L.R 12

Лабораторна робота № 12
" Робота з дозиметричною апаратурою. Охорона праці в галузі.(Принципи захисту від уражень електричним струмом, іонізуючим випромінюванням)"
Мета роботи: вивчити поняття доз та потужностей доз іонізуючого випромінювання, набути навички роботи з дозиметром.
Питання для підготовки до лабораторної роботи
Експозиційна доза і потужність експозиційної дози, їх одиниці.
Поглинена доза і потужність поглиненої дози, їх одиниці.
Еквівалентна доза і потужність еквівалентної дози, їх одиниці.
Дозиметри іонізуючого випромінювання, їх призначення, характеристики і принципи роботи.
Практичні навички
Оволодіти блок-схемою дозиметра.
Вміти підготувати апарат для безпечної роботи.
управляти дозиметром.
Оволодіти роботою дозиметра.
Визначати показники дозиметра від контрольного джерела.
Вимірювати експозиційні дози (їх потужність), що випромінюється радіоактивним джерелом.
Додаткові теоретичні відомості
Призначення дозиметра ДРГЗ-04
Дозиметр ДРГЗ-04 призначений для вимірювання експозиційної дози (її потужності або середньої потужності), безперервного та імпульсного рентгенівського і гамма-випромінювань в діапазоні ефективних енергій квантів від 4,8 фДж = = 4,8 10-15Дж до 0,48 nДж = 0,48 10-12Дт/с (від 30 кеВ до 3 МеВ), максимальної поглинутої дози в тканині (її середньої потужності) неперервного та імпульсного високоенергетичного гальмівного рентгенівського і гамма-випромінювань в діапазоні від 0,16 nДж до 4 nДж (від 1 МеВ до 25 МеВ), в тому числі експозиційної і максимальної поглинутої доз одиничних імпульсів.
Дозиметр застосовується для визначення радіаційного стану, пов'язаного з дією джерел гальмівного рентгенівського та гамма-випромінювань .
Склад приладу
Дозиметр ДРГЗ-04 складається з таких частин (рис. 9.27): 1 - пульту управління; 2 - з'єднувального кабелю між пультом і блоком детектування; 3 - блоку детектування; 4 - контейнеру з контрольним джерелом; 5 - стакана-насадки, що використовується для вимірювання поглинутої дози.
Характеристики дозиметра ДРГЗ-04
Дозиметр може працювати як від мережі змінного струму напругою 220 В, так і від блоку батарей (12 окиснортутних елементів типу РЦ-85 з напругою 1,25 В кожний). Батарейний блок живлення постачається в комплекті з приладом, при потребі він розташовується в пульті замість блоку стабілізації. Органи управління розташовані на верхній кришці дозиметра.
У комплект дозиметра входить контейнер з контрольним бета-джерелом, що виготовлений з препарату стронцію та інших радіоактивних елементів і який має активність не більше 2,7-10 Бк. Товщина стінок контейнера забезпечує відсутність випромінювання на поверхні контейнера (пробіг бета-частинок максимальної енергії в стінці контейнеру 5 мм). Забороняється
порушувати захисну фольгу джерела, зберігати джерело зі знятою верхньою кришкою, підносити його близько до очей.
Управління роботою дозиметра ДРГЗ-04
Дозиметр управляється за допомогою 2-х перемикачів В1 і В2, кнопки скидання показників ВЗ, тумблера вмикання живлення дозиметра В4 і ручки резистора КОМП. СТРУМУ, розташованій на лицевій стороні панелі дозиметра (рис. 9.28).
У нижній частині дозиметра під кришкою знаходяться резистори: для регулювання чутливості дозиметра (ЧУТЛ), для встановлення нуля вимірювального приладу (НУЛЬ УПТ), а також тумблер (БАТ, МЕРЕЖА).
В блоці детектування знаходяться металеві заглушки, які закривають отвори, проти яких розташовані конденсатори для точного регулювання високовольтної напруги і перемикач режимів роботи дозиметра.
Порядок виконання роботи
Ознайомитися з додатковими теоретичними відомостями, що наведені вище,
Підготувати прилад до роботи, для чого потрібно
виконати такі робочі операції:
Підключити блок детектування до пульту дозиметра (як правило, вже підключений).
Початкове положення органів управління: тумблер МЕРЕЖА - в нижньому; перемикач В1 - в положенні 1; перемикач В2 - в положенні НАПР. ЖИВЛ; світловий затвор - закритий.
Увімкнути вилку кабелю в мережу 220 В, 50 Гц, увімкнути тумблер МЕРЕЖА. Показники вимірювального приладу повинні складати 1,2-1,5 за шкалою 3.
Через 10 хвилин з моменту вмикання дозиметра встановити перемикач В2 в положення КОМП. СТРУМУ. Стрілка вимірювального приладу повинна знаходитися на нульовій позначці або в діапазоні 0-0,1 за шкалою 3.
Встановити перемикач В2 в положення 1. Стрілка вимірювального приладу повинна переміститися вправо.
Перевірити нуль вимірювального приладу натисканням кнопки СКИДКА. Якщо спостерігається відхилення показників вимірювального приладу від нульової позначки більш ніж на 2% відносно кінцевого значення шкали, резистором НУЛЬ УПТ встановити нульовий показник при натиснутій кнопці СКИДКА (виконує лаборант). Відпустити кнопку СКИДКА. Повільно повертаючи ручку КОМП. СТРУМУ проти годинникової стрілки, встановити стрілку вимірювального приладу на нульову позначку шкали (допускаються рідкі коливання вправо від нульової позначки).
Встановити перемикач В2 в положення КОМП. СТРУМУ. Стрілка вимірювального приладу повинна знаходитися в діапазоні 0-0,1 за шкалою 3. Якщо стрілка вимірювального приладу знаходиться в границях шкали, що перевищують вказані значення або через 1-5 с спостерігається її повільне відхилення вправо від нульової позначки, необхідно ручку КОМП. СТРУМУ повернути за годинниковою стрілкою до кінця, натиснути і через 5-10 с відпустити кнопку СКИДКА, встановити перемикач В2 в положення 1 і знову повторити операції за пп.6 і 7.
Примітки:
Операції за пп. 6 і 7 необхідно виконувати за відсутності випромінювання у місці розташування блока детектування.
Дозиметр має два режими роботи, що розрізняються в 10 разів за чутливістю і максимальною потужністю експозиційної і поглинутої доз у імпульсі.
Перший режим роботи забезпечується при положенні 1 перемикача В2. Положення 1, 3, 10 перемикача В2 визначають час встановлення показників, що не перевищує 5 с (при положенні 1), 15 с (при положенні 3), 50 с при положенні 10).
Верхні границі шести піддіапазонів, на які розбиті діапазони вимірювання експозиційної дози (її потужності), а також поглинутої дози в тканині (її потужності) для першого режиму вказані в таблиці, що наведена нижче.
Позначення піддіапазону
Потужність експозиційної дози нА/кг (мкР/с)
Експозиційна доза
нКл/кг (мкР)
Потужність поглинутої дози
мкВт/кг (мкрад/с)
Поглинута доза
мкДж/кг (мкрад)

1
0,258(1)
2,58(10)
0,01(1)
0,1(10)

3
0,774(3)
7,74(30)
0,03(31
0,3(30)

10
2,58
25,8(100)
0,1(10)
1(100)

30
7,74
77,4(300)
0,3(30)
3(300)

100
25,8
258(1000)
1(100)
10(1000)

300
77,4
774
----
----

Для другого режиму (В2 в положенні "Доза х 10") чутливість дозиметра в 10 разів нижча, а максимальна величина дози і потужності дози відповідно в 10 разів вища, ніж для першого режиму.
Встановити перемикач В2 в положення 1, а перемикач відположення 10.
Відкрити світловий затвор і визначити показники дозиметра від контрольного джерела (джерело випромінювання надається лаборантом). Для цього потрібно: відкрутити кришку захисного (чохла) джерела, встановити блок детектування без насадки торцем на контрольне джерело. Стрілка дозиметра повинна відхилитися на 7274 поділки верхньої шкали. При перемиканні тумблера В1 в положення 10 таке відхилення стрілки відповідає потужності випромінювання 7,2 мкР/с.
Виміряти потужність дози, що випромінюється радіоактивним джерелом, який використовується в роботі з лічильником Гейзера: а) при вимірюванні поглинутої дози (або її потужності) на світлозахисний стакан блоку детектування накручується тканинно-еквівалентна насадка; б) при вимірюванні експозиційної дози (її потужності), а також при визначенні показників дозиметра від контрольного джерела насадка не використовується.

Оформлення роботи.
У звіті повинно бути:
а) стислі теоретичні відомості про основи дозиметрії іонізуючого випромінювання;
б) блок-схема дозиметра;
в) результати вимірювання експозиційної дози та потужності експозиційної дози від контрольного радіоактивного джерела;
г) висновки.
Завдання для самостійної роботи та самоконтролю
Як визначаються дози та потужності доз? Записати зв'язок між різними дозами. Який існує зв'язок меж одиницями різних доз?
Які існують дозиметри іонізуючого випромінювання? Вкажіть фізичні принципи роботи дозиметрів.
Деякий радіоактивний препарат має постійну розпаду
·=1,44-10 3 год-1. Через який час розпадеться 75% початкової кількості атомів?
Кінетична енергія
·-частинки, що вилітає з ядра атома радію при радіоактивному розпаді, дорівнює 4,78 МеВ. Знайти швидкість
·-частинки.
"Охорона праці в галузі"
Актуальність теми:
Охорона життя та здоров я громадян у процесі їх трудової діяльності, під час виконання службових обов'язків одне з найважливіших завдань держави. Успішному розв'язанню його значною мірою сприятимуть знання кожним працівником основ техніки безпеки і нешкідливої діяльності на робочому місці та беззаперечне їх дотримання. Також кожен медичний працівник повинен обов'язково знати законодавчі і нормативні документи, що стосуються системи охорони здоров'я, обережні і безпечні технологічні прийоми виконання процедур та маніпуляцій, вимоги санітарно-протиепідемічного режиму, радіаційної безпеки, заходи щодо запобігання стресам і поліпшення умов праці, можливості для професійного розвитку фахової відповідності.
Конкретні цілі.
Студент повинен вміти:
ідентифікувати потенційні небезпеки, тобто вчити розпізнавати їх вид, визначати величину та ймовірність їх прояву;
визначити небезпечні, шкідливі та вражаючі чинники, що породжуються джерелами цих небезпек;
розробляти та застосовувати засоби захисту від впливу дії небезпечних, шкідливих чинників;
оберігати себе від виникнення травм, отруєнь, заражень, нервових стресів;
використовувати безпечні методи і прийоми роботи із джерелами йонізуючого випромінювання;
у своїй практичній діяльності вживати заходів, спрямованих на забезпечення здорових і безпечних умов праці медичних працівників у лікувальних закладах.
План
Опромінення. Джерела випромінювання.
Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини.
Ультрафіолетове випромінювання.
Лазерне випромінювання.
Вплив УВЧ випромінювання.
Техніка безпеки при роботі в фізіотерапевтичному кабінеті.
Техніка безпеки під час проведення флюорографічного дослідження.
Теоретичний матеріал
Шкідливі чинники опромінення не можна ні побачити, ні почути, ані відчути.
Високі дози радіотерапії смертельні. Після дії середніх доз опромінення відомі такі проблеми зі здоров'ям, як опіки, катаракта, безпліддя, а після тривалого часу може розвинутися рак (найчастіше кісток і молочної залози, а також лейкопенія). Дія опромінення на репродуктивні органи може призвести до генетичної патології, яка, можливо, буде зберігатися в багатьох поколіннях.
Ступінь опромінення медичних сестер у лікарнях дуже низький, але негативний вплив його дії вимагає застосування всіх можливих заходів для того, щоб захистити медичних працівників.
Рентгенівські промені є найбільш реально існуючим джерелом випромінювання, але, наприклад, радіоактивні імплантати, рідини й відходи під час проведення роботи з пацієнтами (радіотерапія, діагностика з ізотопами та ін.) становлять не меншу загрозу ураження. Слід пам'ятати також про загальні палати, пральні, операційні та морги ті місця, де персоналу, можливо, потрібно бути особливо пильним і дбати про особистий захист.
Йонізуюче опромінювання широко використовується в медицині як у діагностиці, так і в лікуванні.
У лікарні джерелами випромінювання можуть бути окремі види діагностичних та лікувальних засобів. їх поділяють на 4 групи.
Герметичні джерела це радіоактивні речовини, які запечатані в оболонку для зберігання. Деякі з них призначені для імплантації пацієнтам, наприклад, під час лікування канцероми шийки матки. Інші дрібні герметичні засоби, що є джерелами випромінювання, використовують у лабораторії.
Негерметичні джерела найчастіше представлені рідкими формами та використовуються під час проведення лабораторних досліджень або для ін'єкцій. Наприклад, йод-131 для лікування раку щитоподібної залози.
Відходи. До них належать використані радіоактивні і хімічні речовини, а також радіоактивні виділення пацієнтів.
Апарати. Ядерна медицина використовує різноманітні апарати для отримання цілеспрямованого променя, але можливе деяке розсіювання та витік променів.
Вплив йонізуючого випромінювання на організм людини
Йонізуюче випромінювання, діючи на організм людини, може спричинювати в ньому зворотні та незворотні процеси.
Під час йонізації в організмі виникає збудження молекул клітин. Це зумовлює розрив молекулярних зв'язків та утворення нових хімічних зв'язків, невластивих здоровій тканині. Під впливом йонізуючого опромінення в організмі порушуються функції кровотворних органів, зростає крихкість та проникність судин, порушується діяльність травного тракту. Нормальні клітини перероджуються в злоякісні, виникають лейкози, променева хвороба.
Одноразове опромінення дозою 2550 бер зумовлює зворотні зміни крові. У разі дії 80120 бер з'являються початкові ознаки променевої хвороби. Гостра променева хвороба виникає за дози опромінення 270300 бер.
Безпечні рівні
Безпечного рівня опромінення не існує, і тому слід визнати, що дію опромінення, навмисну або мимовільну, необхідно утримувати на абсолютному мінімумі і суворо дотримуватися заходів застереження. Персонал, котрий за характером праці має відношення до роботи з проявами випромінювання, повинен проходити такі ж медичні огляди, які проходять медичні працівники в рамках програми з професійної гігієни.
За наявності надмірного опромінення необхідно провести розслідування і дати оцінку впливу його на здоров'я. У результаті тривалої кумулятивної дії опромінення ретельний моніторинг здоров'я персоналу відіграє важливу роль. Треба точно визначити коло працівників, яким необхідний особистий моніторинг.
Захист
Дії, спрямовані на захист сестер від опромінення, слід розглядати за трьома категоріями:
розпізнавання шкідливого чинника;
моніторинг шкідливого чинника;
зниження дії шкідливого чинника.
Розпізнавання
Усі джерела випромінювання, навіть невеликі, мають бути промарковані знаком радіації на жовтому тлі, який прийнятий у міжнародній практиці. Попередження та інструкції потрібно друкувати тією мовою, якою спілкуються персонал і пацієнти. Попереджувальний світловий сигнал зовні рентгенівських кабінетів слід підтримувати в робочому стані. Кожна сестра має навчитися розпізнавати небезпеку, розуміти проблеми й застосовувати невідкладні заходи. Увесь персонал повинен бути ознайомлений із правилами радіаційного захисту під час догляду за радіоактивними пацієнтами.
Моніторинг
Значки з рентгенівської плівки повинні застосовуватися під час роботи біля джерел випромінювання на найуразливі-ших ділянках тіла, ліпше за все у місцях статевих залоз. Плівки слід систематично перевіряти, проявляти і замінювати відповідно до умов, у яких їх застосовують.
У даний час метод із застосуванням плівки замінено термолюмінесцентними дозиметрами (ТЛД).
У разі, коли сукупна дія опромінення наблизилась до допустимої межі або перевищила її, медпрацівника потрібно негайно перевести на те місце роботи, де він не буде зазнавати подальшого опромінення.
У зонах із великим ризиком опромінення можуть бути використані кишенькові звукові лічильники для того, щоб негайно попередити медпрацівника про небезпечний радіоактивний рівень.
Зниження дії опромінення
Найкращим захистом від випромінювання є знання про способи захисту від його дії. Відстань, сховища-захисники і швидкість реагування на рівень випромінювання, пов'язана а темпом виконання процедур, ось три важливі принципи, про які необхідно пам'ятати.
Відстань має вирішальне значення: щодалі знаходиться медпрацівник від джерела випромінювання, то меншу дозу його він отримає за певний час. Згідно із законом зворотного квадрата величина дози опромінювання значно зменшується зі збільшенням відстані. Наприклад, якщо відстань подвоюється, то доза зменшується в чотири рази. Це дуже важливо, коли пересувний рентгенівський апарат застосовується в палаті або в операційній. Сестру не потрібно просити про надання фізичної допомоги пацієнту під час рентгенологічного дослідження, якщо в цьому немає крайньої потреби. Вагітні сестри не повинні залучатися до роботи, пов'язаної з рентгенівським випромінюванням.
Захисні засоби (сховища) мають важливе значення, оскільки матеріали, подібні до бетону або свинцю, поглинають велику кількість випромінювання. Носіння свинцевого фартуха або знаходження позаду пересувного екрана також знижує рівень опромінювання. Догляд за пацієнтом із використанням свинцевого фартуха обтяжливий, проте не слід нехтувати цим захистом.
Щоменший час знаходження поряд із джерелом, то менша доза отриманого опромінення, тому швидкість і короткочасність виконаної процедури є ще одним життєво необхідним принципом, про який необхідно пам'ятати. Лікування і догляд за пацієнтом потрібно виконувати так швидко, наскільки дозволяють уміння та умови.
Інші заходи також можуть знизити дію випромінювання. По-перше, доцільно визначити, чи існують безпечніші альтернативні процедури. По-друге, чи є в даний момент процедура дійсно необхідною. Дані свідчать про те, що лікарі іноді зловживають діагностичним рентгенологічним дослідженням, піддаючи таким чином пацієнтів і персонал його зайвій дії.
Сучасні технічні засоби дають можливість проводити діагностування диференційовано, з урахуванням потреб, вимог щодо дотримання щадного режиму і збереження здоров'я як пацієнтів, так і медпрацівників.
Ультрафіолетове випромінювання
Це невидиме оком електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі від 0,0136 до 0,4 мкм. Надлишок або нестача цього виду випромінювання є небезпечним для організму людини. УФ-промені сонячного світла є життєво необхідними, вони стимулюють організм. Під впливом УФ-опромінювання з організму інтенсивніше виводяться хімічні токсичні речовини. Вплив на шкіру великих доз УФ-опромінювання спричинює шкірні захворювання дерматити. Уражена ділянка набухає, відчуваються жар та свербіння. Іноді з'являються загальнотоксичні явища з підвищенням температури, головним болем. Пізніше настає гіперпігментація та лущення шкіри. У разі хронічних змін шкіри можливий розвиток злоякісних новоутворень.
УФ-опромінювання з довжиною хвилі менше ніж 0,32 мкм впливає на очі, спричинюючи електроофтальмію. З'являється відчуття стороннього тіла або піску в очах, спостерігається погіршення зору, страх перед світлом, сльозотеча, головний біль. Якщо вплив УФ-опромінювання припиняється, то електроофтальмія швидко минає. До хронічних уражень очей належать хронічний кон'юнктивіт, блефарит, катаракта кришталика. УФ-промені з довжиною хвилі 0,2540,27 мкм мають максимальний бактерицидний ефект.
Лазерне випромінювання
Лазери, тобто оптичні квантові генератори, виділяють фокусоване у вигляді пучка електромагнітне випромінювання в діапазоні від інфрачервоного до ультрафіолетового. Воно має велику енергію і біологічну дію. Проміння лазера можна спрямувати на площу в кілька мікронів, і тому можна досягнути потрібної концентрації енергії і створювати надвисоку температуру (394 °С) (біологічні тканини при дії такої температури миттєво згорають). Лазерні установки широко застосовують у медицині з метою оперативного та терапевтичного лікування, а також із діагностичною метою. Вплив лазерного опромінення зводиться не лише до коагуляції білків живої тканини, а й до її руйнування в результаті дії ударної хвилі, що утворюється при високій температурі внаслідок переходу тканинної рідини в газоподібний стан.
У хірургічній практиці використовують бактерицидну дію і коагулюючі властивості лазера. В онкології лазер застосовують для лікування пухлин, в офтальмології у разі лікування судинних патологій очного дна, дегенерації сітківки, катаракти, глаукоми тощо, у стоматології у разі лікування хвороб зубів, щелеп, слизової оболонки ротової порожнини.
У механізмі лазерного опромінювання характерним є органічні зміни тканин безпосередньо в ділянці дії і неспецифічні зрушення у всьому організмі у вигляді різноманітних функціональних зсувів рефлекторного характеру, і тому воно може бути небезпечним. Термічна специфічна дія призводить до швидкого нагрівання тканин та опіків. Лазер негативно впливає на функціональний стан вегетативної нервової, серцево-судинної, ендокринної систем, пригнічує пігментування. Неспецифічна дія лазерного опромінювання в комплексі з несприятливими виробничими чинниками полягає в тому, що в організмі людини швидше настають зміни в нервовій, серцево-судинній системах, порушуються гематологічні, імунологічні показники та активність ферментів.
Місцева дія лазерного опромінювання на око призводить до тимчасової втрати зору, а в разі опіку процес стає незворотним.
Вплив лазерного опромінювання на шкіру характеризується виникненням гіперемії, що може перейти в опіки і спричинити некротичні зміни.
Профілактика несприятливої дії лазерного випромінювання передбачає загальні та індивідуальні заходи. До загальних, колективних заходів належать організаційні, інженерно-технічні, планувальні та санітарно-гігієнічні. Для створення безпечних умов праці потрібно виділити окреме приміщення для лазерної апаратури з відповідною припливно-витяжною вентиляцією, звукоізоляцією та екрануванням пучка променя. Особливу увагу слід приділити освітленню робочих місць та приміщення.
До індивідуальних заходів захисту належать окуляри, щитки, спеціальні маски і спеціальний захисний одяг, халати та рукавички.
Робітники повинні проходити попередні та щорічні медичні огляди з визначенням складу крові.
Вплив УВЧ-випромінювання на організм
За тривалої дії на організм людини полів високочастотних (ВЧ) і ультрависокочастотних генераторів (УВЧ) порушується функціональний стан ЦНС, що характеризується гіпореактивністю її вегетативних відділів. Порушення вегетативної іннервації проявляється незначними шкірно-судинними і серцево-судинними рефлексами, а також гіпергідрозом кистей, зниженням температури шкіри на кистях, підвищенням порогу больової чутливості в дистальних відділах кінцівок.
Ті, хто контактує з джерелами УВЧ-випромінювань, повинні щороку проходити медичні огляди. Працюють вони за скороченим робочим днем і одержують додаткову відпустку.
Забороняють працювати з електромагнітними установками особам із захворюваннями нервово-психічної сфери, вираженими ендокринно-вегетативними та серцево-судинними недугами, а також хворим на туберкульоз.
Техніка безпеки під час роботи у фізіотерапевтичному кабінеті (відділенні)
Сучасні апарати для фізіотерапії є джерелами електричного струму та електромагнітних полів, які за необережного та невмілого їх використання можуть викликати пошкодження тканин організму і небажані зміни здоров'я пацієнтів та обслуговуючого персоналу.
Недбале відношення до дотримання правил експлуатації фізіотерапевтичних приладів може призвести до ураження організму фізичними та хімічними шкідливими чинниками і виникнення електротравм, відморожень, опіків, баротравм, отруєнь хімічними речовинами (сірководень), опромінення радіоактивними речовинами (радон). Для проведення фізіотерапевтичних процедур (електролікування, ультразвукове лікування, магніто-, аерозоль- та електроаерозольтерапія, тепло- і водолікування тощо) у відділеннях та кабінетах даного призначення зосереджують значну кількість різноманітної електро-медичної апаратури і, в першу чергу, електронного, газового, І електричного, водяного та іншого обладнання, балонів зі стислими газами, приладів, які працюють під тиском.
Таке забезпечення і наявність різних видів органічних і неорганічних речовин у процесі експлуатації відділень та кабінетів фізіотерапії створюють передумови передбачуваного впливу на персонал шкідливих виробничих чинників, що вимагає створення безпечних та найбільш сприятливих умов для медичного персоналу та пацієнтів через неухильне дотримання правил техніки безпеки під час роботи.
Шкідливими фізичними чинниками є: підвищення температури в робочій зоні, підвищений рівень шуму та вібрації, зростання вологості та йонізації повітря, збільшення напруги магнітного та електричного полів, зміна рівня ультрафіолетового, Інфрачервоного та зовнішнього гамма-випромінювання.
Дотримування правил техніки безпеки під час проведення
флюорографічного дослідження
Неухильне виконання заходів захисту, передбачених нормативними документами МОЗ України, гарантує безпеку умов праці медичного персоналу, а також безпеку пацієнтів і населення, які залучаються до проведення флюорографічних досліджень. Дані документи забезпечують радіаційну і пожежну безпеку, захист від дії електричного струму, шкідливого впливу свинцю і дотримання санітарно-протиепідемічного режиму.
Захист від опромінювання. Переважна більшість дорослого населення нашої країни щорічно обстежуються методом флюорографії. Слід зазначити, що під час флюорографії органів грудної порожнини із критичних органів (червоний кістковий мозок, статеві органи, слизова оболонка кишок, кришталик ока) дії прямих рентгенівських променів зазнає лише червоний кістковий мозок. При цьому опромінення його дуже незначне. Експериментальні дослідження і розрахунки показали, що такі дози практично безпечні.
Статеві залози в процесі дослідження легенів під дію прямого пучка опромінення не потрапляють. Гонадна доза під час флюорографії утворюється лише за рахунок розсіяного випромінювання, захистити від якого статеві залози неможливо, проте доза невелика, значно менша від природного фону. Тому в разі методично правильного проведення флюорографії вона не може мати від'ємного значення. Так само не має практичного значення опромінення розсіяним випромінюванням під час флюорографії органів грудної порожнини, інших критичних органів (кришталика ока, кишок).
Оптимальні технічні умови флюорографії (висока напруга, мінімальна витримка, вузький пучок випромінювання) є єдиним фактором, який знижує гонадну дозу. Екранувати статеві залози рентгенозахисним фартухом необхідно тільки за можливого попадання на них прямого пучка випромінювання.
Радіаційний захист персоналу флюорографічного кабінету забезпечується, як правило, засобами будівельної техніки, організаційними засобами і постійним радіаційним контролем. Планування і розміри стаціонарного флюорографічного кабінету передбачають максимальне забезпечення радіаційної безпеки персоналу. Захист людей, які перебувають у сусідніх приміщеннях, забезпечується включенням в будівельні матеріали рентгенонепроникних компонентів (барій, свинець). Якщо підлога флюорографічного кабінету знаходиться над ґрунтом, а стеля під покрівлею, їх захищати не потрібно. У жилих приміщеннях і дитячих закладах розміщувати флюорографічні кабінети забороняється. У поліклініках, вбудованих у жилі приміщення, обладнувати флюорографічний кабінет можна за умови, що суміжні по вертикалі і горизонталі приміщення не є жилими.
Захист від опромінювання включає і технічне обладнання апарата. Стандартні захисні кожухи рентгенівських трубок пропускають лише мінімальне опромінення, і на відстані 1 м від кожуха воно майже не являє собою небезпеки. Найбільша
небезпека опромінювання персоналу виникає тоді, коли ширина пучка випромінювання перевищує розміри екрана, а отже, і захисного свинцевого скла, яке не пропускає променів. Обладнання апарата повинно гарантувати суворе обмеження розмірів пучка опромінювання за допомогою свинцевої діафрагми. Головним джерелом розсіяного опромінювання є пацієнт, тому персонал повинен бути відгороджений від пацієнта свинцевими ширмами. Розсіяне опромінювання виникає, перш за все, над пацієнтом на стелі приміщення, тому надійніше за все захищає рентген-лаборанта стаціонарна захисна ширма. Вона захищає працівника, який стоїть за нею не тільки спереду, а й зверху.
Під час використання пересувних флюорографічних установок у пристосованих приміщеннях апарат установлюють таким чином, щоб випромінювання було направлене в бік, де не буває людей. Рекомендується також використання пересувних захисних огороджень, обмеження тимчасового перебування людей поблизу рентгенівського апарата і найбільше віддалення їх від апарата.
Наступною важливою умовою радіаційної безпеки персоналу є постійний радіаційний контроль, який здійснює відомча й об'єктова служби радіаційної безпеки. Результати контролю оформляють протоколом у двох примірниках, один із яких зберігається у флюорографічному кабінеті. Контроль захисних властивостей рентгенівської апаратури і нестаціонарних засобів захисту здійснюється відповідно до вимог ГОСТа 12.02.018-76, який необхідно мати в кожному рентгенівському кабінеті. Цим ГОСТом також передбачені заходи захисту від нерадіаційних факторів.
Для запобігання потраплянню свинцю в організм індивідуальні засоби захисту із свинцю і просвинцьованої гуми потрібно обов'язково поміщати в чохли із плівки або клейонки.
Поверхні стаціонарних захисних обладнань із свинцю покривають подвійним шаром із олійної або емалевої фарби. Під рукавиці із просвинцованої гуми потрібно надягати тонкі бавовняні рукавички. Після закінчення роботи із засобами індивідуального захисту необхідно ретельно вимити руки теплою водою з милом. Тому в фотолабораторії повинен бути умивальник з гарячою і холодною водою. Споживання їжі, куріння і користування косметикою в процедурній рентгенівського флюорографічного кабінету, де знаходяться свинцеві засоби захисту, категорично забороняється.
Захист від дії електрики. Рентген-лаборант виходячи з процедурної має вимкнути апарат. Пацієнти і сторонні особи можуть перебувати в кабінеті лише з дозволу або в присутності персоналу. У разі аварії або пожежі мережний рубильник слід негайно вимкнути. Під час ремонтних робіт на мережному рубильникові рентгенівського апарата вивішується табличка з надписом: "Не включати!".
Якщо сталася аварія із ураженням людей електричним струмом, рентген-лаборант у першу чергу повинен вжити заходів з надання допомоги потерпілим, а вже потім ліквідовувати наслідки аварії.
Для забезпечення протипожежної безпеки у флюорографічному кабінеті забороняється користуватись відкритим вогнем, курити, зберігати браковану плівку й обрізки відкритими, складати плівку поблизу вікон, електроламп і опалювальних приладів. Усю плівку слід зберігати в металевих шафах або ящиках із дверцями (кришками), які щільно закриваються (не більше 2 кг). Після закінчення роботи рентген-лаборант ретельно оглядає все приміщення, відключає рентгенівський апарат, всі електроприлади та освітлення. Кожний флюорографічний кабінет забезпечується вогнегасником.
Виконання санітарно-протиепідемічного режиму. Проведення вологого прибирання кабінету перед початком і під час роботи заборонено правилами електробезпеки. Вологе прибирання здійснюється після закінчення роботи кабінету. Меблі протирають дезінфекційним розчином, для якого використовують окрему ємкість із чітким відповідним написом. Відро для миття підлоги повинно бути промарковане (флюорографічний кабінет №... для миття підлоги). Інвентар для прибирання (швабра, полотнина) також мають бути промарковані. Після прибирання полотнину слід замочити на 1 год у відповідний дезінфекційний розчин, а потім сполоснути водопровідною водою і висушити.
Заново побудовані флюорографічні кабінети до початку експлуатації мають бути прийняті комісією в порядку, який установлюється будівельними нормами і правилами. Після цього складається санітарний паспорт флюорографічного кабінету. Він видається органами СЕС і є офіційним дозволом на право експлуатації кабінету. Санітарний паспорт видається не більше ніж на три роки і замінюється в разі зміни умов експлуатації кабінету або після закінчення терміну дії.
Санітарний паспорт зберігається у флюорографічному кабінеті разом із схемою рентгенівського флюорографічного апарата, заводськими інструкціями та описом, протоколами перевірки апаратури, рентгенівськими трубками, контрольно-вимірювальними приладами радіаційного захисту. інструкції з техніки безпеки i забезпечення санепідемрежиму слід вивішувати на спеціальній дошці.
Відповідальність за радіаційну безпеку співробітників, які беруть участь у рентгенологічних обстеженнях, i пацієнтів покладеться на лікаря-рентгенолога рентгенівського кабінету.
15

Приложенные файлы

  • doc 18047908
    Размер файла: 158 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий