Liderstvo_33__33__33_testi

1. Лідерство, як концептуальна ідея та новий науковий напрямок, почало всебічно вивчатися дослідниками
в античності у ІІ - Уст. н.е.
у період Відродження ХУ – ХУІ ст.
у новітню добу з ХІХ ст. – поч.. ХХ ст.
2. Романтичне визначення “лідерство схоже на красу, йому важко дати визначення, але коли ви його бачите, то точно знаєте, що воно перед вами”. Це твердження належить:
геніальному німецькому романтику Гете;
американському політологу У.Беннісу
великому античному філософу Аристотелю.
3. Мудрому китайському філософу Конфуцію належить одне із найцікавіших визначень лідерства
Суть лідерства – рухатись до певної мети, замість того, щоб бродити безцільно;
Щоб утвердитися самому, необхідно допомогти утвердитися іншим;
Лідерство схоже на красу, йому важко дати визначення, але коли ви його бачите, то точно знаєте, що воно перед вами.
4. Античні філософи Платон і Аристотель дотримувались думки, яка мала і продовжує знаходити своїх послідовників серед дослідників
Є люди, в яких від природи закладена здатність вести за собою інших;
“Шлях до лідерства – це не індивідуальна стежка, якою людина має пройти одиноко, а дорога, яка існує тільки в просторі взаємовідносин з іншими людьми”;
Лідерство схоже на красу, йому важко дати визначення, але коли ви його бачите, то точно знаєте, що воно перед вами.
5. Мері Паркер Фоллетт, вивчаючи природу лідерства, прийшла до висновку, що:
Є люди, в яких від природи закладена здатність вести за собою інших;
“Шлях до лідерства – це не індивідуальна стежка, якою людина має пройти одиноко, а дорога, яка існує тільки в просторі взаємовідносин з іншими людьми”;
Лідерство – це здатність піднятися над ситуацією, побачити і оцінити всю картину в цілому, організувати людей для досягнення мети, лідерство не залежать від посад і позицій.
6. Автором теорії трансформаційного лідерства, яка є найпоширенішою сьогодні як в життєвій практиці сучасних реалій, так і в наукових розробках, вважають:
Платона та Аристотеля;
Джеймса Макгрегора Бернса;
Мері Паркер Фоллетт.
7. Яке із наступних тверджень, на Вашу думку, найбільш повно розкриває суть лідерства?
Лідерство – це вміння завжди бути першим;
Лідерство – це агресія і домінування над іншими;
Лідерство – це певне автентичне самовираження людини, що працює на досягнення значущої, позитивно перетворювальної мети спільно з іншими людьми.
8. Бути автентичним, означає:
виражати себе без переоцінки і фальші, чинити дії, які несуть за собою позитивні зміни, бути чесним, відвертим, сміливим, долати інертність і перепони;
бути дорослою вихованою людиною, люб’язно ставитися до колег;
бути людиною, яка отримавши вищу освіту, вміє підтримати розмову.
9. Які автори працювали чи працюють над дослідженням теорій лідерства?
Парацельс, Д. Менделєєв, Лаплас, Ж.Кюрі, М.Остроградський, Ю.Кондратюк;
С.Кови, Р.Дафт, Д.Уелч, Дж.Максвелл, У.Байхем, Р.Шарма;
Авиценна, Гіппократ, С.Вавилов, І.Мечніков, В.Докучаєв.
10. Вислів «Лідерство – найбільш очевидний і найменш зрозумілий феномен на землі», належить:
відомому філософу Нікколо Макіавеллі;
16-ому президенту США Аврааму Лінкольну;
відомому медіа-магнату Руперту Мердоку.


11. Яке із нижче наведених визначень не є змістовним вираженням терміну «парадигма»:
це певні схеми, моделі, регулятиви, які служать взірцем для визначення понять;
це спільна ментальність, що являє собою спосіб осмислення, сприйняття і розуміння світу;
це відповідний рівень знань, що гарантує формування економічної свідомості населення.
12. Які якості в нових реаліях сучасного світу, у відповідності до нової парадигми, будуть менш сприятливими для ефективного лідерства:
героїзм, егоцентризм, налаштованість на стабільність;
вміння ставити високі цілі, скромність, вміння застосовувати елементи кризового менеджменту;
налаштованість швидше на співробітництво, аніж на конкуренцію, вміння делегувати владні повноваження.
13. Чи можна погодитися із таким простим твердженням, що лідерство, це той самий менеджмент?
так;
швидше ні, аніж так;
категорично ні.
14. Виберіть групу дій, характерних для поведінки лідера.
Концентрується на людях, розвиває, реалізує нововведення;
Концентрується на системі і структурі, управляє і регулює, підтримує;
Підтримує статус-кво, застосовує тотальний контроль, переймається питанням «як» і «коли».
15. Виберіть групу дій характерних швидше для поведінки менеджера, ніж для лідера.
концентрується на людях, розвиває, реалізує нововведення;
підтримує статус-кво, використовує тотальний контроль, концентрується на системі і структурі;
сам собі господар і керується власними принципами і цінностями, породжує традиції, стиль поведінки і спілкування.
16. Вважають себе консерваторами і охоронцями існуючого порядку, системи з якою себе асоціюють і від якої отримують винагороду:
лідери;
менеджери
17. Вітають такі організаційні структури, котрі сторонньому спостерігачеві можуть здатися хаотичними, але, як правило дають неперевершені результати.
лідери;
менеджери.
18. Які характеристики притаманні лідерам?
володіють неперевершеною здібністю робити вигляд, що не помічають бездіяльності своїх підлеглих в деяких випадках, хоча така поведінка приводить до смерті організації;
стимулюють бюрократію і придушують прояв теплих людських емоцій, щоб система була їм підконтрольна;
не пов’язані чіткими рамками одноманітних процесів, навпаки кидають їм виклик, прагнучи до творчої активності, ставлення до колег базується на інтуїції і співпереживанні.
19. Які характеристики притаманні швидше менеджерам, аніж лідерам?
мають програмний склад розуму, що не переносить нововведень і змін;
для самовизначення не потребують посад і ролей;
стурбовані ідеями і тим, який вплив будуть мати ці ідеї на людей.
20. Які якості у вашого лідера вас більше б захоплювали?
вміння підвищувати власну значимість, увічнюючи існуючі процеси і порядки;
вміння бачити мету і намагання знайти свіже вирішення проблеми;
байдужість до розумів і сердець підлеглих, хвилювання за продуктивність і результати праці.
21. Талановиті учені 60-х років Роберт Блейк та Джейн Маутон досліджуючи зворотній зв'язок персоналу з керівництвом, прийшли до висновку, що можна охарактеризувати лідера з огляду на його орієнтацію чи то на підлеглих, чи то на завдання, такі дослідження продовжили:
розробку теорій психологічних характеристик лідера;
розробку теорій біхевіоризму.

22. В основі біхевіористичного напрямку у вивченні лідерства лежать
- психологічні характеристики лідера;
- аналіз реальних дій лідера.
23. До якого важливого для багатьох відкриття прийшли дослідники проблеми лідерства в 60-ті роки ХХ ст.
лідерські якості даються з народженням;
лідерським якостям можна навчитися.
24. Яку назву отримала теорія лідерства, поширена у 70-і роки ХХ ст.., коли в основу поведінки лідера в одному випадку бралася крайня рішучість, здатність мотивувати людей до дій, в іншому вміння вислухати підлеглого?
біхевіористична теорія;
теорія великої людини;
ситуативна або варіаційна теорія.
25. У 80-ті роки ХХ ст. грандіозні дослідження по лідерству проводили Томас Дж.Нефф та М.Сітрін, вивчаючи досягнення людей, чиї імена були зібрані інститутом Геллапа. Пізніше їх теорія піддалась критиці з боку багатьох дослідників як груба і комерціалізована. Яку умовну назву отримала ця теорія лідерства?
теорія великої людини;
теорія досконалого лідерства;
теорія транзакційного лідерства.
26. Яку умовну назву носить теорія лідерства, яка розглядає в обов’язковому порядку лідера як героя, який володіє якостями досягати влади і впливати на людей, дякуючи своїм вродженим здібностям вміє об’єднувати людей навколо себе?
теорія впливу;
теорія взаємовідносин
теорія великої людини.
27. Теорія взаємовідносин – це теорія лідерства у відповідності до якої:
головним фактором успішності лідера дослідники вважають міжособистісні відносини;
групи вчених аналізують ситуативні змінні, вивчаючи різні завдання, структуру робочого середовища, змінні зовнішні фактори;
лідер має бути наділений особливими якостями, які відрізняють його від інших людей.
28. Теорія обслуговуючого лідерства – це теорія, згідно з якою:
лідер має бути наділений особливими якостями, які відрізняють його від інших людей;
лідер розглядається як герой, який володіє якостями досягати влади і впливати на
людей, дякуючи своїм вродженим здібностям вміє об’єднувати людей навколо себе
лідер розглядається як людина, яка вміє ставити інтереси оточуючих вище своїх власних.
29. Теорія впливу - це теорія лідерства, яка вивчає:
поведінкові ролі ефективних і неефективних лідерів;
взаємний вплив лідера і групи один на одного;
особливі якості лідера, які відрізняють його від інших.
30. Інтелект, чесність, наполегливість (драйв), впевненість в собі, незалежність – характеристики, які стосуються теорії лідерства, що отримала назву:
теорія індивідуалізованого лідерства;
поведінкова теорія лідерства;
теорія особистих якостей лідера.
31. Співробітники Техаського університету Роберт Блейк та Джейн Моутон на основі досліджень і оцінок лідерів за двома критеріями: увага до людей і увага до виробництва, розробили двомірну модель, котру назвали “решіткою лідерства”. Згруповані оцінки відображають:
якісні характеристики лідерів, такі, як: інтелект, чесність, наполегливість(драйв), впевненість в собі, стійкість до стресів, незалежність;
п’ять стилів менеджменту: менеджмент команди, менеджмент заміського клубу, менеджмент влади – підкорення, центристський менеджмент, послаблений менеджмент;
лідерство, за котрого існує прагнення централізації влади, заснованої на посадовому становищі, контролі за розподілом та винагородами.
32. Модель вертикального діадного зв’язку, взаємовідносини між лідером і членами групи, налагодження партнерських стосунків, системи і мережі – це елементи
теорії особистісних якостей;
поведінкової теорії;
теорії індивідуалізованого лідерства.
33. Згідно концепції вертикальних діадних зв’язків, члени групи по різному реагують на лідера. Якщо так, то яку пораду ви б дали лідеру для підвищення його ефективності?
орієнтуватися на людей;
орієнтуватися на людей і завдання;
орієнтуватися на завдання.
34. Аналіз переважної більшості досліджень підтверджує, що за відсутності лідера підлеглі демонструють більш високі показники при застосуванні
автократичного лідерства;
демократичного лідерства.
35. Взаємозв’язок між лідером і членами групи, структура завдань та посадова влада – це наріжний камінь
ситуативної моделі Херсі та Бланшара;
ситуативної моделі Фідлера
ситуативної моделі Врума-Яго.
36. Щоб застосувати на практиці ситуативну модель Фідлера, достатньо з(ясувати
на що зорієнтований стиль лідерства: на завдання чи на людей;
якими є особистісні якості та форми поведінки підлеглих;
по-перше, орієнтацію стилю лідера на завдання чи на людей; по-друге, взаємовідносини з підлеглими, структуру завдань, силу посадової влади для визначення сприятливої чи несприятливої ситуації.
37. Ви зіткнулися із ситуацією, коли вам доводиться працювати з групою менеджерів, які мають середній рівень підготовки. Який стиль лідерства за ситуативною теорією Херсі та Бланшара вам краще обрати в цій конкретній ситуації?
пояснення ( значний інтерес до завдань, незначний інтерес до взаємовідносин);
участі ( незначний інтерес до завдань, значний інтерес до взаємовідносин);
переконання ( значний інтерес до завдань, значний інтерес до взаємовідносин) .
38. Ви зіткнулися із ситуацією, коли вам доводиться працювати з групою менеджерів, які мають дуже високий фаховий рівень. Який стиль лідерства за ситуативною теорією Херсі та Бланшара вам краще обрати в цій конкретній ситуації?
пояснення ( значний інтерес до завдань, незначний інтерес до взаємовідносин);
делегування ( незначний інтерес до завдань, незначний інтерес до взаємовідносин);
переконання ( значний інтерес до завдань, значний інтерес до взаємовідносин) .
39. Ви зіткнулися із ситуацією, коли вам доводиться працювати з групою менеджерів, які мають низький фаховий рівень. Який стиль лідерства за ситуативною теорією Херсі та Бланшара вам краще обрати в цій конкретній ситуації
пояснення ( значний інтерес до завдань, незначний інтерес до взаємовідносин);
участі ( незначний інтерес до завдань, значний інтерес до взаємовідносин);
делегування (незначний інтерес до завдань, незначний інтерес до взаємовідносин).
40. За ситуативної теорії “шляхи – цілі”, який стиль краще обрати для ефективного лідерства, у відповідності, якщо підлеглий відчуває невпевненість у собі?
директивний стиль ( пояснення шляхів і винагород);
стиль участі ( зясування потреб співробітників, корекція винагород);
стиль підтримки ( формування впевненості в собі, необхідної для виконання завдання).
41. Якщо складається ситуація недостатньо складного завдання, Ви, як лідер, оберете стиль
орієнтований на досягнення ( постановка більш високих цілей);
підтримки (формування впевненості в собі, необхідної для виконання завдання);
директивний (пояснення шляхів і винагород).


42. Для того, щоб бути ефективним лідером сьогодні у постійно змінному динамічному світі, як ви вважаєте:
достатньо досконало знати якусь одну із теорій лідерства;
краще володіти знаннями про всі існуючі теорії лідерства;
взагалі нічого не знати, пливти за течією, куди винесе.
43. На думку якого відомого ученого однією із характеристик лідера є проактивний чи реактивний фокуси впливу?
Аристотеля,
Н. Макіавеллі,
С.Кові.
44. Проактивний фокус - це:
позитивна енергія, яка збільшує коло впливу, концентрація зусиль на тих сферах життєвих явищ, де від лідера щось залежить;
негативна енергія, яка звужує коло впливу, загострення уваги на недоліках людей і проблемах зовнішнього середовища.
45. Реактивний фокус – це:
позитивна енергія, яка збільшує коло впливу, концентрація зусиль на тих сферах життєвих явищ, де від лідера щось залежить;
негативна енергія, яка звужує коло впливу, загострення уваги на недоліках людей і проблемах зовнішнього середовища.
46. Лідер з проактивним фокусом концентрує свої зусилля на:
відчутті себе жертвою;
позитивній енергії;
постійних скаргах і звинуваченнях.
47. Виберіть групу характеристик, які, на думку дослідників, найсуттєвіше впливають на ефективність лідерства:
високий зріст, агресивність, домінування, середній вік, спортивна статура;
яскравий одяг, домінування, кремезний вигляд, колір очей, пунктуальність;
екстраверсія, чутливість, добросовісність, емоційна стабільність, відкритість досвіду.
48. Екстраверт - це:
людина розкута, впевнена в собі, енергійна, комунікативна, орієнтована переважно на вплив зовнішніх стимулів;
людина стримана, спокійна, сором’язлива, орієнтується на сигнали свого внутрішнього світу;
людина , яка любить планувати все завчасно, тримає свої почуття під контролем, любить в усьому порядок, замкнена.
49. Інтроверт – це:
людина розкута, впевнена в собі, енергійна, орієнтована на вплив зовнішніх стимулів;
людина стримана, спокійна, сором’язлива, орієнтується на сигнали свого внутрішнього світу;
людина , яка почувається завжди активною, володіє широким колом знайомих, може бути імпульсивною, втрачати контроль над емоціями.
50. Добросовісність – це
здатність людини адекватно реагувати на зовнішні стимули;
здатність людини бути відповідальною, обов’язковою, цілеспрямованою, наполегливою;
здатність людини домінувати над іншими.
51. Емоційна стабільність – це
здатність людини домінувати над іншими;
відчуття деякої невпевненості в собі, втрата контролю над емоціями;
здатність адаптуватися до ситуації, вміння зберігати спокій, мінімізувати помилки, пов’язані з особистісними якостями.
52. Відкритість досвіду – це
здатність людини адаптуватися до ситуації, зберігати спокій і впевненість в собі;
широке коло інтересів, багата уява, творчий початок, прагнення пізнавати нове, мандрувати, цікавитися мистецтвом, багато читати, проявляти цікавість;
здатність людини бути відповідальною, прощати, співчувати, домовлятися.

53. Що визначає локус контролю?
те, на що людина покладає відповідальність за своє життя;
здатність людини адекватно реагувати на зовнішні стимули;
здатність людини домінувати над іншими.
54. Інтернали покладають відповідальність за своє життя:
на себе ( внутрішній локус контролю);
на зовнішні сили ( зовнішній локус контролю);
на керівника організації.
55. Екстернали покладають відповідальність за своє життя:
на себе ( внутрішній локус контролю);
на зовнішні сили ( зовнішній локус контролю);
на керівника організації.
56. Інтернали:
Прагнуть виконувати структуровані, чітко визначені завдання. Мають успіх у ситуаціях, котрі вимагають чутливості та конформізму, але менш ефективні, якщо потрібно проявляти ініціативу, творчий початок, незалежність дій;
Мають сильну внутрішню мотивацію, краще контролюють власну поведінку, активно беруть участь в соціальному і політичному житті, більш орієнтовані на досягнення цілей, прагнуть впливати на оточуючих, бути лідерами.
57. Екстернали:
Прагнуть виконувати структуровані, чітко визначені завдання. Мають успіх у ситуаціях, котрі вимагають чутливості та конформізму, але менш ефективні, якщо потрібно проявляти ініціативу, творчий початок, незалежність дій;
Мають сильну внутрішню мотивацію, краще контролюють власну поведінку, активно беруть участь в соціальному і політичному житті, більш орієнтовані на досягнення цілей, прагнуть впливати на оточуючих, бути лідерами.
58. Переконання, що в організації мають існувати відмінності між людьми, які визначаються владними повноваженнями та посадою – це якість, яка відображає:
добросовісність лідера;
авторитарність лідера;
емоційність лідера.
59. Догматизм – це:
якість, яка характеризує людину із закритою свідомістю, яка не сприймає чужих ідей, не рахується з альтернативною думкою;
якість, яка характеризує людину з відкритою свідомістю, що завжди приймає рішення лише зваживши всі думки і різнобічну інформацію.
60. Яку відповідь можна вважати найповнішим визначенням поняття “цінності”:
шедеври світового мистецтва;
скарби “Оружейної палати” в Москві;
фундаментальні переконання, які мають величезне індивідуальне значення, стабільні в часі і впливають на установку і поведінку особистості.
61. Термінальні цінності за визначенням ученого Мілтона Родича – це:
переконання відносно бажаних життєвих цілей;
переконання відносно форм поведінки, які можливі для досягнення мети.
62. Інструментальні цінності за визначенням ученого Мілтона Родича – це:
переконання відносно бажаних життєвих цілей;
переконання відносно форм поведінки, які можливі для досягнення мети.
63. Які із перелічених позицій складають групу термінальних цінностей?
логіка, лояльність, ввічливість, самоконтроль, енергійність;
здоров’я, комфортне життя, безпека родини, реалізація своїх здібностей;
здібності, сміливість, широкий світогляд, вміння прийти на допомогу.
64. Які із перелічених позицій складають групу інструментальних цінностей?
чесність, самоконтроль, вміння любити, високий рівень вимог;
комфортне життя, рівність, безпека родини, свобода;
національна безпека, спасіння душі, загальне визнання, справжня дружба.
65. Установка – це:
здатність людини бути імпульсивною, швидко втрачати контроль над емоціями;
здатність людини домінувати над іншими;
позитивна або негативна оцінка людей, подій, речей.
66. Когнітивний компонент установки особистості – це:
вміння і навички особистості;
розум та знання людини про об’єкт;
почуття людини до об’єкта.
67. Афективний компонент установки особистості – це:
вміння і навички особистості;
розум та знання людини про об’єкт;
почуття людини до об’єкта.
68. Поведінковий компонент установки особистості – це:
вміння і навички особистості;
розум та знання людини про об’єкт;
почуття людини до об’єкта.
69. Лідер, який переконаний в необхідності контролювати, залякувати і направляти співробітників, володіє за визначенням ученого Мак-Грегора:
установкою за Теорією Х , яка передбачає, що люди в основному ліниві, не мотивовані на роботу, і мають природну схильність уникати відповідальності;
установкою за Теорією У, яка передбачає, що людям не притаманне бажання працювати, і що вони в основному прагнуть робити те, що їм цікаво.
70. Лідер, у якого за визначенням ученого Еда Германа у цілісній моделі мозку домінує Квадрант А, пов'язаний з логічним мисленням, аналізом фактів, роботою з цифрами:
буде проявляти себе на керівній посаді людиною експресивною, емоційною, дружелюбною, довірливою, приділятиме більше уваги почуттям людей, ніж завданням і процедурам;
буде проявляти себе на керівній посаді людиною директивною, автократичною, консервативною, віддаватиме перевагу справі з точною інформацією і конкретними фактами, не надаючи значення людським емоціям;
буде проявляти себе на керівній посаді людиною допитливою, яка любить експериментувати, з почуттям гумору, схильною до ризиків, надаватиме підлеглим значної свободи дій.
71. Лідер, у якого за визначенням ученого Еда Германа у цілісній моделі мозку домінує Квадрант С, пов'язаний з ефективним та інтуїтивним мисленням:
буде проявляти себе на керівній посаді людиною експресивною, емоційною, дружелюбною, довірливою, приділятиме більше уваги почуттям людей, ніж завданням і процедурам;
буде проявляти себе на керівній посаді людиною директивною, автократичною, консервативною, віддаватиме перевагу справі з точною інформацією і конкретними фактами, не надаючи значення людським емоціям;
буде проявляти себе на керівній посаді людиною допитливою, яка любить експериментувати, з почуттям гумору, схильною до ризиків, надаватиме підлеглим значної свободи дій.
72. Лідер, у якого за визначенням ученого Еда Германа у цілісній моделі мозку домінує Квадрант Д, пов'язаний з концептуалізацією, синтезом, інтегруванням фактів і структур:
буде проявляти себе на керівній посаді людиною експресивною, емоційною, дружелюбною, довірливою, приділятиме більше уваги почуттям людей, ніж завданням і процедурам;
буде проявляти себе на керівній посаді людиною директивною, автократичною, консервативною, віддаватиме перевагу справі з точною інформацією і конкретними фактами, не надаючи значення людським емоціям;
буде проявляти себе на керівній посаді людиною допитливою, яка любить експериментувати, з почуттям гумору, схильною до ризиків, надаватиме підлеглим значної свободи дій.




73. Лідер, у якого за визначенням ученого Еда Германа у цілісній моделі мозку домінує Квадрант В, пов'язаний з плануванням, впорядкуванням фактів і скрупульозно деталізованим розглядом ситуацій:
буде проявляти себе на керівній посаді людиною добре організованою, акуратною, обов’язковою, уникатиме ризиків, прагнутиме до стабільності і дотримуватиметься правил і процедур;
буде проявляти себе на керівній посаді людиною директивною, автократичною, консервативною, віддаватиме перевагу справі з точною інформацією і конкретними фактами, не надаючи значення людським емоціям;
буде проявляти себе на керівній посаді людиною допитливою, яка любить експериментувати, з почуттям гумору, схильною до ризиків, надаватиме підлеглим значної свободи дій.
74. Тест особистості, який використовує чотири пари атрибутів для визначення одного із 16 різних типів , що визначає індивідуальні відмінності через перевагу того чи іншого способу збору, оцінки інформації, необхідної для аналізу проблеми і прийняття рішення лідерами – носить назву:
теорія П.Херсі та К.Бланшара;
індикатор типів Майерс-Брігс;
теорія С.Кучмарскі та Т.Кучмарскі.
75. Харизма –
красиве обличчя лідера;
особлива якість лідера;
діловий костюм лідера.
76. Харизматичний лідер – це:
красива людина, яка завжди провокує своїм зовнішнім виглядом;
віртуальний образ, який ніхто ніколи не бачив;
особистість, наділена благодаттю, яка надихає, мотивує діяти так, щоб люди долали свої звичні можливості, не дивлячись ні на які жертви і перешкоди.
77. Харизматичне лідерство:
завжди являється ефективним;
може мати як ефект побудови так і ефект руйнування.
78. Транзакційне лідерство фокусується на:
стратегічних цілях і принципах;
практичних результатах та поточних справах.
79. Трансформаційне лідерство фокусується на:
- до стратегічних цілях і принципах;
до практичних результатах та поточних справах.
80. Трансформаційне лідерство:
виходить із потреб людини робити свою справу і заробляти на життя, орієнтується на тактичних завданнях;
підтримує структури і системи, які сприяють досягненню практичних результатів і максимальної продуктивності та гарантує отримання прибутків в найближчій перспективі;
виходить із потреб перетворювати людей і організації, досягати довготривалих цілей без шкоди цінностям і принципам людей, досягати незворотних позитивних змін.
81. Мотивація – це
поведінка, яка виражається в діях, спрямованих на здобуття засобів для існування;
діючі на людину внутрішні та зовнішні сили, які вселяють ентузіазм, примушуючи проявляти наполегливість і визначають напрямок дій;
поведінка, яка спрямована на отримання задовлення.
82. Визначте , яка із дій садівника спрямована на рівень внутрішньої винагороди:
садівник доглядає за квітами, майструє з них фігурки, отримуючи за свою роботу доволі гідну платню;
садівник доглядає за кущем троянд, який посадив для милої коханої дівчини;
садівник доглядає за квітами, готуючись до виставки найкращої клумби.


83. Зовнішня винагорода – це
задоволення, яке отримує людина в процесі виконання певних дій, переживаючи почуття завершеності виконання складного завдання;
почуття гордості і впевненості в собі, після вирішення певної проблеми, яка приносить користь оточуючим;
винагорода, яка виходить із зовнішніх джерел, часто маючи форму матеріальних цінностей.
84. Просування по службовій драбині – це
зовнішня індивідуальна винагорода;
зовнішня системна винагорода;
внутрішня системна винагорода.
85. До потреб вищих рівнів, які забезпечуються сучасним лідерством, а не традиційним менеджментом, відносяться:
метод батога і пряника, контроль за людьми, адекватні дії;
передача владних повноважень, зростання і розвиток персоналу, повне розкриття потенціалу підлеглих.
86. Визначте, в якому рядку в правильному ієрархічному порядку вишикувані потреби, які розглядаються за теорією Маслоу.
повага, приналежність, фізіологічні потреби, безпека, само актуалізація;
приналежність, фізіологічні потреби, само актуалізація, повага, безпека;
фізіологічні потреби, безпека, приналежність, повага, самоактуалізація.
87. Двох факторну теорію потреб, що включає гігієнічні та мотиваційні фактори, які мають враховувати лідери при мотивації підлеглих, запропонував учений:
Абра хам Залезенік;
Мак Кллеланд;
Фредерік Герцберг.
88. Теорія надбаних потреб, розроблена Девідом Мак Кллеландом, яку не можуть ігнорувати сучасні лідери передбачає задоволення:
гігієнічних потреб;
фізіологічних потреб;
потреб в досягненнях, в налагодженні соціальних зв’язків, в отриманні влади.
89. Використовуючи теорію мотивацій для ефективності дій, лідер має враховувати можливість модифікації поведінки підлеглих за допомогою позитивного підкріплення, змістом якого є:
невідкладна винагорода за добре виконану роботу в стислі терміни;
відміна покарання після покращення поведінки співробітника;
позбавлення підлеглого винагород.
90. Лідери, використовують мотиваційну теорію “справедливості”, яка враховує:
чи дозволяють виконані завдання отримати бажані результати;
чи дозволяють докладені зусилля якісно виконати роботу;
чи враховуються зусилля і кінцеві результати підлеглого з зусиллями і кінцевими результатами його колег.
91. Причинами критичних зауважень щодо одного із методів управління, який використовується у сучасних організаціях, є те, що зовнішня винагорода нівелює внутрішні винагороди, зовнішні винагороди тимчасові, зовнішні винагороди задовольняють потреби більш низького рівня. Про який метод ведеться мова?
метод справедливості;
метод “батога і пряника”;
метод делегування владних повноважень.
92. Делегування владних повноважень відноситься до мотиваційних потреб
вищого рівня;
нижчого рівня.
93. Фрейм – це
певні форми поведінки лідера;
особливий ракурс сприйняття лідером світу;
набір засобів, які визначають стилі лідерства

94. В рамках структурного фрейму лідерства образ організації домінує як:
“джунглі”, джерело влади і сукупність схем;
сім’я або клан;
механізм, роботу якого можна налагодити шляхом економічного аналізу і планування.
95. Ментальністю символічного фрейму лідерства є представлення організації як:
театр, де відбуваються духовні дії і втілюються мрії;
механізм, роботу якого можна налагодити шляхом економічного аналізу і планування;
“джунглі”, джерело влади і сукупність схем;
96. В рамках політичного фрейму концентрація уваги спрямована на:
- системах ефективності і формальної влади;
- розподілі ресурсів, веденні переговорів, формуванні коаліцій;
- людях, наданні підтримки і передачі владних повноважень.
97. Небезпекою політичного фрейму лідерства є:
недостатність змістовності та практичності;
використання влади у власних інтересах;
комплекс “месії”.
98. Концентрація уваги фрейму людських ресурсів спрямована на:
розподілі ресурсів, веденні переговорів, формуванні коаліцій;
корпоративній концепції, культурі. Цінностях, натхненні.
людях, наданні підтримки і передачі владних повноважень.
99. Влада лідера – це
здатність людини або підрозділу організації впливати на інших людей або підрозділи, щоб досягти бажаних результатів;
дія на установки цінності, поконання і вчинки людей.
100. Вплив лідера – це - здатність людини або підрозділу організації впливати на інших людей або підрозділи, щоб досягти бажаних результатів;
дія на установки цінності, поконання і вчинки людей.
101. Легітимна влада – це влада:
джерелом якої є посада;
джерелом якої є повноваження винагороджувати інших людей;
джерелом якої є повноваження карати або рекомендувати покарання.
102. Винагорджуюча влада своїм джерелом має:
посаду;
повноваження покарання;
повноваження винагороджувати людей.
103. Експертна влада заснована на:
повноваженнях карати людей;
повноваженнях винагороджувати людей;
професійних знаннях і навичках, потрібних для виконання завдання.
104. Референтна влада заснована на:
професійних знаннях і навичках, потрібних для виконання завдання;
особистісних характеристиках лідера, які спонукають поважати керівника;
повноваженнях винагороджувати людей.
105. До посадової влади відносяться наступні типи:
експертна, референтна;
легітимна, винагороджуючи, примусова.
106. Особиста влада включає:
експертну, референтну;
легітимну, винагороджуючи, примусову.
107. Реакцією на застосування посадової влади швидше за все буде:
схвалення;
визнання влади або спротив.


108. Реакцією на застосування особистої влади як правило буває схвалення, зміст якого полягає:
у виконанні підлеглими розпоряджень лідера незалежно від їх ставлення до розпоряджень;
у визнанні концепції лідера і виконанні його інструкцій;
у невиконанні інструкцій або непідкоренні наказам.
109. Джерелами влади лідера в організації є:
заміна на іншого лідера;
взаємозалежність відділів, контроль над інформацією, центральне становище, усунення невизначеності.
110. Тактиками посилення влади лідера є:
заміна на іншого лідера;
використання раціональних доказів, формування симпатії у оточуючих, дотримання правила взаємності, формування альянсів;
взаємозалежність відділів, контроль над інформацією, центральне становище, усунення невизначеності.
111. Стратегічне лідерство – це:
зміцнення стосунків між співробітниками, накопичення емоційного банківського рахунку для досягнення влади, коли люди йдуть за лідером на основі власного вибору;
досягнення стратегічної мети і організація структур і систем відповідно цієї мети;
вміння передбачати майбутнє, проявляти гнучкіст, мислити стратегічно і співпрацювати з оточуючими заради змін, спрямованих на посилення конкурентноздатності.
112. Образ майбутнього – це:
основна мета і причина існування організації;
приваблива концепція ідеального майбутнього, яка заслуговує довіри, але ще не реалізована;
спільний план роботи організації, який допомагає досягти корпоративної мети і описує розподіл ресурсів і взаємодію з оточуючим середовищем.
113. Стратегія – це:
приваблива концепція ідеального майбутнього, яка заслуговує довіри, але ще не реалізована;
спільний план роботи організації, який допомагає досягти корпоративної мети і описує розподіл ресурсів і взаємодію з оточуючим середовищем;
основна мета і причина існування організації.
114. Місія – це:
приваблива концепція ідеального майбутнього, яка заслуговує довіри, але ще не реалізована;
спільний план роботи організації, який допомагає досягти корпоративної мети і описує розподіл ресурсів і взаємодію з оточуючим середовищем;
основна мета і причина існування організації.
115. Образ майбутнього, яким запалює лідер послідовників:
дає людям заробітну плату;
гарантує щорічну відпустку;
сповнює людей енергією та ентузіазмом.
116. Образ майбутнього має бути:
феєричним, фантастичним, яскравим;
сфокусованим, гнучким, зрозумілим;
прямолінійним, незаперечним.
117. Виберіть слово, яким можна завершити думку Ерла Найтінгейла: “Ми стаємо тими, ким себе
малюємо;
уявляємо;
програмуємо.
118. Виберіть модель правильної дії співробітників, після того, як організацією на чолі з лідером визначена її місія організації.
плисти за течією, відпрацьовуючи відповідний час;
мінімізувати свої незручності, терпляче очікуючи завершення робочого дня;
приносити жертву заради ідеалів обраної справи.
119. Виберіть правильне завершення думки “Мудрі вислови часто вивішують на стінах кабінетів, а вони повинні жити ”
у високих небесах;
в розумі людей;
в людських серцях.
120. Завершіть східну мудрість: “На руці, що дарує троянди, завжди залишається”
листя;
пелюстки;
аромат;
121. Мотивація – це:
діючі на людину внутрішні та зовнішні сили, які вселяють в неї ентузіазм, примушуючи проявляти наполегливість і визначають напрямок дій;
приваблива концепція ідеального майбутнього, яка заслуговує довіри, але ще не реалізована;
спільний план роботи організації, який допомагає досягти корпоративної мети і описує розподіл ресурсів і взаємодію з оточуючим середовищем.
122. Проста модель мотивації людини включає:
потреби, поведінку, винагороди.
запис у трудовій книжці;
тарифну відпустку.
123. Внутрішні винагороди – це:
винагороди, що виходять із зовнішніх джерел, часто мають форму матеріальних цінностей;
задоволення, яке отримує людина в процесі виконання певних дій, приносячи користь оточуючим.
124. Зовнішня індивідуальна винагорода – це:
почуття гордості за добре виконане завдання, яке сприяє успіху організації.
задоволення, яке людина отримує від своєї роботи;
просування по службовій драбині, премія.
125. Передача владних повноважень, зростання і розвиток, повне розкриття потенціалу відносяться до потреб:
вищого рівня, які характерні сучасному лідерству;
нижчого рівня, які характерні традиційному менеджменту.
126. Метод “батога і пряника”, контроль над людьми, адекватні дії відносяться до потреб
вищого рівня, які характерні сучасному лідерству;
нижчого рівня, які характерні традиційному менеджменту.
127. Теорія мотивації, сформульована Абра хамом Маслоу включає в себе:
фізіологічні потреби, безпеку, приналежність , повагу, само актуалізацію.
потреби послідовників, соціальні потреби.
128. Теорія надбаних потреб, сформульована Девідом Мак Кллелаандом, включає в себе:
гігієнічні потреби, мотиваційні потреби;
фізіологічні потреби, безпеку ;
потреби в досягненнях, налагодженні соціальних зв’язків, в отриманні влади.
129. Позитивне підкріплення, негативне підкріплення, покарання, припинення – це сладові:
мотиваційної теорії очікувань;
мотиваційної теорії справедливості;
модифікації поведінки за допомогою підкріплення.
130. Сучасні лідери досягають ефективних результатів, застосовуючи частіше на практиці:
- метод “батога і пряника”;
- делегування владних повноважень;
- метод підкріплення.
131. Делегування владних повноважень виступає:
- внутрішнім мотиватором;
- зовнішнім мотиватором;








13PAGE 15


13PAGE 141215




Заголовок 1 Заголовок 215

Приложенные файлы

  • doc 18324300
    Размер файла: 118 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий