Punkt_1,3 првоерено 19.02

1.3 Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

При веденні бухгалтерського обліку ВАТ «Миргородський хлібозавод» регулюється Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.
Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власників або уповноваженого органу відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не меньше трьох років, несе уповноваджений орган , який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обрало форму його організації, а саме створило бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером.
Підприємство ВАТ «Миргородський хлібозавод» самостійно:
- визначило облікову політику підприємства;
- обрало форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;
- розробило систему і форми управлінського обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначило права працівників на підписання бухгалтерських документів;
- затвердило правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;
- виділило на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.
Керівник підприємства створив необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечує неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.
Головний бухгалтер ВАТ «Миргородський хлібозавод» :
- забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;
- організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;
- бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;
- забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.












2 Бухгалтерський облік основних засобів та його документальне оформлення
2.1 Особливості обліку основних засобів

В економічній теорії під необоротними активами розуміють вилучені підприємством з господарського обороту власні кошти, але які продовжують обліковуватися на балансі.
В бухгалтерському обліку до необоротних активів належать активи, призначені для використання протягом періоду, більшого за один рік (або операційного циклу, якщо він перевищує один рік).
Для здійснення статутної діяльності підприємствам необхідні засоби праці, під якими в економічній літературі розуміють річ або комплекс речей, за допомогою яких працівник здійснює вплив на предмет праці.
Від предметів праці вони відрізняються тим, що багаторазово беруть участь у процесі виробництва, зберігають при цьому свою натуральну форму, поступово зношуються і частинами переносять свою вартість на виготовлену продукцію або виконану роботу. Під впливом засобів праці предмети праці змінюють свої фізико-хімічні властивості перетворюючись на кінцеву готову продукцію.
До засобів праці відносяться машини, обладнання, інструменти тощо, тобто основні засоби підприємства.
В економічній літературі часто зустрічається ототожнення понять «основні засоби», «основні фонди».
Під фондами, як відомо, розуміють джерела утворення господарських засобів підприємства, якими є статутний капітал, резервний капітал, прибуток та інші джерела, що відображаються пасиві балансу.
Стосовно основних засобів більш правильно застосовувати поняття «засоби», бо саме вони становлять частину активів підприємства.
За економічною природою засоби праці виступають у вигляді основних засобів тільки в процесі продуктивного використання. Ті ж об`єкти, які придбані з метою подальшої реалізації, відносяться до товарів, а не до основних засобів.
Основні засоби класифікуються за їх функціональним призначенням, галузями, речовим та натуральним характером, видами, за використанням і належністю.
За використанням основні засоби поділяються на діючі (всі основні засоби, що використовуються на підприємстві), недіючі (ті, що не використовуються у цей період часу у зв`язку з тимчасовою консервацією підприємства або окремих цехів), і запасні (різне устаткування, що перебуває в резерві і призначене для зміни об`єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).
Істотне значення в обліку основних засобів має їх розподіл за ознакою належності до власних та орендованих.
Орендовані основні засоби – це засоби взяті у тимчасове користування у фізичних чи юридичних осіб за відповідну орендну плату.
Крім того основні засоби групуються за галузями економічної діяльності (промислові, сільське господарство, транспорт, зв`язок, будівництво тощо).
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби». До основних засобів згідно П(С)БО 7 належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів та послуг,надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій,очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший рік).
В П(С)БО 7 визначені наступні види оцінки основних засобів:
- первісна вартість основних засобів визначається як історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів, сплачених при придбанні або створенні необоротних активів.
- переоцінена вартість – це вартість основних засобів після проведення їх переоцінки.
- вартість, яка амортизується, представляє собою первісну або переоцінену вартість об`єкта основних засобів за вирахуванням ліквідної вартості.
- ліквідаційна вартість визначається як сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів по закінченню періоду використання, що передбачений, за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію (продаж) цього об`єкту.
Показники ліквідної вартості та вартості, що амортизуються, є розрахунковими, оскільки їх значення визначається на підставі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання показників ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, дозволяє більш обґрунтовано визначити ту частину вартості об`єкту, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством. Якщо величина ліквідаційної вартості с незначною, то при розрахунку вартості що амортизується,її можна на враховувати.
Справедлива вартість об'єкта основних засобів дорівнює сумі, за якою актив може бути обміняний при здійсненні угоди між компетентними, обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.
Справедливою вартістю в більшості випадків є ринкова вартість за умови тривалого збереження способу господарського використання відповідних об'єктів, тобто використання для ведення одного І того ж або аналогічного виду діяльності. Ринкова вартість визначається професійними оцінювачами. При неможливості отримання інформації про ринкову вартість будь-яких об'єктів через їх специфічний характер, вони обліковуються за переоціненою вартістю з врахуванням фактичного зносу.
Залишкова (балансова) вартість основного засобу визначається як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу (амортизації).
Для контролю за наявністю та рухом об'єктів основних засобів їх обліковують за відповідними групами.
Для ведення бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за наступними групами:
земельні ділянки;
капітальні витрати на поліпшення земель;
будинки та споруди;
машини та обладнання;
транспортні засоби;
інструменти, прилади та інвентар;
робоча і продуктивна худоба;
багаторічні насадження;
інші основні засоби.
Більшість основних засобів надходять на підприємство шляхом здійснення капітальних інвестицій.
Капітальні інвестиції – це сукупність витрат на створення, придбання і поліпшення якісного стану основних засобів.
Витратами, які включаються до собівартості капітального будівництва, є:
- вартість підготовки будівельного майданчика;
- початкові витрати на транспортування та заготівельні витрати основних засобів;
- витрати по страхуванню ризиків;
- витрати на установку, монтаж та налагодження будівельного обладнання;
- витрати на послуги спеціалізованих підприємств та фахівців (архітекторів,інженерів,юристів, проектантів та ін.).
Собівартість активу, створеного власними силами, визначається як сума прямих та накладних витрат, пов'язаних зі створенням активу.
В цьому випадку собівартість активу не повинна перевищувати його справедливу вартість.
Порядок відображення надходження основних засобів в бухгалтерському обліку та формування їх первісної вартості залежить від того, яким чином і на яких умовах вони придбані (рис.1).




Основні засобі Первісна вартість
Придбані підприємством за грошові   Витрати на придбання.
кошти.
Придбані підприємством за рахунок Витрати на придбання, але без
кредитів банку. урахування витрат на сплату
відсотків за кредит банку
Отримані підприємством безоплатно Справедлива вартість на дату отримання
Внесені до статутного капіталу Погоджена засновниками (учасниками)
підприємства. підприємства їх справедлива вартість.
Створені підприємством власними Сума прямих і накладних витрат,
силами. пов`язаних зі створенням активу.
Засновані підприємством з Собівартість активу, яка
виготовлення продукції, визначається згідно з П(С)БО 9
товарів тощо. «Запаси» та 16 «Витрати»
Отримані підприємством у Залишкова вартість переданого
результаті обміну на подвійний об'єкту. Якщо залишкова вартість
об'єкт. переданого об'єкту перевищує його
справедливу вартість, то первісною
вартістю об'єкту основних засобів
буде справедлива вартість переданого

· об'єкту із включенням різниці до
витрат звітного періоду.
Отримані підприємством у Справедлива вартість переданого
результаті обміну на неподібний об'єкту, збільшена суму грошових
об'єкт основних засобів або коштів або їх еквівалентів, що була
інших активів. передана під час обміну .

Рис.1 Порядок відображення надходження основних засобів та формування їх первісної вартості

До первісної вартості не включаються:
- витраті на сплату відсотків за користування кредитом при придбанні (створенні) основних засобів, повністю або частково за рахунок позикового капіталу;
- адміністративні та інші витрати, які не відносяться безпосередньо до придбання основного засобу або доведення його до стану, придатного до експлуатації.
Об'єкт основних засобів може бути придбаний в результаті обміну на інших не подібний об'єкт основних засобів або інших активів.
Крім того основний засіб може бути обміняний на подібний об'єкт, який використовується при виробництві такої ж самої продукції та має таку ж саму справедливу вартість.
Переоцінка основних засобів проводиться за рішенням керівництва та оформлюється наказом підприємства. частота проведення переоцінки залежить від коливання справедливої (реальної) вартості основних засобів, тобто якщо їх справедлива вартість суттєво (більш ніж на 10%) відрізняється від балансової вартості.
Операції з переоцінки основних засобі включають операції зі збільшення первісної вартості об'єкта основних засобів та їх зносу - дооцінки, та операції зі зменшення первісної вартості об'єкт основних засобів та їх зносу – уцінку.
При переоцінці основних засобів накопичена амортизація повинна бути скоригована. Це пов'язано з тим, що в результаті переоцінки балансова вартість доводяться до справедливої вартості з врахуванням ступеню зносу об'єкту на дату переоцінки.
Переоцінена сума первісно вартості та зносу об'єкта основних засобів визначається відповідно як добуток первісної вартості або зносу та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкту, який переоцінюється на його залишкову вартість.
У разі переоцінки об'єкта основних засобів здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.
Відображення в бухгалтерському обліку результатів переоцінки вартості основних засобів залежить від результатів попередніх переоцінок.
Для цілей бухгалтерського обліку подальші заходи щодо переоцінки вартості об'єкта основних засобів залежатимуть від результатів попередніх переоцінок, а саме:
- якщо підприємство проводить уцінку раніше до оціненої вартості об'єкта основного засобу, то суму такої уцінки буде відображено:
а) зменшення суми додаткового капіталу, сформованого при дооцінці такого об'єкта основних засобів;
б) якщо сума уцінки перевищує суму додаткового капіталу (в частині дооцінки такого основного засобу), то сума такого перевищення включається до складу витрат;
- якщо на момент уцінки вартості об'єкта основних засобів, який раніше переоцінювався, сальдо по рахунку 423 "Дооцінка активів" відсутнє (внаслідок його покриття попередніми уцінками), всю суму уцінки буде відображено у складі витрат звітного періоду;
- якщо підприємство здійснює дооцінку раніше уціненої вартості основних засобів, то суму такої уцінки буде відображено:
а) у складі доходів у сумі, що дорівнює сумі витрат, показаних при попередніх уцінках;
б) у сумі перевищення над витратами попередніх уцінок - у складі додаткового капіталу.
Якщо на момент дооцінки вартості основного засобу, який раніше переоцінювався, суму витрат повністю покрито попередніми дооцінками, всю суму здійснюваної дооцінки буде показано у складі додаткового капіталу.
При дооцінці вартості основного засобу, який раніше тільки до оцінювався, всю суму переоцінки було віднесено до складу додаткового капіталу.
При уцінці вартості основного засобу, який раніше тільки уцінювався, всю суму уцінки буде віднесено до складу витрат.
Дані про переоцінку відображаються у регістрах аналітичного обліку основних засобів - в інвентарній картці обліку основних засобів.
Після надходження основних засобів кожне підприємство несе витрати, пов'язані з їх утриманням та експлуатацією. Відображення таких витрат в бухгалтерському обліку залежить від їх вплину на майбутні економічні вигоди.
Витрати на утримання та експлуатацію основних засобів можуть бути спрямовані на: поліпшення стану об'єкта для продовження строку корисної експлуатації та (або) підвищення продуктивності нормативних показників його функціонування, підтримання об'єкта в робочому стані для збереження або відновлення майбутніх економічних вигод, що очікуються.
Прикладом витрат з покращання стану об'єкту є витрати на модифікацію, удосконалення машин і обладнання, а також впровадження нових виробничих процесів, які забезпечують значне скорочення операційних витрат (підвищення продуктивності основних засобів).
Ремонт об'єктів основних засобів виконують:
- господарським способом, коли роботи виконуються власними силами і на нього витрачаються будівельні матеріали підприємства, на балансі якого ці об'єкти обліковуються, тобто підприємство не користується послугами сторонніх організацій для виконання ремонту своїх об'єктів основних засобів;
- підрядним способом, коли ремонтні роботи виконують сторонні організації або відповідні підрозділи цієї організації;
- внутрішньо підрядним способом, коли ремонтні роботи виконують спеціалізовані структурні підрозділи підприємства.
При підрядному і внутрішньо підрядному способі виконання ремонту основних засобів підставою для виконання робіт є договір, в якому зазначають:
- найменування об'єкту, який підлягає ремонту;
- строки виконання робіт;
- умови і порядок розрахунків за виконаний ремонт.
Завершення ремонту оформляється актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів.
По закінченні ремонту бухгалтерія замовника робить відмітку в інвентарній картці обліку об'єкту основних засобів, який ремонтується, про дату виконання ремонту і фактичну суму витрат.
Наступні витрати, що ведуть до подовження строку корисної служби та (або) до підвищення продуктивності об'єкта основних засобів, дозволяють отримували додаткові економічні вигоди протягом більше одного звітного періоду і включаються до балансової вартості основних засобів. В протилежному випадку наступні витрати повинні бути визнані поточними витратами за період, в якому вони були понесені
Розглянемо на умовних прикладах, як відображається в обліку вартість проведених ремонтів основних засобів, якщо:
1) в результаті ремонту зросла економічна вигода основного засобу;
2) ремонт здійснюється для підтримання основного засобу в робочому стані.
Витрати на ремонт, технічне обслуговування основних засобів, інші заходи з підтримання основних засобів в робочому стані, в результаті яких підтримуються на запланованому рівні, встановлюються чи зберігаються майбутні економічні вигоди, що спочатку очікуються від використання об'єкту основних засобів, включаються до складу витрат того періоду, в якому вони були здійснені.
Якщо з будь-яких причин основний засіб не відповідає ознакам активу, то приймається рішення про його списання.
Основний засіб списується з балансу підприємства в наступних випадках:
продаж за плату в порядку реалізації майна;
передача договором дарування стороннім юридичним та фізичним особам;
списання в наслідок морального або фізичного зносу;
ліквідація при аваріях, стихійних лихах та інших надзвичайних ситуацій, викликаними екстремальними умовами;
в зв`язку з реконструкціями та новим будівництвом;
передача у вигляді внеску до статутного капіталу інших підприємств;
з інших причин.
Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобі» визначається вирахуванням з доходу від вибуття об'єктів основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів.
Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.
У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта.
Прибуток або збиток від вибуття основних засобів відображають у Звіті про фінансові результати відповідно у складі інших доходів або витрат звичайної діяльності. Проте, якщо причиною списання основних засобів була надзвичайна подія (аварія, пожежа тощо), відповідну суму прибутку або збитку відображають як фінансовий результат від надзвичайних подій.
Під впливом часу, сил природи та в процесі експлуатації основні засоби поступово зношуються. Вони втрачають свої первинні фізичні якості, знижуються їх техніко-експлуатаційні можливості, в результаті зменшується реальна балансова вартість основний засобів,
Амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, протягом строку корисного використання активу. Вона відображає процес поступового списання (погашення) вартості об'єкта протягом часу його корисного функціонування та забезпечує дотримання принципу співставлення витрат з доходами.
Знос основних засобів - сума амортизації об'єкта основних засобів, накопичена з початку строку їх корисного використання.
Строк корисної експлуатації основних засобів - це період часу, протягом якого основні засоби будуть використовуватись підприємством, або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції.
Строк корисної експлуатації визначається самим підприємством з врахуванням таких чинників:
- очікуваної потужності або фізичної продуктивності об'єкта;
- очікуваного фізичного зносу;
- морального зносу (внаслідок технічного прогресу або зміни попиту на продукцію);
- правових або аналогічних обмежень щодо використання об'єкта (наприклад, строк оренди, передбачений угодою, або законодавство, що означає граничний строк безпечної експлуатації певних об'єктів тощо).
Строк корисного використання активу може змінюватись:
- у разі зміни технології виробників або попиту на ринку продукції, що виробляється за допомогою цього активу;
- у разі капіталізації наступних витрат, пов'язаних з використанням активу, що покращують його стан.
Результати зміни терміну корисного використання об'єкта будуть впливати на величину амортизації цього об'єкта в поточному та майбутньому періодах, проте накопичена амортизація за попередні періоди не коригується.
Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:
1) прямолінійного;
2) зменшення залишкової вартості;
3) прискореного зменшення залишкової вартості;
4) кумулятивного;
5) виробничого.
Наведені методи нарахування амортизації можна умовно поділити на два види:
методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них відносяться прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості кумулятивний метод;
метод амортизації, який базується на кількості одиниць, отриманих від використання об'єкта основних засобів, - виробничий метод нарахування амортизації основних засобів.































Зм.






№ документа

Підпис


Дата





Арк.

Арк.



5.03050401.19. .01 ПЗ





Заголовок 1 Заголовок 2 Заголовок 3 Заголовок 415

Приложенные файлы

  • doc 18467880
    Размер файла: 117 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий