Potreba_osobi

Вступ
На данному етапі розвитку в України стає все більше питання детального розгляду захисту громадян в кримінальному процесі. Захист полягає в потребі особи, суспільства та держави у від суспільно небезпечних посягань (у тому числі кримінальних правопорушень) саме це і обумовлює необхідність створення регулятора суспільних відносин, що буде здатний виконувати цю функцію. Таким є кримінальне право. Однак саме по собі, без механізму реалізації кримінально-правових норм, воно не буде спроможним захистити ні окрему особу, ні суспільство, ні державу загалом. Роль регулятора і вирішення питаня механізації, як відомо, виконує кримінальний процес.
Захист як вид адвокатської діяльності полягає в забезпеченні захисту [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого або особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні.
Актуальність данної теми полягає в необхідності вирішення питання щодо гарантій захисту громадян який надає держава. Завжди завданням номер один для держави виступає захист громадян про це їдеться вже в третій статтіі Конституції України.(Стаття 3  Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.)
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Сам захист у кримінальному процесі такаж необхідна ланка для розгляду як сам захист окремо. Ці і інщі питання будуть детально розглянуті у данній роботі.
План роботи
Вступ
1.Захист у кримінальному процесі
2.Поняття і методи захисту у кримінальному процесі
3.Завдання і принципи захисту у кримінальному процесі

























1.Захист у кримінальному процесі
Сам захист розпочинається з самого поняття хто ж такий захисник. Слід розмежовувати «захисник»  від поняття  «законний представник». Законним представником можуть бути [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] ([ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]), а в разі їх відсутності  [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] чи [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] особи, інші повнолітні [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] чи члени [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], а також представники органів [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний, а сам захисником може бути лише уповноважена особа.
Захисником у [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] є [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ],якийздійснює [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] чи [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі ([ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]).
Захисник користується процесуальними правами особи, яку він захищає, крім окремо встановлених випадків.
Одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше п'яти захисників одного обвинуваченого.
Захисник має право брати участь у проведенні [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та інших [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого, до
· першого допиту підозрюваного мати з ним конфіденційне [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] .
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ];
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться:
1) верховенство права;
2) законність;
3) рівність перед законом і судом;
4) повага до людської гідності;
5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність;
6) недоторканність житла чи іншого володіння особи;
7) таємниця спілкування;
8) невтручання у приватне життя;
9) недоторканність права власності;
10) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини;
11) свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї;
12) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення;
13) забезпечення права на захист;
14) доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень;
15) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
16) безпосередність дослідження показань, речей і документів;
17) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності;
18) публічність;
19) диспозитивність;
20) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами;
21) розумність строків;
22) мова, якою здійснюється кримінальне провадження.
Кримінальним процесуальним кодексом України також встановлюються права та обов'язки захисника, правила його залучення до процесу, випадки, коли його участь є обов'язковою, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] його діяльності тощо.
Джерелами методики захисту є Кримінальний, Кримінально-процесуальний кодекси, Закон України "Про адвокатуру", інші нормативні акти та визнані Україною міжнародно-правові договори, відповідні концепції наук кримінально-правового циклу, адвокатології, психології тощо, адаптовані до потреб захисту, положення методик обвинувачення і судового розгляду, слідча, судова та, більшою мірою, адвокатська практика.


















Поняття і методи захисту у кримінальному процесі
Необхідність захисту в пояснюється тим, що функція захисту в кримінальному судочинстві України, породжена функцією обвинувачення, і діє на засадах диспозитивності. Протягом усього провадження у справі - навіть тоді, коли функція обвинувачення вичерпує себе ще ільш виростає необхвднвсть у захисті.
Слід підкреслити, що метод захисту формується саме під впливом характерних завдань. Тому до загальних положень захисту слід включити вимоги, яким має відповідати рівень здійснення захисту як у цілому, так і на конкретних стадіях кримінального процесу.
Головним завданням захисту особи є прийоми тактики захисту захисника які акумулюються головним чином відповідно до особливостей видів злочинів, що розслідуються чи розглядаються в суді. Тактика захисту розглядає прийоми опитування громадян, але не відповідає на питання, у чому полягають особливості опитування захисником громадянина-очевидця у справах.
 Забезпечення права на захист - це правове положення, згідно з яким посадові особи, які здійснюють кримінальне провадження, зобов'язані забезпечити підозрюваному, обвинуваченому, засудженому, виправданому (далі - обвинуваченому) сукупність процесуальних прав, завдяки яким вони отримують можливість захищатися передбаченими законом способами від підозри чи обвинувачення.
Право на захист - це гарантована Конституцією та іншими законами можливість обвинуваченого захищатися від обвинувачення як особисто, так і шляхом одержання юридичних (правових) послуг.
У структурі права обвинуваченого на захист виділяється його право на кваліфікований захист, тобто захист, здійснюваний юристами - адвокатами.
Види захисту у історичному розвитку :
1) захист як представництво прав обвинуваченого, підставою для якого були сімейні і родинні стосунки (родовий захист). Цей захист повністю замішав (витісняв) обвинуваченого;
2) захист як певне ремесло, що належить певній групі людей. Останні утворюють особливі цехи, члени яких пропонують свої послуги із захисту всім, хто його потребує (цеховий захист). На перший план тут виступають не завдання суспільного служіння, а лише вузькі особисті матеріальні інтереси;
3) захист як мистецтво, що здійснюється представниками вільної професії - адвокатами.
Два перші різновиди захисту є "пережитками минулого" (P.C. Фельдштейн). В Україні участь близьких родичів обвинуваченого, його опікунів або піклувальників (далі - близькі родичі) як захисників у кримінальних справах була передбачена за КПК 1960 року. За КПК 2012 року участь у кримінальному провадженні близьких родичів як захисників не передбачена. Однак прихильники цього підходу виділяють позитивні моменти участі близьких родичів та інших осіб, які не є фахівцями в галузі права, як захисників:
1) мотивація до здійснення захисної діяльності обумовлена родинними стосунками, а не сумою гонорару. Ця обставина спонукає близьких родичів до більш активної діяльності із захисту;
2) повна довіра підзахисного до свого захисника;
3) близький родич може вчасно виявити факти застосування незаконних методів ведення досудового слідства;
4) економія коштів підзахисного, які він міг би витратити за участь захисника-професіонала (адвоката чи іншого фахівця у галузі права).
До числа недоліків їхньої участі в статусі захисників належать такі:
1) ці особи не можуть належно виконати передбачені законом обов'язки захисника щодо надання своєму підзахисному необхідної юридичної допомоги, оскільки не є компетентними у використанні способів захисту. Винятком є нечисленні випадки, коли близький родич є юристом високої кваліфікації;
2) у слідчій і судовій практиці реалізація права захисника мати побачення із підзахисним без обмеження їх кількості та тривалості призводить до перетворення камер ізоляторів тимчасового тримання і СІЗО на кімнати для побачень із затриманими і заарештованими родичами;
3) близький родич не пов'язаний положеннями присяги, яку дає адвокат. А отже, він здійснює захист без клятви про те, що буде суворо додержуватись законодавства, міжнародних актів про права і свободи людини, з високою громадянською відповідальністю виконувати покладені на нього обов'язки, бути завжди справедливим і принциповим, чесним і уважним до людей. Близького родича не можна притягнути до юридичної відповідальності не невиконання чи неналежне виконання обов'язків захисника.
КПК 2012 року не передбачило участті як захисників у кримінальному провадженні інших, крім адвокатів, фахівців у галузі права.
Право підозрюваного (обвинуваченого) на звернення до будь-якого юриста за допомогою для захисту і обстоювання його прав і захисту його на всіх стадіях кримінального судочинства закріплене ст. 1 Основних принципів, що стосуються ролі юристів (ухвалені Восьмим Конгресом ООН з попередження злочинності і поводження з правопорушниками - Гавана, 27 серпня - 7 вересня 1990 р.). Рішенням КС від 16 листопада 2000 р. № 13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника і ППВС від 24 жовтня 2003 р. № 8 "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві" коло юристів, які могли б бути допущеними до участі у справі як захисники, обмежене тільки тими фахівцями у галузі права, які за спеціальними законами мають право надавати юридичну допомогу населенню.
Ці рішення є справедливими, але тільки для випадків призначення захисників державними органами. До того ж, зважаючи на відповідальність держави за діяльність призначеного нею (найнятого за державні кошти) захисника, у випадках обов'язкової участі захисника або через бідність обвинуваченого держава зобов'язана призначати захисника із числа найбільш кваліфікованих юристів - адвокатів.
Обираючи юриста - захисника своїх прав і укладаючи угоду, підозрюваний (обвинувачений) бере на себе відповідальність за результати його захисної діяльності. Такий підхід повністю узгоджується із процесуальними засадами диспозитивності і змагальності. Держава не може нав'язувати підозрюваному (обвинуваченому) свою волю, аби не бути потім звинуваченою ним в разі неналежної діяльності захисника.
КПК 2012 року, визнавши лише за адвокатами право здійснювати захист у кримінальних справах, залишив відкритим питання щодо виконання Рішення КС від 16 листопада 2000 р. № 13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника про можливість допуску до участі у кримінальному провадженні інших, крім адвокатів, фахівців у галузі права.
Згідно ст. 14 МПГПП кожен має право "захищяти себе особисто або попередньо про його право на захист і повинні призначити йому захисника в будь-якому разі, новіть тоді коли інтереси правосуддя того вимагають, безплатно для нього в усякому такому випадку, коли він не має достатньо коштів для оплати цього захисника".
Зміст засади забезпечення права підозрюваного, обвинуваченого на захист виявляється через такі положення:
1. Підозрюваний, обвинувачений має право:
- надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення;
- збирати і подавати докази;
- брати особисту участь у кримінальному провадженні;
- користуватися правовою допомогою захисника;
- реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК;
2. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника;
3. У випадках, передбачених КПК та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави;
4. Участь у кримінальному провадженні захисника підозрюваного, обвинуваченого не звужує процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого;
5. Забезпечення права знати, в чому він підозрюється чи обвинувачується;
6. Забезпечення права підозрюваного, обвинуваченого знати підстави застосування запобіжного заходу;
7. Надання можливості брати активну участь у дослідженні обставин справи під час провадження слідчих (розшукових) дій в досудовому провадженні і в суді;
8. Забезпечення права заявляти клопотання про витребування і дослідження доказів, що мають значення для справи;
9. Забезпечення права на ознайомлення з усіма матеріалами кримінального провадження під час досудового розслідування, після його закінчення і заявлення клопотань про доповнення розслідування.
Питанням забезпечення права на захист останнім часом піднімається законодавчими органами, на що і приділяється значна увага. Право на захист перебуває під охороною кримінального закону. Порушення права на захист (недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого на захист, вчинене слідчим, прокурором або суддею) тягне кримінальну відповідальність, передбачену ст. 374 КК.

Загальні завдання кримінального процесу щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень відображаються у функціональних завданнях суб'єктів правозастосувальних органів і посадових осіб, що реалізують норми кримінального процесуального права. Функціональні ролі цих органів і посадових осіб різні, як різними є і безпосередні завдання, що покладаються на них. Так, органи досудового розслідування покликані встановити обставини кримінального правопорушення та особу, яка його вчинила, доказати винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, підтримує державне обвинувачення в суді. Роль суду як соціального інституту полягає у здійсненні правосуддя.
Таким чином, виконання завдання щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень визначається насамперед функціональним призначенням державних органів і посадових осіб, які ведуть кримінальний процес і зобов'язані повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини кримінального провадження, встановити особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, доказати передбаченими законом засобами її винуватість, призначити справедливе покарання, забезпечити відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не допустити притягнення до відповідальності невинуватого, а у разі слідчої чи судової помилки реабілітувати особу та відшкодувати їй шкоду, завдану незаконними діями.
Термін "процес" походить від латинського "ргосеdere" і означає рух, діяльність. Кримінально-процесуальна діяльність - діяльність, що направлена на протидію злочинності.
Діяльність, направлена на протидію злочинам, здійснюється слідчим, прокурором та судом у передбаченому законом процесуальному порядку і має свої мету та завдання.
Кримінальний процес як специфічний вид діяльності (кримінально-процесуальна діяльність). Діяльність органів досудового розслідування, прокуратури та суду щодо розслідування кримінальних правопорушень і здійснення правосуддя у кримінальному провадженні має суспільно-правовий характер. Кримінальне правопорушення завжди завдає державі, суспільству, громадянам певної шкоди й це зобов'язує державні органи, на які покладено обов'язок вести боротьбу зі злочинністю, в межах своєї компетенції здійснювати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за винятком випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила (ст. 25 КПК).
Кримінальний процес - один із видів реалізації державної влади, специфіка якого обумовлена особливістю завдань у сфері боротьби зі злочинністю. Тому кримінальний процес є такою специфічною галуззю, в якій відображається правоохоронна функція держави.
Згідно зі ст. 2 КПК України 2012 року завданнями кримінального провадження є:
1) захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень;
2) охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження;
3) забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Між тим діяльність, направлена на протидію злочинам, здійснюється слідчим, прокурором та судом в передбаченому законом процесуальному порядку і має як і будь-яка діяльність свої мету та завдання.
Мета кримінального процесу - це захист громадян, юридичних осіб та держави від злочинних посягань, забезпечення справедливості кримінального провадження.
Заданнями кримінального процесу є:
швидке і повне розкриття та неупереджене розслідування і судовий розгляд фактів вчинення злочинів;
встановлення об'єктивної істини;
відшкодування матеріальних збитків та іншої шкоди, завданих злочином;
захист прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб;
забезпечення справедливого правосуддя.
Під швидким розкриттям кримінального правопорушення мають на увазі встановлення в якомога більш стислі строки особи, яка вчинила злочин, та всіх епізодів її злочинної діяльності.
Виконання завдання кримінального процесу - швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду - означає як необхідність здійснення кримінально-процесуального провадження без зволікань і тяганини в стислі терміни (розумні строки), так і всебічне й об'єктивне дослідження обставин справи, що є передумовою справедливого її вирішення. Повнота, всебічність і неупередженість розслідування та розгляду справи орієнтує органи слідства і суду на глибоке й ретельне вивчення всієї сукупності належних до справи обставин, перевірку всіх можливих версій, виявлення і дослідження усіх - як обвинувальних, так і виправдувальних, обтяжуючих чи пом'якшуючих відповідальність - доказів.
Право підозрюваного (обвинуваченого), виправданого, засудженого на захист - це сукупність наданих йому законом повноважень для спростування підозри або обвинувачення, пом'якшення покарання, а також захисту своїх особистих інтересів.
Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, засудженому, виправданому права на захист є однією з основних засад судочинства в Україні (див. п. 6 ч. 3 ст. 129 Конституції України).
Право на захист належить до загальновизнаних принципів міжнародного права й розглядається як необхідна умова забезпечення права на справедливий судовий розгляд.
Поняття "право на захист" включає в себе:
- права, які підозрюваний (обвинувачений) може реалізувати власними діями шляхом надання усних або письмових пояснень із приводу підозри або обвинувачення, збирання і надання доказів, особистої участі у кримінальному провадженні, в тому числі участі в допитах інших підозрюваних (обвинувачених), потерпілих, свідків та експертів у суді, подачі скарг на дії й рішення слідчого, прокурора, слідчого судді й суду (див. коментар до ст. 42 КПК);
- права, які можуть здійснюватися підозрюваним (обвинуваченим) за допомогою захисника й законного представника шляхом реалізації прав та обов'язків цих осіб (див. коментар до статей 44-54 КПК);
- наявність у слідчого, прокурора, слідчого судді й суду обов'язків сприяти підозрюваному (обвинуваченому) в реалізації його права на захист, роз'яснювати йому права й обов'язки (зокрема, забезпечити участь захисника, надати у встановлених законом випадках для ознайомлення необхідні документи й матеріали кримінального провадження, надати можливість зняття з них копій, розглянути клопотання і скарги, заслухати показання шляхом проведення допиту і т. ін.).
Гарантіями права підозрюваного (обвинуваченого) на захист є, зокрема: презумпція невинуватості, включаючи покладання тягаря доказування на обвинувача і тлумачення сумнівів на користь підозрюваного (обвинуваченого); правило про недопустимість доказів; правило про недопустимість погіршення правового становища виправданого й засудженого; норми, що забезпечують свободу оскарження в апеляційному й касаційному порядку вироку та інших судових рішень.
Незабезпечення підозрюваному (обвинуваченому) можливості особисто обстоювати свої інтереси у кримінальному провадженні всіма допустимими засобами і способами або обмеження його можливості скористатися допомогою захисника є істотним порушенням кримінального процесуального закону, що тягне за собою скасування вироку й визнання недійсними інших рішень і дій.
Право на захист мають як підозрюваний, обвинувачений, засуджений, виправданий, так і деякі інші учасники кримінального провадження, до яких належать особи, які вчинили суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності (ст. 507 КПК). Це право реалізується ними в межах і порядку, встановлених кримінальним процесуальним законодавством.
Само наділення підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого правом на захист ще не є забезпеченням у повному обсязі цього права. Воно є лише передумовою забезпечення.
При затриманні особи відповідно до ч. 4 ст. 208 КПК уповноважена службова особа, що здійснила затримання, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також серед інших роз'яснити право мати захисника.
Право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно зі ст. 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" мають, зокрема, такі категорії осіб:
1) особи, які затримані за підозрою у вчиненні злочину;
2) особи, до яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою. Така допомога надається протягом 72 годин з моменту затримання. У разі якщо слідчий суддя, суд прийняв рішення про тримання особи під вартою, безоплатна правова допомога надасться, якщо така особа належить до однієї з категорій осіб, зазначених у пл. 1 і 2 ч. 1 ст. 14 цього Закону;
3) особи, стосовно яких у кримінальних провадженнях відповідно до положень КПК захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії.
Захисник підозрюваного (обвинуваченого), представник потерпілого, які беруть участь у кримінальному провадженні, надають їм юридичну допомогу і сприяють у здійсненні їх прав, не замінюють цих осіб. Підозрюваний (обвинувачений) або потерпілий особисто може реалізувати весь обсяг прав, наданих йому законом" і в тих випадках, коли його захисник чи представник здійснює певні дії за його дорученням.


















Список використаних джерел
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Лобойко Л.М. Кримінальний процес: Підручник. -К.: Істина, 2014. - 432 с.
Криміналістика. Академічний курс : підручник / Т.В.Варфоломеєва, В.Г.Гончаренко, В.І.Бояров [та ін.]. - К. : Юрінком Інтер, 2011. - 504 с.
"Кримінальне процесуальне право України - Беляєва К.В." 2014р.
Тертишник В.М.
Кримінальний процес України. Загальна частина: підручник. Академічне видання. - К.: Алерта, 2014. - 440 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін.; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. - X.: Право, 2012. - 768 С
2. Частини 1 та 2 ст. 59, ч. 2 ст. 63, п. 6 ч. 3 ст. 129 Конституції; ст. 20 КПК; ст. 9 Закону від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів"; ст. 5 Закону від 20 грудня 1990 р. "Про міліцію"; ст.ст. 9, 12 Закону від 30 червня 1993 року "Про попереднє ув'язнення".























13PAGE 15


13PAGE 14115





Приложенные файлы

  • doc 18395239
    Размер файла: 150 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий