Klimat

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка

Кафедра географії та краєзнавства
















УДК 913(477)(075)
ББК 26.89 (4УКР)я721
Б90


Булава Леонід Миколайович.

КЛІМАТ УКРАЇНИ.
Навчальний посібник до курсу «Фізична географія України». – Полтава: ПНПУ імені В. Г. Короленка, 2011. – 20 с.

У навчальному посібникові викладений основний зміст лекції з теми «Клімат» курсу «Фізична географія України». Крім розширеного тексту лекції у посібникові подається ілюстративний матеріал, система контрольних запитань, тести для контролю знань.


Для студентів ІІІ-го курсу спеціальності «Географія» (стаціонарної та заочної форм навчання).


Наукові рецензенти:

Денисик Григорій Іванович  доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри фізичної географії Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

Ковтун Василь Васильович  кандидат географічних наук, доцент, завідувач кафедри географії України та краєзнавства Київського національного педагогічного університету імені М. Драгоманова.



Публікується за рішенням Ученої ради
Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка
Протокол № 4 від 1.11.2011 року.


© Л. М. Булава.
© Полтавський державний
педагогічний університет
імені В.Г.Короленка
I. Основні поняття
Клімат ( багаторічний режим погоди в певній місцевості. Він характеризується на основі узагальнення результатів метеорологічних спостережень (як правило, за останні 30 років).
Для вивчення клімату ми застосовуватимемо загальнонаукові методи аналізу і синтезу, які доповнюють один одного.
Аналіз – це метод наукового дослідження, коли якийсь предмет чи явище уявно розкладають на складові частини, щоб зрозуміти його суть. Аналіз клімату означає дослідження окремих чинників, які впливають на нього.
Синтез – це метод наукового дослідження, націлений на вивчення взаємодії складових частин предмету чи явища. Метод синтезу при вивченні клімату полягає у виявленні взаємодії між окремими кліматотвірними чинниками.
Нижче показана послідовність застосування методів аналізу й синтезу при вивченні клімату:

1. КЛІМАТОТВІРНІ ЧИННИКИ

а) Радіаційний

б) Циркуляційний

в) Підстилаюча поверхня







2. ОСНОВНІ КЛІМАТИЧНІ ПОКАЗНИКИ, ЇХ РЕЖИМ

Температура повітря

Кількість опадів

Атмосферний тиск і вітер


3. КЛІМАТИЧНІ РЕСУРСИ

4. НЕСПРИЯТЛИВІ МЕТЕОРОЛОГІЧНІ ЯВИЩА

Аналіз:
Синтез:

На клімат будь-якої території впливають три основні кліматотвірні чинники:
кількість сонячної радіації (радіаційний чинник);
рух повітряних мас (циркуляційний чинник);
характер підстилаючої (земної) поверхні.

Така послідовність аналізу чинників не випадкова. На клімат найбільше впливає радіаційний чинник (особливо, на розподіл температури повітря по території України); дещо менше – циркуляційний чинник (найбільш суттєво – на розподіл річної кількості атмосферних опадів). Вплив кожного чинника неоднаковий у різні пори року і в різних місцях території України. Так, на розподіл температури повітря улітку більший вплив має радіаційний, а взимку – циркуляційний чинник.
Взаємозв'язок радіаційного чинника й підстилаючої поверхні кліматотвірних чинників проявляється через рух повітряних мас (який зумовлює теплообмін і вологообмін). Усі чинники, взяті разом, зумовлюють кліматичні показники. Кліматичні показники – це середньостатистичні багаторічні показники метеорологічних елементів, що спостерігаються переважно в приземному шарі атмосфери (на висоті до 2-х метрів). Кліматологи узагальнюють результати багаторічних метеорологічних спостережень і визначають середню, найвищу й найнижчу температуру повітря за рік та за певні місяці року (їх режим), кількість атмосферних опадів, режим зволоження (вологість повітря, випаровування, коефіцієнти зволоження), тиск повітря, вітер, атмосферні явища (тумани, ожеледь, грози, суховії, пилові бурі) та багато інших кліматичних показників. Отримані узагальнені дані характеризують клімат.
Слід підкреслити, що кліматотвірними чинниками зумовлена зонально-секторна диференціація природних ландшафтів. Приземний шар атмосфери є важливим компонентом ландшафтів. Властивості приземного шару повітря визначають термічний режим, тепло- і вологообмін в ландшафтах; їх добову, сезонну та багаторічну динаміку.
2. РАДІАЦІЙНИЙ ЧИННИК КЛІМАТОУТВОРЕННЯ
Клімат залежить, перш за все, від широти місцевості, якою зумовлюється кількість поступаючої сонячної радіації (радіаційний чинник кліматоутворення). Радіаційним чинником визначається зональність кліматів землі. Саме слово "klima" (лат. - "нахил") характеризує вплив цього чинника.
Сонячна енергія є ведучим чинником кліматотвірних процесів. її розподіл залежить від широти місцевості (якою визначається кут нахилу сонячних променів та тривалість дня, що в свою чергу зумовлюють тривалість та інтенсивність сонячного сяйва, показники сумарної сонячної радіації, радіаційного та теплового балансу):






ЦИРКУЛЯЦІЙНИЙ ЧИННИК















Висота Сонця
(від до)








Широта місцевості



Тривалість сонячного сяйва
(за рік)

Сумарна сонячна радіація

Середня температура повітря
(за рік)



Тривалість світлої частини доби
(від до)























ВПЛИВ ПІДСТИЛАЮЧОЇ ПОВЕРХНІ




Таблиця 1
Характеристика змін впливу радіаційного чинника кліматоутворення
Із півночі на південь України ці показники змінюються так:
Пункти
Нахил Сонця в ополудні
Тривалість дня (годин)
Тривалість сонячного сяйва (год на рік)
Сумарна сонячна радіація (Ккал. см/рік)
Радіаційний баланс (Ккал. см/рік)


22.XII
22.VI
21.III / 23.IX
22.XII
22.VI




Півн. межа України (52° пн. ш.)
15°
61°
37°50ґ
7,4
16,5
1700-1800
95
42

Півд. межа України
(44° пн. ш.)
23°
69°
45°30ґ
8,6
15,3
2300-2400
127
63

Полтава
49° 15ґ пн. ш.
17°15ґ
64°15ґ
40°45ґ
8
16,1
1900
103
45


Максимальні показники сумарної сонячної радіації (Q) спостерігаються на західному побережжі Криму – 127 Ккал/см2, а мінімальні – на вершинах Карпат. Частка розсіяної радіації становить від 52% на півночі до 41% в Криму.
Показники радіаційного балансу R=Q(1 –
·) – Iеф залежать від величини альбедо (
·) та ефективного випромінювання Iеф . Показники альбедо мають широкі коливання в різні пори року і в різних місцевостях. Взимку – 60-65% на півн. сході і в Карпатах, 30–25% на півдні; влітку дещо вище в лісостепу і на півночі – 24% і нижче на півдні – 17%. У Полтаві показники альбедо взимку – 56-43%, влітку – 19%. Ефективне випромінювання зростає по мірі збільшення кількості сонячної радіації (від 36 до 46 Ккал/см2/рік, або 30-35% загальної кількості (Q).
Тепловий баланс (R = LE+P+B) характеризує співвідношення між затратами тепла на випаровування (LE) та на турбулентний теплообмін (Р). Річні затрати тепла на випаровування найвищі на Закарпатті (39 Ккал/см2 на рік), високі на заході та півночі України і знижуються на південь та схід (до 25 Ккал/см2 )
Річні показники турбулентного теплообміну між діяльною поверхнею та приземним шаром атмосфери змінюються від 6 на півн. заході до 24 Ккал/см2 на півдні. Найбільші показники спостерігаються влітку (від 3 Ккал/см2 на півн. зах., до 15 – на півдні).
Таким чином, співвідношення тепла, яке використовується на випаровування та турбулентний обмін складають: на півночі та заході України 80 і 20%; на півдні Чорноморської низовини – по 50%, а в Криму – 45 і 55%. Ці показники значною мірою зумовлюють відмінність річного режиму ландшафтів різних регіонів.
Найбільший вплив радіаційного чинника на клімат спостерігаються в теплий сезон.
3. ЦИРКУЛЯЦІЙНИЙ ЧИННИК КЛІМАТОТВОРЕННЯ.

Циркуляційний чинник значною мірою залежить від радіаційного. Циркуляція повітряних мес зумовлена різницею атмосферного тиску. Ця різниця визначається неоднорідними термічними характеристиками повітряних мас високих і низьких широт; суші та океану. Перенесення повітряних мас між різними широтами океанами та сушею зумовлює теплообмін і вологообмін Циркуляційні процеси зумовлюють найбільш суттєві неперіодичні коливання погоди, перекриваючи вплив радіаційного чинника кліматотворення (особливо в холодний сезону).

а) Повітряні маси та їх типи (підтипи):
На території України формуються, або поширюються три типи та шість підтипів повітряних мас. Основну роль відіграють адвективні повітряні маси помірного (найчастіше), а також арктичного та тропічного типів. Морські повітряні маси найчастіше поступають з півночі Атлантики а також арктичних морів (помірного та арктичного типу), рідше – із центральної частини Атлантичного океану та Середземного моря (тропічного типу). Повітряні маси над територією континенту досить швидко трансформуються (морські – континентальні, арктичні в помірні і т.д.). Особливо спостерігається інтенсивна трансформація влітку.
Місцеві континентальні помірні повітряні маси формуються над територією України рідко (частіше влітку). Ще рідше на південному сході внаслідок інтенсивного прогрівання континентальне помірне повітря трансформується в тропічне.
Середнє багатолітнє співвідношення між різними типами повітряних мас для центральної частини України (за А.А.Борисовим, I960) таке:
- континентальне повітря – 67,7% (загальна кількість днів), в т.ч. помірне (КПП) – 53,7%
тропічне (КТП) – 9% арктичне (КАП) – 5,0%
- морське повітря – 32,3% в т.ч. помірне (МПП) – 14,3%
тропічне (МТП) – 11,5% арктичне (МАП) – 6,5%
Таким чином повітря помірних широт (ПП) переважає в 68% днів; тропічне (ТП) – в 20,5% днів; арктичне (АП) – в 11,5% днів. Таке співвідношення пояснюється загальними закономірностями циркуляції атмосфери (положенням баричних центрів, атмосферних фронтів, проходженням циклонів та антициклонів).
Розташування України в помірних широтах зумовлює переважання західного напряму переносу повітряних мас, який здійснюється здебільшого циклонами (приблизно 40% днів). Особливо вона активна в кінці літа та на початку осені. Східний напрям спостерігається в 34% днів (в основному з зимовими антициклонами). Таким чином в 3/4 днів спостерігається зональна (широтна) циркуляція. В 26% днів (в основному весною і на початку літа) – меридіональна (між широтна) циркуляція, коли збільшується вірогідність вторгнення арктичних чи тропічних повітряних мас.
Б). Вплив баричних центрів атмосфери і зв’язаних з ними типів повітряних мас на територію України має яскраво виражений сезонний характер.
Взимку і влітку поширюється вплив різних баричних центрів тї атмосфери (рис.2).
Зимою головним є ісландський баричний мінімум (МАП, МПП) в північній Атлантиці, вплив якого поширюється на всю Україну, а особливо на північний захід; Азіатський баричний максимум – антициклон (КПП), вплив яких суттєвий в південно-західній частині України.
Через середню частину країни із заходу на схід проходить гребінь підвищеного тиску (1021 -1022 мб) який з’єднує Азіатський та Азорський максимуми. Цей гребінь є головним вітророзділом Євразії (т.з. "вісь Воєйкова). На північ від цієї осі (Луганськ – Дніпропетровськ – Балта – Кишинів) переважають вологі вітри південно-західного і західного напряму, а на південь – вітри північно-східного напряму. Полтавщина розташована дещо північніше осі Воєйкова. Вісь Воєйкова в дещо розмитому вигляді зберігається і влітку
В теплий сезон атмосферний тиск над територією України значно знижається (влітку від 1013 мб в західних до 1011 мб в східних та північно-східних областях). Тому значно зростає, адвекція повітряних баричного максимуму /МТП, КТП/. В трансформованому вигляді весною в межі України поступають повітряні маси із Арктичного максимуму (КАП, МАП), а з південного сходу – із іранського мінімуму (КТП). На захід України впливає ісландський мінімум (МПП).
Роль окремих баричних центрів та характер циркуляції повітряних мас на протязі сезону, одного року, чи від року до року залежить від положення атмосферних фронтів. Тому спостерігаються холодні та теплі, вологі та сухі роки і сезони.

г). Атмосферні фронти, циклони, антициклони.
Активність атмосферних процесів (циклонів та антициклонів) залежать від положення території відносно фронтальних зон, які розділяють різні типи повітряних мас. Влітку і восени полярний фронт здебільшого розташований над центральними районами східної Європи. Над територією України він найчастіше спостерігається на початку літа. Зимою і весною фронт формується над Середземним морем і з перервою продовжується над територією Передньої Азії. Над територією України атмосферні процеси значно ослаблені у порівнянні з більш південними та північними районами. Крім того, спостерігається ослаблення циклонічної та посилення антициклонічної діяльності, що зумовлює більш стійку погоду і зменшення кількості атмосферних опадів.
Циклони та антициклони – основні циркуляційні атмосферні процеси завдяки яким здійснюється тепло- та вологообмін над територією України.
З циклонами пов’язані найбільш різкі неперіодичні зміни погоди (сильні вітри, зливи, снігопади, різкі потепління зимою та похолодання влітку; хмарна погода з туманами та дощами восени і весною). Циклони (в середньому 43-45 на рік) найчастіше бувають взимку та на початку весни (в холодний сезон). Якщо вони розвиваються на полярності, то приносяться з півдня – західних районів Чорного моря, пониззя Дунаю, північної Італії (середньоземноморські). На північному заході і півночі країни вони приходять з центральної Європи (атлантичні). Зимою спостерігаються т.з. "пірнаючі" циклони з північного заходу і півночі (арктичні).
Влітку формуються місцеві циклони, а також циклони з Чорного моря (39% їх загальної кількості). До середини літа внаслідок зміщення полярного фронту на північ інтенсивність циклонічної діяльності зменшується, а погодні умови стають більш стійкими.
Антициклони (в середньому 35-36 на рік) найчастіше спостерігаються в кінці літа та на початку осені. Вони приходять із південного заходу, з області Азорського максимуму і приносять ясну, теплу, тиху погоду. 1/3 антициклонів формується в південній частині України. Зимою антициклональна (безхмарна та холодна) погода пов’язана із вторгненням повітряних мас з Сибірського максимуму, а також з Арктики (вслід за "пірнаючими" циклонами). Вторгнення арктичних антициклонів можливе і ранньою весною,
ВИСНОВКИ: Таким чином, над територією України спостерігаються такі особливості атмосферної циркуляції:
значні сезонні відмінності впливу баричних центрів атмосфери; інтенсивності циклонічної та антициклонічної діяльності і зміна відповідних типів погоди;
послаблення активності атмосферних процесів у порівнянні з більш північними і південними регіонами;
послаблення циклонічної і посилення антициклонічної діяльності . Хоч кількість циклонів переважає кількість антициклонів, але оскільки вони проходять швидше, а антициклони – повільніше (в середньому відповідно 33 і 45 годин), то антициклональна погода переважає (229-244 дні) у порівнянні з 129-136 днями з циклонічною погодою;
- взимку, внаслідок збільшення різниці в тиску між сушею і океном зростає інтенсивність циркуляції. В холодне півріччя роль циркуляційного фактору у формуванні термічного режиму приземного шару повітря більша, ніж вплив радіаційного чинника, що підтверджу хід січневих ізотерм. Влітку ведучим є радіаційний чинник кліматоутворення (переважає субширотний напрям липневих ізотерм);
- особливості атмосферної циркуляції в північній і південній; східній і західній частині відрізняються (найбільш суттєво – взимку). Так, вплив північної Атлантики /ісландського мінімуму/ найбільш сильний західніше лінії Житомир –Кам’янець-Подільський, що пояснює підвищену кількість опадів (650 - 550 мм). В південній і східній частині циклонічна діяльність значно послаблюється і кількість опадів знижується до 500 – 300 мм.

4. ВПЛИВ ПІДСТИЛАЮЧОЇ ПОВЕРХНІ

Підстилаюча поверхня (місцевий чинник) зумовлює зміни показників радіаційного чинника і циркуляції атмосфери:
А) рівнинність території України, по-перше, зумовлює поступову зміну показників радіаційного балансу і поступове зростання температур повітря з півночі на південь (особливо в теплий сезон); по-друге, не перешкоджає глибокому проникненню повітряних потоків різної орієнтації, які викликають часту зміну погодних умов;
Б). Бар’єрна роль Кримських гір та Карпат зумовлює значну різницю в показниках температур, опадів, а значить і в якісному складі рослинності та ґрунтів між Степовим Кримом, та південним берегом гірського Криму, Перед карпатцям та Закарпаттям. Теплі і легкі повітряні маси взимку вільно перевалюють через хребти. А для холодних важких повітряних мас із півночі та сходу гори є захисним бар’єром. Так, температура повітря в січні в Сімферополі – 1єС, а в Ялті +4єС (іноді різниця досягає 20єС). На південно-західних схилах значно збільшується кількість атмосферних опадів у порівнянні із східними і північно-східними;
В). Орфографічна неоднорідність зумовлює різницю в показниках температури повітря та кількості опадів не тільки на різних схилах, але й з висотою, зумовлюючи висотну поясність ґрунтів і рослинності. На південно-західних схилах Карпат вертикальний температурний градієнт складає – 1,0 – 1,1єС на 100 м., а північно-східних – 0,7єС – 0,8єС на 100 м. В Гірському Криму цей показник в середньому – 0,65єС. Причини зниження температури – випромінювання, постійний приток холодного повітря із вільної атмосфери, адіабатичне охолодження повітря, що підіймається.
Середні річна температура повітря та тривалість безморозного періоду більші на низовинах ніж на височинах. На південно-західних схилах Карпат на 100м перевищення кількості опадів зростає на 12% (від 700 до 1600 мм і більше). З висотою збільшується потужність і тривалість снігового покриву.
Г). Гори спричинять посилення упорядкованих висхідних рухів повітряних мас, що зумовлює активізацію фронтальних розділів. На східних схилах Карпат влітку часто зароджуються циклони, які супроводжуються інтенсивними зливами, грозами і шквалами. Карпати, крім того, стоять на шляху західних вологих повітряних мас, а їх вершини досягають висоти „вільної атмосфери”. Тому опади випадають у всі сезони року.
Д). Найбільш узагальненим показником впливу океану є індекс континентальності клімату. Загалом територія України належить до помірно-континентального типу клімату. За формулою С.П.Хромова – 13 EMBED Equation.3 1415 континентальність зростає з північного заходу (80,3%) на південний схід (86,3%) - див. роздатковий матеріал. В цьому ж напрямі знижується кількість опаді, зменшується зволоження і т.п. За формулою Зенкера – 13 EMBED Equation.3 1415 показники континентальності в цьому напрямі зростають з 45 до 69% (тобто від слабо континентального до континентального).
Е) Вплив морів (Чорного та Азовського) відповідно поширюється в глибину території на 140-280 км, і 90-120 км. Влітку на побережжі морів і великих водосховищ на 1-2єС знижується температура повітря. Внаслідок бризової циркуляції на побережжі морів кількість безхмарних днів більше ніж на відстані 40-50 км вглиб суші. Відповідно зменшується кількість атмосферних опадів. Над акваторією Чорного моря внаслідок загострення баричного контрасту із прогрітою сушею нерідко виникають місцеві циклони. Взимку моря зумовлюють деяке підвищення температури повітря на півдні України.
Є) На місцевий клімат (мікроклімат) також впливає річкова сітка, ґрунтовно-рослинний покрів, антропогенний рельєф, забудова, промислові споруди, і т.д. Внаслідок різниці в нагрітості поверхні між різними антропогенними ландшафтами спостерігається місцева циркуляція
В містах перед забудовою, а також на відстані 30-50 км від їх околиць спостерігається стійке збільшення кількості атмосферних опадів. У великих містах середня температура повітря вища на 1-1,5є С, а безморозний період довший на 3-5 тижнів ніж на околицях.

ОСНОВНІ КЛІМАТИЧНІ ПОКАЗНИКИ

А) Температура повітря
Показники середньорічної температури повітря змінюються в широтному напрямку, з півночі на південь в інтервалі +6-13єС (на кожні 100 км в холодний період на 0,7-0,9єС; в теплий на 0,4-0,5єС). Це свідчить про ведучу роль радіаційного чинника в термічному режимі приземного шару атмосфери в цілому за рік. Найбільш виражений вплив цього чинника влітку. В 60% випадків найбільш теплий місяць – липень. Середня температура липня підвищується з північного заходу на південний схід в інтервалі 18-23,5є С. На побережжях найтепліший місяць – серпень. Взимку найбільш холодними є північно-східні і східні райони України (середня температура січня -7– -8єС). На заході (до широти Києва) ізотерми мають субмеридіональний напрям (-4 – -6єС), а в південній частині на рівнинах – субширотний (-6 – -1єС). В цілому хід ізотерм на сході України – із північного сходу на південний захід. На південному березі Криму середні температури зимових місяців вище 0єC. Середня температура повітря на Полтавщині в січні - 6,6єС; в липні +20,7°С.
Найбільш тепле місце України – Місхор (ІІ - +4,1єС ; VIII – +25єС; середньорічна +13,9єС, найбільш холодне – г. Говерла (І – -12єС; VII – +9єС; середньорічна близько 0єС).
Найбільш висока максимальна температура повітря спостерігається в липні-серпні. На півдні і південному сході максимум досягає +40-42єС. Найвищу температуру в Україні зафіксували 12 серпня 2010 року - тоді стовпчики термометрів у Луганську показували +42°С. Спекотним був і день 8 серпня того року, коли повітря у Херсоні прогрілося до +40,7°С, у Дніпропетровську - до +40,9°С, у Полтаві до +39,4°С.

Число днів із температурою понад +25єС збільшується із пн.-зх. (30) до центрального степу (понад 90); а понад +30єС - від 1-5 до 30 і більше днів.
Абсолютні мінімуми досягаюсь на сході України – -40 – -42°С; заході – -35єС, на побережжі морів – -30єС; в Полтаві – -33,6є C (11.01.1940 р.); в Ялті до -15є С. Число днів з температурою нижче -10єС від 45 на північному-сході до 10 і менше у Криму.
Річна амплитуда температур повітря від 22°С на заході до 29°С на сході. Середньорічні показники температури і кількості атмосферних опадів по окремих метеостанціях України

Метеостанція
І
ІІ
ІІІ
IV
V
VI
VII
VIII
IX
X
XI
XII
За рік

Полтава єС
- 7,0
-6,2
-1,1
7,9
15,0
18,4
20,5
19,6
14,3
7,4
0,9
-4,2
7,1

мм
30
28
30
37
48
69
68
57
35
45
40
38
525

Ковель єС
-4,8
-3,7
0,5
7,7
13,5
17,1
18,2
17,3
13,2
7,4
2,6
-1,9
7,3

мм
31
33
31
40
53
83
84
82
49
42
41
39
612

Ужгород єС
-2,8
0,0
4,3
10,6
15,5
18,7
20,2
19,6
15,6
9,7
5,0
0,1
9,7

мм
57
51
50
53
67
95
84
81
62
65
64
67
796

Мелітополь єС
-3,7
-2,8
1,6
9,7
16,3
20,6
23,1
22,0
16,6
9,8
4,1
-0,7
9,7

мм
35
30
25
30
42
51
48
41
29
30
33
36
430

Ялта єС
3,9
3,9
5,9
10,4
15,8
20,4
23,8
23,5
19,0
14,0
9,4
6,2
13,0

мм
83
66
44
26
28
42
40
27
30
44
62
91
583


Завдання: Побудуйте і виконайте аналіз кліматодіаграм за даними табл. 2 (з північного заходу на південний схід України; метеостанції Ковель – Полтава(Дніпропетровськ) – Мелітополь). Назвіть закономірності зміни в цьому напрямку показників та режиму температур повітря і атмосферних опадів. Назвіть основні відмінності в режимі опадів між Полтавою та Ялтою; Ужгородом
Кліматичні показники окремих адміністративних районів Полтавщини (склав Л.Л. Кушнір)
Адміністративні райони
Напрямок
Пересічна температура
Тривалість періоду з температурою повітря вище меж
Сума температур вище +10єС (сума активних температур)
Річна сума опадів, мм (в т.ч. за теплий сезон)
Тривалість без морозного періоду
Середня з Макс. Декадних висот сніг. покриття
Дати переходу середніх добових температур (для станцій) вище меж
Індекс континентальності клімату (за Ценкером)



січня
липня
+5єС
+10єС




0єС
+5єС
+15єС


1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14

Гадяцький
ПН-ПД
-7,2
+19,8
195
155
2600
505
(280)
160
20
24.03
16.11
11.04
24.10
17.05
18.09
53,6

Миргородський
ПН-ПД
-6,6
+20,2
200
160
2700
502
(290)
165
18
21.03
19.11
10.04
28.10
12.05
7.09
53,6

Кременчуцький
ПН-ПД
-5,5
+21,5
210
170
3000
470
(290)
175
15
14.03
24.11
04.04
03.11
08.05
15.09
55,0

Оржицький
ЗХ-СХ
-6.7
+20.0
200
165
2800
518
(320)
170
17
-
-
-
53,6

Велико-Багчанський
ЗХ-СХ
-7,0
+20,5
205
165
2800
530
(290)
160
19
-
-
-
55,2

Диканський
ЗХ-СХ
-6,5
+21,5
200
160
2700
517
(280)
165
21
-
-
-
56,4

Гребінківський
ПнЗх-ПДСх
-6,5
+20,1
200
160
2700
500
155
17
20.03
18.11
08.04
27.10
13.05
09.09
53,0

Лубенський
ПнЗх-ПДСх
-6,7
+19,8
200
160
2750
520
(290)
170
24
20.03
17.11
09.04
17.11
15.05
08.09
53,0

Миргородський
ПнЗх-ПДСх
-6,6
+20,2
200
160
2700
502
(290)
165
18
21.03
19.11
10.04
28.10
12.05
07.09
53,6

м. Полтава
ПнЗх-ПДСх
-7,0
+20,5
207
171
2810
485
(280)
171
20
21.03
21.11
04.04
28.10
13.05
14.09
55,2

Карлівський
ПнЗх-ПДСх
-6,8
+20,8
200
165
2800
480
(280)
165
19
20.03
16.11
08.04
26.10
14.05
11.09
55,8

Б) Атмосферні опади на території України розподіляються нерівномірно, що зумовлено різним впливом кліматотвірних чинників. Найбільшу кількість опадів зафіксовано на високих полонинах Карпат (метеостанпія Плай - 1663 мм; ст. Пожежевська - 1593 мм) і вершині Говерли, як вважають - до 2000 мм), а на прилеглих рівнинах 700-800 мм, та південно-західних яйлах Гірського Криму (1000-1200 мм). Найбільша місячна кількість опадів 580 мм була виміряна під час катастрофічного паводку у Карпатах у червні 1969 року на гідрологічному посту Гута у Івано-Франківській області (до речі, для більшої частини території України це майже річна кількість);

На рівнинах розподіл опадів залежить від впливу щркуяяційного фактору. В західному регіоні ізолінії річної кількості спадів мають субмередіональний напрям (700-550 мм), що свідчить про великий вплив вологопереносу із заходу (північної частини Атлантичного океану), інтенсивність якого досить швидко зменшується. В центральній і східній частині України хід ізогієт субширотний, що є наслідком зменшення ролі циркуляційного і збільшення – радіаційного чинника (від 550 мм на півночі до 300 мм у Причорноморї). За 80-90-ті роки кількість атмосферних опадів збільшилась (в середньому на 50 мм), наприклад, в Полтаві від 485 до 525 мм; (Лубнах - 575 мм; Кобеляках - 519
·П 14
·
·
·
·
·
·
· мм). Загальний напрямок зміни ізогієт на рівнинах України - по дузі із заходу на південь. На навітряних схилах височин випадає на 15-20% опадів більше, ніж на прилеглих рівнинах.
70-80% опадів випадає у вигляді дощу і лише 20-25% - у вигляді снігу. До 3/4 опадів випадав в теплий сезон у вигляді злив (з максимумом в червні-липні), що характерно для континентального типу річного ходу опадів. Лише на Південному березі Криму максимум припадає на холодний сезон (грудень-січень), щo характерно для субтропічного середземноморського типу річного ходу опадів. У високогірї Карпат режим опадів наближається до приокеанічного. Лише 4% загального обєму опадів має місцеве походження; решта - адвективне. Дані для побудови кліматодіаграм для метеостанцій і пн.-з, центр, і пд.-сх. частини України та гірських районів (практична робота №8) приведені в таблиці 2.
В) Випаровуваність та зволоженість.
Випаровуваність (величина, що характеризує максимально можливе випаровування з поверхні водойми, або зволоженого грунту при гевних метеоумовах) є важливим показником для характеристики агрокліматичних ресурсів. Вона залежить від кількості опадів і кількості тепла. За даними М.І. Гойси показники випаповуваності із заходу на південь змінюються в інтервалі 850-1100 мм, а за М.М. Івановим – в інтервалі 575-900 мм.
Для характеристики зволожуваності запропонований цілий ряд коефіцієнтів. Так, за М.М. Івановим коефіцєнт зволоження розраховується як відношення річної кількості атмосферніх опадів до показників випаровуваності в даному місці:
13 EMBED Equation.3 1415
За цим автором в межах лісової зони К = 0,9-1,0; лісостепу 0,8-0,6, степу 0,5-0,3. Коефіцієнт зволоження по метеостанції Полтава близько 0,7.

Г). Вітровий режим.
Залежить від розташування баричних центрів атмосфери. Так, на південь від т.з. "осі Воєйкова" (смуги підвищеного атмосферного тиску) переважають східні, а на півдні – західні вітри. В холодне півріччя на північ від цієї осі дмуть західні, південно-західні й південні вітри, на південь – східні і північно-східні вітри. У теплий сезон по всій території України переважають південно-західні вітри і лише на півдні – східні і південно-східні вітри.
Найбільш вітряні місця – гори. Так, сильний вітер (понад 15 м/сек) на горі Ай-Петрі у 1949 р. дув на протязі 125 днів. В грудні 1947 р. він досягав 50 м/сек (рекордні показники).
У Полтаві середня швидкість вітру 5,5м/сек. Число вітрів різних румбів в середньому за рік більш-менш рівномірне:

Таблиця 3.
Румб/місяць
Пн.
Пн.Сх.
Сх.
Пд.Сх.
Пд.
Пд.З
Зх.
Пн.З.
Штиль

Січень
8
13
14
14
11
16
14
10
2

Липень
15
15
11
7
6
9
17
20
4

Рік
10
14
14
12
10
12
14
14
3


Зимою дещо вища повторювальність південно-західних вітрів, а влітку – північно-західних вітрів. (Завдання: побудуйте розу вітрів для метеостанції Полтава за рік – чорним кольором; за січень – синім кольором; за липень –
червоним кольором на одній і тій же шкалі. Масштаб: в 1 см. – 2%).
Серед місцевих вітрів на Україні поширені фени і гірсько-долинні (в Карпатах і Гірському Криму) та бризи (смуга 10-30 км. на побережжі морів і водосховиц).

6. СЕЗОННІ ОСОБЛИВОСТІ КЛІМАТУ

Зима – кліматичний сезон із середньодобовою температуою повітря нижче 0єС. Помірно-м"яка; на південному березі Криму - м"яка. Характеризується частою зміною погоди, переважанням західного переносу повітряних мас (в основному циклонами із області Ісландського мінімуму, які зумовлюють вологу помірно-холодну погоду). В тилу "пірнаючих" північних і північно-західних циклонів (пульсацій ісландського мінімуму) проникають антициклони, які приносять арктичнe повітря. Встановлюється холодна (до -30є – -35єС) погода з сильним вітром і низовими хуртовинами (триває 1-3 дні).
При проникненні відрогів Сибірського антициклону, погода характеризується сильним східним вітром та низовими хуртовинами. Подальший виніс повітря із сходу зумовлює безхмарну холодну погоду (до - 25єС – - 26єС), яка тримається 6-9 днів.
В період переміщення середземноморських циклонів часті відлиги, ожеледиця, сильні снігопади. Зрідка в лютому спостерігається адвекція тропічного повітря в південних і південно-східних потоках. Тоді встановлюється по весняному тепла суха погода.
Зa холодний період опадів випадає мало (близько четверті річної норми). Лише в Гірському Криму спостерігається зимовий максимум опадів (понад 600 мм.). Висота снігового покриву тільки на північному сході складає 40 см і більше. В степу 50% років безсніжні. Кількість днів із сніговим покривом від 110 (на північному сході) до 20 і менше (в Криму). Найбільша висота снігового покриву 352см була зафіксована 25березня 2006 року на сніголавинній станції Пожежевська, що розташована у
Івано-Франківській області неподалік Говерли.

Зими з інтенсивної циклонічною діяльністю теплі, а з переважанням антициклонального режиму холодні. Ізотреми мають субмеридіональний напрям. Тепліше в західних і південно-західних районах (-4 – -5єС), а найхолодніше на сході і на північному сході. Так на північному сході середня температура в січні –8єС; в Полтаві – -7єС; в Одесі -2єС; в Ялті +4єС; на вершинах Карпат – до -12єС. Абсолютний мінімум (-41,9єС) спостерігається на сході України (в Луганську, 08.01.1935 р); на Полтавщині -38єС.

Зима наступає з північного сходу па південний захід і захід, а закінчується у зворотньому напрямку. Тривалість зими зменшується від 130-135 днів на північному сході до 50-60 днів на крайньому півдні і південному заході. На південному березі Криму тривалість кліматичної зими 0-40 днів. У Полтаві – 120 днів (21.11-21.03).
Весна – період з середньою температурою повітря від 0 до +15єС. Весною поступово ослаблюється атмосферна циркуляція, підвищується роль радіаційного фактору і підстилаючої поверхні. На початку весни в степу часто спостерігаються сильні вітри (суховії), а часом і пилові бурі. Ці вітри зумовлені великим перепадом тиску між Уралом і Західним Сибіром та Чорним морем і Малою Азією. По коридору між ними із Казахстану та середньої Азії на південь України виносяться теплі не насичені вологою повітряні маси, які і зумовлюють суховіі.
Весною починається вплив Азорського антициклону, який спричиняє теплу, сонячну погоду без опадів. У зв"язку із частою зміною напряму циркуляціі атмосфери (в тому числі міжширотного характеру) весною спостерігається найбільш мінлива погода. Підвищення температури весною протікає значно повільніше ніж її зниження восени, що зумовлюється великими теплозатратами на танення снігу. Заморозки спостерігаються в зв"язку з адвекцією арктичних повітряних мас. Безморозний період наступає в Одесі 5 квітня, а на північному сході 28-30 квітня. На сході степу весна найкоротша (50 днів), на західній Україні 70-90 днів, а в Карпатах більше 100 днів. У Полтаві – 53 дні (21.03-13.05).
Літо. Літом ще більше посилюється роль радіаційного фактору. Кліматичне літо наступає при переході середньодобової температури повітря через +15єС (в степу в першій декаді травня, на півночі і заході після 20-го травня. В Полтаві 13.05). Під впливом нагрітої поверхні відбувається швидка трансформація морських повітряних мас в континентальні.
На початку літа полярний фронт проходить черев лісостепову та лісову зони України досить часто. Він розділяє холодне повітря, яке приноситься із північно-західними циклонами та дуже прогріте місцеве повітря. По лінії фронту проходять грозові зливи, які на рівнинах України приносять максимальну кількість опадів. Все більший вплив від місяця до місяця набувае Азорський баричний максимум. З ним зумовлена довготривала стійка і жарка погода. Хід ізотерм субширотний. В східній частині України середня температура липня поступово збільшується з +19єС на Чернігівщині до +23єС на побережжі Чорного і Азовського морів. У Полтаві середня температура липня +20,5єС, абсолютний максимум +38єС.
Кліматичне районування території України


Рис. 3. Кліматичне районування території України (за Б.П.Алісовим, з доп. М.І.Щербаня)
І-IV – області;
а –в підобласті.
ПОМІРНИЙ КЛІМАТИЧНИЙ ПОЯС. КЛІМАТИЧНІ ОБЛАСТІ ТА ПІДОБЛАСТІ:
І. Атлантико-континентальна -європейська помірно-волога (Z= 450 мм; К=> 0,6), помірно-тепла (температура липня +18-20єC )
Iа. рівнинна (Z=450-700мм; сер.т-ра липня +18- +20°С; січня - -5 –.-8°C; Сума температур:2400.. .2800°С);
Іб. Українських Карпат (Z = 700-1600мм: сер. т-ра липня +13 – +18єC; січня -4 –.-9°С; Сума температур: =2400-1600єС);
.Iв Закарпатська CZ=600...800мм; сер. т-ра липня +20...21єC; січня -3 – -5єС; Сума температур: = 3000.. .3500єС).
II Континентальна європейська недостатньо волога (Z =500-300мм; K=0,6-0,3) дуже тепла (сер. т-ра липня +21- +23є С;
січня -1 – -8єC; Сума температур: = 2800-3400єC).
III. Область Гірського Криму (Z =600-1300 мм)
IV- Область Південного берегу Кршу (т-ра липня +23 – +24єС, січня 0 –+4єС).
На Західній Україні температури дещо нижчі (+18°С – +19єС), що зв’язано з вищою хмарністю.
Абсолютний максимум температури повітря (+ 42є) відмічався у серпні 2010 р. у Луганській області. Максимальна температура повітря +41,3°С була зафіксована 20 та 21 липня 2007 року на метеостанції Вознесенськ у Миколаївській області. На Полтавщині – Кременчук (+40,1єС; 07.1945р).
Чергування теллих (1909) і сухих, холодних і вологих літ залежеть від положення полярного фронту. Вологі 1932; 1933; 1973; 1976, 1978, 1980, 1993; холодні – 1912, 1933, 1962, 1979; сухі – 1934, 1946, 1967, 1981, 1986; теплі – 1929, 1936, 1959, 1972 рр.
Тривалість літа становить від 140 днів на морському узбережжі до 120-130 днів в степу і 100-95 днів в північних і західних регіонах. На височинах літо на 10-15 днів більш коротке. На південному березі Криму тривалість літа 160-165 днів; в Полтаві – 124 дні (13.05-14.09)
Осінь. З жовтня вплив Азорського антициклону повністю припиняється і на сході формується Сибірський антициклон. На початку осені щорічно спостерігаються вторгнення ядер азорського антициклону, які приносять тиху, теплу, сонячну погоду („бабине літо”). Зростає повторювальність південних і західних шклонівfki приносять тумани і мряка. При переході температури через +5єС закінчується вегетаційний період. В зв"язку із збільшенням інтенсивності міжширотної циркуляції в листопаді починається вторгнення арктитичних мас і морози. З циркуляційними процесами, щo посилюються, зв"язане значне коливання температур. Сухі і теплі осені часто чергуються з дождьовими і прохолодними. Найбільш сухий місяць – вересень, найбільш вологий – жовтень. Осінь на Україні довша і тепліша весни (від 60-70 днів на сході, до 100 днів і більше в Карпатах і Кримському південнобережжі; в Полтаві 68 днів). Перехід через 0єС на північному сході в середині листопада, на побережжі морів – після 11 грудня. В районі Ялти стійка зима буває один раз за 10-20 років. В Полтаві зима починається в середньому з 21 листопада,.

7. КЛІМАТИЧНЕ РАЙОНУВАННЯ

Згідно схеми загальнонаукового кліматичного районування, розробленої Б.П.Алісовим (1954) територія України цілком розташована в межах помірного кліматичного поясу. Із врахуванням особливостей атмосферної циркуляції в межах поясу автор виділяє 2 кліматичні області. За уточненою схемою кліматичного районування України (М.І.Щєрбань, 1990) виділяються чотири області (рис. З).
1. Атлантико-континентальна Європейська помірно-волога, помірно-тепла (баланс опадів +100 – + 200 мм) сума активних температур понад +10єС складає 2400-2900є). Переважають західні вітри. Включас зону лісостепу, мішаних лісів та Карпати.
2. Атлантико-континентальна Європейська недостатньо волога, дуже тепла (баланс опадів -200 – -500мм), сума активних температур понад 10єС складає 2900 – 3400єС). Переважають східні вітри. Включає зону степу.
.Додатково ввділяються області: 3. Гірського Криму та 4. Південного берегу Криму з рисами субтропічного клімату.
Існуюють також схеми прикладного кліматичного районування, перш за все агрокліматичного, при якому враховуються інтегральні показники, що впливають на можливості розвитку і продуктивність сільськогосподарських рослин: тривалість вегетаційного періоду (з середньою температурою повітря више +5єС), періоду активної вегетації (тривалість періоду і сума температур понад +10єС);тривалості кліматичного літа (понад + 15єС); коефіцієнт зволоження та деякі інші. На Україні розроблені схеми районування за В.П. Поповим, 1958 (за показниками зволоженості, теплозабезпеченості) та за В.П. Дмитренко та ін., 1976 - див. роздаткові матеріали і табл.. 4; ГЕУ, т.І, с. 13; АУПЕР; розробка лабораторного заняття.
Тривалість вегетаційного періоду збільшується із північного сходу на південь і південний захід від 190 до 240 днів (на рівнинах) і 290 днів на ПБК; період активної вегетації – відповідно від 150 до 190 днів. Період з температурою понад +15єС зростає з півночі і північного-заходу на південь в інтервалі 95-140 днів.
Сума активних температур понад +10°С збільшується на рівнинах в інтервалї 2350-3600єС, на ПБК до 4200єС. Ці показники від року до року змінюються. Тому не кожний рік вдається отримати стійкий врожай теплолюбивих культур (кукурудзи, для якої потрібно 90-150 днів активної вегетації і 2500-2900єС, винограду – понад 3000є С та ін.)
Тривалість опалювального періоду (холодної частини року, обмеженої датами переходу температури повітря через + 8єС) змінюється із півночі (від 5 жовтня до 20 квітня, або 200 днів) на південь (від 5 листопада до 10 квітня, або 150 днів). У Полтаві опалювальний період в середньому триває 185 днів (з 13 жовтня до 16 квітня).
До інших видів кліматичних ресурсів належать енергетичні ресурси сонячної радіації (найбільші в Криму); енергія вітру (гірські і степові райони, береги водойм), рекреаційні ресурси (береги водойм, гори, лісові масиви).

8. НЕСПРИЯТЛИВІ ПОГОДНО-КЛІМАТИЧНІ ПРОЦЕЦИ І ЯВИЩА

Посухи – довготривала нестача вологи при високій температурі повітря, в результаті якої вичерпуються вологозапаси в грунті. Найбільш поширені посухи на південному сході України, їх повторюваність через кожні 2-3 роки (а в районі Скадовськ-Перекоп-Сиваш – через рік). Межа посух проводиться по лінії: Кодима-Черкаси-Гребінка-Новгород-Сіверський. Формуються здебільшого в арктичному бідному вологою повітрі в результаті його довготривалого прогрівання в антициклонах. Заходи по боротьбі з посухами: збільшення та більш повне використання вологозапасів у грунті шляхом снігозатримання, лісомеліорації, зрошення, а також посівів в оптимальні строки; виведення посухостійких сортів рослин.
Суховії – гарячі і сухі вітри при температурі повітря понад 25єС, відносній вологості менш 30%, швидкості понад 5 м/сек. Особливо небезпечні в період цвітіння і визрівання сільськогосподарських культур. Агрокліматична зона
Середня температура
повітря в липні
Кількість днів з
температурою понад +15єС
Сума температур
понад +10єС
Тривалість вегетаційного періоду (дні)
Тривалість безморозного періоду (дні)
Середня кількість
атмосферних опадів за рік *
Випаровуваність (мм)
Тривалість снігового
покриву (дні)
Радіаційний індекс
сухості (за М.І. Григор’євим)
Коефіцієнт зволоженості
(за В.П, Поповим)
Коефіцієнт зволоженості
(за М.М. Івановим)
Гідротермічний коефіцієнт
(за Г.Т. Селяниновим)
Біокліматичний
потенціал
Якісна
характеристика зони

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15

І Полісся
18-19
90-110
2400
2600
190-210
150-160
564/
402
550
60-110
1,2
1,9-2,8
1,2-0,9
1,3-2,0
24,5
(24-26)
Волога, помірно тепла

ІІ Західний лісостеп
18-20
95-120
2500
2600
200-210
160
650/
480
500-550
70-80
1,1
1,9-2,8
1,25-1,0
1,9-1,9
25,2
(25-26)
Волога, помірно тепла

ІІІ Центральний і східний лісостеп
19-21
105-125
2600
2900
210
160-170
515/
362
600-700
70-100
1,4
1,2-1,9
0,9-0,6
1,0-1,3
16,4
(17-15)
Недостатньо волога, тепла

IV Північний степ
21-22
120-130
2900
3100
220
170-180
445/
300
700-850
50-100
1,5
1,0-1,3
0,6-0,5
0,7-1,0
21,3
(25-18)
Посушлива, тепла

V Південний степ
22-23
130-140
3200
3400
220-240
170-220
396**
265
850-1000
60-20
2,4
0,8-1,2
0,5-0,3
0,5 – 0,7
(15-10)
Дуже посушлива. Помірно жарка з м’якою зимою


Примітки: * – в знаменнику – кількість опадів за теплий сезон (квітень-жовтень)
** – Агрокліматична зона південного степу відповідає фізико-географічний зоні південного і сухого степу.
В зоні сухого степу кількість опадів 350 мм; в теплий сезон – 221 мм.
Найбільша вірогідність суховіїв в південно-східних областях (понад 20 днів на рік), що зумовлено напрямком цих вітрів, які виникають по західній і південно-західній периферії антициклонів, розташованих над південно-східним районом Східно-Європейської рівнини.На Полтавщині фіксується близько 3-10 днів з суховіями. Особливо небезпечні інтенсивні суховії (4-7 на пд.сході; 1-2 дні в рік на Полтавщині).
Пилові та чорні бурі виникають як зимою, так і літом, в умовах сухого і розпушеного грунту при вітрах із швидкістю понад 15 м/сек. Сильні бурі спостерігалися в 1966-72рр, 1974, 1984 р. (особливо великої інтенсивності – в січні-березні 1969 р., коли було переміщено мільони тон грунту).
Іншими несприятливими явищами є:
Сильні вітри (понад 15 м/сек), характерні для гір; шквали – різкі пориви вітру (на Полтавщині 1 раз в 5 років); смерчі (на Україні 1 -2 на рік). Максимальна швидкість вітру 50м/с (180км/год) була зареєстрована 24 грудня 1947 року на метеостанції Ай-Петрі у Криму.
сильні хуртовини (сніг з сильним вітром) – найчастіші в пд.-сх. і пн.-сх. районах (понад 5 днів на рік);
сильні тумани (з видимістю до 100 м.), які більш характерні для холодного півріччя. Найчастіше (до 80 днів) бувають в гірських районах; часті на височинах; найрідше – на низовинах і степу.
Сильна ожеледь (діаметром понад 20 мм) спостерігається при адвентації теплого вологого повітря на охолоджену поверхню і тому частіше буває в пд. і пд.-сх. районах.
Грози (сильний дощ) – понад 50 мм опадів на протязі 12 годин і менше, розвиваються на холодних фронтах, або при пд.-зх. циклонах влітку. Найчастіші в Криму (більш 6); на Полтавщині 2-3. Рекордна разова кількість опадів (256 мм) зареєстрована 09.08.1973 р. в Криму, та смт. Підгайці – 282 мм (13.07.1957 р.). Добова кількість опадів у 278мм була зафіксована Карадазькою обсерваторією ( АР Крим) 2 вересня 1991 року.
Сильний град (діаметром понад 20 мм) виникає при інтенсивній конвекції на холодних фронтах. Спостерігається 4-6 днів в горах, менше – на височинах. На Полтавщині – в червні 1972 р. зафіксовані окремі градини діаметром до 118 мм;
Заморозки – зниження температури повітря біля поверхні грунту до 0єС і нижче в вегетаційний період (переважно при антициклонах вранці). На Полтавщині 20-24 дні з заморозками;
Сильна жара (для Полісся і західного лісостепу – понад +30°С; іншої території – понад +35єС). Таких днів фіксується максимум 5 на рік (на Полтавщині – 1 день на рік, в Полтаві – 1 раз на 2-3 роки); На пн.сході України спостерігається один раз на 3-4 роки.
В окремі роки число днів із стихійними метеорологічними явищами було особливо великим (наприклад, 1969, 1972 та ін.).

9. ЗМІНИ КЛІМАТУ

Зміни клімату відбуваються згідно закону ритмічності в географічній оболонці. Відомі 100-тисячолітні ритми (льодовикові епохи). Міжльодовиковья триває вже 10-12 тис. років..За цей чac відзначались кліматичні епохи більш теплі і вологі ніж сучасні (5-8 тис. років тому); більш холодні і сухі (3-5 тис. років тому). Відповідно змінювались межі природних зон.
Історичний "малий льодовиковий період" існував в середньовіччі (XII-ХІХ ст). За літописними джерелами І.Є.Бучинський (1963) встановив, що найбільш значні коливання клімату відбувались у XIV ст. Вони викликали збільшення кількості посух, гроз і бурь, суворих і сніжних зим і як наслідок – голодних років. Несприятливі кліматичні умови існували в другій половині XVII-XVIII ст.
У XX – на початку ХХІ століття зміни клімату пов’язані iз зростанням впливу людини на діяльну поверхню і склад атмосфери. За статистичними даними, в останні десятиріччя на всій території України спостерігається деяке збільшення кількості атмосферним опадів і підвищення середньорічноі температури повітря. Але вони не виходять за рамки природних ритмів коливання клімату. Більш значні зміни мікроклімату антропогенних ландшафтів.
На території України в останні десятиріччя сталися зміни багатьох метеорологічних величин, які істотно вплинули на гідрологічний режим і стан річок. Середньорічна температура повітря підвищилася на 0,7–0,9 °С за 100 років, що більше, ніж для усієї земної кулі. Найзначнішим (приблизно на 2 °С за 100 років) є підвищення температури у перші місяці року. Найстрімкішим є підвищення температури повітря в останні 20–30 років. Улітку зміни порівняно невеликі. Існує тенденція до вирівнювання температури повітря протягом року і нівелювання температурних відмінностей між окремими регіонами. Відмінності між літом і зимою, а також між північною і південною частинами України стають меншими. Упродовж останніх десятиріч проявляться тенденція до зниження висоти снігового покриву, збільшення вологості повітря, зменшення швидкості вітру та випаровування з водної поверхні.

10. МЕТЕОРОЛОГІЯ І КЛІМАТОЛОГІЯ В УКРАЇНІ

Найбільш ранні метеорологічні інструментальні спостереження в Україні проводились ще в середині XVIII ст. На початку ХІХ ст. Почали створюватися любительські метеостанції – в Києві (1812р.), Бердичеві (1814р.), Одесі (1821 р.), і Полтаві (1824р.). Вже в середині ХІХ ст. Зявилися узагальнюючі публікації про клімат Полтавщини (М. Арандаренко, 1848; М. Маркевич, 1850 р. та ін.). На Україні працювали видатні кліматологи В.М. Каразін, К.С. Веселовський, Д.В. Колосовський, П.І. Броунов, М.П. Авенаріус, В.І. Срєзневський, Й.Й. Косоногов та ін. З 1921 р. діє метеорологічна служба України.
В Україні діє Гідрометеорологічний центр, який узагальнює дані 200 метеостанцій. Всього метеоспостереження ведуться на більш як 10000 пунктах (включаючи відомчі метеопости і агрометеопости). На Полтавишті діють шість метеостанцій (Кобеляки, Полтава, Гадяч, Лохвиця, Гребінка, Лубни).
Центром дослідження погоди і клімату України є науково-дослідний гідрометеорологічний інститут. Спеціалістів в даній галузі готують Одеський гідрометеорологічний інститут, кафедри Київського, Харківського, Одеського університетів.

ІІ. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Розкрийте зміст поняття „клімат”.
Перечисліть кліматворні чинники в порядку їх значення (в цілому і по сезонах року).
Назввіть кліматотворні процеси і елементи клімату.
Розкрийте поняття „радіаційний чинник клімату”. Основні характеристики цього чинника.
Охарактеризуйте зміни показників радіаційного чинника по теририторії України.
Охарактеризуйте показники і структуру радіаційного і теплового балансу території України.
Доведіть звязок радіаційного і циркуляційного чинників кліматотворення. Роль циркуляційного чинника.
Типи повітряних мас над територією України (в цілому за рік і по сезонах року). Співвідношення між основними типами і підтипами.
Загальні закономірності циркуляції повітряних мас над територією України.
Які баричні центри дії атмосфери впливаюіь ні клімат України в зимовий і літній сезони? Які типи і підтипи повітряних мас приносяться із цих центрів у відповідні сезони?
Охарактеризуйте положення атмосферних фронтів над територісю України і поблизу неї. Їх вплив на клімат.
Умови і райони формування циклонів. Охаректеризуйте циклональну погоду в різні сезони.
Умови і райони формування антициклонів. Антициклональна погода над територією України.
Наведіть приклади впливу підстилаючої поверкні на елементи клімату України (на рівнинах і в горах).
Охарактеризуйте вплив діяльності людии па місцевий клімат (мікроклімат).
Охарактеризуйте середні показники температури повітря над територією України (за рік; в січні; липні)
Назвіть екстремальні показники температури повітря (абсолютні мінімуми і максимуми).
Покажіть вплив кожного із кліматотвірьих чинників на показники температур повітря над територією України.
Назвіть закономірність розподілу атмосферних опадів над територією України.
Покажіть вплив кожного із кліматотвірних чинників на розподіл кількості атмосферних опадів.
Охарактеркзуйте вітровій режим над територісю України.
Охарактеркзуйте умови погоди в кожний із кліматичних сезонів.
Охарактеркзуйте принципи побудови схеми загального кліматичного районування. Дайте порівняльну характеристику кліматичних областей України.
Охарактеркзуйте кліматичні ресурси території України.
Назвіть несприятливі погодно-кліматичні процеси та явища. Які закономірності їх проявів і поширення?

ЛІТЕРАТУРА
Агроклиматические ресурсы Украины / под ред. М.Ю.Кулаковской - М., 1969.
Агроклиматический справочник по Полтавской области. –Л., 1958.
Бучинский И.Е. Климат Украины в прошлом, настоящем и будущем. – К., 1963.
Климат Полтавы /Под ред. В.Н.Бабиченко. – Л., 198З.
Климат Украины /Под ред. Г.Ф.Прихотько. -Л., 1967
Краткий агроклиматический справочник Украины. - Л., 1976.
Природа Украинской CСP. Климат. - К., I984.
Стихийные метеорологические явления на Украине и в Молдавии. – Л., 1991
Температура воздуха на Украине /Под ред. В.Н.Бабиченко. – Л., 1991
Тепловой и водный режим Украины. – Л., 1966.
Клімат України / за редакцією В.М.Ліпінського, В.А.Дячука, В.М.Бабіченко. – К. : вид-во Раєвського, 2003.
Стихійні метеорологічні явища на території України за
останнє двадцятиріччя (1986-2005 рр.) / за ред. В.М.Ліпінського, В.І.Осадчого,
В.М.Бабіченко. – К. : Ніка-Центр, 2006.
Степаненко С.М. Изменения климата. Что нас ожидает в ближайшем будущем / С.М. Степаненко // Вестник Гидрометцентра Черного и
Азовского морей. – 2007. – №2. 4.
Кліматичний кадастр України / Центральна геофізична обсерваторія. – К. : ЦГО, 2005.










13PAGE 15


13PAGE 142315




Л. М. БулаваК Л І М А Т У К Р А Ї Н И
Навчальний посібник для вивчення теми курсу«Фізична географія України»Полтава - 2011

Приложенные файлы

  • doc 18307016
    Размер файла: 6 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий