міжнародні біржові ринки


Чтобы посмотреть этот PDF файл с форматированием и разметкой, скачайте его и откройте на своем компьютере.

1


Тема 1: С
УТЬ БІРЖІ ТА ЇЇ ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА


1.
Роль та місце біржі в економіці

2.
Суть біржі та її економічна природа

3.
Функції та характерні ознаки біржової торгівлі

4.
Види бірж

1. Роль та місце біржі в економіці

За своїм покликанням та багатовіковою
і
сторією біржа була і є
одним із світових стовпів, на яких базується цивілізоване ринкове
господарство. У
країнах Заходу біржа зайняла провідне місце серед
інших економічних
інститутів, довівши свою сус
піль
ну
значущість
.

В Україні, як і в
деяких інших по
стсоціа
лістичних країнах, місце біржі
досі є невизначеним. Мало того, саме в
Україні перші кроки становлення
організованих ринків сировини, капіталу та валюти було зроблено під
знаком боротьби із біржею.

У багатьох людей сформувався стійкий стереотип, і
не лише у нас, а
донедавна і на Заході, що біржова торгівля

це нова форма спекуляції.
До сьогодні у вітчизняній літературі існує спрощений та однобічно
негативний погляд на біржу, особливо ф’ючерсну. Він переноситься на
законотворчий процес, що суттєво с
тримує формування в Україні
сучасного біржового механізму.

Товарна біржа на Заході є продуктом історичної еволюції

від угод
з реальним товаром (спотових та строкових (форвардних)) до
ф’ючерсних. З товарообмінного інституту вона перетворилася на
інститут
фінансовий.

Сучасні біржові ринки і принципи біржової торгівлі товарами,
цін
-
ними паперами та валютою мають історію становлення й розвитку.

Стародавні Грецiя та Рим започаткували формалiзовану торгiвлю з
фiксацiєю часу та мiсця, центрального ринкового зак
ладу, із
загальними товарообмiнними операцiями та грошовими системами.
Вже тоді практикувалося укладання контрактiв на поставку товарiв
в
обумовленi строки. В перiод розквіту Римської імперії торго
вельні
центри пiд назвою (“
fora

vendalia




ринок розпрода
жу)
стають
мiсцями, куди римляни звозили товари з усього завойованого
свiту.
В
Японiї прообраз бiржової торгiвлi iснував ще у I
-
му ст. до Р.Х.
Основоположнi принципи центральної ринкової структури цих
цивiлiзацiй збереглися до нашого часу. Витоки бiржi слi
д
шукати на
середньовiчних ринках та ярмарках, що постiйно влашто
вувалися
у
торгових центрах Європи. У Брюгге, Антверпені, Генуї, Венецiї, Лiоні,
Нюрнбергу на центральних площах регулярно збиралися англiйськi,
фламандськi, iспанськi, французькi купцi для
обміну інформацією про

2


ціни і товари, а також для укладання торговель
них угод. Зібрання
купців згадуються з ХІІІ
-
го століття.

Перше письмове свідчення про такі торги зустрічається у книзі
“Сума арифметики, геометрії, вчення про пропорції і відношення”, що

складалася з 12
-
ти трактатів і була опублікована у 1494 р. У
четвертому трактаті, який називався “Про векселі та вексельні угоди”,
її автор

Лука Пачолі

писав: “Якщо запитаєш мене, як взнати ціну
векселя, то відповім, що у Венеції можна обговорити ціну
на площі
Риальто, а у Флоренції

на Новому ринку”.

У Севільї (Іспанія) купці щодня збиралися на сходах кафед
рального
собору; у Лісабоні

на Новій вулиці, яка на той час була найбільшою
та найширшою в місті; в Генії

на Банківській вулиці;
в Ла
-
Рошелі
(Франція)

між вулицями Пті
-
Бак та Адміро, на місці
,
яке називали
“кантон фламандців”. У Лейпцигу негоціанти збиралися
під аркадами
біля ярмаркових лавок або під великим годинником; у Дюнкерку


пополудні на площі перед ратушею.

В історичному ракурсі ф’юч
ерсним угодам передував певний вид
угод, що їх укладали на середньовiчних ярмарках Фландрiї та
Шотландiї у ХІІ
-
му ст. Цi угоди мали назву “lettres de faire”, і за
наявністю взiрцiв, укладалися на всю партiю товару.

Досі невідоме точне пояснення походження
слова бiржа. Серед
науковців поширені дві версії.

Етимологiчно поняття бiржа походить вiд грецького слова “
byrza
”,
що
в перекладі означає
с
ý
ма, гаманець
. Згiдно з першою версiєю, витоки
його лежать у новолатинському слові “
bursa



шкiряний гаманець
, але
це одночасно і
студентська стипендiя
, i, власне,
бiржа
. Подiбнiсть
кореневих основ
просте
жується у нiмецькому “borse”, французькому
“bourse”, iталiйському “
borsa”. Однак в англiйськiй мовi вживається
слово “exchange”, буквально обмiн, i лише додавання при
кметникiв
“commodity” i “stock” дозволяє зрозумiти, що мова йтиме про товарну i
фондову бiржi.

Згiдно з іншою версiєю сама назва пов’язується з iменем
бельгійського купця Ван дер Бурсе, який мешкав у м. Брюгге i мав на
своєму родовому гербi зображення трьо
х
гаманців
. Мiсце розта
-
шування його будинку було зручним для зібрань торговцiв, здебiль
-
шого грошових мiняйл. Багатий купець використав свiй шанс. Він
віддав у розпорядження торговців свiй будинок, який став першою
офіційною бiржовою спорудою. Вирощуючи т
юльпани на подвір’ї
свого будинку, вiн справно отримував дохiд у виглядi орендної плати
від бiржовиків.

Сьогодні всi цi пояснення термiну зберiгаються, хоча й допов
нилися
новими тлумаченнями. Найважливiшим є те, що i про
фе
сiонали, i
аматори визнають
три
основних значення бiржі
:


3




об’єднання комерцiйних посередникiв;



мiсце торгiв;



гуртовий ринок.

Iсторично початковою формою гуртової торгiвлi була караванна,
яку пiзнiше замiнила ярмаркова, яку в свою чергу витiснила, хоча й не
повнiстю, бiржова. Основна рiзн
иця між цими трьома рiзно
видами
гуртової торгівлі полягає у їх регулярностi.
Караванна форма була
епiзодичною, ярмаркова

перiодичною. Бiржа ж є стацiонарним
торговельним мiсцем з фiксованими днями та годинами роботи.

У середнi вiки, що характеризувались
розпадом звичних зв’язкiв i
подiлом ринку, з’являються спочатку дрiбнi, а потiм i бiльшi за
розміром
ярмарки
, про скликання яких попередньо повiдомляли i
точно визначали час i мiсце їх проведення. Регiональнi ярмарки
органiзовували купці, ремiсники з допо
могою феодальних управи
телiв.
“Люди із запорошеними ступнями”

негоцiанти, мандрівнi
комерсанти, що готували умови для концентрації великих партiй
товарiв

були прообразом брокерiв
-
приймальникiв замовлень, чиї
контори та фiрми сьогодні розташовані в міс
цях економічної актив
-
ності у будь
-
якому куточку земної кулi.

Так виникає поняття
організованого ринку


тобто впорядко
ваного
ринку, який характеризується такими ознаками (рис. 1.1):



наявність організації, яка керує ринком;



концентрація попиту і пропозиц
ії в просторі та часі;



наявність правил торгівлі щодо укладання угод і розрахунків за ними;



регулювання з боку держави та саморегулювання.


Структура організованого ринку

Рис.
1.1

Ознаки
Наявність
керівного органу
Наявність
правил торгівлі
Місце торгівлі
-
площа, будівля, у якій мають змогу
зустрітися продавці та покупці
у визначений час
Організований
ринок
Ознаки
Ознаки
Ознаки
Саморегулювання
та державне
регулювання

4


2. Суть біржі та її економічна природа

Найважливішими
рисами середньовічної ярмарки, що збереглися й
у сучасній коме
р
цiйній дiяльності, були принципи
саморегу
лю
вання та
арбiтражу, а також формалiзованi
торговельні процеси. У серед
ньо
-
вiчнiй Англiї
законо
давство визна
чало стандарти (правила
, вимоги)
поведiнки, що влашто
вували мiсцеву владу. Цi вимоги були
мiнiмаль
ними, але вони становили основу загальноприйнятої практики
оформлення угод, торговельних рахун
кiв, фрахтових, складських
розписок і квитанцiй, акредитивiв, актiв про передачу та iнших
торговельних документiв.

Усi цi атрибути сприяли органiзацiї бiрж. Супе
речки i конфлiктнi

ситуацiї розглядав ярмарковий суд або суд “людей iз запоро
шеними

стопами

, так званий арбiтраж. З розвитком мiст регiональнi яр
марки
втратили своє значення. Виникли
спецiалi
зованi
торго
вельнi центри,
своєрiднi гуртовi магазини, якi о
тримали назву “
бурса
”. За звичай вони
розташовувалися у готелях або чайних закладах, а потiм
перебазувалися на постiйне мiсце в спецiальнi споруди.

Але це не була проста замiна примiщень. Суттєво змiнився
торговельний процес, тобто метод поєднання попиту т
а пропозицiї,
зведення покупця з продавцем. У найпростiшiй формi ринкової тор
-
гiвлi, що називалася базаром, процес був органiзований у елемен
-
тарний спосіб: продавцi з одним або кiлькома товарами чекають
покупцiв, якi обходять ряди i знаходять потрiбну рiч
. Попит таким
способом зустрiчається з пропозицiєю. Базар

справді зародкова
форма вiльної торгiвлi, вона вижила навіть у перiод соцiалiзму.

Торговi ряди у дореволюцiйній Росiї функцiонували як стихій
но
органiзований ринок. На гуртових ярмарках торгували
великими
партiями товарiв за взiрцями. Багаторазове збiльшення операцiй пере
-
творило ярмарок на бiржовi структури, постiйнi торговельнi мiсця.

Порiвняно з ярмарком, який покладається на екстенсивне охоп
лення
розгалуженою пропозицiєю потоку попиту, що рух
ається, бiржа є
iнтенсивним потоком, своєрiдним поєднанням попиту i про
позицiї.
Вони перебувають у безпосереднiй близькостi i змінюють одне одного.
В iдеалi бiржа

це ринок, на якому продавець i покупець не
залишаються
без угод. Придбавши один товар, мож
на тут же продати
iнший i так далі.

Тобто біржа з самого початку свого зародження є організованою
торгів
лею, її створювала особлива організація, яка отримала назву

біржа
”. Торговці сировинними товарами, зокрема
сільськогоспо
-
дарськими, не могли вдовольн
итися періодичними зібраннями на
ярмарках. Підвищена цінова нестабільність впродовж року
призво
дила
до масових банкрутств фермерів, плантаторів, земле
власників
,
елеваторників, переробних фірм і гуртових торговців. Саме ці

5


учасники товарних ринків були за
цікавлені в організації постійно
діючої торгівлі, де можна було щодня знати поточні ціни. Головна
причина виникнення бірж

розвиток масового
виробництва, для якого
потрібен ринок, здатний реалізувати значні партії товару на регулярній
основі, виходячи із
реального співвідношення попиту та пропозиції. Від
ярмарку біржу відрізняла форма торгівлі:
публічні торги
, які відбувалися
у визначений час, у конкретному приміщенні.

Під час торгів визначалася справедлива ціна, яка підкріплю
ва
лася
авторитетом біржових
зборів. Ціна доводилася до відому всіх
учасників ринку через реєстрацію та офіційну публікацію у бір
жо
вих
бюлетенях,
пізніше в засобах масової інформації. Процес визначення
справедливої ціни назвали
котируванням
цін
, а біржу
визначили як
ринок чистої кон
куренції
, на якому присутні багато
продавців та
покупців, які у будь
-
який момент можуть міня
тися ролями, а торгівля
відбувається одним видом товару.

Через біржі почали реалізовуватися в основному масові товари, які
можна було продавати за взірцями, а зго
дом, в результаті вироблення
стандартів щодо кількості та якісних параметрів і без взірців. Ціни на
біржові товари повинні змінюватися впродовж часових періодів,
передбачити їх змінність без постійної торгівлі неможливо.

Отже,
біржа


це постійно діючий ри
нок масових замінних
цінностей, який функціонує за визначеними правилами, у конкретному
місці та призначений час.


Біржа

це ринок, на якому товари продаються у великій кількості, у
приміщенні, де відбуваються публічні торги за допо
могою голосу та
жестів
або через комп’ютерні мережі, створюючи особливу атмосферу
ринку чистої конкуренції. Біржа володіє своєю мовою, знання якої
означає знайомство із структурою й організа
ційними елементами,
Статутом

і
Правилами

біржової торгівлі
та
Кодексом честі

біржовиків
1
.

Біржа

категорія ринку, явище економічного життя. Біржа

це
великий ринок для обороту капіталів, для правильного встановлення
цін на товари, цінні папери та валюту; грошовий ринок для держав,
підприємств, фірм, асоціацій і корпорацій. Вона виступає
по
середником між тими, хто шукає куди вкласти капітал
і тими, хто
потребує його, тобто регулює кредитні, грошові, пла
тіж
ні
відносини як в
країні розміщення, так і між державами. Біржа
слу
жить для привізної
торгівлі страховим закладом, запобігаючи знижен
н
ю
цін до його
прибуття, тобто страхує підприємницький ризик.

Отже,
економічна сутність біржі
полягає в наступному:



ринок замінних цінностей;



організація;




1

Сохацька О.М. Біржова справа: Навчальний посібник.

К.: Тріада
-
Плюс, 1994.

С.11.


6




реалізація власної вигоди учасниками біржової торгівлі;



офіційне котирування цін;



специфічний біржовий
товар;



страхування цінових та курсових ризиків;



цифровий вираз попиту і пропозиції;



розміщення товарів у просторі й часі;



встановлення об’єктивних цін та курсів, в основному майбутніх.

Історія показує, що поняття біржі не залишається незмінним,
навпаки,
впродовж більш як чотирьохсотлітнього періоду еволюцій
-
ного
розвитку змінюється за всіма параметрами, а саме: місце торгівлі,
учасники, товар.

Біржова форма торгівлі товарами повністю підійшла для торгівлі
цінними паперами, інноваційними фінансовими інстру
ментами і
валютою
.
Впровадження стандартизації розмірів контрактів та
уні
-
фікація їх щодо сорту, марки тощо у ХХ
-
му ст. призвели до пере
ходу
до
ф’ючерсної
торгівлі, а обіг реальним товаром перемістився на
позабіржовий ринок, де кожний учасник, у конкретни
й момент часу,

може придбати або продати певну кількість конкретного товару, що
поставляється на умовах, які задовольняють даного споживача.


3. Функції та характерні ознаки біржової торгівлі

Сьогодні можна стверджувати, що біржова торгівля домінує на
світ
ових ринках щодо своїх масштабів, обсягів і кількості учасників.
Вона репрезентує самостійну форму комерційної діяль
ності з метою
отримання прибутку і характеризується такими рисами:



концентрується у місцях економічної активності, у потужних вироб
-
ничих
т
а фінансових світових центрах, столицях, портах тощо;



ведеться великими партіями товарів або значними за обсягами фінансо
-
вими
інструментами;



реалізуються реальні активи з негайною поставкою та поставкою в
майбутньому, зобов’язання постачання
-
приймання, пр
ава тощо;



проводиться регулярно, концентруючи попит і пропозицію у часі й
просторі;



характеризується гласністю, прозорістю діяльності, доступністю ін
фор
-
мації для широкого загалу учасників ринків;



має організаційну, економічну та правову основи;



виробляє
стандарти щодо якісних і кількісних параметрів товарів та
фінансових інструментів;



ведеться біржовими посередниками, брокерами та дилерами, сама
біржа угод не укладає;



виробляє власні правила торгівлі та слідкує за їх дотриманням;



активно використовує мето
ди електронного трейдингу.


7



Функції біржової торгівлі

Рис.
1.2

Страхування
(хеджування)
Ціноцтворення
Інформаційна
Організаційна
Функції
біржової торгівлі
Реалізація власної вигоди через
укладання спекулятивних угод
Гарантування
виконання біржових угод
через процедуру клірингу
Котирування цін
Біржа виконує такі

функції

(рис. 1.2):



організаційну
(організація біржових тор
гів,
вироблення правил,
матеріально
-
технічне
забезпе
чення торгів, забезпечення висококвалі
-
фікованим
персоналом);



вироблення біржових контрактів
(ст
андар
ти
зація якісних
пара
метрів,
визначення розмірів партій, процедур розрахунків та забезпе
чення

ліквідності);



розв’язання суперечок
між членами біржі й учасниками біржових

операцій;



реєстрації та публікації біржових цін
(котирування);



страхування ц
інових та курсових ризиків
(хеджування);



гарантування виконання біржових угод
(через організацію розра
-
хунково
-
клірингової діяльності);



інформаційну
(збір і реєстрація біржових цін з подальшою їх публі
-
кацією
, наданням клієнтам, зацікавленим організаціям
, пресі, радіо,
телебаченню, комп’ютерним мережам та Internet інформації про рівень
і динаміку світових цін та курсів на основні активи
2
.


4. Види бірж

Біржі класифікують за видами бір
жо
вих товарів, принципами
організації, правовим
статусом, формою участ
і торговців у бір
жо
вих
торгах, асортиментом товарів, роллю та
місцем у світовій торгівлі,
сферою діяльності, видами угод (рис. 1.3).




2

Биржевая деятельность: Учебник /Под ред. А.Г. Грязновой и др.

М.: Финансы и статистика, 1995.

С.
9.


8



Класифікація бірж

Змішані
Асортимент
товарів
Форма участі
торговців
у торгах
Види біржових
товарів
БІРЖІ
Види угод
Сфера
діяльності
Роль
у світовій
торгівлі
Принципи
організації
Правовий
статус
Біржі реальних товарів
Ф
'
ючерсні
Опціонні
Міжнародні
Регіональні
Національні
Центральні
Міжрегіональні
Регіональні
Спеціальні
Універсальні
Змішаного типу
Державні
Приватні
Товарні, товарно-сировинні, аграрні
Некомерційні організації
Акціонерні товариства
Валютні
Фондові
Закриті
Відкриті
Рис.
1.3

Згідно
першої ознаки
біржі класифікують на
товарні
,
товарно
-
сировинні

(в Україні до цього виду відносять
аграрні
,

фондов
і
та

валютні
). Автор не поділяє думок тих дослідників, які до цієї
класифікації відносять ще й біржі праці. Останні мають зовсім іншу
економічну сутність і є кадровими агенціями.

Згідно ЗУ “Про товарну біржу” “…товарна біржа є організацією,
котра об’єднує
юридичних та фізичних осіб, які здійснюють виробничу
та комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладанні
біржових угод, виявленні товарних цін, попиту та пропозиції на

9


товари, вивчення, впорядкування та спро
щення товарообороту і
пов’язаних
з ним торговельних операцій”
3
.

На фондових біржах здійснюються операції з найліквіднішими
масовими цінними паперами, які за умовами емісії мають вторинне
обертання, як
-
от, акції акціонерних товариств відкритого типу,
державні облігації, казначейські зобов’
язання та векселі тощо.

На валютних біржах, яких до речі на світових ринках майже
немає,
за виключенням бірж у постсоціалістичних країнах, торгують
значними
за обсягами контрактами з іноземною валютою.

В Україні на 1.01.2000 р. за даними Держкомстату налі
чу
валося 365
бірж
4
, з них п’ять фондових (Міжбанківська валютна також має статус
фондової), а решта

товарні, товарно
-
сировинні й аграрні. Як бачимо
процес створення бірж після фінансової кризи 1998 р. не припинився.
Він триває і досі. За період 2000
-
200
2 рр. кількість бірж зросла на 46
одиниць. Товарні біржі мають право торгувати цінними паперами за
умови відкриття фондового відділу та отримання відповідних ліцензій
від Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

За
другою ознакою
, яка характе
ризується ступенем участі держави у
біржовій торгівлі, біржі поділяють на три види:

1)

публічні (державні)
;

2)

приватні організації торговців
;

3)

змішані
.

Державні біржі засновуються органами державної влади (товарні


Міністерством економіки, фондові

Міністерст
вом фінансів тощо).
Такі біржі розповсюджені в Європі: у Франції, Нідерландах, Бельгії.
Щодо Франції, то після сумнозвісного краху фінансової системи за
часів Джона Ло (1719 р.) Кодексом Наполеона були заборонені
приватні біржі. Державні біржі є загальнодо
ступними для всіх
бажаючих укласти біржову угоду. Для цього вони повинні
звернутися
до службовців біржі. Біржова діяльність регламен
тується
законодавством
і знаходиться під контролем держави.

Приватні біржі засновуються торговцями, які створюють біржову

к
орпорацію, лише вони мають доступ до торгівлі, всі інші повинні
укладати угоди через посередництво членів біржі. Якщо перший вид
бірж прийнято називати європейським, то другий

англо
-
американським,
оскільки такі біржі працюють у Англії та США.

Сьогодні ма
йже не залишилося приватних бірж, які працюють
на
принципах саморегулювання, і у їх діяльність втручаються дер
жави
через прийняття відповідного законодавства та запровад
ження




3

Закон України «Про товарну біржу» //ВВРУ.

1992.

№10.

С.139.

4

Машлій Г.Б. Організація та регулювання діяльності товарних бірж.
Авто
реф. дис. канд. екон. наук.

Львів.

2001.

С.7.


10


спеціальних органів для контролю за їх діяльністю. Тому можна
говорити про існу
вання змішаного типу організації біржової торгівлі.

При організації бірж в Україні передбачалося надати їм статусу
приватних, однак у наступні 1991
-
1992 та 1996 рр. було прийнято
законодавчі акти, які не лише передбачали законодавче поле діяль
-
ності, але й
визначили роль держави у налагодженні контролю
5
. Отже,
біржі в Україні можна віднести до змішаного типу.

За
третьою ознакою
біржі поділяться на
акціонерні това
риства

і

некомерційні організації
, хоча законодавча невиз
на
ченість в Україні
призвела до того
, що у 1991
-
1992 рр., коли реєструвалася більшість
бірж, вони створювалися з яким завгодно правовим статусом, навіть як
приватні підприємства. До речі, це питання в Україні є досі
невизначеним, оскільки фондові біржі мають статус акціонерних
товариств, акц
іонери яких повинні отриму
вати дивіденди, що
суперечить економічній суті біржі, як місця для торгівлі. В той же час,
товарні біржі мають статус неприбуткової асоціації. Назрі
лим є
питання юридичного врегулювання цих аспектів функціо
нування
біржової торг
івлі.

Однак вносити такі зміни до законодавства потрібно з урахуван
ням
нових тенденцій, які спостерігаються сьогодні на зарубіжних
біржових
ринках. Там відбуваються активні процеси комерціа
лізації
діяльності
бірж, перетворення їх на акціонерні товариства
.

За
четвертою ознакою
біржі поділять на
відкриті
та

закриті
. В
торгах на закритих біржах приймають участь лише члени бірж; в
Україні більшість бірж є закритими. Відкриті біржі є двох типів, чисто
відкриті, на яких клієнти можуть укласти угоди самостійно т
а змішані,
де відвідувачі укладають угоди за допомогою брокерів, які в свою
чергу укладають угоди від імені та за рахунок клієнта і дилерів, які
працюють від власного імені й за власні кошти. Історія еволюційного
розвитку бірж показала, що закриті біржі ма
ють значні переваги,
оскільки члени бірж беруть на себе зобов’язання щодо фінансових
гарантій за укладеними угодами та розрахунків за цими угодами.

За
п’ятою ознакою
біржі поділяються на
універсальні

та
спеціалізовані
. Спеціалізовані біржі мають потоварну
спеціалізацію
або
спеціалізацію на групах товарів. Наприклад, Нью
-
Йоркська біржа кави,
цукру і какао, Лондонська біржа металів, Канзас
-
Сіті Борд оф Трейд
(лише пшениця) тощо.




5

Закон України «Про товарну біржу» //ВВРУ.

1992.

№10.

С.139.

За
кон України «Про цінні папери і фондову біржу» //ВВРУ.

1991.

№38.

С.508.

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в
Україні» //ВВРУ.

1996.

№51.

С.292.


11


Універсальні біржі мають широко диверсифіковану номенклатуру
,
наприклад, на Чикаг
о Борд оф Трейд котируються контракти на
зернові культури, довгострокові казначейські облігації, векселі,
комерційні папери, на Лондонській біржі фінансових ф’ючерсів
котируються і контракти на зернові культури.

За
шостою ознакою
біржі поділяються на
міжна
родні
,
націо
нальні
та
регіональні
, в залежності від ролі та місця бірж у світовій,
національній і регіональній торгівлі. Міжнародні біржі зосеред
жені у
таких трьох країнах, як США, Англія та Японія, де створено умови
вільного переміщення прибутку, отрима
ного від біржової діяльності.

Національні біржі діють в межах однієї країни. До національних
відносяться більшість товарних бірж країн континентальної Європи.

Регіональні діють в межах регіону, наприклад, Тернопільська товарна
біржа, обслуговує західний ре
гіон України тощо.

За
сьомою ознакою
біржі в Україні можна поділити на
центральні
,
міжрегіональні
та
регіональні
. До центральних
відносяться біржі
Києва та Харкова, до міжрегіональних

Одеська,
Львівська товарні
біржі, до локальних (регіональних)

наприк
лад, Чернівецька товарна
біржа.

За
восьмою ознакою
біржі поділяють на біржі реальних товарів
або
фінансових інструментів, ф’ючерсні, опціонні та змішані залежно
від
видів контрактів, які на них укладаються.

Контрольні
запитання

1.

Назвіть дві версії походжен
ня слова “біржа”.

2.

Як трактується термін “біржа” у сучасних економічних джерелах?

3.

Охарактеризуйте поняття організованого ринку.

4.

Дайте визначення біржовому ринку.

5.

Поясніть твердження: “біржа

категорія ринку, явище еконо
міч
ного
життя”.

6.

У чому полягає екон
омічна сутність біржі?

7.

Назвіть основні риси біржової торгівлі.

8.

Перерахуйте основні функції біржі.

9.

Які основні ознаки можна покласти за основу класифікації бірж?

10.

У чому Ви бачите особливості класифікації бірж в Україні?


12


Тема2
: Біржовий товар
(Розділ 3)

1.

Кла
сифікація біржових товарів

2.

Види біржових контрактів

3.

Характеристика біржових товарів

4.

Сільськогосподарська та промислова сировина

5.

Фінансові інструменти


1.

Класифікація біржових товарів

Не всi товари можуть бути бiржовими

це однозначно доведено всiєю
iсторiєю
бiржової
дiяльностi. Біржовими, як правило, є сiльсько
гос
-
подарська сировина, енергоносiї, цiннi
папе
ри, валюта й інші фiнансовi
iнструменти. Я
к
справедливо зазначено у вислові одного з відо
мих

сучасних західних дослідників біржової справи Ф. Шварца, в
и
несеного
в епіграф до даного розділу, метою здійснення біржових
операцій є не
купівля гуртових партій товарів або фінансових інстру
мен
тів
, а
отримання цінової інформації щодо майбутніх цін на
них. Саме це дає
змогу страхувати цінові та курсові ризики
6
.

Об’єктами ф’ючерсної торгiвлi є обмежена кiлькiсть стандарти
зо
-
ваних за кiлькiсними та якiсними показниками товарiв. До них
нале
жать
близько 50 видів, однак вони становлять понад третину між
народ
ного

товарообігу.

Поглиблене вивчення сучасного стану
справ у біржовій торгівлі
Заходу, застосування на міжнародних біржових ринках численних
інноваційних товарів та технологій дозволило дещо уточнити
класи
-
фікацію біржових товарів, які наводяться в останніх російських під
руч
-
никах
з біржової справи
7
та мо
нографії автора
8
.

Пропонується поділити біржові товари лише на
три великих групи
,
а саме:

І.

Сільськогосподарська сировина, лісові товари та про
дукти
їх
переробки:

1)

зернові:




6


Шварц Ф. Биржевая деятельность Запада (Фьючерсные и фондовые
биржи: система
работы и алгоритмы анализа): Пер. с англ.

М.: Ай
Кью, 1992.

172с.

7


Биржевое дело: Учебник /Под ред. В.А. Галанова, А.И. Басова.

М.:
Финансы и статис
тика, 1998.

С.45.

8


Сохацька О.М. Ф’ючерсні ринки. Історія, сучасність, перспективи
становлення в Ук
раїні.

Тернопіль: Економічна думка, 1999.

С.29.


13




пшениця, кукурудза, овес, жито, ячмінь, рис;

2)

сім’я олійних культур та продукти
його переробки:



льон (зерно), бавовна (зерно), соя (боби);



соєва олія, соєвий шрот;

3)

жива худоба:



ВРХ (велика рогата худоба), живі свині, бройлери;



свине м’ясо, бекон, свині стегна;

4)

текстильні товари:



джут;



натуральний та штучний шовк, промита вовна та пря
жа, бавовна
;

5)

харчові товари:



цукор, кава, какао (боби);



рослинні олії;



яйця;



картопля;



арахіс;



концентрат апельсинового соку;

6)

пиломатеріали та фанера;

7)

натуральний каучук.

ІІ. Промислова сировина:

1)

нафта
-
сирець та продукти її переробки:



дизельне паливо, мазу
т, пропан, газолін, бензин;

2)

кольорові та коштовні метали:



алюміній, мідь, свинець, цинк, олово, нікель;



золото, срібло, платина, паладій;

ІІІ. Фінансові інструменти:

1)

Цінні папери та відсоткові ставки:

а)

облігації, зобов’язання та векселі Казначейства США
та
інших
держав Європи та Азії, депозитні сертифікати банків
;

б)

акції;

в)

відсоткові ставки: 30
-
ти денні, LIBOR;

г)

фондові індекси провідних бірж.

2)

Валюта:

а)

британський фунт, євро, японська ієна, австралійський та

канадський долари, мексиканське песо;

б
)

вклади в євродоларах.

3)

Похідні фінансові інструменти:

а)

форварди;

б)

ф’ючерси;

в)

опціони.

4)

Гібридні комбінації фінансових інструментів:

наприклад, гібрид процентних та валютних інструментів тощо
.

5)

Синтетичні комбінації:


14


наприклад, опціон на ф’ючерсний кон
тракт з пшеницею, опціон на
ф’ючерс
ний

контракт з індексом акцій тощо.

Як уже відомо, біржова торгівля проводиться без пред’явлення
товарів під час торговельної сесії. Отже, товар має відповідати таким
вимогам, щоб його опис у біржовому контракті дозволя
в продавцям і
покупцям мати чітке уявлення щодо його кількісних та якісних
характеристик. Оскільки біржова торгівля вимагає значної
концентрації попиту і пропозиції, то біржові товари повинні відпо
-
відати таким харак
те
рис
тикам:



масовість;



здатність до
стандартизації;



замінність;



вільне ціноутворення.

Біржові контракти на провідних зарубіжних біржах дійсно є масо
вими

за обсягами. Наприклад, один лот, або зерновий контракт на Чиказькій
торговельній палаті, що є найбільшою зерновою біржею у світі, за
обся
гом становлять 5000 бушелів зерна, що є мірою об’єму і за
розмірами відповідає залізничному вагону, в якому транспорту
ється
зерно. Щоб зрозуміти, як цей контракт оцінити у прийнятих в
Україні
мірах ваги та об’єму, потрібно знати його вагу. А вага кожен
ра
з буде
іншою: наприклад, 5000 бушелів пшениці важить 136,1 т, 5000 бушелів
кукурудзи



127 т, вівса



72,6 т. На європейських біржах зерновий лот
складає 100 т.

На Українській аграрній біржі один лот пшениці має обсяг вагон
ної
партії 60 т насипом, для сон
яшникової олії при переве
зенні авто
-
транспортом 8
-
12 т, залізничним транспортом також 60 т.

Аналогічно значними за обсягами є біржові контракти з нафтою
-
1000 барелей, що також є мірою об’єму. Вага цих контрактів залежить

від
марки нафти і коливається від
135 до 136,7 т; кольорові метали



25 т,
коштовні мета
ли, наприклад, золото



100 трійських унцій (3,11 кг)
тощо. Правилами біржової торгівлі жорстко регламен
ту
ється
кіль
кі
сні

параметри, відхи
лення від встановлених ваги або об’єму не повинно
перевищу
вати 3%.

Значними за сумами грошей є біржові контракти з фінансовими
інструментами, наприклад: лот акцій складає 100 штук, казначей
ська

облігація США з 15
-
річним терміном до відшкодування з 10%
-
им
купоном, який виплачується двічі на рік, має номінал $100
000,
казначейський вексель США з 13
-
ти тижневим терміном має номінал
$1
000 000, ф’ючерсний контракт на фунти стерлінгів має обсяг у

62 500
тощо.

Крім кількісної стандартизації біржові товари мають чітко
визна
-
чену якісну стандартизацію. Для кожного виду
сільськогосподарської

сировини у якості базового вибирається типовий сорт, згідно з яким


15


здійснюється якісна градація інших сортів у даній товарній групі.
Ціна
базисного сорту, яка максимально відображає споживчі якості
товару
даної групи, є базовою для ви
значення ціни на товари іншої якості.
Більш детально дізнатися про якісну стандар
тизацію можна
з
монографії за редакцію академіка П.Т. Саблука
9
, або із спеціальної

літератури по товарознавству. На американських біржах
котирують
ся в
основному у якості баз
ових сортів м’яка та тверда озимі червоні
пшениці.
На всі інші сорти існує система знижок та надбавок до базисного
сорту.

Масовість та здатність до стандартизації зумовлюють і таку
наступ
ну
ознаку, як замінність. Саме ця ознака, характерна для фінансови
х

інструментів зумовила їх успіх у біржовій торгівлі впродовж остан
ніх
10
-
ти років ХХ
-
го ст.

Останньою за списком, але не за сутністю є ознака вільного ціно
утво
-
рення
. Саме вільне ціноутворення є головним критерієм для
відбо
ру
товару біржами. Причому пр
оцес ціноутворення на ринку чистої кон
-
курен
ції
, яким і є біржовий ринок, передбачає концен
трацію
по
питу та
пропозиції з метою встановлення справедливої рин
ко
вої ціни на
такі
товари, на які інших способів визначити таку ціну просто не існує.

Отже, об
’єктами сучасної біржової торгівлі можуть бути лише това
ри
,
які відповідають вказаним вище характеристикам
.


2.

Види біржових контрактів

Біржові товари реалізовуються на біржах
через укладання
біржових
контрактів
або

угод
. Через цю обставину біржі називають

кон
т
р
-
актними ринками.
Угода

вважається
бір
жовою
, якщо вона відповідає
таким вимогам
:



укладена на товар, допущений до котирування на даній біржі;



укладена у торговельному піті (pit), ямі, спеціально відведеному місці у
торговельному залі бірж
і;



укладена між членами біржі, або сертифікованими біржовими
брокерами;



укладена в межах часу, відведеного для біржової сесії.

Всі угоди, укладені на біржах, які не відповідають хоча б одній із
перерахованих вимог, не є біржовими.

Біржові контракти уклада
ються як на перераховані вище товари та
фінансові інструменти, передбачаючи реальний перехід активу від



9


Товарні біржі в Україні: аналіз діяльності, законодавче поле,
перспективи розвитку /За ред. Саблука П.Т., Шпичака О.М.

К.:
ВІПОЛ, 1997.

С.113.


16


продавця до покупця, так і на купівлю та продаж
зобов’язань

або
прав

на купівлю
-
продаж цих активів.

З огляду на цю обставину
біржові контракти
поділяють
на
контракти з реальними активами і зобов’язаннями поставки
та
правами на ці активи
, які називаються похідними інстру
ментами
(ф’ючерсами та опціонами).

Біржові контракти
з реальними активами
(товарами, фінансо
вими
інструментами) в свою чергу поділяються
на
дві групи
:

1)

контракти на купівлю
-
продаж реальних активів з негайною поставкою, які
у зарубіжній практиці називаються спотовими (spot) або касовими (cash),
передбачають виконання укладених у біржовій залі під час біржової сесії у
найкоротші терміни, тобт
о негайно.

Ці терміни встановлюються біржами індивідуально, однак є уже
прийняті на світових ринках конкретні строки виконання, наприклад
, для
валютних контрактів, це, як правило, другий робочий банківсь
кий
день, коли повинен здійснитися обмін валютами ба
нками



контр
аген
-
тами; на товарних біржах США



3 робочих дні після біржо
вих торгів, на
біржах Великобританії



7 робочих днів, Японії



до 15.

2)

контракти на купівлю
-
продаж реальних активів з поставкою у строки, вка
-
зані у контракті за цінами, погоджени
ми в момент укладання угоди. Ці
контракти прийнято називати форвардами (forward).

Форвардний контракт



це угода, за якою продавець постав
ляє
конкретний актив покупцеві на обумовлену дату у майбут
ньому
. На
момент укладання угоди погоджується ціна на тов
ар або
фінансовий
інструмент, якого ще може не бути у продавця. Сторони
домовляються
про строки поставки, обсяги, беручи за основу щодо якісних
характеристик біржовий стандарт.

З часу свого заснування і до ХІХ
-
го ст. включно біржі залишалися

біржами реальн
их товарів та фінансових інструментів. Це були
пос
тій
но
діючі гуртові ринки основних активів. Товарна біржа реального
товару у
найвищій своїй формі характеризується такими рисами:



торгівля відбувається без пред’явлення товару, за біржовими кон
тр
-
актами;



біржові товари масові, однорідні, стандартизовані, взаємозамінні;



біржова ціна визначається під час біржових торгів через постійну
реєстрацію та наступну публікацію у засобах масової інформації;



біржові угоди можуть проводитися як з метою купівлі
-
продажу
товарів,
так і з спекулятивними цілями;



торгівля проводиться за Правилами біржової торгівлі, виконання яких є
обов’язковим для продавців та покупців.


17


Біржові контракти з реальним товаром з негайною поставкою
(physical transactions, actual transactions)
укл
адаються на товар, який
уже є в наявності на одному із біржових складів, що можуть входити
до організаційної структури біржі, або бути самостійними під
-
приємствами і працювати з біржею на договірних засадах.

Сучасні біржі реальних товарів дозволяють достав
ляти товар лише

у ті
місця, де виконуються всі вимоги біржі щодо зберігання. Це
мо
жуть
бути склади, елеватори, сховища, холодильники, банки, депо
зита
рії,
які мають спеціальні угоди з біржею і виконують всі її
при
писи. Вони,
як правило, знаходяться неда
леко від біржі, але й можуть
р
озташо
вуватися
за межами країни, де розміщена біржа. На деяких
біржах
передбачається поставка, наприклад, цукру не зі складу, а
на умовах,
визначених міжнародними правилами “Інкотермс

2000”.

Склади мають відповідати таким вим
огам:



надавати біржі послуги, передбачені її керівництвом;



надавати тарифи всіх видатків, пов’язаних із обробкою та зберіганням

вантажів;



вивозити товар зі складу лише за умови подання варранту

складсь
кого

свідоцтва, проти якого здійснюються всі операц
ії на біржі та про
-
водяться розрахунки;



повідомляти біржу про зміну власника складу;



відповідно до вимог законодавства, що регулює біржову діяльність,
робити облік, складати звіти, дозволяти необхідні інспекції;



забезпечувати зберігання товару.

Склади при
ймають товар на відповідальне зберігання, видаючи
склад
ські розписки

варранти
,

що вільно обертаються. Варрант є
товаророзпорядчим документом.

Покажемо традиційну процедуру укладання спотового контракту на

біржі. Продавець, який вперше звертається че
рез біржового бро
кера
з
пропозицією щодо продажу партії товару, повинен привести свій
товар
на біржову експертизу якісних параметрів, скомплектувати пар
тію, кратну
біржовим лотам. Доставити партію на сертифіко
ваний
бір
жею склад,
отримати варрант та пер
едати його брокеру для пред’яв
лен
ня на біржу.
Брокер на основі варранту заявляє товар до прода
жу на наступні торги.
Якщо товар продається, то бро
кер від
дає
вар
рант своєму контрагенту



брокерові покупця, який отримує його
вза
мін на банківський ч
ек. Така
процедура повністю виключає
невиконан
ня укладених у біржовій залі
угод як для продавця так і для покупця.

Спотові угоди є базовими угодами для ринку активів, вони виз
-
начають рівноважну ринкову ціну або курс на сьогодні. Однак для
учасників ринк
у такої інформації недостатньо. Спотова ціна зміню
-
ється впродовж біржового дня, не кажучи уже про тижні, місяці,
квартали, роки тощо. Для виробників та споживачів товарів, банків

та їх

18


клієнтів, експортерів та імпортерів важливо знати, якими будуть

спотов
і
ціни у майбутньому, коли вони будуть продавати або
купува
ти товар,
надавати кредит, проводити зовнішньоекономічну діяльність
.
Саме така
потреба і призвела до появи форвардних угод. Вважаєть
ся
, що перша
форвардна угода була укладена на рисовій біржі “До
джима” у 1730 р. і
отримала назву “завчасна контрактація”
10
.

Вище уже вказувалося, що на Чиказькій торговельній палаті пер
ший

форвард укладено у березні 1851 р. Березневий термін
постав
ки
пов’язаний з тим, що торговці кукурудзою, закупивши її у ферме
рів

восени, сушили її у своїх елеваторах до весни, коли зійде лід та
ріками
можна буде доставити зерно покупцям. Однак за цей час ціни

могли
суттєво змінитися і торговці знайшли вихід з цього становища
. Вони
завчасно зустрілися з своїми контрагентами і домовил
ися про ціни, за
якими будуть весною поставляти кукурудзу.

Проте форварди, як правило, були ризиковими для однієї із сторін

контракту, не були стандартизовані і за умови різких цінових
коли
вань,
не виконувалися. Покажемо на конкретних прикладах можливі

ви
граші та
програші для двох сторін форвардного контракту, викорис
тавши
розміри
контрактів та ціни як зарубіжних бірж, так і
україн
ських, для яких
укладання форвардів на зерно майбутнього урожаю
завдало удару по
біржовому ринку взагалі, відлякнувши з нього
за
рубіж
них
учасників.

Приклад 3.1.

Нехай фермер уклав з елеваторником форвардну угоду у
квітні на продаж 30.000 бушелів пшениці у липні (після
збирання врожаю) за
ціною $3 за бушель. На середину липня
спотові ціни на пшеницю стано
вили
: а) $2,5; б) $3,5
. Як
бачимо у першому випадку виграш отримав фермер ($0,5
×

30.000  $15.000) У другому випадку його втрачена
вигода
також склала $15.000, відповідно виграш отримав власник
елева
тору
. Ми не кажемо, що у другому випадку фермер отримав
прямі збит
ки, адже у
кладаючи форвардну угоду за ціною $3 за
бушель обидві сто
рони вважали її оптимальною, оскільки кожен
рахував власну собівар
тість, однак показуємо недоотриману
вигоду.

На сучасних зарубіжних ринках форварди укладаються на де
кількох

біржах, наприклад, Ло
ндонська біржа металів, і в
основно
му на позабір
-
жових ринках. Загалом будь
-
який контракт, який
укла
да
ється між про
-
давцями та покупцями на різноманітні товари або активи

є форвардним,
адже ціну, як правило, погоджують у момент підписан
ня
контракту, а

поставка відбувається через кілька днів, місяців, років тощо.




8

Дегтярева О.И. Биржевое дело: Учебник для вузов.

М.: ЮН
ИТИ
-
ДАНА,
2000.

С.18.


19


Еволюція біржової торгівлі пішла шляхом повної стандартизації
фор
вардів та введення системи маржевого забезпечення виконання
цих
угод. Стандартизація форварда дозволила здійснювати купівлю
-
п
родаж
не товарів, а зобов’язань щодо їх купівлі або продажу. Так
ви
никають
унікальні контракти

ф’ючерсні. Суть ф’ючерсних контрак
тів та їх нас
-
туп
ників опціонів буде розглянуто у наступних розділах
.


3.

Характеристика біржових товарів

Оскільки на сучасн
их товарних біржах
України продовжується
торгівля не
бір
жо
вими товарами, дамо їм повнішу ха
рак
те
рис
тику,
зупинившись окремо на якісних харак
те
рис
ти
ках товарів та фінан
-
сових інструментів.

Для сировинних товарів крім названих вище характеристик
важли
ве
значення мають і такі, як здатність до тривалого зберігання та транс
-
портування
. Біржові товари транспортуються різними видами
транспорту, тому розміри біржових контрактів щодо мір ваги та об’ємів

повинні відповідати їх можливостям.

Якість товару
залежить від фізичних, хімічних, біологічних
влас
ти
-
востей, а також від відповідності товару функціональним та іншим

вимогам. Біржі вимагають від продавців розкриття повної інформа
ції
щодо своїх товарів. Це стосується як сировинних товарів так і
фінансо
вих інструментів.

Для сировинних товарів інформація про якіс
ні параметри міститься
у рекламних буклетах виробників, екс
перт
них висновках товариств
споживачів, стандартах. Для
фінан
сових інструментів в якості таких
джерел інформації служать фінан
сові

звіти корпорацій, аудиторські
висновки тощо.


4.

Сільськогосподарська та промислова сировина

Сільськогосподарські товари бу
ли першими біржовими товарами,
пізніше до них приєд
налися мета
ли, енерго
носії. Особливо успішно
функціо
ну
ють сьогодні ринки
зер
но
вих та олійних культур і продук
тів

їх переробки.

Найбільшим за обсягом є ринок кукурудзи США. На Чиказькій тор
го
-
вельній
палаті (CBOT) середній показник відкритих позицій
скла
дає
близько 100 тис. ф’ючерсних контрактів по 5.000 бушелів кожен
.

Ринок пш
ениці у США має значно ширшу географію, вона котиру
-
ється
на біржах Чикаго, Канзас
-
Сіті, Міннеаполісу. Всі контракти
мають одинакові розміри та місяці поставок, що дає змогу проводи
ти
арбітражні операції.


20


Кожен товар має не лише визначений розмір контракт
у та термі
ни
поставок, але й одиниці щодо визначення цін. Наприклад, на
бір
жах
США для цукру



це

центи за англійський фунт, для нафти



долари
за
барель, для бензину



центи за галон, на європейських біржах



долари
або фунти стерлінгів за тонну пшениці
, цукру, кави тощо.


5.

Фінансові інструменти

Фінансові продути на зарубіжних ринках прийнято називати фінан
-
совими інструментами. На нашу думку, можна дати таке визначення:
фінансові інструменти



це товари та послуги фінансових
інститутів, що стають доступ
ними для клієнтів завдяки супутнім
та підтримуючим товарам.

У 90
-
х роках ХХ
-
го ст. фінансові
інструменти стали об’єктами біржової торгівлі. Причому настільки
широко застосовуються, що для їх обігу були створені спеціалізовані
біржі, крім того на існуючих
товарних біржах з вели
ким успіхом
застосовуються контракти на довго
стро
кові облігації, відсоткові
ставки, валюту. До таких бірж належать Чиказька опціон
на біржа,
Лондонська біржа фінансових ф’ючерсів, Євро
пейська біржа
деривативів
EUREX
тощо.

Фінансо
ві інструменти можна класифікувати, беручи у якості кла
си
-
фікаційної
ознаки природу відносин клієнта та оферента, сег
мент
ринку, на якому обертається інструмент, строк поставки тощо. Однак
у
нашому випадку в якості класифікаційних ознак оберемо
ці
но
-
ут
ворення на фінансовий інструмент та строк виконання контрактів
.

Виходячи із
першої
ознаки фінансові інструменти класифікують
на
реальні (основні, базові)
ціни або курси на які визначаються
на ринку
через взаємодію попиту й пропозиції, та
похідні
, ціни
на
які є
похідними від цін базового активу
(derivative instruments
).
За
другою
ознакою

фінансові інструменти поділяються на інструмен
ти
з негайною
поставкою



касові
або
спотові
(spot, cash)
та
строкові інструменти

(termine instruments),
оскільки є контр
ак
т
ами на купівлю
-
продаж
базових фінансових інструментів у майбут
ньому за цінами або
курсами погодженими у момент укладання таких контрактів.

Фінансові інструменти
, які сьогодні широко використовують у
зарубіжній практиці можна поділити на п’ять груп:

1.

Частк
ові цінні папери (акції та сертифікати інвестиційних фондів).

2.

Боргові зобов’язання (облігації, казначейські зобов’язання, комерційні
папери, векселі, депозитні сертифікати).

3.

Похідні фінансові інструменти (форварди, ф’ючерси, свопи, опціони).

4.

Гібридні інстр
ументи (конгломерати простих інструментів, наприклад
гібрид процентних та валютних інструментів).


21


5.

Синтетичні інструменти (опціон на ф’ючерсний контракт,
двовалютна

облігація, синтетична акція тощо)
11
.

Характеристикам акцій (одночасно титулу власності та бор
гового
інструмента) щодо цін, доходів та ризиків, проблемам управління
портфелів акцій в Україні уже почали приділяти значну увагу як
еконо
-
місти
-
теоретики, так і практики. Однак цей ринок ще чекає
ґ
рун
товних
досліджень. Для країн ЄС даний ринок є досить
важ
ли
вим, оскільки за
обсягами суттєво поступається американському, хоча в останні роки
зростає значно швидшими темпами.

Акція

(chare)



цінний папір, що засвідчує участь володаря у
капіталі ділової одиниці бізнесу, що має статус юридичної особи у
формі
корпорації



акціонерного товариства.

Акція



це частка акціонера (chares of stock) у всьому, що
має
компанія, його узаконене право на частину капіталу, майна
, доходу.

Вона існує стільки, скільки існує сама корпорація, хоча за цей час
може мати різних влас
ників. Акціонер, як правило, не має права
повертати акцію корпорації, що їх випустила. Акціонерний капітал є
неподільним.

Акція


це єдиний вид цінних паперів, що за певних умов дозво
ляє
збільшити свої капітали, захищати їх від інфляції. Акція

це
одноча
сно боргове зобов’язання корпорації перед її акціонерами та
титул
власності.

Акції бувають
іменними
чи
на пред’явника
залежно від способу

передачі акції від одного акціонера до іншого,
звичайні
(common

stock)

і
привілейовані
(preferred stock)
, залежно від
права учас
ті
в управлінні
корпорацією.

Корпорація випускає лише ті акції, що вказані в її Статуті.

Акція має такі фундаментальні якості й ознаки:



акція

це титули власності на майно акціонерного товариства, але не
позика;



відсутність кінцевого строку пог
ашення; у класичному понятті, акція


це негасимий цінний папір;



обмежена відповідальність. Інвестор не може втратити більше ніж він
вклав в акцію. Інвестор не відповідає за зобов’язаннями акці
онерного
товариство в цілому, це положення стало діяти з почат
ку XIX
-
го
століття.



акція неділима

права, котрі вона представляє є неподільними.

Привілейовані акції дають їх володарям право, яке не мають інші
власники товариства, а саме:




11


Маршал Дж., Бансал В.К. Финансовая инженерия: Полное руководство
по финансовым нововведениям: Пер. с англ.

М.: ИНФРА
-
М, 1998.

С.298
-
341.


22




дивіденди на привілейовані акції, як правило, встановлюються за фік
со
-
ваною
ста
вкою, розмір дивіденду, виражений у відсотках до но
мі
налу
акції;



дивіденди на привілейовані акції виплачуються до виплати дивіден
дів
за звичайними акціями;



володарі привілейованих акцій мають право на першочергове отри
-
мання певної частки активів товари
ства при його ліквідації.

І, нарешті, прості (звичайні) акції. Це акції, дохід яких зале
жить від
чистих прибутків товариства і від його дивідендної політики. Воло
дар
звичайних акцій має право приймати участь в управлінні акціонерним
товариством (право го
лосу на зборах акціонерів). Роз
по
діл прибутку
між володарями даних акцій проводиться пропор
цій
но вкладеному
капіталу, в залежності від кількості куплених акцій. Міні
мальна
величина вкладеного капіталу



номінальна вартість акції.

Акції дають право їх
володарям на отримання частини прибутку
акціонерного товариства в формі дивідендів. Дивіденди



частина
прибутку акціонерного товариства, розподілена між акціонерами у
вигляді певної частини від вартості їх акцій. Дивіденди за звичай
ними
акціями виплачуют
ься лише після сплати податків, відсотків за
облігаціями та дивідендів за привілейованими акціями.

До
боргових цінних паперів
належать:



облігації (державні та корпоративні);



казначейські зобов’язання та векселі;



депозитні сертифікати банків;



векселі.

Бор
гові цінні папери історично виникають першими. Згадки про
векселі датуються ХІІ ст., облігаційні позики королів різних
європейських держав дозволяли знаходити кошти для ведення воєн,
колоніальних завоювань тощо. Боргові цінні папери класифікують за
різними
ознаками. До основних ознак належать:

1)

терміни
існування боргового зобов’язання;

2)

характер отриманого доходу;

3)

забезпе
ченість
повернення суми боргу тощо.

За першою ознакою боргові цінні папери поділяються на:



короткострокові (термін існування до одного ро
ку);



середньострокові (від одного року до п’яти);



довгострокові (від п’яти років до двадцяти, тридцяти й далі).

За другою ознакою богові цінні папери поділяються на
процентні
,
коли дохід нараховується у твердофіксованих відсотках на суму
номінального боргу
і виплачуються у терміни та розмірах,
передба
чених
умовами емісії та
дисконтні
, коли дохід одержується у виг
ляді різниці

23


між ринковою ціною боргового зобов’язання та
номіналь
ною сумою
боргу. За третьою ознакою боргові цінні папери
поділя
ють
ся на
забе
зпечені іншими ліквідними активами та незабезпечені.

Дамо короткі визначення облігації, векселя та депозитного серти
фі
-
кату банків.

Облігація



це цінний папір, що засвідчує внесення її влас
ником
грошових коштів і підтверджує зобов’язання щодо відшкодув
ання йому
номінальної вартості цього паперу у перед
ба
чені строки з виплатою
фіксованого проценту
. Облігації бувають державними та
корпоративними. Облігації належать до процентних цінних паперів.

Вексель



встановлена законом форма боргового зобов’язання
про
безумовне повернення боргу
. Векселі бувають прості та пере
казні
(соло
-
векселі та тратти). Векселі належать до дисконтних цінних паперів.

Депозитний сертифікат



письмове свідчення банку щодо депо
-
нування
номінальної суми позики з умовою її повернення
у вказані у
сертифікаті строки з виплатою твердо фіксованих відсотків доходу,
нарахованих на номінал
. Ці цінні папери широ
ко застосовують у
біржовій торгівлі, причому, як вказувалося вище,
в основному торгівлі
проводиться значними кількостями та крупними

номіналами.

Лише ліквідні фінансові інструменти є об’єктами біржової торгів
лі,
причому для запровадження нових контрактів для них також
проводиться своєрідна біржова експертиза. Для таких цінних папе
рів як
акції на фондових біржах проводиться процедура
л
істингу
,

включення
їх до котирувального списку біржі. Ця процедура перед
бачає виконання
компанією



емітентом ряду вимог щодо вартості основних активів,
прибутку, одержаного впродовж останніх років, розкриття інформації
про діяльність. Обов’язковою у цьом
у випадку є проведення
аудиторської перевірки, причому аудитором, який спів
-
працює з
біржею. Все це робиться для того, щоб на біржі котиру
валися надійні
масові фінансові інструменти.

Контрольні запитання

11.

Які товари належать до біржових і чому?

12.

Назвіть ос
новні ознаки біржових товарів.

13.

Охарактеризуйте кожну із трьох груп біржових товарів.

14.

Дайте визначення біржової угоди.

15.

Які види біржових угод Ви знаєте?

16.

Чим відрізняються угоди спот від угод форвард?

17.

Назвіть основні характеристики сільськогосподарської сиро
вини як
об’єкта біржової торгівлі.

18.

Які види фінансових інструментів котируються на міжнародних
біржах?


24


19.

Назвіть основні види акцій.

20.

Які види боргових цінних паперів є об’єктами біржової торгівлі?

21.

У чому полягає процедура лістингу на фондових біржах?



Тема
3
.

УЧАСНИКИ
БІРЖОВИХ ОПЕРАЦІЙ
(Розділ 9)

1.

Засновники та члени бірж. Їх права й обов’язки

2.

Учасники біржових сесій

3.

Біржові посередники: брокери, дилери

4.

Суть та основні види брокерської діяльності

5.

Правове регулювання брокерської діяльності


1.

Засновники та члени
бірж. Їх права й обов’язки

Присутніх у біржовій залі учасників біржової торгівлі можна
поділити на
кілька груп. До однієї з основних груп
належать засновники
та члени біржі.
Як свідчить зарубіжна практика, заснов
никами
бірж
впродовж всієї історії їх
стан
овлення були торговельні та вироб
ничі
фірми, власники планта
цій, фер
мери, власники елеваторів, холодиль
-
ників, переробні підпри
ємст
ва
, державні організації, сучасні тран
-
снаціональні корпорації, банки, інвестиційні фонди, холдинги та інші
посередни
ки товарного та фі
нансового ринку.

Згідно законодавства України (ЗУ “Про товарну біржу”
1
та “Про

цінні папери і фондову біржу”
2
) товарна біржа створюється шляхом

добровільного об’єднання зацікавлених
юри
дичних та фізичних
осіб,
яким це не заборонено зако
ном. Фондову біржу можуть заснувати
не
менше двадцяти професійних учасників фондового ринку.

Учасників біржових торгів умовно поділяють на такі групи:



ті, що укладають угоди;



ті, що організовують укладання угод;



ті, що контролюють укладання угод;



ті, що с
постерігають за веденням торгів.

Наявність таких груп визначається правилами біржової торгівлі та
правовим статусом біржі
3
. На
державних (публічних)

біржах
у
біржовій залі можуть знаходитися
члени біржі та їх пред
став
ники
;




1


Закон України «Про товарну біржу» //ВВРУ.

1992.

№10.

С.139.

2


Закон України «Про ці
нні папери і фондову біржу» //ВВРУ.

1991.

№38.

С.508.

3


Биржевая деятельность: Учебник /Под ред. А.Г. Грязновой, Р.В.
Кореневой, В.А. Галанова.

М.: Финансы и статистика, 1995.

С.57.


25


брокери або маклери; акредитова
ні на

біржі; постійні та разові
відвідувачі
.

На
закритих організаціях торгуючих (приватних) біржах
під час
торгів мають право знаходитися:



члени бірж;



представники членів біржі;



брокери, акредитовані на біржі.

До групи, яка організовує біржову торгівлю нал
ежать:



маклери або гоф
-
брокери, які ведуть торги;



оператори, які реєструють укладені у біржовій “ямі”

угоди;



співробітники розрахункової (клірингової) палати;



співробітники підрозділів біржі;



юристи, клерки, помічники брокерів тощо.

Групу, що контролює бір
жову торгівлю, представляють:



представники державних органів, що контролюють ф’ючерсну
торгівлю;



члени біржового комітету, біржової ради, старший маклер тощо
.

До групи спостерігачів належать:



акредитовані представники преси;



відвідувачі;



гості.

Члени бірж
беруть участь у формуванні статутного капі
талу біржі
та
розрахунково
-
клірингових палат, сплачують почат
кові та щорічні
внески, мають право голосу при вирішенні основних

питань щодо
діяльності біржі, які вирішуються на загальних зборах
.

На зарубіжних това
рних біржах по
-
різному вирішується питан
ня
членства. Члени біржі, які мають право здійснювати на ній торго
вельні

операції, поділяються на кілька категорій з різними правами

й
обов’язками. На біржах США розрізняють три ка
тегорії членства:



повні члени
з п
равом участі в усіх торговельних секціях (ямах, пітах);



неповні (асоційовані) члени
, які мають право торгівлі лише у
конкретних торговельних секціях;



спеціальне членство
(членство за інтересами).

Наприклад, на Чиказькій товарній біржі (CME) поряд з валют
н
ою
секцією

Міжнародний валютний ринок (IMM)

функціонує секція
по торгівлі живою худобою, м’ясом тощо. Банки, як правило, купують
“місце” саме у валютній секції, тобто купують неповне членство.

Повні члени мають більше голосів для прийняття рішень на
загаль
-
них зборах членів біржі.

Члени біржі мають місце, яке дає право самостійно, без посередни
ків

укладати біржові угоди. У біржовій залі це може бути
окремий столик

26


чи кабіна, обладнана телефоном, факсом, комп’юте
ром з
виходом на
електронне інформацій
не табло. На електронних біржах

таким місцем є
комп’ютерний термінал члена біржі. Кожне місце має
свій номер. Члени
біржі, якщо це передбачено Правилами біржової торгівлі, мають право
здавати його в оренду.

Згідно американського законодавства повне членств
о переважно
мають лише приватні особи, які отримують доступ (купують “місце”) до
всіх торговельних секцій біржі. Число повних членів обмежується

розмірами біржової зали.

Спеціальне членство або членство за інтересами мають, як
пра
вило,
юридичні особи, як
і купують “торгівельні інтереси” і через до
вірених

брокерів торгують лише тими ф’ючерсними контрактами,
які їх
цікавлять. Наприклад, у Чиказькій торговельній палаті члени

категорії
IDEM працюють лише з ф’ючерсами на індекси акцій, члени
категорії
COM торг
ують лише опціонами на ф’ючерси.

Окремо виділяються члени Розрахункової (клірингової) палати. Це,
як правило, юридичні особи

ТНК, торгові доми, фінансові інститути,
брокерські фірми. Оскільки розрахункові палати є корпора
ціями
(акціонерними товариствам
и), то вони виступають прихова
ними
інвесторами. На різних біржах існують свої вимоги щодо членства у
розрахункових палатах та на самій біржі. Трейдери, як правило, у
палату не вступають, натомість члени палати зобов’язані мати декілька
“місць” на біржі. Д
ля членів біржі та палат встановлю
ються пільгові
ставки торгових зборів. Розрізняють та
кож орендарів біржових місць.

В останні роки кількість традиційних учасників ф’ючерсних бірж
зменшилася, оскільки все більшої ваги набирають фінансові по
се
ред
-
ники.
Такі тенденції спостерігаються на Лондонській біржі ме
талів,

Лондонській ф’ючерсній та опціонній біржі, де число членів, які
тор
-
гують товарами зменшується, а число банків, які ук
ладають ф’ю
черс
ні та
опціонні контракти з фінансовими інстру
ментами збіл
ьшується.

До осіб, які бажають стати членами біржі, висуваються певні
вимоги
як щодо величини власного капіталу та платоспроможності
,
так і щодо
моральних якостей фізичної особи або керівника корпора
ції
тощо. Не
досить мати кошти для купівлі місця на бірж
і, яке на зарубіжних
провідних біржах коштує недешево (наприклад, за останні п’ять років
вартість місця на Нью
-
йоркській фондовій біржі (NYSE) коливалася
від 280 до 350 тисяч доларів США), пот
рібно мати позитивний імідж
на відповідному ринку, який
підтвер
д
жується тим, що про майбутнього
члена біржі дадуть виключно хоро
ші
відгуки два авторитетних члена
біржі.

Отже, учасниками біржової торгівлі є як постійні члени біржі, так
і
тимчасові володарі прав на біржові місця. Саме вони мають право

27


укладати угоди н
а ф’ючерсних біржах США.

Свої особливості має інститут біржового членства в Європі. Так, на
біржах

Великобританії розрізняють три категорії членства:



повне членство;



асоційоване членство;



місцеве членство.

Особливістю асоційованого членства тут є відсутні
сть права голосу
в
управлінні біржею та права укладання угод. Ці учасники лише
сплачують за укладання угод менші за розміром комісійні повним
членам. Натомість місцеві члени мають право укладати
угоди для себе,
а також за рахунок повних членів та інших міс
цевих
членів, однак і
вони не мають права голосу в управлінні біржею.

Членство на біржі надає певні права та накладає конкретні зобов’я
-
зання
. До найсуттєвіших прав належать допуск до укладання біржо
вих

угод та зменшення комісійних за ними. Бути членом в
ідо
мих
світових
ф’ючерсних та фондових бірж престижно. Отримання
член
ства на біржі
вимагає підтвердження високої фахової підго
товки
та компетенції.

Згідно із Законом України “Про товарну біржу” засновниками є
члени ініціативної групи, що виступають орга
нізаторами її створення
.
Саме вони формують статутний фонд, виробляють Статут та Пра
вила
біржової торгівлі. Вступний внесок члена біржі, як правило, дорівнює
ринковій вартості біржового місця, що визначається ви
ходячи із
попиту та пропозиції.

Члени товар
ної біржі в Україні мають право здійснювати біржові
операції та одержувати за це винагороду, приймати участь в управ
лін
ні

біржею, вносити пайові вступні та щорічні внески, відкри
вати
брокерські
контори тощо. Однак наявність наведених вище прав зумов
лює
ться

виконанням конкретних зобов’язань. Ці зобов’я
зання

полягають у
безумовному виконанні вимог статуту, правил біржової
торгівлі, рішень
загальних зборів біржі та її виконавчих органів, інформуванні біржі
про зміни у майновому стані тощо.


2.

Учасники біржо
вих сесій


Розглянемо окремо учасників біржової тор
гівлі
товарних ф’ючер
сних
і фондових бірж
.

Учасниками біржових операцій міжн
а
род
них
ф’ючерсних бірж, які є
їх
за
с
нов
ни
ками, членами або клієнтами виступають
:



як дилери:



потужні трейдери

т
орговельні ТНК, що укладають угоди за власні
кошти
та від власного імені;



промислові ТНК, що реалізують продукцію своїх підприємств;


28




плантаційні фірми, об’єднання фермерів, великі землевласники;



володарі елеваторів, холодильників, нафтових терміналів, газо
-
та
трубопроводів тощо;



переробні ТНК, які виступають покупцями сировини та продавцями

продуктів її переробки;



державні організації різних країн, які здійснюють формування
стратегічних запасів сировини, державних резервів тощо;



державні банки та організац
ії, які торгують коштовними металами
,
камінням тощо.



як брокери:



брокерські фірми та брокерські доми, які укладають угоди від імені
та за
кошти клієнтів або від власного імені за кошти клієнтів;



комісійні фірми;



агентські фірми.

Найбільше значення у біржов
ій торгівлі відіграють потужні трей
дери


торговці, які займають визначне місце на світових товарних
ринках.
Як правило, це відомі брокерські фірми, які належать провід
ним

фінансовим та промисловим групам. Наприклад, на ринку наф
ти та
продуктів її перер
обки лише на Міжнародній нафтовій бір
жі (Лондон)
ведуть торгівлю понад 300 фірм, зокрема незалежні наф
тові компанії,
міжнародні монополії тощо. Членами цієї біржі є відомі європейські
банки.

Саме концентрація капіталу та ресурсів біржових товарів дає зм
о
гу

визначати справедливі біржові ціни, які служать орієнтиром для
ринків
у цілому. Лише за умови участі у біржових торгах
таких
учасників на
біржах України можливе становлення

власне біржового ринку, як
інформаційного цінового центру. Торговці
та фінанси
сти мають кошти
для вкладання їх у процес с
творення спотових і, що найголовніше,
майбутніх

ф’ючер
сних цін
. Таких коштів не мають виробники та
переробники, які сьогодні в Україні є основними учасниками товарних,
особливо, сільсько
господарсь
ких ринків.

Учасників міжнародної біржової ф’ючерсної торгівлі поділять на:



спекулянтів;



арбітражерів;



хеджерів.

Спекулянти
та їх різновид


арбітражери
, які купують або
продають ф’ючерсні контракти з метою отримання вигоди від різниці у
цінах або гри на тенденціях

зміни ціни у майбутньому є
дилерами
.
Хеджери


це брокери, які виконують замовлення клієнтів щодо
купівлі
-
продажу ф’ючерсних контрактів з метою цінового страхуван
ня
їх позицій на реальних ринках.

Особливістю членства на фондових та валютних біржах є участ
ь
інституційних інвесторів, професійних торговців цінними паперами та
банків. До інституційних інвесторів належать інвестиційні фонди,
фонди

29


грошового ринку, спекулятивні та хеджеві фонди, керівництво
якими
здійснюють високопрофесійні інвестиційні керуючі,
фінансові
інженери, які вміло управляють фінансовими ризиками, використо
-
вуючи
ф’ючерсні та опціонні контракти, та їх гібридні та синтетичні
комбінації.

Особливістю їх діяльності є не лише впровадження в управлін
ську
практику існуючих фінансових інструме
нтів та стратегій, але й
вироблення абсолютно інноваційних. Саме такі учасники входять до
складу членів провідних фондових бірж світу.


3. Біржові посередники: брокери та дилери

Головною відмінністю дилерів та
брокерів є те, що
дилер



це
посе
-
редник у ш
ирокому розумінні цього

слова, він приймає участь у процесі
укладання угод безпосеред
ньо, вкла
да
ючи
власний капітал, приймаючи
на себе всі ризики.

Брокер



це посередник у вузькому розумінні цього слова, він лише
зводить продавців та покупців, отримуюч
и за це вина
городу у вигляді
комісійних.
Брокерська діяльність є основною у біржовій торгівлі. Для
здійснення цієї діяльності брокер з клієнтом
укладає договір на
брокерське обслуговування. Брокер в угодах мо
же
виступати від
власного імені


тоді він укл
адає з клієнтом договір комісії, або від імені
клієнта

тоді він укладає договір доручення.


4.
Сутність і види брокерсь
кої діяльності

Для успішної роботи на біржі брокер повинен:



досконало знати ринок даного бір
жо
вого то
ва
ру, постійно стежити за
йо
го кон’юнктурою;



пройти процедуру акредитації на біржі, здати
відповідні екзамени на
предмет знання пра
вил
біржової торгівлі та ведення торгів;



уміти працювати з клієнтами.

Брокер виконує такі функції:



консультаційна робота;



розміщення товарів у просторі
та часі, іншими словами

дистрибуція;



допомога в управлінні активами;



надання послуг щодо купівлі та продажу активів;



хеджування цінових та курсових ризиків.

По
-
перше
, при зустрічі з клієнтом брокер надає
інформацію щодо цін на біржі та можливих напрямів
їх
змін, він же, як пра
вило, радить коли потрібно
здійснювати ту чи іншу операцію. Особливо це важливо

30


при відкритті хеджевих рахунків та
спекуля
тивних
позицій з ф’ючерсними контрактами, розрахованими
на
прогноз тенденції зміни ціни у майбутньому.

По
-
др
уге
, під час торгівлі відбувається підбір конкретних
про
давців
та покупців, (особливо це стосується ф’ючерсних контрактів
, лише 1
-
2% від яких закінчується реальною поставкою
-
прийманням бір
жового
товару), тобто знаходження саме того покупця, якому цей то
вар є
необхідним. Це може бути, наприклад, японське
нафто
переробне
підприємство, яке отримує нафту з Росії, транспор
товану

найкоротшим
шляхом морськими танкерами, за ф’ючерсним контрак
том
Нью
-
Йоркської товарної біржі тощо.

По
-
третє
, брокер надає клієнто
ві допомогу в управлінні фінан
-
совими та товарними активами, даючи змогу через укладання ф’ючер
сних

та опціонних контрактів хеджувати цінові та курсові ризики.

По
-
четверте
, саме брокер через укладання строкових контрактів

допомагає розмістити товар у про
сторі та часі.

Дистрибуція та інформація про ціни, що дозволяє учас
никам ринку впевнено дивитися у
майбутнє, а саме це дає ф’ючерсний ринок,

найважливіші ключові компоненти бро
-
керської діяльності.

Брокерські контори або фірми відкривають члени біржі,
а
бо існуюча
брокерська фірма купує місце на біржі.
Брокерська фірма створю
ється згідно законодавства тих
країн, де вона реєструється. Як
пра
вило, це приватні
фірми, партнерства, які за умови успіш
ного ведення

бізнесу перетворюються у корпорації (акціоне
рні
товариства).

Штат фірми призначається засновниками, ними ж визначається
перелік біржових активів, з якими планується укладання біржових
контрактів. Брокери працюють з фірмою за контрактами, якщо інше
не
передбачене угодою між брокерською фірмою та чле
ном біржі,
що її
заснував. Оплата послуг брокерів за посередництво і представ
ництво

інтересів клієнтів проводиться у вигляді винагороди, що її отримує
брокерська фірма. Оплата за інші послуги здійснюється згідно правил
біржової торгівлі та рішень біржовог
о комітету.

На етапі становлення цих структур велике значення має їх
вза
ємодія
з такими фінансовими інститутами, як банки, страхові компа
нії,
інвестиційні, пенсійні та хеджеві фонди, які також є посередни
ками
та
гарантами для своїх інвесторів та членів
.

Брокер покликаний допомогти своїм замовникам. Його головною
метою є розуміння цілей свого клієнта, він діагностує потреби та
цілі і
пропонує послуги, які ці цілі задовольняють. Таким чином бро
керська

індустрія покликана забезпечити якість послуг і захи
стити фізичних та
юридичних осіб від некваліфікованого втручання у їх
діяльність. За

31


свою роботу брокери отримують комісійні. Розмір цієї
винагороди
залежить від тієї вигоди, яку вони приносять клі
єнтові. У країнах
ринкової економіки ця винагорода складає
24
-
25% від валового доходу
за угодою. На міжнародних біржах розмір цієї винагороди
визначається правилами біржової торгівлі і стано
вить від 0,001% до
3% від суми угоди або визначену фіксовану су
му, наприклад $25 за
опціон тощо.

Біржі та державні органи
нагляду за біржовою
діяльністю вироб
ляють відповідні вимоги для брокерів,
проводять ліцензійну роботу, серти
фікацію брокерів.
Покажемо на прикладі товарних ф’ючерсних
бірж США
процес реєстрації учасників біржової торгівлі.

Обов’язкова реєстрація поширю
ється на всі основні категорії
учас
-
ників біржової торгівлі, а саме на:



брокерів
у торговельній “ямі”, “
рингу” (floor broker, ring broker);



комісіонерів


представників комісій
ного дому (commission house)


фірми, що спеціалізується на вико
нан
ні доруч
ень купівлі
-
продажу для
клієнтів ф’ючерсної біржі,
отримуючи за це комісійні;



асоційованих осіб


службовців комісій
них
домів та агентів, які
займаються пошуком клієнтів, здійснюють консультаційну роботу;
незалежних брокерів (introducing broker), які при
ймають замовлення

клієнтів на укладання угод, однак не ведуть розрахунків, пере
даючи
їх
службовцям комісійних домів;



консультантів з
торгівлі ф’ючерсами
(commodity trading adviser);



операторів інвес
ти
цій
них (хеджевих) фондів
, що спеціалізуютьcя
на
то
ргівлі то
варними ф’ючерсами (commodity fund).

Використовуючи брокерські послуги, клієнт біржі збільшує об
сяг

операцій без суттєвого зростання витрат, залучає високо
ква
ліфі
-
кованого торговельного посередника, який досконало знає ринок
та
його кон’юнкту
ру.

Мережа брокерських фірм, бюро чи контор розміщується у міс
тах
з
великою кількістю потенційних клієнтів. Кожна контора скла
да
єть
ся із
штату підтримки та адміністрації. Саме тут про
ходить обробка вхідної
інформації. Брокери, консультанти інфор
му
ють своїх клієнтів про
можливості купівлі та продажу товарів на біржі.

Ефективною діяльність брокерської фірми може бути за умови

наявності постійних клієнтів, коли брокери досконало знають не лише
їх фінансовий стан, але й можуть прогнозувати майбутню
дія
льність.
Тривала співпраця з клієнтом дає можливість отримувати
від нього
замовлення на купівлю
-
продаж за ринковими цінами, що надає значні
переваги у порівнянні з лімітованими замовленнями, у
яких чітко
визначається рівень цін. Це можуть бути цінові обмеж
ення
або фіксація

32


конкретних цін впродовж біржового дня, а саме: ціна закриття,
мінімальна ціна дня для купівлі або максимальна ціна дня для продажу
тощо.


5. Правове регулювання брокерської діяльності

Крім названих вище ЗУ “Про
то
варну біржу

, “Про цінні
папери
та
фон
дову біржу
”,
діяльність бро
ке
рів рег
ла
ментується ЗУ “Про під
при
-
ємництво

12
, “Про підприємства в
Україні

13
, “Про господарські
товариства”
14
, “Про державне регулю
вання ринку
цінних па
пе
рів

15
,
“Про оподаткування прибутку під
приємств

16
, Кодексом законів
України про працю тощо.

Оскіль
ки біржове законодавство в Україні недостатньо регламен
тує
брокерську діяльність на товарних сировинних та фондовому ринках,
діють додаткові нормативні акти, укази Президента, поста
но
ви
Кабінету Міністр
ів України. Саме постанова Кабінету Міністрів

України
“Про прискорення організації біржового сільськогосподар
сь
кого
ринку”
№916 від 27.11.1995 р. законодавчо регламентує, що до складу
засновників та членів аграрних бірж має входити не
менше половини
сіль
ськогосподарських товаровиробників та представ
ни
ків
переробної
промисловості.

За минулий період функціонування аграрних бірж не
одноразово

виходили аналогічні постанови, однак потужної бро
керської індустрії
так і не було створено ні на товарних сировин
них, ні на фондових
ринках. Підсумовуючи, можна зробити наступний висно
вок: без
створення потужної брокерської індустрії становлення ефективного
біржового ринку в Україні є неможливим.



Контрольні запитання

22.

Які основні групи учасників біржової торгівлі В
и знаєте?

23.

У чому полягає відмінність щодо участі у біржових торгах на
відкритих публічних та закритих приватних біржах?

24.

Охарактеризуйте категорії членів бірж США.

25.

Які особливості членства на європейських біржах?




12


Закон України «Про підприємництво» //ВВРУ.

1991.

№14.

С.168.

13


Закон України «Про підприємства в Україні» //ВВРУ.

1991.

№24.

С.272.

14


Закон України «Про господарські товариства» //ВВРУ.

1991.

№49.

С.682.

15


Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів»
//ВВРУ.

1996.

№51.

С.292.

16


Зако
н України «Про оподаткування прибутку підприємств» //ВВРУ

1997.

№27
.


С.181.


33


26.

Які законодавчі обмеження встановлені законо
давством України
щодо членства на біржах?

27.

Які права та обов’язки мають члени бірж України?

28.

Назвіть основних учасників міжнародної ф’ючерсної біржової
торгівлі.

29.

Назвіть основних учасників міжнародних фондових бірж.

30.

У чому полягає відмінність між дилером та
брокером?

31.

Які види брокерської діяльності Ви знаєте?




Тема4. Організація біржових торгів
(Розділ
10)

1.

Організаційна структура управління
біржею

2.

Порядок укладання біржових угод

3.

Організація діяльності брокерських фірм

4.

Ведення рахунків клієнтів

5.

Звітність що
до виконання наказів
клієнтів



1. Організаційна структура управління біржею

Для повноцінного виконання своїх функцій біржа
повинна за
без
печити конкрет
ні організацій
но
-
фінансові
умови, а саме:



приміщення, придатне для органі
зації торгівлі біржовими то
варами;



наявність сучасних засобів зв’язку для отримання й передачі
інформації;



організація процедури клірингу та фінансових гарантій виконання
біржових угод;



наявність ліквідних біржових контрактів (спотових, ф’ючерсних та
опціонних);



продумана процедура
оперативного укладання угод.

В умовах вибухового розвитку комп’ютерних
технологій та глобальних мереж, наявність приміщення
поступово втрачає актуальність, їй на зміну приходять

34


віртуальні комп’ютерні біржі. Однак економічної суті
від цього біржа не втрач
ає. Концентрація попиту та
пропозиції у цьому випадку відбувається у глобальному
масштабі, причому тривалість біржової сесії складає 24
години на добу.

Сьогодні та в значний період часу у
третьому тисячолітті провідну роль у світовій біржовій
торгівлі від
іграватимуть біржі, на яких присутність
торговців є обов’язковою. Хоча конку
ренція між
біржами та бурхливий розвиток он
-
лайнових торго
-
вельних систем сприяють прискореному переходу від
“голосових” торгів до електронних.

Організація біржової зали є практич
но однаковою для всіх типів бірж світу. Як і
раніше, біржа в першу чергу є місцем, де зустріча
ються продавці та покупці
біржових контрактів для укла
дання біржових угод. Процедура групування замовлень
сьогодні, як правило, відбувається за межами біржі.

В
результаті можна виділити
дві групи робочих органів

біржі
:

центральні
та
периферійні
12
. До перших належать відділення та
філії брокерських фірм та контор,
брокерських і комісійних будин
ків
та самостійних брокерів (
introducing

brokers
)
, які
організовують
п
роцес приймання та оформлення замовлень на укладання біржових

угод. До других

безпосередні служби, які організовують торги у біржовій залі.

З юридичної точки зору біржі у всіх країнах є офіційно за
реєстрованими
організаціями, створеними у різних правови
х формах. Найчастіше використовують
товариства з обмеженою відповідальністю або акціонерні товариства.
Біржа



самостійний
спеціалізований заклад, юридична особа, що виражає інтереси

добровільного об’єднання комерційних посередників та їх служ
бовців для п
роведення
торговельних операцій у спеціаль
ному місці за спільно виробленими правилами
.

Члени

біржі організовують колектив, співтовариство або асоціа
цію, в основному
фізичних осіб, які висту
пають співвласниками та одночасно власниками вступних та
щорічн
их пайових внесків. У розвинутих країнах світу біржі мають статус



12

Дегтярева О.И., Кандинская О.А. Биржевое дело: Учебник для вузов.

М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.

С.82.


35


неприбуткових,
не
комерційних корпорацій, отриму
ють суттєві податкові пільги.
Висо
кий
рівень конкуренції між бір
жами призводить до того, що
вони уже не можуть
існувати у ста
тусі безприб
уткових організацій
.
До головних причин, які спону
кають
змінювати століттями
напрацьо
ваний статус, можна віднести суттєве зростання витрат
на
ре
організа
цію, впровадження електро
нних торговельних систем. Одним
із основних
шляхів вирішення цієї проблеми
стало надання біржам відкритої ринково
орієнтованої форми управління, комерціалізація її діяльності та вихід на фондовий
ринок із власними акціями.

Самі біржі, як правило, не здійснюють торговельних операцій від власного імені,
за виключення таких, які не
обхідно здійснювати для її функціонування. Наприклад,
продаж торговельної інформації, франчайзингових прав, купівля комп’ютерної
техніки тощо.


Органи управління біржею відображають головну їх суть як організації торговців.
Вищим органом біржі
є загальні з
бори членів біржі.
Саме вони вибирають
керівні
органи
, до яких належать
біржовий комітет
або
президія біржі
,
ревізійна комісія
та
арбітражна комісія
.

Крім зазначених виборних органів, на загальних зборах обирається
склад
виконавчого комітету,
або
правлінн
я біржі
та затверд
жується організаційна
структура управління біржі.

Загальні збори членів біржі бувають щорічними та позачерговими
. Останні
скликаються біржовим комітетом, ревізійною комісією або членами біржі, які
володіють не менше 10% голосів. До викл
ючної компетенції загальних зборів
належить:



здійснення загального керівництва біржею та біржовою торгівлею;



визначення стратегії розвитку біржі, в т.ч. щодо впровадження нових

видів біржових контрактів;



формування виборних органів;



прийом нових членів бір
жі;



затвердження кошторису біржі, в т.ч. на технічне осна
щення біржової

торгівлі, заробітну плату найманого персоналу тощо;



затвердження Статуту, Правил біржової торгівлі, Кодексу честі
біржовиків;



затвердження бюджету біржі та основних фінансових докумен
тів
(
баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів);



прийняття рішення щодо ліквідації біржі
13
.

Для оперативного управління біржею загальні збори обирають
Біржовий комітет
,

або
Біржову раду
, на який як на контрольно
-
розпорядчий орган п
окладається виконання
таких функцій:



заслуховування та оцінка звітів Правління;




13

Биржевое дело: Учебник /Под ред. В.А. Галанова, А.И. Басова.

М.:
Ф
инансы и статистика
, 1998.

С.113
-
147.


36




внесення змін до основних документів біржі для наступного затверд
-
ження
на загальних зборах;



підготовка та проведення загальних зборів членів біржі;



обґрунтування розмірів пайо
вих, комісійних та маржевих внесків;



керівництво біржовими торгами;



прийом та звільнення персоналу біржі;



розпорядження майном біржі тощо.

До складу біржового комітету входять члени
Правління
, яке здійснює оперативне
управління біржею та представляє інтере
си біржі за її межами.

Виконавчий комітет Чиказької торговельної палати (
CBOT
)
cкла
дається з
президента, першого віце
-
президента та 19 віце
-
президентів
. Політика біржі
проводиться в життя 30 комітетами, члени яких працюють без відповідної оплати,
вони вно
сять рекомендації та
допомагають Біржовій раді, а також виконують
конкретні обов’язки

щодо функціонування бірж. На цій біржі функціонують такі комі
-
тети,
які відповідають за процес торгівлі та впровадження контрактів:



з питань ефективності ринку;



аналізу з
вітів та квотування ринку;



консультаційний щодо сільськогосподарських питань;



контрактів на кормове зерно;



контрактів із соєю, соєвою мукою та соєвою олією;



контрактів з пшеницею;



контрактів з індексами акцій;



транспортний;



з питань складування, зважування
, зберігання та охорони;



зі статистики;



з товарних опціонів;



фінансових цінних паперів.

Крім того, функціонує ряд комітетів, які регулюють діяльність безпосередніх
учасників біржової торгівлі:



арбітражний;



з питань асоційованого членства;



з питань ділової
поведінки;



з питань комп’ютерів та телекомунікацій;



виконавчий;



фінансовий;



брокерів торговельного залу;



з питань прибутків (біржової маржі);



з питань обслуговування членів біржі;



з питань членства;



з питань зв’язків з громадськістю;



з біржових правил.


37


Сво
ї особливості має організаційна структура управління фондо
вими біржами, де є
спеціальні підрозділи лістингу, які проводять перевірку корпорацій перед включенням їх
акцій до котирувального списку бірж.

Суперечки між брокерами, продавцями та покупцями, чле
нами
біржі з питань
укладання біржових контрактів вирішує третейський
суд, який називають
біржовим
арбітражем
. Рішення арбітражу є обов’язковим для виконання учасниками біржової
торгівлі. Як правило, ці рішення досить рідко оскаржуються в суді, особливо ті
, що
стосуються питань припинення членства. Суд “людей із
запоро
шеними стопами” з
часів середньовіччя є суворим, але справедливим
стосовно тих торговців, які
порушували ними ж прийняті правила,
маніпулювали ринком, отримували доходи за
рахунок розповсюдже
н
ня
неправдивої інформації тощо.

Котирувальна комісія є тим спеціалізованим органом, який відрізняє біржу від інших
бізнесових структур. Саме через коти
рувальну комісію біржа виконує більшість
властивих їй функцій, в першу чергу це стосується ціноутворен
ня та розповсюдження
інформації про біржові ціни. Котирувальні комісії організовують реєстрацію та облік
різних цін, а саме:



цін попиту;



цін пропозиції;



цін відкриття торгів;



цін закриття торгів;



максимальних цін;



мінімальних цін;



розрахункових (довідкових
) цін.

Котирувальна комісія веде контроль за своєчасним наданням учасниками відомостей
щодо розміщення заявок про попит та про
позицію біржових товарів, а також щодо всіх
аспектів укла
дених біржових угод. Котирувальна комісія складає список біржових
контр
актів, допущених до обертання на даній біржі, узагальнює біржові котирування та
надає їх для публікації у пресі та для розміщення у комп’ютерній мережі Internet, готує
для публікації біржові бюлетені.

Особливе місце як організатора біржової торгівлі та гар
анта
виконання біржових угод
займає Розрахункова (клірингова) установа
, діяльність якої буде докладніше розглянута у
наступному
розділі. Тут лише зазначимо, що функції Розрахункової (клірингової) устано
ви

полягають у оперативному та точному проведенні роз
ра
хунків за біржовими угодами,
гарантуванні повного виконання умов укладених біржових контрактів, забезпечення
фінансової цілісності біржового ринку загалом.

До інших комерційних установ, які можуть входити до організацій
ної
структури біржі
або працювати
з нею на договірних
засадах є сертифіковані склади та депозитарії. В
перших має зберіга
тися біржо
вий товар, у других

цінні папери. Склади мають відповідати
певним
вимогам, про які уже було сказано вище. У депозитаріях
зберігають
ся цінні папери,
випущ
ені у бездокументар
ній

електронній

формі.


2. Порядок укладання біржових угод


38


Як уже зазначалося вище, біржа

це місце, куди звертаються торговці для
здійснення комерційних операцій.
Біржові операції з конкрет
ним активом
укладаються
в окремих операц
ійних
залах або в одному залі, який розбивається на окремі
спеціалізовані

секції, в де відбувається укладання угод на певні товари або товарні
групи. Наприклад, для ф’ючерсних бірж

США характерна торгівля як мінімум у
чотирьох секціях. У Чиказь
кій
торгове
льній палаті (
CBOT
)
в операційній залі є чотири
секції:



сільськогосподарська сировина (пшениця, кукурудза, соя та продукти
її
переробки, овес);



державні довгострокові облігації;



фондові індекси;



казначейські зобов’язання США.

Для
більшості європейських бір
ж практикується виділення окремої
кімнати для
торгівлі окремим біржовим активом. У цілому, операційні
зали повинні задовольняти
наступі умови:



бути достатньо великими, в них повинні вільно розміщуватися всі
брокери та їх помічники, а також службовці біржі;



торгівля в одній секції повинна не заважати торгівлі у інших секціях;



інформація про укладені та заявлені до купівлі

продажу контракти

повинна бути доступною для всіх бажаючих учасників біржової
торгівлі.

Названі вимоги є настільки важливими, що спонука
ють біржі будувати власні
приміщення, оскільки не завжди їх може задо
вольнити оренда пристосованих
приміщень. Операційні зали бірж займають величезні площі, так, операційна зала
CBOT має 5 тисяч
квадратних метрів.

Операційна зала та її секції плануються
так, щоб учасники біржової торгівлі мали
можливість швидко укладати угоди. Для цього торговельні секції діляться на
торговельні місця


ями
”, або
піти.
На американських біржах піт має форму
восьмикутної піднятої платформи зі сходинками, що спускаються до
її середини на
рівень підлоги біржової зали. Кожна сходинка відповідає місяцеві поставки за
ф’ючерсним контрактом. Так у піті, де торгують пшеничним ф’ючерсом (
CBOT
)
,
платформа має п’ять сходинок, які відповідають п’яти місяцям поставок. Наприклад,
у перши
х числах січня на верхній сходинці будуть стояти ті продавці та покупці
контрактів, які бажають здійснювати операції з березневим ф’ючерсом. На наступній

з травневим; на третій

з липневим, на четвертій

з вересневим, і на останній, як
правило, внизу пл
атформи

з грудневим ф’ючерсом, з найвіддаленішим терміном
поставки. Така форма піта дає можливість кожному учаснику одразу бачити своїх
контрагентів.

На європейських біржах торговельні місця називають
рингом,
або
кільцем
,
навколо якого розташовуються уча
сники. На більшості
бірж вони мають вигляд
амфітеатру, що дає можливість маклерові, який веде торги бачити всіх учасників,
створювати однакові умови
для них. У кільці або поблизу нього розташовані робочі

39


місця служ
бовців
біржі, які реєструють укладені уго
ди та вводять цю інформа
цію у
комп’ютерну базу даних, що дає можливість одразу ж здійс
нити перевірку стану
розрахункового рахунку брокерів. Далі ця ін
формація поступає на табло у піті та у
вигляді біжучої стрічки на ін
формаційне табло біржі, яке розташ
оване у такому місці,
яке дає змогу бачити його всім присутнім на біржі. Українські біржі, як правило,
мають операційні зали, де брокери сидять перед старшим брокером, який веде торги.
Торговельні сесії мають певні часові межі, торгівля різними активами ве
деться по
черзі
14
.

Вздовж периметра біржової зали, як правило, розміщуються ро
бо
чі місця членів
біржі, або акредитованих брокерів. Ці місця осна
щені засобами сучасного зв’язку.
Там чергують клерки
-
помічники брокерів, які підтримують зв’язок з основним
оф
ісом брокерської фірми або комісійного дому. Поряд із залом розміщені відділи
бір
жі, представники яких також присутні у залі під час торгів, вико
нуючи покладені
на них функції.

Кожна біржа сьогодні має зв’язок торговельної зали з навко
лишнім середовищем
.
Без цієї інформації торговці не можуть пра
вильно оцінювати біржові активи.
Отримавши оперативну інфор
мацію, члени біржі під час торговельної сесії мають
змогу вико
нувати замовлення клієнтів та повідомляти їх про здійснені опера
ції. Все
це вимагає ная
вності великої кількості телефонів, телексів, дисплеїв, відеомоніторів.
На останніх під час торгів з’являється по
відомлення про різні політичні, економічні,
соціальні та природні явища, які деколи кардинально змінюють настрій біржової
зали.

На інформаційн
ому табло по кожному
контрактному місяцю вміщується така інформація:



ціна відкриття торгівлі;



максимальна ціна дня;



мінімальна ціна дня;



оцінка обсягів торгівлі;



ціни останніх семи угод з поміткою, чи вони дійсно є цінами укла
дених
угод чи цінами пропозиц
ії;



остання зареєстрована ціна угоди або пропозиції;



різницю між останньою ціною та ціною за минулий день;



максимальну ціну за період торгівлі контрактом;



мінімальну ціну за період торгівлі контрактом.

На цих табло також розміщується інформація, яка пов’яз
ана з
різними подіями на
інших біржах. Крім такого поширення інфор
мації,
біржі розсилають її у режимі реального
часу різним користувачам.




14

Дмитрук Б.П. Організація біржової діяльності в агропромисловому
комплексі: Навчальний
посібник.

К.: Либідь, 2001.

С.75.


40


У біржовій ямі або кільці торгівля ведеться у чітко обмежених часових межах. Ці
часові рамки встановлюються Правилами
біржо
вої торгівлі. Початок та закінчення
торговельної біржової сесії
роз
починається та закінчується дзвінками. На Нью
-
Йоркській фондовій
біржі торговельні сесії щодня розпочинаються та закінчуються
ударом молотка по тарілці, на Чиказькій товарній біржі
уже 80 років
для цього
використовується дзвін, який став історичною цін
ністю.
Угоди, укладені до
офіційного сигналу, не реєструються, їх виконання

не гарантується біржею. Розклад
торгівлі конкретними активами на
міжнародних біржах складають таким чином, щ
об
на момент їх почат
ку або закінчення розпо
чиналася торгівля ним на іншій
між
народ
-
ній біржі. Так пов’язані між собою біржі Нью
-
Йорку та Лондо
на
, на яких котируються
ф’ючерсні контракти з нафтою. Торгів
ля у США розпочинається після її завершення
у Ве
ликобританії.

Торги, як правило, проводять двічі на день. Розрізняють ранкову та вечірні сесії.
Самі сесії тривають 30
-
40 хвилин, перерва між ними становить 5
-
10 хвилин. На
Біржах США під час сесій всі члени біржі укладають угоди вільно. На біржах Європи
та Японії подекуди існують спеціальні сесії, на яких угоди укладаються лише через
голову сесії в порядку черги.

Як уже відзначалося вище на сучасних зарубіжних біржах існує
три методи
ведення біржових торгів
:



публічний подвійний аукціон за допомогою голосу
та жестів;



торгівля пошепки (характерна для бірж Японії, Південно
-
Східної Азії);



електронна торгівля.

Подвійний аукціон як метод публічної торгівлі передбачає, що продавці та
покупці у будь
-
який момент часу можуть мінятися місцями. При збігові цін
пропози
цій продавців із цінами покупців укладається біржова угода. Саме подвійний
аукціон найточніше
відображає співвідношення попиту та пропозиції. Електронна
торгів
ля
також в основному будується на цьому методі. Пропозиції про
давців та
покупців вигукуються ни
ми одночасно. Для зручності ведення торгівлі біржами
встановлюються мінімальні розміри зміни цін, вони називаються
тіками.

Торгівля передбачає поступове наближення цін продавців до цін покупців. При
цьому, у Правилах біржової торгівлі зазначається заборона
для продавця називати
ціну вищу від уже названої, а для покупця менше від названої. Якщо два покупці або
продавці називають однакову ціну, то пріоритет отримує той, хто першим її
вигукнув. Отже, і міць голосових зв’язок деколи відіграє не останню
роль. Як
що ж
вигуки прозвучали одночасно, то право укласти угоду отримує той, чия пропозиція
містить більше контрактів.

Продавці та покупці мають по
-
різному вигукувати
свої замов
лення.
Покупець спочатку повинен назвати
ціну, потім кількість. Про
да
вець, навпаки,
спочатку

41


називає кількість, а потім ціну. Наприклад, продавець
ф’ючерсних контрактів на кукурудзу у Чиказькій
торговель
ній палаті спочатку викрикує 5 березневих по
20, що означає бажання продати 5 березневих ф’ючерсів
на кукурудзу за ціною 270 центів за
бушель (ця сума не
називалася, оскільки на табло уже була сума 290, яку
наш продавець зменшив на один тік). Як бачимо, ціна
називається скорочено. Після укладання угоди брокери у
ямі повинні вписати інформацію про угоду у
торговельну картку або у бланк нак
азу. Форму наказу
-
торговель
ного ордеру показано на у попередніх
розділах.

Торгівлю в біржовому кільці ведуть брокери або члени біржі,
присутні у залі під час торговельної сесії. До роботи на біржі
допускаються брокери, які пройшли спеціальне навчання та к
валі
-
фікаційне випробування. Брокери, присутні у біржовій залі, укла
да
ють
угоди за свій рахунок (у США їх називають “місцевими”, у
Великобританії

дилерами) або від імені і за рахунок клієнтів.

Основна частина угод укладається брокерами, які працюють в
інтересах (від імені) клієнтів. При цьому важливим моментом є
передача замовлення від клієнта до брокера. Як правило, замовлення

можуть передаватися завчасно у центральний офіс брокера або безпо
-
се
редньо по телефону під час біржової сесії. Основним момент
ом є
обумовлення цін.

Правилами біржової торгівлі передбачається, що персонал повинен
носити спеціальну уніформу. Як правило, одягом для брокера у піті є
просторий жакет. На цих жакетах можуть бути написані назви
компаній або їх реклама. Повні та асоційов
ані члени біржі носять
відповідні значки, які дають змогу легко
відшу
кати того, хто має
конкретні права на даній біржі. Так, у Чиказькій
торговельній палаті
(СBOT) повні члени мають жовті значки, асоційовані

червоні, зелені

42



торговці товарними опціонам
и, чорні

торговці індексами акцій та
коштовними металами
15
.


3. Організація діяльності брокерської фірми

Організаційна структура управ
ління брокерською фірмою, як пра
вило, складається із двох підроз
ді
лів,
пов’язаних між собою:



фронт
-
офіс
здійснює всі
процедури купівлі та продажу біржових
контрактів на біржах;



бек
-
офіс
здійснює весь комплекс робіт з клієнтами. Цей підрозділ
брокерської фірми організовує збір замовлень, укладання угод,
виконання розрахунків, оперативний аналіз та прогнозування ринку,
обл
ік операцій тощо.

Великі брокерські фірми мають окремі підрозділи, які займаються поточним аналізом
біржового ринку, проводять фундаментальний та технічний аналіз, на основі якого
здійснюють інформаційно
-
статистичне забезпечення власних операцій та операці
й своїх
клієнтів
, надають консультаційні послуги. Кожна брокерська фірма має
юридичну службу
та бухгалтерію. Ці служби крім власних операцій
надають клієнтам консультаційні
послуги.

До складу бек
-
офісу можуть входити такі підрозділи:



Відділ замовлень або
диспетчерський відділ перевіряє правильність
оформлення замовлень, відправляє замовлення на біржу, записує
замовлення у книгу угод.



Відділ купівлі та продажу готує угоди до оплати та поставки, звіряє
книгу замовлень.



Каса веде прийом коштів та цінних папер
ів в якості депозитів, маржі
,
розрахункових сум.



Кредитний відділ надає кредити клієнтам.



Відділ нових рахунків перевіряє документи та фінансовий стан нового

клієнта, повідомляє його про ризики, пов’язані із ф’ючерсною
торгівлею
, присвоює номер рахунку.



Ві
дділ маржі встановлює вимоги до розміру маржі, дає дозвіл на
торгівлю. Слідкує за станом рахунку в процесі торгівлі, виписує вимоги

щодо поповнення маржі, якщо це необхідно. Цей відділ дає дозвіл на
зняття коштів із рахунку клієнта та його закриття.



Відділ
наказів забезпечує передачу наказів до біржової зали або у
електронну торговельну систему. Накази поступають електронною
поштою або по телефону. Потужні брокерські фірми мають власні
телеграфні системи, які є електронно
-
комунікаційними сітками, які
з’єдну
ють брокерську фірму з операційною залою або електронною
торговельною системою. Накази приймаються виконавцем рахунків та
автоматично передаються на приймальну станцію до операційної зали.



15

Дегтярева О.И. Биржевое дело. Учебник для вузов.

М.: ЮНИТИ
-
ДАНА,
2000.

С.115.


43


Далі клерк

посильний передає його у біржову яму, де
відбу
ваються

торги. Після виконання наказу, дані передаються у найближчу

філію фірми.
Цей процес займає кілька хвилин, тому, якщо потрібно
швидше виконати
замовлення його передають по телефону прямо посильному у біржову
залу.



Відділ обробки даних (клірингу) звіряє всі
укладені угоди, складає звіти
по укладеним угодам, які надсилає клієнтам та у відділ маржі.



Відділ поставки займається розрахунками за ф’ючерсними угодами як
при
їх ліквідації оберненими угодами, так і через поставку реального
товару.
Цей відділ виписує н
отиси про поставку та здійснює розра
хунки

грошима.



Відділ маркетингу проводить дослідження ринку та перспективне
планування діяльності брокерської фірми.



Відділ управління персоналом займається підбором, підготовкою та
підвищенням кваліфікації брокерів.

4
. Ведення рахунків клієнтів

Основним елементом ф’ючерсної торгів
лі
є безготівкові розра
хунки, які
здійсню
ються через Розрахункову (клірин
гову
)
установу. Принципи її
функціону
вання будуть розглянуті у наступному розділі. Структура
розрахункової устано
ви може бути різною. На біржово
му ринку США
із функціонуючих п’яти розра
хункових установ три є самостійними
неприбутковими організаціями, дві

підрозділами бірж з власним
керівництвом та персоналом. Самостійними
роз
рахунковими
установами керують менедж
ери, підзвітні перед радою
директорів
клірингової корпо
рації або біржі. Вся система клірингу складається із
трьох ланок:



клірингова установа;



клірингові фірми

члени клірингової установи;



розрахункові банки.

Членами клірингової установи можуть бути лише
члени певної
біржі, які відповідають визначеним фінансовим вимогам. Як правило
, ці
вимоги є досить значними, оскільки солідарна відпові
даль
ність членів
клірингової установи складає фінансові гарантії
виконання
біржових
угод. Брокери, які працюють у біржо
вому кільці, не обов’язково

можуть бути членами клірингової установи і навпаки.

Кожен торговець, який купив членство на біржі, може укладати уго
-
ди від власного імені і за власний рахунок, а також виконувати
замовлення клієнтів, які не мають права укладанн
я біржових угод.
Якщо член біржі не є одночасно членом клірингової установи, він
повинен відкрити рахунок у фірмі, яка є членом цієї установи. Біль
шість

відомих брокерських фірм мають не лише членство на біржі, вони
також є членами розрахункових установ,
тобто несуть
фінан
сову

44


відповідальність як за власні угоди, так і за угоди своїх клієнтів
.

Основною функцією брокерів є наближення біржових послуг до
клієнтів, які не є членами біржі. Клієнти укладають угоду про
обслуговування з конкретною брокерською фір
мою. Типову угоду
про
брокерське обслуговування показано у додатку 9.1. При укладанні

названої угоди обумовлюється надання таких послуг клієнтам:



ведення рахунків та звітності;



надання інформації про стан ринку;



внесення депозиту у клірингову установу;



при
ймання, передача та виконання замовлень.

Основні послуги на сучасних міжнародних ф’ючерсних біржах
надають ф’ючерсні комісійні купці. На початок 2001 р. на амери
кансь
-
кому
ф’ючерсному ринку таких налічувалося близько 240. Значну роль
відіграють також поту
жні інвестиційні банки, серед
яких особливо
виділяється «Citibank», «Deutsche Bank», «Morgan Stanley»,
«Merrill
Lynch» тощо. До учасників ф’ючерсних бірж належать також
торговельні компанії, які працюють з реальним товаром, хоча можна

навести приклад корпо
рації «Commodity Servis», яка безпосередньо
працює лише на строкових ринках, є членом всіх ф’ючерсних товарних
бірж світу.

Після підписання угоди про брокерське обслуговування, а також,

вибравши форму співпраці (
договір
-
доручення
, коли брокер буде
виступат
и в угодах від імені та за рахунок клієнта або
договір
-
комісії
,
коли брокер буде виступати в угодах від власного імені і
за рахунок
клієнта (додаток 9.2 і 9.2), відбувається процедура відкриття
для клієнта
ф’ючерсного рахунку. В першу чергу брокер повинен
досконало
вивчити свого клієнта. Якщо клієнт вперше вирішив прийняти участь у
ф’ючерсній торгівлі, то він повинен обов’язково підписати
повідомлення про ризик.
Цей документ має типову форму, яку також
було показано у попередньому розділі.

Для кожного кліє
нта може бути відкрито декілька рахунків.
Наприклад, окремо ф’ючерсний та опціонний, крім того можуть
відкриватися спекулятивні та хеджеві рахунки. Рахунки бувають таких
видів:



індивідуальний рахунок, у цьому випадку рішення про операції з
рахунком приймаю
ться володарем цього рахунку;



спільний рахунок, з правом спільного володіння, з правом передачі
власності, частки або без нього;



рахунок товариства, у цьому випадку для прийняття рішення щодо
використання коштів потрібно мати документ, підписаний членами
т
овариства;


45




рахунок корпорації, в даному випадку від менеджера вимагається доку
-
мент, який засвідчує його право розпорядження рахунком корпорації;



рахунок з агентськими повноваженнями, за цим рахунком право його

ведення надається третій особі;



хеджевий (то
рговельний) рахунок, за цим рахунком потрібно пред’яв
ляти

підтверджуючі документи про ведення аналогічних операцій на реальних
ринках;



“ОМНІБУС”, об’єднаний ф’ючерсний рахунок кількох учасників.

У США брокер повинен вести окремо власні рахунки, у
Велико
-
б
ританії

не обов’язково. Після відкриття рахунку брокер повинен

здійснити наступні дії:



забезпечити внесення відповідного рівня депозитного внеску;



приймати та передавати у біржове кільце всі накази клієнта;



надавати постійну інформацію про стан його раху
нку.

Брокер може укладати угоди за власні кошти і для себе лише за
умови відсутності
замовлень від клієнтів або наявності неконку
рент
них
замовлень, тобто брокери не
можуть продавати за цінами, рівними або вищими від замовлень клієнтів і не можуть
купуват
и за ціною, рівною або нижчою від клієнтів.


5. Звітність щодо виконання наказів клієнтів

Після виконання замовлення брокер повинен відчитатися перед
клієнтом. На наказі робиться відмітка про його
вико
нання, коли брокер
повідомляє брокерську
фірму та ще о
дна, коли брокерська фірма
повідомляє клієнта. Клієнт може звірити ціни з тими, які він
спостерігав на котирувальних моніторах, у разі необхідності
дебетується або кредитується рахунок. В день укладання угоди на
рахунку робиться запис, крім того брокер пос
илає клієнту звіт про
результат укладеної угоди. В кінці місяця він висилає звіт про стан
рахунку клієнта. Ведення рахунків
підтверджується рядом стандартних
документів. До таких належить

підтвердження
. Підтвердження про
виконання наказу клієнта містить та
ку інформацію:



вид ф’ючерсного контракту;



купівля або продаж;



біржа;



місяць поставки;



ціна.

При закритті позиції шляхом укладання оберненої (офсетної) угоди,
звіт містить наступні позиції:



кількість куплених та проданих контрактів;



ціни відкриття та закрит
тя позиції;


46




доходи або збитки від угоди;



комісійні;



нетто
-
результати угоди.

До місячного звіту входять також дані про стан рахунку на останній
день місяця, всі депозити та зняті з рахунку суми.


Контрольні запитання

1.

У чому полягає некомерційний статус ф’юч
ерсної біржі?

2.

Яку організаційну структуру управління мають біржі?

3.

Які органи управління біржею відносять до спеціалізованих?

4.

Яку будову має операційна зала біржі?

5.

Що таке піт?

6.

Назвіть основні біржові жести.

7.

У чому полягає процедура відкриття ф’ючерсного ра
хунку?

8.

Які види рахунків Ви знаєте?

9.

Назвіть форми звітів брокерів перед клієнтами.

10.

Які ланки клірингу Ви знаєте?




Тема 5. КЛІРИНГ ТА СИСТЕМА РОЗРАХУНКІВ ЗА
БІРЖОВИМИ УГОДАМИ
(Розділ 11)

1.

Суть біржового клірингу

2.

Історія становлення біржових клірингових
уст
анов

3.

Особливості функціонування клірингових
установ ф’ючерсних бірж

4.

Маржа у ф’ючерсній торгівлі

5.

Забезпечення додаткових фінансових гарантій
розра
хункової палати


1.
Суть біржового клірингу

Кліринг
(англ.
«
clear
»


очищати, вно
сити ясність)

це система
б
езготівкових розрахунків за товари, послуги, різні види цінних
паперів, що базуються на заліку взаємних вимог та зобов’язань.
Вперше кліринг почали використовувати між англійськими банками в
середині XIII ст. через нестачу металевих грошей та з розвитком
кредитних відносин. Пізніше виникають спеціальні клірингові уста
-
нови, палати, які здійснювали заліки взаємних вимог банків у Лон
доні

47


в 1775 р., Нью
-
Йорку

в 1852, Парижі

в 1872, Берліні

у 1853 р. У
сучасних умовах кліринг набув широкого розвитку. Та
к лише через
розрахункову палату Лондона щодня проходить майже 7,5 млн. чеків
на суму понад 28 млрд. фунтів стерлінгів
16
.

Розрахунки за укладеними угодами мають надзвичайно важливе
значення в органiзацiї бiржової торгiвлi. Нехтування цим аспектом
технiки бi
ржової торгiвлi на постсоцiалiстичних бiржах призвело до
кризи бiржi як ринкового інституту в цілому. Лише тi біржі, що
своєчасно подбали про запровадження розрахункових центрiв або
установ, вижили i сьогоднi вiдiграють помiтну роль в економiцi.

Кліринг бі
ржовий


це процеду
ра
розрахунків за біржовими
угодами, що забезпечує фінансові гарантії їх здійснення через систему
депозитних та маржевих внесків учасників біржової торгівлі.

Це означає, що в кінці кожного робочого дня інформація про всі
операції на бір
жі уточнюється, конкретизується і порівнюється.
Розрахунки, що проводяться за біржовими угодами кліринговими
палатами на зарубіжних товарних ф’ючерсних біржах, є безго
тів
-
ковими. Це невід’ємний елемент торгівлі на ф’ючерсному ринку.

Основні функції клірин
гової установи
такі:



оформлення рахунків, розрахунки за завершеними операціями;



збір і зберігання гарантійних внесків за строковими контрактами для

відшкодування можливої різниці між початковою ціною і поточним
котируванням;



регулювання поставок і надання
інформації про торговельні операції.

Розрахункові палати не лише гарантують перевірку сальдо
(залишків) рахунків за всіма операціями до відкриття наступних торгів,
але й забезпечують фінансову цілісність ринку. Діяльність клірингових
палат сприяла швидкому
розвиткові та ефективності ф’ючерсного
ринку як сегменту фінансового ринку в цілому.

З середини і до кінця другої половини минулого століття товарні
біржі були по суті ринками торговельних угод з розрахунком готівкою.
Покупці і продавці зустрічалися, домо
влялися про ціни і здійснювали
товарні поставки.

Із зростанням обсягів торгівлі прямі торговельні операції між
продавцями і покупцями ставали громіздкими і малоефективними.
Один і той самий товар багаторазово купувався і перепродувався до
його фактичної по
ставки.

Подібний складний торговельний ланцюжок операцій потребував
посередників між продавцем та покупцем

брокерів
.
Брокери поча
ли




16

Економічн
а енциклопедія: У 3
-
х тт. Т.1 /Редкол.: …С.В. Мочерний
(відп. ред.) та ін.

К.: Видавничий центр «Академія», 2000.

С.773
-
774 («Кліринг»).


48


укладати контрактні угоди, організовувати поставки та перехід
грошових коштів. Брокерські фірми здійснювали рахунки клієн
тів за
торговельними операціями в бухгалтерських книгах
подвійного запису.
Сьогодні подібний метод розрахунку називається
кільцевим.

Кільцевий метод розрахунків за угодами задовольняв потреби
форвардних ринків до 20
-
х років ХХ
-
го століття.

Транспортнi ви
трати за угодами з реальним товаром допуска
лися
згiдно з вимогами контракту. Витрати за зберiгання товарiв на бiржi до
їх продажу лягали на продавця, пiсля продажу

на покупця, якщо
iншого не було передбачено у контрактi.

Розрахунковi палати (або центри)
при бiржах виросли з
прак
тики
торгiвлi реальним товаром. Спочатку на бiржах реального това
ру

продавець та покупець регулювали питання розрахункiв та по
ставки,
як правило, при укладаннi угоди. Потiм з’явився брокер, який за
невеликi комiсiйнi взяв на се
бе функцiю органiзацiї роз
рахункiв та
поставки товарiв.

Ця практика дозволила платити не одразу, а в момент поставки
товару. Крiм цього, з’явилась можливiсть перепродажу однiєї i тiєї ж
партiї товарiв декiлька разiв. Склався так званий
ринок принци
палiв
.

Він передбачав, що члени біржі, які уклали угоди
в

кільці

за
дорученням клієнтів, виконають свої зобов’язання за контрак
том як
безпосередні учасники угоди (принципали). За такою сис
темою
клієнти членів біржі не вносили власних коштів як фінан
сової гара
нтії
виконання біржових угод. Ця система збереглася сьогодні лише на
Лондонській біржі металів (LME).

Службовцi брокерських фiрм (принципалів) на LME здійснюють
рахунки клiєнтiв за торговельними операціями у бухгалтерських
книгах подвiйного облiку

це і
є кiльцевий метод. Для наочності
подаємо його графічно (рис. 11.1).


49



Кільцевий метод обліку біржових операцій

Рис.
Рейган
Джеймс
Сміт
Продає
Поставка
Продає
Бейкер
Продає
Нехай брокер отримав вiд клiєнта (Джеймса) розпорядження купити
пшеницю за ф’ючерсним контрактом. Брокер виконав роз
поря
дження,
купив пшеницю у Смiта, при цьому в розрахунковiй книзi з’
являється
запис про те, що Джеймс купив у Смiта. Потiм Джеймс, бажаючи
отримати прибуток внаслiдок пiдвищення цiни, приймає рiшення
компенсувати, або лiквiдувати свої контракти, продаючи таку ж
кiлькiсть пшеницi за ф’ючерсним контрактом. Вiн вiддає своєму
брокерові вiдповiдне розпорядження. Товар знову пропонується на
ринку. Його купує Рейган, який через два днi сам продає цi контракти
через брокера Бейкеру, мельникові, який вирiшує прийняти товар по
закiнченні строку дії контракту. Брокер Бейкера органiзов
ує поставку i
розрахунок мiж ним та першим продавцем

Смітом. Всi зобов’язання
Рейгана i Джеймса анульо
вані рiвними i оберненими ф’ючерсними
операцiями.

2.
Історія становлення біржових клірин
гових установ


У чому ж суть діяльності клiрин
гової
пала
ти?
Для чого вона iснує?
Щоб з’ясу
вати це питання зробимо невеликий
екскурс в iсторiю виник
-
нення ф’ю
черсних операцiй.

Укладення угод iз строками по
ста
вки
в майбутньому започатковані
на Антверпенськiй бiржi у ХI
-
му ст. Контракти на зерно на таких
умовах у
кладалися з ХII
-
го ст.

Опцiоннi контракти укладалися в Амстердамi. Цi контракти
встановлювали цiну, за якою продавець надавав покупцевi право
придбати партiю товару у визначений термін в майбутньому. У цей
термін покупець отримував передбачувану партiю то
вару або вiд
мов
-
лявся вiд неї, заплативши компенсацiю. У той час були по
ширенi угоди
на поставку товару морським шляхом


контракти за прибуттям
.

У серединi ХIII
-
го столiття сировина з Америки до Англiї через

50


Атлантику експортувалася з допомогою строков
их контрактiв. Це було
особливо характерно для Чикаго, центру поставки зерна. Фер
мери
центрально
-
схiдної частини Америки, отримавши великий урожай у
серпнi, доставляли зерно мiсцевому торговцеві, що скла
дував товар i
зберiгав його впродовж зими до весни
. Зимою немож
ливо було
переправити товар у Чикаго, оскільки рiки замерзали. Торговці
укладали угоди про перевезення зерна за готiвку власни
ком елеваторiв
до Чикаго на умовах поставки товару у визначений строк в
майбутньому. Це не лише дозволяло їм забезп
ечити гарантовану цiну
товару в майбутньому, але й за рахунок кредитiв чиказьких банків
розрахуватися з фермерами.

Пiд час громадянської вiйни у США за незалежнiсть (1861
-
1865 рр.)

комерсанти перестали гарантувати твердi цiни на зерно. Їх замiнили
спекулян
ти, що були готовi купувати i продавати зерно, не маючи
намiру брати участь у його поставках. Для регулювання цього
“паперового ринку” в 1865 р. були прийнятi правила укла
дання
строкових угод, якi регулювали процедуру поставки товару, процедуру
випадкiв н
евиконання зобов’язань, умови поставки, до яких належали
обчислення депозиту та маржi, звiдси й походить епоха ф’ючерсiв.

Саме суттєва рiзниця мiж строковою угодою на реальний товар


форвардною
i ф’ючерсною

зумовила запровадження клiрингу.

Форвардна уго
да укладається на основi iндивiдуальної домов
леностi
мiж продавцем та покупцем. Цiна на момент домовленостi, як правило,
не встановлюється. Ф’ючерсна угода укладається на загальних засадах
з попереднiм погодженням цiни, що встанови
лася в момент укладання

угоди.

У стандартних контрактах погоджується цiна, а не якiсть. Ризик
невиконання форвардних операцiй надзвичайно великий, єдина га
-
рантiя

надiйнiсть партнера. При запровадженні депозитiв i марж
ф’ючерсний контракт гарантує прикриття на випадок невикона
ння
зобов’язань однiєю iз сторiн, саме ця гарантiя виключає фактичне
встановлення особи протилежної сторони угоди.

Наявнiсть бiржової зали i клiрингової палати дозволяє
торгов
цям
укладати угоди протилежного характеру, купуючи та продаючи
свiй
попереднiй к
онтракт.

Клiрингова палата гарантує своїм учасникам право дiяльностi
i
незалежнiсть, виключає особисте зацiкавлення, гарантує конфiден
-
цiйнiсть
. Операцiї відбуваються в умовах, де не приймаються нiякi
аргументи, окрiм безпеки ринку.

У Лондонi в 1888 р. гру
па брокерiв та комерсантiв ство
рила
компанiю Мiжнародна клiрингова палата товарної бiржi ЛТД
за
взiрцем Лондонської клiрингової палати ЛТД, через яку здійсню
валися

розрахунки на міжбанківському ринку.


51


Iз встановленням централiзованого ринку стандартних
контр
актiв з
вiдкритою вiдомою цiною виникає основна функцiя

функцiя
управлiння, яка здійснюється через клірингові організації.

Всi ф’ючерснi ринки мають операцiйний простiр, де угоди укла
-
даються шляхом вiдкритого викрику. Як тiльки угода укладе
на, во
на
реєструється, а документ вiдсилається до Клiрингової па
лати, яка
робить експертизу чинності угоди. Пiсля вказаної про
цедури
Клiрингова палата повністю вiдповiдає за виконання цiєї
угоди.
Взаємодiючи iз бiржею, Клiрингова палата регулярно реєструє
угод
и.
Оформляється спецiальний бланк (
Trading Slip
), який пiдписують
продавець та покупець. На наступний день пiсля укла
ден
ня угоди
кожна iз сторiн отримує документ, що пiдтверджує укладену угоду.

Доступ до операцiйного залу, як правило, обмежений колом осi
б,
членiв біржі. Саме вони укладають угоди вiд iменi тисяч клiєнтiв, тому
фактично всi деталi угод вiдомi лише їм. Документ, що реєструє факт
укладення угоди, подається двом членам бiржi, що уклали контракт,
або принципалам за контрактом.

Можливiсть реєстр
увати контракти на своє iм’я через Клiрин
гову
палату дає членам палати (компанiям, фiрмам, асоцiацiям, що
задовольняють Клiрингову палату за певним переліком параметрiв
щодо надiйностi, платоспроможностi, фiнансової стабiльностi) ряд
переваг, а саме:



ризи
к невиконання зобов’язань зведений до мiнiмуму;



член Клiрингової палати (не член бiржi) має право вибору опера
-
тивного брокера;



Клiрингова палата гарантує всiм своїм членам нормальнi умови,
конфіденцiйнiсть i право захисту вiд втрат.

Сьогодні у США кліринг
ові розрахунки за ф’ючерсними
контр
-
актами виконують розрахункові палати бірж або самостійно клі
рин
гові

корпорації.


3.
Особливості функціонування клірингових палат ф’ючерсних
бірж

Щоб Клірингова палата могла
пов
ністю займатися своєю діяльністю і
вико
н
увати
свої обов’язки, кожен член біржі повинен діяти згідно з
встановленими
Правилами біржової торгівлі
. Торго
вець, який купив
місце на біржі,
вважа
ється чле
ном біржі, проте не всі біржові
члени є
одночасно членами Клі
рингової палати.

На відміну від ф’
ючерсних товарних бірж, членами яких у країнах

Заходу можуть бути, як правило, фізичні особи, членами клірин
гових
організацій стають здебільшого фірми та об’єднання, такі як

52


міжнародні біржові брокерські компанії, підприємства переробної
промисловості, не
залежні комерційні фірми та фінансові установи. На
деяких біржах окремі особи можуть брати участь у розрахун
ковій
діяльності, їм дозволяється робити розрахунки за влас
ними рахунками,
але не для клієнтів чи третіх сторін.

Протягом робочого дня на біржі зд
ійснюється велика кількість
операцій. Процес порівняння у цих угодах часу поставки товару і ціни

не просте завдання. Саме його покликана виконувати Клі
рин
гова
палата. Кожна клірингова палата є помічником біржі і тому вони тісно
співпрацюють. Основна мі
сія палати

виконання
всіх щоденних
перехресних операцій, поєднуючи угоди одного члена
палати з іншими.
Всі операції протягом робочого дня мають бути
завершеними до
початку наступного дня торгів. Палата також га
ран
тує виконання
кожного контракту. Іншими
словами, вона забезпечує
належну
своєчасну поставку кожному покупцеві (якщо покупець бажає
отримати поставку) і розрахунок за поставку про
давцеві (якщо
продавець бажає доставки товару). Членство у Клі
ринговій палаті не є
примусовим, але кожний член бірж
і, який виконує операції від
власного імені чи від імені клієнта, має реєструвати їх через члена
Клірингової палати.

Член клірингової палати має відповідати жорстко встановленим
фінансовим та іншим вимогам. Вони інші до різних рівнів кваліфі
кації
членства
в даній організації. Однією зі кваліфікаційних вимог
є
розташування офісу поблизу самої Клірингової палати. Ця вимога

обумовлюється терміновістю передачі
нотисів

поставок
і щоден
ним
збором інформації про операції. У Кліринговій палаті на доку
ментах
вказ
уються лише імена її членів, ім’я клієнта

ніколи. Всі, хто не є
членами Клірингової палати, але реєструють свої операції через її
членів, відповідають перед членами палати, а не перед самою
Кліринговою палатою.

Клірингова палата на біржі:



забезпечує швид
кість і безперешкодність укладення офсетних контр
-
актів
, дозволяючи легко відкривати та закривати позиції (ліквідову
вати
їх);



спрощує процес поставки товару за ф’ючерсними контрактами;



забезпечує єдиний для всіх довгостроковий захист від значних збитків
з
а контрактом.

Розрахункові (клірингові) палати є нібито третьою стороною в
угодах за всіма ф’ючерсними і опціонними контрактами: у ролі покуп
ця

стосовно будь
-
якого члена палати

продавця; в ролі продавця
стосовно будь
-
якого члена палати

покупця. Покупц
і і продавці
ф’ючерсних і опціонних контрактів беруть на себе фінан
сові
зобо
-

53



Функції заміщення
кліринговою палатою сторін ф’ючерсного контракту

Рис.
Палата стає
продавцем для
фірми Z
Фірма А
Клірингова
палата
Палата стає
покупцем для
фірми Б
Палата стає
продавцем для
фірми А
Другий день
Фірма
Z
позиція
short
Палата стає
покупцем для
фірми А
Фірма Б
позиція
long
Перший день
угода
Офсетна
в’язання не один перед одним, а перед розрахун
ковою палатою через

фірму
-
члена палати. Це означає, що клірингова палата укладає
контракти купівлі
-
продажі з собою. Оскільки Клірин
гова палата бере
на себе ці зобов’язання, можливі такі результати:



оскільки контракт укладений між розрахунковою палатою і фір
мою
-
членом, то клієнт має можливість укласти офсетний контракт коли
забажає без дозволу (перервати контракт чи ні) іншої сторони
. Так
клірингова палата, відіграючи роль другої сторони, забезпечує більшу
гнучкість та зручність для учас
ників ф’ючерсного ринку;



оскільки сторони продають і купують стандартні, ідентичні
контр
акти
(тобто контракт купівлі ідентичний контрактові продажу)
, самі

контракти можуть легко порівнюватися та безперешкодно
замінюва
тися.
Це в свою чергу означає, що клієнт знову купує контракт, який до
цього продав, або продає придбаний, тобто він після зво
ротної операції
не матиме жодних зобов’язань за контрактом.


Реалізацію функцій заміщення Кліринговою палатою сторін
ф’ючерсного контракту подано на рис. 11.2.

Оскільки прямого взаємозв’язку між покупцем та продавцем немає,
кожному дозволяється купувати і продавати незалежно від
іншого.
Будучи учасником будь
-
яко
ї угоди, розрахункова палата бере
на себе

54


відповідальність гаранта.

Подаємо типовий порядок роботи і виконання розпоряджень
клірингової палати:

1.

Клієнт дає розпорядження про купівлю
-
продаж ф’ючерсного контракту

через брокерську фірму.

2.

Брокерська фірма викон
ує розпорядження .

3.

Розрахунок згідно з розпорядженням виконується через розрахункову

фірму
-
члена палати. Якщо брокерська фірма не є членом
розрахун
ко
вої
палати, розрахунок робиться через іншу фірму, яка є її членом
.

4.

Фірма
-
член розрахункової палати переда
є розпорядження клірин
говій
палаті.

5.

Розрахункова палата підтверджує розпорядження, гарантує виконання

угод, коректує рахунок кліринговій фірмі відповідно до прибутку чи
втрат у результаті торговельної операції.


4.
Маржа у ф’ючерсній торгівлі

До процедури
, поклика
ної
захистити саму палату від потенційних
втрат, належать:



внесення початкової маржі клієн
тами (про
давцями та покупцями) на
вимогу бро
керів;



щоденний кліринг (взаємозалік) рахунків продавців та покупців;



підтримка визна
ченого рівня маржі продавцями та покупцями.

Розрахункові палати мають можливість гарантувати виконання всіх
здійснених у біржовій залі угод, оскільки вимагають від своїх членів
депонувати гарантійні внески. Ці засоби, тобто прибуток, або маржа,
розрахунков
ої палати, є фінансовим забезпеченням. Розмір маржі
встановлює рада директорів бірж за рекомендацією
спеціальної комісії
Клірингової палати. Маржу розрахункової палати
треба відділяти від
маржі брокерської фірми. Засоби, які мають депонуватися в
брокерські
й фірмі індивідуальними продавцями і
покупцями за
ф’ючерсними та опціонними контрактами, і є маржею
брокерської
фірми.

Учасники торгівлі на ф’ючерсному ринку зобов’язані вкладати
гарантійні внески як фінансове забезпечення спроможності покупця

і
продавця в
иконати свої зобов’язання за ф’ючерсним контрактом


продати чи купити товар, якщо позиція не компенсована до мо
менту
закінчення строку дії контракту.

Маржа як гарантійний внесок повинна забезпечувати витривалість
та
стійкість контракту і не має нічого сп
ільного з маржею на фон
довій
біржі.

Гарантійний внесок за ф’ючерсними контрактами біржі переважно


55


встановлюють у межах 2
-
15% номінальної вартості контракту.

Розмір гарантійного внеску визначається рівнем ризику. При
нестабільному ринку переважно вимагаєть
ся значний внесок, при
стабільності ринкової кон’юнктури

менший. Окрім цього, виді
ляють
внески на хеджеві та спекулятивні рахунки. На хеджеві рахунки, як
менш ризиковані, біржі і брокерські фірми переважно встановлюють
менші розміри внесків.

Маржа, за о
бразним висловом багатьох біржовиків, є системою
обігу ф’ючерсного ринку. Щоденно із зміною цін мільйони доларів
переходять від клієнтів і членів біржі до клірингових фірм, розпо
-
діляються між самими кліринговими фірмами та Розрахунковою
палатою біржі. Чіт
ке функціонування цієї структури надзвичайно
важливе для ф’ючерсного ринку

воно гарантує виконання учас
-
никами своїх фінансових зобов’язань за контрактами.

Маржа на ф’ючерсному ринку не є частковою передплатою за
актив, що перебуває під контрактом. Це га
рантійний внесок, при
-
значений організувати захист продавця від невиконання контракту
покупцем, якщо ціни знизяться, і покупця від невиконання контр
акту
продавцем, якщо ціни зростуть.

Вище вже згадувалося, що у ф’ючерсній торгівлі виділяють два
види марж
і:



початкова маржа
(original margin or unitial margin)


вноситься
при
відкритті ф’ючерсної позиції;



варіаційна або підтримуюча маржа
(variation margin)


це переказ
грошових коштів для відновлення вартості контракту після зміни ціни
для забезпечення фінан
сових гарантій його виконання.

Як початкова, так і варіаційна маржі вносяться учасниками
ф’ючерсної торгівлі через фірму
-
члена Розрахункової палати, вна
слі
-
док чого виникають стосунки між клієнтами та членами біржі, між
кліринговою палатою та її фірмами
-
ч
ленами.

Ф’ючерсні біржі Заходу формують вимоги до мінімальних розмірів

початкової та підтримуючої маржі, яких повинні дотримуватися
клієнти (залежно від того, чи є ці клієнти членами біржі). Цей вид
маржі називають
біржовою
.

Клірингові палати ф’ючерсних бі
рж у свою чергу встановлюють
вимоги до рівня маржі, який клірингові фірми зобов’язані підтри
-
мувати в палаті. Таку маржу називають
кліринговою
.

Біржова та клірингова маржі можуть збігатися або незначно від
-
різнятися. Члени біржі, як правило, вимагають від
клієнтів, особ
ли
во
нових, вищого рівня маржі, від того, якого їм потрібно до
тримуватися
у Розрахунковій палаті.


56


Якщо член біржі не є членом Розрахункової палати, він стає
клієнтом для фірми
-
члена цієї палати. Оскільки різні ф’ючерсні біржі
існують незал
ежно одна від одної, можуть з’явитися різні способи
переказу маржевих внесків для операцій на цих біржах.

Щоб купити чи продати ф’ючерсний контракт, клієнт зобов’я
заний
відкрити рахунок у брокерській фірмі. Якщо ж він торгує самостійно
як член біржі, то
також повинен відкрити спеціальний
рахунок для
обліку суми
маржевої застави
(margin account).
Цей
рахунок треба
вести окремо від інших рахунків, наприклад рахунку наявних коштів
або кредитного.

Після підписання ф’ючерсного контракту продавець і покупець
вк
ла
-
дають початкову маржу, цим вони гарантують виконання ф’ючерсної
операції, тому початкову маржу на західних ф’ючерсних бір
жах прий
-
нято називати
операційною маржею
(performance margin).


Далі маржевий рахунок щоденно дебетується або кредитується
залежн
о від зміни цін на момент закриття біржі. Щоденне підбиття
підсумку захищає покупця та продавця від можливого невиконання
зобов’язань за контрактом.

Початкову маржу Розрахункової палати становить сума, яку по
ви
-
нна мати на рахунку розрахункова фірма
-
член
палати на момент
надходження розпорядження про купівлю чи продаж ф’ючерсних
контрактів. На Чиказькій товарній біржі і більшості інших бірж
депозити початкової розрахункової маржі члена клірингової палати
базуються на чистій довгій (купівля) чи короткій (пр
одаж) ф’ю
черсній
позиціях.

Маржеві кошти можуть депонуватися:



в
готівкових коштах. Від фізичних осіб приймаються чеки, від юридич
них


банківські перекази;



державними цінними паперами. Більшість бірж дозволяє вносити мар
жу

лише короткостроковими цінни
ми паперами, як правило, казна
чейсь
-
кими векселями, оціненими за ринковою вартістю (не вище 90%
номіналу) та акціями самої Клірингової палати;



переказом надлишкових сум з інших ф’ючерсних рахунків;



банківськими акредитивами. Однак такий спосіб використову
ють
не всі
брокерські фірми, оскільки перетворення їх на грошові кошти
вимагає
відносно тривалого часу;



складським свідоцтвом

варрантом від продавців.

У стабільних ринкових умовах рівень операційної маржі біржі
переглядають кілька разів на рік. Коли ж ри
нки переживають періоди

нестабільності з різким коливанням цін, розміри маржі перегляда
ються
щотижня або навіть щодня.


57


Брокерські фірми можуть змінювати рівень маржі залежно від
виду
операції

спекулятивних або хеджевих

паралельно із зміною

біржової
ма
ржі. Рівень маржі особливо контролюють при закінченні
чинності
контракту, тобто при наближенні строків поставки. Деякі брокерські
фірми підвищують маржу до повної вартості контракту, якщо впевнені,
що клієнти прийматимуть поставку, щоб гаранту
вати виконан
ня
нотисів. Такі правила суттєво зменшують кількість учасників
ф’ючерсного ринку, що утримують позиції продавців та покупців до
останнього строку поставки.

Брокерські фірми збільшують розміри брокерської маржі і за умови
нестабільності ринків, особливо для
низьколіквідних товарів. Як
відомо, під ф’ючерсними контрактами реалізовуються значні партії
товарів. Продати їх без збитків за умови різких коливань цін буває
неможливо. Тому брокерські фірми збільшують розміри маржі і так
звужують коло учасників.


5.
За
безпечення додаткових фінансових гарантій розрахункової
палати

Процедура зміни суми на рахун
ку учасників ф’ючерсної тор
гівлі з
метою відображення зміни котиру
вальної ціни контр
акту називається
клірингом
. В
цілому сума на ра
хунку покупця
або продавця
дорів
нює
початковій маржі плюс щоден
ні виграші, мінус щоденні втрати.

Клієнт повинен постійно тримати на рахунку певний мінімаль
ний
маржевий внесок для підтримання маржі (за кожним окремим
ф’ючерсним контрактом). Коли в результаті несприятливої ринко
в
ої
кон’юнктури сума на рахунку виявляється нижчою від рівня
підтримки, брокер подає клієнтові вимогу про відповідний додатко
вий
внесок, так звану
вимогу додаткових фінансових гарантій
.

Позиція членів розрахункової палати щодня змінюється. Після
кожних тор
гів розрахункова палата проводить перерахунок коштів для
кожного з них. Щовечора палата про це повідомляє розра
хункові
фірми. У випадку підвищення позиції додаткові кошти треба
внести до
відкриття біржі наступного дня. При зниженні позиції зайві кошти
мож
уть повернути, але деякі фірми їх резервують.

Здебільшого початкової плати досить, щоб забезпечити
відшко
-
дуван
ня щоденних максимальних коливань цін. На Чиказькій товар
ній

біржі початкові маржеві депозити збираються протягом 24 годин після
укладення угод
и (деколи

протягом 10 годин).

Клірингова палата досить суворо контролює надходження депо
-
зитів, які забезпечують коливання цін. Так створюється достатня
кількість коштів на депозиті на момент виконання угод як фінан
сового

58


забезпечення виконання ф’ючерсн
их контрактів.

Головною умовою роботи клірингової палати є підтримуюча мар
жа.

Згідно з вимогами палати кожен клієнт повинен мати на ф’ючерсному

рахунку суму, яка дорівнює або трохи нижча від почат
кової маржі. Ця
частка згідно з даними зарубіжних джерел с
та
новить 65
-
75%
початкової маржі. Якщо ця вимога не вико
нується, то клієнт
має
внести варіаційну маржу. Якщо клієнт
не вносить по
тріб
ної маржі або
просто не реагує на повідом
лення, брокер за його рахунок ліквідовує
позицію на ф’ю
черсному ринку. Це по
відом
лення
нази
вається
вимогою
попов
нення варіаційної (підтримуючої) маржі
.
На відміну від вимоги
про попов
нення початкової маржі, коли клієнтові бракує коштів на
рахунку, ця вимога пов’язана лише з негативною для клієнта зміною
цін.

Варіаційна маржа



це своєрідний показник втрат і при
бут
ків
клієнта за біржовий день
. Якщо сума на ф’ючерсному ра
хунку клієнта
нижча на 65
-
75% від початкової маржі, брокерсь
ка фірма вимагає від
клієнта поповнити рахунок до суми почат
кової, а не підтримуючої
маржі.

Де
які біржі не встановлюють рівня підтримуючої маржі, а вико
-
ристовують лише початкову, і при негативній зміні цін одразу ж
вимагають доповнення варіаційної маржі.

Коли клієнт відкриває рахунок у брокерській фірмі, очікується, що
він забезпечить певний рівен
ь маржі для відкриття позицій на
ф’ючерсному ринку. Таке ж зобов’язання бере на себе брокерська
фірма щодо клірингової палати. Якщо ситуація на ринку стає
не
вигід
ною
для фірми
-
члена палати, то вноситься додаткова маржа, що
врахо
вує ці
зміни. Коли клієнт
не може заплатити маржі, роз
рахункова
фірма
зобов’язана заплатити кліринговій палаті з влас
ного капіталу
.

Для визначення рівня маржі для кожної фірми
-
члена у клірин
говій
палаті фіксуються звіти про всі торговельні операції, в тому числі
офсетні. В кінц
і кожного дня підбивається баланс. Головна вимога


сума куплених угод має дорівнювати сумі проданих. Крім
того,
фіксується позиція кожного члена палати. Фірма, яка вико
нала
офсетну
операцію, не вносить маржі, оскільки розрахункова палата
не є для неї
дру
гою стороною.

Внести варіаційну маржу можна двома способами:

1.

Внесення додаткових коштів. Варіаційна маржа вноситься лише готів
-
ковими коштами, оскільки це не добровільна застава, чим
насправді є
початкова маржа, а поточна вартість ф’ючерсної позиції

клієн
та. При
виграшній позиції клієнт отримує виграш, при програш
ній
пови
нен
внести лише готівкові кошти, тому що потрібен час, щоб ліквід
ні цінні
папери перетворити на грошові кошти.

2.

Ліквідація позиції повністю або зменшення кількості відкритих
по
зи
цій.

59


П
ричому варіаційну маржу клієнт вносить на вимогу брокерсь
кої
фірми
незалежно від того, яка

виграшна чи програшна

на цей момент в
нього позиція. Пізніше він може забрати ці кошти як виграш, але цю
вимогу брокерської фірми зобов’язаний виконати.

Маржев
і внески клієнтів на всіх біржах США відділенні від коштів
фірм
-
членів палати. Ці кошти вкладені на окремі банківські рахунки
або на депозит за окремими маржевими внесками в Розрахунковій
палаті. Брокерська фірма не може їх використовува
ти для власних
пот
реб. Однак на ці депозити клієнти, як правило,
не отримують
доходів. Мало того, брокерська фірма може їх покласти
на власний
депозит, тому постійні клієнти бірж як початкову маржу вкладають
державні цінні папери, як правило, казначейські векселі, за якими
отримують дисконтний дохід.


Контрольні запитання

1.

Що таке кліринг?

2.

Охарактеризуйте поняття біржового клірингу та його основні
завдання.

3.

Як і коли виникають розрахункові палати на зарубіжних біржах?

4.

Що таке кільцевий метод обліку біржових операцій?

5.

Які функ
ції виконує клірингова палата?

6.

Що таке система маржевих внесків?

7.

У якому вигляді можуть депонуватися маржеві внески?

8.

Що таке додаткові фінансові гарантії клірингової установи?

9.

Що таке додатковий фонд клірингової установи?

10.

Які переваги має самостійна клірин
гова установа?




Тема 6. ПРОЦЕДУРА ПОСТАВКИ ЗА БІРЖОВИМИ
КОНТРАКТАМИ
(Розділ 12)

1.

Економічна функція поставки за ф’ючерсними
контрактами

2.

Організація процедури поставки за
ф’ючерсними контрактами

3.

Поставка за ф’ючерсними контрактами з
фінансовими інструмента
ми



1. Економічна функція поставки за ф’ючерсними контрактами


60


Одним з найскладніших питань у
стро
ковій торгівлі є
трансформація ф’ючерс
но
го контракту на реальний спотовий, тоб
то
здатність цього паперового зобов’я
зан
ня за певних умов забезпечити
пост
а
в
ку
-
прийман
ня товару або фінансо
вого інструменту.

Як уже зазначалося, характерною особли
вістю ф’ю
черс
ного
контракту є наявність двох способів їх врегулювання (ліквідації):



поставкою
(by delivery)
;



укладанням оберненої угоди
(by offset).

У сучасних
умовах біржової торгівлі способи врегулювання
доповнені наступ
ними:

1)

обмін ф’ючерсних контрактів на поставку реального товару;

2)

альтернативна процедура поставки;

3)

розрахунок готівкою
(cash settlement)
17
.

Перед тим, як перейти до вивчення процесу поставки кор
отко
розглянемо інші методи ліквідації ф’ючерсних контрактів.

Більшість ф’ючерсних контрактів завершується через
укладання

офсетної угоди
. Для ліквідації відкритої позиції її держатель дає наказ
на укладення зворотної угоди, тобто
власник довгої позиції да
є наказ на
продаж контракту, а власник
короткої

на його купівлю. Контракт
може бути куплений або проданий як новим учасникам, так і тим, хто
аналогічно нашому закриває свої позиції, отримуючи прибуток або
збитки від різниці в цінах контрактів на момент ї
х відкриття та
ліквідації.

Обмін ф’ючерсних контрактів на поставку реального товару
є

однією із форм реальної поставки. Різниця полягає у тому, що такі
угоди можуть бути проведені до завершення термінів чинності
ф’ючерсних контрактів.

Альтернативна процеду
ра
є другим варіантом реальної поставки,

однак вона укладається після закінчення строку дії ф’ючерсного
контракту на інших умовах.

Розрахунок готівкою
є відносно новим методом розрахунків за
ф’ючерсними контрактами. Цей метод повністю виключає можли
вість
реальної поставки активів. Це стосується певних видів фінан
сових
інструментів, поставити які реально неможливо (наприклад, фондовий
індекс тощо).

Можливість поставки і сама поставка товару виконують важливу

економічну функцію

забезпечують зв’язок ф’ючер
сного ринку з
ринком реального товару. На ф’ючерсні товарні угоди, що
завер
-
шуються реальною поставкою, припадає від 0,6 до 1,2%
біржо
вого обігу.
Причому за сприятливої кон’юнктури ринку деякі експор
тери
або
імпортери біржових товарів надають перевагу по
ставкам за



17

Дегтярева О.И. Биржевое дело: Учебник для вузов.

М.: ЮНИТИ
-
ДАНА,
2000.

С.77
-
85.


61


ф’ючерсними контрактами. Якщо порівняти обсяги поставок за
ф’ючерсними контрактами з обсягами міжнародної торгівлі біржовим

товаром, то на деяких ринках питома вага поставок через біржі навіть з
урахуванням подвійного обліку одних і тих самих па
ртій товару є
достатньо високою і становить від 10 до 15%.

Цей можливий варіант розвитку подій найбільше лякає торговця
-
спекулянта, що, як точно відзначив американський економіст Фредерік
Хорн
18
, глибоко у підсвідомості уявляє жахливу картину: велика
вантаж
івка висипає 5000 бушелів соєвих бобів просто на зелений газон
перед його будинком.

Цей учасник ф’ючерсного ринку не має ні складів, ні елеваторів


необхідної інфраструктури для торгівлі великими партіями товарів.
У
нього є лише офіс та місця на ф’ючерсни
х біржах. Йому не потрі
бен

товар, його завдання

отримати вигоду від цінових
коливань.

Однак спекулянт не єдиний учасник цього ринку. Неабияку роль
на
ньому відіграють учасники із згаданою вище інфраструк
турою. Вони
працюють на реальних ринках з фізични
ми товарами та фі
нансовими
інструментами. Ф’ючерсний ринок приваблює їх своїм принципом
“важеля” та невеликими маржевими внесками, що до
зво
ля
ють їм
утримувати позиції на величезні партії товарів та про
водити хеджеві
операції. Саме вони і брокери, що в
иконують їх
за
мовлення,
здебільшого приймають рішення отримати реальні активи

за
ф’ючерсними контрактами, тобто їх реально поставити і прийняти
.

Якщо ф’ючерсний контракт відкритий до закінчення строку його
існування і не ліквідований шляхом укладення обер
неної (офсетної
)
угоди, то поставка
-
прийом

обов’язкові. Ця обов’язковість поставок

пов’язує ф’ючерс і спот у єдиний ринок, збагачує єдиний ринок
часовим механізмом, який починає працювати з моменту, коли дві
сторони укладають контракт, і зупиняється на м
омент поставки.



2. Організація про
цедури поставки за ф’ючерсними
контрактами

Процедуру поставки за ф’ючерсними
контрактами точно описують
всі ф’ючерсні
біржі
19
. Вони мають досконало вироблені
процедури та
правила її виконання. Однак
існують спільні вимог
и, які слід взяти до
уваги. По
-
перше, строк чинності більшості
ф’ючерсних контрактів
закінчу
ється у другій половині місяця. Період поставки
розпочинається за два
-
три тижні до закінчення терміну чинності
контракту. Саме у цей період брокерські фірми надси
лають вимоги



18

Horn Frederick F. Trading in Co
mmodity Futures. New York, New
York Institute of Finance, 1989.

P.129.

19

Дегтярева О.И., Кандинская О.А. Биржевое дело: Учебник для вузов.

М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.

С.135.


62


клієнтам про сут
тєве збільшення початкової маржі, щоб на ринку
залишилися лише ті учасники, які прийматимуть рішення про реальну
поставку.

На Чикаго Борд оф Трейд на зернові ф’ючерсні контракти остан
ні
дні торгівлі

це сім повних робочих дн
ів перед останнім робо
чим
днем місяця. На Чиказькій товарній біржі останнім днем
тор
гівлі
ф’ючерсами на живу худобу є двадцятий день місяця поставки
; якщо
цей день не є робочим, то таким днем вважається робо
чий день перед
ним. На валютні ф’ючерси останн
і дні торгівлі припа
дають на два
робочих дні перед третьою середою місяця постав
ки. Контрактами на
казначейські векселі торгують до дня, перед по
ставкою. Поставка
може відбутися у будь
-
який з трьох наступ
них. Першим днем
вважається перший робочий день
поточного місяця.

Характерно, що
час поставки
обирає продавець у межах вста
-
новленого біржею періоду поставки. Повідомлення про поставку


нотиси
(notice)
виставляються на Чикаго Борд оф Трейд в остан
ній
торговельний день перед місяцем поставки. На інших
біржах
встановлено свої правила.

Після виставлення нотису продавцем та отримання його покуп
цем
реальна поставка вико
ну
ється за один
-
два дні
20
.

Однак який конкретно сорт, марку, фінансовий інструмент треба

поставити під ф’ючерсний контракт

питання не п
росте, і на західних
біржах врегульовувалося впродовж тривалого часу.

Як уже вказувалося вище, на ф’ючерсному ринку виконується
компенсацiя або поставка вiдповiдно до умов контракту. Як правило,

поставка за всіма видами ф’ючерсних контрактів виконується ли
ше
для 0,5
-
2% контрактiв, у решті випадків

компенсацiя. Однак те, що
продавцi та покупцi можуть приймати i виконувати реальні поставки,
пiдтверджує, що ф’ючерсний ринок є прототипом ринку реального
товару в його перспективі.

Якщо продавець бiржового конт
ракту збирається поставити товар,
вiн
надсилає розрахунковій палаті спецiальне письмове
повiдом
лення (в
США “нотис”, в Англiї

“допкет”). Нотиси бувають
з правом передачi i
без такого права.

Товар на ф’ючерсних бiржах дозволено поставляти у визначені
мiс
яцi, які називають
позицiями
. У практицi бiржової торгiвлi
виділяють два види поставки товару: первинну та вторинну.

Вторинна
поставка реальна тодi, коли одна i та сама партiя товару
без відвантаження зі складу бiржi знову поставляється за ф’ючерсним
контр
актом протягом того самого ж мiсяця. Частка таких поставок на
захiдних бiржах становить 20
-
40%. На деяких бiржах передбачається



20

Иващенко А.А. Товарная биржа (за кулисами биржевой торговли).

М.: Междун
ародные отношения, 1991.

С.138.


63


поставка на умовах FOB або CIF.

Якість товару, який можна поставляти під ф’ючерсний контракт,
треба зафіксувати у спеціальному с
ертифікаті, який видає продавцеві
за
плату спеціальний комітет, чиї ліцензовані експерти оглядають партію
товару, виконують всі необхідні процедури для визначення якісних
параметрів товарної партії.

Правила більшості бірж вимагають від продавця доставки
то
варів та
фінансових інструментів на офіційно визначені склади, сейфи

зареєстрованих банків.

Рік та місяць ф’ючерсного контракту завжди означає час закін
чення
чинності контракту, його
глибину
. Як правило, це 1 рік або 18 місяців

для товарних ф’ючерсів,
від 1 до 10 років

для фінансових.
Конкретний сорт, марка, вид цінного паперу поставля
ється за вибором
продавця.

Реальні товари можна купити та продати в країнах ринкової
економіки на двох окремих, але тісно зв’язаних між собою ринках


реальному та ф’юч
ерсному.

Реальний ринок


це місце, де товар змінює власника за
певну ціну.
Цей процес відбувається на всіх товарних та фінансових
ринках, товар
поставляється негайно або через декілька днів після укладення угоди.
Цей ринок називається спотовим. Існує безл
іч цін у різних сегментах
цього ринку залежно від якісних параметрів товару, обсягів попиту і
пропозиції, але вони не дуже суттєво відрізня
ються. Відомості про ці
які збирають аналітичні та інформа
ційні агентства, які публікуються їх
у пресі.

На відміну
від спотового, на ф’ючерсному ринку панує одна ціна.
Ф’ючерсна ціна

це поточна точка зору біржовиків на те, скільки
коштуватиме товар визначених якісних характеристик на певний час у
майбутньому.
Час
та
очікування
учасників ринку визначають різницю
цін н
а спотовому та ф’ючерсному ринках.

Інформація про ціни

основна функція ф’ючерсних ринків. Ціни, на
які посилаються як у внутрішній, так і в міжнародній торгівлі

це
ф’ючерсні ціни. Два ринки існують паралельно, але
на момент
поставки зливаються і нівелю
ють цінову різницю.
Різниця між
спотовими та ф’ючерсними цінами називається
базисом
(basis).
Він
буває позитивним, від’ємним і нульовим.

У перший робочий день місяця поставки за ф’ючерсним контр
актом
при розрахунку базису використовують ціну наступного мі
сяця
поставки.

Якiсть таких товарiв повинні пiдтверджувати вiдповiдні серти
-
фiкати, вона має вiдповiдати вимогам, закладеним у бiржовому
контрактi. Поставляти, як правило, дозволяється лише частину сортiв,
марок товарів, що надходять каналами мiжнародної т
оргiвлi, причому

64


спiввiдношення цiн фiксується за допомогою надбавок та скидок до
базового сорту. Сертифiкат якостi, виданий фахівцями вiдповiдних
бiрж, чинний протягом обмеженого часу.

Крiм цього, продавець має подати вiдомостi про партiю, що
по
-
ставляєть
ся, вказати вид транспорту, країну надходження, кількість

мiшкiв, кiп тощо, затверджений бiржею склад зберiгання товару, дату

поставки товару на склад, загальну вагу партiї, дату переважування
,
номер складського свідоцтва (варранта), дату взяття взiрцiв (п
роб).

У кожному нотисі повiдомляється цiна, дата контракту, час його
отримання розрахунковою палатою та час його видання покупцевi
бiржового контракту.

Пiсля подання повiдомлення про поставку розрахунковій палаті
його вже неможливо нi вилучити, нi замiнити
без згоди покупця
або
ухвали арбiтражного комiтету. Усi нотиси, що надійшли до розра
хункової

палати, в обов’язковому порядку приймаються покупцями до
виконання. Пiсля цього покупець товару зобов’язаний протягом
певного термiну (лондонськi бiржi

14 днiв
) заплатити за товар
готiвкою в повному розмiрi. При внесеннi плати до розрахункової
палати покупець отримує варрант

документ про право власностi на
конкретну партiю товару на вказаному складi.

Продавець повинен сплатити всi портовi збори, складськi витр
ати

протягом певного перiоду вiд дати виставленого нотису. Вiдхилення

ваги партiї допускається в межах ±3%.

У цiлому поставка товару за бiржовими ф’ючерсними контрактами

супроводжується додатковими витратами. Покупцi можуть наперед не
знати, на якому точно
складi, у якому порту, який конкретно сорт iз
набору сортiв буде поставлено.

Продавцi бiржових контрактiв поставляють товар лише в особ
ливих
випадках, оскільки така поставка також пов’язана з додатко
вими
витратами. Але у певних ринкових умовах і постав
ляють, i
отримують
товар i біржові спекулянти, експортери, iмпортери.
Ф’ю
черснi бiржi
намагаються правилами поставки їх кількість обмежити
.

Ф’ючерсна бiржа

механiзм, створений для страхування цiнових

ризикiв, а не для купiвлi
-
продажу реального товару. В
она контро
лює
манiпуляцiї з поставкою та штучне пiдвищення цiн. Правила бiржової
торгiвлi дозволяють обмiн ф’ючерсної позицiї на будь
-
якому ринку i у
бажаний місяць зберiгання контракту на реальний товар у вказаний час
до останнього дня поставок цього тов
ару. Вiдповiдно до Правил
торгівлі конкретної бiржi i за погодженням покупця i продавця
допускається обмiн на реальнi товари, які вiд
рiзняються вiд
обумовлених у контрактi.

Слід пам’ятати про умови, обов’язковi для виконання перед
укладанням угоди “
обмiн
за готiвку
”: один з учасникiв угоди має бути

65


власником ф’ючерсної позицiї, а продавець


власником реального
товару. При укладаннi ф’ючерсного контракту

обмiн на готiвку

повинна одночасно укладатися угода на реальний товар в
еквiвалентному розмiрi.

Здебі
льшого обидва учасники хеджують свої позицiї через ф’ю
-
черснi угоди.

Бiржа повідомляє продавців і покупців про вимоги вiдносно всiх
деталей угоди на реальний товар, у тому числі виду, обсягу товару та
iншу iнформацiю про правила бiржi.

Процеси поставок на
різних біржах різні, проте завжди поставки
реалізовуються через серію послідовних етапів. Наприклад, правила

Чиказької товарної біржі передбачають триденний процес реалізації
поставок.



День 1
-
й (день позиції).

Розрахункова фірма, яка репрезентує інтереси
продавця, повідом
ляє
розрахунковій корпорації Чиказької товарної біржі про бажання
свого
клієнта виконати поставку за ф’ючерсним контрактом.



День 2
-
й (день повідомлення).

До відкриття біржі наступного дня розрахункова корпорація шукає
про
-
давцеві покупця,
який довше від інших утримував довгу позицію. Піз
ніше
корпорація інформує обох партнерів. Розрахун
кова фірма, яка пред
став
ляє

продавця, виписує рахунок
-
фактуру і спрямовує його в розрахункову
корпорацію Чиказької товарної біржі для пере
дачі розра
хун
ковій фірмі, що
представляє покупця. Крім того, роз
рахункова фірма
продавця має
підготувати копію рахунку
-
фактури для розрахункової кор
порації.
Розрахункова фірма покупця отримує рахунок
-
фактуру продавця
від
розрахун
кової корпорації.



День 3
-
й (день пост
авки).

Отримавши чек від розрахункової фірми покупця, розрахункова фірма

продавця видає їй товарну квитанцію. Розрахункова фірма покуп
ця по
дає

повідомлення про поставку і акцептовий чек на суму, що нале
жить
розрахунковій фірмі продавця.

Розгляньмо детал
ьніше саму процедуру поставки. Вище вже
згадувалося
, що спочатку клірингова палата надсилає
повідом
лення про
поставку
(notices of delivery).
Коли продавець вирішує
поставити товар,
кліринговий брокер надсилає повідом
лення
про
поставку. Спочатку
нотис над
силається до клірингової палати, оскіль
ки
продавець перебував
у позиції “
short
”. У нотисі вказу
ються всі необхідні факти відносно
поставки:



сорт товару;



ціна;


66




місце доставки;



дата.

День випуску повідомлення завжди передує дневі поставки, тобто
,
якщо
нотис видано в понеділок

поставка відбудеться у вівторок,
якщо нотис видано у п’ятницю

поставка відбудеться у
понеділок
(
вихідні дні не враховуються). Методи поширення нотисів різні у
різ
них
клірингових палатах. В одних палатах їх розподі
ляють за тер
міном

відкриття позиції, в інших

за принципом більшої кількості позицій
.

Існують
переказні

та
непереказні
повідомлення. Наприклад,
на
Нью
-
Йоркській біржі кави, цукру і какао та Нью
-
Йоркській біржі

бавовни використовуються нотиси, які допускають передачу,
а на
Чикаго Борд оф Трейд такі, які її не допускають.

Якщо власник позиції long останньої біржі отримує непереказний

нотис, а торгівля контрактом триває, тобто до кінця місяця по
ставки
ще є час, то він зобов’язаний прийняти його. Якщо йому не потрібен
то
вар, а нотису передати він не може, то покупцеві треба тільки
продати товар, виписати новий нотис і передати повідом
лення
наступному покупцеві.

Переказні нотиси мають свою процедуру передачі. Оскільки товар

вже на складі і готовий до поставки, то спрацьо
вує часове обмежен
ня
.
Згідно з правилами біржі поставка виконується наступного дня після
складання нотису. Тому будь
-
який учасник, який не бажає прийняти
поставки, повинен продати контракт протягом півгодини. Якщо нотис
перебуває понад 30 хвилин в одних р
уках, він вважа
ється прийнятим.
На бланку повідомлення є спеціальне місце для передавальних написів.

Непереказний нотис не можна одразу продавати. Отримувач пові
-
домлення повинен протримати його до наступного ранку і запла
тити

одноденний тариф за зберіга
ння на складі, а тоді продати контр
акт, що
дозволить виписати новий нотис іншому покупцеві.

Обов’язки клірингової палати закінчуються з того моменту, коли
власник позиції long приймає повідомлення про поставку.

Характерною рисою є те, що на деяких біржах
за процес пере
-
поставки чи передачі нотисів не стягуються додаткові комісійні, якщо
він виконаний до закінчення місяця поставки, коли нотис був спочатку
прийнятий.

Якщо адресат непереказного нотису продав контракт до настання

останнього дня торгів, нотис
на іншого покупця виписується вранці
наступного дня. Потім його надсилають до розрахункової палати. Ця
процедура називається
повторним виставленням нотису
(retendering
the notice).

Наступного дня розрахункова палата підбиває підсумки. Покупець
має
дві угод
и на своєму рахунку

ф’ючерсну та спотову. Таку процедуру

67


використовує більшість бірж.

Процедура поставки розпочинається тоді, коли клієнт
-
продавець
повідомляє брокерській фірмі про намір виконати поставку за ф’ю
-
черсним контрактом. Якщо брокерська фірма

член розрахун
кової
палати, вона одразу виставить нотис, якщо ні

передасть повідом
-
лення розрахунковій фірмі. Як правило, і брокерська фірма, і роз
-
рахункова палата перевіряють наявність товару на одному з
бір
жових
складів, лише тоді надсилають нотис
власникам нетто
-
довгих

позицій.

Після отримання нотису покупець платить чеком продавцеві і
отримує складське свідоцтво (варрант) з усіма параметрами партії
товару, що перебуває на визначеному біржею офіційному складі.

Серед кількісних показників, що харак
теризують ф’ючерсні ринки
, є
основні, які регулярно публікуються в біржових бюлетенях та
виданнях державних органів, що ведуть нагляд за ф’ючерсними
ринками. До них належать:
кількість відкритих позицій
(open
interest)

та
обсяг торгівлі ф’ючерсними контрак
тами
(volume).
Кількість відкритих позицій показує число неліквідованих контрактів
,
обсяг торгівлі

кількість угод купівлі та продажу протягом
біржо
вого
дня. Це статистичні показники, які використовуються у фунда
мен
таль
-
ному
та технічному аналізі. З їх
допомогою визначається стійкість та
слабкість ринку.

Ф’ючерсні контракти вважаються відкритими доти, поки вони не
ліквідовані. Саме такі контракти і належать до відкритих пози
цій.
Відкритий контракт відбиває лише одну сторону, а не поєднан
ня
продавців
та покупців.

Коли розпочинаються торги новим контрактом, немає жодного
за
-
реєстрованого контракту. Так триватиме доти, поки хтось з учасників
не
накаже купувати або продати. Тоді створюється один контракт. Коли
інший новий покупець домовиться з іншим прода
вцем про укладення
контракту, створюється ще один контракт. Цей процес може тривати
нескінченно.

Кількість відкритих позицій зростає лише за умови нового при
дбан
-
ня та нового продажу. Вона зменшується тоді, коли продавець та
покупець ліквідовують свої кон
тракти, а також, коли продавець
виконує поставку, а покупець приймає її. При виконанні поставки
ф’ючерсна позиція перетворюється на позицію спотову (cash position).

У нормальних ринкових умовах попит та пропозиція формують
ціну
реального товару з поставкою
в майбутньому як суму спотової
ціни та
витрат на транспортування, зберігання, страхування товару до терміну
поставки. Ці витрати називають
витратами поставки
(carrying
charges).


68


Витрати поділяються на три види:



вартість зберігання;



вартість страхування;



с
плата відсотків за кредит.

Для кожного виду товарів ці складові витрат поставок різні: один
товар потребує великих складів, терміналів, інший

більших
фінансових ресурсів.

Однак витрати на зберігання до терміну поставки не завжди
збільшують ф’ючерсну ціну
порівняно із спотовою. При нормаль
ному
ринку ф’ючерсна ціна вища від спотової. При конвергенції ринку
ф’ючерсні ціни дорівнюють спотовим. При “перевернутому” ринку
ціни спот вищі від ф’ючерсних, такий ринок не передбачає коштів на
зберігання товару, роби
ть його невигідним.


3. Поставка за ф’ючерсними контрактами з фінансовими
інструментами

На ринку фінансових ф’ючерсів предме
том торгівлі є майбутні
відсоткові ставки. На фінансових ринках головними критеріями
інвестування у похідні фінансові інструменти
є
дохід, час, ризик та
ліквідність. На цих рин
ках
базовими є неризикові ставки на держав
ні
короткострокові цінні папери.

Усі ф’ючерсні контракти на відсоткові ставки передбачають їх
отримання
після закінчення строку дії ф’ючерсного контракту. Якщо в
січні
інвестор купив березневий контракт на 90
-
денний казначейський
вексель США за 95.50, то в разі поставки в березні він отримає вексель
номіналом $1 000 000 строком 90 днів від дня поставки за ф’ючерсним
контрактом і отримає дохід у розмірі 4.5% в розра
хун
ку на рік. Ціна
ф’ючерс
ного контракту в січні є очікуванням ринку відсоткових ставок
на період 90 днів, тобто для оцінки вар
тості ф’ючерсного контракту
використовується одна з основних концепцій фінансового ринку


передбачуваний майбутній дохід.

Процеду
ри ліквідації контрактів можна здійснювати:



офсетними угодами;



реальною поставкою;



розрахунком грошима (cash settlement), в цьому випадку актив не
поставляється, а покупець отримує суму, що дорівнює вартості
акти
ву,
який він мав отримати.

Ці процедури є в
ажливими елементами функціо
ну
вання ф’ючерс
ного

ринку. Всі учасники цього ринку твердо впевнені, що їх угоди
реєструються, рахунки ведуться належним чином.

Фінансова цілісність та безпека ринку в цілому створюють ат
мос
-

69


феру довіри, що сприяє збільшенню
кількості учасників.


Контрольні запитання

1.

Яким способом можна врегулювати зобов’язання за ф’ючерсним
контрактом?

2.

У чому полягає сутність процесу поставки за ф’ючерсними
контрактами?

3.

У чому різниця між переказним та непереказним нотисами?

4.

Чому лише близько
2% ф’ючерсних контрактів завершуються
поставкою?

5.

У чому полягає особливість розрахунку готівкою?

6.

Опишіть на прикладі процес поставки, який практикує одна із
міжнародних ф’ючерсних бірж.

7.

Які процедури обліку поставок ви знаєте?

8.

Покажіть на прикладі рух кош
тів на ф’ючерсному рахунку.

9.

Що входить до витрат поставки?

10.

Які особливості поставки фінансових інструментів за ф’ючерс
ними
контрактами?




Тема7.

ТОВАРНИЙ
Ф’ЮЧЕРСНИЙ КОНТРАКТ ЯК
ІНВЕС
ТИЦІЙНИЙ ІНСТРУМЕНТ

БІРЖОВОГО РИНКУ

(Розділ 15)

1.

Товарні ф’ючерси як фін
ансові інструменти

2.

Порядок укладання та виконання ф’ючерсних
контрактів


1
. Товарні ф’ючерси як фінансові інструменти

Ф
’ючерс
ний контракт

це бiржовий контракт
-
зобов’язання
купівлі/про
дажу активу в майбутньому (валюти, цiнних паперів, інших
фiнансових
ін
стру
ментів, сировини) із встановле
ни
ми стандартними
параметрами за ціною, погод
женою у момент його укладання. Це
виключно біржовий контракт
, навіть коли він продається через
торговельно
-
інформаційні комп’ютерні системи.

Учасниками ф’ючерсного ринку
є потужні трейдери або фінансові

інституції. До них належать торговці
-
дилери, що купують і продають

ф’ючерсні контракти для власних потреб, брокери, які виконують
замовлення клієнтів на купівлю
-
продаж контрактів та
арбітражери,

70


тобто спекулянти, що купують
або продають контракти
з метою
отримання доходу від різниці у цінах.

Товарні ф’ючерснi контракти


це угоди про завчасну купівлю або
продаж сільськогосподарської чи промислової сировини, або строкові
товарні угоди.


Подвійна природа ф’ючерсного контракту
полягає в тому, що, з
одного боку, продавцям та покупцям товару надаються надійні
матеріальні гарантії виконання укладених угод (через купівлю
-
продаж
відповідного типового контракту з відстроченою поставкою
), з іншого,
з’являється можливість проведення чис
то спекулятивних інвестицій у
забезпечені реальним товаром сертифікати на пред’яв
ника, а саме цим
і є ф’ючерсні контракти, з наступним їх вико
ристанням у біржовій
торгівлі.

Професійні біржові дилери (інвестиційні компанії, банки, брокерсь
-
кі фірми, незал
ежні трейдери
-
спекулянти) використовують
ф’ючерсний ринок для прогнозування ціноутворюючих факторів, гри
на різницях цін і тенденціях зміни цін у майбутньому. Стро
ко
вий
ф’ючерсний ринок понад два десятиліття є повноважним елементом
фінансового ринку. Пос
луги з управління інвестиціями у ф’ючерси,
опціони, валютні операції давно перетворились на
окрему галузь
фінансової індустрії
(Management Futures).
Роз
шиф
ровується
цей термін
як професійно керовані інвестиції у похідні фінансові інструменти.

Як вказува
лося вище, ф’ючерсні контракти стандартизовані.
Відповідно до них покупець зобов’язується сплатити, а продавець
поставити (вказується місяць поставки і ціна) певну кількість
стандартної сировини, валюти, кредитних ресурсів, цінних паперів.
Контракт може ви
конуватись через поставку товару у встановлені
терміни. Однак здебільшого контракти виконуються шляхом сплати
(отримання) різниці у цінах

між ціною, вказаною в контракті на
момент його укладання, та ціною, за якою цей товар можна купити
зараз

у момент
поставки або ліквідації позиції через обернену
(офсетну) угоду.

На сучасних ф’ючерсних біржах щоденний обсяг операцій з
фінансовими ф’ючерсами

валютою, кредитами, фінансовими
індексами

багатократно перевищує такий самий обсяг операцій
на
всіх ринках то
варних ф’ючерсів та опціонів. Продавці (виробники
) і
покупці (споживачі) працюють на біржі з метою страхування
своїх
товарів, які вони планують продавати (купувати) в майбут
ньо
му
від
непередбачених змін ціни або для того, щоб зафіксувати сприятливу
для с
ебе цінову кон’юнктуру.

Коли інституційні інвестори, а саме інвестиційні банки, фонди,
брокерські фірми, вкладають кошти у ф’ючерсні контракти, це, як
правило, інвестиції у валютні ф’ючерси, ф’ючерси на цінні папери
та

71


індекси фондових бірж. Товарних ф’юче
рсів такі інвестори практич
но
не
використовують.

Співвідношення обсягів торгівлі на користь фінансових ф’ючерсів

змінилося завдяки тому, що за останні 10 років інституційні інвесто
ри

створили справді величезний їх ринок, який суттєво перевищив
обсяги
ри
нку товарних ф’ючерсів. Інституційні інвестори
використо
вують
фінансові ф’ючерси як для хеджування портфелів з реальними
цінним
паперами, так і для спекуляцій.

Для сучасних зарубіжних ф’ючерсних ринків актуальною залиша
-
ється
проблема залучення інституцій
них інвесторів до процесу
інвестування у товарні ф’ючерси. Для цього на західних ринках
брокерські аналітичні фірми започаткували торгівлю контрактами з
індексами на товарні ф’ючерси.

Таким найпоширенішим індексом є Goldman Sacks Commodities

Index
(GSCI),
який запровадила авторитетна нью
-
йоркська брокерська

фірма
Goldman Sacks, орієнтуючись на потреби інституційних інвес
торів
.
Індекс складається із товарних ф’ючерсів, на які існують активні
ліквідні ринки, причому за базу індексу вважаються лише
ф’ючерсні
контракти з найближчими термінами поставок на момент

його
розрахунку. До цього індексу входять контракти на 26 товарів
, це, як
правило, енергоресурси, жива худоба, зернові, що відповідно
розміщуються в індексі з питомою вагою 50, 25, 15%.

Ф’ючерсна ціна ак
тиву у найбільш загальному вигляді визна
чається
за формулою:

C
B
I
P
P
s
f
+
-
+

,

де

P
f



ф’ючерсна ціна;


P
s


cпотова ціна;

I

B +
C


ціна доставки активу за ф’ючерсним контрактом;

I


відсоткова ставка, яку втрачає інвестор, володіючи
актив
ом;

B


отримана вигода;

C


витрати власника.

Для фінансових ф’ючерсів на відсоткові інструменти ф’ючерсна
ціна визначається так:

)
1
(
R
P
P
s
f
+

,

де

R



неризикова ставка для казначейських векселів США.

На сучасних ф’ючерсних біржах різниця
між цінами продавців та
покупців становить 0,1% ціни товару або фінансового засобу. Для

72


порівняння: на фондовому ринку ця цінова різниця становить
0,5%
вартості цінних паперів (акцій), на ринку нерухомого майна

до 10%
ціни. Така незначна різниця збільшує
рівень ліквідності ф’ючерсного
ринку, підвищує його популярність серед інвесторів. Крім того,
ф’ючерсний ринок дозволяє перенести ризик з тих учасників, що
бажають уникнути або зменшити його, на тих, хто може прийняти цей
ризик. За умови успішного функціо
нування ф’ючерсного ринку,
зменшуються цінові коливання, підвищується кредитоспроможність
клієнтів. За допомогою фінансових ф’ючерсів банки мають можливість
кредитувати учасників ринку на більш сприятливих умовах. Щоденні
ф’ючерсні котирування дозволяють п
рогнозувати майбутні ціни на
сировину та фінансові інструменти.

Ф’ючерсні контракти існують на визначені види товарів та
фінан
-
сових інструментів. Одні з них дуже популярні, наприклад ф’ючерсні

контракти на нафту, зернові, казначейські облігації, векселі т
ощо; інші
використовуються дуже рідко, наприклад на кольорові метали.

Тут подано котирування на цукор Нью
-
Йоркської біржі кави, цукру
та какао
-
бобів. Це котирування не так просто
про
читати та зрозуміти,
оскільки в США на цьому ринку використо
вують
свої м
іри ваги, а саме
англійські фунти (табл. 15.2).

Таблиця 15.2

Приклад котирування ф’ючерсного контракту
на цукор Нью
-
Йоркської біржі кави, цукру та какао

Food and Fiber Futures

Sugar
-
World, (CSCE)
-
112,000 lbs.;
cents
per lb.

Lifetime


Open

High

Low

Settle

Change

High

Low

Open
interest

Oct

6.75

6.96

6.69

6.92

.17

8.50

4.82

67.138

Mr03

6.45

6.60

6.37

6.58

.18

8.00

5.20

79.970

May

6.13

6.25

6.08

6.25

.17

7.65

5.20

14.699

July

5.81

5.93

5.75

5.90

.14

7.35

5.09

20.168

Oct

5.75

5.80

5.72

5.80

.08

6.60

5.20

12.194

Отже, колонки котирування містять таку інформацію:



Open


ціна першої угоди, укладеної у період офіційного відкриття
торгів;



High


найвища ціна біржового дня;



Low


найнижча ціна біржового дня;



Settle



розрахункова ціна дня. Визначається за формулою із вра
ху
-
ванням
вартості ф’ючерсного контракту на момент закриття біржі. Ця
ціна не обов’язково є ціною останньої угоди дня;



Change


зміна розрахункової ціни відносно вчорашнього дня;


73




Lifetime: High/Low


найвища та найнижча ціни даного контр
акту,
зафіксовані з моменту відкриття торгівлі цим контрактом;



Open Interest


число відкритих позицій на момент закриття у
попередній день;



olume

загальна кількість контрактів, укладених впродовж дня.

Учасників р
инку, які використовують товарні ф’ючерсні контр
акти
з метою страхування купівлі
-
продажу реальних цінностей,
називають
хеджерами
, а їх діяльність
хеджингом
(
hedging
). Тих,
що отримують
дохід тільки від купівлі
-
продажу ф’ючерсних контр
актів і реально не
з
ацікавлені у фізичному товарі, називають
трейдерами
-
спекулянтами

(scalpers, day traders, position traders,
spreaders).


Будь
-
який ф’ючерсний контракт має обмежений час існування.
Наприклад, ф’ючерсний контракт на пшеницю Чиказької торго
вель
ної
палати СBO
T існує близько одного року. Припустимо, що з 1 серп
ня
2002 р. на цій біржі почали продаватися ф’ючерси з поставкою у липні
2003 р. Це так звані липневі ф’ючерси на пшеницю врожаю 2003 р., які
будуть продаватися чотири останніх місяці 2002 р. та сім місяц
ів
майбутнього 2003 р. Відповідно до
умов контр
акту наперед відомо, коли
наступить останній день торгівлі

і до якого часу цього дня буде
здійснюватися торгівля, тобто поставка
товару та розрахунки за нього.
Оскільки у кожен торговельний
день на біржі веде
ться торгівля
ф’ючерсними контрактами з різними
місяцями поставки, існує
спеціальний біржовий календар на один, два і навіть три роки вперед, у
якому чітко фіксуються дні ви
ко
нання всіх ф’ючерсних контрактів
21
.

Ф’ючерсний контракт, укладений з метою поста
вки за ним будь


якого товару, за своєю сутністю є форвардним контрактом.
Ф’ю
-
черсний контракт
, який укладений з метою отримання різниці
в цінах,
тобто у його власника немає на меті отримання або поставки
товару, є фінансовим інструментом,
тобто інстру
ме
нтом
фінансового ринку, третинним сегментом
якого і є ринок ф’ючерсів.


Ф’ючерсні контракти

один із механізмів переливу капіталу, вони
найбільше відповідають сучасному ринковому господарству з точки
зору обсягів фінансових засобів та термінів їх обороту.

Тобто
товарні
ф’ючерси
є повноправними інвестиційними інстру
мента
ми
, які
укладаються на біржовому ринку.
Оскільки гра
на різниці в цінах
досить мало пов’язана з національними кордонами
, то
ф’ючерсний
контракт
є міжнародним фінансовим
інстру
ментом.
Ф’юч
ерсний
контракт

це сучасний інструмент швид
кого
вирівнювання цін, гасіння



21

Биржевое дело: Учебник /Под ред. В.А. Галанова, А.И. Басова.

М.:
Финансы и статистика, 1998.

212с.


74


їх коливань на різних ринках, ін
стру
мент миттєвого усереднення
грошового попиту без зміни по
точ
ної пропозиції. Саме завдяки ринку
товарних ф’ючерсів не всі зміни на ринку грош
ей мають прямий вплив
на виробництво та обіг реальних активів і тим самим підвищується
стійкість ринкової економіки. В момент свого укладання ф’ючерс є
нічим іншим як форвардом, спотовим він стає у випадку, якщо
завершується поставкою
. Власне
ф’ючерсним ві
н залишається у
проміжку часу між укла
дання та ліквідацією через укладання офсетної
угоди.


2. Порядок укладання та виконання ф’ючерсних
контрактів

Ф’ючерсні біржі організовують власний порядок укладання
ф’ю
черсних контрактів. Він є різним для кожної бір
жі, однак є
певні етапи технологічного процесу, спіль
ні для всіх:



рішення клієнта
. Клієнт проводить аналіз динаміки потрібного йому

ринку, конкретної біржі, ліквідність конкретного контракту через
можливість його швидко купити чи продати, розраховує витра
ти на
участь у ф’ючерсному ринку (депозити, комісійні брокеру, податки
тощо). Після цього приймається рішення щодо участі у ф’ючерсній
торгівлі;



укладання договору на брокерське обслуговування.
Згідно договору
, який
ми розглядали у розділі 9, клієнт доруча
є брокеру укладати
угоди
купівлі
-
продажу ф’ючерсних контрактів від імені та за рахунок
клієнта
або від власного імені і за рахунок клієнта, здійснювати всі розрахунки,
пов’язані з ф’ючерсними контрактами,
оформляти всі необхідні для
цього документи. Клієнт
підписує договір

про ризики ф’ючерсної
торгівлі, разом з брокером встановлює розмір

комісійних, обумовлює всі
питання, пов’язані з порядком виконання
замовлень;



укладання договору на обслуговування з членом Розрахункової палати;



кошти резервування для ф’ю
черсної торгівлі;



замовлення клієнта;



виконання замовлення клієнта;



звіт про проведені торги;



розрахунки за проведеними угодами;



перерахунок маржі;



додаткове внесення маржі;



поставка за ф’ючерсним контрактом.

Торгівля ф’ючерсними контрактами базується на т
аких правилах:



покупець контракту завжди розраховує на зростання ф’ючерсних цін;


75




продавець контракту завжди розраховує на падіння ф’ючерсних цін.

Фінансові розрахунки у ф’ючерсній торгівлі
ґ
рунтуються на двох
балансових рівняннях:

1)

якщо виграє покупець ф’юч
ерсного контракту

програє продавець;

2)

сума виграшів одних членів розрахункової установи дорівнює сумі
програшів іншої сторони.

Кожен товар, на який укладаються ф’ючерсні контракти, має
спотову ціну, або ціну товару з негайною поставкою. У розділі 6 уже
за
значалося, що такі ціни називаються спотовими. Наявні на даний
момент ринкові спотові ціни можуть бути різними на один і той самий
товар. Наприклад, ціни на пшеницю в Україні залежать від регіону.
Ціни на нафту у Європі відрізняються від нафтових цін в СШ
А, Японії
тощо. Для того, щоб коректно порівнювати наявні спотові ціни з
ф’ючерсними котируваннями, потрібно знати
умови поставки за
ф’ючерсним контрактом. Якщо нафта Міжнарод
ної

нафтової біржі
поставляється у терміналі порту Роттердама, то і по
рівнювати
її
необхідно з ціною реального ринку саме цього регіону.

Ціни на коштовні метали, такі як золото та срібло мало залежать
від
місця розташування, оскільки зберігаються у кількох відомих
фінансових світових центрах і тому ф’ючерсні котирування
відображають
реальний попит та пропозицію на цей товар.

В зв’язку з вище зазначеним стає можливим проведення
арбітражних операцій на двох ринках

спотовому та ф’ючерсному
одночасно. В результаті таких операцій можна отримати суттєві
доходи. Надбавка, на яку ф’ючерсні
ціни перевищують спотові,
називається витратами поставки (cost

of carry). Ці витрати, як
вказувалося у розділі 6, включають витрати на зберігання,
страхування, транспортування та інші, пов’язані із зберіганням
реального товару до моменту реалізації в май
бутньому. Величина
фінансових втрат складе суму, яка буде використана або отримана у
кредит для купівлі реального товару, помножену на відповідну
відсоткову ставку за період, коли товар був у наявності
22
.

У спрощеному вигляді це виглядає так:



не існує інфор
маційних та трансакційних витрат, пов’язаних з опе
-
раціями на ф’ючерсному та спотовому ринках;



існує необмежена можливість отримання кредитів;



не існує кредитного ризику;



товари можуть зберігатися довго без втрати якості;



не існує податків, ф’ючерсні ціни
повинні точно відповідати спотовим

плюс витрати поставки.




22

Дегтярева О.И. Биржевое дело: Учебник для вузов.

М.: ЮНИТИ

ДАНА,
2000
.

С.249.


76


Ф’ючерсні ціни дають можливість розрахувати
зручність, що дає
доход (convenience yield)
. Така можливість з’являється при дефіциті
реального товару (беквардейшн), коли торговці, що ним володіють, не
бажають його продавати. У цьому випадку вони за допомогою
ф’ючерсних цін бачать свій потенційний виграш, або прихований
дохід, який фірма отримує від своїх можливостей здійснювати постійні
поставки товару, ціни на який є високими.

Контрольні
запитання

1.

Дайт
е визначення товарному ф’ючерсному контракту.

2.

Чому обсяги товарних ф’ючерсних контрактів впродовж багатьох

років залишаються відносно стабільними?

3.

Чому товарний ф’ючерсний контракт є інвестиційним інстру
-
ментом?

4.

Назвіть основні правила, на яких базується ф
’ючерсна торгівля.

5.

Які балансові рівняння використовуються при розрахунках за
ф’ючерсними контрактами?

6.

У чому полягає подвійна природа ф’ючерсного контракту?

7.

Які фінансові ф’ючерсні контракти репрезентують сировинні
товарні ринки?

8.

Як можна використати ф’юч
ерсні контракти при плануванні вироб
-
ництва
та збуту?

9.

Які можливості арбітражу існують на реальному та ф’ючерсному

ринках?

10.

Назвіть порядок укладання ф’ючерсного контракту.




Тема 8.
Торгівля опціонами (Розділ 16)

1.

Суть опціонів та їх характеристика

2.

Товарні
опціони

3.

Основні стратегії з товарними опціонами

4.

Опціони з фінансовими інструментами


1.

Суть опціонів та їх характеристика


Ринок опцiонiв, або угод з
премiями

є одним iз найзначніших та
найцiка
віших
явищ на свiтових фiнансових ринках з моменту появи на
них
ф’ючерсних контр
актiв у їх сучасному виглядi. Дiапа
зон
застосування опцiонiв величезний, угодами з ними можуть займатися
будь
-
якi учасники бiржової та позабіржової дiяльностi: бiржовi

77


маклери, спекулянти, арбiтражери, хеджери. Операцiї з
опцiонами
перед
бачають величезнi можливостi, однак мають значний
елемент
ризику та складностi. Той, хто не зрозумiв усiх можливос
тей та
небезпек опцiонiв, неодмiнно матиме втрати i, навпаки,
той, хто
опанував цю складну науку, заробить на них великi грошi.

Опцiони з ф’ю
черсними контрактами ще бiльше вiдрiзняються вiд
основного ринку реальних товарiв, на який орiєнтується ф’ю
черс
ний.
Хоча ф’ючерснi угоди з реальним товаром точно реагують на ринок
реального товару i форварднi прогнози цих ринкiв, проте вони мають
свою ди
намiку та iснують самi собою. Опцiони ж, якщо їх розглядати у
цiновій динамiці, ще складнiше спiввiдносять
ся з основним
інструментом, нiж ф’ючерси з реальним товаром.

Опціони з ф’ючерсними контрактами запроваджені на біржових
ринках Заходу відносно недавн
о. Офіційно вони з’явилися у 1982 р.


саме тоді у біржову практику було запроваджено опціонний контракт
на
облігації Казначейства США. За нетривалий проміжок часу цей
контракт набув неабиякої популярності, що сприяло розповсюдженню

опціонів на інші цінні
папери, валюту та ф’ючерсні товарні контракти
.

Термін
опціон
(option)
у сьогоднішню економічну практику впро
-
ваджено
через законодавчі акти України (ЗУ “Про оподатку
вання
прибутку”) і нормативні документи Державної Комісії з цінних паперів
та фондового р
инку. Термін
опціон
є звичайною калькою англійського
терміну “
option
”, що перекладається як вибір.

На провідних біржах світу опціони на ф’ючерсні контракти
практикуються з 70
-
их років ХХ
-
го ст. У 1973 р. створюється Чиказь
ка

біржа опціонів (Chicago Board
Options Exchange), яка впровади
ла
стандартизовані опціонні контракти та кліринговий механізм
для
забезпечення фінансової цілісності ринку. Сьогодні на цій
біржі в
основному практикуються опціони на цінні папери.

У зростанні обсягів опціонної торгівлі неа
бияку роль відіграють
банки, які шукають можливості використання опціонних контрактів
з
метою зменшення ризику при фінансуванні проектів, пов’язаних з
видобутком нафти та її переробки, кредитуванням сільськогоспо
-
дарських виробників та переробників зернови
х культур, кави, цукру,
какао тощо.

Опціон


це право купити або продати визначену цінність (
товар,
цінний папір, ф’ючерсний контракт) на особливих умо
вах, в обмін на
сплату винагороди



премії
(premium).
В еконо
мічній
літературі
вживається кілька визнач
ень опціонного контр
акту. Наведемо два із
них
23
:




23

Дегтярева О.И., Кандинская О.А. Би
ржевое дело: Учебник для вузов.

78


1)

опціон

це право, але не зобов’язання, купити (у випадку опціону на
купівлю) або продати (у випадку опціону на продаж)
обумовле
ний в
опціоні об’єкт за встановленою ціною у визначений термін або
протягом
ц
ього терміну в обмін на сплату премії;

2)

опціон

це форвардний або ф’ючерсний контракт, який одна із сторін
може пере
рвати до вказаного терміну за власною ініціати
вою.
Стороною, що має такий привілей, є покупець опціону.

Об’єктом опціону може бути реальни
й товар

сировина, цінні
папери, валюта та ф’ючерсні контракти на вказані активи. За тех
-
нологією виконання розрізняють три види опціонів:



опціон з правом купити

(option call);



опціон з правом продати

(option put);



подвійний опціон

(double option; put and
call option).

Опціон на купівлю


опціон “кол”


дає його покупцеві право, але
не
зобов’язання, купити ф’ючерсні контракти за відповідною ціною
протягом терміну дії опціону.

Опціон на продаж


опціон “пут”


дає його покупцеві право
про
дати
ф’ючерсні кон
тракти за відповідною ціною протягом терміну дії
опціону.

Подвійний опціон

“кол” і “пут”

це комбінація опціонів на
купівлю та продаж, він дозволяє покупцеві або купити, або продати
за
погодженою ціною. Використовується при умові невизначеності
кон’юнкт
ури ринку. Такі опціони активно котирувалися в минулому

столітті, сьогодні вони збереглися на біржах Великобританії.

Ціна, за якою покупець “кола” зможе купити, а покупець “пута”
продати ф’ючерсний контракт, називається
базисною ціною
(basis

price)
,

ціною
виконання
(exercise price)
, або
ціною зіткнення
(strike
price).


Суттєва вiдмiннiсть бiржових опцiонiв вiд позабiржових полягає
їх у
стандартизацiї. Визначаються певнi стандартизованi цiни основ
ного

ринку, за якими укладаються та виконуються опціонні кон
тр
акти. Крiм
того, визначаються дати, до яких може дiяти опцiон, вони також
стандартизованi.

Ще одним основним поняттям опціонного контракту є
термін
його

дії. В економічній літературі застосовуються такі терміни для
його
позначення:
період
,
термін закінч
ення
та
дата закінчення
.
Термін
закінчення опціону чітко фіксується (наприклад, 3, 6, 9 місяців тощо).

Стандартизацiя найосновнішого інструменту, цiни, типу опцiону
(їх






М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.

507с.

Сохацька О.М. Ф’ючерсні ринки. Історія, сучасність, перспективи
становлення в Україні.

Тернопіль: Економічна думка, 1999.

С.62
-
93.


79


два: на купiвлю та на продаж), кiнцевого терміну дiї, кiлькостi
дозволяє опцiоновi iсн
увати самостiйно. Вiн стає обмiнним, може
вiльно переходити з рук в руки. Саме iз створенням вторинного ринку
опцiон отримав нову якiсть.

До основних характеристик опцiонiв належать:

1)

основний інструмент (товар, валюта, ф’ючерс i т. ін.);

2)

кiнцевий термін дi
ї;

3)

цiна, за якою власник
(holder)
опцiону може купити або продати
інструмент

страйкова цiна;

4)

тип опцiону


“кол”
(call)
або
“пут”
(put)
;

5)

бажана ринкова цiна або iнструкцiя.

Перша позицiя є досить зрозумiлою.

Щодо другої, то саме вона є першим елементом
стандартизацiї
даного контракту. Наприклад, для векселiв, що зараховуються у
банку,
термін дiї опцiонiв закiнчується за два тижнi до дати поставки
за
ф’ючерсними контрактами.

Страйкова цiна

це цiна, за якою власник опцiону може вимагати
поставки ф’ючерс
ного контракту.
Це друга основна вимога
стандартизацiї торгiвлi опцiонами. Страйки визначаються бiржами
вiдносно ринкової цiни основного інструменту з визна
че
ними
iнтервалами. Iнтервали теж мають стандартну величину.

Наприклад, якщо на ф’ючерсні контракт
и з векселями зафіксо
вано
ринковий курс по 88.00, то біржа може встановити наступні страй
ко
ві
ціни з діапазоном 0.5 базисного пункту: 87.50, 88.00, 88.50. Зі зміною
цiн основного інструменту на ринку бiржа може впрова
джу
вати iншу
послiдовність страйко
вих цін.

У
табл. 16.1 п
одано приклад біржового котирування опціонних
контрактів на ф’ючерсний контракт на 5000 бушелів пшениці, що
котиру
ються на CBОT (“The Wall Street Journal Europe”, September 13,
2002)
.

Позиції вiдкриваються i закриваються аналогiчно
з виконанням угод
із ф’ючерсними контрактами. Всi опцiони з рiзними страйка
ми,
кiнцевими термінами дiї на купiвлю та продаж, що коти
ру
ються за
даним основним інструментом, називаються
класами
.
Серiя
визначає
певний контракт, наприклад:



опціон call на ф’
ючерсний контракт з пшеницею (5 000 буше
лів
) із
страйковою ціною 360
¢
/за бушель терміном до вересня 1997 року
коштує 43
¼

¢
/за бушель.

Таблиця 16.1

Котирування опціону на пшеницю Чиказької торгівельної палати

Friday, September 13, 2002

Wheat (CBT) 5, 0
00 bu; cents per bu.


80


Calls

settle

Puts

settle

Strike

price

Oct

Nov

Dec

Oct

Nov

Dec

370

24.250

29.500

34.000

1.500

6.750

11.250

380

16.000

23.250

28.375

3.250

10.500

15.625

390

9.250

18.000

23.750

6.500

15.500

21.000

400

5.250

14.000

19.750

12.00
0



27.000

410

3.250

11.000

16.750

20.250

28.000

33.750

420

1.750

8.500

14.000

28.750

35.500

41.000

Est vol 13,070 Th 3,225 calls 2,571 puts

Op int Thur 67,728 calls 76,817 puts

Особа, що купує опцiон, є
власником опціону
. Особа, що продає
опцiон, наз
ивається продавцем, або
емітентом

опціону, або особою,
що
виписує опціон.
Власники опцiонiв використовують свiй опцiон i
так купують продану або куплену позицiю. Продану для власників
опцiонiв “пут” i куплену для власників опцiонiв “
кол
” за основним
ф’ючер
сним контрактом. Власникові опціону немає не
обхiдностi
чекати закiнчення терміну дiї серiї, щоб використати свiй опцiон. Тодi,
коли тримач використає свiй опцiон, продавцевi пере
дається
обернений ф’ючерсний контракт.

Опціони бувають двох видів


європейс
ькі
та
американські
.

Європейськi опцiони
можуть використовуватися тiльки у день
закiнчення терміну дiї,
американськi


будь
-
коли до дати
кiнце
вого
терміну дiї або в останній день. Термін дiї американсь
кого
опцiону та
його виконання не збігаються. Він баз
ується на термінах поставки за
ф’ючерсними контрактами. В Лондонi на
опцiони припадає 5% обсягів
з ф’ючерсними операцiями (наприклад
з алюмiнiєм), тодi як у США


до 30% (з валютою, державними цiнними паперами).

2. Товарні опціони

Покупець опціону
(holder)
,

сплативши продавцеві обумовлену

премію, більше не робить депозитних внесків до Розрахункової (Клі
-
рингової
) палати біржі. Після реалізації опціон стає ф’ючерсним
контрактом і вимагає внесення звичайного депозиту. Якщо ж
по
купець
вирішує не реалізовуват
и опціон, він не робить більше нічого
. Його
втрати обмежуються розміром премії.

Продавець опціону

(writer)
отримує
премію

від покупця опціону,
однак згідно з правилами біржової торгівлі опціонами він
має зробити
гарантійний депозитний внесок, причому значн
о більший

за розмірами,
ніж при відкритті позиції за ф’ючерсними контрактами
. Його можливі
втрати не обмежені, тоді як прибуток обмежений розміром премії.


81


Зауважимо ще один аспект, вiдображений у специфiчнiй термi
-
нологiї

це спiввiдношення страйкової ц
iни опціонної угоди і ринкової
цiни основного ф’ючерсного контракту.

Опціон, що дає його покупцеві прибуток від своєї реалізації,
називається “
опціоном в грошах
” (in the money)
, або грошовим, або
виграшним опціоном. Наприклад, якщо золото за ф’ючерсним
кон
трактом котирується за ціною $390 за унцію, а опціон
“кол”
дає
право його покупцеві купити золото за $370, то опціон виграшний. Для
опціону “пут” страйкова ціна повинна бути вищою за ринкову.
Наприклад, право продати золото за $390 при ринковій ціні ф’ючер
с
ного

контракту $370.

Якщо ціни ф’ючерсних контрактів збігаються зі страйковими, то
такий опціон називається
нульовим
,
паритетним
, або
опціоном “при
своїх”
, або
“опціоном на грошах”

(at
-
the money).


Опціон, від реалізації якого немає прибутку, називається

програшним опціоном
,
або
опціоном “без грошей”

(out
-
of
-
the

money).


Премiї за опцiоном складаються iз двох основних елементiв:
внутрiшньої вартостi та часової.

Учасники опціонних ринків визначають для себе два параметри:
ціну зіткнення
(strike)
та

премію

(premium).
Страйкову ціну для
біржових опціонів визначають самі біржі, причому серія страй
кових
цін змінюється разом із зміною кон’юнктури основного ін
струменту,
що лежить під опціонним контрактом. Премія є предме
том торгу в
біржовій залі. Оскільки учас
ники ринку опціонів не є рівними, і
можливість виграшів та втрат у кожного з них своя, великого значення
набуває визначення реальної ціни опціонів.


3. Основні стратегії з товарними опціонами

Головна перевага, яку використовують
торговці опціонами, поляга
є в
обмеженому
ризикові тримати довгі або короткі
по
зиції. Ця
альтернатива унікальна, оскіль
ки

наявність ризику обмежується пре
мією
по
чаткового
опціону. З іншого боку, потен
ціал прибутку не
обмежується, як при прямій ф’ючерсній позиції.

Навіть торгове
ць з незначною сумою грошей в обігові, вико
рис
то
-
вуючи опціони, зберігає стійкість, як найбільший інституційний
інвестор. Це треба пам’ятати, порівнюючи ф’ючерси з опціонами на
ф’ючерси. Незалежно від того, наскільки ф’ючерс, що лежить в основі
опціону,
відхиляється від обумовленої ціни, його, безпереч
но, можна
тримати до самого закінчення терміну дії; максимальна втрата при
цьому

премія за опціоном.

Ця унікальна особливість опціону полягає в можливості відмо
-
витися від виконання операції з ф’ючерсами
при цінах, що не
влаштовують торговця. Інша унікальна риса опціонів

їх гнуч
кість. На

82


нестабільних ринках ф’ючерсні операції виконуються при вищому
діапазоні цін. При статичності ринків, як правило, прибутків немає або
вони досить незначні. При прямій ф
’ючерсній позиції інвестор
повинен прогнозувати ринковий курс протягом певного проміжку
часу.

Використовуючи опціони, можна застосовувати стратегії з вели
ким
потенціалом прибутку навіть без прогнозу ринкового курсу. При
придбанні надається великий вибір
опціонів з різними термінами дії.
Зауважимо ще одну характерну рису опціонів, а саме
нелінійний
характер опціонних доходів. В опціонній стратегії можна
використати
опціони і продавця, і покупця. Вони
комбіну
ються з метою отримання
доходів. В іноземній літ
ературі аналізується
страте
гія опціонів, зокрема
даються рекомендації до використо
вування конкретних моделей
встановлення опціонних стратегій для прогно
зу
вання опціонного
прибутку
3
.

Опціонний прибуток залежить від зміни будь
-
якого з вказаних
нижче факт
орів:



ф’ючерсної ціни;



нестабільності;



без ризикової процентної ставки;



ціни “спот”;



дивідендів.

Оскільки саме ф’ючерсна ціна найбільше впливає на опціон, вона
завжди відома (в найчитабельніших виданнях щоденно публі
ку
ються
ф’ючерсні ціни на основні
види товарів).

Крім зменшення ризику при операціях, опціонні угоди мають та
кож
інші цілі: отримати вигоду від недооцінки або переоцінки
одно
го
опціону відносно другого при ринковій кон’юнктурі, підвищити

при
-
буток від інвестованих коштів. Для досягненн
я своїх цілей учас
ники

торгів можуть використовувати різні типи опціонних страте
гій, а саме:



вертикальні;



горизонтальні;



конверсійні;



обернені;



дельта
-
нейтральні.

При
вертикальних стратегіях
, які іноді називають грошовими,
зменшення ризику супроводжуєтьс
я обмеженням дохідності. Такі стра
-
тегії передбачають купівлю і продаж опціонів з одним терміном
виконання, але з різними страйковими цінами. Є чотири види верти
-
кальних
стратегій:




3


Коннолли К.Б. Покупка и продажа волатильности.

М.: ИК Аналитика,
2001.

264с.


83




угода “бика” з опціоном “кол”;



угода “ведмедя” з опціоном “пут”;



угода “бик
а” з опціоном “пут”;



угода “ведмедя” з опціоном “кол”.

Угоди “бика” виконуються, коли очікується підвищення цін на
ринку, угода “ведмедя”

при очікуванні їх пониження. Угода “бика
” з
опціоном “кол” полягає у купівлі опціону “кол” з однією страйко
вою
ціно
ю і одночасного продажу такого ж опціону, але з вищою
страйковою ціною.

Угода “бика” з опціоном “пут” полягає в купівлі цього опціону з
однією страйковою ціною і одночасно продаж такого ж опціону з
вищою страйковою ціною. Угода “ведмедя” з опціоном “кол”
перед
ба
-
чає продаж опціону з однією страйковою ціною і одночасно придбання
такого ж виду опціону з вищим страйком.

Горизонтальні стратегії

відомі також під назвою

кален
дар
них
.

Вони дозволяють отримати вигоду від відмінностей у графіках
знецінення опціо
нів з різними страйками. Інакше кажучи, горизон
та
-
льна стратегія полягає у купівлі опціону одного типу і одночасно
продажі цього ж типу опціону, але з різними термінами виконання.
Оскільки тимчасова вартість з віддаленим термінами виконання зни
-
жується шв
идше, ніж тимчасова вартість опціону на більш від
далений
термін, при застосуванні таких стратегій най
частіше про
дається опціон
на короткий термін і купується опціон з
віддаленим терміном
виконання. Горизонтальні стратегії з опціонами
“кол”, як пра
вило,

виконуються тоді, коли у довгостроковій перспективі
очі
куються більш
стабільні ціни або їх підвищення. Горизонтальні стра
те
гії
з опціонами
“пут”, як правило, вико
нуються тоді, коли довго
строковий прогноз
вказує на спад цін.

При
конверсійних угодах
то
рговець купує опціон “кол”, продає

опціон “пут” і відкриває довгу позицію за ф’ючерсним контрактом.
Обидва контракти мають одну ціну і один термін виконання. Ф’ючерс
ний

контракт повинен бути укладений на той самий термін,
що й
опціон
“кол”, а його ціна п
овинна максимально набли
жатися до страйко
вої.
Якщо в майбутньому ціна ф’ючерсного контракту буде більшою від
страйкової ціни опціона “кол”, то можна використати право на
придбання і довгу позицію на ф’ючерсному ринку авто
матич
но
закривати. Якщо ж ціни
ф’ючерсних контрактів спадають нижче від
страйкової ціни, то торговець використовує право на про
даж, чим
автоматично ліквідовує довгу позицію. Проданий опціон “пут” зали
-
ша
ється невикористаним.

При
оберненій угоді

трейдер купує опціон “кол”, продає опці
он

84


“пут” і відкриває довгу позицію за ф’ючерсним контрактом. Обидва
опціони мають однакову страйкову ціну та термін вико
нання. Ф’ю
-
черсний контракт має такий самий термін виконання, і його ціна має
максимально наближатися до страйкової. Якщо ціни ф’ючерс
них
контрактів більші за страйкову ціну до терміну
закін
чення, торговець
реалізовує опціон “кол” і цим автоматично закриває
коротку позицію за
ф’ючерсом; опціон “пут” не використо
вується. Якщо ж ціни
ф’ючерсних контрактів спадають нижче за страйкові, то
тор
говець
реалізовує опціон “пут”, автоматично ліквідовує коротку пози
цію за
ф’ючерсом; опціон “кол” не використовується.

При
дельта
-
нейтральних угодах

потенційні прибутки
-
збитки за
наявною опціонною позицією врівноважуються за рахунок однієї або
кількох
інших опціонних позицій, позицій із ф’ючерсними
контрактами або з реальним товаром.

На зарубіжних біржових опціонних ринках товарних опціонів
використовуються такі стратегії в операціях “биків” та “ведмедів”.

Ринки “биків”:



купівля “кола”. Прибуток потенц
ійно необмежений. Ризик обмежений

внесеною премією;



купівля “кола”/продаж “пута”. Еквівалент володіння повним ф’ючер
сом
,
ризик і винагорода однаково необмежені;



купівля “колів” із зниженими фіксованими страйками/продаж “колів
” з
фіксованими підвищеними ст
райками. Дебетовий спред.
Винаго
рода
обмежена різницею між фіксованими страйками і чистою спла
ченою

премією. Ризик обмежений чистою сплаченою премією;



купівля “путів” із зниженими фіксованими страйками/продаж “путів
” з
підвищеними фіксованими страйками.
Це поширений спред “пута”
“бика”. Винагорода обмежена чистою отриманою премією. Ризик об
ме
-
жений до різниці між фіксованими страйками і чистою отри
маною
премією;



продаж “пута”. Прибуток потенційно обмежений отриманою премією
.
Ризик необмежений;



продаж “к
ола”/купівля ф’ючерса. Так званий “покритий кол”. Ризик

необмежений. Максимальна винагорода

отримана премія.

Ринки “ведмедів”:



купівля “пута”. Прибуток потенційно необмежений. Ризик обмежений до
сплаченої премії;



купівля “кола”/продаж ф’ючерса. Прибуток
потенційно необмежений.
Ризик обмежений до сплаченої премії;



купівля “пута”/продаж “кола”. Це еквівалент повного короткого про
дажу.
Ризик і винагорода необмежені;



купівля “колів” з високими фіксованими страйками/продаж колів з низь
-

85


кими фіксованими страйк
ами. Так званий “коловий” “ведмежий” спред
(кредит). Максимальна винагорода обмежена до чистої отрима
ної премії і
трапляється, коли обидва опціони виходять за межі опціо
нів “у грошах”.
Ризик обмежений до різниці між фіксованою страйко
вою ціною і чистою
отриманою премією;



купівля “пута” з високими фіксованими страйковими цінами/продаж із
зниженими. Так званий “путовий” “ведмежий” спред (дебет). Ризик об
-
межений
до чистої сплаченої премії. Винагорода обмежена до
різни
ці
між фіксованим страйком і чистою сп
лаченою премією. Максималь
на
винагорода трапляється, коли закінчується чинність обох опціонів.


4. Опціони з фінансовими інструментами

Найпоширенішими на інвестиційних ринках Заходу, як біржових,
так і позабіржових, є опціони з акціями відомих
акціонерних
компаній.
Це опціони “кол” і “пут”. Наприклад, опціон
“кол” надає право купити
(“відкликати”) певну кількість акцій кон
крет
ної компанії у
продавця опціону за
визначеною ціною
(strike)
у будь
-
який час, до
кінцевої дати включно.

В опціонному контра
кті обумовлюються чотири аспекти:

1.

Компанія, акції якої можуть бути куплені.

2.

Кількість акцій.

3.

Страйкова ціна за одну акцію.

4.

Дата, коли втрачається право
(expiration date).

У США є досить ліквідний ринок біржових опціонів на акції.
Торгівля здійснюється за д
опомогою
Клірингової Корпорації Опціонів
(ОСС)
. Цією компанією спільно володіють декілька бірж, вона
користується комп’ютерною системою, що відстежує опціонні позиції
кожного інвестора. Принцип роботи аналогічний клірингові із
ф’ючерсними контрактами. Як т
ільки покупець і про
да
вець вирішили
укласти опціонну угоду і покупець сплатив пре
мію, другою стороною
для кожного з них стає ОСС, яка дозволяє покупцям та продавцям
закривати їх позиції у будь
-
який час. Опціони “кол” та “пут” захищені
від подрібнення ак
цій і виплати дивідендів акціями. На біржах торгівля
новими опціонами на кон
кретну акцію відкривається через кожні три
місяці. Нові опціони мають термін обертання майже дев’ять місяців до
кінцевої дати.

У США є дві системи торгівлі біржовими опціонами. А
кціями на
біржах торгують за допомогою
спеціалістів
, що виконують функ
ції як
брокерів, так і дилерів. Як дилери вони мають певні запаси акцій, за які
відповідають; як брокери вони ведуть книги лімітних замовлень і

86


виконують їх. Саме таку побудову має і р
инок опціонів на
Американській фондовій біржі. На інших біржах, наприклад, СВОЕ,
немає спеціалістів, там діють
маркет
-
мейкери

(market
-
makers)
та
тримачі лімітних книг
(order book officies).
Тримач книги не має
права торгувати, він може лише навчати інших ч
ленів біржі. Торгують
усно

викриком. Ціна, що публіку
ється, є останньою ціною дня, як і
при укладенні ф’ючерсних контрактів. Клієнти сплачують комісійні: за
опціонні контракти і при вико
нанні опціону аналогічно до спотових
угод.

З продавця ОСС вимагає
гарантійний платіж


маржу
. У випад
ку
виписки
покритого опціону “кол”
(covered call writing)
, тобто, коли
продавець виписує опціон на акції, власником яких він є, він не
вносить грошового завдатку. На його рахунок перерахо
ву
ється
премія

від покупця, одн
ак акції зберігатимуться у
брокер
сь
кій фірмі. Якщо
покупець вирішить виконати опціон, то у брокера
акції готові до
поставки. Якщо продавець закриє позицію офсетною угодою, йому
буде повернено акції. Якщо ж виписується
непокри
тий опціон “кол”
(naked call
writing)
, тобто продавець не має
акцій, на які виписує
опціон, він повинен внести грошовий завдаток.

Гарантійний внесок
(маржа)
визначається на основі вибо
ру
з двох
чисел, серед яких обирається більше. Перше число визна
ча
ється сумою
премії плюс 20% рин
кової вартості акцій, мінус різниця між страйко
-
вою ціною і ринковим курсом (при умові, якщо страйкова ціна вища
від ринкового курсу). Ці правила, прийняті на американських біржах,
наводяться у підручнику лауреата Нобе
лівської премії В. Шарпа,
професо
ра
Стентфордського університету Г. Александера та брокера
-
аналі
тика Дж. Бейлі.

Приклад 16.7

Інвестор виписує грудневий “кол” на акції компанії А.
Страйкова ціна

60 $/за акцію, ринковий курс

55 $/за
акцію, премія

5 $/за акцію. Обчислимо необхідний розм
ір
маржі.

Метод 1


Премія опціону:
5

100  500 $/за опціон.


20% ринкової вартості акцій:
0,2

55

100  1100 $/за опціон.


Страйк більший від ринкової вартості:
(60

55)

100  500 $/за опціон.


Маржа:
500 + 1100

500  1100 $
/за опціон.

Метод 2


Премія опціону:
5

100  500 $/за опціон.


10% ринкової вартості акцій:
0,1

55

100  550 $/за опціон.


Маржа:
500 + 550  1050 $/за опціон.



87



Оскільки перший метод дає більшу суму, то інвестор
повинен внес
ти $1100 маржі, але оскільки як продавець він
отримує премію в роз
мірі 500 $/за опціон, йому доведеться
внести додатково лише $600 ($1100

$500).

Гарантійні внески для опціонів
“пут” аналогічні. Якщо на
рахун
ку
продавця опціону “пут” у брокерській фірмі є гроші або інші цін
ні

папери в розмірі ціни виконання опціону, гарантійні внески не
потрі
б
ні.
Якщо ж грошей нема, то обов’язково вноситься маржа під
непок
ри
тий
опціон. Сум
а маржі обчислюється аналогічно опціонові “кол”.

Приклад 16.8

Інвестор виписує грудневий опціон “пут”. Страйкова ціна


50 $/за акцію, ринковий курс

45 $/за акцію, премія 3 $/за
акцію. Обчислити необхідний розмір маржі.


Оскільки перший метод дає біл
ьшу суму, то інвестор має
внести $1200 маржі, але оскільки як продавець він отримує
премію в розмірі 300 $/за опціон, йому доведеться внести
додатково лише $900 ($1200

$300).

Метод 1


Премія опціону:
3

100  300 $/за опці
он;


20% ринкової вартості акцій:
0,2

45

100  900 $/за опціон;


Страйк більший від ринкової вартості:
не враховується.


Маржа:
300 + 900  1200 $/за опціон

Метод 2


Премія опціону:
3

100  300 $/за опціон;


10% ринкової вартості акцій:
0,1

4
5

100  450 $/за опціон.


Маржа:
300 + 450  750 $/за опціон.



88


Контрольні запитання

1.

У чому полягає суть опціону?

2.

Які види опціонів Ви знаєте
?

3.

Назвіть основні характеристики опціонів.

4.

Від чого залежить часова вартість опціону?

5.

Що таке американський опціон?

6.

Які фактори впливають на процес ціноутворення опціонів?

7.

Які особливості товарних опціонів Ви знаєте?

8.

Назвіть основні торговельні стратегії з
товарними опціонами.

9.

У чому полягає особливість процесу ціноутворення цін на опціони
з акціями?

10.

У чому полягає відмінність взаємовідносин з розрахунковою уста
-
новою біржі у покупця та продавця опціонів?




Тема 10
. Хеджування цінових та курсових ризиків
(
Розділ 19)

1.

Суть та основні характеристики хеджування

2.

Основні види хеджування

3.

Досконале хеджування цінових ризиків на ринках
сільськогосподарської сировини

4.

Здійснення хеджевих операцій з урахуванням реальних
ситуацій на ринках


1.

Суть та основні характеристик
и хеджування

Здатність ф’ючерсних ринків з великою точ
ністю прогнозувати майбутні ціни
була одразу використана учасниками реальних ринків, у першу чергу
сільськогосподарсь
ких, для за
хисту майбутніх врожаїв від не
ба
жаних коли
вань цін на
зернові культу
ри. Це стало мож
ливим через органічний зв’язок між спотовим ринком
(ринком реальних товарів з негайною поставкою) та його прогно
зом (ф’ючерсним
ринком).

Західні економісти давно відзначають взаємозв’язок спотових
та ф’ючерсних цін, які відрізняються між
собою на
величину
базису
(basis).
Однак, як правило, в момент наближення термінів
постав
ки ця різниця стає мінімальною. Тенденції та напрями зміни
спо
тових та ф’ючерсних цін адекватні. Так, відомі на Заході вчені
Долан Е.Дж. та Ліндсей Д. визначають хед
жування як операції,
при яких ринки строкових контрактів використовуються для ком
-
пенсації одного ризику іншим, як перенесення ризику на
противагу операціям страхування, які об’єднують ризик
24
.




24

Долан Э. Дж., Линдсей Д.

Рынок: микроэкономическая модель /Пер. с
англ. В. Лука
севича и др.
;
Под общ. ред. Б. Лисовика и В.
Лукасевича

С
П
б., 1992.


С.325.


89


У найбільш загальному значенні
хеджування
(hedging)


це
проце
с збалансування ринкових позицій учасників з метою уник
-
нен
ня або мінімізації фінансових втрат.

Операція хеджування полягає в тому, що фірма або особа, яка
продала (купила) реальний товар поза біржею або на біржі з по
-
ставкою в майбутньому (форвард), баж
аючи використати
існуючий на момент укладення угоди рівень цін, одночасно
виконує таку ж або обернену операцію на ф’ючерсному ринку.
Після отримання реального товару на ф’ючерсному ринку вони
викуповують продані або продають куплені до цього ф’ючерси.
Ф’юч
ерсні угоди стра
хують купівлю

продаж реального товару
від можливих збитків у зв’язку зі зміною цін на ринку конкретного
товару. Принцип стра
хування полягає в утриманні позиції на
ф’ючерсному ринку проти позиції на ринку фізичних товарів.

Для хеджування
особливо цінним є те, що ф’ючерсні контракти
є обов’язковими угодами. Це означає, що виконання контракту на
товари, іноземну валюту, облігації та контракти з індексами акцій
може завершуватися поставкою або розрахунком грошима.

Хеджування як особливий вид
фінансових послуг доповнює
послуги страхових компаній, які беруть на себе страхування різних
видів ризиків, крім одного

жодна з них не страхує ризики зміни
цін та курсів на будь
-
які активи у майбутньому. Завдяки бажанням
щодо запобігання цінових та курс
ових ризиків у майбутньому
власне і з’явився ф’ючерсний контракт.

Кожен, хто вирощує, переробляє або виготовляє товар з метою
його продажу, має справу з ціновими ризиками доти, доки володіє
матеріальними ресурсами. Якщо впродовж періоду володіння рин
-
ко
в
а ціна на сировину різко знижується, а продажна падає нижче
від прогнозованої, виробник має втрати. Відповідно кожен, чий
біз
нес залежить від постійної поставки товарів за визначеними
ціна
ми, має справу з подібним ризиком, хоч і не володіє
матеріальними
ресурсами. Саме для уникнення або мінімізації
таких ризиків про
давці і покупці матеріальних ресурсів можуть
страхуватися на ф’ючерсному ринку.

Ціновий ризик властивий всім формам діяльності і галузям гос
-
подарства. У сільському господарстві, наприклад, тр
ивала посуха
впливає на обсяг виробництва та дохід сільськогосподарських ви
-
роб
ни
ків; зростають ціни на зернові, а вони в свою чергу вплива
-
ють на ціни кінцевої продукції. В промисловості страйки або
ембар
го на сировину можуть призвести до зменшення ви
пуску
продукції, а значить до підвищення цін. Ці економічні фактори

90


впливають на ціну, яку платять виробники та споживачі різних
товарів

від нафти до прикрас.

Хеджери на ф’ючерсній біржі


це особи або компанії, що во
-
лодіють або планують володіти реальн
им товаром (куку
руд
зою,
пшеницею, нафтою, облігаціями чи іншими цінними паперами, ва
-
лютою тощо) і враховують фактори зміни цін на товар до
моменту його появи на ринку.

У ринковій економіці постійно змінюються ціни товарів, курси
валют та відсоткові став
ки. Даний факт спонукає учасників ринку
не лише прогнозувати майбутню ситуацію, а й страхувати свої
вчинки
.

Хеджування полягає в нейтралізації небажаних коливань
кон’юнк
тури
. Метою хеджування є перенесення ризику зміни ціни
з однієї особи на іншу.

Перша о
соба називається
хеджером
, друга


спекулянтом
.
Такий поділ досить умовний. Сторонами контракту можуть бути
два хеджери, один з яких страхується від ризику підвищення,
другий

від ризику зниження цін. Хеджування може запобігати
втратам і одночасно зменшит
и можливості використання сприят
-
ливої кон’юнктури.

На ринку існує неписане правило: вищий потенційний прибуток
можна отримати лише за умов високого ризику, який бере на себе
учасник ринку. Однак ризикові стратегії застосовує небагато інвес
-
торів. Як прави
ло, більшість із них намагаються повністю уник
-
нути ризику або істотно зменшити його.

Крім цього, виробники намагаються планувати майбутні
витрати та доходи і тому, як правило, відмовляються від
додаткового по
тенційного прибутку заради конкретних
перспек
тив свого фінан
сового стану.

Одним з основних, принципових питань є визначення кількості
ф’ючерсних позицій, що дозволяють звести до мінімуму ризик на
реальному ринку. Крім визначення кількості контрактів для хед
-
жування, хеджери вирішують які саме позиці
ї слід відкривати. Для
цього вони користуються аналітичними матеріалами щодо майбут
-
ніх коливань цін. Для визначення можливих меж коливання цін на
зарубіжних ф’ючерсних ринках, як правило, використовуються
три види статистичного аналізу:
кореляційний
,
регр
есійний
та
аналіз тривалості цінового тренду
.


2. Види хеджування

Хеджування може бути
повним
або
неповним
.
Повне
хеджування
намага
ється повністю уникнути ризику втрат у
певних межах. Найпростіша схема хеджу
вання полягає у відкритті

91


на ф’ючерсній біржі
стількох позицій на визначений період часу, у
скількох зацікавлений власник. Ринкова ситуація, що постійно
змінюється, дозволяє хеджерові регулярно переглядати свої
позиції у процесі хеджування.

Хеджеві операції реєструються на ф’ючерсній біржі шляхом
від
криття спеціального хеджевого рахунку. Хеджер може страху
-
вати свою позицію за допомогою продажу або купівлі
ф’ючерсного контр
акту. До страхування продажем хеджер
вдається тоді, коли в майбутньому йому потрібно виконати
аналогічну операцію на ре
альному р
инку.

Ідеальним вважається таке хеджування, коли можливий ризик
витрат повністю нівелюється за рахунок укладення ф’ючерсних
контр
актів. Однак у реальному житті так майже не буває. Актив,
який продається/купується на спотовому ринку, може суттєво від
-
різня
тися від об’єкта ф’ючерсного контракту (наприклад, на реаль
-
ному ринку продається кукурудза, пшениця і кава різних сортів, а
на ф’ючерсному

лише одного стандартного сорту). Терміни ф’ю
-
черсного контракту можуть не збігатися з термінами купівлі
-
прода
жу а
ктиву на спотовому ринку. Тому на практиці хеджерам
не завжди вдається повністю уникнути втрат.

Виграші або програші учасника ринку характеризуються таким
поняттям, як
базисний ризик
, тобто ризик, пов’язаний із
різни
цею
між спотовою та ф’ючерсною цінами н
а момент закінчення

хеджу
вання
. Найвищий рівень базисного ризику властивий для
сировин
них товарів та фінансових інструментів. Ф’ючерсні ціни
на них залежать не лише від попиту та пропозиції, як спотові, але й
рівня трансакційних видатків при укладанні ф’
ючерсних
контрактів (де
позити, варіаційна маржа, комісійні тощо). Тому на
момент закін
чення хеджування вони можуть суттєво відрізнятися
від спотових і знизити ефективність хеджування.

Хеджування поділяється на
звичайне (чисте), селективне, випе
-
реджуваль
не
і
арбітражне.

Звичайне (чисте)

хеджування
використовується для
запобі
-
гання ціновим ризикам. При ньому ф’ючерсні контракти
укладаються
при пов
ному балансі за часом і кількістю, але
протилежними за напрям
ками до зобов’язань на ринку реального
товару Чи
сте хеджування у діловій практиці використовується
дуже рідко.

Арбітражне хеджування


повністю враховує витрати на збе
-
рі
гання, використовується тільки для отримання вигоди від очі
-
кува
ного співвідношення цін на реальний товар і біржові котиру
-
вання з р
ізними термінами поставок. Застосовується переважно
тор
гов
цями, представниками торговельних ТНК.


92


Селективне хеджування
відрізняється тим, що угода на ф’ю
-
черсному ринку укладається одночасно з угодою на реальний то
-
вар, але, як правило, на меншу кількіст
ь. Якщо очікується під
-
вищення цін на реальний товар, селективний хеджер не хеджува
-
тиме власних запасів реального товару.

Випереджувальне хеджування
полягає в купівлі або продажі
ф’ю
черсного контракту ще до укладення угоди з реальним
товаром.
Це своєрідн
ий тимчасовий замінник товарного
форвардного контракту
.

Інша класифікація операцій хеджування на фінансових ринках
пов’язана з технікою конкретної операції, до її складу належать
п’ять широко використовуваних в світовій практиці типів хеджу.
Автором цієї к
ласифікації є А.Б. Фельдман
25
.

Хедж “без одного”
. Для хеджування повної касової позиції
протягом усього хеджу (тобто від початку операції) використо
ву
-
ється лише один віддалений місяць закінчення терміну контракту.
Ф’ючерси на весь термін і обсяг хеджуванн
я купуються разом з
одним майбутнім терміном виконання і відшкодовуються
поступово, за окремими термінами хеджування. Цей хедж сам
приносить додатковий ризик через ймовірну зміну (в т.ч.
несприятливу) базису ф’ючерса за час хеджування. Даний тип
хеджу прид
ат
ний для агресивних стратегій.

“Стрічковий” хедж
, тобто порівняння терміну відшкодування
деяких ф’ючерсних контрактів з конкретними термінами “незахи
-
щено
сті” від ризику. В цьому й полягає його перевага перед
хеджем
“без одного”. Ф’ючерси на весь термін
хеджування
купуються одразу
за окремими термінами виконання і
відшкодовуються поступово. Кожен контракт триває стільки,
скільки триває “незахищеність”, що підлягає хеджуванню, і
відшкодову
ється тільки щодо певного терміну. Відповідно, якщо
даний хедж пос
лаблює ризик несприятли
вої зміни базису, то
останні обставини додають свого ризику у зв’яз
ку з низькою
ліквідністю віддалених за строками поставки контрак
тів. Поряд з
цим даний тип хеджу вважається пріоритетним.

Хедж “стрічка, що згортається”
, засновани
й на підвищеній
(нормальній) ліквідності близьких за строками поставки
контрактів. Технологія цього хеджу передбачає за термінами та
обсягами хеджування послідовну купівлю та продаж відповідних
контрактів. Спочатку купуються ф’ючерси на повний обсяг з
терм
іном від
шко
дування, що припадає на найближчий термін



25

Фельдман А.Б. Основы рынка производных ценных бумаг.

М.: ИНФРА
-
М, 1996.

С.5.


93


хеджування. Після цього вони відшкодовують відповідно до
даного терміну і купуються контракти на наступні обсяги і нові
(віддаленіші) терміни хеджу
вання. Тоді ці контракти погашаються
і купуються нові
на об’єми і терміни, що залишились. Інакше
кажучи, близькі контракти стають більш віддаленими і стрічка
хеджу неухильно згортається. Перева
гою даного типу хеджу перед
попередніми є вища ліквідність.

Хедж, що згортається (“безперервний” хедж)
. При цьому
в
аріанті послідовно хеджується кожна незахищена від ризиків по
-
зиція. На початку кожного окремого терміну хеджування
купується необхідна кількість контрактів і, відповідно, у свій
термін виконан
ня вони відшкодовуються, купуються нові
ф’ючерси для наступног
о терміну. Цей тип хеджу менш ефектив
-
ний, ніж попередні, оскільки віддалені позиції хеджу незахищені
до останнього моменту.

“Спредовий” хедж
. Використовується лише на ринку США для
хеджування короткострокових відсоткових ставок. Складніша
технологія цього
хеджу заснована на припущенні, що маржа між
двома контрактами на довгострокові фінансові інструменти відпо
-
відає прогнозованій короткостроковій відсотковій ставці для
місяців поставки за ф’ючесами. Вважається, що даний тип
хед
жу,
як правило, можна заміни
ти хеджем “стрічкою, що згортається
”.

До звичайного хеджування вдаються американські фермери, які
вирощують зерно та худобу. Ця операція відбувається в один і той
же час, як правило, навесні, незалежно від динаміки цін.

Для фірм, що використовують біржовий
механізм, величезне
значення має розмежування хеджевих і спекулятивних операцій.
До хеджерів застосовується пільговий режим щодо гарантійних
депо
зитів, він нижчий на 25
-
30%, ніж для спекулянтів. На
хеджерів поширюється пільговий податковий режим.
Кредиту
ються вони на вигідніших умовах. На ф’ючерсних ринках
США до хеджерів не застосовується обмеження щодо кількості
відкритих позицій, а для спекулянтів воно суворо лімітується.

Торговельні фірми, які виступають в якості хеджерів найактив
-
ніше використовують
біржовий меха
нізм. Вони володіють 30
-
50%
неліквідованих на кінець дня контрактів, застосовують всі можливі
види хеджування, у них практично кожен контракт на реальний
товар закривається угодою на ф’ючерсній біржі. Останніми
роками значного поширен
ня набу
ла практика часткового
використання ф’ючерсної біржі як страхового органу
експортерами та імпорте
рами при зовнішньоекономічних
операціях. Поширилися хеджеві операції через постій
ний

94


дисбаланс попиту та пропозиції на реаль
них ринках і неможли
-
вість уклад
ення форвардних контрактів на тривалі терміни
поставок.

Друге місце серед хеджерів посідають переробні фірми, що
пере
робляють сільськогосподарську сировину, паливно
-
мастильні
мате
ріали, кондитерські фабрики, текстильні підприємства тощо.

Третє місце за о
бсягом укладених хеджевих операцій займають
фірми, що випускають готову продукцію. При закупівлі сировини
для цих фірм найважливішим є забезпечення потреби на товар
необхід
ної якості і кількості у чітко визначені терміни. При цьому
зміна цін
на сировину є
одним із факторів, що визначає витрати.
Велике значен
ня
у цьому випадку має частка сировини у
собівартості про
дукції. Такі фірми застосовують селективне і
випереджувальне хеджування.

Головною перевагою хеджевих операцій, надзвичайно
поширених на ф’ючерс
них біржах Заходу, є зниження ризиків
можливих небажаних змін цін та курсів.

Хеджування допомагає покращити планування діяльності
фірми. Зафіксувавши ціну за допомогою ф’ючерсної позиції на
достатньо віддалений час, продавець може найвигідніше продати
свій
товар. Покупець також має переваги, оскільки він не залежний
від одного продавця і може регулювати терміни поставки, сорт,
якість товару. Механізм фіксування ціни на ф’ючерсній біржі
дозволяє експорте
рові домовлятися і продавати товар конкретному
вигідно
му покуп
цеві, закривши досі продані ф’ючерсні контракти.

3. Досконале хеджування ці
нових ризиків на ринках
сільсько
господарської сировини

Хеджеві операції реєструються на ф’ючерсній біржі шляхом
від
криття спеціального хеджевого ра
хунку. Хеджер може
стра
хувати свою позицію з допомогою про
дажу або купівлі
ф’ючерсного контр
акту. До страхування про
дажем хеджер
вдається тоді, коли в майбутньому йому потрібно виконати
аналогічну операцію на реальному ринку (приклад 19.1).

Отже, як бачимо з наведеного прикл
аду 19.1, продаж ф’ючерс
-
них контрактів задовго до збирання врожаю дозволив фермерові
застрахуватися від ризику зниження цін у майбутньому.

Якби на момент збирання врожаю спотова ціна зросла до 320
¢/
за бу
шель, то, продаючи на реальному ринку кукурудзу, ф
ермер
отри
мав би прибуток більший, ніж планував. Однак цього не тра
-
пить
ся, оскільки і ф’ючерсні ціни зростуть приблизно до такої ж
по
значки. Закриваючи позицію, фермер втратить 20
¢/
за бушель на

95


ф’ючерсному ринку. Однак його сукупний дохід на обох ринк
ах
зали
шиться таким, як він планував

за зерно він виторгує по
300 ¢/
за бу
шель при собівартості 230
¢/
за бушель.

Приклад 19.1

Спотова ціна на кукурудзу 15 квітня становить 280
¢
/за бушель. Фермер планує отримати урожай 25 000
бушелів. Собі
вартість уже відома

230
¢
/за бушель. У
фермера немає контракту на поставку кукурудзи. Він
повезе урожай на ринок у вересні. Якщо до того часу
ціни підвищаться, він отримає вищий дохід, ніж
очікував; якщо ж знизяться, то фермер матиме збитки. Не
бажаючи р
изикувати, він 15 квітня вирішує продати
кукурудзу по 300
¢
/за бушель на ф’ючерсній біржі, тобто
за ціною вереснового ф’ючерсного контракту. Для цього
він на ф’ючерсній біржі через хеджера відкриває позицію
продавця п’ятьох вересневих контрактів. Його депо
зитний
внесок становить 2% вартості контрактів:

D  5

5 000

300

0.02  $1 500.

Ці кошти для утримування позиції фермер вносить до
Розрахун
кової палати біржі на свій субрахунок, який для
нього відкриває брокер
-
хеджер на своєму рахунку. На
момент збир
ання врожаю, 15 ве
ресня, спотова ціна
становила 280
¢
/за бушель. Фермер відвозить кукурудзу
на найближчий елеватор і виторговує на

(300

280)

5 000

5  $500 менше, ніж планував.

Але на ф’ючерсному ринку він має виграш на
розрахунковому рахунку:

1 500
+ (300

280)

5 000

5  $2 000.

Він виграв $500 при зниженні цін, коли продавав
контракти за 300
¢
/за бушель.

Не маючи кукурудзи для поставки, фермер закриває
позицію на ф’ючерсному ринку, ліквідувавши (викупивши
контракти) позицію продавця за новою ц
іною 280
¢
/за
бушель.

До хеджування купівлею вдається той учасник ринку, що
планує купувати товар (приклад 19.2).

Приклад 19.2

30 серпня представникові кондитерської фірми
запропоновано контр
акт на поставку у грудні місячної
норми виробництва кондитерськ
их виробів до Різдвяних
свят. Для цього йому необхідно закупити цукор у жовтні.
З метою страхування від зростання цін у вересні він
купує жовтневі ф’ючерсні контракти по 240 $/за тонну.

96


Через два місяці він купує цукор на спотовому ринку по
260 $/за тонну,
однак на ф’ючерс
ному ринку його депозит
збільшився на суму 20 $/за тонну, оскільки ф’ючерсна
ціна також зросла до 260 $/за тонну. Фактично за
підсумками двох операцій на реальному та ф’ючерсному
ринках ви
робник закріпив за собою попередню ціну цукру,
як
у й закладав у собівартість виготовлення
кондитерських виробів. Без ф’ючерсного ринку його
прибутки зменшилися би на 20 $/за тонну.

Покажемо на прикладі як хеджування допомагає поліпшити
пла
нування діяльності фірми. Зафіксувавши ціну за допомогою
ф’ю
чер
сної позиції на достатньо віддалений час, продавець може
най
вигідніше продати свій товар. Покупець також має переваги,
оскіль
ки він незалежний від одного продавця і може регулювати
терміни поставки, сорт, якість товару. Механізм фіксування ціни
на ф’ючер
с
ній біржі дозволяє експортерові домовлятися і про
-
давати товар конкретному вигідному покупцеві, закривши досі
продані ф’ючерсні контракти.

4. Здійснення хеджевих операцій з урахуванням реальних
ситуацій на ринках

За характером операції хеджу
вання поділя
ється на дві гру
пи.

Перша


хеджування
купів
лею

або
“довге”
(buying or long

hedge)



укладання інвес
тором (торговцем) контракту для стра
ху
-
вання від можливого зрос
тан
ня ціни при придбанні в майбутньому
відповідного товару (активу). Контракт, куплений
у зв’язку з
підвищенням цін, назива
ється “довгим”, або лонг, і його покупець
перебуває в позиції лонг.

Друга група



хеджування продажем
або
“короткий”
(selling
or short hedge)



укладання виробником (власником товару)
контракту для захисту від можливого
зниження ціни при про
дажі у
майбутньому товару (активу), обтяженого обов’язковою по
-
ставкою у певний термін. Товар (актив) може бути вже
виробленим, або ви
роб
леним у майбутньому. Такий контракт
називаєть
ся “корот
ким”, або шот, і продавець даного кон
тракту
перебуває у позиції шот. За умо
ви підвищення ціни позиція лонг
виграє, а позиція шот

програє.

У цілому біржова ситуація, коли ціни на реальний товар вищі
від цін при поставці на термін, а ціни на товар (актив) з близькими
термінами поставки вищі
, ніж за віддаленими, познача
ється
терміном
backwardation

inverted market

беквордейшн
або

“перевернутий ринок”
.
В іншому випадку, коли ціни на реальний

97


Хеджування
продажем

товар (актив) нижчі, ніж ціни при поставці на термін, а ціни на
товар з віддаленими строками постав
ки вищі, ніж з близькими,
використовується термін
cоntango

normal market



контанго
або

“нормальний ринок”
.

Хеджер купує і продає одночасно на ринку
реального товару та ф’ючерсному. Ф’ючерсний
ринок використовує для захисту своїх по
зицій на
реальному р
инку. Втрата на одному ринку означає
виграш (прибуток) на іншому, бо як правило, одночасно
відкривають
ся дві різних позиції. Залежність між двома ринками є
постійна, оскіл
ь
ки ціни на них однаково реагують на зміну попиту
та пропозиції.

Якщо власник ресу
рсів (сировини) на спотовому ринку втрачає,
то ф’ючерсну позицію можна закрити з виграшем. Так само і
виробник, який купує сировину для прибуткового завершення опе
-
рації, продає, а через певний термін купує ф’ючерсний контракт.
Кількість хеджів продажем та
хеджів купівлею має бути
однаковою. Однак на практиці так трапляється рідко. Тобто
насправді дві сто
рони не завжди готові одночасно укласти
ф’ючерсний контр
акт. Може статися так, що вони бажають
одночасно лише купити або лише продати. Деякі хеджери не
з
находять контрагента, інтере
си
якого збігалися би з їхніми. У
цьому випадку функцію другої сторони
беруть на себе спекулянти.
Саме вони заповнюють сегмент, який утворюється між хеджами на
купівлю і хеджами на продаж. Якщо в майбутньому хеджер
використовує
спекулянтів як андерайтерів, а ф’ючерсний контракт
як страхування від ризику, то ризик пере
носиться з хеджера на
спекулянта. Сьогодні хеджери вже не є малою групою учасників
ф’ючерсної торгівлі, які склада
ються з виробників та споживачів
сільськогоспода
рської продукції. Кількість хеджерів невпинно
зростає, як зростає і кількість бір
жових товарів та прагнення
інвесторів захистити себе від можливих втрат.

Хеджування складається з трьох основних елементів:

Перший
пояснює тип хеджевої угоди і позицію, відкр
иту хедже
-
ром; кількість активів, якими володіє хеджер; кількість
зобов’язань, які має або буде мати; кількість послуг, які надає,
купує або збира
ється надавати хеджер.

До
другого
належить продаж контрактів з поставкою в майбут
-
ньому на реальному ринку. Ц
ей продаж можна обмежити відповід
-
ними умовами, а саме:



продаж товару з поставкою в майбутньому не має пере
вищувати на біржі
обсягів операцій на спотовому ринку;


98




сума купленого за фіксованими цінами товару або кількість товару,
що є
у власності хеджера, н
е може перевищувати кількості ф’ючерсних
позицій;



сума ф’ючерсних позицій не повинна перевищувати також річного
запасу активів, причому учасник ринку не може утримувати такої
кількості ф’ючерсних контрактів протягом останніх п’яти днів торгівлі
цими контра
ктами.

Купівля реального товару з поставкою в майбутньому не має
пере
вищувати
:



продажу реального товару за фіксованими цінами;



кількісного еквіваленту продажу конкретного товару, аналогічного
товару під ф’ючерсним контрактом;



річної потреби сировини для в
иробництва, такої кількості ф’ючерсних

позицій не можна утримувати протягом п’яти останніх днів торгівлі.

Третій елемент
свідчить про пільги кредитування та оподатку
-
вання.

Більшість учасників ринку не ставлять собі за мету отримати
спекулятивний прибуток
при зростанні чи зниженні цін на товар
-
них та фінансових ринках. Їх основні доходи формуються від
реа
-
ліза
ції товарів та надання послуг. Для захисту цього доходу від
падін
ня
цін на товари і послуги вони хеджують ризик шляхом
продажу певної кількості ф’ю
черсних контрактів, що приблизно
однакова за обсягами реалізації або закупівлі товарів на реальних
ринках.

Хеджування продажем має за мету:



захист товарних запасів, не закритих реальними форвардами від зни
-
ження цін у майбутньому;



отримання певної винагоро
ди за зберігання;



захист спотової ціни товару, що буде виготовлений у майбутньому.

Продавець може, якщо він має від цього прибуток, поставити
реальний товар під ф’ючерсний контракт або продати реальний
товар на спотовому ринку і одночасно ліквідувати корот
ку
ф’ючерсну
позицію шляхом укладання оберненої офсетної угоди.

Більшість зернових культур, які вирощують фермери, на шляху
до кінцевого споживача проходить через елеватор. Оскільки про
купівлю врожаю можна домовитися наперед, елеватор купує зерно
одразу а
бо бере його від фермера на зберігання до майбутнього
продажу. Коли право власності на товар переходить до елеватора,
він бере на себе всі ризики від зміни цін.

Елеватори також можуть хеджувати свою закупівлю зерна через
про
даж його кінцевим споживачам з
поставкою у майбутньому.
Таке
хеджування можливе завдяки тому, що ціна на зерно пого
д
-
жу
ється на момент укладання контракту. Це суттєво зменшує
фінансові втрати елеватора від випадкових коливань цін. У контр
-

99


акті на поставку в майбутньому (форвард) визна
чаються умови
продажу та термін поставки, що може коливатися від п’яти днів до
кількох місяців.

Форвардні угоди можна здійснювати на умовах ФОБ згідно з
“Incoterms 2000” та “Прибуття до …” (до визначеного періоду або
місця призначення). Хеджування реальних
закупівель можливе
шля
хом продажу ф’ючерсних контрактів на суму, еквівалентну
сумі форвардних угод. Такий хедж застосовується лише на най
-
ближчі періоди, оскільки поставка проводитиметься за найближ
-
чою спо
товою ціною.

Приклад 19.6

У жовтні торговий аг
ент державного елеватора купує 40
000 бушелів соєвих бобів. Він погоджує ціну поставки,
яка разом з транспортними й страховими витратами
наближається до спотової ціни 705
¢
/за бушель.

Одночасно фінансист елеватора, бажаючи захистити
запаси зерна, продає 8
листопадових ф’ючерсів на 40 000
бушелів по 708
¢
/за бушель.

Тепер для елеватора немає різниці, як змінюватиметься
ціна (зростати чи знижуватися), оскільки втрати на
одному ринку компенсуються вигра
шем на іншому.

У листопаді торговий агент продає соєві
боби в Чикаго
за існуючою на той момент спотовою ціною 700
¢
/за
бушель (знизилася на 5
¢
/за бушель). Ф’ючерсна ціна
також знизилася на 5
¢
/за бушель, і фінансист отримує
аналогічний виграш, закриваючи ф’ючерсну позицію.

Отже, втрата 5
¢
/за бушель на реальн
ому ринку
компенсується
виграшем на ф’ючерсному, фінансист
елеватора повністю нейтралізує
ризик, обравши найближчий
місяць ф’ючерсу до моменту продажу на реальному ринку.


Хеджування продажем застосовують також виробничі та
переробні
фірми. Виробники муки
, переробники соєвих бобів,
кавових зерен, кондитерські фірми тощо для підтримки рівня
виробництва повинні мати певні запаси сировини, особливо в
період між збиранням врожаїв. Це значною мірою збалансовує
Спотовий р
инок

Ф’ючерсний ринок

15 жовтня, купівля 40 000 бу
-
шелів
соєвих бобів, ціна

705
¢/
за бушель

15 жовтня, продаж 8
листопадо
вих контрактів, ціна

708 ¢/
за бушель

15 листопада, продаж 40 000
бушелів

соєвих бобів, ціна


700 ¢/
за бушель

15 листопада, купі
вля 8
листопадо
вих контрактів, ціна

703 ¢/
за бушель

Втрати

5 ¢/
за бушель, $2 000
на партії

Виграш

5¢/
за бушель, $2 000
на 8 контрактах


100


Спотовий ринок

Ф’ючерсний ринок

15 вересня, придбання 75 000
фун
тів зерен кави, ціна

215
¢/
за фунт

15 вересня, продаж 2
контрактів,

ціна

220 ¢/
за фунт

15 березня, використане
зерно
для
переробки, існуюча ціна
на зерна


170 ¢/
за фунт, ціна
на каву також
знизилася на 45
¢/
за фунт

15 березня, купівля 2
контрактів,

ціна

175 ¢/
за фунт


Втрати: 45
¢/
за фунт, $33 750
у процесі переробки кави

Виграш: 45
¢/
за фунт $ 33 750 на двох
контрактах, які повністю відшко
до
-
Хеджування
купівлею

поставку матеріальних ресурсів і дозволяє підтримув
ати
виробництво впродовж року.

Виробник певного виду продукції або переробник сировини
сезон
ного виробництва може захиститися від втрат, пов’язаних зі
зміною ціни, двома шляхами: укласти форвардний контракт з
фіксованою ціною або виконати хеджеву операцію
на
ф’ючерсному ринку.

Приклад 19.7

Виробник кави закуповує достатню кількість зерна для
виробництва кінцевої продукції. Для захисту цих запасів
кавових зерен від цінових
коливань, фінансист компанії
може продати певну кількість ф’ючерсних
контрактів на
с
уму, еквівалентну вартості запасів. Коли виробник
використає кавові зерна для виробництва кави, фінансист
закриє позицію на ф’ючерсному ринку.


Хеджування продажем широко застосовується торговельними
фірмами з метою відшкодування витрат на зберігання това
рних
запасів. Якщо, наприклад, на елеваторі або в холодильнику є
досить місця для зберігання товарів, можна їх складувати з метою
подаль
шого перепродажу. Одночасно фінансисти цих фірм
відкривають ф’ючерсні позиції на товари, аналогічні тим, що
зберігаютьс
я на складі, як правило, на ту ж суму. На ф’ючерсних
контрактах за
робляють гроші, що сплачуються за зберігання
товарів на складі. Як тільки торгові агенти фірм знаходять вигідні
пропозиції щодо купівлі їх товарів, ф’ючерсні позиції
закриваються.

Вище вже
згадувалося, що найпоширеніший вид хеджування


рутинне

це хеджування майбутніх цін фермерами, які, не
-
зважаючи на економічний стан та політичні тенденції, вирощують
свої врожаї і хеджують їх на ф’ючерсних ринках.

Хеджування продажем покликане захистити

виробника від зниження цін на момент про
дажу.

101


Спотовий ринок

Ф’ючерсний ринок

15 червня, укладено
незакритий форвард
ний
контракт на поставку
мідного
дроту. В калькуляцію закла
дено

спотову ціну 106
¢/
за фунт,
потреба
міді для виконання
контр
акту 100 000 фунтів

15 червня, купівля 4 вересневих
ф’ючерс
них контрактів на мідь
по 104
¢/
за фунт


15 серпня, купівля 100 000
фунтів міді по 114
¢/
за фунт

15 серпня, продаж 4
контрактів, ціна

116 ¢/
за
фунт

Втрати: 8
¢/
за фунт
, $8 000 при
закупі міді

Виграш: 12
¢/
за фунт $12 000
на 4 контрактах, які повністю
відшко
довують втрати при
придбанні міді і дозволяють
Покупець у даному випадку має проти
лежний ризик. Експортери і
виробники, в основному, продають товари з форвардними
поставками. Форвардні контракти бувають закриті й незакриті
наявністю реального товару. Нез
акритий контракт

це форвард,
коли продається товар, якого немає. Для захисту майбутніх
закупівель для поставки за укладеним форвардом застосовують
хед
жування купівлею. Секре
том успіху хеджування купівлею є те,
що відкриття ф’ючерсної позиції має збігат
ися з термінами
поставки за форвардними контрактами, що дуже важливо.

Хеджування купівлею використовується з такою метою:

1.

Захист незакритих форвардних контрактів на продаж сировини або
переробленої продукції з цієї сировини.

2.

Підтримка ціни на товари з фікс
ованими цінами.

Приклад 19.8

15 червня прокатне підприємство отримало замовлення
на мідний дріт з поставкою 15 вересня. Базуючись на
спотовій ціні міді

106
¢
/за фунт

і виробничих
витратах підприємства, фінансисти встановлюють ціну на
мідний дріт і укл
адають контракт на його поставку.
Оскільки з моменту підписання угоди до моменту поставки
мине 6 місяців, а розмір складських приміщень не
дозволяє на момент підписання контр
акту закупити мідь,
фінансисти вирішують провести хеджеві операції на
ф’ючерсній
біржі. Оскільки міді для переробки на мідний
дріт використано 100 000 фунтів, відкривається позиція
на 4 ф’ючерсних контракти по 104
¢
/за фунт.

4 серпня постачальники міді пропонують підприємству
мідь за спотовою ціною 114
¢
/за фунт. Воно укладає
угоду і о
дночасно закриває ф’ючерсні позиції. Оскільки
ціни на мідь зросли на обох ринках, хедж стає вигідним,
він компенсує втрати від придбання міді.

До хеджевих операцій вдаються експортери, які широко ви
-
користовують ф’ючерсний ринок для хеджування незакритих
фор
-
вардних продажів індивідуальним покупцям. Будь
-
який експортер

102


Спотовий ринок

Ф’ючерсний ринок

15 жовтня, купівля 100 000
фунтів ба
вовни по 70
¢/
за фунт

15 жовтня, продаж 2 контрактів
по 75
¢/
за фунт

15 листопада, продаж 100 000
фу
н
тів бавовни по 68
¢/
за фунт

15 листопада, купівля 2
контрактів по 70
¢/
за фунт

Втрати: 2
¢/
фунт + 2
¢/
фунт
(
витрати на зберігання)  4
¢/
фунт,
або $4 000

Виграш: 5
¢/
за фунт, або $5
000 на 2 контрактах, що
повністю відшко
довує втрати
від зміни ціни та
збе
рігання,
що дозволяє отримати
дода
т
-
ковий прибуток 1
¢/
за фунт,
може отримати замовлення від потенційного покупця на негайну
поставку товару. Щоб виконати такі замовлення, експортер
повинен володіти товаром. Для страхування цих запасів або
майбутніх
за
ку
півель експортер використовує ф’ючерсний
ринок, купуючи відпо
відну кількість ф’ючерсних контрактів.
Пізніше, коли експортер купує реальний товар для поставки за
кордон, він може ліквіду
вати ф’ючерсну позицію двома шляхами:



продаючи ф’ючерсний
контракт;



обмінюючи ф’ючерс на готівку (
ex
-
pit transaction
, що означає “поза
залою біржі”).

Хеджування купівлі застосовують виробники товарів з фіксова
-
ними цінами. Ф’ючерсна торгівля в цьому випадку дозволяє ви
-
робникам задовольнити свої потреби сировини
з певною вигодою.
Замість реального придбання купують ф’ючерсні контракти, що
дозволяє уникнути витрат на зберігання товарів.









Приклад 19.9

15 жовтня торговець на спотовому ринку закупив 100
тис. фунтів бавовни у фермера по 70
¢
/за фунт з
поставкою в груд
ні. Для відшкоду
вання витрат на
складування торговець продає два грудневих ф’ючерс
них
контракти по 75
¢
/за фунт. 15 листопада торговець
продає бавовну по 68
¢
/за фунт і закриває ф’ючерсну
позицію за ціною 70
¢
/за фунт.



103





З наведених прикладів
видно, що до хеджування на зарубіжних
ринках вдаються представники різних видів бізнесу. Це дозволяє
страху
ва
тися від несприятливих змін ціни і забезпечити заплано
-
вану норму прибутку. Хеджеві операції також можуть відшко
до
-
вувати вартість витрат на зб
ерігання, тому учасники ринку також
використовують хеджування купівлі.



Приложенные файлы

  • pdf 15460484
    Размер файла: 1 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий