BO


Чтобы посмотреть этот PDF файл с форматированием и разметкой, скачайте его и откройте на своем компьютере.

Перелік питань на іспит


1. Причини виникнення господарського обліку


2. Етапи формування господарського обліку в систему знань


3. Загальна характеристика видів господарського обліку


4. Функції бухгалтерського обліку в системі управління
підприємством


5. Нормативно
-
правове забезпечення ведення
бухгалтерського обліку в Україні


6. Принципи бухгалтерського обліку


7. Предмети та об’єкти бухгалтерського обліку


8. Сутність активів підприємства


9. Ознаки визнання активу


10. Види активів. Класифікація акт
ивів підприємства


11. Сутність та поняття про зобов’язання та забезпечення
суб’єктів господарювання


12. Умови визнання зобов’язань та забезпечень. Види
зобов’язань та забезпечень їх класифікація


13. Поняття структури капіталу підприємства


14. Функції в
ласного капіталу підприємства


15. Види власного капіталу підприємства


16. Взаємозв’язок між складом та розміщенням майна
підприємства та джерелами його утворення


17. Сутність методів бухгалтерського обліку


18. Документація як метод бухгалтерського облі
ку


19. Інвентаризація як метод бухгалтерського обліку


20. Оцінка як метод бухгалтерського обліку. Облікові
вимірники бухгалтерського обліку


21. Калькуляція як метод бухгалтерського обліку. Рахунки як
метод бухгалтерського обліку


22. Подвійний запис як
метод бухгалтерського обліку


23. Загальна характеристика балансу як методу
бухгалтерського обліку. Характеристика звітності


24. Сутність бухгалтерського балансу


25. Статті балансу


26. Типи змін у балансі під впливом господарських операцій


27. Будова р
ахунків бухгалтерського обліку


28. Рахунки по відношенню до балансу


29. Характеристика активних рахунків


30. Характеристика пасивних рахунків


31. Сутність подвійного запису


32. Синтетичний та аналітичний облік. Узагальнення даних на
рахунках бухгалтер
ського обліку


33. Характеристика Плану рахунків бухгалтерського обліку.
Значення Плану рахунків.


34. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку


35. Сутність первинних документів


36. Вимоги до складання первинних документів


37. Класифікація бухгалтер
ських документів


38. Перевірка та обробка первинних документів


39. Організація документообігу


40. Інвентаризація, їх види та порядок проведення


41. Бухгалтерських процес


42. Характеристика облікових регістрів


43. Способи виправлення помилок в обліков
их регістрах


44. Форми бухгалтерського обліку


45. Спрощена форма обліку


46. Електронна (автоматизована) форма обліку


47. Фактори, що впливають на організацію бухгалтерського
обліку на підприємстві


48. Форми організації обліку на підприємстві


49. Знач
ення та сутність облікової політики підприємства


50. Наказ про облікову політику підприємства та його
складові

51. Методика формування Наказу про облікову політику
підприємства


52. Значення та сутність фінансової (бухгалтерської)
фінансової звітності


53
. Нормативно
-
правове забезпечення фінансової
(бухгалтерської) звітності в Україні.




1.

Причини виникнення господарського

обліку

Господарський облік
-

це облік господарської виробничої діяльності людського суспільства͘ Необхідність обліку
випливає з потреб с
амого процесу виробництва͘ Відомо͕ що основою існування людського суспільства є
виробництво матеріальних благ͘ У процесі виробництва суспільству потрібна певна інформація͕ відомості про хід
процесу виробництва͕ тобто суспільству необхідні відомості про те͕

які матеріальні цінності виробляються͕ в якій
кількості͕ які кошти вкладаються у виробництво͕ які витрати праці використовуються і ряд інших питань͕пов'язаних з
процесом розподілу та процесом споживання͘ Ці відомостіможна отримати тільки за допомогою облі
ку͘

Зміст господарського обліку розкривається в трьох основних моментах͗ спостереження͕ колективне вимірювання͕
реєстрація господарських фактів͘


Таким чином͕ господарський облік
-

це спосіб відображення господарських операції в кількісних і якісних
показн
иках͘

Можна виділити дві основні причини застосування інституційного аналізу для дослідження облікової системи͗

1) розширення предмета бухгалтерського обліку як науки͖

2) удосконалення методології бухгалтерського наукового пізнання шляхом використання но
вих для
бухгалтерського обліку інструментів


соціологічних͕ психологічних та біхевіористичних теорій͘

Дві наведені вище причини͕ з одного боку͕ є факторами подальшого розвитку бухгалтерського обліку як науки͕ а
з іншого боку


окреслюють межі бухгалтерсь
ких наукових досліджень внаслідок неготовності вчених зі сфери
бухгалтерського обліку до проведення глибоких наукових пошуків͕ де потрібні знання із суміжних з обліком галузей
знань͘



























2.

Етапи формування господарського обліку в
систему

знань

Господарський облік історично зумовлений͖ виник і розвивався разом із господарською
діяльністю людини͘ У XV ст͘ з'явилися перші друковані праці з правил ведення обліку͕ автором
однієї з яких був Лука Пачолі (1445

1515)͕ відомий як родоначальн
ик бухгалтерії͘ Його книга
"Трактат про рахунки і записи" є першою працею з бухгалтерського обліку͘ Із розвитком
продуктивних сил і виробничих відносин у різних соціально
-
економічних формаціях облік
адаптувався до вимог суспільства і в результаті сформував
ся як прикладна економічна наука͘
Зміст господарського обліку пізнають через його стадії (етапи)͗ спостереження͖ вимірювання͖
реєстрацію͖ групування͖ узагальнення͘

Перший етап


вхід до системи͘ За сукупністю операцій͕ скажімо͕ у бухгалтерському обліку
його характеризують порівняно однозначно як первинне спостереження͕ що складається зі
споглядання͕ сприйняття͕ вимірювання͕ фіксування відповідного господарського факту на
певному носії інформації͘ Водночас формуються докази для здійснення бухгалтерських з
аписів
у майбутньому͘ Цей етап можна охарактеризувати як

первинний облік͘ Аналогічно готують
дані до контролю чи аналізу господарської діяльності͘

Другий етап


процес системи͘ У разі бухгалтерського обліку виконуються операції з
реєстрації господарських ф
актів у системі рахунків на відповідних технічних носіях облікової
інформації


облікових реєстрах (книгах͕ картках͕ журналах͕ машинограмах тощо)͕
підсумування даних͕ їх розподілу та перерозподілу͕ складання різних розрахункових таблиць͘
Цей етап може бути

охарактеризований як

поточний облік͘ Аналогічно виконують контрольну
або аналітичну обробку͘

Третій етап


вихід із системи͘ За сукупністю операцій він являє собою складання різних
зведених даних облікового͕ контрольного чи аналітичного характеру͘ Цей ета
п у
бухгалтерському обліку називають

узагальнюючим (підсумковим) обліком͘

Періоди становлення й розвитку господарського обліку майже точно відповідають сус
-
пільно
-
економічним формаціям͕ а саме͗

1) зародження господарського обліку в первіснообщинному ладі͖

2) господарський облік за рабовласництва͖

3) господарський облік доби феодалізму͖

4) господарський облік капіталістичних країн͖

5) облік у дореволюційній Росії͖

6) соціалістичний облік͖

7) формування нових засад бухгалтерського обліку в незалеж
ній Україні
.

Чотири етапи формування господарського обліку виокремлював академік НАН України М͘ Г͘
Чумаченко(1997)͗

-

з моменту виникнення товарно
-
грошових відносин до кінця XV=== ст͖͘

-

кінець XV===


кінець X=X ст͖͘

-

кінець X=X


середина XX ст͖͘


з середини XX с
т͘ до наших днів͘

Відомі російські вчені А͘ І͘ Лозинський͕ В͘ М͘ Нікітін͕ В͘ А͘ Сі
-
дельников͕ А͘ К͘ Зибін͕ В͘ Г͘
Шишкін бачили шість етапів розвит
ку обліку͗



господарський облік первісного ладу͖



облік рабовласницького ладу͖



облік феодального ладу͖



облік домонополістичного та монополістичного капіталізму͖



розвиток соціалістичного обліку͘

У 1494 р͘ виходить у світ перша друко
вана книга Луки Пачолі „Сума арифметики і геометрії͕
вчення про пропорції͕ відносини"͕ один з розділів якої


„Трактат про ра
хунки і записи" був
практи
чним посібником з вивчення бухгалтерії͕ яка базується на принципі подвійного запису͕ а
Лука Пачолі заклав основи науки про бухгал
терський облік͘


3.

Загальна характеристика видів господарського

обліку

Господарський облік
-

це облік господарської діяльності підприємства͕ а також його активів͕ зобов'язань та
власного капіталу͕ який полягає у спостереженні͕ вимірюванні та реєстрації͘

Спостереження полягає у визначенні змістовної характеристики об'єкту обл
іку͕ вимірювання
-

у вираженні об'єкту
обліку у визначених одиницях (натуральних͕ трудових͕ вартісних)͕ реєстрація
-

у фіксації змістовної характеристики
об'єкту обліку та одиниць його виміру͘

Об'єктами господарського обліку можуть виступати господарські
операції͕ активи͕ зобов'язання та власний
капітал͘

За видами господарський облік поділяється на оперативний͕статистичний та бухгалтерський͕ а за характером
-

на
управлінський та фінансовий͘

За допомогою оперативного обліку одержують дані про щоденні͕ щоз
мінні або щогодинні господарські процеси
на підприємстві (наприклад͕ про випуск продукції͕ її реалізацію͕ витрати матеріальних цінностей͕ додержання
договірних умов тощо)͘

За допомогою статистичного обліку отримують інформацію про показники͕ які характери
зують закономірності та
тенденції розвитку підприємства͘

Бухгалтерський облік
-

це процес безперервного виявлення͕ вимірювання͕ реєстрації͕ накопичення͕
узагальнення͕ зберігання та передачі інформації у вартісному вигляді про господарську діяльність підпр
иємства
зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень͘
Іншими словами
-

це процес безперервного
відображення інформації у вартісному вигляді про зміни в стані активів͕ власного капіталу та зобов'язань
підприємства з метою оцінки його майнового
та фінансового стану͕ а також результатів діяльності͘

Управлінський облік
-

це облік͕ який формує інформацію у вартісному͕ натуральному та трудовому вигляді для
внутрішнього використання на підприємстві͘ Ця інформація використовується для калькуляції собі
вартості
виготовленої продукції͕ виконаних робіт͕ наданих послуг͕ планування діяльності підприємства та прийняття інших
управлінських рішень͘

Фінансовий облік
-

це облік͕ який безперервно здійснюється з метою отримання інформації про майновий та
фінансови
й стан підприємства у вартісному вигляді͕ а також про результати його діяльності͕ за допомогою подвійних
бухгалтерських записів͕ включаючи ті з них͕ які здійснюються за даними͕ що отримані за допомогою управлінського
обліку͘ Дана інформація призначена здеб
ільшого для зовнішніх користувачів͘ Таким чином управлінський облік
тісно пов'язаний з фінансовим͕ бо фінансовий оперує даними͕ отриманими за допомогою управлінського͕ і навпаки͘
Оперативний͕ статистичний та бухгалтерський облік також тісно пов'язані між с
обою і доповнюють один одного͘

Всі види обліку
тісно взаємопов'язані, доповнюють один одного і
утворюють єдину

систему
народногосподарського обліку.

Так бухгалтерський облік використовує

дані
оперативного табельного
обліку для нарахування заробітної плати

працівникам з погодинною оплатою праці, а в окремих випадках з
ним

об'єднається
; статистика за даними бухгалтерського обліку про виробіток,

нараховану заробітну
плату, витрати на виробництво визначає показники рівня і

динаміки продуктивності та оплати
праці, обсягу і
рентабельності виробництва. Узагальнюючи показники бухгалтерського обліку, статистика вивчає
розміщення і

використання матеріальних і трудових ресурсів країни, забезпечує інформацією для
програмування їх розвитку.



4.

Функції бухгалтерського
обліку в системі управління

підприємством

У сучасних умовах͕ коли Україна прагне до інтеграції у світову економіку͕ зростають роль і
значення бухгалтерського обліку͕ оскільки зростає потреба всіх рівнів управління в достовірній і
своєчасній інформації про
господарську діяльність кожного економічного суб'єкта͘ Інформація як
продукт обліку необхідна для прийняття управлінських рішень͕ відповідно͕ бухгалтерський облік є
засобом і функцією управління підприємством͘

Для бухгалтерського обліку͕ як елементу
системи управління͕ характерні такі функції͗͘
інформаційна͖ контрольна͖ оціночна͖ аналітична͖ соціальна͘

Суть інформаційної функції

полягає в тому͕ що бухгалтерський облік за допомогою властивих
лише йому прийомів формує і передає інформацію про наявність
і рух господарських засобів та
джерел їх утворення͕ здійснення господарських операцій та результати діяльності͘ Облікова
інформація передається користувачам у вигляді

бухгалтерських звітів͘

Суть контрольної функції

полягає у тому͕ що завдяки застосуванню с
пособів документування͕
інвентаризації та поточної облікової регістрації господарських операцій бухгалтер͕ підписуючи
відповідні документи͕ дозволяє або не дозволяє здійснити певну господарську операцію (з
використання грошових коштів͕ товарно
-
матеріальних

цінностей)͕ контролює ефективність
збереження та використання усіх видів ресурсів͕ виконання завдань бізнес
-
плану͕ кошторисів і
нормативів͕ а також стан дотримання нормативно
-
правових актів͕ угод та контрактів͘

Суть аналітичної функції

полягає в тому͕ що
на підставі інформації͕ отриманої за даними
бухгалтерського обліку͕ з використанням спеціальних прийомів здійснюється економічний аналіз
відхилень від планових і бюджетних завдань͕ попередніх періодів та середньостатистичних даних
по галузі з метою виявлен
ня причин і винуватців та розробки заходів щодо виправлення
негативних ситуацій͘

Суть оціночної функції

полягає в тому͕ що за її допомогою здійснюється вартісне вимірювання
об'єктів бухгалтерського обліку͕ на підставі чого є можливість визначати фінансовий

результат
діяльності суб'єкта господарювання͕ співставляти результати діяльності за періоди͕ передбачати
розвиток͘

Соціальна функція

бухгалтерського обліку спрямована на вирішення глобальних завдань
розвитку суспільства через зміцнення локальної економіки
͘ Це означає͕ що належним чином
поставлений облік є надійною підтримкою і рушійною силою ефективного функціонування і
розвитку підприємства͕ а в кінцевому результаті економічне зростання вітчизняного виробника
сприяє вирішенню соціальних проблем͘

Для досяг
нення мети та виконання обліком функцій він має відповідати таким вимогам:
порівнянності конкретних показників бізнес
-
плану та обліку, точності й об’єктивності, ясності й
доступності, своєчасності, економічності.

Порівнянність конкретних показників
бізнес
-
плану та обліку необхідна для оцінки виконання
планових завдань, порівняння результатів діяльності з витраченими ресурсами. Така порівнянність
ґрунтується на єдиних методологічних засадах побудови планових і фактичних показників.

Точність і об’єктив
ність обліку означають, що всі облікові дані мають бути правильними і
відображати справжній стан і результати діяльності, тобто відображати як досягнення, так і недоліки
в роботі підприємства.

Ясність і доступність обліку означають, що показники обліку маю
ть бути простими і зрозумілими,
чітко характеризувати усі аспекти діяльності підприємства, бути доступними для широкого загалу
працівників і акціонерів підприємства, громадськості.

Своєчасність обліку полягає в забезпеченні підприємств своєчасною інформаці
єю, необхідною для
прийняття ефективних рішень, розробки конкретних заходів, оперативного керівництва.

Економічність обліку означає, що він має бути максимально дешевим при необхідній повноті й
вчасності. Його досягають автоматизацією обліково
-
обчислювальн
их робіт, яка приводить до
економії матеріальних і трудових ресурсів.



5.

Нормативно
-
правове забезпечення
ведення
бухгалтерського обліку
в
Україні

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві регулюється законом України "Про бухгалтерський
облік та
фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996
-
. Згідно вказаного закону, бухгалтерський
облік


процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі
інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутр
ішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника
(власників
) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих
документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення
всіх господарських операцій у первинних документах, збер
еження оброблених документів, регістрів і
звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або
уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до
законодавства та установчи
х документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його
організації:

-

введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з
головним бухгалтером;

-

користування
послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який
здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

-

ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською
фірм
ою;

-

самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або
керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на
підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

Наказо
м Міністерства фінансів України від З0͘ 11͘1999 р͘ за № 291 було затверджено “План рахунків
бухгалтерського обліку активів͕ капіталу͕ зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій”͕ який на
даний час повністю запроваджено у всіх суб’єктах
господарювання͕ які ведуть облік з використанням бухгалтерських
рахунків͘

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством
фінансів України͕ яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерс
ького обліку͕ інші нормативно
-
правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності͘

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється
Національним банком України відповідно до цього закону
та національних положень (стандартів) бухгалтерського
обліку͘

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та
госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України від
повідно до
законодавства͘

Порядок ведення бухгалтерського обліку фінансово
-
господарської діяльності інвестора͕ пов’язаної з виконанням
робіт͕ (послуг)͕ передбачених угодою про розподіл продукції визначається такою угодою відповідно до вимог
законодавства У
країни͘





6.

Принципи бухгалтерського

обліку

Принципи

бухгалтерського

обліку



це

основні

засади
,
на

яких

здійснюються

його

функції

в

мікроекономічному

середовищі
,
тобто

для

суб
'
єктів

господарської

діяльності
.
Вони формуються залежно від національних
особливостей
і суспільно
-
економічного розвитку країни͕ форм власності͕ капіталу͕ способів господарювання͘

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах͗



автономності підприємства͕ за яким кожне підприємство розгляда
ється як юридична особа͕ що відокремлена
від її власників͕ у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій
звітності підприємства͖



безперервності діяльності͕ що передбачає оцінку активів та зобов’язань підп
риємства͕ виходячи з припущення͕
що його діяльність триватиме далі͖



періодичності͕ що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання
фінансової звітності͖



послідовності͕ який передбачає постійне (із року в рік) зас
тосування підприємством обраної облікової політики͘
Зміна облікової політики можлива лише у випадках͕ передбачених національними положеннями (стандартами)
бухгалтерського обліку͕ і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності͖



історичної

(фактичної) собівартості͕ що визначає пріоритет оцінки активів підприємства͕ виходячи з витрат на їх
виробництво та придбання͖



нарахування та відповідність доходів і витрат͕ за яким для визначення фінансового результату звітного періоду
необхідно порів
няти доходи звітного періоду з витратами͕ що були здійснені для отримання цих доходів͘ При цьому
доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення͕
незалежно від дати надходження або сплати грошових кош
тів͖



повного висвітлення͕ згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та
потенційні наслідки господарських операцій та подій͕ яка може вплинути на рішення͕ що приймаються на її основі͖



обачності͕ згідно з яким методи

оцінки͕ що застосовуються в бухгалтерському обліку͕ повинні запобігати
заниженню оцінки зобов‘язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства͖



превалювання сутності над формою͕ за яким операції обліковуються відповідно до їх сутності͕

а не лише
виходячи з юридичної форми͖



єдиного грошового вимірника͕ який передбачає вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій
підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці͘

В бухгалтерському обліку використовують три в
иди вимірників͗

1.
Натуральний͖

2.
Трудовий͖

3.
Вартісний͘

Вимоги до бухгалтерського обліку͗

1) якість і доступність͖

2) точність і об’єктивність͖

3) своєчасність͖

4) економічність͘





7.

Предмети та об’єкти бухгалтерського

обліку

Предметом бухгалтерського обліку є господарська діяльність підприємства͕ і для її здійснення підприємець
повинен мати відповідні засоби виробництва і кошти͕ які одержують з відповідних джерел͘

Господарська діяльність вивчає такі складові͗ 1) необоротні ак
тиви͖ 2) оборотні активи͖ 3) джерела утворення
господарства͗ а)͘ власні͖ б)͘ залучені͘

Згідно з міжнародними стандартами͕ під активами розуміють ресурси͕ підприємства͕ які мають активно
працювати і давати прибуток͘͘

Необоротні активи



це основні засоби
( машини͕ споруди͕ які багаторазово приймають участь у процесі
виробництва і їхня вартість частинами переноситься на виготовлену продукцію у вигляді амортизаційних
відрахувань͘)

Нематеріальні активи

(вони не мають матеріальної форми͕ але мають вартість і
можуть приносити
підприємству дохід) довгострокові фінансові інвестиції
-

(фінансові вкладення в цінні папери (акції͕ облігації ) інші
необоротні активи (зокрема͕ довгострокова дебіторська заборгованість та ін͘)
Оборотні активи



це сировина͕
насіння добрив
о͕ паливо


їх використовують в процесі виробництва протягом операційного циклу їхня вартість
переноситься на вироблену продукцію͘

Готова продукції



це вся готова продукція вироблена в рослинництві і тваринництві͘

Кошти та їх еквіваленти


служать для з
дійснення різних розрахунків͘ Їх зберігають в банках͕ використовують
для розрахунків з підприємствами͕ постачальниками і фінансовими органами͘ Готівка зберігається в касі і
використовується для видачі оплати праці͘

Виробничі запаси


( матеріали͕ паливо͕ т
овари)͕ які є частиною звичайного операційного дебіторами͕ а
заборгованість


дебіторською͘ Джерела утворення господарських засобів бувають власні і залучені͘

Власні джерела



капітали͕ бюджетні фінансування і прибуток͘ До капіталів відносять͗ пайовий͕ ст
атутний͕
додатковий та інші͘

Бюджетні фінансування



це цільове фінансування держави на капітальні вкладення і на формування основного
стада͘

Прибуток



це джерело власних засобів͕ яке одержують від результату господарської діяльності͘

Залучені засоби



кредити банків͕ заборгованість постачальникам͕ працівникам по оплаті праці͘

Кредити банків



підприємства одержують довгострокові кредити на капітальні вкладення (будівництво͕
придбання основних засобів на період 5
-

15 років)͘

Довгострокові кредити



пі
дприємства одержують для здійснення виробничої діяльності (1 рік)͘

Заборговані постачальникам



заборгованість підприємства іншим підприємствам за придбання палива͕
добрива͕ електроенергії͘

Заборгованість по оплаті праці



невиплачена оплата праці нарахована працівникам͘

Об'єкти бухгалтерського обліку можна розподілити на активи͕ зобов’язання͕ власний капітал͘

Активи



це ресурси͕ контрольовані підприємством͕ що виникли як наслідок минулих подій͕ використання яких͕
очікується͕ приведе до отримання економічних вигод у майбутньому

Зобов’язання



це заборгованість підприємства͕ яка виникла внаслідок минулих подій і погаш
ення якої͕ як
очікується͕ викличе зменшення ресурсів підприємства͕ що втілюють у собі економічні вигоди

Власний капітал



це частина в активах підприємства͕ що залиша
ється після
вирахування його зобов’язань͘

8.

Сутність активів

підприємства

Активи

підприємств
а



це

сукупність

майна
,
коштів

і

нематеріальних

активів
,
що

належать

підприємству
,
у

широкому

змісті

слова



будь
-
які

цінності
,
що

володіють

грошовою

вартістю
.
Це

будин
ку
,
спорудження
,
машини

й

устат
кування
,
матеріальні

запаси
,
банківські

вклади
,
цінні

папери
,
а

також

інтелектуальний

продукт
,
патенти
,
авторські

права
,
у

які

вкладені

кошти

власників
,
боргові

зобов
'
язання

інших

підприємств
,
особливі

права

на

використання

ресурсів
.

Активи підприємства складаються з оборотних та необоротних͘

До оборотних
активів належать͗ виробничі запаси͕ незавершене виробництво͖ дебіторська заборгованість за
товари͕ роботи͕ послуги͖ дебіторська заборгованість за розрахунками͖ інша поточна дебіторська заборгованість͖
поточні фінансові інвестиції͖ грошові кошти в національ
ній та іноземній валютах͖ інші оборотні активи͘

До необоротних активів належать͗ нематеріальні активи͕ незавершене будівництво͕ основні засоби͕
довгострокова дебіторська заборгова
-
ність͕ відстрочені податкові активи͕ інші необоротні активи͘

Цілеспрямоване
управління оборотним капіталом підприємства зумовлює необхідність попередньої їх
класифікації͘ З позиції фінансового менеджменту ця класифікація оборотних активів будується за наступними
ознаками͗

1͘ За характером фінансових джерел оборотні активи діляться

на͗


а) валові оборотні активи (оборотні кошти в цілому)͕ характеризують їх загальний обсяг͕ сформований за рахунок
як власного͕ так і залученого капіталу͖


б) чисті оборотні активи (чистий робочий капітал) характеризує ту частину їх обсягу͕ яка сформован
а за рахунок
власного капіталу та довгострокових зобов’язань͘
Суму чистих оборотних активів розраховують за формулою͗


ЧОА = ОА


КФЗ͕ де ЧОА


сума чистих оборотних активів͖ ОА


сума валових оборотних активів підприємства͖ КФЗ


короткострокові поточні ф
інансові зобов’язання͘


в) власні оборотні кошти характеризують ту їх частину͕ яка сформована за рахунок власного капіталу
підприємства͘

Більшість вітчизняних авторів класифікацію за даною ознакою представляють наступним чином͗ оборотні кошти
підприємства
формуються за рахунок власних коштів͕ банківських кредитів та коштів інших суб’єктів господарювання
(комерційного кредиту)͘

2͘ За складом оборотні активи в практиці фінансового менеджменту класифікують наступним чином͗


а)

запаси сировини͕ матеріалів і нап
івфабрикатів͘ Цей вид оборотного капіталу характеризує обсяг вхідних
матеріальних потоків в формі запасів͕ які забезпечують виробничу діяльність підприємства͖


б)

запаси готової продукції͕ вони харак
-
теризують поточний обсяг вихідних матеріальних потоків в

формі запасів
виробленої продукцію͕ призначеної до реалізації͘ Іноді сюди відносять незавершене виробництво͕ скориговане на
коефіцієнт його завершеності за окремими видами продукції͖


в)

дебіторська заборгованість͘ Вона харак
-
теризує суму заборгованості н
а користь підприємства͕ представлену
фінансовими зобов’язаннями юридичних та фізичних осіб по розрахункам за товари͕ роботи͕ послуги͕ видані аванси
і т͘д͖͘


г) грошові кошти͘ До них відносять не тільки залишки грошових коштів в національній та іноземній ва
люті͕ але й
суму короткострокових фінансових вкладень͕ які розглядаються як форма інвестиційного використання тимчасово
вільних залишків коштів͖


д)

інші види оборотних активів͘ До них відносяться оборотні активи ͕ які не включені в склад вище згаданих
(видатки майбутніх періодів͕ тощо)͘

3͘ За характером участі в операційному процесі͘ У відповідності до цієї ознаки оборотні активи диференціюються
наст
упним чином͗


а) оборотні активи͕ що обслуговують виробничий цикл підприємства (запаси сировини͕ матеріалів͕
напівфабрикатів͖ незавершене виробництво͕ готова продукція)͖


б) оборотні активи͕ що обслуговують фінансовий (грошовий) цикл підприємства (дебіторс
ька заборгованість͕
поточні інвестиції)͘

4͘ За періодом функціонування оборотних активів виділяють наступні͗


а)

постійна частина͕ вона представляє незмінну частину коштів͕ що не залежить від сезонних та інших коливань
операційної діяльності підприємства і не пов’язана з формуванням запасів товарно
-
матеріальних цінностей
сезонного зберігання дострокового завозу͘ Інш
ими словами͕ це мінімум оборотних активів͕ необхідний
підприємству для здійснення операційної діяльності͖


б) змінна частина пов’язана з сезонними зростаннями обсягів виробництва і реалізації продукції͕ що вимагає в
окремі періоди господарської діяльності
підприємства запасів товарно
-
матеріальних цінностей сезонного
зберігання͘


9.

Ознаки визнання

активу

Активи
-

ресурси контрольовані підприємством в наслідок минулих подій͕ використання яких͕ як очікується͕
приведе до отримання економічних вигод у майбутньому͘


Ознаки визнання предмета активом͗

-

Оцінка може бути достовірно визначена,

-

Очікується отримання економічних вигод у майбутньому.

Економічна вигода
-

потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання
активів͘

Відповідно до чинно
г
о законодавства активи відображаються

у бух
галтерському обліку і балансі підприємст
ва у
грош
овому

виразі з використанням таких методів оцінювання͗

1)Визначення історичної


собівартості



за сумою сплачених грош
ових

коштів чи їх еквівалентів або
за


справе
дливою вартістю компенсації͕ виданої для їх придбання͕ на момент придбання
;


2)встановлення поточної собівартості



за сумою грош
ових

коштів сплачених за аналогічний активу на поточний
момент часу͘

3)встановлення вартості продажу

за сумою грош
ових

коштів

або їх еквівалентів яку б можна було отримати на
поточний момент при продажу активу за звичайних умов͘

4)

встановлення теперішньої вартості



за теперішньою дисконтовою вартістю майбутніх чистих надходж
ень

грош
ових

коштів͘

Для складання фін
ансових
звітів

о
сновною оцінкою є історична собівартість
ть͘ Зап
аси як правило відображаються
за собівартістю
тю або чистою вартістю реалізації͘ ЦП можуть відображ за ри
нковою вартістю͘ Довгострок
зобовязан
ня дебіторів


за тепер
ішньою

вартістю͘

На дату річного балансу пі
дприємство має оцінювати͕ чи існують ознаки можливого зменшення корисності
активу͘ Про це можуть свідчити͕ зокрема͕ такі ознаки͗

-

зменшення ринкової вартості активу протягом звітного періоду на суттєво більшу величину͕ ніж очікувалось͖

-

застаріле або фіз
ичне пошкодження активу͖

-

суттєві негативні зміни в технологічному͕ ринковому͕ економічному або правовому середовищі͕ у якому діє
підприємство͕ що відбулися протягом звітного періоду

або очікувані найближчим часом͘


10.

Види активів. Класифікація активів

підп
риємства

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство повинне мати певне майно͕ яке
належить йому на правах власності або володіння͘ Все майно͕ яким володіє підприємство і яке
відображене в його балансі͕ називається його активами͘

Активи
-

ек
ономічні ресурси͕ контрольовані підприємством͕ що виникли у результатів минулих
подій і використання яких приведе до отримання економічних вигод у майбутньому͘

Активи підприємства класифікуються за різними ознаками͕ основними з яких з позицій
фінансового м
енеджменту є такі͗

За об’єктом фінансового управління

виділяють оборотні та необоротні активи͘

Оборотні активи



це сукупність майнових цінностей підприємства͕ що обслуговують поточну
виробничо
-
комерційну діяльність і повністю споживаються протягом одного
операційного циклу͘
В складі оборотних активів підприємства виділяють такі їх елементи͗ запаси товарно
-
матеріальних
цінностей (виробничі запаси͕ незавершене виробництво͕ готова продукція͕ товари)͕ дебіторська
заборгованість͕ грошові кошти͕ поточні фінансов
і інвестиції͕ інші оборотні активи͘

Необоротні активи



це сукупність майнових цінностей підприємства͕ що багаторазово
використовуються в процесі господарської діяльності та підлягають частковій амортизації
протягом кожного операційного циклу͘ До складу не
оборотних активів входять такі їх види͗
основні засоби͕ нематеріальні активи͕ незавершене будівництво͕ довгострокові фінансові
інвестиції͕ інші необоротні активи͘

За речовою формою інвестування

виділяють реальні та фінансові͘

Реальні активи



активи підприємства у матеріальній та нематеріальній формах͘ До складу
матеріальних активів відносять основні засоби͕ незавершені капітальні вкладення͕ запаси готової
продукції͕ товари та ін͘ Нематеріальні активи представлені такими складовими͗ права
ко
ристування окремими природними ресурсами͕ права на промислові зразки та моделі͕ торгова
марка͕ права на використання комп’ютерних програм тощо͘

Фінансові активи

включають͗ грошові кошти в національній та іноземній валюті͕ дебіторська
заборгованість͕ коротк
острокові та довгострокові фінансові вкладення͘

За строком отримання грошового потоку

виділяють короткострокові та довгострокові активи͘

За формою отримання доходу

розрізняють активи͕ що приносять дохід в явній формі (рентні
платежі͕ відсотки по облігаціях
͕ дивіденди по акціях і т͘ ін͘) та активи͕ що приносять дохід в
прихованій (лише при продажу активу) формі (різниця цін купівлі
-
продажу͕ гудвіл та ін͘)͘

За регулярністю отримання доходу͗ активи͕ що забезпечують одноразові͕ періодичні та
регулярні доходи͘

З
а ступенем ризику

виділяють активи з гарантованим грошовим потоком (безризикові) та
негарантованим грошовим потоком (ризикові)͘

Залежно від оборотності

розрізняють такі види активів͗ високооборотні (виробничі запаси͕ із
закупкою і доставкою яких немає проб
лем ͕ запаси готової продукції͕ що користуються попитом͕
короткострокова дебіторська заборгованість͕ грошові кошти͕ що постійно обслуговують
операційний процес)͖ з нормальною оборотністю (переважна більшість інших видів оборотних
активів͕ що не увійшли до
першої групи)͕ з низькою оборотністю (виробничі основні фонди та
нематеріальні активи͕ що використовуються в операційному процесі)͘

Залежно від рівня ліквідності

розрізняють високоліквідні активи (грошові кошти)͕
середньоліквідні (всі форми дебіторської за
боргованості͕ крім довгострокової та безнадійної͕
запаси готової продукції)͕ низьколіквідні (запаси сировини та матеріалів͕ активи у формі
незавершеного виробництва͕ основні засоби͕ нематеріальні активи͕ довгострокові фінансові
вкладення)͕ неліквідні актив
и (безнадійна і довгострокова дебіторська заборгованість͕ витрати
майбутніх періодів)͘



11.

Сутність
та
поняття про зобов’язання
та
забезпечення суб’єктів

господарювання

Поняття зобов’язання пройшло в історії трива
-
лу та складну еволюцію͘ Його витоки лежать в

деліктах͘ Пізніше͕ як
самостійне джерело зобов’язань з’явився договір͘ На сьогоднішній день в економічній літературі немає
одностайності͕ щодо визначення поняття «зобов’язання»͘ Його розглядають як борг͕ як суму витрат͕ як залучений
капітал͕ як заборгован
ість͘ Основними нормативними документами͕ які регулюють зобов’язання в Україні͕ є
Господарський та Цивільний кодекси України͘ Методологічні засади формування в обліку інформації про
зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності визначені П(С)БО 2 «Ба
ланс»͕ П(С)БО 11 «Зобов’язання»͕ П(С)БО 13
«Фінансові інструменти»͕ П(С)БО 26 «Виплати працівникам»͘

Сучасні умови господарювання породжують об’єктивну необхідність використання суб’єктами підприємницької
діяльності окрім власного капіталу ще й позикового͘

Залучений із зовнішніх джерел капітал призводить до
утворення зобов’язань͘ Наявність зобов’язань вважається нормальним станом будь
-
якого діючого підприємства͕
оскільки вони є основою взаємозв’язків між суб’єктами господарювання͘

Як об’єкт обліку͕ зобов’я
зання


один з основних чинників͕ що впливає на ліквідність͕ кредитоспроможність і
стійкість підприємства͘ Раціональна організація обліку зобов’язань сприяє зміцнен
-

ню договірної і розрахункової
дисципліни͕ прискоренню оборотності оборотних коштів а͕ отже
͕ поліпшенню фінансового стану підприємства͕ а
правильно розроблена стратегія управління зобов’язаннями сприяє формуванню репутації надійної і відповідальної
фірми͘

Забезпечення створюють на відшкодування майбутніх операційних витрат на͗ виплату відпусток
працівникам͖
додаткове пенсійне забезпечення͖ виконання гарантійних зобов'язань͖ реструктуризацію͕ виконання зобов'язань
при припиненні діяльності͖ виконання зобов'язань щодо обтяжли
-

вих контрактів тощо͘ Отже͕ суми створених
забезпечень визнаються витрата
ми (за винятком суми забезпечення͕ що включається до первісної вартості основних
засобів відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби»)͘ Заборонено створювати забезпечення для покриття майбутніх
збитків від діяльності підприємства͘ У деяких країнах забезпечення
взагалі не відносять до зобов'язань͕ оскільки для
їх визначення потрібно застосовувати попередню оцінку͕ що суперечить порядку визнання зобов'язань за фактично
здійсненою операцією͘

У балансі підприємства джерела залучених коштів називають зобов'язаннями͘

Зобов'язання



це заборгованість
підприємства͕ що виникла внаслідок минулих подій͕ погашення якої в майбутньому͕ як очікується͕ призведе до
зменшення ресурсів підприємства͕ що втілюють у собі економічні вигоди͘

Власний капітал і зобов'язання відображають у

балансі з правої сторони і називають пасивами͘













12.

Умови визнання зобов’язань
та
забезпечень. Види зобов’язань
та
забезпечень їх

класифікація

Зобов'язання
-

це заборгованість підприємства͕ яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої͕ як
очікується͕ призведе до зменшення ресурсів підприємства͕ що втілюють економічні вигоди͘

Зобов'язання визнається͕ якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення
економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення͘ Погаше
ння зобов'язання може здійснюватися шляхом
сплати грошима͕ відвантаження готової продукції͕ товарів͕ виконання робіт͕ надання послуг тощо͘

З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються͗

-

на довгострокові͖

-

поточні͖

-

забезпечення͖

-

непередбаче
ні зобов'язання͘

-

доходи майбутніх періодів͘

До довгострокових зобов'язань

належать такі зобов'язання͕ які мають бути погашені протягом більше як 12
місяців або протягом періоду͕ більшого ніж один операційний цикл͕ якщо він становить більше 12 місяців͘
До
вгостроковими зобов'язаннями є͗

-

довгострокові кредити банків͖

-

інші довгострокові фінансові зобов'язання͖

-

відстрочені податкові зобов'язання͖

-

інші довгострокові зобов'язання͘

Поточні зобов'язання

-

зобов'язання͕ які будуть погашені протягом операцій
ного циклу підприємства або
повинні бути погашені протягом 12 місяців͕ починаючи з дати балансу͘

До поточних зобов'язань належать
:

-

короткострокові кредити банків͖

-

поточна заборгованість за
довгостроковими зобов'язаннями͖

-

короткострокові векселі видан
і͖

-

кредиторська заборгованість за товари͕
роботи͕ послуги͖

-

поточна заборгованість за розрахунками з одержаних авансів͕ з бюджетом͕ з позабюджетних
платежів͕ зі страхування͕ з оплати праці͕ з учасниками͕ внутрішніх розрахунків͖

-

інші поточні зобов'язан
ня͘

Поточні зобов'язання відображають у балансі за сумою погашення͘

Окремим видом зобов'язань є забезпечення͘ Вони не мають чітко визначеного строку͘ Сума їх на дату балансу
може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок͘

П(С)БО 11 "Зобов
'язання" передбачає͕ що забезпечення можуть створюватися для відшкодування таких
(майбутніх) операційних витрат͗

-

на виплату відпусток працівникам͖

-

додаткове пенсійне забезпечення͖

-

виконання гарантійних зобов'язань͖

-

реструктуризацію͖

-

виконання
зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо͘

Суми створених забезпечень визнаються витратами͘ Забороняється створювати забезпечення для покриття
майбутніх збитків від діяльності підприємства͘ Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів͕
не
обхідних для погашення відповідного зобов'язання͕ на дату балансу͘

Забезпечення для відшкодування витрат на реконструкцію створюється за наявності затвердженого на
підприємстві плану реконструкції з конкретними заходами͕ строками їх виконання та сумою витр
ат на їх здійснення͘

До зобов'язань відносять також суми цільового фінансування͕ отримані підприємством для виконання
конкретних цільових програм͘

Забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат͕ для покриття яких воно було створене͘
Залишо
к забезпечення переглядається на кожну дату балансу і͕ у разі потреби͕ коригується (збільшується або
зменшується)͘

Окрему групу становлять непередбачені зобов'язання͘ До них належать͗

-

зобов'язання͕ що може виникнути внаслідок минулих подій͕ але лише тоді
͕ коли в майбутньому відбудеться або
не відбудеться подія͕ над якою підприємство не має повного контролю͘ Наприклад͕ підприємство видало гарантійне
зобов'язання банку щодо погашення кредиту іншим підприємством͘ Якщо кредит не буде погашено ним через
неспро
можність сплатити͕ то підприємство
-
гарант погашає цей кредит за власні кошти͖

-

теперішнє зобов'язання͕ що виникає внаслідок минулих подій͕ але нині не визнається через те͕ що воно є
малоймовірним͘ Наприклад͕ підприємству пред'явлено судовий позов͕ але
результат розгляду справи на час
складання балансу ще не відомий͘

У складі доходів майбутніх періодів відображаються доходи͕ отримані протягом поточного або попередніх
звітних періодів͕ які належать до наступних звітних періодів͘



13.

Поняття структури капіт
алу

підприємства

Серед теоретичних основ управління формуванням капіталу однією з базових є теорія його структури͘ Це
пов’язано з тим͕ що теоретична концепція структури капіталу формує підгрунтя для вибору низки стратегічних
напрямків фінансового розвитку
підприємства͕ що забезпечують зростання його ринкової вартості͘ Отже͕ ця теорія
має достатньо широку сферу практичного застосування͘

Поняття “структура капіталу” носить дискусійний характер і тому потребує чіткого визначення͘

Всі зарубіжні та вітчизняні ек
ономісти характеризують це поняття як відношення власного та позичкового капіталу
підприємства͘ Разом з тим͕ деякі економісти при розгляді як власного͕ так і позичкового капіталу підприємства͕
вкладають в нього різний зміст͘

Початково поняття “структура ка
піталу” розглядали як співвідношення статутного (акціонерного) та
довгострокового позичкового капіталу͕ що використовує підприємство͘ Враховуючи це͕ практично всі класичні теорії
структури капіталугрунтуються на визначенні співвідношення в його складі пито
мої ваги акцій (які представляють
власний капітал) та облігацій ( які представляють позичковий капітал)͘

Такий підхід до визначення структури капіталу͕ заснований на виокремленні тільки довгострокових
(перманентних) його видів͕ прийнятний більшістю сучасни
х економістів͘ За умови поширення практичного
використання концепції структури капіталу ряд економістів запропонували поширити склад позичкового капіталу͕
додавши до нього різні види короткострокового банківського кредиту͘ Необхідність такого підходу до по
няття
“структура капіталу” вони пов’язують з підвіщенням ролі банківського кредиту в фінансуванні господарської
діяльності підприємств та поширеною практикою реструктуризації короткострокових його видів у довгострокові͘

На сучасному етапі значна кількість
економістів дотримуються думки͕ що в понятті ”структура капіталу” необхідно
розглядати всі види як власного͕ так і позичкового капіталу підприємства͘

При цьому в складі власного капіталу слід розглядати не лише первинно інвестований обсяг (акціонерний͕
пай
овий капітал͕ який бере участь у формуванні статутного фонду підприємства)͕ а й частку у вигляді певних
резервів та фондів͕ що створена в діяльності підприємства͕ та нерозподіленний прибуток͘ Виходячи з цього͕
позичковий капітал необхідно розглядати за фор
мами використання з урахуванням фінансового лізингу͕ товарного
кредиту͕ кредиторської заборгованості та ін͘ Таке трактування поняття “структура капіталу” дозволяє суттєво
поширити сферу практичного застосування даної теоретичної концепції в фінансовій діял
ьності підприємства͕
оскільки͗

-

ефективністю дозволяє дослідити особливості і розробити відповідні рекомендації для підпрємств з
обмеженними можливостями фінансування на ринку довгострокового капіталу͖

-

надає можливості пов’язати структуру капіталу з вик
ористання активів͕ які фінансуються за рахунок різних його
складових͘

З урахуванням розглянутих положень поняття “структура капіталу” має таке визначення͗ “структура капіталу
-

це
співвідношення всіх форм власних і запозичених грошових коштів͕ що
використовуються підприємством з метою
фінансування активів͘”

Структура капіталу відіграє провідну роль у формуванні ринкової вартості підприємства͘ Цей зв’язок
опосередковується показником середньозваженої вартості капіталу͘ Тому концепцію структури капіт
алу доцільно
досліджувати разом з концепцією вартості капіталу та концепцією ринкової вартості підприємства͘



14.

Функції власного капіталу

підприємства

Власний капітал показує частку майна підприємства͕ яка фінансується за рахунок коштів
власників і власних
засобів підприємства͘ Тривалий час у вітчизняній теорії та практиці питанню
фінансування діяльності господарських структур за рахунок капіталу власників приділялась
надзвичайно мала увага͕ оскільки за адміністративно
-
командної економіки державні
підприємст
ва в централізованому порядку наділялися статутним капіталом͕ який не міг бути
змінений у результаті емісії (чи анулювання) корпоративних прав͘

Власний капітал підприємства


це підсумок першого розділу пасиву балансу͕ тобто
перевищення балансової вартост
і активів підприємства над його зобов’язаннями͘ Основними
складовими власного капіталу є статутний капітал͕ додатковий і резерв
ний капітал͕
нерозподілений прибуток͘ Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться у
статуті підприємства͘ П
оказник власного капіталу є одним з головних індикаторів
кредитоспроможності підприємства͘ Він


основа для визначення фінансової незалежності
підприємства͕ його фінансової стійкості та стабільності͘

Сутність власного капіталу підприємства проявляється
через його функції͘ На наш погляд͕ серед
них можна виокремити такі основні͗

Функція заснування та введення в дію підприємства͘ Власний капітал у частині статутного є
фінансовою основою для запуску в дію нового суб’єкта господарювання͘

Функція відповідально
сті та гарантії͘ Як уже було зазначено͕ статутний капітал є свого роду
кредитним забезпеченням для кредиторів підприємства͘ Власному капіталу в пасиві балансу
відповідають чисті активи в активній стороні балансу͘ Чим більший власний капітал підприємства͕
з
окрема статутний капітал͕ тим більших збитків може зазнати підприємство без загрози інтересам
кредиторів͕ отже͕ тим вищою є його кредитоспроможність͘

Захисна функція͘ У той час͕ як попередня функція характеризує значення власного капіталу та
статутного кап
італу для кредиторів͕ захисна функція показує͕ яке значення має власний капітал для
власників͘ Чим більший власний капітал͕ тим краще захищеним є підприємство від впливу
загрозливих для його існування факторів͕ оскільки саме за рахунок власного капіталу мо
жуть
покриватися збитки підприємства͘ Якщо в результаті збиткової діяльності відбувається
перманентне зменшення власного та статутного капіталу͕ то підприємство може опинитися на
межі банкрутства͘

Функція фінансування та забезпечення ліквідності͘ Внесками
у власний капітал͕ разом зі
спорудами͕ обладнанням͕ цінними паперами та іншими матеріальними цінностями͕ можуть бути
грошові кошти͘ Вони можуть використовуватися для фінансування операційної та інвестиційної
діяльності підприємства͕ а також для погашення з
аборгованості по позичках͘ Це͕ у свою чергу͕
підвищує ліквідність підприємства͕ з одного боку͕ та потенціал довгострокового фінансування͕ з
іншого͘

База для нарахування дивідендів і розподілу майна͘ Одер
жаний протягом року прибуток або
розподіляється та в
иплачується власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів͕ або
тезаврується (спрямовується на збільшення статутного чи резервного капіталу)͘ Нарахування
дивідендів͕ як правило͕ здійснюється за встановленою ставкою відповідно до частки акціонера
(пайови
ка) в статутному капіталі͘ Аналогічним чином відбувається розподіл майна підприємства у
разі його ліквідації чи реорганізації͘

Функція управління та контролю͘ Згідно із законодавством власники підприємства можуть брати
участь в його управлінні͘ Найвищим ор
ганом АТ чи ТОВ є збори учасників товариства͕ які
призначають керівні органи та ревізійну комісію͘ Фактичний контроль над підприємством
здійснює власник контрольного пакета його корпоративних прав͘ Володіння контрольним пакетом
дає можливість проводити вла
сну стратегічну політику розвитку підприємства͕ формувати
дивідендну політику͕ контролювати кадрові питання͘ Таким чином͕ статутний капітал забезпечує
право на управління виробничими факторами та майном підприємства͘

Рекламна (репрезентативна) функція͘ Сол
ідний статутний капітал (власний капітал)
підприємства створює підґрунтя для довіри до нього не тільки з боку інвесторів͕ а й з боку
постачальників факторів виробництва і споживачів готової продукції͘ Крім того͕ підприємству із
солідним власним капіталом н
абагато легше залучити кваліфікований персонал͘

15.

Види власного капіталу

підприємства


Основними складовими власного капіталу є͗ Статутний капітал͕ Пайовий капітал͕ Додатково
вкладений капітал͕ Інший додатковий капітал͕ Резервний капітал͕ Нерозподілений
прибуток
(непокритий збиток)͕ Неоплачений капітал͕ Вилучений капітал͘

Статутний капітал



сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною
вартістю згідно із засновницькими документами͘

В окремих підприємств складовою власного капіталу є па
йовий капітал͘

Пайовий капітал



це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб͕ добровільно
розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його
господарсько
-
фінансової діяльності͘ Для забезпечення розвитку господарської діяльно
сті
підприємства пайовиками можуть вноситися додаткові пайові внески на добровільних засадах͘
При щорічному розподілі прибутку за рішенням зборів пайовиків на обов'язкові та додаткові
пайові внески нараховуються дивіденди͕ які можуть бути зараховані на поп
овнення паю͘

Важливими складовими власного капіталу є резерви͕ які можуть бути сформовані у формі
додаткового (капітальні резерви) та резервного капіталу (резерви͕ створені за рахунок чистого
прибутку)͘

Номінальна вартість акцій (часток)



це та вартість͕
яка відображається в сертифікаті акцій
(чи у свідоцтві учасника) та в умовах їх випуску і береться до уваги при визначенні кількості
голосів на зборах та реалізації інших прав власників͘ Сукупна номінальна вартість
корпоративних прав͕ випущених підприємс
-
т
вом͕ становить його номінальний͕ або статутний͕
капітал͘

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) є складовою частиною власного капіталу͕ що
залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного
капіталу͘ Додатковий капітал

являє собою інший капітал͕ вкладений учасниками товариства
(емісійний дохід͕ тобто дохід отриманий від розміщення акцій власної емісії за цінами͕ які
перевищують номінальну вартість) або одержаний у процесі господарської діяльності
підприємства внаслідок
до оцінки активів͕ безоплатного отримання необоротних активів͕
іншого додаткового капіталу͘

Резервний капітал



це сума резервів͕ створений підприємством відповідно до діючого
законодавства або статутних документів͘

Резервний (страховий) капітал створюєть
ся господарськими товариствами в розмірі͕
встановленому засновницькими документами͕ але не менше 25 відсотків статутного капіталу͘
Щорічний розмір відрахувань до резервного (страхового) капіталу також встановлюється
засновницькими документами͕ але не може
бути меншим за 5 відсотків суми чистого
прибутку͘

Резервний капітал господарського товариства створюється з метою покриття можливих в
майбутньому не передбачуваних збитків͕ втрат͘ Резервний капітал може використовуватися
для покриття балансового збитку під
приємства за звітний період͕ на виплату дивідендів при
недостатності нерозподіленого прибутку͕ на інші цілі передбачені законодавством͘

Вилучений капітал



це фактична собівартість акцій власної емісії͕ викуплених товариством
у своїх акціонерів͘

Акціонерне

товариство має право викупити в акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок
сум͕ що перевищують статутний капітал͕ для їх наступного перепродажу͕ розповсюдження
серед своїх працівників͕ анулювання͘

Джерелом формування статутного капіталу є грошові та м
атеріальні внески засновників͘ У
випадку внесення засновниками до статутного капіталу матеріальних ресурсів͕ первісною
вартістю є їх справедлива вартість͕ погоджена між засновниками͕ за якою активи
зараховуються на баланс підприємства͘

Неоплачений капітал
є нічим іншим͕ як заборгованістю засновників (учасників) по внесках
до статутного капіталу͘




16.

Взаємозв’язок
між
складом
та
розміщенням майна підприємства
та

джерелами його утворення

Бухгалтерський баланс будується у вигляді двосторонньої таблиці͕ у ліві частині балансу͕ що називається активом


показують склад і розміщення майна підприємства͕ а в правій͕ що називається пасивом


джерела утворення
майна та його цільове призначення͘

Ак
тив і пасив балансу складається з окремих статей͕ кожна з яких відображає величину певного економічного
однорідного виду майна або його джерел͘ Тому основним елементом бухгалтерського балансу є стаття і активна і
пасивна͘

І актив і пасив балансу розподіле
ні по розділах͘ Загальні підсумки пасиву і активу балансу повинні бути рівні між
собою͕ це обов’язкова умова правильності складання бухгалтерського балансу͘

Рівність підсумків активу і пасиву балансу зумовлена тим͕ що в обох його частинах відображено в ва
ртісному
вимірнику одне і те саме майно підприємства͕ тільки згруповано за різними ознаками͘ В активі


за вкладом і
розміщенням͕ в пасиві


за джерелами утворення і цільовим призначенням͘

Діяльність будь
-
якого підприємства повинна забезпечуватися засобами
, що необхідні для задоволення
його потреб. Сукупність засобів підприємства називають майном.


Майно підприємства

та джерела його утворення показуют
ься в бухгалтерському балансі.

В
узагальненому вигляді склад майна та джерела його утворення представлені на

схемі.


Майно підприємства та джерела його утворення


Вид майна


Джерела утворення майна


1.

Основний

капітал

(основні засоби):


-

Будівлі;


-

Споруди;


-

Машини та обладнання.

2.

Нематеріальні активи.

3.

Оборотний

капітал

(оборотні кошти):


-

Грошові кошти;


-

Цінні папери;


-

Дебіторська заборгованість;


-

Товарно
-
матеріальні запаси.


1.

Джерела

власних коштів:


-

Статутний (акціонерний) капітал;


-

Додатковий капітал;

-

Резервний капітал;


-

Фонди накопичення;


-

Фонд соціальної сфери;


-

Цільове фінансуванн
я;


-

Надходження;


-

Орендні зобов'язання;


-

Нерозподілений

прибуток.


2. Позиковий капітал:


-

Короткострокові зобов'язання;


-

Довгострокові зобов'язання.


Між статтями активу і пасиву балансу існує тісний взаємозв'язок͘ Кожна стаття активу балансу
має свої джерела
фінансування͘ Джерелами фінансування довгострокових активів͕ як правило͕ є власний капітал і довгострокові
позикові кошти͖ іноді вони формуються за рахунок короткострокових активів банку або за рахунок тимчасового
залучення власних оборотн
их коштів͘

Поточні активи утворюються за рахунок як власного капіталу͕ так і за рахунок короткострокових позикових коштів͘
Бажано͕ щоб вони наполовину були сформовані за рахунок власного͕ а наполовину
-

за рахунок позикового капіталу͕
оскільки при цьому за
безпечується гарантія погашення позикових коштів͘

Залежно від джерел формування загальну суму поточних активів (оборотного капіталу) прийнято ділити на дві
частини͗ змінну͕ яка створена за рахунок короткострокових зобов'язань підприємства͖ постійний мініму
м поточних
активів (запасів і витрат)͕ утворених за рахунок перманентного (власного і довгострокового позикового) капіталу͘

Недолік власного оборотного капіталу призводить до збільшення змінної і зменшення постійної частини поточних
активів͕ що також свідч
ить про посилення фінансової залежності підприємства і нестійкості його положення͘

Власний капітал в балансі відображається загальною сумою͘ Щоб визначити͕ скільки його використовується в
обороті͕ необхідно від загальної суми по =V і V розділах пасиву бала
нсу виключити суму довгострокових
(необоротних) активів͘ Отримана сума наявності власних оборотних коштів збільшується на суми доходів майбутніх
періодів͕ фонду споживання і засобів майбутніх витрат і платежів͕ що відображаються у V= розділі пасиву балансу
,
так як вони фактично використовуються в обороті підприємства і прирівнюються до власних коштів͘

Необхідно також розрахувати структуру розподілу власного капіталу на оборотний і основний͘ Відношення
власного оборотного капіталу до загальної його суми отри
мало назву коефіцієнта маневреності капіталу͕ який
показує͕ яка частина власного капіталу знаходиться в обороті͕ тобто в тій формі͕ яка дозволяє вільно маневрувати
цими засобами͘



17.

Сутність методів бухгалтерського

обліку

Методом бухгалтерського обліку

називається сукупність методів і прийомів͕ що
дозволяють одержати всесторонню характеристику господарської діяльності підприємства͘

До основних елементів методу бухгалтерського обліку відносяться͗ документація͕
інвентаризація͕ система рахунків складання
господарського балансу і звітності͘

Кожна господарська операція повинна бути оформлена документом͕ який є основою
відображення її в бухгалтерському обліку͘

Інвентаризація



це спосіб періодичної перевірки даних бухгалтерського обліку (це
перемірювання͕ з
важування͕ виявлення в наявності матеріальної цінності за матеріально
-
відповідальними особами і порівняння їх з даними бухгалтерського обліку)͘

Система складання бухгалтерського балансу



це спосіб відображення стану і руху
господарських засобів і джерел
їх утворення͘

Звітність



с͘г͘ підприємства звітуються в вищестоящі організації͕ управлінні сільського
господарства͕ центрально
-
статистичному управлінні͕ додаткові і фінансові органи͕ установи
банків͘ Розрізняють поточну͕ місячну͕ квартальну і річну звітн
ість͘

Калькулювання

-

це метод обчислення собівартості виготовлення одиниці товарно
-
матеріальних цінностей або одиниці виконаних робіт. Суть методу полягає у тому, що
обґрунтовують, визначають і розподіляють витрати, які належать до того чи іншого об'єкта
калькування (виробу, процесу, замовлення тощо).

Рахунки

-

спосіб групування за певною системою фінансово
-
економічної інформації для її
поточного відображення у бухгалтерському обліку і для здійснення контролю за
господарськими процесами, станом господарськ
их засобів та джерел їх формування.

Подвійний запис

-

це подвійне відображення у бухгалтерському обліку кожної господарської
операції: у дебеті одного чи декількох рахунків та одночасно у кредиті одного чи декількох
рахунків на одну й ту саму суму.

Подвій
ний запис дає змогу здійснювати балансовий контроль бухгалтерської інформації,
тобто контролювати правильність і законність використання господарських засобів і джерел їх
формування.

Бухгалтерський баланс

-

спосіб групування і відображення наявності й
стану господарських
засобів підприємства за складом і використанням та джерелами формування на певну дату в
узагальненому вартісному вимірнику. Бухгалтерський баланс є однією з основних форм
бухгалтерської фінансової звітності.

Бухгалтерська звітність

-

су
купність способів і прийомів узагальнення даних поточного
обліку і впорядкована система взаємопов'язаних економічних показників виробничо
-
господарської діяльності підприємства за звітний період.

Бухгалтерську звітність заповнюють на підставі даних рахунків

бухгалтерського обліку з
певною системою їх групування.

Документування

-

це спосіб відображення об'єктів бухгалтерського обліку (господарських
засобів͕ коштів͕ джерел їх утворення та господарських процесів) у первинних бухгалтерських
документах (рахунках͕

накладних͕ чеках͕ ордерах тощо) після або в момент завершення
операцій з ними͘

Документування господарських операцій у первинних документах надає юридичної сили
даним бухгалтерського обліку͘ При розв'язанні конфліктів між господарюючими суб'єктами
чи особ
ами в судових органах правильно оформлені документи набувають доказово
-
правового значення͘

Первинні документи накопичуються за видами та звітними періодами͕ опрацьовуються в
бухгалтерії͕ після чого здаються в архів підприємства або знищуються з урахуванням

термінів зберігання відповідно до діючого законодавства͘

Методичні прийоми бухгалтерського обліку взаємопов'язані, доповнюють один одного і в
сукупності становлять єдине ціле
-

метод бухгалтерського обліку.


18.

Документація як метод бухгалтерського

обліку

Особливістю бухгалтерського обліку є суцільне і безперервне спостереження за всіма
господарськими операціями͕ які здійснюються на підприємстві͘

Цей

процес досягається за
допомогою документації͘

Документація (документ з лат͘
-

Доведення͕ свідоцтво)
-

це сук
упність документів͕ за
допомогою яких оформляють господарські операції на підприємствах чи інакше кажучи процес
оформлення господарських операцій документами͘

Документація є важливим елементом
бухгалтерського обліку͗ вона служить для первинного спостережен
ня за господарськими
операціями і є обов'язковою умовою для відображення їх в обліку͘

Основними завданнями͕ які стоять перед бухгалтерською службою будь
-
якої організації͕ є͗



Формування повної і достовірної інформації про господарські

процеси

і

фінансові
результати діяльності організації, необхідної для оперативного управління, а також для
її використання інвесторами, кредиторами, податковими та фінансовими органами,
банками та іншими зацікавленими особами;



Забезпечення контролю за наявністю і рухом майна;



використання

матеріальних, трудових і фінансових ресурсів згідно затвердженим
нормам, нормативам і кошторисам;



Своєчасне попередження негативних явищ у фінансово
-
господарської діяльності;



виявлення і мобілізація внутрішньогосподарських резервів.

Документ



це письмове свідчення на паперових або машинних носіях про здійснення
господарських операцій͘ Документи бувають первинні та зведені͘ Первинний документ
складають під час виконання господарської операції чи одразу після її завершення͕ а зведений


на осно
ві кількох первинних документів для отримання узагальнених даних͘

Документи мають важливе значення для забезпечення контролю за збереженням майна
господарства͕ раціональним його використанням͘ Приймання і відпуск матеріальних
цінностей͕ використання грошов
их коштів͕ здійснення розрахунків тільки на підставі належно
оформлених документів запобігають зловживанням з боку посадових осіб͘ Практика свідчить͕
що нестачі͕ розтрати і безгосподарність͕ різні зловживання найчастіше бувають там͕ де
документи оформляють
ся неправильно і несвоєчасно͕ облік ведеться незадовільно͘

Документи мають і правове (юридичне) значення як письмовий доказ здійснення
господарських операцій͕ а тому використовуються судовими органами при розгляді
господарських позовів͘ Судові органи визна
ють за документом доказову͕ юридичну силу в
тому разі͕ якщо його складено своєчасно і належним чином оформлено͘

Документи використовують при аналізі господарської діяльності͕ для фінансового контролю͕
аудиту і документальних͕ ревізій͘

Що стосується докумен
тування господарських операцій з точки зору законодавства͕ то
вимоги щодо складання документів регламентуються Положенням про документальне
забезпечення записів у бухгалтерському обліку͕ затвердженого наказом Міністерства

фінансів
України № 88 від 24 травн
я 1995 р͘ Згідно з цим нормативним актом всі документи
приймаються до обліку тільки у разі їх правильності͕ тобто вони повинні бути складені лише за
формами первинної документації͘

Проте значення документації в господарській роботі підприємств не обмежуєть
ся тільки
тим͕ що її використовують для обгрунтування облікових записів͘Документація відіграє важливу
роль в управлінні діяльністю підприємства͘

У формі

відповідних

документів (платіжних
доручень͕ касових ордерів͕ нарядів͕ вимог тощо) даються розпорядження

на здійснення
господарських операцій (перерахування або видачу коштів͕ відпуск матеріалів͕ виконання
робіт тощо)͘

Для працівників͕ які виконують ці розпорядження (касирів͕

матеріально
відповідальних осіб͕ виконавців робіт тощо)͕ документи є обгрунтуванням

здійснених ними
операцій͘

Порядок документального оформлення господарських операцій та вимоги щодо складення
документів регламентуються статтею 9 "Первинні облікові документи та реєстри
бухгалтерського обліку" Закону України "Про бухгалтерський облік і
фінансову звітність в
Україні" від 16 липня 1999 року № 996
-
ХІУ.

Первинне спостереження, документування та документація відіграють велику роль в
управлінні діяльністю підприємством, а саме:

-

дають уявлення про фактичний стан господарських засобів та їх зм
іни в процесі
кругообороту засобів,

-

забезпечують прозорість у роботі підприємства та контроль за наявністю руху майна і
коштів;

-

є юридичним (правовим) свідченням господарських операцій, що здійснюються;

-

є важливим джерелом контролю для зовнішніх і вн
утрішніх користувачів при проведенні
ревізії, аудиту, аналізу господарської діяльності.

Первинні документи мають бути складені на паперових носіях або машинних (електронних)
носіях. Відповідно до цього існують і вимоги до змісту та оформлення документів. П
орядок
створення первинних документів, записів у реєстрах бухгалтерського обліку та зберігання
документів, реєстрів і звітів установлений Положенням про документальне забезпечення записів
у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів

України від 24.05.95
року № 88.

Повнота і достовірність показників обліку значною мірою залежать від якості оформлених
документів. Щоб бути доказовим і мати юридичну силу, документ повинен містити обов'язкові
реквізити. Термін "реквізити" походить від лат
инського, що означає "потрібне, необхідне".
Такими реквізитами для будь
-
якого первинного бухгалтерського документа є:

o назва та код форми документа;

o дата і місце складання;

o назва підприємства, від імені якого складений документ;

o зміст та обсяг госпо
дарської операції в грошовому і натуральному вимірі;

o посади, прізвища та особистий підпис осіб або інший знак, що дає змогу ідентифікувати
особу, що несе відповідальність за надання дозволу на проведення господарської операції, за
проведення господарсько
ї операції, за складання первинного документа.

Розглянуту класифікацію можна узагальнити такою схемою
:





19.

І
НВЕНТАРИЗАЦІЯ

ЯК МЕТОД БУХГАЛТЕРСЬ
КОГО ОБЛІКУ


І
НВЕНТАРИЗАЦІЯ
-
П
РИЙОМ БО СУТНІСТЬ ЯК
ОГО ПОЛЯГАЄ У
ВИЯВЛЕННІ ТА ВІДОБРА
ЖЕННІ В ОБЛІКУ ГОСП
.

З
АСОБІВ ТА
ДЖЕРЕЛ ФОРМ
-
НЯ
,

ЯКІ НЕ ЗНАЙШЛИ ВІДОБ
РАЖЕННЯ В
БО
.
МЕТА
:
ЗАБЕЗП ДОСТОВІРНІСТЬ

ДАНИХ БО
;

ОБ

ЄКТ
:
МАЙНО
,

ФІН
.
ЗОБОВ
'
ЯЗАННЯ
;

ДАТА
:
НА
1

ЖОВТНЯ ПЕРЕД СКЛА
-
НЯМ
РІЧНОЇ ЗВІТНОСТІ
;

РЕ
ЗУЛЬТАТИ
:
ВІДСУТНІСТЬ РОЗБІЖНО
СТЕЙ
;

НАДЛИШКИ
;
НЕСТАЧА
.

П
РОВОДИТЬСЯ ЗА МІСЦЕМ

ЗНАХОДЖЕННЯ ОБ

ЄКТІВ АБО НОТАРІАЛЬН
О ВІДПОВІДАЛЬНОЇ
ОСОБИ
,

ЗА НАКАЗОМ КЕРІВНИКА

ПОСТІЙНО ДІЮЧОЮ
КОМІСІЄЮ
,

ЩО СКЛ З ГОЛОВИ І ЧЛ
ЕНІВ
(

ФАХІВЦІВ
),

ЗА
ПРИСУТНОСТІ МАТ ВІДП
ОВІДАЛЬНОЇ ОСОБ
И
,

ЯКА НА БЛАНКУ
ІНВЕН
-
ГО ОПИСУ ЗАСВІДЧУЄ
,

ЩО ВСІ ЦІННОСТІ
ОПРИБУТКОВАНІ
.

О
БОВ

ЯЗКОВІ ВИПАДКИ ПРОВЕ
ДЕННІ
ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ
:

1.
ПЕРЕД СКЛА
-
НЯМ РІЧНОЇ ЗВІТНОСТІ
;

2.
ПРИ
ЗМІНІ МАТЕР
.
ВІДП
.
ОСОБИ
;

3.
ПРИ ЗМІНІ КЕРІВНИКА
;

4.
ПРИ
ВСТАНОВЛЕНІ ФАКТІВ К
РАДІЖОК
,
ЗЛОВЖИВАНЬ
,
ФО
РС
-
МАЖОРНІ
ОБСТАВИНИ
;

5.
ПРИ ЛІКВІДАЦІЇ
;

6.
ЗА РОЗПОРЯДЖЕННЯМ
ОРГАНІВ
;

7.
ПРИ ПЕРЕДАЧІ В ОРЕНД
У
;

8.
ПРИ ПРИВАТ
-
Ї
.

Е
ТАПИ
ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ
:

1.
ФОР
-
НЯ КОМІСІЇ
;

2.
ВСТ
-
НЯ ФАКТ
.

З
АЛИШКІВ
МАЙНА ТА ЗОБОВ
'
ЯЗАНЬ
;

3.
ЗВІРКА НАЯВНИХ ЦІННО
СТЕЙ ЗА
ДАНИМИ БО
;

4.
ВІДОБР
.

Р
ОЗБІЖНОС
ТЕЙ В ІНВЕНТ
.

О
ПИСІ
;

5.
ПЕРЕДАЧА ОПИСУ ДЛЯ П
РИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ КЕРІ
ВНИКУ ЗА
РЕЗУЛЬТАТАМИ ІНВ
.
-
ЦІЇ
:

ВІДСУТНІСТЬ
,

НАДЛИШКИ
,

НЕСТАЧА
.

З
АВДАННЯ ІНВ
-
ЦІЇ
:

1.

В
ИЯВЛЕННЯ ФАКТ НАЯВНО
СТІ ОСН
ЗАСОБІВ
,

МАТ ЦІННОСТЕЙ
,

БЛАНКІВ СУВ ЗВІТНОСТ
І
,

ГР
.

К
ОШТІВ
2.

В
ИЯВЛЕННЯ МАТ ЦІНН
ОСТЕЙ
,

ЩО НЕ ВИКОР
-
СЯ
3.

В
ИЗН
ДОТРИМАННЯ УМОВ ЗБЕР
ІГАННЯ МАТ ЦІННОСТЕЙ

І ГР
.

К
ОШТІВ
,

ПРАВИЛ УТРИМАННЯ ТА
ЕКСПЛ
-
Ї МАТ ЦІННОСТЕЙ
4.

П
ЕРЕВІРКА
РЕАЛЬНОЇ ВАРТОСТІ МА
Т ЦІННОСТЕЙ
,

ЩО Є В ОБЛІКУ НА
БАЛАНСІ
,

СУМ ДЕБ І КРЕД ЗАБ
.

В
ИДИ
:1.

З
А ПОВНОТОЮ
ОХОПЛЕННЯ
:

ПОВНА
,

ЧАСТКОВА
2.
ЗА ХАРАКТЕРОМ
:

ПЛАНОВА
,

ПОЗАПЛАНОВА
.



20. Оцінка як метод бухгалтерського обліку. Облікові
вимірники бухгалтерського обліку

Оцінка як елемент методу бухгалтерського

обліку


це
спосіб вартісної сумірності активів, зобов'язань, капіталу,
витрат і доходів підприємств; оцінка повинна відображати
фактичні витрати живої та уречевленої праці.


Усі об'єкти бухгалтерського обліку оцінюються в поточному
обліку і звітності в г
рошовому вираженні в грошовій одиниці
держави. Валютні кошти оцінюються в двох вимірниках


в
іноземній валюті та в національній.


Оцінка повинна бути такою, щоб не збільшувати активи і не
зменшувати зобов'язання (згідно з принципом обачності), бо
це призв
одить до невиправданого збільшення капіталу
виходячи з балансового рівняння:


Капітал = Активи
-

Зобов'язання.


Тому в балансі активи відображуються за найменшою з двох
вартостей


історичною або фактичною (чистою вартістю
реалізації). Основні засоби відоб
ражуються в балансі за
остаточною вартістю (з вирахуванням зносу).


У кожному стандарті бухгалтерського обліку наводяться
методи оцінки відповідних об'єктів бухгалтерського обліку
при їх надходженні, вибутті та на дату балансу.

ВИМІРНИКИ

Натуральні вимірни
ки


це вимірники маси, об'єму (обсягу),
площі, потужності, що прийняті в народному господарстві, з
допомогою яких обчислюється кількість наявних у
господарстві матеріальних цінностей. Використання тих чи
інших натуральних вимірників залежить від особливос
тей
обліковуваних об'єктів господарювання. Так, тверде паливо
вимірюється в тоннах, деревина

у кубічних метрах, урожай


у центнерах (або тоннах), молоко


у літрах і т. ін.


У деяких випадках застосовуються комбіновані натуральні
вимірники. Наприклад, ро
боту автотранспорту вимірюють у
тонно
-
кілометрах.


Натуральні вимірники відображують обліковувані об'єкти не
лише кількісно, а й якісно. Наприклад, сорт (перший, другий,
вищий тощо), вміст корисних речовин (дегустація цукру в
цукровому буряку, олійність).


Трудові вимірники


це вимірники людської праці. їх
виражають в одиницях часу


днях, годинах, хвилинах. Цей
вимірник має велике значення в оцінці економічного аспекту
виробництва. Користуючись ним, визначають продуктивність
праці, її інтенсивність, а обл
іковують також кількість
витраченої на виконання роботи праці.


Трудовий вимірник є різновидом натурального.


Грошовий вимірник


це вимірник вартості. У кожному
господарстві застосовують передусім грошовий вимірник
своєї країни. Крім того, можуть використ
овувати, особливо на
спільних підприємствах, грошові одиниці інших країн.


Грошовий вимірник зумовлений існуванням вартості та
ринкових відносин. На ньому ґрунтується метод оцінювання
та калькулювання. Основним мірилом грошової оцінки є ціна.


21.
Калькуля
ція як метод б.о. Рахунки як метоб б.о.

Для керівництва під
-
ва необхідно знати суму витрат
пов’язаних з діяльністю під
-
ва. Це робиться за допомогою
калькуляції
. Каль
-
ція це відрахування собівартості готової
продукції або виконаних робіт (послуг)

Калькуляці
я є елементом бухгалтерського обліку. Вона тісно
пов'язана з рахунками, оскільки за їх допомогою
забезпечується необхідна інформація для визначення
собівартості. На таких рахунках дані відображають
відповідно до встановлених вимог стосовно калькуляційних
р
озрахунків. Тому ці рахунки за їхньої класифікації
називають калькуляційними. Виділяють декілька
класифікацій видів калькуляцій за різними ознаками:

-


За призначенням і часом складання


попередні (проектні,
планові, кошторисні) і виконавчі (звітні, норма
тивно
-
звітні);

-


За охопленням витрат або місцем здійснення


галузеві,
повні, виробничі, внутрішньогосподарські, змінних витрат,
технологічні;

-


За характером виробництва


масові (періодичні),
індивідуальні, проміжні;

-


За властивостями
калькуляційного об'єкта


загальні,
параметричні;

-


За характером вихідних даних


технічні, планові,
нормативні, фактичні;

-


За методом калькулювання


позамовні, по передільні,
попроцесні, нормативні.

). Для того, щоб згрупувати госп. операції, які офо
рмлені
відповідними документами, за якісно однорідними ознаками
в б.о. використовуюють
систему рахунків.

Госп. операції
спричинюють взаємопов’язані зміни у складі засобів і джерел
їх формування.

Рахунки бухобліку схематично зображують у
вигляді двосторонн
ьої таблиці, лівий бік якої позначають
дебет, а правий


кредит.



На рахунку може бути на початок звітного періоду
залишок активів, зобов'язань і капіталу. Такий залишок
називають початковим сальдо.



На рахунках відображають господарс
ькі операції,
тобто зміни ресурсів і їхніх джерел. При цьому збільшення
об'єкта обліку записують на одному боці рахунку, а
зменшення


на іншому. Підсумки записів за дебетом
рахунку називають дебетовим оборотом, за кредитом


кредитовим оборотом.



22 Подв
ійний запис

як метод БО

Зміни у складі активів підприємства та джерел їх формування
обумовлені безперервно здійснюваними господарськими
операціями і тягнуть за собою такі самі зміни сум на
відповідних рахунках бухгалтерського обліку.

Наприклад: надходження

сировини і матеріалів на
підприємства веде до збільшення залишку таких активів як
матеріали. На цю саму суму одночасно зростає заборгованість
перед постачальниками, тому бухгалтерська господарська
операція має подвійне відображення на рахунках цієї суми.

Запис кожної господарської операції у дебеті і кредиті
відповідних рахунків в однакових сумах
називається

подвійним записом
. За допомогою подвійного
запису в обліку забезпечується відображення цих
господарських операцій в їхньому взаємозв’язку і
взаємозале
жності. Такий підхід забезпечує контроль за
правильністю виконання і зумовлює рівність оборотів за
дебетом і кредитом рахунків.

Взаємозв’язок між рахунками бухгалтерського обліку, що
встановлюється подвійним записом кожної господарської
операції, називаєть
ся

кореспонденцією рахунків
, а рахунки,
за дебетом і кредитом яких реєструється ця операція,


кореспондуючими рахунками.

Запис, який розкриває назву рахунків, що дебетуються і
кредитуються, суму господарської операції
називають

бухгалтерською проводкою.


23.
Загальна характеристика балансу як методу БО.
Характеристика звітності.

Активи підприємства

відображені в балансі як вартість його
майна і боргових прав, які контролює підприємство на звітну
дату.

пасив



це зобов’язання підприємства за позиками та
кредиторською заборгованістю, погашення яких спричинить
зменшення вартості майна та визначає розмір власного
капіталу.

Перевищення вартості активів над обов’язками становить
вартість засновників підприємства, яку відображують у пасиві
звітного балансу в ро
зділі Власний капітал.

У першому розділі активу балансу відображують вартість
основних засобів, нематеріальних активів, капітальних
вкладень та авансів підрядчикам, довгострокових фінансових
вкладень, довгострокову дебіторську заборгованість та
довгостроко
ві фінансові інвестиції тощо, які характеризують
необоротні активи.

У другому розділі активу балансу зосереджені відомості про
вартість матеріальних оборотних коштів, що перебувають у
розпорядженні підприємства, включаючи виробничі запаси,
незавершене виро
бництво, готову продукцію і товари. У
цьому розділі балансу розміщують дані про суми витрат обігу
на залишок товарів, а також дані про наявність коштів у касі і
на банківських рахунках; про витрати на придбання
короткострокового цінного паперу та інших фін
ансових
вкладень, про заборгованість дебіторів за товари і послуги й
інші операції.

Векселі одержані вказують суму дебіторської заборгованості
(комерційного кредиту) переважно покупців і замовників,
забезпеченої одержаними від них векселями і стратами, стр
ок
оплати яких настає протягом року з дня видачі.

У третьому розділі активу балансу розміщують суми витрат
майбутніх періодів.

У першому розділі пасиву балансу відображують інформацію
про власний капітал підприємства. Тут розміщують дані про
розмір статутн
ого капіталу, пайового капіталу, додаткового
капіталу неоплаченого та вилученого капіталу,
нерозподіленого прибутку, резервного капіталу.

У другому розділі пасиву балансу міститься інформація про
забезпечення наступних витрат та платежів персоналу, різним
організаціям та підприємствам, а також цільове фінансування.

У третьому та четвертому розділах відображують
зобов’язання за двома ознаками: короткострокові та
довгострокові.


Актив


Пасив



Склад та розміщення


джерела
утворення



Баланс

Облікові вимірники.

Для відображення в обліку господарських процесів, що
здійснюються на підприємстві, їх кількісних і якісних
характеристик застосовують такі
вимірники:

-

натуральні;


-

трудові;

-

грошові.



Натуральні

вимірники дають змогу отримати
інформацію про господарські засоби і процеси в їх
натуральному вираженні


в одиницях ваги, об’єму, площі,
потужності. Вони забезпечують не тільки кількісн
е
відображення об’єктів (наприклад, виготовлення продукції), а
й їхню якісну характеристику (за видами, сортами,
розмірами), що має велике значення для збереження
господарських засобів. Облік у натуральних вимірниках
називають кількісним.


Трудові вимірники

використовують для визначення
кількості затраченої праці в одиницях робочого часу


людино
-
днях, людино
-
годинах тощо. За допомогою трудових
вимірників у поєднанні з натуральними розраховують норми
виробітку, продуктивність прац
і, використання робочого часу
і фонду оплати праці, заробітну плату та інше.



Грошовий вимірник

застосовують для узагальненого
відображення наявності та руху засобів (майна) підприємства,
джерел їх утворення, господарських процесів і результатів

діяльності в єдиному грошовому вимірнику (національній
валюті України.

Фінансова звітність підприємства
-

це система узагальнених
показників, що характеризують підсумки фінансово
-
господарської діяльності підприємства за минулий період
(місяць, квартал, рі
к).


Метою складання фінансової звітності є надання
користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та
неупередженої інформації про фінансовий стан, результати
діяльності та рух коштів підприємства. Порядок надання
фінансової звітності користувачам виз
начено чинним
законодавством.


Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби
користувачів щодо:


• придбання, продажу і володіння цінними паперами;


• участі в капіталі підприємства;


• оцінки якості управління;


• забезпеченості зобов'язань підприєм
ства;


• визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;


• регулювання діяльності підприємства тощо.


Основні вимоги до фінансової звітності
-

реальність, ясність,
своєчасність, єдність методики звітних показників,
порівнянність звітних показників з
минулими.



24Сутність бухгалтерського балансу

Бухгалтерський баланс
-
призначений для узагальнення
інформації стосовно складу та розміщення майна, а також
джерел його утворення.

Він зображається двухсторонньою таблицею,одна частина з
якої називається актив
а інша Пасив.

Завдання балансу

-

дати узагальнену інформацію про активи і їх джерела у вартісному вимірнику на
певну дату. Така інформація необхідна та зовнішнім користувачам для прийняття рішень.

В активі формується інформація щодо складу та розміщення
ма
йна підприємства (склад,кошти,розміщення на поточному
рахунку)

В пасиві відображається інформація щодо джерел утворення
цього майна(статутний капітал,позика в банку)


=
Підсумок балансу,як в активі так і в пасиві
однаковий,оскільки не можу бути більше чи

менше майна ніж
джерел його формування)

Актив

Пасив

Склад та розміщення Джерела його
утворення

Майна

Балан
c

=


За формою
баланс являє собою двосторонню таблицю, ліва сторона якої називається активом і призначена
для відображення господарських засобів за складом і розміщенням, а права сторона, що називається пасивом,
призначена для відображення джерел формування господарських

засобів. Така форма побудови
бухгалтерського балансу називається горизонтальною. Вона широко використовується в країнах
континентальної Європи, в тому числі й в Україні. Англомовні країни використовують вертикальну форму
побудови балансу, коли спочатку по
казують склад активу, а потім
-

пасиву.

Схематичне зображення горизонтальної та вертикальної форм складання бухгалтерського балансу
представлено на рис. 2.3.


Рис. 2.3. Форми складання бухгалтерського балансу

Слід зазначити, що в основі побудови горизонта
льної та вертикальної форм бухгалтерського балансу
знаходиться одне й те саме рівняння, яке в бухгалтерському обліку прийнято називати
балансовим рівнянням.
Воно має такий вигляд:

Активи = Власний капітал + Зобов'язання

Це рівняння є свідченням того, що ак
тиви підприємства можуть формуватися як за рахунок власних коштів,
так і залучених, тобто коштів інших підприємств та фізичних осіб. Однак існують випадки, коли активи
підприємства формуються тільки за рахунок власних коштів (власного капіталу). Така ситуа
ція можлива на
початкових стадіях діяльності підприємства. Тоді балансове рівняння матиме такий вигляд:

Активи = Власний капітал

У бухгалтерському балансі всі господарські засоби підприємства та джерела їх формування об'єднані в
економічно однорідні групи,

які називають статтями балансу. Статті балансу мають загальну назву, окремий
код і записуються окремими сумами. Статті бухгалтерського балансу поділяють на активні (ті, що розміщені в
активі балансу) і пасивні (ті, що розміщені в пасиві балансу).

Стаття б
алансу
-

це показник, що відображає на звітну дату стан окремих видів активів, власного капіталу
та зобов'язань.

Статті активу характеризують господарські засоби: основні засоби, запаси, кошти, дебіторську
заборгованість тощо. Статті пасиву характеризують
джерела власних і залучених коштів: статутний капітал,
прибуток, кредити банку, кредиторську заборгованість тощо.

Підсумок активу або пасиву (оскільки вони мають дорівнювати один одному) називається валютою балансу.


Рис. 2.4. Умови, що визначають рівніст
ь підсумків балансу

Загальні підсумки активу і пасиву балансу дорівнюють один одному (рис. 2.5). Це обов'язкова умова
правильності його складання. Рівність підсумків активу і пасиву балансу зумовлена тим, що в обох його
частинах відображені у вартісній оці
нці одні й ті самі господарські засоби, які згруповані за різними ознаками:
в активі за складом і розміщенням, а в пасиві
-

за джерелами їх формування. Кожна група господарських
засобів, розміщених в активі, має відповідне джерело їх формування, відображен
е в пасиві балансу. Відсутність
рівності підсумків активу і пасиву балансу свідчить про наявність помилок, допущених при його складанні.

Змістовна частина балансу визначається його будовою та структурою. Розміщення статей в активі та пасиві у
світовій і
вітчизняній практиці істотно відрізняється (табл. 2.1).

У бухгалтерському балансі статті розміщені за їх здатністю перетворюватися на грошові кошти. Так, в активі
балансу вони розташовані в міру зростання їх ліквідності: від нематеріальних активів до грошо
вих коштів, а в
пасиві
-

за ознакою часу, який потрібен для повернення боргу. Грошовий вираз статті балансу називається
оцінкою статті. Статті бухгалтерського балансу поділяються на:

o активні та пасивні;

o основні та регулюючі.


Рис. 2.5. Відображення го
сподарських засобів підприємства та джерел їх формування у бухгалтерському
балансі

Показники основних статей включаються в підсумки розділів та підсумок балансу. Регулюючі статті не
мають значення без основних і їх суми в підсумок балансу не включаються. В

активі балансу такими статтями є
первісна вартість та знос нематеріальних активів і основних засобів, первісна вартість дебіторської
заборгованості та резерв сумнівних боргів. У пасиві неоплачений капітал та вилучений капітал. Активні статті
балансу групу
ються у розділи активу, пасивні
-

у розділи пасиву балансу (рис. 2.6).

Таблиця 2.1.
Порівняльна характеристика будови балансу у світовій і вітчизняній практиці


У І розділі активу "Необоротні активи" наводяться статті: нематеріальні активи, основні засоби

(за первісною
та залишковою вартістю, яка включається до валюти балансу, та сумою зношення), незавершене будівництво,
довгострокові біологічні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість
та інші необоротні активи.
Необоротні активи в економічній літературі та практиці відомі ще як довгострокові
активи або фіксовані активи. Вони є такими, що не споживаються протягом одного операційного циклу,
керівництво підприємства не передбачає їх конвертації у гроші в поточному р
оці, і основне призначення яких
-

не перепродаж, а використання в господарській діяльності.

:: розділ активу
-

"Оборотні активи"
містить дані про виробничі запаси, поточні біологічні активи,
незавершене виробництво, готову продукцію, товари, векселі одержа
ні, поточну дебіторську заборгованість,
поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їхні еквіваленти.

У ::: розділі активу "Витрати майбутніх періодів"
відображають витрати майбутніх періодів. Це витрати,
що мали місце протягом поточного або попередніх
звітних періодів, але належать до наступних періодів
(сплачені аванси за узяті в оренду необоротні активи, оплачена передплата на періодичні видання, оплачена
абонентна плата за користування засобами зв'язку тощо).

У:

розділі пасиву "Власний капітал" подаю
ть інформацію про статутний, неоплачений, вилучений, пайовий,
додатковий і резервний капітал та нерозподілений прибуток (непокриті збитки).

:: розділ пасиву "Забезпечення наступних витрат і платежів"
містить інформацію про визнані в
звітному періоді майбут
ні витрати та платежі, величина яких на дату складання балансу може бути розрахована
тільки шляхом прогнозних оцінок (забезпечення виплат відпусток, гарантійних зобов'язань, додаткове пенсійне
забезпечення); залишки коштів цільового фінансування, які форму
ються за рахунок зовнішніх надходжень і
мають бути використані виключно за передбаченою цільовою ознакою (субсидії, асигнування з бюджету і
позабюджетних фондів, цільові внески фізичних та юридичних осіб тощо).

У ::: розділі пасиву балансу "Довгострокові з
обов'язання"
наводять дані про кошти, залучені на
довгостроковій основі шляхом випуску підприємством цінних паперів власного боргу, довгострокові кредити
банків та інші зобов'язання підприємства з строком погашення, що перевищує 12 місяців з дати балансу.

У :G розділі пасиву балансу "Поточні зобов'язання"
відображають зобов'язання за одержаними кредитами
банку та за виданими векселями зі строком погашення до 12 місяців з дати балансу, кредиторську
заборгованість за товари, роботи і послуги, поточні зобов'яз
ання за розрахунки з бюджетом, зі страхування,
оплати праці тощо.

У G розділі пасиву балансу "Доходи майбутніх періодів"
відображаються доходи, які отримані протягом
поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів (оде
ржані аванси за
здані в оренду необоротні активи, одержана передплата на періодичні видання, виручка від продажу квитків
транспортних і театрально
-
видовищних організацій, стягнута абонентна плата за користування засобами зв'язку
тощо).

Активи, зобов'язання

та власний капітал відображаються у балансі підприємства за умови їх відповідності
всім критеріям визнання. Якщо об'єкт бухгалтерського обліку не відповідає одному з критеріїв визнання, то він
не відображається у балансі.


Auc. 2.6. Структура буxгaлmеpcь
кого баладу за оcновнuмu cmammямu


25. Статті балансу

Слово "баланс" (лат.

bis



двічі,

lans



чаша терезів) означає
дві чаші, як символ рівноваги. Загальне і широке його
використання розпочинається з
XIV

ст. в Західній Європі,
зокрема Італії і Німеччині.
Як символ рівноваги ваги (терези)
зображені на гербі Міжнародної спілки бухгалтерів.

Баланс



це метод відображення стану господарських
засобів

(
майна
)

за їхнім складом і джерелами утворення у
вартісній оцінці на певну дату
.

За формою баланс


таблиця, на
лівій стороні якої
відображають склад і розміщення господарських засобів і яка
називається

активом
, а на правій стороні, що
називається

пасивом
, відображають джерела формування
господарських засобів. Слова "актив" і "пасив" означають
відповідні сторони бух
галтерського балансу. Це так звана
горизонтальна форма побудови бухгалтерського балансу, як
правило, характерна для Німеччини, Італії, Росії. Для України
така побудова практична і традиційна. Скажімо, в Англії,
США використовують вертикальну форму побудови

бухгалтерського балансу: спочатку показують склад активу, а
потім


пасиву.


Бухгалтерський баланс схематично можна зобразити так:

Баланс

Актив

Пасив

Склад і
розміщення
Сума

Джерела
утворення
Сума

господарських
засобів

господарських
засобів

У
бухгалтерському балансі всі господарські засоби
підприємства та джерела їх формування об'єднані в
економічно однорідні групи, які називають

статтями
балансу
. Статті балансу мають загальну назву, окремий код,
їх записують окремими сумами. Статті бухгалтерсь
кого
балансу поділяють на активні (ті, що розміщені в активі
балансу) і пасивні (ті, що розміщені у пасиві балансу).

Статті активу завжди характеризують господарські засоби:
основні засоби, запаси, кошти, дебітори та ін. Статті пасиву
завжди характеризують

джерела власних і залучених коштів:
статутний капітал, прибуток, кредити банку, розрахунки з
постачальниками тощо.

Змістовна частина бухгалтерського балансу визначається його
будовою та структурою. У побудові активу і пасиву є як
вітчизняна, так і світова

практика. Загальну характеристику
побудови активу і пасиву балансу у світовій і вітчизняній
практиці показано в табл. З.2.

Таблиця

3.2. Порівняльна характеристика вітчизняної і
світової практики побудови активу і пасиву балансу



Актив

Пасив

Вітчизняна
практика

Актив будують
у порядку
зростання
ліквідності:

нерухомість;

Пасив будують
за
зобов'язаннями
перед
власниками
коштів: спочатку
запаси;

кошти

своїми, а потім
чужими

Світова
практика

Актив будують
у порядку
убування
ліквідності:

грошові
кошти;

товар
и і
запаси;

нерухомість;

акціонерний
капітал

Пасив будують
за ступенем
погашення:

поточні рахунки
до оплати;

довготермінові
пасиви;

акціонерний
капітал




26. Типи змін у балансі під впливом господарських
операцій

Зміни в балансі, обумовлені госп.
операціями. В процесі гос.
діяль
-
ті відбув
-
ся безперервний рух госп. засобів, зміна їх
складу і джерел формування. Госп. засоби (з
-
би) і джерела їх
форм
-
ня під впливом госп. операцій збільшуються або
зменшуються, в результаті чого змінюються і окремі статт
і
балансу (б
-
су). В окремих випадках ці зміни обумовлюють
появу нових статей б
-
су або зникнення інших. Всі госп.
операції діляться на 4 типи: 1)операції, які призводять до змін
тільки в ак. б
-
су: одна стаття збільш
-
ся, друга змен
-
ся на одну
й ту саму суму.

При цьому підсумок активу(ак.) не
змінюється 2)опер
-
ї, які приз
-
ть до змін тільки в пасиві(пас.)
б
-
су: одна стаття збільш
-
ся, друга змен
-
ся на одну і ту саму
суму. При цьому підсумок пас. не змін 3)опер
-
ї, що
викликають зміни в ак. і пас. б
-
су одночасно:
статя акт. і статя
пас. збільш
-
ся на одну і ту саму суму. Загальний підсумок б
-
су при цьому збільш, однак рівність підсумків ак. і пас. не
поруш
-
ся 4)опер
-
ї, що виклик
-
ть одночасне зменш
-
ня в ак. і
пас. б
-
су на одну і ту саму суму. Загаль. підсумок б
-
су пр
и
цьому змен
-
ся, однак рівність підсумків ак. і пас. не поруш
-
ся. Зміни, що віббув
-
ся під впливом госп. операцій
взаємопов’язані і подвійні, але при будь
-
яких змінах весь час
зберігається основна властивість балансу
-

рівність підсумків
ак. і пас. б
-
су. Ро
зглянуті типи б
-
их змін мають велике
значеня для розуміння екон. суті госп операцій, правильного
відображення їх в системі рахунків.




27. Будова рахунків бухгалтерського обліку

У балансі підприємства наводяться узагальнені дані про об'єкти
бухгалтерського
обліку на певну дату.

Для керівництва господарською діяльністю та прийняття
відповідних

управлінських рішень необхідно
мати

безперервну інформацію про стан і рух майна.

З цією
метою в бухгалтерському обліку застосовується система рахунків.


Система рахунків
-

це спосіб економічного групування, поточного відображення та
оперативного контролю за коштами
господарства

та господарськими операціями.


Кожен рахунок призначений для відображення конкретного об'єкта господарських
засобів або джерел їх утворення.

На рахунках на підставі первинних документів
накопичуються і систем
атизуються поточні дані тільки за однорідними господарськими
операціями.

Рахунок являє собою таблицю двосторонньої форми.


Таблиця рахунку має дві протилежні сторони, позначені термінами "Дебет" (Д
-
т) і
"Кредит" (К
-
т).

Якщо за дебетом рахунка відображають надходження коштів, то за
кредитом

-

їх витрачання.


Залишок коштів або джерел їх утворення на початок або кінець періоду називається
"сальдо. Сума по
операціях

за звітний період називається оборотом по рахунку. Рахунок
може мати два обороту
-
дебетовий оборот (ОБД) і кредитовий (ОБК)


Всі
рахунки бухгалтерського обліку

по відношенню до балансу діляться на дві великі
групи: рахунки для обліку господарських засобів (рахунки коштів) та рахунки для обліку
джерел утворення засобів (рахунки джерел).


Всі рахун
ки коштів
-

рахунки активні.

Вони мають наступну будову: залишок по
рахунку може бути тільки дебетовим, оборот по дебету означає надходження коштів, а
оборот по
кредиту

-

їх використання (вибуття).


Відображення операцій з будь
-
якого активного рахунку може викликати два випадки.


Будова активного рахунки


Рахунок "Активний"


Д
-
т


К
-
т


Сп
-

наявність коштів на початок періоду


ОБК
-
використання коштів (
-
)


ОБД
-
надходження коштів



1.

Ск більше 0, якщо


2.

Сп + ОБД Ск = 0, якщо Сп + ОБД =
ОБК> ОБК



На активному рахунку сальдо кінцеве (Ск) менше нуля бути не може, оскільки не
можна
витратити

коштів більше, ніж їх було.


До активних належать рахунки
"Основні засоби", "Матеріали", "Каса",
"
Розрахунковий

рахунок", "Нематеріальні активи" та ін


Всі рахунки джерел коштів
-

пасивні.

Вони мають наступну будову: початковий
залишок джерел господ
арських коштів завжди відображається за кредитом (кредитове
сальдо), на цій же стороні рахунка відбивається і збільшення джерела, зменшення джерел
-

за
дебетом.

При відображенні операцій по пасивному рахунку може виникнути два випадки.


Будова пасивного
рахунку


Рахунок "Пасивний"


Д
-
т


К
-
т


ОБД
-
зменшення (
-
)


Сп
-

залишок джерел


ОБК
-
збільшення (+)



1.

Ск більше 0, якщо Сп + ОБК> ОБД


2) Ск = 0, якщо Сп + ОБК = ОБД


На пасивному рахунку сальдо кінцеве (Ск) менше нуля бути не може, оскільки не
можна
витратити джерел більше, ніж їх було.


До пасивних належать рахунки "Статутний капітал", "Короткострокові позики банку",
"
Розрахунки

з постачальниками і підрядниками" і ін


Існують активно
-
па
сивні рахунки, які об'єднують в собі ознаки активних і пасивних
рахунків.

У цих рахунках залишок може бути і дебетовим, і кредитовим.

Наприклад, рахунок
"Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" може мати два залишки: дебетовий
-

показує суму дебітор
ської заборгованості і відображається в активі балансу, кредитовий
-

суму кредиторської заборгованості і відображається в пасиві.


Між рахунками та балансом існує тісний взаємозв'язок:


кожній
статті балансу
, як правило,
відповідає

рахунок, крім випадків, коли окремі
статті відображають дані декількох рахунків (наприклад, стаття "Сировина і матеріали"
містить залишки по рах
унках "Матеріали", "Заготівельні і придбання матеріалів");


деякі рахунки представлені в балансі кількома статтями (рахунок "Розрахунки з
постачальниками і підрядниками");


рахунки поділяються на активні і пасивні аналогічно статтями балансу;


залишки госп
одарських засобів і джерел їх утворення показуються на рахунках на тій
же стороні, що і в балансі;


суми залишків по всім активним рахунках рівні підсумку активу (валюті) балансі, а по
всіх пасивними рахунками
-

підсумку пасиву (валюті) балансу;


баланс ск
ладається на підставі даних рахунків бухгалтерського обліку͕ а рахунки відкриваються на
підставі даних балансу͘






28. Рахунки по відношенню до балансів.

Р
ахунки класифікують за ознаками: відношення до балансу
(активні, пасивні, забалансові)
:

Активні
рахунки призначені для обліку господарських засобів
і коштів за їх складом і розміщенням, вони відображають
зміст активної частини бухгалтерського балансу. До активних
рахунків належать: рахунки Основних засобів,
Нематеріальних активів, Матеріалів, Палива,

Запасних
частин, Каса, Розрахунковий рахунок, Готова продукція,
Товари та ін.


В активних рахунках надходження засобів виробництва,
коштів на підприємство відображаються (записуються) по
дебету, а вибуття
-

по кредиту. Сальдо на активних рахунках
завжди б
уде по дебету.


Пасивні рахунки слугують для обліку джерел господарських
засобів і коштів за їх цільовим призначенням і відображають
зміст пасивної частини балансу. В пасивних рахунках,
навпаки, збільшення джерел коштів (або заборгованості за
одержані госп
одарські засоби) відображається по кредиту, а
зменшення
-

по дебету. Сальдо на пасивних рахунках завжди
буде по кредиту.


Активно
-
пасивні рахунки
-

це рахунки, в яких сальдо може
бути і по дебету, і по кредиту. Якщо на активно
-
пасивному
рахунку сальдо буде

по дебету, то його призначення як
активного рахунка і відображати слід в активі балансу, якщо
ж по кредиту, то його призначення як пасивного рахунка і
відображати слід в пасиві балансу.


До пасивних рахунків належать: "Статутний капітал",
"Пайовий капітал
", "Прибутки", "Додатковий капітал",
"Резервний капітал" та ін.


До активно
-
пасивних рахунків належать рахунки "Розрахунки
за податками й платежами", "Розрахунки з бюджетом" та ін.


Обороти по дебету і кредиту активних і пасивних рахунків
-

це сума господа
рських операцій за звітний період.



29. Характеристика активних рахунків.

Бухгалтерський баланс надає важливу інформацію про наявні
ресурси підприємства. Проте для операти
1
вного керів­ництва
необхідна постійна інформація про зміни цих ресурсів та їх
джер
ел, які відбуваються в процесі господарської діяль­ності.
Для цього потрібно відображати кожну операцію в певній
послідовності. Відображення господарських операцій
безпосередньо у бухгалтерському балансі практично
недо­цільне, оскільки після кожної з них д
овелось би
складати новий баланс. Крім того, баланс не може
забезпечити одержання уза­гальненої інформації про обсяг
змін по кожній групі засобів або їх джерел. І, нарешті, баланс
відображає стан засобів гос­подарства тільки у грошовому
вимірнику, облік же

матеріаль­них цінностей потребує ще і
натуральних вимірників. Тому по­точний облік змін засобів
та їх джерел в процесі господарської діяльності
забезпечується за допомогою системи рахунків.


Рахунки бухгалтерського обліку є способом групування
госпо­дарських операцій за економічно однорідними
ознаками з метою систематичного контролю за наявністю і
змінами засобів та їх джерел в процесі господарської
діяльності.


Систематизація і групування господарських операцій на
ра­хунках забезпечує безперерв
ну інформацію про їх
здійснення і результати діяльності, необхідну для
оперативного керівницт­ва, контролю й аналізу. Для цього
для кожної економічно однорідної групи засобів, їх джерел,
господарських процесів і результатів діяльності
відкриваються окремі
рахунки ("Основні засоби", "Каса",
"Виробництво", "Товари", "Статутний капі­тал" тощо).


Залежно від характеру облічуваних об'єктів записи на
рахун­ках можуть здійснюватися у різних вимірниках
(натуральних, трудових), але з обов'язковим використанням
грошо
вого ви­мірника з метою узагальнення різнорідних
засобів і процесів.


Зміст, призначення і будова рахунків зумовлені об'єктами, що
на них обліковуються, і завданнями обліку.


Господарські операції, незалежно від їхнього економічного
змісту, завжди спричиня
ють збільшення або зменшення
певних видів засобів або джерел їх формування. Так,
наприклад, рух грошових коштів характеризується
надходженням їх у касу (збільшення) або виплатою їх із каси
(зменшення); рух матеріалів


це надходження на склади
підприємства

(збільшення) або витрачання для потреб
виробництва (змен­шення); заборгованість (наприклад,
постачальникам) також ха­рактеризується її збільшенням або
зменшенням (при погашенні боргу) тощо.


Збільшення і зменшення господарських засобів та їхніх
дже­рел в
результаті господарських операцій відображається
на рахунках окремо. Тому рахунки бухгалтерського обліку
прийня­то зображати у вигляді двосторонньої таблиці, ліву
сторону якої позначають умовним терміном "дебет", а праву


"кре­дит". Назву рахунка пишуть п
осередині таблиці.
Схематично будову рахунка можна показати так:

Для повного уявлення про облічуваний об'єкт на кожному
рахунку перш за все записують початковий стан засобів або їх
джерел, що називається початковим залишком або
початковим сальдо. Після цьо
го на рахунках відображають
господарські операції, тобто зміни засобів та їх джерел. При
цьому збільшення облічуваного об'єкта записують на одній
стороні рахунка, а зменшення


на іншій. Маючи
інформацію про по­чатковий залишок облічуваного об'єкта та
змін
и протягом звітного періоду, визначають його залишок на
кінець звітного періоду.


30. Характеристика пасивних рахунків
.

В залежності від обліку активів, капіталу чи зобов’язань
рахунки бувають активні, пасивні та активно
-
пасивні.

Пасивні рахунки призначен
о

для відображення наявності та
змін капіталу й зобов’язань підприємства.

Сальдо (залишки) за такими рахунками записують у пасиві
бухгалтерського балансу.

Початкове та кінцеве сальдо на пасивних рахунках записують
у кредиті. Господарські операції, що
призводять до
збільшення пасивного рахунка, відображають у його кредиті,
а операції, що призводять до зменшення пасивного рахунка,


у дебеті. Структура пасивного рахунка має такий вигляд (рис.
2.1):

Дт

Код та
назва
рахунка

Кт



Сальдо за рахунком на
початок періоду

Зменшення рахунка за
звітний період



Збільшення рахунка за
звітний період

Оборот за дебетом

Оборот за кредитом



Сальдо за рахунком на
кінець періоду



Кінцеве сальдо пасивного рахунка обчислюють, додаючи до
початкового сальдо суму оборотів за кредитом та віднімаючи
суму оборотів за дебетом.

До пасивних рахунків можна віднестим «Розрахунки з
персоналом з праці», «Статутний капітал», «Резервний
капітал» та

інших.




3
1
.

Сутність подвійного запису

Придбаваючи матеріали, підприємство одночасно витрачає
грошові кошти. В результаті цих операцій відбувається
взаємопов'язана, двобічна зміна у складі господарських
засобів: збільшення виробничих запасів і зменшення

грошових коштів на цю ж суму.

В процесі використання матеріалів для виготовлення
продукції відбувається збільшення витрат виробництва і
одночасно зменшення запасів матеріалів на складах.
Реалізація готової продукції (товарів) призводить одночасно
до збіль
шення грошових коштів підприємства і зменшення
товарних запасів і т. д.

Взаємопов'язані подвійні зміни у складі господарських
засобів та їх джерелах в процесі діяльності підприємства
зумовлюють необхідність відображення господарських
операцій на рахунках с
пособом подвійного запису, суть якого
полягає у тому, що кожну господарську операцію в одній і тій
же сумі записують двічі: на дебеті одного рахунка і кредиті
другого.

Перш ніж відобразити господарську операцію на відповідних
рахунках подвійним записом, на

підставі первинних (або
згрупованих) документів складають бухгалтерську проводку,
під якою розуміють зазначення рахунка, який дебетується, і
рахунка який кредитується, а також суму відображуваної в
обліку господарської операції.

Кожна господарська
операція внаслідок подвійного запису
викликає взаємозв'язок між певними рахунками. Цей
взаємозв'язок полягає у тому; що дебет одного рахунка
Поєднується з кредитом іншого, характеризуючи зміни, які
відбуваються у складі засобів або їхніх джерелах внаслідок

господарської операції.

Взаємозв'язок рахунків, що виникає в результаті
відображення на них господарських операцій подвійним
записом, називається кореспонденцією рахунків, а самі
рахунки
-

кореспондуючими.

Кореспонденція рахунків дає змогу визначити основ
ний зміст
господарської операції.

Залежно від кількості кореспондуючих рахунків розрізняють
прості і складні бухгалтерські проводки (записи).

Простою називають таку бухгалтерську проводку, за якої
один рахунок дебетується, а другий на цю ж суму
кредитуєтьс
я, тобто коли кореспондують тільки два рахунки.
Розглянута у нашому прикладі бухгалтерська проводка
-

проста.

Складною називають таку бухгалтерську проводку, за якої
кілька рахунків дебетується, а на загальну суму записів по
дебету кредитується один рахуно
к, або навпаки,
-

кілька
рахунків
-
кредитується, а на загальну суму записів по кредиту
дебетують один рахунок, тобто коли кореспондують між;
собою більше німе два рахунки.

Складні бухгалтерські проводки не порушують правила
подвійного запису, оскільки як у
простих, так і в складних
проводках зберігається взаємопов'язане відображення
господарських операцій на дебеті і кредиті рахунків та
рівність дебетових і кредитових підсумків.


Застосування складних проводок значно зменшує кількість
облікових записів, роби
ть їх більш наочними.

У практиці бухгалтерського обліку забороняється складати
такі проводки, в яких по одній господарській операції кілька
рахунків дебетується і одночасно кілька рахунків
кредитується. Такі бухгалтерські проводки утруднюють
встановлення в
заємозв'язку рахунків і визначення за
кореспонденцією між ними економічного змісту відображеної
господарської операції, а це послаблює контроль за
правильністю облікових записів. Тільки чітка кореспонденція
між рахунками забезпечує наочність, ясність і дос
тупність
обліку, підвищує його контрольні функції.

Отже, подвійний запис є способом відображення
господарських: операцій на кореспондуючих рахунках, при
якому кожна операція записується на дебеті одного і кредиті
другого рахунка в одній і тій же сумі.

З ро
зглянутих прикладів можна зробити такі висновки про
суть і значення подвійного запису:

спосіб подвійного запису зумовлений змістом самих
господарських операцій, які викликають взаємопов'язані
подвійні зміни у складі засобів та їх джерелах в процесі
господа
рської діяльності;

при відображенні кожної господарської операції способом
подвійного запису обов'язково кореспондують два рахунки,
один з яких дебетують, а другий кредитують на одну і ту ж
суму;

якщо господарська операція відображається складною
проводкою
, то загальна сума записів на одній стороні кількох
рахунків повинна дорівнювати загальній сумі, записаній на
протилежній стороні кореспондуючого з ними рахунка;

оскільки кожна господарська операція в одній і тій же сумі
відображається на дебеті одного і к
редиті іншого рахунка, то
підсумок записів по дебету всіх рахунків має дорівнювати
підсумку записів по кредиту рахунків. Відсутність такої
рівності свідчить про помилки в облікових записах.

Таким чином, подвійний запис забезпечує контроль за
правильністю о
блікових записів шляхом звірки рівності
загальних підсумків дебетових і кредитових оборотів, а також
залишків на рахунках.

У формі двосторонніх змін в системі рахунків відображається
рух господарських засобів та їх джерел. Подвійний запис
дозволяє з'ясуват
и, внаслідок яких операцій відбулися зміни
певного виду засобів або їх джерел, звідки господарські
засоби надійшли і куди вони були використані. Це дає змогу
за допомогою системи рахунків як способу поточного
бухгалтерського обліку одержувати безперервну і
нформацію
про хід і результати господарської діяльності для потреб
планування, оперативного керівництва, контролю й аналізу.

Правильна кореспонденція рахунків має велике значення для
організації бухгалтерського обліку, оскільки вона вносить
певний порядок
в систему облікових записів. Тому
встановленням кореспонденції між рахунками (складанням
бухгалтерських проводок) займаються державні керівні
органи, зокрема Міністерство фінансів України. Розроблені
ним в нормативних документах типові кореспонденції
рахун
ків по всіх можливих господарських операціях
забезпечують єдиний порядок обліку в господарюючих
суб'єктах всіх галузей і форм власності.




32
.

Синтетичний та аналітичний облік.

Узагальнення
даних на рахунках БО.

Групування активів, пасивів та госп
процесів здійсн з різним
ступенем деталізації. Синтет ( узагальнюючий) облік


1.
групування операцій в системі рахунків, 2.облік наявності та
змін сукупностей ек
-
но однорідних госп засобів і джерел
їхнього утворення в грош вимірнику 3.облік на синтет
раху
нках (рахунки, призначені для обліку ек
-
но однорідних
груп об’єктів БО у грош виразі; балансові рахунки, що
узагальнюють облік госп діяльності підп.
-
ва). Для
ефективного керування підп
-
вом необх уточнююча інф
-
ція,
яка знаходиться на аналіт рах (призначені
для докладної хар
-
ки та обліку конкретних об’єктів БО, в яких крім грош
вимірника викор натур і труд вимірники. Облік на аналіт рах
-

аналіт облік


облік наявності та змін окремих видів і об’єктів
госп засобів і джерел їхнього утворення з використанням
різ
них вимірників. Між синтез і аналіт рах існує
взаємозв’язок: сума сальдо аналіт рах=сальдо синтет рах. Дані
на субрахунках ( синтет рах 2
-
го порядку) одержують
групуванням аналіт рах під час складання оборотних
відомостей.

І
нформацію поточного синтетичного

і аналітичного обліку
періодично узагальнюють по підприємству в цілому. Роблять
це за допомогою

оборотних відомостей.

Узагальнення даних обліку починається з підрахунку
оборотів та залишків з дебетом і кредитом з наступним
обчисленням кінцевих сальдо синт
етичних та аналітичних
рахунків.

Оборотні відомості

є способом періодичного
узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку,
засобом перевірки записів в обліку, а також засобом
перевірки правильності складання балансу.

Розрізняють два види оборотних ві
домостей:



за синтетичними рахунками;



за аналітичними рахунками.

Розглянемо порядок складання оборотної відомості за
синтетичними рахунками на прикладі тих рахунків, що були
наведені вище (таблиця 3.2.1, рис. 3.2.1).

Таблиця 3.4.1

Оборотна відомість за
синтетичними рахунками

Рахунки

Сальдо на 1
число місяця

Обороти
за місяць

Сальдо на
кінець
періоду

Д
-
т

К
-
т

Д
-
т

К
-
т

Д
-
т

К
-
т

1. Основні
засоби

30000




30000


2. Виробничі
запаси

4000




4000


3. МШП

1000


2400


3400


4. Каса

100


600

500

200


5.
Поточний
рахунок

8200



5600

2600


6. Статутний
капітал


32000




32000

7.
Нерозподілений
прибуток


3000




3000

8. Розрахунки з
постачальниками


6000

5000

2400


3400

9. Розрахунки з
робітниками


2300

500



1800

Разом

45300

45300

8500

8500

40200

40200

Оборотна відомість характеризує кожен рахунок і показує
сальдо на початок періоду, обороти за дебетом і кредитом за
місяць і сальдо на кінець звітного періоду. Характерною
особливістю оборотної відомості є те, що вона містить три
пари однакових підсумків
:



початкових сальдо;



оборотів;



кінцевих сальдо.

Тотожність підсумків початкових сальдо випливає з
балансового методу. Збіг підсумків дебетових оборотів з
підсумком кредитових оборотів рахунків випливають із
застосування методу подвійного запису в
бухгалтерському
обліку. Рівність підсумків кінцевих сальдо за дебетом і
кредитом рахунків випливає з двох попередніх рівностей.
Якщо підсумок по дебету всіх синтетичних рахунків не
збігається з підсумками по кредиту рахунків, то це вказує на
помилки в пото
чному бухгалтерському обліку
.


3
3
. Характеристика Плану рахунків бухгалтерського
обліку. Значення Плану рахунків.

Центральне місце в побудові бухгалтерського обліку,
організації всього облікового процесу займає план рахунків

План рахунків є директивним док
ументом, обов'язковим для
всіх підприємств й організацій.


Планом рахунків бухгалтерського обліку

називається
систематизований перелік рахунків, який забезпечує
групування необхідної інформації про господарську
діяльність підприємств, визначає побудову всі
єї системи
бухгалтерського обліку з метою одержання необхідних даних
для управління, контролю і звітності. План рахунків та
інструкцію щодо його застосування розробляє Міністерство
фінансів.

В основу побудови плану рахунків покладено їх класифікацію
за еко
номічним змістом з урахуванням ролі обліковуваних
ресурсів, характеру їхньої участі в кругообігу засобів та
особливостей відповідних господарських процесів.


У плані рахунків наводяться також шифри (коди) кожного
рахунка, тобто умовне числове позначення, щ
о характеризує
належність цього рахунка до певної групи.

Планом рахунків передбачені відповідні синтетичні рахунки з
їхніми назвами й шифрами, які часто називають головними
рахунками, або рахунками першого порядку. Підприємство не
може самостійно впроваджу
вати нові рахунки чи вносити
зміни до старих. Воно має використовувати лише ті рахунки,
які передбачені планом, і в такому порядку, як це визначено
інструкцією Міністерства фінансів.

Крім того, план рахунків визначає і відповідні субрахунки
стосовно головн
их напрямів деталізації обліку. Такі
субрахунки використовуються підприємством з метою
здійснення поточного контролю та забезпечення необхідної
інформації для складання звітності.




3
4
. Класифікація рахунків б
.
о
.

За основними ознаками рахунки бухгалтерського обліку
класифікують: за економічним змістом;за призначенням і
структурою.

Класифікація рахунків за економічним змістом встановлює,
що саме обліковується на даному рахунку, які конкретні
об'єкти відображаються
на ньому залежно від їхнього
економічного змісту. Ця класифікація спрямована на
встановлення номенклатури бухгалтерських рахунків,
необхідної та достатньої для відображення господарської
діяльності економічного суб'єкта.

Класифікація рахунків за призначенн
ям і структурою показує,
для одержання якої інформації призначені ті або інші рахунки
та яка їхня структура, тобто зміст дебету і кредиту та
характер залишку (сальдо). Однакові за структурою рахунки
можуть відображати різні за економічним змістом
господарс
ькі засоби і процеси.

За економічним змістом рахунки поділяються на 2 групи:
активні пасивні.

Рахунки бухгалтерського обліку за призначенням і
структурою поділяють на такі групи: основні, регулюючі,
операційні,фінансово
-
результатні, позабалансові.


Основ
ні рахунки призначені для обліку стану та руху
господарських засобів та їх джерел. Вони в сукупності
характеризують майновий стан підприємства і є основою для
складання бухгалтерського балансу. їх у свою чергу
поділяють на матеріальні, грошові, розрахунков
і та рахунки
капіталів. Регулюючі рахунки призначені для коригування
(уточнення) показників основних рахунків і окремих статей
балансу. Самостійного значення регулюючі рахунки не
мають, тому кожен із них розглядається в сукупності з
основними рахунками. Ре
гулюючі рахунки можуть
зменшувати або збільшувати (доповнювати) оцінку засобів на
основних рахунках. Залежно від цього їх поділяють на
контрарні та доповнюючі. Операційні рахунки призначені для
відображення господарських процесів, тобто процесів
постачання
, виробництва і реалізації, а також результатів
діяльності підприємства. Ці рахунки призначені для
накопичення інформації щодо витрат, доходів та фінансових
результатів, і більшість з них не мають сальдо. До
операційних рахунків належать: розподільчі, каль
куляційні,
номінальні та порівняльні. Фінансово
-
результатні рахунки
призначені для обліку і контролю чистих фінансових
результатів діяльності підприємства


прибутку чи збитку.
Сума одержаного прибутку залежить від обсягу реалізації
продукції, її собіварто
сті, непрямих витрат (адміністративних,
збутових та ін.), величини податків та продажних цін.
Прибуток


головний показник ефективності діяльності
підприємства. Позабалансові рахунки призначені для обліку
наявності та руху цінностей, що не належать підприє
мству,
але тимчасово перебувають у його користуванні,
розпорядженні або на зберіганні, умовних прав і зобов'язань
підприємства (застави, гарантії, зобов'язання тощо); бланків
суворого обліку; списаних активів (нестачі цінностей,
дебіторська заборгованість)

для спостереження за
можливістю їх відшкодування винними особами
(боржниками). Умовно позабалансові рахунки можна
поділити на дві групи: ті, що обліковують майно (орендовані
необоротні активи, активи на відповідальному зберіганні,
списані активи, бланки с
уворого обліку), та ті, що
обліковують зобов'язання (контрактні зобов'язання,
непередбачені активи і зобов'язання, гарантії та забезпечення
надані й отримані).







3
5
.

Сутність первинних

документів

22


Визначення


первинного


документа,
його


структура


та


реквізити.

До первинних док. (п.д)
належать такі, в яких фіксують господарські операції в
момент їх здійснення. Це перший формальний доказ того , що
госп. факт
-

явище або процес, т.б. операція, відбувся.
Усі


госп. операції (касові ордери,
накладні на сдачу продукції
на склад і ін.)


відображаються в п.д. у момент їх здійснення
Бух. док. має складну структуру. Його створення потребує
грунтовних знань змісту госп. фактів, явищ і процесів, які
формують одиниці первинного спостереження, а також

законодавства країни про порядок оформлення майнових та
правових відносин, які пов’язані з госп. фактом, що дає змогу
систематизувати, групувати та перегрупувати дані. Реквізити
-

найважливіші відомості про певні госп. факти, які х
-
зують
певну їх властивіс
ть. Осн. реквізитами, обов’язк. для всіх док.
є: 1) назва док.(форми), код форми; 2) дата складання; 3) зміст
госп. операції; 4) вимірники госп. опер.; 5)
найменування


посад.осіб, які відповідають за виконання
госп. опер., правильність її оформлення та їх

розшифрування.


23


Вимоги до складання документу

Реквізити


(показники,
що містяться у док і хар
-
ть операцію).

Вимоги до док:
своєчасність складання, достовірність показників,
правильність оформлення.

Обовязкові:

назва під
-
ва, від імені
якого складено д
ок; назва док
-
у, його номер, код форми; дата
складання; зміст господ операції, її вимірники, підписи посод
-
х осіб, що відпов за правильність оформл. В зал від ситуації,
можуть викор додаткові рекв. При викор
-
ні обчисл техніки
рекв
-
ти можуть бути зафіксован
і у вигл. спец. кодів (при
умови надання їм юридичної сили). Первинні док. повинні
складатись у момент складання госп. опер. (чи безпосер після
її завершення). Док
-
ми складають на бланках типових форм,
які утверджуються Мінфіном і Держкомстатом України,
бл
анки спеціалізованих форм
-

міністерствами і відомствами.
Без помарок, чітко, розбірливо... Вільні строки прокресл.
Помилки виправляють коректуючим способом: неправильний
текст закр тонкою рискою, зверху
-

правильний запис.
Потрібен надпис «виправлено» + п
ідписи тих, хто підписав
док, +дата виправлення. +підпис оговорки (застереженн) тим,
хто її зробив. В касових і банківських док ніякі випр не
допуск. Якщо помилка у бланку суворого обліку
-

виписується новий, а старий перекресленим чи надрізаним
зберіг до
наступн перевірки. Відповідальні за складання ті,
хто підписав.

25


Класифікація документів. За
призначенням:

1)
розпорядчі

-

містять розпорядження на
здійснення господ опер, але не підтверджують факту її
здійснення (чеки, платіжні доручення банку).2)
виконавчі
(виправдальні)

-

підтверджують факт здійснення операції
(виписки банку з рахунку під
-
ва про зачислення чи списання
грош. коштів, акти, квітанції...) 3)
документи бухгалтерського
оформлення

-

складаються самими працівниками бухгалтерії
на підставі
виправдальних документів або даних поточного
обліку для техн
-
ї підготовки облікових записів (меморіальні
ордери, бух справки, розрахунки). Не мають самостійного
значення. Часто використовують док
-
ти з усіма трьома
ознаками
-

комбіновані (касові ордери, вим
оги, лімітно
-
збірні
карти...)

В залежності від порядку відображення госп.
операцій:

1)
первинні

складають у момент здійснення госп.
операції (касові ордери, накладні на сдачу продукції та ін.)
2)
зведені

склад
-
ся на основі однорідних первин
-
х док
-
тів
шляхом
групування і узагальнення їх показників (звіти
касира, авансові звіти та ін.)

По способу охоплення госп.
операцій:

1)
разові
використ
-
ть для оформлення одної чи
декількох операцій, які запис
-
ся в документ одночасно
(грошові чекі, касові ордери та ін.) 2)
нако
пичувальні

викор
-
ся
для оформлення однорідних,таких, що систематично
повторюються операцій протягом певного періоду (лімітно
-
забірні накопичувальні наряди і ін.)

За місцем
складання:

1)
внутрішні

(склад
-
ся на самому підпр)
2)
зовнішні

(поступають з інших під
пр. і орган
-
й)

По способу
склад
-
ня:

1)
ті, які склад. вручну

2)
за
допомогою обчис.
техніки.





36. Вимоги до складання п
ервинних документів.

Первинний документ


документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує
її здійснення.

Основні вимоги до складання і оформлення первин.документів:

1.Перв.док. повинні бути складені під час здійснення господар.операції, а якщо це неможливо то
безпосередньо після її закінчення.

2.Перв.док.повиннні бути мати обов’язкові реквізити:

назву докумен
та (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її офор
млення;

особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису
відповідно до

Закону України "Про електронний цифровий підпис"
,

або і
нші дані, що дають змогу
ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

3.Перв.док. повинні складатися на бланках відповідних форм.

4.Перв.док.повинні склад. Без підчисток і виправлень. На паперових або машинних носіях.

5. Спос
оби склад.докумен. мають забезпечувати їх належне зберігання протягом встановленого строку.

6.Помилки в первинних док
-
ах мають виправлятися коректурним способом.

7. Вільні рядки в первинних док
-
ах закреслюються.

8. Інформація, що міститься у прийнятих до о
бліку первинних документах, систематизується на
рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного
запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті
відображаються тако
ж у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше
число кожного місяця.

9.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій,
прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

10. Господарські операції повинні бути відображені в облік
ових регістрах у тому звітному періоді, в
якому вони були здійснені.

11. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на
машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на
па
перових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів
та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами

12. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерськ
ого
обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці
документи.

13.

9. Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у
підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийн
ятим у межах їх повноважень,
передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку,
встановленому законодавством.

Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків,
передбачених

криміналь
ним процесуальним законодавством
.



37. Класифікація бухгалтерських документів

Класифікація

-

це умовне групування бухгалтерських документів за визначеними ознаками, зокрема
:
1) за місцем складання, 2) за призначенням, 3) за порядком складання, 4) за способом використання, 5)
за змістом і т.д.

1
) За призначенням

бухгалтерські документи поділяються:

o розпорядчі,

в яких містяться розпорядження щодо здійснення тієї чи іншої гос
подарської операції;
вони не є підставою для запису операцій в обліку, оскільки немає підтвердження про те, що така
операція відбулася. До розпорядчих документів належать накази, розпорядження, доручення та ін.;

o виконавчі,

або виправдні, що підтверджують

факти виконання операцій. Вони є першим етапом
облікової регістрації. До них належать прибуткові й видаткові ордери, рахунки
-
фактури, квитанції, що
свідчать про прийняття цінностей, акти про виконані роботи та ін.;

o документи бухгалтерського оформлення,

до яких належать розпорядчі та групувальні відомості, різні
довідки, розрахунки тощо (наприклад, розрахунок суми на заготівлю та придбання матеріальних
цінностей);

o комбіновані

-

містять ознаки розпорядчих, виконавчих, документів бухгалтерського оформленн
я з
одночасною вказівкою щодо відображення господарської операції на рахунках бухгалтерського обліку.
До таких документів належать Авансові звіти, Звіти про використання коштів, Прибуткові й Видаткові
касові ордери, Вимоги на відпуск матеріалів зі складу.

2)
За місцем складання

документи поділяються на зовнішні та внутрішні.

Зовнішніми

документами називаються ті, що надходять від інших підприємств, організацій, тобто
складаються за межами даного підприємства. До них належать виписки банку, рахунки постачаль
ників
та ін.

Внутрішні документи

-

це документи, складені (виписані) на даному підприємстві, в організації.

3)
За порядком

складання поділяються на первинні та зведені. Первинні
-

це такі документи, що
вперше виконують реєстрацію господарської операції в момент її здійснення або невідкладно після
здійснення. До них належать акти прийняття і вибуття основних засобів, накладні,

квитанції тощо.

Зведені

документи складаються на підставі первинних. До них належать різноманітні звіти,
розрахунково
-
платіжні відомості та ін.

4)
За способом охоплення

операцій документи поділяються на разові та накопичувальні.

Разові

документи використо
вуються лише для одноразового оформлення і відображення операцій. До
них належать Прибуткові й Видаткові касові ордери, Вимоги для одержання матеріальних цінностей
зі складу та ін.

Накопичувальні

документи використовуються для багаторазового оформлення і р
еєстрації операцій
протягом визначеного часу (тижня, декади, місяця). Наприклад, лімітно
-
забірні картки, за допомогою
яких оформлюється відпуск матеріалів на виробництво (виконання робіт). Такі документи скорочують
кількість первинної документації.

5)
За з
містом документи

поділяють на грошові, розрахункові, матеріальні.

Грошовими

документами оформляють операції, пов'язані з грошовими коштами. До них належать
платіжні доручення, видаткові й прибуткові касові ордери, банківські чеки та ін.

Розрахунковими

документами оформляють розрахунки між фізичними і юридичними особами
(рахунок
-
фактура, платіжне доручення, квитанції та ін.).

Матеріальними

документами оформляються операції пов'язані з рухом матеріальних цінностей
(прибутковий ордер, вимога
-
накладна, лімітно
-
забірна картка та ін.).

6)
За технікою

складання документів:

o Заповнювані ручним способом;

o Виготовлені машинним способом.



38. Перевірка та обробка первинних документів

При надходженні документів до бухгалтерії проводять їх
перевірку
:

за формою

(формальна перевірка заповнення всіх реквізитів, відповідності стандарту і формі
документа, своєчасності складення документа і подання до бухгалтерії);

за змістом (змістовна перевірка правильності відображення господарської операції, її відпові
дність
законодавчим та нормативним вимогам, інтересам власника чи підприємства);

арифметична (перевірка правильності проставлених цін і тарифів, розрахованих сум і підсумків).

Перевірені бухгалтерією документи проходять
облікову реєстрацію.

Процес обробки

в бухгалтерії
прийнятих від виконавців бухгалтерських документів включає
три етапи:

розцінка (таксування),
групування і бухгалтерське проведення (проводка).

Розцінка (таксування)

документів полягає у проставленні у відповідних графах документа ціни і суми
,
тобто переведення натуральних і трудових вимірників у грошовий здійснюється в самому документі
шляхом множення показника на ціну. Ця операція характерна для документів, якими оформлюють рух
матеріальних цінностей (вимоги
-
накладні, лімітно
-
забірні карти т
ощо), оскільки в момент їх складання
записують тільки кількісні показники. Документи, в яких проставлено ціну та суму, не підлягають
розцінці. У результаті розцінки здійснюється оцінка господарської операції у грошовому вимірнику.

Групування

документів пол
ягає в об'єднанні однорідних за змістом первинних документів у групи з
метою підготовки зведених даних (за складами, цехами, замовленнями, касами тощо) і спрощення
ведення первинного обліку. Документи, згруповані за певними ознаками однорідності в
накопичу
вальні та групувальні відомості, істотно скорочують подальші реєстраційні операції.

Бухгалтерське проведення (проводка)

передбачає вказування у первинних або згрупованих документах
(відомостях) бухгалтерської проводки (кореспонденції рахунків бухгалтерсько
го обліку), яку в
майбутньому буде відображено в регістрах бухгалтерського обліку, а потім у звітності. Здебільшого
первинні документи, накопичувальні та групувальні відомості, меморіальні ордери містять для
зазначення кореспондуючих рахунків спеціальні гр
афи.

Оформлені бухгалтерськими кореспонденціями документи обліку використовують для подальшого
відображення господарських операцій, що в них містяться, у регістрах синтетичного й аналітичного
обліку. На цьому практично завершується облікова робота з первин
ними бухгалтерськими
документами. Первинні документи, виконавши свою обліково
-
аналітичну функцію, підлягають
передачі в архів.

Для зберігання документів призначені архіви. Розрізняють поточні й постійні архіви.
Поточний архів

організовують безпосередньо в
бухгалтерії для зберігання документів звітного року, оскільки в
поточному році часто є потреба звертатися до нього за довідками й інформацією. Поточний архів
міститься у спеціальних закритих шафах.
Постійний архів

розміщується у спеціально обладнаному
прим
іщенні й призначений для зберігання не тільки бухгалтерських документів і звітів, а й справ інших
підрозділів і служб підприємства. Всі прийняті на зберігання справи реєструють в архівній книзі, що
полегшує пошук документів чи справу в разі необхідності.

В
ідповідно опрацьовані: систематизовані у хронологічному порядку, прошиті й марковані ярликами
(рубриками) документи з поточного архіву передають у постійний після закінчення звітного року.
Первинна документація зберігається в архіві окремо від облікових ре
гістрів.

Відповідно до цих нормативних актів об'єкти і терміни проведення інвентаризації визначає власник
(керівник) підприємства, крім випадків, коли їх проведення обов'язкове, а саме:

перед складанням річної фінансової звітності;

при передачі майна держа
вного підприємства в оренду, у разі приватизації державного підприємства,
перетворення державного підприємства в акціонерне товариство;

у випадку зміни матеріально відповідальних осіб (на день приймання
-
передачі справ);

у разі встановлення фактів крадіжок
або зловживань, псування цінностей, а також за приписом судово
-
слідчих органів;

у разі пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії;

у разі ліквідації підприємства, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах за наказом керівника створюють
постійно
діючі інвентаризаційні комісії

у складі керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера,
матеріально відповідальних осіб. Очолює комісію керівник підп
риємства або його заступник. На
підприємствах з великим обсягом інвентаризаційних робіт та розгалуженою структурою за наказом
керівника можуть створюватися
робочі інвентаризаційні комісії,

які проводять інвентаризацію
безпосередньо в місцях зберігання та в
иробництва матеріальних цінностей і у структурних підрозділах
підприємства.

Інвентаризацію проводять, як правило, на перше число місяця, що полегшує наступне порівняння її
результатів з показниками обліку. До початку інвентаризації матеріально відповідальн
і особи
проводять певну роботу щодо відображення всіх первинних документів з вибуття й оприбуткування
цінностей і коштів у книгах і регістрах.

У процесі інвентаризації, яка відбувається шляхом підрахунку, зважування, обмірювання, визначають
фактичну наявні
сть об'єктів інвентаризації, дані про які записують в
інвентаризаційному описі,

який
підписують усі члени комісії. При проведенні інвентаризації неодмінно повинна бути присутня
матеріально відповідальна особа. Вона дає розписку, що всі прибуткові й видатко
ві документи
стосовно обліку матеріальних цінностей
здано

до бухгалтерії.

На час проведення інвентаризації діяльність підрозділу (комори, складу, сховища), як правило,
припиняється. Інвентаризаційні описи складають у декількох примірниках, один з яких передають
матеріально відповідальній особі, при
цьому матеріально відповідальна особа на кожному описі
ставить свій підпис про матеріальну відповідальність за перелічені в ньому цінності. Дані
інвентаризаційних описів порівню
-
88 ють з даними бухгалтерського обліку і складають
порівняльні
відомості,

де в
изначають результат інвентаризації. Внаслідок такого порівняння встановлюють
відповідність або невідповідність облікових і фактичних даних, тобто:

а)


фактичний і бухгалтерський запис збігаються;

б)


фактичний залишок менше облікового


нестача;

в)


фактич
ний залишок більше облікового


надлишок.

Матеріально відповідальні особи повинні дати інвентаризаційній комісії письмові пояснення щодо
причин нестач та надлишків.

Свої висновки і пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних різниць комісія оформляє
про
токолом

і подає на затвердження керівнику підприємства, який у 5
-
денний термін розглядає і
затверджує протокол.

Затверджені результати інвентаризації відображають у бухгалтерському обліку в тому місяці, в якому
закінчено інвентаризацію, але не пізніше груд
ня звітного року.

Результати інвентаризації відображають в обліку в такому порядку:

надлишки основних засобів, товарів і матеріалів, цінних паперів, коштів, іншого майна підлягають
оприбуткуванню та зарахуванню відповідно до доходів діяльності або збільшен
ня фінансування;

нестачу цінностей у межах затверджених норм природного убутку списують за рішенням керівника
підприємства на валові витрати або на зменшення фінансування;

понаднормові нестачі цінностей, а також втрати від псування відносять на винних осіб

за цінами, за
якими розраховують розмір шкоди;

понаднормові втрати і нестачі матеріальних цінностей та готової продукції, якщо винних не
встановлено, зараховують на збитки або зменшення фінансування.

Таким чином, документація та інвентаризація є важливими

складовими бухгалтерської методології,
оскільки формують облікову інформацію, яку належним чином буде оброблено і представлено у
звітності підприємства внутрішнім і зовнішнім користувачам для потреб управління.





39. Організація документообігу

Документ
ообіг

-

це рух документів від моменту їх складання (або одержання від інших підприємств,
організацій), опрацювання і використання за призначенням у визначений період часу і до передачі в
архів.

Головне
завдання документообігу

-

прискорення руху документів,

і чим коротше та швидше буде
організовано цей процес, тим він буде ефективнішим, і користувачі зможуть вчасно отримати
інформацію для прийняття рішень.

Документообіг на кожному підприємстві встановлюється головним бухгалтером і є обов'язковим для
всіх пра
цівників підприємства.

Порядок документообігу залежить від характеру й особливостей господарських операцій та їх
облікового оформлення, а також від структури підприємства і його облікового апарату (бухгалтерії).

Стадії документообігу
:

1) надходження докуме
нтів зі сторони та оформлення їх на підприємстві;

2) опрацювання і певна обробка первинних документів на підприємстві до надходження їх до
бухгалтерії;

3) надходження первинних документів до бухгалтерії;

4) опрацювання документів у бухгалтерії:

o перевірка

документів за формою, змістом та арифметична перевірка;

o оцінка в грошовій формі кожної операції, відображеної в документах;

o запис на документах бухгалтерських проведень;

o відображення операцій, наведених у документах, в облікових регістрах;

5)
передача документів в архів бухгалтерії і забезпечення поточного зберігання документів;

6) передача документів на зберігання до архіву підприємства, а потім до державного архіву (рис. 5.2).

Перелічені етапи документообігу відображаються у спеціальному доку
менті, який називається план
(графік) документообігу.

Графік документообігу

на підприємстві, в установі має забезпечити оптимальну кількість підрозділів і
виконавців, через які проходить кожний первинний документ, визначити мінімальний термін його
знаходже
ння в підрозділі, а також сприяти поліпшенню облікової роботи, посиленню контрольних
функцій бухгалтерського обліку, підвищенню рівня його механізації та автоматизації.

Графік документообігу оформлюється у вигляді схеми або переліку робіт із створення, пер
евірки та
обробки документів, що здійснюються кожним підрозділом підприємства, установи, а також усіма
виконавцями із зазначенням їх взаємозв'язку і терміну виконаних робіт.

Працівники підприємства, установи створюють і подають первинні документи, які нале
жать до сфери
їх діяльності, за графіком документообігу. Для цього кожному виконавцю надається витяг із графіка.
У витягу наводиться перелік документів, що належать до функціональних обов'язків виконавця, термін
їх подання та підрозділ підприємства, устано
ви, до яких подаються ці документи.


Контроль за дотриманням графіка документообігу

на підприємстві, в установі здійснюється головним
бухгалтером. Вимоги головного бухгалтера щодо порядку подання до бухгалтерії або на
обчислювальний пристрій необхідних док
ументів та відомостей є обов'язковими для всіх підрозділів і
служб підприємства.

Для зберігання документів призначені архіви. Розрізняють поточні та постійні архіви.

Поточний архів

організовують безпосередньо в бухгалтерії для зберігання документів звітног
о року,
оскільки в поточному році часто є потреба звертатися до нього за довідками й інформацією. Поточний
архів міститься у спеціальних закритих шафах.

Постійний архів

розміщується у спеціально обладнаному приміщенні й призначений для зберігання не
тільки

бухгалтерських документів і звітів, а й справ інших підрозділів і служб підприємства. Всі
прийняті на зберігання справи регіструють в архівній книзі, що полегшує пошук документів.

Після закінчення встановлених термінів зберігання документи, що мають особл
иво важливе значення,
передають на безстрокове зберігання до

державного архіву,

а інші документи підлягають знищенню
спеціальною комісією за актом з відповідною відміткою в архівній книзі.



40.Інвентарізація. Їх види та порядок проведення.

Інвентаризація

-

це перевірка фактичної наявності майна підприємства і співставлення даних
інвентаризації з бухгалтерським обліком.

Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996
-
ХІУ від 16 липня
1999 р. (стаття 10) підприємства для заб
езпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та
фінансової звітності зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої
перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Основними завданнями інвентариз
ації є
:

o виявлення фактичної наявності основних засобів, матеріальних цінностей, бланків суворої звітності,
грошових коштів у касах, на регістраційних, бюджетних, валютних та поточних рахунках;

o встановлення лишку або нестачі цінностей і їх регулювання т
а відображення в обліку;

o виявлення товарно
-
матеріальних цінностей, які втратили свою первісну якість, застаріли і не
використовуються;

o дотримання умов зберігання матеріальних цінностей і грошових коштів, а також правил утримання
та експлуатації матеріа
льних цінностей;

o перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів,
товарно
-
матеріальних цінностей, цінних паперів і фінансових вкладень, сум грошей у касах, на
розрахунковому, валютному та інших рахунках в устан
овах банків, грошей у дорозі, дебіторської і
кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, забезпечень та
резервів наступних витрат і платежів.

(Підпункт "д" пункту 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства

фінансів ? 832 ( z0922
-
10
) від 05.08.2010)

Інвентаризація класифікується:

1) Залежно від повноти охоплення засобів (коштів):

o повна
-

інвентаризація, що охоплює всі засоби, кошти і розрахунки підприємства. Повні
інвентаризації
-

річні;

o часткова
-

інве
нтаризація, яка охоплює лише один вид засобів, коштів (матеріальних цінностей,
основних засобів, господарського інвентарю, каси, незавершеного виробництва тощо). Часткові
інвентаризації провадяться для забезпечення точності звітних даних, посилення заходів

по збереженню
майна, для попередження втрат і зміцнення фінансової дисципліни.

2) За організаційною ознакою:

o планова
-

проводиться у встановлені наперед терміни;

o позапланова
-

проводиться за вимогами судово
-
слідчих органів або за наказом керівника
підприємства в разі потреби.

Відповідальність за організацію проведення інвентаризації
, дати їх проведення, перелік майна і
зобов'язань, що підлягають інвентаризації, визначаються підприємством, установою, крім випадків,
коли проведення інвентаризації є об
ов'язковим.

Проведення інвентаризації є обов'язковим
:

1) при передачі майна державного підприємства, установи в оренду, приватизації майна державного
підприємства, а також в інших випадках, передбачених законодавством;

2) перед складанням річної фінансової

звітності, крім майна, інвентаризація якого проводилася раніше
1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних засобів
може проводитись один раз на три роки, а бібліотечних фондів
-

один раз на п'ять років;

3)
при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому
-
передачі справ);

4) при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей, а також за рішенням судово
-
слідчих органів;

5) у разі пожежі або стихійного лиха;

6) при передачі підприємст
в та їх структурних підрозділів (на дату передачі). Інвентаризація може не
проводитися у випадку передачі підприємств та їх структурних підрозділів у межах одного органу, до
сфери управління якого належать ці підприємства;

7) у випадку ліквідації підприємс
тва.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе

керівник підприємства, який повинен створити
необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти, кількість і терміни проведення
інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвент
аризації є обов'язковим.

Установи зобов'язані проводити інвентаризацію
:

1) будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів
-

не менше одного разу на три роки;

2) музейних цінностей
-

відповідно до строків, встановлених Міністерством культури і туризму
України
;

3) бібліотечних фондів
-

один раз на 5 років;

4) інших основних засобів, малоцінних і швидкозношуваних предметів: у міністерствах, інших
центральних органах виконавчої влади, виконавчих органах місцевих рад
-

не менше одного разу на
два роки; в інших уст
ановах
-

не менше одного разу на рік.

Крім того, інвентаризація окремих видів активів проводиться з
наступною періодизацією
:

o основних засобів
-

не раніше 1 жовтня;

o капітальних робіт інвентарного характеру і капітальних ремонтів
-

не менше одного разу н
а рік, але
не раніше 1 грудня;

o молодняку тварин, тварин на відгодівлі, птиці, кролів, хутрових звірів і сімей бджіл
-

не менше одного
разу на квартал;

o готових виробів, сировини, пального та інших матеріалів, кормів, фуражу
-

не менше одного разу на
рік
, але не раніше 1 жовтня;

o продуктів харчування і спирту
-

не менше одного разу на квартал;

o незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виробництва
-

не раніше 1 жовтня звітного
року, крім того, періодично у терміни, встановлені відповідними ви
щими органами;

o грошових коштів, грошових документів, цінностей та бланків суворої звітності
-

не менше одного
разу на квартал;

o розрахунків платежів до бюджету
-

не менше одного разу на квартал; аналогічно з вищою
організацією;

o розрахунків із дебітора
ми та кредиторами
-

не менше двох разів на рік, розрахунків у порядку
планових платежів і з депонентами
-

не менше одного разу на місяць.

Для проведення інвентаризації створюються

інвентаризаційні комісії

на основі наказу керівника
підприємства.

Комісії
можуть бути постійними
-

ті, що проводять поточні інвентаризації протягом року. В їх склад
входять керівники структурних підрозділів, головний бухгалтер, замісник керівника підприємства чи
сам керівник.

Для безпосереднього проведення інвентаризації в місця
х зберігання і виробництва формуються робочі
інвентаризаційні комісії в складі інженера, технолога, механіка, товарознавця, економіста, бухгалтера
та інших робітників, які добре знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік.

Забороняється призначат
и головою робочої інвентаризаційної комісії тих самих матеріально
-
відповідальних осіб та одного і того ж працівника два роки підряд.



41. Бухгалтерський процес

роль бухгалтерського обліку в управлінні банком довший час недооцінювалась. Це спричинювало
нев
ірне тлумачення бухгалтерського процесу


тільки як рахівництва: реєстрація операцій, ведення
облікових регістрів, складання бухгалтерської (фінансової) звітності. Як наслідок цього


недооцінка
бухгалтерської професії, її невисокий престиж у суспільстві,
недостатня компетентність
бухгалтерських працівників.
В умовах ринкової економіки різко зростає престиж професії, що
зумовлено зростанням ролі бухгалтерського обліку в управлінських процесах.

Бухгалтерський процес в ринковій економіці можна відтворити таки
м чином:

У сучасних умовах комерційні банки змушені проводити активну роботу з реорганізації
бухгалтерського процесу. В багатьох банках до складу бухгалтерського процесу запроваджені
зображені на схемі ланки. Однак у процесі організації управлінського облі
ку, фінансового планування,
податкового обліку та планування розмірів податків, внутрішнього аудиту банки стикаються з
серйозними проблемами, які пов'язані з відсутністю кваліфікованих кадрів, наукових і методичних
розробок, а також досвіду у цих напрямках
.

Контроль і аналіз витрат банку базується на даних управлінського обліку.

Фінансове планування включає складання бюджету з прибутку, фінансового плану та планового
балансу. Бюджет з прибутку розробляється на підставі розрахунку прибутку за даними минулого

року
і запланованими змінами щодо банківської діяльності на наступний рік. Фінансовий план (фінансовий
бюджет) розробляється на підставі зіставлення очікуваних платежів і очікуваних надходжень до банку.
Виходячи з даних фінансового плану, можна передбачит
и чи буде фінансовий стан банку задовільним.
Плановий баланс розробляється на підставі показників бюджету з прибутку і фінансового плану.

Податковий облік та менеджмент спрямовані на управління податками з метою зменшення їх розміру
в межах чинного законод
авства.

Внутрішній аудит дозволяє своєчасно виявити порушення правил виконання банківських операцій та
розробляти шляхи їх подолання з метою підвищення ефективності діяльності банку.

Організація роботи в наведених ланках грунтується на даних фінансового об
ліку та норматнвно
-
довідкової інформації.

Основне завдання фінансового обліку


надання внутрішнім і зовнішнім користувачам правдивої та
достовірної інформації щодо фінансового стану.

Фінансова, або бухгалтерська, звітність


це система взаємопов'язаних уз
агальнюючих показників,
що відображають фінансовий стан банку та результати його діяльності за звітний період.

У більшості країн світу фінансова звітність складається і подається для зовнішніх користувачів з
річним інтервалом, тобто після закінчення календ
арного (або так званого фінансового) року. Але для
внутрішніх потреб звітність складається з меншим інтервалом


щомісячно або щоквартально.

В Україні фінансовий рік співпадає з календарним. Банки України, як і всі підприємства, складають і
подають органам

державної статистики квартальну і річну фінансові звітності. Крім того, для
комерційних банків передбачено обов'язкове складання проміжної фінансової звітності: щоденного і
щомісячного балансу та балансового звіту, які подаються у НБУ. Звітний період ще з
веться обліковим
періодом.

Складання фінансової звітності є заключним етапом технологічного процесу обробки облікової
інформації. Йому передує реєстрація і обробка інформації за всіма виконаними банківськими
операціями протягом облікового періоду.

Під техн
ологією фінансового обліку розуміють способи і методи збирання, обробки і групування за
певними ознаками інформації, що міститься у банківських документах, та складання фінансової
звітності за обліковий період. Технологічний процес збирання, вимірювання, о
бробки та інтерпретації
економічної інформації про господарські (банківські) операції ще називають обліковою системою.

Інформація фінансової звітності грунтується на даних аналітичного і синтетичного обліку. Ще до
складання звітності в обліку повинні бути
відображені усі банківські операції, що мали місце в банку
за обліковий період.

Реєстрація і групування інформації здійснюється у спеціальних бухгалтерських формах, які ще мають
назву облікові регістри. Облікові регістри поділяються на аналітичні та синтет
ичні. Їх призначення та
види розглянуті у попередній главі.

Залежно від того, які і скільки облікових регістрів використовується для ведення фінансового обліку і
в якій послідовності виконуються записи в них, розрізняють декілька форм бухгалтерського облік
у. В
обліковій системі банків застосовується меморіально
-
ордерна форма обліку. Суть її полягає в тому, що
до групування однорідних банківських операцій на рахунках (в особових рахунках, книгах, відомостях
тощо) вони відображаються в меморіальному ордері, д
е зазначається: короткий зміст операції, її сума
і бухгалтерська проводка (кореспондуючі рахунки).

У банках обробка облікової інформації здійснюється в автоматизованому режимі з використанням
інформаційних комп'ютерних технологій. Схема автоматизованої мем
оріально
-
ордерної форми обліку
наведена нижче:


У складі інформаційних систем, що розробляють банки, базовою підсистемою, яка обов'язково
функціонує у кожному комерційному банку є «Операційний день банку». Основні функції цієї
підсистеми:



введення та об
робка розрахунково
-
грошових документів;



створення та ведення особових рахунків клієнтів та масивів нормативно
-
довідкової інформації;



робота з картотеками;



обробка особових та бухгалтерських рахунків;



ведення аналітичного та синтетичного обліку, фор
мування балансу та відповідних форм за кожний
банківський день (регістрів синтетичного та аналітичного обліку) та форм фінансової звітності;



сервісні функції: відкриття, закриття та протоколювання банківського дня.



42.
Характеристика облікових регістрі
в

Господарські операції, оформлені відповідними документами, для одержання узагальненої інформації
про наявність і зміни майна підприємства, господарські процеси і фінансові результати діяльності
підлягають групуванню і відображенню в певному порядку в
облікових регістрах.

Облікові регістри
-

це носії інформації спеціального формату і будови (паперові, машинні), призначені
для реєстрації, групування й узагальнення господарських операцій, оформлених відповідними
первинними документами.

Записи господарськи
х операцій в регістрах називаються обліковою реєстрацією.

Інформація, що міститься в облікових регістрах, використовується для оперативного керівництва,
економічного аналізу господарської діяльності окремих ланок і підприємств в цілому, а також для
складан
ня звітності. Тому своєчасне і правильне відображення господарських операцій в облікових
регістрах
-

одна із обов'язкових умов якості й оперативності обліку.

За зовнішнім виглядом облікові регістри поділяються на книги, картки, окремі листки. В
бухгалтерсь
ких книгах окремі листки міцно переплетеш (зброшуровані). Сторінки книги до початку
записів обов'язково нумерують. На звороті останньої сторінки за підписом головного бухгалтера
вказують загальну кількість сторінок у книзі. У деяких книгах (наприклад, Касо
ва книга) сторінки не
тільки нумерують, а й прошнуровують шпагатом і скріплюють сургучною або мастичною печаткою.
На обкладинці книги зазначають назву підприємства або організації і назву цієї книги, а також рік, на
який її заведено.

Для кожного окремого р
ахунка (синтетичного, аналітичного) у книзі відводять певну кількість
сторінок залежно від передбачуваного обсягу записів. Щоб легше було знайти певний рахунок, у книзі
наводять зміст, у якому зазначають номери сторінок.

Основною перевагою ведення обліку у

книгах є надійність зберігання облікових записів. Тому книги
використовують на тих ділянках обліку, де потрібен посилений контроль за зберіганням облікових
записів. Так, облік коштів у касі підприємства при всіх формах обліку ведуть у Касовій книзі. Проте

книги мають суттєві недоліки, які обмежують їх застосування в обліку. Зокрема, облік у книгах більш
громіздкий, ніж в інших регістрах, що утруднює поділ праці облікових працівників і автоматизоване
опрацювання облікової інформації; при великому обсязі кни
ги неможливо швидко знайти рахунки,
розміщені у книзі, що знижує продуктивність праці облікових працівників; у книгах залишається
значна кількість невикористаних аркушів, що зумовлює їх неекономічність.

Зручнішими для обліку є картки і окремі листки. Картк
и виготовляють з цупкого паперу або тонкого
картону спеціальної форми, стандартних розмірів, їх широко використовують в аналітичному обліку,
наприклад для пооб'єктного обліку основних засобів, позамовного обліку затрат на виробництво,
сортового обліку мате
ріальних цінностей на складах та ін. Картки зберігають у спеціальних ящиках
-

картотеках, де їх систематизують в певному порядку. Для забезпечення збереження картки при
відкритті реєструють у спеціальному реєстрі. Кожній картці надається порядковий номер.
Картотеки
закріплюють за певними обліковими працівниками, які відповідають за їх зберігання і правильність
записів у них.

Окремі листки від карток відрізняються тим, що виготовляються з менш цупкого паперу, більшого
формату і зберігаються в папках (реєстра
торах), з яких легко виймаються для облікових записів.
Використовуються окремі листки для ведення журналів
-
ордерів, допоміжних відомостей, складання
машинограм.

Перевага карток і окремих листків полягає в можливості будь
-
якого групування для одержання
необ
хідної інформації, використовувати при механізації обліку на сучасних електронних
обчислювальних машинах, що забезпечує підвищення продуктивності праці облікових працівників і
оперативності обліку.



43.

Способи виправлення помилок в облікових регістрах

Пр
и заповнені облікових регістрів можливі помилки. Помилки виникають з різних причин: внаслідок
втоми, недбалості працівника, несправності облікового пристрою або комп'ютера. Однак у тексті та
цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітів

підчищення й необумовлені
виправлення не дозволяються. А в документах, якими оформлено касові, банківські операції та операції
з цінними паперами, виправлення не допускаються, документ оформляють заново.

Помилки можуть бути локальні


перекручування інфор
мації тільки в одному обліковому регістрі
(наприклад, неправильно поставлена дата) і транзитні


помилка автоматично проходить через
декілька облікових регістрів, наприклад, перекручування запису будь
-
якої суми в журналі реєстрації
операцій веде до помилок

на рахунках, в оборотній відомості й балансі.

Найчастіше помилки трапляються в тексті операцій, тоді вони призводять до неправильної
кореспонденції рахунків


бухгалтерської проводки.

Помилки часто трапляються при записах сум. Записавши суму в дебет одног
о рахунка, бухгалтер
забуває записати її в кредит другого рахунка і навпаки. Інколи, записавши суму до журналу, він забуває
рознести її за бухгалтерськими рахунками. Інколи, записавши суму в регістри синтетичного обліку,
бухгалтер забуває про аналітичний о
блік. Цю групу помилок можна легко проконтролювати шляхом
правильного ведення методу подвійного запису.

Усі допущені помилки необхідно своєчасно виявити та належним чином виправити. Якщо в результаті
перевірки виявлено помилку, то необхідно з'ясувати велич
ину помилки, її місце (за дебетом чи
кредитом відповідного рахунка), встановити об'єкти, де помилки є найбільш імовірними, порівняти
дані взаємозв'язаних регістрів. Надійним, але досить громіздким способом виявлення помилок, є спосіб
пунктування, коли суці
льно або вибірково перевіряють записи, позначаючи перевірені суми певним
чином.

Порядок виправлення помилок залежить від їхнього характеру і часу виявлення. Чинним Положенням
про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим нак
азом
Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, передбачено виправлення помилок такими
способами: коректурним, "червоним сторно" і додаткових записів. Кожен із цих способів
використовують для виправлення певного виду помилок.

Коректурний спос
іб виправлення помилок полягає в тому, що неправильний запис закреслюється
однією рискою так, щоб можна було прочитати закреслене, а зверху пишуть правильну суму або текст.
Виправлення помилки має бути застережено надписом "Виправлено" і підтверджене підпи
сом у
документі


особи, що підписала документ, в обліковому регістрі


особи, що зробила виправлення
із зазначенням дати. Цей спосіб може застосовуватися тоді, коли ще не складено бухгалтерські
проводки і звіти, тобто це в основному арифметичні помилки й
описки.

Спосіб "червоне сторно" полягає в тому, що неправильний бухгалтерський запис роблять повторно в
тій самій кореспонденції рахунків, що і помилковий запис, але червоним кольором, що означає від'ємні
числа. У цьому випадку суми, записані червоним чорн
илом, віднімаються (анулюються). Одночасно
звичайним чорнилом роблять другий запис із зазначенням правильної кореспонденції рахунків і суми.
У результаті одержують правильне відображення операції в обліку. При комп'ютерній обробці даних
суму "червоного сто
рно" беруть у дужки або рамку. Виправлення помилок способом "червоного
сторно" супроводжують спеціальним документом бухгалтерського оформлення


довідкою, в якій
робиться посилання на номер і дату помилкового запису, що підлягає виправленню, а також докуме
нта,
який став підставою такого виправлення. У практиці облікової роботи даний спосіб використовують у
випадках коли допущено помилку в кореспонденції рахунків, записана операція повністю не відбулася,
відображена в регістрах сума господарської операції бі
льша, ніж фактичний розмір її виконання.

Так, за документом на склад надійшли товарно
-
матеріальні цінності (малоцінні та швидкозношувані
предмети) на суму 10 000 грн., які помилково було відображено як виробничі запаси. У
бухгалтерському обліку було
зроблено таку кореспонденцію рахунків:

Д
-
т 20 "Виробничі запаси"

К
-
т 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" 10 000 грн.

Для виправлення помилкового запису неправильний запис спочатку "сторнують", тобто записують
червоним чорнилом (або в дужках, р
амці).

Д
-
т 20 "Виробничі запаси"

К
-
т 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" 10 000 грн.

Пізніше роблять правильний запис:

Д
-
т 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети"

К
-
т 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" 10 000 грн.


Отже, з при
кладу видно, що перший помилковий запис було анульовано другим виправним записом за
тією ж кореспонденцією і сумою, але червоним кольором. Третій запис відображає операцію
правильно. При визначенні підсумків (оборотів) буде враховуватися тільки третій запи
с. У випадку,
коли запис на рахунках зроблено в правильній кореспонденції, але в перебільшеній сумі, також можна
застосувати спосіб "червоного сторно". Тоді на суму різниці між неправильною (перебільшеною)
величиною і правильною сумою роблять часткове стор
но. Цей прийом широко використовують для
коригування планових показників до рівня фактичних при перевищенні планових показників над
фактичними, зокрема при калькулюванні готової продукції і визначенні її фактичного обсягу.

Спосіб додаткових записів застосо
вують у тих випадках, коли бухгалтерську кореспонденцію рахунків
складено правильно, але в меншій сумі, ніж фактично виконана господарська операція. Для
виправлення такої помилки необхідно додатково провести дану операцію на різницю між правильною
і помилк
овою (проведеною) величиною.

Так, на підставі накладної для потреб виробництва відпущено зі складу цементу на суму 12 000 грн.
При цьому було зроблено бухгалтерську проводку:

Д
-
т 23 "Виробництво"

К
-
т 20 "Виробничі запаси" 12 000 грн.

Пізніше було виявлено,

що відпущений цемент М
-
500 оцінено за вартістю цементу М
-
400. Справжня
його вартість становила 16 000 грн. Отже, допущено помилку на суму 4000 грн. (16 000
-

12 000). На
підставі довідки бухгалтерії з поясненням і розрахунком різниці вартості роблять дода
тковий запис, а
саме:

Д
-
т 23 "Виробництво"

К
-
т 20 "Виробничі запаси" 4 000 грн.

Отже, підсумок обох записів правильно відображає здійснену операцію


вартість фактично
витраченого матеріалу у виробництві.

Додаткові записи використовують при коригуванні пла
нових показників (незавершеного виробництва,
собівартості виготовленої і реалізованої продукції тощо) до рівня її фактичного значення, коли
фактичні показники перевищують планові.

Кожен із розглянутих способів виправлення помилок забезпечує правильне відоб
раження економічної
сутності господарських операцій, сприяє здійсненню контролю й отриманню достовірної облікової
інформації для потреб управління.



44.
Форми бухгалтерського обліку

Форма бухгалтерського обліку (ФБО)



це сукупність взаємопов’язаних
облікових регістрів, а
також способів відображення в них господарських операцій підприємства з урахуванням
особливостей його діяльності та технології обробки інформації.

Сьогодні виділяють такі ФБО:


-

меморіально
-
ордерна;

-

журнальна;

-

спрощена;

-

автома
тизована.

Меморіально
-
ордерна форма використовується переважно в бюджетних організаціях. На основі
первинних документів, перевірених і згрупованих за певною ознакою, складають меморіальні ордери.
У них вказується кореспонденція рахунків за госпоперацією та

її сума. Усі меморіальні ордери після
заповнення вносять за хронологічною послідовністю до реєстраційного журналу. Потім інформація
відображається в Головній книзі за синтетичними рахунками. Переваги меморіально
-
ордерної форми


її відносна простота, гнуч
кість. Недоліки


складання великої кількості меморіальних ордерів, а
також непристосованість регістрів до заповнення фінзвітності.

При використанні журнальної форми обліку інформація з первинних та зведених документів
переноситься в журнали й відомості. У

перших записують суми, що відповідають кредитовому
обороту за відповідними рахунками. У других фіксують суми дебетових оборотів за рахунками.
Підсумкові записи зі журналів переносять до Головної книги. Найбільша перевага цієї ФБО


можливість зручно форму
вати інформацію для фінзвітності. Недолік


громіздкість окремих
журналів та відомостей.

Спрощена форма бухобліку може вестися малими підприємствами за їх вибором. Вона передбачає
два варіанти: проста та ФБО з використанням регістрів обліку майна. При заст
осуванні простої
госпоперації відображають у Книзі обліку господарських операцій. Форма бухобліку з
використанням обліку майна, окрім Книги обліку господарських операцій, передбачає також
використання відомостей.

За автоматизованої ФБО збір, систематизація

та обробка облікової інформації відбувається зі
спеціально розробленим програмним забезпеченням. Зауважте, деякі спеціалісти не вважають її
формою, розглядаючи лише як спосіб ведення бухобліку.

Оборотно
-
сальдова відомість по синтетичних рахунках (оборотни
й баланс)


таблиця, що містить
залишки на початок звітного періоду, обороти за період і залишки на кінець періоду за дебетом та
кредит синтетичних рахунків.


Шахова відомість


це таблиця, яка містить обороти за місяць по всіх рахунках, причому кожен
раху
нок повторюється в боковику (дебетові обороти) і в шапці відомості (кредитові обороти). Суми
оборотів проставляються на перетині граф і рядків. Шахова відомість може бути представлена у
вигляді (фрагмент):



Наведені суми означають такі господарські опера
ції (за рядками):



отримано матеріали від постачальників 800 грн.;



отримано в касу з поточного рахунку 500 грн.;



повернено в банк з каси 20 грн.;



оплачені рахунки постачальника 800 грн.

Це дуже зручний регістр і бухгалтери на практиці нерідко ним ко
ристуються при всіх формах обліку:
по
-
перше, тут відразу визначаються дебетові і кредитові обороти по всіх рахунках, а по
-
друге,
рівність цих оборотів (у нижній правій клітині відомості) свідчить про те, що всі господарські
операції враховані, можна заповн
ювати Головну книгу (або оборотну відомість).



45. Спрощена форма обліку

Спрощена форма бухгалтерського обліку

застосовується малими підприємствами, якщо не
виконуються умови для застосування простої форми бухгалтерського обліку (кількістю господарських
операцій за місяць не більше 300) або за власним вибором суб'єкта господарювання. Вона передбачає
узагальнення інформації про господарські операції в таких регістрах бухгалтерського обліку (табл.
1.8). "

Сума будь
-
якої операції відображається у відомості о
бліку за рахунком, що кредитується, в графі
рахунку, що дебетується, і одночасно (за сумою операції або загальним підсумком оборотів за місяць)
у відомості обліку за рахунком, що дебетується, з вказівкою кореспондуючого рахунку.

Залишки коштів у відомості
мають бути зіставлені з відповідними даними первинних і зведених
документів, на підставі яких були зроблені відповідні записи. До таких документів можна віднести звіт
касира, банківські виписки і т. ін.

В обов'язковому порядку у відомостях указується місяц
ь, за який вони складаються.

Підсумкові записи з відомостей переносяться в оборотно
-
сальдову відомість (додаток 8 до
Методрекомендацій № 422), яка використовується для узагальнення даних регістрів бухгалтерського
обліку за кожним рахунком бухгалтерського о
бліку.

Оборотно
-
сальдова відомість складається щомісячно і використовується для записів даних за дебетом
і кредитом кожного рахунку окремо. У ній відображаються і перевіряються обороти за рахунками, а
також правильність складання регістрів бухгалтерського
обліку.

Оборотно
-
сальдова відомість заповнюється перенесенням кредитових оборотів з регістрів
бухгалтерського обліку. При цьому дебетові обороти оборотно
-
сальдової відомості за кожним
рахунком бухгалтерського обліку повинні дорівнювати дебетовому обороту з
а відповідним рахунком
бухгалтерського обліку у відповідному регістрі (відомості) бухгалтерського обліку.

Загальна сума дебетових оборотів (сума даних рядків графи 29) оборотно
-
сальдової відомості повинна
дорівнювати загальній сумі кредитових оборотів (сум
а даних за графами 4
-

28 рядків "Всього оборотів
за кредитом рахунків") даної відомості.

Відомість 1
-
м

Розділ І. Облік готівки і грошових документів.
Розділ :: (зворотна сторона). Облік грошових коштів та
їх еквівалентів.

Відомість 2
-
м

Облік запасів.

Відо
мість 3
-
м

Розділ І. Облік розрахунків з дебіторами і кредиторами за податками й платежами, довгострокових
зобов'язань і доходів майбутніх періодів.

Розділ :: (зворотна сторона). Облік розрахунків з оплати праці.

Відомість 4
-
м

Розділ 1. Облік необоротних
активів та амортизації (зносу).

Розділ :: (зворотна сторона). Облік капітальних і фінансових інвестицій та інших необоротних активів.

Відомість 5
-
м

Розділ І. Облік витрат.

Розділ ::. Облік витрат на виробництво.

Розділ :::. Облік доходів і фінансових
результатів.

Розділ :G. Облік власного капіталу, витрат майбутніх періодів, забезпечень майбутніх витрат і
платежів.

Тобто ознакою правильності складання оборотно
-
сальдової відомості є наявність трьох попарно рівних
підсумків:

1) Сальдо на початок періоду
за дебетом всіх рахунків = Сальдо на початок періоду за кредитом всіх
рахунків.

2) Обороти за дебетом всіх рахунків = Обороти за кредитом всіх рахунків.

3) Сальдо на кінець періоду за дебетом всіх рахунків = Сальдо на кінець періоду за кредитом всіх
рахунк
ів.

Інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових
регістрів використовується для складання фінансової звітності.



46.Електронна (автоматизована) форма обліку.

однією з вирішальних складових матеріал
ьно
-
технічного забезпечення бухгалтерського обліку є його
комп'ютеризація, зупинимося на питаннях програмного забезпечення обліку малих підприємств.
Зазначимо також
-

на законодавчому рівні способи автоматизації бухгалтерського обліку суб'єктів
підприємниц
ької діяльності поки що не регулюються і належать до компетенції підприємства.

По суті, вибір автоматизованої форми бухгалтерського обліку для підприємства зводиться до вибору
зручної комп'ютерної програми, що відповідає завданням обліку, оподаткування та
звітності і може
бути використана для ведення практично будь
-
яких розділів бухгалтерського обліку на малому
підприємстві:

-

облік операцій по банку і касі;

-

облік основних засобів і нематеріальних активів;

-

облік матеріалів і МШП;

-

облік товарів, послуг

і виробництва продукції;

-

облік валютних операцій;

-

облік взаєморозрахунків з організаціями, дебіторами, кредиторами, підзвітними особами;

-

облік розрахунків із заробітної плати;

-

облік розрахунків з бюджетом;

-

інші розділи обліку;

-

складання звітно
сті.

На сучасному ринку програмних продуктів для малого та середнього бізнесу пропонується велика
кількість систем автоматизації обліку фінансово
-
господарської діяльності. Вибір раціональної системи
автоматизації бухгалтерського обліку повинен відповідати
таким критеріям:

1) налагодження системи_як на специфіку конкретної організації, так і на зміни в законодавстві
України, тобто у мінімально короткий термін без втрат інформаційних даних не тільки перебудувати
План рахунків, звітні форми, типові проводки, а
ле і скласти звітність згідно нових вимог обліку;

2) можливість роботи не тільки в локальних обчислювальних мережах, а і з іншими джерелами
бухгалтерської інформації, такими як системи "клієнт
-
банк" для безготівкових розрахунків і
реєстраторами розрахунков
их операцій для забезпечення готівкового товарообігу в роздрібній
торгівлі;

3) наявність постійної підтримки з боку розробників програмного забезпечення: навчання і
консультативного супроводу не тільки на випадок поломок, але і внесення змін.

Сучасний укра
їнський ринок програмних продуктів для автоматизованої обробки інформації
фінансово
-
господарської діяльності підприємств малого бізнесу досить об'ємний. На ньому
пропонуються цілий ряд автоматизованих систем як вітчизняних, так і закордонних розробників. З
араз
на українському ринку фінансово
-
економічного програмного забезпечення пропонується цілий ряд
розробок:

-

1С:Підприємство Система названа як одна програма. Насправді вона є не стільки продуктом, готовим
до використання кінцевими користувачами, скільки
інструментальним середовищем для його
розробки. Окрім офіційної версії 1С бухгалтерія для України, свої рішення пропонують партнери
фірми 1С в Україні. Найбільш відомі з них: ABBYY Fkraine, Диск, Фаворит Сервіс, Форт. Крім цього
практично в кожному великом
у місті є фірма, а часто й не одна, які пропонують свій варіант
налагодження для платформи 1С

-

АБ Офіс 2000 (компанія АБ Система)

-

Dt1oAro" (Ксиком Софт)

-

GrossBee
-
ХХІ" (компанія Гроссбі)

-

D>arket (фірма ТФПК)

-

X
-
[email protected]@C (компанія DoftEAI:)

-

Акцент 6.0
Бізнес
-
пакет (компанія Імпакт)

-

Бест
-
Про (компанія Інтелект
-
Сервіс)

-

Парус (корпорація Парус
-
Україна)

-

РС
-
Фінанси (компанія РС
-
Финанси+)

-

Свод (компанія КомПАС
-
Україна)

-

Торгінфо 6.0 (компанія Торг інформатика)

-

Універсал (компанія СофтПро) та інші.

Безперечним лідером серед розробників є фірма 1С. Систему програм 1С:Підприємство без
перебільшення можна назвати бестселером російських бухгалтерських програм.

За функціональними можливостями потребам малого бізнесу відповідають бухгалтерські програми
кла
су міні
-

бухгалтерія. До цього класу належать програми, призначені для бухгалтерій з малою
чисельністю працівників (від одного до трьох) без явного їх закріплення за конкретними розділами
обліку. Програми орієнтовані на малий бізнес і реалізують функції в
едення синтетичного і вартісного
аналітичного обліку, дають змогу вводити та обробляти бухгалтерські проведення, оформляти
невелику кількість первинних документів і формувати звітність. На малих підприємствах основна
частина робіт припадає на фінансовий об
лік і значно менша
-

на ведення управлінського обліку. Цей
клас представлений програмами: Фінанси без проблем (фірма Хакерс
-
Дизайн, Маріуполь), Міні
-
бухгалтерія (фірма 1С, Москва), "Бухгалтерія малого підприємства" (фірма Фор, Москва).

За способом організа
ції для малого бізнесу підходять бухгалтерські програми з прив'язкою до журналу
господарських операцій (журнальний спосіб). У такій програмі користувач починає роботу з журналом
господарських операцій, а решта дій є похідними. Такій підхід зручний для мали
х підприємств, але
зумовлює необхідність частих фільтрацій даних у разі великого обсягу і різноплановості звітної
інформації. За таким принципом побудовані системи 1С, Турбо
-
Бухгалтер, Інтегратор.

Одним з найпоширеніших програмних продуктів для автоматизац
ії бухгалтерського обліку в Україні є
ІС
-
.Підприємство, яка складається із системи програм: ІС
-
Бухгалтерія, ІС [Торгівля і Склад, ІС
-
Зарплата і Кадри.

Різноманітні і гнучкі можливості системи 1С: Підприємство дозволяють використовувати її і як
достатньо пр
остий і наочний інструмент бухгалтера, і як засіб повної автоматизації обліку від введення
первинних документів до формування звітності.

Програмний комплекс 1С:Підприємство володіє гнучкими можливостями організації обліку:

о синтетичний облік по багаторівн
евому плану рахунків;

о облік по декількох планах рахунків;

о валютний облік і облік покриття валют;

о багатовимірний аналітичний облік; о кількісний облік;

о облік по декількох підприємствах в одній інформаційній базі. Введення інформації в 1
(^Підприємство може бути організоване з різним ступенем автоматизації:

■ режим ручного введення операцій;

■ режим типових операцій;

■ режим автоматичного формування операцій за документами. Складовими системи програм
1С:Підприємство є:

-

технологічна платф
орма;

-

конфігурації.

Технологічна платформа являє собою набір різних механізмів, що використовуються для автоматизації
економічної діяльності і не залежать від конкретного законодавства і методології обліку.

Технологічна платформа може мати наступні компо
ненти:

1) Бухгалтерський облік
-

призначена для обліку наявності і руху засобів підприємства та може
використовуватися як автономно, так і разом з іншими компонентами 1С:Підприємство. Система
1С:Бухгалтерія для України представляє собою компоненту Бухгалте
рський облік системи 1С
-
.Підприємство.

2) Оперативний облік
-

призначена для обліку наявності і руху матеріальних і грошових коштів та може
використовуватися як автономно, так і разом з іншими компонентами 1С:Підприємство. Система
1С:Торгівля і Склад предс
тавляє собою компоненту Оперативний облік системи 1С:Підприємство.

3) Розрахунок
-

призначена для автоматизації періодичних розрахунків і може бути використана як
автономно, так і разом з іншими компонентами системи 1С:Підприємство. Система 1С:Зарплата і
К
адри представляє собою компоненту Розрахунок системи 1С Підприємство.

4) Керування розподіленими інформаційними базами призначена для організації єдиної системи
автоматизованого обліку на підприємствах, що мають територіально віддалені об'єкти: філії, скла
ди,
магазини, пункти прийому замовлень та інші підрозділи, не зв'язані локальною мережею. Ця
компонента поставляється розробниками окремо.

Якщо на комп'ютері встановлена хоча б одна компонента, вважається, що встановлена система
1С:Підприємство, тільки в о
бмеженому складі.

Конфігурації є прикладними рішеннями. Кожна конфігурація орієнтована на автоматизацію визначеної
сфери економічної діяльності і відповідає чинному законодавству. Конфігурація 1С.Бухгалтерія
найбільш вдало пристосована для потреб малого бі
знесу.

Вхідною інформацією в 1С бухгалтерія є операція, що відображує реальну господарську операцію на
підприємстві. Операції можуть формуватися вручну або автоматично на базі документів, які вводяться
в систему. Разом з операцією документ може генерувати
бухгалтерські проведення.

1С:Бухгалтерія включає набір стандартних звітів, що дають змогу бухгалтеру одержати інформацію за
довільний період, у різних розрізах і з необхідним ступенем деталізації. Програма за даними
синтетичного обліку формує такі звіти: о
боротно
-
сальдову відомість, шахову відомість, Головну
книгу, журнал
-
ордер і відомість за рахунком, аналіз рахунка
-

за період і за датами, картку рахунка, а
також звіти з аналітичного обліку: оборотно
-
сальдову відомість за рахунком у розрізі об'єктів
аналі
тичного обліку, аналіз рахунка у розрізі об'єктів аналітики, аналіз об'єкта аналітики за рахунками,
картку операцій за об'єктом аналітики. Склад і зміст регламентованих звітів, тобто призначених для
передачі різним контролюючим інстанціям, визначаються різ
ними державними органами. До них
входять: Звіт малого підприємства, Розрахунок єдиного податку, Форма № 8ДР, Декларація про ПДВ,
Довідка про сумісників і т. ін.

Інструментальні засоби настроювання (Конфігуратор) дають змогу пристосувати програми комплексу
1С:Підприємство до особливостей обліку на підприємстві, змінювати окремі параметри (наприклад,
коди рахунків, субрахунків, аналітичних рахунків, їх назви, ставки податку), досить повно описати і
модифікувати правила виконання розрахунків, налаштувати зовні
шній вигляд форм введення
інформації і форм звітів. Налаштування алгоритмів роботи системи здійснюється за допомогою
вбудованої об'єктно
-
орієнтованої мови.

Треба зазначити, що на ринку немає універсального програмного продукту, який був би придатним до
вик
ористання на підприємствах будь
-
якої форми власності та сфери діяльності. Отже, при виборі
автоматизованої системи обліку необхідно враховувати реальні потреби та можливості підприємства.
Крім того, розробники пропонують налагодження своїх систем у відпові
дності зі специфічними
вимогами замовників.

Всі способи інформаційного забезпечення бухгалтерського обліку, отже і форми ведення
бухгалтерського обліку, мають право на існування. Але визначальними факторами при виборі способів
отримання інформації є її цін
а, своєчасність та повне задоволення вимог системи бухгалтерського
обліку.



47. Фактори, що впливають на організацію бух обліку на підп

На рішення щодо окремих питань організації бухгалтерського обліку

впливає значна кількість факторів, які охоплюють осо
бливості функціонування суб’єкта

господарювання.

У цілому фактори впливу на організацію бухгалтерського обліку по відношенню до

групи підприємств можуть бути внутрішніми та зовнішніми.

До зовнішніх факторів вважаємо за необхідне відносити такі:

1) поява нових організаційно
-
правових форм об’єднань підприємств зумовила

виникнення нових видів операцій між суб’єктами господарювання. Відповідно, групи

підприємств потребують нових підходів до організації бухгалтерського обліку;

2) рівень розвитку нац
іонального фондового ринку та ринку цінних паперів. Для

ефективності функціонування ринку досить важливе значення має система розкриття

інформації про учасників фінансового ринку і ринку цінних паперів, якість представленої

фінансової звітності і органі
зація контролю за її достовірністю, що, в свою чергу, впливає

на належну організацію бухгалтерського обліку;

3) система нормативного регулювання діяльності груп підприємств та процесу

формування внутрішніх розрахунків. Основним нормативним документом, що

регламентує

діяльність груп підприємств, є П(С)БО 19 “Об’єднання підприємств”, а нормативний

документ, що визначає правила формування внутрішніх розрахунків


відсутній. Відповідно,

група підприємств самостійно обирає процес формування внутрішніх розра
хунків, який

зазначає в Наказі про облікову політику. Тому при організації бухгалтерського обліку в групі

підприємств слід враховувати положення зазначених документів;

4) умови господарювання спричинили приватизацію великих державних

підприємств, в резу
льтаті утворився корпоративний сектор економіки, який включає значну частку
господарських товариств, що потребують вдосконалення їх управління на

основі ефективної організації бухгалтерського обліку;

5) необхідність задоволення інформаційних потреб на осн
ові індивідуальних

внутрішніх розрахунків підприємства та внутрішніх розрахунків групи підприємств.

Потреба в таких розрахунках вимагає відповідної організації бухгалтерського обліку для її

формування;

6) рівень професійної підготовки облікових працівни
ків. Компетентність та вміння

обліковими працівниками використовувати комп’ютерну техніку в своїй роботі сприяють

удосконаленню організації бухгалтерського обліку.

Внутрішніми факторами, що впливають на формування організації бухгалтерського

обліку, є:

1) форма власності впливає на організацію бухгалтерського обліку, а саме на

основі інтересів власників відбувається налагодження облікового процесу на

підприємстві;

2) організаційно
-
правова форма господарювання у вигляді підприємства,

господарського тов
ариства, об’єднання підприємств здійснює вплив на організацію

бухгалтерського обліку, тобто кожній формі господарювання властиві свої принципи

організації бухгалтерського обліку. Так, група підприємств відповідає організаційно
-

правовій формі господарюва
ння


об’єднання підприємств;

3) організаційна структура групи підприємств, її розміри, обсяги діяльності.

Обсяги та розміри господарської діяльності групи підприємств визначають кількість

працівників бухгалтерських служб та фінансового відділу. Організа
ційна структура

впливає на взаємозв’язок фінансового директора та головних бухгалтерів з працівниками

інших структурних підрозділів групи підприємств;

4) особливості виробничої та торговельної діяльності підприємств групи

впливають на організацію бухгал
терського обліку, а саме вона повинна сприяти

формуванню однорідної аналітичної інформації в межах групи підприємств;

5) контроль материнського підприємства діяльності дочірніх підприємств. Від

обґрунтування контролю залежить поділ групи підприємств на м
атеринське та дочірні

підприємства, що, в свою чергу, впливає на організацію бухгалтерського обліку в цих

підприємствах та на процес формування внутрішніх розрахунків;

6) відповідальність материнського підприємства за зобов’язаннями дочірніх

підприємств

визначається установчими документами, здійснює вплив на організацію

бухгалтерського обліку для формування фінансової та податкової звітності таких

підприємств.

Отже, проведене дослідження щодо факторів впливу на організацію бухгалтерського

обліку, яка
є невід’ємною складовою облікової політики у контексті законодавчого

забезпечення бухгалтерського обліку, дозволяє висловити припущення, що облікова

політика виступає засобом документального оформлення облікової процедури, в тому

числі, процедури
бухгалтерського обліку внутрішніх розрахунків.



48. Форми організації обліку на підприємстві

Організація бухгалтерського обліку на підприємствах



це система методів, способів та заходів, які
забезпечують оптимальне функціонування такого обліку та подальший його розвиток.
Та
-

ка
організація полягає в цілеспрямованому впорядкуванні й удосконаленні механізму, структури та
процесів бухгалтерського обл
іку. Впорядкування системи бухгалтерського обліку означає організацію
цієї системи та організацію функціонування її в часі та просторі.

Організація бухгалтерського обліку потребує системного підходу. При цьому обов’язковим є
додержання таких принципів: ціл
існості, всебічності, системоутворюючих відносин, динамічності,
субординації та випереджуючих відносин.

Крім того, організація бухгалтерського обліку потребує додержання й таких принципів: адаптивності,
паралелізму, ритмічності, безперервності, прямопливно
сті та пропорційності.

Основні об’єкти організації обліку наведені на рис. А.11.1.

Найпоширенішими методами організації бухгалтерського обліку тепер є графічний і проектний.
Водночас слід згадати й такі методи, як моделювання, аналітичний, спостереження, с
ітьовий,
експертний, нормативно
-
правовий.






Рис. А.11.1. Об’єкти організації бухгалтерського обліку

Форма бухгалтерського обліку



це певна система взає
-

мопов’язаних облікових реєстрів
(хронологічних та системних) встановленої форми і змісту для зд
ійснення обліку наявності та руху
засобів, зміни правових відносин та процесів господарської діяльності, а також способів і технічних
засобів запису операцій у реєстрах.

Ознаки форм бухгалтерського обліку такі:

наявність певної системи реєстрів хронологічн
ого та систематичного (аналітичного та синтетичного)
обліку;

форма і зміст облікових реєстрів (окремі аркуші, книги, машинограми з відповідними реквізитами) та
їх розміщення;

взаємозв’язок окремих реєстрів;

способи та технічні засоби запису господарських о
перацій у відповідні реєстри (уручну, за допомогою
технічних засобів тощо).

З часу виникнення бухгалтерського обліку існувало багато його форм. Розвиток їх зумовлений
розвитком суспільства: ма
-

теріального виробництва, продуктивних сил та виробничих від
-

н
осин.

Форма бухгалтерського обліку має забезпечити:

щоденний облік у хронологічному та систематичному порядку всіх здійснюваних господарських
операцій;

максимальну економність витрат на проведення бухгалтерського обліку;

найбільш раціональний розподіл між
обліковими працівниками комплексу облікових робіт;

оперативний контроль за рухом та наявністю майна, розрахунків, затрат, фінансових результатів тощо;

оперативне одержання відомостей про діяльність підприємства, його підрозділів та їх
результативність;

широке використання технічних засобів;

забезпечення функцій інформаційної системи.

За технічними ознаками існують дві форми бухгалтерського обліку: ручний та машинний.

До першої групи належать: книжкові (у книгах), некнижкові (на окремих аркушах) або
змішані (на
аркушах і в книгах). До другої належать: таблично
-
перфокарткові або таблично
-
автоматизовані.

Найдавнішими є книжкові форми.



49.Значення та сутність облікової політики підприємства

Облікова політика

являє собою вибір підприємством конкретних м
етодик, форм, техніки ведення і
організації бухгалтерського обліку, виходячи з встановлених правил і особливостей діяльності
(організаційних, технологічних, чисельності і кваліфікації облікових кадрів, рівня технічного
оснащення бухгалтерії).

Облікова полі
тика

-

це вибрана підприємством, з урахуванням встановлених норм та особливостей,
методологія бухгалтерського обліку, яка спрямована на досягнення його цілей і завдань та
використовується з метою забезпечення надійності фінансової звітності та якісної сист
еми
управління. Облікова політика підприємства, затверджується керівником і є одним з основних
документів, який визначає правила ведення бухгалтерського обліку в організації. Звичайно облікову
політику розробляє бухгалтер.

Облікова політика є складовою час
тиною фінансової звітності і повинна розроблятися самостійно
кожним підприємством в Україні, зареєстрованим у встановленому чинним законодавством порядку.
Основна її мета


забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан
підприє
мства, результати його діяльності, необхідної всім користувачам фінансової звітності для
прийняття відповідних управлінських та інвестиційних рішень.
Отже, саме вона дозволяє поєднати
ведення бухгалтерських операцій та складання фінансової звітності.

При в
иборі облікової політики необхідно враховувати наступні фактори: організаційно
-
правову форму
(статус) підприємства; форму власності; галузеву належність; розміри підприємства; наявність
структурних підрозділів; стратегію фінансово
-
економічного розвитку; рі
вень окупності витрат; рівень
технічної оснащеності підприємства; кадрове забезпечення (рівень кваліфікації бухгалтерських кадрів,
ініціативності та підприємливості керівників); економічний стан на підприємстві та Україні в цілому;
стан законодавства.

Скла
довою частиною організації обліку на підприємстві є перелік документів, що використовуються
для первинного відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних
для накопичення і систематизації інформації.

Послідовне впровадж
ення підприємством прийнятої облікової політики є одним з найважливіших
завдань бухгалтерського обліку.

При формуванні облікової політики передбачається майнова відокремленість і безперервність
діяльності підприємства, послідовність застосування облікової
політики, а також тимчасова
визначеність фактів господарської діяльності. Облікова політика повинна відповідати вимогам
повноти, обачності, пріоритету змісту над формою, несуперечності та раціональності.

Правильно розроблена облікова політика враховує умов
и та можливості ведення господарської
діяльності, вона повинна забезпечувати:




повноту відображення в бухгалтерському обліку всіх фактів господарської діяльності;




готовність до бухгалтерського обліку втрат (витрат) та зобов’язань, ніж можливих доход
ів і
активів, з метою недопущення створення прихованих резервів;




відображення в бухгалтерському обліку фактів та умов господарської діяльності виходячи не
тільки з їх правової форми, але й з їх економічного змісту;




тотожність даних аналітичного обл
іку оборотам та залишкам по рахунках синтетичного обліку на
1
-
е число кожного місяця, а також показників бухгалтерської звітності даним синтетичного та
аналітичного обліку;




раціональне ведення бухгалтерського обліку виходячи з умов господарської діяльн
ості та величини
підприємства.

Таким чином, облікова політика є сукупністю конкретних елементів організації бухгалтерського
обліку, які визначаються підприємством на підставі загальноприйнятих правил.

Облікова політика передбачає відкритість для зовнішніх
користувачів бухгалтерської інформації, що
відображається у фінансовій звітності. За даними фінансової звітності встановлюється майновий та
фінансовий стан підприємства, його платоспроможність, основні засади господарювання, тенденції в
покращенні (погірше
нні) діяльності підприємства та інші показники.



50.Наказ про облікову політику підприємства та його складові.

Ефективна та раціональна організація бухгалтерського обліку на підприємстві починається з розробки
його облікової політики, яка передбачає вибір

комплексу методичних прийомів, способів і процедур
організації та ведення бухгалтерського обліку підприємством з числа загальноприйнятих в державі.
Тобто облікова політика конкретного підприємства залежить від політики держави в сфері
бухгалтерського облі
ку.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», облікова
політика


це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для
складання і подання

фінансової звітності [1].

Від правильн
о сформованої облікової політики багато в чому залежать ефективність керування
господарською діяльністю підприємства й стратегія його розвитку на тривалу перспективу. Адже,
облікова політика визначає ідеологію економіки підприємства на тривалий період, спр
ияє посиленню
обліково
-
аналітичних функцій у керуванні підприємством, дозволяє оперативно реагувати на зміни,
що відбуваються у виробничому процесі, ефективно пристосовувати виробничу систему до умов
зовнішнього середовища [4].

Формуючи облікову політику п
ідприємство повинно вибирати такі принципи, методи та процедури
обліку, які дозволяють достовірно відобразити фінансовий стан підприємства, результати його
діяльності та забезпечити зіставність фінансових звітів. Тому під час розробки облікової політики
не
обхідно враховувати вимоги до якісних характеристик бухгалтерського обліку та фінансової
звітності, які викладені в пунктах 14
-
17 П(С)БО 1.

Механізм формування облікової політики можна представити за допомогою його складових, які
охоплюють всю систему
об’єктів бухгалтерського обліку. Тому основними складовими облікової
політики є:

1. Теоретичні засади бухгалтерського обліку


базуються на загальнонаукових основах
бухгалтерського обліку та основних законодавчих

актах, що регулюють діяльність в цій сфері;

також включають в себе основні принципи, дотримання
яких є основою відображення в обліку господарських

операцій.

2.

Методика


це

сукупність методів та критеріїв оцінки, що регламентують облік основних засобів
та малоцінних необоротних активів, запасів, фінансових інвестицій, розрахунків, забезпечень, доходів
та витрат.

3.

Практика


включає в себе безпосереднє ведення обліку на в
ищеперерахованих ділянках шляхом
реєстрації в первинних документах та

їх обробки; відображення господарських операцій згідно
діючого Плану рахунків; узагальнення інформації в облікових регістрах обраної форми обліку;
організація

внутрішнього

контролю

та

взаємодії

бухгалтерії

з

іншими службами господарюючого
суб’єкта .51 пит дивись



51. Методика формування Наказу про облікову політику підприємства.

Облікова політика підприємства висвітлюється в Наказі про облікову політику. Наказ про облікову
політик
у містить перелік всіх пунктів прийнятої на звітний рік облікової політики. Бажано за кожним
пунктом в наказі наводити його нормативне обгрунтування (зазначати, на підставі якого нормативного
документа прийняте те чи інше положення про облікову політику).
У широкому розумінні облікова
політика підприємства оформлюється системою внутрішньої документації за різними ділянками
облікової роботи, її зміст частково розкривається і в установчих документах підприємства. Складовою
частиною організації обліку на підпр
иємстві є перелік документів, що використовуються для
первинного відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних для
накопичення і систематизації інформації. Перелік документів повинен бути затверджений в наказі або
роз
порядженні керівника підприємства про облікову політику і може включати:
-

робочий план
рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення
бухгалтерського обліку у відповідності до вимог своєчасності та повн
оти обліку та звітності;
-

форми
первинних облікових документів, що застосовуються для оформлення фактів господарської діяльності,
за якими не передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів
для внутрішньої бухгалтерської
звітності;
-

порядок проведення інвентаризації активів та зобов'язань;
-

методи оцінки активів та зобов'язань;
-

правила документообігу і технологія обробки облікової
інформації;
-

порядок контролю за господарськими операціями;
-

інші рішення, необхідні дл
я
організації бухгалтерського обліку. Послідовне проведення підприємством прийнятої облікової
політики є одним з найважливіших завдань організації бухгалтерського обліку.



52. Значення та сутність фінансової (бухгалтерської) звітності.

Бухгалтерська звітн
ість

-

це звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для
задоволення потреб певних користувачів.

Фінансова звітність

-

це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан,
результати діяльності та рух грошових кошт
ів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність підприємств являє собою систему узагальнених показників, які характеризують
підсумки фінансово
-
господарської діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік).
Вона складається шляхом пі
драхунку, групування і спеціальної обробки даних поточного
бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.

Метою складання фінансової звітності

є надання користувачам для прийняття рішень повної,
правдивої та неупередженої інформації про фінансовий с
тан, результати діяльності та рух грошових
коштів підприємства.

Повнота інформації фінансової звітності забезпечується відображенням усіх господарських операцій в
системі бухгалтерського обліку.

Правдивість інформації фінансової звітності забезпечується ві
дображенням господарських операцій за
їх сутністю, а не тільки за юридичною формою.

Неупередженість інформації фінансової звітності забезпечується тим, що не допускається перекручень
показників.

Таким чином, фінансова звітність підприємства повинна задовол
ьняти інформаційні потреби
користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних
потреб.

Фінансова звітність складається з:

-

балансу (звіту про фінансовий стан);

-

звіту про фінансові результати (звіту про сукупн
ий дохід);

-

звіту про рух грошових коштів;

-

звіту про власний капітал;

-

приміток до фінансової звітності;

-

інформації за сегментами.

До фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших
відособлених
підрозділів підприємства.

Фінансова звітність являє собою систему взаємозв 'язаних узагальнених показників, що відображають
фінансовий стан та результати діяльності банку за звітний період.

Складання фінансової звітності, як і ведення фінансового обліку,
жорстко регулюється міжнародними
стандартами та чинним законодавством України. Звітність грунтується на міжнародних принципах
бухгалтерського обліку. До неї пред'являються ті самі вимоги, що й до бухгалтерського обліку, бо вона
є його складовою. Водночас о
кремі з вимог специфічні щодо фінансової звітності. Насамперед,
інформація фінансової звітності має грунтуватися на даних аналітичного й синтетичного обліку,
причому мусить забезпечуватися тотожність даних цих обліків, а також тотожність показників
балансі
в, бухгалтерських звітів та даних синтетичного й аналітичного обліків.

Мета складання будь
-
якої звітності підприємства


це надання необхідної інформації для прийняття
рішень.

Основне призначення фінансової звітності полягає в наданні користувачам правдив
ої та достовірної
інформації про майновий та фінансовий стан, про результати господарсько
-
фінансової діяльності за
звітний період.



53. Нормативно
-
правове забезпечення фінансової (бухгалтерської) звітності в Україні.

Звітність підприємства є заключним кр
оком системи бухгал
-
терського обліку, яка узагальнює і
систематизує інформацію про діяльність підприємства та яка необхідна усім зацікавленим осо
-
бам для
прийняття ефективних економічних рішень.

Власники і засновники підприємств хочуть бути впевнені в
достовірності звітності.

Добре налагоджена звітність підприємства є, безсумнівно, умовою любого правильно організованого
бізнесу.

Загалом звітність можна визначити як систему узагальнюючих та взаємопов’язаних показників, яка
подається у вигляді різного тип
у таблиць, та текстового матеріалу за допомогою яких визнача
-
ється
фінансовий стан, результати діяльності підприємств тощо.

Підприємства складають фінансову, податкову, статистичну та інші види звітності, що використовує
грошовий вимірник та ґрунтується на

даних бухгалтерського обліку. Як правило, така звітність
підлягає оприлюдненню.

Крім відкритої для зовнішніх користувачів звітності, підпри
-
ємства складають й внутрішню звітність,
яка задовольняє інтере
-
си керівника і працівників та забезпечує оперативне
прийняття рішень
внутрішніми підрозділами.

Звітність підприємства регламентується законами України, постановами Кабінету Міністрів та
нормативно
-
правовими акта
-
ми (табл. 1).

Таким чином, законами України передбачено, що усі суб’єкти господарювання зобов’яз
ані вести
бухгалтерський облік і склада
-
ти та подавати фінансову звітність.

Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (ст. 1) визначає бухгалтерський
облік як процес вияв
-
лення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зб
е
-
рігання та
передачі інформації про господарську діяльність під
-
приємства зовнішнім та внутрішнім
користуванням для прийнят
-
тя рішень.

Із змісту цієї статті витікає, що методологічно і організаційно звітність є невід’ємною складовою
системи бухгалтерськог
о об
-
ліку і виникає на завершальному етапі облікового процесу, що забезпечує
методологічну єдність показників, які в ній відобра
-
жаються з даними первинної документації та
обліковими реєст
-
рами.


Стаття 71. Облік і звітність підприємства.

Облік і звітність

підприємства здійснюються відповідно до вимог статті 19 Кодексу та інших
нормативно
-
правових актів.

Відомості, не передбачені законом, підприємство надає органам державної влади, органам місцевого
самоврядування, іншим підприємствам, установам, організаці
ям на договірній основі або в порядку,
передбаченому установчими документами підприємства.

Стаття 90. Облік і звітність господарського товариства.

Облік і звітність господарських товариств здійснюється відповідно до вимог статті 19 цього Кодексу
та інших н
ормативно
-
правових актів.

Перевірки фінансової діяльності товариства здійснюються відповідно державними податковими
органами, іншими органами державної влади у межах визначених законом повноважень, ревізійною
комісією (ревізором) господарського товариства
та/або аудитором.

Достовірність і повнота річного балансу і звітності господарського товариства у випадках, визначених
за
-
коном, повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською організацією).

Стаття 8. Публічна бухгалтерська звітність.

Публічна
бухгалтерська звітність складається із аудиторського висновку, Балансу, Звіту про прибутки
і збитки, іншої звітності в межах відомостей, які не становлять комерційну таємницю і визначені
законодавством для надання користувачам та публікації

Фінансова звітн
ість підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів
господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного
законодавства)включає: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошо
вих коштів, Звіт про
власний капітал та Примітки до звітів.

Для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може
застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка
передбачає:





зміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів сплатою
єдиного

податку;




застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.

Нормативно
-
правове регулювання звітності підприємств в Україні зді
йснюється указами Президента,
постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку


це нормативно
-
правовий акт,
затверджений Міністерством фінансів України, що визначає при
нципи та методи ведення
бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

В Україні введено в дію тридцять два положення (стандарти) бу
-
хгалтерського обліку та наказ
Міністерства фінансів України № 302 від 29
.11.2000 р., який прирівнюється до положень. Усі накази
Мі
-
ністерства фінансів щодо бухгалтерського обліку та складання звіт
-
ності підлягають реєстрації у
Міністерстві Юстиції України (табл. 2).

За П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (пункт
3) визначено такі види звітності:

Бухгалтерська звітність


це звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для
задоволення потреб певних користувачів.

Фінансова звітність


це бухгалтерська звітність, що міс
-
тить інформацію про фінан
совий стан,
результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Науково
-
практичний коментар до Закону України «Про бух
-
галтерський облік та фінансову звітність
в Україні» так трактує поняття «фінансова звітність»

Фінансова звітніст
ь підприємства являє собою систему уза
-
гальнених показників, які характеризують
підсумки господарсь
-
ко
-
фінансової діяльності підприємства за минулий період (мі
-
сяць, квартал, рік).
Вона складається шляхом підрахунку, групу
-
вання і спеціальної обробки даних

поточного
бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.

Мета складання будь
-
якої звітності підприємства


це надан
-
ня необхідної інформації для прийняття
рішень.

Мета бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначе
-
на статтею 3 Закону Украї
ни «Про
бухгалтерський облік та фі
-
нансову звітність в Україні» та пункту 4 П (С)БО 1 «Загальні ви
-
моги до
фінансової звітності».

Метою складання фінансової звітності є надання користу
-
вачам для прийняття рішень повної,
правдивої та неупередженої інформаці
ї про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових
коштів підприємства.

Повнота інформації фінансової звітності забезпечується відо
-
браженням усіх господарських операцій
в системі бухгалтерсько
-
го обліку.

Правдивість інформації фінансової звітнос
ті забезпечується відображенням господарських операцій за
їх сутністю, а не тіль
-
ки за юридичною формою.

Неупередженість інформації фінансової звітності забезпечу
-
ється тим, що не допускається
перекручень показників. Таким чином, фінансова звітність підпри
ємства повинна задовольняти
інформаційні потреби користувачів, які не можуть вимагати зві
-
тів, складених з урахуванням їх
конкретних інформаційних потреб.


У балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства. У випадках,
передбачених нормативно
-
правовими актами, складається окремий баланс. Для складання окремого
балансу дані первинних документів про господарські операції філій, представництв, відділень та інших
відокремлених підрозділів, виділених підприємством на окремий
баланс, а також про господарські
операції, які відповідно до законодавства підлягають відображенню в окремому балансі, заносяться до
окремих (відкритих для цього відокремленого підрозділу або для відображення господарських
операцій з певної діяльності підп
риємства) регістрів бухгалтерського обліку. За даними окремих
регістрів бухгалтерського обліку складаються окремий баланс і відповідні форми фінансової звітності
щодо зазначених господарських операцій. Показники окремого балансу і відповідних форм фінансов
ої
звітності включаються до балансу і відповідних форм фінансової звітності підприємства. Особливості
складання окремого балансу спільної діяльності визначаються національними положеннями
(стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фі
нансової звітності. При
складанні балансу та відповідних форм фінансової звітності підприємств з урахуванням показників
окремого балансу та відповідних форм окремої фінансової звітності інформація про
внутрішньогосподарські розрахунки (взаємні зобов’язання

у рівній сумі) не наводиться.


Приложенные файлы

  • pdf 18136362
    Размер файла: 2 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий