Priemy_otvetstvennogo_povedenia

ПРИЙОМИ ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

Відповідальна поведінка – це вміння, завдяки якому люди відкрито виражають свої думки, почуття і переконання, не принижуючи почуттів і поглядів своїх співрозмовників. Вона базується на тому положенні, що кожна людина має певні фундаментальні права.
У конфліктній ситуації така поведінка дозволяє досягти компромісу без зречення власної гідності і вартостей. Люди, що поводяться відповідально, в змозі сказати “Ні!” без докорів сумління, злості чи страху. Це є ключовим умінням в ситуаціях протистояння натиску, пресингу, маніпуляціям.
Відповідальна поведінка тримається на двох стовпах:
Почуття власної гідності і повага до самого себе.
Готовність виголосити і захистити власні права з одночасним прийняттям того, що інші теж мають на це право.
Почуття власної гідності і повагу до самого себе варто будувати на пізнанні своїх слабких і сильних сторін та на щирих контактах з доброзичливими до нас людьми.
Кожна людина має право:
Робити те, що вважає слушним, поки це не травмує когось іншого.
Захищати свою гідність за допомогою відповідальної поведінки, навіть якщо це ранить іншого, але якщо її наміри не агресивні.
Висловити іншому свої прохання і потреби, але за умови, що приймає право іншого відмовити.
Існують такі ситуації між людьми, коли права не очевидні. Завжди є право обговорити це з іншою особою і з`ясувати права обох сторін.
Скористатися своїм правом.
Головні прийоми відповідальної поведінки.

1. Відповідальна відмова.
Відповідальна відмова – це відверта відмова, без обговорення, можливе пояснення лише причин такого рішення.
Відповідальна відмова складається з трьох кроків:
Крок перший – сказати слово НІ!
Крок другий – сказати, ЩО ВИ НЕ ЗРОБИТЕ.
Крок третій – пояснити причини такого рішення, виходячи з власних планів, бажання, потреб і прав. Не потрібно обговорювати своє рішення і вживати формулювання типу “мушу” і “не можу”.
Приклад: “Ні, я не піду з тобою на вечірку сьогодні. Я обіцяв сестрі піти з нею в кіно”.

2. Заміна оцінювання на думку.
Багато людей бояться оцінок, які їм дають інші люди, або надають цим оцінкам великого значення. Ми болісно переносимо, коли нас оцінюють, і зазвичай намагаємось довести свою правоту або розриваємо стосунки.
Оцінка є лише думкою про нас іншої особи, а кожен має право висловлювати свою думку на будь-яку тему. Найчастіше це не треба обговорювати, як ми не обговорюємо смаки. Відповідаючи на чиюсь оцінку, варто зробити це такими трьома етапами:
Етап перший – говоримо, що ми відчуваємо у зв’язку з почутим про себе. Це може бути твердження “Я вражений” або “Мені прикро”.
Етап другий – підтверджуємо розуміння того, що саме такою є думка про нас іншої особи. Наприклад: “Я розумію, що ваша думка про мене є такою”.
Етап третій – самі оцінюємо себе в обговорюваній сфері. Наприклад: “Я вважаю, що я відповідальна людина”. І на цьому кінець. Не сперечатися, не переконувати і т. ін.

3. Пошук критики.
Якщо критикується те, що ми робимо чи зробили, це для нас також буває болісним і тяжким до прийняття. Досить часто така критика виражається у формі загальної оцінки і не дає достатньо шансів на істотний захист. Тому також складно утриматись від будь-якої дискусії, зрозуміти, що критика стосується певних конкретних речей.
З цією метою варто:
Сказати, що відчуваємо.
Дати знати, що ми розуміємо, про що говорить інша особа (перефразування).
Перепитати: “Що конкретно вам не подобається у моїй праці, справі?”
Останній пункт треба повторювати доти, доки ваш партнер не почне перераховувати конкретні елементи поведінки, праці і т. ін. І лише після цього ми зможемо або аргументувати неприйняття критики, або прийняти рішення щодо зміни цього елемента своєї поведінки.

4. Вираження негативних почуттів і думок.
Відповідальний спосіб вираження злості і негативної думки вимагає зосередження на тому, якою є спроба зміни небажаної поведінки іншої особи. Ми маємо цілковите право на вираження своїх емоцій, але варто це робити, не травмуючи іншого. Цього можна досягти, якщо дотримуватись таких трьох етапів:
Етап перший – якщо чиясь поведінка нам перешкоджає, звертаємо його увагу на це і просимо змінити поведінку. Наприклад: “Ви кричите. Прошу перестати, бо це заважає мені зрозуміти те, що ви кажете”.
Етап другий - якщо хтось і надалі не змінює поведінки, виражаємо своє роздратування і вдруге робимо наголос на проханні змінити поведінку. Наприклад: “Мене нервує те, що ви і далі кричите. Прошу перестати”.
Етап третій – якщо ця особа не реагує, інформуємо її про свій намір, якщо вона і надалі буде поводитись так само. Наприклад: “Якщо ви не перестанете кричати, ми не будемо більше розмовляти”.
Етап четвертий – якщо ситуація не змінюється, робимо те, що пообіцяли.










13PAGE 15


13PAGE 14115




15

Приложенные файлы

  • doc 18395477
    Размер файла: 33 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий