Praktikum_KP_2012-6

Кримінально-процесуального права України”


За редакцією професора В.Т. Нора








Львів
ЛНУ імені Івана Франка
2012
Практикум з „Кримінально-процесуального права України”: навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. В.Т. Нора. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2012.–






Практикум є навчальним посібником з курсу „Кримінально-процесуальне право України”. У ньому уміщено плани практичних занять до кожної теми курсу, поданий необхідний для її засвоєння нормативний матеріал та спеціальна література, перелік контрольних питань, на які має дати відповідь студент. Окремо до кожної теми даються завдання і практичні ситуації (казуси), які має студент проаналізувати і вирішити.
Посібник розраховано на студентів, курсантів і слухачів юридичних закладів освіти. Він також буде корисним викладачам, правознавцям – практикам, усім, кого цікавить кримінально-процесуальне право України. ПЕРЕДМОВА
Кримінально-процесуальне право (кримінальний процес) України належить до навчальних дисциплін, засвоєння яких складає фундамент фахової підготовки юриста. Без міцних знань кримінально-процесуального права та практичних навичок його застосування не можна уявити суддю і прокурора, слідчого, адвоката, оперативного працівника органів МВС, СБУ управління Військової служби правопорядку у ЗС України, митних органів, оскільки виконувані ними функції щодо провадження у кримінальних справах безпосередньо і детально регламентовані саме цією галуззю права. Без знань кримінального процесу не можуть обійтись у своїй практичній діяльності також інші представники юридичного фаху.
Сказане обумовлює необхідність глибокого вивчення теорії (доктрини) кримінального процесу, норм кримінально-процесуального права, які регулюють діяльність, спрямовану на охорону і захист прав та законних інтересів громадян і колективних формувань (юридичних осіб), швидке і повне розкриття злочинів та притягнення винних у їх вчиненні осіб до кримінальної відповідальності та покарання. Не менш важливим є і набуття практичних навичок застосування названих норм до реальних життєвих ситуацій. Допомогти у всьому цьому і покликаний запропонований практикум. Він стане дороговказом студентові під час вивчення складного, але цікавого курсу кримінального процесу України.
Практикум насамперед має своєю метою забезпечити оптимальну організацію практичних занять, зокрема:
закріпити, розширити та поглибити знання, одержанні студентами на лекціях і в процесі самостійної роботи з рекомендованими джерелами;
активізувати мисленну діяльність студентів в результаті колективного обговорення проблемних ситуацій;
виробити навики самостійного аналізу норм кримінально-процесуального права та теоретичних положень, сформульованих кримінально-процесуальною доктриною;
виробити навички самостійного вивчення матеріалів кримінальної справи, прийняття рішень та грамотного складання процесуальних документів;
допомогти оволодіти методологією застосування теоретичних знань та кримінально-процесуального закону до конкретних життєвих фактів і ситуацій;
допомогти сформувати у студентів науковий світогляд, високу відповідальність за доручену справу, розуміння важливості завдань, які стоять перед посадовими особами та органами, що ведуть кримінальний процес.
Практикум складено відповідно до програми курсу "Кримінально-процесуальне право України", затвердженої Радою юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка та з врахуванням кількості годин, відведених для практичних занять навчальним планом спеціальності "Правознавство" для денного навчання.
Він містить плани практичних занять з Загальної і Особливої частини курсу, перелік питань для самоконтролю, додаткову (крім підручників) спеціальну літературу, нормативний матеріал, роз'яснення (постанови) Пленуму Верховного Суду України, накази Генерального Прокурора України. До кожного практичного заняття, крім того, дається ряд завдань чи казусів, переважна більшість яких складена за матеріалами кримінальних справ, що були у провадженні слідчо-прокурорських органів та судів Західних областей України, а також зразки процесуальних документів.
Кілька настанов та порад методичного характеру.
Тісний зв'язок теорії і практики - основний принцип підготовки студентів для практичної фахової роботи. Для студентів-юристів цей принцип має особливо важливе значення. В його реалізації першочергове значення має самостійна домашня підготовка студентів до практичних занять.
Підготовку до кожного практичного заняття необхідно почати з вивчення чинного кримінально-процесуального законодавства (що стосується теми занять), рекомендованого підручника, конспекту прослуханої лекції, рекомендованої додаткової спеціальної літератури та право- роз’яснювальних постанов Пленуму Верховного Суду України і наказів Генерального Прокурора України.
Студенти повинні навчитись правильно застосовувати кримінально-процесуальний закон. Немалу послугу їм у цьому надасть аналіз та вирішення поданих у практикумі завдань (практичних ситуацій), розв'язувати які слід лише після глибокого засвоєння основних питань теми, поданих у плані та перелічених в питаннях для самоконтролю.
Розв'язування завдань необхідно почати з уяснення викладених у них фактичних обставин справи, осмислення поставлених питань. Вирішення завдань слід подавати в письмовій формі. Воно мусить бути розгорнутим, обґрунтованим, з посиланням на кримінально-процесуальні норми (у випадку необхідності - на інші норми права), постанови Пленуму Верховного Суду України та ін. Необхідно твердо засвоїти положення, що кримінальне судочинство є такою правовою діяльністю, в якій кожний висновок, рішення повинно бути детально обґрунтованим і аргументованим наявними доказами. Останні ж, своєю чергою, мають бути належним чином перевірені і правильно оцінені.
Вирішення завдань (казусів) без правового аналізу, без посилання на закон та інші акти, лише в загальних міркуваннях та з кінцевою правильною відповіддю, вважається незадовільним.
На практичних заняттях в ході обговорення і вирішення завдань викладач може ускладнити їх, зокрема: ввести додаткові умови, змінити конкретну ситуацію і змоделювати нову, включити нових учасників процесу, організувати інсценівку певної ситуації (ділову гру) і т. п. Форми і методи опрацювання матеріалу визначаються з урахуванням специфіки теми.
4. Кожний студент веде окремий зошит для практичних занять, де він записує:
тему занять, тези відповідей на питання теми та питання для самоконтролю;
вузлові і детальні питання до завдань, а також мотивовані відповіді на них;
конспект прочитаної додаткової літератури;
проекти процесуальних документів, складених студентом за поданою викладачем фабулою.
Під час проведення практичних занять студент може користуватись цим практикумом, кодексами та іншими нормативними матеріалами, а також своїми записами. Користування на заняттях підручниками, коментованими кодексами та іншою додатковою літературою не допускається.
5. На практичні заняття необхідно завжди приносити Кримінально-процесуальний кодекс України та інші нормативні матеріали, що стосуються теми занять. Кодекс краще придбати власний, оскільки він знадобиться в майбутній практичній роботі і в нього необхідно вносити (шляхом вклейок чи вписування) зміни і доповнення, що їх прийматиме законодавець.
6. Під час вивчення Особливої частини кримінального процесу (окремих його стадій) студенти повинні набути навичок складання різних процесуальних документів. Загальновизнано, що випускники-юристи на початках своєї практичної діяльності у правоохоронних органах відчувають серйозні труднощі щодо правильного оформлення процесуальних документів, що своєю чергою, викликає у практичних працівників обґрунтовані нарікання. Тому слід визнати обов'язковим мінімумом складання і зарахування наступних процесуальних документів:
Протоколу огляду місця події (іншої слідчої дії)
Повідомлення про підозру;
Постанови (ухвали) про обрання запобіжного заходу;
Клопотання про обрання підозрюваного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту;
Клопотання до суду про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи;
Постанови (ухвали) про призначення експертизи;
Постанови (ухвали) про зупинення кримінального провадження;
Постанови (ухвали) про закриття кримінального провадження;
Протоколу оголошення підозрюваному про закінчення досудового слідства;
Протоколу ознайомлення протоколу та його захисника з матеріалами кримінальної справи;
Клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
Постанови (ухвали) про задоволення (відхилення) клопотань учасників процесу;
Обвинувального акту;
Ухвали суду про призначення судового розгляду;
Вироку(обвинувального і виправдального);
Апеляції (засудженого, його захисника, прокурора та інших учасників процесу);
Касаційної скарги;
Вказані процесуальні документи студенти складають за фабулою, даною викладачем, як на практичних заняттях, так і під час самопідготовки.
Для складання процесуальних актів необхідно використовувати кодекс, інші нормативні акти та збірники зразків процесуальних документів.
Студент, який з будь-яких причин не підготувався до занять або пропустив їх, зобов'язаний ліквідувати заборгованість з цієї теми до наступного заняття.
7. Кредитно (бально) – модульна система організації навчального процесу (відповідно до Болонської декларації, до якої долучилася Україна) передбачає опанування будь-якою навчальною дисципліною, у тому числі і кримінальним процесом України (кримінально-процесуальним правом), на основі поєднання модульних технологій навчання та залікових одиниць (балів, оцінок) за кожне практичне заняття, контрольну роботу, реферат тощо. Крім балів (оцінок), які студент одержує на практичних заняттях, він впродовж навчального року має скласти з кримінального процесу, відповідно до встановленого графіка, 4 (по два у семестрі) модулі – визначну частину освітньо-професійної програми даної навчальної дисципліни. Модулі охоплюють такі теми практикуму:
( Модуль перший.
1.1. Поняття, завдання і система кримінального провадження України;
1.2. Кримінально-процесуальне законодавство;
1.3. Засади кримінального провадження України;
1.4. Суб’єкти кримінального провадження.
( Модуль другий.
2.1. Докази і доказування у кримінальному процесі (загальні положення);
2.2. Процес доказування в кримінальній справі та його суб’єкти;
2.3. Покази осіб як докази у кримінальному процесі;
2.4. Речові докази у кримінальному процесі;
2.5. Висновок експерта як джерело доказів у кримінальному процесі;
2.6. Протоколи слідчих і судових дій, протоколи з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами ОРЗ, та інші документи як джерела доказів.
( Модуль третій.
3.1. Загальні умови досудового розслідування;
3.2. Поняття і види слідчих дій;
3.3. Повідомлення про підозру. Зупинення кримінального провадження;
3.4. Форми закінчення досудового розслідування.
3.5. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого прокурора під час досудового розслідування.
3.6. Підсудність. Підготовче провадження;
3.7. Загальні положення судового розгляду кримінального провадження.;
3.8. Судовий розгляд кримінального провадження;
3.9. Рішення суду у кримінальному провадженні;
3.10. Апеляційне провадження.
Успішне навчання впродовж навчального року (позитивні оцінки з практичних занять, контрольних робіт, рефератів; своєчасне відпрацювання пропущених занять та негативних оцінок) у поєднанні з результатом модульного контролю (модульною оцінкою) є запорукою успішного засвоєння студентом навчального матеріалу з курсу кримінально-процесуального права за певний період (семестр чи навчальний рік) та одержання високої підсумкової оцінки.
8. І, нарешті, остання методична не вказівка, а порада. Не задовільняйтесь приблизним ("в основному") розумінням правової матерії. Якщо вам здасться, що ви зрозуміли питання чи всю проблему, але тільки не можете виразити своє розуміння словами, знайте - ви їх не засвоїли. А отже, як правило, залишається незасвоєною і вся тема. Мислення, а отже, і розуміння, власне, передбачає чітке вираження предмету міркування в словесній формі. Людина може мислити лише словами. Тому, пам'ятаючи стару істину: хто ясно мислить-чітко викладає думку, повертайтесь до цього питання (проблеми) знову, доки його не засвоєте.
Дотримання наведених методичних порад, настанов щодо підготовки до практичних занять та їх проведення, як засвідчив наш досвід, допоможе більш глибше засвоїти мінімум практичних навичок його застосування.
9. Цей практикум перероблено (змінено і доповнено) на основі навчального видання „В.Т. Нор. Практикум з кримінального процесу України. – Львів: ЛДУ ім.. Івана Франка, 1994 р. - 228 с.” За період, що минув з часу його першого видання, у житті нашої держави відбулися істотні суспільно-політичні зміни. Насамперед була прийнята нова Конституція України (1996 р.), яка задекларувала засадничі положення, що Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека є найвищою соціальною цінністю, і що утвердження й забезпечення прав і свобод людини, їх гарантії є головним обов’язком держави, змістом і спрямованістю її діяльності. Саме під кутом зору цих та низки інших конституційних положень відбувається судово-правова реформа, в ході проведення якої була прийнята низка нових кодифікованих законів (кодекси: Кримінальний, Цивільний, Господарський, Кримінально-виконавчий, Цивільний процесуальний, Адміністративного судочинства та інші), конституційних та інших законів (про судоустрій, про прокуратуру (нова редакція), про міліцію, про службу безпеки, про адвокатуру та інші). Шляхом внесення змін і доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України (КПК) істотній трансформації піддався вітчизняний кримінальний процес в напрямку – від розшуково-змагальної (змішаної) його моделі до моделі змагальної, а також розширення і зміцнення гарантій процесуальних прав учасників кримінального судочинства. Особливо істотної трансформації зазнав він вже у зв’язку з прийняттям 13 квітня 2012 року нового Кримінального процесуального кодексу України, який побудований на новій концептуальній основі – на основі змагальності між сторонами обвинувачення і захисту та істотному зміцненню і розширенню процесуальних гарантій прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, що обумовило введення до нього нових процесуальних інститутів, яких не знав КПК 1960 року.
Все це вимагало внесення змін та доповнень до названого практикуму. До його оновлення приєдналися викладачі кафедри кримінального процесу і криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, кандидати юридичних наук, доценти: Багрій М.В., Бойко В.П., Бобечко Н.Р., Гузела М.В., Луцик В.В., Маланюк А.Г., Павлишин А.А.
Оновлення низки тем та загальна редакція практикуму здійснена автором його першого видання професором Нором В.Т.
Більш ніж десятирічний досвід вивчення курсу кримінально-процесуального права України з використанням названого практикуму студентами-правниками не лише Львівської правничої школи, підтвердив високі його дидактичні якості та ефективність. Проте це не заперечує можливих критичних зауважень, пропозицій і побажань щодо його змісту. Вони з вдячністю будуть сприйняті на кафедрі кримінального процесу і криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.
Тема 1. Поняття, суть, завдання та система кримінального
провадження України. Предмет і система курсу

План заняття

Поняття кримінального провадження.
Історичні форми кримінального процесу.
Завдання кримінального провадження України
Кримінально-процесуальна форма
Система кримінального провадження (стадії провадження).
Кримінально-процесуальні відносини.
Кримінально-процесуальні функції.
Кримінально-процесуальні гарантії.
Кримінально-процесуальне право в системі інших галузей вітчизняного права.
Наука кримінального процесуального права. ЇЇ предмет і завдання.
Нормативний матеріал та судова практика

Конституція України 1996р.: статті 3,6,8,21,22.
Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України) від 13 квітня 2012 року: . статті 2,3 (п.п.5, 6, 19,24).
Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина” від 30 травня 1997 р. (Преамбула, п.п. 1,2,7).

Додаткова спеціальна література

Альперт С. Кримінально-процесуальні функції: поняття, система, суб’єкти.: Конспект лекцій. - Харків: НЮАУ,1995. – 28с.
Аленін Ю, Гурджі Ю. Публічна природа гарантій прав особи у кримінальному процесі // Право України. – 2003. - №4.
Алексеев Н.С., Даев В.Г., Кокорев Л.Д. Очерк развития науки советского уголовного процесса. - Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1980. – 251с.
Божьев В.П. Уголовно-процессуальные правоотношения. - М.: 1975. – 175с.
Володина Л.М. Цели и задачи уголовного процесса// Государство и право. – 1994. №11. – С.126-132.
Горбачов О., Кривобок В. Завдання кримінального судочинства: витоки, зміст, реалізація // Право України . – 2001, - №8. – с.34-37.
Даев В.Г. Взаимосвязь уголовного права и процесса. - Л.: 1982. – 112с.
Лобойко Л.М. Стадії кримінального процесу: Навч. посібник. – К.: Центр навч. літ-ри, 2005. – 176с.
Маляренко В.Т. Про завдання кримінального судочинства // Вісник Верховного Суду України. – 2000. - №6.
Михайленко О.Р. Складання процесуальних актів в кримінальних справах. Теорія, методика, зразки документів: Навч. посібник.- К.: 1992. – 216с.
Нажимов В.П. Типы, формы и виды уголовного процесса. – Калининград: 1977. – 239с.
Никоненко М.Я. Поняття, види і зміст кримінально-процесуальних гарантій // Науковий вісник Нац. Акад.. МВС України. – К.: 2001. – Вип..1.
Павлишина А.А. Ціль сучасного кримінального процесу України // Право України. – 2009.– №2. – С. 134-138.
Погорецький М.А. Кримінально-процесуальні правовідносини: структура і система. – Харків „Арсіс”, 2002. – 160с.
Смирнов А.В. Модели уголовного процесса. - СПб.: «Наука», 2000. – 224с.
Чепурний О. Кримінально-процесуальні функції: проблеми визначення та законодавчого врегулювання // Право України. – 2001. №8. С.80-83.
Якуб М. Л. Процесуальная форма в советском уголовном судопроизводстве.-М.:1981. - 144с.
Шпилев В.Н. Содержание и форма уголовного судопроизводства. – Минск: изд-во БГУ, 1974.

Питання для самоконтролю

В чому полягає суть кримінального провадження?
Які історичні форми (моделі) мав кримінальний процес?
Які завдання кримінального провадження України?
В чому полягає суть і яке поняття правосуддя?
В якому співвідношенні знаходяться поняття „правосуддя", "кримінальне провадження" і "судочинство щодо кримінальних правопорушень"?
Який механізм кримінально-процесуального регулювання? Назвіть його елементи.
Яка система кримінального провадження?
Види кримінальних проваджень
Що слід розуміти під стадією кримінального провадження?
Які є стадії у кримінальному провадженні України?
Що таке кримінальні процесуальні відносини, які є їх види та в чому полягає їх особливість?
Що собою становлять кримінальні процесуальні гарантії?
Які обов’язки державних органів є кримінально-процесуальною гарантією?
Які кримінальні процесуальні гарантії особи закріплені в Конституції України?
Що слід розуміти під кримінальною процесуальною функцією?
Які функції властиві кримінальному провадженню?
Що слід розуміти під кримінально-процесуальною формою?
Назвіть ознаки процесуальної форми?
Що слід розуміти під «належною правовою процедурою».
У якому співвідношенні знаходиться кримінально-процесуальне право з кримінальним (матеріальним) правом та іншими галузями права?
Якими є предмет і завдання науки кримінального провадження (кримінально-процесуальної доктрини)?

Завдання і задачі

1. Які з приведених нижче положень згідно ст.2 КПК України становлять завдання кримінального провадження (кримінального судочинства):
а) виявлення правопорушень;
б) швидке, повне і неупереджене розслідування і судовий розгляд кримінальних правопорушень;
в) викриття винних у вчиненні злочинів;
г) правильне застосування Закону (як матеріального, так і процесуального), з метою, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини і жодний невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу;
д) виконання вироку і виправлення та перевиховання засуджених;
е) сприяння зміцненню законності і правопорядку;
ж) сприяння відверненню і викоріненню кримінальних правопорушень;
з) охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального правопорушення;
і) виховання громадян в дусі неухильного дотримання Конституції України, її законів та правил соціального співжиття;
й) захист майнових та пов'язаних з майновими прав і інтересів потерпілих від злочинів.
к) застосування до кожного учасника кримінального провадження правової процедури.

2. Наведіть в наведеному нижче переліку стадії кримінального процесу:
а) проведення перевірки повідомлень про кримінальне правопорушення;
б) внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до єдиного реєстру досудових розслідувань
в) порушення кримінальної справи;
г) досудове розслідування;
д)підготовче судове засідання;
е) попереднє дізнання;
є) судове слідство;
ж) судовий розгляд справи;
з) судові дебати;
і) ухвалення судового рішення;
й) виконання судових рішень;
к) апеляційне провадження;
л) провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру;
м) касаційне провадження;
н) провадження за нововиявленими обставинами;
о) провадження щодо неповнолітніх;
п) провадження у Верховному Суді України.


3. Оберіть із перерахованих нижче положень ті з них, які є кримінально-процесуальними процесуальними функціями:
а) виявлення кримінальних правопорушень;
б) обвинувачення;
в) захист обвинуваченого;
г) досудове розслідування кримінального провадження;
д) віддання до суду обвинуваченого;
е) розгляд і вирішення справи про кримінальне правопорушення судом;
ж) підтримання цивільного позову;
з) захист від цивільного позову;
і) захист порушених кримінальним правопорушенням майнових та особистих немайнових прав та інтересів потерпілих осіб;
й) попередження кримінальних правопорушень і виховання громадян в дусі поваги до закону і правил соціального співжиття.

Складіть схему системи кримінального провадження за таким зразком:

Стадії кримінального провадження України



№ п/п
Найменування стадії
Безпосереднє завдання
Коло основних суб’єктів є, які відповідають за їх вирішення
Основні методи і способи їх вирішення
Початковий і заключний моменти та підсумкове процесуальне рішення

1.
2.
3.
4.
5.
6.


Під час судового розгляду справи про кримінальне правопорушення обвинувачений заявив клопотання про відмову від призначеного йому судом захисника-адвоката Карбовника, мотивуючи її тим, що захисник недостатньо ознайомився з матеріалами провадження і некваліфіковано виконує свій процесуальний обов'язок. Обвинувачений просив суд допустити до участі в справі обраного ним самим захисника-адвоката Гикавку. Суд відмовив у задоволенні клопотання підсудного, покликавшись на те, що адвокат Карбовник заперечує проти заявленого йому відводу.
1. Чи правильне рішення прийняв суд? Яким процесуальним актом він повинен оформити своє рішення щодо заявленого клопотання?
2. В чому суть кримінальних-процесуальних гарантій?
3. Про які процесуальні гарантії йдеться у даному випадку і чи не були вони порушені?
Відповіді обґрунтуйте посиланням на кримінально-процесуальний закон. (КПК України)
6. Під час проведення досудового слідства щодо кримінального правопорушення (злочину) про обвинувачення Мочульського у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, виникла необхідність провести обшук у його квартирі відповідно до вимог ст. ст. 223,234-236 КПК України.
Слідчий, винісши постанову про проведення обшуку, запросив понятого та спеціаліста-криміналіста і прибув на квартиру Мочульського. В той час в ній знаходився лише 9-річний син обвинуваченого. В його присутності слідчий разом із запрошеними особами провів обшук, вилучивши ряд цінних речей. Про їх вилучення був складений акт, один екземпляр якого було залишено на квартирі Мочульського.
1. В чому полягає суть і значення кримінальної-процесуальної форми?
2. Чи не допустив слідчий порушень кримінальної-процесуальної форми? Якщо так, то які саме?
3. Чи були порушені процесуальні гарантії прав обвинуваченого, і якщо так, то які?




Тема 2. Кримінальне процесуальне законодавство

План заняття

Загальна характеристика джерел кримінального-процесуального права.
Конституція України – нормативний акт прямої дії у сфері кримінального провадження.
Міжнародні договори (багатосторонні та двосторонні), згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, як джерело кримінального-процесуального права.
Кримінальний процесуальний кодекс України та його структура.
Інші закони України, які регламентують окремі питання кримінального провадження.
Рішення Конституційного Суду України в механізмі кримінального-процесуального регулювання.
Рішення Європейського Суду з прав людини як джерело кримінального-процесуального права.
Роль постанов Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України в механізмі кримінального-процесуального регулювання.
Значення наказів, вказівок, інструкцій Генерального прокурора України та Міністра внутрішніх справ з питань кримінальної-процесуальної діяльності та прокурорського нагляду.
Норми кримінального-процесуального права: їх структура та особливості; види кримінального-процесуальних норм за способом правового регулювання. Аналогія у кримінальному, процесуальному регулюванні.
Дія кримінального-процесуального закону в просторі, часі та стосовно кола осіб. Особливості дії кримінально-процесуального закону щодо окремих осіб.


Нормативний матеріал та судова практика

Конституція України. Статті 8, 9, 19, 22, 26, 80, 92 (п.п. 1,2,14), 105, ч. 3 ст. 126, 152.
Кримінальний процесуальний кодекс України. Прийнятий 13 квітня 2012р. (статті 4,5,6,7, 519-523; 542-544; прикінцеві та перехідні положення.
Закон України від 07.02.2002 р. „Про судоустрій та статус суддів” від 7 липня 2010р. (Ст. 48, 57, ч.3, ст. 62.).
Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р. Ст. ст. 22, 24, 26, 27, 29-31, 37, 39.// Кримінально-процесуальний кодекс з постатейними матеріалами / за ред. Шибіко В.П. – К.: Юрінком Інтер, 2000, с. 155-166.
Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 р. (глава 2) //Там само, с. 175-184.
Закон України «Про прокуратуру» від 5 грудня 1991р. з наступними змінами і доповненнями.
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012р. №5076/VІ (ст. 19, 21, 22, 23, 25).
Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (Відомості ВРУ, 2006, №30, ст.260.)
Закон України „Про громадянство України” від 18 січня 2001р.
Закон України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” (Відомості ВРУ, 2012 №19-20, ст.. 179, статті 2,3,23).
Закон України „Про статус народного депутата України” від 17 листопада 1992 р. (ст. 27) // Там само, с. 199.
Закон України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 р. (ст.. 20) // Там само, с. 200.
Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затверджене Указом Президента України 10.06.1993 р. // Там само, с.193.
Положення про торговельне представництво України за кордоном (ст.ст. 1,3,7), затверджене Указом Президента України від 17 серпня 1993 р. \\ Голос України, 1993, 26 серпня.
Висновок Конституційного Суду України справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо гарантії недоторканності для окремих посадових осіб вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 80, 105 Основного Закону України) від 27 серпня 2012 року // http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=185734


Додаткова спеціальна література

Андрушко П. П. Джерела кримінального права України: поняття, види // Адвокат. – 2011. - №7 – с.13-17
Узунова О.В. Міжнародні договори України як джерела кримінально-процесуального права України // Держава та регіони: Серія: Право 2009 р., № 1 – с.96-100
Нор Н. Судова практика в механізмі кримінально-процесуального регулювання та форми її вираження // Вісник Львівського національного. Серія юридична.- 2008. - № 47- С. 257–264
Вовк І. Кримінально-процесуальна аналогія та інші правові категорії // Вісник Львівського національного. Серія юридична.- 2010. - № 50- С. 340–345
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]Кримінально-процесуальне законодавство України: питання становлення і розвитку // Право України . - 2003. - N9. - С. 3-15 
Депутатська недоторканність: (Сучасна парл. та судова практика / За заг. ред. О.В. Задорожного: - К.: Логос, 2004.
Дроздов О.М. Джерела кримінально-процесуального права. – Харків, 2004.
Волкотруб С.Г. Імунітет у кримінальному процесі України – Харків: „Консум” , 2005 (розділ 3).
Філатов В.М., Солодкий С.А. Застосування норм міжнародних договорів і рішень Європейського суду з прав людини у кримінальному судочинстві // Вісник Верховного Суду України. – 2004. № 7.
Чаюн М.Г., Кириченко Ю.М., Кидисюк Р.А. та ін. Правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях і висновках (1997 – 2003 року). – К.: Атіка, 2003. (Передмова).

Питання для самоконтролю

Що є джерелом кримінального-процесуального права?
Які нормативні акти є формою кримінального, процесуального права?
Яка роль Конституції України як джерела кримінально-процесуального права?
Які Ви знаєте міжнародні багатосторонні договори (міжнародно-правові акти: декларації, пакти, конвенції), які регулюють кримінальні-процесуальні відносини і згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (ратифіковані)?
Які є основні закони, що регламентують кримінальне провадження в України?
Яка структура Кримінального-процесуального кодексу України? Коли він був прийнятий та введений в дію?
Яке значення мають рішення Конституційного Суду України для регулювання кримінальних, процесуальних відносин?
Яке значення для кримінального провадження мають рішення Європейського суду з прав людини?
В чому полягає суть і значення для кримінального судочинства роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться у його постановах?
На кого розповсюджується і яке значення мають для кримінального провадження накази та інші акти нормативного характеру Генерального прокурора України?
Які є види кримінальних-процесуальних норм?
Яке співвідношення кримінального-процесуальної норми і статті кримінально-процесуального закону?
Яка структура кримінальної-процесуальної норми?
Чи допускається застосування кримінально-процесуального закону за аналогією?
На якій території діє кримінальний-процесуальний закон України?
Як він діє в часі?
На яких осіб розповсюджує свою дію кримінальний - процесуальний закон України?
Чи має кримінально - процесуальний закон зворотну силу?
В чому полягає суть імунітету посадових осіб, що виконують особливі за своєю вагою і значенням функції у державі, і які це посадові особи? В чому знаходить прояв даний вид імунітету?
Які Ви знаєте імунітети стосовно дії кримінального-процесуального закону України, пов’язані з міжнародними відносинами?

Задачі і завдання


1. Коли вступає в законну силу кримінальний процесуальний закон:
а) негайно після його опублікування в офіційних друкованих виданнях;
б) після спливу 10-ти днів з часу опублікування;
в) після опублікування в пресі, але з дня, який вказано в законі;
г) після спливу 10-ти днів з часу публікації закону в офіційних друкованих виданнях, якщо в самому законі (або постанові парламенту про порядок введення його в дію) немає іншої вказівки про введення його в дію, але не раніше дня його опублікування.
Чи може бути така ситуація,що опублікований закон вводиться в дію лише частково (певні норми діють з іншого часу)?Якщо така ситуація можлива,- приведіть приклад.

2. Теплохід "Михайло Шолохов", маючи прописку Одеського порту, здійснював круїз до Талліна (Естонія). Коли теплохід знаходився в Балтійському морі на ньому була вчинена крадіжка цінних особистих речей у туриста Волкова. Викрадені речі були виявлені у матроса Бувалого. Капітан теплоходу провів необхідні процесуальні дії після прибуття судна в Одесу передав матеріали справи слідчому.
Яким матеріальним і кримінальним, процесуальним законом мав керуватись капітан під час проведення процесуальних дій у цьому випадку?
Яким кримінальним процесуальним законом слід керуватись слідчому, прокурору і судові при проведенні досудового розслідування і судового розгляду справи про кримінальне правопорушення?

3. Під час провадження досудового розслідування кримінального правопорушення передбаченого у ч. 2 ст. 143 КК України у вчиненні якого підозрюється громадянин Петренко, виникла необхідність проведення окремих слідчих (розшукових) дій на території Білорусії і Російської Федерації. У цьому зв'язку слідчий склав окремі доручення про проведення цих дій і вислав їх у відповідні слідчі органи названих держав. При цьому він просив в окремих дорученнях, щоб слідчі дії проводились за процесуальним законом (КПК) України.
За яких умов можливе надіслання окремих доручень в інші держави та виконання на їх територіях слідчих (розшукових) дій слідчими інших держав?
Яким кримінально-процесуальним законом мають керуватись слідчі органи при виконанні взаємних доручень?
Чи зміниться ситуація у випадку, коди слідчий, який вів досудове слідство у справі Петрененка, сам виїде у названі держави для проведення певних слідчих дій?

4. Під час повідомлення Федика про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, і роз’яснено йому права підозрюваного він відмовився від захисника, мотивуючи тим, що він є студентом юридичного факультету шостого курсу заочного навчання і може сам успішно здійснювати свій захист. Проте після закінчення досудового розслідування і оголошення йому про це, та надання доступу до матеріалів досудового розслідування підозрюваний заявив клопотаня про участь в справі як захисника адвоката Гикавки. Дане клопотання слідчий відхилив, мотивуючи тим, що обвинувачений раніше відмовився від участі в справі захисника.
Чи було забезпечено право підозрюваного на захист?
Якою нормою воно врегульовано?
Розкрийте структуру цієї норми?

6. Торговий аташе одного з іноземних посольств, разом з акредитованим журналістом своєї держави здійснювали туристичну поїздку по нашій країні. Під час прогулянки в м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вони зустріли громадянина однієї з африканських держав, який навчався у Київському університеті, посварилися з ним і в бійці, яка виникла після цього, нанесли ножові поранення останньому.
Після затримання і доставлення до відділу внутрішніх справ, торговий аташе і журналіст вимагали негайного їх звільнення, покликаючись на своє іноземне підданство.
З'ясуйте порядок притягнення до кримінальної відповідальності іноземців та осіб без громадянства.
Хто з іноземних громадян користується недоторканністю (імунітетом від кримінальної відповідальності на території України).
Як повинен діяти керівник відділу внутрішніх справ, слідчий чи прокурор?


Тема 3. Принципи(засади) кримінального провадження України

План заняття

Заняття І.
Поняття і значення принципів кримінального провадження.
Класифікація принципів.
Зв’язок та взаємообумовленість принципів кримінального провадження.
Загальна характеристика окремих принципів кримінального провадження
4.1. Верховенство права;
4.2.Законність (легітимність) кримінального провадження;
4.3. Рівність перед законом і судом;
4.4.Повага до людської гідності;
4.5.Забезпечення права на свободу та особисту недоторканність;
4.6. Недоторканність житла чи іншого володіння особи;
4.7.Таємниця спілкування;
4.8.Невтручання у приватне життя;
4.9.Недоторканність права власності.

Заняття ІІ.
4.11 Презумпція невинуватості;
4.12 Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї;
4.13. Заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне й те саме правопорушення. (non bis in idem);
4. 14 Забезпечення права на захист;
4.15 Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень;
4.16. Змагальність сторін та свобода в наданні суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
4.17. Безпосередність дослідження показань, речей і документів;
4.18. Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності;
4.19. Публічність та диспозитивність в кримінальному провадженні;
4.20 Гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами;
4.21 Розумні строки провадження під час кримінального провадження;
4.22. Мова, якою здійснюється кримінальне провадження.


Нормативний матеріал і судова практика

Конституція України. Прийняття на 5-й сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. (статті: 6,8,10, ч.4 ст.13,21,22,24,28,29-35,41, 55,56,59,61-63,п.п.1,4,14 ст.92, 124,129).
Кримінально-процесуальний кодекс України прийнятий 13 квітня 2012р.
Закон України про судоустрій і статус суддів України від 10 липня 2010р. (з наст. змінами і доповненнями).
Закон України «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012р. №5029-17.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 20 жовтня 2003 року „Про застосування законодавства, яке забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право на захист”.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. „Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів”.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. „Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина”.

Додаткова спеціальна література

Гласность судебной деятельности по уголовным делам. – Киев: 1993. – 286с.
Гриненко А.В., Кожевников Г.К., Шумилин С.Ф. Принцип презумции невиновности и его реализация в досудебном уголовном процессе. – Харьков: 1997. – 168 с.
Добровольская Т.Н. Принципы советского уголовного процесса. Вопросы теории и практики. – М.: 1971. – 299 с.
Либус И. Презумпция невиновности в советском уголовном процессе. – Минск: 1969 – 232 с.
Маляренко В.Т. Конституційні засади кримінального судочинства. – К.: Юрінком, 1999 – 320 с.
Михеєнко М.М. Конституційні принципи кримінального процесу // Вісник Академії правових наук України. – Харків, 1997. - №2 (9), с.100-112.
Репешко П.И. Принципы уголовного процесса. – Николаев – Атолл. – 2001 – 258 с.
Строгович М.С. Право обвиняемого на защиту и презумпция невиновности. – М.: 1984 – 143 с.
Тыричев И.В. Принципы советского уголовного процесса. – М.: 1983 – 80 с.
Смирнов А.В. Модели уголовного процесса.- СПб. : «Наука», 2000.
Александрова Л.А. Публичность как основание уголовно-процессуального права. – М: «Юрлитинформ», 2007. – 144с.
Бараннік Р.В. Право особи від самовикриття, викриття членів її сім ’ї чи близьких родичів у кримінальному процесі України :монографія /Р.В.Бараннік, В.П.Шибіко.– К.,2008.– 212 с.
Безпалько І.Л. Система принципів кримінального процесу та проблема їх класифікації. - Х. : ФІНН, 2011. - 213с.

Питання для самоконтролю

1. В чому суть принципу (засади) кримінального провадження? Його поняття?
В чому полягає практичне значення принципів провадження?
Як класифікуються принципи кримінального провадження?
Які принципи кримінального провадження закріплені в Конституції України?
Які ви знаєте організаційні принципи (засади) судочинства?
Які принципи провадження належить віднести до функціональних?
В чому полягає суть засади верховенства права?
Розкрийте суть засади законності у кримінальному провадженні?
Розкрийте зміст засади поваги до людської гідності?
В чому полягає суть принципу публічності (офіційності) кримінального провадження?
8. Чи знає кримінальне провадження України обмеження принципу публічності?
9. В чому полягає суть принципу рівності громадян перед законом і судом?
10. В яких випадках принцип гласності судочинства обмежується?
11. Чи розповсюджується принцип гласності на досудове розслідування кримінальної справи?
12. В чому, на вашу думку, переваги змагального провадження? Розкрийте зміст засади змагальності у кримінальному провадженні?
Розкрийте зміст всебічності, повноти та неупередженості встановлення обставин справи?
Яка формула презумпції невинуватості обвинуваченого?
Що означає право на захист від обвинувачення? Хто його здійснює в кримінальному провадженні?
Розкрийте зміст засади забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у кримінальному провадженні?
В чому полягає суть засади розумних строків у кримінальному провадженні? Які критерії застосовуються для визначення розумності строків?
Чи допускається проведення судочинства не державною (не українською) мовою?
Які органи здійснюють правосуддя у кримінальній справі в Україні?
Хто призначає суддів в Україні і на який строк? Ви за принцип виборності суддів чи принцип призначення їх?
В чому полягає суть засади невтручання у приватне життя?
В чому проявляється процесуальна рівність учасників перед законом і судом?
Розкрийте зміст засади забезпечення права на свободу та особисту недоторканність?
В яких випадках обмежується засада недоторканності житла чи іншого володіння особи?
Як Ви розумієте засаду свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї? Знайдіть цю засаду у Конституції України та у КПК України?
24. Що означає принци безпосередності у розгляді кримінальної справи?
25. В яких формах бере участь в кримінальному провадженні України громадськість?
26. Які на вашу думку положення кримінального процесуального закону, крім перелічених у плані занять, слід також віднести до принципів кримінального процесу?

Задачі і завдання
До заняття першого
1. Слідчим Галицького відділу внутрішніх справ м. Львова було почато розслідування кримінальної справи за ознаками ч. 1 ст. 185 КК України. Під час розслідування було встановлено, що Пилипчук, повертаючись з футбольного матчу, в трамваї вчинив крадіжку грошей у гр. Матвієнко. Цього ж вечора він наніс побої і заподіяв легкі тілесні пошкодження, з короткочасним розладом здоров’я глухонімій громадянці Мисник за те, що вона відмовилась піти з ним в кіно.
Встановивши дійсні обставини справи, слідчий пред'явив Пилипчуку письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 185 та ч. 2 ст. 125 КК України. Однак через 5 днів гр. Матвієнко і гр. Мисник звернулись до слідчого з заявами, в яких просили не притягати Пилипчука до кримінальної відповідальності, враховуючи його молодість.
Слідчий клопотання потерпілих відхилив, мотивуючи тим, що справа була порушена за ознаками двох злочинів, а не одного і, що розслідування її фактично закінчене.
Рішення слідчого було оскаржено потерпілими прокуророві. (слідчому судді).
1. Яке рішення повинен прийняти прокурор (слідчий суддя)за скаргами потерпілих?
2. Про порушення яких принципів йдеться у цій описаній ситуації?

2. Оперуповноважений карного розшуку Петренко одержав інформацію про те, що на квартирі у гр-на Усенка незаконно зберігаються наркотичні засоби у особливо великих розмірах (ч.3 ст.307 КК). Побоючись за те, що наркотичні засоби будуть швидко передані на продаж, він вирішив їх вилучити. Прибувши на квартиру Усенка, оперуповноважений встановив, що господарів дома немає. Двері йому відчинив малолітній син Усенка. Оперуповноважений запросив 2-х сусідів на сходовій площадці як понятих, зайшов з ними до квартири Усенка і провів там обшук. Під час обшуку було виявлено 200 грамів макової соломи і чотири упаковки кодеїну, про що було відзначено у протоколі обшуку, який підписали всі присутні під час обшуку. На підставі протоколу обшуку громадянину Усенку було письмово повідомлено, що він підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
1. Чи були допущені порушення закону працівником міліції. Якщо так, то якого?
2. Чи були порушені принципи кримінального провадження. Якщо так, то які. Розкрийте їх зміст.
3. Під час апеляційного розгляду кримінальної справи судова колегія Закарпатського апеляційного суду дійшла висновку, що вирок Виноградівського районного суду слід скасувати, а справу повернути на новий розгляд у стадію судового розгляду. Підставою для цього рішення були такі обставини.
З матеріалів справи вбачається, що засуджений Гофінгер є угорцем за національністю і українською та російською мовами володіє недосконало. Копія ж обвинувального акта була йому вручена на російській мові. В справі є письмове клопотання засудженого, яким він просив суд, щоб захист його інтересів у суді було доручено адвокатові Гриці, який досконало володіє угорською мовою. Суд, відмовивши в задоволенні клопотання засудженому, лише через 3 дні призначив захисником адвоката Дудку. Останній угорську мову знав недосконало і коли засудженому стало це відомо, він відмовився від показів в суді і від захисника.
1. Чи були допущені порушення принципів кримінального провадження на досудовому розслідуванні?
2. Чи були порушені принципи кримінального провадження в суді?
3. Чи правильні дії апеляційного суду?
4. Під час розгляду справи про обвинувачення Мацюка в злочині, передбаченого ст. 115 КК України, свідки в судовому засіданні дали такі покази. Свідок Гец показав, що після того, як Мацюк схопив потерпілого Пилипчука за горло і почав його душити, останній вирвався і, пробігши 25-30 метрів, впав. Такі ж покази дав свідок Крутяков. Свідок Харченко показав, що в той момент, коли Пилипчук вирвався від Мацюка і побіг, його наздогнав Веремчук і наніс кілька ударів штахетою. Після цього Пилипчук впав і більше не підвівся. Два інші свідки пояснили, що вони на місці бійки не були, але ідучи по вулиці, побачили людину, яка лежала на тротуарі, підняли її і повезли до лікарні. Як пізніше з'ясувалось, це був Пилипчук. Вони були при огляді потерпілого лікарем і чули, як останній, обстежуючи хворого, сказав: "Ще одна жертва інфаркту". Свідок Власов, який був очевидцем події, виїхав невідомо куди і своїх показів не давав.
З висновку судово-медичної експертизи, який є в справі, вбачається, що смерть Пилипчука настала від асфіксії. Суд визнав Мацюка винним в тому, що він схопив Пилипчука за горло і задушив його.
1.Порушення яких принципів кримінального процесу допустив суд?
2. З’ясуйте суть цих принципів.
До заняття другого.
5. Сімнадцятирічний Фесюк і двадцятирічний Раєвський вчинили крадіжку продуктів зі складу Галицького гастроном-торгу м. Львова на суму 2108 грн. і їм було вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 КК України. Допит підозрюваного Фесюка слідчий провів у присутності захисника-адвоката Зайди. Коли Раєвський довідався про це, він порушив клопотання, щоб йому також негайно дозволили запросити адвоката як захисника. В клопотанні Раєвський зазначив, що в нашій країні всі громадяни рівні перед законом і судом. Слідчий не поставив його в нерівне положення з Фесюком, чим допустив порушення закону. Слідчий відмовив у задоволенні клопотання, мотивуючи тим, що Раєвський є повнолітнім, а в таких випадках участь захисника не є обов’язковою.
Чи обґрунтовані вимоги обвинуваченого Раєвського?
У чому полягає принцип рівності громадян перед законом і судом?
Чи порушив слідчий право на захист Раєвського?
6. Скасувавши вирок суду, яким комбайнера Микитку було засуджено за вчинення крадіжки 10-ти центнерів зерна на два роки позбавлення волі, судова палата в кримінальних справах Волинського апеляційного суду в своїй ухвалі вказала: ... „Районний суд не врахував при ухваленні вироку, що комбайнер Микитка є сумлінним виробничником, що правління колективного господарства „Зоря” просило суд не позбавляти його волі... Районному судові під час нового розгляду необхідно врахувати вказані обставини і обрати Микитці міру покарання, непов'язану з позбавленням, волі..."
Зробіть правовий аналіз описаної ситуації. Оцініть дії апеляційного суду з точки зору принципів кримінального процесу.
7. 8 жовтня в районному суді м. Львова розглядалась справа про обвинувачення учня 9-го класу Семенова Петра у вчиненні крадіжки з кіоску. В судове засідання прийшли класний керівник Петра і п'ять учнів його класу, щоб бути присутніми на засіданні, а пізніше обговорити процес з усіма учнями класу. Головуючий в справі суддя Заніздра запропонував учням залишити зал судового засідання, вказавши, що закон не дозволяє неповнолітнім бути присутніми на судовому засіданні. Класний керівник заперечила головуючому, заявивши, що згідно з законом будь-який судовий процес є відкритим і кожний громадянин незалежно від віку може бути присутнім при розгляді кримінальної справи.
1. Який принцип кримінального процесу був в основі дискусії класного керівника і судді?
2. Вирішіть спір у відповідності з вимогами процесуального закону?

8. Розглядаючи кримінальну справу про обвинуваченняБуряка за ч. 1 ст. 296 КК України, суд встановив, що обвинувачений вчинив злочин в день його 18-річчя. Оскільки обвинувачений захисника не мав, то суд викликав адвоката юридичної консультації і запропонував йому взяти захист підсудного. Однак Буряк категорично, спочатку усно, а потім і в письмовій заяві, відмовився від захисника. Він заявив, що здійснювати захист буде сам і сторонньої допомоги не потребує. Суд задовольнив клопотання підсудного.
В чому полягає суть принципу забезпечення обвинуваченому права на захист?
Чи правильно поступив суд, задоволивши клопотання підсудного?
Чи зміниться ситуація, коли б підсудний мав 25 років?

9. З'ясувавши думку учасників процесу, суд виніс ухвалу такого змісту: "Беручи до уваги, що всі свідки, які не з'явилися в суд, допитані під час досудового розслідування, покази є в справі і їх можна зачитати в судовому засіданні, а також те, що причина неявки свідків є поважною, суд вважає можливим продовжувати розгляд справи"?
Суд розглянув справу і ухвалив обвинувальний вирок? Чи допустив суд порушення засад кримінального провадження?
Якщо так, то яких? В чому їх суть?


Тема 4. Суб’єкти кримінального провадження.
Заняття перше:
Поняття та класифікація субєктів кримінального провадження.
Суд, слідчий суддя як суб’єкти кримінального провадження, функції та повноваження
Сторони провадження, коло суб’єктів, їх процесуальний статус.
3.1. Сторона обвинувачення:
а) Прокурор під час досудового і судового проваджень, відмінності у функціональному призначенні та процесуальних повноваженнях.
б) Слідчий, керівник органу досудового розслідування, оперативні підрозділи, уповноважена службова особа, їх повноваження.
в) Підстави, які виключають участь у кримінальному процесі слідчого судді, судді або присяжного, слідчого, прокурора.
3.2. Сторона захисту:
а) підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якою передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування
б) Участь захисника у кримінальному провадженні. Процесуальні права та обов'язки захисника. Законний представник.

Заняття друге
Інші учасники кримінального провадження, які мають власний інтерес у ньому:
а) Участь потерпілого у кримінальному провадженні, його представник. Їх процесуальний статус.
б) Цивільний позивач та цивільний відповідач у кримінальному провадженні, їх процесуальний статус. Їх представники.
Свідок як учасник кримінального провадження, коло процесуальних прав та обов’язків, відповідальністью. Свідоцький імунітет
Процесуальний статус експерта у кримінальному провадженні. Спеціаліст як суб’єкт застосування спеціальних знань.
Процесуальне становище перекладача, понятих, секретаря судового засідання, судового розпорядника
Підстави для відводу захисника, представника, спеціаліста, перекладача, експерта, секретаря судового засідання.


Нормативний матеріал та судова практика.

Кримінальний процесуальний Кодекс України: глави 3, §2, §3, §4, §5, §6 ст.ст. 36-83, Глава 26 §1 §2 ст.ст. 306-310.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» /Відомості Верховної Ради України, 2010 , № 41-42, ст..529 зі змінами та доповненнями.
Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 5 листопада 1991 р. (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 53, ст.. 793 із змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального Кодексу України (ст.ст. 7, 13, 15, 16, 20, 29, 30, 32, 33, 36, 37, 56).
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» /Відомості Верховної ради України,1993, № 9, ст.. 62; 2002 р., № 29, ст.. 194; 2004 р., № 8, ст.. 66; 2011 р., № 51, ст.. 577 із змінами та доповненнями, внесеними Законом України про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України (ст.ст. 7, 10, 12).
Закон України «Про попереднє ув’язнення» / Відомості Верховної ради України, 1993, № 35, ст.. 360 із змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України (ст.ст. 1, 2, 3, 8, 9, 12, 13, 20, 21).
Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» / Відомості Верховної ради України, 1992, № 22, ст.. 303 із змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України (ст.ст. 5, 6, 7, 8, 9, 9№, 9І, 10, 11, 12, 14).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 р. «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів, в частині, що не суперечить кримінальному процесуальному кодексу України.
Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному процесі» від 24.10.2003 р. в частині, що не суперечить кримінальному процесуальному кодексу України, прийнятому 13.04.2012 р.
Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 р., № 9.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 р. № 7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» в частині, що не суперечить кримінальному процесуальному кодексу України, прийнятому 13.04.2012 р.

Додаткова спеціальна література

Бекешко С.П., Матвиенко Е.А Подозреваемый в советском уголовном процессе. Минск. 1969.
Брынцев В.Д. Судебная власть (правосудие): пути реформирования в Украине. Х.,1998.
Бушуев Г.И. Судья в уголовном процессе. М. 1984.
Гловацький І.Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі. – К., 2003.
Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий в кримінальному процесі України. – К.1997.
Гуляев А.П. Следователь в уголовном процессе. М. ,1981.
Денежкин В.М. Подозреваемый в советском уголовном процессе. Саратов, 1982.
Зейкан Я.П. Захист у кримінальній справі. – К., 2002.
Івашкович І. Реально забезпечити право на захист // Право України. – 1999. - № 6. – с.85-86
Казаренко М. Право свідка на імунітет та підстави його застосування// Право України. – 1998. - № 2. – с.50-52
Кокорев Л.Д. Подсудимый в советском уголовном процессе. Воронеж, 1973.
Корнуков В.М. Конституционные основы положения личности в уголовном судопроизводстве. Саратов. 1987.
Кузнєцов В. Вдосконалення правового регулювання відносин між особою, яка проводить дізнання, та начальником органу дізнання //Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – №8. – С.74-77.
Маляренко В.Т., Вернидубов І.В. Прокурор у кримінальному судочинстві. – К.: Юрінком Інтер, 2001.
Мінюков П.І., Мінюков А.П. Процесуальні повноваження начальника слідчого відділу. К., 2004.
Нагорний Г., Сегай М., Ісакович Б. Експерт і спеціаліст: проблема розмежування їх функцій і шляхи її вирішення // Право України. – 1998. - №2. – с.52-57
Нор В. Т. Свідок у кримінальному процесі України: коло осіб, предмет показань та свідоцький інумітет // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Вип. 37., 2002.-с. 491-498.
Нор В. Т. Удосконалення процесуального статусу потерпілого від злочину та система гарантій захисту його прав та законних інтересів // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Вип. 36., 2001.-с. 524-532.
Нор В.Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве. Киев. 1989.
Присяжнюк Т. Підсудний у кримінальному процесі // Право України. – 1998. - №11. – с.51-53
Саркисянц Г.П. Защитник в уголовном процессе. Ташкент. 1971.
Скрипіна Ю.В. Слідчий суддя в системі кримінально-процесуальної діяльності (порівняльно-правове дослідження): автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Ю.В. Скрипіна ; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. Х., 2008. 20 с.
Федорчук Н.Б., Нор В.Т. Захист прав потерпілих від злочину в англо-американській правовій системі та кримінальному судочинстві України. К.: Правова єдність, 2009. – 192с.
Черечукіна Л. Інститут понятих: гарантії додержання законності або процесуальний архаїзм // Право України. – 1999. - № 6. – с.80-83
Шаповалова Л.Підстави визнання особи потерпілим // Право України. – 2000. - № 7. – с.39-42
Шпилев В.Н. Участники у головного процесса. Минск 1970. Баулін О. До встановлення правового інституту процесуальної незалежності слідчого // Право України. – 1997. - № 7. – с.15-16.
Атаманчук І.А. Актуальні питання поняття суб’єкта кримінально-процесуальних відносин // Форум права. – 2008. - №3. – с.18-21
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]Прокурор як суб'єкт кримінально-процесуальної діяльності: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. - К., 2011. - 20 с.


Питання для самоконтролю.

Кого слід вважати суб’єктом кримінального провадження?
Як співвідносяться поняття «суб’єкт кримінального провадження», «учасники кримінального провадження», «сторони кримінального провадження»?
Як класифікує суб’єктів кримінального провадження законодавець?
Які функції виконує суд у кримінальному судочинстві?
Яку функцію виконує слідчий суддя у кримінальному провадженні, його процесуальний статус?
Який процесуальний статус присяжного?
Які функції виконує прокурор у кримінальному провадженні?
Які процесуальні повноваження прокурора, що здійснює нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування?
Які повноваження має керівник прокуратури за КПК України?
Якими є завдання і повноваження слідчого?
Якими є повноваження керівника органу досудового розслідування?
Якими є підстави для відводу слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні? Як вирішується заявлений відвід? Якими є наслідки задоволення заявленого відводу?
Якими є підстави для відводу прокурора, слідчого? Яким є порядок вирішення заявленого відводу? Якими є наслідки задоволення заявленого відводу?
Хто належить до сторони захисту?
Хто є підозрюваним у кримінальному провадженні? Якими є процесуальні права та обов'язки підозрюваного?
Що є підставою для повідомлення особи про підозру у вчиненні кримінального правопорушення?
Хто є обвинуваченим і яким є його процесуальний статус?
Якими є процесуальні права та обов’язки засудженого, виправданого?
Хто є захисником підозрюваного, обвинуваченого і якими є його права та обов'язки у кримінальному провадженні?
Якими документами підтверджуються процесуальні повноваження захисника?
З якого моменту захисник користується наданими йому законом процесуальними правами для захисту прав та законних інтересів підзахисних ним осіб?
В яких випадках участь захисника у кримінальному провадженні є обов'язковою?
Яким є порядок залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням?
Яким є порядок залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії?
Хто є законним представником підозрюваного обвинуваченого і підстави його залучення до участі у кримінальному процесі?

До другого заняття.

Хто визнається потерпілим і який його процесуальний статус у кримінальному провадженні?
Що є підставою для визнання особи потерпілою?
Коли в особи виникають права та обов'язки потерпілого?
Які права реалізуються потерпілим лише в судовому провадженні?
Як співвідносяться поняття «потерпілий» і «заявник»?
Хто з учасників процесу має право мати у ньому свого представника? Яким є процесуальний статус останнього?
Хто визнається цивільним позивачем у кримінальному провадженні і яким є його процесуальний статус?
Хто може залучатися в кримінальне провадження як цивільний відповідач і яким є його процесуальний статус?
Хто може бути представником цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні?
Хто такий свідок і з якого моменту він з’являється у кримінальному провадженні?
Якими процесуальними правами наділений свідок?
за яких обставин можуть бути допитані як свідки адвокати, нотаріуси, медичні працівники?
Якими повноваженнями наділяється адвокат свідка?
Що таке свідоцький імунітет, та які його види Вам відомі?
Чи можуть бути свідками у кримінальному провадженні особи наділені дипломатичним імунітетом?
В яких випадках у справі бере участь перекладач? Якими процесуальними правами та обов'язками він наділяється в кримінальному провадженні?
Які підстави для відводу перекладача?
Хто може бути експертом у кримінальному провадженні, якими є його права та обов'язки?
Якими є підстави для відводу експерта?
Хто може бути залучений як спеціаліст у кримінальному провадженні, якими є його права та обов'язки?
В чому відмінності між поняттями «експерт» і «спеціаліст» у кримінальному провадженні?
Хто може бути залучений як понятий у кримінальному провадженні і яким є його процесуальний статус?
Яким є процесуальний статус секретаря судового засідання?
Якими є права та обов’язки судового розпорядника в кримінальному провадженні?

Завдання і задачі

До заняття першого

Задача № 1.
Судді Брюховицького районного суду Лавриненку Була надана чергова щорічна відпустка. Оскільки в його провадженні перебувала кримінальна справа, про обвинувачення Бровчука у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (справа вже була призначена до суду і призначена до розгляду), він, щоб не допустити порушення встановлених законом строків розгляду справи, домовився із суддею сусіднього району Мартинюком про те, що останній вирішить згадану справу. У призначений день суддя Мартинюк прибув до Брюховецького районного суду, розглянув справу і постановив обвинувальний вирок.
Захисник обвинуваченого подав до апеляційного суду апеляцію, якою обґрунтував необхідність пом’якшити обране його підзахисному покарання. При цьому він відзначив, що коли б справу розглядав суддя Лавриненко, то він би обрав покарання, не пов’язане з позбавленням волі?
1. Що слід розуміти під поняттям «законний склад суду»?
2. Чи законним є вирок, постановлений в описаній ситуації?
3. Яким є порядок вирішення питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого, коли цей суд позбавлений можливості розглянути підсудну йому справу, зокрема, в разі неможливості утворити новий склад суду для судового розгляду?

Задача №2
Прокурор р-ну Микитка відповідно до ст. 30 Закону “Про прокуратуру” та ст. 36 КПК України, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у справі про обвинувачення Журовського за ст. 122 та ст. 296 КК України, дав слідчому такі письмові вказівки:
Провести обшук у квартирі обвинуваченого з метою виявлення та вилучення знаряддя (стамески) завдання потерпілому умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Допитати сусідів обвинуваченого Бровчука та Волкову про їх взаємини з потерпілим до вчинення злочинів.
Змінити підозрюваному запобіжний захід тримання під вартою на домашній арешт.
Закрити кримінальне провадження в частині висунутої Журовському підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення за ч.2 ст.296 КК України, оскільки тілесні пошкодження були заподіяні на грунті особистих неприязних відносин між обвинуваченим і потерпілим і в діях першого не було грубого порушення громадського порядку та вираження явної неповаги до суспільства.
Ознайомившись з наведеними вказівками, слідчий провів лише обшук, а від виконання інших відмовився, вважаючи їх безпідставними. За таких обставин прокурор вважав неможливим продовження досудового слідства цим слідчим і виніс постанову про усунення його від дальшого ведення досудового слідства. Слідчий оскаржив цю постанову до слідчого судді, вважаючи її незаконною.
Чи мав право прокурор давати слідчому перелічені вказівки?
Чи слідчий діяв в описаній ситуації відповідно до закону?
Чи відповідали закону дії і рішення прокурора? Відповідь аргументуйте відповідними положеннями закону.
Яке рішення повинен прийняти слідчий суддя за скаргою слідчого?

Задача№3
Керівник органу досудового розслідування, начальник слідчого відділення органу внутрішніх справ, здійснюючи організацію досудового розслідування кримінальної справи про обвинувачення неповнолітнього Зеленського у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, дав усну вказівку слідчому провести слідчий експеримент для перевірки можливості проникнення обвинуваченого через вікно до квартири потерпілого, а також допитати матір обвинуваченого для з'ясування обставин, перелічених у ст. 485 КПК України.
На думку слідчого названі обставини матеріалами справи достатньо з'ясовані і він категорично відмовився їх виконувати. Начальник слідчого відділення сам провів слідчий експеримент, допитав матір обвинуваченого, не приймаючи справи до свого провадження. Протоколи названих слідчих дій він передав слідчому для приєднання до справи, але слідчий відмовився це зробити на тій підставі, що він не брав участі у проведенні цієї слідчої дії. На цій підставі начальник слідчого відділення видав постанову про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування.
Якими є повноваження керівника органу досудового розслідування?
Чи вправі слідчий не погодитися з вказівками керівника слідчого підрозділу і не виконувати їх?
Чи слідчий і керівник слідчого підрозділу в описаній ситуації діяли відповідно до закону?

Задача №4
Суддя місцевого суду Михайленко призначив розгляд кримінальної справи про обвинувачення Зайчука у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України на 10 жовтня. Після відкриття судового засідання, оголошення головуючим складу суду і роз'яснення права відводу, Зайчук заявив судді відвід, мотивуючи його тим, що дружина судді працює головним бухгалтером на фірмі, зі складу якої була вчинена крадіжка.
Суддя на місці виніс постанову, якою залишив заяву про відвід без задоволення і продовжив розгляд справи, постановивши в ній обвинувальний вирок.
Які обставини виключають участь судді в розгляді справи? (Випишіть їх у зошит).
Яким є порядок вирішення заявленого судді (суддям) відводу?
Чи є особливості в порядку відводу і його вирішенні, коли справа розглядається суддею одноособово?
Дайте оцінку діям судді на підставі нового кримінального процесуального закону.

Задача №5
Під час з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження та перевірки їх в суді доказами, головуючий судового засідання опитав учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме.
Обвинувачений Гончарук заявив клопотання про відвід державного обвинувача прокурора Савчука на тій підставі, що останній проводив досудове розслідування в справі, давав згоду про направлення до слідчого судді клопотання слідчого про обрання щодо нього запобіжного заходу тримання під вартою, і, на його думку, він не може бути об'єктивним обвинувачем. Суд відхилив клопотання обвинуваченого.
Хто із учасників кримінального провадження наділений правом заявляти відводи?
Кому може бути заявлений відвід у кримінальному провадженні?
Які обставини виключають участь прокурора у кримінальному провадженні на досудовому розслідуванні та в розгляді кримінальної справи в суді?
Коли можуть бути подані заяви про відвід?
Чи правильно суд відхилив клопотання (заяву) обвинуваченого?

До заняття другого

Задача №6
З будинку культури с. Підгайці Золочівського р-ну Львівської області був викрадений акордеон. На запитання слідчого, хто б міг вчинити крадіжку, директор будинку культури Неписьменний заявив, що підозра падає на мешканця села Рябоконя. Останній у день крадіжки брав у руки акордеон і сказав “Непогано було б придбати таку річ”. Крім того, він у минулому був судимий за крадіжку зерна в колгоспі і взагалі є сумнівною особою.
Одержавши ці відомості, уповноважена службова особа (співробітник оперативного підрозділу), за дорученням слідчого, викликав Рябоконя і запропонував йому розповісти, як він викрав акордеон. Рябоконь заперечив свою причетність до крадіжки. Тоді співробітник оперативного підрозділу повідомив, що він затримує його за підозрою у вчиненні крадіжки, після чого доставив затриманого до найближчого підрозділу органу досудового розслідування, в якому була негайно зареєстрована дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого. Про затримання Рябоконя співробітник оперативного підрозділу, який проводив затримання одразу повідомив відповідних осіб в слідчому підрозділі. Через сорок вісім годин з моменту затримання названа вище уповноважена службова особа, що здійснила затримання, за дорученням слідчого доставила затриманого Рибоконя до слідчого судді для розгляду клопотання про обрання стосовно нього запобіжного заходу.
Хто визнається підозрюваним у кримінальному провадженні?
Які підстави для затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення передбачені чинним кримінально-процесуальним законодавством України?
Як має бути процесуально оформлене затримання?
Дайте оцінку діям уповноваженої службової особи, що здійснила затримання та слідчого?

Задача №7
Під час огляду магазину, з якого було вчинено крадіжку товарів, до слідчого Гирі підійшов громадянин Хмурий і сказав, що бачив, як на світанку його сусід Співак, який працює продавцем у магазині, щось закопував у саду. Хмурий підозрює, що там сусід заховав викрадені ним товари.
Припинивши огляд місця події, слідчий взяв понятих і прибув до громадянина Співака в сад, де дійсно виявив викрадені у магазині речі. Присутньому при цьому продавцю Співаку слідчий заявив: “Ви підозрюєтесь у викраденні товарів з магазину. Прошу не відлучатися без мого дозволу з місця проживання і через день з'явитися до до слідчого підрозділу для допиту”.
Зайшовши до сільського споживчого товариства, слідчий заявив йому, що продавець Співак підозрюється у вчиненні крадіжки товарів і що він відсторонює його від посади.
Дайте правову оцінку діям слідчого.
Хто визнається обвинуваченим у кримінальному провадженні?
Ким і на яких підставах особа може бути відсторонена від посади?
Як повинен був діяти слідчий в описаній ситуації згідно з вимогами закону?

Задача №8
Пушкарю висунута підозра у порушенні правил безпеки руху. Під час допиту він дізнався від слідчого, що останній буде проводити слідчий експеримент з метою перевірки показань 60-річного свідка Процик, який стверджував, що бачив автодорожну подію, хоч і перебував на значній відстані від неї. Підозрюваний попросив слідчого надати йому можливість бути присутнім при проведенні вказаної слідчої дії. Слідчий відмовив у проханні, заявивши, що залучення до участі у слідчому експерименті підозрюваного є правом, а не обов'язком і що він вважає, що немає необхідності в залученні підозрюваного до участі у проведенні цієї слідчої дії. Коли ж Пушкар запитав слідчого, чи може він з таким проханням звернутись до прокурора, слідчий відповів, що незабаром розслідування справи буде закінчено і він ознайомить його з усіма матеріалами справи. Коли у нього під час ознайомлення виникнуть які-небудь клопотання або скарги, він вправі їх заявити слідчому або прокуророві.
З'ясуйте процесуальне становище підозрюваного.
Дайте правову оцінку дій слідчого.

Задача №9
Кротову, інваліду афганської війни (він був без обох рук і сліпий на одне око), висунута підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб). Після повідомлення про підозру і роз'яснення процесуальних прав, Кротов заявив клопотання слідчому, що він бажає мати захисником свого старого фронтового товариша Співака. Останній працює юристконсультом на підприємстві, вважається висококваліфікованим юристом і сам виявив бажання його захищати. Зі Співаком вони разом воювали і після закінчення військових дій підтримують дружні стосунки. Слідчий роз'яснив Кротову, що за чинним кримінально-процесуальним законодавством захисником може бути лише адвокат особа, яка має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, відомості про якого внесено до Єдиного реєстру адвокатів України, а тому Співак не може бути захисником, оскільки він не має відповідних повноважень. Після такого роз'яснення Кротов заявив, що не бажає мати захисником іншу особу і відмовляється від участі захисника взагалі.
Хто може бути захисником у кримінальному провадженні?
Дайте правову оцінку дій слідчого.
Як повинен діяти слідчий, одержавши таку заяву Кротова?
Варіант: Кротов заявив клопотання в судовому засіданні про призначення його захисником професора юридичного університету Іванця, якого він не знав, але знає, що Іванець також є інвалідом війни, і що чув від його знайомих, що останній є чудовим оратором.

Задача №10.
Під час розгляду кримінальної справи про обвинувачення трьох обвинувачених у вчиненні ними розбійного нападу на магазин у селі Брюховичі, адвокат Співак зробив суду заяву, в якій відмовився від захисту інтересів підсудного Мацюка. Свою заяву адвокат обгрунтував тим, що його підзахисний не визнає пред'явлених йому обвинувачень, хоч досудовим слідством зібрано достатньо доказів, які викривають його у вчиненні злочину, і він (захисник) глибоко переконаний, що підзахисний був співучасником вчинення злочину, а тепер поводиться в судовому засіданні вкрай цинічно і навіть допускає нетактовні зауваження на адресу свого захисника.
Суд відхилив прохання адвоката Співака. Наступного дня адвокат вдруге заявив суду, що він відмовляється від прийнятого на себе захисту, оскільки внаслідок виникнення в нього до підзахисного глибокої неприязні, він недостатньо активно, а лише формально захищає підсудного Мацюка.
Одержавши і на цей раз відмову в клопотанні, адвокат Співак самовільно залишив судове засідання.
З'ясуйте права та обов'язки захисника у кримінальному провадженні.
Дайте правову оцінку діям адвоката і суду.
Варіант: адвокат відмовився бути захисником Мацюка на тій підставі, що останній своїми показаннями в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину перекладає на іншого підзахисного Швайку.

Задача №11
Борновичу, Гірному і Стецюку висунута підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України. Суть підозри полягала в тому, що всі троє перебували в нетверезому стані в будинку культури залізничників і вчинили злісні хуліганські дії: розбили стенд передовиків виробництва; в присутності відпочиваючих затіяли нецензурну лайку, насильно відібрали в одного з музикантів ударні інструменти, завдали йому побоїв, розірвавши при цьому піджак, ходили по танцювальному залу б'ючи в барабани. Коли співпробітниця будинку культури Горбачова підійшла до них і сказала: “Такі гарні хлопці і так погано себе ведуть! Як вам не соромно!” - Гірний у відповідь на це плюнув їй в обличчя.
У процесі розслідування справи потерпілими від хуліганських дій слідчий визнав музиканта Феська за його заявою про вчинення щодо нього кримінального правопорушення. Заяву Горбачової визнати її потерпілою слідчий залишив без задоволення. У своїй постанові про відмову у визнанні її потерпілою, слідчий зазначив, що хуліганські дії обвинувачених були спрямовані проти громадського порядку взагалі, а не проти інтересів окремих осіб, присутніх на вечорі в будинку культури. Крім того, обурена поведінкою обвинувачених була не тільки Горбачова, але й багато інших осіб. І коли визнавати потерпілою її, то необхідно це зробити і стосовно інших осіб, які були присутні на вечорі. Заяв же про визнання потерпілими інших осіб не надходило. Горбачова оскаржила дії слідчого прокуророві.
Хто визнається потерпілим у кримінальному провадженні і яким є порядок визнання?
Чи має право Горбачова оскаржити рішення слідчого про відмову у визнанні її потерпілою? Якщо так, то які службові особи згідно вимог закону уповноважені розглянути таку скаргу?
Яке рішення повинен прийняти прокурор?
З'ясуйте права потерпілого у кримінальному процесі.

Задача №12
Колективному сільськогосподарському підприємству “Авангард” Золочівського району злочинними діями бухгалтера підприємства була заподіяна матеріальна шкода на суму 25 000 грн. У процесі розслідування цієї справи слідчий, за заявою голови підприємства, виніс постанову, якою визнав підприємство потерпілим. Викликавши голову підприємства, слідчий оголосив йому постанову і роз'яснив процесуальні права й обов'язки потерпілого.
У ході їх розмови слідчий заявив, що він міг би визнати підприємство ще й цивільним позивачем, але не хотів цього робити, оскільки права й обов'язки потерпілого нічим не відрізняються від прав і обов'язків цивільного відповідача.
Дайте правову оцінку дій слідчого.
Зробіть порівняльну характеристику процесуальних прав потерпілого і цивільного позивача.

Задача №13
Назаренко заподіяв тілесні пошкодження середньої тяжкості Сивулі і по цій справі суд призначив підготовче судове засідання. Під час проведення підготовчого судового засідання, потерпілий Сивуля пред'явив до обвинуваченого цивільний позов про стягнення з нього 310 грн, витрачених потерпілим на додаткове харчування під час лікування і заявив суду клопотання про визнання його цивільним відповідачем.
Висловлюючи свою думку з приводу заявленого клопотання, прокурор заявив, що він не знаходить підстав для його задоволення. Свою думку прокурор обгрунтував такими міркуваннями: потерпілий міг заявити своє клопотання на досудовому слідстві, але цього не зробив; визнання потерпілого ще й цивільним позивачем значно ускладнить судовий розгляд справи; відхилення клопотання потерпілого не відіб'ється на його майнових правах, оскільки відшкодування збитків, завданих злочином можливе і шляхом пред'явлення позову в порядку цивільного судочинства; відхилення клопотання потерпілого не відіб'ється на його правах в процесі, оскільки права потерпілого значно ширші, ніж права цивільного відповідача.
Яке рішення повинен прийняти суд?
Дайте аналіз кожному з аргументів прокурора.
З'ясуйте процесуальні права цивільного позивача.
Якими міркуваннями керувався законодавець, допускаючи можливість вирішити цивільний позов при розгляді кримінальної справи?

Задача №14
У справі про вчинення квартирних крадіжок слідчий притягнув як підозрюваного двірника Грицика. З'ясувавши кількість вчинених ним крадіжок і розмір викраденого, слідчий виніс постанову, якою визнав Грицика ще й цивільним відповідачем, оскільки він своїми діями заподіяв трьом сім'ям матеріальні збитки на загальну суму 30 485 грн.
Дайте правову оцінку діям слідчого.
З'ясуйте процесуальне становище цивільного відповідача.
Варіант: у цій справі як підозрюваний був притягнутий неповнолітній Кравчик.

Задача №15
Громадянину Кравченку вручено повідомлення про підозру в тому, що він самовільно взяв на вулиці Львова автомобіль марки “Волга”, яка належала агрооб'єднанню “Винниківське” і поїхав до м. Стрий. Перебуваючи в нетверезому стані і не справившись з керуванням, він виїхав в одному з населених пунктів на пішохідну доріжку і збив малолітню Кравець Ліду. Від одержаних ушкоджень Ліда тут же померла.
У процесі розслідування справи слідчий встановив, що водій “Волги” залишив машину на вулиці, а сам пішов у кіно, при цьому навіть не замкнувши дверей.
Цивільним відповідачем слідчий визнав агрооб'єднання “Винниківське”.
Зробіть правовий аналіз описаної ситуації.
Ким і до кого може бути пред'явлений цивільний позов?
З якого моменту виникають права та обов'язки цивільного відповідача?


Тема 5. Предмет, межі доказування та докази
у кримінальному провадженні

План заняття
Поняття предмету доказування у кримінальному провадженні та його структура.
Межі доказування.
Поняття доказу у кримінальному провадженні. Джерела доказів.
Належність і допустимість доказів.
Визнання доказів недопустимими.
Класифікація доказів.

Нормативний матеріал та судова практика

Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012р. Ст.84-91, 485.
Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001р. Із змінами і доповненнями. (ст.ст. 11, 18-25, 36-43, 44-49, 66, 67).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”. (п.19).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005р. №2 „Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування”. Із змінами і доповненнями. (п.3,11).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985р. №11 „Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ”. Із змінами і доповненнями. (п. 12, 14).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990р. №5 „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку”. Із змінами і доповненнями. (п. 8, 14, 16, 17).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997р. №7 «Про посилення судового захисту прав і свобод людини і громадянина» (п.4).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Із змінами і доповненнями. (п.3).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995р. №11 „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат”. Із змінами і доповненнями.


Додаткова спеціальна література
Андрушко П. Щодо поняття «допустимість доказів у кримінальному судочинстві // Вісник прокуратури. – 2011. – №7 – 61-80.
Гончаренко В.Г. Предмет доказування в кримінальному судочинстві // Вісник Академії адвокатури України. – 2011. – №1(20). – С.120-122.
Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному процесі: Науково-практичний посібник . – К., 2006 – 272с.
Конюшенко Я. Поняття доказів у кримінально-процесуальному провадженні, їх зміст і класифікація // Право України. – 2010. – №3. – С.232-238.
Крикунов О.В. Предмет доказування у кримінальному процесі крізь призму судового та доктринального тлумачення // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 50. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – С.523-529.
Лобойко Л.М. Реформування кримінально-процесуального законодавства у частині регламентації окремих питань доказування // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". – 2011. – №2(4).
Нор В. Т. Проблеми теорії і практики судових доказів. Львів, 1978 (Гл. 2-3).
Нор В.Т., Багрій М.В. Використання непрямих доказів у кримінальному судочинстві України: Монографія. – Тернопіль: Пол-Інвест, 2011. – 206с.
Павлишин А. Вплив кримінально-процесуальної форми на визначення системи джерел доказів // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали XVI регіональної науково-практичної конференції. 8-9 лютого 2010р. м. Львів. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2010. – С.404-406.
Пінчук М.Г. Деякі питання щодо визначення предмета доказування та його структури // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – №2. – С.33-38.
Погорецький М. Про співвідношення джерел фактичних даних і джерел доказів у кримінальному процесі // Право України. – 2009. – №1. – С.80.
Погорецький М.А. Докази у кримінальному процесі: проблемні питання // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". – 2011. – №1(3).
Попелюшко В. О. Предмет захисту та його доказування в кримінальній справі. Київ: Прецедент, 2005. – 232с.
Попелюшко В.О. Предмет доказування в кримінальному процесі (кримінально-процесуальні та кримінально-правові аспекти). Острог: Видав-во НУ «Острозька академія», 2001. – 196с.
Строган Анна. Заявлення, розгляд і вирішення клопотань про виключення доказів зі справи як недопустимих // Юридична Україна. –2008. – №.7 – С.96.
Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса. М., 1968, Том 1 (Гл. 10, 12).
Шевченко В. Співвідношення понять "факту", "фактичних даних", "відомостей про факти" та "доказової інформації" // Право України. 2003. - № 2.
Шевчишен Артем Вікторович. Допустимість доказів у кримінальному процесі України та США (порівняльно-правовий аналіз) // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2010. – №.3. – С.166.
Штурмак О. Допустимість доказів у кримінальному судочинстві // Право України. – 2007. – №9. – С.63.
Штурмак О. Забезпечення прав людини як невід'ємна умова допустимості доказів у кримінальному судочинстві України // Право України. – 2009. – №7. – С.125.

Питання для самоконтролю
Пригадайте, які завдання кримінального провадження (ст.2 КПК)?
Що таке предмет доказування у кримінальному провадженні?
Який зв’язок між завданнями кримінального провадження та предметом доказування?
Які елементи складають структуру предмету доказування у кримінальному провадженні?
Чи можуть бути додаткові елементи структури предмета доказування в окремих категоріях кримінальних проваджень?
Які особливості предмету доказування у провадженнях неповнолітніх?
Що собою становить "подія злочину" як обставина, що підлягає доказуванню?
Які вимоги кримінально-процесуального закону щодо встановлення (доказування) суб'єкта і суб'єктивної сторони злочину?
Яка за своїм характером може бути заподіяна злочином шкода?
Чи підлягає відшкодуванню завдана злочином шкода і яка саме?
Що таке процесуальні витрати і для чого потрібно встановлювати їх розмір?
З якою метою закон вимагає встановлення обставин, які характеризують обвинуваченого як особистість?
В якому законі закріплені пом'якшуючі і обтяжуючі кримінальне покарання обставини? Назвіть їх.
Які обставини виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження?
Які обставини є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання?
Що слід розуміти під доказом в кримінальному провадженні? В якій статті КПК України дається поняття доказу?
Які є джерела доказів у кримінальному процесі? В якій статті КПК дається їх перелік?
Що таке "належність доказу"?
Що слід розуміти під "допустимістю доказу"?
Яке значення має правильне процесуальне оформлення доказу?
Які докази вважаються недопустимими?
У яких випадках суд обов’язково визнає докази недопустимими?
У чому полягає недопустимість доказів та відомостей, які стосуються особи підозрюваного, обвинуваченого?
У яких випадках такі докази та відомості можуть бути визнані допустимими?
Який порядок визнання доказів недопустимими?
Які наслідки визнання доказів недопустимими?
Як в теорії доказів прийнято класифікувати (групувати) докази та їх джерела?
Чи однакове доказове значення мають первинні і похідні докази та їх джерела?
Що виступає критерієм (підставою) поділу доказів на прямі і непрямі?
Які правила користування непрямими доказами виробила теорія доказів?
Як класифікуються докази залежно від механізму їх формування?
Які докази вважаються обвинувальними, а які виправдувальними?

Задачі і завдання
1. Коваленко подав заяву до райвідділу внутрішніх справ про те, що о двадцять четвертій годині в ніч з 20 на 21 листопада він повертався до свого дому. На вул. Медовій його зустріли троє молодих хлопців, які, погрожуючи ножем, забрали у нього гаманець з грошима, годинник і зникли. На цій підставі слідчим було розпочато провадження за ознаками ч.2 ст.186 КК України.
Під час розслідування обставин провадження слідчий з'ясував, що вдень, коли за заявою Коваленка на нього був вчинений напад, дружина останнього дала йому гроші для купівлі імпортного костюма, який вони напередодні приміряли на Коваленка в одному з магазинів міста. Проте, як заявила на допиті дружина Коваленка, ні костюма, ні грошей додому він не приніс. 21 листопада прийшов додому серед ночі у нетверезому стані і розповів, що його було пограбовано. Грабіжники забрали гаманець з грошима і наручний годинник. Ранком вона перевірила кишені його одягу і знайшла там гаманець, у якому було 12 грн. Дружина також зазначила, що за останній рік чоловік часто став випивати, почав дружити з Громовим і Фостяком, які також були любителями спиртного.
Слідчий вирішив допитати останніх. Громов на допиті заявив, що вечором 20 листопада вони дійсно були в ресторані “Молодіжний”, куди його і Фостяка запросив Коваленко на „50 грамів конь'яку”. Вони цілий вечір провели у ресторані.
Розрахувався за все сам Коваленко, та ще й дав "на чай" офіціантові. З ресторану вони вийшли разом і Коваленко відразу ж сів у попутне таксі з двома пасажирами і поїхав ніби додому. Фостяк на допиті заявив, що вони дійсно були в ресторані, але хто розраховувався і де пізніше дівся Коваленко він не пам'ятає, оскільки був дуже п'яним.
Проаналізувавши зібрані докази, слідчий дійшов висновку, що злочину насправді не було. Коваленко витратив гроші і, щоб уникнути неприємностей вдома, вирішив зробити неправдиву заяву. Кримінальне провадження було закрито на підставі п. 1 ч.1 ст. 284 КПК України.
Які обставини підлягають доказуванню у кримінальному провадженні?
Чи встановлені вони у наведеному випадку?
Чи правильно поступив слідчий?

2. Слідчий слідчого відділення райвідділу внутрішніх справ закінчив досудове слідство в провадженні про обвинувачення Сологуба у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, і надіслав матеріали провадження прокуророві району для затвердження обвинувального акта і направлення її до суду.
Перевіривши матеріали провадження, прокурор відмовився затвердити обвинувальний акт. Він повернув справу слідчому із своїми письмовими вказівками для провадження додаткового розслідування. При цьому він дав такі вказівки слідчому: 1) встановити мотив вчинення злочину, оскільки ця обставина залишилась у справі нез'ясованою; 2) витребувати від лікарні довідку про те, скільки часу знаходився на лікуванні потерпілий і які витрати понесла лікарня на його лікування; 3) оскільки злочин вчинений способом, що має характер мучення, перевірити, чи обвинувачений не хворіє психічним захворюванням; 4) зібрати дані, які характеризують обвинуваченого в побуті і на роботі.
Слідчий оскаржив це рішення прокуророві області. У своїй скарзі він вказав, що для кваліфікації дій за ст. 121 КК мотив не має жодного значення. Що торкається даних, які характеризують обвинуваченого як виробничника, то вони також до провадження не належать. Що ж стосується психічного стану обвинуваченого, то в справі є показання, з яких вбачається, що хоч він часом і "впадає в нерви", але психічним захворюванням ніколи не хворів.
На закінчення своєї скарги слідчий вказав, що своє завдання він вбачає у "безкомпромісній боротьбі із злочинністю, а не захисті прав та інтересів злочинців, чим мають займатись адвокати, а не слідчі".
Зробіть аналіз ситуації, з'ясувавши при цьому і такі питання:
1. Які обставини необхідно встановити в кримінальній справі. Чи були вони встановлені у даній справі?
Чи потрібно встановлювати розмір витрат закладу охорони, здоров'я на лікування потерпілого, якщо на час закінчення слідства він ще знаходився в лікарні?
Чи законними були вказівки прокурора?

3. В ніч з 1 на 2 січня в селі Великі Глібовичі Перемишлянського району було обкрадено магазин. Ранком, на місце події виїхали працівники райвідділу внутрішніх справ.
У результаті проведеного розслідування повідомлення про підозру у вчиненні крадіжки було пред'явлено мешканцю села Гриці.
В кримінальному провадженні були такі матеріали:
Рапорт дільничного інспектора райвідділу внутрішніх справ, в якому вказувалось: "Відразу після вчинення крадіжки у магазині підозра впала на Грицу, який в минулому був два рази засуджений за крадіжку і фактично є єдиною підозрюваною особою в селі. В селі відразу пішли чутки про те, що хтось бачив як Грица ховав вкрадені речі у лісі.
Анонімний лист, в якому вказувалось, що крадіжку вчинив тільки Грица. Автор листа стверджував, що сам бачив, як Грица ніс викрадені речі до лісу”.
Показання свідка Борковича, в яких стверджувалось, що свідок, проходячи пізно ввечері повз магазин, бачив біля нього Грицу. Прикуривши у Грици, Боркович запитав у нього, чого він тут стоїть, на що Грица сердито відповів: “Діло є, то й стою”.
4. Протокол, в якому вказувалось, що службово-розшуковий пес взяв слід і вів у напрямку будинку, де проживає Грица. Проте згодом слід був ним втрачений, але коли Грицу підвели до пса, то останній почав на нього гавкати.
Фотографія, на якій знято момент, коли службово-розшуковий пес гавкає на Грицу.
Покази Грици, в яких він категорично заперечує свою причетність до злочину.
З'ясуйте поняття "доказ" і "джерело доказу" та проведіть розмежування між ними.
Якими властивостями має бути наділена інформація (відомості), щоб її можна було використати як доказ в кримінальній справі?
Проаналізуйте в описаній справі джерела відомостей про факти і з'ясуйте можливість їх використання як доказів.
Яке значення для доказування має інформація, одержана шляхом проведення оперативно-розшукових дій органів дізнання?

4. У провадженні про підозру Розкольникова у вбивстві з метою пограбування громадянки Лихвар були такі матеріали:
Показання свідка Петрушко, в яких свідок стверджував, що в день вбивства він бачив, як обвинувачений виходив з будинку, в якому проживала Лихвар.
Протокол огляду речового доказу, в якому було зафіксовано, що на рукаві піджака Розкольникова є бурі плямі, схожі на кров.
Висновок біологічної експертизи про те, що бурі плями є плямами крові, і що кров на рукаві відноситься до тієї ж групи, що й кров громадянки Лихвар.
Протокол особистого обшуку Розкольникова, з якого видно, що в нього був вилучений золотий годинник, котрий належав потерпілій.
Протокол пред'явлення предмету (годинника) для впізнання, в якому вказувалося, що син загиблої Петро впізнав годинник як такий, що належав матері.
Покази свідка Гордієнка, в яких він стверджував, що його син товаришував з сином Розкольникова. Якось син сказав, що чув від сина Розкольникова про те, що його батько має гарний фінський ніж.
Висновок судово-медичної експертизи, в якому вказувалось: "не виключено, що проникаючі в грудну клітку рани нанесені фінським ножем".
Розкольников у своїх показах заперечував наявність у нього фінського ножа. В дім, де проживала Лихвар, він дійсно заходив, але не до неї, а до знайомого Зарубіна. Появу крові на рукаві пояснив тим, що порізав руку. Годинник він придбав на ринку за кілька днів до вбивства Лихвар.
Свідок Зарубін підтвердив показання Розкольникова, але на очній ставці з останнім, яка проводилась з метою усунення протиріч в їх показаннях, заявив, що одного разу бачив у Розкольникова фінський ніж.
Проаналізуйте перелічені джерела інформації і з'ясуйте чи передбачені вони кримінально-процесуальним законом.
Проведіть класифікацію (групування) доказів та їх джерел за такою схемою і зразком:
П№/п
Доказ
Джерело, з якого він одержаний
Класифікація доказів та їх джерел




Стосовно тези обвинувачення
Стосовно обставини, яка підлягає доказуванню
Стосовно джерела одержання відомостей та характеру формування джерела
Стосовно механізму формування і використання


1
Золотий годин-ник, котрий належав потерпілій
Протокол особистого обшуку
Обвинувальний
Непрямий
Первісний
Речовий


5. Прокуратурою м. Львова було розпочато провадження за фактом вбивства в ніч з 10 на 11 жовтня пострілом з пістолета громадянина Кротова. Допитаний як свідок Краменко зазначив, що ввечері 10 жовтня він разом з Сологубом і знайомою останнього Ніною (прізвища він її не знав) та Кротовим були в кафе "Під Левом". Там між Кротовим і Сологубом виникла сварка. На думку свідка, сварка виникла внаслідок того, що Кротов нетактовно повівся з Ніною, сказавши на її адресу образливі слова. Після цього Сологуб з Ніною вийшли. Виходячи Сологуб сказав до Кротова: "Ти дорого мені за це заплатиш".
Сологуб свою причетність до вбивства Кротова категорично заперечував, але під час обшуку в його квартирі був знайдений пістолет.
З'ясуйте, що в даній справі є джерелами доказів.
Які докази в даній справі є прямими і непрямими, обвинувальними і виправдувальними?
Які правила користування непрямими доказами виробила наука про докази і доказування (теорія доказів)?

Тема 6. Процес доказування у кримінальному провадженні
та його суб’єкти

План заняття
Поняття процесу доказування та його структура.
Способи збирання і перевірки доказів у кримінальному провадженні.
Оцінка доказів у кримінальному провадженні.
Використання версій, презумпцій і преюдицій у доказуванні.
Суб’єкти доказування, їх класифікація.
Обов'язок доказування вини обвинуваченого.
Використання спеціальних знань у доказуванні.

Нормативний матеріал та судова практика

Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012р. Ч.2 ст. 9, ст.ст.92-94.
Закон України від 18 лютого 1992 року „Про оперативно-розшукову діяльність”. Із змінами і доповненнями. (Ст.ст.1, 2, 6, 10).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990р. №5 „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку”. Із змінами і доповненнями. (П.п. 9, 16,17).

Додаткова спеціальна література
Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств. – М., 1966. – 295 с.
Бережний О.І. Преюдиціальність судових рішень у кримінальних справах. – Харків; 2004. – 176с.
Білоусов О.І. Оцінка окремих джерел доказів у кримінальному судочинстві: Посібник для слідчих і суддів. – К.,1996.
Васильев Л.М. Фактические презумпции в советском уголовном судопроизводстве. – Краснодар, 1977. – 62 с.
Гаргат-Українчук О.М. Поняття, ознаки, значення правових презумпцій у кримінальному процесі України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 45. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. –С.446-451.
Гончаренко В. И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве. Киев, 1980.
Горский Г. Ф., Кокорев Л. Д., Элькинд П. С. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе. Изд-во Воронеж, ун-та, 1978 (гл. V-VІІ).
Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному процесі: Науково-практичний посібник .- К., 2006 – 272с.
Каз Ц.М. Субъекты доказывания. – М., 1971. – 68 с.
Каминская В.И. Учение о правовых презумпциях в советском уголовном процессе. – М., 1948. – 131 с.
Коваленко І. Поняття і значення кримінально-процесуального доказування // Право України. – 2010. – №1. – С.230-235.
Коновалова В.Е. Версия: концепция и функции в судопроизводстве. – Харьков: Консум, 2000. – 176с.
Лапта C.П. Цілі використання доказів під час розслідування злочинів // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – №1 (52). – 2011.
Михеенко М. М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве. Киев, 1984 (Гл.1,2).
Нор В. Т. Проблеми теорії і практики судових доказів. Львів, 1978 (Розділ 4, 5).
Павлишин А. Перевірка судом допустимості доказів у кримінальних справах // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали XІII регіональної науково-практичної конференції. 8-9 лютого 2007р. м. Львів. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2007. – С.564-566.
Погорецький М.А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі: Монографія. – Х.: Арсіс, ЛТД, 2007. – 576с.
Смуригін О.О. Проблеми з оцінкою доказів у судовому засіданні // Вісник Верховного Суду України. – 2010. – №10. – С.36-40.
Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування. – К. 2005. – 272с.
Теория доказательств в советском уголовном процессе. М., 1973 (Гл. V-VІIІ).
Терещенко Юлія Василівна. Інші процесуальні дії як способи доказування у кримінальному судочинстві // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2010. – №.6. – С.238.
Шейфер С.А. Собирание доказательств в советском уголовном процессе. – Саратов, 1986.

Питання для самоконтролю

Яке місце займає доказування у кримінально-процесуальній діяльності?
Що собою являє доказування як діяльність суб'єктів кримінального процесу?
Які є елементи (етапи) процесу доказування?
У чому суть регламентації процесу доказування? (Кримінально-процесуальна форма доказування).
Якими способами здійснюється збирання доказів стороною обвинувачення?
Які слідчі дії проводяться для збирання доказів?
Які негласні слідчі дії проводяться для збирання доказів?
Які Ви ще знаєте інші способи збирання доказів?
Якими способами здійснюється збирання доказів стороною захисту?
Які способи засвідчення і закріплення доказової інформації?
Що собою являє перевірка доказів? Які існують способи перевірки доказів?
У чому полягає оцінка доказів?
Яка роль оперативно-розшукової діяльності у процесі доказування?
Що таке версія у доказуванні у кримінальних справах?
Які є види версій?
Які презумпції використовуються у кримінально-процесуальному доказуванні?
Що таке правова презумпція?
В чому суть презумпції невинуватості обвинуваченого?
Що таке преюдиція і як вона використовується у процесі доказування?
На кому лежить обов’язок доказування вини обвинуваченого?
Які обов'язки лежать на захисникові в процесі доказування?
Яка роль суду у доказуванні?
Які є форми використання спеціальних знань у кримінальному процесі?

Завдання і задачі

1. У процесі розслідування у кримінальному провадженні про нанесення середньої тяжкості тілесних пошкоджень громадянинові Гичці слідчий встановив, що потерпілий виписався з лікарні і поїхав на санаторно-курортне лікування. Щоб не допустити порушення встановленого строку досудового слідства у даному провадженні слідчий вислав на адресу Гички чистий бланк протоколу допиту і на підставі ч.7 ст. 224 КПК України просив його написати власноручні показання. Одночасно він запросив у потерпілого лікарську довідку про стан його здоров'я. Вказані документи були одержані і приєднані до матеріалів провадження.
Керуючись ст. 93 КПК, слідчий скерував обвинуваченому в даній справі Артеменку письмову вимогу про представлення слідству знаряддя злочину - стамески, якою були завдані тілесні ушкодження Гичці. Артеменко приніс стамеску і слідчий своєю постановою приєднав її до матеріалів провадження як речовий доказ. Під час допиту Артеменко не заперечував факту нанесення цією стамескою тілесних ушкоджень потерпілому, але заявив, що останній першим напав на нього і він змушений був оборонятись.
Зробіть правовий аналіз ситуації і з'ясуйте такі питання:
Які етапи проходить процес доказування у кримінальній справі?
Якими способами (шляхами) сторона обвинувачення збирає докази?
В чому полягає суть процесуальної форми доказування?
4. Що таке версія? Які загальні версії можна висунути в описаній ситуації?
5. Дайте правову оцінку діям слідчого.

2. Бондаренко була притягнута до кримінальної відповідальності за привласнення 2000 грн. - вартості проданих нею за день товарів у магазині. Під час допиту як підозрюваної вона заявила, що гроші були в неї викрадені у трамваї, коли вона везла їх у банк. Факт крадіжки вона виявила вже у трамваї і просила пасажирів, а також водія допомогти знайти злодія, але це не дало ніяких результатів. Слідчий запропонував підозрюваній знайти присутніх під час інциденту громадян, а також виявити водія трамваю і дати йому їх адреси або самій запросити їх до слідчого. Обвинувачена відмовилась шукати свідків.
На кому лежить обов'язок доказування вини обвинуваченого у вчиненні злочину?
Чи може обов'язок доказування невинуватості переходити на обвинуваченого? Якщо може, то за яких обставин?
На кому лежить обов'язок збирати докази, що виправдовують обвинуваченого або пом'якшують його відповідальність?
Дайте оцінку діям слідчого і обвинуваченої.
За даними обставинами сформулюйте загальні версії і змоделюйте способи їх перевірки.

3. Аналізуючи зібрані докази, слідчий в обвинувальному акті написав: “Григорчук винним себе не визнає, але чогось суттєвого в своє виправдання не навів". Прокурор, який затверджував акт, наведену фразу викреслив і запропонував слідчому переробити його. Слідчий це зробив, але оскаржив дії прокурора вищестоящому прокуророві.
Підготуйте відповідь на скаргу слідчого.

4. Недалеко від свого будинку у скверику ранком була виявлена громадянка Трусова. Вона була без свідомості і з багаточисленними слідами побоїв. По дорозі в лікарню, не приходячи до свідомості, вона померла. В процесі розслідування за цими обставинами слідчий встановив, що ввечері напередодні події Трусова була зі своїм знайомим Даниловим. Під час допиту Данилова слідчий запропонував йому зізнатись у вчиненому злочині, за що він (слідчий) потурбується про пом'якшення йому покарання. Данилов заявив, що оскільки його наречена мертва, то йому також "не хочеться жити і хай слідчий поступає так, як вважає за потрібне". Одержавши таке “зізнання”, слідчий вирішив повідомити Данилову про підозру у вчиненні ним злочину, оголосив її останньому і звернувся до слідчого судді з поданням про обрання щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою.
Чи має перевагу перед іншими доказами зізнання особи у вчиненні нею злочину?
Чи може лише воно бути покладено в основу підозри?
Дайте оцінку діям і рішенням слідчого.
Змоделюйте свою програму дій як слідчого стосовно описаної ситуації, задіявши всі елементи процесу доказування.

5. В селі Гаї Пустомитівського району було обкрадено магазин. Інспектор карного розшуку (оперуповноважений карного розшуку) Мартинюк, який прибув на місце вчинення злочину, виявив недалеко від магазину сліди взуття невідомих осіб. Не маючи в своєму розпорядженні необхідних для виготовлення зліпків слідів матеріалів, він викликав як понятого місцевого шевця Бідуна і запропонував йому детально вивчити виявлені сліди та бути готовим для співставлення їх із взуттям підозрюваних осіб, а також бути готовим дати показання як свідок. Після цього Мартинюк склав протокол огляду місця події, в якому під диктовку Бідуна описав також виявлені сліди взуття.
Які форми використання досягнень науки і техніки у кримінальному провадженні передбачені КПК?
Чи можна Бідуна вважати спеціалістом, якого запрошено до участі у проведенні слідчої дії?
Зробіть аналіз і дайте оцінку дій інспектора.


6. Карпенко., обвинувачений у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК (розкрадання предметів, що мають особливу цінність), винним себе не визнав. Під час судового слідства і у своєму останньому слові він клопотав про виклик і допит як свідка Левка, який може підтвердити його "алібі". У вироку суду рішення про відмову в допиті свідка мотивоване таким чином: "Левко є товаришем по службі обвинуваченого К. і тому його свідчення не заслуговують на довіру. Суд вважає свідчення потерпілого у справі достовірними, оскільки він має вищу юридичну освіту, раніше працював в адвокатурі".
1. Оцініть законність цього мотивування суду.
2. Чи не порушив суддя правил оцінки доказів?


Тема 7. Показання осіб і висновок експерта як джерела доказів у кримінальному провадженні

План заняття
1. Поняття і види показань осіб.
2. Показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста.
3. Свідоцький імунітет.
4. З’ясування достовірності показань свідка.
5. Особливості оцінки показань осіб.
6. Показання з чужих слів.
7. Підстави для призначення судової експертизи.
8. Види експертиз.
9. Поняття, структура, зміст і види висновку експерта.
10. Особливості оцінки висновку експерта.

Нормативний матеріал та судова практика
Конституція України від 28 червня 1996р. Із змінами і доповненнями. (ч.1 ст.63).
Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012р. Ст..42, ст..55, п.6 ч.1 ст.56, ч.3 ст.61, ч.3 ст. 62, ст..ст. 65-67, ст.ст. 69-70, ч.3 ст.71, 95-97, 101-102, п.2 ч.2 ст.105, 224-227, 242-245, 351-354, 356, 360.
Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001р. Із змінами і доповненнями. (ст.ст. 384,385).
Закон України про судову експертизу від 25 лютого 1994р Із змінами і доповненнями.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985р. №11 „Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ”. Із змінами і доповненнями.(п.п. 4, 5).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 N13 „Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів”. (п.п. 10, 12 ч.2, 15, 16, 17, 19, 20).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”. (п.20).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах". Із змінами і доповненнями.

Додаткова спеціальна література
Богдан Ольга Юріївна. Критерії оцінювання висновку експерта у кримінальному процесі // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2011. – №.2. – С.247.
Бурков И.В. Заключение и показание эксперта в уголовном процессе. – М.: Юрлитинформ, 2010. – 144с.
Волкотруб С.Г. Імунітет свідків і захист таємниці довірених відомостей в кримінальному процесі // Держава і право: Зб. наук. праць, вип. 16. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. 2002. – С.342-347.
Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному процесі: Науково-практичний посібник . – К., 2006 – 272с.
Дячук Василь Іванович. Спеціальні знання у кримінально-процесуальній діяльності // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2011. – №.4. – С.202.
Кузмічов В.С., Юсупов В.В. Алібі у розкритті злочинів. – К.: КНТ, 2007. – 264с.
Льовкін В. Поняття і види показань обвинуваченого в кримінальному процесі // Право України. – 2005. – №7. – С.112.
Нарійчук О.Д. Показання обвинуваченого як засіб захисту від обвинувачення // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2011. –№1(2). – С.314-319.
Нор В.Т. Свідок у кримінальному процесі України: коло осіб, предмет показань та свідоцький імунітет // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів, 2002. – Вип.37. – С.491 – 498.
Палиашвили А.Я. Экспертиза в суде по уголовным делам. – М.: 1973.
Ревака Віктор. Використання спеціальних знань у діяльності органів слідства та дізнання // Вісник прокуратури. – 2010. – №3. – С.34.
Ревака Віктор. Правова експертиза в кримінальному судочинстві // Вісник прокуратури. – 2008. – №10. – С.88.
Рогатинська Н.З. Значення висновку експерта як джерела доказів у кримінальному процесі України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 46. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. –С.479-484.
Смыслов В. И. Свидетель в советском уголовном процессе. М., 1975.
Стахівський С.М. Показання свідка як джерело доказів у кримінальному процесі. – К.:Олан, 2001. – 96с.
Ціркаль В. Перевірка та оцінка висновку експертизи на досудовому слідстві і у суді // Право України. – 2005. – №8. – С.60
Шляхов А.Р. Судебная экспертиза: организация и проведение. – М., 1979. – 166с.
Эйсман А.А. Заключение эксперта / структура и научное обоснование /. – М., 1967. – 152 с.
Якуб М.Л. Показания свидетелей и потерпевших. – М., 1968. – 126 с.
Якуб М.Л. Показания обвиняемого как источник доказательств в советском уголовном процессе. – М., І963.

Питання для самоконтролю
Який процес формування показань осіб (відчуття, сприйняття, , збереження, відтворення і фіксація інформації)?
Які фактори впливають на повноту і достовірність показань осіб?
З приводу яких обставин може давати показання особа?
Які особи можуть бути допитані як свідки?
Що таке свідоцький імунітет?
Які особи не можуть бути допитані як свідки?
Який предмет свідоцьких показань?
Які права має свідок в кримінальному провадженні?
Які обов'язки несе свідок за КПК України?
За що і яку саме несе відповідальність свідок за законодавством України?
Як відбувається з’ясування достовірності показань свідка?
Чим відрізняється процесуальний порядок одержання показань від свідка і від потерпілого?
Який предмет показань потерпілого?
Які особливості оцінки показань потерпілого?
Який предмет показань підозрюваного і обвинуваченого?
Які існують види показань обвинуваченого і підозрюваного?
Чи має право захисник приймати участь у допиті підозрюваного чи обвинуваченого за КПК України?
Які особливості оцінки показань обвинуваченого та підозрюваного?
В яких випадках і з приводу яких обставин може бути допитаний експерт?
Чи можуть давати показання цивільний позивач та відповідач?
Якими показаннями може обґрунтовувати свої висновки суд?
Що таке показання з чужих слів?
За яких умов суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів?
Коли показання з чужих слів не можуть бути допустимим доказом?
Що таке пояснення осіб?
У чому полягають пояснення спеціаліста? Чим вони відрізняються від показань?
Що таке експертиза?
Які є види експертиз?
Які Ви знаєте експертні установи в Україні?
В яких випадках проводиться судова експертиза?
В яких випадках обов'язково проводиться судова експертиза?
З яких питань не допускається проведення експертизи?
Що таке предмет і об’єкт експертизи?
Хто може бути експертом в кримінальній справі?
Який зміст поняття "спеціальні знання"?
Що слід розуміти під поняттям "компетенція експерта"?
Що слід розуміти під самостійністю і незалежністю експерта?
Які процесуальні обов'язки експерта?
Які процесуальні права експерта?
Яка відповідальність експерта за неналежне виконання своїх обов'язків: за злісне ухилення; за відмову без поважних причин від виконання своїх обов'язків; за дачу завідомо неправдивого висновку?
Який порядок призначення експертизи?
Що собою становить висновок експерта як доказ у кримінальному провадженні? Які його суттєві ознаки (властивості)?
На яких доказах не може ґрунтуватися висновок експерта?
Які є види висновків експерта?
Яке доказове значення ймовірного висновку експерта?
Яка структура висновку експерта?
Чи має які-небудь переваги висновок експерта над іншими доказами?
Який зміст оцінки висновку експерта?

Завдання і задачі
1. У провадженні про нанесення тяжких тілесних пошкоджень Кривці останній повідомив слідчому, що очевидцями події злочину були 5-ти річний Юрко Горобець, перестарілий Шорман, глухонімий Силенко і сестра підозрюваного Чайка. Він просив викликати і допитати їх як свідків. Слідчий клопотання потерпілого задоволив лише частково, відмовивши у допиті малолітнього і сестри обвинуваченого.
1. Чи правильне рішення слідчого?
2. В якості кого і з приводу яких обставин можуть бути допитані названі потерпілим Кривкою особи?
3. Чи допитуватимуться вони як свідки в однаковому процесуальному порядку?

2. Підозрюваний Карбовник - співучасник злочину, передбаченого ч. 2 ст. 142 КК України - ухилився від слідства. Розслідування щодо нього було виділено в окреме провадження і після проведення всіх необхідних і можливих у відсутності підозрюваного слідчих дій було зупинено (зупинене провадження). Після розшуку Карбовника і відновлення провадження слідчий викликав на допит засудженого співучасника цього злочину Михальського.
1. В якості кого і з приводу яких обставин може бути допитаний останній?
2. Які роз'яснення з цього приводу дав Пленум Верховного Суду України у постанові від 27 грудня 1985р. №11?

3. Адвокат Березюк – сусід Злобіна, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ст. 157 КК України, був викликаний на допит як свідок. З'явившись на виклик, він заявив, що показань давати не буде, оскільки до нього звертався за порадою Злобін і він дав свою згоду бути його захисником.
1. Чи підставна заява адвоката?
2. З приводу яких обставин захисник підозрюваного не може допитуватись як свідок?

4. У провадженні, яке було розпочате за фактом вбивства Павлова, під час огляду місця події недалеко від трупа в кущах був знайдений кухонний ніж, на лезі якого знаходились плями бурого кольору, схожі на плями крові.
Слідчий написав листа керівництву Львівського НДІСЕ, яке в своїй структурі має лабораторію по дослідженню речових доказів. В листі слідчий на вирішення експертів поставив питання: 1) чи бурі плями на кухонному ножі є плямами крові людини? 2) Якщо вони є кров'ю людини, то яка її групова приналежність?
Що є підставою для проведення експертизи в кримінальній справі?
Яке співвідношення між поняттям "експерт" і "експерт на установа"?
Дайте оцінку діям слідчого.

5. Кондратенку було пред'явлено обвинувачення в тому, що знаходячись в нетверезому стані, небезпечним для життя багатьох людей способом - пострілами з мисливської рушниці, він вбив двох пастухів - Сіренка і Климчука.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат Костовський заявив клопотання про призначення експертизи з метою вияснення психічного стану підсудного. Своє клопотання захисник мотивував тим, що Кондратенко був учасником війни, переніс кілька тяжких поранень, контузію. Крім того, незрозумілий мотив вбивства. Адже підсудний знаходився в дружніх стосунках з потерпілими. Необхідно також, на думку захисника, витребувати довідку з госпіталю, в якому лікувався підсудний, про стан його здоров'я.
Суд відхилив клопотання захисника, вказавши в ухвалі, що підстав для призначення експертизи немає, оскільки підсудний визнав вину і заявив про свою готовність нести відповідальність за свій вчинок.
Вироком суду Кондратенко був визнаний винним у пред'явленому обвинуваченні і засуджений на 15 років позбавлення волі.
Захисник подав на вирок суду апеляцію, в якій просив скасувати його і скерувати справу на новий розгляд.
Яке рішення слід прийняти апеляційному суду?
В яких випадках проведення експертизи обов'язкове?
Чи діяв слідчий і суд у відповідності з кримінально-процесуальним законом?
Якщо за даних обставин є підстави для призначення експертизи, то: 1) яку експертизу слід призначати; 2) які питання необхідно поставити на вирішення експерту?

6. В готелі "Ювілейний" з п'ятого поверху в проміжку між сходами впав гр. Валько і розбився. Слідчому, що прибув на місце події, чергова на поверсі повідомила, що Валько за кілька хвилин (5-7хв. ) до падіння стояв разом з гр. Ткебучавою на сходах 5-го поверху і про щось голосно розмовляли. Цю обставину підтвердив і Ткебучава, заявивши, що з Валько він знаходився в дружніх стосунках. Залишив він його на 5 поверсі і пішов у буфет обідати. Там він почув, що хтось впав з п'ятого поверху і розбився.
Слідчий вирішив призначити судово-медичну експертизу, на вирішення якої поставив питання: "Що стало причиною смерті гр. Валька: нещасний випадок чи самогубство?"
З'ясуйте питання про компетенцію експерта.
Дайте оцінку діям слідчого.
Як би ви діяли в описаній ситуації?



Тема 8. Речові докази та документи як джерела доказів у кримінальному провадженні

Поняття і види речових доказів як одного з джерел доказів у кримінальному провадженні.
Процесуальне закріплення речових доказів.
Зберігання речових доказів.
Вирішення питання про речові докази в підсумкових процесуальних актах.
Поняття і види документа як джерела доказів у кримінальному провадженні.
Вимоги, яким має відповідати документ як доказ у кримінальному процесі.
Письмові та інші види документів.
Протоколи процесуальних дій та додатки до них, носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії.
Матеріали ОРЗ як документи.
Правила зберігання і використання документів.

Нормативний матеріал та судова практика
Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012р. Ст.ст. 84-87, 98-100, 103-108, 160-166, 170-174, Глава 20-21.
Закон України від 18 лютого 1992 року „Про оперативно-розшукову діяльність”. Із змінами і доповненнями. (ст.1, 2, 6, 10).
Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України.
Постанова КМУ № 1169 від 26.09.2007 року „Про затвердження Порядку отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації”.
Інструкція про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затверджена спільним Наказом Генеральної Прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Верховного Суду України, Міністерства Внутрішніх Справ України, Служби Безпеки України, Державної Судової Адміністрації України від 27 серпня 2010 року N 51/401/649/471/23/125.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності». (п. 28).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 року №17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля». (п.п.21,22).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. №5 «Про судову практику у справах про хабарництво». (п.24).

Додаткова спеціальна література
Варфоломеева Т.В. Производственные вещественные доказательства. – М.: Юрид. лит. – 1985. – 48 с.
Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному процесі: Науково-практичний посібник . – К., 2006 – 272с.
Лопаткин Д. Некоторые проблемы собирания вещественных доказательств // Законность. -2003. - №5. – С.36.
Ляш А.А. Вещественные доказательства в досудебных стадиях уголовного процесса. – К.,1991.
Мещеряков В.А., Краснова Л.Б. Электронные вещественные доказательства // Актуальные проблемы теории и практики уголовного судопроизводства и криминалистики. – М.,2004. – Ч.2. – С.200-201.
Нор В.Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве. – К.,1989. – Гл. V.
Селиванов Н.А. Вещественные доказательства. – М., 1971. – 198с.
Доронін І.М. Документи-докази у кримінальному процесі України. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2008. – 184с.
Дроздов Олександр. До проблеми визнання документів доказами та порядку їх отримання // Вісник прокуратури. – 2009. – №2. – С.90.
Іщенко В. Поняття документа як джерела доказів у кримінальному судочинстві // Право України. – 1997р. – №2. – С.42-44.
Іщенко В. Поняття протоколів слідчих і судових дій як самостійного виду доказів у кримінальному судочинстві // Право України. – 1998р. – №5. – С.78-81.
Копьева А. Н. Документы как доказательства в советском уголовном процессе. – Иркутск, 1973.
Погорецький М.А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі: Монографія. – Х.: Арсіс, ЛТД, 2007.
Будзієвський М.Ю. До дискусії про поняття електронного документа // Держава та регіони. Науково-виробничий журнал. Серія: Право. – 2011 р., – № 1. – С. 167-170. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_pravo/2011_1/files/LA111_34.


Питання для самоконтролю
Що слід розуміти під "речовими доказами" у кримінальному провадженні?
Яким чином відображається, зберігається і передається інформація (фактичні дані) "через" матеріальні об'єкти?
Чи мають якісь переваги речові доказів над іншими доказами?
4. Які існують підстави для віднесення матеріального об'єкту до речових доказів?
Які види найбільш розповсюджених речових доказів передбачає чинний кримінальний процесуальний закон?
Що необхідно зрозуміти під "похідними" речовими доказами?
7. За яких умов з'являються у справі похідні речові докази?
Чи можуть бути речовими доказами документи?
Чи можуть бути речовими доказами відібрані зразки для порівняльного дослідження?
Яка процесуальна форма речового доказу?
Які науково-технічні засоби використовуються для фіксації речових доказів і чия допомога при цьому може бути використана?
Чи можна предмети, подані органам розслідування громадянами, представниками державних, громадських та інших організацій, визнати речовими доказами?
14. Який загальний порядок зберігання речових доказів?
Який порядок зберігання таких речових доказів як: гроші, цінні папери, коштовності, наркотичні речовини?
Як слід поступити у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу?
Як зберігаються речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню?
Якими процесуальними документами вирішується доля речових доказів?
Яке рішення приймається щодо речових доказів у разі закінчення кримінального провадження?
Що слід розуміти під "документом", як джерелом доказової інформації у кримінальному процесі.
Які є види документів?
Які реквізити містять офіційні документи?
Які правила залучення документів до провадження?
Коли для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими інші відомості?
В чому полягає відмінність між документом і документом – речовим доказом?
Протоколи яких процесуальних дій є джерелом доказів у кримінальному процесі?
Які вимоги щодо форми і змісту протоколів процесуальних дій передбачені кримінально-процесуальним законом?
Які процесуальні гарантії щодо повноти і достовірності інформації, зафіксованої в протоколі, встановлені законодавцем?
Що собою становлять додатки до протоколу процесуальної дії, яке їх процесуальне значення?
Які ви знаєте носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів можуть фіксуватися процесуальні дії?
Що потрібно розуміти під матеріалами, отриманими внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України?
Яке значення матеріалів, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність"?
Як зберігаються документи у кримінальному провадженні?
Яка доля документів при закінченні провадження у справі?

Завдання і задачі
1. Під час огляду місця події, (крадіжки майна з магазину способом злому дверей і проникнення через них в приміщення магазину), слідчий з допомогою експерта-криміналіста знайшов відбитки пальців на прилавку, закривавлений бинт і відбиток взуття з правої ноги, невідомо ким залишені.
1. Який порядок фіксації речових доказів?
2. До якого виду речових доказів належать знайдені предмети та їх відбитки?
3. Як має діяти слідчий в даному випадку?
2. Слідчим райвідділу внутрішніх справ Галицького району м. Львова було розпочато провадження за фактом незаконної реалізації Овсієнком промислових і продовольчих товарів. Під час проведеного в його квартирі обшуку були виявлені 400 л. оливкового масла в молочних бідонах, 230 кг. вершкового масла, 120 кг. ковбаси "Сервілат", 3 телевізори “Електрон”, 20 пар чоловічих штанів-джінсів фірми "Левіс" та інші товари.
Чи є підстави визнати виявлені предмети речовими доказами в справі?
3. До якого виду речових доказів належать виявлені предмети?
4. Як слід поступити з продуктами, які можуть швидко зіпсуватися?

3. Арбузова у зв'язку з сімейними негараздами вирішила покінчити життя самогубством і з цією метою перерізала на руці вену. Після цього залишила записку, написану кров'ю, такого змісту: "Яким ти був, таким і залишився". Поранену Арбузову було відправлено до лікарні, а в кімнаті було проведено огляд, під час якого слідчий виявив: бритву з бурими плямами, схожими на кров; згадану записку; записну книжку, в якій Арбузова щоденно занотовувала свої переживання та враження.
Слідчий склав акт вилучення виявлених предметів і приєднав його до справи. Бритву, записку, записну книжку зберігав в окремому пакеті.
До якого виду джерела доказів належить віднести вилучені предмети?
Чи має доказове значення складений слідчим акт?
Як процесуально оформити вилучення названих предметів?

4. Із розподільника Інституту експериментальної патології було викрадено 8 японських мавп – макак, яких виростили для продажу закордоном і мали намір продати їх приблизно за 100 тис. доларів США. Злочин було розкрито, мавп вилучено і повернуто законному володільцеві.
До якого виду доказів слід віднести у цьому випадку мавп?

5. Горбатюк неодноразово сварився зі своїм сусідом Максютою через межу, що розділяла їх присадибні ділянки. Останній під час чергової сварки пообіцяв Горбатюку “знести голову”, якщо він ще раз підоре їх спільну межу. 29 квітня, коли Максюта розпочав знову сварку, Горбатюк взяв мисливську рушницю і двічі прицільно вистрілив у Максюту, заподіявши йому тяжкі тілесні пошкодження. Після цього він зник з села, залишивши дружині записку такого змісту: „Я більше не зміг терпіти. Пробач і не тримай на мене образи і гніву. Може, дасть Бог, колись ще побачимось".
Під час огляду місця події слідчий виявив паперовий пиж, виготовлений з аркуша учнівського зошита, а дружина Горбатюка передала йому згадану записку.
Допитуючи дружину як свідка з приводу обставин провадження та залишеної записки, слідчий поцікавився, чи немає, часом, вдома зошита, з якого міг би бути вирваний аркуш для записки. Свідок підтвердила, що такий зошит вдома є. Він лежить у книжковій шафі, але чи з нього був вирваний листок для записки, вона не знає і хати нікого не пустить. Одержавши таку інформацію, слідчий прийняв рішення про проведення виїмки зошита, винісши про це відповідну постанову. Про проведення виїмки згаданого учнівського зашита в лінійку слідчий склав протокол. У результаті проведеної за дорученням слідчого криміналістичної експертизи було встановлено, що знайдений на місці вчинення злочину паперовий пиж, записка і учнівський зошит, вилучений з будинку Горбатюка, раніше складали одне ціле.
1. Проаналізуйте одержану слідчим доказову інформацію і дайте відповідь: з яких джерел вона одержана?
2. Протоколи яких процесуальних дій виступають як джерело доказів?
3. Які ознаки документа як джерела доказів?
4. Чи у відповідності з законом діяв слідчий?

6. Оперативна група по боротьбі з кишеньковими злодіями з метою одержання доказової інформації використала фотографування. Один з членів цієї групи прихованою камерою зробив декілька знімків дій групи злодіїв на трамвайній зупинці. На одержаних фотографіях було чітко видно, як один із злодіїв (Петренко) витягає гаманець з господарської сумки громадянки, як він передає його іншому злодію – Федорченку, як вони втрьох (Петренко, Федорченко та Васюта) про щось весело домовляються між собою після вчинення крадіжки. Після затримання цієї злочинної групи у Федорченка був вилучений гаманець з грошима та документами, зокрема, паспортом громадянина України на ім'я Колесніченко Тетяни Федорівни; листком непрацездатності, виданим на її ім'я; квитанцією на ім'я її чоловіка про сплату мита. Про особистий обшук та його результати був складений відповідний протокол. На допитах як підозрюваних всі троє затриманих категорично заперечували свою причетність до вчинення крадіжки індивідуального майна громадян, а також знайомство між собою.
1. Які докази є в даній справі ?
2. Чи мають доказове значення одержані фотографії та до якого виду джерел доказів вони можуть належати?
3. Чи можуть використовуватись матеріали оперативно-розшукової діяльності як докази в кримінальній справі?

7. Результати огляду місця події ( автоаварії ) були зафіксовані в протоколі огляду, до якого додано схему розташування об'єктів та серію оглядових і детальних фотознімків. На одному з них, підписаному слідчим і понятими, було видно чітке зображення уламка карданного вала, про який нічого не було сказано у протоколі огляду місця події.
Що собою становлять додатки до протоколу слідчої дії і яке їх процесуальне значення?

8. Окунєв, Лещенко і Щукін підозрювались у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 199 КК України. Слідством було встановлено, що виготовлення і збут підроблених грошей та цінних паперів обвинувачені здійснювали в будинку, де мешкав Окунєв.
Підозрюваний Лещенко під час допитів неодноразово заявляв про свою непричетність до злочинної діяльності, стверджуючи, що жодного разу в будинку Окунєва не був.
Під час обшуку в квартирі Щукіна було виявлено фотознімок, на якому зображено веселу компанію за столом у кімнаті будинку Окунєва, в якій був Лещенко. Крім того, було вилучено магнітофонну касету із записом пісні у виконанні Лещенка.
Чи можуть бути використані названі предмети в процесі доказування і до яких джерел доказів вони належать?


Тема 9. Процесуальні документи, строки і витрати у кримінальному провадженні.

План заняття.
Поняття, значення і види процесуальних документів.
Документи фіксуючого характеру.
Документи розпорядчого характеру.
Поняття і види процесуальних строків.
Порядок обчислення строків.
Продовження і поновлення строків.
Поняття і види процесуальних витрат.
Визначення розміру та відшкодування процесуальних витрат.
Розподіл процесуальних витрат.
Рішення щодо процесуальні витрат.

Нормативний матеріал та судова практика
Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012р. Гл.5-8.
Цивільний процесуальний Кодекс України від 18.03.2004р (із мінами і доповненнями). – Глава 8.
Закон України від 02.06.2011р. «Про безоплатну правову допомогу». Ст.1.
Закон України від 20.12.2011 р. „Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах”.
Закон України від 25.02.1994р. "Про судову експертизу" (із мінами і доповненнями). Ст.7.
Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” (із мінами і доповненнями).
Постанова Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 року N 305, про затвердження «Порядку оплати послуг адвокатів, які надають вторинну правову допомогу особам, затриманим в адміністративному або кримінально-процесуальному порядку, а також у кримінальних справах».
Постанова Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. N 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» (із мінами і доповненнями).
Інструкція про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затверджена спільним Наказом Генеральної Прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Верховного Суду України, Міністерства Внутрішніх Справ України, Служби Безпеки України, Державної Судової Адміністрації України від 27 серпня 2010 року N 51/401/649/471/23/125.
Інструкція про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року №710 (із мінами і доповненнями).
Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року N 59 (із мінами і доповненнями).
Порядок оплати праці адвокатів за надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999р. №821. (із мінами і доповненнями).
Правила адвокатської етики, схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1.10.1999 р. – Ст.33-34.

Спеціальна література
Алиев И.А., Сидорова Н.А. Судебные издержки в уголовном судопроизводстве. - Баку, 1989. - 125с.
Горбачов А.В., Хотенець В.М. Процесуальні документи у кримінальному процесі: Конспект лекції. - X.: Видання Української державної юридичної академії, 1994. – 120с.
Грошевой Ю.М. Сущность судебных решений в советском уголовном процессе. - Харьков: Вища школа, 1979. – С. 144.
Заїка С. О. Щодо порядку обчислення строків у кримінальному процесі // Вісн. Верхов. Суду України. - 2004. - № 1. - С. 41-44.
Заїка С. Щодо класифікації кримінально-процесуальних строків // Підприємництво, госп-во і право. - 2007. - № 10. - С. 154-156.
Зеленецкий В.С., Глинская Н.В. Теория и практика обоснования решений в уголовном процессе Украины. – серия “Юридичний радник”. – Харьков: “Страйд”, 2006. – 336с.
Кочура А.В. Окремі аспекти визначення поняття кримінально-процесуальних документів // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – № 1 (56) 2012. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VKhnuvs/2012_56/56/15.pdf
Лупинская П.А. Решения в уголовном судопроизводстве: их виды, содержание и формы. – М.: Юридическая литература, 1976. – 168с.
Мацьків Г. Кримінально-процесуальні строки як гарантії прав і законних інтересів учасників процесу // Підприємництво, госп-во і право. - 2005. - № 10. - С. 147-150.
Михайленко О. Р. Строки та інші часові параметри в кримінальному процесі України: навч. посіб - К., 2000. 40 с.
Михайленко О.Р. Складання процесуальних актів у кримінальних справах: Навчальний посібник. 2-е видання, доповнене. - К.: Юрінком Інтер, 2000. – 256с.
Муратова Н.Г. Процессуальные акты органов предварительного расследования. – Казань: Издательство Казанського университета, 1989. – 120с.
Нор В.Т., Павлишин А.А. Судові витрати у кримінальному процесі України. Монографія. - К: Атіка, 2003. - 176с.
Стратонов В.М. Кримінально-процесуальні рішення в системі пізнавальної діяльності // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2009. – №4. – С.171-177.
Томин В.Т., Якупов Р.Х., Дунин В.А. Процессуальн(е документ(, сроки и судебн(е издержки в уголовном судопроизводстве. – Омск, 1973.
Фомін С. Б. Кримінально-процесуальні строки - важлива передумова досягнення справедливого правосуддя // Проблеми законності: республік., міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. - X.: Нац. юрид. акад. України, 2002. - Вип. 55. - С. 167-173.

Питання для самоконтролю
Що таке процесуальні документи? Яке їхнє значення ?
Які є види процесуальних документів.
Які документи мають фіксуючий характер?
Яка структура і зміст протоколу процесуальної дії?
Який порядок складання протоколу?
Які існують додатки до протоколу?
У чому полягає застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження?
Які ви знаєте носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів можуть бути зафіксовані процесуальні дії?
Дайте характеристику журналу судового засідання.
Що таке реєстр матеріалів досудового розслідування?
Які документи мають розпорядчий характеру?
Чи завжди процесуальні рішення фіксуються у документах?
Які існують рішення слідчого, прокурора, органу дізнання, дізнавача?
Які є інші види процесуальних документів?
Який зміст повідомлення?
Що таке кримінально-процесуальні строки?
Які є види процесуальних строків?
Який порядок обчислення строків?
Які особливості обчислення строків затримання, тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи?
Який порядок продовження процесуальних строків?
Який порядок поновлення процесуальних строків.
Що таке процесуальні витрати?
На кому лежить обов’язок доказування даних щодо розміру процесуальних витрат?
Які є види процесуальних витрат?
Що включають витрати на правову допомогу?
Який порядок визначення їх розміру та відшкодування?
Що включають витрати, пов’язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження?
Який порядок визначення їх розміру та відшкодування?
Що включають витрати, пов’язані із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів?
Який порядок визначення їх розміру та відшкодування?
Що включають витрати, пов’язані із зберіганням і пересиланням речей і документів?
Який порядок визначення їх розміру та відшкодування?
Як розподіляються процесуальні витрати?
Які процесуальні витрати стягуються із обвинуваченого, визнаного винним у вчиненні злочину?
Які процесуальні витрати відносяться на рахунок держави?
Яка доля процесуальних витрат у разі виправдання обвинуваченого?
Чи може суд зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати обвинуваченого повністю або частково?
У чому полягає відстрочка або розстрочка сплати процесуальних витрат?
Яка доля процесуальних витрат у справах, у яких визнано винними кількох обвинувачених?
Яким документом вирішується доля процесуальних витрат?


Завдання і задачі
1. У ресторані «Фестивальний» під час раптової сварки між відвідувачами Петренко завдав кілька ударів ножем Іваненкові, що призвело до смерті останнього. Петренко з місця злочину втік.
Після огляду місця події слідчий вніс відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, допитав у якості свідків п'ять відвідувачів ресторану, призначив судово-медичну експертизу з метою встановлення причини смерті Іваненка. Потім він оголосив розшук Петренка і дав доручення оперативному підрозділу встановити місце його знаходження. Ця вказівка була виконана. Петренка затримали і доставили до слідчого.
Протягом доби після затримання Петренка, слідчий вручив йому письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК і допитав його. Під час допиту Петренко винним себе не визнав.
1. Які процесуальні та слідчі дії у даному кримінальному провадженні були проведені?
2. У яких процесуальних документах вони повинні бути зафіксовані?
3. Класифікуйте ці документи.

2. У кримінальному провадженні про злочин, передбачений ч. 1 ст. 158 КК, поряд з іншими процесуальними документами знаходяться:
протокол затримання Петренка, складеного відповідно до ст. 208 КПК;
протокол допиту Петренка, складеного відповідно до ст. 224 КПК;
протокол відкриття підозрюваному Петренку матеріалів кримінального провадження, складеного відповідно до ст..290 КПК.
Дайте порівняльний аналіз правової природи зазначених протоколів, що між ними спільного, в чому відмінність?

3. В ході судового розгляду суддя закликав усіх присутніх в залі судового розгляду дотримуватися порядку. За непокору даній вимозі він видалив із залу cуду свідка Петренка і зробив попередження обвинуваченому Іваненкові.
Які процесуальні документи повинні бути складені за таких обставин?

4. Розслідування у кримінальному провадженні, розпочатому 31 грудня, слідчий закінчив 2 березня наступного року, тобто через 60 днів з моменту початку провадження. В той же день він направив матеріали провадження разом з обвинувальним актом прокурору. Прокурор, одержавши справу, поставив питання про покарання слідчого за порушення строків слідства.
1. Який порядок обчислення строків місяцями?
2. Коли закінчився термін досудового слідства в даній ситуації?
3. Дайте правову оцінку діям слідчого і прокурора.

5. 29 квітня 2012р. о 18 год. 30 хв. відповідно до ст.ст. 207 і 208 КПК за підозрою у вчиненні квартирної крадіжки у Сидорової був затриманий Петренко і поміщений в ІТТ.
Коли закінчиться строк його затримання?
Як обчислюється строк годинами?

6. 3 травня 2012 підозрюваний Іваненко звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з клопотанням про відновлення пропущеного 7-денного строку для подання апеляції на ухвалу слідчого судді від 23 квітня 2012р. про продовження строку тримання під вартою. На думку підозрюваного, термін подання апеляції пропущений з поважних причин: по-перше, копію ухвали він отримав лише через 4 дні з дня її проголошення, тобто 27 квітня, по-друге, 1 і 2 травня були вихідними днями.
1. Чи обґрунтовані доводи клопотання підозрюваного про поновлення пропущеного строку?
2. У яких випадках і в якому порядку може бути відновлений пропущений строк?

7. Вкажіть, які з перерахованих витрат включаються в процесуальні витрати у кримінальному провадженні:
1) витрати на утримання працівників органів досудового розслідування, прокуратури, суддів;
2) суми, що виплачуються потерпілим і свідкам на відшкодування недотриманого ними заробітку за час, витрачений ними у зв'язку з викликом до органів досудового розслідування, прокуратури, суду;
3) витрати по врученню повісток та інших документів учасникам судочинства;
4) витрати на утримання підозрюваних і звинувачених в місцях тримання затриманих і взятих під варту;
5) суми, витрачені на зберігання та пересилання речових доказів;
6) суми, витрачені на розшук обвинуваченого, що ухиляється від досудового слідства;
7) винагорода, виплачена громадянам за допомогу в розкритті злочину;
8) витрати, пов'язані із застосуванням заходів безпеки щодо свідків і потерпілих;
9) витрати з оплати праці адвоката, який бере участь в якості захисника в кримінальному судочинстві за призначенням органів досудового слідства, прокурора або суду;
10) витрати потерпілого на участь представника в ході досудового розслідування і в суді;
11) витрати, пов'язані з ексгумацією і подальшим захороненням трупа,;
12) відшкодування вартості речей, які зазнали псування або знищення при провадженні слідчих експериментів або судових експертиз;
13) винагороду, що виплачується експерту, перекладачеві, спеціалісту за виконання ними своїх службових обов'язків під час кримінального судочинства;
14) вартість ремонту майна, пошкодженого при проведенні обшуку;
15) витрати на відшкодування витрат особам, які пред’являються для впізнання;
16) витрати на відшкодування шкоди, заподіяної злочином;
17) щомісячне державна допомога, що виплачується обвинуваченому, тимчасово відстороненому від посади;
18) витрати на відшкодування шкоди, завданої особі внаслідок порушення її прав і свобод судом і (або) посадовими особами, які здійснюють кримінальне переслідування.
Зробіть посилання на нормативні правові акти.

8. Подружжя Петренки визнані винними в скоєнні вбивства за попередньою змовою. У вироку суд зазначив, що процесуальні витрати за проїзд свідків до місця судового розгляду в сумі 246 грн. підлягають стягненню з засуджених солідарно.
1. Чи включаються суми, що виплачуються свідкам на покриття їх витрат, пов'язаних з явкою до місця провадження процесуальних дій, до складу процесуальних витрат?
2. У якому порядку – солідарному або частковому – підлягають стягненню процесуальні витрати з декількох засуджених?
3. Оцініть законність рішення суду в частині стягнення процесуальних витрат.

9. Під час розгляду у суді справи про обвинувачення неповнолітнього А. Іваненка його захист здійснювали законний представник Н. Іваненко (батько обвинуваченого) та адвокат Петренко за призначенням суду.
В обвинувальному вироку щодо А. Іваненка судом з коштів державного бюджету на користь Галицької колегії адвокатів стягнуто 360 грн. за участь в судовому засіданні адвоката Петренка і одночасно ця сума стягнута в доход держави з законного представника засудженого - Н. Іваненка. Н. Іваненко оскаржив ухвалу судді про стягнення з нього цих витрат, обґрунтовуючи свою вимогу про скасування ухвали тим, що законом не передбачено стягнення коштів з законного представника за участь адвоката в суді. Він пояснив також, що, не маючи коштів на укладання угоди з адвокатом, сам здійснював захист свого неповнолітнього сина в суді, а син не наполягав на участі адвоката в судовому засіданні, оскільки у нього не було самостійного заробітку та інших доходів. Оцініть законність вироку в частині стягнення грошових сум за участь в судовому засіданні захисника, відповівши на такі питання:
1. Чи включаються до складу процесуальних витрат витрати з оплати праці адвоката, який брав участь як захисник в кримінальному провадженні за призначенням слідчого, прокурора або суду?
2. Як визначається розмір оплати праці адвоката, який бере участь як захисник в кримінальному провадженні за призначенням слідчого, прокурора або суду?
3. У якому процесуальному рішенні має бути вирішено питання про стягнення процесуальних витрат?
4. Чи вправі суд стягнути процесуальні витрати з законного представника обвинуваченого?


Тема 10. Заходи забезпечення кримінального провадження

План заняття.
Заняття перше.

1. Процесуальний примус за кримінально-процесуальним правом України: поняття та значення.
2. Заходи забезпечення кримінального провадження: поняття, види, підстави та загальні правила застосування.
3. Характеристика окремих видів заходів забезпечення кримінального провадження.
3.1. Виклик слідчим (прокурором) та судовий виклик. Порядок здійсненя виклику в кримінальному провадженні. Наслідки неприбуття на виклик.
3.2. Привід: поняття, підстави застосування, постановлення та виконання рішення про здійснення.
3.3. Накладення грошового стягнення: підстава застосування, винесення рішення про накладення.
3.4. Тимчасове обмеження в користуванні спеціальним правом: підстава застосування, види спеціального права, яке може бути обмежене, постановлення рішення про тимчасове обмеження, продовження строку.
3.5. Відсторонення від посади: підстави застосування, постановлення рішення про застосування, продовження строку.
3.6. Тимчасовій доступ до речей і документів: підстави застосування, предмети та документи, доступ до яких заборонений, постановлення та виконання рішення про доступ, наслідки невиконання.
3.7. Тимчасове вилучення та арешт майна: підстави та порядок тимчасового вилучення майна, підстави для арешту майна, постановлення рішення про арешт майна

Заняття друге.

Запобіжні заходи в системі заходів забезпечення кримінального провадження: поняття, види, мета та підстави застосування.
Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
Особливості застосування запобіжних заходів до неповнолітніх. Запобіжні заходи, що застосовуються до осіб, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру.
Характеристика окремих запобіжних заходів в системі заходів забезпечення кримінального провадження.
4.1.Особисте зобов’язання: поняття, порядок застосування, наслідки порушення особистого зобов’язання.
4.2.Особиста порука: поняття, порядок застосування, наслідки порушення особистої поруки.
4.3.Домашній арешт: поняття, порядок застосування, строк домашнього арешту, продовження строку .
4.4.Застава: поняття, порядок застосування, межі розміру застави, підстави та порядок звернення застави в дохід держави. Обставини, що можуть виключати застосування застави.

Заняття третє.

1. Тримання під вартою як винятковий запобіжний захід в системі заходів забезпечення провадження: підстави та порядок застосування.
2. Учасники кримінального провадження, до яких може бути застосоване тримання під вартою. Процесуальні гарантії законності застосування тримання під вартою.
3. Строк дії рішення про тримання під вартою. Порядок продовження строку тримання під вартою.
4. Затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу: підстави, порядок, строки, гарантії законності.
5. Зміна та припинення дїї запобіжного заходу. Порядок звільнення особи з-під варти.
6. Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду (законне затримання, затримання уповноваженою службовою особою) як тимчасовий запобіжний захід: підстави, порядок, строк затримання. Повідомлення інших осіб про затримання.
7. Судовий контроль за законністю застосування запобіжних заходів. Загальні обов’язки судді щодо захисту прав людини.


Нормативний матеріал та судова практика
Конституція України. Прийнята на 5-ій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р.в редакції станом на 01.06.2012 р. – К: 2012
Кримінальний процесуальний кодекс України. – К: Правова єдність, 2012. Розділ 2 (ст..131-213), ст.492, 508.
Закон України„ Про попереднє ув'язнення” від 30 червня 1993р.
Конвенція про захист прав людини і основоположених свобод від 4 листопада 1950р. (т.зв. "Європейська конвенція"). Протоколи №№1, 2, 4, 6. 7, 11 до неї (Закон України про ратифікацію від 17 липня 1997р. Набрала чинності для України з 11 вересня 1997р.) (Протокол №11 - 1 листопада 1998р.).
Постанова Пленуму Верховного суду України від 26 березня 1999р. "Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу".
Постанова Пленуму Верховного суду України від 1 листопада 1996р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".
Постанова Пленуму Верховного суду України від 30 травня 1997р. "Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина".

Додаткова спеціальна література
Батюк В.В. Задержание й заключение под стражу в стадии предварительного расследования. - К.: 1990. - 162с.
Громов Н.А., Києва Г.Ф., Лисоволенко В.В. Меры пресечения в уголовном процессе. - Саратов: 1997. - 148с.
Дубинский А.Я., Сербулов А.М. Меры пресечения в советском уголовном процессе. - К.: 1980. - 52с.
Зинатуллин 3.3. Уголовно-процессуальное принуждение. -Воронеж. - 1975 -176с.
Коврига З.Ф. Уголовно-процессуальная ответственность -Воронеж. - 1984. -286с.
Корнуков В.Й. Меры процессуального принуждения в уголовном судопроизводстве. - Саратов: 1978. - 136с.
Кудин Ф.М. Принуждение в уголовном судопроизводстве. -Красноярск: 1985. -136с.
Питулько К.В.Судебный контроль за применением заключения под стражу и реализации права обвиняемого (подозреваемого) на защиту. С.-Пт.-2000.-216с.
Петрухин И.Л. Свобода личности и уголовно-процессуальное принуждение. - М.: 1985.-140с.
Петрухин И.Л. Неприкосновенность личности й принуждение в уголовном процессе. - М.: Наука, 1989. - 256с.
Пикалов И.А. Становление института мер процессуального принуждения в угооловному судопроизводстве России. - М: Юрлитинформ, 2010. -165с.
Попов К.В. Проблемы участия суда в применении мер пресечения. - Краснодар: 2004. - 94с.
Орлов Р.В. Возникновение, становление и развитие уголовно-процессуального законодательства, регулирующего заключение под стражу как меру пресечения // Очерки российского уголовного законодательства. - М: Юрлитинформ, 2011.
Реформування системи запобіжних заходів у кримінальному судочинстві. - К 2000 - 194с.
Данченко Т.В. Актуальні питання визначення предмета і розміру застави у кримінальному процесі України // Сучасні питання економіки і права. Збірник наукових праць. – 2010. - № 1
Донченко Ю. В.Застава як запобіжний захід в кримінальному процесі України: автореф. дис к-та.юр.наук:12.00.09.– К.,2003.– 19 с.
Пліщук Л.І. Проблемні питання застосування та здійснення примусового приводу в кримінальному процесі // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією ( теорія і практика ). – 2010. – Вип.22. – с.175-184
Попелюшко В.О. Запобіжні заходи в новому КПК України: поняття, мета, підстави, порядок та суб’єкти застосування // Адвокат. – 2012. - №9. – с. 4-6


Питання для самоконтролю
До заняття першого.
Що слід розуміти під процесуальним примусом? Чим обумовлюється необхідність процесуального примусу у кримінальному провадженні?
Які заходи забезпечення кримінального провадження передбачені в чинному Кримінальному процесульному кодексі України? Які з них застосовуються слідчим, прокурором?
На якій підставі за загальним правилом застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження?
Які ви знаєте загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження?
Що таке виклик? Які підстави його застосування?
Назвіть поважні причини неприбуття на виклик. Які процесуальні наслідки неприбуття на виклик?
Що повинно бути зазначено в повістці про виклик?
Що таке привід, стосовно кого і в яких випадках він може застосовуватись?
Щодо яких осіб застосування приводу не допускається?
Ким постановляється рішення про здійснення приводу, а також ким воно виконується?
Які заходи можуть бути застосовані до особи, яка підлягає приводу і не виконує законних вимог рішення про здійснення приводу?
Ким, стосовно кого і в яких випадках може застосовуватись накладення грошового стягнення? Яке рішення при цьому постановляється?
Які відомості та обставини повинні бути зазначені в клопотанні слідчого, прокурора про накладення грошового стягнення?
Який строк розгляду клопотання про накладення грошового стягнення? З якого моменту він обраховується?
На якій підставі може бути здійснене тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом? На який строк?
На користування якими саме правами може бути застосоване тимчасове обмеження?
Які обставини обов’язково враховуються при вирішенні питання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом?
Ким, на якій підставі та стосовно кого здійснюється відсторонення від посади?
На який строк щодо підозрюваного, обвинуваченого може бути застосоване відсторонення від посади
Які обставини обов’язково враховуються при вирішенні питання про відсторонення від посади?
В чому суть тимчасового доступу до речей та документів?
Стосовно яких речей та документів не може бути застосований тимчасовий доступ?
Які підстави тимчасового вилучення майна?
Яке майно може підлягати тимчасовому вилученню уповноваженою службовою особою.
Який обов’язок покладає закон на уповноважену службову особу після проведення нею тимчасового вилучення майна?
Що ми розуміємо під арештом майна в процесі кримінального провадження?
На чиє майно в процесі кримінального провадження може накладатися арешт?
На які види майна в процесі кримінального провадження може накладатися арешт?
Які обставини повинен враховувати слідчий суддя, суд при вирішенні питання про арешт майна?
Яка процедура скасування арешту майна?

До заняття другого.
Що слід розуміти під запобіжними заходами як окремим видом заходів забезпечення кримінального провадження? Чим обумовлено виділення їх в окрему групу?
Що є достатньою юридичною підставою для застосування запобіжних заходів?
Яка мета застосування запобіжних заходів? Які обставини враховуються при їх обранні?
Які запобіжні заходи передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України і до кого вони можуть застосовуватись?
В чому полягає суть особистого зобов’язання і які наслідки його порушення?
Хто здійснює контроль за виконанням особистого зобов’язання?
В чому полягає суть особистої поруки?
Які наслідки недотримання поручителем взятих на себе зобов'язань? Який порядок притягнення їх до відповідальності?
Хто здійснює контроль за виконанням зобов’язань про особисту поруку?
В чому полягає суть домашнього арешту? До кого цей запобіжний захід застосовується?
Який строк дії рішення слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом? Чи може цей строк бути продовжений? Якщо так, то на який сукупний максимальний строк?
Ким і на якій підставі можуть застосовуватися електронні засоби контролю?
В чому суть застави як запобіжного заходу?
Ким може бути внесена застава в порядку кримінального провадження? Хто не може бути заставодавцем?
Назвіть межі розміру застави в залежності від тяжкості вчиненого злочину?
Чи може розмір застави перевищувати максимальні її межі, встановлені в залежності від тяжкості вчиненого злочину.
В якому випадку застава зараховується в дохід держави?
В якому порядку вирішується питання про звернення заставив дохід держави?
Яка процедура заміни запобіжного заходу утримання під вартою заставою?
В якому випадку слідчий суддя, суд вправі не допустити можливість заміни утримання під вартою заставою?
Застосування яких запобіжних заходів не допускається в процесі досудового розслідування кримінальних проступків?
Які запобіжні заходи можуть бути застосовані до особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру?


До заняття третього.
За яких умов застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою? Чому тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом?
В якому порядку здійснюється застосування запобіжного заходу тримання під вартою?
Хто вправі постановити рішення про застосування запобіжного заходу тримання під вартою? Яка процесуальна назва такого рішення.
В якому випадку в рішенні про застосування запобіжного заходу тримання під вартою можна не визначати розмір застави у кримінальному провадженні? Які наслідки це тягне?
До яких учасників кримінального провадження може бути застосоване тримання під вартою.
Які обставини повинно містити клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою? Куди воно скеровується?
Чи можна в клопотанні слідчого, прокурора прокурора про застосування запобіжного заходу обумовлювати необхідність обрання такого заходу до всіх співучасників?
Які строк розгляду клопотання про про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою? З якого моменту цей строк обчислюється?
Яка процедура розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу?
Хто і з якою метою вправі звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу?
В якій формі судового засідання та в який строк здійснюється розгляд клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу?
Чи підлягає оскарженню рішення слідчого судді, суду про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу ( рішення слідчого судді, суду про відмову в наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу)?
Чи вправі слідчий суддя, суд обрати запобіжний захід тримання під вартою так би мовити заочно (т.т. за відсутності підозрюваного, обвинуваченого)?
Який строк дії рішення про тримання під вартою?
Чи мають зазначені в рішенні про застосування запобіжного заходу висновки щодо обставин, які стосуються підозри чи обвинувачення, преюдиційне значення для слідчого, прокурора під час подальшого або іншого кримінальних проваджень?
Ким і в якому порядку продовжується строк тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою?
Який максимальний сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого в залежності від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення?
Які обставини повинно містити клопотання слідчого, прокурора про зміну запобіжного заходу?
В якому випадку клопотання підозрюваного, обвинуваченого про зміну запобіжного заходу слідчий суддя, суд вправі залишити без розгляду?
Які обов’язки покладаються на слідчого суддю у випадку, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявить про застосування щодо неї насильства під час затримання або під час тримання під вартою?
За яких підстав затримання особи без дозволу слідчого судді, суду є законним?
Назвіть підстави затримання особи без дозволу слідчого судді, суду повноваженою службовою особою?
З якого моменту особа вважається затриманою? Який максимальний строк затримання без дозволу слідчого судді, суду?
В який строк та в якому порядку здійснюється повідомлення інших осіб про затримання особи без дозволу слідчого судді, суду?
Ким і в яких формах здійснюється контроль за законністю застосування запобіжних заходів?


Задачі та завдання
До заняття першого.
1. Які з перерахованих нижче заходів процесуального примусу, передбачених КПК України, слід віднести до запобіжних заходів, а які до інших заходів забезпечення кримінального провадження: обшук (ст. 234); проникнення до житла чи іншого володіння особи (ст. 233); освідування особи (ст. 241); тримання під вартою (ст. 183); привід (ст. 140); накладення грошового стягнення (ст. 144-147); виклик слідчим, прокурором (ст. 133); затримання особи (ст. ст. 207, 208); отримання зразків для експертизи (ст.245); особисте зобов,язання (ст. 179); відсторонення від посади (ст. 154-158); передача на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім,ї з обов’язковим лікарським наглядом (ст. 508); судовий виклик (ст. 134);тимчасове вилучення майна ( ст..167-169); арешт майна (ст. 170-175); видалення обвинуваченого з залу засідання за порушення порядку судового засідання (ст. 330)?
Для застосування яких з перерахованих заходів процесуального примусу чи заходів забезпечення кримінального провадження рішення слідчого судді, суду не ухвалюється?

2. Старший слідчий УМВС м.Львова майор міліції Дмитренко А.І. вручив Парпі Г. письмове повідомлення про підозру за ч. 2 ст. 191 КК України. Беручи до уваги суспільну небезпечність вчиненого злочину, яка виключає можливість перебування Парпи на посаді завідуючого базою "Галшкіргалантерея", старший слідчий одночасно з повідомленням про підозру відсторонив Парпу від посади, про що зазначив у повідомленні: "Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, від посади завбазою Парпу Г. відсторонити і запропонувати прокурору звернутися з клопотанням до слідчого судді щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу".
Дайте правову оцінку процесуальним діям слідчого в описаній ситуації.
Яка процедура відсторонення особи від посади?
3. В чому полягає суть запобіжних заходів та інших заходів забезпечення кримінального провадження. Як співвідносяться ці заходи?

До заняття другого.
3. Провести класифікацію запобіжних заходів, передбачених КПК України, з врахуванням загальних особливостей та специфіки суб’єкта вчинення кримінальних правопорушень чи суспільно-небезпечних діянь.
Запобіжні заходи
Загальні: спеціальні(щодо неосудних):

4. Уважно прочитайте нижчеприведену постанову слідчого. Зробіть її аналіз і дайте висновок щодо її обгрунтованості і законності.
"Погоджую"
Прокурор м. Енська
радник юстиції І.ВПетренко
10 вересня 2012 року (Печатка прокуратури)
Клопотання
про застосування запобіжного заходу -
особистого зобовязання

м. Енськ 10 вересня 2012 року
Слідчим слідчою відділення управління внутрішніх справ м. Енська лейтенантом міліції Гиря В. В., ра підставі матеріалів кримінальної справи № 852-12 про обвинувачення Струтинського Миколи Григоровича у злочині, передбаченого ч. З ст. 185 КК України, встановлено:
2 липня 2012 року біля 16 години неповнолітній Струтинський М.Г., застосувавши раніше виготовлену ним відмичку, проник до квартири гр-на Гофмана С. М., що проживає у м. Енську, вулиця Вокзальна, буд. 6 кв. 102, і вчинив крадіжку домашнього кінотеатра фірми "Соні", золотого годинника з браслетом "Польот", трьох золотих обручок та носильних речей з верхнього одягу, - всього на суму 22 тис. 650 грн. - тобто вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України.
Струтинський М. Г. визнав себе винним і висловив каяття за вчинене. Проте раніше він піддавався заходам громадського впливу за вчинення крадіжки з учнівської роздягальні школи № 8 м. Енська, знаходився на обліку в кримінальній міліції в справах неповнолітніх як такий, що схильний до правопорушень, характеризується школою вкрай негативно, вчиненню неповнолітнім злочину сприяла безконтрольність і бездоглядність за ним з боку батьків. Перелічені обставини є достатньою підставою вважати, що Струтинський М. Г. може продовжувати займатися злочинного діяльністю, а також ухиляється від слідства і суду. Тому, керуючись ст. ст. 184 і 193 КПК України, прошу:
Застосувати щодо підозрюваного Струтинського Миколи Григоровича, 15 січня 1992 року народження, уродженця м. Енська, що проживає з батьками за адресою: м. Енськ, вул. Вокзальна, буд. 6, кв. 103, українця, учня 11-го класу середньої загальносвітньої школи N 8 м. Енська, раніше не судимого, запобіжний захід – особисте зобовязання.

Слідчий,
лейтенант міліції (підпис) Гиря В. В.
5.Слідчий вручив письмове повідомлення про підозру Гончаренко Софії у вчиненні нею злочину, передбаченого ч. 1 ст. 225 КК України. Обвинувачена є інвалідом 3 групи, розведена, має на утриманні малолітню дитину, освіта - середня спеціальна, проживає на приватній квартирі як піднаймач, раніше не судилась. Враховуючи ці обставини, слідчий вирішив звернутися до слідчого судді з клопотанням, про обрання запобіжного заходу – особисте зобов’язання . Проте проведена за його вказівкою контрольна закупка продуктів, які продавала обвинувачена, засвідчила, що вона знову обважила покупця на 300 гр. і перевищила встановлені на них роздрібні ціни.
Як, на Вашу думку, має поступити слідчий в цій ситуації?


Тема 11: Загальні положення досудового розслідування.

Суть, завдання і значення стадії досудового розслідування.
Форми досудового розслідування: порядок і строки провадження.
Поняття та види підслідності кримінальних проваджень.
Початок досудового розслідування.
Єдиний реєстр досудових розслідувань: суб’єкти, строки, підстави реєстрації інформації про кримінальне правопорушення.
Здійснення досудового розслідування слідчою групою.
Взаємодія слідчого з оперативними підрозділами при провадженні досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Об’єднання і виділення матеріалів досудового розслідування.
Процесуальні документи, що виносяться в стадії досудового розслідування.
Розгляд слідчим, прокурором клопотань учасників кримінального провадження.

Нормативний матеріал та судова практика.

Кримінально-процесуальний кодекс України, прийнятий Верховною радою України 13.4.212р. глава 3 §2, 3, 4, 5 (статті 36-71); глава 5 (ст. ст. 103-110); розділ ІІІ, глава 19 (ст. ст.. 214-222); глава 26 §2 ( ст. ст. 309-31), глава 26 § 3 (ст.ст. 311-313); Глава 24 §4 (ст. ст. 294-297); Глава 25 (ст. ст. 298-302). Глава 21 §1 (ст.. ст. 246-250); Глава 21 § 2 (ст.. ст.. 258, 26-264); 267-271; ст.. 274) Глава 13 (ст.ст. 148-152, 153) Глава 14 (ст.ст. 154, 156-158). Глава 15 (ст.ст. 159, 161-166); Глава 17 (ст.. ст. 170-174); Глава 18 (ст. ст. 176-206).
Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991р. з наступними змінами внесеними Законам України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012р. // Відомості Верховної Ради України 1991. № 53-ст. 793 (ст.. ст. 7, 13, 15, 16, 20 (у встановленому законом порядку починати досудове розслідування, порушувати)29 (розкриттю кримінальних правопорушень, захисту особи, її прав , свобод, власності, прав П.У.О від злочинних та кримінально-правових посягань, 30,32,33,36,37,40,46,56);
Закон України « Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992р. із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінально-процесуального Кодексу України від 13.04.2012р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №22. – ст.. 303.
Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань. Затверджене наказом Генерального прокурора України № 69 від 17.08.2012р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Інструкція про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події. Затверджена наказом МВС України 19.11.2012  № 1050. [Електронний ресурс] – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Наказ Генерального прокурора України № 4 від 19 вересня 2005р. «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове та досудове слідство».

Додаткова спеціальна література


Бахин В.П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования. - К.: 1991. – 142с.
Быховский И.Е. Соединение и выделение уголовных дел в советском уголовном процессе. - М.: 1961. – 77с.
Головко М. Б. Шляхи оптимізації професійної взаємодії слідчого з працівниками оперативних підрозділів // Держава і право. - Випуск №50. – 2010. – с.588-593
Денисов С.А. Законность и обоснованность соединения и выделения уголовных дел. – М.: И-во «Юрлитинформ», 2004 . – 192с.
Дубинский А.Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел. - К.: 1987. – 84с.
Зеленецький В.С. Дослідче провадження про вчинений злочин: наук.-практ. посіб. – Х.: Право, 2009. – 128с.
Павлов Н.Е. Общие условия предварительного расследования: Сравнительное исследование. - М.: 1982.
Пивоваров В.В., Щербина Л.І. Взаємодія органів досудового слідства та дізнання при розслідуванні кримінальних справ. – Харків: Право, 2006. – 176с.
Строган А.Ю. Окремі питання процесуального оформлення заявлення та розгляду клопотань під час досудового розслідування. / А.Ю. Строган // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 1. - С. 124 - 126.
Татаров О. Ю. Досудове провадження в кримінальному процесі України: теоретико-правові та організаційні засади (за матеріалами МВС): монографія / Донецьк: Промінь, 2012. 639с.
Фаринник В.І. Деякі особливості досудового розслідування у спрощеному порядку // Право і безпека. - 2012. - №3 (45) – с.225-233
Фаринник В.І. Початок досудового розслідування та особливості кримінального переслідування за новим Кримінальним процесуальним кодексом України // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. Збірник наукових праць. – 2012. - №2 (57). – С.178-194
Федченко В.М. Груповий метод розслідування кримінальних справ: деякі питання // Право України. – 2003. - № 1.
Федченко В.М. Про обсяг повноважень слідчого при провадженні досудового слідства у складі групи // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 5.
Шимановский В.В. Общие условия производства предварительного следствия. - Л.: 1983. – 67с.
Ягодинский В.Н. Подследственность преступлений: Уч.методич.пособие. – К.: РИО МВД Украины, 1994. – 76с

Питання для самоконтролю

В чому полягає суть досудового розслідування кримінальних проваджень?
Що становить зміст стадії досудового розслідування, якими є її завдання і структура?
У яких формах відбувається досудове розслідування?
Якими є строки досудового розслідування злочинів?
Як обчислюється строк досудового розслідування в провадженнях щодо проступків?
Хто, на який строк і в якому порядку може продовжити строк досудового розслідування?
Ким може здійснюватись досудове провадження щодо проступків?
Які обмеження встановлює закон щодо досудового розслідування кримінальних проступків?
Що таке підслідність і які її види встановлені Кримінальним процесуальним кодексом України?
В чому полягають особливості предметної підслідності кримінальних правопорушень?
Як розмежовуються повноваження органів досудового розслідування за територіальною ознакою?
Як повинен поступити слідчий встановивши, що кримінальне провадження йому непідслідне?
Які процесуальні передумови необхідні для початку провадження досудового розслідування?
Який порядок прийняття заяв громадян про вчинене правопорушення?
Які завдання та повноваження керівника органу досудового розслідування у зв’язку із надходженням заяви чи повідомлення про кримінальне правапорушення?
Хто і з яких випадках складає рапорт як підставу для початку досудового розслідування?
Чи можуть вчинятись слідчі дії до внесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань (ЄРДР)?
В які строки і хто вносить відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР?
Яка інформація підлягає занесенню до ЄРДР у зв’язку з початком досудового розслідування?
Як необхідно поступити, якщо на момент реєстрації в ЄРДР вже міститься інформація про кримінальне правопорушення?
Яка інформація підлягає внесенню у ЄРДР під час досудового розслідування?
В яких випадках і ким може створюватись група слідчих для досудового розслідування?
В чому особливості здійснення досудового розслідування групою слідчих?
В чому полягає процесуальна самостійність слідчого?
Які знаєте форми взаємодії слідчого з оперативними підрозділами під час досудового розслідування?
Які доручення слідчий вправі давати співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ним досудового розслідування?
Якими є підстави для об’єднання матеріалів досудового розслідування?
Що є підставою для виділення матеріалів досудового розслідування?
Хто і за яких умов може прийняти рішення про виділення матеріалів досудового розслідування?
Якими процесуальними документами оформляє слідчий свої рішення щодо процесуальних дій та результати реалізації цих рішень?
Пригадаєте, яка структура та зміст постанови слідчого?
Які клопотання можуть бути заявлені слідчому і ким під час досудового розслідування?
В який строк клопотання підлягає вирішенню слідчим і як воно оформляється?
Як вирішується клопотання учасників провадження про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення?

Задачі і завдання

1. Мандрик, Крохмалюк і Жигунов були затримані під час спроби вивезти з м’ясокомбінату 123 кг м’яса. Начальник позавідомчої охорони з участю понятих провів огляд машини, в якій вказані особи намагалися вивезти крадене м'ясо з підприємства, обшукав кожного з них і допитав. Вжиті заходи були зафіксовані в протоколах огляду місця події, особистого обшуку і допиту.
1. Чи є начальник позавідомчої охорони підприємства органом розслідування?
2. Дайте оцінку діям начальника позавідомчої охорони?
3. Яке процесуальне значення мають складені ним документи?
4. Як згідно закону повинен був діяти начальник позавідомчої охорони в описаній ситуації?

2. Слідчий органу внутрішніх справ, одержав повідомлення громадянки Нестеренко, в якому вона заявила, що була свідком заподіяння тілесних ушкоджень її сусідці Іщенко Дарії, чоловіком останньої Іщенко Григорієм і вимагала притягти його до кримінальної відповідальності. З метою перевірки інформації, слідчий того ж дня одержав пояснення від інших осіб, - сусідів Іщенко Дарії, які підтвердили факт побиття останньої її чоловіком Григорієм Іщенко та надання першої медичної допомоги, оскільки в неї було зламано ніс, запаморочення, втрата свідості. Сусіди також вказали, що потерпіла вже тиждень не виходить з дому, а викликаних ними лікарів чоловік Іщенко до квартири не впустив. На підставі цих даних слідчий вніс відомості за фактом вчинення Іщенком Григорієм кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань і приступив до досудового розслідування, про що наступного дня письмово повідомив прокурора району.
1. Дайте оцінку діям слідчого
2. Яке рішення повинен прийняти прокурор, одержавши повідомлення слідчого про початок досудового розслідування?

3. 20 грудня 2012 року о 18.20 год. в чергову частину Шевченківського райвідділу внутрішніх справ звернулась громадянка Ковач з повідомленням, що годину тому в неї на вул. Липинського дві невідомі особи, застосувавши насильство, відібрали жіночу сумку, в якій окрім особистих речей були смартфон Самсунг та гроші в сумі близько 2000 грн. На пропозицію чергового написати заяву про вчинений злочин потерпіла зазначила, що під час викрадення сумки їй декілька раз сильно вдарили по правій руці, в наслідок чого вона дуже болить і не може тримати ручки. В такій ситуації черговий працівник міліції склав на ім’я начальника Шевченківського райвідділу внутрішніх справ рапорт про виявлення кримінального правопорушення, в якому зі слів Ковач виклав обставини правопорушення та попередню правову кваліфікацію за ч.1 ст.186 КК України. До рапорта приєднав протокол повідомлення Ковач про кримінальну відповідальність за ст.383КК України. При цьому Ковач було повідомлено, що вона може йти додому, оскільки після розгляду керівником райвідділу даний рапорт не швидче 22 грудня надійде до слідчого, який і внесе відомості до ЄРДР та, розпочавши розслідування, викличе її для допиту.
1. Який порядок прийняття заяв та повідомлень про правопорушення.
2. Дайте правовий аналіз дій працівника органу внутрішніх справ.
3. За фабулою задачі підготуйне документ, який мав би скласти працівник райвідділу в описаній ситуації.

4. Слідчий органу внутрішніх справ 9 серпня розпочав досудове розслідування щодо факту розкрадання державного майна на трикотажній фабриці «Промінь». 20 серпня громадянам Нестеренку та Клименку було вручено повідомлення про підозру у вчиненні цього злочину. Слідчий проводив досудове слідство до 15 жовтня, після чого 19 жовтня прокурор району продовжив строк слідства на один місяць. Слідчий змушений був зупинити досудове слідство 3 листопада в зв’язку з переховуванням підозрюваних від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності і в зв’язку з неможливістю встановити їх місцезнаходження. Після оголошення розшуку, 10 грудня місцезнаходження підозрюваних було встановлено і досудове слідство було відновлене.
Скільки часу тривало досудове слідство у цій справі?
З якого моменту слідство вважається відновленим?
На яких підставах і в якому порядку може бути продовжений строк досудового слідства?

5. Під час проведення досудового слідства слідчим органу внутрішніх справ у справі про крадіжку речей з квартири громадянина Вовка (ч. 3 ст. 185 КК України) як підозрювані були притягнуті неповнолітні Братусь і Федорчук. Через два дні після притягнення цих осіб як підозрюваних до керівника органу досудового розслідування – начальника слідчого відділення органу внутрішніх справ з’явився з повинною неповнолітній Заремба і заявив, що він також брав участь у крадіжці. Начальник слідчого відділення допитав Зарембу. Під час допиту він розповів обставини вчинення злочину і повідомив, де міститься частина викрадених речей, після чого начальник слідчого відділення провів вилучення цих речей. Протоколи допиту та вилучення речей були направлені слідчому для приєднання їх до справи. Крім того, начальник слідчого відділення дав слідчому письмову відмову про об’єднання їх до справи. Крім того, начальник слідчого відділення дав слідчому письмову вказівку про об’єднання ним в одному провадженні матеріалів досудових розслідувань щодо Заремби і неповнолітніх братуся і Федорченка. Проте слідчий відмовився прийняти названі вище документи і повернув їх начальнику слідчого відділення. В супровідному листі слідчий радив начальнику слідчого відділення притягнути Зарембу як підозрюваного і лише після цього надіслати йому матеріали досудового розслідування щодо Заремби для об’єднання їх в одному провадженні з матеріалами щодо неповнолітніх Братуся і Федорчука.
Дайте правову оцінку діям слідчого і начальника слідчого відділення.
Який порядок об’єднання і виділення матеріалів досудового розслідування?
Які порушення КПК були допущені в описаній ситуації?

6. Личаківський районний суд м. Львова, розглянувши кримінальну справу про обвинувачення Радченка за ч. 5 ст. 191 КК України, засудив його на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Для виконання вироку в частині конфіскації майна державний виконавець Тюкалов разом з дільничим інспектором міліції Соколюком і практикантом Климківим, що навчається у Львівському університеті внутрішніх справ, прибули на вул.. Пасічну, де знаходяться на праві власності Радченка будинок, автомобіль «Лада» та інше майно.
Дружина засудженого Радченка разом зі своїм братом Лазаренком вчинила опір державному виконавцю: не давала перевірити наявність описаного майна; порвала акт опису майна, ображала його. Коли дільничний інспектор Соколюк попередив Радченко і Лазаренко про недопустимість їх дій, то вони накинулись на нього, зірвавши погони, подряпали обличчя, нанесли побої, ображали непристойними словами. Дільничий інспектор заявив, що Радченко і Лазаренко вчинили злочин, і він негайно приступає до огляду місця події. Тюкалова і Климківа він запросив як понятих. У результаті проведених дій був складений протокол, який підписали Соколюк, Тюкалов і Климків. Радченко і Лазаренко підписати цей документ відмовилися. На підставі цього протоколу слідчий органу внутрішніх справ розпочав досудове розслідування за фактом вчинення опору державному виконавцю під час виконання ним службових обов’язків за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.
Дайте оцінку діям дільничного інспектора в описаній ситуації.
Яке процесуальне значення має складений ним документ?
Яким є порядок початку досудового розслідування?
Дайте оцінку діям слідчого.

7. Слідчий органу внутрішніх справ, під час досудового розслідування правопорушення за ст.368 КК України встановив, що підозрюваним Коломійцем Г.Р., який є посадовою особою державного підприємства, було також вчинено злочин передбачений ст.329 КК України, який віднесено до підслідності слідчого підрозділу органів безпеки. Керуючись ст.216, 217 КПК України слідчий виніс постанову про виділення матеріалів досудового розслідування та скерування їх за підслідністю, яку направив прокурору району для затвердження.
Що таке підслідність і які є її види?
Який порядок направлення справи за підслідністю:
а) якщо під час досудового розслідування слідчим буде встановлено, розслідування кримінального правопорушення не віднесено до його компетенції,
б) якщо під час досудового розслідування буде встановлено, що іншим слідчим органу досудового розслідування вже розпочато кримінальне провадження щодо того є кримінального правопорушення.
Дайте оцінку діям слідчого в описовій ситуації.
Складіть за приведеною фабулою проект процесуального рішення про виділення матеріалів досудового розслідування (інші необхідні дані додайти на власний розсуд)


Тема 12. Слідчі дії
Слідчі ( розшукові) дії

План заняття

Заняття перше

Поняття та система слідчих дій. Їх співвідношення з іншими процесуальними діями та оперативно-розшуковими заходами.
Класифікація слідчих дій. Слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії.
Загальні процесуальні умови проведення слідчих дій.
Фіксація ходу та результатів проведення слідчих дій.
Поняття, види та процесуальний порядок проведення допиту.
Поняття, види та процесуальний порядок пред’явлення для впізнання.
Поняття та процесуальний порядок проведення слідчого експерименту.

Заняття друге

Поняття, види та процесуальний порядок проведення слідчого огляду. Огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією.
Поняття, види та процесуальний порядок проведення освідування.
Поняття, види та процесуальний порядок проведення обшуку.
Поняття та процесуальний порядок одержання зразків для експертного дослідження. Процесуальний порядок призначення та проведення судової експертизи. Допит експерта.

Нормативний матеріал та судова практика


Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р. № 4651-VI (статті 47, 69, 71, 104-105, 133, 135-138, 160-166, 241, 309; глава 20).
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 р. № 5076-VІ.
Закон України "Про розвідувальні органи України" від 22 березня 2001 р. № 2331-ІІІ (стаття 20).
Закон України "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 р. № 2790-ХІІ (стаття 27).
Закон України "Про cудоустрій та статус суддів" від 07 липня 2010 р. № 2453-VІ.
Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 р. № 776/97-ВР (стаття 20).
Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні. Затверджене Указом Президента України від 10 червня 1993 р. № 198/93 (пункти 6, 9, 10, 21, 23, 24, 27, 29).
Інструкція про призначення та проведення судових експертиз, затв. наказом Міністра юстиції України від 8 жовтня 1998р. №53/5 // Офіційний вісник України. – 1998. - №46. – Ст. 1715.
Інструкція про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затв. наказом Міністра юстиції України від 24 грудня 2003р. №170/5 //Офіційний вісник України. – 2003. - №52. – 4.2. – Ст. 2853.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 8 "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві" (пункти 11, 12).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" (пункти 11-16).

Додаткова спеціальна література

Аленин Ю. П. Процессуальные особенности производства следственных действий. – Одесса: Центрально-Украинское издательство, 2002. – 264 с.
Бортник В. Захист прав, честі і гідності підозрюваного під час допиту: окремі проблеми // Право України. – 2005. – № 11. – С. 49-52.
Быков В. Принятие следователем решения о производстве следственных действий // Законность. – 2005. – № 10. – С. 8-10.
Галаган В. І. Слідчі дії: проблеми визначення / В. І. Галаган // Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». – 2010. - № 1. – С. 1-10.
Денисюк С. Ф., Шепитько В. Ю. Обыск в системе следственных действий (тактико-криминалистический анализ): Науч.-практ. пособие. – Харьков: Консум, 1999. – 160 с.
Ільченко С. Визначення підстав для проведення обшуку // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 4. – С. 144-147.
Кінаш О. Організація окремої слідчої дії – умова законності й ефективності розслідування злочинів // Право України. – 2003. – № 2. – С. 59-64.
Когутич І. І. Судово-слідчі дії як засіб розгляду кримінальних справ у суді / І. І. Когутич // Вісник Львівського університету. Серія юридична. 2010. Вип. 50. – С. 353-357.
Коновалова В. Е. Допрос: тактика и психология. – Харьков: Консум, 1999. – 157 с. Видання 2-е. – Харків: Издатель СПД ФЛ Вапнярчук Н.Н., 2006. – 176 с.
Кузмічов В. С. Слідча діяльність: характеристика та напрями удосконалення: Монографія / В. С. Кузмічов, Ю. М. Чорноус. – К.: ЗАТ «НІЧЛАВА», 2005. – 448 с.
Лоза Ю. Слідчі дії: поняття, сутність, ознаки, види // Право України. – 2003. – № 9. – С. 85-89.
Маляренко В. Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С. 111-124.
Михайленко О. Р. Складання процесуальних актів у кримінальних справах / Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1996. – № 1. – К.: Юрінком Інтер, 1996. – 254 с.
Погорецький М. А. Слідчі дії: поняття і класифікація / М. А. Погорецький // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. 2008. - №1. – С. 150-156.
Сопин В. Эксгумация // Законность. – 2005. – № 7. – С. 26-27.
Стахівський С. М. Слідчі дії як основні засоби збирання доказів: Науково-практичний посібник / С. М. Стахівський. – К.: Атіка, 2009. – 64 с.
Тітко І. Застосування оцінних понять у регламентації проведення обшуку і виїмки / І. Тітко // Вісник Академії правових наук. – №4 (59). – 2009. – С. 206-215.
Удалова Л. Д. Освідування при розслідуванні злочинів. – К.: 1998.
Удалова Л. Деякі проблеми розвитку кримінально-процесуального законодавства // Право України. – 2002. – № 6. – С. 99-101.
Удалова Л. Допит експерта: проблеми законодавчого регулювання // Право України. – 2003. – № 2. – С. 111-112.
Удалова Л. Особливості проведення вербальних слідчих дій // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 11. – С. 164-165.
Удалова Л. Специфіка допиту при пред’явленні для впізнання // Право України. – 2002. – № 9. – С. 93-95.
Черечукіна Л. Впізнання особи поза візуальним спостереженням: кримінально-процесуальні і криміналістичні аспекти // Право України. – 2003. – № 10. – С. 75-77.
Чорноус Ю. Місце та значення слідчих дій у процесі доказування по кримінальній справі // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 4. – С. 117-121.
Чорноус Ю. Морально-етична характеристика слідчих дій // Право України. – 2005. – № 2. – С. 55-59.

Питання для самоконтролю

До першого заняття
Що слід розуміти під поняттям "слідча дія" та яке його співвідношення з поняттям "процесуальна дія"?
В чому полягає відмінність слідчих дій від оперативно-розшукових заходів?
Назвіть слідчі дії, передбачені КПК України.
Що є підставою для проведення слідчої дії?
Які слідчі дії дозволяється проводити до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань?
Які слідчі дії дозволяється проводити за постановою прокурора?
Які слідчі дії дозволяється проводити лише за постановою слідчого судді?
Які слідчі дії проводяться без участі понятих?
Назвіть загальні процесуальні умови проведення слідчих дій.
З яких частин складається протокол будь-якої слідчої дії? Назвіть зміст цих частин.
Яке правило закріплене у КПК України в разі, коли хто-небудь з учасників слідчої дії через свої фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол?
Назвіть допоміжні форми фіксації ходу та результатів слідчих дій і порядок їх використання.
Назвіть види допиту.
Який процесуальний порядок одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб? Що є метою такого допиту?
Назвіть процесуальні правила допиту та оформлення його результатів.
Чи можуть бути допитані свідок, потерпілий під час досудового розслідування в судовому засіданні? Які особливості такого допиту?
Які особливості допиту малолітньої або неповнолітньої особи?
Назвіть підстави та процесуальний порядок проведення допиту у режимі відеоконференції. Яким чином фіксуються хід і результати такої слідчої дії?
Назвіть види пред’явлення для впізнання.
Назвіть обов’язкових учасників пред’явлення для впізнання.
Які процесуальні передумови пред’явлення для впізнання?
Який процесуальний порядок пред’явлення особи для впізнання?
Який процесуальний порядок пред’явлення речей для впізнання?
Який процесуальний порядок пред’явлення трупа для впізнання?
Які вимоги до протоколу пред’явлення для впізнання?
З якою метою проводиться слідчий експеримент?
Які вимоги щодо проведення слідчого експерименту зафіксовані у кримінально-процесуальному законі?
Назвіть обов’язкових учасників слідчого експерименту.
Чи є необхідною участь спеціаліста під час проведення слідчого експерименту?
У якому процесуальному документі фіксуються результати проведеного слідчого експерименту?


До другого заняття

З якою метою проводиться слідчий огляд?
Назвіть види слідчого огляду.
Назвіть обов’язкових учасників слідчого огляду.
Який процесуальний порядок проведення огляду?
Які процесуальні особливості огляду трупа?
В чому полягає суть та мета огляду трупа, пов’язаного з ексгумацією?
Які процесуальні передумови огляду житла чи іншого володіння особи?
З якою метою проводиться освідування?
Назвіть обов’язкових учасників освідування.
Чи вимагається присутність понятих під час освідування?
Який процесуальний порядок проведення освідування?
Назвіть підстави для проведення обшуку.
З якою метою проводиться обшук?
Назвіть види обшуку.
У яких випадках обшук особи може бути проведений без попереднього винесення про це постанови?
Що кримінально-процесуальний закон розуміє під житлом та іншим володінням особи?
Які процесуальні особливості проведення обшуку в приміщеннях дипломатичних представництв?
Який процесуальний порядок надання слідчим суддею дозволу на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи?
Який зміст ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи?
Чи можна оскаржити в апеляційному порядку постанову слідчого судді про відмову у проведенні обшуку житла чи іншого володіння особи?
В яких випадках дозволяється проведення обшуку житла чи іншого володіння особи до постановлення ухвали слідчого судді?
Який процесуальний порядок проведення обшуку?
Які морально-етичні засади проведення обшуку закріплені в КПК України?
Назвіть процесуальні передумови для одержання зразків для експертного дослідження?
Чи вимагається присутність понятих під час одержання зразків для експертного дослідження?
У кого з учасників процесу можна відібрати зразки для експертного дослідження?
Який порядок відібрання зразків з речей і документів?
Який порядок відібрання біологічних зразків у особи?
Які є підстави для проведення експертизи?
Який процесуальний порядок призначення експертизи?
Який порядок залучення експерта для проведення експертизи?
З якою метою проводиться допит експерта?
Чи зобов’язує кримінально-процесуальний закон слідчого ознайомити з постановою про призначення експертизи потерпілого або його представника?


Завдання та задачі

До першого заняття

1. Складіть таблицю передбачених КПК України слідчих дій за таким зразком:
№ п/п
1.

Назва
слідчої дії
Освідування

Юридичні підстави для проведення
1) Внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
2) винесення постанови про проведення освідування

Мета
проведення
Виявлення та (або) засвідчення наявності у підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого чи свідка особливих прикмет та слідів злочину

Види
слідчої дії
1) Слідче;
2) судово-медичне


Обов’язкові
учасники
1) Особа, яка вправі проводити дану слідчу дію – слідчий, судово-медичний експерт або лікар без участі слідчого;
2) особа, яка підлягає освідуванню – підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, свідок

Процесуальний
документ, що фіксує хід та результати
слідчої дії
1) Протокол освідування, якщо освідування проводив слідчий;
2) акт, якщо освідування проводив судово-медичний експерт;
3) довідка, якщо освідування проводив лікар


2. Балабанова була викликана по телефону до слідчого з метою її допиту як свідка у кримінальній справі про обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК України її рідного брата Василюка П.Ф.
З метою встановлення психологічного контакту слідчий вирішив провести допит у „невимушеній обстановці” та записати його на диктофон. У своєму кабінеті він приготував чай, печиво, запросив до столу Балабанову і почав розпитувати про обставини її життя, розповідати деякі епізоди з власного, а пізніше повів розмову і про обставини вчиненого злочину. В ході такої розмови Балабанова повідомила деякі факти про злочинну діяльність її брата та обставини його особистого життя, прохаючи при цьому допомогти "врятувати брата від тюрми". Слідчий пообіцяв допомогу лише за умови, що вона правдиво розповість, що їй відомо з приводу злочинної діяльності обвинуваченого. Після такого запевнення свідок розповіла слідчому й про інші обставини вчиненого злочину.
Одержану інформацію слідчий заніс до протоколу допиту свідка і запропонував Балабановій підписати його. Остання, не читаючи, поставила свій підпис в кінці протоколу. Хід допиту фрагментарно (тільки дані, які стосуються справи) слідчий непомітно для свідка записав на диктофон, вмикаючи та вимикаючи його у необхідних випадках.
1. Який порядок виклику свідка для допиту і чи він був дотриманий в описаній ситуації?
2. Який порядок допиту свідка?
3. Які вимоги ставляться до протоколу допиту свідка?
4. Чи вправі свідок написати свої показання власноручно і якщо так, то чи необхідно складати при цьому протокол його допиту?
5. Який порядок застосування звукозапису при провадженні досудового слідства?
6. Чи були допущені порушення вимог кримінально-процесуального закону слідчим в даному випадку?

3. 23 грудня 2011 р. о 2215 за підозрою у вчиненні розбійного нападу на громадянку Миколайчук був затриманий Марченко. У райвідділі внутрішніх справ від Миколайчук було відібрано пояснення про обставини злочину, яке вона дала відразу ж після його вчинення – 23 грудня о 2125. При цьому, в поясненні було зазначено, що Миколайчук змогла б впізнати нападника, оскільки він "стоїть у неї перед очима".
Старший оперуповноважений карного розшуку Ребров вирішив негайно пред’явити Миколайчук підозрюваного для впізнання. Для цього він запросив трьох понятих, які не мали між собою різких відмінностей за віком, запропонував підозрюваному на власний розсуд зайняти серед них місце та запросив до кабінету потерпілу. Остання відразу ж вказала, що напад на неї вчинив "крайній зліва мужчина". Ребров склав протокол впізнання, оголосив його всім присутнім і запропонував підписати. Підозрюваний Марченко поставити свій підпис відмовився.
1. Чи вправі був Ребров проводити таку слідчу дію як пред’явлення особи для впізнання?
2. Який порядок пред’явлення особи для впізнання?
3. Які порушення кримінально-процесуального закону були допущені в наведеній ситуації?

До другого заняття.

1. В чергову частину Личаківського райвідділу внутрішніх справ м. Львова надійшла заява від громадянки Паньківської про те, що з її квартири вчинена крадіжка матеріальних цінностей.
Прибувши на квартиру заявника разом з дільничним інспектором, слідчий склав протокол такого змісту: "Місцем події є квартира № 13 будинку № 57 на вул. І. Франка. При огляді квартири виявлені сліди проникнення до неї: шиба у вікні вибита, на підвіконні виявлено чіткий слід взуття дорослої людини. За словами потерпілої з квартири зникли домашній кінотеатр фірми "BBK", куплений нею за 400 доларів США, старовинний настільний годинник, вартості якого вона не знає, дві кришталеві вази на суму 230 грн. та гроші в сумі 4400 грн. Обстановка в квартирі не порушена. Інших обставин, які б мали значення для справи не виявлено. Під час огляду місця події проводилось фотографування квартири та слідів проникнення до неї. Зауважень від учасників огляду не надійшло".
1. Яка слідча дія проводилась слідчим в описаній ситуації?
2. Дайте правову оцінку діям слідчого.
3. Складіть протокол слідчої дії, яку необхідно провести в наведеній ситуації (якщо вказаних обставин недостатньо – додайте необхідні на свій розсуд).

2. На допиті потерпілий Зайчук повідомив слідчому, що під час вчинення хуліганських дій Бородій і Власенко наносили йому удари руками та ногами, а коли він впав на землю, ( Власенко шилом вдарив його в сідницю, в результаті чого він не може сидіти. На підтвердження сказаного потерпілий скинув штани і показав слідчому крововилив та місце, де "дуже боляче". Зайчук просив відобразити цей факт у протоколі допиту або в якомусь іншому документі.
Закінчивши допит потерпілого, слідчий запросив двох понятих, оглянув у їх присутності частину тіла потерпілого, на яких були крововилив і синці, та зафіксував це у протоколі освідування.
1. Яка мета проведення освідування?
2. Назвіть види освідування.
3. Який процесуальний порядок проведення освідування?
4. Дайте правову оцінку діям слідчого.

3. Петрушко З.П., працюючи інспектором паспортного столу Галицького райвідділу внутрішніх справ м. Львова, систематично за хабарі оформляла паспорт громадянина України на підставних осіб.
В ході розслідування кримінальної справи було встановлено, що Петрушко З.П. пообіцяла оформити паспорт громадянина України на ім'я Ващенка Петра Васильовича громадянину Російської Федерації Дятлову Є.М., від якого одержала 5000 доларів США. Оформити паспорт громадянина України на підставну особу, вона також пообіцяла і громадянці Республіки Казахстан Суворовій О.І., від якої одержала мобільний телефон та відеокамеру.
Через два дні після затримання Петрушко З.П., слідчий вирішив провести у її квартирі обшук, для чого звернувся з поданням, погодженим з заступником прокурора Галицького району м. Львова, до місцевого суду та одержав мотивовану ухвалу слідчого судді на проведення обшуку. За результатами проведеного обшуку був складений протокол наступного змісту:

ПРОТОКОЛ ОБШУКУ
м. Львів 2 лютого 2011 р.

Слідчий прокуратури Галицького району м. Львова юрист 3-го класу Фартушок П.І. в присутності понятих: Устименка П.П., який проживає у м. Львові, вул. Січових Стрільців 18, кв. 19, практиканта прокуратури – студента 5-го курсу юридичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка Гриба С.П. та в присутності власника квартири – підозрюваної Петрушко З.П. і її сина Петрушко В.К., провів обшук в квартирі, що знаходиться за адресою: проспект Свободи 5, кв. 9.
Обшук проведено на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 1 лютого 2011 р. відповідно до вимог, передбачених ст. ст. 233, 234, 235, 236 КПК України. Перед початком обшуку всім перерахованим особам були роз’яснені їх права та обов’язки відповідно до вимог ст. 223 КПК України.
Перед початком обшуку підозрюваній Петрушко З.П. пред’явлено ухвалу про проведення обшуку та запропоновано видати зазначені в ній предмети і документи. Петрушко З.П. заявила, що жодних предметів і документів, які б мали значення для справи, у неї немає.
Після такої заяви був проведений обшук, в результаті якого виявлено таке:
1) паспорт на ім'я Ващенка Петра Васильовича; 2) 4300 доларів США; 3) мобільний телефон червоного кольору фірми "NOKIA" моделі 7370; 4) відеокамера сріблястого кольору фірми "CANON" моделі MVX4i; 5) записна алфавітна книжка, розміром 10х6 см в темно-зеленій обкладинці. Вказані предмети вилучені для приєднання до справи.
Підозрювана Петрушко З.П. заявила, що вона дасть свої пояснення щодо вилучених речей пізніше. Крім того, вона заявила, що слідчий неправильно діяв, залучивши до проведення обшуку як понятого Устименка П.П., який є водієм належної прокуратурі автомашини. Інших заяв та зауважень від присутніх не надходило.
Під час обшуку практикант Гриб С.П. зробив фотознімки вилучених предметів та місць, де вони знаходились, за допомогою фотокамери мобільного телефону фірми "SONY ERICSSON" моделі К750.
Обшук розпочався о 22 год. 30 хв. і закінчився о 23 год. 50 хв.
Протокол прочитаний вголос всім учасникам обшуку, які заявили, що стверджують правильність його змісту.
(підпис) Петрушко З.П.
(підпис) Устименко П.П.
(підпис) Фартушок П.І.
1) Зробіть правовий аналіз описаної ситуації та процесуального документу і з'ясуйте, чи діяв слідчий відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.

4. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу Тихому О.А., затриманому за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України (виготовлення та збут вогнепальної зброї), з'ясувалось, що підозрюваний страждає кардіоміопатією та міокардитом.
Для вирішення питання про те, в яких слідчих діях (зокрема у слідчому експерименті) може брати участь підозрюваний, а також про можливість перебування Тихого О.А. під вартою у зв’язку з його станом здоров'я, слідчий призначив судово-медичну експертизу.
Судово-медичний експерт дав висновок, що вказані захворювання підозрюваного не можуть бути перешкодою для проведення слідчих дій з його участю, а також для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
1. Проаналізуйте наведену ситуацію і дайте оцінку діям слідчого та висновку судово-медичного експерта.


Тема 13. Слідчі дії
Негласні слідчі (розшукові) дії

План заняття
Заняття перше
Поняття та система негласних слідчих (розшукових) дій. Співвідношення негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів.
Класифікація негласних слідчих (розшукових) дій.
Загальні процесуальні умови проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Порядок отримання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії.
Захист інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій.
Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій.
Засоби, що використовуються під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Втручання у приватне спілкування: поняття та види.
Аудіо-, відеоконтроль особи: поняття та процесуальний порядок проведення.
Накладення арешту на кореспонденцію: поняття та порядок проведення.
Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та електронних інформаційних систем: поняття та порядок проведення.

Заняття друге
Інші види негласних слідчих (розшукових) дій:
Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи: поняття та порядок проведення.
Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу
Спостереження за особою, річчю або місцем
Аудіо-, відеоконтроль місця
Контроль за вчиненням злочину
Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження


Нормативний матеріал та судова практика

Кримінальний процесуальний кодекс України. – Глава 21.
Закон України «Про контррозвідувальну діяльність» від 26 грудня 2002 року (із змінами і доповненнями)// Офіційний вісник України. – 2003. - №4. – ст. 95.
Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 р. (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради. – 1991. – №4. – ст. 20.
Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №35. – ст. 358.
Закон України “Про службу безпеки” від 25 березня 1992 р. (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №27. – ст. 382.
Закон України “Про оперативно–розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 р. (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №22. – ст. 303.
Закон України «Про розвідувальні органи України» від 22 березня 2001 року// Офіційний вісник України. – 2001. - №15. – ст. 642.
Закон України “Про державну таємницю” від 21 вересня 1999 р. (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №16. – ст. 93.
Закон України «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 року// Офіційний вісник України. – 2003. – №51. – ст. 2644.
Наказ СБУ №440 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю" від 12.08.2005 року// Офіційний вісник України. – 2005. - №34. - ст. 2089.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 2008 року N 2 «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства»// Юридична практика. Судовий випуск. – 2008. - № 5.
Указ Президента України від 28.03.2008 № 276/2008 "Про додаткові заходи щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, громадського порядку та посилення боротьби зі злочинністю"// Офіційний вісник Президента України. – 2008. – №8. – ст. 433.
Указ Президента України від 07.11.2005 № 1556/2005 "Про додержання прав людини під час проведення оперативно-технічних заходів"// Офіційний вісник України. - 2005. – 45. – ст. 2834.


Додаткова спеціальна література
Артеменко П.П. Місце оперативно – розшукової інформації, одержаної технічними засобами, у системі доказів з кримінальної справи // Теорія оперативно-службової діяльності правоохоронних органів України. – Наукове видання // За гол. ред. проф. В.Л.Регульського. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2000. – С. 11-15.
Атмажитов В. М. Реализация оперативно-розыскной информации. - М.: Акад. МВД СССР, 1984.
Галаган В.І. Співвідношення кримінально – процесуальної та оперативно – розшукової діяльності органів внутрішніх справ України // Теорія оперативно-службової діяльності правоохоронних органів України. – Наукове видання // За гол. ред. проф. В.Л.Регульського. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2000. – С. 50-54.
Гапотченко Г.М. Особливості порушення кримінальних справ за матеріалами оперативно-розшукової діяльності : науково-практичний посібник. – Донецьк: Кальміус, 2012. – 247 с.
Гриб В.Г., Ильин И.С. Правовые основы оперативно – розыскной деятельности: курс лекций / под ред. В.Г. Гриба. – М. : Маркет ДС, 2010. – 216 с.
Грохольський В.Л. Забезпечення законності в оперативно – розшуковій діяльності (актуальні питання) // Теорія оперативно-службової діяльності правоохоронних органів України. – Наукове видання // За гол. ред. проф. В.Л.Регульського. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2000. – С. С. 75-80.
Грошевий Ю.М. Кримінально – процесуальне доказування та оперативно – розшукова діяльність: Навч. Посіб / Ю.М. Грошевий, С.Б. Фомін. – Х.: Право, 2010. – 112 с.
Грошевий Ю.М., Єськов С.В. Судовий контроль у сфері ОРД: Монографія. - Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2009. - 128 с.
Дубоносов Е.С. Основы оперативно-розыскной деятельности: учеб. пособ. / Е.С. Дубоносов. – М.: Юрайт, 2010. – 350 с.
Душейко Г.О. Про правове та відомче урегулювання порядку надання результатів ОРД органам дізнання, слідчому, прокурору та суду // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – № 2. – С. 181-191.
Жук О.Д. Оперативно – розыскное преследование по уголовным делам об организации преступных сообществ. – М. : Альфа-М, 2010. – 480 с.
Капліна О., Дроздов О. Актуальні проблеми використання в доказуванні матеріалів оперативно- розшукової діяльності // Вісник Національної Академії Прокуратури України. – №4. – 2010. – С. 70-76.
Козаченко І.П. Правова і соціальна необхідність оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ України // Проблеми юридичної науки та правоохоронної практики: Збірник наукових праць. - К.: УАВС, 1994. - С. 234-238.
Колесник В.А. Можливості використання матеріалів оперативно – розшукової діяльності у кримінальному судочинстві // Теорія оперативно-службової діяльності правоохоронних органів України. – Наукове видання // За гол. ред. проф. В.Л.Регульського. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2000. – С. 132-137.
Макаров А. М. Доказательственное значение материалов применения научно-технических средств // Актуальные проблемы доказывания в советском уголовном процессе. – М. : Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1981. – С. 70-73.
Меживой В. П. Процесуалізація результатів ОРД та допустимість їх використання у кримінальному процесі // Кримський юридичний вісник. – 2008. – №3. – С. 37-43.
Оперативная деятельность и вопросы конспирации в работе спецслужб. – Т. 1-6. – К.: КНТ, 2008.
Оперативно – розшукова діяльність: Навч. посіб./ Є.М. Моісеєв, О.М. Джужа, Д.Й. Никофорчук та ін./ За ред. проф. О.М. Джужи. – К.: Правова єдність, 2009. – 310 с.
Оперативно-розшукове супроводження кримінального судочинства в Україні : навчальний посібник /  за ред. К.В. Антонова, Б.І. Бараненка. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. – 213 с.
Оперативно – розыскная энциклопедия / Авт. – сост. Проф. А.Ю. Шумилов. – М. : Изд-ль. Шумилова И.И., 2004. – 364 с.
Ортинський В.Л., Хараберюш І.Ф. Отримання доказів засобами спеціальної техніки// Митна справа. – №3(81). – 2012. – частина 2, книга 2. – С. 355-362.
Хараберюш І.Ф. Сучасні проблеми використання спеціальної техніки в оперативно-розшуковій діяльності органів внутрішніх справ // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності:збірник наукових праць ДЮІ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. - 2009. - №2. - С. 237-245.
Хараберюш І.Ф. Проблеми використання спеціальної техніки в оперативно-розшуковій діяльності підрозділів карного розшуку в контексті сучасних трансформаційних процесів соціально-політичної сфери України // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Спеціальний випуск № 2. Частина 2. - 2009. - С. 47-56.
Погорецький М.А. Функціональне призначення оперативно – розшукової діяльності у кримінальному процесі: Монографія. – Х. : Арсіс, ЛТД, 2007. – 576 с.
Правові засади оперативно розшукової діяльності: навчальний посібник / Антонов К.В., Вишня О.В., Сачко О.В., Халимов С.І. – Х.: Харків юридичний, 2009. – 348 с.
Пугачев Е.В. Актуальные вопросы использования результатов оперативно-розыскного мероприятия "наблюдение" в уголовном процессе// Адвокатская практика. – 2008. – №2.
Сергєєва Д.Б. Зняття інформації з каналів зв'язку: кримінально-процесуальні і криміналістичні засади: автореф. дис... канд. юрид. наук. – К., 2008. – 16с.
Соколов Ю. Н. Электронное наблюдение в уголовном судопроизводстве и оперативно-розыскной деятельности. Екатеринбург: ООО «Оптима Проф», 2006. 164 с.
Теория оперативно-розыскной деятельности: Учебник / Под ред. К.К. Горяинова, В.С. Овчинского, Г.К. Синилова. – М.: ИНФРА-М, 2009. – 831 с.
Тищенко В.В. Правовые и организационные возможности использования данных, полученных в ходе оперативно-розыскных действий, для раскрытия корыстно-насильственных преступлений // Актуальные проблемы организации расследования пре ступлений: Материалы научно-практической конференции. – Одесса: Одесский ин-т внутр. дел, 1996. – С. 116-120.
Усенко В.Ф., Некрасов В.А., Мацюк В.Я. Використання конфіденційної допомоги громадян у боротьбі із злочинами: Погляд сьогодення: Монографія. – К. : КНТ, 2007. – 204 с.
Халиков А.Н., Яковец Е.Н., Журавленко Н.И. Юридическое, техническое и информационно – аналитическое обеспечение оперативно –розыскной деятельности: Учебное пособие/ Под редакцией А.Н. Халикова. – М. : Юрлитинформ, 2010. – 472 с.
Шумилов А.Ю. Курс основ оперативно-розыскной деятельности: Учебник для вузов. - 3-е изд., доп. и перераб. - М.: Издат. дом Шумиловой И.И., 2008. – 368 с.
Эксархопуло А. А. Правовые основы применения технико-криминалистических средств в уголовном судопроизводстве // Правоведение. – 1986. – № 1. – С. 88-92.
Янковий М. О. До питання про використання результатів оперативно-розшукової діяльності у кримінальному судочинстві // Південноукраїнський правничий часопис. – 2008. – №1. – С. 165-168.

Питання для самоконтролю
До першого заняття
Розкрийте зміст поняття “негласні слідчі (розшукові) дії”?
Які підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій?
Види
Які завдання стоять перед прокурором під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій?
Хто і в якому порядку продовжує строк проведення негласної слідчої (розшукової) дії?
Які інші особи за рішенням слідчого чи прокурора можуть залучатися до проведення негласних слідчих (розшукових) дій?
З яких структурних частин складається клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії?
Який слідчий суддя уповноважений розглядати клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії?
Протягом якого строку слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії?
За наявності яких підстав слідчий суддя може постановити ухвалу про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії?
Який строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії і чи може він бути продовжений?
У яких випадках можливе проведення негласної слідчої (розшукової) дії до постановлення ухвали слідчого судді?
Які наслідки тягне відмова слідчого судді у наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, яка проводилась до постановлення ухвали слідчого судді?
Яка структура постанови слідчого, прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій?
Який зміст постанови слідчого, прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій?
Які додатки можуть долучатися до протоколу негласної слідчої (розшукової) дії?
З якою метою протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками передаються прокурору?
Які технічних засоби можуть використовуватися для фіксації проведення негласної слідчої (розшукової) дії?
Протягом якого строку особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій повідомляється про таке обмеження?
Який порядок знищення відомостей, речей та документів, отриманих у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій?
З якою метою можуть використовуватися результати негласних слідчих (розшукових) дій?
Які особливості проведення допиту осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення?
Який порядок розгляду клопотання прокурора про використання інформації отриманої в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії?
Що потрібно розуміти під приватним спілкуванням?
Які є види втручання у приватне спілкування?
Які підстави проведення аудіо-, відеоконтролю особи?
Хто є обов’язковими учасниками огляду затриманої кореспонденції?
Які технічні засоби контролю можуть наноситись на виявлені в кореспонденції речі і документи?
Що потрібно розуміти під транспортною телекомунікаційною мережею?
На кого покладається обов’язок зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж?
Які ідентифікаційні ознаки транспортних телекомунікаційних мереж повинні бути зазначені в ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування?
Що потрібно розуміти під електронною інформаційною системою?
На які види можна поділити електронні інформаційні системи за архітектурою?
У яких випадках не потребує дозволу слідчого судді здобуття відомостей з електронних інформаційних систем?
Що потрібно розуміти під подоланням системи логічного захисту електронної інформаційної системи?
Які ідентифікаційні ознаки електронної інформаційної системи повинні бути зазначені в ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування?


До другого заняття
Що потрібно розуміти під публічно недоступним місцем? Наведіть п’ять прикладів.
Яка мета проникнення в публічно недоступне місце?
Які технічні засоби можуть використовуватися в ході таємного проникнення в публічно недоступне місце?
З якою метою проводиться установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу?
Які технічні засоби можуть використовуватися для локалізації місцезнаходження радіоелектронного засобу?
Чи підпадають під поняття радіоелектронного засобу - ноутбуки оснащені HSDPA, WiMAX, LTE модемами?
З якою метою проводиться аудіо-, відеоконтроль місця?
Назвіть форми контролю за вчиненням злочину?
Назвіть види контролю за вчиненням злочину?
Що потрібно розуміти під спеціальними імітаційними засобами?
Яким процесуальним документом оформляється факт передавання особі імітаційних речей?
Розкрийте зміст контрольованої поставки.
В чому відмінність контрольованої від оперативної закупки?
На який термін може бути продовжено строк виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації?
Яке значення несправжніх (імітаційніх) засобів у процесі доказування?
Розкрийте зміст негласного отримання зразків для порівняльного дослідження?
В чому полягає зміст конфіденційного співробітництва?
До проведення яких негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися конфіденти?
Чи можна залучати до проведення як конфідентів - адвокатів, нотаріусів, священнослужителів?

Задачі і завдання
До першого заняття

1. До Сихівського районного суду м. Львова надійшло клопотання від СКР Сихівського РВ УМВСУ, для отримання дозволу на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.
Суддя, розглянувши отримані матеріали, встановив, що телефон, що підлягає прослуховуванню, не належить особі, вказаній як підозрюваний. Прокурор, який підтримував клопотання заявив, що телефон належить дружині підозрюваного.

1. Який порядок отримання дозволу суду на проведення негласних слідчих дій?
2. Яке рішення повинен прийняти суддя у цій ситуації?

2. Слідчий Петренко 12 квітня 2012 в 16 год. 30 хв. звернувся з клопотанням до слідчого судді Львівського апеляційного суді про отримання дозволу на проведення контрольованої поставки наркотичних засобів. Слідчий суддя розглянув клопотання 13 квітня 2012 року в 12 год. 30 хв. та прийняв рішення про задоволення клопотання встановивши строк проведення контрольованої поставки у 2 тижні.
Слідчий не погодився із строком проведення негласної слідчої дії зазначеної в ухвалі і оскаржив її до Вищого спеціалізованого суду з розгляду кримінальних і цивільних справ.

1. Який порядок отримання дозволу на проведення контролю за вчиненням злочину?
2. Який порядок продовження строку проведення негласної слідчої (розшукової) дії?
3. Зробіть правовий аналіз описаної ситуації.

3. Проаналізуйте документ та дайте його правову оцінку:

П Р О Т О К ОЛ
огляду, маркування та вручення коштів

м. Львів 21 вересня 2012 року

Старший оперуповноважений управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України капітан Романенко Д.В. у відповідності до п. п. 5, 7 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», в присутності понятих:
1._________________________________________________________________
2._________________________________________________________________яким, у відповідності зі ст. 223КПК України роз'яснено їх права.
Спеціалісту згідно з ст. 71 КПК України роз’яснено його обов’язки. Крім того спеціаліст за наявності відповідних підстав має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законами України.
Спеціаліст провів огляд грошових купюр, необхідних для проведення негласної слідчої (розшукової) дії для отримання фактичних даних про вимагання та отримання хабара слідчим слідчого відділу ГУ МВС України в м. Києві Вибігайлом В.А.
Оглядом встановлено:
Купюри являють собою гривні, номіналом по 100 (сто) гривень, в кількості 100 штук, на загальну суму 10 000 гривень.
В процесі огляду на копіювальному апараті виготовлено 18 (вісімнадцять) аркушів ксерокопій всіх купюр, на яких проставлені підписи понятих, які додаються до даного протоколу огляду.
Купюри номіналом по 100 (сто) гривень з номерами BК4496422 та ГЙ5324377, за допомогою спеціального люмінесцентного мітячого фломастеру помічені спеціалістом. Крім того, всі купюри, які складені в стопку, помічені за допомогою спеціального невидимого люмінесцентного барвника (порошок). Зроблений надпис «ХАБАР СБУ» при освітленні лампою з ультрафіолетовим випромінюванням світиться синім світлом, а помітки по купюрам люмінесцентного барвника (порошок) випромінює характерне жовтувате світіння при освітленні лампою з ультрафіолетовим випромінюванням.
Помічені грошові кошти поміщені до сумочки заявника.
Заявнику роз’яснено, що за участь в оперативно-розшуковому заході стосовно дачі хабара вона не несе відповідальності і справа щодо неї підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, а предмет хабара не підлягає конфіскації.

Протокол огляду прочитано вголос, заяв та зауважень від понятих не поступило:
Поняті:
1._________________________________________________________________2._________________________________________________________________

Протокол склав:
Старший оперуповноважений
управління БКОЗ СБ України капітан Романенко Д.В.

1. Яка негласна слідча дія проводилась у описаній ситуації?
2. Що таке оперативно-технічні заходи?

4. Проаналізуйте документ та дайте його правову оцінку:


(гриф таємності) ОСОБИСТО
Голові апеляційного суду області


ПОДАННЯ
на одержання дозволу на проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних систем

У провадженні Головного відділу БКОЗ Управління Служби безпеки України в Львівській області знаходиться кримінальне провадження №32-13 розпочате 11.08.2012 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1,2 ст. 186 КК України стосовно: Петренка І.Г.
В результаті проведеного у провадженні комплексу заходів, встановлено, що Петренко І.Г. є працівником ГУМВСУ у ЛО та входить до злочинної групи, яка вчиняє грабежі на території Львівської області.
Матеріали кримінального провадження свідчать, що діяння вказаної особи підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 1,2 ст. 186 КК України.
В ході проведення документування противоправної діяльності встановлено, що Петренко І.Г. є організатором, який забезпечує співучасників інформацією про жертв злочину.
У процесі документування злочинної діяльності отримано інформацію, яка дає підстави вважати, що в інформації, якою він обмінюється за допомогою засобів зв'язку, є дані, які мають доказове значення по справі.
З метою пошуку фактичних даних про протиправну діяльність, враховуючи, що іншим способом неможливо з'ясувати істину у справі, керуючись ст. 30 Конституції України, ст. 246,248 КПК України,
ПРОШУ:
дати дозвіл на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно - Петренка І.Г. строком до серпня 2013 року.

Ст. оперуповноважений ГВ БКОЗ
Управління СБ України в Львівській області Петрик М.Д.

1. Який процесуальний порядок отримання дозволу на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж?



Тема 14: Повідомлення про підозру.
Зупинення досудового розслідування


План заняття
Поняття і значення повідомлення про підозру. Випадки повідомлення про підозру.
Письмове повідомлення про підозру: зміст та процесуальне значення.
Вручення письмового повідомлення про підозру. Зміна повідомлення про підозру. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб.
Заходи забезпечення кримінального провадження, які можуть бути застосовані до підозрюваного.
Суть, завдання і значення зупинення досудового розслідування.
Підстави для зупинення досудового розслідування.
Порядок та умови зупинення досудового розслідування.
Відновлення досудового розслідування.

Нормативний матеріал
Кримінальний процесуальний кодекс України: глави 22, 23, ст. 217, ч.3 ст. 219, ч.4 ст. 249, ст. 481.
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 р. (п.13 ч.1 ст. 23).
Закон України «Про Рахункову палату» від 11 липня 1996 р. (ч.2 ст. 37).
Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 р. (ст. 31).
Закон України «Про статус депутата Автономної Республіки Крим» від 22 грудня 2006 р. (ст. 25).
Закон України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 р. (ст. 27).
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р. (ч.3 ст. 48, ч.3 ст. 62).
Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 р. (ч.3 ст. 20)

Додаткова спеціальна література
Кривонос І.С. Інститут зупинення провадження в контексті проекту Кримінально-процесуального кодексу України / І.С. Кривонос // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2012. – № 1. – С. 102-107.
Лешукова И. Понятие «приостановление производства по уголовному делу» в случае, когда обвиняемый скрылся от следствия / И. Лешукова // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 9. – С. 67-71.
Малютін І.А. Зупинення досудового розслідування: навч.-метод. посіб. / І. А. Малютін; за заг. ред. проф. З.Д. Смітієнко.
· К. : РВВ Нац. акад. внутр. справ України, 2003.
· 138 с.
Навроцька В.В. Проблемні питання зупинення досудового слідства / В.В. Навроцька // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 4. – С. 281-290.
Фаринник В. Повідомлення про злочин.
· 10.07.2012.
· [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Юркова Г. Зупинення досудового слідства та розшук обвинуваченого у разі, коли його місце перебування невідоме // Г. Юркова // Вісник прокуратури. – 2009. – № 6. – С. 86-90.

Питання для самоконтролю
Що таке підозра?
У яких випадках здійснюється повідомлення про підозру?
Які обов’язки покладаються на слідчого, прокурора або на іншу уповноважену службову особу (особі, якій законом надано право здійснювати затримання) у зв’язку з повідомленням особі про підозру?
Ким складається письмове повідомлення про підозру?
Які відомості повинно містити повідомлення про підозру?
Коли повинно бути вручене письмове повідомлення про підозру?
Які наслідки тягне невручення особі повідомлення про підозру у встановлений законом строк з моменту затримання?
Ким та куди вносяться відомості про підозру?
Яким є порядок зміни повідомлення про підозру?
Ким здійснюється повідомлення про підозру адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові?
Ким здійснюється повідомлення про підозру народному депутату України, кандидату у Президенти України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Голові Рахункової палати, його першому заступнику, заступнику, головному контролеру, секретарю Рахункової палати, заступникам Генерального прокурора України?
Ким здійснюється повідомлення про підозру судді Конституційного Суду України, професійному судді, присяжному та народному засідателю на час здійснення ними правосуддя?
Ким здійснюється повідомлення про підозру Генеральному прокурору України?
Які заходи забезпечення кримінального провадження можуть застосовуватись до підозрюваного?
Дайте визначення поняття «зупинення досудового розслідування».
Якими є процесуальні наслідки зупинення досудового розслідування?
Як впливає зупинення досудового розслідування на його строки?
Назвіть підстави для зупинення досудового розслідування.
Чи можна зупинити досудове розслідування на час проведення тривалої стаціонарної судово-психіатричної експертизи?
Чи допускається зупинення досудового розслідування у зв’язку з тяжким захворюванням потерпілого, яке перешкоджає його участі у кримінальному провадженні?
Як слід вчинити, якщо тяжке непсихічне захворювання підозрюваного є хронічним?
Як діяти, якщо в ході кримінального провадження буде встановлено, що підозрюваний захворів невиліковним тяжким захворюванням (дистрофія міокарда, онкологічні захворювання, СНІД)?
Чи дозволяється зупинити досудове розслідування у зв’язку з психічним захворюванням підозрюваного, яке перешкоджає його участі у кримінальному провадженні?
Що робити у випадку, коли психічне захворювання підозрюваного не пов’язане із втратою ним здатності усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними?
Як діяти слідчому, прокурору, якщо психічне захворювання підозрюваного є хронічним (невиліковним), що позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, а за характером вчиненого ним кримінального правопорушення та своїм психічним станом він становить небезпеку для суспільства і потребує примусового лікування?
Яких умов необхідно дотримати для зупинення досудового розслідування?
Розкрийте порядок оголошення розшуку підозрюваного, коли його місцезнаходження невідоме?
Яким є процесуальний порядок зупинення досудового розслідування?
Як необхідно діяти прокурору, якщо у кримінальному провадженні є два або декілька підозрюваних, а підстава для зупинення стосується лише одного з них?
Ким та які заходи проводяться у зупиненому кримінальному провадженні?
Чи може зупинятися досудове розслідування в одному кримінальному провадженні декілька разів?
Назвіть підстави для відновлення досудового розслідування.
Яким є порядок відновлення досудового розслідування?
Чи можливо закрити кримінальне провадження, досудове розслідування у якому зупинене?

Задачі і завдання

1. У процесі розслідування відкритого викрадення майна громадянки Мазур С.І. у межах кримінального провадження № 72/1 слідчий встановив, що 20 січня 2012 р. близько 23 години, Марченко Сергій Петрович, 20 грудня 1983 року народження, уродженець м. Стрий Львівської області, зареєстрований у м. Львові по вул. Личаківській 38, кв. 5, громадянин України, підійшов на трамвайній зупинці «Площа Івана Франка» до громадянки Мазур С.І. і почав виривати з її рук жіночу сумочку. Однак Мазур С.І. здійняла лемент і сумочки з рук не випустила. З метою подолання опору Марченко С.П. завдав потерпілій кілька ударів кулаком в обличчя, спричинивши легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я і втік на вул. Стрийську, де був затриманий міліцейським патрулем.
У зв’язку з цим слідчий склав повідомлення про підозру такого змісту:

Повідомлення про підозру

21 січня 2012 р. м. Львів

Слідчий Галицького РВ УМВС України у м. Львові, лейтенант Нечитайло В.М., розглянувши матеріали кримінального провадження, встановив, що зібрано достатньо доказів для підозри Марченка С.П. у вчиненні ним відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, що не є небезпечним для здоров'я потерпілого.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 276, 277, 278 КПК України,

вирішив:

Повідомити Марченка С.І. про підозру у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.
Копію повідомлення направити прокурору Галицького району м. Львова.

Слідчий В.М. Нечитайло

Зробіть аналіз правової ситуації та процесуального документа і з’ясуйте, чи правильно він складений?
Складіть за наведеними та іншими довільними даними своє повідомлення про підозру Марченка С.П. у вчиненні кримінального правопорушення.


2. Прокурор повідомив Мазурику З.П. про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України. У повідомленні зазначено, що він 19 вересня 2011 р. викрав з магазину «1001 дрібниця» товари на суму 6 560 грн. та вчинив крадіжки майна з квартир громадян, зокрема 12 жовтня 2012 р. – з квартири Миколаєнка на суму 1 425 грн., 11 листопада 2011 р. – з квартири Григоровського на суму 1 820 грн., 15 листопада 2011 р. – з квартири Муталібова на суму 1 286 грн.
У процесі досудового слідства були зібрані докази, як підтвердили, що з магазину підозрюваний викрав товарні цінності не на вказану раніше суму. а на більшу – 8 930 грн. Крім того, було встановлено, що крадіжку з квартири Муталібова вчинив не Мазурик, а неповнолітній Меншиков, який діяв самостійно і підозрюваного не знав.
Зібравши докази про вказані вище обставини, слідчий змінив повідомлення про підозру та вручив його Мазурику через три дні після складання.
Чи правильно діяв слідчий в описаній ситуації?
Як належить вчинити, коли Мазурику було повідомлено ще й про підозру у грабежі за описаних умов?
Як забезпечуються права і законні інтереси підозрюваного при зміні повідомлення про підозру?

3. Слідчий Личаківського РВ УМВС України у Львівській області на підставі п.1 ч.1 ст. 280 КПК України зупинив досудове розслідування у кримінальному провадженні за підозрою Сіренка у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, оскільки в процесі розслідування він встановив, що підозрюваний знаходиться на лікуванні у Львівській обласній психіатричній лікарні з діагнозом «шизофренія». Слідчий виніс постанову про зупинення досудового розслідування, мотивувавши дане рішення тим, що підозрюваний є психічно хворим і закінчити розслідування у справі не видається можливим.
Зробіть аналіз наведеної ситуації, при цьому з’ясувавши:
Яким за характером повинно бути психічне захворювання підозрюваного, щоб стати підставою для зупинення досудового розслідування?
Чим підтверджується психічне захворювання підозрюваного?
Які дані повинен одержати слідчий для прийняття правильного рішення у наведеній ситуації?
Яких заходів повинен вжити слідчий перед зупиненням досудового розслідування за п.1 ч.1 ст. 280 КПК України?
Чи дотриманий слідчим процесуальний порядок зупинення досудового розслідування?

4. Невідомий злочинець у квітні 2012 р. з метою крадіжки проник у будинок Костенка, який проживає у м. Перемишляни Львівської області. Несподівано до будинку повернувся господар, і злодій був змушений швидко тікати. У поспіху він забув свою куртку з документами у кишені. Слідчий допитав потерпілого, визнав документи та куртку речовими доказами і, зупинивши досудове розслідування за п.2 ч.1 ст. 280 КПК України, оголосив розшук підозрюваного Лушпинського.
Назвіть умови для зупинення досудового розслідування.
Чи були дотримані слідчим умови, встановлені для зупинення досудового розслідування за п.2 ч.1 ст. 280 КПК України?
Який процесуальний порядок оголошення розшуку підозрюваного?
Чи були допущені порушення порядку зупинення досудового розслідування у наведеній ситуації?

5. В ході кримінального провадження, розпочатого за ч.3 ст. 185 КК України, слідчий встановив, що дві особи – Архіпов разом з невідомим – 19 травня 2012 р. вчинили крадіжку речей на суму 3200 грн. з будинку Бачинського, який проживає у м. Львові на вул. Глинянський Тракт. У процесі розслідування другий співучасник крадіжки встановлений не був. У зв’язку з цим, слідчий виділив матеріали досудового розслідування щодо невстановленого підозрюваного в окреме провадження, та зупинив досудове розслідування за п.2 ч.1 ст. 280 КПК України.
Чи дозволяє КПК України зупиняти досудове розслідування щодо невстановленої особи, за наявності достатніх доказів для її підозри у вчиненні кримінального правопорушення?
Дайте оцінку рішенням слідчого.

6. У одному з кримінальних проваджень слідчий зупинив досудове розслідування за п.1 ч.1 ст. 280 КПК України у зв’язку з гострим необструктивним пієлонефритом підозрюваного. Після одержання виписного епікризу слідчий відразу ж виніс постанову про відновлення досудового розслідування і, навіть, провів за участю підозрюваного слідчий експеримент, результати якого, щоправда, нічого ні не підтвердили, ні не спростували, з огляду на спад сил у підозрюваного.
Назвіть підстави для відновлення досудового розслідування.
Зробіть висновок щодо законності рішень і дій слідчого.


Тема 15. Закінчення досудового розслідування шляхом закриття кримінального провадження або направлення його до суду для звільнення особи від кримінальної відповідальності

План заняття

Форми закінчення досудового розслідування.
Закриття кримінального провадження як одна з форм закінчення досудового розслідування.
Підстави для закриття кримінального провадження.
Процесуальний порядок закриття кримінального провадження.
Процесуальні дії слідчого, прокурора щодо осіб, інтереси яких зачіпає закриття кримінального провадження.
Відновлення досудового розслідування в закритому провадженні.
Поняття і підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності.


Нормативний матеріал та судова практика

Кримінальний процесуальний кодекс України. – Глава 23-24.
Кримінальний кодекс України. – Розділ IX.
Постанова Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року  №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» // Інформаційно – правова система «Ліга - Закон».

Додаткова спеціальна література
Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності. – К.: Атіка. - С.50-56; 79-84; 126.
Глобенко Г.І. Закриття кримінальних справ з нереабілітуючих підстав: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. Х., 2007. 19 с.
Дроздов О. Кримінально-процесуальні аспекти звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям / О. Дроздов, В. Гутнік // Юридичний журнал – 2006. – №4. – С. 41 – 44.
Дубинский А. Я. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного расследования. – К., 1975.
Івасюк І.Г. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. Л., 2002. 20 с.
Крет Г.Р. Теоретичні, правові та прикладні аспекти закриття кримінальних справ у суді: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. О., 2010. 20 с.
Матюшенко Р.І. Виконання процесуального рішення про закриття кримінальної справи: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. К., 2004. 20с.
Павлишин А. А. Законодавче регулювання і практика закриття кримінальної справи // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали XIV регіональної науково – практичної конференції. 06 лютого 2008 р. – Львів: Юридичний факультет ЛНУ ім.І.Франка, 2008. – С. 360.
Рогатинська Н.З. Предмет доказування у справах, що закриваються провадженням за нереабілітуючими підставами: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. К., 2008. 16 с.
Рось Г.В. Закриття кримінальної справи у кримінальному процесі України: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. К., 2009. 20 с.
Сидоренко Н.С. Деякі аспекти стосовно постанови про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності / Н.С. Сидоренко // Південноукраїнський часопис. – 2007. – №3 – С. 201 – 203.
Степанов П.Л. Закриття кримінальних справ у зв'язку з дійовим каяттям: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. К., 2008. 17 с.
Хабаров А. В. Прекращение уголовных дел по нереабилитирующим основаниям: Учебное пособие / А.В. Хабаров, Е. А. Хабарова. – Тюмень: Изд-во Тюменского государственного университета, 2007. – 225 с.
Хруслова Л. Закриття кримінальної справи: деякі теоретичні та практичні проблеми // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – №1.
Якупов Р.Х. Возобновление предварительного следствия. – Волгоград, 1976.

Питання для самоконтролю

Які Ви знаєте форми закінчення досудового розслідування?
В чому полягає суть і значення законного і обґрунтованого закриття кримінального провадження?
Чим відрізняється зупинення кримінального провадження від закриття?
Як поділяються передбачені КПК підстави для закриття кримінального провадження?
Які підстави для закриття кримінального провадження належать до реабілітуючих?
Які підстави для закриття кримінального провадження належать до нереабілітуючих?
Яка структура і зміст постанови про закриття кримінального провадження?
Кого з суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності необхідно повідомити про закриття кримінального провадження і яким способом?
Яке значення під час вирішення питання про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами має ставлення до цього підозрюваного, обвинуваченого?
Хто, в які строки та якому порядку має право оскаржити постанову про закриття кримінального провадження?
Які повноваження прокурора щодо скарги на постанову про закриття кримінального провадження?
Чи може бути оскаржена ухвала суду про закриття кримінального провадження?
Який порядок відновлення слідства у закритому кримінальному провадженні?
У чому суть такої форми закінчення досудового розслідування, як звільнення особи від кримінальної відповідальності?
Які є підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності?
Який порядок і умови для звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності у зв’язку з тим, що внаслідок зміни обстановки вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність або він перестав бути суспільно небезпечним?
Який порядок і умови звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям?
Який порядок відновлення провадження при відмові від поручительства?

Задачі і завдання

1. 28 грудня 2012 р. на автотрасі Київ–Львів сталося зіткнення автомобілів “Москвич” під керуванням Петренка та “Жигулі”, за кермом якого перебував Василенко, внаслідок якого обидва отримали тяжкі тілесні ушкодження. За цими ознаками слідчий розпочав досудове розслідування за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК. Через п’ять днів після ДТП Василенкові довелося ампутувати обидві ноги, а ще через шість днів помер Петренко. У ході слідства встановлено, що обидва водії порушили Правила дорожнього руху: Петренко значно перевищив допустиму на цій ділянці дороги швидкість, а Василенко правила обгону, що, крім іншого, підтверджується і висновком судово-автотехнічної експертизи. Автомобілі відновленню не підлягають.

1. У яких випадках кримінальне провадження закривається судом?
2. Яке рішення повинен прийняти слідчий у даному кримінальному провадженні?
3. Складіть проект рішення, яке має бути прийняте за описаних обставин.

2. Мисливці Іванов та Зайцев, повертаючись надвечір із полювання після невдалих пошуків дикого кабана, почувши у лісі за 20 м. від себе тріск сухих гілок, одночасно вистрілили у цьому напрямі, вважаючи, як вони показали згодом на допиті, що то був кабан. Але замість кабана вони виявили там людину – ще одного мисливця – Кротова, смертельно пораненого. Доставивши потерпілого до лікарні, де лікарі констатували його смерть, Іванов та Зайцев повідомили про те, що сталося у міліцію. У результаті слідчий органів внутрішніх справ розпочав досудове розслідування щодо них за фактом необережного вбивства.
Проведеним розслідуванням було встановлено: смерть Кротова настала від того, що йому в голову попала куля; ще одну кулю виявлено у дереві біля якого знаходився потерпілий у момент пострілів. Однак ні огляд місця події, ні відтворення слідчий експеримент, ні проведені балістичні і трасологічні експертизи не дозволили відповісти на запитання: від чийого ж пострілу – Іванова чи Зайцева – загинув Кротов.
1. Як повинен поступити у цій ситуації слідчий?
2. Складіть проект рішення, яке має бути прийняте за описаних обставин.


3. Неповнолітній Бровченко Василь був повідомлений про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. Відповідно до зібраних доказів Бровченко вчинив хуліганські дії з використанням металевого прута, вийшовши у двір будинку після святкування свого дня народження. В цей день йому виповнилось 14 років.
Після оголошення про підозру захисник порушив клопотання про зміну правової кваліфікації своєму підзахисному. Оскільки останній залізний прут знайшов випадково на місці вчинення злочину і ним наніс кілька ударів потерпілим, то його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 296 КК. Сам Бровченко стверджував, що він своєї вини не визнає, а злочин вчинив внаслідок тяжкого збігу життєвих обставин.
Ознайомлюючись з матеріалами провадження, прокурор дійшов висновку, що кримінальне провадження необхідно направити до суду для застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Він сам склав клопотання про застосування до Бровченка примусових заходів виховного характеру (не проводячи досудове розслідування у повному обсязі) і направив його до суду.

Який порядок звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності у зв’язку із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру?
Оцініть законність дій слідчого і прокурора.
Варіант: Неповнолітньому Бровченку в день вчинення ним описаних дій виповнилось 11 років.


4. 15 вересня 2012 року біля 19 год. 30 хв. Лимаренко Володимир Васильович, 15 серпня 1984 року народження, уродженець м. Житомира, мешканець м. Львова, вул. Топольна, буд. 18 кв. 124., робітник СП "Іскра", неодружений, освіта загальна середня, раніше не судимий, громадянин України, допризовник, перебуваючи у нетверезому стані, перевернув кіоск, що знаходився на розі вул. Зеленої і Бондарської у м. Львові і належав товариству з обмеженою відповідальністю (ТЗОВ) "Імпекс". Як пояснив на допиті Лимаренко, мотивом, що спонукав його до таких дій, стала нетактовна, на його думку, поведінка продавця кіоска. На його (Лимаренка) пропозицію продати дешевше цигарки продавець відповіла, що хай він іде на ринок і там торгується. Розгнівавшись за таку відповідь, він перевернув кіоск.
Своїми діями Лимаренко умисно пошкодив майно, заподіявши ТЗОВ "Імпекс" збитки в сумі 3000 грн. На другий день після вчиненого Лимаренко вибачився перед керівництвом ТЗОВ за свою поведінку і частково (2000 грн.) відшкодував завдані збитки.
27 вересня (ще до оголошення йому про підозру) Лимаренко був призваний на службу до Збройних Сил України. За повідомленням командування військової частини він добросовісно несе службу, дисциплінований, вже має заохочення.

1. Чи є за описаних обставин підстави для закриття кримінальної справи?
2. Чи є за описаних обставин підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності?
3. Як повинен поступити у цій ситуації слідчий?
4. В якому порядку вирішується питання про звільнення від кримінальної відповідальності?

5. 26 грудня 2012 року слідчий на підставі п. 3 ст. 284 КПК України виніс постанову про закриття кримінального провадження за підозрою Андрощука у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Андрощуку було направлене повідомлення такого змісту: “Ставлю до відома, що кримінальне провадження за підозрою Вас у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, закрите 26 грудня у зв’язку з відсутністю достатніх доказів для доведення Вашої винуватості. Дане повідомлення Андрощук одержав 28 грудня.
Повідомлення про закриття кримінального провадження було також направлено потерпілій Зварич Т. М., яка його одержала в той же день, що й Андрощук.
11 січня Андрощук оскаржив прокурору постанову слідчого про закриття кримінального провадження. У скарзі він просив постанову скасувати, довести досудове розслідування до кінця, передати справу в суд і хай останній підтвердить його невинуватість, постановивши виправдувальний вирок.
Ще раніше, 9 січня, скаргу на постанову про закриття кримінального провадження подала прокуророві потерпіла Зварич. В ній вона вказувала, що кримінальна справа закрита безпідставно. В справі “є достатні дані, які свідчать про вину Андрощука у вчиненні крадіжки”. Крім того, слідчий відмовився надати їй та її представникові - адвокатові Злобіну матеріали кримінального провадження для ознайомлення. Потерпіла скаржилась також на те, що вона не була визнана цивільним позивачем, не дивлячись на те, що їй злочином була завдана істотна матеріальна шкода. Такі дії слідчого позбавили її можливості домогтися відшкодування шкоди. 8 лютого прокурор повідомив обох скаржників про те, що їх скарги є безпідставними і не підлягають задоволенню. При цьому він зазначив, що його рішення щодо скарг є остаточним.

Чи може бути закрите кримінальне провадження за відсутністю достатніх доказів для доведення винуватості підозрюваного у вчиненні злочину?
Який порядок закриття кримінальне провадження?
Які обов'язки покладає на слідчого (прокурора) кримінально-процесуальний закон у випадку закриття кримінальної справи?
Який порядок та строки оскарження постанови про закриття кримінального провадження?
Дайте правову оцінку діям слідчого та відповідям прокурора на скарги.
6. Складіть проект рішення прокурора в описаній ситуації.


Тема 16. Звернення до суду з обвинувальним актом,
клопотанням про застосування примусових заходів
медичного або виховного характеру

План заняття

А. Відкриття матеріалів іншій стороні.
1. Умови, за яких досудове розслідування можна вважати закінченим складанням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
2. Процесуальне значення та порядок надання доступу до матеріалів досудового розслідування:
а) ознайомлення потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача та їх представників з матеріалами кримінального провадження;
б) ознайомлення підозрюваного та його захисника з матеріалами кримінального провадження;
в) ознайомлення прокурора з матеріалами сторони захисту.
Процесуальні права учасників процесу під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Процесуальне оформлення надання учасникам процесу доступу до матеріалів кримінального провадження.
Б. Обвинувальний акт.
Поняття і значення обвинувального акту.
Структура обвинувального акту.
Додатки до обвинувального акту.
Реєстр матеріалів досудового розслідування.
Надання копії обвинувального акту учасникам процесу.
В. Клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Нормативний матеріал та судова практика

Кримінальний процесуальний кодекс України. – Глава 21 § 3.
Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини” Постанова Пленуму від 27 березня 1992. № 4 (із змінами, внесеними постановами від 4 червня 1993 р. та від 3 грудня 1997 р. Пункт 3.
Постанова Пленуму Верховного суду України „Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві” від 24 жовтня 2003 р. № 8.
Постанова Пленуму Верховного суду України „Про практику застосування законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів” від 2 липня 2004 р. № 13.


Додаткова спеціальна література

Баев О. Я. Обвинительное заключение: структура и содержание / О. Я. Баев // Уголовный процесс. – 2007. – №4. – С. 42 – 48.
Батюк О.В. Актуальні питання щодо зміни і доповнення обвинувачення // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України // Збірник наукових статей. Випуск 8. Івано-Франківськ: „Плай”, 2002 р. – с. 187-189.
Белозеров Ю.Н., Ефимичев С.П. Обвинительное заключение в уголовном процессе. – М., 1992.
Бойко В. П. Правила про недопустимість погіршення становища обвинуваченого як процесуальні гарантії: Монографія. – К.: Атіка, 2008. – 192 с.
Гришин Ю.А. Окончание досудебного следствия с составлением обвинительного заключения: проблемы и пути реформирования / Луганский ин-т внутренних дел. – Луганск, 1999. – 252 с.
Гришин Ю.О. Закінчення досудового слідства зі складанням обвинувального акта: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Х., 2000. – 19 с.
Добровольская Т. Н. Изменение обвинения в судебных стадиях советского уголовного процесса. – М: Юрид. лит., 1977. – 112 с.
Ефимичев С. Г. Правовые и организационные вопросы окончания предварительного расследования с обвинительным заключением. Волгоград. 1977.
Зубарев В. С., Кроткин Л. П., Статкус В. Ф. Язык и стиль обвинительного заключения. М., 1976.
Каткова Т.В., Каткова А.Г. Закінчення досудового слідства та складання обвинувального висновку у кримінальній справі: Навч. посіб.. Х. : Рубікон, 2002. 96с.
Каткова Т.В., Каткова А.Г. Закінчення досудового слідства у кримінальних справах: Практ. посіб.. Х.: Право, 2011. 136 с.
Компев Б. Использование доказательств в обвинительном заключении // Законность, 1997, № 7.
Коханов В.А., Савин А.В. Обвинительное заключение по уголовному делу. – М., 1993.
Мариупольский Л. А., Статкус В. Ф., Тульчина В. С. Обвинительное заключение в советском уголовном процессе. М., 1969.
Минаев Ю.В., Лещенко В.А. Обвинительное заключение: значение и отражение в нем данных, входящих в предмет доказывания по уголовному делу. – Волгоград, 1979.
Михайленко О.Р. Складання процесуальних актів по кримінальних справах – Київ, 1996.
Питерцев С.К. Составление обвинительного заключения. – Л., 1981.
Півненко В.П., Мірошниченко Е.О. Впровадження конституційних принципів змагальності та рівності сторін на стадії досудового слідства: проблеми і шляхи їх вирішення // Право України, № 2 (36), 2003 р. – с.48-56.
Рогатюк І. Перекваліфікація злочинних дій у кримінальному процесі: проблема юридична чи статистична // Право України. – 2004. - № 12 – С.59.
Шуваткин А. В.  Обвинительное заключение и обвинительный акт в современном уголовном процессе России: Автореферат дис. ... кандидата юридических наук. – Самара, 2003. – 18 с.
Якубович Н. А., Громов С. М. Обвинительное заключение: Методическое пособие. М., 1977.

Питання для самоконтролю

Які можливі форми закінчення досудового розслідування?
Яка мета відкриття матеріалів іншій стороні?
Які відомості можуть бути видалені у документах, які надаються для ознайомлення учасникам процесу?
Чи має право сторона захисту не надавати прокурору доступ до матеріалів кримінального провадження, якщо так, то до яких і якому порядку?
Чи існує для учасників процесу обмеження в об’ємі матеріалів провадження під час ознайомлення, якщо так, то для кого?
Чи можна обмежити сторони кримінального провадження у часі на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження?
Які наслідки тягне не відкриття матеріалів провадження іншій стороні?
Які права мають учасники процесу при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження?
У яких випадках прокурор самостійно складає обвинувальний акт?
Що собою становить обвинувальний акт як процесуальний документ і яка його структура?
Які методи використовуються у слідчій практиці для викладення описової частини обвинувального акту?
Які матеріали обов'язково додаються до обвинувального акту?
Який зміст клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру?
Який зміст клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру?
Хто, кому і в якому порядку вручає копію обвинувального акту?
Які дії прокурора після затвердження обвинувального акту?
Протягом якого часу прокурор має затвердити обвинувальний акт?
Який порядок і умови звернення до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру?
Який порядок і умови звернення до суду для застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру?

Задачі і завдання

1. Визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, слідчий телефоном повідомив про це дружину потерпілого Зубарєва і просив її передати чоловікові (потерпілому в справі), що він може ознайомитись з матеріалами досудового розслідування 10 лютого в приміщенні прокуратури з 10 години ранку до 14 години. В обумовлений час потерпілий Зубарєв в прокуратуру не з'явився. Після того, як слідчий ознайомив підозрюваного і його захисника з матеріалами досудового розслідування, він склав обвинувальний акт і направив його прокурору.
Через день до прокурора надійшла заява потерпілого, у якій він, відзначивши, що йому нічого не було відомо про закінчення досудового розслідування, просив ознайомити його з матеріалами справи в лікарні, де він знаходиться з 7 лютого на лікуванні.

Який порядок ознайомлення потерпілого з матеріалами досудового розслідування?
Чи були допущені порушення кримінально-процесуального закону з боку слідчого?
Як, на Вашу думку, має реагувати прокурор на заяву потерпілого?

2. Закінчивши досудове розслідування у кримінальному провадженні за підозрою Вовченка у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, слідчий надіслав письмове повідомлення про це цивільному позивачеві – головному бухгалтерові товариства з обмеженою відповідальністю (ТЗОВ) "Імпекс".
Коли помічник головного бухгалтера ТЗОВ "Імпекс" з’явився для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування справи, слідчий надав йому можливість ознайомитись з усіма матеріалами досудового розслідування. Після ознайомлення з ними помічник головного бухгалтера заявив усне клопотання про накладення арешту на майно підозрюваного для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. З результатами арешту опису майна він просив його ознайомити.
Слідчий відмовив у задоволенні клопотання, усно роз’яснивши цивільному позивачеві, що санкція ч. 4 ст. 191 КК не передбачає можливості конфіскації майна, а тому немає необхідності накладати арешт на майно обвинуваченого.

Які процесуальні права мають учасники процесу під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування?
Який порядок заявлення та вирішення їх клопотань?
Яким процесуальним документом оформляється ознайомлення учасників процесу з матеріалами досудового розслідування?
Дайте правову оцінку діям цивільного позивача і слідчого.

3. Після закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні про вбивство гр-на Волошина слідчий ознайомив з матеріалами справи дружину вбитого гр-у Волошин, а потім підозрюваного Чорного. У документах, які надавалися для ознайомлення були видалені певні відомості, які не могли бути розголошені під час судового розгляду. Підозрюваний заявив клопотання про ознайомлення з цими матеріалами. Слідчий відмовив у задоволенні цього клопотання з мотивів того, що видалені відомості становлять державну таємницю. Дізнавшись про клопотання підозрюваного, гр-ка Велошина також заявила клопотання про ознайомлення з цими матеріалами, і їй було відмовлено з тих же підстав.
Підозрюваний оскаржив рішення слідчого прокурору, а потерпіла слідчому судді.

1. Дайте оцінку діям слідчого.
2. Яке рішення слід прийняти прокурору та слідчому судді?
3. Складіть проекти відповідних рішень прокурора та слідчого судді.

4. Зробіть аналіз наведеного процесуального акту.
„Затверджую”
прокурор Личаківського району
м. Львова, ст. радник юстиції
І.Васьків
(підпис)
15 березня 2012 року.
Обвинувальний акт
у кримінальному провадженні №124 за підозрою Коляди Тамари Федорівни у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

12 січня 2012 року до Личаківського райвідділу внутрішніх справ м. Львова з травматологічного пункту 8-ї міської лікарні надійшла телефонограма про те, що 12 січня 2012 року о 3 год. 20 хв. до пункту був доставлений автомобілем ”Швидка допомога” Ходунов Іван Петрович, який перебував в стані алкогольного сп’яніння і мав відкритий перелом склепіння черепа. За даним фактом 14 січня 2012 року слідчим відділенням Личаківського РВВС були внесенні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування.
Проведеним досудовим розслідуванням було встановлено: звечора 11 січня 2012 року Коляда у своїй квартирі, що знаходиться у м. Львові на вул. Батальній, буд. 98, кв. 206, пиячила разом з Ходуновим, з яким вона проживала у фактичних шлюбних відносинах. Протягом вечора між ними декілька разів виникали сварки. Під час однієї з них Ходунов кілька разів вдарив рукою Коляду, але через деякий час вони примирились. Біля 1 год. 30 хв. 12 січня між ними знову виникла сварка, під час якої Ходунов знову вдарив в обличчя свою фактичну дружину. При цьому обоє знаходились в нетверезому стані. Вдаривши Коляду, Ходунов пішов до другої кімнати і ліг на ліжко. Приблизно через годину Коляда взяла з комори, що знаходиться в коридорі, молоток, зайшла до кімнати, де відпочивав Ходунов, і нанесла ним два удари по голові останнього. Після цього вона вибігла з дому, а ще через 10-15 хв. викликала "швидку допомогу", якою Ходунов був доставлений до лікарні.
Проведеною судово-медичною експертизою встановлено, що в результаті нанесених молотком ударів у Ходунова стався відкритий перелом склепіння черепа, струс головного мозку, що належить до тяжких тілесних ушкоджень. Освідуванням Коляди встановлено, що у неї на обличчі, на грудях і на шиї є кілька синців і крововиливів, які могли утворитись 11-12 січня 2012 р. Дані тілесні ушкодження належать до легких, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я або короткочасної втрати працездатності.
Допитана як підозрювана у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України, Коляда винною себе визнала частково і дала такі показання: в ніч з 11 на 12 січня вона з фактичним чоловіком Ходуновим „трохи випили". Між ними тоді кілька разів виникали сварки, і Ходунов без будь-якої причини побив її. Така поведінка останнього її розгнівала, і вона, взявши молоток з комори, нанесла ним два удари по голові чоловіка, після чого викликала „швидку допомогу”.
Крім особистого зізнання, вина підозрюваної Коляди підтверджується зібраними у даній справі доказами, а саме: показаннями потерпілого; показаннями свідків Будкевич - сусідки обвинуваченої та Макаренка - лікаря станції "швидкої допомога"; висновком судово-медичної експертизи. На підставі викладеного

Коляда Т.Ф., 14 червня 1962р. народження, уродженка м. Вінниці, громадянка України, українка, освіта середня спеціальна, - закінчила Львівський фінансово-кредитний технікум у 1983 році, розведена, має на утриманні дочку - ученицю третього класу, позапартійна, працює прибиральницею на базі "Культтовари" Львівської облспоживспілки, проживає в м.Львові, вул. Батальна, буд. 98, кв. 206, раніше не судима,

підозрюється у тому, що вона в ніч з 11 на 12 січня 2012 р. перебуваючи в нетверезому стані, після кількох сварок з Ходуновим, з яким знаходилась у фактичних подружніх стосунках, нанесла йому молотком по голові два удари, умисно спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, тобто вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст.121 КК України.

Обвинувальний акт складено 3 березня 2012 р. з дотриманням вимог ст. 291 КПК України.

Слідчий СВ Личаківського РВВС м. Львова Парубій П. С.

"Погоджую"
Керівник СВ Личаківського РВВС м. Львова капітан міліції Зубов А. С.

Відповідно до вимог ст. 291 КПК до обвинувального акту додається:
Копія реєстру матеріалів досудового розслідування;
Розписка потерпілого про відсутність майнових претензій до підозрюваного.

Дайте відповіді на такі питання:
1. Чи відповідає наведений обвинувальний акт вимогам КПК України? Якщо не відповідає - внесіть до нього свої поправки і доповнення. Недостатню інформацію можна використовувати довільно.
2. Які є науково-практичні рекомендації щодо змісту, форми і техніки складання обвинувального висновку та додатків до нього?
3. Протягом якого часу прокурор має надати копію обвинувального акту підозрюваному, його захиснику?

5. Після відкриття матеріалів досудового розслідування, слідчий склав обвинувальний акт та направив його для затвердження прокурору. Прокурор ознайомившись з обвинувальним актом встановив, що формулювання підозри у обвинувальному акті істотно відрізняється від того, що було викладено у повідомленні про підозру. В зв’язку з цим прокурор зобов’язав слідчого надати йому усі матеріали кримінального провадження зібрані слідчим. Після отримання матеріалів прокурор встановив, що слідчим не було проведено допит двох свідків передбачених у плані розслідування кримінального провадження.
Прокурор самостійно допитав цих свідків, і за результатами допиту склав новий обвинувальний акт, який 12 вересня 2012 року направив до суду із одночасним направленням повістки підозрюваному із вимогою явитися для отримання копії обвинувального акту 15 вересня 2012 року на 12 год. 15 хв. У зазначений в повістці час до прокурора з’явився захисник підозрюваного, і зазначивши, що його підзахисний перебуває у відрядженні попросив прокурора вручити йому копію обвинувального акту.
Прокурор запросив двох понятих і їх присутності під розписку вручив захисникові копію обвинувального акту.

1. Яка мета вручення підозрюваному копії обвинувального акту?
2. Чи вправі прокурор проводити слідчі дії після направлення йому обвинувального акту?
3. Дайте правову оцінку діям прокурора.

6. 21 лютого 2012 року слідчим було вручено повідомлення про підозру Перченку І.Г. у вчиненні кримінального проступку. 20 березня 2012 року слідчий подав на затвердження прокурору обвинувальний акт. Прокурор після ознайомлення із обвинувальним актом затвердив його та склав клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні. 26 березня 2012 року обвинувальний акт з клопотанням були направленні до суду.

1. Які додатки додаються до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні?
2. Протягом якого строку прокурор має направити до суду обвинувальний акт з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні?
3. Зробіть правовий аналіз описаної ситуації.


Тема 17. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування

План заняття

Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Суб’єкти та строки подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора.
Повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора або відмова відкриття провадження: поняття та підстави.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування.
Рішення слідчого судді за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування.
Ухвали слідчого судді, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування та порядок їх оскарження.
Рішення, дії чи бездіяльність прокурора, які можуть оскаржуватися слідчим та порядок їх оскарження.
Порядок вирішення скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора.

Нормативний матеріал та судова практика

Кримінальний процесуальний кодекс України. – Глава 26 (ст.ст. 303-313).
Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2003 від 30 січня 2003 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) // Офіц. вісн. України. – 2003. – №6. – Ст. 245.
Інструкція «Про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів» затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р. №710.

Додаткова спеціальна література

Битяк Ю. П. Реалізація громадянами права на судовий захист у відносинах за участю Служби безпеки України / Ю.П. Битяк, Н.Б. Писаренко // Проблеми законності : республік. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я.Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України. – 2009. – Вип. 100. – С. 232.
Гловюк І. В. Судова діяльність у досудових стадіях кримінального процесу. – Одеса : Фенікс, 2010. – 232 с.
Гловюк І.В. Право на доступ до правосуддя та оскарження до суду процесуальних рішень органу дізнання, слідчого, прокурора на досудових стадіях кримінального процесу // Боротьба зі злочинністю та права людини: Зб. наук. статей / За ред. М.П. Орзіха, В.М. Дрьоміна. – Б-ка журн. “Юридичний вісник”. – Одеса: Фенікс, 2006. – С. 105–108. 
Карнеева Л. М. Особенности пределов доказывания при принятии некоторых процессуальных решений в стадии предварительного следствия / Л. М. Карнеева, Г. М. Минковский // Вопр. предупреждения преступности. – 1966. – Вып. 4. – С. 84.
Курышева Н. С. Вопросы производства по жалобе на действия (бездействие) и решения дознавателя, следователя и прокурора : монография. – М. : Юрлитинформ, 2009. – 240 с.
Лупинская П. А. Решения в уголовном судопроизводстве. Их виды, содержание и формы. – М., 1976. – 238 с.
Маляренко В. Т. Про оскарження дій (бездіяльності) та процесуальних рішень органів дізнання, слідчого і прокурора // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 6. – С. 53.
Федотова Г.В. Оскарження дій та рішень міліції як органу дізнання: автореф. дис... канд. юрид. наук. – К., 2008. – 20 с.
Химичева О. В. Концептуальные основы процессуального контроля и надзора на досудебных стадиях уголовного судопроизводства : дис. ... д-ра юрид. наук. – М., 2005. – 402 с.
Черечукіна Л.В. Процесуальний порядок заяви клопотань і подання скарг про провадження слідчих дій, їх вирішення та оскарження процесуальних рішень: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – К., 1998. – 18 с
Шило О. До питання реалізації конституційного права людини і громадянина на судовий захист у порядку судово-контрольного провадження в досудових стадіях кримінального процесу// Вісник Академії правових наук України. – 2011. – №1. – С. 164-172.

Питання для самоконтролю

Які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора можуть бути оскарження під час досудового розслідування та ким?
Які скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора розглядаються під час підготовчого провадження у суді?
У яких випадках скарга повертається скаржнику?
У яких випадках слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження?
Протягом якого строку розглядаються скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування?
Які ухвали може прийняти слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування?
Що потрібно розуміти під недотримання розумних строків?
Хто і в якому порядку може оскаржити недотримання розумних строків?
Які ухвали слідчого судді оскаржуються в апеляційному порядку?
Яке рішення може бути прийняте за результатами розгляду скарги слідчого на рішення, дію чи бездіяльність прокурора?
Які наслідки може тягнути скасування рішення або визнання незаконними вчинених прокурором дії чи бездіяльності?
На які ухвали слідчого судді учасники процесу можуть подати заперечення під час підготовчого провадження в суді?


Задачі і завдання

1. Громадянин Сидоренко С.К., мешканець м. Турка Львівської області, був викликаний в якості свідка до слідчого в Личаківський РВ УМВСУ у Львівській області на 10:00 12 березня 2012 року. Через скасування рейсу автобуса Сидоренко прибув до Личаківського РВ лише о 14 години.
Після допиту слідчий вручив Сидоренку повістку про явку на наступний день о 9 годині ранку для проведення впізнання підозрюваного. Переночувавши у готелі, свідок з’явився в РВ у призначений термін.
Після впізнання слідчий зазначив Сидоренку в повістці, що він викликався як свідок, прибув до Личаківського РВ 12 березня в 14 годин і відбув з РВВС 13 березня в 12:00. Одночасно слідчий роз’яснив, що Сидоренко може отримати відшкодування понесених витрат на проїзд від Турки до Львова і назад, а також витрати за проживання в готелі. На питання про добові слідчий заявив, що добові не входять в судові витрати і тому відшкодуванню не підлягають.
Повернувшись додому, Сидоренко 05 квітня 2012 року звернувся до прокурора зі скаргою, в якій вказав, що за законом за ним зберігається середній заробіток за місцем роботи за весь час, витрачений у зв’язку з викликом, і тому наполягає дати відповідну довідку. Одночасно, посилаючись на Інструкцію «Про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів» та попросив виплатити йому добові за два дні.

1. Які рішення слідчого можуть бути оскаржені прокурору?
2. Чи обґрунтовані вимоги Сидоренка?
3. Яке рішення повинен прийняти прокурор в описаній ситуації?


2. Захисник Шевчука, до якого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою подав скаргу прокурору Личаківського району м. Львова з вимогою негайно звільнити його клієнта з-під варти. Прокурор розглянувши дану скаргу, 23 травня 2012 року відмовив у задоволені скарги, у зв’язку з тим, що наявні всі підстави для тримання під вартою Шевчука.
Захисник не погодившись з рішенням прокурора, 03 травня 2012 року, оскаржив його відмову у задоволенні скарги до слідчого судді Личаківського району м. Львова, який обирав запобіжний захід до Шевчука. 08 травня 2012 слідчий суддя призначив розгляд скарги захисника, у який з’явилися захисник і прокурор, який здійснював процесуальне керівництво розслідуванням кримінального провадження щодо Шевчука.
Заслухавши учасників процесу суддя прийняв рішення про відмову у задоволенні скарги, і роз’яснив захиснику право оскаржити дане рішення в апеляційному порядку.

1. Які рішення слідчого, прокурора можуть бути оскаржені слідчому судді?
2. Зробіть правовий аналіз описаної ситуації.

3. В ході досудового розслідування кримінального провадження щодо Івченка Т.П. у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 121 КК України захисник підозрюваного заявив клопотання про проведення допиту двох свідків події, проведення слідчого експерименту. Слідчий відмовив у задоволенні клопотання, мотивуючи це тим, що свідки сторони захисту будуть допитуватися в суді, і відповідно, клопотання про їх допит потрібно заявляти в суді, а потребу проводити слідчий експеримент немає, оскільки Івченко Т.П. визнав свою вину повністю.
Захисник подав скаргу на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій до слідчого судді. За результатами розгляду скарги слідчий суддя задовольнив клопотання захисника та зобов’язав прокурора провести відповідні слідчі дії.
Прокурор через п’ять днів оскаржив дану ухвалу суду в апеляційному порядку.
1. Який порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування?
2. Яке рішення має прийняти апеляційний суд?

4. Прокурор м. Львова дав письмове доручення слідчому Галицького РВ УМВСУ провести слідчі дії спрямовані на викриття винних у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень журналісту Леоненку. Зокрема слідчий повинний був провести по квартирний обхід будинків біля яких було вчинено правопорушення, встановити місцезнаходження мобільного телефону викраденого у журналіста та провести обшук у житлі Півненка, щодо якого у прокурора є підозра у причетності до нападу.
Слідчий відмовився виконати доручення прокурора і звернувся з скаргою на його дії до слідчого судді до прокурора Львівської області.

1. Які рішення прокурора можуть оскаржуватися слідчим?
2. Зробіть правовий аналіз описаної ситуації.
3. Яке рішення має прийняти прокурор області у цій ситуації?
4. Складіть проект даного рішення.

5. Слідчий СВ УБОЗ УМВСУ в Львівській області звернувся до прокурора Сихівської районної прокуратури із клопотанням про отримання дозволу на контроль за вчиненням злочину. Прокурор Кобзенко розглянувши клопотання відмовив у наданні дозволу оскільки клопотання не було погоджено із керівником СВ УБОЗ УМВСУ.
Слідчий оскаржив дане рішення прокурору м. Львова із проханням надати дозвіл на контроль за вчиненням злочину і відсторонити прокурора Кобзенка від процесуального керівництва досудовим розслідуванням в силу його некомпетентності.
Прокурор м. Львова повернув скаргу слідчому, оскільки скарга подана після закінчення строку на оскарження встановленого ч. 1 ст. 304 КПК. Однак слідчий оскаржив дії прокурора м. Львова прокурору області.

1. В яких випадках скарга повертається скаржнику?
2. Коли здійснюється заміна одного прокурора іншим за результатами розгляду скарги на його дії?
3. Зробіть правовий аналіз описаної ситуації.


Тема 18. Підсудність. Підготовче провадження

План заняття

Поняття і значення підсудності кримінальних справ.
Види підсудності.
Направлення кримінального провадження з одного суду до іншого.
Сутність і завдання стадії підготовчого провадження.
Строки та порядок підготовчого судового засідання.
Питання пов'язані з підготовкою до судового розгляду, які вирішуються суддею.
Рішення судді за результатами підготовчого судового засідання.
Матеріали кримінального провадження та порядок ознайомлення з ними.

Нормативний матеріал та судова практика

Кримінальний процесуальний кодекс України. – Глава 27 (ст.ст. 314-317).
Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23.12.1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №11. – ст. 51.
Постанова Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції" №6 від 30.05.2008 року // Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 6. – С. 10 – 17.
Постанова Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року  №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» // Інформаційно – правова система «Ліга - Закон».
Постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року №5 “ Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» // Інформаційно – правова система «Ліга - Закон».
Постанова Пленуму Верховного суду України від від 15 травня 2006 року №2 “Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру” // Інформаційно – правова система «Ліга - Закон».
Постанова Пленуму Верховного суду України “Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві // Юридична газета. – 2004. – № 1.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004р. „Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих у кримінальному судочинстві” // Вісник Верховного Суду України, 2004, № 8 (48).

Додаткова спеціальна література

Бабаєва О. В. Сутність і значення стадії попереднього розгляду кримінальної справи суддею // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2002. – №4. – С. 120 – 123.
Бажанов М. И. Предание суду в советском уголовном процессе (конспект лекций). – Харьков, 1965. – 36 с.
Выдря М. М. Предание суду как гарантия законности привлечения к уголовной ответственности: Учеб. пособие. – Краснодар: Кубан. ун-т, 1981. – 97 с.
Гальперин И. М., Лукашевич В. З. Предание суду по советскому уголовно – процессуальному праву. – М.: Юридическая литература, 1965. – 150 с.
Ишимов П. Л. Производство предварительного слушания в суде первой инстанции. – М.: Издательство «Юрлитинформ», 2007. – 152 с.
Калужинський О.В. Попередній розгляд кримінальної справи як етап здійснення оціночної діяльності судді // Держава і право. – 2010. – Вип. 49. – С. 569-574.
Курочкина Л. Участие прокурора в предварительном слушании // Уголовное право. – 2007. – №4. – С. 89 – 92.
Луцик В. В. Підстави повернення кримінальної справи прокурору за чинним Кримінально – процесуальним кодексом України: проблемні питання // Університетські наукові записки. – 2007. – №4. – С. 393 – 398.
Луцик В. В. Процесуальний порядок дій суду при поверненні справи прокурору // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2008. – №47. – С. 245 – 251.
Луцик В. Інститут повернення кримінальної справи прокурору: Монографія. – Тернопіль: «Підручники та посібники», 2011. – 184 с.
Луцик В. Інститут повернення кримінальної справи прокурору: сучасний стан і перспективи розвитку // Вісник Національної академії прокуратури. – 2012. – №2. – С. 70-76.
Луцик В.В. Порушення кримінально – процесуальної форми при складанні обвинувального висновку, як підстава повернення кримінальної справи прокурору // Університетські наукові записки. – 2008 – №1. – С. 242 – 249.
Маляренко В. Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: монографія. – К.: ЮрІнком Інтер”, 2005. – 512с.
Маляренко В.Т. Щодо повернення судом кримінальної справи на додаткове розслідування та прокурору // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – №6. – С. 2-9.
Михайлишин О. Р. Виявлення і усунення слідчих помилок при попередньому розгляді кримінальної справи // Університетські наукові записки. – 2007. – №1. – С. 224 – 231.
Перлов И. Д. Предание суду в советском уголовном процессе. – М.: Юрид. изд-во М-ва юстиции СССР, 1948. – 200 с.
Попелюшко В. О. Судовий розгляд кримінальної справи. – К.: “Кондор”, 2006. – 234 с.
Попелюшко В.О. Мала судова реформа. – Острог, 2003. – С. 4-31.
Силин А. Б. Организация работы судьи по изучению уголовного дела и подгтовке к рассмотрению его в судебном заседании: Методическое пособие. – Х.: Харьков Юридический, 2008. – 68 с.
Федіна А.В. Юридико-психологічні особливості попереднього розгляду кримінальної справи суддею: автореф. дис. ... канд. юрид. – К., 2010. – 20 с.

Питання для самоконтролю

Що слід розуміти під підсудністю кримінальних справ та яке її значення?
Які види підсудності є у кримінальному процесі?
Хто і коли визначає підсудність конкретної справи?
Що таке інстанційна і територіальна (місцева) підсудності?
Що таке спеціальна, а також у її межах персональна підсудності?
Як кримінально-процесуальний закон регулює питання про склад суду першої інстанції?
Які справи розглядаються судом присяжних?
Який порядок направлення кримінального провадження з одного суду до іншого?
Чому не допускається спір між судами про підсудність справи?
З якої стадії розпочинає судове провадження суд, якому направлено кримінальне провадження з іншого суду?
Чи є підготовче провадження самостійною стадією кримінального процесу? Чим ви аргументуєте свою відповідь?
Які завдання стоять перед підготовчим провадженням?
В які строки здійснюється підготовче судове засідання?
Які питання пов'язані з підготовкою до судового розгляду з’ясовує суддя в ході підготовчого судового засідання?
Назвіть обов’язкових учасників підготовчого судового засідання?
Який порядок підготовчого судового засідання?
Які рішення вправі прийняти суддя за результатами підготовчого судового засідання?
В яких випадках суддя повертає обвинувальний акт прокурору?
В яких випадках суддя відмовляє в затвердженні угоди?
В яких випадках суддя закриває провадження в справі?
За чиєю ініціативою та в якому порядку суддя може обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження?
В який строк повинен бути призначений судовий розгляд кримінального провадження?
Який порядок ознайомлення учасників процесу з матеріалами кримінального провадження?
Які матеріали кримінального провадження не надаються учасникам процесу для ознайомлення?

Задачі і завдання

1. До Франківського районного суду 6 лютого 2012 р. надійшов обвинувальний акт про обвинувачення Забіяки у злочині, передбаченому ч. 4 ст. 296 КК України. Ознайомившись зі справою, суддя призначив її до підготовчого судового засідання на 12 лютого 2012 р. У призначений день на до суду з’явилися потерпілий і захисник обвинуваченого. Прокурор телефоном повідомив, що він взяти участь у підготовчому судовому засідання не зможе через велику зайнятість, але оскільки матеріали кримінального провадження знає досконало і впевнений, що жодних порушень на досудовому слідстві не було допущено, просив суддю здійснити засідання без його участі або відкласти засідання на 15 лютого 2012 р.
Оскільки потерпілий і захисник не заперечували проти підготовчого судового засідання без участі прокурора, суддя доповів суть обвинувачення, констатував, що обвинувальний акт відповідає встановленим вимогам (правда до обвинувального акту не доданий реєстр матеріалів досудового розслідування, але на думку судді суттєвого значення це немає), а тому вважає можливим призначити справу до судового розгляду.
Потерпілий не погодився з таким висновком судді і заявив клопотання про направлення обвинувального акту за підсудністю до Личаківського районного суду оскільки Забіяка є родичем голови Франківського районного суду, а отже всі судді даного суду будуть упередженими під час розгляду даного кримінального провадження. Захисник заперечив проти задоволення клопотання потерпілого, мотивуючи тим, що зміна територіальної підсудності не допускається, а тому провадження повинно розглядатися Франківським районним судом.
Суддя виніс постанову про призначення справи до судового розгляду на 27 лютого 2012 р.

1. У яких випадках кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду?
2. Проаналізуйте описану ситуацію і висловіть свої міркування щодо законності дій потерпілого, прокурора, захисника і судді.

2. До Шевченківського районного суду м. Львова 12 вересня надійшов обвинувальний акт про підозру Петренка у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України (контрабанда). До обвинувального акту була додана угода про визнання Петренком винуватості. Ознайомившись з обвинувальним актом та угодою суддя Симоненко прийняв рішення про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта. Дане рішення суддя мотивував тим, що укладена угода не відповідає інтересам держави, оскільки сприяння Петренка у розкритті злочину полягало лише в тому, що він вказав шляхи нелегального перетину кордону по яких переміщається контрабанда, а інших дій по викриттю інших осіб ним не вчинено.
Присутній під час підготовчого засідання прокурор заявив клопотання про повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування. Однак у задоволенні даного клопотання йому було відмовлено в зв’язку з тим, що чинний КПК не передбачає повернення прокурору, якщо на досудовому розслідуванні було зібрано достатньо доказів на підтвердження вини особи. А наявних доказів, на думку судді, достатньо для підтвердження вини Петренка.

1. В яких випадках суддя відмовляє у затвердженні угоди про визнання винуватості?
2. Чи вправі суддя перевіряти та оцінювати докази, що підтверджують вину обвинуваченого під час затвердження відповідної угоди?
3. Дайте правову оцінку діям судді та прокурора.

3. Під час підготовчого розгляду кримінального провадження за підозрою у вчиненні Герасимчуком кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, 11 січня 2012 року захисник обвинуваченого адвокат Гикавка заявив клопотання про виклик в судове засідання додатково ще двох свідків – Клименка і Фрішмана, які проживають з обвинуваченим в одному будинку, є його сусідами і зможуть дати йому характеристику як громадянина і сім’янина. Крім того, захисник просив суддю витребувати характеристику на обвинуваченого з його останнього місця роботи, оскільки слідчий цього не зробив, не дивлячись на те, що таке клопотання слідчому було заявлено.
Вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення заявлених клопотань, суддя виніс постанову про відмову у задоволенні клопотання захисника, оскільки його незгода з рішенням слідчого повинна оскаржуватися слідчому судді на стадії досудового розслідування. Після цього суддя виніс ухвалу про призначення судового розгляду на 22 січня 2012 року.
Через 15 днів захисник подав апеляцію на постанову судді про призначення судового розгляду.

Які рішення вправі прийняти суддя за результатами підготовчого засідання?
Чи мають право учасники процесу заявляти клопотання в ході підготовчого судового розгляду, і якщо так, які саме?
Дайте правову оцінку діям судді та учасників процесу в описаній ситуації.
Складіть проект рішення, яке мав прийняти суддя в описаній ситуації.

4. 7 липня 2012 року до Сихівського районного суду надійшов обвинувальний акт за підозрою Іванчука у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 115 КК України. Суддя призначив підготовче судове засідання на 13 липня 2012 року, у яке з’явилися прокурор, обвинувачений, та двоє з п’яти потерпілих. Захисник обвинуваченого Козюбра подав клопотання про проведення підготовчого судового засідання без його участі, оскільки він зайняти у розгляді іншої більш важливого кримінального провадження. Заслухавши думки осіб, які з’явилися, суддя прийняв рішення про можливість проведення підготовчого судового засідання за відсутності інших учасників процесу.
В ході вирішення питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду суддя звернув увагу, що обвинувальний акт не підписаний слідчим, та відсутня розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта. На ці зауваження судді прокурор зазначив, що хоча обвинувальний акт не підписаний слідчим, проте затверджений прокурором, а копію обвинувального акта він вручив обвинуваченому перед підготовчим судовим засіданням, про свідчить підпис обвинуваченого на копію обвинувального акта, який він зараз надасть суду.
Потерпілий Явненко заявив судді, що в обвинувальному акті неправильно зазначені його анкетні відомості, зокрема по батькові, місце народження та місце проживання.

1. Проаналізуйте дану ситуацію на відповідність чинному кримінально-процесуальному законодавству.
2. Яке рішення повинний прийняти суддя в описаній ситуації?
3. Складіть проект такого рішення.

5. Проаналізуйте приведений процесуальний акт. З’ясуйте, чи відповідає він вимогам кримінально-процесуального закону. Якщо необхідно, - внесіть відповідні корективи.

Ухвала
про призначення судового розгляду

м. Львів 02 березня 2012 року
Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Гапоненко В.С., розглянувши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження про обвинувачення Жураківської у вчиненні діяння, передбаченого ч. 2 ст. 134 КК України,
встановив:
Жураківська С.Й. обвинувачується в тому, що, не маючи спеціальної медичної освіти, 20 грудня 2011 року у себе на квартирі за грошову винагороду незаконно провела аборт у гр-к Ковальчук І.С., що спричинило тривалий розлад здоров’я останньої.
Дана справа підсудна місцевому суду Шевченківського району. Підстав для її закриття. Дії обвинуваченої Жураківської С.Й. правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 134 КК України. В справі зібрані необхідні докази для розгляду справи у судовому засіданні. Всі вони є переконливими і достатніми для висновку про вину обвинуваченої. Вимоги кримінально-процесуального закону під час порушення справи та провадження досудового слідства додержані. Обвинувальний акт складено відповідно до вимог закону. Запобіжний захід обрано правильно, проте заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином і витрат на стаціонарне лікування потерпілої, органом досудового слідства не вжито, не дивлячись на заподіяння їй значної матеріальної шкоди та пред’явлення цивільних позовів про відшкодування шкоди і витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілої.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 314-317 КПК України,
постановив:
1. Призначити справу Жураківської Софії Йосипівни за ч. 2 ст. 134 КК України до розгляду у відкритому судовому засіданні о 10.00 год. на 18 березня 2012 року в залі судових засідань №2 місцевого суду Шевченківського району м. Львова, про що повідомити учасників судового розгляду.
2. В судове засідання викликати: обвинувачену Жураківську С.Й.; потерпілу Ковальчук І.С.; судово-медичного експерта Громова В.К..
3. Справу розглянути у відкритому судовому засіданні за участю прокурора і захисника-адвоката Гикавки П.Ф., запрошеного обвинуваченою.
4. Зобов’язати слідчого слідчого відділення Шевченківського відділу внутрішніх справ м. Львова капітана міліції Шевчука П.Ф. негайно вжити заходів до забезпечення цивільного позову шляхом накладення арешту на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170-175 КПК України.

Суддя місцевого суду
Шевченківського району
м.Львова Гапоненко В.С.

6. Під час підготовчого судового засідання захисником обвинуваченого було подано клопотання про проведення повної технічної фіксації засідання. Суддя Тимченко О.А. відмовив у задоволенні клопотання оскільки технічна фіксація можлива лише під час судового розгляду, а на стадії підготовчого засідання така фіксація не здійснюється.
Потерпілий Коваль заявив клопотання про застосування до нього заходів безпеки, оскільки адвокат обвинуваченого та сам обвинувачений неодноразово погрожували йому під час досудового розслідування. Суддя прийняв рішення про задоволення клопотання потерпілого, та своєю ухвалою застосував до нього наступні заходи безпеки: проведення розгляду кримінального провадження у закритому судовому розгляді та надання потерпілому особистої охорони. Виконання ухвали було покладено на прокурора Петренка, який був присутній під час підготовчого судового засідання.

Які інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду (п. 5 ч. 2 ст. 315 КПК) вчиняє суддя з метою підготовки до судового розгляду?
Які заходи забезпечення безпеки застосовуються у кримінальному судочинстві, в якому порядку та щодо яких осіб?
Проаналізуйте дану ситуацію на відповідність чинному кримінально-процесуальному законодавству.



Тема 19. Загальні положення судового розгляду кримінального провадження

План заняття

Суть, завдання і значення стадії розгляду кримінального провадження.
Загальні положення судового розгляду.
Керівна роль суду під час відправлення правосуддя. Головуючий судового засідання.
Сторони у судовому розгляді. Процесуальні права і обов’язки учасників судового розгляду. Рівність прав сторін у судовому розгляді.
Наслідки неявки учасника провадження в судове засідання.
Межі судового розгляду. Вирішення питання про додаткове (нове) обвинувачення і зміна обвинувачення в суді.
Відкладення судового розгляду і зупинення провадження.
Дистанційний судовий розгляд: підстави, умови і порядок проведення.
Застосування, зміна чи скасування судом заходів забезпечення кримінального провадження. Застосування судом заходів до порушників порядку судового розгляду.

Нормативний матеріал та судова практика

Конституція України. Розділ VІІІ.
Кримінально-процесуальний Кодекс України. Глава 24 (ст. 257-282).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985р. (з наст. змінами) “Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ”.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996р. (з наст. змінами) “Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів” (Преамбула та п.п. 1-8, 18).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996р. „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” (п.п. 1-10).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003р. „Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві” (п.п. 1-20).
Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1446/0/4-12 від 05.10.2012 року „Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України”.
Інструкція «Про порядок роботи з технічними засобами відеозапису ходу і результатів процесуальних дій проведених у режимі відеоконференції під час судового засідання (кримінального провадження)». Затверджена наказом Державної судової адміністрації України "15" листопада 2012 № 155

Навчальна і додаткова спеціальна література

Гапонов А., Хруслова Л. Зміна прокурором обвинувачення у суді // Вісник прокуратури. – 2002. - №6. – с.85-88
Дудко Н. А. Общие условия судебного разбирательства в системе гарантий социалистического правосудия. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1985, - 23с.
Корж В. Процесуальний інститут рівності прав сторін у судовому розгляді кримінальних справ // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. - №4. – с.28-29
Кучинська О.П., Єні О.В. Відкладення розгляду справи та перерва в судовому засіданні як фактори, що впливають на оперативність розгляду кримінальної справи // Часопис Академії адвокатури України. – 2010. - № 9 – с.1-6
Лутковська В. Застосування судами України при здійсненні правосуддя ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини // Право України. – 2004. - №8. – с.30-32
Маляренко В.Т. Про змагальність сторін у кримінальному судочинстві та функціональне становище суду (окремі аспекти) // Вісник Верховного Суду України. – 2002. - № 6. (Стаття опублікована також у навч. посібнику: В.Т. Маляренко Кримінальний процес України: Стан та перспективи розвитку. Вибрані наукові праці. – К.: „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004, с.104-119).
Пашковський М.І. Дистанційне кримінальне правосуддя: міф чи реальність // Вісник Верховного Суду України. – 2001. - № 5. – С. 36-40.
Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи: Навчальний посібник.-Острог, 2003, с.32-92.
Савонюк Р. Правосуддя у світлі Конституції: суд без ухилу на обвинувачення // Право України. -1996. - №11. – с. 40
Трофименко В. Забезпечення права підсудного на захист // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - №2. – с.73-77
Туманянц А., Фомін С. Строки судового розгляду кримінальних справ та тримання під вартою // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - №11. – с.42-48
Халдеев Л.С. Судья в уголовном процессе: Практ.пособие. – М.: Юрайт, 2000. – 501с.

Питання для самоконтролю

1. В чому полягає суть стаді сулового розгляду?
2. Які завдання вирішуються у стадії судового розгляду?
3. Які засади кримінального провадження є характерними (властивими) для стадії судового розгляду?
4. Які засади (принципи) судочинства знайшли своє закріплення у ст. 129 Конституції України?
5. Які ідеї належать до загальних положеннь судового розгляду і чому?
6. Як забезпечується розумність строку судового розгляду кримінального провадження?
7. В чому суть правила про безперервність судового розгляду? Які винятки з цього правила встановлює закон?
8. В чому полягає суть незмінності складу суду? Які особливості розгляду провадження за участю запасного судді?
9. Які наслідки заміни суддів зі складу суду?
10. Яка роль головуючого (судді) в судовому засіданні?
11. Які сторони провадження приймають участь у судовому розгляді? Хто з учасників судового розгляду до них належить?
12. В чому полягає рівність сторін у судовому розгляді?
13. Які процесуальні права під час судового розгляду можуть реалізовуватись лише одним учасником провадження?
14. Які процесуальні права потерпілого в судовому засіданні?
15. Які процесуальні права цивільного позивача і цивільного відповідача в судовому засіданні?
16. Які процесуальні права обвинуваченого у судовому засіданні?
17. Якими є процесуальні обов’язки учасників судового розгляду?
18. Участь кого з учасників провадження є обов’язкова у судовому розгяді?
19. Чи можливий розгляд кримінальної справи без участі обвинуваченого? Як забезпечується його участь?
20. Які наслідки неявки захисника в судове засідання?
21. Чи можливий судовий розгляд без участі прокурора? Які наслідки його неявки?
22. Як повинен поступити суд у випадку неприбуття за викликом свідка, перекладача, спеціаліста, експерта?
23. За яких умов суд може розглянути цивільний позов у кримінальному провадженні без участі цивільного позивача чи відповідача?
24. Як визначаються межі судового розгляду кримінальної справи?
25. Чи може суд вийти за межі обвинувачення, від якого захищається особа?
26. Хто і з яких підстав може змінити обвинувачення під час судового розгляду?
27. Як вирішується питання про додаткове (нове) обвинувачення під час судового розгляду?
28. В якому порядку змінюється чи висувається додаткове обвинувачення?
29. З яких підстав розгляд кримінального провадження може бути відкладений?
30. Які наслідки відкладення судового розгляду?
31. Які підстави для зупинення розгляду кримінального провадження?
32. З яких підстав судове провадження може бути здійснене в режимі відеоконференції?
33. Умови застосування відео конференції в судовому розгляді?
34. Які технічні умови повинні бути дотримані при проведенні судового розгляду в режимі відео конференції?
35. В чому суть судового доручення іншому суду про проведення судового розгляду в режимі відео конференції?
36. Якими є підстави та умови направлення судового доручення про проведення сідчих (розшукових) дій?
37. Чи може суд обрати, змінити або скасувати запобіжний захід щодо обвинуваченого?
38. Які заходи забезпечення можуть бути застосовані судом під час судового розгляду?
39. Які засоби впливу надає закон головуючому у випадку порушення учасниками судового розгляду порядку засідання та невиконання його розпоряджень?

Задачі

1. Під час розгляду кримінального провадження щодо Ващука, Гордона, Кобицького та ін. (всього 6 осіб) у скоєнні злочинів, передбачених п.п.4, 6, 11, 12 частини 2 ст. 115 КК України, суд, беручи до уваги чисельні випадки відкладення судового розгляду, прийняв рішення про участь у складі суду запасного судді Куліша, який долучеться до розгляду справи з наступного судового засідання. Прокурор висловив заперечення проти продовження розгляду справи без участі запасного судді і запропонував судові на підставі ст.322 КПК розгляд справи відкласти та забезпечити його прибуття в судове засідання. Головуючий відхилив пропозицію прокурора, вказавши, що суддя Куліш перебуває, в даний час, у нарадчій кімнаті у зв’язку з постановленням вироку в іншому кримінальному провадженні і зможе брати участь в розгляді не раніше як через два дні. Крім того, головуючий відзначив, що ст. 322 КПК передбачає відкладення розгляду справи у зв’язку з неявкою кого-небудь з учасників провадження, і не поширюється на осіб, які входять до складу суду, а запасний суддя може ознайомитись з ходом і результатами провадження в порядку ч.2 ст.319 КПК. Суд виніс ухвалу про продовження розгляду справи.
Дайте правову оцінку ситуації, додатково з’ясувавши такі питання:
Що таке „законний склад суду” та його незмінність при розгляді справи?
Чи допускається заміна когось із складу суду під час розгляду справи. Якщо так, то кого і за яких умов?
У яких випадках суд може відкласти розгляд справи?
Які процесуальні повноваження запасного судді?

2. На завершенні судового слідства у справі про обвинувачення Горбатюка за ст. 286 КК України захисник обвинуваченого подав до суду фотознімки (панорамний, вузловий і детальний) місця автоподії. Ці фотознімки свідчили, що в протоколі огляду місця події не були відображені суттєві обставини, а гальмівний шлях визначений неточно. У цьому зв’язку захисник заявив клопотання про дослідження і доручення до провадження, поданих ним фотознімків, а також проведення судом огляду на місці.
Висловлюючи свою думку щодо заявленого захисником клопотання, прокурор відзначив, що повторне проведення огляду місця події навряд чи внесе щось нового у зібрану досудовим слідством доказову базу, а тому нехай це клопотання суд вирішує на свій розсуд. Що ж стосується поданих захисником фотознімків, то він заперечує проти цього, оскільки сторона захисту не надала йому для ознайомлення зазначені матеріали до початку судового розгляду і у нього є сумніви у їх достовірності.
Суд задоволив клопотання захисника.
Зробіть аналіз описаної ситуації і дайте оцінку діям захисника, державного обвинувача і суду під кутом зору чинного КПК.

3. Під час судового розгляду провадження про обвинувачення Петренка за ст. 116 КК України суддя, не дивлячись на заперечення прокурора, задоволив клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу тримання під вартою на особисту поруку. Незадоволений таким рішенням суду прокурор почав кидати репліки на адресу судді, звинувачуючи його в необ’єктивності та упередженості щодо сторони обвинувачення. Головуючий зробив йому зауваження про недопустимість такої поведінки, на що державний обвинувач відповів погрозою заявити йому відвід. Слідом за прокурором потерпілий також почав висловлювати обурення діями судді та обвинуватив його „у несправедливості”. Головуючий попередив прокурора і потерпілого, що у випадку продовження порушення ними порядку судового засідання він усуне їх від участі у розгляді справи.
1. Яка роль головуючого у судовому засіданні?
2. Як КПК регулює поведінку учасників судового розгляду?
3. Які заходи вправі вживати головуючий до учасників судового розгляду та інших осіб, які присутні в залі суду, коли вони не виконують його розпоряджень?
4. Як мав діяти головуючий в описаній ситуації?

4. Під час судового розгляду кримінального провадження про обвинувачення Слюсаренка у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, прокурор вирішив змінити обвинувачення. На його переконання дані судового розгляду підтверджують, що обвинувачений вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК. Про зміну обвинувачення прокурор заявив судові клопотання. Висловлюючи свою думку щодо цього клопотання, захисник обвинуваченого адвокат Гикавка вказав, що воно не може бути задоволене. Він відзначив, що згідно ч.3 ст.337 КПК змінити обвинувачення в суді шляхом перекваліфікації кримінального правопорушення на більш тяжке прокурор не вправі, оскільки суд може розглядати провадження тільки в межах пред’явленого обвинувачення чи менш тяжкого обвинувачення.
Представник потерпілого адвокат Перебийніс з приводу клопотання прокурора висловив таку думку: змінити обвинувачення в суді прокурор вправі, проте може це зробити тільки у відповідному процесуальному рішенні, копія якого повинна бути вручена всім учасникам судового розгляду. Така зміна може відбутися як з метою полегшення становища обвинуваченого (зменшення обсягу обвинувачення або перекваліфікація діяння на кримінальний закон, який передбачає відповідність за менш тяжкий злочин), так і його обтяження. Але прокурор не дотримав процедури зміни обвинувачення в суді, а тому його клопотання не підлягає задоволенню.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, суддя вийшов до нарадчої кімнати і виніс ухвалу про відмову у задоволенні клопотання, обґрунтувавши її неможливістю вийти за межі обвинувачення в сторону погіршення становища обвинуваченого та недотриманням прокурором процедури зміни обвинувачення.
Проаналізуйте описану ситуацію і дайте відповіді на такі запитання:
Чи вправі прокурор змінити обвинувачення в суді?
Якщо вправі, то за яких умов і в якому процесуальному порядку?
Чи вправі прокурор змінити обвинувачення в суді на більш тяжке?
Чи правильно діяв суд в описаній ситуації?

5. Під час розгляду кримінального провадження про обвинувачення Павленка у скоєнні ним злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, свідок Васильків під час допиту її в судовому засіданні заявила, що обвинувачений, на її думку, вчиняв крадіжку особистого майна громадян не один. У цьому йому допомагав підліток Іван Побігайло. Вона багато разів бачила їх разом, хоч вони різні за віком (Павленкові - 24 роки, а Побігайлові - 15 років). Був також випадок, коли Побігайло пропонував їй купити "підозрілі" речі. Її сусідка розповідала, що особисто бачила як Павленко і Побігайло на наступний день після крадіжки в сусідньому будинку на речовому ринку продавали цінні речі. Викликана за клопотанням прокурора і допитана як свідок мати Івана Побігайла дала показання, з яких виходило, що обвинувачений негативно впливав на її сина: часто вживав з ним спиртні напої; давав гроші на їх придбання; син нерідко зникав з дому на кілька днів; до навчання в школі відносився несумлінно; невідомо звідки у нього з'являлись цінні речі та гроші.
Обвинувачений участь у крадіжках Побігайла заперечував, але поодинокі факти вживання з ним спиртного підтвердив, а про походження цінних речей у Побігайла йому нічого не відомо.
Після проведених допитів, беручи до уваги отриману інформацію, прокурор заявив клопотання про розгляд в одному провадженні ще й додаткового обвинувачення за ст.304 КК України, яке тісно пов’язане з попереднім, та про відкладення судового розгляду для вчинення дій пов’язаних із повідомленням особі про підозру, збиранням доказів обвинувачення та складанням обвинувального акту.
Задовільнивши клопотання прокурора, суд зупинив судове провадження на три тижні для виконання прокурором необхідних дій та у зв’язку з неможливістю забезпечити участь у розгляді неповнолітнього Побігайла, який через тяжку хворобу знаходиться на стаціонарному лікуванні після перенесеної хірургічної операції (що підтверджується довідкою медичного закладу).
Що означає поняття „межі судового розгляду”?
Чи суд може виходити за межі обвинувачення? Як вирішується питання про висунення додаткового обвинувачення?
Як повинен діяти суд у випадку встановлення підстав для притягнення до кримінальної відповідальності ще й інших осіб у цьому ж провадженні?
Дайте аналіз і оцінку діям суду, прокурора в описаній ситуації.

6. Під час судового розгляду кримінального провадження про обвинувачення Кондратюка у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 121 КК України до місцевого суду Шевченківського району м.Львова надійшло клопотання потерпілого Сидора про здійснення судового провадження в режимі відеоконференції. В клопотанні вказувалось, що потерпілий, який є мешканцем м.Дніпропетровськ, внаслідок злочину став інвалідом, потребує постійного медичного нагляду, з огляду на що особисто прибути до Львова для допиту у судовому розгляді не може. Під час обговорення клопотання обвинувачений та його захисник висловились проти дистанційного допиту потерпілого, що на їх думку не дозволить спростувати неправдивість його показів. Прокурор підтримав клопотання. За цих обставин суд, порадившись на місці, постановив ухвалу про проведення допиту потерпілого в режимі відеоконференції, яка була занесена секретарем до журналу судового засідання. Оголосивши перерву, суд видалився до нарадчої кімнати для винесення ухвали, якою доручив Індустріальному районному суду м. Дніпропетровська вчинити необхідні дії пов’язані з дистанційним судовим провадженням.
У визначений в ухвалі час, після винанання судовим розпорядником Індустріального районного суду м. Дніпропетровська дій пов’язаних з встановленням особи потерпілого, було розпочато дистанційний допит потерпілого Сидора. В ході допиту секретар судового засідання Шевченківського районного суду м. Львова неодноразово звертався до потерпілого з проханням говорити виразно, оскільки ведеться запис допиту, за яким буде складно зясувати суть його показань. Також декілька раз виникали незначні тезнічні неполадки із транслюванням зображення, у зв’язку з чим суд змушений був відкладати засідання до їх усунення секретарем. Під час останньої такої перерви було перервано зв’язок між судами, відновити який в цей день так і не вдалось, про що головуючий склав відповідний акт і долучив його до матеріалів провадження. Судове засідання на підставі ухвали суду було відкладено до наступного дня, коли допит потерпілого й було завершено.
Зробіть правовий аналіз ситуації, відповівши додатково на наступні запитання:
1. За яких умов є можливим проведення процесуальних дій в суді в режимі відеоконференції?
2. Які особливості дистанційного провадження за участю осіб, до яких застосовані заходи безпеки?
3. Чи впливає дистанційне провадження на оцінку доказів, отриманих в такий спосіб?


Тема 20. Судовий розгляд кримінального провадження

Заняття 1:

1. Структура судового розгляду та її значення
2. Підготовчі дії в структурі судового розгляду: коло та завдання
3. З'ясування обставин кримінального провадження та перевірка їх доказами (судове слідство): поняття, завдання та особливості.
4. Порядок з’ясування обставин кримінального провадження та перевірки їх доказами.
Скорочений судовий розгляд.
5. Дослідження доказів під час судового розгляду.
5.1. Структура та порядок проведення допиту у суді. Види судового допиту.

Заняття 2:

5.2. Проведення експертиза за ухвалою суду: підстави, порядок призначення та проведення судової експертизи.
5.3. Пред’явлення для впізнання, огляд на місці: підстави, умови та порядок проведення у суді.
5.4. Дослідження документів та речових доказів
5.6. Судове доручення на проведення слідчих (розшукових) дій.
6. Порядок закінчення та відновлення з’ясування обставин кримінального провадження та перевірки їх доказами.
7. Судові дебати: предмет, порядок, значення.
8. Останнє слово підсудного.


Нормативний матеріал та судова практика

КПК України. Гл. 28 § 3. (ст. ст. 342-366).
2. Інформаційний лист Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.10.2012  № 223-1446/0/4-12 «Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України».
2. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” (п.п. 2, 10, 18-20).
3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. „Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах” (п.п. 8-17).
4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 р. „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку” (п.п. 6-12).
5. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985 р. „Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ” .
6. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 р. „Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів” (п.12-23).


Додаткова спеціальна література

Бородін М., Мірошниченко Є. Особливості допиту підсудного в судовому засіданні // Право України. – 1996. - №5. – с.38
Загурський О. Психологічні особливості судових дебатів // Наше право. – 2004. – №2. – с.67-71
Колбая Г. Н. Соотношение предварительного и судебного разбирательства. М., 1975.
Льовкін В. Л. Зізнання обвинуваченого у вчиненні злочину і спрощений порядок судового розгляду // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. - №6. – с.84-92.
Маляренко В.Т. Про судові доручення в кримінальній справі // Вісник Верховного Суду України. - 2005. - № 7. - С. 4-7.
Маляренко В.Т. Реформування кримінального процесу в контексті європейських стандартів: теорія, історія і практика. – К., 2004.
Матвиенко Е. А. Судебная речь. Минск, 1972.
Михайленко О.Р. Провадження кримінальних справ у суді. – К., 1992.
Мудрак І.В. Комунікативний процес у судових дебатах у кримінальному судочинстві Україні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. О., 2011. 20 с.
Нор В. Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве. Киев, 1989.
Побегайло Г. Д. Судебные прения в советском уголовном процессе. М., 1982.
Попелюшко В. О. Судовий розгляд кримінальної справи: Навч. посібник.-Острог, 2003, с.93-161.
Присяжнюк Т. Підсудний у кримінальному процесі // Право України. – 1998. - №11. – с. 51-53
Смокович Ю. Окремі аспекти інституту відмови від обвинувачення в світлі нового кримінально-процесуального закону та особливості діяльності прокурора, пов’язані з відмовою від підтримання державного обвинувачення у суді // Новели Кримінального процесуального кодексу України 2012 року: Збірник статей. – К.: Істина, 2012 – с.92-111
Ціркаль В. Проведення експертизи у суді: організаційні питання // Право України. -2004. - № 1.
Ціркаль В. Проведення судом відтворення обстановки і обставин події // Право України. – 2004. - №10. – с.75-78.
Чеджемов Т. Б. Судебное следствие. М., 1979.
Шаренко С. Проблеми скороченого судового розгляду кримінальної справи // Вісник Академії правових наук України. Збірник наукових праць. – 2005. - №1 (40). – с. 176
Шмаленя С. Негативне у скороченні судового слідства // Вісник прокуратури. – 2003. - №6.
Щолкін В., Стулов О. Визнання вини підсудним як спосіб спрощення кримінального процесу: „за” і „проти” // Вісник прокуратури. -2002. - №1


Питання для самоконтролю
До заняття 1:

З яких частин складається судовий розгляд кримінальної справи?
Які дії належать до підготовчий у судовому розгляді?
У якій послідовності вчиняються підготовчі дії?
Кому може бути завялено відвід в судовому розгляді?
З чого розпочинається зясування судом обставин кримінального провадження?
Чи відкривається судовий розгляд щодо клопотань слідчих винесено звільнення особи від кримінальної відповдальності?
Які завдання вирішує суд під час судового слідства?
Як встановлюється порядок дослідження доказів?
Який порядок застосування спрощеного судового розгляду?
Які гарантії правильності застосування скороченого судового розгляду встановлює закон?
В якому порядку реалізується право учасників провадження на заявлення клопотань?
З допомогою яких судово-слідчих дій здійснюється дослідження і перевірка доказів під час судового розгляду?
Який порядок допиту обвинуваченого?
В чому відмінність прямого допиту свідка від перехресного?
В якому порядку задаються запитання допитуваному свідку?
В чому особливості проведення повторного і одночасного видів допиту свідка у суді?
У яких випадках і чиї можуть бути оголошені в судовому засіданні покази осіб, даних ними під час досудового розслідування справи?
Які з учасників провадження можуть задавати запитання під час допиту свідка у суді?

До заняття 2:

В яких випадках може бути призначена експертиза у суді?
Яке роз'яснення дав Пленум Верховного Суду України в постанові від 27 грудня 1985 р. щодо порядку призначення експертизи в суді (див. п. 8,9 постанови)?
З яких підстав і щодо яких обставин може бути допитаний експерт у суді?
Які умови і порядок проведення судового огляду на місці?
За якими правилами досліджуються речові докази і документи у суді?
Який порядок дослідження документів, що містяться на аудіо чи відео носіях інформації?
Чи може бути проведено пред’явлення для впізнання у суді?
З якою метою, кому, про проведення яких дій можуть направлятись судові доручення?
Що є приводом і підставою для направлення судового доручення?
Яка форма і зміст доручення суду?
Якими діями суд закінчує з’ясування обставин і їх перевірку доказами?
Чи може суд відновити з’ясування обставин і їх перевірку доказами після його закінчення?
В чому суть та завдання судових дебатів?
Хто з учасників провадження має право брати участь у судових дебатах та у якій послідовності?
Чи можуть учасники провадження обмежуватись в часі на виступ в ході судових дебатів або позбавлятись такого права?
Який основний зміст обвинувальної та захисної промов?
За яких умов може бути використано право на репліку в судових дебатах?
Яке призначення останнього слова підсуднього?

Завдання і задачі

1. Провадження про обвинувачення Сидоренка та Георгадзе у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, було призначено до розгляду на 10 год. 20 лютого. На цей час у судове засідання були доставлені обвинувачені, які знаходились під вартою, та з’явились всі учасники судового розгляду і окремі викликані в суд свідки. О 10 год. 45 хв. суд зайняв своє місце, і суддя відкрив судове засідання. Після цього він заслухав пояснення секретаря судового засідання, хто з учасників судового розгляду з'явився. Попередивши присутніх свідків про відповідальність за відмову від показань та давання завідомо неправдивих показань, головуючий видалив їх із зали суду. Потім він встановив особи обвинувачених та опитав їх, чи визнають вони себе винними та чи довіряють суду розглянути провадження. Не одержавши заперечень щодо продовження розгляду в цьому складі суду, головуючий оголосив про початок судового розгляду і запропонував по черзі прокурору, захисникам висловити свої позиції щодо обвинувачення і подати свої пропозиції щодо встановлення порядку дослідження доказів.
1. Яке призначення підготовчий дій під час судового розгляду?
2. Який порядок (послідовність) проведення підготовчих дій?
3. Чи було допущено порушення головуючим процедури судового розгляду? Якщо так, то в чому воно полягає?
4. Чи вправі учасники судового розгляду звертати увагу головуючого в судовому засіданні на допущені ним порушення процесуального закону або заперечувати його дії?
5. Складіть письмову схему послідовності підготовчих дій суду в судовому засіданні?

2. В провадженні про обвинувачення Федорова за ч. 3 ст. 186 КК України суд викликав в судове засідання 18 свідків і двох експертів. Після відкриття судового засідання секретар судового засідання повідомила, що сім свідків в судове засідання не з'явилось. Стосовно двох з них було відомо, що вони хворі. Ще один знаходився у довготривалому відрядженні. Причину неявки чотирьох свідків з'ясувати не вдалось. Продовживши судовий розгляд, суд допитав експертів і 11 свідків, що з’явились. Після чого запропонував сторонам провадження висловити свої думки щодо наслідків неявки інших свідків. Прокурор заявив, що, на його думку, є всі підстави завершувати з’ясування обставин кримінального провадження шляхом перевірки доказів, оскільки обставини з'ясовані повно, обвинувачений сам визнає частково свою вину. Крім того зазначив, що в матеріалах провадження є покази цих свідків і у випадку необхідності їх можна дослідити за правилами дослідження документів, адже вони були вікриті стороні захисту. Але нового нічого вони не внесуть у з’ясовані обставини. Відкладати ж судовий розгляд не доцільно, оскільки через два дні він від’їжджає на місячні курси підвищення кваліфікації при Академії прокуратури України (м.Київ). Тому, якщо суд дійде висновку, що без їх допиту завершувати з’ясування обставин провадження неможливо, то хай в такому разі зупинить судове провадження.
Захисник обвинуваченого, навпаки, наголосив на тому, що з’ясування обставин провадження без допиту свідків, які не з'явились, завершувати не можна, оскільки буде порушено принцип безпосередності дослідження доказів у справі. Він заявив клопотання про відкладення судового засідання і вжиття заходів до виклику всіх свідків, а у випадку їх ухилення від явки до суду - застосувати привід.
1. В чому полягає суть принципу безпосередності і усного дослідження доказів в суді? Які наслідки його недотримання?
2. Чи допускає кримінально-процесуальний закон відхилення від цього принципу?
3. Який порядок допиту свідка в суді?
4. Зробіть правовий аналіз позицій прокурора і захисника.
5. Як має поступити суд в описаній ситуації?

3. В процесі допиту обвинуваченого Забіяки головуючий порівняв його показання в суді з показаннями на досудовому слідстві і звернув увагу на розходження в них. В підтвердження чого оголосив частину протоколу допиту підозрюваного Забіяки. Захисник обвинуваченого заперечив щодо дій головуючого вказавши, що
просив головуючого дотримуватись порядку оголошення показань підсудного, передбаченого законом.
1. Чи правильним було зауваження захисника і якщо правильним, то чому?
2. Чи допускається на судовому слідстві відтворення звукозапису показань обвинуваченого даних під час досудового розслідування?







4. Самбірським районним судом Львівської області розглядалась справа про обвинувачення Корнієнка у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.152 КК України. Під час судового слідства після допиту потерпілої один з суддів поставив питання про необхідність огляду місця події, оскільки в її показах і показах підсудного є істотні протиріччя. Місце події злочину знаходилось на віддалі 27 км. від суду. Прокурор, захисник підсудного, потерпіла та її представник не заперечували проти огляду місця події судом. Підсудний також не заперечував, але вважав, що особливої необхідності у виїзді на місце події немає, оскільки в справі є протокол його огляду, складений слідчим і підписаний ним (підсудним). Начальник конвою повідомив головуючого, що конвой зможе доставити підсудного на місце події лише спеціальним транспортом і за умови, що на це він одержить згоду свого безпосереднього начальника.
Оскільки спеціального транспорту в цей час не було, суд ухвалив рішення провести огляд місця події без участі підсудного. Крім того, секретар судового засіданя попросила головуючого відпустити її, оскільки поїздка вимагатиме кілька годин часу, а їй необхідно забрати з дитячого садка дитину.
Головуючий відпустив її, доручивши скласти протокол огляду судом місця події одному з суддів, що входили до судової колегії в даній справі.
1. Які слідчі дії вправі провести суд під час судового слідства?
2. Який порядок огляду місця події судом?
3. Чи у відповідності із чинним кримінально-процесуальним законом була проведена названа слідчо-судова дія?


1. В судовому засіданні під час слухання справи Артюшкіна і Воробчука, обвинувачених за ч.4 ст. 206 КК України, було встановлено, що копія обвинувального висновку підсудному Артюшкіну вручена в день розгляду справи, а підсудному Воробчуку - за два дні до розгляду.
Головуючий роз'яснив, підсуднім їх право на одержання копій обвинувального висновку не пізніше, як за три доби до дня розгляду справи в суді, а також заявив, що справа може бути розглянута в даному судовому засіданні лише за наявності згоди на це підсудних.
1.Чи правильним є роз'яснення головуючого?
2. Які роз’яснення з цього приводу дав Пленум Верховного Суду України (див. п. 9 постанови „Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ”).
3. З кількох, частин складається стадія судового розгляду кримінальних справ і в якій частині повинен з'ясовуватись час вручення підсуднім копії обвинувального висновку?





6. Галицьким районним судом м. Львова було повернуто для проведення додаткового слідства справу про обвинувачення Вовченка за ч.1 ст.286 КК України, який здійснив наїзд мотоциклом на 15-річну потерпілу Панасюк. Суддя, повертаючи справу, вказав на необхідність: перевірити висновок експерта щодо визначення ступеня тяжкості тілесного ушкодження потерпілої; встановити особи двох чоловіків, які надавали першу медичну допомогу потерпілій, та допитати їх щодо обставин події злочину; допитати неповнолітню Панасюк за участю її законного представника; а також провести додатковий огляд місця події з метою точного визначення місця знаходження Панасюк в момент наїзду.
Прокурор Галицького району оскаржив дане рішення суду до апеляційного суду Львівської області з огляду на його безпідставність.
1. Чи обґрунтоване рішення прокурора?
2. Якими діями суд може перевірити наявні у матеріалах справи докази?
3. Складіть процесуальний документ, який за даних умов необхідно винести судді.


Тема 21. Вирок суду

План заняття

Поняття та процесуальне значення вироку суду.
Властивості вироку.
Види вироків та підстави їх постановлення.
Складові частини вироку та їх зміст.
Таємниця наради суддів під час постановлення вироку.
Питання, що вирішуються судом під час постановлення вироку. Порядок їх вирішення. Окрема думка судді.
Проголошення вироку та роз’яснення його змісту.
Піклування суду про особисті та майнові інтереси засудженого або виправданого.

Нормативний матеріал і судова практика

Кримінально-процесуальний кодекс України. Ст. 23-2, 53, 53-1; Глава 28 (ст.ст. 321-346); ст.370 ч.2 пп.8-9.
Положення про порядок здійснення помилування, затверджене Указом Президента України від 12 квітня 2000 року N 588/2000.// Урядовий кур'єр 2000, N77 від 26.04.2000.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990р. №5 “Про виконання судами України законодавства і постанов пленуму Верховного суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку” (п.п. 13-26).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985р. №11 “Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ (п.п. 19, 20).

Додаткова спеціальна література

Бушуев Г.И. Совещание судей при постановлении приговора. – М., 1988.
Грошевий Ю.М. Правові властивості вироку – акта правосуддя. – Харків, 1994.
Кобликов А. С. Судебный приговор. – М., 1966..
Мартынчик В. Г. Основы формирования приговора в советском уголовном процессе. – Кишинев, 1989.
Надь Л. Приговор в уголовном процессе. – М., 1982.
Настольная книга судьи. (Гл.гл. 20-22). – М., 1972.
Павлишин А. Підстави постановлення обвинувального вироку: аналіз чинного закону та проекту КПК України // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів, 2004. – Вип.39. – С.498-503.
Перлов И.Д. Приговор в советском уголовном процессе. – М., 1980.
Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи: Навчальний посібник. - Острог. 2003, с. 162-192.
Толочко А.Н. Судовий вирок та його мотивування. – К.,1991.
Харута О.Чи потрібна нарадча кімната? // Право України. – 1995. – №8. – С.46.
Черечукіна Л. Тернистий шлях виправдувального вироку // Право України. – 2000. – №12. – С.52-54.
Шаренко С.Л. Процесуальний статус окремої думки судді // Вісник Верховного Суду України. - 2006. - № 11 (75). - с.35-36.

Питання для самоконтролю
В чому полягає суть і значення вироку?
Які властивості вироку? Які з них є внутрішніми, а які зовнішніми?
У чому полягає законність, обґрунтованість, мотивованість і справедливість вироку?
У чому полягає виключність, обов'язковість і преюдиційність вироку?
Які є види вироків?
Які є види обвинувального вироку?
Які підстави для постановлення обвинувального вироку з призначенням покарання?
Які підстави для постановлення обвинувального вироку із звільненням від відбування покарання?
Які підстави для постановлення обвинувального вироку із звільненням від відбування покарання з випробуванням?
Які підстави для постановлення виправдувального вироку?
Чи має значення підстава для постановлення виправдувального вироку для вирішення цивільного позову?
Який порядок наради суддів під час постановлення вироку?
У чому полягає таємниця нарадчої кімнати та яке її значення?
Які питання вирішуються судом під час постановлення вироку? На які групи їх можна поділити?
Чи може суд відновити судове слідство, приступивши до постановлення вироку?
Який зміст вступної частини обвинувального (виправдувального) вироку?
Який зміст мотивувальної частини обвинувального вироку?
Який зміст резолютивної частини обвинувального вироку?
Який зміст мотивувальної частини виправдувального вироку?
Який зміст резолютивної частини виправдувального вироку?
Що таке окрема думка судді і яке її процесуальне значення?
Який порядок підписання вироку? Який наслідок непідписання вироку одним із суддів?
Який порядок проголошення вироку?
Як поступити із проголошенням вироку, коли підсудний не володіє мовою, якою ведеться судочинство?
Які питання можуть бути вирішені одночасно з постановленням вироку?
У яких випадках після проголошення вироку головуючий повинен дати розпорядження про звільнення підсудного з-під варти?
В яких випадках суд зобов'язаний або має право винести окрему ухвалу?
Який порядок вручення копії вироку засудженому або виправданому?
Які заходи вживає суд щодо піклування про неповнолітніх дітей та майна засудженого, а також щодо відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями виправданому?

Задачі і завдання

1. Під час розгляду справи про обвинувачення Коцюби у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, у головуючого в судовому засіданні судді Павличка виник сумнів щодо кваліфікації дій підсудного. В одній з перерв у судовому засіданні він зателефонував судді апеляційного суду Федорчуку, поділився з ним своїми сумнівами, але чіткої відповіді від нього не одержав. Знаходячись під час перерви в кабінеті судді, він з іншими суддями цього суду продовжувв обговорювати це питання. В цей час до них зайшли прокурор і захисник Коцюби, які також прийняли участь в обговоренні питання щодо кваліфікації дій підсудного і висловили свої міркування. Так і не дійшовши єдиної думки, суддя продовжив засідання. Він заслухав судові дебати, останнє слово підсудного і вийшов до нарадчої кімнати для постановлення вироку. Оскільки постановлення вироку затягувалось, головуючий вийшов з нарадчої кімнати, зайшов до кімнати секретаря судового засідання і попросив її приготувати для нього чай. В цей час до нього підійшов прокурор і поцікавився, чи ще довго буде постановлятися вирок. Після того, як був постановлений і проголошений вирок, захисник засудженого адвокат Гикавка подав на нього апеляцію. Обґрунтовуючи неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого, він вказав також на порушення судом вимог ст. 322 КПК України і просив апеляційний суд змінити вирок, перекваліфікувавши дії засудженого на ч. 3 ст. 296 КК, та вказати головуючому суду Павличку на порушення процесуального закону, винісши про це окрему ухвалу.
Що слід розуміти під таємницею нарадчої кімнати і яке значення має дотримання вимог ст. 322 КПК України для постановлення законного і обґрунтованого вироку?
Чи можна вважати порушеною таємницю нарадчої кімнати, якщо:
а) суддя (один із суддів) виходив з нарадчої кімнати для вирішення питань, які не пов’язані з кримінальною справою?
б) якщо під час постановлення вироку в нарадчу кімнату заходили запасний засідатель або секретар судового засідання;
в) якщо під час наради суддів головуючий вів телефонні розмови з іншими особами щодо обставин справи?
г) якщо суддя (один з суддів), який брав участь у постановленні вироку, розповідав про висловлювані під час постановлення вироку міркування?
3. Чи вважається порушення таємниці нарадчої кімнати істотним порушенням вимог закону, що тягне обов”якове скасування вироку?
4. Яке рішення має прийняти апеляційний суд на скаргу захисника в описаній ситуації?

2. Під час обговорення в нарадчій кімнаті питання про те, яка міра покарання повинна бути призначена неповнолітньому підсудному Івашку, якого судді щойно визнали винним у вчиненні злочину, передбаченого п.п. "4" і "6" ч.2 ст. 115 КК, народні засідателі настоювали на обранні довічного позбавлення волі.
Головуючий в судовому засіданні суддя апеляційного суду Бубка роз'яснив, що таке рішення суду буде незаконним, оскільки відповідно до чинного кримінального закону України (ст. 64 КК) довічне позбавлення волі не може бути застосовано до осіб, які не досягли на час вчинення злочину повноліття. Проте народні засідателі не погодилися з таким розумінням і настоювали на постановленні обвинувального вироку з призначенням покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Враховуючи, що всі професійні судді, які брали участь у розгляді справи, дійшли висновку про необхідність призначення покарання підсудному у вигляді позбавлення волі на строк 15 років, суд постановив саме такий вирок. Народні засідателі відмовились його підписати.
Яким вимогам має відповідати вирок суду?
Який порядок наради суддів при постановленні вироку?
Який порядок складення вироку і його підписання?
Що таке окрема думка судді і яке вона має процесуальне значення?
Як має поступити головуючий в описаній ситуації?

3. Складіть письмову довідку про вступну частину вироку, вказавши в ній: які дані про особу підсудного мають бути вказані у вступній частині. При цьому врахуйте роз'яснення, які дав Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 29 червня 1990 р. (п.14).
Складіть письмову довідку про мотивувальну частину обвинувального і (окремо) виправдувального вироку. При цьому порівняйте ст. 324 і ст. 334 КПК та використайте п.п. 15,16-23 названої постанови Пленуму Верховного Суду України.

4. Зробіть правовий аналіз і дайте правильне вирішення такої ситуації.
В мотивувальній частині обвинувального вироку в справі про обвинувачення Копиленка Ф. П. у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 КК України, суд вказав: "Підсудний Копиленко Ф. П. винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав. Проте вина його підтверджується показаннями свідків Якуби П.Г., Петренка Л.К. та Федорової 3., які були очевидцями побиття підсудним потерпілого і спричинення йому тілесних ушкоджень. Цю обставину підтверджують також свідки Гуренко П.Д. та Яблонська Л.В., які хоч і не були допитані в судовому засіданні, але дали показання на досудовому слідстві. Ці показання підсудній, як і інші дані про його вину, не міг спростувати. Пояснення підсудного про те, що тілесні пошкодження потерпілому завдані ним в стані необхідної оборони є голослівними. В підтвердження цього факту він не привів жодних доказів. Вина ж його, крім перелічених доказів, підтверджується і висновком судово-медичної експертизи.
Виходячи з наведеного, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, визнає Копиленка Ф. П. винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 КК України".
Чи правильно складена мотивувальна частина вироку в описаній ситуації? В чому її недоліки?
Для обгрунтування своєї відповіді використайте роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, дані в Постанові від 29 червня 1990 р. (п.п. 15-17).

5. Складіть письмову довідку про резолютивну частину вироку обвинувального і окремо – виправдувального. Крім того, вкажіть, як у вироку суду (в його мотивувальній і резолютивній частинах) мають знайти відображення такі обставини:
Підсудний обвинувачувався у вчиненні кількох злочинів, які передбачені різними статтями кримінального закону. В ході судового слідства обвинувачення у вчиненні деяких з них не підтвердилось.
Підсудний обвинувачувався у вчиненні декількох злочинів, які кваліфіковані однією нормою кримінального закону (наприклад, декілька крадіжок). В ході судового слідства обвинувачення у вчиненні деяких з них (однієї) не підтвердилось.
Підсудний вчинив один злочин, який помилково був кваліфікований за декількома статтями кримінального закону (наприклад, умисне вбивство, вчинене учасниками банди (ст. 257 і ст. 115 КК України).
4. В ході судового слідства суд визнав необхідним кваліфікувати окремі епізоди злочину за статтею закону, за якою підсудному не було пред'явлено обвинувачення (наприклад, дії обвинуваченого кваліфіковано за ч. 1 ст. 185 КК, а суд вважає, що окремі епізоди необхідно кваліфікувати за ст. 364 КК України).
Для обґрунтування своєї відповіді використайте роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, дані в постанові від 29 червня 1990 р.

6. Гриньків Ф. І. обвинувачувався в тому, що, їдучи на закріпленому за ним автомобілі по вулиці, де знаходилось багато пішоходів, проявив необачність – не зауважив, як з правого боку за ходом автомобіля до нього наблизився Паньків А. Була ожеледь і при гальмуванні (спереду на віддалі біля 5 м. був пішохідний перехід) автомобіль закинуло і задня частина кузова вдарила потерпілого. Від одержаних тілесних ушкоджень останній помер. Провівши судове слідство, суд дійшов висновку, що Гриньків не порушив правил вуличного руху, і виніс виправдувальний вирок за недоведенням участі підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Суд також відмовив у задоволенні цивільного позову, заявленому дружиною померлого Паньківа.
Чи суд правильно визначив підставу виправдання підсудного?
За якими підставами може бути постановлено виправдувальний вирок?
Чи впливають підстави виправдання на вирішення цивільного позову у кримінальній справі?

7. Томаша, якого звинувачували у розкраданні майна на суму 6000 грн. та у службовій недбалості із заподіянням шкоди на суму 15000 грн., вироком місцевого суду було виправдано, відповідно, за відсутністю у його діях складу злочину та недоведеністю його участі у вчиненні злочину. Заявлений до Томаша цивільний позов суд залишив без розгляду.
Чи правильно поступив суд у даній ситуації?

8. Одночасно з вироком суд постановив окремі постанови щодо потерпілих Максимова та Михайлова. У них суддя зазначив, що 20 грудня 2006 р. потерпілі не з’явилися без поважних причин на судове засідання, а 24 грудня відмовились давати показання і порушували порядок у судовому засіданні. Окремі постанови було надіслано адміністрації за місцем роботи потерпілих.
Чи правильно поступив суд у даній ситуації?



Тема 22. Апеляційне провадження

План заняття

Заняття перше

Система перегляду судових рішень у кримінальному судочинстві України. Суть, завдання та значення апеляційного провадження.
Суб’єкти права на апеляційне оскарження судових рішень.
Предмет апеляційного оскарження.
Зміст та форма апеляційних скарг. Строки та порядок апеляційного оскарження.
Наслідки надходження апеляцій до суду першої інстанції.
Направлення справи до суду апеляційної інстанції та призначення справи до апеляційного розгляду.
Попередній розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Заняття друге

Строки розгляду справ в суді апеляційної інстанції. Повідомлення про час та місце апеляційного розгляду. Перенесення апеляційного розгляду.
Особливості проведення судового розгляду в суді апеляційної інстанції. Фіксування ходу апеляційного розгляду.
Підстави для перегляду судових рішень в апеляційному порядку.
Обсяг перевірки справи апеляційним судом. Рішення апеляційного суду за результатами апеляційного розгляду.
Вирок та постанова суду апеляційної інстанції: підстави та умови винесення.
Порядок апеляційної перевірки постанов (ухвал) про закриття справи, повернення справи на додаткове розслідування, а також інших постанов суду першої інстанції.

Нормативний матеріал та судова практика

Кримінально-процесуальний кодекс України (ч.4 ст. 17, п.3, 15 ст. 32, ст. 45, ч.3 ст.611, 87, 882, ч.9 ст.106, ч.7 ст.1652, ч.4 ст.276, ч.4 ст. 282, ч.3 ст. 299; глави 29, 30).
Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р. з наступними змінами (ст.ст. 37, 40).
Закон України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 р. з наступними змінами (ч. 2 ст. 6, 12, ч.3 ст. 13).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" (пункти 17, 18).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 8 “Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві” (пункти 19, 21-25).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих у кримінальному судочинстві" (пункти 12, 32)
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. № 2 "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" (пункти 3, 8, 13-15).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 р. № 7 “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування” (пункт 23).

Додаткова спеціальна література

Анікіна Н. Актуальні проблеми апеляційного провадження за цивільним позовом // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції. 9-10 лютого 2006 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2006. – С. 188-190.
Богословская Л.А. Основания к отмене или изменению приговоров. Учебное пособие. – Харьков: Юрид. ин-т, 1981. – 59 с.
Богословська Л.О. Апеляційне провадження: історія виникнення в Україні // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи. Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002 р., м. Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 206-209.
Бобечко Н. Процесуальний статус прокурора в апеляційному провадженні // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції. 9-10 лютого 2006 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2006. – С. 399-401.
Захаров Д.О. Рішення апеляційного суду та їх правові властивості // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи. Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002 р., м. Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 273-276.
Костюченко О.Ю. Апеляційне оскарження судових рішень у кримінальному процесі України. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / К., 2005. – 18 с.
Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С.217-259.
Маляренко В.Т. Про подання апеляцій на судові рішення у кримінальних справах // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 1. – С. 42-53.
Маляренко В.Т. Про розгляд кримінальної справи в апеляційному порядку // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 2. – С. 48-55.
Мірошников І.Ю. Особливості судового слідства апеляційної інстанції // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи. Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002 р., м. Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 276-279.
Омельяненко Г. Поняття, суть і форми перегляду вироків, постанов і ухвал суду в кримінальних справах // Право України. – 2003. – № 10. – С. 90-94.
Попелюшко В.О. “Мала” судова реформа в Україні та захист прав громадян. – Острог, 2003. – С. 37-73.
Теремецький В. Повідомлення про надходження апеляції – гарантія забезпечення права на апеляційне оскарження вироку // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 8. – С. 82-90.
Теремецький В. Сутність і зміст доповнення та зміни апеляції в кримінальному судочинстві України // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 7. – С. 135-138.
Теремецький В.І. Проблеми реалізації принципів кримінального судочинства у стадії апеляційного провадження // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи. Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002 р., м. Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 239-242.
Филин Д.В. Проблемы апелляции в современном уголовно-процессуальном законодательстве Украины // Государство и право. – 2005. – № 2. – С. 76-83.
Шевченко Т.В. Нагальні проблеми апеляційного розгляду кримінальних справ // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 4. – С. 49-50, 59.



Питання для самоконтролю

До першого заняття:

Які форми перевірки судових рішень закріплені у чинному КПК України?
В чому полягає суть апеляційного провадження?
Які завдання стадії апеляційного провадження?
Яке значення апеляційного провадження у кримінальному судочинстві України?
Чи вправі обмежено осудна або неосудна особа, щодо якої застосовані примусові заходи медичного характеру, самостійно подати апеляційну скаргу?
Чи вправі згідно з чинним КПК України подати апеляційну скаргу підозрюваний та підсудний?
Чи дозволяє кримінально-процесуальний закон цивільному позивачу оскаржити судове рішення незалежно від того, що на це ж рішення за його дорученням подав апеляційну скаргу його представник?
Чи може бути предметом апеляційного перегляду винесені в ході судового розгляду судом першої інстанції постанови (ухвали) щодо порядку дослідження доказів, розв’язання клопотань сторін, дотримання порядку в залі судового засідання?
Чи передбачає кримінально-процесуальний закон можливість апеляційного оскарження рішення суду про відмову в допуску захисника до участі у справі?
Назвіть суди, які уповноважені здійснювати перевірку судових рішень в апеляційному порядку.
Назвіть судові рішення, для яких встановлений 15-добовий строк на апеляційне оскарження.
Назвіть судові рішення, на які можна подати апеляцію у 3-добовий строк.
Які додаткові вимоги покладає кримінально-процесуальний закон на окремих суб’єктів права на апеляційне оскарження щодо змісту та форми їх апеляції?
До якого суду, за загальним правилом, сторонами подається апеляція?
Як повинен вчинити головуючий, одержавши апеляцію, що не відповідає усім вимогам закону щодо її змісту та форми?
Як повинен вчинити головуючий, одержавши апеляцію, що надійшла з пропущенням строку на апеляційне оскарження за відсутності клопотання про його відновлення?
Які причини пропущення строку на апеляційне оскарження можна вважати поважними?
Які постанови головуючого, пов’язані із забезпеченням сторонам права на апеляційне оскарження, можуть бути оскаржені до суду апеляційної інстанції?
Які процесуальні наслідки тягне за собою подання апеляції?
Якими шляхами згідно з чинним КПК України здійснюється повідомлення про надходження апеляції?
Протягом якого часу з моменту поміщення оголошення про надходження апеляції заінтересовані особи мають право ознайомитись з нею в суді першої інстанції?
Протягом якого часу з моменту ознайомлення з апеляцією, заінтересовані особи мають право подати свої заперечення на неї?
До якого моменту кримінально-процесуальний закон дозволяє особі, яка подала апеляцію, доповнити, змінити або відкликати її?
Чи пов'язує кримінально-процесуальний закон право подання апеляції з правом внесення заперечень на неї?
Коли забороняється вносити до апеляції зміни, що тягнуть за собою погіршення становища засудженого або виправданого?
За якої умови захисник, який вступив в процес на стадії апеляційного провадження, може змінити апеляцію захисника, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції?
Який суд уповноважений визначати дату апеляційного розгляду справи?
У який строк кримінальна справа повинна бути призначена до судового розгляду?
У який строк кримінальна справа разом з апеляціями, доповненнями та запереченнями на них, повинна надійти до суду апеляційної інстанції?
Для вирішення яких питань може бути проведений попередній розгляд справи судом апеляційної інстанції?
З якою метою апеляційний суд на попередньому розгляді вправі дати доручення суду першої інстанції?
В якому випадку суд апеляційної інстанції відмовляє у прийнятті апеляції до свого розгляду?
За наявності яких підстав за результатами попереднього розгляду справа повертається суду першої інстанції?
Яке рішення приймається в разі відмови апелянта від своїх апеляційних вимог та за відсутності апеляцій інших учасників процесу в ході попереднього розгляду?
В якому випадку суд апеляційної інстанції при попередньому розгляді зупиняє апеляційне провадження?

До другого заняття

У який строк та яким способом суд апеляційної інстанції повідомляє заінтересованих осіб про час і місце апеляційного розгляду?
Назвіть випадки перенесення апеляційного розгляду.
На який максимальний строк дозволяється переносити апеляційний розгляд?
В яких межах проводиться судове слідство судом апеляційної інстанції?
Назвіть особливості судових дебатів в суді апеляційної інстанції?
З наявністю яких процесуальних умов кримінально-процесуальний закон пов'язує надання останнього слова підсудному в суді апеляційної інстанції?
Якими засобами здійснюється фіксування ходу апеляційного розгляду кримінальної справи?
Чи обов’язково в ході кожного судового засідання суду апеляційної інстанції складати протокол?
У яких випадках в суді апеляційної інстанції здійснюється повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу?
Назвіть підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
У яких випадках дізнання, досудове чи судове слідство визнаються однобічними і неповними?
Назвіть випадки безумовного скасування судового рішення у зв’язку з однобічністю і неповнотою дізнання, досудового чи судового слідства?
У яких випадках судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи?
Які порушення вимог кримінально-процесуального закону вважаються істотними?
Назвіть випадки безумовного скасування судового рішення у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.
В чому полягає неправильне застосування кримінального закону як апеляційна підстава?
В чому полягає невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого як апеляційна підстава?
В якому обсягу проводиться перевірка справи апеляційним судом?
Назвіть рішення, які вправі прийняти суд апеляційної інстанції за результатами розгляду справи.
У яких випадках суд апеляційної інстанції може змінити вирок?
У яких випадках суд апеляційної інстанції може змінити постанову про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру?
У яких випадках суд апеляційної інстанції може скасувати вирок (постанову) і повернути справу на додаткове розслідування?
У яких випадках суд апеляційної інстанції може скасувати вирок (постанову) і повернути справу на новий судовий розгляд?
У яких випадках суд апеляційної інстанції може скасувати вирок (постанову) і закрити справу?
У яких випадках суд апеляційної інстанції може скасувати вирок суду першої інстанції і постановити свій вирок?
Які існують види вироків суду апеляційної інстанції?
У яких випадках суд апеляційної інстанції може скасувати постанову про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру і винести свою постанову?
Які особливості апеляційної перевірки постанов (ухвал) про закриття справи, повернення справи на додаткове розслідування, а також окремих постанов (ухвал) суду першої інстанції?
В який строк розглядається апеляція на постанову судді про продовження строку тримання під вартою чи про відмову в цьому?

Задачі і завдання
До першого заняття

1. Шпортун обвинувальним вироком суду був засуджений на два роки позбавлення волі. Сторони захисту та обвинувачення в апеляційному порядку вирок не оскаржили. За три дні до закінчення строку на апеляційне оскарження в апеляційний суд надійшла апеляційна скарга батька засудженого Шпортуна, який просив змінити призначене синові покарання на покарання, не пов’язане з позбавленням волі, посилаючись на те, що без батька залишились двоє малолітніх дітей, а дружина Шпортуна за станом здоров'я працювати не може.
Шпортун після ознайомлення зі скаргою написав заперечення на неї, зазначивши, що він з нею не погоджується і бажає відбувати призначене йому покарання.
Назвіть суб'єктів права на апеляційне оскарження.
Чи підлягає розгляду дана кримінальна справа в суді апеляційної інстанції?

2. Захисник засудженого Іванчука вирішив подати апеляцію на обвинувальний вирок, в якій довести, що Іванчука засуджено незаконно, і просити суд апеляційної інстанції вирок скасувати, а справу закрити.
Повідомивши про це Іванчука, який знаходився під вартою, він дізнався від нього, що вироком він задоволений, оскаржувати його не збирається і вимагає від адміністрації слідчого ізолятора негайного відправлення до місця відбування покарання.
Незважаючи на відсутність згоди свого підзахисного, захисник оскаржив вирок.
Чи зв’язаний захисник думкою свого підзахисного щодо оскарження судового рішення?

3. Постановою судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 8 травня 2004 р. потерпілим Рябцеву Василю та Рябцеву Андрію відмовлено у відновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження обвинувального вироку від 27 лютого 2004 р., постановленого цим судом щодо Зарубицького.
Відмовляючи у відновленні строку на апеляційне оскарження вироку, суддя вказав на те, що причини пропущення строку не можуть бути визнані поважними.
Як видно з матеріалів справи, потерпілі Рябцев Василь та Рябцев Андрій – проживають в Алтайському краї Російської Федерації. Після давання показань в судовому засіданні Глибоцького районного суду Чернівецької області у справі Зарубицького потерпілі повернулися до свого місця проживання, узгодивши з головуючим можливість наступного розгляду справи за їх відсутності.
27 лютого 2004 р. був постановлений вирок у даній кримінальній справі. 30 березня 2004 р. потерпілі отримали направлену їм судом поштою копію вироку. 5 квітня 2004 р. потерпілі також поштою надіслали апеляційні скарги та клопотання про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, які надійшли до районного суду 18 квітня 2004 р.
У клопотаннях потерпілі, посилались на те, що вищевказані дати підтверджені штемпелями поштових відділень, просили відновити для них пропущений строк на оскарження вироку в апеляційному порядку.
Чи є відмова судді у відновленні пропущеного потерпілими строку на апеляційне оскарження обґрунтованою?
У який строк можна оскаржити постанову (ухвалу) суду про відмову у відновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження?
Яке рішення повинен ухвалити суд апеляційної інстанції у випадку оскарження потерпілими постанови судді Глибоцького районного суду Чернівецької області в апеляційному порядку?

4. Демиденко був засуджений 10 грудня місцевим судом за розбій і обвинувальний вирок в апеляційному порядку не оскаржив. 27 грудня того ж року в апеляційний суд надійшла скарга його дружини, в якій вона просила суд пом’якшити призначену міру покарання. Суддя апеляційного суду за результатами попереднього розгляду відмовив у прийнятті апеляції до апеляційного розгляду з таких підстав:
а) апеляційна скарга дружини засудженого Демиденка подана з порушенням строку, встановленого законом;
б) апеляційна скарга подана не через суд, який постановив вирок, а безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Чи правомірне рішення судді апеляційного суду?
Якщо ні, то як належить правильно вчинити в описаній ситуації?

До другого заняття

1. Вироком місцевого суду Потапчука засуджено за задоволення статевої пристрасті неприродним способом, а також за замах на зґвалтування.
За поданими апеляціями засудженого та його захисника відбувся апеляційний розгляд (апеляційний суд не визнав за необхідне проводити судове слідство), в результаті якого вирок місцевого суду залишено без змін.
У касаційних скаргах засуджений та його захисник порушили питання про скасування винесеної ухвали суду апеляційної інстанції та про направлення справи на новий апеляційний розгляд, посилаючись на те, що всупереч їх вимогам апеляційний суд не задоволив клопотання про фіксування апеляційного розгляду за допомогою технічних засобів.
Чи обґрунтовані вимоги засудженого Потапчука та його захисника?
Яке рішення повинна прийняти колегія суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України?

2. Апеляційним судом Корнієнко засуджений за умисне вбивство матері, вчинене з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України).
Суд встановив, що злочин вчинено 24 липня 2005 р. в першій половині дня за місцем проживання Корнієнка. Він же стверджував, що в цей час вживав спиртні напої у Забородька разом з матір’ю і з нею повернувся додому в другій половині дня. Ці доводи у вироку викладені, але не спростовані.
Свідки не підтвердили, що Корнієнко та його мати знаходились у своїй квартирі в першій половині дня 24 липня 2005 р.
На підставі яких даних суд дійшов висновку про вчинення Корнієнком злочину саме в цей час, з вироку неясно. Згідно з висновком судового медика тілесні ушкодження потерпілій могли бути заподіяні в період з 16 годин 23 липня до 18 годин 24 липня.
Суд не перевірив доводи Корнієнка про відсутність його та матері в квартирі в першій половині дня 24 липня 2005 р. та не допитав свідка Забородька, про що клопотав підсудний.
Слідчий пред’явив обвинувачення Корнієнку в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження матері в період з 16 до 18 години 24 липня 2005 р.
Назвіть підстави для скасування чи зміни вироку в даному випадку.
Вкажіть, які обставини вчинення злочину необхідно встановити у даній справі.

3. Суд у вироку по справі Григоришена та Лапінського, засуджених за зґвалтування, допустив непослідовність в оцінці показань засудженого. Визнаючи Григоришена винним у зґвалтуванні потерпілої Рудків, суд, разом з тим, відзначив, що визнає достовірними і його показання про те, що він намагався вчинити статевий акт за згодою з потерпілою.
Кваліфікуйте дане порушення, вкажіть його наслідки.

4. Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 17 березня 2006 р. Гавенко був засуджений за фіктивне підприємництво.
Справа щодо Гавенка розглядалась під головуванням судді Коробченко, яка на день постановлення вироку була суддею Дрогобицького міськрайонного суду, а її перевід до Личаківського районного суду м. Львова фактично був узгоджений у всіх інстанціях, але ще не був юридично оформлений.
Чи є в даному випадку підстави для зміни чи скасування вироку?
Яке рішення повинен прийняти суд апеляційної інстанції за апеляційною скаргою Гавенка, який вказав у ній лише на несправедливість призначеного йому покарання?


5. Гусаченка (раніше судимого) було засуджено за ч.3 ст. 289 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна. На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднано частково невідбуте покарання за вироком цього ж суду від 22 листопада 2000р. і остаточно за сукупністю вироків Гусаченку призначено покарання - одинадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд врахував лише ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу підсудного і обставини, що обтяжують покарання. Обставини, що пом’якшують покарання судом не були враховані. Однак з матеріалів кримінальної справи вбачається, що Гусаченко вчинив злочин у неповнолітньому віці, щиро розкаявся у скоєному, реальної матеріальної шкоди злочином заподіяно не було, оскільки транспортний засіб був повернений власникові. Ці обставини відзначив захисник засудженого у своїй апеляції.
Яке рішення, на Вашу думку, ухвалить апеляційний суд?

6. В ході судового розгляду справи про обвинувачення Боднарчук у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 212 та ч.2 ст. 364 КК України, суд визнав за недоцільне досліджувати докази, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорювалися, в тому числі й підсудною, яка повністю визнала себе винною. Про те, що Боднарчук усвідомлювала процесуальні наслідки такого рішення, свідчив відповідний запис у протоколі судового засідання.
Однак після постановлення вироку засуджена Боднарчук подала апеляцію, в якій просила суд апеляційної інстанції скасувати його і справу закрити за відсутністю в її діях складу злочину. Апеляційний суд розглянув справу і задоволив апеляцію засудженої частково – вніс зміни у вирок суду першої інстанції, виключивши з обвинувачення кваліфікацію дій Боднарчук за ч.2 ст. 364 КК України як зайву і постановив вважати її засудженою тільки за ч.1 ст. 212 КК України. Міру покарання при цьому суд залишив без змін.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом вніс на ухвалу суду апеляційної інстанції касаційне подання.
Чи правильно вчинив апеляційний суд?
Яке рішення повинен прийняти суд касаційної інстанції в результаті розгляду кримінальної справи за касаційним поданням прокурора?



Тема 23. Касаційне провадження

План заняття

1. Суть, завдання та значення касаційного провадження.
Предмет касаційного оскарження. Суди, які уповноважені здійснювати перевірку судових рішень в касаційному порядку.
Суб’єкти права на касаційне оскарження.
Строки та порядок касаційного оскарження. Рух справи в касаційній інстанції.
Наслідки надходження касаційних скарг чи подань. Порядок і строки призначення справи до касаційного розгляду.
Порядок касаційного розгляду. Особи, які беруть участь у розгляді справи в касаційному порядку. Підстави для перегляду судових рішень в касаційному порядку.
Обсяг перевірки справи касаційним судом. Нові (додаткові) матеріали в суді касаційної інстанції.
Рішення касаційного суду за результатами розгляду справи.

Нормативний матеріал та судова практика

Кримінально-процесуальний кодекс України (ч.4 ст. 17, п.4, 19 ст. 32; глава 31).
Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р. з наступними змінами (ст.ст. 37, 40).
Закон України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 р. з наступними змінами (ч. 2 ст. 6, 12, ч.3 ст. 13).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" (пункт 18).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 8 “Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві” (пункт 25).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. № 1 "Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи" (пункт 5).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. № 2 "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" (пункт 14).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 р. № 7 “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування” (пункт 23).

Додаткова спеціальна література

Бойко В.П. Основні риси касації в світлі нового кримінально-процесуального законодавства України // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник / Гол. ред. В.Л. Ортинський. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України. – 2004. – № 1. – С. 79-91.
Лобач В. Межі касаційного реагування прокурорів на судові рішення у кримінальних справах: окремі аспекти // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 6. – С. 14-21.
Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С. 259-282.
Маляренко В.Т. Про окремі питання касаційного перегляду кримінальних справ за новими правилами // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 4. – С. 40-49.
Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України. Навч.посібник за ред.. Ю.М. Грошевого. – Харків: «Право», 2002, с.101-114.
Омельяненко Г. Поняття, суть і форми перегляду вироків, постанов і ухвал суду в кримінальних справах // Право України. – 2003. – № 10. – С. 90-94.
Омельяненко Г.М. Концептуальні питання касаційного провадження у кримінальних справах // Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 2. – С. 19-21.
Попелюшко В.О. “Мала” судова реформа в Україні та захист прав громадян. – Острог, 2003. – С. 74-86.
Смирнов М.І. Щодо використання відеоконференцзв’язку при перегляді судових рішень у касаційному порядку // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 1. – С. 38-40.
Хотенець В.М. Касаційне провадження за новим кримінально-процесуальним законодавством // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи. Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002 р., м. Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 211-213.

Питання для самоконтролю

В чому полягає суть касаційного провадження?
Які завдання стадії касаційного провадження?
Яке значення касаційного провадження у кримінальному судочинстві України?
Які судові рішення, що не набрали законної сили, можуть бути перевірені в касаційному порядку?
Які судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути перевірені в касаційному порядку?
Які суди уповноважені здійснювати перевірку судових рішень в касаційному порядку?
Назвіть суб’єктів права подання касаційної скарги на судові рішення, що не набрали законної сили.
Назвіть суб’єктів права внесення касаційного подання на судові рішення, що не набрали законної сили.
Назвіть суб’єктів права подання касаційної скарги на судові рішення, що набрали законної сили.
Назвіть суб’єктів права внесення касаційного подання на судові рішення, що набрали законної сили.
Який строк встановлений для касаційного оскарження судових рішень, що не набрали законної сили?
Який строк встановлений для касаційного оскарження судових рішень, що набрали законної сили?
До якого суду подаються касаційні скарги і подання на судові рішення, що не набрали законної сили?
До якого суду подаються касаційні скарги і подання на судові рішення, що набрали законної сили?
Який суд призначає до касаційного розгляду справу з касаційними скаргами і поданнями на судові рішення, що не набрали законної сили?
Впродовж якого строку кримінальна справа з касаційними скаргами і поданнями на судові рішення, що не набрали законної сили, має бути призначена до касаційного розгляду?
Який порядок розгляду касаційних скарг і подань на судові рішення, що набрали законної сили?
Впродовж якого строку з часу надходження касаційних скарг чи подань, суддя касаційного суду повинен вирішити питання про витребування справи або про відмову в цьому?
У яких випадках кримінально-процесуальний закон забороняє судді касаційного суду витребувати кримінальну справу?
Назвіть строки, в межах яких повторно можна подати касаційні скарги чи подання після усунення зазначених у постанові судді недоліків, для того, щоб суддя касаційного суду зміг витребувати справу?
Чи передбачає кримінально-процесуальний закон право судді касаційного суду зупинити виконання судового рішення, що набрало законної сили, до його перевірки в касаційному порядку?
Який порядок призначення до касаційного розгляду справи з касаційними скаргами і поданнями на судові рішення, що набрали законної сили?
В який строк з моменту надходження витребуваної суддею касаційного суду справи, повинно бути розглянуте питання про призначення її до судового розгляду?
Протягом якого строку справа з касаційними скаргами і поданнями на судові рішення, що набрали законної сили, призначається до касаційного розгляду?
Яка структура касаційного розгляду?
Чи обов’язкове для касаційного суду клопотання засудженого, який утримується під вартою, подане в межах строку на касаційне оскарження, про його участь в судовому засіданні при касаційній перевірці судового рішення, що набрало законної сили?
Назвіть підстави для скасування чи зміни судового рішення в касаційному порядку.
В якій частині, за загальним правилом, здійснюється касаційна перевірка законності та обґрунтованості судового рішення?
Чи вправі касаційний суд вийти за межі касаційних вимог, викладених в касаційній скарзі чи поданні?
Чи вправі касаційний суд прийняти рішення на користь інших засуджених, які самостійно судове рішення не оскаржили або щодо яких касаційна скарга не подавалась і не вносилось касаційне подання?
Яка правова природа нових (додаткових) матеріалів?
Назвіть умови допустимості нових (додаткових) матеріалів, що подаються сторонами до касаційного суду?
Чи можуть бути нові (додаткові) матеріали покладені в основу рішення суду касаційної інстанції про скасування вироку, закриття справи або зміну вироку?
Які рішення вправі прийняти касаційний суд за результатами касаційного розгляду?
В чому полягає суть правила про недопустимість погіршення становища засудженого чи виправданого в касаційному провадженні?
Які питання касаційний суд не має права вирішувати наперед, скасовуючи судове рішення та повертаючи справу на додаткове розслідування, новий судовий чи апеляційний розгляд?

Завдання та задачі

1. Проаналізуйте наведений нижче процесуальний документ. Вкажіть чи відповідає він усім вимогам закону, що до нього ставляться.

До Судової палати у кримінальних
справах Верховного Суду України
Адвоката Феденка Івана Степановича –
захисника Григоренка Василя Івановича
На вирок місцевого суду Шевченківського
району м. Львова від 12 вересня 2006 р.

КАСАЦІЙНА СКАРГА

12 вересня 2006 року вироком суду Шевченківського району м. Львова Григоренка Василя Івановича засуджено за ч.1 ст. 115 КК України за умисне вбивство Лаврінського Олега Вікторовича на ґрунті особистих неприязних стосунків до дев'яти років позбавлення волі.
17 травня 2006 року Григоренко В.І., знаходячись у промисловій зоні виправної установи, вживав спиртні напої з Лаврінським О.В. Між ними виникла сварка, в ході якої Григоренко В.І. наніс удар заточкою Лаврінському О.В. в груди, заподіявши йому проникаюче колото-різане поранення з пошкодженням лівого шлуночка серця, що стало причиною його смерті.
Даний вирок вважаю незаконним і необґрунтованим з таких підстав:
1. Вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи. Згідно протоколу огляду місця події на місці події був виявлений труп Лаврінського О.В. з затиснутим у руці ножем. На досудовому слідстві та в судовому засіданні Григоренко В.І. давав показання про вимушений захист від посягань потерпілого. Дані протоколу огляду місця події та показання Григоренка В.І. про те, що в момент конфлікту між ним та Лаврінським О.В. останній тримав в руці ніж не були співставлені та цій обставині не була дана належна оцінка. Крім того зазначена обставина підтверджується показаннями свідків Онуфрова П.О. та Кабанова Б.Г., які вказали на те, що ініціатором конфлікту був саме Лаврінський О.В.
2. Судом було неправильно застосовано кримінальний закон, і він неправильно кваліфікував дії підсудного. Матеріали справи підтверджують факт захисту Григоренком В.І. свого життя. Такі дії визнаються відповідно до ст. 36 КК України необхідною обороною та є обставиною, що виключає злочинність діяння. Таким чином, суд не застосував закон, який належало б застосувати.
3. Суд істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону. Як вбачається з матеріалів справи на досудовому слідстві Григоренко клопотав про те, щоб при розгляді справи в суді йому був наданий захисник для захисту його прав та законних інтересів, оскільки з пред’явленим обвинуваченням він не погоджується. Однак в судовому засіданні захисник участі не брав. За результатами попереднього розгляду справи суддя відмовив у призначенні захисника Григоренку, якого засуджений просив.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 384, 387, 369, 370, 371 КПК України, (
прошу:

вирок суду Шевченківського району м. Львова від 12 вересня 2005 р. скасувати та повернути справу на новий судовий розгляд або змінити вирок і призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі.

3 грудня 2006 р. (підпис) І.С. Феденко


2. Ухвалою апеляційного суду визнано доказаним вчинення Дубасом суспільно небезпечного діяння, передбаченого п.4 ч.2 ст. 115 КК України, але він був звільнений від кримінальної відповідальності і до нього застосовані примусові заходи медичного характеру.
У касаційній скарзі захисник Дубаса стверджував, що ознака особливої жорстокості при кваліфікації вбивства за п. 4 ч.2 ст. 115 КК України не може стосуватись діянь, вчинених неосудними особами. Дубас тяжко хворий, тому до нього не можуть бути застосовані положення про прямий умисел або свідоме допущення особливої жорстокості у своїх діях. Його дії необхідно розцінювати як вбивство, передбачене ч.1 ст. 115 КК України. А оскільки кваліфікацією діяння визначаються підслідність та підсудність справ, то справу Дубаса потрібно направити за підсудністю до місцевого суду для нового судового розгляду.
1. Чи обґрунтовані доводи захисника, викладені у касаційній скарзі?
2. Чи є підстави для скасування або зміни ухвали апеляційного суду?

3. Місцевим судом Демченко виправданий за недоведеністю його участі у вчиненні крадіжки. В апеляційному порядку вирок не переглядався.
Прокурор, який підтримував державне обвинувачення у даній справі, вніс касаційне подання на цей вирок, в якому просив касаційний суд його скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд.
Адвокат Тимчишин, ознайомившись з поданням прокурора, подав на нього свої заперечення. З метою перевірки доводів адвоката прокурор додатково допитав трьох свідків та призначив трасологічну експертизу. Протоколи допиту свідків та висновок експерта були використані прокурором в ході обґрунтування свого подання.
Касаційний суд, розглянувши справу за поданням прокурора, на підставі поданих ним нових матеріалів, скасував вирок та повернув справу на новий судовий розгляд.
1. Що слід розуміти під новими (додатковими) матеріалами?
2. Чи правильно вчинив суд касаційної інстанції?

4. Томенко засуджений місцевим судом за ч.2 ст. 186 КК України до п’яти років позбавлення волі. Цим же вироком частково був задоволений цивільний позов потерпілої.
В апеляційному порядку вирок не переглядався.
Засуджений подав касаційну скаргу на вирок, в якій просив замінити йому позбавлення волі на звільнення від відбування покарання з випробуванням, а прокурор вніс касаційне подання в частині цивільного позову, вважаючи, що суд першої інстанції помилково задоволив цивільний позов частково.
Касаційний суд, розглянувши справу за касаційною скаргою засудженого та касаційним поданням прокурора, дійшов висновку, що подання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню. В той же час, суд касаційної інстанції визнав, що призначене Томенку покарання є явно м’яким та не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.
З урахуванням вказаних обставин, касаційний суд скасував вирок і повернув справу на новий судовий розгляд.
Дайте оцінку рішенню касаційного суду.

5. Скасовуючи вирок у зв’язку з однобічністю та неповнотою судового слідства за касаційною скаргою Штанька, засудженого за пп. 1, 13 ч.2 ст. 115 КК України, і повертаючи справу на новий судовий розгляд, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України в своїй ухвалі вказала наступне:
«Володіючи матеріалами, які вказують на те, що сам Штанько був підданий нічим не викликаним з його боку та несподіваному для нього нападу, апеляційний суд, однак, не дав цій обставині належної оцінки та не забезпечив її реальної перевірки. Наведені дані дають серйозні підстави вважати, що на Штанька було вчинене протиправне посягання і він діяв лише з метою свого захисту. А за такої ситуації при оцінці вчиненого повинні застосовуватись правила про необхідну оборону.
Разом з тим, винесений обвинувальний вирок не виключає необхідності проведення нового судового розгляду з метою найповнішого встановлення картини події шляхом детальної перевірки наявних, а також одержання нових доказів. Для цього необхідно встановити місце, де в засідці перебували Прокопчук, Устименко та Галаган; перевірити причетність до нападу на Штанька інших осіб, зокрема тих, на яких у своїх показаннях вказав засуджений. Довідка дільничного інспектора про те, що Штанько не тримає у себе вдома домашніх тварин не відноситься до справи.
З'ясування вказаних вище обставин дозволить встановити, що Штанько мав непрямий умисел на позбавлення життя людей, які здійснили на нього напад.
Копію вироку, постановленого при новому судовому розгляді справи, надіслати в Судову палату у кримінальних справах Верховного Суду України».
Чи зобов’язаний був давати суд касаційної інстанції в даному випадку вказівки?
Чи відповідають вказівки касаційного суду вимогам закону?



Тема 24. Виконання вироку, ухвали і постанови суду

План заняття

Сутність і завдання стадії виконання вироку, ухвали і постанови суду.
Набрання вироком законної сили і порядок звернення його до виконання.
Питання, які вирішуються судом у стадії виконання вироку.
Питання, які вирішуються судом у процесі звернення вироку до виконання.
Питання, які вирішуються судом у процесі фактичного виконання вироку.
Питання, які вирішуються судом після відбування засудженим призначеного покарання.
Усунення судом неясностей у вироку і сумнівів, що виникли при їх виконанні, які не стосуються суті вироку і не погіршують становища засудженого.
Порядок вирішення судом питань, пов’язаних з виконанням вироку.
Нагляд прокурора за законністю виконання вироків та інших судових рішень.

Законодавство і судова практика

Кримінально-процесуальний кодекс України, розділ V, глава 33 (ст.ст. 401-415).
Кримінальний кодекс України (статі 78, 79, 81 – 85, 91).
Кримінально-виконавчий кодекс України (статі 11-19, 25, 26, 29, 30, 36, 41, 47, 48, 50, 57, 87, 91, 154).
Закон України від 7 березня 2002 р. „Про Військову службу правопорядку в Збройних Силах України” (п. 8 с. 8) // Відомості Верховної Ради України – 2002 - № 32 – ст.. 225.
Положення про спостережні комісії, затверджене постановою КМУ від 1 квітня 2004р. № 429 // Офіційний вісник України. – 2004, - № 13. – ст. 905.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р. № 11 „Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов’язаних з виконанням вироку”.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 2 „Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким” (п.п. 13 - 21).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1973 р. № 8 (з наст. змінами і доповненнями) „Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу”.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 16 „Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості”.

Навчальна та додаткова спеціальна література

В.Н.Назаров, Г.М. Омельяненко. Кримінальний процес України: Підручник. – К. Юридична думка, 2005, с. 487-500.
Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. / За заг. ред. В.Т.Маляренка, В.Г.Гончаренка. – К.: „Форум, с. 791-826.
Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України. Навч. посібник за ред. Ю.М.Грошевого. – Харків: 2002, с. 123-140.
Белозеров Ю.Н., Николюк В.В. Исполнение приговора в советском уголовном процессе. – М., 1984.
Матвиенко Е.А., Бибило В.Я. Уголовное судопроизводство по исполнению приговора, - Минск, 1982.
Миненок А.И. Стадия исполнения приговора – Калининград, 1988.
Финько В.Д. Прокурорський надзор за соблюдением законов в стадии исполнения приговора. – Харків, 1989.

Питання для самоконтролю

Які завдання стадії виконання вироку, ухвали і постанови суду?
Коли рішення суду у кримінальній справі набирає законної сили?
Який порядок звернення вироку до виконання:
а) виправдувального вироку;
б) обвинувального вироку?
До яких органів надсилає суд своє розпорядження про виконання обвинувального вироку та копію вироку, якщо він засуджений до покарання у виді:
а) позбавлення волі;
б) позбавлення волі з випробуванням;
в) обмеження волі;
г) арешту;
ґ) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;
д) службових обмежень для військовослужбовців;
е) виправних робіт;
є) громадських робіт;
ж) позбавлення права обіймати певні засади або займатися певною діяльністю;
з)позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;
и) штрафу;
і) конфіскації майна.
5. Чи зобов’язані органи, що виконують вирок повідомити суд про їх виконання?
6. Які питання вирішуються судом у процесі фактичного (реального) виконання вироку? Дайте їх перелік.
7. Які підстави і в якому порядку скасовується судом звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням?
8. Які підстави і в якому порядку скасовується судом звільнення від відбування покарання вагітних жінок та жінок, які мають дітей до трьох років?
9. Які підстави і порядок умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким?
10. Які підстави і порядок звільнення від покарання за хворобою?
11. Чи може суд замінити призначене покарання засудженому. Якщо так, то яким покаранням?
12. Які питання, що виникають при виконанні вироків внаслідок їх недоліків, має право вирішувати суд, який постановив вирок. Які межі прав суду при цьому?
13. Які питання вирішуються судом після відбуття засудженим призначеного покарання?
14. Який загальний порядок вирішення питань, пов’язаних з виконанням вироку?
15 Які постанови суду з питань, пов’язаних з виконанням вироків, не підлягають оскарженню, а які підлягають?
16. Які форми участі громадськості у стадії виконання вироку?
17. Хто і в якому порядку здійснює нагляд за законністю виконання вироку?


Задачі і завдання

1. Вироком суду Галицького району м. Львова, постановленим 26 березня 2006 року, Гринда М. С. був засуджений за ч. 5 ст. 285 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ще на досудовому слідстві щодо нього був вжитий запобіжний захід - взяття під варту. З мстою забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна слідчий відповідно до вимог ст.ст. 125, 126 КПК провів опис і арешт майна, належного обвинуваченому. Вирок суду був оскаржений захисником засудженого в апеляційному порядку, але Львівський апеляційний суд, як суд другої інстанції, своею ухвалою від 26 квітня 2006 року залишив його без змін, а апеляцію - без задоволення. 29 квітня справа з апеляційного суду повернулась до районного.
8 травня з районного суду до слідчого ізолятора надійшло розпорядження про виконання вироку такого змісту:

Начальнику слідчого ізолятора УВС м. Львова
полковнику Підзирайлу М. Ф.

Розпорядження про виконання вироку

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України направляю копію вироку Галицького районного суду м. Львова від 26 березня 2006 року стосовно Гринди Миколи Степановича, 12 грудня 1966 року народження, уроженця м. Львова, засудженого за ч. 5 ст. 285 КК до 8-и років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Судова палата у кримінальних справах Львівського апеляційного суду, яка перевіряла законність і обґрунтованість вироку за апеляцією захисника засудженого, своею ухвалою від 26 квітня 2006 року вирок залишила без змін.
У зв'язку з набранням вироку стосовно Гринди М. С. законної сили_приведіть його до виконання.
Відповідно, до вимог ч. 8 ст. 404 КПК та ст.20 і ч. 2 ст. 91 КВК негайно повідомте районний суд про виконання вироку, а сім'ю засудженого, яка мешкає у м. Львові, вул. Пісочна, буд. 14 кв. 7, про місце відбування ним покарання
Додаток: копія вироку на 4 apкушах.
Секретар суду H.Головата
7 травня 2006р

1. Як врегульовано КПК України питання про набрання вироком законної сили?
2. Який порядок звернення обвинувального вироку до виконання?
3. Який порядок звернення до виконання виправдувального вироку?
4. Який порядок звернення до виконання вироку, який змінено апеляційним або касаційним судом?
5. Чи знаходите Ви які-небудь порушення у зверненні вироку до виконання в описаній ситуації?

2. Вироком суду Залізничного району м. Львова Сафаров К. Ф. був засуджений за ч. 2 ст. 189 КК України до 4-х років позбавлення волі. Через 5 днів після проголошення вироку засуджений подав до суду апеляцію, в якій, не оспорюючи свою вину у вчиненні злочину та обране судом покарання, просив зарахувати у строк покарання попереднє ув'язнення. При цьому він відзначив, що 10 лютого був затриманий за підозрінням у вчиненні вимагання, але через 10 днів (20 лютого) був з-під варти звільнений. Після пред'явлення йому обвинувачення слідчий обрав запобіжний захід - утримання під вартою, що було приведено до виконання 20 березня. 20 квітня суддя піл час попереднього розгляду справи змінив обраний слідчим запобіжний захід на підписку про невиїзд. Вирішуючи ж питання про покарання та початок його відбування, суд не зарахував йому попереднє ув'язнення у строк відбування покарання.
1. Чи ґрунтується на законі скарга засудженого?
2. Який суд (1-ї чи 2-ї інстанції) вправі вирішувати це питання?
3. Чи стосується підняте засудженим питання суті вироку?
4. Як, на Вашу думку, має бути вирішена скарга?
5. Які питання, що виникають при виконанні вироків внаслідок їх недоліків, вправі вирішувати суди, які постановили вирок?
6. Які питання, що виникли після винесення вироку в процесі його виконання, вправі вирішувати суди?
7. Зробіть виписку п.п. 4, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р.

3. Вироком суду Городоцького району Львівської області Комарова була визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Працюючи продавцем, вона за попередньою домовленістю з іншим продавцем (стосовно якого справа провадженням закрита на підставі п. 8 ст. 6 КПК) присвоїла державне майно на суму 28 тис. 420 грн. Суд обрав їй покарання - позбавлення волі на 3 роки з конфіскацією майна. На виконання вироку у засудженої були конфісковані 3 килими, кольоровий телевізор "Електрон", меблевий гарнітур "Калина" та ряд виробів з кришталю.
Через три місяці після приведення вироку до виконання на товарному ринку м. Львова працівниками міліції була затримана Калинюк. Остання працювала прибиральницею магазину, продавцем якого була засуджена Комарова. Підставою для затримання була спроба продати З золотих монети царського карбування, та кілька ювелірних виробів великої цінності. Після доставки в орган внутрішніх справ Калинюк пояснила, що перелічені речі передала їй на зберігання Комарова перед взяттям її під варту. Крім згаданих цінних речей вона добровільно передала ще три золотих обручки, належних Комаровій.
1. Чи підлягають конфіскації перелічені цінності, належні засудженій?
2. Які питання, що виникли після винесення вироку в процесі його виконання, мають право вирішувати суди?
3. Який порядок вирішення питань, зв'язаних з виконанням вироку?

4. За висновком медичної комісії, яка складалася з лікаря-психіатра, лікаря-терапевта і лікаря-психолога, засуджений Макаренко був визнаний хворим шизофренією. Начальник виправної колонії підготував документи і разом з висновком комісії направив їх до суду, який постановив вирок, для вирішення питання про звільнення Макаренка від відбування покарання як такого, що захворів на тяжку хворобу.
Одержавши перелічені матеріали, суддя засумнівався в обґрунтованості висновку лікарської комісії і виніс постанову про призначення судово-психіатричної експертизи, доручивши її проведення лікарям судово-психіатричної лікарні.
1. Чи можливе звільнення засудженого Макаренка за наявності названого захворювання?
2. Який порядок визначення захворювання у стадії виконання вироку?
3. Яким судом має бути вирішено питання про звільнення засудженого від подальшого відбування покарання?
4. Які документи передаються в суд для вирішення питання про звільнення від відбуття покарання в зв'язку з тяжким захворюванням?
5. Як бути у випадку, коли висновок лікарської комісії про необхідність звільнення засудженого є, але начальник КВУ заперечує проти звільнення?
6. Чи були допущені які-небудь порушення закону в описаній ситуації?
При підготовці відповідей на поставлені питання уважно ознайомтесь з постановою Пленуму Верховного Суду України від 28 серпня 1973 р. (з наст. змінами і доповненнями) „Про застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу”.

5. Розглянувши спільне подання адміністрації КВУ і спостережної комісії при державній адміністрації Шевченківського району м.Львова суддя виніс такий процесуальний документ:

Постанова
м. Львів 20 квітня 2006 року
Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Мальський І. Ф. при секретарі Ярошенко Л. П.. з участю прокурора Федорченка 3. П., в присутності: заступника начальника виправної колонії N 37 Василюка М С.; члена спостережної комісії при державній адміністрації Шевченківського району м. Львова Гулкевича 3. Ф. та засудженого Шевчука В. П., розглянув спільне подання адміністрації виправної колонії N 37 та спостережної комісії при державній адміністрації Шевченківського району м. Львова від 8 квітня 2006 року про умовно-дострокове звільнення від покарання засудженого Шевчука Василя Прокоповича, 20 вересня 1977 року народження, уродженця м. Здолбунова Рівненської області, одруженого, має двох дітей: 7-ти і 10-ти років,
встановив:
Вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області, постановленим 2 лютого 2002 року, Шевчука В. П, засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до 6-ти років позбавлення волі з відбуттям покарання у виправній колонії за умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне Максимову Й, Г.
Як на попередньому розслідуванні, так і в суді засуджений вину свою визнав і розкаювався за свої злочинні дії. Зі спільного подання адміністрації КВУ N37 і спостережної комісії вбачається, що Шевчук протягом всього часу відбуття покарання довів своє виправлення: він не допускав порушень режиму у місцях позбавлення волі та внутрішнього розпорядку у виправній колонії; добросовісно відносився до праці; дисциплінований; приймає активну участь у громадській роботі виправної установи; добре навчається у вечірній школі; користується повагою у колективі засуджених, які стали на шлях виправлення.
Обговоривши спільне подання, заслухавши засудженого Шевчука В. П., який просив суд звільнити його від подальшого відбуття покарання, представника КВУ Василюка М. С., який позитивно охарактеризував засудженого і просив суд задоволити подання адміністрації, а також члена спостережної комісії Гулкевича З Ф., який підтримав клопотання адміністрації КВУ, та висновок прокурора, і на думку якого є всі підстави для задоволення спільного подання, суд дійшов висновку, що подання про умовно-дострокове звільнений від покарання підлягає задоволенню. Засуджений Шевчук своєю зразковою поведінкою, чесним ставленням до праці і навчання, за що має 8 подяк, активною участю у громадському житті виправної установи довів своє виправлення.
Беручи до уваги, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 81 КК України засуджений до 6-ти років позбавлення волі Шевчук відбув вже дві третини покарання, довів, що він твердо став на шлях виправлення, суд вважає, що він може бути умовно достроково звільнений від невідбутої частини покарання.
Виходячи з наведеного і керуючись ст. ст. 407, 411 КПК України, суд
постановив:
Спільне подання адміністрації виправної колонії N 37 та спостережної комісії при державній адміністрації Шевченківського району м. Львова від 8 квітня 2006 р. задоволити: Шевчука Василя Прокоповича умовно-достроково звільнити від невідбутого покарання у вигляді позбавлення волі, яке складає 1 (один) рік 9 місяців і 26 днів.
Дана постанова може бути оскаржена до судової палати в кримінальних справах Львівського апеляційного суду протягом 15 діб з дня її оголошення.

Суддя (підпис) Мальський І. Ф.
Секретар судового засідання (підпис) Ярошенко Л. П.

Уважно проаналізуйте приведену постанову суду. Чи відповідає вона вимогам кримінально-процесуального закону?





Тема 25. Перегляд судових рішень у порядку виключного провадження

План заняття

Суть, завдання та значення перегляду судових рішень у порядку виключного провадження.
Підстави для перегляду судових рішень у порядку виключного провадження.
Приводи для порушення провадження за нововиявленими обставинами. Порядок перевірки та розслідування нововиявлених обставин. Дії прокурора після закінчення перевірки або розслідування нововиявлених обставин.
Порушення питання про перегляд судових рішень з підстав неправильного застосування кримінального закону та істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення. Дії судді щодо розгляду і перевірки клопотань про перегляд судових рішень у порядку виключного провадження. Обговорення клопотання та призначення справи до судового розгляду.
Суди, які уповноважені здійснювати перегляд судових рішень у порядку виключного провадження. Строки для перегляду судових рішень у порядку виключного провадження.
Правило про абсолютну недопустимість погіршення становища засудженого, виправданого чи особи, справу щодо якої закрито, при перегляді судових рішень у порядку виключного провадження. Порядок розгляду справ та рішення суду за результатами перегляду судових рішень у порядку виключного провадження.

Нормативний матеріал та судова практика

Кримінально-процесуальний кодекс України (ч.4 ст. 17; глава 32).
Кримінальний кодекс України (розділ XVIII).
Закон України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” від 17 квітня 1991 р.
Закон України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 р. з наступними змінами (ч.3 ст. 13, п.1 ч.2 ст. 47).
Закон України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від 23 грудня 1997 р. (ст. 13).

Додаткова спеціальна література

Бобечко Н. Заборона “повороту на гірше” при перегляді судових рішень у порядку виключного провадження // Право України. – 2003. – № 12. – С. 97-100.
Бобечко Н. Зловживання посадових осіб, які ведуть кримінальний процес як одна з підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів, 2003. – Випуск 38. ( С. 538-545.
Бобечко Н. Порушення провадження у кримінальній справі за нововиявленими обставинами // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів, 2004. – Випуск 39. – С. 519-529.
Бойко В., Бобечко Н. Щодо деяких положень нового кримінально-процесуального законодавства України // Право України. – 2003. – № 1. – С. 99-102.
Лобач В. Роль прокурора і суду в перегляді судових рішень у кримінальних справах за нововиявленими обставинами // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 3. – С. 45-49.
Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С. 282-296.
Маляренко В.Т. Про перегляд судових рішень у кримінальних справах в порядку виключного провадження // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 5. – С. 17-23.
Ольшанська Н. Про перегляд судових рішень у кримінальних справах за нововиявленими обставинами // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 11. – С. 79-85.
Омельяненко Г. Поняття, суть і форми перегляду вироків, постанов і ухвал суду в кримінальних справах // Право України. – 2003. – № 10. – С. 90-94.
Попелюшко В.О. “Мала” судова реформа в Україні та захист прав громадян. – Острог, 2003. – С. 87-95.
Фінько В.Д. Виключне провадження в кримінальних справах за новим законодавством // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002 р., м. Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред..) та ін.. – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 214-217.

Питання для самоконтролю

В чому полягає суть перегляду судових рішень у порядку виключного провадження?
З яких видів проваджень складається форма перевірки судових рішень, передбачена главою 32 КПК України?
Які завдання перегляду судових рішень у порядку виключного провадження?
Яке значення перегляду судових рішень у порядку виключного провадження?
Які обставини вважаються нововиявленими?
В чому полягає завідома неправдивість показань свідка та потерпілого як підстава для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами?
В чому полягає завідома неправильність висновку експерта та завідома неправильність перекладу як підстава для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами?
В чому полягає фальсифікація речових доказів, протоколів слідчих і судових дій та інших документів як підстава для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами?
В чому полягають злочинні зловживання дізнавача, слідчого та прокурора, вчинені під час провадження у справі, як підстава для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами?
В чому полягають злочинні зловживання судді, вчинені під час провадження у справі, як підстава для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами?
Наведіть приклади всіх інших невідомих суду при винесенні судового рішення нововиявлених обставин.
Що означає "істотність впливу" неправильного застосування кримінального закону або (та) істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону на правильність судового рішення?
Назвіть приводи для порушення провадження за нововиявленими обставинами.
Хто вправі призначити розслідування нововиявлених обставин?
З якого моменту обчислюється строк розслідування нововиявлених обставин?
У які строки здійснюється розслідування нововиявлених обставин?
Який процесуальний статус осіб, щодо яких проводиться розслідування нововиявлених обставин?
Які рішення вправі прийняти прокурор за результатами розслідування нововиявлених обставин?
Хто уповноважений вносити подання про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами?
Назвіть суб’єктів, які вправі подавати клопотання про перегляд судових рішень з підстав неправильного застосування кримінального закону або (та) істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону?
Які рішення вправі прийняти суддя касаційного суду за результатами розгляду та перевірки клопотань про перегляд судових рішень з підстав неправильного застосування кримінального закону або (та) істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону?
Як називається процесуальний документ, яким справа призначається до судового розгляду з підстав неправильного застосування кримінального закону або (та) істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону?
Яка мінімальна кількість суддів касаційного суду необхідна для призначення кримінальної справи до розгляду з підстав неправильного застосування кримінального закону або (та) істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону?
Назвіть суди, які уповноважені здійснювати перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами?
Який суд здійснює перегляд судових рішень з підстав неправильного застосування кримінального закону або (та) істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону?
Які строки встановлені для перегляду за нововиявленими обставинами виправдувального вироку, ухвали чи постанови про закриття кримінальної справи?
Який день вважається днем виявлення нових обставин?
Протягом якого строку допускається відновлення кримінальної справи у зв’язку з нововиявленими обставинами за наявності доказів, які підтверджують вчинення особою більш тяжкого злочину, ніж той, за який вона була засуджена?
У яких випадках кримінально-процесуальний закон забороняє перегляд судових рішень з підстав неправильного застосування кримінального закону або (та) істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону?
За якими правилами відбувається перегляд судових рішень у порядку виключного провадження?

Завдання та задачі

1. Проаналізуйте наведений нижче процесуальний документ. Чи відповідає він вимогам кримінально-процесуального закону?

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Верховний Суд України на спільному засіданні Судової палати
у кримінальних справах та Військової судової колегії

під головуванням заступника Голови Верховного Суду України
Пилипенка П.П.
за участю прокурора Генеральної прокуратури України
Кривов’яза І.М.

розглянув у м. Києві 24 січня 2004 року клопотання заступника прокурора м. Києва про перегляд кримінальної справи щодо засуджених Харамбури М.Я. та Харамбури І.Я. в порядку виключного провадження, внесене на розгляд спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії за поданням п’яти суддів Верховного суду України.
У своєму клопотанні заступник прокурора м. Києва просить скасувати вирок щодо Харамбури М.Я. та Харамбури І.Я. у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення, а справу повернути на новий судовий розгляд.
У поданні п’яти суддів Верховного Суду України порушено питання та наведені підстави для скасування вироку суду щодо Харамбури М.Я. та Харамбури І.Я. та повернення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, допущеного судом першої інстанції при розгляді даної справи.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про обґрунтованість подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у клопотання, судді Верховного Суду України вважають, що клопотання підлягає задоволенню.
Оскільки перегляд судових рішень з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 400-4 КПК України щодо істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення, відповідно до вимог ч.6 ст. 400-6 КПК України строком не обмежується, то вирок щодо засуджених Харамбури М.Я. та Харамбури І.Я. підлягає скасуванню, а справа – поверненню на новий судовий розгляд.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 400-4, 400-10 КПК України, Верховний суд України,
у х в а л и в:

1. Клопотання заступника прокурора м. Києва задовольнити.
2. Вирок Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2006 р. щодо Харамбури Миколи Яковича та Харамбури Ігоря Яковича скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд.

Головуючий (підпис) Пилипенко П.П.
Суддя-доповідач (підпис) Міщенко С.М.

2. Вироком місцевого суду Русина засуджено за ч.2 ст. 192 КК України до одного року обмеження волі. Русина визнано винним у тому, що він шляхом обману і зловживанням довірою умисно заволодів 21350 грн., які добровільно передав йому потерпілий Остапчук.
Ухвалою суду апеляційної інстанції вирок скасовано, а справу повернено на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.
З ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що суд не перевірив у повному обсягу доводи потерпілого Остапчука, викладені у його апеляційній скарзі, зокрема: не вказав в якій частині задоволив апеляцію потерпілого, а які її доводи відхилив та на яких підставах; залишив без відповіді доводи потерпілого про м'якість призначеного Русину покарання. Крім того, із змісту апеляційної скарги Остапчука стало відомо, що дружина Русина працює помічником судді апеляційного суду, в якому розглядалася апеляційна скарга потерпілого.
У своєму клопотанні потерпілий Остапчук порушив питання про перегляд ухвали апеляційного суду у порядку виключного провадження.
Назвіть суб’єктів, які вправі подавати клопотання про перегляд судових рішень з підстав неправильного застосування кримінального закону або (та) істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Чи підлягає клопотання задоволенню? Якщо так, то яке рішення повинен прийняти Верховний суд України. Мотивуйте свою відповідь.

3. Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок місцевого суду, що набрав законної сили, був змінений в частині призначеного покарання – з п’яти років позбавлення волі до двох років.
Прокурор, який брав участь в касаційному розгляді, розцінив це як невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого та вніс клопотання про перегляд у порядку виключного провадження ухвали касаційного суду, в якому просив скасувати рішення касаційної інстанції та повернути справу на новий касаційний розгляд.
Чи є в даному випадку підстави для перегляду судових рішень у порядку виключного провадження?
Чи підлягає клопотання задоволенню?

4. Зарубицька, яка відбувала покарання за вбивство Петренка, розповіла журналісту місцевого телебачення, що три роки тому двоє її старших братів після вживання спиртних напоїв посварились з односельчанином Петренком і в бійці вчинили його вбивство. Вона у вчиненні цього злочину участі не брала, але брати попросили її взяти вбивство Петренка на себе, переконавши її в тому, що оскільки вона раніше не була суджена і до того ж є вагітною, суд поставиться до неї гуманно та звільнить від покарання з випробуванням.
Суд призначив Зарубицькій покарання у виді позбавлення волі на вісім років. Вона багато думала, відбуваючи покарання, і вважає, що брати погано з нею вчинили, а тому не бажає «відбувати за них строк». Про це журналіст усно повідомив прокурора області. На наступний день репортаж інтерв’ю із Зарубицькою був показаний по місцевому телебаченні.
Яке рішення належить прийняти прокурору області у зв’язку з одержанням такого повідомлення?
Чи є підстави для порушення провадження по справі?
В якому порядку повинен бути скасований неправосудний вирок?

5. Ґрунтуючись на показаннях свідків Овсійчука, Крушельницької та Мазур, суд виправдав підсудного Тимченка, який обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України.
Через чотири місяці до прокурора району прийшли на прийом вказані свідки та повідомили, що в суді вони дали завідомо неправдиві показання під впливом погроз з боку Тимченка та його родичів. Насправді вони були свідками розбійного нападу Тимченка і приносять свої вибачення прокурору та слідчому.
Яке рішення повинен прийняти прокурор району?

6. Перед розглядом кримінальної справи в суді захисники Кужіль та Фуртак домовились з суддею Борисенком про те, що він виключить на свій розсуд ряд "недопустимих доказів", які безсумнівно вказують на вчинення підсудним Михальчишиним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, та постановить виправдувальний вирок. Від імені підсудного вони дали судді хабар у розмірі 15000 доларів США.
Про це стало відомо прокурору. Щодо Борисенка була порушена кримінальна справа і він поніс заслужене покарання.
Проаналізуйте дану ситуацію. Чи є підстави для порушення провадження за нововиявленими обставинами?
Якщо такі підстави є, то хто вправі порушити і у якій формі провадження по справі?


Тема 26. Особливості провадження у справах про злочини неповнолітніх

План заняття

Необхідність особливостей провадження в справах про злочини неповнолітніх.
Предмет доказування в справах про злочини неповнолітніх.
Особливості провадження досудового слідства в справах про злочини неповнолітніх.
Захист інтересів неповнолітнього підозрюваного і обвинуваченого.
Особливості попереднього та судового розгляду справ про злочини неповнолітніх в суді першої інстанції.
Участь громадськості у розгляді справ про злочини неповнолітніх.
Особливості провадження в справах про суспільно-небезпечні діяння неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності, та про застосування до них примусових заходів виховного характеру.

Нормативний матеріал та судова практика

Конвенція про права дитини. Ратифікована Верховною Радою України постановою №789-12 від 27.02.91р. (статті 37, 40).
Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійснення правосудця щодо неповнолітніх ("Пекінські правила"). Прийняті на 96-му пленарному засіданні ООН у 1985 р. // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. Амстердам-Київ, 1996.
Кримінально-процесуальний кодекс України. П. 5 ч. 1 ст. 6; ч. 5 ст. 6; п.3 ч.1 ст.7-1; ст. ст. 7-3, 9; п. 10 ст. 32; ч. 4 ст. 44; п. 1 ч.1 ст. 45; ч.3 ст. 46; ст.ст. 47, 64; п. 5 ст. 76; ст. 111; ч. 2 ст. 112; ст.ст. 232-1; п.3 ч.1 ст. 253; ч. 6 ст. 254; ч.1 ст. 347; п.3 ст. 348; ч.1, 4, 5 ст. 407. Глава 36 (ст.ст. 432- 449).
Кримінальний кодекс України. Ст. 22, Розділ XV.
Закон України від 24 січня 1995 р. "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх". Із змінами і доповненнями. (статті 1,5,6,7).
Положення про судових вихователів, затверджене спільним наказом Голови Верховного Суду України, Міністра юстиції України та Міністра освіти України №478/63/7/5 від 15 листопада 1995 року.
Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" від 31.05.2002 р.
Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх” від 16.04.2004р.
Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність” від 27.02.2004р.
Наказ Генерального прокурора України від 28 жовтня 2002р. №3/1 «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів про права неповнолітніх».

Додаткова спеціальна література

Бояров В. І. Залучення спеціалістів-психологів до слідства у кримінальних справах // Вісник прокуратури. 2002. № 6.
Боярська О. Внесок у майбутнє України (судочинство у справах неповнолітніх) // Юридичний вісник України. 2002. 27 липня 2 серпня (№30).
Голубева М.Н. Судебное рассмотрение дел о преступлениях несовершеннолетних. – Фрунзе: 1981.
Гузь Л.М. Коло осіб, які беруть участь по захисту прав у справах неповнолітніх // Право України. – 1992. - №4.
Гуковская Н.И., Долгова А.И., Миньковский Г.М. Расследование и судебное разбирательство дел о преступлениях несовершеннолетних. – М., 1974.
Дубинский А. Я. Применение следователями органов внутренних дел мер пресечения к несовершеннолетним. К., 1988.
Дубинский А. Я. Разрешение органами внутренних дел заявлений и сообщений о преступлениях несовершеннолетних. К., 1988.
Каневский Л.М. Расследование и профилактика преступлений несовершеннолетних. – М., 1982.
Леоненко В.В. Судебное производство по делам о преступлениях несовершеннолетних. – К., 1987.
Лукьянчиков Э.Д. Особенности росследования преступлений несовершеннолетних. – К.; - 1987.
Лукьянчиков Е. Д., Письменный Д. П. Разрешение органами внутренних дел заявлений и сообщений о преступлениях несовершеннолетних. К., 1987.
Мельникова Э.Б. Правосудие по делам несовершеннолетних: История и современность. – М.: Наука, 1990.
Мельникова Э. Б.Ювенальная юстиция. Проблемы уголовного процесса и криминогии.- М.,2000.
Нор В. Т., Костицкий М. В. Судебно-психологическая экспертиза в уголовном процессе. К., 1985.
Омельяненко Г. М. Провадження у справах про злочини неповнолітніх як диференціація кримінально-процесуальної форми: Навч. посіб. К., 2002.
Сєдих К. В., Сєдих С. М., Гасій Ю. В. Деякі питання застосування психологічної експертизи в судовій практиці // Вісник Верховного Суду України. 1999. № 2.
Шимановский В. В. Процессуальные особенности расследования дел о преступлениях несовершеннолетних. – Л., 1970.
Ягодинський В. Вирішення кримінальних справ про суспільно небезпечні діяння, вчинені особами, які не досягли віку кримінальної відповідальності // Право України. 2001. № 11.

Питання для самоконтролю

Чим викликані особливості провадження у кримінальних справах про злочини неповнолітніх?
Які обставини необхідно перевірити слідчому і прокуророві під час вирішення питання про порушення кримінальної справи щодо неповнолітнього?
Хто вважається неповнолітнім? На які групи можна поділити неповнолітніх у кримінальному процесі?
Які є підстави для звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності?
Які обставини складають предмет доказування у справах неповнолітніх?
Як встановлюється вік неповнолітнього?
Як встановлюється стан здоров’я неповнолітнього?
Яка застосовується форма розслідування кримінальних справ щодо неповнолітніх і хто їх розслідує?
Які запобіжні заходи можуть застосовуватись до неповнолітнього обвинуваченого?
Чи застосовується до неповнолітніх затримання і взяття під варту? Якщо так, то у якому порядку?
Який порядок виклику неповнолітнього обвинуваченого до слідчого, суду?
Який порядок пред’явлення обвинувачення і допиту неповнолітнього обвинуваченого?
Який порядок пред’явлення матеріалів закінченої справи неповнолітньому обвинуваченому?
Чи обов'язкове виділення справи про злочин неповнолітнього в окреме провадження, якщо він вчинив злочин разом з дорослим?
Який порядок досудового провадження в справах про суспільно-небезпечні діяння, вчинені особою, яка не досягла 11 років?
Який порядок досудового провадження в справах про суспільно-небезпечні діяння, вчинені особою, яка досягла 11 років, але не досягла віку кримінальної відповідальності (16р., а в окремих випадках 14р. – ст. 22 ККУ)?
Які особливості реалізації права на захист неповнолітнього обвинуваченого?
Хто, крім захисника, представляє інтереси неповнолітнього у кримінальному процесі?
Які процесуальні права має у кримінальному процесі законний представник неповнолітнього обвинуваченого (підсудного) ?
Які особливості попереднього розгляду суддею справ про злочини неповнолітніх?
З якою метою суд має право викликати в судове засідання представників:
а) служби у справах неповнолітніх;
б) міліції у справах неповнолітніх;
в) підприємств, установ і організацій, у яких навчається чи працює неповнолітній?
Чи однакове їх процесуальне становище у суді?
Чи може неповнолітній підсудний бути видалений з залу судового засідання? Якщо так, то за яких обставин?
Які питання вирішуються судом під час постановлення вироку щодо неповнолітнього?
У яких випадках суд може замість кримінального покарання застосувати до неповнолітнього примусовий захід виховного характеру?
Які існують примусові заходи виховного характеру за кримінальним законом України?
Який порядок застосування і скасування примусових заходів виховного характеру щодо неповнолітнього?
Який порядок розгляду судом справ про суспільно-небезпечні діяння осіб, які не досягли віку, з якого можлива кримінальна відповідальність?


Задачі і завдання

1. Під час проведення досудового слідства в справі про вчинення розбійного нападу неповнолітнім Плахутою слідчий встановив, що у підозрюваного відсутні документи про його вік. Мати неповнолітнього заявила, що її синові виповнилось 16 років, але документів про народження сина (свідоцтва про народження, паспорта) немає і вона не знає, куди вони поділись. Мати рекомендувала слідчому витребувати довідку про вік сина зі школи, де він навчався.
Які обставини підлягають доказуванню в справах про злочини неповнолітніх (предмет доказування)?
Яких заходів має вжити слідчий для встановлення віку обвинуваченого в описаній ситуації?

2. Неповнолітній Павленко у складі групи дорослих вчинив ряд квартирних крадіжок та два напади на громадян з метою їх пограбування. З матеріалів справи вбачалось, що організатором злочинів був неповнолітній Павленко. Захисник останнього після пред'явлення обвинувачення заявив клопотання про виділення справи про злочини, вчинені його підзахисним, в окреме провадження.
1. Які підстави і порядок виділення справи про злочин неповнолітнього в окреме провадження?
2. Як має поступити слідчий щодо заявленого клопотання?

3. Неповнолітній Громов був затриманий за вчинення хуліганства. Через два дні після затримання прокурор району особисто допитав затриманого і запропонував слідчому обрати щодо нього запобіжний захід - віддання під нагляд батьків.
Зібравши достатньо доказів, які вказували на вчинення неповнолітнім Громовим злочину, слідчий виніс постанову про пред'явлення йому обвинувачення за ч.1 ст. 296 КК України. При цьому він обрав йому запобіжний захід – віддання під нагляд батьків. Викликавши матір обвинуваченого - Громову К.О., слідчий роз'яснив їй суть пред'явленого синові обвинувачення і запропонував дати письмове зобов'язання про забезпечення нею і батьком належної поведінки неповнолітнього та його явки до слідчого, прокурора і суду. Проте Громова К.О, відмовилася давати будь-які зобов'язання і заявила, що ніякого впливу на сина вона не має. Він часто не ночує дома, дружить з підлітками, які перебувають на обліку у кримінальній міліції у справах неповнолітніх, на її прохання і зауваження не реагує. Батько постійно знаходиться у довготривалому службовому відрядженні і повернеться не раніше як через 3-4 місяці. Вона просила передати його під нагляд адміністрації школи, у якій навчається син.
Які запобіжні заходи можуть бути застосовані до неповнолітнього обвинуваченого (підозрюваного)?
Який порядок допиту неповнолітнього підозрюваного і обвинуваченого?
З’ясуйте, чи не було допущено порушення закону в описаній ситуації.
Як би ви поступили на місці слідчого в описаній ситуації?

4. 15 листопада 2005 р. до Терещенка І., 1985 року народження, якого звинувачували у вчиненні грабежу, слідчий застосував запобіжний захід – передачу під нагляд батьків. 31 листопада слідчий викликав Терещенка на допит, однак з’ясувалось, що 30 листопада він зник і місцезнаходження його невідоме. Слідчий, керуючись ст..153 і 436 КПК, склав протокол про ухилення обвинуваченого від явки і наклав на батьків штраф у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Батьки Терещенка звернулись до прокурора зі скаргою на незаконність рішення слідчого, посилаючись на те, що підстав для стягнення з них грошей немає, оскільки їхній син 30 листопада досяг двадцяти років, тому зобов’язання, пов’язані з передачею їм сина під нагляд, перестали діяти.
Чи правильно поступив слідчий у даній ситуації?
Чи обґрунтованою є скарга батьків Терещенка?
Які повинні бути дії прокурора за таких обставин?

5. Калинович П., 3 грудня 1989 року народження, 15 червня 2004 року вчинив замах на зґвалтування своєї однокласниці Тетяни Ф. При цьому він наніс їй легкі тілесні пошкодження. Слідчий виніс постанову про притягнення Калиновича як обвинуваченого і прийняв рішення через 3 дні пред'явити обвинувачення. Присутній під час пред'явлення обвинувачення захисник Калиновича, – адвокат Гикавка заявив клопотання про виклик для участі в пред'явленні обвинувачення педагога, і допит обвинуваченого провести у його присутності.
Слідчий задоволив клопотання захисника і запросив для пред'явлення обвинувачення і допиту неповнолітнього обвинуваченого завуча з виховної роботи школи, у якій навчались Калинович і потерпіла.
Пред'явивши обвинувачення за правилами ст. ст. 140, 438 КПК, слідчий оголосив про допит обвинуваченого. Коли останній дізнався, що під час допиту, крім його захисника, буде присутній ще й завуч школи, він категорично відмовився дати показання, мотивуючи тим, що йому соромно розповідати про обставини справи у його присутності.
Зважаючи на таку обставину, слідчій видалив педагога з кабінету і допит обвинуваченого провів лише з участю захисника.
Який порядок виклику неповнолітнього обвинуваченого до слідчого, прокурора чи до суду?
Який порядок пред'явлення обвинувачення та допиту неповнолітнього обвинуваченого?
Які права мають присутні при допиті неповнолітнього обвинуваченого особи, зокрема спеціалісти?

6. Під час попереднього розгляду суддею Петренком О.В. справи про обвинувачення Жмаченка у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, захисник останнього заявив клопотання про виклик у судове засідання законних представників підсудного та представника технічного ліцею, у якому навчався неповнолітній. Присутній при цьому прокурор заявив, що, на його думку, замість “представників ліцею у судове засідання доцільніше було б викликати представника служби у справах неповнолітніх”.
Вирішуючи це клопотання, суддя дійшов висновку, що оскільки батька у обвинуваченого немає, мати відбуває покарання за вчинення злочину, а він проживає разом з дідусем і бабусею, то законних представників до суду викликати неможливо за їх відсутністю. Одночасно суддя в постанові про призначення справи до судового розгляду прийняв рішення про виклик у судове засідання для участі у розгляді справи: а) представника служби у справах неповнолітніх; б) представника міліції у справах неповнолітніх; в) представника адміністрації ліцею, в якому навчався підсудний; г) представника профспілкової організації ВО "Промінь", на якому працювала до арешту мати підсудного.
Яке правове становище законного представника неповнолітнього обвинуваченого (підсудного)? Хто ним є?
За яких умов участь у судовому засіданні законного представника неповнолітнього може бути обмежена?
Хто з представників державних і громадських формувань може брати участь у розгляді справи? Який їх процесуальний статус?
Чи відповідають закону рішення судді в описаній ситуації?

7. Проведіть аналіз нижче приведеного процесуального акту.
Постанова
про призначення справи до розгляду
м. Львів 5 травня 2004 року
Суддя Личаківського районного суду м. Львова Шумейко П. Ф., розглянувши у попередньому розгляді матеріали кримінальної справи N 428 про обвинувачення неповнолітнього Павлика Василя Петровича у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і беручи до уваги, що ця справа підсудна даному суду, підстав для її закриття чи зупинення немає, обвинувальний висновок складено правильно, а досудове розслідування проведено без порушень вимог КПК, та керуючись ст.ст. 237, 244, 245, 253 КПК, постановив:
1. Призначити справу про обвинувачення Павлика Василя Петровича у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України до розгляду на 10 годину 14 травня 2004 року у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду з участю захисника.
Викликати в судове засідання підсудного Павлика В.П., потерпілого та свідків згідно з доданим до обвинувального висновку списком.

Суддя Шумейко П. Ф.
Чи відповідає вимогам кримінально-процесуального закону приведена вище постанова?

8. Уважно прочитайте приведений нижче кримінально-процесуальний акт:
Вирок
Іменем України
5 травня 2004 року Галицький районний суд м. Львова в особі судді Головченка І. 3., з участю прокурора Галицької А. 3., адвоката Гикавки І. І., з секретарем Кислою Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення
Щерби Івана Васильовича, 1987 року народження, уродженця с. Підгайці Перемишлянського району Львівської області, українця, з освітою - 10 класів загальноосвітньої школи, ніде не працюючого, що мешкає за адресою: м. Львів, вул. Ів. Підкови, будинок N 58, кв. 17, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 та ч. 1 ст. 121 КК України,
встановив:
Неповнолітній Щерба І. В. винний у тому, що 7 березня 2004 року, знаходячись на вечорі відпочинку у будинку культури у м. Львові, зажадав від Федчука П. Д., щоб він не танцював з його (Щерби) знайомою дівчиною Пилипенко Зоряною Василівною. У відповідь на відмову Федчука Щерба став погрожувати йому розправою, намагався вдарити ногою, голосно кричав на нього, супроводжуючи все це нецензурною лайкою. Цими діями Щерба грубо порушив громадський порядок у будинку культури і проявив явну неповагу до суспільства.
Після закінчення дискотеки Щерба догнав на вулиці Федчука і підібраним по дорозі залізним прутом наніс йому удар по голові, спричинивши пролом склепіння черепа.
Допитаний у судовому засіданні підсудний Щерба вину свою у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю і пояснив, що він дійсно висловлював погрози на адресу Федчука у будинку культури, оскільки просив його не чіпати дівчини, яка йому подобалася. Коли Федчук відмовився виконати його прохання, він дійсно сварився на нього, вживав при цьому нецензурні слова. Після закінчення дискотеки він догнав Федчука на вулиці і підібраним на дорозі металевим прутом вдарив його. У яке йому місце прийшовся удар, він не знає.
Крім визнання підсудним своєї вини остання підтверджується зібраними у справі і перевіреними у судовому засіданні показаннями потерпілого Федчука, свідків Горбунової, Максимчука, Фаріона та Завидовської. Всі вони підтвердили аморальну поведінку підсудного у приміщенні і будинку культури, а свідок Горбунова - що удар по голові потерпілого наніс підсудний.
За висновком судово-медичної експертизи нанесені потерпілому тілесні ушкодженні належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент нанесення.
Злочинні дії підсудного Щерби правильно кваліфіковані органами досудового розслідування за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296 та ч. 1 ст. 121 КК України.
Обираючи покарання Щербі, суд врахував його особу, неповноліття, першу судимість, з одного боку, та суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, тяжкі наслідки, з другого, а тому вважає необхідним обрати йому міру покарання, пов'язану з ізоляцією від суспільства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд
присудив:
Щербу В. А. визнати винним за статтями 296, ч. 1 та 121, ч. 1 КК України і обрати йому за сукупністю цих норм покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років.
Запобіжний захід залишити попередній - тримання під вартою.
Вирок може бути оскаржений у апеляційному порядку протягом 15 діб до Львівського апеляційного суду.
Головуючий, суддя Головченко І. 3.
Секретар судового засідання Кисла Л. В.

Зробіть аналіз приведеного вироку і з'ясуйте чи були допущені судом, а якщо так, то які порушення кримінально-процесуального закону?
Які питання вирішуються судом під час постановлення вироку щодо неповнолітнього?
Хто має право подати апеляцію на вирок у справі неповнолітнього?

9. У складі групи злодіїв-квартирників ("домушників") було двоє неповнолітніх. Наймолодшому - Павловичу Ігорю виповнилось 11, а Максименку Андрію - 15 років. Група вчинила більше десяти квартирних крадіжок, шість розбійних нападів на громадян з метою заволодіння їх майном. Ігор був активним учасником майже всіх злочинів: він проникав через кватирки до квартир; забирав під час нападу у громадян речі; переховував їх на даху свого будинку і т. п.
Після порушення кримінальної справи, проведення всіх необхідних слідчих дій і зібрання достатніх доказів слідчий пред'явив обвинувачення всім учасникам злочинної групи за ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України. На пропозицію прокурора, який здійснював нагляд за досудовим розслідуванням справи, слідчий виніс постанову про виділення справи щодо обох неповнолітніх в окреме провадження, а потім і постанову про закриття справи щодо неповнолітнього Павловича та застосування до нього примусових заходів виховного характеру.
Виділивши з цієї справи всі необхідні матеріали, слідчий разом з вказаною постановою направив їх прокуророві. Одночасно з цим він виніс постанову про поміщення Павловича Ігоря у приймальник-розподільник на 30 діб і доручив органові дізнання - міліції негайно доставити його у цей заклад.
Одержавши від слідчого закриту кримінальну справу про обвинувачення Павловича, прокурор перевірив повноту проведеного розслідування та законність прийнятих слідчим постанов і погодився з ними, направивши справу до суду для застосування щодо неповнолітнього примусових заходів виховного характеру.
Суд розглянув справу у відкритому судовому засіданні з участю прокурора та законного представника Павловича і постановив ухвалу про направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення. Вважаючи, що Ігор буде продовжувати займатись протиправною діяльністю, а також з метою забезпечення виконання своєї ухвали, суд прийняв рішення (в ухвалі) про поміщення його на період до відправки у спеціальну установу до приймальника-розподільника для неповнолітніх строком на 40 діб.
Чи може бути порушена кримінальна справа за фактом вчинення суспільно-небезпечного діяння особою, яка досягла 11-ти років, але не досягла віку, з якого законом передбачена кримінальна відповідальність?
Який порядок вирішення справ про суспільно-небезпечні діяння, вчинені особою, яка не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність?
3. Чи пред'являється обвинувачення неповнолітньому у випадку, коли приймається рішення про закриття справи і застосування щодо нього примусових заходів виховного характеру?
Чи можна до неповнолітнього, який досяг 11-ти років і вчинив тяжке суспільно-небезпечне діяння, застосувати запобіжний захід?
Які дії прокурора в справах про застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру?
Який порядок розгляду і вирішення справи про застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру?
Дайте висновок щодо законності дій слідчого, прокурора і суду в описаній ситуації.



Тема27. Застосування примусових заходів
медичного характеру

План заняття

1. Суть, значення та підстави застосування примусових заходів медичного характеру.
2. Види примусових заходів медичного характеру за КК України
3. Порядок та особливості проведення досудового розслідування в справах про діяння неосудних осіб, які підпадають під ознаки суспільно-небезпечних. Види процесуальних рішень за результатами проведеного досудового розслідування.
4. Участь захисника в справах про застосування примусових заходів медичного характеру.
5. Порядок та особливості судового розгляду справ про застосування примусових заходів медичного характеру.
6. Рішення суду в справах про застосування примусових заходів медичного характеру.
7. Порядок оскарження рішення суду.
8. Скасування або зміна (продовження ) застосування примусових заходів медичного характеру: особливості, приводи, підстави, наслідки.
9. Відновлення кримінальної справи щодо особи, до якої були застосовані примусові заходи медичного характеру: підстава та особливості.

Нормативний матеріал та судова практика

1. Кримінально-процесуальний кодекс України. К. 2007. Глава 34 (ст.ст. 416-424); ст. 76.
2. Кримінальний кодекс України. К. 2002. Ст.. ст. 19, 93, 94, 95.
3. Постанова Пленуму Верховного Суду України Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру: від 19 березня 1982 року //Постанови Пленуму Верховного Суду України (Бюлетень... № 6, 1993), с. 236.

Додаткова спеціальна література

1. Галаган А.И. Особенности расследования органами внутренних дел общественноопасных деяний лиц, признаваемнх невменяемыми. К., 1986.
2. Ковтун Н.Н. Производство по применению принудительных мер медицинского характера. Н.Новгород, 1999.
3. Колмаков П.А. Правовое регулирование принудительных мер медицинского характера. Сыктывкар, 1999.
4. Комарова Н.А., Сидорова Н.А. Производство по применению принудительных мер медицинского характера. СПб., 1996.
5. Михайлова Т.А. Производство по применению принудительных мер медицинского характера. М., 1987.
6. Николюк В.В., Кальницкий В.В. Уголовно-процесуальная деятельность по применению принудительных мер медицинского характера. Омск, 1990.
7. Овчннникова А.П. Сущность и назначение принудительных мер медицинского характера. М., 1977.
8. Радаев В.В. Расследование преступлений, совершенных лицами с психическими недостатками. Волгоград, 1987.
9. Протченко Б.А. Принудительные меры медицинского характера. М., 1976.
10. Рыжаков А.П. Производство по применению принудительных мер медицинского характера. М., 1997.
11. Улицкий С. Я. Правовое регулирование принудительных мер медицинского характера. Владивосток, 1974.

Питання для самоконтролю

1. Які підстави для застосування примусових заходів медичного характеру?
2. Які заходи медичного характеру передбачені КК України? Які особливості їх застосування?
3. Які особливості досудового розслідування в справах щодо неосудних та щодо осіб, які захворіли на душевну хворобу після вчинення злочину?
4. Який процесуальний документ складає слідчий, якщо він встановить неосудність особи, що . вчинила суспільно небезпечне діяння? Який його зміст?
5. Які процесуальні дії вправі вчинити прокурор після отримання від слідчого справи про застосування примусових заходів медичного характеру?
6. Чи допускається до участі в провадженні справ даної категорії захисник? Якщо так, то з якого моменту?
7. Які підготовчі дії вчиняє суддя (суд) після отримання справи про застосування примусових заходів медичного характеру? Яким процесуальним документом вони оформляються?
8. Чи обов'язковою є участь у розгляді справи судом особи, щодо якої ведеться провадження?
9. Які особливості розгляду таких справ в суді?
10. Які питання вирішуються судом у справах про застосування примусових заходів медичного характеру?
11. Які рішення може прийняти суд в таких справах та яким процесуальним документом вони оформляються?
12. За яких умов може відбутись скасування або зміна примусових заходів медичного характеру та в якому порядку?
13. Який порядок відновлення кримінальних справ стосовно осіб, що захворіли на душевну хворобу після вчинення злочину, але в результаті лікування видужали?
14. Які роз'яснення дав Пленум Верховного Суду України щодо можливості розгляду в суді кримінальної справи стосовно підсудного і неосудного, які є співучасниками вчинення суспільно-небезпечного діяння?
15. Чи вправі суд при застосуванні примусових заходів медичного характеру визначити в ухвалі назву конкретної психіатричної установиі, в якій має проводитись примусове лікування, і його строк?
16. Чи підлягають касаційному оскарженню ухвали суду (постанови судді) про застосування (про відмову в застосуванні) примусових заходів медичного характеру?
17. Який порядок звільнення засудженого, що захворів на душевну хворобу, від подальшого відбуття покарання?

Завдання і задачі

1. В побутовій кімнаті одного з будівельних управлінь будівельник Зінченко В.І. без будь-якої видимої причини вдарив сокирою по голові слюсаря Сороку, заподіявши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження. В ході розслідування кримінальної справи, порушеної за ознаками ст. 122 КК України, встановлено, що Зінченко був комісований з армії - в зв'язку з психічним захворюванням і неодноразово перебував на лікуванні в психіатричній лікарні. Висновком судово-психіатричної експертизи, яка була призначена слідчим, було встановлено, що Зінченко хворіє хронічним психічним захворюванням - шизофренією параноїдальної форми, і вказані дії вчинив під впливом маячної манії переслідування. Обвинувачений є неосудним і підлягає примусовому лікуванню в психіатричній лікарні з посиленим наглядом.
1. Чи порушується за таких обставин кримінальна справа?
2. Які обставини підлягають доказуванню в справах про суспільно-небезпечні діяння душевнохворих осіб?
3. Чи обов'язкове призначення судово-психіатричної експертизи в таких категоріях справ і які питання мають бути поставлені на вирішення експертів?
4. Як повинен діяти слідчий в описаній ситуації?

2. 10 травня 2007 року Ярошенко В. П., знаходячись в стані алкогольного сп'яніння і керуючи автомобілем "MAZDA", перевищив швидкість руху і збив пішохода, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження. Оскільки слідчому стали відомі деякі обставини, які давали підставу сумніватись у психічній повноцінності обвинуваченого, він призначив судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставив одне питання: Чи не знаходився Ярошенко під час вчинення злочину в неосудному стані? Висновок експертів підтвердив сумніви слідчого: обвинувачений в той час знаходився в неосудному стані. Слідчий закрив кримінальну справу за відсутністю в діях Ярошенка складу злочину. Проте з постановою про закриття справи не погодився потерпілий, який повідомив, що після вчинення наїзду Ярошенко приходив до нього в лікарню і вів себе якось дивно: то плакав, прохаючи пробачити його, то зривався гнівом і погрожував "покінчити зі всіма і з собою". При цьому він показував потерпілому фінського ножа і предмет, схожий на ручну гранату. Потерпілий вважав, що Ярошенка слід направити на примусове лікування, оскільки він може "наробити багато лиха".
Після одержання цього повідомлення слідчий виніс постанову про направлення справи в суд для вирішення питання про застосування щодо Ярошенка примусових заходів медичного характеру, оскільки він за своїм психічним станом є небезпечним для суспільства.
Проведіть аналіз ситуації і дайте правову оцінку діям слідчого. З'ясуйте при цьому: в яких випадках попереднє слідство завершується закриттям справи, а в яких - направленням справи в суд для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру?

3. До районного відділу внутрішніх справ звернулась з заявою гр-ка Матюхіна 3.Р., в якій просила притягти до кримінальної відповідальності її чоловіка Матюхіна І.П. Проведеним в справі розслідуваний було встановлено, що Матюхін, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, 2 травня вчинив у своїй квартирі хуліганські дії: в присутності неповнолітніх дітей брутально лихословив, побив на кухні посуд, погрожував вчинити розправу не лише над домочадцями, але й сусідами, побив дружину та сусідку Яремчук Ю.В. Приборкати його збіглися мешканці багатьох квартир.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи Матюхін І.П. хворіє шизофренією, що протікає за типом простої з змінами негрубого характеру. Описані дії були вчинені ним в стані неосудності. На думку експертів, Матюхін потребує "лікування в психіатричній лікарні зі звичайним наглядом".
1. Чи підлягає Матюхін І. П. притягненню як обвинувачений? Яке рішення з цього приводу має прийняти слідчий?
2. Як має поступити слідчий, якщо неосудність Матюхіна з'ясується після притягнення його як обвинуваченого?
3. Яке рішення повинен прийняти слідчий у випадку, коли він не погодиться з висновком експертизи "про необхідність лікування Матюхіна І.П. в психіатричній лікарні зі звичайним наглядом"?

4. Зробіть аналіз наведеного процесуального документа. Чи відповідає він вимогам кримінально-процесуального закону?
"Затверджую"
Прокурор Галицького району м. Львова,
ст. радник юстиції Холява В.В.
Дата (підпис)

Постанова
про направлення справи до суду для вирішення питання
про застосування примусових заходів медичного характеру
30 травня 2007 року місто Львів
Слідчий прокуратури Галицького району міста Львова юрист 2-го класу Побірченко В.П., розглянувши матеріали кримінальної справи № 167 про обвинувачення Крупки Степана Васильовича у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 296 ч.1 та ч. 2 ст. 342 КК України,
встановив:
14 травня 2007 року в прокуратуру Галицького району м. Львова з Галицького райвідділу внутрішніх справ за підслідністю надійшла кримінальна справа про обвинувачення Крупки С. В. за ч. 1 ст. 296 та ч. 2 ст. 342 КК України.
Проведеним розслідуванням даної справи встановлено наступне: 1 травня 2007 року біля 23 год. 30 хв. до ресторану готелю "Жорж" зайшов Крупка С. В. і почав вимагати, щоб йому продали дві пляшки горілки. Коли офіціант Вакулов сказав, що в ресторані спиртні напої "людям з вулиці" не продаються, то Крупка вчинив сварку і хуліганські дії: він голосно кричав, брутально лаявся, кулаком вдарив в лице швейцара Поляруса, перевернув один із столів у банкетному залі. Коли Крупку доставили в чергову кімнату Галицького РВВС, він і там продовжував хуліганити: стукав кулаком по столі, кричав, нецензурно лаявся в адресу працівників міліції Заброварного, Пташки та Соколова. Після того, як його відвели до камери затриманих, він продовжував висловлювати погрози в адресу працівників міліції, бив руками й ногами в двері, вимагав викликати до нього прокурора області. Коли через дві години його знову привели до чергового райвідділу внутрішніх справ, він продовжував викрикувати погрози і брутальну лайку в адресу працівників міліції, вчинив спробу втечі з райвідділу, але був затримав ний. Під час затримання Крупка вчинив опір міліціонеру Заброварному Ф.І. і наніс йому кулаком удар в обличчя, спричинивши легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я.
Вина Крупки у. вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296 та ч. 2 ст. 342 КК України, підтверджується поданими матеріалами справи.
Потерпілі Гречко і Полярус пояснили, що дійсно 1 травня ц. р. біля 24-ї години Крупка в ресторані "Жорж" вчинив хуліганські дії: брутально сварився, вдарив в обличчя потерпілого Поляруса, перекидав столи.
Потерпілий Заброварний пояснив, що біля 0 год. 40 хв. 2 травня в черговій кімнаті Галицького РВВС Крупка вчинив сварку, брутально лаявся, стукав кулаком об стіл, висловлював погрози в адресу, працівників міліції. Після того, як його помістили до камери затриманих, бив руками й ногами і двері, лихословив, а коли його знову завели до чергового, кинувся тікати, проте був затриманий: Під час затримання вчинив опір і вдарив його (Заброварного) в обличчя.
Крім того, вина Крупки підтверджується показаннями свідків Колосової В. М. (а. с. 19), Пташки М. Н. (а. с. 22); Соколова П. І. (а. с. 29) та актом судово-медичної експертизи (а. с. 41-42).
Вивчення особистості Крупки виявило, що незадовго до вчинення злочинів він став поводитись дивно: примушував членів сім'ї виконувати непотрібну роботу, співати хором або декламувати вірші; коли хтось відмовлявся це робити, заходився істеричним криком; нерідко сам до себе беззмістовно говорив, войовничо викрикував в адресу невідомого чоловіка погрози "покінчити раз і назавжди".
З акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи вбачається, що Крупка хворіє психічним захворюванням - шизофренією в параноїдальній формі. Злочини вчинив в хворобливому стані і є неосудним. За висновком експертів він потребує примусового лікування в психіатричній лікарні з посиленим наглядом (а. с. 44-48).
Враховуючи, що на підставі ст. 19 КК України Крупка не підлягає кримінальній відповідальності, оскільки злочини вчинив в стані неосудності, керуючись ст. ст. 416, 417 КПК України,
постановив:
кримінальну справу №167 направити через прокурора Галицького району м. Львова в суд для вирішення питання про застосування до Крупки Сергія Васильовича, 1942 року народження, уроженця м. Вінниці, українця, безпартійного, одруженого, з освітою 8 класів загальноосвітньої школи, ніде не працює з 2002 року, проживає у м. Львові, вул. Замкова, буд. 6, кв. 13, який вчинив злочини, передбачені ч. 1 ст. 296 та ч. 2 ст. 342 КК України, примусових заходів медичного характеру.
Слідчий
юрист 2 класу (підпис) Побірченко В.П.
Додаток: Список осіб, яких необхідно викликати до суду та довідка про рух справи.

5. Під час розгляду кримінальної справи про обвинувачення Ковальова у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 КК України, захисник підсудного заявив клопотання про зупинення розгляду справи на тій підставі, що його підзахисний захворів на психічну хворобу і став неосудним. Висловлюючи міркування щодо заявленого клопотання, прокурор вважав, що необхідно призначити судово-психіатричну експертизу і вирішувати питання з урахуванням ЇЇ висновку.
Призначена судом експертиза дійшла висновку, що Ковальов не розуміє в даний час значення своїх дій, оскільки у нього відбувся розлад психічної діяльності в формі реактивного психозу з псевдодеменцією, і що він потребує примусового лікування в умовах суворого нагляду. Суд погодився з висновком експертизи і виніс ухвалу про звільнення Ковальова від кримінальної відповідальності та покарання і застосував до нього примусові заходи медичного характеру - поміщення в психіатричну лікарню з суворим наглядом.
1. Чи мав право суд звільнити підсудного від кримінальної відповідальності і покарання?
2. Чи міг суд застосувати примусові заходи медичного характеру до особи, в якої настав тимчасовий розлад здоров'я?
3. Чи обов'язкові для суду рекомендації експертів - психіатрів щодо типу психіатричної лікарні, де мають застосовуватись примусові заходи?
4. Який порядок відновлення кримінальної справи щодо особи, до якої були застосовані примусові заходи медичного характеру?

6. Ухвалою районного суду 14 січня 2007 року до Максимчук 3.В. були застосовані примусові заходи медичного характеру - поміщення в психіатричну лікарню зі звичайним наглядом. 28 січня 2007 року комісія лікарів-психіатрів психіатричної лікарні дійшла висновку, що Максимчук знаходиться в стані практичного видужання і подальшого застосування примусових заходів медичного характеру (примусового лікування) не потребує. На підставі цього висновку адміністрація психіатричної лікарні припинила щодо Максимчук примусове лікування і її було виписано з лікарні.
Після виписки Максимчук додому не поїхала, а жила здебільшого на залізничному вокзалі і незабаром була затримана за крадіжку особистих речей громадян. Постановою судді районного суду до неї були знову застосовані примусові заходи медичного характеру - поміщено в ту ж саму психіатричну лікарню. Перебуваючи в лікарні, Максимчук часто зникала і приносила. крадені речі. Лікуючий лікар звернувся до головного лікаря з клопотанням про перевід хворої у відділення з посиленим наглядом. З'ясувавши обставини, головний лікар зробив подання до районного суду за місцем лікування. Суд задоволив клопотання адміністрації лікарні -змінив раніше застосований примусовий захід медичного характеру на поміщення в психіатричну лікарню з посиленим наглядом.
Захисник Максимчук на постанову судді про зміну примусового заходу подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати як незаконну.
1. Який порядок скасування або зміни застосованих раніше примусових заходів медичного характеру?
2. Чи були допущені в описаній ситуації порушення кримінально-процесуального закону? Якщо так, то які саме?


Тема 28. Спрощені форми
провадження у кримінальних справах

1. Спрощення процесуальної форми провадження у кримінальному судочинстві: завдання, напрямки і форми.
2. Суть та значення протокольної форми досудової підготовки матеріалів.
2.1.Строк і порядок досудової підготовки матеріалів у протокольній формі.
2.2. Порядок закінчення провадження щодо досудової підготовки матеріалів у протокольній формі. Зміст протоколу про вчинене правопорушення, його додатки.
2.3. Повноваження прокурора у справах, у яких здійснюється протокольна форма досудової підготовки матеріалів.
2.4. Підстави проведення досудового слідства у справах з протокольною формою досудової підготовки матеріалів.
2.5. Порядок судового розгляду кримінальних справ з протокольною формою підготовки матеріалів.
3. Особливості провадження у справах приватного обвинувачення.
3.1. Особливості порушення кримінальної справи щодо злочинів, що належать до категорії справ приватного обвинувачення.
3.2. Порядок призначення до розгляду і вирішення справ приватного обвинувачення.
4. Відновлювальне правосуддя, та перспективи його запровадження в Україні.
4.1. Примирення сторін процесу як форма вирішення кримінально-правових конфліктів. Інститути пробації і медіації.
4.2. Форми примирення сторін у кримінальному процесі України.
4.3. Порядок вирішення кримінальної справи у зв’язку з примиренням обвинуваченого (підсудного) з потерпілим, дійовим каяттям обвинуваченого.

Нормативний матеріал та судова практика

1. КПК України. (ст. ст. 7-2, 8, 27, 111, 245, 251, глава 35).
2. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” // Постанови Пленуму Верховного Суду України. 1972-2002: Офіційне вид. / За заг. ред. В.Т. Маляренко. – К.: „А.С.К.”.
3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 р. „Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів” // Вісник Верховного Суду України. – 2005. - № (п.25-33)
4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 червня 1986 р. „Про практику застосування судами України законодавства про протокольну форму досудової підготовки матеріалів // Постанови Пленуму Верховного Суду України. 1972-2002: Офіційне вид. / За заг. ред. В.Т. Маляренко. – К.: „А.С.К.”.

Додаткова спеціальна литература

Басков В.И. Протокольная форма досудебной подготовки материалов – М., 1989.
Верещак В. Судовий компроміс у кримінальному судочинстві // Вісник Верховного Суду України. – 2000. - №1. - с.41-44.
Головко Л.В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – 544 с.
Гуліна С. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів – зміни у кримінально-процесуальному законодавстві // Право України. – 2000. - №5. – с. 46-48.
Денисюк П. Процесуальний порядок порушення кримінального провадження // Право України. – 2001. - № 10. – с. 38-40.
Дьяченко В.И. Протокольная форма досудебной подготовки материалов – М., 1985.
Землянська В. Запровадження відновлюючих підходів: зміна поглядів на кримінальне судочинство //Право України. – 2003. -№10. – с.154-156.
Нескороджена Л. Мирова угода та угода про визнання вини: можливість їх затосування у кримінальному процесі України // Вісник Верховного Суду України. – 2001. - №1. - с.58-60.
Усатий Г.О. Кримінально-правовий компроміс. – К.: Атіка, 2001.
Маляренко В.Т., Войтюк І.А. Відновлювальне правосуддя: можливості запровадження в Україні // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. - №8. – с.34-63.
Маляренко В.Т. Реформування кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Теорія, історія і практика. – К., 2004.
Макарцев А. Защита прав потерпевших по делам частного обвинения // Российская юстиция. – 2003. - №12. – с.55.
Савонюк Р. Права людини та проблемні питання порушення кримінальних справ приватного обвинувачення // Право України. – 2005. - №5. – с.66-67.
Попелюшко В. Справи приватного обвинувачення: актуальні проблеми, законодавчі парадокси // Право України. – 2003. - №4. – с.98-100.
Попелюшко В.О. „Мала” судова реформа в Україні та захист прав громадян. – Острог, 2003. – 123 с.
Трофименко В., Фомін С. Примирення як підстава закриття кримінальної справи // Вісник прокуратури. -2003. - №2. – С.66-68.
Туркота С. Правовий компроміс у кримінальному судочинстві // Право України. – 2001. - № 12. – с. 69-71.
Туркота С.М. Кримінально-процесуальне забезпечення компромісу між потерпілим та обвинуваченим // Адвокат. – 2002. - №1 – с.26-27.


Питання для самоконтролю

Пригадайте, що таке процесуальна форма у кримінальному судочинстві?
З якою метою законодавець запровадив спрощені форми провадження у кримінальному судочинстві?
Які спрощені форми провадження відомі кримінальному судочинству України?
Коли вперше було введено до вітчизняного кримінального процесу протокольну форму досудової підготовки матеріалів?
У чому суть протокольної форми досудової підготовки матеріалів? Чи є вона різновидом дізнання чи досудового слідства?
Які підстави виключають можливість здійснення у кримінальній справі провадження у протокольній формі досудової підготовки матеріалів?
У яких складах злочинів передбачена можливість здійснення протокольної форми досудової підготовки матеріалів?
В який спосіб і протягом якого строку здійснюється встановлення обставин злочину і особи правопорушника в справах з протокольною формою підготовки матеріалів?
Чи можуть бути застосовані до правопорушника запобіжні заходи? Якщо так, то коли і ким?
Яким процесуальним документом завершується діяльність органів дізнання щодо досудової підготовки матеріалів? Який його зміст?
Які повноваження начальника органу дізнання в справах з протокольною формою досудової підготовки матеріалів?
Хто порушує кримінальну справу у зв’язку з вчиненням злочину щодо якого проводилась досудова підготовка матеріалу?
Які повноваження прокурора у справах щодо яких здійснюється досудова підготовка матеріалу?
Хто визнає особу потерпілою, якщо їй злочином заподіяно моральну, фізичну, майнову шкоду?
Який порядок направлення до суду справи, у якій здійснювалась протокольна форма досудової підготовки матеріалу?
У зв’язку з якими істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону справа з протокольною формою підготовки матеріалів може бути повернута для проведення дізнання чи досудового слідства (див.: Постанову Пленуму Верховного Суду від 27 червня 1986 р.)?
Коли і хто має право ознайомитись з матеріалами справи з протокольною формою підготовки?
Чи є якісь особливості судового розгляду кримінальної справи з протокольною формою підготовки матеріалів?
Що виступає приводом і підставою для порушення кримінальної справи приватного обвинувачення?
Які вимоги ставляться до змісту і форми заяви про злочин?
Чи проводиться перевірка заяв про злочин в справах приватного обвинувачення?
Хто порушує кримінальну справу про злочин, що належить до категорії приватного обвинувачення?
Який порядок проведення попереднього розгляду суддею справи приватного обвинувачення?
Які рішення приймає суд за результатами попереднього розгляду справи?
В чому полягають особливості судового розгляду справи приватного обвинувачення?
Які наслідки неявки потерпілого в судове засідання у справах приватного обвинувачення?
Які процесуальні права і обов’язки потерпілого у справах приватного обвинувачення?
З яких підстав суд вправі закрити кримінальну справу приватного обвинувачення?
В чому суть відновлювального правосуддя? Чи можна розглядати „відновлювальне правосуддя” як особливу форму провадження?
Які міжнародні документи складають правову основу запровадження „відновлювального правосуддя” у кримінальному судочинстві?
Які існують форми „відновлювального правосуддя”?
Що таке медіація? Який досвід її запровадження у зарубіжних країнах?
Як реалізується програма медіації в Україні?
Які роз’яснення дав Пленум Верховного Суду України щодо можливостей використання організацій-посередників для примирення підсудного з потерпілим (п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 р.)?
Які форми примирення встановлює чинний КПК України?
Які умови примирення обвинуваченого з потерпілим у справах публічного обвинувачення?
Які обов’язки покладено на суд щодо забезпечення примирення сторін у справах приватного обвинувачення?
Чи можна розглядати дійове каяття як форму примирення у кримінальному судочинстві?

Завдання і задачі

1. За вчинення хуліганських дій 23 травня 2005 року Андрійчук В. був доставлений до районного відділу внутрішніх справ і затриманий. Після опитування його та очевидців з’ясувалось, що дії правопорушника слід кваліфікувати за ч.1 ст.296 КК України. В ході з’ясування даних про особу правопорушника було встановлено, що Андрійчук працює слюсарем ЛМКП „Центр”, народився 13 листопада 1987 року, батька не має, до кримінальної відповідальності раніше не притягався, за місцем праці і проживання характеризується позитивно, приймає участь у громадських заходах підприємства, допризовник, проживає з матір’ю і молодшим братом. Трудовий колектив підприємства звернувся з проханням передати Андрійчука на поруки, про що направив витяг з протоколу загальних зборів колективу.
З врахуванням даних про особу правопорушника заступник начальника райвідділу внутрішніх справ порушив кримінальну справу і, керуючись ст.7-1, 10, 426 КПК України, виніс постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення Андрійчука від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею його на поруки трудовому колективу ЛМКП „Центр” для перевиховання і виправлення.
Як повинен поступити у цьому випадку прокурор?

2. В місцевий суд Франківського району м. Львова від прокурора надійшли матеріали кримінальної справи про вчинення Франчуком В. злочину передбаченого ч. 1 ст.249 КК України. Вивчаючи матеріали справи, суддя встановив, що особа протягом року вже притягалась до відповідальності за цей же злочин. З огляду на це він виніс постанову про повернення справи прокурору для перекваліфікації дій обвинуваченого на ч.2 ст.249 КК України та обрав щодо правопорушника запобіжний захід – підписку про невиїзд.
1. Який порядок проведення попереднього розгляду суддею справи, у якій проводилась протокольна форма досудової підготовки матеріалів?
2. Дайте правову оцінку дій судді?

3. Зробіть аналіз приведеного нижче процесуального акту. Чи не було допущено порушень КПК при його складанні?

„Затверджую” „Санкціоную”
Прокурор (заступник Начальник районного
прокурора району) відділу внутрішніх справ
(підпис) (підпис)
„21” травня 2003 р. „22” травня 2003 р.

П Р О Т О К О Л
про обставини вчиненого злочину, передбаченого
ч.1 ст.296 КК України

20 травня 2003 р. м. Львів

Старший дільничний інспектор Галицького райвідділу внутрішніх справ м. Львова капітан міліції Корольчук А.О. згідно із ст.ст. 425, 426 КПК України склав даний протокол про те, що 12 травня 2003 року біля 19 год. вантажник ТзОВ „Супермаркет” Бордюк П.І., перебуваючи у нетверезому стані, біля входу у магазин „Продукти”, що знаходиться за адресою: вул. Промислова, 34, безпричинно приставав до громадян, хапав їх за руки і одяг, допускав брутальні нецензурні вислови в їх адресу, вдарив рукою у груди громадянина Петречка В.М., який зробив йому зауваження. На виклик старшого продавця магазину Федорів Н.П. прибув міліцейський патруль, який затримав Бордюка П.І., і доставив його у райвідділ внутрішніх справ. Своїми діями Бордюк П.І. вчинив злочин передбачений ч. 1 ст.296 КК України.
Вчинене Бордюком П.І. діяння, крім власних пояснень, підтверджується також показаннями очевидців: старшого продавця магазину „Продукти” Федорів Надією Петрівною (а.с. 5); громадянина Петречка Василя Михайловича (а.с.4); та міліціонера ст. сержанта Бурки Василя Федоровича (а.с.6); актом судово-медичного освідування Бордюка П.І. (а.с.7).
Дані про особу правопорушника: Бордюк Петро Іванович, 20 квітня 1962 року народження, українець, позапартійний, освіта середньо-технічна, військовозобов’язаний, працює вантажником ТзОВ „Супермаркет”, неодружений (розведений), раніше не судився, притягався до адміністративної відповідальності за дрібну крадіжку 15 січня 2003 року, на роботі характеризується в основному позитивно, проживає за адресою: м.Львів, вул. Сахарова, д. 23, кв.57.
Від правопорушника відібрано зобов’язання з’явитися за викликом органу дізнання і суду та повідомити їм про зміну місця проживання.

До протоколу додається:
Пояснення правопорушника Бордюка П.І. (а.с.3)
Пояснення очевидця Федорів Н.І. (а.с.5)
Пояснення очевидця Петречка В.М. (а.с.4)
Пояснення очевидця Бурки В.Ф. (а.с.7)
Акт судово-медичного освідування (а.с.7)
Характеристика Бордюка В.І. (а.с.8)

Список осіб, які підлягають виклику в суд:
Правопорушник Бордюк Петро Іванович.
Очевидці: Федорів Н.І., Петренко В.М., Бурка В.Ф.

Старший дільничний інпектор
капітан міліції Корольчук Ф.П.

4. В ході перепланування дачного будинку Родецький разом із своїм сином розібрали дерев’яну комору, що належала власниці сусідньої ділянки Леженіній, і заклали на цьому місці фундамент під розширення власного будинку. Крім того, ними було знищено огорожу та зрізано два дерева, які належали Леженіній. Виявивши зазначені факти, остання 25 вересня 2003 року звернулась до районного відділу внутрішніх справ із заявою про притягнення Родецьких до кримінальної відповідальності за умисне знищення її майна. Здійснити перевірку заяви було доручено дільничному інспекторові капітану міліції Сидоренку.
За результатами опитування сусідів Леженіної було встановлено, що остання вже давно не користується даною ділянкою, а комора і огорожа перебували в незадовільному стані. В своїх поясненнях Родецький вказав на неправильності у визначенні меж земельної ділянки, з огляду на що, на його думку, діяв правомірно. Витребувавши документацію щодо розподілу земельних паїв, дільничний інспектор 3 жовтня 2003 року порушив кримінальну справу і склав протокол про обставини злочину, передбаченого ч.1 ст.194 КК України. Після його затвердження начальником райвідділу, протокол разом із зібраними матеріалами був направлений прокурору району для складання обвинувального висновку.
Як повинен поступити прокурор району в описаній ситуації?
У яких категоріях справ не проводиться досудове слідство?
Складіть проект процесуального рішення, яке необхідно було прийняти в описаній ситуації.

5. 21 червня 2004 року у місцевий суд Галицького району надійшла скарга громадянки Щерби, у якій вона просила притягнути до кримінальної відповідальності Реброва і Заїку. У своїй заяві вона вказувала, що 12 червня 2004 року до її приватного будинку прийшли Ребров і Заїка, з якими вона перебуває у неприязних відносинах. Ймовірно, будучи у стані сп’яніння, Ребров схопив її за шию, після чого завдав кулаком удар їй в обличчя. В той самий час Заїка утримував її за руки, щоб вона не змогла чинити спротиву. Намагаючись вирватись Щерба впала, після чого Ребров двічі завдав їй ударів ногою. Згідно довідки дільничного лікаря Щербі були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.
Розглянувши отриману скаргу, суддя виніс постанову про призначення справи до судового розгляду на 17 серпня 2004 року, про що повісткою повідомив Щербу, Реброва і Заїку, а також зобов’язав потерпілу забезпечити присутність свідків, які могли б підтвердити факт заподіяння тілесних ушкоджень. В зазначений час суддя розпочав судовий розгляд справи. Втім в підготовчій частині судового розгляду Щерба звернулась до суду із заявою про те, що вона порозумілась із Заїкою і не бажає, щоб він був притягнутий до кримінальної відповідальності. З огляду на це суддя виніс постанову про закриття кримінальної справи.
Який порядок розгляду суддею скарги про злочин?
Якими правами наділений потерпілий в ході розгляду кримінальної справи приватного обвинувачення?
Дайте правову оцінку діям суду в описаній ситуації.
ЗМІСТ

Передумова.................................................................................................................................... 3
Тема 1 Поняття, суть, завдання та система кримінального процесу України.
Предмет і система курсу............................................................................................................... 9
Тема 2. Кримінально-процесуальне законодавство................................................................... 13
Тема 3. Принципи кримінального процесу України.................................................................. 16
Тема 4. Суб’єкти кримінально-процесуальної діяльності......................................................... 21
Тема 5. Докази (загальні положення). Ціль, предмет, межі доказування та докази
у кримінальному процесі............................................................................................................... 29
Тема 6. Процес доказування у кримінальній справі та його суб’єкти...................................... 34
Тема 7. Показання осіб як докази в кримінальному процесі .................................................... 37
Тема 8. Речові докази у кримінальному процесі......................................................................... 40
Тема 9. Висновок експерта як джерело доказів у кримінальному процесі.............................. 43
Тема 10. Протоколи слідчих і судових дій та інші документи як джерело доказів................ 46
Тема 11. Запобіжні заходи............................................................................................................ 51
Тема 12. Порушення кримінальної справи ................................................................................ 56
Тема 13. Загальні умови досудового розслідування кримінальних справ............................... 61
Тема 14. Пред’явлення обвинувачення та допит обвинуваченого........................................... 66
Тема 15. Слідчі дії......................................................................................................................... 71
Тема 16. Зупинення досудового слідства та його закінчення шляхом закриття
кримінальної справи або направлення її до суду для звільнення
обвинуваченого від кримінальної відповідальності ................................................................. 78
Тема 17. Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку................ 85
Тема 18. Підсудність та попередній розгляд кримінальної справи суддею .......................... 91
Тема 19. Загальні положення судового розгляду ..................................................................... 95
Тема 20. Судовий розгляд кримінальної справи ...................................................................... 99
Тема 21. Вирок суду .................................................................................................................... 103
Тема 22. Апеляційне провадження............................................................................................ 107
Тема 23. Касаційне провадження............................................................................................... 114
Тема 24. Виконання вироку, ухвали і постанови суду ............................................................ 118
Тема 25. Перегляд судових рішень у порядку виключного провадження............................. 123
Тема 26. Особливості провадження у справах про злочини неповнолітніх .......................... 128
Тема 27. Застосування примусових заходів медичного характеру ........................................135
Тема 28. Спрощені форми провадження у кримінальних справах......................................... 140









13PAGE 15


13PAGE 1410215




http://www.yurincom.com/ua/analytical_infor mation/?id=11844http://www.yurincom.com/ua/analytical_infor mation/?id=11844 Заголовок 1 Заголовок 2 Заголовок 3 Заголовок 515

Приложенные файлы

  • doc 18110765
    Размер файла: 1 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий