Diplom Igor Makovey (3) последний диплом на печать


Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту
імені академіка В. Лазаряна
Факультет «Економіко-гуманітарний»
Кафедра «Фінанси та економічна безпека»
«ДО ЗАХИСТУ»
Завідувач кафедри,
професор Головкова Л. С.
_____________________________
2018 р. ________________ «______»
дипломна робота
на здобуття ОКР «магістр»
галузь знань 07 «Управління та адміністрування»
спеціальність 072 «Фінанси, банківська справа та страхування»
Тема: «Управління дебіторською заборгованістю підприємства (на прикладі ПАТ «АК «Дніпроавіа»)»
Theme: «Management of Company’s Accounts Receivable (on the basis of LTD Company «Dniproavia»)
Керівник дипломної роботи
к.е.н., доц. _________________________________Железняк В. В.
Нормоконтроль _________________________________Железняк В. В.
Студент групи ФК 1621 _________________________________Маковєй І.А.
Student Makovеу Igor

Дніпро
2018
Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту
імені академіка В. Лазаряна
Кафедра «Фінанси та економічна безпека»
Освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр»
Галузь знань 07 «Управління та адміністрування»
Спеціальність 072 «Фінанси, банківська справа та страхування»
«Затверджую»
Завідувач кафедри,
д.е.н., професор Головкова Л.С.
____________________________
«___»__________________2018 р.
З А В Д А Н Н Я
НА МАГІСТЕРСЬКУ ДИПЛОМНУ РОБОТУ СТУДЕНТУ
Маковєю Ігору Артуровичу
1. Тема магістерської дипломної роботи: «Управління дебіторською заборгованістю (на прикладі ПАТ АК «Дніпроавіа»)»

Керівник роботи: к.е.н., доц. Железняк В. В.

затверджені наказом вищого навчального закладу від «___»_______2017 р. №___
2. Термін подання студентом закінченої роботи « 15 » січня 2018 року
3. Вихідні дані до магістерської дипломної роботи:
3.1.Звіти з дебіторські заборгованості тов. «Дніпроавіа» станом на 31.12.2014р., 31.12.2015р., 31.12.2016 р.
3.2. Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2014, 2015, 2016 роки.
3.3. Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2014, 2015, 2016 роки.
4. Зміст пояснювальної записки (перелік питань до розробки):
1. Теоретичні основи управління дебіторською заборгованістю підприємства
1.1. Сутність та види дебіторської заборгованості підприємства
1.2. Етапи розробки політики управління дебіторською заборгованістю
1.3. Методи оцінки ефективності кредитної політики підприємства
2. Дослідження ефективності існуючої кредитної політики Компанії «ДНІПРОАВІА»
2.1. Організаційна характеристика Компанії «Дніпроавіа»
2.2 Аналіз фінансового стану підприємства
2.3. Аналіз динаміки та структури дебіторської заборгованості
2.4. Аналіз ефективності кредитної політики Компанії «Дніпроавіа»
3. Шляхи підвищення ефективності управління дебіторською заборгованістю Компанії «ДНІПРОАВІА»
3.1 Удосконалення механізму кредитної політики підприємства
3.2. Оцінка доцільності впровадження змін щодо кредитної політики підприємства
5. Перелік креслень (демонстраційного матеріалу):
5.1. Сутність управління дебіторською заборгованістю
5.2. Визначення управлінням дебіторської заборгованістю
5.3. Методи оцінки кредитної політики підприємства
5.4. Організаційна характеристика Компанії «Дніпроавіа»
5.5. Основні фінансово-економічні показники компанії «Дніпроавіа»
5.6. Аналіз дебіторської заборгованості компанії «Дніпроавіа»
5.7. Напрямки мінімізації величини
дебіторської заборгованості компанії «Дніпроавіа»
5.8. Пріоритетні напрямки управління дебіторською заборгованістю компанії «Дніпроавіа»
6. Консультанти розділів магістерської дипломної роботи
Розділ Консультант Підпис, дата
Завдання
видав Завдання прийняв
Розділ 1 д.е.н. Железняк В.В. Розділ 2 д.е.н. Железняк В.В Розділ 3 д.е.н. Железняк В.В Нормоконтролер д.е.н. Железняк В.В
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
Назва розділу
дипломної роботи Термін виконання Обсяг розділу,
%
1. Теоретичні основи управління дебіторською заборгованістю підприємства 25 %
2. Дослідження ефективності існуючої кредитної політики Компанії «ДНІПРОАВІА» 50 %
3. Шляхи підвищення ефективності управління дебіторською заборгованістю Компанії «ДНІПРОАВІА» 75 %
4. Оформлення дипломної роботи, підготовка доповіді та демонстраційного матеріалу до захисту 100 %

Дата видачі завдання: «___»___________ 2017 р.
Керівник дипломної роботи к.е.н., доц. ___________ В. В. Железняк
Завдання прийняв до виконання ___________ І. А. Маковей
ЗМІСТ
TOC \o "1-3" \h \z \u Реферат PAGEREF _Toc503299226 \h 6ВСТУП PAGEREF _Toc503299227 \h 7РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА1.1. Сутність та види дебіторської заборгованості підприємства PAGEREF _Toc503299229 \h 101.2. Етапи розробки політики управління дебіторською заборгованістю PAGEREF _Toc503299230 \h 241.3. Методи оцінки ефективності кредитної політики підприємства PAGEREF _Toc503299231 \h 27Висновки до розділу 1 PAGEREF _Toc503299232 \h 32Розділ 2 ДОСЛІДЖЕННЯ  ЕФЕКТИВНОСТІ ІСНУЮЧОЇ КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ КомпаніЇ «Дніпроавіа»
2.1. Організаційна характеристика Компанії «Дніпроавіа» PAGEREF _Toc503299234 \h 352.2 Аналіз фінансового стану підприємства PAGEREF _Toc503299235 \h 392.3. Аналіз динаміки та структури дебіторської заборгованості PAGEREF _Toc503299236 \h 482.4. Аналіз ефективності кредитної політики Компанії «Дніпроавіа» PAGEREF _Toc503299237 \h 56Висновки до розділу 2 PAGEREF _Toc503299238 \h 59Розділ 3 Шляхи підвищення ефективності управління дебіторською заборгованістью КомпаніЇ «Дніпроавіа»
3.1 Удосконалення механізму кредитної політики підприємства PAGEREF _Toc503299240 \h 643.2. Оцінка доцільності впровадження змін щодо кредитної політики підприємства PAGEREF _Toc503299241 \h 71Висновки до розділу 3 PAGEREF _Toc503299242 \h 76ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ PAGEREF _Toc503299243 \h 78Список використаних джерел PAGEREF _Toc503299244 \h 82ДОДАТКИ
РефератПід час фінансово-господарської діяльності у організації весь час виникає необхідність в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами, податковими органами та іншими дебіторами і кредиторами. Відпускаючи продукт, господарюючий суб'єкт зазвичай не отримує гроші в оплату відразу, по суті кредитуючи покупців. Тому під час періоду від відвантаження до надходження платежу кошти утворюють дебіторську заборгованість.
Метою дослідження є аналіз теоретико-методичних підходів та обґрунтування практичних рекомендацій щодо управління дебіторською заборгованістю.
Об’єктом дослідження є процес управління дебіторською заборгованістю підприємства.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, науково-методичних підходів та практичних рекомендацій щодо розробки напрямів вдосконалення управління дебіторською заборгованістю підприємства.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, теорії менеджменту та фінансів, теорії стратегічного управління, класичні та сучасні підходи до організації та управління фінансовими ресурсами підприємств, які висвітлені в наукових працях зарубіжних та вітчизняних вчених з питань фінансових ресурсів.
У процесі роботи над темою дослідження застосовувалися різні економічні методи:економіко-математичний, статистичний, аналітичний та інші.
Ключові слова: управління, заборгованість, дебіторська заборгованість, кредитна політика, аналіз, прибутковість, платоспроможність підприємства.

ВСТУПАктуальність теми. Сучасні трансформаційні процеси в українській економіці обумовлюють різноманіття господарської поведінки власників та менеджерів підприємств. Специфіка діяльності підприємств потребує значного обсягу оборотних активів, в тому числі активів у розрахунках, тому для цих підприємств проблема ефективного управління дебіторською заборгованістю, спрямованого на оптимізацію загального її розміру та забезпечення своєчасної інкасації, має вельми важливе значення. Погашення дебіторської заборгованості в стислі терміни, недопущення її збільшення вище допустимої межі – реальна можливість подолати або пом’якшити дефіцит оборотного капіталу. В зв’язку з цим актуальним завданням є удосконалення управління дебіторською заборгованістю на основі синтезу досягнень маркетингового та фінансового управління.
У сучасній комерційній та фінансовій практиці реалізація продукції в кредит (з відстрочкою платні за неї) отримала широке розповсюдження як у нашій країні, так і в державах з розвинутою ринковою економікою. Формування принципів кредитної політики відображає умови цієї практики та направлено на підвищення ефективності операційної та фінансової діяльності підприємства. В процесії формування принципів кредитної політики постає питання вибору форми управління дебіторською заборгованістю.
Розробка політики управління дебіторською заборгованістю та прийняття управлінських рішень — це визначальний процес, оскільки формує напрямки діяльності організації та її окремих працівників. Робота з прийняття управлінських рішень вимагає від керівників та менеджерів високого рівня компетентності, значних затрат часу, енергії, досвіду. Вона передбачає і високий рівень відповідальності, оскільки для втілення прийнятих рішень у життя необхідно забезпечити ефективну та злагоджену роботу всього організаційного механізму. Сучасні теоретичні та методичні аспекти досліджуваної в роботі проблеми певною мірою висвітлювалися в працях вітчизняних науковців та вчених країн СНД: Бланка І.О., Бобильова А.З., Вахович І.М., Герасимчук З.В., Карбовник А.М., Колпакової Г.М., Лєбєдева К.М., Лігоненко Л.О., Подзе С., Савчука В.П., Сурніна О.С., Тосунян Г.А., Шохін Є.І. Питання управління дебіторською заборгованістю були предметом дослідження і зарубіжних науковців та практиків: Гольцберга М., Калніна К., Киргесаара Е., Рамперсада Хьюберта, Хасан-Бека Л. Ці дослідження є вагомим внеском як в теорію, так і в практику управління дебіторською заборгованістю підприємства. В той же час в спеціальній економічній літературі цій проблемі відведено незначне місце, викладені лише загальні концептуальні положення управління дебіторською заборгованістю, відсутній цілісний підхід.
Мета і завдання дипломної роботи. Метою дипломної роботи є теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій щодо управління дебіторською заборгованістю Компанії «ДНІПРОАВІА».
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
розкрити сутність управління дебіторською заборгованістю;
розглянути організаційну харакетристику ТОВ «Дніпроавіа»;
дослідити фінансовий стан підприємства;
проаналізувати динаміку та структуру дебіторської заборгованості підприємства та ефективність кредитної політики ТОВ «ДНІПРОАВІА»;
- запропонувати шляхи підвищення ефективності управління дебіторською заборгованістю ТОВ «ДНІПРОАВІА».
Об’єктом дослідження є процес управління дебіторською заборгованістю Компанії «ДНІПРОАВІА».
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, науково- методичних підходів та практичних рекомендацій щодо розробки напрямів вдосконалення управління дебіторською заборгованістю Компанії «ДНІПРОАВІА».
Методи дослідження. Теоретико-методичну базу дослідження складають загальнонаукові та спеціальні методи. Для вирішення поставлених завдань використовувалися методи: аналізу та синтезу – для дослідження економічної сутності дебіторської заборгованості підприємства; системного підходу – для вирішення методологічних засад формування моделі управління дебіторською заборгованістю; причинно-наслідкового зв’язку – при класифікації видів дебіторської заборгованості; трендового фінансового аналізу та фінансових коефіцієнтів – для виявлення основних тенденцій формування та погашення дебіторської заборгованості.
Наукова новизна одержаних результатів. Основні теоретичні та практичні результати, що визначають наукову новизну дипломної роботи, полягають у наступному:
введено поняття «якість управління дебіторською заборгованістю», яке пропонується визначати як здатність підприємства використовувати в процесі управління формування та погашення дебіторської заборгованості інновацій (нових сучасних технологій, фінансових інструментів, більш досконалих форм та методів впливу на дебіторів), які забезпечать більш ефективне вирішення поставлених завдань та досягнення стратегічних цілей на усіх етапах управління дебіторською заборгованістю;
структуризація процесу управління дебіторською заборгованістю в розрізі 2-х найважливіших напрямів роботи: управління дебіторською заборгованістю на стадії її формування та управління інкасацією дебіторської заборгованості;
методичні підходи до проведеня моніторингу дебіторської заборгованості, зокрема, розроблено послідовність та інструментарій проведення моніторингу результатів та якості управління дебіторською заборгованістю;
Апробація результатів дослідження (участь у XV Міжнародній науковій конференції «Проблеми економіки транспорту» (Дніпро, 20 квітня 2017 року), наукова публікація на тему: «Аналіз фінансових коефіцієнтів діяльності підприємства»).
Структура та обсяг дипломної роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Основний зміст викладено на 105 сторінках друкованого тексту. Список використаних джерел налічує 75 найменувань.
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА1.1. Сутність та види дебіторської заборгованості підприємстваЗгідно з громадянським правом дебітор (лат. debitor — боржник, зобов’язаний) - сторона з зобов’язанням, яка повинна здійснювати певну дію (в обумовлених термінах та обсягах) або утриматися від її здійснення. В якості дебітора можуть виступати тільки дієздатні фізичні та юридичні особи, тобто особи, які можуть брати на себе певні фінансові зобовязання та нести відповідальність за їх виконання.
Дебіторами підприємства виступають його різні контрагенти, які згідно з договірними умовами мають певну заборгованість перед підприємством, тобто є його боржниками.
Таким чином, дебіторська заборгованість є однією з можливих форм існування обігових  активів підприємства. Автор Коблянська О.І. визначає дебіторську заборгованість, як актив, який контролюється підприємством, економічна вигода від якого очікується у майбутньому. Звичайно економічна вигода від дебіторської заборгованості виражається в тому, що підприємство в результаті погашення такої дебіторської заборгованості розраховує рано чи пізно отримати грошові кошти або їх еквіваленти. Відповідно, дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли є ймовірність її погашення боржником. Несвоєчасне погашення дебіторської заборгованості призводить до платіжної кризи: зростання заборгованості за комерційним кредитом зумовлює збільшення попиту на короткострокові позики, скорочення їх пропозиції і зростання їхньої вартості. Для сплати боргів організації мають перетворювати високоліквідні активи в грошові кошти, в іншому разі їм загрожує банкрутство.
Схематично класифікацію дебіторської заборгованості підприємства можна відобразити таким чином, як вказано на рис. 1.1.

Рис 1.1. Класифікація дебіторської заборгованості
Згідно з П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» поділяється на довгострокову і поточну (короткострокову).
Хоча виникнення дебіторської заборгованості в певних межах є нормальною ознакою процесу господарсько-фінансової діяльності будь-якого підприємства, зумовлене природою та особливостями діяльності, однак кожен господарюючий суб’єкт зацікавлений в оптимізації її обсягу.
Це обумовлено тим, що скорочення дебіторської заборгованості є одним з наявних резервів зниження потреби підприємства в обігових активах та прискорення швидкості їх обігу.
За терміном погашення розрізняють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість.
Поточна дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Довгострокова дебіторська заборгованість  - це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу [2].
Дебіторська заборгованість буває забезпечена (векселями) та незабезпечена.
Дебіторська заборгованість поділяється також на:
- безнадійну;
- сумнівну;
- дійсну;
Залежно від виникнення дебіторська заборгованість поділяється на:
- дебіторську заборгованість за роботи, товари, послуги;
- дебіторську заборгованість за розрахунками;
- іншу поточну дебіторську заборгованість.
Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги виникає, коли підприємство реалізує товари в кредит, тобто з відстроченням платежу.
При реалізації товарів у кредит підприємство має ризик непогашення всієї дебіторської заборгованості. Тому на підприємстві завжди є дебіторська заборгованість, щодо повернення якої є сумніви.
Професори Гарвардського університету Зві Боді і Роберт К. Мертон визначають дебіторську заборгованість як «рахунки до отримання» [17, с. 381], зазначаючи, що це та сума, яку покупці продукції повинні виплатити корпорації (підприємству).
Дж. Ван Хорн розглядає дебіторську заборгованість як кількісний результат, що виникає у результаті реалізації кредитної політики підприємства [16, с. 284], а Барт Едвардс, у своїй книжці «Кредитний менеджмент» взагалі використовує поняття «дебіторська заборгованість», суто як термін обліку [8, с. 128].
Кожне підприємство повинно визначити резерв сумнівних і безнадійних боргів, щоб достовірно відобразити активи. Якщо резерв не визначити, то активи будуть завищені, що порушує принципи фінансового обліку. П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» визначає, що поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю [2]. Для визначення такої вартості необхідно від дебіторської заборгованості на дату балансу відняти величину резерву сумнівних боргів, яка визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на підставі класифікації дебіторської заборгованості. У зв’язку з цим в обліковій політиці підприємства необхідно визначити, який метод розрахунку величини резерву сумнівних боргів буде використовуватися на підприємстві. Дебіторську заборгованість можна поділити на три групи: нормальна (дійсна) дебіторська заборгованість, сумнівна дебіторська заборгованість і безнадійна дебіторська заборгованість.
Нормальна дебіторська заборгованість – це заборгованість, яка погашається дебіторами у строки, встановлені договірними відносинами між продавцем товарів (робіт, послуг) та їх покупцем [33]. Нормальна дебіторська заборгованість оцінюється за первісною вартістю від моменту її визнанім до моменту погашення, і щодо такої дебіторської заборгованості від підприємства вимагають тільки спостерігати за тим, щоб вона не перейшла до класу сумнівної дебіторської заборгованості чи безнадійної дебіторської заборгованості. П(С)БО 10 не встановлює будь-яких особливих правил обліку нормальної дебіторської заборгованості.
Враховуючи, що розрахунки між суб'єктами господарювання здійснюються далеко не ідеально, що особливо характерно для економіки України, і при цьому не завжди сторони додержують договірних умов, завжди існує певний ризик, що якусь частину боргу боржник-дебітор підприємству-кредитору не поверне. У зв'язку з цим у національних стандартах бухгалтерського обліку введено такі поняття, як «сумнівна дебіторська заборгованість» і «безнадійна дебіторська заборгованість».
Сумнівна дебіторська заборгованість являє собою поточну дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, відносно якої існує невпевненість її погашення боржником.
Безнадійна дебіторська заборгованість - це поточна дебіторська заборгованість, відносно якої існує впевненість про її неповернення боржником або щодо якої минув термін позовної давності. Відмінності між цими поняттями такі. Якщо в погашенні першої підприємство лигає сумнівається і має певну невпевненість щодо її повернення, то в другому випадку кредитор уже не розраховує на одержання суми боргу, бо впевнений, що цього не відбудеться. Аналізуючи обидва поняття, можна дійти висновку, що, по суті, безнадійна дебіторська заборгованість являє собою частину сумнівної дебіторської заборгованості, відносно повернення якої підприємство раніше мало сумніви, але тепер повністю впевнене в її непогашеній.
Оскільки звітність підприємства згідно з вимогами П(С)БО [2] повинна містити достовірну інформацію про фінансовий стан підприємства і при цьому одним з принципів її складання є принцип обачливості, відповідно до якого методи оцінки, застосовувані в бухгалтерському обліку, мають запобігати заниженню оцінки зобов'язань і ви трат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства, то на дату балансу мас бути відображено «реальну» суму дебіторської заборгованості, тобто ту сума, яку підприємство реально має намір отримати від своїх боржників (на одержання якої підприємство реально розраховує). Це означає, що суму дебіторської заборгованості підприємства мас бути відображено у звітності за чистою реалізаційною вартістю.
Створення резерву сумнівних боргів необхідне для уточнення оцінки дебіторської заборгованості і не завищення підприємством величини своїх активів.
Для визначення чистої реалізаційної вартості дебіторської заборгованості обчислюється величина резерву сумнівних боргів. Чиста реалізаційна вартість визначається шляхом зменшення дебіторської заборгованості на суму резерву. Отже, створення резерву сумнівних боргів необхідне для уточнення оцінки дебіторської заборгованості та не завищення підприємством величини своїх активів.
Резерв сумнівних боргів, а відповідно і чиста реалізаційна вартість визначаються лише стосовно поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги. При цьому створення резерву сумнівних боргів є обов'язковим, оскільки національними стандартами бухгалтерського обліку передбачено, що поточна дебіторська заборгованість підприємства за продукцію, товари, роботи, послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю.
Згідно з П(С)БО величину резерву сумнівних боргів може бути визначено за допомогою двох методів: виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на підставі класифікації дебіторської заборгованості.
Визначення величини резерву сумнівних боргів щодо платоспроможності окремих дебіторів національними стандартами не регламентується. Однак з урахуванням положень міжнародних стандартів бухгалтерського обліку можна стверджувати, що величина резерву в даному випадку визначається на підставі аналізу фактичного непогашення дебіторської заборгованості в попередніх періодах.
Обсяг дебіторської заборгованості підприємства
Розмір дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами, які поділяються на зовнішні та внутрішні (табл. 1.1).
Таблиця 1.1.
Склад зовнішніх і внутрішних факторів, що визначають розмір дебіторської заборгованості
Зовнішні фактори Внутрішні фактори
Стан розрахунків в країні Кредитна політика підприємства
Ефективність грошово-кредитної політики НБУ Професіоналізм фінансового менеджера, який займається управлінням дебіторською заборгованістю
Рівень інфляції Види розрахунків
Вид продукції Стан контролю за дебіторською заборгованістю
Зовнішні фактори практично не залежать від діяльності підприємств і обмежити їх вплив досить складно. Внутрішні – залежать від того, наскільки фінансовий менеджер володіє навичками управління дебіторською заборгованістю.
Управління дебіторською заборгованістю та зобов’язаннями включає:
- аналіз дебіторів та кредиторів підприємства;
- аналіз реальної вартості дебіторської заборгованості та зобов’язань;
- контроль за реальним співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості;
- розробку політики авансових розрахунків з клієнтами підприємства й надання комерційних кредитів.
Одним з важливих моментів в управлінні оборотним капіталом є визначення розумного співвідношення між дебіторською і кредиторською заборгованостями. З метою аналізу розрахунків з покупцями і замовниками визначають:
- загальну суму дебіторської заборгованості;
- заборгованість щодо окремих покупців, замовників і строків виникнення заборгованості понад один рік. Таку заборгованість за наявності виправдувальних документів можна віднести до позареалізаційних витрат і списати на збитки як дебіторську заборгованість, стосовно якої минув строк позовної давності, або записати (з рішення інвентаризаційної комісії) до резерву сумнівних боргів;
- за даними відомості обліку розрахунків з покупцями і замовниками.
Регулярне ведення такої відомості дає змогу бухгалтеру аналізувати дебіторську заборгованість і своєчасно вживати заходів для усунення простроченої заборгованості. Цей аналіз здійснюється за даними внутрішньої звітності підприємства і використовується для потреб управління. Але, як відомо, для зовнішніх користувачів інформації також дуже важливий стан дебіторської заборгованості підприємства, бо зростання її завжди свідчить про фінансову нестабільність, за даними бухгалтерської звітності (ф. 1, ф. 2) можна визначити низку показників, що характеризують стан дебіторської заборгованості. До цих показників належать [22, с. 92]:
- оборотність дебіторської заборгованості;
- оборотність кредиторської заборгованості;
- середній строк обороту дебіторської заборгованості та зобов’язань;
- коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості;
- питома вага дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних активів підприємства;
- частка кредиторської заборгованості в загальному обсязі зобов’язань;
- відношення середньої величини дебіторської заборгованості до виручки від реалізації продукції (надання послуг);
- частка сумнівної дебіторської заборгованості в її загальному обсязі;
- співвідношенням суми усіх зобов’язань підприємства і суми активів.
Серед зазначених показників для аналізу дебіторської заборгованості та зобов’язань використовуються також інші показники, частина з яких буде розглянуто в наступному розділі.
Дебіторська заборгованість покупців – це фактично безвідсоткова позика контрагентам. Її рівень визначається підприємством за умовами розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови є суворими, то зменшується обсяг продажу товарів через те, що покупці не мають можливості придбати товар в кредит і, відповідно, зменшується величина дебіторської заборгованості за рахунками клієнтів [42, с. 27]. З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, з’являється більше замовників, зростає товарооборот і сума дебіторської заборгованості.
Послаблення розрахункових умов, що збільшує дебіторську заборгованість покупців, має свої переваги і недоліки. Так, з одного боку – це зростання обсягу продажу товарів та прибутку, а з іншого – збільшення суми безнадійних боргів та додаткові фінансові витрати через наявність на балансі дебіторської заборгованості.Перш ніж прийняти рішення про послаблення розрахункових умов, слід порівняти витрати від утримання на балансі додаткової дебіторської заборгованості контрагентів з вигодою від зростання обсягу продаж. Якщо результат такого порівняння дає прибуток, то підприємство може послабити покупцям свої розрахункові умови.
Однак послаблення вимог щодо розрахунків не завжди дає такий результат. Інколи додаткові витрати на безнадійні борги та утримання на балансі додаткової дебіторської заборгованості значно перевищують прибуток від додаткового товарообороту. Результатом може стати накопичення на балансі, окрім старої, ще й нової дебіторської заборгованості. В цьому випадку краще не змінювати умови розрахунків, тобто не послаблювати їх.Управління дебіторською заборгованістю є невідємною складовою збутової діяльності будь-якого субєкта господарювання. Велика частка дебіторської заборгованості у загальній структурі активів знижує ліквідність, фінансову стійкість та підвищує ризик фінансових збитків. Передусім необхідно визначити, що розуміється під терміном "дебіторська заборгованість". Так, згідно з П(С)БО 10, дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату [2]. З іншого боку дебіторська заборгованість вважається важливою складовою оборотного капіталу, яка представляє собою вимоги до фізичних чи юридичних осіб щодо оплати товарів, робіт, послуг .
В процесі дослідження, здійснивши критичний аналіз літературних джерел можна зробити висновки, що управління дебіторською заборгованістю підприємства - це процес цілеспрямованого, комплексного, систематичного проведення заходів щодо оптимізації обсягів дебіторської заборгованості та забезпечення своєчасної інкасації боргу, що досягається шляхом розробки ефективної кредитної політики, використання сучасних форм рефінансування, здійснення моніторингу за дебіторською і кредиторською заборгованостями, врахування впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, і спрямоване на максимізацію прибутку та підвищення рівня фінансової безпеки підприємства. Провівши аналіз основних проблем управління дебіторською заборгованістю, з якими стикаються підприємства та організації, їх можна систематизувати наступним чином:
- відсутність чіткої інформації щодо термінів погашення зобовязань підприємствами-дебіторами;
- не розроблений регламент та методика роботи з простроченою дебіторською заборгованістю;
- недостатність даних, а іноді, їх повна відсутність, про зростання витрат, повязаних зі збільшенням розміру дебіторської заборгованості;
- не здійснюється оцінка фінансового стану дебіторів і ефективність надання відстрочок платежів.
Для вирішення вищезгаданих проблем з метою покращення фінансового стану господарюючих субєктів необхідно визначити чітку методику та етапи управління дебіторською заборгованістю.
Для забезпечення формування й впровадження організаційно-економічного механізму управління дебіторською заборгованістю необхідно створити контролюючий орган за формуванням, рухом та стягненням дебіторської заборгованості, який крім того, відповідає за організацію процесу формування та функціонування організаційно-економічного механізму управління дебіторською заборгованістю для прийняття відповідних управлінських рішень.
Другим етапом є аналіз дебіторської заборгованості за попередні періоди.
Основними параметрами, що характеризують стан дебіторської заборгованості, є її середньорічний розмір, середній термін погашення та частка в структурі доходу від операційної діяльності. Слід проаналізувати кількісний та якісний склад заборгованостей, коефіцієнти оборотності, співвідношення заборгованостей по сумах та строках оплати, їх вплив на фінансові результати підприємства. Якість дебіторської заборгованості означає ймовірність одержання цієї заборгованості в повній сумі. Показником цієї ймовірності є термін утворення заборгованості, а також питома вага простроченої заборгованості в загальній сумі.
Практика діяльності господарських субєктів свідчить: чим більший строк дебіторської заборгованості, тим нижча вірогідність її одержання.
Крім того, необхідно здійснювати порівняння рівня дебіторської та кредиторської заборгованості на підприємстві. Перевищення дебіторської заборгованості зумовлює зниження фінансової стійкості підприємства та вимагає залучення додаткових джерел фінансування. У випадку перевищення кредиторської заборгованості створюється загроза неплатоспроможності підприємства
Консервативний (або жорсткий) тип кредитної політики підприємства направлений на мінімізацію кредитного ризику, як вказано в таблиці 2.1. Механізмом реалізації політики такого типу є: скорочення кола покупців продукції в кредит за рахунок груп підвищеного ризику; мінімізація термінів надання кредиту і його розміру; ускладнення умов надання кредиту і підвищення його вартості; використання жорстких процедур інкасації заборгованості.
Помірний тип кредитної політики характеризує типові умови її здійснення і орієнтується на середній рівень кредитного ризику під час продажу продукції з відстроченням платежу (табл. 2.1).
Таблиця 2.1.
Класичні підходи до управління дебіторською заборгованістю на підприємстві.
Задачі, які вирішуються в процесі управління дебіт. заборгованістю
1.Формування принципів здійснення розрахунків підприємства з контрагентами 2. Визначення можливої суми фін. засобів ,що інвестуються в дебіторську заборгованість 3. Виявлення фінансових можливостей надання комерц. та споживчого кредиту та формування системи кредитних умов 4.Формування стандартів оцінки покупців і диференціації умов надання кредиту
5.Формування системи штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань 6.Формування процедури інкасації дебіт. заборгованнності 7.Забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіт. заборгованості 8.Побудова ефективних систем контролю за рухом і вчасною інкасацією дебіт. заборгованності

Агресивний (або м'який) тип кредитної політики підприємства має на меті збільшення додаткового прибутку за рахунок розширення обсягу реалізації продукції в кредит, не зважаючи на високий рівень кредитного ризику, який супроводжує ці операції.
Реалізація четвертого етапу дозволить розробити індивідуальні умови надання комерційних кредитів різним покупцям. Для цього потрібно формувати систему стандартів оцінки покупців, яка включає наступні елементи: визначення системи характеристик, що оцінюють кредитоздатність окремих груп покупців, формування експертизи інформаційної бази проведення оцінки кредитоздатності покупців, вибір методів оцінки окремих характеристик кредитоздатності покупців, групування покупців за рівнем кредитоздатності, диференціація кредитних умов відповідно до рівня кредитоздатності .
Умови кредитування є досить важливим чинником, який впливає на обсяги продажу. Вони полягають у встановленні для окремих покупців:
- строків оплати,
- знижок за своєчасність оплати,
- строків дії знижок.
Неможливо встановити однакові для всіх підприємств строки оплати покупцями відвантаженої продукції, знижки та строки дії знижок, їх повинно встановлювати підприємство самостійно залежно від своїх потреб та специфіки функціонування. Основні чинники, які впливають на вибір умов кредитування підприємством покупців, доцільно віднести такі: термін придатності продукції, платоспроможність покупців, бажані обсяги продажу, попит на продукцію, сезонність товару, особливості цінової політики, величина закупівельної партії, розширення ринків збуту.
Одним із способів власного погашення дебіторської заборгованості є надання знижок покупцям за дострокове одержання коштів, що сприятиме забезпеченню прибутку, який в будь-якому випадку буде значно більший, ніж сума наданої знижки. Такий спосіб погашення дебіторської заборгованості дуже розповсюджений у міжнародній практиці, де підприємства розробляють цілі системи знижок з метою збереження фінансових ресурсів.
Ще одним етапом є формування процедури інкасації дебіторської заборгованості, який передбачає розробку ряду заходів щодо погашення дебіторської заборгованості, терміни сплати якої прострочені. Це процедури взаємодії з покупцями у випадку порушення умов оплати, системи покарання контрагентів, які допустили прострочення платежів, та ін. При цьому можуть використовуватися різноманітні методи які можна класифікувати на такі групи:
- юридичні - претензійна робота, подача позову до суду.
- економічні - фінансові санкції (штраф, пеня, неустойка), передача в заставу майна і майнових прав, призупинення постачань продукції.
- психологічні - нагадування по телефону, факсу, пошті, використання ЗМІ чи поширення інформації серед суміжних постачальників, що загрожує боржнику втратою іміджу.
- фізичні - арешт майна боржника, вироблений органами державної виконавчої служби.
Якщо виникає загроза перетворення дебіторської заборгованості в сумнівну, то означає, що підприємство не просто втратить свій прибуток, а може отримати збиток, для покриття якого необхідно буде використовувати власні фінансові кошти. Тому, для того щоб підприємство могло вийти з цієї ситуації з мінімальними втратами, є можливість проводити рефінансування дебіторської заборгованості. Рефінансування дебіторської заборгованості - це прискорене переведення в інші форми оборотних активів підприємства: грошові кошти та високоліквідні короткотермінові цінні папери.
В зарубіжній практиці використовують такі форми рефінансування [37, с. 107]:
- Факторинг у зарубіжній теорії фінансового менеджменту розглядається як фінансова операція, що полягає в поступці підприємством - продавцем права одержання коштів по платіжних документах за поставлену продукцію на користь банку або спеціалізованої компанії, що приймають на себе всі кредитні ризики по інкасації боргу. Факторингова операція сприяє скороченню періоду фінансового й операційного циклу. Головним недоліком факторингу є його вища вартість, порівняно з кредитами.
- Форфейтинг це спосіб фінансування (кредитування) зовнішньоекономічних операцій, який полягає в купівлі в експортера експортних вимог форфейтером (комерційним банком чи спеціалізованою компанією) з виключенням права регресу (зворотної вимоги). Експортеру виплачується залишкова сума експортної вимоги за мінусом суми дисконту.
Форфейтинг має багато спільного з «експортним факторингом». При цьому факторинг потрібно трактувати як короткостроковий інструмент фінансування, а форфейтинг - як середньо- а довготерміновий спосіб кредитування зовнішньоекономічних операцій, оскільки його термін тановить від 180 днів до 5 років.
Урахування векселів, виданих покупцями - це форма кредитування банком юридичної або фізичної особи шляхом придбання векселя до настання терміну платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя у повній сумі. Внаслідок операції врахування вексель повністю переходить у власність банку . Разом з тим постають питання відображення обліку факторингу, форфейтингу та векселів у бухгалтерському обліку. Вважаємо за необхідне ввести рахунки аналітичного обліку, що забезпечить достовірність інформації про такі методи погашення дебіторської заборгованості.
Зарубіжні економісти-аналітики пропонуються такі методи управління рахунками дебіторів:
- визначати термін прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівнювати цей термін з нормами в галузі, показниками конкурентів та даними минулих років;
- періодично переглядати граничну суму реалізації продукції, виходячи з фінансового стану клієнтів;
- якщо виникають проблеми з одержанням грошей, вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;
- використовувати установи, які стягують борги;
- продати рахунки дебіторів факторинговій компанії, якщо при цьому можна отримати економію.
Також одним із етапів управління дебіторською заборгованістю є побудова ефективної системи контролю за рухом і своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості - необхідний для того, щоб забезпечити надходження інформації не тільки про те, що відбулося, але й про відхилення, які можуть бути.
Питання управління та якісного аналізу дебіторську заборгованість підприємств у рамках теорії фінансового менеджменту розглянуті на роботах таких фахівців, як В.В. Бочаров, О.В. Грушина, В.В. Ковальов, Г.М. Колпакова, М.Н. Крейнина, Л.Н. Павлова, А.Д. Шеремет та інших. Окремі питання, присвяченівзаиморасчетам між підприємствами, було розглянуто на роботах таких дослідників, як М.П. Березина, О.С. Генкин, Ф.А. Гудков, М.А. Делягин, А.А. Золотарьова, В.М. Іванов, Э.А. Козловська, Л.М. Ледерман, І.В. Лі, О.В. Луговой, Б.М. Соколін, P.M. Энтов.
Наукові й цілком практичні питання, пов'язані з недостатнім розвитком фінансів підприємств у сучасних умовах, викладом загальних методологічних і методичних підходів до формування фінансового механізму використання обігового капіталу, відбито у працях І.А. Бланка, О.В. Гончарук, Л.А. Дробозиной, М.И. Книша, В.М. Мокина, В.П. Попкова, М.В. Романовського, Б.М. Сабанти, Д.В. Шопенко, К.П. Янковського. Разом про те не отримали достатньої розробки питання, пов'язані з розкриттям сутності та причин що обумовлюють криза взаєморозрахунків між підприємствами в українській економіці, з формуванням комплексної системи управління дебіторської заборгованістю для підприємства, що визначило вибір цілі й завдань дипломного дослідження.
1.2. Етапи розробки політики управління дебіторською заборгованістюЯк було зазначено у попередньому розділі обсяг і якість дебіторської заборгованістю покупців залежить від запропонованих кредитних умов, які є невід’ємною частиною управління поточною дебіторською заборгованістю. Науковець Бланк І. А. визначає наступні етапи розробки політики управління дебіторською заборгованістю:
- аналіз поточної дебіторської заборгованості підприємства в попередньому періоді;
- вибір типу кредитної політики підприємства стосовно покупців продукції;
- визначення можливої суми оборотного капіталу, що направляється в дебіторську заборгованість по товарному (комерційному) і споживчому кредиті;
- формування системи кредитних умов;
- формування стандартів оцінки покупців і диференціація умов надання кредиту;
- формування процедури інкасації поточної дебіторської заборгованості.
Рентабельність активів розраховується як відношення прибутку до сплати фінансових витрат та середньої вартості активів за період [2].
Рентабельність власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку до сплати фінансових витрат та середньої вартості власного капіталу.
Аналіз даних показників полягає в порівнянні значень рентабельності за декілька періодів. Таким чином виявляються тенденції поліпшення або погіршення.Формування системи управління дебіторською заборгованістю підприємства здійснюється за такими етапами [7, с. 154-158].
На першому етапі проводять комплексний аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості. Основними параметрами, що характеризують стан дебіторської заборгованості, є її середньорічний розмір, середній теpмін погашення та частка в структурі доходу від операційної діяльності. Слід проаналізувати кількісний та якісний склад заборгованостей, коефіцієнти оборотності, співвідношення заборгованостей по сумах та строках оплати, їх вплив на фінансові результати підприємства.
На другому етапі визначаєть тип кредитної політики, який характеризує принципові підходи до її здійснення з позиції співвідношення рівнів прибутковості і ризику кредитної діяльності підприємства. Розpізняють три типи кредитної політики підпpиємства по відношенню до покупців продукції: консервативний (мінімізація кредитного ризику), поміpний (орієнтується на середній рівень кредитного ризику під час продажу продукції з відстроченням платежу) і агресивний (збільшення додаткового прибутку за рахунок розширення обсягу реалізації продукції в кредит, не зважаючи на високий рівень кредитного ризику).
На третьому етапі формуються відповідні параметри, згідно з обраним типом кредитної політики: рівень кредитного ліміту як гранична межа рівня дебіторської заборгованості; ліміт строку інкасації дебіторської заборгованості; шкала нормативної рентабельності для формування договірної ціни за товари та послуги; шкала знижок для розрахунків із замовниками на умовах попередньої оплати та у випадку скорочення строку інкасації дебіторської заборгованості. Ліміти обмежують обсяги та стpоки кредитування, тобто опосередковано характеризують рівень pизику втрати підприємством ліквідності, який відповідає обраному типу кpедитної політики. Шкали визначають рівень прибутковості, що досягається в процесі реалізації політики.
Четвертий етап характеризує фоpмування стандаpтів оцінки покупців і диференціація умов надання кредиту. Цей процес базується на вивченні кредитоспpоможності покупців. Фоpмування системи стандаpтів оцінки покупців включає наступні елементи: визначення системи хаpактеристик, що оцінюють кpедитоздатність окpемих груп покупців, формування експеpтизи інформаційної бази проведення оцінки кредитоздатності покупців, вибір методів оцінки окремих характеристик кредитоздатності покупців, групування покупців за рівнем кредитоздатності, диференціація кредитних умов відповідно до рівня кредитоздатності. Найбільш гнучким інструментом впливу на швидкість повернення коштів в оборот підприємства є надання знижок за швидку оплату продукції. Негайне погашення дебіторської заборгованості скоротить суму заборгованості дебіторів.
Формування процедури інкасації дебіторської заборгованості, передбачає pозробку ряду заходів щодо погашення дебіторської заборгованості, теpміни сплати якої прострочені здійснюється на п'ятому етапі.
Шостий етап передбачає забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості, які прискорюють її переведення в грошову фоpму оборотних активів: факторинг, облік векселів, виданих покупцями продукції; форфейтинг.
Сьомий етап - необхідний для того, щоб забезпечити надходження інформації не тільки про те, що відбулося, ала й про відхилення, які можуть бути. Це потрібно для того, щоб регулювання могло здійснюватися в превентивному порядку. Найбільше значення набуває здійснення контpолю, який дозволяє з'ясувати наскільки ефективно та своєчасно відбувається погашення дебіторської заборгованості, наскільки запропонована відстрочка платежу відповідає вимогам ринку та стану на ньому підприємства .
Отже, реалізація ефективної політики управління дебіторською заборгованістю підприємства повинна призвести до: збільшення обсягів реалізації продукції; встановлення довготривалих господарських зв'язків; максимізації прибутку під час збереження ліквідності та платоспроможності підприємства; зниження рівня операційного ризику і як наслідок - підвищення фінансової безпеки.
1.3. Методи оцінки ефективності кредитної політики підприємстваОтримання платежів від дебіторів — один з основних джерел надходження коштів для підприємства, і чим вище питома вага продукції, що продається з відстрочкою платежу, тим важливіше для підприємства ефективний контроль за надходженням оплати від кредитуються покупців [10, с. 75].
Допомогти вирішити ці проблеми і мінімізувати ризики їх виникнення в майбутньому, може розробка та впровадження комплексної системи управління дебіторською заборгованістю клієнтів:
Основними завданнями управління дебіторською заборгованістю є:
- визначення політики надання товарного кредиту та контроль її виконання;
- визначення політики інкасації простроченої дебіторської заборгованості, з подальшим контролем її виконання;
- впровадження регламентованих процесів надання товарних кредитів, їх обліку і контролю повернень.
При визначенні кредитної політики необхідно відповісти на питання:
Яка мета комерційного кредитування?
Яким типам (сегментам) покупців ми будемо надавати товарні кредити?
Які оптимальні величина і термін погашення дебіторської заборгованості за типами покупців?
Які стандарти оцінки застосувати для визначення надійності покупців?
У пошуку відповідей на ці питання доводиться враховувати, що чим більш привабливими для клієнтів будуть умови кредитування, тим вище будуть обсяги реалізації підприємства, в результаті чого збільшиться прибуток. Але при цьому необхідно пам’ятати про те, що, надаючи клієнтам великі обсяги товарного кредиту і великі терміни його погашення, підприємство одночасно може зіткнутися з необхідністю залучати значні обсяги позикових коштів, а отже, нести значні фінансові витрати, які можуть «з’їсти» весь додатково отриману за рахунок збільшення обсягів реалізації прибуток. Додатковий прибуток від збільшення обсягу реалізації за рахунок надання більш привабливих умов завжди повинен бути більше витрат на залучення додаткових обсягів фінансування.
Чи може скластися ситуація, за якої згідно зі Звітом про прибутки і збитки підприємство щодня стикається з неможливістю погасити власні заборгованості постачальникам із-за відсутності грошових коштів на розрахунковому рахунку, тобто для вибору оптимальної кредитної політики компанія повинна постійно порівнювати потенційні вигоди від збільшення обсягу продажів з вартістю надання торгових кредитів (вартість позикового капіталу для фінансування своїх оборотних коштів, вартість кредитних перевірок, додаткових облікових і управлінських витрат і т. п.), а також з ризиком можливої втрати платоспроможності.
Процес управління дебіторською заборгованістю починається з формування кредитної політики підприємства [12, с. 30-36].
Кредитна політика повинна враховувати:
- стратегічні цілі підприємства — збільшення обсягу реалізації, максимізація прибутку від кожної одиниці товару при існуючому обсязі реалізації, прискорення оборотності активів;
- ринкову ситуацію — є надання кредитів звичайною практикою для підприємств-конкурентів;
- конкурентне становище підприємства на ринку — чи є підприємство монополістом або знаходиться в пошуку нових ефективних засобів у боротьбі з конкурентами;
- особливості каналів розподілу товарів і послуг — орієнтоване підприємство на здійснення переважно разових угод, роботу з підприємствами роздрібної торгівлі або з обмеженим числом дистриб’юторів, які здійснюють закупівлі регулярно.
Етапи розробки кредитної політики:
Визначення умов надання товарного кредиту за типами або сегментів покупців;
Для деяких компаній формування так званої матриці цін — документа, що регламентує рівень цін на товар або послугу в залежності від строків її оплати та виконання інших умов;
Розрахунок максимального строку надання товарного кредиту;
Розробка Регламенту виконання Кредитної політики.
Кредитна політика покликана встановлювати правила гри за наступними напрямками:
Кому надавати кредит — стандарти оцінки покупців;
На яких умовах — залежність вартості товару від обсягів продажу, термінів оплати, виконання інших встановлених покупцеві завдань;
Як багато — визначення кредитного ліміту;
Як карати порушників — яка процедура погашення простроченої дебіторської заборгованості.
Кредитна селекція клієнтів. Надання комерційних кредитів всім бажаючим призведе не до збільшення прибутку, а навпаки, її скорочення — за рахунок зростання безнадійної дебіторської заборгованості з подальшим списанням і дефіциту грошових коштів для розрахунків з постачальниками — за рахунок затягування термінів оплати.
Тому визначення, кому надавати кредит, залежить від ризиків неповернення або від затягування термінів оплати. Класифікація покупців за групами ризику — своєрідний «фундамент» кредитної політики.
Один з найбільш поширених інструментів для вирішення цього завдання стосовно покупцям, з якими підприємство вже має досвід роботи, — метод оцінки кредитної історії. Він заснований на ранжируванні покупців по ряду показників і встановлення критеріїв для прийняття рішення про надання кредиту.
Показниками для оцінки кредитної історії можуть виступати:
Тип покупця — дистрибутор, оптовий посередник, роздрібна мережа, корпоративний клієнт, разовий покупець та інше;
Період роботи з покупцем — рік, півріччя, квартал;
Період існування підприємства-покупця — кількість років з моменту його реєстрації;
Платіжна дисципліна — чи є у покупця дебіторська заборгованість «старше» певного періоду, наприклад, понад 3-х місяців або обсяг простроченої дебіторської заборгованості;
Середньомісячний обсяг закупівель покупця (за останній рік) або частка закупівель покупця в загальному обсязі реалізації підприємства;
Інші показники, наприклад, значимість покупця, його місце розташування, приналежність до перспективного каналу збуту або ринку.
Для кожного показника визначається вага значущості. Загальна сума всіх ваг значимості дорівнює 1. Як правило, ваги значущості показників визначаються на підставі експертної оцінки керівника /або групи фахівців.
З метою більш точного визначення кредитоспроможності позичальника, а відповідно рівня фінансового ризику використовують методики, які ґрунтуються на аналізі фінансових коефіцієнтів. Як правило, система оціночних коефіцієнтів зводиться до таких п’яти групп (табл.1.3):
Коефіцієнти ліквідності.
Коефіцієнти ефективності або оборотності.
Коефіцієнти фінансової стійкості (фінансового левериджу).
Коефіцієнти прибутковості.
Коефіцієнти обслуговування боргу.
Показники кредитоспроможності, що входять до кожної із цих груп, можуть відрізнятися великою різноманітністю [17, с. 257].
Таблиця 1.3.
Показники кредитоспроможності постачальника
Показник
Коефіцієнти ліквідності: поточної ліквідності швидкої ліквідності
Коефіцієнти ефективності (оборотності): запасів дебіторської заборгованості основних засобів активів
Коефіцієнти фінансового левериджу: співвідношення боргових зобов’язань і власного капіталу співвідношення боргових зобов’язань і акціонерного капіталу співвідношення боргових зобов’язань і матеріального акціонерного капіталу (акціонерний капітал – нематеріальні активи) співвідношення довгострокової заборгованості та фінансових (основних) активів співвідношення власного капіталу і активів співвідношення власних оборотних коштів і поточних активів
Коефіцієнти прибутковості: норми прибутку рентабельності норми прибутку на акцію
Коефіцієнти обслуговування боргу: покриття відсотка покриття фінансових платежів
До укладання угоди з потенційним контрагентом, підприємство повинно ретельно проаналізувати його кредитоспроможність, тобто його здатність своєчасно повернути позичку, вивчити фактори, які можуть спровокувати її неповернення. Ця робота виконується за допомогою коефіцієнтів наведених в табл. 1.3.
Оцінка якості потенційного контрагента є одним із важливих етапів процесу продажу та надання послуг. Жодні додаткові заходи захисту не зможуть запобігти кризовій ситуації, якщо заборгованність у своїй основі не є обгрунтованою.   Одним з елементів оцінки кредитоспроможності є з’ясування персональних якостей потенційного контрагента. Тут увага піприємства має зосереджуватися на таких моментах, як репутація, порядність і чесність, професійна здатність, матеріальна забезпеченість, ставлення до своїх зобов’язань перед іншими постачальниками і в минулому.
Необхідно ретельно вивчити фінансовий стан позичальника, ліквідність його балансу, ефективність виробництва і використання основного й оборотного капіталу. Для цього використовується бухгалтерська, статистична і фінансова звітність контрагента, матеріали попередніх перевірок, прогнози фінансового стану клієнта.
Оцінка фінансового стану підприємства здійснюється за допомогою відповідних коефіцієнтів ліквідності, які розраховуються за балансом [22б с. 457-468].
Висновки до розділу 1У сучасній практиці управління фінансами, одним із самих проблемних елементів оборотних активів є дебіторська заборгованість. Порушення нормального циклічного процесу її трансформації в кошти на рівні окремих підприємств є основою механізму розвитку кризи неплатежів у масштабі всієї економіки. Деформація операційного циклу на цій стадії стає джерелом цілого комплексу проблем, що втягують підприємство в стан загальної кризи — утрати ліквідності, нездатності відповідати по зобов»язаннях, виплачувати заробітну плату і, в остаточному підсумку, до зупинки діяльності. У зв»язку з цим, однієї з задач загальної проблеми підтримки фінансової рівноваги, що вимагає особливо пильної уваги, є дослідження принципів управління дебіторською заборгованістю і пошук шляхів її оптимізації.
Тому перший розділ дипломної роботи присвячений теоретичному розкриттю поняття про дебіторську заборгованість, основам її управління, та методам оцінки ефективності управління.
Відомо що дебіторська заборгованість складається з боргів перед підприємством покупців за відвантажену їм, але не оплачену покупцем продукцію.
Дебіторська заборгованість класифікується за різними ознаками [14, с.114-117].
По-перше, за характером відносин розрізняють: заборгованість споживачів; заборгованість постачальників; заборгованість інших контрагентів.
По-друге, залежно від можливостей погашення виділяють: заборгованість що зумовлена нормальним процесом господарсько-фінансової діяльності; заборгованість, пов’язана з порушення фінансової дисципліни.
По-третє, залежно від можливостей погашення розрізняють: заборгованість, що потенційно може бути погашена; сумнівна заборгованість; заборгованість, що не може бути погашена.
Використовують і інші класифікаційні ознаки для характеристики стану дебіторської заборгованості.
Управління дебіторської заборгованістю передбачає передовсім знання факторів, що забезпечують її виникнення. Обсяги цього активу формуються під впливом досить широкої системи факторів внутрішнього та зовнішнього характеру. Ії сутність та взаємозв’язок представлений у другому розділі дипломної роботи.
До групи зовнішніх факторів віднесено: кон’юнктуру споживчого ринку, ринку товарних і матеріальних ресурсів, та інші [24].
До групи внутрішніх факторів віднесено: політику, яку проводить підприємство (асортиментну, цінову, маркетингову, матеріально-технічного постачання та ін.), характер і ступінь ефективності кожної політики.
Вирішальним фактором, що визначає якість і обсяг дебіторської заборгованості, є політика управління, яка впроваджується на підприємстві.
Формування цієї політики відбувається за наступними етапами:
аналіз поточної дебіторської заборгованості;
вибір типу кредитної політики;
визначення суми оборотного капіталу, що направляється у дебіторську заборгованість;
формування системи кредитних умов;
формування стандартів оцінки покупців;
формування процедури інкасації;
забезпечення рефінансування поточної дебіторської заборгованості;
побудова ефективних систем контролю за рухом і інкасацією дебіторської заборгованості.
Дослідження ефективності політики управління дебіторської заборгованостьєю здійснюється за допомогою фінансових показників: ліквідності, платоспроможності, оборотності і рентабельності.
Теоретичним розкриттям методів оцінки ефективності кредитної політики завершується перший розділ.

Розділ 2 ДОСЛІДЖЕННЯ  ЕФЕКТИВНОСТІ ІСНУЮЧОЇ КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ КомпаніЇ «Дніпроавіа»2.1. Організаційна характеристика Компанії «Дніпроавіа»КОМПАНІЯ «ДНІПРОАВІА» створена у жовтні 2005 року, з метою авіапаливозабезпечення авіаційних перевезень та робіт в аеропорту м.Дніпропетровськ. На протязі своєї діяльності, Товариство встигло зарекомендувати себе як серйозне підприємство, яке має сертифікати відповідності на виконувані послуги (паливозаправлення, наземне адміністрування в аеропорту, забезпечення обслуговування пасажирів та багажу) і уклало 89 договори з іноземними та українськими авіакомпаніями на надання послуг в сфері паливозаправлення та хендлінгового обслуговування.
З 2013р. у Статут підприємства було внесено нові види діяльності, що передбачають експлуатацію повітряних суден та авіаційної техніки, та діяльність, пов’язану в перевезенням пасажирів авіаційним транспортом.
Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «Дніпроавіа» є юридичною особою приватного права, з моменту його державної реєстрації і діє відповідно до Цивільного кодексу України,Господарського кодексу України,Законів України «Про господарські товариства», «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншого чинного законодавства, з метою одержання прибутку.
Компания створена у формі товариства з обмеженою відповідальністю, є суб’єктом господарювання підприємством приватної форми власності у вигляді господарського товариства.
Товариство має своє найменування, печатку, штамп, бланки, емблему та товарний знак.
Метою діяльності Компанії є одержання прибутку,задоволення суспільних потреб в його продукції,роботах,послугах і реалізація на підставі одержаного прибутку соціальних та економічних інтересів Учасників Товариства.
Предметом діяльності Компанії є:
Допоміжне обслуговування авіаційного транспорту;
Пасажирський авіаційний транспорт;
Вантажний авіаційний транспорт;
Надання в оренду повітряних транспортних засобів;
Чартерні пасажирські рейси;
Експедиція вантажів;
Штурманське та аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден;
Обслуговування систем безпеки;
Рекламна діяльність;
Ремонт апаратури для запису і відтворення звуку та зображення;
Робота з базами даних;
Робота по електрообладнанню будівель;
Секретарські послуги, послуги переводу та експедиторські роботи;
Сертифікаційна діяльність;
Створення програмного забезпечення;
Транспортна обробка вантажів;
Фінансове посередництво;
Фінансовий лізинг;
Юридична практика;
Комунікаційні та Інтернет-послуги;
Для виконання видів діяльності,які підлягають ліцензуванню,Товариство отримує відповідну ліцензію.
Для реалізації основних видів діяльності,пов’язаних з авіаційними перевезеннями Товариство виконує функції:
Організовує роботу підлеглих підрозділів;
Організовує та забезпечує льотну роботу, штурманське і аеронавігаційне забезпечення польотів;
Приймає в експлуатацію нову авіаційну техніку,а також впроваджує технічні удосконалення і винаходи;
Виконує інспекторські функції з питань забезпечення безпеки польотів, розслідування авіаційних польотів;
Створює необхідні безпечні умови праці згідно з діючим Законом України «Про охорону праці».
Основними видами діяльності Компанії «ДНІПРОАВІА» є:
Надання послуг із забезпечення авіапаливом повітряних суден як українських, так і зарубіжних авіакомпаній в аеропорту Дніпропетровськ;
Наземне адміністрування в аеропорту (представницьки послуги, послуги рампагента і т.д.);
Надання хендлінгових послуг, а саме – забезпечення обслуговування повітряних суден, пасажирів, багажу на замовлення авіакомпаній;
експлуатація вертольотів, здійснення технічного обслуговування вертольотів, управління підтриманням льотної придатності ПС.
Як хендлінгова компанія, підприємство виступає сполучною ланкою між авіакомпаніями і всіма службами аеропорту Дніпропетровськ. Фахівці Компанії беруть на себе координацію всіх технологічних процесів і контроль якості послуг. Такий розподіл повноважень дає можливість значно економити час, забезпечувати кращу якість сервісу і добиватися спрощення документообігу.
Для здійснення своєї виробничої діяльності Компанії має майно, яке включає в себе виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в балансі Компанії. Майно Компанії належить йому на праві власності. Компанії є власником:
майна, переданого йому у власність його засновниками і учасниками;
продукції, виробленої Товариством в результаті господарської діяльності;
доходів, одержаних від господарської діяльності Компанії;
іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Для здійснення льотної діяльності Компанія має орендоване повітряне судно (вертоліт).
Організаційно-виробнича структура Компанії керується Директором, від якого залежать чотири службових департамента, та адміністративні відділи. Директору допомагають три Заступника Директора. Огранізаціоно-виробнича структура вказана на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Схема організаційно-виробничої структури Компанії «ДНІПРОАВІА»
Вищим органом Товариства є Загальні збори Учасників Товариства. Загальні збори Учасників Товариства складаються з Учасників Товариства або призначених ними представників, Представники Учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь який час замінити свого представника на Загальних Зборах Учасників,повідомивши про це інших Учасників. Учасник Товариства вправі передати свої повноваження на Загальних зборах Учасників Товариства іншому Учаснику або представникові іншого Учасника Товариства.
Брати участь у Загальних Зборах Учасників з правом дорадчого голосу можуть Директор і Голова Товариства ,які не є Учасниками Товариства.
Загальні збори Учасників обирають Голову Товариства,який виконує функції та повноваження ,які передбачені законодавством України, в тому числі в період між проведенням Загальних зборів Учасників. Головою Товариства може бути обрана фіз. або юр особа. У випадку обрання Головою Товариства юр особи ,від ії імені функції виконує уповноважений представник –фіз особа.
Загальні збори Учасників Товариства приймають рішення на своїх засіданнях.
В голосуванні беруть участь Учасники Товариства ,або їх представники,що діють на підставі довіреностей. Кожний Учасник має кількість голосів ,пропорційну розміру його частки у Статутному капіталі Товариства.
Рішення Загальних Зборів Учасників Товариства приймаються шляхом відкритого голосування .
Прийняті Загальними Зборами Учасників рішення є обов’язковими для Товариства та його Учасників.
2.2 Аналіз фінансового стану підприємстваРозглянемо звіт про активи, власний капітал, зобов’язання та фінансовий стан Компанії «Дніпроавіа» (Додаток А, Додаток Б).
Аналіз фінансового стану підприємства є важливим розділом економічного аналізу. На сучасному етапі аналіз фінансового стану підприємства знаходиться в поступовому розвитку і вдосконаленню, але аналіз фінансового стану сучасний ще не відповідає повністю новим вимогам проведення фінансової роботи підприємства.В ринкових умовах слово діяльність організації, підприємства набуває нових форм і направлень. Внаслідок цього і фінансовий стан підприємства аналізується з вимогами цих змін [33].
Для оцінки фінансового стану підприємства використовуються дані бухгалтерської звітності (форма № 1 «Бухгалтерський баланс» і форма № 2 «Звіт про фінансові результати») за 2015 рік та 2016 року. (Додаток А), (Додаток Б).
Система фінансових коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан підприємства, може бути підрозділена на ряд груп показників: 
Оцінка ліквідності активів балансу як основи платоспроможності.
Оцінка платоспроможності;
Оцінки ділової активності або капіталоотдачі;
Оцінки рентабельності підприємства;
Ліквідність балансу – ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов’язань [41]. Ліквідність є одним з основних критеріїв оцінки фінансового стану підприємства акціонерами, банками, постачальниками. На таблиці. 2.1 приведені формули розрахунків показників коефіцієнтів ліквідності.
Таблиця 2.1
Показники ліквідності
Назва показника Формула розрахунку Рекомендоване значення
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (ліквідність першого ступеня) 20 % (0,2) і більше
2. Проміжний коефіцієнт покриття (ліквідність другого ступеня) 100 % і більше
3. Показник покриття (ліквідність третього ступеня) близько 150 %
4. Коефіцієнт покриття необоротних активів довгостроковим капіталом більше 1
5. Чистий оборотний капітал Поточні активи – Поточні зобов’язання
більше 50 %
Отже, аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів) [50, с. 204]:
коефіцієнта покриття;
коефіцієнта швидкої ліквідності;
коефіцієнта абсолютної ліквідності
чистого оборотного капіталу.
В Товаристві ці показники розраховані за аналізовані періоди в табл. 2.1.
Таблиця 2.2
Аналіз показників ліквідності ТОВ «Дніпроавіа» за 2014-2016 роки
Показник За 2014 За 2015 За 2016
Коефіцієнт покриття 0,78 0,78 0,73
Коефіцієнт швидкої ліквідності 0,77 0,77 0,72
Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,04 0,06 0,03
Чистий оборотний капітал, тис. грн. -20144,00 -20167,00 -24712,00
Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину короткострокових пасивів підприємство може одномоментно погасити [56, с. 85-98]. Для нормального функціонування підприємства він повинен знаходитись у рекомендованих межах, які становлять >0. Протягом 2 років Компанії «Дніпроавіа» мало середній показник одномоментного погашення короткострокових пасивів 0,06 та 0,03.
При розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності було встановлено, що Компанія «Дніпроавіа» має змогу погасити деяку частину короткострокових пасивів. На початку 2016 року коефіцієнт зменшився в два рази. Компанія «Дніпроавіа» може мати певні ускладнення при виникненні потреби у негайному погашенні своїх зобов'язань.
Коефіцієнт швидкої (проміжної) ліквідності має знаходитись у межах 0,6-0,7 [59, с. 59]. В Компанії «Дніпроавіа» цей показник має середнє значення 0,75.
Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності (покриття) має оптимальне значення більше 1, тобто в Компанії «Дніпроавіа» ця умова не задовольнялась в 2015 та 2016 роках.
Наступним етапом фінансового аналізу є оцінка платоспроможності. Здійснемо розрахунок показників фінансової стійкості (платоспроможності) для того, щоб мати можливість оцінити на скільки підприємство готове до погашення своїх боргів і визначити зростає чи зменшується рівень незалежності підприємства [64, с.457]. На таблиці. 2.4 приведені формули розрахунків показників фінансової стійкості.
Таблиця 2.4
Показники платоспроможності
Показник Формула розрахунку Нормативне значення
Коефіцієнт платоспроможності Власний капітал
Загальні активи > 0,5
Коефіцієнт фінансового ризику Привернуті засоби
Власні засоби < 1
Зменшення
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними запасами Чистий оборотний капітал
Оборотні активи > 0,1
Коефіцієнт маневреності робочого капіталу Чистий оборотний капітал
Влисний капітал > 0
збільшення
Розраховані показники фінансової стійкості Компанії «Дніпроавіа» подані у табл. 2.5.
Таблиця 2.5.
Показники платоспроможності Компанії «Дніпроавіа»
Показник За 2014 За 2015 За 2016
Коефіцієнт платоспроможності -0,200 -0,204 -0,233
Коефіцієнт фінансового ризику -5,992 -5,910 -5,293
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними запасами -0,284 -0,287 -0,378
Коефіцієнт маневреності робочого капіталу 1,325 1,319 1,451
Коефіцієнт маневреності власних засобів 1,325 1,319 1,276
Для оцінки платоспроможності і фінансової стійкості не тільки розраховують співвідношення між поточним активами і поточними зобов’язаннями, але також визначають і їх різницю.
Різниця між поточними активами і поточними зобов’язаннями становить чистий робочий капітал підприємства [73, с.79]. Відсутність чистого робочого капіталу Компанії «Дніпроавіа» свідчить про те, що товариство не здатне не тільки сплатити поточні борги, але й немає в своєму розпорядженні фінансові ресурси для розширення діяльності і здійснення інвестицій. Вадзначимо, що Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними запасами знижується протягом двох років, тобто стан чистого капіталу Компанії погіршився.
Коефіцієнт автономії Компанії «Дніпроавіа» показує недостатню вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність, що підтверджується накопиченими збитками Товариства.
Коефіцієнт фінансування характеризує залежність підприємства від залучених засобів. Цей коефіцієнт повинен бути меншим 1, але не має тенденцію до зменшування, що з'являється негативною ознакою платоспроможності.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує недостатність власного капіталу для фінансування поточної діяльності.
Оцінка ділової активності або капіталоотдачі.
Стійкий фінансовий стан підприємства в ринкових умовах значною мірою обумовлюється його діловою активністю [74, с. 265]. Їх розрахунок надано в таблиці 2.6.
Таблиця 2.6
Показники ділової активності
Показник Методика розрахунку Нормативне
значення
Коефіцієнт оборотності вкладеного капіталу (коефіцієнт трансформації) збільшення
Коефіцієнт оборотності власного капіталу (коефіцієнт адекватності інвестування) збільшення
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості збільшення
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів збільшення
Коефіцієнт оборотності основних засобів збільшення
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості збільшення
Ділова активність підприємства проявляється через розширення ринків збуту продукції, підтримання ділової репутації (іміджу), вихід на ринок праці і капіталу тощо.
Ділова активність Компанії «Дніпроавіа» оцінена системою показників (коефіцієнтів), які характеризують найважливіші сторони діяльності Компанії в табл. 2.7.
Таблиця 2.7.
Показники ділової активності Компанії «Дніпроавіа»
Показник За 2014 За 2015 За 2016
Коефіцієнт оборотності активів 0,43 0,50 0,10
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості -0,32 -0,37 -0,08
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості 0,57 0,68 0,54
Строк погашення дебіторської заборгованості, днів 636,47 535,51 672,16
Строк погашення кредиторської заборгованості, днів -1139,57 -979,30 -4736,47
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів -36,97 -49,83 -66,19
Коефіцієнт оборотності основних засобів 10,61 10,44 8,13
Коефіцієнт оборотності капіталу -2,27 -2,47 -1,84
Показники ділової активності вказують на послаблення фінансового стану Компанії с 2015 по 2016 роки.
За період з 2015 по 2016 рр. сума зносу основних засобів поступово зменшилася на 169 тис. грн. (2015 р. – 465 тис. грн., 2016 р. – 296 тис. грн), за рахунок нарахування зносу, хоча внаслідок виведення з експлуатації (продажу) частини основних засобів, відбулося певне скорочення джерела, формування якого є необхідним для оновлення основних засобів.
В господарській діяльності ТОВ «Дніпроавіа» в досліджуваний період провідну роль серед джерел формування оборотних коштів відігравали позикові кошти. Серед них необхідно виділити – кредиторську заборгованість, поточні зобов’язання з учасниками та інші поточні зобов’язання, частки яких були найбільш суттєвими в структурі джерел ресурсів. Особливо звертає увагу зменшення в 2016 році. поточних зобов’язань в розрахунках з учасниками, що суттєво вплине на стан фінансової стабільності підприємства в 2016 році,збільшення частки кредиторської заборгованості на 94 пункти при їх сталій абсолютній сумі, що оцінюється позитивно.
На виробничі результати і фінансову діяльність підприємства має значний вплив якість виробничих запасів. Запаси повинні бути оптимальними. Накопичення великих запасів свідчить про спад ділової активності підприємства.
Великі понадпланові запаси призводять до заморожування оборотного капіталу, уповільнення його оборотності. Крім того, виникають проблеми з ліквідністю,зростають складські витрати, що негативно впливає на кінцеві результати діяльності. Водночас нестача виробничих запасів також негативно впливає на фінансовий стан підприємства, оскільки зростають ціни за терміновість постачання, зменшується виробництво продукції у зв’язку з його перервним характером, зростають ціни на сировинні ресурси, що призводить до зменшення величини прибутку. Тому кожне підприємство має прагнути до того, щоб виробництво вчасно і в повному обсязі не тільки забезпечувалося всіма необхідними ресурсами, а й щоб ці ресурси не залежувались на складах [68, с. 325-331].
Завдання фінансових менеджерів підприємства полягає в тому, щоб знайти оптимальне співвідношення між надмірно великими запасами, які спроможні привести до фінансових труднощів, та надмірно малими запасами, небезпечними для стабільного виробництва.
Це завдання може бути вирішене в умовах налагодженої системи аналізу й контролю за станом запасів на підприємстві.
Основними завданнями аналізу й контролю стану запасів є:
- забезпечення та підтримання ліквідності й поточної платоспроможності підприємства;
- забезпечення витрат виробництва через їх зменшення на створення та зберігання запасів;
- запобігання псуванню, розкраданню та безконтрольному використанню запасів.
Динаміка структури активів Компанії «Дніпроавіа» за 2014-2016 роки наведена в табл. 2.8
Таблиця 2.8
Динаміка структури активів Компанії «Дніпроавіа» за 2014-2016 роки, в тис. грн.
Найменування активу За 2014 рік За 2015 рік За 2016 рік
Необоротні активи 4937 4872 4697
Оборотні активи-усього 70970 70232 68411
У тому числі : Виробничі запаси 205 129 119
Дебіторська заборгованість 56503 54070 55240
Інші оборотні активи 10150 10470 10474
Гроші та їх еквіваленти 3584 5066 2513
Разом 75 907 75 104 70 123
Як видно в таблиці 2.8, зменшення величини виробничих запасів має такі наслідки для підприємства:, підвищення ціни на продукцію, доходи, підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, підвищення ліквідності внаслідок мобілізації значної частини поточних активів у запаси.
Оскільки виробничі запаси займають незначну частку в структурі оборотних активів підприємства (табл. 2.8), стабілізація діяльності підприємства значною мірою залежить від стану інших факторів, водночас не знімає завдання по ефективному використанню та оптимізації обороту запасів. Тому підприємство має нормувати оборотні кошти. Норматив власних оборотних коштів – це мінімальний (оптимальний) рівень оборотних коштів, необхідний підприємству для стабільної роботи. Підприємство визначає (розраховує) нормативи власних оборотних коштів.
Оцінка рентабельності підприємства: 
Аналіз рентабельності підприємства дає визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання. Позитивною тенденцією вважається збільшення показників рентабельності протягом аналізованого періоду [42].
Коефіцієнти рентабельності - система показників, які характеризують здатність підприємства створювати необхідний прибуток в процесі своєї господарської діяльності. Коефіцієнти (показники) рентабельності визначають загальну ефективність використовуваних активів і вкладеного капіталу.
Вони можуть бути розраховані як коефіцієнти і тоді представлені у вигляді десятинного дробу або у вигляді показників рентабельності [40]. В табл. 2.9. надані головні показники рентабельності придриємства.
Таблиця 2.9
Показники рентабельності
Показник Формула розрахунку
1. Рентабельність власного капіталу
2. Операційна рентабельність продажу
3. Рентабельність основної діяльності
4. Рентабельність інвестицій (ROI)
5. Рентабельність активів
Показники рентабельності розраховані за 2015-2016 в Компанії «Дніпроавіа» в табл. 2.10
Таблиця 2.10.
Рентабільність Компанії «Дніпроавіа»
показник За 2014 За 2015 За 2016
Коефіцієнт рентабельності активів -0,11 -2,30 -3,79
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу 0,56 11,38 17,05
Коефіцієнт рентабельності діяльності -0,25 -4,60 -9,28
Коефіцієнт рентабельності продажу 11,48 17,22 23,76
Таким чином, фінансовий стан підприємства на останню звітну дату 31.12.16. можна визнати незадовільним. Ми вважаємо, що на погіршення фінансового стану в значній мірі вплинула фінансова криза на Україні. Основною причиною такого стану можна вважати необгрунтовані надмірні адміністративні витрати та інші операційні витрати підприємства в 2016 році. Саме в скороченні цих витрат бачиться шлях до покращення фінансового стану Компанії «Дніпроавіа».
Аналіз фінансового стану є своєчасним виявленням та усуненням недоліків у фінансової діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.
2.3. Аналіз динаміки та структури дебіторської заборгованості
У сучасних умовах господарювання, за наявності конкуренції як невід'ємного елемента ринкової економіки та складнощів реалізації та збуту продукції підприємства, продають її, використовуючи форми послідовної оплати. Таким чином у підприємств з'являється дебіторська заборгованість, яка виступає важливою складовою оборотного капіталу.
При аналізі поточних активів особливе місце посідає вивчення динаміки, складу, структуури, причин, строків існування і давності створення дебіторської заборгованості [33].
Негативно впливає на фінансовий стан підприємства збільшення дебіторської заборгованості. За виключенням випадків розширення діяльності і збільшення кількості покупців, що веде до підвищення сум дебіторів. Але кожне підприємство зацікавлене в скороченні термінів погашення платежів.
Аналіз стану дебіторської заборгованості має велике значення, її розмір має значний вплив на фінансовий стан підприємств. Небезпечним є стрімке накопичення взаємних валових боргів між підприємствами, які призводять до необґрунтованого банкрутства багатьох підприємств.
Особливе значення має аналіз і управління дебіторською та кредиторською заборгованістю в умовах інфляції, оскільки така іммобілізація власного оборотного капіталу стає найбільш невигідною для підприємств, тому що більшість з них відчувають гостру нестачу оборотного капіталу. Оскільки кредиторська заборгованість одного економічного суб’єкта є дебіторською іншого, то алгебраїчна сума кредиторської та дебіторської заборгованості для всієї економіки могла б дорівнювати нулю. Однак на підприємствах України кредиторська заборгованість є більшою за дебіторську. Основними причинами цього є:
- кредиторська заборгованість оцінюється за повною ринковою ціною, тоді як дебіторська – за витратами;
- до суми кредиторської заборгованості включено заборгованість перед бюджетом, державними цільовими фондами та з виплати заробітної плати.
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» [2]. Дебіторською заборгованістю вважають суму заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Уся дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову й поточну. Відповідно до п. 6 П(С)БО 10 у разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.
Окремо підраховують суму збитків підприємства від несвоєчасної сплати дебіторської заборгованості. Як правило, суму простроченої дебіторської заборгованості помножують на ставку банківського процента за цей період і потім віднімають суму отриманої пені. Інша методика розрахунку збитків полягає в розрахунку простроченої суми дебіторської заборгованості, де віднімають її суму, скориговану на індекс інфляції за цей період, і суму отриманої пені.
Склад та структура дебіторської заборгованості Комапанії «Дніпроавіа» аналізується на базі договорів з клієнтами. Як зазначено в табл. 2.11 та 2.12, більша частка дебіторської заборгованості в 2015 та 2016 припадає на прострочену дебіторську заборгованість.
Таблиця 2.11
Склад і структура дебіторської заборгованості, строком утворення до 12 місяців Компанії «Дніпроавіа» станом на 31.12.2015 р.
№ п\п Договори з дебіторами Заборгованість (тис.грн) В т. ч. поточна (тис.грн) Прострочена (тис.грн)
1 Наземне обслуг.(Дніпро) 458,40 0,00 458,40
2 Надання рекламних послуг 1500,00 0,00 1500,00
3 Найм автомобілів ЗАЗ ЛаносТа Фольскваген 5574,00 1858,00 3716,02
4 Оренда устаткування для обслуговування повітряних суден 435 958,01 17 261,84 418 696,17
5 Поставка палива (591) 1,74 0,00 1,74
6 Реєстрація пас (Дніпропетровськ) 250 353,84 250 353,84 0,00
7 Аеропортові послуги 119,55 0,00 119,55
8 Надання представницьких послуг вАеропорту» Дніпро» 27 258,11 4 500,13 22 757,98
9 Обслуговування пасажирів 208 603,04 43 025,29 165 577,75
10 Заправка ПС (Бельбек) 17 101,48 0,00 17 101,48
11 Заправка ПС (Дніпропетровськ) 73 893,56 0,00 73 893,56
12 Заправка ПС (Дніпропетровськ-Бельбек) 20 015,60 20 015,60 0,00
13 Супервайз. Послуги(Дніпропетровськ) 0,80 0,00 0,80
Прострочена дебіторська заборгованість станом на 31. 12. 2015 р.
3215 тис. грн.. (табл 2.11.)
Довгострокової заборгованості немає в 2015 році.
Прострочена дебіторська заборгованість станом на 31.12. 2016 р, становить 4 982 тис. грн. (табл. 2.12).
За аналізований період загальна величина дебіторської заборгованості збільшилася на 1767 тис. грн., що складає 35,46% на кінец року. Це відбулося через збільшення заборгованості за товари, роботи і послуги, не оплачені в строк. З урахуванням появи заборгованості з іншими дебіторами в сумі 9,4 тис. грн. боргу з податкових розрахунків.
У складі дебіторської заборгованості найбільшу питому вагу мають розрахунки за товари, роботи і послуги, не оплаченні в строк, хоча на кінець року їх частка і зменшилась на 13,9% (табл. 2.12).
Таблиця 2.12
Склад і структура дебіторської заборгованості, строком утворення до 12 місяців Комапанії «Дніпроавіа» станом на 31.12.2016 р
Договори Заборгованість В т.ч. поточна Прострочена
1 Реєстрація пас (Дніпропетровськ) 255 743,07 0,00 255 743,07
2 Аеропортові послуги Забезпечення польотів 75,00 75,00 0,00
3 Надання представницьких послуг в Аеропорту «Дніпро» 27 258,11 4 500,13 22 757,98
4 Обслуговування пасажирів 196 043,84 101 445,62 94 598,22
5 Заправка ПС (Бельбек,Дніпропетроаськ) 25 290,18 0,00 25 290,18
6 Договір доручення від 01.11.2016 р. 58 069,25 1 750,63 56 318,62
7 Заправка повітряних суден 73 170,00 0,00 73 170,00
9 Обслуговування повітряних суден 210 436,91 12 643,36 197 793,55
10 Наземне обслугов. (Дніпропетровськ) 195,40 0,00 195,40
11 Найм автомобілів ЗАЗ Ланос та Фольксваген 7 741,92 645,16 7 096,76
12 Оренда автомобіля ЗІЛ-131 10 321,80 860,15 9 461,65
13 Оренда авто УРАЛ -4320 20370,12 1 697,51 18 672,61
14 Послуги по забезпеченню польотів 70,00 70,00 0,00

Вирішальне значення в досягненні необхідних економічних результатів діяльності підприємства належить оперативному управлінню, що охоплює всі економічні процеси в усіх сферах діяльності й ланках підприємства. Тому необхідно постійно розвивати його організаційні форми й удосконалювати функції, поліпшувати технічну оснащеність центрів прийняття оперативних рішень. Як було зазначено вище, однією з проблем, які виникають перед підприємством у сучасних умовах, є зростання обсягів дебіторської заборгованості, що веде до погіршення ліквідної позиції підприємства. Рішення цієї проблеми неможливе без глибоких досліджень економічних механізмів, що визначають зростання дебіторської заборгованості кожного окремого суб'єкта господарювання.
Необхідність синтезу системи оперативного управління дебіторською заборгованістю підприємства обумовлена наявністю практичних потреб фінансового управління, які пов'язані з виживанням як окремого підприємства, так й економічної системи держави в цілому.
Для визначення напрямків вирішення проблеми зростання дебіторської заборгованості підприємства ТОВ «Дніпроавіа» необхідно виділити як можна більш повну систему факторів, які призвели до незадовільного стану у цій сфері. Такі фактори необхідно згрупувати по двох ознаках: такі, що діють на макроекономічному та мікроекономічному рівнях.
Значна частка простроченої дебіторської заборгованості (68% на початок року і 90% на кінець року) погіршує платоспроможність підприємства.
Таке становище свідчить про ускладнення розрахункової дисципліни і про значне відволікання коштів з обороту. Це досить негативно впливає на фінансовий стан Товариства.
Треба приділяти увагу тій дебіторській заборгованості, яка буде повернута, і тій, яка не буде повернута. З цією метою визначається процент повернення заборгованості. Важливим є вивчення якості і ліквідності дебіторської заборгованості. Якість дебіторсської заборгованості – це ймовірність її отримати в повній сумі. Для цього виявляють термін дебіторської заборгованості.
Таблиця 2.13
Аналіз віку дебіторської заборгованості «Дніпроавіа»

п\п
 
  2016 Деб. заборгованість
за строками погашення Інша поточна
дебіторська заборгованість Разом
Тис. грн. Питома Тис. грн. Питома Тис. грн. Питома
вага, % вага, % вага, %
1 До 3 міс. 12358 24% 987 33% 13 345 24%
2 3-6 міс. 4702,95 9% 1258 42% 5 961 11%
3 6-12 міс. 35214 67% 746,25 25% 35 960 65%
4 Більше року 0 0% 0 0% 0 0%
  Разом 52 255 100% 2985 100% 55 240 100%
Практика показує, що чим більший термін дебіторської заборгованості, тим менша ймовірність її отримання. З цією метою аналізується вік дебіторської заборгованості. Доцільно скласти спеціальну аналітичну таблицю (таб. 2.13).
Але можна розглядати інші інтервали часу прострочення дебіторської заборгованості (наприклад, дні). Крім того, доцільно аналізувати вік дебіторської заборгованості в розрізі конкретних дебіторів. Визначається також питома вага простроченої заборгованості [38].
Узагальнюючим показником дебіторської заборгованості є її оберненість. Розраховується фактична та очікувана обіговість на разі умов договорів. Оберненість виступає взагалі показником ліквідності і якості дебіторської заборгованості, вона розраховується як відношення відвантаженної продукціії за реалізаційними цінами до середньої дебіторської заборгованості за аналізований період:
Кобдз=ОВП/СДЗ (2)
де, Кобдз – коефіцієнт оберненості дебіторської заборгованості, раз;
ОВП – обсяг відвантаженої продукції за реалізаційними цінами;
СДЗ – середня дебіторська заборгованість за аналізований період.
Цей коефіцієнт показує, скільки раз дебіторська заборгованість створюється на підприємстві і надходить йому за аналізований період.
Оберненість дебіторської заборгованості можна розрахувати в днях. Цей показник розраховується в два способи:
як відношення кількості днів в аналізованому періоді до коефіцієнта обіговості:
Одз=Дн/Кобдз (3)
де, Одз – оберненість дебіторської заборгованості;
Дн – дні аналізованого періоду;
Кобдз – коефіцієнт оберненості дебіторської заборгованості, раз;
як відношення додатка суми заборгованості на кінець періоду і тривалості аналізованого періоду до обсягу відвантаження продукції за реалізаційними цінами:
Одз=ДЗк*Дн/ОВП (4)де, Одз – оберненість дебіторської заборгованості;
Дн – дні аналізованого періоду;
ДЗк – сума дебіторської заборгованості за аналізований період;
ОВП – обсяг відвантаженної продукції за реалізаційними цінами.
Для аналізу дебіторської заборгованості також визначають період погашення дебіторської заборгованості:
Длдз=Т/Кдз (5)
де, Длдз – тривалість погашення дебіторської заборгованості;
Т – дні;
Кдз – коефіцієнт оберненості дебіторської заборгованості.
Чим триваліший період погашення, тим більший ризик її неповернення. Цей показник необхідно розглядати по юридичним та фізичним особам, видам продукції, умовам розрахунків, тобто умовам заключення договорів.
Доля сумнівної заборгованості в складі дебіторської заборгованості розраховується за формулою:
Усдз=СЗ/ДЗ*100 (7)
де, Усдз – питома вага сумнівної заборгованості в складі дебіторської;
СЗ – сумнівна заборгованість.
Цей показник характеризує „якість” дебіторської заборгованості. Тенденція його росту свідчить про зниження ліквідності. В Товаристві «Дніпроавіа» сумнівної заборгованості немає.
Доля дебіторської заборгованості в загальному об’ємі оборотних засобів розраховується за формулою:
Удз=ДЗ/СО*100 (6)
де, Удз – питома вага дебіторської заборгованості в загальному об’ємі оборотних засобів, %;
ДЗ – середня величина дебіторської заборгованості;
СО – об’єм оборотних засобів.
Чим вищий цей показник, тим менш мобільна структура майна підприємства. В Товаристві «Дніпроавіа» цей показник прогресує в напрямку вказаному в табл. 2.13:
Таблиця 2.13
Дебіторська заборгованості в загальному об’ємі оборотних засобів
2014 2015 2016
Дебіторська заборгованість 56 503 54 070 55 240
Об’єм оборотних засобів 70 970 70 232 65 426
Доля дебіторської заборгованості 80% 77% 84%
Це також відображено на рис. 2.2

Рис. 2.2. Доля дебіторської заборгованості в загальному об’ємі оборотних засобів
Розрахуємо коефіцієнт оберненості дебіторської заборгованості для Компанії «Дніпроавіа».
Середня дебіторська заборгованість складає:
(54 070 + 55 240)/2=54 655 грн.
Обсяг відвантаженої продукції дорівнює 29 679 грн.
Кобдз=29 679 / 54 655 = 0,543.
Тривалість одного обороту в днях:
365/0,543 = 672 (дня)
Оберненость дебіторської заборгованості в 2015 розі становила 529,39 днів.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості вказує на збільшення комерційного кредиту, який Товариство «Дніпроавіа» надає своїм конртагентам. Зменшення коефіцієнта означає збільшення обсягів кредитів. Регулятором даного показника є виручка від реалізації.
2.4. Аналіз ефективності кредитної політики Компанії «Дніпроавіа»Сучасні фірми намагаються реалізовувати товар із негайною оплатою, але під впливом жорсткої конкуренції змушені погоджуватися на відстрочку платні. Таким чином, при продажу товару в кредит виникає дебіторська заборгованість. Основною задачею кредитного менеджменту є збільшення обсягу реалізації за рахунок розширення продажу в кредит. Кредит, наданий надійним клієнтам, приносить додатковий дохід, в результаті чого зростатиме власний капітал фірми. Таким чином, в процесі оцінки ефективності існуючої політики на підприємстві, аналізується ефективність управління дебіторською заборгованістю. Управління дебіторською заборгованістю спрямовано на забезпечення розширення обсягів реалізації продукції та полягає в оптимізації загального її обсягу, своєчасній інкасації та підвищення якості дебіторської заборгованості.
Незважаючи на деякі відмінності в найменуваннях груп заборгованості, у міжнародній практиці зберігається єдине трактування принципів групування дебіторської заборгованості з урахуванням імовірності її погашення, викладене в П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість". З огляду на таку ж погодженість з іншими вітчизняними нормативними документами, вважаємо найбільш прийнятним і теоретично обґрунтованим групуванням дебіторської заборгованості - залежність від ступеня впевненості в погашенні, запропоновану П(С)БО 10 ". За даними звітності станом на 31.12.16. вона складає:
Дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги (додаток А):
чиста реалiзацiйна вартість – 3 419 тис. грн.
Дебiторська заборгованiсть за розрахунками - у тому числі:
з бюджетом – 240 тис. грн.,
за виданими авансами – 48 596 тис. грн.,
інша поточна дебiторська заборгованість - 2985 тис. грн.
В результаті проведеного дослідження можна зробити висновки про те, що існують певні проблеми при класифікації дебіторської заборгованості, зокрема:
відсутність єдиного комплексного підходу при розробці різних типів класифікації дебіторської заборгованості;
немає чіткого шляху формування та пошуку ознак, які б дозволяли проводити більш чітку класифікацію.
Але в Україні, як і в інших країнах світу, під час ведення бухгалтерського (фінансового) обліку сутність і класифікація дебіторської заборгованості повинні сприйматись через призму чинної законодавчої бази. 
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості () вказує на  збільшення (зменшення) комерційного кредиту, що надається підприємству [37, с. 37-41]. Збільшення коефіцієнта означає зростання швидкості оплати заборгованості, натомість як його зменшення говорить про збільшення купівлі в кредит.
2. Середній строк обороту дебіторської (кредиторської) заборгованості:
; (2.1)
, (2.2)
де , - середній строк обороту дебіторської заборгованості, дні;
 - середній строк обороту кредиторської заборгованості, дні.
3. Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості:
,  (2.3)
де  - дебіторська заборгованість, тис. грн;
 - кредиторська заборгованість, тис. грн.
Позитивно оцінюється перекриття дебіторською заборгованістю кредиторської заборгованості, але не у значній мірі.
Для аналізу вищевказаних показників дебіторської та кредиторської заборгованості побудуємо табл. 2.14.
Таблиця 2.14
Аналіз показників дебіторської та кредиторської заборгованості у 2015-2016 роках
Показник Дебіторська заборгованість Кредиторська заборгованість
2015 2016 2015 2016
Коефіцієнт оборотності 0,69 0,54 0,37 0,31
Середній строк оборотності 529 672 979 1184
Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості 0,66 0,67    
Як видно з табл. 2.14, Товариство «Дніпроавіа» характеризується збільшенням строків погашення кредиторської заборгованості, що є негативною тенденцією, що спроводжується слабким збільшенням строку погашення дебіторської заборгованості протягом 2015-2016 років. На кінець 2016 року середній строк обороту дебіторської та кредиторської заборгованості становив відповідно 672 та 1184 днів. Така тенденція є несприятливою та свідчить про ускладнення процесу розрахунків з дебіторами підприємства.
У 2015 році розмір дебіторської заборгованості був значне нижчим за розмір кредиторської, що відображається значенням відповідного коефіцієнту співвідношення у цей період (0,66). Протягом наступного року внаслідок зростання суми дебіторської заборгованості та одночасного невеликого зменшення кредиторської значення даного показника збільшилося і становило 0,67 на кінець 2016 року, тобто відбувається тенденція позитивна по перекриттю дебіторською заборгованістю кредиторської.
Окрім вищевказаних показників, розрахуємо також коефіцієнт загальної заборгованості та коефіцієнт покриття фінансових витрат . Коефіцієнт загальної заборгованості () є співвідношенням суми усіх зобов’язань підприємства і суми активів [37, с. 37-41]. Чим вище значення цього показника, тим більше ризик втрати платоспроможності. Розраховується за формулою:
. (2.4)
Значення коефіцієнту загальної заборгованості ми розрахуємо в табл. 2.15:
Табліця 2.15
Коефіцієнт загальної заборгованості Компанії «Дніпроавіа»
Показник 2014 2015 2016
Загальні зобов'язання 91114 90399 90138
активи 75907 75104 70123
коефіцієнт загальної заборгованості 1,200 1,204 1,285
Згідно з розрахунками (табл. 2.15.) можна зробити висновок про збільшення ризику втрати сплатопроможності Компанії.
Коефіцієнт покриття фінансових витрат визначається співвідношенням суми прибутку до оподаткування та фінансових витрат до загальної суми фінансових витрат підприємства [37, с. 37-41]. Він вказує на те, у скільки разів прибуток до оподаткування разом з фінансовими витратами перевищує ці витрати:
,    (2.5)
де  - збиток до оподаткування, тис. грн (див. додаток Б);
- сума відсотків за кредитами, тис. грн.
Враховуючи те, що протягом аналізованого періоду Товариство не отримувало прибутку, розрахунок коефіцієнту покриття фінансових витрат є недоцільним.
За результатами проведеного аналізу можна зробити наступний висновок про те, що впродовж 2014-2016 років стан, якість та структура заборгованості Товариство «Дніпроавіа» дещо погіршалися: відбулося збільшення розміру дебіторської заборгованості, розміри кредиторськой заборгованості залишаються на рівні 2015 року, збільшилась тривалість їх оборотності тощо.На кінець 2016 року Товариство має значну суму дебіторської заборгованості та зобов’язань, що вказує на необхідність розробки та реалізації заходів щодо їх оптимізації.
Висновки до розділу 2Проведене дослідження дипломної роботи дозволило сформулювати такі теоретичні висновки та надати практичні рекомендації щодо вдосконалення процесу управління дебіторською заборгованістю на підприємстві ТОВ «Дніпроавіа».
Дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату, вона нормативно регулюється Законом України «Про бухгалтерський облік», та положеннями бухгалтерського обліку №10 «Дебіторська заборгованість» і № 2 «Баланс».На фінансовий стан підприємства впливає не сама наявність дебіторської заборгованості, а її розмір, рух та форма, тобто то, чим викликана дана заборгованість.
Одним з найбільш складних і суперечливих питань є аналіз дебіторсько-кредиторської заборгованості, що пов’язано з існуванням проблеми неплатежів. В роботі розкрито економічний зміст понять «заборгованість», «зобов’язання», «розрахунки» та взаємозв’язок між цими термінами. Розрахунки виступають як система відносин між підприємствами, що виникають внаслідок кругообігу господарських коштів.
В результаті дослідження визначено, що дебіторська заборгованість – це частина оборотного капіталу, а також вимоги на його отримання у вигляді готівки, матеріальних та інших ресурсів від господарюючих суб’єктів. Тому найбільш точна її дефініція наступна: «Дебіторська заборгованість – це матеріальні ресурси, що не оплачені контрагентами, або готівка, що вилучена з кругообігу грошових коштів».
На наш погляд, найбільш просто і точно можна класифікувати дебіторську заборгованість наступним чином:
1) в залежності від терміну погашення – на довгострокову і поточну;
2) в залежності від операційного циклу – на товарну (операційну) і нетоварну (неопераційну).
Запропонований поділ, по-перше, спрощує критерії класифікації; по-друге, не суперечить встановленим стандартом вимогам щодо включення заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги до складу поточної дебіторської заборгованості, але надасть можливості, в подальшому, чітко окреслити заборгованість, за якою потрібно нараховувати резерв сумнівних боргів.
В ході дослідження ми прийшли до висновку, що досить актуальним є рефінансування (оплата) дебіторської заборгованості. Проблема оплати дебіторської заборгованості, визначення допустимого рівня засобів, які вилучаються на дебіторську заборгованість, розробка оптимальної політики управління нею є достатньо серйозною і потребує глибокого вивчення.
Рефінансування дебіторської заборгованості – це система фінансових операцій, що забезпечують прискорену конверсію дебіторської заборгованості в грошові активи. Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості, що застосовуються сьогодні, є: а) факторинг; б) облік векселів; в) форфейтинг. Вважаємо, що сюди слід також включити уступку вимоги переведення боргу. На сьогоднішній день така операція, хоча і визначена Цивільним кодексом, проте не здійснюється в Україні.
Не дивлячись на широке застосування факторингу в країнах з ринковою економікою, в Україні він поки що не одержав належного розповсюдження за рядом причин, перш за все, через відсутність необхідної правової бази, відпрацьованої методики обліку тощо [54, с. 88-93].
Аналіз дебіторсько-кредиторської заборгованості є одним з ключових завдань у вирішенні проблем, що виникають під час поточного управління підприємствами з позиції оптимального співвідношення між ліквідністю та прибутковістю.
За результатами проведеного дослідження дебіторської заборгованості підприємства ТОВ «Дніпроавіа» ми пропонуємо методичний підхід до аналізу дебіторсько-кредиторської заборгованості як інструменту покращення фінансового стану та формування стратегії кредитної політики в умовах сучасної фінансової кризи, а також надаємо наступні пропозиції щодо ефективного управління дебіторською заборгованістю:
- своєчасно здійснювати контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості. Значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стабільності підприємства і робить необхідним залучення додаткових джерел фінансування;
- винаходити можливості збільшення кількості замовників з метою зменшення масштабу ризику несплати;
- контролювати стан розрахунків за простроченими заборгованостями. В умовах інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство реально одержує лише частину вартості виконаних робіт. Тому необхідно розширити систему авансових платежів;
- своєчасно виявляти недопустимі види дебіторської і кредиторської заборгованості, до яких, в першу чергу, відносяться прострочена заборгованість постачальникам, прострочена заборгованість покупців понад три місяці, прострочена заборгованість з оплати праці і по платежах до бюджету, позабюджетних фондів;
- приділяти особливу увагу порядку списання простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості, оскільки існує прямий взаємозв’язок між списанням такої заборгованості і формуванням оподатковуваної бази податком на прибуток, правильне і своєчасне списання дебіторсько-кредиторської заборгованості відіграє важливу роль при формуванні фінансових результатів діяльності підприємства. Вважаємо, що підприємствам-кредиторам, щоб уникнути втрат від оподаткування, необхідно створювати резерв сумнівних боргів;
- розробити систему кредитування підприємств-покупців. Для цього можна або скористатися послугами споживчого кредитування банків або розробити самостійну систему розрахунків покупцями за придбані товари, необхідно обговорювати в договорі про поставку товарів термін виплати, а також відсотковий розподіл суми за вказаний період, це дасть змогу планувати свої доходи в майбутньому, що дозволить підприємству передбачити свій фінансовий стан в майбутньому.
У ході проведеного дослідження було розглянуто сутність методу – аналізу при управлінні дебіторською заборгованістю і рекомендовано його застосування на підприємстві ТОВ «Дніпроавіа». Це дає змогу об’єднати боржників за цільовими групами та дозволяє застосовувати однакові методи стягнення дебіторської заборгованості і, відповідно, підвищити ефективність роботи, яка виявиться у скороченні величини дебіторської заборгованості та підвищенні величини грошових коштів підприємства.

Розділ 3 Шляхи підвищення ефективності управління дебіторською заборгованістью КомпаніЇ «Дніпроавіа»3.1. Удосконалення механізму кредитної політики підприємстваВзаємовідносини внаслідок яких виникає дебіторська заборгованість, розподіл фінансових ресурсів є невід’ємною складовою діяльності підприємства. Дебіторська заборгованість відіграє важливе значення у функціонуванні підприємства, оскільки впливає на рівень його ліквідності та платоспроможності, займає значну частину в структурі балансу суб’єкта господарювання. Неефективне управління нєю може спричинити кризове становище підприємства, а ефективність формування і безпосередньо використання − визначає наскільки є результативною його господарська діяльність. Неповне виконання підприємством власних зобов’язань є результатом неефективного управління його дебіторською заборгованістю.
Метою дослідження цього розділу э визначення напрямків мінімізації дебіторської заборгованості в структурі балансу підприємства на основі вивчення теоретичних аспектів обраної проблематики.
Перш ніж вирішити проблемні питання управління дебіторською заборгованістю підприємства, нагадаємо сутність цього поняття. Дебіторська заборгованість підприємства є одним з фінансових показників його діяльності, який визначає рівень ліквідності та платоспроможності суб’єкта господарювання, є заборгованістю дебіторів перед підприємством, яка визначається в грошовій сумі за наданий споживчий та комерційний кредит покупцям, а також може бути в формі авансу постачальникам, щодо яких в підприємства виникає майнове право вимагати оплатити борг [53].
Із здійсненого аналізу дебіторської заборгованості Компанії «Дніпроавіа» в другому розділі, можна спостерігати збільшення в динаміці в структурі балансу підприємства, що негативно впливає на фінансовий стан Компанії та потребує вжиття певних заходів.
Збільшення дебіторської заборгованості Компанії «Дніпроавіа», терміну протягом якого заборгованість дебіторів обертається в грошові кошти, зменшення інтенсивності її обертання, свідчять про можливість неплатоспроможності покупців, їх банкрутства, збільшення величини продажів, наявність проблем збуту, непродуманої, нераціональної політики, яку Компанії «Дніпроавіа» проводить відносно своїх покупців. Однак, це не доцільно сприймати тільки як негативний фактор, оскільки, якщо заборгованість є нормальною, а не простроченою, то це не створить для Компанії «Дніпроавіа» фінансових труднощів, що виражатиметься в нестачі фінансових ресурсів, додаткових фінансових витратах, зменшенні прибутку та ризику неповернення боргів. Протягом роботи в Товаристві, було відзначено , що це є свідченням проведення Товариством більш м’якої політики з метою розширення ринків збуту. Товариство не бажає прагнути заморозити кошти в дебіторській заборгованості, тому що, це уповільнить оборотність капіталу, знизить фінансову стійкість Компанії «Дніпроавіа». Чим більше дебіторська заборгованість здійснюватиме оборотів, тим швидше Товариство одержуватиме кошти від своїх дебіторів, що підвищуватиме ліквідність його оборотних коштів.
Домінуючою метою Компанії «Дніпроавіа» при управлінні дебіторською заборгованістю має бути мінімізація розміру заборгованості, винятково, простроченої, та термінів інкасації заборгованості з метою збільшення своїх прибутків.
Враховуючи, що Товариство має наявну заборгованість, за якою минув строк позовної давності, воно повинно вжити будь-яких заходів для її стягнення, приділити безпосередню увагу найдавнішим та найбільшим сумам заборгованості.
При управлінні дебіторською заборгованістю Товариству необхідно використовувати різні методи керування нею, які, в свою чергу, класифікують за певними групами, навединими в табл. 3.1.
Таблиця 3.1.
Методи управління дебіторською заборгованістю підприємства
Методи Характеристика
Юридичні Подача позову до суду, претензійна робота, тощо.
Психологічні Нагадування боржнику по факсу, телефону, пошті про його заборгованість, застосування ЗМІ, або розповсюдження інформації поміж суміжних постачальників.
Економічні Застосування штрафних санкцій (пеня, штраф, неустойка) за прострочення платежу, призупинення постачання продукції, передача майна та майнових прав в заставу.
Фізичні Арешт майна особи, яка є боржником.
Для того, щоб прискорити погашення дебіторської заборгованості Компанії «Дніпроавіа» необхідно надавати покупцям знижку за зменшення строку її погашення, що спонукатиме їх оплачувати свої рахунки до встановленого строку сплати. Цей метод є широко використовуваним у високорозвинених країнах, оскільки підприємству вигідніше надати знижку на реалізовану ним продукцію та отримати швидку оплату рахунку, ніж втратити частину вартості продукції, яка реалізована, внаслідок інфляції.
Також доцільно застосовувати при відпуску товарів передоплату, здійснювати комерційні вексельні розрахунки, що дозволять отримати певний відсоток за відстрочку платежу. Впровадження цього заходу допоможе Компанії "Дніпроавіа" зменшити розміри заборгованості дебіторів, надасть можливість використання дебіторської заборгованості в його операційній та інвестиційній діяльності, яка може принести Товариству більше вигоди.
Для скорочення величини дебіторської заборгованості підприємства доцільно використовувати наступні напрямки мінімізації її величини [55, с.275], наведені в табл. 3.2.
Щоб реалізовувати ефективну політику керування дебіторською заборгованістю, Товариству необхідно встановити граничні її розміри та терміни погашення, дотримуватися них, та здійснювати чітке її планування. Потрібно встановити такий оптимальний розмір заборгованості, який би надмірно не іммобілізував фінансові ресурси та не створював для підприємства проблем із забезпеченням постійного процесу виробництва, постачання, реалізації і розрахунків за власними зобов’язаннями.
Таблиця 3.2.
Напрямки мінімізації величини дебіторської заборгованості підприємства
№ Характеристика
1 Визначення  рівня ризику несплати дебіторами своїх рахунків, поглиблений аналіз їх платоспроможності, фінансового стану, встановлення певних стандартів їх оцінки та ведення картотеки боржників.
2 Збільшення числа споживачів, що зменшить ризик несплати значним одним чи кількома покупцями, визначення кількості потенційних дебіторів.
3 Вчасне визначення заборгованості, яка є сумнівною.
4 Своєчасне оформлення та надання розрахункових документів.
5 Здійснення претензійної роботи у співпраці з юридичною службою.
6 Припинення відносин з дебіторами, які є порушниками платіжної дисципліни.
7 Систематичне здійснення інвентаризації заборгованості.
Товариство повиненно здійснювати постійний оперативний контроль за рухом заборгованості дебіторів, що дозволить слідкувати за тим, наскільки своєчасно відбувається погашення заборгованості, чи відповідає запропонована підприємством відстрочка здійснення платежу його стану та вимогам ринку. У разі простроченої дебіторської заборгованості потрібно розробити певну систематичну процедуру для її стягнення та дотримуватись її. В цьому може допомогти підрозділ з управління дебіторською заборгованістю зі своїми регіональними клієнтами.
Для збільшення ефективності управління дебіторською заборгованістю для ТОВ «Дніпроавіа» необхідно сформувати підрозділ з управління дебіторською заборгованістю зі своїми регіональними клієнтами. Даний підрозділ має складатися з економіста, юриста та бухгалтера.
У ході вдосконалення кредитної політики компанії важливо строго розподілити відповідальність за управління дебіторською заборгованістю між іншими службами [49, с. 22-30]. Дуже часто за стягнення заборгованості несуть відповідальність різні структурні підрозділи, які мають суперечливі завдання. Схема розподілу відповідальності така: комерційний відділ несе відповідальність за продажі і надходження , а фінансовий відділ відповідає за інформаційну та аналітичну підтримку, юридичний відділ відповідає за забезпечення юридичного супроводу (формування кредитного договору, а також роботу щодо справляння заборгованості з клієнтів за допомогою позову до суду) .
Основні причини, за якими визначають, чому клієнти не платять за своїми зобов'язаннями, наступні:
- причини економічного характеру - це найактуальніше на сьогоднішній день. Покупець є добросовісним, але іноді відчуває дефіцит грошових коштів .
- фактори «політичного» характеру. Боржник ніби як і має кошти для погашення заборгованості і не відмовляється оплачувати, але робить це невчасно. Затримки в оплаті для даного клієнта може бути « нормальними », приміром, якщо на ринку він монополіст або має значний переваги в економічному потенціалі, що дозволяє клієнту нав'язувати свій « стиль» роботи з контрагентами.
- Форс- мажор.
- недобросовісний характер боржника. Наприклад, клієнт не збирався розраховуватися спочатку. З подібними боржниками найчастіше доводиться мати справу тим організаціям, які, в силу специфіки своїх пропозицій, змушені працювати з приватними особами або з дрібними замовниками.
Важливо також ще описати діяльність всіх зайнятих в управлінні дебіторською заборгованістю працівників. Структура регламенту управління дебіторською заборгованістю по відповідальності працівників ТОВ "Дніпроавіа" представлена в табл. 3.3.
Більшість регламентів з управління дебіторською заборгованістю враховує, що у разі несплати в строк спочатку необхідно з'ясувати причини неплатежів.
Для аналізу наслідків зміни кредитної політики необхідно використовувати аналіз приросту. У рамках даного аналізу визначається розмір збільшення (або зменшення) обсягу продажів і витрат внаслідок зміни будь-яких параметрів кредитної політики компанії.
Таблиця 3.3.
Регламент управління заборгованістю в ТОВ "Дніпроавіа"
Етапи керування ДЗ Процедура Відповідальний за виконання
Критичний термін оплати ДЗ не настав оформлення договору старший касир
Повідомлення про розмір і терміни погашення ДЗ Відділ роботи з дебіторами
За 2-3 дні до настання критичного терміну оплати - дзвінок з нагадуванням про закінчення періоду відстрочки ,
а при необхідності - звірка сум Прострочення менше тижня Дзвінок із з'ясуванням причин , розробка графіка платежів Бухгалтерія
Припинення поставок (до оплати ) заступник директора
Попереджувальний лист про нарахування штрафу Відділ роботи з дебіторами
Прострочення до 30 дн. нарахування штрафу Бухгалтерія
передарбітражних попередження юридичний відділ
Дзвінки з нагадуванням щодня Відділ роботи з дебіторами
Переговори з відповідальними особами Прострочення від 30 до 60 дн. Відрядження відповідального менеджера , прийняття всіх можливих заходів з врегулювання Відділ роботи з дебіторами
Офіційна претензія юридичний відділ
Прострочення більше 60 днів Реструктуризація боргу юридичний відділ
У разі лібералізації кредитної політики за допомогою надання знижок у великих розмірах, збільшення періоду кредитування, пом'якшення політики щодо справляння простроченої заборгованості фірма може очікувати зростання обсягу продажів. Однак це зажадає допоміжних вкладень, збільшаться витрати на підтримку збільшеною дебіторської заборгованості і т. д.
У ході аналізу приросту між собою порівнюються допоміжні прирісні доходи і витрати, і у разі очікування позитивної прирісному прибутку, рішення у бік зміни кредитної політики може бути схвалене (якщо можливі ризики будуть повністю компенсовані ).
У разі збільшення чистого прибутку, ТОВ «Дніпроавіа» буде мати у своєму розпорядженні вільні фінансові кошти, і вкладати їх у ліквідні запаси.
Негативна тенденція в розрахунково-платіжних відносинах вплинула на процеси відтворення оборотних коштів, про що свідчить принципова зміна їх структури в підприємствах України, за рахунок збільшення частки дебіторської заборгованості та товарно-матеріальних цінностей.
Проведений аналіз ТОВ "Дніпроавіа" визначає передумови вибору прийомів і методів управління дебіторською заборгованістю, а саме:
- контроль за станом розрахунків із покупцями, що має здійснюватися за схемою: відвантаження продукції - проходження розрахункових документів, їх оплата - надходження виручки на рахунок підприємства;
- вибір відповідних форм розрахунків, що забезпечують своєчасність платежів. Формування цього принципу повинно здійснюватися диференційовано. При реалізації продукції необхідно передбачити форми розрахунків, прийнятні для покупця та ефективні для постачальника. Жорсткий підхід, а саме: використання передплати, акредитивів, тощо може взагалі ускладнити процес продажу та зменшити надходження від реалізації продукції або послуг;
- виявлення фінансових можливостей надання підприємством-постачальником відстрочки платежу надійним покупцям за відвантажену продукцію під їхнє зобов'язання, як правило, оформлене векселем (з нарахуванням відсотка). Отже, вексель несе зобов'язання погасити суму боргу і відсотки;
- виважений підбір покупців, що дозволяє диверсифікувати ризики виникнення дебіторської заборгованості;
- вибір сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості. До них можна віднести факторингові операції, облік векселів або продаж їх на фондовому ринку, форфейтинг;
- регулювання цін реалізації продукції з метою скорочення втрат від дебіторської заборгованості.
Запропонована альтернативна рейтингова оцінка платоспроможності покупця (замовника), яка має ряд переваг:
- може бути використана як за умови наявності фінансової звітності покупця, так і за її відсутності;
- дозволяє звести різні кількісні та якісні показники покупців до єдиної кількісної бази і враховувати значимість кожного з них у загальній оцінці платоспроможності;
- не потребує великих витрат часу та праці.
У процесі контролю за залишками дебіторської заборгованості доцільно використовувати такі методи:
1) графік старіння, що показує співвідношення неоплачених платежів за часовою ознакою;
2) дні неоплачених продажів (DSO);
3) метод матриці залишків дебіторської заборгованості, який має певну перевагу перед методами графіка старіння і DSO, оскільки з'ясовує відношення залишків неоплаченої дебіторської заборгованості до суми продажу в кредит, яка їх зумовила.
3.2. Оцінка доцільності впровадження змін щодо кредитної політики підприємства
В умовах розвитку ринкових відносин в Україні однією найактуальніших проблема є підвищення конкурентоспроможності підприємств як у короткостроковому періоді, так і у довгостроковій перспективі. Одна з умов підтримки певного рівня конкурентоспроможності підприємств є ефективне використання ресурсів і проведення погодженої політики управління дебіторською та кредиторською заборгованостями, що сприяє можливості забезпечення необхідного рівня прибутку й оптимального розміру вільних коштів з урахуванням пріоритетів базових цілей підприємства.
Господарська практика свідчить, що на розрахунки з покупцями за відвантажену продукцію припадає понад 80 % загального обсягу дебіторської заборгованості, що робить її одним з основних об'єктів фінансового управління підприємства [15, с. 115]. Адже саме для процесу реалізації є характерним виникнення дебіторської заборгованості.
Для нормального функціонування підприємство повинно бути забезпечене необхідним розміром обігового капіталу, зокрема в Компанії "Дніпроавіа". Нестача обігового капіталу зумовлює необхідність додаткового фінансування, відповідно і додаткових витрат на його забезпечення.
Зміна величини обігового капіталу пов’язана із зміною таких складників: величини запасів, дебіторської або кредиторської заборгованості. Управління кожною із складників вимагає формування ефективної політики. Підприємства надають перевагу попередній оплаті або оплаті по факту, адже в цьому разі не виникає ризику неповернення грошових коштів за реалізовану продукцію [34].
Водночас посилення конкуренції за канали розповсюдження продукції між виробниками, які працюють в одному ринковому сегменті – подання послуг в межах аеропорту міста Дніпра, диктує свої вимоги. Відвантаження продукції з відтермінуванням платежу стає однією з основних умов при підписанні договорів на поставку. Дебіторська заборгованість (сума, очікувана до надходження від клієнтів за вже продані товари) здійснює прямий вплив на величину обігового капіталу.
Згідно з П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», дебітори – це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів [2].
Відповідно дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату, згідно з П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».
Виникнення дебіторської заборгованості – це об'єктивний процес, який зумовлений існуванням ризиків при проведенні взаєморозрахунків між контрагентами за результатами господарської операції.
Збільшення дебіторської заборгованості і її частки в обігових активах, як у випадку з Компанією "Дніпроавіа", може свідчити про необачну кредитну політику підприємства стосовно покупців, про збільшення обсягу продажів або про неплатоспроможність і банкрутство частини покупців. Скорочення дебіторської заборгованості оцінюється позитивно, якщо це відбувається за рахунок скорочення періоду її погашення. Якщо ж дебіторська заборгованість зменшується внаслідок зменшення реалізації продукції, то це свідчить про зниження ділової активності підприємства.
Для контролю за станом дебіторської заборгованості на підприємстві бажано використовувати всі методи контролю одночасно. При проведенні контролю за станом дебіторської заборгованості загальна сума заборгованості розноситься за термінами, які поділено на 5 періодів. Найсприятливішою для підприємства є ситуація, коли більший відсоток прострочених платежів припадають на період до 30 днів.
Пропонується для аналізу використовувати коефіцієнт оплати поставок у відсотках до запланованого надходження засобів.
З метою мінімізації ризику виникнення простроченої дебіторської заборгованості при формуванні політики управління дебіторською заборгованістю, доцільно керуватися наступними правилами [30, с. 202-205]:
- оцінювати платоспроможність покупців, яким надається відстрочка платежу;
- передбачати в договорі умови, які б спонукали контрагентів уникати порушення термінів оплати;
- визначати допустимий розмір дебіторської заборгованості та забезпечити контроль його спеціалістів підприємства, які виконують функції управління дебіторською заборгованістю;
- затвердити регламент, що досконально описує весь процес управління і містить інформацію про функціональні обов'язки фахівців з фінансового управління.
Запропоновані заходи та методики дозволять зменшити розмір дебіторської заборгованості, покращити платоспроможність контрагентів Компанії "Дніпроавіа" та скоротити потребу в додаткових фінансових ресурсах.
Виникнення дебіторської заборгованості – це об'єктивний процес, який зумовлений існуванням ризиків при проведенні взаєморозрахунків між контрагентами за результатами господарської операції.
Збільшення дебіторської заборгованості і її частки в обігових активах, як у випадку з Компанією "Дніпроавіа", може свідчити про необачну кредитну політику підприємства стосовно покупців, про збільшення обсягу продажів або про неплатоспроможність і банкрутство частини покупців. Скорочення дебіторської заборгованості оцінюється позитивно, якщо це відбувається за рахунок скорочення періоду її погашення. Якщо ж дебіторська заборгованість зменшується внаслідок зменшення реалізації продукції, то це свідчить про зниження ділової активності підприємства.
Оскільки дебіторська заборгованість – це той мінус, який підприємство може здобути у майбутньому, тобто зменшення прибутку, фінансової стійкості, ліквідності, на сьогодні як пріоритетні напрями управління дебіторською Компанії "Дніпроавіа", (рис. 3.1.) можна визначити такі:
організація повного та достовірного обліку дебіторської заборгованості підприємства й перенесення облікових даних до його звітності;
аналіз структури та динаміки дебіторської заборгованості підприємства в попередніх періодах; визначення кола потенційних дебіторів та суворе планування дебіторської заборгованості підприємства на майбутні періоди;
визначення можливості застосування кредитної політики щодо окремих покупців продукції та формування її принципів і умов;
прискорення процесу погашення дебіторської заборгованості за допомогою сучасних форм її рефінансування;
здійснення ефективного контролю за формуванням та погашенням дебіторської заборгованості підприємства.
Підсумовуючи підсумки можна зробити наступні висновки: запропонована методика управління дебіторською заборгованістю спроможна заздалегідь сигналізувати про напрям змін у фінансовому стані підприємства, застерегти будь-який обсяг дебіторської заборгованості від інфляції, а тому може бути використана і у діяльності Компанії «Дніпроавіа».

Рис. 3.1. Пріоритетні напрями управління дебіторською заборгованістю
Компанії «Дніпроавіа»
Удосконалення процесу управління дебіторською заборгованістю залишається провідним питанням, оскільки це невід’ємна складова функціонування Компанії "Дніпроавіа". Заборгованість постійно буде на підприємстві, однак чи це буде проста тимчасова заборгованість чи безнадійна, вже залежить від самого підприємства та його методів зменшення й обліку заборгованості.
Висновки до розділу 3Третій розділ присвячений шляхам підвищення ефективності кредитної політики на розглянутому підприємстві. Запропоновано декілька варіантів, які на наш погляд допоможуть прискорити реалізацію товарів і підвищити ефективність кредитної політики. Оптимальним рішенням, відносно управління дебіторської заборгованості, вважається скорочення строку погашення боргу та надання знижки за дострокове погашення. Очікується збільшити середній обсяг реалізації , зменшити середній обсяг дебіторської заборгованості, та таким чином збільшити прибуток. Це дозволить покращити ліквідність оборотних активів. Але дослідження доводить, що скорочення строку погашення впливає на кількість клієнтів, яки зацікавлені у пільгових умовах. Тому скорочення строку не повинно приймати критичних значень та має компенсуватися знижкою. Далі були розглянуті профілактичні та стимулюючі заходи які сприяють погашенню заборгованості, але не дозволяють безпосередньо отримати необхідні грошові кошти.
Враховуючи дослідження стосовно оптимальних розмірів дебіторської заборгованості і виручки від реалізації виконаємо планування звіту про фінансові результати та балансу підприємства ТОВ «ДНІПРОАВІА».
Завершальний етап дипломної роботи – оцінка доцільності впровадження змін до кредитної політики. За допомогою фінансових показників ліквідності, платоспроможності, рентабельності, значення яких, головним чином, змінилися позитивно, доведено, що зміна кредитної політики, дійсно, має призвести до покращення стану підприємства.
Проведений аналіз показує, що, як правило, кредитні терміни, надавалися клієнтам, не обґрунтовані з позиції максимізації цільової функції. Найчастіше підприємства копіюють досвід прийняття рішень з минулого, коли загальноекономічна ситуація в корені відрізняється від сучасної, чи досвід інших підприємств галузі. При такому підході специфіка діяльності підприємства та ситуація на товарному і фінансовому ринках практично не приймається в розрахунок.
Результати проведених досліджень не є єдиним і безумовним критерієм для прийняття управлінських рішень. Хоча особиста роль в процесі розробки та проведення кредитної політики належить кредитному менеджеру, але за причиною її значення для діяльності фірми в цілому найчастіше рішення відносно кредитної політики приймається виконавчим комітетом, який включає керівника фірми та його помічників з фінансів, маркетингу та виробництва.
Отже, для того, щоб покращувати фінансовий стан підприємства потрібно здійснювати ефективне управління його дебіторською заборгованістю, слідкувати за їх оптимальним співвідношенням. Реалізація запропонованих напрямків мінімізації дебіторської заборгованості надасть можливість підприємству зменшувати їх частку в структурі балансу, підвищувати ефективність використання та вирішувати наявні фінансові проблеми. Удосконаливши систему управління заборгованістю Товариство матиме змогу підвищити результативність своєї діяльності. Прогнозування поведінки, тенденцій заборгованості, вчасне виявлення диспропорцій та суперечностей у її формуванні, надасть змогу підприємству здійснити певні застережні заходи, оцінити власні можливості запобігання погіршенню свого фінансового становища.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇНаукові результати, які одержані автором, полягають у розробці теоретико-методологічних, методичних і практичних засад забезпечення управління дебіторською заборгованістю в підприємствах аграрного сектору.
Основними результатами дослідження, що характеризуються новизною і виносяться на захист, є:
- розроблено модель управління дебіторською заборгованістю, яка передбачає порядок розрахунку з покупцями на умовах надання знижки, відстрочки платежу в прийнятних обсягах і термінах; диференційований підхід до покупців різних категорій та класів платоспроможності;
- запропоновано контрольно-аналітичну форму звіту про стан погашення на основі використання методів контролю за дебіторською заборгованістю: 1) графік старіння; 2) дні неоплачених продажів; 3) метод матриці залишків дебіторської заборгованості;
- з метою оперативного управління дебіторською заборгованістю доповнено класифікацію розрахунків із дебіторами за такими ознаками: суб’єкт дебіторської заборгованості, сума дебіторської заборгованості, причина виникнення;
- методику рейтингової оцінки платоспроможності покупця, яка має наступні переваги: дозволяє звести різні показники платоспроможності до єдиної кількісної бази; може бути використана за умови наявності або ж відсутності фінансової звітності (спираючись на дані про попередню діяльність); не потребує значних затрат праці та часу;
- концептуальну модель формування механізму управління дебіторською заборгованістю, яка включає такі етапи:
формування стандартів платоспроможності покупців та їх оцінку (дебіторська заборгованість у попередньому періоді);
обґрунтування політики управління дебіторською заборгованістю по відношенню до покупців і замовників;
прийняття рішень стосовно методів управління дебіторською заборгованістю;
впровадження системи контролю за рухом дебіторської заборгованості;
обґрунтування сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості;
- категорія «дебіторська заборгованість», яка визначена як права (вимоги), що належать продавцю-кредитору на повернення боргів контрагентами, та фінансовий ресурс, що тимчасово вилучений з кругообігу і підлягає поверненню в майбутньому.
Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні доцільності використання підприємствами запропонованих автором методичних підходів до ефективного управління дебіторською заборгованістю. Особистий внесок здобувача полягає у поглибленні теоретичних організаційно-методичних засад і розробці практичних пропозицій щодо окремих напрямів удосконалення управління дебіторською заборгованістю.
Пропонована модель контролю за своєчасністю погашення дебіторської заборгованості поєднує кілька методів контролю: 1) графік старіння; 2) дні неоплачених продажів; 3) матрицю залишків дебіторської заборгованості. Модель внутрішнього контролю передбачає два етапи: контроль оплати продукції покупцями і контроль дебіторської заборгованості, за якими визначено об'єкти внутрішнього контролю, критерії ефективності і методику внутрішнього контролю. Проведені розрахунки дають можливість визначити коло покупців продукції з дуже тривалими і великими заборгованостями, щоб розробити індивідуальні заходи зі забезпечення її погашення. Показник відношення прострочених платежів до загальної заборгованості слід застосовувати обмежено, оскільки при його розрахунку залучають змінні величини й одержані результати не відображають реальний стан справ на підприємстві.
Найважливішим методом в управлінні фінансами є фінансове планування. Запропоновано форму управління дебіторською заборгованістю, яка передбачає
умови погашення та зміни обсягів відвантаження. Вона включає в себе вихідні дані обраного методу управління дебіторською заборгованістю, розрахунок сум дебіторської заборгованості та розрахунок коефіцієнтів платежу.
З метою удосконалення механізму управління дебіторською заборгованістю підприємств запропоновано наступні рекомендації щодо підвищення їх платоспроможності:
- постійно здійснювати моніторинг сум дебіторської і кредиторської заборгованості. Значне перевищення дебіторської заборгованості загрожує фінансовій стабільності підприємства і потребує залучення додаткових зовнішніх джерел фінансування;
- контролювати стан розрахунків із покупцями за відстроченими (простроченими) заборгованостями шляхом деталізації бухгалтерської інформації та її оцінки;
- застосовувати спосіб надання знижок при скороченні терміну погашення, який ефективно використовується у зарубіжній практиці. Доцільно застосовувати знижку, як метод управління дебіторської заборгованості, за кожний день прискорення платежу, виходячи зі скорочення інфляційних втрат дебіторської заборгованості й одержання постачальником додаткового прибутку від більш раннього отримання та введення в оборот підприємства фінансових ресурсів;
- розробити заходи з обмеження терміну розрахунків за поставками через рефінансування дебіторської заборгованості.
Створення сприятливого середовища для товаровиробників та оптимальне використання внутрішніх резервів забезпечуватиме більш стійкий фінансовий стан підприємств . В роботі обгрунтовується необхідність застосування комплексного підходу до оцінки дебіторської заборгованості в системі управління підприємством. Таким чином, ефективне управління дебіторською заборгованістю забезпечить не лише поліпшення фінансового стану, а й через запропоновані механізми сприятиме збільшенню рівня доходів.
З метою ефективнішого управління дебіторською заборгованістю пропонується уточнити визначення дебіторської заборгованості як права (вимоги), що належать продавцю (постачальнику) як кредитору на повернення боргів контрагентами та фінансовий ресурс, що тимчасово вилучений з кругообігу і підлягає поверненню в майбутньому, а також доповнити класифікацію розрахунків із дебіторами за такими ознаками: суб’єкт дебіторської заборгованості, сума дебіторської заборгованості та причина виникнення.
Запропоновано модель формування та реалізації механізму управління дебіторською заборгованістю, який включає наступні етапи: формування стандартів платоспроможності покупців та їх оцінка (дебіторська заборгованість у попередньому періоді); обґрунтування політики управління дебіторською заборгованістю по відношенню до покупців і замовників; прийняття рішень стосовно методів управління дебіторською заборгованістю; впровадження системи контролю за рухом дебіторської заборгованості; обґрунтування підприємством сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості.
Система аналізу й управління дебіторською заборгованістю вимагає постійного контролю за такими показниками, як термін надання позики, платоспроможність, принципи створення резервів, система збору платежів, система знижок. Процедура прийняття рішень стосовно визначених параметрів в основному не формалізована і залежить від рівня розвитку підприємства.
З метою контролю та підвищення ефективності управління дебіторською заборгованістю за товари, роботи і послуги рекомендовано ввести субрахунок»Розрахунки за відстроченими платежами”, на якому слід обліковувати розрахунки, за якими було відстрочено виконання зобов’язань за договорами.
В роботі проаналізовано методи управління дебіторською заборгованістю , зокрема політики своєчасного погашення , запропоновані до розробки внутрішні правила і методики оцінки платоспроможності покупців в підприємствах.
З метою оптимального управління дебіторською заборгованістю запропонована модель політики, яка передбачає порядок розрахунків з покупцями в умовах надання знижки, відстрочки платежу в оптимальних обсягах і термінах.
Список використаних джерел Про бухгалтерський облік та фінансову звітність [Електронний ресурс]: Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
Положення (стандарти) бухгалтерського обліку «Загальні вимоги до фінансової звітності» затверджене наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. № 87
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 10 «Дебіторська заборгованість»: затв. Наказом Міністерства Фінансів України від 08.10.1999 р. № 237 зі змінами і доповненнями;
Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання»: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затв. Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999г. № 87.
Міжнародні стандарти фінансової звітності. (МСФЗТМ) 2004 / Фонд Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (ФКМСБО). – 2007. – Ч. 1. – 1272 с.; Ч. 2. – 1223 с.
Алавердова Т.П., Практикум з бухгалтерського обліку та аналізу. (Текст). Навчальний посібник .Алавердова Т.П.,Рибакова Н.І та інш. -2008-215 с.
Андреева, Г. І. Економічний аналіз [Текст] : Навч.-метод. посіб. / Г. І. Андреева. – К . : Знання, 2008. – 263 с.
Ансофф И. Новая корпоративная стратегия: Пер. с англ. [Текст] / Общ. ред. Ю. Н. Каптуревского. – СПб.: Издательство»Питер”, 1999. – 416 с.
Афанасьєв М. В., Гончаров А. Б. Економіка підприємства. – Х.: ВД "ІНЖЕК", 2004. – 409с.
Бандурка О. М. Фінансова діяльність підприємства [Текст]: Навчальний посібник / О. М. Бандурка, М. Я. Коробів, П. І. Орлів. – К. Либідь, 2003. – 335 с.
Белялов Т. Е. Аналіз форм і методів управління дебіторською заборгованістю у складі оперативних фінансових активів корпорації / Т. Е. Белялов // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – № 9 (51). – С. 30–36.
Бернар Й. Толковый экономический и финансовый словарь: французская, русская, английская, немецкая терминология/ Й. Бернар, Ж.-К. Колли.- В 2-х т. – Т. 1: пер. с – М.: Междунар. отношения.-1997. – С. 567
Бескота Г. М. Аналіз дебіторської заборгованості в системі управління підприємством / Г. М. Бескота, О. Г. Лищенко // Держава та регіони. – 2009. – №1. – С. 114-117
Биконя С. Інститут факторингу в умовах переходу до економічного зростання // Персонал. – 2006. – № 2.
Білик М.Д. Управління дебіторською заборгованістю. // Фінанси України. - 2003. - №12. - С.24-36.
Білик, М. Д. Фінансовий аналіз [Текст] / М. Д. Білик, О. В. Павловська, Н. М. Притуляк, Н. Ю. Невмержицька. – К. : КНЕУ, 2007. – 592с.
Бланк І. О. Управління фінансами підприємств / І. О. Бланк, Г. В. Ситник. – К. : КНТЕУ, 2006. – 780 с.
Бланк, И. А. Финансовый менеджмент [Текст]: учебный курс / И. А. Бланк. – К . : Эльга, Ника-Центр, 2006. – 656 с.
Боді Зві, Мертон, Роберт. Фінанси:Пер. С анг.: навч. Посіб./ Зві Боді, Роберт Мертон. – М.: Видавн. Дім «Вільямс», 2000.—592 с.
Боровик О. А. Прогнозування регіональної структури дебіторської і кредиторської заборгованості за системним підходом/ О. А. Боровик // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. – №3 (70). – С. 133-138.
Бригхэм Ю. Ф. Финансовый менеджмент / Юджин Ф. Бригхэм, Майкл С. Эрхардт. – Изд. 10-ое. – СПб. : Изд-во "Питер", 2007. – 960 с.
Вірстюк Н. В. Удосконалення системи обліку та управління дебіторської заборгованості на сучасному етапі / Н. В. Вірстюк, І. І. Воронцова // Буковинська державна фінансова академія.
Воробйова І. А. Механізм розвитку управління заборгованістю підприємства / І. А. Воробйова, А. О. Лисицина // Збірник наукових праць НУК. Серія: економіка та управління підприємствами. – 2011. − № 2.
Глінкіна Д. В. Регулювання розрахункових відносин через управління дебіторською заборгованістю/ Д. В. Глінкіна// вісник Східноєвропейського університету економіки і менеджмент. – 2007. – № 3(70). – С. 80-87.
Голов С. Ф. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарії: практ. Посіб./ С. Ф. Голов, В. М. Костюшенко. – К.: Лібра, 2001. – 670 с.
Гольцберг М. Как управлять дебиторской задолженностью// Бизнес.- 2004.- №7.- С. 60-61.
Гордієнко П.Л. Стратегічний аналіз: Навчальний посібник. - К.: Алерта, 2006. - 404 с
Дзёбко И. Эффективное управление долгами [Электронный ресурс] // Экономическая конкуренция. – 2009. – № 5. – С. 48-55. – Режим доступа: <www.consult.kharkov.ua>.
Дубровська Є. В. Дослідження сутності поняття «Дебіторська заборгованість»/ Є.В. Дубровська//Вісник Сумського державного університету. Сер. Економіка. – Суми: СумДУ, 2009. -№ 2.-С. 202-205.
Дячук О. В. Місце кредиторської заборгованості в системі управління підприємством / О. В. Дячук, В. В. Новодворська // Економічні науки. Cер. : Облік і фінанси. − 2013. − Вип. 10(3). − С. 243-251.
Економічний енциклопедичний словник: у 2 томах / Мочерний С. В., Ларіна Я. С., Устинко О. А., Юрій С. І.; за ред. С. В. Мочерного – Львів: Світ, 2005. – Т.1. – 616 с.
Елисеева В. А. Математические методы управления [Текст]: Уч. пособие. – М.: Дело и Сервис, 2004. – 450 с.
Єригіна І. О. Проблема управління дебіторською заборгованістю підприємства та шляхи її вирішення / І. О. Єригіна // Криворізький економічний інститут «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана».Серія:Економічні науки/ Облік та аудит.
Єсіпов В.Є., Маховікова Г.А. Оцінка бізнесу: Навчальний посібник. 3-е изд. Кіїв: Пітер 2016 р 512 с.
Загородній А. Г. Фінансовий словник/ Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С.  (4-тє вид. випр. та доп.) – К.: Т-во "Знання", КОО; Львів; Вид-во Львів. банківського ін-ту НБУ, 2002. – 566 с.
Зредник В. С. Формування ефективної політики погашення дебіторської заборгованості в контексті розвитку фінансового інструментарію/ В.С. Зредник // Вісник ЖДТУ.-2006.-№ 3 (37). – С. 37-41
Іванов Є. О. Класифікація факторів, що впливають на загальний рівень дебіторської заборгованості підприємства / Є. О. Іванов// Вісник МСУ. Вип.1-2. Т.VIII: Економічні науки. –Харків, 2005. – С.35-38.
Іванчук Р. М. Деякі міркування щодо методологічних засад формування інформації про дебіторську заборгованість / Р. М. Іванчук, О. А. Іванчук// Економічний вісник Донбасу. – 2005.-№ 1. – С. 11-22.
Кірейцев Г. Г. Фінансовий менеджмент / За ред. проф. Г. Г.Кірейцева. – К.: ЦУЛ, 2002. – 469 c.
Ковалев В. В. Введение в финансовый менеджмент / В. В. Ковалев. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 768 с.
Ковалев В. В. Управление денежными потоками, прибылью и рентабельностью : [учебно-практ. пособие.] / Валерий Викторович Ковалев. – М. : Проспект, 2008. – 333 с.
Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств: Навч. посібник. – К., Вид. дім «Скарби», 2001. — 334 с.;
Ковтун С. Управление затратами / С. Ковтун, Н. Ткачук, С. Савлук. – Х.: Фактор, 2008. – 272 с.
Крайник О. П. Фінансовий менеджмент: навч. Посіб/ Крайник О. П., Клепікова З. В.. – Львів: Держ. Ун-тет «Львівська політехніка»; Київ: «Декор», 2001. – 260 с.
Крамаренко Т.В. Корпоративні фінанси: Навчальний посібник. Кіїв: Флінта 2014 р 187 с. Електронне видання. ISBN 978-5-9765-1957-2
Крейнина М. Н. Финансовый менеджмент: учеб. пособие / М. Н. Крейнина. – М.: Дело и Сервис, 1998. – 304 с.
Кужельний М. В. Теорія бухгалтерського обліку: підручник// М. В. Кужельний, В. Г. Лінник. – К.: КНЕУ. – 2001. – С. 36.
Кузнецова Т. Как бороться с просроченной дебиторской задолженностью / Т. Кузнецова // Управление компанией. – 2009. – № 10. – С. 22-30.
Кузьмін О.Є., Мельник О.Г., Основи менеджменту. Підручник. Академвидав, К., 2003, 416 ст.
Курта Н. В. Сучасні проблеми управління дебіторською заборгованістю / Н.В. Курта // Держава та регіони. – 2008. – № 6. – С. 370-373.
Лисенко Н. Как управлять денежным потоком? Принципы использования концепции ТСМ в условиях ограниченных ресурсов / Н. Лисенко // Финансовый директор. – 2009. – № 4-5. – С.50-60.
Лищенко О. Г. Аналіз дебіторської заборгованості в системі управління підприємством/О. Г. Лищенко, Г. М. Бескота// Держава і регіони: журнал. – Запоріжжя: Гуманіст. Ун-т «Запоріз. ін-т держ. та муніцип. упр.», 2009.-№ 1. С. 114-117.
Лівошко Т. В. Управління дебіторською та кредиторською заборгованістю промислового підприємства / Т. В. Лівошко, Ю. Сезонко // Економічний вісник Запорізької державної інженерної компанії. − 2013. – Випуск 4. − С. 88-93
Лігоненко Л. О. Управління дебіторською заборгованістю підприємства: [навч. посібник]/ Л. О. Лігоненко, Н. М. Новикова. – К.-Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. – С.275.
Мазаракі А.А. та ін. Економіка торговельного підприємства. Підручник для вузів (під ред. проф. Н.Н. Ушакової) – К.,»Хрещатик”, 1999,-800 с.
Мец В.О. Економічний аналіз (Збірник практичних завдань і тестів за даними П(С)БО): Навч. посібник. — К.:КНЕУ.-2001. – 236 с.
Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посібник. — К.:КНЕУ.-2003.
Мних Є. В. Аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємств: Навч. посібник. - К.: НМК ВО, 2003 – 159 с.
Момот, Т. Управление дебиторской задолженостью предприятия // Бизненс информ/ Т. Момот. – 2003.-№ 11-12. С. 97-99.
Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: Наказ Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 р. (із змінами і доповненнями).
Ніколаєнко, О. Деякі аспекти аналізу дебіторської заборгованості суб’єктів господарювання/О. Ніколаєнко// Підприємство, господарство і право. – К.: ТОВ «Гарантія», 2004.-№ 7. С. 141-145.
Пономаренко І. А. Теорія бухгалтерського обліку: відповіді на екзаменаційні питання. Мінськ: ТетраСистемс 2013 176 с. Електронне видання. ISBN 978-985-7067-12-1
Попович П. Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання : [підручник] / Попович П. Я. – [3-є вид., перероб. і доп.] – К. : Знання, 2008. – 630 с.
Райзберг Б. А. Современный экономический словарь/ Райзберг Б. А., Лозовский Л. Ш., Стародубцева Е. Б. 5-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 495 с.
Рожков І.М., Ларіонова І.А., Жагловская А.В. Діагностика й оптико-мизация фінансово-економічного стану підприємства. Київ: Видавничий дім МИСиС 2014 р 297 с.
Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий. – Минск: Новое знание, 1999.
Савчук В. П. Управление финансами предприятия/ В. П. Савчук – М.: Бином, Лаб. Знаний, 2003. – 480с.
Стельмащук А. М. Бухгалтерський облік: [Навчальний посібник] / А. М. Стельмащук, П. С. Смоленюк. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 528 с.
Стоун Д. Бухгалтерський учет и финансовьій анализ / Стоун Д., Хитчинг К.; пер. с англ. Ю. А. Огибин , Г. А. Огибив. – М.: Сирин, 1998. – 302 с.
Сурніна К. С. Удосконалення обліку дебіторської і кредиторської заборгованості промислових підприємств: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.е.н.: 08.06.04 «Бухгалтерський одлік, аналіз та аудит»/ К. С. Сурніна. – Луганськ, 2002. – 19с.
Ткаченко Д.А. Робота з дебіторською заборгованістю: як не допустити її виникнення і правильно зібрати. Кіїв: Пітер 2016 р 304 с.
Унковская Т.Е. Финансовое равновесие предприятия. — К.: Генеза, 1997. – 328 с.9. Чумаченко М.Г. Економічний аналіз. Навч. посібник. — К.;КНЕУ, 2003.
Цал-Цалко Ю. С. Фінансовий аналіз: [Підручник] / Ю. С. Цал-Цалко. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 566 с.
Юрловський Б. Прекращение обязательства/ Б. Юровський// Современный бухгалтер. – 2004. – № 48. – С. 12-20.
ДОДАТКИ

Додаток А
Баланс Компанії «Дніпроавіа» за 2014 р.
Актив Код рядка На початок року на кiнець року
1 2 3 4
I. Необоротні активи      
Нематеріальні активи:      
залишкова вартість 10 11 11
первісна вартість 11 12 12
накопичена амортизація 12 1 2
Незавершене будівництво 20 4 403 4 403
Основні засоби:      
залишкова вартість 30 577 523
первісна вартість 31 3 158 3 598
знос 32 2 581 3 075
Довгострокові біологічні активи:      
справедлива (залишкова) вартість 35    
первісна вартість 36    
накопичена амортизація 37    
Довгострокові фінансові інвестиції:      
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств 40    
інші фінансові інвестиції 45    
Довгострокова дебіторська заборгованість 50    
Відстрочені податкові активи 60    
Інші необоротні активи 70    
Усього за розділом I 80 4 991 4 937
II. Оборотні активи      
Виробничі запаси 100 256 205
Поточні біологічні активи 110    
Незавершене виробництво 120    
Готова продукція 130    
Товари 140 708 528
Векселі одержані 150    
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:      
чиста реалізаційна вартість 160 5 348 3 820
первісна вартість 161    
резерв сумнівних боргів 162    
Дебіторська заборгованість за розрахунками:      
з бюджетом 170 689 530
за виданими авансами 180 61 019 52 153
з нарахованих доходів 190    
із внутрішніх розрахунків 200    
Інша поточна дебіторська заборгованість 210 1 457  
Поточні фінансові інвестиції 220    
Актив Код рядка На початок року на кiнець року
в національній валюті 230 4 229 3 584
в іноземній валюті 240    
Інші оборотні активи 250 10 861 10 150
Усього за розділом II 260 84 566 70 970
III. Витрати майбутніх періодів 270    
Баланс 280 89 557 75 907
       
Пасив Код рядка На початок року на кiнець року
1 2 3 3
I. Власний капітал      
Статутний капітал 300    
Пайовий капітал 310 33 33
Додатковий вкладений капітал 320    
Інший додатковий капітал 330    
Резервний капітал 340    
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 - 16 431 - 15 240
Неоплачений капітал 360    
Вилучений капітал 370    
Усього за розділом I 380 - 16 398 - 15 207
II. Забезпечення наступних витрат і платежів      
Забезпечення виплат персоналу 400    
Інші забезпечення 410    
Цільове фінансування 420    
Усього за розділом II 430    
III. Довгострокові зобов'язання      
Довгострокові кредити банків 440    
Інші довгострокові фінансові зобов'язання 450    
Відстрочені податкові зобов'язання 460    
Інші довгострокові зобов'язання 470    
Усього за розділом III 480    
IV. Поточні зобов'язання      
Короткострокові кредити банків 500    
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями 510 750 487
Векселі видані 520    
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 24 109 17 598
Поточні зобов'язання за розрахунками:      
з одержаних авансів 540 72 909 64 908
з бюджетом 550 114 90
Пасив Код рядка На початок року на кiнець року
з позабюджетних платежів 560    
зі страхування 570 173 135
з оплати праці 580 529 375
з учасниками 590    
із внутрішніх розрахунків 600    
Інші поточні зобов'язання 610 7 371 7 521
Усього за розділом IV 620 105 955 91 114
V. Доходи майбутніх періодів 630    
Баланс 640 89 557 75 907

Продовження додатку А
Баланс Компанії «Дніпроавіа» за 2015 р.
Актив Код рядка На початок року на кiнець року
1 2 4 5
I. Необоротні активи      
Нематеріальні активи:      
залишкова вартість 10 11 9
первісна вартість 11 12 12
накопичена амортизація 12 2 3
Незавершене будівництво 20 4 403 4 398
Основні засоби:      
залишкова вартість 30 523 465
первісна вартість 31 3 598 3 623
знос 32 3 075 3 158
Довгострокові біологічні активи:      
справедлива (залишкова) вартість 35    
первісна вартість 36    
накопичена амортизація 37    
Довгострокові фінансові інвестиції:      
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств 40    
інші фінансові інвестиції 45    
Довгострокова дебіторська заборгованість 50    
Відстрочені податкові активи 60    
Інші необоротні активи 70    
Усього за розділом I 80 4 937 4 872
II. Оборотні активи      
Виробничі запаси 100 205 129
Поточні біологічні активи 110    
Незавершене виробництво 120    
Готова продукція 130    
Товари 140 528 488
Векселі одержані 150    
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:      
чиста реалізаційна вартість 160 3 820 3 610
первісна вартість 161    
резерв сумнівних боргів 162    
Дебіторська заборгованість за розрахунками:      
з бюджетом 170 530 429
за виданими авансами 180 52 153 50 031
з нарахованих доходів 190    
із внутрішніх розрахунків 200    
Інша поточна дебіторська заборгованість 210    
Поточні фінансові інвестиції 220    
Грошові кошти та їх еквіваленти:      
в національній валюті 230 3 584 5 066
в іноземній валюті 240    
Інші оборотні активи 250 10 150 10 479
Усього за розділом II 260 70 970 70 232
III. Витрати майбутніх періодів 270    
Баланс 280 75 907 75 104
       
Пасив Код рядка На початок року на кiнець року
1 2 3 4
I. Власний капітал      
Статутний капітал 300    
Пайовий капітал 310 33 33
Додатковий вкладений капітал 320    
Інший додатковий капітал 330    
Резервний капітал 340    
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 - 15 240 - 15 328
Неоплачений капітал 360    
Вилучений капітал 370    
Усього за розділом I 380 - 15 207 - 15 295
II. Забезпечення наступних витрат і платежів      
Забезпечення виплат персоналу 400    
Інші забезпечення 410    
Цільове фінансування 420    
Усього за розділом II 430    
III. Довгострокові зобов'язання      
Довгострокові кредити банків 440    
Інші довгострокові фінансові зобов'язання 450    
Відстрочені податкові зобов'язання 460    
Інші довгострокові зобов'язання 470    
Усього за розділом III 480    
IV. Поточні зобов'язання      
Короткострокові кредити банків 500    
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями 510 487 540
Векселі видані 520    
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 17 598 17 152
Поточні зобов'язання за розрахунками:      
з одержаних авансів 540 64 908 63 803
з бюджетом 550 90 77
з позабюджетних платежів 560    
зі страхування 570 135 134
з оплати праці 580 375 342
з учасниками 590    
із внутрішніх розрахунків 600    
Інші поточні зобов'язання 610 7 521 8 351
Усього за розділом IV 620 91 114 90 399
V. Доходи майбутніх періодів 630    
Баланс 640 75 907 75 104

Продовження додатку А
Баланс Компанії «Дніпроавіа» за 2016 р.
Актив Код рядка На початок року на кiнець року
1 2 5 6
I. Необоротні активи      
Нематеріальні активи:      
залишкова вартість 10 9 7
первісна вартість 11 12 12
накопичена амортизація 12 3 5
Незавершене будівництво 20 4 398 4 394
Основні засоби:      
залишкова вартість 30 465 296
первісна вартість 31 3 623 3 674
знос 32 3 158 3 378
Довгострокові біологічні активи:      
справедлива (залишкова) вартість 35    
первісна вартість 36    
накопичена амортизація 37    
Довгострокові фінансові інвестиції:      
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств 40    
інші фінансові інвестиції 45    
Довгострокова дебіторська заборгованість 50    
Відстрочені податкові активи 60    
Інші необоротні активи 70    
Усього за розділом I 80 4 872 4 697
II. Оборотні активи      
Виробничі запаси 100 129 119
Поточні біологічні активи 110    
Незавершене виробництво 120    
Готова продукція 130    
Товари 140 488 99
Векселі одержані 150    
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:      
чиста реалізаційна вартість 160 3 610 3 419
первісна вартість 161    
резерв сумнівних боргів 162    
Дебіторська заборгованість за розрахунками:      
з бюджетом 170 429 240
за виданими авансами 180 50 031 48 596
з нарахованих доходів 190    
із внутрішніх розрахунків 200    
Інша поточна дебіторська заборгованість 210   2 985
Поточні фінансові інвестиції 220    
Грошові кошти та їх еквіваленти:      
в національній валюті 230 5 066 2 513
в іноземній валюті 240    
Інші оборотні активи 250 10 479 10 440
Усього за розділом II 260 70 232 65 426
III. Витрати майбутніх періодів 270    
Баланс 280 75 104 70 123
       
Пасив Код рядка на 31/12/15 на 31/12/16
1 2 4 5
I. Власний капітал      
Статутний капітал 300    
Пайовий капітал 310 33 33
Додатковий вкладений капітал 320    
Інший додатковий капітал 330    
Резервний капітал 340    
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 - 15 328 - 17 063
Неоплачений капітал 360    
Вилучений капітал 370    
Усього за розділом I 380 - 15 295 - 17 030
II. Забезпечення наступних витрат і платежів      
Забезпечення виплат персоналу 400    
Інші забезпечення 410    
Цільове фінансування 420    
Усього за розділом II 430    
III. Довгострокові зобов'язання      
Довгострокові кредити банків 440    
Інші довгострокові фінансові зобов'язання 450    
Відстрочені податкові зобов'язання 460    
Інші довгострокові зобов'язання 470    
Усього за розділом III 480    
IV. Поточні зобов'язання      
Короткострокові кредити банків 500    
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями 510 540 699
Векселі видані 520    
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 17 152 16 989
Поточні зобов'язання за розрахунками:      
з одержаних авансів 540 63 803 63 897
з бюджетом 550 77 73
з позабюджетних платежів 560    
зі страхування 570 134 67
з оплати праці 580 342 302
з учасниками 590    
із внутрішніх розрахунків 600    
Інші поточні зобов'язання 610 8 351 8 111
Усього за розділом IV 620 90 399 90 138
V. Доходи майбутніх періодів 630    
Баланс 640 75 104 73 108

Додаток Б
Форма №2 «Звіт про фінансові результати» за 2014 р.
Стаття Код рядка 2013 2014
1 2 3 4
Доход (виручка) вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) 010 46601,1 35847
Податок на додану вартiсть 015    
Акцизний збiр 020    
025    
Інші вирахування з доходу 030    
Чистий доход (виручка) від реалізації продукцiї (товарiв, робiт, послуг) 035 46601,1 35847
Собівартість реалізованої продукцiї (товарiв, робiт, послуг) 040 -39202,5 -31362
Валовий :      
прибуток 050 7398,6 4485
збиток 055    
Інші операційні доходи 060 1712,4 1427
Адміністративні витрати 070 -3641,88 -2759
Витрати на збут 080 -995,28 -754
Інші операційні витрати 090 -3282,84 -2487
Фінансові результати від операційної діяльності :      
прибуток 100 1191  
збиток 105   -88
Доход від участі в капіталі 110    
Інші фінансові доходи 120    
Інші доходи 130    
Фінансові витрати 140    
Втрати від участі в капіталі 150    
Інші витрати 160    
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:      
прибуток 170 1191  
збиток 175   -88
Податок на прибуток від звичайної діяльності 180    
Фінансові результати від звичайної діяльності :      
прибуток 190    
збиток 195    
Надзвичайні :      
доходи 200    
витрати 205    
Податки з надзвичайного прибутку 210    
Чистий :      
прибуток 220 1191  
збиток 225   -88

Продовження додатку Б
Форма №2 «Звіт про фінансові результати» за 2015 р.
Стаття Код рядка 2014 2015
1 2 4 5
Доход (виручка) вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) 010 35847 37683
Податок на додану вартiсть 015    
Акцизний збiр 020    
025    
Інші вирахування з доходу 030    
Чистий доход (виручка) від реалізації продукцiї (товарiв, робiт, послуг) 035 35847 37683
Собівартість реалізованої продукцiї (товарiв, робiт, послуг) 040 -31362 -33635
Валовий :      
прибуток 050 4485 4048
збиток 055    
Інші операційні доходи 060 1427 1689
Адміністративні витрати 070 -2759 -3454
Витрати на збут 080 -754 -899
Інші операційні витрати 090 -2487 -3119
Фінансові результати від операційної діяльності :      
прибуток 100    
збиток 105 -88 -1735
Доход від участі в капіталі 110    
Інші фінансові доходи 120    
Інші доходи 130    
Фінансові витрати 140    
Втрати від участі в капіталі 150    
Інші витрати 160    
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:      
прибуток 170    
збиток 175 -88 -1735
Податок на прибуток від звичайної діяльності 180    
Фінансові результати від звичайної діяльності :      
прибуток 190    
збиток 195    
Надзвичайні :      
доходи 200    
витрати 205    
Податки з надзвичайного прибутку 210    
Чистий :      
прибуток 220    
збиток 225 -88 -1735

Продовження додатку Б
Форма №2 «Звіт про фінансові результати» за 2016 р.
Стаття Код рядка 2015 2016
1 2 5 6
Доход (виручка) вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) 010 37683 29679
Податок на додану вартiсть 015    
Акцизний збiр 020    
025    
Інші вирахування з доходу 030    
Чистий доход (виручка) від реалізації продукцiї (товарiв, робiт, послуг) 035 37683 29679
Собівартість реалізованої продукцiї (товарiв, робiт, послуг) 040 -33635 -27634
Валовий :      
прибуток 050 4048 2045
збиток 055    
Інші операційні доходи 060 1689 2289
Адміністративні витрати 070 -3454 -3577
Витрати на збут 080 -899 -921
Інші операційні витрати 090 -3119 -2591
Фінансові результати від операційної діяльності :      
прибуток 100    
збиток 105 -1735 -2755
Доход від участі в капіталі 110    
Інші фінансові доходи 120    
Інші доходи 130    
Фінансові витрати 140    
Втрати від участі в капіталі 150    
Інші витрати 160    
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:      
прибуток 170    
збиток 175 -1735 -2755
Податок на прибуток від звичайної діяльності 180    
Фінансові результати від звичайної діяльності :      
прибуток 190    
збиток 195    
Надзвичайні :      
доходи 200    
витрати 205    
Податки з надзвичайного прибутку 210    
Чистий :      
прибуток 220    
збиток 225 -1735 -2755
II Сукупний дохід ( продовження таблиці 2.3)
Стаття Код рядка За звітний період За період попереднього року
Інш.сукупний дохід до оподаткування 2450 - -
Інш.сукупний дохід після оподаткування 2460 - -
Податок на прибуток,пов'язаний з інш.сукупним доходом 2455 - -
Сукупний дохід (сума рядків 2350,2355,та 2460) 2465 1735 2 755
III. Елементи операційних витрат
Стаття Код рядка За звітний період За період попереднього року
Матеріальні затрати 2500 662 783
Витрати на оплату праці 2505 7328 7193
Відрахування на соц. заходи 2510 1441 2236
Амортизація
2515 222 234
Інш.операційні витрати
2520 11436 10233
Разом
2550 21089 20679
2018 рік. м. Дніпро

Приложенные файлы

  • docx 18241359
    Размер файла: 551 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий