7_-_12_krasiteli


Чтобы посмотреть этот PDF файл с форматированием и разметкой, скачайте его и откройте на своем компьютере.

1

7.

Азобарвники. Реакція діазотування. Одержання барвника Е 102 Тартразин.

Азобарвники за хiмiчною будовою належать до сполук, якi мiстя
т
ь у
сво
ї
х


молек
у-
лах N=N
-
азогрупу(и). Вони є

синт
етичними

барвниками
.


Азобарвники, що застосовуються для харчових

продукт


бувають водорозчинними (натрi
є
вi, калi
є
вi солi) i

жиророзчинними.



одержання азобарвник
i
в складається з двох

основних

реакц
i
й



діазотування

(
угворе
н-
ня

д
i
азокомпонен
ту
)


та

а
зосполу
ч
е
ння
.


Реакція діазотування


це реакція електрофільного

заміщення, при взаємодії первинних амінів з азоти
с-
тою кислотою, що призводить до утворення азосполук.

Реакцiя


дiазотування


притаманна


первинним


ароматичним


амiнам

при дi
ї

на них
нiтритно
ї

кислоти, отримано
ї

з вiдповiдних солей при вiдносно низьких

температурах

(0
-
10 °С). В результатi реакцi
ї

дiазотування утво
рюються солi дiазонiю. Останнi
є

нестiйкими i використовуються у виглядi водних розчинiв, де вони повнiстю

iонiзованi:


Зб
i
льшення основност
i

ам
i
ну (д
i
я

електроннодонорних

зам
i
сник
i
в


I

роду
)


сприяє


реакц
i
ї

д
i
азотування,


а

зменшення


(
д
i
я
електронноакце
п-
торних


зам
i
сник
i
в

П

роду
)

-
навпаки.

Одержання барвника Е 102 Тартразин.

Будова.
Цей моноазобарвник мiстить у структурi

молекули гетероциклiчне ядро
пiразолону, похiдного пiразолу. Завдяки
особливостям тако
ї

будови (наявнiсть трьох
реакцiйних центрiв
-

атомiв N, О
i
С) пiразолон здатний до таутомерi
ї

i бере участь
в хiмiчних реакцiях у виглядi трьох таутомерних форм, залежно вiд природи
реакцiйного

середовища:

Хiмiчна


назва:


тринатрiй


5
-
гiдрокси
-
1
-
(
4
-
сульфо
нато
фенiл
)4
-
(
4
"


сульфонатофенiлазо )
-

1
Н
-
пiразол
-
3
-
карбоксилат.

Добування.
Реакцi
ї

одержання тартразину по
чина
наються

з

дiазотування сульфанiлово
ї

(4
-
амiнобензенсульфонатно
ї
) кислоти до вiдповiдно
ї

солi
дiазонiю
ll
. Остання бере

участь у реакцi
ї

азосполучення з пiразолоновмiсною кисл
о-
тою III, або 1
-
(4'- сульфофенiл)
-
пiразол
-
5
-
он
-
3
-
карбоновою кислотою. Сполука
III,
у
свою чергу, синтезу
є
ться з ацетоцтового естеру та

п

гiдразинобензенсульфонової к
и-
слоти до вiдповiдного
пiразолiдону з подальшим його оксидацiйним дегiдруванням до
III.
Мiсцем
реакції є

катiо
н

дiазонiя сполуки
lll

є

реакцiйноздатний карбанiон метил
е-
нового фрагменту при С4 пiразолону. Утворений азобарвник дi
є
ю лугу переводять у
тартразин IV, пiразолонове

ядро

якого
п
рийма
є

одну з

таутомерних форм
-

єноль
ну:



2


Вмiст основного барвника у кiнцевому

продукті

становить

не

менше

85,0%
.

В

пр
о-
цесах

метабол
i
зму


молекули
барвника розщеплю
ються, продукти розщеплення п
i
д д
i
є
ю
ен
зим
i
в азов
i
дновлюються
i

поглинаються в к
ишечнику з подальши
м вид
i
л
енням
i
з с
е-
чею та калом. Вва
жають, що у людини з алерг
i
чною реакц
i
є
ю
на асп
i
рин при оральному
прийомі

тартразина можлив
i

псевдоалерг
i
чн
i

реакц
i
ї

на зразок

кропивниц
i
.


8.

Реакція азосполучення. Одержання азобарвника Е 124 Понсо 4
R
.

Реакцiя азосполучення поляга
є

у вза
є
модi
ї

солi дiазонiю з азокомпонентою
-

сп
о-
лукою, активованою в
о
-

i п
-
положеннях сильними електрон
н
одонорними
замiсниками, на зразок фенолiв, нафтолiв, третинних ароматичних

амiнiв:


Одержання Е 124 Понсо 4
R
.

Хiмiчна
назва:
2
-
гiдрокси
-
1
-
(4'
-
сульфонато
-
1

'
-
нафтилазо)
-

6,8
-
нафталендисульфонат

тринатрiю.

Добування
:
Одержання цьо
г
о барвника поляга
є
у

початковiй

реакцi
ї

дiазотування

нафтiонов
о
ї

кислоти
l

та
азос
п
олученнi

утворен
о
ї

солi

дiазонiю

II

з

7
-
гiдроксинафтален
-
1,3
-
дисульфоновою


кислотою

Ш
(
G
-
кислотою
)

до

барвника

IV

у

виглядi

тринатрi
є
во
ї

солi:




Вмiст основного барвника у кiнцевому
п
родуктi становигь

не

менше

85,0%
.
Метаболiзм i токсичнiсть
:

Вважають, що

продукти

азовiдновлення барвника
повнiстю видiляються iз сечею i калом переважно у виглядi
нафтiоново
ї

кислоти.

9.

Описати одержання азобарвників на прикладі харчового барвника Е 110 Жо
в-
тий «сонячний захід».

Будова.
Такий азобарвник за х
i
м
i
чною будовою
є

продуктом реакц
ії

азосполучення м
i
ж
в
i
дпов
i
дною

с
i
ллю

д
i
азон
i
я сульфан
i
лово
ї
кислоти та сульфопох
i
дною

-
нафтолу
.

Хiмiчна назва:
6
-
гiдрокси
-
5
-
(

4'
-
сульфонатофенiлазо)
-
2
-

нафтален
-
сульфонат

динатрiю.


Добування:
Одержання наведеного барвника полягає

у проведенн
i

реакц
i
ї діазотування
сульфан
i
лової кислоти
I

до в
i
дпов
i
дної сол
i

д
i
азон
i
я
II
.
Остання бере участь в реакцi
ї

азосполучення з 2
-
нафтол
-

6
-
сульфоновою кислотою III (кислотою Шеффера) з утворе
н-
ням вiдповiдного азобарвника, який пiд дi
є
ю лугу трансформу
є
ться

у


кiнцевий пр
о-
дукт IV
.





3


Вм
iст основного барвника у кiнцевому продуктi становить

не

.

менше

85,0%
.
Метаболiзм i токсичнiсть.
Барвник жовтий
"сонячний
захiц"


розще
плює
ться в результатi процесiв азовiдновлення. При цьому деякi продукти розще
п-
лення всмоктуються i видiляються з жовчю

та

сечею.

10.

Дати характеристику і написати одержання алюмінієвого лаку на основі аз
о-
барвника Е 122 Азорубін.

Хiмiчна
н
азва:
4
-
гiдрокси
-
3
-
(

4'
-
сульфонато
-
1'
-
нафтилазо)
-
1
-
нафталенсу
льфонат

д
инатрiю.

Фiзико
-
хiмiч
н
i

властивостi.

Це

темно
-
червний

порошок

або
г
ранули,

воднi

розчини

мають

забарвлення

вiд

блаки
тно
-
червоного

до

жовтувато
-
червоного,

залежно

вiд

якостi

води.

Вiн

добре

розчиня
єт
ься

у

водi

та

глiцеролi

(120

г/л

при

кiмн.

т.);

посере
д-
ньо

-

в

метанолi;

не

розчиня
є
ться

в

дихлор
метанi.

Свiтлостiйкiсть,

термостiйкiсть

(до

150

°С)

та

стiйкiсть

до

кислот

добрi.

Стiйкiсть

барвника

до

дi
ї

лугу

помiрна.

Втрати

при

висушуваннi

(разом

з

хлоридом

i

сульфатом

у

перерахунку

на

натрi
є
ву

сiль)

ст
а-
новлять

не бiльше

15,0%

(135°С

до

постiйно
ї

маси).

Добування.
Азорубiн
одержують початковим

дiазотуванням

нафтiоново
ї

кисл
оти (4
-
нафтиламiн
-
1
-
сульфоново
ї
) I до вiдповiдно
ї

солi дiазонiя

II
. Остан
ня вступа
є

в реакцiю
азосполучення з 4
-

нафтол
-
1
-
сулъфоновою кислотою (кислотою Невiля
-
Вiнтера) з утв
о-
ренням азобарвника, який в луж
ному середовищi перетворюеться у вiдповiдну сiль

IV:



Вм
i
ст основного барвника у к
i
нцевому продукт
i

становить
не менше 85,0%,
поб
i
чних барвник
i
в
-

не б
i
льше 1,0%, орган
i
чних сполук
-
небарвник
i
в (4
-
ам
i
но
-
1
-
нафталенсульфонової кислоти і 4
-
г
i
дрокси
-
1
-
нафталенсульфонової кислоти)
-

не б
i
льше 0,5%, несульфованих первинних ароматичних ам
i
н
i
в

(у перераху
н-
ку на ан
i
л
i
н)
-

не б
i
льше 0,01%, речовин

екерного
екстракту
-

не б
i
льше 0,2%,
водонероз
чинних
речовин
-

не б
i
льше 0,2%, меркур
i
ю
-

не б
i
льше 1 мг/кг,
плюмбуму
-

не б
i
льше 2 мг/кг,
i
нших важких метал
i
в не
б
i
льше 40

мг/кг.


Для

алюмініє
вого


лаку:

вм
i
ст

речовин,

як
i

не

розчиняються


в
HCI


-

не


б
i
льше


0,5%;


водорозчинних


хлорид
i
в


i


сульфат
i
в


-

не
б
i
льше

2,0%,

речовин

етерного

екстракту

-

не

б
i
льше

0,2%,

арсену

-

не

б
i
льше

3

мг/кг,

плюмбуму

-
не

б
i
льше

10

мг/кг.

Метаболiзм i токсuчнiсть.
В органiзмi людини продукти метаболiзму барвника
азорубiну видiляються разом з калом i

сечею.



4

11.

Дати характеристику мінеральним пігментам, які дозволено застосовувати
в
якості харчових барвників.

Пігмент (лат.
Pigmentum

-

фарба)
-

компонент наповнених композиційних матеріалів,
що надає матеріалам непрозорість, колір, антикорозійні і інші властивості. Нерідко в
и-
користовується як синонім для неорганічного барвника. Розріз
няють природні мінер
а-
льні пігменти (неорганічні компоненти фарб) і біологічні пігменти (біохроми
-

приро
д-
ні барвники у складі живих організмів). У технології лакофарбових матеріалів пігме
н-
тами називають високодисперсні неорганічні або органічні, нерозчинні

в дисперсійних
середовищах речовини, здатні утворювати з плівкоутворювачами захисні, декоративні
або декоративно
-
захисні покриття.
Роз
чинні речовини, здатні
фарбувати

інші
матеріали, називають барвниками.

Найважливіші представники

• Білі: діоксид титану,
оксид цинку,
свинцеві білила. Останні практи
ч
но витіснені
титановими білилами, які являють собою діоксид титану в суміші з баритом або
цинковими білилами, а пот
ім діоксидом титану. Цинкові б
і
лила мають жовтуватий
відтінок і поступаються титановим за вартіс
тю.

• Чорні: технический вуглець, сажа, чорні железооксідние пігменти


кольоров
і

неорганічні пігменти:

• жовтий железооксідние пігмент, охра

• червоний железооксідние пігмент, сурик (залізний і свинцевий),

• ультрамарин, залізна лазур, берлінська лазур

• о
ксид хрому,

• умбра.

• Органічні пігменти: азопігменти, фталоціанінові пігменти, полі
-
циклічні пігменти

• З металевим блиском Дисульфід олова (муссівное золото), Серебрянка

Пігменти є твердими компонентами композицій
них лакофарбових ма
теріалів
-

фарб, емал
ей, грунтовок, шпаклівок і порошкових композицій.

Застосування

Введення пігментів в лакофарбові
матеріали є основним методом ре
гулювання декор
а-
тивних властивостей покриттів
-

кольору і непрозорості. Пігмент додає колір
Пігментована матеріалу в тому випадку
,
якщо його показник заломл
омлен
ня вище п
о-
казника заломлення плівкоутворювачів.
Чим більше різниця в показ
ника
х заломлення
пігменту і плівкоутворювачів, тим більше кольоровість такого пігментованого
матеріалу. Крім того, важлива форма частинок пігменту,
наприклад, пластинчаста фо
р-
ма частинок пігменту дає вел
ику кольоровість, ніж
голкова

або сферична. Введення
пігментів і наповнювачів дозволяє регулювати й інші найважливіші властивості
композиційних матеріалів
-

деформаційно
-
міцнісні, ізолюючі, протикорозі
йні,
адгезійну міцність, а також одержувати покриття із спеціальними властивостями
-

електропровідні, електроізолюючі
, теплостійкі,
вогнестійкі

і т.д


приклади

Е152

Вугілля

Вугілля, крім здатності до забарвлення різних речовин, виконує також функції
освітлюв
а-
ча, адсорбента; речовина, яка полегшує фільтрування.

Синоніми:
вугілля рослинне, вуглець, сажа, са
rb
о
n

bl
аск.

Фізико
-
хімічні властивості
.
Це чорний порошок або гранулят, який не розчиняється у в
о-
ді, органічних розчинниках, оліях і
жи
рах.

Має
високу стійкість до світла, температури, дії
кислот і лугів.

Добування.

Одержують вуглець (сажу) переважно шляхом піролізу природного газу (м
е-
тану), певних фракцій нафти або побічних продуктів нафтохімічного виробництва в пр
и-
сутності кисню або без нього пр
и 1100
-
1500°С:

СН
4

+
О
2

= С +

2
О


5

На методи одержання такого пігменту та його специфікацію існують певні Державні ста
н-
дарти (ГОСТ 23998
-
80, ГОСТ 20464
-
75 і ГОСТ 8703
-
74 марок АР
-
А, АР
-
Б, АР
-
В).

Вміст основної речовини становить не менше 95,0% (на сухий
залишок), попелу
-

не б
і-
льше 4,0%, вологи
-

не більше 5,0%.


Е170*(і)

Карбонат кальцію

СаСО
3

Синоніми:
кальцій вуглекислий, кальцієва сіль вугільної кислоти, са
l
сі
um

са
rb
о
n
а
t
е,
са
rb
о
n
іс асі
d

salt
, СІ Рі
gment

White

18.

Фізико
-
хімічні властивості
.
Це білий
кристалічний або аморфний порошок з т. топ.
1240°С (розкл.). Розчиняється (реагує) в розведених мінеральних кислотах; не розчиняєт
ь-
ся у воді, органічних розчинниках, рослинних оліях. Має високу стійкість до дії світла,
температури і лугів. До дії кислот ка
рбонат кальцію
-

нестійкий. Втрати при висушуванні
становлять не більше 2,0% (200°С, 4 години).

Джерело.

Карбонат кальцію міститься у таких природних мінералах, як кальцит, гірські
породи
-

крейда, мармур, вапняк СаСО
3
, арагоніт СаСОз тощо.

Добування.

Карб
онат кальцію для харчової промисловості одержують шляхом взаємодії
хлориду кальцію з карбонатом натрію (содою) за реакцією:

СаС
l
2

+
Na
2
СО
3

= СаС
O
3

+ 2
Na
С
l

Вміст карбонату кальцію у кінцевому продукті становить не менше 98,0%, кислотонеро
з-
чинних

речовин
-

не більше 0,2%, вільного лугу
-

не більше 0,05%, лужних металів і ма
г-
нію
-

не більше 1,0%, барію
-

не більше 0,03%, флуоридів
-

не більше 50 мг/кг, арсену
-

не
більше 3 мг/кг, плюмбуму
-

не більше 3 мг/кг.

Е171*

Діоксид титану

ТіО
2

Синоніми:
двуоксид титану,
t
і
t
а
n
і
um

d
іохі
d
е, СІ Рі
gment

White

6.

Фізико
-
хімічні властивості.

Це білий аморфний порошок з т. топ. 1870°С. Розчиняється у
флуоридній (плавиковій) кислоті, гарячій концентрованій сульфатній кислоті; не розчин
я-
ється
-

у воді, органічних
розчинниках, рослинних оліях. Стійкість до дії світла, темпер
а-
тури, а також кислот і лугів
-

висока. Втрати при висушуванні становлять не більше 0,5%
(105°С, 3 години), при прокалюванні
-

не більше 1,0% (800°С).

Джерело.

Діоксид тітану міститься в мінерала
х рутилі
ТіО
2
, ільменіті
F
еТіО
3
, анатазі і
брукиті


ТіО
2
.

Добування.

Діоксид тітану виділяють з титановмісних руд на зразок рутила або ільменіта
F
еТіО
3

згідно Державного стандарту (ГОСТ 9808
-
84 для різних марок).

Вміст основної речовини у кінцевому
продукті становить не менше 99,0%, оксидів алюм
і-
нію та/або силіцію сумарно
-

не більше • 2,0%, водорозчинних речовин
-

не більше 0,5%,
кислоторозчинних речовин без оксидів алюмінію та силіцію
-

не більше 0,5%, кислотор
о-
зчинних речовин з оксидами алюмінію т
а силіцію
-

не більше 1,5%, арсену
-

не більше 3
мг/кг, меркурію
-

не більше 1 мг/кг, плюмбуму
-
не більше 10 мг/кг, стибію
-

не більше 50
мг/кг, цинку
-

не більше 50 мг/кг.

Метаболізм і токсичність
.
Діоксид титану в організмі людини практично не всмоктуєт
ь-
с
я і виводиться з організму разом із калом.


Е174 Срібло
Ag

Синоніми:
аргентум,
silver
.

Фізико
-
хімічні властивості.

Це срібний порошок або тонкі платівки з т. топ. 961,9°С. Ср
і-
бло не розчиняється у воді, органічних розчинниках, рослинних оліях; розчиняється

в ні
т-
ратній кислоті. Стійкість до дії світла і температури, фруктових кислот
-

висока, до дії л
у-
гів
-

добра.

Джерело
.
Срібло зустрічається у самородному стані і міститься у покладах аргентиту

g
2
S
) та поліметалічних сульфідних рудах Р
b
, С
u
,
Zn
, С
d
,
переважно свинцево
-
цинкових
руд.


6

Добування.

Срібло добувають шляхом переробки поліметалічних руд. Після їх випал
ю-
вання срібло міститься у розплаві цинку над свинцем. Із суміші срібла і цинку останній
відганяють при температурі 906°С, а свинець вилучають у
вигляді оксиду. Отримане срі
б-
ло очищають методом електролізу.

Метаболізм і токсичність
.
Срібло вважають необхідним мікроелементом для нормальної
життєдіяльності людини внаслідок чого його препарати вживають як БАДи. У середньому
за добу людина споживає 5
-
8

мкг срібла при потребі
50
-
100

мкг. В організмі людини срі
б-
ло не всмоктується і виводиться практично в незмінному стані переважно разом із калом і

частково сечею. Вважають, що срібло проявляє антисептичні властивості з широким спе
к-
тром бактерицидної, вірул
іцидної та фунгіцидної дії.


Е175* Золото

А
u

Синоніми:
аурум,
gold
, СІ Рі
gment

.

Фізико
-
хімічні властивості
.
Це порошок, платівки або зливок з
т.
топ. 1063°С. Золото не
розчиняється у воді, органічних розчинниках, рослинних оліях. Добре розчиняється у
„царській горілці", розчині ціаніду калію. Стійкість пігменту до світла, температури, дії
лугів і фруктових кислот
-

висока.

Джерело
.
Золото існує у с
амородному стані, міститься у золотовмісній породі, а також у
вигляді домішок у срібних або мідних рудах.

Добування
.
Золото добувають переважно хімічним методом. Для цього золото, одержане
промиванням водою відповідної породи, розчиняють у розчині ціаніду
калію в присутно
с-
ті кисню. На утворену комплексну сіль диціаноаурат (І) калію діють цинковим пилом з
метою осаджування золота:


u

+ 8КС
N

+ О
2

+ 2Н
2
O

=

4К[А
u

N
)
2
]
+ 4КОН

Вміст основної речовини у кінцевому продукті становить не менше
90,
0%, аргентуму

-

не
більше 7,0%, купруму
-

не більше 4,0%.

Метаболізм і токсичність
.
Металічне золото вважається нетоксичним елементом, незв
а-
жаючи на остаточно не з'ясований
механізм
його дії
і
n

vivo
.

Воно проявляє антисептичну
дію на
бактерії
та віруси. Організмом
людини золото практично не всмоктується, не з
а-
своюється і виділяється у незмінному стані.


12.

Які ви знаєте неорганічні барвники. Назвіть якими хімічними способами їх
одержують. Розгля
нути на прикладі оксидів заліза.

неорганічні барвники


Е152

Вугілля,
Е153*
Вугілля рослинне,
Е170*(і)

Карбонат кальцію

СаСО
3,
Е170*(іі)

Г
і-
дрокарбонат кальцію

C
а

CO
3
)
2,
Е171*

Діоксид титану

ТіО
2,
Е172*(і)
Оксид заліза (ІІ,
III) чорний

F
еО
F
е
2
O
3

або
F
е
3
O
4,
Е172*(іі)

Оксид заліза (ІІІ)

червоний


2
O
3,
Е172*(ііі)
Оксид заліза (ІІІ) жовтий
2
F
еО(ОН),

Ультрамарин,

Е173
Алюміній А
l
,
Е174
Срібло
Ag
,

Е175*
Золото

А
u

Способи одержання оксидів заліза

1.

Взаємодія заліза з водяною парою при t=570



2.

Прокалювання оксидів заліза (
ll
,
lll
)

3.

Осадження лугами із солей заліза (
lll
)

Е172*

Оксиди заліза

У харчовій галузі використовують різні види таких оксидів:

(і) оксид заліза

(ІІ, III) чорний,

(іі) оксид заліза

(ІІІ) червоний
,

(ііі) оксид заліза

(ІІІ) жовтий.

Е172*(і) Оксид заліза (ІІ, III) чорний

F
еО
F
е
2
O
3

або
F
е
3
O
4

Синоніми:

оксид феруму (ІІ, III), пігмент залізоокисний чорний, і
r
о
n

охі
d
е
bl
аск, СІ
Рі
gment

В
l
аск.


7

Фізико
-
хімічні властивості.

Це порошок коричневого або чорного кольору з т. топ.
1538°С, який не розчиняється у воді, органічних розчинниках, рослинних оліях. Добре р
о-
зчиняється в концентрованих неорганічних кислотах. Стійкість пігменту до світла, темп
е-
ратури, дії лугів значна, до дії фруктових кислот
-

добра. Втрати при висушуванні стано
в-
лять не більше 1,0% (
10
5°С, 4 години).

Джерело.

Цей пігмент міститься в мінералах

на зразок магнетиту, гематиту тощо.

Добування.

Внаслідок наявності у природних залізовмісних мінералах інших хімічних
елементів, оксиди і гідроксиди заліза одержують синтетичними методами. Один з варіа
н-
тів
-

взаємодія заліза з водяною парою при температур
і небільше 570°С, другий
-

прок
а-
лювання оксидів заліза (ІІ) і (III):

3
F
е + 4Н
2
O

=
F
е
3
O
4

+ 4Н
2

F
е
2
O
3

+
F
еО

-


=
F
е
3
O
4

Вміст основної речовини у кінцевому продукті у перерахунку на ферум становить не м
е-
нше
60%
, водорозчинних речовин
-

не більше 1,0%, арсену
-

не більше 3 мг/кг, барію
-

не
більше 50 мг/кг, хрому
-

не більше 100 мг/кг, плюмбуму
-

не більше 10 мг/кг, меркурію
-

не більше 1 мг/кг, кадмію
-

не більше 10 мг/кг, нікелю
-

не більше 100 мг/кг, цинку
-

н
е
більше 100 мг/кг, купруму
-

не більше 50 мг/кг.


Е172*(іі) Оксид заліза (ІІІ) червоний


2
O
3

Синоніми:

оксид феруму (Ш) червоний, пігмент залізоокисний червоний, окис заліза (ІІІ),
і
r
о
n

охі
d
е
r
е
d
, а
nh
у
drous

f
е
rr
іс охі
d
е, а
nh
у
drous

і
r
о
n

охі
d
е (III), СІ Рі
gm
е
nt

R
е
d

101.

Фізико
-
хімічні властивості
.
Це порошок червоного кольору з т. топ. 1565°С (
р
озкл.), який

не розчиняється у воді, органічних розчинниках, рослинних оліях. Добре розчиняється в
концентрованих неорганічних кислотах. Стійкість пігменту до
світла, температури, дії л
у-
гів значна, до дії фруктових кислот
-
добра. Втрати при висушуванні становлять не більше
1,0% (105°С, 4 години).

Добування
.
Оксид заліза(ІІІ) червоний одержують шляхом прокалювання оксиду заліза
(ІІІ) жовтого:

2
F
еО(ОН)

--

=
F
е
2
О
3

+ Н
2
О

Вміст основної речовини у кінцевому продукті у перерахунку на ферум становить не м
е-
нше
60,
0%, водорозчинних речовин
-

не більше 1,0%, арсену
-

не більше 3 мг/кг, барію
-

не більше 50 мг/кг, хрому
-

не більше 100 мг/кг, плюмбуму
-

не більше 10 мг/кг, мер
курію
-

не більше 1 мг/кг, кадмію
-

не більше 1 мг/кг.

Е172*(ііі) Оксид заліза (ІІІ) жовтий
2
F
еО(ОН)

Синоніми:

оксид феруму жовтий, пігмент залізоокисний жовтий, і
r
о
n

охі
d
е уе
ll
о
w
, СІ
Рі
gm
е
nt

Yellow

42.

Фізико
-
хімічні властивості.

Це порошок жовтого кольору, який не розчиняється у воді,
органічних розчинниках, рослинних оліях. Добре розчиняється в концентрованих неоган
і-
чних кислотах. Стійкість пігменту до світла, температурячії лугів значна, до дії фруктових
кислот
-

добра. Втрати п
ри висушуванні становлять не більше 1,0% (105°С, 4 години).

Добування.

Оксид заліза жовтий одержують шляхом осаджування лугами із солей зал
і-
за(ІІІ):

F
еС
l
3

+ 3
Na
ОН
=
F
еО(ОН) +
3
N
а
Cl

+ Н
2
O

Вміст основної речовини у кінцевому продукті у перерахунку на ферум

становить не м
е-
нше
87
,0%, водорозчинних речовин
-

не більше 0,3%, води та летючих речовин
-

не біл
ь-
ше 0,5% арсену
-

не більше 3 мг/кг, барію
-

не більше 50 мг/кг, плюмбуму
-

не більше 10
мг/кг, меркурію
-

не більше 1 мг/кг, кадмію
-

не більше 1 мг/кг.

Мет
аболізм і токсичність.

Оксиди та гідроксиди заліза організмом людини не засво
ю-
ю
ться і практично повністю виділяються у незмінному стані.





Приложенные файлы

  • pdf 18315702
    Размер файла: 713 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий