Kursova_Bezginova_OV-33 (1)

..
4

РОЗДІЛ I.СУТНІСТЬ ОПЕРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ..
5

1.1 Сутність виробничої діяльності ...
5

1.2 Роль організації виробництва в загальній системі виробничої
діяльності .
8

1.3 Загальна характеристика продукції та виробництва ..
10

РОЗДІЛ II. АНАЛІЗ існуючої системи оперативного управління в
підприємстві..

13

2.1 Оперативне управління в організації виробництва ...
13

2.2 Використання технічних засобів в оперативному управлінні
підприємством ..
17

2.3 Аналіз організації оперативного управління виробництвом
21

РОЗДІЛ III. УДОСКОНАЛЕННЯ оперативного управління виробництвом в підприємстві

26

3.1 Характеристика підприємства ..
26

3.2 Оперативно календарне управління
27

3.3 Шляхи покращення системи оперативно календарного управління
підприємства .
34

ВИСНОВКИ..
39

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
42

ДОДАТКИ
45








ВСТУП

Актуальність обраної теми полягає в тому, що в умовах сільського господарства, де процес виробництва опосередковується численними факторами, а система управління характеризується великою периферійністю, оперативне управління виробництвом має важливе значення.
Метою курсової роботи є розгляд методологічних положень щодо оперативного управління на підприємстві, а також розгляд окремих його елементів: використання диспетчеризації виробництва та проведення календарного планування.
Виходячи з поставленої мети, основні завдання курсової роботи зволяться до:
- розгляд змісту оперативного управління, проведення оперативних нарад та переваг диспетчеризації виробництва;
- аналіз практичного застосування елементів оперативного управління в досліджуваному підприємстві;
- пошук шляхів підвищення ефективності оперативного управління в підприємстві.
- повне і раціональне використання засобів виробництва і трудових ресурсів;
- розвиток передових форм організації виробництва;
- ефективне застосування оборотних засобів виробництва;
- комплектне та рівномірне виконання виробничої програми з дотриманням терміну відправки продукції споживачам;
- забезпечення стабільного рівня матеріально-технічних запасів,обсягу виробництва і зайнятості відповідно до рівня обсягу продажів.
Об(єкт дослідження – ТОВ "Бужанське" (с. Бужанка, Лисянського району Черкаської області).
Предмет дослідження – використання засобів оперативного управління в досліджуваному підприємстві.
РОЗДІЛ І СУТНІСТЬ ОПЕРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність виробничої діяльності

Виробнича діяльність – це сукупність взаємозалежних основних, допоміжних і обслуговуючих процесів праці і знарядь праці з метою створення споживчих цінностей – корисних предметів праці, необхідних для виробничого або особистого споживання.
У процесі виробництва працівники впливають на предмети праці за допомогою знарядь праці і створюють нові готові продукти, наприклад, верстати, автомобілі, товари народного споживання та ін. Предмети і знаряддя праці, будучи речовинними елементами виробництва, на підприємстві взаємопов'язані: конкретні предмети можуть бути оброблені тільки визначеними знаряддями праці; уже самі по собі вони мають системні властивості. Однак жива праця повинна охопити ці предмети і тим самим розпочати процес перетворення їх у продукт.
Таким чином, виробнича діяльність – це, насамперед, трудовий процес, оскільки ресурси, що використовуються людиною на його вході, як інформація, так і матеріальні засоби виробництва, є продуктом попередніх процесів праці.
На підприємствах здійснюються різні виробничі види діяльності. Їх поділяють за такими ознаками:
1) призначення;
2) перебіг у часі;
3) ступінь автоматизації;
4) за складністю.
І. За призначенням виробничі процеси поділяються на:
- основні;
- допоміжні;
- обслуговуючі (рис. 1.1).







Рис. 1.1. Структура виробничих процесів

Основи виробничої діяльності – це та частина роботи, у ході якої відбувається безпосередня зміна форм, розмірів, властивостей, внутрішньої структури предметів праці і перетворення їх на готову продукцію. Наприклад, на аграрному підприємстві – це процеси вирощування сільськогосподарських культур.
До допоміжних виробничих процесів належать такі процеси, результати яких використовуються або безпосередньо в основних процесах, або для забезпечення їх ефективного здійснення. Прикладами таких процесів є виготовлення інструментів, пристроїв, засобів механізації й автоматизації власного виробництва, запасних частин для ремонту устаткування, виробництво на підприємстві всіх видів енергії тощо
Обслуговуюча виробнича діяльність – це діяльність з надання послуг, необхідних для здійснення основних і допоміжних виробничих процесів. Наприклад, транспортування матеріальних цінностей, складські операції всіх видів, технічний контроль якості продукції та ін. [20].
ІІ. За перебігом у часі виробничі процеси поділяють на:
1) дискретні (перервні);
2) безперервні.
Дискретним процесам притаманне циклічність, пов’язана з виготовленням виробів певної форми, які обчислюються в штуках (машини, прилади, одяг тощо).
Безперервні діяльність властива для виробництва продукції, яка не має закінченого об’єму і форми (сипучі, рідкі, газоподібні речовини), тому їх протікання не потребує технологічної циклічності.
ІІІ. За ступенем автоматизації відрізняють процеси:
1) ручні;
2) механізовані;
3) автоматизовані;
4) автоматичні.
Ручні процеси здійснюються безпосередньо робітником, зусилля якого є основним джерелом енергії.
Механізовані процеси виконуються робітником за допомогою машини. Робітник керує машинами, а безпосередньо виконує тільки допоміжні операції.
Автоматизовані процеси виконуються машинами під наглядом робітника. За останнім можуть залишатися деякі допоміжні операції.
Автоматичні процеси здійснюються машинами без участі робітника за попередньо розробленою програмою [23].
IV. За складністю розрізняють прості і складні виробничі процеси.
Прості – це процеси, які складаються з послідовно виконаних операцій. Оброблені деталі обов’язково мають технологічну подібність. Складні – це процеси, які складаються з послідовно і паралельно виконаних операцій.
Основними факторами, які визначають характер виробничої діяльності, є такі: призначення готової продукції, вид фізичного стану та форма вихідного матеріалу, обсяг та кооперація виробництва, конструкція засобів праці, які використовуються у виробництві (устаткування, інструменти, пристрої), види енергії, яка використовується, та характер її використання [16].




1.2 Роль організації виробництва в загальній системі виробничої діяльності

Побудова виробничого процесу повинна задовольняти потребі неухильного зростання продуктивності праці. Основою такої організації на будь-якому виробничому підприємстві є раціональне поєднання у просторі і у часі всіх основних, допоміжних і обслуговуючих процесів.
Для правильної організації виробничого процесу в просторі необхідно знати принципи його побудови. Застосування цих принципів повинно сприяти раціональному поєднанню в просторі і протягом часу всіх здійснюваних виробничих процесів і їх складових частин; досягненню найбільш можливого результату при найменших витратах ресурсів і часу. Організація виробничих процесів повинна відповідати таким основним принципам: спеціалізації, концентрації, пропорційності, паралельності, прямоточності, безперервності, ритмічності, автоматизації, профілактики [16].
Завдання організації виробництва полягає в тому, щоб знаходити такі організаційні рішення, що забезпечували б на кожному етапі розвитку виробничо-господарської системи досягнення поставленої мети.
У сфері виробництва важко провести межу між технічною й організаційною діяльністю. Саме тому організацію виробництва досить часто вважають винятково технічною діяльністю. Насправді ж організація виробництва – це комплексна діяльність, що потребує в однаковій мірі урахування і технічних, і економічних чинників, і яку можна здійснювати не лише спираючись на конкретні технічні (технологічні) дані, але також і економічні розрахунки.
Таким чином, на підприємстві метою організації виробництва є оптимальне узгодження різноманітних видів діяльності, створення для них необхідних умов при максимальній ефективності живої праці та економічному використання матеріальних ресурсів [26].
Організація виробництва – це комплекс заходів, спрямованих на раціональне поєднання процесів праці з речовинними елементами виробництва в просторі й часі з метою підвищення ефективності виробництва, тобто досягнення поставлених завдань у найкоротший строк за найкращого використання виробничих ресурсів.
Організація виробництва охоплює проектування, здійснення на практиці, удосконалення виробничого процесу, тобто це діяльність, пов'язана з розробкою, використанням і удосконаленням виробничих систем, на основі яких виробляються основна продукція або послуги підприємства. Організацію виробництва можна також розглядати як сукупність дій із планування, координації та виконання виробничо-технологічного циклу для створення продуктів і сервісу [10].
Як уже зазначалося, організація виробництва охоплює всі складові виробничої системи та аспекти її виробничо-господарської діяльності та включає:
організацію праці робітників підприємства як процес установлення й удосконалення способів виконання й умов протікання процесів праці;
організацію виробничих процесів у часі та просторі як процес функціонального, просторового і тимчасового поєднання і зв'язку речовинних та особистісних чинників виробництва;
організацію потокових методів виробництва як процес предметного сполучення робочих місць на ділянці, що поєднує різні групи устаткування для закінченого циклу обробки деталей або збирання виробів;
організацію автоматичного і гнучкого автоматизованого виробництва як процес комплексної механізації й автоматизації не тільки технологічних операцій, а і допоміжних прийомів праці (настановних, контрольних, обслуговуючих, транспортних, командних, тобто управляючих);
організацію допоміжних цехів і обслуговуючих господарств підприємства як процес комплексного обслуговування основних цехів підприємства за всіма функціями, що виходять за межі їх основної спеціалізації;
організацію технічного контролю якості продукції як процес установлення якості продукції, що випускається на підприємстві, забезпечення конкурентоспроможності виробів і економії суспільної праці;
організацію технічного нормування праці як процес установлення ступеня витрат праці на виготовлення одиниці продукції або виконання заданого обсягу роботи за визначений період часу;
організацію і планування створення й освоєння нової техніки і нової технології як процес створення нової і поліпшення діючої техніки та технології з обліком технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів;
організацію управління як процес створення й удосконалювання систем управління і способів їх функціонування [10].
Раціональна організація виробництва полягає в тому, щоб інтегрувати всю сукупність різнорідних компонентів, що реалізують процес виробництва, у цілісну і високоефективну виробничу систему, всі елементи якої ретельно "підігнані" один під одного за всіма аспектами їх функціонування.


1.3 Загальна характеристика продукції та виробництва
У процесі виробничої діяльності людина взаємодіє з певними засобами виробництва і створює конкретні матеріальні блага – продукцію.
Виробництво - це діяльність, пов'язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва.
Продукція (в широкому розумінні цього поняття) – це матеріальний або духовний результат цілеспрямованої діяльності людини.
Виріб – одиниця промислової продукції, кількість якої визначається в штуках або екземплярах.
Виріб готовий – закінчений у процесі виробництва виріб, який повністю укомплектований, відповідає діючим стандартам, відправлений на склад готової продукції й оформлений відповідними документами.
Виріб має властивості товару і може виступати його різновидом.
Послуга – це результат взаємодії виконавця і споживача чи результат власної діяльності виконавця, спрямованої на задоволення потреб споживача (наприклад, виконання окремих робіт).
Якщо послуга має певну ціну і може бути реалізована, то така послуга є різновидом товару.
Для виготовлення продукції у процесі виробництва залучаються ресурси. Ресурси – це сировина, корисні копалини та інші речі, які використовуються у виробництві й наданні послуг.
Продукція, що виготовляється протягом певного часу проходить різні стадії технологічного процесу і з огляду на це може бути незавершеним виробництвом, напівфабрикатом чи готовим для споживання продуктом (виробом).
Відомо, що в промисловому виробництві результатом праці є продукція, на підприємствах транспорту – відповідний обсяг виконаної роботи (перевезених вантажів), а в установах зв’язку та банках – надання послуг юридичним і фізичним особам.
Усі товари, які виробляються у процесі виробництва поділяються на дві групи:
1) предмети споживання;
2) засоби виробництва.
Стосовно суспільного виробництва в цілому вони називаються продукцією відповідно І та ІІ підрозділів, а у промисловості – продукцією груп А і Б.
У свою чергу, предмети споживання поділяються на :
– продовольчі товари;
– непродовольчі товари,
а засоби виробництва :
– предмети праці;
– засоби праці.
Номенклатура продукції – це перелік найменувань виробів, обсяги випуску яких передбачені планом виробництва продукції.
Асортимент – це сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться відповідними техніко-економічними показниками (типорозмірами, потужністю, продуктивністю тощо).
Вимірниками обсягу продукції у натуральному виразі є конкретні фізичні одиниці – штуки, тонни, метри та інші. У практиці планування та обліку обсягу іноді використовують умовно-натуральні показники (наприклад, виробництво сталевих труб може вимірюватись тоннами і метрами, тканин – погонними і квадратними метрами).
Обсяг продукції (особливо різноманітної за номенклатурою та асортиментом) у вартісному виразі на більшості підприємств різних галузей виробничої сфери визначається показниками товарної, валової чистої продукції [23].


РОЗДІЛ II. Аналіз існуючої системи оперативного управління на підприємстві
2.1 Оперативне управління в організації виробництва

Для будь-якого підприємства, зокрема і ТОВ "Бужанське", величезне значення має ритмічна робота, у процесі якої на кожному робочому місці й ділянці виробництва, у кожному виробничому підрозділі буде виконуватися в дану одиницю часу певна кількість продукції. Така робота, як правило, досить ефективна, раціональна й має ознаку високої культури виробництва.
Для забезпечення ритмічності виробництва кожна служба повинна погоджувати дії з усіма підрозділами підприємства. Досягається така погодженість у процесі виконання особливої управлінської функції, яка називається оперативно-виробниче управління [2].
Під оперативним управлінням розуміється координуючий і регулюючий вплив на керований об'єкт зі строком дії рішень, що приймаються, не більше одного місяця.
Оперативне управління виробництвом має на меті забезпечення чіткого виконання заданого плану випуску продукції за кількістю кожної номенклатури і в заданий час на основі раціонального використання виробничих ресурсів, а також за допомогою виявлення та мобілізації внутрішніх виробничих резервів [1].
Для реалізації мети підсистема оперативного управління виробництвом вирішує такі завдання:
- комплектне та рівномірне виконання виробничої програми з дотриманням терміну відправки продукції споживачам;
- повне і раціональне використання засобів виробництва і трудових ресурсів;
- ефективне застосування оборотних засобів виробництва;
- розвиток передових форм організації виробництва;
- підтримання гнучкості у виробничій діяльності до коливань зовнішнього середовища;
- забезпечення стабільного рівня матеріально-технічних запасів, обсягу виробництва і зайнятості відповідно до рівня обсягу продажів [3].
Мета і завдання її реалізації формують зміст діяльності (функції) підсистеми оперативного управління виробництвом:
виробниче планування як процес вибору лінії поведінки об'єкта управління для досягнення даної мети через розроблення графіків процесу виробництва з визначенням місця і часу виготовлення продукції;
виробниче управління як процес прийняття рішень щодо визначення послідовності робіт та забезпечення виробничих графіків роботи;
облік фактичного ходу виробництва як процес контролю, аналізу і виявлення відхилень від заданої планом лінії поведінки об'єкта;
регулювання ходу виробництва як процес локалізації наслідків відхилень і забезпечення своєчасного виконання основних завдань функціонування виробничих систем.
Іншими словами, можна сказати, що зміст оперативного управління виробництвом полягає:
у визначенні місця (цех, дільниця, робоче місце) і часу (квартал, місяць, декада, зміна) виготовлення виробів;
в обліку фактичного часу виробничого процесу;
у встановленні відхилень від раніше наміченого плану;
у регулюванні ходу виробництва для ліквідації наслідків відхилень і забезпеченні своєчасного виконання основних завдань оперативного управління [7].
Оперативне управління виробництвом являє собою складну організаційно-планову систему, до складу якої входять такі підсистеми:
функціональна,
поелементна,
організаційна.
Функціональна підсистема визначає коло функцій, які має виконувати система оперативного управління виробництвом у межах певного часу на рівні підприємства.
Поелементна підсистема характеризує основні елементи системи оперативного управління: склад та кваліфікацію управлінського персоналу; математичне забезпечення завдань планування виробництва; склад та величину комплексу технічних засобів; склад календарно-планових нормативів; планово-облікові одиниці; склад і зміст планово-облікової документації; характер і напруженість інформаційних потоків.
Організаційна підсистема характеризує побудову системи оперативного управління: на рівні підприємства – виробничо-диспетчерський відділ; на рівні цеху – виробничо-диспетчерське бюро; на рівні виробничої дільниці – планово-управлінський персонал [11].
Оперативно-календарне планування здійснюється у три послідовні етапи:
об'ємне,
календарне,
оперативне.
Об'ємне планування полягає у рівномірному розподілі виробничої програми заводу в об'ємному (трудовому) і натуральному виразі між цехами і дільницями.
Календарне планування – це продовження і розвиток об'ємного планування. Об'єкт планування – окремі вироби, вузли, деталі. Його виконують на основі календарно-планових нормативів.
Етап оперативного планування передбачає визначення в остаточній формі переліку відповідних назв робіт по всіх робочих місцях і завдань конкретним виконавцям на кожну зміну.
Завершальною стадією оперативного планування є змінно-добове планування, найоперативніша форма планового керівництва. Змінно-добові плани конкретизують завдання на добу.
Оперативне планування здійснюється як у загальнозаводському масштабі, так і в рамках окремих цехів, унаслідок чого виділяють міжцехове та внутрішньоцехове планування.
Міжцехове оперативне планування – це встановлення цехам взаємоузгоджених виробничих завдань і забезпечення їх виконання.
У функції внутрішньоцехового планування входить організація виконання виробничих завдань, встановлених для цеху, через їх деталізацію та доведення до виробничих дільниць і окремих робочих місць.
Оперативне планування пов'язане з первинним обліком виготовлення продукції та рухом виробничого процесу. У процесі виконання плану треба постійно здійснювати оперативний облік, контроль і поточне оперативне регулювання ходу виробництва.
Оперативний облік необхідний для координації і регулювання роботи виробничих підрозділів, запобігання та усунення можливих відхилень від графіків для рівномірного і комплексного виконання плану.
Регулювання ходу виробництва полягає в усуненні відхилень від плану, ліквідації збою та відновлення ходу виробничого процесу згідно з календарним графіком.
Централізований оперативний контроль і оперативне регулювання ходу виробництва має назву диспетчерування.
Диспетчерування передбачає неперервність нагляду і контролю за ходом виробництва на основі точної інформації про фактичне виконання планів-графіків змінно-добових завдань і про всі відхилення від плану [6, 15].
Загальні вимоги до системи оперативного управління:
- наукова обґрунтованість системи оперативного управління виробництвом передбачає обґрунтованість вибору елементів системи (планово-облікових одиниць і періодів); вибір і розрахунок календарно-планових нормативів; побудову об'ємних і оперативно-календарних планів; системи контролю і регулювання виробництва; достовірність вихідних даних;
- оптимальність управлінських рішень – це вибір із множини таких рішень, які забезпечують мінімум чи максимум цільової функції при обмеженні на ресурси. Показниками оптимальності можуть бути: рівномірність завантаження підрозділів (робочих місць), тривалість виробничого циклу, величина незавершеного виробництва;
- точність управлінських рішень – це ступінь відхилення фактичних показників і параметрів виробництва від раніше прийнятих. Чим менше таких відхилень, тим вищі точність, стабільність і надійність роботи виробничих підрозділів.
Оперативність управлінських рішень – це своєчасність передачі початкової інформації про хід виробництва, швидке її опрацювання, своєчасне прийняття необхідних рішень і вплив на хід виробництва [14].


2.2 Використання технічних засобів в оперативному управлінні підприємством

Ефективне оперативне управління виробництвом неможливо уявити без засобів, що дозволяють оперативно опрацьовувати інформацію, необхідну для обґрунтування та прийняття управлінських рішень. Висока складність та надзвичайна мінливість зовнішнього середовища потребують відповідної швидкості обробки інформаційних сигналів. Для цього застосовуються певні технічні засоби, які допомагають скоротити витрати часу на технічні операції обробки інформації і тим самим збільшити його ресурси на творчі процеси, зробити управлінську працю більш інтенсивною і результативною [4].
За своїм призначенням технічні засоби управління поділяються на такі, що дозволяють:
- механізувати окремі операції;
- механізувати групи операцій і процедур управління;
- створити систему комплексної механізації і автоматизації процесів реалізації всіх функцій управління.
Технічні засоби, що дозволяють механізувати певні операції та процедури, поділяються на такі групи:
1. Засоби виготовлення документів (друкарські машинки, засоби комп’ютеризованого набору, диктофони тощо).
2. Засоби копіювання та розмноження документів (копіювальна техніка, мікрофільмування, комп’ютерні засоби обробки та зберігання інформації).
3. Засоби обробки інформації (засоби автоматизації збору і аналізу даних – комп’ютерні системи та спеціалізовані АСУ).
4. Засоби зберігання, групування і пошуку документів (стелажі, папки, каталоги, комп’ютерні системи –масиви, бази даних).
5. Засоби передачі інформації (радіо- і телефонні засоби, автовідповідачі, селектори і комп’ютеризовані засоби інформації – комп’ютерні мережі).
6. Засоби обчислювальної техніки (механічні та електронні обчислювальні машини та системи різного рівня складності) [29].
В оперативному управлінні важливе значення мають прийом, передача, обробка, зберігання і відтворення оперативної інформації, що здійснюється за допомогою телефонного зв'язку, радіозв'язку, звукозапису, технічного телебачення тощо.
Нині застосовуються такі види зв'язку: внутрівиробничий телефонний зв'язок загального користування; внутрівиробничий диспетчерський провідний зв'язок на базі диспетчерських комутаторів; внутрівиробничий диспетчерський радіозв'язок на базі радіостанції низового зв'язку (включаючи пошуковий і гучномовний зв'язок); телефонний, в тому числі і мобільний, зв'язок для зв'язку з зовнішніми об'єктами.
Під час організації диспетчерської служби у всі об'єкти диспетчерського контролю і управління (центральна контора, контори відділень, бригад, ферм, майстерні, пункти технічного обслуговування, нафтобази, гаражі, склади, зернотоки, медпункт, квартири керівників і спеціалістів підприємства та ін.) були оснащені телефонним зв'язком.
Сьогодні деякі підприємства будують внутрівиробничий телефонний зв'язок на базі АТС, потужність якої часто буває недостатньою. Тому поряд із організацією автоматичного зв'язку в підприємстві доцільно розвивати диспетчерський зв'язок через комутатор, який доповнює АТС і дозволяє організувати двосторонній гучномовний зв'язок, а також підключити лінію польового зв'язку.
Диспетчерський пункт обладнано станцією диспетчерського зв'язку СДСМ 50/100, яка дозволяє підключити до 50 двопровідних абонентних ліній, 4 двосторонні лінії, лінію виходу динамічного мікрофона диспетчера, вихід з робочого місця диспетчера на магнітофон для запису. За допомогою станції СДСМ-50 /100 забезпечується розмова між абонентами і диспетчером (без посилення або з посиленням, циркулярна передача і двосторонній зв'язок по сполучних підстанціях з АТС будь-якої системи).
На всіх об'єктах диспетчеризації підприємства встановлено телефони, всі спеціалісти мають радіотелефони, а також мобільні телефони.
Адміністративний зв'язок на підприємстві може здійснюватися за допомогою комутаторів.
Найперспективнішим засобом оперативного управління є комп'ютер.
Персональний комп'ютер дає змогу:
успішно вирішувати так звані оптимізаційні задачі, коли з багатьох варіантів потрібно вибрати найбільш близький до оптимального;
здійснювати довгострокове і оперативне планування діяльності підрозділу або своєї роботи;
підтримувати зв'язок із суміжними підприємствами і підрозділами; проводити робочі наради;
видавати, реєструвати і контролювати виконання доручень;
враховувати і контролювати виконання зобов'язань підлеглих;
складати звіти про виконану роботу, графіки і розклади заходів, відпусток, зустрічей, нарад та ін.;
здійснювати оцінку роботи робітників;
вести робочий календар, тримати в порядку особисті справи підлеглих;
складати, редагувати і передавати документи.
Підключення до локальних обчислювальних мереж забезпечує обмін даними між різними АРМ [4].
Таким чином, використання персонального комп'ютера значно підвищує продуктивність та ефективність оперативного управління на підприємстві.
Накопичення та систематизація оперативної інформації у здійснюється за допомогою спеціальних форм диспетчерської документації. Ведення диспетчерської документації забезпечує високу продуктивність праці персоналу диспетчерської служби в процесі здійснення ним обліково-інформаційної роботи. Простота форм документації робить її зручною в користуванні, дозволяє швидко робити записи, зчитувати і аналізувати облікову інформацію.
Диспетчерська інформація фіксується у таких видах контрольно-облікової документації: "Журнал диспетчера", "Журнал обліку заявок підрозділів", "Журнал використання робочої сили", "Журнал оперативного контролю роботи автотранспорту", "Журнал обліку роботи тваринницьких ферм", "Журнал оперативної звітності по рослинництву", "Журнал оперативного контролю роботи машино-тракторного парку", "Журнал телефонограм".
Основним оперативним документом є "Журнал диспетчера" в якому фіксуються відомості із підрозділів, вказівки, накази, розпорядження, доручення керівників і спеціалістів підприємства та інша інформація, яка потребує диспетчерського контролю. Інформація в журналі фіксується по трьох розділах: "Одержання інформації" ( дата, час одержання повідомлення, від кого одержано, короткий зміст), "Передача для виконання" (кому адресовані для виконання, час і дату передачі), "Виконання" (що зроблено, ким, дату і час виконання).
За допомогою "Журналу диспетчера" керівник і спеціалісти підприємства періодично проводять аналіз і оцінку виробничої діяльності окремих підрозділів, що допомагає виявити частоту і закономірність аварійності на окремих ділянках робіт, визначити середні витрати часу на усунення збоїв. В "Журналі обліку заявок" фіксуються запити на матеріально-технічні ресурси. "Журнал обліку телефонограм" відображає запити і вказівки та хід їх виконання.


2.3 Аналіз організації оперативного управління виробництвом

Система оперативного управління виробництвом являє собою складну організаційно-планову систему, що включає функціональну, елементну і організаційну підсистеми. У функціональному відношенні оперативне управління виробництвом змінюється таким чином: на рівні управління підприємством воно полягає в організації рушення предметів в межах року, кварталу, місяця; на рівні управління підрозділом таке рушення здійснюється в межах кварталу, місяця, тижня; на рівні управління дільницею – в межах місяця, тижня, діб, зміни і по годинах.
Основними елементами організації оперативного управління є:
- розробка оперативних планів і завдань на основі поточного аналізу діяльності об’єкта управління, що передбачають негайне втручання в хід господарсько-виробничих процесів з метою їх регулювання відповідно до обстановки, що змінилася;
- організація виконання оперативних планів і рішень (конкретизація завдань конкретним виконавцям по термінах, об’єктах, операціях, відповідальних особах);
- організація постійного контролю ходу виконання оперативних завдань з метою негайної реакції менеджера на відхилення, виявлені в ході господарського процесу.
Важливою складовою оперативного управління є організація виконання оперативних планів і завдань. Особливість цього етапу: формування конкретних завдань окремим виконавцям, визначення конкретних об’єктів, термінів, операцій, відповідальних осіб. Така конкретизація проводиться, як правило, на оперативних нарадах, оскільки ефективність засобів оперативного впливу багато в чому залежить від проміжку часу, що пройшов з моменту виникнення нестандартної ситуації до вироблення оперативного завдання і доведення його до виконавців.
В процесі оперативного планування виконується детальна розробка планів підприємства та його підрозділів – окремих виробництв, відділень, виробничих дільниць, бригад, навіть робочих місць, на короткі проміжки часу – місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну.
При цьому розробка планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їх виконання та поточного регулювання. Таким чином, оперативне планування являє собою важливий засіб повсякденного керівництва виробничою діяльністю підприємства.
Оперативне планування поєднує в собі два напрямки роботи.
Перший напрямок, в рамках якого розробляються оперативні плани та графіки виготовлення та випуску продукції, називається календарним плануванням.
Другий напрямок включає в себе роботи, що необхідні для безперервного оперативного обліку, контролю та регулюванню виконання оперативних планів та ходу виробництва. Цей напрямок дістав назву диспетчеризації.
Центральний диспетчерський пункт розміщено в конторі підприємства, поряд з кабінетом директора. В штат диспетчерської служби входять два чоловіки: старший диспетчер і змінний диспетчер.
Рівень розвитку диспетчерської служби можна віднести до інформаційного. Проте в практиці управління диспетчерській службі часто доводиться вирішувати задачі оперативного усунення збоїв в ході виробничого процесу. Тому в таких випадках, при відсутності керівника підприємства або головних спеціалістів, диспетчер має право самостійно приймати рішення.
Об’єкти диспетчеризації, такі як: тваринницькі ферми, тракторна бригада знаходяться на відстані 3-6 км від ЦДП, інші об’єкти розміщено в центральній будівлі.
Графік роботи диспетчерського пункту в літній період з 6.00 до 20.00 та з 6.00 до 18.00 – в зимовий. Диспетчерська служба підприємства здійснює постійний оперативний зв'язок керівника і спеціалістів з керівниками та іншими посадовими особами підрозділів, а також між собою.
Диспетчерська служба доводить до виконавців оперативні завдання та розпорядження керівників, надає організаційну і технічну допомогу, приймає, обробляє та зберігає оперативні дані про хід виробництва, приймає запити на необхідні матеріали (паливо, запасні частини, насіння добрива та ін.), надає керівникам, спеціалістам і відповідним службам підприємства інформацію про виконання робіт.
У своїй роботі диспетчерська служба керується змінно-добовими завданнями, розпорядженнями керівників і головних спеціалістів підприємства, трудовим законодавством.
Роботою диспетчерської служби керує старший диспетчер. Старший диспетчер організує ведення диспетчерської документації, вивчає наявну виробничу ситуацію в підприємстві. Старший диспетчер має право вимагати від керівників підрозділів своєчасного подання в диспетчерську службу встановленої звітності і встановлених заявок, передавати для виконання відповідним керівникам заявки виробничих дільниць на необхідні ресурси, по дорученню керівника підприємства і від його імені віддавати розпорядження, вказівки керівникам підрозділів по використанню ресурсів.
Отже, процес диспетчеризації включає:
- облік результатів виробничої діяльності;
- порівняння отриманих результатів із плановим завданням (контроль);
- аналіз причин відхилення результатів від завдань;
- регулювання (за необхідності) виробничого процесу.
Диспетчерування починається з оперативного обліку працівниками диспетчерської служби та низовими лінійними керівниками результатів виробничої діяльності. Облік забезпечує вчасне, повне та достовірне відображення ходу виконання операцій, руху заготовок, деталей і виробів у кожному виробничому підрозділі підприємства.
На основі даних обліку ведеться оперативний контроль, який полягає у порівнянні фактичних результатів із плановими показниками, зафіксованими на відповідний період в оперативно-календарному плані.
Оперативний аналіз потрібен для вчасної оцінки неперервно-змінюваного процесу виробництва. Об'єктами аналізу можуть бути робота обладнання і робітників; стан запасів матеріалів, незавершеного виробництва тощо. У результаті аналізу виявляються причини відхилень ходу виробництва від запланованого, надаються пропозиції до здійснення організаційно-технічних заходів для ліквідації цих причин.
Завершальний етап оперативного управління – регулювання ходу виробничого процесу на підставі результатів контролю та аналізу. Потрібність такого регулювання зумовлена ймовірними відхиленнями фактичного ходу виробництва від запланованого або внесенням коригувань у поточний план.
При оперативному плануванні вирішуються такі основні завдання:
1) забезпечення виконання плану виробничої діяльності по випуску планової продукції в заплановані строки при рівномірній роботі всіх підрозділів підприємства;
2) встановлення режиму роботи підприємства, що сприяє найбільш ефективному та повному використанню устаткування та працівників.
3) максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів незавершеного виробництва.
У момент доведення завдання виконавцям проводиться інструктивно-роз’яснювальна робота і створюються необхідні умови для його успішного виконання.
Інструктаж передбачає ознайомлення виконавців із загальною ситуацією і конкретною задачею, що має бути виконаною, націлювання їх на успішне виконання задачі і переконання у важливості завдання.
Створення необхідних умов для виконання оперативного завдання включає об'єднання його з роботою, що раніше виконувалася виконавцем, або скасуванням деяких її елементів, якщо неможливо виконувати обидва чи декілька завдань паралельно. Сюди ж варто віднести надання додаткових повноважень виконавцям оперативних завдань.
Оперативні завдання можуть ставитися в письмовій чи усній формі, але в будь-якому випадку вони фіксуються в спеціальному журналі.
Заключний етап – поточний контроль ходу виконання оперативного завдання, метою якого є негайна реакція менеджера на виявлені відхилення. Формами контролю можуть бути особиста доповідь виконавця, інспекційна перевірка уповноваженою особою або самим менеджером.






РОЗДІЛ III. Удосконалення оперативного управління виробництвом в підприємстві
3.1 Характеристика підприємства

Об’єктом дослідження є сільгосппідприємство ТОВ "Бужанське", яке знаходиться за адресою: Черкаська область, Лисянський район, с. Бужанка.
Код підприємства за ЄДРПОУ – 03789264.
Форма власності – колективна.
Вид економічної діяльності (за КВЕД – 01.30.0) – виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції, а саме: продукція рослинництва, продукція тваринництва. Таким чином, вид економічної діяльності: змішане сільське господарство. Галузь діяльності: зернові, цукрові буряки, м’ясне і молочне скотарство.
Розміри земельних угідь ТОВ "Бужанське" та їх динаміка наведені в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1

Земельні ресурси ТОВ "Бужанське" Лисянського району Черкаської
області, га

Показники
Роки
В середньому за 3 роки


2011
2012
2013
га
% до заг. площі

Площа сільськогосподарських угідь
2536
2536
2477
2516
100,0

в т.ч. рілля
2381
2381
2350
2371
94,2

Сінокоси
47
47
19
38
1,5

б.-р. насадження
108
108
108
108
4,3


З таблиці 3.1 бачимо, що ТОВ "Бужанське" на кінець 2013 року має в землекористуванні 2477 га сільськогосподарських угідь, у тому числі: рілля – 2350 га, сінокоси – 19 га, багаторічні насадження – 108 га. З 2477 га сільськогосподарських угідь 2336 га взято в оренду.
Середньооблікова численність працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві ТОВ "Бужанське" в 2013 році складала 198 осіб, з них 115 в рослинництві, а 83 в тваринництві.
Середньорічна вартість основних засобів в 2013 р. складала 2620,0 тис.грн.
Відповідно до кліматичних умов та географічного розташування ТОВ "Бужанське" виробляє таку продукцію рослинництва: зернові та зернобобові (пшениця, гречка, ячмінь, горох, овес, жито) ріпак озимий, цукрові буряки, картопля, овочі відкритого грунту, плоди (яблука, груші), кормові коренеплоди і баштанні кормові, силос, сінаж; таку продукцію тваринництва: велику рогату худобу, свиней, реалізовує молоко та м’ясо.


3.2 Оперативно календарне управління

Оперативно-виробниче планування являє собою завершальний етап внутрівиробничого планування у ТОВ "Бужанське". Воно органічно пов'язане з техніко-економічним плануванням і є його продовженням, що здійснюється в ході виконання річного плану. Завданням оперативно-виробничого планування є забезпечення своєчасного й якісного виконання річних задач, що передбачені планами соціально-економічного розвитку підприємства, організація злагодженої роботи усіх підрозділів для рівномірного, ритмічного випуску продукції у встановлених обсягах і номенклатурі при повному і раціональному використанні наявних економічних і виробничих ресурсів.
Під оперативно-виробничим плануванням розуміють здійснення поточної діяльності планово-диспетчерських підрозділів протягом короткого періоду.
В процесі оперативно-виробничого планування проводиться розподіл річної виробничої програми підприємства в натуральних показниках між підрозділами у відповідності з виділеними їм трудовими і матеріальними ресурсами за плановими періодами.
Мета оперативно-виробничого планування полягає у забезпечені задоволення сукупного попиту при мінімізації загальної суми витрат. План виробництва продукції розробляється на конкретні періоди часу з врахуванням обсягів виробництва в цей період і кількості необхідних ресурсів. При розв'язанні цих задач необхідно забезпечити рівномірне завантаження обладнання і працівників на всіх ділянках виробництва. При цьому застосовуються методи економіко-математичного моделювання, оскільки план виробництва продукції впливає на величину низки витрат (витрат на зберігання готової продукції; витрат, що пов'язані із простоями; витрат, що пов'язані із передачею частини робіт субпідрядникам; витрат, що пов'язані із наймом і звільненням працівників, тощо).
Одним з основних напрямків оперативного планування у ТОВ "Бужанське" є оперативно-календарне планування, яке передбачає визначення термінів початку і закінчення робіт у підрозділах, а також строків передачі продукції іншим підрозділам і здійснюється як для підприємства в цілому, так і для окремих його підрозділів.
На цьому етапі об'єктом планування є окремі види продукції, види робіт, операції.
Оперативно-календарне планування ґрунтується на конкретних нормативах, що дозволяють здійснити зв'язок календарних планів і узгодженість робіт взаємопов'язаних робочих місць, підрозділів тощо. Календарно-планові нормативи (обсяги і ритми робіт, тривалість виробничих циклів, матеріальні нормативи тощо) також забезпечують найбільш ефективне використання ресурсів підприємства.
Плановим періодом при календарних розрахунках у ТОВ "Бужанське" є: у рослинництві – періоди підготовки ґрунту, посіву, догляду за врожаєм, збирання і доробки продукції тощо, у тваринництві – місяць або квартал. Правильність, надійність і ефективність розв'язання задач оперативно-календарного планування залежить від організації обліку, контролю і регулювання виконання оперативних планів і ходу виробництва.
До оперативних планів у ТОВ "Бужанське" належать робочі плани на періоди сільськогосподарських робіт у рослинництві. Плани-наряди, місячні (квартальні, декадні) планові завдання у тваринництві. Основним завданням оперативного планування с встановлення взаємозв'язку і послідовності виконання окремих робіт, визначення щоденної потреби в робочій силі та засобах виробництва. Робочі плани на періоди сільськогосподарських робіт складають відповідно до річного плану підприємства, річних виробничих програм бригадам. Для цього використовують технологічні карти вирощування сільськогосподарських культур (Додаток А).
У сільськогосподарському виробництві склалися три періоди сільськогосподарських робіт, на кожний з яких розробляють робочі плани:
1. Період збирання озимих і ранніх ярих культур, сівби озимих та підняття зябу та інші роботи.
2. Період осінніх робіт. Збирання пізніх ярих культур і технічних культур, вивіз продукції, підняття зябу, заготовка силосу та ін.
3. Період зимових робіт. Завезення кормів на ферми, проведення снігозатримання, підготовка насіннєвого матеріалу, ремонт сільськогосподарської техніки.
На першому етапі складання робочого плану аналізують результати за попередній період. Якщо окремі роботи через несприятливі кліматичні умови у попередньому періоді не виконано, їх включають у робочий план наступного періоду, що сприяє повнішому узгодженню в робочих планах підприємства агротехнічних заходів, передбачених технологічними картами. У робочому плані визначають щоденну потребу в робочій силі, тракторах, автомобілях та інших сільськогосподарських машинах, живій тягловій силі, матеріалах, передбачають конкретну розстановку робочої сили і засобів механізації.
Робочі плани дають змогу вчасно зосередити засоби механізації і людей на виконанні певних робіт. Організація робочих процесів здійснюється на основі заздалегідь передбачених точних розрахунків, що забезпечує своєчасне їх виконання, дає змогу уникнути простоїв і зайвих холостих переїздів агрегатів, продуктивніше використовувати техніку й робочу силу. Відповідно до робочих планів готують потрібну кількість насіння, добрив, палива тощо.
У ТОВ "Бужанське" робочі плани складають у такій послідовності. За даними технологічних карт, а також підсумків виконання робіт у попередній період визначають види і черговість останніх, зазначаючи при цьому календарні строки їх виконання і тривалість. Агрегати комплектують на підставі даних технологічних карт. Потрібну кількість тракторних агрегатів для виконання певної роботи обчислюють діленням обсягу робіт на виробіток агрегату за даний період.
Складовою робочих планів є маршрути руху тракторних і комбайнових агрегатів по ділянках та полях сівозмін. Плани-маршрути доповнюють і деталізують робочі плани. Розробка планів-маршрутів дає змогу завчасно підготувати земельні ділянки для проведення робіт, установити оперативний контроль за їх виконанням, краще організувати технічне обслуговування машино-тракторного парку, уникнути зайвих холостих переїздів.
Плани-наряди – це завдання на виконання певних робіт бригаді, ланці , окремому працівникові. їх дають у письмовій, а іноді й в усній формі на різні строки, переважно 1-10 днів.
Потреба в розробці планів-нарядів на кілька днів значною мірою зумовлена тим, що під час виконання різних виробничих процесів доводиться змінювати встановлені в робочому плані показники щодо строків, обсягу, послідовності виконання робіт залежно від погодні та інших умов.
У плані-наряді, як правило, зазначають види робіт, місце їх виконання, строки проведення, норми виробітку, агротехнічні вимоги, а також кількість людей, машин, знарядь та робочої худоби. Після закінчення зміни або строку плану-наряду бригадир на його зворотному боці відмічає обсяг робіт, строки їх виконання, якісні показники (глибина оранки, культивації тощо), кількість людей, машин і знарядь, робочої худоби, витрату палива тощо. Тому план-наряд стає також обліковим документом, використовується для контролю за виконанням робіт.
Календарний план по збиранню урожаю озимої пшениці у ТОВ "Бужанське" наведено в таблиці 3.2 за датами початку, кінця, тривалості по кожній з робіт.
Найважливішим етапом збирання урожаю озимої пшениці є проведення перших трьох видів робіт, тобто скошування, підбирання та обмолочування, а також транспортування зерна на тік та його очищення й сортування. Дані роботи потрібно виконати в найкоротші терміни, адже затягування цих робіт призводить до погіршення та втрати урожаю.
Саме тому по даних роботах календарний план представимо у графічному вигляді, використовуючи діаграму Ганта (названа за ім’ям німецького інженера Генрі Ганта який, вперше запропонував цей інструмент календарного планування проектів) (табл. 3.3).
Таблиця 3.2
Календарний план по збиранню урожаю озимої пшениці у ТОВ "Бужанське" Лисянського району Черкаської області у 2013 р. (502 га)
 Код роботи
Робота
Тривалість, дні
Дата початку
Дата кінця
Резерв, дні

A
Скошування у валки
5
06.07
10.07
0

B
Підбирання та обмолочування валків
6
11.07
16.07
0

C
Транспортування зерна на тік
6
11.07
16.07
0

D
Очищення та сортування зерна
4
13.07
16.07
0

E
Сушіння зерна
10
17.07
26.07
0

F
Транспортування зерна в склад
3
27.07
29.07
0

G
Транспортування подрібненої соломи
20
30.07
20.08
0

H
Скиртування подрібненої соломи
20
30.07
20.08
0

 
Таблиця. 3.3.
Календарний план основного етапу збирання урожаю озимої пшениці у ТОВ "Бужанське" Лисянського району Черкаської області
2013 р. (діаграма Ганта)
 Робота
Поточна дата


06.07
07.07
08.07
09.07
10.07
11.07
12.07
13.07
14.07
15.07
16.07

А
 
 
 
 
 
 
 





В
 
 
 
 
 
 
 





С
 
 
 
 
 
 
 





D
 
 
 
 
 
 
 







Позитивними рисами діаграми Ганта є :
- легкість побудови та читання;
- наочність подання перебігу виконання робіт;
- дає зрозуміти ідею запасу часу і його використання;
- є прекрасним засобом планування й контролю, передумовою календарного планування потреб у ресурсах;
- є умовою визначення грошових потоків;
- є ключовим документом у процесі прийняття рішень тощо.
У тваринництві оперативними є місячні (декадні), квартальні плани на виробництво м'яса, молока, яєць, надходження приплоду, постановку тварин на відгодівлю, зняття їх з відгодівлі тощо.
Оперативне управління в тваринництві спрямоване на дотримання видів і строків технологічних робіт. Технологія робіт в тваринництві поділяється на три послідовних етапи:
- підготовчий – заготівля кормів, підготовка і ремонт приміщень, ремонт і технічне обслуговування обладнання;
- основний – використання кормів, управління фізіологічним станом тварин, переведення тварин із групи в групи,відтворення стада;
- заключний – реалізація продукції, аналіз і планування робіт на наступний період.
Основою оперативного управління в тваринництві ТОВ "Бужанське" є технологічна карта взаємодії спеціалістів. Взаємодія спеціалістів заснована на:
- раціональному використанні кожного ското-місця, машин і обладнання по всіх виробничих приміщеннях;
- поточній організації виробничого процесу з поглибленим розподілом праці;
- внутрішньофермській спеціалізації на основі пристосування технології до фізіологічного стану і продуктивності корів в різні місяці лактації і тільності;
- складанні оптимальних раціонів годівлі тварин у відповідності до їх фізіологічного стану і продуктивності;
- індивідуально-груповій годівлі корів, які знаходяться на роздої до одержання їх максимальної продуктивності;
- ефективному використанні маточного поголів'я для розширеного відтворення стада, скорочення післяродового періоду і ліквідації яловості;
- покращенні ветеринарно-санітарного обслуговування.
Зміст оперативного планування полягає у визначенні і прийнятті короткострокових управлінських рішень та їх фіксації в різних видах оперативних планів. Вихідними даними для оперативного планування у ТОВ "Бужанське" є:
- види та обсяги сільськогосподарських робіт по виробництву і заготівлі сільськогосподарської продукції;
- агротехнічні вимоги до виконання робіт, агрегатуванню машин та організації їх використання;
- прогресивні норми виробітку, оплати праці, витрат матеріалів;
- ціни на матеріали;
- дані про наявність засобів механізації та трудових ресурсів.
Для ефективного оперативного планування у підприємстві дотримуються наступних умов:
а) одночасне планування і корегування всіх робіт, пов’язаних з виконанням основної роботи;
б) обов'язкова участь у обговоренні проектів планів всіх зацікавлених керівників і спеціалістів підприємства;
в) обґрунтоване використання при розрахунках показників продуктивності машинно-тракторного парку;
г) постійний хронометраж та фотографування основних технологічних операцій, виявлення "вузьких місць" виробництва.
Таким чином, всі види оперативних планів є взаємопов'язаними і виходять зі змісту виробничо-фінансового плану підприємства. Комплексний підхід до оперативного планування є основним. Необхідно також брати до уваги особливості сільськогосподарського виробництва: агротехнічні строки, фізіологічні особливості тварин, природні умови та ін.

3.3 Шляхи покращення системи оперативно календарного управління підприємства

Для ефективного оперативного управління необхідно, щоб диспетчерування ТОВ "Бужанське" базувалося на обґрунтовано складених виробничих програмах і календарних планах-графіках і здійснювалося на основі точної і своєчасної інформації. Розпорядження повинні виконуватися швидко і чітко, а диспетчерська служба оснащуватися самими сучасними технічними засобами.
Найважливішою умовою безперебійного виконання виробничих завдань є своєчасна і комплектна технічна підготовка виробництва. Тому диспетчерське керівництво виробництвом повинно здійснювати поточну ув'язку роботи підрозділів технічної підготовки виробництва, а також керувати комплектуванням технологічного оснащення і необхідних матеріалів.
Правильно організована диспетчерська служба:
підвищує оперативність управління виробництвом,
скорочує втрати робочого часу з організаційних причин,
своєчасно усуває виробничі труднощі,
знижує простої тракторів, автомобілів та інших технічних засобів,
поліпшує і вдосконалює діяльність керівників та спеціалістів, які звільняються від багатьох розпорядчих і контрольних операцій,
підвищує якість управлінських рішень завдяки використанню оперативної інформації,
приводить до поліпшення використання землі, робочої сили і технічних засобів та підвищення показників виробничо-фінансової діяльності трудових колективів [28].
Завдання диспетчерської служби – досягнення пропорційної погодженості, рівномірності і безперервності в організації робочих процесів, забезпечення належної роботи підприємства та його підрозділів.
Диспетчерська служба в змозі взяти па себе вирішення багатьох інших питань оперативного керівництва виробництвом. Для вирішення своїх завдань диспетчерська служба підтримує оперативний зв'язок із окремими трудовими колективами, всіма господарськими підрозділами, виробничими об'єктами і районними організаціями [17].
Важливу роль в оперативному плануванні у ТОВ "Бужанське" відіграє якість планів та їх оформлення. Добре побудовані і оформлені оперативні плани, доведені до виконавців і робітників диспетчерської служби, дозволяють краще організувати в подальшому контроль і аналіз їх виконання.
Для покращення якості оперативного планування у підприємстві до побудови оперативних планів обов'язково слід залучати керівників середньої ланки.
Для удосконалення оперативного управління необхідно мати добре відпрацьовану систему нормативів і вміло її використовувати. Нормативи повинні знаходитись в основі оперативного планування і контролю за діяльністю виконавців.
Необхідний високий рівень розпорядництва. Оскільки вчасно віддані розпорядження сприяють кращій організації роботи виконавців.
Фіксація в журналі диспетчера розпоряджень і контроль за їх виконанням дозволяють згодом проаналізувати стан виконавчої дисципліни працівників підприємства.
Штат диспетчерської служби рекомендуємо залишити незмінним, проте працівники служби повинні мати вищу освіту. Старший диспетчер повинен добре знати раціональні форми і методи організації сільськогосподарського виробництва, найкращі способи виконання технологічного процесу для того, щоб не допускати в своїх розпорядженнях будь-яких організаційних, технічних, технологічних помилок.
Старший диспетчер повинен вміти передбачати ті чи інші несприятливі ситуації, швидко орієнтуватись у мінливих умовах сільськогосподарського виробництва, мати здібності до прогнозуванню і аналізу, організаційні здібності і досвід керівництва виробничим колективом. Змінний диспетчер повинен мати економічну чи інженерну освіту.
Важливим напрямком удосконалення оперативного управління в підприємстві на базі диспетчеризації є визначення оптимального співвідношення централізації і децентралізації в управлінні. Дієва диспетчерська служба створює сприятливі умови для централізації виконання ряду функцій управління і по вирішенню багатьох питань оперативного управління, особливо це стосується маневрування робочою силою, технікою, технічним обслуговуванням основних засобів. Централізація і децентралізація в оперативному управлінні залежить від наявності необхідної кількості підготовлених керівників структурних підрозділів.
Підвищуючи рівень диспетчерської служби в підприємстві важливо не порушити принцип єдиноначальства. Про всі зміни, які відбуваються у встановлених раніше завданнях слід повідомляти диспетчерську службу. Якщо диспетчер не проінформований, він не лише не зможе забезпечити необхідний контроль ходу робіт, допомогти у вирішенні організаційних питань, а стане навіть дезінформатором для керівника підприємства. Диспетчерська служба не зможе ефективно здійснювати свої функції, якщо головні спеціалісти будуть вирішувати оперативні і виробничі питання без участі диспетчера. Тому, чітка взаємодія диспетчерської служби з іншими службами і підрозділами підприємства дозволить максимально ефективно здійснювати виробничу діяльність.
Важливу роль в роботі диспетчерської служби ТОВ "Бужанське" відіграє підготовка і проведення диспетчерських нарад. Ефективність диспетчерської наради у великій мірі залежить від якості її проведення. До початку наради повинні бути підготовлені і систематизовані оперативні зведення про хід виконання робіт, запити на ресурси, проекти робочих планів на поточний робочий день. Кожен з учасників повинен завчасно підготуватися до участі в оперативній нараді. Всі повідомлення учасників наради повинні бути стислими. Завдяки засобам зв'язку учасники наради можуть приймати в ній участь зі своїх робочих місць і не їхати в центральну контору.
Важливою складовою удосконалення оперативного управління є здійснення оперативного аналізу. Відсутність необхідним чином організованого оперативного аналізу призводить до нераціонального використання машино-тракторного парку, перевитрат нафтопродуктів та інших ресурсів.
Подальший розвиток і удосконалення диспетчерської служби слід здійснювати на основі автоматизованої системи управління (АСУ).
Впровадження АСУ впливає на різні сторони суспільного виробництва. Підвищуючи у десятки разів продуктивність праці на обчислювальних операціях та інших роботах, пов'язаних з обробкою інформації, автоматизована система управління не тільки дає змогу зменшити час на інформаційні процедури, а й сприяє удосконаленню всієї системи управління, застосуванню сучасних економіко-математичних методів для розробки управлінських рішень. В результаті цього підвищуються якість і оперативність прийняття управлінських рішень, більш змістовним стає праця керівників і спеціалістів, оскільки вони звільняються від багатьох рутинних операцій, пов'язаних з обробкою інформації, а також досягаються безперервність планування, багатоваріантність планів і можливість оптимізації їх за встановленими критеріями.
Спрощена система функціонування АСУ може мати такий вигляд: у центрі – обчислювальний комплекс, на периферії – джерело інформації і засоби передачі її на ЕОМ.
Основне завдання АСУ на рівні підприємства – організувати і скоординувати всі процеси на досягнення поставленої цілі. Для цього потрібно визначити ціль для підприємства, зібрати інформацію, розробити варіанти рішень і прогнозувати їх здійснення, погодити і вибрати оптимальний варіант рішень, довести рішення до виконавців та організувати і скоординувати виконання рішень.
Досвід удосконалення оперативного управління на базі диспетчеризації свідчить, що після удосконалення управління помітно підвищується коефіцієнт змінності використання машинно-тракторного парку, виробіток на 1 еталонний трактор і об'єм механізованих робіт, знижується їх собівартість, краще використовується автотранспорт, поліпшується використання робочої сили, скорочуються строки і підвищується якість сільськогосподарських робіт у найбільш напружений період.


ВИСНОВКИ

1. В умовах переходу до ринкових відносин, потрібне гнучке реагування на зміну попиту споживачів на той чи інший вид продукції, росте роль оперативно-виробничого управління. Завданням якого є забезпечення чіткої і безперебійної роботи підприємства та внутрішніх підрозділів при найбільш ефективному використанні виробничих ресурсів.
2. Виробнича діяльність – це сукупність взаємозалежних основних, допоміжних і обслуговуючих процесів праці і знарядь праці з метою створення споживчих цінностей – корисних предметів праці, необхідних для виробничого або особистого споживання.
3. Організація виробництва – це комплекс заходів, спрямованих на раціональне поєднання процесів праці з речовинними елементами виробництва в просторі й часі з метою підвищення ефективності виробництва, тобто досягнення поставлених завдань у найкоротший строк за найкращого використання виробничих ресурсів.
4. Щодо основних факторів, які визначають характер виробничого процесу, це є: призначення готової продукції, вид фізичного стану та форма вихідного матеріалу, обсяг та кооперація виробництва, конструкція засобів праці, які використовують у виробництві (устаткування, інструменти, пристрої, інше).
5. Вимірниками обсягу продукції у натуральному виразі є конкретні фізичні одиниці – штуки,тонни, метри та інші. Обсяг продукції у вартісному виразі на більшості підприємств різних галузей виробничої сфери визначається показниками товарної, валової, чистої продукції.
6. Для забезпечення ритмічності виробництва кожна служба повинна погоджувати дії з усіма підрозділами підприємства. Досягається така погодженість у процесі виконання особливої управлінської функції, яка називається оперативно-виробниче управління. Оперативність управлінських рішень – це своєчасність передачі початкової інформації про хід виробництва, швидке її опрацювання, своєчасне прийняття необхідних рішень і вплив на хід виробництва.
7. Ефективне оперативне управління виробництвом неможливо уявити без засобів, що дозволяють оперативно опрацьовувати інформацію, необхідну для обґрунтування та прийняття управлінських рішень. Для цього застосовують певні технічні засоби, які допомагають скоротити витрати часу на технічні операції обробки інформації, зробити управлінську працю більш інтенсивною і результативною.
8. Аналіз організації оперативного управління виробництвом потрібен для вчасної оцінки неперервно-змінюваного процесу виробництва. Об’єктами аналізу можуть бути: робота обладнання і робітників; стан запасів матеріалів, незавершеного виробництва тощо. У результаті аналізу виявляються причини відхилень ходу виробництва від запланованого, надаються пропозиції до здійснення організаційно-технічних заходів для ліквідації цих причин.
Завершальним етапом оперативного управління є регулювання ходу виробничого процесу на підставі результатів контролю та аналізу. Потрібність такого регулювання зумовлена ймовірними відхиленнями фактичного ходу виробництва від запланованого або внесення коригувань у поточний план.
9. Об’єктом дослідження є сільгосппідприємство ТОВ "Бужанське", яке знаходиться за адресою: Черкаська область, Лисянський район, с. Бужанка. Вид економічної діяльності (за КВЕД – 01.30.0) – виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції, а саме: продукція рослинництва, продукція тваринництва. Таким чином, вид економічної діяльності: змішане сільське господарство. Галузь діяльності: зернові, цукрові буряки, м’ясне і молочне скотарство.



10. Оперативно-календарне планування - планування діяльності компанії або підприємства, що забезпечує злагоджену роботу всіх команд, відділів, підрозділів, цехів; узгодження плану робіт та термінів; рівномірне виконання плану робіт відповідно встановленим термінам, обсягам й номенклатурі з раціональним використанням виробничих ресурсів.
11. Для ефективного оперативного управління необхідно, щоб диспетчерування ТОВ "Бужанське" базувалося на обґрунтовано складених виробничих програмах і календарних планах-графіках і здійснювалося на основі точної і своєчасної інформації. Розпорядження повинні виконуватися швидко і чітко, а диспетчерська служба оснащуватися самими сучасними технічними засобами.





СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Андрушків Б.М. Кузьмін О.Е. Основи менеджменту. – Л.: Світ, 1995. – 293 с.
Василенко В.А., Мельник И.Е. Операционное й ситуационное управление в системе менеджмента: Уч. пособие. – М.: МГИУ, 2002. – 530 с.
Василенко В.О., Ткаченко T.I Виробничий менеджмент: Навчальний посібник. За редакцією В.О. Василенка. – Київ: ЦУЛ, 2003. – 532 с.
Використання технічних засобів управління // Електронний ресурс. Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Виноградський М.Д., Виноградська A.M., Шканова О.М. Менеджмент в організації: Навч. посіб. для студ. екон. спец. вузів. – К.: "КОНДОР" – 2004. – 598 с
Герчикова И.Н. Менеджмент. Учебник. Второе изд., перераб. и дополн. –М.: ЮНИТИ, 1995. – 408 с.
Глухов В.В. Основы менеджмента. – Санкт-Петербург: Специальная литература, 1995. – 327 с.
Глущенко В.В., Захарова Е.В., Тихомиров Ю.В. Теория управления: Учебный курс. – М." ВЕСТНИК", 1997. – 332 с.
Гольдштейн Г.Я. Основы менеджмента: Конспект лекций. Таганрог: ТРТУ, 1997.
Гриньова В. М. Організація виробництва: підручник / В. М. Гриньова, М. М. Салун. – Х. : ВД "ІНЖЕК", 2007. – 576 с.
Жигалов В.П. Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності: Підручник. – К.: Вища шк., 1994. – 223 с.
Завадський Й. С. Управління сільськогосподарським виробництвом у системі АПК: Підручник. – К. : Вища шк., 1992. – 367 с.
Завадський Й.С. Менеджмент: Підручник для студ. екон. спец. вищ. навч. закл.: У 2 т. Т. 2. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. – 640 с.
Капінос Г.І. Операційний менеджмент: навч. посіб. / Г.І. Капінос, І.В. Бабій. – К.:ЦУЛ, 2013. – 352с.
Кошкин Л.И., Хачатуров А.Е., Булатов И.С. Менеджмент на промышленном предприятии. – М.: "Эколайн", 2000. – 244 с.
Любченко Н.Л. Організація виробництва // Електронний ресурс. Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Менеджмент организации. Учебное пособие. – ФРАМ, 1995.
Мескон М.Х., Альберт Н., Хедоури Ф. Основы менеджменту. – М.: Дело, 1992. – с. 373
Механізм управління організацією: сутність поняття та пропозиції щодо оцінки його ефективності // Електронний ресурс. Режим доступу: http://mev-hnu.at.ua/load/2-1-0-47 03.06.2011
Миколайчук Я.Л. Оперативно-виробниче планування як складова оперативного управління виробництвом продукції // Збірник наукових праць "Економічний аналіз" – Випуск 1(53). – 2011 р.
Минаев З.С., Агеева И.Г., Аббата Дага А. Управление производством и операциями: 17-модульная программа для менеджеров «Управление развитаем организации». Модуль 1 М : ИНФРА-М, 2000. – 256 с.
Нарушак В.Б., Степанова Л.А. Психология внутрифирменного менеджмента: Практическое руководство для менеджеров по персоналу. – М. : Советский спорт, 1998. – 96 с.
Організація виробництва. Конспект лекцій // Електронний ресурс. Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Основи економіки та організації підприємництва: навчальний посібник / І.В.Тирпак, В.І.Тирпак, С.А.Жуков. – К.:Кондор, 2012. – 270 с.
Основи менеджменту: Навчальний посібник. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2006. – 376 с.
Основи ринкової економіки України: посібник / В.В. Селезньов. – К. : А.С.К., 2006. - 687 с.
Проектування і впровадження диспетчерської служби // Електронний ресурс. Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Производственный менеджмент: Учебник для вузов / С.Д. Ильенкова, А.В. Бандурин, Г.Я.. Горбовцев й др.; Под ред. С.Д. Ильенковой. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 583 с.
Стадник В.В. Менеджмент: підручник/ В.В.Стадник, М.А.Йохна. – 2-ге вид., вип., допов. – К.: Академвидав, 2007. – 472 с.
Сухарський В.С. Менеджмент: навчальний посібник. – Тернопіль: Астон, 2001. – 340 с.
Хміль Ф. І. Менеджмент: Підручник. – К: Вища шк., 1995. – 351 с.:
Шегда А.В. Менеджмент. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. – 583 с.











13PAGE 15


13PAGE 14615



Виробничі процеси

Основні
процеси

Допоміжні
процеси

Обслуговуючі
процеси




Приложенные файлы

  • doc 15338038
    Размер файла: 255 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий