Tema_5_Profilaktika_virobnichogo_travmatizmu

Тема 5. ПРОФІЛАКТИКА ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ
Лекція 2 години.

Навчальні питання лекції:
Основи загальнообов’язкового державного соціального страхування
Причини виробничого травматизму та методи їх аналізу
Розслідування нещасних випадків на підприємстві
Відповідальність за порушення вимог охорони праці.

Література:
Законодавство України про охорону праці // Збірник нормативних актів. – том 1. – РВО “Поліграфкнига”. – К, 1995.
Науково практичний коментар трудового законодавства України (КЗпП).


МЕТОДИЧНИЙ МАТЕРІАЛ ЛЕКЦІЇ

ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО загальнообов’язкове СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ

Згідно ст. 253 КЗпП “особи, що працюють за трудовим договором на підприємствах або у фізичних осіб, підлягають обов’язковому державному соціальному страхуванню”.
Специфіка такого соціального захисту полягає в тому, що всі працівники, які працюють на договірній основі і сплачують внески до відповідних Фондів, автоматично стають суб’єктами державного соціального страхування без їх особистої згоди на те.
Це положення затверджено в “Основах законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, головна мета якого є соціальний захист працівників і надання їм необхідної соціальної допомоги. Але ці “Основи...” не являються актом прямої дії, і потребують їх регулюванню додатковими законодавчими актами, прийнятими відповідно до них.
В Україні діють наступні види державного соціального страхування:
Обов’язкове державне пенсійне страхування.
Обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття.
Обов’язкове соціальне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності, народження і поховання.
Обов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Для реалізації своїх завдань кожна із цих систем створює свій Фонд державного соціального страхування, який керує діяльністю даної системи і надає допомогу застрахованим працівникам.
В Україні нині діє чотири самостійних Фондів соціального страхування:
Пенсійний Фонд України;
Фонд соціального страхування на випадок безробіття;
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Кожен із цих Фондів являється юридичною особою і має свою гербову печатку, свою символіку і статус, та здійснює:
управління відповідним видом державного страхування;
збір і акумуляцію страхових внесків;
надання відповідної соціальної допомоги застрахованим працівникам.
Страховий полюс для всіх працівників відкривається автоматично з підписанням наказу про прийняття їх на роботу, а роботодавець стає страховиком усіх своїх працівників з моменту реєстрації підприємства у відповідних Фондах державного соціального страхування.
При цьому, кожному працівнику видається свідоцтво, яке є єдиним на всі види страхування і являється документом суворої звітності. Форма даного свідоцтва і порядок його видачі затверджується Кабінетом Міністрів України.


ВИДИ загальнообов’язкового державного соціального страхування

ОБОВЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ ПЕНСІЙНЕ СТРАХУВАННЯ
Основою пенсійного страхування є:
Закон України “Про пенсійне страхування” (від 5 листопаду 1991 р);
Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно даних законів право на трудову пенсію мають громадяни, які:
досягли пенсійного віку;
мають певний трудовий стаж;
сплачують внески до державного пенсійного Фонду.
Внески до Пенсійного Фонду становлять:
для роботодавців (окрім наймачів у домашньому секторі) – 33,2% від загальної оплати праці підприємства;
для працівників (окрім найманців на домашній сектор) – 2% від їх місячної заробітної плати.
Не вносять внески до Пенсійного Фонду:
працівники домашнього господарювання у осіб-наймачів;
підприємці, що використовують найману силу;
особи, що не працюють на підприємствах і займаються діяльністю, пов’язаною з отриманням прибутку.
Таким чином, особи, що не охоплені пенсійним страхуванням втрачають право на отримання трудової пенсії. Але, якщо вони самостійно зареєструються у державному Фонді пенсійного страхування і будуть робити добровільні внески до нього у розмірі 33,3% від свого сукупного доходу, то такі громадяни набувають право на отримання трудової пенсії на загальних основах.
Всі інші питання з цього поводу регулюються “Положенням та умовами добровільного соціального страхування громадян, які займаються підприємницькою діяльністю заснованою на особистій власності”.

СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ
Даний вид соціального страхування засновується на:
Законі України “Про загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття” (від 2 березня 2000 р);
Законі України “Про зайнятість населення” (від 1 березня 1991 р);
Законі України “Про розмір внесків на деякі види загально обов’язко-вого державного соціального страхування” (від 11 січня 2001р).
Внески до даного Фонду становлять:
для роботодавців – 1,9% від загальної суми оплати праці підприємств;
для працівників – 0,5% від їх місячного заробітку;
для осіб добровільного страхування – 2,4% від їх загального оподаткованого доходу (прибутку).
Даний вид страхування надає:
допомогу по безробіттю – середньомісячний заробіток працівника в залежності від його страхового стажу:
до 2-х років – 50%;
2 – 6 років – 55%;
6 – 10 років – 60%;
понад 10 років – 70%.
Тривалість виплати такої допомоги становить:
перші 90 днів – 100%;
наступні 90 днів – 80%;
у подальшому – 70%.
допомога по частковому безробіттю – компенсація втраченої частки заробітку при вимушеному простої підприємства або вимушеного скорочення робочого часу і обсягів робіт.
матеріальна допомога в період перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного.
одноразова допомога для організації підприємницької діяльності безробітного.
допомога на поховання у разі смерті безробітного або його утриманця.
надання соціальних послуг безробітному у вигляді:
професійної підготовки і перекваліфікації;
пошук підходящої роботи та працевлаштування безробітного;
дотацій роботодавцю на створенню робочих місць для безробітних;
оплата консультацій щодо працевлаштування безробітних, тощо.
Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, що працюють на умовах трудового договору і які вносять внески до відповідного Фонду страхування.
Право на допомогу по безробіттю також надається:
військовослужбовці Збройних Сил України, МВС та інших формувань, звільнених зі служби у зв’язку їх скорочення без права на пенсію;
інші незастраховані особи, які зареєструвалися в установленому порядку як безробітні;
особи, які забезпечують себе роботою самостійно і добровільно вносять внески до Фонду соціального страхування по безробіттю.
ДЕРЖАВНЕ СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
Законодавчими актами такого виду страхування є:
Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страху-вання у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням” (від 18 січня 2001р);
Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язко-вого державного соціального страхування” (від 11 січня 2001р).
Внески до Фонду даного страхування становлять:
для роботодавців:
2,9% від оплати праці повноцінних працівників;
0,7% від оплати праці працівників-інвалідів.
для працівників:
0,5% місячного заробітку повноцінного працівника;
0,25% місячного заробітку працівника-інваліда.
для осіб добровільного страхування
– 3,4% від суми його оподаткованого прибутку.
Дане страхування передбачає наступні види соціальної допомоги:
допомога по тимчасовій непрацездатності – оплата середнього заробітку по лікарняних у випадку:
хвороби або травми постійного працівника (окрім нещасного випадку на виробництві) – за весь термін відновлення працездатності або до встановлення стійкої інвалідності;
хвороби або травми працівника сезонної чи тимчасової роботи – за термін до 75 днів;
догляд за хворою дитиною віком до 14 років – терміном до 14 календарних днів;
догляд за хворим членом сім’ї віком старше 14 років – терміном до 3 календарних днів (у виняткових випадках – до 7 календарних днів);
допомога по вагітності і пологах – передбачає виплату 100% середньої заробітної плати за відпустку терміном 70 днів до пологів і 56 днів після пологів (у разі ускладнення пологів або народження більше однієї дитини – 70 днів замість 56)
Жінкам, віднесеним до І – ІV категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи, така допомога надається терміном на 180 днів (90 – до пологів і 90 – після пологів).
одноразова допомога при народжені дитини – не менше 2-х прожиткових мінімумів на кожну новонароджену, усиновлену чи взяту під опіку дитину;
допомога по догляду за дитиною до 3-х річного віку – встановлюється правлінням Фонду але не менше одного прожиткового мінімуму.
допомога на поховання у разі смерті працівника або його утриманця – встановлюється правлінням Фонду але не менше одного прожиткового мінімуму.
Санітарно-курортне лікування працівників та членів їх сімей – за планом Фонду при наявності медичних показань застрахованих осіб.
СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ НА ВИРОБНИЦТВІ

Основними законодавчими актами даного виду страхування є:
Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (від 23 вересня 1999 р);
Закон України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзах-ворювань, які спричинили втрату працездатності” (від 22 лютого 2001 р);
Закон України “Про охорону праці”;
Кодекс законів України про працю, та інші.
Основними завданнями даного виду страхування є:
профілактика виробничого травматизму;
оздоровлення працівників потерпілих від нещасних випадків на виробництві та відновлення їх працездатності;
відшкодування завданої шкоди працівникам та членам їх сім’ї в наслідок нещасних випадків на виробництві.
Даному виду страхування підлягають:
особи, що працюють на умовах трудового договору (контракту);
учні, студенти, аспіранти та інші особи, які проходять виробничу практику або стажування на підприємствах;
особи, що утримуються у виправних та лікувально-профілактичних закладах і залучаються до трудової діяльності на їх підприємствах.

Особливість даного страхування полягає в тому, що внески до його Фонду впроваджуються відповідно до ступеню небезпеки даного підприємства.
Таке положення затверджено Законом України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань що спричинили втрату працездатності” Цей закон вводить 67 класів професійного ризику виробництв, за якими нараховується розмір внесків підприємств до даного страхового Фонду.
Страховий тариф внесків до Фонду становить:
а) для промислових підприємств:
1-го класу ризику – 0,86% від загальної оплати праці підприємства;
67-го класу ризику – 13,8% від загальної його оплати праці;
б) для фізичних осіб, що використовують найману працю а також для підприємств, створених громадськими організаціями інвалідів (де інвалідів не менше 50%) – 50% від зазначеного тарифу за їх класом ризику;
в) для бюджетних організацій – 0,2% від загальної оплати праці їх працівників без урахування класу ризику даного підприємства.
Класи ризику підприємств визначаються в процесі їх інспектування і можуть змінюватися в залежності від їх стану безпеки праці. Це одночасно виконує дві функції:
фінансування соціальної допомоги потерпілим працівникам від нещасних випадків на виробництві;
профілактику рівня травматизму на даних підприємствах.




Відшкодування працівникам шкоди за втрату працездатності

Розділ V Закону України “Про державне страхування від нещасних випадків на виробництві” встановлює наступні види відшкодувань:
щомісячна компенсація частки втраченого заробітку;
одноразова допомога потерпілому працівнику і членам його сім’ї;
компенсація витрат на медичну та соціальну допомогу;
компенсація моральної шкоди.
А) Щомісячна компенсація частки втраченого заробітку
Виплата частки втраченого заробітку встановлюється відповідно до ступеню втрати працівником професійної працездатності і не повинна перевищувати суму середньої заробітної плати, яку отримував потерпілий до ушкодження здоров’я.
Ступінь втрати працездатності встановлюється медичною соціальною експертною комісією (МСЕК), яка визначає:
відсоток втрати потерпілим працездатності;
групу інвалідності;
необхідні види медичної і соціальної допомоги.
До отримання висновку МСЕК, потерпілого оглядає лікарсько-консультаційна комісія (ЛКК), яка встановлює:
термін вимушеної лікарняної відпустки;
необхідність переведення потерпілого на іншу більш легшу роботу;
характер і тривалість іншої більш легшої роботи.
При цьому не вважаючи на те, чи потерпілий тимчасово працює на легшій нижче оплачуваній роботі, чи він знаходиться у вимушеній лікарняній відпустці, йому, до прийняття рішення МСЕК, виплачується середньомісячний заробіток, нарахований за 3 останні місяці на попередній роботі.
Якщо з моменту встановлення інвалідності минуло не більше 1 року, то роботодавець, за зверненням потерпілого і згідно з висновком ЛКК або МСЕК, забезпечує його професійну реабілітацію. Тобто, він забезпечує його перекваліфікацію і навчання, якщо потерпілий із-за ушкодження здоров’я не може виконувати попередню роботу. За термін такої реабілітації потерпілому виплачується середньо місячний заробіток, нарахований за 3 останні місяця його попередньої роботи до ушкодження здоров’я.
При переведені потерпілого на легшу роботу з меншим заробітком, йому щомісячно компенсується частка втраченого заробітку, який він отримував на попередній роботі.
У разі смерті потерпілого, то право на отримання частини втраченого його заробітку мають утриманці померлого, а саме:
діти до 18 років;
учні, студенти, курсанти – до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення ними 23 років;
жінки старші 55 років та чоловіки старші 60 років;
інваліди – на час інвалідності;
любий член сім’ї померлого, якщо він не працює і доглядає дітей, братів (сестер) або онуків померлого, які не досягли 8-ми річного віку;
неповнолітні діти, на яких померлий виплачував аліменти.
B) Виплата одноразової допомоги
Розмір одноразової допомоги встановлюється в колективному договорі. При цьому, її розмір повинен бути:
при стійкій втраті працездатності – не менше середньомісячного заробітку за кожен % втрати працездатності (встановлений МСЕК);
при тимчасовій втраті працездатності – у розміру додаткових витрат на лікування потерпілого;
у разі смерті потерпілого:
не менше 5-річного заробітку померлого на його сім’ю;
не менше 1-річного заробітку померлого на кожного його утриманця і на його дитину, що народилася після його смерті.
Якщо буде встановлено, що ушкодження здоров’я потерпілого сталося в наслідок порушення ним вимог охорони праці, то одноразова йому допомога може бути зменшена, але не більше ніж на 50 %.

Компенсація витрат на медичну та соціальну допомогу
Компенсація витрат на медичну та соціальну допомогу становлять додаткову виплату на:
Додаткове харчування;
Придбання ліків і протезування (окрім протезів з коштовних металів);
Спеціальний або звичайний медичний догляд, а саме:
не менше 1 мінімальної зарплати – на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи, тощо);
не менше 0,5 мінімальної зарплати – на звичайний медичний догляд;
не менше 0,25 мінімальної зарплати – на побутовий догляд (прибирання кімнати, прання білизни, тощо);
Санітарно-курортне лікування:
інваліду І групи – щорічно;
іншим потерпілим – 1 раз на 3 роки.
Придбання для інвалідів спеціальних засобів пересування, а також на придбання запасних частин до них, палива, та їх ремонт і технічне обслуговування.
Витрати на поховання померлого, внаслідок нещасного випадку на підприємстві несе Фонд соціального страхування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

D) Компенсація моральної шкоди
Моральна шкода відшкодовується власником підприємства за заявою потерпілого або за висновком медичних органів.
Розмір моральної шкоди не може перевищувати 200 мінімальних зарплат і встановлюється:
домовленістю сторін (власника, профспілок, потерпілого, або уповноваженої ним особи);
рішенням комісії по трудовим спорам;
рішенням суду.




ПРИЧИНИ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ ТА МЕТОДИ ЇХ АНАЛІЗУ

Основними причинами виробничого травматизму і профзахворювань є:
організаційні;
технічні;
санітарно-гігієнічні;
психофізіологічні.
Організаційні причини – це:
відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці:
відсутність контролю за додержанням вимог охорони праці;
невиконання заходів з охорони праці;
порушення технологічних регламентів та правил експлуатації обладнання, знарядь праці, транспортних засобів, тощо;
порушення норм і правил планово-випереджувальних ремонтних і профілактичних робіт з обладнанням і технікою;
недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами;
використання не за призначенням обладнання, та різного роду інструментів і механізмів.
Технічні причини – це:
несправність виробничого обладнання, механізмів, та інструменту;
неудосконаленість технологічних процесів;
конструктивні недоліки обладнання;
неудосконаленість або відсутність захисних загороджень, попереджувальних пристроїв, а також засобів блокування та сигналізації.
Санітарно-гігієнічні причини – це:
підвищена концентрація в повітрі шкідливих речовин;
недостатнє або нераціональне освітлення;
підвищений рівень шуму та вібрації;
незадовільні мікрокліматичні умови виробничого середовища;
наявність всілякого роду випромінювання вище допустимого значення;
порушення правил особистої гігієни.
Психофізіологічні причини – це:
помилкові дії працівників внаслідок їх перевтоми;
монотонність праці;
хворобливий стан працівника;
необачність, тощо.
Основні заходи запобігання виробничоМУ травматизму

Основні заходи по запобіганню травматизму передбачені:
в нормативно-технічній документації безпеки праці;
в організації навчання та інструктажах з охорони праці;
в прогнозуванні виробничого травматизму;
в раціональному плануванні витрат коштів на заходи з охорони праці.
Заходи по запобіганню виробничого травматизму поділяються на:
організаційні;
технічні;
санітарно-гігієнічні;
соціально-економічні.
До організаційних заходів відносяться:
якісний інструктаж та навчання працівників з техніки безпеки;
залучення працівників до роботи за їх спеціальністю;
здійснення постійного керівництва та нагляду за безпекою праці;
організація раціональних режимів праці і відпочинку;
забезпечення працівників спецодягом та засобами індивідуального захисту;
виконання правил експлуатації обладнання.
До технічних заходів відносяться:
архітектурне планування та будівництво виробничих будівель і споруд згідно вимог санітарних, будівельних та протипожежних норм і правил;
створення безпечного технологічного і допоміжного обладнання;
дотримання вимог безпеки та виробничої санітарії при комплектуванні виробничих приміщень відповідним обладнанням;
комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів;
створення надійних технічних засобів запобігання аварій, вибухів і пожеж на виробництві;
розробка нових технологій, що виключають утворення шкідливих і небезпечних факторів, тощо.
До санітарно-гігієнічних заходів віноситься гігієнічне нормування умов праці та заниження дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів, тощо.
До соціально-економічних заходів відноситься своєчасне стимулювання праці та створення сприятливих стосунків серед трудового колективу, тощо.
Особливе значення у запобіганні виробничого травматизму мають фактори особистого характеру, які враховують особистості кожного працівника, а саме:
відповідність професії працівника до його психіки, характеру і медичних показників;
ставлення працівника до праці, його дисциплінованість і задоволеність працею;
засвоєння працівником навичок безпечних методів праці;
знання працівником правил і норм охорони праці і пожежної безпеки;
особисте ставлення працівника до інших працівників і до всього колективу взагалі, тощо.
13 EMBED Equation.3 1415
МЕТОДИ АНАЛІЗУ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ
Аналіз виробничого травматизму дозволяє виявити причини та визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розробляються заходи з профілактики виробничого травматизму і профзахворювань.
Для аналізу виробничого травматизму застосовуються такі основні методи: статистичний; топографічний; монографічний; економічний; метод анкетування; метод експертних оцінок.

Статистичний метод основується на вивчені травматизму по документам (звітам, актам, журналам реєстрації). Це дозволяє групувати випадки травматизму по визначеним признакам:
за професією потерпілих;
за обладнанням робочого місця або цеху;
за стажем та віком потерпілого;
за причинами травматизму, та інше.
Оцінка рівня травматизму розраховується коефіцієнтами його частоти (КЧ) і тяжкості (КТ):
КЧ =Nтр 13 EMBED Equation.3 1415; КТ = 13 EMBED Equation.3 1415
де: Nтр – кількість випадків травматизму на підприємстві за звітний період;
Mсп – середньосписочна чисельність працівників на підприємстві;
Днп – кількість робочих днів непрацездібності у потерпілих.
Коефіцієнт частоти травматизму показує, скільки випадків травматизму за відповідний період приходиться на 1000 працівників на підприємстві, а коефіцієнт тяжкості травматизму – скільки днів непрацездатності припадає в середньому на один випадок травматизму за відповідний період.
Коефіцієнти частоти (КЧ) і тяжкості (КТ) дозволяють вивчити динаміку травматизму на підприємстві за 4–5 років у порівняні з іншими підприємствами.
Топографічний метод основується на тім, що на плані цеха підприємства відмічаються місця, де найчастіше виникли нещасні випадки.
Це дозволяє наглядно виділити місця з підвищеною небезпекою, які потребують ретельного обстеження та застосування профілактичних заходів.
Повторне виникнення нещасних випадків у зазначених місцях підприємства свідчить про незадовільний стан охорони праці на даному об’єкті. На ці місця слід звернути особливу увагу, та вивчити причини травматизму шляхом додаткового їх обстеження. Це дає змогу сформувати поточні і перспективні заходи щодо попередження нещасних випадків для кожного окремо взятого об’єкту.
Монографічний метод укладається в детальному обстежені всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, санітарно-гігієнічних умов, та засобів колективного та індивідуального захисту.
Тобто, цей метод укладається в аналізі небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що властиві тій чи іншій ділянці виробництва, обладнання, чи технологічного процесу.
Цей метод поглиблено розглядає всі обставини нещасного випадку, а при необхідності – виконує відповідні дослідження і випробовування.
Дослідженню і випробуванню підлягають:
цех або виробнича ділянка підприємства;
технологічний процес;
основне і допоміжне обладнання;
прийоми виробництва;
засоби індивідуального захисту;
умови виробничого середовища;
метеорологічні умови в приміщені;
освітленість, загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінюваня
причини нещасних випадків, що трапилися на даному робочому місці.
Таким чином, монографічний метод комплексно вивчає причини виникнення нещасних випадків.
Економічний метод – це вивчення та аналіз втрат підприємства, заподіяних виробничим травматизмом.
Економічні результати охорони праці визначаються шляхом розрахунку трьох основних показників:
чистої економічної ефективності;
загальної економічної ефективності;
порівняної економічної ефективності двох і більше заходів з охорони праці.
Показник чистої економічної ефективності – це різниця між річним економічним прибутком в економіці підприємства за рахунок впровадження заходів по охороні праці, та витратами на їх реалізацію.

Е(чиста) = N(прибутку) – М(витрат);

Показник чистої економічної ефективності розраховується у всіх випадках економічного обґрунтування заходів з охорони праці і використовується для:
обґрунтування очікуємого (розрахункового) ефекту наукових і проектних рішень в поліпшені умов і охорони праці;
вибору найбільш ефективних заходів по охороні праці;
економічної оцінки фактично виконаних заходів з охорони праці, в тому разі і виплата заохочень працівникам підприємств та науково-дослідним і проектним організаціям за роботу в галузі поліпшення умов і охорони праці.
Показник загальної економічної ефективності – це відношення економічного прибутку від заходів по охороні праці до витрат на їх реалізацію.

Е(загальна) = N(прибутку) / М(витрат);

Він розраховується для:
установлення витрат на поліпшення умов і охорони праці;
виявлення динаміки ефективності витрат на охорону праці;
порівняного аналізу ефективності витрат на охорону праці на різних підприємствах і галузях народного господарства;
порівнянь очікуємих і фактичних витрат з затвердженими нормативами.
Показник порівняної економічної ефективності – це різниця між затратами двох і більше заходів з охорони праці при найбільшій їх ефективності.
Е(порівняна) = N max (прибутку) ( М min(витрат);

Цей показник розраховується у тих випадках, коли порівнюються два і більше варіантів заходів з охорони праці, щоб вибрати один із них, який має найбільшу ефективність при найменшій витраті.
Метод анкетування – це опитування працівників за допомогою анкет. В анкетах заздалегідь відпрацьовуються спеціальні запитання щодо поліпшення умов і безпеки праці, на які працівники дають свої відповіді. А на основі цих відповідей розробляються відповідні заходи щодо попередження нещасних випадків.
Метод експертних оцінок базується на експертних висновках або оцінках умов праці та на виявленні відповідності технологічного обладнання і технологічних процесів вимогам стандартів і ергономічним вимогам до них.

3. Розслідування нещасних випадків на Виробництві

Основним нормативним актом з розслідування нещасних випадків на виробництві є Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. №1112 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві»
Згідно даної постанови розслідуванню підлягають ті нещасні випадки, які привели до втрати працездатності на один і більше днів, або вимусило перевести потерпілого на більш легку роботу терміном не менше ніж на один день.
До таких нещасних випадків відносяться:
травми, в тому числі і тілесні пошкодження, причинені іншими особами;
гострі професійні захворювання та отруєння;
теплові удари, опіки, обмороження, утоплення;
ураження електричним струмом, блискавкою, іонізуючим випромінюванням;
пошкодження, отримані в наслідок аварій, пожеж або стихійного лиха (землетрусів, зсувів, повені, ураганів, тощо);
випадки смерті на підприємстві;
травми в результаті контакту з тваринами, комахами та іншими представниками флори і фауни.
В залежності від тяжкості наслідків нещасних випадків, їх розслідування може бути звичайне, або спеціальне.
Основна мета проведення будь якого розслідування – встановити, чи відкриває даний нещасний випадок для потерпілого страховий поліс загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності.
Звичайне розслідування проводиться при травмуванні лише одного працівника без смертельного наслідку. Таке розслідування проводиться комісією призначеною наказом власника підприємства.
Спеціальне розслідування проводиться при травмуванні 2-х і більше працівників, або хоч і одного працівника але зі смертельним наслідком.
Таке розслідування проводиться комісією що призначається:
при загибелі 2 – 4 чоловік – наказом територіального управління Держнаглядохоронпраці;
при загибелі 5 і більше або травмовано 10 і більше чоловік – наказом Держнаглядохоронпраці (якщо не було прийнято по цьому питанню спеціального рішення Кабінету Міністрів України).
По результатам будь якого розслідування може складатися акт по формі Н-1 з постановкою нещасного випаду на облік даного підприємства, або акт по формі НТ (невиробничий травматизм) без постановки нещасного випадку на облік підприємства.
Акт по формі Н-1 зобов’язує підприємство відшкодувати завдану потерпілому шкоду, а акт по формі НТ не надає такого права.
Складається акт по формі Н-1 і беруться на облік підприємства такі нещасні випадки, які трапилися з працівником:

в робочий час і на робочому місці, або в неробочий при виконанні ним доручення адміністрації підприємства ( у вихідні і святкові дні, у відпустці, тощо);
при приведенні в порядок робочого місця або при виконання заходів особистої гігієни (перед началом роботи чи по її закінченню);
при слідкуванні на роботу чи з роботи на транспорті підприємства;
при використанні особистого транспорту в інтересах підприємства за дорученням керівництва;
при діях в інтересах підприємства, які не входять в обов’язки потерпілого (надання допомоги іншим працівникам, попередження аварії, спасіння людей та майна, тощо);
при ліквідації аварій, пожеж, та наслідків стихійного лиха на виробничих об’єктах і транспортних засобах підприємства;
при наданні підприємством шефської допомоги;
при переміщенні працівника між об’єктами обслуговування по затвердженому на підприємстві маршруту;
у випадку природної смерті працівника на підземних роботах, або відразу після підняття його на поверхню (серцевий напад);
самогубство працівників плавскладу на морських судах при перевищені установленого терміну перебування їх в рейсі.

Не складається акт по формі Н-1 і не беруться до обліку ті нещасні випадки, які трапилися з працівниками:

під час прямування працівника на роботу або з роботи пішки, або на громадському чи власному транспортному засобі;
за місцем постійного проживання чи в польових або вахтових селищах;
при використанні працівником в особистих цілях і без дозволу адміністрації інструментів, устаткування, та транспортних засобів підприємства;
при отруєні працівника алкоголем або іншими наркотичними речовинами, які не пов’язані з його виробничим процесом;
під час скоєння крадіжок або інших злочинів;
у випадку природної смерті або самогубства.

Якщо за результатами розслідування буде вирішено, що нещасний випадок не підлягає обліку і на нього не повинен складатися акт по формі Н-1, то в цьому випадку складається акт по формі НТ (невиробничий травматизм), на який вимоги даного Положення не розповсюджуються.



Порядок розслідування нещасного випадку

Потерпілий, свідок, або працівник, який виявив нещасний випадок, повинні негайно повідомити про це свого безпосереднього керівника робіт або іншу посадову особу, і прийняти заходи щодо надання необхідної допомоги.
Безпосередній керівник або інша посадова особа повинні:
терміново організувати медичну допомогу потерпілому, і при необхідності доставити його в лікувально-профілактичне відділення підприємства;
повідомити про це керівництво та профспілкову організацію підприємства;
зберегти до прибуття комісії обстановку на робочому місці в такому стані, в якому вона була на момент пригоди (якщо вона не загрожує оточуючим і не призведе до більш тяжких наслідків);
прийняти заходи до недопущення подібних випадків на інших робочих місцях.

Керівник (власник) підприємства, отримавши повідомлення про нещасний випадок, негайно назначає комісію по його розслідуванні
До складу комісію повинні входити:
Голова комісії – спеціаліст служби охорони праці підприємства.
Члени комісії:
керівник структурного підрозділу, де скоївся нещасний випадок;
представник профспілки або уповноважений трудового колективу (якщо потерпілий не є членом профспілки);
спеціаліст санепідемстанції (у випадку гострих професійних захворювань чи отруєнь).
На підприємствах, де нема спеціалістів по охороні праці, головою комісії призначається посадова особа або спеціаліст, на яку наказом керівника підприємства покладені функції з питань охорони праці за сумісництвом.

Комісія зобов’язана на протязі не пізніше 3-х діб:
обслідувати місце нещасного випадку, опитати свідків та осіб, причетних до нього, і при можливості отримати пояснення самого потерпілого;
розглянути і оцінити відповідність умов праці вимогам нормативних актів про охорону праці;
установити обставини і причини, що призвели до нещасного випадку;
визначити осіб, що допустили порушення вимог нормативних актів про охорону праці;
розробити заходи щодо попередження таких випадків;
скласти акт по формі Н-1 в 5-ти екземплярах і передати їх на затвердження керівнику підприємства;
у випадку гострих професійних захворювань або отруєнь – окрім акта по формі Н-1 складається ще й карта обліку професійного захворювання чи отруєння (по установленій формі).
До акту по формі Н-1 додаються:
пояснення свідків і потерпілого;
витримки із експлуатаційної документації технічного обладнання робочого місця, де трапився нещасний випадок (при необхідності);
схеми, фотографії, та інші документи, що характеризують стан робочого місця та його обладнання;
медичний висновок і діагноз пошкодження здоров’я потерпілого;
дані про наявність в організмі потерпілого алкоголю або інших наркотичних чи отруйних речовин (при необхідності).
Нещасні випадки, по яких складається акт по формі Н-1, реєструються на підприємстві в спеціальному журналі установленої форми.
Керівник підприємства по закінчені розслідування повинен на протязі однієї доби розглянути і затвердити акти по формі Н-1, а відносно випадків, що трапилися за межами підприємства – після отримання необхідних матеріалів.
Затверджені акти на протязі 3-х діб направляються:
потерпілому або особі, що представляє його інтереси;
керівнику цеха або іншого структурного підрозділу підприємства, де стався нещасний випадок (для попередження подібних випадків);
державному інспектору охорони праці;
профспілці, членом якої є потерпілий;
до служби охорони праці підприємства (акт направляється разом з усіма іншими матеріалами розслідування).
На вимогу потерпілого керівник підприємства зобов’язаний ознайомити його або осіб, що представляють його інтереси, з матеріалами розслідування нещасного випадку.
Копія акта по формі Н-1 надсилається:
у вище стоячий орган управління даного підприємства (а у разі його відсутності – місцевому органу виконавчої влади);
в санепідемстанцію (у разі гострих професійних захворювань та отруєнь).
Акт по формі Н-1 разом з усіма матеріалами розслідування зберігається на даному підприємстві на протязі 45 років.
А інші екземпляри цього акта і його копії зберігаються до виконання намічених у них заходів, але не менше ніж 2 роки.
Після одужання потерпілого, або у разі його смерті, на даному підприємстві складається повідомлення про наслідки нещасного випадку.
Це повідомлення в 10-ти денний термін направляється в організації, куди був направлений акт по формі Н-1.
Повідомлення про наслідки нещасного випадку є обов’язковим додатком до акту по формі Н-1, і зберігається разом з ним у відповідності до даного Положення.
Якщо власник підприємства був несвоєчасно повідомлений про нещасний випадок, або потерпілий втратив працездатність не відразу після нещасного випадку, то такі нещасні випадки розслідуються на протязі місяця після отримання власником заяви від потерпілого, і незалежно від того який термін минув після його скоєння.
Нещасні випадки з учнями та студентами, що трапилися під час виробничої практики, також розслідуються і беруться на облік підприємства, де вони проходили практику. В такому розслідуванні повинен приймати участь і представник даного учбового закладу.

Спеціальне розслідування нещасних випадків
Спеціальному розслідуванні підлягають:
смертельні нещасні випадки (коли загинув хоч один працівник);
групові нещасні випадки (що сталися одночасно з двома і більше працівниками в незалежності від стану пошкодження їх здоров’я).
Про скоєння смертельних і групових нещасних випадків власник підприємства зобов’язаний по установленій формі повідомити:
відповідному місцевому органу Держнаглядохоронпраці;
прокуратурі, по місцю виникнення нещасного випадку;
вище стоячому органу управління даного підприємства, (а в разі його відсутності – місцевій держадміністрації);
санепідемстанції (при гострих профзахворюваннях та отруєннях);
профспілці підприємства та вище стоячому профспілковому органу;
місцевому штабу Цивільної оборони і по надзвичайним ситуаціям;
іншим органам (при необхідності).
Спеціальне розслідування смертельних та групових нещасних випадків організовує власник підприємства. А комісія, по розслідуванні цих випадків, призначається:
при загибелі 2–4 чоловік – наказом керівника територіального управління Держнаглядохоронпраці;
при загибелі 5 і більше чоловік, або травмовано 10 і більше чоловік – наказом Держнаглядохоронпраці (якщо не було прийнято по цьому питанню спеціального рішення Кабінету Міністрів України).


До складу таких комісій входять::
Голова комісії – посадова особа відповідного державного органу по нагляду за охороною праці;
Члени комісії :
представники вище стоячого органу управління підприємства, (при його відсутності – представники держадміністрації);
власник даного підприємства;
представник профспілкової організації даного підприємства;
представник вищестоящого профспілкового органу;
уповноважений трудового колективу (якщо потерпілий не є членом профспілки);
спеціаліст санепідемстанції (при гострих профзахворюваннях і отруєннях);
спеціалісти органів Цивільної оборони і надзвичайних ситуацій (в залежності від конкретних умов, кількості загиблих, та характеру і можливих наслідків цих нещасних випадків).

Спеціальне розслідування проводиться на протязі 10 днів. По закінчені розслідування складається:
“Акт спеціального розслідування”, де зазначається загальний розмір матеріального збитку, нанесеного аварією чи нещасним випадком;
акти по формі Н-1 на кожного потерпілого.

Власник на протязі однієї доби після отримання цих актів затверджує їх, і в 5-ти денний термін видає наказ щодо реалізації пропозицій комісії, та взяття на облік даного нещасного випадку.
На основі актів по формі Н-1 власник підприємства складає спеціальну державну статистичну звітність про потерпілих, і передає її у відповідні організації. При цьому він несе персональну відповідальність за достовірність цієї звітності.

4. Відповідальність посадових осіб і працівників
(Ст.44 Закону України „Про охорону праці”).

Порушення працівниками і посадовими особами вимог нормативних актів з охорони праці а також створення перешкод в діяльності профспілок і посадових осіб по держнагляду за ОП тягне за собою покарання у вигляді:
штрафу;
дисциплінарної та адміністративної відповідальності;
матеріальної відповідальності;
кримінальної відповідальності.
Штрафниі санкції до посадових осіб і працівників здійснюються відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП):
для працівників – від 3 до 20 мінімальних заробітних плат;
для посадових осіб – від 8 до 25 мінімальних заробітних плат або
виправні роботи зі звільненням з посади на термін до 1 року.
Особи, на яких накладено штраф, вносять його в касу підприємства за місцем роботи.
Якщо нещасний випадок трапився по вині працівника, то занижується розмір його матеріальної допомоги, але не більше ніж на 50% у наступних випадках:
праця у нетверезому стані – 50 %;
неодноразове свідоме порушення норм охорони праці за які раніше він мав попередження – 50 %;
первинне свідоме порушення вимог безпеки при обслуговуванні об’єктів підвищеної небезпеки – 40 %;
первинне свідоме порушення вимог безпеки при обслуговуванні об’єктів які не мають рівня підвищеної небезпеки – 30 %;
невикористання засобів індивідуального захисту передбачених правилами безпеки праці:
первинне – 20 %; повторне – 40 %.

Питання охорони праці відображені в наступних статтях КпАП:
Ст.41. порушення вимог законодавства про працю;
Ст.188-4. Невиконання вимог державних органів з нагляду за ОП;
Ст.188-5 Невиконання вимог органів Міністерства охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки України;
Ст.188-6. Невиконання вимог посадових осіб Держнаглядохоронпраці.
Матеріальна відповідальність передбачає відшкодування збитків, завданих підприємством робітникам або членам їх родини, що потерпіли від нещасного випадку на підприємстві чи професійного захворювання.
Кримінальна відповідальність передбачає:
Ст. 135 ККУ встановлює, що порушення посадовою особою вимог законодавчих актів про охорону праці, якщо воно створило загрозу для життя і здоров’я громадян, карається виправними роботами до 1 року, або штрафом у розмірі до 15 мінімальних зарплат. А якщо цей вчинок став причиною нещасного випадку з людьми – він карається позбавленням волі до 4-х років.
Ст.172. ККУ Грубе порушення законодавства про працю
штраф у розмірі до 50 неоподаткованих мінімумів;
або позбавлення права займати певні посади на термін до 3 років;
або виправні роботи на термін до 2 років.
Ст.173. ККУ Грубе порушення трудової угоди
штраф у розмірі до 50 неоподаткованих мінімумів;
або позбавлення права займати певні посади на термін до 5 років;
або арешт на термін до 6 місяців;
або обмеження волі на термін до 2 років.
Ст.270. ККУ Порушення вимог пожежної безпеки
Штраф у розмірі від 50 до 120 неоподаткованих мінімумів
або виправні роботи терміном до 2 років
або обмеження волі терміном до 3 років.
Те ж діяння, яке спричинило загибель людей або майновий збиток в особливо великому розмірі чи інші тяжкі наслідки – карається позбавленням волі на термін від 3 до 8 років.
Ст.271. ККУ Порушення вимог про охорону праці
Штраф у розмірі до 50 неоподаткованих мінімумів
або виправні роботи терміном до 2 років
або обмеження волі терміном до 2 років.
Те ж діяння, яке спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки
виправні роботи на термін до 5 років;
або обмеження волі на термін до 7 років з позбавленням права займати певні посади терміном до 2 років.
Ст.286. ККУ Порушення правил безпеки дорожнього руху
Штраф у розмірі до 100 неоподаткованих мінімумів
або виправні роботи терміном до 2 років
чи арешт на термін до 6 місяців;
або обмеження волі терміном до 3 років з позбавленням права керувати транспортним засобом на термін до 3 років.
Те ж діяння, яке спричинило смерть потерпілого чи заподіяння тяжкого тілесного ушкодження – карається позбавленням волі від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортним засобом на термін до 3 років або без такого.
Те ж діяння, яке спричинило загибель декількох осіб – карається позбавленням волі від 7 до 12 років з позбавленням права керувати транспортним засобом на термін до 3 років.
Ст.363. ККУ Порушення правил експлуатації автоматизованих ЕОМ
штраф до 50 неоподатк. мінімумів або позбавлення права займати певні посади терміном до 5 років чи виправні роботи до 2 років.










– 13 PAGE 145915 –















Root Entry

Приложенные файлы

  • doc 18465893
    Размер файла: 158 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий