5_klas_tekhnologija_vigotovlennja_virobiv_z_fan..

______________________________________________________________________________________________________________
Дата: 09.09.2014
Клас: 5
Тема. Вступ. Види конструкційних матеріалів. Фанера, ДВП.
Мета:
Навчальна: забезпечити засвоєння знань про породи деревини та її будову, сортамент, виготовлення шпону, фанери, ДВП, ДСП та їх призначення, основні види технологічної діяльності, правила безпечної праці та внутрішнього розпорядку у шкільній майстерні;
Виховна:виховувати основи культури праці.
Обладнання, матеріали й наочність: інструкції для первинного та вступного інструктажу, плакати, стенд «Охорона праці та внутрішній розпорядок у майстерні», зразки порід деревини та виробів них, зразки пиломатеріалів.
Об’єкт праці: практична робота: ознайомлення із обладнанням у майстерні; практична робота: ознайомлення з породами деревини, видами пиломатеріалів, зі зразками шпону та фанери.
Міжпредметні зв’язки: природознавство.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Проводив: Негер Дмитро Миколайович

ХІД ЗАНЯТТЯ

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
Знайомство з класом. Перевірка присутніх.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
Фронтальна бесіда.
Як ви розумієте слово «праця»? Яку роль відіграє праця в житті людини?
Як ви розумієте слово «професія»? Які професії ви знаєте?
Назвіть професії ваших батьків.
Чому на виробництві робітники працюють у спеціальному одязі?
З яким матеріалом ви працювали у попередніх класах?
Що називають інструментом? Яке його призначення? Які ви знаєте інструменти для роботи з картоном, тканиною?
Це перша зустріч вчителя з учнями. Тому на першому занятті слід з’ясувати та виявити учнів з вадами зору й слуху, здійснити розподіл та закріпити за кожним учнем робоче місце в навчальній майстерні. Після цього доцільно пригадати, які вироби виготовляли минулого року, з якими інструментами працювали.
Важливо вчителю на першому занятті усвідомити завдання, які постають перед ним, а саме:
зацікавити учнів вивченням предмета;


3


забезпечити дотримання учнями в подальшій навчальній та трудовій діяльності правил внутрішнього розпорядку та безпечної праці в навчальних майстернях.
У бесіді слід звернути увагу учнів на те, що вони повинні мати з собою, приходячи на уроки трудового навчання. Надалі учнів потрібно ознайомити з правилами внутрішнього розпорядку у майстернях. Краще розпочати з пригадування правил, яких учні дотримували на уроках трудового навчання у початкових класах.

ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
Учні записують в зошити тему уроку: «Вступ. Види конструкційних матеріалів. Фанера, ДВП». Учитель повідомляє мету уроку: ознайомитися з обладнанням та розпорядком у навчальній майстерні, отримати знання про види конструкційних елементів; ознайомитися з призначенням, будовою та властивостями фанери і ДВП.

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАВДАНЬ ДЛЯ УЧНІВ
Учні повинні:
Знати правила внутрішнього розпорядку в навчальній майстерні;
Вміти охарактеризувати деревину як конструкційний матеріал;
Визначати породи деревини.

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Поняття про конструкційні матеріали.
Конструкційні матеріали - це матеріали, які застосовують у виробництві для виготовлення різних виробів. Розрізняють такі конструкційні матеріали: дерево, залізо, пластмаса, скло, каучук та ін.
Кожен із конструкційних матеріалів має свої властивості. Деревина, наприклад, м’яка та легка, вона є діелектриком, тобто не проводить електричний струм. Її широко використовують у будівництві, виготовленні меблів тощо. Залізо тверде, пластичне та важке, воно провідник (проводить електричний струм), його широко використовують у машинобудуванні, електротехніці, будівництві.
Пластмаса - це синтетичний матеріал, діелектрик, саме пластмасу дуже часто використовують для ізоляції електричних пристроїв та проводів, які знаходяться під струмом, порівняно із залізом пластмаса легка. Скло - твердий, важкий та крихкий матеріал, проте його позитивною властивістю є прозорість, саме через це його використовують у будівництві, у машинобудуванні та інших видах виробництва.
Породи деревини.
Усі деревні породи поділяють на два види - листяні і хвойні. Із листяних найбільш поширені - це дуб, береза, ясен, клен, осика, липа тощо. Хвойні породи дерев - це сосна, ялина, кедр, модрина та інші.

4

Які б різні не були дерева, всі вони мають однакову будову. Дерево, що росте, складається з трьох частин: корінь; стовбур - основна частина; крона (гілки, листя).
Спиляні, очищені від коренів і гілок дерева називають деревиною. Деревина кожної породи у поздовжньому розрізі має свій характерний малюнок - текстуру.
Деревину добре обробляти різальними інструментами, вона легка, міцна, чудово склеюється, після обробки гарна на вигляд. Є в неї й негативні якості: псується від вогкості, легко займається тощо. Але після спеціальної обробки деревини багато які з її негативних якостей усуваються.
Будову деревини можна вивчити за трьома основними розрізами стовбура.
На поперечному розрізі стовбура - кільця, на радіальному - поздовжні смуги, на тангентальному - хвилясті лінії.
Стовбури розрізують спеціальними пилками уздовж волокон на пиломатеріали. За формою вони поділяються на бруски, дошки, бруси, пластини та ін.
Крім пиломатеріалів, для виготовлення різних виробів використовують фанеру, яку роблять зі шпону.
Шпон - це тонкий шар деревини. Роблять його на лущильних верстатах із розпарених колод. Широкий різак (ніж) зрізує шпон із колоди, що обертається. Листи шпону склеюють між собою клеями і смолами.
У процесі обробки деревини у столярній майстерні залишаються різні відходи: тирса, стружки, кусочки дощок, рейок, брусків. Якщо на заняттях у майстерні неекономно використовують деревину, залишається чимало відходів.
Можна уявити, як багато відходів на великих деревообробних підприємствах, таких, наприклад, як меблева фабрика, яка випускає за один день сотні шаф, тумбочок, стільців та інших столярних виробів. Багато років тому більшість відходів деревини спалювали, тільки деяку частину використовували для утеплення приміщень. Сьогодні на сучасних промислових підприємствах відходи деревини повністю використовують для потреб народного господарства. Із відходів роблять деревостружкові і деревоволокнисті плити, картон і папір, матеріал для утеплення будинків та багато іншого.
Використовуючи відходи деревини в меблевому виробництві, будівництві та інших галузях народного господарства, ми економимо велику кількість деревини й тим самим зберігаємо дерева в лісах. А ліс дуже потрібен людям. Дерева виділяють кисень і фітонциди (фітонциди - це утворювані рослинами речовини, що вбивають мікроорганізми), вони оберігають річки від обміління, родючі землі - від суховіїв та чорних бур.
Далі доцільно пояснити технологію виготовлення ДВП, навести приклади їх використання, зосередити увагу учнів на умовах застосування.


5

Обов’язково на першому занятті слід довести до учнів загальні правила безпечної праці та правила внутрішнього розпорядку.

Загальні правила безпечної праці.
До початку занять:
одягнути спецодяг;
приходити у майстерню до дзвінка;
при собі учень повинен мати: щоденник, підручник, зошит, олівець, лінійку, гумку.
Під час заняття:
оглянути своє робоче місце й підготувати його до роботи;
працювати тільки на своєму робочому місці і не залишати його без дозволу вчителя;
дбайливо зберігати інструмент, економно використовувати матеріал.
Наприкінці заняття:
витерти й покласти на місце інструменти, пристрої, матеріали;
виходити з майстерні з дозволу учителя.
Загальні правила безпечної праці у шкільних майстернях.
перевірити, чи правильно надітий спецодяг. Старанно підібрати волосся, заправити кінці косинки тощо;
перевірити стан робочого місця, наявність та справність інструментів;
не залишати робоче місце без дозволу учителя;
з інструментами й матеріалами поводитись обережно;
під час роботи не розмовляти, не заважати працювати іншим;
не крутити без потреби ручки й важелі верстатів і верстаків, без дозволу учителя не вмикати електричні прилади й устаткування;
не складати на робочому місці непотрібні саме тепер інструменти й матеріали;
роботу виконувати тільки справними інструментами.

ПРАКТИЧНА РОБОТА
Завдання 1. Ознайомлення з обладнанням у майстерні.
Вступний інструктаж.
Учитель, застосовуючи метод демонстрування, спільно з учнями з’ясовує, які інструменти та обладнання знаходяться в майстерні та якими вони будуть користуватися на уроках у 5 класі. (Слід звернути увагу на верстак та його застосування, позаяк в учнів виникає багато запитань щодо цього обладнання.)
Усі основні столярні роботи виконують на верстаку.
Верстак - це робоче місце столяра - стіл для розмічання та обробки деревини.



6

Верстак складається з двох частин - кришки та підверстатника. Кришку встановлено на підверстатнику. Кришка верстака має дошку з лотком, передній і задній затискачі. На верстатній дошці верстака обробляють деталі. У ній зроблено гнізда для клинів; за допомогою останніх можна закріплювати деталі та заготовки.
Інструменти після роботи слід почистити від пилу, бруду, стружки та здати черговому. Інструментами не можна стукати один об інший. І складати їх необхідно не насипом, а кожен - окремо в спеціально обладнаному місці. У разі неправильного користування та зберігання інструменти швидко тупляться та виходять з ладу.

Правила організації робочого місця за столярним верстаком.
у лоток під час роботи кладуть інструменти і заготовки;
у затискачах закріплюють деталі (у передньому і задньому затискачах є гвинти, у головки яких вставлено спеціальні ручки - закрутки, що вільно пересуваються в головках гвинтів);
працювати на верстаку треба акуратно, не можна надто туго закручувати гвинти затискачів, дуже міцно забивати клини, стукати по верстатній дошці та затискачах;

Завдання 2. Ознайомлення з породами деревини, видами пиломатеріалів, зі зразками шпону та фанери.
Текстура деревини є основним показником, за яким визначають її породу. Так породи деревини можуть визначатися не лише за кольором або текстурою, але й за запахом.

Послідовність виконання роботи:
визначити види пиломатеріалів і породи деревини;
записати їх назви до таблиці.

№ з/п
Назва пиломатеріалів
Порода деревини

1
Дошка обрізна
Береза

2
Брус
Береза

3
Обапіл
Сосна

4



5



6




Поточний інструктаж (індивідуальний, груповий, якщо необхідно)
Самоконтроль і взаємоконтроль учнів
Під час виконання роботи учні самостійно контролюють надійність кріплення затискачів на верстаках.

7

ПІДСУМОК УРОКУ
Рефлексія
Що нового ви дізналися на уроці?
Чи можна скористуватись здобутими знаннями у повсякденному житті? Де і за яких умов це може бути?

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА
Виставляння оцінок за роботу на уроці.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Віднайти у журналах, альбомах або підручнику зображення об’єкта, який би ви хотіли виготовити.
































8

5 клас. Основи матеріалознавства. Урок 3, 4.
________________________________________________________________

Тема. Властивості фанери та ДВП.
Мета:
Навчальна: ознайомити учнів із механічними та технологічними властивостями фанери та ДВП; пояснити сутність таких характеристик, як твердість, міцність, пружність, пластичність;
Розвивальна: розвивати вміння виконувати розрахунок кількості матеріалу, необхідної для виготовлення виробу.
Обладнання, матеріали й наочність: зразки фанери, зразки ДВП.
Об’єкт праці: заготовки фанери та ДВП, зразки виробів проектно-технологічної діяльності учнів.
Міжпредметні зв’язки: фізика, природознавство.
Тип уроку: засвоєння нових матеріалів.

ХІД ЗАНЯТТЯ

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
Підготовка до уроку, організація робочого місця. Чергові називають відсутніх на уроці.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Бесіда.
З якими матеріалами вам доводилось працювати раніше? (картон, тканина, пластилін, глина).
Що називають конструкційним матеріалом?
Які ви знаєте конструкційні матеріали?
Які породи дерев ви знаєте?
Як, на вашу думку, можна відрізнити одну породу деревини від іншої?
З якого матеріалу, на вашу думку, найбільш зручно виготовляти ваш виріб?
Для того щоб дитина правильно навчилася добирати конструкційний матеріал для виготовлення запланованого виробу, їй потрібно ознайомитися з властивостями фанери та ДВП. Тому властивості конструкційного матеріалу доцільно запропонувати у формі демонстрування заздалегідь підготовлених зразків. Взявши декілька шматків фанери різної товщини, але однакових розмірів, методом витискання або дії іншої зовнішньої сили, продемонструвати такі властивості як пружність, міцність. Міцність та твердість фанери і ДВП можна продемонструвати методом спроби втискання гострого предмета (рисувалки) в фанеру різної товщини та надаючи їй певного навантаження. При цьому слід дати визначення основних властивостей та пояснити, у який спосіб та в яких випадках можна її застосовувати.
9

ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
Учні записують в зошити тему уроку: «Властивості фанери та ДВП». Учитель повідомляє мету уроку: ознайомитися з властивостями фанери та ДВП.

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАВДАНЬ ДЛЯ УЧНІВ
Учні повинні:
Вміти охарактеризувати будову деревних конструкційних матеріалів, їх властивості;
Обґрунтувати вибір конструкційних матеріалів в залежності від їхніх властивостей і призначення виробу;
Вміти правильно вибрати відповідні матеріали для виготовлення виробів.

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Властивості конструкційних матеріалів.
Розповідь учителя.
Міцність - це здатність матеріалу витримувати значні навантаження і не руйнуватись.
Твердість - це властивість матеріалу опиратися проникненню в нього інших матеріалів.
Пружність(гнучкість) - це властивість матеріалу змінювати форму під дією і повертати попередню форму після зняття навантаження.
Гнучка фанера має багато переваг. По-перше, звичайно, потрібно відзначити те, що цей матеріал має чудову міцність на вигині. Він може набувати практично будь-якої вигнутої форми. Гнучкість матеріалу фанери така, щоб виріб завширшки всього 15 мм можна зігнути без пошкодження на 180 є, що дозволяє значно розширити діапазон її конструктивних можливостей. Гнучка фанера легко піддається поверхневій та машинній обробці.
Механічні і технологічні властивості конструкційних матеріалів обов’язково враховують під час виготовлення виробів.
Вибір виробу для виготовлення. Добір матеріалів для обраного виробу.
Виріб, який обирають для виготовлення. Повинен відповідати певним критеріям:
функціональність, ергономічність, технологічність;
повинен виконувати певні функції (тобто бути рухливим, нерухомим або рухатись у повітрі, переносити вантаж на певну відстань тощо);
бути зручним для користування людиною;
бути простим у виготовленні.
Виріб з фанери має відповідати таким основним вимогам: простота конструкції, мінімальне використання деталей, відповідність форми та розміру призначенню виробу, естетичний вигляд.


10

ПРАКТИЧНА РОБОТА
Під час виконання практичної роботи учні здійснюють вибір матеріалів для виготовлення запланованого виробу. Перед цим слід провести за допомогою зразка або ескізу конструктивний аналіз виробу, ще раз проаналізувати габаритні розміри, а також розміри та кількість деталей. Після цього учні виконують наближені розрахунки необхідної кількості фанери (ДВП).
Завдання 1. Вибір виробу для виготовлення.
Завдання 2. Вибір матеріалу для виготовлення виробу.
(Технологія колективно-групового обговорення).
Послідовність виконання:
визначити товщину фанери залежно від призначення виробу. Якщо кухонна дошка - не менше
9-10 мм; якщо іграшка - не більше 4 мм;
здійснити приблизний розрахунок матеріалу (фанери, ДВП) в залежності від розмірів виробу;
відповідно до проведеної роботи скласти таблицю:
№ деталі на рисунку

Матеріал

Товщина матеріалу, мм

Ширина матеріалу, мм



1
Фанера
3
40


2
Фанера
5
23



Поточний інструктаж:
звернути увагу дітей на те, що найбільш зручно розрахунок фанери робити з використанням ескізних малюнків;
стежити за тим, щоб діти порівнювали обраний розмір за масштабом лінійки.
Завдання 3. Виготовлення простого виробу. Відпрацювання навичок випилювання лобзиком.
Випилювання зовнішніх контурів - трикутник, квадрат, прямокутник.
Самоконтроль і взаємоконтроль учнів
Під час виконання роботи учні самостійно контролюють розміри виробів.

ПІДСУМОК УРОКУ
Рефлексія
Чи відповідає очікуваний результат отриманим результатам на уроці?
Які знання (назвати конкретно - що саме), здобуті на уроці, ви зможете використати у подальшій роботі в майстерні?

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА
Мотивація і виставлення оцінок за роботу на уроці.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати відповідний параграф підручника.
11

5 клас. Технологія виготовлення виробів з фанери та ДВП. Урок 5, 6.
________________________________________________________________
Тема. Процес розмічання заготовок. Відомості про процес обробки деревинних матеріалів різанням.
Мета:
Навчальна: забезпечення засвоєння знань про вимірювання, розмічання та різання, формування вмінь вимірювати, розмічати та різати заготовки;
Розвивальна:розвивати точність;
Виховна:виховувати акуратність, дисциплінованість тощо.
Обладнання, матеріали й наочність: лінійка, олівець, циркуль, шаблони, заготовки фанери і ДВП, столярні ножівки.
Об’єкт праці: практична робота: розмічання та випилювання деталей по зовнішньому контуру. Виконання вправ та формування вміти пиляти.
Міжпредметні зв’язки: математика, природознавство.
Тип уроку: формування практичних вмінь.

ХІД ЗАНЯТТЯ

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Бесіда.
Які основні властивості фанери?
Які вимоги ставляться до об’єкту, що виготовляється?
Що називають ергомічністю? Технологічністю?

3.ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
Учитель повідомляє тему уроку: «Процес розмічання заготовок. Відомості про процес обробки деревинних матеріалів різанням». Учні записують назву теми у зошити. Учитель повідомляє мету уроку: ознайомитися з процесом розмічання та різання заготовок.

4.ВИЗНАЧЕННЯ ЗАВДАНЬ ДЛЯ УЧНІВ
Учні повинні:
Вміти користуватися лінійкою, кутником, виконувати елементарну розмітку за шаблоном;
Охарактеризувати процес різання, визначати правила різання;

5.ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Підготовка заготовок до розмітки.
Для виготовлення будь-якого виробу потрібно мати відомості про його конструкцію, розміри, форму, матеріал, кількість деталей, із яких він складається.
12

Щоб виготовити виріб, на заготовці треба намітити контури його ліній, тобто розмітити заготовку за допомогою вимірювальних та розмічальних інструментів.
Цей технологічний процес називають розмічанням.
(Потрібно продемонструвати інструмент для вимірювання та розмічання деревини, навести правильні й повні назви інструментів: кутник столярний, масштабна лінійка тощо; пояснити, чому вони так називаються. Щоб попередити можливі помилки учнів під час вимірювання, слід звернути їхню увагу на те, що відлік на шкалі лінійки починається не від її краю, а від нуля.)
З’ясуємо поняття «базове ребро» та «базова лінія». Визначають найрівніше ребро, від якого найкраще виконувати розмічання. Це ребро називають базовим, а проведену поблизу базового ребра лінію, від якої виконують розмічання заготовки, називають базовою лінією.
(Далі слід продемонструвати, як визначають базове ребро і проводять базову лінію.)
Під час розмічання потрібно передбачити надлишок матеріалу на кінцеву обробку деталей - припуск. Припуски не повинні бути завеликими або замалими. Для деталей з фанери припуск становить від 4 до 24 мм.
Важливо правильно і своєчасно сформувати в учнів уявлення про припуск на обробку. Полегшити засвоєння учнями цього поняття допоможе застосування наочності: таблиць і заготовок, на яких можна продемонструвати правильне розмічання виробу.
Розмічання великої кількості однакових деталей або деталей, що мають криволінійний контур, здійснюють за допомогою спеціальних шаблонів, які на вигляд як пластини з такими ж обрисами, як і контур виробу.
(Якщо навчального часу достатньо, можна поставити перед учнями проблемне завдання: «Запропонуйте спосіб, за допомогою якого можна швидко розмітити велику кількість однакових заготовок».)
Вимірювання й розмічання.
Вимірювальні та розмічальні інструменти.
Під час виготовлення будь-якого виробу за технічним рисунком треба вміти користуватися лінійкою або метром.
Правила користування лінійкою або метром:
нульова поділка вимірювального інструмента повинна лежати над лінією, від якої роблять вимірювання;
під час вимірювання не можна допускати перекосу лінійки щодо лінії, від якої вимірюють;
дивитись на лінійку треба під прямим кутом (зверху).
Для нанесення лінії на деревині спочатку відміряють лінійкою або метром відстань від базової сторони й роблять 2-3 риски. Потім до цих рисок прикладають лінійку і, притискуючи її лівою рукою, проводять олівцем контурну лінію. Наносячи лінію за допомогою кутника, треба лівою рукою притиснути основу кутника до базової кромки заготовки.

13

Правою рукою за допомогою олівця проводять лінію, нахиливши її трохи вправо від лінійки кутника.

Розмічання за шаблоном.
Для розмічання декількох однакових деталей або деталей складної криволінійної форми використовують шаблони. Шаблон - це готова деталь або її форма, яку виготовляють з деревини, пластмаси або металу.
Розмітка по шаблону дозволяє швидко і точно вимальовувати потрібну форму деталі. Для цього деталь кладуть на підготовлену поверхню заготовки, притискають або кріплять до неї шаблон і обмальовують її по контуру олівцем або рисувалкою. У процесі розмічання заготовки потрібно пам’ятати про економний розхід матеріалу. Тому потрібно визначитись із максимальним розміщенням деталей у разі мінімального використання площі матеріалу.
Теоретичну складову бажано розглядати у процесі виконання практичного завдання.
Основний принцип технологічного процесу різання.
Ділову деревину обробляють за допомогою різноманітних інструментів: ножів, пилок, стамесок, доліт тощо. Усі ці інструменти мають важливу особливість - їхні різці мають форму клина. Під дією прикладеної до інструмента сили різець заглиблюється в деревину, розколюючи або розриваючи її. Цей процес називають різанням.
Розрізняють два види різання: без зняття шару матеріалу та зі зняттям. Найпоширенішим є другий вид. унаслідок заглиблення вузенького клина в деревину, від неї відокремлюються дрібненькі частинки у вигляді тирси. Цей процес називають пилянням. Здійснюють його багато різцевими різальними інструментами пилками.

ПРАКТИЧНА РОБОТА
Завдання 1.
А. На дошці з проструганими боками за допомогою столярного кутника провести п’ять паралельних ліній через 20 мм кожну.
Б. Вибрати базову сторону на заготовці і розмітити за допомогою лінійки та кутника брусок завдовжки 120 мм, завширшки 150 мм, завтовшки 20 мм.
Завдання 2. Виконати перевід рисунка на фанеру.
Послідовність виконання:
на фанеру покласти копіювальний папір (можна покласти аркуш паперу, заштрихованим м’яким олівцем), а на неї - рисунок, закріпити кнопками або скріпкою;
добре загостреним олівцем обвести лінії рисунка;
випиляти деталі по зовнішньому контуру.
Завдання 3. Розмічання по шаблону.
Розмітити за шаблоном деталі однакової форми.

14

Завдання 4. Моделювання форми підставок. (Виконують вдома в робочих зошитах).

Самоконтроль і контроль учнів
Учні самостійно контролюють розміри, перевіряють правильність розмічання.

Заключний інструктаж
Перевірка правильності виконання завдання. Підбиття підсумків практичної роботи.

ПІДСУМОК УРОКУ
Рефлексія
Яких умінь ви набули на сьогоднішньому уроці?
Які вправи ви виконували з найбільшим задоволенням?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Виконати завдання 4.

Повна версія в електронному варіанті

























15


5 клас. Технологія виготовлення виробів з фанери та ДВП. Урок 7, 8.
_________________________________________________________________

Тема. Інструменти для ручної обробки різанням фанери та ДВП.
Мета:
Навчальна: забезпечити засвоєння знань про будову та призначення інструментів для обробки фанери та ДВП;
Розвивальна:розвивати окомір;
Виховна:виховувати акуратність, дисциплінованість.
Обладнання, матеріали й наочність: столярний верстак, заготовки фанери і ДВП, столярні ножівки, лобзик, плакати із зображенням різальних частин інструментів.
Об’єкт праці: практична робота: виконання вправ на формування вміння пиляти.
Міжпредметні зв’язки: природознавство, фізика.
Тип уроку: урок формування практичних вмінь та навичок.

ХІД ЗАНЯТТЯ

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
Перевірка відсутніх. Організація класу.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Бесіда.
Що називають розмічанням?
Для чого використовують базову лінію?
Якими способами можливо перенести контури деталі на заготовку?
Як перевірити якість розмічання заготовки?
У яких випадках використовують шаблон?

ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
Учитель повідомляє тему уроку: «Інструменти для ручної обробки різанням фанери та ДВП», яка записана на дошці. Учні записують назву теми у свої зошити. Учитель оголошує мету уроку: ознайомитись із видами різальних інструментів для обробки фанери і ДВП, їх будовою та призначенням.

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАВДАНЬ ДЛЯ УЧНІВ
Учні повинні:
Знати будову та призначення різальних інструментів для ручної обробки фанери і ДВП;
Вміти охарактеризувати процес та правила різання;
Вміти виконувати пиляння заготовок з фанери і ДВП.
16

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Основний принцип технологічного процесу різання.
Деревину обробляють за допомогою різноманітних інструментів: ножів, пилок, стамесок, доліт тощо. Усі ці інструменти мають важливу особливість - їхні різці мають форму клина. Під дією прикладеної до інструмента сили різець заглиблюється в деревину, розколюючи або розриваючи її. Цей процес називають різанням.
Розрізняють два види різання: без зняття шару матеріалу та зі зняттям. Найпоширенішим є другий вид. унаслідок заглиблення вузенького клина в деревину, від неї відокремлюються дрібненькі частинки у вигляді тирси. Цей процес називають пилянням. Здійснюють його багато різцевими різальними інструментами - пилками.
Технологія різання деревини, різальні інструменти, їх призначення, будова і прийоми використання.
Столярна ножівка - це металева стрічка з нарізаними на ній з одного боку зубцями. Кожен зубець має форму клина. Між зубцями є проміжки - пазухи. Місце різання, яке утворилось в деревині, називають пропилом, а початок пиляння - запилом.
Щоб пиляння і виготовлення виробів були якісними, зубці пилки добре загострюють. Для полегшення процесу пиляння зубці пилки почергово відгинають на певну відстань у протилежні боки.
Пиляння заготовок із фанери та ДВП, що мають прямолінійні контури, виконують лучковою пилкою із дрібними зубцями або лобзиком, а пиляння криволінійних контурів - ви кружною пилкою або лобзиком.
Під час пиляння нахил пилки до поверхні різання має становити 15 – 20 є. Для зменшення тертя полотна пилки користуються дерев’яним клинком, а для перевірки перпендикулярності - кутником.

ПРАКТИЧНА РОБОТА
Перед початком практичної роботи слід провести відповідний інструктаж з безпеки праці.

Завдання 1. Випилювання прямолінійних та криволінійних контурів деталей виробу.

Завдання 2. Вирізання підставок.
Якщо у класі присутні дівчата, можна запропонувати вирізати підставки у формі квітів, казкових героїв тощо з подальшим розфарбовуванням.
Самоконтроль і взаємоконтроль учнів
Під час виконання практичної роботи учні самостійно контролюють розміри пазів у підставках, їх співвідношення розмірам з’єднувальних елементів у виробах.
Заключний інструктаж
Перевірка правильності виконання практичної роботи. Підбиття підсумків.
17

ПІДСУМОК УРОКУ
Рефлексія
Чого нового ви навчилися на сьогоднішньому уроці?
Які елементи завдання були для вас найважчими?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Придумати оригінальну форму підставки для виробу.




Конспект уроку перевiрили i до уроку допустили:



Методист:______________________ Сивір Н. І.

Вчитель:_______________________ Дербеда Т.С.

Оцінка:________________________

































18
5 клас. Технологія виготовлення виробів з фанери та ДВП. Урок 17, 18.
________________________________________________________________

Тема. Оздоблення виробів із фанери та ДВП.
Мета:
Навчальна: забезпечити засвоєння знань про види оздоблення із фанери та ДВП, принцип дії приладу для випалювання на деревині, формувати прийоми випалювання на деревині;
Розвивальна:розвивати окомір, точність;
Виховна:виховувати акуратність під час виконання оздоблювальних робіт тощо.
Обладнання, матеріали й наочність: прилад для випалювання, фарби, кольоровий папір.
Об’єкт праці: вироби з фанери.
Міжпредметні зв’язки: образотворче мистецтво.
Тип уроку: комбінований.

ХІД ЗАНЯТТЯ

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
Учитель перевіряє наявність учнів у класі.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Бесіда.
Які найбільш суттєві недоліки має деревина як матеріал?
Подивіться уважно на будь-які вироби з деревини: вікна, двері, меблі, іграшки. Якого вони кольору? Чому вони мають такий колір? (Усі вони пофарбовані різними фарбами або покриті лаками.)
Як, на вашу думку. Для чого це роблять? Чи захищає таке фарбування деревину від псування?
Чи потрібно захистити наш виріб від псування?
Як ви пропонуєте це зробити?

ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
Учитель повідомляє тему уроку: «Оздоблення виробів із фанери та ДВП», учні записують назву теми у зошити. Учитель оголошує мету уроку: ознайомитися зі способами оздоблення виробів із фанери та ДВП.

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАВДАНЬ ДЛЯ УЧНІВ
Учні повинні:
Уміти називати види оздоблення виробів із фанери та ДВП;
Характеризувати фарби, які застосовуються для оздоблення виробів;
Користуватися випалювачем;
Оздоблювати виріб випалюванням по контуру найпростішим декором.
33

5.ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Види оздоблення.
Потрібна якість остаточної обробки столярних виробів залежить від їхнього призначення. Так, ящики для посилок, інструментів, цвяхів тощо досить обробити рубанком. Різні підставки для приладів, ослінчики, дешеві меблі тощо фарбують, більш дорогі лакують. Але є чимало таких столярних виробів, зовнішні поверхні яких обробляють особливо старанно. Це - меблі, виконані з дорогих порід деревини, рами до картин, столики для шахів, декоративні речі з різьбленням на деревині тощо.
Після остаточної обробки вироби стають гарними на вигляд. Крім того, плівка фарби або лаку захищає вироби від зволожування, розтріскування, розклеювання від дії сонячних променів, а також від грибків та шкідників. Чим краще оброблено поверхню виробу, тим краще він зберігається.
Розрізняють такі види оздоблення виробів із деревини:
столярна обробка (прозора);
полірування;
обробка-імітація;
художньо-лицьове;
малярне фарбування (непрозоре фарбування).
Для малярного фарбування користуються клейовими, олійними та емалевими фарбами. Вікна, двері, меблі (кухонні, столові, лікарські, шкільні та ін.), які треба періодично мити, а також спортивний інвентар фарбують олійними фарбами. Спочатку виріб готують до фарбування, для чого поверхню зачищають шліфувальною шкуркою вручну або на спеціальних шліфувальних верстатах.
Якщо застосовують масляні фарби, то виріб покривають здебільшого двома-трьома шарами фарби. Перший шар наносять більш рідкою фарбою, а другий - густішою. Олійні емалі дуже чутливі до зміни температури та вологості, від яких вони швидко псуються.Нітроемалі вологостійкі. Їх наносять тільки розпилювачами, тоді як олійні фарби та емалі можна також т наносити и пензлями.
Випалювання по дереву.
Випалювання - один із видів художнього оздоблення дерева. Його застосовують під час виготовлення сувенірів, меблів та різних дрібних виробів із дерева. Під час випалювання деревина міняє свій колір під дією високої температури - від світло-жовтого до коричневого, майже чорного.
Перед випалюванням заготовку (місце на виробі) зачищають наждачною шкуркою і наносять малюнок. Випалюють малюнок випалювальним апаратом з нагрівальним наконечником, закріпленим у пластмасовій ручці.
Ручку з нагрівальним пером тримають у правій руці, як олівець. Пером починають працювати, якщо воно нагрілось до темно-червоного кольору. Нагрівання пера регулюють ручкою від положення «менше» до положення «більше». Треба пам’ятати, що коли перо нагрівається до яскраво-червоного кольору, воно може перегоріти.
34

Правила роботи випалювальним апаратом:
прилад можна вимикати тільки з дозволу учителя;
перед вмиканням приладу все має бути готовим для випалювання;
перо має бути розжареним до темно-червоного кольору;
після 10 – 15 хвилин випалювання прилад слід вимкнути на 2 – 3 хвилини;
необхідно періодично провітрювати приміщення;
забороняється залишати прилад увімкненим.

6.ПРАКТИЧНА РОБОТА
ОЗДОБЛЕННЯ ВИРОБІВ
Перш ніж розпочати практичну роботу, потрібно провести інструктаж з безпеки праці, нагадавши учням про правила поводження з приладом для випалювання.
Завдання.
Оздоблення виготовлених виробів елементами випалювання.
Випалювання візерунків на виробах, фарбування.
Вступний інструктаж
У вступному інструктажу вчитель знайомить учнів із порядком виконання роботи:
на готовий виріб нанести елемент декору по обидва боки виробу;
поставити випалювальний апарат праворуч від себе, установити ручку в положення М і ввімкнути вилку в мережу;
повертаючи ручку в бік положення Б, довести розжарення пера до темно-червоного кольору;
короткими рухами пера виконати малюнок;
під час роботи не слід сильно тиснути на перо, оскільки після нагрівання воно може зламатись.
Поточний інструктаж
Під час виконання роботи учитель:
акцентує увагу дітей на тому, що:
тонкі лінії можна виконати, якщо ставити маленькі точки однакового розміру у разі середнього нагрівання пера;
товсті лінії утворюються за вищого нагрівання пера, яке рухають повільніше;
товщину ліній за певної температури можна змінювати залежно від швидкості руху пера - швидкий рух дає тонку, і повільний - товсту лінії;
нагадує правила безпеки під час роботи з приладом.
Заключний інструктаж
демонстрування кращих робіт;
виявлення недоліків у роботі та шляхів їх усунення.


35

7.ПІДСУМОК УРОКУ
Рефлексія
що нового дізналися на уроці?
які практичні операції виконували?
Виставлення підсумкових оцінок за творчі роботи.








































36

5 клас. Технологія виготовлення виробів з фанери та ДВП. Урок 9, 10.
________________________________________________________________

Тема. Будова лобзика. Підготування його до роботи. Пристосування для випилювання лобзиком.
Мета:
Навчальна: формувати в учнів поняття про будову та призначення лобзика та пристосувань до нього;
Розвивальна: розвивати пам'ять, увагу;
Виховна: виховувати інтерес до праці.
Обладнання, матеріали й наочність: столярний верстак, заготовки з фанери та ДВП, лобзики, пристосування.
Об’єкт праці: деталі виробу, практична робота: підготовка лобзика до роботи.
Міжпредметні зв’язки: фізика, природознавство.
Тип уроку: комбінований.

ХІД ЗАНЯТТЯ

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Перевірка наявності учнів, організація класу.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Фронтальне опитування
Що називають розмічанням?
Для чого використовують базову лінію?
Якими способами можливо перенести контури деталі на заготовку?
Як перевірити якість розмічання заготовки?
У яких випадках використовують шаблон?

ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Учитель оголошує тему уроку: «Будова лобзика. Підготовка його до роботи. Пристосування для випилювання лобзиком». Мета уроку: ознайомитися з будовою лобзика, його підготовкою до роботи та видами пристосувань, які використовуються при випилюванні.

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАВДАНЬ ДЛЯ УЧНІВ

Учні повинні:
Знати будову лобзика;
Вміти підготовляти лобзик до роботи;
19

Вміти правильно використовувати пристосування для випилювання лобзиком.

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Поняття про лобзик.
Перш за все слід поставити перед учнями запитання проблемного характеру.
Як випиляти вироби з фанери, які мають складну криволінійну форму?
Чи можна випиляти столярною ножівкою вироби криволінійної форми?
Якщо учні не зможуть відповісти на ці запитання, можна запропонувати їм відшукати відповіді в підручнику з трудового навчання або іншому джерелі інформації. Учні мають отримати чи відшукати відповіді на поставлені запитання і зрозуміти, що потрібен спеціальний інструмент - лобзик.
Деталі з товстої фанери або складної форми випилюють лобзиком. Пилка лобзика - це вузька сталева смужка із зубцями на одному з ребер, спрямованими в один бік.
Щоб підготувати лобзик до роботи, беруть пилку й один її кінець затискують гайкою біля ручки. Пилку встановлюють таким чином, щоб її зубці були спрямовані назовні від рамки і донизу. Потім стискують обидва кінці рамки і так само затискують другий кінець пилки.
Працюють лобзиком на спеціальному столику-підставці, який прикріплюють до робочого стола струбциною.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Перед початком практичної роботи проводиться інструктаж з безпеки праці під час роботи лобзиком та користування пристроями до нього.
Завдання 1. Підготовка лобзика та його пристосувань до роботи.
Вступний інструктаж
У вступному інструктажі вчитель знайомить учнів із порядком виконання практичної роботи.
Поточний інструктаж
Під час виконання роботи учитель:
акцентує увагу на правильному кріпленні полотна пилочки (зубцями донизу):
надійності кріплення;
справності інструмента;
правильному кріпленню пристосувань.
Заключний інструктаж
виявлення недоліків у роботі та шляхів їх усунення;
відмічання кращих виконавців.
20

Завдання 2. Підготовка заготовок для майбутньої практичної роботи. Шліфування фанери.
Самоконтроль і взаємоконтроль учнів
Під час виконання практичних робіт учні самостійно контролюють надійність кріплення полотна, правильність його встановлення; якість оброблювальної поверхні заготовок.

ПІДСУМОК УРОКУ

Рефлексія
що нового дізналися на уроці?
з якими труднощами зіткнулися під час виконання завдань?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.





























21

5 клас. Технологія виготовлення виробів з фанери та ДВП. Урок 11, 12.
_________________________________________________________________

Тема. Прийоми випилювання лобзиком.
Мета:
Навчальна: формувати вміння виконувати пиляння фанери лобзиком, закріпити знання про пиляння деревини;
Розвивальна:розвивати точність, окомір;
Виховна:виховувати акуратність, виконавчу дисципліну, творче ставлення до праці.
Обладнання, матеріали й наочність:фанера (4 – 5 мм), лінійка, олівець, лобзик.
Об’єкт праці: виготовлення іграшок-пазлів.
Міжпредметні зв’язки: образотворче мистецтво, фізика.
Тип уроку: засвоєння практичних вмінь та навичок.

ХІД ЗАНЯТТЯ

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Перевірка присутніх, організація класу.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда.
Поясніть будову і призначення столярної ножівки.
Наведіть приклади столярних інструментів.
Яку форму зуба мають всі столярні інструменти?
Чим різняться ножівки для поперечного і поздовжнього пиляння?
Перелічіть правила безпечної роботи під час пиляння.

ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Учитель повідомляє тему уроку: «Прийоми випилювання лобзиком», а також оголошує мету уроку: ознайомитися з прийомами випилювання лобзиком.

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАВДАНЬ ДЛЯ УЧНІВ

Учні повинні:
Вміти виконувати етапи і правила пиляння лобзиком;
Вміти випилювати іграшку.


22

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Не завжди доводиться переводити малюнки для випилювання в натуральну їхню величину, тому потрібно вміти збільшувати їх до необхідного розміру або зменшувати. Збільшення або зменшування малюнків можна виконувати за допомогою сканера або ж квадратів (сітки).
Збільшення за допомогою квадратів виконують так: малюнок, який потрібно збільшити, покривають сіткою, сформованою з окремих однакових квадратів. Потім на чистий аркуш паперу наносять таку саму сітку, але з більшими квадратами (зважаючи на те, в скільки разів збільшують малюнок), після чого збільшуваний малюнок переносять у відповідні квадрати чистого аркуша. У такий спосіб ми отримаємо збільшене зображення малюнка.
Щоб не помилитися у разі збільшення або зменшення малюнка, верхній і лівий краї квадратів (малюнка і чистого аркуша) доцільно відповідно пронумерувати або позначити літерами.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Перед початком виконання практичної роботи учитель проводить інструктаж з безпеки праці.
Завдання 1. Розмічання контурів іграшок методом клітинок.
Завдання 2. Випилювання лобзиком по контуру розмітки іграшки-пазла.
(За матеріал доцільно взяти заготовки деревини товщиною 6 – 7 мм.)
Вступний інструктаж
Під час вступного інструктажу вчитель ознайомлює учнів з елементами техніки пиляння деревини лобзиком. У ході демонстрування звертає увагу учнів на таке:
лобзик беруть за ручку правою рукою;
переміщати лобзик потрібно повільно;
заготовку, яку пиляють, міцно притискують лівою рукою до підставки;
на згинах контуру фанеру повільно повертають, не припиняючи руху в пропилі;
коли пилочка займе потрібний напрям, можна пиляти далі по лінії.
Поточний інструктаж
Учитель звертає увагу учнів на те, що під час роботи слід:
лобзик тримати перпендикулярно до заготовки;
під час роботи сидіти прямо;
станок лобзика повинен рухатися на рівні плеча працюючого;
пиляти рівномірно, не натискаючи сильно на пилочку, щоб вона не зламалась;
23

тиск на пилочку може бути таким, як на олівець під час малювання;
через кожні 3 – 5 хв робити перерву для того, щоб пилочка охолола.

Заключний інструктаж
повторення правил безпеки (повторюють учні методом «незакінчене речення» - кожен по черзі завершує речення: «Під час роботи необхідно»);
перевірка виконаного завдання;
визначення найкращого виробу.

Самоконтроль і взаємоконтроль учнів
Під час роботи учні самостійно контролюють натяг пилочки лобзика, стежать за правильним положенням інструмента при виконанні завдання.

ПІДСУМОК УРОКУ

Рефлексія
яких умінь ви набули на сьогоднішньому уроці?
які вправи вам давались найважче?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.






















24

5 клас. Технологія побутової діяльності. Урок 19.
_________________________________________________________________

Тема. Безпечне користування побутовими електроприладами.
Мета:
Навчальна: ознайомити учнів із видами та призначенням побутових електроприладів, їхніми конструктивними особливостями; навчити безпечного користування побутовою електротехнікою, формувати уміння і навички виявляти найпростіші неполадки та способи їх усунення;
Розвивальна: розвивати логічне мислення;
Виховна: виховувати акуратність і уважність.
Обладнання, матеріали й наочність: зображення побутових електроприладів, плакат «Безпечне користування побутовими електроприладами», контрольна лампочка.
Об’єкт праці: побутові електроприлади.
Міжпредметні зв’язки: фізика.
Тип уроку: комбінований.

ХІД ЗАНЯТТЯ

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Перевірка присутніх. Організація класу.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда.
Які джерела електричної енергії ви знаєте?
Для яких потреб людина використовує електричну енергію?
Які відомі вам прилади працюють за рахунок електричної енергії?
Які з названих вами електроприладів використовують у побуті?

ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Як ви вже зауважили, ми повсякденно використовуємо значну кількість різноманітної побутової техніки. Вона настільки міцно ввійшла у наше життя, що ми припинили її помічати. А чи завжди ви пам’ятаєте про правила користування побутовими електроприладами, про правила догляду за ними й найголовніше, про правила безпеки під час їх використання? Саме недотримання цих правил і веде до виникнення різноманітних неполадок та нещасних випадків. Щоб уникнути цього, сьогодні на уроці ми розглянемо тему «Безпечне користування побутовими електроприладами».

37

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАВДАНЬ ДЛЯ УЧНІВ

Учні повинні:
вміти розпізнавати і характеризувати побутові електроприлади;
знати і дотримуватися правил безпечного користування побутовими електроприладами;
вміти визначати основні несправності побутової електротехніки.

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Побутові електроприлади, їхня класифікація та призначення.
Складно знайти сферу повсякденної діяльності людини, де б їй на допомогу не приходили побутові електроприлади. Ми довіряємо їм приготування їжі, прання і прибирання, керування мікрокліматом і освітлення в приміщеннях, догляд за власною зовнішністю, розваги і зв'язок тощо.
Існує кілька класифікацій побутових електроприладів. Наприклад, за значимістю: необхідні, бажані і ті, без яких можна обійтися. За розміром: малі, середні і великі.

Загальні правила користування електроприладами в побуті.

Головним правилом користування електроприладами в побуті є уважність. Перед використанням нового електроприладу необхідно уважно прочитати інструкцію з використання. Слід перевірити електричний прилад, пильно оглянути його. Щоб уникнути багатьох неприємностей, достатньо завжди пам’ятати та дотримувати правил поводження з електричними приладами:
електронагрівальні прилади слід вмикати в електромережу справними, а ставити на вогнетривкі керамічні, металеві, кам’яні підставки;
не можна вмикати електрокаміни та електроконвектори в приміщеннях, де зберігаються горючі або легкозаймисті рідини і матеріали;
якщо екран телевізора погас або почав миготіти, в жодному разі не можна по ньому стукати. Його треба негайно вимкнути;
якщо щось потрапило до телевізора, радіоприймача та інших електроприладів, які працюють, слід насамперед їх вимкнути. Не можна лізти туди олівцем чи іншим предметом, коли електроприлад увімкнутий;
не торкатися оголених чи переломлених місць електричного шнура переносних електроприладів, бо це може призвести до травми;
не користуватися побутовими приладами із пошкодженою ізоляцією;

38

не намагатися розбирати і ремонтувати електроприлади, не вставляти сторонніх предметів у розетку;
ремонт електричних приладів повинен виконувати тільки кваліфікований фахівець;
не залишайте без нагляду увімкненими в розетку електроприлади;
забороняється тягнути за електричний шнур руками, тому що він може обірватися і вразити електричним струмом;
не можна заповнювати водою ввімкнені в електромережу чайники, кавоварки, каструлі;
не торкатися мокрими руками та витирати вологою ганчіркою електричні кабелі, штепсельні розетки, вимикачі, інші електроприлади, ввімкнені в електромережу;
не користуватися електроприладами у ванні або під душем. Також заборонено користуватися електроприладами з живленням від електромережі на вулиці під час дощу, снігопаду або туману;
не можна підвішувати речі на кабелі;
не можна бавитись зі штепсельними розетками - це загрожує життю;
для маленьких дітей і домашніх тварин слід обмежити можливість небажаного контакту з електрикою: закрити розетки спеціальними заглушками, не залишати в розетці вилку шнура живлення, навіть якщо електроприлад вимкнено;
виходячи з дому всі електроприлади слід вимкнути.

Методична порада. Оскільки деякі правила поводження з електроприладами учням вже відомі з молодших класів чи інструктажів з безпеки життєдіяльності, то можна запропонувати сформулювати їх самостійно, демонструючи відповідні зображення.
Використання електричних приладів не за призначенням або невміле користування ними може призвести до пожежі! Якщо в квартирі чути запах диму, є іскри, полум’я, потрібно негайно повідомити про це дорослих.
Але якщо вже так сталося, що електричне обладнання загорілося, то перш за все потрібно:
вимкнути електрорубильник (а ти знаєш, де знаходиться електрорубильник твого помешкання? Якщо ні, тоді негайно попроси своїх батьків показати тобі його і навчити, як ним користуватися!), або обмотати руку сухою ганчіркою, висмикнути вилку з розетки;
накрити палаючий предмет ковдрою; для гасіння електропровідників і електрообладнання використовують лише порошкові вогнегасники;
терміново зателефонувати за номером 101 і викликати пожежників на допомогу, повідомити дорослих про пожежу.

Під час прогулянки заборонено:
підходити до оголених проводів і чіпати їх руками;
39

розводити багаття, запускати повітряних зміїв під лініями електропередач;
гратись поблизу підстанцій.

ПРАКТИЧНА РОБОТА
ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ОСНОВНИМИ ВИДАМИ ПОБУТОВИХ ЕЛЕКТРОПРИЛАДІВ

Завдання 1.
Визначити за зображенням назву, призначення та вид побутової електротехніки. Дані записати до таблиці.

№ з/п
Назва
електроприладу

Призначення

Вид




1

Блендер

Для подрібнення готових продуктів
харчування

Прилади для переробки продуктів



2








3









Завдання 2.
Визначити несправності побутового електроприладу і способи її усунення. Дані записати до таблиці.


Назва прибору
Опис
несправності
Спосіб
визначення причини
Причина
несправності
Спосіб усунення


Блендер
Індикатор світиться, але праска не нагрівається
Візуальний огляд, перевірка
за допомогою контрольної лампи

Вийшов з ладу нагрівальний елемент
Заміна нагрівального елемента



Самоконтроль і взаємоконтроль учнів
Під час виконання практичної роботи учні самостійно контролюють положення індикатора і усувають несправності.

40

Підсумок уроку

Рефлексія
Чи відповідає очікуваний результат отриманим результатам на уроці?
Які знання чи вміння (назвати конкретно - що саме), здобуті на уроці, можуть знадобитися вам у подальшому житті?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.



































41

5 клас. Технологія побутової діяльності. Урок 20, 21.
_________________________________________________________________ _

Тема. Культура споживання їжі. Етикет за столом.
Мета:
Навчальна: ознайомити учнів із виникненням та історією споживання їжі, застосуванням столової білизни, посуду та приборів; навчити правильно користуватися столовими приборами, дотримувати певних правил поводження за столом, формувати вміння і навички правильного зберігання та споживання їжі і напоїв;формування вмінь та навичок сервірування столу,
Розвивальна: розвивати пам'ять, логічне мислення, увагу і спостережливість;
Виховна: виховувати акуратність і уважність, культуру поведінки; толерантність, вміння працювати в колективі.
Обладнання, матеріали й наочність: стіл зі стільцями, скатертина, серветки, столовий посуд і прибори.
Об’єкт праці: столова білизна, посуд і прибори.
Міжпредметні зв’язки: історія, етика.
Тип уроку: засвоєння нових знань та формування практичних умінь.

ХІД ЗАНЯТТЯ

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
Перевірка наявності учнів на уроці. Організація класу.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Методична порада. Розпочати урок доцільно з бесіди про значення їжі в житті людини. Дитина повинна усвідомити що людина живе не ради їжі, а їсть заради життя. І від того, що вона буде споживати упродовж свого життя, залежатиме насамперед стан її здоров’я.
Можна поставити перед учнями питання, для чого люди споживають їжу. Відповідей буде багато. Тому слід їх розтягнути та прокоментувати. У ході бесіди з учнями можна вияснити, хто з них зранку снідає, що таке, на їхню думку, режим харчування, для чого він існує і чи дотримують вони цього режиму.
Цю тему уроку можна розглянути, підготувавши відповідну презентацію, використовуючи окремі частини тестового матеріалу та фотографії (картинки), використовуючи Інтернет.
Демонструючи слайди (презентація) чи таблиці із зображенням, можна з’ясувати такі питання:
Скільки разів на день потрібно людині їсти?
Скільки разів на день ви споживаєте їжу?
Який, на вашу думку, інтервал має бути між споживанням їжі?

42

До якої, на вашу думку, події може бути присвячений обід за столом, продемонстрований перед вами?
Чи знаєте ви призначення посуду (приборів), що знаходиться на столі?
Для чого використовують серветки?
Який кухонний посуд ви знаєте?
Чим відрізняється бенкетний стіл від фуршетного?

ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
Учитель повідомляє тему уроку: «Культура споживання їжі й етикет за столом» (тема написана на дошці) й оголошує мету: ознайомитися з культурою споживання їжі й правилами поведінки за столом. Назву теми учні записують у зошити.

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАВДАНЬ ДЛЯ УЧНІВ
Учні повинні:
знати і дотримуватися правил поведінки за столом;
знати правила зберігання і споживання їжі та напоїв:
вміти сервірувати стіл та правильно використовувати прибори;

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
З історії культури споживання їжі.
Культура споживання їжі (столовий етикет) включає в себе сервірування столу, вміння користуватися столовими приборами, культуру поведінки за столом.
Ці навички повинні стати звичкою для кожного у святкові дні та будні; вони характеризують загальний культурний рівень людини. У перекладі з французької слово «етикет» означає «ярлик», 2надпис», «картка», «етикетка». Такі картки вперше були запропоновані гостям на одному із бенкетів Людовіка ХІV. На картках були вказані правила поведінки. Хоча термін «етикет» з’явився порівняно недавно - у ХVІІІ ст., правила етикету почали формуватися набагато раніше. Так, ще дві тис. років до н. е. в Давньому Єгипті була написана книга «Інструкція з поведінки».
Зародження столового етикету сягає далекої давнини. Пишні бенкети були характерними для Давнього Риму та Греції. Існувала традиція - за трапезним столом римляни розміщувалися на широких ложах, їжу споживали лежачи, опираючись на ліву руку. Руки споліскували у спеціальному посуді і обтирали серветками.
У середньовічній Європі прийнято було їсти за великими дерев’яними столами. Тривалий час їжу споживали без спеціального посуду та приборів. Але поступово правила поведінки за столом ускладнювалися. Особливо церемонною процедура застілля стала в період лицарства. Лицар і його дама сиділи за столом парами. Поруч з ними розміщували один
бокал і миску на двох.
43

Шматки їжі тримали трьома пальцями, відставившивбік мізинець. Для обтирання рук спочатку використовували закріплену по краях стола тканину, а пізніше з’явилися столові рушники.
Їсти за допомогою ножа і виделки стало обов’язковим при французькому дворі в ХVІ ст. цей звичай одразу ж поширився і на дворянські кола.
У період першої і другої світових воєн столовий етикет в європейських країнах надзвичайно змінився, значно скоротився.
Столова білизна.
Важливе значення під час сервірування має столова білизна. До столової білизни належать скатертини, серветки, ручники, рушники, накидки на стільці.
Скатертини використовують для покриття стільниць обідніх, бенкетних столів, для дизайну інтер’єру стилізованих, тематичних та етнічних закладів харчування. Основними формами скатертин є квадратні, прямокутні, овальні, круглі та інші.
Сучасна столова білизна та її дизайн зазнали значних змін. Кольорова гама, у якій виконана столова білизна, класичні кольори; пастельні і насичені яскраві та темні кольори; тканини з малюнком чи орнаментом (рослинний, геометричний); різнокольорова «клітинка» з різними розмірами кліточок тощо.
Серветка - неодмінний предмет сервірування столу. Адже без серветки неможливо дотримати чистоти та охайності за столом. Важливо, щоб столова білизна була добре відпрасована і красиво складена. Серветки можуть мати утилітарне або декоративне призначення. Утилітарні серветки виробляють з натуральних та змішаних тканин, в окремих випадках зі штучних. Декоративні серветки здебільшого виробляють зі змішаних та штучних тканини, подеколи - з натуральних.
Основне призначення серветки полягає в тому, щоб вберегти одяг від потрапляння випадкових бризок, крапель, крихт. Нею також обтирають пальці і губи під час і після їжі. Під час сервірування столу до сніданку або обіду серветки зазвичай складають вчетверо, трикутником, навпіл і загортають рулетом, що, до речі не дуже складно, а для урочистої вечері або обіду допустимі більш складні форми складання серветок - вітрилом, ковпачком, свічкою та ін.
Як правильно користуватися серветкою? Безпосередньо перед їжею серветку необхідно розгорнути, скласти удвічі і покласти вигином до себе на коліна. Закладати серветку одним з її кутів чи краєм за комір або лацкан піджака не прийнято. Пальці, випадково забруднені під час їжі, обережно витирають верхньою половиною серветки, не знімаючи її з колін.
Для витирання губ серветку беруть з колін двома руками, вкорочують шляхом перевертання її кінців у долоні і, приклавши середину до губ, промокають їх у верхню половину серветки. Витирати губи, ковзаючи по них серветкою, некрасиво.
44

Абсолютно неприпустимо використовувати серветку замість носової хустки або як рушники для сильно забруднених рук.
По закінченні прийому їжі серветку не слід ретельно складати, намагаючись надати їй колишнього вигляду треба акуратно покласти праворуч від своєї тарілки. Не рекомендується також вішати її на спинку стільця або класти на його сидіння.
Під час подавання страв офіціанти користуються рушниками, які захищають руки від опіків у разі перенесення гарячих страв, манжети - від забруднення. Рушниками можна полірувати столові прибори та злегка протирати посуд безпосередньо перед сервіруванням столу. Колір може бути білим, в окремих випадках - пастельних тонів. Рушник має бути чистим та випрасуваним.
Рушники використовують для полірування посуду та наборів, інколи - полірування фруктів (яблук, груш тощо), витирання рук. Виготовляють їх із м’якої бавовняної тканини, яка легко вбирає вологу. Рушники зазвичай не чисто білі, а смугасті або в клітинку, також можуть бути вафельними або махровими.
Для домашнього вжитку біла скатертина призначена для всіх урочистих подій та свят, її перевага в тому, що на ній красивого вигляду посуд будь-якого кольору і стіл можна прикрасити будь-якими квітами. Троянди, кришталеві келихи, срібні свічники і старовинний фарфор допоможуть створити саме ту атмосферу, яка повинна панувати під час святкування.
Столовий посуд та прибори, їхні види і призначення.
Під час споживання їжі використовують багато різного посуду. Дітям можна розповісти про різновид посуду та доцільність його використання в певних умовах.
Сучасний посуд є різних видів: порцеляновий, фаянсовий, керамічний, скляний, кришталевий, металевий, дерев’яний, пластмасовий.
Столовий посуд повинен бути гігієнічним, міцним, зручним за формою, певних розмірів та єдиного стилю. Заборонено використання посуду з тріщинами та сколами.
Сьогодні налічено понад тридцять різновидів столових приборів, які використовуються в залежності від поданих страв. Розглянемо основні з них, якими доводиться користуватись щоденно.
Ложка.
Ложка хоч і з’явилася пізніше ножа, столовим приладом стала раніше. Так, наприклад, на Русі вона відома як мінімум з ХІІ століття, тоді як столові ножі увійшли в європейський побут не раніше ХVІ століття. Ложки разом з ножами зазвичай носили за халявою чобіт. У заможніших були спеціальні футлярі для ложок.
Виделка.
Виделка увійшла в побут у Європі близько ХV століття. Цей прилад з’явився в дуже обмежених кількостях і вважався привілеєм знаті. Поширення виделки «зверху вниз» відбувалося поступово. Окремі спроби впровадити виделку в життя були, щоправда, й раніше, але безуспішні.
45

Спочатку виделки були плоскими, з двома зубцями. Але поступово їхня форма ставала зручнішою, кількість зубців збільшилася до трьох, а потім і чотирьох.
Дерев’яні палички для їжі - також столові прилади. Прийшли вони до нас зі Східної Азії разом зі стравами китайської, корейської, японської та інших кухонь, вельми популярними в світі. Палички для їжі є дерев’яні, металеві, кістяні, пластикові.
Ніж.
Раніше ніж був предметом універсальним: в повсякденному житті, на полюванні, ним користувалися за столом. Згодом потреби і звички ставали витонченішими, ножі почали відрізнятися один від одного своїм призначенням. З’явився окремий їхній вид - столові ножі. Всі вони мали (і мають) овальний і тупий кінець леза. Пов’язано це з досить жорстокими подіями минулого: гострий ніж на столі завжди міг стати зброєю.
Сервірування стола.
Сервірувати стіл - означає підготувати його й оформити для споживання їжі. Красиво оформлені і подані страви посилюють апетит, приносять естетичну насолоду.
Сервірувати стіл слід в одному стилі.
Щоденне сервірування стола до сніданку, обіду, вечері та святкове відрізняються між собою. Стіл сервірують по різному залежно від страв, які подають.
Стіл сервірують у такій послідовності:
а) накривають стіл скатертиною;
б) розставляють тарілки;
в) розставляють столові прибори;
г) ставлять скляний посуд;
д) розкладають серветки;
е) розставляють прибори з прянощами, вази з квітами.
Загальний принцип використання столових приладів надзвичайно простий: «Від країв до центру, справа наліво». Тобто першими слід використовувати прилади, що лежать на максимальній відстані від тарілки. Так визначають черговість використання столових приладів і, відповідно, черговість подання страв.
Правила етикету.
Знаючи прості правила етикету за столом, можна уникнути багатьох незручних ситуацій.
На святковий стіл гостей запрошують завчасно - телефонують чи надсилають листівку. День і години зустрічі вказують точно. Краще це зробити за тиждень або хоча б за кілька днів, адже гостям потрібно підготуватися, владнати свої справи.
Приходити на гостину потрібно вчасно, щоб іншим гостям не доводилося чекати.

46

Коли зустрічають гостей, потрібно бути привітливим, усміхатися. Гостей до столу запрошує господиня і показує їм їхні місця. Чоловіки сідають за стіл після жінок, допомагаючи їм відсунути стільці. Відсувають стільці якомога тихіше.
Правила поводження за столом.
Категорично заборонено: плямкати, накладати занадто великі порції на тарілку, натикати великі шматки на виделку, утримувати на своїй тарілці безлад, говорити з повним ротом, їсти занадто швидко.
У кріслі потрібно сидіти спокійно та прямо.
Руки завжди тримати на столі, а не під ним. Однак слід пам’ятати, що не можна спиратися ліктями на стіл.
Не можна спиратися ліктями на стіл.
Не можна гратися столовими приборами.
Заборонено барабанити пальцями об край столу.
Не слід схрещувати під столом ноги, обидві стопи мають спокійно стояти на підлозі.
У жодному разі не можна знімати під столом взуття.
Коментар для педагога. Під час вивчення цієї теми слід звернути увагу дітей на режим та правила харчування.
Щодня ми снідаємо, обідаємо, вечеряємо і часто навіть не замислюємося над тим, як ми їмо. Правильно приймати їжу - це ціле мистецтво. І щоб не образити тих, хто сидить поруч, а також щоби викликати повагу в оточуючих нас людей, потрібно дотримуватися відповідних правил.
Насамперед потрібно дотримувати постійного графіку харчування.
Їжу, за можливості, краще приймати в один і той самий час. Але не пізніше, ніж за 2,5 – 3 години до сну. Якщо їсти в постійний час, організм буде краще готовий до прийому їжі.
Найбільш правильним вважається не триразове харчування, а 4-х і навіть 5-разове прийняття їжі.
Не рекомендується їсти та пити лежачи, не культурно пити з тарілки.
Одночасно слід відмітити про те, що неправильне харчування небезпечне для здоров’я та викликає негативне ставлення з боку оточення.
Всім відомо, що неправильне харчування може справити негативний вплив на наш організм. У чому саме воно полягає?
Тема неправильного харчування особливо актуальна в наш час, коли навкруги забагато так званого фаст-фуду, а крім того, різних напівфабрикатів, переповнених шкідливими речовинами. Звичайно, вся ця їжа може бути апетитною, однак для шлунка та й для всього організму в цілому вона може бути небезпечна.
Неправильне харчування переповнює наш організм токсинами. Серцю доводиться витрачати більше зусиль для того, щоб качати кров; дихальна система також отримує додаткове навантаження. Такі зміни починають відбуватися не одразу - інколи до цього має пройти багато часу.
47

Однак проявлятися вони починають поступово, і тому спочатку можуть бути непомітні, зате потім вже може бути пізно повернути колишні сили організму.
Надмірне вживання солодкого може, як відомо, привести до утворення карієсу та й узагалі негативно вплинути на стан зубів - посприяти утворенню нальоту. Такі жовті зуби на вигляд вельми неестетичні, крім того, у людей, що мають захворювання ротової порожнини, найчастіше неприємний запах з рота.
Негативно позначається неправильне харчування і на стані шкіри. Всі обмінні процеси, що відбуваються в організмі, більшою чи меншою мірою впливають на її стан. Вона чутливо реагує на наш спосіб життя - на їжу, яку ми вживаємо, на режим дня, на наявність або відсутність стресів.
Споживання їжі та напоїв.
Під час їжі необхідно стежити за собою, дотримуючи сформованих правил. Неестетична манера викликає роздратування в оточуючих. Їсти з апетитом не означає квапливо. Якщо страва подобається, можна доїсти її до кінця, але шматочком хліба не слід очищати тарілку від залишків страви.
Під час споживання їжі слід використовувати ніж і виделку, з яких лише виделкою підносимо страву. Ніж слугує для нарізання та набирання їжі на виделку.
Незважаючи на техніку використання ножа та виделки, слід пам’ятати, що один раз використані столові прибори не повинні знову опинитися на скатертині, їх завжди слід класти на тарілку.
Коли робите перерву, щоб спілкуватися з іншими учасниками застілля, відкладайте столові прибори на край тарілки. Це знак для офіціанта, що ви ще не закінчили споживати страву.
Однак якщо ви закінчили їсти, тоді слід покласти ніж і виделку навскіс (якби стрілка годинника, що вказує на п’яту годину), ніж праворуч лезом всередину, а виделку - ліворуч. У такий спосіб складені виделка та ніж є сигналом, що споживання їжі закінчено й офіціант може забрати тарілку.


Хліб.
Хліб не слід брати виделкою, а тільки руками. Якщо потрібно передати комусь шматочок хліба, то передають усю тарілку з хлібом. Своєю рукою хліб передавати не слід. Скибка хліба чи булка має лежати зліва на хлібній тарілці. Його відламують невеличкими шматочками пальцями лівої руки. Не можна класти хліб на стіл. Якщо немає хлібної тарілки, хліб кладуть на край своєї тарілки.
Перші страви.
Супи можна умовно розділити на дві групи: заправні і прозорі (або бульйони). Заправні супи (солянку, борщ та ін.) подають у глибоких тарілках.
48

Суп у такій тарілці можна наливати максимум до межі між внутрішнім і зовнішнім краями. Їдять цю страву за правилами етикету за столом: зачерпують невелику порцію столовою ложкою (від себе, по діагоналі справа наліво), після чого, попередньо торкнувшись денцем ложки далекого краю тарілки, підносять до рота. Щоб уникнути неприємних звуків під час їжі, необхідно піднімати ложку на рівень рота, а не нахилятися до неї.
Чи можна за правилами етикету доїдати суп до кінця?
На урочистих і офіційних публічних застіллях краще цього не робити. У менш офіційній обстановці суп можна доїсти, нахиляючи для зручності тарілку, причому в будь-який бік, а не тільки «від себе», як прийнято вважати.
Бульйони подають у спеціальних бульйонних чашках і їдять десертними ложками. Коли на дні чашки залишається трохи бульйону, брати її за ручки і допивати залишки рідини не рекомендується.
М’ясні страви.
Їх їдять за допомогою ножа і виделки. Відрізають м'ясо невеличкими шматочками і кладуть до рота. Сосиски і ковбасу їдять за допомогою ножа і виделки. Котлети, шніцелі, а також запіканки, рулети, відварені і смажені овочі можна їсти виделкою, тримаючи її в правій руці.
Як їсти курку?
Страви з курки, як уважає більшість, потрібно їсти руками. На жаль, це досить поширена помилка. Етикет суворо наказує користуватися для цього ножем і виделкою, хоча в низці випадків можна допомогти собі кінчиками пальців, якщо потрібно з’їсти курячу лапку. Спочатку очистимо кісточку від м’яса за допомогою столових ножа і виделки: виделкою, поверненою зубцями вниз, притримують лапку на тарілці, а ножем обережно зрізують м'ясо тонкими скибочками доти, поки воно не буде, наскільки це можливо, зрізано з кісточки.
Методична порада. Доречно подати дітям інформацію про полоскання пальців.
В окремих випадках для полоскання пальців використовують спеціальні посудини з водою. У тому випадку, якщо полоскальницю (невелика порцелянова або скляна мисочка з водою, в яку кинули скибочку лимона) подають на стіл, можна відкласти прилади й опустити кінчики пальців в полоскальницю - вона з лимонним соком швидко очистить їх від курячого жиру й усуне специфічний запах.
Страви з риби.
Такі страви їдять за допомогою рибної виделки і рибного ножа. Кісточки від риби кладуть на спеціальну тарілку. Якщо її немає, то на край своєї тарілки, а не на скатертину чи серветку. Якщо до столу не подають рибні ножі і виделки, то користуються столовими. Їсти рибу прийнято по частинах. Насамперед з риби необхідно зняти шкіру. Після цього треба відокремити м'ясо від кісток над ребрами, використовуючи спеціальні прилади для риби. Потім потрібно з’їсти м'ясо з ребер.
49

Після цього необхідно перевернути рибу на інший бік і все повторити заново.
Салати.
Їх кладуть у свою тарілку із салатниці за допомогою роздавальної ложки та виделки. Інколи кожному гостю салат подають в окремих тарілочках. Їдять салат за допомогою ножа і виделки.
Фрукти.
Мандарини і банани обчищають від шкірки руками, а апельсини - за допомогою ножа.
Кісточки із вишень та черешень виймають з рота обережно на чайну ложку, а вже потім викладають на тарілку. Яблука та груші прийнято їсти за допомогою ножа і виделки, попередньо розділивши їх на кілька частин.
Міні-змагання.
Спочатку серед дітей слід обрати трьох членів журі - учнів, що користуються авторитетом і повагою серед однокласників, справедливі та добре навчаються. У залежності від кількості учнів, клас можна поділити на 2 – 4 команди приблизно рівні за рівнем навчання. Команда обирає собі капітана. Журі займає своє місце за столом біля дошки, команди навколо своїх столів у класі (майстерні). Вчитель у ролі ведучого зачитує завдання чи запитання, на вирішення яких відведено певний час (наприклад 1 хв). Першою дає відповідь та команда, капітан якої подав знак про готовність відповіді (підняв руку). Якщо відповідь неправильна або неповна, то інші команди можуть доповнити, заробляючи у такий спосіб додаткові бали. Журі аналізує відповіді та аналізує їх. Перемагає команда, що набрала більше балів.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

СЕРВІРУВАННЯ СТОЛУ ДО СНІДАНКУ. СКЛАДАННЯ СЕРВЕТКИ.
Завдання 1.
За відповідним зображенням та матеріалом визначити назву та призначення столового прибору.
Завдання 2.
Намалювати в робочому зошиті схему розміщення столових приборів до сніданку (обіду).
Завдання 3.
Обґрунтувати доцільність розробленого варіанту сервірування.
Завдання 4.
Провести тренувальні вправи щодо сидіння за столом, користування ножем та виделкою.
Завдання 5.
Користуючись схемами, скласти серветку певним способом.


50

ПРАКТИЧНА РОБОТА-ЗМАГАННЯ
Учитель зачитує завдання, яке команди виконують за певний час. Журі коментує й аналізує правильність і швидкість виконання завдань та оцінює команди. У перервах між завданнями члени журі зачитують доповіді, що підготовлені вдома, про традиції споживання їжі у різних народів.
Орієнтовні запитання та завдання
Що означає слово «етикет»?
Що належить до столової білизни?
Якої форми (кольору) є скатертини?
Яку із запропонованих скатертин ви обрали б для святкового столу?
Яке призначення серветки?
Продемонструйте, як правильно користуватись серветкою.
Складіть серветку за певною схемою.
Яка різниця між столовим ручником та рушником?
Запропонуйте варіанти декорування обіднього стола на дачі під час відпочинку.
Визначте види запропонованого посуду.
Визначте призначення запропонованих столових приборів.
Із запропонованих столових приборів виберіть ті, що необхідні для споживання певної страви.
Яка різниця між кухонним і столовим ножем?
Виконайте сервірування стола на двох осіб для сніданку (обіду, вечері).
Продемонструйте, як слід подавати та споживати чай з тістечками.
Яких правил слід дотримувати споживаючи перші страви?
Як показати офіціанту, що ви закінчили споживання страви?
Самоконтроль і взаємоконтроль учнів
Під час виконання завдань учні самостійно контролювали правильність сервірування столу, виправляли помилки, які допускали їхні однокласники, відповідаючи на поставлені запитання.

ПІДСУМОК УРОКУ
Рефлексія
Що ми робили на уроці?
Що нового ви дізналися на уроці?
За допомогою якого методу ви сьогодні працювали?
Що могло би бути організовано краще, корисніше?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати відповідний параграф підручника.




51

5 клас. Технологія побутової діяльності. Урок 22.
________________________________________________________________

Тема. Елементи грамоти споживача.
Мета:
Навчальна: ознайомити учнів із різними видами та формами роздрібної торгівлі, їхніми особливостями; термінами придатності та правилами зберігання харчових продуктів; навчити учнів отримувати інформацію про товар з достовірних джерел; формувати уміння і навички виявляти неякісний товар, продукти харчування;
Розвивальна:розвивати увагу;
Виховна:виховувати допитливість і уважність.
Обладнання, матеріали й наочність: зображення маркування побутових товарів та харчових продуктів, етикетки, упаковки, цінники.
Об’єкт праці: побутові товари та продукти харчування.
Міжпредметні зв’язки: математика.
Тип уроку: комбінований.

ХІД ЗАНЯТТЯ

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
Вітання з класом. Перевірка наявності учнів.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Бесіда.
Де, на вашу думку, можна придбати необхідний товар?
Чи є поблизу вашої домівки заклад торгівлі? Який товар там продають?
У якому торговельному закладі ваша сім’я купує продукти харчування? Чому?
Звідки, на вашу думку, люди отримують інформацію про різноманітні товари?
Узагальнюючи відповіді учнів на запитання вчитель пояснює дітям, що практично щодня вони користуються послугами найрізноманітніших закладів торгівлі. Завдання таких закладів - довести різний товар до покупця, тобто до них. А оскільки асортимент товарів надзвичайно великий, то покупцю варто добре орієнтуватись в ньому або знати, з яких джерел можна почерпнути повну і достовірну інформацію. Навіть придбавши якісний і корисний продукт, слід знати, як його зберігати так, щоб він не втрачав своїх властивостей до вказаного терміну. Мотивуючи у такий спосіб навчальну діяльність учнів, учитель пов’язує її з уміннями, які необхідні кожній людині щодня, адже йдеться про її здоров’я.



52


ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Учитель оголошує тему уроку: «Елементи грамоти споживача» і повідомляє тему: ознайомити учнів з видами та формами роздрібної торгівлі, інформацією про товар.

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАВДАНЬ ДЛЯ УЧНІВ

Учні повинні:

вміти розрізняти товарні заклади, знати їхні особливості;

вміти знаходити достовірну інформацію про товар, читати її;

знати термін зберігання основних харчових продуктів.

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Поняття про торгові мережі, їхня класифікація.

Оскільки теоретичний матеріал з цього питання є доволі об’ємним, то його доцільніше подати у вигляді таблиці, коротко охарактеризувати кожну форму і спосіб роздрібної торгівлі.

Право на інформацію про товар і джерела її отримання.

На продавця покладено обов’язок надавати покупцеві інформацію про товар, запропонований до продажу. Інформація має бути необхідною і достовірною. Продавець має надати інформацію в такому обсязі, щоб у покупця склалося чітке уявлення щодо властивостей товару, правил користування ним, зберігання тощо. Вирішуючи питання про те, чи є інформація про товар достатньо повною, слід виходити з припущення про відсутність у покупця спеціальних знань щодо властивостей і характеристик товару, який він купує (ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів»). Достовірність інформації - це відповідність відомостей про товар дійсності. Вимоги щодо змісту інформації про товар та способи її надання визначено законом і правилами роздрібної торгівлі.

Методична порада. Вивчення вимог щодо змісту інформації можна провести у формі бесіди з учнями, паралельно демонструючи дітям зразок етикетки (тари чи упаковки) з відповідними написами. У процесі бесіди учні з допомогою вчителя з’ясовують наявність тієї чи іншої інформації та її значення.

53


Продаж товарів з вільним доступом до них


Продаж товарів
за зразками















Самообслуговування




Продаж товарів
за попереднім замовленням













Продаж товару
через прилавок




Продаж товару
з індивідуальним замовленням












Магазинна

Продаж через
дрібно роздрібні підприємства







Роздрібна
торгівля





Позамагазинна

Продаж товарів
через автомати






Ярмарково-базарна
торгівля





Продаж товарів вдома
у покупців

Особлива










Торгівля на ринках




Комісійний продаж
товарів












Продаж товарів у кредит


Посилкова
торгівля















Продаж товарів на аукціонах


Електронна
торгівля






54

Вимоги щодо змісту інформації.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» інформація про товар має містити:

Назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються.
Найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція.
Дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об’єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт.
Відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами.
Позначку про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції.
Дату виготовлення; відомості про умови зберігання.
Гарантійні зобов’язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції.
Термін придатності (термін служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій.
Найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Інформацію доводять до споживача в технічній документації, доданій до товарів, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом, прийнятим для окремих видів товарів.
Згідно з Постановою КМУ № 574, товари маркуються штрихкодамиEAN, які привласнює нумерувальна організація «ЄАН-Україна». вона представляє Україну в міжнародній асоціації товарної нумерації EANInternational(організації, відповідальній за нумерацію товарів і стандартизацію в галузі штрихового кодування).
Штриховий код - це послідовність штрихів і проміжків певного розміру, за допомогою яких кодуються цифрові й інші дані про товар у легкій для зчитування технічними засобами формі. Кожна цифра або буква відображається комбінацією штрихів і проміжків за чітко встановленими правилами.
55

Міжнародна система ідентифікації забезпечує однозначну ідентифікацію будь-якого товару незалежно від його характеристик, походження, призначення й застосування. Ідентифікаційний номерEANUCC, що міститься в штрихкоді, дозволяє безпомилково визначити, до якої товарної позиції належить ця товарна одиниця. Такий ідентифікаційний номер прийнято називати Глобальним номером товарної позиції (GlobalTradeItemNumber) - GTIN.

Терміни придатності основних харчових продуктів.

Правильне зберігання продуктів дозволяє зберегти їхню харчову та біологічну цінність, оберігає від псування, має вагоме значення для профілактики харчових отруєнь.
Умови та термін зберігання харчових продуктів залежить від виду продукту і способу його обробки. Потрібно строго виконувати вказівки про термін зберігання продуктів, їх не слід вживати після дати, зазначеної на упаковці.
Більшість харчових продуктів як рослинного, так і тваринного походження, не може довго зберігатися у свіжому вигляді. Псуються продукти переважно в результаті дії мікробів. Зберігаючи продукти та готові страви, слід пам’ятати, що мікроорганізми найкраще розвиваються та розмножуються в теплі за температури 20 - 40°С. на холоді вони не гинуть, але за температури нижче 0єС припиняють життєву діяльність.
До швидкопсувних належать продукти, які не можна зберігати без холоду, а максимальний термін їх зберігання зовсім невеликий (від 6 до 72 годин) в залежності від виду продукту.
Гігієнічні вимоги до зберігання продуктів прості і доступні кожному, але якщо ними нехтувати, їжа може стати причиною хвороби та отруєнь.
Гігієнічні вимоги до зберігання продуктів.

Щоб попередити псування продуктів, їх потрібно тримати в холодильнику і дотримувати певних правил:

не забувати про правила користування і догляду за холодильником;
продукти харчування укладати з урахуванням циркуляції повітря в камері;
не рекомендується щільно забивати холодильник продуктами;
перш ніж класти в морозильну камеру рибу, м'ясо, слід загорнути їх у поліетиленовий пакет і покласти записку, де вказати назву продукту і дату пакування (м'ясо та м’ясопродукти слід зберігати в холодильнику окремо від інших продуктів);
суворо стежити, щоб у холодильнику не лежали зіпсовані продукти;
холодильники мити хоча б раз на місяць;


56

розташовувати продукти в холодильнику слід відповідно до інструкції щодо його використання, враховуючи, що різні продукти і готові страви потребують певної температури зберігання;
приготовлену їжу зберігати тільки в закритому посуді;
не можна зберігати в холодильнику разом сирі і варені продукти - це може завдати шкоди вашому організму;
ретельно проварювати і просмажувати харчові продукти, виготовлені про запас, навіть якщо вони перебували в холодильнику (кип’ятити або розігрівати тільки ту частину продуктів, яка потрібна для їжі, під час кожного розігрівання і кип’ятіння вітаміни руйнуються);
слід пам’ятати, що зберігання продуктів, навіть у холодильнику, призводить до значних втрат їхніх біологічних властивостей;
відкриті консерви зберігати в заводській упаковці не можна - їх слід перекласти в інший посуд;
не рекомендується зберігати продукти в алюмінієвому посуді;
ліки не можна зберігати разом з їстівними припасами;
виїжджаючи надовго з дому, необхідно відключити холодильник і вийняти з нього продукти, ретельно вимити і обов’язково залишити прочиненими дверцята;
оберігати їжу та продукти від випадкових забруднень;
всі куплені продукти, які ви збираєтеся зберігати в холодильнику, повинні бути чистими (наприклад, пляшка з мінеральної води повинна бути вимита, поверхня витерта насухо і тільки після цього вона повинна зайняти місце в холодильнику).
Зберігати продукти слід у відповідності з вказівками виробника.
Не залишати в ємностях з приготовленими продуктами ложку, виделку та ін.
Гарячі продукти треба попередньо охолодити, і тільки після цього їх можна поміщати в холодильник.
Пам’ятайте! Тривале зберігання приготовлених продуктів за кімнатної температури сприяє швидкому розмноженню в них шкідливих мікробів.
Обов’язково дотримувати термінів зберігання і реалізації куплених продуктів та приготованих з них страв.
На продуктах іноді з’являється наліт цвілі. Вона може бути відносно нешкідлива, але певна їхня частина має сильні токсичні властивості, тому ризик тут недоречний.
Постійно треба проводити профілактику запліснення продуктів: утримувати їх у чистоті, за оптимальних умов температури і вологості.
Пластиковим посудом слід користуватися обережно.
Зберігати хліб і хлібобулочні вироби в ємностях, які пропускають повітря. Раз на тиждень мити хлібницю (можна слабким розчином оцту).
57

Борошно, крупи, макаронні вироби, цукровий пісок зберігають у добре провітрюваних приміщеннях, у спеціальних банках із кришками.
У разі тривалого зберігання жирів їх слід оберігати від дії світла, повітря, тепла.
Слід пам’ятати! Зміни, які виникають під час зберігання харчових продуктів, призводять до зниження їхньої харчової та смакової цінності.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ДАНИМИ УПАКОВОК ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ

Завдання.
розглянути зразок етикетки, ознайомитись із написами на ній, дати відповіді на поставлені запитання та зробити висновок щодо придатності товару до вживання.

Запитання:
Назва товару.
Виробник товару.
Термін придатності товару.
Чи містить цей продукт якісь обмеження щодо його вживання?
Чи є в складі цього продукту заборонені або шкідливі для здоров’я речовини, ГМО?
Як правильно зберігати цей продукт вдома?

Самоконтроль і взаємоконтроль учнів.

Учні самостійно вивчають написи на етикетці, роблять висновок щодо придатності товару до вживання.

ПІДСУМОК УРОКУ

Рефлексія
Які знання чи вміння (назвати конкретно - що саме), набуті на уроці можуть знадобитися вам у подальшому житті?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.




58

5 клас. Технологія виготовлення виробів з фанери та ДВП. Урок 13, 14.
________________________________________________________________

Тема. Прийоми свердління фанери та ДВП.
Мета:
Навчальна: забезпечити засвоєння знань про будову і принцип дії коловорота та ручного дриля, формувати вміння користуватися ручним дрилем та коловоротом;
Розвивальна: розвивати окомір, точність;
Виховна: виховувати економне ставлення до матеріалу.
Обладнання, матеріали й наочність: коловорот, ручний дриль, набір свердел, олівці, циркуль.
Об’єкт праці: вироби з фанери та ДВП.
Міжпредметні зв’язки: математика, геометрія.
Тип уроку: комбінований.

ХІД ЗАНЯТТЯ

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Вітання з класом. Відмічання присутніх на уроці. Організація класу.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда.
Які ви знаєте процеси обробки деревини?
Що ви розумієте під принципом свердління? Яке його призначення?
Що ви розумієте під поняттям функціональні показники якості виробу? (це можливість використання, зручність при використанні тощо).
Свердління - це досить поширена операція, володіння якою неодмінно знадобиться вам у майбутньому. Наприклад під час свердління отворів під різні полички, вішалки та ін.

ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Учитель називає тему уроку: «Прийоми свердління фанери й ДВП», оголошує мету: ознайомлення з прийомами свердління деревинних матеріалів. Учні записують тему у зошити.

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАВДАНЬ ДЛЯ УЧНІВ

Учні повинні:
вміти розрізняти коловорот і дриль;

25

вміти закріпити свердло;
вміти виконувати операцію свердління.

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Свердління. Види свердел.
Свердління - один з найпоширеніших способів отримання отворів різанням. Свердління отворів на виробництві, як правило, автоматизований процес.
Різальним інструментом під час свердління є свердло. З допомогою свердла роблять отвори наскрізні (якщо просвердлено всю товщину матеріалу) і «глухі» (матеріал просвердлений не наскрізь).
Отвори в заготовках деревини просвердлюють наскрізними, спіральними і ложковими свердлами. Найчастіше застосовують спіральні свердла.
Призначення і будова коловорота.
Найпростішим пристосуванням, яким приводять у рух свердло, є коловорот. Він складається з колінчастого стержня, на якому насаджують дерев’яну ручку. На кінці стержня є патрон (або гвинтовий затискач) для закріплення свердла; зверху на ньому - упорна головка, якою утримують коловорот у потрібному положенні. Свердло міцно затискують у патроні (гвинтовому затискачі) коловорота.
Частина свердла, що просвердлює отвір у деревині, називається робочою. Робоча частина центрового свердла на вигляд як лопатка з вістрям - центром.
Під час свердління отворів коловорот треба тримати так, щоб свердло було перпендикулярним до площини деталі. При цьому лівою рукою треба натискувати на упорну головку, а правою обертати коловорот.
Отвір спочатку свердлять з одного боку. Коли центр вістря свердла проникає наскрізь, свердління припиняють і повертають виріб на протилежний бік. Поті уставляють центр свердла в отвір і досвердлюють його. Якщо цього не зробити, то свердло при виході з отвору може відколоти частину деревини і отвір буде зіпсовано.
Заготовки, в яких просвердлюють отвори, повинні бути добре закріплені у верстаку. Тонкі деталі можна свердлити, затискуючи їх по кілька штук.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

ВИРІЗАННЯ ВНУТРІШНІХ КОНТУРІВ ДЕТАЛЕЙ. СВЕРДЛІННЯ (ВИГОТОВЛЕННЯ ПРОСТОЇ СЕРВЕТНИЦІ)
Перед початком практичної роботи вчитель проводить інструктаж з безпеки праці.
Завдання.
Виконання розмітки місць свердління на заготовках.
Свердління отворів дрилем, коловоротом.
Перевірка якості виконання роботи.
26

Вступний інструктаж.
На попередньо виготовлених заготовках учням необхідно просвердлити отвори.
Під час виконання завдання учитель:
звертає увагу учнів, чи потрібні взагалі отвори в конструкції їхнього виробу? Яке їхнє функціональне призначення?
пропонує учням самостійно вибрати місце для свердління отвору (у верхній, або нижній частині заготовки);
Поточний інструктаж.
Учитель стежить за дотриманням правил безпеки праці.
Самоконтроль і взаємоконтроль учнів.
Учні самостійно вибирають місце для свердління, контролюють положення свердла відносно заготовки, усувають недоліки.

ПІДСУМОК УРОКУ

Рефлексія. Метод «Мікрофон».
Яких умінь ви набули на сьогоднішньому уроці?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Повторити технологію свердління (за підручником).
Змоделювати та ескізно зобразити в робочих зошитах зразки новорічних іграшок.






















27

5 клас. Технологія виготовлення виробів з фанери та ДВП. Урок 15, 16.
________________________________________________________________

Тема. Процес підготовки деталей виробу до оздоблення. Способи з’єднання деталей із фанери та ДВП.
Мета:
Навчальна: забезпечити засвоєння знань про прийоми обпилювання фанери рашпілем, напилком, формувати вміння виконувати операції обпилювання та шліфування;
Розвивальна:розвивати окомір, точність;
Виховна:виховувати елементи культури праці.
Обладнання, матеріали й наочність: напилок, рашпіль, наждачний папір.
Об’єкт праці: рухомі іграшки.
Міжпредметні зв’язки: математика.
Тип уроку: формування практичних умінь і навичок.

ХІД ЗАНЯТТЯ

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
Вітання з учнями. Перевірка наявності учнів на уроці. Організація класу.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Питання до бесіди.
Що називають свердлінням?
Для чого потрібне свердління?
Які основні правила безпеки під час свердління ви знаєте?
Виріб можна вважати якісним та конкурентоспроможним, якщо він буде належного естетичного та привабливого вигляду. Для цього його піддають остаточній обробці: обпилюванню, шліфуванню та оздобленню. Сьогодні ми ознайомимося з обпилюванням та шліфуванням виробу. А також розпочнемо виготовляти зконструйовані вами моделі новорічних іграшок.

ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
Учитель оголошує тему уроку: «Процес підготовки деталей виробу до оздоблення. Способи з’єднання деталей із фанери та ДВП» і повідомляє мету: ознайомити учнів з процесом підготовки виробів до оздоблення і способами з’єднання деталей з фанери та ДВП.

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАВДАНЬ ДЛЯ УЧНІВ
Учні повинні:
уміти назвати інструменти для зачищання виробів з деревини;

28

виконувати операцію обпилювання

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Інструмент та матеріали для зачищання виробів із деревини.
Під час виготовлення багатьох столярних виробів з поверхні заготовки знімають шар деревини за допомогою різального інструменту - рашпіля.
Рашпіль - це металевий загартований брусок певного профілю з великою кількістю гострих горбиків - насічок. Насічки у формі клину. Цими насічками і зрізують шар деревини.
Рашпілі є двох видів: з прямою насічкою та дуговою. Завдяки великим впадинам між зубцями рашпіля з дуговою насічкою ним знімають значний шар матеріалу з поверхні заготовки. Якщо у процесі роботи рашпіль забивається відходами, його очищають спеціальними щітками.
Рашпілем знімають нерівності після пиляння, обробляють різні уступи й отвори, а також криволінійні поверхні, тобто виконують чорнове зачищання деталі.
У столярній справі для обробки деталей із твердих порід деревини, фанери використовують також напилки, які за формою схожі на рашпілі, але відрізняються від них насічкою (на їхніх поверхнях розміщена дрібніша насічка).
Столярні вироби зачищають (після процесу обпилювання) шліфувальною шкуркою. Такий процес називають шліфуванням. Шліфувальна шкурка - це цупкий папір або тканина з наклеєним абразивним порошком. Абразивний порошок - це подрібнений камінь (наждак) або порошкоподібне скло. Залежно від величини зерен абразивного порошку є різні номери шліфувальних шкурок. Шкурка з найбільшим зерном робить великі подряпини й знімає великий шар матеріалу. Шкурку з найдрібнішим зерном застосовують перед поліруванням та лакуванням виробів.
Правила безпечної роботи рашпілем і напилком:
перед початком роботи перевірити, чи добре тримається ручка на хвостовику напилка;
без ручки працювати заборонено, бо гострим хвостовиком можна поранити руку;
якщо ручка на хвостовику тримається нещільно, то укріпити її можна, вдаривши ручкою (з її торця) зверху вниз об поверхню верстака, тримаючи рашпіль за робочу частину.
Загальні відомості про склеювання.
Клейові з’єднання широко застосовують у столярній справі. Вони набагато підвищують міцність і довговічність з’єднувальних елементів, захищають їх від потрапляння вологи, загнивання, дозволяють з’єднувати тонкі заготовки, щити великих розмірів. Крім цього, клей застосовують для оздоблення виробів із деревини шпоною, іншими матеріалами.

29

Промисловість випускає різні види клеїв, які потребують ретельної підготовки до використання. У шкільних майстернях використовують готовий, рідкий, білого кольору клей ПВА. Він має низку переваг над іншими: утворює міцне з’єднання, може заповнювати тоненькі щілини і отвори, довговічний, повільно висихає, стійкий до вологи, протидіє загниванню місць склеювання.
Етапи технологічного процесу склеювання дерев’яних поверхонь:
підготовка поверхні деревини для склеювання;
підготовка клейових розчинів;
нанесення клейового розчину на поверхню елементів заготовок;
склеювання, вибір пристроїв для ущільнення місць склеювання, режимів склеювання;
витримка деталей, що склеюються, до висихання клею і кінцева обробка виробу.
Щоб клейове з’єднання було якісним, поверхні заготовок у місцях склеювання повинні щільно прилягати одна до одної, бути очищеними від бруду, пилу, тирси.
Неякісні з’єднання одержують тоді, коли поверхні занадто гладкі, відшліфовані, вкриті фарбами або мастилом.
Клей наносять на поверхні рівномірним шаром за допомогою пензля. Клей просочує волокна деревини, а після з’єднання деталей - висихає і ніби зшиває склеєні поверхні тонкими ниточками - волокнами. Якщо товщина клейового шва мала - якість з’єднування зменшується, оскільки не вся площина однієї поверхні щільно прилягає до іншої. У разі великої товщини клейового шва міцність також знижується, оскільки висихання клею супроводжується зменшенням його об’єму, тому виникають розриви.
Для ущільнення місць склеювання поверхонь використовують різні пристосування: струбцини, преси. Залежно від форми склеюваних деталей, вони мають різну конструкцію.
При цьому клей проникає в деревину і після висихання утримує деталі. Лишки клею, які виступили на поверхню з’єднуваних деталей під час їх затискування (пресування), потрібно зняти вологим тампоном, не чекаючи висихання клею.
Необхідно пам’ятати, що надмірне стискування приводить до витискування клею, і з’єднання також стає неякісним.
Складання виробу.
Під час виготовлення столярних виробів застосовують різні види з’єднань фанери з іншими дерев’яними конструкціями виробу. Найпростіші з’єднання використовують під час виготовлення різних ящиків, поличок. Їх виконують способом в наклад, в четверть, у паз та іншими методами. У разі з’єднання виробу в наклад клей наносять на обидві поверхні і щільно притискують одну до одної. У разі з’єднання в паз спочатку пилкою роблять пропил необхідної ширини і глибини, очищають його від тирси, наносять клей на обидві поверхні і склеюють. Так само виконують з’єднання в четверть, якщо товщина фанери не більше п’яти шарів.
30

Про інші види з’єднань ви ознайомитеся під час вивчення наступних тем.
Усі роботи виконують у добре провітрюваному, без протягів приміщенні або під примусовою вентиляцією.
З’єднання деталей цвяхами. Більшість столярних виробів складаються з окремих деталей, які з’єднують в основному цвяхами. Цвяхи роблять зі стального дроту. Вони є різної довжини і товщини.
З’єднуючи деталі виробу, треба пам’ятати, що товщина цвяха повинна бути в 10 разів меншою, ніж товщина деталі, яку прибивають, а довжина - в 2-3 рази більшою. Забивати цвях треба не ближче як за 10 мм від кромки деталі. Також деталі можна з’єднати саморізами.
З’єднання за допомогою шипів (виступів). Шипи вставляють у вирізи - провушини. Міцне зєднання утвориться тоді, коли шип заходить у провушину щільно, із зусиллям. Тому отвори виконують трішки меншими, а потім їх підпилюють до необхідного розміру. Додатково з’єднання зміцнюють за допомогою клею ПВА.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

ВИКОНАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ З ВИГОТОВЛЕННЯ ЗАПЛАНОВАНОГО ВИРОБУ (ПИЛЯННЯ, ОБПИЛЮВАННЯ ТА ШЛІФУВАННЯ ЗАГОТОВОК)
Послідовність виконання роботи.
Розмітити та вирізати вироби.
Обпиляти випиляні деталі виробів рашпілем, використовуючи затискачі столярного верстака.
Зачистити і відшліфувати виріб шліфувальною шкуркою.
Виконати з’єднання деталей виробу.
Вступний інструктаж.
У ході демонстрування обпилювання слід звернути увагу учнів на таке:
інструмент повинен рухатися паралельно до кришки верстака під кутом до лінії кромки виробу, щоб не зривались верхні шари фанери;
зусилля обох рук під час руху інструмента від себе слід розподіляти так, щоб він не завалювався вниз;
у разі зворотного руху інструмента на себе тиснути на нього не треба;
нагадати учням загальні правила безпеки під час роботи зі столярним інструментом;
звернути увагу на дотримання послідовності у виконуваних операціях - після пиляння ножівкою та лобзиком обпилювання рашпілем і шліфування;
шліфування відбувається спочатку крупнозернистою, середньозернистою і лише потім полірування шкуркою з мілким зерном.
31

Поточний інструктаж.
Під час виконання практичної роботи учитель:
стежить за дотримання учнями правил техніки безпеки під час виконуваних робіт;
звертає увагу учнів на те, що під час роботи рашпілем фанера сколюється, оскільки рашпіль рухається перпендикулярно до кромки виробу (щоб цього не було, треба виконувати цю операцію під невеликим кутом до кромки деталі);
нагадує учням про показники якості виробу: функціональні (щоб виріб можна було використовувати); ерг омічні (щоб виріб був зручним під час користування) тощо.
Заключний інструктаж:
аналіз виконаної роботи;
обговорення недоліків допущених у роботі;
шляхи усунення недоліків.
Самоконтроль і взаємоконтроль учнів.
Учні самостійно контролюють правильний нахил рашпіля, допомагають один одному правильно виконувати поетапність шліфування.

ПІДСУМОК УРОКУ
Рефлексія.
Яким чином здобуті знання можна використати в домашньому господарстві?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати відповідний параграф підручника.


















32

5 клас. Основи техніки, технологій і проектування. Урок 23.
__________________________________________________________________

Тема. Знаряддя праці, які використовують у побуті.
Мета:
Навчальна: ознайомити учнів із знаряддями праці, які використовують у побуті;
Розвивальна: розвивати в учнів пам'ять;
Виховна:виховувати основи культури праці.
Обладнання, матеріали й наочність: плакати із зображенням знарядь праці.
Об’єкт праці: знаряддя праці.
Міжпредметні зв’язки: фізика.
Тип уроку: засвоєння нових знань.

ХІД ЗАНЯТТЯ

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
Привітання з учнями. Перевірка наявності учнів. Організація класу.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Бесіда.
Які знаряддя праці вам відомі?
Що таке машина?
Де використовуються технічні пристрої, чи допомагають вони у повсякденному житті?
У сучасному, перенасиченому технікою суспільстві, необхідно знати правила користування, ремонту та складання найпростіших технічних пристроїв. Маючи такі знання, ви будете завжди почуватися комфортно під час користування будь-якими пристроями та вміти складати їх самостійно. Тому на сьогоднішньому уроці ми намагатимемося вивчити різні види деталей і способи їх кріплення та графічного зображення.

ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
Учитель оголошує тему уроку: «Знаряддя праці, які використовують у побуті» (назву теми учні записують у зошити) й мету: ознайомитися з видами знарядь праці, які використовуються у побуті.

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАВДАНЬ ДЛЯ УЧНІВ

Учні повинні:
вміти назвати знаряддя праці, які використовуються у побуті;
вміти визначати призначення знарядь праці.

59

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Поняття про знаряддя праці.

На першому занятті ми з вами з’ясували, що техніка - це сукупність засобів і знарядь праці, що застосовуються в суспільному виробництві та призначені для створення матеріальних цінностей.
Знаряддями праці називають (сукупність) машини, верстати, інструменти та їхні пристрої. Оскільки за допомогою знарядь (машин та пристроїв) людина може споруджувати будівлі, шляхи, виготовляти одяг, взуття, то відповідно використовують різні машини, і розрізняють різну техніку: будівельну, автомобільну, ремонтно-шляхову, швейну, машинобудівну тощо. Машини та інші знаряддя праці значно помножують сили людини, полегшують її працю в сучасному господарстві і побуті.
На виробництві - це машини, верстати, прилади, інструменти; у побуті - холодильники, пральні машини, пилососи, засоби зв’язку тощо.
З плином часу техніка розвивається і удосконалюється людиною. Це можна продемонструвати на еволюції розвитку та удосконалення плуга.
Але розвиток техніки на цьому не закінчився. З часом виникають робочі машини першого покоління. До них можна віднести перший млин для переселення зерен на муку, яким користувалися наші пращури; робоча частина цього знаряддя праці складалася з двох каменів: одного великого і меншого, якому надавали руху за допомогою людських рук.

Поняття про машини.

Робочі машини другого покоління - це механізми, яким надавали руху не людина, а сили природи (наприклад вітряний млин, гідромлин). Сюди ж можна віднести машини, які працювали з допомогою парового двигуна.
Сьогодні в сучасних машинах кожен механізм має своє окреме джерело енергії (наприклад, у підйомного крана окремі двигуни на переміщення крану та на підйом якогось вантажу) також у них запроваджено автоматизацію процесів та використання ЕОМ.
Основне призначення машин - повна або часткова заміна ручної праці з метою підвищення її продуктивності.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

ОЗНАЙОМЛЕННЯ ІЗ ЗНАРЯДДЯМИ ПРАЦІ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬ У ПОБУТІ.

Завдання.

Ознайомлення із побутовими знаряддями праці.

60

Розподіл знарядь праці за видами: машини, верстати, інструменти, пристрої тощо.

Самоконтроль і взаємоконтроль учнів.

Учні самостійно контролюють визначення типів побутових знарядь праці.

ПІДСУМОК УРОКУ

Рефлексія
Чого нового ви дізналися на уроці?
Чи знадобляться отримані знання вам у житті?
































61

5 клас. Основи техніки, технологій і проектування. Урок 24.
________________________________________________________________

Тема. Поняття про деталь. Способи отримання деталей.
Мета:
Навчальна: забезпечити засвоєння знань про типові та спеціальні деталі, види з’єднань, формувати практичні вміння у з’єднанні деталей;
Розвивальна: розвивати в учнів пам'ять;
Виховна: виховувати основи культури праці.
Обладнання, матеріали й наочність: набори з різними спеціальними й кріпильними деталями.
Об’єкт праці: механізми затискачів столярних верстатів, ручного дриля, коловорота тощо.
Міжпредметні зв’язки: фізика, математика, креслення.
Тип уроку: засвоєння нових знань.

ХІД ЗАНЯТТЯ

ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА
Вітання з класом. Перевірка відсутніх. Організація класу.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Бесіда.
Якими технічними пристроями ви користуєтесь у житті?
Як називаються частини, з яких складаються технологічні пристрої, механізми тощо?

ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
Учитель повідомляє тему уроку: «Поняття про деталь. Способи отримання деталей» й оголошує мету: ознайомитися з поняттям про деталь та способами її отримання.

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАВДАНЬ ДЛЯ УЧНІВ
Учні повинні:
вміти називати типові та спеціальні деталі;
вміти визначати види зєднань.

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Деталь. Типові та спеціальні деталі.
Усі механізми машини складаються з окремих частин. Чим складніша машина, тим більше в ній складових частин. У багатьох машинах застосовують однакові частини. Тому іноді кажуть, що такі частини типові. Так, наприклад, болти, гайки, втулки, прокладки є в автомобілі, велосипеді, літаку, теплоході та інших машинах.
62

А такі частини, як зубчасті колеса, колінчасті вали застосовують на двигунах тепловозів, автомашин, комбайнів. Їх називають спеціальними.
Частини машини або механізму, які виготовлені з одного куска матеріалу, називають деталями.
Деталі за їхнім використанням у машинах та механізмах поділяють на дві групи. Деталі, що застосовують у багатьох (в усіх) машинах, називають типовими, а деталі, що застосовують тільки в деяких машинах, - спеціальними.
Способи отримання деталей заданої форми з різних матеріалів: різання, пиляння, штампування, лиття.
З’єднання деталей.
Деталі, з яких складаються машини, з’єднують різними способами. Одні деталі з’єднують «назавжди» (нерознімні), інші - так, щоб їх можна було розібрати і скласти знову (рознімні), а треті - так, щоб вони могли вільно рухатись одна відносно одної. Щоб мати нерозбірні з’єднання, застосовують паяння, запресування однієї деталі в іншу, заклепки, а найчастіше - газове або електричне зварювання.
Рознімні з'єднання, як правило, виконують за допомогою деталей з різьбою (болтів, гвинтів, гайок, шпильок тощо). Такі з'єднання називають різьбовими. Рознімні з'єднання, які утворюють за допомогою штифтів (циліндричних або конічних стержнів), називають штифтовими. Зубчасті колеса, шківи на валу часто кріплять шпонкою, що входить і в тіло вала машини і в з’єднувану з ним деталь. Таке зєднання називають шпонковим. Застосовують також інші типи рознімних з'єднань, наприклад шліцьові, в яких виступи на одній деталі входять у пази другої.
Шліцьове з'єднання іноді дає змогу переміщувати обертові деталі уздовж осі вала. У цьому разі його називають рухомим з’єднанням.
Деталь, на яку насаджують обертові пристрої (зубчасте колесо), називають віссю чи валом. Вісі і вали відрізняються між собою за умовами роботи: вісь не передає обертального моменту і працює тільки на згин. Вал завжди обертається і завжди передає обертальний момент, тобто передає механічну роботу.

ПРАКТИЧНА РОБОТА
ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ТИПОВИМИ ДЕТАЛЯМИ ТА СПОСОБАМИ ЇХ ОТРИМАННЯ

Завдання 1.

Ознайомлення з обладнанням у шкільній майстерні.
З’ясування назв деталей та механізмів, у яких використані рознімні й нерознімні, рухомі й нерухомі з'єднання.
Визначення типових та спеціальних деталей.
Заповнення таблиці за зразком.

63



Назва пристрою

Вид з'єднання

Спосіб з'єднання
Матеріал, із якого виготовлено деталь

Група деталей










Завдання 2.

Відпрацювання навичок випилювання лобзиком. Випилювання зовнішніх криволінійних (фасонних) контурів.
Перед початком виконання завдання обов’язково слід провести інструктаж з безпеки праці під час роботи з лобзиком. Слід нагадати учням і правила випилювання лобзиком.

Самоконтроль і взаємоконтроль учнів.

Учні самостійно контролюють правильність встановлення пилки лобзика, перевіряють положення пилки відносно заготовки.

ПІДСУМОК УРОКУ

Рефлексія
Чи досягнута мета цього уроку?
Що нового ви дізналися на уроці?
Яке значення цей матеріал має особисто для вас?
Чи можете ви отримані знання використати у своєму житті?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати відповідний параграф підручника.













64

5 клас. Основи техніки, технологій і проектування. Урок 25, 26.
__________________________________________________________________

Тема. Основи проектної діяльності.
Мета:
Навчальна: забезпечити засвоєння знань про основи проектної діяльності, метод фантазування як засіб створення об’єктів технологічної діяльності, показники якості виробу; види виробів з фанери, формування та вміння здійснювати пошук інформації в різних джерелах про техніку та технології, вибір об’єкта технологічної діяльності;
Розвивальна: розвивати в учнів увагу;
Виховна: виховувати елементи культури праці.
Обладнання, матеріали й наочність: книги, альбоми, журнали тощо.
Об’єкт праці: інформаційні джерела з техніки та технології, об’єкти проектної діяльності.
Міжпредметні зв’язки: історія, природознавство, фізика, образотворче мистецтво.
Тип уроку: засвоєння нових знань.

ХІД ЗАНЯТТЯ

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Учитель вітається з учнями, відмічає присутніх на уроці, організовує клас.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда.
Що називають деталлю? Навіщо її використовують?
Які є типи деталей?
Якими способами з’єднують деталі між собою?

Для того щоб створити виріб (іграшку, літак, автомобіль тощо), необхідно мати необхідні знання, уміння та навички. Ви повинні ознайомитись з поняттями, які стануть першими кроками у конструюванні цікавих виробів. Раніше ми з’ясували, що будь-який об’єкт (у тому числі іграшка) створюють за допомогою технологій. Наступними кроками у цій справі буде пошук інформації у літературних джерелах з техніки та технології. Яка нам потрібна інформація, щоб створити власний об’єкт? Як її віднайти? Як починається створення об’єкта? - відповіді на ці запитання є метою нашого уроку.


65

ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
Учитель повідомляє тему уроку: «Основи проектної діяльності» й оголошує мету: ознайомитися з основними етапами проектної діяльності й навчитися вишукувати потрібну інформацію для створення об’єкта.

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАВДАНЬ ДЛЯ УЧНІВ

Учні повинні:
Засвоїти поняття про об’єкт проектної діяльності;
Набути умінь використовувати біоформи в художньому конструюванні;
Вміти визначати показники якості виробу.

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МТЕРІАЛУ
Методи створення нових об’єктів технологічної діяльності.
Створення будь-якого нового об’єкту (виробу) починається із творчого задуму. Є багато методів створення об’єктів технологічної діяльності. Найцікавішим серед них є метод фантазування.
Метод фантазування застосовують для створення нової форми виробу. Суть методу полягає в тому, що конструктор уявляє образ виробу, який будуть виготовляти, якщо навіть конструкція виробу невідома. Цей образ переносять на папір у вигляді малюнка.
Дизайнер (художник-конструктор) на початковій стадії проектування (ескізне проектування) застосовує свою творчу уяву для того, щоб створити нову форму об’єкта. Фантазуючи, дизайнер тимчасово не враховує ті вимоги, що ставлять до виробу, і може вигадувати будь-яку форму літака, автомобіля, трактора, меблів тощо. Для цього форму виробу порівнюють із контурами птаха чи будь-якої іншої тварини, рослини, геометричної фігури, зірки або вже наявного літака, корабля, автомобіля (запозичують окремі елементи) тощо.
Використання біоформ у конструюванні виробів.
Біоніка - наука про використання в техніці, архітектурі та дизайні знань про конструкцію та форму, принципи та технологічні процеси живої природи. Основу біоніки становлять дослідження з моделювання живих систем.
Природні форми були невичерпним джерелом ідей для художників та конструкторів, багато з яких володіли широкими знаннями в ботаніці. У такий спосіб з’явилося багато технічних предметів, ознаки яких нагадують форму природних елементів.
На основі будови кінцівок мухи вченими були створені крокуючі роботи, які відшуковують на металевій поверхні дефекти. Чому саме муха була об’єктом для такого відкриття? Мабуть, тому, що на лапках у цих комах наявні різноманітні хеморецептори - мініатюрні біологічні датчики.
Використовуючи основи біоніки, військові конструктори розробили підводні човни.
66

Визначення показників якості виробу.
Виріб, який конструюють, повинен мати відповідні показники якості: функціональність, ергономічність, технологічність.
Функціональність виробу - це один із принципів конструювання, який полягає в тому, що створений об’єкт повинен виконувати певні функції (тобто бути рухливим, нерухомим або рухатись у повітрі, переносити вантаж на певну відстань тощо). Однак при цьому конструктор враховує конкретне оточення, у якому знаходиться об’єкт. Отже, не можна проектувати об’єкт, не знаючи, де він буде використовуватись.
Форма виробу повинна відповідати його змісту. Не можна, наприклад, малорухомим об’єктам надавати форми стрімкого руху і навпаки.
Ергономіка - наука, що вивчає функціональні можливості і особливості людини у трудових процесах з метою створення найкращих умов для поєднання діяльності людини і техніки. Головною вимогою для ергономіки до будь-якого об’єкту є зручність цього виробу для користування людиною.
Технологічним уважають такий виріб, який розроблений із максимальним використанням вже наявних типових вузлів, зєднань, деталей тощо. До технологічності відносять також можливість використання найменшої кількості матеріалів та відносної простоти у виготовленні об’єкту.
Під час конструювання виробів із фанери та ДВП потрібно враховувати те, що вони мають відповідати таким основним вимогам: простота конструкції, мінімальне використання деталей, відповідність форми і розмірів виробу його призначенню, естетичний вигляд.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

ОЗНАЙОМЛЕННЯ ТА РОБОТА З ІНФОРМАЦІЙНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ

Завдання 1.
Використовуючи інформаційні джерела, здійснити пошук проблемної сфери, в якій буде розроблятись проект технологічного об’єкту.
Вступний інструктаж
Учитель пропонує дітям зіграти в гру «Мозковий штурм». Правила гри:
Користуючись готовою інформацією, яку надає вчитель, запропонувати будь-який об’єкт, що може вирішувати певні виробничі та побутові проблеми.
Необхідно запропонувати якомога більше варіантівпроблем, які міг би розв’язати той чи інший об’єкт (чим більше їх назвуть, тим вища оцінка за роботу на уроці).
Приймаються будь-які ідеї (для прикладу): іграшка може бути подарунком, сувеніром, головоломкою, яка розвиватиме логіку тощо. (Необхідно акцентувати увагу дітей на тому, що слід вказати проблемну область, у якій буде діяти об’єкт.)
67

Скласти банк проблем (проектів) у вигляді таблиці:




Сфера діяльності
Технологічні об’єкти,
які можуть діяти в цій сфері

Примітка



1

Школа

Оформлення власного кабінету, виготовлення найпростішого обладнання для кабінетів тощо




2

Дозвілля

Виготовлення сувенірів, іграшок, подарунків батькам тощо





3

Шкільна майстерня

Виготовлення підкладок для заточування інструменту (стамесок), пристрою для пиляння лобзиком, брусочків з наждачним папером, дерев’яних ручок тощо




4

Дім

Виготовлення кухонної дошки, серветниці, візитниці тощо






Поточний інструктаж

Під час виконання роботи учитель:
стежить за дотриманням правил гри;
акцентує увагу дітей на тому, що важливо висловити ідею (проблему), а не оцінювати;
звертає увагу дітей на те, що повторювати висловлену ідею можна лише тоді, коли до неї додається щось нове.

Заключний інструктаж
Після закінчення гри учитель:
записує на дошці найкращі ідеї-проблеми;
вибирає разом з учнями через голосування найкращий об’єкт, який будуть виготовляти, дають йому назву;
робить підсумок про те, що будь-який технологічний об’єкт, створений людиною, не існує задля «розваг», а розв’язує чітко визначені конструкторами задачі (проблеми).
68

Завдання 2.
Використовуючи метод біоніки, змоделювати підставки для серветок.
Самоконтроль і взаємоконтроль учнів
Учні самостійно контролюють поетапність виконання роботи.

ПІДСУМОК УРОКУ

Рефлексія
Що ми робили на уроці?
Що нового ви дізналися на уроці?
Чи досягли очікуваних результатів? Що саме вдалося зробити?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Продовжити пошук інформації в підручниках, журналах, альбомах для того, щоб запропонувати ще два варіанти об’єктів технологічної діяльності з використанням біоформ (серветниця).



























69

15

Приложенные файлы

  • doc 18022364
    Размер файла: 468 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий