SR_6_Morfologichni_normi_suchasnoyi_ukrayinskoyi_literaturnoyi_movi_u_profesiynomu_spilkuvanni


Комунальний заклад охорони здоров’я
ХАРКІВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ № 2







Методичні рекомендації
для організації самостійної роботи студентів


з теми:

«Морфологічні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні»


Навчальна дисципліна «Українська мова(за професійним спрямуванням)»
Спеціальність 5.12010102 “Сестринська справа”,
5.12010104 “Стоматологія”
Курс ІІІ (третій)
Кількість навчальних годин 2 години





Обговорено і затверджено
на засіданні циклової комісії
загальноосвітніх дисциплін
Протокол № ___________
від “ ____ ” ______ 2015 р.

Голова комісії: _____ Л.П.Мисік





Харків – 2015 р.








Автор:


Тураєва І.В. – викладач першої категорії



Рецензент:


Редько О.Я – методист КЗОЗ ХМК № 2, викладач вищої категорії

Мисік Л.П.– голова ЦК загальноосвітніх дисциплін, викладач вищої категорії, викладач - методист
























І. Актуальність теми :
Професійне мовлення – це процес обміну думками у певній галузі знань, в якому б вигляді воно не здійснювалося, це функціональна дійсність мови в усіх її матеріальних і ситуативних формах. Професійне мовлення є одним з різновидів сучасної української літературної мови. Головною ознакою літературної мови є унормованість. Культура писемного і усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб досконало знати мовні норми і послідовно дотримуватись їх.
ІІ. Навчальна мета самостійної роботи:

формування національно-мовної особистості, ознайомлення студентів з нормами сучасної української мови в професійному спілкуванні, з основними вимогами до складання та оформлення професійних документів, навчання їх професійного мовлення, збагачення словника термінологічною, фаховою лексикою; підвищення загальномовного рівня майбутніх фахівців, формування практичних навичок ділового усного і писемного спілкування в колективі, розвиток комунікативних здібностей.


Знати :

основні правила українського правопису;
морфологічні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні.

Уміти:

правильно записувати числівники та цифрову інформацію у професійних текстах: узгоджувати числівники з іменниками;
правильно використовувати найпоширеніші дієслівні форми у професійному спілкуванні; користуватися додатковою літературою;
правильно вживати прийменникові конструкції у професійних текстах, перекладати прийменникові конструкції українською мовою; користуватися довідковою літературою;



IІІ. Матеріали самостійної роботи.
ІІІ.1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліни
Знати
Вміти

Українська мова
Мовні норми
Застосовувати мовні норми у мовленні


Відомості про частини мови
Розрізняти частини мови в тексті

ІІІ.2. Зміст теми:
Морфологічні норми – це загальноприйняті правила вживання граматичних
форм слів, що вивчає розділ мовознавства – морфологія.
За кожною граматичною категорією закріплена певна система відмінкових
закінчень. Так, категорія роду представлена закінченнями
-а(я), -о, нульовим в чол.р., -а(я), нульовим в жін.р., -о, -е, -а(я) в
сер.р., категорія числа – закінченнями слів певного роду в однині і
закінченнями -и, -і, -а(я) у множині. Оформлення граматичних категорій
стабілізоване й усталене в українській мові. Інша річ, коли мова йде про
варіантність у засобах вираження граматичних категорій. Варіанти на
морфологічному рівні представляють собою видозміни форми однієї і тієї ж
мовної одиниці у межах певної граматичної категорії, напр., у давальному
відмінку – учителю й учителеві.
Морфологічні норми регулюють вибір варіантів граматичної форми
висловлювання. Від вибору найдоцільнішої морфологічної форми, особливо
коли в мові налічується кілька способів висловлення, залежить смислова
точність, логічна послідовність, чіткість, багатство і різноманітність
викладу думки. При цьому причиною появи помилок, особливо в
офіційно-діловому стилі, є невластиве для нього використання певних
морфологічних форм іменників, прикметників, числівників та інших частин
мови.

2. Особливості використання іменників
Граматичними значеннями іменника є рід (чоловічий, жіночий, середній і
спільний), число (однина і множина), відмінок (сім відмінкових форм.
Відмінювані іменники належать до одного з трьох родів або до спільного
роду. Невідмінювані слова характеризуються певними закономірностями щодо розподілу за родами. Загальні назви неістот належать до середнього роду, напр.: депо, бюро, кіно, метро. Назви осіб відповідно до позначення
іменником особи чоловічої або жіночої статі, напр.: кюре, рантьє, буржуа
– чол. р.; фрау, міледі, місіс – жін. р. Назви істот з неособовим значенням мають чоловічий рід, напр.: поні, кенгуру, шимпанзе, але можливий їх поділ на роди залежно від статі. Власні невідмінювані іменники розподіляються з урахуванням роду загальних слів на зразок країна, ріка, острів, напр.: місто Франкфурт-на-Майні, озеро Іссик-Куль.
Більшість іменників в українській мові вживаються в однині і множині.
Деяким словам властива тільки однина або множина. В однині виступають
збірні, абстрактні, матеріально-речовинні іменники, деякі власні назви,
напр.: студентство, добро, цемент, Дніпро. Форму множини мають назви
сукупностей істот, предметів, часові поняття, назви свят, дій, процесів,
станів, почуттів, емоцій, назви одиничних, парних чи симетричних
предметів, слова із загальним матеріально-речовинним значенням, окремі
власні назви, напр.: люди, гроші, канікули, іменини, вибори, змагання,
обійми, куранти, ласощі, Карпати.
Переважна частина іменників відмінюється, крім незмінних слів, до яких
належать іншомовні слова, напр.: авеню, таксі; українські жіночі прізвища на кінцевий приголосний основи та -о, іншомовні прізвища на -аго, -акі, -их та з іншими закінченнями, напр.: Гальчук, Яценко, Живаго, Таракі, Романових; чоловічі й жіночі іншомовні власні імена з кінцевим голосним та жіночі з кінцевим приголосним, напр.: Асабе, Аксилу, Мерилін; іншомовні географічні назви з кінцевим голосним, напр.: Баку, Капрі, Марокко; слова числівникового типу, напр.: півверстви, півдороги; складноскорочені слова, напр.: НАТО, але із жеком і под.; назви іноземних часописів, напр.: “Таймс”, “Юманіте”.
У родовому відмінку іменники чол.р. ІІ відміни мають закінчення
-а (я) або -у (ю). Закічення -а (я) характерне для назв істот (промовця,
менеджера), конкретних предметів (стола, олівця), мір довжини, ваги,
площі, часу, одиниць напруги (метра, грама, квадрата, тижня, вольта),
місяців і днів (вересня, вівторка), грошових одиниць (долара, фунта),
машин та їх деталей (автомобіля, мотора), населених пунктів (Львова,
Києва) та інших слів.
У давальному відмінку іменники чол.р. ІІ відміни мають закінчення -ові,
-еві (-єві) та -у (-ю). Закінчення -ові, -еві (-єві) вживаються здебільшого у назвах істот (директорові, учителеві), а закінчення -у (-ю) – в назвах неістот (процесу, принципу). У діловому стилі перевага надається закінченню -у (-ю). При нанизуванні однакових відмінкових форм можлива варіантність закінчень (деканові профессору докторові). Для уникнення двозначності при використанні слів, які мають в Р. і Д.в закінчення -у (-ю), слід вживати у Д.в. закінчення -ові, -еві (-єві), н-д: допомога заводу (Р.в.) і допомога заводові (Д.в.).
Різні закінчення характерні для іменників у К.в. Слова І відміни мають
закінчення -о (тв.гр.), -е (-є) (м’як. і міш. гр.) (Миколо, Софіє).
Іменники ІІ відміни мають закінчення -у (чол.р., тв. і міш. гр.),
-ю (м’як. гр.), -е (безсуфіксні слова тв. гр., слова на -ець, власні
назви на шиплячий, загальні назви з основою на -р, -ж і географічні
назви на -ів, -ов, -ев, -ин) (слухачу, добродію, Петре, хлопче, школяре,
Харкове). Іменники ІІІ відміни у К.в. мають переважно закінчення -е
(спільносте, гідносте). Іменники ІV відміни у К.в. мають таку форму, як
у Н.в. У множині форма К.в. іменників усіх відмін збігається з формою
Н.в.
Офіційно-діловий стиль характеризується вживанням переважно однозначних, абстрактних іменників; слів у чоловічому роді на позначення професій, звань, статусу осіб; збірних іменників; форм кличного відмінка тільки у звертанні до осіб; узгодженням іменників з числівником, займенником чи прикметником у родовому відмінку без прийменника; вживанням іменників чоловічому роді ІІ відміни у знахідному відмінку з нульовим закінченням; використанням в орудному відмінку множини іменників ІІ відміни та множинних іменників із закінченнями -ами (-ями), -има.

3. Особливості вживання прикметників

Прикметники поділяються на якісні, відносні і присвійні, що змінюються за родами, числами і відмінками.
Якісні прикметники утворюють просту й складену форми вищого і найвищого ступенів порівняння. Проста форма вищого ступеня формується внаслідок додавання до основи звичайного прикметника суфіксів -ш-, -іш-, -ч-, напр.: інтенсивний – інтенсивніший, дорогий – дорожчий, а складена форма – шляхом приєднання слів більш, менш до звичайних прикметників, напр.: більш інтенсивний, менш дорогий. Проста форма найвищого ступеня
утворюється додаванням префікса най- до простої форми вищого ступеня (з
метою підсилення приєднуються префікси що, як), напр.: найінтенсивніший,
найдорожчий, а складена форма найвищого ступеня – внаслідок сполучення
слів найбільш, найменш зі звичайними прикметниками, напр.: найбільш
інтенсивний, найменш дорогий.
Не утворюють ступенів порівняння якісні прикметники із префіксами
ультра-, архі-, пре-, напр.: архіважливий, предобрий; що позначають
сталі ознаки, напр.: сліпий, глухий; слова віддієслівного творення з
префіксом не-, напр.: неплатіжний, неліквідний; прикметники дієслівного
походження, напр.: проданий, куплений; складні слова, напр.:
платоспроможний, самофінансований та інші.
Використання прикметників у ділових документах відзначається такими
особливостями: перевага надається прикметникам книжного походження,
аналітичним формам прикметників; присвійні прикметники замінюються
іменниками або відповідними прикметниковими формами; у М.в. одн. чол. та
сер.р. прикметників використовується закінчення -ому; для визначення
часу за роком вживаються відповідні прикметники у Р.в. без прийменника у
(в) або прислівник.






ІІІ.3. Рекомендована література:
Основна
Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне й непрофесійне спілкування. Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2004. 480 с.
Культура фахового мовлення: навч. посіб. / За ред. Н.Д. Бабич.  Чернівці: Книги ХХІ. 2005. 572 с.
Мацюк З.О., Станкевич Н.І. Українська мова професійного спілкування. К.: Каравела, 2005.
Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура українського фахового мовлення: навч. посіб. К.: ВЦ “Академія”, 2007. 360 с.
Український правопис / НАН України. Інститут мовознавства імені О.О. Потебні: Інститут української мови. стереотип. вид. К.: Наукова думка, 2003. 240 с.
Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / За ред. Л.О. Пустовіт. К.: Довіра, 2000. 1017 с.
Шевчук С.В., Кабиш О.О. Практикум з українського ділового мовлення: навч. посіб. К.: Арій, 2008. 160 с.

Додаткова
Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник. К.: Видавничий центр “Академія”, 2004. 344 с.
Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови: підручник. К.: Вища школа, 2003. 462 с.
Мозговий В.І., Семенова Л.П., Лазарева Л.К. Ділова мова у таблицях. Донецьк: РВ ДонНТУ, 2003. 106 с.
Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування: навч. посіб. К.: Знання, 2006. 291 с.
Посібник з теорії і практики ділової української мови / Укладач: Т.М. Антонюк. Чернівці, 2000. 57 с.

Словники
Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2003. 896 с.
Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укл. і голов. ред. В.Т. Бусел. К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2007. 1736 с.
Головащук І.С. Російсько-український словник сталих словосполучень. К., 2001.
Головащук І.С. Українське літературне слововживання: Словник-довідник з культури української мови. Львів: Фенікс, 1996.
Гринчишин Д.Г. та ін. Словник-довідник з культури української мови. Львів: Фенікс,1996.
Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови: 2-ге вид.,перероб. і доп. К., 2000.
Івченко А. Тлумачний словник української мови. Харків: Фоліо, 2001.
Новий російсько-український словник-довідник: Близько 65 тис. слів / С.Я. Єрмоленко, В.І. Єрмоленко, К.В. Ленець, Л.О. Пустовіт. К.: Довіра, 1996. 797 с.
Пустовіт Й.О. та ін. Словник іншомовних слів. К.: Довіра, 2000. 635 с.
Російсько-український словник наукової термінології: Суспільні науки. К.: Наук. думка, 1994.
Словник синонімів української мови: У 2-х томах / Редкол. А.А. Бурячок та ін. К.: Наук. думка, 2000.
Словник фразеологізмів української мови / Уклад.: В.М. Білоноженко та ін. К.: Наукова думка, 2003. 1104 с. (Словники України).
Шевчук С.В. Російсько-український словник ділового мовлення. Русско-украинский словарь деловой речи. К.: Вища шк., 2008. 487 с.


Інформаційні ресурси

.. 1. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
2. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
3. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
4. http://kultura-movy.wikidot.com/
5. http://www.lib.kherson.ua/ukr-vss.htm
6. http://osvita.ua/
7. http://www.lnu.edu.ua/

ІІІ.4. Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою з теми: ...
Основні завдання
Вказівки
Примітка

Питання для самоконтролю
Записати питання та дати повну відповідь
Повна відповідь

Правописний практикум
Вкажіть букву, під якою вважаєте правильна відповідь
-


ІІІ.5. Матеріали для самоконтролю:
А. Питання для самоконтролю:
1. Дайте визначення морфологічним нормам.
2. Як поділяються на групи іменники ІІ відміни чоловічого роду з основою на -р?
3. На які розряди за значенням поділяються прикметники?
4. В чому полягає відмінність прислівників від інших самостійних частин мови?


Б. Правописний практикум
1. Виберіть рядок, у якому всі слова потрібно писати разом:
а) людино/день, лісо/сплав, червоно/гарячий;
б) повно/видний, пів/Європи, пів/сотні;
в) напів/порожній, сам/один, гідро/механіка;
г) льодо/став, жовто/гарячий, буй/тур;
ґ) пів/ява, полу/станок, пів/устав.

2. Виберіть рядок, у якому всі прислівники потрібно писати через дефіс:
а) по/товариськи, коли/не/коли, по/правді;
б) на/в/знак, на/гора, по/під/віконню;
в) бозна/де, по/підприємницьки, сам/на сам;
г) по/перше, по/ночі, ледве / ледве;
ґ) зроду/віку, по/латині, десь/інколи.

3. Виберіть рядок, у якому всі слова потрібно писати разом:
а) трьох/мільйонний, по/між, як/що;
б) не/маю, під/кінець, не/абиякий;
в) що / сь, що/духу, хтозна/який;
г) дарма/що, ні/хто, не/наче;
ґ) що/разу, ніби/то, не/нароком.

4.Виберіть рядок, у якому у закінченнях іменників у орудному відмінку потрібно вставити літеру о:
а) білк..ю, тітк..ю, вістр..м, земл..ю;
б) галк..ю, груш..ю, балк..ю, бід..ю;
в) дах..м, кущ..м, , відрм; птах..м;
г) ліс..м, долин..ю, птицю, морквю;
ґ) стін..ю, калин..ю, школ..ю, гілк..ю.

5. Виберіть рядок, у якому усі іменники в родовому відмінку будуть мати закінчення –а (-я):
а) слон, токар, серпень, грім;
б) горобець, мрійник, Кавказ, Гадяч;
в) Дніпро, Буг, стіл, овес;
г) звір, друг, край, киянин;
ґ) брат, мікроб, метр, Київ.
6. Виберіть рядок, у якому всі іменники належать до м’якої групи:
а) лікар, пухир, тиша, олівець;
б) кухар, поводир, гай, звір;
в) кінь, скляр, вівчар, Марія;
г) вишня, ворот, аркуш, бджоляр.


7. Позначте, у якому з речень виділений прикметник - якісний:
а) Мисливець натрапив на ведмежий барліг.
б) Ми зайшли ведмежі сліди у малиннику.
в) Ведмеже хутро дуже тепле.
г) Розв’язавши за мене задачу, товариш зробив мені ведмежу послугу
ґ) На малюнку зображена ведмежа лапа.
8. Позначте рядок, у якому у всіх прислівниках потрібно вставити н:
а) бездар..о, радіс..о, невпи..о;
б) невтом..о, зра..я, щоріч..о;
в) зоря..о, гума..о, зим..о;
г) нужда..о, серьоз..о, відда..о;
ґ) натхне..о, привіль..о, впевне..о.

В. Практикум з культури мови

1. Доберіть до поданих дієслів відповідні слова і запишіть у формі словосполучень:
затвердити, забезпечити, виконати, внести, зазначити, підкреслити, наголосити, підписати, надавати, підтримати.

2. Перекладіть речення українською мовою, запишіть і поставте пропущені розділові знаки.
Как железо покрывается ржавчиной а статуи со временем портятся так и горные породы взаимодействуя с химическими веществами воздуха и воды медленно разрушаются. В результате химического разложения образуются продукты которые значительно отличаются от первоначальных пород. Воздух и вода способствуют разложению прямо или косвенно являясь носителями коррозионных агентов. В химическом выветривании главным образом участвуют такие вещества атмосферы как кислород вода двуокись углерода а также газы хлор окись серы и окись азота. Образование продуктов выветривания вследствие поглощения минералами влаги это гидратация конечным продуктом которой является глина. Растворение это разложение минералов под действием природных растворов.

3. Напишіть реферат або підготуйте презентацію на тему.

Заголовок 415

Приложенные файлы

  • doc 18392926
    Размер файла: 109 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий