zub


Скласти схему (для всіх варіантів): Система органів управління в галузі використання й охорони земель та їх повноваження.(10 балів)
Система органів управління та охорони земель
Органи загальної компетенції Органи спеціальної компетенції
 Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві органи виконавчої влади. Міністерство екології та природних ресурсів України, Державний комітет України по земельних ресурсах.
Повноваження
Відповідно до ст. 75 Конституції України основними повноваженнями Верховної Ради України у галузі управління використання та охорони земель є: прийняття законів у галузі регулювання земельних відносин; визначення засад державної політики у галузі використання та охорони земель; затвердження загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель; встановлення і зміна меж районів і міст; погодження питань, пов'язаних з вилученням (викупом) особливо цінних земель; вирішення інших питань у галузі земельних відносин згідно з Конституцією України.
За ЗК України до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі використання та охорони земель на території республіки належить низка напрямів діяльності, пов'язаних з реалізацією загальнодержавної політики у сфері земельних відносин і захисту земельних прав громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави в цілому. Серед них: розпоряджання землями, що перебувають у спільній власності територіальних громад; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводять органи виконавчої влади; координація контролю за використанням та охороною земель.
Повноваження Кабінету Міністрів України у галузі земельних відносин визначено ЗК України (ст. 13 та ін.). Зокрема, відповідно до п. 2 ст. 84 ЗК України він здійснює повноваження власника щодо земель державної власності згідно з законом у межах і порядку, визначених Кодексом; за погодженням з Верховною Радою України має повноваження на продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави, іноземним державам та іноземним юридичним особам (п. 1 ст. 129 ЗК України); уповноважений надавати у постійне користування земельні ділянки із земель державної власності юридичним особам у випадках, визначених статтями 9 і 150 ЗК України (п. 7 ст. 122); має право приймати рішення щодо вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, для суспільних та інших потреб (п. 2 ст. 149); визначає порядок встановлення та зміни цільового призначення земель (ч. 3 ст. 20 ЗК); надає дозвіл на проведення розвідувальних робіт на землях заповідників, національних природних парків, дендрологічних і ботанічних садів, археологічних пам'яток (п. 3 ст. 97); затверджує методику грошової та експертної оцінки землі (п. 8 ст. 128); здійснює інші повноваження.
Органи місцевого самоврядування (обласні, Київська і Севастопольська міські, районні, районні у містах, сільські, селищні та міські ради) виконують управлінські функції у сфері земельних відносин відповідно до статей 8-12 ЗК України, законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року (з відповідними змінами), "Про столицю України - місто-герой Київ" від 15 січня 1999 року. До їхніх повноважень належать: розпоряджання землями територіальних громад; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводять органи виконавчої влади; встановлення та зміна меж відповідних адміністративно-територіальних одиниць; організація землеустрою; забезпечення реалізації державної політики у галузі використання та охорони земель та інші.
Повноваження місцевих державних адміністрацій визначено в ст. 17 ЗК України та Законі України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 року (з відповідними змінами). Вони, зокрема, розпоряджаються землями державної власності у межах, визначених ЗК України; беруть участь у розробці та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних програм з питань використання та охорони земель; координують здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; готують висновки щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; викуповують земельні ділянки; викуповують земельні ділянки для суспільних потреб у межах, визначених ЗК України; готують висновки щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст.
Серед повноважень Міністерства екології та природних ресурсів України як центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі земельних відносин ст. 14 ЗК України виділяє: участь у розробці та реалізації загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель; організація моніторингу земель; участь у розробці нормативних документів у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів; здійснення державної екологічної експертизи землекористування; внесення пропозицій щодо формування державної політики у галузі охорони та раціонального використання земель; міжнародне співробітництво з питань охорони земель тощо.
Відповідно до Указу Президента України "Про створення єдиної системи державних органів земельних ресурсів" від 6 січня 1996 року (зі змінами від 19 серпня 2002 року) система державних органів земельних ресурсів складається з Державного комітету України по земельних ресурсах та підпорядкованих йому Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, Державного комітету АР Крим по земельних ресурсах і єдиному кадастру, обласних, Київського і Севастопольського міських головних управлінь, районних відділів, міських управлінь (відділів) земельних ресурсів та інженерів-землевпорядників сіл і селищ.
Як зазначається у Положенні про Державний комітет України по земельних ресурсах, затвердженому Указом Президента України від 14 серпня 2000 року, цей Комітет є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. У встановленому порядку він вносить пропозиції щодо формування державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання, охорони та моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру і забезпечує її реалізацію, здійснює управління у цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання.
Повноваження Держкомзему: координація робіт з проведення земельної реформи; участь у розробці та організації загальнодержавних, регіональних програм використання та охорони земель; ведення державного земельного кадастру, у тому числі державної реєстрації земельних ділянок і державного контролю за використанням та охороною земель; розробка економічного та правового механізму регулювання земельних відносин тощо.
2. Підготуйте консультацію щодо наступних питань (15 балів):
2.2. Які органи і в залежності від чого вирішують земельні спори;
Стаття 158. Органи, що вирішують земельні спори1. Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
2. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
3. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.
5. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.
Чинний ЗК дещо змінив систему органів, що можуть розглядати та вирішувати земельні спори. Відповідно до ст. 158 ЗК такі спори вони вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Причому зазначена норма передбачає певне розмежування компетенції цих органів. Так, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішують спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, встановлення обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.
Розгляд і вирішення земельних спорів органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів не позбавляє учасників спору права на звернення до суду. Згідно з ч. 5 ст. 158 ЗК у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом. Приймаючи до уваги різке збільшення кількості земельних спорів, ускладнення їх розгляду та практичної актуалізації змісту було б доцільним прийняття спеціального законодавчого акту про їх розгляд і вирішення. Детальне законодавче врегулювання умов та порядку розгляду і вирішення земельних спорів є нагальною потребою практики сучасного реформування земельних відносин.
Вирішення земельних спорів судами нині є досить поширеним. Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» за загальним правилом, розмежування між судами загальної юрисдикції підвідомчості земельних та пов’язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб’єктного складу їх учасників. Так, загальним судам підвідомчі земельні спори в разі, якщо хоча б однією з осіб, які беруть участь у справі, є громадянин. Господарськими судами вирішуються земельні спори за участю підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб, а також громадян, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб’єкта підприємницької діяльності.
Виходячи з відповідних положень Конституції, ЗК, ЦПК та ГПК, а також зазначеної постанови, судам підвідомчі справи за заявами, зокрема: з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками; про право громадян на земельну частку (пай) при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, використання при цьому земельних ділянок із меліоративними системами; про розподіл несільськогосподарських угідь при ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ, організацій; про визнання недійсною відмови у розгляді заяв громадян про безоплатну передачу у власність (приватизацію) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського й особистого селянського господарства, садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, дачного будинку та індивідуального гаража; про визнання недійсною відмови в наданні у постійне користування земельних ділянок юридичним особам; про визнання незаконною відмови у продажу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності громадянам і юридичним особам, які мають право на набуття цих ділянок у власність, а також іноземним державам; про вирішення спорів, пов’язаних з орендою землі; про встановлення та припинення дії земельних сервітутів; про примусове припинення права на земельну ділянку з передбачених законом підстав; про недійсність відмови у розгляді заяви про погодження місця розташування об’єкта, щодо якого порушується питання про вилучення (викуп) земельної ділянки; про вирішення спорів щодо проведення розвідувальних робіт на землях, що перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб; про вирішення майнових спорів, пов’язаних із земельними відносинами, в тому числі про відшкодування власникам і землекористувачам збитків, заподіяних вилученням (викупом) визначених угідь, обмеженням їх прав або порушенням земельного законодавства; про відшкодування витрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва; про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, укладених із порушенням встановленого законом порядку; про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки чи про звільнення земельної ділянки особою, що займає її без належних на те підстав; про вирішення спорів стосовно розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей; про вирішення земельного спору, що відповідно до визначеної ЗК компетенції розглядався органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, з рішенням якого одна зі сторін у земельному спорі не погоджується.
У п. 4 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду передбачено, що суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Зазначені спори підлягають розгляду місцевими судами незалежно від того, розглядалися вони попередньо органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи ні. Рішення цих органів щодо такого спору не може бути підставою для відмови в прийнятті заяви чи для закриття провадження в порушеній справі.
Безумовно, наведений перелік земельних спорів, що розглядаються і вирішуються у судовому порядку не є вичерпним. Так, з прийняттям Закону «Про розмежування земель державної та комунальної власності» з’явилась нова категорія земельних спорів, що розглядаються органами судової влади. Спори щодо розмежування земель державної та комунальної власності, як правило, виникають між органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування різного рівня. Такі спори підлягають розгляду та вирішенню господарськими судами.
Особливості вирішення земельних спорів господарськими судами, що виникають між підприємствами, установами та організаціями як юридичними особами, передбачені у ГПК. Однак при їх розгляді та вирішенні мають застосовуватися не тільки процесуальні норми, а й норми матеріального права. Це, зокрема стосується розгляду та вирішення земельних спорів, що виникають у фермерському господарстві. Зрозуміло, що земельні спори громадян з органами державної влади та місцевого самоврядування з питань надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, а також спори з майнових питань, пов’язаних із земельними відносинами, за участю громадян, що є членами фермерського господарства, підвідомчі судам загальної юрисдикції. Проте, оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їх земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі про надання чи продаж земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для розширення господарства, підвідомчі господарським судам.
На особливості розгляду та вирішення земельних спорів господарськими судами звертається увага в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 30 листопада 2007 р. № 01-8/918 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з орендою земельних ділянок». Також слід звернути увагу, що коли одним з учасників земельного спору є іноземний суб’єкт права або підприємство, що належать іноземним інвесторам, міжнародним організаціям тa об’єднанням, такий спір може розглядатися господарським судом при наявності договору між сторонами про його розгляд у господарському суді. Це пов’язано з особливостями юрисдикційного статусу іноземних підприємств та допустимістю застосування до них процесуальних норм національного законодавства.
Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» підвідомчі судам спори, пов’язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. За заявою сторони, яка не погоджується з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо земельного спору, суд перевіряє правильність цього рішення і вирішує спір по суті. При розгляді земельних спорів про захист прав власників земельних ділянок, стороною в яких є громадянин, застосовується трирічний строк позовної давності, якщо інше не передбачено законом. Якщо для певних правовідносин, пов’язаних зі здійсненням права власності на землю чи користування нею, законом встановлено інші строки вирішення до суду за вирішенням спору, застосовуються встановлені строки.
Вирішення земельних спорів органами місцевого самоврядування здійснюється відповідними радами відповідно до повноважень, що прямо передбачені у земельному законодавстві. Вони закріплені для обласних рад — ст. 8, для Київської і Севастопольської міських рад — ст. 9 та для сільських, селищних, міських рад — ст. 12 ЗК. При цьому органи місцевого самоврядування згідно з ч. 3 ст. 158 ЗК вирішують земельні спори, які виникають відносно земель відповідних населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності або у користуванні громадян, тобто межові спори, та спори відносно додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Зазначимо, що межові спори і спори, що виникають у зв’язку із відхиленнями від правил добросусідства, є відносно новими видами спорів. Критерії визначення меж земельних ділянок та зміст вимог відносно добросусідства передбачені у гл. 17 ЗК. Так, спори щодо додержання правил добросусідства, тобто обирання власниками і землекористувачами таких способів використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам і землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні-запахи, шумове забруднення тощо), підлягають розгляду відповідними органами місцевого самоврядування. Що стосується спорів щодо розмежування меж районів у містах, то їх вирішення носить самоврядний характер.
Вирішення земельних спорів органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів зберігає свої адміністративні ознаки і здійснюється держаними органами. Це визначається самою категорією спорів, до яких віднесені земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та щодо земельних сервітутів. Виникнення таких спорів може мати місце, наприклад, у випадках відхилення від вимог змісту земельних сервітутів, передбачених гл. 16 ЗК, реалізації права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови, закріплених у гл. 16-1 ЗК, або недотримання обмежень встановлених нормами гл. 18 ЗК.
Відповідно до ч. 4 ст. 158 ЗК органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішують земельні спори.
При  розгляді земельного спору, сторони наділені усіма процесуальними правами, передбаченими для учасників судового процесу.
Виконання рішень органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органів місцевого самоврядування щодо земельних спорів с кінцевою метою їх розгляду та вирішення. Тому, зазначені органи повинні вжити реалістичних заходів щодо виконання рішення вже на стадії його прийняття. Згідно з ст. 161 ЗК рішення відповідних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів або органів місцевого самоврядування вступає в силу з моменту його прийняття. Проте оскарження зазначених рішень в суді призупиняє їх виконання.
Виконання рішення щодо земельних спорів, за положеннями ЗК, здійснюється органом, який прийняв це рішення. При цьому, виконання рішення щодо земельних спорів не звільняє правопорушника від відшкодування збитків або втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва внаслідок порушення земельного законодавства. Виконання прийнятого рішення щодо земельних спорів може бути призупинено або його строк може бути продовжений вищестоящим Органом або судом. Таким чином, земельному законодавству відомо не тільки призупинення виконання прийнятих рішень та продовження строку їх виконання на підставі судового оскарження  ,  а й оскарження вищестоящому органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органів місцевого самоврядування.
Практичні завдання
Підготуйте консультацію мешканцю м. Вінниця щодо (15 балів):
1.2. отримання земельної ділянки комунальної власності в оренду для будівництва гаражу.
Конституція України (ст. 13) у формі загальних засад закріплює право кожного громадянина на користування природними об'єктами, у тому числі і землею.   Земельний кодекс України допускає використання земельних ділянок громадянами на праві власності і праві орендного землекористування. У першому випадку громадянин здійснює експлуатацію земельної ділянки, яка належить йому на праві приватної власності, у другому — земельна ділянка надана йому на умовах оренди.   Здебільшого використання земельних ділянок у межах населених пунктів як їх власниками, так і орендарями пов'язане із забудовою цих ділянок. Найбільш поширеним і характерним для населених пунктів є використання земельних ділянок для індивідуального житлового та гаражного будівництва. Здійснення індивідуального житлового будівництва — одна із форм реалізації конституційного права громадян на житло. Спорудження жилого будинку громадянином нерозривно пов'язане з необхідністю отримання ним відповідної земельної ділянки. Можливість отримання земельних ділянок громадянами для зазначених цілей передбачена ст. 40 ЗК України. Згідно з цією нормою, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду відповідні земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва. Із змісту цієї статті випливає, що на безоплатну передачу у власність або надання в оренду земельних ділянок можуть претендувати лише громадяни України. Разом з тим, ст. 93 ЗК України допускає передачу в оренду земельних ділянок не тільки громадянам України, а й іноземним громадянам та особам без громадянства. Іноземці та особи без громадянства можуть бути суб'єктами приватної власності на земельні ділянки у населених пунктах, на яких розташовані належні їм будівлі, споруди чи інша нерухомість.    Земельні ділянки для індивідуального житлового і гаражного будівництва характеризуються спільними і відмінними рисами. Об'єднує їх те, що вони повинні використовуватися громадянами під індивідуальну забудову. Відмінність цих ділянок полягає передусім у тому, що перші призначені для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (називаються присадибними згідно зі ст. 121 Земельного кодексу), другі — для будівництва та обслуговування індивідуального гаража.   Забудова присадибної земельної ділянки передбачає спорудження на ній у встановленому порядку індивідуального житлового будинку садибного типу, господарських будівель (сараїв, гаражів, літніх кухонь, вбиралень тощо) та господарських споруд (колодязів, вигрібних ям, навісів тощо). Господарські будівлі і споруди, розташовані на присадибній ділянці, не є самостійними об'єктами індивідуальної забудови, вони разом з жилим будинком становлять одне ціле — єдиний об'єкт, який обслуговує індивідуально визначена присадибна ділянка.   Індивідуальне гаражне будівництво може здійснюватися на окремій земельній ділянці, яка призначена для розташування та обслуговування індивідуального гаража. У цьому разі певна земельна ділянка являється самостійним об'єктом права приватної власності чи орендного землекористування, а індивідуальний гараж — самостійним об'єктом нерухомості.   Крім цільового призначення, відмінність присадибної ділянки від земельної ділянки для індивідуального гаражного будівництва полягає і в нормуванні розмірів цих ділянок. Згідно зі ст. 121 ЗК України для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) громадяни України можуть безоплатно отримати у селах земельні ділянки розміром не більше 0,25 га, в селищах — не більше 0,15 га, вмістах—не більше 0,10 га. Максимальний же розмір земельних ділянок, які громадяни України мають право отримати в населених пунктах незалежно від їх категорії для будівництва індивідуальних гаражів, становить не більше 0,01 га. Конкретні розміри присадибних земельних ділянок та ділянок для будівництва індивідуальних гаражів у межах максимальних розмірів визначаються при одержанні земельної ділянки з урахуванням вимог містобудівної документації. Стаття 40 ЗК України передбачає, що понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб (індивідуального житлового і гаражного будівництва) за цивільно-правовими угодами. У цьому разі власниками таких земельних ділянок можуть виступати не тільки громадяни України, а й інші фізичні особи. Зазначена норма, на жаль, не уточнює питання щодо правового режиму земельних ділянок, що їх набувають громадяни в цих випадках. Зокрема, яким може бути максимальний розмір цієї ділянки, чи може вона вважатися окремим об'єктом права приватної власності громадянина, чи виступає додатковою до основної земельної ділянки, яку особа отримала безоплатно. Уявляється, що придбані за цивільно-правовими угодами земельні ділянки треба розглядати як самостійні об'єкти права приватної власності громадян. їх розміри не повинні перевищувати норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлені ст. 121 ЗК України.   Присадибні земельні ділянки та ділянки для індивідуального гаражного будівництва набуваються громадянами у приватну власність чи оренду в межах земель житлової та громадської забудови населених пунктів із земель державної чи комунальної власності.    Порядок виникнення права приватної власності на присадибну чи гаражну земельну ділянку встановлює ст. 118 ЗК України.   Основні вимоги щодо оформлення документації на будівництво садибних житлових будинків та інших об'єктів нерухомості встановлені Типовими регіональними правилами забудови, які затверджені наказом Держбуду України від 10 грудня 2001 р. №219 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 3 січня 2002 р. №4/62921.   На підставі рішення уповноваженого органу про передачу присадибної земельної ділянки громадянин (забудовник) звертається до місцевого органу містобудування і архітектури за отриманням будівельного паспорта об'єкта нерухомості (індивідуального житлового будинку), до складу якого входять документи, що встановлюють право на землю, дозвіл на будівництво, плани фасадів, розрізів, необхідних конструктивних вузлів будинку, технічні умови підключення до інженерних мереж, генеральний план земельної ділянки з відмітками та ін.  Передача в оренду земельних ділянок для гаражного будівництва, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди присадибної чи гаражної земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову (в тому числі індивідуальну) здійснюється за проектами відведення у порядку, встановленому статтями 118 і 123 ЗК України. Особливості орендного використання гаражних земельних ділянок полягають у тому, що в цих випадках оренда, як правило, є довгостроковою, тобто від 5 до 50 років. Відносини, пов'язані з орендним використання земельних ділянок для зазначених цілей, регулюються ЗК України (статті 93 і 124) та Законом України “Про оренду землі”. Власник чи орендар гаражної земельної ділянки може приступити до безпосереднього використання цієї ділянки під забудову після отримання ним у встановленому порядку дозволу на виконання будівельних робіт.   У процесі будівництва забудовник зобов'язаний здійснювати забудову інженерне облаштування і благоустрій земельної ділянки відповідно до затвердженого у встановленому порядку будівельного паспорта, відшкодувати збитки або проводити ремонт зруйнованих ним доріг та інженерних мереж.   Закінчений будівництвом індивідуальний гараж приймається в експлуатацію державною комісією у встановленому порядку.   Земельні ділянки під забудову у межах населених пунктів можуть використовуватися на титулі власності не тільки громадянами України, а й іншими фізичними особами (іноземними громадянами та особами без громадянства), які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності.   Особливості цього виду використання земельних ділянок зумовлені специфікою об'єктного і суб'єктного складу, порядком набуття прав на зазначені земельні ділянки. Зокрема, об'єктом використання можуть бути вільні від забудови земельні ділянки, право власності на які набувається на конкурентних засадах. Вони мають бути також вільними від прав на них інших осіб, за винятком певних обмежень і сервітутів, встановлених законом, договором чи рішенням суду. Суб'єктами-покупцями таких земельних ділянок виступають громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності.   Самостійними видами використання земель громадянами, які можуть здійснюватися як за межами, так і в межах населених пунктів, є городництво і садівництво громадян. Це сільськогосподарське використання земель, яке здійснюється у відповідності з приписами, які присвячені землям сільськогосподарського призначення.
2.Підготуйте позовну заяву за наданою фабулою (20 балів)
2.2.Шевченко, будучи власником земельної ділянки в селі Бугас, провів по краю суміжної земельної ділянки без згоди свого сусіда Миронова водопровідну трубу для поливу городу. Миронов вимагав забрати трубу з межі його ділянки і відшкодувати збиток, мотивуючи свою вимогу тим, що труба була проведена без його згоди, і, у результаті її проведення, були ушкоджені кущі рідкого сорту полуниці.
Підготуйте позовну заяву про захист прав Миронова з урахуванням обов'язку власників землі по дотриманню правил добросусідства.
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про дотримання правил добросусідства та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою
Я є власником земельної ділянки, що знаходиться в селі Бугас.
Відповідач, земельна ділянка якого знаходиться в селі Бугас, провів по краю суміжної ділянки, без моєї згоди, водопровідну трубу для поливу городу, у результаті чого були ушкодженні кущі рідкого сорту полуниці.
Згідно ст. 103 ЗКУ , ст. Підготуйте проекти договорів (враховуючи істотні умови цих договорів) (10 балів) :
1.2. Дарування земельної ділянки між громадянами.
Задача (15 балів)
2.2.На підставі рішення між З. міською радою та Дочірнім підприємством «ТЛЗ» укладено договір оренди землі загальною площею 0,2515 га, для розташування автоцентру строком на 10 років.
Проте Прокурор звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки оскільки вважає, що укладення Договору відбулось с порушенням законодавства, адже здійснено без проведення земельних торгів.
Дочірнє підприємство «ТЛЗ», не погоджувалось з доводами прокурора та вважало, що: 1) рішення З. міської ради, яке будо підставою для укладення договору оренди земельної ділянки було дійсне, ніким не скасоване та не було визнано недійсним; 2) не наведено, в якій саме частині змісту, спірний Договір, суперечить нормам чинного законодавства.
Складіть заперечення на позов прокурора від імені ДП «ТЛЗ».
Рішення
Згідно пункту 2 ст. 127 ЗКУ Продажа земельных участков государственной и коммунальной собственности гражданам и юридическим лицам осуществляется на конкурентных началах (аукцион, конкурс), кроме выкупа земельных участков, на которых расположены объекты недвижимости, являющиеся собственностью покупателей этих участков.
Згідно ст. 121 ЗКУ щодо норм бесплатной передачи земельных участков гражданам:
Граждане Украины имеют право на бесплатную передачу им земельных участков из земель государственной или коммунальной собственности в следующих размерах: г) для строительства и обслуживания жилого дома, хозяйственных строений и сооружений (приусадебный участок) в селах - не более 0,25 гектара, в поселках - не более 0,15 гектара, в городах - не более 0,10 гектара;
Відповідно до пункту 3 ст. 124 ЗКУ Передача в аренду земельных участков гражданам и юридическим лицам с изменением их целевого назначения и из земель запаса под застройку осуществляется по проектам отвода в порядке, установленном статьями 118, 123 настоящего Кодекса.
До ______________ районного суду м. Києва                                                                 ___________________________________,
                                                                                          (ПІБ)
                                                                 Яка(яка) проживає за адресою:                                                                                         ___________________________________,
                                                                 м.Київ, ______________ обл.,
                                                                 поштовий індекс _____
 
                                                            ЗАПЕРЕЧЕННЯ ПРОТИ ПОЗОВУ
 
        _______________________ року _____________________________ звернувся до                                                                  (ПІБ позивача)
______________ районного суду з позовом до мене про _________________________.
            Вважаю його вимоги необґрунтованими з наступних підстав.
__________________________________________________________________________
(у цьому місці потрібно детально описати ваш погляд на справу, вказати обставини,які унеможливлюють чи виключають можливість подачі позову, довести відсутністьспірного правовідношення)___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Зазначені мною обставини зможуть підтвердити _____________та _______________.
                                                                       (ПІБ особи)          (ПІБ особи)
 
На підставі викладеного й у відповідності із ст. 128, п. 5 ч. 6 ст. 130 ЦПК України                          
                                                                                       ПРОШУ 
 
1. Відмовити _______________________ у позові до мене про ____________________
                          (ПІБ особи)
2. Під час попереднього судового засідання вирішити питання про виклик до суду свідків:
-_____________________________, який проживає за адресою:
         (вказати ПІБ особи)
__________________________________________м.  ______________ ______________ обл.,
-_____________________________, яка проживає за адресою:
         (вказати ПІБ особи)
__________________________________________м.  ______________ ______________ обл.,
 
Додаток:
 
Копія заперечення проти позову.
 
« »____________200__ р.                                                     ___________    ____________
                                                                               (підпис)            (ПІБ)          
Статья 123
Порядок предоставления в постоянное пользование земельных участков юридическим лицам
1. Предоставление земельных участков юридическим лицам в постоянное пользование осуществляется на основании решений органов исполнительной власти и органов местного самоуправления по проектам отвода этих участков.
2. Условия и сроки разработки проектов отвода земельных участков определяются договором, заключенным заказчиком с исполнителем этих работ.
3. Юридическое лицо, заинтересованное в получении земельного участка в постоянное пользование из земель государственной или коммунальной собственности, обращается с соответствующим ходатайством в районную, Киевскую и Севастопольскую городские государственные администрации или сельский, поселковый, городской совет.
4. К ходатайству об отводе земельного участка прилагаются документы, обосновывающие его размер, назначение и место расположения.
5. Соответствующая районная государственная администрация или сельский, поселковый, городской совет рассматривает ходатайство в месячный срок и дает согласие на разработку проекта отвода земельного участка.
6. Проект отвода земельного участка согласовывается с землепользователем, органом по земельным ресурсам, природоохранным и санитарно-эпидемиологическим органами, органами архитектуры и охраны культурного наследия и после получения заключения государственной землеустроительной экспертизы по объектам, которые ей подлежат, направляется в соответствующую государственную администрацию или сельский, поселковый, городской совет, которые рассматривают его в месячный срок и, в пределах своих полномочий, определенных настоящим Кодексом, принимают решение о предоставлении земельного участка.
7. При предоставлении земельного участка в пользование областными государственными администрациями, Советом министров Автономной Республики Крым или Кабинетом Министров Украины сельские, поселковые, городские, районные, областные советы, районные государственные администрации по месту расположения земельного участка дают свое заключение соответственно областной государственной администрации, Совету, министров Автономной Республики Крым.
8. При предоставлении земельного участка в пользование Кабинетом Министров Украины Совет министров Автономной Республики Крым, областные, Киевская, Севастопольская городские государственные администрации дают свои заключения и проект отвода земельного участка центральному органу исполнительной власти по вопросам земельных ресурсов, который рассматривает эти материалы и в месячный срок подает их в Кабинет Министров Украины.
9. Отказ органов местного самоуправления или органов исполнительной власти в предоставлении земельного участка в пользование или оставление ходатайства без рассмотрения может быть обжалован в судебном порядке.
1. Складіть процесуальний документ за фабулою, що пропонується (15 балів).
1.2. У ході перевірки дотримання земельного законодавства державним інспектором по використанню та охороні земель Донецької області було встановлено, що фермерським господарством «Колос», використовується 60,2 га сільськогосподарських земель без документів, що підтверджують право на землю. Голова фермерського господарства Кошкін пояснив, що їм неодноразово робилися спроби оформлення земельної ділянки і зараз документи знаходяться на розгляді у відповідному органі.
Дайте правову оцінку ситуації, що склалася у змісті процесуального документа (акт обстеження земельної ділянки).
АКТ
обстеження земельної ділянки
"___" _____________ 20_ р.
N __________
Нами (мною), __________________________________________________________________________(посада, прізвище, ім'я та по батькові особи /осіб/, яка /які/ проводила /проводили/ обстеження)
Проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться у межах населеного пункту Калинівка
найменування населеного пункту та адреса місцезнаходження земельної ділянки/ чи за межами населеного пункту)
Обстеження земельної ділянки проведено у зв'язку із: _________1___________
(зазначити індекс)
1. Самовільним зайняттям земельної ділянки;
2. Використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням;
3. Зняттям ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу;
4. Необхідністю оформлення спеціального дозволу на зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки;
5. Рекультивацією порушених земель.
Площа земельної ділянки ______60,2_______ га;
Площа, на якій вчинено правопорушення чи яку необхідно обстежити перед видачею дозволу чи після проведення рекультивації порушених земель, _____60,2_____ га;
Форма власності _______________________________________________________________________
(державна чи комунальна /зазначити, якщо земельна ділянка_________________________________________________________________;
надана у постійне користування чи оренду/ або приватна)
Категорія земель ______________________________________________________________________;
Цільове призначення фермерське господарство
Наявність правовстановлюючих документів на землю _______не має________________________________
(договір оренди чи державний акт, реквізити документу,
____________________________________________________________________
інформація про власника чи користувача земельної ділянки)
Результати обстеження земельної ділянки:
____________________________________________________________________
(зазначити результати обстеження земельної ділянки, у тому числі наявність на самовільно зайнятій земельній ділянці самочинно збудованих або встановлених об'єктів та споруд, стан ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту)
____________________________________________________________________
земельної ділянки, із зазначенням ступеня знищення чи пошкодження родючого шару ґрунту
___________________________________________________________________
/при обстеженні земельної ділянки перед видачею дозволу - глибини зняття родючого шару ґрунту/,
____________________________________________________________
а також якості проведення рекультивації порушених земель)
План-схема земельної ділянки





Підписи осіб, які проводили обстеження земельної ділянки:
______________________________________________________________ підпис
(прізвище та ініціали)
______________________________________________________________ підпис
Копію акта в ___ примірниках отримав:
____________________________________________________________________
(прізвище, ім'я та по батькові власника чи користувача земельної ділянки чи їх представника, які отримали копію акта)
____________________________________________________________________
Дата ______________
Підпис ____________
Копія акта в одному примірнику відправлена поштою (у разі відмови отримання акта)
____________________________________________
(прізвище та ініціали особи, яка відправила копію акта)
___________
(дата)

Приложенные файлы

  • docx 18280478
    Размер файла: 49 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий