punkt_2


Більшість речей, без яких ми сьогодні не можемо уявити наш світ, колись були лише вигадкою. І, що найцікавіше, багато з них вигадали саме письменники, а не науковці.
До числа таких письменників можна віднести і Рея Бредбері. В його оповіданнях можна знайти справжній «каталог» технічних новинок, які на той час ще не були створені. Прикладом можуть слугувати автомобілі із штучним інтелектом («Пішохід»). В даному оповіданні зображується «розумна машина», яка була здатна сама арештувати головного героя. Такі машини уже з’явилися на дорогах США, але значно пізніше дати публікації роману.
Щодо роману «451 градус за Фаренгейтом», то в даній книзі згадується про машини, які надзвичайно нагадують сучасні банкомати. За автором, користувачі цих пристроїв мали постійний доступ до своїх фінансів.
Варто зауважити, що дата публікації роману 1953 рік, а подібна машина вперше з’явилася в Лондоні, в червні 1967 року завдяки Джону Шеппард-Баррону.
Більш яскравим прикладом можуть слугувати так звані «родичі», про яких письменник згадує на сторінках свого роману постійно: «Якби ми поставили четверту телевізійну стіну, ця кімната була б уже не тільки наша — тут оселилися би різні незвичайні люди». Мілдред, дружина головного героя, проводила перед екранами телевізійних стін весь свій вільний час, і навіть більше, вважала ці передачі, їх акторів, частиною свого життя. Монтег бачив цей винахід по-іншому: «... тебе ніби протягло крізь пральну машину чи всмоктало велетенським пилососом. Ти тонеш у музиці, в какафонії звуків». ЇЇ знайомі, як і сама Мілдред, були одержимі матеріальними благами, втім, як і більшість сучасних людей. Автор описав, як за допомогою цих телевізорів герої твору спілкуються одне з одним на відстані. Пізніше, в 1990-х роках, засновники соціальних мереж назвали так комунікаційний вузол, за допомогою якого користувачі можуть відправляти й отримувати повідомлення. Саме ж впровадження і використання плазмових телевізорів набуло поширення приблизно в 1960-ті роки, тобто в роки виходу роману.
«А у вухах — манюсінькі «черепашки», радіоприймачі-втулки завбільшки як наперсток, і океан електронних звуків — музика й голоси,— виплескується на береги її безсонного мозку», — писав Бредбері ще у 1950 році. Мідред постійно ходила з ними, навіть навчилася читати по губам, щоб не виймати їх і не відволікатися від своїх «родичів». Даний винахід є прямим прототипом сучасних навушників і портативних програвачів, які з’явилися лише через 26 років після публікації роману — в 1979 році.
Прикладом негативної сторони технічного прогресу перед нами постає механічний пес: «Механічний пес — взірець того, що може створити людський геній, чудова рушниця, яка сама знаходить ціль і влучає без промаху», — так описує Бредбері цей винахід. Натомість, вустами Монтега, автор критикує тогочасну мораль: «... ми в нього вкладаємо тільки одне — переслідувати, хапати вбивати. Сором нам, що ми не вміємо навчити його нічого іншого!».
Можна зауважити, що Бредбері був обдарованим та добре обізнаним не тільки в літературі, а ще й в науці, адже описуючи механічного пса, він вказує: «Його можна настроїти на будь-яку сполуку — стільки-то амінокислот, стільки-то фосфору, стільки-то жирів і лугів". Навіть зараз немає такої машини, яку, налаштувавши на хімічний склад істоти, можна використати для переслідування і вбивства.
Також, можна зауважити, що Рей Бредбері передбачив не лише деякі винаходи, які зараз набули широкого використання, а й таке явище як "смерть" книги. На щастя, на відміну від реальності роману "451 градус за Фаренгейтом", книги не заборонені. Втім, більшість книг зараз замінено їх електронними версіями та різним програмами, за допомогою яких не потрібно їх носити з собою, варто лише попередньо завантажити їх з мережі, де можна знайти цілі бібліотеки. Варто зауважити, що сам автор був проти, щоб його книги виходили в цифровому форматі, він говорив: «... віртуальні книги мають запах вихлопних газів».
Рей Бредбері, зовсім не проти технічного прогресу, а лише проти виродження, спотворення техніки, що неминуче призведе до здичавіння людства, до їх моральної загибелі. В своєму романі, автор застерігає нас, показує, яким може бути наше майбутнє, якщо ми будемо надмірно використовувати техніку в нашому житті. Він демонструє нам, що не можна відмовлятися від свого минулого, своєї культури, традицій, які безпосередньо і закладені в книзі, адже книга — це своєрідний зв’язок між минулим і сьогоденням, досвід наших предків, якого ми не повинні цуратися.

Приложенные файлы

  • docx 18469118
    Размер файла: 20 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий