Yarova_I_I_NMP_OV_KM

ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ СПОЖИВЧОЇ
КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ

Кафедра економіки підприємства





Організація виробництва

Навчально-методичний посібник
для самостійного вивчення дисципліни
за кредитно-модульною системою організації
навчального процесу
для студентів спеціальності
6.050107 «Економіки підприємства»














ПОЛТАВА 2009



Ярова І.І., к.е.н., доцент кафедри економіки підприємства Полтавського університету споживчої кооперації України

Автор:
Березін О.В. д.е.н., професор, завідувач кафедри економіки підприємства Полтавського університету споживчої кооперації України

Михайлова О.С. к.е.н., доцент кафедри організації виробництва і дорадництва Полтавської аграрної академії

Рецензенти:
Навчально-методичний посібник обговорений і схвалений на засіданні кафедри економіки

підприємства



« 29 » травня 2009 р.

Протокол № 8

Зав. кафедри економіки підприємства

________________ проф. Березін О.В.



«Узгоджено»

Декан факультету економіки і менеджменту

________________ проф. Вахтін С.Р.

«____» __________ 2009 р.



«Узгоджено»

Керівник науково-методичного центру

управління якістю освітньої діяльності

_________________ проф. Огуй Н.І.

«____» ___________2009 р.



Директор навчального центру

_________________ доц. Герман Н.В.

«____» ___________2009 р.

ВСТУП

Навчальна дисципліна “Організація виробництва” є базовою спеціальною дисципліною для підготовки студентів за спеціальністю 6.050107 “Економіки підприємства” і є невід’ємною частиною циклу економічних дисциплін, необхідних працівникам економічних підрозділів підприємств незалежно від форми власності та організаційно-правової форми господарювання.
Цілі вивчення курсу: формування теоретичних знань і навичок з раціональної організації виробництва та використання методів підвищення результативності виробничих систем промислового підприємства.
Основні завдання вивчення курсу:
ознайомлення студентів з теоретичними засадами організації виробництва;
формування у студентів уявлення про методологію раціоналізації та проектування виробництва;
оволодіння практичними навичками обґрунтовувати проектні рішення щодо підвищення ефективності виробництва;
застосування дослідницьких і організаторських здібностей у процесі розроблення організаційних проектів виробництва та їх реалізації.
Предметом навчальної дисципліни “Організація виробництва” є виробничий процес на підприємстві.
Результатом вивчення дисципліни “Організація виробництва” є формування професійних знань та вмінь, розвиток творчої особистості майбутнього фахівця.
У результаті опанування навчальної дисципліни студенти повинні знати: організаційні основи виробництва на підприємстві, основні види та форми виробничих систем; види виробничих процесів і організаційні типи виробництва; методи організації трудових процесів і робочих місць, нормування праці різних категорій співробітників підприємства; особливості побудови виробничих структур підприємства; форми організації виробничого процесу у часі та просторі; основні характеристики організації технічного обслуговування виробництва, допоміжних виробництв та обслуговуючих господарств; основи організації виробничих процесів у первинних ланках підприємств; організацію потокового й автоматизованого виробництв; організаційно-виробниче забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції; комплексну систему підготовки виробництва до випуску нової продукції; організаційне проектування виробничих систем.
Вміти знаходити раціональні організаційні, технічні та економічні обґрунтування управлінських рішень, використовувати організаційні й інші методи для безупинного вдосконалення діяльності підприємства, підвищення його ефективності в існуючих умовах господарювання.
Оволодіти основними практичними навичками щодо визначення складу та спеціалізації виробничих підрозділів, що формують оптимальну структуру підприємства; забезпечувати ефективне функціонування складових виробничого процесу; гармонійно сполучати елементи виробничого процесу у часі й просторі, організовувати працю людей і роботу устаткування; раціонально поєднувати організаційні форми та економічні методи ведення виробництва; кількісно порівнювати й економічно оцінювати ефективність різних варіантів організації виробництва і виробничої інфраструктури; вчасно діагностувати існуючий стан організації виробництва на підприємстві.
Методологія вивчення курсу включає сукупність таких методів, як: діалектичного й історичного матеріалізму, що розглядає усі явища у виробничо-господарській діяльності підприємства як природно-історичний процес, який підпорядковується визначеним законам розвитку, а також аналіз, узагальнення та визначення можливих перспективних сфер застосування накопиченого позитивного досвіду організації виробництва як в Україні, так і поза її межами.
Навчальна дисципліна “Організація виробництва” спирається на власну логіку і зміст та має зв’язок з попередніми дисциплінами, що є базовими для її вивчення, а саме: “Економічна теорія” ,“Мікроекономіка”, “Економіка підприємства”, “Економічний аналіз”, “Менеджмент”, “Маркетинг”, “Статистика”, “Фінанси підприємства” та ін. Курс закладає підвалини для подальшого вивчення дисциплін, пов’язаних з галузевою специфікою та спеціалізацією. У свою чергу знання з цієї дисципліни забезпечують успішне засвоєння таких навчальних дисциплін, як “Стратегія підприємства”, “Планування і контроль на підприємстві”, “Економіка та організація інноваційної діяльності”, “Проектний аналіз”, а також виконання курсових проектів, дипломних робіт.
Послідовність викладання матеріалу відповідає Галузевому стандарту вищої освіти освітньо-професійної програми за напрямом 0501 “Економіка і підприємництво”, навчальному плану спеціальності.
При викладанні дисципліни використовується чинне законодавство України, сучасні літературні джерела, довідкова і монографічна література, матеріали періодичних видань, відомчі документи, дані мережі Інтернет.
Структура навчального процесу з дисципліни “Організація виробництва” передбачає 180 годин навчання, у т.ч. 34 годин лекцій, 30 годин практичних занять, 23 годин індивідуально-консультативної роботи викладача зі студентом, 93 годин самостійної роботи.
Підсумковим контролем знань студентів є іспит.






























Зміст дисципліни «Організація виробництва» за змістовими
модулями та темами

Модуль І. СИСТЕМНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ
ВИРОБНИЦТВА

Тема 1. Організаційні основи виробництва
Організація виробництва як самостійна сфера знань та її місце у системі наук. Передумови, сутність і суспільне значення виробничої діяльності в умовах сьогодення. Сутність поняття “організація виробництва”. Цілі й завдання виробництва. Закономірності, основні принципи організації виробництва. Системна концепція організації виробництва. Система раціоналізації праці. Взаємозв’язок технології та організації виробництва. Виробнича функція. Характеристика ресурсних складових виробництва. Моделі виробничої функції та оцінка продуктивності. Взаємозв’язок виробничої функції з фінансовою, маркетинговою та іншими функціями. Історія розвитку теорії та практики організації виробництва. Розподіл праці. Регламентація діяльності. Стандартизація деталей і комплектуючих. Дослідження методів роботи.

Тема 2. Виробничі системи
Виробництво як відкрита система. Поняття, складові елементи та структура. Вхід, процес, вихід як компоненти та пристрої виробничої системи. Інформаційні та матеріальні потоки виробничої системи. Взаємодія виробничої системи із зовнішнім середовищем. Класифікація зв’язків елементів виробничих систем. Закон резервів у виробничих системах. Резерви часу та інформації. Закон усунення надлишковості. Організаційні основи виробничих систем. Принципи функціонування та розвитку виробничих систем. Розвиток виробничої системи. Закони розвитку виробничих систем: інерції, еластичності, безперервності вдосконалення. Загальні відмінні особливості та властивості виробничих систем: цілеспрямованість, поліструктурність, відкритість, складність, різноманітність. Закони статики організації виробничих систем. Властивості, які проектуються: результативність, надійність, гнучкість, керованість, довгостроковість. Підприємство як основний носій ринкових відносин та складна виробнича система. Класифікація підприємств. Ієрархічна структура виробничої системи підприємства. Рівні організованості та особливості створення виробничих систем. Сучасні виробничі стратегії та концепції гнучкості й мобільності виробничих систем. Сутність і методи організаційного проектування. Концептуальна модель організації виробництва на підприємстві.

Тема 3. Виробничий процес і організаційні типи виробництва
Виробничий процес, його сутність, різновиди і структура. Поняття, цілі та завдання технології виробництва. Класифікаційні ознаки основних, допоміжних і обслуговуючих виробничих процесів. Характеристика стадій (фаз) виробничого процесу. Характеристика, правила й порядок розробки технологічних операцій і процесів. Чинники, що впливають на структуру виробничого процесу. Особливості розподілу виробничих процесів за ступенем автоматизації та характером об’єкта виробництва. Наукові принципи організації виробничого процесу. Сутність і призначення принципів: диференціації, концентрації, інтеграції, спеціалізації, пропорційності, прямоточності, безперервності, паралельності, ритмічності, автоматичності, профілактики, гнучкості, оптимальності, електронізації, стандартизації. Об’єкти й результати комплексного застосування принципів організації виробничого процесу. Загальна характеристика методів організації виробництва. Метод організації індивідуального виробництва. Метод організації потокового виробництва. Метод групової організації виробництва. Метод організації синхронізованого виробництва. Типи виробництва, їх техніко-економічні особливості. Поняття типу виробництва. Ознаки одиничного, серійного, масового типів виробництва. Визначення серійності виробів. Порівняльна техніко-економічна характеристика типів виробництва. Організаційно-технічний рівень виробництва: сутність, методи визначення.

Тема 4. Організація трудових процесів і робочих місць
Трудовий процес як елемент виробничого процесу. Основні елементи трудового процесу. Класифікація трудових процесів. Трудовий процес та його структура. Методи аналізу трудового процесу. Раціоналізація та проектування методів і прийомів праці. Мета і завдання організації праці на підприємстві. Сутність, цілі й основні компоненти мети організації праці. Завдання організації праці на підприємстві. Сфери застосування та критерії впливу на виробництво. Поділ і кооперування праці, їх форми та межі. Сумісництво професій. Багатоверстатне обслуговування. Бригадна форма організації праці. Вимоги організації праці до технічних параметрів та експлуатаційних характеристик устаткування й виробничого середовища. Принципи організації праці. Принцип розвитку особистості. Принцип безпеки. Принцип справедливості. Організація праці на робочих місцях. Сутність і роль робочого місця у виробничому процесі. Класифікація робочих місць. Вимоги до організації робочого місця як системи праці. Атестація робочого місця. Складові елементи робочого місця. Зовнішнє та внутрішнє його планування. Умови праці, раціональні режими праці та відпочинку. Організаційні системи забезпечення та обслуговування робочих місць. Структура проекту організації робочого місця та карта організації праці. Удосконалення організації праці.
Тема 5. Нормування праці
Роль і місце нормування праці у ринковій економіці. Нормування праці як стимул зростання її ефективності. Нормування праці як стимул зростання оплати. Призначення, завдання та організація нормування на підприємстві. Види трудових норм: часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості. Об’єкти нормування праці: робочий час, виробнича операція, технологічна структура операції, трудовий елемент, обсяг робіт, зона обслуговування, чисельність персоналу. Сфера застосування трудових норм. Принципи і методи комплексного обґрунтування норм витрат праці. Принцип оптимального змісту трудового процесу. Принцип паралельності. Принцип економії. Принцип оптимальної інтенсивності праці. Принцип відповідності працівника виконуваній роботі. Принцип плановості і за побіжності обслуговування робочих місць. Принцип оптимальної інтенсивності роботи устаткування. Принцип оптимального режиму праці і відпочинку працівників. Аналіз затрат робочого часу. Класифікація затрат робочого часу. Типова структура норми часу на операцію. Методи аналізу затрат робочого часу: безпосередніх вимірів, моментних спостережень. Фотографія робочого часу. Хронометраж. Фотохронометраж. Інтенсивність праці і нормування трудових процесів. Призначення та класифікація нормативів праці. Методичні особливості створення трудових нормативів. Система мікроелементного нормування. Класифікація норм затрат праці. Чинники, що впливають на величину норми. Методи нормування праці та способи встановлення норм. Особливості визначення складових частин норм часу. Трудомісткість продукції та її організаційно-економічне значення.

Модуль ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ У
ПЕРВИННИХ ЛАНКАХ ПІДПРИЄМСТВ
Тема 6. Побудова виробничої структури у просторі
Виробнича структура і чинники, що її визначають. Принципи побудови організації «ідеального» процесу: спеціалізація, пропорційність, прямоточність. Поняття про загальну та виробничу структури. Вимоги оптимізації взаємозв’язків усередині виробничої системи. Взаємодія чинників, що визначають структуру промислового підприємства. Чинники впливу на територіальне розміщення засобів виробництва: характер виробничого процесу, масштаб виробництва, характер та ступінь спеціалізації, охоплення життєвого циклу продукції. Склад і класифікація основних виробничих ланок. Особливості спеціалізації виробничих ланок підприємства. Робоче місце як первинна ланка організації виробничого процесу. Особливості формування виробничих дільниць, цехів, виробництв. Чинники впливу на побудову структури основного виробництва. Комплексна та спеціалізована виробничі структури. Принципи формування й умови застосування технологічної, предметної та змішаної, цехової та безцехової, корпусної та комбінатської виробничих структур. Класифікація цехів і служб підприємства. Просторове розміщення підприємства. Показники, що характеризують виробничу структуру. Вибір архітектурно-будівельних форм та місця розташування підприємства. Генеральний план територіального розташування підприємства. Вимоги до побудови схеми розміщення будівель, споруд, комунікацій, маршрутів руху та інших сполучень. Шляхи удосконалення виробничих структур.

Тема 7. Організація виробничого процесу у часі
Виробничий цикл виготовлення виробу. Сутність, структура та характеристика складових циклу. Організація руху предметів праці у виробництві. Тривалість виробничого й технологічного циклів. Визначення чинників тривалості циклу та її техніко-економічне значення. Сфера застосування виробничого циклу. Розрахунок і аналіз тривалості виробничого циклу простого процесу виробництва. Вплив технологічного процесу на рух предметів праці. Побудова графіків та розрахунок операційного циклу для послідовного, паралельного та паралельно-послідовного способів поєднання операцій. Особливості визначення інших складових виробничого циклу. Умови ефективного застосування способів поєднання операцій у різних типах виробництва. Розрахунок і аналіз тривалості виробничого циклу складного процесу виробництва. Сутність складного процесу. Взаємозв’язок операцій обробки, процесів виготовлення, складання виробів та умов виробництва. Особливості побудови циклового або сітьового графіка. Чинники, що впливають на тривалість циклу. Шляхи скорочення виробничого циклу. Зниження трудомісткості операцій за рахунок удосконалення конструкції та технології. Оптимізація партії запуску деталей та серійності продукції. Збалансованість виробництва, раціоналізація процесів транспортування, складування та контролю. Удосконалення нормативної бази, планів-графіків, диспетчерування виробничого процесу.

Тема 8. Організація допоміжних виробництв
Значення, склад і характеристика виробничої інфраструктури. Сутність та місце технічного обслуговування у системі основного виробництва. Розвиток та адаптація інфраструктури до внутрішніх і зовнішніх змін виробництва. Організація інструментального господарства на підприємстві. Передумови та завдання формування системи інструментального обслуговування виробництва. Підрозділи інструментального виробництва. Класифікація, індексація та нормування витрат інструменту. Визначення потреби й регулювання запасів інструменту. Організація зберігання, обліку та забезпечення робочих місць оснащенням. Шляхи скорочення витрат на виробництво технологічного оснащення. Сучасні тенденції організації інструментального забезпечення виробництва. Організація ремонтної служби підприємства. Завдання технічного обслуговування та ремонту засобів праці. Системи ремонтного обслуговування устаткування. Нормативна база ремонтного виробництва. Шляхи зниження витрат на утримання, ремонт і експлуатацію устаткування. Організаційно-технічний прогрес у ремонтному виробництві. Зарубіжний досвід комплексного експлуатаційного обслуговування. Організація енергетичного господарства на підприємстві. Роль енергії у виробництві. Структура енергетичного господарства та органи управління. Методи визначення потреби в енергоресурсах. Норми й нормативи енергоспоживання. Діагностика устаткування, мереж та контроль за використанням енергоресурсів. Сучасні регулювальні системи енергоспоживання. Організація ремонту енергоустаткування. Основні напрями енергозбереження.

Тема 9. Організація обслуговуючих господарств
Організація транспортного господарства підприємства. Завдання та структура транспортного господарства. Системи організації внутрішньозаводських транспортних потоків. Визначення величини вантажопотоків, вантажообігу та системи перевезень. Класифікація транспортних засобів. Вибір транспортної системи й розрахунок потреби у рухомому складі. Показники використання транспортних засобів. Організація транспортного обслуговування робочих систем. Шляхи вдосконалення роботи транспортного господарства на підприємстві. Організація складського господарства підприємства. Матеріальні ресурси та їх потоки у виробничій системі. Завдання, функції та структура складського господарства. Класифікація матеріальних ресурсів. Визначення потреби у матеріальних ресурсах. Класифікація складських приміщень. Розрахунок корисних площ складських приміщень і устаткування складів. Порядок прийому, збереження та видачі матеріалів зі складів. Логістичні системи матеріального обслуговування. Показники роботи складського господарства. Напрями вдосконалення матеріального обслуговування виробництва.

Тема 10. Одиничний та партіонний методи організації
виробництва
Методи організації непотокового виробництва. Технологічна і предметна форми спеціалізації. Сутність методу організації виробництва у просторі та часі. Характеристика перервного, напівперервного й безперервного методів. Чинники, що визначають вибір методів. Організація одиничного виробництва. Характеристика ознак методу. Форми спеціалізації непотокового виробництва: технологічна, предметно-групова та змішана. Обчислення кількості устаткування та його розміщення. Сфера застосування непотокового методу. Партіонний метод обробки. Сутність групової технології. Визначення економічно оптимального розміру партії. Розрахунок ритму. Величина виробничих випереджень. Взаємозв’язки часових параметрів партіонної обробки. Особливості застосування партіонного методу у сучасних умовах. Характеристика предметно-замкненої форми організації виробництва.

Тема 11. Організація потокового та автоматизованого
виробництва
 Класифікація потокових ліній. Особливості організації однопредметної потокові лінії. Особливості організації багатопредметної потокові лінії. Сутнісно-змістова характеристика потокового методу. Основні його ознаки й умови організації. Техніко-економічна характеристика потокового виробництва. Роторні та автоматичні потокові лінії. Особливості та основні техніко-економічні показники видів потокових ліній. Методика розрахунку параметрів потокових ліній. Особливості визначення виробничих заділів. Способи синхронізації потокових ліній. Транспортні засоби й технологічне планування потокових ліній. Економічна ефективність потокового виробництва. Автоматизоване виробництво. Загальна характеристика та види автоматичних ліній. Продуктивність і компонування автоматичних ліній. Гнучкі автоматизовані виробництва (ГАВ) та гнучкі виробничі системи (ГВС). Сутність гнучкості та принципи її розрахунку. Функціонально-вартісний аналіз оцінки й оптимізації гнучкості ГВС. Організаційно-виробничі параметри ГАВ, їх розрахунок. Поняття, складові дрібного гнучкого автоматизованого виробництва та перспективи розвитку

Модуль ІІІ. Організаційне забезпечення конкурентоспроможності продукції та проектування
виробничих систем

Тема 12. Організаційно-виробниче забезпечення якості та
конкурентоспроможності продукції
Якість продукції, показники і методи оцінки її рівня. Еволюція уявлень про якість, основні поняття, терміни і визначення. Основні вимоги до якості продукції. Класифікація показників якості продукції. Стадії формування якості продукції промислового виробництва. Стандартизація якості. Засоби вимірювання та методи оцінки якості. Зміст і методи оцінювання рівня якості продукції. Система забезпечення якості та її елементи. Організація управління якістю продукції і забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Процес управління якістю на підприємстві. Архітектура серії стандартів ISO:9000. Системне управління якістю на основі ДСТУ ISO:9000. Моделі системи якості. Елементи системи якості. Документація системи якості. Особливості системи якості у сфері послуг. Національний і закордонний досвід управління якістю продукції. Сутнісно-змістова характеристика конкурентоспроможності продукції та методів розрахунку. Інструменти підвищення якості продукції. Організація контролю якості продукції. Види й методи технічного контролю якості: попереджувальний, статистичний. Розрахунки параметрів якості. Статистичне регулювання технологічних процесів і приймальний контроль. Неруйнівний контроль. Сертифікація продукції та систем якості. Системи сертифікації. Сутність і завдання сертифікації продукції. Атестація виробництв. Сертифікація систем якості. Оцінка якості проектів, технологій. Зразкова програма з доведення діючої на підприємстві системи якості до рівня відповідності вимогам Міжнародних стандартів ISO серії 9000.

Тема 13. Комплексна підготовка виробництва до випуску нової продукції
Система створення та освоєння нової техніки. Життєвий цикл продукції (процесів) та характеристика етапів. Сучасні концептуальні підходи до зміни продукту. Сутність комплексної підготовки виробництва та її складові. Особливості створення та освоєння продукту: етапи, процедури. Організаційні форми й методи досліджень, проектування та освоєння виробів. Організація науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Сутнісно-змістова характеристика досліджень. Поняття, цілі й завдання проектно-конструкторської підготовки. Види дослідних робіт. Основні етапи проектування виробів. Організація проведення робіт. Особливості проектування виробів для різних типів виробництва з урахуванням умов ринкових потреб. Уніфікація, стандартизація, технологічність конструкцій. Організація взаємодії проектувальників і виробників. Сучасні інформаційно-технічні засоби для досліджень і проектування. Організація технологічної підготовки виробництва. Цілі, зміст та логіка технологічної підготовки. Системи технологічної підготовки виробництва. Види технологічних процесів. Технологічна документація. Методи оцінки та вибір технологічного процесу. Проектування інструменту й оснащення. Необхідність екологічної експертизи виробів (процесів) на проектних стадіях. Екологічні стандарти. Моніторинг впливу технології виробництва на довкілля. Планування та реалізація заходів для зменшення забруднення середовища від виробництва та експлуатації виробів (процесів). Організація освоєння виробництва нового продукту. Зміст і завдання організаційно-економічної підготовки. Проектування та впровадження нових форм і методів організації виробничих і трудових процесів. Розробка систем комплексного забезпечення та обслуговування виробництва. Удосконалення матеріальної, трудової та статусної мотивації. Формування нормативної бази та проведення вартісної оцінки нового виробу (технології). Організація освоєння продукту у серійному та масовому виробництвах. Методи прискорення освоєння нової продукції.



Тема 14. Організаційне проектування виробничих систем
Загальні положення та принципи формування організаційного проекту виробництва. Передумови та сутність організаційного проектування. Цілі, завдання та зміст організаційного проектування. Етапи організаційного проектування. Методи та принципи організації проектних робіт. Установлення еталонів проекту організації виробничої системи. Методологія оцінки ефективності оргпроектування. Діагностика стану виробничої системи. Оцінка рівня організаційної, функціональної, елементної побудови виробничої системи на рівні цеху (дільниці, підрозділу). Аналіз економічних показників та оцінка організаційно-технічного рівня діючого виробництва. Розробка заходів щодо вдосконалення організації виробництва. Процес організаційного проектування та раціоналізації виробничих систем. Структура організаційного проекту. Передпроектні роботи. Зовнішнє проектування. Вибір організаційного типу виробництва. Визначення складу підрозділів за їх спеціалізацією та формою організації. Побудова організаційної структури виробництва. Організація основного та обслуговуючого виробництва. Оперативне управління виробництвом. Організація праці персоналу. Організаційна підготовка впровадження, освоєння, оцінка та вдосконалення проекту.

Таблиця 1
Тематичний план дисципліни «Організація виробництва» для студентів
за фахом 6.050107 «Економіки підприємства»
Назва змістових модулів і тем
разом
Кількість годин за видами занять



аудиторні
позааудиторні



лекції
практичні
індивідуально-консультативна
робота
самостійна робота

1
2
3
4
5
6

Модуль І. Системна характеристика організації виробництва

Тема 1. Організаційні основи виробництва
8
2
2

4

Тема 2. Виробничі системи
15
4
2
5
4

Тема 3. Виробничий процес і організаційні типи виробництва
12
2
2

8

Тема 4. Організація трудових процесів і робочих місць
10
2
2

6

Тема 5. Нормування праці
10
2
2

6

Разом з модуля І
55
12
10
5
28

Модуль ІІ. Організація виробничих процесів у первинних ланках підприємств

Тема 6. Побудова виробничої структури у просторі
12
2
2

8


Продовж. табл. 1
1
2
3
4
5
6

Тема 7. Організація виробничого процесу у часі
17
2
2
5
8

Тема 8. Організація допоміжних виробництв
12
2
2

8

Тема 9. Організація обслуговуючих господарств
15
2
2
5
6

Тема 10. Одиничний та партіонний методи організації виробництва
10
2
2

6

Тема 11. Організація потокового та автоматизованого виробництва
21
4
4
5
8

Разом з модуля ІІ
87
14
14
15
44

Модуль ІІІ. Організаційне забезпечення конкурентоспроможності продукції та проектування
виробничих систем

Тема 12. Організаційно-виробниче забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції
15
4
2
3
6

Тема 13. Комплексна підготовка виробництва до випуску нової продукції
11
2
2

7

Тема 14. Організаційне проектування виробничих систем
9
2
2

5

Разом з модуля ІІІ
35
8
6
3
18

Іспит
3


Разом
180
34
30
23
90

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ
ОКРЕМИХ ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ

Модуль І. СИСТЕМНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ
ВИРОБНИЦТВА

Тема 1. Організаційні основи виробництва

Методичні поради до вивчення теми
При вивченні цієї теми студент повинен усвідомити те, що основне виробництво – це головна частина виробничого процесу. У ньому зайнята переважаюча частка основних виробничих фондів, значна частка робітників. Саме тут переробляються сировина і матеріали, перетворюючись на напівфабрикати, комплектуючі або готові вироби. Тому від ефективності основного виробництва значною мірою залежить ефективність роботи підприємства у цілому. У зв’язку з гострою необхідністю підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств на перший план виступає організація виробничої діяльності як основа підвищення економічного потенціалу і безпеки України.
Виробництво визначає економічну безпеку, сталість фінансової системи держави та рівень життя людей. Основна мета виробництва полягає у забезпеченні споживача необхідною продукцією у певні строки, заданої якості та комплектації, з мінімальними витратами для товаровиробника.
Економічний результат діяльності промислового підприємства, його фінансовий стан і майбутній розвиток залежить від раціональної організації виробництва, його відповідності сучасним вимогам: оптимальності, гнучкості, мобільності, високої культури, екологічності, конкурентоспроможності тощо.
Отже, організація виробництва – це комплекс заходів, спрямованих на раціональне поєднання процесів праці з речовинними елементами виробництва у просторі й часі з метою підвищення ефективності виробництва, тобто досягнення поставлених завдань у найкоротший строк за найкращого використання ресурсів. Організація виробництва охоплює проектування, здійснення на практиці, удосконалення виробничого процесу, тобто це діяльність, пов’язана з розробкою, використанням і удосконаленням виробничих систем, на основі яких виробляються основна продукція або послуги підприємства. Організацію виробництва можна також розглядати як сукупність дій із планування, координації та виконання виробничо-технологічного циклу для створення продуктів і сервісу.
У практичній діяльності під організацією виробництва розуміють сукупність правил, процесів і дій, що забезпечують форму, порядок поєднання праці та елементів виробництва з метою підвищення ефективності виробництва та збільшення прибутку.
Вивчення даної теми доцільно продовжити визначення закономірності, основні принципи організації виробництва. У даному контексті слід зазначити те, що системна концепція організації виробництва передбачає поділ принципів організації на принципи організації структури управління та принципи організації процесу управління.
Слід зазначити те, що до принципів організації структур управління належать:
економність і гнучкість структури управління;
відповідність генеральним і територіальним схемам управління;
скорочення кількості рівнів і ланок у структурі;
скорочення витрат на склад апарату управління;
чітке розмежування лінійного та функціонального управління;
єдність розпорядливості та відповідальності;
дотримання норм керованості;
відповідність прав і обов’язків.
Принципи організації процесу управління включають:
забезпечення максимальної керованості, тобто зведення до мінімуму некерованих об’єктів;
орієнтація на досягнення поставлених цілей, а не на усунення впливів, що обурюють;
визначення ступеня раціональності централізації управління;
рівномірність розподілу робіт;
забезпечення необхідних характеристик управління;
скорочення процедурних частини;
узгодження процесів у просторі і часі;
раціональне сполучення регламентування, нормування й інструктування;
відповідність організаційних форм використання технічних систем організації процесу управління;
використання стандартизації в управління.
Отже, системна концепція організації виробництва дає змогу підвищувати якість і ефективність управління на підприємстві, адаптувати параметри функціонування організації до зовнішнього або внутрішнього середовища, підтримувати стійкість організації, забезпечувати упорядкованість параметрів структури організації.
Розглянувши сутність і суспільне значення організації виробництва, сутність поняття “організація виробництва” та закономірностей і основні принципи організації виробництва можна переходити до розгляду наступного блоку питань, що присвячені історії розвитку теорії та практики організації виробництва. Студентам потрібно акцентувати увагу на архітектурних аспектах об’єктів давнини та основних етапах еволюції концепцій виробництва, розглянувши їхній зміст. А саме те, що перші “зафіксовані на твердому матеріалі” ідеї організації виробництва належать до часів створення Великої китайської стіни, єгипетських пірамід, флотів Римської та Іспанської імперій, доріг та акведуків Стародавнього Риму. У V–VI тис. до н.е. було започатковано практику письмових запитань і консультацій спеціалістів за різними окремими питаннями. Пізніше у Греції почали вивчати методи виконання трудових операцій, питання їх ритмічності. Платон сформулював принцип спеціалізації.
Промислова революція кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст. відкрила нову епоху у розвитку теорії та практики організації виробництва. Паровий двигун як джерело енергії для машин дозволив організувати машинне фабричне виробництво. Виникла необхідність в узгоджених діях усіх його ланок за допомогою встановлення й суворого виконання певних норм та пропорцій між усіма сторонами виробництва.
Студентам треба розглядати вчення англійського економіста Адама Сміта, які дозволили сформулювати теорію про розподіл праці (1776) як умову підвищення її продуктивності та основної складової організації виробництва, а також вклад англійського текстильного фабриканта Р. Аркрайт, який спроектував ткацький верстат (1770), з метою найефективнішого його використання робітниками був вимушений створити фабричний кодекс, що передбачав суворий розклад, систему штрафів за відхилення від нього.
Концепція взаємозамінних частин виробів (1790), розроблена і обґрунтована Елі Уітні, поклала початок стандартизації. Винахідник і розробник системи ефективного виробництва Фредерік Тейлор у праці “Принципи наукового управління” (1911) обґрунтував доцільність: відокремлення та вивчення елементів операцій; хронометражу; нормування праці; обліку; контролю; стимулювання праці. Френк та Ліліан Гілбрети, досліджуючи динаміку трудового процесу, розробили принципи економії рухів на основі вибору варіантів структури мікроелементів, що сприяло виникненню промислової психології (1911).
Доцільним є розгляд теорії Харрінгтона Емерсона, який застосував ідеї Тейлора до організаційної структури виробництва та сприяв використанню експертів для підвищення організаційної ефективності.
Легендарний Генрі Форд на власному автомобільному заводі здійснив диференціацію та стандартизацію елементів виробництва, застосував складальну конвеєрну лінію, що стало основою поточної організації масового виробництва (1913).
А. Адамецький у 1920-х рр. створив моделі побудови виробничих процесів у часі, графіків руху деталей за операціями, вивів формули розрахунку виробничого циклу.
У 1930-х рр. У. Шухарт, Х. Додж, Х. Ромінг, Л. Тіппет розробили методи вибіркової перевірки та статистичні таблиці для контролю якості. Методи групової обробки деталей, що сприяли автоматизації та розповсюдженню високоефективних групових поточних ліній у серійному та дрібносерійному виробництві, у 1940-х рр. були розроблені С. П. Митрофановим.
Велика кількість фахівців у 1950–60-х рр. досягла певних результатів у методах дослідження операцій: моделювання виробничої діяльності, теорія черг, теорія прийняття рішень, математичне програмування, методи сітьового планування проектів (PERT та CPM). 1960–70-ті рр. характеризуються широким використанням підприємствами-виробниками, дослідниками та користувачами комп’ютерної техніки графіків закупівель, управління запасами, прогнозування, управління проектами, планування матеріальних потреб (MRP).
На початку 1980-х рр. на основі праць Т. Оно, У. Демінга, Д. Юрана та інших дослідників сформувалися концепції якості та гнучкості виробництва, конкуренції на основі часового чинника: “just-in-time” JIT (“точно у термін”), KANBAN, система тотального контролю якості TQM та автоматизація виробництва (Poka-yjkes, CIM, CAD/ CAM).
У 1990-х рр. фірми почали застосовувати концепцію загального управління якістю, розгортання функції якості, сумісне проектування, функціонально-вартісний аналіз, модель безперервних покращень. Міжнародна організація стандартизації ввела у дію міжнародні стандарти ISO 9000. М. Хаммер та консалтингові фірми запровадили моделювання оновлення бізнес-процесів та радикальних змін.

План практичного заняття
Організація виробництва як самостійна сфера знань та її місце у системі наук.
Сутність поняття “організація виробництва”.
Закономірності, основні принципи організації виробництва.
Етапи розвитку теорії та практики організації виробництва.
Еволюція концепцій організації виробництва.

Питання для обговорення
Дайте тлумачення “організації виробництва” як самостійна сфера знань та її місце у системі наук.
Розкрийте сутність поняття “організація виробництва”.
Охарактеризуйте закономірності, основні принципи організації виробництва.
Обґрунтуйте сучасні тенденції концентрації суспільного виробництва: переваги та недоліки.
У чому існує об’єктивна необхідність і тенденції розвитку диверсифікації виробництва як в Україні, так і поза її межами?
Назвіть етапи розвитку теорії та практики організації виробництва.
Розкрийте зміст концепцій еволюції організації виробництва.

Термінологічний словник
Організація – це діяльність, що спрямована на створення та розвиток структури господарської системи, включає регламентацію окремих елементів процесу управління і у залежності від об’єкта поділяється на організацію виробництва, організацію праці і організацію управління.
Виробництво – це цілеспрямована діяльність зі створення будь-якого корисного продукту (товари, предмети, речі, послуги, інформація, знання тощо).
Організація виробництва – це комплекс заходів, спрямованих на раціональне поєднання процесів праці з речовинними елементами виробництва у просторі й часі з метою підвищення ефективності виробництва, тобто досягнення поставлених завдань у найкоротший строк за найкращого використання ресурсів.
Раціональність – принцип вибору рішень за певним пріоритетом. Виділяють раціональність економічну, соціальну, технічну тощо.
Організаційна підготовка виробництва – це комплекс процесів та заходів, спрямованих на створення та реалізацію проекту організації виробництва продукції, організацію оплати праці, матеріально-технічного забезпечення виробництва, нормативної бази внутрішньозаводського планування для формування необхідних умов випуску продукції.

Теми рефератів
Суспільне значення виробничої діяльності у сучасних умовах.
Традиційна і логістична концепція організації виробництва.
Система раціоналізації праці та виробництва Ф. Тейлора.
Принципи поточного виробництва Г. Форда.
Сучасна філософія виробництва та концепція всеохоплюючого контролю якості.

Питання для самостійного вивчення
З яких структурних компонентів складається поняття “організація”?
У чому полягає сутність дисципліни “Організація виробництва”?
Розкрийте взаємозв’язки курсу “Організація виробництва” з іншими дисциплінами.
Покажіть взаємозв’язок законів і загальних принципів організації, принципів раціоналізації структур і процесів.
Які основні елементи містить “системна концепція організація виробництва”?
Перелічіть загальні принципи організації.
Що спонукає постійно удосконалювати організацію виробництва?
Які напрями повинна включати організація виробництва і чому?
Визначте вплив промислової революції на розвиток теорії та практики організації виробництва.
У чому полягають основні проблеми національних виробників продукції? Наведіть приклади.

Тести
1. До виробничої діяльності не входять:
а) жива праці людей;
б) предмети праці;
в) система сертифікації продукції;
г) засоби праці.

2. Сукупність процесів, що здійснюються людьми за допомогою засобів праці чи природних процесів, у результаті яких предмети праці перетворюються у готову продукцію, називається:
а) операційною діяльністю;
б) виробничою діяльністю;
в) перетворюючою діяльністю;
г) спеціалізованою діяльністю.

3. Організація виробництва являє собою:
а) практичну реалізацію напрямків технічного розвитку підприємства;
б) певним чином упорядковану і зкоординовану у часі і просторі систему взаємодії особистих і речових елементів виробничого процесу;
в) джерело збільшення продуктивності праці робітників.

4. Організація виробництва охоплює:
а) удосконалення знарядь і предметів праці;
б) матеріальні і фінансові ресурси підприємства;
в) усі ланки виробництва.

5. У сучасних умовах для промислового виробництва висуваються вимоги:
а) оптимальності;
б) гнучкості;
в) мобільності;
г) високої культури;
д) екологічності;
е) конкурентоспроможності.

6. Завдання технології виробництва полягають у підвищенні показників:
а) продуктивності;
б) організаційного рівня;
в) гнучкості та мобільності;
г) якості продукції;
д) економії ресурсів;
е) обсягів виробництва.

7. Процес виробництва на підприємстві здійснюється завдяки взаємодії:
а) засобів праці та персоналу;
б) предметів праці, персоналу та засобів праці;
в) продуктивної системи, засобів праці та робочої сили.

8. Ефективність виробництва визначається:
а) методами раціонального використання елементів виробництва в його сукупності;
б) продуктивністю системи;
в) прибутковою діяльністю.
г) усі відповіді неправильні.

9. Організація виробництва спирається на методи:
а) кваліметрії;
б) експертний;
в) діалектичний;
г) системний;
д) органолептичний.

10. Організація виробництва належить до наук:
а) економічних;
б) точних;
в) прикладних;
г) природних.

11. Концентрація виробництва слугує технологічною основою для:
а) концентрації капіталу;
б) підвищення продуктивності праці;
в) розвитку роздрібної торгівлі.

12. Фабричний кодекс, в якому вперше було визначено основи організації трудової діяльності, створив:
а) Г. Форд;
б) Ф. Тейлор;
в) Г. Емерсон;
г) Р. Аркрайт.

13. Хто з представників раціоналістичної школи наукової організації виробництва розробив систему планування виробничих операцій, яка використовується у сучасному виробництві:
а) Г. Гант;
б) Ф. Тейлор;
в) Л. Гілберт;
г) Г. Форд.

14. Комбінування виробництва побудована на:
а) технологічному та організаційному поєднанні на одному підприємстві різноманітних виробництв;
б) поєднання економічних і соціальних мотивів до праці;
в) поєднання зусиль науки і практики.

15. Заводська концентрація виробництва – це:
а) укрупнення виробничих одиниць підприємства (цехів, підрозділів);
б) збільшення одиничної потужності одиниць устаткування;
в) процес збільшення розміру самостійних підприємств.

16. Виробнича програма – це:
а) план підприємства, який обумовлює можливий обсяг продажів, співвідношення обсягів випуску старих і нових виробів, а також рівня цін, якості, конкурентоспроможності продукції;
б) поточний план підприємства, який визначає необхідний обсяг виробництва, номенклатуру, асортимент продукції у плановому періоді;
в) план, який обумовлює витрати на виробництво продукції у плановому періоді.

17. Виробнича потужність промислового підприємства – це:
а) максимально можливий річний випуск продукції при заданих організаційно-технічних умовах;
б) те саме, але за умови використання резервного обладнання;
в) максимальний випуск продукції на вузьких місцях.

18. Виробнича потужність промислового підприємства залежить від таких чинників:
а) наявного на підприємстві обладнання (крім резервного);
б) якості сировини;
в) рівня спеціалізації;
г) режиму роботи підприємства;
д) кваліфікації працівників.

19. – це матеріальний або духовний результат цілеспрямованої діяльності людини. Вкажіть пропущене у широкому розумінні цього поняття:
а) продукція виробництва;
б) послуга;
в) продукція.

20. Вибір рішень за певним пріоритетом, це принцип:
а) раціоналізації;
б) пропорційності;
в) прямопотоковості;
г) найменших зусиль.

Літературні джерела: Осн.: 1, 7, 8, 9, 10, 11, 12. Дод.: 17, 18, 19, 26, 27, 29.

Тема 2. Виробничі системи

Методичні поради до вивчення теми
При вивченні цієї теми студент повинен зрозуміти те, що усі дії, безпосередньо пов’язані з виготовленням товарів чи наданням послуг, являють собою виробничу функцію, яка є ядром будь-якого промислового підприємства. На рис. 2.1 схематично показана виробнича функція як процес перетворення вкладених ресурсів у кінцеву продукцію. Економічна сутність виробничої системи полягає у створенні доданої вартості як різниці між вартістю вкладень та вартістю або ціною кінцевого продукту.
Поняття “система”, її межі достатньо умовні і залежать від об’єкта та мети дослідження. Системою можна назвати будь-який об’єкт, що має у своєму складі сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих частин або елементів.

13 EMBED Word.Picture.8 1415

Рис. 2.1. Схема виробничої функції як процес перетворення
вкладених ресурсів у кінцевий продукт
Будь-яка система складається з не менш як чотирьох основних компонентів: входу, процесу, виходу та пристроїв зворотного зв’язку і контролю.
Той самий об’єкт, що входить в іншу систему, розглядається у ній уже як підсистема або елемент. Наприклад, верстат у цілому є технологічною системою, його окремі частини – агрегати, вузли, деталі являють собою підсистеми та елементи.
Виробничі системи (ВС) – це особливий клас систем, що об’єднують працюючих, знаряддя і предмети праці та інші елементи, які необхідні для функціонування системи, у процесі якого створюється продукція або послуги.
Елементами виробничої системи є люди і матеріальні об’єкти – праця, знаряддя, предмети, продукти праці, а також технологія, організація виробництва.
У виробничій системі здійснюються виробничі процеси. Їх основою і визначальною частиною є технологічні процеси, під час яких робітник за допомогою знарядь праці впливає на предмети праці і перетворює їх у продукт праці – готову продукцію.
Структура ВС, зображена на рис. 2.2., – це інваріантна у часі фіксація елементів і зв’язків між ними. Функціонування ВС означає її дію у часі.
Усі елементи ВС функціонують з єдиною загальною метою – розроблення, проектування, виготовлення необхідної продукції. Будь-яка ВС має вхід, процес, вихід і зворотний зв’язок.
Через пристрій входу у систему надходять вихідні ресурси (сировина, матеріали, паливо, пальне, енергія, праця тощо), що забезпечують функціонування системи. Цей процес є центральним основним компонентом системи, завдяки якому ресурси входу перетворюються і набувають зовсім інших нових властивостей, які вони отримують на виході. Вихід системи є результатом функціонування системи, може бути окремо виробом, послугою, інформацією чи усім одночасно залежно від спеціалізації виробничої системи. У будь-яких системах кожен елемент потрібен для підтримання і функціонування всієї системи і поза неї існувати не може. Це є проявом системної залежності й організації. Системи формуються і функціонують на основі загальних законів і окремих принципів.
Принципи організації – основні правила, що відображають загальні універсальні закони організації.
13 EMBED Word.Picture.8 1415
Рис. 2.2. Структура виробничої системи
Принципи розробляються на підставі аналізу повторюваності реальних процесів організації виробництва і перевіряються практикою. Вони об’єктивні й обов’язкові. Але знання принципів ще не гарантує успіху. З розвитком і удосконаленням самого виробництва, створенням нових законів можуть вироблятися нові принципи та уточнюватися існуючі.
Закони організації виробничих систем. Основний закон організації – закон синергії – полягає у тому, що сума властивостей (потенціалів, енергії, якості) організованого цілого перевищує “арифметичну” суму властивостей кожного з елементів системи. При цьому під властивістю елемента розуміють параметри, що його характеризують, їх взаємозалежність, зміни в часі, якості тощо. Ефект синергії виникає за рахунок взаємної участі, взаємодії елементів, що перебувають у межах цілого і мають різноманітні практичні застосування. У виробничих системах організаційний ефект має такі складові, як спеціалізація, синхронність, ритмічність.
Закон єдності аналізу-синтезу визначає те, що процеси розподілу, спеціалізації, диференціації та інші необхідно доповнювати протилежними процесами: з’єднання, універсалізації, інтеграції тощо. Використання цього закону передбачає вибір ознак або підстав спочатку для розподілу (класифікації), а потім для з’єднання (групування) у нові класи. Закон ставить вимогу розподілу діючих систем на підсистеми (елементи) з метою наступного перегрупування (трансформації) у нові системи для забезпечення їх ефективного функціонування.
Закон пропорційності означає потребу певного співвідношення між частинами цілого. Вимога закону композиції полягає у тому, що мета діяльності підсистеми (елемента) одночасно є підціллю діяльності системи.
Згідно з законом самозбереження кожна реальна фізична (матеріальна) система спрямована на збереження своєї цілісності та на економію витрат своїх ресурсів.
Під законом організації виробничих систем розуміються необхідні, суттєві, стійкі співвідношення між елементами виробничої системи, а також між цією системою і зовнішнім середовищем. Закони організації виробничих систем утворюють систему законів, які взаємозалежні і взаємообумовлені, а усі разом становлять ціле. Основні групи законів організації укладаються в такій послідовності: закони статики, закони розвитку.

План практичного заняття
Виробництво як відкрита система.
Структура виробничої системи.
Організаційні основи виробничих систем.
Підприємство як інтегрована соціально-виробнича та економічна система.
Сутність і методи організаційного проектування.

Питання для обговорення
Дайте тлумачення виробництву як відкритій системі.
Охарактеризуйте організаційні основи виробничих систем.
Охарактеризуйте елементи виробничої системи та її структуру.
Які є види виробничих систем і чим вони відрізняються?
Опишіть роль і значення зв’язків виробничої системи.
Дайте загальну характеристику підприємства як інтегрованої соціально-виробничої та економічної системи.
Розкрийте сутність і методи організаційного проектування.

Термінологічний словник
Виробничі системи – це особливий клас систем, що об’єднують працівників, знарядь і предметів праці та інші елементів, необхідні для функціонування системи, у процесі якого створюються продукція або послуги.
Організаційна система – це зв’язок людей, предметів та знарядь праці у процесі розробки, виробництва і реалізації продукції.
Структура виробничої системи – це сукупність елементів і стійких зв’язків між ними, що забезпечують цілісність системи та її тотожність самій собі, тобто збереження основних властивостей системи під час різноманітних зовнішніх і внутрішніх змін.
Закон організації виробничих систем є необхідні, суттєві, стійкі співвідношення між елементами виробничої системи, а також між цією системою та зовнішнім середовищем.
Функція виробничих систем (власне процес діяльності) полягає у переробленні (перетворенні) входів (капіталу, ресурсів тощо) для створення продукту на виходах.

Теми рефератів
Загальна характеристика ситуаційного підходу до виробництва.
Функціональні підсистеми та ієрархічність виробничої системи на підприємстві.
Прикладне значення дії законів організації виробничих систем.
Інформаційні та матеріальні потоки виробничої системи.
Особливості взаємодії виробничої системи із зовнішнім середовищем у сучасних умовах господарювання.

Питання для самостійного вивчення
Визначте основні функціональні сфери в організації промислового підприємства та опишіть їх взаємозв’язок.
Дайте визначення поняття “виробнича система”. У чому позлягає її особливість?
У чому сутність законів організації виробничих систем і яка сфера їх застосування?
Чому закони організації поділяються на закони статики та динаміки (розвитку)?
За якими ознаками класифікують зв’язки виробничої системи?
Яку роль відіграють резерви виробничої системи і як вони впливають на її функціонування?
Охарактеризуйте закони розвитку виробничої систем.
Які властивості надаються виробничим системам під час їх проектування та вдосконалення?
Перечисліть і розкрийте основні методи організаційного проектування.
Покажіть взаємозв’язки між основними складовими концептуальної моделі організації виробництва на підприємстві.

Домашнє завдання
Завдання 1. На рис. 2.3 подано ієрархічну структуру виробничої системи промислового підприємства. Необхідно із наведеного нижче переліку вибрати і розмістити елементи у структурі виробничої системи підприємства.
Перелік елементів виробничої системи промислового підприємства: а) фрезерний верстат А; б) дільниця токарних робіт; в) дільниця свердлильних робіт; г) підприємство; ґ) фінансування; д) маркетинг; е) допоміжне виробництво; є) заготівельний цех; ж) складальний цех; з) основне виробництво; и) виробництво; і) механічний цех; ї) фрезерний верстат Б; й) фрезерний верстат В; к) обслуговувальне виробництво; л) дільниця фрезерних робіт.
























Рис. 2.3. Ієрархічна структура виробничої системи підприємства

Завдання 2. Необхідно здійснити класифікацію наведеної нижче продукції за типами виробничих систем, потрібних для її виготовлення.
Перелік продукції: 1. Молоко пастеризоване у пакетах. 2. Олія рафінована у пляшках. 3. Цегла глиняна. 4. Будинок. 5. Туалетна вода для чоловіків “Calvin Klein”. 6. Телевізор “Panasonic”. 7. Колеса для автомобіля “Славута”. 8. Сукні жіночі бренду “Natalie Bulgur”. 9. Шарикопідшипники. 10. Автомобіль “КрАЗ”. 11. Костюм на замовлення. 12. Бензин. 13. Ключ від банківського сейфу. 14. Замки індивідуальні, врізні з підвищеною секретністю. 15. Риба свіжа річкова. 16. Рибні консерви. 17. Ложки із нержавіючої сталі.

Тести
1. Економічна сутність виробничої системи полягає у створенні:
а) готової продукції;
б) доданої вартості;
в) нової вартості;
г) нового товару.

2. Збільшення результату сумісної діяльності елементів виробничої системи порівняно із загальним результатом від уособленої діяльності цих елементів – це прояв:
а) синергічного ефекту;
б) ефекту досвіду;
в) ефекту обсягу;
г) ефекту перебільшення.

3. Отримання нових властивостей виробничої системи, яких не було у її складових, можливе завдяки:
а) синергізму системи;
б) ієрархічності системи;
в) емерджентності системи;
г) локальності системи.

4. Організація “системи” передбачає:
а) порядок розташування та взаємодію елементів системи;
б) кількісний та якісний склад основних елементів системи;
в) способи взаємозв’язку основних елементів системи, які забезпечують її стан;
г) принципи функціонування компонентів системи.

5. Структура та організація системи, що передбачаються проектом, є:
а) формальними;
б) неформальними;
в) природними.
г) правильна відповідь відсутня.

6. Система, яка активно взаємодіє із зовнішнім середовищем на “вході” та “виході”, називається:
а) штучною;
б) закритою;
в) відкритою;
г) природною.

7. Проста система має у своєму складі:
а) лише один елемент;
б) обмежену кількість елементів;
в) обмежену кількість взаємопов’язаних елементів;
г) велику кількість взаємодіючих елементів.

8. Системи, в яких стан внутрішніх елементів та їхня поведінка у цілому змінюються з часом, належать до:
а) централізованих систем;
б) динамічних систем;
в) статичних систем;
г) фізичних систем.

9. Виробнича система, де послідовно здійснюються частини функцій над предметами праці, що виконуються системою в цілому до отримання готового продукту, – це:
а) хімічний комбінат;
б) машинобудівний завод;
в) металургійний комбінат;
г) шарикопідшипниковий завод.

10. Який із принципів організації виробничих систем обумовлений необхідністю компенсації відхилень від параметрів функціонування системи:
а) принцип резервів;
б) принцип відповідності цілям;
в) принцип розвитку виробничих систем;
г) принцип відповідності зв’язків елементів системи;
д) принцип відповідності елементів системи між собою.

11. У процесі проектування та вдосконалення виробничих систем їм надаються такі властивості:
а) результативність;
б) ідеальна організація;
в) гнучкість;
г) керованість;
д) структура;
е) надійність.

12. Зв’язки структурного підрозділу, що характеризують ступінь його економічної сумісності з іншими елементами й системою у цілому, є:
а) синергічними зв’язками;
б) просторовими зв’язками;
в) виробничими зв’язками;
г) функціональними зв’язками.

13. Основні правила, що відображають загальний універсальний закон організації та використовуються в процесі формування виробничих систем, – це:
а) принципи організації;
б) методи організації;
в) форми організації;
г) системи організації.

14. Гнучкість виробничої системи забезпечується:
а) збільшенням кількості підрозділів і зменшенням їхніх розмірів;
б) збереженням стабільності виробничої структури;
в) наданням підрозділам підприємницьких рис;
г) підвищенням спеціалізації.

15. Промислове підприємство являє собою:
а) складну виробничу систему;
б) техніко-технологічний комплекс машин та механізмів;
в) виробничо-екологічну систему;
г) соціально-економічну систему.

16. Підприємство як виробнича система забезпечує свою адаптивність:
а) самонавчанням;
б) саморегулюванням;
в) самоорганізацією;
г) мобільністю.

17. До якого класу систем можна віднести виробничу систему промислового підприємства:
а) закритих систем;
б) відкритих систем;
в) закрито-відкритих систем.

18. Із погляду економічних відносин промислове підприємство являє собою:
а) підприємницьке утворення;
б) формальну організацію;
в) виробничо-технологічний комплекс;
г) виробничу систему.

19. Яку б Ви обрали виробничу систему для виготовлення окремих зразків різноманітної продукції:
а) виробничу систему одиничного виробництва;
б) виробничу систему серійного виробництва;
в) виробничу систему масового виробництва.

20. Яку б Ви обрали виробничу систему для стабільного випуску великого обсягу одноманітної продукції:
а) виробничу систему одиничного виробництва;
б) виробничу систему масового виробництва;
в) виробничу систему серійного виробництва.

Літературні джерела: Осн.: 1, 7, 8, 9, 10, 11, 12. Дод.: 17, 18, 19, 26, 27, 29.

Тема 3. Виробничий процес і організаційні типи
виробництва

Методичні поради до вивчення теми
При вивченні цієї теми студент повинен усвідомити те, що процес виробництва будь-якої продукції успішно відбувається лише у тому випадку, коли усі його складові елементи тісно взаємопов’язані між собою.
Основою формування кожного підприємства, незалежно від форми власності та галузі виробництва є виробничий процес.
Виробничий процес – це сукупність взаємопов’язаних трудових дій робітників, у результаті яких утворюються матеріальні цінності.
Необхідними елементами виробничого процесу є три складові: живий труд – трудова діяльність людей, спрямована на створення матеріальних цінностей, предмети праці (оборотні засоби), засоби праці (основні засоби).
Виробничий процес включає трудові процеси, які потребують витрат часу та ресурсів (людських, матеріальних тощо) та природні процеси, які потребують лише витрат часу та матеріальних ресурсів, але не потребують людських ресурсів. Трудові процеси виконуються робітниками самостійно або за допомогою машин, механізмів тощо (наприклад, токарне обладнання, фрезерування, шліфування деталей; фасування цукру, молока, йогуртів, соків; пошиття одягу тощо). До природних належать, наприклад, такі процеси, як висихання фарби на виробах, твердіння бетону, скисання молока для подальшого його перероблення, визрівання сиру, просочування ізоляції в електротехнічних виробах, витримка вин та коньяків тощо.
Основою будь-якого виробничого процесу є технологічні процеси – це сукупність операцій з виготовлення готової продукції чи її частин. Технологічний процес складається з окремих операцій. Операція є складовою процесу виробництва продукції, яка передбачає виконання однієї роботи на одному робочому місці чи на робочих місцях-дублерах з постійним застосуванням однотипного інструмента або обладнання. Операції, які належать до технологічних процесів, також звуться технологічними операціями. Операції сприяють раціональному розподілу праці, її спеціалізації, раціональній організації трудового процесу на кожній дільниці підприємства, рівномірному завантаженню окремих робочих місць, обґрунтуванню норм виробітку, норм часу та норм обслуговування. У залежності від особливостей виробничого процесу організуються виробничі ланки підприємства, вирішуються питання організації та планування на підприємстві. Сукупність виробничих процесів утворює виробничу структуру підприємства.
Класифікація виробничих процесів залежно від призначення та ролі у процесі виробництва. Залежно від призначення та ролі у процесі виробництва виробничі процеси розподіляються на основні, допоміжні та обслуговувальні.
Центральне місце у виробничому процесі займають основні виробничі процеси та основні операції технологічного процесу, які до них належать. Основний процес – це процес, у якому вихідні сировина і матеріали перетворюються на готову продукцію. При виконанні основних операцій основного виробничого процесу змінюються форма, розміри, якісні характеристики вихідної сировини і матеріалів (наприклад, з металевих заготівок виробляють деталі, вузли, машини, апарати, агрегати; хімічна енергія палива перетворюється на електричну енергію; з куска тканини виробляють одяг тощо).
Допоміжні виробничі процеси створюють умови для успішного здійснення основних процесів. Наприклад, виготовлення запчастин та інструменту, ремонт обладнання, перетворення енергії однієї напруги в іншу, енергії пари – в енергію води тощо. Такі процеси іноді називаються забезпечувальними. Виробництва, в яких протікають допоміжні процеси, об’єднуються у відокремлені виробничі ланки: інструментальне господарство, ремонтне господарство, енергетичне господарство.
Завдання обслуговувальних процесів – обслуговувати потреби основних і допоміжних процесів та створювати передумови для їх успішного виконання. Це складське та транспортне господарства, відділи та служби технічного контролю якості продукції.
Класифікація виробничих процесів за технологічною ознакою. Синтетичні виробничі процеси мають місце, коли з різних видів сировини та матеріалів виготовляють продукцію одного найменування (наприклад, електричні машини, верхній одяг, печиво, йогурт тощо).
В аналітичних виробничих процесах один вид сировини чи матеріалів використовується для виготовлення декількох видів готової продукції (наприклад, переробка нафти, виробництво чавуну, сталі, прокату з руди, виробництво меблів тощо).
Прямі виробничі процеси застосовують один вид сировини для виготовлення одного виду продукції (виробництво електроенергії на базі палива – вугілля, газу чи мазуту, енергії води, вітру, сонця тощо).
Незважаючи на різноманітність виробничих процесів, їх організація передбачає використання таких загальних принципів організації виробничого процесу на підприємстві.
1. Спеціалізація виробничих процесів, тобто закріплення за кожною дільницею, робочим місцем певного виду робіт, схожих за виконанням (цей принцип лежить в основі розподілу народного господарства на комплексні галузі виробництва і подальшої спеціалізації окремих галузей та підгалузей, підприємств).
2. Пропорційність. Полягає у однаковій відносній продуктивності виробничих підрозділів як основного, так й допоміжного виробництва. Принцип передбачає рівномірне і оптимальне завантаження потужності обладнання, відсутність “вузьких” місць у виробничому процесі та зайвого обладнання.
3. Паралельність. Сутність принципу полягає в одночасному, тобто паралельному, виконанні окремих операцій виробничого циклу. Таке їх виконання сприяє скороченню втрат часу, пов’язаних з чеканням предметами праці наступних операцій.
4. Ритмічність. Характеризується рівномірним запуском та випуском продукції протягом визначеного часу (година, зміна, тиждень, декада, місяць), однаковими проміжками часу між запуском-випуском окремих партій продукції при рівномірних трудових витратах на виготовлення продукції.
5. Прямотоковість. Передбачає організацію виробництва у просторі за найкоротшим шляхом виконання усіх операцій та руху предметів праці за робочими місцями, виробничими дільницями, цехами від запуску сировини до випуску готової продукції.
6. Потоковість. Означає скорочення перерв або їх повну ліквідацію при виробництві окремих видів продукції. Найбільш повно цей принцип використовується у потоковому виробництві.
7. Безперервність. Організація виробничого процесу таким чином, щоб кожен предмет праці як можна менш часу залишався поза роботою.
8. Принцип найменших зусиль. Передбачає таку побудову виробничого процесу, у залежності від особливостей технології, при якій мінімізуються витрати енергоресурсів на транспортування предметів праці від одної операції до іншої.
9. Автоматичність. Забезпечення максимально можливого рівня виконання усіх операцій виробничого процесу автоматично, без участі у ньому робітників.
10. Принцип уніфікації. Передбачає використання однакових деталей, комплектуючих, вузлів та модулів для різних типів машин і обладнання; однакових інгредієнтів для різних виробів.
11. Принцип нормалізації. Передбачає багатоцільове застосування окремих видів продукції, машин, обладнання у різних середовищах. Наприклад, одна і таж машина може пересуватися на поверхні води, під водою та літати у повітрі.
Сучасна організація виробничого процесу передбачає застосування більшості перелічених принципів для створення ефективного виробництва.
Наступний блок питань узагальнює поділ виробничих процесів на організаційні типи виробництв та їхні техніко-економічні характеристики.
Під типом виробництва розуміють сукупність ознак, які визначають організаційно-технологічну характеристику виробничого процесу, який виконується як на одному робочому місці, так і на сукупності їх у масштабі дільниці, цеху, підприємства.
Тип виробництва – найважливіший параметр, який визначає форми і методи організації праці, виробничого процесу, оперативно-календарного планування, системи управління тощо.
В основу класифікації типів виробництва покладено такі чинники: номенклатура продукції, обсяг виробництва (річна виробнича програма), конструктивно-технологічні особливості виробів, ступінь стійкості номенклатури (характер повторюваності випуску виробів), характер завантаження робочих місць. Залежно від цього змінюється вид та рівень спеціалізації виробництва, починаючи з робочого місця і закінчуючи підприємством.
Для промислових підприємств існують три типи виробництв: одиничне, серійне та масове.
Одиничний тип виробництва характеризується виготовленням одиничних екземплярів виробів широкої номенклатури, виробництво яких впродовж тривалого часу (рік і більше) не повторюється повторюється через невизначені інтервали часу. При цьому на кожному робочому місці виконуються різнобічні деталеоперації (цехи одиничного виробництва, дослідні цехи). Наприклад, виробництво космічних кораблів, телескопів, електричних машин і апаратів за спецзамовленням, ексклюзивного одягу, тортів тощо.
Серійний тип виробництва характеризується виробництвом обмеженої номенклатури виробів з певною конструктивно-технологічною однорідністю. При цьому виготовлення кожного з виробів повторюється з визначеною періодичністю. На кожному робочому місці виконується декілька деталеоперацій, які ритмічно повторюються. Залежно від ступеня повторюваності розрізняють дрібносерійне, середньосерійне та багатосерійне виробництва.
Масовий тип виробництва характеризується вузькою номенклатурою виробів (один чи декілька), які випускаються у значній кількості При цьому на робочому місці виконується одна-три деталеоперації впродовж тривалого часу (рік і більше). Умовою масового виробництва є повнота завантаження обладнання і робочих місць завданням з випуску виробів тільки одного найменування.

План практичного заняття
Виробничий процес, його сутність, різновиди і структура.
Класифікація виробничих процесів.
Наукові принципи організації виробничого процесу на підприємстві.
Методи організації виробництва та організаційні типи виробництва, їхні техніко-економічні характеристики.
Загальні положення розробки технологічних і виробничих процесів.

Питання для обговорення
Розкрийте поняття та сутність процесу виробництва продукції, його складові та принципи раціональної організації.
Назвіть класифікацію виробничих процесів.
Назвіть і поясніть наукові принципи та методи організації виробничого процесу.
Дайте загальну характеристику організаційних типів виробництва.
Охарактеризуйте загальні положення розробки технологічних процесів та виробничих процесів.
Дайте техніко-економічну характеристику організаційних типів виробництва.
Чим відрізняється простий виробничий процес від складного?

Термінологічний словник
Виробничий процес – це сукупність взаємозалежних основних, допоміжних і обслуговуючих процесів праці і знарядь праці з метою створення споживчих цінностей – корисних предметів праці, необхідних для виробничого або особистого споживання.
Основні виробничі процеси – це та частина процесів, у ході яких відбувається безпосередня зміна форм, розмірів, властивостей, внутрішньої структури предметів праці і перетворення їх на готову продукцію.
До допоміжних виробничих процесів належать такі процеси, результати яких використовуються або безпосередньо в основних процесах, або для забезпечення їх ефективного здійснення.
Обслуговуючі виробничі процеси – це процеси праці з надання послуг, необхідних для здійснення основних і допоміжних процесів.
Тип виробництва – комплексна характеристика технічних, організаційних та економічних особливостей виробничої діяльності підприємства.
Масовий тип виробництва – тип виробництва, що характеризується вузькою номенклатурою та великим обсягом випуску продукції, яка безперервно виробляється протягом тривалого часу.
Одиничний тип виробництва – тип виробництва, що характеризується широкою номенклатурою продукції та малим обсягом її випуску.
Серійний тип виробництва – тип виробництва, що характеризується обмеженою номенклатурою та відносно великим обсягом випуску продукції, яка виробляється періодично повторюваними партіями.

Теми рефератів
Виробничі процеси, їх види та класифікаційні ознаки.
Комплексне застосування принципів раціональної організації виробничих процесів.
Характеристика стадій (фаз) основного виробництва різних галузей промисловості.
Виробничий процес та його чинники.
Типізація виробництва: передумови, тенденції трансформації та результати.

Питання для самостійного вивчення
Дайте визначення сутності виробничого процесу.
Наведіть класифікацію різновидів виробничих процесів.
Проведіть структуризацію виробничого процесу.
Охарактеризуйте наукові принципи організації виробничого процесу.
Які бувають форми організації виробництва? Назвіть їхні переваги?
Як здійснюється комбінування виробництва?
Перелічить основні методи організації виробництва.
Дайте загальну характеристику основних методів організації виробництва.
Які типи виробництва Ви знаєте?
У чому полягає зв’язок принципу пропорційності та пропускної спроможності основного виробництва?

Тести
1. Виробничий процес – це:
а) сукупність організованих у певній послідовності щодо зміни стану предмета праці;
б) сукупність організованих у певній послідовності дій, що забезпечують безперебійність основних виробничих процесів;
в) сукупність організованих у певній послідовності процесів праці і природних процесів, в результаті яких вихідна сировина і матеріали перетворюються на готову продукцію;
г) процес виготовлення продукції, яка використовується на самому підприємстві для забезпечення нормального протікання основних процесів.

2. До складу виробничого процесу входять:
а) допоміжні процеси;
б) побічні;
в) основні;
г) обслуговуючі.

3. Сукупність послідовно організованих дій щодо зміни стану предмета праці називають процесом:
а) основним;
б) допоміжним;
в) обслуговуючим;
г) виробничим;
д) технологічним;
е) технічним.

4. Сукупність послідовно організованих дій, що забезпечують безперебійність основних операцій, називають процесом:
а) основним;
б) допоміжним;
в) обслуговуючим;
г) виробничим;
д) технологічним;
е) технічним.

5. Назвіть правильну відповідь:
а) обслуговуючі процеси забезпечують безперебійність основних процесів;
б) обслуговуючі процеси забезпечують безперебійність допоміжних процесів;
в) обслуговуючі процеси забезпечують безперебійність основних і допоміжних процесів
г) обслуговуючі процеси забезпечують безперебійність технологічних процесів;
д) обслуговуючі процеси забезпечують безперебійність обслуговуючих процесів;
е) обслуговуючі процеси забезпечують безперебійність технологічних процесів;
ж) обслуговуючі процеси забезпечують безперебійність технічних процесів.

6. За яким критерієм виробничі процеси поділяються на дискретні та безперервні:
а) за призначенням;
б) за перебігом у часі;
в) за ступенем автоматизації;
г) за ступенем складності.

7. Дискретні процеси – це виробничі процеси:
а) які не потребують технологічної циклічності;
б) яким притаманна циклічність, пов’язана з виготовленням виробів певної форми;
в) які виконуються робітником за допомогою машин;
г) які здійснюються машинами без участі робітника.

8. Принцип прямоточності організації виробничого процесу полягає у тому, що:
а) перерви між суміжними технологічними операціями мають бути мінімальними;
б) у рівні проміжки часу виготовляється однакова зростаюча кількість продукції та забезпечується рівномірне завантаження робочих місць;
в) предмети праці в процесі обробки повинні мати найкоротші маршрути по всіх стадіях виробничого процесу;
г) у всіх частинах виробничого процесу, в усій взаємопов’язаній системі підрозділів і машин було узгоджено пропускну спроможність.

9. Виробничий процес повинен оперативно адаптуватися до зміни організаційно-технічних умов, пов’язаних із переходом на виготовлення іншої продукції або її модифікацією, – це вимога принципу:
а) гнучкості;
б) гомеостатичності;
в) автоматичності;
г) прямоточності.

10. Перерви між суміжними технологічними операціями мають бути мінімальними або зовсім ліквідованими – це вимога принципу:
а) автоматичності;
б) ритмічності;
в) безперервності;
г) прямоточності.

11. Рівномірність випуску продукції забезпечується принципом:
а) паралельності;
б) ритмічності;
в) пропорційності;
г) безперервності;
д) прямоточності.

12. Підприємство, на якому безперервно випускають один або кілька виробів протягом тривалого часу в умовах високої внутрішньозаводської спеціалізації, є підприємством:
а) одиничного виробництва;
б) серійного виробництва;
в) масового виробництва;
г) дослідного виробництва.

13. Для масового виробництва характерна номенклатура виробів:
а) широка;
б) обмежена;
в) вузька;
г) різноманітна;
д) повторювальна.

14. Підприємства одиничного типу виробництва виготовляють продукцію:
а) окремими екземплярами, що не повторюються або повторюються нерегулярно;
б) обмеженої номенклатури партіями, які періодично повторюються;
в) одного або жорстко обмеженої кількості найменувань безперервно протягом тривалого часу;
г) широкого вжитку на спеціальному устаткуванні.

15. Невелика номенклатура виробів, використання універсального устаткування та висока кваліфікація робітників характерні для типу виробництва:
а) масового;
б) серійного;
в) одиночного;
г) середньосерійного.

16. Масовий тип виробництва характеризується:
а) низькою кваліфікацією робітників;
б) постійним випуском одного й того самого виробу протягом тривалого часу у великій кількості;
в) великою питомою вагою ручних робіт;
г) великою питомою вагою спеціального устаткування;
д) низьким коефіцієнтом закріплення операцій за робочими місцями.

17. Основною структурною одиницею виробничого процесу є:
а) робочий рух;
б) операція;
в) робочий прийом;
г) робочий цикл;
д) перехід.

18. Виробничий процес складається з таких операцій:
а) основних чи технологічних;
б) природних;
в) обслуговуючих;
г) управлінських;
д) допоміжних.

19. Функціонування виробничого процесу можливе за наявності:
а) тільки основних виробничих фондів;
б) тільки за наявності робочої сили;
в) тільки за наявності оборотних коштів;
г) при наявності основних і оборотних фондів та робочої сили;
д) тільки за наявності адміністрації;
е) за наявності ремонтного і складського господарств.

20. Результатом напрямів скорочення тривалості виробничого процесу є:
а) удосконалення конструкції виробів;
б) застосування уніфікованих і нормалізованих вузлів і деталей;
в) удосконалення технологій виробництва;
г) скорочення тривалості контрольних операцій;
д) механізм і автоматизація виробництва;
е) усі відповіді правильні;
ж) правильна відповідь відсутня.

Літературні джерела: Осн.: 1, 7, 8, 9, 10, 11, 12. Дод.: 17, 18, 19, 26, 27, 29.

Тема 4. Організація трудових процесів і робочих місць

Методичні поради до вивчення теми
При вивченні цієї теми студент повинен зрозуміти те, що усі види технологічних та виробничих процесів на підприємстві можуть здійснюватися лише внаслідок праці робітників.
Праця являє собою доцільну діяльність людей, яка спрямована на видозміну і пристосування предметів природи до їх потреб.
Кожний виробничий процес можна розглядати з двох боків: як сукупність змін, що їх зазнають предмети праці, – це технологічний процес, та як сукупність дій робітників із затратами нервово-м’язової енергії, що спрямовані на доцільну зміну предмета праці, – трудовий процес. Отже, існує безпосередній зв’язок між технологічним, трудовим і виробничим процесами (рис. 4.1).

13 EMBED Word.Picture.8 1415
Рис. 4.1. Взаємозв’язок виробничого, технологічного та трудового процесів
Трудовий процес – це сукупність методів і засобів впливу на предмет праці за допомогою знарядь праці або впливів контрольованого (керованого) людиною знаряддя праці на предмет праці з метою випуску матеріального або нематеріального продукту, що здійснюються в певних природних або штучних умовах.
Трудові процеси розрізняються за такими основними ознаками: характером предмета та продукту праці, функціями працівників, ступенем участі людини у впливі на предмет праці (рівнем механізації), важкістю праці.
За характером предмета праці та продукту праці виділяють три види трудових процесів:
речово-енергетичні, які характерні для робітників і в яких предметом та продуктом праці є речовина (сировина, матеріали, деталі, машини) або енергія (електрична, теплова, гідравлічна тощо);
інформаційні, що притаманні службовцям і предметом та продуктом праці яких є інформація (економічна, конструкторська, технологічна тощо);
віртуальні, що пов’язані з інформаційним обслуговуванням робітників та службовців за допомогою комп’ютерних систем та мереж.
За функціями, що виконуються, трудові процеси поділяються на:
основні, які здійснюються робітниками основних цехів (виробництв) під час випуску продукції;
допоміжні, які спрямовані на випуск продукції (надання послуг) для забезпечення нормальної роботи основних цехів (виробництв);
обслуговуючі, притаманні робітникам, що створюють умови нормального функціонування устаткування та робочих місць в основних та допоміжних цехах (виробництвах).
За ступенем участі людини у впливах на предмет праці трудові процеси поділяються на:
ручні, під час яких робітники впливають на предмет праці без застосування додаткових джерел енергії або за допомогою ручного інструмента, який приводиться у рух додатковим джерелом енергії (електричної, пневматичної тощо);
машинно-ручні, за яких технологічний вплив на предмет праці здійснюється за допомогою механізмів, машин (верстатів), але переміщення інструмента відносно предмета праці здійснюється робітником;
машинні, коли зміна форми, розмірів та інших характеристик предмета праці здійснюється машиною без фізичних зусиль робітника, функції якого полягають у встановленні та знятті предмета праці й управлінні роботою машини;
автоматизовані процеси характеризуються тим, що технологічний вплив на предмет праці, його установлення та зняття виконується без участі робітника. Залежно від ступеня автоматизації функції робітника полягають у контролі за роботою машини, усуненні відмов, налагодженні, зміні інструмента, забезпеченні необхідних запасів предметів праці та інструмента, складанні програми роботи машини.
Основним елементом трудового процесу є операція. У складі операції прийнято вирізняти трудові прийоми, дії та рухи.
Трудовий рух – це однократне переміщення робочого органу виконавця (руки, ноги, тулуба, очей тощо) у процесі праці.
Трудова дія – логічно завершена сукупність кількох цільових трудових рухів, які виконуються без перерви одним або кількома робочими органами виконавця за незмінних предметів та засобів праці.
Трудовий прийом – це сукупність трудових дій, що виконуються за незмінних предметів та засобів праці і які складають технологічно завершену частину операції.
Комплекс трудових прийомів являє собою їх сукупність (основних і допоміжних), об’єднаних або за технологічною послідовністю, або за спільністю чинників, які впливають на час виконання. Комплекси трудових прийомів утворюють виробничу операцію.
З погляду проектування трудового процесу метою дослідження виробничого процесу є визначення простоїв, відстані транспортування та вимог технології до часу виконання технологічних операцій, щоб зменшити кількість стадій процесу і забезпечити зниження вартості виробу. Процедура дослідження полягає в складанні карти процесу, яка створюється на основі відповідей на запитання:
1. Що робиться (виконується)? Треба чи не треба це робити (виконувати)? Що буде, якщо цього не робити?
2. Де виконується робота? Чому тут її виконують, а не у будь-якому іншому місці?
3. Коли виконується робоче завдання? Наскільки важливий час виконання роботи чи робота не потребує чіткого визначення часу і послідовності операцій? Чи можливе виконання роботи в комбінації з деякими іншими операціями?
4. Яким чином виконується робоче завдання? Чому тільки так? Чи існує інший спосіб виконання завдання?
5. Хто виконує завдання? Може його виконувати інший? Якою має бути кваліфікація виконавця: високою, середньою, низькою?
Структура формування трудового процесу показана на рис. 4.2.

13 EMBED Word.Picture.8 1415

Рис. 4.2. Структура формування трудового процесу

За допомогою подібних питань раціоналізується робота, усуваються зайві, об’єднуються деякі елементи, змінюється порядок їх виконання. Для діагностування виробничої системи корисно складати карту виробничого процесу, у якій відображається маршрут руху будь-якого об’єкта через весь процес.
Крім того, при вивченні даної теми студент повинен зрозуміти те, що первинною ланкою процесу виробництва є робоче місце.
Робочим місцем називається частина виробничої площі, де робітник (чи група робітників) виконує окрему операцію з виготовлення продукції чи обслуговування процесу виробництва, використовуючи при цьому відповідне обладнання і технічне озброєння. На робочому місці поєднуються діяльність людини, а також різні засоби і предмети праці.
Характер і особливості робочого місця багато у чому визначають тип структури підприємства. Воно може бути простим (один робітник обслуговує одну одиницю обладнання); багатоверстатним (один робітник обслуговує кілька одиниць обладнання); колективним (кілька робітників обслуговують один агрегат).
З підвищенням рівня технічної озброєності виробництва робоче місце ускладнюється; починають переважати комплексні робочі місця, в основі яких – складна система машин і механізмів, а функції робітників зводяться до обслуговування машин та контролю за ходом виробництва. Робочі місця можуть підрозділятися залежно від різних ознак (рис. 4.3).


Робоче місце








За кількістю робітників
За ступенем організації
За кількістю обладнання, що обслуговується
За ступенем спеціалізації
За характером
роботи

Індивідуальне
Немеханізоване (ручне)
Одноверстатне
Універсальне
Стаціонарне

Бригадне
Механізоване
Багатоверстатне
Спеціальне
Пересувне


Автоматизоване



Рис. 4.3. Класифікація робочих місць

Групи робочих місць об’єднуються у виробничі дільниці, де здійснюється відносно локальна закінчена частина виробничого процесу з виготовлення частини готового продукту або з використанню стадії технологічного процесу. Дільниця є первинною структурною одиницею підприємства.
Склад, кількість дільниць і виробничі зв’язки між ними визначають склад більших виробничих підрозділів (цехів) та структуру підприємства у цілому.

План практичного заняття
Трудовий процес як елемент виробничого процесу.
Мета і завдання організації праці на підприємстві.
Принципи організації праці.
Організація праці на робочих місцях.
Удосконалення організації праці.

Питання для обговорення
Розкрийте сутність та значення трудового процесу як елемента виробничого процесу.
Назвіть основні етапи трудового процесу.
Схарактеризуйте головні складові організації трудового процесу.
Назвіть мету та завдання організації праці на підприємстві.
Охарактеризуйте принципи організації праці.
Що таке організація обслуговування робочих місць і які основні заходи вона передбачає?
Сформулюйте заходи щодо удосконалення організації праці на підприємстві.

Термінологічний словник
Організація праці – це комплекс заходів, які при даному рівні науки, техніки і організації виробництва забезпечують ефективне поєднання робочої сили і засобів виробництва.
Наукова організація праці – це комплекс науково обґрунтованих заходів, які направлені на постійне удосконалення трудового процесу (ефективне використання матеріальних ресурсів, підвищення продуктивності праці, забезпечення здоров’я людини тощо).
Трудовий процес – це цикл послідовно здійснюваних працівником дій, необхідних та достатніх для одержання проміжних і кінцевих результатів, а також сукупність методів і засобів впливу на предмет праці за допомогою знарядь праці або впливів контрольованого (керованого) людиною знаряддя праці на предмет праці з метою випуску матеріального або нематеріального продукту, що здійснюються у певних природних або штучних умовах.
Організація трудового процесу – доцільна інтеграція у просторі й часі за кількістю та якістю предмета праці, знаряддя праці та живої праці.
Робоче місце – частина виробничої площі, оснащена всім необхідним устаткуванням, інструментом, пристроями та призначена для виконання трудових операцій певної частини виробничого процесу.
Умови праці – сукупність взаємопов’язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних та соціальних чинників конкретної праці, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров’я та працездатність людини.

Теми рефератів
Методичні основи проектування трудового процесу.
Багатоверстатне обслуговування: умови застосування та розрахунки параметрів.
Поділ та кооперація праці на підприємстві.
Організація проектування робочого місця.
Нормативні вимоги до умов і безпеки праці.

Питання для самостійного вивчення
Що розуміють під трудовим процесом, які його основні елементи?
Наведіть класифікацію трудових процесів і приклади на кожен їх вид.
Для яких цілей аналізується структура трудового процесу?
Наведіть приклади технологічного і трудового аналізу виробничої операції.
У чому полягають сутність і основні цілі організації праці на підприємстві?
Перелічіть і дайте характеристику основних принципів наукової організації праці.
Назвіть основні напрями удосконалення організації праці.
Чи можливе ефективне функціонування підприємства, що не розробляє та не вдосконалює проекти робочих місць? Який взаємозв’язок між ними та яка їхня роль в організації виробництва?
Оцінку роботи людини здійснюють за допомогою логічних принципів розподілу навантаження між різними частинами тіла, надання переваг (першості) типів і послідовності рухів. Визначте їх на прикладі роботи, яку Ви добре знаєте.
Як впливають умови праці на фізичний та психологічний стан організму людини?

Домашнє завдання
Завдання 1. Необхідно організувати багатоверстатне обслуговування на дільниці за мінімальної кількості робітників, якщо дільниця токарних напівавтоматів має 30 верстатів, змінна виробнича програма дільниці становить 2480 деталей, машинний час на обробку однієї деталі – 3,7 хв., час зайнятості робітника – 1,5 хв., коефіцієнт зайнятості робітника не повинен перевищувати 0,9, змінний фонд часу одиниці устаткування дорівнює 480 хв.

Завдання 2. Розрахувати ефективність витрат на удосконалення організації праці робітників дільниці за наступними даними: річний виробіток одного робітника – 150 тис. грн..; чисельність робітників дільниці – 60 осіб; нормативний прибуток – 25 %; податок на прибуток – 25 %; ставка дисконту – 6 %; витрати на впровадження заходів – 35тис. грн.; норма амортизації – 15 %; економія витрат часу за зміну – 90 хв.; оперативний час за фотографією робочого дня – 290 хв.

Тести
1. Організація праці – це :
а) забезпечення підприємства робочою силою та її раціональний розподіл між робочими місцями;
б) умови, в яких здійснюється процес праці;
в) система технічних, санітарно-гігієнічних і організаційних заходів із використання праці;
г) раціоналізація прийомів і методів праці.

2. Організація трудового процесу – це:
а) доцільна інтеграція у просторі й часі предмета, знаряддя та живої праці за їх кількістю та якістю;
б) оптимізація знарядь, умов і процесів праці;
в) сукупність організаційно-технічних умов діяльності людини;
г) сукупність усіх елементів виробництва.

3. Що є основним елементом трудового процесу:
а) трудовий рух;
б) трудова дія;
в) трудовий прийом;
г) трудова операція.

4. Впровадження наукової організації праці починається з:
а) розробки заходів щодо наукової організації праці;
б) визначення виконавців наукової організації праці;
в) аналіз фактичного стану організації праці на підприємстві;
г) розробки завдань з підвищенням ефективності виробництва.

5. Сукупність методів і засобів впливу людини на предмет праці за допомогою знарядь праці, що здійснюються у певних природних або штучних умовах, називається:
а) технологічним процесом;
б) виробничим процесом;
в) трудовим процесом;
г) допоміжним процесом.

6. Сукупність трудових дій, які виконуються за незмінних предметів та засобів праці та які являють собою технологічно завершену частину операції, – це:
а) трудовий рух;
б) трудовий прийом;
в) комплекс трудових прийомів;
г) трудова операція;
д) трудовий процес.

7. Формування змісту праці й часового зв’язку людини з трудовим процесом з метою підвищення дохідності й одночасно привабливості робочих місць, а також ступеня задоволення працею – це:
а) структуризація праці;
б) розширення завдання;
в) проектування трудових прийомів;
г) удосконалення умов праці.

8. Основні напрями наукової організації праці:
а) забезпечення виробництва робочою силою;
б) удосконалення організації та обслуговування робочих місць;
в) удосконалення форм розподілу та кооперації праці;
г) зміцнення трудової дисципліни;
д) удосконалення методів вимірювання праці.

9. Наукова організація праці забезпечує:
а) підвищення кваліфікації працівників;
б) краще використання матеріалів, палива, техніки;
в) підвищення енергоозброєності;
г) зростання продуктивності праці.

10. Створення оптимальної взаємодії людей, знарядь і предметів праці на основі доцільної організації робочих систем (робочих місць) з урахуванням продуктивності й потреб людини – це:
а) організація праці;
б) організація виробництва;
в) організація технологічної підготовки виробництва;
г) організація управління.

11. Видами багатоверстатного обслуговування є:
а) партіонний;
б) індивідуальний;
в) ланцюговий;
г) бригадний.

12. Об’єднання робітників однієї професії однакової або різної кваліфікації та зайнятих в однорідних технологічних процесах – це бригада:
а) спеціалізована;
б) комплексна;
в) наскрізна;
г) змінна.

13. Частина виробничої площі, оснащена всім необхідним для виконання трудових операцій певної частини виробничого процесу, – це:
а) дільниця;
б) робоче місце;
в) цех;
г) бюро.

14. До основних напрямів організації робочого місця належать:
а) спеціалізація;
б) розміщення елементів;
в) умови праці;
г) обслуговування;
д) нормування;
е) оплата праці.

15. Повне комплектне оснащення робочого місця – це:
а) основне технологічне обладнання;
б) допоміжне устаткування та інструмент;
в) предмети праці;
г) організаційне оснащення.

16. Просторове розміщення знарядь, предметів і виконавця з урахуванням антропометричних, біохімічних даних та основних характеристик органів відчуття людини – це:
а) технологічне планування;
б) організація виробництва;
в) карта організації праці;
г) робоче місце.

17. Регламентація обсягів, термінів і методів виконання допоміжних робіт із забезпечення робочих місць усім необхідним – це система:
а) обслуговування;
б) ремонту;
в) матеріально-технічного забезпечення;
г) організаційного оснащення.

18. Сукупність взаємопов’язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних та соціальних чинників конкретної праці, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров’я і працездатність людини, – це:
а) режим праці;
б) режим відпочинку;
в) техніка безпеки;
г) умови праці.

19. Норма часу – це:
а) кількість продукції, що має бути виготовлена за одиницю часу;
б) оптимальна кількість обладнання, закріплена за робітником;
в) чисельність робітників, що обслуговують певне робоче місце;
г) максимально допустимі витрати часу на операцію;
д) кількість продукції, що має бути виготовлена на одного працюючого.

20. Норма часу в умовах дрібносерійного і одиничного виробництва включає час:
а) на відпочинок і особисті потреби;
б) допоміжний;
в) на обслуговування робочого місця;
г) основний;
д) оперативний;
е) підготовчо-заключний.

Літературні джерела: Осн.: 1, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12. Дод.: 16, 17, 18, 19, 20, 24, 26, 27, 29.


Тема 5. Нормування праці

Методичні поради до вивчення теми
При вивченні цієї теми студент повинен зрозуміти те, що процес трансформації предметів праці у продукт праці, що відбувається у виробничій системі (на робочому місці), спонукає необхідність узгодження у часі дій робітників між собою, а також з роботою устаткування. Тому об’єктивно необхідним стає визначення точного часу роботи машини для виготовлення кожної одиниці продукту (роботи).
Принципово важливим питанням організації праці є забезпечення відповідності трудового доходу кількості та якості праці, вкладеної у загальний результат колективних дій. Така відповідність характеризується як співвідношення між мірою праці та мірою заробітної плати.
За міру (норму) праці можна вважати лише таку кількість робочого часу, яка є об’єктивно потрібною на виконання конкретної роботи кваліфікованими виконавцями за сприятливих організаційно-технічних умов.
Завдання з визначення необхідних затрат часу на одиницю роботи або встановлення кількості одиниць продукції, яку має бути виготовлено робітником за певний відрізок часу, виокремили функцію нормування праці як важливу складову організації трудових і виробничих процесів. Пошук найбільш вигідної організації праці відбувається за допомогою нормування.
Мета нормування праці полягає у скороченні витрат на виготовлення продукції (послуг), підвищенні продуктивності та якості, сприянні розширенню виробництва та зростанні доходів працівників на основі впровадження техніко-технологічних нововведень та вдосконалення організації виробничих і трудових процесів.
Нормування праці вважається важливим ланцюгом проектування технології та трудового процесу, системи трудових відносин, технологічної, організаційної підготовки та оперативного управління виробництвом.
Важливим завданням нормування є підвищення не тільки технічної, а й економічної та фізіологічної обґрунтованості норм.
Зміст робіт із нормування праці включає:
аналіз виробничого процесу, розподіл його на частини;
вибір оптимального варіанту технології та організації праці;
проектування режимів роботи устаткування, прийомів і методів праці, систем обслуговування робочих місць, режимів праці та відпочинку;
розрахунок норм відповідно до особливостей технологічного та трудового процесу, їх упровадження й подальшого коригування в міру змін організаційно-технічних умов.
У процесі нормування праці встановлюються необхідні затрати, результати та співвідношення. На основі необхідних затрат робочого часу на виконання конкретних робіт (операцій) встановлюється норма праці.
Потрібно чітко розрізняти об’єкт і предмет нормування праці. Об’єктом нормування може бути трудовий процес у його конкретному та специфічному виявленні. Предметом нормування праці є тривалість трудових процесів у часі.
Під час розроблення норм праці враховується багато чинників організаційно-технічного та соціально-економічного характеру, тому у цілому до загальних об’єктів нормування належать умови й охорона праці, затрати й результати праці.
До конкретних об’єктів нормування належать: робочий час, виробнича операція, технологічна структура операції, трудовий мікроелемент, обсяг роботи, зона обслуговування, чисельність персоналу.
Норма праці як у фокусі відображає рівень техніки й технології, організації праці й виробництва, що застосовуються, а також рівень кваліфікації робітників, їхню професійну майстерність. Обґрунтовані норми дозволяють розрахувати необхідні витрати праці на виготовлення продукції (виконання обсягу робіт). На їх основі раціонально розподіляється праця на підприємстві, установлюються пропорції між професіями, робочими місцями, дільницями, цехами, будується система планування та управління виробництвом, організації оплати праці персоналу, обліку та аналізу витрат на продукцію, управління соціально-трудовими відносинами тощо.
У вивченні трудового процесу, що передує його раціоналізації та нормуванню праці, аналізу підлягає: якість організації та обслуговування робочого місця; технічний рівень устаткування, планування робочого місця; забезпеченість інструментами й технологічним оснащенням; система обслуговування; рівень використання устаткування; умови праці; прийоми та методи праці, затрати робочого часу на виконання окремих елементів трудового процесу (операцій, переходів, трудових рухів тощо); фізіологічні зміни в організмі людини.
Використовуються різноманітні методи й технічні засоби проведення досліджень та аналізу трудових процесів (візуальні спостереження з використанням секундомірів, хронометрів, хронографів та інших приладів, кіно- або телезйомка, графоаналітичні методи).
Аналіз трудового процесу завершується висновками щодо його якості, недоліків та їх причин, шляхів усунення, можливостей подальшої раціоналізації. Поряд із дослідженням складових елементів трудового процесу здійснюється детальне вивчення структури затрат робочого часу, необхідне для виконання конкретної роботи, яке є підставою для встановлення норми праці. Для цього використовується класифікація окремих видів затрат робочого часу за їх характерними ознаками у межах однієї зміни.
Класифікація може здійснюватися за трьома елементами виробничого процесу:
працівниками;
предметом праці;
устаткуванням.
У нормуванні праці широко використовуються два підходи до аналізу структури змінного робочого часу, який за першим підходом поділяють на час роботи та час перерв, а за другим – на нормований та ненормований час.
Основою класифікації є час роботи (здійснення виробничого процесу або функціонування даного елементу виробництва) і час перерв.
У розрахунку норм праці встановлюються затрати робочого часу: підготовчо-завершального, оперативного, обслуговування робочого місця, на відпочинок та особисті потреби й регламентовані перерви.
Усі перелічені види затрат робочого часу є об’єктивно необхідними, отже, повинні враховуватися під час визначення норми часу на конкретну роботу. Час основної роботи має найбільшу питому вагу у тривалості робочої зміни та витрачається безпосередньо на продуктивну роботу. На обробних (машинних, автоматизованих та апаратурних) процесах протягом основного часу оператор веде активне або пасивне спостереження за роботою обладнання. Такий основний час має назву машинного, на відміну від ручного, коли основні прийоми виконуються самим робітником.
Норми часу містять тільки необхідні його затрати в розмірі, що обумовлений найпродуктивнішим способом виконання даної роботи. До нормованих затрат часу належить об’єктивно необхідний для виконання конкретного завдання за даних умов час: підготовчо-завершальний, оперативної роботи (основний і допоміжний), обслуговування робочого місця, на відпочинок та особисті потреби, регламентовані перерви з організаційно-технічних причин та зумовлених трудовим законодавством.
Розрізняють два основні методи аналізу затрат робочого часу: безпосередніх вимірів та моментних спостережень.
При цьому застосовуються спеціальні прилади (секундоміри, хронометри, годинники, хронографи) для вивчення фактичних затрат робочого часу протягом зміни, а для дослідження коротших періодів використовуються: хронометраж, фотографія робочого часу, фотохронометраж.
Розрізняють три способи проведення хронометражу: безперервний (за поточним часом), вибірковий і цикловий. Робота вимірюється не тільки за допомогою хронометражу, а й на основі затвердженої системи мікроелементних нормативів часу на трудові рухи. Аналіз виконання кожного такого мікроелементу у часі й у просторі дає можливість моделювати ручні прийоми та розраховувати час, необхідний для їх виконання.
Залежно від об’єкта спостереження розрізняють: фотографію використання часу працівників (індивідуальну, групову, самофотографію); фотографію часу роботи устаткування; фотографію виробничого процесу.
Нормування праці важливо забезпечити більш-менш рівну інтенсивність праці на різних за змістом та складністю роботах. Цьому сприяє використання єдиної методологічної (загальних теоретичних засад) та нормативної бази для розрахунку норм затрат праці.
До основних видів нормативних матеріалів належать нормативи: режимів роботи устаткування, часу, обслуговування, чисельності та підпорядкованості. Нормативи поділяються на групи: міжгалузеві, галузеві й місцеві; диференційовані (елементні) й укрупнені; оперативного, штучного та неповного штучного часу; єдині й типові норми часу, виробітку, обслуговування; аналітичні, графічні й табличні; технічно обґрунтовані та дослідно-статистичні.
Процес розроблення трудових нормативів поділяється на такі етапи: підготовча організаційно-методична робота; збирання первинної інформації, проведення полігонних спостережень та лабораторних досліджень; аналіз і опрацювання результатів досліджень, складання нормативних таблиць, графіків, формул, оформлення проекту збірника нормативних матеріалів; експериментальна перевірка проекту трудових нормативів; коригування за результатами апробації, узгодження, затвердження, тиражування й передача для використання на виробництві.

План практичного заняття
Роль і місце нормування праці.
Нормування праці як стимул зростання її ефективності та оплати.
Принципи і методи комплексного обґрунтування норм витрат праці.
Дослідження та аналіз затрат робочого часу.
Інтенсивність праці і нормування трудових процесів.

Питання для обговорення
Розкрийте роль і місце нормування праці у ринковій економіці.
Охарактеризуйте нормування праці як стимул зростання її ефективності.
Назвіть і поясніть принципи і методи комплексного обґрунтування норм витрат праці.
Як проводять дослідження та аналіз затрат робочого часу.
Розкрийте зміст інтенсивності праці.
Розкрийте зміст нормування трудових процесів.
Розкрийте досвід країн із ринковою економікою у сфері нормування праці.

Термінологічний словник
Нормування праці – вид діяльності з організації та управління виробництвом, завданням якої є встановлення необхідних затрат і результатів праці, контролю за мірою праці, а також визначення необхідних співвідношень між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць устаткування.
Норма виробітку кількість продукції або обсяг роботи певного виду, які мають бути виконаними одним робітником або бригадою (ланкою) за даний відрізок робочого часу (годину, зміну). Норми виробітку вимірюються у натуральних одиницях (штуках, метрах тощо) і виражають необхідний результат діяльності працівників.
Норма часу (трудомісткість операцій) – необхідні затрати робочого часу одного робітника або бригади (ланки) на виготовлення одиниці продукції або для виконання певного обсягу робіт.
Норма чисельності – кількість робітників, яка потрібна для виконання певного обсягу робіт або для обслуговування одного чи кількох агрегатів.
Норма обслуговування – встановлена кількість одиниць обладнання, яка обслуговується одним робітником.
Фотографія робочого дня – засіб вивчення шляхом спостереження й виміру всіх без винятку затрат часу протягом повного робочого дня або деякої його частини.

Теми рефератів
Тенденції динаміки структури персоналу в окремих галузях і сферах діяльності України.
Методи вивчення й нормування затрат робочого часу.
Система мікроелементного нормування.
Еволюція технічних засобів у нормуванні праці.
Особливості нормування праці в автоматизованому виробництві.

Питання для самостійного вивчення
Визначте основні завдання нормування праці на підприємстві.
Дайте визначення категорії “індивідуальна норма праці”.
Дайте визначення категорії “індивідуалізація норм праці”.
Перелічить основні методи вимірювання продуктивності праці і розкрийте їх зміст.
Які основні чинники враховуються під час розрахунку ефективності праці та її нормуванні?
Визначте зв’язок між нормуванням праці і зростанням її оплати.
Перелічить і розкрийте зміст основних видів норм та методів їх встановлення.
Розкрийте сутність основних компонентів системи комплексного обґрунтування норм праці. Визначте взаємозв’язки між чинниками, включеними у систему.
Сформулюйте алгоритм комплексного обґрунтування норм праці за етапами з розбивкою їх за видами робіт.
Порівняйте методи і методику нормування праці у країнах з ринковою економікою з національним досвідом у цій сфері.

Домашнє завдання
Завдання 1. Визначте норму штучного часу та норму виробітку за зміну, якщо: основний час становить 5 хв.; допоміжний час – 2,4 хв.; час на обслуговування робочого місця – 0,4 хв.; час на відпочинок – 5 % від основного часу; тривалість зміни – 480 хв..
Завдання 2. Визначити тривалість циклу багатоверстатної роботи та норму обслуговування під час роботи на верстатах-дублерах за даними, наведеними у таблиці 5.1:

Показник
Варіант


І
ІІ
ІІІ
IV
V
VI

1
2
3
4
5
6
7

1. Основний час, хв.
28
32
25
30
34
25

2. Допоміжний час, що перекривається основним часом, хв.
4
5
6
4
5
6


Продовження таблиці 5.1
1
2
3
4
5
6
7

3. Допоміжний час, що не перекривається основним часом, хв..
3
4
5
3
4
5

4. Коефіцієнт співвідношення
0,9
0,9
0,9
0,9
0,9
0,9


Тести
1. Нормування праці необхідне для:
а) оптимальної організації заробітної плати;
б) визначення потреби у різних видах обладнання;
в) скорочення витрат матеріальних ресурсів на підприємстві;
г) забезпечення чіткої організації виробничого процесу;
д) планування чисельності працюючих.

2. Нормування праці здійснюється такими методами:
а) машинним;
б) безмашинним;
в) аналітичним;
г) графічним;
д) мікроелементарним;
е) досвідно-статистичним.

3. Норма часу – це:
а) кількість продукції, що має бути виготовлена за одиницю часу;
б) оптимальна кількість обладнання, закріплена за робітником;
в) чисельність робітників, що обслуговують певне робоче місце;
г) максимально допустимі витрати часу на операцію;
д) кількість продукції, що має бути виготовлена на одного працюючого.

4. Норми праці мають бути:
а) незмінними;
б) постійно змінюватися;
в) переглядатися у міру упровадження організаційно-технічних заходів, що сприяють підвищенню продуктивності живої праці.

5. Продуктивність праці характеризується:
а) обсягом випущеної продукції;
б) кількістю продукції, що має бути виготовленою за одиницю часу;
в) обсягом випущеної продукції за одиницю часу у розрахунку на одного працюючого.

6. Регламентований обсяг робіт, який має бути зроблено робітником відповідної кваліфікації, називається:
а) технічною нормою часу;
б) нормою виробітку;
в) нормою обслуговування;
г) нормою керованості;
д) нормою чисельності.

7. Що вважається основною перевагою методу безпосередніх вимірів:
а) трудомісткість проведення спостережень;
б) оперативність отримання результатів;
в) охоплення спостереженням значної кількості робітників;
г) вірогідність отримання результатів.

8. Хронометраж застосовується при нормуванні з використанням таких методів:
а) аналітично-розрахункового;
б) досвідно-статичного;
в) мікроелементного;
г) аналітично-дослідницького.

9. Основними трудовими показниками є:
а) обсяг виробництва, якість продукції, валові витрати, фондовіддача;
б) собівартість продукції, тривалість виробничого циклу, чистий прибуток;
в) продуктивність праці, чисельність працівників, фонд оплати праці, середня заробітна плата.

10. До методів вимірювання продуктивності праці належать:
а) трудовий;
б) натуральний і вартісний;
в) обидві відповіді правильні.

11. Залежно від можливості впливу на діяльність підприємства усі чинники підвищення продуктивності праці поділяють на:
а) зовнішні та внутрішні;
б) основні й додаткові;
в) прямі і непрямі.

12. Основою розрахунків фонду оплати праці служить:
а) трудове законодавство;
б) тарифна система і штатний розпис;
в) законодавча база у поєднанні з тарифною системою та штатним розписом.

13. Витрати на оплату праці складаються з:
а) основної і додаткової заробітної плати;
б) основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат;
в) номінальної та реальної заробітної плати.

14. Прямий фонд заробітної плати і доплати, пов’язані з виконанням виробничих завдань, формують:
а) погодинний фонд заробітної плати;
б) денний фонд заробітної плати;
в) місячний (квартальний, річний) фонд заробітної плати.

15. Для встановлення технічно обґрунтованої норми часу використовують:
а) трудомісткість проведення спостережень;
б) оперативність отримання результатів;
в) охоплення спостереженням значної кількості робітників;
г) вірогідність отримання результатів.

16. Які об’єкти вивчаються за допомогою фотохронометражу:
а) елементи виробничої операції;
б) змінний фонд робочого часу;
в) структура оперативного часу;
г) причини втрат робочого часу.

17. Різниця між розміром норми часу та розміром норми штучного часу становить:
а) норму оперативного часу;
б) час на відпочинок робітника;
в) підготовчо-завершальний час;
г) час на обслуговування робочого місця.

18. Об’єктом індивідуальної фотографії робочого часу є:
а) робітник, що значно перевиконує норми;
б) робітник, що не виконує норми часу;
в) змінний фонд робочого часу;
г) час перерв у процесі праці.

19. Затрати часу, що характеризують тривалість виконання трудової дії, – це:
а) нормаль часу;
б) норматив часу;
в) мікроелементна норма;
г) трудовий цикл.

20. Вкажіть правильне співвідношення між темами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати:
а) темпи зростання мають бути однакові;
б) темпи зростання продуктивності праці повинні випереджати темпи росту середньої заробітної плати;
в) навпаки, темпи росту середньої заробітної плати одного робітника повинні перевищувати темпи росту продуктивності праці;
г) продуктивність праці має зростати випереджальними темпами.

Літературні джерела: Осн.: 1, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12. Дод.: 16, 17, 18, 19, 20, 24, 26, 27, 29.

Модуль ІІ. Організація виробничих процесів у первинних ланках підприємств

Тема 6. Побудова виробничої структури у просторі

Методичні поради до вивчення теми
При вивченні цієї теми студент повинен оволодіти знаннями щодо особливостей елементного складу та сутності виробничої структури, так як поєднання частин виробничого процесу у просторі забезпечується виробничою структурою підприємства.
Сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконується технологічно однорідна робота або різні операції з виготовлення однорідної продукції, утворює виробничу дільницю.
Основні виробничі й допоміжні дільниці та обслуговуючі служби, які згруповані на певній площі для виконання комплексу робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації та кооперування праці, утворюють цех – територіально й адміністративно відокремлений підрозділ підприємства.
Сукупність однорідних цехів на великих підприємствах становить виробництво. Виходячи із сутності та змісту виробничого процесу, розрізняють основне, допоміжне, обслуговуюче, побічне та підсобне виробництва, на базі яких створюються відповідні дільниці, цехи та господарства.
Узагальнюючи викладене, можна констатувати, що виробничою структурою називається склад групи робочих місць, підрозділів, господарств виробничого призначення, які мають технологічні та (або) коопераційні взаємозв’язки й розташовуються на певній площі.
Виробнича структура, що будується на основі цехів, належить до цехової структури. Цехи за певними ознаками виробничого процесу та призначенням продукції (послуг) поділяються на основні, допоміжні, обслуговуючі, побічні, підсобні.
Основні цехи відповідно до фаз або стадій виробництва поділяються на заготівельні, обробні та складальні.
До чинників, що впливають на виробничу структуру підприємства, належать: конструктивні й технологічні особливості продукції, обсяг її випуску, номенклатура продукції, рівень і форма спеціалізації та кооперування з іншими підприємствами, рівень автоматизації та механізації виробничих процесів, ступінь охоплення життєвого циклу виробів.
Розрізняють такі принципи просторової організації ідеального процесу, такі як: спеціалізація, пропорційність, прямоточність, що покладаються в основу побудови виробничої структури. Технологічна, предметна або змішана (предметно-технологічна) спеціалізація використовуються під час формування основних цехів та дільниць.
У разі технологічної спеціалізації виробничий підрозділ виконує тільки певну частину однорідних операцій на послідовно розташованому устаткуванні за широкої номенклатури оброблювальних предметів праці, що характерно для одиничного та дрібносерійного типів виробництв.
Предметна спеціалізація виробничої структури, притаманна масовому та великосерійному виробництву, передбачає концентрацію в основних цехах усіх операцій з отримання часткових або готових виробів вузької номенклатури з використанням різноманітного спеціалізованого устаткування, розташованого за ходом технологічного процесу.
На промислових підприємствах із масовим та серійним типами виробництва застосовується змішана структура, за якої заготівельні виробництва та цехи будуються за технологічним принципом, а оброблювальні та випускаючі об’єднуються у предметно-замкнені ланцюги (цехи або дільниці). Технологічні, предметні та змішані структури мають певні переваги й недоліки.
Цехи з предметною спеціалізацією включають дільниці як з предметною, так і з технологічною спеціалізацією, а цехи з технологічною спеціалізацією – технологічні дільниці, сформовані за групами устаткування й габаритами виробів.
Предметна спеціалізація передбачає формування цеху на базі кількох предметно-замкнених дільниць, кожна з яких спеціалізується на випуску відносно вузької номенклатури виробів, що мають подібні конструктивно-технологічні ознаки й реалізують закінчений цикл їх виготовлення за принципом прямоточності.
Оптимізація виробничої структури здійснюється шляхом всебічного її аналізу за низкою показників:
розміри виробничих ланок;
ступінь централізації окремих виробництв;
співвідношення між основними, допоміжними та обслуговуючими виробництвами;
пропорційність виробничих ланок;
рівень спеціалізації окремих виробничих ланок;
ефективність просторового розташування, характер взаємозв’язків між підрозділами.
У сучасних умовах важливою проблемою є просторове розташування підприємства. Під час створення підприємства розробляється генеральний план, який являє собою графічне відображення його території з усіма будівлями, спорудами, комунікаціями, транспортними шляхами та сполученнями, прив’язаними до певної території (місцевості). В основу розробки генерального плану покладаються просторові зв’язки елементів виробничої системи (виробництв, цехів та господарств), що забезпечують економію території та виробничих площ. При цьому враховується низка принципів.
Показниками раціонального планування виробництва та підприємства у цілому є: розмір площі території; оптимізація поверховості; протяжність комунікацій; ступінь забудівлі; забезпечення санітарно-гігієнічних норм і виробничих умов; наявність резервних площ для розширення й реконструкції підприємства; функціональність конструкції; естетична та архітектурна виразність форм корпусів та службових приміщень.
Загальною проблемою як для нових, так і для діючих підприємств є розміщення виробничих об’єктів. Критерії їх розміщення визначаються конкуренцією та економічною вигодою.
На вибір місця розташування виробничих підприємств впливають: близькість до споживачів, діловий клімат, загальні витрати, інфраструктура, потенціал трудових ресурсів, постачальники, місце розташування інших об’єктів підприємства, зони вільної торгівлі, політичний ризик, державні бар’єри, торговельні союзи, екологічні вимоги, країна-споживач, конкурентоспроможність.
Студентам треба зрозуміти, що ефективність виробництва значною мірою залежить від раціональності його структури. Серед напрямів проектування та вдосконалення виробничої структури вирізняються такі: оптимізація розмірів підприємства; поглиблення спеціалізації основного виробництва; розширення кооперації з технічного обслуговування виробництва.
Прогресивна організація виробництва базуються на формуванні комплексних автономних дільниць з предметною спеціалізацією.

План практичного заняття
Виробнича структура та її чинники.
Види виробничої структури.
Характеристика чинники, що визначають виробничу структуру підприємства.
Просторове розміщення підприємства.
Удосконалення виробничої структури.

Питання для обговорення
Охарактеризуйте виробничу структуру та визначте її чинники.
Охарактеризуйте структуру основного виробництва.
Перелічіть та охарактеризуйте чинники, що визначають виробничу структуру підприємства.
Назвіть і охарактеризуйте види виробничої структури.
Розкрийте сутність просторового розміщення підприємства.
Назвіть основні ознаками за якими можна класифікувати цехи і служби підприємства.
Які Ви знаєте шляхи удосконалення виробничої структури.

Термінологічний словник
Поєднання частин виробничого процесу у просторі забезпечується виробничою структурою підприємства.
Виробнича структура підприємства – це сукупність виробничих одиниць підприємства, що належать до його складу, а також форми взаємозв’язків між ними.
Організація виробничого процесу у просторі – розташування (планування) устаткування (робочих місць), дільниць і цехів, що залежить від виду продукції, кількості й технології її виготовлення.
Потокове виробництво – це така прогресивна форма організації виробничого процесу у просторі і часі, яка ґрунтується на ритмічній повторюваності узгоджених у часі основних і допоміжних операцій основного виробничого процесу, які виконуються на спеціалізованих робочих місцях, розташованих послідовно по ходу технологічного процесу.
Цех – це організаційно відособлений підрозділ підприємства, що складається з низки виробничих і допоміжних ділянок та обслуговувальних ланок.
Виробнича структура цеху – склад основних виробничих дільниць, що входять до нього, допоміжних та обслуговуючих підрозділів, а також зв’язки між ними.
Укрупнення підприємств – зосередження виробництва на великих підприємствах – визначається науково-технічним прогресом знарядь праці (зростанням продуктивності одиничних потужностей машин, агрегатів, апаратів, удосконаленням техніки управління тощо) і зростанням обсягів продукції, що випускається.
Спеціалізація – зосередження однорідного виробництва, що за своїм типом є масовим або багатосерійним.
Кооперування – прямі виробничі зв’язки між підприємствами (об’єднаннями), що беруть участь у спільному виробництві визначеної продукції.
Комбінування – поєднання різних виробництв, що становлять послідовні етапи обробки сировини, комплексну переробку сировини або використання відходів виробництва на одному підприємстві.

Теми рефератів
Особливості організації інтегрованих виробничих систем у просторі.
Процес оптимізації просторових зв’язків усередині виробничої системи.
Предметна структура виробництва та перспективи її поширення.
Тенденції розвитку виробничих структур.
Сучасні виробничі структури підприємств та принципи їх побудови.

Питання для самостійного вивчення
Що Ви розумієте під терміном “виробнича структура підприємства”?
Перелічіть чинники, що визначають виробничу структуру підприємства.
Яким чином можна “поєднати” організаційну і виробничу структуру? Навіщо це необхідно робити?
За якими основними ознаками можна класифікувати цехи і служби підприємства?
Тенденції розвитку виробничих структур.
Просторове розміщення підприємства.
Назвіть основні напрями, за якими відбувається удосконалення виробничої структури підприємств в Україні?
Предметна структура виробництва та перспективи її поширення.
Процес оптимізації просторових зв’язків усередині виробничої системи.
Генеральний план територіального розташування підприємства.

Домашнє завдання
Завдання 1. Визначити кількість робочих місць та коефіцієнти їх завантаження для прямоструминної лінії, технологічний процес якої містить 4 операції тривалістю (у хв.): t1 = 2,6; t2 = 4,3; t3 = 3,4; t4=1,7. Змінна програма запуску виробів: Nзап = 160 шт., тривалість зміни tзм = 8 год. Зробіть висновки.

Завдання 2. За даними завдання 1 побудувати графіки завантаження робочих місць і робітників для однієї робочої зміни. Ритм потокової лінії дорівнює R = 0,5 зміни. Зробіть висновки.

Тести
1. Потокова лінія – це дільниця з :
а) паралельно-послідовним рухом предметів праці;
б) послідовним рухом;
в) паралельним рухом;
г) елементами паралельного руху та послідовно-паралельного руху;
ґ) елементами послідовного та паралельного руху.

2. Тактом безперервно-потокової лінії називається:
а) періодичність сходу з конвеєра партії виробів, яка оброблюється;
б) періодичність сходу з конвеєра передаточної (транспортної) партії виробів;
в) час виготовлення (складання) окремого виробу;
г) періодичність сходу з конвеєра одного чергового виробу;
ґ) час транспортування всіх виробів уздовж потокової стрічки.

3. Ритмом безперервно-потокової лінії називає:
а) періодичність сходу з конвеєра партії виробів, яка оброблюється;
б) періодичність сходу з конвеєра передаточної (транспортної партії виробів;
в) час виготовлення (складання) окремого виробу;
г) періодичність сходу з конвеєра одного чергового виробу;
ґ) час транспортування усіх виробів уздовж потокової стрічки.
4. Для безперервно-потокових ліній з конвеєром безперервної дії такт лінії:
а) дорівнює тривалості окремих операцій;
б) складається з тривалості окремих операцій та часу транспортування виробу між суміжними операціями;
в) залежить від розміру передаточної (транспортної) партії виробів;
г) залежить від довжини конвеєрної стрічки;
ґ) залежить від розташування робочих місць на лінії.

5. Сукупність виробничих одиниць підприємства, що належать до його складу, а також форми взаємозв’язків між ними, називають:
а) інфраструктурою підприємства;
б) цехом;
в) відділом;
г) виробничою дільницею;
д) робочим місцем;
е) виробничою структурою підприємства.

6. Адміністративно відокремлену частину підприємства, в якій виконується певний комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації, називають:
а) інфраструктурою підприємства;
б) цехом;
в) відділом;
г) виробничою дільницею;
д) робочим місцем.

7. За яким критерієм розрізняють технологічну, предметну та змішану виробничі структури:
а) за характером діяльності;
б) за виробничим профілем підприємства;
в) за формою спеціалізації;
г) за обсягом виробництва.

8. Потокова лінія є:
а) виробничою ланкою з предметною спеціалізацією;
б) виробничою дільницею з технологічною спеціалізацією;
в) виробничою ланкою з технологічною спеціалізацією;
г) виробничою дільницею з предметною спеціалізацією;
ґ) виробничою ланкою з предметно-технологічною спеціалізацією.

9. У потоковому виробництві робочі місця знаходяться:
а) за ходом технологічного процесу;
б) за груповою ознакою;
в) чергуються за груповою та технологічною ознаками;
г) не має значення;
ґ) залежно від типу потокової лінії.

10. Які функції виконують допоміжні цехи на підприємстві:
а) виготовляють продукцію, що визначає профіль та спеціалізацію підприємства;
б) виконують роботи, які забезпечують необхідні умови для нормального перебігу основних та допоміжних виробничих процесів;
в) займаються переробкою та виготовленням продукції з відходів основного виробництва;
г) виготовляють продукцію, що використовується для забезпечення власних потреб усередині самого підприємства.

11. За яким критерієм основні підрозділи цехової виробничої структури поділяються на основні, допоміжні, обслуговуючі та побічні цехи:
а) за характером діяльності;
б) за виробничим профілем підприємства;
в) за обсягом виробництва;
г) за формою спеціалізації.

12. Які цехи виготовляють продукцію, що визначає профіль та спеціалізацію підприємства:
а) основні;
б) допоміжні;
в) обслуговуючі;
г) побічні;
д) експериментальні

13. Сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні роботи або виготовляється однотипна продукція, називають:
а) корпусом;
б) цехом;
в) відділом;
г) виробничою дільницею;
д) департаментом.

14. Технологічна виробнича структура переважно використовується на підприємствах:
а) масового виробництва;
б) великосерійного виробництва;
в) одиничного виробництва.

15. Виробничі підрозділи підприємства, що займаються підготовкою та випробуванням нових виробів, називають:
а) експериментальним цехом;
б) підготовчими цехами;
в) випробними цехами;
г) науково-технічним відділом;
д) лабораторією.

16. Виробнича структура підприємства залежить від:
а) виробничого профілю підприємства;
б) рівня спеціалізації підприємства;
в) обсягу виробництва продукції;
г) рівня рентабельності продукції;
д) місця знаходження підприємства;
е) кваліфікаційного рівня працівників.

17. Недоліками предметної виробничої структури є:
а) нераціональні маршрути руху деталей за групами верстатів;
б) незавантаженість устаткування з причин зміни обсягів виробництва;
в) втрата відповідальності за якість і терміни виготовлення виробів у цілому;
г) втрати часу на переналагодження устаткування з причин великої номенклатури.

18. Із розвитком та поглибленням рівня спеціалізації підприємства його виробнича структура:
а) спрощується;
б) не змінюється;
в) стає складнішою.

19. На підприємствах, де здійснюються багатостадійні процеси виробництва, характерною ознакою яких є послідовність процесів переробки сировини, використовується виробнича структура:
а) цехова;
б) безцехова;
в) корпусна;
г) комбінатська.

20. Основними перевагами технологічної виробничої структури підприємства є:
а) скорочення виробничого циклу;
б) більш повне завантаження устаткування й використання матеріалів;
в) спрощення планування та регулювання виробничих підрозділів;
г) підвищення відповідальності за якість і терміни виготовлення цілого виробу.

Літературні джерела: Осн.: 1, 7, 8, 9, 10, 11, 12. Дод.: 17, 18, 19, 26, 27, 29.

Тема 7. Організація виробничого процесу у часі

Методичні поради до вивчення теми
При вивченні цієї теми студент усвідомити те, що з миті надходження предметів праці (сировини, матеріалів, заготівок) в оброблення і до випуску готової продукції проходить більш-менш тривалий час. Вихідні матеріали та заготівки повинні пройти відповідне оброблення на різних робочих місцях, піддатися водночас дії природних процесів і, нарешті, набути необхідної форми та властивостей готової продукції.
Календарний період часу, за який матеріал, заготівка чи інший предмет, що оброблюється, проходить усі операції виробничого процесу чи певну його частину та перетворюється в готову продукцію на даній стадії виробництва, називається виробничим циклом Твц. Час здійснення основних технологічних операцій у виробничому циклі складає технологічний цикл Тц.
Структура виробничого циклу виготовлення будь-якої продукції складається з часу виробництва й часу перерв. Затрати часу, що входять до складу виробничого циклу, відображені на рис. 7.1.
Час виробництва складається з тривалості виконання технологічних операцій (Ттех); допоміжних операцій: підготовчо-завершальних (tпз), транспортно-складських (tт), контрольних (tк); природних операцій (tпр).
13EMBED Word.Picture.81415
Рис. 7.1. Структура виробничого циклу
Час перерв ділиться на перерви в робочий час і у неробочий час. Останні так звані регламентовані перерви (між змінами, на обід, святкові та вихідні дні). Перерви у робочий час складаються з перерв партіонності, міжопераційного (tмо), міжцехового (tмц) і міжзмінного очікування.
Перерви партіонності виникають під час оброблення деталей партіями, коли кожна деталь, що надходить на робоче місце у складі партії аналогічних деталей, пролежує двічі: один раз до початку оброблення, а другий раз до закінчення оброблення всієї партії перед її транспортуванням на наступну операцію. Ці перерви розраховуються разом із тривалістю технологічних операцій і складають операційний цикл (То).
Перерви міжопераційного очікування виникають через неузгодженість тривалості суміжних операцій технологічного процесу, що зумовлює простої предметів праці до моменту звільнення робочих місць (устаткування) для проходження обробки на черговій операції.
Перерви міжцехового очікування виникають за різночасного виготовлення деталей, що входять до одного комплекту. Їх іноді називають перервами очікування комплектації, вони можуть бути внутрішніми та міжцеховими. Як правило, такі перерви виникають під час переходу продукції від однієї стадії виробництва до іншої або з одного цеху в інший. Тривалість цих перерв багато у чому залежить від якості оперативно-виробничого планування.
Перерви у неробочий час зумовлені режимом роботи підприємства, їх тривалість залежить від кількості вихідних, святкових днів і робочих змін, тривалості перерв між ними, а також перерв на обід.
У загальному вигляді тривалість виробничого циклу розраховується для окремих деталей, вузлів, виробів, а також для їх партій:
13 EMBED Equation.3 1415
де То, tпр, tп-з, tтр, tк, tмо, tмц – час технологічних операцій, природних процесів, підготовчо-завершальних, транспортних операцій, контрольних операцій, міжопераційної і відповідно міжцехової паузи в обробленні деталей;
m, i, п, j, х, у, z – кількість технологічних, природних, підготовчо-завершальних, транспортних, контрольних операцій і перерв відповідно.
Для розрахунку розміру партії застосовується кілька методів. Найпростіший і найпоширеніший – метод визначення розміру партії деталей за співвідношенням підготовчо-завершального на партію часу до штучного часу найтрудомісткішої операції.
Розрахунок розміру партії здійснюється за формулою:
13EMBED Equation.31415, (7.1)
де 13EMBED Equation.31415 – підготовчо-завершальний час на партію;
13EMBED Equation.31415 – штучний час найтривалішої операції;
13EMBED Equation.31415 – коефіцієнт допустимих утрат часу на переналагодження устаткування, залежно від складності устаткування його значення береться у межах 0,03–0,1.
Розмір партії коректується з урахуванням змінної продуктивності устаткування, стійкості оснащення, оперативних графіків виробництва, ємності тари тощо.
У випадках, коли дільниця або цех працюють безпосередньо на споживача, розмір партії деталей має дорівнювати або бути кратним денній (тижневій) потребі споживачів і забезпечувати їх рівномірну роботу.
У загальному вигляді економічно оптимальний розмір партії (nопт) обробки деталей (виробів) визначається за формулою:
13 EMBED Equation.3 1415, (7.2)
де N – річна програма випуску предметів (заготовок деталей);
Bн.уст – загальні витрати на здійснення одного налагодження устаткування для обробки партії предметів;
( – затрати та витрати, що пов’язані зі створенням і збереженням деталей (заготовок) у заділі в частках від СД;
СД – вартість обробки деталей (заготовок).

План практичного заняття
Виробничий цикл і його структура.
Сутність організації виробничого процесу у часі.
Виробничого циклу простого і складного процесу та їх вплив на показники діяльності підприємства.
Розрахунок і аналіз тривалості виробничого циклу простого та складного процесу.
Шляхи скорочення виробничого циклу.

Питання для обговорення
Дайте тлумачення виробничому циклу і охарактеризуйте його структуру.
Розкрийте зміст та особливості організації виробничого процесу у часі.
Як проводять розрахунок і аналіз тривалості виробничого циклу простого процесу.
Розкрийте особливості розрахунку виробничого циклу у днях для різних видів руху предметів праці за операціями.
Розкрийте сутність розрахунку і аналіз тривалості виробничого циклу простого та складного процесу.
Назвіть шляхи скорочення виробничого циклу.
Розкрийте сутність послідовного та паралельного руху предметів праці.

Термінологічний словник
Організація виробничого процесу у часі визначається ступенем переривчастості, яка залежить від виду продукції і технології її виготовлення.
Сукупність процесів, що забезпечують виготовлення продукції, називають виробничим циклом, основними характеристиками якого є його тривалість і структура.
Тривалість виробничого циклу виготовлення продукції – це календарний період часу, протягом якого сировина, основні матеріали, напівфабрикати і готові комплектуючі вироби перетворюються у готову продукцію.
Операційний цикл – час виконання однієї операції, протягом якого виготовляється одна деталь, партія деталей або кілька різних деталей.
Технологічний цикл – час виконання технологічних операцій у виробничому циклі.
Партія – це кількість деталей, які безперервно обробляються на кожній операції виробничого процесу з однократною затратою підготовчо-завершального часу.

Теми рефератів
Умови ефективного застосування способів поєднання операцій у різних типах виробництва.
Особливості побудови сітьового графіка під час визначення виробничого циклу складного виробу.
Особливості побудови циклового графіка під час визначення виробничого циклу складного виробу.
Синхронізація операцій та її наслідки для виробничого процесу.
Регулювання виробничого процесу як один із заходів скорочення виробничого циклу.

Питання для самостійного вивчення
Що таке виробничий процес у часі?
Які Ви знаєте види руху предметів праці у виробництві?
Дайте характеристику основних видів руху предметів праці у виробництві.
Визначте основні складові виробничого циклу виготовлення виробу.
Охарактеризуйте категорію “простий процес”.
Дайте характеристику категорії “складний процес”.
Чому необхідно аналізувати прямоточність структур і процесів?
Яким чином забезпечується паралельність процесів?
Які основні етапи містить аналіз тривалості виробничого циклу простого процесу?
Назвіть етапи, які містить аналіз тривалості виробничого циклу складного процесу.

Домашнє завдання
Завдання 1. Партія деталей п = 15 шт. обробляється при паралельному русі предметів праці. Кількість деталей у транспортній партії – 5 шт. Час виконання операцій (у хв.): t1 = 7; t2 = 2; t3 = 4; t4 = 5. Є можливість розділити першу операцію на дві самостійні операції тривалістю 3 і 4 хв. кожна.
Визначити зміну тривалості технологічного циклу оброблення партії деталей.

Завдання 2. Партія з 200 деталей обробляється за паралельного виду руху. Технологічний процес обробки деталей складається з 7 операцій тривалістю відповідно: t1 = 4; t2 = 2; t3 = 5; t4 = 4; t5 = 8; t6=10; t7 = 27 хв.. Друга й шоста операції виконуються на двох верстатах-дублерах кожна, сьома – на трьох, а всі інші – на одному верстаті. Транспортна партія складається з 40 деталей.
Як змінюється тривалість технологічного циклу обробки партії деталей, якщо розмір транспортної партії зменшиться у два рази?

Тести
1. Виробничий цикл – це:
а) час здійснення усіх операцій технологічного процесу над партією виробів п;
б) календарний період часу по перетворенню сировини та матеріалів у готову продукцію;
в) календарний період часу по виробництву окремих елементів виробу;
г) час здійснення усіх операцій технологічного процесу над транспортною партією виробів р;
ґ) час здійснення основних операцій технологічного процесу над партією виробів п.

2. Технологічний цикл – це:
а) час здійснення окремих операцій технологічного процесу над транспортною партією виробів р;
б) час транспортування окремих виробів з однієї операції на другу;
в) час здійснення окремих операцій технологічного процесу над усією партією виробів п;
г) час здійснення усіх операцій технологічного процесу над транспортною партією виробів р;
ґ) час здійснення усіх операцій технологічного процесу над партією виробів п.

3. Операційний цикл – це:
а) час здійснення окремих операцій технологічного процесу над транспортною партією виробів р;
б) час транспортування окремих виробів з однієї операції на другу;
в) час здійснення окремих операцій технологічного процесу над усією партією виробів п;
г) час здійснення усіх операцій технологічного процесу над транспортною партією виробів р;
ґ) час здійснення усіх операцій технологічного процесу над партією виробів п.

4. Час виробництва включає тривалість:
а) технологічних операцій;
б) допоміжних операцій;
в) природних процесів;
г) перерв партіонності;
д) перерв чекання.

5. Виробничий цикл обробки партії предметів обчислюється у:
а) хвилинах;
б) годинах;
в) робочих днях;
г) календарних днях;
д) календарних або робочих днях.

6. Інтервал часу від початку до закінчення процесу виготовлення продукції називають:
а) виробничим циклом;
б) технологічним циклом;
в) тактом потокової лінії;
г) виробничим часом.

7. При паралельному русі предметів праці:
а) кожна наступна операція починається після закінчення попередньої операції над усією партією виробів п;
б) кожна наступна операція починається після закінчення попередньої операції над одним виробом;
в) кожна наступна операція починається після закінчення попередньої операції над транспортною партією виробів р;
г) кожна наступна операція починається з розрахунку, щоб остання транспортна партія почала оброблятися на наступній операції одразу після її передачі з попередньої операції;
ґ) початок наступної операції залежить від трудомісткості даної операції порівняно з попередньою.

8. При послідовно-паралельному русі предметів праці:
а) кожна наступна операція починається після закінчення попередньої операції над усією партією виробів п;
б) кожна наступна операція починається після закінчення попередньої операції над одним виробом;
в) кожна наступна операція починається після закінчення попередньої операції над транспортною партією виробів р;
г) кожна наступна операція починається з розрахунку, щоб остання транспортна партія почала оброблятися на наступній операції одразу після її передачі з попередньої операції;
ґ) початок наступної операції залежить від трудомісткості даної операції порівняно з попередньою.

9. Послідовний рух предметів праці характеризується:
а) найкоротшою тривалістю технологічного циклу;
б) найбільшою тривалістю технологічного циклу;
в) меншою тривалістю технологічного циклу ніж при послідовно-паралельному русі предметів праці;
г) більшою тривалістю технологічного циклу ніж сумарна тривалість технологічного циклу при паралельному та послідовно-паралельному рухах предметів праці;
ґ) меншою тривалістю технологічного циклу ніж при паралельному русі предметів праці.

10. Під час застосування паралельно-послідовного поєднання операцій оброблення предметів праці на наступній операції починається:
а) відразу після закінчення попередньої операції;
б) до закінчення оброблення всієї партії на попередній операції та на кожній операції партія обробляється безперервно;
в) тільки після закінчення обробки всіх предметів партії на попередній операції.

11. Виробничий цикл складного виробу дорівнює:
а) найменшій сумі циклів взаємопов’язаних послідовних процесів;
б) найбільшій сумі циклів взаємопов’язаних послідовних процесів;
в) сумі циклів усіх взаємопов’язаних процесів.

12. Чи включає виробничий цикл час на підготовку устаткування:
а) так;
б) ні;
в) залежно від типу виробництва.

13. Паралельно-послідовний вид руху деталей по операціях переважний:
а) за постійного та регулярного оброблення однакових деталей із різною тривалістю операцій;
б) коли операції технологічного процесу виготовлення виробу рівні або кратні у часі;
в) для виробів, що виготовляються за індивідуальними замовленнями.

14. У разі збільшення транспортної партії тривалість технологічного циклу обробки змінюється так:
а) збільшується за всіх видів руху, крім останнього;
б) збільшується за останнього виду руху;
в) зменшується за всіх видів руху;
г) збільшується за паралельного виду руху;
д) зменшується за паралельно-послідовного виді руху.

15. Яка норма часу застосовується для розрахунку тривалості виробничого циклу за послідовного руху предметів праці за операціями:
а) штучна норма часу;
б) штучно-калькуляційна норма часу;
в) штучна норма часу з урахуванням кількості робочих місць на відповідних операціях;
г) штучно-калькуляційна норма часу з урахуванням кількості робочих місць на відповідних операціях.

16. Який тип руху предметів праці застосовується у поточному виробництві:
а) послідовний;
б) паралельний;
в) послідовно-паралельний;
г) мінімально-уривчастий?

17. Основними шляхами скорочення тривалості виробничого циклу є:
а) удосконалення організації виробництва;
б) удосконалення техніки;
в) удосконалення технології;
г) вибір виду поєднання операцій;
д) концентрація виробництва.

18. Паралельний рух предметів праці характеризується:
а) найбільшою тривалістю технологічного циклу;
б) більшою тривалістю технологічного циклу, ніж при послідовно-паралельному русі предметів праці;
в) більшою тривалістю технологічного циклу, ніж при послідовному русі предметів праці;
г) найкоротшою з усіх видів руху предметів праці тривалістю технологічного циклу;
ґ) найбільшою тривалістю технологічного циклу, з усіх видів руху предметів праці.

19. При паралельному русі предметів праці зі збільшенням транспортної партії виробів р тривалість технологічного циклу:
а) зменшується;
б) збільшується;
в) не змінюється;
г) залежить від порядку розміщення операцій технологічного процесу;
ґ) залежить від головної операції.

20. При послідовному русі предметів праці зі збільшенням транспортної партії виробів р тривалість технологічного циклу:
а) зменшується;
б) збільшується;
в) не змінюється;
г) залежить від порядку розміщення операцій технологічного процесу;
ґ) залежить від головної операції.

Літературні джерела: Осн.: 1, 7, 8, 9, 10, 11, 12. Дод.: 17, 18, 19, 26, 27, 29.

Тема 8. Організація допоміжних виробництв

Методичні поради до вивчення теми
Розпочинаючи вивчення теми, необхідно визначити сутнісну характеристику системи технічного обслуговування основного виробництва, від якої залежить економічність виготовлення конкурентоспроможної продукції та стійке функціонування підприємства.
Основними завданнями системи технічного обслуговування виробництва є:
постійне підтримування у робочому стані машин та устаткування, інших засобів праці;
своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, інструментом, енергією;
виконання транспортних операцій та інших пов’язаних із ними робіт.
Функції технічного обслуговування, що реалізуються: ремонтно-налагоджувальна, інструментальна, енергетична, транспортна, вантажно-розвантажувальна, складування.
Перелічені функції системи технічного обслуговування виконують допоміжні та обслуговуючі процеси й відповідні структурні підрозділи підприємства, які створюють інфраструктуру виробництва.
До виробничої інфраструктури належать підрозділи, які не беруть безпосередньої участі у створенні профільної продукції, але своєю діяльністю створюють умови, необхідні для роботи основного виробництва.
Склад і масштаби виробничої інфраструктури підприємства залежать від типу виробництва, номенклатури та обсягу випуску продукції, рівня спеціалізації та кооперування, організації виробничих процесів, розмірів підприємства та його виробничих зв’язків.
На підприємствах залежно від обсягів робіт організовуються інструментальне, ремонтне, енергетичне, транспортне, складське й тарне господарства.
Основними напрямами вдосконалення організації допоміжних господарств підприємства є:
централізація і концентрація однорідних процесів обслуговування;
механізація й автоматизація технологічних процесів;
раціоналізація керування;
поліпшення нормативної бази;
підвищення рівня кадрового потенціалу;
створення комплексної технології.
Для забезпечення виробництва необхідним технологічним оснащенням на підприємстві створюється інструментальне господарство, склад, характер і структура якого залежать від типу й масштабу виробництва, номенклатури та складності оснащення, що використовується.
Основні завдання інструментального господарства:
визначення потреби в інструменті;
планування придбання (виготовлення) оснащення;
організація власного виробництва інструменту нових прогресивних конструкцій;
забезпечення оснащенням виробничого процесу та технічна підготовка виробництва нових виробів;
організація раціональної експлуатації оснащення й технічний нагляд; ремонт і відновлення інструменту; організація обліку та збереження; аналіз ефективного використання інструменту.
Організація інструментального господарства на підприємствах може здійснюватися в централізованій, децентралізованій та змішаній формах.
Організаційно-виробнича та управлінська структури інструментального господарства залежать від розміру підприємства, типу виробництва й загальної кількості працівників.
Різноманітність інструменту зумовлює необхідність класифікації та цифрової системи умовних позначень – індексації.
Забезпечення робочих місць інструментом може бути активним і пасивним. В одиничному та дрібносерійному виробництві застосовується марочна система обліку інструменту (різального, вимірювального, спеціальних пристосувань), що видається для тимчасового користування.
Організація експлуатації інструменту включає: технічний нагляд за його експлуатацією; забезпечення своєчасного заточення, ремонту й відновлення; розробку заходів щодо поліпшення методів експлуатації та підвищення його стійкості.
Потреба підприємства в інструменті планується на основі: номенклатури інструменту, що застосовується; витрат його за кожним типорозміром; запасів або оборотного фонду на підприємстві у цілому.
Комплекс робіт з експлуатації технологічного оснащення включає:
встановлення норм витрат, оборотних фондів і норм запасу оснащення;
розроблення й видачу лімітно-забірних карт на оснащення; розроблення інструкції та контроль за експлуатацією оснащення;
складання графіків планово-попереджувального ремонту оснащення;
організацію ремонту й відновлення оснащення, централізованого заточування усіх видів різального інструменту.
Метою створення енергетичного господарства є надійне та безперебійне забезпечення підприємства усіма видами енергії встановлених параметрів за мінімізації витрат.
Завдання енергетичного господарства:
постійне забезпечення виробництва усіма видами енергії;
проведення заходів економії енергетичних ресурсів;
монтаж та організація експлуатації енергетичного устаткування;
технічне обслуговування та ремонт енергоустаткування;
здійснення контролю виконання стандартів,
правил експлуатації, ремонту енергоустаткування та мереж; підвищення енергоозброєності праці;
здійснення заходів щодо вдосконалення та розвитку енергогосподарства.
Організаційні й технологічні особливості виготовлення профільної продукції підприємства обумовлюють виробничу структуру енергогосподарства.
Енергетичне господарство підприємства поділяється на дві частини – загальнозаводську та цехову.
До загальнозаводської частини належать споруди та установки, що генерують, перетворюють та виробляють енергію, пристрої та загальнозаводські мережі, які об’єднуються в низку спеціальних цехів (дільниць) – електросиловий, теплосиловий, газовий, слабкострумовий, електромеханічний. Склад цехів залежить від енергомісткості виробництва та зв’язків заводу з зовнішніми енергосистемами.
Основними напрямами вдосконалення енергетичних господарств машинобудівних підприємств є: перехід на централізоване енергопостачання, їх укрупнення, використання технічно обґрунтованих норм витрати енергоносіїв, застосування економічних енергоносіїв, вторинних енергетичних ресурсів, нетрадиційних видів енергії, упровадження раціональних методів організації ремонту й технічного обслуговування устаткування й мереж, автоматизація управління виробництвом і споживанням енергії.

План практичного заняття

Значення, склад і характеристика виробничої інфраструктури.
Забезпечення виробництва технологічним оснащенням. Класифікація й індексація оснащення.
Організація інструментального господарства на підприємстві.
Організація ремонтного господарства.
Організація енергетичного господарства.

Питання для обговорення
Розкрийте сутність виробничої інфраструктури підприємства.
Дайте загальну характеристику інструментального господарства підприємства.
Охарактеризуйте особливості різних систем попереджувального технічного обслуговування і ремонту.
Дайте визначення енергогосподарства підприємства.
Розкрийте особливості організації ремонтного господарства.
Розкрийте особливості організації енергетичного господарства.
Назвіть основні напрями удосконалення ремонтного й енергетичного господарства та обґрунтуйте шляхи підвищення ефективності їх функціонування.

Термінологічний словник
Інфраструктура підприємства – комплекс цехів, господарств і служб, головне завдання яких зводиться до забезпечення нормального функціонування (без перерв і зупинок) основного виробництва й усіх сфер діяльності підприємства.
Виробнича інфраструктура – це сукупність устаткування, обладнання та служб, необхідних для функціонування промислового підприємства.
Енергетичне господарство – сукупність підрозділів, які забезпечують обслуговування та ефективне використання комплексу енергетичних засобів підприємства, що генерують, перетворюють, передають та споживають енергію.
Норми витрат енергії та пального – максимально допустимі витрати на одиницю продукції або одиницю роботи в раціональних умовах організації виробництва та експлуатації устаткування.
Ремонтне господарство – сукупність підрозділів, які забезпечують організацію робіт, технічне обслуговування та ремонт обладнання з метою підтримання його працездатності.
Інструментальне господарство підприємства – сукупність внутрішньозаводських та цехових підрозділів, зайнятих придбанням, виготовленням, ремонтом і відновленням інструменту та технологічного оснащення, його обліком, збереженням та видачею в цехи й на робочі місця.
Ремонт – сукупність техніко-економічних та організаційних заходів, пов’язаних із підтриманням і частковим (або повним) відновленням початкової дієздатності основних фондів (засобів виробництва) або предметів особистого користування, яку втрачено ними в процесі експлуатації.
Капітальний ремонт – це найбільший за обсягом і складністю вид ремонту. Він передбачає повне розбирання; ремонт спрацьованих деталей та вузлів (у тому числі базових); заміну тих, що не підлягають ремонту; регулювання й випробування під навантаженням.
Ремонтна одиниця – умовний показник, що характеризує нормативні витрати на ремонт устаткування першої категорії складності.
Тривалість міжремонтного циклу – період часу від уведення устаткування в експлуатацію до першого капітального ремонту або між двома черговими капітальними ремонтами.

Теми рефератів
Зарубіжний досвід технічного обслуговування виробництва.
Організаційно-технічний прогрес у ремонтному виробництві.
Сучасні системи експлуатаційного обслуговування й ремонту устаткування.
Зарубіжний досвід комплексного експлуатаційного обслуговування і можливості його застосування.
Основні напрями енергозбереження на підприємствах.

Питання для самостійного вивчення
Дайте характеристику і порівняйте основні методи планування потреб підприємства у різних видах оснащення.
Охарактеризуйте організаційну і функціональну структури ремонтної служби промислового підприємства.
Перелічіть основні функції центрального інструментального складу (ЦІС) промислового підприємства.
Розкрийте сутність і втримування системи планово-попереджувальних ремонтів (ППР).
Перелічіть основні нормативи системи планово-попереджувальних ремонтів.
У чому полягає технічна й організаційна підготовка планово-попереджувальних ремонтів.
Перелічіть і розкрийте сутність основних форм організації виконання ремонтних робіт.
Які техніко-економічні показники використовують для аналізу й оцінки роботи ремонтної служби.
Розкрийте організаційну та функціональну структури енергетичного господарства підприємства.
Назвіть основні шляхи удосконалення роботи енергетичного господарства та його техніко-економічні показники.

Тести
1. Сукупність устаткування, обладнання та служб, необхідних для функціонування промислового підприємства, називають:
а) виробничою інфраструктурою;
б) інфраструктурою;
в) соціальною інфраструктурою;
г) капітальним будівництвом;
д) виробничою структурою.

2. Інструментальне господарство займається:
а) виготовленням нового інструменту;
б) ремонтом і заточуванням діючого інструменту;
в) постачанням за кооперованими поставками;
г) усі відповіді правильні.

3. Норми витрат інструменту характеризуються:
а) стійкістю інструменту;
б) кількістю інструментів, необхідною для виробництва продукції;
в) кількістю часу, необхідного для виготовлення одиниці продукції;
г) усі відповіді правильні.

4. Запас інструменту в інструментально-роздавальній коморі включає:
а) поточний запас;
б) страховий запас;
в) максимальний запас;
г) мінімальний запас.

5. Страховий запас інструменту створюється з метою забезпечення:
а) безперебійної роботи;
б) ритмічної роботи;
в) ефективності виробництва;
г) якості продукції.

6. Цеховий оборотний фонд інструменту складається із:
а) суми оборотних фондів цехів;
б) цехового експлуатаційного фонду та перехідного фонду цеху;
в) складського перехідного та страхового запасу центрального інструментального складу;
г) заводського експлуатаційного фонду та складських запасів центрального інструментального складу.

7. Заміна або відновлення окремих частин (деталей, вузлів) устаткування, регулювання його механізмів передбачається (здійснюється) під час проведення:
а) капітального ремонту та модернізації;
б) капітального ремонту;
в) поточного ремонту;
г) технічного обслуговування.

8. Середній ремонт устаткування – це:
а) усування дрібних ушкоджень та дефектів устаткування, заміна мастила та регулювання окремих механізмів;
б) заміна або відновлення окремих частин (деталей, вузлів) устаткування, регулювання його механізмів;
в) повне розібрання устаткування, ремонт зношених деталей та вузлів, заміна тих, що не підлягають ремонту, регулювання та випробування під навантаженням його механізмів;
г) процес підвищення технічного рівня діючого устаткування шляхом внесення до його конструкції часткових змін.

9. Міжремонтний цикл – це проміжок часу:
а) між двома суміжними (черговими) ремонтами;
б) між проведенням технічного обслуговування та плановими ремонтами;
в) між двома найближчими плановими ремонтами;
г) між двома капітальними ремонтами.

10. Міжремонтний період – це проміжок часу:
а) між двома суміжними (черговими) ремонтами;
б) між проведенням технічного обслуговування та плановими ремонтами;
в) між двома найближчими плановими ремонтами;
г) між двома капітальними ремонтами.

11. Структура міжремонтного циклу – це:
а) співвідношення між капітальним, середнім, малим ремонтами й оглядами;
б) співвідношення між капітальним ремонтом і оглядами;
в) співвідношення між усіма видами ремонтів;
г) співвідношення між середнім ремонтом і оглядами;
д) співвідношення між малим і середнім ремонтами.

12. Умовна ремонтна одиниця це одиниця виміру обсягу ремонтних робіт за:
а) чисельністю робітників-ремонтників;
б) складністю ремонтних робіт;
в) трудомісткістю ремонтних робіт.

13. Часткове техніко-економічне старіння засобів праці можливо відшкодувати за рахунок проведення:
а) поточного ремонту;
б) капітального ремонт;
в) модернізації;
г) заміни діючих засобів праці.

14. Підрозділи якого господарства займаються придбанням, проектуванням, виготовленням, відновленням та ремонтом технологічного оснащення, його обліком, зберіганням та видачею на робочі місця:
а) ремонтного;
б) інструментального;
в) транспортного;
г) енергетичного;
д) складського.

15. В енергетичних балансах відображуються:
а) джерела постачання енергоресурсів;
б) централізоване постачання;
в) собівартість виробництва енергії;
г) напрями використання енергоресурсів;
д) чисельність працівників.

16. Проблемами водопостачання та каналізації на великих підприємствах займається керівництво:
а) ремонтного господарства;
б) інструментального господарства;
в) транспортного господарства;
г) енергетичного господарства;
д) соціальної інфраструктури.

17. Які енергетичні баланси відбивають потенційно можливий рівень використання енергії:
а) планові;
б) фактичні;
в) перспективні;
г) нормативні.

Під час розроблення перспективного енергобалансу підприємства в основу має бути покладено:
а) планові енергобаланси;
б) фактичні енергобаланси;
в) перспективні енергобаланси;
г) нормативні енергобаланси.

18. Основою для аналізу енерговикористання й оцінювання резервів економії енергоресурсів є:
а) планові енергобаланси;
б) фактичні енергобаланси;
в) перспективні енергобаланси;
г) нормативні енергобаланси.

19. Баланси, що складаються для окремих видів енергії та параметрів енергоносіїв, називають:
а) частковими;
б) звітними;
в) робочими;
г) фактичними.

20. Основними функціями енергогосподарства є:
а) забезпечення всіма видами енергії;
б) контроль використання енергоресурсів;
в) визначення тарифу для оплати за використану електроенергію;
г) вибір ефективних видів енергоносіїв.

Літературні джерела: Осн.: 1, 7, 8, 9, 10, 11, 12. Дод.: 17, 18, 19, 26, 27, 29.

Тема 9. Організація обслуговуючих господарств

Методичні поради до вивчення теми
При вивченні цієї теми студент повинен оволодіти знаннями щодо сутнісно-змістової характеристики системи транспортно-складського обслуговування виробництва.
Діяльність сучасного промислового підприємства вимагає постійного переміщення великих обсягів матеріалів, напівфабрикатів, оснащення, відходів виробництва та інших вантажів із метою високопродуктивного функціонування основного виробництва. Переміщення вантажів пов’язано з виконанням великих обсягів вантажно-розвантажувальних робіт.
Для виконання функції переміщення вантажів на підприємстві утворюється транспортне господарство, основними завданнями якого є:
швидке пересування предметів праці, палива та готової продукції;
ефективне використання транспортних засобів;
механізація та автоматизація транспортних та вантажно-розвантажувальних операцій;
зниження собівартості транспортних операцій;
забезпечення суворої узгодженості технологічних і транспортних операцій;
постійна підтримка транспортних засобів у робочому стані.
Раціональна організація транспорту сприяє ритмічності, скороченню тривалості циклу, зростанню продуктивності праці та зниженню собівартості продукції.
На структуру транспортного господарства впливає обсяг перевезень, рівень кооперування з транспортними організаціями, виробнича структура підприємства, тип виробництва, габарити й маса вантажів.
Склад транспортних засобів залежить від масштабів і типу виробництва, продукції, що випускається, технології виготовлення та розташування цехів.
Транспортні засоби класифікуються:
за видами та призначенням перевезень (залізничний, водний, автомобільний, авіаційний, механічний, трубопровідний, пневматичний, гідравлічний, підйомно-транспортний, підвісні дороги, конвеєрні пристрої тощо);
за характером і способом дії (періодичний і безперервний);
за видами робіт (міжцеховий, внутрішньоцеховий);
за напрямком переміщення вантажів (горизонтальний – транспортери, рольганги; вертикальний – підіймачі, ліфти; горизонтально-вертикальний – автонавантажувачі, крани-балки, мостові крани; похилий – канатні та монорейкові дороги).
за місцем виконання операцій (стаціонарні транспортні пристрої – конвеєри, трубопроводи, транспортери різних видів, жолоба, лотки, сковзали; рухомі транспортні засоби – підіймачі, візки, електрокари, автомобілі, автонавантажувачі тощо).
На великих підприємствах, де у складі загальнозаводського транспортного господарства є кілька цехів, організовується транспортний відділ, підпорядкований безпосередньо заступникові директора з постачання і збуту або заступникові з транспорту.
Раціональна організація перевезень будується на основі вивчення вантажообігу й вантажопотоків у масштабі підприємства та його окремих цехів і складів, дані про які доцільно подавати у формі “шахової” таблиці.
На підставі шахових таблиць, планів цехів і генеральних планів підприємств складають схеми (діаграми) вантажопотоків. За вантажообігом і вантажними потоками встановлюють тип і структуру парку транспортних і підйомно-транспортних машин, кількість вантажно-розвантажувальних постів, вид маршрутів транспортних засобів перервної (циклічної) дії.
Вантажообіг поділяється на змінний, добовий, місячний, квартальний, річний.
Перевезення вантажів мають разовий (за окремим замовленням) або постійний маршрутний (за твердим розкладом) характер.
Застосовують маятникові, кільцеві збірні (розвізні) та радіальні (променеві) схеми маршрутів перевезень.
У масовому та серійному виробництві під час міжопераційних переміщень поширюються засоби безупинного транспорту, різного роду транспортери.
У цехах одиничного й дрібносерійного виробництва переважно використовуються транспортні засоби циклічної дії.
У гнучких автоматизованих виробництвах застосовуються автоматизовані й автоматичні транспортно-накопичувальні системи (АТНС).
Під час вибору виду транспортних засобів і встановлення їх типажу враховуються основні параметри вантажного потоку, вимоги до організації перевезень, організації та технології виробничого процесу, що обслуговується, можливості забезпечити високу продуктивність і сприятливі умови праці робітників.
Важливою ланкою, підсистемою виробництва, що зв’язує між собою службу матеріально-технічного забезпечення й збуту, виробничі підрозділи підприємства являє собою складське господарство, яке суттєво впливає на ефективність роботи основного виробництва.
Основна мета складського господарства полягає у забезпеченні збереження сировинних та матеріальних ресурсів і готової продукції.
Завдання складського господарства:
оформлення матеріальних цінностей під час приймання;
створення належних умов їх збереження;
облік і регулювання запасів;
своєчасне забезпечення виробничих підрозділів необхідними компонентами;
підготовка готової продукції до відправлення;
скорочення витрат на складські операції та обслуговування складів;
підвищення продуктивності й поліпшення умов праці робітників, що обслуговують склади.
Функції, що виконуються складським господарством:
приймання матеріальних цінностей за певними параметрами, облік і оформлення документів, створення необхідних умов для збереження вантажу, його розвантаження, переміщення й розміщення на складах; підготовка та відпуск матеріальних засобів у виробництво й на сторону;
підготовка складських приміщень і площ;
переміщення вантажів усередині складів з метою більш раціонального використання площі складів і з інших причин;
приймання від виробничих підрозділів готової продукції з оформленням документів;
розміщення її на складах і забезпечення охороною;
підготовка партій готової продукції до відвантаження споживачам (затарювання, етикетування, сортування, розфасування, комплектування, пакування тощо);
відпускання готової продукції споживачам з оформленням відповідної документації;
розроблення й реалізація заходів щодо вдосконалювання тарно-складського господарства, вантажно-розвантажувальних робіт, із механізації та автоматизації складів;
вирівнювання рівня запасів через їх регулювання.
Складське господарство складається з мережі складів зі спеціальними пристроями й устаткуванням для переміщення, штабелювання та збереження матеріалів, а також із ваговим і вимірювальним устаткуванням, обчислювальною технікою, протипожежними засобами.
Підвищення ефективності складського господарства полягає у поліпшенні структури парку підйомно-транспортних і транспортних машин, упровадженні транспортних і складських систем із автоматичним адресуванням вантажів, автоматизованих складів, автоматизованих контейнерних майданчиків, удосконаленні організації перевезень і складських процесів.

План практичного заняття
Роль складського господарства на підприємстві.
Роль транспортного господарства на підприємстві.
Організація транспортного господарства підприємства.
Організація складського господарства підприємства.
Розрахунок технічних засобів матеріального обслуговування.

Питання для обговорення
Перелічить основні завдання складського та транспортного господарства на підприємстві.
Обґрунтуйте роль складського господарства на підприємстві.
Обґрунтуйте роль транспортного господарства на підприємстві.
Визначте зміст організації транспортного господарства підприємства.
Визначте зміст організації складського господарства підприємства.
Назвіть основні напрями удосконалення складського та транспортного господарства.
Обґрунтуйте шляхи підвищення ефективності функціонування складського та транспортного господарства.

Термінологічний словник
Транспортне господарство підприємства – це комплекс підрозділів підприємства, що здійснюють вантажно-розвантажувальні роботи та переміщення вантажів (матеріальних ресурсів і готової продукції) між підприємством і зовнішніми об’єктами та у межах підприємства між виробничими підрозділами і окремими робочими місцями.
Складське господарство підприємства – це сукупність підрозділів, які займаються прийманням, зберіганням, обліком і контролем за переміщенням матеріально-технічних ресурсів, що постачаються на підприємство; готують ресурси до використання у виробництві та здійснюють сервісну підготовку готової продукції для її реалізації споживачам.
Вантажний потік – це кількість вантажів, що переміщуються за одиницю часу (рік, квартал, місяць, добу, зміну) у визначеному напряму між пунктами навантаження і вивантаження.
Вантажообігом заводу або цеху називається загальна кількість вантажу, що підлягає перевезенню за визначений період часу (рік, квартал, місяць, добу, зміну).
Рейс – процес руху транспортного засобу від початкового пункту до кінця даного маршруту.
Диспетчеризація транспортної роботи полягає у складанні графіків і змінно-добових завдань з перевезення вантажів, оперативному регулюванні і контролі за їхнім виконанням.
Склад – будова, спорудження, різноманітні пристрої, призначені для приймання та збереження різноманітних матеріальних цінностей, підготовки їх до виробничого споживання й безперебійного відпускання споживачам.

Теми рефератів
Особливості формування і розвитку транспортно-складської логістичної системи Полтавського регіону.
Сучасні системи управління запасами та умови їх застосування.
Сутність логістичного управління складами.
Організація та шляхи удосконалення роботи транспортного господарства на підприємстві.
Логістичні системи матеріального обслуговування.

Питання для самостійного вивчення
Розкрийте значення і завдання обслуговуючих господарств.
Охарактеризуйте організаційну і функціональну структури транспортного господарства.
У чому полягає сутність техніко-економічного планування транспортного господарства.
Охарактеризуйте організаційну і функціональну структури складського господарства.
Назвіть основні напрями раціоналізації організації складських операцій на промисловому підприємстві.
Складіть алгоритм розрахунку потреби підприємства у площах під складські приміщення.
У чому полягає особливість організації автоматизованих складів?
Назвіть основні шляхи удосконалення роботи транспортного господарства на підприємстві.
Охарактеризуйте логістичні системи матеріального обслуговування.
Які перспективи розвитку складського господарства в Україні?

Домашнє завдання
Завдання 1. Визначте потрібну кількість автокарів, продуктивність автокара за один рейс, якщо відомо, що добовий вантажообіг двох цехів – 16 т; маршрут пробігу автокара – двобічний; середня швидкість руху автокара за маршрутом – 60 м/хв.; вантажопідйомність автокара  – 1 т.; відстань між цехами – 240 м.; час вантажно-розвантажувальних робіт у першому цеху становить 14 хв., а у другому – 16 хв.; коефіцієнт використання вантажопідйомності автокара – 0,8; коефіцієнт використання часу роботи автокара – 0,85; режим роботи автокара – двозмінний.

Завдання 2. Необхідно визначити необхідну кількість електрокарів, коефіцієнт їх завантаження та кількість рейсів кожного електрокара за зміну, якщо:
вантажообіг механічного й термічного цехів за зміну становить 20 т.;
маршрут руху електрокарів між цехами – маятниковий однобічний;
відстань між цехами – 400 м.;
номінальна вантажопідйомність електрокара – 1 т.;
швидкість його руху – 40 м/хв.;
час навантаження деталей у кожному цеху 8 хв.;
час розвантаження – 6 хв.;
тривалість зміни – 8 год.;
коефіцієнт використання вантажопідйомності – 0,8;
коефіцієнт використання фонду часу – 0,9.

Тести
1. Комплекс підрозділів підприємства, що здійснюють вантажно-розвантажувальні роботи та переміщення вантажів, утворює:
а) ремонтне господарство;
б) інструментальне господарство;
в) транспортне господарство;
г) енергетичне господарство;
д) складське господарство.

2. В основі планування транспортного господарства лежить визначення:
а) загальної відстані за всіма напрямками перевезень;
б) тривалості перевезень за окремими напрямками;
в) обсягів перевезень;
г) потоків вантажів.

3. Променева транспортна система маршрутів передбачає, що:
а) транспортний засіб рухається між двома пунктами;
б) транспортний засіб рухається з одного пункту в кілька інших, послідовно розташованих;
в) обсяг перевезень відбувається поза підприємством;
г) транспортний засіб рухається по колу з одного підрозділу в інший.

4. Кільцева система маршрутних перевезень передбачає:
а) обслуговування транспортом двох пунктів;
б) установлення зв’язків між певними пунктами та групою інших пунктів;
в) послідовне доставлення вантажів з одного підрозділу в інший по колу, повертаючись до вихідного пункту;
г) перевезення вантажів з одного підприємства до підприємства-замовника;
д) усі відповіді неправильні.

5. Вантажопотоки – це:
а) обсяг вантажів, що ввозиться на підприємство;
б) обсяг вантажів, перевезених транспортом у певному напрямку за певний період часу;
в) зовнішній і внутрішній вантажообіг підприємства;
г) кількість транспортних засобів за видами;
д) обсяг вантажів, що вивозиться з підприємства.

6. Вантажообіг – це:
а) обсяг перевезень вантажів з одного структурного підрозділу підприємства в інший;
б) кількість вантажів, які перевозяться у певному напрямі за певний проміжок часу;
в) середня відстань перевезень вантажів на підприємстві за певний період часу;
г) обсяг перевезень між двома пунктами.

7. Величина вантажообігу виражається:
а) вартісними показниками;
б) відносними показниками;
в) трудовими показниками;
г) натуральними показниками.

8. Яка система міжцехових перевезень не дає змоги ефективно використовувати транспортні засоби:
а) централізовані міжцехові перевезення;
б) децентралізовані міжцехові перевезення;
в) усі відповіді правильні;
г) усі відповіді неправильні.

9. Для підприємств одиничного та дрібносерійного типу виробництва характерні:
а) постійні маршрути міжцехових перевезень;
б) кільцева система маршрутів міжцехових перевезень;
в) одностороннє маятникове переміщення вантажів;
г) разові перевезення.

10. Кільцеві маршрути із загасаючим вантажопотоком – це:
а) замкнений маршрут, що об’єднує пункти з однаковим обсягом перевезень;
б) транспортне переміщення вантажів замкненим маршрутом з різних пунктів до кінцевого;
в) транспортне переміщення вантажів замкненим маршрутом з одного пункту в кілька інших пунктів;
г) транспортне переміщення вантажів із кількох місць відправлення в якесь одне.

11. Автомобілі та автопоїзди з кузовом у вигляді бортової платформи є транспортними засобами:
а) універсального, багатоцільового призначення;
б) спеціалізованими;
в) безперервної дії;
г) усі відповіді неправильні.

12. Спеціалізовані складські приміщення створюються для:
а) зберігання матеріальних ресурсів різної номенклатури;
б) зберігання готової продукції, тари, відходів виробництва;
в) зберігання тарних і штучних вантажів;
г) зберігання однорідних металів, матеріалів, сировини, продукції;
д) усі відповіді правильні.

13. Склади зі зберігання готової продукції підпорядковано:
а) відділові матеріально-технічного постачання;
б) інструментальному відділові;
в) відділові головного енергетика;
г) відділові збуту;
д) відділові головного механіка.

14. За якою класифікаційною ознакою склади підприємства поділяються на універсальні та спеціалізовані:
а) за типом будівлі складу;
б) за місцезнаходженням складу;
в) за видами матеріалів, що зберігаються;
г) за характером призначення.

15. Активний спосіб забезпечення цехів та виробничих дільниць матеріальними ресурсами зі складів полягає у тому, що:
а) робітники цеху (дільниці) самі одержують матеріальні ресурси зі складу;
б) подавання матеріальних ресурсів зі складу до цеху та на дільниці організовують і здійснюють працівники складів;
в) вантаження, транспортування та розвантаження матеріалів здійснюються власними силами цеху (дільниці);
г) усі відповіді правильні.

16. Склади слід розміщувати:
а) залежно від коефіцієнту змінності роботи;
б) за ходом технологічного процесу;
в) залежно від тривалості робочої зміни;
г) у цехах;
д) за межами цехів.

17. Спеціалізовані складські приміщення створюються для:
а) зберігання матеріальних ресурсів різної номенклатури;
б) зберігання готової продукції, тари, відходів виробництва;
в) зберігання тарних і штучних вантажів;
г) зберігання однорідних металів, матеріалів, сировини, продукції;
д) усі відповіді правильні.

18. За характером матеріальних ресурсів, що зберігаються, склади поділяють на:
а) універсальні;
б) проміжні;
в) початкові;
г) спеціалізовані;
д) кінцеві.

19. Оптимальний рівень запасу залежить від потреби у матеріалі, затрат на поповнення його запасу, а також:
а) від затрат на зберігання одиниці матеріалу;
б) тривалості зберігання матеріалу;
в) способу зберігання матеріалу.

20. Якими показниками оцінюється транспортна робота підприємства:
а) тоннами перевезеного вантажу;
б) кількістю рейсів за відповідним маршрутом;
в) добутком перевезеного вантажу і загальним пробігом транспортної одиниці.

Літературні джерела: Осн.: 1, 7, 8, 9, 10, 11, 12. Дод.: 17, 18, 19, 26, 27, 29.

Тема 10. Одиничний та партіонний методи організації
виробництва

Методичні поради до вивчення теми
При вивченні цієї теми студент повинен оволодіти знаннями щодо параметрів одиничного типу виробництва та умов здійснення організації непотокового виробництва.
Особливі ознаки та умови реалізації одиничного методу організації виробництва:
на робочих місцях обробляються різні за конструкцією та технологію виготовлення предмети праці, що обумовлено обмеженим (майже одиничним) обсягом їх випуску;
усі робочі місця розміщуються за однотипними технологічними групами без певного зв’язку з послідовністю виконання операцій;
технологічне устаткування в основному універсальне; предмети праці (деталі) переміщуються у процесі оброблення за складними маршрутами, унаслідок чого є великі перерви між операціями.
Одиничний (одинично-технологічний) метод організації виробництва застосовується у виготовленні складних унікальних виробів, у дослідному виробництві, під час виконання індивідуальних замовлень, виконання окремих видів ремонтів тощо.
Відмінними рисами одиничного методу організації виробництва є: велика номенклатура продукції, що не повторюється; використання універсального устаткування та спеціального оснащення; розташування устаткування за групами однотипних верстатів; застосування укрупненої технології; залучення робітників із високою кваліфікацією та широкою спеціалізацією; значна частка ручної праці; незавантаженість устаткування; складна система матеріально-технічного забезпечення; збільшення незавершеного виробництва та запасів на складі; високі витрати на виробництво та реалізацію продукції; низька оборотність оборотних коштів.
Усі характеристики одиничного методу організації виробництва свідчать про затратний спосіб виготовлення виробів та надання послуг.
Одиничний метод організації виробництва найбільш притаманний технологічній формі спеціалізації підрозділів, тому іноді його називають одинично-технологічним.
Одиничний метод виробництва в організаційному відношенні є досить складним і не відповідає повною мірою принципам раціональної організації виробничого процесу.
Ринкові потреби об’єктивно вимагають підвищення серійності виробництва й переходу до більш ефективних методів – партіонного та потокового.
Організаційно-економічними передумовами впровадження зазначених методів є стандартизація та уніфікація конструкцій виробів (вузлів, деталей), типізація технологічних процесів, застосування групових методів обробки деталей.
Групова технологія обробки розробляється для характерної за ознаками конструктивної й технологічної подоби найбільш складної деталі, для якої підбираються устаткування, оснащення, інструмент та розробляється технологія з таким розрахунком, щоб забезпечити без переналагодження обробку всіх деталей групи. Таким чином досягається скорочення різноманітності операцій та деталей, що обробляються.
Метод групового оброблення деталей сприяє застосуванню технології, яка близька за рівнем до технології багатосерійного й масового виробництва.
На груповій технології оброблення засновано партіонний метод організації виробництва, який має такі характерні риси: запуск у виробництво предметів праці партіями; оброблення одночасно продукції кількох найменувань; закріплення за робочим місцем виконання кількох операцій; широке застосування поряд зі спеціалізованим устаткуванням і універсального; використання робітників високої кваліфікації з широкою спеціалізацією; переважне розташування устаткування за групами однотипних верстатів.
Найбільше поширення партіонні методи організації одержали у серійному та дрібносерійному виробництвах, у заготівельних цехах масового й багатосерійного виробництва.
Оскільки за партіонного виробництва на наявних робочих місцях обробляється велика номенклатура деталей, важливо визначити однакову за конструктивно-технологічними характеристиками кількість деталей (розмір партії деталей), що обробляється безперервно на кожній операції
Оптимальним є такий розмір партії деталей, за якого загальні витрати з їх виготовлення будуть мінімальними, ураховуючи також витрати, пов’язані з наявністю незавершеного виробництва.
Групове виробництво на механообробній стадії може бути створено на базі групової технології у вигляді предметно-групових цехів, дільниць і групових (багатопредметних) поточних ліній без переналагодження верстатів.
В основу організації предметно-замкнених дільниць покладено класифікацію деталей і складальних одиниць за певними ознаками. При цьому кожна класифікаційна група закріплюється за певною групою робочих місць.
Найбільш ефективною є організація предметно-замкнених дільниць з однаковими або подібними технологічними маршрутами виготовлення деталей.
Являючи собою найпростішу форму потокової лінії, такі дільниці мають безперечні переваги: скорочення кількості дільниць, на яких проходить обробку кожна деталь; зменшення кількості й різноманітності маршрутів руху деталей, що обробляються на дільниці; зменшення міжопераційного часу; ліквідація часу пролежування деталей між дільницями та між цехами.
Це досягається: кращою підготовкою до переналагодження; поліпшенням методів переналагодження, що припускають і модифікацію самих верстатів із метою більш швидкого їх переорієнтування з випуску одного виду виробів на інший; усуненням або зведенням до мінімуму різноманітного роду спеціальних пристосувань та оснащення; розташуванням устаткування за предметною (продуктовою) ознакою, що одержала назву чарункової форми розміщення виробничого устаткування.
Чарункова система компонування устаткування потребує збалансованості технологічних операцій, об’єднання в групи-партії для обробки конструктивно й технологічно подібних деталей і виробів. У результаті її використання час технологічної обробки в цілому скорочується на 90 % порівняно з класичною схемою розміщення устаткування за групами однотипних верстатів, зменшуються внутрішньовиробничі запаси, поліпшується використання живої праці, підвищується фондовіддача.
Другим важливим напрямом підвищення ефективності партіонного методу є впровадження гнучких автоматизованих виробництв на основі гнучких виробничих систем (ГВС).

План практичного заняття
Методи організації виробництва та чинники, що визначають їх вибір.
Організація одиничного (непотокового) виробництва.
Партіонний метод обробки та особливості його застосування.
Предметно-замкнена форма організації виробництва.
Особливості застосування партіонного методу у сучасних умовах.

Питання для обговорення
Перелічіть і обґрунтуйте методи організації виробництва та чинники, що визначають їх вибір.
Розкрийте зміст та особливості організації одиничного (непотокового) виробництва.
Дайте характеристику змішаної форми організації виробництва.
Розкрийте зміст організації предметно-замкнених дільниць.
Розкрийте сутність технологічної та предметної форм спеціалізації.
Розкрийте сутність змішаної форми спеціалізації.
Охарактеризуйте особливості застосування партіонного методу в умовах сьогодення.

Термінологічний словник
Методи організації виробництва – це способи поєднання організації виробничого процесу у часі та просторі.
Одиничний (одинично-технологічний) метод організації виробництва – спосіб здійснення виробничого процесу у виготовленні складних унікальних виробів, виконанні індивідуальних замовлень та спеціальних робіт.
Партіонний метод організації виробництва – спосіб реалізації виробничого процесу, що передбачає запуск у виробництво та виготовлення виробів періодично повторювальними партіями певного розміру.
Предметно-замкнена ділянки – підрозділ, якій створюється за предметно-груповою формою організації виробництва й зосереджує всі або більшість операцій повного оброблення деталей чи складальних одиниць у даному цеху.
Технологічна форма спеціалізації характеризується створенням цехів і ділянок, на яких устаткування (робочі місця) спеціалізовані за ознакою їхньої технологічної однорідності і розмірів.
За предметної форми спеціалізації створюються виробничі цехи і ділянки, спеціалізовані за предметом. Вони можуть бути предметно-замкнутими і предметно-груповими.
Змішана форма спеціалізації непотокового виробництва, тобто обробка деталей ведеться на технологічних і предметно-замкнутих (предметно-групових) ділянках.

Теми рефератів
Сучасні методи організації виробництва, характеристика чинників, що їх визначають.
Непотоковий метод організації виробництва та сфера його застосування.
Групова технологія оброблення та особливості її застосування.
Особливості застосування партіонного методу в сучасних умовах.
Організація предметно-замкнених дільниць.

Питання для самостійного вивчення
Перелічіть основні методи організації непотокового виробництва й охарактеризуйте їх.
У чому полягає сутність технологічна форма спеціалізації?
Розкрийте сутність предметної форми спеціалізації.
Здійсніть порівняльний аналіз основних параметрів технологічної і предметної форми спеціалізації.
Охарактеризуйте особливості організації предметно-замкнутих ділянок.
Назвіть особливості предметно-групової організації виробництва.
Що таке змішана форма організації виробництва?
У чому полягають особливості організації ділянок серійного складання виробів?
У чому особливості організації предметно-замкнених дільниць?
У чому полягають особливості застосування партіонного методу в умовах сьогодення?


Тести
1. Який тип спеціалізації застосовується в організації дрібносерійного виробництва:
а) технологічний;
б) предметний;
в) предметно-замкнений;
г) технологічно-замкнений.

2. Які вирізняють методи організації виробництва:
а) масовий;
б) потоковий;
в) серійний;
г) непотоковий.

3. Організація непотокового виробництва передбачає, що:
а) робочі місця розташовуються за ходом технологічного процесу;
б) за групою робочих місць закріплюється оброблення одного найменування конструктивно та технологічно подібних предметів;
в) на робочих місцях обробляються різні за конструкцією та технологією виготовлення предмети праці;
г) робочі місця розташовуються однотипними технологічними групами без певного зв’язку з послідовністю виконання операцій;
д) предмети праці переміщуються у процесі обробки складними маршрутами.

4. Партія деталей – це:
а) кількість виробів, що запускаються та обробляються одночасно;
б) кількість виробів, що запускаються та обробляються послідовно;
в) кількість виробів, що запускаються та обробляються одночасно або послідовно, але безперервно;
г) кількість конструктивно однорідних виробів, що запускаються та обробляються одночасно або послідовно, але безперервно.

5. Витрати підготовчо-завершального часу для предметів праці у партії повинні бути:
а) різними;
б) мінімальними;
в) максимальними;
г) однаковими.

6. Оптимальною є така величина партії предметів праці, за якою:
а) загальні витрати на її виготовлення є максимальними;
б) загальні витрати на її виготовлення є мінімальними;
в) загальні витрати на її транспортування є мінімальними;
г) загальні витрати на її зберігання є мінімальними.

7. Оптимальний розмір партії деталей у виробництві повинен бути:
а) меншим від мінімальної партії;
б) найбільш наближеним до максимальної партії;
в) найбільш наближеним до мінімальної партії, але не меншим за неї;
г) найбільш наближеним до мінімальної партії, але не більшим за неї.

8. Збільшення величини обробки партії предметів праці у виробництві обумовлює:
а) збільшення кількості переналагоджувань устаткування;
б) зменшення обсягу незавершеного виробництв;
в) скорочення тривалості виробничого циклу;
г) зменшення кількості переналагоджувань устаткування.

9. З використанням партіонно-технологічного методу оброблення предмети праці обробляються:
а) поштучно, окремими виробами;
б) періодичними партіями;
в) технологічно подібними групами;
г) транспортними партіями.

10. Який метод організації виробництва створює найкращі передумови для переходу до потокового виробництва:
а) одинично-технологічний;
б) партіонно-технологічний;
в) предметно-груповий;
г) партіонно-предметний.

11. Партіонно-технологічний метод застосовується переважно в:
а) одиничному виробництві;
б) серійному виробництві;
в) масовому виробництві;
г) середньо-серійному виробництві.

12. При мінімально-уривчастій системі організації виробничого процесу тривалість технологічного циклу дорівнює:
а) тривалості технологічного циклу при послідовно-паралельному русі предметів праці;
б) тривалості технологічного циклу при паралельному русі предметів праці;
в) тривалості технологічного циклу при роботі з дублюючими робочими місцями і послідовному русі предметів праці;
г) тривалості технологічного циклу при послідовному русі предметів праці;
ґ) тривалості технологічного циклу при послідовно-паралельному русі предметів праці з дублюючими робочими місцями.

13. Ступінь запаралелювання операційних циклів при послідовно-паралельному русі предметів праці визначається:
а) короткою операцією між двома суміжними операціями;
б) довготривалою операцією між двома суміжними операціями;
в) головною операцією технологічного процесу;
г) коротшою операцією технологічного процесу;
ґ) загальною тривалістю головної та найкоротшої операції.

14. На перервно-потокових (прямоточних) лініях намагаються повністю завантажити:
а) обладнання;
б) робітників;
в) обладнання і робітників;
г) не має значення;
ґ) як вирішить керівник дільниці.

15. На потокових лініях з конвеєром пульсуючої дії:
а) усі робочі місця працюють з перервами;
б) усі робочі місця працюють без перерв;
в) деякі робочі місця працюють з перервами;
г) перерви у роботі робочих місць можуть бути на короткотривалих операціях;
ґ) перерви у роботі робочих місць можуть бути на довготривалих операціях.

16.На прямоточних поточних лініях:
а) усі робочі місця працюють з перервами;
б) усі робочі місця працюють без перерв;
в) деякі робочі місця працюють з перервами;
г) перерви у роботі робочих місць можуть бути на короткотривалих операціях;
ґ) перерви у роботі робочих місць можуть бути на довготривалих операціях.

17. При проектуванні потокової лінії здійснюється комплекс заходів, які забезпечують:
а) великий обсяг виробництва і збуту продукції;
б) надійність конструкцій та високий рівень технології;
в) чітку організацію праці;
г) великі складські запаси сировини й готової продукції;
ґ) оволодіння робітниками кількома суміжними професіями.
18. На групових багатопредметних потокових лініях:
а) послідовно оброблюються декілька різноманітних груп виробів;
б) постійно випускаються вироби одного найменування у масовій кількості;
в) одночасно виготовляються декілька напівфабрикатів різних найменувань, але схожих щодо конструкції та технології;
г) оброблюється велика кількість виробів різних найменувань, які не схожі між собою;
г) номенклатура виробів, що оброблюються, наперед не визначена.

19. Програма запуску виробів у потоковому виробництві:
а) завжди дорівнює програмі випуску виробів;
б) відповідає показнику, який відображений у бізнес-плані підприємства;
в) відповідає показнику, який планується виробничим цехам, дільницям, ланкам підприємства;
г) заноситься у статистичну звітність підприємства; ґ) надсилається вищим органом галузі.

20. Технологічний запас напівфабрикатів у незавершеному виробництві на безперервно-потокових лініях:
а) дорівнює кількості робочих місць всіх операціях технологічного процесу;
б) дорівнює кількості операцій технологічного процесу;
в) дорівнює кількості робочих місць всіх операціях технологічного процесу з урахуванням розміру передаточної (транспортної) партії виробів;
г) його зовсім немає;
ґ) залежить від типу конвеєрної лінії.

Літературні джерела: Осн.: 1, 7, 8, 9, 10, 11, 12. Дод.: 17, 18, 19, 26, 27, 29.

Тема 11. Організація потокового та автоматизованого
виробництва

Методичні поради до вивчення теми
При вивченні цієї теми студент повинен оволодіти знаннями щодо характерних особливостей та відмінностей потокового та автоматизованого методів виробництва.
За потокового методу досягається висока продуктивність праці за рахунок безперервності процесу виготовлення продукції, забезпечується висока її якість за істотної економії затрат праці, матеріальних та енергетичних ресурсів порівняно з непотоковим виробництвом.
Потоковий метод виробництва є найбільш досконалим за своєю чіткістю й закінченістю, за якого предмет праці у процесі оброблення прямує за встановленим найкоротшим маршрутом із заздалегідь фіксованим темпом.
Потоковий метод характеризується:
глибоким розчленовуванням виробничого процесу на операції;
чіткою спеціалізацією робочих місць на виконанні визначених операцій;
пропорційністю виконання операцій на всіх робочих місцях;
розташуванням устаткування за ходом технологічного процесу;
наявністю спеціального міжопераційного транспорту для передачі предметів праці з операції на операцію;
високим рівнем безперервності виробничого процесу, що досягається забезпеченням рівності або кратності тривалості операцій такту потоку.
Найважливішою умовою потокової організації виробництва є стійка концентрація в одній виробничій ланці значних масштабів випуску однорідної або конструктивно-технологічно подібної продукції.
Потік є основним методом його організації у масовому виробництві. Він також застосовується для велико- і середньосерійного випуску продукції. В одиничному виробництві для виготовлення уніфікованих деталей і вузлів використовуються елементи потокового виробництва.
Основною структурною ланкою потокового виробництва є потокова лінія, яка складається з групи робочих місць, за якими закріплено виготовлення одного або обмеженої кількості найменувань предметів праці і виробничий процес здійснюється відповідно до ознак потокового виробництва.
Під структурою потокової лінії розуміють склад робочих місць (технологічних дільниць), транспортних засобів та інших пристроїв (систем) і виробничі зв’язки між ними.
Вибір типу устаткування для потокової лінії визначається характером технологічного процесу, складом, складністю та призначенням операцій, що входять до нього; габаритами, масою виробів та вимогами до їх якості.
Застосовуються різні види потокових ліній: однопредметні та багатопредметні; змінно-потокові та групові потокові; безперервні та перервні (прямоточні); дільничні, цехові, міжцехові та наскрізні; конвеєрні та неконвеєрні (в основному перервно-потокові); із робочими конвеєрами та конвеєрні зі зняттям предметів; із безперервним та пульсуючим рухом.
Вибір організаційних форм, виду потокової лінії під час її проектування безпосередньо пов’язаний із розробленням організаційно-технічних заходів і розрахунками параметрів та показників роботи: такту, темпу, ритму, кількості робочих місць, ходи конвеєра, довжини лінії.
Автоматизація виробничого процесу являє собою комбінацію різнорідного автоматичного устаткування та інших технічних устроїв, розташованих у технологічній послідовності та об’єднаних засобами транспортування, контролю та керування для виконання часткових процесів виготовлення виробів.
Комплексна автоматизація виробництва передбачає застосування системи автоматичних машин, за якої процес перетворення вхідного матеріалу в готовий продукт здійснюється від початку до кінця без фізичного втручання людини.
Етапи розвитку автоматизації у промисловості, які визначаються розвитком засобів виробництва, електронно-обчислювальної техніки, наукових методів технології та організації виробництва.
На першому етапі створювалися напівавтомати й автомати для виконання окремих операцій. Другий етап характеризується появою автоматичних ліній із жорстким кінематичним зв’язком, які стали подальшим розвитком одно- та багатопредметних потокових ліній. Для третього етапу характерна поява електронно-програмного управління: обробні центри й автоматичні лінії, що створювалися, містили обладнання з програмним управлінням. Четвертий етап розвитку автоматизації пов’язано із застосуванням мікропроцесорної техніки, що забезпечило поряд із високою продуктивністю певну гнучкість автоматичних ліній. П’ятий етап автоматизації характеризується створенням комплексно-автоматизованих дільниць, цехів і заводів-автоматів зі штучним інтелектом.
Прикладом комплексної автоматизації є автоматична лінія, яка складається з узгоджено працюючих верстатів (агрегатів) з автоматичним управлінням, транспортних засобів, контрольних механізмів, розташованих за ходом технологічного процесу, за допомогою яких обробляються чи складаються вироби за технологічним процесом у визначений час.
Автоматичні лінії (АЛ) класифікуються за типами: автоматичні лінії з агрегатних верстатів; автоматичні лінії з універсальних верстатів – автоматів і напівавтоматів; автоматичні лінії зі спеціального устаткування; автоматичні лінії з багатоцільових верстатів (гнучкі автоматичні лінії).
АЛ поділяються на синхронні (жорсткі), для яких характерні жорсткий міжагрегатний зв’язок і єдиний цикл роботи верстатів, і несинхронні (гнучкі) АЛ із гнучким міжагрегатним зв’язком. У цьому разі кожний верстат забезпечено індивідуальним магазином – накопичувачем міжопераційних заділів.
Залежно від використання пристосувань-супутників вирізняються супутникові та безсупутникові автоматичні лінії, а від кількості технологічних потоків – однопотокові та багатопотокові.
Відповідно до функціонального призначення автоматичні лінії можуть бути механообробними, механоскладальними, складальними, заготівельними, термічними, контрольно-вимірювальними, пакувальними, консерваційними та комплексними.
Різновидом АЛ є роторні лінії, які створюються на основі комплексу роторних машин і роторних транспортувальних пристроїв, об’єднаних єдиною системою автоматичного управління. При цьому водночас із заготовкою переміщуються на дугах кола робочих роторів інструменти, що обробляють її. Робочі та транспортні ротори перебувають у жорсткому кінематичному зв’язку й мають синхронне обертання.
Комплексна автоматизація отримала поштовх свого розвитку завдяки впровадженню у виробництво автоматизованих маніпуляторів із програмним управлінням – промислових роботів, які здатні відтворювати деякі рухові й розумові функції людини під час виконання ними основних і допоміжних виробничих операцій без особистої участі людини. Їхня універсальність, можливість швидкого переналагодження в разі заміни умов або об’єктів виробництва, висока надійність, тривалий термін служби дозволяють здійснювати глибоку автоматизацію серійного та дрібносерійного виробництва.

План практичного заняття 1
Класифікація потокових ліній.
Види та техніко-економічні показники потокових ліній.
Особливості організації однопредметної потокові лінії.
Особливості організації багатопредметної потокові лінії.
Економічна ефективність потокового виробництва.

Питання для обговорення
Наведіть класифікацію потокових ліній.
Назвіть і охарактеризуйте види та техніко-економічні показники потокових ліній.
Розкрийте зміст організації однопредметної потокові лінії.
Розкрийте зміст організації багатопредметної потокові лінії.
Розкрийте основні особливості організації багатопредметної перервно-потокової лінії.
Розкрийте основні особливості організації багатопредметної безперервно-потокової лінії.
Назвіть і обґрунтуйте основні показники, що характеризують економічну ефективність потокового виробництва.

План практичного заняття 2
Організаційно-виробничі параметри гнучкого автоматизованого виробництва.
Основи організації автоматизованого виробництва.
Процедури та інструменти створення гнучких автоматизованих виробництв.
Економічна ефективність автоматизованого виробництва.

Питання для обговорення
Охарактеризуйте організаційно-виробничі параметри гнучкого автоматизованого виробництва.
Дайте характеристику гнучких автоматизованих виробничих систем.
Назвіть і охарактеризуйте показники гнучкості автоматизованого виробництва.
Назві чинники, що спонукають до розвитку автоматизованого виробництва.
Розкрийте основні особливості організації автоматизованого виробництва на підприємстві.
Обґрунтуйте процедуру та інструменти створення гнучких автоматизованих виробництв.
Назвіть і обґрунтуйте основні показники, що характеризують економічну ефективність автоматизованого виробництва.

Термінологічний словник
Потокова лінія – сукупність робочих місць, розташованих за ходом технологічного процесу, призначених для виконання закріплених за ними операцій і пов’язаних між собою спеціальними видами міжопераційних транспортних засобів.
Тактом потокової лінії називається час між запуском (випуском) двох чергових виробів, що сходять з останньої операції потокової лінії; величина, обернена тактові, називається ритмом потокової лінії.
Потокове виробництво – це економічно-доцільна форма організації процесу виготовлення виробів та елементів, що входять до неї, яка безпосередньо втілює основні принципи раціональної організації виробничого процесу: спеціалізації, прямоточності, паралельності, безперервності, пропорційності та ритмічності.
Потоковий метод організації виробництва – це прогресивна, найбільш ефективна форма організації виробничого процесу, заснована на ритмічній повторюваності та узгодженості в часі основних і допоміжних операцій, що виконуються на спеціалізованих робочих місцях, розташованих за ходом технологічного процесу.
Автоматизація виробництва – процес, за якого всі або переважна частина операцій, що потребують фізичних зусиль робітника, передаються машинам і здійснюються без його особистої участі, крім функції налагодження, нагляду й контролю.
Автоматична лінія – система керованих пристроїв та машин-автоматів, які розміщено за ходом технологічного процесу та об’єднано автоматичними механізмами й пристроями для транспортування, накопичення запасів, усування відходів, зміни орієнтації.
Автоматична роторна лінія – комплекс робочих, транспортних машин (роторів) та приладів, об’єднаних єдиною системою автоматичного управління, де разом із заготовкою переміщуються на дугах кола робочих роторів інструменти, що обробляють її.
Гнучка виробнича система – автоматизоване виробництво, побудоване на сучасних технічних засобах, може випускати широку номенклатуру однорідної за конструктивно-технологічними параметрами продукції та здатне безінерційно переходити на випуск нових виробів будь-якого найменування.
Гнучке автоматизоване виробництво – організаційно-технічна виробнича система, що функціонує на основі комплексної автоматизації, здатна (у діапазоні технічних можливостей) із мінімальними витратами й у короткі терміни, не припиняючи виробничого процесу та не зупиняючи устаткування, переходити на випуск нової продукції довільної номенклатури шляхом перебудови технологічного процесу (у межах наявного верстатного парку та обслуговуючого комплексу) за рахунок заміни управлінських програм.

Теми рефератів
Практика й перспективи розвитку гнучких виробничих систем як в Україні, так і поза її межами.
Багатопредметні потокові лінії та їхня роль у сучасних умовах.
Перспективи розвитку дрібного гнучкого автоматизованого виробництва.
Роторні та роторно-конвеєрні лінії.
Гнучкі автоматизовані виробничі системи.

Питання для самостійного вивчення
Дайте визначення основних видів потокових ліній.
Перелічить особливості організації однопредметної перервно-потокової лінії.
Назвіть особливості організації однопредметної безперервно-потокової лінії.
У чому полягають основні особливості організації багатопредметної перервно-потокової лінії?
Розкрийте основні особливості організації багатопредметної безперервно-потокової лінії?
Назвіть основні показники, що характеризують економічну ефективність потокового виробництва.
Організаційно-виробничі параметри гнучкого автоматизованого виробництва, їх розрахунок.
Що спонукає розвиток автоматизованого виробництва?
Як визначається показник гнучкості автоматизованого виробництва?
Для яких типів виробництва притаманна доцільність упровадження відповідного напряму (рівня) автоматизації?

Домашнє завдання
Завдання 1. Необхідно визначити основні параметри конвеєрної лінії, а саме: такт, швидкість та довжину конвеєрної лінії, якщо відомо, що:
протягом зміни на виробничій дільниці складають 150 великогабаритних машин (готових виробів);
конвеєрна лінія працює у дві восьмигодинні зміни;
протягом робочої зміни конвеєр зупиняється за встановленою технологією на 15 хв.;
довжина готового виробу (машини), що складається на виробничій дільниці, дорівнює 3 м., а відстань між суміжними виробами – 1 м.;
на конвеєрній лінії – 25 робочих місць.

Завдання 2. На основі вихідних даних потрібно:
розрахувати такт потокової лінії, кількість робочих місць на ній і необхідну кількість робітників;
визначити тип та основні параметри (швидкість руху й довжину робочої частини) конвеєра;
обчислити загальну тривалість циклу оброблення деталей.
На підприємстві введено у дію нову потокову лінію з розподільним конвеєром. На ній започатковано обробку 450 фланців на добу. Потокова лінія функціонує дві зміни на добу. Тривалість зміни становить 8,2 год. Хода конвеєра дорівнює 1,5 м. Норми часу на виконання окремих операцій наведено у таблиці:

Номер
операції
І
ІІ
ІІІ
IV
V
VI
VII

Норма часу, хв.
12,0
10,8
25,4
13,0
6,8
10,8
5,4


Технологічні втрати у процесі виробництва не передбачаються.

Тести
1. У яких типах виробництва застосовуються однопредметні потокові лінії:
а) дрібносерійному;
б) серійному;
в) одиничному;
г) масовому;
д) середньосерійному.

2. Автоматичні процеси – це процеси, які:
а) здійснюються безпосередньо робітником;
б) виконуються робітником за допомогою машин;
в) виконуються машинами під наглядом робітника;
г) здійснюються машиною без участі робітника за попередньо розробленою програмою.

3. Технологічно та організаційно відокремлена група робочих місць, яка виготовляє один або декілька типорозмірів виробів, називається:
а) потоковою лінією;
б) виробничою дільницею;
в) робочим конвеєром;
г) технологічною операцією.

4. Інтервал часу, за який із потокової лінії сходять вироби, що йдуть один за одним, називають:
а) ритмом потокової лінії;
б) тактом потокової лінії;
в) швидкістю потокової лінії;
г) виробничим часом.

5. Такт потокової лінії – це проміжок часу між:
а) запуском двох сусідніх окремих виробів;
б) випусками партій виробів;
в) випусками окремих виробів;
г) запусками партій виробів.

6. Які з наведених нижче ознак нехарактерні для потокового методу організації виробництва:
а) робочі місця розташовуються за ходом технологічного процесу;
б) за групою робочих місць закріплюється оброблення одного найменування конструктивно та технологічно подібних предметів;
в) на робочих місцях обробляються різні за конструкцією та технологією виготовлення предмети праці;
г) технологічний процес має високу поопераційну диференціацію.

7. Потоковому виробництву властиві такі ознаки:
а) спеціалізовані робочі місця розташовуються за ходом технологічного процесу;
б) на робочих місцях обробляються різні за конструкцією та технологією виготовлення предмети праці;
в) предмети праці переміщуються у процесі обробки складними маршрутами;
г) робочі місця не мають певної спеціалізації.

8. Такт потокової лінії обчислюється в одиницях:
а) об’єму;
б) часу;
в) довжини;
г) швидкості.

9. За якою класифікаційною ознакою потокові лінії поділяються на конвеєри з безперервним та пульсуючим рухом:
а) за способом підтримування ритму;
б) за способом переміщення;
в) залежно від місця виконання операцій;
г) за ступенем безперервності процесу.

10. Чи залежить довжина робочої частини конвеєра від розташування робочих місць на операціях відносно конвеєра:
а) ні;
б) так;
в) так, але тільки у разі розташування робочих місць з одного боку конвеєра;
г) так, але тільки у разі розташування робочих місць із двох боків конвеєра;
д) ні, у разі розташування робочих місць у шаховому порядку з двох боків конвеєра.

11. На скільки скорочується довжина робочої частини конвеєра, якщо робочі місця розташовано з двох боків одне навпроти іншого:
а) це залежить від кількості дублюючих робочих місць на операціях, але не більше, ніж наполовину;
б) це залежить від розміру операційної партії та кількості дублюючих робочих місць на операціях, але не більше, ніж на половину;
в) скорочується вдвічі;
г) зовсім не скорочується.

12. За якою класифікаційною ознакою потокові лінії поділяються на лінії з робочим конвеєром і конвеєром зі зняттям предметів для їх оброблення:
а) за способом переміщення;
б) залежно від місця виконання операцій;
в) за способом підтримування ритму;
г) за ступенем безперервності процесу.

13. Чи залежить довжина робочої частини конвеєра від кількості робочих місць на операціях:
а) ні;
б) так;
в) так, але з урахуванням розміру операційної партії;
г) так, але з урахуванням випуску продукції?

14. Яка норма часу застосовується для розрахунку безперервно-потокових ліній:
а) штучна норма часу;
б) штучно-калькуляційна норма часу;
в) штучна норма часу з урахуванням кількості робочих місць на відповідних операціях;
г) штучно-калькуляційна норма часу з урахуванням кількості робочих місць на відповідних операціях.

15. Вироби виходять з однопредметної прямопотокової лінії з тактом:
а) який дорівнює нормі часу першої технологічної операції;
б) який дорівнює нормі часу останньої технологічної операції з розрахунковим тактом;
в) зі змінним тактом, обумовленим періодом синхронізації;
г) з тактом, який дорівнює нормі часу найбільшої технологічної операції.

16. Чи існує технологічний заділ на однопредметній прямопотоковій лінії:
а) ні;
б) так;
в) так, але він не враховується;
г) ні, але його поява можлива у деяких випадках.

17. Який тип спеціалізації застосовується в організації групових потокових ліній:
а) технологічний;
б) предметний;
в) ніякий;
г) предметний відносно конкретного виробу;
д) технологічний відносно конкретного виробу.

18. Чим відрізняється гнучка автоматизована лінія від гнучкої автоматизованої дільниці:
а) нічим;
б) розміщенням та підпорядкованістю обладнання;
в) складом виробничих елементів;
г) схемою управління;
д) типом виробництва.

19. Які процеси виконуються машинами без участі робітника?
а) автоматизовані;
б) автоматичні;
в) апаратні.

20. – процеси, що виконуються робітником за допомогою машин і механізмів. Вставте пропущене.
а) ручні процеси;
б) механізовані процеси;
в) машинні процеси.

Літературні джерела: Осн.: 1, 7, 8, 9, 10, 11, 12. Дод.: 17, 18, 19, 26, 27, 29.

Модуль ІІІ. Організаційне забезпечення конкурентоспроможності продукції та
проектування виробничих систем

Тема 12. Організаційно-виробниче забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції

Методичні поради до вивчення теми
При вивченні цієї теми студент повинен оволодіти знаннями щодо сутності, ролі і значення якості продукції та їх взаємозв’язок із технологічним розвитком і потребами споживачів. Кожний виріб є носієм різних конкретних властивостей, що відображають його корисність і відповідають певним потребам людини.
Корисність будь-яких речей відбиває їх споживну вартість. Споживча вартість того або іншого товару мусить бути оцінена, тобто визначена його якість. Отже, споживча вартість і якість виробів безпосередньо пов’язані між собою. Проте це не тотожні поняття, оскільки одна і та ж споживча вартість може бути корисною не в однаковій мірі. На відміну від споживчої вартості якість продукції характеризує ступінь її придатності для споживання, тобто кількісну сторону суспільної споживчої вартості.
Якість продукції, як економічна категорія, відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють ступінь її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення. Поряд з якістю існує поняття технічного рівня певних видів продукції.
Об’єктивна необхідність забезпечення належної якості у процесі проектування, виготовлення і використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарській діяльності підприємств певної системи показників, що дозволяє визначати і контролювати рівень якості усіх видів продукції (рис. 12.1).
Рівень якості продукції – це кількісна характеристика міри придатності того або іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного і оптимального її рівня.
Абсолютний рівень якості того чи іншого виробу знаходять шляхом обчислення вибраних для його вимірювання показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів.


Рис. 12.1. Система і зміст показників якості продукції

Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають ступінь його відповідності сучасним вимогам. Тому поряд з цим визначають відносний рівень якості окремих видів вироблюваної (проектованої) продукції, порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості кращих аналогічних вітчизняних та зарубіжних зразків виробів.
Проте рівень якості продукції під впливом науково-технічного прогресу і вимог споживачів повинен мати тенденцію до підвищення. У зв’язку з цим виникає необхідність оцінки якості виробів, виходячи з її перспективного рівня, що враховує пріоритетні напрямки і темпи розвитку науки і техніки. З нових видів продукції і перш за все знарядь праці, доцільно визначати також оптимальний рівень якості тобто такий рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво і використання (експлуатацію) продукції у певних умовах її споживання була б мінімального.
Залежно від призначення певні види продукції мають свої специфічні показники якості. Поряд з цим використовуються показники для оцінки багатьох видів виробів, а також вимірники відносного рівня якості всієї вироблюваної підприємством продукції.
Під економічно оптимальною якістю розуміють співвідношення якості та витрат, або ціну одиниці якості, що можна виразити формулою:
13 EMBED Equation.3 1415, (12.1)
де Копт – економічно оптимальна якість;
Q – якість виробу;
С13 EMBED Equation.3 1415 – витрати на придбання та експлуатацію, грн.
Визначити знаменник формули не важко, оскільки він включає купівельну ціну виробу, витрати по експлуатації, ремонту та утилізації виробу. Важче визначити чисельник, тобто якість, яка складається із найрізноманітніших показників. Цим займається ціла наука кваліметрія, яка розробила достатньо прийнятні методи кількісного оцінювання якості, тобто приріст одиниці якості виробу на грошову одиницю витрат.
Економічна ефективність поліпшення якості продукції характеризується розміром додатково отриманого прибутку від виробництва і реалізації продукції підвищеної якості.
Річний економічний ефект (або річний прибуток від поліпшення якості) (ЕЯ) обчислюється за формулою:

13 EMBED Equation.3 1415 (12.2)
де (П – приріст прибутку за рахунок реалізації одиниці продукції підвищеної якості, грн.
К – питомі капіталовкладення на проведення заходів щодо поліпшення якості продукції, грн./од.
NЯ – обсяг продукції поліпшеної якості в натуральних одиницях.
Якість продукції в умовах сучасного виробництва – найважливіша складова ефективності, рентабельності підприємства і тому їй необхідно постійно приділяти увагу. Займатися якістю повинні всі – від директора підприємства до конкретного виконавця певної операції. Усі процеси із забезпечення, проектування, збереження якості об’єднані в систему управління якістю.
Управління якістю – дії, які здійснюються при створенні та експлуатації або використанні продукції, з метою встановлення, забезпечення та підтримки необхідного рівня її якості.
Метою будь-якого управління є знаходження керуючих рішень та подальшої реалізації передбаченими цими рішеннями керуючих дій на визначеному об’єкті управління. При управлінні якістю продукції безпосередніми його об’єктами, як правило, є процеси, від яких залежить якість продукції. Вони обмежуються та протікають як на довиробничій стадії, так і на виробничій та післявиробничій стадіях життєвого циклу продукції.
Розробка управлінських рішень здійснюється на основі порівняння інформації про фактичний стан керуючого процесу з його характеристиками, заданими програмою керування. Нормативну документацію, регламентуючу значення параметрів та показників якості продукції, слід розглядати як важливу частину програми керування якістю продукції.
До основних завдань кожного підприємства чи організації, відноситься забезпечення якості виробленої продукції та запропонованих послуг. Умовами успішної діяльності підприємства є виробництво продукції та послуг, які:
відповідають чітко визначеним потребам, області застосування та призначення;
задовольняють потреби споживача;
відповідають діючому законодавству та іншим потребам суспільства;
відповідають застосованим стандартам та технічним умовам;
пропонуються споживачу за конкурентноздатними цінами;
спрямовані на отримання прибутку.
Управління якістю продукції повинно здійснюватися системно, тобто на підприємстві повинна функціонувати система управління якістю продукції, що являє собою організаційну структуру, яка чітко розмежовує відповідальність, процедури, процеси і ресурси, необхідні для управління якістю.
За останні роки широке розповсюдження отримали стандарти ISO серії 9000, в яких відображений міжнародний досвід управління якістю продукції на підприємстві. У відповідності з цими документами виділяється політика в галузі якості – безпосередньо система якості, що включає забезпечення, покращення і управління якістю продукції.
Політика в області якості може бути сформульована у вигляді принципу діяльності підприємства або довгострокової мети і включає:
покращення економічного положення підприємства;
розширення або завоювання нових ринків збуту;
досягнення технічного рівня продукції, що перевищує рівень провідних фірм та підприємств;
орієнтацію на задоволення потреб споживача визначених галузей або регіонів;
освоєння виробів, функціональні можливості яких реалізуються на нових принципах;
покращення найважливіших показників якості продукції;
зниження рівня дефектності виробленої продукції;
підвищення термінів гарантії на продукцію;
розвиток сервісу.
В Україні створена державна система стандартизації і сертифікації. Національним органом, що проводить і координує роботу по забезпеченню її функціонування, є Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України).
Для організації розробки, експертизи і підготовки до затвердження державних стандартів України, за рішенням Держстандарту, створені технічні комітети по стандартизації, що діють за договором з національним органом. До роботи в цих комітетах залучаються на добровільних засадах представники зацікавлених підприємств і організацій, провідні вчені та спеціалісти. Основними функціями Держстандарту України стосовно сертифікаційних робіт є:
Визначення принципів, структури і правил системи сертифікації;
Затвердження переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації;
Акредитація органів з сертифікації та випробувальних лабораторій (центрів), атестація експертів-аудиторів;
Встановлення правил визнання сертифікатів інших країн;
Інформаційне забезпечення споживачів через відповідні цілеспрямовані інформаційні фонди щодо стандартів різних категорій, сертифікатів, класифікаторів техніко-економічної і соціальної інформації, випробувальних центрів тощо.
У межах державної системи стандартизації і сертифікації в Україні функціонує державний нагляд за якістю, який здійснюють відповідні органи, має певні об’єкти і форми, а також передбачає конкретно визначену відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за порушення стандартів, норм (метрологічних, санітарних та інших обов’язкових вимог, які встановлюють граничне допустимі величини показників до продукції і концентрації речовин, що гарантують якість) і правил (метрологічних, санітарних, екологічних, протипожежних, технологічних та інших вимог до виробництва продукції).
Державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил здійснюють Держстандарт України та його територіальні органи – центри стандартизації, метрології та сертифікації. Причому перші керівники цих органів одночасно за посадою є головнями державними інспекторами відповідно України, республіки Крим, областей і міст а нагляду за якістю продукції, а інші керівники і спеціалісти цих органів – державними інспекторами. Органи державного нагляду виконують багато спрямовані функції, а саме: здійснюють перевірку додержання стандартів (норм і правил), узагальнюють її результати та інформують про це відповідні органи державної влади і громадськість; забезпечують оперативне вжиття заходів до припинення порушена стандартів (норм і правил), вносять пропозиції щодо підвищення якості продукції та ефективності своєї діяльності.
Державний нагляд здійснюється за планами його органів або за зверненнями громадян у формі періодичної (постійної) перевірки додержання вимог нормативних документів чи шляхом проведення вибіркового (суспільного) контролю стабільності якості сертифікованої продукції, правил випробування виробів. Причому об'єктами державного нагляду слугують:
продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання і продукти харчування – на відповідність стандартам, нормам і правилам;
експортна продукція – щодо стандартів (норм і правил) або окремих вимог, обумовлених договором (контрактом);
імпортна продукція – щодо діючих в Україні стандартів (норм, правил) стосовно безпеки для життя, здоров'я, майна людей і навколишнього середовища;
атестовані виробництва – на відповідність установленим вимогам до сертифікації продукції.

План практичного заняття
Якість продукції, показники і методи оцінки її рівня.
Організація управління якістю продукції і забезпечення конкурентоспроможності підприємства.
Організація контролю якості продукції на підприємстві.
Основи стандартизації та сертифікації продукції та систем якості.
Економічна відповідальність підприємства за рівень якості виробництва.

Питання для обговорення
Сформулюйте поняття якості та конкурентоспроможності продукції. Охарактеризуйте їх зміст та параметри.
Охарактеризуйте одиничні, комплексні та узагальнюючі показники якості продукції.
Розкрийте зміст та особливості організації управління якістю продукції і забезпечення конкурентоспроможності підприємства.
Охарактеризуйте суть і види контролю якості продукції на підприємстві.
Охарактеризуйте необхідність стандартизації та сертифікації продукції та систем якості підприємства.
Назвіть напрями за якими застосовується економічна відповідальність підприємства за рівень якості виробництва.
Економічна ефективність підвищення якості та конкурентоспроможності продукції підприємства.

Термінологічний словник
Якість – ступінь, до якого сукупність власних характеристик продукції (послуг) задовольняє вимоги.
Оцінка технічного рівня продукції – зіставлення значень показників її технічної досконалості з відповідними значеннями показників базового зразка (еталона).
Показник якості – кількісна характеристика одного або кількох властивостей продукції, що становлять її якість, розглядається до певних умов її створення та експлуатації або споживання.
Сертифікація – процедура, після якої третя сторона дає гарантію, що продукція, процес або послуга відповідають вимогам, установленим стандартами або іншою нормативною документацією.
Стандарти – нормативи, які є еталоном для порівняння параметрів продукції, що виходять із виробництва, із тими вимогами до якості продукції, які закріплено у них.
Стандартизація – установлення єдиних обов’язкових норм і вимог на готову продукцію, напівфабрикати, сировину й матеріали.
Контроль – це система спостереження і перевірки відповідності функціонування підприємства або його окремих підрозділів чинним стандартам та нормативам, затвердженим планам, програм, оперативним управлінським рішенням, виявлення допущених відхилень.
Технічний контроль – перевірка відповідності продукції або процесу, усіх виробничих умов та чинників, від яких залежить якість продукції, установленим техніко-технологічним вимогам до якості на всіх стадіях її виготовлення.

Теми рефератів
Сутність системи тотального управління якістю (TQM).
Особливості формування систем якості на підприємствах України.
Стандартизація і сучасні міжнародні системи якості продукції.
Конкурентоспроможність продукції та методи її оцінки.
Сертифікація продукції та атестація виробництв.

Питання для самостійного вивчення
Що Ви розумієте під якістю продукції?
Назвіть показники, що входять до складу якості продукції.
Чим відрізняється система управління якістю в іноземних країнах та в Україні?
Розкрийте класифікацію видів контролю якості продукції.
Назвіть принципи організації контролю якості продукції.
Перелічить інструменти підвищення якості продукції.
Чи існує взаємозв’язок між категоріями “споживна вартість”, “корисний ефект”, “якість продукції”, “конкурентоспроможність продукції”?
У чому полягає сутність сертифікації? Перелічить її види.
Як здійснюється сертифікація систем якості?
Як Україна адаптується до міжнародної системи сертифікації?

Домашнє завдання
Завдання 1. Виробниче об’єднання планує підвищити якість продукції А. прибуток від реалізації одиниці продукції – 2450 грн. замість 960 грн. у базовому виробі. Питомі додаткові капітальні вкладення, пов’язані з підвищенням якості продукції, дорівнюють 3400 грн..
Обчислити річний економічний ефект від виробництва продукції підвищеної якості, враховуючи, що річний обсяг продукції А – 2500 виробів та встановити доцільність такого заходу.

Завдання 2. Розрахувати необхідну кількість контролерів цеху з виробництва електричних ламп на основі даних таблиці.

№ з/п
Найменування контрольної операції
Вибірковість контролю, %
Час на виконання контрольних операцій, хв.

1
Зовнішній огляд
2,5
5

2
Контроль технічних параметрів
2
25

3
Перевірка світлового центру
1
20


Обсяг випуску електричних ламп протягом місяця становить 15 000 штук, коефіцієнт виконання норм контролерами – 1,0; коефіцієнт, що враховує допоміжний час, – 1,5. Середньомісячний фонд робочого часу одного контролера становить 176 год.

Тести
Якість продукції – це:
а) кількісна характеристика ступеня придатності продукції для задоволення конкретного попиту у ній;
б) сукупність властивостей вибору, які визначають його здатність задовольняти певні потреби споживачів за призначенням;
в) властивість продукції тривалий час зберігати свій товарний вигляд.

2. Одиничні показники якості характеризують:
а) групу властивостей виробу;
б) рівень якості сукупної продукції підприємства;
в) певну властивість виробу.

3. Система якості:
а) забезпечує здійснення загально управління якістю через сукупність організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів;
б) передбачає методи і дії оперативного характеру, що використовуються для задоволення вимог відповідно до якості продукції.

4. Показники якості виробництва продукції характеризують:
а) технічний рівень продукції;
б) відповідність готового виробу вимогам нормативно-технічної документації;
в) рівень дефектності продукції;
г) рівень відповідності сучасним міжнародним вимогам.

5. В Україні безпосереднє керівництво державною системою сертифікації здійснює:
а) УкрСЕПРО;
б) Державний комітет України з стандартизації, метрології та сертифікації;
в) Державна комісія при урядові України зі стандартизації, метрології та сертифікації;
г) Державна палата з сертифікації та стандартизації України.

6. Організаційною основою сертифікації в Україні представлено мережею:
а) науково-технічних та інженерних товариств;
б) випробувальних лабораторій;
в) державних випробувальних центрів;
г) усі відповіді вірні.

7. Сертифікація продукції – це:
а) створення системи єдиних правил, норм та вимог до продукції (робіт, послуг, процесів);
б) процес випробувань продукції з метою підтвердження її відповідності конкретним стандартам чи технічним умовам і видача відповідного документа.

8. Властивість виробу виконувати свої функції за умови збереження експлуатаційних показників у встановлених межах протягом певного проміжку часу характеризує його:
а) продуктивність;
б) надійність;
в) довговічність;
г) ремонтопридатність.

9. Контроль за якістю продукції, що здійснюється безпосередньо у ході технологічного процесу виготовлення виробу за допомогою спеціальних пристроїв, називається:
а) стаціонарним;
б) активним;
в) вхідним;
г) вихідним;
д) пасивним.

10. Сертифікат продукції – документ, який:
а) дозволяє купувати продукцію;
б) потрібен лише для захисту права власності на продукцію;
в) передається покупцеві під час продажу продукції;
г) засвідчує рівень якості продукції;
д) передбачає реалізацію продукції на біржі через певний час за певною ціною.

11. Конкурентоспроможність продукції – це:
а) спроможність продукції задовольняти необхідні потреби споживача;
б) спроможність продукції бути проданою на даному ринку в даний часовий період;
в) властивість виробу виконувати свої функції за умов збереження експлуатаційних показників у встановлених межах протягом певного періоду.

12. Методи оцінки рівня конкурентоспроможності продукції:
а) статистичний, аналітичний та порівняльний;
б) економіко-математичний, кореляційно-регресивний та екстраполяційний;
в) диференційний, комплексний та змішаний.

13. Чи можливо назвати шляхами підвищення якості продукції:
а) підвищення рівня технічної підготовки виробництва;
б) удосконалення техніки й технології;
в) збільшення коефіцієнта змінності роботи устаткування;
г) підвищення якості сировини, матеріалів, комплектувальних виробів;
д) скорочення чисельності працівників?

14. Контроль за якістю продукції, що здійснюється у спеціально обладнаних приміщеннях шляхом проведення випробувань, аналізів, називається:
а) активним;
б) стаціонарним;
в) вихідним;
г) змінним.

15. Найбільш жорсткі вимоги щодо якості містяться у:
а) державних стандартах;
б) міжнародних стандартах;
в) галузевих стандартах;
г) стандартах підприємств.

16. Ступінь відповідності певного виробу сучасним вітчизняним та зарубіжним вимога відображає:
а) абсолютний рівень якості;
б) відносний рівень якості;
в) перспективний рівень якості;
г) оптимальний рівень якості.

17. Сертифікат продукції – документ, який:
а) дозволяє купувати продукцію;
б) потрібен лише для захисту права власності на продукцію;
в) передається покупцеві під час продажу продукції;
г) засвідчує рівень якості продукції;
д) передбачає реалізацію продукції на біржі через певний час за певною ціною.

18. Комплексні показники якості продукції:
а) характеризують будь-яку властивість виробу;
б) відображають кілька властивостей виробу одночасно;
в) оцінюють якість усієї сукупності продукції підприємства;
г) засвідчують технічний рівень виробу.

19. Назвіть засоби управління якістю продукції:
а) сертифікація;
б) стандартизація;
в) внутрішньовиробничий технічний контроль;
г) державний нагляд за якістю;
д) “система якості”.

20. Яка група показників відображає рівень економічних вимог виробництва продукту і придбання його споживачем:

а) термін безаварійної роботи;
б) коефіцієнт патентної чистоти;
в) виразність та оригінальність форми;
г) рівень експлуатаційних витрат;
д) прибуток з одиниці виробу;
е) ціна одиниці виробу.

Літературні джерела: Осн.: 1, 7, 8, 9, 10, 11, 12. Дод.: 17, 18, 19, 26, 27, 29.

Тема 13. Комплексна підготовка виробництва до випуску нової продукції

Методичні поради до вивчення теми
При вивченні цієї теми студент має зрозуміти те, що в основу економічного життя покладено взаємопов’язані фази інноваційних процесів, які являють собою підготовку та здійснення конструктивних і технологічних змін. Результатом такого процесу є поява нових моделей продуктів, нової техніки.
Темпи технологічного прогресу та зростання конкуренції вимагають такого періоду зміни моделей продукції, за якого сумарні витрати на їх розроблення, втілення, втрати від зношування будуть мінімальними, а економічна ефективність має бути максимальною.
Розроблення та впровадження у виробництво виробів нової моделі означає перетворення знань, нових ідей на готовий продукт. Час, протягом якого знання перетворюються у новий продукт, проходячи стадії розробки, освоєння й виготовлення та зняття з виробництва, називають життєвим циклом.
Існують різні підходи до визначення стадій (фаз), етапів життєвого циклу. Традиційні, з погляду практиків, етапи життєвого циклу виробу: науково-дослідна робота (НДР), дослідно-конструкторська робота (ДКР), конструкторська підготовка виробництва, технологічна підготовка виробництва, організаційна підготовка виробництва, відпрацювання нового виробу у дослідному виробництві, промислове освоєння.
На промислових підприємствах процеси створення та освоєння виробництвом нової продукції та технології утворюють єдину систему комплексної підготовки виробництва як невід’ємної частини процесу виробництва, що охоплює цикл “дослідження виробництво експлуатація”.
Система комплексної підготовки виробництва нових виробів включає підсистему науково-дослідної підготовки та підсистему технічної підготовки виробництва (дослідно-конструкторські, технологічні, екологічні та організаційно-економічні роботи). У практичній діяльності комплексну підготовку іноді називають науково-технічною підготовкою виробництва.
Процес створення та освоєння нової техніки має низку особливостей, які необхідно враховувати в його організації. У науково-технічній підготовці виробництва нових виробів бере участь велика кількість підрозділів підприємства. За функціями, що виконуються, вони групуються на тематичні, функціонально-тематичні, виробничі, обслуговуючі підрозділи, а також функціональні служби управління.
Переходячи до розгляду другого блоку питань, треба з’ясувати сутність, завдання, структуру та організаційні особливості науково-технічних досліджень і проектно-конструкторської підготовки виробництва.
Основними завданнями науково-дослідної підготовки є розширення, поглиблення, систематизація знань та отримання необхідних результатів для створення нових видів техніки, технологічних процесів і прогресивних методів організації та оперативного управління виробництвом.
Науково-дослідну підготовку звичайно поділяють за рівнями розробок, що виконуються: фундаментальні, пошукові, прикладні та дослідно-конструкторські (проектно-конструк-торські).
Науково-дослідна робота здійснюється за певними етапами: технічне завдання; технічна пропозиція; теоретичні та експериментальні дослідження; технічний звіт; здавання та приймання НДР.
Створення нової техніки та технології ґрунтується на використанні творчих ідей. Систематизоване, спрямоване мислення забезпечується методами: морфологічного аналізу, аналогій, інверсії, фантазії, інтуїції, асоціації.
У процесі наукових досліджень у технічній галузі як результат творчої діяльності дослідників з’являються відкриття, винаходи та раціоналізаторські пропозиції.
Для забезпечення високого рівня техніки, що розробляється, та її конкурентоспроможності на світовому ринку здійснюються патентні дослідження.
Підготовка виробництва неможлива без інформаційного забезпечення всіх її стадій та етапів. Інформація є джерелом забезпечення актуальності проблем, що підлягають дослідженню, та прогресивності рішень, які приймаються. Уся інформація поділяється на внутрішню, проміжну та зовнішню.
На основі результатів науково-дослідної стадії здійснюється проектно-конструкторська підготовка виробництва, у процесі якої створюється комплект конструкторської документації, необхідної для виготовлення та експлуатації продукції, забезпечується конструкторська готовність підприємства до випуску нового або модернізованого виробу.
На стадії науково-технічних досліджень і розробки концепції нового виробу (технології) аналіз включає специфікацію заходів з охорони навколишнього середовища на основі чинних законодавчих актів, нормативів та стандартів.
На стадії підготовки проектно-конструкторської документації розглядається додаткова інформація, щоб уникнути можливих небезпечних впливів виробництва та експлуатації нових виробів на довкілля та здоров’я споживачів.
На стадії освоєння нової продукції аналіз впливу на довкілля поєднується з визначенням технічних, інституціональних, соціальних та фінансових аспектів. Залежно від розміру та категорії (типу) виробу та чутливості місця його використання під час аналізу потенційного впливу на людські та природні ресурси може бути потрібним проведення всебічного та всеосяжного аналізу.
Відповідальність за екологічну підготовку виробництва та поточний контроль за станом довкілля, виробничих процесів, обладнання, їх відповідність вимогами охорони навколишнього середовища несе відповідна служба, яка створюється на підприємстві, а також усі підрозділи, що за своїми функціями зобов’язані здійснювати всі передбачені екологічні заходи та виконувати вимоги нормативних документів.
Майбутнім фахівцям слід звернути особливу увагу на питання організаційно-економічної (планової) підготовки виробництва, яка включає комплекс заходів з організації та планування виробництва нової продукції та забезпечення процесу її виготовлення всім необхідним. Вона складається з таких етапів: складання плану-графіка й кошторису витрат на ТПВ; визначення потреби в додатковому устаткуванні, робочих кадрах, матеріальних та енергетичних ресурсах; розробка планових калькуляцій на нові деталі й вироби; оформлення договірних відносин із постачальниками та споживачами; створення нормативної бази; організація праці й заробітної плати; визначення економічної ефективності нової продукції (фактичний ефект).
Організаційно-економічна підготовка виробництва здійснюється паралельно, взаємозалежно з конструкторською та технологічною підготовкою й виконується майже всіма функціональними підрозділами підприємства – відділами маркетингу, планово-економічним, відділом кадрів, виробничо-диспетчерським, збуту, праці й заробітної плати, бухгалтерією, лабораторіями, службами та ін.
На етапі організаційно-економічної підготовки виробництва здійснюється перегляд планово-економічної інформації, форм документації, системи планування, обліку й оцінки діяльності підрозділів тощо, а також проводяться роботи соціально-психологічного характеру, що забезпечують готовність працівників підприємства до створення й виробництва нової продукції, сприяють зміцненню колективу та підвищенню ефективності виробництва.
У результаті розроблення конструкторсько-технологічної документації, випробування дослідних зразків, виготовлення технологічного оснащення та нестандартного обладнання, перепланування виробничих дільниць створюються передумови для організації стабільного випуску нового виробу.
Освоєння виробництва розглядається як початковий етап промислового виробництва нової продукції, протягом якого досягаються заплановані обсяги виробництва, намічені економічні показники та проектні техніко-економічні параметри продукції, що випускається. Період освоєння нової продукції починається з виготовлення дослідного зразка й завершується серійним виробництвом продукції.
Стадія освоєння виробництва нової продукції характерна тільки для масового й серійного виробництва. У період освоєння триває конструкторсько-технологічне доопрацювання нового виробу та пристосування самого виробництва до випуску нової продукції.
На тривалість періоду освоєння впливають послідовно-системні зміни проектних та організаційних рішень: уточнення конструкції виробу – зміни у конструкторській документації –перегляд технологічних процесів – перепроектування й виготовлення оснащення – перегляд матеріальних і трудових норм – перепланування розташування устаткування – навчання робітників новим процесам – уточнення оперативно-виробничих планів.

План практичного заняття
Організація інноваційної діяльності підприємства.
Процес створення та освоєння нової продукції.
Організація науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.
Організація технологічної підготовки виробництва.
Використання функціонально-вартісного аналізу для скорочення строків та підвищення ефективності підготовки виробництва.

Питання для обговорення
Назвіть основні завдання та розкрийте зміст організації інноваційної діяльності на підприємстві.
Охарактеризуйте процес створення та освоєння нової продукції.
Назвіть і дайте стислу характеристику основних етапів науково-дослідницької і конструкторської підготовки нової продукції.
Стисло розкрийте зміст процедури відпрацювання на технологічність проектно-конструкторської документації.
Дайте характеристику організації технологічної підготовки виробництва.
Дайте стислу характеристику пріоритетних і загальних напрямів технічного оновлення виробництва.
Охарактеризуйте основні етапи функціонально-вартісного аналізу нової продукції.

Термінологічний словник
Нова продукція (новий вид продукції) – виріб, що виготовляється вперше, а також модернізований виріб, що отримав нову якісну характеристику.
Освоєння виробництва – складова частина постановки продукції на виробництво, що включає перевірку підготовленого технологічного процесу й оволодіння практичними прийомами виготовлення продукції зі стабільним значенням показників і у відповідному обсязі.
Освоєння нової продукції – сукупність різноманітних процесів і робіт із перевірки й відпрацьовування конструкцій та технології щодо встановлених технічних вимог, освоєння нових форм організації виробництва.
Життєвий цикл виробу – сукупність взаємопов’язаних процесів створення та послідовної зміни стану виробу від формування вихідних ринкових вимог до закінчення експлуатації або споживання.
Життєвий цикл нововведень – період часу від зародження нової ідеї, її практичного впровадження у нових виробах до морального старіння цих виробів і їхнього зняття з виробництва.
Комплексна підготовка виробництва – сукупність взаємопов’язаних маркетингових і наукових досліджень, технічних, технологічних, екологічних і організаційних рішень, спрямованих на досягнення нових можливостей: задоволення потреб споживачів; створення нової техніки, технологічних процесів, методів організації та управління виробництвом; забезпечення конкурентоспроможності нової продукції.
Науково-дослідні роботи зі створення продукції – комплекс досліджень, які проводяться з метою отримання обґрунтованих вихідних даних, пошуку принципів і шляхів створення нової чи модернізованої продукції.
Технічна підготовка виробництва – комплекс послідовно пов’язаних наукових, проектно-конструкторських, технологічних і виробничо-господарських робіт зі створення, освоєння та впровадження нових видів продукції, нової техніки і технології.
Технологічна підготовка виробництва – сукупність взаємопов’язаних процесів, які забезпечують технологічну готовність підприємства до випуску виробів заданого рівня якості при встановлених термінах, обсягах випуску та витратах ресурсів.

Теми рефератів
Способи формування наукових ідей, прогресивні форми та методи організації досліджень.
Патентно-ліцензійна робота, організація підготовки науково-технічної інформації.
Проектування технологічних процесів і методи їх оцінки.
Особливості проектування виробів для різних типів виробництва з урахуванням умов ринкових потреб.
Екологічна експертиза виробів (процесів) на стадіях їхнього життєвого циклу.

Питання для самостійного вивчення
Назвіть основні принципи організації НДДКР.
Перелічить види (етапи) НДДКР.
На яких системах документів базується НДДКР?
Які чинники впливають на технічний рівень виробництва?
Назвіть чинники, які впливають на організаційний рівень виробництва.
Які цілі та завдання ставлять перед організацією технологічної підготовки виробництва?
Охарактеризуйте Єдину систему технологічної підготовки виробництва. Назвіть її цілі.
Які роботи виконуються за стадіями Єдиної системи технологічної підготовки виробництва?
Розкрийте систему показників ефективності підготовки виробництва до випуску нової продукції.
Патентно-ліцензійна робота, організація підготовки науково-технічної інформації.

Тести
1. Оформлений результат науково-дослідницьких чи проектно-конструкторських робіт у вигляді відкриття, винаходу нового чи модернізованого продукту, технології, ноу-хау, нових наукових підходів чи принципів тощо є:
а) інновація;
б) нова техніка;
в) новація.

2. Яка тривалість дослідного освоєння виробництва нової продукції:
а) 2-4 тижні;
б) 2-4 місяці;
в) 2-4 роки.

3. Яка тривалість промислового освоєння виробництва нової продукції:
а) 1-3 тижні;
б) 1-3 місяці;
в) 1-3 роки.

4. Виробничий процес, протягом якого здійснюється вихід підприємства на проектні потужності з випуску нової продукції, називається:
а) виробничим освоєнням;
б) економічним освоєнням;
в) технічним освоєнням.

5. Усунення основних недоліків конструкції нового виробу і технології його виготовлення здійснюється у процесі:
а) виробництва;
б) обговорення технічного проекту на науково-технічній раді;
в) дослідного виробництва.

6. Який вид організаційно-технічних моделей доцільно використовувати при імовірнісному методі робіт зі створення нової продукції:
а) матричну модель;
б) сітьову модель;
в) лінійну модель Ганта.

7. – упорядкування у процесі і синхронізація у часі процесів створення й освоєння виробництва нової продукції. Вставте пропущене:
а) нововведення;
б) інноваційна діяльність;
в) організація інноваційної діяльності.

8. Життєвий цикл товару (послуг, технології) включає такі фази:
а) розроблення;
б) впровадження;
в) зростання;
г) зрілість;
д) насичення;
е) спад.

9. Технічне завдання на новий виріб містить:
а) розрахунок виробничих потужностей;
б) комплект конструкторської документації;
в) дослідження технічного здійснення вимог замовника;
г) результати випробування дослідного зразка;
д) оцінку реальності виконання вимог замовника за встановленого фінансування та кола виконавців.

10. Система створення й освоєння технології включає такі етапи:
а) формування загальної потреби;
б) науково-дослідні роботи;
в) виробництво;
г) технологічну підготовку виробництва;
д) проектно-конструкторські роботи;
е) експлуатацію;
є) утилізацію;
ж) технічне завдання.

11. Повний життєвий цикл продукції являє собою:
а) сукупність усіх дій людей та знарядь праці, необхідних на підприємстві для виготовлення продукції;
б) низку послідовних дій, що виконуються на одному робочому місці без передачі предметів праці;
в) сукупність взаємопов’язаних процесів створення й послідовної зміни стану продукції від формування вхідних вимог до закінчення експлуатації або споживання.

12. Технічний проект містить:
а) усю робочу документацію, необхідну для виготовлення виробу;
б) уточнені креслення загального виду виробу;
в) закінчене технічне рішення;
г) технологічні процеси виготовлення виробу;
д) алгоритми проведення випробувань виробу.

13. Конструкторська стандартизація – це:
а) збільшення різноманітності елементів, що застосовуються у конструкції виробу;
б) комплекс заходів усунення необґрунтованої різноманітності типів та конструкцій деталей;
в) випробування стандартних деталей та вузлів.

14. Конструкторська уніфікація характеризується збільшенням:
а) номенклатури випуску виробів;
б) значень показника використання;
в) значень показника стандартизації;
г) показника збирання;
д) коефіцієнта повторюваності типорозмірів.

15. Чи є експлуатація або споживання продукції складовою циклу створення й освоєння у виробництві нової продукції:
а) так;
б) ні;
в) так, але за умови, що йдеться про нову техніку.

16. Життєвий цикл виробу залежність від:
а) виробництва продукції від збуту;
б) обсягу збуту продукції від часу;
в) виробництва продукції від попиту;
г) обсягу збуту продукції від виробництва.

17. Дослідно-конструкторська робота – це:
а) вид технічної підготовки виробництва;
б) організаційна форма реалізації конструкторської підготовки виробництва;
в) головна частина конструкторської підготовки виробництва;
г) проміжна стадія між науково-дослідною роботою та конструкторською підготовкою виробництва.

18. Підставою для проведення дослідно-конструкторських робіт є
а) результати науково-дослідницьких робіт;
б) технічна пропозиція;
в) технічне завдання.

19. Під керівництвом якої посадової особи створюється план технічної підготовки виробництва:
а) генерального (головного) конструктора;
б) головного інженера (технічного директора);
в) генерального (головного) конструктора або головного інженера (технічного директора);
г) керівника бюро планування та управління.

20. – це метод системного дослідження об’єкта, спрямований на підвищення ефективності використання матеріальних і трудових ресурсів при створенні та експлуатації виробів. Вставте пропущене:
а) функціонально-вартісний аналіз;
б) проектний аналіз;
в) техніко-економічний.

Літературні джерела: Осн.: 1, 7, 8, 9, 10, 11, 12. Дод.: 17, 18, 19, 26, 27, 29.

Тема 14. Організаційне проектування виробничих систем

Методичні поради до вивчення теми
При вивченні цієї теми студент повинен оволодіти знаннями щодо передумов, сутності і загальних положень організаційного проектування.
Узагальнений алгоритм організаційного проектування виробничої системи має такі етапи:
передпроектний (комплексне техніко-економічного обстеження виробництва; розроблення технічного завдання);
вибір форми організації виробництва, що передбачає обґрунтування: типу виробництва; складу підрозділів та їх спеціалізації; форм організації підрозділів; моделі організаційної структури виробництва;
структурно-функціональна організація виробництва, що припускає прийняття вихідних проектних рішень із формування структури виробничої системи (ВС) і організації її функціонування. Наявність корисної функції є підставою для створення структурного елемента для її виконання. Основні напрями розроблення структурно-функціональної організації виробництва: склад зовнішніх зв’язків та їх параметри; склад функцій; склад структурно-функціональних елементів; склад внутрішніх зв’язків; побудова функціональної структури виробництва.
Обґрунтування виробничої структури, що передбачає елементне наповнення функціональної структури та обґрунтування виробничої структури підрозділів основного виробництва ВС. Основні завдання: визначення складу та обсягу робіт, їх розподіл за виконавцями; визначення складу та кількості устаткування, його розміщення; визначення складу й чисельності виробничого персоналу, його закріплення за робочими місцями; планування, розрахунок площ; робоче проектування (детальне опрацювання в робочій документації схем функціонування всіх елементів (підсистем) ВС і їх взаємодії між собою та із зовнішнім середовищем).
Організація основного виробництва. Основні завдання: визначення складу, інтенсивності та трасування матеріальних потоків; визначення складу, пропускної здатності й розташування виробничих підрозділів; визначення складу, продуктивності й зон обслуговування бригад; побудова транспортно-технологічних схем виробництва, моделювання роботи, оцінка ефективності.
Організація обслуговування виробництва. Основні завдання: визначення видів забезпечення (виходячи зі складу допоміжних функцій ВС); поділ функцій забезпечення між структурно-функціональними одиницями проектованої ВС і ВС більш високого рівня оргструктури; визначення складу функцій кожної одиниці та її структурування; організація забезпечення кожного виду, організація допоміжних виробничих процесів і функціонування підрозділів забезпечення.
Оперативне управління виробництвом. Основні напрями: оргструктура та функції апарату управління; оперативно-календарне планування виробництва; диспетчерування виробництва; організація інформаційних зв’язків і документооборот.
Організація функціонування комплексу технічних засобів: транспортно-накопичувальної системи; комплексу засобів технологічного оснащення; робочих місць персоналу, оснащених технічними засобами; побудова алгоритмічної моделі функціонування комплексу технічних засобів.
Організація праці персоналу. Основні завдання: нормування праці; склад і спеціалізація бригад, зони обслуговування; оснащення та обслуговування робочих місць; оплата праці; охорона праці й техніка безпеки; підготовка та перепідготовка кадрів.
Організаційне проектування здійснюються під час технічного переозброєння, реконструкції та розширення виробництва, розроблення нових виробничих процесів або їхніх частин, дільниць, цехів, підприємств промисловості, їхніх функціональних підрозділів (служб, господарств), а також під час реалізації довгострокових і поточних програм реорганізації та вдосконалення діючого виробництва.
Організаційне проектування передбачає розроблення комплексних проектних рішень з організації праці, виробництва та управління, спрямованих на забезпечення умов ефективного функціонування підприємства та призначених для впровадження подальшого вдосконалення.
Організаційний проект (оргпроект) виробничої системи розробляється в тісному взаємозв’язку з іншими частинами комплексного проекту підприємства: конструкторською, технологічною, інформаційно-управлінською, програмного забезпечення та ін.
Головна мета організаційного проектування полягає в побудові раціональних схем поєднання в просторі та часі всіх складових виробничого процесу – праці, предметів праці й засобів праці – у заданих виробничих умовах із найкращими техніко-економічними показниками рішення завдань, поставлених перед системою, що проектується.
У процесі оргпроектування вирішується комплекс завдань організації виробництва, праці та управління, спрямованих на надання виробництву сукупності властивостей, що задаються вимогами зовнішнього середовища.
Об’єктами оргпроектування є промислові виробничі системи з повним технологічним циклом та реалізовані в них виробничі процеси, а також їхні детерміновані елементи:
технологічні процеси, їх стадії, операції та переходи, включаючи допоміжні;
адміністративно-виробничі підрозділи різноманітного організаційного рівня (підприємство як сукупність робочих центрів, цех, дільниця (лінія), робоче місце (модуль)), а також їх функціональні підсистеми (служби господарства).
Предметом оргпроектування є зв’язки та взаємовідносини, які обумовлюють процес виробництва, його організацію та інтеграцію складових елементів виробничої системи, праці й управління, у тому числі в умовах комплексної автоматизації виробництва.
Зміст оргпроекту становлять організаційно-технічні та інші рішення, а також заходи щодо їх реалізації, спрямовані на раціональну організацію та оптимізацію структури й процесу функціонування ВС.
Основні проектні рішення та заходи передбачають: визначення кількісного та якісного складу елементів виробничої системи, їх структурування та розташування у просторі; розроблення регламентів організаційних процесів; створення організаційно-нормативної бази для конкретних виробничих систем; моделювання інформаційних зв’язків і потоків, формування документообороту й інформаційного забезпечення; установлення економічних відносин між підрозділами підприємства та окремими виконавцями.
Вихідними даними для оргпроектування є результати комплексного техніко-економічного обстеження виробництва, вивчення аналогів, а також наявні проектні рішення організаційно-технічного характеру.
Важлива роль у реалізації оргпроекту, забезпеченні його ефективності належить персоналові. Тому під час розробки графіків перепідготовки необхідно враховувати план поетапного введення в експлуатацію окремих черг організаційного проекту спроектованої виробничої системи.

План практичного заняття
Загальні положення формування організаційного проекту виробництва.
Принципи формування організаційного проектування виробничих систем.
Процес організаційного проектування та раціоналізації виробничих систем.
Діагностика стану виробничої системи.

Питання для обговорення
Перелічить особливості сучасного проектування.
Назвіть стадії, етапи та процеси організаційного проектування виробничих систем.
Назвіть стадії, етапи та процеси раціоналізації виробничих систем.
Розкрийте сутність методичних підходів, що використовуються під час організаційного проектування.
Опишіть структурно-логічну схему організаційного проектування виробничої системи.
Охарактеризуйте і розкрийте сутність діагностики стану виробничої системи.
Поясніть узагальнений алгоритм організаційного проектування виробничої системи.



Термінологічний словник
Проект – це задум (завдання, проблема) та необхідні засоби його реалізації з метою досягнення бажаного економічного, технічного, технологічного чи організаційного результату.
Організаційний проект – це сукупність остаточних комплексних проектних рішень з організації праці, виробництва та управління, що спрямовані на забезпечення умов ефективного функціонування підприємства і призначені для впровадження та подальшого удосконалення.
Проектування організації виробництва – це процес розроблення організаційної, технічної та планово-економічної документації, за якою створюється і реалізується на практиці виробнича система.
Об’єктами організаційного проектування є промислові виробничі системи з повним технологічним циклом та реалізовані у них виробничі процеси, а також їх дестроковані елементи: технологічні процеси, їх стадії, операції і переходи, включаючи допоміжні; адміністративно-виробничі підрозділи різноманітного організаційного рівня: підприємство як сукупність робочих цехів, дільниць, робочих місць, а також їх функціональні підсистеми (служби, господарства).
Предметом організаційного проектування є зв’язки та взаємовідносини, які визначають особливості процесу виробництва, його організацію та інтеграцію складових елементів виробничої системи, праці й управління, у тому числі в умовах комплексної автоматизації виробництва.
Передпроектна підготовка охоплює розробку загальної концепції організації виробництва; здійснення комплексного діагностування об’єкта проектування; розроблення техніко-економічного обґрунтування виробничої системи; формування та затвердження технічного завдання на проектування.
Технічне проектування передбачає розробку основних положень системи організації виробництва, принципів її функціонування, методів узгодження з іншими підсистемами; прийняття рішень з інформаційного забезпечення і системи документообігу.

Теми рефератів
Економічне обґрунтування й оцінювання ефективності нових виробів (машин, устаткування).

Методологічні основи визначення доцільності виробництва нової продукції на різних етапах її життєвого циклу.
Методичні основи визначення беззбитковості проекту оновлення продукції.
Структура та зміст еталонного проекту організації виробничої системи.
Організаційна підготовка впровадження, освоєння, оцінювання й удосконалення організаційного проекту.

Питання для самостійного вивчення
У чому полягає актуальність організаційного проектування виробництва?
Які Ви знаєте особливості сучасного проектування?
Назвіть основні вимоги до розробки та оформлення організаційного проекту виробництва.
Які методичні підходи використовуються під час організаційного проектування? Розкрийте їх сутність.
Розкрийте зміст структурно-логічної схеми організаційного проектування виробничої системи.
Охарактеризуйте схему оцінки рівня системи організації виробництва.
Як проводять аналіз організації виробничих систем?
Які Ви знаєте стадії, етапи та процеси організаційного проектування виробничих систем?
Які Ви знаєте стадії, етапи та процеси раціоналізації виробничих систем?
У чому полягає особливість узагальненого алгоритму організаційного проектування виробничої системи?

Тести
1. Проект – це:
а) задум (завдання, проблема) та необхідні засоби його реалізації з метою досягнення бажаного економічного, технічного, технологічного чи організаційного результату;
б) засіб реалізації стратегії підприємства;
в) комплекс заходів щодо забезпечення взаємозв’язків цілей підприємства з його можливостями;
г) план створення нового підприємства, виходу на ринок та забезпечення прибутковості господарчої діяльності.
2. Розроблення загальної концепції організації виробництва здійснюється на етапі:
а) передпроектної підготовки;
б) технічного проекту;
в) робочого проекту;
г) освоєння проекту.

3. На якому етапі організаційного проектування здійснюється розробка посадових інструкцій та положень за підрозділами:
а) передпроектної підготовки;
б) технічного проекту;
в) робочого проекту;
г) освоєння проекту.

4. У процесі створення комплексних організаційних проектів може бути використано такі методи їх проектування, як:
а) оригінальний метод;
б) типовий метод;
в) традиційний метод;
г) система автоматизованого проектування;
д) усі відповіді правильні.

5. Під час використання традиційних методів проектування:
а) максимально враховуються особливості діяльності підприємства;
б) значно скорочується час проектування;
в) декомпозиція виробничої системи здійснюється за організаційним модулем;
г) здійснюється методична підтримка завдань промислового інжинірингу.

6. В основу автоматизованого організаційного проектування покладено:
а) статистичні методи;
б) модульний спосіб;
в) метод прямого рахунку.
г) усі відповіді хибні.

7. Під час діагностування виробничих систем одним із показників, що відображають результативність організації виробництва, є:
а) коефіцієнт завантаження устаткування;
б) коефіцієнт спеціалізації робочих місць;
в) коефіцієнт організації робочих місць;
г) усі відповіді правильні.

8. Який показник розраховується як відношення тривалості у годинах технологічного циклу до загального циклу:
а) коефіцієнт пропорційності виробничого процесу;
б) коефіцієнт роботи устаткування;
в) коефіцієнт безперервності виробничого процесу;
г) коефіцієнт предметної спеціалізації?

9. Із позицій системного підходу оцінка та аналіз виробничої структури здійснюється з:
а) функціонального боку;
б) елементного боку;
в) організаційного боку;
г) економічного боку.

10. Виробнича програма – це:
а) план підприємства, який обумовлює можливий обсяг продажів, співвідношення обсягів випуску старих і нових виробів, а також рівня цін, якості, конкурентоспроможності продукції;
б) поточний план підприємства, який визначає необхідний обсяг виробництва, номенклатуру, асортимент продукції у плановому періоді;
в) план, який обумовлює витрати на виробництво продукції у плановому періоді.

11. Основним завданням виробничої програми є:
а) визначення існуючих потреб покупців та можливості зміни їх у майбутньому;
б) максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції при найкращому використанні ресурсів підприємства та отриманні максимального прибутку;
в) пропозиція покупцям такої номенклатури товарів та послуг, яка б задовольняла їхні потреби, відповідала напрямкам діяльності підприємства і сприяла зростанню його частки на ринку.

12. Показником виробничої програми у натуральному вимірі є:
а) обсяг виробництва за номенклатурою;
б) валова продукція;
в) товарна продукція.

13. Система виразів, що описують характеристики об’єкта моделювання і взаємозв’язки між ними, називається:
а) математичною моделлю;
б) балансом;
в) інформаційною моделлю.

14. Підприємства прагнуть витіснити вплив ринку на свою діяльність за допомогою:
а) вертикальної інтеграції, контролю над попитом, контрактних відносин, створення підприємницьких мереж;
б) розробки відповідного комплексу функціональних стратегій;
в) встановлення монопольного впливу на ринок, налагодження тісних відносин з покупцями;
г) процесу приєднання до організації підприємств-постачальників та підприємств-клієнтів шляхом злиття або поглинання;
д) вертикальною інтеграцією;
е) створенням підприємницьких мереж.

15. Який спосіб є більш доцільним для протидії впливу ринку на діяльність підприємства?
а) вертикальна інтеграція, бо дає гарантію постійних та стабільних зв’язків з постачальниками та покупцями;
б) створення підприємницьких мереж, що засновані на гнучких взаємовідносинах економічно зацікавлених підприємств;
в) розвиток маркетингової діяльності підприємства, що дає змогу пристосуватися до вимог ринку.

16. Об’єктом організаційного проектування виробничих систем на підприємстві є:
а) основні види діяльності підприємства;
б) ресурси підприємства;
в) стратегія та цілі підприємства.

17. Сутність моделювання полягає у:
а) створенні аналога досліджуваного об’єкта, в якому враховано тільки всі його найважливіші з точки зору даного дослідження властивості;
б) створенні комплексної системи планових показників для певного об’єкта;
в) створенні схеми планових досліджень усіх властивостей об’єкта, що досліджується.

18. Прогнозування – це:
а) система принципів, підходів і методів розробки та обґрунтування організаційних рішень;
б) процес передбачення, побудований на ймовірності, науково обґрунтованому судженні про перспективи розвитку об’єкта у майбутньому;
в) процес визначення мети і цілей діяльності підприємства;
г) процес реалізації стратегічної підприємницької структури на певний період часу.

19. Система виразів, що описують характеристики об’єкта моделювання і взаємозв’язки між ними, називається:
а) математичною моделлю;
балансом;
б) інформаційною моделлю.

20. Що опрацьовується з більш високим рівнем конкретності?
а) програми;
б) проекти;
в) плани;
г) звіти.

Літературні джерела: Осн.: 1, 7, 8, 9, 10, 11, 12. Дод.: 17, 18, 19, 26, 27, 29.



















Методичні рекомендації щодо виконання
індивідуальної роботи

Індивідуальна робота виконується самостійно з консультаціями викладача протягом періоду вивчення дисципліни “Організація виробництва” відповідно до графіка навчального процесу з поглибленим вивченням таких тем як: “Виробничі системи”, “Організація виробничого процесу у часі”, “Організація обслуговуючих господарств”, “Організація потокового та автоматизованого виробництва”, “Організаційно-виробниче забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції”.
Мета та завдання індивідуальної роботи – закріплення, поглиблення й узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання та набутих практичних навичок їх застосування під час організації діяльності промислового підприємства та обґрунтування управлінських рішень щодо планування, організації та моніторингу виробничих процесів.
Індивідуальна робота передбачає наявність таких елементів наукового дослідження, як практична значущість; комплексний системний підхід до вирішення завдань дослідження: теоретичне використання передової сучасної методології і наукових розробок; наявність елементів творчості.
Індивідуальна робота включає такі завдання: опрацювання питань, які студент має підготувати, та вирішення задачі.
Індивідуальна робота виконується в окремому зошиті або на аркушах паперу, які підшиваються у папку. У кінці індивідуальної роботи слід навести список використаної літератури, проставити дату і підпис.
Не зарахована індивідуальна робота із зауваженнями викладача повертається студенту на доопрацювання. Після доопрацювання слід представити на кафедру індивідуальну роботу з попередніми зауваженнями викладача.
Зміст індивідуальних завдань подано у таблиці нижче.


Назва теми за типовою навчальною
програмою
Питання, які студент має підготувати до індивідуального заняття
Зміст індивідуальних
завдань
Література
(порядковий
номер за
переліком)
Засоби
контролю
знань


1
2
3
4
5

Модуль І. Системна характеристика організації виробництва

Тема 2.
Виробничі
системи

Розкрийте сутність функціональної структури підприємства.
Наведіть визначення виробничо-господарській діяльності підприємства.
Які види організаційних структур управління найчастіше зустрічаються на українських підприємствах?
Розкрийте сутність виробничих систем, їхні класифікаційні рівні та елементний склад.
Назвіть закони та принципи організації виробничих систем.
Розгляньте і проаналізуйте функціонування підприємства на основі Господарського кодексу України.
Ознайомтеся та дайте характеристику основних організаційних форм підприємств в Україні.
Охарактеризуйте основні напрями економічної діяльності підприємства.
Визначте найбільш актуальні та значимі напрями соціальної діяльності підприємства.
Перелічить і розкрийте основні методи організаційного проектування.
Охарактеризуйте взаємозв’язки між основними складовими концептуальної моделі організації виробництва на підприємстві.
Осн.: 1, 7, 8, 9, 10, 11, 12.
Дод.: 17, 18, 19, 26, 27, 29.
Самостійна робота, перевірка індивідуальної роботи

Таблиця 1
Питання та зміст індивідуальних завдань
Продовж. табл. 1
1
2
3
4
5


6. Які Ви особливості формування та функціонування складних виробничих систем.
7. Назвіть рівні організованості та особливості створення виробничих систем.
7.Визначте цілі та завдання організаційного проектування.



Модуль ІІ. Організація виробничих процесів у первинних ланках підприємств

Тема 7. Організація виробничого
процесу
у часі

Від яких основних чинників залежить тривалість виробничого циклу? Поясніть їхній взаємозв’язок.
Від яких основних чинників залежить тривалість виробничого циклу?
За якими параметрами здійснюється вибір виду руху предметів праці за операціями технологічного процесу у конкретних умовах виробництва?
Визначте тривалість технологічного циклу оброблення партії деталей п=30 шт. і транспортної партії р=6 шт. при послідовному русі предметів праці, якщо технологічний процес складається з п’яти операцій тривалістю (у хв.): t1=2; t2=6; t3=4; t4=5; t5=3. Зробіть висновки.
Визначте зміни тривалість технологічного циклу оброблення партії деталей п=20 шт. при послідовному русі предметів праці у технологічному процесі з 6 операцій тривалістю (у хв.): t1=4; t2=1; t3=3; t4=5; t5=2; t6=6, якщо рух предметів
Осн.: 1, 7, 8, 9, 10, 11, 12.
Дод.: 17, 18, 19, 26, 27, 29.
Самостійна робота,
перевірка індивідуальної роботи

Продовж. табл. 1
1
2
3
4
5


4. В якому типі виробництва застосовується послідовно-паралельний вид поєднання операцій і у чому його переваги порівняно з іншими видами руху?
5. В який спосіб здійснюється синхронізація операцій та які її наслідки для виробничого циклу?
6. У чому полягає особливість розрахунку виробничого циклу у днях для різних видів руху предметів праці за операціями?
7. Що обумовлює розрахунок виробничого циклу складного виробу?
праці змінити на послідовно-паралельний з передаточною (транспортною) партією р=5 штук. Зробіть висновки.
3. Проаналізуйте вибір оптимального варіанту запуску виробів у виробництво, якщо запуск здійснюється при паралельному русі предметів праці, розмір партії виробів п=40 шт., передача виробів здійснюється транспортними партіями р=6 шт., технологічний процес обробки включає п’ять операцій тривалістю (у хв.): t1=2; t2=4; t3=1; t4=5; t5=3. Зробіть висновки.



Тема 9.
Організація обслуговуючих господарств
1. Визначте зміст організації технічного обслуговування виробництва.
2. Перелічіть основні завдання технічного обслу-
1.Розрахуйте коефіцієнт поточних витрат складського господарства, якщо: вартість основних фондів складу – 3 млн. грн.; витрати на ремонтні роботи – 0,45 млн. грн.; витрати
Осн.: 1, 7, 8, 9, 10, 11, 12.
Дод.: 17, 18, 19, 26, 27, 29.
Самостійна робота,


Продовж. табл. 1
1
2
3
4
5


говування виробництва.
3. Які Ви знаєте основні тенденції розвитку технічного обслуговування виробництва, властиві сучасному етапу розвитку ринку економіки та виробництва?
4. Як впливає на показники діяльності підприємства транспортне обслуговування виробництва?
5. Які можливі напрями вдосконалення внутрішньозаводських перевезень?
6. Чим відрізняються системи MRP-І і MRP-ІІ?
7. Що впливає на структуру та склад системи збереження матеріальних ресурсів?
на складські операції – 0,5 млн. грн.; термін зберігання – 24 дні; вага річного обороту товару – 250 тис. т.; річна норма амортизації основних фондів складу – 17 %. Зробіть висновки.
2. Розрахуйте площу приймальної дільниці на складі підприємства, якщо: річний товарообіг складу – 10 тис. т.; коефіцієнт нерівномірності завантаження складу – 0,64; частка товару, яка проходить через приймальну дільницю – 40 %; тривалість перебування товару на дільниці – 3 дні; орієнтована вартість 1 т. товару, що зберігається на складі – 1400 грн.; навантаження на 1м2 приймальної дільниці – 3 т.; річний фонд робочого часу приймальної дільниці – 238 днів.
3. Визначте кількість п’ятитонних автомашин для перевезення піску з кар’єру на цегельний завод, якщо за рік споживається 107,1 тис. т. піску.

перевірка індивідуальної роботи

Продовж. табл. 1
1
2
3
4
5



Тривалість рейсу автомашини 0,9 год. Коефіцієнт використання вантажопідйомності машини – 0,85. Машини працюють у дві зміни. Виробництво безперервне із зупинками на 8 святкових днів протягом року. Зробіть висновки.



Тема 11.
Організація потокового та автоматизованого
виробництва

Наведіть основні ознаки потокового виробництва.
Проаналізуйте можливості застосування потокових методів за різних організаційних типів виробництва.
За якими класифікаційними ознаками поділяють потокові лінії?
Проаналізуйте особливості організації перервно-потокових ліній.
Як визначається показник гнучкості автоматизованого виробництва?
Як підрахувати швидкість конвеєрної стрічки?
Скласти план-графік роботи перервно-потокової (прямоструминної) роботи лінії.
Скласти план-графік (стандарту-плану) роботи перемінно-потокової лінії.
Розрахуйте такт і ритм потокової лінії, яка оснащена робочим конвеєром безперервної дії, якщо добова програма запуску дорівнює Nзап. = 150 виробів, режим роботи двозмінний, тривалість зміни – 8 год., транспортна партія – 10 шт., регламентовані переваги – два рази за зміну по 15 хв.
Такт потокової лінії, оснащеної класичним розподільним конвеєром, дорівнює r = 5 хв./шт.
Осн.: 1, 7, 8, 9, 10, 11, 12.
Дод.: 17, 18, 19, 26, 27, 29.
Самостійна робота,
перевірка індивідуальної роботи

Продовж. табл. 1
1
2
3
4
5


7. Як проводиться розрахунок параметрів безперервно-потокових ліній?
У результаті поліпшення організації праці швидкість руху конвеєрної стрічки збільшилася на 0,171 м/хв. Крок конвеєра lk = 1,2 м, режим роботи двозмінний, регламентовані перерви – 20 хв. за зміну. Визначити швидкість руху конвеєрної стрічки і програму запуску виробів за добу після поліпшення організації праці. Зробіть висновки.
5. Визначити такт безперервно-потокової лінії, кількість робочих місць на окремих технологічних операціях, коефіцієнт їх завантаження та необхідну кількість робітників, якщо відомо, що: на лінії виготовляється 400 деталей за дві восьмигодинні зміни; регламентовані технологічні перерви за зміну становлять 20 хв., а передбачені технологічні втрати деталей у процесі їх вироблення – 5 % від одноденної програми випуску виробів; тривалість виконання окремих операцій становить: першої – 9,2



Продовж. табл. 1
1
2
3
4
5



хв.; другої – 8 хв.; третьої – 17 хв. Зробіть висновки.



Тема 12.
Організаційно-виробниче забезпечення якості та конкурентоспроможності
продукції
Чи існує єдина система показників якості продукції?
Проаналізуйте взаємозв’язок категорій за даною темаю.
Чи можливе застосування міжнародних стандартів на вітчизняних підприємствах?
Охарактеризуйте схему оцінки рівня системи організації виробництва.
Охарактеризуйте аналіз організації виробничих систем.
Назвіть стадії, етапи та процеси організаційного проектування виробничих систем.
Назвіть стадії, етапи та процеси раціоналізації виробничих систем.
1. За результати статистичного контролю якості процесу виготовлення вала редуктора прийняти параметри вибіркового приймального контролю з одинарною та подвійною вибіркою. За обсягу випуску валів N = 5000 для умов одинарної вибірки nв1 та nв2 дорівнює 2 % від обсягу випуску, С1 =1 шт., С2 =3 шт. Скласти алгоритми контролю за одинарної та подвійної вибірок. Дати порівняльну оцінку ефективності використання цих методів для процесів, що дають 1, 2, та 3 % дефектних виробів у загальному обсязі випуску продукції, для чого визначити кількість деталей, що підлягають контролю, та прийняти рішення про якість усієї партії для кожного випадку. Зробіть висновки.
Осн.: 1, 7, 8, 9, 10, 11, 12.
Дод.: 17, 18, 19, 26, 27, 29.

Самостійна робота,
перевірка індивідуальної роботи

СИСТЕМА ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ
з дисципліни «Організація виробництва»
для студентів за фахом 6.050107 «Економіки підприємства»

Таблиця 1
Система нарахування балів за виконання окремих навчальних
завдань

Види навчальних завдань
Бали

1. Відвідування лекції (2 год.)
0,05

2. Відвідування практичного заняття (2 год.)
0,05

3. Обговорення теоретичного питання на практичному занятті
0,2

4. Виконання завдання на практичному занятті
0,5

5. Підготовка доповіді
0,5

6. Підготовка та захист реферату
0,2

7. Підготовка термінологічного словника до теми
0,3

8. Тестування за кожною темою
0,5

9. Виконання домашнього завдання
0,2

10. Виконання та захист індивідуального завдання
1

Поточний контроль:

11. Виконання модульної контрольної роботи за модулями: І, ІІ, ІІІ
10

- перше завдання
2

- друге завдання
3

- третє завдання
5

Кінцевий контроль:

12. Іспит
40





Таблиця 2
Система нарахування балів за видами навчальної роботи
Назва модуля, теми
Вид навчальної роботи
Бали

Модуль І. Системна характеристика організації виробництва

Тема 1. Організаційні основи виробництва

1. Відвідування лекції (2 год.)
0,05


2. Відвідування практичного заняття (2 год.)
0,05


3. Обговорення теоретичного питання на практичному занятті
0,2


4. Підготовка доповіді
0,5


5. Підготовка термінологічного словника
0,3


6. Тестування
0,5


7. Підготовка та захист реферату
0,2


Разом
1,8

Тема 2. Виробничі системи

1. Відвідування лекції (4 год.)
0,1


2. Відвідування практичного заняття (2 год.)
0,05


3. Обговорення теоретичного питання на практичному занятті
0,2


4. Виконання завдання на практичному занятті
0,5


5. Виконання домашнього завдання
0,2


6. Підготовка термінологічного словника
0,3


7. Тестування
0,5


8. Виконання та захист індивідуального завдання
1


9. Підготовка та захист реферату
0,2


Разом
3,05

Тема 3. Виробничий процес і організаційні типи виробництва

1. Відвідування лекції (2 год.)
0,05


2. Відвідування практичного заняття (2 год.)
0,05


3. Обговорення теоретичного матеріалу
0,2


4. Виконання завдання на практичному занятті
0,5


5. Підготовка термінологічного словника
0,3


6. Тестування
0,5


7. Підготовка та захист реферату
0,2


Разом
1,8

Тема 4. Організація трудових процесів і робочих місць

1. Відвідування лекції (2 год.)
0,05


2. Відвідування практичного заняття (2 год.)
0,05


3. Обговорення теоретичного матеріалу
0,2


4. Виконання завдання на практичному занятті
0,5


5. Виконання домашнього завдання
0,2


6. Підготовка термінологічного словника
0,3


7. Тестування
0,5


Разом
1,8

Тема 5. Нормування праці

1. Відвідування лекції (2 год.)
0,05


2. Відвідування практичного заняття (2 год.)
0,05


3. Обговорення теоретичного матеріалу
0,2


4. Виконання завдання на практичному занятті
0,5


5. Виконання домашнього завдання
0,2


6. Підготовка термінологічного словника
0,3


7. Тестування
0,5


Разом
1,8

Модульна контрольна робота І
10,0

Модуль ІІ. Організація виробничих процесів у первинних ланках підприємств

Тема 6. Побудова виробничої
структури
у просторі

1. Відвідування лекції (2 год.)
0,05


2. Відвідування практичного заняття (2 год.)
0,05


3. Обговорення теоретичного матеріалу
0,2


4. Виконання завдання на практичному занятті
0,5


5. Виконання домашнього завдання
0,2


6. Підготовка термінологічного словника
0,3


7. Тестування
0,5


8. Підготовка та захист реферату
0,2


Разом
2,0

Тема 7. Організація виробничого процесу у часі
1. Відвідування лекції (2 год.)
0,05


2. Відвідування практичного заняття (2 год.)
0,05


3. Обговорення теоретичного матеріалу
0,4


4. Виконання завдання на практичному занятті
0,5


5. Виконання домашнього завдання
0,2


6. Підготовка термінологічного словника
0,3


7. Виконання та захист індивідуального завдання
1


8. Підготовка та захист реферату
0,2


Разом
2,7

Тема 8. Організація допоміжних виробництв
1. Відвідування лекції (2 год.)
0,05


2. Відвідування практичного заняття (2 год.)
0,05


3. Обговорення теоретичного питання
0,2


4. Виконання завдання на практичному занятті
0,5


5. Підготовка термінологічного словника
0,3


6. Тестування
0,5


Разом
1,6

Тема 9. Організація обслуговуючих господарств
1. Відвідування лекції (2 год.)
0,05


2. Відвідування практичного заняття (2 год.)
0,05


3. Обговорення теоретичного питання
0,2


4. Виконання завдання на практичному
0,5


5. Виконання домашнього завдання
0,2


6. Підготовка термінологічного словника
0,3


7. Виконання та захист індивідуального завдання
1


Разом
2,3

Тема 10. Одиничний та партіонний методи організації виробництва
1. Відвідування лекції (2 год.)
0,05


2. Відвідування практичного заняття (2 год.)
0,05


3. Обговорення теоретичного матеріалу
0,2


4. Виконання завдання на практичному занятті
0,5


5. Підготовка термінологічного словника
0,3


6. Тестування
0,5


7. Підготовка та захист реферату
0,2


Разом
1,8

Тема 11. Організація потокового та автоматизованого виробництва

1. Відвідування лекції (4 год.)
0,1


2. Відвідування практичного заняття (4 год.)
0,1


3. Обговорення теоретичного матеріалу
0,4


4. Виконання завдання на практичному занятті
1


5. Виконання домашнього завдання
0,2


6. Підготовка термінологічного словника
0,3


7. Виконання та захист індивідуального завдання
1


Разом
3,1

Модульна контрольна робота ІІ
10,0

Модуль ІІІ. Організаційне забезпечення конкурентоспроможності продукції та проектування виробничих систем

Тема 12. Організаційно-виробниче якості та конкурентоспроможності
продукції
1. Відвідування лекції (4 год.)
0,1


2. Відвідування практичного заняття (2 год.)
0,05


3. Обговорення теоретичного матеріалу
0,2


4. Виконання завдання на практичному занятті
0,5


5. Виконання домашнього завдання
0,2


6. Підготовка термінологічного словника
0,3


7. Тестування
0,5


8. Виконання та захист індивідуального завдання
1


Разом
2,85

Тема 13. Комплексна підготовка виробництва до випуску нової продукції
1. Відвідування лекції (2 год.)
0,05


2. Відвідування практичного заняття (2 год.)
0,05


3. Обговорення теоретичного питання на практичному занятті
0,2


4. Підготовка доповіді
0,5


5. Підготовка термінологічного словника
0,3


6. Тестування
0,5


7. Підготовка та захист реферату
0,2


Разом
1,8

Тема 14. Організаційне проектування виробничих систем

1. Відвідування лекції (2 год.)
0,05


2. Відвідування практичного заняття (2 год.)
0,05


3. Обговорення теоретичного питання на практичному занятті
0,2


4. Підготовка доповіді
0,5


5. Підготовка термінологічного словника
0,3


6. Тестування
0,5


Разом
1,6

Модульна контрольна робота ІІІ
10,0

Разом за семестр
60,0

Іспит
40,0

Разом
100,0









Таблиця 3

Шкала переведення балів у 4-бальну та шкалу
за системою ECTS

Оцінка за бальною шкалою
Оцінка за 4-и бальною шкалою
Оцінка за шкалою ЕСТS

86-100
5 (відмінно)
А

79-85
4 (дуже добре)
В

71-78
4 (добре)
С

66-70
3 (задовільно)
D

60-65
3 (задовільно достатньо)
Е

35-59
2 (незадовільно)
з можливістю
повторного складання
FX

0-34
2 (незадовільно)
з обов’язковим
повторним вивченням
дисципліни
F


















Таблиця 4
Система нарахування додаткових балів за видами робіт з вивчення дисципліни

Форма роботи
Вид роботи
Бали

1. Навчальна
Участь у конкурсі на кращого знавця дисципліни “Організація виробництва”:



І місце
10


ІІ місце
7


ІІІ місце
4

2. Науково-дослідна
1. Участь у роботі наукового гуртка “Економіст”
(виступ з доповіддю):
8


2. Участь у роботі наукової студентської конференції:



- університетській
8


- міжвузівській
10


- всеукраїнській
12

Разом

30


*Максимальна кількість додаткових балів – 30.











ПОТОЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

 Метою та завданням поточного контролю є визначення рівня засвоєння матеріалу студентами для корекції їх навчальної роботі у разі потреби, а також накопичування балів рейтингу студента з дисципліни.
Засоби поточного контролю вивчення дисципліни:
опитування на заняттях;
перевірка підготовки до практичних занять;
перевірка виконання модульних контрольних робіт;
розв’язування практичних завдань біля дошки;
опитування у процесі індивідуально-консультативних занять: захист реферативно-розрахункових робіт, контрольні роботи, тестування для студентів, знання та навички яких не відповідають вимогам вузу або тих, що мають заборгованість із поважних причин, перевірка та захист індивідуальних домашніх завдань;
для перевірки засвоєння матеріалу пропущених занять.
Об’єктами поточного контролю є: відвідування занять, відповіді на заняттях, виконання модульних контрольних робіт, додаткові види робіт, які вказані у таблицях нарахування балів.


Перелік питань для підготовки до поточного модульного контролю

Модуль І. Модуль І. Системна характеристика організації виробництва

Тема 1. Організаційні основи виробництва
Визначте вплив промислової революції на розвиток теорії та практики організації виробництва.
З яких структурних компонентів складається поняття “організація”?
Закономірності, основні принципи організації виробництва.
Історія розвитку теорії та практики організації виробництва.
Організація виробництва як самостійна сфера знань та її місце у системі наук.
Перелічіть та охарактеризуйте загальні принципи організації.
Покажіть взаємозв’язок законів і загальних принципів організації, принципів раціоналізації структур і процесів.
Розкрийте сутність і завдання організації виробництва.
У чому полягає сутність дисципліни “Організація виробництва”?
Які основні елементи містить “системна концепція організація виробництва”?

Тема 2. Виробничі системи
Визначте основні функціональні сфери в організації промислового підприємства та опишіть їх взаємозв’язок.
Дайте визначення поняття “виробнича система”. У чому позлягає її особливість?
Дайте загальну характеристику підприємству як основному носію ринкових відносин та складної виробничої системи.
За якими ознаками класифікують зв’язки виробничої системи?
Охарактеризуйте виробництво як відкриту систему.
Охарактеризуйте закони розвитку виробничої систем.
Охарактеризуйте організаційні аспекти виробничих систем.
Охарактеризуйте сутність і методи організаційного проектування.
Які властивості надаються виробничим системам під час їх проектування та вдосконалення?
Яку роль відіграють резерви виробничої системи і як вони впливають на її функціонування?

Тема 3. Виробничий процес і організаційні типи виробництва
Виробничий процес, його сутність, різновиди і структура.
Дайте загальну характеристику основних методів організації виробництва.
Наведіть класифікацію різновидів виробничих процесів.
Охарактеризуйте наукові принципи організації виробничого процесу.
Охарактеризуйте основні елементи виробничого процеси.
Охарактеризуйте систематизацію виробничих процесів за певними класифікаційними ознаками.
Перелічіть та охарактеризуйте методи організації виробництва.
Типи виробництва, їх техніко-економічні особливості.
У чому полягає зв’язок принципу пропорційності та пропускної спроможності основного виробництва?
Які бувають форми організації виробництва? Назвіть їхні переваги?
Тема 4. Організація трудових процесів і робочих місць
Наведіть класифікацію трудових процесів і приклади на кожен їх вид.
Назвіть основні напрями удосконалення організації праці.
Організація праці на робочих місцях.
Перелічіть і дайте характеристику основних принципів наукової організації праці.
Перелічіть та охарактеризуйте основні принципи організації праці.
Перелічіть та охарактеризуйте стадії технологічного процесу.
Трудовий процес як елемент виробничого процесу.
У чому мета і завдання організації праці на підприємстві.
У чому суть організації робочого місця?
Що розуміють під трудовим процесом, які його основні елементи?

Тема 5. Нормування праці
Визначте зв’язок між нормуванням праці і зростанням її оплати.
Визначте основні завдання нормування праці на підприємстві.
Дайте визначення категорії “індивідуалізація норм праці”.
Інтенсивність праці і нормування трудових процесів.
Перелічить і розкрийте зміст основних видів норм та методів їх встановлення.
Принципи і методи комплексного обґрунтування норм витрат праці.
Розкрийте сутність дослідження та аналізу затрат робочого часу.
Розкрийте сутність основних компонентів системи комплексного обґрунтування норм праці. Визначте взаємозв’язки між чинниками, включеними у систему.
Роль і місце нормування праці у ринковій економіці.
Які основні чинники враховуються під час розрахунку ефективності праці та її нормуванні?

Модуль ІІ. Організація виробничих процесів у первинних ланках підприємств

Тема 6. Побудова виробничої структури у просторі
За якими основними ознаками можна класифікувати цехи і служби підприємства?
Назвіть основні напрями, за якими відбувається удосконалення виробничої структури підприємств в Україні?
Охарактеризуйте виробничу структуру і чинники, що її визначають.
Перелічіть та охарактеризуйте види виробничих структур.
Перелічіть чинники, що визначають виробничу структуру підприємства.
Предметна структура виробництва та перспективи її поширення.
Склад і класифікація основних виробничих ланок.
Що Ви розумієте під терміном “виробнича структура підприємства”?
Що таке просторове розміщення підприємства.
Яким чином можна “поєднати” організаційну і виробничу структуру? Навіщо це необхідно робити?

Тема 7. Організація виробничого процесу у часі
Визначте основні складові виробничого циклу виготовлення виробу.
Дайте характеристику категорії “складний процес”.
Дайте характеристику категорії категорію “простий процес”.
Назвіть етапи, які містить аналіз тривалості виробничого циклу складного процесу.
Розрахунок і аналіз тривалості виробничого циклу простого процесу.
Синхронізація операцій та її наслідки для виробничого процесу.
У чому полягає особливість розрахунку виробничого циклу у днях для різних видів руху предметів праці по операціях?
Чому необхідно аналізувати прямоточність структур і процесів?
Що таке виробничий процес у часі?
Які основні етапи містить аналіз тривалості виробничого циклу простого процесу?

Тема 8. Організація допоміжних виробництв
Дайте характеристику і порівняйте основні методи планування потреб підприємства у різних видах оснащення.
Назвіть мету та охарактеризуйте значення ремонтної служби підприємства.
Назвіть мету та охарактеризуйте сутність організації інструментального господарства на підприємстві.
Назвіть основні шляхи удосконалення роботи енергетичного господарства та його техніко-економічні показники.
Охарактеризуйте організаційну і функціональну структури ремонтної служби промислового підприємства.
Перелічіть і розкрийте сутність основних форм організації виконання ремонтних робіт.
Перелічіть основні нормативи системи планово-попереджувальних ремонтів.
Перелічіть основні функції центрального інструментального складу (ЦІС) промислового підприємства.
У чому полягає технічна й організаційна підготовка планово-попереджувальних ремонтів.
Які техніко-економічні показники використовують для аналізу й оцінки роботи ремонтної служби.

Тема 9. Організація обслуговуючих господарств
Дайте характеристику організації транспортного господарства на підприємстві.
Дайте характеристику організації складського господарства на підприємстві.
Розкрийте значення і завдання обслуговуючих господарств.
Охарактеризуйте організаційну і функціональну структури транспортного господарства.
Охарактеризуйте організаційну і функціональну структури складського господарства.
Назвіть основні напрями раціоналізації організації складських операцій на промисловому підприємстві.
У чому полягає особливість організації автоматизованих складів?
Назвіть напрями удосконалення роботи транспортного господарства на підприємстві.
Охарактеризуйте логістичні системи матеріального обслуговування.
Які перспективи розвитку складського господарства в Україні?

Тема 10. Одиничний та партіонний методи організації виробництва
Дайте характеристику змішаної форми організації виробництва.
Назвіть методи організації виробництва та чинники, що визначають їх вибір.
Назвіть особливості предметно-групової організації виробництва.
Організація одиничного (непотокового) виробництва.
Особливості застосування партіонного методу у сучасних умовах.
Охарактеризуйте партіонний метод обробки та особливості його застосування.
Охарактеризуйте предметно-замкнену форму організації виробництва.
Перелічіть основні методи організації непотокового виробництва й охарактеризуйте їх.
Розкрийте сутність предметної форми спеціалізації.
У чому полягають особливості організації ділянок серійного складання виробів?

Тема 11. Організація потокового та автоматизованого виробництва
Гнучкі автоматизовані виробничі системи.
Дайте визначення основних видів потокових ліній.
Назвіть основні показники, що характеризують економічну ефективність потокового виробництва.
Організаційно-виробничі параметри гнучкого автоматизованого виробництва, їх розрахунок.
Охарактеризуйте особливості організації багатопредметної потокові лінії.
Охарактеризуйте особливості організації однопредметної потокові лінії.
Потокові лінії, їх види та техніко-економічні показники.
Проаналізуйте можливості застосування потокових методів за різних організаційних типів виробництва.
Розкрийте основні особливості організації багатопредметної безперервно-потокової лінії?
Що спонукає розвиток автоматизованого виробництва?

Модуль ІІІ. Організаційне забезпечення конкурентоспроможності продукції та проектування виробничих систем

Тема 12. Організаційно-виробниче забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції
Дайте загальну характеристику статистичних методів контролю якості.
Назвіть показники, що входять до складу якості продукції.
Назвіть принципи організації контролю якості продукції.
Організація контролю якості продукції.
Охарактеризуйте особливості організації управління якістю продукції і забезпечення конкурентоспроможності підприємства.
Розкрийте класифікацію видів контролю якості продукції.
У чому полягає концепція тотального управління якістю?
У чому полягає сутність сертифікації? Перелічить її види.
Чим відрізняється система управління якістю в іноземних країнах та в Україні?
Як Україна адаптується до міжнародної системи сертифікації?

Тема 13. Комплексна підготовка виробництва до випуску нової продукції
Назвіть основні принципи організації НДДКР.
Назвіть чинники, які впливають на організаційний рівень виробництва.
Організація науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.
Організація освоєння виробництва нового продукту.
Охарактеризуйте особливості організації технологічної підготовки виробництва.
Охарактеризуйте Єдину систему технологічної підготовки виробництва. Назвіть її цілі.
Розкрийте систему показників ефективності підготовки виробництва до випуску нової продукції.
Які роботи виконуються за стадіями Єдиної системи технологічної підготовки виробництва?
Які цілі та завдання ставлять перед організацією технологічної підготовки виробництва?
Які чинники впливають на технічний рівень виробництва?

Тема 14. Організаційне проектування виробничих систем
Загальні положення та принципи формування організаційного проекту виробництва.
Назвіть основні вимоги до розробки та оформлення організаційного проекту виробництва.
Назвіть стадії, етапи та процеси організаційного проектування виробничих систем.
Опишіть структурно-логічну схему організаційного проектування виробничої системи.
Охарактеризуйте схему оцінки рівня системи організації виробництва.
Поясніть узагальнений алгоритм організаційного проектування виробничої системи.
Розкрийте сутність та значення аналізу організації виробничих систем.
Розкрийте сутність та значення діагностика стану виробничої системи.
Стадії, етапи та процеси організаційного проектування виробничих систем.
У чому полягає актуальність організаційного проектування виробництва?












СТРУКТУРА МОДУЛЬНОГО ЗАВДАННЯ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ УКООПСПІЛКА
ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ
Кафедра економіки підприємства

Модульна контрольна робота І
з дисципліни «Організація виробництва»
для студентів за фахом 6.050107 «Економіки підприємства»

Варіант № 1
Розкрийте сутність і завдання організації виробництва.
Перелічіть та охарактеризуйте основні принципи організації праці.
Тести
1. За яким критерієм виробничі процеси поділяються на дискретні та безперервні:
а) за призначенням;
б) за перебігом у часі;
в) за ступенем автоматизації;
г) за ступенем складності.

2. Дискретні процеси – це виробничі процеси:
а) які не потребують технологічної циклічності;
б) яким притаманна циклічність, пов’язана з виготовленням виробів певної форми;
в) які виконуються робітником за допомогою машин;
г) які здійснюються машинами без участі робітника.

3. Сукупність взаємопов’язаних дій людей, засобів праці та сил природи, потрібних для виготовлення продукції, – це:
а) технологічний процес;
б) основний процес;
в) виробничий процес;
г) обслуговуючий процес.
Задача
Визначити коефіцієнт закріплення операцій та тип виробництва на дільниці токарних верстатів механообробного цеху, якщо на ній виготовляється 15 найменувань деталей. Кожна з деталей у процесі обробки на дільниці у середньому обробляється на трьох операціях. На дільниці встановлено та працює 6 верстатів.
ПІДСУМКОВЕ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ
Перелік питань для підготовки до іспиту

Визначте основні завдання нормування праці на підприємстві.
Визначте основні складові виробничого циклу виготовлення виробу.
Виробничий процес, його сутність, різновиди і структура.
Дайте визначення поняття “виробнича система”. У чому позлягає її особливість?
Дайте загальну характеристику основних методів організації виробництва.
Дайте загальну характеристику статистичних методів контролю якості.
Дайте характеристику гнучким автоматизованим виробничим системам.
Дайте характеристику категорії “складний процес”.
Дайте характеристику категорії категорію “простий процес”.
Дайте характеристику організації складського господарства на підприємстві.
Дайте характеристику організації транспортного господарства на підприємстві.
З яких структурних компонентів складається поняття “організація”?
За якими ознаками класифікують зв’язки виробничої системи?
Історія розвитку теорії та практики організації виробництва.
Наведіть класифікацію різновидів виробничих процесів.
Наведіть класифікацію трудових процесів і приклади на кожен їх вид.
Назвіть методи організації виробництва та чинники, що визначають їх вибір.
Назвіть мету та охарактеризуйте значення ремонтної служби підприємства.
Назвіть мету та охарактеризуйте сутність організації інструментального господарства на підприємстві.
Назвіть напрями удосконалення роботи транспортного господарства на підприємстві.
Назвіть основні вимоги до розробки та оформлення організаційного проекту виробництва.
Назвіть основні напрями удосконалення організації праці.
Назвіть основні напрями, за якими відбувається удосконалення виробничої структури підприємств в Україні?
Назвіть основні показники, що характеризують економічну ефективність потокового виробництва.
Назвіть основні шляхи удосконалення роботи енергетичного господарства та його техніко-економічні показники.
Назвіть принципи організації контролю якості продукції.
Назвіть стадії, етапи та процеси організаційного проектування виробничих систем.
Опишіть структурно-логічну схему організаційного проектування виробничої системи.
Організаційно-виробничі параметри гнучкого автоматизованого виробництва, їх розрахунок.
Організація освоєння виробництва нового продукту.
Організація праці на робочих місцях.
Особливості застосування партіонного методу у сучасних умовах.
Охарактеризуйте виробництво як відкриту систему.
Охарактеризуйте виробничу структуру і чинники, що її визначають.
Охарактеризуйте Єдину систему технологічної підготовки виробництва. Назвіть її цілі.
Охарактеризуйте загальні положення та принципи формування організаційного проекту виробництва.
Охарактеризуйте закони розвитку виробничої систем.
Охарактеризуйте логістичні системи матеріального обслуговування.
Охарактеризуйте наукові принципи організації виробничого процесу.
Охарактеризуйте організаційні аспекти виробничих систем.
Охарактеризуйте організаційну і функціональну структури ремонтної служби промислового підприємства.
Охарактеризуйте організаційну і функціональну структури складського господарства.
Охарактеризуйте організаційну і функціональну структури транспортного господарства.
Охарактеризуйте основні елементи виробничого процеси.
Охарактеризуйте особливості організації багатопредметної потокові лінії.
Охарактеризуйте особливості організації однопредметної потокові лінії.
Охарактеризуйте особливості організації технологічної підготовки виробництва.
Охарактеризуйте особливості організації управління якістю продукції і забезпечення конкурентоспроможності підприємства.
Охарактеризуйте партіонний метод обробки та особливості його застосування.
Охарактеризуйте предметно-замкнену форму організації виробництва.
Охарактеризуйте систематизацію виробничих процесів за певними класифікаційними ознаками.
Перелічить і розкрийте зміст основних видів норм та методів їх встановлення.
Перелічіть і дайте характеристику основних принципів наукової організації праці.
Перелічіть і розкрийте сутність основних форм організації виконання ремонтних робіт.
Перелічіть основні методи організації непотокового виробництва й охарактеризуйте їх.
Перелічіть основні функції центрального інструментального складу промислового підприємства.
Перелічіть та охарактеризуйте види виробничих структур.
Перелічіть та охарактеризуйте загальні принципи організації.
Перелічіть та охарактеризуйте методи організації виробництва.
Перелічіть та охарактеризуйте основні принципи організації праці.
Перелічіть та охарактеризуйте стадії технологічного процесу.
Перелічіть чинники, що визначають виробничу структуру підприємства.
Покажіть взаємозв’язок законів і загальних принципів організації, принципів раціоналізації структур і процесів.
Потокові лінії, їх види та техніко-економічні показники.
Поясніть узагальнений алгоритм організаційного проектування виробничої системи.
Предметна структура виробництва та перспективи її поширення.
Принципи і методи комплексного обґрунтування норм витрат праці.
Проаналізуйте можливості застосування потокових методів за різних організаційних типів виробництва.
Розкрийте значення і завдання обслуговуючих господарств.
Розкрийте класифікацію видів контролю якості продукції.
Розкрийте основні особливості організації багатопредметної безперервно-потокової лінії?
Розкрийте систему показників ефективності підготовки виробництва до випуску нової продукції.
Розкрийте сутність дослідження та аналізу затрат робочого часу.
Розкрийте сутність і завдання організації виробництва.
Розкрийте сутність основних компонентів системи комплексного обґрунтування норм праці. Визначте взаємозв’язки між чинниками, включеними у систему.
Розкрийте сутність предметної форми спеціалізації.
Розкрийте сутність та значення аналізу організації виробничих систем.
Розкрийте сутність та значення діагностика стану виробничої системи.
Розрахунок і аналіз тривалості виробничого циклу простого процесу.
Роль і місце нормування праці у ринковій економіці.
Синхронізація операцій та її наслідки для виробничого процесу.
Склад і класифікація основних виробничих ланок.
Стадії, етапи та процеси організаційного проектування виробничих систем.
Типи виробництва, їх техніко-економічні особливості.
Трудовий процес як елемент виробничого процесу.
У чому мета і завдання організації праці на підприємстві.
У чому полягає актуальність організаційного проектування виробництва?
У чому полягає зв’язок принципу пропорційності та пропускної спроможності основного виробництва?
У чому полягає сутність дисципліни “Організація виробництва”?
У чому полягає сутність сертифікації? Перелічить її види.
У чому полягають закономірності та основні принципи організації виробництва.
Що таке виробничий процес у часі?
Що таке просторове розміщення підприємства.
Які властивості надаються виробничим системам під час їх проектування та вдосконалення?
Які існують форми організації виробництва? Назвіть їхні переваги?
Які основні етапи містить аналіз тривалості виробничого циклу простого процесу?
Які основні чинники враховуються під час розрахунку ефективності праці та її нормуванні?
Які роботи виконуються за стадіями Єдиної системи технологічної підготовки виробництва?
Які цілі та завдання ставлять перед організацією технологічної підготовки виробництва?
Які чинники впливають на технічний рівень виробництва?





























ЗРАЗОК ЕКЗАМЕНАЦІЙНОГО БІЛЕТУ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ УКООПСПІЛКА
ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ
Кафедра економіки підприємства
Екзаменаційний білет № 1
з дисципліни «Організація виробництва» для студентів спеціальності 6.050107 освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

Розкрийте сутність виробничих систем, їхні класифікаційні рівні та елементний склад.
Перелічіть основні функції центрального інструментального складу промислового підприємства.
Тести
1. Основний виробничий процес – це:
а) операції з постачання сировини і матеріалів;
б) операції, пов’язані з реалізацією продукції;
в) виконання ремонтних робіт;
г) процес перетворення сировини й матеріалів у готову продукцію.

2. Принцип пропорційності характеризується:
а) закріпленням за кожною дільницею виробничого процесу певного виду робіт;
б) одночасним виконанням окремих операцій виробничого процесу;
в) однаковою продуктивністю виробничих підрозділів;
г) найкоротшим шляхом руху предметів праці за робочими місцями.

3. Підприємство, на якому безперервно випускають один або кілька виробів протягом тривалого часу в умовах високої спеціалізації, є підприємством:
а) одиничного виробництва;
б) серійного виробництва;
в) масового виробництва;
г) дослідного виробництва.
Задача
Розрахуйте площу приймальної дільниці на складі підприємства, якщо: річний товарообіг складу – 10 тис. т.; коефіцієнт нерівномірності завантаження складу – 0,64; частка товару, яка проходить через приймальну дільницю – 40 %; тривалість перебування товару на дільниці – 3 дні; орієнтована вартість 1 т. товару, що зберігається на складі – 1400 грн.; навантаження на 1м2 приймальної дільниці – 3 т.; річний фонд робочого часу приймальної дільниці – 238 днів.
Зав. кафедри ____________ Екзаменатор __________
ПЕРЕЛІК ОСНОВНОЇ ТА ДОДАТКОВОЇ
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Основна
Господарський кодекс України // Вiдомостi Верховної Ради України. – 2/ 5/2003 – № 18. – С. 440-462.
Про інноваційну діяльність: Закон України від 4 червня 2002 року №  40-IV // www.zakon.rada.gov.ua
Про оплату праці: Закон України від 24 березня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 17.
Про охорону праці: Закон України від 14 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 49.
Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні: Закон України від 16 січня 2003 року № 433-ІV // www.zakon.rada.gov.ua
Рекомендації щодо нормування праці у галузях народного господарства, затверджені постановою Міністерства праці України 19.05.1995 р. № 2 // www.zakon.rada.gov.ua
Васильков В. Г. Організація виробництва. Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 524 с.
Онищенко В.О., Редкін О.В., Старовірець А.С. Чевганова В.Я. Організація виробництва. Навч. посібник. – К.: Лібра, 2003. – 336 с.
Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Організація виробництва. Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 248 с.
Петрович Й.М., Захарчин Г.М., Буняк С.О. Органiзацiя виробництва. Практикум. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 336 с.
Тян Р.Б., Багрова I.В. Органiзацiя виробництва. Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 248 с.
Цигилик I.I., Мозiль О.I., Кiрдякiна Н.В. Економiка й органiзацiя виробництва. Навч. посібник у схемах, формулах i таблицях. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 176 с.

Додаткова
Березін О.В. Продовольчий ринок України: теоретико-методологічні засади формування і розвитку: Монографія. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 184 с.
Березін О.В., Березіна Л.М., Бутенко Н.В. Стан та шляхи підвищення ефективності заготівельної галузі споживчої кооперації України: Монографiя. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2007. – 193 с.
Блонська В.І. та ін. Економіка підприємства: теорія і практика. – Львів: Магнолія – 2008. – 688 с.
Верхоглядова Н.І., Ядранський Д.М., Іванникова Н.А. Економіка підприємства. Навч. посібник. – К.: Професіонал, 2008. – 384 с.
Гевко І.Б., Оксентюк А.О., Галущак М.П. Організація виробництва: теорія і практика. Підручник. – К.: Кондор, 2008. – 178 с.
Гриньова В.М., Салун М.М. Організація виробництва. Підручник. – К.: Знання, 2009. – 582 с.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] А.Н. Организация и планирование производства. Учебное пособие. – М.: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], 2008. – 298 с.
Лігонеко Л.О., Тарасюк М.В., Хіленко О.О. Антикризове управління підприємством: Навчальний посібник. – К.: ЦНЛ, 2005. – 377 с.
Малюк Л.П., Кононенко Т.П., Шамян С.М. Органiзацiя виробництва на підприємствах. [Електрон. ресурс]: Навч. посiбник. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2008. – 200 с.
Маркіна І.А. Методологія сучасного управління: Монографія. – К.: Вища шк., 2001. – 311 с.
Носова С.С., Талахадзе А.А. Экономика: энциклопедический словарь. – М.: Гелиос АРВ, 2003. – 512 с.
Осипов В.І. Економіка підприємства. – Одеса: Маяк, 2005. – 724 с.
Пивовар А.Г. Большой англо-русский финансово-экономический словарь. – М.: Экзамен, 2003. – 1600 с.
Раздорожный А.А. Организация производства и управление предприятием. Учебное пособие. – М.: Экзамен, 2009. – 392 с.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] В.Г. Организация производства и менеджмент. Учебное пособие. – М.: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], 2008. – 325 с.
Словарь современной экономической теории Макмиллана / общая редакция Дэвида У.Пирса. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 608 с.
Туровец О.Г. Организация производства и управление предприятием. Учебное пособие. – М.: Инфра-М, 2008. – 158 с.
Управління ресурсами підприємства: Навч. посіб. / Під ред. к.е.н. Ю.М.Воробйова і д.е.н. Б.У. Холода. – К.: ЦНЛ, 2004. – 288 с.
Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность организации в условиях кризиса: экономика, маркетинг, менеджмент. Учебное пособие. – М.: Маркетинг, 2002. – 892 с.
Харів П.С. Економіка підприємства: Збірник задач і тестів: Навч. посiбник. – К.: Знання, 2008. – 357 с.
Список Інтернет-ресурсів
www.forrester.com/ – Сайт исследовательской компании Forrester Research.
www.m4u/webprovider.com/ – Оценки и прогнозы ведущих исследовательских компаний.
www.ci.vstu.edu.ru/ – Аналіз сучасних вимог до оптимального проектування автоматизованих навчальних систем і нові методи їх створення.
www.rabotaplus.com.ua – Словник термінів.

































ЗМІСТ
Вступ.......................................................................................................
3

Зміст дисципліни за змістовими модулями та темами .....................
6

Тематичний план дисципліни .................
15

Методичні рекомендації до вивчення окремих тем дисципліни..
27

Методичні рекомендації щодо виконання індивідуальної роботи...
184

Система поточного та підсумкового контролю.................................
191

Порядок і критерії оцінювання знань студентів................................
199

Перелік основної та додаткової літератури.
214

Список Інтернет-ресурсів........................
216













13PAGE 14115


13PAGE 144015


13PAGE 14715





13PAGE 143415
В. Г. Васильков



13PAGE 143615
В. Г. Васильков



13PAGE 14115


13PAGE 144415


13PAGE 144415



1. – ?

4. – ?

3. – ?

2. – ?

5. – ?

6. – ?

7. – ?

8. – ?

9. – ?

10. – ?

Підсистеми

(функціональні)


виробничої системи


Підсистеми

Підсистеми системи

основного виробництва


механічного цеху


Підсистеми системи

11. – ?

12. – ?

13. – ?

14. – ?

15. – ?

16. – ?

Елементи системи

“дільниця фрезерних робіт”







 
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·d
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Т
·Т
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Т
·Т
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Т
·Т
·
·
·
·
·
·
·
·Т
·Т
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Т
·Т
·
·
·
·
·
·
·
·Т
·Т
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
· @ ` z |
·
·
·
·
·
· уRoot Entry Заголовок 115P15Подрисуначная надписьTimes New RomanАлександр Дворник (Фунтик)Nata

Приложенные файлы

  • doc 15337698
    Размер файла: 2 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий