Tema_1_4_Sutnist_i_funktsiyi_groshey


ТЕМА 1. СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ
Лекція 4 (2 год.)
Мета заняття: формування у студентів сучасного економічного мислення щодо сутності грошей та еволюцію їх виникнення, ознайомлення з сутністю грошей та її функціями. Характеристика ролі грошей у ринковій економіці.
План
Гроші як загальний еквівалент і абсолютно ліквідний актив.
Гроші як особливий товар: мінова й споживча вартість грошей як товару. Гроші як гроші та гроші як капітал.
Поняття про функції грошей. Функція міри вартості, її суть, сфера використання. Функція засобу обігу, її суть, сфера використання; реальність, кількість, визначеність грошей у цій функції.
Функція засобу платежу, її суть, відмінність від функції засобу обігу, сфера використання, еволюція.
Функція засобу нагромадження, її суть, сфера використання. Світові гроші.
Роль грошей у ринковій економіці. Якісний і кількісний аспекти впливу грошей на економічні та соціальні процеси.
Рекомендована література: 15, 34, 37, 39, 57, 61, 62, 63
1. ГРОШІ ЯК ЗАГАЛЬНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ І АБСОЛЮТНО ЛІКВІДНИЙ АКТИВ.
Подібний погляд на гроші лежить в основі особливого підходу до теорії грошей, а саме портфельного підходу. Він є основою всієї сучасної грошової теорії. У капіталістичному суспільстві люди мають можливість зберігати багатства в різних формах (у вигляді державних облігацій, акцій), володіти грішми, машинами, будинками тощо. Портфельний підхід розглядається індивідуально для кожного власника, який володіє певним фондом багатства і приймає рішення з приводу якого-небудь активу, в якому він хоче зберігати своє багатство протягом даного періоду. Зокрема, власник вирішує питання про те, яку частину багатства він буде зберігати у вигляді грошей. Цей підхід був сформований Хиксом. Особа повинна розподілити своє особисте багатство W між різними видами активів. На цьому етапі слід проаналізувати два види активів: М – гроші, В – державні закупівлі, t – момент часу, на який приймається рішення: Wt = Mt + Bt. (1.1)Вважається, що мета полягає в максимізації доходу від багатства протягом періоду, на який приймається рішення. Власники визначають пропорції, відповідно до яких вони розподіляють своє багатство між грішми й облігаціями шляхом оцінки відносної прибутковості кожної форми. Наприклад облігації приносять два види доходу – це відсоток і дохід від приросту капіталу, що буде отриманий, якщо курс облігації підніметься протягом періоду, коли вона зберігається у власника.Грошам, на відміну від інших товарів, властива абсолютна ліквідність. Ліквідність визначається як: 1) можливість використання певного активу в ролі способу платежу; 2) здатність даного активу зберігати свою мінімальну вартість незмінною.Абсолютна ліквідність – здатність активу негайно обмінюватися на будь-які блага.Портфельний підхід до визначення сутності грошей є методом аналізу їх використання.Суть портфельного підходу полягає в оцінці його окремих елементів з позиції міри їх ліквідності (рис. 1.1).
Економісти використали умовний портфель активів окремого економічного обєкта, в якому всі активи розмістили в міру зниження їх ліквідності, суб. тобто здатності до обміну.
(агрегати розглядатемемо на інших лекціях але я їх подаю для розуміння нище поданого)
Відповідно до методологічних правил НБУ виділяють грошові агрегати різного складу:
M0 включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями.
М1 грошовий агрегат М0 та переказні депозити в національній валюті.
М2 грошовий агрегат М1 та переказні депозити в іноземній валюті й інші депозити.
М3 (грошова маса) — грошовий агрегат М2 та цінні папери, крім акцій.
На першому місці в портфелі розміщена готівка, оскільки вона має найвищу абсолютну ліквідність (М0), і тому ні в кого не виникає сумніву, що це – гроші. На другому місці розміщені вклади до запитання та карткові, які мають хоч і високу ліквідність, проте нижчу, ніж готівка (М1).На третьому місці розміщені строкові вклади, які мають ще нижчу ліквідність, за що їх називають квазігроші і включають уже до третього грошового показника – агрегат (М2)Рис. 1.1. Схема портфельного підходу до сутності грошейЩе нижчу ліквідність має наступний актив – облігації, в якому є елементи з достатньою ліквідністю, а є й із вкрай низькою. Тому в одних країнах перші з них вважають ще грішми, а другі – ні, а в інших країнах усі облігації вже не вважають грішми
Однак, незважаючи на багатовікові дослідження і велику кількість теоретичних концепцій грошей, людство сьогодні не має однозначної відповіді на питання, що таке гроші.
У. Стаффорд, Т. Манн, Д. Норс визначали гроші як багатство держави, яке ототожнювали з коштовними металами. На цій язували з природними властивостямипідставі сутність грошей вони пов золота і срібла. Дж. Берклі і Дж. Стюарт сутність грошей зводили до виконання суто технічних функцій засобу обміну товарів та ідеальної одиниці обміну. Ф. Бендиксен визначав гроші як свідоцтво про надання послуг членам суспільства, що дає право на отримання зустрічних послуг. К. Маркс тлумачив як особливий товар, загальний вартісний еквівалент та уречевлені виробничі відносини. Він вважав, що в процесі розвитку суспільного поділу праці виникла потреба у регулярному обміні результатами праці. Товари обмінюються, бо на їх виробництво затрачено відповідну кількість суспільно необхідної праці, що становить їх вартість. Гроші є товаром-еквівалентом для виразу вартості. Вони виникли еволюційним шляхом, є виразом золота, яке зберегло свою товарну природу. Дж. Гікс і Л. Гарріс тлумачили гроші як суспільний феномен, тому грошима стає будь-який товар, що здатний виконувати функції засобу обігу, платежу й обміну вартості.
Гроші мають дві властивості: споживчу вартість і вартість.
Споживча вартість полягає в тому, що гроші відіграють роль загального еквівалента. Вартість визначається витратами праці на їхнє виробництво.
З появою грошей усі товари прирівнюються до грошей і часто самі створюють ціну.
Гроші, як усякий товар, мають певну внутрішню вартість. Визначається вона витратами суспільної праці на власне виготовлення. Однак гроші не можуть виразити цю вартість у ціні як простий товар. Вони виражають у ній різноманітність товарів у вигляді мінових пропорцій. Мінова вартість грошей – це їх відносне товарне відображення, або купівельна спроможність.Внутрішня і мінова вартість язані між собою. На мінову вартість впливають не тількигрошей пов ринкові відносини, але й держава. Гроші як товар є продуктом людської праці й учасником товарообміну.
Вартість грошей визначається їх купівельною спроможністю, а ціною тієї чи іншої грошової одиниці є її валютний курс. Відносна вартість грошей у функції способу обігу визначається опосередковано як їхня купівельна спроможність. Їхня цінність порівнюється з вартістю товарів і послуг, які можна на них купити. Динаміка вартості грошей визначається динамікою цін. Ці величини перебувають у відносно пропорційній залежності.
2. Гроші як особливий товар: мінова й споживча вартість грошей як товару. Гроші як гроші та гроші як капітал.
Гро́ші — особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів. Гроші виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу. З утворенням світового ринку деякі національні гроші виконують функції світових.
Можна зробити висновок з попередніх лекцій про те, що гроші виникли стихійно з обміну, а не за згодою сторін. В ролі грошей виступали різні товари, але більш придатними виявилися дорогоцінні метали: золото і срібло. Отже, гроші за своїм походженням – це товар. Виділившись із загальної товарної маси, вони зберігають товарну природу і мають ті ж самі дві властивості, що і будь-який інший товар: володіють споживчою вартістю (наприклад, золото в формі грошей може використовуватися як прикраса і задовольняти естетичні потреби людини) і вартістю, оскільки на виробництво товару-грошей (золота) витрачена певна кількість суспільної праці.       В той же час гроші на відміну від звичайних товарів є особливим товаром:      споживча вартість товару, що виконує роль загального еквіваленту ніби подвоюється (крім конкретної споживчої вартості, вони мають загальну споживчу вартість, оскільки з їх допомогою людина може задовольнити будь-яку потребу);
вартість грошей має зовнішню форму прояву до їх обміну на ринку. Товар-гроші завжди можна обміняти на будь-який інший товар, необхідний власнику грошей. В той час як вартість звичайного товару прихована і виявляється в процесі обміну, коли товар продається на ринку.       Таким чином гроші – історична категорія, яка розвивається на кожному етапі товарного виробництва і наповнюється новим змістом, що ускладнюється із зміною умов виробництва.       Гроші розв’язали протиріччя товарного виробництва: між споживчою вартістю і вартістю. З появою грошей товарний світ поділився на дві частини: одна – товар-гроші, друга – всі інші товари. Споживча вартість сконцентрована з боку всіх товарів, а їх вартість – з боку грошей. Товари, які беруть участь в обміні, виступають як споживчі вартості. Гроші стають виразником цих споживчих вартостей всіх товарів через свою вартість.
Гроші як гроші і гроші як капітал. Застосування грошей для обслуговування процесів нагромадження вартості та її продуктивного використання (інвестування) істотно змінило їх суспільне призначення. З простого засобу обігу, що обслуговував обмін товарів, вони перетворилися в носія самозростаючої вартості, тобто у форму капіталу. Вони стали широко обслуговувати нагромадження вартості, використання її для фінансування розвитку виробництва, формування на цій основі маси позичкового капіталу та його руху. Забезпечення самозростання вартості стало пріоритетною ціллю руху грошей у процесі відтворення, яка істотно впливає на інтереси економічних суб’єктів, на їх взаємовідносини.
При застосуванні у сфері інвестування гроші стають носієм капіталу, у зв’язку з чим виникає необхідність розрізняти гроші як гроші і гроші як капітал.
Гроші як гроші використовуються переважно для реалізації наявної споживної вартості, тобто їх цільове призначення обмежується посередництвом в обміні
Гроші як капітал використовуються для забезпечення зростання наявної вартості. Для цього виготовлену вартість потрібно реалізувати, нагромадити та використати так, щоб її не тільки зберегти, а й збільшити. Це можливо лише за умови, що гроші використовуються для формування промислового чи торговельного капіталу або як позичковий капітал. В усіх цих випадках цільове призначення грошей значно розширюється, розвиваються їх нові функціональні форми, зокрема засіб нагромадження і засіб платежу, істотно зростає роль грошей в економічному житті суспільства.
Набуття грошима однієї з форм руху капіталу не означає, що вони перестали використовуватися як гроші.
Функціонуючи як капітал, гроші продовжують виконувати свої традиційні функції міри вартості і засобу обігу, які разом конституюють явище грошей. Тому відмінності між грошима як грошима і грошима як капіталом досить умовні і визначаються переважно призначенням грошей при їх використанні економічними суб’єктами. Гроші є власне грошима насамперед при їх витрачанні на особисте споживання, оскільки забезпечують купівлю товарів та послуг
Гроші стають капіталом переважно при їх нагромадженні, зберіганні та продажу на грошовому ринку, оскільки це дає власнику грошей додатковий дохід у вигляді процента.
При обслуговуванні виробничого споживання гроші одночасно є власне грошима і капіталом, оскільки сприяють реалізації товару та одержанню прибутку.
Найвиразніше гроші як капітал виявляють себе в межах кругообороту капіталу окремого підприємства. Наявна у нього сума грошей (на банківських рахунках, у касах) є одночасно частиною оборотного капіталу підприємства і масою ліквідності, що забезпечує його поточну платоспроможність. Збільшення цієї суми одночасно збільшує оборотний капітал підприємства, тобто масу наявних ресурсів, його ліквідність, робить підприємство економічно могутнішим.
У межах всієї економіки наявна сума грошей характеризує лише масу її ліквідності і не є частиною обсягу реального капіталу. Зростання цієї суми зумовлює лише поліпшення ліквідності економіки, зростання рівня її монетизації, проте обсяг реального капіталу від цього не збільшується. Якщо зростання загальної маси грошей буде надмірним, це призведе лише до їх знецінення.
3. Поняття про функції грошей. Функція міри вартості, її суть, сфера використання. Функція засобу обігу, її суть, сфера використання; реальність, кількість, визначеність грошей у цій функції
Гроші за своєю сутністю — це загальний еквівалент. Розкриваючи сутність грошей, К. Маркс у своїй праці »Капітал» дав їм таке визначення: »Специфічний товарний вид, з натуральною формою якого суспільно зростається еквівалентна форма, стає грошовим товаром, або функціонує як гроші» (Соч., Т. 23. С.79).
Функціональна сутність грошей мало змінилась у сучасних умовах, але форма вираження її зазнала суттєвих змін. Це, передусім, знайшло своє виявлення в трансформації товарної природи грошей у нетоварну, що зробило гроші більш еластичними у виконанні ними своїх функції і водночас значно ускладнило й посилило роль грошей як самостійного за своїм впливом на економіку елемента.
Сутність грошей як загального еквівалента виявляється в тому, що гроші:
- це економічна категорія, яка виражає певні притаманні товарному виробництву виробничі відносини між людьми;
- це загальноприйнятий засіб стихійного врахування кількості і якості уречевленої в товарі суспільно-необхідної праці;
- споживна вартість грошей (на тому етапові розвитку, коли вони були представлені товаром) подвоюється за рахунок задоволення потреби в загальному еквіваленті;
- поява грошей (у їх розвиненій формі) розколює увесь світ товарів на товар еквівалент як носій вартості та на всі інші товари як носії споживної вартості.
У процесі реалізації своєї сутності як загального еквівалента гроші виконують певні функції. У сучасній західній економічній літературі виділяють три функції грошей. Це дещо спрощений варіант. К. Маркс у своєму дослідженні походження і суті грошей виділяв п’ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження, засобу платежу і світові гроші.
Міра вартості — перша і головна функція грошей. Її сутність полягає в тому, що гроші виступають засобом виміру вартості всіх інших товарів. Гроші (а в підсумку розвитку форм вартості ця роль закріплюється за золотом) виконують функцію міри вартості всіх інших товарів, тому що вони мають свою власну вартість. Саме завдяки цьому вони можуть виражати вартість будь-якого іншого товару і саме ця властивість є важливою складовою їх ролі як загального еквівалента. Отже, гроші в цій функції — певний еталон, за допомогою якого вимірюється вартість будь-якого товару. За незмінності вартості товару зміна вартості грошей приводить до зміни ціни як форми вираження вартості.
З функцією грошей як міри вартості, пов’язане поняття масштабу цін. Справа в тому, що золото, вимірюючи вартість товарів, виражає цю вартість різною кількістю металу. У практиці ж постійного обігу товарів з’являється необхідність якось зіставляти між собою ці різні кількості загального еквівалента. Найпростішою і найбільш зручною формою порівняння різних кількостей золота є вимірювання його якоюсь фіксованою ваговою одиницею. Такою одиницею може бути, наприклад, кілограм, фунт, злотник і т. п. Ці міри вага з їх кратними одиницями, наприклад, кілограм, грам, міліграм тощо і являють собою масштаб цін. Як правило, масштаб цін установлюється державою і закріплюється нею в законодавчому порядку.
Масштаб цін — це фіксована вагова кількість грошового металу і його кратних частин, прийнята в даній країні як грошова одиниця. За допомогою масштабу цін вирішується технічна проблема порівняння грошового металу. Масштаб цін у законодавчому порядку встановлюється державою, яка може його змінювати, тому що він не пов’язаний зі зміною вартості грошового товару (золота). Як би не змінювалася вартість золота, 1 грам завжди буде складати 1 тисячну частку кілограма.
Засіб обігу - гроші розривають межі товарного обміну. Товарна метаморфоза Т-Г-Т' завдяки грошам може розріватися на два акти: Т-Г і Г-Т'. Це - новий етап розвитку товарних відносин. Якщо в догрошовому господарстві обмін товарів мав форму Т-Т', це означало, що не було можливості накопичувати кошти і пошук потенційного партнера для товарообміну перетворився на перманентний процес.
З появою цієї функції була досягнута дуже важлива мета - товаровиробники отримали змогу розірвати часову і просторову межу обміну.
Гроші виконують цю функцію реально.
Сфера використання грошей як засобу платежу і засобу обігу - більша частина економічного обороту країни.
Засіб платежу -гроші виступають як миттєвий посередник при товарообміні. Ін словами, гроші допомагають продавцю і покупцю вдоволбнити свої потреби в найбільш зручній формі.Цю функцію гроші виконують реально
Засіб платежу безпосередньо пов”язаний з товарооборотом. Як платіжний засіб гроші отримали змогу здійснювати самостійний рух незалежний від руху товарів.В цій функції рух грошей і рух товарів - прямопротилежні.Функція засобу платежу потребує сталості грошей і деформується при знеціненні грошової маси.
Сфера використання грошей як засобу платежу і засобу обігу - більша частина економічного обороту країни.
Функція засобу платежу повною мірою включає загрозу неплатежу. При широкомасштабності неплатежів ця функція провокує грошово-кредитну кризу.
Взаємоповязаність функцій засобу обіга і засобу платежу виражається в постійному поглинанні грошима як засобу платежу сфери їх функції як засобу обігу.Це не має негативного впливу на економіку і надає більш широкі можливості для суб”єктів господарювання.( знімаються обмеження , які створюються при негайній оплаті товарів.) Функція засобу обігу- основа для виникнення кредитних відносин в економіці.
Засіб нагромадження -гроші виконують нагромадження вартості у всіх формах в процесі розширеного відтворення.Перша видома форма нагромаджтоварна. Другий етап_ естетичне накопичення - коштовності, антикваріатів. Сучасні форми - накопичення грошові знаки (д) нерозвинутих країн інвалюта), ЦП, золото і вироби з золота, вклади в банках і ін.
У Фішер: теорія міжчасового вибору пояснює, що кожен субєкт економіки постійно вирішує проблему розміщення своїх коштів за принцепом ліквідності. Людина віддає перевагу готівці у довгострокові фінансові вклади.
Світові гроші- поєднує функції засобу платежу , засобу обігу, засобу нагромадження на світових ринках.
4.ФУНКЦІЯ ЗАСОБУ ПЛАТЕЖУ, ЇЇ СУТЬ, ВІДМІННІСТЬ ВІД ФУНКЦІЇ ЗАСОБУ ОБІГУ, СФЕРА ВИКОРИСТАННЯ, ЕВОЛЮЦІЯ.
Засіб платежу -гроші виступають як миттєвий посередник при товарообміні. Ін словами, гроші допомагають продавцю і покупцю вдовольнити свої потреби в найбільш зручній формі.Цю функцію гроші виконують реально
Гроші як засіб платежу завершують процес обміну, погашаючи боргове зобов'язання, що виникло при продажу товару в кредит, тоді як як засіб обігу вони є посередником в обміні товарів. Тому у функції засобу платежу на відміну від функції засобу обігу рух грошей відбувається відносно самостійно від руху товарів. Рух грошей не залежить від руху товарів при оплаті податків, видачі банківської позики і інших платежів.
Засіб обігу - гроші розривають межі товарного обміну. Товарна метаморфоза Т-Г-Т' завдяки грошам може розріватися на два акти: Т-Г і Г-Т'. Це - новий етап розвитку товарних відносин. Якщо в догрошовому господарстві обмін товарів мав форму Т-Т', це означало, що не було можливості накопичувати кошти і пошук потенційного партнера для товарообміну перетворився на перманентний процес.
Ще одна відмінність функції засобу платежу від функції засобу обігу полягає в тому, функцію засобу платежу виконують як наявні, так і безготівкові (депозитні) гроші. При цьому переважаюча частина грошових платежів відбувається в безготівковій формі. При взаємному заліку боргових зобов'язань використовуються рахункові гроші.
Деякі економісти об'єднують функцію засобу платежу з функцією засобу обігу (іноді називаючи цю з'єднану функцію обмінної), не враховуючи наявності принципових відмінностей між цими функціями. До даної концепції примикають економісти, які затверджують, що грань між цими функціями стирається в умовах загального характеру кредитних відносин. Безперечно, що в умовах розвитку кредиту і банків, бурхливого прогресу безготівкових розрахунків зростає роль платіжної функції, гроші переважно виступають в грошовому обороті як засіб платежу. Проте функція засобу обігу не зникає, оскільки частина товарів і послуг як і раніше продається за готівку.
В економічній літературі є декілька поглядів щодо функцій грошей в економіці. Так, представники класичної теорії визнавали наявність п'яти функцій грошей (рис. 1.17): міри вартості; засобу обігу; засобу утворення скарбів, накопичень і заощаджень; засобу платежу; світових грошей.

Рис. 1.17. Функції грошей
В іноземній літературі автори виокремлюють найчастіше три функції: міра вартості (або розрахунковий засіб), засіб обігу, засіб збереження.
Між зазначеними позиціями немає істотних суперечностей, оскільки західні економісти функції засобу обігу і функції засобу платежу об'єднують в одну, а світові гроші не виділяють в окрему функцію, оскільки національні валюти західних країн вільно конвертовані й однаково функціонують на зовнішньому і внутрішньому ринках.
5. ФУНКЦІЯ ЗАСОБУ НАГРОМАДЖЕННЯ, ЇЇ СУТЬ, СФЕРА ВИКОРИСТАННЯ. СВІТОВІ ГРОШІ.
У зв'язку з тим, що гроші - особливий товар, вони мають здатність бути засобом та збереження вартості, уособленням абстрактної форми багатства, яке товаровиробники намагаються нагромаджувати. З цим пов'язана ще одна функція грошей - функція засобу нагромадження та утворення скарбів.
Функцію засобу нагромадження та утворення скарбів гроші виконують, коли вони виходять з обігу, якщо товарний обіг за різних обставин переривається на першій метаморфозі (Т - Г), тобто коли за продажем товару не слідує його купівля і гроші осідають у скарбі.
Це може мати місце при зменшенні обсягів виробництва і обігу товарів, підвищенні цін і утворенні на ринку надлишкової маси грошей.
Спочатку нагромадження грошей мало на меті збереження вартості. Для цього достатньо було уречевити вартість у дорогоцінному металі. Це означало нагромадження абстрактного загального багатства, що власне і ставало скарбом. Призначенням такого скарбу було збереження від знецінення первісної вартості нагромаджуваного багатства, схоронення нагромадженого багатства від кражі, пограбування, від руйнівних подій - стихійного лиха тощо.
У цих умовах нагромадження грошей як скарбу відображало виникнення надлишку товарів у товаровиробників. Проте такий скарб не приносив його власникові ніяких доходів і не задовольняв ніяких особистих потреб.
Ситуація дещо змінилася з виникненням естетичної форми скарбу. Скарбу стали надавати форми предметів розкоші. В результаті скарб перестав бути просто мертвим багатством і набув певного споживчого значення, задовольняючи важливі потреби людини - у самовираженні, в естетичній насолоді тощо.
Скарб перестав бути просто мертвим багатством. Скарб в естетичній формі продовжує функціонувати і в сучасних умовах.
У міру розвитку товарного виробництва і грошей значення функції грошей як засобу нагромадження зростало і посилювалося. З часом виявилося, що без нагромадження неможливо здійснювати розширене відтворення. Це сформувало ще одну мету нагромадження - створення резерву платіжних засобів, що зорієнтувало нагромадження на забезпечення зростання прибутку. Без такого резерву товаровиробник не в змозі забезпечити безперервності та розширення свого виробництва.
Отже, товаровиробники почали нагромаджувати гроші заради розширення виробництва і отримання додаткового прибутку в майбутньому. Для цього вони стали передавати свої скарби в борг, розміщувати в банках, цінних паперах, що приносить їм додатковий прибуток у вигляді відсотків, дивідендів. Це означає вищий рівень функції нагромадження. Функція нагромадження скарбу переросла у функцію нагромадження вартості. Скарб не залишається без руху, він став активно забезпечувати потреби розширеного відтворення.
Виконання грошима функції нагромадження в сучасних умовах стало важливою передумовою розвитку розширеного відтворення, повнішого та ефективнішого використання виробничих ресурсів, розвитку виробництва, збільшення задоволення потреб населення. Це важливі та значні безпосередні результати використання в сучасних умовах грошей у функції засобів нагромадження.
З розвитком функції нагромадження вартості змінювалися вимоги до форми грошей, що її виконують. Перехід від нагромадження скарбу до нагромадження вартості означав, що нову функцію нагромадження можуть успішно виконувати замісники дійсних грошей - паперові, депозитні, електронні. Більше того, можливість знецінення грошових знаків підштовхувала власників грошей швидше їх капіталізувати, що сприяло зростанню нагромаджень, розвитку банківської справи, ринку цінних паперів тощо. Саме нагромадження грошей перетворилося на нагромадження позичкового капіталу.
Фізичні особи також нагромаджують вартість у грошовій формі. Це нагромадження створюється внаслідок перевищення поточних доходів над поточними витратами населення.Фізичні особи нагромаджують паперові гроші в кредитних установах чи перетворюють їх на капітал за допомогою цінних паперів, отримуючи при цьому дохід. Фізичні особи нагромаджують також золото у формі зливків, монет, прикрас. Ціль такого нагромадження в умовах обігу замісників дійсних грошей - убезпечити себе від їх знецінення.
Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грішми руху вартості в міжнародному економічному обороті і забезпеченні реалізації взаємовідносин між державами. Економічні відносини між суб'єктами економіки різних держав і самими державами виникають у зв'язку із зовнішньою торгівлею, міжнародним туризмом, кредитними, культурними, політичними та іншими зв'язками між державами.
Якщо національна валюта країни вільно конвертується (конвертація - гарантована можливість обміну національної валюти на іноземну за реально існуючим курсом), то вона здатна обслуговувати платежі не тільки на внутрішньому, а й на зовнішньому ринку. У цьому випадку для зовнішніх зв'язків не потрібна якась особлива форма грошей, крім національної валюти.
Якщо ж національна валюта в країні вільно не конвертується, то зовнішні зв'язки цієї країни обслуговуються вже не нею, а іноземною валютою, що виступає в ролі світових грошей. Це й дає підставу для виділення світових грошей як самостійної функції грошей.
Світові гроші функціонують як загальний платіжний засіб, загальний купівельний засіб і засіб перенесення багатства з однієї країни до іншої.
Якщо світові гроші використовуються для погашення боргів, пов'язаних із зовнішньою торгівлею, міжнародними банківськими та фінансовими позиками тощо, то вони виконують функцію засобу платежу.
Як загальний купівельний засіб, світові гроші функціонують при оплаті міжнародної товарної угоди готівкою, наприклад, при негайній закупівлі країною в надзвичайних умовах зерна, зброї тощо.
Якщо світові гроші переміщуються з однієї країни до іншої без зустрічного переміщення товарного еквівалента, наприклад, в разі переведення підприємцями своїх грошей на зберігання за кордон, під час надання зовнішніх позик чи допомоги, то це означає переміщення багатства з однієї країни до іншої.
Отже, світові гроші - це комплексна функція, що включає, за суттю, майже всі функції, властиві грошам на внутрішньому ринку.
Протягом тривалого часу функцію світових грошей виконувало золото. При цьому приймання золотих монет у платежі здійснювалося за масою, а не за кількістю національних монет. У 50-60-х роках XX ст. функцію світових грошей поряд із золотом усе частіше виконували вільноконвертовані валюти, насамперед долар США.
6. РОЛЬ ГРОШЕЙ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ АСПЕКТИ ВПЛИВУ ГРОШЕЙ НА ЕКОНОМІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНІ ПРОЦЕСИ.
Роль грошей є результатом їх функціонування і виявляється у стимулюючому чи гальмуючому впливі грошей на певні економічні процеси. Такий вплив забезпечується самою наявністю грошей на ринку, завдяки чому всі економічні суб'єкти функціонують у грошовому середовищі, а також зміною кількості грошей в обороті.
Тобто грошам належить ключова роль в ринковій економіці.
По-перше, суспільна роль грошей і їх основна функція в економічній системі проявляється у тому, що вони виступають сполучною ланкою між товаровиробниками.
По-друге, гроші є об'єктом грошово-кредитного регулювання економіки промислово розвинутих країн.
Гроші в умовах ринкової економіки стають носієм позичкового капіталу. Через механізм його руху, зокрема через банки та фондовий ринок, формування якого зумовлюється перетворенням грошей у капітал, відкриваються можливості забезпечити більшу рівномірність і збалансованість процесу розширеного відтворення.
У країнах з розвинутою економікою, враховуючи загальноекономічні завдання та цілі, встановлюється на рік грошовий орієнтир зміни грошової маси, і відповідно до нього проводиться її регулювання за допомогою кредитних інструментів центрального банку. Через зміну кількості грошей в обороті можна активно впливати на економічні процеси у державі. Збільшуючи чи зменшуючи масу грошей в обороті, центральні банки, які діють від імені своїх держав, забезпечують зміну таких економічних інструментів, як платоспроможний попит, валютний курс, ціни, курс цінних паперів тощо. Грошово-кредитне регулювання, як правило, спрямоване на стимулювання зростання грошової маси, подолання інфляційних процесів і стимулювання валового національного продукту.
По-третє, в умовах поглиблення міжнародних господарських зв'язків гроші обслуговують процес обміну між країнами, а саме - рух товарів, робочої сили та капіталів.
Постійне вдосконалення грошового механізму створило сприятливі умови для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв'язків між країнами, міжнародного переливу вільних капіталів у місце найефективнішого їх використання.
По-четверте, гроші набули принципово нової якості - стали носієм капіталу.
Роль грошей як капіталу проявляється через п'ять їх основних функцій [5, с.28]. Вартість товару, виготовленого на підприємстві, виражається у грошовому виразі. При цьому гроші виступають як міра вартості і грошовий капітал. Якщо продукція продається за готівку, а на ці гроші надходять засоби виробництва, то гроші служать і засобом обігу, і капіталом. Якщо продукція продається у кредит, і в зазначений термін кредиту боргові зобов'язання повертаються, то у цьому випадку гроші виступають засобом платежу і капіталом. Якщо гроші нагромаджуються з метою придбання у подальшому засобів виробництва і розширення обсягів виробництва, то вони виступають і засобом нагромадження, і капіталом. Нарешті, якщо суб'єкт господарювання відкриває дочірню фірму за кордоном, то гроші виступають світовими грошима, і капіталом.
По-п 'яте, за допомогою грошей відбувається утворення і перерозподіл національного доходу через державний бюджет, податкову політику у державі, інфляційні процеси. Високий рівень розвитку сучасної ринкової економіки зумовив висунути нові вимоги до сучасних неповноцінних грошей. Основними вимогами ринку до сучасних грошей та активними властивостями грошей є:
> стабільність вартості грошей, що полягає у постійності рівня їх купівельної спроможності щодо товарів та іноземної валюти;
> економічність грошового обороту, що проявляється у мінімізації витрат суспільства на виготовлення грошей і забезпечення ними потреб обороту;
> довгостроковість використання грошових знаків, що забезпечується виготовленням їх із надміцного, зносостійкого паперу або металу;
> однорідність грошей, коли всі примірники наявних в обороті грошей і взаємовідношення їх реальних цінностей відповідає співвідношенню їх номіналів;
> подільність, що полягає у вільному розподілі більшої грошової купюри на менші знаки, які необхідні для того, щоб здійснити будь-який платіж;
> портативність, що виявляється у високій зручності користування грошима у повсякденному житті.
Забезпечити всі ці властивості неповноцінним грошам - одне з найскладніших економічних завдань сучасних держав.
Коли йдеться про якісний аспект, необхідно визначити вплив грошового середовища на матеріальні інтереси та виробничу активність суб'єктів. Кількісний аспект полягає у тому, що держава може активно впливати на розвиток економіки, змінюючи кількість грошей в обігу (табл. 8.1).
Таблиця 8.1. Вплив грошового середовища на економіку
Якісний аспект Кількісний аспект
Розширення меж виробництва та праці Зміна динаміки цін
Здешевлення процесу обміну Зміна темпів економічного зростання
Стимулювання економічної поведінки суб'єктів Зміна зайнятості
Сприяння наявності грошей розвитку ринку Соціальний стан
Сприяння регулюванню економіки У міру поглиблення ринкової трансформації економіки України помітно зростає роль грошей у її розвитку. Поступово українська гривня перетворилася на справді загальний еквівалент. Особливого значення гроші і вся сфера їх обігу набувають у сучасних умовах організації державного регулювання економіки (рис. 8.2).
Тільки наявність вартості у грошового товару забезпечує одночасну появу еквівалентів товару і грошей на протилежних полюсах та їх наступний обмін у відповідності із законом вартості в функції грошей як засіб обігу та платежу і світових грошей.
Разом з тим, необхідно мати на увазі, що не гроші роблять товари порівнюваними. Товари порівнювані за допомогою грошей тому, що вони як і гроші є продуктами людської праці, мають однорідну з ними базу порівняння — абстрактну працю.
Ціну може мати тільки той товар, що знаходиться у відносній формі вартості. Самі гроші ціни не мають, їх вартість не може бути виражена в них же самих. Замість ціни гроші володіють купівельною спроможністю, яка виражаються в абсолютній кількості товару, що можна за них купити.
Функція міри вартості відображає відношення товару до грошей, як загального еквіваленту. Однак для визначення ціни товару цього недостатньо. Необхідний масштаб для їх порівняння, одиниця виміру речовинної субстанції загального еквіваленту. Коли гроші відносяться до самих себе, вони виступають як масштаб цін. Масштаб цін не є новою функцією грошей. Це іншого роду функція — "природної субстанції" грошового матеріалу.
Масштаб цін має юридичний характер, залежить від волі держави і служить для вираження не вартості, а ціни товару. Через масштаб цін ідеальна, уявна ціна, що надається товару як показник величини вартості, перетворюється в прейскурантну або ринкову ціну виражену в національній грошовій одиниці.

Приложенные файлы

  • docx 18049012
    Размер файла: 117 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий