osnovu_ekskyrsijnoi_robotu (6)





































Методичний посібник “Основи екскурсійної роботи” розрахований на керівників туристсько-краєзнавчих гуртків та гуртків, які займаються підготовкою екскурсоводів в закладах освіти і включає поняття екскурсійної методики, класифікацію екскурсій, методику їх підготовки і проведення, вимоги до екскурсовода.
Методист Рудейчук М.М.











І. Поняття екскурсії.
Екскурсія як метод навчання і форма організації занять.
Екскурсія являє собою цілеспрямований, наочний процес пізнання оточуючого, середовища. Цей процес будується з використанням заздалегідь відібраних об'єктів, які знаходяться в природних умовах, і відбувається під керівництвом кваліфікованого спеціаліста-екскурсовода у відповідності до заздалегідь визначеної тематики. В контексті сервісного забезпечення турпродукту екскурсія покликана задовольнити духовні, естетичні, інформаційні потреби людини, реалізовуючи пізнавальну функцію туризму: розширення кругозору, організації культурного дозвілля, відпочинку, спілкування
Основна мета екскурсій – сприяння всебічному розвитку особистості, виховання любові до рідного краю, збагачення знань про свій рідний край, країну, її історичне минуле, цікавих людей, культурні та історичні надбання наших предків.
Екскурсії покликані сприяти формуванню патріотизму, любові до рідного краю, бажанні оберігати та примножувати культурні, національні та природні багатства нашої держави. Вони займають важливе місце в системі національного виховання підростаючого покоління.
Екскурсії – одна з форм не тільки навчання, але і виховання. От чому високий науковий рівень змісту екскурсії, висвітлення в ній конкретних фактів з позицій сучасної науки, визначаючи пізнавальну цінність екскурсії, підсилюють її виховний вплив.
Головне в екскурсії – її зміст. Але ефективність екскурсії залежить значною мірою від мистецтва переконливо, яскраво і дохідливо викладати матеріал. Можна добре його знати, але не вміти передати екскурсантам. От чому екскурсоводам, як би добре вони не були підготовлені по конкретній темі, варто опанувати основами екскурсійної методики, уміло використовувати різні прийоми підготовки і проведення екскурсій.
Екскурсії, як метод навчання і форма організації занять зародилися на початку XX століття. На даний час вироблена система організації екскурсій і методика їх проведення.
Поняття екскурсійної методики
У педагогічній науці і практиці методикою називається сукупність правил і способів викладання навчальних дисциплін, передачі знань, добутих різними науками, система прийомів навчання і виховання молоді.
В основі проведення будь-якої екскурсії лежать основні принципи педагогіки.
Взаємозв'язок навчання і виховання, послідовність і систематичність, ясність і доступність викладу матеріалу - обов'язкові і для екскурсійної методики.
Для екскурсійної методики велике значення має підготовка та навчання екскурсовода – вивчення законів і врахування вимог психології. Однак екскурсійна методика, спираючись на загальні науково-педагогічні і психологічні принципи, не є копією методики навчання в загальноосвітній школі. Вона трохи відрізняється від неї.
Екскурсійна методика має два аспекти.
У вузькому значенні – це сукупність прийомів підготовки і проведення екскурсій. У широкому значенні – екскурсійна методика включає методологію, теорію і практику.
Таким чином, зміст і прийоми проведення екскурсій екскурсійною методикою розглядаються в нерозривному зв'язку.
Теорія екскурсійної методики ґрунтується на таких принципах педагогіки, як взаємозв'язок навчання і виховання, послідовність, систематичність, приступність і ясність викладу матеріалу. Вона базується також на законах формальної логіки, даних психології і, особливо , соціальній психології.
Практика екскурсійної методики включає застосування науково обґрунтованих прийомів і способів підготовки і проведення екскурсій, формування і функціонування системи методичної роботи і її основних ланок (методична рада, методичні секції екскурсоводів, методичні відділи, методичний кабінет), а також системи підготовки і підвищення кваліфікації кадрів екскурсоводів.
У системі позашкільної роботи – це навчання екскурсоводів в гуртках, об’єднаннях, туристсько-краєзнавчих клубах тощо.
Екскурсійна методика – науково-прикладна дисципліна – складається з загальної і приватної методик. Першу складає сукупність прийомів підготовки і проведення екскурсій, загальних для усіх без винятку тем, а також наукової і навчальної бази екскурсійної роботи.
Предметом приватних екскурсійних методик є прийоми, використовувані в процесі різних екскурсій. В основі їх лежить класифікація екскурсій насамперед по тематиці, пов'язаної з певною галуззю науки.
Розрізняють екскурсії на історичні, історико-краєзнавчі, архітектурно-містобудівні, літературні, мистецтвознавчі, природознавчі, виробничі й інші теми.
Крім того, предметом приватних екскурсійних методик можуть бути прийоми проведення екскурсій у залежності від їхньої класифікації: місцеві (музейна, міська, заміська) чи способу пересування (автобусна (або інша транспортна), пішохідна), а також за складом екскурсантів (школярі, туристи, слухачі курсів та ін.).
Для того, щоб успішно досягти пізнавальної і виховної мети екскурсії, екскурсовод повинен добре володіти різноманітними прийомами як показу об'єкта, так і розповіді про нього. Застосування цих прийомів не може бути стандартним. Адже в екскурсіях беруть участь люди різного віку, національностей, професій, з різним рівнем знань.
Маючи на увазі, що екскурсії складають одну з форм організації відпочинку учнів, потрібно докласти всіх зусиль і умінь для того, щоб вони були цікавими, захоплюючими для аудиторії.
Оволодіння екскурсійною методикою означає не тільки засвоєння наукових основ, прийомів, але і її творче застосування екскурсоводом, що не терпить шаблону, готових рішень.
Значну роль відіграють творчі здібності екскурсовода, що розкриваються в процесі підготовки і проведення екскурсії.
Загальна екскурсійна методика складається з двох основних розділів:
а) підготовка екскурсії;
б) проведення екскурсії.
Класифікація екскурсійних об'єктів
Класифікація екскурсійних об'єктів проводиться за:
- видами:
а) пам'ятки - історичні, археологічні, мистецтва, документальні;
б) об'єкти природи - ліси, гаї, річки, заповідники, заказники, національні парки, урочища, ландшафтні комплекси;
- змістом - однопланові, багатопланові;
- функціональним призначенням - основні, додаткові, супутні;
- ступенем збереженості - повністю збережені, перебудовані, реконструйовані.
Реалізацію завдань екскурсійного обслуговування, з одного боку, забезпечують властивості екскурсійних об'єктів: пізнавальна цінність, відомість (популярність), незвичайність (екзотичність), виразність, збереженість, місце розташування, типовість (специфічність для даної місцевості), унікальність. З іншого боку, – змістовне наповнення пояснювального тексту (тексту екскурсії) і ефективність методичних прийомів проведення екскурсій, які мають задовольняти вимогам повноти і достовірності інформації, культурно-пізнавальної значимості, досконалості і довершеності композиції і виконання, естетичного задоволення. Особливе значення має доступність та доказовість інформації, що надається, та застосування диференційного підходу до слухачів. Технологічними інструментами, які дозволяють забезпечити реалізацію відповідних потреб і вимог до екскурсійного обслуговування є:
1) логічні прийоми: аналіз, порівняння, синтез, абстрагування, узагальнення;
2) прийоми показу – попередній огляд, панорамний показ, візуальний аналіз, реконструкція, локалізація подій;
3) розповідь – екскурсійна довідка, опис, характеристика об'єкта, пояснення, репортаж, коментування, цитування, літературний монтаж.
Показ та розповідь є основою методики проведення екскурсій – сукупності прийомів, які є основою роботи екскурсовода під час надання екскурсійних послуг. Вона включає загальну і спеціальні методики. Загальна методика проведення екскурсій охоплює систему методичних прийомів показу і розповіді, незалежних від теми, складу групи та інших факторів. Спеціальна – конкретизує методичні прийоми стосовно особливостей певного екскурсійного маршруту.
Сучасні методики екскурсійного обслуговування головну роль відводять показу – спостереженню, огляду об'єкта під керівництвом екскурсовода, при якому екскурсант не тільки бачить об'єкт, але й розрізняє в ньому окремі частини, бере участь в їх аналізі.
Основою показу є три елементи: безпосереднє спостереження об'єкта, ознайомлення з експонатами «портфеля екскурсовода», зорова реконструкція для відтворення зовнішнього вигляду втраченого об'єкту, картини минулих подій, поведінки людей, про яких розповідає екскурсовод.
Показ в екскурсії – не цілеспрямований, послідовний процес ознайомлення екскурсантів з об'єктами, що розкривають тему екскурсії. Використання цього прийому під час екскурсії має бути послідовним та логічним.
Розповідь екскурсовода – невід'ємна частина екскурсії, хоча по відношенню до показу вона виконує вторинну роль. Адже надання екскурсоводом інформації про об'єкт не може підмінити самостійну, активну, аналітичну роботу екскурсантів, перетворювати екскурсію в лекцію. Під час розповіді екскурсовод має зацікавити і активізувати екскурсантів. Для цього в практиці екскурсійного обслуговування широко використовуються ілюстрації, наочні матеріали, активізуючі запитання. Особливості використання прийомів розповіді при забезпеченні екскурсійного обслуговування залежать від швидкості руху групи (ритму), підпорядкованості розповіді показу (вторинність), необхідності використання візуальних доказів.
Співвідношення показу та розповіді неоднакове в різних екскурсіях і залежить від теми екскурсії, наявності та характеру об'єктів показу, виду екскурсії та складу групи. їх дозування в часі зумовлює посилення ефективності і якості екскурсійного обслуговування. Практика доводить, що час показу – нормативний розрахунковий час, який виділяється на показ під час екскурсії, повинен займати не менше 2/3 всього екскурсійного часу і оптимально розподілятися за структурними складовими екскурсії: вступом, основною і заключною частинами.
Вступна частина екскурсії, як правило, складається з двох частин: організаційної (знайомство з аудиторією, інструктаж екскурсантів щодо правил поведінки, безпеки на маршруті тощо) та інформаційної (коротке повідомлення про тему, маршрут, його протяжність, тривалість, час і місце закінчення екскурсії). Основна частина будується на поєднанні показу конкретних екскурсійних об'єктів та розповіді про них, які підпорядковуються обраній темі. Досвід свідчить, що найбільш якісно розкрити основну тему дозволяє виділення від 5 до 12 окремих підтем. Висновки за темою екскурсії, які закріплюють її мету та інформація про інші екскурсії, які можуть поглибити дану тему. Розташування і співвідношення підтем, основних питань, вступу і заключної частини формують композицію екскурсії, основи якої визначаються в процесі проектування екскурсії.
Етапи підбору і формування тексту і змісту екскурсії включають:
1) попередню роботу – підбір матеріалів, їх вивчення, відбір об'єктів, які стануть основою екскурсії;
2) розробку екскурсії: складання екскурсійного маршруту, обробку фактичного матеріалу; роботу над змістом екскурсії, її основною частиною (підтеми і основні питання кожної з них);
- підготовку контрольного тексту екскурсії;
- роботу над методикою проведення екскурсії;
- вибір найбільш ефективних методичних прийомів показу і розповіді та кращих точок, ракурсів огляду об'єктів показу;
- підготовка методичної розробки екскурсії, технологічної карти і схеми маршруту (для транспортної екскурсії), "портфеля екскурсовода".
Співвідношення цих двох стадій при розробках інноваційного екскурсійного продукту майже завжди співпадають.
Пошук оптимальних поєднань методів і прийомів екскурсійного обслуговування, визначення структури, композиції екскурсії і проектування екскурсійних послуг зумовлюються класифікацією екскурсій: за змістом, складом учасників, місцем проведення, засобом пересування, формою проведення, кількістю учасників.
До групи, класифікованої з критерієм змісту, належать дві підгрупи екскурсій – оглядові (багатопланові) та тематичні.
Оглядові екскурсії – багатотемні, тобто розкривають різні аспекти життя міста тощо. Об'єкти показу різняться за формою та змістом (пам'ятки історії та культури, будинки, природні об'єкти, місця знаменних подій тощо). В цих екскурсіях поєднується історичний та сучасний матеріал. Хронологічні рамки оглядової екскурсії – час існування міста з дня його заснування до сьогодення. Відмінність оглядової екскурсії від тематичної простежується у змісті, глибині розкриття матеріалу; накладає відбиток на вступ та висновки, логічні переходи (підпорядковані, тотожні, протилежні, співвідносні тощо). Тематична екскурсія присвячується одній темі. Тематичні екскурсії поділяються на ряд груп: історичні, істерико-революційні, воєнно-історичні, виробничі, природознавчі, мистецтвознавчі, літературні і архітектурно-містобудівні. Кожна з зазначених груп має відповідні підгрупи.
Так, за змістом історичні екскурсії поділяються на підгрупи: історико-краєзнавчі, археологічні і етнографічні. В екскурсіях на історико-революційні теми виділяють підгрупи, присвячені видатним революційним діячам, певним періодам боротьби. Воєнно-історичні екскурсії поділяються на екскурсії по пам'ятним місцям, де проходили бої; по місцям, пов'язаним з подвигами народних героїв; екскурсії до музеїв.
Виробничі екскурсії поділяються на історичні, виробничо-економічні, виробничо-технічні. Екскурсії на природознавчі теми поділяють на геологічні, географічні, гідрологічні, біологічні, ландшафтні.
В групі мистецтвознавчих екскурсій виділяють театральні, історико-музичні, екскурсії до музеїв, на виставки, по місцям життя та діяльності майстрів мистецтва.
Літературні екскурсії доцільно групувати наступним чином:
- літературпо-біографічні – по місцях, що зберігають пам'ять про життя та творчість певного письменника;
- історико-літературні – розкривають певні періоди розвитку літератури;
- літературно-краєзнавчі – присвячені вивченню природного або культурного комплексу за допомогою літературних творів;
- літературні екскурсії на природу – побудовані на літературному матеріалі, художньо описаних природних об'єктах.
Щодо екскурсій на архітектурно-містобудівну тематику існує наступна класифікація:
- екскурсії, пов'язані з показом пам'яток архітектури певного періоду;
- екскурсії, що дають уявлення про творчість одного архітектора;
- екскурсії, що знайомлять з плануванням та забудовою міст за генеральними планами.
Тематичні екскурсії певного виду рідко існують ізольовано одна від одної.
За складом учасників розрізняють екскурсії для дорослої аудиторії і для дітей; для місцевого населення та для туристів; для міського та сільського населення; для організованих груп та для поодиноких відвідувачів. За місцем проведення розрізняють екскурсії міські, позаміські, виробничі, музейні, комплексні.
Міські екскурсії передбачають показ усього міста або його частини. Вони бувають оглядовими та тематичними.
Позаміська екскурсія організовується за межі міста, при цьому рекомендується, щоб відстань до кінцевого пункту слідування не перевищувала 100 км. Такі екскурсії також поділяються на оглядові та тематичні.
Місцем проведення виробничих екскурсій є підприємство. Значні масштаби варіативності обслуговування характеризують екскурсії до музеїв: історичних, мистецтвознавчих, технічних, природничих, краєзнавчих, меморіальних тощо.
Особливо складними з точки зору змісту екскурсійного обслуговування є комплексні екскурсії, які поєднують міські та музейні екскурсії. Вони складаються з двох частин – оглядової та тематичної екскурсії під час відвідання музею, виставки. Обидві частини пов'язані однією загальною темою.
За засобом пересування екскурсії бувають пішохідними та транспортними.
Транспортні – в основному автобусні екскурсії, але бувають і тролейбусні, теплохідні, залізничні тощо.
Пішохідні екскурсії більш насичені, оскільки надають можливість глибше вивчити об'єкти, але вони охоплюють меншу територію. Протяжність таких екскурсій не перевищує 5-6 км в місті, 10-12 км за містом.
Транспортні екскурсії мають свої особливості – аналіз екскурсійних об'єктів здійснюється на зупинках з виходом із транспортного засобу, а також під час його руху.
За формою проведення розрізняють: екскурсії-масовки, екскурсії-прогулянки, бесіди, концерти, уроки, консультації тощо.
Екскурсія-масовка передбачає велику кількість учасників (10 - 30 автобусів). Крім екскурсії передбачається проведення мітингів, зокрема, на місці пам'ятних подій, зустрічей з їх учасниками.
Екскурсія-прогулянка поєднує загальноосвітні елементи та елементи відпочинку (частіше за все, це – природознавчі екскурсії) В екскурсії – бесіді перевага надається розповіді (музейні екскурсії, відвідання виставок, підприємств). Закінчується така екскурсія обговоренням її змісту.
Екскурсія-концерт проводиться в межах позаміських екскурсій, в процесі слідування до об'єкта показу.
ІІ. ПІДГОТОВКА ЕКСКУРСІЇ
Підготовка екскурсії розглядається в двох аспектах:
1. Підготовка нової теми екскурсії.
2. Підготовка екскурсовода до проведення вже розробленої екскурсії.
Підготовка нової теми екскурсії
Розробка нових екскурсійних тем є однією з важливих ділянок роботи гуртка чи об’єднання. Вона свідчить про глибину й ефективність розвитку краєзнавства в населеному пункті, місті , районі, області, врахуванні інтересів і запитів учнівської молоді. З глибокого і всебічного вивчення цих інтересів і варто починати роботу з розробки нових тем.
Від того, наскільки глибоко вивчений матеріал і методично правильно підготовлена екскурсія, залежить її виховне і пізнавальне значення.
Підготовка будь-якої екскурсії базується на матеріалах попереднього досконалого вивчення екскурсійних можливостей свого населеного пункту, міста, району, області.
Творчі групи екскурсоводів
У творчому об’єднанні чи гуртку екскурсоводів, в залежності від віку його учасників, для розробки нової екскурсійної теми рекомендується створити творчу групу екскурсоводів у складі 3 - 6 чоловік. Найбільш досвідчений і знаючий учень призначається керівником групи. Як показує практика, для успішної роботи цих творчих груп, велике значення мають правильні взаємини керівника групи та її членів, тобто, "психологічний клімат" у мікрогрупі.
Найбільше доцільно розподіляти обов'язки по складанню тексту і методичної розробки відповідно до визначених підтем. Кожен екскурсовод – член групи – підготовляє свій матеріал, що поєднується і редагується керівником групи, а пізніше – керівником гуртка чи об’єднання. Природно, що при виборі підтем приймаються до уваги інтереси і професійна підготовка майбутніх екскурсоводів.

Послідовність підготовки нової теми:
- визначення теми і мети екскурсії;
- збір і вивчення матеріалів по темі;
- організація консультацій (зі вчителями, музейними працівниками, бібліотекарями, працівниками архівів та ін);
- виявлення і конкретне вивчення екскурсійних об'єктів;
- складання маршруту екскурсії;
- складання тексту екскурсії;
- складання "портфеля екскурсовода";
- складання карток екскурсійних об'єктів;
- складання методичної розробки;
- презензування тексту і методичної розробки;
- проведення пробної екскурсії і її затвердження на гуртку.
Тема і мета екскурсії
Кожна екскурсія повинна мати чітко визначену тему. Виходячи з визначенні теми, формулюється мета екскурсії, яка має велике значення для розробки теми. Вона визначає ідейну спрямованість екскурсії, допомагає в доборі і висвітленні матеріалу. Визначаючи мету екскурсії, слід насамперед, показати на її роль у розвитку патріотичного виховання учнівської молоді.
Крім того, варто визначити конкретні завдання екскурсії.
Правильно визначена мета екскурсії підкреслює актуальність теми, що складає основний предмет екскурсії, її основу.
Зміст екскурсії складається з окремих взаємозалежних підтем, що підпорядковуються, основній темі і розкриваються в ході екскурсії.
Назва екскурсійної теми повинне конкретизувати її, розкривати зміст екскурсії. Разом з тим вона повинна викликати інтерес, бути яскравою, такою, що запам'ятовується, а іноді містити елемент реклами. Наприклад, екскурсії на теми: "Пам’ятка природи «Гора Високий камінь», «Історія і таємниці села Нижні Ворота», «Таємниці лінії Арпада”.
Вивчення і накопичення матеріалу
Роботу з літературою корисно починати зі складання бібліографії, що дозволить найбільш повно ознайомитися з літературними джерелами відповідно до конкретної мети і теми екскурсії.
Надзвичайно багато корисних знань по історії свого краю, чи області можна почерпнути в періодичній пресі.
У ході підготовки нової теми екскурсоводам нерідко приходиться працювати в архівах з метою уточнення фактів, пошуку нового даних, визначення пам'ятних місць і т.д.
Роботі в архіві повинне передувати вивчення літератури по темі й опублікованих джерелах. Науково-довідкові посібники до документальних матеріалів окремих архівів (путівники по архівах, списки фондів і картотечні покажчики фондів) дозволяють визначити необхідні для роботи фонди.
Порядок оформлення і роботи в архівах визначається правилами користування документальними матеріалами в державних архівів України та іншими документами, визначеними законодавством України.
Робота в архіві по пошуку і дослідженню джерела складає складне творче завдання, трудомістка і вимагає наполегливості й активності. Разом з тим вона вносить у підготовку екскурсії елемент наукового пошуку, зближаючи її з роботою дослідника, ученого. Розповідь про те, як були отримані нові дані в екскурсії, в окремих випадках може надзвичайно збагатити зміст екскурсії, підсилити її емоційне звучання.
Доцільним є ознайомлення всіх членів групи з експозиціями і фондами музеїв, виставок, відвідування архітектурних і художніх майстерень, наукових інститутів, установ, промислових підприємств.
Організація консультацій
У ході підготовки екскурсії корисно практикувати консультації фахівців, зустрічі і листування з учасниками й очевидцями подій, ветеранами Великий Вітчизняної війни, старожилами своїх населених пунктів, діячами культури і мистецтва, науки і техніки. Контакти з фахівцями варто підтримувати в процесі всієї підготовки екскурсії, деякі з них можуть виступити як рецензенти екскурсії, її методичної документації. Як, наприклад, розробка екскурсії “Історія та становлення Гірсько-Карпатської сільськогосподарської дослідної станції с. Н. Ворота”. По цій темі необхідно вивчити матеріали, які зберігаються у дослідній станції с. Бахта, Берегівського району, архіві смт. Воловець, провести зустрічі з науковими працівниками дослідної станції, які проживають в Нижніх Воротах та за його межами, використати домашні архіви жителів села. У Гірсько-Карпатській станції є наукові співробітники такі як Моспан Г. М., Моспан М. В., які все своє життя пропрацювали на цій станції і як висококваліфіковані фахівці вони можуть надати екскурсоводам кваліфіковану допомогу в розробці теми екскурсії , ознайомити їх з матеріалами наукових досліджень, представити свої архіви. Крім цього вони можуть виступити і рецензентами даної екскурсії.
Кожна галузь науки і мистецтва має свою термінологію, без знання якої неможлива підготовка екскурсії на науковій основі. Тому із самого початку варто опанувати основними термінами. У цьому фахівці також можуть зробити допомогу. Корисно скласти словничок найбільш уживаних термінів.

Виявлення і конкретне вивчення екскурсійних об'єктів
Зібраний матеріал екскурсовод повинний аналізувати не тільки з погляду пізнавальної цінності, але і можливості застосування на екскурсії, тобто наочності, зв'язку з конкретними екскурсійними об'єктами. Вони складають зорову основу екскурсії.
Екскурсійними об'єктами можуть бути експозиції музеїв і виставок, історичні і художні пам'ятники і пам'ятні місця, природні визначні пам'ятки, а також здобутки архітектури і містобудування (житлові і громадські будівлі, промислові і транспортні спорудження, міська площа, вулиця, чи пам'ятник монумент і т.д.).
Складання маршруту екскурсії
Важливим етапом розробки екскурсії є складання маршруту. Він завершує роботу по виявленню об'єктів.
Маршрут будується за наступними принципами:
- хронологічний;
- тематичний;
- комплексний (хронологічно - тематичний).
Маршрут екскурсії складається відповідно до її загальної композиції, що забезпечує цілісність і логічну послідовність викладу матеріалу. При угрупуванні об'єктів, пов'язаних з визначеними підтемами екскурсії, враховується також їхня відстань, зручність під'їзду і т.д..
Екскурсійний маршрут по населеному пункту повинен бути компактним. При цьому максимальний переїзд від об'єкта до об'єкта звичайно не перевищує 15-20 хвилин. При цьому бажано чергування довгих і коротких інтервалів.
Важливою вимогою до маршруту екскурсії є відсутність повторних проїздів по однієї і тій же дорозі. Подібний проїзд допускається лише у виді виключення (якщо немає іншої дороги).
При складанні маршруту враховується також естетична цінність забудови і ландшафту, розташованих по шляху руху.
Об'їзд або обхід маршруту екскурсії
Об'їзд або обхід маршруту проводиться з метою ознайомлення з трасою руху, вивчення й уточнення екскурсійних об'єктів, визначення місця зупинок, під'їздів до них, виборі пунктів екскурсійного показу, хронометрування часу переїзду (переходу) від одного екскурсійного об'єкта до іншого, для розрахунку часу проведення екскурсії.
Об'їзд виробляється за участю всіх членів творчої групи, керівника гуртка чи об’єднання, а також можна запросити консультанта-краєзнавця.
Складання тексту екскурсії
Об'їзд маршруту дає можливість завершити роботу над текстом екскурсії, який повинен максимально відображати реальну екскурсію.
Робота над текстом дозволяє екскурсоводу ретельно обміркувати матеріал для розповіді, відібрати найголовніше, намітити логічний хід викладу матеріалу, більш точно узагальнити його, сформулювати висновки і логічні переходи від однієї підтеми чи об'єкта до інших.
Природно, що текст, створений творчою групою, буде відрізнятися від змісту екскурсії будь-якого екскурсовода. Тому необхідно, щоб кожен екскурсовод, що готується до даної теми, писав свій індивідуальний текст, закріплюючи в ньому своє розкриття теми, творчі знахідки.
Звичайний обсяг тексту для автобусної екскурсії, розрахованої на 3 години – 40 - 50 сторінок і 25 - 30 сторінок – для пішохідної.
Перед викладом тексту екскурсії оформляється титульний лист, у якому вказується назва освітнього закладу, назва гуртка чи об’єднання, найменування теми, прізвищ авторів і дати затвердження даної екскурсії. Якщо гурток чи об’єднання співпрацює з відділом культури та туризму райдержадміністрацій, то тоді екскурсія може затверджуватися цим відділом і слугуватиме для її проведення з іншими категоріями населення, туристами.
Текст повинний включати вступ і висновок, містити характеристику об'єктів і конкретний матеріал, що розкривається екскурсоводом.
Один з авторів є відповідальним за текст. У його обов'язки входить систематичне внесення доповнень і змін у текст.
Одночасно зі складанням тексту екскурсії автори готують коротку анотацію.
Побудова екскурсії
Текст, як і методична розробка, повинний відбивати зміст екскурсії. Її сприйняття як єдиного цілого досягається логікою побудови. В основі екскурсії повинен лежати логічний план, що відповідає загальній композиції екскурсії.
Кожна екскурсія складається з трьох головних частин: вступу, основної частини і висновку.
Вступ
Вступ і висновок відрізняються від основної частини тим, що вони, як правило, не зв'язані з екскурсійним об'єктом. Це зближає вступ з початком лекції, завдання якого – встановити контакт з аудиторією, залучити її увагу до теми.
Однак вступ в екскурсії має свою специфіку. Спочатку екскурсовод повідомляє своє прізвище, ім'я, по батькові, називає гурток чи об’єднання, школу (інший освітній заклад, у якому працює дане об’єднання чи гурток). Потім він повідомляє тему екскурсії, маршрут, час і місце її закінчення.
У вступі екскурсовод розкриває зміст тему екскурсії і висвітлює головні проблеми, що конкретизуються в ході екскурсії на показі об'єктів.
Вступ повинний бути яскравим і лаконічним за формою й актуальним за змістом.
Екскурсовод повинний прагнути до того, щоб відразу привернути увагу екскурсантів. Варто пам'ятати, що початок екскурсії – відповідальний момент, адже на початку екскурсії в екскурсантів складається перше враження про екскурсовода.
Основна частина
Основна частина – власне екскурсія – будується на сполученні показу з розповіддю. Її зміст складається з окремих підтем, що розкриваються на об'єктах і об'єднані головною темою. Ця тема обумовлює спрямованість екскурсії, співвідношення частин, обсяг і "поворот" конкретного матеріалу, пов'язаного з об'єктами, і сам принцип викладу.
Тільки керуючись цією темою, перевіряючи нею всі елементи, можна домогтися логічної композиції екскурсії, у чому особливо яскраво виявляється майстерність проведення екскурсії.
У ході проведення екскурсії застосовуються різноманітні методичні прийоми. Висвітлення кожної екскурсійної підтеми в екскурсії доцільно завершувати узагальненням матеріалу – висновком. Наприклад, розповідь про наукові розробки та досягнення результатів у вирощуванні різних сортів картоплі, виведеними науковцями Гірсько-карпатської дослідної станції, завершується висновком про значення вирощування даних сортів картоплі в гірських районах та значення цих досягнень для розвитку сільського господарства всієї країни.
Висновок
У висновку екскурсовод підводить підсумки екскурсії, робить загальні висновки по темі і відповідає на питання екскурсантів. Висновок закріплює зміст і значення побаченого і почутого екскурсантами на екскурсії, ще раз пояснює тему. У висновку екскурсовод може рекомендувати екскурсантам взяти участь в інших екскурсіях, що проводить їхнє об’єднання чи гурток.

Логічні переходи в екскурсіях
Логіка побудови екскурсії визначає не тільки поділ її на частини (підтеми) стосовно екскурсійних об'єктів, але і встановлення зв'язків між ними. В екскурсії вони здійснюються за допомогою логічних переходів.
Логічними переходами в екскурсії прийнято називати встановлення зв'язків між екскурсійними об'єктами на основі ідейно-пізнавального матеріалу екскурсії.
Логічні переходи з’єднують розповідь і показ у єдине ціле, додаючи екскурсії цілісність і закінченість. Вони можуть носити, наприклад, характер узагальнення, порівняння, доповнення і т.д. Але внутрішній зміст цих переходів повинен випливати із змісту розповіді про об'єкти.
Перехід від одного об'єкта до іншого в окремих випадках може бути здійснений і без логічного переходу. Однак їхня відсутність робить екскурсію фрагментарною. Знайдені один раз логічні переходи - активний елемент екскурсії. Удосконалюючи екскурсію, вносячи зміни в її зміст, екскурсовод повинний відшукувати і нові, більш вдалі органічні логічні переходи.
Складання "портфеля екскурсовода"
У процесі роботи над текстом відбираються і під керівництвом керівника гуртка чи об’єднання виготовляються наочні приладдя для екскурсії. При цьому члени творчої групи виходять з того, щоб максимально поповнити зоровий ряд екскурсії емоційним яскравим матеріалом, що може допомогти екскурсоводу оживити розповідь.
Характер наочного приладдя залежить від теми і конкретного змісту екскурсії. Вивчення матеріалів по темі, у тому числі й ілюстративних, дозволяє це зробити найбільш професійно. Екскурсоводи підбирають матеріали у виді фотографій, схем, карт, репродукцій із творів образотворчого мистецтва і т.д., по літературних джерелах, в експозиціях і фондах музеїв, на виставках, у, архівах і т.д..
Звичайно члени творчої групи складають список ілюстрацій, що необхідні по темі, із вказівкою джерел і передають цей список керівнику гуртка, який, при можливості, здійснює замовлення на виготовлення фотографій. У "портфель екскурсовода" можуть входити також різноманітні колекції, наприклад, ґрунтів, мінералів, комах, зразки промислової продукції, що виготовляють місцеві підприємства, і т.д.
Складання карток екскурсійних об'єктів
По мірі збору матеріалів про об'єкти рекомендується заносити їх у спеціальні картки, які стануть хорошим довідковим матеріалом для екскурсоводів.
Картку варто заповнювати за таким зразком:
- Картка екскурсійного об'єкта.
- Найменування екскурсійного об'єкта.
- Місцезнаходження, адреса.
- Час виникнення, відкриття, спорудження.
- Автор (для пам'ятників архітектури, скульптури).
- Зовнішні ознаки: стиль, характеристика.
- Призначення і використання.
- Коротка історія об'єкта. Його сучасна характеристика.
- Прогнозовані зміни.
- Література, використана при складанні картки.
- Прізвище, ім'я, по батькові укладача, вік, школа, гурток.
- Прізвище керівника гуртка, рік складання картки.
Бажано прикріпити до картки фотографію екскурсійного об'єкта і схему його розташування.
Екскурсоводи можуть мати особисті картки об'єктів, куди заносяться основні зведення про об'єкти, виписуються цитати, цифрові дані і т.д..
Складання методичної розробки екскурсії
Завершує підготовку екскурсії складання методичної розробки – основного документа творчої групи гуртка, що при наявності тексту надає право на проведення (а при відкритті спец рахунку і оплату) екскурсії по даній темі і служить керівництвом для екскурсовода. Вона складається творчими групами, які розробляли задану тему та керівником гуртка чи об’єднання. У ході наступного вивчення екскурсійної теми, в міру появи нових фактичних і наукових даних, нагромадження досвіду проведення екскурсій по даній темі в методичну розробку вносяться зміни і доповнення.
У методичній розробці вказується тема та мета екскурсії, маршрут і об'єкти, її тривалість, методичні прийоми показу і розповіді. В окремих випадках можуть вказуватися такі відомості як, наприклад, вік екскурсантів.
Обсяг методичної розробки залежить від теми і тривалості екскурсії. Як правило, він не повинен перевищувати 6 - 12 сторінок шрифту Times New Roman , розміру 14.
У структуру методичної розробки екскурсії входять наступні розділи:
- опис маршруту екскурсії,
- розрахунок часу на зупинках і просування від одного об'єкта до іншого,
- перелік екскурсійних об'єктів і підтем, що складають зміст екскурсії,
- організаційні і методичні вказівки.
Методичну розробку рекомендується складати за наступною схемою:
Маршрут
екскурсії
Зупинки
Об’єкти
показу
Тривалість
екскурсії
Назва підтем та перелік основних питань
Організація показу


У графі "Методичні вказівки" даються рекомендації про те, з якого пункту і в який час краще розпочинати показ екскурсійних об'єктів, якою повинна бути послідовність і характер їхнього аналізу, які методичні прийоми, способи показу об'єктів і викладу матеріалу варто застосовувати (прийоми реконструкції, локалізації подій, порівняння, завдань, літературного монтажу, пересування екскурсійної групи в ході показу об'єкта і т.д.), викладаються різні варіанти логічних переходів, показу і змісту розповіді в залежності від характеру екскурсійної групи, а також даються поради щодо використання наочного приладдя і т.д..
Методична розробка повинна бути правильно оформлена. На титульному листі варто вказати:
- найменування організації, що проводить екскурсію (гуртка, клубу, класу і т.д.)
- найменування навчального закладу,
- найменування теми екскурсії;
- вид екскурсії (пішохідна, автобусна, комбінована і т.д.);
- тривалість екскурсії (в академічних і астрономічних годинник);
- склад екскурсантів, на яких розрахована екскурсія;
- прізвища укладачів методичної розробки;
- дату затвердження документа.
Далі ця методична розробка затверджується керівником гуртка, об’єднання чи радою клубу.
Обов'язковий екземпляр методичної розробки зберігається в документації гуртка.
Рецензування тексту методичної розробки екскурсії
Відредагований текст методичної розробки в необхідних випадках рецензуються фахівцями. Вони можуть бути передані на рецензування у відповідну наукову установу чи музей. Наприклад, текст багатопланової (оглядової) екскурсії іноді направляється на рецензію місцевим найбільш відомим краєзнавцям, географам, історикам, викладачам інститутів, письменникам чи журналістам – авторам книг чи статей про край.
Зміст рецензій на текст і методичну розробку може бути різним у залежності від теми, конкретних завдань екскурсії, складу аудиторії, на яку вона розрахована, але в кожній рецензії повинна бути відзначена його відповідність останнім науковим даним, фактичні помилки, логічна послідовність викладу і, нарешті, літературна форма.
Проведення пробної екскурсії і затвердження екскурсії
Керівник гуртка, чи об’єднання доручає проведення пробної екскурсії керівнику творчої групи екскурсоводів, що готували нову тему, сповіщаючи його заздалегідь про це. Звичайно призначається і дублер з числа авторів тексту і методичної розробки.
На пробній екскурсії присутні члени робочої групи, гуртківці, вчителі та керівник гуртка. Після її проведення керівником дається дозвіл на її проведення.
ІІІ. ПРОВЕДЕННЯ ЕКСКУРСІЇ
Прийоми проведення екскурсій
Прийоми проведення екскурсій складають специфічну форму роботи екскурсоводів, "оболонку" екскурсії, у якій вони розкривають її зміст екскурсантам. Ці прийоми і способи випливають зі специфіки екскурсії – сполучення показу з розповіддю і пересуванням екскурсантів від об'єкта до об'єкта.
Знання, що одержують учасники екскурсій, базуються на безпосереднім сприйнятті ними досліджуваних предметів і явищ об'єктивного світу.
Існує кілька видів наочності, у тому числі образотворча (картини, моделі, фотографії і т.д.), предметна. Екскурсії відносяться до цих двох видів, тому що їхній зоровий ряд складають як предмети і явища, так і їхнє зображення засобами мистецтва (мистецтвознавчі екскурсії). Однак, як правило, екскурсовод використовує у своїй роботі усі види наочності.
Головною складовою частиною екскурсії є показ. З його допомогою екскурсовод керує процесом сприйняття екскурсантів, направляє їхню увагу на основні риси і сторони предметів, явищ, що допомагають висвітлити екскурсійну тему. При цьому він повинен враховувати фізіологічні основи зорового сприйняття.
ПОКАЗ ЕКСКУРСІЙНИХ ОБ'ЄКТІВ
Вибір місця розташування екскурсійної групи
Вибираючи місце розташування групи, потрібно знайти найбільш сприятливу точку, звідки об'єкт зорово сприймається більш яскраво і переконливо. При цьому варто враховувати, що деякі об'єкти вимагають показу з двох чи декількох точок, які потрібно попередньо намітити.
Разом з тим при виборі місця розташування групи екскурсовод повинен забезпечити безпеку і зручність екскурсантів.
Це місце повинно бути розміщене далеко від проїзної частини і надійно захищене від руху транспорту і потоку пішоходів, знаходитися осторонь від небезпечних зон будівельних і реставраційних робіт.
Потрібно уважно стежити за дорожньо-вказівними і попереджувальними написами і слідувати їх вимогам. Екскурсоводу варто подбати про те, щоб ніщо не відволікало уваги екскурсантів від екскурсії, не заважало ім. Потрібно прагнути знайти природний чи штучний захист від яскравого сонця, дощу, вітру, ізолювати групу від шуму.
Розміщення екскурсійної групи
Вибравши місце для показу об'єкта, потрібно правильно розставити екскурсантів. Важливо простежити за тим, щоб всім екскурсантам був добре видний як об'єкт, так і екскурсовод. Найбільш зручним є розташування групи півколом. Екскурсовод займає місце скраю і стоїть у півоберта до екскурсантів. Така позиція дозволяє, з одного боку, самому бачити екскурсійний об'єкт, а з іншого боку – тримати в поле зору групу.
Постійне спостереження за реакцією екскурсантів – важлива умова ефективної роботи екскурсовода. Організувавши розміщення групи, варто звертати увагу на те, щоб всім екскурсантам було гарно видно і чутно.
При виборі місця розташування групи варто враховувати особливості зорового сприйняття. Екскурсійний об'єкт, як правило, багатоплановий, тому має декілька вигідних для огляду точок. Для екскурсовода особливо важливо попередньо знайти точки огляду і ракурси, уміло використовувати їх в екскурсії. Варто пам'ятати, що об'єкти сприймаються по-різному в залежності від відстані, тобто різного кута зору.
Послідовність показу об'єктів екскурсії
Показ повинний бути цілеспрямованим, а отже, вибірковим.
Послідовність показу об'єктів означає відповідність логіці викладу матеріалу, виділення основних об'єктів, ув'язування нових зі старими, поглиблення представлення екскурсантів про них.
Послідовність показу об'єктів враховує правила переходу від відомого до невідомого, від близького до далекого, а також особливості зорового сприйняття. Звичайно показ будується на переході від загального до часткового. Показ в екскурсії варто починати з попереднього огляду, у ході якого показується весь чи комплекс окремий об'єкт у цілому, а потім приступають до аналізу з виявленням характерних рис екскурсійного об'єкта.
Необхідно пам'ятати, що увага екскурсантів не може довго затримуватися на одному нерухомому об'єкті. З психології відомо, що наша увага надзвичайна динамічно, рухлива.
При виборі черговості показу об'єктів приймається в увагу їхній емоційний вплив на екскурсантів. Спочатку характеризують об'єкт, що робить найбільш сильне враження (у тому випадку, коли цей об'єкт непов'язаний з темою, варто дати про нього екскурсантам довідку, а потім перейти до основного об'єкта, про який викладається екскурсійний матеріал).
Засоби показу об'єкта
Показ об'єктів в екскурсії повинен бути конкретним. Екскурсанти орієнтуються екскурсоводом на об'єкт за допомогою словесного опису і жесту.
В описі-характеристиці об'єкта – вказуються його розміри, форма, колір, особливості розташування, сусідні предмети, орієнтири і т.д..
Жести повинні бути насамперед виразні і скупі. Показ починається, звичайно, з жесту екскурсовода, спрямованого на об'єкт, показує його розташування, підкреслює особливості об'єкта, його динамічність.
Успіх у жестикуляції вимагає дотримання ряду правил. Жести повинні відповідати змісту, темпу розповіді і руху (при показі з автобуса чи іншого виду транспорту). Варто пам'ятати, що жест не повинен відставати від підкріплюваного ним слова. Безупинні жести відволікають екскурсантів, не дають їм зосередитися.
Прийоми екскурсійного показу
В екскурсійній методиці розроблені різноманітні прийоми показу. Однак в екскурсії, як правило, вони злиті з розповіддю й у "чистому" виді застосовуються рідко. Найбільш уживаний так званий прийом попереднього огляду. Він має на меті дати екскурсантам можливість орієнтуватися в просторі, сприймати екскурсійний об'єкт у його історичному і природному оточенні.
Попередній огляд може здійснюватися і без супроводжуючої розповіді екскурсовода (пауза). Він допомагає екскурсантам залишитися як би наодинці з пам'ятником чи твором мистецтва, природою, самостійно оцінити їх, вдивитися в них.
Попередній огляд ґрунтується на спостереженні екскурсантів, яких екскурсовод вміло направляє, допомагаючи їм усвідомити істотні властивості й ознаки екскурсійного об'єкта.
Прийом екскурсійного аналізу
Показ лежить в основі аналізу екскурсійних об'єктів. Тип аналізу визначається темою і метою екскурсії, характером об'єкта, його зв'язком з визначеною галуззю науки.
Розрізняють аналіз мистецтвознавчий, історичний, природничо-науковий. Кожний з них має різні співвідношення показу і розповіді, іншу послідовність, свої способи і прийоми виявлення істотних рис екскурсійного об'єкта.
Мистецтвознавчий аналіз має на меті виявлення ідеї твору мистецтва, його художнього образу, пояснення засобів і прийомів, за допомогою яких він досягнутий.
Прийоми мистецтвознавчого аналізу залежать від видів мистецтва (наприклад, виявлення об'ємно-просторової композиції й архітектоніки в архітектурі, малюнка і графіки – у живописі, пластичності – у скульптурі і т.д. ).
Аналіз цього типу лежить в основі екскурсій з показом творів мистецтва, але може застосовуватися й в інших тематичних екскурсіях, а також у багатопланових екскурсіях (оглядових).
Історичний аналіз виявляє в екскурсійному об'єкті риси, типові для визначеної епохи, висвітлює його зв'язок з історичними подіями. В основі історичного аналізу лежить хронологічний принцип.
Природничо-науковий аналіз дає можливість виявити істотні властивості екскурсійного об'єкта шляхом застосування методів різних наук.
Перша ступінь екскурсійного аналізу – це виділення екскурсійного об'єкта з навколишнього середовища. Друга ступінь – це встановлення зв'язків об'єкта з ідейним змістом екскурсії.
Аналіз об'єкта – один з найдійовіших засобів екскурсовода, за допомогою якого він прищеплює екскурсантам уміння більше бачити і глибоко сприймати навколишній світ.
Особливості показу об'єктів по ходу руху автобуса
Важливе значення має попередня підготовка екскурсантів до огляду в тому випадку, коли об'єкти показуються по ходу руху з автобуса чи з іншого виду транспорту. Розповідь про них варто починати з випередженням, до появи об'єкта в поле зору екскурсантів. Особливо важливо точно орієнтувати екскурсантів на об'єкт, заздалегідь показати, де й у якім оточенні розташований і точно показати його.
Показ у русі не може бути детальним. Тому увагу екскурсантів варто звернути тільки на головні, найбільш істотні риси екскурсійних об'єктів. Показ повинен визначати темп руху екскурсійного транспорту. Для цього екскурсоводу потрібно встановити постійний контакт із водієм автобуса, щоб у потрібних місцях він устигав сповільнити рух. Найкраще довести до відома водія про ці ділянки шляху заздалегідь, перед початком екскурсії, коли екскурсовод повідомляє йому маршрут і об'єкти, у яких передбачені зупинки.
Показ наочного приладдя
Особливим прийомом показу є використання наочного приладдя, тобто предметів і зображень, що доповнюють зоровий ряд екскурсійних об'єктів і ілюструють матеріал, що викладається.
На відміну від основного екскурсійного об'єкта, на якому, звичайно, розвивається визначена екскурсійна тема, наочне приладдя відіграє допоміжну роль, ілюструючи ту чи іншу конкретну думку.
Наочні приладдя класифікуються за двома групами: натуральні й образотворчі, останні, у свою чергу, підрозділяються по способах зображення на образні і схематично-умовні і за видами – на площинні, об'ємні, статичні і динамічні.
Велике місце наочні приладдя займають у тих екскурсіях, де широко застосовується метод відтворення епохи, події, історичної обстановки і т.д. , тобто в екскурсіях на історичні, літературні, театральні, музичні теми.
Застосовуються наочні приладдя й у міських екскурсіях з показом творів мистецтва. Так, у них корисно демонструвати фотографії чи портрети автора доробків, репродукції картин, плани, креслення будинків, ескізи, проекти, фотографії будинків, яких більше не існує.
Як наочні посібники використовуються також фотокопії документів, плани, карти, схеми, чи фотографії, інші зображення подій, їхніх учасників, книжкові ілюстрації і т.д. Як показує практика, застосування наочного приладдя збагачує екскурсію, привертає увагу екскурсантів, підсилює їхній інтерес до змісту і підвищує ефективність сприйняття матеріалу, що викладається.
Демонструючи наочні приладдя, екскурсовод, звичайно, коментує їх. Приготоване по темі наочне приладдя не потрібно показувати раніш, ніж це випливає по ходу викладу.
РОЗПОВІДЬ ЕКСКУРСОВОДА
Показ в екскурсії невіддільний від розповіді екскурсовода. Їхнє сполучення може бути різним. За допомогою розповіді екскурсовод акцентує увагу екскурсантів на об'єкті, про який він говорить, а основні знання про зовнішній вигляд об'єкта, його будівлі, а часом і про процеси, що відбуваються, екскурсанти одержують у результаті власних спостережень.
Цей ефективний виховний прийом розвиває спостережливість в екскурсантів, активізує їх, але він вимагає порівняно великих витрат часу й однорідного складу учасників екскурсії (школярі одного віку).
При іншій формі сполучення розповіді і показу дані про об'єкти екскурсанти одержують зі словесних повідомлень екскурсовода, а показ служить для їхньої конкретизації чи підтвердження. Цей прийом найчастіше застосовується в екскурсіях.
Розповідь може будуватися на основі як індуктивного (від часткового до загального), так і дедуктивного (від загального до часткового) принципів.
Висвітлення підтеми можна починати з викладу загальнотеоретичних питань, використовуючи час переїзду від одного об'єкта до іншого. У такому випадку показ об'єкта служить ілюстрацією уже відомого екскурсантам положення.
Однак значно ефективніше прийти до загальних положень на прикладі аналізу екскурсійного об'єкта. Розповідь екскурсовода, так само як і показ, будується на дидактичних принципах, систематичності і послідовності викладу знань, переходу від відомого до невідомого.
Форми розповіді в екскурсії можуть бути різними, однак в основі кожної з них повинні лежати взаємозв'язок, взаємопроникнення розповіді і показу. Розповідь не повинна бути самодостатньою. В екскурсії найчастіше вживаються такі прийоми розповіді, як довідка, опис чи характеристика об'єкта, пояснення, коментування.
Екскурсійна довідка – стиснутий виклад основного фактичного матеріалу про об'єкт. Наприклад, «На околиці селища Воловець у 1872 році розпочато будівництво залізниці Мукачево – Львів. Всі інженерні роботи проводили італійські інженери. Вони також будували для робітників житлові бараки. У 1877 році під час пожежі бараки згоріли».
Особливо широко застосовуються довідки в багатопланових (оглядових) екскурсіях. Довідка повинна фіксувати головне і бути лаконічною. У багатоплановій (оглядовій ) екскурсії не слід повідомляти екскурсантам багато цифр, імен, дат. Вибравши з них найбільш істотні, бажано пов'язати їх з матеріалом, що добре відомий слухачам.
При значному числі архітектурних споруд, включених у маршрут екскурсії, точну дату спорудження будинків краще замінити вказівкою на століття чи десятиліття. Розміри будинків варто давати лише при характеристиці унікальних споруд, заміняючи їх порівняльними даними (наприклад, у два рази вище навколишніх будинків і т.д. ).
Опис і характеристика об'єкта
Опис, тобто послідовне перерахування основних якостей і властивостей екскурсійного об'єкта невіддільний від прийому характеристики, тобто виявлення найбільш істотних його сторін.
Прийом пояснення
Пояснення – прийом висвітлення внутрішніх зв'язків об'єкта, виявлення причин якого-небудь факту, явища. Найчастіше прийом пояснення застосовується в архітектурно-містобудівних, мистецтвознавчих, природознавчих екскурсіях. Важливе місце цей прийом займає в системі методичних прийомів, що використовуються в екскурсіях зі школярами.
Прийом коментування (репортажу)
У тих випадках, коли об'єкт демонструється в процесі розвитку чи руху (рух автотранспорту по міській магістралі, показ машин і механізмів на виробництві і т.д. ), застосовується так зване коментування чи форма репортажу.
Для нього характерна динамічність, швидка зміна зорових аспектів і самих екскурсійних об'єктів, що, у свою чергу, обумовлює граничний лаконізм і точність розповіді екскурсовода.
Рух в екскурсії
Поряд з показом і розповіддю специфіку екскурсії складає рух. При цьому мається на увазі не просте переміщення екскурсантів від одного об'єкта до іншого, а роль руху як особливого методичного прийому у процесі екскурсії. З його допомогою пізнається екскурсійний об'єкт і закріплюються знання.
Так, наприклад, обхід будинку, підйом на гору чи штучне спорудження не тільки дозволяють більш правильно представити їхній розмір, висоту і т.д., але й емоційно збагачують і зміцнюють ці уявлення.
Швидкість руху впливає на характер і точність сприйняття екскурсантами навколишнього простору. Швидке переміщення за допомогою транспорту по визначених маршрутах дозволяє створити єдине враження від далеко розташованих ділянок міської забудови, підсумовуючи і зіставляючи роз'єднані частини міста. Тим самим представлення про одне й теж місто в екскурсантів, що приймали участь, наприклад, в автобусній і пішохідній екскурсіях, будуть різні і можуть доповнювати один одного. Крім того, пересування екскурсантів означає зміну вражень, вносить елемент відпочинку в процес пізнання, а в ході пішохідної екскурсії складає приємне фізичне навантаження, що нерідко має цілющі властивості (природознавчі екскурсії по заповідниках, берегах рік, озер, сходження в гори і т.д.).
Прийоми проведення екскурсії
Прийом реконструкції
До числа розповсюджених прийомів проведення екскурсії відноситься так званий прийом реконструкції. Він полягає у відтворенні події чи історичної епохи шляхом образної розповіді. Але тут потрібно підходити дуже обережно і обов’язково радитися з фахівцями.
Прийом локалізації подій
Цей прийом визначає прив'язку події до визначеного місця і є одним з основних методичних прийомів, що найбільше повно відбиває сутність екскурсії.
Він полягає у встановленні зв'язку між відомими екскурсанту подіями і фактами і визначеною місцевістю, конкретним об'єктом.
Ефективність прийому локалізації залежить від масштабу й історичного значення подій, а також від рівня знань, культурного кругозору екскурсантів. Він може бути застосований тільки за умови знайомства екскурсантів з фактами, про які розповідає екскурсовод.
Прийом локалізації подій має особливо сильний емоційний вплив, що одержав відображення в спеціальному екскурсійному терміну "влада місця".
Дієвість цього прийому підсилює ефект несподіванки, раптовість появи.
Прийом порівняння
Прийом порівняння полягає в зіставленні різних ознак того самого об'єкта чи різних об'єктів між собою. Порівняння можна проводити як за подібністю, так і за контрастом.
Цей прийом широко використовується для того, щоб підкреслити величину об'єкта, його висоту, його значення і т.д.
Порівняння – універсальний засіб пізнання і він справді виконує ці функції.
Прийом літературного монтажу
Цей прийом полягає в підборі різних частин літературних творів одного чи декількох авторів в одне художньо-значеневе ціле з метою дати більш яскраву образну характеристику екскурсійному об'єкту, чи подіям, що з ним пов'язані.
Прийом літературного монтажу збагачує розповідь екскурсовода, додає йому образність і емоційність. Він дозволяє драматизувати розповідь екскурсовода, ввести в екскурсію діалог.
Прийом літературного монтажу найчастіше застосовується в екскурсіях на літературні теми. Однак, як показує практика, він може бути ефективним і в інших екскурсіях.
Цитування в екскурсії
Цитування, тобто відтворення уривків з літературних творів, спогадів, документів і інших джерел, широко застосовується в екскурсіях.
Цитата загострює інтерес слухачів, допомагає довести яке-небудь положення, додає велику авторитетність висловленню екскурсовода, дозволяє повніше представити колорит епохи. Цитування допомагає краще використовувати в екскурсії накопичений людством багатий арсенал фактів і думок.
При цитуванні екскурсовод зобов'язаний стежити за тим, щоб цитата ілюструвала чи супроводжувала його думки, акцентувала увагу екскурсантів на потрібному підтексті. Цитата повинна бути короткою і збуджувати інтерес екскурсантів до теми.
Не слід зловживати цитатами в екскурсії. Цитати доцільно виписати на картки для зручності користування ними під час екскурсії. Текст цитат краще вивчити напам'ять.
Особливі методичні прийоми
У ході екскурсії застосовуються особливі методичні прийоми, багато з яких мають значну силу емоційного впливу.
В екскурсіях передбачаються зустрічі екскурсантів з учасниками історичних подій, ветеранами Великої Вітчизняної війни, ученими, діячами культури та ін. Ці зустрічі повинні бути підготовленими, визначене примірне коло питань, погоджені час, місце і тривалість бесіди.
Бесіда повинна бути органічно пов’язана з темою екскурсії. Іноді учасники подій виступають у ролі екскурсовода.
Деякі особливі прийоми засновані на застосуванні технічних засобів. Це музичні паузи, прослуховування магнітофонних записів виступів учасників подій.
До числа особливих прийомів відноситься прийом дослідження, під яким умовно розрізняються певні дії, що наочно підтверджують розповідь екскурсовода (наприклад, визначення глибини висохлого колодязя за допомогою падіння камінчика, визначення твердості мінералу за допомогою нанесення їм подряпин на склі і т.д. ).
Прийом дослідження припускає активну діяльність екскурсантів і найбільше часто застосовується в природознавчих екскурсіях зі школярами.
Елементи ритуалу на екскурсіях
Деякі екскурсії передбачають відвідування могил героїв, некрополів, Вічного вогню. Екскурсанти вшановують їх хвилиною мовчання, покладанням вінків. Екскурсоводу варто заздалегідь продумати місце розташування групи, простежити за тим, щоб хлопці зняли головні убори і т.д..
Зрозуміло, що елементи ритуалу, що включаються в екскурсії, мають велику силу емоційного впливу. Саме тому вони вимагають особливо ретельно продуманої організації і точності.
Вимоги до екскурсовода.
Культура мови екскурсовода
Володіння екскурсоводом мистецтвом слова – важлива умова успішного проведення екскурсії. Тому юним екскурсоводам необхідно багато вчитися, оволодівати майстерністю оратора.
Мова повинна бути граматично правильною, точною, виразною, оригінальною, скупою.
Почуття впевненості, яке необхідне екскурсоводу для успіху екскурсії, може бути повним тільки тоді, коли його мова побудована граматично правильно. Без цього він не може говорити вільно, не може правильно реагувати на поведінку екскурсантів.
Точність викладу особливо важлива при характеристиці об'єкта і багато в чому визначає вплив екскурсовода на аудиторію. В екскурсії особливо неприпустима абстрагованість, вживання стереотипів, загальних слів, зміст яких давно стерся.
Виразність і оригінальність мови підсилює застосування різних прийомів мови, іносказань (алегорій), перифраз, гіпербол, метафор, інверсій слів.
Добре діє просте наочне порівняння, проведення паралелі, уживання яскравих епітетів.
Підвищує виразність мови своєчасне вживання афоризмів, прислів'їв, приказок. Ощадливість мови вимагає усунення зайвих слів, загальних фраз, що розхолоджують, ведуть до втрати уваги слухачів. Стислість додає мові силу.
Мова екскурсовода має відмінності від звичайної ораторської мови, тому що склад екскурсійної аудиторії обмежений, як правило, 25 - 30 екскурсантами. Це вимагає відноситися до патетики з обережністю, ставить завдання зробити мову більш інтимною, наблизити її до екскурсантів.
Крім того, екскурсовод часто говорить в умовах шуму. Тому, щоб не зірвати голос, не слід намагатися перекричати сильний шум, а виждати момент, коли він ослабне.
В екскурсіях варто вживати просту розмовну мову, ретельно відбирати наукові терміни й іноземні слова, пам’ятаючи приказку "Краще спіткнутися ногою, ніж словом".
Екскурсоводу, зброєю якого є слово, варто завжди керуватися мудрою радою Льва Толстого: "Говори про те, що для тебе є зрозумілим. Інакше мовчи".
Техніка мови екскурсовода
Як для актора, у роботі екскурсовода має велике значення техніка мови: звучність, тембр, висота голосу, вимова, міміка.
Звучність дозволяє донести мову до всіх екскурсантів. Вона спирається на правильний подих, глибоке, часте і контрольоване дихання.
На один глибокий вдих можна вимовити лише частину фрази. Для виразної мови потрібний частий подих. Не можна вдихати тільки наприкінці фраз, робити це потрібно у відповідності зі змістом того, що вимовляється. Для цього необхідний контроль подиху під час усієї мови.
Тембр. Голос кожної людини має визначене забарвлення - тембр. Змінити його неможливо, але можна зробити багато чого для його поліпшення. Гарний тембр вимагає довгих занять. У результаті досягається відкрите, повноцінне, ясне звучання з частими варіаціями.
Тембр відіграє важливу роль не тільки як загальне забарвлення голосу, але й у передачі думок і почуттів. Він доводить до слухачів настрій - веселе чи меланхолійне, жартівливе чи гнівне, добросерде чи роздратоване і т.д. Голос екскурсовода змушує екскурсантів сильніше реагувати на почуте.
Темп. У поняття темпу входить швидкість мови в цілому, тривалість звучання окремих слів, інтервали і тривалість пауз. Швидкість мови залежить від змісту й умов руху (коли екскурсовод веде мову по ходу руху транспорту).
Інтенсивність показу об'єктів залежить від швидкості мови, але квапливість створює враження байдужності до теми екскурсії.
Особливе значення в мові екскурсовода мають паузи. Як і лектору, пауза потрібна для забезпечення правильного подиху. Вона дає можливість зміркувати, до якої думки варто перейти далі. Пауза відтіняє найбільш істотні слова і пропозиції.
Коротка пауза перед кульмінаційним моментом показу і після нього - один зі способів підкреслення значення об'єкта.
В екскурсіях по місту паузи іноді роблять під час пересування від одного об'єкта до іншого. Коли цей переїзд триває значний час (15-20 хвилин), така пауза порушує єдність екскурсії. Тому доцільніше відновити розповідь у шляху проходження.
У далеких екскурсіях паузи можуть бути більш тривалими.
Висота звуку дозволяє відрізняти питання від ствердження, остаточне і непорушне від обговорюваного і сумнівного, переконаність від непевності, підкреслює контраст. Оскільки для мови важливі не тільки логіка, але й емоції, то модуляція голосу має першочергове значення. Смуток, жалість, ніжні людські почуття, представлення про величність завжди вимагають менш уривчастої і більш плавної зміни інтонації. Підозра, занепокоєння, погроза можуть бути виражені зниженням голосу. Не можна починати фразу голосно, з високого тону і затихати наприкінці , тому що кінцівка визначає відношення до фрази в цілому. Варто уникати монотонності, занадто низького чи високого тону.
Контакт екскурсовода з групою
Успіх екскурсії, її ефективність залежать від встановлення належного контакту екскурсовода з екскурсантами з першого моменту зустрічі до її закінчення. Сприятливий "психологічний клімат" під час екскурсії є неодмінною умовою, при якому він дасть творче задоволення екскурсоводу, естетичну насолоду і радість її учасникам.
Буває, група втомилася чи чимось роздратована, наприклад довго чекали автобус, чи хтось не прийшов вчасно. Екскурсовод зобов'язаний змінити цю обстановку, зняти напругу, встановити довірчу атмосферу, що у значній мірі визначає успіх екскурсії.
Екскурсія, як і мова, припускає спілкування. Екскурсовод повинен попередньо вивчити склад екскурсантів, з'ясувати, чи входять в екскурсійну групу (якщо це дорослі) місцеві жителі чи приїжджі туристи, звідки вони прибули, який їхній вік, професія, культурний рівень. Дуже важливо встановити, чи бували вони в даному місті колись, чи брали участь в екскурсіях, що їм запам'яталося. Якщо це діти – то визначити також чи були вони тут раніше і що їм запам’яталось.
Проводячи екскурсії для місцевих жителів, екскурсовод повинен прагнути висвітлити знайоме їм в іншому світлі, що досягається за допомогою новизни інформації про ці об'єкти, аналізу деталей, вибору точок огляду і т.д..
Ефективність екскурсії залежить від ступені активізації екскурсантів. Для цієї мети служать викладені рекомендації по встановленню контактів із групою. Активізують екскурсантів також і прийоми, про які вже згадувалося вище: зустрічі з учасниками подій, прослуховування магнітофонних записів, перегляд фрагментів фільмів, елементи ритуалу і т.д..
Усі методичні прийоми проведення екскурсій, її емоційний зміст спрямовані на те, щоб активізувати сприйняття екскурсантів.
Однак існує ряд прийомів активізації, що підвищують особисту участь екскурсантів. До їхнього числа відноситься прийом завдань, наприклад, екскурсовод у ході екскурсії пропонує одному з її учасників прочитати текст на меморіальній дошці чи пам'ятнику, визначити висоту чи величину об'єкта і т.д..
Використовується й інший прийом. Екскурсовод, ставлячи питання, підводить екскурсантів до правильного вивчення об'єкта і до узагальнення матеріалу.
Питання повинні бути цілеспрямовані з урахуванням характеру групи. Їх варто заздалегідь продумати, визначити час, коли ці питання варто поставити перед групою.
Діючим засобом активізації уваги екскурсантів служать жарт і гумор, вони допомагають привернути увагу екскурсантів, краще усвідомити думку, настроїти аудиторію на відповідний лад. Екскурсоводу варто постійно пам'ятати про те, що гумор повинен бути тактовним, ненав'язливим. Прагнення будь-що-будь розвеселити екскурсантів показує, що екскурсовод недостатньо серйозно відноситься до проведення екскурсії, а це приводить до втрати контролю над групою.
Щоб залучити й удержати увага екскурсантів, екскурсоводу так само, як і лектору, варто знати соціально-психологічні особливості людей.
Екскурсоводу варто знати і застосовувати для концентрації уваги прийом новизни, що полягає у введенні нової, невідомої екскурсантам інформації. Корисний і прийом взаємодії інтересів, тобто екскурсовод може показати, яким чином інтереси екскурсантів представлені в об'єкті, як він співвідноситься з ними.
Екскурсовод – особа відповідальна.
І найголовніше – необхідно завжди пам’ятати, що загальне враження від екскурсії багато в чому визначає особистість екскурсовода. Варто завжди пам'ятати, що екскурсовод обличчя свого краю, своєї держави.
Екскурсовод повинен мати широкий кругозір, гарну теоретичну підготовку, різнобічні знання, уміти передавати ці знання іншим. Екскурсовод дарує людям радість відкриття, хвилювання від зустрічі з прекрасним. На всьому цьому ґрунтується авторитет екскурсовода. Але завойовується він щоразу у процесі екскурсії.
Неприпустимо в погоні за дешевим авторитетом зводити екскурсію до розважальної прогулянки, розповідаючи анекдоти, захоплюючі історії. Авторитет екскурсовода залежить також від того, наскільки він дотримується професійної етики. Привітність і люб'язність стосовно екскурсантів, уміння володіти собою – норма поводження екскурсовода.
Екскурсовод повинен бути пунктуальним. Бути на місці до початку екскурсії завчасно, за 10 - 15 хвилин до її початку. Варто пам'ятати, що екскурсанти придивляються до екскурсовода: як він одягнений, яке вираження його обличчя, хода, жести. Вони намагаються скласти уявлення про екскурсовода ще до початку екскурсії. Це перше враження впливає на сприйняття екскурсії.
Використана література
1. Александров Ю. Н. Підготовка екскурсії. Москва, 2005.
2. Галиченко И.М., Криворучко М.Г. Методика підготовки і проведення екскурсій по місту. У кн.: "Питання масової науково-просвітньої роботи музеїв". М., 1999.
3. Міська літературна екскурсія. Методичні рекомендації. Москва. Вид. Турист. 1993.
4. Методичні рекомендації по проведенню природознавчих екскурсій. М., "Турист", 1983.
5. Деякі поради екскурсоводам. Методика підготовки і проведення екскурсій на архітектурно-містобудівні теми. М., "Турист", 1971.
6. Родін А. Ф., Соколовский Ю. Е. Екскурсійна робота з історії. М., "Освіта", 1989.
7. Екскурсії. Організація і методика проведення. М., Профиздат, 1970.























Додаток № 1
Технологічна мапа екскурсії
Назва екскурсії _________________________
Тривалість (год.) _________________________
Протяжність (км.) _________________________
Автор-розробник (автор, колектив, організація) ___________________________
Тематичний напрямок екскурсії _________________________
Маршрут екскурсії (у тому числі маршрут літній, зимовий)__________________
_____________________________________________________________________

Ділянки (етапи) переміщення за маршрутом з місця збору екскурсантів до останнього пункту на конкретній ділянці маршруту
Місця зупинок
Об’єкт показу
Тривалість показу
Основний зміст інформації
Вказівки по організації
методичні вказівки











Додаток № 2
Схема маршруту транспортної (пішохідної) екскурсії
Маршрут екскурсії _________________________
Тривалість (год.) __________________________
Протяжність (км.) _________________________
Схема маршруту
(географічне зображення ділянок переміщення, місць зупинок з позначенням тривалості (хв.) та протяжності (км)).
Розшифровка схеми маршруту
1.Перелік географічних точок слідування транспорту за маршрутом.
2.Перелік зупинок.
3.Позначення місця початку екскурсії.












ЗАКАРПАТСЬКИЙ ЦЕНТР ТУРИЗМУ, КРАЄЗНАВСТВА, ЕКСКУРСІЙ І СПОРТУ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ



ОСНОВИ ЕКСКУРСІЙНОЇ
РОБОТИ
Методичні матеріали



Ужгород - 2007



Ужгород - 2007





Приложенные файлы

  • doc 18395143
    Размер файла: 234 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий