PRO_ZOLOTE_ZERNYaTKO_ISTINI


ПРО ЗОЛОТЕ ЗЕРНЯТКО ІСТИНИ (4: 2 сина, батько, автор)
У батька було два сини. Коли вони виросли й могли вже тримати в руках заступа, батько сказав їм: "Беріть заступи, підемо копати поле".
Копають вони й копають, і видалася праця братам важкою і незрозумілою.
— Для чого ми копаємо? — питають вони.— І взагалі, для чого ми живемо на світі?
Батько й каже синам:
— Бачите цю велику гору? — І показав рукою на величезну гору, вершина якої вкрилася хмарами.
— Бачимо,— відповіли сини.
—У цій горі — Золоте Зернятко Істини. Можливо, десь у гли¬бині, можливо, на поверхні — ніхто не знає. Кажуть люди: хто знайде це Зернятко, той зрозуміє, для чого людина живе на світі, для чого працює, для чого копає землю і сіє хліб, споруджує будин¬ки і думає про зірки. Ідіть, сини, шукайте Золоте Зернятко Істини.
Підійшли брати до гори, а вона величезна й висока, за день не обійдеш навколо, за три дні не зійдеш на вершину. Як же шука¬ти Золоте Зернятко Істини?
Стали брати біля підніжжя гори. Старший — з одного боку, молодший — з іншого. Почали копати гору, пересипаючи землю жменя за жменею. Золотого Зернятка не було.
Молодший брат підійшов до старшого і каже
— Я більше не буду копати. Не хочу стати рабом ЦІЄЇ гори. Старший відповідає:
— Хоч і все життя доведеться копати, а я все-таки знайду Золоте Зернятко Істини. Тому що я не раб, а вільна людина. А ти раб, бо не хочеш дізнатися, для чого ми живемо на світі, для чого копаємо землю і сіємо хліб, споруджуємо будинки й думає¬мо про зірки.
Пішов молодший брат, поселився на березі річки — курінь збудував, рибу ловить і юшку варить. А старший брат копає і копає, кожну жменю землі у порох розтирає. Золоте Зернятко Істини шукає.
Десять років копав старший брат гору, жодного дня не відпо¬чивав. Нарешті, на одинадцятий рік, коли вся гора була розкопа¬на й пересипана на нове місце, знайшов старший брат на самому дні гори Золоте Зернятко Істини. Воно було маленьке, як мачин¬ка. Поклав старший брат Зернятко на долоню, і яскраве світло Істини осяяло весь світ. Дізнався старший брат, для чого людина живе на світі, землю копає і ниву засіває, споруджує будинки й про зірки думає.
Пішов старший брат по землі, побудував Щастя для всіх лю¬дей. І став Могутнім і Непереможним.
А молодший брат живе в убогому курені, одяг на ньому порва¬вся, відро, в якому він юшку варив, продірявилося, їсть він сиру рибу і водою болотною запиває. Тому що він безвільний раб — раб свого ледарства, неробства і невігластва. Тому що справжня свобода — в умінні працювати день і ніч для того, щоб пересунути гору з місця на місце, побудувати Щастя для людей.
Сьома дочка (9: автор, мама, 7 дочок)
Було у Матері сім дочок. Одного разу поїхала Мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулася Мати додому через місяць. Коли вона ввійшла 8 хату, дочки одна за другою почали говорить, як вони скучили за Матір'ю.
— Я скучила за тобою, як макова квіточка за сонячним променем,
— сказала перша дочка.
— Я чекала тебе, як суха земля чекає краплю води, — промовила друга дочка.
— Я плакала за тобою, як маленьке пташеня плаче за пташкою, — воркувала третя дочка.
— Мені тяжко було без тебе, як бджілці без квітки, — сказала четверта дочка, лещачись до матері і заглядаючи їй в очі.
— Ти снилась мені, як троянді сниться крапля роси, — щебетала п'ята дочка.
— Я виглядала тебе, як вишневий сад виглядає соловейка, — прошепотіла шоста дочка.
А сьома дочка нічого не сказала, хоча сказати їй треба було дуже багато. Вона зняла з ніг Матусі взуття і принесла їй води у великій мисці — помити ноги".

Приложенные файлы

  • docx 18280273
    Размер файла: 16 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий