Лекції.ПИЛИПЕНКО

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"
КАФЕДРА ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ







Л.М. ПИЛИПЕНКО

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ЗА ВИДАМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ



Конспект лекцій










Львів - 2010
РОЗДІЛ 1. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК У БУДІВНИЦТВІ

ТЕМА 1. ГАЛУЗЕВІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В БУДІВНИЦТВІ
План
Загальні положення організації будівельної діяльності в Україні.
Методологічні основи побудови обліку в будівельних підприємств.

1.1. Загальні положення організації будівельної діяльності в Україні.
Будівництво є однією з ключових галузей економіки більшості держав, зокрема і України. За даними Держкомстату України з 2005 до 2007 р. обсяги будівельних робіт у фактичних цінах зросли більш як у два рази з 25462,3 млн. грн. у 2005 р. до 53675,7 млн. грн. у 2007 р. Стрімкий ріст обсягів будівництва свідчить про інтенсивний розвиток української економіки в тих роках. Адже збільшення обсягів житлового будівництва свідчить про зростання доходів населення та його купівельної спроможності, а промислового – про зростання виробничих потужностей підприємств.
Зважаючи на стрімкий розвиток будівництва, на ринку праці з боку підприємств цієї галузі спостерігався значний попит на фахівців не лише інженерно-будівельних спеціальностей, а й економічних, зокрема: бухгалтерів, кошторисників, фінансистів, економістів тощо. Тож вивчення особливостей бухгалтерського обліку в будівельних підприємств є надзвичайно актуальним для студентів спеціальності "Облік і аудит", оскільки сприяє їх подальшому працевлаштуванню.
Відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2005, затвердженої наказом Держкомстату України № 375 від 26.12.2005 р. будівництво як вид економічної діяльності відноситься до секції F код розділу 45 і включає в себе такі підвиди (табл. 1.1):



Таблиця 1.1
Підвиди будівництва згідно КВЕД
Код групи
Код класу
Характеристика підвиду

45.1

Підготовка будівельних ділянок


45.11
Розбирання та знесення будівель, земляні роботи


45.12
Розвідувальне буріння

45.2

Будівництво будівель та споруд


45.21
Загально будівельні роботи:
будівництво будівель (житлових, адміністративних, промислових (цехів, заводів), торгових тощо);
будівництво мостів, шляхових естакад, тунелів та метрополітену;
будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання;
будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання;
будівництво підприємств енергетики, добувної та обробної промисловості;
будівництво інших споруд (для стадіонів та спортивних майданчиків, плавальних басейнів, інших спортивних та рекреаційних споруд);
монтаж та встановлення збірних конструкцій.


45.22
Виготовлення каркасних конструкцій і покрівель


45.23
Будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд


45.24
Будівництво водних споруд


45.25
Інші будівельні роботи (спеціалізована в одному напрямку будівельна діяльність, загальна для різних видів будівель та споруд, яка потребує спеціальної кваліфікації та устаткування: роботи зі зневоложення будівель, видалення азбесту, підіймальні роботи, спеціалізовані роботи, які з причин доступу до об'єкта потребують навичок зі скелелазіння та використання особливої техніки)

45.3

Установлення інженерного устаткування будівель та споруд


45.31
Електромонтажні роботи


45.32
Ізоляційні роботи


45.33
Санітарно-технічні роботи


45.34
Інші монтажні роботи

45.4

Роботи з завершення будівництва


45.41
Штукатурні роботи


45.42
Столярні та теслярські роботи


45.43
Покриття підлог та облицювання стін


45.44
Малярні роботи та скління


45.45
Інші роботи з завершення будівництва

45.5

Оренда будівельної техніки з оператором


Будівництво може здійснюватись трьома способами: господарським, підрядним або змішаним.
Господарський спосіб передбачає здійснення будівництва власними силами підприємства (забудовника) без залучення спеціалізованих підрядних будівельно-монтажних організацій. При цьому на підприємстві може створюватися будівельно-монтажний підрозділ (наприклад, відділ капітального будівництва), який здійснює відповідні будівельні роботи, найчастіше із реконструкції та розширення підприємства або будівництва невеликих об’єктів допоміжного призначення.
При підрядному способі будівництво здійснюється підрядними будівельними та монтажними організаціями за договорами будівельного підряду, що укладаються між замовником та підрядником.
При змішаному способі будівництво здійснюється з використанням власних потужностей підприємства із залученням до певної частини робіт підрядних організацій.
Основним документом, що регламентує ведення будівництва є договір будівельного підряду (будівельний контракт), який являє собою угоду, на підставі якої одна сторона (генеральний підрядник) зобов’язується виконати за завданням іншої сторони певний комплекс будівельно-монтажних робіт з її або своїх матеріалів, а інша сторона (замовник) зобов’язується забезпечити підрядника обсягом робіт, передати йому затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з наведеним визначенням основними учасниками будівельного контракту є замовник (забудовник) і підрядник.
Замовник - учасник контракту, який визначає умови складання контракту, приймає закінчені роботи і здійснює розрахунки за них з підрядником. У ролі замовника може виступати інвестор (який фінансує будівництво) або за його дорученням інші фізичні та юридичні особи. Якщо за рішенням інвестора функції замовника делегуються іншій організації, яка отримує кошти на капітальні інвестиції, то така організація називається забудовником.
Підрядник - учасник будівництва, який зобов'язаний на свій ризик і за обумовлену ціну виконати передбачені контрактом роботи і передати їх замовнику у встановлені строки. Якщо підрядник відповідає за виконання всього комплексу робіт, передбачених замовленням, передачу їх замовнику і забезпечує координацію діяльності інших підрядників, то він називається генеральним підрядником. Якщо ж підрядник виконує спеціальні і окремі види робіт за домовленістю з генеральним підрядником або замовником, то він називається субпідрядником.
Невід’ємною частиною договору будівельного підряду є ціна (вартість будівництва). Для визначення кошторисної вартості будівництва проектованих підприємств, будівель, споруд або їх черг складається інвесторська кошторисна документація, до складу якої входять зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, об'єктні та локальні кошториси, відомості ресурсів до локальних кошторисів тощо (кошторисні розрахунки на окремі види витрат, - кошториси на проектні та вишукувальні роботи). Така документація складається на підставі Державних будівельних норм (далі ДБН), зокрема ДБН1.1.1-2000 „Правила визначення вартості будівництва“, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000р. № 174.
Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва підприємств, будівель, споруд або їх черг - це кошторисний документ, що визначає повну кошторисну вартість будівництва всіх об'єктів, передбачених проектом.
Зведений кошторисний розрахунок (вартість будівництва) включає в себе безпосередні та супутні витрати, а також прибуток, кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій, кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва, кошти на покриття додаткових витрат, зв'язаних з інфляційними процесами, податки, збори, обов'язкові платежі (табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Структура зведеного кошторисного розрахунку будівництва
Глава 1.
Підготовка території будівництва

Глава 2.
Основні об'єкти будівництва

Глава 3.
Об'єкти підсобного та обслуговуючого призначення

Глава 4.
Об'єкти енергетичного господарства

Глава 5.
Об'єкти транспортного господарства і зв'язку

Глава 6.
Зовнішні мережі та споруди водопостачання, каналізації, теплопостачання і газопостачання

Глава 7.
Благоустрій та озеленення території

Глава 8.
Тимчасові будівлі і споруди

Глава 9.
Інші роботи і витрати

Глава 10.
Утримання служби замовника і авторський нагляд

Глава 11.
Підготовка експлуатаційних кадрів

Глава 12.
Проектні та вишукувальні роботи

Кошторисний прибуток

Кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій

Кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва

Кошти на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційними процесами

Кошти на страхування ризику (за рішенням замовника)

Податки, збори, обов'язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва


До безпосередніх витрат належать кошти, які витрачаються на розробку проектно-кошторисної документації і на спорудження об'єкта будівництва (як прямі, так і загальновиробничі витрати).
До супутніх витрат належать кошти, необхідні для будівництва в цілому, які витрачаються як замовником, так і підрядником:
- підготовка території будівництва (глава 1 ЗКР);
- зведення та розбирання титульних тимчасових будівель і споруд (глава 8 ЗКР);
- додаткові витрати при виконанні будівельно-монтажних робіт у зимовий та літній періоди (глава 9 ЗКР);
- інші роботи та витрати (глава 9 ЗКР);
- утримання служби замовника та авторський нагляд (глава 10 ЗКР);
- підготовка експлуатаційних кадрів (глава 11 ЗКР).
У свою чергу безпосередні та супутні витрати поділяються за такими видами робіт і витрат:
- будівельні роботи;
- роботи з монтажу устаткування (монтажні роботи);
- витрати на придбання устаткування, меблів та інвентарю;
- інші витрати.
Кошторисний прибуток - це кошти, що враховують економічно обґрунтовану величину прибутку підрядної організації від виконання будівельних і монтажних робіт. Розмір кошторисного прибутку залежить від виду будівництва, технічної та технологічної складності будови, строків будівництва, умов його фінансування тощо. Визначений на підставі аналізу цих факторів розмір кошторисного прибутку погоджується із замовником.
Кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій призначені на відшкодування адміністративних витрат, що відносяться до будівельно-монтажних робіт. Розмір цих коштів приймається з урахуванням рекомендованих Держбудом усереднених показників, виражених у гривнях в розрахунку на одну людино-годину загальної кошторисної трудомісткості.
Кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва призначені на відшкодування:
- збільшення вартості обсягів робіт та витрат, характер і методи виконання яких не можуть бути точно визначені при проектуванні і уточнюються при визначенні виконавця робіт (проведенні тендеру) або в процесі будівництва;
- збільшення вартості будівництва, спричиненого зміною державних стандартів на окремі матеріали, вироби, конструкції, устаткування тощо.
Розмір цих коштів залежить від стадії проектування, виду будівництва та складності будови і визначається відсотком від підсумку глав 1 - 12 ЗКР.
Кошти на покриття додаткових витрат, зв'язаних з інфляційними процесами, призначені на відшкодування збільшення вартості трудових та матеріально-технічних ресурсів, спричинене інфляцією, яка може відбутися як на початку будівництва, так і впродовж його. Ці кошти визначаються шляхом експертної оцінки, виходячи з галузевої належності будови, строків будівництва, прогнозного рівня інфляції та відповідних показників щодо змінення вартості трудових та матеріально-технічних ресурсів у будівництві, які надаватимуться Держбудом щоквартально.
Кошти на страхування ризиків замовника в будівництві включаються до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва за його рішенням в обґрунтованому розмірі, але не більш ніж два відсотки від загальної кошторисної вартості будівництва
До зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва включаються встановлені чинним законодавством податки, збори, обов'язкові платежі, не враховані складовими вартості будівництва. Розмір цих витрат визначається виходячи з норм і бази для їх нарахування, встановлених законодавством.
Договірна ціна - це кошторис вартості підрядних робіт, за яку підрядна організація, визначена виконавцем робіт, згодна виконати об'єкт замовлення.
Договірна ціна входить до складу вартості будівництва і використовується при проведенні взаєморозрахунків.
Договірна ціна на будівництво об'єкту формується претендентом на виконання робіт (генпідрядником) із залученням субпідрядних організацій, погоджується із замовником і є невід'ємною частиною контракту.
Договірні ціни можуть встановлюватись твердими, динамічними та періодичними.
Тверда договірна ціна (твердий кошторис), як правило, встановлюється для будівництва тривалістю до 1,5 років і є незмінною на весь обсяг будівництва та не уточнюється, за винятком випадків, якщо:
а) замовник змінює в процесі будівництва проектні рішення, що викликає зміну обсягів робіт та вартісних показників;
б) в процесі будівництва в проектній документації та інвесторських кошторисах виявлено безперечні помилки, які не було виявлено на стадії тендерної пропозиції та складання договірної ціни, а підрядник не є виконавцем проектно-кошторисної документації;
в) виникають обставини непереборної сили - надзвичайні обставини та події, які не можуть бути передбачені сторонами під час укладання договору (контракту).
Динамічна договірна ціна (приблизний кошторис) встановлюється відкритим і може уточнюватися протягом всього строку будівництва.
Періодичні договірні ціни встановлюються відкритими і мають елементи як динамічної, так і твердої договірних цін. Особливість такої ціни полягає в тому, що на обсяги робіт, які плануються на визначений період, як правило, це річний план, встановлюється тверда договірна ціна (фіксована частина ціни). Формування та застосування фіксованої частини періодичної договірної ціни провадиться за правилами як для твердої договірної ціни.
Отже, на відміну від інших галузей народного господарства, в будівництві ціна має досить обґрунтований характер, оскільки замовник отримує інформацію не лише про собівартість робіт, але й про суми покриття операційних витрат і прибуток.
Після погодження договірної ціни складається контракт на виконання робіт. У контракті зазначається документ, покладений в основу визначення вартісних показників; позначається вид договірної ціни: тверда, динамічна або періодична; порядок та терміни уточнення договірної ціни; умови фінансування та розрахунків за обсяги виконаних робіт; гарантії замовника та підрядника тощо.
Відповідно до П(с)бо 18 будівельні контракти бувають двох видів:
Контракт з фіксованою ціною – договір про будівництво, який передбачає фіксовану (тверду) ціну всього обсягу робіт за будівельним контрактом або фіксовану ставку за одиницю кінцевої продукції будівництва (кв.м, кількість місць тощо).
Контракт за ціною “витрати плюс" – договір про будівництво, який передбачає ціну як суму фактичних витрат підрядника на виконання будівельного контракту та погодженого прибутку (у вигляді процента від витрат або фіксованої величини).
Ще одним аспектом, який безумовно впливає на організацію бухгалтерського обліку, є фінансування будівництва. Оскільки за сучасних українських реалій практично жодне будівельне підприємство не в змозі самостійно профінансувати будівництво об’єктів, виникає потреба в залученні коштів. Враховуючи термін будівництва, ціна залучення не повинна бути надто високою, щоб не призвести до надмірного здороження вартості об’єкта (це вводить певні обмеження на використання кредитних ресурсів).
Можна виділити такі способи фінансування будівництва:
залучення коштів фізичних і юридичних осіб пайовим способом (укладання договорів про пайову участь) – такий спосіб заборонений у житловому будівництві з грудня 2005 р. (Еліта-Центр), проте є вигідним з точки зору податкового обліку і не вимагає додаткових витрат;
створення фондів фінансування будівництва (ФФБ). ФФБ – це кошти, передані управителю ФФБ в управління, які використані чи будуть використані управителем у майбутньому на умовах Правил фонду та договорів про участь у ФФБ (з метою фінансування будівництва певних об’єктів). ФФБ можуть створювати та реєструвати банки або фінансові компанії. Учасниками ФФБ є: довіритель, який передає кошти управителю ФФБ у довірче управління для того, щоб у майбутньому отримати у власність нерухомість; управитель – особа, що одержує в управління кошти від довірителів для фінансування будівництва, контролює хід процесу будівництва, може вимагати від забудовника підтверджуючі документи щодо виконання БМР (управителі жорстко контролюються Держфінпослуг); забудовник – особа, яка має право на виконання функцій замовника для спорудження об’єктів будівництва. Довіритель має право вийти з ФФБ в будь-який момент. Для цього управитель створює резерви. Така схема фінансування будівництва теж є вигідною з точки зору оподаткування, проте вимагає додаткових затрат на винагороду управителя;
емісія безпроцентних цільових облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця нерухомості (не гроші) (квадратні метри, приміщення загалом(1-, 2-, 3-кімнатні квартири)). Ця схема теж є привабливою з точки зору оподаткування, проте потребує додаткових витрат коштів на емісію і реєстрацію облігацій в ДКЦПФР;
інститути спільного інвестування (ІСІ) – інвестиційні фонди;
недержавні пенсійні фонди (банк "Аркада і Київміськбуд).

1.2. Методологічні основи побудови обліку в будівельних підприємств
Основними нормативними документами, що регулюють і впливають на організацію бухгалтерського обліку будівельних підприємств, є:
Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV;
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 18 "Будівельні контракти", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 р. № 205;
План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291;
Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291;
Методичні рекомендації з формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затверджені наказом Держбуду України від 16.02.2004 р. № 30;
ДБН 1.1.1-2000 "Правила визначення вартості будівництва", затверджені наказом Держбуду України від 27.08.2000 р. № 174.

ТЕМА 2. ОСОБЛИВОСТІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ АКТИВІВ У ПІДРЯДНИХ БУДІВЕЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
План
Бухгалтерський облік основних засобів у підрядних будівельних організацій.
Бухгалтерський облік некапітальних робіт і тимчасових споруд.
Облік запасів на складах підрядних будівельних організацій і звітність матеріально-відповідальних осіб.
Синтетичний і аналітичний облік запасів.

2.1. Бухгалтерський облік основних засобів у підрядних будівельних організацій
Здійснення будь-якої господарської діяльності є практично неможливим без використання основних засобів, і будівництво не є винятком. Частка основних засобів у вартості всього майна будівельного підприємства є досить високою. Адже ведення будівництва вимагає використання окрім звичайних об’єктів основних засобів (які використовуються більшістю підприємств незалежно від виду діяльності – будівлі, споруди, транспортні засоби, інструменти, прилади інвентар) ще й спецтехніки і спецобладнання, які в сучасних умовах мають достатньо велику вартість.
Згідно П(С)БО 2 "Баланс" і П(С)БО 7 "Основні засоби" в бухгалтерському обліку використовують різні види оцінок вартості основних засобів:
первісна вартість;
переоцінена вартість;
вартість, що амортизується;
накопичена амортизація (зношення);
залишкова вартість.
Первинний облік наявності та руху основних засобів здійснюється за допомогою таких типових форм первинних документів, затверджених наказом Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку" № 352 від 29.12.1995 р.:
Акту прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. ОЗ-1);
Акту приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів (ф. ОЗ-2);
Акту на списання основних засобів (ф. ОЗ-3);
Акту на списання автотранспортних засобів (ф. ОЗ-4);
Акту про установку, пуск та демонтаж будівельної машини (ф. ОЗ-5);
Інвентарної картки обліку основних засобів (ф. ОЗ 6);
Опису інвентарних карток з обліку основних засобів (ф. ОЗ-7);
Інвентарного списку основних засобів за місцем їх знаходження, експлуатації (ф. ОЗ-9);
Розрахунку амортизації основних засобів (для будівельної організації) (ф. ОЗ-15) тощо.
Синтетичний облік основних засобів ведеться з використанням рахунків 10 "Основні засоби", 11 "Інші необоротні матеріальні активи" і 01 "Орендовані необоротні активи". Аналітичний облік основних засобів ведеться за кожним об’єктом окремо.
В процесі своєї експлуатації основні засоби фізично та морально зношуються, що вимагає нарахування їхньої амортизації. П(С)БО 7 визначає шість методів нарахування амортизації основних засобів:
прямолінійний метод;
метод зменшення залишкової вартості;
метод прискореного зменшення залишкової вартості;
кумулятивний метод;
виробничий метод;
метод, передбачений податковим законодавством.
Типові проведення з обліку основних засобів наведені в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Типові проведення з обліку основних засобів
Зміст господарської операції
Дебет
Кредит

Придбано об’єкт основних засобів у постачальника
152
631

Нарахований податковий кредит у зв’язку з придбанням об’єкта основних засобів
641
631

Здійснено монтаж об’єкта основного засобу та доведення його до стану, в якому він придатний до використання
152
20, 13, 66, 65

Введено в експлуатацію об’єкт основних засобів
10
152

Нараховано амортизацію об’єкта основних засобів
23, 91, 92, 93
131

Здійснено поточний ремонт об’єкта основних засобів
23, 91, 92, 93
20, 13, 66, 65

Здійснено модернізацію об’єкта основних засобів
152

10
23, 13, 66, 65
152


2.2. Бухгалтерський облік некапітальних робіт і тимчасових споруд
Будівельні підприємства, крім будівельно-монтажних робіт, що виконуються за договорами підряду, здійснюють також некапітальні роботи, пов’язані зі зведенням допоміжних тимчасових будівель і споруд, необхідних для забезпечення нормального ходу будівництва основних об’єктів. Зазначені будівлі і споруди використовуються тільки під час будівництва основних об’єктів і тому носять назву тимчасових. Поряд зі зведенням тимчасових будівель і споруд, будівельні організації виконують й інші роботи, що за характером їх виконання належать до некапітальних робіт, роботи з демонтажу об’єктів, по яких припинене будівництво тощо.
До тимчасових будівель і споруд належать виробничі, складські, допоміжні, житлові і громадські будівлі і споруди, необхідні для виконання будівельно-монтажних робіт і обслуговування працівників будівництва, які спеціально будуються або пристосовуються на період будівництва.
Тимчасові будівлі і споруди поділяються на титульні та нетитульні.
Титульні будівлі та споруди – це тимчасові будівлі і споруди, будівництво яких відбувається відповідно до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва (глава "Тимчасові будівлі і споруди"). Величина витрат на зведення титульних будівель і споруд визначається або калькуляційним методом за даними проекту організації будівництва, або за усередненими відсотковими показниками, що надаються Держбудом.
До некапітальних робіт, що належать до зведення титульних тимчасових будівель і споруд і враховуються усередненими показниками, відносять:
1. Тимчасове пристосування заново збудованих постійних будівель і споруд для обслуговування працівників будівництва, відновлення і ремонт їх по закінченні використання.
2. Оренда і пристосування існуючих приміщень з наступною ліквідацією облаштувань.
3. Тимчасове пристосування заново збудованих та існуючих постійних будівель і споруд для виробничих потреб будівництва, відновлення і ремонт їх по закінченні використання.
4. Переміщення конструкцій і деталей виробничих, складських, допоміжних, житлових і громадських контейнерних і збірно-розбірних мобільних (інвентарних) будівель і споруд на будівельний майданчик, улаштування основ і фундаментів, монтаж з необхідним спорядженням, монтаж устаткування, введення інженерних мереж, створення і благоустрій тимчасових селищ (у тому числі вахтових), розбирання і демонтаж, відновлення майданчика, переміщення конструкцій і деталей на склад.
5. Улаштування та утримання тимчасових залізниць, автомобільних і землевозних доріг, у тому числі з'єднувальних ділянок між притрасовою дорогою та лінійною спорудою ("вуса"), що будується, і проїздів на будівельному майданчику, зі штучними спорудами, естакадами і переїздами. Розбирання доріг і проїздів.
6. Улаштування і розбирання мереж зв'язку і тимчасових комунікацій для забезпечення електроенергією, водою, теплом тощо на будівельному майданчику від розподільних пристроїв до окремих об'єктів.
7. Улаштування тимчасових підвісних доріг і кабель-кранів для переміщення матеріалів і деталей та розбирання їх.
8. Тимчасові матеріально-технічні склади на будівельному майданчику закриті (опалювальні та неопалювальні) і відкриті для матеріалів, виробів, конструкцій і устаткування, крім комор виконробів і майстрів, складських приміщень та навісів при об'єктах будівництва.
9. Тимчасові облаштування (майданчики, платформи тощо) для матеріалів, виробів, конструкцій і устаткування, а також для вантажно-розвантажувальних робіт.
10. Тимчасові виробничі майстерні (ремонтно-механічні, арматурні, столярно-теслярські тощо) і кузні.
11. Електростанції, котельні, насосні, компресорні, калориферні, вентиляторні тощо тимчасового призначення.
12. Тимчасові каменедробильно-сортувальні установки, бетоно-розчинні вузли та установки для приготування бетону і розчину з облаштуваннями на території будівництва або пересувні на лінійному будівництві.
13. Тимчасові установки для приготування ґрунтів, оброблених органічними і неорганічними в'яжучими, тимчасові цементобетонні й асфальтобетонні заводи для приготування бетонних і асфальтобетонних сумішей з бітумосховищами тощо.
14. Полігони для виготовлення залізобетонних і бетонних виробів і добірних елементів з пропарювальними камерами.
15. Майданчики, стенди для укрупнювального і попереднього складання устаткування.
16. Ланкоскладальні бази для складання ланок залізничної колії.
17. Будівлі та облаштування в тимчасових кар'єрах, крім доріг.
18. Улаштування і розбирання тимчасових мереж стисненого повітря, води, енергопостачання, зв'язку та інших тимчасових комунікацій у шахтах, тунелях і метрополітенах.
19. Тимчасові лабораторії для випробування будівельних матеріалів і виробів на будівельних майданчиках.
20. Улаштування основ і фундаментів під машини і механізми, для яких ці витрати не враховано у вартості машино-години (крім рейкових колій під баштові, козлові і портально-стрілові крани).
21. Тимчасові споруди, зв'язані з протипожежними заходами й охороною на території будівництва та у житловому селищі.
22. Тимчасові контори будівельно-монтажних дільниць, будівельно-монтажних поїздів, будівельних управлінь або трестів-майданчиків.
23. Спеціальні і архітектурно оформлені паркани та огорожі в містах.

Нетитульні тимчасові будівлі і споруди відрізняються від титульних тим, що їхнє спорудження, складання, розбирання, амортизації, поточний ремонт і переміщення відбувається за рахунок загальновиробничих витрат підрядника.
До нетитульних тимчасових будівель, споруд, приладдя і обладнання належать: приоб'єктні контори і комори виконробів і майстрів, складські приміщення і навіси при об'єкті будівництва, душові, кубові, неканалізовані вбиральні і приміщення для обігрівання робітників; настили, стрем'янки, драбини, перехідні містки, ходові дошки, огорожі при розплануванні будівлі, пристрої з техніки безпеки, інвентарні уніфіковані засоби підмощування типу колисок, вишок, інвентарних майданчиків, помостів тощо; паркани і огорожі (окрім спеціальних і архітектурно оформлених), запобіжні козирки, захистки при виконанні буропідривних робіт; тимчасові розводки від магістральних і розвідних мереж електроенергії, води, пари, газу і повітря в межах робочої зони (території в межах до 25 м від периметра будівель або від лінійних споруд), а також витрати, зв'язані з пристосуванням будівель і споруд, що будуються і існують на будівельних майданчиках, замість будівництва згаданих вище нетитульних тимчасових будівель і споруд.
Витрати на спорудження та розбирання тимчасових (титульних і нетитульних) будівель і споруд включаються у собівартість будівельно-монтажних робіт за умови включення таких витрат у кошторис на будівництво об'єкта.
Витрати на будівництво тимчасових титульних будівель і споруд обліковуються на окремому субрахунку рахунку 23 "Виробництво" і вже з нього списуються у дебет рахунку 90 "Собівартість реалізації". Після цього такі будівлі та споруди обліковуються на балансі в забудовника.
Витрати на придбання або виготовлення необоротних тимчасових (нетитульних) будівель і споруд обліковуються на субрахунку 153 "Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів" рахунку 15 "Капітальні інвестиції". У разі передачі їх в експлуатацію витрати на придбання списуються за дебетом субрахунку 113 "Тимчасові (нетитульні) споруди".
Оскільки тимчасові нетитульні будівлі і споруди є необоротними активами, то вони підлягають амортизації. Для нарахування амортизації тимчасових (нетитульних) будівель і споруд, як правило, використовують прямолінійний метод. При цьому для визначення вартості, що амортизується, від первісної вартості нетитульних будівель віднімають вартість матеріалів, які передбачають отримати від розбирання цих будівель, за ціною можливого використання або реалізації. Нарахування амортизації тимчасових (нетитульних) будівель і споруд відображається бухгалтерським проведенням за дебетом рахунку 91 „Загальновиробничі витрати“ в кореспонденції з кредитом субрахунку 132 „Знос інших необоротних матеріальних активів“.
Слід зазначити, що майбутня вартість матеріалів, отриманих від розбирання, не є очікуваною величиною, особливо якщо термін будівництва значний. Крім того, за однакового терміну експлуатації ступінь зношеності тимчасових (нетитульних) споруд (наприклад, ходових дошок або настилів) буде різною залежно від місця експлуатації (на відкритому повітрі або у приміщенні) та інтенсивності (швидше зношуються настили, які знаходяться біля входу до будівлі внизу, ніж ті, які розміщуються вгорі, у тупикових відсіках). Тому сальдо по субрахунку 132 „Знос інших необоротних матеріальних активів“ після завершення будівництва може бути більшим або меншим від вартості, що амортизується, тимчасової нетитульної споруди. В першому випадку треба відсторнувати суму зайво нарахованого зносу, а в другому випадку донарахувати знос додатковою проводкою по дебету 91 в кореспонденції із кредитом 132.
Списання вартості тимчасових (нетитульних) споруд або пристосувань після закінчення будівництва відображається бухгалтерською проводкою по дебету субрахунку 132 і кредиту субрахунку 113. При цьому підприємство зобов’язане оприбуткувати матеріали, отримані від розбирання тимчасових (нетитульних) будівель і споруд, за ціною можливого використання або за ціною можливої реалізації. Вартість оприбуткованих матеріалів списується з кредиту субрахунку 113 в дебет субрахунків 201 „Сировина й матеріали“, 205 „Будівельні матеріали“, 209 „Інші матеріали“.
Таблиця 2.2
Типові бухгалтерські проведення з обліку тимчасових будівель і споруд
Зміст господарської операції
Дебет
Кредит

Відображено витрати по спорудженню тимчасових титульних будівель і споруд
23
20, 13, 66, 65

Передача тимчасових титульних будівель і споруд на баланс забудовника
90
23

Відображено витрати по спорудженню тимчасових нетитульних будівель і споруд
153
20, 13, 66, 65

Введено в експлуатацію тимчасові нетитульні будівлі і споруди
113
153

Нараховано знос тимчасових нетитульних будівель і споруд
91
132

Списано знос тимчасових нетитульних споруд
132
113

Оприбутковано матеріали від розбирання тимчасових нетитульних будівель і споруд
20, 22
113


2.3. Облік запасів на складах підрядних будівельних організацій і звітність матеріально-відповідальних осіб
Особливістю будівельного виробництва є використання великого обсягу матеріальних ресурсів. Зважаючи на значну номенклатурну кількість запасів, що використовуються в будівництві, невід’ємною передумовою ефективної організації їхнього обліку є проведення класифікації. Отож, всі запаси будівельних підприємств поділяють на такі групи:
будівельні матеріали;
конструкції та деталі;
обладнання до встановлення;
малоцінні та швидкозношувані предмети;
інші запаси.
До будівельних матеріалів належать запаси, що використовуються безпосередньо у процесі виконання будівельних і монтажних робіт для виготовлення будівельних деталей, для зведення і обробки конструкцій, частин будівель та споруд. Зокрема до них відносяться: лісові матеріали (ліс круглий, пиломатеріали, фанера тощо); металовироби (цвяхи, гайки, болти, скоблені вироби тощо); силікатні матеріали (цемент, пісок, гравій, вапно, камінь, цегла тощо); санітарно-технічні матеріали (крани, муфти, трійники, фланці тощо) та інші подібні матеріали.
До конструкцій та деталей відносяться завезені на будівельний майданчик готові до встановлення будівельні конструкції та деталі: металеві, залізобетонні та дерев’яні конструкції; блоки та збірні частини будівель тощо.
Обладнання до встановлення включає обладнання, яке потребує прикріплення до фундаменту або несучої частини конструкцій, після чого стає можливим введення його в дію.
До малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП) відносяться предмети строком служби менше одного року (або одного операційного циклу) незалежно від їх вартості, а також спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші цінності.
До інших матеріалів належать цінності, які сприяють здійсненню будівельно-монтажних робіт і складають матеріальну основу споруджуваних будівель і споруд: вибухові речовини, господарські матеріали, запасні частини до будівельних машин і обладнання, а також всі інші матеріали, що не відносяться до будівельних матеріалів.
Ще однією особливістю будівництва, яка впливає на організацію обліку запасів, є наявність кількох складів – центрального і приоб’єктних. Кожному складу присвоюють номер, який надалі зазначається на всіх документах при оформленні операцій з руху запасів на даному складі.
Приймання, зберігання, відпуск та облік запасів в місцях їхнього зберігання здійснює матеріально відповідальна особа, призначена керівником підприємства, і з якою укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Як правило, такими матеріально відповідальними особами є:
для центрального складу – завскладу (комірник);
для приоб’єктних складів – комірники або виконроби.
При прийманні запасів матеріально відповідальна особа проводить перевірку відповідності запасів асортименту, кількості, вазі, обсягу площі і якості, які зазначені у супровідних документах.
На кожний номенклатурний номер запасів матеріально відповідальна особа заводить картку складського обліку матеріалів (ф. М-12), в якій здійснює кількісний облік руху такого виду запасів на основі первинних документів з їхнього надходження чи вибуття. При незначній номенклатурі запасів замість карток складського обліку може застосовуватися книга обліку залишків запасів на складі.
На кожну однорідну групу (вид) запасів матеріально відповідальна особа заповнює Матеріальний ярлик (ф. М-16), який прикріплює до місця зберігання запасів.
Документування надходження і вибуття запасів будівельних підприємств здійснюється з використанням типових форм первинних документів, затверджених Наказом Мінстату України "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" від 21.06.1996 р. № 193. Згідно цього наказу оприбуткування запасів на склад будівельного підприємства оформляється такими первинними документами:
при надходженні запасів від постачальників чи з переробки комірник складає Прибутковий ордер (ф. М-4);
при надходженні обладнання до встановлення складають Акт про приймання устаткування (ф. М-15);
надходження запасів власного виробництва оформляється Накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (ф. М-11);
при виявленні кількісних або якісних розбіжностей прийнятих матеріалів з даними супроводжуючих документів постачальника складають Акт про приймання матеріалів (ф. М-7).
Для відпуску матеріалів зі складу будівельного підприємства використовують такі первинні документи:
при передачі на інший склад складається Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (ф. М-11);
при відпуску для виконання будівельно-монтажних робіт використовують Лімітно-забірні картки ф. М-28 на весь період будівництва, які знаходяться у виконавця робіт, і щомісячні ф. М-28а, що знаходяться на складі;
при передачі обладнання до монтажу складають Акт приймання-передачі устаткування до монтажу (ф. М-15а).
На невеликих будівельних підприємствах документи з витрачання запасів можуть не складатися, а лише робляться записи в картках складського обліку, в яких розписуються одержувачі запасів.
У будівництві використовують значну кількість запасів відкритого зберігання: пісок, гравій, щебінь, камінь, дошку, блоки тощо. При витрачанні таких запасів видаткові документи не складаються, а фактичне їхнє витрачання визначається щомісячно на підставі даних акту проведеної інвентаризації. При цьому може складатися Акт про витрату давальницьких матеріалів (ф. М-23), якщо матеріали відкритого зберігання належали замовнику.
Вкінці місяця на підставі карток складського обліку матеріалів матеріально відповідальна особа складає Реєстр приймання-здачі документів (ф. М-13), який разом з первинними документами здається до бухгалтерії.
Якщо в будівельного підприємства матеріально відповідальними особами є виконроби (начальники дільниць), то складається матеріальний звіт (ф. М-19). Матеріальні звіти складаються тільки у кількісному виразі та в одному примірнику і подаються до бухгалтерії по закінченню місяця. Розцінка надходження та використання матеріалів проводиться бухгалтерією безпосередньо у матеріальному звіті. До матеріальних звітів, як правило, повинні включатися усі матеріали, які були та є у наявності на складі (коморі), незалежно від того був чи не був рух цих матеріалів за звітний місяць. Разом із матеріальним звітом до бухгалтерії подаються усі первинні документи на прибуток та видаток матеріалів з вказівками про кількість документів та їх номерів окремо за прибутком та видатком.

2.4. Синтетичний і аналітичний облік запасів
Синтетичний облік запасів будівельних підприємств ведеться на рахунках:
20 "Виробничі запаси";
22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети";
02 "Активи на відповідальному зберіганні".
На рахунку 20 "Виробничі запаси" підрядні будівельні підприємства здійснюють облік будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які належать до монтажу й інших матеріалів, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт.
На рахунку 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" обліковують МШП, які будівельні підприємства використовують у своїй діяльності.
Рахунок 02 "Активи на відповідальному зберіганні" призначений для обліку отриманих від забудовника матеріалів і обладнання, яке підлягає монтажу на об’єкті будівництва.
На рахунках бухгалтерського обліку запаси відображають за первісною вартістю. Проте, інколи первісну вартість запасів можна визначити лише вкінці місяця, хоча станом на останній день місяця ці запаси вже можуть бути витраченими у процесі будівництва. Це пов’язано з тим, що первісна вартість запасів крім ціни постачальника включає в себе ще й транспортно-заготівельні й інші витрати, які протягом місяця можуть бути невідомими. Тому облік запасів у будівельних підприємств може здійснюватись з використанням облікових цін. Для цього до рахунків обліку запасів відкривають такі аналітичні рахунки:
будівельні матеріали за обліковими цінами (20/О або згідно субрахунків);
відхилення між обліковими та закупівельними цінами на будівельні матеріали (20/В);
витрати на перевезення будівельних матеріалів (20/П);
заготівельно-складські витрати (20/З)
Вкінці місяця відхилення фактично вартості матеріалів від їхньої вартості за обліковими цінами розподіляють між витраченими запасами та запасами, що залишились на складі. Для цього розраховують співвідношення відхилень до вартості запасів. Отримане співвідношення перемножують на вартість витрачених запасів за обліковими цінами (формули 2.1, 2.2). Аналогічно розподіляють витрати на перевезення будівельних матеріалів і загально-складські витрати.
13 EMBED Equation.3 1415 (2.1)
13 EMBED Equation.3 1415 (2.2)
де к – коефіцієнт співвідношення відхилень між обліковими та закупівельними цінами на будівельні матеріали і вартості матеріалів за обліковими цінами;
СКДт20/В – сальдо за дебетом рахунку 20/В на кінець місяця – відображає накопичений залишок відхилень на кінець місяця;
СДт20/О - сальдо за дебетом рахунку 20/О – відображає залишок матеріалів на складі на початок місяця;
ОДт20/О - оборот за дебетом рахунку 20/О - відображає надходження матеріалів на склад протягом місяця;
ВВ – відхилення, що припадають на витрачені будівельні матеріали;
ОКт20/О - оборот за кредитом рахунку 20/О - відображає витрачання матеріалів зі складу протягом місяця.

Для оцінки запасів при вибутті можна використовувати й інші методи, передбачені П(С)БО 9 "Запаси": ФІФО, середньозваженої собівартості, ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів.
Ще однією особливістю обліку в будівельних підприємств є те, що відпуск запасів з центрального складу на приоб’єктні відображається не як витрачання запасів (списання їх на виробництво), а як їхнє переміщення всередині підприємства.
Типові бухгалтерські проведення з обліку запасів будівельних підприємств подані в табл. 2.3.
Таблиця 2.3
Типові бухгалтерські проведення з обліку запасів будівельних підприємств
Зміст господарської операції
Дебет
Кредит

Оприбутковано матеріали від постачальника на центральний склад (за обліковими цінами)
2011
631

Відображено відхилення ціни придбання від облікової ціни (якщо ціна придбання більша)
20/В
631

Відображено відхилення ціни придбання від облікової ціни (якщо ціна придбання менша)
2011
20/В

Нараховано податковий кредит з ПДВ
641
631

Відображено витрати на перевезення матеріалів
20/П
685

Нараховано податковий кредит з ПДВ
641
685

Передано матеріали з центрального складу на приоб’єктний
2012
2011

Витрачено матеріали з приоб’єктного складу на будівництво
23
2012

Віднесено до витрат будівництва відхилення облікових цін від закупівельних, що припадають на витрачені матеріали
23
20/В

Віднесено до витрат будівництва частину витрат на перевезення, що припадають на витрачені матеріали
23
20/П

Віднесено до витрат будівництва частину заготівельно-складських витрат, що припадають на витрачені матеріали
23
20/З


Приклад. На початок липня в будівельного підприємства рахувалось на залишку 20 т цементу на суму 10 000 грн. за обліковими цінами 500 грн./т. Залишок відхилень від облікових цін становив 1500 грн. Протягом місяця на підприємстві здійснювались такі операції з руху цементу:
05.07 оприбутковано 5 т цементу від постачальника за ціною 720 грн./т., в т.ч. ПДВ;
08.07 оприбутковано 10 т цементу від постачальника за ціною 480 грн./т., в т.ч. ПДВ;
10.07 відпущено на будівництво 15 т цементу;
20.07 оприбутковано 5 т цементу від постачальника за ціною 660 грн./т., в т.ч. ПДВ.
Ці операції в бухгалтерському обліку будуть відображені так:
Таблиця 2.4
Кореспонденція рахунків з обліку руху цементу на підприємстві
Дата
Зміст господарської операції
Дебет
Кредит
Сума, грн.

05.07
Оприбутковано 5 т цементу від постачальника (за обліковою ціною)
201
631
2500

05.07
Відображено відхилення від облікової ціни (720/1,2-500)*5
201/В
631
500

05.07
Нараховано податковий кредит з ПДВ
641
631
600

08.07
Оприбутковано 10 т цементу від постачальника (за фактичною ціною)
201
631
4000

08.07
Відображено відхилення від облікової ціни (480/1,2-500)*10
201
201/В
1000

08.07
Нараховано податковий кредит з ПДВ
641
631
800

10.07
Відпущено на будівництво 15 т цементу (за обліковою ціною)
23
201
7500

20.07
Оприбутковано 5 т цементу від постачальника (за обліковою ціною)
201
631
2500

20.07
Відображено відхилення від облікової ціни (660/1,2-500)*5
201/В
631
250

20.07
Нараховано податковий кредит з ПДВ
641
631
550


Для розподілу відхилень від облікової ціни, спершу необхідно порахувати співвідношення відхилень за формулою (2.1):
СКДт20/В = 1500 + 500 – 1000 + 250 = 750 (грн.)
СДт20/О = 10000 (грн.)
ОДт20/О = 2500 + 4000 + 1000 + 2500 = 10000 (грн.)
к = 750 / (10000 + 10000) = 0,0375
Відхилення, що припадають на витрачений цемент, розраховуються за формулою (2.2):
ВВ = 0,0375 * 7500 = 281,25 (грн.)
Обчислені за формулою (2.2) відхилення необхідно списати на ті ж рахунки витрат, що й цемент:
Дт 23 Кт 201/В 281,25
ТЕМА 3. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ВИТРАТ ПІДРЯДНИХ БУДІВЕЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
План
Склад і класифікація витрат підрядних будівельних організацій.
Синтетичний і аналітичний облік витрат підрядних будівельних організацій.

3.1. Склад і класифікація витрат підрядних будівельних організацій
Для ефективного управління діяльністю будівельного підприємства, менеджерам необхідна інформація, значний обсяг якої має фінансовий характер. Ефективність діяльності підприємства, як правило, виражається у величині отриманого прибутку. А прибуток визначається як різниця між доходами і витратами. Тож від правильної організації обліку доходів і витрат залежить ефективність управління підприємством.
Передумовою правильної організації витрат є проведення їхньої класифікації. Класифікація витрат будівельних підприємств наведена в табл. 3.1.
Собівартість будівельно-монтажних робіт, що пов’язані з виконанням певного договору будівельного підряду, складають витрати за будівельним контрактом. До витрат за будівельним контрактом включаються витрати за період від дати укладення будівельного контракту до дати завершення цього контракту, а також витрати, яких зазнав підрядник при укладенні контракту, якщо такий контракт буде підписано до дати балансу.

Таблиця 3.1
Класифікація витрат будівельних підприємств
Ознака класифікації
Види витрат
Характеристика витрат

Види діяльності
Витрати звичайної діяльності:
Витрати будь-якої основної діяльності підприємства, а також операцій, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення


витрати операційної діяльності
Витрати основної діяльності підприємства, а також інших видів діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю


витрати фінансової діяльності
Витрати діяльності, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства


витрати інвестиційної діяльності
Витрати, пов’язані з придбанням і реалізацією необоротних активів і фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів


Витрати надзвичайної діяльності
Невідшкодовані втрати від надзвичайних подій, а також витрати на запобігання виникненню втрат від стихійного лиха та техногенних аварій

Місце виникнення витрат
Витрати основного виробництва
Витрати виробничих структурних підрозділів будівельної організації, які безпосередньо беруть участь у виконанні будівельно-монтажних робіт, включаючи витрати, пов'язані з управлінням, організацією та обслуговуванням будівельного виробництва


Витрати допоміжного виробництва
Витрати виробничих структурних підрозділів будівельної організації, які зайняті забезпеченням процесу основного виробництва, включаючи витрати, пов'язані з управлінням, організацією та обслуговуванням виробництва: технічний огляд, технічне обслуговування та ремонт власних і орендованих будівельних машин, механізмів та устаткування; забезпечення інструментом, запасними частинами, транспортними послугами тощо


Витрати другорядного виробництва
Витрати виробничих структурних підрозділів будівельної організації, які не беруть безпосередньої участі у виконанні будівельно-монтажних робіт, але їх продукція у подальшому використовується під час виконання цих робіт: виробництво бетонів та будівельних розчинів, залізобетонних і бетонних виробів, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, блоків та будівельного каміння, цегли, інших виробів, напівфабрикатів тощо

Економічний зміст
Елементи витрат:
матеріальні витрати
Вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва) сировини й основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів за вирахуванням вартості зворотних відходів.


витрати на оплату праці
Заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.


відрахування на соціальні заходи
Відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи


амортизація
Сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів


інші операційні витрати
Витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу попередніх елементів, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо

Цільове призначення
Статті калькулювання витрат
прямі матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці;
експлуатація будівельних машин та механізмів;
відрахування на соціальні заходи;
інші прямі витрати;
загальновиробничі витрати.

Спосіб включення до собівартості будівельно-монтажних робіт (будівельного контракту)
Прямі витрати (безпосередньо пов’язані із виконанням контракту)
Витрати, які пов'язані з виконанням будівельно-монтажних робіт і можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат


Загальновиробничі витрати
Витрати, що пов'язані з управлінням, організацією та обслуговуванням будівельного виробництва, але не можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат

Результативність витрачання
Продуктивні витрати
Витрати, що передбачені раціональною організацією та технологією виробництва


Непродуктивні витрати
Витрати, що виникають через недосконалість організації виробництва, порушення технології тощо

Календарний період
Поточні витрати
Витрати, які зазнає будівельна організація щомісяця


Одноразові витрати
Витрати, які будівельна організація зазнає у період, більший за місяць, та які спрямовуються на забезпечення будівельного виробництва протягом тривалого часу

Відносно договору будівельного підряду (будівельного контракту)
Витрати за договором підряду (за контрактом)
Витрати на виконання будівельно-монтажних робіт, які безпосередньо пов'язані з конкретним договором підряду (прямі витрати), а також витрати будівельної організації щодо управління, організації та обслуговування будівельного виробництва (загальновиробничі витрати)


Витрати періоду
Витрати операційної діяльності будівельної організації, які неможливо прямо пов'язати з виконанням конкретного договору підряду і, відповідно, з доходом за цим договором підряду, для отримання якого вони були здійснені


3.2. Синтетичний і аналітичний облік витрат підрядних будівельних організацій

Бухгалтерський облік витрат будівельної організації здійснюється з метою забезпечення формування повної, правдивої та неупередженої інформації щодо відображення фактичних витрат, понесених під час виконання будівельно-монтажних робіт, а також вироблення продукції допоміжними та другорядними виробництвами будівельної організації, обчислення фактичної собівартості як для окремих об'єктів обліку витрат, так і витрат будівельної організації в цілому, а також для здійснення контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
Дані бухгалтерського обліку використовуються для оцінки фінансового стану будівельної організації, ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток та вдосконалення будівельного виробництва, планово-економічних і аналітичних розрахунків, управлінського обліку та внутрішньогосподарського розрахунку в будівельній організації.
Бухгалтерський облік витрат будівельної організації може бути організований з використанням рахунків 8 (якщо будівельна організація є суб’єктом малого підприємництва), 9 або 8 і 9 класів плану рахунків.
Об'єктом бухгалтерського обліку витрат можуть бути окремі види будівельно-монтажних робіт, окрема будівля і споруда, декілька будівель і споруд, договір підряду в цілому, відокремлений виробничий підрозділ, будівельна організація в цілому.
Бухгалтерський облік витрат на виконання будівельно-монтажних робіт в залежності від видів об'єктів обліку може бути організовано за замовленнями або за методом накопичення витрат за певний період часу із застосуванням елементів нормативного методу обліку та контролю за економним і раціональним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
Основним методом обліку витрат на виконання будівельно-монтажних робіт є облік за замовленнями відповідно до договорів підряду. Облік витрат за замовленнями ведеться наростаючим підсумком до закінчення виконання договору.
Регістром обліку виконаних будівельно-монтажних робіт у натуральній та у вартісній формі N КБ-6 є журнал обліку виконаних робіт (далі - журнал обліку). Дані журналу обліку є підставою для складання первинних облікових документів у будівництві (форма N КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та форма N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних робіт та витрати"), які використовуються для розрахунків із замовником за виконані підрядні роботи та складання звітності у будівництві.
Бухгалтерський облік витрат на виконання будівельно-монтажних робіт ведеться на субрахунку 231 "Основне виробництво" рахунку 23 "Виробництво" безпосередньо в журналі обліку витрат або машинограмах, які його замінюють, де об'єднано аналітичний і синтетичний облік витрат, а також відображається вартість робіт, виконаних власними силами будівельної організації, та вартість робіт, прийнятих від субпідрядних організацій. На субрахунку 231 "Основне виробництво" у зазначеному журналі витрати групуються відповідно до визначених об'єктів калькулювання.
Аналітичний облік витрат на виконання будівельно-монтажних робіт ведеться в розрізі таких статей витрат:
прямі матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці;
експлуатація будівельних машин та механізмів;
відрахування на соціальні заходи;
інші прямі витрати;
загальновиробничі витрати.
Прямі витрати (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, витрати на експлуатацію будівельних машин і механізмів, відрахування на соціальні заходи, інші прямі витрати) щомісячно визначаються та відносяться на окремі об'єкти калькулювання за прямими ознаками на підставі первинних облікових документів. Уся первинна документація складається з обов'язковим кодуванням, що забезпечує облік за статтями витрат і за об'єктами калькулювання.
Витрати на утримання та експлуатацію власних й орендованих машин і механізмів у будівельній організації відображаються на рахунку 23 "Виробництво" (субрахунок "Експлуатація машин і механізмів") за їх видами чи групами і відносяться за прямою ознакою на підставі первинних документів на витрати окремих об'єктів калькулювання. Витрати на оплату праці робітників, зайнятих керуванням та обслуговуванням машин, та відрахування у резерв на оплату відпусток даній категорії, витрати на паливо, електроенергію, а також допоміжні експлуатаційні матеріали, утримання рейкової і безрейкової колії, амортизаційні відрахування, витрати на ремонт та орендну плату за машини відносяться на собівартість утримання груп цих машин за прямою ознакою.
Для документального оформлення витрат на утримання та експлуатацію будівельних машин і механізмів використовуються форми документів, затверджені Наказом мінстату України "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку роботи будівельних машин та механізмів" від 13.06.1997 р. № 149:
ЕБМ-1 "Рапорт N про роботу баштового крану";
ЕБМ-2 "Подорожній лист N будівельної машини";
ЕБМ-3 "Рапорт N про роботу будівельної машини (механізму)";
ЕБМ-4 "Рапорт-наряд про роботу будівельної машини (механізму)";
ЕБМ-5 "Картка обліку роботи будівельної машини (механізму)";
ЕБМ-6 "Журнал обліку роботи будівельної машини (механізму)";
ЕБМ-7 "Довідка про виконані роботи (послуги)".
Витрати операційної діяльності будівельної організації, пов'язані з утриманням незадіяних для виконання договору підряду машин, механізмів та інших необоротних активів, відносяться на зменшення фінансових результатів від операційної діяльності будівельної організації.
Витрати відокремлених допоміжних та другорядних виробництв обліковуються на окремих аналітичних субрахунках до рахунку 23 "Виробництво", наприклад, 232 "Допоміжні виробництва".
Загальновиробничі витрати, як постійні, так і змінні, визначаються щодо будівельної організації загалом.
Постійні загальновиробничі витрати розподіляються між об'єктами витрат з використанням бази розподілу, виходячи з нормальної потужності цієї організації. Нормальна потужність будівельної організації визначається як очікуваний середній обсяг виконуваних робіт, що може бути досягнутий за умови звичайної діяльності будівельної організації протягом кількох років, з урахуванням запланованого обслуговування виробництва. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати визначаються як різниця між загальною сумою постійних загальновиробничих витрат за нормальною потужністю будівельної організації та сумою розподілених постійних загальновиробничих витрат за фактичною потужністю будівельної організації. Загальна сума постійних загальновиробничих витрат (розподілених і нерозподілених), що включається до собівартості будівельно-монтажних робіт за договором підряду, не може перевищувати фактичну величину цих витрат.
До змінних загальновиробничих витрат належать витрати, що змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу виконаних будівельно-монтажних робіт і розподіляються між об'єктами витрат з використанням бази розподілу, виходячи з фактичної потужності будівельної організації за звітній період.
Розподіл загальновиробничих витрат між об'єктами обліку здійснюється із застосуванням бази розподілу, установленої у будівельній організації, та з урахуванням специфіки робіт, що виконуються. Базою розподілу загальновиробничих витрат (постійних та змінних) можуть бути:
сума усіх прямих витрат на виконання будівельно-монтажних робіт;
сума прямих витрат на оплату праці на виконання будівельно-монтажних робіт;
трудозатрати на виконання будівельно-монтажних робіт (нормативні або фактичні);
відпрацьований на будівництві об'єкта будівельними машинами і механізмами час тощо.
Узагальнення загальновиробничих витрат здійснюється на субрахунку 912 "Загальновиробничі витрати". З кредиту цього субрахунку вони списуються у дебет субрахунку 231 "Основне виробництво" та включаються у собівартість за договором підряду.
Вартість реалізованих будівельно-монтажних робіт, виконаних власними силами, списується в кінці місяця записом - дебет субрахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг" і кредит субрахунку 231 "Основне виробництво". Вартість робіт, прийнятих від субпідрядних організацій без суми податку на додану вартість, відображається записом - дебет субрахунку 231 "Основне виробництво" і кредит рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".
Витрати, які не включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт за договором підряду, але пов’язані з операційною діяльністю будівельної організації, обліковують на рахунках 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут" і 94 "Інші витрати операційної діяльності". Проте, є така особливість: Адміністративні витрати (витрати, спрямовані на обслуговування та управління будівельною організацією) можуть бути визнані витратами за договором підряду, якщо ці витрати безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору підряду і окреме їх відшкодування покладено на замовника. У таких випадках зазначені витрати включаються до вартості будівельно-монтажних робіт за договором підряду з використанням бази розподілу витрат, обраної будівельною організацією.
Типова кореспонденція рахунків з обліку витрат будівельних організацій наведена в табл. 3.2.





Таблиця 3.2
Типова кореспонденція рахунків з обліку витрат будівельних організацій
Зміст господарської операції
Дебет
Кредит

Витрачено матеріали на будівництво
231"Основне виробництво"
А.р. "Прямі матеріальні витрати"*
201 "Сировина і матеріали"

Витрачено паливо для екскаватора, що працює на об’єкті будівництва
231"Основне виробництво"
А.р. "Експлуатація машин і механізмів"
203 "Паливо"

Нарахована заробітна плата робітникам, що працюють на об’єкті будівництва
231"Основне виробництво"
А.р. "Прямі витрати на оплату праці"
661 "Розрахунки за виплатами працівникам"

Проведено відрахування на соціальні заходи
231"Основне виробництво"
А.р. "Відрахування на соціальні заходи"
65 "Розрахунки зі страхування"

Нарахована заробітна плата оператору екскаватора, що працює на об’єкті будівництва
231"Основне виробництво"
А.р. "Експлуатація машин і механізмів"
661 "Розрахунки за виплатами працівникам"

Проведено відрахування на соціальні заходи
231"Основне виробництво"
А.р. "Експлуатація машин і механізмів"
65 "Розрахунки зі страхування"

Нарахована заробітна плата виконробу
912 "Загальновиробничі витрати"
661 "Розрахунки за виплатами працівникам"

Проведено відрахування на соціальні заходи
912 "Загальновиробничі витрати"
65 "Розрахунки зі страхування"

Витрачено матеріали для загально виробничих потреб
912 "Загальновиробничі витрати"
201 "Сировина і матеріали"

Нарахована амортизація обладнання загально-виробничого призначення
912 "Загальновиробничі витрати"
131 "Знос основних засобів"

Розподілено загальновиробничі витрати
231"Основне виробництво"
А.р. "Загальновиробничі витрати"
912 "Загальновиробничі витрати"

Витрачено паливо для автомобіля директора
92 "Адміністративні витрати"
203 "Паливо"

Нарахована заробітна плата директору і головному бухгалтеру
92 "Адміністративні витрати"
661 "Розрахунки за виплатами працівникам"

Проведено відрахування на соціальні заходи
92 "Адміністративні витрати"
65 "Розрахунки зі страхування"

Нарахована амортизація на автомобіль директора
92 "Адміністративні витрати"
131 "Знос основних засобів"

А.р. – аналітичний рахунок
ПЕРЕЛІК
загальновиробничих витрат будівельної організації*
1. Витрати на управління та обслуговування будівельного виробництва

1. Витрати на основну, додаткову заробітну плату, заохочувальні, компенсаційні та інші грошові виплати працівників апарату управління відокремлених виробничих підрозділів (керівників, фахівців, технічних службовців) та робітників, які здійснюють обслуговування апарату управління відокремлених виробничих підрозділів (оператори електронно-обчислювальних машин, телефоністи, двірники, прибиральниці тощо), лінійного персоналу (начальників дільниць, виконавців робіт, майстрів, механіків дільниць тощо), крім тих, які включено до складу виробничих бригад, обчислені згідно з формами і системами оплати праці, встановленими у будівельній організації.
Перелік виплат, пов'язаних з основною, додатковою заробітною платою, заохочувальними, компенсаційними та іншими грошовими виплатами зазначених вище працівників, наведено у пунктах 2.1 - 2.3 додатка 1 до Методичних рекомендацій.
2. Витрати на службові відрядження персоналу, який зазначено у пунктах 1, 8 цього розділу, у межах норм, передбачених законодавством. Добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення.
3. Амортизація основних засобів, призначених для обслуговування апарату управління відокремлених виробничих підрозділів та лінійного персоналу.
4. Амортизація нематеріальних активів, призначених для обслуговування апарату управління відокремлених виробничих підрозділів та лінійного персоналу.
5. Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
6. Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.
7. Витрати на аварійно-рятувальне обслуговування об'єктів підземного будівництва та об'єктів спеціального призначення за наявності відповідних договорів.
8. Витрати на транспортне обслуговування будівельного виробництва, включаючи апарат управління відокремлених виробничих підрозділів, лінійний персонал (начальників дільниць, виконавців робіт, майстрів, механіків дільниць тощо) будівельної організації, у тому числі:
основна, додаткова заробітна плата, заохочувальні, компенсаційні та інші грошові виплати водіям та іншим робітникам, що обслуговують автомобілі;
утримання та експлуатація власних та орендованих автомобілів, що використовуються для обслуговування будівельного виробництва;
витрати на утримання гаражів та місць стоянки автомобілів (енергопостачання, водопостачання, каналізація тощо), витрати на паркування;
вартість паливних, мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, знос і ремонт автомобільної гуми.
9. Витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ, включаючи плату за розрахунково-касове обслуговування персоналу, зазначеного у пунктах 1, 8 розділу 1 та у пунктах 2, 8 - 12 розділу 2 цього додатка, а також у пунктах 4, 5 розділу III Методичних рекомендацій, та витрати на поштово-телеграфні послуги, пов'язані з обслуговуванням будівельного виробництва.
10. Витрати на матеріально-технічне забезпечення апарату управління відокремлених виробничих підрозділів будівельної організації:
витрати на придбання канцелярських товарів і приладдя, бланків обліку, звітності;
витрати на утримання, експлуатацію та поточний ремонт будинків, споруд, приміщень, що використовуються апаратом управління відокремлених виробничих підрозділів будівельної організації;
витрати на утримання та експлуатацію всіх видів зв'язку та радіо, що використовуються для здійснення управління, оплата послуг зв'язку (пошта, телефон, факс тощо), обчислювальних центрів, засобів сигналізації та інших технічних засобів управління.
11. Витрати на використання електронно-обчислювальної, машинописної, розмножувальної та іншої оргтехніки персоналом, зазначеним у пункті 1 цього розділу.
12. Оплата послуг, що надаються (за замовленнями персоналу, зазначеного в пункті 1 цього розділу) сторонніми організаціями, якщо у будівельній організації не передбачено відповідних функціональних служб, включаючи витрати на друкарські, розмножувальні, копіювальні, обчислювальні та інші роботи.
13. Оплата послуг консультаційного та інформаційного характеру (у тому числі витрати на придбання літератури та передплату спеціалізованих періодичних видань), пов'язаних із забезпеченням поточної діяльності відокремлених виробничих підрозділів, виготовленням та зберіганням продукції допоміжних, другорядних виробництв будівельної організації, додержанням законодавства.
14. Страхові внески та відрахування на соціальні заходи, передбачені пунктом 3.1 додатка 1 до Методичних рекомендацій, від витрат на оплату праці працівників, зазначених у цьому розділі, за встановленими законодавством нормами.
2. Витрати на організацію робіт на будівельних майданчиках та вдосконалення технології

1. Витрати на геодезичні роботи, що здійснюються під час виконання будівельно-монтажних робіт, включаючи: оплату праці працівників, які проводять геодезичні роботи; вартість матеріалів; амортизацію; знос геодезичного устаткування, інструментів і приладів та витрати на всі види їх ремонту і на переміщення.
2. Витрати на упорядкування та утримання будівельних майданчиків:
оплата праці робітників, зайнятих на упорядкуванні та утриманні будівельних майданчиків;
витрати на прибирання та очищення (з вивезенням сміття) території будівництва, облаштування доріжок, містків та інші роботи, пов'язані з упорядкуванням території будівельних майданчиків;
витрати на електроенергію (у тому числі отриману від тимчасових електростанцій), оплату праці чергових електромонтерів та інші витрати, пов'язані з освітленням території будівництва.
3. Витрати на перебазування лінійних підрозділів будівельних організацій на іншу будову та у межах будівельного майданчика (за винятком витрат, пов'язаних з переміщенням будівельних машин та механізмів, урахованих у вартості машино-змін).
4. Амортизація та витрати на проведення поточного ремонту пристроїв та обладнання, що належать до складу основних засобів і не передбачені у прямих витратах:
мобільних інвентарних будов контейнерного типу (за винятком призначених для санітарно-побутового обслуговування);
триніг, пристроїв для намотування та очищення зварювального дроту, центрувальних пристроїв для зварювання труб, насосів і пресів ручних гідравлічних;
переносних металевих і дерев'яних драбин, інвентарних металевих верстатів та риштувань;
такелажних і монтажних пристроїв, що застосовуються під час виконання будівельних та монтажних робіт, ручних лебідок, домкратів тощо;
бункерів для бетонів і розчинів, тачок, апаратів для зварювання дротів, повітроводів, переносних вентиляційних установок для роботи із застосуванням вибухонебезпечних мастик та полімерних матеріалів, електросушарок для сушіння будівельних конструкцій, генераторів ацетиленових (крім тих, що застосовуються під час монтажу устаткування);
обгороджувальної техніки небезпечних зон проведення робіт, шлагбаумів, сигнальних щогл, прожекторів тощо.
5. Витрати на утримання та переміщення нетитульних тимчасових споруд, приміщень санітарно-побутового призначення, що належать до складу основних засобів.
Витрати на малоцінні і швидкозношувані інструменти та виробничий інвентар, що використовуються під час виконання будівельно-монтажних робіт і не належать до основних засобів, та витрати на їх ремонт.
6. Витрати, пов'язані зі спорудженням, ремонтом, розбиранням тимчасових нетитульних споруд (приоб'єктні контори та комори виконробів і майстрів, санітарно-побутові приміщення, складські приміщення та навіси, які не можна віднести до конкретного об'єкта будівництва).
Тимчасові розведення від магістральних і розвідних мереж електроенергії, води, пари, газу та повітря у межах робочої зони, які не можна віднести до конкретного об'єкта будівництва.
Витрати, пов'язані з пристосуванням будівель, що споруджуються чи існують на будівельних майданчиках, замість будівництва нетитульних тимчасових будівель і споруд, які не можна віднести до конкретного об'єкта будівництва.
7. Знос пристроїв, які відносяться до оборотних активів (з терміном використання до 1 року), до яких належать:
помости, драбини, перехідні містки, ходові дошки, обгороджування під час розпланування будівлі;
пристрої для охорони праці;
інвентарні уніфіковані засоби підмощування типу люльок, інвентарних площадок, риштування тощо; паркани та огорожі, необхідні для проведення робіт (крім спеціальних та архітектурно оформлених), захисні козирки, сховища під час проведення буровибухових робіт.
8. Витрати на підготовку об'єктів будівництва до здачі:
витрати на оплату праці чергових слюсарів-сантехніків, ключниць, а також робітників, які прибирають сміття, миють підлогу та вікна;
вартість мийних засобів та інших матеріалів, що використовуються під час прибирання об'єктів перед здачею їх в експлуатацію;
витрати на опалення та освітлення у період здачі об'єктів в експлуатацію.
9. Витрати некапітального характеру, пов'язані з удосконаленням технології та організації будівельного виробництва, нормативними роботами, включаючи послуги, надані сторонніми організаціями, з розроблення проектів виконання робіт, креслень конструкцій, металевих деталей, технологічних деталей, впровадження передових методів організації та нормування праці тощо, а також оплата праці працівників проектно-кошторисних груп, груп проектування виконання робіт, економічних лабораторій, нормативно-дослідних станцій, що входять до складу будівельної організації та її виробничих структурних підрозділів.
10. Витрати некапітального характеру, пов'язані із забезпеченням якості будівництва:
витрати на утримання виробничих лабораторій, що входять до складу будівельної організації та її виробничих структурних підрозділів, включаючи оплату праці працівників, утримання, амортизацію та витрати на проведення поточного ремонту приміщень, устаткування та інвентарю лабораторій; вартість витрачених або зруйнованих під час випробування матеріалів, конструкцій і частин споруд, крім витрат на випробування споруд у цілому (середніх і великих мостів, резервуарів тощо, що оплачуються за рахунок коштів, передбачених на цю мету в кошторисах на будівництво);
витрати на проведення експертизи і консультацій, пов'язаних з результатами випробувань матеріалів і конструкцій;
оплата послуг з випробування матеріалів і конструкцій, що надаються лабораторіями інших організацій.
11. Витрати, пов'язані з винахідництвом та раціоналізацією: на проведення дослідно-експериментальних робіт, виготовлення моделей і зразків за винахідницькими та раціоналізаторськими пропозиціями щодо виконання будівельно-монтажних робіт; виплата авторських винагород, якщо вони не є роялті.
12. Витрати на утримання протипожежної та сторожової охорони будівельних майданчиків, виробничих приміщень та приміщень, де розміщується апарат управління відокремлених виробничих підрозділів і лінійний персонал:
витрати на оплату праці робітників, які перебувають у штаті відокремленого виробничого підрозділу;
оплата послуг, наданих сторонніми організаціями, з протипожежної та сторожової охорони в установленому законодавством порядку;
витрати на придбання, утримання та знос протипожежного інвентарю та устаткування.
13. Страхові внески та відрахування на соціальні заходи, передбачені пунктом 3.1 додатка 1 до Методичних рекомендацій, від витрат на оплату праці працівників, зазначених у пунктах 1 - 2 та 8 - 12 розділу 2 цього додатка, за встановленими законодавством нормами.
3. Витрати на здійснення заходів з охорони праці на будівельних майданчиках

1. Витрати на приведення основних засобів у відповідність до вимог нормативно-правових актів з охорони праці щодо:
механізації вантажно-розвантажувальних та інших важких робіт, робіт з розливу і транспортування отруйних, агресивних, легкозаймистих і горючих речовин;
захисту працюючих від ураження електричним струмом, дії статичної електрики та розрядів блискавок;
безпечного виконання робіт на висоті;
діючого технологічного та іншого виробничого обладнання;
систем вентиляції та аспірації, пристроїв, які вловлюють пил, і установок для кондиціювання повітря у приміщеннях діючого виробництва та на робочих місцях;
систем природного та штучного освітлення виробничих, адміністративних та інших приміщень, робочих місць, проходів, аварійних виходів тощо;
систем теплових, водяних або повітряних завіс, а також установок для нагрівання (охолодження) повітря виробничих, адміністративних та інших приміщень, а під час роботи на відкритому повітрі - споруд для обігрівання працівників та укриття від сонячних променів і атмосферних опадів;
виробничих і санітарно-побутових приміщень, робочих місць, евакуаційних виходів тощо, технологічних розривів, проходів та габаритних розмірів; обладнання спеціальних перехідних галерей, тунелів у місцях масового переходу працівників, зон руху транспортних засобів;
впровадження в умовах діючого виробництва автоматизованих інформаційних систем охорони праці, систем аналізу та прогнозування аварійних ситуацій, автоматичного та дистанційного керування технологічними процесами і виробничим обладнанням, систем автоматичного контролю і сигналізації про наявність (виникнення) небезпечних або шкідливих виробничих факторів та пристроїв аварійного вимкнення обладнання чи комунікацій у разі виникнення небезпеки для працівників, а також відповідного програмного забезпечення та електронних баз даних з охорони праці у порядку та обсягах, погоджених з територіальними органами державного нагляду за охороною праці.
2. Витрати на обладнання та утримання загороджень для машин та їх рухомих частин, люків, отворів, сигналізації та інших пристроїв некапітального характеру, що забезпечують охорону праці.
3. Витрати на забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та засобами індивідуального захисту відповідно до встановлених норм (включаючи забезпечення мийними засобами та засобами, що нейтралізують небезпечну дію на організм або шкіру шкідливих речовин, у зв'язку з виконанням робіт, які не виключають можливості забруднення цими речовинами).
4. Витрати на проведення цільового навчання з охорони праці працівників, на організацію доповідей, лекцій, семінарів та оглядів-конкурсів з цих питань.
5. Витрати для надання працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води.
6. Витрати щодо усунення впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів або приведення їх рівнів на робочих місцях до вимог нормативно-правових актів з охорони праці (галузеві нормативні акти з охорони праці).
7. Витрати на проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці та аудиту з охорони праці, оформлення стендів, оснащення кабінетів, виставок, придбання необхідних нормативно-правових актів, наочних посібників, довідників, літератури, плакатів, відеофільмів, макетів, програмних продуктів тощо з питань охорони праці.
8. Витрати на проведення обов'язкового попереднього, періодичного і позапланового медичного огляду працівників, зайнятих на важких роботах, роботах з небезпечними чи шкідливими умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі.
4. Інші загальновиробничі витрати

1. Платежі зі страхування майна, ризиків, цивільної відповідальності, а також окремих категорій працівників, зайнятих на виробництві відповідних видів продукції (робіт), безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя та здоров'я, передбачених законодавством.
2. Витрати на охорону навколишнього середовища, зокрема: платежі за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та інші види шкідливого впливу в межах лімітів; оплата послуг сторонніх організацій з очищення стічних вод, розміщення відходів виробництва тощо.
3. Відрахування на спорудження та розбирання титульних тимчасових будівель і споруд від їх кошторисної вартості у разі, коли кошти на зазначені потреби передбачено інвесторським кошторисом.
4. Суми створених забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат (на виплату відпусток працівникам; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризацію; виконання зобов'язань щодо обтяжливих договорів тощо).
5. Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів будівельної організації.
6. Суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору.
7. Суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.
8. Виплати в установленому розмірі особам, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (крім зазначених у пунктах 2.2.1, 2.2.2 додатка 1).
9. Витрати на перевезення працівників будівельної організації до місця роботи та у зворотному напрямку, як власним, так і орендованим транспортом (крім оплати праці водіїв).
10. Виплати за особливий характер виконання будівельних робіт, установлені відповідно до законодавства, зокрема:
надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених законодавством;
додаткові витрати, пов'язані з виконанням робіт вахтовим методом, включаючи транспортні витрати на перевезення працівників від місцезнаходження будівельної організації або пункту збору до місця роботи і у зворотному напрямку та від місця проживання у вахтовому селищі до місця роботи і у зворотному напрямку, а також витрати на експлуатацію та утримання вахтового селища, некомпенсовані платою працівників за користування житлом і комунальні послуги.
11. Витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендованим транспортом (крім оплати праці водіїв).
12. Вартість придбаних будівельною організацією проїзних квитків, які персонально не розподіляються між працівниками, а видаються їм у міру потреби для виконання виробничих завдань (у зв'язку зі специфікою роботи).
13. Компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструменту та особистого транспорту.
14. Вартість подарунків до свят і квитків на видовищні заходи для дітей працівників.
15. Виплати авторських винагород за винахідництво і раціоналізацію, якщо вони не є роялті.
16. Витрати на внесення виправлень та гарантійні роботи, в тому числі витрати на гарантійний ремонт зданих замовнику об'єктів, протягом гарантійного терміну з дати підписання акта про прийняття об'єкта в експлуатацію.
17. Витрати на підготовку та перепідготовку кадрів (крім витрат на заробітну плату, зазначених у пункті 2.2.2 додатка 1 до Методичних рекомендацій):
витрати на оплату навчання працівників у вищих навчальних закладах та установах підвищення кваліфікації, професійної підготовки та перепідготовки кадрів;
стипендії слухачам підготовчих відділень, студентам, аспірантам, направленим підприємствами на навчання з відривом від виробництва у вищі навчальні заклади;
оплата проїзду до місцезнаходження навчального закладу і у зворотному напрямку;
витрати, пов'язані з організацією навчального процесу (придбання учбового матеріалу, оренда приміщень тощо);
витрати на утримання учбових комбінатів.
18. Податки, збори та інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством, що включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт, а саме:
передбачені законодавством податки, збори та інші обов'язкові платежі та відрахування, які відносяться до діяльності загальновиробничого персоналу, передбаченого пунктом 1 розділу 1 цього Переліку;
видатки будівельних організацій на покриття витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списками N 1 та N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, зазначені у п. 3.2 додатка 1 до Методичних рекомендацій;
сплата рентних платежів за використання земельних ресурсів; сплата концесійних платежів за використання природних копалин; плата за деревину, продану на пні; плата за воду, що вибирається з водогосподарських систем під час проведення будівельних робіт у межах затверджених лімітів, платежі за використання інших природних ресурсів, а також інші платежі, які пов'язані або відносяться до виробничої діяльності будівельної організації.
19. Інші загальновиробничі витрати, які можуть бути віднесені до собівартості будівельно-монтажних робіт та відшкодовуються замовниками.


ПЕРЕЛІК
витрат операційної діяльності, які не включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт

1. Адміністративні витрати

До адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління будівельною організацією, а саме:
1. Витрати на основну, додаткову заробітну плату, заохочувальні, компенсаційні та інші грошові виплати, обчислені згідно з формами і системами оплати праці, встановленими у будівельній організації:
працівників апарату управління будівельної організації, яка має статус юридичної особи (керівників, фахівців, технічних службовців);
робітників, які здійснюють загальногосподарське обслуговування будівельної організації (телефоністів, телеграфістів, радіооператорів, операторів зв'язку, операторів електронно-обчислювальних машин, двірників, прибиральниць тощо);
іншого загальногосподарського персоналу.
Перелік виплат, пов'язаних з основною, додатковою заробітною платою, заохочувальними, компенсаційними та іншими грошовими виплатами, для зазначених вище працівників, наведено в пунктах 2.1 - 2.3 додатка 1 до Методичних рекомендацій.
2. Витрати на службові відрядження працівників апарату управління будівельної організації та робітників, які здійснюють загальногосподарське обслуговування будівельної організації.
3. Витрати на транспортне обслуговування працівників апарату управління будівельної організації, зокрема:
3.1. Витрати на утримання та експлуатацію службових легкових автомобілів, що перебувають на балансі будівельної організації (орендуються) та обслуговують працівників апарату управління, включаючи:
основну, додаткову заробітну плату, заохочувальні, компенсаційні та інші грошові виплати водіїв та інших робітників, що обслуговують легкові автомобілі;
вартість паливних, мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, знос і ремонт автомобільної гуми;
витрати на утримання гаражів та місць стоянки (паркування) легкових автомобілів (енергопостачання, водопостачання, каналізація тощо);
амортизація (орендна плата), витрати на поточний ремонт, технічний огляд, технічне обслуговування легкових автомобілів та поточний ремонт гаражів і місць стоянки автомобілів;
податки, збори та інші передбачені законодавством відрахування, що пов'язані з експлуатацією легкових автомобілів (податок з власників легкових автомобілів; податок на землю, на якій розміщено гараж; збір за забруднення навколишнього природного середовища; комунальний податок; плата за технічний огляд легкових автомобілів у Державтоінспекції тощо).
4. Витрати на матеріально-технічне забезпечення апарату управління будівельної організації та інші загальногосподарські витрати:
4.1. Витрати на придбання канцелярських товарів і приладдя, бланків обліку, звітності.
4.2. Витрати на утримання, експлуатацію та поточний ремонт будинків, споруд, приміщень, що використовуються апаратом управління будівельної організації.
4.3. Витрати на утримання основних засобів, інших нематеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона тощо).
4.4. Амортизація основних засобів, призначених для обслуговування апарату управління (крім легкових автомобілів), обчислена за їх первісною або справедливою вартістю відповідно до встановлених норм.
4.5. Витрати на малоцінний і швидкозношуваний інвентар та малоцінні предмети, що використовуються будівельною організацією і не належать до основних засобів, та витрати на їх ремонт.
4.6. Витрати на утримання і експлуатацію всіх видів зв'язку та радіо, що використовуються для здійснення управління і перебувають на балансі будівельної організації, оплата послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, факс тощо), обчислювальних центрів, засобів сигналізації та інших технічних засобів управління.
4.7. Витрати на утримання, ремонт та експлуатацію електронно-обчислювальної та комп'ютерної техніки, машинописної, розмножувальної та іншої оргтехніки, що перебуває на балансі будівельної організації і використовується персоналом (у тому числі для автоматичного оброблення інформації), зазначеним у цьому розділі.
4.8. Оплата послуг, що надаються сторонніми організаціями в управлінні будівельною організацією, якщо у штатному розписі не передбачено відповідних функціональних служб, включаючи витрати на обчислювальні, друкарські, розмножувальні та інші роботи.
4.9. Оплата послуг консультаційного та інформаційного характеру (у тому числі витрати на придбання літератури і передплату спеціалізованих періодичних видань), пов'язаних із забезпеченням поточної діяльності апарату управління, виготовленням та зберіганням продукції допоміжних, другорядних виробництв будівельної організації, додержанням законодавства.
5. Оплата професійних послуг (юридичних, щодо оцінки майна, аудиторських, у тому числі оплата за проведення обов'язкових аудиторських перевірок, передбачених законодавством, тощо).
6. Витрати на врегулювання спорів у судових органах.
7. Загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, на оприлюднення річного звіту, представницькі витрати, на послуги щодо зміни структури приватизованої будівельної організації тощо).
8. Оплата передбаченого законодавством збору за реєстрацію будівельної організації в органах державної виконавчої влади.
9. Витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ, включаючи плату за розрахунково-касове обслуговування персоналу, зазначеного у цьому розділі, з отримання гарантій, вексельного авалю, факторингових і довірчих операцій, ведення обліку боргових вимог і зобов'язань, у тому числі й цінних паперів. Плата за надання поштово-телеграфних послуг та інші витрати, пов'язані з грошовим обігом.
10. Одноразова допомога, що виплачується працівникам відповідно до законодавства під час переведення, приймання і направлення на роботу в іншу місцевість.
11. Відрахування будівельних організацій на утримання апарату управління будівельних об'єднань, включаючи витрати на утримання корпорації, асоціації тощо.
12. Податки, збори та інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством (крім податків і зборів, що включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт).
13. Витрати на утримання протипожежної та сторожової охорони адміністративних приміщень:
витрати на оплату праці робітників, які перебувають у штаті будівельної організації;
плата за послуги, надані сторонніми організаціями, з протипожежної та сторожової охорони в установленому законодавством порядку;
витрати на придбання, утримання та знос протипожежного інвентарю та устаткування.
14. Витрати на перебазування будівельних та монтажних організацій.
15. Витрати, пов'язані з нарахуванням і виплатою дивідендів учасникам та засновникам будівельної організації (оплата повідомлень у засобах масової інформації, конвертів, послуг зв'язку).
16. Витрати на сплату відсотків (винагороди) за користування матеріальними цінностями, взятими в оренду (лізинг), крім урахованих у пункті 5.4 розділу III Методичних рекомендацій.
17. Страхові внески та відрахування на соціальні заходи, передбачені в пункті 3.1 додатка 1 до Методичних рекомендацій, від заробітної плати працівників, зазначених у цьому розділі, за встановленими законодавством нормами.
2. Витрати на збут

До витрат на збут відносяться витрати, пов'язані з реалізацією товарів, робіт, послуг, а саме:
1. Оплата за розроблення і видання рекламних виробів (прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів тощо), рекламу в засобах масової інформації (оголошення у пресі, передачі по радіо і телебаченню); витрати на світлову, комп'ютерну, іншу зовнішню рекламу щодо діяльності будівельної організації та на дослідження ринку (маркетинг); відшкодовування витрат за участь у виставках, ярмарках, вартість безоплатно переданих зразків і макетів; представницькі витрати (організація прийомів, конференцій та інших офіційних заходів, включаючи оплату праці обслуговуючого персоналу).
2. Витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції (допоміжних і другорядних виробництв будівельної організації); витрати на ремонт тари.
3. Витрати на утримання персоналу, діяльність якого пов'язана зі збутом, включаючи витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом.
4. Витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона тощо).
5. Витрати на утримання легкового автотранспорту, який використовується працівниками відділу збуту:
витрати на оплату праці водіїв та на обов'язкові відрахування на соціальні заходи згідно з законодавством;
витрати на ремонт, технічний нагляд і технічне обслуговування.
6. Витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції, виробленої допоміжними та другорядними виробництвами будівельної організації для її реалізації на сторону, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції відповідно до умов договору (базису) поставки.
7. Податки, збори та інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством, пов'язані з відповідними витратами на збут.
8. Інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, робіт (послуг).
3. Інші операційні витрати

До інших операційних витрат включаються:
1. Втрати від знецінення запасів.
2. Втрати від нестачі і втрати від псування цінностей.
3. Визнані штрафи, пеня, неустойка.
4. Сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів.
5. Витрати на утримання об'єктів соціальної сфери.
6. Витрати на утримання приміщень, що надаються безоплатно професійним спілкам, підприємствам громадського харчування, що обслуговують працівників будівельної організації або використовуються будівельною організацією самостійно на зазначені цілі, включаючи нарахування амортизації, витрати на проведення поточного ремонту, освітлення, опалення, водопостачання, каналізацію, електропостачання тощо, а також на паливо для приготування їжі.
7. Витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи".
8. Собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку є еквівалентом грошової одиниці України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов'язані з продажем іноземної валюти.
9. Собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією.
10. Втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю будівельної організації).
11. Витрати, пов'язані з наданням фінансової допомоги медичним, дитячим, громадським організаціям тощо.
12. Інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності будівельної організації.

ТЕМА 4. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ДОХОДІВ, ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ І РОЗРАХУНКІВ ІЗ ЗАМОВНИКАМИ ПІДРЯДНИХ БУДІВЕЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
План
Бухгалтерський облік доходів і фінансових результатів підрядних будівельних організацій.
Облік розрахунків із замовниками підрядних будівельних організацій.

4.1. Бухгалтерський облік доходів і фінансових результатів підрядних будівельних організацій
Дохід за будівельним контрактом включає передбачену будівельним контрактом ціну, а також суму відхилень, претензій та заохочувальних виплат за будівельним контрактом.
Відхилення від ціни за будівельним контрактом – зміна ціни будівельного контракту внаслідок змін попередньо погодженого обсягу робіт, конструктивно-якісних характеристик і строків виконання будівельного контракту.
Претензія за будівельним контрактом – сума майнової відповідальності замовника чи іншої сторони, яку вимагає відшкодувати підрядник понад ціну контракту.
Заохочувальні виплати за будівельним контрактом – додаткові суми, що сплачуються підряднику за виконання (перевиконання) умов контракту.
Договори підряду залежно від способу визначення ціни поділяються на договори з фіксованою ціною та договори за ціною "витрати плюс".
Договір з фіксованою ціною передбачає фіксовану тверду договірну ціну всього обсягу робіт за договором підряду або фіксовану ставку за одиницю кінцевої продукції будівництва (м2, кількість місць тощо).
Договір за ціною "витрати плюс" передбачає договірну ціну як суму фактичних витрат підрядника на виконання договору підряду та погодженого у договорі прибутку (у вигляді процента від витрат або фіксованої величини).
Кінцевий фінансовий результат за договором підряду з фіксованою ціною може бути достовірно оцінений за наявності одночасно таких умов:
можливості достовірного визначення суми загального доходу від виконання договору підряду;
імовірного отримання підрядником економічних вигод від виконання договору підряду;
можливості достовірного визначення суми витрат, необхідних для завершення договору підряду, і ступеня завершеності робіт за договором підряду на дату балансу;
можливості достовірного визначення та оцінки витрат, пов'язаних з виконанням договору підряду, для порівняння фактичних витрат за цим договором підряду з попередньою оцінкою таких витрат.
Кінцевий фінансовий результат за договором підряду за ціною "витрати плюс" може бути достовірно оцінений за наявності одночасно таких умов:
імовірного отримання підрядником економічних вигод від виконання договору підряду;
можливості достовірного визначення витрат, пов'язаних з виконанням договору підряду, незалежно від імовірності їх відшкодування замовником.
Якщо кінцевий фінансовий результат за договором підряду не може бути оцінений достовірно, то:
дохід визнається як сума фактичних витрат від початку виконання договору підряду, щодо яких існує імовірність їх відшкодування;
витрати за договором підряду визнаються витратами того періоду, протягом якого вони були зазнані.
У разі відсутності імовірності відшкодування витрат дохід не визнається.
Доходи і витрати за кожним договором підряду відображаються в бухгалтерському обліку окремо. Не визнаються доходами аванси, одержані від замовників для фінансового забезпечення виконання договору підряду.
Терміни будівництва є достатньо великими. Договорів будівельного підряду, які б передбачали зведення і здачу об’єктів будівництва в межах одного звітного періоду, практично не буває. Такий аспект ускладнює визнання й оцінку доходів підрядних будівельних організацій в проміжні звітні періоди. Для вирішення цієї проблеми в П(С)БО 18 запропоновано визнавати доходи на кожну дату складання балансу (на останнє число місяця) протягом періоду виконання договору підряду за ступенем завершеності будівельно-монтажних робіт. Ступінь завершеності робіт за договором підряду може визначатися за одним з наведених методів:
вимірювання та оцінка виконаної роботи;
співвідношення обсягу завершеної частини робіт та їх загального обсягу за договором підряду в натуральному вимірюванні (м2, м3, т тощо);
співвідношення фактичних витрат від початку виконання договору підряду до дати балансу та очікуваної (кошторисної) суми загальних витрат за договором.
В будівництві переважно застосовують метод вимірювання й оцінки виконаних робіт, оскільки підрядник постійно веде облік робіт в Журналі обліку виконаних будівельно-монтажних робіт (ф. КБ-6). Проте, інші методи також можуть бути застосовані. Порядок застосування методу співвідношення фактичних витрат від початку виконання договору підряду до дати балансу та очікуваної (кошторисної) суми загальних витрат за договором проілюстрований на прикладі 4.1.
Приклад 4.1. Кошторисна вартість будівництва готелю (ціна будівельного контракту) становить 20 000 000 грн. (без урахування ПДВ), з якої загальна сума витрат дорівнює 18 000 000 грн. протягом перших трьох місяців будівництва підрядник виконав робіт (поніс витрат) на 1 500 000 грн., 2 000 000 грн. і 2 300 000 грн. відповідно. Для визначення доходу, який підрядник може визнати за кожен з перших трьох місяців будівництва, скористаємось табл. 4.1.

Таблиця 4.1
Визначення доходу за договором про будівництво готелю
№ з/п
Показники
1 місяць
2 місяць
3 місяць

1
Витрати за період, грн.
1 500 000
2 000 000
2 300 000

2
Витрати наростаючим підсумком, грн.
1 500 000
3 500 000
5 800 000

3
Загальні витрати за контрактом, грн.
18 000 000

4
Коефіцієнт співвідношення фактичних витрат від початку виконання договору підряду до дати балансу та очікуваної (кошторисної) суми загальних витрат (р.2 : р.3)
0,0833
0,1944
0,3222

5
Загальний дохід за контрактом, грн.
20 000 000

6
Визнаний дохід наростаючим підсумком від початку виконання договору підряду до дати балансу (р.4 х р.5), грн.
1 666 000
3 888 000
6 444 000

7
Визнаний дохід за період, грн.
1 666 000
2 222 000
2 556 000


Синтетичний облік доходів від виконання будівельно-монтажних робіт підрядні будівельні підприємства ведуть на субрахунку 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг" рахунку 70 "Доходи від реалізації". Аналітичний облік доходів необхідно здійснювати в розрізі будівельних контрактів.
Фінансові результати будівельні підприємства обліковують на однойменному рахунку 79. В дебет цього рахунку списують витрати діяльності підприємства, а в кредит – доходи. Отриманий прибуток чи збиток списують на рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)".

4.2. Облік розрахунків із замовниками підрядних будівельних організацій
Згідно договору будівельного підряду замовник зобов’язаний прийняти і оплатити підряднику виконанні будівельно-монтажні роботи. Для визначення вартості виконаних обсягів будівельно-монтажних робіт і проведення розрахунків фахівці будівельного підприємства щомісячно складають:
Акт приймання виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в) – якщо будівельне підприємство, незалежно від форми власності, виконувало будівельно-монтажні роботи, а також роботи з капітального чи поточного ремонту будівель і споруд із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності;
Довідку про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3) - якщо будівельне підприємство, незалежно від форми власності, виконувало будівельно-монтажні роботи, а також роботи з капітального чи поточного ремонту будівель і споруд за рахунок будь-яких джерел фінансування.
Зазначені документи складаються за даними Журналу обліку виконаних будівельно-монтажних робіт (ф. КБ-6) у двох примірниках. Субпідрядники подають Акт і Довідку генпідряднику, а генпідрядник – замовнику. Довідка про вартість виконаних підрядних робіт може складатися у трьох примірниках: третій примірник, за вимогою, надсилається фінансую чому банку.
Вартість окремих видів робіт, зазначених в акті, визначається шляхом калькулювання на підставі витрат ресурсів за ресурсними елементними кошторисними нормами на одиницю виміру обсягів виконаних робіт та їхньої вартості у поточних цінах, погоджених із замовником. До вартості робіт, переданих замовнику згідно акту, включаються не лише прямі та загальновиробничі витрати, а й адміністративні витрати, кошти на покриття ризику, податки, збори, обов’язкові платежі та кошторисний прибуток, які визначаються згідно Державних будівельних норм України.
Акт (ф. КБ-2в) і довідка (ф. КБ-3) складаються незалежно від способу ведення будівництва - господарського чи підрядного.

Типова форма № КБ-2в
Затверджена наказом Державного комітету статистики
України і Державного комітету України з будівництва
та архітектури від 21 червня 2002 р. № 237/5
Код за ДКУД ________________________________

_______________________________________
(підприємство, організація складач форми)
Ідентифікаційний код підприємства, організації складача форми
за ЄДРПОУ (__________)
Замовник ______________________________
Генпідрядник __________________________
Субпідрядник __________________________
Контракт (договір) № ______ від „___“ _____________ 20___ року
Найменування будівництва та його адреса ________________________
Найменування об’єкта _________________________________________
Підстава: договірна ціна, складена в поточних цінах станом на ______
АКТ №
приймання виконаних підрядних робіт
за _____________ 20__ року
(тис. грн.)
N п/п
Найменування робіт і витрат
Обґрунтування (шифр і № позиції нормативу)
Одиниця виміру
Кількість
Поточна ціна одиниці, грн.
Виконано робіт (витрати), грн.
Витрати труда працівників на обсяг робіт, люд-год

1
2
3
4
5
6
7
8

1.
 







2.
 








 







I.
Разом прямі витрати

грн.





у тому числі:







- вартість матеріалів, виробів та конструкцій

- " -





- заробітна плата

- " -





- вартість експлуатації машин

- " -




II.
Загальновиробничі витрати

грн.




III.
Кошти на зведення та розбирання тимчасових будівель і споруд

грн.




IV.
Додаткові витрати при виконанні будівельно-монтажних робіт у зимовий (літній) період 

грн.





Разом вартість будівельно-монтажних робіт (I + II + III + IV)

грн.





у тому числі: зворотні суми

грн.




V.
Інші супутні витрати

грн.





Разом (I + II + III + IV + V)

грн.




VI.
Прибуток

грн.




VII.
Адміністративні витрати

грн.




VIII.
Кошти на покриття ризику

грн.





Разом (I + II + III + IV + V + VI + VII)

грн.




IX.
Податки, збори, обов’язкові платежі, встановлені чинним законодавством і невраховані складовими вартості будівництва (без ПДВ)

грн.





Разом (I + II + III + IV + V + VI + VII + VIII +IX)

грн.




IX.
Податок на додану вартість

грн.





Всього по акту

грн.





у тому числі: зворотні суми

грн.





М. П. Здав підрядник _____________ „___“ ___________ 200__ р.

М. П. Прийняв замовник _____________ „___“ ___________ 200__ р.
Типова форма № КБ-3
Затверджена наказом Державного комітету статистики
України і Державного комітету України з будівництва
та архітектури від 21 червня 2002 р. № 237/5
Код за ДКУД __________________________

_______________________________________
(підприємство, організація складач форми)

Ідентифікаційний код підприємства, організації складача форми
за ЄДРПОУ (___________)
Замовник ______________________________
Генпідрядник __________________________
Субпідрядник __________________________
Контракт (договір) № ______ від „___“ _____________ 20___ року
Найменування будівництва та його адреса ________________________
ДОВІДКА
про вартість виконаних підрядних робіт
за ____________ 20___ року
(тис. грн.)
Найменування об’єктів, пускових комплексів і технологічних етапів
Вартість виконаних робіт


з початку року по звітний місяць включно
у тому числі за звітний місяць:


всього в поточних цінах станом на ________
з них: будівельно-монтажні роботи
всього
у тому числі:





будівельно-монтажні роботи
інші супутні витрати

А
1
2
3
4
5

Всього по будові (без ПДВ)
 
 
 
 
 

у тому числі:
 
 
 
 
 

1.
 
 
 
 
 

2.
 
 
 
 
 

Податок на додану вартість (ПДВ) всього по будові
 
 
 
 
 








Всього по будові з урахуванням ПДВ
 
х

х
х

М. П. Субпідрядник _____________ „___“ _______________ 200__ р.
М. П. Генпідрядник _____________ „___“ ______________ 200__ р.
М. П. Замовник _____________ „___“ ______________ 200__ р.

На основі отриманих від підрядника акту (ф. КБ-2в) і довідки (ф. КБ-3) замовник здійснює розрахунки з ним за виконані підрядні роботи. Проте, розрахунки між замовником і підрядником не обов’язково повинні здійснюватись лише за виконані роботи. Форма розрахунків визначається будівельним контрактом і може передбачати як розрахунки за фактично виконані підрядні роботи, так і за окремі етапи, повністю завершені об’єкти будівництва чи авансові платежі.
Підписання акту за ф. КБ-2в і довідки за ф. КБ-3 засвідчує факт приймання-передачі виконаних будівельних робіт: підрядник передає виконані роботи, а замовник приймає їх. При цьому, в бухгалтерському обліку підрядника ця подія відображається такими проведеннями (табл. 4.2):
Таблиця 4.2
Типові проведення з обліку передачі виконаних робіт у підрядника
Зміст господарської операції
Дебет
Кредит

Визнано дохід від виконаних підрядних робіт
361
703

Нараховано податкове зобов’язання з ПДВ
703
641

Відображено собівартість переданих підрядних робіт
903
231


Для здійснення контролю за ходом процесу будівництва, співвідношенням понесених витрат із загальною кошторисною вартістю об’єктів будівництва підряднику потрібна інформація про загальний обсяг виконаних робіт від початку контракту. Таку інформацію важко отримати використовуючи рахунок 231 "Основне виробництво", оскільки вартість переданих підрядних робіт щомісяця списується з кредиту рахунку 231 в дебет рахунку 903. Тому, для накопичення інформації про витрати за будівельним контрактом, передані до оплати рахунки і валову заборгованість замовників П(С)БО 18 передбачене використання двох субрахунків до рахунку 23: активного 238 "Незавершені будівельні контракти" і пасивного 239 "Проміжні рахунки". Записи на цих субрахунках здійснюють при підписанні акту (ф. КБ-2в) і довідки (КБ-3) та виставленні рахунків до оплати замовнику. Одночасно з кореспонденцією рахунків "Дебет 361 - Кредит 703" роблять запис "Дебет 238 - Кредит 239" на суму переданих підрядних робіт без непрямих податків. Таким чином сальдо за дебетом рахунку 238 і кредитом рахунку 239 відображають вартість виконаних підрядних робіт за контрактом і суму переданих рахунків до оплати. Різниця між цим показником і отриманими від замовника оплатами відображає валову заборгованість замовника за будівельним контрактом. Згорнуте сальдо за рахунком 23 не змінюється від здійснення проведення "Дебет 238 - Кредит 239" (бо відбувається дебатування і кредитування рахунку 23 на одну і ту ж суму) і відображає собівартість виконаних, але не переданих замовнику робіт.
Після завершення будівельного контракту рахунки 238 і 239 взаємно закриваються шляхом списання їхніх сальдо зворотнім проведенням "Дебет 239 – Кредит 238".
РОЗДІЛ 2. ОБЛІК НА ГУРТОВИХ ТА РОЗДРІБНИХ ТОРГІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
План
Організація торгівельної діяльності.
Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі.

1. Організація торгівельної діяльності

Ключовим фактором виникнення і розвитку ринкової економіки є торгівля. Вона є однією з найдосконаліших форм обміну, яка почала інтенсивно розвиватися з виникненням грошей.
Варто зауважити, що в нормативних документах України немає єдиного визначення торгівельної діяльності чи торгівлі. Зокрема, згідно Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" під торговельною діяльністю слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
Оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності.
Роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.
А згідно Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" торгівля – це будь-які операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на товари.
Торгівельну діяльність в Україні регулюють такі нормативні документи:
Господарський кодекс України, прийнятий 16.01.2003 р. № 436-ІV;
Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.2006 р. № 98/96 ВР;
Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР;
Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ;
Закон України "Про ціни і ціноутворення" від 03.12.1990 р. № 507-XII;
Закон України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 р. № 1023-XII в редакції Закону від 01.12.2005 р. № 3161-IV;
Закон України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного добробуту населення"
Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. № 833 тощо.
Варто зазначити про наявність значного переліку нормативних документів, які регулюють торгівлю підакцизними товарами, до яких належать всі види алкогольних напоїв, тютюнових виробів, автомобілі та інші моторні транспортні засоби, нафтопродукти (високо рентабельні товари).
Патентування торгівельної діяльності.
Суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівельну діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей і з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг зобов’язані придбати торговий патент.
Торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними видами підприємницької діяльності. Він видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, пунктів продажу товарів або пунктів з надання побутових послуг.
Торговий патент містить такі реквізити:
номер торгового патенту;
найменування особи, якій виданий торговий патент;
вид підприємницької діяльності;
назва виду побутових послуг чи послуг у сфері грального бізнесу;
місце реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності чи місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу цього суб'єкта);
для транспортних засобів - зазначення "виїзна торгівля";
термін дії торгового патенту;
місцезнаходження державного податкового органу, що видав торговий патент;
відмітка державного податкового органу про надходження плати за виданий ним торговий патент.
Для придбання торгового патенту суб’єкту господарювання необхідно оформити і подати органам державної податкової служби заявку, яка повинна містити такі реквізити:
найменування суб'єкта підприємницької діяльності;
витяг з установчих документів щодо юридичної адреси суб'єкта підприємницької діяльності, а у випадках, якщо патент придбавається для структурного (відокремленого) підрозділу, - довідка органу, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу, із зазначенням цього місця;
вид підприємницької діяльності, здійснення якої потребує придбання торгового патенту;
найменування документа про повну або часткову сплату вартості торгового патенту.
За видами діяльності можна виділити такі види торгових патентів:
патент на здійснення торговельної діяльності;
патент на здійснення діяльності з надання побутових послуг;
патент на здійснення операцій з торгівлі готівковими валютними цінностями (960 грн. на місяць);
патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу (від 1800 грн. (столи більярду, що вводяться в дію за допомогою жетонів чи монет) до 192000 грн. (гральний стіл з кільцем рулетки) за 1 гральне місце за рік).
Вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів. Проте, вартість торгового патенту за календарний місяць не може перевищувати таких граничних рівнів:
на території міста Києва, обласних центрів - від 60 до 320 гривень;
на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів - від 30 до 160 гривень;
на території інших населених пунктів - до 80 гривень.
У разі коли пункти продажу товарів розташовані в курортних місцевостях або на територіях, прилеглих до митниць, інших пунктів переміщень через митний кордон, органи місцевого самоврядування, до бюджетів яких спрямовується плата за торговий патент, можуть прийняти рішення щодо збільшення плати за торговий патент, але не більше 320 гривень за календарний місяць.
Термін дії торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить 12 календарних місяців.
Оплата вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності провадиться щомісячно до 15 числа місяця, який передує звітному. Під час придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату в розмірі вартості торгового патенту за один місяць. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній місяць його дії.
Суб'єкт підприємницької діяльності може зробити попередню оплату вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності за весь термін його дії. Суб'єкт підприємницької діяльності має право придбати торгові патенти на здійснення торговельної діяльності на наступні за поточним роки, але не більше ніж на три роки, сплативши повну вартість цих патентів під час їх одержання. При цьому суб'єкт підприємницької діяльності звільняється від обов'язків довнесення вартості торгового патенту у разі, якщо прийнятими після сплати повної вартості торгових патентів на наступні роки нормативно-правовими актами буде збільшена вартість торгового патенту.
Не потребує придбання торгового патенту діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва:
хліб і хлібобулочні вироби;
борошно пшеничне та житнє;
сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна;
молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених з добавками і без них;
продукти дитячого харчування;
безалкогольні напої;
морозиво;
яловичина та свинина;
домашня птиця;
яйця;
риба;
ягоди і фрукти;
мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл;
картопля і плодоовочева продукція;
комбікорми для продажу населенню.
Торговельний патент може бути пільговим або короткотерміновим.
Пільговий торговий патент видається суб'єктам підприємницької діяльності або їх структурним (відокремленим) підрозділам, які здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва:
поштові марки, листівки, вітальні листівки та конверти непогашені, ящики, коробки, мішки, сумки та інша тара з дерева, паперу та картону, що використовується для поштових відправлень підприємствами Державного комітету зв'язку України, і фурнітура до них;
періодичні видання друкованих засобів масової інформації, що мають реєстраційні свідоцтва, видані уповноваженими органами України, книги, брошури, альбоми, нотні видання, буклети, плакати, картографічна продукція, що видаються юридичними особами - резидентами України;
проїзні квитки;
товари народних промислів (крім антикварних та тих, що становлять культурну цінність згідно з переліком, що встановлюється Міністерством культури України);
готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та інше медичне приладдя) та вітаміни для населення; ветеринарні препарати, папір туалетний, зубні паста та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів з целюлози або її замінників, термометри, індивідуальні діагностичні прилади (незалежно від країни їх походження);
вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гаc освітлювальний і газ скраплений, торф паливний кусковий, торф'яні брикети і дрова для продажу населенню;
мило господарське, а також сірники (незалежно від країни їх походження);
насіння овочевих, баштанних, квіткових культур, кормових коренеплодів та картоплі (незалежно від країни його походження); 
зошити.
Крім того, пільговий патент мають право отримати суб'єкти підприємницької діяльності, які:
реалізують інвалідам товари повсякденного вжитку та продукти харчування через торговельні установи, створені для цієї мети громадськими організаціями інвалідів;
займаються продажем періодичних видань друкованих засобів масової інформації на торгівлю супутньою продукцією за таким переліком: ручки, олівці, інструменти для креслення, пензлі, мастихіни, мольберти, фарби, лаки, розчинники та закріплювачі для малювання та живопису, полотно, багети, рамки та підрамники для картин, швидкозшивачі, інші канцелярські прилади та конторське приладдя, крім виготовлених з дорогоцінних і напівдорогоцінних металів (незалежно від країни їх походження);
здійснюють торговельну діяльність на території військових частин і військових навчальних закладів виключно товарами військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців, одержують пільговий торговий патент.
У разі придбання пільгового торгового патенту, суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату у розмірі 25 гривень за весь термін дії патенту.
короткотермінового торгового патенту - це патент з терміном дії на здійснення торговельної діяльності від 1 до 15 днів. Вартість короткотермінового торгового патенту на здійснення торговельної діяльності за один день встановлюється у фіксованому розмірі 10 гривень. Оплата вартості короткотермінового торгового патенту здійснюється не пізніше ніж за один день до початку здійснення торговельної діяльності.
Торговий патент повинен бути розміщений:
на фронтальній вітрині магазину, а у разі її відсутності - біля касового апарату; 
на фронтальній вітрині малої архітектурної форми;
на табличці - для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торгових точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності;
у пунктах обміну іноземної валюти;
у приміщеннях для надання послуг у сфері грального бізнесу та надання побутових послуг.
Торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду.
Застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Суб’єкти господарювання, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти, зобов’язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій.
Реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
На території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника. Всі реєстратори розрахункових операцій повинні бути відповідним чином опломбовані та зареєстровані в органах державної податкової служби.
Суб’єкти підприємництва, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції виключно через РРО на повну суму покупки чи надання послуги з роздрукуванням відповідного розрахункового документа.
На реєстраторах розрахункових операцій щоденно необхідно друкувати фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій. Крім того, до органів державної податкової служби не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця потрібно подавати звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок.
Підприємство може не застосовувати РРО, а фіксувати операції в розрахункових книжках і книгах обліку розрахункових операцій, якщо розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів не перевищує:
200 тис. грн. – для роздрібної торгівлі через засоби пересувної торговельної мережі (автомагазини, авторозвозки, автоцистерни, цистерни, бочки, бідони, низькотемпературні лотки-прилавки, візки, розноски, лотки, столики), що розташовані за межами стаціонарних приміщень; роздрібної торгівлі на ринках, ярмарках (за винятком розташованих на їх території магазинів, кіосків, палаток, павільйонів, приміщень контейнерного типу); надання послуг поштовими відділеннями та пунктами зв'язку в селах; продажу квитків у кіосках та салонах транспортних засобів для проїзду в міському, приміському та міжміському електротранспорті, міжміському автотранспорті, на морських і річкових суднах, а також продаж у кіосках телефонних карток, що застосовуються у таксофонних мережах; надання послуг населенню тощо.
75 тис. грн. на один структурний підрозділ (пункт продажу) – для роздрібної торгівлі та громадського харчування на території села, що здійснюється підприємствами споживчої кооперації, а також сільськогосподарськими товаровиробниками, які використовують продукцію власного виробництва; роздрібної торгівлі медичними і фармацевтичними товарами та надання медичних і ветеринарних послуг на території села.
Торгівельні підприємства можуть не застосовувати реєстратори розрахункових операцій і розрахункові книжки, якщо вони придбали торговельний патент і не здійснюють торгівлю підакцизними товарами.

Торгівля деякими видами товарів вимагає отримання ліцензії. Зокрема, ліцензію необхідно отримати для здійснення оптової чи роздрібної торгівлі алкогольними напоями або тютюновими виробами.
Річна плата за ліцензії на право оптової торгівлі встановлена у розмірі:
500000 гривень – для оптової торгівлі алкогольними напоями;
500000 гривень - для оптової торгівлі тютюновими виробам;
780 гривень - для оптової торгівлі сидром та перрі (без додання спирту).
Плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі; на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі - 2000 гривень; а на території сіл і селищ, - 500 гривень на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), на кожний окремий, зазначений у ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі, і 250 гривень - на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі, на роздрібну торгівлю сидром та перрі (без додання спирту) - 780 гривень на кожне місце торгівлі.

2. Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі

Бухгалтерський облік активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат торгівельних підприємств здійснюється на загальних підставах відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Певні особливості характерні лише для обліку товарів, особливо для їхньої оцінки.
Документування руху товарів здійснюється за допомогою первинних документів, затверджених Наказом Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" від 21.06.1996 р. № 193: накладної, прибуткового ордера, акту про приймання матеріалів тощо. Реалізація товарів у роздрібній торгівлі оформляється касовим або товарним чеком чи іншим розрахунковим документом.
Синтетичний облік товарів здійснюється на рахунку 28 "Товари" з використанням таких субрахунків:
281 "Товари на складі";
282 "Товари в торгівлі";
283 "Товари на комісії";
284 "Тара під товарами";
285 "Торгова націнка".
Аналітичний облік товарів ведеться в розрізі місць зберігання, матеріально відповідальних осіб і видів товарів.
Первісна вартість товарів визначається виходячи з принципу історичної собівартості відповідно до П(С)БО 9 "Запаси". У фінансовій звітності товари відображаються за найменшому з двох оцінок – первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
Для оцінки товарів при вибутті можна застосовувати такі методи:
ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
середньозваженої собівартості;
собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
нормативних затрат;
ціни продажу.
Враховуючи те, що номенклатура товарів у торгівельних підприємств є значною, практичне застосування методів ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів, собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО) і нормативних затрат є доволі ускладненим. Тому з метою оцінки товарів при вибутті торгівельні підприємства найчастіше застосовують методи середньозваженої собівартості або ціни продажу.
Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього процента торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо застосування інших методів оцінки вибуття запасів не виправдано) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.
Для обліку торгової націнки планом рахунків передбачено пасивний субрахунок 285 „Торгова націнка“. За кредитом субрахунку 285 відображається збільшення суми торгових націнок, за дебетом зменшення (списання). Списання за розрахунками суми торгової націнки на реалізовані товари відображається за дебетом субрахунку 285 і кредитом субрахунків 281 і 282. У звітність включається згорнуте за всіма субрахунками сальдо рахунку 28.
Середній відсоток торговельної націнки розраховується за формулою:

де  С% середній відсоток торговельної націнки;
СК285 сальдо за кредитом рахунку 285 (сума залишку торговельної націнки на початок періоду);
ОК285 обороти за кредитом рахунку 285 за звітний період (сума торговельної націнки товарів, які надійшли протягом періоду);
СД282  сальдо за дебетом рахунку 282 (сума залишку товарів на початок періоду);
ОД282  обороти за дебетом рахунку 282 (вартість товарів, які надійшли протягом звітного періоду).

РОЗДІЛ 3. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

ТЕМА 1. ГАЛУЗЕВІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ
План
Загальні положення організації сільськогосподарської діяльності в Україні.
Методологічні основи побудови обліку в сільськогосподарський підприємств.

1.1. Загальні положення організації сільськогосподарської діяльності в Україні
Історично склалося так, що Україна забезпечувала сільськогосподарською продукцією не лише себе, а й інші держави, як європейські, так і республіки колишнього СРСР. Недарма нашу державу називали "житницею Європи". І це закономірно. Адже природньо-кліматичні умови (помірно континентальний клімат) й унікальні земельні ресурси (сільськогосподарські угіддя України займають 69 % її території, або 41,7 млн. га; 60 % території покрито чорноземами; площа сільськогосподарських угідь України становить 22 % від площі цих угідь 27 країн ЄС) завжди спонукали до розвитку аграрного виробництва на території України.
Україну без перебільшення можна назвати аграрною державою. До такого висновку призводить аналіз певної економічної інформації:
у сільському господарстві України станом на 01.01.2008 р. зайнято понад 3,5 млн. чол., з них у фермерських господарствах біля 135 тис. чол., а особистих селянських господарствах - біля 3 млн. чол.;
у 2007 р. сільськогосподарську діяльність здійснювали понад 14,9 тис. підприємств різних організаційно-правових форм і 43 тис. фермерських господарств;
в структурі ВВП України у 2006 р. аграрний сектор (сільське господарство і харчова промисловість) займав частку 16 % (в той час як торгівля – 13 %, машинобудування – 6 %, транспорт – 8 %, металургія – 5 %, будівництво – 4 %);
до зведеного бюджету України за 2007 р. надійшло податків і зборів від підприємств аграрного сектору в сумі 12,4 млрд. грн., в т. ч. від підприємств сільського господарства – 1,7 млрд. грн.
Таблиця 1.1
Динаміка експорту та імпорту продукції аграрного сектору України за 2005-2007 рр. в млрд. дол. США:
Роки
Обсяг експорту
Обсяг імпорту
Перевищення експорту над імпортом, %

2005
4,67
2,87
163

2006
5,15
3,37
153

2007
6,79
4,35
156


В структурі експорту переважає зерно та продукція олійножирового комплексу. Проте, конкурентною на зовнішньому ринку є також продукція кондитерської, пиво безалкогольної, лікеро-горілчаної та соледобувної промисловості. В структурі експорту продукції агро продовольчого сектору за 2007 р. зернові злаки займали частку – 11,2 %, насіння олійних культур – 9,3 %, олія - 24,9 %, молокопродукти – 8,7 %, шоколад і какао – 5,2%, тютюн і вироби з нього – 2,7 %, цукор, меляса і кондитерські вироби – 2,3 %. 40 % експорту припадає на країни СНД, 31 % - на країни ЄС, 7 % - на африканські країни.
За офіційними даними Мінагрополітики імпортні поставки агропродовольчої продукції в Україну стосуються переважно товарів не конкуруючого імпорту (какао, чай, рибні продукти, цитрусові тощо).
Проведений аналіз свідчить про вагомий внесок аграрного сектору (і сільського господарства зокрема) в економіку України, що безумовно підтверджує аграрний статус нашої держави.
Серед значної частини населення побутує певний стереотип щодо аграрного сектору: багато людей пов’язують сільськогосподарське виробництво з радянськими колгоспами зі всіма випливаючими асоціаціями про неефективність, нерентабельність, нерозвиненість. Проте, це лише стереотип, який можна легко спростувати. Для цього достатньо лише навести декілька фактів у цифрах:
індекс капітальних інвестицій в сільському господарстві у відсотках до попереднього року становив: у 2005 р. – 110,6 %, у 2006 р. – 126,8 %, у 2007 р. – 118,4 %, в той час як загалом по економіці Україні цей індекс становив відповідно 128 %, 101,9 % і 129,8 %;
прямі іноземні інвестиції у сільське господарство за 2005-2007 рр. відповідно у млн. дол. США: 86,4; 96,8 і 152,9. Основні інвестори походять з таких країн (в млн. дол. США): Кіпр – 162,3; Великобританія – 74,2; США – 46,1; Німеччина – 34,6; Данія – 32,6; Франція – 21,5; Російська Федерація – 20,5.
Чи буде інвестор (особливо іноземний) вкладати свої ресурси в неефективне, нерентабельне господарство? На певно, ні! (Рентабельність низька, але вона існує).
Як ще один аргумент можна навести приклади найменувань сільськогосподарських підприємств і їхніх торгових марок, які є відомими на всю Україну: ТОВ СП "Нібулон" (виробництво зернових і олійних культур, термінал перевантаження зерна, зернотрейдерство), ВАТ "Миронівський хлібопродукт" (ТМ "Наша Ряба", "Легко", "Фуа Гра" – тваринництво та переробка м’яса) ПТК "Шабо" (ТМ "Шабо" – вирощування винограду та виробництво вина).
Таким чином, з вищевикладеного можна зробити висновок, що підприємства сільського господарства – це потенційні місця працевлаштування для фахівців спеціальності "Облік і аудит", де не лише можна отримати стабільний високий заробіток, а й досягнути високих щаблів кар’єрного росту.
Відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2005, затвердженої наказом Держкомстату України № 375 від 26.12.2005 р. сільське господарство як галузь відноситься до секції А розділу 01 "Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ними послуги" і включає два основних види діяльності 01.1 "Рослинництво" і 01.2 "Тваринництво", а також 01.3 "Змішане сільське господарство" (рослинництво у поєднанні з тваринництвом, якщо у товарній продукції частка рослинництва чи тваринництва не перевищує 66 %) і 01.4 "Надання допоміжних послуг у рослинництві і тваринництві; облаштування ландшафту".
Організація ведення сільського господарства в Україні здійснюється у формі:
державних підприємств;
господарських товариств (ТОВ, ВАТ, ЗАТ тощо);
приватних підприємств;
колективних сільськогосподарських підприємств;
підприємств інших організаційно-правових форм;
фермерських господарств;
особистих селянських господарств.
Колективне сільськогосподарське підприємство - це добровільне об'єднання громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів, яке діє на засадах підприємництва та самоврядування.
Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив бажання та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства.
Враховуючи низьку зайнятість сільського населення, невелику рентабельність сільськогосподарського виробництва (виробництво деяких продуктів може бути збитковим) і жорстку конкуренцію на міжнародному ринку, держава змушена здійснювати заходи, спрямовані на підтримку і розвиток сільського господарства. В Україні державна політика підтримки сільськогосподарського виробництва реалізується через такі механізми (відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства"):
регулювання гуртових цін окремих видів сільськогосподарської продукції;
товарні інтервенції на аграрному ринку;
кредитну підтримку виробників
особливий спосіб оподаткування діяльності в галузі сільського господарства;
надання бюджетних дотацій сільськогосподарським виробникам.
Особливий спосіб оподаткування діяльності в галузі сільського господарства передбачає:
по-перше, можливість сплати сільськогосподарськими виробниками фіксованого податку;
спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.
Сплата фіксованого податку регулюється Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.98 р. № 320-XIV. Згідно цього закону фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі.
Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):
податку на прибуток підприємств;
плати (податку) за землю;
комунального податку;
збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;
збору за спеціальне водокористування.
Проте, не всі сільськогосподарські підприємства можуть застосовувати особливий режим оподаткування. Платниками фіксованого сільськогосподарського податку можуть бути сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.
Об'єктом оподаткування для платників ФСП є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).
Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах:
для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,15;
для багаторічних насаджень – 0,09;
для земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах, – 0,45 відсотка грошової оцінки одиниці площі ріллі по областях та Автономній Республіці Крим.
Для сільськогосподарських підприємств, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставки ФСП встановлено в менших розмірах:
для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,09;
для багаторічних насаджень – 0,03.
Згідно зі ст. 5 Закону про ФСП платники податку визначають суму ФСП на поточний рік і подають розрахунок органу державної податкової служби до 1 лютого поточного року. Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:
у I кварталі – 10 відсотків;
у II кварталі – 10 відсотків;
у III кварталі – 50 відсотків;
у IV кварталі – 30 відсотків.
Спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства передбачений статтею 81 Закону України "Про податок на додану вартість". Такий режим оподаткування може застосовувати підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Суть спеціального режиму полягає в тому, що сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. (Виробничими факторами називають товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.) Тобто, різницю між податковим зобов’язанням і податковим кредитом, підприємство до бюджету не сплачує. Але, якщо така різниця є позитивно, то її необхідно включити до складу валових доходів з метою оподаткування податком на прибуток, а якщо від’ємна – до валових витрат. Крім того, суб’єкт спеціального режиму оподаткування не має права на бюджетне відшкодування ПДВ, за винятком випадків, коли підприємство здійснює експорт сільськогосподарської продукції.
(Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.)
Сільськогосподарське підприємство, яке бажає застосовувати такий особливий механізм оподаткування податком на додану вартість, зобов’язане зареєструватися в податковому органі як суб’єкт спеціального режиму оподаткування й отримати відповідне свідоцтво.
Окрім спеціальних режимів оподаткування, держава підтримує сільськогосподарських виробників шляхом надання бюджетних дотацій. В Україні надаються такі види бюджетних дотацій сільськогосподарським виробникам:
компенсація витрат на проведення певних робіт у виноградарстві, садівництві та хмелярстві за рахунок коштів, отриманих від справляння збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
часткова компенсація (30%) вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва, придбаної сільськогосподарськими виробниками (компенсація надається на конкурсній основі);
часткова компенсація відсоткової ставки за залученими кредитами (в національній валюті – в розмірі облікової ставки НБУ, в іноземній валюті – 8,5 % річних). Така компенсація надавалася у 2008 р. на конкурсній основі;
часткова компенсація страхових премій (внесків), фактично сплачених суб’єктами аграрного ринку страховикам за застраховані ризики загибелі (втрати) сільськогосподарської продукції або її частини;
фінансова підтримка агропромислових підприємств, які знаходяться в особливо складних кліматичних умовах (полісся і гірська місцевість);
безповоротна фінансова допомога та надання кредитів фермерським господарствам за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств тощо.

1.2. Методологічні основи побудови обліку в сільськогосподарський підприємств
Метою ведення бухгалтерського обліку в сільськогосподарських підприємств є формування та надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище цих підприємств, результати їхньої діяльності та рух грошових коштів для прийняття управлінських рішень.
Основними нормативними документами, що регулюють і впливають на організацію бухгалтерського обліку сільськогосподарських підприємств, є:
Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV;
План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291;
Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291;
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи", затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005 р. № 790;
Наказ Міністерства аграрної політики України "Про спеціалізовану річну бухгалтерську звітність" від 8 листопада 2000 року № 221;
Наказ Міністерства аграрної політики України "Про затвердження регістрів та Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу" від 7 березня 2001 року № 49;
Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджені Наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 № 132;
Методичні рекомендації з організації та ведення бухгалтерського обліку в селянських (фермерських) господарствах, затверджені Наказом Міністерства аграрної політики України від 2 липня 2001 року № 189;
Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006 р. № 1315;
Наказ Міністерства аграрної політики України "Про затвердження спеціалізованих форм первинних документів з обліку основних засобів і інших необоротних активів сільськогосподарських підприємств та методичних рекомендацій щодо їх застосування" від 27 вересня 2007 року № 701;
Методичні рекомендації щодо складання розпорядчого документа про облікову політику підприємства, затверджені Наказом Міністерства аграрної політики України від 17 грудня 2007 року № 921;
Методичні рекомендації щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів з обліку виробничих запасів в сільськогосподарських підприємствах, затверджені Наказом Міністерства аграрної політики України від 21 грудня 2007 року № 929;
Методичні рекомендації щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів з обліку довгострокових та поточних біологічних активів в сільськогосподарських підприємствах, затверджені Наказом Міністерства аграрної політики України від 21.02.2008 р. № 73.
Для ведення бухгалтерського обліку сільськогосподарські підприємства можуть використовувати такі форми:
журнально-ордерну форму відповідно до Методичних рекомендацій від 7 березня 2001 року № 49;
спрощену форму бухгалтерського обліку, якщо сільськогосподарське підприємство відноситься до суб’єктів малого підприємництва;
спрощену форму обліку для селянських (фермерських) господарств відповідно до Методичних рекомендацій від 2 липня 2001 року № 189;
автоматизовану форму обліку.
Журнально-ордерну форму застосовують сільськогосподарські підприємства, які входять до сфери управління Міністерства аграрної політики. Ця форма включає в себе 15 журналів-ордерів та відомості до них (табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Склад реєстрів журнально-ордерної форми обліку сільськогосподарських підприємств
№ форми реєстру 
Реєстри синтетичного та аналітичного обліку 
Балансові рахунки, які включені в реєстр 

1 с.-г.  
Журнал-ордер та відомість  
30

2 с.-г. 
Журнал-ордер та відомість  
31, 33

3 с.-г. 
Журнал-ордер та відомість 
14, 35

4 с.-г.  
Журнал-ордер  
50, 60

6 с.-г. 
Журнал-ордер та відомість аналітичного обліку 
63

6.1 с.-г. 
Реєстр операцій по розрахунках з постачальниками і підрядчиками 
63

7 с.-г. 
Журнал-ордер  
372

8 с.-г. 
Журнал-ордер та відомість аналітичного обліку  
16, 34, 37 (крім субрахунку 372), 38, 51, 52, 53, 55, 61, 62, 64, 65, 67, 68, 69

8а с.-г. 
Відомість аналітичного обліку по рахунку 64 
64

8б с.-г. 
Відомість аналітичного обліку розрахунків з мешканцями квартир та гуртожитків 
377

8в с.-г. 
Відомість аналітичного обліку розрахунків з батьками за утримання їх дітей у дитячих установах 
377

9 с.-г. 
Журнал-ордер та відомість 
21

9а с.-г. 
Оборотна відомість аналітичного обліку по рахунку 21 
21

10.1 с.-г. 
Журнал-ордер та відомість 
20, 22, 25, 26, 27, 28

10.2 с.-г. 
Журнал-ордер 
13, 47, 65, 66

10.2.1 с.-г. 
Зведена відомість нарахування та розподілу оплати праці та відрахувань від неї по об'єктах обліку  
471, 65, 66

10.2.2 с.-г. 
Книга обліку розрахунків з депонентами 
662

10.2.3 с.-г. 
Зведена відомість по розрахунках з робітниками та службовцями 
661

10.2.4 с.-г. 
Відомість аналітичного обліку по рахунку 65 
65

10.2.5 с.-г. 
Розрахунок нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів за прямолінійним методом на початок року 
13

10.2.6 с.-г. 
Відомість нарахування амортизації основних засобів, необоротних активів, які надішли або вибули 
13

10.2.7 с.-г. 
Відомість нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів 
13

10.2.8 с.-г. 
Відомість нарахування амортизації основних засобів за методом, передбаченим податковим законодавством 
13

10.3 с.-г. 
Журнал-ордер  
23, 24, 39, 91, 92, 93

10.3а с.-г. 
Виробничий звіт 
Основне виробництво

10.3б с.-г. 
Виробничий звіт 
Інші виробництва

10.3в с.-г. 
Виробничий звіт 
Загальновиробничі витрати

10.3г с.-г. 
Виробничий звіт 
Адміністративні витрати

10.3д с.-г. 
Зведена відомість до журналу-ордера N 10.3 с.-г. 
23, 24, 39, 91

10.3е с.-г. 
Оборотна відомість по рахунках 
Рахунки витрат на виробництво 

11 с.-г. 
Журнал-ордер  
36, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 79

11.1 с.-г. 
Реєстр документів по реалізації готової продукції за її собівартістю (безготівкові розрахунки) 
701, 901

11.2 с.-г. 
Реєстр документів по реалізації товарів, робіт та послуг, виробничих запасів (безготівкові розрахунки) 
702, 703, 712, 902, 903, 943

11.3 с.-г. 
Реєстр документів по реалізації продукції, матеріалів, робіт та послуг за готівку (за цінами реалізації) 
701, 702, 703, 712

11.3а с.-г. 
Реєстр документів по реалізації продукції, матеріалів, робіт та послуг за готівку (за обліковими цінами) 
901, 902, 903, 943

11.4 с.-г. 
Відомість аналітичного обліку реалізації продукції, матеріалів, робіт та послуг 
90, 943, 70, 712

11.5 с.-г. 
Книга аналітичного обліку реалізації продукції, матеріалів, робіт та послуг 


11.6 с.-г. 
Оборотна відомість 


11.7 с.-г. 
Відомість обліку продажу шляхом взаємних розрахунків 


11.8 с.-г. 
Відомість аналітичного обліку по рахунку 36 
36

11 с.-г. 
Аналітичні дані до рахунків 71, 72, 73, 74, 75  
71, 72, 73, 74, 75

12 с.-г. 
Журнал-ордер та аналітичні дані до рахунків 
40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 472, 473, 474, 48

13 с.-г. 
Журнал-ордер Аналітичні дані до рахунків 
10, 11, 12, 15, 18

15 с.-г. 
Журнал-ордер Аналітичні дані до рахунків 
17, 54, 90, 94, 95, 96, 97, 98, 99


Фермерські господарства можуть застосовувати форму обліку, передбачену Методичними рекомендаціями з організації та ведення бухгалтерського обліку в селянських (фермерських) господарствах, затверджені Наказом Міністерства аграрної політики України від 2 липня 2001 року № 189. після реєстрації фермерського господарства фермер складає Опис майна (рис. 1.1), яке становить його власність. На підставі опису майна складають вступний баланс господарства (рис. 1.2).
Бухгалтерський облік фермерські господарства можуть вести за допомогою однієї з таких форм:
простої форми обліку (без використання подвійного запису) - застосовують господарства, в яких працюють власник (голова) та члени його родини (без залучення найманих працівників);
спрощеної форми обліку - пропонується застосовувати господарствам з середньообліковою чисельністю працюючих за звітний період - до 10 осіб включно (крім членів сім'ї) і обсягом виручки за рік, що не перевищує 500 тис. грн.;
спрощеної форми обліку, передбаченої для суб’єктів малого підприємництва;
журнально-ордерної форми обліку.
ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Міністерства аграрної політики України
від 2 липня 2001 р. N 189
Селянське фермерське господарство___________________________
Опис майна
на __ ____________ 200__ р.
N п/п 
Найменування 
Одиниця виміру 
Кількість 
Первісна вартість 
Знос 
Залишкова вартість 


Основні засоби 







Разом 







Матеріали 



Х 
Х 


Разом 



Х 
Х 


Гроші 



Х 
Х 


Разом 



Х 
Х 


Заборгованість господарству 



Х 
Х 


Разом 



Х 
Х 


Всього 







Заборгованість господарства 



Х 
Х 


Разом 



Х 
Х 


Рис. 1.1. Форма опису майна фермерського господарства

Проста форма обліку передбачає ведення єдиного реєстру – Книги обліку доходів та витрат, в якій здійснюють реєстрацію даних первинних документів за видами доходів та витрат з метою визначення результатів господарювання. Наявність засобів чи джерел їх утворення у Книзі не відображають. Ведення Книги обліку доходів і витрат не вимагає спеціальної підготовки, вона легка і зрозуміла в користуванні, так як записи здійснюють без одночасного відображення взаємозв'язку господарських засобів та джерел. За даними бухгалтерських записів по Книзі можна отримати відомості про хід господарського процесу, скласти декларацію про доходи та про ПДВ при потребі, баланс та звіт про фінансові результати. В кінці звітного періоду проводять інвентаризацію. При цьому складають інвентаризаційний опис. На підставі даних про фактичну наявність запасів уточнюють суму витрат на різницю перехідних залишків запасів (матеріалів, готової продукції, молодняку тварин, незавершеного виробництва) на кінець та початок періоду.
ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Міністерства аграрної політики України
від 2 липня 2001 р. N 189

Селянське (фермерське)
господарство______________________________________
Баланс
на _________________ 200__ р.
Форма № 1-м (скорочена)
Актив 
Код рядка 
На початок звітного періоду 
На кінець звітного періоду 






I. Необоротні активи 
  



Основні засоби: 
  



залишкова вартість 
030 



первісна вартість 
031 



Знос 
032 



Усього за розділом I 
080 



II. Оборотні активи 
  



Виробничі запаси 
100 



Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги Господарству: 
  



чиста реалізаційна вартість 
160 



Грошові кошти та їх еквіваленти: 
  



в національній валюті 
230 



Інші оборотні активи 
250 



Усього, за розділом II 
260 



Баланс 
280 



Пасив 
Код рядка 
На початок звітного періоду 
На кінець звітного періоду 

I. Власний капітал 
  



Власний капітал (статутний капітал) 
300 



Короткострокові кредити банків 
500 



Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги Господарства 
530 



Інші поточні зобов'язання 
610 



Баланс 
640 




Рис. 1.2. Баланс фермерського господарства

Для складання балансу використовують дані інвентаризаційних описів про наявність цінностей та відомості обліку основних засобів, де відмічають вартість одержаних та списаних об'єктів та суму нарахованої амортизації за звітний період. За бажанням власника можна вести аналітичний облік окремих видів засобів і зобов'язань шляхом використання Відомостей обліку: основних засобів, тварин та птиці, багаторічних насаджень, витрат незавершеного виробництва за видами діяльності, розрахунків тощо.
Основним реєстром спрощеної форми обліку є Журнал обліку господарських операцій, який заповнюється з дотриманням принципу подвійного запису. Для ведення аналітичного обліку окремих господарських об'єктів (витрат, розрахунків, тварин, продукції тощо), крім Журналу, фермер може використовувати інші реєстри, зокрема Відомість обліку основних засобів та нарахування амортизації, Відомість обліку розрахунків, Відомість обліку витрат виробництва тощо.
З набранням чинності з 01.01.2007 р. П(С)БО 30 "Біологічні активи" відбулися суттєві зміни методології бухгалтерського обліку сільськогосподарської діяльності. Зміни торкнулися практично всіх методичних прийомів обліку, та найбільше - первинного і синтетичного обліку, й порядку оцінки.
Визначальним в організації бухгалтерського обліку сільськогосподарських підприємств стало поняття біологічних активів. Згідно П(С)БО 30 біологічний актив – це тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди.
З метою відображення в бухгалтерському обліку інформації про біологічні активи їх класифікують за терміном використання і методом оцінювання їхньої вартості.
За терміном використання біологічні активи поділяються на :
поточні біологічні активи - біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, а також тварини на вирощуванні та відгодівлі.
довгострокові біологічні активи - усі біологічні активи, які не є поточними біологічними активами.
За методом оцінювання вартості виділяють:
біологічні активи, оцінені за справедливою вартістю;
біологічні активи, оцінені за первісною вартістю.
Крім того виділяють:
додаткові біологічні активи - біологічні активи, одержані в процесі біологічних перетворень;
незрілі біологічні активи – довгострокові біологічні активи, які у звітному періоді ще не здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи визначеної якості (наприклад, багаторічні насадження, які не досягли пори плодоношення).
Сільськогосподарські підприємства утримують біологічні активи з метою отримання від них в процесі біологічних перетворень додаткових біологічних активів або сільськогосподарської продукції.
Таблиця 1.3
Приклади біологічних активів і сільськогосподарської продукції
Активи 
Сільськогосподарська продукція, на яку поширюється Положення (стандарт) 30 
Додаткові біологічні активи, на які поширюється Положення (стандарт) 30 
Продукти переробки, на які не поширюється Положення (стандарт) 30 

Тваринництво
Довгострокові біологічні активи 

основне стадо овець* 
молоко, каракульські смужки, вовна, гній 
приплід 
пряжа, бринза, м'ясопродукти  

основне стадо великої рогатої худоби* 
молоко, гній 
приплід 
сметана, масло, сир, м'ясопродукти

основне стадо свиней* 
гній 
приплід 
м'ясопродукти 

Поточні біологічні активи 

тварини на вирощуванні і відгодівлі 
приріст живої маси, гній 
  
м'ясопродукти 

риба (риборозведення) 
товарна риба 
матеріал для розведення риби 
рибні продукти 

доросла птиця 
яйця, пташиний послід 
  
м'ясопродукти 

сім'ї бджіл 
мед, віск, прополіс тощо 
нові рої 
  

Рослинництво
Довгострокові біологічні активи 

виноградники 
виноград 
чубуки 
виноматеріали, сокоматеріали 

сади дерева в лісі (лісовий масив) 
плоди деревина ділова, дрова 
саджанці 
сухофрукти, консерви фруктові, пиломатеріали 

Поточні біологічні активи 

зернові культури 
зерно, зернові відходи, солома 
  
борошно, крупа, комбікорми 

овочеві культури 
овочі 
  
консерви овочеві, соління 

технічні культури 
тютюнове листя, насіння соняшнику, цукрові буряки 
  
тютюн ферментів, масло рослинне, цукор 

кормові культури 
зелена маса, коренеплоди 
  
силос, сінаж 

розсадники 
  
саджанці
  

* До основного стада належать продуктивні тварини, які систематично надають сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи.


ТЕМА 2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК У ТВАРИННИЦТВІ
План
Класифікація, визнання й оцінка тварин у бухгалтерському обліку.
Первинний облік тварин на фермі та звітність матеріально-відповідальних осіб.
Синтетичний і аналітичний облік тварин.
Облік кормів у сільськогосподарських підприємств тваринництва.

2.1. Класифікація, визнання й оцінка тварин у бухгалтерському обліку
Тваринництво є одним з двох основних видів діяльності сільськогосподарських підприємств. Частка тваринництва у валовій продукції сільського господарства перевищує 40 %.
Здійснення ефективного управління підприємством будь-якого виду економічної діяльності, і тваринництва зокрема, не можливе без гарматної організації бухгалтерського обліку. Оскільки основним об’єктом обліку у тваринництві є тварини за їхніми видами, то невід’ємною передумовою організації бухгалтерського обліку є проведення класифікації тварин.
З метою бухгалтерського обліку класифікацію тварин проводять за такими ознаками:
за терміном використання;
за методом оцінювання вартості тварини;
за видами тварин;
за статево-віковими, ваговими чи технологічними групами.
За терміном використання виділяють поточні біологічні активи тваринництва і довгострокові біологічні активи тваринництва.
За методом оцінювання вартості тварини поділяють на біологічні активи тваринництва, оцінені за справедливою вартістю, і біологічні активи тваринництва, оцінені за первісною вартістю.
За видами виділяють такі групи тварин: велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні, хутрові звірі, птиця (кури, качки, гуси, індики), сім’ї бджіл тощо. Цю класифікацію доповнюють через виділення в кожному виді тварин окремих статево-вікових, вагових чи технологічних груп:
Велика рогата худоба:
1) телички на випоюванні;
2) бички на випоюванні;
3) телички на дорощуванні;
4) бички на дорощуванні;
5) телиці для ремонту стада;
6) нетелі;
7) корови-первістки для реалізації;
8) корови донори ембріонів.
Свині:
1) підсосні свинки під матками;
2) підсосні кабанчики під матками;
3) свинки на дорощуванні;
4) кабанчики на дорощуванні;
5) ремонтні свинки;
6) ремонтні кабанчики;
7) свиноматки, що перевіряються.
Вівці та кози (тонкорунні, напівтонкорунні тощо):
1) ярки народження поточного року;
2) баранчики народження поточного року;
3) ярки народження минулого року;
4) баранчики народження минулого року;
5) переярки.
Коні та інша робоча худоба:
1) молодняк племінних коней (за породами, роками народження і статтю);
2) молодняк робочих коней (за роками народження і статтю).
Звірі:
1) доросле стадо;
2) молодняк поточного року;
3) молодняк минулого року.
Кролі (за породами):
1) основне стадо;
2) молодняк.
Птиця кури, качки, гуси, індики, цесарки:
1) молодняк;
2) доросле стадо.
Птиця (у спеціалізованих яєчних господарствах):
1) молодняк у віці від 1 до 150 днів (за технологічними групами, прийнятими в господарстві);
2) курчата на відгодівлі;
3) несучки маточного стада;
4) півні;
5) промислове стадо несучок;
6) ремонтний молодняк.
Кури м’ясного напрямку:
1) молодняк у віці від 1 до 180 днів (за технологічними групами, прийнятими в господарстві);
2) м’ясні курчата (бройлери);
3) кури (маточне стадо);
4) півні.
В бухгалтерському обліку сільськогосподарського підприємства тварина визнається активом, якщо:
підприємству перейшли ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на тварину;
підприємство здійснює управління твариною та контроль за її використанням;
є впевненість, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з її використанням у сільськогосподарській діяльності;
вартість тварини може бути достовірно визначена.
Економічні вигоди від використання біологічного активу визначаються виходячи із стану його фізичних якостей.
Невід’ємним методичним прийомом бухгалтерського обліку тварин є їхня оцінка. Первісна оцінка біологічних активів тваринництва залежить від шляхів їх надходження:
придбані біологічні активи тваринництва зараховуються на баланс сільськогосподарського підприємства за первісною вартістю, яка складається з витрат, фактично понесених для одержання цих активів - ціни придбання за вирахуванням знижок, відповідно до договору з постачальником (продавцем), непрямих податків, крім випадків, якщо вони не відшкодовуються підприємству відповідно до чинного законодавства; суми ввізного мита; витрат на транспортування; інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням біологічних активів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях;
безоплатно одержані біологічні активи тваринництва оцінюються за справедливою вартістю з урахуванням витрат, безпосередньо пов'язаних з доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою ціллю;
тварини, одержані як внесок до статутного капіталу, приймаються на баланс за погодженою засновниками (учасниками) підприємства їх справедливою вартістю з урахуванням витрат, безпосередньо пов'язаних з доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях;
тварини, одержані в результаті обміну на подібні чи неподібні активи, зараховуються на баланс за справедливою вартістю переданих активів, збільшеною (зменшеною) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що належить до сплати (отримання) за обмінною операцією;
тварини, переведені зі складу поточних біологічних активів до довгострокових, оцінюються за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу;
додаткові біологічні активи тваринництва чи сільськогосподарська продукція при їх відокремленні від біологічного активу, оприбутковуються за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу.
На дату проміжного та річного балансу біологічні активи відображаються за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу. До витрат на місці продажу включається тільки частина витрат на збут, які безпосередньо пов'язані з продажем біологічних активів та сільськогосподарської продукції на активному ринку, зокрема комісійні винагороди продавцям, брокерам, а також непрямі податки, що сплачуються при реалізації цих активів. Транспортні та інші витрати на збут до витрат на місці продажу не відносяться.
Визначення справедливої вартості додаткових біологічних активів та сільськогосподарської продукції ґрунтується на цінах активного ринку. Підприємство може самостійно визначити методику аналізу джерел інформації з метою встановлення справедливої вартості біологічних активів та/або сільськогосподарської продукції. Для визначення ціни аналізуються цінові пропозиції постійних контрагентів (покупців та заготівельних організацій) на біологічні активи, які оцінюються, та ціни підприємств регіону, які продають подібні біологічні активи.
За наявності кількох активних ринків біологічних активів і сільськогосподарської продукції їх оцінка ґрунтується на даних того ринку, на якому підприємство передбачає продавати біологічні активи та/або сільськогосподарську продукцію. Оцінка сільськогосподарської продукції за договірними цінами допускається лише за обтяжливими контрактами (витрати на виконання контракту перевищують очікувані економічні вигоди від такого контракту).
За відсутності активного ринку визначення справедливої вартості біологічних активів і сільськогосподарської продукції здійснюється за:
останньою ринковою ціною операції з такими активами (за умови відсутності суттєвих негативних змін у технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство);
ринковими цінами на подібні активи, скоригованими з урахуванням індивідуальних характеристик, особливостей або ступеня завершеності біологічних перетворень активу, для якого визначається справедлива вартість;
додатковими показниками, які характеризують рівень цін на біологічні активи і сільськогосподарську продукцію (наприклад, за вартістю сільськогосподарської продукції, яку можна отримати при припиненні процесів життєдіяльності активу). Підприємство самостійно встановлює склад додаткових показників, розробляє порядок їх визначення, а також методику оцінки біологічних активів із застосуванням зазначених показників.
У разі відсутності інформації про ринкові ціни на біологічні активи справедлива вартість визначається за теперішньою вартістю майбутніх чистих грошових надходжень від активу, обчисленою відповідно до пунктів 11 - 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 28 "Зменшення корисності активів".
Якщо справедливу вартість біологічних активів тваринництва визначити неможливо, то вони відображаються в бухгалтерському обліку за історичною собівартістю відповідно до П(С)БО 7 і П(С)БО 9. При цьому, тварини, які відносяться до довгострокових біологічних активів, відображаються в балансі за первісною вартістю з урахуванням їхнього зносу і втрат від зменшення корисності. Таким чином, довгострокові біологічні активи, справедливу вартість яких визначити неможливо, (і лише вони) підлягають амортизації. Амортизація довгострокових біологічних активів нараховується із застосуванням будь-якого методу, передбаченого П(С)БО 7.
Проте, як тільки стає можливим визначити справедливу вартість тварин, вони переводяться до відповідної групи (активів, які оцінюються за справедливою вартістю) та переоцінюються до справедливої вартості. При цьому нарахування амортизації на довгострокові біологічні активи припиняється.
Отже, П(С)БО 30 в питанні оцінки біологічних активів віддає перевагу справедливій вартості перед історичною собівартістю.

2.2. Первинний облік тварин на фермі та звітність матеріально-відповідальних осіб
На фермах сільськогосподарських підприємств відбуваються безперервні процеси, результатом яких є зміна кількісного чи якісного складу тварин. Такі процеси можуть бути зумовлені як біологічними перетвореннями (отримання приплоду, збільшення маси тварин тощо), так і діяльністю людини (придбання, реалізація, забій чи переведення тварин з групи в групу). Всі операції з руху тварин на фермі повинні бути належним чином задокументовані у відповідних первинних документах.
Для обліку руху тварин у сільськогосподарських підприємств застосовують спеціалізовані форми первинних документів з обліку довгострокових та поточних біологічних активів, затверджені Наказом Міністерства аграрної політки України від 21.02.2008 р. № 73.
Документування руху довгострокових біологічних активів тваринництва здійснюється з використанням таких форм первинних документів:
Акту приймання довгострокових біологічних активів тваринництва (формування основного стада) (ф. № ДБАСГ-2);
Акту на списання довгострокових біологічних активів тваринництва (вибраковка тварин) (ф. № ДБАСГ-4).
Формування основного стада тварин оформляється Актом приймання довгострокових біологічних активів тваринництва (формування основного стада тварин) (форма № ДБАСГ-2). Акт застосовується у випадках оформлення переведення тварин в основне стадо. Акт складає зоотехнік, завідувач фермою або бригадир у день формування основного стада. В ньому вказують облікові групи - з якої і в яку переведені тварини, ідентифікаційний номер (інвентарний номер, кличку), стать, масть та інші особливості, час народження, кількість голів, вагу, балансову вартість, прізвище, ім'я, по батькові особи, за якою закріплені прийняті тварини. Правильність здійснення цих господарських операцій підтверджує своїм підписом особа, яка прийняла тварин під свою матеріальну відповідальність. Належно оформлені Акти приймання довгострокових біологічних активів тваринництва (формування основного стада тварин) (форма № ДБАСГ-2) підписують керівник структурного підрозділу, завідуючий фермою підприємства та використовують для обліку тварин в Книзі обліку руху тварин і птиці на фермі (форма № ПБАСГ-12) і для зоотехнічного обліку. В кінці місяця Акти разом із Звітом про рух тварин і птиці на фермі (форма № ПБАСГ-13) передають в бухгалтерію підприємства, де їх використовують для відображення операцій по руху тварин в реєстрах бухгалтерського обліку.
Порядок переведення тварин в основне стадо та їх оцінка наведені в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Порядок переведення тварин в основне стадо та їх оцінка
Вид і групи тварин
Назва і форма документа
Час складання документа
Порядок оцінки




що діяв до запровадження П(С)БО 30
згідно вимог П(С)БО 30

Телиці від 1 до 2-х років осімінені 
Акт приймання довгострокових біологічних активів тваринництва (формування основного стада тварин) (форма N ДБАСГ-2) 
При передачі в основне стадо 
За живою масою та її плановою собівартістю, яку наприкінці року корегують до фактичної 
За живою масою та її собівартістю, яка дорівнює справедливій вартості за вирахуванням очікуваних витрат на місці продажу, що була визначена на останню дату балансу і за якою вони відображаються в обліку на дату переведення 

Бугайці на плем'я 
Те саме 
При передачі в основне стадо у 18-місячному віці 
Те саме 
Те саме 

Свиноматки перевірювані 
Те саме 
При переведенні в групу основних свиноматок після відлучення поросят першого опоросу 
Те саме 
Те саме 

Кнурці перевірювані 
Те саме 
При переведенні в групу основних кнурів у віці 18 - 22 місяці після оцінки продуктивності спарованих з ними свиноматок 
Те саме 
Те саме 

Молодняк овець народження минулого року 
Те саме 
При переведенні в основне стадо у віці 18 - 20 місяців після формування їх у маточні отари та проведення парування (в племінних вівчарських господарствах, які утримують овець тонкорунних порід вовного і м'ясного напрямів продуктивності, при перетримці - у віці 2,5 року) 
За живою масою та її плановою собівартістю, яку в кінці року корегують до фактичної 
За живою масою та її собівартістю, яка дорівнює справедливій вартості за вирахуванням очікуваних витрат на місці продажу, що була визначена на останню дату балансу і за якою вони відображаються в обліку на дату переведення 

Молодняк звірів усіх видів 
Те саме 
При переведенні молодняку звірів в основне стадо 31 грудня, а перехідного молодняку - не пізніше 28 - 29 лютого (крім нутрій). Молодняк нутрій: самки - після першого продуктивного парування на останнє число місяця, самці - у віці 8 місяців на останнє число місяця 
За плановою собівартістю утримання, обчисленою виходячи з кількості кормо-днів перебування в групі після відлучення від маток. Молодняк народження минулого року - за вартістю на початок року та планових витрат поточного року, обчислених за кількістю кормо-днів. У кінці року коригують до рівня фактичних витрат 
За собівартістю, що була визначена на останню дату балансу і за якою вони відображаються в обліку на дату переведення 

Молодняк кролів 
Те саме 
При переведенні молодих самок в основне (доросле) стадо після відлучення від них кроленят першого окролу на останнє число місяця, а молодняку самців - у віці 5 місяців на останнє число місяця 
За живою масою і плановою собівартістю, яку в кінці року коригують до рівня фактичної 
За живою масою та її собівартістю, яка дорівнює справедливій вартості за вирахуванням очікуваних витрат на місці продажу, що була визначена на дату балансу і за якою вони відображаються в обліку на дату переведення 

Жеребці та кобили, мерини 
Те саме 
При переведенні в основне стадо у віці трьох або чотирьох років залежно від розвитку (коней високого скакового та бігового класів переводять у старшому віці) 
За вартістю на початок року та планових (а в кінці року фактичних) витрат на утримання у звітному періоді 
За балансовою вартістю, за якою вони відображаються в обліку на дату переведення 


Вибракування продуктивної та робочої худоби, інших видів тварин відбувається при втраті ними господарсько-корисних якостей: значному зниженні продуктивності, втраті племінної або робочої цінності, захворюванні невиліковними хворобами, а також внаслідок травматичних наслідків, старості або недостатньої розвиненості на підставі Акта на списання довгострокових біологічних активів тваринництва (вибраковка тварин) (форма № ДБАСГ-4).
Для визначення непридатності тварин до подальшого використання, а також для складання необхідної документації утворюються постійно діючі комісії, які проводять безпосередній огляд тварин основного стада, призначених до списання і встановлюють причини, що обумовили їх списання. Комісія складає Акт на списання довгострокових біологічних активів тваринництва (вибраковка тварин) (форма № ДБАСГ-4) із зазначенням клички (інвентарного номера) тварини, породи, батьків, живої маси на дату вибракування, стану вгодованості, причин вибракування та визначає подальше використання тварин, вибракуваних з основного стада.
Молодняк тварин і тварини на відгодівлі складають особливу групу біологічних активів, які в процесі біологічних перетворювань здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди.
Біологічні перетворення - це процес кількісних і якісних змін біологічних активів, що пов'язані з витратами на утримання тварин, їх годівлю до моменту їх реалізації, забою або переведення до основного стада (довгострокових біологічних активів тваринництва).
В процесі біологічних перетворень (вирощування молодняку і відгодівлі худоби) в стаді тварин відбуваються зміни. Збільшується поголів'я тварин за рахунок одержання приплоду в своєму господарстві, за рахунок придбання худоби в інших господарствах та у фізичних осіб. До відгодівельної групи надходить худоба, вибракувана з основного стада. Тварини ростуть, переходять з однієї вікової групи в іншу, збільшують свою живу масу, а відповідно і вартість. Значна частина тварин вибуває з господарства внаслідок реалізації м'ясокомбінатам, іншим підприємствам та громадянам; частину переводять до основного стада; частину забивають на м'ясо та мають місце випадки падежу тварин, вимушеного забою, нестач, крадіжок тощо. Всі ці процеси повинні знайти своє відображення в первинних документах з обліку тварин на вирощуванні та відгодівлі.
Документування надходження поточних біологічних активів тваринництва на сільськогосподарське підприємство може здійснюватись за допомогою таких форм первинних документів:
Акту на оприбуткування приплоду тварин (ф. № ПБАСГ-3);
Звіту про процеси інкубації (ф. № ПБАСГ-4);
Акту на вихід і сортування добового молодняку птиці (ф. № ПБАСГ-5);
Нагромаджувального акту на оприбуткування приплоду звірів (ф. № ПБАСГ-7).
При одержанні приплоду (телят, поросят, ягнят, лошат, нових сімей бджіл, курчат, гусенят, каченят, індичат, щенят) потрібно дотримуватися встановленого порядку його документального оформлення та оцінки для цілей оприбуткування і визначення матеріально відповідальних осіб за подальше зберігання поголів'я тварин і птиці. Цей порядок наведено в таблиці.
Для оформлення отриманого на фермі приплоду тварин: телят, поросят, ягнят, лошат та ін. застосовують Акту на оприбуткування приплоду тварин (ф. № ПБАСГ-3). Цей акт складається у двох примірниках завідувачем фермою, зоотехніком або бригадиром безпосередньо в день одержання приплоду окремо по кожному виду приплоду тварин. Один примірник Акта передається до бухгалтерії підприємства наступного дня після його складання, де він стає підставою для оприбуткування приплоду в бухгалтерських регістрах. Другий примірник є підставою для здійснення записів у Книгу обліку руху тварин і птиці на фермі (форма № ПБАСГ-12) і в кінці місяця також надходить до бухгалтерії підприємства разом зі Звітом про рух тварин і птиці на фермі (форма № ПБАСГ-13). В Акті фіксуються прізвище, ім'я, по батькові працівника, за яким закріплені тварини, кличка або номер матки, кількість голів і маса отриманого приплоду, присвоєні їм інвентарні номери, грошова оцінка одержаного приплоду, підписи осіб, які підтверджують одержання приплоду. Окремо фіксуються мертвонароджені тварини. Дані актів, крім свого основного призначення - для обліку поголів'я тварин - використовуються в бухгалтерії також для нарахування оплати праці працівникам ферм.
Таблиця 2.2
Порядок оприбуткування приплоду і його оцінка
Вид тварин
Назва і форма документа
Час складання документа
Порядок оцінки




Що діяв до впровадження П(С)БО 30
Згідно вимог П(С)БО 30

Телята 
Акт на оприбуткування приплоду тварин (форма N ПБАСГ-3) 
У день народження 
За плановою (в кінці року за фактичною) собівартістю 60 кормо-днів утримання корови 
За справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, визначення справедливої вартості ґрунтується на цінах активного ринку. За наявності кількох активних ринків біологічних активів їх оцінка ґрунтується на даних того ринку, на якому підприємство передбачає продавати біологічні активи 

Поросята 
Те саме 
У день опоросу 
За плановою (в кінці року за фактичною) собівартістю 1 ц живої маси відлучених поросят 
Те саме 

Ягнята 
Акт на оприбуткування приплоду тварин (форма N ПБАСГ-3) 
У день окоту 
За плановою собівартістю голови приплоду (в кінці року роблять дооцінку до фактичних витрат), виходячи з того, що на приплід відносять 12 % витрат основного стада романівської породи, 15 % каракульської та 10 % витрат усіх інших порід 
Те саме 

Курчата, гусенята, каченята, індичата 
Акт на вихід і сортування добового молодняку птиці (форма N ПБАСГ-5) 
У добовому віці 
За плановою (в кінці року дооцінюють до фактичної) собівартістю добового молодняку 
Те саме 

Щенята норок, лисиць, песців, нутрій, соболів і кроленята 
Нагромаджуваль-ний акт на оприбуткування приплоду звірів (форма N ПБАСГ-7) 
У день огляду, а підсумковий акт - після завершення щеніння, але не пізніше останнього дня місяця 
За собівартістю в сумі 50 % - на момент відлучення від маток із коригуванням у кінці року до фактичної собівартості 
За справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу в сумі 50 % - на момент відлучення від матки із коригуванням при складанні підсумкового акту після завершення щеніння 

Лошата коней: - робочих - племінних 
Акт на оприбуткування приплоду тварин (форма N ПБАСГ-3) 
У добовому віці 
За плановою (в кінці року за фактичною) собівартістю 60 кормо-днів утримання дорослих коней 
За справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу 


Для відображення в обліку операцій процесу інкубації птиці застосовується Звіт про процеси інкубації (форма № ПБАСГ-4). Звіт складається у двох примірниках начальником цеху інкубації на підставі первинних документів про рух яєць і виведених курчат. У звіті по датах відображається закладка яєць на інкубацію із зазначенням кількості закладених яєць і залишку яєць у закладці на кінець дня (місяця). Кожній партії закладених в інкубацію яєць присвоюється постійний номер. У звіті наводяться дані про вилучення яєць при міражуванні: при першому міражі - незапліднені, з кров'яними кільцями, розбиті; при другому міражі -завмерлі, розбиті. На підставі всіх цих даних по кожній партії виводиться залишок яєць у закладці на кінець дня (місяця). Наприкінці звіту наводяться дані про вихід голів курчат: здорових, слабких; визначається відсоток виходу (без слабких) та кінцевий результат виходу: дооприбуткування із слабких і загальний відсоток виходу.
Виведені курчата передаються в цех вирощування за накладною. Завмерлі курчата й задохлики утилізують або передають у переробку на кісткове борошно чи сухий корм. Звіт підписує начальник цеху інкубації, старший оператор, оператори, затверджує керівник підприємства, після чого перший примірник звіту разом з підтверджувальними документами передається до бухгалтерії, другий - залишається в цеху інкубації.

Складовою процесу інкубації є сортування яєць в цеху інкубації. Для документального оформлення процесу сортування яєць складається Акт на сортування яєць в цеху інкубації (для спеціалізованих господарств) (форма № ПТ-9), який складається членами комісії в одному примірнику. Яйця, що надійшли в цех інкубації зі складу, від батьківського стада птиці, від постачальників тощо, підлягають сортуванню на предмет їхньої можливої інкубації. Яйця, придатні для інкубації, сортуються по масі, товщині шкаралупи, консистенції білка, пігментації білка й з урахуванням якісних показників розкладаються по лотках для закладки в інкубатор. Товарні (харчові) і непридатні для інкубації яйця (насічка, бій, кров'яні та ін.) передають на склад для реалізації або повернення постачальникові. Яйця, непридатні для інкубації й харчових цілей, але які можуть бути використані для кормових цілей, указують в акті окремим рядком. Акт підписує начальник цеху інкубації, оператор та сортувальник, після чого він передається до бухгалтерії для відповідних записів у реєстрах бухгалтерського обліку.
Заключним етапом процесу інкубації є сортування добового молодняку птиці. Для документального оформлення процесу сортування добового молодняку застосовується Акт на вихід і сортування добового молодняку птиці (форма N ПБАСГ-5), який складається на спеціалізованих птахівничих господарствах і птахофабриках для приймання одержаних (виведених) пташенят у результаті інкубації начальником цеху інкубації або зоотехніком в день виводу пташенят. Виходячи із кількості закладених на інкубацію яєць та виведених пташенят, визначається відсоток виходу пташенят. В акті також відображаються якісні характеристики виведеного молодняку (кількість здорових, слабких або непридатні). Акт слугує підставою для оприбуткування виведеного поголів'я молодняку. Документ підписує керівник структурного підрозділу (начальник цеху інкубації), зоотехнік, старший оператор та оператор, після чого дані акту використовуються для обліку руху птиці за зазначеними в ньому обліковими групами і списання відходів.

Нагромаджувальний акт на оприбуткування приплоду звірів (форма N ПБАСГ-7) застосовується для обліку приплоду звірів і кроликів окремо для кожного виду й породи. Акт складається завідувачем фермою, зоотехніком або бригадиром. Записи в Акт здійснюються по мірі одержання приплоду й закінчуються після закінчення щеніння (окролу), але не пізніше останнього дня звітного місяця. На наступний місяць у цьому випадку відкривається новий акт. В акті вказується кількість щенят (живих і мертвих) у кожнім гнізді. У бухгалтерському обліку оприбутковуються тільки живі щенята (кроленята). Дані Актів використовуються для зоотехнічного обліку, відображення одержаного приплоду в Книзі обліку руху тварин і птиці на фермі (форма № ПБАСГ-12), нарахування оплати праці працівникам ферми. Акти надають в бухгалтерію підприємства разом із Звітами про рух тварин і птиці на фермі (форма № ПБАСГ-13).
При досягненні певного віку чи маси тварин переводять з однієї статево-вікової групи в іншу. При цьому складають Акт на переведення тварин з групи в групу в межах поточних біологічних активів (форма № ПБАСГ-9). Цей акт застосовується у всіх випадках оформлення переводу тварин (телят, поросят, ягнят, лошат, птиці, кролів, звірів тощо) з однієї статево-вікової групи в іншу, включаючи і переведення тварин в основне стадо. Документ є універсальним, він використовується по всіх видах і облікових групах тварин. Акт складає зоотехнік, завідувач фермою або бригадир у день переведення тварин і птиці з однієї групи в іншу, відлучення молодняку звірів і кролів. В ньому вказують облікову групу, з якої і в яку переведені тварини, ідентифікаційний номер (інвентарний номер, кличка); стать, масть та інші особливості, час народження, кількість голів, вагу, балансову вартість, прізвище, ім'я, по батькові особи, за якою закріплені прийняті тварини. Правильність здійснення цих господарських операцій підтверджує своїм підписом особа, яка прийняла тварин під свою матеріальну відповідальність. У випадках, коли тварин передають в групу, що знаходиться на іншій фермі або переводять в основне стадо, даний Акт складають у двох примірниках. Перший залишають на фермі, що передає тварину, інший передають підрозділу, який одержує її. Належно оформлені Акти на переведення тварин з групи в групу в межах поточних біологічних активів (форма № ПБАСГ-9) підписує керівник структурного підрозділу, завідуючий фермою підприємства і використовують для обліку тварин в Книзі обліку руху тварин і птиці на фермі (форма № ПБАСГ-12) і для зоотехнічного обліку. В кінці місяця Акти разом із Звітом про рух тварин і птиці на фермі (форма № ПБАСГ-13) передають в бухгалтерію підприємства, де їх використовують для відображення операцій по руху тварин в реєстрах бухгалтерського обліку.
Порядок переведення тварин із групи в групу та їх оцінка наведена в табл. 2.3.
Таблиця 2.3
Порядок переведення тварин із групи в групу та їх оцінка
Вид і групи тварин
Назва і форма документа
Час складання документа
Порядок оцінки




що діяв до впровадження П(С)БО 30
згідно вимог П(С)БО 30

Телята до року 
Акт на переведення тварин із групи в групу в межах поточних біологічних активів (форма № ПБАСГ-9) 
При переведенні в групу:
- телиць від 1 до 2-х років осімінених;
- телиць від 1 до 2-х років не осімінених;
- бичків в групу ремонтного молодняку (бугайці на плем'я);
- на відгодівлю згідно з технологією 
За живою масою та її плановою собівартістю, яку наприкінці року коригують до фактичної 
За живою масою та її собівартістю, яка дорівнює справедливій вартості за вирахуванням очікуваних витрат на місці продажу, що була визначена на останню дату балансу і за якою вони відображаються в обліку на дату переведення 

Телиці від 1 до 2-х років осімінені 
Те саме 
При передачі в основне стадо 
Те саме 
Те саме 

Бугайці на плем'я 
Те саме 
При передачі в основне стадо у 18-місячному віці 
Те саме 
Те саме 

Поросята до 2-х місяців 
Те саме 
При переведенні в групу від 2-х до 4-х місяців 
Те саме 
Те саме 

Поросята від 2-х до 4-х місяців 
Те саме 
При переведенні в групу:
- свинки ремонтні;
- кнурці ремонтні;
- на відгодівлю згідно з технологією 
Те саме 
Те саме 

Свинки ремонтні 
Те саме 
При переведенні в групу очікуваних свиноматок при масі 100 - 120 кг (через один місяць після першого продуктивного парування) 
Те саме 
Те саме 

Свиноматки перевірювані 
Те саме 
При переведенні в групу основних свиноматок після відлучення поросят першого опоросу 
Те саме 
Те саме 

Кнурці ремонтні 
Те саме 
При переведенні в групу очікуваних кнурців у віці допуску до парування (12 - 14 місяців) та при досягненні живої маси не менше 160 кг і після перевірки їхньої продуктивності 
Те саме 
Те саме 

Кнурці перевірювані 
Те саме 
При переведенні в групу основних кнурів у віці 18 - 22 місяці після оцінки продуктивності спарованих з ними свиноматок 
Те саме 
Те саме 

Ягнята чи козлята народження звітного року 
Те саме 
При відлученні від матки у 4 - 5 місячному віці 
При відлученні від маток дооцінюють ще на 50 % планової вартості молодняку у момент відлучення; наприкінці року уточнюють оцінку виходячи з фактичних витрат 
При відлученні від маток дооцінюють на 50 % справедливої вартості за вирахуванням очікуваних витрат на місці продажу 

Молодняк овець народження минулого року 
Те саме 
При переведенні в основне стадо у віці 18 - 20 місяців після формування їх у маточні отари та проведення парування (в племінних вівчарських господарствах, які утримують овець тонкорунних порід вовного і м'ясного напрямів продуктивності, при перетримці - у віці 2,5 року) 
За живою масою та її плановою собівартістю, яку в кінці року коригують до фактичної 
За живою масою та її собівартістю, яка дорівнює справедливій вартості за вирахуванням очікуваних витрат на місці продажу, що була визначена на останню дату балансу і за якою вони відображаються в обліку на дату переведення 

Молодняк птиці:
- курей;
- гусей;
- качок;
- індиків 
Те саме 
При переведенні в групу у віці:
150 днів;
240 днів;
180 днів;
240 днів 
Те саме 
Те саме 

Молодняк звірів усіх видів 
Те саме 
При переведенні молодняку звірів в основне стадо 31 грудня, а перехідного молодняку - не пізніше 28 - 29 лютого (крім нутрій). Молодняк нутрій: самки - після першого продуктивного парування на останнє число місяця, самці - у віці 8 місяців на останнє число місяця 
За плановою собівартістю утримання, обчисленою, виходячи з кількості кормо-днів перебування в групі після відлучення від маток. Молодняк народження минулого року - за вартістю на початок року та планових витрат поточного року, обчислених за кількістю кормо-днів. У кінці року коригують до рівня фактичних витрат 
За собівартістю, що була визначена на останню дату балансу і за якою вони відображаються в обліку на дату переведення 

Молодняк кролів 
Те саме 
При переведенні молодих самок в основне (доросле) стадо після відлучення від них кроленят першого окролу на останнє число місяця, а молодняку самців - у віці 5 місяців на останнє число місяця 
За живою масою і плановою собівартістю, яку в кінці року коригують до рівня фактичної 
За живою масою та її собівартістю, яка дорівнює справедливій вартості за вирахуванням очікуваних витрат на місці продажу, що була визначена на дату балансу і за якою вони відображаються в обліку на дату переведення 

Жеребці та кобили, мерини 
Те саме 
При переведенні в основне стадо у віці трьох або чотирьох років залежно від розвитку (коней високого скакового та бігового класів переводять у старшому віці) 
За вартістю на початок року та планових (а в кінці року фактичних) витрат на утримання у звітному періоді 
За балансовою вартістю, за якою вони відображаються в обліку на дату переведення 

Тварини основного стада 
Те саме 
При переведенні на відгодівлю після втрати виробничого призначення 
За балансовою вартістю 
Те саме 


В процесі біологічних перетворень маса тварин збільшується. Приріст маси є основною продукцією, яку одержують від молодняку на вирощуванні та відгодівлі. Для визначення приросту живої маси тварин їх необхідно зважувати. Процес зважування тварин і визначення їхнього приросту обов’язково повинні бути зафіксовані у відповідних первинних документах, а саме:
Відомості зважування тварин (форма № ПБАСГ-10);
Розрахунку визначення приросту (форма № ПБАСГ-11).
Відомість зважування тварин (форма № ПБАСГ-10) застосовується для визначення фактичної живої маси тварин, яка у процесі вирощування або відгодівлі тварин збільшується.
Молодняк та відгодовуване поголів'я великої рогатої худоби і свиней підлягають обов'язковому зважуванню в таких випадках:
щомісяця;
при переведенні у наступну вікову групу;
при переведенні з ферми на ферму;
при переведенні від однієї матеріально відповідальної особи до іншої;
при переведенні в основне стадо;
при вибракуванні з основного стада;
у момент падежу, забою, продажу тощо.
Дані про масу тварин записують у відповідні документи (Акти на переведення худоби і птиці та ін.). Результат зважування молодняку тварин і тварин на відгодівлі, що залишилися в групі на кінець звітного періоду, відображають у Відомості зважування тварин (форма № ПБАСГ-10). Відомість складає зоотехнік, завідувач фермою чи бригадир в одному примірнику при щомісячних, періодичних і вибіркових зважуваннях тварин при визначенні приросту їхньої живої маси, а також у випадках надходження й вибуття тварин з підприємства по видах і облікових групах тварин.
У Відомості зважування тварин (форма № ПБАСГ-10) вказують вид і групу тварин, ідентифікаційний номер тварини (інвентарний номер), вагу на дату попереднього зважування, вагу на дату зважування й різницю, яка складе приріст живої маси або відвагу. Відомість підписує зоотехнік, бригадир і працівник, за яким закріплена худоба. Загальні підсумки Відомості про масу тварин по відповідних групах використовують для складання Розрахунку визначення приросту (форма № ПБАСГ-11). Відомості зважування тварин надають до бухгалтерії одночасно зі Звітом про рух тварин і птиці на фермі (форма № ПБАСГ-13).
Розрахунок визначення приросту (форма № ПБАСГ-11) застосовується для розрахунку визначення приросту живої маси тварин. Приріст живої маси тварин є продукцією вирощування молодняку тварин, птиці та тварин на відгодівлі. Не визначають приріст живої маси і не дооцінюють доросле поголів'я птиці, кролів, звірів і бджіл.
Розрахунок визначення приросту є логічним завершенням Відомості зважування тварин (форма № ПБАСГ-10). Приріст живої маси у Відомості зважування тварин можна визначити лише по поголів'ю, що було на початок і кінець періодів, по яких здійснювалося зважування тварин, тобто на дату даного зважування й дату попереднього зважування. Але між цими двома датами в поголів'ї тварин відбуваються зміни: надходження тварин у дану облікову групу й вибуття тварин із цієї групи. Тому, для того, щоб визначити загальний приріст живої маси по відповідній обліковій групі, необхідно крім Відомості зважування тварин взяти до уваги й зміни, що відбулися у складі поголів'я за звітний період (його надходження й вибуття).
При розрахунку кількості приросту маси (П), до живої маси тварин даної групи на кінець звітного періоду (МК ) додається жива маса тварин, що вибули з даної вікової групи протягом звітного періоду (МВ), включаючи і загиблих тварин. З одержаного підсумку віднімають масу тварин, які надійшли в дану вікову групу за відповідний звітний період (МН), і живу масу худоби та птиці, що була в групі на початок звітного періоду (МП). Для визначення середньодобового приросту необхідно одержаний приріст по відповідній статево-віковій групі за звітний період поділити на кількість кормо-днів у цьому періоді. Кількість кормо-днів визначається шляхом множення середнього поголів'я за звітний період на кількість днів у цьому періоді.

П = МК + МВ - МН - МП

Розрахунок визначення приросту (форма № ПБАСГ-11) складає завідувач фермою чи бригадир щомісяця в цілому по фермі й облікових групах тварин на підставі даних Відомостей зважування тварин і відповідних документів на надходження й вибуття тварин. Розрахунок визначення приросту разом зі Звітом про рух тварин і птиці на фермі передається до бухгалтерії й служить підставою для оприбуткування отриманого приросту живої маси й нарахування заробітної плати працівникам тваринництва.
По молодняку, приріст маси якого не визначають (лошата, звірі), щомісяця розраховують вартість приросту тварин за фактичною кількістю кормо-днів та плановою собівартістю утримання голови протягом одного дня (кормо-дня).
Для обліку вибуття поточних біологічних активів тваринництва на сільськогосподарських підприємствах застосовують такі форми первинних документів:
Акт на вибуття поточних біологічних активів тваринництва (забій, прирізка та падіж) (форма № ПБАСГ-6);
Обліковий лист забою та падежу худоби (форма № ПБАСГ-8).
На кожний випадок забою тварин, знятих з відгодівлі або нагулу, вимушеної прирізки, падежу чи загибелі від стихійного лиха тварин, або з інших причин, комісія, призначена керівником підприємства, складає Акт на вибуття поточних біологічних активів тваринництва (забій, прирізка та падіж) (форма № ПБАСГ-6). В Акті повинні бути докладно вказані група тварин чи вид птиці за інвентарними номерами та породою, стать, вік тварин, вгодованість, причина та діагноз чи обставини вибуття тварин і птиці, а також можливе використання продукції (в їжу, на годівлю худобі, підлягає знищенню тощо). Акт складає в день вибуття (забою, падежу тощо) комісія в складі зоотехніка, ветеринарного лікаря, завідувача фермою (бригадира) та особи, за якою була закріплена тварина. Після оформлення Акт передається керівнику підприємства на розгляд і затвердження.
Якщо шкура тварини, що загинула, має товарну цінність і може бути реалізована, в Акті зазначається: "Шкура знята і здана на склад за накладною N ...". Коли ж з певних причин її не використовують, то в документі вказують: "Труп утилізовано разом зі шкурою". Після затвердження Акта виконують записи про вибуття поголів'я в Книзі обліку руху тварин і птиці на фермі і його разом зі Звітом про рух тварин і птиці на фермі подають до бухгалтерії господарства.
У випадку падежу або загибелі тварин і птиці з вини окремих працівників вартість цих тварин і птиці відноситься на винного працівника із дооцінкою до ринкової ціни й стягується з нього у встановленому порядку.
Відправлення на забійний пункт всієї продукції окоту з товарною шкуркою (ягнята для забою на шкурку, мертвонароджені, випоротки, викидні, що загинули і вимушено прирізані до бонітування і після нього) та нетоварною шкуркою (ембріони) оформляють Накладними внутрігосподарського призначення (форма № ВЗСГ-8) у трьох примірниках, один з яких залишається в отарі. Для обліку кількості каракулю, одержаного окремими бригадами, ягнятам, яких відправляють на забійний пункт, прикріплюють бирки із зазначенням номера бригади. При забої тварин бирки переносять на зняту шкуру. Такі самі бирки прикріплюють і на відправлені на забійний пункт каракульські шкурки ягнят, забитих в отарі. Всю продукцію окоту каракульських овець, що надійшли протягом дня на забійний пункт, записують окремим рядком із кожної накладної у відповідні графи Акта на вибуття поточних біологічних активів тваринництва (забій, прирізка та падіж). Тут же показують вихід шкурок, нетоварних шкурок, тушок, сивучів, одержаних від переробки (забою).
В кінці робочого дня Акт на вибуття поточних біологічних активів тваринництва (забій, прирізка та падіж) підписують всі члени комісії, призначеної керівником підприємства, в кінці акта матеріально відповідальна по забійному пункту особа розписується про прийняття продукції від забою на відповідальне зберігання для наступного відправлення на склад чи для продажу.
Обліковий лист забою та падежу худоби (форма № ПБАСГ-8) застосовується для застосування в спеціалізованих свинарських комплексах. Він включає три розділи: I "Забій", II "Вихід продукції", III "Падіж".
У розділі I "Забій" відображається кількість голів і маса тварин забитих і оброблених за день. Як правило, всі тварини, що надійшли для забою, повинні бути оброблені протягом цього ж дня. В окремих випадках, якщо санбойня не встигла за поточний день обробити всіх тварин, що надійшли, то їхню масу показують по рядку "Залишок на кінець дня", а в наступному Обліковому листі - по рядку "Залишок на початок дня". У цьому ж розділі проти рядків, по яких відображається надходження за відповідними каналами, дається висновок ветеринарного лікаря про причину забою по кожному каналу окремо.
У розділі II "Вихід продукції" показується вихід продукції по видах від всіх тварин, забитих за звітний день, зданої на склад. В окремих графах відображається кількість одержаної продукції в кілограмах, її облікова ціна (планова собівартість) та сума. Якщо в процесі забою буде з'ясовано, що продукція від якої-небудь із тварин не може бути використана й підлягає знищенню, то ветеринарний лікар зобов'язаний сповістити про це керівникові структурного підрозділу, з якого надійшла тварина, та до бухгалтерії для перенесення даних з розділу I "Забій" до розділу III "Падіж".
У розділі "Падіж" відображається число голів і маса загиблих тварин, що були вивезені з різних структурних підрозділів, а також кількість знятих на санбойні з таких тварин шкір. Проти кожного рядка, по якому відображається полегле поголів'я, обов'язково дається висновок ветеринарного лікаря про причину падежу.
Обліковий лист забою та падежу худоби складається у двох примірниках під копірку й підписується керівником структурного підрозділу, головним ветлікарем, ветлікарем санбойні та економічною службою господарства. Дані про одержану на склад продукцію від забою підписує комірник, що прийняв цю продукцію. Перший примірник документа передається до бухгалтерії для відображення проведених операцій у відповідних регістрах синтетичного обліку.
Інформацію первинних документів з обліку руху тварин і птиці на фермі матеріально-відповідальні особи (завідувач ферми, бригадир, зоотехнік тощо) заносять до спеціальних реєстрів:
Книги обліку руху тварин і птиці на фермі (форма № ПБАСГ-12);
Журналу реєстрації приплоду та вирощування молодняку великої рогатої худоби (форма № ПБАСГ-14);
Журналу реєстрації осіменіння корів і телиць (форма № ПБАСГ-15);
Картки обліку руху дорослої птиці (для спеціалізованих господарств) (форма № ПБАСГ-16);
Картки обліку руху молодняку птиці (для спеціалізованих господарств) (форма № ПБАСГ-17).
Книга обліку руху тварин і птиці на фермі (форма № ПБАСГ-12) призначена для щоденного обліку руху тварин і птиці на фермі. На кожній тваринницькій фермі відкривають Книгу обліку руху тварин і птиці на фермі, яку веде завідуючий фермою або бригадир за обліковими групами тварин і птиці як по кількості голів, так і по живій масі, також враховують отриманий приріст. По кожній групі тварин і птиці у Книзі відкривається окремий аналітичний рахунок у тому ж порядку, що і в бухгалтерії підприємства. На початок місяця зазначається наявність поголів'я по кожній статево-віковій групі.
На підставі первинних документів відображається надходження тварин і птиці за каналами: приплід, переведення з інших статево-вікових груп, переведення з інших ферм, придбання, одержання в обмін. В кінці місяця за даними Розрахунку визначення приросту відображається приріст облікової групи тварин. В другій частині книги відображають вибуття тварин і птиці за каналами: продаж (переробним підприємствам, за іншими каналами тощо), переведення до інших груп, переведення до інших груп та до основного стада, переведення на інші ферми, забій та падіж. Після запису всіх даних первинних документів за місяць підраховують підсумки по руху тварин і виводять залишок на початок наступного місяця, які відображають у кількісних показниках (в головах, кілограмах живої маси).
Підсумкові дані Книги обліку руху тварин і птиці на фермі є підставою для складання Звіту про рух тварин і птиці на фермі.
Для підвищення продуктивності тварин необхідно удосконалювати порідний склад стада, проводити племінну роботу в господарстві. Для виявлення і закріплення в потомстві найкращих якісних показників тварин необхідно організувати суцільний, безперервний облік тварин, який називається племінним або зоотехнічним обліком. Він представляє собою оперативно-технічний облік. Відповідальність за ведення такого обліку покладено на службу головного (старшого) зоотехніка господарства, в яку при наявності племінного тваринництва входить зоотехнік-селекціонер, який повинен бути конкретним організатором обліку.
Ведення племінного обліку здійснюється за допомогою Журналу реєстрації приплоду та вирощування молодняку великої рогатої худоби (форма № ПБАСГ-14) служить для фіксації даних про одержаний приплід та його вирощування до моменту вибуття із господарства. Журнал реєстрації приплоду та вирощування молодняку великої рогатої худоби відкривається на кожний структурний підрозділ (ферму). Журнал повинен бути пронумерований, прошнурований, з підписом відповідальних осіб й скріплений печаткою. На кожну кличку тварин згідно статі та ідентифікаційного номеру цієї тварини в журналі проставляються: дата її народження, жива вага при народженні та порода й клички, ідентифікаційні номери, породи та коди порід матері й батька. Щомісячні результати зважування тварин в перший рік вирощування записуються на підставі Відомості зважування тварин. Крім того, показники зважування тварин та їх оцінка за екстер'єром (в балах) здійснюється обов'язково у віці за 10 місяців, 12 місяців, 18 місяців, 2 роки та старше 2-х років. В колонці 40 та 41 проставляється вік та жива вага тварин при першому осіменінні. Підставою для записів оцінки за екстер'єром (у балах) за віковими групами є: бонитировочна відомість молодняку великої рогатої худоби; журнал для оцінки бичків молочних і молочно-м'ясних порід по якості потомства; відомості якісної оцінки телиць і осімінених телиць на фермах та зведеної відомості результатів бонитировки ВРХ.
Зоотехнічна служба для контролю за осіменінням та його результатами веде Журнал реєстрації осіменіння корів і телиць (форма № ПБАСГ-15). В ньому по кожній корові зазначаються її ідентифікаційний номер, кличка, порода і дата останнього отелення. За кожною коровою для осіменіння закріплюються бугаї-плідники (основний і допоміжний), за якими також зазначається її ідентифікаційний номер, кличка, порода. По періодах вказується дата осіменіння і ставиться відмітка про плідне осіменіння. Також по кожній корові в Журналі реєстрації осіменіння корів і телиць зазначається дата запуску по плану і фактично. При одержанні від корови приплоду зазначають його ідентифікаційний номер, живу вагу, стать, масть і породу. Також по кожній корові робиться відмітка про наступне осіменіння по плану і фактично.
В спеціалізованих птахівничих господарствах замість Книги обліку руху тварин і птиці для щоденного обліку руху поголів'я дорослої птиці, яка досягла 180 (210)- денного віку застосовують Картку обліку руху дорослої птиці (форма № ПБАСГ-16). Цю картку в двох примірниках складає керівник цеху (бригадир) по поголів'ю на кожну вікову групу дорослої птиці, яка обслуговується пташницею. Записи в Картку обліку руху дорослої здійснюються на підставі оформлених первинних документів з надходження та вибуття дорослої птиці за кількістю голів та живою вагою. На кожне число протягом місяця проставляється поголів'я дорослої птиці на початок дня та фактичний збір яєць відповідно віковій групі. Щоденно зібрані яйця здають по Накладним (внутрігосподарського) призначення (форма № ВЗСГ-8) на яйцесклад, де їх сортують у відповідності до затверджених стандартів за якістю та категоріями.
В кінці місяця на підставі картки визначають підсумки по поголів'ю та живій вазі дорослої птиці по надходженню та каналах вибуття і здійснюють оцінку за справедливою вартістю живої ваги. Крім того, проставляється за каналами надходження та вибуття рух всього поголів'я з початку року та рух поголів'я півнів за місяць і з початку року. Окремим показником проставляється фактичне середнє поголів'я несучок за місяць. Підписує цю картку птахівниця, за якою закріплена доросла птиця, завідувач фермою та керівник структурного підрозділу. Підсумкові показники Картки обліку руху дорослої птиці (для спеціалізованих господарств) служать підставою для складання Звіту про рух худоби та птиці на фермі й подаються разом з ним в бухгалтерію в установлені строки.
Для щоденного обліку руху молодняку птиці в спеціалізованих птахівничих господарствах застосовують Картку обліку руху молодняку птиці (форма № ПБАСГ-17). Облікова Картка руху молодняку птиці відкривається працівником цеху по дорощуванню на кожне робоче місце в двох примірниках. Записи в Картку обліку руху молодняку птиці здійснюються на підставі оформлених первинних документів, пов'язаних з надходженням та вибуттям молодняку птиці за кількістю голів та їх живою вагою. Добові пташенята після сортування із цеху інкубації передаються в цех на дорощування окремими партіями за фактичною кількістю та живою вагою по Накладній (внутрігосподарського) призначення (форма № ВЗСГ-8). Тушки загиблого молодняку птиці передають на утилізацію по окремим Накладним (внутрігосподарського) призначення, які повинні відповідати показникам Актів на вибуття поточних біологічних активів тваринництва (забій, прирізка та падіж) (ф. № ПБАСГ-6), які оформлюються щоденно. Крім того, у картці на кожне число протягом звітного місяця проставляється поголів'я молодняку птиці на початок дня, жива вага на початок та на кінець місяця та визначається приріст живої ваги за місяць і середньодобовий приріст молодняку птиці відповідної вікової групи, оцінений за справедливою вартістю живої ваги за вирахуванням витрат на місці продажу.
Підсумкові показники Картки використовуються для заповнення Звіту про рух тварин і птиці на фермі, де записують наявність птиці на початок і кінець звітного періоду їх надходження і вибуття (голів і живої ваги), передаються разом в бухгалтерію для подальшої обробки в установлені строки.
На підставі первинних облікових документів і реєстрів з обліку руху тварин матеріально-відповідальна особа щомісячно складає Звіт про рух тварин і птиці на фермі (ф. № ПБАСГ-13).
Звіт про рух тварин і птиці на фермі застосовується для узагальнення даних, що відображають наявність і рух тварин і птиці на фермі за звітний період. Звіт складається щомісяця на фермі завідувачем фермою або зоотехніком у двох примірниках. У Звіті вказують по кожній обліковій групі (в розрізі окремих аналітичних рахунків) наявність тварин та їх живу масу на початок місяця, рух за місяць і залишок на кінець звітного місяця. Підставою для складання Звіту є підсумкові дані по Книзі обліку руху тварин і птиці на фермі.
Звіт складається окремо по дорослих тваринах, облік яких ведеться на рахунку 10 "Основні засоби" та по тваринах на вирощуванні та відгодівлі які обліковуються на рахунку 21 "Поточні біологічні активи".
Після закінчення звітного періоду перший примірник Звіту разом із первинними документами по руху тварин передається в бухгалтерію для перевірки даних і відображення їх в бухгалтерських регістрах по обліку руху тварин. Другий примірник залишається на фермі. Дані Звіту за основними показниками у бухгалтерії звіряють: кількість кормо-днів повинна відповідати даним Відомостей витрат кормів, приріст живої ваги - розрахункам приросту живої ваги, приплід тварин - даним Актів на оприбуткування приплоду і т. д. На підставі Звіту про рух тварин і птиці на фермі складають Журнал-ордер N 9 с.-г.


2.3. Синтетичний і аналітичний облік тварин
Синтетичний облік тварин сільськогосподарські підприємства ведуть з використанням субрахунків до рахунків 16 "Довгострокові біологічні активи" і 21 "Поточні біологічні активи":
163 "Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінені за справедливою вартістю";
164 "Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінені за первісною вартістю";
212 "Поточні біологічні активи тваринництва, які оцінені за справедливою вартістю";
213 "Поточні біологічні активи тваринництва, які оцінені за первісною вартістю".
Аналітичний облік біологічних активів тваринництва ведеться за видами або однорідними (статево-віковими, ваговими, технологічними) групами тварин.
Сільськогосподарські підприємства, які обрали журнально-ордерну форму бухгалтерського обліку, передбачену Наказом Міністерства аграрної політики України "Про затвердження регістрів та Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу" від 7 березня 2001 року № 49, облік тварин ведуть в журналі-ордері № 9 с-г та оборотній відомості № 9а с-г. ці реєстри заповнюють на підставі Звіту про рух тварин і птиці на фермі. Проте, варто зауважити, що з набранням чинності П(С)БО 30 "Біологічні активи", до зазначеної форми обліку не було внесено жодних змін.
Типова кореспонденція рахунків з обліку біологічних активів тваринництва наведена в табл. 2.4.
Таблиця 2.4
Типова кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку операцій з біологічними активами тваринництва
N з/п 
Зміст господарської операції
Кореспонденція рахунків



Дебет
Кредит

Облік надходження біологічних активів

1
Придбано довгостроковий біологічний актив: 
  
  

 
- отримано від постачальників - платників податку на додану вартість (ПДВ) за вартістю без ПДВ 
15 "Капітальні інвестиції" 
63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" 

 
- на суму податкового кредиту з ПДВ за операцією 
64 "Розрахунки за податками і платежами" 
63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" 

 
- отримано від постачальників - неплатників ПДВ за вартістю у сумі зобов'язання перед постачальником 
15 "Капітальні інвестиції" 
63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" 

 
- нараховані витрати на транспортування довгострокового біологічного активу транспортом сторонньої організації 
15 "Капітальні інвестиції" 
685 "Розрахунки з іншими кредиторами" 

 
- на суму податкового кредиту з ПДВ за операцією 
64 "Розрахунки за податками і платежами" 
685 "Розрахунки з іншими кредиторами" 

 
- оприбутковано придбаний довгостроковий біологічний актив 
16 "Довгострокові біологічні активи" 
15 "Капітальні інвестиції" 


Придбано поточний біологічний актив: 
  
  

 
- отримано від постачальників - платників податку на додану вартість (ПДВ) за вартістю без ПДВ 
21 "Поточні біологічні активи" 
63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" 

 
- на суму податкового кредиту з ПДВ за операцією 
641 "Розрахунки за податками і платежами" 
63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" 

 
- отримано від постачальників - неплатників ПДВ за вартістю у сумі зобов'язання перед постачальником 
21 "Поточні біологічні активи" 
63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"


Отримано від учасника (засновника) підприємства як внесок до статутного капіталу: 
  
  

 
- довгостроковий біологічний актив 
16 "Довгострокові біологічні активи" 
46 "Неоплачений капітал" 

 
- поточний біологічний актив 
21 "Поточні біологічні активи" 
46 "Неоплачений капітал" 


Оприбутковано безоплатно отримані: 
  
  

 
- довгострокові біологічні активи 
16 "Довгострокові біологічні активи" 
424 "Безоплатно одержані необоротні активи" 

 
- поточні біологічні активи 
21 "Поточні біологічні активи" 
71 "Інший операційний дохід" 

 
- нараховані витрати на транспортування власним транспортом безоплатно отриманих довгострокових біологічних активів 
15 "Капітальні інвестиції" 
23 "Виробництво" 

 
- зараховано витрати на транспортування до складу первісної вартості безоплатно отриманого довгострокового біологічного активу 
16 "Довгострокові біологічні активи" 
15 "Капітальні інвестиції" 


Переведено поточні біологічні активи до складу довгострокових біологічних активів 
15 "Капітальні інвестиції" 
21 "Поточні біологічні активи" 

 
 
16 "Довгострокові біологічні активи" 
15 "Капітальні інвестиції" 


Оприбутковано біологічні активи, раніше не враховані на балансі, а також їх надлишки, виявлені при інвентаризації:
  
  

 
- довгострокові біологічні активи 
16 "Довгострокові біологічні активи" 
746 "Інші доходи від звичайної діяльності" 

 
- поточні біологічні активи 
21 "Поточні біологічні активи" 
719 "Інші доходи від операційної діяльності"


Відображено результати від зміни справедливої вартості довгострокових біологічних активів: 
  
  

 
- збільшення 
163 "Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінені за справедливою вартістю" 
71 "Інший операційний дохід" 

 
- зменшення 
94 "Інші витрати операційної діяльності" 
163 "Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінені за справедливою вартістю" 


Відображено результати від зміни справедливої вартості поточних біологічних активів: 
  
  

 
- збільшення 
212 "Поточні біологічні активи тваринництва, які оцінені за справедливою вартістю" 
71 "Інший операційний дохід" 

 
- зменшення 
94 "Інші витрати операційної діяльності" 
212 "Поточні біологічні активи тваринництва, які оцінені за справедливою вартістю" 


Нарахована амортизація довгострокових біологічних активів, що оцінюється за первісною вартістю 
23 "Виробництво" 
134 "Накопичена амортизація довгострокових біологічних активів" 

10 
Відображено втрати від зменшення корисності довгострокового біологічного активу, який оцінюється за первісною вартістю 
975 "Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій" 
134 "Накопичена амортизація довгострокових біологічних активів" 

11 
Відображено відновлення корисності довгострокового біологічного активу, який оцінюється за первісною вартістю після усунення причин попереднього зменшення їх корисності 
134 "Накопичена амортизація довгострокових біологічних активів" 
746 "Інші доходи від звичайної діяльності" 

12       
Переведено довгостроковий біологічний актив, який оцінюється за первісною вартістю, до групи біологічних активів, які оцінюються за справедливою вартістю: 
  
  

 
- на суму зносу 
134 " Накопичена амортизація довгострокових біологічних активів" 
164 "Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінюються за первісною вартістю" 

 
- на залишкову вартість 
163 "Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінюються за справедливою вартістю" 
164 "Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінюються за первісною вартістю" 

     
Відображення переоцінки переведеного довгострокового біологічного активу: 
  
  

 
- збільшення 
163 "Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінюються за справедливою вартістю"
71 "Інший операційний дохід" 

 
- зменшення 
94 "Інші витрати операційної діяльності"   
163 "Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінюються за справедливою вартістю" 

Облік вибуття біологічних активів

22 
Списано собівартість реалізованих додаткових біологічних активів: 
  
  

 
тваринництва 
901 "Собівартість реалізованої готової продукції" 
21 "Поточні біологічні активи" 

23 
Реалізовано (продано) біологічні активи, які оцінюються за справедливою вартістю: 
  
  

 
- списано собівартість реалізованих довгострокових біологічних активів, які оцінюються за справедливою вартістю 
901 "Собівартість реалізованої готової продукції" 
163 "Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінюються за справедливою вартістю" 

 
- отримано дохід (виручку) від реалізації біологічних активів 
36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" 
701 "Дохід від реалізації готової продукції" 

 
- нарахована сума податкового зобов'язання з ПДВ за операцією 
701 "Дохід від реалізації готової продукції" 
64 "Розрахунки за податками й платежами" 

24 
Реалізовано довгострокові біологічні активи, які оцінюються за первісною вартістю: 
  
  

 
- на суму зносу 
134 "Накопичена амортизація довгострокових біологічних активів" 
164 "Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінюються за первісною вартістю" 

 
- на суму залишкової вартості 
977 "Інші витрати звичайної діяльності" 
164 "Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінюються за первісною вартістю" 

 
- отримано дохід (виручку) від реалізації біологічних активів 
36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" 
742 "Дохід від реалізації необоротних активів" 

 
- нарахована сума податкового зобов'язання з ПДВ за операцією 
746 "Інші доходи від звичайної діяльності" 
64 "Розрахунки за податками й платежами" 

25 
Ліквідовано довгострокові біологічні активи, які оцінюються за первісною вартістю 
  
  

 
- на суму зносу 
134 "Накопичена амортизація довгострокових біологічних активів" 
164 "Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінюються за первісною вартістю" 

 
- на суму залишкової вартості 
976 "Списання необоротних активів" 
164 "Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінюються за первісною вартістю" 

26 
Виявлено нестачі та втрати біологічних активів, які оцінюються за справедливою вартістю, в результаті інвентаризації 
947 "Нестачі і втрати від псування цінностей" 
212 "Поточні біологічні активи тваринництва, які оцінюються за справедливою вартістю"
163 "Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінюються за справедливою вартістю" 


Одночасно зарахована на позабалансовий рахунок балансова вартість списаних сум нестачі та втрат від псування біологічних активів до прийняття рішення про конкретних винуватців 
072 "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей" 


27 
Визнано дохід в сумі, що належить до відшкодування винними особами нестач і втрат від псування біологічних активів 
375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків" 
716 "Відшкодування раніше списаних активів" 

 
- нарахована сума податкового зобов'язання ПДВ за операцією 
716 "Відшкодування раніше списаних активів" 
64 "Розрахунки за податками й платежами" 


Одночасно списані з позабалансового рахунку суми нестач і втрат від псування біологічних активів, що належать до відшкодування винними особами 
072 "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей" 



2.4. Облік кормів у сільськогосподарських підприємств тваринництва
Приріст ваги тварин, що відгодовується і випасається, кількість і якість м’ясопродуктів, що отримані від забою, залежать, насамперед, від правильної організації відгодівлі і догляду за тваринами, що безпосередньо пов’язано з використанням кормів.
Денні норми витрат кормів встановлюють для кожної відгодівельної групи тварин із залученням спеціалістів зоотехнічної служби.
В основу норм витрат кормів закладено кормові одиниці, що характеризують харчову цінність кормів. Кормова одиниця відповідає харчовій цінності 1 кг вівса (комбікорму).
Організація_________________
Затверджую:

Підприємство_______________
керівник підприємства

Раціон
для м’ясної відгодівлі свиней
на ______________ 200__р.
за добу на одну голову

Жива маса, кг
Харчові відходи
Комбікорм
Сироватка
Разом кормових одиниць
Середньодобовий приріст, г


кг
к.од.
кг
к.од.
кг
к.од.



1
2
3
4
5
6
7
8
9

30-40
2,0
0,54
1,3
1,3
0,5
0,06
1,9
350

40-50
2,0
0,54
1,5
1,5
-
-
2,04
400

50-60
-
-
-
-
-
-
-
-

60-70
3,0
0,81
1,9
1,9
-
-
2,71
550

Зоотехнік ___________________ підпис

Для різних відгодівельних груп встановлені різні норми витрат кормів залежно від ваги тварин, що відгодовуються в цих групах. Наприклад, при відгодівлі свиней на добу на одну голову за відгодівельними нормами необхідно:
у групі вагою 30–40 кг 1,5–1,8 кормових одиниць;
60–70 кг 2,6–3,0 кормових одиниць;
100–110 кг 4,0–4,5 кормових одиниць;
Норми витрат кормів залежать також від виду відгодівлі м’ясний, м’ясо-сальний, сальний, бекон, є окремі норми і для вирощування молодняка та утримання продуктивних тварин.
На основі встановлених норм з урахуванням наявності кормів розробляють раціони для окремих відгодівельних груп тварин.
Кормові раціони затверджує керівник організації. Правильно складені раціони з широким використанням харчових відходів забезпечують повноцінне харчування тварин і отримання від них високої продуктивності, зниження собівартості тварин і продукції відгодівлі.
Корми, що надійшли на відгодівельний пункт, здаються на склад під відповідальність завідувача складу (комірника) чи іншої матеріально відповідальної особи на основі первинних документів: товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, прихідних накладних тощо
При надходженні кормів на склади здійснюється ретельна перевірка відповідності їх асортименту, кількості (вазі, об’єму) і якості, вказані у супровідних документах (товарно-транспортній накладній та ін.). Корми на складі перевіряються і приймаються в день їх надходження.
Якщо корми на склад надійшли без супровідних документів, завідувач складом (комірник) складає акт приймання. Акт підписують: особа, що прийняла корми, і особа, що доставила їх на склад.
Якщо корми надійшли на склад у пошкодженій тарі, з ознаками псування, бою, їх приймання здійснюється комісією. При встановленні невідповідності асортименту, кількості і якості складають акт приймання.
Надходження харчових відходів від підприємств громадського харчування, хлібопекарень, а також заготівельних і виробничих підприємств, що знаходяться на одному балансі з відповідальним господарством, оформляється забірними листами чи видатковими накладними підприємств, що їх відпустили.
Відпуск кормів зі складу (комори) відгодівельного пункту здійснюється на основі раціонів і оформляється забірною відомістю. Відомість складається в двох примірниках. Перший залишається у завідувача складу (комірника), другий передається особі, що здійснює відгодівлю.
Витрачання кормів для годування тварин оформляється кормовою відомістю.
У кінці місяця зоотехнік чи зав. відгодівельного господарства (пункту) визначає фактичні витрати кормів по кожній групі тварин.
Кількість витрачених за місяць кормів, яка відображена у кормових відомостях, повинна відповідати тій кількості, що вказана в забірній відомості.
Кормові відомості подаються в бухгалтерію разом із Звітом про рух кормів.
Облік кормів на складі (в коморі) ведеться в книзі за назвами і ґатунками тільки в натуральних показниках.
У встановлені терміни, але не рідше одного разу в місяць матеріально-відповідальна особа складає Звіт про рух кормів у 2 примірниках. Перший з первинними документами здається в бухгалтерію, другий з відміткою і підписом бухгалтера залишається у матеріально відповідальної особи.
Перевірений звіт затверджується керівником.
На підсобних сільськогосподарських підприємствах корми обліковуються на субрахунку 208 „Насіння і корми“.
В обліку корми відображаються за фактичною або плановою собівартістю з доведенням останньої до фактичної після закінчення звітного періоду.
Корми, що надійшли на сільськогосподарське підприємство, як різновид запасів згідно із П(С)БО 9 оцінюються за первісною вартістю.
В аналітичному обліку у зв’язку із можливою зміною цін на корми одного виду, складністю визначення витрат на перевезення кормів та інших витрат, що включаються до їх первісної вартості, доцільно окремо вести облік:
 кормів за обліковими цінами;
 відхілень між обліковою вартістю кормів та фактичною вартістю кормів за цінами постачальників;
 транспортно-заготівельних та інших витрат, що входять до первісної вартості кормів.
При такому способі обліку суми транспортно-заготівельних та інших витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку (аналітичному рахунку) рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних та інших витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних та інших витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних та інших витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних та інших витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.
Таблиця 2.5
Типові бухгалтерські проведення з обліку кормів

з/п
Зміст господарської операції
Кореспонденція рахунків



Дебет
Кредит


Надходження кормів у підсобне господарство



1
-на купівельну вартість кормів
208
631

2
-на відпускну вартість кормів власного рослинництва
208
231

3
-на суму транспортно-заготівельних витрат
208
631, 685


За умови використання журнально-ордерної форми обліку для підприємств агропромислового комплексу, що затверджена наказом Мінагрополітики України від 07.03.2001р. №49, дані про наявність і рух кормів в грошовому виразі за місцями зберігання (матеріально-відповідальними особами) узагальнюються за місяць в розрізі синтетичних рахунків (субрахунків) в Журналі-ордері № 10.1 с.-г., який об’єднано з відомістю. Транспортно-заготівельні витрати, пов’язані з придбанням кормів, відображаються на підставі Журналів-ордерів № 6 с.-г., № 8 с.-г. (на суму витрат, пов’язаних з доставкою силами постачальників та інших організацій); № 7 с.-г. (на суму витрат по службових відрядженнях, пов’язаних з придбанням матеріалів тощо); 10.2 с.-г. (на суму витрат допоміжних виробництв, пов’язаних з доставкою); № 10.3 с.-г. (на суму заробітної плати, нарахованої за навантаження та розвантаження цінностей, які надходять від постачальників).
Кредитові обороти по синтетичних рахунках (субрахунках) з обліку кормів з Журналу-ордера № 10.1 с.-г. переносять в Головну книгу.
Аналітичний облік кормів у бухгалтерії сільськогосподарського підприємства ведуть у сальдових відомостях на підставі перевірених та протаксованих Звітів про рух матеріальних цінностей. Сальдові відомості можуть бути двох варіантів: ф. № 41 та ф. № 41а. При першому варіанті сальдову відомість ф. № 41 відкривають і ведуть по матеріально-відповідальних особах. При другому варіанті сальдову відомість ф. №41а ведуть в цілому по господарству з розшифруванням по матеріально-відповідальних особах. Варіант сальдових відомостей вибирає головний бухгалтер.
Підсумки залишків по синтетичних рахунках (субрахунках) сальдової відомості звіряють з даними про залишки матеріальних цінностей, відображених в Журналі-ордері № 10.1 с.-г. та відомості (дебет рахунків) в розрізі матеріально-відповідальних осіб.
Залишки кормів у Журналі-ордері № 10.1 с.-г. та відомості узгоджують з підсумковими даними сальдових відомостей по кожному синтетичному рахунку (субрахунку).
Нижче наведено схему запису в реєстри з обліку виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, готової продукції та товарів (у тому числі кормів).
Аналітичний облік кормів в бухгалтерії ведуть у спеціальній книзі в розрізі матеріально-відповідальних осіб, найменувань і сортів кормів, в натуральних і грошових показниках.
Витрати кормів оформляються кормовою відомістю за звітний період на кожну облікову групу тварин. Складання кормових відомостей за відгодівельними групами і видами відгодівлі дає можливість перевірити правильність витрат кормів відповідно до норм та раціонів, а також встановити відповідність приросту ваги тварин до кількості кормових одиниць, витрачених для відгодівлі.
На підставі кормової відомості бухгалтер переводить фактичні витрати кормів у кормові одиниці, що знаходяться в одному кілограмі корму.
Наприклад: в одному кг картоплі міститься 0,3 кормових одиниць, в 1кг харчових відходів 0,27 к.од., в 1 кг буряка кормового 0,11 к.од., і т.д.
При перевірці кормових відомостей бухгалтер зіставляє фактичні витрати кормів, виражені в кормових одиницях, з витратами кормів за нормою і визначає перевитрати кормів за нормою чи витрати нижче норми. Поряд з тим в кінці місяця необхідно також перевірити відповідність отриманого приросту ваги за відгодівельними групами тварин кількості і якості витрачених кормів, виражених в кормових одиницях. При цьому виходять з норми приросту ваги тварин в цій відгодівельній групі і норми витрат кормів на цей приріст ваги.
Наприклад: у відгодівельній групі свиней з живою вагою 90–100 кг для отримання приросту ваги 750 г за кормодень повинно бути витрачено 4,2 кормових одиниці. При фактичних витратах кормів в середньому 3,9 кормових одиниць за кормодень приріст ваги повинен бути 700 г.
3,9 ґ 750 / 4,2 = 700 г.
Розрахований таким чином приріст ваги за нормою зіставляють з фактичним середньодобовим приростом ваги за місяць і знаходять відхилення фактичного приросту ваги від приросту за нормою.
Якщо є невідповідність, то встановлюють її причини і вживають заходи із усунення недоліків у використанні кормів.
Але необхідно зазначити, що такий розрахунок не може бути основою для притягнення кормача до матеріальної відповідальності за недоотримання приросту ваги. Головне встановити і усунути причини недоотримання приросту ваги і домогтися того, щоб тваринам згодовувались всі корми, що відпущені.

ТЕМА 3. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК У РОСЛИННИЦТВІ
План
Первинний, синтетичний і аналітичний облік біологічних активів рослинництва.
Облік витрат на біологічні перетворення.

3.1. Первинний, синтетичний і аналітичний облік біологічних активів рослинництва.
З метою бухгалтерського обліку класифікацію біологічних активів рослинництва проводять за такими ознаками:
за терміном використання;
за методом оцінювання вартості;
за видами (культурами) рослин.
За терміном використання виділяють поточні біологічні активи рослинництва і довгострокові біологічні активи рослинництва.
До довгострокових біологічних активів рослинництва належать штучні багаторічні насадження: плодово-ягідні насадження всіх видів (дерева, чагарники, кущі тощо); виноградники; багаторічні насадження ботанічних садів та інших науково-дослідних установ та навчальних закладів для наукових цілей та інші штучні багаторічні насадження; сади дерева в лісі (лісовий масив).
До основних видів плодоносних плодово-ягідних та виноградних багаторічних насаджень належать:
плодові насадження зерняткові (яблуня, груша, айва);
плодові насадження кісточкові (слива, вишня, абрикос тощо);
плодові насадження горіхоплідні (грецький горіх, фундук, мигдаль тощо);
ягідні насадження (суниця, полуниця, смородина, аґрус, чорноплідна горобина тощо);
виноградні насадження;
плантації хмелю.
До початку плодоношення молоді насадження відносяться до незрілих довгострокових біологічних активів.
Переведення незрілих довгострокових біологічних активів до групи зрілих довгострокових біологічних активів відбувається згідно з листом Державного комітету України з питань садівництва, виноградарства та виноробної промисловості від 24.02.97 N 11/02-460, який передбачає наступні терміни переведення молодих насаджень (незрілих біологічних активів) до складу плодоносних (зрілих довгострокових біологічних активів):
яблуня, груша (підщепа сильноросла, крона округла) - 7 - 8 років від посадки;
яблуня, груша (підщепа середньоросла, крона округла або плоска) - 6 років від посадки;
яблуня, груша (підщепа слаборосла, крона плоска) - 5 років від посадки;
вишня, персик - 5 років від посадки;
слива, черешня, абрикос - 6 років від посадки;
горіх грецький - 8 років від посадки;
суниця - 2 роки від посадки;
малина, малина на шпалері - 3 роки від посадки;
смородина, аґрус, виноград - 4 роки від посадки.
За методом оцінювання вартості тварини поділяють на біологічні активи рослинництва, оцінені за справедливою вартістю, і біологічні активи рослинництва, оцінені за первісною вартістю.
За видами виділяють такі культури рослин: зернові, кормові, технічні, картопля, овочі тощо.
Об'єктом бухгалтерського обліку біологічних активів рослинництва можуть бути види сільськогосподарських рослин (зернові, кормові, олійні, ефіроолійні, технічні, прядивні, овочеві, лікарські, квіткові, плодові та ягідні рослини, виноград, картопля тощо) або однорідні групи біологічних активів, які складаються з підвидів сільськогосподарських рослин (озимі та ярі зернові, кісточкові, зерняткові, горіхоплідні тощо) чи окремих культур (ячмінь, кукурудза, соняшник тощо).
Об'єктом бухгалтерського обліку незрілих довгострокових біологічних активів можуть бути види багаторічних насаджень.
Оцінка біологічних активів рослинництва відбувається аналогічно до оцінки біологічних активів тваринництва за методикою, описаною в питанні 1 попередньої лекції. Проте, є такі особливості.
Поточні біологічні активи рослинництва, які не досягли зрілості та технологічний процес їх створення не завершено, якщо їх справедливу вартість можна достовірно визначити, визнаються активом і відображаються у складі поточних біологічних активів. При цьому, на дату балансу визнається інший операційний дохід (витрати) як різниця між сумою справедливої вартості поточних біологічних активів рослинництва, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, та сумою понесених витрат, пов'язаних з їх біологічними перетвореннями.
На момент початку збирання врожаю такі біологічні активи списуються з балансу з віднесенням їх вартості на витрати виробництва.
Поточні біологічні активи рослинництва, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо, які не досягли зрілості та технологічний процес їх створення не завершено, відображаються у бухгалтерському обліку і звітності як незавершене виробництво та оцінюються за виробничою собівартістю, яка визначається відповідно до П(С)БО 16.
Документування руху довгострокових біологічних активів рослинництва здійснюється з використанням таких форм первинних документів:
Акта приймання довгострокових біологічних активів рослинництва (багаторічних насаджень) і передачі їх в експлуатацію (форма № ДБАСГ-1);
Акта на списання довгострокових біологічних активів рослинництва (багаторічних насаджень) (форма № ДБАСГ-3).
Введення багаторічних насаджень в експлуатацію здійснюється комісією, що призначається керівником підприємства, та оформляється Актом приймання довгострокових біологічних активів рослинництва (багаторічних насаджень) і передачі їх в експлуатацію (форма № ДБАСГ-1). Складається цей документ декілька разів, а саме:
при збільшенні вартості незрілих довгострокових біологічних активів на суму понесених витрат, пов'язаних з біологічними перетворенням (по закінченні посадкових робіт та щорічному зростанню вартості молодих насаджень на суму витрат по їх вирощуванню);
при досягненні насадженнями віку ефективного їх використання і зарахуванню їх до складу довгострокових біологічних активів рослинництва.
В Акті приймання довгострокових біологічних активів рослинництва (багаторічних насаджень) і передачі їх в експлуатацію (форма № ДБАСГ-1) наводяться такі відомості: найменування насаджень, їх оцінка, порода, вид і сорт, назва або номер ділянки, площа, рік посадки. В Акті вказуються також довжина насаджень в погонних метрах, порода, сортовий складі кількість дерев, чагарників по плодово-ягідних насадженнях, приводиться схема посадки. При складанні Акту по незрілих довгострокових активах до досягнення продуктивного віку вони оцінюються за сумою витрат, понесених на їх закладку та вирощування. При їх переведенні у відповідну групу зрілих довгострокових біологічних активів вартість таких активів переоцінюється до справедливої вартості, зменшеної на витрати на місці продажу, якщо їх можна достовірно визначити. Якщо справедливу вартість неможливо визначити, вони можуть оцінюватися та обліковуватися в порядку, визначеному в П(С)БО 7.
Для визначення непридатності багаторічних насаджень і встановлення неможливості та/або неефективності їх використання, а також для оформлення документації на списання багаторічних насаджень безпосередньо на підприємстві створюється комісія.
Комісія створюється наказом керівника підприємства та складається з голови комісії (керівника або його заступника) та членів комісії (головного бухгалтера або його заступника; осіб, на яких покладено відповідальність за збереження майна; працівників інженерних, технічних, технологічних та інших служб підприємства, які добре знають об'єкт основних засобів).
Комісія зі списання багаторічних насаджень:
проводить інвентаризацію багаторічних насаджень, які пропонуються до списання, та за її результатами складає акт за встановленою формою;
установлює економічну (технічну) доцільність чи недоцільність відновлення та/або подальшого використання багаторічних насаджень та вносить відповідні пропозиції;
установлює конкретні причини списання багаторічних насаджень: знищене, фізичне зношення, реконструкція та інше;
установлює можливість використання окремих матеріалів знищених багаторічних насаджень, що підлягають списанню і забезпечує контроль за проведенням їх оцінки;
складає Акт на списання довгострокових біологічних активів рослинництва (багаторічних насаджень) (форма № ДБАСГ-3).
В Акті на списання довгострокових біологічних активів рослинництва (багаторічних насаджень) (форма № ДБАСГ-3) вказують дані, які характеризують об'єкт, а саме: рік закладання; первісну вартість (переоцінку); суму нарахованого зносу за даними бухгалтерського обліку; причини списання; економічну (технічну) недоцільність та/або неможливість відновлення активів.
Протокол засідання комісії, акт інвентаризації та Акт на списання довгострокових біологічних активів рослинництва (багаторічних насаджень) затверджуються керівником підприємства.
Документальне оформлення процедури списання орендованих багаторічних насаджень. У разі якщо багаторічні насадження стали непридатними для використання в силу зносу або інших причин, незалежних від орендаря, вони підлягають списанню за погодженням сторін. Погодження сторін оформлюється письмово у відповідності до договору оренди або як окрема угода. Цей документ є свого роду погодженням сторін про вилучення об'єкта зі складу орендованого майна та визначення умов використання матеріальних цінностей, одержаних від його списання. Після досягнення згоди між сторонами про списання об'єктів багаторічних насаджень здійснюються процедури їх ліквідації (розкорчовування). Ліквідація багаторічних насаджень оформлюється Актом на списання довгострокових біологічних активів рослинництва (багаторічних насаджень) (форма № ДБАСГ-3). Даний Акт складає комісія, до складу якої мають входити представники орендаря та уповноважена особа від співвласників (орендодавців), а також представник комісії з організації вирішення майнових питань. Акт складається у двох примірниках, один із яких зберігається у орендаря, інший - у орендодавця як підтверджуючий документ про зміну складу та вартості орендованого майна. При цьому відразу необхідно внести зміни до переліку майна, що орендується у співвласників, який є додатком до договору та Акта приймання-передачі орендованого майна.
Документальне оформлення процедури списання багаторічних насаджень внаслідок дії форс-мажорних обставин. Процедура ліквідації багаторічних насаджень внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) розпочинається за наявності відповідних висновків підтверджених:
Торгово-промисловою палатою України про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України;
рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішенням Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повеней, пожежі та інших видів стихійного лиха;
висновками інших органів, уповноважених згідно з законодавством засвідчувати форс-мажорні обставини (висновки наукових закладів та проектних організацій "Укрдіпросад", довідки Центрів з гідрометеорології та інші підтверджуючи документи).
За наявності зазначених документів, а також погодження комісії по списанню багаторічних насаджень Міністерства аграрної політики України (у разі якщо власником багаторічних насаджень є державне підприємство) підприємство має право списувати загиблі насадження. Процедура списання багаторічних насаджень оформлюється Актом на списання довгострокових біологічних активів рослинництва (багаторічних насаджень).
Документування руху поточних біологічних активів рослинництва здійснюється з використанням таких форм первинних документів:
Акта на оприбуткування поточних біологічних активів рослинництва, оцінених за справедливою вартістю (форма № ПБАСГ-1);
Акта на списання поточних біологічних активів рослинництва, оцінених за справедливою вартістю (на початок збирання врожаю) (форма № ПБАСГ-2).
Оприбуткування поточних біологічних активів рослинництва здійснюється на дату складання Балансу.
Експертною комісією з оцінки визначається справедлива вартість окремо по рослинах (озимі зернові, з них озима пшениця; ярові зернові, з них ячмінь, горох; технічні культури; соняшник, цукровий буряк тощо) або по однорідних групах, які складаються з окремих підвидів сільськогосподарських рослин (озимі та ярі зернові) чи окремих культурах (пшениця, ячмінь, кукурудза на зерно, соняшник, цукровий буряк, картопля тощо) на певному полі, площі. Вони обліковуються як поточні біологічні активи рослинництва, оцінені за справедливою вартістю. Підставою для оприбуткування є Акт на оприбуткування поточних біологічних активів, оцінених за справедливою вартістю (форма № ПБАСГ-1), який складається цією комісією.
В Акті зазначається склад експертної комісії, назва об'єкту обліку, площа в гектарах, оцінка якості посіву, прогнозовані врожайність та валовий збір, справедлива вартість поточного біологічного активу рослинництва. Акт підписується членами експертної комісії. Бухгалтером перевіряється правильність заповнення реквізитів та складається кореспонденція рахунків; дебет 211 "Поточні біологічні активи рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю" кредит 231 "Рослинництво". Акт на оприбуткування поточних біологічних активів, оцінених за справедливою вартістю (форма N ПБАСГ-1), затверджується керівником підприємства.
Списання поточних біологічних активів рослинництва здійснюється на момент збирання врожаю та оформляється Актом на списання поточних біологічних активів рослинництва, оцінених за справедливою вартістю (на початок збирання врожаю) (форма № ПБАСГ-2). В Акті зазначається назва об'єкту обліку, площа в гектарах та справедлива вартість поточного біологічного активу рослинництва. Акт складається та підписується керівником структурного підрозділу та бухгалтером.
Акт на списання поточних біологічних активів рослинництва, оцінених за справедливою вартістю (на початок збирання врожаю) є підставою для відображення в бухгалтерському обліку вибуття поточних біологічних активів рослинництва за кредитом субрахунку 211 "Поточні біологічні активи рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю" в кореспонденції з дебетом субрахунку 231 "Рослинництво".
Синтетичний облік рослин сільськогосподарські підприємства ведуть з використанням субрахунків до рахунків 16 "Довгострокові біологічні активи" і 21 "Поточні біологічні активи":
161 "Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю";
162 "Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за первісною вартістю";
165 "Незрілі довгострокові біологічні активи, які оцінюються за справедливою вартістю";
166 "Незрілі довгострокові біологічні активи, які оцінюються за первісною вартістю";
211 "Поточні біологічні активи рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю".
Типові бухгалтерські проведення з обліку біологічних активів рослинництва подані в табл. 3.1.
Таблиця 3.1
Типові бухгалтерські проведення з обліку біологічних активів рослинництва
Зміст господарської операції
Дебет
Кредит

Облік довгострокових біологічних активів рослинництва

Переоцінка довгострокових біологічних активів (далі – ДБА) рослинництва
161
710


940
161

Переоцінка незрілих ДБА рослинництва
165
710


940
165

Переведення ДБА з однієї групи (за первісною вартістю) в іншу (за справедливою вартістю)
134
162


161
162

Придбання ДБА рослинництва
155
631


641
631


16
155

Безоплатно отримані ДБА рослинництва
16
424

Оприбутковано ДБА як внесок до статутного капіталу
16
46

Реалізація ДБА, що оцінені за первісною вартістю
134
162


286
162
166


943
286


36
712

Реалізація ДБА, що оцінені за справедливою вартістю
901
161


36
70

Облік поточних біологічних активів рослинництва

Придбано поточні біологічні активи (далі – ПБА) рослинництва
211
631


641
631

Безоплатно отримані ПБА рослинництва
211
718

Оприбутковано ПБА як внесок до статутного капіталу
211
46

Визнання ПБА, які оцінюються за справедливою вартістю
211
231


231
710


940
231

Реалізація ПБА рослинництва
901
211


361
701

Переоцінка ПБА рослинництва
211
710


940
211


В аналітичному обліку біологічні активи відображаються у вартісному та кількісному виразі. Біологічні активи рослинництва в аналітичному обліку кількісно можуть відображатися у одиницях площі, яку вони фактично займають, у разі якщо їх кількість неможливо визначити або це економічно недоцільно (зернові культури, соняшник, цукрові буряки, насадження тощо).

3.2. Облік витрат на біологічні перетворення.

Біологічні перетворення - це процес кількісних і якісних змін біологічних активів, що пов'язані з витратами на утримання тварин, їх годівлю до моменту їх реалізації, забою або переведення до основного стада (довгострокових біологічних активів тваринництва).
Витрати, пов'язані з біологічними перетвореннями біологічних активів, визнаються витратами основної діяльності. Облік витрат ведеться за окремими об'єктами обліку витрат, які мають відповідати об'єктам обліку біологічних активів (окремі види біологічних активів та/або їх група), на рахунку обліку виробництва 23. До рахунку 23 рекомендовано відкривати такі субрахунки:
231 "Рослинництво";
232 "Тваринництво";
233 "Промислове виробництво";
234 "Допоміжні виробництва".
До складу витрат, пов'язаних з біологічними перетвореннями, належать:
прямі матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці;
інші прямі витрати;
загальновиробничі витрати.
Прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати протягом звітного (календарного) року відображаються за статтями калькулювання, перелік і склад яких установлюється підприємством. Примірний перелік статей витрат, рекомендований Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затвердженими Наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 № 132, такий:
Таблиця 3.2
Примірний перелік статей витрат сільськогосподарського підприємства
Статті витрат
У рослинництві
У тваринництві
У допоміжних виробництвах
У підсобних промислових виробництвах

Витрати на оплату праці
+
+
+
+

Насіння та посад-ковий матеріал
+
 
 
 

Паливо та мас-тильні матеріали
+
+
+
+

Добрива
+
 
 
 

Засоби захисту рослин та тварин
+
+
 
 

Корми
 
+
+
 

Сировина та мате-ріали (без зворот-них відходів)
 
 
+
+

Роботи та послуги
+
+
+
+

Витрати на ремонт необоротних активів
+
+
+
+

Інші витрати на утримання основних засобів
+
+
+
+

Інші витрати
+
+
+
+

Непродуктивні витрати (в обліку)
+
+
+
+

Загальновиробничі витрати
+
+
+
+


Загальновиробничі витрати рослинництва і тваринництва розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу, установленої підприємством.
Типові бухгалтерські проведення з обліку витрат на біологічні перетворення подані в табл. 3.3.


Таблиця 3.3
Типові бухгалтерські проведення з обліку біологічних перетворень
Зміст господарської операції
Дебет
Кредит

Витрачено насіння, посадковий матеріал, засоби захисту рослин
231
20, 27

Витрачено корми, засоби захисту тварин
232
20, 27

Отримано роботи і послуги допоміжних виробництв
231, 232
234

Нараховано заробітну плату основним робітникам
231, 232
66

Проведено відрахування на соціальні заходи
231, 232
65

Нараховано амортизацію необоротних активів основного виробництва
231, 232
13

Розподілено загальновиробничі витрати
231, 232
91

Оприбутковано приплід
212, 213
232

Первісне визнання поточних біологічних активів рослинництва
211
231

Списання поточних біологічних активів на собівартість врожаю
232
211

Оприбутковано сільськогосподарську продукцію
27
231, 232


РОЗДІЛ 4. ОБЛІК В АВТОТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ

План
Загальні положення організації діяльності автотранспортних підприємств в Україні.
Ліцензування автомобільних перевезень.
Облік автотранспорту на АТП.
Облік запасів на АТП.
Облік витрат, доходів і фінансових результатів.
Документальне оформлення автоперевезень.

1. Загальні положення організації діяльності автотранспортних підприємств в Україні
Експлуатація автотранспорту стала невід’ємною частиною ведення господарської діяльності для багатьох підприємств.
Реорганізація ринку автомобільних послуг знайшла відображення у фінансово-господарській діяльності підприємств різних форм власності, одним із видів діяльності котрих є надання послуг з автоперевезень. Підприємство, яке володіє транспортним засобом, є платником таких специфічних податків і зборів, як податок з власників транспортних засобів і збору за забруднення навколишнього середовища.
Залежно від мети використання автотранспорт поділяється на:

· автотранспорт загального користування,

· автотранспорт службового призначення,

· автотранспорт індивідуальний.
Автотранспортні засоби перевізників, які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів, належать до автомобільного транспорту загального користування. Цей вид транспорту задовольняє потреби населення і суб’єктів підприємницької діяльності (СПД) в автомобільних перевезеннях.
Транспортні засоби СПД, установ і організацій, які використовуються ними тільки для власних потреб, вважаються службовим автотранспортом.
Індивідуальний автотранспорт це транспортні засоби фізичних осіб, які вони використовують лише для власних потреб.
Автомобільні перевезення включають:

· перевезення вантажів;

· перевезення пасажирів.
Підприємства можуть здійснювати автоперевезення, якщо цей вид діяльності передбачений їх засновницькими документами.
Перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Умови перевезень регламентують такі нормативні акти:
1. Закон України „Про дорожній рух“ від 30.06.1993 р. № 3353-ХІІ, із змінами та доповненнями.
2. Закон України „Про транспорт“ від 10.11.1994 р. № 232/94-ВР,
3. Закон України „Про автомобільний транспорт“ від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ.
4. Закон України „Про транспортно-експедиторську діяльність“ від 01.07.2004 р. № 1955-IV.
5. Правила надання послуг пасажирам автомобільного транспорту, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. № 176.
6. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363.
Ці нормативні акти визначають правила організації автомобільних перевезень пасажирів і вантажів, регламентують сертифікацію автотранспорту і запчастин до нього, ліцензування транспортних послуг, регулюють порядок складання договорів про автоперевезення, визначають завдання системи державного контролю на автотранспорті, статус персоналу автотранспортних засобів, основи організації і експлуатації транспортних засобів, права, обов’язки і відповідальність їх власників та всіх учасників автоперевезень.
Перевезення вантажів здійснюється, як правило, на підставі складеного письмового договору із замовником і заявки.
Договір про перевезення вантажів це двостороння угода між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем), яка є юридичним документом, який регламентує об’єм, термін і умови перевезення вантажів, права, обов’язки і відповідальність сторін щодо їх дотримання.
Згідно з цим договором організація (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй відправником вантаж до місця призначення і передати його уповноваженій на отримання вантажу особі (отримувачу), а відправник або вантажоотримувач зобов’язується оплатити ці послуги у встановленому розмірі. Перевізник і відправник (вантажоодержувач) несуть відповідальність за порушення зобов’язань, які зазначені в договорі. При укладанні договорів для здійснення міжнародних автоперевезень необхідно враховувати загальні умови поставки вантажів. Для цього необхідно керуватись Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 р., в яких визначені міжнародні загальноприйняті базисні умови поставки вантажів. Правила ІНКОТЕРМС-2000 регламентують умови розподілу відповідальності, витрат і ризиків при виконанні контрактів, а також вид транспорту, який може використовуватись для здійснення перевезень в даних умовах.
Послуги автотранспорту з перевезення пасажирів поділяються на автобусні і таксомоторні.
До автобусних перевезень належать:
1) міські в межах території одного населеного пункту;
2) приміські за маршрутом завдовжки до 50 км незалежно від адміністративно-територіального поділу;
3) міжміські обласні і міжобласні перевезення за маршрутом завдовжки більше 50 км;
4) міжнародні за маршрутом, який перетинає державний кордон;
5) туристичні за попередньо визначеним маршрутом з туристичною ціллю;
6) на замовлення на погоджених між перевізником і замовником умовах за визначеним ними маршрутом;
7) вантажопасажирські перевезення пасажирів і вантажу вантажопасажирськими автомобілями.
Автобусні перевезення пасажирів громадським транспортом в Україні виконуються на основі державних замовлень і контрактів, які щорічно укладаються (підписуються) із перевізниками.
Міністерство транспорту України є замовником на здійснення міжобласних і міжнародних пасажирських перевезень. Міські, приміські і внутрішньообласні перевезення виконуються відповідно до договорів, які підписані з місцевими органами влади.
Маршрут і графік руху автобусів складається перевізником. На кожний маршрут оформляється паспорт відповідної форми, яка затверджена Мінтрансом, і який містить схему маршруту, розклад руху, дані про довжину маршруту, акт пробного рейсу, таблицю вартості проїзду та інші дані.
За останнє десятиліття великої популярності набули маршрутні таксі, які надають послуги з перевезення пасажирів на підставі договору із замовником. Замовниками можуть бути: місцева держадміністрація та виконавчі органи міських (сільських, селищних) рад.
Незважаючи на те, що маршрутне таксі є різновидом автобуса, при організації таких перевезень необхідно врахувати таке:
1) перевезення здійснювати за попередньо визначеним маршрутом із зазначенням зупинок;
2) виконувати перевезення пасажирів, дотримуючись розкладу або відповідного інтервалу руху;
3) здійснювати перевезення пасажирів на основі квитка, який підтверджує право пасажира на користування автотранспортом;
4) проводити посадку і висадку пасажирів на їх вимогу, з врахуванням правил дорожнього руху, а не тільки на зупинках, передбачених маршрутом.
Послуги з перевезення надаються пасажирам за тарифами, які встановлені та погоджені із замовником в договорі про перевезення пасажирів автотранспортом. Для покриття витрат на перевезення пільгових категорій населення в договорі передбачаються дотації, які виплачує замовник перевізнику із місцевого бюджету.
Таксомоторні перевезення це перевезення пасажирів і багажу в таксі в порядку індивідуального користування.
Автомобіль, який виконує таксомоторні перевезення, повинен бути обладнаний сигнальними знаками, розпізнавальним ліхтарем і таксометром, який реєструється в державній податковій інспекції за місцем знаходження СПД.
Звіт про використання таксометра подається його власником в ДПІ щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним. (Наказ Міністерства транспорту України від 13 серпня 1998 р. № 320 «Інструкція про застосування електронних таксометрів, які внесені до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, при розрахунках за послуги таксі та видачі пасажирам чеків»).
Для здійснення автотранспортних перевезень підприємству необхідно мати огороджену територію з місцями для стоянки, зберігання, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, а також мати в штаті посади фахівця з безпеки дорожнього руху, лікаря, відповідальних за зберігання, технічне обслуговування та експлуатацію автотранспорту.
2. Ліцензування автомобільних перевезень
Для того, щоб виконувати автомобільні перевезення, автотранспортному підприємству необхідно отримати ліцензію. Порядок ліцензування встановлено Законом України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності“ від 01.06.2000 р. № 1775-III, відповідно до якого ліцензія видається для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт".
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту та зв’язку України від 1 лютого 2008 р. № 9/119.
Видачею ліцензій займається Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція).
Для отримання ліцензії суб’єкту господарювання необхідно подати до органу ліцензування заяву (встановленого зразка). До заяви додаються документи, перелік яких встановлений статтею 10 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності“ та пунктом 39 Переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 № 756:
1) відомості за підписом заявника - суб'єкта господарювання про наявність власної або орендованої матеріально-технічної бази для проведення технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, перевірки їх технічного стану, зберігання, забезпечення проведення медичного огляду водіїв або укладення договорів про закупівлю таких послуг з поданням їх завірених копій (для автомобільних перевізників, що використовують працю найманих водіїв);
2) відомості за підписом заявника - суб'єкта господарювання про власні транспортні засоби (автобуси, вантажні та легкові автомобілі, вантажопасажирські автомобілі, таксі, причепи, напівпричепи) або про транспортні засоби, які використовуються на інших законних підставах (для суб'єктів господарювання, що мають намір здійснювати внутрішні перевезення), із зазначенням типу, марки, моделі, державного номера, повної маси (пасажиромісткості), року випуску, реквізитів реєстраційного документа;
3) відомості за підписом заявника - суб'єкта господарювання про спеціальне обладнання легкового автомобіля, а саме: про наявність розпізнавального ліхтаря, сигнальних ліхтарів, нанесені композиції з квадратів, марку, тип та серійний номер таксометра (для автомобільних перевізників, що мають намір надавати послуги з перевезень пасажирів на таксі);
4) відомості за підписом заявника - суб'єкта господарювання про досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних засадах не менше ніж три роки (для автомобільних перевізників, що мають намір надавати послуги з міжнародних перевезень пасажирів і вантажів).
Рішення про видачу ліцензій або відмову у її видачі приймається Головавто-трансінспекцією у строк не пізніше 30 календарних днів з дня надходження до неї або відповідних територіальних управлінь заяви.
Суб’єкт господарювання, який отримав ліцензію, не може передавати її іншій юридичній або фізичній особі для здійснення господарської діяльності.
Ліцензія видається для надання послуг з внутрішніх автоперевезень і для виконання міжнародних рейсів. Ліцензія, яка видана суб’єкту господарювання на здійснення міжнародних перевезень пасажирів і вантажів, дозволяє також виконання внутрішніх автоперевезень.
До ліцензії додаються ліцензійні картки на кожний транспортний засіб, які засвідчують відповідність автомобіля ліцензійним вимогам. Ліцензійна картка є бланком суворої звітності. До неї заносяться реєстраційні дані ліцензії та автотранспорту.
Ліцензійні умови це перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов’язкових для виконання при здійсненні виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. До них належать:
1) кваліфікаційні та інші вимоги до водіїв автотранспорту;
2) технічні та інші вимоги до транспортних засобів, які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів;
3) організаційні вимоги до умов ведення господарської діяльності підприємств, які надають послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Ці умови є обов’язковими для виконання суб’єктами господарювання, які отримали ліцензію на здійснення автоперевезень, незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності.
Відповідно до законодавства бланки ліцензій є бланками суворого обліку, мають облікову серію і номер. Тому бланк ліцензії слід обліковувати упродовж всього терміну дії ліцензії на рахунку 08 „Бланки суворого обліку“. Отримання ліцензії відображається за дебетом 08 рахунку, а списання (припинення дії) за кредитом цього рахунку.
Оскільки ліцензії видаються на тривалий період (5 років) і враховуючи один із принципів бухгалтерського обліку принцип відповідності доходів і витрат, витрати, пов’язані з оплатою вартості ліцензій, слід обліковувати на рахунку 39 „Витрати майбутніх періодів“ з наступним щомісячним списанням на витрати підприємства.
Для аналітичного обліку доцільно вести відомість ліцензійних карток, які додаються до ліцензії, в якій вказуються номер ліцензійної картки, дата видачі та термін її дії, транспортний засіб, на який вона видана, матеріально відповідальна особа, яка відповідає за її зберігання, та інші відомості.
У випадку, якщо ліцензію на здійснення автоперевезень отримує приватний підприємець, він має право включити суму, сплачену за її видачу, до складу витрат звітного періоду.
Придбання ліцензії в бухгалтерському обліку відображається так:
№ з/п
Зміст господарської операції
Кореспонденція рахунків
Сума, грн.



Дебет
Кредит


1
Оплачено вартість ліцензії
377
311
650

2
Одержана ліцензія в органах ліцензування
008

650

3
Списана сума плати за ліцензію на витрати майбутніх періодів
39
377
650

4
Списані в поточному кварталі витрати на купівлю ліцензії в сумі (650/5/4)
92
39
32,5

5
Списані в кінці місяця адміністративні витрати на фінансові результати
79
92
32,5


3.Облік автотранспорту на АТП
У структурі необоротних активів автотранспортного підприємства основну частину займають транспортні засоби.
В бухгалтерському обліку автотранспорт відображається на субрахунку 105 „Транспортні засоби“. До цього рахунку можуть відкриватися аналітичні рахунки залежно від призначення транспортного засобу: „Транспортні засоби для перевезення пасажирів“, „Транспортні засоби для перевезення вантажів“. Залежно від величини підприємства до цих аналітичних рахунків можуть відкриватись рахунки нижчого рівня. Наприклад, для вантажних транспортних засобів ознакою для відкриття таких рахунків може бути вантажопідйомність, а для пасажирів пасажиромісткість.
Згідно з П(С)БО 7 „Основні засоби“ об’єктом обліку є окремий основний засіб, тобто в нашому випадку окремий транспортний засіб.
На підприємство транспортні засоби можуть надходити внаслідок:
- придбання;
- як внесок до статутного капіталу;
- безоплатного отримання;
- обміну на інші активи.
Сьогодні досить багато автотранспортних підприємств, особливо тих, що займаються пасажирськими перевезеннями, залучають транспортні засоби шляхом отримання їх в оренду від фізичних чи юридичних осіб.
Транспортні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, до якої входять:
- вартість автомобіля (без ПДВ);
- реєстраційні збори, мито та інші платежі;
- витрати зі страхування ризиків доставки автомобіля;
- інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням автомобіля.
Надходження транспортних засобів на підприємство оформляється Актом придбання-передачі (внутрішнього переміщення), Ф.№ОЗ-1.
При надходженні транспортного засобу на підприємства як внесок до статутного капіталу первісна вартість буде складатись з справедливої вартості, яка зазначена у статутних документах, та витрат, пов’язаних з реєстрацією та введенням його в експлуатацію.
При безоплатному отриманні транспортного засобу його первісна вартість буде складатись із справедливої вартості та витрат, пов’язаних з реєстрацією та введенням в експлуатацію автомобіля.
На суму справедливої вартості збільшуватиметься додатковий капітал, а при амортизації цього засобу додатковий капітал буде зменшуватись на величину амортизаційних відрахувань з одночасним відображенням доходу.
В бухгалтерському обліку надходження транспортних засобів відображається аналогічно як придбання інших основних засобів з урахуванням таких особливостей: при отриманні автомобіля дебетується рахунок 152 і кредитуються: рахунок 377 на суму реєстраційного збору, рахунок 651 на суму збору до Пенсійного фонду, рахунок 641 на суму податку з власників транспортних засобів, рахунок 655 на величину страхових платежів.
Надходження основних засобів за бартерними договорами є однією з найскладніших операцій при відображенні в бухгалтерському обліку.
Активи, отримані внаслідок бартерної операції, зараховуються на баланс за вартістю, що залежить від того, якими активами відбувається обмін подібними чи неподібними.
При обміні подібними активами первинна вартість отриманого об’єкта основних засобів, в цьому випадку автомобіля, дорівнює залишковій вартості переданого автомобіля.
Якщо залишкова вартість переданого об’єкта більша, ніж його справедлива вартість, тоді первинною вартістю отриманого активу буде його справедлива вартість.
При обміні неподібними активами величина доходу дорівнює справедливій вартості отриманого активу, скоригованій на суму грошових коштів передану або отриману, а витратами підприємства буде залишкова вартість переданого активу.
Первісною вартістю транспортного засобу, отриманого внаслідок обміну на неподібний актив, є справедлива вартість переданого активу, змінена на величину грошових коштів, яка була сплачена чи отримана під час обміну.
Відображення в бухгалтерському обліку операцій з обміну транспортних засобів відбувається аналогічно до обліку надходження основних засобів при бартері.
Автомобіль, як і будь-який інший засіб, в процесі експлуатації зношується, ламається. Для того, щоб надалі підприємство могло одержувати економічну вигоду від його використання, потрібно проводити такі процедури, як ремонт, технічне обслуговування, поліпшення. Витрати, пов’язані з виконанням цих процедур, в обліку відображаються по різному, залежно від їх виду.
Згідно з Положенням „Про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів, автомобільного транспорту“, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998р. №102, технічне обслуговування це операція або комплекс операцій із підтримання працездатності або справності автомобіля під час використання його за призначенням, зберігання і транспортування.
Згідно з цим Положенням, ремонт це комплекс операцій з відновлення справності або працездатності, відновлення ресурсу автомобіля або його складових частин. Ремонт поділяється на поточний та капітальний. Поточний ремонт проводиться для забезпечення або відновлення працездатності автомобіля і полягає в заміні і (або) відновленні окремих його частин. Капітальний ремонт проводиться для відновлення справності і повного або близького до повного відновлення ресурсу автомобіля із заміною або відновленням будь-яких частин, у тому числі базових. При цьому, згідно з вищевказаним Положенням, заміна шин і акумуляторних батарей не відноситься до ремонту.
Для того, щоб з’ясувати, що таке поліпшення транспортного засобу, потрібно звернутися до П(С)БО 7 „Основні засоби“. Згідно з п. 14 П(С)БО 7, поліпшення об’єкта основних засобів це модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта.
З вищевикладеного можна зрозуміти, що навіть не кожний капітальний ремонт буде поліпшенням транспортного засобу. Наприклад, заміна двигуна автомобіля буде ремонтом, але не буде поліпшенням. Але якщо робочий об’єм нового двигуна є більшим за робочий об’єм старого двигуна та призводить до збільшення потужності транспортного засобу, а отже й економічних вигод, первісно очікуваних від його використання, то цей ремонт буде відноситись до поліпшення.
Згідно з П(С)БО 7 „Основні засоби“ витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від цього використання, включаються до складу витрат. Отже, вартість технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів буде збільшувати витрати підприємства.
До технічного обслуговування можна віднести виконання робіт з миття кузова автомобіля, чищення салону, санітарної обробки, заправляння експлуатаційними рідинами.
У бухгалтерському обліку витрати, пов’язані з проведенням технічного обслуговування та ремонту автомобіля, відображаються так: якщо цей транспортний засіб виробничого призначення, тоді дебетується 23 рахунок, загальновиробничого дебетується рахунок 91, адміністративного дебетується 92 рахунок, збутового дебетується рахунок 93.
Згідно з П(С)БО 7 „Основні засоби“ витрати, пов’язані з поліпшенням транспортного засобу, збільшують первісну вартість цього засобу. В бухгалтерському обліку це буде відображено так: спочатку згадані витрати групуються на дебеті рахунку 152, а потім списуються на дебет рахунку 105.
Автомобіль, як і будь-який інший основний засіб, у процесі господарської діяльності зношується, а отже, підлягає амортизації. Для нарахування амортизації підприємство на власний вибір може застосовувати один із шести методів: прямолінійний; виробничий; кумулятивний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; податковий.
В податковому обліку амортизують витрати, які прямо пов’язані з придбанням автомобіля, який використовується для виробничих цілей.
Амортизації підлягають також витрати, пов’язані з придбанням легкових автомобілів, які призначені для надання платних послуг по транспортному або туристичному обслуговуванню сторонніх громадян чи організацій.
Автотранспортне підприємство має право продавати і передавати іншим підприємствам, обмінювати і передавати безоплатно, списувати з балансу транспортні засоби, на які воно має право власності.
Вибуття автомобілів відбувається внаслідок:
реалізації за грошові кошти;
обміну на інші активи;
ліквідації непридатних для використання автомобілів;
безоплатна передача іншому підприємству;
передачі іншому підприємству як внесок до статутного капіталу;
ліквідації у результаті дії обставин, незалежних від підприємства.
Реалізація транспортних засобів за кошти оформляється договором купівлі-продажу, а списання з балансу відбувається на підставі Акта приймання-передачі основних засобів (Ф. № ОЗ-1) і оформляється відповідними записами в реєстрах аналітичного обліку.
Операції з продажу автомобілів є об’єктом оподаткування ПДВ.
Транспортні засоби можуть вибувати внаслідок обміну на подібні та неподібні активи. У бухгалтерському обліку ці події відображаються аналогічно до обмінних операцій з іншими основними засобами.
Автомобілі можуть вибувати з підприємства шляхом їх безоплатної передачі іншим особам, як юридичним, так і фізичним. У такому разі дохід дорівнюватиме нулю, а всі витрати, пов’язані з такою передачею, відображаються на субрахунку 976 „Списання необоротних активів“. При безоплатній передачі у підприємства виникає податкове зобов’язання з ПДВ. У бухгалтерському обліку ці операції відображаються аналогічно безоплатній передачі основних засобів.
Автотранспортне підприємство може передавати транспортний засіб як інвестиції у статутний капітал інших підприємств та організацій. У бухгалтерському обліку такі внески є фінансовими інвестиціями, облік яких регламентує П(С)БО 12.
Вартість придбаної інвестиції дорівнює справедливій вартості переданого автомобіля. Якщо справедлива і залишкова вартості переданого транспортного засобу відрізняються, то у підприємства виникають доходи або витрати, пов’язані з придбанням фінансової інвестиції. Ця різниця відображається відповідно у складі інших доходів або витрат звичайної діяльності.
Передача автомобіля до статутного капіталу не є об’єктом оподаткування ПДВ.
У податковому обліку передача автомобіля до статутного капіталу іншого підприємства в обмін на корпоративні права вважається прямою інвестицією. Ця операція тотожна продажу автомобілів, а отже, вимагає зменшення сукупної балансової вартості 2 групи основних фондів на суму балансової вартості такого транспортного засобу.
За умов непридатності транспортного засобу для його подальшого ефективного і безпечного використання внаслідок морального і фізичного зносу, а також при недоцільності його ремонту чи модернізації підприємство може прийняти рішення про ліквідацію такого автомобіля. Ця операція оформляється Актом на списання транспортного засобу (Ф. № ОЗ-4). Його складає комісія, до якої входить обов’язково представник бухгалтерії і спеціаліст з автотранспортної техніки. На підставі Акта роблять відмітки в інвентарному списку основних засобів (Ф. № ОЗ-9) і в описі інвентарних карток (Ф.№ ОЗ-7) та вилучають інвентарну картку (Ф. № ОЗ-6) з картотеки.
У бухгалтерському обліку ліквідація автомобіля з ініціативи підприємства відображається відповідно до П(С)БО 7.
Запасні частини, комплектуючі та інші агрегати, отримані при ліквідації транспортного засобу, оприбутковуються на баланс за ціною можливої реалізації, при цьому в складі валових доходів і валових витрат вони не відображаються. При подальшій їх реалізації у підприємства виникатимуть валові доходи та зобов’язання з ПДВ.
У бухгалтерському обліку витрати, пов’язані із списанням автомобіля за рішенням підприємства, відображаються за дебетом рахунку 976, а запасні частини відносяться на дебет 20 рахунку.
Ліквідація автомобіля може відбуватися з причин, незалежних від підприємства, тобто внаслідок крадіжки або дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка привела до невиправного пошкодження транспортного засобу.
У разі викрадення автомобіля необхідно провести інвентаризацію для засвідчення нестачі ТМЦ. Результати інвентаризації оформляються актом, на основі якого робляться записи в бухгалтерії. Вартість транспортного засобу (його залишкова вартість) списується на витрати підприємства. Проте такий автомобіль продовжують обліковувати на позабалансовому рахунку 072 „Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей“ до моменту остаточного відшкодування або до закінчення строку позовної давності (3 роки).
Якщо автомобіль застрахований і винну особу не встановлено, тоді страхова компанія компенсує підприємству збитки відповідно до договору страхування. Невідшкодована вартість транспортного засобу списується на витрати підприємства.
При встановленні винної особи розмір збитку розраховується згідно з Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 116.
При ДТП автомобіль може зазнати і незначних пошкоджень, які виправляються після проведення ремонту.
Внаслідок ДТП, якщо автомобіль не ліквідовується, його балансова вартість залишається незмінною, оскільки цей ремонт не збільшує майбутніх економічних вигод.
Після аварії на суму заподіяної шкоди дебетується позабалансовий рахунок 072, а при встановленні винної особи цей рахунок кредитується із одночасним відображенням доходу.
Суму, витрачену на відновлення транспортного засобу, включають до складу витрат того звітного періоду, в якому вони здійснені.
Багато автотранспортних підприємств через складне фінансове становище, а також внаслідок деяких інших обставин не можуть придбати транспортні засоби, а тому беруть їх в тимчасове користування на умовах оренди.
Оренда це термінове платне користування майном на підставі договору, яке необхідне орендарю для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Основним документом, який регламентує орендні взаємовідносини, є договір оренди. Він складається в письмовій формі і містить відомості про об’єкт оренди (вартість, технічний стан тощо), суму та термін внесення орендної плати, термін дії договору.
Сторонами за договором оренди є орендодавець і орендар.
Орендодавець юридична або фізична особа, яка надає майно в тимчасове користування за відповідну плату.
Орендар юридична або фізична особа, яка отримує тимчасове право користування орендованим майном за відповідну плату.
У договорі зазначають вартість об’єкта оренди. Погоджена вартість транспортного засобу, який передається в оренду, може визначатись як:
залишкова вартість автомобіля за даними бухгалтерського обліку орендодавця;
ринкова вартість аналогічного автомобіля;
вартість, визначена експертною оцінкою.
Договір оренди автомобіля з підприємством недержавної форми власності укладається у довільній формі, з урахуванням вимог до оформлення договорів. До договору додаються:
1) акт прийому-передачі (ф № ОЗ-1);
2) технічний паспорт (талон) автомобіля;
3) акт технічного стану автомобіля на момент передачі.
При врегулюванні орендних відносин з державним підприємством необхідно використовувати Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, який затверджений наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 року №1774. До цього договору додаються:
1) акт оцінки автомобіля;
2) акт прийому-передачі (ф. № ОЗ-1);
3) технічний паспорт (талон) автомобіля;
4) акт технічного стану автомобіля;
5) розрахунок орендної плати.
Орендодавець може надавати транспортний засіб в операційну або фінансову оренду. Саме вид оренди і визначає особливості відображення цих операцій в бухгалтерському обліку.
При операційній оренді об’єкт оренди перебуває на балансі орендодавця, а орендар відображає вартість отриманого автомобіля на позабалансовому рахунку 01 „Орендовані необоротні активи“ на суму, яка зазначена в договорі.
Амортизацію на орендований автомобіль нараховує орендодавець, суму одержаної орендної плати він відносить до валових доходів, а суму ПДВ до складу податкових зобов’язань.
Орендар відносить сплачену орендну плату на валові витрати, а суму ПДВ до податкового кредиту. Витрати на ремонт і модернізацію орендованого автомобіля відносяться на рахунки витрат підприємств (23, 91, 92, 93), тобто на витрати періоду. Витрати на поліпшення транспортного засобу відображаються як капітальні інвестиції на створення інших необоротних активів і підлягають амортизації в бухгалтерському обліку.
При фінансовій оренді орендодавець передає орендарю транспортний засіб на умовах оренди з правом його подальшого викупу.
У такому разі автомобіль передається на баланс орендаря, в якого виникає довгострокова кредиторська заборгованість за договором оренди. В свою чергу орендодавець має довгострокову дебіторську заборгованість.
Відповідно амортизацію нараховує орендар, а суму орендної плати він відносить на витрати.
Нині досить широко використовується оренда транспортних засобів у фізичних осіб.
При оренді автомобіля у фізичних осіб для автотранспортних підприємств зберігається порядок бухгалтерського обліку та оподаткування, які розглядались раніше.
Особливості полягають у відображенні сплати орендних платежів та їх оподаткуванні.
Досить часто у своїй господарській діяльності АТП використовують автомобілі власних працівників. Розмір орендної плати, яку отримає працівник, включається до його сукупного оподаткованого доходу. З доходу вираховують суму компенсаційних виплат (амортизаційні відрахування) за знос транспортного засобу. Розмір і порядок таких виплат визначається власником підприємства за погодженням з працівником.
Орендувати автомобіль можна і в громадянина, який не перебуває у трудових відносинах з підприємством-орендарем. В такому випадку відносини сторін оформляють у звичайному порядку. В бухгалтерському обліку орендаря операції відображаються аналогічно, як і при оренді транспортного засобу у приватного підприємця. Відмінність полягає в оподаткуванні доходу орендодавця, з якого підприємству потрібно утримати податок з доходів фізичних осіб.
Оподаткування сплати орендних платежів фізичній особі суб’єкту підприємницької діяльності регулюється розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян“.
Особливості обліку оренди транспортних засобів у пов’язаних осіб полягають у визначенні суми орендної плати, яку можна віднести на витрати підприємства.
У бухгалтерському обліку операції з пов’язаними сторонами регламентує П(С)БО 23, відповідно до вимог якого оцінку активів і зобов’язань слід здійснювати одним з можливих методів:
порівнюваної неконтрольованої ціни;
ціни перепродажу;
„витрати плюс“;
балансової вартості.
Найоптимальнішим є перший метод, за яким орендна плата визначається на рівні плати за аналогічні орендні послуги, які надаються непов’язаним орендодавцям за звичайних умов діяльності.
Бухгалтерський облік таких операцій не відрізняється від обліку звичайних.
Згідно з податковим законодавством орендна плата, яка сплачується пов’язаній особі за орендоване майно, відноситься на валові витрати підприємства-орендаря, виходячи з договірної ціни, але не більше за звичайну ціну.
Якщо договірна ціна перевищує звичайну, то ця різниця не підлягає включенню до складу валових витрат. В орендодавця, якщо він є платником ПДВ, база оподаткування цим податком визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче за звичайну ціну.
Звичайна ціна це ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, яка може бути одержана при продажу їх особам, не пов’язаним з продавцем у звичайних умовах ведення господарської діяльності.
4. Облік запасів на АТП
У структурі витрат АТП питома вага вартості витрачених палива і мастильних матеріалів (далі ПММ) є досить вагомою, тому слід звернути особливу увагу на їх облік.
До ПММ належать: паливо, оливи (моторні, трансмісійні, спеціальні), консистентні мастила і спеціальні рідини.
У бухгалтерському обліку наявність і рух палива відображається на субрахунку 203 „Паливо“ рахунку 20 „Виробничі запаси“. Для цілей аналітичного обліку до цього рахунку рекомендується відкривати аналітичні рахунки чи субрахунки нижчих порядків хоча б за двома класифікаційними ознаками.
За місцем зберігання палива можна відкрити такі субрахунки:

· 2031 „Паливо на складі“;

· 2032 „Паливо в баках автомобілів“;

· 2033 „Паливо по талонах“.
Відповідно до цих субрахунків можна відкрити субрахунки чи аналітичні рахунки наступного порядку за видами палива. Наприклад, до рахунку 2031 “„Паливо на складі“ можна відкрити такі субрахунки:

· 20311 „Бензин А-95 на складі“;

· 20312 „Бензин А-92 на складі“;

· 20313 „Бензин А-76 на складі“;

· 20314 „Дизельне паливо на складі“.
Аналогічно відкриваються субрахунки до інших рахунків.
У бухгалтерському обліку надходження ПММ відображається за первісною вартістю згідно з П(С)БО 9 „Запаси“. При цьому дебетується відповідний рахунок.
Придбання ПММ для підприємства може відбуватися кількома способами.
Підприємство може закупити ПММ у їх виробників чи продавців і заправляти автомобілі через автозаправочні пункти самого підприємства. Ці операції відображаються такими проведеннями:
№ з/п
Зміст господарської операції
Кореспонденція рахунків



Дебет
Кредит

1
Отримано бензин А-95 від постачальника
20311
631

2
Відображено податковий кредит з ПДВ
641
631

3
Здійснено оплату постачальнику
631
311

4
Здійснено заправлення автомобіля
20321 „Бензин А-95 в баках“
20311 „Бензин А-95 на складі“


Слід звернути увагу на те, що податковий кредит з ПДВ буде виникати не завжди. Так, якщо бензин був придбаний з метою його використання легковим автомобілем, то 50 % ПДВ включається до податкового кредиту. Якщо підприємство займається наданням транспортних послуг легковими автомобілями, то податковий кредит буде виникати в повній сумі ПДВ.
Інший шлях придбання ПММ підприємством це придбання по талонах. Підприємство укладає договір з продавцем ПММ, згідно з яким останній зобов’язується обслуговувати це підприємство, видавати талони на суму передоплати, заправляти транспортний засіб при пред’явленні талона.
Придбання ПММ по талонах буде відображатись в обліку такою кореспонденцією рахунків:
№ з/п
Зміст господарської операції
Кореспонденція рахунків



Дебет
Кредит

1
Здійснено передоплату продавцю ПММ за дизпаливо
371
311

2
Відображено податковий кредит з ПДВ
641
644

3
Отримано талон
20334 „Дизпаливо по талонах“
631

4
Відображено податковий кредит з ПДВ
644
631

5
Відображено взаємозалік заборгованостей
631
371

6
Проведено заправлення автомобіля
20324 „Дизпаливо в баках“
20334 „Дизпаливо по талонах“


Ще один шлях придбання ПММ придбання ПММ водієм у дорозі за кошти, видані під звіт. При цьому водій обов’язково повинен відзвітуватися за витрачені кошти. Тобто він повинен додати до авансового звіту розрахунковий документ (касовий чек тощо) та податкову накладну, якщо вартість придбаного палива більша 20 грн.
У бухгалтерському обліку придбання ПММ водієм у дорозі буде відображатись за такою кореспонденцією рахунків:
№ з/п
Зміст господарської операції
Кореспонденція рахунків



Дебет
Кредит

1
Видано гроші водію під звіт
372
301

2
Придбано водієм дизельне паливо
20324
372

3
Відображено податковий кредит з ПДВ
641
372

4
Списано вартість палива на витрати
23
20324


На місцях зберігання ПММ їх облік в натуральному вираженні ведеться в одиницях маси. Кількісний облік ПММ матеріально відповідальна особа веде в картках складського обліку, в які й заносяться дані з надходження та вибуття ПММ на підставі первинних документів.
На відміну від оприбуткування відпуск палива здійснюється в одиницях об’єму. А оскільки кількісний облік ПММ на складі здійснюється в одиницях маси, то періодично проводиться замірювання густини ПММ.
Видача ПММ зі складу проводиться на підставі вимог, лімітно-забірних карток чи інших видаткових документів.
Кількість виданого водієві палива фіксується у відомості обліку видачі палива та у подорожньому листі.
На підставі первинних документів, за якими здійснювалися приймання на склад та видача з нього ПММ, матеріально відповідальна особа складає звіт про рух ПММ, який разом з вищезгаданими первинними документами здає в бухгалтерію.
У бухгалтерії ці документи перевіряють і на основі них складають накопичувальні відомості про приймання і видачу ПММ.
Списання ПММ у податковому і бухгалтерському обліку для виробничих і невиробничих цілей здійснюється на підставі подорожніх листів згідно з нормами витрачання палива, затвердженими наказом Міністерства транспорту України „Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорт“ від 10.02.1998 року №43. Для вантажних автомобілів застосовуються подорожні листи форми № 1 (використовуються для міжнародних перевезень), або подорожні листи форми № 2 (використовуються для перевезень у межах України). Для легкових подорожні листи типової форми № 3. Крім того, потрібний акт на списання цих матеріалів, затверджений керівником підприємства і підписаний уповноваженою комісією. Вартість витраченого палива в бухгалтерії відносять на відповідний рахунок витрат.
На підставі фактичного пробігу, який визначають за подорожніми листами та Нормами витрат для конкретного автомобіля визначається фактичне витрачання палива за день, яке розраховується відніманням від суми залишку палива при виїзді та виданого палива залишку при поверненні. Якщо в дорозі водій придбав паливо, то куплену кількість палива потрібно додати до фактичних витрат.
Фактичні витрати палива порівнюються з нормами, котрі розраховуються на підставі даних спідометра та Норм витрат.
Витрати на ПММ, що пов’язані безпосередньо з веденням виробництва, відповідно до пп. 5.2.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств“ можна включити до складу валових витрат (але в межах Норм витрат).
При цьому відповідно до пп. 5.4.10 Закону про оподаткування прибутку вартість ПММ для легкових автомобілів можуть віднести до складу валових витрат (в межах Норм витрат) лише підприємства, надання транспортних послуг для яких є основною діяльністю. Для інших підприємств віднесення до складу валових витрат затрат на ПММ для легкових автомобілів дозволено лише в межах 50 %.
Вартість перевитрачання бензину списується за рахунок водія, якщо встановлено його провину, або за рахунок власних коштів підприємства, якщо провину водія не виявлено.
Запасні частини входять до складу виробничих запасів підприємства. Тому в бухгалтерському обліку наявність та рух запасних частин відбувається згідно з П(С)БО 9 „Запаси“ та відображається на субрахунку 207 „Запасні частини“.
Аналітичний облік запасних частин ведеться за місцями їх зберігання в розрізі однорідних груп.
В основному запасні частини використовуються під час ремонту транспортних засобів. При цьому вартість використаних запчастин відноситься на:
збільшення первісної вартості транспортного засобу, якщо ремонт призвів до збільшення економічних вигод, очікуваних від використання транспортного засобу;
витрати підприємства, якщо ремонт не призвів до збільшення економічних вигод від використання автомобіля.
Основою для списання запасних частин на технічне обслуговування транспортного засобу є лімітно-забірні картки або вимоги. На кожному первинному документі повинен бути вказаний ліміт відпуску у вартісному та числовому вираженні. Після цього лімітно-забірна картка передається на склад, де відбувається видача зазначеної кількості необхідних запасних частин.
У цілому облік запасних частин ведеться аналогічно до обліку інших запасів, окрім акумуляторних батарей та автомобільних шин, облік яких ведеться пооб’єктно. Кожній шині та акумуляторній батареї присвоюється індивідуальний номер і заводиться картка для оперативного обліку.
Облік акумуляторних батарей ведеться за типами і марками автомобілів, місцями їх зберігання і технічним станом (нові, відремонтовані, підлягають ремонту тощо).
Облік автомобільних шин ведеться за видами, сортами, розмірами та технічним станом (нові, вживані, підлягають ремонту).
Списання автомобільних шин відбувається згідно з Нормами експлуатаційного пробігу автомобільних шин, затвердженими наказом Мінтрансу України від 08.12.1997 р. № 420.
Норми експлуатаційного пробігу автомобільних шин призначені для планування, визначення рівнів тарифів та раціональних витрат матеріальних ресурсів тощо. Норми обов’язкові для використання автотранспортними підприємствами незалежно від форм власності та відомчої підпорядкованості.
Сумарне процентне зниження норм експлуатаційного пробігу автомобільних шин, які включають всі перелічені фактори, не повинне перевищувати 25%.
Відпуск автошин для заміни відбувається на вимогу, до якої додається картка обліку роботи автомобільної шини на зняту автошину, на основі якої заповнюється накладна складу на приймання цієї шини.
Автошини, зняті для ремонту чи утилізації, оприбутковуються на склад за накладною, до якої додається картка обліку роботи автомобільної шини.
Списання акумуляторної батареї для встановлення на транспортний засіб відбувається тільки в обмін на зняту і за наявності акта, який підтверджує неможливість подальшого використання знятої.
Надходження акумуляторної батареї, непридатної для подальшого використання, відображається лише в аналітичному обліку.
Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 20 травня 2006 року № 489 затверджено „Експлуатаційні норми середнього ресурсу акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі“.
Відповідно до цих Правил встановлено строки служби акумуляторних батарей, згідно з якими відносяться до валових витрат затрати на їх заміну.
Тобто якщо на підприємстві є вантажний автомобіль, то затрати на заміну його акумулятора можна віднести до валових витрат тільки при терміні служби батареї 2,5 роки або експлуатації її в пробігу автомобіля понад 110 тис. км, при цьому пробіг автомобіля з цим акумулятором необхідно підтвердити подорожніми листами.
У бухгалтерському обліку операції з придбання і відпуску акумуляторних батарей і автошин відображаються так:
№ з/п
Зміст господарської операції
Кореспонденція рахунків



Дебет
Кредит

1
Придбано автомобільні шини (акумуляторні батареї)
207
631

2
Відображено податковий кредит з ПДВ
641
631

3
Відпущено зі складу автомобільні шини (акумуляторні батареї)
232
207

4
Надійшли на склад автомобільні шини (акумуляторні батареї), придатні для подальшого використання
207
232

5
Проведено відновлювальні роботи:




- власними силами
232
20, 661, 65


- сторонніми підприємствами
232
631, 685

5. Облік витрат, доходів і фінансових результатів
Для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов’язаних з транспортним процесом, на автотранспортних підприємствах необхідно застосовувати Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 р. № 65.
Собівартість перевезень (робіт, послуг) це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов’язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.
Калькулювання собівартості це визначення розміру витрат у грошовій формі на виробництво одиниці певного виду робіт (послуг) за окремими видами витрат. За допомогою калькулювання визначаються собівартість одиниці робіт (послуг), всього їх обсягу, собівартість виробництва по окремих структурних підрозділах підприємства, по різних виробничих процесах і в цілому по підприємству.
Витрати можуть групуватись за економічними елементами та за статтями калькуляції.
Групування витрат за економічними елементами здійснюється для організації контролю за рівнем витрат у цілому по підприємству, визначення загального обсягу використаних підприємством матеріальних, трудових і грошових коштів.
Групування витрат за статтями калькуляції призначене для організації аналітичного обліку витрат і калькулювання собівартості окремих видів перевезень, обчислення витрат в розрізі структурних підрозділів підприємства.
Статті калькуляції формуються транспортним підприємством самостійно з урахуванням його організаційної структури, характеру і рівня організації перевезень, питомої ваги витрат у собівартості окремих видів перевезень.
Автотранспортні підприємства можуть використовувати таку номенклатуру статей при визначенні собівартості автоперевезень:
1. Паливо-мастильні матеріали.
До цієї статті включається вартість усіх видів паливо-мастильних та інших матеріалів (зокрема транспортно-заготівельні витрати), що використані як безпосередньо на виконання перевезень (робіт, послуг), так і на технологічні операції в процесі підготовки рухомого складу до експлуатації.
2. Запасні частини.
До цієї статті відносять вартість запасних частин, приладів, обладнання, матеріалів, що витрачаються для виконання ремонту власними підрозділами, а також витрати на оплату праці і відповідні відрахування від неї працівників, що виконують ремонт.
3. Автомобільні шини.
У цій статті акумулюються всі витрати, пов’язані з експлуатацією автомобільних шин, тобто витрати, пов’язані з заміною та встановленням автомобільних шин на колеса; транспортно-заготівельні витрати і націнки підприємств-постачальників у частині, що припадає на вартість автомобільних шин, виданих зі складу в поточному місяці; витрати, пов’язані з ремонтом автомобільних шин.
4. Заробітна плата.
5. Відрахування на соціальні заходи.
6. Амортизаційні відрахування.
7. Інші прямі витрати.
Ця стаття включає витрати на проведення ремонтних робіт і послуг, виконаних сторонніми підприємствами і організаціями, на технічний огляд і технічне обслуговування рухомого складу, що безпосередньо бере участь у перевезеннях:
- вартість інструментів, виданих для поновлення їх запасу на транспортних засобах;
-  вартість матеріалів, що витрачаються на утримання законсервованих транспортних засобів, витрати на їх консервацію і розконсервацію;
8. Загальновиробничі витрати.
До цієї статті належать витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням виробничого процесу, які не передбачені в попередніх статтях.
Облік і калькулювання фактичної собівартості перевезень на транспортних підприємствах здійснюється з використанням нормативного, позамовного методів або простим підрахунком витрат.
У практичній діяльності більшість автотранспортних підприємств поєднує перераховані методи, особливо це стосується нормативного і позамовного методів.
Основними елементами нормативного методу є облік витрат на виконання окремих видів перевезень за діючими нормами, облік відхилень від норм і облік зміни норм.
Зведений облік витрат на експлуатацію рухомого складу, його обслуговування та ремонт при нормативному методі ведеться за статтями витрат у розрізі окремих видів перевезень (робіт, послуг) з виявленням і обліком відхилень від норм за кожним з показників.
Нормативи витрат повинні розроблятись з урахуванням особливостей і конкретних умов діяльності підприємства, окремо для кожного виробничого підрозділу.
Для обчислення фактичної собівартості перевезень у разі застосування нормативного методу обліку основою є нормативна калькуляція.
Фактична собівартість перевезень обчислюється шляхом додавання до нормативної собівартості або віднімання від неї виявлених у звітному періоді відхилень від норм і зміни норм.
Фактичні витрати, що перевищують нормативні, не включаються до витрат виробництва, якщо такі перевитрати пов’язані із зловживаннями, нестачами, крадіжками, нетехнологічним використанням та порушенням правил зберігання.
Позамовний метод обліку витрат і калькулювання собівартості передбачає відокремлений облік витрат за кожним з видів перевезень (робіт, послуг) у розрізі статей витрат.
Об’єктом обліку і калькулювання при застосуванні цього методу є окремі види перевезень, а калькуляційними одиницями відповідні одиниці їх виміру.
Собівартість перевезень, тобто сума витрат, що припадає на калькуляційну одиницю, визначається шляхом ділення суми фактичних витрат по кожному об’єкту калькулювання на відповідний обсяг виконаних перевезень.
Як узагальнююча калькуляційна одиниця транспортної роботи використовується показник суми витрат, що припадають на 1 гривню отриманих підприємством доходів.
Витрати, пов’язані з виконанням окремих видів перевезень, безпосередньо включаються до собівартості відповідних об’єктів калькулювання за прямою ознакою.
Якщо пряме віднесення витрат до собівартості окремих видів перевезень ускладнене, вони розподіляються виходячи з питомої ваги цього виду перевезень у структурі доходів підприємства або пропорційно до вартості витраченого пального чи пропорційно до обсягів перевезень.
Фактична сума загальновиробничих витрат транспортних підприємств щомісячно розподіляється між:
- основним виробництвом з подальшим розподілом між видами перевезень;
- допоміжним виробництвом в частині робіт, призначених для потреб власного капітального будівництва, непромислових господарств, а також для реалізації;
- обслуговуючими виробництвами.
Залежно від видів виконуваних перевезень, технічного оснащення рухомого складу загальновиробничі витрати, віднесені до основного виробництва, розподіляються між окремими видами перевезень за одним з таких методів:
- пропорційно до заробітної плати основних працівників;
- відповідно до питомої ваги планової суми загальногосподарських витрат у загальній сумі планової собівартості окремих видів перевезень;
- на 1 гривню фактичних доходів по окремих видах перевезень;
- пропорційно до приведеної кількості автомобілів на автотранспортних підприємствах.
Протягом звітного періоду метод розподілу непрямих витрат повинен залишатись незмінним.
Собівартість робіт та послуг допоміжного виробництва планується і обліковується за номенклатурою статей калькуляції, встановленою для відповідних галузей народного господарства.
Собівартість робіт і послуг, що надаються одними допоміжними підрозділами іншим, а також основному виробництву, визначається виходячи з фактичної суми витрат. Собівартість робіт і послуг, що виконуються виробничими підрозділами для власних потреб, визначається виходячи з прямих витрат.
У зведеному обліку витрати групуються за видами перевезень, структурними підрозділами тощо. Зведений облік витрат на виробництво здійснюється на основі узагальнених даних, одержаних у результаті обробки первинної документації.
На підприємствах із цеховою структурою управління зведений облік забезпечує виділення в собівартості перевезень витрат окремих структурних підрозділів. На підприємствах з безцеховою структурою управління зведений облік витрат на виробництво ведеться за видами перевезень у цілому по підприємству. Дані зведеного обліку використовуються під час складання калькуляції фактичної собівартості.
На підставі даних зведеного обліку витрат на виробництво складаються калькуляції фактичної собівартості, які використовуються для контролю за виконанням плану собівартості як окремих видів, так і всього обсягу перевезень. Звітні калькуляції складаються на всі здійснені підприємством види перевезень.
У разі застосування нормативного методу обліку перед заповненням форми звітної калькуляції складається відомість розрахунку собівартості кожного виду перевезень, в якій собівартість одиниці визначається в розрізі виробничих підрозділів за окремими статтями витрат з виділенням витрат за нормами, змінами норм і відхиленнями від норм.


Відповідно до ст.12 Закону України „Про дорожній рух“ для створення безпечних умов праці та ефективного контролю за роботою водіїв АТП зобов’язані:
1) організувати роботу водіїв, режим їх праці та відпочинку відповідно до вимог чинного законодавства;
2) здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
3) забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
4) забезпечувати водіїв санітарно-побутовими приміщеннями та обладнанням.
Документом, який узагальнює вітчизняні та міжнародні законодавчі норми щодо тривалості робочого часу та відпочинку водіїв та його обліку, порядку складання графіків змінності є Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автомобільних транспортних засобів, затверджене наказом Мінтрансу України № 18 від 17.01.2002 р.
Для правильної організації праці водіїв, а також її оплати необхідно дотримуватись вимог чинного законодавства та враховувати особливості діяльності автотранспортного підприємства, зокрема при обліку робочого часу водіїв потрібно врахувати, що до складу робочого часу водія входить:
фактичний час перебування водія в дорозі (за відмітками в подорожніх листах);
час проведення медичних оглядів водія перед виїздом на маршрут (у рейс) та після повернення;
час на підготовчо-заключні роботи перед виїздом в рейс і після повернення з нього (відповідно до встановлених нормативів);
час зупинок, які передбачені графіком руху для відпочинку водія, огляду транспортного засобу, тощо;
час стоянки (при виконанні навантажувально/розвантажувальних робіт);
час простоїв не з вини водія.
Оплата праці водіїв здійснюється за погодинною, відрядною або іншою системою оплати праці, крім того, оплата може проводитись за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Витрати на оплату праці водіїв складаються з фонду основної і додаткової заробітної плати, преміальних і компенсаційних виплат.
Відповідно до чинного законодавства форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, винагород, премій та інших заохочувальних і компенсаційних виплат встановлюються підприємствами в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами. Додатком до колективного договору має бути положення про оплату праці працівників, яке розробляється на кожному підприємстві з урахуванням чисельності працівників та їх структури, а також специфіки самого підприємства.
Додатком до Генеральної угоди між КМУ, Конфедерацією роботодавців України та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднан-нями (на 2008 – 2009 роки) визначено Перелік доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників підприємств та організацій, що мають міжгалузевий характер. Цей Перелік передбачає встановлення доплат і надбавок водіям автотранспортних засобів.
Відповідно до Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджену постановою Кабінету Міністрів України № 959 від 14.08.1996 р. працівники автотранспортних підприємств незалежно від форми власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях, підлягають обов’язковому особистому страхуванню в розмірі 3000 НМДГ для кожного водія.
Страхувальниками водіїв є юридичні чи фізичні особи, які є власниками транспортних засобів або їх користувачами (орендарі).


Облік витрат АТП здійснюють відповідно до П(С)БО 16 „Витрати“.
Для обліку витрат, які пов’язані із здійсненням автоперевезень, використовується рахунок 23 „Виробництво“. До цього рахунку можуть відкриватись такі субрахунки:

· 231 „Основне виробництво“;

· 232 „Допоміжне виробництво“.
На субрахунку 231 ведеться облік витрат, які можуть бути безпосередньо включені до собівартості окремих видів автоперевезень: перевезення пасажирів, транспортування вантажів, транспортно-експедиційні послуги, навантажувально-розвантажувальні роботи, тощо. Перш за все це витрати на заробітну плату водіїв, паливо, амортизація транспортних засобів та інші прямі витрати.
Аналітичний облік по субрахунку 231 ведеться в розрізі структурних підрозділів та видів послуг, які надає підприємство, з урахуванням особливостей структури окремого підприємства.
На субрахунку 232 обліковуються витрати, пов’язані з обслуговуванням основного виробництва: витрати на виконання робіт з технічного обслуговування
рухомого складу, інших основних засобів та устаткування; витрати на забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту транспортних засобів тощо.
Аналітичний облік на субрахунку 232 ведеться за допоміжними підрозділами та видами робіт.
Для обліку витрат періоду АТП використовує рахунки класу 9 „Витрати діяльності“. Порядок формування витрат на автотранспортному підприємстві аналогічний як і на промислових підприємствах.
За бажанням АТП може використовувати для обліку витрат рахунки класу 8 „Витрати за елементами“ і вести облік витрат в розрізі економічних елементів. Використання рахунків цього класу в АТП не є обов’язковим.
Відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій, пов’язаних з формуванням витратних рахунків, розглядалось у попередніх розділах цього посібника.
Доходи автотранспортного підприємства від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності та надзвичайних подій обліковують на рахунках класу 7 „Доходи і результати діяльності“ відповідно до П(С)БО 15 „Дохід“. Облік доходів від реалізації послуг автотранспорту ведеться на субрахунку 703 „Доход від реалізації робіт і послуг“.
Підставою для визнання доходу є відповідно оформлені подорожні листи, товарно-транспортні накладні, а також підписаний акт про надані послуги.
Необхідно зазначити, що на деякі послуги автотранспортних підприємств ціни встановлюються органами виконавчої влади. Перш за все це стосується визначення цін на послуги по здійсненню пасажирських автоперевезень. Вартість послуг із транспортування вантажів визначається АТП самостійно.
Для обліку та узагальнення інформації про фінансові результати автопідприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій використовується рахунок 79 „Фінансові результати“. Порядок формування фінансового результату на автотранспортному підприємстві аналогічний як на підприємствах інших галузей народного господарства, тобто в дебет рахунку 79 закриваються рахунки обліку витрат, а в кредит рахунки обліку доходів. За дебетом рахунку 79 також відображається списання суми нарахованого податку на прибуток. При закритті рахунку 79 його сальдо списується на рахунок 44 „Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)“.
6. Документальне оформлення автоперевезень
Відповідно до принципів бухгалтерського обліку кожна господарська операція повинна бути належним чином підтверджена первинними документами. На автотранспортних підприємствах використовуються специфічні форми первинних документів для оформлення процесу надання послуг з автоперевезень.
Для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для виконання розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту застосовуються такі типові форми первинної транспортної документації:
подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні типова форма № 1 (міжнародна);
подорожній лист вантажного автомобіля типова форма № 2 (що діє у межах України);
подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми № 3 при виконанні службових поїздок, а також для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів;
товарно-транспортна накладна типова форма № 1-ТН;
талон замовника типова форма № 1-ТЗ (при роботі автомобіля за погодинною формою оплати транспортних послуг).
Для обліку руху подорожніх листів, виданих водіям АТП, використовується Журнал обліку руху подорожніх листів (форма № 8). У цьому Журналі реєструються всі видані та здані водіями подорожні листи.
Використання цих форм первинних документів є обов’язковим для всіх суб’єктів підприємницької діяльності, установ і організацій юридичних та фізичних осіб незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності:
які здійснюють перевезення вантажів автомобільним транспортом на комерційній основі або для власних потреб;
для яких виконуються перевезення вантажів автомобільним транспортом на комерційній основі.
Зазначені первинні документи затверджено наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля“.
Перевізники, які експлуатують вантажні автомобілі власні або орендовані (без водія) зобов’язані при випуску автомобіля на лінію видавати водію оформлений подорожній лист відповідної типової форми.
Подорожні листи типових форм, оформлені належним чином, видаються водію під розпис:
- № 1 (міжнародна) на строк відрядження автомобіля і водія для виконання перевезення вантажу у міжнародному сполученні, визначений відповідно до наказу чи розпорядження перевізника;
- № 2 тільки на один робочий день (зміну), за умови здавання водієм подорожнього листа за минулий день роботи. На більший строк подорожні листи типової форми № 2 видаються у випадках, коли водій виконує перевезення вантажів у міжміському сполученні понад одну добу відповідно до наказу чи розпорядження перевізника.
При видачі подорожнього листа диспетчер перевіряє за Журналом, чи здав водій подорожній лист за минулий день і лише тоді видає йому наступний лист.
Видача і приймання подорожніх листів від водіїв оформляється розпискою і відмітками в Журналі.
Перевезення вантажів автомобільним транспортом як на комерційній основі, так і для власних потреб, здійснюються тільки при наявності належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, що додаються до подорожнього листа.
Товарно-транспортна накладна типової форми № 1-ТН це єдиний первинний документ, який є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку; вона оформлюється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.
Товарно-транспортну накладну типової форми № 1-ТН виписують у чотирьох примірниках:
- перший примірник залишається у вантажовідправника і є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей. Другий, третій і четвертий примірники, завірені підписами і печатками (штампами) вантажовідправника, передають водію;
- другий примірник водій здає вантажоодержувачу, він є підставою для оприбуткування товарно-матеріальних цінностей;
- третій і четвертий примірники, завірені підписами і печатками (штампами) вантажоодержувача, водій передає перевізнику. Третій примірник, що є підставою для розрахунків за виконання транспортних послуг, перевізник надсилає замовнику автотранспорту для оплати за перевезення; четвертий примірник додається до подорожнього листа і є підставою для обліку транспортної роботи та нарахування заробітної плати водію.
Для вантажів нетоварного характеру, за якими не ведеться складський облік, але проводиться облік шляхом заміру, зважування, геодезичного заміру тощо, товарно-транспортну накладну виписують у трьох примірниках:
- перший примірник залишається у вантажовідправника і призначається для обліку виконаних обсягів перевезень;
- другий і третій примірники водій передає перевізнику. Другий примірник, що є підставою для розрахунків за виконання транспортних послуг, перевізник надсилає замовнику автотранспорту для оплати за перевезення; третій примірник додається до подорожнього листа і є підставою для обліку транспортної роботи та нарахування заробітної плати водієві.
У тих випадках, коли у розділі „Відомості про вантаж“ товарно-транспортної накладної неможливо перелічити всі назви і характеристики пред’явлених до перевезення товарно-матеріальних цінностей, до товарного розділу товарно-транспортної накладної додається як невід’ємна її частина належним чином оформлена спеціалізована форма товарної накладної (сертифікат або інша форма первинного обліку), що застосовується підприємством для оформлення операцій з передачі товарно-матеріальних цінностей. У цих випадках графи 1, 2, 4, 5, 6 і 7 розділу „Відомості про вантаж“ товарно-транспортної накладної не заповнюються. У вільних рядках граф записуються назви спеціалізованих форм, номери і дати їх виписування.
При цьому у товарному розділі товарно-транспортної накладної робиться відповідна відмітка; товарно-транспортна накладна без доданої товарної накладної спеціалізованої форми вважається недійсною і не може використовуватися для розрахунків з вантажовідправниками і вантажоодержувачами, а також для обліку виконаних обсягів перевезень і нарахування заробітної плати водію.
При перевезенні однорідних вантажів від вантажовідправника на адресу вантажоодержувача на одну і ту ж відстань при умові забезпечення цілісності вантажу, допускається оформлення однією товарно-транспортною накладною всього обсягу вантажу, перевезеного автомобілем за зміну. При цьому оформлення проміжних поїздок проводиться з видачею вантажовідправником водію автомобіля талона на кожну окрему поїздку. Порядок оформлення талона встановлюється за домовленістю між вантажовідправником і вантажоодержувачем. Реквізити талона повинні включати відомості, що визначають кількість перевезеного вантажу, час роботи автомобіля та його простою за кожну поїздку, а також інші показники, необхідні для наступного їх занесення до товарно-транспортної накладної.
Перевезення вантажними автомобілями власних речей громадян за їх замовленням здійснюється за подорожнім листом з додатком до нього квитанції (прибуткового касового ордера) на оплату транспортних послуг.
Міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом оформлюються подорожнім листом типової форми № 1 (міжнародна) і товарно-транспортної накладної форми CMR.
Облік обсягів вантажних перевезень у тоннах і тонно-кілометрах ведеться в подорожніх листах на підставі товарно-транспортних накладних типових форм незалежно від форми оплати транспортних послуг (відрядної, погодинної, покілометрової, іншої) та видів перевезення (внутрішньоміське, приміське, міжміське, міжнародне).
Не дозволяється включати в подорожні листи обсяги вантажних перевезень (в тоннах і тонно-кілометрах), що не підтверджені товарно-транспортними накладними.
При умові використання автомобіля за погодинною формою оплати транспортних послуг до подорожнього листа вантажного автомобіля типової форми № 2 додається товарно-транспортна накладна типової форми № 1-ТН і талон замовника типової форми № 1-ТЗ. Товарно-транспортна накладна є підставою для визначення обсягів вантажних перевезень (у тоннах і тонно-кілометрах) і включення їх у подорожній лист, талон замовника для розрахунків перевізника із замовником автомобільного транспорту за виконані транспортні послуги.
Талон замовника виписує відповідальна особа перевізника у двох примірниках:
- перший примірник залишається у замовника;
- другий примірник водій разом з подорожнім листом і товарно-транспортними накладними здає диспетчеру перевізника.
Застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля типової форми № 3 при виконанні службових поїздок, а також для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів обов’язкове для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності:
- які надають службові легкові автомобілі для транспортного обслуговування юридичних осіб на комерційній основі або використовують їх у службових поїздках за власними потребами;
- для яких за їх замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями.
До категорії службових легкових автомобілів належать легкові автомобілі, які знаходяться на балансі юридичних осіб всіх форм власності і використовуються для задоволення власних потреб, а також можуть надаватися замовнику на договірних умовах (з водієм).
Подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми № 3 є для перевізника підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів, а також для взаєморозрахунків між перевізником і замовником за надання транспортних послуг.
Бланки подорожніх листів службових легкових автомобілів виготовляються друкарським способом, зберігаються на складі підприємства, видаються під розписку особі, яка відповідальна за оформлення та видачу подорожніх листів водіям. Списування використаних бланків подорожніх листів здійснюється щоквартально за актом, із вказаною їх кількістю, який затверджується керівником підприємства.
Перевізники, які експлуатують службові легкові автомобілі, зобов’язані при випуску автомобіля з гаража видати водієві оформлений відповідним чином подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми № 3.
Подорожній лист службового автомобіля оформлюється тільки на один робочий день (зміну) і видається за умови здавання водієм подорожнього листа за попередній день роботи. На більший строк подорожній лист видається у випадках транспортного обслуговування у міжміському сполученні понад одну добу відповідно до наказу чи розпорядження перевізника. Видача подорожнього листа реєструється у диспетчерському журналі за такими реквізитами: дата видачі, номер подорожнього листа, прізвище та ініціали водія, його підпис при одержанні подорожнього листа, дата повернення подорожнього листа, підпис відповідальної особи.
Форма і порядок використання подорожнього листа службового легкового автомобіля встановлено Інструкцією про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженою наказом Держкомстатом України від 17.03.1998 р. №74.
За всі наслідки недостовірності, неточності відомостей, вказаних відповідальними особами у первинній транспортній документації, призначеній для оформлення перевезення вантажів автомобільним транспортом і проведення розрахунків за транспортну роботу несуть перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач.
Особи, відповідальні за оформлення первинної транспортної документації, несуть персональну відповідальність за достовірність вказаних у цих документах даних, а нанесені збитки відшкодовуються ними у порядку, встановленому чинним законодавством.


ВАТ „Автотранс“ Місце печатки (штампа) підприємства

Типова форма №3
Затверджено наказом Держкомстату
України від 17.02.98р. №74

Подорожній лист службового легкового автомобіля

Серія АБ
865864

4




„25“ грудня 2010 року

Коди

Режим роботи водія
робота в будній день


Автомобіль
ГАЗ – 3110 № 999-77 ТА (13)



марка, державний номер, гаражний номер


Водій
Чуловський Ярослав Ігорович посвідчення ЛЗВ 132586



прізвище, ім’я, по-батькові; номер посвідчення водія


Колона
1
бригада
А 11



І. Завдання водієві

ІІІ. Рух пального, л

У чиє розпорядження
Час
прибуття
Час
вибуття

Марка пального
8
А-95





Код марки
9


1
2
3

Видано
10
20

Король А.М., директор ТзОВ “Леостар”
12:00
16:00

Залишок: при виїзді
11
12





при поверненні
12
5





Заправник Сороківський А.А.





прізвище, підпис





Водій за станом здоров’я до керування допущений





Лікар
Кузимчак У.А.




прізвище, підпис






ІІ. Робота водія та автомобіля

Виїзд дозволений

Показання спідометра
172
х

Механік
Бондарев П.О.

при виїзді з гаража
4
32120


прізвище, підпис


при поверненні до гаража
5
32292

Автомобіль прийняв
Чуловський Я.І.






підпис водія

Час фактичний
5:05
х

Автомобіль здав
Чуловський Я.І.

при виїзді з гаража
6
11:30


підпис водія

при поверненні до гаража
7
16:35

Автомобіль прийняв
Бондарев П.О.




підпис механіка






Посвідчення водія перевірив, завдання видав

Партин Т.І.



підпис диспетчера

Зворотній бік типової форми №3
IV. Результати роботи автомобіля

Витрати пального, л
Загальний пробіг, км
Час у наряді, год.
Розрахунок вартості послуг
Розрахунок зарплати водієві

за нормою
фактично





13
14
15
16
17
18

20
27
172
4:00
за пробіг
-
за пробіг
18,30





за час у наряді
-
за час у наряді
41,58





Усього
-
Усього
59,88


Особа. що користувалась автомобілем
Король А.М.




підпис, печатка (штамп)


Особливі позначки
-








Бухгалтер
Жидоник В.Я.

Таксувальник
Глух В.Б.


підпис


підпис






Root Entry

Приложенные файлы

  • doc 15433628
    Размер файла: 1 MB Загрузок: 2

Добавить комментарий