VI семестр

VI семестр
Модуль ІІІ
Практичне заняття №1
Тема: Складне речення
План
Розмежування простих ускладнених та складних речень.
Засоби вираження зв'язку між частинами складного речення.
Типи складного речення.
Визначення типів складного речення та засобів зв’язку між частинами складного речення.
Основна література
Сучасна українська літературна мова / За редакцією М.Я. Плющ. – Київ, 1994. – С. 352-356.
Шульжук К.Ф. Складне речення в українській мові. – Київ, 1989. – С. 4-13.
Плиско К.М. Синтаксис української мови із системою орієнтирів для самостійного вивчення. – Київ, 1992. – С. 87-90.
Сучасна українська мова / За ред. О.Д. Пономаріва. – Київ: Либідь, 2001. – С. 303-305.
Ющук І.П. Українська мова. – К.: Либідь, 2004. – С. 565-568.
Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови. – К.: Академія, 2004. – С. 206-231.
Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. – К.: Либідь, 1993. – С. 279-297.
Додаткова література
1. Островський В. Складне речення // Дивослово. – 1999. – № 5. – С. 20-22.
2. Шульжук К.Ф. Розмежування типів складного речення // УМЛШ. – 1980. – № 12. – С. 49-54.
Виконати вправи: № 493, 494, 495, 497 (І, П) // Плющ М.Я., Леута О.І., Гальона Н.П. Сучасна українська літературна мова: Збірник вправ. – Київ, 1995. – С. 216-219.
Практичне заняття № 2
Тема: Складносурядні речення
План
1. Засоби оформлення зв'язку між частинами складносурядного речення.
2. Різновиди складносурядних речень:
а) складносурядні речення єднального значення;
б) зіставно-протиставні;
в) розділові;
г) приєднувальні.
Синонімія та омонімія сурядних сполучників.
Пунктуація у складносурядних реченнях.
Синтаксичний розбір складносурядних речень.
Основна література
Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук А.Г. Сучасна українська мова. – Київ, 1987. – С. 307-312.
Плиско К.М. Синтаксис української мови із системою орієнтирів для самостійного вивчення. – Київ, 1992. – С. 91-96.
Сучасна українська мова: Синтаксис // За редакцією О.Д. Пономаріва. – Київ, 1994. – С. 123-129.
Шкуратяна Н.Г, Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова. – Київ, 2000.- С. 592-597.
Кващук А. Складносурядне речення // Дивослово. – 1998. – № 9. – С. 16-17.
Ющук І.П. Українська мова. – К.: Либідь, 2004. – С. 473-483.
Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови. – К.: Академія, 2004. – С. 231-248.
Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. – К.: Либідь, 1993. – С. 345.
Гладіна Г.І., Сеніна В.К. Питання мовленнєвої культури та стилістики. – Ч. ІІІ. Пунктуація. – Чернігів, 2003.
Додаткова література
Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української мови. – Київ, 1982. – С. 196-198.
Шульжук К.Ф. Складне речення в українській мові. – Київ, 1989. – С. 19-22.
Олійник І.С. Опрацювання складносурядних речень // УМЛШ. – 1980. – № 10. – С. 67-73,
Виконати вправи: №№ 498, 499, 500, 501, 502 // Плющ М.Я., Леута О.І., Гальона Н.П. Сучасна українська літературна мова: Збірник вправ. – Київ, 1995. – С. 219-221.
Практичне заняття № 3
Тема: Складнопідрядні речення (СПР ) нерозчленованої і розчленованої будови
План
Структурні особливості СПР і засоби оформлення зв'язку між підрядною і головною частинами.
Розмежування сполучників і омонімічних з ними сполучних слів.
СПР нерозчленованої будови.
Конструкції розчленованої структури.
Синтаксичний розбір складнопідрядних речень розчленованої і нерозчленованої будови.
Основна література
Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова. – Київ, 2000. – С. 604-615.
Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук А.Г. Сучасна українська мова. – Київ, 1987. – С. 312-315.
Слинько І.І. Сполучник чи сполучне слово? // УМЛШ. – 1987. – № 4. – С. 31-36.
Ющук І.П. Українська мова. – К.: Либідь, 2004. – С. 572-578.
Сучасна українська мова / За ред. О.Д. Пономаріва. – К.: Либідь, 2001. – С. 311-313.
Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я. Плющ. – К.: Вища шк., 1994. – С. 359-363.
Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови. – К.: Академія, 2004. – С. 249-263.
Додаткова література
1. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української мови. – Київ, 1982. – С. 198-200.
2. Плиско К.М. Синтаксис української мови із системою орієнтирів для самостійного вивчення. – Київ, 1992. – С. 96-106.
3. Марич С.М. Вивчення експресивних можливостей складнопідрядних речень на уроках зв'язного мовлення // УМЛШ. – 1990. – № 5. – С. 59-61.
Виконати вправи: №№ 507 (І, II), 508 // Плющ М.Я., Леута О.І., Гальона Н.П. Сучасна українська літературна мова: Збірник вправ. – Київ, 1995. – С. 224-225.
Практичне заняття № 4
Тема: Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень
План
СПР з підрядними означальними.
Займенниково-означальні СПР.
СПР з підрядними з'ясувальними.
Підрядні речення ступеня і способу дії.
Підрядні речення місця.
Підрядні речення часу.
Синтаксичний розбір складнопідрядних речень.
Основна література
Сучасна українська мова: Синтаксис / За редакцією О.Д. Пономаріва. – Київ, 1994. – С. 129-155.
Доленко М. Т., Дацюк І.І., Кващук А.Г. Сучасна українська мова. – Київ, 1987. – С. 315-320, 321-324.
Плиско К.М. Синтаксис української мови із системою орієнтирів для самостійного вивчення. – Київ, 1992. – С. 105-110.
Шульжук К.Ф. Складне речення в українській мові. – Київ, 1989. – С. 33-35.
Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови. – К.: Академія, 2004. – С. 243-285.
Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я. Плющ. – К.: Вища шк., 1994. – С. 363-367.
Сучасна українська мова / За ред. О.Д. Пономаріва. – К.: Либідь, 2001. – С. 313-333, 337-339.
Додаткова література
1. Богдан М.М. Складнопідрядні речення з підрядними означальними // УМЛШ. – 1986. – № 6. – С. 36-41.
2. Богдан М.М. Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними // УМЛШ. – 1981. – № 7. – С. 41-48.
Виконати вправи: №№ 510, 511, 513, 515, 517, 518 // Плющ М.Я., Леута О.І., Гальона Н.П. Сучасна українська літературна мова: Збірник вправ. – Київ, 1995. – С. 226-229.
Практичне заняття № 5
Тема : Структурно-семантична класифікація СПР
Модульний контроль
План
СПР з підрядними порівняльними.
Підрядні речення мети.
Підрядні причини.
Підрядні наслідкові.
Підрядні умовні.
Підрядні допустові.
Підрядні супровідні.
Розділові знаки у складнопідрядних реченнях.
Модульний контроль (тестування).
Основна література
Сучасна українська мова: Синтаксис / За редакцією О.Д. Пономаріва. – Київ, 1994. – С. 155-165.
Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова. – Київ, 2000. – С. 615-617.
Слинько Іларіон. Чи змінюється значення складнопідрядного речення від місця підрядного? // Дивослово. – 1995. – № 4. – С. 20-22.
Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови. – К.: Либідь, 1996. – С. 215-258.
Ющук І.П. Українська мова. – К.: Либідь, 2004. – С. 596-603.
Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови. – К.: Академія, 2004. – С. 285-301.
Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я. Плющ. – К.: Вища шк., 1994. – С. 370-373.
Гладіна Г.І., Сеніна В.К. Питання мовленнєвої культури та стилістики. – Ч. ІІІ. Пунктуація. – Чернігів, 2003.
Додаткова література
1. Кващук А.Г. Складнопідрядні речення з підрядними допустовими та їх різновиди // УМЛШ. – 1975. – № 8. – С. 44-51.
2. Плиско К.М. Синтаксис української мови із системою орієнтирів для самостійного вивчення. – Київ, 1992. – С. 110-113.
Виконати вправи: №№ 519, 522, 523, 524, 526, 528 // Плющ М.Я., Леута О.І., Гальона Н.П. Сучасна українська літературна мова: Збірник вправ. – Київ, 1995. – С. 230-233.
Модуль ІV
Практичне заняття № 6
Тема: Складнопідрядні речення з кількома підрядними
План
Конструкції з однорідною супідрядністю.
СПР з неоднорідною супідрядністю.
Конструкції з послідовною підрядністю.
СПР з кількома підрядними мішаного типу.
Пунктуація у СПР з кількома підрядними.
Синтаксичний розбір складнопідрядних речень з кількома підрядними.
Основна література
Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис. – Київ, 1989. – С. 304-306.
Шульжук К.Ф. Складне речення в українській мові. – Київ, 1989. – С. 51-56, 59-62,64-65,67-70,73-75.
Український правопис. – Київ, 1993. – С. 141-143.
Ющук І.П. Українська мова. – К.: Либідь, 2004. – С. 605-610.
Сучасна українська мова / За ред. О.Д. Пономаріва. – К.: Либідь, 2001. – С. 353-356.
Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови. – К.: Академія, 2004. – С. 302-331.
Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. – К.: Либідь, 1993. – С. 340-344.
Додаткова література
Сучасна українська мова: Синтаксис / За редакцією О.Д. Пономаріва. – Київ, 1994. – С. 180-183.
Сучасна українська літературна мова / За редакцією М.Я. Плющ. – Київ, 1994. – С.383-388.
Виконати вправи: №№ 530, 531 // Плющ М.Я., Леута О.І., Гальона Н.П. Сучасна українська літературна мова: Збірник вправ. – Київ, 1995. – С. 234-235.
Практичне заняття № 7
Тема: Складні речення з сурядністю і підрядністю
План
Основні різновиди складних речень з сурядністю і підрядністю.
Пунктуація у складних реченнях з сурядністю і підрядністю.
Питання про складні синтаксичні конструкції.
Синтаксичний аналіз складних синтаксичних конструкцій.
Основна література
Шульжук К.Ф. Складне речення в українській мові. – Київ, 1989. – С. 77-81.
Сучасна українська літературна мова / За редакцією М.Я. Плющ. – Київ, 1994. – С. 379-380.
Сучасна українська мова: Синтаксис / За редакцією О.Д. Пономаріва. – Київ, 1994. – С. 183-189.
Довідник з українського правопису / А.А. Бурячок, Л.С. Паламарчук, В.М Русанівський, Н.І. Тоцька. – Київ, 1984. – С. 140-141.
Сучасна українська мова / За ред. О.Д. Пономаріва. – К.: Либідь, 2001. – С. 356-360.
Ющук І.П. Українська мова. – К.: Либідь, 2004. – С. 615-618.
Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови: Підручник. – К.: Академія, 2004. – С. 333-343.
Омельчук С. Розділові знаки в складних синтаксичних конструкція: урок – лінгвістичне дослідження // УМЛШ. – 2002. – № 7. – С. 13-14.
Додаткова література
1. Шульжук К.Ф. Складні речення з різними видами зв'язку // УМЛШ. – 1987. – № 7. – С. 44-51.
Виконати вправи: №№ 539, 540 (І) // Плющ М.Я., Леута О.І., Гальона Н.П. Сучасна українська літературна мова: Збірник вправ. – Київ, 1995. – С. 242-243.
Практичне заняття № 8
Тема: Безсполучникові складні речення (БСР). Складні речення зі сполучниковим і безсполучниковим зв’язком
План
Засоби вираження структурно-семантичних відношень між частинами безсполучникових речень.
БСР з однотипними частинами.
БСР з різнотипними частинами.
Пунктуація у БСР.
Різновиди складних речень, у яких комбінуються сполучниковий і безсполучниковий зв'язки.
Синтаксичний аналіз складного речення зі сполучниковим і безсполучниковим зв’язком.
Основна література
Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова. – Київ, 2000. – С. 626-631.
Дорошенко С.І. Безсполучникові складні речення // УМЛШ. – 1980. – № 5. – С. 20-26.
Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис. – Київ, 1989. – С. 307-314.
Вихованець І.Р. Граматика української мови : Синтаксис. – Київ, 1993. – С. 347-351.
Теклюк Варвара. Вивчення складних речень з різними видами зв’язку // Дивослово. – 2004. – № 12. – С. 25-27.
Ющук Іван. До методики синтаксичного аналізу речення // Дивослово. – 2003. – № 10. – С. 33-37.
Ющук І.П. Українська мова. – К.: Либідь, 2004. – С. 611-615.
Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови: Підручник. – К.: Академія, 2004. – С. 343-362.
Гладіна Г.І., Сеніна В.К. Питання мовленнєвої культури та стилістики. – Ч. ІІІ. Пунктуація. – Чернігів, 2003.
Додаткова література
Плиско К.М. Синтаксис української мови із системою орієнтирів для самостійного вивчення. – Київ, 1992. – С. 117-126.
Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / За редакцією І.К. Білодіда. – Київ, 1972. – С. 409-428.
Омельчук Сергій. Вивчення безсполучникового складного речення за модульною технологією (система уроків) // Дивослово. – 2003. – № 11. – С. 29-36.
Виконати вправи: №№ 536, 537, 538 // Плющ М.Я., Леута О.І., Гальона Н.П. Сучасна українська літературна мова: Збірник вправ. – Київ, 1995. – С. 240-241.
Практичне заняття № 9
Тема: Період. Складне синтаксичне ціле. Абзац. Пряма мова
План
Специфіка побудови періоду та його інтонування.
Пунктуація в періодах.
Складні синтаксичні цілі (надфразні єдності), їх структурні типи.
Абзац.
Пряма мова.
Невласне пряма мова.
Діалог.
Цитата.
Розділові знаки при прямій мові, діалозі, цитатах.
Основна література
Сучасна українська літературна мова / За редакцією М.Я. Плющ. – Київ, 1994. – С. 393-403.
Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – Київ, 1993. – С. 228-235.
Український правопис. – Київ, 1993. – С. 153-155.
Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова. – Київ, 2000. – С. 653-660.
Ющук І.П. Українська мова. – К.: Либідь, 2004. – С. 618-636.
Сучасна українська мова / За ред. О.Д. Пономаріва. – К.: Либідь, 2001. – С. 360-390.
Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови. – К.: Академія, 2004. – С. 362-376.
Додаткова література
1. Мельничайко В.Я. Стилістичні функції періоду // УМЛШ. – 1975. – № 7. – С. 61-67.
2. Вишня Л.І. Синтаксичні зв'язки між реченнями і їх значення для структури абзацу // УМЛШ. – 1982. – № 11. – С. 51-54.
Виконати вправи: №№ 541, 542, 544 // Плющ М.Я., Леута О.І., Гальона Н.П. Сучасна українська літературна мова: Збірник вправ. – Київ, 1995. – С. 243-245.
Практичне заняття № 10
Тема: Пунктуація. Контрольна робота
План
Система розділових знаків.
Будова речення і пунктуація.
Оформлення засобами пунктуації інтонаційних особливостей речень.
Стилістичні можливості пунктуації.
Контрольна робота.
Основна література
Доленко М.Т., Дащок І.І., Кващук А.Г. Сучасна українська мова. – К., 1987. – С. 344-346.
Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К., 1994. – С. 221-223.
Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – К., 1993. – С. 235-242.
Козачук Г.О. Пунктуація в реченнях з як // УМЛШ. – 1986. – № 9. – С. 42-47.
Пещак Марія. Правопис заголовків // Дивослово. – 1994. – № 12. – С. 44-47.
Гладіна Г.І., Сеніна В.К. Питання мовленнєвої культури та стилістики. – Ч. ІІІ. Пунктуація. – Чернігів, 2003.
Додаткова література
Дацюк І. Причини пунктуаційних помилок у простому ускладненому реченні // Дивослово. – 1996. – № 10. – С. 28-30.
Козачук Г.О. Українська мова: Практикум. – Київ, 1991. – С. 378-384.
Кващук Анатолій, Гонтар Тетяна. Пунктуація для допитливих (Запитання, завдання й відповіді) // Дивослово. – 2005. – № 11. – С. 2-5.
Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови. – К.: Академія, 2004. – С. 377-387.
Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я. Плющ. – К.: Вища шк., 1994. – С. 403-405.
Виконати вправи: №№ 545, 546, 548, 554, 556, // Плющ М.Я., Леута О.І., Гальона Н.П. Сучасна українська літературна мова: Збірник вправ. – Київ, 1995. – С. 247-254.
Схеми синтаксичного розбору

Схема синтаксичного розбору словосполучення
1. Стрижневе і залежне слово (якими членами речення виступають).
2. Засоби зв'язку слів у словосполученні (форма слова, порядок слів).
3. Синтаксично вільне, цілісне, лексичне, фразеологічне.
4. Тип словосполучення за структурою: а) дієслівне; б) іменне (субстантивне, ад'єктивне, займенникове, числівникове); в) прислівникове.
5. Тип словосполучення за складом (просте, складне).
6. Смислові відношення між компонентами (атрибутивні, об'єктні, обставинні).
7. Тип підрядного зв'язку між стрижневим і залежним словами:
1) узгодження:
а) повне чи неповне;
б) у яких граматичних категоріях виявляється (рід, число, відмінок);
2) керування:
а) вид за морфологічним вираженням стрижневого слова (придієслівне, присубстантивне, приад'єктивне);
б) якого відмінка вимагає керуюче слово;
в) засоби, якими виражене керування (флексія, флексія і прийменник);
г) безпосереднє чи посереднє; д) сильне чи слабке;
3) прилягання.

Схема синтаксичного розбору простого речення
Речення просте.
1. Розповідне, питальне, спонукальне; окличне, неокличне.
2. Стверджувальне, заперечне, стверджувально-заперечне.
3. Двоскладне, односкладне, тип односкладного.
4. Поширене чи непоширене.
5. Повне чи неповне.
6. Вказати в даному реченні однорідні члени, відокремлені другорядні члени, звертання, вставні чи вставлені слова, словосполучення, речення (якщо вони є).
7. Група підмета і група присудка.
8. Головні члени речення: 1) підмет: а) простий чи складений; б) відповідає на питання; в) морфологічний засіб вираження (структурний тип складеного підмета); 2) присудок: а) простий дієслівний, складений (дієслівний, іменний, прислівниковий) чи складний; б) на яке питання відповідає; в) морфологічний засіб вираження; г) узгодження присудка з підметом (простим чи складним), однорідними підметами.
У складеному дієслівному присудку визначити: а) допоміжне дієслово і суб'єктний інфінітив; б) граматичне значення допоміжного дієслова (час, спосіб, вид); в) до якої семантичної групи належить допоміжне дієслово.
В іменному і прислівниковому складеному присудку визначити: а) зв'язку і призв'язковий член; б) граматичне значення, що виражає дієслово-зв'язка (спосіб, час).
У складному присудку визначити: а) компоненти, які є повнозначними частинами мови і зв'язку (якщо вона є); б) структурно-семантичний різновид складного присудка.
9. Другорядні члени речення: 1) додаток: а) відповідає на питання; б) прямий чи непрямий; в) морфологічний засіб вираження; г) до якого слова (члена речення) відноситься і як. з ним зв'язаний (керування пряме чи посереднє, сильне чи слабке); 2) означення: а) відповідає на питання; б) узгоджене чи неузгоджене; в) морфологічний засіб вираження; г) до якого слова (члена речення) відноситься і як з ним зв'язане; 3) прикладка: а) поширена чи непоширена; б) морфологічний засіб вираження; в) препозитивна чи постпозитивна; г) до якого слова (члена речення) відноситься і як з ним зв'язана; 4) обставина: а) відповідає на питання; б) яка за значенням (способу дії, міри і ступеня, місця, часу та ін.); в) до якого слова (члена речення) відноситься і як з ним зв'язана.
Однорідні члени речення аналізуються за такою схемою:
1. Вказати однорідні члени речення (кількість рядів).
2. Які члени речення виступають однорідними.
3. Поширені чи непоширені.
4. На яке питання відповідають.
5. До якого слова відносяться (кожен ряд).
6. Якими частинами мови виражені.
7. Якими сполучниками зв'язані (чи без сполучників).
8. Узагальнююче слово: а) місце узагальнюючого слова щодо однорідних членів, якою частиною мови виражене; б) яке поняття по відношенню до однорідних членів означає (широке родове, найближче родове, ціле в його відношенні до складових частин).
Звертання аналізуються після другорядних членів речення за такою схемою:
1. Вказати звертання (якщо їх кілька, виділити кожне).
2. Адресат, до якого спрямована мова.
3. Спосіб вираження звертання.
4. Місце звертання у реченні.
5. Різновид звертання за емоційним забарвленням.
Вставні і вставлені слова, словосполучення й речення аналізуються після другорядних членів речення за такою схемою:
1. Тип за обсягом (вставне, вставлене слово, словосполучення, речення).
2. Що виражає (емоційну оцінку повідомлюваних фактів, достовірність, недостовірність, додаткове повідомлення, побіжне асоціативне зауваження тощо).
3. Засіб вираження (модальне слово, окреме словосполучення, просте, складне речення, група речень).
4. Спосіб включення в основне речення (за допомогою сполучника, сполучного слова чи без сполучника).
5. Тип вставленого речення за характером смислового зв'язку з основним реченням (уточнювальне, доповнювальне речення, що являє собою мимохідь висловлене пояснення).
6. Місце в реченні.

СКЛАДНОСУРЯДНЕ РЕЧЕННЯ
Схема синтаксичного аналізу складносурядного речення
1. Записати речення.
2. Виділити граматичні основи.
3. Пронумерувати предикативні частини.
4. Позначити сполучні засоби.
5. Підкреслити другорядні члени речення.
6. Накреслити структурну схему.
7. Дати загальну характеристику складносурядного речення:
а) складне речення;
б) сполучникове;
в) складносурядне;
г) тип за структурними особливостями (відкритої чи закритої структури);
ґ) тип за семантико-синтаксичними відношеннями;
д) вид за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне, бажальне);
е) вид за інтонацією (окличне, неокличне).
8. Дати загальну характеристику предикативних частин як формально простих речень:
а) формально просте речення;
б) односкладне (різновид), двоскладне, нечленоване;
в) поширене чи непоширене;
г) повне чи неповне;
ґ) ускладнене (чим саме) чи неускладнене;
д) стверджувальне чи заперечне (загальнозаперечне, частковозаперечне).
9. Охарактеризувати члени речення і словосполучення однієї предикативної частини.

Схема синтаксичного аналізу складнопідрядного речення
Записати речення.
Виділити граматичні основи.
Пронумерувати предикативні частини.
Поставити запитання до підрядної частини.
Позначити сполучні засоби.
Підкреслити другорядні члени речення.
Накреслити структурну схему.
Дати загальну характеристику складнопідрядного речення:
а) складне речення;
б) сполучникове;
в) складнопідрядне;
г) тип за структурними особливостями (розчленованої або нерозчленованої структури);
ґ) тип за семантичними ознаками (займенниково-співвідносне і його різновиди; з'ясувальне тощо);
д) вид за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне, бажальне);
е) вид за інтонацією (окличне, неокличне).
Дати загальну характеристику предикативних частин як формально простих речень.
Охарактеризувати члени речення і словосполучення однієї предикативної частини.

Схема синтаксичного аналізу безсполучникового речення
Записати речення.
Виділити граматичні основи.
Пронумерувати предикативні частини.
Підкреслити другорядні члени речення.
Накреслити структурну схему.
Дати загальну характеристику безсполучникового речення:
а) складне речення;
б) безсполучникове;
в) тип за структурними особливостями (з однотипними чи з різнотипними частинами);
г) тип за семантико-синтаксичними відношеннями (єднальне, зіставно-протиставне, з'ясувально-об'єктне, причини, умови, часу, наслідку, допустове, порівняльне, пояснювальне, приєднувальне);
ґ) за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне, бажальне);
д) за інтонацією (окличне, неокличне).
Дати загальну характеристику предикативних частин.
Охарактеризувати члени речення і словосполучення однієї предикативної частини.
Схема синтаксичного аналізу складної синтаксичної конструкції
Записати речення.
Виділити граматичні основи.
Пронумерувати предикативні частини.
Поставити запитання до підрядних частин.
Позначити сполучні засоби.
Підкреслити другорядні члени речення.
Накреслити структурну схему.
Дати загальну характеристику складної синтаксичної конструкції:
а) речення складної синтаксичної конструкції;
б) різновиди зв'язку (безсполучниковий, сполучниковий: сурядність, підрядність, різні види зв'язку);
в) тип підрядності (однорідна, неоднорідна супідрядність чи послідовна підрядність);
г) вид за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне, бажальне, питально-спонукальне, спонукально-розповідне тощо);
ґ) за інтонацією (окличне, неокличне).
З'ясувати структурно-семантичні типи складносурядних, складнопідрядних, безсполучникових речень, що виділяються на зовнішньому і внутрішньому рівнях членування.
Дати загальну характеристику предикативних частин як формально простих речень.
Охарактеризувати члени речення і словосполучення однієї предикативної частини.
Питання до заліку та екзамену
Синтаксис
V семестр
Предмет синтаксису. Одиниці синтаксису. Засоби вираження синтаксичних значень в українській мові.
Речення – основна синтаксична одиниця. Ознаки речення. Речення і судження.
Словосполучення. Вияв у словосполученні національної специфіки мови. Синтаксичні, лексичні, фразеологічні словосполучення.
Типи синтаксичних відношень у словосполученні: атрибутивні, об'єктивні, обставинні.
Види синтаксичного зв'язку у словосполученні. Типи словосполучень за характером стрижневого слова.
Типи речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, спонукальні. Окличні речення.
Підмет і присудок як предикативний центр простого двоскладного речення.
Другорядні члени речення, їх зв'язок з головними.
Непоширені і поширені двоскладні речення.
Підмет простий і складений. Способи вираження підмета.
Простий присудок. Складені іменний і дієслівний присудки. Подвійний присудок.
Поняття про односкладні речення. Типи односкладних речень.
Означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові речення та способи вираження в них головного члена.
Безособові, інфінітивні, номінативні речення. Стилістичні функції односкладних речень.
Синтаксично нечленовані речення (слова – речення). Типи синтаксично нечленованих речень, їх значення і вживання.
Означення як синтаксичне вираження атрибута. Узгоджені і неузгоджені означення, способи їх вираження.
Прикладка як особлива форма означення. Написання прикладки.
Додаток. Прямий і непрямий додатки. Придієслівні і приіменні додатки.
Обставини. Види обставин за значенням і способом вираження.
Функції та структурні різновиди двоскладних й односкладних неповних речень. Пунктуація в неповних реченнях. Еліптичні речення.
Просте речення і висловлювання. Синтаксичне і актуальне членування речення. Основні функції порядку слів у простому реченні.
Загальна характеристика простого ускладненого речення.
Поняття про однорідні члени речення. Засоби вираження однорідності. Однорідні і неоднорідні означення.
Узагальнюючі слова при однорідних членах речення. Пунктуація в реченнях з однорідними членами. Стилістичні особливості речень з однорідними членами.
Відокремлені члени речення. Пунктуація при відокремлених членах речення.
Відокремлені означення.
Відокремлені прикладки.
Відокремлені обставини і додатки.
Уточнюючі слова і звороти в складі простого речення. Пунктуація при уточнюючих словах і зворотах.
Вставні слова, сполучення слів і речення; пунктуація при них.
Звертання, способи його вираження. Особливості пунктуації при звертанні. Стилістичні можливості звертання. Вокативні речення.
VI семестр
Поняття про складне речення. Засоби вираження зв'язку між частинами складного речення.
Типи складного речення.
Складносурядні речення, структурні особливості і засоби оформлення зв'язку між частинами.
Різновиди складносурядних речень.
Складносурядні речення єднального і протиставного значень.
Складносурядні речення зіставного та розділового значення.
Синонімія і омонімія сурядних сполучників. Приєднувальне значення сурядних сполучників. Пунктуація в складносурядних реченнях.
Складнопідрядні речення, їх структурні особливості і засоби оформлення зв'язку між підрядною і головною частинами. Розмежування сполучників і омонімічних з ними сполучних слів.
Типи складнопідрядних речень – конструкції однокомпонентної і двокомпонентної будови.
Складнопідрядні речення з підрядними означальними і з'ясувальними.
Складнопідрядні способи дії, міри і ступеня.
Складнопідрядні з підрядними порівняльними, місця, часу.
Складнопідрядні з підрядними мети, причини, наслідковими.
Складнопідрядні речення з підрядними умовними, допустовими, супровідними.
Синонімія складнопідрядних речень з підрядними реченнями різних видів із простими реченнями з відокремленими другорядними членами.
Складнопідрядні речення з кількома підрядними: конструкції з однорідною супідрядністю, неоднорідною супідрядністю, послідовною підрядністю.
Складнопідрядні речення з кількома підрядними мішаного типу. Пунктуація в складнопідрядних реченнях з кількома підрядними.
Складні речення з сурядністю і підрядністю. Пунктуація в складних реченнях з сурядністю і підрядністю.
Безсполучникові складні речення, їх граматична природа і відмінність від сполучникових.
Безсполучникові складні речення з однотипними частинами.
Безсполучникові складні речення з різнотипними частинами.
Різновиди складних речень, в яких комбінуються сполучниковий і безсполучниковий зв'язки.
Період, його синтаксична природа і особливості інтонаційного оформлення. Пунктуація в періодах.
Складні синтаксичні цілі (надфразні єдності), граматичні засоби їх організації та оформлення. Абзац.
Пряма і непряма мова. Невласне пряма мова. Пунктуація при прямій мові.
Основи пунктуації. Система розділових знаків. Оформлення засобами пунктуації інтонаційних особливостей речень.
Зразки самостійних робіт з теми „Просте речення”

Самостійна робота № 1
Тема: Різновиди словосполучень. Види синтаксичного зв'язку між їх компонентами та способи вираження синтаксичних відношень

Завдання 1
Подані словосполучення поділіть на: а) вільні; б) синтаксично зв'язані; в) фразеологічно зв’язані.
Завдання 2
Визначте тип словосполучень за морфологічним вираженням опорного компонента. Який різновид синтаксичного зв'язку (узгодження (повне / неповне); керування (сильне / слабке, опосередковане / неопосередковане); прилягання (власне прилягання / іменне); кореляція) встановлюється між компонентами словосполучень?
Завдання 3
Визначте тип семантико-синтаксичних відношень (атрибутивні, об'єктні, обставинні, апозитивні) між компонентами словосполучень. Якими засобами оформляються ці відношення? Утворіть словосполучення з атрибутивними відношеннями за схемами: а) іменник + іменник; б) іменник + дієслово; в) іменник + прислівник; г) займенник + прикметник. Що є основою виникнення атрибутивних відношень у побудованих словосполученнях?
Завдання 4
Вкажіть на структурно-семантичні особливості словосполучень. Визначте тип синтаксичного зв'язку та відношень між їх компонентами.
Завдання 5
Вичленуйте мінімальні синтаксично вільні словосполучення та схарактеризуйте їх за схемою: а) тип словосполучення за структурою; б) тип словосполучення за опорним словом; в) різновид синтаксичного зв'язку між компонентами; г) різновид семантико-синтаксичних відношень; д) засоби оформлення зв'язку.
Варіант 1
Підносити під соусом, Жовті Води, батьківська хата, висадити в повітря, шестеро студентів, бісики пускати, дуже добре, ведмеже вушко.
Танули у безодні, білі вітрила, лава кущів, хитається з краю в край, дуже приємно.
Співати пісню, сторінка зошита, приїхати через місяць, тривожні роки, дозволити говорити.
Дивитися за рухом машин.
Верба купала довге молоде гілля поміж брижуватих хвиль (Гуц.).
Варіант 2
Чорне море, тиха година, частувати чаєм, за двома зайцями, осінній дощ, гарно сказано, глуха кропива, дивитися вовком.
Натруджені руки, на крилах пісень, повернути праворуч, довідатися про здоров'я, безмежний степ.
Людина з бородою, розмовляти з друзями, прийти вчасно, ліс восени, синє небо.
Зустрітися в бібліотеці зі студентами.
Вербові коси поривчасто виринали з води, тріпотіли над голубувато-зеленою поверхнею (Гуц.).
Варіант 3
Поезія Шевченка, тяжка доля, обоє рябоє, пекти раки, здійснити подвиг, любов до гроба, група студентів, сказати згарячу.
Розкидані вітром, доручити малювати, квіти в росі, дівчина-студентка, швидше вітру.
Запустити супутник, білизна снігу, тяжко працювати, поїздка до Києва, красуня-дівчина.
Арія з опери Верді.
Протилежний недалекий берег темнів нерівною стіною осоки й очерету (Гуц.).
Варіант 4
Леся Українка, почуття гумору, дуже вдало, побачити диво, петрів батіг, бути на коні, прийти вчасно, прикусити язика.
Надзвичайно важливо, хлопець-красень, непорушна дружба, миска з пиріжками, підійти непомітно.
Рубрика газети, підтриманий учасниками, високо в небі, доручити виступити, мрія про подорож.
Завжди добре підготовлений.
Раз і вдруге з-поміж розвихреної на вітрі осоки випливала дика качка (Гуц.).
Варіант 5
Дощовий день, надія на краще, білий гриб, бути на дні, знищити повністю, Суха Балка, дати чосу, дари осені.
Підходить до змісту, в глибоких заметах, розпечена земля, смішно до сліз, відверто сказаний.
Схвалений урядом, сорочка в клітинку, кава по-турецьки, дерев'яний будинок, путівка в життя.
Всеукраїнський конгрес письменників.
Дихання холоду і ночі розлуки вітер нам приніс (Сос.).
Самостійна робота № 2
Тема: Односкладне речення, його предикативна основа. Морфологічне вираження головного члена в односкладних реченнях
Завдання 1
З'ясуйте структурно-семантичні особливості синтаксичних конструкцій. На основі яких ознак вони кваліфікуються як односкладні речення? Охарактеризуйте односкладні речення щодо: а) стверджувальної/заперечної модальності; б) повноти/неповноти; в) поширеності/непоширеності.
Завдання 2
Виберіть із ряду односкладні речення. Визначте у кожному з речень предикативну основу. Охарактеризуйте її за способом морфологічного вираження.
Завдання 3
Побудуйте всі можливі різновиди односкладних речень дієслівного типу (змінюючи форму вказаного дієслова).
Завдання 4
Визначте різновид односкладних речень і спосіб вираження головного члена в них.
Варіант 1
Під лежачий камінь вода не тече (Нар. тв.); Звістку зустрічали, як найдорожчого гостя (Довж.); Пригадуєш ту ніч? (Дрозд).
Нам нема ні впину, ані меж. Лиш в труді натхнення ти знайдеш. Це ж над нами сонце, що не гасне. Світе ясний, світе мій прекрасний! Я б хотів у пісні повсякчасно лиш для тебе жити, не вмирать. От і осінь. Пролунало літо (В. Сосюра).
Назвати.
4. І день, і дим, і даль, і рими. Бадьорий крик, бадьорий спів (Сос.); Говори мало, слухай багато, а думай ще більше (Нар. тв.); Так потихесеньку допливаєте аж до Коропового, хутора (Вишня); І не кожному на віку щастить бачити отакий, як сьогодні, кришталевий ліс (Баш); Ні стежки, ні доріжки (Ворон.).
Варіант 2
Отак і досі на голках живуть (Воскр.); Не поділяю вашої певності (Сим.); Оголосили перерву (Гонч.).
Бодай кати їх постинали, отих царів, катів людських! Морока з ними, щоб ви знали. Мов дурень, ходиш кругом їх. Не знаєш, на яку й ступить. Так що ж мені тепер робить з цими поганцями? (Т. Шевченко).
Зустрічати.
За одного вченого десять невчених дають (Нар. тв.); Писати треба тільки правду (Довж.); Глянув на море. Здавалося, у нього можна дивитися, як у дзеркало (Збан.); І сонце, й день, і вишня в цвіті, і творчості крилата мить (Тич.); Вечоріло (Вишня).
Варіант 3
Гляньте ще раз на те знамено (Фр.); Не кажи гоп, доки не перескочиш (Нар. тв.); Принесли бінокль (Гонч.).
Писати треба багато. Писати треба щедро і треба писати красиво. Треба не боятись високо мислити і свій художній прапор нести якомога вище. Я переконаний у цьому (О. Довженко).
Хотіти.
Не чути ніякого голосу (Фр.); Ніде не ворухнеться, не стрепенеться (Коцюб.); Треба піднести її (правду) високо і нести біля самого серця (Довж.); Науки не носити за плечима (Нар. тв.); Немає на світі ні грому, ні вітру (Осьм.).
Варіант 4
Пообідали, сухий хліб із сіллю (Мирн.); Не чіпайте дівчини (Тют.); Чесне діло роби сміло (Нар. тв.).
Веди плуги і пропахтись автолом. У бронзі поля стань бронзовочолим. Не спи ночей. Ночуй десятки діб. Ночуй з дощем. Усе рихтуй по полю. Та й будеш знати гречкосіїв долю. Та й будеш знать, яка ціна на хліб (А. Малишко).
3. Чути.
4. У спеку, в сніг – нелегко нам нове породжувати місто (Неход.); Хай іншим тихі пристані й причали у снах ввижаються (Рил.); Швидесенько запливаєте в кугу, – густий-густий кущ куги посеред озера (Вишня); Жену від себе голоси поля, і тоді на мене, як дощ, спадають небесні (Коцюб.); І день, і мить, і ніч, і вічність, і тиша, і дев'ятий вал (Кост.).
Варіант 5
1. Тепер тут будували велику пристань (Ваш); Лежачого не б'ють (Нар. тв.); Отак пролечу сніжком над долиною (Мал.).
2. І смог, і "спід", і чорний дим Бхопала. В Червоній книзі сірі журавлі. Не бійтеся, ліси, іще не все пропало. Останній вільний зубр ще ходить по землі. Тривожними уважними очима моя душа подивиться на все: які фатальні наслідки й причини великий світ над прірвою пасе (Л. Костенко).
3. Доводитися.
4. Юно йдемо до мети (Сос.); Сіріє. Над озером туманиться (Вишня); Заставляють мене оце м'ять коноплі, грядки шарувати. А мені хочеться щось інше робить (Черкас.); Сьогодні особливо відчуваєш красу і велич нашого Києва (Цюпа); А тюрм, а люду (Шевч.).
Самостійна робота № 3
Тема: Відокремлені члени речення, їх різновиди та способи вираження
Завдання 1
Побудуйте речення, де одне з поданих дієслів виконувало б функцію присудка, інше – функцію відокремленої обставини або відокремленого означення. Вкажіть на структурно-семантичні особливості побудованих речень. Назвіть умови відокремлення обставин і означень. Прокоментуйте наявність/відсутність розділових знаків.
Завдання 2
Трансформуйте речення у конструкції, ускладнені відокремленими членами.
Завдання 3
У структуру конструкції введіть компонент, який можна було б кваліфікувати як відокремлений уточнюючий член речення. Зробіть висновки щодо його синтаксичної функції та морфологічного вираження.
Завдання 4
Побудуйте речення, де б власні назви виступали відокремленими прикладками. Змініть конструкцію таким чином, щоб власна назва супроводжувалася відокремленою прикладкою. Простежте, чи змінюється смислове навантаження відокремлених прикладок. У якому зв'язку перебуває відокремлена прикладка з реченням? Поясніть вживання розділових знаків.
Завдання 5
Перепишіть речення, поставивши потрібні розділові знаки. Визначте синтаксичні функції відокремлених та уточнюючих членів речення. З'ясуйте, чи залежить відокремлення членів речення від порядку слів.
Варіант 1
Вивчити, зрозуміти; читати, помічати.
Над самим лиманом стояла давня генуезька твердиня з високими, довгими, темними, зубчастими стінами. Дівчата бігли підстрибуючи.
Дощ іде давно. Неподалік Горпищенкової кошари стоїть чабанський колодязь. Війна безжально зруйнувала усі плани, сподівання, надії (О. Гончар).
4.Шульжук Каленик Федорович, Кравчук Леонід Макарович, Кобилянська Ольга Юліанівна.
5. Вони зупинилися перед лавою обвитою хмелем під високою стіною живоплоту (Харч.); Говорити правду – це мистецтво найскладніше з усіх мистецтв (Газ.); Ніколи не беріться до наступного не засвоївши попереднього. Вивчаючи експериментуючи намагайтесь не лишатись на поверхні фактів (Ле); Підмайстер був твердий як камінь (Фр.); По другий бік тину стояла баба Кайдаши-ха висока та суха наче циганська голка в запасці в рясній білій як сніг сорочці в здоровій хустці на голові (Н.-Лев.); Рівно через півгодини виголений і причесаний він з'явився на гвинтових сходах несучи високо свою голову (Харч.).
Варіант 2
Знати, зробити; досягти, перемогти.
Дощ лив не зупиняючись. Володимир Іванович Вернадський був одним з найактивніших організаторів Центральної наукової бібліотеки АН України.
Це стало сенсацією. Художник писав свою картину з натхненням. Не раз уже ніч порівнювали з циганкою (3 газети).
Бевзенко Степан Пилипович, Сосюра Микола Володимирович, Кобилянська Марія Филимонівна.
5. І в отця Іова стояла в очах сльоза куца суха (Харч.); Обертаєшся назад на захід сонця і перед тобою знов інша картина чисто гірська (Н.-Лев.); Та заболіло тіло кріпацькеє біле ще й головонька (Нар. тв.); Нам назустріч виступає невисокий круглий як качан хлопчина (Збан.); А фарби були звичайні жодних таємниць крім таємниць майстерності (Барк.); Південне повітря увібравши в себе мов губка воду усі промені сонця висить тремтячими грудьми над чудовим краєвидом (Коцюб.).
Варіант 3
Повзти, втомитися; лягти, заснути,
Через ліси й поля, побіля сіл тече маленька, прозора й чиста річка. Півдня вона нудьгувала лежачи.
Гаєм їхав козак. Останній сніг лежить в окопах і ярах. У Мисика прекрасне слово йде від серця (І. Барківський).
Вихованець Іван Романович, Яновський Юрій Іванович, Тичина Павло Григорович.
Хвилюючись парк пишночолий метнувся з чавунних оград (Баж.); Віта обернулася легка й пряма зосереджуючись хмурячись ступала по перському килиму (Харч.); Згідно з постановою шістнадцятирічної давності у Британії під захист закону взято ящірок, черепах, жаб і вужів (Газ.); Був Микола від щастя п'яний від хмільного людського добра. Біг Івасик немов на свято і вибрикував як лоша (Сим.); Затиснутий близькими берегами жене свій вкритий слиззю нафти вал (Баж.).
Варіант 4
Літати, впасти; згадувати, погодитися.
Усю свою відпустку Тоня насолоджувалася відпочиваючи. Зморена мати прийшла з городу та й лагідно кладе мені на плече руку.
Біля хати виднілося щось біле. Цитати з дум та пісень без музичного оформлення багато втрачають. Рівень поезії ніколи не визначається валом (І. Сенченко).
Куліш Пантелеймон Олександрович, Сковорода Григорій Савич, Толстой Лев Миколайович.
Навпроти дверей у глибині стоїть стіл оббитий зеленим сукном. Увійшов розсильний з текою старий німець худющий-прехудющий завжди мовчазний завжди пунктуальний (Харч.); Густі хліба стелилися від протилежного берега до обрію хвилюючись вируючи закипаючи там і сям від несподіваних вихорів (Гуц.); Плоди черемхи чорні блискучі соковиті зморшкуваті завбільшки з горошину є гірко-солодкі на смак (Мур.); Потім із моря звуків вирізалися дзвінкі мов із срібла виковані слова пісні (Воскр.).
Варіант 5
Досягти, відпочивати; любити, віддати.
Я живу у звичайному гурті старих і літніх породичів. Дівчина розповідала плачучи.
Дмитро проживав на Зеленій. У глибині двору сидить і сама чабаниха Дорошенчиха. Вранці він одержав повідомлення (О. Гончар).
Шевченко Тарас Григорович, Гончар Олександр Терентійович, Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович.
Здається наче хто прибив її (гору) на синьому полотнищі неба і другий кінець недбало кинув далеченько в глибоку балку зарослу лісом (Н.-Лев.); Пізно опівночі за ними приїхала Тодорка. їй цього дуже хотілося ласки без рук і без слів (Харч.); Вона стоїть на прибережній кручі мов з каменю сувора мовчазна (Донч.); Уже горіли мохнатими і червоними як жар шапками будяки дихаючи солодким медяним душком (Тют.).
Самостійна робота № 4
Тема: Вставні та вставлені конструкції, їх структурно-семантичні різновиди
Завдання 1
Виберіть із речень вставні конструкції. Схарактеризуйте їх за: а) значенням; б) структурою; в) морфологічним вираженням. З'ясуйте семантичне навантаження вставних конструкцій у публіцистичних текстах. Правильно розставте розділові знаки.
Завдання 2
Проаналізуйте, як поетична мова використовує вставні та вставлені конструкції. Відтворенню яких відтінків – припущення, сумніву, упевненості, ствердження, заперечення тощо – вони сприяють? Доберіть по два власних приклади з поезії з вставними і вставленими конструкціями, схарактеризуйте їх за структурно-семантичними особливостями.
Завдання 3
Трансформуйте прості речення у прості, ускладнені вставними та вставленими конструкціями. Поясніть їх семантичне навантаження. Чим відрізняються вставні конструкції від вставлених? Прокоментуйте розділові знаки.
Завдання 4
Вставні конструкції перекладіть українською мовою. Доберіть до них синоніми (де це можливо). Складіть із ними речення.
Завдання 5
Знайдіть слово (словосполучення), яке виділяється із ряду подібних за структурними, семантичними характеристиками чи за способом морфологічного вираження.
Варіант 1
Феномен його довголітнього перебування при владі – це не тільки наслідок як нас намагаються переконати політичної прозірливості і спритності маневрування. Озброєна меншість повстала проти більшості, чого певна річ без підтримки з центру зробити неможливо. Безперечно одна з найколоритніших постатей пори "великої руїни" – Петро Дорошенко (Публіцистика).
Не знаю, чи побачу Вас, чи ні, А може, власне, і не в тому справа. А головне, що десь вдалечині Є хтось такий, як невтоленна спрага (Л. Костенко).
Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання (Сос.); Дивилась осінь журавлям услід (Іванц.).
Наконец, как говорится, между прочим, как известно, по мнению.
Зрештою, безумовно, зрозуміла річ, можна бути впевненим, природно, воістину.
Варіант 2
Не можна як кажуть філософи ступити в одну й ту саму річку. Хоч як на мене думати – теж не останнє заняття для парламентарів. Іншими словами передача викликала емоції (Публіцистика).
Зробилася скрипка гучна і співуча, Пішла із майстерні на світ. Ходила по людях, міцна і живуча, Либонь, чи не сотнями літ (Я. Щоголів).
Народна медицина вважає черемху однією з найголовніших цілющих рослин (Мур.); А теплий вітер навіває мені якісь неясні сни (Сос.).
Конечно, в самом деле, может быть, странное дело, к досаде.
Зрозуміло, здається, можна не сумніватися, безумовно, воістину, ясна річ.
Варіант 3
1. Як довідуємось із преси це питання зважаючи на численні пропозиції громадськості буде розглядатися найближчим часом. Але як кажуть хто стукає тому відчиняють. Сьогодні нам пересилають пакети допомоги по-моєму більшої ганьби жодне працездатне суспільство на планеті мабуть не переживало і пережити не може (Публіцистика).
Коли буду я навіть сивою і життя моє піде мрякою, Я для тебе буду красивою, А для когось, може, й ніякою. А для когось лихою, впертою. Ще для когось відьмою, коброю. А між іншим, якщо відверто, То була я дурною і доброю (Л. Костенко).
Жаб'ячі хори на прип'ятських старицях чадіють в безумі лютих годин (Драч); Трава нескошена на луках марно в'яла (Рил.).
Однако, как водится, специально, поверьте, как говорится.
Перш за все, до речі, справді, з одного боку, скажімо, по суті.
Варіант 4
За статистичними даними нині у сфері науки працюють 175 тисяч спеціалістів. Україна переживає очевидно найвідповідальніший і найскладніший період з часу здобуття державної незалежності. І зважте часу для перебудови в нас бракує. Точніше кажучи ювілей цей дещо умовний (Публіцистика).
Стоять вельможні. Діло затяжне. Здається, так стоятимуть довіку. Лесько сміється: – Голод підіжме, чкурнуть, як чорт від кукуріку (Л. Костенко).
Чемерник гарно виглядає не тільки завдяки квітам, а й листю (Барк.); Тече розмова незрадлива довкола дружнього стола (Дрозд).
Безусловно, наверное, к сожалению, к огорчению, по обычаю.
Виходить, скажімо, таким чином, звісно, для прикладу, зокрема.
Варіант 5
1. І нарешті шостий загальний показник економічної ситуації – це життєвий рівень населення і тривалість життя людини. Але подібні національно-етнічні проблеми не вичерпують суспільного життя і природно розглядаються людьми як часткові. Тому депутати переконаний мають припинити будь-яку бізнесову діяльність (Публіцистика).
Мені, мабуть, довіку буде сниться, Як я стою, не піднімаю віч, А ті свати лопочуть про куницю, А та дурепа колупає піч (Л. Костенко).
Осіннє лагідне сонце востаннє пригрівало старі липи (Дрозд); Ось від назви тієї трави чигири і пішла нібито назва міста Чигирин (Газ.).
Как водится, по словам, говорят, наоборот, не в укор будь сказано.
На щастя, не дай Боже, на превеликий жаль, хвала Богові, на мою думку, слава Богу.
Самостійна робота № 5
Тема: Просте речення (підсумкова)

Завдання:
Перепишіть речення, підкресліть підмет, назвіть способи його вираження.
Перепишіть, підкресліть присудки, визначте їх типи, способи вираження.
Перепишіть. Визначте вид односкладних речень.
Побудуйте речення, де одне з поданих дієслів виконувало б функцію присудка, а інше – функцію відокремленої обставини або відокремленого означення.
Побудуйте речення, де б подані інфінітиви виконували синтаксичну функцію: а) додатка; б) означення; в) обставини.
Варіант 1
І. 1. Хто обікрав, обскуб його душу, хто його совісті руки зв’язав? (В. Симоненко). 2. Сто дзеркал спрямовано на мене. В самоту мою і німоту (В. Стус). 3. Ми з Іваном Михайловичем у Старобільську придбали з десяток поетичних новинок і привезли їх Дмитрові (І. Савич). 4. Добрий ходить нечутно, добрий знає багато і сумує, як смутно, і радіє, як радо (О. Зарічний). 5. Важливою складовою українського народу є наука про народну творчість – фольклористика (З журн.).
ІІ. 1. А чоловік візьми та й виміняй коня (Нар. казка). 2. Я – твій ровесник. (В. Симоненко). 3. Те слівце прилипло до Тосика і стало правити за прізвисько (Б. Харчук). 4. Чабан Горпищенко собою незавидний. Але в степу він якось далеко видний (О. Гончар). 5. Кіт хап кабана за хвіст (Нар. казка).
ІІІ. 1. Нам наказують зайняти висоту (І. Кочерга). 2. Вугіллям полотна не білять (Н. тв.). 3. Не забуду вечора хрусткого, інею й тоненького льоду (М. Рильський). 4. Крик, сміх, плач (Б. Олійник). 5. Навкруги було безлюдно (М. Коцюбинський).
ІV. Летіти, побачити; пробачити, перемогти.
V. Ходити, привітати.

Варіант 2
І. 1. Ходити по краю безодні завжди привабливо (В. Петров). 2. Бусли плавно кружили над хатою, не впізнавали. Це заради них батько з матір’ю вирішили перекрити дах весною, доки яйця в гнізді не з’явилися (М. Ночовний). 3. У репертуарі цього театру було п’ять п’єс В. Винниченка (З журн.). 4. Десною котилося переможне „ура” богунців (В. Дрозд). 5. Степан з Надійкою жили в одному селі, але й досі були мало знайомі (В. Підмогильний). 6. Бідний прийшов додому, думав-думав та й ну журитися (Нар. казка).
ІІ. 1. У клубі було повнісінько людей, ніде голці впасти (З газ.). 2. Він його булавою луп та луп. Аж луна йде (Нар. казка). 3. Ми давай дякувати (М. Куліш). 4. Марина продовжувала готувати сніданок (І. Вільде). 5. Пан тільки хотів його взяти, а він пух та й вилетів у відчинене вікно (Нар. казка).
ІІІ. 1. Пригинаєте хугу над кущем і сидите немовби в зеленому курені (О. Вишня). 2. Грудьми зустрічаєм підступність зміїну (В. Сосюра). 3. Не берися не за своє діло (Н. тв.). 4. На пожежній башті вдарили тривогу (І. Ле). 5. Сонцю над світом горіти (І. Нехода).
IV. Бачити, намалювати; знати, написати.
V. Шити, доглядати.

Варіант 3
І. 1. І він не зміг іти. Він прихилився раптом до колони (Л. Костенко). 2. Погноблена частина душі зненацька випростовувала крила у невиразному, жагучому пориві (В. Підмогильний). 3. Те її „Я тебе чекатиму” ніжно юрмилося десь у потаємному куточку Андрієвого серця (Із газ.). 4. Сім дочок – один таночок (Н. тв.). 5. Жити серед саду – це значить збагнути саму сутність буття (І. Цюпа).
ІІ. 1. Мати Федькова хап Федька і так торсонула (В. Винниченко). 2. „Звенигора” в моїй свідомості відклалася як одна з найцікавіших робіт (О. Довженко). 3. Феодосійська галерея стала своєрідною школою мариністичного живопису (О. Довженко). 4. От один із тих посланців – „кахи-кахи”. А Кожум’яка і жахнувся (Н. казка). 5. Ти – кожна мить прожитого життя (М. Гнатюк).
ІІІ. 1. То посійся не словами, а розумом, ниво (Т. Шевченко). 2. Добре діло роби сміло (Н. тв.). 3. Твоїх очей магічна ніжність і губ розплавлений метал (Л. Костенко). 4. Ніяких пояснень їй не дали (Ю. Смолич). 5. Приємно ходити по рідній землі (О. Копиленко).
IV. Бігати, простудитися; перевтомитися, знепритомніти.
V. Танцювати, турбуватися.

Варіант 4
І. 1. Маркіян із Дмитром з дитинства були нерозлийвода (Із газ.). 2. За рідний край віддать готові вони свою гарячу кров (В. Сосюра). 3. У 1952 році відкрилася дитяча художня школа, її відвідує сорок учнів (О. Довженко). 4. Скільки ще пісень, ще скільки слів несказаних у серці (В. Сосюра). 5. Говорити – не горох молотити (Н. тв.).
ІІ. 1. Віддзеркалене світло здається кришталево чистим (В. Барка). 2. Вони вийшли на річку і гайда на Голохвацький шлях (М. Хвильовий). 3. День обіцяв бути сонячним і ясним (О. Донченко). 4. Не міг він, бідолаха, пережити такого лиха, та мусив могти (М. Стельмах). 5. Соловейко залився ще завзятіше, ще дзвінкіше (О. Гончар).
ІІІ. 1. Зненацька, неподалік від себе, побачив двох пташин (М. Стельмах). 2. Удвох і плакати легше (Н. тв.). 3. Люби природу не для себе, люби для неї (М. Рильський). 4. Не вчи плавати щуку (Н. тв.) 5. Мною аж надто піклуються (Ю. Смолич).
IV. Замилуватися, пройти; сидіти, вишити.
V. Співати, в’язати.

Варіант 5
І. П’ять кораблів гордо мчать по вкритому піною морю (І. Сенченко). 2. Тільки сниться огненне минуле (В. Сосюра). 3. „Патетична соната” М. Куліша – відповідь на „Дні Турбіних” М. Булгакова (Із підр.). 4. Один дурень закине у воду сокиру – десять розумних не витягнуть (Н. тв.). 5. Не співає чорнобрива, кляне свою долю (Т. Шевченко).
ІІ. 1. Кайдаш сів з ними за стіл і почав балакати (І. Н.-Левицький). 2. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице ченця (І. Н.-Левицький). 3. Я тоді зліз на купу лози та ну гойдатися, та й ну гойдатися (О. Довженко). 4. Салям алейкум – значить „мир вам” (Із газ.). 5. Заридала Катерина та бух йому в ноги (Т. Шевченко).
ІІІ. 1. Митцю не треба нагород (Л. Костенко). 2. Візьму собі твою співучу душу (Л. Українка). 3. Не плюй у криницю: пригодиться ще води напиться (Н. тв.). 4. Тремтіння віт, і жах, і насолода, шаленство злив у білому вогні (Л. Костенко). 5. Готують молодий пшеничний урожай в бджолинім вересні (А. Малишко).
IV. Подорожувати, замилуватися; вражати, проспівати.
V. Приїхати, виховувати.
Зразки самостійних робіт з теми „Складне речення”
Самостійна робота № 6
Тема: Структурно-семантичні особливості складносурядного речення
Завдання 1
На основі простих речень побудуйте складносурядні відкритої і закритої структури. З'ясуйте формальні особливості відкритості/закритості структури. Дайте характеристику предикативних частин щодо їх співвіднесеності:
а) з двоскладним / односкладним;
б) поширеним / непоширеним;
в) повним / неповним;
г) ускладненим / неускладненим простим реченням.
Завдання 2
Назвіть основні формальні ознаки складносурядного речення. З'ясуйте, якими засобами поєднуються предикативні частини і які семантико-синтаксичні відношення встановлюються між ними (одночасності дії, послідовності дії, умовно-наслідкові, причинно-наслідкові, висновкові, чергування дій тощо). Побудуйте графічні та лінійні схеми речень.
Завдання 3
Прокоментуйте семантико-синтаксичні відношення між предикативними частинами, що поєднуються сполучником а (протиставні, зіставні, зіставно-протиставні, єднальні).
Завдання 4
У яких випадках сурядні сполучники поєднують предикативні частини складносурядного речення, а в яких – однорідні члени речення? Поясніть наявність/відсутність розділових знаків перед сполучниками сурядності.
Завдання 5
Побудуйте складносурядні речення за схемами.
Вкажіть на засоби зв'язку та семантико-синтаксичні відношення між предикативними частинами.
Варіант 1
Тут жив живий бог, ніким не вигаданий і ніким не даний. Він не потрясав карами своєї Біблії, не пророкував, будучи плинним й невидимим (Харч.); Над столом, густо заставленим смачними напитками і наїдками, похабно сяяла електрика. За столом сиділи та з церемонними словами і усмішками на устах їли ті страви гості (Підмог.).
Друг ще простить, зате сама доля може часом помститися (Іванич.); Автобуса не трапилося, тому сіли в кузов вантажівки (Тют.); Михайло торкнувся коня ногами, і він задер голову, заіржав і побіг риссю (Шевчук); Працює на підйомному крані, і тому звик на всіх згори вниз дивитися (Дім.); То загуркоче ген-ген над затихлим гаєм канонада, то враз освітять небо спалахи сигнальних ракет (Збан.); О, закуй мені, зозуле, Чи я довго проживу (Олесь).
А вони тим часом загарбали міські хутори, а вони зігнали з них удів міщанських – і ну хазяйнувати (Тулуб); Боєць з хибами – все-таки боєць, а муха без хиб всього лиш бездоганна муха (Довж.); Люди битимуть зміїв по головах, а змії кусатимуть їх у п'яту (Харч.); Товариші поговорили ще трохи у вигоні й забули, а в мене ще довго щеміло в грудях (Вас.); У батька піввуса обсмалило, а їм смішно до сліз (Тют.); Сонце впало в степ за очеретом і погасло, а з лиману викотився червоний місяць і пустив на воду широку іскряну стежку (Н.-Лев.).
Вгорі над нами зашумів вітерець, і досвітня темна пелена паморозі повисла над головами сина і матері (Стельм.); Правдивим будь – але не всім ти відкривайся. Хоробрим будь – але на техніку зважай (Тич.); Зрідка спросоння заскрипить журавель або гупне біля якогось похиленого тину росяне яблуко, проллється шипучим соком на траву – і знов тиша (Стельм.); Лиш небо гуде неокрає та сім'я журавлина на крилах весну підіймає (Мал.).
5. а) А[ ],а[ ],а[ ].
б) Або [ ], або [ ], або [ ], але [ ].
Варіант 2
Ніщо прикре до вечора його не спіткало. Відібрав чимало картин для імперської власності і мав приємну несподіванку (Харч.); Незабаром у птахів вивелося п'ятеро малят. Вони жадібно розкривали дзьобики і просили їсти (Газ.).
Володимир озирнувся навдокіл, але не побачив нікого, хіба що лагідне обличчя Марії Яківни (Шевчук); Серпневий день згорів над Києвом, і зорі висіяла ніч (Дрозд); То засвітить фари і б'є світлом по мокрих деревах при дорозі, то погасить їх і виє у пітьмі (Тют.); Була вона з хліборобського роду, і тому знала ціну навіть найменшому шматочку (Гонч.); Або ми підемо і ціною життя здобудемо волю, або ми вік залишимось жити на колінах (Загреб.); Чи то мені здається, чи то справді свист тихшає (Коцюб.).
Здригається обрій од шквалу й грози, А поле – погожого тижня чекає (Копил.); Життя одвічно вище смерті, а це його одвічна суть (Онещ.); Антось впрігся у шлею і тягнув з-під шопи воза, а Мокрина краєм ока дивилася з вікна (Харч.); Без гучних прожив він декларацій, А в душі поезія цвіла (Рил.); Старша навчала сестру меншу, а їх підслухало ще кілька дівчаток з вулиці (Шевчук); Навколо білів сніг, а в саду ще й досі лютувала стрілянина (Збан.).
Багряні смуги на обрії тугішали, звужуючись, і були схожі на лаз у той задушливий день (Гуц.); Олександр Довженко не тільки в розмовах, не тільки в прилюдних виступах, але й всією своєю творчістю завжди сміливо вторгався в саме життя (Рил.); То хочеться над вами заридать, то заспівать з раптового нестяму (Л. Укр.); Вітру на морі не було, проте клекотів сильний прибій (Ткач).
5. а)[ ], і[ ]; то[ ], то[ ].
б) [ ] і [ ], та [ ].
Варіант 3
Її обличчя, відбившись, стояло перед ним, дивилося із самого дна потоку, ясне й чисте, як сонце. Маленькі хвилі промивали його, промивали їй голову, стрічки в косах (Харч.); Чергова сестра Одарка Калинівна роздавала хворим ліки. Вона уважно схилялася до кожного та казала ласкаві, розрадливі слова (Підмог.).
Галя не могла оформити цю думку в слова, зате вона відчувала її всім серцем (Шевчук); Ота зустріч просто-напросто приверзлася, або вона йому наснилась в страхітливім сні (Дім.); І будеш ти у кожнім диханні, І будеш ти навіки при мені Гасить зірки очима на світанні, Палить мене в безмежному вогні (Сим.); Твій сміх – то сміх мінливої зорі, Та лиш у снах він явиться мені (Черкас.); Чи то війнув снігами небосхил, Чи то так сумно розкричалась галич (Світл.); Не тільки Ліна Іванівна, але й Орест дуже полюбив голуба (Шевчук).
Того року трави і пшениці стояли, як Дунай, а косарі були в ціні (Стельм.); Ти смієшся, а я плачу, великий мій друже (Шевч.); А козаки тим часом сідали на байдаки, перепливали Дніпро, а отаман, хоч як йому було важко, гнув бога до землі (Харч.); Слова одні нам тішать зір і слух, А інші нас відштовхують раптово. В одних – огонь і істина жива, А є й мертвотні, крижані слова (Рил.); По легенькому вітрі на сніг лягав гній-сипець, а під цим покривом все поволі тануло (Сенч.); Ці пришельці не підіймаються знизу і не просять напитися води, а з'являються вони бозна-звідки (Шевчук).
4. 3 неба спливала хмара, і десь глибоко внизу відсвічувався зірками Дніпро (Ваш); Ми часто робимо дурниці Думками, вчинками, пером, То перебільшуєм дрібниці, То плутаємо зло з добром (Дрозд); Мільйони уст, очей, садів, будов, пейзажів, тонів, запахів і ліній, але одна у світі є любов, єдине сонце у небесній сині (Рил.); Нема в нього ні оселі, ні саду, ні ставу (Шевч.).
5. а) То [ ], то [ ], а то [ ] і [ ].
б) [ ] – і [ ], і [ ], і [ ].
Варіант 4
Розпущені коси спадали їй на оголені плечі. Очі два повні відра під коромислами брів – хлюпали живою синявою (Харч.); Птахи по черзі літали на болото і годували своїх дітей. Вони майже не відпочивали (Газ.).
Не тільки Галя бачила те синє диво, але й стара не відводила від нього очей (Шевчук); Чи то сонце сходить над побоїщем, чи то наповнилась по самі вінця земля червоною кровицею (Іванич.); І з кожним днем мужнів наш дужий голос, і сили виростали немалі, і наливали український колос щедроти української землі (Ле); Після материної смерті минуло чотири роки, тому й хрест над нею ще не встиг узятися сірим туском (Тют.); Кожен з нас з честю зустріне смерть за цими стінами або діти наші ніколи не будуть вільними на рідній землі (Збан.); Ніч колихала так ласкаво, Проте не спалося ніяк (Рил.).
Дні як у молоці, а ночі густою чорною патокою важіють над землею (Слісар.); І сходить день, і мови сходить врода, А над усім – ці світлі небеса (Сенч.); А ніч на морі відпочить зібралась, розкинулась, А до води звисають чорні тучі (Дрозд); На самій полонині вгніздилося сонце, а в його проміннях з сумовитим курликанням пролітає журавлиний ключ (Стельм.); Чотири підкотини вже закопані, а поруч лежать і терниці на двері до нової хати (Чорн.); Гріло йому серце новонабуте тепло, а на вустах лежала перейнята від нагірної принцеси усмішка (Шевчук).
Антон багато цікавого побачив не тільки в артільному господарстві, а й по хатах колгоспників (Черкас.); Пливе обабіч шляху жовта і червона пшениця і аж на горбку зупиняється біля озерця рожевого маку (Стельм.); Туман уже піднявся і небо стало сірим (Коцюб.); Синє море звірюкою то стогне, то виє (Шевч.).
5. а) [ ], та [ ], і [ ].
б) Чи [ ], чи [ ], а [ ].

Складносурядне речення
Варіант 5
1. Хати стояли над туманом. Туман не здіймався вище вікон (Харч.); Помалу послинив край грубого махоркового паперу, обережно зліпив свій виріб і полюбувався на нього. Цигарка вийшла напрочуд рівна, трохи загострена на кінці (Підмог.).
2. Птах відлетів, і сон повільно ввійшов у серце дівчини (Шевчук); Хоч у житті стрічав тебе я рідко, та все ж мені той спогад серце гріє (Фр.); Мої очі закипали сльозою, проте хотілося слухати наспівування мамою цих тужних слів (Стус); Чи то неминучість загартовує душу, чи то вона лікує її (Шевчук); Під неділю або Чіпка в Грицька з матір’ю, або Грицько в Чіпки з Мотрею (Мирн.); Ніколи не буде у матері сина, І тому вона йде за село, за околицю, І стає на коліна, І небові молиться (Олійн.).
3. Майданчик на березі мілководної річечки було зруйновано, а на його місці височіла сторожова вишка (Збан.); Хочеться мені хоч одним оком поглянути на Італію, а також хочеться побути на селі (Коцюб.); Сипався і сипався вишневий цвіт під місяцем, а майдан дуднів від шалу (Харч.); Листя було чорно-зелене, соковите, буйне, а між ним синіли грона ягід, тугих і терпких, як терен (Загреб.); Спочатку морок поліз з-поміж очеретів, а за ним дихнули озерця й купини білим туманом (Коцюб.); Все скуте жахом, а Марко грає (Олесь).
4. Вервечки березки спиналися на стебла лободи, купчилися поверх трави, і білі квіти дзвеніли довірливо й мило (Гуц.); Не забувай за отчий свій поріг, Але й кермуй політ за обрії незнані і мислі, і часу закони невблаганні неси в будучину, на плетиво доріг (Мал.); Не сон-трава на могилі Вночі процвітає, То дівчина заручена Калину саджає (Шевч.); У кожного з нас вдома є або дружина, або діти, або мати, або наречена (Гонч.).
5. а) [ ] або [ ], та [ ].
б) Чи то [ ], чи то [ ] і [ ].
Самостійна робота № 7
Тема: Структурно-семантичні особливості складнопідрядного речення
Завдання 1
Встановіть, які складнопідрядні речення і чому належать до конструкцій розчленованої структури, а які – до нерозчленованої. Назвіть засоби зв'язку, що поєднують предикативні частини.
Завдання 2
З’ясуйте семантико-синтаксичні відношення між предикативними частинами, які поєднуються сполучним засобом що. У яких випадках що виступає сполучником, а в яких – сполучним словом? Вкажіть на синтаксичну функцію сполучних слів.
Завдання 3
Схарактеризуйте складнопідрядні речення за: а) семантико-синтаксичними відношеннями; б) засобами зв'язку; в) співвіднесеністю предикативних частин із двоскладним/односкладним, поширеним/непоширеним, повним/неповним, ускладненим/неускладненим реченням. Підкресліть і проаналізуйте предикативні основи. Побудуйте графічні та лінійні схеми.
Варіант 1
Покинув я сумний підвал, лишив майдан Богдана, де гетьман огиря учвал кудись жене щорана (Сим.); Нехай приїде, тому що він повинен вислухати мене (Риб.); Ми з тіткою йшли вулицею швидко, аби встигнути вчасно до діда-кравця (Тют.); Як уже раз відірвешся від свого вугла, то під чужим мусиш здихати (Іванич.); Хлопці якраз і ждуть, доки з комісії вийде Колосовський (Гонч.); Молода струнка яворина, яка вкрила оксамитовим мохом коріння, високо сягає рябеньким стовбуром, осміхається до блакитного неба (Коцюб.).
Аж дотепер не знав, що так важко буде йому розлучатися з тим життям, з вахтами, сонністю моря, кигиком чайок (Гонч.); Проте Андрій плекав надію, що все минеться якось (Коцюб.); Ти даєш поету дужі крила, Що підносять правду в вишину (Сим.); Те, що є в людині, без сумніву, важливіше за те, що є у людини (Шовкопл.); Довкола було настільки тихо, що чути було тремтіння лагідних зір (Шевчук); Хто ж винен, що якась людина роками носить на собі цю пляму (Сенч.).
3. Хіба ми не повинні плекати народні таланти, щоб вони світили всьому народові (Ян.); Незважаючи на те що пожежу вгасили, люди не розходились (Коцюб.); Поклін тому, хто вносить чесну зладу в людські серця, одверті і незлі (Мал.).
Варіант 2
1. Погода стояла тепла і сонячна, так що шибки на вікнах аж миготіли (Тют.); Іди туди, де люди творять світло і ставлять хрест на темне й на старе (Сим.); В передчутті божественної миті Ми мусимо іти на каяття, Щоб наші друзі, правдою умиті, Наповнилися світлом за життя (Рил.); Вклонитись можна юності своїй, якщо знаходиш квіти власних мрій у торжестві утвердженої справи (Лет.); Ніхто не пам'ятав, щоб хорунжий так сміявся (Риб.); Він єдиний, хто пішов би на це без коливань і докорів сумління (Дім.).
2. І той горіх, що з туги всох за нею, мені у тому слові шелестить (Олійн.); Ніхто навіть не думав, що вони такі лихі люди (Земл.); Відомо, що в липні день стає коротшим (Шевчук); Пісня – лиш те, що кличе до боротьби (Коцюб.); Так собі думаючи та гадаючи, старий Таволга часом так засумує, що аж сльоза покотиться йому з ока (Куліш); Рослинний світ нашої планети настільки багатий, що вражає нашу уяву (Цюпа).
3. Особистий настрій членів комісії теж був найрізноманітніший, бо всі вони були людьми і мали свої слабкості (Тют.); У вікна заглядав невмиваний ранок: сіренький, пожмаканий, з непричесаними хмарами, від чого у Івана на душі стало досадно (Дім.); А та печаль в очах з туманом сивим йому здається витвором красивим, котрий в багатті скоро ізгорить (Шест.).
Варіант 3
1. Дитиною хотілося йому полізти тією драбиною туди, де скупчились ті отари, і пристати до них пастухом (Шевчук); Для того й збудований був цей собор, щоб у хвилини розпачу людина не втрачала віру в життя (Гонч.); Якщо гра на фортепіано її заспокоювала, то скрипка дратувала (Панч); Русь не дрімала, стомлена і млява, забившися ведмедем у барліг, Бо відчували грек і печеніг відлуння кроків князя Святослава (Сос.); У приймальній ректора, куди він зайшов, було повно людей (Тют.); Хто прагне тиші і спокійного життя, той за своїм духом міщанин (Сим.).
2. Невдовзі таки знайшли велику миску меду, що була схована в княжій медовні (Покр.); В мені гойднулася жовта хвиля, як пісок, що його крутить вітер над головою із сумовитою піснею (Шевчук); Вдома Дарина ніяк не могла вирішити, що подарувати йому на пам'ять (Дім.); Тепер Нюра тим тільки й жив, що ждав наступної суботи (Тют.); Часом Десна розливалася так пишно, що у воді потопали не тільки ліси і сінокоси (Довж.); В її великих синіх, мов волошки, очах було стільки завзяття і рішучості, що це відразу передалось Косачову та Датико (Збан.).
3. І було в образі тому таке гидке щось, таке противне, від чого Кирило здригнувся (Коцюб.); А ти для мене й досі молодий, Хоч вже і сивий, як стебло полинне (Минко); Чомусь нагадував він мені сучкувате молоде деревце, яке не хоче ні ламатися, ні гнутися під ворожим вітром (Загреб.).
Варіант 4
1. Не буде щастя ні мені, ні люду, Доки на світі нещаслива буде хоча б одна людина роботяща (Ворон.); Рум'янець горів на всю щоку, від чого лице здавалося червоним і стурбованим (Тют.); Я міг би дати вам довічну славу, якби вона приходила з жалю (Рил.); Володимир змушений був спинитися і сісти, бо йому від незручного підйому аж іскрами пішло в очах (Шевчук); Ще в дитинстві я ходив у трави, В гомінливі трепетні ліси, Де дуби мовчали величаво У краплинах ранньої роси (Сим.); Посунулись туристи у село, яке славиться майстрами (Вишня).
2. Шкірка на них (картоплинах) так пригоріла, що аж відстряла від серединок, рожевих та пахучих (Тют.); Сад був залитий настільки чистим світлом, що дерева майже розчинилися у ньому (Шевчук); Я пам'ятаю, що ти любиш Бетховена (Сим.); Ви ще раз мрієте про наші державні, громадські, кооперативні й інші установи і про урядовців, що працюють по тих установах (Вишня); А справжня слава – це прекрасна жінка, що на могилу квіти принесла (Кост.).
3. Вона почала придивлятися дорого, наскільки це було в її змозі (Коцюб.); Сергій Антонович звик, видно, до оригінальничання свого помічника, хоча не переставав його помічати (Шовкопл.); Слався той, хто в піснях оспівати зумів джерело і вогонь – два великих начала (Лубк.).
Варіант 5
Якщо помру по дорозі, хай хоч мої кості відвезуть додому (Іванич.); Вигаптуй на небо райдугу-доріжку, простели до сонця вишивку-маніжку, щоб по тій доріжці з лебедями-снами плавати до щастя білими човнами (Сим.); Крила їхні стали руками, бо їм треба було для життя рук, а не крил (Шевчук); Битва за щастя вільного людства буде стрясати землями доти, доки не встануть з рабства поснулі (Харч.); Дехто навіть не задумується над тим, скільки користі людям приносять птахи, оберігаючи ліси від шкідників (Газ.); Хто щастя взяв у лютій боротьбі, той зможе захистить його в бою (Мал.).
Вже цілий місяць обживаю хату, що ж, мабуть, навикати вже пора (Сим.); Це все було в двадцятому столітті, що грозами над нами пронеслось (Сим.); Тільки глибоко десь, на дні дівочого серця, ятриться біль, що не знає вона отакого тихого людського щастя (Цюпа); Почало здаватись, що за чорною смугою хмари то здіймається, то падає хвиля вогняного моря (Коцюб.); Він такий, що в неозорім полі уночі обійде хуртовину (Мал.); Сонце пекло так, що й уночі степ пашів (Шевчук).
3. Маланка все ж солодко осміхалася, хоч душа в неї сичала (Коцюб.); Непереможно прагну я поставить там високо червону короговку, де й сам орел гніздо не сміє звить (Л. Укр.); Оборонці гетьманської столиці, яку будь-яке вороже військо могло б узяти хіба що багатоденною облогою, розбіглися (Іванич.).
Самостійна робота № 8
Тема: Складнопідрядне речення з кількома підрядними, його структурно-семантичні різновиди
Завдання 1
Перебудуйте елементарні складнопідрядні речення в неелементарні з однорідною / неоднорідною супідрядністю або послідовною підрядністю.
Завдання 2
Конструкції з послідовною підрядністю трансформуйте в інші різновиди складнопідрядних речень із кількома підрядними, ввівши у структуру можливі предикативні частини.
Завдання 3
Складнопідрядні речення із однорідною супідрядністю розгорніть у конструкції з супідрядністю та послідовною підрядністю. Схарактеризуйте предикативні частини за співвіднесеністю з: а) двоскладним / односкладним; б) поширеним / непоширеним; в) повним / неповним; г) ускладненим / неускладненим реченням.
Завдання 4
Складнопідрядні речення з кількома підрядними проаналізуйте за: а) різновидом; б) засобами зв'язку; в) семантико-синтаксичними відношеннями. Побудуйте графічну та лінійну схеми речень.
Завдання 5
Побудуйте складнопідрядні конструкції з кількома підрядними за схемами. Вкажіть на засоби зв'язку та семантико-синтаксичні відношення між предикативними частинами.
Варіант 1
Коли на городі з'являвся перший пуп'янок огірка, мати брала мене за руку і вела подивитись на це диво (Стельм.).
Він починав розуміти, що розпорядок гарний тільки тоді, коли його сам до себе з доброї волі прикладаєш (Підмог.).
Живе лиш той, хто не живе для себе, Хто для других виборює життя (Сим.); Я так хочу, щоб вони простояли так цілу ніч, щоб у душі тієї другої не зникло відчуття самотності, щоб вони відчували потребу бути тільки разом, вдвох (Шевчук).
4. Коли з твоєї душі одкриваються все нові й нові обрії, старі рани забуваються, бо життя стає нескінченним (Олесь); Поки доїлися кози, він сидів на веранді, яка густо заплетена крученими паничами (Шевчук); Родим не пояснював Сивоокові, що діється в полум'ї, як народжується глина, на яку крізь соломинки, що вставлені в турячі роги, накраплювали співучі барви (Загреб.); Доцільність англійської системи полягає в тому, що в ній є парламент, який перевіряє сам себе і правителя (Іванич.).
5. а) [, (де), ], (як).
б) [, (хто), (хто)], (бо).
Варіант 2
Конюшина добре зійшла і так рясно та буйно зацвіла, наче синювато-червоні вогники побігли по траві (Колом.).
Хто знає, що робиться там, де людина не може бачити (Коцюб.).
Школа – це місце, де кожний крок життя і взаємовідносин вихованців і вчителів сповнений глибокого морального смислу, де кожна маленька людина кожну мить свого буття живе під впливом яскравого світла правди (Сух.); Ніколи не думав, що заґратовані вікна аж так віддалять людину від реального світу, що в незвіданих вимірах планети ридає у горі моя мати (Іванич.).
Здавалося, що то дзвонить мідний кайдан, в якому закипає вода (Мушк.); У війну, коли доводилось бувати в розкішних багатоповерхових палацах на відомих усьому світові проспектах, я з ніжністю згадував маленьку нашу глиняну хату, як усі люди на землі згадують своє дитинство (Слісар.); До тебе летіла б край світу, Де сходить зоря золота, Якби не морози на квіти, Якби не минули літа (Ткач); Щоб настав час жданий людського єднання, Щоб ні пана більше не було, ні хлопа, Треба перейнятись швидше світлом знання, поступом, якого осягла Європа (Григор.).
а) [, (як), ], (що).
б) [ ], (де , (які),), (де).
Варіант 3
Олесь біжить підтюпцем і раптом помічає, що дерева теж біжать, кружляють, ховаються одне за одного (Тют.).
Живуть століття після смерті ті, що роблять те, чого "не можна" (Сим.).
Коли починається сезон, коли трактори не вичахають на шлях цілу добу, Зоя помітно зростає в своїй ролі (Гонч.); Нехай не знає втоми та рука, що добре зерно в добру землю сіє, що зневажає чорні суховії і щедра, як напровесні ріка (Рил.).
4. Потім, коли підійшов Черниш, Маковей упевнився, кого вона шукала (Гонч.); Якби мої думи німії та піснею стали без слова, тоді б вони більше сказали, ніж вся оця довга розмова (Л. Укр.); Мабуть, так думають митці в старості, коли вже вигоріло все паливо, коли вичахло серце, що прагнуло все вищої і вищої мети, коли мистецтво стало способом заробітку, бо нічого іншого вони не вміють (Мушк.); Я побачив, що з дідом треба якось інакше балакати, щоб викликать його на розмову і не вважати на його вдачу (Олесь).
5. а) [ ], (бо), (що), (що), (що).
б) [, (що), ], (аби), (коли).
Варіант 4
Шпаків чути здебільшого вранці, коли довгим ланцюжком вони влаштовуються на телеграфних дротах (Собко).
У відповідь така тиша, що чути було, як угорі шелестять хмарки (Шевчук).
Ми сиділи доти, доки голуб не опустився на дах, доки не напливла на землю густо-гаряча темна хвиля смеркання, доки не затихли кроки людей (Шевчук); Прости, що знов наснитися молю, що був учора біля твого дому (Бойч.).
Розповідав учора про сибірські морози, на яких і залізо не витримує – кришиться, про гнуса, од якого нема порятунку нічому живому, про щоденний героїзм отаких, як Іван Захарович (Дім.); Коли мені підхлібник тисне руку, тікаю геть від нього сам не свій, мов босою ногою на гадюку я наступив на стежці лісовій (Павл.); А там прохолодно синів Дніпро, по якому пропливали річкові трамваї з людьми, що їхали на далекі пляжі (Мушк.); Була це нагальна течія, яка захоплює душу і тягне туди, куди можна сягнути, захоплюючись і лякаючись відчуття неможливості кінця (Шевчук).
5. а) [ ], (скільки), (що).
б) [, (що, (який),), ], (звідки).
Варіант 5
Такі грізні вони стали, що готові були в одну мить кинутись на кого завгодно (Колом.).
Вже життя підійшло до кінця, коли з'ясувалося, що дуже хочу жити (Тют.).
Ми народилися в муках, щоб родити, Щоб синами обезсмертити свій рід, Щоб квітував на диво всьому світу Козацький геніальний родовід (Сим.); Я почув, як щось хряснуло в мені самому, як серце тріснуло від кривди (Іванич.).
4. Коли за рогом зникла остання підвода, я вирішив, що досить вже відсиджуватися у привітному затишку лісових нетрів (Збан.); Нестерпно захотілося знати, що він пережив, як склалася у нього доля (Іванич.); Я довго дивився, як плигає по вулиці вогник ліхтарика, на потік, який зносив у Дніпро сьогоднішній настрій, на дощові нитки, які клювали обернену на багно пилюку (Шевчук); Цей буйний платан привертав увагу місцевих жителів, паломників, невільників, що тягнулись журавлиними ключами з ринку на галери, турецьких дервішів ордену Хаджі Бехтоша, які заснували на околиці міста такіє (монастир) (Іванич.).
5. а) [ , (котра), ], (що ), (де).
б) (якби), [ ], (куди).
Самостійна робота № 9
Тема: Структурно-семантичні особливості безсполучникових конструкцій
Завдання 1
Визначте семантико-синтаксичні відношення безсполучникових конструкцій з однотипними частинами. Вкажіть на їх структурно-граматичні особливості, засоби зв'язку між предикативними частинами. Поясніть вживання розділових знаків.
Завдання 2
Трансформуйте (де це можливо) сполучникові конструкції в безсполучникові. Чому деякі речення не піддаються відповідній трансформації? Встановіть семантико-синтаксичні відношення перебудованих речень і зіставте їх із відношеннями сполучникових конструкцій. Зробіть висновки.
Завдання 3
Визначте різновид безсполучникових конструкцій. Встановіть кількість предикативних частин і семантико-синтаксичні відношення між ними. Схарактеризуйте кожну з предикативних частин за співвіднесеністю: а) з двоскладним/односкладним; б) поширеним/непоширеним; в) повним/неповним; г) ускладненим/неускладненим реченням. Побудуйте лінійні схеми безсполучникових конструкцій.
Варіант 1
Гнуться клени ніжними колінами, Чорну хмару сріблять голуби (Рил.); Народ – мій Бог, йому я вірю (Сим.); У ровах вода, на городах – пісок (Харч.); Річка зачинається струмком, із струмків мільйонних – повінь річки (Гонч.); Добрі діти доброго слова послухаються, лихі – й дрючка не бояться (Нар. тв.).
2. Вночі прокидаюсь, сідаю на ліжко і напружено слухаю, як щось свердлить мій мозок, лоскоче серце (Коцюб.); То над Європою кислотні йдуть дощі, то раптом лазер проникає в гени (Підс.); Або зима буде холодною, або влітку засуха все спалить (Газ.); Вже день здається сивим і безсилим і домліває в зарослих ріка (Сим.).
3. Це правда: кров з каміння може змити дощ (Антонич); Сонце заходить – Катерина по садочку ходить (Шевч.); Тільки ранньою весною зеленіє в них перша трава, потім гаряче сонце спалює кожну билину, суховій випиває останню вологу (Дрозд).
Варіант 2
1. Ну, і пішов я ланами; там ешелони, сніги (Сос.); Вітер вороже б'ється у вікно – син його не лякається (Газ.); Кожушина сповзла з Тодорчиного плеча, він побачив її руку, мускулясту, тверду, оголену вище ліктя (Харч.); Вогнем палає виднокруг, земля світлішає довкола (Воскр.); Поле не оране, вівці не лічені, пастух рогатий (Нар. тв.).
2. Навіть не оглядаючись, я знаю, що це іде хтось із небагатих людей (Стельм.); І я всміхаюся до всіх, і я їй ніжним голубом воркую (Олесь); Вітайте їх, і нехай вони надсилають до нас свої матеріали (Панч); Поки ми спускалися в долину, червоне сонце котилось краєм макітри (Коцюб.).
3. А ще пам'ятаю: спускала на воду кораблик (Газ.); Довженко – не однотонна текуча мелодія, він всеохоплюючий, універсальний в найкращому понятті (Гонч.); Працюєш на полі в квітні – думай про серпневі дні літні (Нар. тв.).
Варіант 3
В могилах поле мріє – Назустріч вітер віє (Тич.); Щебечуть птиці, вітер лине, до тебе квітка тягнеться в півсні (Сос.); Старе не просто вийшло з моди, його було чим замінить (Харч.); Сонце ще не зійшло – надворі було світло, все ожило, загомоніло (Збан.); Камінь тліє, точиться незримо, Молодість вітрами лине в ніч (Мал.).
2. А ти ще бачиш місяць, як його з лісу виносять на рогах корови (Стельм.); Чи то вітер верхів'ям смерек гуляє, чи вовк самотній виє жалібним голосом (Лет.); Ліве око у нього витекло, зате праве ж блимає гостро (Дім.); Хоч не став він ні гетьманом, ні митрополитом, зате став хоробрим воїном (Риб.).
3. Приносиш ясний усміх долі, хвороба гоїться поволі, обнова в серці спіє (Антонич); Донька народилась зіронька засяяла (Газ.); В останній час сім таких погод у нас: сіє, віє, мутить, крутить, припікає, мете, поливає (Нар. тв.).
Варіант 4
За тинами цокотять копита, Сад шумить, Пахнуть медом яблуні в саду (Сос.); Добре говорити – зле творити (Нар. тв.); В хаті пахло засохлими васильками, під піччю сюрчав цвіркун, за хатою стигла червнева тиша (Тют.); Марія втримувала на руках дитинча, Федулиха держала за налигач корову (Харч.); У глибині лісу стукав дятел, пищали синиці (Донч.).
2. Люди запевняли, що саме під цим дубом запорожці разом із своїм кошовим отаманом Сірком писали знаменитого листа турецькому султанові (Шест.); Я не я, і ти мені не ти (Кост.); Не тільки тужна пісня лилася із змученої душі матері, а й пропікали сльози гарячі сліди на її обличчі (Тют.); Народ сам скує собі долю, аби тільки не заважали (Коцюб.).
3. Ходжаєв просив Олександра Івановича збудити його о другій ночі – хай, заступаючи один одного, вони почергують так до ранку (Антонич); Старе одживає, нове народжується (Вишня); За народним повір'ям, осика була сильним відворотним засобом од нечистої сили: кілок з осичини забивали на воротах під Зелені свята (Барк.).
Варіант 5
1. Я для неї зірву Оріон золотий, я – поет робітничої рані (Сос.); Вечір упав на коліна, руки спокійно простяглись на лавці (Тют.); Нили ноги і руки, була великою голова (Харч.); Виставу закінчено, глядачі аплодують, завіса знову піднімається (Газ.); Цінує розум вигуки прогресу, Душа скарби прадавні стереже (Кост.).
2. Смутний грудень, як прийде студень (Нар. тв.); Немає пісні в порохна, зате стрімку провину чути (Кочерга); Чоловік забіг кудись на край світу, і вона його щодня проклинає (Дім.); Якщо узявсь іти – кінця ти доходжай (Тич.).
3. Десь оддалік дере деркач, б'є перепел, потім усе затихає (Вишня); Не бачу вже нічого більш, лиш знаю: юрбу схвилюєш ти шаленим герцем (Антонич); Зійшов у березні сніжок – берись за плужок (Нар. тв.).
Самостійна робота № 10
Тема: Структурно-семантичні особливості складних синтаксичних конструкцій
Завдання 1
На основі простого речення побудуйте складну синтаксичну конструкцію з сурядністю і підрядністю. Визначте у кожній предикативній частині предикативну основу і схарактеризуйте її.
Завдання 2
Елементарні складносурядні речення розгорніть у складні синтаксичні конструкції: а) з сурядним і безсполучниковим зв'язком; б) сурядним, підрядним і безсполучниковим зв'язком.
Завдання 3
У складних синтаксичних конструкціях поставте потрібні розділові знаки. Обґрунтуйте їх вживання. Визначте різновид складної синтаксичної конструкції, кількість предикативних частин, засоби зв'язку та семантико-синтаксичні відношення між ними.
Завдання 4
Побудуйте графічну та лінійну схеми складних синтаксичних конструкцій. Схарактеризуйте їх за: а) структурним різновидом; б) семантико-синтаксичними відношеннями; в) засобами зв'язку. Вкажіть на співвіднесеність кожної предикативної частини з: а) двоскладним/односкладним; б) поширеним/непоширеним; в) повним/неповним; г) ускладненим/неускладненим реченням.
Завдання 5
Побудуйте складні синтаксичні конструкції за схемами. Назвіть засоби зв'язку та семантико-синтаксичні відношення між предикативними частинами.
Варіант 1
Білка вискочила з дупла і, чіпляючись за припорошені снігом гілки сосон, полетіла мені назустріч, залишаючи за собою хвіст снігової пилюки (Колом.).
По вулицях стікали каламутні струмки, а вузькі і горбаті тротуари блищали від болота (Панч).
Прорвіться крізь її веселість Вас подивом ошпарить суть Вона це дерево на скелі Яке вітрами не зігнуть (Кост.).
Коли вже люди обляглися спати, Коли вже місяць вилузнувся з хмар, Коли спартанка Києва, не Спарти, Лиш я світила вікнами в бульвар, – тоді із ночі, з пітьми, з порожнечі, де зіп'ялась вежа на котурн, мені хтось душу тихо взяв за плечі – заговорив шопенівський ноктюрн. Вона була б і вмерла вже не раз, та все питає і на смертнім ложі, – а де ж те Слово, що його Тарас коло людей поставив на сторожі (Л. Костенко).
5. а) [ ], і [ ], (що), (що).
б) [, (коли), ]; [ ], [ ]! [ ].
Варіант 2
М'яке зелене світло ласкаво лягає на важке тіло, на білу бороду й на благородний старечий профіль (Коцюб.)-
Сонце скотилося за байрак, і в хаті од заходу зробилося червоно й прохолодніше (Тют.).
Не знаю Чи віднайду загублену тебе Чи догукаю мрію з того краю Куди мене щоночі хтось веде і звідки я щоранку не вертаю (Федор.).
4.1 в епіцентрі логіки і стресу, де все змішалось – рідне і чуже, цінує розум вигуки прогресу, душа скарби прадавні стереже. Я в людей не проситиму сили, я нікого в житті не просила, як не просять гранітні схили, щоб у спеку дощі їх зросили (Л. Костенко).
5. а) [ ], і [ ], (якщо).
б) [, (хто), ]; (хто), [ ]! [ ].
Варіант 3
Стомився день, облишив косовицю, дмухнув на сонце, заморочив ліс, узяв на плечі хмару-пуховицю та й рушив спати на небесний віз (Вінгран.).
Вітерець лоскоче ковил-траву, і ящірки шастають поміж теплим камінням на голих пагорбах (Тют.).
В кімнаті запала тиша це була одна з тих хвилин коли співбесідникам здається ніби розмова й не переривалася так могутньо захоплює їх потік спогадів і думок (Собко).
4. І тільки на привалі, в ті рідкісні хвилини, коли ще в свої тачки жінки не запряглись, ті буковки вірменські виводять, як стеблини, І слізьми поливають, і букви прийнялись. То верби похилилися додолу, червоні ружі зблідли на виду, бо вже погналось перекотиполе за літом – по гарячому сліду (Л. Костенко).
5. а) [ ] – і [ ]: [ ], і [ ].
б) [ ], але [ ], (щоб).
Варіант 4
Вода шумить між камінням, підкидає вгору хвилі (Н.-Лев.).
Я думаю про тебе весь мій час, Але про це не треба говорити (Кост.).
Ми винуваті що міліють ріки І мілинами світять береги що десь духовні лупляться каліки і виростають ваші вороги (Сим.).
В маєтку гетьмана Івана Сулими, в сучасному селі, що зветься Сулимівка, до кінських грив припадені грудьми, промчали хлопці – загула бруківка, і тільки гриви... курява... і свист... лунких копит оддаленілий цокіт... і ми... і степ... і жовтий падолист... і цих дворів передвечірній клопіт. Мабуть, їй сумно, але жінка хоче, щоб їй хотілося сміятися (Л. Костенко).
5. а) [ ], (щоб), [ ], (що).
б) (Якщо), [ ]: [ ].
Варіант 5
Спочиває степ, набирається прохолоди після денної сліпучої спеки (Гонч.).
Ти глянула поглядом владним, безжалісна музо, і серце моє затремтіло (Л. Укр.).
Я тортури знести не зумію Признаюся зарані вам але більше сказать не посмію Коли навіть захочу сам (Сим.).
Це вже було ні зайчиком, ні вовком, кривавий світ, обвуглена зоря! – а я писала мало не осколком великі букви, щойно з букваря, – той перший віршик, притулившись скраю, щоб присвітила поночі війна. А буває спинюсь на місці, простягаю руки без слів, ніби жду чудесної вісті з невідомих нікому країв (Л. Костенко).
5. а) [ ], (як), [ ], і [ ].
б) [ ], [ ], і [ ], (коли).
Речення для повного синтаксичного розбору

1. Українці мої! Я запитую в себе, питаю у вас, у людей, я питаю книжок, роззираюсь на кожній сторінці – де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день, коли ми перестали гордитися, що ми – українці (В. Баранов).
2. Увечері, коли зорі цілуються, я хотів дитиною піймать на синій налигач місяць і напоїти з криниці моєї любові, а криниця моя тоді у яблуневім цвіту цвіла (Г. Косинка).
3. Боїться глянути вгору, щоб справді не було там когось; боїться глянути і на каміння: вже їй (Орисі) здається, що ось-ось заревуть і сунуться з річки зачаровані тури (П. Куліш).
4. Нехай не знає втоми та рука, що добре зерно в добру землю сіє, що зневажає чорні суховії і щедра, як напровесні ріка (М. Рильський).
5. Скільки б не судилося страждати, Все одно благословляю завжди День, коли мене родила мати Для життя, для щастя, для біди (В. Симоненко).
6. А тут гонець тривожну вість приніс, що Київ у облозі, що вже Щека, можливо, й смерть чекає недалека, а попід Києвом горить правічний ліс (Л. Забашта).
7. У траві раз по раз трапляються лісові квіти – то медунка раптом зажевріє, мовби хто кинув необачно у молоде зело червоно-фіалкові вуглини з кострища, то дрок змахне жовтою шпагою суцвіття і погрожує комусь чи, може, кличе до себе джмелів... (А.Дрофань).
8. Шелестить пожовкле листя, гаснуть очі, заснули думи, серце спить, І все заснуло, і не знаю, чи я живу, чи доживаю, чи так по світу волочусь, бо вже не плачу й не сміюсь... (Т.Шевченко).
9. Серед саду, здається, незмінно живе отой давній, тихий, лагідний світ, І такі ж самі ткалі й вишивальниці, які жили піввіку тому, тчуть килими, гаптують дивовижну квітчасту казку з хмелем, з маків і волошок, жайворонків і золотоперих півнів (М.Слабошпицький).
10. Якщо не можна вітер змалювати, прозорий вітер на ясному тлі, – змалюй дуби, могутні і крислаті, котрі од вітру гнуться до землі (Л. Костенко).
11. Багато народів дали людству великих співців, але я не помиляюсь, коли скажу, що будь-який поет будь-якої епохи міг би позаздрити тій славі і тій воістину всенародній любові, якими овіяне ім'я Шевченка в нашій країні (С.Чабанівський).
12. Вечорами в хлібах витинають на всі лади перепели, ніби влаштовують концерти для хворих, і той спів, як віщий поклик життя, нагадував недужим людям про молодість, про ті часи, коли вони о такій вечоровій порі працювали ще в полі, закінчували останній покіс або вивертували копи (І.Цюпа).
13. Коли в твої очі дивлюся – Здається мені: Мов бачу я небо прозоре, Мов бачу брильянтових зір ціле море, Що десь там горять-усміхаються, Чудові, ясні!.. (П.Тичина).
14. Для мене багато не треба, Щоб серце забилось раптово: Лиш латочку рідного неба Та матері лагідне слово (Д. Луценко).
15. Хто любить сонце, той в душі ясніє, Хто любить квіти, той не знає зим: Він розквітає і завжди весніє, Радіє світлом сонячним, ясним (М.Тарновський).
16. Коли кличе робота, а завжди вона кличе, я тоді відчуваю, що подвійно живу – сяє сонце у вічі, віє вітер в обличчя і земля попід ноги простеляє траву (А.М'ястківський).
17. Любов земна – не дивина, та є призначення найвище: люби вітчизну, щоб вона не стала попелищем (П.Перебийніс).
18. І хоч тепер уже лягла утома і борозни прорізали чоло, – я все ж радий, що кожну кому в своїх піснях я напоїв теплом (Д.Фальківський).
19. Тихо падає дощ, наче слово твого заповіту, щоб недремний сівач уставав до роботи засвіту: поле спрагло чекає (Б.Олійник).
20. Сиплеться, осипається листя, гнуться, горбляться берези, плаче і посміхається крізь сльози осінь і напрошує журбу на мою наболілу душу (М.Стельмах).
21. Ти знав пісень родинних низку, та лагідно мене просив, щоб заспівав я українську, – і ми зіллємо голоси (М. Сингаївський).
22. А чи сумуєш ти від того, що в нас в садку немає пташок співучих, не чуть пісень сріблястих про ночі зоряні, про сонце, про кохання? (О.Олесь).
23. У товаристві лад – усяк тому радіє; Дурне безладдя лихо діє, І діло, як на гріх, Не діло – тільки сміх (Л.Глібов).
24. Обіруч неї (доріжки) підіймається густа трава, ще зволожена буйною росою, що в скісному промінні сонця, яке деінде пробивається крізь крони дерев, зблискує самоцвітними барвами райдуги (А.Дрофань).
25. Не може кермувати той людьми, хто сам не бачить шляху із пітьми, не може дати волю той народу, хто душу закував у темноту (Д.Павличко).
26. Тільки там, де народ співає, співає не абияк, а багатоголосо, там, де голоси творять диво-плетиво, міг народитися Леонтович, що довів свою професію до високої досконалості (А.Авдієвський).
27. По той бік шляху, десь далеко в степу, за садками, тремтить червона заграва: то присяде до самої землі – і тоді на кутку стає поночі й глухо, то знову шугає вгору аж до Волосожару (Г. Тютюнник).
28. Жити серед людей – все одно, що ходити в казковому саду, де навколо тебе найтонші пелюстки квітів з тремтячими краплинами роси, і треба так іти і так доторкуватися до квітів, щоб не впала жодна крапля (В.Сухомлинський).
29. Життєва істина проста, Вона завжди була і буде: В людей душевних – доброта, А вічне зло – в мізерних людях (В.Буденний).
30. Якщо ти байдуже пройшов повз слабкого й беззахисного, якщо очі твої залишилися незрячими, а душа глухою – ти виростеш жорстоким, а жорстокість – це слабість, помножена на підлість (В.Сухомлинський).
31. Як тая Тінь, так щастя між людьми, І бачили, і знаєм ми, Біжить воно за тим, хто не шукає, А той, хто хоче, не піймає (Л.Глібов).
32. Ще недавно в це небо підіймалися райдуги весняні і там світилися соковито; сонцем курились після дощу неозорі, насіяні людиною хліба, і людина стояла серед них, ніби в океані, радуючись своєю працею, плодючістю землі (О. Гончар).
33. Сон літньої ночі колись мені снився, коротка та літняя нічка була, і сон був короткий – він хутко змінився і зник, як на сході зоря розсвіла (Л. Українка).
34. Слухайте ж, щоб дітям потім розказать, Щоб і діти знали, внукам розказали, Як козаки шляхту тяжко покарали за те, що не вміла в добрі панувать (Т.Шевченко).
35. Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати, коли є час, коли немає часу і коли навіть ні про що писати (Л. Костенко).
36. Коли вже люди обляглися спати, Коли вже місяць вилузнувся з хмар, Коли спартанка Києва, не Спарти, Лиш я світила вікнами в бульвар, – Тоді із ночі, з пітьми, з порожнечі, Де зіп’ялася вежа на котурн, мені Хтось душу тихо взяв за плечі – Заговорив шопенівський ноктюрн (Л. Костенко).
37. Не знаю, чи то з усіма таке діється, чи лише зі мною, спраглим усього рідного, тепер далекого від мене, але звуки пісні, що торкалися мого вуха, лягали перед очима фарбами, малювали мені з дивною яскравістю цілі образи (М.Коцюбинський).
38. Поле зелене – вітру б краплину, Бо задихнеться тут, на картині, В душній кімнаті, де піаніно імпровізує спів солов'їний (В.Буденний)
39. І десь в ті дні, несміло, випадково, хоча я вже й пісню склала не одну, печаль моя торкнула вперше слово, як той кобзар торкнув свою струну (Л. Костенко).
40. Помиляються ті батьки, які вважають, що спочатку діти повинні зрозуміти необхідність покори, а потім вони уже самі будуть коритися (В.Сухомлинський).
41. Любов виростає з лагідного дотику маминих рук і ласкавого маминого слова, з тихої колискової і веселки в небі, з квітки і вишні або яблуні під вікном, бо в квітці і дереві так багато добра до ліщини, що, раз торкнувшись цнотливої дитячої душі, воно впродовж цілого життя зоріє, як неопалима купина (Я.Гоян).
42. З цієї хвилини все те, що він (Тимко – авт.) бачив навколо себе, чув і відчував, повнилося для нього новим змістом: йому ніби вставили інші очі, і він ними бачив тепер те, чого раніше не помічав, йому ніби підмінили душу, і він тепер відчував те, про що раніше не догадувався (Г. Тютюнник).
43. Як і домовлялись, виїхали з Києва надвечір, коли сутеніло і в місті ввімкнули святкову ілюмінацію: сині, червоні й зелені вогні стискалися в яскраві вузли над вулицями, щоб згодом вибухнути, розсипатися салютними гірляндами... (Ю. Щербак).
44. Роки беруть своє, і від того крадькує невтішна думка: а що, як ураз відійде найдорожча тобі людина, хто ж тоді зустрічатиме в рідному обійсті? (В. Скуратівський)
45. Бо пам’ятайте, що на цій планеті, відколи сотворив її пан Бог, ще не було епохи для поетів, але були поети для епох (Л. Костенко).
46. Стою на відстані руки, яка межу не відгородить, і все мовчу, як ті жінки, що зберігають власну гордість (Г. Чубач).
47. Федору Несторовичу пригадалося, як у дитинстві шльопав босими ногами по розбитій чередою степовій дорозі, крута пилюга гарячими струмочками цідилася крізь пальці, а вітерець виносив з-поміж кіп теплий дух спілого жита (Гр. Тютюнник).
Теми для рефератів і виступів
Складні випадки керування в українській мові.
Семантико-стилістичні та синтаксичні функції часток.
Синтаксичні синоніми прийменникових та безприйменникових словосполучень.
Синтаксична синонімія простих ускладнених речень і складних (складносурядних, складнопідрядних).
Узгодження присудка з підметом у числі.
Варіанти форм іменної частини складеного присудка.
Узгодження означень та прикладок у роді, числі та відмінку.
Стверджувальні і заперечні речення (на матеріалі творів українських письменників).
Різновиди питальних речень у поетичній творчості Лесі Українки.
Синтаксичні особливості мови ділових документів.
Синтаксичні особливості наукового мовлення.
Стилістична роль однорідних членів речення в художньому мовленні. Полісиндетон і асиндетон.
Парцеляція як стилістичний прийом в художньому мовленні.
Формування культури мовлення учнів під час вивчення синтаксису.
Сполучник чи сполучне слово?
Складні речення з різними видами зв’язку (на матеріалі художніх творів письменника).
Інфінітив у функції головних та другорядних членів речення (на матеріалі художніх творів письменника).
Діалог та полілог в художньому мовленні (на матеріалі творів письменника).
Інтонування речень – важлива складова культури мовлення.
Стилістичні особливості звертань.
Стилістичні особливості вставних та вставлених конструкцій.
Стилістичні помилки, що трапляються при побудові речень і способи їх уникнення.

Заголовок 115

Приложенные файлы

  • doc 18078491
    Размер файла: 336 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий