L_4_i_5(1)


ТЕМА 4
Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Основні документи Болонського процесу.
Починаючи з 1998 року, європейське освітнє співтовариство активно консолідується задля реалізації освітньої концепції Болонського процесу: формування на перспективу загальноєвропейської системи вищої освіти, названої Зоною європейської вищої освіти, яка ґрунтується на спільності фундаментальних принципів її функціонування. Численні різнорівневі зустрічі, робочі наради, конференції країн-учасниць Болонського процесу дозволили сформулювати шість ключових позицій щодо створення єдиного Європейського освітнього і наукового простору:
1. Введення двоциклового навчання. Фактично запропоновано ввести два цикли навчання. Перший триває, зазвичай, від 3-ох до 4-ох років і завершується здобуттям академічного ступеня. Навчання упродовж другого циклу може передбачати отримання ступеня магістра (через 1-2 роки навчання) та/або докторського ступеня (за умови загальної тривалості навчання 7-8 років).
2. Запровадження кредитної системи. Пропонується запровадити в усіх національних системах освіти технологію обліку трудомісткості навчальної роботи у кредитах. За основу рекомендується прийняти ЕСТS (Європейська система перезарахування кредитів (залікових одиниць трудомісткості), зробивши її системою накопичення, здатною працювати в рамках концепції «навчання впродовж усього життя».
3. Контроль якості освіти. Передбачається створення акредитаційних агентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка визначатиметься не тривалістю або змістом навчання, а тими знаннями, уміннями і навичками, що отримали випускники. Відповідно будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти.
4. Розширення мобільності. Виконання попередніх пунктів сприятиме істотному розвиткові мобільності студентів. Одночасно ставиться питання про розширення мобільності викладацького та іншого персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачаються зміни у національних законодавчих актах щодо працевлаштування іноземців.
5. Забезпечення працевлаштування випускників. Одним із важливих положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання й уміння випускників мають знаходити як теоретичне, так і практичне застосування задля користі усієї Європи. Усі академічні ступені та інші кваліфікації мають бути жадані європейським ринком праці, а професійне визнання кваліфікацій необхідно спростити. Уніфікаціївизнання кваліфікацій сприятиме використання Додатка до диплома, який рекомендовано ЮНЕСКО.
6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти. Одним з пріоритетів у рамках Болонського процесу має бути залучення в Європу якнайбільшої кількості студентів з інших регіонів світу. Вважається, що введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти, кредитної системи накопичення, легкодоступних кваліфікацій тощо сприятиме підвищенню інтересу до вищої освіти європейських та інших громадян.
7. Важливість соціального аспекту Болонського процесу. Необхідність збільшення конкурентоспроможності повинна відповідати меті покращення соціальних характеристик загальноєвропейського простору вищої освіти. Це передбачає зміцнення соціальних зв'язків і зменшення нерівності за статевими ознаками як на національному, так і на загальноєвропейському рівні. Ця мета підкреслює відношення до освіти як до суспільного добробуту та суспільної відповідальності. Також підкреслюється необхідність переваги у міжнародному академічному співробітництві і програм обміну академічними цінностями.
8. Забезпечення тісніших зв'язків між вищою освітою та дослідними системами в кожній з країн-учасниць. Загальноєвропейський простір вищої освіти на цьому початковому етапі здобуває велику користь від спільної діяльності з європейським дослідним простором, цим самим зміцнюючи фундамент для Європи Знань.
9. Зростання зацікавленості інших країн світу у розвитку загальноєвропейського простору вищої освіти. В свою чергу Європа підтвердила готовність до подальшої розробки освітніх програм для студентів з країн третього світу. Управління транснаціональним обміном у сфері вищої освіти повинно ґрунтуватись на академічній якості та академічних цінностях.
Таблиця 3.1.
Хронологія подій Болонського процесу
Дата Місце проведення Подія 25 травня 1998 року Париж, Франція Міністри, що представляють Великобританію, Німеччину, Італію і Францію, прийняли Спільну декларацію. Березень 1999 року Веймар, Німеччина Зустріч генеральних директорів ЄС і керівництва Ради ректорів європейських країн для обговорення проблем акредитації та оцінювання у вищій освіті. Травень 1999 року Копенгаген, Данія Публікація звіту «Тенденції у вищій освіті - І» на замовлення СRЕ, Конфедерації Рад ректорів країн, що входять до ЕU, за фінансової підтримки ЄС. 18-19 червня 1999 року Болонья, Італія Перша зустріч європейських міністрів, що відповідають за вищу освіту, і прийняття спільної декларації. 8-10 лютого 2001 року Лісабон, Португалія Семінар «Акредитація / Надання законної сили». 14-15 лютого 2001 року Берлін, Німеччина Національний семінар із питань Болонського процесу. 16-17 лютого 2001 року Гельсінкі, Фінляндія Міжнародний семінар «Університетські ступені короткого циклу». 1-3 березня 2001 року Упсала, Швеція Неформальна зустріч європейських міністрів, що відповідають за освіту і наукові дослідження. 2-4 березня 2001 року Мальме, Швеція Міжнародний семінар «Транснаціональна освіта». 10 березня 2001 року Антверпен, Бельгія Семінар фламандського співтовариства з проблем Болонського процесу. 10-12
березня 2001 року Антверпен, Бельгія Семінар студентів Європи «Втілення В життя Болонської декларації». 13-14
березня 2001 року Белград, Югославія Національний семінар із проблем Болонського процесу. 22-25
березня 2001 року Ґетеборг, Швеція Прийняття Ґетеборзької конвенції конференцією Асоціації національних студентських спілок в Європі. 29-30
березня 2001 року Саламанка, Іспанія Конференція європейських вищих навчальних закладів та освітніх організацій, прийняття спільного документа. 9 квітня 2001 року Стокгольм, Швеція Зустріч Групи керівництва у Болонському процесі. 21 квітня 2001 року Брюссель, Бельгія Зустріч Ради Асоціації європейських університетів. 26 квітня 2001 року Брюссель, Бельгія Зустріч у розширеному складі групи, що готує рекомендації з Болонського процесу. Квітень 2001 року Гельсінкі, Фінляндія Публікація звіту «Тенденції у вищій освіті -II» за фінансової підтримки ЄС і ЕТF. 6-8 травня 2001 року Хальмстад, Швеція Зустріч генеральних директорів ЄС і керівництва Рад ректорів європейських країн. 10-16 травня 2001 року Братислава, Словаччина Міжнародний семінар і 40-а зустріч Ради Асоціації національних спілок студентів у Європі. 17 травня 2001 року Прага, Чехія Зустріч у розширеному складі групи, що готує рекомендації з Болонського процесу. 18-19 травня 2001 року Прага, Чехія Зустріч європейських міністрів, що відповідають за вищу освіту . Червень 2001 року Рига, Латвія 8-а спільна зустріч у рамках мереж ЕNIC і NАRIС та прийняття документа «Визнання результатів (навчання) у Болонському процесі». 5-8 грудня 2001 року Тампере, Фінляндія 13-а щорічна конференція ЕАІЕ, розгляд питань Болонського процесу. 1 -2 березня 2002 року Брюссель, Бельгія Болонський процес: Зона європейської вищої освіти: перспективи і розвиток для сільськогосподарських та дотичних до них наук; компетенція випускників. 21-23 травня 2003 рік Грац, Австрія Друга конференція представників європейських вищих навчальних закладів та освітніх організацій. 19-20 вересня 2003 рік Берлін, Німеччина Третя зустріч європейських міністрів, що відповідають за вищу освіту. 1. Велика хартія університетів
Болонья, Італія 18 вересня 1988 року
Преамбула
Ректори європейських університетів, які зібралися в Болоньї з нагоди дев'ятисотліття найстарішого у Європі університету за чотири роки до остаточного скасування кордонів між країнами ЄСі підписалися нижче, висловлюючи надію на перспективу розширення співробітництва між усіма європейськими націями, переконані в тому, що народи і держави мають, як ніколи раніше, усвідомити роль, яку університети будуть покликані відіграти у суспільстві; що змінюється і стає дедалі інтернаціональнішим, вважають, що:
на завершальному етапі цього тисячоліття майбутнє людства значною мірою залежить від культурного, наукового і технічного розвитку, зосередженого в центрах культури, знань та досліджень, якими є університети;
завдання університетів щодо поширення знань серед нових поколінь передбачає, що в сучасному світі вони мають служити суспільству в цілому і; зокрема, робити значний внесок у подальшу освіту заради культурного, соціального й економічного майбутнього суспільства;
університети повинні забезпечити майбутнім поколінням освіту і виховання, що сприяло б справжній гармонії навколишнього середовища та самого життя.
У зв'язку з цим проголошується перед усіма державами та перед совістю всіх націй основні принципи, що мають відтепер і назавжди бути основоположними для університетів.
Основні принципи
1.Університет — автономна установа в суспільствах з різною організацією, що є наслідком розходжень у географічній та історичній спадщині. Університет створює, вивчає, критично осмислює та передає культуру за допомогою проведення досліджень і навчання.
Щоб відповідати вимогам сучасного світу, його дослідницька та викладацька діяльність має бути морально й інтелектуально "незалежною від будь-якої політичної й економічної влади.
Викладання та дослідницька робота в університетахповинні бути неподільні з тим, щоб навчання в них відповідало постійно змінюваним потребам і запитам суспільства, науковим досягненням, що змінюються.
Оскільки свобода викладання, досліджень і навчання єосновним принципом університетського життя, то як керівніоргани, так і університети, кожний у межах своєї компетенції, повинні гарантувати дотримання цієї фундаментальної вимоги.
Відкидаючи нетерпимість і будучи завжди відкритим для діалогу, університет стає, таким чином, ідеальним місцем зустрічі викладачів, які здатні передавати свої знання і володіють необхідними засобами для їх удосконалення за допомогою досліджень та інновацій, та студентів, які мають право, здатність і бажання збагатити свій розум цими знаннями.
Університет є хранителем традицій європейського гуманізму, тому він постійно прагне до досягнення універсального знання, перетинає географічні та політичні кордони, затверджує нагальну потребу взаємного пізнання і взаємодії різних культур.
Засоби
Реалізація цих завдань у світлі вищевикладених принципів потребує наявності ефективних засобів, що відповідають сучасним умовам.
1. Для забезпечення свободи досліджень і викладання всім членам університетської спільноти слід надати необхідні засоби.
2. Потрібно брати на роботу викладачів і визначати їх статус відповідно до принципу неподільності дослідницької та викладацької діяльності.
3. Кожен університет, з урахуванням конкретних обставин, має гарантувати своїм студентам дотримання свобод і умов, за яких вони могли б досягти своїх цілей у культурному розвитку знань.
4. Університети, особливо європейські, розглядають взаємний обмін інформацією та документацією, а також збільшення кількості спільних проектів для розвитку освіти як основний елемент постійного розвитку знань.
Тому, як і на початку своєї історії, вони стимулюють мобільність викладачів і студентів, а також розглядають загальну політику в питанні рівного статусу, звань, іспитів (без упередженого ставлення до національних дипломатів) і присудження стипендій як необхідний інструмент для здійснення своєї місії в актуальних на сьогодні умовах.
Ректори, що підписалися нижче, від імені своїх університетів беруть на себе зобов’язання зробити все від них залежне для того, щоб кожна держава, а також зацікавлені наднаціональні організації формували свою політику, спираючись на положення цієї Великої хартії, яка висловлює одностайне бажання кожного університету, вільно визначене та проголошене.
2. Конвенція про визнання кваліфікацій, що стосуються вищої освіти в Європейському регіоні
Лісабон, 11 квітня 1997року
Головну ідею, зафіксовану в Ліссабонській конвенції, можна процитувати так:
<:Велике розмаїття систем освіти в європейському регіоні відображає його культурну, соціальну, політичну, філософську, релігійну й економічну різноманітність, яка становить виняткове надбання, що потребує усілякої поваги>; прагнення країн-підписантів полягає в тому, щоб <:надати всім людям цього регіону можливість повною мірою користуватися цим джерелом різноманіття, полегшивши доступ жителям кожної держави й учням навчальних закладів до освітніх ресурсів інших держав:> [3].
3. Сорбоннська спільна декларація про узгодження системи вищої освіти в Європі
Париж, Сорбонна, 25 травня 1998року
25 травня 1998 року чотири європейські міністри підписали в Парижі (Сорбонна) спільну декларацію, спрямовану на гармонізацію національних систем вищої освіти.
Це були:
•  Клод Аллегре, міністр національної освіти, досліджень і технологій (Франція);
•  Луїджі Берлінгер, міністр народної освіти університетів і досліджень (Італія);
•  Тесса Блекстоун, міністр вищої освіти (Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії);
•  Юрген Рюттгерс, міністр освіти, науки, досліджень і технологій (Німеччина).
Головні положення цієї декларації такі:
•  формування відкритого європейського простору у сфері вищої школи;
•  міжнародне визнання та міжнародний потенціал систем вищої освіти, безпосередньо пов'язаний з прозорістю і легкістю для розуміння дипломів, ступенів і кваліфікацій;
•  орієнтація переважно на двоступеневу структуру вищої освіти (бакалавр, магістр) як умова підвищення конкурентоспроможності європейської освіти і визнання;
•  використання системи кредитів (ECTS);
•  міжнародне визнання першого ступеня вищої освіти (бакалавр);
•  надання випускникам першого ступеня права вибору подальшого навчання, щоб отримати диплом магістра (коротший шлях) або доктора (довший шлях) у послідовному режимі;
•  підготовленість магістрів і докторів до науково-дослідницької діяльності;
•  підтвердження Ліссабонської конвенції;
•  пошук шляхів ратифікації набутих знань і оптимальних можливостей для визнання дипломів і вчених ступенів;
•  стимулювання процесу вироблення єдиних рекомендацій для досягнення зовнішніх визнань дипломів і кваліфікацій та працевлаштування випускників;
•  формування Європейського простору вищої освіти;
•  зближення спільних структур виданих дипломів і циклів (ступенів, етапів, рівнів, ярусів) навчання;
•  консолідація позиції, яку займає Європа в світі, постійним удосконаленням і оновленням освіти, доступної всім громадянам ЄС.
Оригінальність та гнучкість цієї системи досягатимуться на основі впровадження кредитів (за схемою ЕСТS) та узгодження семестрів. Це дозволить легалізувати отримані кредити для тих, хто бажає почати або продовжити навчання в будь-якому європейському університеті та здобути ступінь у будь-який час протягом свого життя. Студенти повинні мати можливість увійти до світу освіти в будь-який час свого професійного життя та з будь-якою попередньою освітою.
Студенти повинні мати доступ до різних програм, у тому числі й до багатопрофільного навчання, розвивати рівень володіння мовами і використовувати нові інформаційні технології.
У цій справі важливим компонентом успіху є міжнародне визнання першого рівня підготовки за відповідною кваліфікацією, і на цьому рівні ми прагнемо зробити таку схему вищої освіти, яка була б зрозумілою для всіх.
На другому рівні підготовки студенти можуть вибирати між навчанням за програмою, що передбачає отримання ступеня магістра, або ж за більш розширеною програмою — на ступінь доктора наук. При цьому передбачається можливість переходу з першої (магістерської) програми на другу — докторську. В обох програмах основна увага приділятиметься дослідницькій та самостійній роботі.
4. Спільна декларація міністрів освіти Європи
Болонья, 19 червня 1999 року
Обраний курс пролягає у правильному напрямі та має значущу ціль. Досягнення більшої сумісності та порівняності систем вищої освіти потребує постійної рушійної сили. Ми повинні підтримувати цей процес, сприяючи реалізації конкретних заходів, аби наші кроки на окресленому шляху приносили відчутні результати. У зустрічі, що відбулася 18 червня, узяли участь авторитетні фахівці та науковці з усіх представлених на ній держав. Було вироблено ряд корисних порад щодо кроків, які потрібно здійснити.
Зокрема, нам слід зосередитися на вирішенні завдання збільшення міжнародної конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти. Життєздатність і ефективність будь-якої цивілізації вимірюється її культурним впливом на інші країни. Ми повинні забезпечити існування такої системи вищої освіти в Європі, яка була б привабливою для всього світу і відповідала б особливостям наших культурних і наукових традицій.
Підтверджуючи свою підтримку загальним принципам, викладеним у Сорбоннській декларації, ми координуємо нашу політику з метою досягнення найближчим часом, не пізніше першої декади третього тисячоліття, таких цілей, які на нашу думку мають першочергове значення для створення Європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти в світі:
1.Затвердження загальноприйнятої та порівнянної системи вчених ступенів, у тому числі шляхом запровадження додатка до диплома, з метою сприяння працевлаштуванню європейських громадян і міжнародній конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти.
Запровадження системи на основі двох ключових навчальних циклів: додипломного та післядипломного. Доступ до другого циклу навчання потребуватиме успішного завершення першого, який має тривати щонайменше три роки. Учений ступінь, що присвоюється після завершення першогоциклу, на європейському ринку праці сприйматиметься яквідповідний рівень кваліфікації. Кінцевим результатом другого навчального циклу має бути вчений ступінь магістра та/або кандидата наук, як у багатьох європейських країнах.
Створення системи кредитів на зразок Європейської системи взаємозаліків (ЕСТS) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності студентів. Кредити можуть бути отримані також поза межами вищих навчальних закладів, включаючи постійне навчання, за умови їхнього визнання з боку відповідного університету-отримувача.
4. Сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного використання права на вільне пересування з метою:
забезпечення студентам доступу до навчальних можливостей, а також до відповідних послуг;
забезпечення визнання та зарахування часу, який викладач, дослідник чи член адміністративного персоналу провів у європейському навчальному закладі, досліджуючи, викладаючи та виконуючи відповідну своєму фахові роботу, зі збереженням їхніх законних прав;
сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення якості освіти з метою вироблення порівняльних критеріїв і методологій;
просування необхідних європейських стандартів у галузі вищої освіти, зокрема щодо розробки навчальних планів, співробітництва між освітніми закладами, схем мобільності й інтегрованих навчальних, дослідних і виховних програм.
Отже, зміст декларації зводиться до таких практичних кроків:
•  уведення системи двохетапної вищої освіти: базової (бакалаврат) і повної (магістратура); доступ до другого етапу потребує завершення першого. Ступінь, що надається після закінчення першого етапу, визначається на європейському ринку праці як достатній рівень кваліфікації;
•  уведення системи кредитних одиниць (наприклад, ECTS) як засобу підвищення мобільності студентів. Кредитні одиниці можуть діяти на всіх рівнях вищої освіти, включаючи неперервну освіту, за умови їх визнання навчальними закладами на основі принципу добровільності;
•  з метою забезпечення працевлаштування випускників університетів на європейському ринку праці та підвищення конкурентоспроможності системи вищої освіти видаватимуться взаємоузгоджені й уніфіковані додатки до дипломів для введених рівнів вищої освіти, які зрозумілі, прозорі та зіставні між собою на всьому європейському (Болонському) просторі;
•  стимулювання мобільності і створення умов для вільного переміщення студентів, викладачів, науковців, менеджерів освіти в межах Болонського простору;
•  розвиток європейської співпраці у сфері контролю якості вищої освіти з метою напрацювання зіставних критеріїв і методологій;
•  підсилення європейського виміру вищої освіти, перш за все у сферах наукових досліджень, і проектування нових, конкурентоспроможних освітніх програм.
Відомі європейські аналітики в галузі вищої освіти Гай Хог (Guy Haug) і Крістейн Таух (Christain Tauch) у своєму аналізі Болонського процесу [6] зазначили, що майбутнє цього процесу визначається двома фундаментальними принципами:
•  студенти Європи повинні мати право на отримання таких освітньо-професійних рівнів, які будуть ефективно використовуватися не лише в тих країнах, де вони їх отримали, а й у всій Європі;
•  головний обов'язок університетів і урядів країн Європи - вжити всіх необхідних заходів для забезпечення студентів відповідними до загальних вимог кваліфікаціями.
5. Конвенція вищих навчальних закладів Європи "Формування європейського простору вищої освіти"
Саламанка,, березень 2001 року
Понад 300 європейських навчальних закладів та їх представницьких організацій зібралися 29-30 березня в Саламанці з метою підготувати свої пропозиції до Празької зустрічі міністрів вищої освіти країн, які брали участь у Болонському процесі. Учасники домовились про цілі, принципи та пріоритети.
Європейські заклади вищої освіти закликають уряди своїх держав та в контексті Європи сприяти змінам, надати загальну схему для координації та керівництва до зближення. Вони підтверджують свою спроможність та бажання спільними зусиллями розпочати та підтримати позитивні зрушення у такому:
знайти нове визначення вищій освіті та науковій діяльності для всієї Європи;
реформувати програми і вищу освіту загалом;
посилити та взяти за основу у вищій освіті наукову роботу;
запровадити загальноприйнятні механізми оцінювання, забезпечення та сертифікації якості;
виходити зі спільних ознак в європейському контекстіта забезпечити подібність між різними закладами освіти, програмами та ступенями;
сприяти мобільності студентів та викладацького складу, а також влаштуванню випускників на європейському ринку праці;
підтримувати зусилля на шляху модернізації університетів у країнах, де існують проблеми побудови Європейського простору вищої освіти;
не зупинятися перед проблемами визнання, привабливості та конкурентоспроможності у своїй країні, в Європі і світі;
надалі розглядати вищу освіту як безумовний громадянський обов'язок.
6. Конференція міністрів вищої освіти Європи
„На шляху до європейського простору вищої освіти”
Прага, травень 2001 року
Через два роки після підписання Булонської декларації і через три після Сорбоннської декларації міністри вищої освіти Європи, які представляли 32 країни, що підписали документи, зібралися у Празі з метою проаналізувати досягнення та визначити напрями і пріоритети на найближчі роки щодо розвитку процесу. Міністри знову підтвердили свою відданість меті створення Європейського простору вищої освіти до 2010 року. Вибір Праги для проведення цієї зустрічі – це символ їх намірів залучити до цього процесу всю Європу в світлі розширення ЄС.
Прийняття системи зрозумілих і співвіднесених ступенів
Міністри закликали університети та інші заклади вищої освіти всіляко використовувати наявні національні законодавства та європейські інструменти, покликані спростити академічне та професійне визнання курсових дисциплін, учених ступенів та різних нагород з тим, щоб громадяни могли ефективно використовувати свою кваліфікацію, компетенцію та вміння на всій території Європейського простору вищої освіти.
Міністри закликали наявні організації і мережі, такі як NARIC і ENIC, сприяти на інституційному, державному і європейському рівнях простому, швидкому і справедливому визнанню, відзначаючи розмаїття кваліфікацій.
Прийняття системи, яка б головним чином ґрунтувалася на двох основних циклах
Міністри із задоволення відзначили, що поставлену мету поділити курс вищої освіти на два цикли, розрізняючи вищу освіту бакалаврського та магістерського циклу, ґрунтовно розглянуто й обговорено. Ряд країн уже прийняли цю структуру, інші ж розглядають її з великою зацікавленістю. Важливо зазначити, що у багатьох країнах ступені „бакалавра” і „магістра” або аналогічні двоступеневі кваліфікації можна здобути як в університетах, так і в інших вищих навчальних закладах. Програми навчання, за якими присвоюють ступінь, насправді мають різну орієнтацію і зміст з метою задоволення розмаїття індивідуальних, академічних та ринкових потреб, як було висловлено в Гельсінкі на семінарі зі ступенів бакалаврського рівня (лютий 2001р.).
Запровадження системи кредитів
Міністри наголосили, що для гнучкості в навчанні і кваліфікаційних процесах потрібно прийняти загальновизнані характеристики кваліфікації, підкріплені кредитною системою на зразок ECTS або іншої ECTS – подібною, яка, за потреби, дозволятиме переведення та виконуватиме функцію нагромадження. Разом із загальновизнаними системами гарантування якості такі інструменти полегшать доступ студентів до європейського ринку праці і посилять сумісність, привабливість і конкурентоспроможність європейської вищої освіти. Усебічне використання такої системи кредитів у поєднанні з додатком до диплома прискорить рух у цьому напрямі.
Забезпечення мобільності
Міністри підтвердили, що мета поліпшити мобільність студентів, викладачів, науковців та адміністративних працівників, поставлена в Болонській декларації, має надзвичайне значення. Вони наголосили на своїй рішучості домогтися усунення будь-яких перепон щодо вільного пересування студентів, викладачів, науковців та адміністративних працівників і відзначили соціальне значення мобільності. Вони також звернули увагу на можливість мобільності, запропоновані програмами європейського співтовариства, і успіхи, досягнуті в цій галузі, наприклад, запровадження плану дій з мобільності (Mobility Action Plan), ратифікованого Радою Європи в Ніцці 2000 року.
Сприяння європейській співпраці в гарантуванні якості
Міністри визнали життєво важливу роль, яку відіграють системи гарантування якості в забезпеченні високих якісних вимог і сприянні подібності кваліфікаційних рівнів у всій Європі. Вони висловились за тіснішу співпрацю органів визнання та органів, покликаних гарантувати якість. Вони наголосили на потребі тісної європейської співпраці та довіри до національних систем гарантування якості. Далі вони закликали університети та інші заклади вищої освіти поділитися передовим досвідом і розробити плани дій взаємного визнання механізмів оцінювання й акредитації (сертифікації). Міністри закликали університети та інші вищі навчальні заклади, національні органи та європейську мережу гарантування якості у вищій освіті (ENQA) у співпраці з відповідними органами країн, які не є членами ENQA, колективно створити спільну систему стандартів і поширити передовий досвід.
Включення до програм європейського компонента
З метою подальшого зміцнення важливих європейських традицій вищої освіти і забезпечення конкурентоспроможності випускників міністри закликали працівників вищої освіти поліпшити роботу щодо розробки навчальних модулів, курсів і програм на всіх рівнях з „європейським” змістом, орієнтацією та організацією. Це особливо стосується модулів, курсів та програм на отримання ступеня, які пропонуються в співпраці різних країн і ставлять за мету присвоєння спільного загальновизнаного ступеня.
Навчання протягом усього життя
Навчання протягом усього життя – невід’ємний елемент Європейського простору вищої освіти. У майбутній Європі, де знання складатимуть основу суспільства і господарства, потрібна стратегія побудови системи післядипломного навчання для подолання проблеми конкурентоспромож- ності, застосування нових технологій та поліпшення єдності суспільства, рівних можливостей і якості життя.
Вищі навчальні заклади і студенти
Міністри зауважили, що залучення університетів та інших вищих навчальних закладів, а також студентів як компетентних, активних і конструктивних партнерів у створенні і формуванні Європейського простору вищої освіти потрібне і бажане. Заклади освіти продемонстрували, яку велику увагу вони приділяють утворенню подібного і доцільного, до того ж різнопланового і демократичного Європейського простору вищої освіти. Міністри наголосили, що в Європейському просторі вищої освіти якість – це основоположна умова довіри, відповідності, мобільності, подібності і привабливості. Міністри висловили свою вдячність за внески до розробки навчальних програм, які поєднують академічну якість і гарантують тривалу конкурентоспроможність на ринку праці; закликали до подальшої авангардної ролі навчальних закладів.
Міністри заявили, що студенти повинні брати участь і впливати на організацію і зміст освіти в університетах та інших вищих навчальних закладах. Вони також підтвердили важливість брати до уваги соціальний аспект Болонського процесу.
Поліпшення привабливості Європейського простору вищої освіти
Міністри дійшли згоди щодо важливості підвищення привабливості європейської вищої освіти для студентів європейських та інших країн. Зрозумілість і подібність європейських дипломів у світі мусять бути підкріплені розробкою спільної системи кваліфікації (сертифікації), а також більшими зусиллями щодо поширення інформації.
Особливу увагу міністри загострювали на тому, що якість вищої освіти і наукової роботи є і має бути вирішальним фактором європейської привабливості та конкурентоспроможності. Міністри дійшли згоди, що слід приділяти більше уваги перевагам, які віддає Європейський простір вищої освіти закладам і програмам різних профілів. Вони закликали до тіснішої співпраці між європейськими країнами щодо можливих труднощів і перспектив транснаціональної освіти.
7. Конференція міністрів вищої освіти Європи
"Утворення європейського простору вищої освіти"
Берлін, 19 вересня 2003 року
Додаткові дії
Європейська система вищої освіти та Європейська система наукових досліджень — основні запоруки інтелектуального суспільства.
8483600-44831000Розуміючи необхідність тісних зв'язків між обома системами в "Європі знань", а також важливість досліджень як складової вищої освіти, міністри вважають за необхідне розширити межі сучасної системи з двох циклів і включити докторський ступінь як третій цикл Болонського процесу. Вони підкреслюють важливість досліджень і міждисциплінарності для підвищення якості та конкурентоспроможності європейської вищої освіти. Міністри закликають до збільшення мобільності на докторському та післядокторському рівнях і заохочують університети до зміцнення співпраці у виконанні програм на здобуття докторського ступеня та у підготовці молодих науковців.
Міністри докладатимуть усіх зусиль, щоб європейські університети стали ще привабливішими й ефективнішими партнерами. Тому вони звертаються до університетів з проханням приділяти більше уваги дослідженням у технологічних, соціальних і культурних сферах розвитку суспільства.
Міністри розуміють, що існують перешкоди, які вищі навчальні заклади не зможуть подолати самотужки, а тому потребують значної підтримки, зокрема фінансової, та сприяння з боку національних урядів та європейських організацій.
На завершення міністри заявляють про необхідність підтримати наукові осередки на докторському рівні, що стимулюватиме поліпшення якості знань і стане невід'ємною ознакою Європейської системи вищої освіти.
8.Бергенське комюніке Міністрів вищої освіти Європи
Берген 19-20 травня 2005 року.
Наступні завдання і пріоритети
Вища освіта та наука
Ми підкреслюємо значення вищої освіти у подальшому розвитку науки та важливість науки у підтримці вищої освіти для економічного і культурного розвитку наших спільнот та суспільної єдності. Ми зауважуємо, що зусилля, спрямовані на впровадження структурних змін та покращення якості викладання, не повинні послаблювати увагу до розвитку наукового пошуку та інновацій. Водночас ми наголошуємо на важливості наукового та педагогічного пошуку, спрямованого на підтримку та покращення якості й посилення конкурентоспроможності та привабливості Європейського простору вищої освіти. Для отримання кращих результатів ми визнаємо за необхідне розширити співпрацю між галуззю вищої освіти та іншими науковими галузями у наших країнах, а також між Європейським простором вищої освіти та Європейським науковим простором.
Для досягнення цієї мети потрібно узгодити кваліфікаційний рівень доктора з загальними рамковими принципами кваліфікації Європейського простору вищої освіти, застосовуючи ефективні підходи. Основним компонентом навчання докторанта є набуття знань шляхом оригінальних наукових досліджень. Зважаючи на потребу у структурованих програмах докторату та прозорому контролі й оцінюванні, ми зауважуємо, що нормальний обсяг навчання третього циклу у більшості країн становитиме 3-4 роки з повним робочим днем. Ми закликаємо університети забезпечити в рамках програми докторату міждисциплінарне навчання, що сприятиме розвитку та передачі вмінь та забезпечить ширші можливості працевлаштування. Нам необхідно суттєво підвищити кількість кандидатів у докторантуру які, проводять свою наукову діяльність у Європейському просторі вищої освіти. Ми вважаємо учасниками програм третього циклу водночас і студентів, і дослідників-початківців. Ми доручаємо Болонській Наглядовій групі спільно з Європейською асоціацією університетів та іншими зацікавленими партнерами підготувати звіт, відповідальною за який є Робоча група, про подальшу розробку базисних принципів програм докторату, який буде представлений Міністрам вищої освіти в 2007 році. Необхідно уникати надмірної зарегульованості програм докторату.
Глосарій (термінологія) Болонського процесу
 
Акредитація
Як визначено у Болонській декларації, структуру Європейського простору вищої освіти складають два цикли - студентський та післядипломний. Акредитація - центральний інструмент підтримки потрібних змін у системі європейської вищої освіти. Як і оцінювання, акредитація гарантує якість нового рівня програм (передбачене керування), а також проводить моніторинг уже існуючих (фактичне керування). Акредитацію, тобто сертифікацію рівня програми, проводять після огляду мінімальних стандартів змісту спеціалізації. Професійна значущість рівня, зв'язок та зміст загальної концепції рівня програми мають бути відзначені за обмежений період часу в структурі прозорого, формального та зовнішнього рівноправного оцінення. Отже, рівень програми має бути оцінений після певного часу. Процесом рівноправного оцінення керують агентства, які оглядали стандартні зовнішні оцінювання. Інструмент акредитації рівня сертифікації програм є досить новим в Європі, але швидко приймається країнами - членами Болонського процесу.
Детальнішу інформацію можна знайти на таких веб-сайтах:
 
http://www.accreditation-council.dehttp://www.enqa.net/http://www.inqaahe.nl/ 
Процес БрюгеТермін "процес Брюге" вживають стосовно зростання співпраці в європейській професійній освіті та навчанні; він схожий на Болонський процес у вищій освіті. На конференції в місті Брюге, яка відбулася в жовтні 2001 року, генеральний директор з професійного навчання ініціював процес співпраці в галузі професійної освіти та навчання. Рада Європи затвердила цю ідею в Барселоні (15 та 16 березня 2002 року). Основною реакцією було те, що Європейська комісія запросила представників 29 європейських країн (членів ЄС, майбутніх членів ЄС та країн європейського економічного простору) та соціальних партнерів на збори, щоб обговорити конкретні дії та заходи щодо встановлення професійної освіти та навчання в Європі. Прозорість кваліфікацій та навичок узгоджено з новим, універсальним інструментом, що інтегрував існуючі засоби, такі як європейський паспорт навчання, європейський навчальний план та додаток до сертифіката. Велику підтримку надано системі кредитного взаємозаліку в професійній освіті та навчанні на європейському рівні, утворюючи систему ECTS (Європейська система кредитного взаємозаліку) у вищій освіті. Такі заходи треба провести у процесі добровільної співпраці, який буде найбільшим пріоритетом Датського президентства. Європейська структура професійної освіти має розвинутися до 2010 року, щоб зробити можливим вільне пересування громадян робочими, бізнесовими секторами та країнами. Як зазначила Вів'єн Редінг, уповноважена особа з освіти та культури в ЄС, пересування кваліфікацій та вмінь - це попередня умова довгострокового навчання та збільшення мобільності.
Детальнішу інформацію можна знайти на веб-сайті
http://europa.eu.int/comm/education/bruges/index_en.html 
Додаток до диплома
Європейська комісія, Рада Європи та ЮНЕСКО розробили додаток до диплома, щоб установити міжнародне пересування та спростити академічне та професійне впізнавання кваліфікацій (дипломи, рівні, сертифікати тощо). Документ, закріплений за дипломом про вищу освіту, складають національною та англійською мовами із зазначенням сутності, рівня, змісту та статусу навчання, яке успішно здобуто. Додаток до диплома містить додаткову інформацію про національну систему вищої освіти, яка відповідає кваліфікації суттєвого контексту освіти. Інформація конкретної країни про виконання додатка до диплома поширюється в країнах, які беруть участь у програмі Socrates.
Детальнішу інформацію можна знайти на веб-сайті
http://europa.eu.int/comm/education/recognition/diploma.html#1 
Академічне навчання
Болонський процес фокусується на академічному навчанні, зокрема на виконанні системи, основаної на двох циклах. Натепер навчання для здобуття ступеня та звання включено до європейських дебатів про реформу структури систем вищої освіти. Уже 1992 року міністри освіти країн - учасниць ЄС (Бельгії, Данії, Німеччини, Франції та Нідерландів) погодилися розвивати взаємозалік та встановити існуючі системи навчання на здобуття ступеня. Із 1994 року студенти, які здобувають ступінь, розробили структуру дослідної програми EU-HCM/TMR. 1991 року Конфедерація спілок ректорів ЄС запропонувала впровадити "Європейський докторат" як додатковий сертифікат та навчати докторантів за кордоном хоча б рік. Це не тільки покращить освіту молодих науковців, а й підтримає співпрацю європейських університетів і дослідних інститутів. Структури та якість навчання в Європі обговорювалися на консультаціях генеральних директорів вищої освіти країн - учасниць ЄС під президентством Швеції в місті Хальмштад (травень 2001 року) та під президентством Іспанії в місті Кордова (квітень 2002 року), які відбуваються раз на півріччя. Крім того, Європейська комісія подала до розгляду звіт про мобільність докторантів у контексті програм Socrates-Erasmus (так званий звіт Мітчелла).
 
ECTS
ECTS - European Communiti Course Credit Transfer System (Європейська система трансферу оцінок) - це кредитна система, яка пропонує спосіб вимірювання та порівняння навчальних досягнень і переведення їх з одного інституту до іншого. Спочатку система виникла під впливом програми Erasmus (1989-1996 рр.) та тестувалася протягом шести років як пілотна схема, де було задіяно 145 інститутів вищої освіти в усіх країнах - учасницях ЄС та ЄЕС. Із дня впровадження Інституційного контракту в програмі Socrates-Erasmus усі європейські університети можуть брати участь в ECTS. Як ефективний інструмент створення взаємозаліку та управління академічним впровадженням система ECTS підтримує європейську мобільність. Переведення створено наданням деталізованої інформації з курсу навчання. Важливі засоби, які використовували у роботі ECTS та управлінні академічним визначенням, подано в інформаційному пакеті, договорі про навчання та дублікаті офіційних документів. Можливість використання ECTS у професійному навчанні обговорюється.
Детальнішу інформацію можна знайти на веб-сайті
http://europa.eu.int/comm/education/socrates/ects.html#cl 
Європейський простір вищої освіти
Розвиток структури Європейського простору вищої освіти до 2010 року - найважливіше завдання міністрів освіти Європи для плідної співпраці інститутів вищої освіти у межах Європи. Водночас, 33 країни-учасниці прагнуть установити об'єднані структури в системах європейської вищої освіти та висунули ряд вимог у структурі Болонського процесу. Потрібно вдосконалити мобільність студентів та викладачів, визначити рівні та гарантії якості навчальних програм. Крім того, треба встановити структуру, основану на двох головних циклах, та систему кредитів, таку як ECTS. Перші результати впровадження та первинного встановлення на час Берлінської конференції 2003 року можна побачити в заключному комюніке, яке підписали міністри освіти Європи з нагоди зустрічі спостерігачів за Болонським процесом у Празі 2001 року (http://www.bologna-berlin2003.de/pdf/prager_kommunique.pdf).
Ознайомитися з Болонською декларацією міністрів освіти Європи від 19 червня 1999 року "Простір європейської вищої освіти" можна на веб-сайті
http://www.bologna-berlin2003.de/pdf/bologna_declaration.pdf 
Європейський простір дослідницької діяльності
У січні 2000 року Європейська комісія опублікувала звернення "Про Європейський простір дослідницької діяльності", ініціатором якого був уповноважений з питань дослідництва Філіп Баскін. Воно спрямоване на створення кращої структури умов проведення досліджень, щоб Європа стала світовим лідером у сфері освіти. Документ пропонує безмежну політику виконання досліджень у Європі, основану на кращій співпраці дослідників та науковців країн-учасниць, які удосконалюватимуть координацію досліджень у межах ЄС без зайвої бюрократії та великих коштів. Європейський простір дослідницької діяльності сприятиме загальному користуванню науковими ресурсами, створить робочі місця на довгостроковій базі та збільшить конкуренцію в Європі.
Детальніша інформація знаходиться на веб-сайтах:
http://europa.eu.int/comm./research/area_de.htmlhttp://www.cordis.lu/rtd2002/era-debate/era.htm 
ЄвропаспортЄвропаспорт (створений за ініціативою Ради Європи) - це розповсюджений у всій Європі двомовний документ, що затверджує періоди навчання за межами рідної країни та мобілізує освіту по всій Європі. У такому документі міститься інформація про зміст та якість здобутих кваліфікацій та дані про міжнародний досвід, навички та потрібні знання. Навчання за Європаспортом затверджує не тільки етапи професійного навчання, а також практичні навчальні періоди у галузі вищої освіти.
Детальнішу інформацію можна знайти на веб-сайті
http://europa.eu.int/comm/education/europass/broch_en.pdf 
Євро-студент 2000
Проект "Євро-студент 2000" містить соціальну та економічну інформацію про студентське життя у восьми країнах - учасницях ЄС (Бельгії, Німеччині, Фінляндії, Франції, Італії та ін.). Інформація сфокусована на різних аспектах умов життя студентів вищої освіти: джерело фінансування навчання, сімейний стан студента, урядові асигнування, професійний рівень знання мови, перебування за кордоном, проживання та бюджет студента. Результати такого дослідження мають надати початкову інформацію з економічних і соціальних структур студентського життя в Європі та будуть використані для розвитку освітньої політики. Проект, можливо, продовжать та будуть поширювати в інших країнах. Результати були опубліковані навесні 2002 року.
Детальніша інформація щодо проекту на веб-сайті
http://www.his.de/doku/abereich/ausland/proj/Eurostudent/frameset.htm 
Оцінювання
Оцінювання - основний крок у визначенні якості вищої освіти, відносного рівня програм та способів викладання й академічного навчання з предмета або на факультеті. Оцінювання виконують за внутрішніми та зовнішніми процедурами. Процес внутрішнього оцінювання містить систематичне збирання адміністративної інформації, опитування студентів і випускників поряд зі звичайними бесідами з лекторами та студентами. Складовою зовнішнього оцінювання є відвідування групою контролю факультету для визначення якості академічного навчання та викладання. Зовнішні оглядачі - це лектори або люди професійної діяльності, які на основі спілкування зі студентами та молодими науковцями складають остаточний звіт. Оцінювати академічне навчання та викладання треба з урахуванням ефективних заходів гарантії якості.
Крім академічного навчання та викладання, презентацію дослідження оцінюють на різних рівнях: спираючись на системи національних досліджень, індивідуальні інституції, програми досліджень та індивідуальні проекти. У галузі дослідження також проводять внутрішні та зовнішні оцінювання.
Детальніша інформація - на веб-сайтах:
http://www.enqa.nethttp://www.inqaahe.hl/ 
GATS
GATS було створено в січні 1994 року як багатосторонній договір разом із Загальним договором про тарифи та торгівлю і Договором про торгівлю стосовно прав інтелектуальної власності - частини структури Всесвітньої торговельної організації. Мандат GATS є результатом переговорів "Uruguay Round", це лібералізація торгівлі послугами та поступове фазування урядових кордонів у національному змаганні у секторі послуг. Через GATS країни-учасниці відкрили для міжнародного змагання всі власні ринки послуг або їх частини. Країни-учасниці мають дотримуватися двох принципів, чітко зазначених у договорі: "принципу національного пріоритету", за яким країни-учасниці мають віддавати перевагу національним провайдерам, та "принципу найменшої перешкоди", за яким члени не повинні вибирати між державами-учасницями. Освіта є одним з 12 секторів (серед здоров'я, туризму, банківської справи, телекомунікацій), включених у договір. Нові переговори з торгівлі послугами розпочалися в січні 2000 року та мають закінчитися до 2005 року. Дискусія з потенційних дій GATS у секторі освіти ще триває.
Детальніша інформація на - веб-сайтах:
http://www.wto.org/english/tratop_e/serv_e/serv_e.htmhttp://gats-info.eu.int/www.aucc.ca/en/international/bulletins/declaration.pdf 
ISIC
Міжнародна картка студента (ISIC) - це міжнародний документ, який прийняла Міжнародна студентська конфедерація туризму (ISTC) та який видають студентські організації та туристичні агентства. ISIC - це єдина міжнародна студентська картка, прийнята ЮНЕСКО з 1993 року. Власникам карток пропонуються знижки у більш ніж 90 країнах на туристичні квитки, житло, вхідні квитки.
Детальніша інформація - на веб-сайті
www.isic.de 
Навчання протягом усього життя
Заключне комюніке зборів спостерігачів за Болонським процесом у Празі 2001 року підкреслило важливість навчання протягом усього життя як основний елемент Європейського простору вищої освіти. Навчання протягом усього життя містить усі фази навчання, починаючи з дошкільного до післяпенсійного, і покриває весь спектр формального та неформального навчання. Цей задум виконується завдяки поєднанню загальної та професійної освіти в центральні аспекти різних курсів, таких як освіта, молодь, працевлаштування та дослідництво. Структура навчання протягом усього життя має бути розвиненою так, щоб будь-хто міг вибирати навчальне середовище, роботу, регіон та країну для вдосконалення своїх знань, умінь та компетенцій, для їх оптимального застосування. Важливою умовою реалізації навчання протягом усього життя є розвиток гармонійної системи кредитів, яка дозволяє оцінювати та впізнавати дипломи та сертифікати, отримані у школі, університеті та в структурах навчання, основаного на праці. У цьому випадку взаємозалік кваліфікацій між школами, університетами та роботою може бути забезпечений. Із продовженням навчання та подальшим тренуванням, звичайно, збільшується бажання змагатися та використовувати нові технології, які є основними досягненнями стратегічних цілей Європи. Як наслідок, європейські країни матимуть суспільство з вищою освітою і будуть спроможні змагатися за лідерство (Рада Європи, Ліссабон, березень 2000 року). У жовтні 2000 року Європейська комісія присвятила цьому питанню меморандум та роком пізніше опублікувала звернення двох членів комісії - Вів'єн Редінг (освіта та культура) та Анни Діамантопоулоу (соціальні зв'язки).
Детальніша інформація - на веб-сайті
http://europa.eu.int/comm/education/index_en.html 
Гарантія якості
 
Найбільшою перевагою Болонського процесу є визначення та огляд стандартів якості вищої освіти по всій Європі. Попередньою умовою є розроблення порівняльних методів та критеріїв для встановлення якості досліджень та навчання. 1998 року Рада Європи порекомендувала розширити співпрацю у цій галузі. Як результат було створено Європейську мережу гарантії якості у вищій освіті (ENQA). Із 1999 року ENQA надавала інформацію про впроваджений досвід разом з новими спробами та обговореннями щодо гарантії якості. На так званих Болонських семінарах в Амстердамі обговорювали результати дебатів про встановлення європейських стандартів якості для програм рівнів "бакалавр" та "магістр". Пілотний проект "Регулювання освітніх структур в Європі" надав критерії порівняння остаточних структур та викладацьких упроваджень для сімох предметів (бізнес, освітні науки, геологія, історія, математика, хімія та фізика). Акредитацію та оцінювання, інструменти реалізації та огляду стандартів якості розглядають агентства оцінювання та акредитації в деяких країнах.
Детальніша інформація - на веб-сайтах:
http://www.jointquality.org/http://www.inqaahe.nl/http://www.ia-up.org/papers.htm 
ТЕМА 5: Європейська кредитно-трансферна система (ЄКТС-ECTS): ключові особливості ЄКТС, основні інструменти ЄКТС, основні учасники ЄКТС. Додаток до диплома європейського зразка (Diploma Supplement-DS).
Європейська кредитна системавзаємовизнання (EСTS)
 У рамках реалізації проекту ERASMUS було апробовано передумови створення в масштабі Співтовариства системи заліку курсів (ECTS) (European Community Course Credit Transfer System). Вона формувалася як шестирічна добровільна експериментальна структура. Студенти, які вивчили ту чи іншу навчальну дисципліну в будь-якій з країн ЄС, мали можливість одержати залік у своїй альма-матер.
В експерименті взяли участь 48 вищих навчальних закладів з усіх країн ЄС за п'ятьма напрямами (дисциплінами): інженерна механіка, історія, медицина, менеджмент, хімія.
Уже тоді ця система передбачала високий рівень довіри університетів один до одного, і її було заявлено в Болоньї "наріжним каменем у пошуку глибшого академічного визнання в Співтоваристві".
Болонський процес активізував пошук шляхів, форм і методів зближення в тому, що стосується визначення та реалізації кредитних одиниць. Вищі навчальні заклади експериментують із застосуванням системи ECTS (на основі національних систем, а не замість їх). Багато суперечок виникає з приводу розширення та поглиблення практики використання системи, особливо щодо накопичення кредитних одиниць. Існують побоювання, що надто квапливе поширення ECTS може призвести до зниження якості освіти. Проте чимало вищих навчальних закладів Європи вважають свої національні системи сумісними з ECTS (але більшою мірою для переведення академічних кредитів, аніж для їх акумулювання). У цих випадках мова йде або про можливості звичайного переведення національних систем в ECTS, або про пряме застосування власне системи ECTS. Визнано переваги цієї системи для введення модульної організації освітнього процесу.
 
Що таке кредитна система?
Кредитна система - це систематичний спосіб описання освітньої програми з доданням кредитів до її компонентів. Опис кредитів у системах вищої освіти може базуватися на різних параметрах, таких як обсяг роботи, результати навчання та контактні години.
 
Що таке ECTS?
Європейська кредитна система взаємозаліку (взаємовизнання) та накопичення - це система, в основу якої покладено визначення обсягу роботи студентів, потрібного для участі у програмі. Вона орієнтована на спеціалізовані умови вивчення результатів навчання та необхідної компетенції.
 
Як з'явилася ECTS?
ECTS запропонували 1989 року в структурі Еrasmus, а нині вона є складовою програми Socrates. ECTS - це єдина кредитна система, яку успішно протестували та використали у всій Європі. Ця система допомагає визначити періоди навчання за кордоном, збільшує якість і кількість студентської мобільності в Європі. Нещодавно ECTS почала застосовувати накопичувальну систему, яка виконується на інституціональному, регіональному, національному та європейському рівнях. Це одне з головних положень Болонської декларації (червень 1999 року).
 
Чому виникла ECTS?
ECTS полегшує читання та порівняння навчальних програм для будь-яких студентів - місцевих та іноземних. ECTS підвищує мобільність і академічне визнання, з її допомогою університети організовують і перевіряють навчальні програми. ECTS можна використовувати у будь-яких програмах і методах, вона робить європейську вищу освіту привабливішою для всіх інших студентів.
 
Основні ознаки ECTS
1. ECTS засновано на конвенції про 60 кредитних заходів з обсягу робіт студентів за один академічний рік. Обсяг робіт студентів за повний робочий час навчальної програми в Європі становить переважно 36-40 тижнів на рік, у такому випадку один кредит становить від 24 до 30 робочих годин. Обсяг робіт - це час, за який пересічний студент отримає необхідний результат навчання.
2. Кредит також підсумовує результат навчання. Результати навчання - це знання, які вказують, що студент буде знати, розуміти або на що буде здатний після закінчення навчання, короткого чи тривалого. Кредити в ECTS можна отримати після закінчення відповідної роботи та оцінки здобутого результату.
3. Розміщення кредитів ECTS протягом офіційного циклу програми навчання. Повний обсяг робіт, потрібний для закінчення першого рівня циклу, становить 3-4 роки (тобто 180 або 240 кредитів).
4. Студентський обсяг робіт в ECTS включає час, проведений на лекціях, семінарах, час для самостійних робіт, підготовки до іспитів, їх складання тощо.
5. Кредити поширюються на всі компоненти навчальної програми (модулі, курси, дисертаційні роботи). Також вони відображають обсяг робіт, кожного з необхідних компонентів, включених у програму відносно всього обсягу робіт, потрібного для закінчення повного року навчання.
6. Представлення студента здійснюється документально на локальному або національному рівні. Корисно для практики додавати ECTS рівень, значною мірою для кредитного переведення. Відповідно до шкали рівнів ECTS студентів оцінюють за статистичною базою. Тому статистичні дані - це перший крок представлення студента для прийняття до ступеневої системи ECTS. За прохідним балом визначають, на який ступінь буде зараховано студента. Наприклад: А (найкращий) - 10 %, В - 25 %, С - 30 %, D - 25 %, E - 10 %.
Рівень А встановлено між FX та F, що характеризують студентів, яким не пощастило. FX означає, що необхідно виконати більше робіт, F - треба значно більше працювати. Висновок про погані результати не обов'язково вносити до залікового документу.
 
Документи, потрібні для вступу до ECTS
1. Стандартний інформаційний пакет (курсовий каталог) навчального закладу двома мовами (або тільки англійською мовою для програм, які вивчаються англійською) на веб-сайті і (або) на дискеті чи в буклеті. Інформаційний пакет (курсовий каталог) має містити пункти контрольних робіт, доданих до документа, включаючи інформацію для іноземних студентів.
2. Договір про навчання складається з переліку курсів, які буде відвідувати студент. Його слід узгодити зі студентом і відповідальною особою навчального закладу. У разі кредитного взаємозаліку договір про навчання необхідно укласти зі студентом та двома уповноваженими органами перед його від'їздом і відкоригувати в разі якихось змін.
3. Копії документів подає студент, він же вказує вивчені курси, отримані кредити, як локальні так і, по можливості, рівня ECTS. Під час кредитного взаємозаліку копії документів завіряють на місці до від'їзду, а потім в інституті, де навчатиметься студент, наприкінці періоду навчання.
 
Як отримати знак (лейбл) ECTS?
1. Знак ECTS присуджують тим вищим навчальним закладам, які виконують вимоги ECTS у першому та другому циклах рівнів програм. Знак підвищить статус такого закладу як взаємозалікового і надійного партнера європейської та міжнародної співпраці.
2. Критерій знаку: інформаційний пакет (курсовий каталог) (он-лайн або копія на дискеті в одному чи декількох буклетах) двома мовами (або тільки англійською для програм, які викладаються англійською), використання кредитів ECTS, зразки договорів про навчання, копії документів і докази офіційного академічного визнання.
3. Форма заяви, опублікована на веб-сайтах Socrates, Leonardo & Youth TAO. Останній строк здачі заяви - 1 листопада 2003 року (так і для наступних років). Знак дійсний протягом трьох академічних років. Список інститутів, які мають знак, будуть опубліковані на веб-сайті Europa.
 
Що таке додаток до диплома?
Додаток до диплома - це додатковий документ, який додають до диплома про вищу освіту. Він являє собою стандартний опис сутності, рівня, контексту, змісту і статусу знань здобутих і успішно засвоєних випускником. Додаток до диплома забезпечує взаємозалік і керування академічними та професійними визнаннями кваліфікацій (дипломи, рівні, сертифікати тощо). Знак додатка до диплома присуджують вищому навчальному закладу, який видає додаток до диплома всім випускникам першого та другого циклів програм.
Інформацію про структуру та рекомендації можна знайти на веб-сайті
http://europa.eu.int/comm/education/policies/recqual/recognition/diploma_en.html 
Додаток до диплома
 Другий важливий інструмент визнання і мобільності - додаток до диплома. Цю модель додатка було розроблено Європейською комісією, Радою Європи та ЮНЕСКО (SEPES).
Мета документа - надати вичерпні незалежні дані з метою забезпечення міжнародної прозорості й об'єктивного академічного і професійного визнання кваліфікацій (дипломів, степенів, сертифікатів тощо). Додаток містить опис характеру, рівня, контексту, змісту і статусу освіти, здобутої і успішно завершеної особою. У додатку не припустимі суб'єктивні оцінки, заяви про еквівалентність чи пропозиції щодо визнання.
Дані слід надати за всіма вісьмома розділами. Якщо даних немає - вказують причину.
Прийнятий в межах Болонської співдружності додаток до диплома має таку структуру.
 
 
1. ВЛАСНИК КВАЛІФІКАЦІЇ
1.1. Прізвище, ім'я
1.2. Дата, місце, країна народження
1.3. Ідентифікаційний номер або код студента
2. КВАЛІФІКАЦІЯ
2.1. Назва кваліфікації (повна, скорочена; мовою вихідного документа)
Присвоєне звання (повне, скорочене; мовою вихідного документа)
2.2. Основна галузь (галузі) навчання
2.3. Навчальний заклад, який присвоїв кваліфікацію (мовою вихідного документа)
Статус (Тип\Управління)
2.4. Навчальний заклад, який проводив навчання
Статус (Тип\Управління)
2.5. Мови навчання\екзаменів
3. РІВЕНЬ КВАЛІФІКАЦІЇ
3.1. Рівень
3.2. Офіційний термін освоєння програми
3.3. Вимоги для вступу
4. ВІДОМОСТІ ПРО ЗМІСТ ОСВІТИ Й ОДЕРЖАНІ РЕЗУЛЬТАТИ
4.1. Форма навчання
4.2. Вимоги програми
4.3. Докладні дані про програму
4.4. Схема оцінювання
4.5. Загальна класифікація (мовою оригіналу)
5. ФУНКЦІЇ КВАЛІФІКАЦІЇ
5.1. Можливість подальшого навчання
5.2. Професійний статус
6. ДОДАТКОВІ ВІДОМОСТІ
6.1. Додаткові відомості
6.2. Додаткові джерела інформації
7. ЗАСВІДЧЕННЯ
8. НАЦІОНАЛЬНА СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ

Приложенные файлы

  • docx 18048766
    Размер файла: 60 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий