KRIMINAL_NYe_PRAVO


МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Дніпропетровський державний університет
внутрішніх справ



Кафедра кримінального права та кримінології




РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

з дисципліни

КРИМІНАЛЬНе ПРАВо
(загальна частина)
























Дніпропетровськ – 2009




























МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Дніпропетровський державний університет
внутрішніх справ


З А Т В Е Р Д Ж Е Н О
на засіданні Вченої ради університету
(протокол № ___від ______2009 р.)






РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
з дисципліни Кримінальне право (Загальна частина)
з підготовки фахівців освітньо-професійного рівня “бакалавр”
за напрямом “Правознавство”









С Х В А Л Е Н О
на засіданні Науково-методичної ради університету
(протокол № ___ від __.__.2009 р.)












Дніпропетровськ – 2009
Робоча навчальна програма з дисципліни «Кримінальне право» / Укладачі: к.ю.н., доцент Шалгунова С.А., доцент кафедри Терещенко А.І., к.ю.н. Хашев В.Г.– Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2009. – 100 с.











Рецензенти:

Глушков В.О., доктор юридичних наук, професор кафедри кримінального права та кримінології (Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка);
Ємельянов В.П., доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін Юридичного інституту Східноєвропейського університету економіки і менеджменту.














Програма обговорена та схвалена на засіданні кафедри кримінального права та кримінології 08.09.2009 р., протокол № 2.

Програма затверджена на засіданні Навчально-наукового комплексу «Кримінального права, кримінології та кримінально-виконавчого права» 16.09.2009 р., протокол № 1.
Анотація навчальної дисципліни

Кримінальне право - одна із провідних дисциплін кримінально–правового циклу, що викладаються у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ. Робоча навчальна програма ґрунтується на програмі навчальної дисципліни «Кримінальне право», розробленої Богатирьовим І.Г. та Соболь О.І. (2008 р.).
Кримінальне право відноситься до фундаментальних нормативних професійно-орієнтованих юридичних дисциплін і займає провідне місце в професійній підготовці співробітників органів внутрішніх справ, слідчих, осіб, які проводять дізнання, суддів, прокурорів, адвокатів та юристів іншого профілю.
Робоча навчальна програма з кримінального права включає викладення змісту цієї навчальної дисципліни, тематику лекційного матеріалу, плани семінарських, практичних занять, самостійної та індивідуальної роботи, перелік основної та додаткової літератури по всіх темах курсу, визначає засоби та форми модульного і підсумкового контролю знань курсантів та слухачів заочної форми навчання (далі - слухачів).
Засвоєнню кримінального права сприяють всі форми аудиторної, самостійної та індивідуальної роботи, в процесі якої слухачі вивчають чинне кримінальне законодавство України, положення Загальної та Особливої частини Кримінального кодексу України. Поряд з набуттям знань із загальновизнаних кримінально–правових доктрин, слухачі отримують знання, виробляють навички та вміння, які сприяють критичному осмисленню дискусійних положень сучасної теорії і практики кримінального права.
Навчальний процес спрямований на формування у слухачів якісно відпрацьованих навичок щодо практичного застосування кримінального законодавства України, які базуються на ґрунтовному оволодінні теорією кримінального права, науковими основами кваліфікації суспільно небезпечних діянь, вивченні сучасної навчальної та монографічної літератури, використанні позитивного досвіду слідчої практики органів внутрішніх справ і судової практики.
Мета дисципліни – підготовка висококваліфікованого фахівця і особистості з таким рівнем знань, умінь та навичок в галузі кримінального права, який забезпечить його подальшу ефективну діяльність в системі органів внутрішніх справ у протидії злочинності на користь національних інтересів України.
Завдання дисципліни полягає в тому, щоб забезпечити:
– поглиблене вивчення положень чинного кримінального законодавства та його застосування в практичній діяльності правоохоронця;
– придбання навичок правильного, глибокого кримінально–правового аналізу суспільно небезпечних діянь і застосування кримінального законодавства при кваліфікації злочинів;
– опанування необхідною науково-методологічною підготовкою, що забезпечує знання існуючих проблем кримінального законодавства, шляхів розв’язання спірних положень, самоудосконалення фахового рівня;
– формування досконалих навичок щодо прийняття обґрунтованих і законних рішень при кваліфікації злочинів;
– розвиток правової свідомості як передумови для опанування національним законодавством, а також досвідом кримінального законодавства та права інших держав;
– формування правової культури фахівця української держави в сфері правоохоронної діяльності, почуття відповідальності перед людиною, суспільством та державою.
Заняття з кримінального права проводяться на основі новітніх освітніх технологій, поєднання традиційних та сучасних активних форм і методів навчання з раціональним балансом теоретичних знань та їх практичною спрямованістю, використання при здійсненні всіх форм навчання проблемних питань щодо удосконалення теорії і практики кримінального права для розвитку творчого мислення слухачів при вивченні дисципліни.
Заняття, що завершують розгляд найбільш важливих тем, проводяться у формі практичних занять та модульного контролю, за результатами яких слухачі приймають складні рішення щодо юридичного аналізу та кваліфікації злочинів, виконують індивідуальні завдання, модульні контрольні роботи, та проходять систему комп’ютерного тестування, які становлять показники для системи модульного і поточного контролю навчального процесу.
Слухачі проводять самостійні дослідження по найбільш актуальних темах курсу кримінального права, результати яких використовуються при підготовці курсових робіт, доповідей, повідомлень на засіданнях наукового гуртка та проведенні наукових досліджень на кафедрі слухачами і викладачами. Вивчення курсу Загальної частини закінчується заліком (у 1 семестрі) та іспитом (у 2 семестрі), вивчення Особливої частини також закінчується заліком (у 1 семестрі) та іспитом (у 2 семестрі). З курсу кримінального права складається державний екзамен.
Вивчення курсу «Кримінальне право України» передбачає досягнення кваліфікаційного рівня підготовки випускника, при якому він повинен:
1) знати:
предмет кримінального законодавства і права;
систему кримінального законодавства і права;
принципи, мету і завдання сучасного кримінального права;
методологію кримінального права;
зміст всіх інститутів кримінального права та їх органічний взаємозв’язок;
теоретичні положення чинного закону про кримінальну відповідальність та його тлумачення;
вчення про злочин і покарання;
наукові основи кваліфікації злочинів;
керівні роз’яснення Пленуму Верховного Суду України з питань застосування чинного кримінального законодавства;
слідчу та судову практику і її сучасні тенденції;
концепцію реформування кримінального законодавства України;
2) вміти:
вільно відтворювати знання з теорії і практики кримінального права;
володіти кримінально–правовими поняттями і категоріями;
самостійно здійснювати юридичний аналіз суспільно небезпечних діянь;
вміло використовувати набуті під час навчання навички в практичній діяльності при застосуванні кримінального закону;
здійснювати творчий пошук при розв’язанні нетипових завдань та проблемних питань при застосуванні норм кримінального права;
доводити обґрунтованість і законність своїх рішень при застосуванні положень кримінального закону.

ОПИС ПРЕДМЕТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
"Кримінальне право (загальна частина)" (за вимогами ЕСТS )
(назва предмету)

КУРС
Напрям,
освітньо-кваліфікаційний рівень
Характеристика
навчального курсу

Кількість кредитів відповідних ECTS: 7

Модулів: 4

Змістових модулів: 4

Загальна кількість
годин: 216



Шифр

Правознавство
6.030402

бакалавр
Семестр: 3,4

Лекції
(теоретична підготовка): 36 год.

Семінари: 42 год.

Практичні: 30 год.

Самостійна робота та індивідуальна робота
(доповіді, реферати, інші навчально-дослідницьке завдання): 108 год.

Вид контролю: Іспит (залік)




Є нормативною дисципліною при підготовці фахівців для підрозділів кримінільної міліції, міліції громадської безпеки та слідства.
РОЗПОДІЛ МАТЕРІАЛУ НА ЗМІСТОВНІ МОДУЛІ

Змістовий модуль 1 (Теми 1–4)

Тема № 1. Поняття, система, предмет, завдання і принципи кримінального права України. Наука кримінального права

Поняття кримінального права як самостійної галузі права і як науки.
Кримінальне право як галузь права України. Ознаки кримінального права. Соціальна обумовленість кримінального права. Співвідношення кримінального права та кримінальної політики України. Роль кримінальної політики в діяльності органів внутрішніх справ.
Кримінальне право як засіб охорони соціальних цінностей і встановленого в суспільстві правопорядку. Докорінна реформа кримінального права у зв’язку із створенням демократичної, правової держави, прийняттям Конституції України у 1996 році та Кримінального кодексу України 2001 року. Потреби реформування кримінального законодавства в Україні на сучасному етапі розвитку державності. Залежність реформи кримінального законодавства від реформування інших галузей права (кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого, адміністративного, господарського, цивільного та ін.). Внесення змін до чинного Кримінального кодексу України та їх необхідність.
Кримінальне право в системі права України. Кримінальне право і суміжні галузі права (кримінально-процесуальне право, кримінально-виконавче право, адміністративне право).
Система кримінального права. Загальна та Особлива частини. Поняття і система Загальної частини. Значення розподілу кримінального права на Загальну та Особливу частини в діяльності органів внутрішніх справ.
Наука кримінального права. Розвиток науки кримінального права України. Наступність у науці кримінального права України. Розробка наукою основних інститутів кримінального права. Вплив науки кримінального права на законодавчу і правозастосовчу діяльність, на формування юридичного мислення і правової свідомості населення.
Предмет і завдання науки кримінального права. 3в’язок науки кримінального права з суміжними науками (кримінологією, правовою статистикою, криміналістикою, судовою медициною, юридичною психологією, психіатрією та ін.). Методи науки кримінального права. Роль науки кримінального права в розробці нового кримінального законодавства України. Система курсу кримінального права. Закон про кримінальну відповідальність.
Вчення про злочин; вчення про покарання; кримінальне право зарубіжних держав; критичний підхід до використання літератури, яка видана до проголошення незалежності України.

Додаткова література:
Балобанова Д.О. Криміналізація як елемент кримінальної політики // Актуальні проблеми кримінального і кримінально–процесуального законодавства та практики його застосування. Збірник тез доповідей Регіонального круглого столу (21–22 лютого 2003 р.). Хмельницький інститут регіонального управління та права. – С. 115.
Баулін Ю.В. Деякі принципові новели загальної частини КК України та проблеми ї застосування // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2002. – № 3. – С.105–111.
Баулін Ю. Кримінальне право України як публічна галузь права // Вісник Конституційного права України. – 2005. – № 2. – С. 83–85.
Берлін П. Щодо питання про оціночні поняття, які визначаються матеріальними критеріями і виступають кваліфікуючими ознаками за чинним Кримінальним кодексом України // Підприємництво, господарство і право. Науково–практичний господарсько–правовий журнал. – 2002. – № 10. – С. 90.
Бойко І. Регулювання кримінально–правових відносин у Галичині у складі Польського королівства. // Право України. – 2007. – № 11. – С. 144–148.
Васильчук В. Справедливість як категорія кримінального права. // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 8. – С. 102–109.
Гацелюк В.А. К вопросу о классификации принципов уголовного права // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2000. – № 3. – С. 12.
Гацелюк В.А. Структура принципу кримінального права та її роль у забезпеченні єдності кримінально–правового регулювання // Вісник Луганської академії МВС ім.10–річчя незалежності України. Науково–теоретичний журнал. – 2003. – № 2. – С. 120.
Гацелюк В.О. Принцип законності кримінального права: проблема змісту та реалізації // Актуальні проблеми кримінального і кримінально–процесуального законодавства та практики його застосування. Збірник тез доповідей Регіонального круглого столу (21–22 лютого 2003 р.). Хмельницький інститут регіонального управління та права. – С. 135.
Гацелюк В.О. Системний характер принципів кримінального права – основа їх ефективної реалізації в умовах побудови правової держави // Вісник Луганської академії МВС ім.10–річчя незалежності України. Науково–теоретичний журнал. Спеціальний випуск. – Ч. 4. – 2004. – С. 200.
Гацелюк В.О. Реалізація принципу законності кримінального права України (загальні засади концепції : Автореферат дис. к.ю.н.:12.00.08 / В.О. Гацелюк ; Львівський національний університет ім. І.Франка . – Львів, 2005 (Луганськ). – 19 с.
Горбунова Л. Історія дослідження ідеї та поняття законності // Право України. – 2004. – № 2. – С. 3–7.
Гріщук В.К. Методологічні засади сучасної державної кримінальної політики України // Проблеми юридичної науки та правоохоронної практики. – Київ: Українська академія внутрішніх справ. – 1994. – С. 155–165.
Емельянов В.П. Некоторые замечания в связи с принятием нового уголовного кодекса украины // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2002. – № 2. – С.129–131.
Книженко О. Значення принципів кримінального права при побудові санкцій. // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 12. – С. 82–86.
Козлов С. Конституційно правові аспекти кримінального права // Юридична газета. – 2004. – № 19. – 20 жовтня. – С. 18.
Коржанский Н.И. Очерки теории уголовного права. – Волгоград: ВСШ МВД РФ, 1992. – 32 с.
Коржанський М. Визначення окремих понять у Кримінальному кодексі України // Право України. – 2002. – № 10. – С. 83.
Костенко О. Кримінальний кодекс і доктрина. // Право України. – 2004. – № 7. – С. 43–47.
Лукашик Б.С. До питання про законодавче закріплення принципів кримінального права // Актуальні проблеми кримінального і кримінально–процесуального законодавства та практики його застосування. Збірник тез доповідей Регіонального круглого столу (21–22 лютого 2003 року). Хмельницький інститут регіонального управління та права. – С. 179
Лукашик Б.С. До питання про значення принципів кримінального права України // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. – 2003. – № 3. – С. 91.
Любченко Д. Види злочинів у кримінальному праві Гетьманщини за універсалами. // Право України. – 2007. – № 6. – С. 138–142.
Маноха О. Нагальні проблеми розвитку кримінального законодавства України // Іменем Закону. – 1997. – 15 серпня.
Матковский О. Альтернативный Уголовный кодекс: преступление и наказание // Голос Украины. – 1996. – 5 июня.
Мисливий В.А. Кримінальний закон України: питання Загальної частини // Концепція розвитку законодавства України: матеріали науково–практичної конференції. – Київ: Інститут законодавства Верховної Ради України. – 1996. – С. 401–403.
Митрофанов А.А. Форми здійснення кримінально–правової політики // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2003. – № 4. – С. 75.
Мірошніченко Є., Константинов Д. Неоднозначність деяких понять у Кримінальному кодексі України. // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 1. – С. 39–42.
Музика А.А., Азаров Д.С. Деякі пріоритетні напрямки наукових досліджень у галузі кримінального права та кримінології // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2001. – № 1. – С. 77.
Наден О. Щодо поняття норми кримінального права. // Право України. – 2006. – №2. – С. 26–30.
Наден О. Загальні принципи кримінально–правового регулювання. // Право України. – 2006. – № 7. – С. 35–39.
Ніколаєнко Н. Кримінальний кодекс України: проблеми правонаступництва та ефективності застосування. // Право України. – 2006. – № 1. – С. 92–96.
Огородник А. Оціночні поняття в структурі норм кримінального права // Право України. – 2000. – № 1. – С. 103.
Пластун С. Вперше новий кодекс народжується в умовах наукової конкуренції // Іменем Закону. – 1997. – 18 липня.
Прилуцький П. Проблема істини в теорії кримінального судочинства // Право України. – 2004. – № 4. – С.41–45.
Романюк О. Кримінальне законодавство України та міжнародно–правові стандарти. // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 5. – С. 39–46.
Рощина І. Принципи та аналогія у кримінальному праві України. // Право України. – 2007. – № 8. – С. 25–29.
Савченко А. Особливості структури кримінального законодавства України та США (на рівні федерації): порівняльний аналіз // Право України. – 2006. – № 3. – С. 90–94.
Тацій В., Сташис В. Новий Кримінальний кодекс України // Право України. – 2001. – № 7. – С. 3.
Філей Ю. Поняття кримінально–правової санкції // Вісник прокуратури. – 2003. – № 11. – С. 30
Хавронюк М.І. Щодо відповідності санкцій кримінально–правових норм суспільній небезпеці діянь // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2001. – № 1. – С. 101.
Хавронюк М. Термінологічні вади нового Кримінального кодексу України // Підприємництво, господарство і право. Науково–практичний господарсько–правовий журнал. – 2002. – № 6. – С. 77.
Хилюк С.В. Розвиток науки кримінального права України після відновлення її державної незалежності (питання особливої частини) : Автореферат дис. к.ю.н.:12.00.08 / С. В. Хилюк ; Львівський національний університет ім. І.Франка . – Львів, 2008 (Львів). – 16 с.
Чугуніков І.І. До питання про предмет кримінально–правового регулювання // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 6. – С. 45.


Тема № 2. Закон про кримінальну відповідальність
та її підстава

Поняття кримінального закону України, його ознаки і значення. Завдання кримінального законодавства України. Кримінальний закон як єдине джерело кримінального права. Законодавство України про кримінальну відповідальність. Загальнопревентивна роль кримінального закону. Точне виконання кримінального закону – необхідна умова зміцнення правопорядку і законності. Види кримінальних законів (Кодекс, окремі кримінальні закони, закони тимчасової дії та ін.). Відповідність Законів України про кримінальну відповідальність положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
Структура (побудова) Кримінального кодексу України. Загальна і Особлива частини Кримінального кодексу України, їх єдність та взаємозв’язок. Структура статей Особливої частини Кримінального кодексу; диспозиції і санкції. Види диспозицій і санкцій. Кримінально–правові норми. Види кримінально–правових норм: визначальні (дефінітивні), роз’яснювальні, заохочувальні і норми–заборони.
Тлумачення кримінального закону: поняття та значення. Види тлумачення за суб’єктом: аутентичне (легальне, офіційне); судове; доктринальне; засоби тлумачення: граматичне, логічно–систематичне, історичне та ін. Результати (обсяг) тлумачення: буквальне, обмежене і розширене.
Роль Верховного Суду України в тлумаченні кримінальних законів (прецедент тлумачення законів). Значення тлумачення кримінального закону Верховним Судом України в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ.
Неприпустимість аналогії в кримінальному праві.
Принципи чинності закону про кримінальну відповідальність: у часі, по території, за колом осіб, універсальний принцип дії закону.
Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі. Вступ кримінального закону в силу. Обов’язкове опублікування кримінального закону як необхідна умова його застосування. Значення чинності кримінального закону у часі в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ.
Час вчинення злочину та його вплив на межі кримінальної відповідальності особи. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі.
Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України. Поняття території України. Поняття місця вчинення злочину. Вилучення з–під юрисдикції судів України осіб, які вчинили злочин на території України та користуються дипломатичним імунітетом. Значення чинності кримінального закону по території в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ.
Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених громадянами України та особами без громадянства за межами України. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцем за межами України. Правові наслідки засудження особи за межами України. Значення чинності кримінального закону щодо злочинів, вчинених громадянами України, в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ. Значення чинності кримінального закону щодо злочинів, вчинених іноземними громадянами та особами без громадянства в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ.
Видача злочинців (екстрадиція). Дія міжнародних договорів на території України, що регулюють питання правової допомоги у розшуку злочинців, розкритті та розслідуванні злочинів. Значення екстрадиції в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ.
Кримінальна відповідальність як вид юридичної відповідальності (ст.2 КК). Поняття кримінальної відповідальності. Питання про кримінальну відповідальність у галузі кримінального права. Кримінально–правові відносини: їх суб’єкт та зміст. Кримінальні відносини та кримінальна відповідальність. Виникнення і припинення кримінальної відповідальності.
Кримінальна відповідальність та кримінальне покарання.
Філософське обґрунтування кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин. Питання про свободу волі в кримінальному праві.
Підстава кримінальної відповідальності. Фактична та юридична підстава кримінальної відповідальності. Питання про юридичну підставу кримінальної відповідальності в науці і законодавстві України. Значення кримінальної відповідальності та її підстав в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ.

Додаткова література:
Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 р. № 2235 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.
Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. № 393/96–ВР (із наст. змін. та доп.) // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – №47. – Ст.256.
Закон України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 р. №1777–XII (із наст. змін. та доп.) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №2. – Ст. 14.
Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні. – Затверджено Указом Президента України від 10.06.1993 р. №198/93 // Голос України. – 1991. – 26 червня.
Бурдін В.М. До питання граматичного тлумачення окремих термінів КК України // Актуальні проблеми кримінального і кримінально–процесуального законодавства та практики його застосування. Збірник тез доповідей Регіонального круглого столу (21–22 лютого 2003 р.). Хмельницький інститут регіонального управління та права. – С. 31.
Вартилецька В.О. Сучасні тенденції щодо реалізації принципів кримінальної відповідальності та покарання в Україні // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1999. – № 2. – С. 64.
Вереша Р. Поняття та підстава кримінальної відповідальності. // Право України. – 2006. – № 12. – С. 97–101.
Володарський В. Чинність кримінального законодавства України у просторі: деякі теоретичні та практичні аспекти // Право України. – 2001. – № 4. – С. 91.
Готін О. Підстави криміналізації діянь // Право України. – 2005. – № 2. – С. 95–98.
Дiденко В.П. Кримінальний закон і його тлумачення. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1994.
Кальський В. Підґрунтя ефективного і справедливого кримінального закону // Юридичний вісник України. – 2005. – № 20. – С. 6.
Коломієць Ю.Ю. Імунітети, передбачені внутрішньодержавним законодавством, і принцип невідворотності кримінальної відповідальності // Актуальні проблеми кримінального і кримінально–процесуального законодавства та практики його застосування. Збірник тез доповідей Регіонального круглого столу (21–22 лютого 2003 року). Хмельницький інститут регіонального управління та права. – С. 164.
Лень В.В. Щодо ефективності нового кримінального закону в сучасних умовах // Науковий вісник ДДУВС. – 2007. – № 1. – С. 205–210.
Лихова С., Свистуленко М. Актуальні питання вдосконалення інституту екстрадиції // Право України. – 2001. – № 1. – С. 120.
Лісова Н. Деякі аспекти кримінальної відповідальності. // Вісник прокуратури. – 2006. – № 9. – С. 83–89.
Навроцький В.О. Кримінально–правові норми і статті кримінального закону, які використовуються при кваліфікації // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – № 11. – С.128.
Навроцький В. Кримінальний кодекс України 2001 року: підсумки та перспективи // Юридичний вісник України. – 2006. – № 17. – 29 квітня. – С. 6–7.
Наден О. Загальні принципи Кримінально–правового регулювання // Право України. – 2006. – № 7. – С. 35–42.
Наден О. Теоретичні питання застосування диспозицій альтернативних норм кримінального права // Юридична Україна. – 2006. – № 8. – С. 74–78.
Омельчук О.М. Межі кримінальної відповідальності та їх значення для практики застосування Кримінального кодексу України // Актуальні проблеми кримінального і кримінально–процесуального законодавства та практики його застосування. Збірник тез доповідей Регіонального круглого столу (21–22 лютого 2003 р.). Хмельницький інститут регіонального управління та права. – С. 63.
Півненко В. Звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності. // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 6 – С. 36–40.
Пономаренко Ю. Вплив Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків на національний кримінальний закон України // Підприємництво, господарство і право. Науково–практичний, господарсько–правовий журнал. – 2003. – № 7. – С. 89.
Сердюк П. Кіберпростір і дія закону про кримінальну відповідальність у просторі // Підприємництво, господарство і право. Науково–практичний, господарсько–правовий журнал. – 2003. – № 5. – С. 101.
Соловій Я.І. Межі кримінальної відповідальності : канд. юрид. наук : 12.00.08 : захищена 26.05.2004 / Я. І. Соловій ; наук. керівник М. Й. Коржанський ; офіц. опонент: М. І. Мельник, О. Ф. Бантишев ; Національна академія внутрішніх справ України . – Защищена 26.05.2004. – Киiв, 2004 (Киiв). – 17 с. 100 экз.
Строган А.Ю. Склад злочину як підстава кримінальної відповідальності : Навч. посіб. / А.Ю. Строган. – К. : Атіка, 2007 (К.). – 424 с.
Ударцов Ю. Особливості застосування кримінальної відповідальності // Вісник прокуратури. – 2003. – № 11. – С. 9.
Усатий Г.О. Компроміс як засіб вирішення кримінально–правового конфлікту: Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.08 / НАВСУ. – К., 1999. – 16 с.
Усатий Г.О. Кримінально–правовий компроміс / Монографія. – К.: Атіка, 2001. – 128 с.
Шакун В. Підстави кримінальної відповідальності і злочинність // Іменем Закону. – 1997. – 25 липня.

Тема № 3. Поняття та ознаки злочину. Класифікація злочинів. Склад злочину

Соціальна природа злочину. Залежність поняття злочину від соціально–економічних відносин, що існують у суспільстві на тому чи іншому етапі розвитку. Історично мінливий характер поняття злочину. Криміналізація і декриміналізація суспільно небезпечних діянь. Значення криміналізації злочинів в діяльності підрозділів досудового слідства ОВС. Значення декриміналізації злочинів в діяльності підрозділів досудового слідства ОВС.
Визначення поняття злочину: формальне; матеріальне; формально–матеріальне; їх сутність. Поняття злочину в чинному КК України: передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.
Ознаки злочину. Суспільна небезпека як матеріальна ознака злочину. Значення суспільної небезпеки. Характер та ступінь суспільної небезпеки. Протиправність як формальна ознака злочину. Неприпустимість застосування статей Особливої частини КК за аналогією. Співвідношення суспільної небезпеки і протиправності.
Винність (виновність) як ознака злочину; її зміст та значення.
Караність як невід’ємна ознака злочину. Співвідношення караності як ознаки злочину і фактичного призначення покарання за злочин. Органічна єдність ознак злочину.
Значення ч.1 ст.11 КК України для визначення поняття злочину. Проблема удосконалення поняття злочину в кримінальному праві України.
Місце злочину в системі правопорушень. Критерії відмежування злочинів від інших правопорушень. Питання про відмежування злочинів та інших правопорушень у науці кримінального права. Співвідношення понять злочину, злочинності та правопорушення.
Малозначність діяння (ч.2 ст.11 КК України). Ознаки діяння, що може бути визнано малозначним згідно з нормами чинного КК України. Характер шкоди, що може дозволяти визнавати суспільно небезпечне діяння, що містить ознаки злочину, малозначним. Значення малозначності діяння в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ.
Класифікація злочинів ст.12 КК України залежно від їх тяжкості та її значення. Критерії класифікації (ступінь суспільної небезпечності, ступінь тяжкості, об`єкт, потерпілий, предмет, наслідки, спосіб вчинення, місце та час вчинення, суб`єкт, форма вини, мета). Проблема удосконалення класифікації злочинів у чинному законодавстві. Значення класифікації злочинів в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ.
Поняття складу злочину і його значення. Вичерпний перелік складів злочинів у чинному законодавстві України. Співвідношення понять злочину і складу злочину.
Елементи складу злочину, їх зміст та органічна єдність. Об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона як елементи складу злочину, їх ознаки. Обов’язкові і факультативні ознаки складу злочину, значення такого розподілення ознак складу злочину: 1) як конститутивних ознак; 2) як кваліфікуючих ознак; 3) як обставин, що обтяжують відповідальність при призначенні покарання.
Види складів злочину залежно від: 1) їх тяжкості (прості, кваліфіковані, особливо кваліфіковані, привілейовані); 2) особливостей конструкції (матеріальні, формальні, усічені); 3) наявності наслідків (з матеріальною шкодою, з фізичною шкодою, з ідеологічною, політичною, моральною шкодою).
Склад злочину і правова оцінка вчиненого особою суспільно небезпечного діяння.

Додаткова література:
Глушкова О.В. До питання визначення поняття злочину в міжнародному кримінальному праві // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 4. – С.158.
Денисов С.Ф., Киценко Д.М. Розвиток інституту класифікації злочинів у кримінальному законодавстві України (1917–1991 рр.) // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 3. – С.187.
Денисов С.Ф., Куценко Д.М. Щодо визначення поняття злочину, який не становить великої суспільної небезпеки // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 2. – С.79.
Душейко Н.Г. Питання класифікації злочинів у вітчизняній науці // Теоретичні та практичні проблеми організації досудового слідства: Матеріали Всеукр. науково–практичної конференції (20–21 травня 2005 р.). – У двох частинах. – Частина 2. – Запоріжжя, 2005. – С. 57–60.
Жук П.Ф., Кириленко О.І. Поняття продовжуваного злочину та його ознаки // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – № 3. – С.181.
Кириленко О.І. Загороднюк С.О. Поняття насильницького злочину // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – № 2. – С.151.
Ковальський В. Кримінальна протиправність як ознака злочину // Юридична Україна. – 2007. – №10. – С.90–96;
Кривоченко Л.Н. Классификация преступлений. – Х.: Вища школа, 1983.
Кривошеин П.К. Преступление. Историческое исследование. – К.: Украинская академия внутренних дел, 1993. – 25 с.
Кучер Ю.А. Типология составов преступлений // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Спеціальний випуск. – 1999. – Ч. 3. – С.16.
Лащук Є.В. Предмет злочину в кримінальному праві України. Автореферат дис. к.ю.н. (12.00.08). – К.: НАВСУ, 2005. – 20 с.
Мелениченко К.А. Карність як ознака злочину // Юридична наука та правоохоронна діяльність. – 2000. – № 1. – С.265.
Мельник М.І. Законодавчі аспекти відмежування злочинного діяння від незлочинного // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2004. – № 9. – С. 83–89.
Осадчий В. Об’єкт і система злочинів, передбачених розділом 15 КК України. // Право України. – 2004. – № 2. – С. 96–100.
Панов М., Тихий В. Поняття злочину (коментар до Кримінального кодексу України) // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – № 1. – С. 88–95.
Пинаев А.А. Курс лекций по Общей части уголовного права. Книга первая «О преступлении». – Х.: Харьков юридический, 2001. – 284 с.
Пинаев А.А. Курс лекций по Общей части уголовного права. Книга вторая «О наказании». – Х.: Харьков юридический, 2002. – 194 с.
Севастьянова Т.Є. Особливість правової оцінки малозначних діянь та їх значення в реалізації завдань кримінально–процесуального законодавства // Держава та регіони. – 2004. – № 2. – С. 94–97.
Строган А. Склад злочину та його значення як підстави кримінальної відповідальності // Юридична Україна. – 2007. – №7. – С.100–105;
Сураєва В. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин: чи є це законним // Юридичний журнал. – 2006. – № 1. – С. 108–109.
Тихий В.П., Панов М.І. Злочин, його види та стадії: Науково–практичний коментар. – К.: Видавничий дім «Промені», 2007. – 40 с.
Тригубова Г. Боротьба зі злочинністю як засіб подолання правового нігілізму // Право України. – 2002. – № 3. – С.127.
Туркот М. Щодо визначення складу злочину. // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 11. – С. 18–24.




Тема №4. Стадії злочину

Поняття та види стадій вчинення злочину за чинним кримінальним законодавством України.
Готування до злочину, його поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Види підготовчих дій. Підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину. Відмежування готування до злочину від виявлення наміру. «Голий умисел» та його правові наслідки. Відповідальність за готування до злочину за КК України.
Правові наслідки готування до злочину невеликої тяжкості.
Значення готування до вчинення злочину в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.
Замах на злочин, його поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Види замаху на злочин: закінчений та незакінчений; замах на непридатний об’єкт та замах з непридатними засобами. Значення такого розподілу для кваліфікації злочинів органами внутрішніх справ. Відмежування замаху від готування до злочину.
Значення замаху на вчинення злочину в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.
Закінчений та незакінчений злочин. Поняття закінченого злочину. Момент закінчення злочину у складах з матеріальним, формальним та усіченим складом. Значення встановлення конструкції складу злочину при притягненні особи до кримінальної відповідальності.
Значення закінченого злочину в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.
Підстава кримінальної відповідальності за готування та замах на злочин. Кваліфікація готування та замаху на злочин. Обставини, які належить враховувати при призначенні покарання за готування та замах на злочин.
Добровільна відмова при незакінченому злочині та добровільна відмова від доведення злочину до кінця, її поняття та ознаки. Стадії вчинення злочину, на яких можлива добровільна відмова. Підстави усунення кримінальної відповідальності за добровільну відмову від доведення злочину до кінця. Наслідки добровільної відмови від доведення злочину до кінця та їх значення для вирішення органами внутрішніх справ питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Значення добровільної відмови від доведення злочину до кінця в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.
Дійове каяття при вчиненні злочину. Відмінність дійового каяття від добровільної відмови від доведення злочину до кінця. Їх значення для вирішення органами внутрішніх справ питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Значення дійового каяття при вчиненні злочину в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.

Додаткова література:
Вапсва Ю.А. Непридатний замах: за і проти // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – № 9.
Гембара О. Замах на злочин як вид незакінченого злочину. // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ 2003. – Додаток № 2. – С. 65–67.
Зайка Ю.О. Замах на вбивство як підстава усунення від спадщини // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Спеціальний випуск. – 2000. – ч. 2. – С. 223.
Марцовенко Д.В Добровільна відмова при незакінченому злочині // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених – 2004. – № 5. – С. 125–133.
Маслак Н.В. Види готування до злочину // Вісник Одеського інституту Внутрішніх справ. – 2003. – №3. – С. 142–148.
Тихий В. Закінчений та незакінчений злочин. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин: коментар ст.ст. 13, 16 Кримінального Кодексу України // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – №2. – С. 104–109.
Тихий В.П., Панов М.І. Злочин, його види та стадії: Науково–практичний коментар. – К.: Видавничий дім «Промені», 2007. – 40 с.
Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 13 липня 2000 р., Ухвала спільного засідання суддів Судової палати у кримінальних справах і Військової палати Верховного Суду України від 15.03.2002 р., Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24.06.2003 р. // Сучасне кримінальне право України: Нормативно–правові документи та судово–слідча практика: Хрестоматія / Упоряд. А.В.Савченко та ін.., За заг.ред. В.В.Кузнєцова. – К., Вид. Паливода А.В., 2005. – С. 45–50.
Юр. М. К вопросу о стадиях совершения преступления. // Вопросы государства и права Украины: Материалы студенческой научной конференции (9 апреля 2004). – Вып.ХХІІІ. – Донецк, 2004. – С. 54–56

Змістовий модуль 2 (теми 5–8)

Тема № 5. Об’єкт злочину. Об’єктивна сторона злочину


Поняття об’єкту злочину. Значення об’єкту злочину в структурі елементів його складу для характеристики суспільної небезпечності злочину. Характер суспільної небезпечності злочину. Ступінь суспільної небезпечності злочину. Їх значення в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ.
Суспільні відносини, інтереси та блага як об’єкти злочину. Об’єкт злочину та об’єкт кримінально–правової охорони. Предмет кримінально–правової охорони. Структура суспільних відносин: суб’єкти, соціальний зв’язок між ними, предмет суспільних відносин.
Класифікація (види) об’єктів злочину. Загальний об’єкт злочину. Родовий (спеціальний, груповий) об’єкт злочину. Видовий об`єкт злочину. Безпосередній (конкретний) об’єкт злочину. Порядок визначення родового, видового та безпосереднього об`єктів злочину та їх значення.
Основний (головний) і додатковий безпосередні об’єкти злочину. Значення цих об’єктів в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ.
Поняття предмету злочину та його місце в структурі складу злочину. Предметні та безпредметні злочини. Значення правильного встановлення предмету злочину для кримінальної відповідальності. Відмінність предмету злочину від об’єкту злочину. Описання предмету злочину в диспозиціях статей Особливої частини КК.
Потерпілий як ознака об`єкту злочину. Значення встановлення категорії потерпілого для кваліфікації злочину органами внутрішніх справ (посягання щодо працівників правоохоронних органів, суду та ін.).
Поняття об’єктивної сторони злочину. Ознаки складу злочину, що характеризують об’єктивну сторону: обов’язкові та факультативні. Значення об’єктивної сторони для оцінки суспільної небезпечності підрозділами карного розшуку, міліції громадської безпеки та досудового слідства органів внутрішніх справ, а також відмежування одного складу злочину від іншого.
Суспільно небезпечне діяння, його поняття та форми. Суспільно небезпечна дія чи бездіяльність злочинного діяння як зовнішні акти поведінки людей, що вчинюються в реальній дійсності.
Поняття та ознаки дії в кримінальному праві. Поняття та ознаки бездіяльності. Умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність. Правовий (юридичний) обов’язок діяти певним чином та наявність можливості виконати обов’язок, який покладено на особу.
Значення непереборної (нездоланої) сили, фізичного та психічного примусу для визначення підстав кримінальної відповідальності в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ.
Поняття суспільно небезпечних наслідків. Суспільно небезпечні наслідки як ознака об’єктивної сторони злочину. Їх види та значення в кримінальному праві. Злочини з матеріальними та формальними складами: значення такого розподілу в діяльності підрозділів карного розшуку, громадської безпеки та досудового слідства органів внутрішніх справ..
Причинний зв’язок в кримінальному праві та його значення. Вирішення питання про причинний зв’язок між дією чи бездіяльністю та суспільно небезпечним наслідком у науці кримінального права. Об’єктивний характер причинного зв’язку. Вимоги, що пред’являються до співвідношення діяння та наслідків для встановлення між ними причинного зв’язку. Вплив причинного зв’язку на підстави кримінальної відповідальності.
Розподіл причинного зв’язку на необхідний та випадковий, безпосередній та опосередкований причинний зв’язок та ін.
Встановлення причинного зв’язку при наявності так званих особливих умов з боку потерпілого. Особливості причинного зв’язку при злочинній бездіяльності.
Спосіб, знаряддя, засоби, обставини (обстановка, умови), місце, час вчинення злочину як факультативні ознаки, що характеризують об’єктивну сторону злочину; їх значення. Спосіб, знаряддя, засоби, обставини, місце, час вчинення злочину як: конститутивні (конструктивні) ознаки конкретного складу злочину; кваліфікуючі ознаки; обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність при призначенні покарання.
Значення правильного встановлення об’єктивної сторони та всіх її ознак в діяльності підрозділів карного розшуку, міліції громадської безпеки та досудового слідства органів внутрішніх справ.

Додаткова література:
Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7.02.2003 р.
Про судову практику у справах про хабарництво: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 р.
Давидович І. Особливості конструкції об’єктивної сторони злочину. // Вісник прокуратури. – 2007. – № 2. – С. 74–78.
Ємельянов В. Об’єкт тероризму: його ознаки // Право України. – 1999. – № 11. – С.104.
Єпур Г.В. Об’єктивна сторона складу злочину // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2000. – № 3. – С.13.
Заруба П. Об’єкт злочинів у сфері приватизації: проблеми визначення // Юридична Україна. – 2005. – № 11. – С. 62–72.
Зелінський А.Ф., Куц В.М. Об’єкт злочину і структура Особливої частини КК України // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1998. – № 2. – С.148.
Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно–правовой охраны. – М. Академия МВД СССР, 1980. – 246 с.
Костенко О., Ландіна–Виговська А. Поняття об’єкта злочину: дискусію варто продовжити. // Право України. – 2008. – № 4. – С. 101–106.
Кривуля О.М., Куц А.М. Чи можуть бути суспільні відносини об’єктом злочину? // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1998. – № 2. – С. 70.
Кузнецов В. Комп’ютерна крадіжка: що розуміти під предметом злочину // Право України. – 1999. – № 10. – С.74.
Кузнєцов В.В. «Електронна» картка як елемент крадіжки // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту. – 2000. – № 2. – С. 188.
Лихова С. Правопорядок як загальний об’єкт злочину.// Проблеми державотворення і захисту прав людини: Матеріали XI наук. практ. конф. (3–4 лютого 2005 р.). – Львів, 2005. – С. 355–356.
Марін О.К. Об’єкт складу злочину за кримінальним правом України. Завдання студентам для практичних занять і матеріали до них : Навч. посіб. / О. К. Марін, В. Л. Ортинський, М. М. Сенько ; рец.: В. О. Глушков, А. А. Музика ; МВС України. Львівський державний університет внутрішніх справ. – [б. м.] : Магнолія 2006, 2007 (Львів). – 56 с.
Марін О.К. Об’єктивна сторона складу злочину за кримінальним правом України. Завдання студентам для практичних занять і матеріали до них : Навч. посіб. / О. К. Марін, В. Л. Ортинський, М. М. Сенько ; рец.: В. О. Глушков, А. А. Музика ; МВС України. Львівський державний університет внутрішніх справ. – [б. м.] : Магнолія 2006, 2007 (Львів). – 144 с.
Миколенко О.М. Суспільно небезпечні наслідки як факультативна ознака складу злочину // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – № 2. – С. 98–101.
Музика А. Об’єкт злочинів, пов’язаних з наркоманією // Право України. – 1997. – № 12. – С.90.
Музика А. Про предмет злочинів, пов’язаних з наркоманією // Право України. – 1997. – № 3. – С.62.
Мягков М.О. Щодо проблеми об’єкта злочину в науці кримінального права // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС. – 2005. – № 2. – С. 142–148.
Оробець К.М. Структура об’єктивної сторони складу злочину // Митна справа. – 2005. – № 4. – С. 50–53.
Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Харьков: «Вища школа», 1982. – 161 с.
Піщенко Г. Громадський порядок як об’єкт хуліганських дій // Право України. – 1997. – № 8. – С.61.
Таций В.Я. Объект и предмет преступления по советскому уголовному праву. – Харьков: Вища школа, 1988.
Тер–Акопов А.А. Бездействие как форма преступного поведения. – М.: «Юрид.лит.», 1979.
Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления. – Ростов–на–Дону: Изд–во Рост.ун–та, 1977.
Тихий П. Дика природа як об’єкт екологічних відносин // Право України. – 1999. – № 2. – С.65.
Фесенко Є. Об’єкт злочину з погляду реалій // Юридичний вісник України. – 1997. – 14–20 серпня.
Фесенко С. Цінності як об’єкт злочину // Право України. – 1999. – № 6. – С.75.
Ярмыш Н.Н. Теоретические проблемы причинно–следственной связи в уголовном праве (философско–правовой анализ): Монография. – Х.: Право, 2003. – 512 с.


Тема № 6. Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб’єкт злочину)

Поняття суб’єкту злочину в законі про кримінальну відповідальність. Обов’язкові та факультативні ознаки суб’єкту злочину. Загальний і спеціальний суб’єкт злочину в кримінальному праві. Ознаки та види спеціального суб’єкту, його значення для визначення підстав кримінальної відповідальності та ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину.
Суб’єкт злочину та особа злочинця. Суб`єкт злочину та його тлумачення в кримінальному праві та процесі, кримінології. Їх відмінності.
Проблема визнання юридичних осіб суб’єктами окремих злочинів: український досвід.
Загальний та понижений вік кримінальної відповідальності. Особливості визначення віку кримінальної відповідальності за відсутністю офіційних даних, що його підтверджують; критерії встановлення в законі про кримінальну відповідальність пониженого віку кримінальної відповідальності. Злочини, за вчинення яких в кримінальному законі встановлено понижений вік відповідальності (ст.22 КК України).
Осудність як обов’язкова ознака суб’єкту злочину. Поняття осудності та її значення. Форма неосудності та її види. Форми неосудності за чинним КК України.
Поняття неосудності у кримінальному праві України. Критерії неосудності: медичний (біологічний) і юридичний (психологічний). Ознаки медичного критерію неосудності: хронічна душевна хвороба, тимчасовий розлад душевної діяльності, слабоумство, інший хворобливий стан психіки (розлад психіки). Значення медичного критерію для визнання особи неосудною.
Ознаки юридичного критерію неосудності. Характеристика інтелектуальної та вольової ознак юридичного критерію неосудності та їх співвідношення. Значення юридичного критерію неосудності. Співвідношення юридичного та медичного критеріїв неосудності. Наслідки визнання особи неосудною.
Обмежена осудність в кримінальному праві, її поняття та ознаки. Вплив визнання особи обмежено осудною на призначення покарання і застосування примусових заходів медичного характеру.
Відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин. Її обґрунтування в кримінальному законі України.
Значення осудності, неосудності та обмеженої осудності в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.

Додаткова література:
Про застосування судами України законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність і власність суддів і працівників правоохоронних органів: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26.06.1992 р.
Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 21.02.2004 р.
Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16.04.2004 р.
Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 від 31.05.2002 р.
Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7.02.2003 р.
Про судову практику в справах про перевищення влади або службових повноважень: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 15 від 26.12.2003 р.
Про судову практику у справах про хабарництво: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 р.
Армаш Н. Особливості відповідальності керівників органів виконавчої влади. // Право України. – 2004. – № 12. – С. 94–97.
Бабанін С.В. Суб’єкт злочинного порушення чинних на транспорті правил // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2003. – № 2. – С. 222–226.
Бараненко Д., Магарін М. Службова особа в інституті спеціального суб’єкта злочину. // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 8. – С. 8–15.
Вереша Р. Субєкт злочинного діяння за кримінальним законодавством зарубіжних держав. // Право України. – 2006. – № 9. – С. 137–141.
Даньшин І. Кримінальна відповідальність юридичної особи: так // Голос України. – 1994. – 19 липня.
Демський Е. Кримінальна відповідальність юридичної особи: ні // Голос України. – 1994. – 19 липня.
Дровець К. Властивості суб’єктів злочину за кримінальним правом України // Підприємництво, господарство і право – 2006. – № 2. – С. 121–123.
Ємельянов В.П. Загальні ознаки суб’єкта злочинів терористичної спрямованості // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – № 9. – С. 125.
Иванов Н.Г. Аномальный субъект преступления: проблемы уголовной ответственности: Учеб. пособие для вузов. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 224 с.
Карпенко М. Хто він, суб’єкт злочину, передбаченого ст. 406 КК України. // Вісник прокуратури. – 2007. – № 9. – С. 32–42.
Коржанський М.Й. Група осіб як суб’єкт злочину // Право України. – 2005. – № 11. – С. 78–81.
Куц В.М. Теоретично–прикладні аспекти проблеми суб’єкту злочину // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1996. – № 1. – С. 17.
Лазюк В.В. Зменшена осудність: за і проти // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2000. – № 2. – С. 90.
Лень В.В. Деякі питання кримінально–правової характеристики осудності // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 1. – С. 146.
Лень В.В. Інститут осудності (неосудності) та обмеженої осудності у кримінальному законодавстві // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 7. – С. 92–96.
Лень В.В., Колісник С.Є. Правові та медичні аспекти обмеженої осудності, проблеми питання // Науковий вісник ДДУВС. – 2006. – № 1. – С. 214–219.
Лень В.В. Неосудність: питання вдосконалення критеріїв та їх ознак // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – №7. – С. 86–90.
Лень В.В. Примусові заходи медичного характеру: питання деінституціалізації // Львівський університет внутрішніх справ, 2006, у 2–х ч. – Ч. І. – С. 215–218.
Лунеев В.В. Субъективное вменение. – М.: Спарк, 2000. – 80 с.
Любченко Д. Поняття суб’єкта злочину за «Правами за якими судиться малоросійський народ»(1943р.) Право України – 2005. – № 3. – С. 125–128.
Марчак В. Обмежена осудність як ознака суб’єкта злочину. // Право України. – 2008. – № 6. – С. 115–119.
Марчак В. Місце та значення обмеженої осудності в кримінальному праві. // Право України. – 2006. – № 12. – С. 90–94.
Мельник В. До проблеми обмеженої осудності // Право України. – 1999. – № 1. – С. 102.
Меркулова В.О. Зміст та функціональне значення поняття суб’єкта кримінальної відповідальності // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. – № 3. – С.7–11; № 4. – С. 112–113.
Меркулова В.О. Жінка як суб’єкт кримінальної відповідальності: проблеми теорії та практики // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 3. – С. 94–101.
Митрофанов І. Кримінологічні аспекти поняття особи наркозалежного злочинця // Юридична Україна. – 2007. – № 9. – С.86–92;
Митрофанов І. Поняття кримінальної відповідальності наркозалежних осіб, які вчинили злочини // Юридична Україна. – 2007. – № 1. – С. 85–91;
Михайлова В.А. К вопросу о возрасте уголовной ответственности // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2001. – № 1. – С. 73.
Приходько Т.М. Витоки та історичний нарис обмеженої осудності // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2000. – № 1. – С. 95.
Мозоль В. Щодо розмежування понять посадова особа та працівник податкової міліції. // Право України. – 2004. – № 12. – С. 67–71.
Родіонов В. Проблемні питання кримінальної відповідальності неповнолітніх // Юридична Україна. – 2007. – №1. – С.91–94;
Смирнова А. Наукові критерії визначення форми співучасті в ухиленні від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів // Юридична Україна. – 2007. – №7. – С.94–100;
Ткачук В. Про взаємозв’язок умов розвитку особистості злочинця та його протиправної поведінки // Юридична Україна. – 2007. – № 3. – С.84–89.
Туркот М. Військова службова особа як суб’єкт злочину, передбаченого ст. 423 КК України // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 11. – С. 58–65.
Хар І. Суб’єкт злочину «забруднення атмосферного повітря» // Юридична Україна. – 2007. – №8. – С.94–101.





Тема № 7. Суб’єктивна сторона злочину

Поняття суб’єктивної сторони складу злочину та її значення. Ознаки суб’єктивної сторони: обов’язкові і факультативні. Поняття вини та її значення для кримінальної відповідальності.
Форми вини в кримінальному праві України, їх значення для кваліфікації злочину і призначення покарання. Умисна форма вини, необережна форма вини, змішана (подвійна, складна) форма вини.
Умисел і його види. Поняття прямого і непрямого умислу, їх інтелектуальні і вольові моменти (ознаки). Відмінність прямого умислу від непрямого. Види умислу в залежності від моменту виникнення: раптовий, заздалегідь сформований; в залежності від ступеня передбачення наслідків: визначений, невизначений, альтернативний.
Умисел у злочинах з формальним складом. Спеціальні види умислу, їх характеристика і значення для притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Мотив і мета як факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу злочину. Значення мотиву і мети для визначення підстав кримінальної відповідальності та характеру і ступеня суспільної небезпечності злочину. Мотив і мета як конститутивні (конструктивні) ознаки складу злочину; кваліфікуючі ознаки складу злочину; обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність при призначенні покарання.
Поняття необережної форми вини та її ознаки. Необережність та її види. Значення запобігання необережних злочинів органами внутрішніх справ (міліцією громадської безпеки).
Злочинна самовпевненість та її інтелектуальний і вольовий моменти (ознаки). Відмежування злочинної самовпевненості від непрямого умислу.
3лочинна недбалість, її об’єктивний та суб’єктивний критерії. Їх значення в діяльності органів внутрішніх справ..
Випадок (казус) як невиновне заподіяння шкідливих наслідків, його відмінність від злочинної недбалості.
Подвійна, складна (змішана) форма вини таі її значення для кваліфікації злочину.
Поняття та види помилок в кримінальному праві. Юридична помилка, її види і вплив на кримінальну відповідальність. Фактична помилка, її види і вплив на вирішення питання про кримінальну відповідальність. Помилка в: об’єкті злочину; предметі злочину; потерпілому; злочинності чи незлочинності діяння; причинному зв`язку та у наслідках злочину. Значення помилок в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ.
Випадки, які приєднуються до помилок і помилка щодо особи; відхилення дії чи удару.

Додаткова література:
Андрианов А.В. Предкриминальная ситуация и предумышленость: уголовно правовой аспект субъективной стороны организации преступления // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики – Вип. 4 – Харків – 2004. – С. 142–147.
Арєшкіна С. Суб’єктивна сторона розкрадання наркотичних засобів, психотропних речовин. // Право України. – 2007. – № 7. – С. 70–74.
Багіров С. Подвійна форма вини і реформа кримінального законодавства України // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2000. – № 2. – С. 106.
Беницкий А.С. Особенности интеллектуального и волевого момента прямого умысла на легализацию имущества, приобретенного заведомо противоправным путем // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2001. – № 1. – С.197.
Борисов В.I. Необережнiсть i її види: Текст лекції. – Харків: Юрид. ін–т, 1991.
Вапсва Ю.А. Особливості кваліфікації злочинів при наявності помилки // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – № 10. – С.50.
Вапсва Ю.А. Поняття помилки // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2000. – №1. – С.134.
Вапсва Ю.А. Помилка у змісті суб’єктивної сторони складу злочину : Автореферат дис. к.ю.н.:12.00.08 / Вапсва Ю.А. ; Університет внутрішніх справ МВС України . – Харків, 2000 (Харків). – 20 с.
Вереша Р. Визначення змісту злочинної недбалості у кримінальному праві Укр. (ст.25 КК України) // Право України. – 2005. № 7. С. 116–121.
Вереша Р. Нормативне визначення поняття вини та перспективи вдосконалення інституту вини в кримінальному праві // Підприємництво, господарство і право – 2004 – № 4 с. 98–103.
Вереша Р.В. Вина у кримінальному праві: навчально–методичний вимір : Навч. посіб. / Р. В. Вереша ; рец.: В. О. Глушков [та ін.]. – К. : Атіка, 2006 (К.). – 408 с.
Вереша Р.В. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України : Монографія / Р.В. Вереша ; М.І. Мельник – вступне слово. – К. : Атіка, 2005 (К.). – 224 с.
Вереша Р.В. Проблеми вини в теорії кримінального права : Навч. посіб. / Р. В. Вереша ; рец.: М. І. Мельник [и др.]. – [б. м.] : Атіка, 2005 (К.). – 464 с.
Воробей П. Загальне поняття кримінально–правового ставлення за вину // Право України. – 1999. – № 6. – С.113.
Воробей П.А. Теорія і практика кримінально–правового ставлення в вину: Автореф. дис. д.ю.н.: 12.00.08 / НАВСУ. – К., 1999. – 32 с.
Еременко А.Г. Проблема переноса вины в уголовной среде // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Спеціальний випуск. – 2000. – Ч. 2. – С.27.
Єгоров О.М. Проблемні питання умисної форми вини в кримінальному праві України // Юридична наука та правоохоронна діяльність. – 2005. – Вип. 6. – С. 94–98.
Злобин Г.А., Никифоров В.С. Умысел и его виды. – М.: Юрид. лит., 1972.
Іванюк З.С. Необережність як форма вини при вчиненні злочину // Держава і закон. – Ів.–Фр., 2006. – Вип. 1. – С. 141–147.
Литвак О. Кримінологія необережності // Право України, – 1998. – № 3. – С.35.
Мартенко О.С. Психологічний зміст умисної вини // Держава і право: Зб. Наук. праць.: Юрид. і політ. науки. – 2005. – Вип. 27. – С. 521–528.
Матвiйчук В.К., Тарарухiн С.А. Суб’єктивна сторона складу злочину: Лекцiя. – К.: Українська академiя внутрiшнiх справ, 1994.
Музика А. Особливості суб’єктивної сторони злочинів, пов’язаних з наркоманією // Право України. – 1997. – № 9. – С.50.
Нежурбіда С.І. Злочинна необережність: концепція, механізм і шляхи протидії: Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.08 / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького Національна академія наук України. – К., 1999. – 20 с.
Нікітіна І.В. Психолого–кримінологічні детермінанти визначення суб’єктивної сторони злочину: новий аспект (визначення в кримінальному праві поняття «суб’єктивна сторона злочину») // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2004. – № 9. – С. 171–178
Оробець К. Властивості суб’єктів злочину за кримінальним правом України // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 2. – С. 121–123.
Осадчий В. Мета в злочинах проти правоохоронної діяльності // Право України. – 1999. – № 10. – С. 82.
Осика І., Сафронов С. Доказування мотиву та цілі як ознак суб’єктивної сторони злочину // Право України. – 1997. – № 5. – С. 51.
Приходько Т.М. Проблема обмеженої осудності в кримінальному праві: Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.08 / НАВСУ. – К., 2001. – 20 с.
Савченко А. Практичне значення мотиву злочину (результати дослідження) // Право України. – 1999. – № 1. – С. 102.
Савченко А.В. Мотив і мотивація злочину: Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.08 / НАВСУ. – К., 1999. – 18 с.
Савченко А.В. Мотив і мотивація злочину. Монографія. – К.: Атіка, 2002. – 144 с.
Стачу В.І. Стан сильного душевного хвилювання як ознака суб’єктивної сторони злочину // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Спеціальний випуск. – 1999. – Ч. 3. – С. 74.
Тимошенко В. Примус як мотив поведінки. // Право України. – 2007. – № 6. – С. 104–108.
Ткачук О. Одержання даних стосовно суб’єктивної сторони злочину при розгляді справ // Право України. – 1998. – № 11. – С. 53.
Тузов А., Тузов Д. Неусвідомлене в механізмі антигромадської поведінки // Право України. – 1999. – № 8. – С.86.
Тутунджян Н.Л. Суб’єктивна сторона злочину в кримінальному праві України.// Влада. Людина. Закон. – 2006. – № 3. – С. 43–44.

Тема № 8. Множинність злочинів

Поняття множинності злочинів. Соціальна та юридична характеристика множинності злочинів та її значення в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.
Одиничний злочин як структурний елемент множинності злочинів. Види одиничних злочинів: прості та ускладнені одиничні злочини (триваючі, продовжувані та складні злочини).
Види множинності злочинів.
Сукупність злочинів та її ознаки. Види сукупності злочинів: ідеальна та реальна сукупність. Відмежування ідеальної сукупності від одиничного злочину. Відмежування сукупності злочинів від конкуренції норм. Вплив сукупності злочинів (при ідеальній та реальній сукупності) на межі кримінальної відповідальності особи. Значення сукупності злочинів в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.
Повторність злочину та її ознаки. Види повторності: повторність, не пов’язана із засудженням (фактична повторність) та повторність, пов’язана із засудженням (рецидив). Види фактичної повторності: повторність тотожних, однорідних та різнорідних злочинів.
Неодноразовість, систематичність та вчинення злочину у вигляді промислу як види повторності тотожних злочинів. Повторність та реальна сукупність злочинів. Значення повторності в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ і подальшого призначення покарання.
Рецидив злочину: поняття та ознаки. Види рецидиву: загальний, спеціальний, простий, складний (багаторазовий), пенітенціарний, особливо небезпечний. Значення рецидиву в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ і для призначення покарання. Умови, порядок та правові наслідки визнання особи рецидивістом.
Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів. Врахування їх при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених КК України.

Додаткова література:
Про виконання судами України законодавства в справах про повторні злочини і виконання постанов Пленуму з цього питання. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 12.10.1989 р.
Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 12.04.1996 р.
Про практику застосування судами законодавства щодо порушення правил про валютні операції. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.04.1997 р.
Про практику застосування судами України законодавства про повторнi злочини. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1984 р.
Про практику застосування судами України законодавства про розкрадання державного та колективного майна. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 25.09.1981 р.
Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 від 12.04.1996 р.
Про судову практику в справах про бандитизм. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 7.07.1995 р.
Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7.02.2003 р.
Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25.12.1992 р.
Про судову практику у справах про згвалтування та інші статеві злочини. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 27.03.1992 р.
Бірюкова И.С. Сукупність злочинів та її основні ознаки // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. – 2005. – № 7. – С. 68–73.
Батиргареєва В. Про підвищену суспільну небезпечність рецидивної злочинності // Юридична Україна. – 2006. – № 2. – С. 78–84;
Батиргареєва В.До постановки проблеми «злочинної кар’єри» рецидивістів // Юридична Україна. – 2005. – № 10. – С. 64–71;
Лень В.В., Міщук Н.П. Питання застосування принципів поглинання та складання за сукупністю злочинів згідно з чинним КК України // Право і суспільство. – 2006. – №3. – С.108–114;
Малков В.П. Множественность преступлений и ее формы по советскому уголовному праву. – Казань: Изд–во Казан. ун–та, 1982.
Пісоцька Н.М. Рецидивна злочинність молоді та її попередження: Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.08 / НАВСУ. – К., 2001. – 17 с.
Семенева Н.К., Новоселов Г.П., Николаева З.П. Множественность преступления: квалификация и назначение наказания. – Свердловск, 1990.
Скоков С. Рецидивна злочинність та ефективність покарання у вигляді позбавлення волі // Право України. – 1999. – № 2. – С.84.
Созанський Г.І. Види множинності злочинів// Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2003. – Додаток № 2. – С. 120–124.
Стрижевська А. Виділення сукупності злочинів. // Вісник прокуратури. – 2007. – № 1. – С. 46–52.
Стрижевська А.А. Визначення змісту поняття «повторність злочину» // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 5. – С. 57–64.
Стрижевська А.А. Поняття повторності злочинів за Кримінальним Кодексом України // Бюлетень Міністерства Юстиції України. – 2004. – № 11. – С. 93–108.
Стрижевська А.А. Поняття сукупності злочинів за Кримінальним Кодексом України // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 9. – С. 118–123.
Чужа О.Ю. Особливості санкцій складів злочинів, де кваліфікуючою ознакою є повторне вчинення злочину// Адвокат. – 2004. – № 12. – С. 10–13.

Змістовий модуль 3 (теми 9–11)


Тема № 9. Співучасть у злочині

Поняття і значення співучасті у злочині та її об’єктивні і суб’єктивні ознаки.
Умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину. 3міст цієї ознаки та значення при притягненні особи до кримінальної відповідальності в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.
Суб’єктивні ознаки співучасті. Спільність умислу співучасників.
Особливості інтелектуального моменту умислу співучасників. Питання про можливість одностороннього суб’єктивного зв’язку між співучасниками. Вольовий момент умислу співучасників. Питання про можливість співучасті в злочинах, які вчинені з необережності. Відокремлення співучасті від «необережного заподіяння шкоди».
Значення мотиву та мети при вчиненні злочину у співучасті.
Види співучасників та їх визначення в Кримінальному кодексі України. Виконавець та співвиконавець злочину. Організатор злочину. Підбурювач до злочину. Способи підбурювання. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки підбурювання. Пособник злочину. Види пособництва. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки пособництва. Відокремлення пособництва від підмовництва.
Підстави та межі відповідальності співучасників. Залежність відповідальності співучасників від дій виконавця. Відповідальність організаторів та учасників організованої групи і злочинної організації.
Форми співучасті. Питання про форми співучасті в науці кримінального права. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією. Кримінальна відповідальність співучасників при різних формах співучасті. Значення співучасті та її форм в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.
Призначення покарання співучасникам. Спеціальні питання відповідальності співучасників. Опосередковане виконання. Співучасть у злочині зі спеціальним суб’єктом. Провокація злочину.
Ексцес виконавця. Види ексцесу виконавця: кількісний та якісний. Кваліфікація дій співучасників при ексцесі. Невдале підмовництво та пособництво.
Добровільна відмова співучасників. Добровільна відмова виконавця. Відповідальність інших співучасників при добровільній відмові виконавця. Особливості добровільної відмови підмовника та пособника.
Поняття причетності до злочину. Види причетності: переховування, неповідомлення, потурання. Відповідальність за причетність до злочину.

Додаткова література:
Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби із організованою злочинністю» // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 358.
Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 05.10.1995 р. зі зм. та доп.
Про Національну програму боротьби з корупцією. – Указ Президента України від 10.04.1997 р.
Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роки. Затверджена Указом Президента України від 24.04.1998 р. № 367/98 // Офіційний вісник. – 1998. – № 17. – Ст. 621.
Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинним об’єднаннями. Постанова № 13 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р.
Про судову практику в справах про хуліганство. Постанова № 3 Пленуму Верховного Суду України від 28.06.1991 р.
Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини. Постанова № 4 Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р.
Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності. Постанова № 12 Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992 р.
Про судову практику в справах про злочини, пов’язані з порушенням режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі. Постанова № 2 Пленуму Верховного Суду України від 26.03.1993 р.
Про судову практику у справах про хабарництво. Постанова № 5 Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 р.
Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи. Постанова № 2 Пленуму Верховного Суду України від 7.02.2003 р.
Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті. Постанова № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р.
Алексеев В.А., Борисов И.Н., Емельянов А.С. Организованная преступность: криминализация функций участников преступных формирований // Советское государство и право. – 1991. – № 10.
Алешин К. Организованные формы соучастия в преступлении по УК РФ и УК Украины// Законность. – 2002. – № 11. – С. 51–53.
Альошин Д.П. Вчинення розкрадань за попереднім зговором групою осіб // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – № 11. – С. 77.
Багатирєєва В. Розвиток поняття рецидиву злочинів: концептуальний аналіз. // Право України. – 2004. – № 5. – С. 158–162.
Бахін В.П., Карпов М.С., Москвін Ю.В. Про поняття злочинної діяльності // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2000. – № 2. – С. 226.
Берестовой Н.П. Соучастие в преступлении и особенности установления его признаков в условиях деятельности органов внутренних дел. – М., 1990.
Біла Ю. Соціально–психологічний аспект особистості в злочинній групі // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 2. – С. 88–90.
Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. – Киев: Вища школа, 1986. – 208 с.
Головкін О.В. Форми співучасті, які охоплюються поняттям групові злочини [ст.28 КК України]. // Проблеми пенітенціарної теорії і практики – 2004. – № 9. – С. 186–193.
Гриниха І. Виконавець та співвиконавець злочину: необхідність розрізнення понять // Проблеми державотвореня і захисту прав людини в Україні: Матеріали Х11 регіональної наук.–практ. конференції (9–10 лютого 2006) Львів. – 2006. – С. 341–342.
Долженков О.Ф. Ознаки і різновиди організованих злочинних структур // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових статей. – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому державному університеті. – 2000. – № 2. – Ч.1. – С.117.
Долженков О.Ф. Основні тенденції розвитку організованої злочинності в Україні // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 4. – С. 152.
Долженков О.Ф. Характерні риси сучасної організованої злочинності // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – №10. – С. 23.
Єфремов С. Організована злочинна діяльність як кримінально–правова проблема. // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 12. – С. 75–81.
Єфремов С. Склад участі у злочині як юридична підстава відповідальності співучасника злочину// Вісник прокуратури. – 2006. – № 6. – С. 62–69.
Зелинский А.А. Соучастие в преступлении. Лекции. – Волгоград, 1971.
Зелінський А. Злочинна діяльність: поняття та відповідальність // Радянське право. – 1991. – № 12. – С.19–22.
Зелінський А.Ф. Про організовану злочинність // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1996. – № 1. – С. 8.
Карпов Н. Особливості сучасної організованої злочинності // Юридична Україна. – 2006. – № 6. – С. 72–80;
Кваша О. Об’єктивні ознаки діяльності організатора злочину // Право України. – 1999. – № 1. – С. 106.
Козлов А.П. Соучастие: Традиции и реальность. – СПб.: Изд–во «Юрид. центр Пресс», 2001. – 362 с.
Коржанський М. Група осіб як суб’єкт злочину. // Право України. – 2005. – № 11. – С. 78–83.
Коротков Н.А. К вопросу об организованной преступности // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Спеціальний випуск. – 1999. – Ч. 3. – С.40.
Лисиченко В.К. Дискусійні питання щодо поняття «організована злочинність» і типові ознаки кримінальних утворень в Україні // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2001. – № 1. – С. 59.
Макаренко Є.І. Актуальні проблеми забезпечення боротьби з організованою злочинністю // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2000. – № 1. – С.241.
Мельников А. Визначення групи осіб як суб’єкта злочину // Право України. – 2004. – № 2. – С. 86–90.
Мельников А.М. Види злочинних груп // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2004. – № 1. – С.262–269.
Мочкош Я. Форми співучасті у кримінальному праві України: проблемні питання. // Право України. – 2006. – № 3. – С. 113–116.
Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України: Наук.–практ. посіб. – К.: Вища шк., 2001. – 96 с.
Орловський Р.С. Кримінальна відповідальність за пособництво вчиненню злочину: Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.08 / Національна юридична академія України ім. Я.Мудрого. – Х., 2000. – 19 с.
Полешко А. Боротьба з організованою злочинністю: проблеми і завдання // Право України. – 1992. – № 7.
Попович Н. Поняття форми співучасті. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІ регіональної науково–практичної конференції (9–10 лютого 2006). – Львів, 2006. – С. 378–380.
Сервецький І.В., Шеломенцев В.П. Інформаційно–правове забезпечення боротьби з організованою злочинністю // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – № 1. – С. 44.
Смирнова А. Наукові критерії визначення форми співучасті в ухиленні від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів // Юридична Україна. – 2007. – №7. – С.94–100.
Судова практика «Спiвучасть» // Бюллетень законодавства i юридичної практики України. Практика судiв України в кримiнальних справах. – 1993. – № 4. – С. 25–31.
Сущенко В.Д., Писецький А.І. Організована злочинність та необхідність запобігання діяльності організованих злочинних груп // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1999. – № 2. – С. 183.
Теневая экономика. Проблемы борьбы с организованной преступностью и коррупцией в сфере экономики. – Луганск, 1997.
Хавронюк М., Мельник М. Ознаки і поняття організованої групи та злочинної організації (кримінально–правовий аспект) // Право України. – 2000. – № 4. – С.59.
Хавронюк М.І. Озброєність і вчинення нападів як специфічні ознаки банди // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту. – 2000. – № 2. – С.74.
Чаплинський К.О. Організована злочинна група: поняття та ознаки за українським законодавством // Право і суспільство. – 2006. – № 3. – С.34–39;
Яницька Н. Поняття молодіжних злочинних угруповань корисливо–насильницької спрямованості // Право України. – 1998. – № 6. – С. 66.
Яницька Н.В. Групова корисливо–насильницька злочинність молоді та її попередження: Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.08 / НАВСУ. – К., 2000. – 19 с.





Тема № 10. Обставини, що виключають злочинність діяння

Поняття, ознаки і види обставин, що виключають злочинність діяння. Обставини, які передбачені КК та іншими законодавчими актами (Закон України «Про міліцію» та ін.). Значення обставин, що виключають злочинність діяння, в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.
Поняття необхідної оборони. Правова оцінка заподіяння шкоди при, так званій, «передчасній» і «запізнілій» обороні. Оцінка використання технічних та інших пристосувань, які вживаються для захисту від посягання. Значення необхідної оборони в діяльності в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.
3авдання шкоди при необхідній обороні тому, хто посягає. Мета необхідної оборони – захист від суспільно небезпечних посягань. Співрозмірність необхідної оборони.
Вплив на відповідальність особи, яка перебувала в стані необхідної оборони застосування зброї або будь–яких інших засобів чи предметів для: захисту від нападу озброєної особи; захисту від нападу групи осіб; відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення.
Врахування суб’єктивного ставлення особи, що захищається, до заподіяння шкоди. Правові наслідки заподіяння шкоди особою, яка перебувала в стані сильного душевного хвилювання, викликаного суспільно небезпечним посяганням, що не відповідало небезпечності посягання чи обстановці захисту.
Перевищення меж (ексцес) необхідної оборони. Його поняття і ознаки. Відповідальність за ексцес оборони.
Уявна оборона. Відповідальність при уявній обороні. Інститут необхідної оборони в в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ. Межі кримінальної відповідальності при уявній обороні за заподіяну шкоду (з урахуванням вікових, розумових, освітніх, психологічних та інших особистих характеристик особи, яка захищалася).
Підстави та ознаки затримання особи, яка вчинила злочин. Вимушений характер завдання шкоди особі, яка вчинила злочин при її затриманні. Мета затримання особи, яка вчинила злочин. Відповідність заподіяння шкоди при затриманні небезпеці вчиненого посягання та обставинам затримання. Врахування суб’єктивного ставлення затриманої особи до шкоди, яка була їй заподіяна.
Відповідальність за заподіяння шкоди, що не була необхідною для затримання особи, яка вчинила злочин. Кримінально–правові питання затримання особи, яка вчинила злочин в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.
Поняття, підстави та ознаки крайньої необхідності. Неможливість усунення небезпеки, що загрожує інакше як шляхом завдання шкоди – єдина підстава крайньої необхідності. Значення крайньої необхідності в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.
Суспільна небезпека, що безпосередньо загрожує: особі; охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб; суспільним інтересам; інтересам територіальної громади; інтересам держави.
Джерела небезпеки. Заподіяння шкоди інтересам «третіх осіб». Вимушеність заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності.
Об’єктивні ознаки крайньої необхідності. Характер дій у стані крайньої необхідності. Своєчасність крайньої необхідності. Межі заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності. Характер шкоди, заподіяної у стані крайньої необхідності.
Врахування суб’єктивного ставлення особи до шкоди, яка завдається у стані крайньої необхідності. Відповідальність за заподіяння шкоди більш значної, ніж була відвернута при крайній необхідності.
Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони та дій, спрямованих на затримання особи, яка вчинила злочин.
Фізичний або психічний примус – його поняття та ознаки. Межі кримінальної відповідальності особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу або психічного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями. Значення фізичного або психічного примусу в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.
Виконання наказу або розпорядження – його поняття та ознаки. Межі відповідальності особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження. Підстави визнання законними наказу або розпорядження: віддання їх відповідною особою; в належному порядку; в межах повноважень; за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов’язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Межі кримінальної відповідальності особи, яка виконала явно злочинний наказ або розпорядження. Усвідомлення злочинного характеру наказу чи розпорядження. Значення даної обставини в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.
Діяння, пов’язане з ризиком – його поняття і ознаки. Межі відповідальності особи при заподіянні шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети. Відповідальність особи при заздалегідь створюваній загрозі для життя інших людей або загрозі екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.
Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації – його поняття та ознаки. Вимушеність заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до чинного закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності. Межі кримінальної відповідальності особи за вчинення у складі організованої групи чи злочинної організації: особливо тяжкого умисного злочину, пов’язаного з насильством над потерпілим; умисного тяжкого злочину, пов’язаного із спричиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків.
Значення виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.
Наслідки вчинення злочину під час виконання спеціального завдання для працівника міліції чи негласного співробітника.

Додаткова література:
Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. зі зм. та доп.
Закон України »Про оперативно-розшукову діяльність» від 28.02.1991 р. зі зм. та доп.
Закон України »Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» зі зм. та доп.
Закон України »Про службу безпеки України» від 25.03.1992 р. зі зм. та доп.
Про затвердження Правил застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів активної охорони та заходів впливу під час охорони об’єктів НБУ: Постанова Національного банку України № 21 від 20.01.2000 р. // Бюлетень Мінюсту України. – 2000. – № 3.
Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7.02.2003 р.
Про судову практику в справах про перевищення влади або службових повноважень: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 15 від 26.12.2003 р.
Про судову практику у справах про необхідну оборону. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 р.
Анчукова М.В. Виправданий ризик як обставина що виключає злочинність діяння.// Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС України: Спец. випуск. 2.4. – 2002. – 4.1. – С. 57–60.
Балашов І. Перевищення меж необхідної оборони: спірні питання // Право України. – 2006. – № 8. – С. 85–88.
Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. – Харьков: Основа, 1991. – 360 с.
Билиця А.Я. Межі виправданого ризику (ст.42 КК України) // Держава і право: Зб. наук. праць юридич. і політич. науки. – 2005. – Вип. 27. – С. 479–484.
Володарський В. Необхідна оборона, перевищення її меж: деякі випадки кваліфікації // Право України. – 2000. – № 6. – С. 93.
Гусар Л. Застосування необхідної оборони працівниками міліції. // Вісник прокуратури. – 2006. – № 10. – С. 90–94.
Гусар Л. Поняття меж необхідної оборони. // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 11. – С. 73–78.
Гуцуляк М Значення необхідної оборони в умовах захисту від суспільно небезпечних посягань (ст. 36 КК України) // Держава і закон: теорія, практика, методика. Зб. наук. праць Івано–Франківськ – 2006 – Вип. 1. с. 124–131
Дiденко В.П. Обставини, що виключають злочинність діяння: Лекція. – Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1993. – 40 с.
Диденко В.П. Необходимая оборона в практике органов внутренних дел. Методические рекомендации. – Киев, 1984. – 26 с.
Дячук С. Проблеми кримінально–правової оцінки діяння посадової особи, яка віддала протиправний наказ // Право України. – 1999. – № 9. – С. 94.
Дячук С. Юридична природа виконання наказу // Право України. – 1999. – № 4. – С. 61.
Лісова Н. Крайня необхідність. Особливості визначення понять.// Прокуратура. Людина. Держава. – 2005 – №1. – с. 43–48.
Лісова Н. Крайня необхідність у кримінальному праві зарубіжних країн. // Вісник прокуратури. – 2006. – № 11. – С. 104–113.
Лісова Н. Місце крайньої необхідності в системі обставин, що виключають злочинність діяння. // Вісник прокуратури. – 2006. – № 5. – С. 56–65.
Матуляк Ю. Конкуренція кримінально–правових норм про обставили, що виключають злочинність діяння.// Прокуратура. Людина. Держава. – 2005 – № 7 с. 53–61
Мисливий В.А. Крайня необхідність як обставина, що виключає злочинність діяння у сфері безпеки дорожнього руху // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту. – 2000. – № 2. – С. 66.
Осадчий В. Співвідношення права на застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів, заходів фізичного впливу та права на необхідну оборону, затримання злочинця в діяльності правоохоронних органів // Право України. – 1998. – № 4. – С.69.
Осадчий В.І. Спільні риси та відмінності права на необхідну оборону та права працівників міліції на застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів, заходів фізичного впливу // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2005. – № 1. – С.27–32.
Підкоритова Л. Кваліфікація перевищення меж заподіяння шкоди злочинцю при його затриманні // Право України. – 1999. – № 8. – С. 65.
Побегайло Э.Ф., Ревин В.П. Необходимая оборона и задержание преступника в деятельности органов внутренних дел. – М., 1987.
Примаченко В. Кримінально–правовий інститут затримання особи, яка вчинила злочин: юридична природа та поняття // Право і суспільство. – 2007. – №1. – С.48–52;
Примаченко В. Підстави затримання та заподіяння шкоди особі, яка вчинила злочин // Право і суспільство. – 2006. – №3. – С.49–54.
Примаченко В. Проблеми, що пов’язані з часом затримання особи, яка вчинила злочин // Право і суспільство. – 2005. – №1. – С.46–51.
Примаченко В.Ф. Проблеми, пов’язані з часом затримання особи, яка вчинила злочин за ст.38 КК України // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2004. – № 2 (15). – С. 238–243.
Примаченко В.Ф. Проблеми визначення обставин, що виключають злочинність діяння // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2005. – № 1 (20). – С. 285–290.
Примаченко В.Ф. Розвиток інституту затримання особи, яка вчинила злочин, в українському кримінальному законодавстві радянського періоду // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 7. – С. 112–114.
Примаченко В.Ф. Інститут затримання особи, яка вчинила злочин, та його місце в системі обставин, що виключають злочинність діяння // Юридична Україна. – 2005. – №  9. – С.79–82.
Примаченко В.Ф. Поняття та види перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2005. – Спеціальний випуск № 1 (23) «Актуальні питання кримінально–правових наук». – С. 41–49.
Примаченко В.Ф. Проблеми співвідношення кримінально–правового та кримінально–процесуального затримань // Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових статей. Юридичні науки. – 2005. – №  2. – С. 187–193.
Примаченко В.Ф. Підстави затримання та заподіяння шкоди особі, яка вчинила злочин // Право і суспільство. – 2006. – № 3. – С. 49–54.
Примаченко В.Ф. Затримання особи, яка вчинила злочин, як обставина, що виключає злочинність діяння: Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. у–нт внутр. справ, 2006. – 80 с.
Примаченко В.Ф. Кримінально–правовий інститут затримання особи, яка вчинила злочин: юридична природа та поняття // Право і суспільство. – 2007. – № 1. – С. 48–51.
Примаченко В.Ф. Причинение работниками милиции вреда при задержании лица, совершившего преступление (по законодательству Украины) // Полиция и борьба с преступностью за рубежом. – Вып. 5. – М.: ВНИИ МВД России, 2006. – С. 62–68.
Примаченко В.Ф. Затримання особи, яка вчинила злочин як обставина, що виключає злочинність діяння. Автореф. диск.ю.н.: 12.00.08 / ДДУВС. – Дніпропетровськ, 2008. – 20 с.
Сливка С. Вогнепальна культура працівника міліції: правореалізуючий аспект // Право України. – 1999. – № 1. – С.76.
Судова практика «Необхідна оборона» // Бюлетень законодавства i юридичної практики України. Практика судiв України в кримінальних справах. – 1993. – № 4. – С. 5–11.
Харитонов С.О. Кримінально–правова оцінка застосування вогнепальної зброї працівником міліції: Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.08 / Університет внутрішніх справ МВС України. – Х., 2000. – 18 с.
Храмов С.М. Условия правомерности причинения вреда лицу, совершившему преступление, при его задержании // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2002. – № 3. – С.128–134.
Шалгунова С.А. Затримання особи, яка вчинила злочин / Право і безпека. – 2002. – № 2. – С. 128–130.
Якимець Т. Окремі проблеми законодавчого визначення перевищення меж крайньої необхідності. // Право України. – 2005. – № 12. – С. 86–90.
Якімець Т. Розвиток інституту крайньої необхідності в українському кримінальному праві. // Право України. – 2007. – № 9. – С. 113–117.

Тема № 11. Звільнення від кримінальної відповідальності

Поняття звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності. Види звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям. Умови такого звільнення: вчинення злочину невеликої тяжкості; щире каяття після вчинення злочину; активне сприяння розкриттю злочину; повне відшкодування завданих злочином збитків або усунення заподіяної шкоди.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим. Умови такого звільнення: вчинення вперше злочину невеликої тяжкості; примирення винного з потерпілим; відшкодування завданих злочином збитків або усунення заподіяної шкоди.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки. Умови такого звільнення: вчинення вперше злочину невеликої або середньої тяжкості; щире каяття після вчинення злочину; передача особи, яка вчинила злочин, на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням; дотримання протягом року з дня передачі на поруки певних правил (виправдання довіри колективу, неухилення від заходів виховного характеру, непорушення громадського порядку).
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки. Умови такого звільнення: вчинення вперше злочину невеликої або середньої тяжкості; на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене діяння втратило суспільну небезпечність або особа перестала бути суспільно небезпечною.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Умови такого звільнення. Строки давності притягнення до кримінальної відповідальності:
2 роки (вчинення злочину невеликої тяжкості, за який законом передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі);
3 роки (вчинення злочину невеликої тяжкості, за який законом передбачене покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі);
5 років (вчинення злочину середньої тяжкості);
10 років (вчинення тяжкого злочину);
15 років (вчинення особливо тяжкого злочину).
Зупинення перебігу строків давності та їх поновлення. Незастосування строків давності у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 449–451, 454 КК.

Додаткова література:
Закон України «Про амністію з нагоди першої річниці Конституції України» від 26.06.1997 р. // Урядовий кур’єр. – 15.07.1997 р. – № 127.
Закон України «Про амністію» від 11.05.2000 р. ( із змінами та доповненнями від 19.04.2007 р.)
Закон України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 р. із змінами 19.12.1996 р. ( із змінами та доповненнями від 19.12.2006 р.)
Указ Президента України «Про амністію з нагоди 50-річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні» від 19.04.1995 р. // Голос України від 26.04.1995 р. № 77.
Указ Президента України «Про амністію з нагоди третьої річниці незалежності України» від 18.08.1994 р. // Закон і бізнес від 14.09.1994 р. № 37.
Указ Президента України «Про амністію у зв’язку з десятою річницею Чорнобильської катастрофи» від 16.04.1996 р. // Голос України від 23.04.1996 р. № 75.
Указ Президента України «Про звільнення з місць позбавлення волі деяких категорій жінок і неповнолітніх» від 20.02.1996 р. // Урядовий кур’єр від 24.02.1996 р. № 37-38.
Указ Президента України «Про звільнення з місць позбавлення волі» від 20.02.1996 р. // Голос України від 24.02.1996 р. № 37.
Указ Президента України «Про Положення про порядок здійснення помилування» від 12.04.2000 р. ( із змінами та доповненнями від 20.10.2001 р.)
Указ Президента України від 31.12.1991 р. № 22 про затвердження положення «Про порядок здійснення помилування осіб, що засуджені судами України» ( із змінами та доповненнями від 20.10.2001 р. )
Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Постанова Пленуму Верховного Суду України вiд 23.12.2005 № 1
Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру. Постанова Пленуму Верховного Суду України вiд 15.05.2006 № 2
Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 від 28.09.1973 р. ( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 3 (v0003700-93 ) від 04.06.93, № 12 від 03.12.97 )
Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 р.Акімов М. Про умови та механізм звільнення від відповідальності члена організованого злочинного формування // Право України. – 2000. – № 2. – С. 64.
Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 296 с.
Весельська Л.В. Деякі питання щодо визначення підстав звільнення від кримінальної відповідальності за ч.4 ст.309 КК України // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2003. – № 3. – С. 223–232.
Дроздов О. Дійове каяття (звільнення від кримінальної відповідальності) // Юридичний вісник України. – 2006. – № 14. – С. 6–7.
Єрмаков О. Умови звільнення від кримінальної відповідальності учасника злочинної організації (порівняльно–правовий аспект) // Підприємництво, господарство і право. Науково–практичний господарсько–правовий журнал. – 2002. – № 9. – С. 88.
Житний О.О. Поняття, види і кримінально–правове значення посткримінальної поведінки // Вісник Національного університету внутрішніх справ. Спецвипуск. – 2001. – С. 95.
Житний О.О. Умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – № 18. – С. 195.
Клименко С. Проблеми кваліфікації дій особи при добровільній відмові від повторного замаху на вчинення злочину // Актуальні проблеми кримінального і кримінально–процесуального законодавства та практики його застосування. Збірник тез доповідей Регіонального круглого столу (21–22 лютого 2003 р.). Хмельницький інститут регіонального управління та права. – 2003. – С. 162.
Клименко С.В. Кримінально правові наслідки добровільної відмови від вчинення злочину // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2002. – № 2. – С. 137–143.
Ковітіді О. Звільнення від кримінальної відповідальності при вчиненні ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів // Підприємництво, господарство і право. Науково–практичний господарсько–правовий журнал. – 2004. – № 4. – С. 89.
Ковітіді О.Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності за злочини, вчинені у неповнолітньому віці // Право України. – 2004. – № 4. – С. 121.
Козак О.С. Правові підстави звільнення від кримінальної відповідальності // Наше право. – 2004. – № 4. – С. 59–62.
Матюшенко Р. Закриття кримінальної справи у зв’язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим // Право України. – 2002. – № 4. – С. 94.
Матюшенко Р. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям // Право України. – 2002. – № 8. – С. 99.
Михайленко О. Удосконалення системи підстав і порядку звільнення особи від кримінальної відповідальності // Вісник прокуратури. – 2003. – № 2. – С. 51.
Особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності і передана на поруки лише за умови, що нею вчинено злочин, який не являє собою великої суспільної небезпеки, і вона щиро розкаялась у цьому: Судова практика // Право України. – 1999. – № 3. – С. 102.
Письменний Д.П. Звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2001. – № 1. – С. 269.
Письменний Д.П., Галаган О.І. Звільнення від кримінальної відповідальності за давністю // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2000. – № 3. – С. 174.
Півненко В. Звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності // Прокуратура, людина, держава. – 2004. – № 6. – С. 36.
Русу С. Підстави звільнення від відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки // Право України. – 2002. – № 4. – С. 128.
Сахнюк С.В. Освобождение от уголовной ответственности, его виды и класификация // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2002. – № 3. – С.111–119.
Сокира Л. Інститут звільнення від кримінальної відповідальності // Вісник прокуратури. – 2002. – № 1. – С. 57.
Степанов П.Л. Вдосконалення інституту дійового каяття // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. Матеріали науково–практичної конференції. Харків, 20 червня 2003 р. Національний університет внутрішніх справ. – 2003. – С. 57.
Туркота С. Виникнення та розвиток правового компромісу: історичні передумови // Право України. – 2002. – № 5. – С. 46.
Усатий Г.О. Компроміс як засіб вирішення кримінально–правового конфлікту: Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.08 / НАВСУ. – К., 1999. – 16 с.
Школа С. Помилування засуджених в Україні: проблеми правового регулювання // Право України. – 2000. – № 1. – С. 100.
Ященко А.М. Чи є винуватою особа, котру звільняють від кримінальної відповідальності? // Наше право. – 2004. – №2(2). – С 55–59.


Змістовий модуль 4 (теми 12–18)



Тема № 12. Поняття покарання. Види покарання

Поняття та ознаки покарання за кримінальним законом України.
Кара як ознака покарання. Елементи кари. Соціальна природа покарання. Мета покарання. Питання про мету покарання в теорії кримінального законодавства України та в науці кримінального права. Виправлення засуджених як мета покарання. Загальне та спеціальне запобігання злочинів (попередження).
Система та види покарань. Поняття, ознаки та значення системи покарань за кримінальним законодавством. Система покарань в історії кримінального права та за чинним кримінальним законодавством України. Проблеми удосконалення сучасної системи покарань. Гуманізація кримінальних покарань в Україні з 1991 року до сьогодення.
Класифікація (види) покарань. Основні та додаткові покарання; безстрокові, строкові, та не пов’язані з встановленням строків; загальні та спеціальні. Покарання, які пов’язані з виправно–трудовим впливом на засудженого.
Основні покарання: громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.
Додаткові покарання: позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.
Покарання, які можуть бути застосовані як в якості основних, так і в якості додаткових: штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Правила призначення основного та додаткового покарання.
Характеристика основних і додаткових покарань за чинним кримінальним законодавством України.
Громадські роботи – їх зміст, терміни та види. Порядок відбування покарання у вигляді громадських робіт. Наслідки злісного ухилення від відбування громадських робіт. Порядок заміни громадських робіт на інший вид покарання: обмеження волі або арешт. Обчислення строків громадських робіт, замінених на обмеження волі або арешт. Обмеження у призначенні громадських робіт особам, визнаних інвалідами 1–ої або 2–ої групи; вагітним жінкам; жінкам, які мають дітей віком до 8–ми років; жінкам, які досягли 55–річного віку, чоловікам, які досягли 60–річного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.
Виправні роботи – їх зміст, терміни і види. Суми відрахувань із заробітку засудженого до виправних робіт в доход держави. Обмеження у призначенні виправних робіт: вагітним жінкам та жінкам, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною; непрацездатним особам; особам, які не досягли 16–ти років; особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям, працівникам правоохоронних органів, нотаріусам, суддям, прокурорам, адвокатам, державним службовцям, службовим та посадовим особам органів місцевого самоврядування. Порядок та терміни заміни виправних робіт на інші види покарань особам, які стали непрацездатними після винесення вироку суду.
Службове обмеження для військовослужбовців – його зміст і термін. Коло осіб, до яких застосовується службове обмеження: засуджені військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової служби. Умови застосування цього виду покарання і розмір відрахувань із суми грошового забезпечення засудженого в доход держави. Правові наслідки службового обмеження для військовослужбовців: неможливість підвищення засудженого у посаді, військовому званні; не зарахування строку покарання у строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
Арешт – його зміст і терміни. Порядок та місця відбування арешту для різних категорій засуджених. Обмеження у застосуванні арешту до осіб, які не досягли 16–ти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до 8–ми років.
Обмеження волі – його зміст і терміни. Кримінально–виконавчі установи, в яких засуджені відбувають покарання у вигляді обмеження волі. Категорії осіб, до яких не застосовується обмеження волі: неповнолітні; вагітні жінки та жінки, які мають дітей віком до 14–ти років; особи, які досягли пенсійного віку; військовослужбовці строкової служби; інваліди 1–ої та 2–ої групи.
Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців – його зміст і терміни. Категорії засуджених військовослужбовців, до яких застосовується цей вид покарання. Обмеження у застосуванні тримання в дисциплінарному батальйоні.
Позбавлення волі на певний строк – його зміст і терміни. Види кримінально–виконавчих установ, в яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі на певний строк та порядок їх визначення засудженому. Види позбавлення волі.
Довічне позбавлення волі – його зміст і випадки застосування. Обмеження у застосуванні довічного позбавлення волі щодо осіб, які вчинили злочини у віці до 18–ти років, жінок, які були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку.
Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу – його зміст і випадки застосування.
Конфіскація майна – її зміст, види і випадки застосування. Підстави та порядок призначення конфіскації майна. Перелік майна, що не підлягає конфіскації. Порядок визначення переліку майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком. Відмінність конфіскації майна як виду покарання від спеціальної конфіскації. Порядок (першочерговість) задоволення майнових претензій за рахунок конфіскованого майна.
Штраф – його зміст, розміри і випадки застосування. Закон України від 17.06.1992 року «Про порядок застосування кримінальних покарань та заходів адміністративного стягнення у вигляді штрафу». Заміна штрафу іншими видами покарань. Наслідки злісного ухилення від сплати штрафу. Порядок заміни та обчислення штрафу іншими видами кримінальних покарань.
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю – його зміст, терміни і випадки застосування. Обмеження у застосуванні цього виду покарання щодо окремих категорій засуджених: народних депутатів України, сільських, селищних, міських голів, депутатів представницьких органів місцевого самоврядування. Обчислення строків виконання цього виду покарання за умов приєднання його як додаткової міри до різних видів основних покарань. Наслідки ухилення від виконання цього виду покарання.

Додаткова література:
Закон України від 17.06.1992 року «Про порядок застосування кримінальних покарань та заходів адміністративного стягнення у вигляді штрафу» від 17.06.1992 р. №2467–XII (із наст. змін. та доп.) // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1992. – №35. – Ст.510.
Про практику призначення судами кримінального покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №18 від 10.12.2004 р.).
Аниканова Л.И. К истории применения общественных работ в Украине // Вісник Луганськ. держ. ун–ту внутр. справ. – 2005. – № 4. – С. 51–57.
Аніканова Л.І. Громадські роботи «за» чи «проти»? (Застосування в кримінальному законодавстві такого виду покарання) // Матеріали ІV звітної наук.–практ. конф. Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (14 травня 2004 р.). – Ч.1. – Сімферополь, 2004. – С. 133–140.
Аніканова Л.І. Сущность и содержание общественных работ как вид уголовного наказания // Матеріали VІІ звітної наук.–практ. конф. Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (19 травня 2005 р.): у 2–х ч. – Сімферополь, 2005. – Ч. 1 – С. 164–169.
Богатирьов І. Методологія впровадження кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі // Право України. – 2004. – №7. – С.21–25.
Богатирьов І.Г. Соціальне призначення та виконання кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2004. – № 1. – С.197–201.
Богатирьов І. Поняття кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі (теоретико–прикладний аспект) // Юридична Україна. – 2004. – №3. – С.72–76.
Богуцький Л. Застосування кримінальних покарань за вчинення військових злочинів // Право України. – 1999. – №8. – С.32.
Бондарєв В.В., Василишин В.О. Щодо призначення кримінального покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 11. – С. 39–41.
Бугаев В.А. Правовые проблемы применения уголовного ареста в отношении военнослужащих // Право і безпека. – 2005. – № 1. – С. 46–49.
Бугаєв В.О. Правове закріплення спеціальних кримінальних покарань у кримінальному законодавстві України // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – №1. – С. 46–49.
Бугаєв В.О. Специальные уголовные наказания: современность и история // Історико–правові проблеми автономізму та федералізму: Матеріли історико–правової конференції (22–24 вересня 2003 р.). Сімферополь, 2004. – С. 375–380.
Вайшвила А. Место наказания в правовом государстве // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Спеціальний випуск. – 1999. – ч. 1. – С.44.
Вартилецька Сучасні тенденції щодо реалізації принципів кримінальної відповідальності та покарання в Україні // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1999. – №2. – С.64.
Гриценко В.В., Рудник В.І. Кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі чи ув’язнення? (український і міжнародний досвід) // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2003. – № 1. – С.69–77.
Гура Р.М. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю : автореферат дис. к.ю.н.:12.00.08 / Гура Р.М. ; Націоанальна юридична акдемія ім. Я. Мудрого (К.). – Харків, 2003 (Харків). – 20 с.
Демичева А.В. Інституційні ознаки покарання та його генезис у ракурсі соціологічного аналізу // Науковий вісник ДДУВС. – 2006. – № 1. – С. 252–257.
Денисова Т.А. Кримінально–правові функції покарання у контексті реалізації кримінально–правової політики держави // Вісник Луганського ун–ту внуртіш справ. – 2006. – № 2. – С. 50–55.
Дрьомін В. Соціальні та правові підстави застосування в Україні покарань, альтернативних позбавленню волі // Право України. – 2000. – №6. – С.27.
Жернаков В. Поняття примусової праці за законодавством України // Право України. – 1997. – № 10. – С.35.
Затагін О. Порівняльна характеристика системи та видів покарань за кримінальними кодексами України та Росії / Вопросы государства и права Украины: Материалы студ. науч. конф. (9 апреля 2004 г.). – Вып. ХХІІ. – Донецк, 2004. – С. 53–54.
Кирись Б. Громадські роботи як вид покарання за кримінальним правом України // Вісник Львів. Ун–ту. Серія юридична. – 2004. – Вип.. 39. – С. 399–406.
Кирись Б.О. Застосування як покарань службових обмежень для військовослужбовців. // Вісник Львів. ін–ту внут. справ – 2004. – № 1. – С. 19–30.
Кирись Б.О. Конфіскація майна: аргументи за збереження і за скасування цього виду покарання // Науковий вісник Львів. держ. ун–ту внутріш. справ – 2006. – № 1. – С. 233–234.
Кирись Б.О. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців як спеціальний вид покарання за кримінальним правом України // Наук. Вісник Львів. Юрид. ін–ту. – 2004. – № 3. – С. 3–13.
Козирєва В. Еволюція кримінальних покарань майнового характеру у вітчизняному законодавстві // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 5. – С.122–126.
Козирєва В. Конфіскація майна: теорія і практика застосування [ст. 59 КК України] // Право України. – 2006. – № 1. – С. 98–102.
Козирєва В. Кримінальні покарання майнового характеру: сутність, мета, практика застосування // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 4. – С.140–144.
Коржанський М.Й., Щупаківський Р.В. Санкції у кримінальному законі України // Науковий вісник Ю. АМВС України. – 2004. – №1. – С. 259–262.
Козирєва В.П. Кримінальні покарання майнового характеру за законодавством України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально–виконавче право»/ В. П. Козирєва. – К., 2007. – 20 с.
Костицький В. Проблеми смертної кари в Україні // Право України. – 1997. – №3. – С.26.
Кузьменко А. Штраф – засіб виховання поваги до закону // Вісник прокуратури. – 2002. – № 1. – С.53.
Лизогуб Я. Іосіфов П. У пошуках логіки кримінально–правової конфіскації [ст. 59 КК] // Юридичний вісник України. – 2006. – № 9. – 4 бер. – С. 8–9.
Луговий О. Еволюція кримінальних покарань // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 8. – С. 85–92.
Ляхутін Р. Функції кримінального покарання та способи їх реалізації // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 8. – С.148–153.
Марчук Ф.М. Особливості застосування конфіскації майна // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 7. – С. 32–39.
Мельникова–Крикун В.М. Про недоцільність застосування конфіскації майна як виду додаткового покарання [ст. 59 КК України] // Вісник Нац. ун–ту внутріш. справ. – 2005. – Вип.. 29. – С.61–65.
Мельничук В. Найвищий прояв гуманізму або чи є довічне позбавлення волі належним еквівалентом смертній карі // Юридичний журнал. – 2005. – № 6. – С.82–94.
Мостепанюк Л. Довічне позбавлення волі: історія і сучасність // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 8. – С.131–133.
Мостенанюк Л.О. Довічне позбавлення волі як вид кримінального покарання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально–виконавче право» / Л. О. Мостенанюк. – К., 2005. – 16 с.
Онуфрієнко О.В. Застосування смертної кари на території України радянського періоду: історичний аспект // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 3. – С. 219.
Орловський О. Про застосування смертної кари на території колишнього СРСР // Право України. – 1998. – № 2. – С. 70.
Осауленко О.І. Соціальні функції покарання у вигляді позбавлення волі // Науковий вісник НАВСУ. – 2005. – № 6. – С.321–329.
Попрас В.О. Штраф як вид покарання за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально–виконавче право» / В.О. Попрас. – Харків, 2008. – 20 с.
Павленко В.Г. Кримінально–правова та кримінологічна характеристика громадських робіт як виду покарання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально–виконавче право» / В.Г Павленко. – К., 2007. – 20 с.
Пироженко О.С. Деякі проблеми застосування альтернативних позбавленню волі видів покарання // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Матеріали наук.–практ. конф. (12 трав. 2006 р.). – Х., 2006. – С.25–28.
Пісоцька Н. Підвищення ефективності покарання у світлі впровадження гуманістичних засад у кримінально–правову політику України // Право України. – 1999. – №12. – С.88.
Пуйко В.М. Застосування альтернативних позбавленню волі видів покарань як напрям гуманізації кримінальної політики в Україні // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2002. – № 2. – С.149–153.
Савченко А. Кримінально–правова конфіскація майна в Україні та США : порівняльний аналіз // Міліція України. – 2005. – № 6. – С.26–27.
Савченко С. Виняткова міра покарання як головне обмеження права на життя (теоретико–правовий аспект) // Право України. – 2005. – № 8 – С.126–129.
Сахнюк С.В. Підстави заміни покарання більш м’яким відповідно до ст. 52 КК України // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – № 2. – С.159.
Севостьянов В.П. Від принципів політики до принципів екзекутивної діяльності у сфері виконання кримінальних покарань // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2002. – № 3. – С.120–127.
Соловій Я.І. Філософсько–правовий аспект змісту та мети кримінального покарання. Науковий вісник Львів. юридич. ін–ту. – 2005. – № 3. – С.3–13.
Степанов С.В. Мета покарання: кримінально–правовий та історичний аспекти // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. – 2004. – № 6. – С.52–58.
Тизах В. Альтернативи кримінальному покаранню // Юридичний вісник України. – 2005. – №51. – 24 груд. – С.6.
Філей Ю.В. Застосування покарання у виді позбавлення волі в санкціях за злочини проти власності // Право і безпека. – 2005. – № 1. – С.102–106.
Фролов О.І. Компаративістський аналіз проблеми довічного позбавлення волі // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2005. – № 1. – С.209–220
Хавронюк М.І. Щодо відповідності санкцій кримінально–правових норм суспільній небезпеці діянь // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2001. – № 1. – С.101.
Шалгунова С. Покарання за корисливі злочини в проекті Кримінального кодексу України // Право України. – 1999. – №12. – С.70.
Шевчук В. Скасування смертної кари – питання, актуальне для України // Право України. – 1999. – №10. – С.96.
Шумило М.Є. Поняття моральної шкоди, завданої особі незаконним кримінальним переслідуванням // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2001. – № 1. – С.129.


Тема № 13. Призначення покарання

Загальні засади призначення покарання за кримінальним правом України. Призначення покарання у межах, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. 3начення положень Загальної частини кримінального законодавства для призначення покарання. Урахування при призначенні покарання: ступеня тяжкості вчиненого злочину; особи винного; способу та мотивів вчиненого злочину; характеру та розміру заподіяної шкоди; обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Роль правосвідомості при призначенні покарання та значення індивідуалізації покарання для досягнення його цілей.
Правила призначення більш м`якого чи більш суворого покарання, ніж передбачено відповідними статтями Особливої частини КК України (ст.ст.70, 71).
Обставини, які пом’якшують покарання – їх поняття, види та зміст. Перелік обставин, які пом`якшують покарання: з’явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину; добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди; вчинення злочину неповнолітнім; вчинення злочину жінкою в стані вагітності; вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин; вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність; вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого; вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності; виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених КК України. Значення обставин, що пом’якшують покарання, в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.
Обставини, які обтяжують покарання – їх поняття, види та зміст. Перелік обставин, які обтяжують покарання: вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів; вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою чи злочинною організацією; вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату; вчинення злочину у зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов’язку; тяжкі наслідки, завдані злочином; вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані; вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності; вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного; вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством; вчинення злочину з особливою жорстокістю; вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій; вчинення злочину загально–небезпечним способом; вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів; вбивство заручника. Значення обставин, що обтяжують покарання в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.
Порядок та умови визнання обставин, які обтяжують покарання, такими.
Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті. Умови призначення покарання в таких випадках.
Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом. Умови призначення покарання в таких випадках.
Призначення покарання за сукупністю злочинів. Правила призначення покарання за сукупністю злочинів. Призначення покарання за окремі злочини, які входять в сукупність злочинів. Призначення остаточного (загального) покарання за сукупністю шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим. Призначення остаточного покарання за сукупністю шляхом повного чи часткового складання. Межі призначення покарання за сукупністю злочинів.
Порядок призначення за сукупністю злочинів додаткових покарань. Особливості призначення за сукупністю злочинів різнорідних (основних та додаткових покарань.
Призначення покарання за сукупністю вироків. Правила призначення покарання за сукупністю вироків. Межі застосування повного чи часткового складання покарань за сукупністю вироків. Порядок призначення за сукупністю вироків додаткових покарань. Можливість використання поглинання покарань за сукупністю вироків. Особливості (порядок) призначення різнорідних основних та додаткових покарань за сукупністю вироків.
Порядок призначення покарань при одночасному збігу декількох злочинів та сукупності вироків. Відмінність правил призначення покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків.
Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення. Співвідношення складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення. Обчислення строків покарання. Строки покарання обчислюються в роках та місяцях. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув’язнення допускається обчислення строків покарання у днях.

Додаткова література:
Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р.
Про практику застосування судами України законодавства про повторні злочини. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1984 р.
Про практику направлення військовослужбовців, які вчинили злочини, в дисциплінарний батальйон. Постанова Пленуму Верховного Суду України №15 від 28.12.1996 р. (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду № 17 від 26.12.2003 р.).
Антипов В.В. Обставини, що виключають можливість застосування певних видів покарань : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально–виконавче право» / В.В. Антипов. – К., 2005. – 20 с.
Авраменко О.В. Стан сильного душевного хвилювання як обставина, що пом’якшує покарання // Науковий вісник Львів. держ. ун–ту внутріш. Справ. – 2006. – № 1. – С. 250–261.
Авраменко О.В. Стан сильного душевного хвилювання: кримінально–правові та психологічні аспекти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально–виконавче право» / О.В. Авраменко. – Львів, 2008. – 19 с.
Бабанін С.В. Проблемні питання встановлення покарання за злочинні порушення чинних на транспорті правил // Вісник Запорізького національного університету. – 2006. – № 1. – С. 185–188.
Бабаскін В.В. Чи потребує ст. 67 Кримінального кодексу України доповнення обставиною: вчинення злочину з корисливих мотивів // Науковий вісник ЮА МВС. – 2005. – № 1 (спецвипуск) – С. 15–23.
Бажанов М.И. Назначение наказаний по совокупности преступлений и совокупности приговоров. – Харьков, 1997.
Байлов А.В. Злочин вчинено у стані сильного душевного хвилювання // Вісник НУВС. – 2004. – № 28. – С. 37–40.
Байлов А.В. Злочини вчинено у стані сильного душевного хвилювання // Вісник НУВС. – 2004. – № 28. – С. 37–40.
Богуцький Л. Застосування кримінальних покарань за вчинення військових злочинів // Право України. – 1999. – № 8. – С.32.
Бурдин В.М. Кримінально–правове значення стану сильного душевного хвилювання (за КК України) // Бюлетень Міністерства Юстиції. – 2004. – № 9. – С. 60–73.
Василаш В. Питання, що виникають в судовій практиці при визначенні судом остаточного покарання за сукупністю злочинів // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІ регіон. наук. – практ. конф. (9–10 лютого 2006 р.). – Львів, 2006. – С. 335–337.
Василаш В. Проблеми призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали ХІ наук.–практич. конф. (3–4 лютого 2005 р.). – Львів, 2005. – С. 297–299.
Василаш В. Проблеми призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено з–ном // Проблеми державотворення і захист прав людини в У–і: матеріали ХІ наук.– практ. конф. (3–4 лютого 2005 р.). – Львів, 2005. – С. 297–299.
Гацелюк В. Проблеми втілення положення №o№ bis i№ idem у кримінально–правовій матерії [заборона повторної кримінально–правової оцінки певних фактів] // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 7. – С. 37–41.
Горох О.П. Деякі питання практики призначення покарання за злочини, пов’язані з наркотичними засобами // Науковий вісник ЮА МВС. – 2004. – № 2 (спец. вип.) – С. 205–211.
Грищук В.К., Іванюк Т.І. Теоретико–прикладні проблеми обставин, які пом’якшують покарання // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2005. – № 10. – С. 40–53.
Грищук В.К. Покарання за кримінальним правом України. Завдання студентам для практичних занять і матеріали до них : Навч. посіб. / В.К. Грищук. – Львів, 2007. – 248 с.
Призначення покарання за кримінальним правом України. Завдання студентам для практичних занять і матеріали до них : Навч. посіб. / В. К. Грищук. – Львів, 2007. – 117 с.
Денисова Т. Правосвідомість суспільства та питання призначення і відбуття покарання // Вісник прокуратури. – 2006. – №8. – С. 94–101.
Дрьомін В. Соціальні та правові підстави застосування в Україні покарань, альтернативних позбавленню волі // Право України. – 2000. – № 6. – С.27.
Евдокимова Е.В. Некоторые проблемы назначения наказания // Право і безпека. – 2004. – № 3. – С. 64–66.
Іванюк Т.І. Значення обставин, які пом’якшують покарання // Вісник Львівського ін–ту внутр. справ. – 2004. – № 1. – С.68–78.
Іванюк Т.І. Деякі аспекти вдосконалення правового регулювання призначення покарання з врахуванням обставин, що його пом’якшують [ст. 65, 66 КК України] // Проблеми удосконалення практики застув. крим.–прав. Засобів в протидії органами внутріш. справ: Матеріали конф. (30 вересня 2004 р.). – Львів, 2005. – С. 63–67.
Ільїна О.В. Вплив обтяжуючих обставин як юридичних фактів на кримінально–правові відносини // Митна справа. – 2006. – № 4. – С. 28–31.
Ільїна О.В. Юридична природа обтяжливих обставин у кримінальному праві // Митна справа. – 2006. – № 3. – С.75–79.
Корбут В. Обстоятельств должно быть несколько: незначение болем мягкого наказания возможно при наличии нескольких смягчающих обстоятельств // Юридическая практика. – 2004. – №11–16 мар. – С. 26.
Корнякова Т. Покарання як міра відображення ступеню тяжкості та суспільної небезпечності злочинів у сфері довкілля. // Право України. – 2008. – №8 – С. 92–97.
Лень В.В., Міщук Н.П. Питання застосування принципів поглинання та складання за сукупністю злочинів згідно з чинним КК України // Право і суспільство. – 2006. – №3. – С.108–114.
Міщук Н. Призначення покарання за часів Київської Русі. // Вісник прокуратури. – 2007. – № 1. – С. 111–117.
Мельник М.I. Призначення покарання: Лекцiя. – Київ: Українська академiя внутрiшнiх справ, 1994. – 38 с.
Новиков В. Назначение боле мягкого наказания, чем предусмотрено законом при наличии исключительных обстоятельств // Уголовное право. – 2004. – № 1. – С. 38–40.
Остапенко Л. Проблеми призначення покарання // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ХІІ регіон. наук. – практ. конф. (9–10 лют. 2006 р.). – Львів, 2006. – С. 373–374.
Павлюк О.Г. Щодо проблем призначення покарання за окремі види злочинів // Юрид. наука та правоохорон. діяльність. – 2005. – Вип.. 6 – С. 99–102.
Пісоцька Н. Підвищення ефективності покарання у світлі впровадження гуманістичних засад у кримінально–правову політику України // Право України. – 1999. – № 12. – С.88.
Полтавець В.В. Врахування особи винного як одна з насад призначення покарання // Вісник Луганськ. академії внутріш. справ МВС. – 2005. – № 3. – С. 107–113.
Пономаренко Є. Питання оптимізації покарання за зґвалтування. // Право України. – 2008. – №6. – С. 107–110.
Принцип рівності всіх громадян перед законом – конституційна гарантія правового статусу особи, що поширюється зокрема, на призначення кримінального покарання // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – №. 11. – С. 10–11.
Рабінович П. Моральна шкода та право на її компенсацію: загальнотеоретичний підхід // Право України. – 2002. – № 4. – С.100.
Сахарук Т.В. Обставини, що обтяжують відповідальність у кримінальному праві України // Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів. Матеріали конф. (28–29 травня 2004 р.). – Част. 1. – Запоріжжя, 2004. – С. 156–159.
Сахарук Т.В. Юридична природа обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання // Життя і право. – 2004. – № 4. – С. 65–69.
Сахнюк С.В. Підстави заміни покарання більш м’яким відповідно до ст. 52 КК України // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – № 2. – С.159.
Сахнюк С.В. Цілі кримінального покарання та їх реалізація при пом’якшенні покарання // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 3. – С.265.
Сенаторов М. Потерпілий від злочину: значення для кваліфікації злочину та призначення покарання // Право України. – 2004. – № 3. – С. 110–113.
Скоков С. Рецидивна злочинність та ефективність покарання у вигляді позбавлення волі // Право України. – 1999. – № 2. – С.84.
Скомороха В. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом: питання конституційності // Право України. – 2005. – № 4. – С. 3–9.
Чернишова Н.В., Володько М.В., Хазін М.А. Кримінальне право України. – К., 1995. – С.175–188, 205–211.
Шапченко С.Д. Окремі питання призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків // Судова апеляція. – 2006. – № 1. – С. 45–51.
Шинальський О. Принципи призначення покарання // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 12. – С.17–23.
Шиян Д.С. Дискусійні аспекти призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за деякими видами покарань // Теоретичні та практичні проблеми організації досудового слідства: Матеріали всеукр. наук.–практ. конф. (20–21 трав. 2005 р.): У 2–х Ч. – Част. 2. – С. 168–172.


Тема № 14. Звільнення від покарання

Поняття та значення звільнення від покарання. Види такого звільнення, критерії їх поділу. Значення звільнення від покарання в діяльності правоохоронних органів.
Правові підстави звільнення від покарання та його відбування: заміна призначеного судом покарання більш м’яким; пом’якшення призначеного покарання (крім звільнення, пом`якшення на підставі закону України про амністію чи акта помилування; звільнення з випробуванням.
Правові наслідки звільнення особи від покарання та його відбування. Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Іспитовий строк при звільненні від покарання, його термін та умови.
Застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років.
Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Види строків давності виконання обвинувального вироку (2, 3, 5, 10, 15 років). Зупинення, перебіг та відновлення строків давності при ухиленні особи від відбування покарання.
Умовно–дострокове звільнення від відбування покарання, його поняття та умови застосування.
Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким, її поняття та умови застосування.
Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, його поняття та умови застосування.
Звільнення від покарання за хворобою, його поняття та умови застосування. Правові підстави визнання хвороби засудженого такою, що дає підстави для звільнення від відбування покарання.
Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування. Амністія, її види та порядок застосування. Обмеження у застосуванні амністії. Помилування, його види та порядок застосування.

Додаткова література:
Указ Президента України «Про Положення про здійснення помилування» від 19.07.2005 р. // Урядовий кур’єр від 23.07.2005 р. №82.
Указ Президента України «Про амністію у зв’язку з 10–ю річницею Чорнобильської катастрофи» від 16.04.1996 р. // Голос України від 23.04.1996 р. № 75.
Указ Президента України «Про амністію з нагоди третьої річниці незалежності України» від 18.08.1994 р. // Закон і бізнес від 14.09.1994 р. № 37.
Указ Президента України «Про звільнення з місць позбавлення волі деяких категорій жінок і неповнолітніх» від 26.02.1996 р. // Урядовий кур’єр від 24.02.1996 р. № 37–38.
Указ Президента України «Про амністію з нагоди 50–річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні» від 19.04.1995 р. // Голос України від 26.04.1995 р. № 77.
Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 р. №392/96–ВР (із наст. змін. та доп.) // (Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – №48. – Ст.263.
Закон України «Про амністію з нагоди першої річниці Конституції України» від 26.06.1997 р. // Урядовий кур’єр від 15.07.1997 р. № 127.
Закон України «Про амністію» від 16.07.1999 р. // Голос України від 11.08.1999 р. № 147.
Закон України «Про амністію осіб, які брали участь у масових акціях протесту проти несвоєчасних виплат заробітної плати, пенсій, стипендій та інших виплат» від 21.11.1996 р. // Голос України від 18.12.1996 р. № 237.
Про практику призначення судами кримінального покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №18 від 10.12.2004 р.).
Акімов М. Про умови та механізм звільнення від відповідальності члена організованого злочинного формування // Право України. – 2000. – № 2. – С.64.
Гончаренко В. Чужа душа – темний ліс: [ термін «сильне душевне хвилювання» в КК та КПК Укр.] // Український юрист . – 2005. – № 9. – с. 33.
Грищук В.К. Звільнення від покарання та його відбування за кримінальним правом України. Завдання студентам для практичних занять і матеріали до них : Навч. посіб. / В.К. Грищук. – Львів, 2007. – 254 с.
Казначеева Д.В. История развития института условно–досрочного освобождения от отбывания наказания. Право і безпека. – 2004. – № 3’2. – С. 63–65.
Казначеева Д.В. История развития института условно–досрочного освобождения от отбывания наказания // Право і безпека. – 2004. – № 3. – С. 63–65.
Казначеева Д.В. Порядок умовно–дострокового звільнення від відбування покарання // Вісник НУВС. – 2004. – Вип. 27. – С. 103–108.
Казначеева Д.В. Порядок умовно–дострокового звільнення від відбування покарання // Вісник НУВС. – 2004. – Вип. 27. – С. 103–108.
Клевцов А.О. Застосування додаткових покарань при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням // Науковий вісник ЮА МВС України. – 2004. – № 2. – С. 226–232.
Клевцов А.О. Інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням в Україні: сучасний стан та шляхи вдосконалення [ст. 75 КК України] // Вісник Запорізьк. юрид ін–ту. – 2005. – № 1. – С. 168–179.
Книженко О.О. Історичні витоки звільнення від відбування покарання з випробуванням // Вісник Нац. ун–ту внутріш. справ. – 2005. – Вип.. 31. – С. 264–270.
Козак О.С. Звільнення від кримінальної відповідальності і виключення такої відповідальності та звільнення від покарання: поняття відмежування// Вісник Нац. ун–ту внутріш. справ. – 2005. – Вип.31. – С. 78–83.
Литвак О., Палійчук О. Інститути амністії та помилування на територіях України. // Вісник прокуратури. – 2006. – № 10. – С. 108–115.
Лускатова Т.О. Відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, як умова звільнення від кримінальної відповідальності та покарання // Юрид. наука та правоохорон. діяльність. – 2005. – Вип. 6. – С. 65–68.
Меркулова В. Удосконалення кримінального законодавства щодо жінок, які вчинили злочин // Право України. – 2002. – № 6. – С.113.
Митрофанов А. Депеналізація як напрям кримінально–правової політики: [Підстави звіль
·нення особи від кримінальної відповідальності або від покарання] // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 9. – С. 133–137.
Мостепанюк Л. Правове регулювання умов і порядку помилування осіб, засуджених до довічного позбавлення волі // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 10. – С. 20–22.
Музика А.А., Школа С.М. Правила застосування амністії та здійснення помилування //Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2005. – № 10. – С. 85–99.
Приймак В. Освобождение от отбывания наказания с испытанием // Вопросы государства и права Украины: Материалы студ. научн. конф. (9 апреля 2004 г.). – Вып. ХХІІІ. – Донецк, 2004. – С.84–86.
Про амністію: Закон України № 2591 – ІV від 31 травня 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – С. 11–16.
Свиридов Б. Юридическая природа амнистии // Юридическая политика. – 2006. – № 39. – 26 сентября. – С. 21.
Свіридов Б. Помилування: як зважити справедливість і милосердя // Юридичний вісник Укр. – 2006. – № 37 – 16–22 верес. – С.4.
Положення про здійснення помилування: Указ № 1118/2005 від 19 липня 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. № 29. – 5 серпня. – С. 98–100.
Шиян А.Г. Акт амністії як обставина, що виключає провадження в кримінальній справі // Науковий вісник ЮА МВС України. – 2004. – № 1. – С. 306–317.
Школа С. Помилування засуджених в Україні: проблеми правового регулювання // Право України. – 2000. – № 1. – С.100.
Школа С.М. Амністія в Україні: поняття, види та порядок застосування / Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 8. – К.: Ін–т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2000. – С. 410–416.
Школа С.М. Деякі проблеми звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок акта амністії / Київський інститут внутрішніх справ. Щорічний бюлетень «Проблеми пенітенціарної теорії і практики». – К., 2001. – Вип. 6. – С. 32–39.
Школа С.М. Звільнення від кримінальної відповідальності та покарання на підставі закону України про амністію і акта про помилування / Теорія та практика застосування чинного кримінального та кримінально–процесуального законодавства в сучасних умовах: Тези доп. наук.–практ. конф. – Ч. 1. – К.: НАВС України, 2002. – С.133–134.
Школа С.М. Основні напрямки вдосконалення законодавства про застосування амністії та здійснення помилування в Україні / Вісник Запорізького державного університету: юридичні науки: Збірник наукових праць / За ред. Толока В.О., Денисової Т.А. – Запоріжжя: ЗДУ, 2001. – № 2. – С.258–263.
Школа С.М. Правова природа амністії та помилування / Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 9. – К.: Ін–т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2001. – С. 364–370.
Школа С.М., Музика А.А. Історія виникнення, становлення і розвитку інститутів амністії та помилування // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2004. – № 9. – С.90–105.


Тема № 15. Погашення і зняття судимості

Поняття, кримінально–правове значення та правові наслідки судимості. Порядок погашення та зняття судимості. Зняття судимості щодо осіб, які були реабілітовані. Основні умови реабілітації. Значення реабілітації в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ.
Поняття, строки та правові наслідки погашення судимості. Обчислення строків погашення судимості.
Відмінність зняття судимості від погашення судимості.

Додаткова література:
Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 р. «Про умовно–дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким».
Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 16 від 26 грудня 2003 р.
Про затвердження Інструкції про порядок узяття на профілактичний облік та порядок зняття з профілактичного обліку осіб, які вчинили насильство в сім’ї: Наказ МВС України № 329 від 09.04.2002 р.
Голіна В. Судимість як соціально–правове явище : сутність, призначення, наслідки // Вісник Академіі правових наук. – 2005. – № 2. – С. 173–182.
В.В. Голіна. Судимість. – Харків : Харків юридичний, 2006. – 384 с.
Маложан О. Правові наслідки судимості // Юридична консультація (Іменем закону). – 2004. – №4. – С.2.
Кирись Б.О. Судимість за кримінальним правом України. Завдання студентам для практичних занять і матеріали до них : Навч. посіб. / Б. О. Кирись. – Львів, 2007. – 245 с.
Мірошніченко Є.О. Подальше правове удосконалення інституту судимості. – В кн.: Проблеми кримінального права і судочинства. – К., 2005. – С. 44–51.
Паневін В.О. Застосування законодавства про погашення і зняття судимості // Вісник Верховного Суду Укр. – 2004. – № 6. – С. 43–46.
Сердюк П. Проблемні питання інституту судимості у кримінальному праві України // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 4. – С. 135–139.
Стрюк М.В. Коментар до статті 88 «Правові наслідки судимості» розділу ХІІІ «Судимість» // Законодавство України. – 2004. – № 10. – С. 43–46.


Тема № 16. Примусові заходи медичного характеру
та примусове лікування

Поняття та мета примусових заходів медичного характеру. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру. Значення застосування до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, примусових заходів медичного характеру в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів кримінальної міліції та досудового слідства органів внутрішніх справ.
Види примусових заходів медичного характеру: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. Порядок та правові підстави таких дій. Припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще.
Примусове лікування, його поняття та умови призначення. Види спеціальних лікувальних установ, що здійснюють примусове лікування.
Правові наслідки вчинення нового суспільно небезпечного діяння особою, щодо якої судом застосовано примусові заходи медичного характеру.

Додаткова література:
Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 р. № 1489–ІІІ (із наст. змін. та доп.) // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2000. – №19. – Ст. 143.
Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.1992 р. № 2801–ХІІ (із наст. змін. та доп.) // Відомості Верховної Ради (ВВР). –1993. – № 4. – Ст. 19.
Постанова Пленуму Верховного Суду України №7 від 3 червня 2005 р. «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування».
Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 р.
Про судову практику у справах про злочини, пов’язані з порушенням режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі: Постанова Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.03.1993 р. (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України №3 від 13.01.1995 р. та №12 від 03.12.1997 р.).
Протченко Б.А. Принудительные меры медицинского характера. М., «Юрид. лит.», 1976 (Библиотечка народного судьи). – 103 с.
Батанов А.М. Принудительные меры медицинского характера (история, теория, законодательное регулирование и практика применения): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Казанский государственный университет. – Казань, 2004. – 26 с.
Боброва И., Протченко Б., Холодковская Е. Принудительное лечение вменяемых лиц, заболевших временным расстройством душевной деятельности // Советская юстиция. – 1975. – № 14. – С. 22–24.
Верещак В.М. Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусове лікування // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 10. – С. 38–41.
Верещак В.М. Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 10. – С. 38–41.
Гатауллин В., Шагеева Р. Принудительные меры медицинского характера в уголовном законодательстве зарубежных стран // Законность. – 2004. – № 10. – С. 58–60.
Глущенко Н. Применение принудительных мер медицинского характера // Советская юстиция. – 1982. – № 22. – С. 14–15.
Голоднюк М.Н. Развитие российского законодательства о принудительных мерах медицинского характера // Вестник МГУ. – Серия 11. – Право. – 1998. – № 5. – С. 51–58.
Горбачова І.М. Заходи безпеки в кримінальному праві (порівняльно–правовий аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально–виконавче право» / І.М. Горбачова . – Одеса, 2008. – 20 с.
Достовалов С. Цели применения принудительных мер медицинского характера // Законность. – 2000. – № 1. – С. 49–50.
Жарко Н.В. Принудительные меры медицинского характера (уголовно–правовой аспект): Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Академия права и управления. – Рязань, 2005. – 230 с.
Зайцева О. Порядок лечения ограничено вменяемых осужденных требует дополнительной регламентации // Российская юстиция. – 2003. – № 5. – С. 54–55.
Книга М.М. Визначення сутності примусових заходів медичного характеру // Юридична Україна. – 2008. – №3. – С.85–91.
Книга М.М. Запобігання злочинній діяльності осіб з психічними відхиленнями та хронічними психічними захворюваннями (соціально–кримінологічний аспект) // Реформування законодавства з питань протидії злочинності в контексті євроінтеграційних прагнень України: Матеріали Всеукраїнської науково–практичної конференції 25–26 травня 2006 року м. Запоріжжя: у 2 ч. – Ч. ІІ. – Запоріжжя: Юридичний ін–т ДДУВС, 2006. – С. 5–7.
Книга М.М. Кримінально–правові проблеми визначення підстав призначення примусових заходів медичного характеру // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2006. – №3 (29). – С. 236–244.
Книга М.М. Проблеми визначення поняття примусових заходів медичного характеру // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2007. – №1 (31). – С. 213–221.
Книга М.М. Пропозиції щодо використання зарубіжного досвіду в сфері примусових заходів медичного характеру // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2006. – №4 (30). – С. 212–222.
Книга М.М., Лень В.В. Проблеми запобігання злочинній діяльності осіб з психічними відхиленнями та хронічними психічними захворюваннями // Юридична Україна. – 2006. – №4. – С. 77–81.
Книга М.М., Лень В.В. Соціально–правові проблеми виявлення і лікування осіб з психічними аномаліями в Україні // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: Матеріали міжнародної науково–практичної конференції. – У 2 ч. – Львів: Університет внутрішніх справ, 2005. – ч.1. – С. 328–333.
Книга М.М., Лень В.В., Лень В.В. Питання виявлення і лікування осіб з психічними аномаліями (соціально–правовий аспект) // Влада. Людина. Закон. – 2005. – №6. – С. 42–47.
Колмаков А.П. Проблемы правового регулирования принудительных мер медицинского характера: дис. ... доктора юрид. наук: 12.00.08 / Санкт–Петербургский государственный университет. – Санкт–Петербург, 2000. – 360 с.
Котов В.П., Мальцева М.М. Некоторые принципиальные вопросы организации принудительного лечения // Принудительное лечение психически больных (Клинические и организационные аспекты): (Сборник научных трудов). Под редакцией академика АМН СССР Г.В. Морозова. – М., 1981. – С. 29–37.
Лень В.В. З історичного аспекту розвитку законодавства про примусові заходи медичного характеру періоду Х – початку ХХ століття // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2002. – №2. – С. 260–265.
Лень В.В. Кримінально–правові проблеми визначення осудності злочинця: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / НУВС. – Харків, 2003. – 19 с.
Лень В.В. Проблеми застосування примусових заходів медичного характеру на Русі в Російській імперії періоду Х – початку ХХ століття // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – №1. – С. 275–280.
Лень В.В., Кравченко К.В. До проблеми узгодженості примусвоих заходів медичного лікування душевнохворих // Життя і право. – 2004. – №6. – С. 66–68.
Мальцева М.М., Котов В.П. К проблеме соответствия применяемой судом принудительной меры медицинского характера тяжести общественно опасного деяния психически больного // Социальная и клиническая психиатрия. – 1992. – Том 2. – Випуск I. – С. 132–138.
Митрофанов І. Правове регулювання примусового лікування наркозалежних осіб, що вчинили злочини (порівняльний аспект) // Юридична Україна. – 2006. – №1. – С.79–84;
Михеев Р.И. Проблемы вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве. – Владивосток: Издательство Дальневост. ун–та, 1983. – 300 с.
Михеев Р.И., Протченко Б.А. Правоотношения, порождаемые деяниями невменяемого // Советское государство и право. – 1984. – № 11. – С. 84–90.
Музика А.А. Примусові заходи медичного і виховного характеру. – Київ: Національна академія внутрішніх справ України. 1997. – 125 с.
Назаренко Г.В. Принудительные меры медицинского характера: Учеб. пособие. – М.: Дело, 2003. – 176 с.
Оверчук С.В. Дискусійні аспекти зміни осудності в проекті нового Кримінально–процесуального кодексу України // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2004. – № 1. – С. 145–154.
Овчинникова А.П. Сущность и назначение принудительных мер медицинского характера. – М., 1977. – 46 с.
Павлухин А.Н. Принудительные меры медицинского характера (уголовно–правовой аспект): монография / А.Н. Павлухин, Н.В. Жарко, З.Д. Хухуа; под ред. А.Н. Павлухина. – М.: ЮНИТИ–ДАНА: Закон и право, 2007. – 144 с.
Первомайский В.Б. Понятие «общественная опасность душевнобольного» в судебной психиатрии // Государство и право. – 1992. – № 7. – С. 59–67.
Сенченко Н. Поняття та види процесуальних гарантій у провадженні по застосуванню примусових заходів медичного характеру // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 1. – С.124–127.
Сенченко Н. Участь у справі законного представника при провадженні по застосуванню примусових заходів медичного характеру // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 3. – С.137–141.
Сенченко Н.М. Реалізація основних засад кримінального судочинства при розгляді і вирішенні справи судом при застосування примусових заходів медичного характеру // Держава і право: Зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки. – 2005. – Вип. 25. – С. 492–498.
Спасенников Б.А. Принудительные меры медицинского характера: история, теория, практика / Предисловие заслуженного деятеля науки Российской Федерации, доктора юридических наук, профессора Ю.М. Антоняна. – Спб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 412 с.
Тараненко С. Щодо поняття неосудності в адміністративному праві // Право України. – 1998. – №6. – С.88.
Улицкий С.Я. Правовое регулирование принудительных мер медицинского характера. – Владивосток, 1974. – 16 с.
Улицкий С.Я. Проблемы принудительных мер медицинского характера. – Владивосток, 1973. – 26 с.
Хлолденко В. Применение принудительной меры медицинского характера // Законность. – 2004. – № 3. – С.20–22.
Холостенко С.М. Теоретичні аспекти та практичний досвід провадження щодо неосудних осіб // Основні напрямки реформування ОВС...: Матеріали наук.–практич. між народ. конф. (14–15 жовтня 2004. р.). – Ч.1. – Одеса, 2004. – С.200–203.
Хомовский А.А. Назначение и отмена принудительных мер медицинского характера // Сов. юстиция. – 1967. – № 11. – С.10–16.
Шишкин Б., Алексеев В. Соблюдать процессуальные гарантии применения принудительных мер медицинского характера // Советская юстиция. – 1973. – № 24. – С.17–19.
Шишков С. О принудительном лечении осужденных с психическими аномалиями // Российская юстиция. – 1998. – № 4. – С.49–50.
Шишков С. Помещение в психиатрический стационар // Законность. – 2003. – № 11. – С. 32–37.
Юношев О.В. Проблеми застосування примусового лікування як кримінально–правового інституту // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2002. – № 2. – С.143–149.

Тема № 17. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх

Правові підстави та умови притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочини у віці до 18 років.
Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру, його поняття та умови. Наслідки ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру.
Види покарань, що застосовуються до неповнолітніх. Основні і додаткові покарання, що можуть бути застосовані до неповнолітніх.
Основні види покарань, що застосовуються до неповнолітніх: штраф; громадські роботи; виправні роботи; арешт; позбавлення волі на певний строк.
Додаткові покарання, що можуть бути застосовані до неповнолітніх: штраф; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Розмір штрафу та перелік доходів, на які він може бути звернений.
Виправні роботи, їх термін та особливості їх призначення неповнолітнім. Сума відрахувань із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт.
Арешт, його термін і місця відбування.
Позбавлення волі на певний строк та його термін. Види установ, де відбувають покарання неповнолітні, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі.
Призначення покарання неповнолітнім, його порядок та умови.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням. Іспитовий строк, що встановлюється неповнолітнім.
Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру, його умови та правові наслідки.
Звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у зв’язку із закінченням строків давності, його умови та правові наслідки. Види строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та виконання обвинувального вироку для неповнолітніх.
Умовно дострокове звільнення від відбування покарання неповнолітніх та умови його застосування. Правові наслідки вчинення нового злочину під час умовно–дострокового звільнення від покарання.
Погашення та зняття судимості. Дострокове зняття судимості.
Заходи кримінально–правового характеру, що можуть бути застосовані до неповнолітніх, які вчинили злочини, в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.

Додаткова література:
Закон України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» від 24 січня 1995 року №20/95–ВР (із наст. змін. та доп.) // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1995. – №6. – Ст.35.
Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 27.02.2004 р.
Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16.04.2004 р.
Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України №2 від 15.05.2006 р.
Антипов В. Проблеми застосування до неповнолітніх певних видів кримінальних покарань // Підприємництво, господарство і право. Науково–практичний господарсько–правовий журнал. – 2004. – № 8. – С.134.
Бурдін В.М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – №1. – С.62.
Васильєв А.А. Проблеми притягнення до відповідальності неповнолітніх осіб, які відстають у психічному розвитку // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. Матеріали науково–практичної конференції. Харків, 20 червня 2003 р. Національний університет внутрішніх справ. – С.9.
Вітвицька В.В. Захист прав та інтересів неповнолітніх у кримінальному законодавстві України // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 1999. – С.137.
Волкова С. Захищати права неповнолітніх // Вісник прокуратури. – 2003. – №11. – С.89.
Завгородня Ю.С. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні // Влада.Людина.Закон. – 2007. – №7. – С.53–54.
Завгородня Ю.С., Терещенко А.І. Кримінологічна характеристика сучасної злочинності неповнолітніх в Україні: деякі аспекти // Науковий вісник ДДУВС. Спец. випуск. – 2007. – №1. – С.92–100.
Ільченко Ю.С. Види покарань, що застосовуються до неповнолітніх за кримінальним законодавством України та зарубіжних країн // Науковий вісник ДДУВС. – 2006. – №2. – С.300–304.
Киренко С. Кримінально–правова охорона неповнолітніх: новий КК – старі проблеми // Право України. – 2002. – №6. – С.39.
Кідіна Н. Законодавство країн Європи про кримінальну відповідальність неповнолітніх // Право України. – 2000. – №2. – С.97.
Ковітінді О. Окремі проблеми кримінально–правового регулювання звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх // Підприємництво, господарство і право. Науково–практичний господарсько–правовий журнал. – 2004. – №3. – С.96.
Корчовий М.М. Кримінологічні проблеми боротьби зі згвалтуванням, вчинюваним неповнолітніми: Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.08 / НАВСУ. – К., 2000. – 18 с.
Лень В.В. Кримінально–правові проблеми визначення осудності злочинця: Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.08 / НУВС. – Х., 2003. – 20 с.
Марчук Р. Розгляд справ про злочини неповнолітніх і втягнення їх у злочинну та іншу протиправну діяльність // Прокуратура, людина, держава. – 2004. – №2. – С.115.
Мойсеєва О. Правовий захист неповнолітніх (за матеріалами нового Кримінального кодексу України) // Право України. – 2001. – № 9. – С.59.
Мороз В.Ф., Шалгунова С.А. Запобігання злочинності серед неповнолітніх в Дніпропетровській області: Навчальний посібник. – Д.: ДЮІ, 2001. – 36 с.
Омельяненко Г. Адаптація кримінально–процесуального законодавства України про судочинство у справах неповнолітніх до міжнародних Мінімальних стандартів // Право України. – 2002. – №5. – С. 79.
Родіонов В. Проблемні питання кримінальної відповідальності неповнолітніх // Юридична Україна. – 2007. – №1. – С.91–94;
Шалгунова С.А., Юзікова Н.С. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх та запобігання негативної (делінквентної) поведінки серед неповнолітніх. Методичні рекомендації. – Д.: Юрид.академія МВС, 2002. – 46 с.
Шуба В. «Дитяча» злочинність: тенденція до «омолодження» // Вісник прокуратури. – 2002. – №1. – С. 101.
Ягодинська В. Удосконалювати організацію боротьби з втягненням неповнолітніх у злочинну діяльність // Право України. – 2000. – № 3. – С. 100.
Яницька Н.В. Групова корисливо–насильницька злочинність молоді та її попередження: Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.08 / НАВСУ. – К., 2000. – 19 с.
Яцун О. Застосування до неповнолітніх позбавлення волі // Вісник прокуратури – 2003. – № 12. – С.106.


Тема № 18. Загальна характеристика міжнародного кримінального права

Загальна характеристика кримінального законодавства держав, що входять до СНД.
Кримінальне законодавство Російської Федерації, Білорусі, Казахстану.
Кримінальне законодавство розвинутих зарубіжних держав: Англії, США, Франції, Німеччини. Англо–американська континентальна (франко–німецька) системи кримінального права. Реформи кримінального законодавства, що здійснюються в останній час в деяких зарубіжних розвинутих державах.
Основні інститути Загальної частини кримінального права зарубіжних держав.
Поняття злочину. Класифікація злочинів. Вина та її форми. Неосудність. Замах на злочин. Співучасть. Обставини, що усувають злочинність діяння. Система кримінальних покарань. Заходи безпеки. Умовне засудження. Звільнення від покарання.

Додаткова література:
Висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду від 11 липня 2001 року Справа № 1–35/2001 № 3–в/2001 (справа про Римський Статут) // Рішення Європейського Суду з прав людини, Страсбург, 11 липня 2000 р.
Аметка Ф.А., Ткаченко І.М. Реалізація міжнародних стандартів поводження з правопорушниками // Акт. пробл. сучасної науки в дослідж. Молодих учених. – 2004. – Вип. 5. – С.18–23.
Вихрист С.М. Принципи кримінально–правової юрисдикції у міжнародному праві // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – № 9. – С.175.
Волошина Т. Как вручить документ за границей: аналіз процедуры официальной передачи документа за рубежом, судебных документов стороне по делу – нерезиденту // Юридическая практика. – 2006. – № 26. – 27 июня. – С. 24.
Глушкова О.В. До питання визначення поняття злочину в міжнародному кримінальному праві // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 4. – С.158.
Гранки И.В. Преступление геноцида в международной уголовной юстиции // Право и государство. – 2005. – № 6. – С. 98–109
Гуліна С.М. Міжнародні принципи та стандарти захисту учасників кримінального судочинства // Процесуальні гарантії дотримання конституційних прав громадян у кримінальному судочинстві: Матеріали наук.–практич. конф. (26 листопада 2004 р.). – Донецьк, 2005. – С. 200–205.
Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право. – М.: Спарк, 2001. – 767 с.
Жданов Ю.Н., Лаговская Е.С. Европейское уголовное право. Перспективы развития. – М.: Междунар. отношения, 2001. – 232 с.
Завадський І.А. Система кримінального права США // Юридична наука та правоохоронна діяльність. – 2000. – № 1. – С.282.
Задаля Д.К. Про класифікацію суспільно–небезпечних діянь за кримінальним кодексом Франції // Юридична наука та правоохоронна діяльність. – 2000. – № 1. – С. 34–38.
Иващенко С. Проблемы заключения под стражу: анализ законодательства Украины и международных договоров относительно мер пресечения // Юридическая практика. – 2005. – № 16. – 19 апр. – С. 22.
Имамов Э.З. Уголовное право Китайской Народной Республики. Теоретические вопросы Общей части. – М.: Наука, 1990. – 236 с.
Иногамова–Хегай Л. Понятие преступления и субъекта преступления по меджународному уголовному праву // Уголовое право. – 2004. – № 1. – С. 23–25.
Іващенко В.О. Відповідальність за міжнародні злочини // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень. – К., 2003. – С. 252–258.
Іващенко В.О. Сучасні проблеми становлення міжнародного кримінального права // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 6. – С.67–73.
Кидальник А.Г., Соломоненко И.Г. Источники и система международного уголовного права // Государство и право. – 2004. – № 1. – С. 62–67.
Комментарий к Уголовному кодексу Республики Казахстан / Отв. редакторы: член–корреспондент Академии естественных наук Республики Казахстан, доктор юридических наук, профессорр Борчашвили И.Ш., кандидат юридических наук, доцент Рахимжанова Г.К. – Караганда, РГК ПО «Полиграфия», 1999. – 960 с.
Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. Под общей ред. Ген.прокурора РФ, проф. Ю.И.Скуратова и Пред. Верх. Суда РФ В.М. Лебедева. – М.: Издательская группа ИНФРА.М – НОРМА, 1996. – 832 с.
Крылова Н.Е. Основные черты нового уголовного кодекса Франции. – М.: Издательство «СПАРК», 1996. – 124 с.
Крылова Н.Е., Серебренникова А.В. Уголовное право зарубежных стран (Англия, США, Франция, Германия). Учебное пособие. – М.: “Зерцало», 1998. – 208 с.
Лихачев В.А. Уголовное право в освободившихся странах (сравнительное исследование). – М.: Наука, 1988.
Лукашук И.И., Наумов А.В. Международное уголовное право: Учебник. – М.: Спартак, 1999. – 287 с.
Малиновський А.А. Сравнительное правоведение в сфере уголовного права. – М.: Междунар. отношения, 2002. – 376 с.
Мансуров Т.Т. Понятие и общин признаки пре ступлений международного характера. // Юрист – международник. – 2004. – № 1. – С. 56–61.
Навроцький В. Транскордонний злочин як вид міжнародного злочину // Вісник Львів. ун–ту. Серія юридична. – 2004. – Вип.. 39. – С. 392–398.
Никифоров Б.С., Решетников Ф.М. Современное американское уголовное право. – М.: Наука, 1990. – 256 с.
Новое уголовное право России. Общая и Особенная части. Учебное пособие. – М.: Зерцало, Теис, 1996.
Пантелеев В.А., Козочкин И.Д., Лихачев В.А. Уголовное право развивающихся стран: Общая часть. – М.: Наука, 1988. – 150 с.
Петра І.Ю. Актуальні кримінально–правові проблеми у міжнародному праві // Науковий вісник Львів. юридич. ін–ту МВС України. – 2004. – № 2 (2). – С. 13–24.
Правовая система Нидерландов / Отв. ред. д.ю.н., проф. В.В.Бойцова, д.ю.н., проф. Л.В.Бойцова. – М.: Изд–во «Зеркало», 1998. – 432 с.
Преступление и наказание в Англии, США, Франции, ФРГ, Японии: Общая часть уголовного права. – М.: Юрид. лит., 1991. – 228 с.
Ромашев Ю.С. Борьба с преступлениями международного характера, совершаемыми на море (терроризм, пиратство, незаконный оборот наркотиков и др. преступления). – М.: Рос Консульт, 2001. – 300 с.
Ромінський В.І. Поняття злочинів у міжнародному кримінальному праві // Вісник Одес. ін–ту внутр. справ. – 2005. – № 1. – С. 180–183.
Ромінський В.І. Принципи міжнародного кримінального права // Науковий вісник ЮА МВС. – 2005. – № 4. – С. 261–268.
Савченко А.В. Федеральні правоохоронні органи США: місія, організаційна структура та застосування кримінального законодавства: Навчальний посібник. – К.: Текст, 2003. – 122 с.
Саркисян М.А. Квалифицирующие признаки международного преступления // Государство и право. – 2005. – № 8. – С. 82–90.
Стрельцов Е.Л. Отдельные элементы состава международных преступлений // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Спеціальний випуск. – 1999. – ч. 3. – С.9.
Стрельцов Е.Л. Отдельные элементы состава международных преступлений // Вісник Луганського ін–ту внутр. справ. – 1999. – № 3. – С. 9–16.
Уголовное право США: Сборник нормативных актов / Сост., отв. ред. и автор вступ. ст. И.Ф.Козочкин. – М.: Изд–во УНР, 1985. – 160 с.
Уголовные кодексы Китая, Литвы, Киргизии, Казахстана, Белоруси, Российской Федерации (в електронному варіанті на кафедрі).
Уголовный кодекс Франции / Науч. редактирование канд. юрид. наук, доц. Л.В. Головко, канд. юрид. наук, доц. Н.Е. Крыловой; перевод с французского и предисловие канд. юрид. наук, доц. Н.Е. Крыловой. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 650 с.
Уголовный кодекс Швеции / Перевод с англ. С.С.Беляева по состоян. на 1.05.1999 г. – М., 2000.
Феоктистова Е.Е. Антуальные проблемы международного сотрудничества в сфере уголовного производства // Рос. следователь. – 2006. – № 6. – С. 60–62.
Юртаева К.В. Злочини міжнародного характеру: з чого ж все почалося // Вісник НУВС. – 2004. – Вип. 27. – С. 32–38.
СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ КУРСУ

Тема
Лекції
Семінарські заняття
Практичні заняття
Самостійна та
індивідуальна робота

Змістовий модуль I.

1. Поняття, система, предмет, завдання і принципи кримінального права України. Наука кримінального права
2
4

10

2. Закон про кримінальну відповідальність та її підстава





3. Поняття та ознаки злочину. Класифікація злочинів. Склад злочину.
2
2
2
6

4. Стадії злочину.
2
2
2
6

Модуль II.

5. Об’єкт злочину. Об’єктивна сторона злочину
4
6
2
10

6. Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб’єкт злочину)
2
2
2
6

7. Суб’єктивна сторона злочину
4
4
4
8

8. Множинність злочинів
2
2
2
8

Модуль III.

9. Співучасть у злочині
4
4
4
8

10. Обставини, що виключають злочинність діяння
4
4
4
6

11. Звільнення від кримінальної відповідальності
2
2
2
4

Модуль IV.

12. Поняття покарання. Види покарання
2
4

6

13. Призначення покарання
2
2
2
4

14. Звільнення від покарання
2
2
2
4

15. Погашення і зняття судимості



6

16. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування



6

17. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх
2
2
2
4

18. Загальна характеристика міжнародного кримінального права



6

Усього годин
36
42
30
108


Примітка: Співвідношення кількості годин аудиторних занять та індивідуальної і самостійної роботи може змінюватися залежно від змісту навчального курсу. Теми семінарських занять


Модуль 1: Теми № 1-4.

Тема 1-2. Поняття, система, предмет, завдання і принципи кримінального права України. Наука кримінального права.

Семінар № 1 – 2 год.
План семінару:
Поняття, предмет, метод, завдання, функції та принципи кримінального права України.
Система кримінального права і суміжні галузі права. Наука кримінального права та її методи.
Поняття закону про кримінальну відповідальність, його ознаки, джерела, завдання і значення.
Кримінальний кодекс України, його структура (побудова) та структура і види кримінально-правових норм Особливої частини Кримінального кодексу. Види диспозицій і санкцій.


Семінар № 2 – 2 год.
План семінару:
Тлумачення закону про кримінальну відповідальність: поняття, види і значення. Роль Верховного Суду України в тлумаченні законів про кримінальну відповідальність.
Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.
Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі.


Тема 3. Поняття та ознаки злочину. Класифікація злочинів. Склад злочину

Семінар - 2 год.
План семінару:
Поняття злочину та його ознаки. Значення частини 2 ст.11 КК України для поняття злочину. Відмінність злочину від інших правопорушень.
Класифікація злочинів та її практичне значення.
Поняття складу злочину, його елементи та ознаки.
Види складів злочинів та їх вплив на кримінальну відповідальність.


Тема 4. СТАДІЇ ЗЛОЧИНУ

Семінар – 2 год.
План семінару:
Поняття і види стадій. Закінчений злочин.
Незакінчений злочин і його види. Готування до злочину та його відмінність від виявлення умислу.
Замах на злочин та його види.
Добровільна відмова від вчинення злочину та її відмінність від діяльного каяття.
Значення стадії вчинення злочину для притягнення особи до кримінальної відповідальності.

модуль 2 (теми 5-8)

Тема 5. Об'єкт злочину. Об'єктивна Сторона злочину

Семінар №1 – 2 год.
План семінару:
Поняття об’єкта злочинів, його структура та значення в діяльності ОВС.
Класифікація об’єктів злочину та її значення в діяльності ОВС.
Предмет злочину, його поняття та місце в структурі складу злочину. Відмінність предмета злочину від об’єкта злочину.

Семінар № 2 – 2 год.
План семінару:
Поняття, ознаки та значення об’єктивної сторони.
Суспільно-небезпечне діяння, його поняття, ознаки та форми (дія чи бездіяльність).
Поняття, ознаки і види суспільно-небезпечної дії.
Бездіяльність. Поняття, ознаки та умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність.

Семінар № 3 – 2 год.
План семінару:
Суспільно небезпечні наслідки: поняття, види, кримінально-правове значення.
Причинний зв’язок між діянням (дією чи бездіяльністю) і суспільно-небезпечними наслідками: поняття, види, кримінально-правове значення.
Факультативні ознаки об’єктивної сторони (місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину): поняття та значення.


Тема 6. Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочину)

Семінар – 2 год.
План семінару:
Поняття суб’єкта злочину, його ознаки та види.
Осудність як необхідна умова кримінальної відповідальності. Неосудність та її критерії.
Вік кримінальної відповідальності. Відповідальність неповнолітніх.
Обмежена осудність.

Тема 7. Суб’єктивна сторона злочину

Семінар № 1 – 2 год.
План семінару:
Поняття, ознаки і значення суб’єктивної сторони злочину.
Вина. Поняття, зміст, її форми та значення.
Умисна форма вини. Поняття, зміст і види умислу.
Мотив і мета (ціль) вчинення злочину. Їх поняття і види та значення для кримінальної відповідальності.
Значення правильного встановлення всіх ознак суб’єктивної сторони в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства.

Семінар № 2 – 2 год.
План семінару:
Необережна форма вини. Поняття, зміст та її види.
Казус в кримінальному праві та його відмінність від злочинної недбалості. Змішана (подвійна, складна) форма вини.
Помилка: її поняття, види і значення для кримінальної відповідальності.

Тема 8. Множинність злочинів

Семінар – 2 год.
План семінару:
Поняття та юридична характеристика множинності злочинів.
Одиничний злочин як структурний елемент множинності злочинів. Види одиничних злочинів: прості та ускладнені одиничні злочини (триваючі, продовжувані та складні).
Поняття та види сукупності злочинів. Вплив сукупності злочинів на межі кримінальної відповідальності особи.
Повторність як вид множинності злочинів, її види та їх вплив на межі кримінальної відповідальності особи.
Рецидив злочинів, його види та їх вплив на межі кримінальної відповідальності особи.


Модуль 3: Теми № 9-11.


Тема 9. Співучасть у ЗЛОЧИНі

Семінар № 1 – 2 год.
План семінару:
Поняття співучасті у злочині, її об’єктивні та суб’єктивні ознаки.
Види співучасників та їх характеристика.
Форми співучасті та їх кримінально-правові ознаки (характеристика).
Організована група та злочинна організація, їх ознаки та відмінності.

Семінар № 2 – 2 год.
План семінару:
Підстави та межі відповідальності співучасників злочину. Спеціальні питання відповідальності за співучасть.
Співучасть у злочині зі спеціальним суб’єктом, та особливості кримінальної відповідальності співучасників.
Поняття і види ексцесу виконавця. Особливості кримінальної відповідальності виконавця, який допустив ексцес та інших співучасників.
Поняття і види причетності до злочину та її правові наслідки.
Добровільна відмова при співучасті та її особливість щодо конкретного виду співучасника. Відповідальність за невдале підмовництво та пособництво.



Тема 10. Обставини, що виключають злочинність діяння

Семінар № 1 – 2 год.
План семінару:
Поняття, ознаки та види обставин, що виключають злочинність діяння. Їх значення в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства ОВС.
Необхідна оборона та умови її правомірності. Значення необхідної оборони в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства ОВС.
Перевищення меж необхідної оборони та його правові наслідки.
Уявна оборона та кримінально-правові наслідки за заподіяння шкоди у стані уявної оборони.


Семінар № 2 – 2 год.
План семінару:
Затримання особи, яка вчинила злочин та умови правомірності такого затримання.
Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця та їх вплив на межі кримінальної відповідальності особи.
Крайня необхідність та умови її правомірності.
Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
Фізичний або психічний примус як обставина, що виключає злочинність діяння.
Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Значення кожної із обставин, що виключає злочинність діяння, в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства ОВС.



Тема 11. Звільнення від кримінальної відповідальності

Семінар – 2 год.
План семінару:
Поняття та правові підстави звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Умови та підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям та примиренням винного з потерпілим.
Умови та підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки та із зміною обстановки.
Умови та підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
Значення звільнення від кримінальної відповідальності в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства ОВС.

Модуль 4: Теми № 12-18.

Тема 12. Поняття покарання. Види покарань

Семінар № 1 – 2 год.
План семінару:
Поняття, ознаки та мета покарання за Кримінальним кодексом України.
Види, класифікація та система покарань.
Позбавлення волі як вид покарання, його види і строки.
Штраф. Підстави призначення і розміри. Правові наслідки неможливості сплати штрафу.

Семінар № 2 – 2 год.
План семінару:
Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Громадські і виправні роботи. Умови та підстави їх застосування.
Службові обмеження для військовослужбовців. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
Арешт. Обмеження волі. Умови і підстави їх застосування.


Тема 13. Призначення покарання

Семінар – 2 год.
План семінару:
Загальні засади і принципи призначення покарання.
Призначення покарання за сукупністю злочинів.
Призначення покарання за сукупністю вироків.
Обставини, які пом’якшують і обтяжують покарання. Їх види і характеристика.
Вплив обставин, що обтяжують та пом’якшують покарання, на межі кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин.


Тема 14. Звільнення від покарання

Семінар – 2 год.
План семінару:
Звільнення від покарання та його відбуття, його види і значення.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням та обов’язки, які покладає суд на особу, що звільняється. Застосування додаткових покарань і правові наслідки звільнення.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років. Умови і підстави його застосування.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Тема 17. Особливості кримінальної відповідальності
неповнолітніх

Семінар – 2 год.
План семінару:
Звільнення від кримінальної відповідальності та покараннянеповнолітніх із застосуванням примусових заходів виховного характеру.
Види покарань, які застосовуються до неповнолітніх та їх характеристика. Особливості їх призначення.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням та від кримінальної відповідальності і відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Погашення та зняття судимості та відмінність від погашення і зняття судимості з дорослих осіб.

Теми практичних занять
Модуль 1: Теми № 1-4.

Тема 3. Поняття та ознаки злочину. Класифікація злочинів. Склад злочину
Практичне заняття – 2 год.
До практичного заняття необхідно письмово вирішити наступні задачі.

Задача № 1
Ігнатьєв, під час чергування на фермі взяв один мішок (12 кг) сіна. Він вночі відніс його додому.
Чи є дії Ігнатьєва суспільно небезпечними? Обґрунтуйте свою відповідь.

Задача № 2
Осипов, побачивши біля свого будинку автомобіль з включеним двигуном, вирішив покататися. Він сів в автомобіль, закрив дверці. В цей час з під’їзду вийшов чоловік і закричав на нього, куди він зібрався. Осипов встиг лише натиснути на педаль газу і проїхати 2,5 м.
Чи є в діях Осипова ознаки злочину? Обґрунтуйте свою відповідь.

Задача № 3
Ромазанов серед ночі прийшов до свого приятеля Корсуна і розповів йому, що годину тому він розбив вікно в аптеці і взяв там пляшку з медичним спиртом. Разом вони випили цей спирт.
Чи є ознаки злочину в діях Романова та Корсуна? Можуть вони бути притягнені до кримінальної відповідальності? Обґрунтуйте свою відповідь.

Задача № 4
Під час прогулянки з собакою Шевчук нацькував її на п’яного Демидова, який лежав на лаві у парку. Собака покусала Демидова, внаслідок чого останній перебував на лікарняному 20 днів.
Чи є ознаки злочину в діях Шевчука? Яка відповідальність повинна наступати для Шевчука? Обґрунтуйте свою відповідь.

Задача № 5
Малахов в стані сп’яніння вирішив покінчити життя самогубством. Для досягнення цієї мети він угнав пустий автобус і на значній швидкості спрямував його на товсте дерево. Внаслідок цього Малахов заподіяв собі тяжке тілесне ушкодження, пошкодив автобус, заподіявши автопідприємству значні матеріальні збитки.
Чи є дії Малахова злочинними? Обґрунтуйте свою відповідь.


Тема 4. СТАДІЇ ЗЛОЧИНУ
Практичне заняття – 2 год.
До практичного заняття необхідно письмово вирішити наступні задачі.

Задача № 1
Охоронцю приватного магазину Курдюмову під час чергування зателефонував приятель Арбузов та попросив допомогти відвезти додому будівельні матеріали. Оскільки був пізній час (близько 1 год. ночі) Курдюмов вирішив допомогти. Він замкнув магазин ззовні, і поїхав на власному авто. Це побачила група молодиків, які скористалися цим, розбили вікно, проникли в магазин і взяли продуктів на суму 2 тис.300 грн.
Чи є ознаки злочину в діях Курдюмова? Яка відповідальність повинна наступати для Курдюмова?

Задача № 2
Співробітник міліції Котов затримав Шевчука за вчинення дрібного хуліганства і того було піддано адміністративному стягненню. Останній пообіцяв Котову, що вб’є його.
Як кваліфікувати таку заяву Шевчука?

Задача № 3
Шамшуров і Адреєв зустріли ввечері на вулиці Богатинську, яка поверталась з роботи, і вирішили її зґвалтувати. Вони втягли ту до порожньої квартири будинку, поклали на ліжко і почали роздягати, тримаючи за руки, ноги і затискуючи рота. Богатинська вчинила опір, вирвала руку, кричала, витягла з куртки ножиці і вдарила ними Шамшурова. В цей час у двері квартири хтось постукав. Шамшуров і Андреєв, злякавшись, що їх можуть затримати, вистрибнули у вікно і втекли.
Як вирішити справу?

Задача № 4
Протягом двох років Скажутіна перебувала у неприязних стосунках з 64-річною Богдановою. Під час чергової сварки Скажутіна вдарила Богданову кулаком в обличчя, а потім ногою. Богданова впала і головою ударилась об асфальт, отримавши при падінні тілесне ушкодження середньої тяжкості. Скажутіну засуджено за умисне заподіяння цього ушкодження.
Чи правильно кваліфіковано дії винної?

Задача № 5
16-річний Лазар Казанович пристрастився до вживання наркотиків, про що батьки не знали. Бажаючи позбутися згубної пристрасті, він звернувся за допомогою до наркологічного диспансеру, де його взяли на облік. Медсестра диспансеру зателефонувала батьку Казановича і запитала, чи знає він, що його син є наркоманом і його через це взято на облік. У Казановича стався серцевий напад, і він одразу ж помер.
Як вирішити справу?



модуль 2 (теми 5-8)
Тема 5. Об'єкт злочину. Об'єктивна Сторона злочину
Практичне заняття – 2 год.
До практичного заняття необхідно письмово вирішити наступні задачі.

задача № 1
Устинов, який мешкав у Бердичеві, вирішив позбавитися своєї тещі, яка постійно скаржилася на нього його дружині і підбивала її розірвати з ним шлюб. З цією метою він поклав у багажник автомобіля тещі саморобний вибуховий пристрій, який повинен був вибухнути через 8 годин після від’їзду. Коли теща сіла в автомашину і завела двигун, стався вибух і вона загинула.
визначте місце і час вчинення злочину;
чи зміниться місце і час, якщо автомобіль вибухнув через 8 год., коли теща на автомобілі в’їхала в Бєларусь;
чи зміниться місце і час, якщо Устинов є громадянином Росії;
визначте місце вчинення злочину, якщо Устинов є громадянином Польщі.

задача № 2
Щербатенко, громадянин України, під час поїздки до Польщі, вчинив наїзд на пішохода у Кракові, від чого останній загинув. Щербатенко втік з місця пригоди. Через місяць, перебуваючи у Німеччині, Щербатенко намагався пронести на борт літака пістолет, який придбав у невстановленої особи в Німеччині, але при митному огляді пістолет було виявлено і вилучено.
визначте місце вчинення обох злочинів;
визначте, за яким кримінальним законом Щербатенко повинен нести відповідальність в кожному випадку;
яким чином повинні діяти правоохоронні органи Польщі та Німеччини.

задача № 3
Громадянин України Громчак відбув покарання за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах. Після звільнення він переїхав у Росію, де працював за контрактом, який уклав на 1 рік. Протягом цього часу він вчинив 3 квартирні крадіжки та один розбійний напад. Під час затримання його працівниками міліції Росії, він вчинив опір і наніс одному із них легкі тілесні ушкодження.
визначте місце вчинення злочинів;
визначте, за яким кримінальним законом Громчак повинен нести відповідальність;
яким чином повинен діяти суд при розгляді справи щодо Громчака.

задача № 4
Визначте всі елементи і ознаки складів злочину, передбачених розділами ІІ, IV, VI Особливої частини КК.

задача № 5
Лікар-хірург Палєв, працюючи старшим судовим лікарем плавбази “Севастополь”, під час знаходження плавбази у плаванні, зробив за грошову винагороду операції з переривання вагітності 10 жінкам – членам екіпажу і працівникам переробних цехів. Наказом головного лікаря пароплавства проведення планових абортів у морі заборонено, і вагітні жінки повинні списуватися на берег. Медичних протипоказань для проведення абортів не було.
визначте об’єкт даного злочину;
ознайомтеся зі змістом ст.134 КК і визначте, чи є в діях Палєва склад даного злочину. Свою відповідь мотивуйте.

задача № 6
Нестеров взяв у пункті прокату холодильник і телевізор терміном на 1 рік з метою їх продажу та отримання грошей. Гроші від продажу пропив. Через рік, коли строк договору сплинув, він заявив, що повертати речі не збирається і відшкодовувати їх вартість також не буде.
визначте місце і час вчинення злочину;
ознайомтеся зі змістом ст.190 КК і визначте, чи є підстава для притягнення Нестерова до кримінальної відповідальності. Свою відповідь мотивуйте.

Тема 6. Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочину)
Практичне заняття – 2 год.
До практичного заняття необхідно письмово вирішити наступні задачі.

задача № 1
Проніна заявила усно, а потім написала на ім’я начальника міліції про те, що її намагався зґвалтувати Волоцько. При цьому, як доказ, вона представила порване плаття і просила притягти Волоцька до відповідальності. Під час розслідування з’ясувалося, що Проніна обмовила Волоцька через те, що той не виконав обіцянки одружитися з нею після інтимних стосунків між ними. Зміст заяви вона підтвердила на допитах її як потерпілої.
Визначте:
чи є в її діях склад злочину;
визначте родовий та безпосередній об’єкти;
охарактеризуйте об`єктивну сторону даного злочину та всі її ознаки;
визначте вид складу злочину за конструкцією.

задача № 2
Гартнер, яка працювала тренером з плавання в басейні "Олімпієць", дала групі новачків – учням молодших класів – завдання і простежила, як вони зі спеціальними дощечками в руках спускалися до басейну. Потім вона підійшла до колеги по роботі. Раптом почулися крики дітей, які кликали на допомогу. Кинувшись у воду, один з тренерів підняв з дна басейну потонулу дівчинку. Після надання першої допомоги її негайно було доставлено до реанімаційного відділення лікарні, але врятувати не вдалося.
Ознайомтеся зі змістом статей 115, 119 КК.
Визначте:
форму об`єктивної сторони діяння Гартнер;
ознаки об`єктивної сторони складу злочину;
суспільно небезпечні наслідки та вид складу злочину;
чи повинна Гартнер відповідати за смерть дівчинки.

задача № 3
З метою одержання підвищеної пенсії Полін вніс додаткові відомості в трудову книжку про свою роботу в районах Крайньої Півночі, хоча насправді там не працював. Він подав трудову книжку до органів соціального захисту населення. Через два роки було виявлено, що він не працював в районах Крайньої Півночі. За цей час Полін незаконно одержав суму, що становила 68 мінімальних розмірів заробітної плати.
Визначте:
ознаки об`єктивної сторони складу злочину;
яким чином визначити час вчинення злочину;
що було знаряддям злочину;
який спосіб вчинення злочину і як він впливає на відповідальність Поліна;
чи мала тут місце неодноразовість вчинення злочинів.

задача № 4
Васильєв купався в озері у 40 метрах від берега, тримаючись за автомобільну камеру, заповнену повітрям. Коли до нього став підпливати незнайомець (яким виявився Крамар), Васильєв попередив його, що не вміє плавати і просив близько до нього не підпливати. Однак, Крамар, намагаючись пошуткувати, підплив до Васильєва і схопився за камеру. Внаслідок різкого поштовху камера перевернулася і обидва плавці погрузилися у воду. Після цього Крамар винирнув і поплив до берега, а Васильєв потонув.
Ознайомтеся зі змістом статей 115-119 КК.
Визначте:
об`єктивну сторону та всі її ознаки;
наслідки та їх вплив на межі відповідальності Крамара;
вид складу злочину за конструкцією.

задача № 5
15-річний Оборський познайомився з раніше судимим Косенком, який запропонував допомогти групі його “добрих знайомих” розібратися з одним боржником. Оборський погодився лише після довгих умовлянь і обіцяння вільного, веселого життя. Він у складі групи вчинив декілька нападів на інкасаторів, під час яких двох з них було вбито і викрадено грошей на суму, яка становить 350 тис. грн.
Оборського засуджено за бандитизм.
Ознайомтеся зі змістом статей 113, 257, 294, 115, 187 КК.
Визначте:
об`єктивну сторону діянь Оборського та її ознаки;
об`єктивну сторону діянь Косенка та її ознаки;
наслідки діянь Оборського та Косенка і їх вплив на межі відповідальності;
чи вірно вирішено справу і обґрунтуйте своє рішення.

Тема 7. Суб’єктивна сторона злочину

Практичне заняття № 1 – 2 год.
До практичного заняття необхідно письмово вирішити наступні задачі.

задача № 1
14-річний Савченко підмовив 13-річного Томова взяти з дому мисливську рушницю його батька та боєприпаси до неї з метою постріляти. На що той погодився. В лісі вони зробили кілька пострілів по деревам, а потім вийшли до озера, в якому купалися їх знайомі. Савченко запропонував Томову налякати їх пострілом з рушниці по воді у напрямку купальників. Томов погодився і з відстані 50 метрів зробив постріл по воді в бік купальників. Пострілом було поранено у голову неповнолітнього К., який через неділю помер у лікарні від ускладнення, що сталося від попадання у кров пораненого інфекції, яка містилася у ставковій воді.
Визначте:
суб`єктивну сторону діянь Савченка та Томова;
форму вини та цілі, які переслідував кожен із них;
ставлення до наслідків та його значення для кваліфікації дій Савченка і Томова.

задача № 2
Димитров з метою помститися директору ПП Томенку за те, що дружина його покинула і пішла жити до Томенка, заклав у його автомобіль, що знаходився на стоянці, вибуховий пристрій. Коли Томенка та його водій Морев сіли у автомобіль, а останній увімкнув запалювання, пролунав вибух, від якого Морев загинув, а двом перехожим були завдані тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження. Автомобіль Томенка було знищено, чотири автомобілі, що знаходились на стоянці, зазнали значних пошкоджень. Томенко отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Визначте:
суб`єктивну сторону діяння Димитрова;
мету і мотив його дій;
емоційний стан та його вплив на відповідальність Димитрова.

задача № 3
Грабова Н., повернувшись додому з відрядження, виявила свого чоловіка Грабова В. у ліжку з її подругою. Вона стала завдавати їм ударів руками та різними предметами, що попадалися у кімнаті, викрикувати лайливі слова на адресу чоловіка та колишньої подруги. А коли чоловік її вдарив рукою по обличчю, Грабова Н. вихопила зі своєї сумки газовий пістолет і, приставила його до грудей чоловіка, зробила постріл, від якого він загинув на місці, отримавши проникаюче вогнепальне поранення.
Варіант. Грабова приготувала вечерю і запросила чоловіка та його коханку до столу, запропонувавши випити за знайомство. У горілку обом вона влила смертельну дозу отрути, від якої наступила смерть чоловіка та його коханки.
Визначте:
суб`єктивну сторону діянь Грабової Н. та Грабова В.;
мотив і мету їх дій;
емоційний стан Грабової Н. та його вплив на межі відповідальності.

задача № 4
Раніше засуджений за розбійний напад Шубченко, після звільнення з ВТУ повернувся додому. Познайомившись з 15-річним Цудіновим, Шубченко нахвалявся “романтизмом” життя та звичаїв у “зоні”, а згодом запропонував “сходити на діло”: вчинити крадіжку з “упакованої” квартири, господарі якої знаходяться на відпочинку за кордоном. Для полегшення транспортування викраденого Шубченко запропонував Цудінову взяти з гаража автомобіль “Жигулі”, що належав батькові останнього.
Зламавши двері квартири, Шубченко і Цудінов склали у простирадла аудіо- та відеоапаратуру, вироби зі шкіри, прикраси. А коли збиралися йти з приготовленим майном, до квартири ввійшов С. – сусід, який побачив, що двері в квартиру незачинені, і запитав у Шубченко і Цудінова, що вони роблять. Шубченко вихопив ножа, що мав при собі, і, погрожуючи ним С., наказав лягти на підлогу, після чого зв’язав його і, забравши речі, обоє зникли на автомобілі.
Рухаючись на великій швидкості, вони привернули увагу патруля ДАІ, але на вимогу зупинитися Шубченко наказав Цудінову збільшити швидкість і “відриватися” від переслідування. Виконуючи наказ Щубченка Цудінов не зупинився. Під’їжджаючи до трамвайної зупинки, де стояв трамвай і з нього виходили пасажири, підбурюваний Шубченко натиснув на звуковий сигнал, збільшив швидкість, в результаті чого здійснив наїзд на трьох осіб, які вийшли із трамваю. Від отриманих травм двоє із них загинули, а одному було завдано тяжке тілесне ушкодження.
Визначте:
суб`єктивну сторону діянь всіх учасників подій;
мету і мотиви кожного із учасників;
ставлення до вчинюваних діянь і до їх наслідків;
вплив на межі відповідальності кожного їх учасників подій.

задача № 5
Заненко, перебуваючи у неприязних стосунках з сусідом Рибіним, бажаючи помститися, звернувся до дільничного з заявою про те, що Рибін вдома виробляє самогон та продає його, а на отримані гроші будує сину дім, при цьому скупляє та міняє за самогон завідомо крадені на залізниці будівельні матеріали.
Перевіркою було встановлено, що Рибін дійсно вдома мав самогонний апарат та близько 10 літрів самогону, які, як він пояснив, мав для особистих потреб. На всі будівельні матеріали він надав документи, які засвідчували законність їх придбання.
Визначте:
суб`єктивну сторону діянь Заненка;
мету і мотиви його дій;
вплив на межі відповідальності мотиву і мети.


Практичне заняття № 2 – 2 год.
До практичного заняття необхідно письмово вирішити наступні задачі.

задача № 6
Якунін, працюючи керівником державного підприємства, отримав дозвіл на прийом додатково 50 робітників-ремонтників для забезпечення виконання термінового завдання по капітальному ремонту залізничних вагонів. Використовуючи своє службове становище, Якунін прийняв на роботу в якості ремонтників своїх близьких родичів та знайомих, які не мали належної кваліфікації, а також знайомих головного інженера, за що отримав від кожного по 500 грн.
Для виконання завдання по ремонту вагонів Якунін заставляв працювати інших працівників як у ранні часи, так і в позаробочі. Гроші, що виділялись на ремонт – нараховували прийнятим на роботу, які фактично не працювали. Завдання по ремонту вагонів було не виконано. Затримка склала понад 1 місяць.
Визначте:
суб`єктивну сторону діянь всіх учасників подій;
мету і мотиви кожного із учасників;
ставлення до вчинюваних діянь і до їх наслідків;
вплив на межі відповідальності кожного їх учасників подій.

задача № 7
Махков вдома зробив самопал, який взяв з собою на вечірку. Там він похвалявся зброєю і на пропозицію Колієнка перевірити її на придатність до стрільби зробив кілька пострілів картеччю по дереву і стовпу, а потім один постріл у неосвітлене вікно будинку гр. Сорокіної, яка на той час проходила повз нього. Сорокіній було спричинене тяжке тілесне ушкодження – вогнестрільне поранення в шию.
Визначте:
суб`єктивну сторону діянь всіх учасників подій;
мету і мотиви кожного із учасників;
ставлення до вчинюваних діянь і до їх наслідків;
вплив на межі відповідальності кожного їх учасників подій.

задача № 8
Карантаєв з метою вчинення вибуху у швидкому поїзді виготовив вибуховий пристрій, який замаскував під вигляд посилки і звернувся до своєї знайомої Сафарової з проханням передати “посилку” у Москву через провідників поїзду сполученням Дніпропетровськ-Москва, на що та погодилася. На ст. .Дніпропетровськ Сафорова, не знаючи про вміст посилки, умовила провідника поїзду Іванченка взяти посилку і дала їй у якості винагороди 10 грн.
На перегоні між станціями Курськ та Орел РФ спрацював таймер. Під час вибуху загинула провідник вагону та двоє пасажирів, декілька отримали різної тяжкості тілесні ушкодження, значних пошкоджень зазнав вагон поїзду.
Визначте:
суб`єктивну сторону діянь всіх учасників подій;
мету і мотиви кожного із учасників;
ставлення до вчинюваних діянь і до їх наслідків;
вплив на межі відповідальності кожного їх учасників подій.

задача № 9
16-річний Затула запропонував 14-річним Чепелю та Безкровному для розваги натягти через проїзну частину дороги капроновий шнур, а сам пішов у своїх справах. Чепель і Безкровний ввечері того ж дня взяли у останнього капроновий шнур для висушування білизни, натягли його через дорогу, прив’язали його кінці до дерев. Самі ж сховалися в кущах, і бачили мотоцикліста, який перекинувся на дорозі, але злякалися, що він упав і лежить й втекли. Ревченко, рухаючись на мотоциклі без освітлення, наїхав на цей шнур, упав і від отриманих тілесних ушкоджень через 2 дні помер у лікарні.
Визначте:
суб`єктивну сторону діянь всіх учасників подій;
мету і мотиви кожного із учасників;
ставлення до вчинюваних діянь і до їх наслідків;
вплив на межі відповідальності кожного їх учасників подій.

задача № 10
Точенко, повертаючись з полювання, не розрядив рушницю і не розібрав її. Вдома він поставив рушницю біля стіни у коридорі, а сам пішов відпочивати. Коли його дружина мила підлогу, вона не помітила як зачепила рушницю. Від падіння на підлогу стався постріл, яким було завдане поранення – тяжке тілесне ушкодження її малолітньому сину, який був у кімнаті.
Визначте:
суб`єктивну сторону діянь всіх учасників подій;
мету і мотиви кожного із учасників;
ставлення до вчинюваних діянь і до їх наслідків;
вплив на межі відповідальності кожного їх учасників подій.


Тема 8. Множинність злочинів
Практичне заняття – 2 год.
До практичного заняття необхідно письмово вирішити наступні задачі.

задача № 1
Мажаров, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керував автобусом, яким перевозив людей з поля у село. Незважаючи на заборонні звуковий та світловий сигнали, Мажаров намагався проїхати залізничний переїзд, але допустив зіткнення з електропоїздом. В результаті зіткнення загинуло сім пасажирів, що їхали в автобусі, та ще 12 з них отримали тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження. 3 вагони електропоїзду зійшли з рейок, загинув помічник машиніста, а мотоцикліст та шестеро пасажирів отримали тяжкі тілесні ушкодження, кілька десятків пасажирів отримали середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження. Затримка руху поїздів на дільниці склала 14 год.
Визначте:
чи має місце множинність злочинів та її вид;
чи має місце реальна або ідеальна сукупність злочинів;
який вид злочину (триваючий, продовжуваний, складний).

задача № 2
Кутько під час самовільних розкопок у місцях бойових дій знайшов одну гранату Ф-1 з запалом та пістолет ТТ, які приніс додому, після цього пістолет почистив і змастив. Через деякий час він взяв пістолет з собою на дискотеку, де мав намір показати його своїм друзям. На дискотеці Кутько було затримано нарядом міліції, а пістолет вилучено. Під час обшуку вдома у Кутько було знайдено і вилучено гранату. В результаті експертних досліджень було встановлено, що граната відноситься до боєприпасів, а пістолет придатний для стрільби.
Визначте:
чи має місце множинність злочинів та її вид;
чи має місце реальна або ідеальна сукупність злочинів;
який вид злочину (триваючий, продовжуваний, складний).

задача № 3
Придко разом зі своїм сином Михайлом протягом трьох місяців скоїли на залізничній станції Синельникове чотири крадіжки кришок колісних пар залізничних вагонів, вкравши відповідно 6, 8, 8, і 12 кришок, кожна з яких була вартістю в 2 мінімальні розміри встановленої заробітної плати, які здавали потім на пункт прийому металобрухту.
12 березня вони знову з метою вчинення крадіжки пішли на залізничну станцію, де зняли 12 штук кришок з вагонів потягу, що зупинився на станції. Вдвох вони двічі відносили зняті кришки додому у гараж, де потім очистили їх від змащення, а потім вирішили знову піти на станцію, щоб викрасти додатково кришки, але при підході до станції вони були затримані співробітниками міліції.
У зв’язку з розукомплектуванням колісних пар вагонів, потяг, відправлений зі станції, було поставлено під загрозу аварії.
Визначте:
чи має місце множинність злочинів та її вид;
чи має місце реальна або ідеальна сукупність злочинів;
який вид злочину (триваючий, продовжуваний, складний).

задача № 4
Горянов, з метою вчинення нападів на громадян, а також підприємства торгівлі та інші установи, вступив у зговір з Турієвим та Кроминим. Втрьох вони здійснили напад на пост ВОКР і, вбив при цьому стрілка, заволоділи автоматом ППШ. Протягом року вказані особи скоїли 15 нападів на будинки і квартири громадян, АЗС, магазини, де під загрозою застосування зброї викрадали гроші, коштовності, цінні речі. Всього за вказаний період вони викрали індивідуального, колективного та державного майна на суму, що у 350 разів перевищує встановлений розмір мінімальної заробітної плати. Під час останнього нападу Горянов вбив оператора АЗС, який вчинив опір нападникам.
Визначте:
чи має місце множинність злочинів та її вид;
чи має місце реальна або ідеальна сукупність злочинів;
який вид злочину (триваючий, продовжуваний, складний).

задача № 5
Свиренко, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, зайшов до кафе, де став чіплятися до відвідувачів, а коли ті йому зробили зауваження, став нецензурно лаятися, кинув пляшку у вітрину, на якій розбив дві пляшки спиртних напоїв, перекинув стіл, а коли до кафе зайшли наряд ППС з двома дружинниками та звернулися з вимогою припинити свої дії, Свиренко ще більше став лаятися, намагався перекинути інші столи, при затриманні став вириватися, штовхав міліціонерів, вдарив дружинника І. кулаком в обличчя, спричинивши йому легке тілесне ушкодження без розладу здоров’я.
Визначте:
чи має місце множинність злочинів та її вид;
чи має місце реальна або ідеальна сукупність злочинів;
який вид злочину (триваючий, продовжуваний, складний).

задача № 6
Євстратенко у тролейбусі таємно викрав у Савіної гаманець з грошима у сумі 270 грн. На викрадені гроші “скупився”, придбавши 10 гр. анаші, після вживання якої на дискотеці почав нецензурно лаятися, чіплятися до дівчат, а потім намагався пошкодити аудіоапаратуру, але в результаті дій працівників міліції та персоналу Євстратенка було затримано. При ньому виявили 5,5 гр. анаші.
Визначте:
чи має місце множинність злочинів та її вид;
чи має місце реальна або ідеальна сукупність злочинів;
який вид злочину (триваючий, продовжуваний, складний).

задача № 7
Рачін, перебуваючи у стані сп’яніння, на зупинці чіплявся до неповнолітніх Х. і Т., ображав їх, нецензурно лаявся у присутності громадян і дітей, потім став демонстративно справляти свої потреби. Капітан міліції Пазушко, який у цей час підійшов, знаходився поза службою і у цивільному одязі, представився Рачіну і показав службове посвідчення, після чого зажадав від нього припинення хуліганських дій і проїхати з ним до райвідділу. У відповідь Рачін намагався вибити з рук Пазушко посвідчення, нанести йому удари руками і ногами, але той ухилився і, застосувавши прийоми рукопашного бою, присік дії Рачіна, зв’язав ременем його руки та доставив у райвідділ. Через кілька годин, після складання матеріалів дослідчої перевірки, Рачіна відпустили з зобов’язанням з’явитися за першим викликом.
Ввечері Рачін, з метою помститися Пазушко, підстеріг його, коли той повертався з роботи і наніс йому удар ножем у груди, але у результаті контрприйому Пазушко вдалося блокувати удар та обеззброїти і затримати Рачіна.
Варіант. Під час затримання на зупинці Рачін завдав Пазушко смертельне ножове поранення.
Визначте:
чи має місце множинність злочинів та її вид;
чи має місце реальна або ідеальна сукупність злочинів;
який вид злочину (триваючий, продовжуваний, складний).

задача № 8
Занченко, раніше засуджений за крадіжку, після звільнення з УВП скоїв крадіжку з квартири Драгина. Через 2 тижні він вчиняє крадіжку з квартири Кримова. З метою полегшення вчинення крадіжок він підмовляє Ротенка та Слащенка до спільної злочинної діяльності. Коли втрьох вони скоїли крадіжку з квартири Шурова, їх було викрито і затримано у квартирі Слащенка.
Визначте:
чи має місце множинність злочинів та її вид;
чи має місце реальна або ідеальна сукупність злочинів;
який вид злочину (триваючий, продовжуваний, складний).

задача № 9
Колитвинцев, перебуваючи на посаді директора заводу будматеріалів, підписав заяву свого зятя Рогова на продаж йому з заводу 20 тис. штук цегли оздоблювальної некондиційної по ціні, що становить 30% від вартості цегли стандартної. При цьому вони домовилися, що в дійсності Колитвинцев зробить відповідну вказівку начальнику відділу збуту про відпуск стандартної цегли в кількості не 20, а 40 тис. штук.
Рогов вніс гроші у сумі 4 тис. грн. у касу заводу і отримав документи на право вивозу 20 тис. штук. некондиційної цегли, після чого, діючи з начальником відділу збуту, який дав вказівку начальнику складу готової продукції загрузити 40 тис. штук стандартної цегли, вивезли її на земельну ділянку Рогова для будівництва дому.
Визначте:
чи має місце множинність злочинів та її вид;
чи має місце реальна або ідеальна сукупність злочинів;
який вид злочину (триваючий, продовжуваний, складний).

задача № 10
Ланенко та раніше судимий за незаконне зберігання без мети збуту наркотичних засобів Циганюк за попередньою домовленістю удвох вчинили крадіжку чоловічого костюму в ЦУМі. Повертаючись вдвох додому, у тролейбусі Ланенко намагався витягти гаманець з кишені Кошикової, але був помічений одним із пасажирів і разом з Циганюком був затриманий. Під час особистого обшуку у Ланенка було вилучено 3 жіночих гаманця, а у Циганюка 100 гр. гашишу.
Визначте:
чи має місце множинність злочинів та її вид;
чи має місце реальна або ідеальна сукупність злочинів;
який вид злочину (триваючий, продовжуваний, складний);
чи має місце співучасть, її форма і вид.


Модуль 3: Теми № 9-11.
Тема 9. Співучасть у ЗЛОЧИНі

Практичне заняття № 1 – 2 год.
До практичного заняття необхідно письмово вирішити наступні задачі.

задача № 1
Робочі Сидоренко і Вальченко працювали на будівництві будинку. Під час роботи Сидоренко запропонував викинути із вікна другого поверху колоду, не відаючи, що під вікном знаходиться підсобний робочий Шульга. Вальченко викинув колоду, внаслідок чого тяжко поранив Шульгу.
Варіант. Вони разом викинули колоду із вікна другого поверху за пропозицією Сидоренка.
Визначте:
чи можна визнати Сидоренка і Вальченка співучасниками;
в чому виражається об’єктивний зв’язок між діями учасників події;
чи зміниться оцінка діяння Сидоренка та Вальченка за варіантом.

задача № 2
Троценко був переданий до суду за обвинуваченням у тому, що він, будучи міліціонером лінійного посту залізничної станції, затримав на путях станції під час чергування Кузененка з викраденими із вагону речами та відпустив його, а вилучені у злодія речі – привласнив.
Ознайомтеся зі змістом ст.185, 364, 365 КК.
Визначте:
чи є дії Троценка злочинними;
чи може Троценко бути визнаним співучасником злочину, який вчинив Кузененко;
які ролі виконували Троценко і Кузененко.

задача № 3
В лікарні отруїлося троє хворих. Асистент аптеки Коробко помилково відпустила медсестрі Антонович в мензурку замість ліків, що були вказані у рецепті, екстракт беладони у кількості 18 гр. Лікар терапевтичного відділення Кисель, отримавши від медсестри мензурку з ліками (без етикетки), не перевірила, які ліки відпущені аптекою і наказала медсестрі видати хворим по 5 гр. ліків кожному.
Визначте:
чи є дії Коробко, Антонович та Кисель злочинними;
чи можна визнати вказаних осіб співучасниками або організованою групою;
у чому виражається суб’єктивний зв’язок між співучасниками злочину і організованою групою;
яку мету переслідував кожен із учасників події.

задача № 4
Шевченко, Гуляєв і Зайченко, перебуваючи в нетверезому стані, зустріли на центральній вулиці Дніпропетровська Гончаренка і Коржа, при цьому вчинивши сварку. Працівник міліції Браженко втрутився і розігнав правопорушників. Через деякий час Шевченко, Гуляєв і Зайченко знову зустріли Гончаренка і Коржа, почали чіплятися до них, ображати нецензурною лайкою, затіяли сварку, під час якої Зайченко несподівано вихопив із кишені ніж, яким наніс Гончаренку декілька ударів в груди і живіт, від яких потерпілий помер на місці події.
Вироком суду Зайченко, Шевченко і Гуляєв були визнані винними: Зайченко у вбивстві Гончаренка (як виконавець), а Шевченко і Гуляєв – в наданні допомоги (в сприянні) Зайченку у вбивстві Гончаренка.
Прокурор вніс протест на вирок, вважаючи, що в діях Зайченка, Шевченка і Гуляєва є ознаки організованої групи.
Визначте:
чи є діяння Шевченка, Гуляєва та Зайченка співучастю;
яка форма співучасті;
ролі всіх учасників подій;
чи вірно вирішив суд справу;
чи вірним є протест прокурора;
яким повинно бути остаточне рішення суду.

задача № 5
Між подружжям Іванченко склалися крайньо неприязні стосунки. Особливо вони загострилися після приїзду Рубцової, матері дружини Іванченка, яка також сварилася із зятем з приводу його пияцтва. Крім того, зять неодноразово бив її. У зв’язку з цим Рубцова вирішила позбавитися Іванченка. З цією метою вона купила у невстановленої особи пістолет, який вручила Проніну, і домовилась з ним про вбивство зятя. Про все це Рубцова повідомила своїй дочці. Та не побажала втручатися в цю справу, але пообіцяла матері не повідомляти про наміри і, знаючи про час вчинення злочину, виїхала за місто. Невдовзі після її від’їзду додому прийшов Пронін і вбив Іванченка.
Ознайомтеся зі змістом ст.115 КК.
Визначте:
чи є дії Рубцової та дружини Іванченка злочинними;
об`єктивні та суб`єктивні ознаки діяння і наслідків;
які ролі названих осіб у подіях;
яким чином суд повинен визначити межі відповідальності всіх учасників події.


Практичне заняття № 2 – 2 год.
До практичного заняття необхідно письмово вирішити наступні задачі.

задача № 6
Завідуючий складом державного м’ясокомбінату Мишкін і шофер-експедитор того ж м’ясокомбінату Захарченко домовились про збут зайвого м’яса. Захарченко звернувся до завідуючого магазином Банніка з проханням продати через магазин 300 кг викраденої яловичини, обіцяючи за це одну третину виторгу.
З метою викриття злодія Баннік погодився і назвав день і годину, коли зможе прийняти викрадене. Про це він на другий день повідомив в ОВС, і Захарченко був затриманий з викраденим м’ясом в магазині Банніка.
Визначте:
чи є злочинними дії учасників події;
яка форма співучасті має місце;
які ролі виконують учасники події;
чи можна визнати Банніка співучасником злочину (розкрадання).

задача № 7
Два брати Данилки та троє їх друзів разом вчинили декілька збройних нападів на громадян і вбивств. Так, вони вбили сім’ю Бродського і викрали з його дому значну суму грошей, вбили міліціонера Устинова і забрали його табельну зброю, вчинили ряд інших злочинів (грабежів, розбоїв, вимагань).
Дружина Данилка Івана – Данилко Марія, довідавшись від чоловіка про вбивство міліціонера, на його прохання, викинула в річку його черевики та його брата, на яких була кров, замила кров на його штанях, сховала переданий їй чоловіком пістолет. Про інші злочини, вчинені її чоловіком, вона не знала.
Ознайомтеся зі змістом ст.115, 185-187, 189, 257 КК.
Визначте:
чи є злочинними дії кожного із учасників події;
форму об’єднання зазначених осіб;
роль кожного із названих осіб;
межі відповідальності кожної особи.

задача № 8
Філатов люто ненавидів Леонова. Він підмовив Рогачова, якому щойно виповнилося 13 років, вистрелити із рушниці, завіряючи, що вона заряджена тільки порохом і постріл тільки злякає Леонова. Рогачов підійшов до Леонова і вистелив, але рушниця була заряджена картеччю і Леонова було вбито.
Варіант. Рогачову було 14 років.
Ознайомтеся зі змістом ст.115 КК.
Визначте:
чи є дії Леонова та Рогачова злочинними;
які ролі виконують учасники події;
форму об`єднання Філатова та Рогачова;
межі відповідальності Філатова і Рогачова.

задача № 9
Голод, Кукленков, Аведян та Задікян вирішили займатися розкраданням запасних частин до автомобіля “ВАЗ” з цеху, в якому Голод працював майстром, а Кукленков пресувальником. У січні 2001 року вони відкрили цех, завантажили у автомобіль п’ять контейнерів із запасними частинами, домовились з водієм Афанасьєвим і контролером позавідомчої охорони Вдовенко та вивезли запчастини з цеху. Афанасьєву і Вдовенко вони дали по 300 грн. У лютому таким же чином вони викрали запчастин на суму 295 тис. грн., заплативши водіям Курушину і Вдовенку по 400 грн., а у березні – на суму 250 тис. грн., заплативши водіям Прошину і Вдовенку також по 400 грн., але відразу після виїзду із території цеху були затримані працівниками міліції. Вдовенко й інші водії вартості викрадених запасних частин не знали.
Визначте:
форму об’єднання учасників подій;
ролі всіх учасників;
межі відповідальності кожного із учасників подій.

задача № 10
Чирков звернувся до Гончарова, який працював начальником зміни на взуттєвій фабриці, дістати йому шкіру, і той погодився. Опівночі Чирков прийшов до глухої стіни фабрики, а Гончаров перекинув через огорожу два рулони шкіри, за що Чирков дав йому 3 тис. грн. Гончаров викрав шкіру зі складу разом з двома іншими працівниками фабрики, використовуючи своє посадове становище, і був притягнутий з ними до кримінальної відповідальності за ч.5 ст.191 КК.
Дії Чиркова в обвинувальному висновку слідчим кваліфіковані за ч.4 ст.27 та ч.5 ст.191 КК.
Визначте:
ролі всіх учасників подій;
чи вірно суд оцінив діяння Гончарова та Чиркова;
яке рішення повинен прийняти суд про відповідальність названих осіб при розгляді справи.

задача № 11
Повернувшись із місця позбавлення волі Нечипоренко почав підмовляти своїх приятелів Лемехова і Сулімова взяти участь у викраденні спирту із лабораторії заводу, де вони працювали. Лемехов і Сулімов після декількох розмов з Нечипоренком погодились. Був розроблений план викрадення і час – в суботу після закінчення робочого дня.
Напередодні до Нечипоренка прийшов дільничний інспектор і довго вів з ним бесіду про його подальшу долю, працевлаштування. Бесіда вплинула на Нечипоренка, він зрозумів, що міліція їм цікавиться і може викрити його наміри щодо викрадення спирту.
Увечері під час зустрічі з Лемеховим і Сулімовим Нечипоренко розповів про розмову з дільничним і почав відмовляти їх від розкрадання, заявив, що сам він приймати участь в розкраданні не буде.
Лемехов і Сулімов не погодились з доказами Нечипоренка, обізвали його боягузом і наступного дня вчинили викрадення спирту.
Визначте:
чи є підстави для звільнення від кримінальної відповідальності Нечипоренка;
чим характеризуються дії Нечипоренка;
які умови необхідні для виключення відповідальності організатора або підбурювача в силу добровільної відмови.



Тема 10. Обставини, що виключають злочинність діяння

Практичне заняття № 1 – 2 год.
До практичного заняття необхідно письмово вирішити наступні задачі.

задача № 1
Неповнолітні Зіновьєв та Астахов вночі у дворі жилого будинку намагались здійснити крадіжку колес з автомобіля Нозенка. Почувши у дворі підозрілий шелест, Нозенко вийшов на балкон і з 2-го поверху двічі вистрілив з мисливської рушниці в напрямку Зіновьєва, наказавши йому при цьому підняти руки. Астахов утік, а Зіновьєв підняв руки і почав просити Нозенка не стріляти, оскільки він нічого не зробив. Але Нозенко ще двічі вистрілив у Зіновьєва, який стояв з піднятими руками, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, в результаті чого йому було ампутовано руку.
Визначте:
вид обставин, що виключають злочинність діяння в діях Зіновьєва;
чи перебував Нозенко в стані необхідної оборони;
які ознаки присутні в діях Зіновьєва та Нозенка;
чи повинен Нозенко нести кримінальну відповідальність за спричинення шкоди здоров`ю Зіновьєва.

задача № 2
Повертаючись вночі додому, Гармашев повинен був іти через яр. Спускаючись туди і побоюючись, що на нього можуть напасти, він розкрив складаного ножа. В яру він зустрів Орлова і Прохорова, які йшли з роботи. Зіткнувшись з Орловим, Гармашев наніс йому ножем удару у груди, чим заподіяв тяжке тілесне ушкодження. Він пояснив свої дії тим, що прийняв Орлова і Прохорова за грабіжників, оскільки раніше в цьому місті неодноразово були напади на його сусідів та знайомих.
Визначте:
чи є в діях Гармашева обставини, що виключають злочинність діяння;
вид обставин, що виключають злочинність діяння в діях Гаршева;
чи перебували Гармашев, Орлов в стані необхідної оборони;
які ознаки присутні в діях Гармашева та Орлова;
чи повинен Гармашев нести кримінальну відповідальність за спричинення шкоди здоров`ю Орлова.

задача № 3
Сташков почув вночі, що хтось ходить по горищі його будинку. Він зарядив рушницю, вийшов на подвір’я і крикнув: “Хто там?” Невідомий зіскочив з горища і сховався за рогом будинку, а потім кинувся на Сташкова. Останній вистрілив у нього і вбив. Убитим виявився Фенін, неодноразово раніше судимий за крадіжки.
Визначте:
чи є в діях Сташкова обставини, що виключають злочинність діяння;
вид цих обставин та їх ознаки;
чи повинен Сташков нести кримінальну відповідальність за заподіяння смерті Феніна.

задача № 4
Від’їжджаючи у відпустку, Тарасов для захисту своєї квартири від злодіїв приладнав над дверима важку болванку, яка падала на того, хто відчиняв двері. У його відсутність лопнула труба з холодною водою, було залито три нижні поверхи і начальник ЖЕК дав вказівку інженеру з техніки безпеки відчинити квартиру для ліквідації аварії. Коли слюсар відчинив двері, то дістав тяжке поранення, оскільки пристрій спрацював.
Варіант. Пристрій спрацював, коли до квартири проникли злодії, які намагались її обікрасти. При цьому одному з них було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, від яких він у лікарні помер.
Визначте:
чи мають місце обставини, що виключають злочинність діяння;
вид та ознаки цих обставин;
чи повинен Тарасов нести кримінальну відповідальність за заподіяння шкоди здоров`ю слюсаря;
чи повинен Тарасов відшкодувати мешканцям залитих квартир вартість ремонтних робіт.

задача № 5
Добровольський, перебуваючи у нетверезому стані, близько 12-ї години ночі помилково заліз через вікно до будинку Сергеєва, вважаючи, що це будинок його знайомої Шовкун. Сергеєв, який також був у нетверезому стані, прийняв Добровольського за злодія і почав його бити, нанісши кілька ударів дерев’яною підставкою для квітів. Добровольський внаслідок цього отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Варіант. Від одержаних травм Добровольський помер через 3 дні в лікарні.
Визначте:
чи є в діях Сергєєва обставини, що виключають злочинність діяння;
вид та ознаки цих обставин;
як кваліфікувати дії Добровольського;
чи повинен Сергєєв нести відповідальність за заподіяння шкоди Добровольському.

задача № 6
Ємельянов та Афанасьев запросили знайомих дівчат Лобову та Шурину на квартиру Афанасьева. Коли дівчата близько 23 год. йшли до них, біля самого під`їзду їх зустрів п’яний Остриков, незнайомий їм раніше. Він у цинічній формі запропонував їм вступити з ним у статевий зв’язок, а потім збив з ніг Лобову і потягнув її у парк. Шурина почала кричати, її почули Ємельянов і Афанасьєв. Останній, взявши молоток, разом з Ємельяновим вибігли на допомогу. Ємельянов вдарив Острикова ногою, а Афанасьев молотком по руці. Остриков встав, намагаючись напасти на Афанасьєва. Однак, хлопці почали бити Острикова, поки той не затих. За висновком судово-медичної експертизи Остриков отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Варіант. Остриков помер через 5 днів від травматичного шоку внаслідок великої кількості тілесних ушкоджень.
Визначте:
чи є в діях Ємельянова, Афанасьєва обставини, що виключають злочинність діяння;
вид та ознаки цих обставин;
як кваліфікувати дії Острикова;
чи повинні Ємельянов, Афанасьєв, Лобова та Шурина нести відповідальність за заподіяння шкоди Острикову.


Практичне заняття № 2 – 2 год.
До практичного заняття необхідно письмово вирішити наступні задачі.

задача № 7
Альпіністи Сорокін та Рюмін заблукали в горах. Почався буран, це ускладнило орієнтування, і Рюмін звалився у прірву. Він повиснув на мотузці, яка зв’язувала його із Сорокіним. Той спробував витягти Рюміна, але не зміг цього зробити і перерізав мотузку, побоюючись, що загине разом з Рюміним. Рюмін упав на нижню площадку і зламав хребет, залишився інвалідом 1 групи.
Варіант. Рюмін упав в ущелину і загинув.
Визначте:
- Визначте:
чи є в діях Сорокіна обставини, що виключають злочинність діяння;
вид та ознаки цих обставин;
чи повинен Сорокін нести кримінальну відповідальність: якщо так, - то за який злочин; якщо ні – то на підставі чого.

задача № 8
Під час масових безпорядків до кімнати будинку, в якій знаходились п’ять військовослужбовців строкової служби, з натовпу перед будинком у вікно влетіла граната. Сержант Єфімов схопив її і викинув назад у вікно. Від її розриву чотири чоловіки загинуло, а сім – отримали тілесні ушкодження.
Визначте:
чи є в діях Єфімова обставини, що виключають злочинність діяння;
вид та ознаки цих обставин;
чи повинен Єфімов нести кримінальну відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян.

задача № 9
Після катастрофи у Чорному морі туристського лайнера багато його пасажирів потрапило у воду. На рятувальному плоту, розрахованому на 12 чоловік, зібралося близько 20, а люди все ще намагались вилізти на нього, чіплялись за борти. Матрос Кобрін, який був на плоту, побоюючись, що пліт не витримає і перевернеться, відштовхував зайвих людей. Багато з них врятуватися не змогли.
Визначте:
чи є в діях Кобріна обставини, що виключають злочинність діяння;
вид та ознаки цих обставин;
чи повинен Кобрін нести відповідальність за те, що відштовхував людей від плоту.

задача № 10
Співробітники міліції здійснювали операцію по затриманню двох рекетирів у той момент, коли потерпілий передавав їм гроші. Спільники рекетирів, які із-за будинку на трьох автомобілях спостерігали за цим, вибравши момент, рвонули на співробітників міліції. Тим вдалось ухилитись від автомобілів, що мчались на них. Але злочинці розвернули автомобілі і вирішили повторити маневр. Співробітники міліції зробили кілька пострілів у повітря. Злочинці почали втікати. З метою їх затримання капітан Тюрін зробив кілька пострілів по колесах автомобілів. Куля зрикошетила й потрапила в голову одному із злочинців. Він помер на місці пригоди.
Визначте:
чи є в діях працівників міліції обставини, що виключають злочинність діяння;
чи вірно діяв Тюрін;
правову основу дій Тюріна;
чи повинен Тюрін нести відповідальність за заподіяння смерті злочинцю.

задача № 11
Хворий Петров поступив непритомним до лікарні з неясною клінічною картиною захворювання. Для встановлення діагнозу необхідно було провести рентген, але батьки хворого згоди на це не дали і Петров помер. За висновком судово-медичної експертизи своєчасне проведення рентгену дало б можливість встановити правильний діагноз і врятувати хворого.
Варіант. Незважаючи на відсутність згоди батьків Петрова, лікар Головко дав вказівку провести рентген, що дозволило встановити правильний діагноз і застосувати правильні методи лікування. Петрова було врятовано.
Визначте:
чи є в діях Головка обставини, що виключають злочинність діяння;
вид та ознаки цих обставин;
чи повинен Головко нести відповідальність за смерть хворого.

задача № 12
П’яний Шевченко, знаходячись в гостях у Маскової, почав домагатися вступу з нею у статевий зв’язок. Маскова сказала, що вона хворіє на гонорею. Проте Шевченко знехтував цим, вважаючи, що вона його обманює і вступив з нею у статевий зв’язок, заразившись при цьому.
Визначте:
чи є в діях Маскової обставини, що виключають злочинність діяння;
вид та ознаки цих обставин;
чи повинна Маскова нести кримінальну відповідальність за зараження венеричною хворобою;
чи може бути притягнутий до кримінальної відповідальності Шевченко і за які дії.

задача № 13
Данилюк, у якої була семимісячна вагітність, звернулась до знайомого лікаря-гінеколога Шинкова з проханням перервати вагітність. Обстеживши Данилюк, Шинков почав відмовляти її від аборту, повідомивши, що наявні у неї захворювання роблять операцію дуже небезпечною для її життя, і вона може померти, але Данилюк наполягала на перериванні вагітності, оскільки батько дитини відмовився одружуватися з нею. Через дві години після операції Данилюк померла від внутрішньої кровотечі.
Визначте:
чи є в діях Шинкова обставини, що виключають злочинність діяння;
вид та ознаки цих обставин;
чи повинен Шинков нести відповідальність за смерть Данилюк.

задача № 14
Повертаючись о 23 год. додому, Фалько почув біля свого будинку крики дружини і малолітніх дітей, які кликали на допомогу. Підбігши, він побачив двох незнайомих чоловіків, які виходили з двору. Не знаючи, що трапилось з дружиною і дітьми, Фалько сильно розхвилювався і кілька разів ударив ногами і руками в різні частини тіла одного з незнайомців, а саме Горова, заподіявши йому тілесні ушкодження середньої тяжкості. За поясненнями Горова, він після вживання спиртних напоїв разом з незнайомими йому чоловіком прийшли до будинку Фалько, оскільки мав намір знайти жінку, щоб у неї заночувати, але невдовзі прийшов господар і побив його, а незнайомець втік.
Визначте:
чи є в діях Фалько обставини, що виключають злочинність діяння;
вид та ознаки цих обставин;
суб`єктивну сторону дій Фалька;
чи повинен Фалько нести кримінальну відповідальність за заподіяння шкоди Горову.


Тема 11. Звільнення від кримінальної відповідальності
Практичне заняття – 2 год.
До практичного заняття необхідно письмово вирішити наступні задачі.

задача № 1
Суслова було затримано за вчинення кишенькової крадіжки. При перевірці його особи встановлено, що 4 роки тому він був затриманий за такий самий злочин, але йому вдалося втекти з приміщення органу внутрішніх справ.
Чи підлягає Суслов кримінальній відповідальності за першу крадіжку? Мотивуйте свою відповідь.

задача № 2
Шофер Глушко, внаслідок необережного поводження з бензином, спричинив тяжкі опіки вантажникові Махну, що працював разом з ним. Сам Глушко також постраждав, але доставив Махна до лікарні, дав свою кров для потерпілого і шкіру для пересадки. Проти нього порушено кримінальну справу за ст.128 ККУ, але в цей час він з автомашиною був відряджений у сусідню область для участі у ліквідації наслідків повені, де добре виявив себе і був відзначений подякою.
Чи є підстава для звільнення Глушко від кримінальної відповідальності? Мотивуйте свою відповідь.

задача № 3
17-річний Шевчун та 16-річний Скрипаченко в універмазі підійшли до 13-річного Зленка і зажадали від нього гроші, погрожуючи в разі відмови побити його. Зленко віддав їм гроші, які в нього були, а коли ті вийшли з універмагу, повідомив про те, що сталося, наряд патрульно-постової служби міліції. Шевчуна і Скрипаченка було затримано, проти них порушено кримінальну справу. Вони звинувачені у грабежі, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. У процесі розслідування встановлено, що Скрипаченко брав участь у грабежі під впливом Шевчуна і щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем навчання і проживання, тому судом його було звільнено від кримінальної відповідальності з застосуванням примусових заходів виховного характеру (застереження; обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; передача неповнолітнього під нагляд батьків). Шевчуна ж звільнено від відбування покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки з встановленням іспитового строку 2 роки.
Чи правильно Скрипаченка звільнено від кримінальної відповідальності? Мотивуйте свою відповідь.

задача № 4
Повертаючись з роботи, Баранов зустрів біля бару свого знайомого Волинця. Баранов запитав його про справі на роботі та сім’ю. Після цього Волинець наніс йому три удари кулаками в обличчя, спричинивши легкі тілесні ушкодження, і сказав, щоб той ніколи не торкався його сімейних справ, після чого розвернувся і пішов. Через півгодини Баранов звернувся до районного відділу міліції з заявою. Увечері наступного дня до Баранова додому прийшов Волинець, вибачився за те, що сталося і пояснив, що напередодні від нього пішла дружина, а Баранова він зустрів після бару, де випив горілки, і не зміг стримати емоцій. Волинець запропонував купити ліки. Баранов відповів, що це зайве, що він його пробачив і готовий піти з ним у міліцію, щоб владнати справи.
Чи є підстави для звільнення Волинця від кримінальної відповідальності? Мотивуйте свою відповідь.

задача № 5
Кравченко вирішила продати власний будинок. Покупець Григорович пообіцяв заплатити всю суму в кінці місяця, а поки що з дозволу господарки будинку розпочав ремонтні роботи. До обумовленого строку Григорович суму не вніс, а у відремонтований за його кошти будинок посилив своїх батьків-інвалідів. На вимогу Кравченко розрахуватися або виїхати з будинку Григорович відповів, що багато коштів вклав у будинок і зараз грошей немає. Строк виплати назвати відмовився, вказавши, що виїжджати з будинку теж не буде. Кравченко подала заяву у районний відділ міліції. Дізнавшись про це, Григорович заключив з Кравченко договір купівлі-продажу, повністю розрахувавшись з нею.
Чи підлягає Григорович кримінальній відповідальності? Мотивуйте свою відповідь.


Модуль 4: Теми № 12-18.

Тема 13. Призначення покарання

Практичне заняття – 2 год.
До практичного заняття необхідно письмово вирішити наступні задачі.

задача № 1
Овчаренко, засуджено за крадіжку майна до 3 років позбавлення волі. Під час відбування покарання він вчинив напад на наглядача, заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження. В процесі розслідування було встановлено, що після вчинення крадіжки, але до винесення вироку, Овчаренко зґвалтував неповнолітню Ящук, а також, погрожуючи ножем, відібрав у неї перстень і сережки.
В процесі судового розгляду звинувачення Овчаренко в усіх цих злочинах було підтверджено. Строк, відбутий ним за першим вироком, становив 2 роки.
Який порядок призначення покарання за сукупністю злочинів і декількома вироками одночасно? Мотивуйте свою відповідь.
Сформулюйте резолютивну частину другого вироку в частині, що стосується призначення покарання (строки покарання у вигляді позбавлення волі вкажіть в межах санкції відповідних статей).

задача № 2
Гапоненка було засуджено за крадіжку майна, вчинену за попереднім зговором групою осіб, до 4 років позбавлення волі з відбуванням покарання в установі виконання покарання загального режиму. Під час відбування покарання встановлено, що після першої крадіжки, але до винесення вироку, він вчинив крадіжку в складі організованої групи. На момент винесення другого вироку Гапоненко відбув половину строку покарання, призначеного за першим вироком.
Якими правилами слід керуватися при призначенні покарання Гапоненку у другому вироку? Мотивуйте свою відповідь.

задача № 3
Мартинов за вчинення хуліганства засуджений до 2 років обмеження волі; за умисне нанесення середньої тяжкості тілесних ушкоджень до 2 років виправних робіт.
Який порядок призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів? Яке остаточне покарання може бути призначене Мартинову? Мотивуйте свою відповідь.

задача № 4
Зінченка було засуджено за розбій з проникненням у житло до 10 років позбавлення волі. Відбуваючи це покарання, він заподіяв засудженому Савченку умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. За цей злочин його засуджено до 8 років позбавлення волі. До цього покарання суд частково приєднав не відбуту частину позбавлення волі за попереднім вироком і призначив остаточне покарання – 12 років позбавлення волі з відбуванням покарання в УВП суворого режиму.
Варіант. Відбуваючи покарання, Зінченко заподіяв Савченко умисне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, за що був засуджений до 15 років позбавлення волі.
Чи правильно суд призначив Зінченко остаточне покарання за основною фабулою і за варіантом? Мотивуйте свою відповідь.

задача № 5
Колісенко визнаний винним у вчиненні крадіжки, що завдала значної шкоди потерпілому і хуліганства. За перший злочин його засуджено до 3 років позбавлення волі, за другий – до 3 років обмеження волі. Остаточне покарання: 3 роки позбавлення волі з випробуванням, на підставі ст.75 КК. Іспитовий строк Колісенку встановити 3 роки.
Чи вірне рішення прийняв суд? Мотивуйте свою відповідь.


Тема 14. Звільнення від покарання
Практичне заняття – 2 год.
До практичного заняття необхідно письмово вирішити наступні задачі.

задача № 1
Гуслія було затримано за вчинення кишенькової крадіжки. При перевірці його особи встановлено, що 4 роки тому він був затриманий за вчинення такого самого злочину, але тоді йому вдалось втекти з приміщення органу внутрішніх справ.
Чи підлягає Гуслій кримінальній відповідальності за вчинення першої крадіжки? Мотивуйте свою відповідь.

задача № 2
17-річний Коломієць та 16-річний Павлов в універмазі підійшли до 12-річного Зленка і зажадали від нього гроші, погрожуючи в разі відмови побити його. Зленко віддав їм гроші, які в нього були, а коли ті вийшли з універмагу, повідомив про те, що сталось, військовий патруль. Коломійця і Павлова було затримано, проти них порушено кримінальну справу. Вони звинувачені у грабежі, вчиненому за попереднім зговором групою осіб. У процесі розслідування встановлено, що Павлов брав участь у грабежі під впливом Коломійця, він щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем навчання і проживання, тому судом його було звільнено від кримінальної відповідальності з застосуванням примусового заходу виховного характеру. Коломійця засуджено до 3 років позбавлення волі умовно з іспитовим строком 2 роки.
Чи правильно Павлова було звільнено від кримінальної відповідальності? Мотивуйте свою відповідь.

задача № 3
Відмовивши в умовно-достроковому звільненні від покарання Гуденку, засудженому за умисне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, до позбавлення волі строком на 6 років, суд в ухвалі зазначив, що той вчинив тяжкий злочин, а строк, який він відбув, не є достатнім для його перевиховання. З матеріалів справи видно, що Гуденко відбув 4 роки і 20 днів, має позитивні характеристики, до роботи ставиться сумлінно, є членом секції внутрішнього порядку.
Чи правильно вирішив цю справу суд? Мотивуйте свою відповідь.

задача № 4
За зловживання опікунськими правами Шустова притягнуто до кримінальної відповідальності до 2 років виправних робіт. Після відбуття третини строку покарання Шустов звернувся до адміністрації відділу з виконання кримінального покарання, що не пов’язано з позбавленням волі, з проханням підготувати подання до суду про заміну йому не відбутої частини покарання більш м’яким. Адміністрація відділу з виконання покарання не пов’язаного з позбавленням волі в проханні Шустову відмовила.
Чи законно відмовила адміністрація відділу з виконання покарання не пов’язаного з позбавленням волі засудженому Шустову? Мотивуйте свою відповідь.

задача № 5
Адміністрація установи виконання покарання для неповнолітніх та комісія у справах неповнолітніх звернулись до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення неповнолітнього Коновалова, який відбув понад 1/3 призначеного судом строку покарання і своєю поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.
Суд відмовив, зазначивши, що Коновалов раніше відбував покарання у вигляді позбавлення волі і до нього вже застосовувалося умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Чи законні доводи суду? Мотивуйте свою відповідь.


Тема 17. Особливості кримінальної відповідальності
неповнолітніх
Практичне заняття – 2 год.
До практичного заняття необхідно письмово вирішити наступні задачі.

задача № 1
Які заходи застосовуються до неповнолітніх, які вчинили злочини:
примусові заходи виховного характеру; засудження; призначення покарання;
поміщення у спеціальну виховну установу (спецшколу, спецінтернат, спецучилище);
затримання працівниками міліції; поміщення в інтернат, дитбудинок.

задача № 2
Який максимальний термін позбавлення волі може бути призначений неповнолітнім:
від 1 до 2 років;
від 1 до 5 років;
від 1 до 10 років;
від 1 до 15 років.
задача № 3
Коли Завадський, який народився 1 квітня 1990 р. буде вважатися суб’єктом умисного вбивства з мотивів помсти:
- 1 квітня 2003 року;
- 1 квітня 2004 року;
- 2 квітня 2004 року;
- 2 квітня 2006 року.

задача № 4
Коли Федоров, який народився 6 лютого 1989 р. буде вважатися суб’єктом шахрайства? Визначте дату.

задача № 5
З якого віку наступає кримінальна відповідальність за статтями 115, 185, 188, 196, 201, 248, 412 КК ? Яким чином необхідно поступити щодо особи, яка вчинила зазначені злочини в день свого народження ? З якого часу можливо порушення кримінальної справи щодо таких осіб ?

задача № 6
Неповнолітній Шарай (14 років 3 міс.) наніс ножем удар в серце сусідці Карповій за те, що вона поскаржилася його батькам, що він облив її двері фарбою.
Визначте вид вбивства і статтю КК, за якою буде нести кримінальну відповідальність Шарай.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

Модуль 1: Теми № 1-4.

Тема 1-2. Поняття, система, предмет, завдання і принципи кримінального права України. Наука кримінального права.
Питання для самостійної роботи:
Загальна характеристика Кримінального кодексу України.
Імплементація норм міжнародного права у кримінальне законодавство України. Співвідношення норм міжнародного і національного права.
Поняття кримінальної відповідальності та її підстава.
Необхідність узагальнення судової практики для ОВС.
Аналогія права і аналогія закону.
Реальний принцип чинності закону про кримінальну відповідальність.
Екстрадиція.



Тема 3. Поняття та ознаки злочину. Класифікація злочинів. Склад злочину

Питання для самостійного вивчення:
Соціальна природа злочину.
Історично мінливий характер поняття злочину.
Криміналізація і декриміналізація суспільно небезпечних діянь.
Визначення поняття злочину: формальне, матеріальне, формально-матеріальне, їх сутність.


Тема 4. СТАДІЇ ЗЛОЧИНУ

Питання для самостійного вивчення:
Замах на непридатний об’єкт (предмет) і замах непридатними знаряддями (засобами).
Об’єктивні та суб’єктивні ознаки попередньої злочинної діяльності.
Наявність попередньої злочинної діяльності при вчиненні певних злочинів.
Момент закінчення злочину з формальним, матеріальним, усіченим складом.


Тема 5. Об'єкт злочину. Об'єктивна Сторона злочину

Питання для самостійного вивчення:
Суспільні відносини як об’єкт злочину.
Структура суспільних відносин (суб’єкт, предмет, соціальний зв’язок).
Об’єкт злочину і об’єкт кримінально-правової охорони.
Предмет охоронюваних суспільних відносин.
Предмет злочинного впливу.
Значення нездоланної (непереборної) сили при вчиненні злочину та її вплив на межі кримінальної відповідальності особи.
Значення фізичного і психічного примусу при вчиненні суспільно-небезпечних діянь та їх вплив на межі кримінальної відповідальності особи.
Значення правильного встановлення ознак об’єктивної сторони складу злочину в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства.
Особливості дії та бездіяльності при вчиненні складних (складених), триваючих і продовжуваних злочинів.
Злочини з матеріальним і формальним складом.
Наслідки вчинення злочину з матеріальним складом та їх розмір і їх вплив на межі кримінальної відповідальності особи.
Наслідки вчинення складного злочину та їх вплив на межі кримінальної відповідальності особи.


Тема 6. Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочину)

Питання для самостійного вивчення:
Обов’язкові та факультативні ознаки суб’єкту злочину.
Поняття та види спеціального суб’єкту.
Суб’єкт злочину та особа злочинця.
Проблема визнання юридичних осіб суб’єктами окремих злочинів.
Вплив стану сп’яніння (алкогольного, наркотичного, внаслідок вживання лікарських, сильнодіючих, інших психоактивних речовин) на межі кримінальної відповідальності особи.


Тема 7. Суб’єктивна сторона злочину
Питання для самостійного вивчення:
Емоційний стан та його вплив на кримінальну відповідальність.
Відмінність прямого умислу від непрямого.
Вплив форми та виду умислу на межі кримінальної відповідальності особи.
Відмінність непрямого умислу від злочинної самовпевненості.
Інтелектуальний і вольовий моменти вини.
Вплив форми та виду необережності на межі кримінальної відповідальності особи.

Тема 8. Множинність злочинів

Питання для самостійного вивчення:
Відмежування ідеальної сукупності від одиничного злочину.
Відмежування сукупності злочинів від конкуренції норм.
Вплив ідеальної та реальної сукупності злочинів на межі кримінальної відповідальності особи.
Вплив сукупності злочинів на межі кримінальної відповідальності особи та призначення покарання.
Повторність злочину та її ознаки.
Види повторності: повторність, не пов'язана із засудженням (фактична повторність) та повторність, пов'язана із засудженням (рецидив). Види фактичної повторності: повторність тотожних, однорідних та різнорідних злочинів.
Неодноразовість, систематичність та вчинення злочину у вигляді промислу як види повторності тотожних злочинів. Повторність та реальна сукупність злочинів. Значення повторності для кваліфікації злочину та призначення покарання.
Рецидив злочину, його ознаки та значення в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства.
Види рецидиву: загальний та спеціальний, простий та складний (багаторазовий), пенітенціарний.
Значення рецидиву при притягненні особи до кримінальної відповідальності і при призначення покарання.


Модуль 3: Теми № 9-11.


Тема 9. Співучасть у ЗЛОЧИНі

Відпрацювати питання до практичного заняття:
Спеціальні питання відповідальності співучасників.
Співучасть у злочині зі спеціальним суб’єктом.
Причетність до злочину та її види.
Відповідальність близьких родичів злочинця за недонесення про вчинення злочину або приховування злочину.


Тема 10. Обставини, що виключають злочинність діяння

Відпрацювати питання до практичного заняття:
Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння, в кримінальному праві України.
Право на необхідну оборону. Значення необхідної оборони для посилення охорони особи, суспільних і державних інтересів в діяльності правоохоронних органів.
Провокація необхідної оборони.
Співвідношення кримінально-правових норм (по обставинах, що виключають злочинність діяння) та положень Закону України «Про міліцію».
Діяння, пов’язане з ризиком як обставина, що виключає злочинність діяння.
Виконання наказу або розпорядження як обставина, що виключає злочинність діяння.
Межі відповідальності особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо вона була заподіяна з метою виконання законного наказу або розпорядження.


Тема 11. Звільнення від кримінальної відповідальності
Питання для самостійного вивчення:
Поняття строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Строки давності та порядок їх обчислення.
Підстави зупинення перебігу строків давності та їх поновлення.
Підстави переривання перебігу строків давності та їх поновлення.
Окремі питання застосування строків давності притягнення до кримінальної відповідальності в залежності від видів вчинених злочинів.
Значення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства ОВС.


Модуль 4: Теми № 12-18.

Тема 12. Поняття покарання. Види покарань

Питання для самостійного вивчення:
Основні покарання, їх характеристика, умови і підстави застосування, правові наслідки в разі ухилення або неможливості їх виконання:
громадські роботи;
виправні роботи;
службові обмеження для військовослужбовців;
арешт;
обмеження волі;
тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;
позбавлення волі на певний строк;
довічне позбавлення волі.
Додаткові покарання, їх характеристика, умови і підстави застосування, правові наслідки у разі ухилення або неможливості їх виконання:
позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;
конфіскація майна. Перелік майна, що не підлягає конфіскації за вироком суду.
Основні-додаткові покарання, їх характеристика, умови і підстави застосування, правові наслідки у разі ухилення або неможливості їх виконання:
штраф;
позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.


Тема 13. Призначення покарання

Питання для самостійного вивчення:
Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті.
Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.
Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення.
Обчислення строків покарання.
Значення обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства ОВС.


Тема 15. Погашення і зняття судимості

Вивчається самостійно
Питання для самостійного вивчення:
Поняття судимості як кримінально-правової категорії. Правові наслідки судимості.
Поняття і строки погашення судимості.
Обчислення строків погашення судимості.
Поняття зняття судимості. Види і підстави знаття судимості.
Погашення і зняття судимості з неповнолітніх.
Погашення судимості при перевищенні строків додаткового покарання тривалості іспитового строку.
Погашення судимості в залежності від виду тяжкості вчиненого злочину.
Правове значення судимості за вчинення злочину і засудження за нього особи за межами України.
Відмінність погашення судимості від зняття судимості.
Обчислення строків погашення судимості у разі дострокового звільнення від відбування покарання;
Обчислення строків погашення судимості у разі заміни невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням.
Обчислення строків погашення судимості, якщо особа знову вчинили злочин.
Особливості погашення і зняття судимості з неповнолітніх.


Тема 16. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування

Вивчається самостійно
Питання для самостійного вивчення:
Поняття і мета примусових заходів медичного характеру.
Категорії осіб, до яких судом застосовуються примусові заходи медичного характеру.
Види примусових заходів медичного характеру та їх характеристика. Умови та підстави їх застосування.
Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру.
Примусове лікування.
Види спеціальних лікувальних установ, що здійснюють примусове лікування.
Припинення застосування примусових заходів медичного характеру через зміну психічного стану особи на краще.
Правові наслідки у разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру у відношенні особи, яка вчинила злочин у стані осудності.
Примусові заходи медичного характеру як один із засобів запобігання злочинів.


Тема 17. Особливості кримінальної відповідальності
неповнолітніх

Питання для самостійного вивчення:
Основні види покарань, що застосовуються до неповнолітніх. Їх відмінність від покарань такого виду для дорослих.
штраф;
громадські роботи;
виправні роботи;
арешт;
позбавлення волі на певний строк.
Додаткові види покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітніх. Їх відмінність від покарань такого виду для дорослих.
штраф;
позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Особливості призначення покарання неповнолітніх.
Особливості звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання неповнолітніх у зв’язку із закінченням строків давності.
Особливості умовно-дострокового звільнення неповнолітніх від відбування покарання.


Тема 18. Загальна характеристика міжнародного
кримінального права
Вивчається самостійно
Питання для самостійного вивчення:
Загальна характеристика кримінального законодавства держав, що входять до СНД.
Кримінальне законодавство розвинутих зарубіжних держав: Англії, США, Франції, Німеччини.
Англо-американська континентальна (франко-німецька) система кримінального права.
Реформи кримінального законодавства, що здійснюються в останній час у деяких зарубіжних розвинутих державах.
Основні інститути Загальної частини кримінального права зарубіжних держав.
Поняття злочину. Класифікація злочинів. Вина та її форми. Неосудність. Замах на злочин. Співучасть. Обставини, що усувають злочинність діяння.
Система кримінальних покарань. Заходи безпеки. Умовне засудження. Звільнення від покарання.
Джерела кримінального права іноземних держав.
Основні напрямки (школи) у науці кримінального права зарубіжних країн.
ІНДИВІДУАЛЬНІ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНІ ЗАВДАННЯ:

Модуль 1: Теми № 1-4.
Завдання для індивідуальної роботи по модулю 1 (теми 1-4).
Наведіть 10 прикладів і визначте, яким чином співвідносяться вказані вами правові норми кримінального та адміністративного законодавства.
Наведіть 10 прикладів і визначте, яким чином співвідносяться вказані вами правові норми кримінального та цивільного законодавства.
Наведіть 10 прикладів і визначте, яким чином співвідносяться вказані вами правові норми кримінального та конституційного законодавства.
Наведіть 10 прикладів і визначте, яким чином співвідносяться вказані вами правові норми кримінального та трудового законодавства.
Наведіть 10 прикладів і визначте, яким чином співвідносяться вказані вами правові норми кримінального та екологічного законодавства.
Назвіть 10 статей Кримінального кодексу України, в яких містяться норми:
визначальні;
пояснюючі;
заохочувальні;
забороняючі.
Назвіть 10 статей Загальної частини Кримінального кодексу України, в яких містяться:
частини;
пункти.
Назвіть 10 статей Особливої частини Кримінального кодексу України, в яких містяться:
частини;
пункти;
примітки.
Назвіть по 5 статей Особливої частини Кримінального кодексу України, які містять:
прості диспозиції;
описові диспозиції;
банкетні диспозиції;
відсилочні диспозиції;
відносно-визначені санкції;
альтернативні санкції.
Назвіть по 5 статей Особливої частини Кримінального кодексу України, які діють:
лише відносно громадян України;
лише відносно іноземних громадян та осіб без громадянства;
як відносно громадян України, так і щодо іноземних громадян та осіб без громадянства.

Теми рефератів по модулю 1 (теми 1-4):
Завдання закону про кримінальну відповідальність України та їх втілення в чинному Кримінальному кодексі України.
Принципи закону про кримінальну відповідальність України та зарубіжних країн (порівняння повинно бути проведено з 3-5 країнами, з відповідними порівняльними таблицями).
Аналогія права і аналогія закону: поняття, співвідношення та значення в кримінальному праві.
Кримінальне право України та кримінальна політика: їх взаємозалежність.
Наука кримінального права, її розвиток, наступність та вплив на законодавчу і правозастосовчу діяльність, на формування юридичного мислення і правової свідомості населення України.
Предмет і завдання науки кримінального права України, її зв'язок з суміжними науками (кримінологією, правовою статистикою, криміналістикою, судовою медициною, юридичною психологією, психіатрією та ін.).
Методи науки кримінального права та її роль в розробці нового кримінального законодавства України.
Вчення про злочин та вчення про покарання у кримінальному праві та законодавстві України.
Характеристика кримінального права зарубіжних країн (3-5 країн).
Критичний підхід в науці кримінального права щодо використання літератури, яка видана до проголошення незалежності України та прийняття Кримінального кодексу України 2001 року.
Поняття кримінального закону України, його ознаки і значення для правозастосовної практики ОВС.
Джерела кримінального права України та їх характеристика.
Тлумачення кримінального закону: поняття і значення для правозастосовної діяльності ОВС.
Роль Верховного Суду України в тлумаченні кримінальних законів (прецедент тлумачення законів) і його значення для правозастосовної діяльності ОВС.
Час вчинення злочину і його вплив на межі кримінальної відповідальності особи.
Чинність закону про кримінальну відповідальність та її значення для правозастосовної діяльності ОВС.
Кримінальна відповідальність як вид юридичної відповідальності (ст.2 КК) та її значення в діяльності слідчих підрозділів ОВС.
Філософське обґрунтування кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин. Питання про свободу волі в кримінальному праві.
Поняття злочину в чинному Кримінальному кодексі України та його значення для правозастосовної діяльності ОВС.
Виновність як ознака злочину; її зміст та значення в діяльності слідчих підрозділів ОВС.
Значення ст.11 КК для визначення поняття злочину та проблема удосконалення поняття злочину в кримінальному праві України.
Співвідношення понять злочину, злочинності та правопорушення і їх значення в діяльності ОВС.
Класифікація злочинів ст.12 КК залежно від їх тяжкості та її значення у правозастосовній діяльності ОВС.
Криміналізація та декриміналізація діянь в кримінальному праві України.
Генезис поняття злочину в кримінальному праві України та його сучасне тлумачення.
Злочин, правопорушення та проступок в законодавстві України.
Класифікація злочинів в Кримінальному кодексі України та її критерії.
Класифікація злочинів в Кримінальному кодексі України та в кримінальних кодексах зарубіжних країн (5-8 зарубіжних країн).
Малозначність діяння в кримінальному праві України та її значення для правозастосовної діяльності ОВС.
Поняття злочину в кримінальному праві України та зарубіжних країн: спільні риси та відмінності.



модуль 2 (теми 5-8)
Завдання для індивідуальної роботи по модулю 2 (теми 5-8).
Підготувати доповіді:
Загальний об’єкт та його значення в кримінальному праві.
Родовий та видовий (спеціальний, груповий) об’єкти злочину, їх значення в діяльності підрозділів досудового слідства ОВС.
Безпосередній об’єкт злочину його значення в діяльності підрозділів досудового слідства ОВС.
Види безпосереднього об’єкту злочину (основний, додатковий, факультативний) та їх вплив на кримінальну відповідальність особи.
Зміст умислу та його види.
Значення умислу та різних його видів для визначення слідчими ОВС меж кримінальної відповідальності особи.
Мотив і мета як факультативні ознаки суб’єктивної сторони злочину.
Значення мети для визначення слідчими ОВС меж кримінальної відповідальності особи.
Значення мотиву для визначення слідчими ОВС меж кримінальної відповідальності особи.
Теми рефератів по модулю 2 (теми 5-8):
Необережність та її види.
Юридична помилка та її вплив на кримінальну відповідальність.
Фактична помилка та її вплив на кримінальну відповідальність. Кримінально-правове значення множинності злочинів.
Відмінність одиничного злочину від множинності злочинів.
Відмінність сукупності від конкуренції норм.
Значення повторності для кримінальної відповідальності злочинів і призначенні покарання.

Модуль 3: Теми № 9-11.
Завдання для індивідуальної роботи по модулю 3 (теми 9-11).
Підготувати доповіді:
Зміст суб’єктивних ознак співучасті та їх значення в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства.
Зміст об’єктивних ознак співучасті та їх значення в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства.
Види ексцесу виконавця.
Невдале підмовництво та пособництво. Спеціальні питання відповідальності співучасників.
Співучасть у злочині зі спеціальним суб’єктом.
Причетність до злочину та її види.
Відповідальність близьких родичів злочинця за недонесення про вчинення злочину або приховування злочину.
Підстави і ознаки затримання особи, яка вчинила злочин.
Відповідність заподіяння шкоди особі при її затриманні небезпеці вчиненого посягання і обставинам затримання.
Відповідальність за заподіяння шкоди, яка не була необхідною для затримання особи, яка вчинила злочин.
Джерела небезпеки при крайній необхідності.
Відповідальність особи за вчинений злочин у складі організованої групи чи злочинної організації при виконанні спеціального завдання з метою попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Підстави визнання законними наказу чи розпорядження.
Теми рефератів по модулю 3 (теми 9-11):
Наслідки ексцесу виконавця.
Підстави і межі кримінальної відповідальності співучасників.
Причетність до злочинів.
Особливості добровільної вдмови співучасників злочину.
Відмінність крайної необхідності від необхідної оборони.
Перевищення меж необхідної оборони.
Відповідальність за виконання злочинного наказу.
Фізичний та психічний примус, як обставина, що виключає злочинність діяння.
Умови та підстави звільнення від кримінальної відповідальності у звязку із зміною обстановки.
Звільнення від кримінальної відповідальності у звязку із закінченням строків давності.

Модуль 4: Теми № 12-18.
Завдання для індивідуальної роботи по модулю 4 (теми 12-18).
Підготувати доповіді:
Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким.
Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.
Звільнення від покарання за хворобою.
Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування.
Значення звільнення від покарання оособи, яка вчинила злочин, в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства.
Основні види покарань, що застосовуються до неповнолітніх. Їх відмінність від покарань такого виду для дорослих.
штраф;
громадські роботи;
виправні роботи;
арешт;
позбавлення волі на певний строк.
Додаткові види покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітніх. Їх відмінність від покарань такого виду для дорослих.
штраф;
позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Особливості призначення покарання неповнолітніх.
Особливості звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання неповнолітніх у зв’язку із закінченням строків давності.
Особливості умовно-дострокового звільнення неповнолітніх від відбування покарання.
Теми рефератів по модулю 4 (теми 12-18):
Мета покарання в сучасних умовах розвитку суспільства.
Правова характеристика штрафу як виду кримінального покарання.
Правова характеристика виправних робіт та їх відмінність від громадських робіт.
Значення обтяжуючих та помякшуючих обставин при призначенні покарання.
Принципи та загальні засади призначення покарання.
Призначення покарання за сукупністю злочинів.
Призначення покарання за сукупністю вироків.
Правова характеристика амністії. Відмінність її від помилування.
Особливості кримінального законодавства в державах з англо-саксонською системою права.
Підстави і порядок зняття судимості.
Види покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх та їх призначення.
Загальна частина кримінального права мусульманських держав.


При підготовці реферату складається план, який повинен містити 3-5 питань. Реферат (викладення змісту пунктів плану) за обсягом повинен становити 8-10 сторінок друкованого тексту та список використаної літератури. Титульний аркуш оформляється відповідно до стандартів, що застосовуються до курсової роботи. Шрифт Times New Roman, кегль № 14, інтервал 1,5.
Критерії оцінювання
знань та умінь курсантів 2 курсу з дисципліни «Кримінальне право», що викладається кафедрою кримінального права та кримінології
кількість модулів по дисципліні – 5
кількість модулів в 1 семестрі – 2
кількість модулів в 2 семестрі – 3 (2 модулі аудиторних + 1 курсова робота)


тема
ВИД ТА ЗМІСТ РОБОТИ



аудиторна
самостійна та індивідуальна



відповіді на питання та вирі-шення практичних завдань
тестування
відповідь на контрольні питання
конспектування навчального матеріалу
підготовка реферату
підготовка доповіді чи наукової статі
огляд судової практики
огляд наукових публікацій

1
Поняття, система, предмет, завдання і принципи кримінального права України. Наука кримінального права
сз-1
0-5
0-5
0-5
0-5
0-5
0-10
0-5
0-5

2
Закон про кримінальну відповідальність та її підстава
сз-2
0-5
0-5
0-5






3
Поняття та ознаки злочину. Класифікація злочинів. Склад злочину.
сз-1
0-5
0-5
0-5








пз-1
0-5
0-5
0-5






4
Стадії злочину
сз-1
0-5
0-5
0-5








пз-1
0-5
0-5
0-5







МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ
№ 1 (теми 1-4)
аудиторна – 12-30 балів
самостійна, індивідуальна – 12-30 балів

5
Об'єкт злочину. Об'єктивна сторона злочину
сз-1
0-3
0-3
0-3
0-5
0-5
0-10
0-5
0-5



сз-2
0-3
0-3
0-3








сз-3
0-3
0-3
0-3








пз-1
0-3
0-3
0-3






6
Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб’єкт злочину)
сз-1
0-3
0-3
0-3








пз-1
0-3
0-3
0-3






7
Суб'єктивна сторона злочину
сз-1
0-2
0-2
0-2








сз-2
0-2
0-2
0-2








пз-1
0-2
0-2
0-2








пз-2
0-2
0-2
0-2






8
Множинність злочинів
сз-1
0-2
0-2
0-2








пз-2
0-2
0-2
0-2







МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ
№ 2 (теми 5-8)
аудиторна – 12-30 балів
самостійна, індивідуальна – 12-30 балів


ЗАЛІК (теми 1-8)
залік – 40 балів

9
Співучасть у злочині
сз-1
0-3
0-3
0-3
0-5
0-5
0-10
0-5
0-5



сз-2
0-3
0-3
0-3








пз-1
0-3
0-3
0-3








пз-2
0-3
0-3
0-3






10
Обставини, що виключають злочинність діяння
сз-1
0-3
0-3
0-3








сз-2
0-3
0-3
0-3








пз-1
0-3
0-3
0-3








пз-2
0-3
0-3
0-3






11
Звільнення від кримінальної відповідальності
сз-1
0-3
0-3
0-3








пз-1
0-3
0-3
0-3







МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ
№ 3 (теми 9-11)
аудиторна – 12-30 балів
самостійна, індивідуальна – 12-30 балів

12
Поняття покарання. Види покарання
сз-1
0-4
0-4
0-4
0-5
0-5
0-10
0-5
0-5



сз-2
0-4
0-4
0-4






13
Призначення покарання
сз-1
0-4
0-4
0-4








пз-1
0-4
0-4
0-4






14
Звільнення від покарання
сз-1
0-4
0-4
0-4








пз-1
0-4
0-4
0-4






15
Погашення і зняття судимості










16
Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування










17
Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх
сз-1
0-3
0-3
0-3








пз-1
0-3
0-3
0-3






18
Загальна характеристика міжнародного кримінального права











МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ
№ 4 (теми 12-18)
аудиторна – 12-30 балів
самостійна, індивідуальна – 12-30 балів


МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ
№ 5 (курсова робота) – червень
12-30 балів


Іспит (теми 1-18)




Минимум – 12 балів



Максимум – 60 балів


ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ АКАДЕМІЧНИХ УСПІХІВ
курсанта

За шкалою ECTS
За національною шкалою
За шкалою навчального закладу

А
відмінно
90–100

В
добре
83–89

С

75–82

D
задовільно
68–74

E

60–67

FX
незадовільно
35–59

F

1–34


ІНФОРМАЦІЙНЕ ТА МетодичнЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА
по всіх темах курсу
1. Нормативна література:
Конституція України від 28 червня 1996 року.
Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року.
Науковий коментар Кримінального кодексу України / Проф. Коржанський М.Й. – К.: Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001. – 656 с.
Науково–практичний коментар до Кримінального кодексу України. – Під загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. – К.: Форум, 2001, у 2–х ч.
Науково–практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, 2001. – 1104 с.
Уголовный кодекс Украины. Комментарий: Под ред. Ю.А. Кармазина и Е.Л. Стрельцова. – Х.: ООО «Одиссей», 2001. – 960 с.
Науково–практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 2–го вид ., переробл. та доп. / Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2002. – 968 с. – (Нормативні документи та коментарі).
Кримінальний кодекс України: Науково–практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.: За заг. Ред.. В.В. Сташиса, В.Я. Тація.– К.: Концерн «Видавничий Дім» «Ін Юре»; 2003 – 1196 с.
Уголовный кодекс Украины. Научно–практический комментарий . – 3–е изд., исправл. и дополн. / Отв. ред. С.С.Яценко. – К.: А.С.К., 2003. – 1088 с.
Науково–практичний коментар Кримінального кодексу України. 3–тє вид., переробл. Та доповн. / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Атіка, 2003. – 1056 с.
Кримінальний кодекс України: Науково–практичний коментар / За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Видання друге, перероблене та доповнене. – Х.: ТОВ «Одісей», 2004 – 1152 с.
Кримінальний кодекс України: Науково–практичний коментар / Ю.В.Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін. За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Видання друге, перероблене та доповнене. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2004. – 1152 с.
Судово-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Упорядник і автор передмови М.І. Хавронюк. – К.: Юрисконсульт. – 2006. – 550 с.
Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972–2002 рр.: Офіц. вид. / За ред. В.Т. Маляренка. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 560 с.
Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. – Х.: «Одіссей», 2003. – 432 с.
Указ Президента України „Про Комплексну програму профілактики злочинності на 2001–2005 роки» вiд 25.12.2000 р. №1376/2000.
Комплексна програма протидії торгівлі людьми на 2002–2005 роки, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 766 від 05.06.2002 р.
Програма протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, на 2004 рік, затверджена постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України № 45 від 16.01.2004 р.
Програма реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003–2010 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 877 від 04.06.2003 р.
Програма створення Єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на період до 2005 р., затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 1896 від 10.12.2003 р.
2. Навчальна література:
Колос М.І. Кримінальне право України. Загальна частина : Навч. посіб. / М. І. Колос . – К. : Атіка,2007 (К.). – 608 с.
Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. Видання 2–ге. – К.: Атіка, 2002.–640 с.
Кримінальне право в запитаннях і відповідях. Загальна частина. (Посібник для підготовки до іспитів) / За заг. ред. В.А. Клименка. – К.: Атіка, 2003. – 228.
Кримінальне право України. Загальна частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Бенківський та ін.: За ред. П.С. Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 512 с.
Кримінальне право України. Загальна та Особлива частини. Практикум: Навч. посіб. / МОН України. Запорізький національний університет. Юридичний факультет. Кафедра кримінального права та правосуддя ; Авт.-упоряд. П.В. Хряпінський. – Запоріжжя : ЗНУ, 2005 (Запоріжжя). – 188 с.
Кримінальне право України. Загальна частина: Навч. посіб. / Грищук В.К., Кирись Б.О., Сенько М.М. та ін. ; Міністерство освіти і науки України. – [б. м.] : Атіка, 2007 (К.). – 420 с.
Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та ін.: Відп. ред. Контдратьєв Я.Ю.; наук. ред. Клименко В.А. та Мельник М.І. – К.: Правові джерела, 2002. – 432 с.
Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для юрид. вузів і фак. / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; за ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Х.: Право, 2001. – 368 с.
Кримінальне право України. Загальна частина: Практикум. Навч. посіб. / За ред. проф. С.С. Яценка. – К.: Юрінком Інтер, 2002.
Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива. Курс лекцій / За ред. М.Й. Коржанського. – К.: Атіка, 2001.–544 с.
Кримінальне право України. Особлива частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіти / За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2001. – 496 с.
Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.) / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 656 с.
Кримінальне право України: Практикум: Навч. посіб. / За ред. С.С. Яценка. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 528 с.
Кримінальне право України: Загальна та Особлива частини: Навч. посіб. / В.О. Кузнєцов, М.П. Стрельбицький, Г.К. Гіжевський. – К.: Істина, 2005. – 380 с.
Кримінальний кодекс України: Науково–практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 3–є вид., переробл. та доповн. – Харків : ТОВ «Одіссей», 2007 (Харків). – 1184 с.
Кримінальний кодекс України: науково–практичний коментар / Відп. ред. Є.Л. Стрельцов. – 5–е вид., перероб. та доп. – Харків: ТОВ «Одіссей», 2008 (Харків). – 800 с.
Навроцький В.О. Основи кримінально–правової кваліфікації: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
Пинаев А.А. Курс лекций по Общей части уголовного права. Книга первая «О преступлении». – Х.: Харьков юридический, 2001. – 284 с.
Пинаев А.А. Курс лекций по Общей части уголовного права. Книга вторая «О наказании». – Х.: Харьков юридический, 2002. – 194 с.
Савченко А.В. Кримінальне законодавство України та федеральне кримінальне законодавство Сполучених Штатів Америки: комплексне порівняльно–правове дослідження : Монографія / А.В. Савченко; рец.: Брайан Еарл [та ін.] ; Київський національний університет внутрішніх справ. – К.: КНТ, 2007 (К.). – 596 с.
Селецький С.І. Кримінальне право України. Загальна частина: Навч. посіб. / С.І. Селецький; Відкритий міжнародний Університет розвитку людини «Україна». – К.: Центр учбової літератури, 2007 (Харків). – 264 с.
Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / А.В. Савченко, В.В. Кузнєцов, О.Ф. Шанько. – К. Вид. Паливода А.В., 2005. – 640 с.
Сучасне кримінальне право України: Нормативно–правові документи та судова–слідча практика: Хрестоматія / Упоряд. А.В. Савченко та ін., за заг. ред. В.В. Кузнєцова – К., Вид. Паливода А.В., 2005. – 496 с.
Тростюк З.А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України: Монографія. – К.: Атіка, 2003. – 144 с.
Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник / Под ред. Е.Л. Стрельцова. – Х.: ООО «Одиссей», 2002. – 672 с.
Хавронюк М.І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації : Автореф. дис. д.ю.н.:12.00.08 / М.І. Хавронюк ; Київський національний університет внутрішніх справ . – [б. м.], 2007 (К.). – 36 с.
3. Практика слідчих та судових органів:
Практика судів України з кримінальних справ 2001-2005 рр. / За заг. ред. Голови Верховного Суду України, члена–кореспондента АПрН України В.Т. Маляренка, Першого проректора Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого, академіка АПрН України В.В. Сташиса. – Київ–Харків: Юрінком Інтер, 2005. – 464 с.
Коментар судової практики в кримінальних та адміністративних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1998. – № 1.
Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюлетень законодавства і юридичної практики України – 1996. – № 6.
Практика судів України в кримінальних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України – 1993. – № 4.
Практика судів України в кримінальних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України – 1996. – № 3.
4. Періодичні видання України:
Право України.
Вісник Верховного Суду України.
Вісник прокуратури України.
Юридичний вісник України.
Юридична практика.
Підприємництво, господарство і право.
Право і суспільство.
Юридична Україна.
Юридична наука та правоохоронна діяльність.
Вісник Конституційного Суду України.
5. Юридичні ресурси Інтернет:

Офіційний cайт Верховної Ради України
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]и (сайт ВРУ)
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Сайт нормативно–правових документів Кабінету Міністрів України
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Офіційний cайт Верховного Суду України
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Офіційний сайт представництва Президента України
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Офіційний сайт Міністерства Юстиції України
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Офіційний cайт [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Офіційний cайт Третейської палати України
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Академія правових наук України
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Юридичний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Юридичний факультет Академії управління та інформаційних технологій
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Юридичний факультет Київського національного економічного університету
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Юридичний сайт Київського національного університету внутрішніх справ
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Освітній портал Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Бібліотека національного університету державної податкової служби України
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Юридичний факультет Запорізького державного університету
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]питань «LIGA O№LI№E»
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Юридичний сайт «[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]»
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Віртуальна Школа Права
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Національна Парламентська бібліотека України
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Бібліотека ім. Лесі Українки
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Бібліотека Верховної Ради України
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Харківська державна наукова бібліотека ім. В.Г. Короленка
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Електронний каталог Рівненської державної обласної бібліотеки
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К.А. Тімірязєва
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Київська безплатна юридична консультація O№–li№e
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]





























































13PAGE 149715


13PAGE 145815






Заголовок 1 Заголовок 2 Заголовок 3 Заголовок 4 Заголовок 5 Заголовок 6 Заголовок 7 Заголовок 8 Заголовок 915

Приложенные файлы

  • doc 18323103
    Размер файла: 853 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий