R_12


Чтобы посмотреть этот PDF файл с форматированием и разметкой, скачайте его и откройте на своем компьютере.


ОРГАНІЗАЦІЙНО
-
ВИРОБНИЧЕ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ

ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

ПРОДУКЦІЇ


12.1. ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ (ПОСЛУГ)

Відповідно до ДСТУ ISO

9000

2001 «Системи управління
якістю. Основні положення та словник»:
якість



це ступінь, до
якого сукупність власних х
арактеристик задов
о
льняє вимоги.

Характеристика якості



це власна
характеристика прод
у
к
-
ції
,
процесу

або
системи
, пов’язана з
вимогою
.

Показники якості продукції.

Кількісна характеристика однієї

або кількох властивостей продукції
(
що складають її якість
)
,

яка розглядається до певних умов її створення та експлуатації
або споживання, називається

показником якості
.


Для оцінки якості продукції використовується система п
о-
казників, які групуються на узагальнюючі, комплексні та од
и-
ничні.

Узагальнюючі показники

характеризують загальний рівень
якості продукції: обсяг і частку прогресивних видів виробів у з
а-
гальному випуску, сортність (марочність), економічний ефект і
додаткові витрати, що пов’язані з поліпшенням якості.

Комплексні показники

характеризують кілька в
ластивостей
виробів, включаючи витрати, що пов’язані з розробленням, виро
б-
ництвом і експлуатацією.

Одиничні показники

якості
характеризують одну з властиво
с-
тей продукції (товарів) і

класифікуються за такими групами:



Показники призначення

відображають кори
сний ефект від
використання виробів за призначенням та обумовлюють сферу їх
застосування.



Показники економічності
використання сировини, матер
і-
алів, палива, пального та енергії характеризують властивості
виробу, що віддзеркалюють його технічну досконаліст
ь за рі
в-
нем або ступенем споживання сировини, матеріалів, пального,
енергії. До таких показників належать: частка маси виробу (на
одиницю основного показника якості); коефіцієнт використа
н-
ня матеріальних ресурсів


відношення корисних витрат до

витрат на в
иробництво одиниці продукції; коефіцієнт корисної
дії та ін.



Показники надійності


безвідмовність,
збереженість, р
е-
монтоздатність, довговічність виробу. Залежно від особливостей
продукції, що оцінюється, для характеристики надійності можуть
використовуват
ися як усі чотири, так і деякі з зазначених пока
з-
ників.

Надійність



це властивість виробу зберігати технічні пар
а-
метри в заданих межах і фіксованих умовах експлуатації, техні
ч-
ного обслуговування, ремонтів, зберігання, транспорт
у
вання.

Безвідмовність



вл
астивість об’єкта безперервно зберігати
робочий стан протягом деякого часу. До показників безвідмовн
о-
сті належать: середнє напрацювання на відмову; інтенсивність
відмов; параметр потоку ві
д
мов.

Довговічність


це властивість виробу зберігати працезда
т-
ний с
тан до руйнації або іншого граничного стану за визначених
режимів і умов експлуатації. До показників довговічності відн
о-
сять: ресурс між середніми (капітальними) ремонтами; середній
строк служби.

Ремонтоздатність



властивість виробу пристосовуватися
до з
астережень та виявлення причин виникнення відмов, пошк
о-
джень та відновлення і підтримання в робочому стані шляхом
проведення технічного обслуговування та ремонту. До показн
и-
ків ремонтоздатності належать: імовірність відновлення робочих
параметрів; середня
трудомісткість ремонту та технічного обсл
у-
гов
у
вання.

Збереженість



властивість виробу зберігати значення пока
з-
ників безвідмовності, довговічності і ремонтоздатності протягом
та після зберігання або транспортування.



Показники технологічності


характеризую
ть ефективність
(економічність) конструкторсько
-
технологічних рішень для з
а-
безпечення високої продуктивності праці під час виготовлення і
ремонту продукції. Саме за допомогою технологічності забезп
е-
чуються масовість випуску продукції, раціональний розподіл

в
и-
трат матеріалів, засобів праці і часу в процесі технологічної пі
д-
готовки виробництва, виготовл
ення та експлуатації продукції.



Ергономічні показники

відбивають взаємодію людини з в
и-
робом, дають змогу визначати зручність і безпеку експлуатації
виробів. Во
ни характеризують систему «людина


виріб


с
е-
редовище використання» і враховують комплекс гігієнічних, а
н-
тропометричних, фізіологічних і психологічних властивостей

людини, що виявляються при користуванні виробом. і зручність
сидінь, органів керування, рац
іональність інтер’єру



Естетичні показники

характеризують спроможність
проду
к-
ції задовольняти потребу в красі. Вони визначають такі властивості,

як зовнішній вигляд, гармонійність, цілісність, інформаційну
промовистість, оригінальність, раціональність і кр
асу форм, ві
д-
повідність середовищу, стилю, моді, досконалість виконання і
стабільність товарного виду виробу. З їх допомогою встановл
ю-
ється художньо
-
конструкторський рівень виробу.



Показники стандартизації

та

уніфікації
визначають ступінь

використання в п
родукції стандартизованих складових частин
виробу (складальних одиниць, деталей, вузлів), їх уніфікації, а
також рівень уніфікації з іншими виробами (конструкційної сп
о-
рідненості).



Патентно
-
правові показники

характеризують патентний з
а-
хист і патентну чист
оту продукції та є істотним чинником у визн
а-
ченні конкурентоспроможності. Визначаючи патентно
-
правові п
о-
казники, варто враховувати наявність у виробах нових технічних
рішень, рішень, захищених патентами в країні, наявність реєстр
а-
ції промислового зразка і
товарного знака, як у країні
-
виробнику,
так і в країнах експорту. Основними є такі показниками: патентн
о-
го захисту, патентної чистоти, територіального пош
и
рення.



Показники транспортабельності
визначають пристосованість
продукції до перевезень. До них належ
ать середня тривалість і
вартість підготовки до перевезень, вантажно
-
розвантажувальних
робіт, середня матеріаломісткість упаковування. Найповніше цей
показник оцінюється у вартісному вимірі, що дає змогу одноча
с-
но врахувати матеріальні і трудові затрати, к
валіфікацію і кіл
ь-
кість людей, що зайняті транспортними роб
о
тами.



Екологічні показники
характеризують

рівень шкідливих
впливів на навколишнє середовище, які виникають під час
ек
с-
плуатації або споживання продукції. Урахування екологічних п
о-
казників має обме
жити надходження в природне середовище пр
о-
мислових, транспортних і побутових стічних вод та викидів з
метою зниження наявності шкідливих речовин в атмосфері, які не
перевищують допустимих концентрацій; забезпечити збереження і
раціональне використання біол
огічних ресурсів і т. д. До екологі
ч-
них показників належать: наявність шкідливих домішок, можл
и-
вість викидів шкідливих часток, газів, випромінювань при збер
і-
ганні, транспортуванні, експлуатації чи споживанні проду
к
ції.



Економічні показники

характеризують в
итрати на розро
б-
лення, виготовлення, експлуатацію або споживання продукції,

економічну ефективність її експлуатації. Основні з них: ціна,
прибуток, собівартість, рентабельність, трудомісткість виробу,
експлуатаційні витрати, як в абсолютному виразі, так і
на один
и-
цю основного показника призначення виробу.



Показники безпеки

характеризують особливості продукції,
що забезпечують безпеку людини (обслуговуючого персоналу)
під час експлуатації або її споживання, монтажу, обслуговування,
ремонту, зберігання, транс
портування і т. д. Наприклад: імові
р-
ність безпечної роботи людини протягом певного часу; час спр
а-
цювання захисних пристроїв; електрична надійність високовол
ь
т
-
них мереж.



Оцінка рівня якості.

Для визначення якості продукції
зв
и-
чайно порівнюють значення по
казників якості кількох видів пр
о-
дукції.



Рис. 12.2. Класифікація методів визначення

показників якості продукції

Вимірювальний метод ґрунтується на інформації, що отрим
у-
ється з використанням технічних вимірювальних засобів. За
доп
о-
могою вимірювального методу визначаються параметри пока
зн
и-
ків якості, наприклад, маса виробу, частота обертання двигуна,
розмір виробу, швидкість автомобіля, сила струму та ін. Пока
з-
ники якості продукції визначаються таким арсеналом мет
о
дів:




реєстрацій
ним
, який здійснюється на основі спостереження
та підрахунку кількості певних подій, явищ, предметів або витрат
за од
и
ницю часу;



вимірювання
, який здійснюється за допомогою технічних з
а-
собів вим
і
рювання;



органолептичним
, що дає змогу визначити якість прод
укції
за допомогою органів чуттів за бальною системою;



експериментальним

(
традиційним
), що базується на заст
о-
суванні технічних засобів і дає можливість найоб’єктивніше оц
і-
нити якість продукції;



соціологічним
, який полягає в проведенні збору та аналізу
відг
уків факти
ч
них чи можливих споживачів продукції;



експертним
(для «не вимірювальних» показників), який зді
й-
снюється на підставі рішень, що приймаються експертами

(фахі
в-
цями в галузі створення, виготовлення, експлуатації вир
о
бів);



розрахунковим
, що провадить
ся на основі використання ан
а-
літичних та (або) статистичних залежностей показників якості
продукції, при цьому значення якості продукції визначають з в
и-
користанням правил математичної статистики, тому його також
називають
статистичним
.

Для кожного з перелі
чених показників якості необхідно
знайти його значення шляхом вимірювання та оцінювання


методів, що належать до спеціальної сфери наукових знань



кваліметрії
. Згідно з принципами кваліметрії кількісні значе
н-
ня показників якості продукції можуть визначат
ися на о
с
нові:



фізичних експериментів



методами метрології (вимір
ю-
вання геометричних розмірів, маси, твердості, електропровідно
с-
ті, зн
о
состійкості тощо);



психологічних експериментів

(експертне вимірювання ест
е-
тичних та ергономічних властивостей).

Відносн
ою характеристикою якості продукції є
оцінка техні
ч-
ного рівня продукції
,
яка визначається шляхом зіставлення зн
а-
чень показників її технічної досконалості з відповідними значе
н-
нями показників базового зразка
(еталона).

Рівень якості продукції (технічного рі
вня)

оцінюється за пе
в-
ними етапами

протягом усього життєвого циклу виробу: досл
і-
дження та конструювання (проектування), виробництво, оборот
та реалізація, експлуатація та споживання.

Базовий зразок має поєднувати в собі певну кількість і перелік
технічних

та економічних показників, які найбільшою мірою ві
д-
повідають вимогам конкретного ринку на момент запланованого
виходу на нього з даним товаром. При цьому необхідно забезп
е-

чити максимальну близькість класифікаційних показників зразка
та виробу, що порівнює
ться.

Виходячи з динаміки зміни ринкового середовища, що з
у-
мовлено конкуренцією, технологічним прогресом та вимогами
споживачів, вибір базового зразка на кожній стадії життєвого
циклу продукції має свої особливості і має коригуватися. Т
о-
му, орієнтуючись на

найдосконаліший існуючий зразок, треба
враховувати динаміку розвитку технічного рівня зразка на п
е
р
-
спективу.


. Основні етапи оцінювання рівня якості продукції

Інформаційною базою

для визначення критеріїв якості базов
о-
го зразка

(конкурента) можуть бути:



стандарти підприємств, державні, міжнародні стандарти;



закони, технічні регламенти, урядові постанови, що встан
о
в
-
люють правила і вимоги до товарів (особливо до імпортованих):

безпека, екологія, охорона здоров’я, маркування, тран
спортува
н-
ня, збереження, експлуатація та ін.;



юридичні норми поставки т
о
варів до країни експорту;



дані про патентну чистоту експортних виробів і захист прав
експортерів; митні правила; статистичні і наукові збірн
и
ки;



галузеві періодичні та спеціальні журн
али, статті та огляди,
що видаються за рубежем, каталоги, проспекти і рекламні мат
е-
ріали відомих фірм;



результати випробувань виробів на підприємствах
-
конку
-
рентах;



норми та розцінки, що пов’язані з доставкою, збереженням,
експлуатацією і ремонтом, техні
чним обслуговуванням машин та
устаткування, іншими операціями за рубежем;



результати відвідування спеціалістами підприємства вист
а-
вок, ярмарків, конференцій, симпозіумів тощо.

Рівень якості продукції

(
технічний рівень
)
одного виду

оцін
ю-
ється за допомогою
д
иференційованих
,
узагальнюючих
,
змішаних
та

ко
м
плексних методів.

Стандартизація процесів, продукції, послуг.

Важливим чи
н-
ником впливу на якість продукції є стандарти.
Стандарти


це
нормативи, які є еталоном для порівняння параметрів продукції,
що виробляє
ться, з тими вимогами до якості продукції, які з
а-
кріплені в них
. Стандарти визначають набір показників якості
продукції, рівень кожного з них, методи і засоби виміру, випр
о-
бувань, маркування, упакування, транспортування, зберігання,
експлуатаці
й
ного обслуг
овування, ремонту.

Створенню високоякісної продукції сприяє стандартизація, яка

передбачає вибір і розроблення найоптимальніших рішень, що
враховують тенденції і напрями технічного прогресу. Результатом

діяльності зі стандартизації є поліпшення відповідно
сті (прида
т-
ності) продукції та послуг до їх функціонального призначення,
що характеризує її як активну діяльність, яка спрямована на уп
о-
рядк
у
вання не тільки в техніці, а й в інших галузях.

Документами Міжнародної організації зі стандартизації (ІSO)
дається

таке визначення:
стандартизація


це діяльність, що п
о-
лягає у виробленні набору рішень для

завдань, що повторюються,
у сфері науки, техніки й економіки, і яка спрямована на досягнення
оптимального ступеня упорядкованості в певній г
а
лузі.

Головне завдання
стандартизації


створення системи норм
а-
тивно
-
технічної документації, що визначає прогресивні вимоги
до продукції, яка виготовляється для задоволення потреб (екон
о-
міки країни, її оборони, населення, експорту), та забезпечення

контролю за правильністю викор
истання цієї документації. В
и-
конання вимог діючих стандартів є обов’язковою умовою діял
ь-
ності будь
-
якого підприємства.

Система стандартизації дає змогу розробляти і підтримувати в
належному стані: єдину технічну мову; уніфіковані ряди найва
ж-
ливіших технічн
их характеристик продукції (допуски і посадки,
напругу, частоту тощо); ряди типорозмірів і типові конструкції
виробів загального машинобудівного застосування (підшипники,
кріплення, різальний інструмент та ін.); систему класифікаторів
техніко
-
економічної і
нформації; достовірні довідкові дані про
властивості матеріалів і речовин.

Залежно від масштабів роботи зі стандартизації вона поділ
я-
ється на міжнародну, регіональну і національну.

Система міжнародних організацій зі стандартизації

охо
п-
лює понад 450 всесві
тніх та регіональних організацій, які под
і-
ляються на три групи:

1.

Усесвітні спеціалізовані
, які об’єднують країни всіх конт
и-
нентів і розробляють нормативно
-
технічні документи. Найбіл
ь-
шою і найавторитетнішою серед них є Міжнародна організація зі
стандарти
зації (ІSO), яка створена в 1946

р. з метою сприяння
стандартизації у всесвітньому масштабі для полегшення міжн
а-
родного товарообміну і взаємодопомоги; для розширення співр
о-
бітництва у сфері інтелектуальної, наукової, технічної, економі
ч-
ної діяльності.

Осн
овним видом діяльності ІSO є розроблення міжнародних
стандартів, які мають статус добровільного застосування. Проте
їх використання в національної стандартизації безпосередньо
пов’язане з розширенням експорту, ринку збуту, підтримання
конкурентоспроможност
і продукції, що випускається.

Стандартизацію в галузях електротехніки, електроніки, р
а-
діозв’язку, приладобудування здійснює Міжнародна електроте
х-
нічна комісія, яка створена в 1906 р.

2.

Регіональні спеціалізовані

створюють нормативно
-
технічні
документи з
урахуванням специфіки певних географічних зон.
До таких організацій, наприклад, належать: Європейський ком
і-
тет стандартів (СЕН), Міжскандинавська організація зі станда
р-
тизації (ІНСТА), Панамериканський комітет стандартів (К
О-
ПАНТ) та ін. Особливістю нормати
вно
-
технічних документів, що
розробляються такими організаціями, є їх обов’язковість застос
у-
вання в країнах, які до них приєдналися.

3.

Неспеціалізовані всесвітні і регіональні

об’єднують наук
о-
во
-
технічні, професійні, соціальні та інші організації, що пров
а-

дять стандартизацію поряд з основною діяльністю у відповідній
сфері (наприклад, економічні комісії і спеціалізовані установи
ООН, міжурядові організації, такі як Європейське об’єднання в
у-
гілля та сталі, Всесвітня організація інтелектуальної власності, та
неурядові міжнародні організації


Міжнародний союз залі
з-
ниць, Міжнародна торговельна палата та под.).

Система стандартизації України

поступово гармонізується з
міжнародними, регіональними і національними системами з м
е-
тою забезпечення: захисту інтересів с
поживачів і держави в п
и-
таннях якості та номенклатури продукції, послуг і процесів, їх
безпеки для життя і здоров’я людей, охорони навколишнього с
е-
редовища; підвищення якості продукції з урахуванням досягнень
науки і техніки, відповідно до потреб населення

і народного го
с-
подарства; сумісності і взаємозамінності продукції; економії
людських і матеріальних ресурсів; поліпшення економічних п
о-
казників виробництва; створення нормативно
-
технічної бази для
соціально
-
економічних програм і великих проектів; усунення

т
е-
хнічних бар’єрів у виробництві і торгівлі; забезпечення конкур
е-
нтоспроможності продукції на світовому ринку; ефективної уча
с-
ті в міжнародному поділі праці; безпеки загальногосподарських
об’єктів країни з урахуванням ризику виникнення природних і
техноге
нних катастроф та інших надзвичайних ситуацій; сприя
н-
ня підвищенню обороноздатності й мобілізаційної гото
в
ності.

В основу стандартизації покладені такі принципи:



повторюваність
, що визначає коло об’єктів, до яких заст
о-
совані речі, процеси, відносини, що ма
ють одну спільну власт
и-
вість



повт
о
рюваність або в часі, або в просторі;



варіантність



полягає у створенні раціонального різно
м
а-
ніття, що забезпечує мінімум раціональних різновидів станда
ртних
елеме
н
тів, з яких складається об’єкт, що стандартизується;



си
стемність



визначає стандарт як елемент системи і з
у-
мовлює створення систем стандартів, пов’язаних між собою вн
у-
тр
і
шньою сутністю конкретних об’єктів стандартизації;



взаємозамінність
(стосовно до техніки)


передбачає скл
а-
дання чи заміну однакових деталей
, які виготовлені в різний час і
в різних зонах простору.

При розробці вітчизняних стандартів ураховуються вимоги
Міжн
а
родної організації зі стандартизації (ІSО).

Державні стандарти України містять:

обов’язкові вимоги до
якості продукції, робіт і послуг, щ
о забезпечують безпеку життя,
здоров’я та майна, охорону навколишнього середовища;
обов’яз
-
кові вимоги до техніки безпеки й виробничої санітарії; обов’язкові


методи контролю якості; вимоги щодо сумісності та взаємоз
а-
мінності продукції; параметричні ряди і
типове конструювання
виробів; основні споживчі та експлуатаційні властивості проду
к-
ції
, вимоги до упакування, маркування, транспортування та зб
е-
реження, а також утилізації продукції; положення, що забезп
е-
чують технічну єдність при розробці, виробництві, ек
сплуатації
продукції та наданні послуг; правила забезпечення якості прод
у
к
-
ції, збереження і раціонального використання всіх видів ресурсів;
терміни, визначення і позначення, метрологічні та інші загальн
о-
технічні правила і норми.

В Україні
нормативні докум
енти
зі стандартизації підрозд
і-
ляються на такі
категорії:
державні стандарти України (ДСТУ);
галузеві стандарти (ГСТ); технічні умови (ТУ); стандарти під
пр
и-
ємств і об’єднань підприємств (асоціацій, концернів, акціоне
рних
товариств, міжгалузевих, регіональн
их та інших об’єднань) (СТП);

стандарти науково
-
технічних товариств та інженерних союзів,
асоціацій та інших громадських об’єднань (СТО).

Залежно від об’єкта стандартизації,

його специфіки і змісту
вимог, що розроблені до нього, стандарти підрозділяються н
а т
а-
кі
види: стандарти основні; стандарти на продукцію, послуги;
стандарти на процеси; стандарти на методи контролю, випр
о-
бувань, вимірів, аналізу.

З метою розроблення і впровадження стандартів та контролю
за їх освоєнням створені спеціальні служби в галуз
евих коміт
е-
тах, департаментах і на підприємствах. Керівництво цією роб
о-
тою здійснює Д
е
ржспоживстандарт України.

12.2. КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ТА ВИПРОБУВАННЯ ПРОДУКЦІЇ

Сутність, завдання та об’єкти контролю якості.

Відомо, що порушення вимог до якості продукції, щ
о випуск
а-
ється, призводить до збільшення витрат виробництва та спож
и-
вання. Тому
вся продукція, що виготовляється, підлягає контролю
якості. Ко
н
троль якості продукції передбачає вимір кількісних та
(або) які
с
них характеристик властивостей продукції.

Мета

к
онтролю якості полягає у своєчасному запобіганні мо
ж-
ливому порушенню вимог до якості та забезпеченні заданого рівня

якості продукції за мінімальних витрат на її виробниц
т
во.

Завданнями
контролю якості є: встановлення відповідності
продукції та процесів вим
огам нормативно
-
технічної документ
а-
ції, зразкам
-
еталонам; інформація про перебіг виробничого пр
о-
цесу та підтримання його стабільності; захист підприємства від

постачань недоброякісних матеріалів, енергоносіїв та ін.; вия
в-
лення дефектної продукції на можлив
о ранніх етапах; запобіга
н-
ня вип
у
ску недоброякісної продукції.

Система

контролю якості продукції


це сукупність методів
і засобів контролю та регулювання компонентів зовнішнього с
е-
редовища, які визначають рівень якості продукції на стадіях ма
р-
кетингу, НДД
КР та виробництва, а також технічного контролю
на всіх стадіях виробничого процесу.

Матеріалізація показників якості фіксується технічним кон
т-
ролем, який є елементом системи управління якістю на підпр
и-
ємстві. Він як складова виробничого процесу об’єднує в
ко
м-
плекс взаємопов’язані контрольні операції, що передбачені
технологічним процесом. Контрольні операції проектуються та
нормуються в процесі розроблення технологічного процесу та
заносяться до технологічної карти. Для складних контрольних
операцій створ
ю
ю
ться карти контролю.

Технічний контроль являє собою перевірку відповідності пр
о-
дукції або процесу, всіх виробничих умов та чинників, від яких з
а-
лежить якість продукції, установленим техніко
-
технологічним
вимогам до якості продукції на всіх стадіях її виго
товле
н
ня.

Мета

технічного контролю якості на підприємстві полягає в
забезпеченні випуску високоякісної і комплектної продукції згі
д-
но з чинними стандартами і технічними умовами.

Вимоги до організації

технічного контролю якості: профіла
к-
тичність


запобіган
ня браку; точність і об’єктивність; економі
ч-
ність; участь усіх працюючих у контрольних функціях.

Об’єктами

технічного контролю є всі складові процесу виро
б-
ництва: предмети праці, засоби праці, технологічні процеси, праця

виконавців, умови праці.
До предмет
ів праці,

якість яких
контр
о-
люється, належать сировина і матеріали, паливо, енергія, напівф
а
б
-
рикати, деталі, складальні одиниці (вузли), готова продукція,

конструкторська та технологічна документація.
Засоби праці
, що
підлягають контролю,


це устаткуванн
я, технологічне осн
а-
щення, інструмент, виробничі системи, контрольна апаратура,
прилади та пристрої. Контроль
технологічних процесів

передб
а-
чає перевірку відповідності їх здійснення технологічним картам,
а також охоплює процеси створення конструкторської,
технол
о-
гічної та іншої документації. Контроль
праці виконавців

полягає в
перевірці й оцінюванні якості результатів праці конструкторів,
технологів, операторів, робітників. Контроль
умов праці

перевіряє
дотримання психофізіологічних та гігієнічних норм, пар
аметрів


техніки безпеки, режимів праці і відпочинку, організації і обсл
у-
говування робочого місця та ін.

Засоби технічного контролю.

Залежно від параметрів, які к
о
н
-
тролюються, застосовуються різноманітні
засоби контролю

(ко
н-
трольно
-
вимірювальні прилади (КВ
П), інструменти та апарати),
які розподіляються на дві групи:

1) такі, що визначають абсолютні розміри або значення вел
и-
чин, які контролюються (лінійки, штангенциркулі, манометри,
терези тощо);

2)

такі, що визначають тільки межі величин, які контрол
ю-
ються,

що дає змогу сортувати об’єкти за групами якості


ко
н-
трольні сортувальні пристрої з двома граничними значеннями
вимірювальних величин (найбільшим і найменшим, калібри, ск
о-
би, пробки і т.

д.).

Види контролю якості.

Системний підхід до контролю якості

зумо
влює різноманіття його видів, які класифікуються за певн
и-
ми озн
аками

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ

Класифікаційна

гр
у
па

Вид контролю

За стадіями

життєвого

ц
и
клу

прод
у
кції



Створення



контроль проведення НДДКР, проектува
н-
ня і виготовлення дослідно
го зразка, його випробування та
доведе
н
ня



Виготовлення


контроль елементів процесу виробництва
при одиничному, серійному і масовому випуску проду
к
ції



Обіг



контроль транспортно
-
складських операцій та
монтажних робіт



Споживання
(
експлуатація
)


контроль п
араметрів фу
н-
кціонування об’єктів контр
о
лю


За об’єктами



Предмети праці
(
продукція
)


контроль параметрів сиров
и-
ни і матеріалів, палива, пального, енергії, напівфабрикатів, д
е-
талей, складальних одиниць (вузлів), готової продукції, кон
с-
трукторської та техно
логічної д
о
кументації



Засоби виробництва


контроль параметрів функціонування
устаткування, технологічного оснащення, інструменту, виро
б-
ничих систем, контрольної апаратури, приладів та пр
и
строїв



Технологія


контроль відповідності технологічних пр
о-
цесів, щ
о здійснюються, технологічним картам, а також

контроль процесів створення конструкторської, технолог
і
ч
-
ної та іншої докуме
н
тації



Виконавці


перевірка і оцінювання якості результатів
праці конструкторів, технологів, операторів, робі
т
ників



Умови праці


ко
нтроль виконання психофізіологічних та г
і-
гієнічних вимог, параметрів техніки безпеки, режимів праці і
відпочинку, організації та обслуговування робочого місця т
о
що

Продовження табл. 12.1

Класифікаційна

гр
у
па

Вид контролю

За стадіями

виробничого


пр
о
цес
у



Вхідний



перевірка відповідності сировини, матеріалів,
напівфабрикатів, комплектуючих виробів, енергоносіїв в
и-
могам, що вказані в замовленнях на поста
в
ку



Запобіжний


перевірка якості сировини, матеріа
-

лів, напівфабрикатів і комплектуючих до початку за
пу
с-
ку у виробничий процес (до початку обробки або скл
а-
дання)



Операційний


контроль параметрів заготовок, деталей,
вузлів у процесі виготовлення, транспортування і збер
і-
гання



Приймальний
(
вихідний, кінцевий
)


контроль відповідн
о-
сті параметрів готової прод
укції запроект
о
ваним

За виконавц
я
ми



Самоконтроль



контроль виконання роботи (параметрів
об’єкта) її виконавцями (робітниками, наладчиками, бриг
а-
дир
а
ми, майстрами)



Інспекційний



контроль технологічних процесів, засобів
і предметів праці, що здійснюється
службою відділу техн
і
ч
-
ного контролю



Замовником



контроль відповідності готової продукції
нормативно
-
технічній документації замо
в
лення



Технічний нагляд

за виконанням вимог державних ст
а
н
-
дартів, що здійснюється органами Держстандарту Укра
ї-
ни


За ступенем

охоплення

проду
к
ції



Суцільний



перевірка всіх без винятку об’єктів контр
о-
лю одного найменува
н
ня



Вибірковий



контроль малої вибірки (проби) з великої
партії продукції з висновками за результатами контролю
вибірки (проби) про якість усієї партії

За часо
м

пров
е
дення



Безперервний


контроль протягом виробничого циклу
виготовлення прод
у
кції



Періодичний


контроль, що проводиться через певні в
і-
дрізки часу



Летючий


несистематизована за часом і обсягом перев
і-
рка параметрів об’єктів контр
о
лю

За місцем

вик
о
на
ння



Стаціонарний



контроль на спеціально обладнаному
робочому місці (випробувальні стенди) під час перевірки
великої кількості однорідних об’єктів кон
т
ролю



Рухомий



перевірка параметрів якості об’єктів контр
о-
лю за місцем виконання технологічних опер
а
цій

Закінчення табл. 12.1

Класифікаційна

гр
у
па

Вид контролю

За можливістю
подальш
о
го

використання
об’єкта

кон
т
ролю



Неруйнівний



перевірка параметрів за допомогою ма
г-
нітних, акустичних, оптичних, радіаційних та інших вим
і-
рювальних приладів, що не пошкоджу
ють об’єкти кон
т-
ролю



Руйнівний



випробування, після яких об’єкт контролю
в
и
ходить з ладу

За впливом

на виробничий

процес



Пасивний



вимірювання і фіксація параметрів якості
об’єкта контролю



Активний


оцінка якості з безпосереднім впливом на
параметри
виробничого процесу за допомогою засобів а
в-
томатичного регулювання, що відвертають виникнення д
е-
фектів в об’єктах кон
т
ролю

За видами

випр
о
бувань



Природний

(
натуральний
)


випробування за допомогою
сил природи (умов середов
и
ща)



Штучний

(
прискорений
)


вип
робування в умовах
ств
о-
реного і середовища, яке регулюється у спеціальному

обла
д-
нанні, які відбуваються
у статичному і динамічному р
е-
жимах


За параметр
а-
ми, що контр
о-
люються



Геометричних форм і розмірів
продукції



Зовнішнього вигляду

продукції і документації



Фізико
-
механічних, хімічних та інших властивостей
м
а-
теріалів та напівфабр
и
катів



Внутрішнього браку
продукції (раковини, тріщ
и
ни);



Технологічних властивостей

матеріалів



Технологічної дисципліни



Контрольно
-
здавальні
випробування

Система контролю якості.

На

підприємствах залежно від
організаційно
-
технологічних умов виробництва продукції (по
с-
луг) розробляється і функціонує система технічного контролю
якості.
Система

технічного контролю

якості


це сукупність
засобів контролю, методів виконання контрольних опе
рацій і в
и-
конавців, які взаємодіють з об’єктами контролю за правилами,
що встан
о
влені.

Більшість контрольних операцій виконується безпосередньо
робітниками на робочих місцях під час здійснення виробничих
операцій. Такі контрольні операції є допоміжними до
основних
те
х
нологічних операцій.

З метою забезпечення виготовлення продукції відповідно до
вимог конструкторсько
-
технологічної документації та запобіга
н-
ня втратам і збільшенню витрат у процесі виробництва окремі
контрольні операції покладаються на наладчик
ів, бригадирів,
майстрів та спеціальний персонал


робітників відділу (бюро)
технічного контролю якості (ВТК) підприємства.

До основних функцій ВТК належать: контроль сировини, м
а-
теріалів, напівфабрикатів, палива, що надходять на підприємство
зі сторони; к
онтроль стану устаткування та технологічного осн
а-
щення; контроль виконання технологічного процесу на всіх ст
а-
діях виготовлення продукції; контроль якості готової продукції;
запобігання, виявлення і облік браку; установлення причин бр
а-
ку, розроблення заході
в з його усунення та поліпшення якості
продукції.

Структура ВТК може складатися з бюро, груп або викона
в-
ців (залежно від розмірів підприємства), які виконують відп
о-
відні функції: технічного прийняття матеріалів, напівфабрик
а-
тів, готових виробів та комплект
уючих, що надходять від
постачальників; цехового контролю (БТК цеху); контролю
знарядь праці; випробування та здавання готової продукції;
обліку та аналізу браку. ВТК підпорядковані також центральна
вимірювальна лабораторія (ЦВЛ) з контрольно
-
повірними п
у-

н
ктами (КПП) у цехах, механічна, металографічна та хімічна
лабораторії.

Статистичні методи контролю.

При регулюванні тех
-
нологічних процесів та прийманні виробів (послуг) успішно
використовуються статистичні методи контролю. Вони є о
д-
ним з найважливіших ел
ементів управління процесами в усіх
підрозділах підприємства та на всіх стадіях життєвого циклу
продукції: маркетингових досліджень; проектування нової про
-
дукції; установлення значень показників якості; дослідження
ходу технологічного процесу та оперативн
ого управління ним;
визначення якості продукції; аналізу даних, оцінювання ек
с-
плуатаційних характеристик та усунення невідповідностей;
оцінювання економічної безпеки підприємства та аналізу р
и-
зику.

Статистичний контроль належить до вибіркового активного
ко
нтролю, в основу якого покладено застосування методів м
а-
тематичної статистики, що дають змогу оцінювати якість вел
и-
кої партії продукції за результатами контролю малої вибірки
(проби).

Така форма контролю проводиться за планом
-
програмою, де
викладається си
стема даних про вид і методи контролю, обсяги
партій, що контролюються, та вибірок (проб), контрольні норм
а-
тиви (бракувальні числа) та вирішальні правила (методи оцін
ю-
вання якості партій за якістю вибірки (проби)).

Статистичне регулювання технологічних про
цесів здійс
-

нюється за методом «груп якості» продукції: придатної та д
е-
фектної.

Метрологічне забезпечення якості.
Якість продукції зал
е-
жить також від своєчасного здійснення в повному обсязі заходів
щодо досягнення єдності і необхідної точності вимірів пар
аме
т-
рів виробів, матеріалів і сировини, режимів технологічних проц
е-
сів, характеристик устаткування та інструменту.

Метрологія


наука про вимірювання, наукова основа вим
і-
рювальної техніки.
Вона займається загальною теорією вимірів,
вимірювальною технікою і

насамперед системою одиниць виміру,

еталонами із зразкових вимірювальних засобів; розробленням
н
а-
укових основ єдності мір і вимірів у країні; створенням станда
ртних
і довідкових даних та ста
н
дартних зразків.

Метрологічне забезпечення здійснюється відповід
но до вимог
нормативних документів, Державних стандартів (Державна сист
е-
ма

забезпечення єдності вимірів (ДСВ) і стандартів підприємства

під методичним керівництвом і з участю в роботах метрологічної
служби підприємства.

Метрологічне забезпечення здійснює м
етрологічна служба

під
-
приємства


відділ головного метролога.

Основними функціями
служби з метрологічного забезпечення
є: аналіз стану вимірів на підприємстві, розроблення на його о
с-
нові заходів з удосконалювання метрологічного забезпечення;
установлення
раціональної номенклатури вимірюваних параметрів

і

оптимальних норм точності вимірів на підприємстві; створення
і впровадження сучасних методик виконання вимірів і засобів
вимірів, установлення раціональної номенклатури застосовув
а-
них засобів вимірів і пер
евірочної апаратури; упровадження де
р-
жавних стандартів, розроблення і впровадження стандартів під
п-
риємства, що регламентують норми точності, вимірів, методики
виконання вимірів та інші положення метрологічного забезп
е-
чення проектування, виготовлення, випро
бування та споживання
(експлуатації) продукції на підприємстві; метрологічна експертиза

проектів і діючої конструкторської, технологічної й іншої норм
а-
тивно
-
технічної документації; перевірка і метрологічна атестація
засобів вимірів, застосовуваних на підпр
иємстві; атестація мет
о-
дик виконання вимірів; контроль за виготовленням, станом, з
а-
стосуванням і ремонтом засобів вимірів і за дотриманням метр
о-
логічних правил, вимог і норм.

12.3. МІЖНАРОДНІ СИСТЕМИ

УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ

Передумови та сутність упра
вління якістю.

У с
у-
часних умовах розвинених країн якість продукції формується під
впливом таких основних чинників: активне прагнення фірм до
оперативного використання досягнень науково
-
технічного пр
о-
гресу; ретельне вивчення вимог внутрішнього і міжнародног
о
ринків, а

також потреб різноманітних категорій споживачів; інт
е
н
-
сивне використання творчого потенціалу персоналу через н
а-
вчання, виховання, систематичне підвищення кваліфікації, рі
з-
номанітну мотивацію матеріального
і морального характеру.


Підвищення га
рантії якості товарів
та досягнення визначеного
технічного рівня продук
ції на підприємстві потребує системного
підходу до

управління її якістю.
С
и
с
тема управління якістю


це
сукупність організаційної структ
у
ри, відповідальності, процедур,
процесів та р
е
с
урсів.


Система управління якістю утворює
логістику якості

і пос
і-
дає важливе місце в логістиці підприємства. Вона охоплює кон
т-
роль якості матеріальних потоків і трудових процесів на всіх ст
а-
діях і етапах виробничого процесу, починаючи з надходження на
склад

підприємства матеріальних ресурсів до передачі продукції
на склад готової продукції.

Споживач на основі діючої в постачальника системи якості
має можливість вибирати підприємства постачальника, система
якості якого, з погляду споживача, здатна забезпечува
ти належну
якість товарів, що надходять.

Такий підхід взаємовідносин між постачальником і споживачем
почав розвиватися з початку 80
-
х років. Спираючись на досвід нац
і
о
-
нальних організацій у сфері стандартизації, забезпечення та упра
в-
ління якістю, Міжнародн
а організація з стандартизації розробила та
в 1987

р. видала перші п’ять стандартів ІSО серії 9000. Вони
c
тали
основою для досягнення стабільної якості будь
-
яким підприємс
т-
вом. Цими стандартами було встановлено, що кожне підприємство
повинно вирішувати три

головні завдання у сфері якості:

1)

підтримувати якість продукції і послуг на рівні, що забе
з-
печує постійне задоволення встановлених ним вимог споживача,
які передбачаються;

2)

забезпечувати керівництву впевненість у тому, що необхі
д-
на якість досягається
і підтримується на заданому рівні;

3)

забезпечувати споживачу впевненість у тому, що заплан
о-
вана якість продукції, що постачається, досягається або буде д
о-
сягнута, якщо це передбачено контрактом.

Для того щоб продукція відповідала вимогам ринку і в певний
період часу була конкурентоспроможною, підприємство
-
виготов
-
лювач повинно впровадити і підтримувати на відповідному рівні
систему якості, яка забезпечує контроль всіх чинників, що впл
и-
вають на якість продукції (послуг). Важливо вибрати та побуд
у-
вати систем
у якості таким чином, щоб одночасно задовольняти
потреби споживачів і захищати власні інтереси. Вдала структура
управління якістю на підприємстві дає змогу знизити витрати,
збільшити власний прибуток при постійному підвищенні якості
продукції, що випускаєт
ься.

ISО (Міжнародна організація з стандартизації)


це всесвітня
федерація національних органів з стандартизації (комітетів


членів ISО). Міжнародні стандарти розробляють, як правило, те
х-
нічні

комітети ISО. Кожний комітет
-
член, зацікавлений у пре
д-
метній
галузі діяльності, для якої було створено технічний ком
і-
тет, має право бути представлений у цьому технічному комітеті.

Міжнародні урядові та неурядові організації, які взаємодіють з
ISО, також беруть участь у роботах. З усіх питань стандартизації
у галузі
електротехніки ISО тісно співпрацює з Міжнародною
електротехнічною комісією (ІЕС).

Принципи управління якістю.
.

Встановлено вісім принципів управління якістю, які найвище
керівництво може використовувати для поліпшення показників
діяльності організації:

1.

Ор
ієнтація на замовника.

Організації залежать від своїх
замовників і тому повинні розуміти поточні та майбутні потреби
замовників, виконувати їхні вимоги і прагнути до перевищення
їхніх очікувань.

2.

Лідерство.

Керівники встановлюють єдність мети та напр
я-
мів ді
яльності організації, їм слід створювати та підтримувати таке
внутрішнє середовище, в якому працівники можуть бути повністю
залучені до виконання завдань, що стоять перед організ
а
цією
.

3.

Залучення працівників.

Працівники на всіх рівнях стано
в-
лять основу орга
нізації, і їхнє повне залучення дає змогу викор
и-
ст
о
вувати їхні здібності на користь організації.

4.

Процесний підхід.

Бажаного результату досягають ефекти
в-
ніше, якщо діяльністю та пов’язаними з нею ресурсами управл
я-
ють як процесом.

5.

Системний підхід до управлі
ння.

Ідентифікування, розумі
н-
ня та управління взаємопов’язаними процесами як системою
сприяє організації у результативнішому та ефективнішому дося
г-
ненні її цілей.

6.

Постійне поліпшення.

Постійне поліпшення діяльності о
р-
ганізації в цілому слід вважати незмінн
ою метою організації.

7.

Прийняття рішень на підставі фактів.

Ефективні рішення
приймають на підставі аналізування даних та інформації.

8.

Взаємовигідні стосунки з постачальниками.

Організація та
її постачальники є взаємозалежними, і взаємовигідні стосунки
підви
щують спроможність обох сторін створювати цінності.

Ці вісім принципів управління якістю формують основу ста
н-
дартів серії ІSО 9000 на системи управління якістю.

ДСТУ ISO 9000
-
2001 «Системи управління якістю. Основні
положення та словник» описує основні пол
оження систем упра
в-
ління якістю, які є предметом стандартів серії ІSО 9000, і визн
а-
чає відповідні терміни. Наприклад, термін «система управління
якістю» визначається як система управління, яка спрямовує та
контролює діяльність організації щодо якості. Дію
цього держа
в-
ного стандарту поширюють на:


а)

організації, що прагнуть досягти переваги завдяки впров
а-
дженню системи управління якістю;

б)

організації, що прагнуть отримати впевненість у тому, що
їхні постачальники виконуватимуть їхні вимоги до продукції;

в)

замовників продукції;

г) усі сторони, зацікавлені в єдиному розумінні термінології,
яку використовують у сфері управління якістю (наприклад, по
с-
тачальників, замовників, регламентувальні органи);

д) усі сторони, внутрішні чи зовнішні стосовно організації,
які
здійснюють оцінювання або аудит системи управління якістю на
відповідність вимогам ІSО 9001 (наприклад, аудиторів, реглам
е
н
-
тувальні органи, органи з сертифікації);

е) осіб, внутрішніх чи зовнішніх стосовно організації, які пр
о-
вадять консультування або

підготовку з питань системи упра
в-
ління якістю, прийнятної для цієї організації;

ж) розробників відповідних стандартів.

Вимоги до системи управління якістю.

Організація пов
и
н
-
на визначити і керувати процесами, необхідними для гарант
у-
вання відповідності про
дукції вимогам споживача. З метою
впровадження і демонстрації визначених процесів організація
повинна створити систему управління якістю, що містить вим
о-
ги дійсного стандарту. Система має бути розроблена, упров
а-
джена, підтримуватися в робочому стані й удос
коналюватися
організацією.

Організація повинна розробити процедури системи упра
в-
ління якістю, що описують процеси, необхідні для її впро
-

в
а
дження.

Масштаб і глибина процедур системи мають залежати від
таких факторів, як розмір і вид організації; складніст
ь і рівень
взаємодії процесів; методи, що застосовуються; навички і пі
д-
готовка персоналу, що здійснює роботу. Процедури системи
управління якістю повинні включати: процедури рівнів сист
е-
ми, що описують діяльність для впровадження системи; пр
о-
цедури, що опи
сують послідовність і характер взаємодії пр
о-
цесів, необхідних для гарантування відповідності продукції;
інструкції, що описують робочу практику і управління діяльн
і-
стю процесів.

Стислий опис тільки чотирьох загальних вимог до системи
управління
якістю

вклю
чає:

1. Відповідальність керівництва.
Вище керівництво організ
а-
ції повинне продемонструвати свої зобов’язання з: створення і
підтримки усвідомлення важливості виконання вимог споживача;

розробки політики і цілей у галузі якості та планування; розробки
сист
еми управління якістю; проведення аналізу з боку керівниц
т-
ва; забезпечення наявності ресурсів.

Особливістю цієї вимоги є те, що в порівнянні з версією
1994

р. воно значно розширилося по своєму функціональному
призначенню і містить у собі питання планування

якості, саму
систему управління якістю, посібник з якості, управління док
у-
ментацією й ін. Таким чином, простежується чітка орієнтація на
інтеграцію вимог, які раніше існували з розширеними вимогами
сучасного життя, що, безумовно, значно підвищує статус ві
дп
о-
відальності керівництва.

2. Управління ресурсами.

Це відносно нова вимога. Організ
а-
ція повинна визначити ресурси і вчасно забезпечити засобами,
необхідними для розробки і підтримки в робочому стані системи
управління якістю.

У явному виді повинні бути в
иражені вимоги до інформації,
інфраструктури і виробничого середовища. Це дозволяє, зокрема,
говорити і про такі показники якості, як умови гігієни, виробн
и-
чої етики, використовуваних методів роботи й ін.

3. Випуск продукції.
Процеси, що необхідні для вип
уску потрі
б-
ної продукції, їхня послідовність і взаємодія повинні бути визн
а-
чені, сплановані та впроваджені. При визначенні таких процесів
організація повинна розглянути питання вихідних даних план
у-
вання якості.

Організація має забезпечити функціонування ци
х процесів у
керованих умовах і випуск продукції, що відповідає вимогам
споживачів. Організація повинна установити, як кожен процес
впливає на здатність виконання вимог до продукції, а також: ро
з-
робити методи і процедури, що відносяться до цих процесів, н
а-
стільки вичерпно, наскільки це необхідно для досягнення пог
о-
дженості функціонування; установити і впровадити критерії і
методи управління процесами настільки вичерпно, наскільки

це
необхідно для досягнення відповідності продукції вимогам

споживачів; пере
віряти можливість функціонування процесів з
метою досягнення відповідності продукції вимогам споживачів;
визначати і реалізовувати заходи для виміру, контролювання і
наступних дій з метою гарантування, що процеси продовжують
функціонувати з метою досягненн
я запланованих результатів і
вихідних даних; забезпечити готовність інформації і даних, що
необхідні для підтримки ефективного функціонування і
контр
о-
лювання процесів; підтримувати в робочому стані, поряд з даними

про якість, результати вимірів управління
процесами для забе
з-

печення доказами ефективного функціонування і контролювання
процесів.


12.4. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ

Сутність та система показників конкурентос
п-
роможності.

Маркетинговий аналіз спрямований на виявлення
параметрів товарів, які ст
ановлять для покупців істотний інтерес.
Такі параметри віддзеркалюють якість і корисність товару з ур
а-
хуванням, з одного боку, соціальних, функціональних, ергоном
і
ч
-
них, естетичних, екологічних та інших споживчих властивостей,
а з іншого



витрат на його п
ридбання та експлуатацію. Іншими
словами, якісні та вартісні особливості товару, які враховуються
покупц
я
ми, зумовлюють його конкурентоспроможність.

Конкурентоспроможність


це комплексна багатоаспектна
характеристика товару, що визначає його переваги на
ринку п
о-
рівняно з аналогічними товарами


конкурентами як за ступ
е-
нем відповідності конкретній потребі, так і за витратами на їх
з
а
доволення.

Конкурентоспроможність повніше розкривається через сист
е-
му
якісних та економічних

показників.



Якісні показники ко
нкурентоспроможності

характеризують
властивості товару, завдяки яким він задовольняє конкретну по
т-
ребу. Вони розподіляються на класифікаційні й оцінювальні.

Класифікаційні

характеризують належність товару до певної
групи і визначають призначення, галузь за
стосування та умови
використання даного товару.

Оцінювальні

кількісно характеризують ті властивості, які
створюють якість товарів. Використовуються для нормування
вимог до якості і порівняння різних зразків товарів, віднесених до
одн
о
го класу за класифікац
ійними показниками.

Оцінювальні показники поділяються на: 1)

регламентуючі
(
нормативні
), які характеризують патентну чистоту товарів, в
и-
моги їх сертифікації, відповідність міжнародним, національним і
регіональним стандартам якості, екологічності, уніфікаці
ї, безп
е-
ки, захисту здоров’я, а також законодавству; 2)

порівняльні
, що
характеризують функціональні особливості, надійність у спож
и-
ванні, ергономічні й естетичні.



Економічні показники конкурентоспроможності

характер
и-
зують сумарні витрати споживачів на зад
оволення їх потреб д
а-
ним товаром. Вони складаються з витрат на придбання (ціна пр
о-
дажу) і витрат, пов’язаних з експлуатацією виробу: ремонт,
технологічне обслуговування, запасні частини, енергоспожива
н-
ня. У цілому загальна сума цих витрат виступає для спож
ивача як
ціна задоволення потреби (ціна спож
и
вання).




12.5. МІЖНАРОДНІ СИСТЕМИ СЕРТИФІКАЦІЇ

Успіх реалізації продукції на внутрішньому й особливо
на зарубіжному ринках можливий за умови, що вона відповідає
вимогам норм, правил та

законів, що діють у даній країні. Дозвіл
на продаж товару регулюється законодавчо шляхом проведення
процедури сертифікації відповідності і надання виробнику відп
о-
відн
о
го документа.

С
ертифікація


процедура, шляхом якої третя сторона дає
гарантію, що проду
кція, процес або послуга відповідають вим
о-
гам, які встановлені стандартами або іншою нормативною д
о-
кументацією.

Таку гарантію видає
третя сторона


орган сертифікації
(першою
стороною

вважається виробник або постачальник, пр
о-
давець,
другою стороною


спожи
вач або замовник).

Основні положення сертифікації регламентовані ДСТУ 3410
-
96.

Сертифікація передбачає: а) сертифікацію продукції (процесів, по
с-
луг), включаючи імпортну; б) атестацію виробництв; в) сертифік
а-
цію

систем якості; г) акредитацію випробувальних
лабораторій,
органів із сертифікації продукції, органів з сертифікації систем
якості та аудиторів; д) реєстрацію в Реєстрі об’єктів сертифікації
та інформацію про них у виданнях; е) технічний нагляд за вик
о-
нанням вимог до об’єктів.

Систему сертифікації


У
крСЕПРО, що створена і функці
о-
нує в Україні, очолює
Національний орган із сертифікації



Держстандарт України.

Він акредитує (підтверджує правом
о-
чність) випробувальних лабораторій, органів із сертифікації та
атестує аудиторів. Органи із сертифікації поділ
яються на
гал
у-
зеві

та
територіальні
(
центри стандартизації, метрології та

сертифікації
), і спеціалізуються на конкретних видах продукції,
п
о
слуг та сертифікації систем якості.

Вибираючи схеми (моделі), керуються такими правил
а
ми:

1.

Сертифікат
(
знак
) відп
овідності на одиничний виріб вид
а-
ється на підставі позитивних результатів випробувань цього в
и-
робу у випробувальній лабораторії, що акредитувалася.

2.

Сертифікат
(
знак
) відповідності на разову партію виробів
видається на основі вибіркових випробувань кожно
го виробу
партії.

3.

Якщо продукція випускається серійно або масово, підпр
и-
ємству видається
ліцензія

на право застосування сертифіката або
знака відповідності для кожного виробу на термін дії сертифік
а-

ції за умови періодичних іспитів зразків продукції, пер
евірок або
атестації сертифікації системи якості та регулярного технічного
нагляду.

Сертифікація поділяється на
обов’язкову

та
добровільну.

Обов’язкова сертифікація
здійснюється винятково в системі
У
к-
рСЕПРО й передбачає

перевірку продукції, яка затверджуєт
ься

Держстандартом, на відповідність обов’язковим вимогам норм
а-
тивних документів: безпека, екологічність, відповідність (взаєм
о-
замінність).

Добровільна сертифікація
за ініціативою виготовлювача пр
о-
дукції передбачає

перевірку продукції на відповідність вимо
гам,
не віднесеним до обов’язкових за будь
-
яким іншим показником.
Добровільну сертифікацію можуть проводити недержавні орг
а-
нізації, які зареєструвалися в Реєстрі УкрСЕПРО (наприклад
,
Українська асоціація якості).

Існує процедура визнання сертифікації інших

країн, регіона
л
ь-
ної та міжнародної, якщо відповідні нормативні документи вик
о-
ристовуються в Україні як національні.

У першому випадку сертифікація імпортної продукції

проводиться за правилами УкрСЕПРО, у другому


орган із
сер
тифікації видає імпортеру
св
ідоцтво про визнання
інозе
м-
ного (регіонального, міжнародного) сертифіката (знака відп
о-
відно
с
ті).

До складної продукції, призначеної для компетентного сп
о-
живання (устаткування, прилади виробничо
-
технічного, науков
о-
го призначення), додаються
сертифікати відп
овідн
о
сті.

Підприємства серійного та масового виробництва укладають з
органом сертифікації
ліцензії, угоди,

що містять взаємні з
о-
бов’язання сторін на термін дії сертифікації.
Ліцензійна угода


юридичний документ, який посвідчує, що акредитованому органу
п
ередається право на проведення робіт із сертифікації продукції
,
систем якості, атестації виробництва і наступного технічного
нагляду.

Термін дії ліцензійної угоди


до трьох років. Його
чинність може бути зупинена або анульована достроково: за ін
і-
ціативою
підприємства; за приписом технагляду в разі виявлення
невідповідностей; за наявності обґрунтованих претензій спож
и-
вачів до якості продукції.

Чинність ліцензійної угоди відновлюється після усунення
н
е-
доліків. У протилежному випадку вона анулюється. По закін
ченні

терміну дії угоди роботи із сертифікації повторюються за повною
або скороченою програмою.


Апеляційна комісія
Держстандарту вирішує всі суперечності
між підприємством та органом сертифікації.

Роботи, пов’язані із сертифікацією, незалежно від їх резул
ьт
а-
ту оплачує підприємство.

Сертифікація продукції.

Порядок проведення сертифікації
продукції такий: подання підприємством (
заявником
) заявки; ві
д-
бір та направлення у випробувальну лабораторію зразків проду
к-
ції; аналіз заявки і резу
льтатів випробувань та прийняття рішення
про можливість сертифікації продукції з визначенням схеми (м
о-
делі) сертифікації; отримання сертифіката на одиничний виріб,
партію (або дозволу на маркування продукції знаком відповідн
о-
сті), свідоцтва про визнання ін
оземної сертифікації; реєстрація
продукції, яка сертифікувалася в Реєстрі УкрСЕПРО та інформ
а-
ції про неї в документах Держстандарту; укладення ліцензійної
угоди на термін дії сертифікації серійної та масової продукції,
техн
і
чний нагляд.

Реєстр УкрСЕПРО


д
окумент, що містить відомості про
сертифіковану продукцію
(
процеси, послуги
),
системи якості,
атестовані виробництва, акредитовані органи сертифікації, в
и-
пробувальні лабораторії, атестування аудиторів системи Ук
р-
СЕПРО.

Під час проведення сертифікації проду
кції має забезпечув
а-
тись конфіденційність інформації про результати сертифікації,
яка є
комерційною таємницею.

Протягом терміну дії сертифіката орган сертифікації здій
с-
нює технічний нагляд за відповідністю продукції (процесів, п
о-
слуг), що сертифікувалася,
виробництва та системи якості вим
о-
гам, які встановлені відповідними стандартами
.

За результатами
нагляду чинність сертифіката може бути зупинена або припин
е-
на достроково в разі: виявлення невідповідності продукції в
и-
могам нормативних документів; наявності
обґрунтованих пр
е-
тензій споживачів до якості продукції; неправильного викорис
-
тання сертифіката.

Як проста, так і складна продукція, що призначена для

неко
м-
петентного споживача (наприклад, побутова радіоелектронна т
е-
хніка), маркується національним знаком в
ідповідності.

Знак відповідності в круглій рамці означає, що сертифікація
проведена на продукцію, без рамки


за деякими вимогами н
о-
рмативних документів, у квадратній рамці


крім того, за і
н-
шими вимогами. Поруч зі знаком указуються код та інформація
про п
оказники, відповідність яких установленим вимогам гар
а
н
-
туєт
ь
ся.


Атестація виробництв.

З метою оцінки технічних можл
и-
востей

підприємства
-
виробника забезпечити стабільний в
и-
пуск продукції, що

сертифікувалася, за ініціативою підприєм
-

с
тва проводиться
атеста
ція виробництва



офіційне під
-
твердження органом із сертифікації наявності необхідних умов
виробництва продукції або виконання послуг, що сертифікув
а-
лися. Атестація проводиться за другою моделлю сертифікації
продукції.

Основні етапи атестації виробництва
:

подання заявки; по
-

передня оцінка; затвердження програми та методики атестації;
перевірка виробництва та атестація його технічних можливо
с-
тей; технічний нагляд за виробництвом, що атестувалося.

До заявки додається комплект документів, а також
Інструкція
з атестації технічних можливостей

(ІАТМ), яка містить:
від
о-
мості про процеси, устаткування та обладнання,

що використ
о-
вуються при виготовленні продукції;
блок
-
схему процесу виробни
ц-
тва

з переліком та стислим описом усіх операцій виготовлення
продукції від
надходження матеріалів, комплектуючих

виробів на
підприємство до відвантаження готової продукції;
програму та
методику випробувань

для атестації технічних можливостей в
и-
робництва та їх межі: межі зміни показника (номінальні та гр
а-
ничні значення); характери
стику процесу виготовлення (умови,
при дотриманні яких забезпечується бездефектний випуск або
випуск з установленим граничним рівнем дефектності продукції
за даним показником); характеристику контролю (суцільний, в
и-
бірковий), застосування якого забезпечить

допустиме відхилення
показника; позначку про атестацію технічних можливостей виро
б-
ництва.

Атестація технічних можливостей виробництва здійснюється
за головними етапами технологічного процесу.

Перевірка виконується згідно з затвердженою програмою та
методи
кою атестації. У перевірці беруть участь члени комісії,
фахівці та керівники підприємства, основним завданням яких є
перевірка відповідності інформації, наведеної у вхідних матері
а-
лах, фактичному стану безпосередньо на підприємстві та пров
е-
дення необхідних

випробувань для атестації технічних можлив
о-
стей виробництва.

За результатами перевірки складається
звіт,
що містить від
о-
мості про відповідність або невідповідність виробництва, які за
я-
влені раніше, його технічним можливостям. У випадку позити
в-
ного резуль
тату перевірки підприємству видається атестат
виробниц
т
ва та укладається ліцензійна угода.


Сертифікація систем якості.

За ініціативою виготовлювача
продукції акредитовані органі сертифікації здійснюють
сертиф
і-
кацію систем якості
за третьою моделлю сертифік
ації. Метою
сертифікації є засвідчення відповідності систем якості вимогам
стандартів ДСТУ ISО 9000 та забезпечення впевненості в тому,
що виробник може постійно випускати сертифіковану продукцію
конкретного виду. Продукція незадовільної якості вчасно вияв
л
я-
ється, а виробник уживає заходи, щоб запобігти виготовленню
такої пр
о
дукції.

Об’єктами оцінювання

за сертифікацією системи якості та т
е-
хнічного нагляду є: діяльність з управління і забезпечення як
о
сті
відповідно до вимог стандартів ДСТУ ІSО 9000 та іншо
ї докум
е-
нтації оцінювання систем якості; стан виробництва, його спр
о-
можність забезпечити стабільну якість продукції, що підлягає
сертифікації; якість продукції (на підставі аналізу інформації з р
і-
зномані
т
них джерел).

Підприємство
-
виробник після подання за
явки на сертифік
а-
цію заповнює
анкету
-
запитання,
яка містить відомості про
продукцію, про стан системи якості на підприємстві (чи сфо
р-
мульована політика у сфері якості, чи здійснюється управління
якістю, чи розподілені відповідальність і повноваження кері
в-
н
иків та фахівців підприємства у сфері якості та ін.). Перелік
вхідних матеріалів охоплює нормативну документацію на пр
о-
дукцію, показники, що характеризують її якість, відомості про
виробництво (структурна схема підприємства, обсяг випуску
продукції, що сер
тифікувалася, найвідповідальніші технологічні
процеси та опер
а
ції).

Для перевірки підприємства органом сертифікації створюєт
ь-
ся комісія, яка аналізує подані матеріали, здійснює попередню
(заочну) оцінку з метою визначення доцільності продовження
робіт із с
ертифікації системи якості. У разі необхідності комісія
неофіційно відвідує підприємство або направляє запит на дода
т-
кові відомості про якість продукції з незалежних джерел (терит
о-
ріальних органів Держстандарту, громадських організацій та
окремих споживачі
в).

У разі негативного рішення призначається повторна попере
д-
ня перевірка. При позитивному рішенні комісія переходить до
остаточної перевірки на основі розробленої
програми
(плану) та
методики

з урахуванням специфіки підприємства, що виготовляє
продукцію,
вимог споживачів та ін.

Під час обстеження комісія знайомиться з необхідними дан
и-
ми про систему якості шляхом опитувань, вивчає документи та

результати спостережень на дільницях, що перевіряються. Р
е-
зультати обстеження реєструються в протоколах. На підстав
і
зв
і-
ту
з висновками комісії орган сертифікації видає підприємству
сертиф
і
кат

та укладає
ліцензійну угоду.


Приложенные файлы

  • pdf 18047667
    Размер файла: 495 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий