1_1_Organizatsiya_osnovnogo_virobnitstva

1. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА
1.1. ОРГАНІЗАЦІЯ ОСНОВНОГО ВИРОБНИЦТВА


План

Виробничий процес і принципи його організації
Організаційні типи виробництва та їх характеристика
Виробничий цикл, його характеристика та структура, способи передачі праці по операціях
Економічне значення і способи скороченя виробничого циклу
Методи організації виробництва: непотоковий, потоковий, автоматизований
Організація потокового виробництва, його ефективність
Сучасні виробничі стратегії та концепції організації виробництва




















Ключові поняття і терміни:

Виробничий процес, предмети праці, знаряддя праці, час,принципи виробничого процесу, типи виробництва (одиничне, серійне і масове), поєднання операцій технологічного процесу, виробничий цикл, метод організації виробництва (непотоковий, потоковий, автоматизований), виробничі стратегії.


Використані джерела:

1. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Підручник. – Київ, 2006 р.
Шимко О.В. та ін. Планування діяльності підприємства, - К., 2006.
Швайка Л.А. Планування діяльності підприємства, - Л., 2006.
Тарасюк Г.М. Планування комерційної діяльності, - К., 2005.
Ясинський В.В., Гайдей О.О. Бізнес-планування, - К., 2004.
Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства, - К., 2003.
Виробничий процес і принципи його організації
Виробничий процес – це поєднання предметів і знарядь праці з живою працею для задоволення потреб виробництва його елементами та поняттями є:
предмети праці;
знаряддя праці;
жива праця (персонал);
простір;
час;
задоволення потреб (продукція).
Разом вони формують системне поняття “виробничий процес”. Суть цих понять можна виразити так:
Предмет праці – предмет, на який діє людина під час праці зі створення проміжного або кінцевого продукту для задоволення певних потреб.
Знаряддя праці – засоби виробництва (інструменти, пристрої, верстати тощо) якими користується людина під час праці (діє на предмети праці).
Жива праця – це свідома, доцільна діяльність людини, яка за допомогою знарядь праці діє на предмет праці для його перетворення та задоволення певних потреб.
Простір – місце перебігу виробничого процесу.
Час – тривалість виробничого процесу.
Задоволення потреб – виготовлення продукції, надання послуг або виконання роботи для задоволення певних потреб відповідно до плану.
Виробничі процеси є трьох видів – основні, допоміжні, обслуговувальні. Тому можна дати таке визначення: виробничий процес – це сукупність основних, допоміжних та обслуговувальних процесів, у результаті яких вихідні матеріали перетворюються у готові вироби.
Своєю чергою основні виробничі процеси поділяються на: підготовчі (заготовчі), перетворювальні (обробні), заключні (складальні).
Основний процес виробництва має три етапи:
Підготовчий – це процес підготовки живої праці у просторі і часі і знарядь праці для перетворення предмета праці у корисний продукт.
Перетворювальний – це процес перетворення предмета праці зміною його форм, розмірів, фізичних або хімічних властивостей, зовнішнього вигляду, характеристик, показників, стану або потенціалу відповідно до плану або творчого задуму.
Заключний – це процес підготовки перетвореного предмета праці з наданням йому форми товару для передачі замовнику.
Допоміжний процес – це процес, що сприяє нормальному перебігу основного процесу з перетворення предмета праці безпосереднім забезпеченням його обладнанням, інструментом, паливно-енергетичними ресурсами.
Обслуговувальний процес – забезпечує нормальний хід основних і допоміжних процесів виконанням транспортних послуг, послуг з логістики на “вході” і “виході” та ін.
За рівнем ієрархії (по вертикалі) виробничі процеси такі:
виробничий процес на робочому місці – це будь-який вид процесу (основного, допоміжного, обслуговувального), що перебігає на конкретному робочому місці;
виробничий процес на рівні підрозділу – це процес, який перебігає у підрозділі між робочими місцями;
міжцеховий виробничий процес – це процес, який перебігає між підрозділами організації.
За складністю кожний із названих процесів може бути простим і складним.
Простий виробничий процес – це ряд послідовних операцій, результатом яких є виріб.
Складний виробничий процес – це поєднання декількох простих процесів (рис. 1.1).
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ] Рис.1.1 Схематично зображена структура простих і складних виробничих процесів

Організація виробничого процесу полягає у забезпеченні раціонального поєднання в просторі і часі основних, допоміжних і обслуговувальних процесів, а також людей і матеріальних елементів виробництва.
Незважаючи на різні відмінності, виробничі процеси можна організувати згідно з такими спільними принципами:
Спеціалізація – розчленування виробничого процесу на складові частини і закріплення за кожним підрозділом (цехом, дільницею, робочим місцем) виготовлення певного виробу (предметна спеціалізація) або виконання технологічного процесу (технологічна спеціалізація).
Пропорційність – однакова відносна продуктивність усіх виробничих підрозділів. Цей принцип передбачає рівномірне і повне завантаження обладнання з метою виконання виробничої програми без гальмування на “вузьких місцях” та недопущення нерівномірності завантаження чи простоювання устаткування.
Паралельність – одночасне виконання частин виробничого процесу (стадій, операцій) з метою створення необхідного “перекриття”.
Ритмічність – рівномірний випуск продукції у певні проміжки часу.
Прямотечійність – це забезпечення найкоротшого шляху проходження виробами стадій і операцій виробничого процесу – від запуску матеріалів до виходу готової продукції.
Безперервність – означає зменшення перерви під час виробництва конкретних виробів.

Організаційні типи виробництва та їх характеристика

Під типом виробництва розуміють сукупність організаційно-технічних і економічних характеристик і особливостей поєднання чинників і елементів організації виробництва, зумовлених номенклатурою, масштабом і регулярністю випуску продукції.
Залежно від поєднання перелічених форм організації виробництва і його елементів розрізняють такі типи виробництва:
Одиничне (індивідуальне)
Серійне (дрібносерійне, середньосерійне, великосерійне)
Масове
Кожний тип виробництва характеризується певною завантаженістю робочих місць, кваліфікацією робітників, забезпеченістю технологій тощо.
Віднесення заводу до того чи іншого виробництва має умовний характер. На підприємстві і в його окремих цехах може мати поєднання різних типів виробництва.
Одиничне виробництво: вироби виготовляються в одиничних екземплярах; номенклатура виробів, що виготовляється – широка; застосовується універсальне устаткування; відсутнє закріплення певних операцій за окремими працівниками; висока кваліфікація працівників; відсутність детальної розробки технологічного процесу виготовлення виробу тощо. Ця форма поширена на дослідних заводах, які виготовляють складні вироби і системи спеціального призначення.
Серійне виробництво: виготовлення виробів партіями, які періодично повторюються; номенклатура виробів – обмежена, застосовується універсальне і спеціалізоване обладнання; групування робочих місць за технологічними і предметними принципами; закріплення за робочими місцями обмеженої кількості деталь-операцій; середня кваліфікація робітників; детальна розробка технологічних процесів тощо. Ця форма поширена на підприємствах, які випускають складні вироби і системи спеціального призначення, що швидко змінюються за конструкцією.
Масове виробництво: вироби виготовляються у великій кількості; застосовується спеціалізоване і спеціальне устаткування; робочі місця спеціалізуються на виконанні однієї будь-якої операції; технологічний процес розробляється детально; робочі можуть мати порівняно невисоку кваліфікацію. Ця форма поширена для виробництва виробів широкого вжитку.
Тип виробництва визначає метод його організації: поточний, попартійний і одиничний.
Поточний метод організації виробництва базується на ритмічній повторюваності погоджених у часі і просторі основних, допоміжних і обслуговувальних операцій, що виконуються на спеціалізованих робочих місцях, розміщених по ходу технологічного процесу. Цей метод характерний для масового і великосерійного типів виробництва.
Попартійний метод організації виробництва – це такий метод, при якому періодично виготовляється порівняно обмежена номенклатура продукції в кількостях, визначених партіями їх випуску. Такий метод характерний для серійного типу виробництва.
Одиничний метод організації виробництва – це метод, при якому виготовляється широка номенклатура продукції в одиничних примірниках.
Вибір методу організації виробництва визначається такими чинниками:
номенклатурою продукції;
обсягом випуску продукції;
періодичністю випуску продукції;
трудомісткістю продукції;
характером технології виробництва.

Виробничий цикл, його характеристика та структура, способи передачі праці по операціях
Одним із найважливіших завдань організації виробництва є скорочення часу виготовлення продукції, тобто виробничого циклу виготовлення.
Під виробничим циклом розуміють календарний період (години, дні, місяці, інколи роки) протягом якого предмет праці проходить усі операції виробничого процесу або певної його частини і перетворюється на завершений продукт.
Тобто організацію виробничого процесу у часі можна розглядати як спосіб поєднання у часі основних, допоміжних і обслуговувальних процесів з перероблення “входу” організації у її “вихід”.
Виробничий процес складається з робочого періоду та перерв (рис. 3.1).
Рис. 3.1. Структура виробничого циклу
Отже, тривалість виробничого циклу складається з тривалості робочого періоду та перерв. Окремо виділяють час природних процесів, які можуть перебігати у процесі виробництва (висихання деревини, час після термооброблення, висихання бетону тощо).
Час технологічних операцій складається з часу підготовчо-заключних операцій (підготовка робочого місця; підготовка до роботи обладнання, інструменту, оснащення та зняття їх наприкінці зміни) та часу виконання основних операцій.
Перерви у робочий час поділяються на організаційні (очікування звільнення робочого місця, затримка поставки комплектуючих тощо) та регламентовані (перерви на обід, на відпочинок).
У виробничому процесі виріб може бути лише у двох станах: його або обробляють, або він пролежує.
У виробничому процесі бере участь і обладнання, яке також може перебувати у двох станах: або працює, або простоює.
Існують три способи поєднання операцій технологічного процесу (три способи передачі предметів):послідовний, паралельний, паралельно-послідовний.
Послідовне поєднання операцій полягає в тім. що наступна операція починається тільки після закінчення обробки всіх предметів партії на попередній операції. Партія предметів передається з операції на операцію повністю.
Паралельне поєднання операцій характеризується тим, що кожний предмет праці після закінчення попередньої операції відразу передається на наступну операцію й обробляється. Відтак предмети однієї партії виготовляються паралельно на всіх операціях.
Паралельно-послідовне поєднання операції, яке ще називають змішаним, відрізняється тим. що обробка предметів праці на наступній операції починається до закінчення обробки всієї партії на попередній, але за умови, щоб партія оброблялась на кожній операції безперервно.

Економічне значення і способи скороченя виробничого циклу

Скорочення виробничого циклу є важливою задачею технології та організації виробництва. Скорочення тривалості робочого періоду (тривалості оброблення) досягається головним чином за рахунок технічних (для основних операцій) і частково організаційних (для допоміжних операцій) заходів. До тих нічних заходів належать впровадження різних пристосувань, інструментів тощо, які дають змогу скорочувати час виконання основних операцій, а до організаційних – заходи, які сприяють зміні організації виробничого процесу і робочого місця.
Виробничий цикл є важливим показником рівня організації виробничого процесу, що істотно впливає на його ефективність. Скорочення виробничого циклу зменшує незавершене виробництво і відповідно оборотні кошти підприємства. Унаслідок зменшення незавершеного виробництва економиться площа, зайнята зберіганням предметів праці, а це забезпечує економію витрат.
Крім того, скорочення виробничого циклу збільшує виробничу потужність відповідних підрозділів і підприємства взагалі.
Для скорочення виробничого циклу треба зменшувати час виробництва і перерв. Час виробництва за конкретних умов може зменшуватися під впливом різних факторів. Передусім це механізація і автоматизація технологічних процесів, допоміжних операцій, інтенсифікація природних процесів, ретельне опрацювання технічної документації на стадії підготовки виробництва, паралельне виконання робіт під час виготовлення складних виробів та ін. Час перерв зводиться до мінімуму застосуванням передових методів організації виробництва та систем оперативно-календарного управління.
Виробничий процес здійснюється в часі і просторі. Організацію виробничого процесу в часі було вже розглянуто вище. Просторова організація виробничого процесу передбачає розміщення робочих місць і їхніх груп (дільниць, цехів) на території підприєм-ства та забезпечення пересування предметів праці по операціях за найкоротшими маршрутами. Поєднання цих двох аспектів побудови виробничого процесу здійснюється застосуванням відповідного методу організації виробництва. Є два методи організації виробництва: непотоковий і потоковий.

Методи організації виробництва: непотоковий, потоковий, автоматизований

Метод організації виробництва - це спосіб [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] виробничого [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], сукупність і [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] його реалізації характеризуються рядом ознак головним з яких є взаємозв'язок [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] виконання операцій техпроцесу з порядком розміщення обладнання і ступеня безперервності виробничого процесу.
Залежно від особливостей виробничого процесу і типу виробництва на робочих місцях ділянки, цеху застосовується певний метод організації виробництва непоточних або потоковий.
На вибір методів організації поточного або непотокового виробництва впливають різні фактори, до них відносяться:
Розміри і [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] виробів; чим більше виріб і більше його [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], тим важче організувати поточне [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ];
Кількість виробів підлягають випуску за певний період часу (рік, квартал, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], добу); при випуску невеликої кількості виробів, як правило, недоцільно організовувати потокове [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] (дуже великі [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]);
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] випуску виробів, тобто вони можуть випускатися регулярно й нерегулярно, при регулярному (ритмічному) випуску, наприклад, по 20 виробів щомісяця, доцільно організувати поточне виробництво, а якщо регулярність невизначена або через різні періоди часу і в різних кількостях, то доводиться використовувати непоточних методи організації виробництва;
Точність і [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] деталей; при високій точності і малої шорсткості слід застосовувати непоточних методи.

Організація непотокового виробництва
Непоточний метод організації виробництва характеризується наступними ознаками:
на робочих місцях обробляються різні за конструкцією і технологією виготовлення предмети праці, оскільки випуск їх невеликий;
робочі місця розміщуються на однотипних групах обладнання без певного зв'язку з послідовністю виконання операцій, наприклад, групи токарних, фрезерних, свердлильних операцій та ін;
деталі переміщуються в процесі виготовлення складними маршрутами, у зв'язку з чим виникають великі перерви в обробці. Після кожної операції деталі, як правило, надходять до цехових проміжні комори, поки звільниться робоче місце для виконання наступної операції.
Непоточний метод застосовується переважно в одиничному і серійному виробництві. Іноді в рамках непотокового виділяють одиничний і партійний методи організації виробничого процесу.
При одиничному методі деталі і вироби виготовляються одиницями або невеликими партіями. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] метод організації виробничого процесу [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] для досвідченого виробництва і для підприємств одиничного і дрібносерійного виробництва.
Партіонний метод передбачає запуск у виробництво і виготовлення деталей, вузлів, виробів періодично повторюваними партіями певного розміру. Цей метод характерний для підприємств серійного виробництва.
Оскільки в непотоковому виробництві на одних і тих же робочих місцях обробляється велика номенклатура деталей, дуже важливо визначити кількість однакових деталей, що обробляються безперервно на кожній операції, тобто партію деталей. Це пов'язано з тим, що величина партії деталей впливає на [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
У непотоковому виробництві застосовується, як правило, універсальне устаткування. Розробка технологічних [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] для кожного виробу носить індивідуальний [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Пристосування, оснащення, спеціальний інструмент зазвичай коштують дорого і списуються при знятті вироби з виробництва задовго до їх фізичного зносу. Все це здорожує [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і не сприяє ефективності виробництва.
Непотоковому виробництво може бути спеціалізовано в наступних формах: технологічної, предметної та змішаної.
Технологічна форма спеціалізації характеризується створенням цехів і ділянок, на яких обладнання (робочі місця) спеціалізовані за ознакою їх технологічної однорідності і розмірів. На технологічних ділянках (груповому розташуванні устаткування) партії деталей можуть оброблятися одночасно на декількох одиницях обладнання (верстатах дублерів). У цьому випадку може бути організовано багатоверстатне обслуговування, при якому значно скорочується тривалість виробничого циклу обробки партії деталей, знижується [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] їх обробки.
При предметній формі спеціалізації створюються виробничі цехи і ділянки, спеціалізовані з предметів. Вони можуть бути предметно-замкнутими (ПЗУ) і предметно-груповими (ПГУ).
На предметно-замкнених дільницях (у технологічному відношенні) повинні виконуватися, як правило, усі (від першої до останньої) операції, необхідні для обробки деталей або збірки складальної одиниці.
У зв'язку з цим в основі організації ПЗУ закладена класифікація деталей і складальних одиниць за певними ознаками і за кріплення кожної класифікаційної групи деталей за певною групою робочих місць.
При предметно-груповій формі організації непотокового виробництва створюються предметні, групові або подетально-групові ділянки на основі використання групової технології обробки деталей.
Змішана форма спеціалізації виробництва, тобто [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] деталей ведеться на технологічних та предметно-замкнених дільницях (предметно-групових) ділянках.

Організація автоматичного виробництва
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] розвитку автоматизації на промислових підприємствах пройшов ряд етапів. На першому етапі проводилася автоматизація окремих операцій або їх груп з повним або частковим звільненням робітника від виконання трудомістких, шкідливих, монотонних операцій. У цих умовах створювалися напівавтомати і автомати.
Напівавтомат - це така машина, цикл роботи якої в кінці виконуваної операції [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] переривається і для його відновлення необхідно втручання робітника.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] являє собою саморегулюючу робочу машину, яка здійснює всі елементи обробки, крім контролю і налагодження.
При застосуванні [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і напівавтоматів для виконання окремих операцій, тобто при частковій автоматизації виробничого процесу, як правило, застосовуються непоточний метод організації виробництва, організується багатоверстатне обслуговування.
Другий етап розвитку автоматизації характеризується появою [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] лінії, тобто автоматичної системи машин, розташованих по ходу технологічного процесу і здійснюють без безпосередньої участі людини у певній послідовності і з заданим ритмом технологічні операції по виготовленню продукції. Людиною виконуються функції налагодження та управління.
Третій етап автоматизації [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] комплексно-автоматизованих ділянкою, цехів і заводів в цілому з використанням електронно-обчислювальної техніки.
Можливості автоматизації виробничих процесів багато в чому залежать від типу виробництва. Найбільш легко піддається автоматизації масове виробництво, що характеризується вузькою спеціалізацією робочих місць, чіткою і стійкою спрямованістю потоків заготовок, матеріалів, деталей від одного робочого місця до іншого, я також між цехами. Масове виробництво характеризується випуском виробів з добре відпрацьованою, незмінною конструкцією (хоча можливий випуск кількох близьких по конструкції модифікацій основного виробу), високою стабільністю технологічних процесів на всіх робочих місцях.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] сучасних конструкцій - це універсальні автоматизовані машини, запрограмовані на виконання від декількох десятків до декількох сотень послідовних команд. Їх універсальність, можливість швидкого переналагодження при зміні умов або об'єктів виробництва, висока надійність, тривалий термін служби дозволяють здійснювати гнучку автоматизацію серійного і дрібносерійного виробництва, звільняють людину від виконання монотонних, утомливих операцій, а також процесів, що протікають у шкідливої середовищі.
Автоматизація докорінно змінює характер організації виробничого процесу та праці. Якщо в поточному виробництві [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] носить одноманітний характер, так як робочий тривалий час виконує невелику за обсягом операцію диференційованого технологічного процесу, то в автоматизованому виробництві висококваліфіковані наладчики і диспетчери контролюють роботу машин і регулюють їх дії. Це вимагає від робітників великих знань і навичок, оволодіння ними сприяє стиранню відмінностей між фізичною та розумовою працею.

Організація потокового виробництва
Потокове виробництво є високоефективним методом організації виробничого процесу. В умовах потоку виробничий процес здійснюється в максимальній відповідності до принципів його раціональної організації - прямоточного, безперервністю, пропорційністю та ін.
Основною ланкою потокового виробництва є потокова лінія, що представляє собою групу робочих місць, за якими закріплено виготовлення одного або обмеженої кількості найменувань предметів праці і виробничий процес, на якому здійснюється згідно з ознаками потокового виробництва.

Організація потокового виробництва, його ефективність

Потокове виробництво – це вища форма організації виробництва для якої характерні такі особливості: розподіл технологічного процесу на певні операції і закріплення їх за конкретними робочими місцями; чітко визначена тривалість операцій; розміщення робочих місць лише за порядком технологічного процесу виготовлення виробу; оснащення ліній транспортними пристроями для переміщення виробів та для регулювання ритму потокової лінії.
Для здійснення цієї форми організації виробництва необхідні технологічні, конструкторські, організаційні та матеріальні передумови.
Технологічні передумови – розчленування технологічного процесу на окремі операції, підбір обладнання на кожній з них таким чином, щоб забезпечити ритм потокової лінії.
Конструкторські передумови – дотримування однотипності конструкцій, взаємозамінюваності елементів конструкції і технологічності, стандартизації вузлів і деталей виробів, розчленованості виробу на блоки і вузли, які можна складати паралельно до загального складання.
Організаційні передумови – достатній обсяг виробництва для повного завантаження робочих місць, чітка спеціалізація робочих місць, забезпечення системи їх обслуговування, визначення режиму роботи потокової лінії, регламентовані перерви.
Матеріальні передумови – організація безперебійного матеріально-технічного постачання виробництва, забезпечення кожного робочого місця необхідним запасом комплектів оснащення.
Важливими організаційно-виробничими заходами запровадження потокового виробництва є розрахунок потокової лінії та забезпечення її безперервної роботи.
Потокова лінія проектується у такій послідовності:
вибирається тип потокової лінії;
розробляється схема складання;
розраховується ритм потокової лінії;
коригується технологічний процес і синхронізуються операції;
визначається кількість робочих місць;
проектуються робочі місця і планується потокова лінія;
робиться розмітка розподільного конвеєра;
обчислюється швидкість і довжина конвеєра.

Економічна ефективність потокового виробництва
Організація потокового виробництва забезпечує:
підвищення продуктивності праці, а, відповідно, і збільшення загального обсягу випуску продукції;
прискорення обіговості обігових коштів;
зниження собівартості продукції;
забезпечення якості продукції;
створення умов для переходу до автоматизованого виробництва.

Сучасні виробничі стратегії та концепції організації виробництва
В умовах глобалізації товарних ринків конкурентоспроможність стає вирішальним чинником досягнення успіху будь-якого підприємства. Конкурування здійснюється різними способами: ціною, якістю, споживчими властивостями продукції (послуг), сервісним обслуговуванням, термінами виконання замовлень, гнучкістю пристосування виробництва до нових виникаючих потреб ринку, швидкістю вдосконалення існуючих чи проектування нових виробів (послуг). Тому умовою виживання в сучасній системі господарювання є моніторинг ринкової ситуації шляхом маркетингових досліджень, оцінювання власних можливостей і постійне коригування та перегляд цілей підприємства.
Досягнення чітко сформульованої мети в оптимальному режимі можливе за наявності конкретного плану загальної та виробничих стратегій за функціональними сферами діяльності, дія яких охоплює вироби (послуги), процеси, методи і ресурси виробництва, якісні і цінові показники, терміни виготовлення продукції, її сервісне обслуговування та графіки роботи.
Практика підприємницької діяльності виробила деякі виробничі стратегії:
увага на спрощення;
постійне вдосконалення;
активізація та підтримка інновацій;
ретельний вибір процесів;
безперервне навчання;
виробниче прогнозування;
зменшення розміру партії виробів;
скорочення виробничих запасів;
мінімізація запасів заготовок;
зменшення різноманітності робіт;
збільшення частоти поставок комплектуючих виробів;
всезагальний контроль (перевірка та статистичний контроль процесів).

Зазначені виробничі стратегії тією чи іншою мірою втілені в сучасних взаємопов’язаних концепціях організації виробництва. Узагальнено їх можна подати трьома групами:
1. Виробництво «точно вчасно» отримання всіх матеріалів, комплектуючих тоді, коли вони потрібні для складання і випуску продукції готових виробів. При цьому постачальник повинен поставляти комплектуючі по кілька разів на день.
2. Виробляти правильно з першого разу тотальний комплексний (всеосяжний) контроль якості. Якість продукції (послуг) забезпечується шляхом включення положень про відповідальність за якість в кожну посадову інструкцію або опис робіт виробничого робітника. Новий робітник повинен вивчати принципи якості одночасно з навчанням виробничим операціям на устаткуванні. Якість формується на робочих місцях, а не внаслідок контролю виготовленої продукції.
3. Комплексне профілактичне обслуговування. На виробничих робітників покладається обов’язок ретельно здійснювати профілактичні операції та обслуговувати устаткування, на якому вони працюють, щоб виключити його відмови. Це потребує високої кваліфікації робітників, проте підвищується якість процесу, продуктивність та гнучкість виробничої системи (робочого місця).

Питання для самоконтролю і корекції знань:

Дайте визначення виробничого процесу та основних його елементів?
Які виробничі процеси бувають за складністю?
Які є основні типи виробництва?
Яка структура виробничого циклу?
Які фактори впливають на вибір методів організації виробництва?
Охарактеризуйте предметну форму непотокового виробництва
Що собою являє організація автоматичного виробництва?
У якій послідовності проектується потокова лінія?
Які основні стратегії організації виробництва?
15

Приложенные файлы

  • doc 18395305
    Размер файла: 175 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий