social_strah

В.І. Аранчій
О.В. Безкровний
В.І. Лихопій














Соціальне страхування


НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня „Бакалавр”
напряму підготовки 6.030508 „Фінанси і кредит”
галузі знань 0305 „Економіка та підприємництво”

















УДК 369 (075.8)
ББК 65.9 (4УКР)27(07)
А 79

Рецензенти:
Бабенко А.Г., завідувач кафедри управління персоналом і економіки праці Дніпропетровської державної фінансової академії, д.е.н, професор
Борщ А.Г., професор кафедри податкової і страхової справи Національного університету біоресурсів і природокористування України, к.е.н, професор
Плаксієнко В.Я., завідувач кафедри бухгалтерського обліку Полтавської державної аграрної академії, д.е.н, професор


Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
(№ від )


А 79
Аранчій В.І. Соціальне страхування : навч. посіб. / В.І. Аранчій, О.В. Безкровний, В.І. Лихопій – Полтава: ПДАА, 2011. – 238 с.

Навчальний посібник складено відповідно освітньо-професійної програми дисципліни „Соціальне страхування”. Він розрахований для студентів денної і заочної форм навчання освітньо-кваліфікаційного рівня „Бакалавр” напряму підготовки 6.030508 „Фінанси і кредит” галузі знань 0305 „Економіка та підприємництво”.
В навчальному посібнику розглянуті загальні теоретико-методологічні організації та практичні особливості функціонування системи соціального страхування в розрізі його видів.
Викладення теоретичного матеріалу посібника передбачало використання схем, рисунків, таблиць, в яких наводяться окремі статистичні дані. До кожної із тем дисципліни запропоновані контрольні питання та тестові завдання для перевірки рівня засвоєння матеріалу.










ст.
Зміст

Вступ...4 Частина 1. Лекційний курс...8 Тема 1. Сутність, принципи та роль соціального страхування.8 Тема 2. Становлення і розвиток соціального страхування.15 Тема 3. Державне регулювання соціального страхування..23 Тема 4. Управління коштами соціального страхування.35 Тема 5. Страхування тимчасової втрати працездатності50 Тема 6. Медичне страхування63 Тема 7. Страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань.71
Тема 8. Страхування на випадок безробіття.81 Тема 9. Державне пенсійне страхування..88 Тема 10. Недержавне пенсійне страхування98 Тема 11. Зарубіжний досвід соціального страхування..103 Частина 2. Практична робота студентів в аудиторії..111
Частина 3. Самостійна (дистанційна) робота студентів144
Частина 4. Контроль набутих знань та вмінь.158
Частина 5. Засоби активізації роботи студентів.203
Список використаних джерел..206
Додаткова довідкова інформація.210

Вступ

Проблеми раціоналізації соціального навантаження на економіку є актуальними для будь-якого державного утворення. Перебуваючи на шляху демократичної побудови, Україна як суверенна держава вирішує важливі соціально-економічні проблеми, пов’язані із забезпеченням макроекономічної стабільності та економічного зростання. Невід’ємним явищем, при цьому, є необхідність підвищення ефективності фінансової політики держави, стержневим напрямом якої є саме соціальний. Все це вимагає створення адекватної системи соціального захисту, найважливішою ланкою якої є соціальне страхування.
Інститут соціального страхування виник як результат взаємодії двох принципів соціально-економічного управління ризиковими подіями: соціального регулювання економіки та страхування. У межах першого визначали основні орієнтири розвитку суспільства, а в межах другого формувався механізм фінансового забезпечення досягнення соціальних цілей.
„Соціальне страхування” є спеціальною фаховою дисципліною, що розкриває теоретичні засади та практичні аспекти формування поведінки платників страхових внесків в межах спеціального законодавства в соціальній сфері держави.
Метою вивчення дисципліни є глибоке засвоєння основ побудови системи соціального страхування, принципів взаємодії її складових елементів у правовому полі та з врахуванням сучасної соціально-економічної ситуації в країні.
В процесі вивчення дисципліни „Соціальне страхування” студенти повинні оволодіти та навчитися оперувати основними поняттями та категоріями системи соціального страхування.
У процесі вивчення дисципліни з використанням навчального посібника студент повинен знати:
- суть соціального страхування, його роль і функції;
- основні законодавчі акти в сфері державного регулювання соціального страхування;
- фінансовий механізм справляння Єдиного соціального внеску;
- основні аспекти страхування при тимчасовій втраті працездатності;
- умови застосування видів медичного страхування;
- порядок страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань;
- закономірності соціального страхування на випадок безробіття;
- пенсійне страхування, його особливості;
- основні види недержавного соціального страхування;
- особливості соціального страхування в країнах близького та далекого зарубіжжя.
При цьому студент повинен вміти:
- користуватися нормативними документами в галузі державного регулювання соціального страхування;
- визначати розміри внесків до Фондів соціального страхування та пенсійного забезпечення в контексті справляння Єдиного соціального внеску на за-
гальнообов’язкове державне соціальне страхування;
- розраховувати розмір окремих видів матеріального забезпечення та соціальних послуг, які здійснюються за рахунок Фонду соціального страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;
- обчислювати розміри виплат з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань;
- розраховувати розміри внесків до Пенсійного фонду з особливих операцій;
- здійснювати обчислення різних видів пенсій та інших виплат в системі пенсійного забезпечення;
- визначати розміри виплат за соціальним страхуванням на випадок безробіття;
- оформляти Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України;
- заповнювати пакет документів, який використовується при персоніфікованому обліку учасників системи загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Навчальний посібник для вивчення дисципліни „Соціальне страхування” призначено для студентів очної та заочної (дистанційної) форм навчання напряму підготовки фінанси і кредит.
Побудова посібника за логічною формою викладання окремих тем з одночасним врахуванням елементів модульної конструкції дисципліни дає можливість відносно легко й ефективно сприймати і засвоювати матеріал.
Принцип комплексного підходу та теоретико-методологічний характер викладання дисципліни обумовлюють наявність тестового контролю знань в поєднанні з вирішенням практичних завдань та дискусією по визначених контрольних питаннях.
Значна увага, при цьому, приділяється самостійній та індивідуально-дослідній роботі студентів.
У відповідності до робочої програми весь курс дисципліни розділено на три змістовних модулі (табл. 1). Крім того, окремим змістовними модулями є іспит та індивідуальне навчально-дослідне завдання (для очної форми навчання).
Таблиця 1
Опис навчальної дисципліни „Соціальне страхування”1
Номери і назви тем
Всього, год.
Лекцій, год.
Лабор., год.
Практ., год.
Самост. роб., год

Модуль 1, вага – 1,75

1. Сутність, принципи та роль соціального страхування
15
4

2
9

2. Становлення і розвиток соціального страхування
15
4

2
9

3. Державне регулювання соціального страхування
15
2

2
11

4. Управління коштами соціального страхування
18
4

4
10

Разом у 1-му модулі
63
14
0
10
39

Модуль 2, вага – 1,75

5. Страхування тимчасової втрати працездатності
16
4

4
8

6. Медичне страхування
15
2

2
11

7. Страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
16
4

4
8

8. Страхування на випадок безробіття
16
4

4
8

Разом у 2-му модулі
63
14
0
14
35

Модуль 3, вага - 1,5

9. Державне пенсійне страхування
18
4

6
8

10. Недержавне пенсійне страхування
18
2

2
14

11. Зарубіжний досвід соціального страхування
18
4

2
12

Разом у 3-му модулі
54
10
0
10
34

За увесь навчальний курс
180
38
0
34
108

Модуль 4, вага 0,5

ІНДЗ
18





Модуль 5, вага 0,75

Екзамен
27





1розподіл аудиторного навантаження здійснено для денної форми навчання згідно Навчального плану підготовки бакалаврів за напрямом „Фінанси і кредит”.

Працюючи над навчальним посібником, автори намагались забезпечити можливість вивчення дисципліни за дистанційною формою навчання, тобто такою, яка зводить до мінімуму безпосередній контакт викладача і студента.
Зрозуміло, що головною умовою здобуття знань за дистанційною формою навчання є самостійна робота, в основу якої покладені принципи систематичності та послідовності при вивченні кожної окремої теми з обов’язковим закріпленням знань шляхом тестового контролю та практичними завданнями. Доцільним при цьому буде використання конспекту лекцій, наведених в посібнику, де стисло фіксуються теоретичні положення та питання, що виникають під час опанування відповідного матеріалу.
Крім того, додається перелік нормативно-інформативних джерел та науково-практичних праць, використання яких надасть допомогу при вирішенні тестових і практичних завдань, що містяться в окремому розділі посібника і зорієнтує студента на активне мислення й узагальнення здобутих у процесі контролю знань. Поряд з цим самостійне вирішення контрольних завдань є показником засвоєння теоретичного матеріалу, що дозволяє вивчення наступного модуля.
Таким чином, успішне оволодіння курсом „Соціальне страхування” в дистанційній формі можливе при застосуванні наступної схеми роботи (рис. 1).

13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415


*тільки для студентів денної дистанційної форми навчання
Рис. 1. Схема вивчення дисципліни „Соціальне страхування” в дистанційній формі
.
Частина 1. Лекційний курс

13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415

Тема 1. Сутність, принципи та роль соціального страхування
План лекції
1. Економічна сутність та необхідність соціального страхування.
2. Місце і роль соціального страхування в системі соціального захисту населення.

13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415

1. Економічна сутність та необхідність соціального страхування.
Перехід України до ринкової економіки потребує докорінних реформ не тільки в економіці, а й в галузі соціальної політики одночасно відтворюючи актуальне питання про роль і місце соціального захисту в економічній системі держави, право на який закріплено в Конституції України від 1996 року, котра проголосила Україну соціальною державою, політика якої спрямована на створення таких умов, що забезпечували б гідний розвиток людини. На сучасному етапі розвитку України, утвердження на її теренах соціально-орієнтованої економіки ринкового типу, якраз і створюється нова система грошових відносин, необхідність якої об’єктивно випливає із функцій соціально-демократичної держави.
Саме реалізуючи соціальну функцію, українська держава забезпечує діяльність щодо захисту населення, яка у загальному розумінні охоплює сферу матеріального забезпечення і надання соціальних послуг особам, які зазнали впливу несприятливих факторів соціального характеру.
Право на соціальний захист - центральне соціальне конституційне право, яке відповідно до чинної Конституції України має досить складну структуру, елементами якої є соціальне забезпечення, соціальне страхування та соціальна допомога.
Зваживши різні підходи до тлумачення поняття „соціальний захист”, вважаємо найбільш точним його визначення, як системи соціальних та економічних прав і гарантій, законодавчо закріплених державою і реалізованих її соціальною політикою з використанням механізмів забезпечення достатнього життєвого рівня населення країни. При цьому, наголошуємо на подвійній активно-пасивній спрямованості заходів соціального захисту. В одних випадках вони покликані підтримувати членів суспільства, які опинилися в скрутному матеріальному становищі через механізм соціальних допомог, втілюючи пасивну форму соціального захисту. З іншої ж сторони, активні заходи соціального захисту спрямовані на запобігання ситуаціям, які загрожують добробуту людини з одного боку і стимулювання активності особи (громадянина) у створенні гарантій власного добробуту з іншого. Такий підхід акумулює в собі попередні надбання наукових пошуків, щодо окреслення сутності соціального захисту і є більш насиченим змістовно та свідчить про багаторівневість системи соціального захисту населення, яка включає ряд різноманітних і водночас взаємодоповнюючих складових (рис. 1.1).
Система соціальної допомоги має схожу схему фінансування, що ґрунтується на величині сплачених податків та інших надходжень до бюджету. Проте ці кошти направляються не фізичним особам, а підприємствам і організаціям як компенсація недоотриманих доходів, внаслідок існування різного роду субсидій та індивідуальних пільг громадянам.
Віддаючи належне ролі соціальному забезпеченню і соціальним допомогам, підтримуємо позицію тих науковців, які відводять соціальному страхуванню центральну роль в системі соціального захисту населення, зазначаючи при цьому, що його існування створює умови для відтворення робочої сили та захисту громадян у разі настання відповідних страхових випадків.
Соціальне страхування можна собі уявити як соціальну систему, що ставить за мету створення загальнонаціональної організації взаємодопомоги обов’язкового характеру, яка зможе діяти з найвищою ефективністю лише в тому випадку, якщо вона буде всеосяжною як з точки зору охоплення нею населення, так і з точки зору покриття ризиків. Із соціальних позицій соціальне страхування - форма соціального захисту, яка дозволяє у випадку настання соціального ризику зберегти необхідні стандарти рівня та якості життя, а значить, і соціальний статус родин робітників, що підтверджується вже згаданою ст. 46 Конституції України. Для працюючого населення України основним інститутом реалізації права на соціальне забезпечення виступає саме соціальне страхування, захищаючи найманих працівників і самозайняте населення від найбільш значущих, серйозних і масштабних соціальних ризиків.
В свою чергу, визначення сутності соціального страхування з позицій законодавчої бази, на наш погляд, є дещо ширшим, адже включає встановлену державою систему прав щодо надання соціальних послуг та матеріального забезпечення громадянам у разі настання хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від громадянина причин, старості та в інших випадках за рахунок коштів, що формуються шляхом сплати страхових внесків працедавцями та найманими працівниками, а також бюджетних асигнувань.
Сукупність досліджених теоретичних підходів до визначення сутності соціального страхування, дає підстави виділити основні аспекти, в яких вона
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415
Рис. 1.1. Напрями здійснення соціального захисту населення України
проявляється. До таких слід віднести: економічний, соціальний, правовий та фінансовий аспекти.
З економічної точки зору соціальне страхування є важелем перерозподілу грошових коштів в суспільстві, і як наслідок пов’язане з розвитком економіки. Воно створює необхідні економічні передумови для збереження працездатності економічно активної частини населення, а в певних випадках забезпечує виплату соціальної допомоги у разі втрати працездатності внаслідок загального захворювання, нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання.
Соціальний аспект виявляється у створенні всеосяжної та універсальної системи захисту всіх верств населення від усіх чинників нестабільності. Наявність такої системи свідчить про ефективну соціальну політику держави, направлену на задоволення потреб громадян.
Одночасно правовий аспект соціального страхування виражається в наявності системи юридичних норм, що регулюють соціальний захист населення при настанні страхових випадків, передбачених законодавством.
Нарешті фінансовий аспект є визначальним, адже виражає економічні відносини, які виникають в процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту шляхом формування фондів грошових коштів та їх використання для забезпечення громадян у старості, на випадок постійної чи тимчасової втрати працездатності, безробіття, а також охорони здоров’я.
Водночас, домінуюча роль фінансового аспекту в трактуванні сутності державного соціального страхування підтверджується загальновизнаним фактом про те, що саме поява і подальший розвиток грошових відносин в суспільстві обумовила можливість соціального захисту і матеріальної підтримки окремих його членів на страхових принципах. Тобто створились умови для функціонування механізму накопичення грошових коштів населення і їх використання при виникненні певних несприятливих ситуацій соціального характеру. Іншими словами, саме фінансова основа є визначальною у процесі соціального страхування і, водночас, найбільш повно інтерпретує його сутність.

2. Місце і роль соціального страхування в системі соціального захисту населення
Будучи основним елементом соціального захисту населення, державне соціальне страхування в Україні має ряд притаманних лише їй ознак (рис. 1.2).
Узагальнення здійснені на рис. 1.2. дають підстави зазначити, що на сьогодні необхідність існування соціального страхування обумовлюються одночасно наявністю осіб, котрі з огляду на певні обставини, не беручи участі в суспільно-корисній праці, не можуть забезпечити себе за рахунок власної праці. На сьогоднішній день місце та роль соціального страхування зростають, що обумовлено всезростаючим охопленням населення обов'язковим соціальним страхуванням, переходом колишніх соціалістичних країн від здійснення соціального захисту на засадах державного соціального забезпечення до його втілення у сучасних страхових формах, розширенням програм соціального страхування, зростанням рівня і стандартів якості соціальних послуг, а також
зростанням доходів населення.
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415
Рис. 1.2. Функціональні ознаки державного соціального страхування як елементу соціального захисту

Наближаючи сферу соціального захисту до працюючого населення та їх родин соціальне страхування фактично стабілізує громадянське суспільство. Тому дуже точним, на наш погляд, є твердження про те, що спільна участь працівників і роботодавців в управлінні діяльністю цього інституту, взаємне співробітництво між ними є необхідною умовою і водночас якісним виразником ефективно функціонуючої економіки. Водночас соціальне страхування урівноважує масштаби прояву і втілення базових принципів побудови цивілізованого суспільства - особистої відповідальності за результати своїх дій та солідарної взаємодопомоги.
На сьогоднішній день страхування громадян від певних соціальних ризиків реалізується із використанням різних форм соціального страхування, яким властиві певні ознаки, що мають, як позитивний, так і негативний характер по відношенню до окремих його учасників (рис. 1.3).
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415
+ позитивна ознака; - негативна ознака.
Рис. 1.3. Форми соціального страхування та їх характеристика

Наведений рис. 1.3. загалом доводить, що при наявності спільного завдання по захисту громадян від соціальних ризиків, між існуючими формами здійснення соціального страхування існує значне коло розбіжностей.
Невід’ємним елементом дослідження процесу здійснення існуючих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування до яких, в першу чергу, слід віднести страхування з тимчасової непрацездатності, на випадок безробіття та від нещасних випадків на виробництві, є аналіз принципів, на яких вони ґрунтуються. Упорядкований перелік існуючих принципів наведено на рис. 1.4.
Широкий спектр принципів здійснення соціального страхування відображений на рис. 1.4. Однак, на сьогоднішній день в Україні вони носять, в значній мірі, декларативний характер і ще не досягли повного втілення.
До тих принципів соціального страхування, які на сьогодні потребують ефективного розвитку, на наше переконання, слід віднести принцип паритет-ності участі в системі соціального страхування всіх його суб’єктів та принцип солідарності та субсидування.
Втілення даних принципів крізь призму реалізації функцій соціального страхування, обумовлює створення в країні спеціальних страхових фондів.
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415
Рис. 1.4. Принципи державного соціального страхування [27]

Все це разом вказує на те, що загальною направленістю всіх поглядів на визначення сутності соціального страхування і його призначення - створення універсальної системи загальнонаціональної організації соціального захисту населення обов’язкового характеру. Тобто роль соціального страхування має бути максимально всеосяжною, як з позиції охоплення нею максимальної чисельності жителів країни загалом, і сільської його частини, зокрема, так і зі сторони покриття ризиків. За таких умов, реалізовуватиметься мета захисту населення від усіх факторів соціальної нестабільності, фінансуватиметься кожна із визначених груп соціальних потреб.

Контрольні питання для обговорення
1. Сутність та необхідність соціального страхування.
2. Соціальний захист населення, його зміст та характеристика основних складових елементів.
3. Теоретичні аспекти реалізації соціального страхування.
4. Функціональні ознаки соціального страхування.
5. Оцінка форм соціального страхування.
6. Характеристика існуючих принципів соціального страхування.
Тема 2. Становлення і розвиток соціального страхування
План лекції
1. Особливості виникнення та історичний розвиток соціального страхування.
2. Сучасний стан функціонування системи загальнообов’язкового дер-жавного соціального страхування.






1. Особливості виникнення та історичний розвиток соціального страхування.
Дослідження сучасних ознак функціонування системи соціального страхування вимагає звернення погляду до його витоків та історичних підвалин розвитку. Загальновідомо, що перші елементи соціального страхування спостерігалися ще на початку існування суспільства. У Стародавньому Римі різні організації, корпорації, колегії об’єднували своїх членів на основі професійних, матеріальних і особистих інтересів (підтримка у разі втрати працездатності, забезпечення поховання тощо).
Передумовою зародження і розвитку соціального страхування в Європі було явище, яке ХІХ ст. отримало назву малозабезпеченість. Вирішенням цієї проблеми стало індивідуальне страхування, яке базувалось на системі ощадних кас. Це втілювалось в тогочасне уявлення про те, що грошові кошти, які отримує працівник за свою працю, мають бути поділені на дві частини – для поточного споживання та для забезпечення власної соціальної безпеки через заощадження.
Подальшого розвитку соціальне страхування набуло наприкінці ХІХ ст., чому сприяв швидкий індустріальний розвиток економік в різних країнах. Найбільший вплив на формування системи соціального страхування практично одночасно внесли німецький канцлер Отто фон Бісмарк та лорд Великобританії Вільям Біверідж. Типові особливості обґрунтованих ними систем, а також інших моделей соціального страхування, що мають визначальний вплив на сучасний стан соціального захисту в розвинених європейських країнах відображено на рис. 2.1.
Підсумовуючи узагальнені на рис. 2.1 параметри створення та існування різних моделей соціального захисту населення, в першу чергу, через систему соціального страхування, слід зазначити, що в рамках континентальної моделі, автором якої був рейхканцлер Німеччини Отто фон Бісмарк, було законодавчо закріплено систему соціального страхування, яка включала: страхування на випадок хвороби, від нещасних випадків на виробництві, на випадок старості та інвалідності.
Саме ця фундаментальна новація сприяла подальшому розвитку соціальної політики, виразником якої був В. Біверидж - творець англосаксонської моделі, що запроваджувала систему соціального забезпечення на основі внесків з метою здійснення захисту на випадок хвороби, безробіття та старості, а також надання допомоги відповідним сім’ям, вагітним жінкам і вдовам. При цьому, ідеєю реформ В. Бівериджа була та, що неможливо гарантувати забезпечення населенню, якщо сплачується допомога лише тим людям, які в цьому мають потреби. Забезпечення повної зайнятості – ось, що на його думку є головним.
Типова ознака
Модель здійснення соціального страхування


Континентальна
Англосаксонська
Скандинавська
Південно-європейська

Засади
виникнення
актуарна справедливість
розподільча
справедливість
високо організований інституційний суспільний добробут
розвиток інституту громадського
суспільства

Принципи функціонування
професійна
солідарність
- національна
солідарність;
- універсальність соціального захисту;
- уніфікація соціальних послуг і виплат
- поєднання значних розмірів страхових внесків і високого рівня соціального захисту
- пасивна соціальна політика орієнтована на соціальний захист родинних об'єднань (членів сімей)

Спосіб
фінансування
по-перше - страхові внески роботодавців і застрахованих осіб;
по-друге - бюджетне фінансування
порівну: - страхові внески роботодавців і застрахованих осіб;
- податкові надходження
по-перше - податкові надходження;
по-друге - страхові внески роботодавців і застрахованих осіб
платежі згідно укладених соціальних програм

Масштаби охоплення
працюючі члени суспільства
все населення країни
все населення країни
обмежене коло
непрацездатних
громадян

Форма
вираження
- страхові виплати;
- соціальні допомоги
- соціальні допомоги;
- страхові виплати
- соціальні послуги;
- соціальні виплати
компенсація
втраченого заробітку

Регіон
поширення
Німеччина, Бельгія, Нідерланди
Великобританія,
Ірландія
Данія, Швеція,
Фінляндія
Італія, Іспанія, Греція, Португалія

Рис. 2.1. Характерні ознаки виникнення та функціонування моделей соціального страхування

Відмінність між континентальною та англосаксонською моделями організації здійснення соціального страхування є відчутною з позицій участі різних суб’єктів суспільних відносин в даному процесі. Так особливої важливості набуває проблема розподілу відповідальності між суб’єктами соціального страхування.
Спільним для всіх охарактеризованих моделей організації соціального страхування є наявність чітко окресленого прояву його соціального аспекту, адже в процесі втілення кожної з них в центрі уваги ставляться інтереси людей- членів суспільства і розробляються різні механізми їх захисту від негативних ситуацій соціального характеру.
Україні притаманний свій шлях розвитку соціального страхування. Зародження страхування на теренах України припадає на 90-ті роки ХІХ ст., а саме в 1899 р., коли в Одесі почало діяти товариство взаємного страхування фабрикантів та ремісників від нещасних випадків з їх робітниками і службовцями. Певні прояви такого економічного явища зустрічаємо ще раніше – в епоху українського козацтва на початку ХVІІІ ст., де існувала форма компенсації за виробничі травми.
Перші страхові закони в Україні, яка була складовою частиною Російської імперії, з’явились на початку ХХ століття як захисна реакція урядових структур на вимоги робітників створити гарантовані правила соціальної захищеності на виробництві. Вже в 1901 р. законодавчим актом передбачалось призначення пенсій робітникам гірничих заводів і копалень за рахунок роботодавців, яких визнавали винними в пошкодженні здоров’я і, як прямий наслідок, організованих виступів і масових страйків робітників.
В 1912 р. були прийняті на державному рівні закони „Про забезпечення робітників на випадок захворювання”, „Про страхування робітників від нещасних випадків на виробництві” і ряд інших. Були створені так звані лікарняні каси, пізніше їх стали називати страховими касами. Вони надавали робітникам два види допомог: у випадку захворювання та при нещасному випадку.
Після 1917 р. соціальне страхування в Україні розвивалось в єдиному руслі всіх республік Радянського Союзу. В перші роки після революції в умовах громадянської війни йшли пошуки більш ефективних форм соціального захисту трудівників. І, як наслідок, в 1918 році було прийняте положення про соціальне забезпечення працюючих, яке гарантувало забезпечення всіх найманих працівників незалежно від особливостей праці допомогою при тимчасовій втраті заробітку у зв’язку з хворобою, пологами і каліцтвом. Починаючи з 1922 р. виплата допомог здійснювалася безпосередньо підприємствами в залік страхових внесків [25].
У 1930 р. була призупинена програма соціального страхування з надання допомоги на випадок безробіття. В наступному році було прийнято постанову „Про соціальне страхування”, згідно якої замість головсоцстрахів були створені республіканські каси соціального страхування. З грудня 1938 р. внесені зміни в соціальне страхування, в тому числі в Положення про соціальну допомогу з тимчасової непрацездатності. Розмір допомоги було поставлено в залежність від тривалості безперервної роботи на підприємстві. Тривалість відпусток у зв’язку з пологами було скорочено до 35 днів до пологів і до 28 днів після [23].
Переломним моментом в історії соціального страхування є передача його в управління профспілкам. Рішенням союзного уряду 23 червня 1933 р. всі кошти соціального страхування, а також санаторії, будинки відпочинку та ряд інших установ були передані профспілкам.
У 1953 р. соціальне страхування було поширене на всіх постійних, сезонних, тимчасових працівників машинно-тракторних і спеціалізованих станцій. 5 липня 1955 р. було затверджено Положення про порядок призначення і виплати допомог по державному соціальному страхуванню. В наступному році знову було продовжено строки відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами: 56 днів до і після пологів, а у випадку народження двійні чи ускладнених пологів, тривалість післяпологової відпустки була збільшена до 70 днів. Право на допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами не пов’язувалося із виробничим стажем [36].
Конституція СРСР 1977 р. закріпила в країні дію державної системи со-ціального забезпечення. Однак залишився низький рівень соціального забезпечення та нерівність у забезпеченні робітників і службовців, з одного боку, і колгоспників – з іншого. Постановою від 23 лютого 1984 р. затвердили основні умови забезпечення допомогою з державного соціального страхування. В СРСР існувала державна система соціального забезпечення, складовою частиною якої було державне соціальне страхування. Витрати на його потреби становили близько 80% всіх коштів, що виділялися державою на соціальне забезпечення [45].
Із створенням, на початку ХХ ст., на місці Української республіки самостійної і незалежної держави з ринково-орієнтованим напрямком розвитку її економічної та соціальної політики, розпочався новітній етап розвитку соціального страхування.
Демократичні перетворення в суспільстві вимагали відповідних змін і в правових відносинах. В Україні гостро постало питання про удосконалення системи соціального страхування. У лютому 1991 р. Уряд України і профспілки (на той час Рада Федерації незалежних профспілок України) прийняли спільну постанову „Про управління соціальним страхуванням в Україні”, а в березні того ж року профспілки за участю представників Мінпраці, Мінфіну, Нацбанку України на практиці реалізували положення прийнятої спільної постанови. Так, було створено принципово нову структуру - Фонд соціального страхування України. Організаційно Фонд здійснював свою діяльність через створене правління Фонду, до складу якого входила абсолютна більшість представників від профспілкових об’єднань. Правління Фонду розробляло та затверджувало Положення про Фонд та його виконавчі органи.
Однак сучасний етап розвитку соціального страхування в Україні, на нашу думку, був одночасно динамічним та суперечливим. Так, з однієї сторони вже з прийняттям в 1996 р. Конституції, українська держава задекларувала кожному громадянину право на працю, задоволення потреби у здобутті освіти, охороні здоров’я, підготовці кадрів; забезпечила мінімальний рівень заробітної плати, пенсій та соціальних виплат.
З іншого боку успадкована з радянських часів нормативна база в сфері соціального страхування не відповідала об’єктивним реаліям і не забезпечувала напрями його реформування та розвитку. Тому із часу здобуття незалежності і до нинішнього часу триває складний процес формування законодавчого забезпечення української системи соціального страхування, хронологія якого відображена на рис. 2.2.
В цілому, становлення елементів і форм соціального страхування в Україні у другій половині 1990-х рр. відбувалося під впливом чинників, що визначило певні структурні трансформації та непослідовність розвитку механізмів страхування. Першочергово передбачалося створити чотири види соціального страхування: від нещасних випадків на виробництві, на випадок безробіття, пенсійне та медичне.
У подальшому через суб’єктивні та об’єктивні причини викликані бажанням зниження соціальних ризиків утворено п’ятий вид страхування з тимчасової непрацездатності.
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415Рис. 2.2. Етапи формування законодавчої бази загальнообов’язкового державного соціального страхування в Україні
2. Сучасний стан функціонування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування
18 січня 2001 року Верховною Радою України, відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, прийнято Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” і визначено Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності правонаступником Фонду соціального страхування України.
За період розвитку, що пройшов даний вид соціального страхування з моменту прийняття означеного закону до нинішнього часу, сталося ряд змін, що стосуються, зокрема спектру направленості його дії. Так, починаючи з 2007 р. даний вид соціального страхування є таким, що забезпечує застрахованих осіб тільки у випадку тимчасової їх непрацездатності (з різних причин) та здійснює підтримку родини працюючого, що помер.
Тоді як повноваження матеріального забезпечення застрахованих осіб за умов народження та виховання ними дітей передано управління праці і соціального захисту країни, тобто у залежність від фінансування за рахунок бюджетних коштів.
Серед основних завдань, що на сьогоднішній день постають перед Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в процесі його діяльності, насамперед слід виділити:
- забезпечення на законодавчому рівні умов і порядку здійснення страхування з тимчасової непрацездатності;
- оптимальне використання накопичених у бюджетах Фонду всіх рівнів грошових ресурсів для повного фінансування всього діапазону соціальних послуг та матеріального забезпечення;
- створення державних гарантії реалізації застрахованим особам права на соціальний захист;
- ведення постійного контролю за виконанням бюджетів Фонду;
- наявність відповідальності Фонду та роботодавців за здійснення страхової діяльності тощо.
Поряд із діючим в державі соціальним страхуванням з тимчасової втрати працездатності досить значну вагу набуває схожий вид загальнообов’язкового державного соціального страхування - страхування від соціальних ризиків, пов’язаних із тимчасовою чи постійною непрацездатністю, спричиненою ви-робничими факторами, тобто нещасними випадками на виробництві та професійними захворюваннями, які виникають внаслідок незабезпечення належних умов праці на тому чи іншому підприємстві.
За своєю суттю даний вид соціального страхування, як і інші види, зорієнтований на максимальне врахування природи ризиків, реальні розрахунки фінансових ресурсів для забезпечення необхідного рівня соціального захисту. Однак, функціонування страхування від нещасних випадків на виробництві не завжди супроводжується оптимальністю і вчасністю надходження та транспаритетністю (прозорістю) розподілу страхових коштів.
На втілення функціонального призначення даного виду соціального страхування передбачено створення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який діє з ІІ кварталу 2001 року.
Виходячи з природи ризиків, соціальний захист у разі виникнення яких забезпечує даний вид соціального страхування, логічною є його нинішня характеристика – залежність формування бюджету ФСС НВВ на страхових засадах, виключно від внесків страхувальників (роботодавців), в той час як соціальні послуги направляється на застрахованих осіб, що такі внески не сплачують. Крім того, слід наголосити на іншій ознаці, притаманній лише даному виду соціального страхування - залежності механізму стягнення страхових внесків від врахування фактору диференціації страхових тарифів окремим страхувальникам на основі оцінки рівня професійного ризику, тобто умов і стану безпеки праці та рівня виробничого травматизму.
Соціальний захист працюючого населення в Україні від проблем пов'язаних із зменшенням доходу при втраті роботи з моменту здобуття незалежності в Україні здійснювався на основі Закону України „Про зайнятість населення”, що був прийнятий ще на початку 1991 р. Ще раніше - наприкінці 1990 р. в Україні була створена мережа Державної служби зайнятості, діяльність якої підпорядкована Міністерству праці та соціальної політики України.
Однак, до сьогоднішнього дня проблема забезпечення максимальної зайнятості населення є однією з найгостріших в соціальній сфері країни. Це повною мірою підтверджує нинішня ситуація на вітчизняному ринку праці.
Причинами, що обумовлюють виникнення безробіття, є різного роду несприятливі ситуації об’єктивного і суб’єктивного характеру, що призводять до втрати найманим працівником постійного місця роботи. Вплив окремих з них на загальні масштаби безробіття в країні структуровано на рис. 2.3.
Наведений рис. 2.3 розрахунково доводить підняту проблему зменшення пропозиції робочих місць у роботодавців, що є наслідком скорочення масштабів виробництва в окремих галузях.
Невідкладного вирішення, вважаємо, потребує й проблема повноти працевлаштування громадян після завершення ними навчальних закладів. Адже по такій причині, що опосередковано пов’язана із попередньою, залишились без роботи 18,2% загального обсягу безробітних в Україні. Відчутним на появу безробіття є й вплив таких факторів, як недостатній рівень заробітної плати та не завжди бажання роботодавця продовжувати трудові угоди з найманими працівниками після їх завершення.
В цілому слід зазначити, що запровадження системи загальнообов’язко-вого державного соціального страхування на випадок безробіття принципово змінило діючу в Україні до 2001 р. систему соціального захисту від безробіття, перш за все, через запровадження нового механізму підтримки доходів безробітних, яким встановлена залежність отримання допомоги з безробіття від сплати застрахованою особою страхових внесків та страхового стажу.
Відсутність відповідного інституту правового забезпечення є на сьогоднішній день головною перешкодою, що не дозволяє віднести медичне страхування до групи державного (обов’язкового), і тому воно є складовою приватного (добровільного) соціального страхування. Адже фінансування охорони здоров’я на засадах соціального страхування засноване на цільових внесках підприємств, працівників та державних субсидіях. При цьому, страхові внески є переважаючим джерелом надходжень і традиційно сплачуються з доходів.

Рис. 2.3. Причини виникнення безробіття в Україні та їх структурний склад

Крім того існують інші перешкоди для таких змін. Так, держава не в змозі виділяти кошти в таких розмірах, які б забезпечували надання медичних послуг за постійно зростаючими якісними та кількісними показниками. Одночасно наявність лише одного джерела фінансування забезпечення охорони здоров’я повністю усуває конкурентні мотиви щодо діяльності цих установ. Особливо складною в цьому плані є ситуація в сільській місцевості, де через недофінансування максимально скорочується кількість оздоровчих закладів і часто працівники агропромислових підприємств не мають куди звернутися за медичною допомогою.
Однак, слід зазначити, що на рівні з бюджетним фінансуванням охорони здоров’я платна медицина теж має свої вади. Перш за все, вона недоступна для громадян із низькими доходами. Саме тому, жодна країна в світі не використовує як платну, так і безплатну медичну допомогу в чистому вигляді. Платні медичні послуги є скоріше елементом, що характеризує повноту ринку лікувальних послуг.
Виходячи з цього, в провідних країнах світу набув поширення метод фінансового забезпечення медичних послуг за допомогою функціонування відповідних страхових фондів, тобто шляхом запровадження медичного страхування і утвердження його в ранзі загальнообов’язкового державного соціального страхування, що свідчить про паритетну участь у його здійсненні як страхувальників і застрахованих осіб, так і держави. Їх досвід підтверджує, що успішне надання медичних послуг населенню можливе лише при наявності декількох джерел фінансування, найпомітнішими з яких, на сьогодні, є – бюджет, кошти громадян і, насамперед, медичне страхування.
Загалом слід зазначити, що при всіх позитивних здобутках за період незалежності, вітчизняна система загальнообов’язкового державного соціального страхування має ряд ознак, які дають підстави свідчити про її недосконалість. Зокрема, відсутність достатнього власного досвіду управління і належних механізмів суспільного контролю за діяльністю органів, що розпоряджаються коштами соціального страхування, які часом спонукають до необґрунтованого, навіть хаотичного, запровадження окремих елементів системи соціального страхування, наслідком чого є неефективне адміністрування при невиправданому зростанні адміністративних витрат. Все це зумовлює необхідність звернення погляду на світовий досвід організації систем соціального страхування.

Контрольні питання для обговорення
1. Особливості появи та утвердження соціального страхування як окремої системи.
2. Роль Бісмарка і Беверіджа у розбудові систем соціального страхування.
3. Характеристика існуючих світових моделей соціального захисту населення.
4. Ретроспектива розвитку соціального страхування на теренах України до здобуття незалежності.
5. Сучасний етап розвитку соціального страхування в Україні.
6. Основні завдання діяльності фондів соціального та пенсійного страхування.


Тема 3. Державне регулювання соціального страхування
План лекції
1. Механізм фінансового забезпечення функціонування фондів соціального страхування.
2. Фінансовий механізм державного регулювання соціального страху-вання.
3. Перспективи розвитку системи державного регулювання соціального страхування в Україні.






1. Фінансовий механізм державного регулювання соціального страхування.
Розвиток індустріалізації та формування робітничого класу, який існує виключно за рахунок доходів від своєї праці, та, пов'язане з цим, утвердження найманої праці, як постійного явища соціальної економічної системи держави, сукупно обумовили початок практичної реалізації ідеї страхування трудової частини населення від ризиків зменшення чи втрати доходу від власної праці,
що інтерпретовані як соціальні.
Теорія „соціальних ризиків” почала інтенсивно розроблялась ще в 20 – 30 рр. минулого століття. Згідно із цією теорією, соціальне забезпечення надається членам суспільства в зв’язку із настанням різних обставин, так званих соціальних ризиків, а під соціальним ризиком автори розуміють ризик втрати заробітку. Матеріальний рівень в сучасному суспільстві залежить від заробітку. Будь-кому, хто живе за рахунок продажу своєї робочої сили, загрожує дві небезпеки: втрата працездатності з одного боку, та безробіття - з іншого. І в тому, і в іншому випадку особа втрачає заробітну плату.
Таким чином, види, суб’єктний склад і коло суспільних відносин, подібних між собою з причин виникнення матеріальної незабезпеченості осіб найманої праці і самозайнятого населення, поєднує така універсальна соціально-економічна і правова категорія, як „соціальний ризик”.
На сьогодні, загальновідомим є юридичне трактування соціального ризику, як законодавчо визначену ймовірність настання матеріальної незабезпеченості в результаті втрати заробітку або доходу через існування об'єктивних, соціально значимих причин . Так, вони (соціальні ризики):
- мають об’єктивний характер, наступають незалежно від волі особи;
- виникнення цих обставин завжди впливає на матеріальний, життєвий рівень особи;
- закріплені у законодавстві, їх перелік вичерпний, тобто розширеному тлумаченню не підлягають;
- є підставою для призначення того чи іншого виду соціального забезпечення, тобто є обов’язковою частиною юридичного складу, який спричиняє виникнення, зміну або припинення соціально-забезпечувальних правовідносин.
Неможливість забезпечення внаслідок хвороби, інвалідності, безробіття, через які працівник не може брати участі у виробничому процесі і, таким чином, позбавляється заробітної плати, є для окремого індивіда випадковістю, а в цілому для економіки це явище постійне й масове.
Через дану обставину соціальні ризики піддаються кількісній оцінці і прогнозу, як з позиції ймовірності настання ризикових ситуацій (чисельність інвалідів, хворих, пенсіонерів), так і з позиції їх вартісних параметрів (середній вік настання інвалідності, встановлений законом пенсійний вік).
Зважаючи на суспільний характер виникнення, загальновизнаним є той факт, що захищатися від соціальних ризиків індивідуально у більшості випадків неможливо. Класифікація соціальних ризиків може проводитись за різним критеріями, однак при цьому, на наше переконання, обов’язковим є оцінка їх видів крізь призму впливу на функціонування окремих видів соціального захисту (рис. 3.1).
Виступаючи фінансовою категорією, що виражає сукупність економічних відносин, пов'язаних і процесом розподілу та перерозподілу ВВП в контексті формування і використання фінансових ресурсів для підтримки громадян у разі втрати працездатності, соціальне страхування втілює ряд притаманних йому
функцій (рис. 3.2).
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415
Рис. 3.1. Класифікація соціальних ризиків за умовами виникнення та особливостями захисту від них

Рис. 3.2. загалом підтримує спільну думку значного кола науковців, які в системі соціального страхування виділяють дві основні функції - розподільчу та
контрольну.
Одночасно, важливою є й загальна позиція тих вчених, що вказують на значно ширший діапазон функціональних можливостей соціального страхування, доповнюючи зміст основних функцій системи рядом взаємопов’язаних підфункцій, кожна з яких має свої, властиві тільки їй, форми прояву.
Проаналізувавши дані підходи, а також врахувавши наслідки реалізації існуючих функції, вважаємо необхідним наголосити на винятковій важливості ефективної реалізації їх економічної складової, яка зважаючи на спектр форм її прояву, пов'язана із забезпеченням процесу вирівнювання життєвих рівнів громадян різних соціальних груп утворюючи, при цьому, не лише економічну, а в повній мірі соціально-економічну підфункцію соціального страхування.

13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415
Рис. 3.2. Склад та напрямки втілення функцій соціального страхування

2. Фінансовий механізм державного регулювання соціального страхування.
Фінансовий аспект соціального страхування, реалізацію якого й забезпечують відповідні страхові установи, обумовлює необхідність виникнення та функціонування окремих груп фінансових відносин між різними суб’єктами в центрі яких виступають фонди соціального спрямування. Упорядкований механізм реалізації фінансових відносин в сфері соціального страхування відображено на рис. 3.3.
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415
Рис. 3.3. Схема взаємозв’язків в системі державного соціального страхування

Систематизована на рис. 3.3. сукупність фінансових відносин наголошує
на наявності значного кола учасників системи соціального страхування. При цьому, наголошуємо на можливості умовного поділу суб’єктів соціального страхування на три групи, а саме: суб’єкти, які формують бюджети соціальних фондів; особи, на користь яких розподіляються видатки фондів соціального спрямування; установи, які регулюють і контролюють процес здійснення державного соціального страхування.
Таке групування дає підстави зробити висновок, що при одночасній необхідності функціонування державних органів регулювання та управління соціальним страхуванням саме своєчасне і ефективне наповнення бюджетів Фондів соціального страхування створює фінансову основу для виконання ними своїх
функцій, що полягають у якісному соціальному захисті застрахованих осіб.
Зважаючи на це, логічною є наявність і функціонування, законодавчо окреслених та взаємопов’язаних фінансово-економічних категорій (рис. 3.4).
Сукупність страхових випадків є досить різноманітною, що пояснюється широким спектром соціальних ризиків, які є передумовою виникнення страхових подій. При цьому вони поділяються за віднесенням їх до окремих видів со-
ціального страхування, що наочно відображено на рис. 3.5.

13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415
Рис. 3.4. Взаємозв’язок категорій системи розрахунків за соціальним
страхуванням

Аналіз джерел формування та напрямків використання коштів державних цільових фондів є одним з найважливіших елементів оцінки фінансових відносин між такими фондами (страховиками) з однієї сторони та роботодавцями (страхувальниками) і працівниками (застрахованими особами) з іншої, при здійсненні кожного з видів державного соціального страхування. Схематично упорядкований перелік даних джерел наведено на рис. 3.6.
Дослідження законодавчо окресленого кола основних платників страхових внесків з приводу державного соціального страхування підтверджує наявність двох основних груп платників: ті, хто здійснюють сплату в обов’язковому порядку і ті, хто страхуються на добровільних засадах.
Одночасно чинне законодавство свідчить, що для платників роботодавців величина нарахованих страхових внесків збільшує розмір витрат і прямо впливає на результат їх діяльності. В той же час розмір платежів до Фондів соціального страхування визначений стосовно окремого працівника зменшує їх оподатковуваний дохід.
Важливим елементом фінансових відносин роботодавців (страховиків) з
фондами державного соціального страхування є визначення бази для нарахування страхових внесків. Визначення даних параметрів соціального страхування по відношенню до працівників підприємств характеризується своїми особливостями (табл. 3.1).

13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415
Рис. 3.5. Групування страхових випадків в розрізі видів соціального
страхування

Наведена в табл. 3.1 інформація доводить факт, що визначення бази для розрахунку страхових внесків включає врахування комплексу різноманітних видів доходів, які мають спільну ознаку - є заробітною платою, або виплатами прирівняними до неї, в тому числі компенсаційними або заохочувальними. При цьому переважне право в регулюванні даного процесу належить діючим нормативно - інструктивним матеріалам в сфері соціального страхування.
Підсумовуючи здійснені дослідження щодо формування бази обчислення страхових внесків в системі соціального страхування, слід зупинитися на тому, що в останні роки чується багато критики відносно недостатньої ефективності використання в ролі такої саме фонду оплати праці, коли мова йде про роботодавців (страхувальників). В якості основних аргументів приводяться ситуації, пов’язані з приховуванням реального об’єкта для нарахування страхових внесків, тобто перенесенням частини його в тінь.

13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415
Рис. 3.6. Джерела фінансування Фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування

За таких умов ряд вчених опрацьовують варіант зміни фінансового механізму формування фінансових ресурсів системи державного соціального страхування шляхом переходу до нарахування страхових платежів у відсотках до розміру отриманого доходу (виручки) від реалізації, тобто поставивши його у залежність від результатів господарської діяльності роботодавців. Цим самим має втілитись ідея пропорційного зростання рівня соціального захисту населення України із зростанням їх номінальних доходів.
Поряд з цим, перехід на розрахунок внесків до соціальних фондів у формі єдиного соціального внеску, з огляду на одержаний дохід від реалізації продукції, має значно розширити ресурсну базу для формування цих фондів за рахунок тих видів доходів, які раніше не використовувалися як ресурсне джерело, а також робить неможливою мінімізацію розміру внесків та створює умови для
виведення доходів „з тіні”.
Таблиця 3.1
Формування бази для обчислення страхових внесків в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування
Основні види виплат
Об’єкт обчислення страхових внесків за видами державного соціального страхування


самостійна праця
фізичних осіб
використання страхувальниками праці фізичних осіб


ФСС ТВП
ФСС НВБ
ФСС ТВП
ФСС НВБ
ФСС НВВ

Заробітна плата
+
+
+
+
+

Надбавки, доплати понад встановлені тарифи
+
+
+
+
+

Відпускні
+
+
+
+
+

Допомога по тимчасовій непрацездатності
-
-
-
-
+

Матеріальна допомога
+
+
+
+
+

Дохід за договорами цивільно-правового характеру1
-
-
-
-
-

Допомога по вагітності і пологах, одноразова при народженні дитини, по догляду за дітьми до 3-х років
-
-
-
-
-

Вихідна допомога при звільненні
-
-
-
-
-

Витрати на відрядження2
-
-
-
-
-

Дохід у вигляді дивідендів
-
-
-
-
-

1особи, які отримують даний вид доходу мають право сплачувати внески в добровільному порядку; 2в разі понаднормового використання коштів на відрядження частка перевитрат обкладається страховими внесками

Однак, звичайно, здійснювати такі кардинальні зміни неможливо без ретельної оцінки всіх можливих наслідків. Іншими словами, необхідним є комплексне дослідження самих особливостей зміни системи нарахування страхових внесків, аналізу наявності соціально-економічних підстав для відповідних реформ і доведення реальних перспектив покращення рівня соціального захисту від пропонованих нововведень.
Встановлення розмірів страхових тарифів та їх коригування в залежності від особливостей здійснення окремих видів соціального страхування також перебуває в компетенції органів законодавчої влади шляхом затвердження відповідних нормативних документів.
За новітній період функціонування вітчизняної системи загальнообов’яз-
кового державного соціального страхування розміри ставок для розрахунку страхових платежів не відзначалися стабільністю і по різному змінювалися в розрізі окремих видів страхування, що підтверджено в додатку А.
Отже, як свідчить додаток А, до цих пір тривають спроби оптимізувати розмір страхового тарифу по окремих видах соціального страхування, оскільки даний процес є достатньо складним і вимагає використання цілого комплексу актуарних розрахунків. При цьому, такі розрахунки мають обов'язково базува-
тись на діючих принципах соціального страхування, в першу чергу - принципах
економічної обґрунтованості та соціальної справедливості.
Охарактеризовані вище категорії та суб’єкти страхових відносин, сукупно являють собою фінансовий механізм здійснення державного соціального страхування, що наведений на рис. 3.7.
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415
Рис. 3.7. Фінансовий механізм регулювання процесу здійснення державного
соціального страхування

Поряд з розглянутими вище особливостями розвитку державного соціального страхування в частині функціонуючих механізмів формування та використання коштів окремих його видів, проаналізовано розвиток системи пенсійного страхування в Україні за період незалежності.
Узагальнена характеристика змін в чинній пенсійній системі наведена в додатку Б.
В цілому за наявності позитивної тенденції закладання основ забезпечення високого рівня прав, свобод і гарантій у сфері праці, сучасний законотворчий процес України все ж таки характеризується наявністю низки негативних моментів, що ускладнюють впровадження на практиці механізму реалізації комплексу соціальних гарантій, зафіксованих у чинних законодавчих та нормативно-правових актах.

3. Перспективи розвитку системи державного регулювання соціального страхування в Україні
Створення ефективної системи соціального захисту населення, що розрахована не тільки на ті категорії, які безпосередньо потребують захисту, а й на максимальне стимулювання розвитку економіки та трудових зусиль кожного працездатного члена суспільства є актуальною проблемою сьогодення. Саме тому соціальна політика, на наше переконання, має бути насамперед спрямованою на створення належних умов для довготермінового збільшення доходів найманих працівників та підприємств-роботодавців, як вихідних джерел забезпечення всіх категорій громадян.
В цьому напрямку доцільним є її інтеграція у систему стратегічних економічних реформ та функціонування у повному узгодженні із заходами грошово-кредитної, фіскальної, промислової політики, заходами стимулювання економічного зростання.
Сучасний стан соціального захисту населення характеризується не до кінця врегульованою організаційно-правовою базою та недостатнім рівнем фінансового забезпечення. Зважаючи на це, нагальною є необхідність визначення основних напрямків поліпшення фінансування системи соціального захисту, підвищення ефективності роботи державних цільових фондів.
Визначальною характеристикою соціально-економічного устрою будь-якої держави є прагнення до так званої соціальної справедливості. Очевидним є той факт, що запропонований підхід щодо встановлення однакового рівня забезпечення прожиткового мінімуму для різних категорії отримувачів допомог - це лише намір дотримання принципу соціальної справедливості в умовах обмеженої кількості фінансових ресурсів у державі.
Необхідність вдосконалення цього принципу, крім всього іншого обумовлюється також тим, що при затвердженні бюджету для різних категорій населення, які потребують соціального захисту, встановлюється єдиний рівень забезпечення прожиткового мінімуму, і при цьому не враховується ніяким чином той факт, що різні групи населення, мають різний рівень житлово-побутових умов, стан здоров’я та інші особливі характеристики (специфіка галузі виробництва, рівень доходів різних верств населення), тому потребують диференційованого підходу при встановленні прожиткового мінімуму.
Поряд з означеним вище принципом соціальної справедливості, подальшого активного розвитку в сучасних умовах вимагають, насамперед такі базові принципи соціального страхування, як:
- досягнення необхідного соціального забезпечення на умовах обов'язкового страхування всіх працюючих громадян;
- використання всього комплексу форм і видів соціального забезпечення, застрахованих працівників при настанні страхових випадків;
- диференціація основ і норм соціального забезпечення в залежності від
характеру і тривалості трудової діяльності, рівня заробітної плати і розмірів страхових внесків працівників;
- фінансування соціального забезпечення за рахунок обов'язкових страхових внесків і недержавних фондів;
- забезпечення охорони і захисту законного права громадян на соціальне забезпечення.
Подальшого удосконалення потребує принцип забезпечення солідарності і субсидування, що вимагає від працюючих фінансового забезпечення тих, хто уже втратив працездатність. Таким чином, функціонує механізм перерозподілу фінансових ресурсів від працездатних непрацездатним.
Але цей зв'язок поколінь є лише частиною загального принципу солідарності. І тому пропонуємо розширити зміст даного принципу у напрямку залучення до його складу перерозподілу засобів між галузями економіки і регіонами, між переробними й іншими галузями, який за останні роки послабився і потребує вдосконалення особливо в напрямку посилення зв’язків між галузями народного господарства, що його обслуговують.
Вдосконалення принципу паритетності полягає в досягненні максимальної рівності представників усіх суб’єктів загальнообов’язкового державного соціального страхування (держави, застрахованих осіб і роботодавців) у керуванні соціальним страхуванням. При цьому важливим є забезпечення пропорційного наповнення бюджету цільових фондів за рахунок обов’язкових внесків із заробітної плати працюючих і внесків роботодавців.
Важливим є дотримання принципу цільового використання фінансових ресурсів загальнообов'язкового державного соціального страхування для кожного конкретного виду соціального страхування, що зараз порушується особливо по відношенню до працівників сільськогосподарських підприємств.
Досягнення максимального втілення в життя задекларованих принципів соціального страхування є лише одним із напрямків вирішення проблем со-ціального захисту населення. Одночасно залишається не до кінця вирішеною проблема фінансового забезпечення соціального захисту громадян від не-сприятливих соціально-економічних факторів, що є прерогативою системи державного соціального страхування. Адже, як свідчить досвід зарубіжних країн, у період трансформаційних процесів в економіці дієвого соціального захисту потребують насамперед найбільш уразливі в соціальному плані верстви населення. Завданням працездатного населення на першому етапі функціонування ринкової економіки є необхідність забезпечувати власний соціальний захист через свою працю і відповідну сплату страхових внесків.
Самоврядування у соціальному страхуванні означає, що всі учасники сис-
теми – як застраховані (працівники) так і роботодавці, несуть спільну відповідальність за управління страховою організацією (фондом). Тобто це означає, що управління фондами здійснюється на паритетній основі державою і представниками суб’єктів соціального страхування. У відповідності до діючого законодавства в сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування, керування соціальними фондами здійснюють правління і виконавчі дирекції страхових фондів.
В цілому слід визначити, що система управління діяльністю фондами со-
ціального страхування є досить демократичною і продиктованою вимогами часу. Однак, негативним моментом є деяка перенасиченість управлінського апарату в організаційній структурі соціальних фондів на різних рівнях. Наслідком цього є відповідно завищені адміністративні витрати на утримання значного управлінського апарату. Зменшення таких витрат розширить ресурсний потенціал Фондів для фінансування соціальних заходів в системі соціального страхування.

Контрольні питання для обговорення
1. Сутність економічної категорії „соціальний ризик” та його основні ознаки.
2. Функції соціального страхування, їх зміст та форми реалізації.
3. Характеристика фінансових відносин та зв’язків в системі соціального страхування.
4. Зміст та трактування фінансово-економічних категорій системи соціального страхування.
5. Види страхових випадків, які обумовлюють реалізацію соціального страхування.
6. Джерела фінансування Фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
7. Порядок формування бази для обчислення страхових внесків.
8. Фінансовий механізм регулювання державного соціального страху-вання.
9. Перспективні напрями удосконалення державного регулювання соціального страхування.
10. Необхідність та роль актуарних розрахунків в розбудові системи управління соціальним страхуванням.


Тема 4. Управління коштами соціального страхування
План лекції
1. Суб’єкти управління коштами соціального страхування.
2. Управління механізмом формування коштів соціального страхування (Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування).
3. Державний нагляд у сфері управління коштами соціального страхування







1. Суб’єкти управління коштами соціального страхування.
На сьогоднішній день для забезпечення процесу здійснення всіх видів за-
гальнообов'язкового державного соціального страхування окремо функціонують Пенсійний фонд, що є центральною установою пенсійного забезпечення, а також Фонди соціального страхування: з тимчасової втрати працездатності, на випадок безробіття та від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, особливості організації та функціонування яких є предметом подальшого дослідження (рис. 4.1).
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415
Рис. 4.1. Організаційна структура Фондів загальнообов’язкового державного
соціального страхування

В свою чергу, позитивною рисою, притаманною саме соціальному страху-
хуванню, що сформувалась за період функціонування досліджуваних соціальних фондів, є досягнення високого рівня надійності збереження фінансових ресурсів. Таке явище забезпечується одночасним використанням фінансових ресурсів на соціальні цілі, тим самим не дозволяючи знецінитись коштам.
Крім того, на сьогоднішній день досягнуто досить високого рівня розвитку самокерованих форм її організації, коли практично всі питання по створенню і керуванню від організаційних до фінансових та соціальних здійснюються найбільш зацікавленими суб’єктами, а саме представниками роботодавців і, що особливо важливо - працівників.

2. Управління механізмом формування коштів соціального страхування (Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування).
Закон України „Про збір та облік Єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку Єдиного соціального внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Єдиний соціальний внесок - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Збір та ведення обліку Єдиного соціального внеску здійснюються за принципами:
- законодавчого визначення умов і порядку його сплати;
- обов’язковості сплати;
- законодавчого визначення розміру Єдиного соціального внеску та пропорцій його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування;
- прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік Єдиного внеску;
- захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб;
- державного нагляду за збором та веденням обліку Єдиного соціального внеску;
- відповідальності платників Єдиного соціального внеску та органу, що здійснює збір та веде облік Єдиного соціального внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Платниками Єдиного соціального внеску є:
1) роботодавці:
- підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
- фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця);
- фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);
- дипломатичні представництва і консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;
- дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України;
- підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу або компенсацію відповідно до чинного законодавства;
2) працівники - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють:
- на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб;
- у фізичних осіб - підприємців на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;
- у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту);
3) фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підпри-ємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, чи у фізичних осіб - підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб - підприємців, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію їх як підприємців);
4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;
5) особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями;
6) громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах і консульських установах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств, установ та організацій (зокрема міжнародних), утворених відповідно до законодавства України;
7) особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян та отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на такій посаді;
8) працівники воєнізованих формувань, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад аварійно-рятувальної служби, утвореної відповідно до законодавства на постійній основі;
9) військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), особи рядового і начальницького складу;
10) батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;
11) особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності;
12) особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України, органах Міністерства внутрішніх справ України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту;
13) особи, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
14) один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства. Впорядкований перелік платників Єдиного соціального внеску страхування наведено в додатку В.
Облік платників Єдиного соціального внеску ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування. Взяття на облік страхувальників-роботодавців здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Взяття на облік застрахованих осіб здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей.
Єдиний соціальний внесок нараховується:
1) для роботодавців, працівників - громадян України, іноземців та осіб без громадянства, фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, громадян України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах і консульських установах України, філіях, представництвах, осіб, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, військовослужбовців - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України „Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
2) для підприємств, установ, організації, фізичних осіб, які використо-вують найману працю, зокрема військові частини - на суму грошового забезпечення, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності; допомоги або компенсації відповідно до законодавства;
3) для фізичних осіб - підприємців, (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума Єдиного соціального внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток);
4) для фізичних осіб - підприємців які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім’ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума Єдиного соціального внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу;
Для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, Єдиний соціальний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.
Нарахування Єдиного соціального внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Розмір Єдиного соціального внеску для кожної категорії платників, та про
порції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Єдиний соціальний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.
Кошти, що надходять від сплати Єдиного соціального внеску та застосування фінансових санкцій, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Єдиний соціальний внесок для роботодавців встановлюється у відсотках до визначеної бази нарахування Єдиного соціального внеску відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.
Клас професійного ризику виробництва
Розмір
єдиного
внеску
Клас професійного ризику виробництва
Розмір
єдиного
внеску
Клас професійного ризику виробництва
Розмір
єдиного
внеску

1
36,76
24
37,30
47
38,24

2
36,77
25
37,33
48
38,26

3
36,78
26
37,39
49
38,28

4
36,79
27
37,45
50
38,45

5
36,80
28
37,51
51
38,47

6
36,82
29
37,58
52
38,52

7
36,83
30
37
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
єкт господарської діяльності, який провадить господарську діяльність у декількох видах економічної діяльності, під час визначення розміру Єдиного соціального внеску відноситься до класу професійного ризику виробництва за основним видом його економічної діяльності.
Для бюджетних установ Єдиний соціальний внесок встановлюється у
розмірі 36,3 відсотка визначеної бази нарахування.
Для страхувальників, які отримують винагороди за цивільно-правовими договорами встановлюється Єдиний соціальний внесок у розмірі 34,7 відсотка
визначеної бази нарахування.
Для платників з військових частин та органів, які виплачують грошове забезпечення встановлюється Єдиний соціальний внесок встановлюється у розмірі 34,7 відсотка суми грошового забезпечення.
Єдиний соціальний внесок для найманих працівників – застрахованих осіб встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної бази нарахування єдиного внеску.
Для найманих працівників - інвалідів, які працюють на підприємствах УТОГ, УТОС, Єдиний соціальний внесок встановлюється у розмірі 2,85 відсотка визначеної бази нарахування єдиного внеску.
Для фізичних осіб, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору встановлюється у розмірі 2,6 відсотка винагороди за цивільно-правовими договорами.
Для платників, які працюють на посадах, робота на яких зараховується до стажу, що дає право на одержання пенсії відповідно до законів України „Про державну службу”, „Про наукову і науково-технічну діяльність”, „Про статус народного депутата України”, „Про Національний банк України” тощо, встановлюється Єдиний соціальний внесок у розмірі 6,1 відсотка визначеної бази нарахування.
Єдиний соціальний внесок для військовослужбовців встановлюється у розмірі 2,6 відсотка грошового забезпечення.
Єдиний соціальний внесок для фізичних осіб – підприємців та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної бази нарахування єдиного внеску.
Єдиний соціальний внесок для осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності встановлюється у розмірі 2 відсотки суми допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Єдиний соціальний внесок для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди, встановлюється у розмірі 8,41 відсотка визначеної бази нарахування Єдиного соціального внеску для працюючих інвалідів.
Єдиний соціальний внесок для підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відсотків суми витрат на оплату праці, встановлюється у розмірі 5,3 відсотка визначеної бази нарахування Єдиного соціального внеску (додаток Г).
Суми Єдиного соціального внеску розподіляються за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування пропорційно до сум Єдиного соціального внеску(у відсотках) (додаток Д).
Єдиний соціальний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення Єдиного соціального внеску із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України на день обчислення єдиного внеску.
Обчислення Єдиного соціального внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення Єдиного соціального внеску територіальними органами Пенсійного фонду здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до територіальних органів Пенсійного фонду, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) нараховується Єдиний внесок.
Обчислення Єдиного соціального внеску за минулі періоди здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Сплата Єдиного соціального внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум Єдиного соціального внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.
Для зарахування Єдиного соціального внеску в органах Державного казначейства України відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному територіальному органу Пенсійного фонду. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.
Обслуговування коштів Єдиного соціального внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується Державним казначейством України та Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Розрахункове обслуговування територіального органу Пенсійного фонду здійснюється відповідно до умов договорів між органами Державного казначейства України і власниками рахунків.
Єдиний соціальний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Платники Єдиного соціального внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа
місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Платниками, які мають право на добровільну сплату Єдиного соціального внеску, є:
- фізичні особи - підприємці та особи, які забезпечують себе роботою самостійно - на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та/або від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності;
- члени фермерського господарства, особистого селянського господарства - на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та пенсійне страхування;
- громадяни України, які працюють за межами України, - на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та пенсійне страхування.
Державний нагляд за діяльністю Пенсійного фонду щодо збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та контролю за сплатою здійснюють центральні органи виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та у сфері фінансів.
Рішення органів, уповноважених здійснювати державний нагляд, є обов’язковими для виконання. Рішення органів державного нагляду можуть бути оскаржені в судовому порядку.
У разі якщо Пенсійний фонд прийняв рішення з порушенням законодавства про збір та ведення обліку Єдиного соціального внеску або не виконує вимог законодавства, відповідний орган державного нагляду встановлює факт порушення і визначає строк для його усунення.
Якщо протягом такого строку Пенсійний фонд не усуне порушення, незаконне рішення скасовується органом державного нагляду, а посадові особи, винні в порушенні, притягаються до відповідальності згідно із законом.
Пенсійний фонд зобов’язаний надавати органам державного нагляду документи та інформацію для здійснення ним функцій з державного нагляду.
За ініціативою органів державного нагляду може призначатися аудиторська перевірка діяльності Пенсійного фонду із забезпечення збору та обліку єдиного внеску. Фінансування проведення такої перевірки здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Окремо слід звернути увагу на відповідальність при обчисленні та сплаті Єдиного соціального внеску. Згідно з частиною 11 ст. 25 Закону України „Про збір та облік Єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” та п. 7.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати Єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування територіальні органи Пенсійного фонду України застосовують до платників штрафи, які систематизовано в табл. 4.1.
Загалом слід зауважити, що головною ідеєю прийнятого Закону України „Про збір та облік Єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” поряд із запровадженням Єдиного соціального внеску є створення Державного реєстру соціального страхування (далі Державний реєстр), який уже з 01.01. 2011 р. дасть змогу об’єднати в одному інформаційному фонді (базі) всю необхідну інформацію для поетапної реалізації в Україні єдиної системи соціального страхування.
Таблиця 4.1
Штрафи за порушення правил сплати Єдиного соціального внеску (ЄСВ)
Зміст порушення
Розмір штрафу
Підстава для рішення про застосування
штрафу
Яким документом
оформляють рішення
Пункт закону про ЄСВ/
інструкції
№21-5

Ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік платниками ЄСВ на яких не поширюється дія Закону про держреєстрацію
10 НМДГ (170 грн)
Акт про зазначене порушення, складений у довільній формі
Рішення про застосування штрафних санкцій (додаток 9 до Інструкції №21-5)
п. 1 ч. 11 ст. 25 / пп. 7.2.1

Несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) ЄСВ
10% своєчасно не сплачених сум
Дані карток особових рахунків платників
Рішення про застосування штрафних санкцій (додаток 10 до Інструкції №21-5)
п. 2 ч. 11 ст. 25 / пп. 7.2.2

Донарахування органом Пенсійного фонду України або платником своєчасно не нарахованого ЄСВ
5% зазначеної суми за кожен повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більше 50% суми донарахованого Єдиного соціального внеску
Акт перевірки платника Єдиного соціального внеску чи акт звірки з податковими органами
Рішення про застосування штрафних санкцій (додаток 11 до Інструкції №21-5)
п. 3 ч. 11 ст. 25 / пп. 7.2.3

Неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності
10 НМДГ (170 грн)
Акт про зазначене порушення, складений у довільній формі
Рішення про застосування штрафних санкцій (додаток 12 до Інструкції №21-5)
п. 4 ч. 11 ст. 25 / пп. 7.2.4

Неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховують ЄСВ
Від 8 до 15 НМДГ
(від 136 грн до 255 грн)
Акт перевірки
Рішення про застосування штрафних санкцій (додаток 13 до Інструкції №21-5)
п. 5 ч. 11 ст. 25 / пп. 7.2.5

Несплата, неповна сплата чи несвоєчасна сплата суми ЄСВ одночасно з видачею сум виплат, на які нараховують ЄСВ (авансові платежі)
10% таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум
Акт перевірки
Рішення про застосування штрафних санкцій (додаток 14 до Інструкції №21-5)
п. 6 ч. 11 ст. 25 / пп. 7.2.6


Державний реєстр, у відповідності до норм згаданого закону, - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Державний реєстр створюється для забезпечення:
- ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації;
- накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками Єдиного соціального внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування;
- нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Ведення Державного реєстру здійснюється на підставі положення про Державний реєстр, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Джерелами формування Державного реєстру є відомості, що надходять до Пенсійного фонду від:
- державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; платників єдиного внеску; застрахованих осіб;
- фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування;
- державних органів реєстрації актів цивільного стану;
- органів державної податкової служби;
- органів державної статистики; державної служби зайнятості;
- інших підприємств, установ, організацій та військових частин;
- органів Державного казначейства України; територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску;
- інших джерел, передбачених законодавством.
Реєстр страхувальників - автоматизований банк відомостей, створений для ведення обліку платників Єдиного соціального внеску - страхувальників.
До реєстру страхувальників вносяться такі відомості:
1) ідентифікаційний код юридичних осіб (ідентифікаційний номер фізичних осіб - платників податків).
Відомості про осіб, які через релігійні або інші переконання відмовилися від ідентифікаційного номера та мають у паспорті відмітку про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, обліковуються в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики;
2) найменування (для фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які використовують найману працю, - прізвище, ім’я, по-батькові);
3) місцезнаходження (для юридичної особи) та місце реєстрації місця проживання або місце фактичного проживання (для фізичної особи);
4) форма власності;
5) види економічної діяльності, в тому числі основний;
6) клас професійного ризику виробництва;
7) кількість працівників на дату подання звітності та осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами;
8) інша інформація, необхідна для обліку платників, їх зобов'язань та сплати єдиного внеску.
Реєстр застрахованих осіб.
1. Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
2. Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, подаються безпосередньо зазначеними особами.
3. На кожну застраховану особу заводиться персональна облікова картка, до якої включаються такі відомості:
1) умовно-постійна частина картки: номер посвідчення застрахованої особи (набирає чинності з 1 січня 2014 року); прізвище, ім’я та по-батькові на момент подання відомостей до Пенсійного фонду; дата народження; стать; серія, номер і назва документа, з якого взято відомості для персональної облікової картки; громадянство; номер телефону (за згодою); відмітка про смерть;
2) частина картки, що відображає загальний страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого Єдиного соціального внеску та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страху-вання: ідентифікаційний номер платника (крім осіб, які через релігійні або інші переконання відмовилися від ідентифікаційного номера); рік, за який внесено відомості; розмір Єдиного соціального внеску за відповідний місяць; сума сплаченого Єдиного соціального внеску за відповідний місяць; позначка про особливі умови праці, що дають право на пільги із загальнообов'язкового державного соціального страхування; сума виплат (доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць; кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць; інша інформація, необхідна для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування;
3) частина картки, що відображає здійснення виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Персональна облікова картка застрахованої особи зберігається в Пенсійному фонді протягом усього життя особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових та/або електронних носіях за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперового та електронного документів.
4. Державний орган реєстрації актів цивільного стану за формою, вста-
новленою відповідно до законодавства, протягом десяти робочих днів після реєстрації смерті особи подає відповідні відомості територіальному органу Пенсійного фонду.
5. Зміни та уточнення вносяться до відомостей реєстру застрахованих осіб у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
6. Відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого Єдиного соціального внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

3. Державний нагляд у сфері управління коштами соціального страхування
Нова організація системи соціального захисту населення вже дозволила зробити перехід від бюджетного до страхового принципу фінансування окремих напрямів соціальних видатків, створити нові механізми управління коштами соціального страхування на основі паритетності представників від застрахованих осіб, роботодавців та держави. Позитивні результати з початку запровадження системи загальнообов’язкового державного соціального страхування були відчутні майже відразу. Регулярно стала здійснюватися виплата матеріального забезпе-чення безробітних, ліквідовано заборгованість з виплати допомог з тимчасової непрацездатності, забезпечена регулярність поточних виплат постраждалим на виробництві і значно зменшена заборгованість з виплати заподіяної шкоди минулих років. Збільшилася кількість страхувальників, які до створення фондів не реєструвалися як платники внесків.
У відповідності до діючого законодавства в сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування, керування соціальними фондами здій-снюють правління і виконавчі дирекції страхових фондів.
До складу правління страхових фондів входять по 15 представників держави, застрахованих осіб і роботодавців, що виконують свої обов'язки на суспільних засадах. Представники від держави призначаються Кабінетом Міністрів України, представники застрахованих осіб і роботодавців обираються сторонами самостійно.
Дирекція страхового фонду є виконавчим органом правління фонду, що забезпечує реалізацію його рішень. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду і його відділень є виконавчі дирекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі (рис. 4.2).
Нагляд за діяльністю цільових фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснює Наглядова рада. Вона здійснює контроль стосовно виконання статутних задач і цільовому використанню засобів відпо-відним фондом по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.
З цією метою до складу Наглядової ради входять у рівній кількості (по п’ять осіб) представники від застрахованих громадян, роботодавців і держави. Представники від держави призначаються КМУ, представники від за страхованих осіб і роботодавців обираються (делегуються) сторонами самостійно.
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415
Рис. 4.2. Структура управління державними соціальними фондами в Україні

Державний нагляд у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснює спеціально уповноважений КМУ центральний орган виконавчої влади. В цілому слід визначити, що система управління діяльністю фондами соціального страхування є досить демократичною і продиктованою вимогами часу.
Підсумовуючи проведені дослідження, можна зробити такий висновок, що соціальне страхування в країні взагалі та кожна його складова окремо, переживають складні часи. Однак реформування соціального страхування окремо від економіки в цілому не призведе до яких-небудь результатів. Підвищення рівня виплат безпосередньо пов’язане з підвищенням рівня внесків до Фондів соціального страхування. У той час чисте зростання рівня внесків може призвести до зростання рівня тіньової економіки. Вирішальним фактором в цьому питанні постане податкова система країни. Для підвищення рівня соціального страхування у країні шляхом реформування необхідно об’єднати заходи у наступних напрямках: удосконалити законодавчу базу у сфері соціального страхування, реформувати податкову систему, стимулювати економічну активність населення для зменшення тягаря на державу тощо.

Контрольні питання для обговорення
1. Характеристика основних суб’єктів управління соціальним страхуванням.
2. Роль Єдиного соціального внеску в управлінні процесом формування коштів соціального страхування.
3. Платники Єдиного соціального внеску.
4. Визначення бази для обчислення та ставки Єдиного соціального внеску.
5. Особливості нарахування та сплати Єдиного соціального внеску.
6. Роль, завдання та функції Пенсійного фонду в процесі справляння Єдиного соціального внеску.
7. Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування, призначення, складові, порядок формування.
8. Сучасні особливості державного нагляду у сфері управління коштами соціального страхування.


Тема 5. Страхування тимчасової втрати працездатності
План лекції
1. Сутність, значення та необхідність державного соціального страху-вання з тимчасової втрати працездатності.
2. Особливості діяльності Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
3. Механізм розрахунку та надання допомоги по тимчасовій непрацездатності.
4. Інші види матеріального забезпечення та соціальних послуг.
5. Управління процесом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та перспективи його розвитку в сучасних умовах.
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415 1. Сутність, значення та необхідність державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов’язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ФСС ТВП).
Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування у
зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, виступають застрахована особа, страхувальник та страховик.
Застрахована особа - це найманий працівник, інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Представниками застрахованих осіб є профспілки (їх об’єднання) чи інші уповноважені найманими працівниками органи.
Страхувальник - це: роботодавець для осіб, які працюють на умовах трудового договору на підприємствах або у фізичних осіб; особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та інші особи відповідно до чинного законодавства, що є платниками Єдиного соціального внеску на соціальне страхування.
Страховик - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Роботодавцем виступає власник підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників. Найманим працівником є фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації.
Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи, якщо інше не передбачено законодавством.
Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають:
- особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах; члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів;
- особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які зай-маються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною та іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до ФСС ТВП відповідно до діючого законодавства;
- особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до ФСС ТВП.

2. Особливості діяльності Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
Аналіз рівня формування та використання бюджету ФСС ТВП в Україні
дає підстави загалом свідчити про повноту виконання ним своїх функцій, що полягають у забезпеченні відповідного соціального захисту застрахованих осіб при виникненні страхових випадків пов’язаних із тимчасової втратою такою особою можливостей працювати і підтримувати належний рівень життя і розвитку.
Аналітичні дані вказують на той факт, що за період останніх років бюджет фонду виконувався повністю, як в дохідній так і витратній його частинах.
Оцінка загальної динаміки надходжень та видатків бюджету ФСС ТВП за аналогічний період свідчить одночасно, як про зростання страхових внесків та розмірів соціальних виплат завдяки зростанні розмірів об’єктів для їх розра-хунку (середнього рівня заробітної плати), так і про інші реформи в системі розрахунків за соціальним страхуванням з тимчасової непрацездатності, що сталася вже в 2007 р., а саме складу виплат, що забезпечував Фонд виключали одноразові та щомісячні виплати при народженні дітей, а також допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку. Наслідком чого стала відсутність за останній рік асигнувань з бюджету для здійснення даних виплат через фонд і перехід їх на пряме бюджетне фінансування.
Зважаючи на окреслені зміни в механізмі розрахунків за соціальним страхуванням з тимчасової непрацездатності зазнала змін й загальна структура здійснюваних за рахунок коштів Фонду соціальних виплат застрахованим особам (рис. 5.1).
13 EMBED Excel.Chart.8 \s 1415
Рис. 5.1. Структура видатків бюджету ФСС ТВП України, 2009 р.

Наведений рисунок загалом підтверджує той факт, що із загального обсягу фінансових ресурсів Фонду використаних для задоволення потреб застрахованих осіб у матеріальному забезпеченні та соціальних послугах за 2009 р. в Україні найбільше використано на виплату з тимчасової непрацездатності – 56,4%. Вагоме місце займають також витрати на виплату допомог по вагітності
і пологах та здійснення оздоровчих заходів – 21,0 та 16,3 відсотки відповідно.
Інші напрями використання коштів бюджету Фонду за своїм абсолютним розміром значно поступаються трьом, вже згаданим. Заслуговує на увагу лише той факт, що частка витрат на утримання структурних органів ФСС ТВП, яка за останні три роки постійно зростала і на кінець 2009 р. становила 258,3 млн. грн., або майже 5 відсотків сумарних видатків.

3. Механізм розрахунку та надання допомоги по тимчасовій непрацездатності
За загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, починаючи з 2007 року надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:
1) допомога з тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);
2) допомога з вагітності та пологів;
3) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);
4) забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їхніх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми).
Матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору, та членам кооперативів, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених ними страхових внесків.
Витрати на матеріальне забезпечення та соціальні послуги страхувальники-роботодавці здійснюють в рахунок коштів ФСС ТВП з відповідним урахуванням проведених витрат при сплаті страхових внесків на соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності.
Страхувальники-роботодавці не мають права припиняти виплату допомоги у випадках, коли сума нарахованих страхових внесків та інших платежів до ФСС ТВП не покриває фактичних витрат з виплати допомоги. Якщо витрати, проведені страхувальником, за звітний квартал перевищують нараховану суму страхових внесків та інших платежів, то різниця між сумою витрат і сумою страхових внесків зараховується в рахунок сплати наступного кварталу.
Якщо ж витрати не можуть бути покриті страховими внесками і в наступному кварталі, то сума перевищення, з урахуванням очікуваного результату в наступному кварталі, відшкодовується страхувальнику-роботодавцю органом реєстрації. Всі розрахунки по коштах ФСС ТВП між органом реєстрації та страхувальником проводяться за безготівковими розрахунками.
Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку
виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.
Даний порядок затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266. Для розрахунку соціальних виплат визначається середня заробітна плата. Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.
Розрахунковим періодом для застрахованих осіб є останні 6 календарних місяців, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувались страхові внески менш як 6 календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці, за які сплачено страхові внески.
Середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється, виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами.
Середній доход добровільно застрахованої особи обчислюється, виходячи із суми оподатковуваного доходу (прибутку), з якого сплачувалися страхові внески.
До середньої заробітної плати (доходу) включається заробітна плата у межах максимальної величини заробітної плати та оподатковуваного доходу, з якого сплачуються страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Якщо перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку або якщо страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається, виходячи із місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку.
У випадках, не пов'язаних із застосуванням підсумованого обліку робочого часу, для розрахунку страхових виплат застосовується середньоденна заро-бітна плата (доход).
Середньоденна заробітна плата (доход) обчислюється шляхом ділення на-
рахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу), з якої сплачувалися страхові внески:
- на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді - за соціальним страхуванням з тимчасової втрати працездатності (крім розрахунку страхових виплат добровільно застрахованим особам) та для оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;
- на кількість календарних днів за розрахунковий період (без урахування святкових і неробочих днів, встановлених законодавством) - для добровільно застрахованих осіб за всіма видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Для розрахунку застрахованій особі, якій встановлено підсумований об-
лік робочого часу, страхових виплат та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця застосовується середньо-годинна заробітна плата. Вона обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати на кількість відпрацьованих годин застрахованою особою за певний період.
Допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві; необхідності догляду за хворою дитиною (хворим членом сім'ї) тощо.
Важливим є те, що не завжди компенсація втрати заробітку на період тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, що оформляється відповідним лікарняним листом, здійснюється в повному обсязі, а її розмір залежить від терміну перебування застрахованої особи в системі соціального страхування, тобто страхового стажу (рис. 5.2).
Допомога на період тимчасової непрацездатності.
Допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:
- тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;
- необхідності догляду за хворою дитиною;
- необхідності догляду за хворим членом сім’ї;
- догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;
- карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;
- тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижче оплачувану роботу;
- протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;
- санаторно-курортного лікування.
Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більш як на 75
календарних днів протягом календарного року.
Перші п’ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми оплачуються власником чи уповноваженим органом за рахунок коштів підприємства, організації за основним місцем роботи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Допомога з тимчасової непрацездатності із догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина – за висновком лікаря - потребує догляду, але не більш, як за 14 календарних днів. Допомога із тимчасової непрацездатності із догляду за хворою дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує стаціонарного лікування, виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час її перебуван-
ня в стаціонарі разом з хворою дитиною.
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415
*включаючи допомогу по догляду за хворою дитиною
Рис. 5.2. Механізм здійснення матеріального забезпечення за умов тимчасової втрати працездатності

Допомога з тимчасової непрацездатності по догляду за хворим членом сім’ї (крім хворої дитини віком до 14 років) надається застрахованій особі з першого дня, але не більш, як на 3 календарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім'ї та побутових обставин, – не більш як
на 7 календарних днів.
Допомога з тимчасової непрацездатності не надається:
1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при
вчиненні нею злочину;
2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи, тих чи інших обов'язків або симуляції хвороби;
3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
5) у разі тимчасової непрацездатності в зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп’янінням;
6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.
Застраховані особи, які в період отримання допомоги з тимчасової непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з’являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи МСЕК, втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встанов-люється рішенням органу, який призначає допомогу з тимчасової непрацездатності.

4. Інші види матеріального забезпечення та соціальних послуг
Допомога з вагітності та пологів.
Допомога з вагітності та пологів надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.
Допомога з вагітності та пологів застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнення пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до І - IV категорій осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога з вагітності та пологів виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі у повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.
Допомога з вагітності та пологів виплачується застрахованій особі, яка усиновила дитину протягом двох місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження, за період з дня усиновлення та до закінчення 56 календарних днів (70 календарних днів у разі одночасного усиновлення двох і більше дітей, 90 календарних днів - для жінок, віднесених до І - IV категорій осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи).
Допомога з вагітності та пологів надається застрахованій особі у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу), обчисленої за шість останніх місяців, і не залежить від страхового стажу.
Сума допомоги з вагітності та пологів працівниці підприємства розраховується як добуток її середньоденної (середньогодинної) заробітної плати та кількості робочих днів (годин), що припадають на період відпустки працівниці
з вагітності та пологів.
До розрахунку допомоги з вагітності та пологів приймаються не всі календарні, а лише робочі дні. Це пояснюється безпосередньо метою виплати допомоги - компенсувати застрахованій жінці втрату її заробітної плати.
Допомога з вагітності та пологів не включається до сукупного оподатковуваного доходу працівниці, а тому не обкладається внесками до соціальних фондів.
Допомога на поховання.
Допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів її сім'ї, які перебували на її утриманні: дружини (чоловіка); дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та онуків - за умови, що вони не мають працездатних батьків), а також студентів та учнів середніх професійно-технічних і вищих навчальних закладів з денною формою навчання - до 23 років; батька, матері; діда та баби за прямою лінією спорідненості.
Допомога надається застрахованій особі, члену її сім'ї або іншим юридичним чи фізичним особам, які здійснили поховання.
Допомога на поховання застрахованої особи призначається сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання, на підставі свідоцтва про смерть, виданого органом реєстрації актів громадянського стану.
Допомога на поховання члена сім'ї застрахованої особи призначається застрахованій особі на підставі свідоцтва про смерть, виданого органом реєстрації актів громадянського стану, та довідки з місця проживання про перебування померлого члена сім'ї на утриманні застрахованої особи.
Розмір допомоги на поховання для застрахованої особи встановлено у фіксованому розмірі (на 01.11.2011р. - 1400 грн.)
Звернутися за допомогою, що виплачується з бюджету ФСС ТВП, можна коли завгодно, оскільки строків давності немає. Суму допомоги визначають на дату смерті. Виплачують цю допомогу не пізніше дня, наступного за днем звернення.
Допомога на поховання безробітного призначається Фондом соціального
страхування на випадок безробіття. Розмір допомоги визначено на рівні про-житкового мінімуму для працездатної особи (на 01.11.2011р. - 941 грн.)
Допомога на поховання з місцевих бюджетів надається місцевими органами влади у разі смерті: аспіранта, докторанта, клінічного ординатора, студента вузу І - IV рівня акредитації стаціонарної форми навчання, учня професійно-технічного навчального закладу.
Розмір допомоги на поховання за рахунок коштів підприємства встановлює його керівник. Допомогу на поховання не виплачують у разі: смерті особи, яка знаходилась на повному державному утриманні (крім ситуацій, коли поховання здійснюють члени сім'ї або інші особи); викидня; смерті осіб, поховання яких провадять за кошти державного бюджету.
Суми допомоги на поховання працівника (члена його сім'ї) не можна відносити до витрат підприємства, навіть якщо її виплачують на підставі колективного (трудового) договору.
Порядок планування, обліку та видачі путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей, придбаних за рахунок коштів ФСС ТВП.
Для забезпечення відновлення здоров’я застрахована особа та члени її сім'ї мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах.
Правління ФСС ТВП щорічно розглядає та затверджує план розподілу путівок для застрахованих осіб і членів їх сімей, граничну вартість путівки на ліжко-день у санаторно-курортних закладах, а також розмір часткового фінансування на оздоровлення дітей в дитячих оздоровчих закладах.
Питання фінансування оздоровчих закладів вирішуються правліннями відділень ФСС ТВП за поданням профспілкових органів, комісій із соціального страхування підприємств, установ, організацій та робочих органів відділень.
Для санаторіїв-профілакторіїв, які частково фінансуються за рахунок коштів ФСС ТВП, гранична вартість путівки на ліжко-день вирішується їх власниками з урахуванням пропозицій комісій із соціального страхування та затверджується виконавчими дирекціями відділень.
Асигнування на придбання путівок для застрахованих осіб і членів їх сімей плануються в бюджеті ФСС ТВП в межах коштів, передбачених статтею „Оздоровчі заходи”.
Плани розподілу путівок відділень ФСС ТВП затверджуються на правліннях відділень в двотижневий строк після отримання затвердженого правлінням плану на наступний рік і доводяться до робочих органів відділень, котрі доводять план розподілу путівок до страхувальників.
Застрахованій особі путівка дається за основним місцем роботи на підставі рішення комісії із соціального страхування. Застрахована особа отримує її в бухгалтерії страхувальника, яка здійснює облік путівок.
Слід зазначити, що Законом України „Про збір та облік Єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” затверджено новий Порядок фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності страхувальників та інших отримувачів страхо-
вих коштів.
У відповідності до нього фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.
Підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.
Районні, міжрайонні, міські виконавчі дирекції відділень Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих
днів після надходження заяви.
У разі якщо сума отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення, невикористані страхові кошти повертаються до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів.
При цьому, страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.
Страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів у відповідному органі Державного казначейства України в порядку, встановленому Державним казначейством України.
Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.
Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок у відповідному органі Державного казначейства України, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.
Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
У разі порушення провадження у справі про банкрутство страхувальника-роботодавця страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, повертаються до районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції відділення Фонду, яка в подальшому забезпечує надання матеріального забезпечення застрахованим особам. Фінансування такого страхувальника виконавчою дирекцією відділення Фонду припиняється.
Часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, дитячих оздоровчих закладів здійснюється Фондом у порядку, встановленому правлінням Фонду.
Часткова плата за путівки на санаторно-курортне лікування перерахо-вується страхувальниками до органу Фонду, який надав путівку, в порядку, встановленому правлінням Фонду.
Окремо слід розглянути дві виплати, які до 2007 р. здійснювались в даній
системі соціального страхування.
Допомога при народженні дитини.
Застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) при народженні дитини надається одноразова допомога. У разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.
При народженні мертвої дитини допомога при народженні дитини не надається.
Допомога при народженні дитини надається застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) у розмірі, що встановлюється правлінням ФСС ТВП, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановлено-
го законом.
За раніше прийнятим законодавством строк звернення за отриманням допомоги при народженні дитини становив 6 місяців. Проте Законом України №2240-ІІІ, що набрав чинності з 1 січня 2001 р., строків звернення за допомогою не передбачено, однак допомога виплачується в розмірі, який був на момент народження дитини.
Підставою для нарахування і виплати допомоги є: свідоцтво про народження дитини, видане органом реєстрації актів цивільного стану; заява про виплату допомоги.
Розмір допомоги встановлюється відповідними постановами правління. Починаючи з 2011 р. допомога при народженні дитини встановлюватиметься кратно розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, діючому на момент призначення допомоги (на 01.01.2011р. – 816 грн.) і дорівнюватиме:
- при народженні першої дитини – 22 прожиткових мінімумів;
- при народженні другої дитини – 45 прожиткових мінімумів;
- при народженні третьої і кожної наступної дитини – 90 прожиткових мінімумів.
При цьому, одноразово буде виплачуватись сума рівна 9 прожитковим мінімумам, решта рівними частинами протягом: 12 місяців (перша дитина), 24 місяців (друга дитина); 36 місяців (третя і кожна наступна дитина).
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Право на допомогу із догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Зазначена допомога надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення, яке частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період відпустки із догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Допомога із догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням ФСС ТВП, але не більше 75% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом.
Підставою для нарахування допомоги є наказ роботодавця про надання застрахованій особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, відпустки із догляду за дитиною. Для надання відпустки усиновителям необхідна копія рішення суду про усиновлення; для надання відпустки опікунам - рішення відповідних органів про встановлення опіки.
Допомога виплачується за місцем роботи щомісяця у терміни, встановлені для видачі зарплати. На відміну від допомоги при народженні дитини, розмір допомоги із догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку змінюється залежно від установлення такого розміру постановами правління ФСС ТВП.
Розмір допомоги із догляду за дитиною не фіксується на рівні розміру допомоги, встановленої на день, коли застраховану особу було відправлено у відпустку із догляду за дитиною, а змінюється протягом її перебування в цій відпустці.
Станом на 01.11. 2011 р. розмір допомоги дорівнює різниці між 100% про-
житкового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше як 130 грн.

5. Управління процесом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та перспективи його розвитку в сучасних умовах.
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює:
- керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;
- провадить збір і акумуляцію страхових внесків й інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг;
- забезпечує надання допомог та соціальних послуг, а також здійснює контроль за використанням коштів.
Найвищим органом ФСС ТВП є його правління, яке працює на громадських засадах. Контроль за цільовим використанням коштів соціального страхування здійснює Наглядова рада, до складу якої входять представники від держави, профспілок і роботодавців.
Основними завданнями ФСС ТВП є:
- забезпечення надходження та акумуляції збору на обов’язкове соціальне страхування та інших коштів, призначених для фінансування видатків на виплату допомоги з тимчасової непрацездатності, інших видів допомоги, встановлених законодавством, а також на санаторно-курортне лікування та оздоровлення працюючих і членів їх сімей;
- контроль за цільовим використанням коштів, що знаходяться на рахунку ФСС ТВП;
- здійснення організаційно-управлінських заходів щодо забезпечення виплати допомоги із соціального страхування, оплати витрат на санаторно-курортне лікування і оздоровлення працюючих та членів їх сімей.
Управління ФСС ТВП здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Управління провадять правління та виконавча дирекція. В АР Крим, областях та в містах Києві і Севастополі безпосереднє управління здійснюють правління та виконавча дирекція від-
повідних відділень.
До складу правління входять по 15 представників держави, застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов'язки на громадських засадах. Представники від держави призначаються Кабінетом Міністрів України, представники застрахованих осіб та роботодавців обираються (делегуються) сторонами самостійно. Строк повноважень членів правління становить шість років і закінчується в день першого засідання нового складу правління.
Наглядова рада ФСС ТВП, яка діє відповідно до законодавства України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів.


Контрольні питання для обговорення
1. Сутність та необхідність соціального страхування тимчасової втрати працездатності.
2. Сучасні особливості діяльності Фонду соціального страхування з тим-
часової втрати працездатності.
3. Порядок розрахунку середньої заробітної плати для призначення допомог по тимчасовій втраті працездатності.
4. Особливості нарахування та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності.
5. Механізм надання допомоги по вагітності та пологах.
6. Нарахування допомоги на поховання застрахованих осіб, призначення та особливості виплати.
7. Інші виплати за соціальним страхуванням тимчасової втрати працездатності.
8. Допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дітьми до 3-х років, як виплати суміжні із системою соціального страхування тимчасової непрацездатності.


Тема 6. Медичне страхування
План лекції
1. Становлення та розвиток медичного страхування в Україні.
2. Сутність, завдання та сучасні форми медичного страхування.
3. Характеристика ринку добровільного медичного страхування в Україні.
4. Перспективи розвитку обов’язкового медичного страхування в Україні.






1. Становлення та розвиток медичного страхування в Україні
На сьогоднішній день в Україні гостро постала проблема пошуку нових шляхів фінансування системи охорони здоров’я. Організація охорони здоров’я, яка забезпечує право кожного громадянина на одержання медичної допомоги, може бути забезпечена системою страхової медицини, яка повинна вирішувати питання гарантованості та доступності медичних послуг для широких верств населення, а також залучення додаткових ресурсів у сферу охорони здоров’я.
Медичне страхування - це форма соціального захисту населення щодо охорони здоров’я, пов’язана з компенсацією витрат громадян на медичне обслуговування, а також система організаційних та фінансових заходів щодо забезпечення діяльності страхової медицини. Воно передбачає страхування на випадок втрати здоров’я з будь-якої причини і має певні переваги перед приватними і державними системами, а також відомчою медициною, забезпечуючи більшу доступність, ясність і повноту щодо задоволення різноманітних потреб
населення в наданні медичних послуг.
Медичне страхування є одним із важливих видів соціального страху-вання. Воно зародилося в Україні ще в середині XIX ст. у вигляді обов’язкового медичного страхування. Передумовою виникнення цієї форми страхування став період, коли в царській Росії 26 серпня 1866 р. в зв’язку із настанням епідемії холери було прийнято тимчасове положення, згідно з яким власники фабрик і заводів зобов’язувалися організовувати для своїх робітників лікарні (із розрахунку 1 ліжко на 100 людей), що дало початок формуванню фабрично-заводської медицини, в тому числі і в Україні. Однак це положення виконувалося незадовільно. Так, у 80-х рр. XIX ст. в семи українських губерніях із дев’яти медичною допомогою було охоплено лише 15% робітників усіх підприємств. У таких умовах з метою забезпечення соціальної допомоги, в тому числі і медичної, робітники змушені були самостійно знаходити механізми соціального захисту через створення різноманітних страхових товариств та кас взаємодопомоги.
Отже, медичне страхування і страхова медицина в Україні своєю появою завдячують фабрично-заводській медицині, і проявом цього стало виникнення лікарняних кас, які вже на той час існували в Німеччині та інших країнах Європи.
Однією з перших лікарняних кас, що була створена на страхових засадах для надання медичної допомоги, була лікарняна каса у Миколаєві.
Відомо, що в кінці XIX - початку XX ст. запровадження медичного страхування як системи соціального страхування стало невід’ємною вимогою політичного робітничого руху в Україні. Царський уряд після революційних подій 1905 р. був змушений почати розробку проекту Закону „Про соціальне страхування” й одночасно, не чекаючи його прийняття, дозволив робітникам організовувати лікарняні каси або ощадні каси забезпечення.
Прийнятий у 1912 р. Державною думою Закон „Про соціальне страхування на випадок хвороби” став результатом колективної боротьби робітників, лікарів і прогресивної громадськості. Попри всі його вади цей закон уперше в Російській імперії та на території України надав поняттю „лікарняні каси” нормативну базу і затвердив їх статут. З цього часу вони є організаційними осередками надання медичної допомоги за страховим принципом. Цей закон поклав початок формуванню системи страхової медицини дореволюційного періоду в Україні.
Згідно з положенням про страхування, яке функціонувало в Україні на той час, джерелами фінансування системи медичного страхування, що здійснювалося через лікарняні каси, були фонди соціального страхування. Їх кошти формувалися із внесків промисловців, самих робітників-членів лікарняних кас, на частку яких припадало 60% усіх витрат, а також надходжень від страхових товариств.
Розвиток медичного страхування в Україні в 1991 - 2001 р. відбувався в умовах формування страхового законодавства в рамках правової бази незалежної держави. Умовно його можна поділити на два періоди:
1 період: з 1991 р. по 1996 р. - період створення перших законодавчих ак-
тів щодо регулювання діяльності на страховому ринку.
Своєрідною „медичною конституцією” на той час стали „Основи законодавства України про охорону здоров’я”, прийняті Верховною Радою України у листопаді 1992 р. Вони визначали правові, професійні, економічні, організаційні засади охорони здоров’я та стратегічні напрями реформування галузі.
2 період: з 1996 р. по 2001 р. - започаткований прийняттям Верховною Радою України Закону України „Про страхування” від 7 березня 1996р. та ряду інструкцій, постанов і нормативних актів, що дозволили регулювати діяльність страхових організацій на страховому ринку України.
У цьому ж році, 28 червня, був прийнятий основний закон держави - Конституція, яка забезпечила право кожного громадянина на охорону здоров’я, медичну допомогу і медичне страхування.
Проте наприкінці другого тисячоліття Закон України „Про страхування” значною мірою вичерпав себе і став стримувати подальший розвиток страхової системи в державі. Тому Верховна Рада України забезпечила якісну та відкриту підготовку нової редакції Закону України „Про страхування”, в основу якої було покладено систематизований підхід щодо діяльності страхових компаній з урахуванням міжнародних стандартів.
Новий Закон „Про внесення змін до Закону України „Про страхування”, прийнятий 4 жовтня 2001 р., регламентує здійснення медичного страхування в двох формах – обов’язковій і добровільній.
Пріоритетним видом страхування для багатьох страхових компаній стало добровільне медичне страхування, яке згідно із законодавством здійснюється як
безперервне страхування здоров’я.
Обов’язкове медичне страхування через відсутність чіткої законодавчої бази розвитку не набуло. На сьогодні, воно перебуває на стадії законопроектів, що активно обговорюються протягом тривалого часу представниками охорони здоров'я і органів державної влади.
Дослідження світового досвіду фінансування сфери охорони здоров’я дає підстави виділити три форми його здійснення: бюджетну, соціальну, приватну. Бюджетна система охорони здоров’я найвиразніше була представлена в СРСР. В свою чергу, соціальна форма фінансового забезпечення медичного страху-вання притаманна переважній більшості країн західної Європи, а приватна - для США.
Відмінність між ними проявляється в особливостях організації та здійс-
нення заходів із фінансування охорони здоров’я. Так бюджетна система фінансування передбачає використання коштів податкових надходжень до бюджету, результатом чого є недостатній рівень стабільності фінансового забезпечення охорони здоров’я. В свою чергу, соціальна система фінансування заходів з охорони здоров’я базується на сукупному використанні коштів акумульованих від цільових внесків підприємств, працівників та дотацій держави. Важливо зазначити, що для соціальної системи характерне співіснування державних і приватних систем охорони здоров’я. Наприклад, у Німеччині передбачена можливість виходу певної категорії населення з державної системи та її участь у приватному страхуванні за умови контролю держави за його якістю. У Франції, зокрема, державна система не забезпечує повного відшкодування вартості лікування, що спонукає населення брати участь у приватному страхуванні. У Великій Британії поряд із тим, що все населення застраховане державою, у випадках, коли державна система не влаштовує громадян, з метою поліпшення обслуговування вони мають змогу взяти участь у приватному страхуванні [49].
Серед всіх завдань реформ охорони здоров’я в зазначених країнах про-відне місце займала реформа фінансування. І тому в основу таких змін було поставлено досягнення загальної доступності всіх видів медичної допомоги, підвищення ефективності охорони здоров’я, зміцнення міжгалузевої взаємодії з широкою участю населення, що має бути обов’язково застосовано і в Україні. Це дасть передумови для певного вирівнювання фінансових можливостей аграрних підприємств і підприємств інших галузей по задоволенню комплексу послуг в сфері охорони здоров’я.

2. Сутність, завдання і форми медичного страхування
Відсутність відповідного інституту правового забезпечення є головною перешкодою, що не дозволяє віднести медичне страхування до групи державного (обов’язкового), і на сьогодні, воно є складовою приватного (добровільного) соціального страхування. Адже фінансування охорони здоров’я на засадах соціального страхування засноване на цільових внесках підприємств, працівників та державних субсидіях. При цьому страхові внески є переважаючим джерелом надходжень і традиційно сплачуються з доходів.
Крім того існують інші перешкоди для таких змін. Так, держава не в змозі виділяти кошти в таких розмірах, які б забезпечували надання медичних послуг за постійно зростаючими якісними та кількісними показниками. Одночасно наявність лише одного джерела фінансування забезпечення охорони здоров’я повністю усуває конкурентні мотиви щодо діяльності цих установ.
Однак, слід зазначити, що на рівні з бюджетним фінансуванням охорони здоров’я платна медицина теж має свої вади. Перш за все вона недоступна для громадян із низькими доходами. Саме тому, жодна країна в світі не використовує як платну, так і безплатну медичну допомогу в чистому вигляді. Платні медичні послуги є скоріше елементом, що характеризує повноту ринку лікувальних послуг.
Виходячи з цього в провідних країнах світу набув поширення метод фінансового забезпечення медичних послуг за допомогою функціонування відповідних страхових фондів, тобто шляхом запровадження медичного страхування і утвердження його в ранзі загальнообов’язкового державного соціального страхування, що свідчить про паритетну участь у його здійсненні як страхувальників і застрахованих осіб, так і держави. Їх досвід підтверджує, що успішне надання медичних послуг населенню можливе лише при наявності декількох джерел фінансування, найпомітнішими з яких, на сьогодні, є – бюджет, кошти громадян і, насамперед, медичне страхування.
Медичне страхування передбачає страхування на випадок втрати здоров'я з будь-якої причини. Воно має певні переваги перед приватними і державними системами, а також відомчою медициною, забезпечуючи більшу доступність, ясність і повноту щодо задоволення різноманітних потреб населення в наданні медичних послуг. Об'єктом медичного страхування є майнові інтереси, пов'язані з життям і здоров'ям громадян, а його метою - забезпечення застрахованим особам при виникненні страхового випадку права на отримання медичної допомоги за рахунок нагромаджених коштів та фінансування профілактичних заходів. Медичне страхування поділяється за формами на обов’язкове і добровільне (рис. 6.1).
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415
Рис. 6.1. Механізм здійснення медичного страхування
в обов’язковій та добровільній формах

Застраховані особи мають укладати відповідні договори, згідно з якими вони мають право на одержання медичних послуг. При укладанні договору страховик видає страхувальникові страховий договір, а застрахованому - страховий поліс, який має силу договору.
Обов’язкове медичне страхування охоплює практично все населення і задовольняє основні першочергові потреби, але воно не може охопити весь обсяг ризиків. Тому незадоволений страховий інтерес реалізується організацією добровільного медичного страхування, що доповнює обов’язкове.
Добровільне медичне страхування забезпечує страхувальникові (застрахованому) гарантії повної або часткової компенсації додаткових витрат, які виникають при зверненні в медичні заклади і головною метою ставить гарантування застрахованим особам при виникненні страхового випадку оплату вартості медичних послуг за рахунок коштів страхових резервів, а також фінансувати профілактичні заходи.
Добровільне медичне страхування базується на залученні вільних коштів підприємств, організацій і населення до сфери охорони здоров’я, а його суб’єк-тами, як і при обов’язковому, є страховики, страхувальники, застраховані особи
і медичні установи, окрім страхового фонду.
Страхові внески при здійсненні медичного страхування залежать від обраної програми, рівня страхового забезпечення, строку страхування, тарифної ставки та інших умов, передбачених договором страхування. Вони встанов-люються у відсотках до страхової суми і можуть бути сплачені одноразово або періодично протягом терміну страхування.

3. Характеристика ринку добровільного медичного страхування в Україні
В Україні медичне обслуговування можна поділити на три сектори:
1) державна медицина;
2) приватна медицина;
3) тіньова медицина.
Цілком закономірно, що в нашій державі історично об’єктивним і економічно необхідним став розвиток страхової медицини на засадах ДМС.
ДМС як важливий елемент страхової медицини забезпечує право кожного громадянина на одержання медичної допомоги.
Його соціально-економічне значення полягає в тому, що воно доповнює гарантії, надані в рамках соціального страхування до максимально можливих у сучасних умовах стандартів (оплата дорогих видів лікування і діагностики, застосування найбільш сучасних медичних технологій, забезпечення комфортних умов лікування тощо).
В Україні згідно з чинним законодавством практичного поширення набули дві форми ДМС - безперервне страхування здоров’я і страхування здоров’я на випадок хвороби.
Безперервне страхування здоров’я - вид страхування, при якому застрахованій особі надаються медичні послуги з наступною їх оплатою страховою компанією (за рахунками, виставленими лікувальними закладами, і в рамках страхової суми).
Страхування здоров’я на випадок хвороби - вид страхування, при якому кожна хвороба оцінена у грошовому виразі. При виникненні страхової події застрахована особа отримує страхове відшкодування через касу страхової компанії.
На вітчизняному ринку ДМС діють більше 60 страхових компаній, що мають різні можливості, досвід і авторитет. Найбільш відомі з них - це Державна акціонерна страхова компанія „Укрінмедстрах”, закрите акціонерне това-риство „Акціонерна страхова компанія „Остра-Київ”, відкрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Алькона”, відкрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Оранта-Донбас”, закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Кредо-Класик”, закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Надра”, закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Укрнафтотранс” та інші.
Кожна страхова компанія прагне принести в страховий бізнес щось своє, що вигідно вирізнятиме її серед конкурентів.
Програми, які пропонують страхові компанії з ДМС, можна поділити на
чотири основні категорії:
- поліклінічне обслуговування, в тому числі аптечне;
- стаціонарне обслуговування;
- послуги невідкладної швидкої медичної допомоги;
- стоматологія.
Отже, перевагами ДМС щодо отримання медичної допомоги перед державними і приватними структурами, а також відомчою медициною є:
- забезпечення більшої доступності, якості і повноти щодо задоволення різноманітних потреб населення в наданні медичних послуг;
- у випадку порушення лікувально-профілактичними закладами стандартів медичних послуг страхова компанія може частково або повністю не оплачувати вартість таких послуг;
- застрахованій особі не потрібно робити будь-яких фінансових розрахунків, бо з медичною установою за фактом надання медичних послуг розрахо-вується страхова компанія.

4. Перспективи розвитку обов’язкового медичного страхування в Україні
Ефективне запровадження обов’язкового медичного страхування неможливе без створення відповідної законодавчої бази. На сьогоднішній день в Україні існують чотири альтернативних проекти законів, що стосуються запровадження системи обов’язкового медичного страхування. Узагальнивши змістовне наповнення цих законодавчих актів можемо поділити їх на дві групи: ті, які базуються на концепції соціального страхування і передбачають створення ще одного національного страхового Фонду; ті, що базуються на концепції обов’язкового цивільного (комерційного) страхування та орієнтовані на створення конкурентного ринку обов’язкового медичного страхування за участю багатьох конкуруючих комерційних страхових компаній.
Характерною ознакою першої групи законопроектів є передбачена можливість, на рівні КМУ чи Верховної Ради, затвердження переліку медичних послуг, на які мають право застрахованої особи. Крім того, в цих законах здійснено спробу чіткого розподілу переліку послуг на ті, вартість яких буде покриватися за рахунок коштів відповідного соціального фонду та чіткого визначення переліку послуг, здійснення яких не фінансуватиметься коштами обов’язкового медичного страхування з одночасним визначенням інших, ніж обов’язкове ме-
дичне страхування, джерел фінансування.
В свою чергу, інша група проектів законодавчого забезпечення медичного страхування передбачає створення фонду взаємного страхування – лікарняної каси у кожному територіальному районі країни на обов’язкову сплату внесків у таку касу кожним членом територіальної громади. Кошти з такої каси можуть витрачатися лише на утримання сімейного лікаря, який надає первинну допомогу членам громади. Оплата ж спеціалізованої медичної допомоги передбачається здійснюватись за кошти обов’язкового медичного страхування, яке здійснюють конкуруючі комерційні страхові компанії. Така організація фінансування, на наше переконання, має яскраво виражений недолік, адже навіть у загальному вигляді не можливо встановити обсяги медичної допомоги, на яку може розраховувати застрахована особа. Крім того, дана низка законопроектів не передбачає визначення порядку оцінки вартості медичних послуг, що на-дається застрахованим особам. Зрозуміло, що обидва запропоновані напрямки розвитку медичного страхування мають як позитивні, так і негативні риси, проте обидва мають всі підстави на подальший розвиток.
Статистичні дані свідчать, що в Україні станом на кінець 2007 р. в се-редньому на лікування одного хворого, що проживає в місті виділяється 527 грн, а на жителя села взагалі 308 грн, для порівняння в США цей показник становить 4887 доларів, в Німеччині 2920 доларів [11, с. 101]. В той же час порівняно невисокий рівень доходів переважної більшості працюючих різних галузей не дозволяє активно розвивати страхову медицину на комерційних засадах, тобто у добровільній формі.
Зваживши на запропоновані підходи до розвитку страхової медицини, а також враховуючи стан медичного обслуговування сільських жителів, вважаємо виправданим прискорення процесів законодавчого закріплення і введення медичного страхування на засадах загальнообов’язкового державного соціального.
Зрозуміло, що такі зміни відразу загострять проблему зростання сукупного навантаження на страхувальників та застрахованих осіб через появу додаткових страхових тарифів для медичного страхування. І тому важливим є комплексний підхід і використання всієї методології актуарних розрахунків з метою встановлення таких розмірів страхових тарифів, які б з одного боку забезпечили формування необхідних обсягів фінансових ресурсів для фінансування медичного обслуговування застрахованих при настанні страхових випадків, а з іншого не стали настільки обтяжливими для платників, щоб ті не постали перед проблемою неможливості їх сплати у визначених розмірах і у встановлені терміни.
При цьому не меншої ваги має факт недопущення зростання обсягів адміністративних витрат, пов’язаних із необхідністю фінансування утримання ще однієї страхової установи – фонду медичного страхування. Дана стаття витрат і без того є занадто обтяжливою для бюджетів існуючих фондів соціального страхування і має значний вплив на формування розмірів діючих тарифів, що особливо важливо в світлі пропонованих змін. Тому вбачаємо перспективу в поєднанні процесів адміністрування розрахунків за даним видом соціального страхування з іншими, вже існуючими його напрямками, а також можливому зменшенні ставок податку на доходи, що наш погляд, має сприяти також згладжуванню негативної реакції на зростання навантаження на базу обчис-лення страхових внесків за новим обов’язковим напрямком соціального страхування, якою є витрати на оплату праці роботодавця та дохід власне найманого працівника. Одночасно платники страхових внесків повинні мати ефективні засоби контролю використання коштів за призначенням. Оплата надання медичної допомоги має бути тісно пов’язана з кількістю та якістю медичних послуг, а запровадження страхової медицини має чітко виражати державну політику, спрямовану на збереження та зміцнення суспільного здоров’я і лікувальний зак-
лад, а людина з її потребами щодо якісних медичних послуг.
Загалом вважаємо, що розбудова страхової медицини має здійснюватися з добровільної згоди всіх суб’єктів медичного страхування і супроводжуватися покращенням їх фінансових можливостей. Тому звичайно, що запровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування не має чинити перешкод розвитку медичного страхування на комерційних засадах через мережу страхових компаній, цим самим забезпечуючи можливість громадянам із достатньо високим рівнем власних доходів, при бажанні, створювати додаткові фінансові гарантії якісного медичного обслуговування себе і членів своїх сімей.

Контрольні питання для обговорення
1. Сутність, значення та необхідність медичного страхування.
2. Особливості здійснення обов’язкового медичного страхування.
3. Характеристика добровільного медичного страхування.
4. Стан ринку добровільного медичного страхування в Україні.
5. Перспективні напрями розвитку медичного страхування в Україні.


Тема 7. Страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань
План лекції
1. Економічна сутність, необхідність виникнення та особливості розвитку соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
2. Фінансовий механізм здійснення матеріального забезпечення застрахованих осіб.
3. Характеристика соціальних послуг у разі настання нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань.
4. Управління соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань та перспективи його розвитку в сучасних умовах.



1. Економічна сутність, необхідність виникнення та особливості розвитку соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

1. Економічна сутність, необхідність виникнення та особливості розвитку соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Поряд з соціальним страхуванням з тимчасової втрати працездатності досить значну вагу набуває схожий вид загальнообов’язкового державного соціального страхування - страхування від соціальних ризиків, пов’язаних із тимчасовою чи постійною непрацездатністю, спричиненою виробничими факторами, тобто нещасними випадками на виробництві та професійними захворюваннями, які виникають внаслідок незабезпечення належних умов праці на тому чи іншому підприємстві.
За своєю суттю даний вид соціального страхування, як і інші види зорієн-
тований на максимальне врахування природи ризиків, реальні розрахунки фінансових ресурсів для забезпечення необхідного рівня соціального захисту. Однак, функціонування страхування від нещасних випадків на виробництві не завжди супроводжується оптимальністю і вчасністю надходження та транспаритетністю (прозорістю) розподілу страхових коштів.
Для втілення функціонального призначення даного виду соціального страхування передбачений Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який діє з ІІ кварталу 2001 року.
Виходячи з природи ризиків, соціальний захист у разі виникнення яких забезпечує даний вид соціального страхування, логічною є його нинішня характеристика - залежність у формуванні бюджету ФСС НВВ на страхових засадах, виключно від внесків страхувальників (роботодавців), в той час як соціальні послуги направляються на застрахованих осіб, що такі внески не сплачують.
Крім того, слід наголосити на іншій ознаці, притаманній лише даному виду соціального страхування - залежності механізму стягнення страхових внесків від врахування фактору диференціації страхових тарифів окремим страхувальникам на основі оцінки рівня професійного ризику, тобто умов і стану безпеки праці та рівня виробничого травматизму.
Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Суб’єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках члени їхніх сімей та інші особи, страхувальники і страховик.
Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страху-вання.
Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.
Страховик – Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (ФСС НВВ).
Об’єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров’я та працездатність.
Страховий ризик – обставини, внаслідок яких може статися страховий
випадок. Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психологічну травму за обставин, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення у період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів.
Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, а також види профе-
сійних захворювань, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням
спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади.
Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком. Порушення правил охорони праці застрахованим не звільняє страховика від виконання зобов’язань перед потерпілим.
Нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання розслідується у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України „Про охорону праці”. Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або професійного захворювання за встановленою формою.

2. Фінансовий механізм здійснення матеріального забезпечення застрахованих осіб
Відділення виконавчої дирекції ФСС НВВ розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або зацікавленої особи, усіх необхідних документів та приймає рішення у десятиденний строк. Особова справа потерпілого (членів його сім'ї) формується у відділенні того району, де знаходиться підприємство, з яким потерпілий був у трудових відносинах та на якому стався нещасний випадок або професійне захворювання.
У разі настання страхового випадку ФСС НВВ зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які мають на це право:
1) допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілого;
щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;
грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому;
виплату потерпілому в розмірі його середньомісячного заробітку при тимчасовому переведенні його на легшу роботу;
виплату потерпілому під час його професійної реабілітації;
одноразову допомогу в разі смерті потерпілого;
щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого;
9) витрати на поховання потерпілого.
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.
У разі настання страхового випадку застрахованій особі виплачується допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. Підставою для виплати допомоги є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, в якому повинна бути позначка зв'язку хвороби із страховим випадком, та наявність акта про нещасний випадок або акта розслідування професійного захворювання за встановленою формою.
Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, пов’язаних з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, призначається і виплачується за місцем роботи застрахованої особи, на якому стався страховий випадок, в розмірі 100% втраченої середньої заробітної плати за робочі дні (години) згідно з графіком роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності.
Якщо застрахована особа працює за сумісництвом, допомога призначається і виплачується страхувальником за місцем роботи, де стався страховий випадок.
Допомога добровільно застрахованій особі призначається відділенням, в якому вона зареєстрована, з шостого дня тимчасової непрацездатності, пов’язаної з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.
Допомога призначається, якщо застрахована особа звернулася за нею не пізніше 6 місяців з дня відновлення працездатності або встановлення інвалід-ності. При зверненні за допомогою після шести місяців вона може бути надана лише у виключних випадках з поважних причин за рішенням постійної комісії правління ФСС НВВ з питань страхових виплат, соціальних послуг потерпілим та їх реабілітації.
Одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілого.
Одноразова допомога потерпілому призначається при встановленні йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Для розгляду справи про призначення одноразової допомоги до відділення ФСС НВВ подаються: заява потерпілого, акт про нещасний випадок за формою Н-1 (Н-5, П-4), рішення суду про встановлення факту нещасного випадку (якщо було засідання суду), висновок МСЕК про ступінь втрати працездатності, довідка про середню заробітну плату потерпілого, копія трудової книжки, завірена страхувальником.
ФСС НВВ проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньої заробітної плати (доходу) потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати, з якої справляються внески на дату настання права потерпілого на призначення одноразової допомоги.
Коли при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому встановлено інший, вищий ступінь стійкої втрати професійної працездатності, з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов’язаного з виконанням трудових обов'язків, йому провадиться одноразова виплата, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток збільшення ступеня втрати професійної працездатності відносно попереднього обстеження МСЕК. При цьому розмір одноразової допомоги не може перевищувати чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати, з якої справляються внески.
У разі погіршення здоров’я потерпілого внаслідок раніше одержаного каліцтва або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням трудових обов’язків, при встановленні йому МСЕК вищого рівня стійкої втрати професійної працездатності відносно попереднього обстеження, одноразова допомога не призначається.
При повторному ушкодженні здоров’я працівника з вини іншого роботодавця, страхова виплата провадиться на загальних підставах.
Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров’я настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більш як на 50%.
Щомісячна страхова виплата.
Щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого, призначається при встановленні йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Для розгляду справи про призначення виплати до відділення ФСС НВВ подають: заяву потерпілого; акт за формою Н-1 (Н-5, П-4); рішення суду про встановлення факту випадку; висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності; довідку про середню заробітну плату; копію трудової книжки; довідку про розмір пенсії за інвалідністю тощо.
Сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячний заробіток (доход), який потерпілий мав до ушкодження здоров’я.
Коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію за інвалідністю у зв’язку з одним і тим самим нещасним випадком, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток (доход), який потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Визначені раніше сума щомісячної страхової виплати та пенсія за інвалідністю зменшенню не підлягають. Якщо сума щомісячної страхової виплати та пенсії за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання перевищує середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров’я, то
зменшенню підлягає сума щомісячної страхової виплати.
Щомісячна страхова виплата виплачується з наступного місяця після місяця, в якому вона призначена, в дні, установлені постановами відділень.
Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено МСЕК стійку втрату працездатності у зв’язку із страховим випадком. Строк проведення страхових виплат відновлюється з дня їх припинення і до терміну, встановленого при наступному огляді МСЕК, незалежно від часу звернення потерпілого до відділення. При цьому сума страхових виплат за минулий період виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причин-
ного зв’язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров’я.
Виплата грошової суми за моральну (немайнову) шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується ФСС НВВ за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкоду-вання здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших страхових виплат.
Для розгляду справ про страхові виплати до відділення подається: заява потерпілого, рішення суду про відшкодування моральної шкоди, висновок медичних органів.
Сума виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається у судовому порядку. При цьому сума цієї виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.
Страхова виплата потерпілому при тимчасовому переведенні його на легшу роботу.
За потерпілим, тимчасово переведеним на легшу нижче оплачувану роботу, зберігається його середньомісячний заробіток на строк, визначений ЛКК, або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її тривалість та характер встановлюються ЛКК або МСЕК. За згодою потерпілого роботодавець зобов’язаний надати рекомендовану ЛКК або МСЕК роботу. Якщо у встановлений ЛКК або МСЕК строк роботодавець не забезпечує потерпілого відповідною роботою, ФСС НВВ сплачує потерпілому страхову виплату в розмірі його середньо-місячного заробітку.
Починаючи з п’ятнадцятого дня переведення потерпілого на легшу роботу, доплату потерпілому до середнього заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я, провадить підприємство за рахунок страхових внесків до ФСС НВВ на строк, встановлений ЛКК або МСЕК.
Страхова виплата потерпілому під час його професійної реабілітації.
Потерпілому, який проходить професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації (якщо з часу встановлення ступеня втрати професійної працездатності минуло не більше одного року), ФСС НВВ провадить щомісячні страхові виплати у розмірі середньомісячного заробітку протягом строку, визначеного програмою реабілітації.
Виплата одноразової допомоги у разі смерті потерпілого.
У випадку смерті потерпілого право на одержання одноразової допомоги має його сім’я та особи, які перебували на його утриманні, а також його дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Право на отримання страхової допомоги настає з дня смерті годувальника, але не раніше дня виникнення права на страхові виплати.
Особи, які перебували на утриманні потерпілого:
- діти, які не досягли 16 років; діти з 6 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
- жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;
- інваліди - члени сім’ї потерпілого на час інвалідності;
- неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов’язаний виплачувати аліменти;
- непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого, або інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Відділення приймає рішення про призначення виплати у разі втрати годувальника за умови подання відповідних документів.
Розмір одноразової допомоги сім’ї потерпілого повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого, і крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
Розмір одноразової допомоги сім'ї потерпілого не залежить від наявності та кількості в сім'ї осіб, які перебували на його утриманні. Розмір допомоги кожній особі, яка перебувала на утриманні потерпілого, не залежить від розміру одноразової допомоги сім'ї потерпілого.
Розмір одноразової допомоги не обмежується і не підлягає зменшенню з підстави, що комісією з розслідування нещасного випадку було встановлено ушкодження здоров’я не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці.
Одноразова допомога сім’ї та особам, які мають на це право, у разі смерті потерпілого виплачується у місячний строк з дня смерті застрахованої особи в день, установлений постановою відділення.
Щомісячні страхові виплати особам, які мають на це право у разі втрати годувальника.
У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Особам, які мають право на виплату в зв’язку із смертю годувальника, страхові виплати провадяться з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати. За дітьми право на одержання страхових виплат зберігається і при усиновленні їх у майбутньому або коли у майбутньому вони стали інвалідами. Право на щомісячні страхові виплати мають ті ж
особи, що й одноразову допомогу.
Суми страхових виплат особам визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати.
Сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право, визначається шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.
Страхові виплати провадяться щомісячно з наступного місяця після місяця, в якому вони призначені, в дні, установлені постановами відділень.
Відшкодування витрат на поховання потерпілого.
При настанні страхового випадку ФСС НВВ зобов’язаний у встановленому законодавством порядку організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов’язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Витрати на поховання відшкодовуються тільки за наявності документів, що підтверджують понесені витрати, і в межах визначених граничних розмірів по областях.
Інші види матеріального забезпечення та соціальні послуги.
ФСС НВВ повинен виплачувати допомогу дитині у випадку завдання шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності.
ФСС НВВ надає щомісячну допомогу такій дитині як інваліду дитинства до 16 років або до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення нею 23 років. Після досягнення зазначеними особами 16 років ФСС НВВ зобов’язаний проводити їм виплати в розмірі середньомісячного заробітку, що склався на території області (міста), в якій вони проживають, але не менше середньомісячного заробітку в країні на день виплати.
ФСС НВВ зобов’язаний сприяти створенню умов для надання допомоги при настанні нещасного випадку, організовувати лікування потерпілих, вжити заходів для підтримання і відновлення їх працездатності.

3. Характеристика соціальних послуг у разі настання нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань
У разі настання страхового випадку ФСС НВВ зобов'язаний у встановленому законодавством порядку:
1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну пра-
цівникові, внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:
- допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
- одноразову допомогу у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;
- щомісячну грошову суму у разі часткової або повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;
- пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або
професійного захворювання;
- пенсію у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому;
- допомогу дитині;
2) організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг;
3) сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги у разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;
4) організувати ефективне лікування потерпілого з метою якнайшвидшого відновлення здоров’я застрахованого;
5) забезпечити потерпілому повний обсяг постійно доступної медичної допомоги;
6) вжити заходів для підтримання, підвищення та відновлення працездатності потерпілого;
7) забезпечити домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства;
8) проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого, працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю;
9) організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
10) у разі невідкладної потреби надавати інвалідам разову грошову допомогу;
11) сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне страху-вання;
12) організовувати залучення інвалідів до участі у громадському житті.
Направляють хворого на огляд МСЕК лікарсько-консультаційні комісії відповідної лікувально-профілактичної установи за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров’я (ф. 88-у), після клінічних досліджень, що підтверджують стійкий або безповоротний характер захворювання, а також у тому випадку, коли хворий був звільнений від роботи протягом чотирьох місяців з дня тимчасової втрати працездатності або протягом п’яти місяців у зв’язку з од-ним і тим самим захворюванням за останніх дванадцять місяців, а хворий на ту-
беркульоз - протягом десяти місяців з дня втрати працездатності.

4. Управління соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань та перспективи його розвитку в сучасних умовах.
Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.
ФСС НВВ є юридичною особою з дня реєстрації статуту у спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади.
Безпосереднє управління ФСС НВВ здійснюють його правління та виконавча дирекція. До складу правління включаються представники держави, застрахованих осіб і роботодавців. Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів України, а представники застрахованих осіб і роботодавців обираються об’єднаннями профспілок та роботодавців.
Правління ФСС НВВ:
1) обирає із своїх членів строком на два роки голову правління та двох його заступників;
2) спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції та її робочих
органів;
3) створює комісії з питань профілактики нещасних випадків, виконання бюджету, призначення пенсій тощо;
4) щорічно готує та подає пропозиції щодо галузевих тарифів внесків на соціальне страхування від нещасних випадків;
5) визначає кадрову політику;
6) призначає директора виконавчої дирекції та його заступників;
7) затверджує: статут ФСС НВВ, річні бюджети ФСС НВВ та звіти про їх виконання, порядок використання коштів бюджету та коштів резерву, Положення про виконавчу дирекцію та її структуру;
8) розпоряджається майном, яке перебуває у власності;
9) створює резерв коштів для забезпечення виконання завдань страху-вання від нещасного випадку;
10) готує подання щорічних звітів.
Виконавча дирекція ФСС НВВ є постійно діючим виконавчим органом правління.
Робочими органами виконавчої дирекції є її управління в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного підпорядкування.
Соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на сьогоднішній день характеризується не відкладною проблемою, що потребує уваги на державному рівні - запобігання росту інва-лідності та зниження професійної захворюваності в контексті збереження трудового потенціалу держави і, не в останню, чергу працівників аграрних підприємств.
Незважаючи на тенденцію зменшення за останні роки, рівня загального і
смертельного травматизму він до цих пір залишається одним з найвищих у світі. Так, зокрема у Великобританії ризик загибелі працівників на виробництві у 8,5 рази нижчий, у Японії в 3 рази, в країнах європейського союзу - більш, як у 2 рази. При цьому однією з основних проблем залишаються фінансові труднощі даного виду соціального страхування, що виражаються у дефіциті бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Враховуючи дану ситуацію, особливого значення набуває політика державного регулювання в зазначеній сфері, адже законодавчий орган і виконавчі структури здійснюють вплив лише на тенденції та ефективність розвитку соціального страхування. В зв’язку з цим вважаємо за необхідне посилення роботи в напрямку вивчення природи професійних ризиків і визначення на цій основі оптимальних розмірів страхових тарифів.
Поряд з цим, актуальним залишається питання вирішення проблеми професійної працездатності. Наявність на підприємствах різних форм власності значної кількості робочих місць із важкими та шкідливими умовами праці, а також виробництв з несприятливими технологічними режимами і наднормовими роботами в поєднанні з низьким рівнем медичного обслуговування, обумовлює зниження професійної кваліфікації трудових ресурсів. У цьому напрямку, вважаємо за доцільне активізацію використання потенціалу законодавчої бази в даній сфері, що не реалізується повною мірою через дефіцит робочих місць для раціонального працевлаштування хворих на професійні захворювання. Адже без створення додаткових робочих місць для такого контингенту працівників неможлива повномасштабна реалізація означеного закону.

Контрольні питання для обговорення
1. Сутність та значення соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань.
2. Сучасні особливості функціонування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
3. Види та порядок здійснення окремих видів матеріального забезпечення за даним видом соціального страхування.
4. Порядок надання соціальних послуг в системі соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
5. Перспективи розвитку в Україні соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.


Тема 8. Страхування на випадок безробіття
План лекції
1. Економічний зміст, призначення, завдання та принципи здійснення соціального страхування на випадок безробіття.
2. Основні напрями використання коштів Фонду соціального страхування на випадок безробіття.
3. Фінансовий механізм здійснення допомоги по безробіттю.
4. Управління соціальним страхуванням на випадок безробіття та перспективи його розвитку в сучасних умовах.
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415


1. Економічний зміст, призначення, завдання та принципи здійснення соціального страхування на випадок безробіття
Соціальний захист працюючого населення в Україні від проблем, пов'язаних із зменшенням доходу при втраті роботи з моменту здобуття незалежності в Україні здійснювався на основі Закону України „Про зайнятість населення”, що був прийнятий ще на початку 1991 року. Ще раніше - наприкінці 1990 р. в Україні була створена мережа Державної служби зайнятості, діяльність якої підпорядкована Міністерству праці та соціальної політики України.
Структура Державного центру зайнятості представлена на рис. 8.1.
















Рис. 8.1. Структура Державного центру зайнятості України

Основними напрямами діяльності є управління соціальним страхуванням на випадок безробіття, збір і акумуляція страхових внесків, контроль за використанням коштів, виплата матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, виконання інших функцій згідно з статутом. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг.
В цілому слід зазначити, що запровадження системи загальнообов’язко-вого державного соціального страхування на випадок безробіття принципово змінило діючу в Україні до 2001р. систему соціального захисту від безробіття, перш за все, через запровадження нового механізму підтримки доходів безробітних, яким встановлена залежність отримання допомоги з безробіття від сплати застрахованою особою страхових внесків та страхового стажу.
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг.
Суб'єкти страхування на випадок безробіття:
- застраховані особи;
- страхувальники;
- страховик.
Застраховані особи - наймані працівники, а у випадках, передбачених Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.
Представниками застрахованих осіб є профспілки, їх об’єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи (представники).
Страхувальники - роботодавці та застраховані особи, які відповідно до Закону сплачують страхові внески.
Страховик - Фонд загальнообов’язкового державного соціального страху-вання України на випадок безробіття.
Об'єкт страхування на випадок безробіття - страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім’ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.
Часткове безробіття - вимушене тимчасове скорочення нормальної або
встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру.
Страховий випадок - це подія, через яку:
- застраховані особи втратили заробітну плату або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу;
- застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття. Втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин - припинення трудового договору (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), Кодексу законів про працю України.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).

2. Основні напрями використання коштів Фонду соціального страхування на випадок безробіття.
Кошти ФСС ВБ використовуються на:
- виплату матеріального забезпечення та надання соціальних послуг;
- відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних із достроковим виходом на пенсію осіб;
- фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції та її робочих органів, управління, розвиток його матеріальної та інформаційної бази;
- створення резерву коштів.
Видами матеріального забезпечення є:
1) допомога з безробіття, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;
2) допомога з часткового безробіття;
3) матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
4) матеріальна допомога з безробіття, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;
5) допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Відповідно до Закону України „Про зайнятість населення” та Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” видами соціальних послуг є:
- професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;
- пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;
- інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуван-ням.
Допомога із часткового безробіття: умови надання, розмір та тривалість виплати.
Допомога із часткового безробіття надається застрахованим особам у разі втрати частини заробітної плати внаслідок вимушеного тимчасового скоро-чення нормальної чи встановленої на підприємстві, відповідно до законодавст-ва України тривалості робочого часу або перерви в отриманні заробітної плати чи скороченні її розмірів у зв’язку з тимчасовим припиненням виробництва без переривання трудових відносин з причин економічного, технологічного та структурного характеру.
Умовами надання допомоги із часткового безробіття є:
1) простій на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим циклом виробництва, що має невідворотний та тимчасовий характер, який триває не менше одного місяця, не перевищує шести місяців і не залежить від працівника та роботодавця;
2) простій протягом місяця, що охопив не менш як 30% чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу.
Допомога з часткового безробіття працівнику встановлюється за кожну годину простою із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу) встановленого працівникові розряду і її розмір не може перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Допомога з часткового безробіття надається з першого дня простою, тривалість її виплати не може перевищувати 180 календарних днів протягом року.
Виплата працівникам допомоги з часткового безробіття здійснюється
підприємством за рахунок коштів ФСС НВБ. Підприємство не може звернутися за наступним одержанням коштів для виплати працівникам допомоги з часткового безробіття раніше, ніж через рік після закінчення терміну виплати допомоги з часткового безробіття.
Матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного.
Згідно з Порядком надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога надається у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного застрахованим та незастрахованим особам, визнаним відповідно до Закону України „Про зайнятість населення” безробітними, які за направленням державної служби зайнятості проходять професійне навчання в навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та їх підпорядкування. При цьому, оплачується вартість проїзду безробітного до місця проведення професійного нав-чання, якщо воно здійснюється в іншій місцевості, та у зворотному напрямку, а також проживання в період професійного навчання.
Матеріальна допомога у період професійного навчання встановлюється відповідно до умов надання допомоги з безробіття у розмірі такої допомоги, визначеному для відповідної категорії безробітних, але не менше розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Матеріальна допомога у період професійного навчання призначається центрами зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції ФСС НВБ, за місцем перебування безробітного на обліку і виплачується два рази на місяць, а за згодою безробітного - один раз на місяць у встановленому порядку через банківські установи.
Матеріальна допомога з безробіття надається у розмірі, встановленому законодавством: протягом 180 календарних днів у розмірі 75% від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Матеріальна допомога з безробіття призначається з наступного дня після закінчення виплати допомоги з безробіття на підставі заяви безробітного, довідок про склад сім'ї та доходи кожного її члена за 6 місяців, що передують місяцю подання заяви про надання матеріальної допомоги з безробіття, які безробітні надають особисто, у разі подання всіх необхідних документів протягом місяця з дня подання заяви.
Допомога з безробіття виплачується з 8-го дня після реєстрації особи у встановленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги з безробіття не перевищує 180 календарних днів.
Матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації незастрахованим особам, зареєстрованим у встановленому порядку в державній службі зайнятості, виплачується у розмірі допомоги з безробіття. Тривалість виплати цієї матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати допомоги з безробіття і не може її перевищувати.

3. Фінансовий механізм здійснення допомоги по безробіттю
Допомога з безробіття виплачується особам, які брали участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали або займалися підприємницькою діяльністю не менше 26 календарних тижнів і сплачували страхові внески до ФСС НВБ.
Застрахованим особам, які втратили роботу з незалежних від них обставин і визначені в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, допомога з безробіття визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу:
- до 2 років -50%;
- від 2 до 6 років - 55%;
- від 6 до 10 років - 60%;
- понад 10 років - 70%.
Залежно від тривалості безробіття допомога з безробіття зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100%, протягом наступних 90 календарних днів - 80%, у подальшому - 70%.
Особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин і визнані в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів і сплачували страхові внески виплата допомоги з безробіття у перші 90 календарних днів не здійснюється. Виплата допомоги починається з 91 календарного дня у розмірі 80% до визначеного розміру.
Одноразова виплата допомоги з безробіття для організації безробітними підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги з безробіття у розрахунку на рік.
Допомога з безробіття не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за встановлений прожитковий мінімум.
Одноразова виплата допомоги з безробіття здійснюється у розмірі річної суми допомоги з безробіття, визначеної конкретному безробітному. Якщо безробітний вже отримає частину призначеної допомоги з безробіття, то виплачується її залишок.
Для розгляду питань щодо отримання допомоги безробітний подає до центру зайнятості такі документи: заяву про надання допомоги; бізнес-план. Рішення про одноразову виплату допомоги з безробіття приймається директором центру зайнятості на підставі висновку комісії з питань одноразової виплати допомоги з безробіття для організації підприємницької діяльності, створеної центром зайнятості, щодо здатності безробітного до підприємницької діяльності. Прийняття рішення про одноразову виплату допомоги з безробіття оформляється наказом, з яким безробітний повинен бути ознайомлений під особистий підпис. Рішення про одноразову виплату допомоги з безробіття приймається протягом 10 календарних днів з дня подання всіх необхідних документів для її призначення.
Одноразова виплата допомоги з безробіття здійснюється через установи банків у встановленому порядку, за умови подання безробітним до центру зайнятості протягом 10 календарних днів після прийняття рішення про одноразову виплату допомоги з безробіття, засвідченої в установленому порядку копії свідоцтва про державну реєстрацію його як суб'єкта підприємницької діяльності, а в разі створення юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, також копії установчих документів.
Особам, яким допомога з безробіття виплачена одноразово, у разі їх повторної реєстрації в державній службі зайнятості як безробітних у період двох років, у межах якого вона мала сплачуватись, допомога з безробіття не призначається. Виплата допомоги з безробіття здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Покриття витрат, пов’язаних з виплатою окремим категоріям безробітних підвищених розмірів допомоги з безробіття, здійснюється у порядку, визначеному спільним рішенням правління ФСС НВБ та центрального органу виконавчої влади, у сферу діяльності якого входить галузь економіки, для працівників якої встановлені зазначені гарантії.

4. Управління соціальним страхуванням на випадок безробіття та перспективи його розвитку в сучасних умовах.
Управління ФСС НВБ здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців через правління та виконавчу дирекцію.
До складу правління входять по 15 представників від держави, застрахованих осіб і роботодавців, які виконують свої обов’язки на громадських засадах.
Представниками держави є представники від центральних органів виконавчої влади, які призначаються Кабінетом Міністрів України. Представники застрахованих осіб і роботодавців делегуються профспілками, їх об’єднаннями та об’єднаннями роботодавців.
Правління ФСС НВБ очолює голова, який обирається з членів правління строком на два роки почергово від представників кожної сторони. Голова правління має двох заступників, які разом з головою представляють сторони.
Повноваження правління ФСС НВБ:
1) спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції та її робочих органів, визначає перспективні та поточні завдання;
2) затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність, у тому числі виконавчої дирекції;
3) обирає голову правління та його заступників;
4) розглядає кандидатури на посади керівника виконавчої дирекції та його заступників та дає згоду на їх призначення у встановленому порядку;
5) дає згоду на звільнення у встановленому порядку керівника виконавчої дирекції ФСС НВБ та його заступників, а в разі порушення ними законодавства
чи статуту - вносить обов’язкове обґрунтоване подання про звільнення;
6) затверджує бюджет ФСС НВБ на поточний рік після встановлення Верховною Радою України розміру страхових внесків та звіт про його виконання;
7) затверджує порядок використання коштів з окремих видатків бюджету ФСС НВБ;
8) вирішує поточні питання щодо формування та використання резерву
коштів;
9) вносить Кабінету Міністрів України пропозиції про розмір страхових внесків для подання у встановленому порядку Верховній Раді України на затвердження;
10) вирішує інші питання діяльності відповідно до його статуту.
Виконавча дирекція ФСС НВБ та її робочі органи: ведуть реєстр платників страхових внесків; провадять збір страхових внесків; здійснюють оперативне розпорядження фінансовими ресурсами в межах затвердженого бюджету; виплачують забезпечення та надають соціальні послуги; контролюють пра-вильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття; представляють інтереси ФСС НВБ в судових та інших органах; представляють ФСС НВБ у взаємовідносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об’єднаннями громадян з питань соціального захисту, а також органами соціального страхування на випадок безробіття зарубіжних країн, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини; готує та подає на розгляд правління пропозиції щодо вдосконалення законодавства про обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

Контрольні питання для обговорення
1. Сутність та роль соціального страхування на випадок безробіття в системі соціального страхування.
2. Порядок нарахування та виплати допомоги по безробіттю.
3. Особливості здійснення одноразової допомоги для організації підприємницької діяльності.
4. Інші види матеріального забезпечення та соціальних послуг в системі соціального страхування на випадок безробіття.
5. Сучасні напрями вирішення проблем зростання зайнятості населення в різних галузях економіки.

Тема 9. Державне пенсійне страхування
План лекції
1. Теоретичні аспекти здійснення загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
2. Механізм сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
3. Характеристика напрямів видатків Пенсійного фонду.
4. Фінансовий механізм нарахування основних видів пенсій
5. Необхідність та перспективи розвитку системи пенсійного страхування в світлі Пенсійної реформи.

13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415

1. Теоретичні аспекти здійснення загальнообов’язкового державного пенсійного страхування
Пенсійне страхування (один із видів соціального страхування) – це гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок хвороби, втрати працездатності. Це одна із основних форм соціального захисту, в основі якої лежить страховий метод, тобто внесення в особливі фонди обов'язкових платежів суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів господарської діяльності та особами найманої праці, які працюють на умовах трудового договору, й використання державою цих коштів для матеріального забезпечення громадян. Поняття „соціальне страхування” пов’язують з проблемою фінансового забезпечення соціальних виплат.
Пенсійний фонд здійснює управління фінансами державного пенсійного страхування і, по суті, виступає гарантом стабільності державної системи пенсійного страхування. Він діє в Україні як самостійна фінансово-банківська система з 1992 р. Пенсійний фонд України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України. В межах своїх повноважень Пенсійний фонд України організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страху-вання” фактично було завершено процес формування законодавчої основи для запровадження системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базуватиметься на чіткому розподілі матеріального забезпечення в старості залежно від трудового внеску громадян до системи пенсійного страхування. Окрім цього, ним визначено структуру та механізми функціонування двох обов’язкових складових трирівневої пенсійної системи (реформованої солідарної та обов'язкової накопичувальної систем пенсійного страхування), яка розроблялася із врахуванням соціально-економічного та політичного становища в нашій державі.
1. Солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
2. Накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійно-го страхування. Умовами запровадження накопичувальної системи є зростання валового внутрішнього продукту протягом двох років не менше, ніж на 2% порівняно з попереднім роком, збалансованість бюджету Пенсійного фонду, прийняття законодавчих актів для функціонування накопичувальної системи, проведення тендерів і підписання договорів з компаніями щодо управління активами накопичувального фонду.
3. Система недержавного пенсійного забезпечення. Вона базується на умовах добровільної участі громадян, роботодавців або їх об'єднань у формуванні пенсійних виплат.

2. Механізм сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
З метою забезпечення погашення заборгованості з виплати пенсій, збільшення надходжень до Пенсійного фонду введено збір на обов’язкове державне
пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, а саме:
- здійсненні операцій з купівлі валюти;
- торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини, дорогоцінного каміння;
- відчуженні легкових автомобілів;
- придбанні нерухомості;
- наданні послуг стільникового зв’язку.
Сплата збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій із купівлі-продажу валюти.
Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій із купівлі-продажу валюти сплачують юридичні та фізичні особи, які купують валюту за гривні. Розмір збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій із купівлі-продажу іноземної валюти становить 1%. Після проведення операції з купівлі іноземної валюти банк перераховує збір у сумі, пропорційній до суми витрат на купівлю валюти, на рахунок органів Пенсійного фонду, де покупець валюти зареєстрований як платник цього збору.
Сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з продажу ювелірних виробів.
Платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з продажу ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння, є підприємства, організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота, платини і дорогоцінного каміння.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій із продажу ювелірних виробів із золота сплачується в розмірі 5% від вартості реалізованих ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння.
База для обчислення збору до Пенсійного фонду з операцій з реалізації ювелірних виробів збігається з базою для обчислення податку на додану вартість (ПДВ).
Платники збору (як правило, роздрібні торгові організації) проводять операції з продажу ювелірних виробів через контрольно-касові апарати. Тому документом, що підтверджує продаж ювелірного виробу із золота, платини і коштовних каменів, є касовий чек, який видається покупцеві. У ньому зазначається сума збору на обов'язкове державне пенсійне страхування і ПДВ.
Сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості
легкового автомобіля.
Об’єктом обкладання збором до Пенсійного фонду є вартість легкових автомобілів, на яку при відчуженні нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3% (крім автомобілів, якими забезпечуються інваліди відповідно до законодавства, та автомобілів, що переходять у власність спадкоємця за законом).
Зазначений збір сплачується платниками збору через установи банків на рахунок місцевих органів Пенсійного фонду за місцем реєстрації легкового автомобіля.
Операції із купівлі-продажу нерухомого майна.
Об'єктом обкладання збором до Пенсійного фонду є вартість нерухомого майна, вказана в договорі купівлі-продажу, що обкладається за ставкою 1%.
Платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та фізичні особи, що придбають нерухоме майно.
Винятком є придбання майна державними підприємствами, установами і організаціями за рахунок бюджетних коштів, установами й організаціями іноземних держав, які користуються імунітетом і привілеями згідно із законами і міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадянами, які придбають і стоять на черзі на придбання житла або придбають його вперше.
Сплата збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з вартості
послуг стільникового мобільного зв’язку.
Платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового мобільного зв’язку є підприємства, установи, організації, фізичні особи, що користуються послугами стільникового мобільного зв'язку, а також оператори такого зв’язку, що надають свої послуги безоплатно.
Об’єктом обкладання збором для цієї категорії платників за ставкою 7,5% є вартість послуг стільникового мобільного зв’язку, оплачена споживачами цих послуг оператору, що їх надає, включаючи вартість вхідних і вихідних телефонних дзвінків, абонентську плату (надбавку) за роумінг, суму страхового завдатку, авансу, вартість інших спеціальних послуг, зазначених у рахунку на оплату послуг стільникового мобільного зв’язку. У разі продажу прав на тимчасове користування послуг стільникового мобільного зв’язку у вигляді магнітних карток, мікрочіпів або мікросхем об’єктом обкладання є вартість їх продажу. Якщо оператор стільникового зв'язку надає послуги безоплатно, об’єктом обкладання є вартість таких послуг, що визначається за звичайними тарифами.

3. Характеристика напрямів видатків Пенсійного фонду.
Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, кошти Пенсійного фонду України спрямовуються на:
- фінансування виплати державних пенсій та інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, в тому числі громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон;
- погашення банківських кредитів та відсотків за їх використання;
- створення та функціонування системи персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування;
- утримання центрального апарату органів Пенсійного фонду України, розвиток їх матеріально-технічної бази;
- організацію роз’яснювальної роботи серед населення та здійснення інших заходів відповідно до завдань Пенсійного фонду України.
Найбільша частка видатків бюджету Пенсійного фонду України спрямо-
вується на виплату державних пенсій.
Пенсія - гарантована щомісячна грошова виплата для забезпеченості громадян у старості, на випадок повної чи часткової непрацездатності, втрати годувальника, а також у зв'язку з досягненням законодавчо встановленого стажу роботи у сферах трудової діяльності.
Згідно з Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який набув чинності з 1 січня 2004 р., передбачено такі види пенсійних виплат із солідарної системи:
- пенсія за віком;
- пенсія по інвалідності в результаті загального захворювання, інвалід-ності з дитинства;
- пенсія у зв'язку із втратою годувальника;
- соціальна виплата - допомога на поховання.
Право на трудову пенсію мають особи, які зайняті суспільно корисною працею, за умови додержання відповідних умов, передбачених чинним законодавством:
а) особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання або є членами кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України;
б) особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;
в) члени творчих спілок, а також інші творчі працівники, які не є членами таких спілок, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;
г) інші особи, які підлягають державному соціальну страхуванню;
д) працівники воєнізованих формувань, які не підлягають державному соціальному страхуванню, особи начальницького і рядового складу фельд’єгерської служби Міністерства зв’язку України;
е) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти;
є) особи, які стали інвалідами у зв’язку з виконанням державних чи громадських обов'язків або у зв’язку з виконанням дій по рятуванню людського життя, охороні державної, колективної та індивідуальної власності, а також по охороні правопорядку;
ж) особи, що здійснюють догляд за інвалідами І групи або дитиною-інва-
лідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

4. Фінансовий механізм нарахування основних видів пенсій
Пенсією за віком прийнято називати таку пенсію, яка встановлюється з досягненням певного віку та за наявності необхідного стажу роботи. Вік, який дає право на пенсію за віком, зветься пенсійним. Він, як і тривалість стажу, встановлюється законом. Право на пенсію за віком нерозривно пов'язане з трудовою діяльністю людини у суспільному виробництві. Досягнення пенсійного віку слугує підставою для припинення трудових відносин працівників із роботодавцями на виробництві, через що у держави виникає необхідність забезпечення громадян.
Пенсії за віком - головний вид матеріального забезпечення непрацездатних громадян, що стосуються життєво важливих інтересів мільйонів вітчизняних пенсіонерів.
Пенсії за віком диференціюються за окремими видами (підвидами) залежно від умов праці, тривалості трудового стажу, спеціальних (додаткових) юридичних підстав і розміру цих пенсій. Всі ці обставини залежать від того, про забезпечення яких категорій громадян йшлося. З огляду на це законодавець поділяє призначення пенсій за віком на три види: на загальних підставах, пільгових і спеціальних юридичних підставах (умовах).
Загальними правовими підставами (умовами) пенсійного страхування за віком є пенсійний вік і трудовий стаж установленої тривалості. Саме цими двома умовами (віком і стажем) передбачено право на забезпечення пенсією за віком (додаток Е).
Під пільговим пенсіонуванням слід розуміти можливість вийти на пенсію за віком або в молодшому віці за загальної незмінної тривалості трудового стажу, або за одночасним зниженням вимог до віку і тривалості трудового стажу.
Що ж до спеціальних юридичних підстав, то вони мають значення для окремих категорій громадян: потерпілих від Чорнобильської катастрофи; інвалідів, учасників війни і сімей загиблих воїнів; багатодітних матерів і матерів інвалідів з дитинства; жінок, які працювали в текстильному виробництві, механізаторами, а також на деяких видах робіт у сільському господарстві; сліпих і хворих гіпофізарним нанізмом (ліліпутів); за неповного стажу роботи.
Право на пенсію за віком мають:
- чоловіки – після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;
- жінки – після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Такі вікові межі встановлено для отримання пенсій тим, хто мав звичайні умови праці.
На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
1) працівники, зайняті на роботах з особливо шкідливими й тяжкими умовами праці - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації
робочих місць:
- чоловіки – після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
- жінки – після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Особам, які мають не менше половини визначеного стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються: зі зменшенням віку - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам та 1 рік і 4 місяці – жінкам.
2) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки – після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
- жінки – після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років,
з них не менше 10 років на зазначених роботах.
На пільгових умовах мають право на пенсію за віком також трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції; жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну; робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах; жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, – незалежно від віку і трудового стажу; водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) за умови наявності відповідного трудового стажу та досягнення віку, передбаченого чинним законодавством.
Пенсія по інвалідності.
Пенсія з інвалідності - щомісячні грошові виплати з Пенсійного фонду, призначувані в разі встановлення медичним органом однієї з трьох груп інвалідності, які тягнуть повну або часткову втрату працездатності внаслідок трудового каліцтва, професійного чи загального захворювання, з інших причин.
Згідно з Законом „Про основи соціальної захищеності інвалідів України”, інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, обумовленим захворюванням, наслідків травм чи уроджених дефектів, що приводять до обмеження життєдіяльності, до необхідності соціальної допомоги й захисту.
Залежно від ступеня втрати працездатності інвалідність диференціюється на три групи: І, II та III.
Законодавство про пенсійне забезпечення вирізняє два види пенсії з інвалідності залежно від причин інвалідності:
- пенсії з інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання;
- пенсії з інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства).
Пенсії за інвалідністю призначаються за наявності необхідного страхового стажу в залежності від віку визнання застрахованої особи інвалідом. Розміри пенсії за інвалідністю обчислюються у відсотках до розмірів пенсій за віком та з урахуванням до страхового стажу періоду від дня визнання застрахованої особи інвалідом до дня досягнення нею загальновстановленого пенсійного віку.
Необхідний мінімальний стаж:
- до досягнення 23 років включно - 2 роки;
- від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 3 роки;
- від 27 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;
- для осіб 32 років і старших - 5 років.
Розміри пенсій за інвалідністю:
- інвалідам І групи - 100 % пенсії за віком;
- інвалідам II групи - 90 % пенсії за віком;
- інвалідам III групи - 50 % пенсії за віком.
Тобто при обчисленні пенсії по інвалідності спочатку визначається розмір пенсії за віком. При цьому, до страхового стажу для розрахунку розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності, крім наявного страхового стажу, зараховується також і період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого Законом.
Пенсії за вислугу років.
Вислуга років - це особливий вид спеціального стажу окремих категорій працівників, який передбачає пільгове пенсійне забезпечення у зв’язку з утратою професійної працездатності й виходом на пенсію до настання віку, який дає право на пенсію за віком. Пенсія призначається як компенсація втраченої працездатності за професією.
Право на пенсію за вислугу років мають:
- окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу;
- водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар’єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи;
- механізатори комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту);
- працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезич-них, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах; робітники і майстри безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання;
- деякі категорії артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів;
- працівники освіти, охорони здоров’я, а також соціального забезпечення, які в будинках - інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів;
- спортсмени;
- інші категорії працівників.
Окремими законами врегульовано питання про порядок призначення пенсій державним службовцям, суддям, прокурорам.
Пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає
право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
Пенсії за вислугу років призначаються в розмірі 55 процентів заробітку,
але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії.
Пенсії по втраті годувальника.
Під терміном „втрата годувальника” розуміється смерть, безвісна відсутність чи пропажа громадянина безвісти, посвідчені в установленому порядку органом реєстрації актів цивільного стану, судом чи іншими органами.
Пенсія у разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності (від 2 до 5 років - залежно від віку померлого годувальника), а в разі смерті пенсіонера або осіб, які померли (загинули) в період проходження строкової військової служби - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв’язку із втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Непрацездатними членами сім’ї вважаються:
- чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку (чоловіки - 60 років, жінки - 55 років);
- діти (у т. ч. діти, які народилися упродовж 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того навчаються вони чи ні;
- чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Пенсії у разі втрати годувальника призначаються за наявності необхідного страхового стажу на момент смерті застрахованої особи, тривалість якого визначатиметься в залежності від віку, у якому застрахована особа померла. Розміри пенсій у разі втрати годувальника обчислюватимуть у відсотках до розмірів пенсій за віком, з урахуванням до страхового стажу періоду від дня смерті застрахованої особи до дня, коли застрахована особа досягнула би загально встановленого пенсійного віку.
Необхідний мінімальний стаж у разі смерті годувальника:
- до досягнення 23 років включно - 2 роки;
- від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 3 роки;
- від 27 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;
- для осіб 32 років і старших - 5 років.
Розміри пенсій у разі втрати годувальника:
- на одну особу - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника;
- на двох і більше осіб - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Круглим сиротам пенсія призначається виходячи з розмірів пенсій за віком кожного з батьків.
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку (55 чи 60 років),- довічно.
Пенсії державним службовцям.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80% від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на 1% заробітку, але не більше 90% заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.
У разі підвищення розміру заробітної плати державним службовцям, які працюють, а також у зв’язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Пенсія державним службовцям виплачується за рахунок держави.

5. Необхідність та перспективи розвитку системи пенсійного страхування в світлі Пенсійної реформи.
На сьоднішній день в Україні досить жваво обговорюються значна кількість пропозиції по реформуванню чинної пенсійної системи. Серед таких пропозицій домінуючу роль займає – урядова, що виражається у формі внесеного до Верховної Ради відповідного законопроекту.
Найбільш важливі моменти цього законопроекту можна звести до нас-тупних:
1) підвищення нормативної тривалості страхового стажу для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі з 20 до 30 років для жінок і з 25 до 35 років для чоловіків;
2) поступове підвищення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років, щорічно збільшуючи його на 6 місяців кожного року, починаючи з 2011 року. У свою чергу, для чоловіків, що працюють на державній службі, пенсійний вік збільшать до 62 років з 2013 року;
3) підвищення віку для жінок для отримання державної соціальної допомоги з 58 до 63 років. Також передбачено збільшення мінімально необхідного страхового стажу для отримання пенсії за віком з 5 до 15 років;
4) збільшення необхідної вислуги для призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям, ввівши її календарне обчислення;
5) підвищення рівня пенсійного забезпечення працівників бюджетної сфери, в подальшому передбачивши виплату їм одноразової грошової допомоги при виході на пенсію у розмірі 10 призначених місячних пенсій;
6) встановлення максимального розміру пенсії на рівні 12 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
7) передбачити, що розмір середньої зарплати, яка враховується для призначення пенсії, визначається за 3 календарні роки, які передують року звернення про призначення пенсії. Перерахунок пенсії проводиться із середньої
заробітної плати, з якої призначено пенсію тощо.
Звичайно це лише основні моменти, однак вони є дуже суттєвими, які мають досить кардинально змінити існуючу систему пенсійного страхування. Говорити ж про те, на скільки вони позитивні, можна буде лише після прийняття даного законопроекту і подальшого аналізу результатів його впровадження.

Контрольні питання для обговорення
1. Сутність та значення пенсійного страхування.
2. Порядок формування дохідної частини Пенсійного фонду від здійснення особливих операцій.
3. Характеристика напрямів використання коштів системи пенсійного страхування.
4. Пенсії за віком, суть, порядок нарахування та виплати.
5. Особливості виплати пенсії по інвалідності.
6. Характеристика надання пенсії при втраті годувальника.
7. Порядок виплати пенсії державним службовцям.
8. Перспективи реформування системи державного пенсійного страхування в Україні.


Тема 10. Недержавне пенсійне страхування
План лекції
1. Необхідність та значення недержавного соціального страхування в Ук-
раїні.
2. Сучасні особливості недержавного пенсійного забезпечення.
3. Фінансовий механізм функціонування недержавних пенсійних фондів.
4. Перспективи розвитку недержавного пенсійного страхування в Україні.

13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415

1. Необхідність та значення недержавного соціального страхування в Україні
Поряд із загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням забезпеченням соціального захисту населення займається недержавне соціальне страхування. В умовах реформування системи соціального страхування відбу-вається становлення недержавного пенсійного забезпечення та добровільного медичного страхування.
Держава підтримує і розвиває державні види соціального страхування. Стосовно недержавного соціального страхування, то тут наявні негативні моменти, і його зростання відбувається повільно. Вчені вказують на дві причини такого стану. Перша полягає в тому, що недержавне соціальне страхування не витримує конкуренції з державним через нерівність первісних умов на ринку, в яких усі види державного страхування є обов’язковими. Друга причина полягає у слабкій довірі потенційних суб’єктів до компаній, які надають послуги зі страхування, що пов’язане з так званим „трастовим” періодом розвитку цього сектора економіки. З метою подолання недовіри влада повинна запровадити раціональні правила діяльності на ринку та механізм ефективного контролю для державних і недержавних компаній. Це створить рівні конкурентні умови для них, тому що і державні соціальні фонди і недержавні компанії функціонують для надання послуг із соціального страхування.

2. Сучасні особливості недержавного пенсійного забезпечення.
Недержавне пенсійне забезпечення має яскраво визначену соціальну спрямованість і дозволяє вирішити такі завдання:
- забезпечити додатковий до державного соціальний захист населення;
- розширити інвестиційні можливості національної економіки.
Для держави такий вид пенсійного забезпечення є одним із засобів залучення фінансових ресурсів, які можуть інвестуватися на тривалі терміни у певні проекти. Активи пенсійних фондів є фундаментом фондового ринку.
Недержавне пенсійне забезпечення є важливою складовою частиною системи накопичувального пенсійного страхування. Воно ґрунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їхніх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень із метою отримання додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат за рахунок відрахувань та інвестиційного доходу, нарахованого на них.
Відповідно до Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення”
НПФ мають статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), яка провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь своїх учасників із подальшим управлінням пенсійними активами і здійсненням пенсійних виплат.
Основною метою функціонування НПФ є забезпечення учасників фонду додатковим доходом після виходу на пенсію, що набуває особливого значення при недостатньому рівні державного пенсійного забезпечення. Так, коефіцієнт заміщення заробітку пенсією в Україні у 2009 році дорівнював 47%. Водночас в інших країнах рівень пенсійного забезпечення громадян є вищим, що досягається за рахунок додаткових пенсійних виплат із НПФ. Коефіцієнт заміщення заробітку пенсією у 2009 році становив у Польщі 61,2%, у тому числі виплати з НПФ забезпечили заміщення 31,3% заробітку, у Чехії - 61,3% і 11,6%, в Угорщині - 76,9% і 26,2% відповідно. Підвищуючи загальний рівень матеріальної забезпеченості пенсіонерів, НПФ беруть участь у реалізації соціальної функції держави [25].
Особливостями функціонування НПФ як фінансового посередника є:
- розмежування функцій адміністрування, управління активами, збері-гання активів та виплати довічних пенсій через обов’язкову співпрацю НПФ з адміністратором, компанією з управління активами, банком-зберігачем і стра-ховою компанією;
- відокремлення активів учасників НПФ (фізичних осіб) від активів його засновників і роботодавців - вкладників НПФ;
- визначення напрямів диверсифікації пенсійних активів і встановлення кількісних обмежень інвестування пенсійних активів щодо цих напрямів;
- неможливість проголошення НПФ банкрутом тощо (у разі ліквідації НПФ усі пенсійні заощадження його учасників переводяться до інших НПФ, страхової організації чи комерційного банку).
Враховуючи зазначені особливості, можна стверджувати, що рівень фінансової безпеки НПФ щодо виконання зобов’язань перед учасниками фонду є вищим, ніж у інших фінансових інститутів.
Порівняно з комерційними банками НПФ мають такі конкурентні переваги: акумулюючи заощадження суб’єктів господарювання й домогосподарств, фонди формують потужне внутрішнє джерело довгострокових фінансових ресурсів, що надає їм „природну перевагу” у фінансуванні довгострокових інвестиційних проектів перед комерційними банками, адже ресурсна база комерційних банків є переважно коротко- й середньостроковою і значною мірою формується за рахунок зовнішніх запозичень. У разі розгортання кризових явищ на фінансовому ринку комерційні банки наражаються на ризик „напливу” вимог вкладників щодо повернення коштів із депозитних рахунків, тоді як НПФ не чутливі до цього ризику: заощадження, що обліковуються на індивідуальних пенсійних рахунках у НПФ, мають цільове призначення, тому їх не можна забрати достроково (тобто до досягнення пенсійного віку), крім виняткових випадків. До того ж фонди здійснюють консервативні інвестиції, оскільки основним завданням їх інвестиційної діяльності є збереження і збільшення пенсійних заощаджень на фоні мінімізації ризиків для вкладників та учасників НПФ.

3. Фінансовий механізм функціонування недержавних пенсійних фондів.
Основними суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення повинні стати недержавні пенсійні фонди. Ними можуть бути юридичні особи, які мають статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонують та провадять діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснюють пенсійні виплати учасникам фонду.
Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності. НПФ створюються на підставі рішення засновників та не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками. Активи пенсійного фонду формуються за рахунок пенсійних внесків та доходу від їх інвестування.
За видами НПФ можуть утворюватись як відкриті, так і корпоративні та професійні.
Відкритий пенсійний фонд - недержавний пенсійний фонд, учасниками якого можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх
роботи.
Корпоративним пенсійним фондом вважається недержавний пенсійний фонд, засновником якого є юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-роботодавців та до якого можуть приєднуватися роботодавці-платники. Учасниками цього фонду можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають у трудових відносинах з його засновниками та роботодавцями-платниками цього фонду.
Професійний пенсійний фонд - це недержавний пенсійний фонд, засновниками якого можуть бути об’єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи профспілки або фізичні особи, пов'язані за видом їх професійної діяльності. При цьому учасниками такого фонду можуть бути виключно громадяни, пов’язані за видом їх професійної діяльності, визначеної у статуті фонду.
Сплата пенсійних внесків фізичними особами до корпоративних та професійних пенсійних фондів є добровільною. Колективним договором може передбачатися створення корпоративного пенсійного фонду роботодавцем або відрахування пенсійних внесків роботодавців до інших пенсійних фондів.
Якщо роботодавець здійснює пенсійні внески на користь всіх своїх працівників, пенсійні контракти укладаються ним з пенсійним фондом за його вибором. Роботодавець має право встановлювати однаковий відсоток відрахувань пенсійних внесків до пенсійного фонду на користь своїх працівників від суми їх заробітної плати або застосовувати прогресивну шкалу відсотків відрахувань відносно суми заробітної плати залежно від віку працівників та стажу їх роботи на даному підприємстві.
Фізичні особи - учасники будь-якого пенсійного фонду мають право самостійно сплачувати додаткові внески на свою користь без обмежень.
Пенсійним фондам забороняється змінювати їх вид та найменування, зазначені у статуті фонду, після реєстрації Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Дозволяється приєднання та злиття декількох пенсійних фондів однакового виду.
Пенсійні внески до фонду сплачуються у розмірах та у порядку, встановлених пенсійним контрактом, відповідно до умов обраних пенсійних схем. Розміри внесків можуть змінюватися залежно від пенсійних схем.
Рада пенсійного фонду має право встановити мінімальний розмір страхових внесків - 10% від мінімальної заробітної плати у розрахунку на один місяць.
Розмір пенсійних внесків до корпоративного або професійного пенсійного фонду, що сплачуються за кошти засновників цих фондів і роботодавців платників, визначається у колективному договорі.
Як показує зарубіжний досвід, належний розвиток НПФ неможливий без залучення коштів широких верств населення. З огляду на це, особливої ваги набуває запровадження обов'язкової накопичувальної пенсійної системи у країні. Разом із тим потрібно активно зацікавлювати громадян у індивідуальній участі в НПФ. Норми Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” щодо включення пенсійних внесків громадян до складу податкового кредиту з доходів фізичних осіб лише частково заохочують працюючих громадян до участі в НПФ. Адже цей Закон установлює пріоритет працедавця при отриманні податкових пільг. Податкові пільги для працівника не повинні залежати від використання податкових пільг працедавцем, оскільки, стимулюючи сплату громадянами страхових внесків до НПФ, держава отримуватиме більший зиск як за рахунок вирішення питання поліпшення матеріального забезпечення громадян після їх виходу на пенсію, так і за рахунок формування внутрішнього довгострокового джерела інвестиційного капіталу.
Дієвим стимулом до участі громадян у НПФ може стати програма дер-жавного співфінансування пенсії. Досвід запровадження такої програми є в Росії, де за кожну тисячу рублів, сплачену громадянином до НПФ, держава упродовж 10 років доплачує на його персональний пенсійний рахунок таку ж суму за умови, що на пенсійний рахунок громадянин за рік вніс не менше 2 тис. та не більше 12 тис. руб. Станом на 1 січня 2010 року чисельність учасників російської програми становила 2,1 млн. осіб, обсяг сплачених ними страхових внесків упродовж 2009 року - 2,5 млрд. руб [36].
Для розв’язання проблеми посилення довіри населення до НПФ потрібно запровадження системи гарантій щодо здійснення фондами пенсійних виплат, зокрема заснування Централізованого страхового резервного фонду, який має фінансуватися з коштів, облікованих на накопичувальних пенсійних рахунках застрахованих осіб, і гарантувати довічні виплати пенсій страховими організаціями.
Інформування населення про переваги НПФ порівняно з іншими інструментами довгострокового накопичення (страховими й банківськими продуктами), забезпечення надійності отримання учасниками пенсійних фондів додаткових виплат при досягненні ними пенсійного віку сприятиме формуванню у громадян особистої відповідальності за забезпечення власного добробуту після завершення трудової діяльності та, у зв'язку з цим, за формування особистих пен-
сійних накопичень.

4. Перспективи розвитку недержавного пенсійного страхування в Україні
Вітчизняні НПФ динамічно розвиваються, про що свідчать статистичні дані. Водночас потрібно зауважити, що цей сегмент фінансового ринку зали-шається на початковій стадії розвитку. Загальний обсяг активів, сформованих НПФ на 1 січня 2010 року, становив лише 857,9 млн. грн., що дорівнює близько 0,1 % ВВП. Із таким обсягом активів пенсійні фонди мають незначний вплив на інвестиційні процеси в державі. Натомість показники розвитку НПФ у зарубіжних країнах свідчать про значний інвестиційний потенціал: так, активи пенсійних фондів у Чехії становлять 4,6% ВВП, в Угорщині - 13,1%, Польщі - 13,5%, Данії - 43%, США - 67,8%, Об’єднаному Королівстві - 73%, Нідерландах - 130%.
Розвиток НПФ в Україні обумовлено, головним чином, розвитком корпоративного сегменту ринку, оскільки з 754,6 млн. грн страхових внесків, сплачених до НПФ у 2009 році, 722,7 млн. грн, або 95,8 %, надійшло від юридичних осіб [25].
Така ситуація пояснюється, по-перше, намаганням підприємств зменшити податкове навантаження за рахунок дозволеного законодавством віднесення на валові витрати сплачених на користь працівників пенсійних внесків (у межах 15% заробітку кожного працівника і граничної суми податкової пільги), по-друге - розрахунком підприємств на обмеження кадрової плинності кваліфікованих працівників. Кошти ж населення залучаються до НПФ у незначній кількості.

Контрольні питання для обговорення
1. Сутність та необхідність становлення недержавного пенсійного страхування.
2. Історія розвитку недержавного пенсійного страхування.
3. Особливості створення та діяльності Недержавних пенсійних фондів.
4. Порядок нарахування пенсійних виплат в системі недержавного пенсійного страхування.
5. Проблеми та перспективи розвитку недержавного пенсійного страхування в Україні.


Тема 11. Зарубіжний досвід соціального страхування
План лекції
1. Загальна характеристика світових систем соціального страхування.
2. Досвід країни Європейського союзу в організації соціального страхування.
3. Особливості розвитку системи соціального захисту населення через механізми соціального страхування в США та Росії.
4. Стан адміністрування страхових коштів та управління соціальним страхуванням: позитивний світовий досвід.

13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415

1. Загальна характеристика світових систем соціального страхування
На сьогоднішній день вітчизняна система загальнообов’язкового державного соціального страхування має ряд ознак, які дають підстави свідчити про її недосконалість. Зокрема, через відсутність достатнього власного досвіду управління і належних механізмів суспільного контролю за діяльністю органів, що розпоряджаються коштами соціального страхування, зумовлюють звер-нення погляду на світовий досвід організації систем соціального страхування.
Важливим моментом в цьому напрямку є аналіз досвіду в соціальній сфері тих країн, які в силу історичних та політичних обставин мають найбільше значення для України, а саме Росія, країни Європейського союзу та США.
Найбільш гострою проблемою організації та фінансування сучасних світових систем соціального страхування є проблема розподілу фінансової відповідальності між суб’єктами соціального страхування. Страхові платежі розподіляються між роботодавцями, працівниками, державою (державним бюджетом) та місцевими органами влади (місцевими бюджетами). Внески на соціальне страхування в тій чи іншій пропорції поділяються між роботодавцями та застрахованими. Частка останніх становить від 40 до 66% внесків.
В світовій практиці склалися різні моделі організації соціального страхування, а саме:
1-а модель характеризується тим, що розмір соціальних виплат поставлено в залежність від другорядних, так званих зовнішніх чинників, зокрема, від зайнятості особи в тій чи іншій галузі, її службового становища тощо. Така організаційна форма соціального страхування має ряд недоліків: може забезпечувати лише невисокі рівні соціального захисту; буде існувати за умови бездефіцитного державного бюджету; її засновники (особливо держава) можуть відмовитися від взятих зобов’язань; породжує в суспільстві психологію соціального утриманства.
2-а модель сформована таким чином, що особи, які страхуються, і конкретні страхувальники, роблять певні внески, проте при цьому не враховується ступінь імовірності настання страхової події, тобто соціальний ризик. Страхування здійснюється на користь третіх осіб, а накопичення коштів не пов’язане з ростом зобов’язань.
3-а модель найбільш поширена в багатьох розвинутих країнах, бо дозволяє із достатнім ступенем точності визначити, які виплати можуть бути здійснені. Вона базується на страхуванні конкретних ризиків. Розмір коштів має відповідати узятим страхувальниками зобов’язаннями, а виплати не можуть перевищувати встановленого співвідношення між виплатами, що надаються, і надходженнями страхових коштів.



2. Досвід країни Європейського союзу в організації соціального страхування
На сьогодні загальновизнано, що найбільш розвиненою в Європі є система соціального страхування Нідерландів, що включає як систему державного або національного страхування, так і систему страхування найманих працівників. Крім цього, виділяється система соціального страхування самозайнятих осіб на випадок втрати працездатності (інвалідності). Державному страхуванню підлягає все населення країни. Джерелами наповнення бюджетів страхових фондів є відрахування з доходів громадян у розмірі 29,4%. Державне страхування здійснюється при настанні старості, втраті годувальника, на випадок інвалідності, а також на особливі види захворювання (госпіталізації у спеціальних клініках для інвалідів, сліпих, глухих, душевно хворих).
Поряд з цим система соціального страхування найманих працівників охоплює осіб, що працюють за трудовим договором. Державні службовці стра-хуються окремо. Наймані працівники, в свою чергу, в обов’язковому порядку підлягають страхуванню на випадок захворювання, безробіття та інвалідності. Джерелом фінансування є страхові внески роботодавців – 19 % від фонду оплати праці працюючі сплачують 7 % від заробітної плати. Органами, що здійснюють соціальне страхування для національної системи є Банк соціального страхування, для системи найманих працівників – Агентство соціального захисту. Медичне страхування в Нідерландах в обох системах забезпечують фонди страхування здоров’я [23].
Визначальною характеристикою системи соціального страхування Швеції
є соціально-економічний захист в різних ситуаціях і на всіх життєвих етапах. Соціальне страхування охоплює все населення Швеції та є обов’язковим. Воно базується на спільній суспільній відповідальності за кожного громадянина. Суть страхування полягає в перерозподілі коштів між громадянами, а також перерозподілі доходів на різних етапах життя.
Соціальне страхування Швеції засноване на взаємній довірі між окремими громадянами і державою, що робить саму систему страхування відкритою, доступною і недорогою. Воно (соціальне страхування) не є безкоштовним, а тому офіційні видатки на підтримку системи оплачуються державою. Фінансування ж самої системи соціального страхування відбувається через соціальні відрахування і податки. Так, роботодавці вносять у фонд соціальних відрахувань 33% від фактично сукупного заробітку найнятих ними працівників, самі робітники платять 6% від свого заробітку в фонд страхування по захворюванню і в пенсійний фонд. Приблизно дві третини вартості соціального страхування покривається за рахунок соціальних відрахувань, а одна третина – фінансується за рахунок загальних податків [25].
Відмінність британської системи соціального страхування полягає в тому, що високий віковий ценз виходу на пенсію утруднює процес регулювання зайнятості, працевлаштування молоді. З огляду на це, в країні введено план вивільнення робітників, щоб заохотити людей похилого віку раніше виходити на пенсію за умови, що роботодавець найматиме на вивільнені місця безробітних.
При цьому слід відмітити, що з усіх відрахувань до системи соціального
забезпечення Великобританії найменше сприяє розв’язанню проблеми зайня-тості чинне положення про податки, які підприємства сплачують із заробітної плати працюючи. Цей недолік проявляється в дії елементів регресивного порядку розрахунку страхових внесків до відповідних соціальних фондів [36].
В Німеччині питаннями зайнятості займається Федеральне відомство праці. Його кошти формуються за рахунок страхових внесків, що надаються роботодавцями або професійними товариствами, дотації федерального уряду.
Обов’язкові страхові тарифи сплачують працівники (службовці, робітники, особи, які отримують професійну підготовку, домашні працівники) і роботодавці порівну відповідно до встановленого розміру (6,5% від сукупної заробітної плати або окладу).
Поряд із соціальним страхуванням на випадок безробіття в Німеччині існує соціальна допомога з материнства. Кожна жінка як майбутня мати, має особливий захист від небезпек на робочому місці, а також від звільнення в період чотирьох місяців перед народженням дитини і чотирьох місяців після пологів.
Крім охарактеризованих вище, інші розвинені країни світу мають власні притаманні, часто лише їм, особливості здійснення соціального страхування, які узагальнені в табл. 11.1.
Таблиця 11.1
Організація соціального страхування в деяких країнах світу
Країна
Вид соціального фонду
Види виплат
Страхові внески

Австрія
Пенсійний. Страхування хвороби та материнства
Пенсія за старістю Пенсія за інвалідністю
Пенсія на випадок втрати годувальника
Допомога із хвороби
Допомога з вагітності та пологів
Працівники - 9,25% від страхової заробітної плати
Роботодавці - 10,25% від страхової заробітної плати
Робітники - 5,5% від заробітної плати
Роботодавці - 5,5% від заробітної плати
Держава 50% коштів утримує на свій рахунок по даному ризику


Страхування безробіття
Допомога з безробіття
Працівники - 2,2% від страхової зарплати
Роботодавці 2,2% від зарплати


Родинний фонд
Родинна допомога
Робітники не виплачують. Роботодавці - 4,5% від зарплати. Держава - решту коштів

Італія
Пенсійний
Пенсія за старістю Пенсія за інвалідністю і на випадок втрати годувальника
Працівники - 7,15% від страхової зарплати
Роботодавці - 16,36% від фонду оплати праці


Страхування хвороби та материнства
Допомога із хвороби.
Допомога із вагітності та пологів
Працівники - 0,3% від зарплати
Роботодавець - від 9,13 до 12,46% зарплати Решта - дотації держави


Страхування безробіття
Допомога з безробіття
Роботодавці - 1,3% від зарплати Держава оплачує адміністративні витрати


Родинний фонд
Родинна допомога
Роботодавці - 3-6,5% від зарплати.
Дотації держави

Франція
Пенсійний
Пенсія за старістю Пенсія за інвалідністю і на випадок втрати годувальника
Працівники - 4,7% від зарплати Робото-давці - 8,2%


Страхування хвороби та материнства
Допомога із хвороби
Допомога із вагітності та пологів
Робітники - 1% від зарплати, 4,470 франків в місяць плюс 4,5% від всієї зарплати
Роботодавці - 8,95% від зарплати до 4,470 франків Дотації держави


Страхування безробіття
Допомога з безробіття
Робітники - 0,84% від зарплати
Роботодавці - 2,75% від зарплати


Родинний фонд
Родинна допомога
Роботодавці - 9% від зарплати


Загалом слід акцентувати увагу на те, що кожна країна має свою специфіку державного соціального страхування життєдіяльності людей.

3. Особливості розвитку системи соціального захисту населення через механізми соціального страхування в США та Росії.
Соціальне страхування США базується на законі про соціальне забезпечення, прийнятому Конгресом у 1935 р. На його основі сформовані програми: підтримки людей похилого віку, соціального захисту у зв’язку з втратою годувальника, страхування на випадок інвалідності (непрацездатності). Головною особливістю загальнонаціональної системи соціального страхування в США є її спрямованість на соціальну підтримку пенсіонерів [45].
Програми соціального страхування охоплюються 90% працюючого населення США, враховуючи і осіб, які отримують доход за рахунок ведення при-ватного бізнесу. Допомогу із соціального страхування отримує більше ніж 15% населення, видатки на ці потреби становлять 23% всіх федеральних витрат, а внески за програмою соціального забезпечення становлять 27% федеральних доходів. Існують інші пенсійні програми (для державних службовців, працівників залізничного транспорту та ветеранів).
В США не існує єдиної системи страхування від безробіття. Воно охоплює 90% всіх працюючих осіб і здійснює виплату допомоги в період вимушеного безробіття. Страхування на випадок безробіття фінансування на рівні окремих штатів. Федеральний уряд здійснює загальний контроль і забезпечує пільги зі сплати федеральних податків. Тарифи, розміри допомоги і тривалість її отримання відмінні в різних штатах. Умовою надання допомоги є згоди отримувача влаштуватися за направленням на роботу.
Кожен штат має свою систему, яка може відрізнятися певними деталями від систем інших штатів. Фактично усі працівники приватного сектора охоплені системою страхування від безробіття того чи іншого штату. Якщо вони стають безробітними, їхнє право на отримання страхової допомоги безробітним залежить від терміну попереднього перебування на ринку праці (стажу роботи) та причини безробіття.
Про рівень компенсації безробітному попереднього заробітку за рахунок страхової компанії говорить коефіцієнт заміщення, що являє собою відношення розміру допомоги до розміру цього заробітку. Значення цього коефіцієнта знаходиться у залежності від розміру попереднього заробітку. У більшості штатів намагається компенсувати приблизно 50% від попереднього заробітку. Розмір допомоги безробітним, що мали високі заробітки, значно менший від цих 50%, а тим, що мали порівняно низькі заробітки – більший від 50%.
В Росії до введення єдиного соціального податку не зовсім зрозумілим був статус відрахувань в державні соціальні позабюджетні фонди. Формально вони не вважались податками, оскільки не входили до регламентованої законодавством, податкової системи Російської федерації, хоча за своїм економічним змістом для платників дані відрахування виступали однією з форм оподаткування. Вводячи єдиний соціальний податок російські законотворці вбачали в цьому кроці ряд позитивних змін. Зокрема, поява стимулів для легалізації реальних витрат роботодавців на оплату праці найманих працівників, а також встановлення нового порядку визначення бази оподаткування по внесках до соціальних фондів, що мало привести до спрощення технічної сторони нарахування внесків і складання відповідної звітності. Єдиний соціальний податок починаючи з 2001 року замінив внески до Пенсійного Фонду, Фонду соціального страхування та Фондів обов’язкового медичного страхування. В той час як внески до Фонду зайнятості з роботодавців відмінені, а джерелом формування коштів даного фонду стали надходження податку з доходів фізичних осіб (1% з 13%). Одночасно наголосимо, що внески на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань залишились в незмінному вигляді і сплачуються окремо від єдиного соціального податку.
Одночасно з позитивними моментами, досвід Російської Федерації у впровадженні єдиного соціального податку показує, що його запровадження внаслідок розпорошення функцій контролю за сплатою єдиного соціального податку, необґрунтованого зменшення розміру цього податку призвело до зменшення надходження коштів до фондів соціального страхування. При цьому як виявилось, податкові органи не зацікавлені у повноті його справляння. Наслідком цього стало зниження рівня надання соціальних послуг, а збільшення видатків федерального бюджету на підтримку фінансової стабільності фондів знову трансформує механізми соціального страхування в систему соціальної допомоги.

4. Стан адміністрування страхових коштів та управління соціальним страхуванням: позитивний світовий досвід.
Ефективний соціальний захист, виражений в достатньо високих і своє-часних видах матеріального забезпечення та соціальних послугах, зафіксований нами при оцінці світового досвіду, був би неможливий без достатнього фінансування діяльності фондів соціального спрямування. В той же час в Україні, на сьогоднішній день існує низка нерозв’язаних проблем організаційного характеру. До найбільш гострих відносяться відсутність єдиних принципів визначення соціальних пільг, дублювання окремих соціальних виплат, відсутність їх чіткої спрямованості, недостатність соціальних виплат з іншими державними витратами тощо.
З метою вирішення цієї проблеми в нашій державі започатковано досить широку науково-практичну дискусію щодо консолідації внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової непрацездатності, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та загальнообов’язкове державне соціальне страхування в єдиному соціальному внеску. При цьому за провідну висувається та ідея, яка полягає в тому, що саме об’єднання функцій з реєстрації та обліку платників внесків у страхові фонди і збирання таких внесків шляхом виокремлення цих функцій дасть змогу державі створити систему реального керування і забезпечення державних гарантій у соціальному страхуванні.
Європейський досвід дає підстави свідчити декілька одночасно використовуваних моделей адміністрування збору внесків до фондів соціального страхування та їх використання в цілях соціального захисту застрахованих осіб, які систематизовано за рівнем участі в цьому процесі як податкових органів, так і органів соціального страхування (рис. 11.1).
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415
Рис. 11.1. Моделі адміністрування ресурсів соціального страхування в
європейських країнах
Про рівень ефективності роботи кожної з окреслених на рис. 11.1. моделей адміністрування свідчать обсяги зібраних внесків на соціальне страхування. Визначення даного взаємозв’язку шляхом співвідношення фонду оплати праці, з якого сплачено страхові внески до фактичного фонду оплати праці в досліджуваних країнах, дає змогу стверджувати, що більший ступінь інтегрованості системи забезпечує збільшення її доходів.
Практика встановлення декількох ставок внесків на соціальне страхування, безумовно, також впливає на ефективність всієї системи, оскільки, по-перше, зумовлює її складність для платника, а по-друге, унеможливлює спів-ставлення обсягів внесків і бази їх обрахунку в різних фондах в цілях контролю за повнотою їх сплати.
Загалом досвід країн, де було введено єдиний соціальний платіж свідчить, що за таких умов адміністративні витрати в середньому на 14,5% нижчі, а рівень збирання внесків на 7,8% вищий, ніж при диференційованій системі. Це є безумовно важливим фактором, що має позитивно вплинути на реформування системи соціального страхування в Україні.

Контрольні питання для обговорення
1. Характеристика моделей соціального страхування в світі.
2. Європейський досвід організації соціального страхування.
3. Система соціального страхування в США.
4. Досвід Росії в організації та здійсненні соціального страхування.
5. Особливості адміністрування страхових коштів соціального страху-вання в розвинених країнах світу.


Частина 2. Практична робота студентів в аудиторії

13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415



















Тема 4. Управління коштами соціального страхування

Приклад типової задачі
Умова: визначити розмір Єдиного внеску на загальнообов’язкове держав-не соціальне страхування (далі ЄСВ), який має сплати страхувальник-роботода-вець, за результатами звітного місяця та розрахувати ту його частину, яка буде спрямована до Пенсійного фонду.
Вихідні дані:
За звітний місяць на підприємстві, яке належить до 5 класу економічного ризику виробництва нараховано: основної заробітної плати (ОЗП) в розмірі 214530 грн, виробничих премій, сукупний розмір яких становить 25% від ОЗП, доплат за роботу у вихідні і святкові дні – 12% від ОЗП, доплат за роботу в нічний час – 10% від ОЗП, доплат за високу професійну майстерність – 7% від ОЗП.
Розв’язання: розмір ЄСВ (
·ЄСВ) обчислюється як добуток бази для обчислення внеску на відповідний страховий тариф (СТ), що залежить від класу економічного ризику виробництва.
База для обчислення ЄСВ (БЄСВ) включає до свого складу: основну заро-бітну плату; виробничі премії, доплати за роботу у вихідні і святкові дні; доплати за роботу в нічний час; доплат за високу професійну майстерність.
БЄСВ = 214530 + 214530 * 25% + 214530 * 12% + 214530 * 10% + 214530 * 7% = 330376,20 грн.

·ЄСВ = БЄСВ * СТ = 330376,20 * 36,80% = 121578,44 грн.
Згідно статті 8.15 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” сума ЄСВ сплачено за тарифом підприємств 5 класу економічного ризику виробництва розподіляється у відповідних пропорціях за видами соціального страхування, з яких до Пенсійного фонду (
·ЄСВ ПФ) спрямовується 90,2174% суми сплаченого ЄСВ.

·ЄСВ ПФ =
·ЄСВ * 90,2174% = 121578,44 * 90,2174% = 109684,91 грн.

Задачі для виконання в аудиторії
Задача 4.1: визначити розмір ЄСВ, який має сплати страхувальник-роботодавець, що належить до підприємств з 10 класом економічного ризику, за результатами звітного місяця.
Вихідні дані:
Витяг з Розрахунково-платіжної відомості роботодавця
за квітень поточного року
П.І.П
праців-
ника
Вид доходу
Розмір
доходу, грн.
П.І.П
праців-
ника
Вид доходу
Розмір
доходу, грн.

Праців-
ник А
зарплата
1800
Праців-
ник Д
зарплата
1600


допомога по тимчасовій непрацездатності
380

оплата путівки на сенатор-но-курортне лікування та оздоровлення
4200


доплата за суміщення посад
8050
Праців-
ник Е
зарплата
2070

Праців-
ник Б
зарплата
1300

доплата за роботу в нічний час
440


вихідна допомога при при-пиненні трудового договору
3000
Праців-
ник Ж
зарплата
1990

Праців-
ник В
зарплата
1950

доплата за науковий ступінь
520


виробнича премія
800

доплата за вислугу років
440

Праців-
ник Г
зарплата
2045

премія за виконання особливо важливих завдань
870


допомога по тимчасовій непрацездатності
450

допомога по тимчасовій непрацездатності
270


Задача 4.2: визначити розмір ЄСВ, який має сплати страхувальник-роботодавець, за результатами звітного місяця та розрахувати ту його частину,
яка буде спрямована до Пенсійного фонду.
Вихідні дані:
За звітний місяць на підприємстві нараховано: основної заробітної плати (ОЗП) в розмірі 187520 грн, виробничих премій, сукупний розмір яких становить 27% від ОЗП, доплат за роботу у вихідні і святкові дні – 17% від ОЗП, доплат за роботу в нічний час – 11% від ОЗП, доплат за високу професійну майстерність – 9% від ОЗП.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 4.2.1. - Підприємство належить до 17 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 4.2.2. - Підприємство належить до 32 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 4.2.3. - Підприємство належить до 49 класу економічного ризику виробництва.

Задача 4.3: визначити розмір ЄСВ, який має сплати страхувальник-роботодавець, за результатами звітного місяця та розрахувати ту його частину, яка буде спрямована до Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності.
Вихідні дані:
За звітний місяць на підприємстві нараховано: основної заробітної плати (ОЗП), виробничих премій – 33250 грн, що становить 18% від ОЗП, доплат за роботу у вихідні і святкові дні – 14% від ОЗП, доплат за роботу в нічний час – 16% від ОЗП, доплат за класність – 8% від ОЗП.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 4.3.1. - Підприємство належить до 11 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 4.3.2. - Підприємство належить до 42 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 4.3.3. - Підприємство належить до 54 класу економічного ризику виробництва.

Задача 4.4: Визначити розмір ЄСВ, який має сплати страхувальник-роботодавець, за результатами звітного місяця та розрахувати ту його частину, яка буде спрямована до Фонду соціального страхування на випадок безробіття.
Вихідні дані:
За звітний місяць на підприємстві нараховано: основної заробітної плати (ОЗП), додаткової заробітної плати - 234800 грн, що на 27% менше від ОЗП. Крім того підприємство виплатило допомог по тимчасовій непрацездатності (перші 5 календарних днів хвороби) – 4100 грн, допомог по вагітності і пологах – 3170 грн, допомог на поховання – 14000 грн,
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 4.4.1. - Підприємство належить до 7 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 4.4.2. - Підприємство належить до 23 класу економічного ризику
виробництва.
Варіант 4.4.3. - Підприємство належить до 61 класу економічного ризику виробництва.

Задача 4.5: визначити розмір ЄСВ, який має сплати страхувальник-роботодавець, за результатами звітного місяця та розрахувати ту його частину яка буде спрямована до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Вихідні дані:
За звітний місяць на підприємстві нараховано: основної заробітної плати (ОЗП), додаткової заробітної плати - 124800 грн, що на 43% менше від ОЗП. Крім того підприємство виплатило виробничих премій, розмір яких складає 17% від ОЗП та доплат за роботу у вихідні і святкові дні, розмір яких на 1050 грн більше виробничих премій.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 4.5.1. - Підприємство належить до 12 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 4.5.2. - Підприємство належить до 29 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 4.5.3. - Підприємство належить до 53 класу економічного ризику виробництва.

Задача 4.6: визначити розмір ЄСВ, який має сплати особа, що отримує винагороду за цивільно-правовим договором та її роботодавець.
Вихідні дані:
За договором підряду фізична особа на підприємстві виконувала роботи з 27.01.2011р. по 02.03. 2011 р. за що отримала винагороду рівну 36000 грн. Інших доходів за період січня - березня підприємство роботодавець особі не нараховувало.

Задача 4.7: визначити розмір ЄСВ, який має сплати особа, що отримує винагороду за цивільно-правовим договором та її роботодавець.
Вихідні дані:
За договором підряду фізична особа на підприємстві виконувала роботи з 04.02. 2011 р. по 12.05. 2011 р., за що отримала винагороду рівну 82000 грн. Інших доходів за період лютого - травня підприємство роботодавець особі не нараховувало.

Задача 4.8: визначити розмір ЄСВ, який має сплати особа, що отримує різні види доходів та її роботодавець.
Вихідні дані:
За договором підряду фізична особа на підприємстві виконувала роботи з 01.03.2011р. по 25.04.2011р. У квітні їй нарахували і виплатили винагороду в розмірі 28600 грн. Одночасно дана особа працює на підприємстві за трудовим договором і в березні 2011 р. їй нарахували 7000 грн. зарплати, а в квітні 7300
грн. зарплати.

Задача 4.9: визначити сукупний розмір ЄСВ, який має сплати фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності (ФО – СПД), що перебуває на загальній системі оподаткування.
Вихідні дані:
ФО - СПД надає послуги. До своєї діяльності він залучив двох членів своєї сім’ї (дружина, син). За результатами звітного місяця сума доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що обкладається податком на доходи фізичних осіб становить 28600 грн. Отриманий дохід розподіляється в наступних частках: підприємець – 55%, дружина 25%, син 20%.

Задача 4.10: визначити розмір ЄСВ, який має сплати фізична особа - суб’єкт підприємницької діяльності (ФО – СПД), що перебуває на загальній системі оподаткування.
Вихідні дані:
ФО - СПД надає послуги. До своєї діяльності він залучив трьох членів своєї сім’ї (дружина, брат, син). За результатами звітного місяця сума доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що обкладається податком на доходи фізичних осіб становить 44600 грн. Отриманий дохід розподіляється в наступних частках: підприємець – 35%, дружина - 28%, брат – 22%, син 15%.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 4.10.1. - Підприємець та члени його сім’ї бажають взяти участь у страхуванні в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю;
Варіант 4.10.2. - Підприємець, його брат та дружина бажають взяти участь у страхуванні від нещасних випадків на виробництві;
Варіант 4.10.3. - Сам підприємець виявив бажання брати участь у страхуванні за всіма його видами.

Задача 4.11: визначити:
- загальний розмір нарахованого ЄСВ страхувальником-роботодавцем – бюджетною установою, за результатами звітного місяця;
- розмір утриманого ЄСВ з окремих її працівників.
Вихідні дані:
Категорія працівників
Види виплат
Нараховано за звітний місяць, грн.

Начальник відділу
(державний службовець)
Зарплата (посадовий оклад надбавки за ранг, вислугу років, високі показники праці)
2718,12


Оплата 5 перших днів непрацездатності
489,25


Допомога по тимчасовій непрацездатності починаючи з 6 дня
556,00

Завгосп
Зарплата, включаючи надбавки та премію
1432,89


Оплата 5 перших днів непрацездатності
132,73

Відповідальний черговий
(інвалід)
Зарплата, включаючи надбавки та премію
1287,02


Допомога по тимчасовій непрацездатності починаючи з 6 дня
266,47


..


Нараховано за місяць - всього
83280,72

в т. ч.
- заробітна плата працівників, крім державних службовців та інвалідів

14638,24

- заробітна плата державних службовців
54635,40

- заробітна плата інвалідів
1322,94

- оплата 5 перших днів непрацездатності
8654,30

- допомога по тимчасовій непрацездатності починаючи з 6 дня
4029,84


Задача 4.12.1: визначити сукупний розмір ЄСВ, який має сплати фізична особа - суб’єкт підприємницької діяльності (ФО - СПД) та члени його сім’ї за поточний рік, що є платником єдиного податку.
Вихідні дані:
ФО - СПД займається торгівлею (діяльність має 8 клас економічного ризику). До своєї діяльності він залучив трьох членів своєї сім’ї: дружину, брата, та сина, які працюють у нього на умовах трудового договору. За результатами звітного року підприємець щомісяця визначав дохід в розмірі 950 грн і нараховував членам своє сім’ї заробітну плату в розмірі 1200 грн.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 4.12.1. - Підприємець бажає взяти участь у страхуванні в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю;
Варіант 4.12.2. - Підприємець бажає взяти участь у страхуванні від нещасних випадків на виробництві;
Варіант 4.12.3. - Сам підприємець бажає взяти участь у страхуванні за всіма його видами.

Задача 4.13: Оформити Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.
Вихідні дані:
За результатами звітного місяця відома наступна інформація про розміри доходів окремих застрахованих осіб в розрізі їх видів:
Вид доходу
Розмір доходу

Заробітна плата
12 осіб – по 1350,45 грн; 8 осіб - на 11,5% більше, 9 осіб – на 8,4% більше; 11 осіб на 22,5% більше; 5 осіб на 32,3% більше; 14 осіб на 10,9% менше та 7 осіб на 15,1% менше.

Винагороди за договорами цивільно-правового характеру
2 особи по 2200 грн, решта 12 осіб кожний на 7% більше за попереднього.

Допомога по тимчасовій непрацездатності
Загальний розмір складає 14,5% від сумарної заробітної плати.


Розрахунки та оформлення Звіту здійснити з врахуванням наступних умов:
Варіант 4.13.1. - Підприємство належить до 4 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 4.13.2. - Підприємство належить до 16 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 4.13.3. - Підприємство належить до 27 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 4.13.4. - Підприємство належить до 31 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 4.13.5. - Підприємство належить до 40 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 4.13.6. - Підприємство належить до 49 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 4.13.7. - Підприємство належить до 54 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 4.13.8 - Підприємство є бюджетною установою і має в своєму складі працівників, що мають статус державного службовця. Частка заробітної плати таких осіб складає 55%.
Варіант 4.13.9 - Підприємство є бюджетною установою і має в своєму складі працівників, що мають статус державного службовця. Частка заробітної плати таких осіб складає 72%.
Варіант 4.13.10 - Підприємство є бюджетною установою і має в своєму складі працівників, що мають статус державного службовця. Частка заробітної плати таких осіб складає 32%.
Варіант 4.13.11 - Підприємство є бюджетною установою і має в своєму складі працівників, що мають статус державного службовця. Частка заробітної плати таких осіб складає 47%.
Варіант 4.13.12 - Підприємство є бюджетною установою і має в своєму складі працівників, що мають статус державного службовця. Частка заробітної плати таких осіб складає 33%.
Варіант 4.13.13 - Підприємство є бюджетною установою і має в своєму складі працівників, що мають статус державного службовця. Частка заробітної плати таких осіб складає 62%.
Варіант 4.13.14 - Підприємство є бюджетною установою і має в своєму складі працівників, що мають статус державного службовця, а також працівників-інвалідів. Частка заробітної плати державних службовців складає 22%, частка заробітної плати інвалідів – 13%.
Варіант 4.13.15 - Підприємство є бюджетною установою і має в своєму складі працівників, що мають статус державного службовця, а також працівників-інвалідів. Частка заробітної плати державних службовців складає 24%, частка заробітної плати інвалідів – 11%.
Варіант 4.13.16 - Підприємство є бюджетною установою і має в своєму складі працівників, що мають статус державного службовця, а також працівників-інвалідів. Частка заробітної плати державних службовців складає 70%, частка заробітної плати інвалідів – 3%.
Задача 4.14: оформити Заявку-розрахунок для фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів ФСС ТВП за квітень поточного року
Вихідні дані
П.І.П.
№ СС
№ЛН
ПрНП
ПеНП
Заробітна плата за розрахунковий період
Кількість днів, що підлягають оплаті
Сума






жовтень
листопад
грудень
січень
лютий
березень
Разом
в т. ч. за рахунок коштів Фонду
Разом
в т. ч. за рахунок коштів Фонду

1. Волкова К.А.

45
1
02-18
1200
1350
1400
1420
1460
1530





2. Гончаренко О.П

65
1
01-06
1640
1700
1820
1900
2100
2050





3. Молчанова Є.А.

98
1
03-29
1400
1600
1700
1750
1800
1820





4. Антонова В.І.

15
8
181
Особа перед декретною відпусткою пропрацювала на підприємстві 4 роб. дні за які їй нараховано 176,25 грн.





5. Бондарь О.О.

47
8
042
1870
1830
1860
1880
1890
1900





6. Баранова Т.А.

63
1
08-30
1250
1110
1180
1210
1380
1320





7. Вовк К.А.3

41
10
02-29
2010
2070
2130
2150
2240
2360





8. Гончар О.П.

129
1
11-22
1800
1870
1930
1870
1870
1880





9. Москальова Є.А.4

58
10
04-30
2300
2250
2280
2260
2320
2330





10. Міхальова С.С

25
1
17-26
2400
2410
2410
2500
2510
2510





№СС – номер страхового свідоцтва – вводиться в дію з 01.01.2014р.,
№ЛН – номер листка непрацездатності,
ПрНП – причина непрацездатності: захворювання загальне - 1; наслідок аварії на ЧАЕС - 3; невиробничі травми - 5; контакт з хворими на інфекційні захворювання та бактеріоносійство - 6; санаторно-курортне лікування - 7; вагітність та пологи - 8; ортопедичне протезування - 9; догляд – 10.;
ПеНП – період непрацездатності.

1закритий, період декретної відпустки при народженні двійні завершено;
2відкритий, застрахована особа, що народила дитину є чорнобильцем ІІ категорії.
3догляд за хворим членом сім’ї;
4догляд за хворою дитиною.
Тема 5. Страхування тимчасової втрати працездатності

Приклад типової задачі
Умова: визначити розмір допомоги з тимчасової непрацездатності, яку має отримати застрахована особа. Розподілити розмір допомоги за джерелами фінансування.
Вихідні дані:
Працівник підприємства (застрахована особа) надав листок тимчасової непрацездатності з 4 по 19 серпня поточного року. За попередні шість місяців він отримував доходи, з яких справлялися внески на соціальне страхування в наступних розмірах: липень – 1879 грн, червень – 2246 грн, травень – 1887 грн, квітень – 2020 грн, березень – 1980 грн, лютий – 1879 грн. Страховий стаж працівника на момент настання страхового випадку – 6 років і 3 місяці.
Розв’язання: розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності (ДТН) дорівнює добутку середньоденної заробітної плати за розрахунковий період – 6 місяців, що передують місяцю звернення за допомогою (ЗПСД) і кількості робочих днів, що припадають на календарний період непрацездатності.
Середньоденна заробітна плата (ЗПСД) обчислюється шляхом ділення сукупного розміру виплат застрахованій особі за останні шість місяців, з яких утримувалися страхові внески на кількість робочих днів за цей період:
ЗПСД = (1879 грн. + 2246 грн. + 1887 грн. + 2020 грн. + 1980 грн. + 1879 грн.) / (21 + 21 + 20 + 20 + 22 + 20) = 95,90 грн.
Розрахована сума допомоги підлягає виплаті в повному обсязі, або частково залежно від страхового стажу (при стажі роботи 6 років і 3 місяці виплата здійснюється в розмірі 80% від призначеної).
Частина допомога обчислена за робочі дні, які припадають на перші 5 календарних днів непрацездатності виплачується за рахунок коштів страхувальника –роботодавця, за решту днів – за рахунок коштів ФСС ТВП.
За період тимчасової непрацездатності на перші 5 календарних днів припадає 3 робочих дні, на решту – 9 робочих днів.
ДТН (за рахунок страхувальника-роботодавця) = 95,90 грн. * 3 * 80% = 230,16 грн.;
ДТН (за рахунок ФСС ТВП) = 95,90 грн. * 9 * 80% = 690,48 грн.

Задачі для виконання в аудиторії
Задача 5.1: визначити розмір допомоги з тимчасової непрацездатності, яку має отримати працівник підприємства та розподілити її за джерелами фінансування виплати.
Вихідні дані:
Менеджер відділу збуту надав листок тимчасової непрацездатності з 11 по 29 серпня минулого року. За попередні шість місяців він отримував доходи, з яких справлялися внески на соціальне страхування в наступних розмірах: липень – 1878,25 грн, червень – 1901,45 грн, травень – 1907,83 грн, квітень – 1879,56 грн, березень – 1802,39 грн, лютий – 1798,65 грн.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 5.1.1. – Страховий стаж працівника на момент настання страхо-
вого випадку – 1 рік і 4 місяці.
Варіант 5.1.2. – Страховий стаж працівника на момент настання страхового випадку – 5 років і 9 місяців.
Варіант 5.1.3. – Страховий стаж працівника на момент настання страхового випадку – 10 років і 3 місяці.
Варіант 5.1.4. – Страховий стаж працівника на момент настання страхового випадку – 3 роки і 4 місяці, працівник є чорнобильцем ІІІ категорії.
Варіант 5.1.5. – Страховий стаж працівника на момент настання страхового випадку – 32 роки і 8 місяців, працівник є чорнобильцем ІІ категорії.

Задача 5.2: визначити розмір допомоги з тимчасової непрацездатності, яку має отримати працівник підприємства, та розподілити її за джерелами фінансування виплати.
Вихідні дані:
Фінансист підприємства з 3 по 17 лютого поточного року перебував у відпустці без збереження заробітної плати. В цей час він захворів і надав листок тимчасової непрацездатності з 11 по 28 лютого.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 5.2.1. - Страховий стаж працівника становить 2 роки і 7 місяців. За попередні шість місяців доходом, з якого справлялися внески на соціальне страхування, у працівника виступав його посадовий оклад, який: у серпні минулого року становив 1750 грн., починаючи з жовтня він зріс на 8,4%, а з січня - на 10,2%.
Варіант 5.2.2. - Страховий стаж працівника становить 6 років і 4 місяці. За попередні шість місяців доходом, з якого справлялися внески на соціальне страхування, у працівника виступав його посадовий оклад, який: у серпні минулого року становив 1900 грн., починаючи з вересня він зменшився на 7,5%, з листопада зріс на 4,4% порівняно з вереснем, а з січня - на 5,2%.
Варіант 5.2.3. - Страховий стаж працівника становить 12 років і 7 місяців. За попередні шість місяців доходом, з якого справлялися внески на соціальне страхування, у працівника виступав його посадовий оклад, який: у серпні минулого року становив 2100 грн., починаючи з вересня він зріс на 3,7%, з жовтня зменшився порівняно з вереснем на 2,7%, з грудня зменшився порівняно з жовтнем ще на 4,4%, з лютого зріс порівняно з груднем на 5,6%.
Варіант 5.2.4. - Страховий стаж працівника, який є чорнобильцем ІІ категорії становить 19 років і 7 місяців. За попередні шість місяців доходом, з якого справлялися внески на соціальне страхування, у працівника виступав його посадовий оклад, який: у серпні минулого року становив 1800 грн., починаючи з вересня він зменшився на 3,7%, з жовтня зменшився порівняно з вереснем на 4,3%, з листопада зріс порівняно з жовтнем на 6,2%, з січня він зріс порівняно з листопадом на 3,3%.
Варіант 5.2.5. - Страховий стаж працівника становить 4 роки і 6 місяців. За попередні шість місяців доходом, з якого справлялися внески на соціальне страхування у працівника виступав його посадовий оклад, який: у серпні минулого року становив 1680 грн., з вересня по листопад він щомісяця зростав на
5,5%, а з грудня почав зменшуватись щомісяця на 4,3%.

Задача 5.3: визначити розмір допомоги з тимчасової непрацездатності, яку має отримати працівник підприємства за основним місцем роботи і за сумісництвом та розподілити її за джерелами фінансування виплати.
Вихідні дані:
Інженер-енергетик, що має основне місце роботи на підприємстві, а також працює на іншому підприємстві за сумісництвом, надав листок тимчасової непрацездатності з 3 по 27 березня поточного року. (Копія листка непрацездатності надана за місцем роботи по сумісництву).
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 5.3.1. - Страховий стаж працівника становить 2 роки і 4 місяці. За попередні шість місяців доходом, з якого справлялися внески на соціальне страхування, в наступних розмірах у працівника виступав його посадовий оклад, який:
- за основним місцем роботи: у вересні минулого року становив 1550 грн., починаючи з жовтня він зріс на 4,4%, а з грудня ще на 6,7%;
- за сумісництвом: у вересні минулого року становив 1200 грн., починаючи з січня поточного року він зменшився на 15,0%.
Варіант 5.3.2. - Страховий стаж працівника, який є чорнобильцем І категорії становить 3 роки і 3 місяці. За попередні шість місяців доходом, з якого справлялися внески на соціальне страхування, в наступних розмірах у працівника виступав його посадовий оклад, який:
- за основним місцем роботи: у вересні минулого року становив 2340 грн., починаючи з жовтня він зменшився на 8,6%, а з січня поточного року він зріс на 11,2%;

·- за сумісництвом: у вересні минулого року становив 820 грн., починаючи з грудня він збільшився на 11,0%, а з лютого поточного року він зріс на 3,8%.
Варіант 5.3.3. - Страховий стаж працівника становить 6 років і 3 місяці. За попередні шість місяців доходом, з якого справлялися внески на соціальне страхування, в наступних розмірах у працівника виступав його посадовий оклад, який:
- за основним місцем роботи: у вересні минулого року становив 1550 грн., починаючи з жовтня він щомісяця зростав на 6,2%;
- за сумісництвом: у вересні минулого року становив 1150 грн., починаючи з жовтня він щомісяця зменшувався на 3,4%.
Варіант 5.3.4. - Страховий стаж працівника, який є ветераном бойових дій становить 3 років і 11 місяців. За попередні шість місяців доходом, з якого справлялися внески на соціальне страхування, в наступних розмірах у працівника виступав його посадовий оклад, який:
- за основним місцем роботи: у вересні минулого року становив 1700 грн.,
з жовтня по грудень включно він щомісяця зростав на 11,4%; потім залишився незмінним;
- за сумісництвом: у вересні минулого року становив 9500 грн, з жовтня по листопад включно він щомісяця зменшувався на 2,2%, починаючи з грудня
він через місяць зростав на 10%
Варіант 5.3.5. - Страховий стаж працівника, який є чорнобильцем ІІІ категорії становить 7 років і 9 місяців. За попередні шість місяців доходом, з якого справлялися внески на соціальне страхування, в наступних розмірах у працівника виступав його посадовий оклад, який:
- за основним місцем роботи: у вересні минулого року становив 1550 грн, починаючи з жовтня він щомісяця зростав на 4,8%;
- за сумісництвом: у минулому році у вересні становив 55% від посадового окладу за основним місцем роботи і до кінця року не змінювався, починаючи з поточного року зріс на 15%.

Задача 5.4: визначити розмір допомоги з тимчасової непрацездатності, яку має отримати працівниця підприємства, та розподілити її за джерелами фінансування виплати.
Вихідні дані:
Касир підприємства з 4 по 17 травня поточного року надала листок тимчасової непрацездатності в зв’язку з доглядом за хворою дитиною, а з 18 травня по 8 липня - довідку про догляд за хворою дитиною. Страховий стаж працівниці 8 років і 11 місяців. За попередні шість місяців доходом, з якого справлялися внески на соціальне страхування, виступав її посадовий оклад, який: у листопаді минулого року становив 1100 грн, починаючи з січня він зріс на 6,8%, з лютого ще на 5,5%, а з квітня знову на 6,8%.

Задача 5.5: визначити розмір допомоги по вагітності і пологах працівниці підприємства та розподілити її за джерелами фінансування виплати.
Вихідні дані:
Бухгалтер надала листок тимчасової непрацездатності по вагітності і пологах, відкритий з 2 січня поточного року.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 5.5.1. - Особа є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС ІІ категорії. За попередні шість місяців вона отримувала доходи, з яких справлялися внески на соціальне страхування в наступних розмірах: грудень – 2500 грн, листопад – 2400 грн, жовтень – 2400 грн, вересень – 2370 грн, серпень – 2350 грн, липень – 2320 грн.
Варіант 5.5.2. - Особа є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС ІІІ категорії. За попередні шість місяців вона отримувала доходи, з яких справлялися внески на соціальне страхування в наступних розмірах: грудень – 1800 грн, листопад – 1650 грн, жовтень – 1600 грн, вересень – 1570 грн, серпень – 1550 грн, липень – 1520 грн
Варіант 5.5.3. - Особа народила двійню. За попередні шість місяців вона
отримувала доходи, з яких справлялися внески на соціальне страхування в наступних розмірах: грудень – 2100 грн, листопад – 2050 грн, жовтень – 2000 грн, вересень – 1970 грн, серпень – 1950 грн, липень – 1920 грн

Задача 5.6: визначити розмір допомоги по вагітності і пологах.
Вихідні дані:
Секретар надала листок тимчасової непрацездатності по вагітності і пологах, який відкрито 6 лютого поточного року.
Примітка: Заробітна плата в галузях економіки за січень поточного року становить 1924 грн (умовно). Мінімальна заробітна плата у лютому поточного року становить 941 грн.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 5.6.1. - На момент настання страхового випадку вона відпрацювала 17 календарних днів у січні, за які отримала заробітну плату 1120 грн та 5 календарних днів у лютому, за які отримала заробітну плату 337 грн
Варіант 5.6.2. - На момент настання страхового випадку вона відпрацювала 23 календарних дні у січні, за які отримала заробітну плату 2020 грн та 5 календарних днів у лютому, за які отримала заробітну плату 310 грн. Працівниця є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС ІV категорії.
Варіант 5.6.3. - На момент настання страхового випадку вона відпрацювала 27 календарних днів у січні, за які отримала заробітну плату 1840 грн та 5 календарних днів у лютому, за які отримала заробітну плату 414 грн. Працівниця народила двійню.

Задача 5.7: визначити:
- розрахунковий період для обчислення допомоги по вагітності і пологах;
- розмір середньоденної заробітної плати;
- величину допомоги по вагітності і пологах.
Вихідні дані:
Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами настала у застрахованої особи в березні поточного року. У розрахунковому періоді, за який обчислюється середня заробітна плата, застрахована особа була тимчасово непрацездатною і працювала в лютому тільки 13 робочих днів, за які їй нараховано основну заробітну плату в сумі 395 грн, а також у січні тільки 11 робочих днів, за які їй нараховано основну заробітну плату в сумі 450 грн.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 5.7.1. - У лютому застрахованій особі також було нараховано виробничу премію до свята - 900 грн та матеріальну допомогу - 720 грн.
Варіант 5.7.2. - У лютому застрахованій особі також було нараховано доплату за суміщення посад - 680 грн та матеріальну допомогу - 1450 грн.
Варіант 5.7.3. - У лютому застрахованій особі також було нараховано доплату за роботу в нічній час - 780 грн та матеріальну допомогу - 2720 грн.

Задача 5.8: визначити розмір допомоги по догляду за дитиною до трьох років.
Вихідні дані:
За нарахуванням допомоги по догляду за дитиною до трьох років 25 січня поточного року звернулась працівниця підприємства.
Примітка: Розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу станом на - 941 грн(умовно)
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 5.8.1. – В складі сім’ї працівниці крім неї є: чоловік, що має середньомісячну заробітну плату - 2100 грн. та двоє дітей (5 років та 1 рік). Жінка отримує щомісячну допомогу при народженні дитини - 820 грн.
Варіант 5.8.2. – В складі сім’ї особи працівниці крім неї є: чоловік-студент, який отримує щомісяця стипендію – 500 грн. та дитина (3 місяці). Жінка отримала допомогу по вагітності і пологах – 700 грн та за 2 місяці допомогу при народженні дитини у розмірі 620 грн щомісяця.
Варіант 5.8.3. – В складі сім’ї працівниці крім неї є: чоловік, який отримує щомісяця заробітну плату - 1200 грн. та їх двоє дітей (6 років та 2,5 роки). Жінка щомісяця отримує мінімальну допомогу по догляду за дітьми до трьох років - 130 грн.
Варіант5.8. 4. – В складі сім’ї працівниці крім неї є: дитина (2 роки). Жінка щомісяця отримує у мінімальному розмірі допомогу на дитину одинокій матері (за період з липня по жовтень включно – по 167,10 грн, за листопад - грудень - по 189,60 грн) та допомогу по догляду за дитиною до трьох років (за період з липня по жовтень - по 334,65 грн, за листопад – грудень – по 390,90 грн).
Варіант 5.8.5. – В складі сім’ї працівниці крім неї є: чоловік, який отримує щомісяця заробітну плату - 1600 грн. та їх троє дітей (8 років, 5 років та 2,5 роки). Жінка щомісяця отримує допомогу по догляду за дітьми до трьох років (за період з липня по жовтень – по 201,75 грн, за листопад – грудень – по 258,00 грн).

Задача 5.9: розрахувати розмір допомоги по вагітності та пологах.
Вихідні дані:
Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами настала у застрахованої особи в березні поточного року. У розрахунковому періоді їй була нарахована заробітна плата вересень - 1320 грн, жовтень - 1380 грн, листопад - 1200 грн, у грудні застрахована особа була тимчасово непрацездатною та перебувала у відпустці і працювала тільки 6 робочих днів, за які їй нараховано основну заробітну плату в сумі 360 грн, одноразову премію до свята - 800 грн та матеріальну допомогу - 150 грн, січень - 1260 грн, лютий - 1260 грн.


Тема 7. Страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

Приклад типової задачі
Умова: визначити розмір щомісячної та одноразової страхової виплати працівнику, постраждалому внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Вихідні дані:
Медико-соціальна експертиза (МСЕК) встановила втрату працівником 30 відсотків втрати професійної працездатності, а також призначила йому 3-гу групу інвалідності внаслідок нещасного випадку, який мав місце 5 січня поточного року, і призначила пенсію по інвалідності 825 грн. За попередні шість місяців до місяця, в якому стався нещасний випадок він отримував доходи, з яких справлялися внески на соціальне страхування в наступних розмірах: грудень – 1860 грн, листопад – 1700 грн, жовтень – 1670 грн, вересень – 1550 грн, серпень – 1600 грн, липень – 1590 грн.
Розв’язання: розмір щомісячної страхової виплати (СВщом) обчислюється як добуток середньомісячної заробітної плати (ЗПсм) і відсотка втрати професійної працездатності (%вп). При цьому слід зазначити, що розмір виплати сукупно із пенсією по інвалідності не повинен перевищувати середньомісячної заробітної плати (ЗПсм).
Середньомісячна заробітна плата (ЗПсм) обчислюється за середньою арифметичною зваженою.
ЗПсм = (1860 грн. * 31 + 1700 грн. * 30 + 1670 грн. * 31 + 1550 грн. * 30 + 1600 грн. * 31 + 1590 грн. * 31) / 184 = 305820 / 184 = 1662 грн.
СВщом = 1662 грн. * 30% = 498,60 грн. (498,60 + 825 грн = 1323,60 грн < 1662 грн.).
Розмір одноразової страхової виплати (СВодр) обчислюється як середньомісячна заробітна плата (ЗПсм) за кожний відсоток втрати професійної працездатності (%вп). При цьому слід зазначити, що розмір виплати не повинен перевищувати чотирьохкратного розміру граничної величини, з якої справляються страхові внески (15 прожиткових мінімумів для працездатного населення станом на початок року).
СВодр = 1662 грн. * 30% = 49860 грн. (49860 грн. < 941 грн. * 15 * 4 – 49860 грн. < 56460 грн.)


Задача 7.1: визначити загальну суму допомоги по тимчасовій непрацездатності та розподілити її за джерелами виплати.
Вихідні дані:
Громадянин опинився у стані тимчасової непрацездатності внаслідок отриманої виробничої травми за неосновним місцем роботи (копія листка непрацездатності подана за основним місцем роботи) на підприємстві. Тимчасова непрацездатність тривала протягом періоду з 12 по 30 липня поточного року.
Розрахунки провести за наступних умов скориставшись таблицею:
Варіант 7.1.1. Стаж роботи громадянина становить 11 років і 4 місяці. І
за основним місцем роботи, і за сумісництвом встановлено п’ятиденний робочий тиждень.
РП1
Крд / РП2
ЗПомр3, грн
ЗПс4, грн

·ЗП5, грн

·ЗП6, грн



2700
1500





2900
1700





2600
1500





2800
1600





2700
1500





2500
1400



Усього






1 місяці розрахункового періоду; 2 кількість робочих днів у місяцях розрахункового періоду; 3 заробітна плата за основним місцем роботи; 4 заробітна плата за сумісництвом; 5 сумарна заробітна плата; 6 заробітна плата, що враховується при розрахунках.

Варіант 7.1.2. Стаж роботи громадянина становить 3 роки і 8 місяців. За основним місцем роботи встановлено п’ятиденний робочий тиждень, а за сумісництвом встановлено шестиденний робочий тиждень.
РП
Крд / РП
ЗПомр, грн
ЗПс, грн

·ЗП, грн

·ЗП, грн



1980
1330





2000
1320





1870
1380





1880
1410





2300
1040





2115
1330



Усього







Варіант 7.1.3. Стаж роботи громадянина становить 7 років і 6 місяців. За основним місцем роботи встановлено шестиденний робочий тиждень, а за сумісництвом встановлено п’ятиденний робочий тиждень.
РП
Крд / РП
ЗПомр, грн
ЗПс, грн

·ЗП, грн

·ЗП, грн



3120
540





3540
530





3390
490





3010
510





3180
390





3995
420



Усього







Варіант 7.1.4. Стаж роботи громадянина становить 10 років і 4 місяці. За основним місцем роботи встановлено шестиденний робочий тиждень, а за сумісництвом встановлено п’ятиденний робочий тиждень.
РП
Крд / РП
ЗПомр, грн
ЗПс, грн

·ЗП, грн

·ЗП, грн



13120
1040





13540
1030





13390
1090





13010
1010





13180
1090





13995
1120



Усього







Варіант 7.1.5. Стаж роботи громадянина становить 22 роки і 8 місяців. За основним місцем роботи і за сумісництвом встановлено шестиденний робочий тиждень.
РП
Крд / РП
ЗПомр, грн
ЗПс, грн

·ЗП, грн

·ЗП, грн



10980
740





11240
830





12290
990





13010
2000





13180
2050





13995
2180



Усього







Задача 7.2: визначити:
- середньомісячну заробітну плату для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності;
- середньоденну заробітну плату для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності;
- розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності та розподілити її за джерелами сплати.
Вихідні дані:
Добровільно зареєстрований у ФСС НВВ працівник, який є потерпілим на виробництві звернувся до робочого органу Фонду за призначенням допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з професійним захворюванням, яка тривала з 2 вересня по 14 жовтня поточного року. Середня заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за минулий рік становить 1876 грн (умовно).
Примітка: середньомісячна кількість календарних днів у році становить 30,44.
Розрахунки провести за наступних умов скориставшись таблицею:
Варіант 7.2.1. Стаж роботи громадянина становить 2 роки і 8 місяців.
РП1
ЗПн,2 грн
СЗПу3, грн
Кзп4


1850
1944,15



1880
1960,20



2100
2005,12



2250
2024,56



2280
2028,14



2405
2113,57


Усього




1 місяці розрахункового періоду; 2 нарахована заробітна плата працівникові; 3 середня заробітна плата найманих працівників зайнятих в економіці України (умовно); 4 коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи.

Варіант 7.2.2. Стаж роботи громадянина становить 8 років і 2 місяці.
РП1
ЗПн,2 грн
СЗПу3, грн
Кзп4


1370
1944,15



1450
1960,20



1782
2005,12



1800
2024,56



1985
2028,14



1990
2113,57


Усього





Задача 7.3: визначити:
- розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності та розподілити її за джерелами сплати.
- розмір щомісячної страхової виплати.
Вихідні дані:
З добровільно застрахованою особою 15 квітня поточного року стався не-
щасний випадок на виробництві. 10 серпня поточного року медико-соціальна експертиза (МСЕК) встановила 30 відсотків втрати нею професійної працездатності. За період з 15 квітня по 10 серпня особа надала листок тимчасової непрацездатності.
Примітка: середньомісячна кількість календарних днів у році становить 30,44.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 7.3.1. За розрахунковий період застрахованою особою сплачено ЄСВ з якого частина, що надійшла до ФСС НВВ складає 118 грн. Діяльність застрахованої особи належала до 6 класу професійного ризику виробництва.
Варіант 7.3.2. За розрахунковий період застрахованою особою сплачено ЄСВ, з якого частина, що надійшла до ФСС НВВ складає 406 грн. Діяльність застрахованої особи належала до 58 класу професійного ризику виробництва.
Варіант 7.3.3. За розрахунковий період застрахованою особою сплачено ЄСВ, з якого частина, що надійшла до ФСС НВВ складає 73 грн. Діяльність застрахованої особи належала до 21 класу професійного ризику виробництва.
Варіант 7.3.4. За розрахунковий період застрахованою особою сплачено ЄСВ, з якого частина, що надійшла до ФСС НВВ складає 105 грн. Діяльність застрахованої особи належала до 36 класу професійного ризику виробництва.
Варіант 7.3.5. За розрахунковий період застрахованою особою сплачено ЄСВ, з якого частина, що надійшла до ФСС НВВ складає 64 грн. Діяльність застрахованої особи належала до 3 класу професійного ризику виробництва.

Задача 7.4: визначити суму щомісячної страхової виплати працівнику, постраждалому внаслідок професійного захворювання.
Вихідні дані:
Медико-соціальна експертиза (МСЕК) встановила: втрату працівником ? відсотків професійної працездатності і 3 групу інвалідності внаслідок професійного захворювання, що стало наслідком нещасного випадку на виробництві, який мав місце 18 серпня поточного року, і призначила пенсію по інвалідності в розмірі ? грн. За попередні шість місяців до місяця, в якому стався нещасний випадок він отримувала доходи, з яких справлялися внески на соціальне страхування в наступних розмірах: липень – 1200 грн, червень – 1150 грн, травень – 1130 грн, квітень – 1080 грн, березень – 1040 грн, лютий – 1000 грн.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 7.4.1. Відсоток втрати працездатності – 25%, розмір пенсії по інвалідності 940 грн. Розмір доходу в кожному з місяців перевищував базовий варіант на 15%.
Варіант 7.4.2. Відсоток втрати працездатності – 28%, розмір пенсії по інвалідності 860 грн. Розмір доходу в кожному з місяців перевищував базовий варіант на 15%.
Варіант 7.4.3. Відсоток втрати працездатності – 33%, розмір пенсії по інвалідності 600 грн. Розмір доходу в кожному з місяців перевищував базовий варіант на 15%.
Варіант 7.4.4. Відсоток втрати працездатності – 37%, розмір пенсії по інвалідності 540 грн. Розмір доходу в кожному з місяців перевищував базовий ва-
ріант на 15%.
Варіант 7.4.5. Відсоток втрати працездатності – 40%, розмір пенсії по інвалідності 1010 грн. Розмір доходу в кожному з місяців перевищував базовий варіант на 15%.

Задача 7.5: визначити розмір разової виплати працівнику підприємства постраждалому внаслідок виробничої травми.
Вихідні дані:
Медико-соціальна експертиза (МСЕК) встановила втрату працівником ? відсотків професійної працездатності, внаслідок виробничої травми отриманої 18 вересня поточного року. За попередні шість місяців до місяця, в якому була отримана виробнича травма він отримував доходи, з яких справлялися внески на соціальне страхування в наступних розмірах: серпень – 1800 грн, липень – 1750 грн, червень – 1700 грн, травень – 1670 грн, квітень – 1650 грн, березень – 1620 грн.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 7.5.1. Відсоток втрати працездатності – 32%, розмір доходу в кожному з місяців перевищував базовий варіант на 16%.
Варіант 7.5.2. Відсоток втрати працездатності – 36%, розмір доходу в кожному з місяців був меншим від базового варіанту на 22%.
Варіант 7.5.3. Відсоток втрати працездатності – 24%, розмір доходу в кожному з місяців був меншим від базового варіанту на 22%.
Варіант 7.5.4. Відсоток втрати працездатності – 42%, розмір доходу в кожному з місяців був меншим від базового варіанту на 6%.
Варіант 7.5.5. Відсоток втрати працездатності – 40%, розмір доходу в кожному з місяців перевищував базовий варіант на 29%.

Задача 7.6: Визначити розмір разової виплати працівнику підприємства постраждалому внаслідок виробничої травми.
Вихідні дані:
Медико-соціальна експертиза (МСЕК) встановила стійку втрату працівником професійної працездатності, внаслідок виробничої травми отриманої 11 грудня поточного року. За попередні шість місяців до місяця, в якому була отримана виробнича травма він отримував доходи, з яких його роботодавцем справлявся ЄСВ, в наступних розмірах: листопад – 273 грн, жовтень – 244 грн, вересень – 229 грн, серпень – 217 грн, липень – 195 грн, червень – 178 грн.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 7.6.1. Відсоток стійкої втрати працівником працездатності складає 28%. Підприємство-роботодавець, де працював постраждалий працівник відноситься до 8 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 7.6.2. Відсоток стійкої втрати працівником працездатності складає 38%. Підприємство-роботодавець, де працював постраждалий працівник відноситься до 18 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 7.6.3. Відсоток стійкої втрати працівником працездатності складає 42%. Підприємство-роботодавець, де працював постраждалий працівник
відноситься до 39 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 7.6.4. Відсоток стійкої втрати працівником працездатності складає 47%. Підприємство-роботодавець, де працював постраждалий працівник відноситься до 57 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 7.6.5. Відсоток стійкої втрати працівником працездатності складає 52%. Підприємство-роботодавець, де працював постраждалий працівник відноситься до 64 класу економічного ризику виробництва.

Задача 7.7: визначити розмір щомісячної виплати працівнику підприємства постраждалому внаслідок професійного захворювання до і після зміни ступеня втрати професійної працездатності.
Вихідні дані:
Постраждалому 22 червня поточного року медико-соціальна експертиза (МСЕК) встановила стійку втрату працездатності у розмірі ?% у зв’язку з професійним захворюванням, що стало наслідком нещасного випадку який мав місце 2 червня поточного року. У зв’язку з погіршенням здоров’я при перегляді 3 вересня ступінь втрати професійної працездатності збільшився до ?%. За досліджуваний період він отримував доходи, з яких його роботодавцем справлявся ЄСВ, в наступних розмірах: серпень – 317 грн, липень – 295 грн, червень – 278 грн, травень – 268 грн, квітень – 255 грн, березень – 249 грн, лютий – 233 грн, січень – 232 грн, грудень - 228 грн.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 7.7.1. Відсоток стійкої втрати працівником працездатності складає 32%. Величина зміни відсотка стійкої втрати працездатності - зростання на 5%. Розмір ЄСВ в кожному місяці більший на 9% від базового варіанту. Підприємство-роботодавець, де працював постраждалий працівник відноситься до 13 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 7.7.2. Відсоток стійкої втрати працівником працездатності складає 39%. Величина зміни відсотка стійкої втрати працездатності - зниження на 8%. Розмір ЄСВ в кожному місяці менший на 13% від базового варіанту. Підприємство-роботодавець, де працював постраждалий працівник відноситься до 37 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 7.7.3. Відсоток стійкої втрати працівником працездатності складає 47%. Величина зміни відсотка стійкої втрати працездатності - зростання на 12%. Розмір ЄСВ в кожному місяці більший на 11% від базового варіанту. Підприємство-роботодавець, де працював постраждалий працівник відноситься до 58 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 7.7.4. Відсоток стійкої втрати працівником працездатності складає 37%. Величина зміни відсотка стійкої втрати працездатності - зниження на 10%. Розмір ЄСВ в кожному місяці менший на 14% від базового варіанту. Підприємство-роботодавець, де працював постраждалий працівник відноситься до 24 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 7.7.5. Відсоток стійкої втрати працівником працездатності скла-
дає 28%. Величина зміни відсотка стійкої втрати працездатності - зростання на
14%. Розмір ЄСВ в кожному місяці більший на 18% від базового варіанту. Під-
приємство-роботодавець, де працював постраждалий працівник відноситься до 32 класу економічного ризику виробництва.

Задача 7.8: визначити розмір одноразової допомоги в разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві сім’ї та особам, які перебували на утриманні.
Вихідні дані:
Сім’я померлого внаслідок нещасного випадку на виробництві складається з: жінки, яка не працює; дітей віком 8 років, 6 років і 9 років; матері загиблого, яка не працює та має 55 років; батька загиблого, який не працює та має 60 років.
За попередні шість місяців до місяця, в якому була отримана виробнича травма, що призвела до смерті потерпілого він отримував доходи, з яких його роботодавцем справлявся ЄСВ в наступних розмірах: 1 місяць – 373 грн, 2 місяць – 344 грн, 3 місяць – 339 грн, 4 місяць – 417 грн, 5 місяць – 295 грн, 6 місяць – 278 грн.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 7.8.1. Підприємство-роботодавець, де працював постраждалий працівник відноситься до 11 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 7.8.2. Підприємство-роботодавець, де працював постраждалий працівник відноситься до 19 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 7.8.3. Підприємство-роботодавець, де працював постраждалий працівник відноситься до 28 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 7.8.4. Підприємство-роботодавець, де працював постраждалий працівник відноситься до 42 класу економічного ризику виробництва.
Варіант 7.8.5. Підприємство-роботодавець, де працював постраждалий працівник відноситься до 63 класу економічного ризику виробництва.


Тема 8. Страхування на випадок безробіття

Приклад типової задачі
Умова: розрахувати розмір допомоги по безробіттю та визначити терміни виплати у відсотковому відношенні від призначеної допомоги.
Вихідні дані:
22 жовтня поточного року в центр зайнятості для призначення допомоги по безробіттю звернувся працівник, який (страховий стаж 8 років і 6 місяців) звільнився з останнього місця роботи за власним бажанням. За останні 6 місяців його роботодавець, що відноситься до 16 класу економічного ризику виробництва, нарахував на його заробітну плату ЄСВ, в складі якого частка, що спрямована до ФСС НВБ становить 269 грн.
Розв’язання: розмір допомоги по безробіттю (Дбезр) обчислюється як добуток середньомісячної заробітної плати (ЗПсм) за розрахунковий період - 6 місяців, що передують місяцю звільнення з місця роботи і відсотка, що враховує страховий стаж застрахованої особи. (При страховому стажі 8 років і 6 місяців
даний відсоток складає 60%.)
ЗПсм = 269 грн. / 0,040497 / 0,3704 / 6 = 2988,87 грн.
Дбезр = 29888,87 грн. * 60% = 1793,32 грн.
Сума призначеної допомоги виплачується перші 3 місяці в повному обсязі, наступні три місяці – 80% від призначеної допомоги, решту 6 місяців – 70% від призначеної допомоги. Оскільки, працівник звільнився за власним бажанням то допомога за перші три місяці не виплачується.

·Дбезр (4-6 місяці) = 1793,32 * 80% = 1434,66 грн.;

·Дбезр (6-12 місяці) = 1793,32 * 70% = 1255,32 грн.

Задача 8.1: визначити розрахунковий період для призначення допомоги по безробіттю.
Вихідні дані:
Застрахована особа зареєструвалася в Державній службі зайнятості як безробітна 18 січня поточного року.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 8.1.1. - Трудовий договір, укладений з роботодавцем, розірвано 28 грудня минулого року.
Варіант 8.1.2. - Трудовий договір, укладений з роботодавцем, розірвано 10 жовтня минулого року. В період з 5 серпня по 13 вересня працівник хворів.
Варіант 8.1.3. - Трудовий договір, укладений з роботодавцем, розірвано 13 серпня минулого року. В період з 11 квітня по 14 липня працівник хворів.

Задача 8.2: визначити розрахунковий період для призначення допомоги по безробіттю.
Вихідні дані:
Особа виконувала роботи та надавала послуги згідно з укладеними цивільно-правовими договорами та підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню. Дата реєстрації особи в державній службі зайнятості як безробітної – 25.11 поточного року.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 8.2.1. – Термін дії договорів в поточному році:
16.02 – 30.04; 04.05 – 30.06; 01.08 – 24.10; 11.09 – 15.11.
Варіант 8.2.2. – Термін дії договорів в поточному році:
16.01 – 30.02; 04.03 – 30.03; 01.09 – 24.09; 31.10 – 25.11.
Варіант 8.2.3. – Термін дії договорів в поточному році:
09.02 – 27.03; 02.04 – 13.05; 18.06 – 23.08; 10.11 – 30.11.

Задача 8.3: визначити:
- розрахунковий період для призначення допомоги по безробіттю;
- середньомісячну заробітну плату для призначення допомоги по безробіттю;
- середньоденну заробітну плату для призначення допомоги по безробіттю.
Вихідні дані:
Особа, що працювала на підприємстві, була звільнена 18 січня поточного
року і 29 січня звернулася до центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. Виплати, одержані особою у минулому році: у серпні – премія разового характеру – 700 грн; у вересні - заробітна плата у розмірі 1300 грн; у жовтні - заробітна плата у розмірі 2100 грн, крім того матеріальна допомога 580 грн; у листопаді - заробітна плата у розмірі 2150 грн; у грудні - заробітна плата у розмірі 2050 грн.
Примітка: середньомісячна кількість календарних днів у році становить 30,44.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 8.3.1. До 14 вересня минулого року включно зазначена особа перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а з 24 жовтня до 9 листопада минулого року включно хворіла.
Варіант 8.3.2. До 4 серпня минулого року включно зазначена особа перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а з 8 жовтня до 19 жовтня минулого року включно та з 2 грудня по 17 грудня минулого року включно хворіла.
Варіант 8.3.3. До 14 серпня минулого року включно зазначена особа перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а з 19 жовтня до 2 листопада минулого року включно та з 12 грудня по 27 грудня минулого року включно хворіла.

Задача 8.4: розрахувати розмір допомоги по безробіттю та визначити терміни виплати у відсотковому відношенні від призначеної допомоги.
Вихідні дані:
Працівник, який звільнився з місця постійної роботи 25 квітня поточного року звернувся до центру зайнятості для призначення допомоги по безробіттю. За попередні шість місяців до місяця, в якому працівник звільнився з останнього місця роботи він отримувала доходи в наступних розмірах: березень – 2800 грн, лютий – 2750 грн, січень – 2600 грн, грудень – 2860 грн, листопад – 2700 грн, жовтень – 2670 грн.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 8.4.1. – Страховий стаж працівника 1 рік і 6 місяців. З останнього місця роботи працівника звільнено за згодою сторін.
Варіант 8.4.2. – Страховий стаж працівника 4 роки і 7 місяців. З останнього місця роботи працівника звільнено за власним бажанням.
Варіант 8.4.3. – Страховий стаж працівника 11 років і 3 місяці. З останнього місця роботи працівника звільнено за власним бажанням.
Варіант 8.4.4. – Страховий стаж працівника 7 років і 5 місяців. З останнього місця роботи працівника звільнено за скороченням штатів.
Варіант 8.4.5. – Страховий стаж працівника 3 роки і 10 місяців. З останнього місця роботи працівника звільнено в зв’язку з порушенням правил виробничого процесу.

Задача 8.5: розрахувати розмір допомоги по безробіттю та визначити терміни виплати у відсотковому відношенні від призначеної допомоги.
Вихідні дані:
16 жовтня поточного року в центр зайнятості для призначення допомоги по безробіттю звернулося ряд працівників.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 8.5.1. Працівник А, який має страховий стаж 3 роки і 11 місяців звільнився з останнього місця роботи за власним бажанням. За останні 6 місяців його роботодавець, що відноситься до 9 класу економічного ризику виробництва, нарахував на його дохід ЄСВ, в складі якого частка, що спрямована до ФСС НВБ становить 457 грн.
Варіант 8.5.2. Працівник Б, який має страховий стаж 6 років і 5 місяців звільнився з останнього місця роботи за скороченням штатів. За останні 6 місяців його роботодавець, що відноситься до 22 класу економічного ризику виробництва, нарахував на його дохід ЄСВ в складі якого частка, що спрямована до ФСС НВБ становить 994 грн.
Варіант 8.5.3. Працівник А, який має страховий стаж 12 років і 1 місяць звільнився з останнього місця роботи за згодою сторін. За останні 6 місяців його роботодавець, що відноситься до 35 класу економічного ризику виробництва, нарахував на його дохід ЄСВ в складі якого частка, що спрямована до ФСС НВБ становить 1234 грн.
Варіант 8.5.4. Працівник Г, який має страховий стаж 22 роки і 6 місяців звільнився з останнього місця роботи за власним бажанням. За останні 6 місяців його роботодавець, що відноситься до 41 класу економічного ризику виробництва, нарахував на його дохід ЄСВ, в складі якого частка, що спрямована до ФСС НВБ становить 1340 грн.
Варіант 8.5.5. Працівник Д, який має страховий стаж 8 років і 9 місяців звільнився з останнього місця роботи за порушення вимог посадової інструкції. За останні 6 місяців його роботодавець, що відноситься до 59 класу економічного ризику виробництва, нарахував на його дохід ЄСВ, в складі якого частка, що спрямована до ФСС НВБ становить 1789 грн.

Задача 8.6: розрахувати розмір одноразової допомоги для розвитку підприємницької діяльності.
Вихідні дані:
23 жовтня поточного року в центр зайнятості для призначення допомоги по безробіттю звернулося ряд працівників.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 8.6.1. Працівник А, який має страховий стаж 4 роки і 9 місяців звільнився з останнього місця роботи за власним бажанням. За попередні шість місяців доходом, з якого справлялися внески на соціальне страхування у працівника виступав його посадовий оклад, який: у квітні становив 1135 грн, починаючи з червня він зріс на 11,7%, з липня ще на 53,9%, а з серпня знову на 4,6%.
Варіант 8.6.2. Працівник Б, який має страховий стаж 16 років і 5 місяців звільнився з останнього місця роботи за скороченням штатів. За попередні шість місяців доходом, з якого справлялися внески на соціальне страхування у працівника виступав його посадовий оклад, який: у квітні становив 2176 грн,
починаючи з червня він щомісяця зростав на 5,5%.
Варіант 8.6.3. Працівник В, який має страховий стаж 2 роки і 11 місяців звільнився з останнього місця роботи за згодою сторін. За попередні шість місяців доходом, з якого справлялися внески на соціальне страхування у працівника виступав його посадовий оклад, який: у квітні становив 980 грн, починаючи з травня він щомісяця зростав на 9,4%, а з серпня залишався стабільним.
Варіант 8.6.4. Працівник Г, який має страховий стаж 18 років і 5 місяців звільнився з останнього місця роботи за власним бажанням. За попередні шість місяців доходом, з якого справлялися внески на соціальне страхування у працівника виступав його посадовий оклад, який: у квітні становив 2200 грн, починаючи з червня він зменшувався щомісяця на 3,3%, а з вересня почав збільшуватися на 8,8% щомісяця.
Варіант 8.6.5. Працівник Д, який має страховий стаж 6 років і 9 місяців звільнився з останнього місця роботи за невиконання покладених обов’язків. За попередні шість місяців доходом, з якого справлялися внески на соціальне страхування у працівника виступав його посадовий оклад, який: у квітні становив 1983 грн, починаючи з липня він зріс на 25%, а з серпня зменшився на 14,6%.

Задача 8.7: розрахувати величину допомоги по безробіттю та її розміри за строками виплати.
Вихідні дані:
Особа, що пропрацювала на підприємстві 5 років, була вивільнена 16 січня поточного року і 25 січня звернулася до центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. До 4 вересня минулого року включно зазначена особа перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а з 24 жовтня до 9 листопада минулого року включно хворіла.
Виплати, одержані особою у розрахунковому періоді: у серпні минуло року - премія разового характеру 700 грн.; у вересні - заробітна плата у розмірі 1300 грн.; у жовтні - заробітна плата у розмірі 2100 грн., у тому числі 500 грн. - премія разового характеру; у листопаді - заробітна плата у розмірі 1800 грн.; у грудні - заробітна плата у розмірі 2500 грн.

Задача 8.8: розрахувати величину допомоги по безробіттю та її розміри за строками виплати.
Вихідні дані:
У зв’язку зі скороченням з роботи було звільнено трьох осіб: А, Б, В, що мають страховий стаж 5, 9 і 12 років відповідно. Їх середньоденна заробітна плата становить А - 70 грн, Б - 110 грн, В - 130 грн.


Тема 9. Державне пенсійне страхування

Приклад типової задачі
Умова: визначити розмір пенсії за віком.
Вихідні дані:
Для нарахуванням пенсії за віком в травні поточного року звернувся громадянин, який має відповідний страховий стаж. Середня заробітна плата в галузях економіки за минулий рік 2553 грн (умовно). Мінімальна пенсія за віком станом на початок звітного року 800 грн (умовно). Страховий стаж громадянина на момент звернення за пенсією становить 33 роки і 4 місяці. Загальний коефіцієнт його заробітної плати за вибраний розрахунковий період становить 1,075.
Розв’язання: розмір пенсії за віком (Пв) розраховується як добуток середньої заробітної плати, що визначається розрахунково (ЗПр) і коефіцієнта страхового стажу (Ксс).
Середня заробітна плата обчислюється як добуток середньої заробітної плати в галузях економіки за рік, що передує року звернення за призначенням пенсії і загального коефіцієнта заробітної плати за вибраний розрахунковий період.
ЗПр = 2553 грн * 1,075 = 2744,48 грн.
Коефіцієнт страхового стажу розраховується як дріб від ділення добутку суми місяців страхового стажу на величину оцінки одного року страхового стажу (на 2011 р. – 1,35%) і добутку кількості місяців в календарному році і 100%.
Ксс =((33 * 12 + 4) * 1,35%) /12 * 100% = 0,45
Пв = 2744,48 грн * 0,45 = 1235,01 грн
При перевищенні страховим стажем нормативного (для чоловіків 25 років) до призначеної пенсій до дається по 1% від її суми за кожний рік перевищення, але не більше ніж 1% від розміру мінімальної пенсії за віком в розрахунку за кожен рік понад норму.
Пв = 1235,01 грн + 800 грн. * 8% = 1299,01 грн.

Задача 9.1: визначити розмір внеску до Пенсійного фонду з операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Вихідні дані:
Підприємство для здійснення поточної діяльності придбає іноземну валюту за діючим курсом НБУ. За здійснення даної операції банк встановлює комісійну винагороду, яка обчислюється у відсотках від суми придбаної валюти.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 9.1.1. Розмір придбаної валюти – 7400 дол. США. Курс НБУ: 1 дол. – 7,80 грн. Комісійна винагорода – 2,5%.
Варіант 9.1.2. Розмір придбаної валюти – 13200 дол. США. Курс НБУ: 1 дол. – 7,94 грн. Комісійна винагорода – 1,8%.
Варіант 9.1.3. Розмір придбаної валюти – 15400 ЄВРО. Курс НБУ: 1 ЄВРО.– 10,72 грн. Комісійна винагорода – 2,2%.
Варіант 9.1.4. Розмір придбаної валюти – 43580 ЄВРО. Курс НБУ: 1 ЄВРО.– 11,12 грн. Комісійна винагорода за суми до 20000 ЄВРО – 2%, за суми від 20000 ЄВРО до 40000 ЄВРО – 2,5%, за суми понад 40000 ЄВРО – 3,1%.
Варіант 9.1.5. Розмір придбаної валюти – 119800 російських рублів. Курс
НБУ: 1 рубль – 0,23 грн. Комісійна винагорода – 1,8%.

Задача 9.2: визначити розмір внеску до Пенсійного фонду при реалізації ювелірних виробів.
Вихідні дані:
Ювелірний магазин реалізує ювелірні вироби, в тому числі золоті обручки за що отримує виручку, яка включає до свого складу ПДВ.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 9.2.1. Розмір виручки від реалізації 150000 грн; частка обручок -24%
Варіант 9.2.2. Розмір виручки від реалізації 88421 грн; частка обручок - 13%
Варіант 9.2.3. Розмір виручки від реалізації - ?; виручка від реалізації обручок – 13445 грн, що становить 18,5% загального розміру виручки від реалізації.
Варіант 9.2.4. Розмір виручки від реалізації - ?; виручка від реалізації обручок – 24500 грн, що становить 33,2% загального розміру виручки від реалізації.
Варіант 9.2.5. Розмір виручки від реалізації - ?; виручка від реалізації обручок – 22047 грн, що становить 42,0% загального розміру виручки від реалізації.

Задача 9.3: визначити розмір внеску до Пенсійного фонду при реалізації автомобілів.
Вихідні дані:
Громадянин придбає легкові та вантажні автомобілі для використання у підприємницькій діяльності.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 9.3.1. Придбано 2 легкових автомобілі вартістю 78 тис. грн. кожен, в тому числі ПДВ, і 3 вантажних автомобілі вартістю 119 тис. грн. кожен, в тому числі ПДВ.
Варіант 9.3.2. Придбано 6 легкових автомобілів вартістю 118 тис. грн. кожен, в тому числі ПДВ, і 2 вантажних автомобілі вартістю 103 тис. грн. кожен, в тому числі ПДВ.
Варіант 9.3.3. Придбано 9 легкових автомобілів вартістю 160 тис. грн. кожен, в тому числі ПДВ, і 6 вантажних автомобілів вартістю 210 тис. грн. кожен, в тому числі ПДВ.
Варіант 9.3.4. Придбано 8 легкових автомобілів вартістю 178 тис. грн. кожен, в тому числі ПДВ, і 2 вантажних автомобілі вартістю 203 тис. грн. кожен, в тому числі ПДВ.
Варіант 9.3.5. Придбано 12 легкових автомобілів вартістю 134 тис. грн. кожен, в тому числі ПДВ, і 13 вантажних автомобілів вартістю 84 тис. грн. кожен, в тому числі ПДВ.

Задача 9.4: визначити розмір внеску до Пенсійного фонду при купівлі-
продажі нерухомого майна.
Вихідні дані:
Підприємство продало будівлю загальногосподарського призначення за договірною ціною 375 тис. грн. Того самого дня підприємством було придбано будівлю під улаштування магазину роздрібної торгівлі для реалізації продукції підприємства. Договірна ціна даної будівлі становила 287 тис. грн.

Задача 9.5: визначити розмір внеску до Пенсійного фонду з вартості послуг стільникового мобільного зв’язку:
- за другий місяць року;
- за ІІІ квартал року;
- за рік разом.
Вихідні дані:
Фірма є користувачем послуг стільникового мобільного зв’язку. У січні поточного року вона сплатила оператору за надані послуги 1250 грн., в тому числі ПДВ. Протягом року платежі змінювались.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 9.5.1. Починаючи з лютого місяця сума платежів оператору зростала на 2,8%.
Варіант 9.5.2. Починаючи з лютого місяця і до червня включно сума платежів оператору зростала на 4,4%, з липня вона залишалась стабільною.
Варіант 9.5.3. Починаючи з квітня місяця і до вересня сума платежів оператору зменшувалась на 1,2%, а з жовтня щомісяця зростала на 3,3%.
Варіант 9.5.4. Починаючи з березня місяця сума платежів оператору щомісяця зростала на 25 грн, а 3 серпня знизилась на 7,5% і до кінця року залишалась стабільною.
Варіант 9.5.5. Починаючи з лютого місяця сума платежів оператору зменшувалась на 44 грн, а з липня зросла на 20% і до жовтня включно залишалась стабільною, потім ще зросла на 5,8% і вже до кінця року не змінювалась.

Задача 9.6: визначити розмір пенсії за віком.
Вихідні дані:
Для нарахуванням пенсії за віком в травні поточного року звернувся громадянин, який має відповідний страховий стаж. Середня заробітна плата в галузях економіки за минулий рік 2553 грн (умовно). Мінімальна пенсія за віком станом на початок звітного року 800 грн (умовно).
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 9.6.1. Страховий стаж громадянина на момент звернення за пенсією становить 32 роки і 5 місяців. Загальний коефіцієнт його заробітної плати за вибраний розрахунковий період становить 1,088.
Варіант 9.6.2. Страховий стаж громадянина на момент звернення за пен-
сією становить 38 років і 3 місяці. Загальний коефіцієнт його заробітної плати
за вибраний розрахунковий період становить 1,108.
Варіант 9.6.3. Страховий стаж громадянина на момент звернення за пенсією становить 42 роки і 5 місяців. Загальний коефіцієнт його заробітної плати
за вибраний розрахунковий період становить 1,097.
Варіант 9.6.4. Страховий стаж громадянина на момент звернення за пенсією становить 28 років і 11 місяців. Загальний коефіцієнт його заробітної плати за вибраний розрахунковий період становить 1,205.
Варіант 9.6.5. Страховий стаж громадянина на момент звернення за пенсією становить 36 років і 9 місяців. Загальний коефіцієнт його заробітної плати за вибраний розрахунковий період становить 1,094.

Задача 9.7: визначити розмір пенсії за віком на пільгових умовах.
Вихідні дані:
Громадянин звільнився з роботи 31 січня поточного року, а 10 травня він звернувся за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки певний період часу працював на роботах за Списком № 1. Заробітна плата в галузях економіки за минулий рік становить 2553 грн (умовно). Мінімальна пенсія за віком на поточний рік році становить 800 грн (умовно).
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 9.7.1. Загальний страховий стаж громадянина, який народився 20 квітня 1957 року - 30 років і 9 місяців. Кількість місяців страхового стажу, вибраних для розрахунку пенсії, – 105. Громадянин надав довідку про заробітну плату, згідно якої сума коефіцієнтів заробітної плати за вибрані місяці дорівнює 209,76248. Період роботи на роботах за Списком №1 – 6 років і 7 місяців.
Варіант 9.7.2. Загальний страховий стаж громадянина, який народився 17 червня 1964 року - 26 років і 7 місяців. Кількість місяців страхового стажу, вибраних для розрахунку пенсії, – 88. Громадянин надав довідку про заробітну плату, згідно якої сума коефіцієнтів заробітної плати за вибрані місяці дорівнює 198,34789. Період роботи на роботах за Списком №1 – 8 років і 5 місяців.
Варіант 9.7.3. Загальний страховий стаж громадянина, який народився 8 лютого 1966 року - 22 роки і 5 місяців. Кількість місяців страхового стажу, вибраних для розрахунку пенсії, – 24. Громадянин надав довідку про заробітну плату, згідно якої сума коефіцієнтів заробітної плати за вибрані місяці дорівнює 32,45786. Період роботи на роботах за Списком №1 – 11 років і 11 місяців.
Варіант 9.7.4. Загальний страховий стаж громадянина, який народився 8 лютого 1952 року - 38 років 7 місяців. Кількість місяців страхового стажу, вибраних для розрахунку пенсії, – 110. Громадянин надав довідку про заробітну плату, згідно якої сума коефіцієнтів заробітної плати за вибрані місяці дорівнює 178,75448. Період роботи на роботах за Списком №1 – 5 років і 5 місяців.
Варіант 9.7.5. Загальний страховий стаж громадянина, який народився 31 жовтня 1961 року - 32 роки і 4 місяців. Кількість місяців страхового стажу, вибраних для розрахунку пенсії, – 24. Громадянин надав довідку про заробітну плату, згідно якої сума коефіцієнтів заробітної плати за вибрані місяці дорівнює
39,34122. Період роботи на роботах за Списком №1 – 16 років і 2 місяці.

Задача 9.8: Визначити розмір пенсії по інвалідності.
Вихідні дані:
Для нарахування пенсії по інвалідності в квітні поточного року звернувся громадянин, якому медико-соціальна експертиза (МСЕК) встановила відповідну групу інвалідності внаслідок професійного захворювання. Середня заробітна плата в галузях економіки за минулий рік 2553 грн (умовно). Мінімальна пенсія за віком на поточний рік становить 800 грн (умовно).
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 9.8.1. Вік особи 35 років і 5 місяців. Страховий стаж 12 років і 2 місяці. Загальний коефіцієнт його заробітної плати за вибраний розрахунковий період становить 1,112. МСЕК встановила І групу інвалідності.
Варіант 9.8.2. Вік особи 22 роки і 11 місяців. Страховий стаж 2 роки і 11 місяців. Загальний коефіцієнт його заробітної плати за вибраний розрахунковий період становить 0,783. МСЕК встановила ІІ групу інвалідності.
Варіант 9.8.3. Вік особи 28 років і 9 місяців. Страховий стаж 5 років і 4 місяці. Загальний коефіцієнт його заробітної плати за вибраний розрахунковий період становить 1,109. МСЕК встановила ІІІ групу інвалідності.
Варіант 9.8.4. Вік особи 55 років і 7 місяців. Страховий стаж 19 років і 2 місяці. Загальний коефіцієнт його заробітної плати за вибраний розрахунковий період становить 0,987. МСЕК встановила І групу інвалідності.
Варіант 9.8.5. Вік особи 25 років і 4 місяці. Страховий стаж 2 роки і 4 місяці. Загальний коефіцієнт його заробітної плати за вибраний розрахунковий період становить 1,007. МСЕК встановила ІІ групу інвалідності.

Задача 9.9: визначити розмір пенсії по втраті годувальника.
Вихідні дані:
Для нарахування пенсії по втраті годувальника в лютому поточного року звернулась вдова померлого громадянина. Заробітна плата в галузях економіки за минулий рік 2553 грн (умовно). Мінімальна пенсія за віком на поточний рік році становить 800 грн (умовно).
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 9.9.1. Громадянка виховує неповнолітню дитину віком 6 років. Страховий стаж громадянина, вік якого на момент смерті становив 31 рік і 2 місяці, складав 4 роки і 1 місяць. Загальний коефіцієнт його заробітної плати за вибраний розрахунковий період становить 1,005.
Варіант 9.9.2. Громадянка виховує неповнолітню доньку віком 9 років, сина, який навчається у ВНЗ за денною формою, віком 18 років, і сина, який навчається у ВНЗ за денною формою навчання, віком 23 роки. Мати померлого громадянина є інвалідом 3-ої групи. Страховий стаж громадянина, вік якого на момент смерті становив 52 роки і 5 місяців, складав 28 років і 7 місяців. Загальний коефіцієнт його заробітної плати за вибраний розрахунковий період становить 1,724.
Варіант 9.9.3. Громадянка виховує неповнолітнього сина віком 4 роки та доньку, яка навчається у ВНЗ за денною формою, віком 20 років. Страховий стаж громадянина, вік якого на момент смерті становив 41 рік і 7 місяців, складав 18 років і 5 місяців. Загальний коефіцієнт його заробітної плати за вибраний розрахунковий період становить 2,005.
Варіант 9.9.4. Громадянка виховує неповнолітню доньку віком 9 років, сина, який навчається у ВНЗ за заочною формою, віком 18 років, і доньку, яка навчається у ВНЗ за денною формою навчання, віком 23 роки. Батько померлого громадянина є пенсіонером. Страховий стаж громадянина, вік якого на момент смерті становив 50 років і 9 місяців, складав 26 років і 5 місяців. Загальний коефіцієнт його заробітної плати за вибраний розрахунковий період становить 1,337.
Варіант 9.9.5. Громадянка виховує неповнолітнього сина віком 2 роки та доньку, яка навчається у ВНЗ за заочною формою, віком 19 років. Сама громадянка є інвалідом ІІІ групи. Страховий стаж громадянина, вік якого на момент смерті становив 40 років і 1 місяць, складав 18 років і 5 місяців. Загальний коефіцієнт його заробітної плати за вибраний розрахунковий період становить 0,889.

Задача 9.10: визначити розмір пенсії державному службовцю.
Вихідні дані:
Для нарахування пенсії за вислугу років в січні поточного року звернувся державний службовець, який має стаж роботи на державній службі.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 9.10.1. Термін перебування на державній службі – 22 роки. Посадовий оклад на момент звернення становив 1800 грн.
Варіант 9.10.2. Термін перебування на державній службі – 11 років. Посадовий оклад на момент звернення становив 1550 грн.
Варіант 9.10.3. Термін перебування на державній службі – 8 років. Посадовий оклад на момент звернення становив 2200 грн.
Варіант 9.10.4. Термін перебування на державній службі – 5 років. Посадовий оклад на момент звернення становив 3100 грн.
Варіант 9.10.5. Термін перебування на державній службі – 33 роки. Посадовий оклад на момент звернення становив 1900 грн.

Задача 9.11: визначити розмір пенсії за вислугу років.
Вихідні дані:
Для нарахування пенсії за вислугу років у липні поточного року звернувся викладач вищого навчального закладу ІV рівня акредитації. Згідно поданої довідки про доходи за період страхового стажу, розрахунково встановлена середня заробітна плата складає 1054 грн. Мінімальна пенсія за віком станом на початок звітного року 800 грн (умовно).
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 9.11.1. Середня заробітна плата на 12,5% вища від базового варіанту. Стаж науково - педагогічної діяльності становить 34 роки.
Варіант 9.11.2. Середня заробітна плата на 19,3% вища від базового варіанту. Стаж науково - педагогічної діяльності становить 28 років і 2 місяці.
Варіант 9.11.3. Середня заробітна плата на 6,4% нижча від базового варіанту. Стаж науково - педагогічної діяльності становить 33 роки і 11 місяців.
Варіант 9.11.4. Середня заробітна плата на 22,9% нижча від базового ва-
ріанту. Стаж науково - педагогічної діяльності становить 30 років і 9 місяців.
Варіант 9.11.5. Середня заробітна плата на 33,2% вища від базового варіанту. Стаж науково - педагогічної діяльності становить 33 роки і 6 місяців.


Тема 10. Недержавне пенсійне страхування
Задача 10.1: Визначити вартість довічної пенсії (ренти) .
Вихідні дані:
За умовами страхового договору передбачені регулярні страхові виплати - щорічну страхову ренту.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 10.1.1. Розмір щорічної страхової ренти - 10 тис. грн. Вік особи - 60 років. Річна відсоткова ставка - 5%.
Варіант 10.1.2. Розмір щорічної страхової ренти - 20 тис. грн. Вік особи - 58 років. Річна відсоткова ставка - 6%.
Варіант 10.1.3. Розмір щорічної страхової ренти - 30 тис. грн. Вік особи - 56 років. Річна відсоткова ставка - 7%.
Варіант 10.1.4. Розмір щорічної страхової ренти - 40 тис. грн. Вік особи - 52 роки. Річна відсоткова ставка - 8%.
Варіант 10.1.5. Розмір щорічної страхової ренти - 50 тис. грн. Вік особи - 68 років. Річна відсоткова ставка - 9%.

Задача 10.2: Визначити розмір щорічної страхової ренти.
Вихідні дані:
За умовами страхового договору передбачено придбання довічної пенсії (ренти).
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 10.2.1. Вартість довічної пенсії (ренти) - 50 тис. грн. Вік особи - 65 років. Річна відсоткова ставка - 11%.
Варіант 10.2.2. Вартість довічної пенсії (ренти) - 60 тис. грн. Вік особи - 63 роки. Річна відсоткова ставка - 10%.
Варіант 10.2.3. Вартість довічної пенсії (ренти) - 70 тис. грн. Вік особи - 64 роки. Річна відсоткова ставка - 9%.
Варіант 10.2.4. Вартість довічної пенсії (ренти) - 80 тис. грн. Вік особи - 59 років. Річна відсоткова ставка - 8%.
Варіант 10.2.5. Вартість довічної пенсії (ренти) - 90 тис. грн. Вік особи - 57 років. Річна відсоткова ставка - 7%.

Задача 10.3: Визначити розмір річних внесків, що будуть сплачуватися страхувальником за період з дати укладання страхового договору до дати початку виплат довічної пенсії.
Вихідні дані:
Страхувальник у віці 40 років уклав договір страхування пенсії. За умовами страхового договору передбачено виплата пенсії на початку кожного року.
Розрахунки провести за наступних умов:
Варіант 10.3.1. Вік початку виплат довічної пенсії – 65 років. Розмір щорічних виплат пенсії 10 тис. грн.
Варіант 10.3.2. Вік початку виплат довічної пенсії – 67 років. Розмір щорічних виплат пенсії 12 тис. грн.
Варіант 10.3.3. Вік початку виплат довічної пенсії – 72 роки. Розмір щорічних виплат пенсії 22 тис. грн.
Варіант 10.3.4. Вік початку виплат довічної пенсії – 69 років. Розмір щорічних виплат пенсії 19 тис. грн.
Варіант 10.3.5. Вік початку виплат довічної пенсії – 55 років. Розмір щорічних виплат пенсії 8 тис. грн.

Частина 3. Самостійна (дистанційна) робота
студентів









































Таблиця 3.1
Алгоритм вибору завдань для самостійної (дистанційної) роботи студентів
Літера з якої починається прізвище студента
денна форма навчання
заочна форма навчання


задачі
тестові
завдання
задачі
тестові
завдання

А, Ю
4.1, 4.13.11, 5.1.1, 5.4, 7.2.1, 7.5, 8.3.1, 8.6.2 9.1.1, 9.2.2, 10.3.3, 10.1.4
1.12 - 1.20
4.1, 5.1.1, 7.2.1, 8.3.1, 9.1.1, 10.3.3
1.1 - 1.10

Б, Щ
4.2.1, 4.13.2, 5.2.2, 5.5.1, 7.3.2, 7.6, 8.4.2, 8.1.3, 9.2.3, 9.3.4, 10.3.4, 10.1.5
2.1. – 2.20
4.2.1, 5.2.2, 7.3.2, 8.4.2, 9.2.3, 10.3.4,
2.11. – 2.20

В, Ш
4.3.1, 4.13.3, 5.3.3, 5.6.2, 7.4, 7.7, 8.5.3, 8.2.1, 9.3.5, 9.4, 10.3.5, 10.2.1
3.1. – 3.20
4.3.1, 5.3.3, 7.4, 8.5.3, 9.3.5, 10.3.5
3.1. - 3.10

Г, Ч
4.4.1, 4.13.4, 5.4, 5.7.3, 7.5, 7.8.1, 8.6.4, 8.3.2, 9.5.1, 9.6.2, 10.1.1, 10.2.2
4.1. – 4.20
4.4.1, 5.4, 7.5, 8.6.4, 9.5.1, 10.1.1
4.11. – 4.20

Д, Х
4.5.1, 4.13.5, 5.5.2, 5.8.4, 7.10.5, 7.9, 8.1.5, 8.4.3, 9.6.3, 9.7.4, 10.1.2, 10.2.3
5.1. - 5.20
4.5.1, 5.5.2, 7.10.5, 8.1.5, 9.6.3, 10.1.2
5.1. – 5.10

Е, Ф
4.6, 4.13.6, 5.6.3, 5.1.5, 7.7, 7.1.2, 8.2.2, 8.5.4, 9.7.5, 9.8.1, 10.1.3, 10.2.4
6.1. – 6.20
4.6, 5.6.3, 7.7, 8.2.2, 9.7.5, 10.1.3
5.11. – 5.20

Є, У
4.7, 4.13.7, 5.7.1, 5.2.1, 7.8.2, 7.2.2, 8.3.3, 8.6.5, 9.8.2, 9.9.3, 10.1.4, 10.2.5
7.1. – 7.20
4.7, 5.7.1, 7.8.2, 8.3.3, 9.8.2, 10.1.4
6.1. – 6.10

Ж, С
4.8, 4.13.8, 5.8.5, 5.3.2, 7.10.1, 7.3.3, 8.4.4, 8.1.1, 9.9.4, 9.10.5, 10.1.5, 10.3.1
8.1. – 8.20
4.8, 5.8.5, 7.10.1, 8.4.4, 9.9.4, 10.1.5
6.11. – 6.20

3, Р
4.9, 4.13.9, 5.1.2, 5.9, 7.1.3, 7.3.4, 8.5.5, 8.2.3, 9.11.1, 9.1.2, 10.2.1, 10.3.2
9.1. – 9.20
4.9, 5.1.2, 7.1.3, 8.5.5, 9.11.1, 10.2.1
7.1. – 7.10

І, П
4.10, 4.13.10, 5.2.3, 5.5.3, 7.8.3, 7.10.3, 8.6.1, 8.7, 9.1.3, 9.2.4, 10.2.2, 10.3.3
10.1. – 10.20
4.10, 5.2.3, 7.8.3, 8.6.1, 9.1.3, 10.2.2
8.1. – 8.10

Ї, О
4.11, 4.13.11, 5.3.4, 5.6.1, 7.8.4, 7.5, 8.1.4, 8.4.5, 9.2.5, 9.3.1, 10.2.3, 10.3.4
11.1 – 11.20
4.11, 5.3.4, 7.8.4, 8.1.4, 9.2.5, 10.2.3
9.11. – 9.20

Й, Н
4.12, 4.13.12, 5.9, 5.7.2, 7.1.1, 7.6, 8.8, 8.6.3, 9.3.2, 9.5.3, 10.2.4, 10.3.5
1.1 - 1.20
4.12, 5.9, 7.1.1, 8.8, 9.3.2, 10.2.4
10.1. – 10.10

К, М
4.2.2, 4.13.13, 5.5.1, 5.8.1, 7.2.1, 7.8.5, 8.7, 8.1.2, 9.6.4, 9.7.5, 10.2.5, 10.1.1
2.1. – 2.20
4.2.2, 5.5.1, 7.2.1, 8.7, 9.6.4, 10.2.5
11.1. – 11.10

Л, Р
4.3.2, 4.13.14, 5.6.2, 5.1.4, 7.3.5, 7.10.2, 8.4.1, 8.5.2, 9.8.3, 9.9.5, 10.3.1, 10.1.2
3.1. – 3.20
4.3.2, 5.6.2, 7.3.5, 8.4.1, 9.8.3, 10.3.1
11.11. – 11.20

1номер задачі складається з номера теми, номера завдання і варіанта завдання; 2номер тестового завдання складається з номера теми і порядкового номера тестового завдання.

Тематика реферативних доповідей
Модуль 1
Тема 1. Сутність, принципи та роль соціального страхування
1. Трансформаційна роль соціального страхування в умовах глобалізації ринку праці.
2. Характерні особливості функціонування соціального страхування як цілісної системи.
3. Місце і роль соціального страхування в системі соціального захисту населення.
4. Теоретичні аспекти обґрунтування системи соціального страхування та пенсійного забезпечення.
5. Порівняльний аналіз форм здійснення соціального страхування.

Тема 2. Становлення та розвиток соціального страхування
1. Історичні передумови появи соціального страхування
2. Розвиток і утвердження соціального страхування на теренах України.
3. Характеристика моделей соціального захисту населення в світі. Пози-
тивний досвід для України.
4. Ретроспективний аналіз формування законодавчої бази системи соціального страхування та пенсійного забезпечення.
5. Сучасні ознаки окремих видів соціального страхування.

Тема 3. Державне регулювання соціального страхування
1. Категорія „соціальний ризик” та її вплив на розвиток соціального страхування та пенсійного забезпечення.
2. Функціональний потенціал державного соціального страхування.
3. Фінансові взаємовідносини в системі державного соціального страхування.
4. Понятійний апарат системи державного соціального страхування та пенсійного забезпечення.
5. Фінансовий механізм формування коштів соціального страхування та пенсійного забезпечення.

Тема 4. Управління коштами соціального страхування
1. Сучасні проблеми організаційної побудови органів соціального страхування та пенсійного забезпечення.
2. Напрями вдосконалення управління коштами соціального страхування та пенсійного забезпечення в Україні.
3. Проблема формування та розподілу коштів соціального страхування між Фондами в рамках функціонування Єдиного соціального внеску.
4. Короткострокові та довгострокові перспективи функціонування Єдиного соціального внеску в Україні
5. Напрями удосконалення механізмів управління діяльністю Фондів соціального страхування.

Модуль 2
Тема 5. Страхування тимчасової втрати працездатності
1. Фінансова політика держави у сфері державного соціального страхування тимчасової втрати працездатності.
2. Можливі шляхи застосування позитивного закордонного досвіду при вдосконаленні системи державного соціального страхування тимчасової втрати працездатності в Україні.
3. Переваги і недоліки сучасної системи державного соціального страхування тимчасової втрати працездатності.
4. Напрями вдосконалення механізму розрахунків окремих видів матеріального забезпечення (допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога по вагітності і пологах тощо).
5. Особливості та проблеми взаємовідносин соціального страхування тимчасової втрати працездатності з іншими видами соціального страхування.

Тема 6. Медичне страхування
1. Передумови успішного запровадження концепції обов’язкового медичного страхування в сучасних умовах.
2. Перспективи розвитку добровільної форми медичного страхування в
Україні.
3. Роль медичного страхування у вирішенні проблем охорони здоров’я сільського населення.
4. Використання досвіду країн-сусідів для реформування системи медичного страхування в Україні.
5. Особливості та проблеми взаємовідносин медичного страхування з іншими видами соціального страхування.

Тема 7. Страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
1. Необхідність та роль соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання на сучасному етапі розвитку економіки України.
2. Перспективи вдосконалення соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
3. Позитивні та негативні сторони диференційованого підходу при формуванні коштів даного виду соціального страхування.
4. Світовий досвід у вирішенні проблем зменшення виробничого травматизму та професійної захворюваності.
5. Особливості та проблеми взаємовідносин соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань з іншими видами соціального страхування.

Тема 8. Страхування на випадок безробіття
1. Роль державного соціального страхування на випадок безробіття у вирішенні проблеми зайнятості населення.
2. Проблеми встановлення оптимальних розмірів допомоги по безробіттю на сучасному етапі.
3. Напрями поліпшення діяльності ФСС НВБ з метою активізації процесів сприяння зайнятості населення.
4. Роль одноразової допомоги при організації підприємницької діяльності для зменшення безробіття.
5. Особливості та проблеми взаємовідносин соціального страхування на випадок безробіття з іншими видами соціального страхування.

Модуль 3
Тема 9. Державне пенсійне страхування
1. Дискусійні питання здійснення пенсійної реформи в Україні.
2. Політика держави у сфері пенсійного страхування на сучасному етапі економічного розвитку.
3. Проблеми зміни пенсійного віку на фоні демографічних тенденцій у країні.
4. Оцінка пенсійного законодавства на сучасному етапі.
5. Переваги та недоліки сучасного механізму здійснення пенсійних виплат в розрізі їх видів.

Тема 10. Недержавне пенсійне страхування
1. Шляхи підвищення довіри фізичних осіб до діяльності недержавних пенсійних фондів.
2. Фінансовий ринок України та його роль у прискоренні розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні.
3. Стимулювання розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні.
4. Роль страхових компаній у недержавному пенсійному забезпеченні.
5. Стан та перспективи оптимізації діяльності недержавних пенсійних фондів.

Тема 11. Закордонний досвід соціального страхування
1. Передумови виникнення та етапи історичного розвитку соціального страхування в світі.
2. Досвід організації соціального страхування в Західній Європі.
3. Спільне та відмінне в розвитку соціального страхування в країнах Східної Європи та в Україні.
4. Досвід Росії в реформуванні системи соціального страхування.
5. Європейський досвід адміністрування коштів в системі соціального страхування.


Індивідуальні навчально-дослідні завдання
Сутність та вибір варіантів індивідуальних навчально-дослідних завдань
Індивідуальні навчально-дослідні завдання з дисципліни „Соціальне страхування” є видом самостійної роботи студента і передбачає систематизацію, закріплення, а також розширення теоретичних і практичних знань в даній сфері.
Мета індивідуальних навчально-дослідних завдань полягає в наступному:
- самостійне вивчення частини матеріалу дисципліни;
- застосування теоретичних знань при вирішенні конкретних виробничих ситуацій;
- розвиток навичок самостійної роботи з нормативно-інструктивними матеріалами, літературними джерелами та соціальною звітністю підприємств платників податків.
За своїм змістом індивідуальні навчально-дослідні завдання є завершеною письмовою науковою роботою у межах навчальної програми курсу, яка складається з теоретичного та практичного розділів і виконується на основі, як навичок одержаних у процесі лекційних та практичних занять, так і знань набутих під час самостійної роботи.
Практичні розрахунки здійснюються на основі аналізу звітності підприємств платників страхових внесків до фондів соціального страхування за період останніх 3 – 5 років, в розрізі звітних періодів.
Індивідуальні навчально-дослідні завдання по дисципліні „Соціальне страхування” передбачають 4 основних і 4 резервних варіанти дослідження.

Основні варіанти:
1. Фінансовий механізм державного пенсійного страхування.
2. Фінансовий механізм загальнообов’язкового державного соціального страхування при тимчасовій втраті працездатності.
3. Фінансовий механізм загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
4. Фінансовий механізм загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Увага! Всі основні варіанти для дослідження виконуються на матеріалах окремих підприємств, установ, організацій.

Резервні варіанти:
1. Сучасний стан та перспективи розвитку в Україні недержавного пенсійного страхування (виконується на матеріалах страхової компанії або недержавного пенсійного фонду).
2. Сучасний стан та перспективи розвитку в Україні медичного страхування (виконується на матеріалах страхової компанії).
3. Розрахунок і здійснення пенсійних виплат та перспективи розвитку в Україні пенсійного забезпечення населення (виконується на матеріалах Пенсійного фонду).
4. Вирішення проблеми зайнятості населення України через систему соціального страхування на випадок безробіття (виконується на матеріалах відділення Фонду соціального страхування на випадок безробіття).

Увага! Всі резервні варіанти для дослідження виконуються на матеріалах окремих установ, організацій.

Увага! Студенти мають можливість вільного вибору варіанту дослідження. Максимальна кількість повторів варіанту дослідження в рамках академічної групи не має перевищувати 25% її загальної чисельності. При виборі однакового варіанту, дослідження мають обов’язково здійснюватись по різних об’єктах.

Увага!!! Студенти мають можливість самостійно запропонувати тему для дослідження, за умови відповідності її профілю дисципліни та представлення розгорнутого плану і обґрунтування змісту індивідуального навчально-дослідного завдання.

Структура індивідуального навчально-дослідного завдання
Вступ
(Обґрунтування, згідно обраного варіанту, теми дослідження, зазначення її актуальності, мети, завдань, об’єкту та предмету дослідження). Орієнтовний розмір до 2 сторінок.

Увага! Зазначені структурні елементи вступу мають бути чітко виділені.

13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415

1. Теоретичний розділ
(Обґрунтування теоретичних аспектів у відповідності до обраної теми дослідження. Систематизація нормативної бази та наукових пошуків вітчизняних і зарубіжних вчених). Орієнтовний розмір 8-10 сторінок.

Увага! Теоретичний розділ має обов’язково містити посилання на опрацьовані джерела. Посилання мають бути на кожній сторінці розділу і відповідати наведеному списку.

2. Практичний розділ
(Розкриття практичних аспектів обраної теми. Здійснення аналітичної оцінки та висновків стосовно окремих складових обраної теми дослідження. Виконання практичних розрахунків на підставі даних:
- звітності підприємств (установ, організацій) до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування – по основних варіантах ІНДЗ.
- звітних та розрахункових матеріалів Пенсійного фонду, Фондів соціального страхування, страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, органів соціального захисту тощо – по резервних варіантах ІНДЗ.) Орієнтовний розмір до 5-7 сторінок.

Увага! Практичні розрахунки мають бути здійснені в таблицях з додержанням всіх вимог до їх побудови та оформлення. Основні, з числа наведених в розділі, висновки мають бути проілюстровані графічно з додержанням всіх вимог до їх побудови та оформлення.

Висновки
(Узагальнення теоретичних та практичних сторін проведеного дослідження. Надання рекомендацій по вирішенню піднятих проблем та пропозицій щодо подальшого розвитку). Орієнтовний розмір 2- 3 сторінки.
Список використаних джерел.
(нормативні документи, підручники, навчальні посібники, наукові праці, публікації у фахових практичних та методичних видання реально використані під час дослідження – оформлені за діючими вимогами). Орієнтовний розмір до 20 літературних джерел.

Увага! До списку мають бути включені нормативні матеріали з врахуванням останніх змін та наукові праці за останні 3 – 5 років.

Вимоги до оформлення тексту
індивідуального навчально-дослідного завдання
Позиція
Вимоги до оформлення

1. Оформлення тексту
Заголовки структурних частин ІНДЗ: Зміст, Вступ, Висновки, Список використаних джерел друкують великими літерами, жирним шрифтом, по центру рядка.
Номер розділу ставлять після слова РОЗДІЛ (жирним шрифтом), після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) жирним шрифтом, з абзацного відступу в підбір до тексту. Крапку в кінці заголовка не ставлять.
Відстань між назвою структурної частини та назвою підрозділу має становити один рядок. Відстань між заголовком і текстом має становити один рядок, попереднім текстом і наступним заголовком – два рядки. Відстань між рядками заголовка приймають такою, як у тексті.
Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки, але остання сторінка розділу повинна бути заповнена не менше ніж на дві третіх.
По тексту роботи не допускаються скорочення слів, за винятком загальноприйнятих.
Не використовувати в тексті виділення жирним шрифтом (крім вступу, назв: розділів, підрозділів та таблиць) і курсивом (крім слова „Таблиця” і „Продовж. табл.”).

2. Шрифт для комп’ютерної верстки тексту роботи
14

3. Інтервал
1,5

4. Кількість рядків на сторінці
до 30

5. Поля на сторінці
(не менше)
Верхнє – 20 мм, Нижнє – 20 мм, Ліворуч –30 мм, праворуч – 10 мм

6. Нумерація
сторінок цифрою
Правий верхній кут без рисок і крапок.

7. Початок
нумерації
Зі змісту роботи цифрою 3 (три).

8. Оформлення
таблиць
Нумерація - послідовно за кожним розділом: 2.1; 2.2; і т.д.
Розміщення – праворуч на сторінці над назвою таблиці, незалежно від орієнтації сторінки.
Нумерують таблицю один раз над першою її частиною. При цьому слово таблиця пишеться курсивом і ставиться її номер, вкінці номера крапка не ставиться. Над іншими частинами (в разі переносу на другу сторінку) пишуть слова „Продовж. табл.” і вказують номер таблиці, а також наводять додатковий рядок з номерами граф таблиці.
Назву таблиці наводять по центру рядка з великої літери жирним шрифтом, в кінці назви таблиці крапку не ставлять.
Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки з малих літер. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба

9. Оформлення
рисунків (схем)
Нумерація - послідовно за кожним розділом (внизу) під рисунком (схемою): 2.1; 2.2; 2.3 і т.д.
Назва рисунку - малими літерами (крім першої великої) по центру рядка, в кінці назви рисунку крапку не ставлять.
Наприклад: Рис. 1.1. Назва
Рисунок відокремлюють від подальшого тексту роботи вільним рядком.

10. Оформлення
формул
Нумерація - послідовно за кожним розділом в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера.
Громіздкі формули розміщують на окремих рядках. Це стосуєть-ся і всіх нумерованих формул. Пояснення значень символів і чис-лових коефіцієнтів слід подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кож-ного символу і числового коефіцієнту треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова „де” без дво-крапки. У кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації
Наприклад: ЄСВ = БО * СТ, (2.1)
де ЄСВ – єдиний соціальний внесок,
БО – база обчислення;
СТ – страховий тариф.
Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилення в наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

11. Посилання в тексті на таблиці
На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово „таблиця” в тексті пишуть скорочено.
Наприклад: „... у табл. 1.2”.
При повторних посиланнях на таблиці треба вказувати скорочено слово „дивись”.
Наприклад: „див. табл. 1.2”.

12. Посилання в тексті на ілюстрації
Вказують порядковим номером ілюстрації в роботі.
Наприклад: „рис. 1.2”.
При цьому доцільно використовувати звороти типу: „... як це видно з рис. 1.2”, або „.... як це показано на рис. 1.2”
Ілюстрації у роботі повинні бути: по тексту – чорним по білому, в додатках та роздатковому матеріалі – можливо кольорові. Одночасно можливим є посилання на таблиці та ілюстрації у вигляді виразу в круглих дужках. Наприклад: (табл. 1.2), (рис. 2.4)

13. Посилання в тексті на формули
Вказують порядковим номером формули в роботі.
Наприклад: „ у формулі (2.1)”.

14. Посилання в тексті на використані
джерела
Зазначається порядковим номером за переліком посилань, в квадратних дужках
Наприклад: „.... у працях [10-14].....”, або [15, с. 45-46] (якщо в тексті вказана дослівно теза чи якісь показники)


Зміст індивідуальних навчально-дослідних завдань
Основні варіанти

1. Фінансовий механізм державного пенсійного страхування.
В теоретичному розділі:
- обґрунтувати сутність, необхідність виникнення і сучасне призначення державного пенсійного страхування;
- здійснити ретроспективний аналіз розвитку державного пенсійного страхування на теренах України;
- дослідити місце і роль пенсійного страхування в системі соціального захисту населення;
- проаналізувати сучасні проблеми розвитку державного пенсійного страхування в Україні та світі.
В практичному розділі:
- охарактеризувати порядок формування коштів системи державного пенсійного страхування;
- проаналізувати динаміку формування фінансових ресурсів Пенсійного фонду в умовах досліджуваного підприємства. При цьому, розрахунки мають включати не лише аналіз зміни основних (результативних) показників, а й обов’язково допоміжних (факторних), які впливають на тенденції основних (приклад).





















Увага! Дослідження відображати в таблицях. Період дослідження – останні 3 роки в розрізі окремих звітних періодів (місяців). Звітність використана для розрахунків має бути обов’язково наведена в додатках.
- зробити висновки про зміну розмірів страхових внесків досліджуваного
підприємства до Пенсійного фонду. Конкретизувати, які фактори і в якій мірі вплинули на таку зміну.

2. Фінансовий механізм загальнообов’язкового державного соціального страхування при тимчасовій втраті працездатності.
В теоретичному розділі:
- обґрунтувати сутність, необхідність виникнення і сучасне призначення державного соціального страхування при тимчасовій втраті працездатності;
- здійснити аналіз історичного розвитку державного соціального страху-
вання при тимчасовій втраті працездатності в Україні;
- дослідити місце і роль державного соціального страхування при тимчасовій втраті працездатності в системі соціального захисту населення;
- проаналізувати сучасні проблеми розвитку державного соціального страхування при тимчасовій втраті працездатності в Україні та світі.
В практичному розділі:
- охарактеризувати порядок формування коштів системи державного соціального страхування при тимчасовій втраті працездатності;
- проаналізувати динаміку формування фінансових ресурсів Фонду соціального страхування при тимчасовій втраті працездатності в умовах досліджуваного підприємства;
- дослідити склад, структуру і динаміку використання коштів Фонду соціального страхування при тимчасовій втраті працездатності на досліджуваному підприємстві. При цьому, розрахунки мають включати не лише аналіз зміни основних (результативних) показників, а й обов’язково допоміжних (факторних), які впливають на тенденції основних;
- зробити висновки про зміну розмірів страхових внесків досліджуваного підприємства до Фонду соціального страхування при тимчасовій втраті працездатності. Конкретизувати, які фактори і в якій мірі вплинули на таку зміну.

3. Фінансовий механізм загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
В теоретичному розділі:
- обґрунтувати сутність, необхідність виникнення і сучасне призначення державного соціального страхування на випадок безробіття;
- здійснити аналіз історичного розвитку державного соціального страхування на випадок безробіття в Україні;
- дослідити місце і роль державного соціального страхування на випадок безробіття в системі соціального захисту населення;
- проаналізувати сучасні проблеми розвитку державного соціального страхування на випадок безробіття в Україні та світі.
В практичному розділі:
- охарактеризувати порядок формування коштів системи державного соціального страхування на випадок безробіття;
- проаналізувати динаміку формування фінансових ресурсів Фонду соціального страхування на випадок безробіття в умовах досліджуваного підприємства. При цьому, розрахунки мають включати не лише аналіз зміни основних (результативних) показників, а й обов’язково допоміжних (факторних), які впливають на тенденції основних.
- зробити висновки про зміну розмірів страхових внесків досліджуваного підприємства до Фонду соціального страхування на випадок безробіття. Конкретизувати, які фактори і в якій мірі вплинули на таку зміну.

4. Фінансовий механізм загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
В теоретичному розділі:
- обґрунтувати сутність, необхідність виникнення і сучасне призначення державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
- здійснити ретроспективний аналіз розвитку державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
- дослідити місце і роль державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в системі соціального захисту населення;
- проаналізувати сучасні проблеми розвитку державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні та світі.
В практичному розділі:
- охарактеризувати порядок формування коштів системи державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
- проаналізувати динаміку формування фінансових ресурсів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в умовах досліджуваного підприємства;
- дослідити склад, структуру і динаміку використання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на досліджуваному підприємстві. При цьому, розрахунки мають включати не лише аналіз зміни основних (результативних) показників, а й обов’язково допоміжних (факторних), які впливають на тенденції основних.
- зробити висновки про зміну розмірів страхових внесків досліджуваного підприємства до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Конкретизувати, які фактори і в якій мірі вплинули на таку зміну.

Резервні варіанти
1. Сучасний стан та перспективи розвитку в Україні недержавного пенсійного страхування (виконується на матеріалах страхової компанії або недержавного пенсійного фонду).
В теоретичному розділі:
- обґрунтувати сутність, необхідність виникнення і сучасне призначення недержавного пенсійного страхування;
- здійснити аналіз розвитку недержавного пенсійного страхування в Україні;
- дослідити місце і роль недержавного пенсійного страхування в системі соціального захисту населення;
- проаналізувати сучасні проблеми становлення та розвитку недержавного пенсійного страхування в Україні та світі.
В практичному розділі:
- охарактеризувати механізм нарахування та сплати страхових внесків в
системі недержавного пенсійного страхування;
- проаналізувати динаміку формування фінансових ресурсів Недержавного пенсійного фонду чи страхової компанії, що займаються недержавним пенсійним страхуванням;
- дослідити склад, структуру і динаміку виплат за недержавним пенсійним страхуванням. При цьому, розрахунки мають включати не лише аналіз зміни основних (результативних) показників, а й обов’язково допоміжних (факторних), які впливають на тенденції основних;
- зробити висновки про зміну розмірів внесків до недержавного пенсійного фонду та виплат з нього. Конкретизувати, які фактори і в якій мірі вплинули на таку зміну.

2. Сучасний стан та перспективи розвитку в Україні медичного страхування (виконується на матеріалах страхової компанії).
В теоретичному розділі:
- обґрунтувати сутність, необхідність виникнення і сучасне призначення медичного страхування;
- здійснити аналіз розвитку медичного страхування в Україні;
- дослідити місце і роль медичного страхування в системі соціального захисту населення;
- проаналізувати сучасні проблеми становлення та розвитку медичного страхування в Україні та світі.
В практичному розділі:
- охарактеризувати механізм нарахування та сплати страхових внесків в системі медичного страхування;
- проаналізувати динаміку формування фінансових ресурсів страхової компанії, що займається медичним страхуванням;
- дослідити склад, структуру і динаміку виплат за медичним страхуванням. При цьому, розрахунки мають включати не лише аналіз зміни основних (результативних) показників, а й обов’язково допоміжних (факторних), які впливають на тенденції основних;
- зробити висновки про зміну розмірів внесків до страхової компанії та виплат з нього. Конкретизувати, які фактори і в якій мірі вплинули на таку зміну.

3. Розрахунок і здійснення пенсійних виплат та перспективи розвитку в Україні пенсійного забезпечення населення (виконується на матеріалах Пенсійного фонду або Управління праці і соціального захисту населення).
В теоретичному розділі:
- обґрунтувати сутність, необхідність виникнення і сучасне призначення пенсійного забезпечення;
- здійснити аналіз історичного розвитку пенсійного забезпечення в Україні;
- дослідити місце і роль пенсійного забезпечення в системі соціального захисту населення;
- проаналізувати сучасні проблеми розвитку пенсійного забезпечення в
Україні та світі.
В практичному розділі:
- охарактеризувати механізм нарахування основних видів пенсійних виплат;
- проаналізувати динаміку використання ресурсів Пенсійного фонду чи Управління праці і соціального захисту населення на фінансування пенсійного забезпечення населення. При цьому, розрахунки мають включати не лише аналіз зміни основних (результативних) показників, а й обов’язково допоміжних (факторних), які впливають на тенденції основних;
- зробити висновки про зміну загальних розмірів пенсійних виплат та методику нарахування окремих із них. Конкретизувати, які фактори і в якій мірі вплинули на таку зміну.

4. Вирішення проблеми зайнятості населення України через систему соціального страхування на випадок безробіття (виконується на матеріалах відділення Фонду соціального страхування на випадок безробіття).
В теоретичному розділі:
- обґрунтувати сутність, необхідність виникнення і сучасне призначення державного соціального страхування на випадок безробіття;
- проаналізувати чинники, що обумовлюють сучасні тенденції на ринку праці України в розрізі окремих галузей економіки;
- дослідити місце і роль державного соціального страхування на випадок безробіття у вирішенні проблем зайнятості населення;
- охарактеризувати зарубіжний досвід вирішення проблем зайнятості через систему соціального страхування.
В практичному розділі:
- охарактеризувати механізм розрахунку окремих видів матеріального забезпечення та соціальних послуг в системі державного соціального страхування на випадок безробіття;
- проаналізувати динаміку використання коштів Фонду соціального страхування на випадок безробіття на фінансування соціального захисту населення від впливу безробіття. При цьому, розрахунки мають включати не лише аналіз зміни основних (результативних) показників, а й обов’язково допоміжних (факторних), які впливають на тенденції основних;
- зробити висновки про зміну розмірів виплат з Фонду соціального страхування на випадок безробіття. Конкретизувати, які фактори і в якій мірі вплинули на таку зміну.

Увага!!! Позитивно доповнить дослідження і надасть йому ознак науковості використання наукових методів дослідження, зокрема статистичних: групування, аналітичне вирівнювання, метод факторного аналізу тощо.
Частина 4. Контроль набутих знань та вмінь
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415

Перелік тестових завдань
Модуль 1
Тема 1. Сутність, принципи та роль соціального страхування
1. Необхідність загальнообов’язкового соціального страхування зумовлена:
а) наявністю громадян, які не беруть участі у суспільно-корисній праці, а тому не можуть утримувати себе за рахунок заробітної плати;
б) наявністю громадян, які є дієздатними, але не мають можливості реалізувати свою дієздатність;
в) прагненням страхових компаній отримати прибуток від взяття на страхування певних соціальних ризиків у рамках власної страхової діяльності;
г) вірна відповідь відсутня.
2. Соціальне страхування впливає на підвищення ефективності діяльності підприємства через:
а) матеріальне забезпечення та охорону здоров’я працівників;
б) створення економічних передумов для збереження працездатності економічно активної частини населення;
в) забезпечення умов для нормального існування в разі втрати працездатності;
г) звільнення підприємства від необхідності виплачувати допомогу працівникам у разі настання страхового випадку з власних коштів.
3. Соціальне страхування є фінансовою категорією, яка виражає:
а) економічні відносини, що виникають у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту шляхом формування спеціальних цільових фондів грошових коштів та їх використання в разі настання страхового
випадку за певними видами соціальних ризиків;
б) економічні відносини між роботодавцями та найманими працівниками з приводу оплати щорічних відпусток;
в) економічні відносини між роботодавцями та найманими працівниками з приводу оплати медичних послуг;
г) вірна відповідь відсутня.
4. Соціальне страхування поділяється на:
а) добровільне соціальне страхування;
б) загальнообов'язкове соціальне страхування;
в) соціальне страхування існує лише у вигляді загальнообов'язкового страхування;
г) вірна відповідь відсутня.
5. Добровільне соціальне страхування здійснюється на засадах:
а) субсидування та солідарності;
б) загальних принципів страхування;
в) державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;
г) вірна відповідь відсутня.
6. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування залежно від страхового випадку поділяється на:
а) пенсійне страхування;
б) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності;
в) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності;
г) страхування на випадок безробіття.
7. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування громадян України здійснюється за принципами:
а) солідарності та субсидування;
б) державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;
в) цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
г) забезпечення однакового для всіх громадян рівня життя.
8. Страховий стаж у соціальному страхуванні - це період:
а) протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування;
б) протягом якого особа перебуває у відносинах трудового найму з роботодавцем;
в) від повноліття до настання пенсійного віку;
г) вірна відповідь відсутня.
9. Виплати та надання соціальних послуг у рамках загальнообов'язкового державного соціального страхування певній особі можуть бути припинені у випадку:
а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості;
б) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи;
в) якщо особа протягом періоду отримання виплат та соціальних послуг тимчасово виїжджає за кордон.
10. Соціальне страхування – це:
а) особисте страхування;
б) обов’язкове страхування;
в) майнове страхування;
г) вірна відповідь відсутня.
11. Соціальне страхування включає в себе:
а) економічний;
б) правовий;
в) фінансовий;
г) всі відповіді вірні.
12. Визначити поняття „соціальне страхування”:
а) комбінація програми пенсійних заощаджень, програми страхування та програми перерозподілу національного доходу;
б) система економічних відносин, за допомогою якої формуються та використовуються фонди грошових засобів для матеріального забезпечення непрацездатних;
в) комплекс законодавчо закріплених соціальних норм, що гарантує держава окремим верствам населення, а також за певних економічних умов усім членам суспільства;
г) всі відповіді вірні.
13. Складовими елементами системи соціального захисту виступають:
а) соціальна допомога;
б) соціальне страхування;
в) соціальне забезпечення;
г) всі відповіді вірні.
14. Відповідність страхового забезпечення сплаченим страховим внескам – це:
а) функція соціального страхування;
б) страхова ознака соціального страхування;
в) результат функціонування соціального страхування;
г) спосіб втілення соціального страхування.
15. Можливість точного розрахунку частини втраченого заробітку, обумовленого проявами соціальних ризиків -
а) функція соціального страхування;
б) страхова ознака соціального страхування;
в) результат функціонування соціального страхування;
г) спосіб втілення соціального страхування.
16. Імовірність погіршення матеріального становища внаслідок втрати тимчасово або назавжди заробітку або трудового доходу з об'єктивних соціально значущих причин - це:
а) соціальний стан;
б) соціальне положення;
в) соціальний ризик;
г) соціальне страхування.
17. У соціальному страхуванні подія є невизначеною при:
а) державному пенсійному страхуванні;
б) медичному страхуванні;
в) недержавному пенсійному страхуванні;
г) страхуванні відповідальності.
18. Імовірність погіршення матеріального становища у зв’язку з додатковими витратами по утриманню дітей та інших членів сім’ї - це:
а) соціальний стан;
б) соціальне положення;
в) соціальний ризик;
г) соціальне страхування.
19. Страхувальниками за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням є:
а) роботодавці;
б) цільові фонди;
в) військовослужбовці;
г) держава.
20. У соціальному страхуванні настання страхової події безумовно відбудеться:
а) в пенсійному страхуванні;
б) в медичному страхуванні;
в) в страхуванні від нещасних випадків на виробництві;
г) в страхуванні на випадок безробіття.

Тема 2. Становлення та розвиток соціального страхування
1. Перші елементи соціального страхування мали місце:
а) у Стародавньому Римі;
б) у середньовіччі;
в) у період промислової революції в Європі;
г) вірна відповідь відсутня.
2. Поняття про соціальне страхування у сучасному розумінні склалося:
а) у XIX столітті;
б) на рубежі ХІХ-ХХ століть;
в) лише наприкінці XX століття;
г) вірна відповідь відсутня.
3. Мотивами прискорення розвитку соціального страхування в світі можна вважати:
а) розвиток індустріалізації та формування робітничого класу, який як джерело доходів має лише власну працю;
б) скорочення частки населення, джерелом доходів якого є об'єкти приватної власності;
в) поступове усунення держави від здійснення функцій щодо захисту найбідніших прошарків населення;
г) всі відповіді вірні.
4. До основних принципів системи Бісмарка можна віднести:
а) соціальне страхування, що ґрунтується виключно на праці, тобто охоплює лише осіб, які працюють;
б) обов’язкове страхування лише для тих найманих працівників, заробітна плата яких є нижчою за визначену мінімальну суму;
в) універсальність та інтеграцію;
г) вірна відповідь відсутня.
5. До основних принципів системи Беверіджа можна віднести:
а) соціальне страхування, що ґрунтується виключно на праці, тобто охоплює лише осіб, які працюють;
б) обов’язкове страхування лише для тих найманих працівників, заробітна плата яких є нижчою за визначену мінімальну суму;
в) універсальність та інтеграцію;
г) всі відповіді вірні.
6. Перспективи реформування системи соціального страхування в Україні спрямовані на:
а) створення стійкої фінансової системи соціального страхування;
б) створення ефективної системи управління соціальним страхуванням за участю представників трьох сторін соціального партнерства;
в) надання однакового для всіх застрахованих громадян рівня забезпечення у разі настання страхового випадку в рамках соціального страхування;
г) всі відповіді вірні.
7. З числа загальнообов’язкових видів державного соціального страхування на теперішній момент не діє:
а) пенсійне страхування;
б) медичне страхування;
в) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності;
г) страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
8. Роботодавцями вважаються:
а) власники підприємств незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю;
б) власники розташованих в Україні іноземних підприємств, що використовують працю найманих працівників;
в) особи, які забезпечують себе роботою самостійно.
9. З наявних в Україні чотирьох фондів соціального страхування раніше за всіх було створено:
а) Пенсійний фонд України;
б) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України;
в) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
г) Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
10. Законодавча база соціального страхування в Україні складається з:
а) одного закону з основ соціального страхування та чотирьох законів за кожним з видів соціального страхування;
б) п'яти законів за кожним з видів соціального страхування;
в) одного закону з основ соціального страхування та п’яти законів за кожним з видів соціального страхування;
г) закону про Єдиний соціальний внесок на соціальне страхування і законів по окремих видах загальнообов’язкового державного соціального страхування.
11. Пенсійний фонд України створений:
а) в 1990 р.
б) в 1999 р.
в) в 1909 р.
г) в 1099 р.
12. До принципів організації загальнообов’язкового соціального страхування не належать:
а) солідарність та субсидування;
б) цільове використання коштів соціальних позабюджетних фондів;
в) обов’язковість страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно;
г) всі відповіді невірні.
13. Яка з існуючих в світі моделей соціального захисту є найбільшою мірою відповідною українській:
а) соціально-демократична модель скандинавських країн;
б) неоліберальна модель США;
в) неконсервативна модель Німеччини;
г) система Біверіджа (Англія, Ірландія).
14. Закон СРСР „Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР” було прийнято в:
а) 1997 р.
б) 1987 р.
в) 1977 р.
г) 1986 р.
15. Найбільш ранній розвиток система соціального страхування набула в:
а) Іспанії;
б) Німеччині;
в) Італії;
г) Франції.
16. В якому регіоні в Україні вперше почало діяти товариство взаємного страхування фабрикантів та ремісників від нещасних випадків?
а) східному;
б) північному;
в) південному;
г) західному.
17. Яка категорія робітників в Україні з 1924 року була охоплена пенсій-
ним забезпеченням по старості?
а) моряки;
б) викладачі;
в) військовослужбовці;
г) промисловці.
18. В якому році в Україні було законодавчо встановлено пенсійний вік?
а) 1924;
б) 1928;
в) 1925;
г) 1932.
19. Скільки в 1965 році становив пенсійний вік робітників колгоспу?
а) для чоловіків - 65 і жінок - 60 років;
б) для чоловіків - 60 і жінок - 55 років;
в) для чоловіків - 60 і жінок - 65 років;
г) для чоловіків - 55 і жінок - 50 років.
20. До жовтневого перевороту 1917 року соціальне забезпечення людей похилого віку в Україні будувалось на основі врахування:
а) віку;
б) втрати працездатності;
в) трудового стажу;
г) професії.

Тема 3. Державне регулювання соціального страхування
1. Соціальне страхування співвідноситься із соціальною сферою суспільства таким чином:
а) соціальне страхування не входить до соціальної сфери;
б) соціальне страхування є складовим елементом соціальної сфери;
в) соціальне страхування та соціальна сфера суспільства - поняття ідентичні;
г) вірна відповідь відсутня.
2. Методи державного регулювання соціального страхування за формами поділяються на:
а) прямі;
б) правові;
в) адміністративні;
г) непрямі.
3. Предметом правового регулювання соціального страхування є:
а) відносини між державою і суб’єктами соціального страхування;
б) відносини між суб’єктами соціального страхування;
в) відносини між роботодавцями і найманими працівниками з приводу встановлення тривалості робочого дня;
г) вірна відповідь відсутня.
4. Характерними ознаками адміністративних методів державного регулювання соціального страхування є:
а) прямий вилив державного органу на дії суб'єктів господарювання;
б) відповідальність суб'єктів соціального страхування за ухиляння від виконання наказів;
в) надання суб’єктам господарювання вільного вибору своєї поведінки;
г) вірна відповідь відсутня.
5. Цілі встановлення державних соціальних стандартів і нормативів:
а) визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України;
б) визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансових ресурсів для їх реалізації;
в) надання всім соціально незахищеним громадянам однакової за змістом і величиною соціальної допомоги;
г) вірна відповідь відсутня.
6. Контроль за суворо-цільовим використанням фінансових ресурсів – це:
а) ризикова функція соціального страхування;
б) контрольна функція соціального страхування;
в) попереджувальна функція соціального страхування;
г) вірна відповідь відсутня.
7. Соціальні позабюджетні фонди України включають:
а) Пенсійний фонд;
б) Фонд обов’язкового соціального страхування на випадок безробіття (далі ФСС НВБ);
в) Фонд обов’язкового соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі ФСС ТНП);
г) державний інноваційний фонд.
8. Добрати до наступних понять правильні варіанти визначення - „страховий ризик”:
а) подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася та з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі;
б) певна подія, на випадок якої проводиться страхування й яка має ознаки ймовірності та випадковості настання;
в) період, протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та відбувається перерахування внесків на страхування;
г) вірна відповідь відсутня.
9. Організація соціального страхування базується на принципах:
а) особистої відповідальності;
б) солідарності;
в) добровільності;
г) всі відповіді вірні.
10. Державні цільові фонди поділяють на:
а) спеціальні;
б) економічні;
в) соціальні;
г) політичні.
11. Джерелами фінансування соціальної сфери є:
а) Державний бюджет;
б) страхові фонди;
в) місцеві бюджети;
г) всі відповіді вірні.
12. Метою державного регулювання та нагляду у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є:
а) проведення єдиної та ефективної державної політики у цій сфері;
б) забезпечення реалізації прав громадян на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
в) забезпечення дотримання суб'єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування вимог законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
г) всі відповіді вірні.
13. Головна функція соціального страхування – це:
а) ризикова;
б) контрольна;
в) попереджувальна;
г) зберігаюча.
14. Страховий випадок – це:
а) подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення чи соціальних послуг, передбачених законами України з окремих видів страхування;
б) обставини, внаслідок яких громадяни та/або члени їх сімей можуть втратити тимчасово чи назавжди засоби до існування і потребують матеріальної підтримки або соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням;
в) це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування. Особливості та розмір сплати страхових внесків роботодавцем і застрахованою особою визначаються законодавством. Страховий стаж в перспективі замінить трудовий стаж. Він буде основним критерієм оцінки практичної діяльності громадянина;
г) всі відповіді вірні.
15. До страхових випадків, з настанням яких надаються матеріальне забезпечення та соціальні послуги в рамках соціального страхування, можна віднести:
а) тимчасову непрацездатність;
б) вагітність та пологи;
в) хворобу;
г) збільшення тривалості робочого тижня.
16. Контроль за діяльністю цільових фондів загальнообов'язкового дер-
жавного соціального страхування здійснює:
а) соціальний комітет;
б) соціальна спілка;
в) страховий пул;
г) наглядова рада.
17. Забезпеченням реалізації державної політики у галузі зайнятості займається:
а) Міністерство праці та соціальної політики;
б) районне управління праці та соціального захисту населення;
в) Міністерство фінансів;
г) соціальний фонд.
18. Органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами соціального забезпечення є:
а) Міністерство праці та соціальної політики;
б) обласні управління праці та соціального захисту населення;
в) Міністерство соціальної економіки;
г) соціальні фонди.
19. Контроль за дотриманням страхувальниками та страховиками законів про загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюють:
а) держава;
б) застраховані;
в) страхувальники;
г) страховики.
20. До страхових фондів не належать:
а) фонд соціального страхування від нещасних випадків;
б) фонд соціального страхування відповідальності;
в) пенсійний фонд;
г) ф онд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Тема 4. Управління коштами соціального страхування
1. Розміри Єдиного соціального внеску визначаються виходячи із:
а) фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків;
б) покриття витрат страховика, пов’язаних із здійсненням загальнообов’язкового державного соціального страхування;
в) отримання страховиком економічно обґрунтованої величини прибутку від здійснення загальнообов’язкового державного соціального страхування;
г) вірна відповідь відсутня.
2. Розміри Єдиного соціального внеску встановлюються:
а) Міністерством праці та соціальної політики;
б) Міністерством фінансів;
в) Верховною Радою України;
г) вірна відповідь відсутня.
3. Єдиний соціальний внесок встановлюються на:
а) місяць:
б) рік;
в) квартал;
г) всі відповіді вірні.
4. Єдиний соціальний внесок встановлюються у:
а) відсотках;
б) гривнях;
в) натуральних одиницях;
г) всі відповіді вірні.
5. Платниками Єдиного соціального внеску можуть бути:
а) лише роботодавці;
б) лише наймані працівники;
в) і роботодавці, і наймані працівники;
г) вірна відповідь відсутня.
6. Управління цільовими страховими фондами здійснюється:
а) виключно державою;
б) представниками суб'єктів господарювання та найманих працівників;
в) представниками держави, роботодавців та найманих працівників;
г) вірна відповідь відсутня.
7. Управління коштами соціального страхування входить до компетенції:
а) Верховної Ради України;
б) Фондів соціального страхування;
в) Міністерства фінансів;
г) вірна відповідь відсутня.
8. Управління фондами соціального страхування здійснюється:
а) наглядовою радою та правлінням;
б) наглядовою радою та виконавчою дирекцією;
в) правлінням та виконавчою дирекцією;
г) вірна відповідь відсутня.
9. Загальний обсяг соціальних виплат у масштабах держави визначається:
а) кількістю видів соціальних ризиків, за якими забезпечується соціальний захист;
б) обсягом і рівнем страхових послуг, що надаються за кожним з видів соціальних ризиків;
в) динамікою ВВП;
г) прогнозним фондом заробітної плати.
10. Ресурсне забезпечення, необхідне для фінансування соціальних виплат в масштабах держави, визначається:
а) обсягом і рівнем страхових послуг, що надаються за кожним з видів соціальних ризиків;
б) динамікою ВВП та вартості робочої сили, а також часткою заробітної плати в структурі ВВП;
в) прогнозним фондом заробітної плати та середньою заробітною платою в країні.
11. З яких рівнів складається зовнішня структура органів соціального страхування в Україні:
а) нижчого, середнього і вищого;
б) нижчого і вищого;
в) середнього і вищого;
г) вірна відповідь відсутня.
12. Відділення фондів соціального страхування в АРК Крим, областях, містах Києві та Севастополі є представниками:
а) нижчого рівня організаційної структури органів соціального страхування;
б) середнього рівня організаційної структури органів соціального страхування;
в) вищого рівня організаційної структури органів соціального страхування;
г) вірна відповідь відсутня.
13. Районні та міжрайонні виконавчі дирекції фондів соціального страхування:
а) нижчого рівня організаційної структури органів соціального страхування;
б) середнього рівня організаційної структури органів соціального страхування;
в) вищого рівня організаційної структури органів соціального страхування;
г) вірна відповідь відсутня.
14. Збір та ведення обліку Єдиного соціального внеску здійснюються за принципами:
а) законодавчого визначення умов і порядку його сплати;
б) обов’язковості сплати;
в) законодавчого визначення розміру Єдиного соціального внеску та пропорцій його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
г) всі відповіді вірні.
15. Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування створюється для забезпечення:
а) ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації;
б) накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками Єдиного соціального внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування;
в) нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування;
г) всі відповіді вірні.
16. Повноваження Наглядової ради визначаються:
а) делегованими повноваженнями;
б) страховою угодою;
в) балансом;
г) законами.
17. Контроль діяльності виконавчої дирекції страхового фонду покладено на:
а) соціальні фонди;
б) правління страхового фонду;
в) Міністерство соціальної економіки;
г) обласні управління праці та соціального захисту населення.
18. Створення резервів коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам належить до повноважень:
а) правління страхового фонду;
б) обласних управлінь праці та соціального захисту населення;
в) Міністерства соціальної економіки;
г) соціальних фондів.
19. Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування повинні забезпечувати:
а) вчасне отримання заробітної плати робітників;
б) фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків;
в) вчасне отримання заробітної плати правлінням фонду;
г) отримання житла.
20. Страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування встановлюються до сум оподатковуваного доходу:
а) для роботодавців;
б) для відповідного фонду;
в) для фізичних осіб;
г) для держави.

Модуль 2
Тема 5. Страхування тимчасової втрати працездатності
1. Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування, не використані в поточному році:
а) повертаються платникам внесків;
б) вносяться до Державного бюджету України;
в) залишаються в розпорядженні цільових фондів соціального страхування та переходять на наступний фінансовий рік.
2. Тимчасово вільні кошти Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності можуть бути:
а) інвестовані у цінні папери іноземних емітентів;
б) інвестовані у цінні папери лише вітчизняних емітентів;
в) розміщені на депозитному рахунку в банку;
г) вірна відповідь відсутня.
3. Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:
а) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при
вчиненні нею злочину;
б) у разі навмисного завдання шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи;
в) у разі настання тимчасової непрацездатності застрахованої особи внаслідок її хронічного захворювання;
г) вірна відповідь відсутня.
4. До повноважень медико-соціальної експертної комісії можна віднести:
а) визначення стану працездатності, групи та причин настання інвалідності;
б) визначення ступеня втрати професійної працездатності;
в) визначення величини допомоги по тимчасовій непрацездатності;
г) вірна відповідь відсутня.
5. Допомога по тимчасовій непрацездатності встановлюється:
а) з урахуванням страхового стажу;
б) в однакових для всіх застрахованих осіб розмірах;
в) з урахуванням віку та статі застрахованої особи;
г) вірна відповідь відсутня.
6. Контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення на підприємстві в рамках соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності здійснює:
а) медико-соціальна експертна комісія;
б) комісія (уповноважений) із соціального страхування;
в) керівництво підприємства;
г) вірна відповідь відсутня.
7. Допомога по вагітності та пологах в рамках соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надається:
а) залежно від стажу застрахованої особи;
б) без урахування стажу застрахованої особи;
в) залежно від кількості народжених дітей;
г) всі відповіді вірні.
8. Допомога по вагітності та пологах особам, не застрахованим у системі соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності:
а) не надається;
б) надається на таких самих умовах, як і особам, застрахованим у системі соціального страхування;
в) надається на спеціальних умовах;
г) вірна відповідь відсутня.
9. До принципів соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності можна віднести:
а) державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав;
б) цільове використання коштів;
в) формування та використання страхових коштів на засадах накопичення та персоніфікації;
г) всі відповіді вірні.
10. До напрямів використання коштів соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності можна віднести:
а) фінансування санаторно-курортного лікування;
б) утворення резерву страхових коштів у розрахунку на рік;
в) забезпечення поточної діяльності та утримання органів Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності;
г) всі відповіді вірні.
11. Застрахованим суб’єктам, що мають страховий стаж від 5 до 8 років, допомога у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виплачується в розмірі:
а) 100% середньої заробітної плати (доходу) за попередні шість місяців;
б) 80% середньої заробітної плати (доходу) за попередні шість місяців;
в) 80% середньої заробітної плати (доходу) за попередні три місяці;
г) 60% середньої заробітної плати (доходу) за попередні три місяці.
12. Підприємство (фізична особа, що використовує роботу найманих працівників) повинне виплатити за власний рахунок допомогу на тимчасову втрату працездатності:
а) за весь період непрацездатності;
б) за перші п’ять робочих днів тимчасової непрацездатності;
в) за весь термін тимчасової непрацездатності;
г) за перші п’ять календарних днів тимчасової непрацездатності.
13. Застрахованим суб’єктам, що мають страховий стаж від 3 до 5 років, допомога у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виплачується в розмірі:
а) 100% середньої заробітної плати (доходу) за попередні шість місяців;
б) 80% середньої заробітної плати (доходу) за попередні шість місяців;
в) 80% середньої заробітної плати (доходу) за попередні три місяці;
г) 60% середньої заробітної плати (доходу) за попередні шість місяців.
14. Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням регламентується Постановою КМУ за номером:
а) 1266;
б) 100;
в) 1006;
г) 266.
15. Допомога з тимчасової непрацездатності із догляду за хворою дитиною надається до тих пір, доки вік дитини не досягає:
а) 16 років;
б) 18 років;
в) 14 років;
г) 21 року.
16. Обставина, внаслідок якої застрахована особа або члени її сім'ї можуть втратити тимчасово засоби існування та потребувати матеріального забезпечення, - це:
а) страховий ризик;
б) страховий випадок;
в) страховий поліс;
г) страховий стаж.
17. Особи, які не підлягають загальнообов’язковому державному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, - це:
а) державні службовці;
в) медики;
б) адвокати;
г) вірна відповідь відсутня.
18. Допомога по догляду за хворим членом сім’ї надасться за:
а) 6 днів;
в) 3 дні;
б) 4 дні;
г) 8 днів.
19. До складу правління Фонду страхування тимчасової втрати працездатності входять по:
а) 15 представників всіх сторін;
б) 10 представників всіх сторін;
в) 20 представників всіх сторін;
г) 5 представників всіх сторін.
20. Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі:
а) 75 % заробітної плати;
б) 100 % заробітної плати;
в) 80 % заробітної плати;
г) 90 % заробітної плати.

Тема 6. Медичне страхування
1. Медичне страхування в Україні почало розвиватися:
а) у селах України;
б) у західних районах України;
в) у великих промислово-розвинутих містах України;
г) всі відповіді вірні.
2. До 1917 р. в Україні функціонували лікарняні каси таких типів:
а) заводські;
б) об’єднані;
в) змішаного типу;
г) вірна відповідь відсутня.
3. На сучасному етапі охорона здоров'я в Україні функціонує:
а) за рахунок бюджетних коштів;
б) за рахунок коштів роботодавців;
в) на засадах самофінансування;
г) всі відповіді вірні.
4. Медичне страхування за формами може бути:
а) добровільним;
б) обов’язковим;
в) комерційним;
г) вірна відповідь відсутня.
5. До принципів добровільного медичного страхування можна віднести:
а) добровільність;
б) доступність;
в) некомерційний характер;
г) всі відповіді вірні.
6. До принципів обов'язкового медичного страхування можна віднести:
а) комерційний характер;
б) державність;
в) загальність;
г) вірна відповідь відсутня.
7. До особливостей обов’язкового медичного страхування можна віднести такі:
а) правила страхування визначаються страховими організаціями;
б) програма визначається договором страховика і страхувальника;
в) тарифи встановлюються за державною методикою;
г) вірна відповідь відсутня.
8. До особливостей добровільного медичного страхування можна віднести:
а) належність до одного з видів особистого страхування;
б) належність до одного з видів соціального страхування;
в) програма визначається договором страховика та страхувальника;
г) вірна відповідь відсутня.
9. Медичне страхування передбачає страхування на випадок втрати здоров'я:
а) з будь-якої причини;
б) з причини професійного захворювання:
в) з причини нещасного випадку;
г) вірна відповідь відсутня.
10. У рамках страхової медицини можуть фінансуватися:
а) наукові дослідження у сфері медицини;
б) надання медичної допомоги населенню;
в) виплата допомоги з тимчасової втрати працездатності;
г) всі відповіді вірні.
11. Суб’єкти обов’язкового медичного страхування:
а) страхові компанії;
б) користонабувачі;
в) застраховані;
г) вірна відповідь відсутня.
12. Лікувально-профілактична установа як суб’єкт обов’язкового медичного страхування повинна:
а) мати лише ліцензію на право надання медичних послуг у системі обо-
в’язкового медичного страхування;
б) пройти саму тільки акредитацію на відповідність установленим професійним стандартам;
в) виконати обидві умови;
г) вірна відповідь відсутня.
13. При укладенні договору добровільного медичного страхування програма страхування обирається:
а) страховиком;
б) страхувальником;
в) застрахованим;
г) всі відповіді вірні.
14. Страхові внески, які сплачуються страхувальником згідно з договором добровільного медичного страхування, залежать від:
а) строку страхування;
б) фінансових можливостей страхувальника;
в) програми медичного страхування;
г) вірна відповідь відсутня.
15. Страхова компанія не відшкодовує вартості медичних послуг, наданих застрахованому медичною установою, якщо сталося таке:
а) умисне завдання страхувальником тілесних пошкоджень самому собі;
б) одержання медичних послуг, які не передбачені договором;
в) тимчасові фінансові проблеми страховика;
г) вірна відповідь відсутня.
16. В якому місті з’явилось вітчизняне медичне страхування?
а) Київ;
б) Харків;
в) Запоріжжя;
г) Одеса.
17. При медичному страхуванні страховим випадком вважається подія, яка відбулася внаслідок:
а) навмисного спричинення страхувальником собі тілесних ушкоджень;
б) вчинення страхувальником злочину;
в) самогубства під впливом третіх осіб;
г) дій страхувальника, який перебував у стані алкогольного сп’яніння.
18. Вид медичного страхування, який передбачає виплати, не пов’язані з лікуванням:
а) страхування на випадок встановлення діагнозу захворювання;
б) страхування хірургічних витрат;
в) страхування витрат на післяопераційний догляд;
г) страхування витрат на перебування в лікарні.
19. Перевагами впровадження медичного страхування на підприємстві для робітника є:
а) підвищення продуктивності праці;
б) кадрова стабільність;
в) привабливість робочого місця;
г) відсутність необхідності постійно відкладати кошти на лікування.
20. Перевагами впровадження медичного страхування на підприємстві для роботодавця є:
а) можливість отримання медичного обслуговування в зручний час;
б) контроль за доцільністю призначень лікарів;
в) забезпечення необхідними, найбільш ефективними, медикаментами;
г) профілактика професійної захворюваності.

Тема 7. Страхування віл нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
1. Для того щоб отримати статус особи, застрахованої у системі соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань:
а) особа повинна надати згоду представникам органів соціального страхування;
б) особа повинна подати письмову заяву роботодавцю;
в) особа не повинна надавати згоду або заяву;
г) всі відповіді вірні.
2. Професійне захворювання є страховим випадком у рамках страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань:
а) лише якщо його було виявлено під час перебування застрахованої особи в трудових відносинах з підприємством, на якому виникло захворювання;
б) навіть якщо особа не перебуває в трудових відносинах з підприємством, на якому виникло захворювання;
в) лише якщо його було виявлено в період до настання пенсійного віку;
г) вірна відповідь відсутня.
3. Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу є:
а) акт розслідування нещасного випадку;
б) листок непрацездатності;
в) письмова заява потерпілого;
г) всі відповіді вірні.
4. Страховими експертами з охорони праці можуть бути особи:
а) з вищою освітою за будь-яким фахом та досвідом роботи на підприємстві не менше п'яти років;
б) з вищою освітою за фахом спеціаліста з охорони праці або з вищою технічною освітою, або з вищою медичною освітою та досвідом роботи на підприємстві не менше трьох років;
в) з вищою освітою за фахом спеціаліста з охорони праці або з вищою технічною освітою, або з вищою медичною освітою та досвідом роботи на підприємстві не менше п’яти років;
г) всі відповіді вірні.
5. Страхові експерти мають право:
а) безперешкодно та в будь-який час відвідувати підприємства;
б) брати участь у розслідуванні нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
в) оформляти листок непрацездатності;
г) всі відповіді вірні.
7. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань будується на таких принципах:
а) паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням;
б) економічна зацікавленість суб’єктів страхування в поліпшенні умов праці;
в) обов’язковість сплати роботодавцями і найманими працівниками страхових внесків;
г) вірна відповідь відсутня.
8. До можливих причин відмови у виплатах у рамках загальнообов'язкового страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань можна віднести:
а) навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;
б) подання свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;
в) відсутність на підприємстві належного стану охорони праці;
г) всі відповіді вірні.
9. Чим відрізняється страхування від нещасних випадків від довгострокового страхування життя?
а) у разі страхування від нещасних випадків страхова сума не виплачується, а сплачені внески по закінченні терміну дії договору страхування не повертаються;
б) у разі страхування від нещасних випадків по закінченні терміну страхування передбачається повернення сплачених внесків;
в) у разі страхування від нещасних випадків у разі їх настання договір припиняє свою дію незалежно від виплаченої суми;
г) всі відповіді вірні.
10. Що впливає на визначення групи ризику при страхуванні від нещасних випадків?
а) ступінь ризику професії;
б) вік застрахованого;
в) вік та ступінь ризику професії застрахованого;
г) всі відповіді вірні.
11. Що впливає на розмір тарифної ставки?
а) група ризику;
б) група ризику, термін страхування;
в) вік застрахованих;
г) вірна відповідь відсутня.
12. Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю нараховується на підставі:
а) листа непрацездатності;
б) висновку медико-санітарної експертної комісії;
в) акту про нещасний випадок за встановленою формою;
г) акту розслідування професійного захворювання за встановленою формою.
13. Одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілого призначається за рішенням:
а) ФСС НВВ;
б) потерпілого;
в) МСЕК;
г) вірна відповідь відсутня.
14. Сума щомісячної страхової виплати, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого не повинна перевищувати:
а) мінімальну заробітну плату в галузі, в якій був зайнятий потерпілий;
б) середньомісячний заробіток (доход), який потерпілий мав до ушкодження здоров'я;
в) прожитковий мінімум для працездатних осіб;
г) мінімальну пенсію за віком.
15. Виплата одноразової допомоги у разі смерті потерпілого повинен бути:
а) не меншим за п’ятирічну заробітну плату потерпілого;
б) не меншим за річну заробітну плату потерпілого;
в) не меншим за двохрічну заробітну плату потерпілого;
г) вірна відповідь відсутня.
16. Комісія з розслідування нещасного випадку на виробництві зобов’язана:
а) безперешкодно та в будь-який час відвідувати підприємства для перевірки стану умов і безпеки праці;
б) одержувати від роботодавців пояснення та інформацію;
в) брати участь як незалежні експерти в роботі комісій з випробувань та приймання в експлуатацію виробничих об'єктів;
г) визначати, чи пов’язаний нещасний випадок з виробництвом.
17. Якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченні трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку, страхові виплати провадяться з дня:
а) втрати працездатності;
б) закінчення розслідування страхового випадку;
в) встановлення інвалідності;
г) звернення.
18. Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо:
а) нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом;
б) постраждалий не дотримувався актів про охорону праці;
в) постраждалий не мав на утриманні інших осіб;
г) тривалість непрацездатності склала лише 5 днів.
19. Комісія з розслідування нещасного випадку на виробництві повинна скласти акт розслідування нещасного випадку за формою:
а) А-1;
б) Н-5;
в) Н-1;
г) А-5.
20. Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим:
а) не є страховим випадком;
б) є страховим випадком;
в) є страховим випадком але без відшкодування шкоди;
г) є страховим випадком лише в разі встановлення 100 % інвалідності.

Тема 8. Страхування на випадок безробіття
1. Приховане безробіття спричиняється:
а) значними змінами у структурі попиту на робочу силу на вітчизняному ринку праці;
б) низькою кваліфікацією робочої сили на вітчизняному ринку праці;
в) перевищенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб над розміром мінімальної заробітної плати;
г) всі відповіді вірні.
2. До сучасних проблем вітчизняного ринку праці можна віднести:
а) тендерну дискримінацію;
б) низьку частку заробітної плати у ВВП та собівартості продукції;
в) незадовільні міжгалузеві співвідношення у рівнях заробітної плати;
г) вірна відповідь відсутня.
3. До соціальних послуг у рамках загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття можна віднести:
а) послуги з професійної підготовки та перепідготовки;
б) послуги з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні;
в) послуги з надання консультацій, пов'язаних із працевлаштуванням;
г) всі відповіді вірні.
4. При наданні допомоги по безробіттю в рамках загальнообов’язкового страхування на випадок безробіття:
а) страховий стаж не враховується взагалі;
б) страховий стаж не враховується для осіб, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів;
в) страховий стаж не враховується для осіб, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали більше 26 календарних тижнів;
г) вірна відповідь відсутня.
5. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю в рамках загальнообов'язкового страхування на випадок безробіття:
а) не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років;
б) не може перевищувати 365 календарних днів протягом трьох років;
в) не може перевищувати 360 календарних днів протягом року;
г) вірна відповідь відсутня.
6. Розмір допомоги по безробіттю в рамках загальнообов'язкового стра-
хування на випадок безробіття:
а) залежить від середньої заробітної плати, страхового стажу, тривалості безробіття застрахованої особи;
б) залежить лише від середньої заробітної плати та страхового стажу застрахованої особи;
в) залежить лише від страхового стажу та тривалості безробіття застрахованої особи;
г) всі відповіді вірні.
7. Допомога по безробіттю в рамках загальнообов'язкового страхування на випадок безробіття:
а) виплачується в однаковому розмірі протягом усього періоду надання допомоги;
б) розмір допомоги по безробіттю зростає від початку до кінця періоду надання допомоги;
в) розмір допомоги по безробіттю зменшується від початку до кінця періоду надання допомоги;
г) вірна відповідь відсутня.
8. Управління Фондом соціального страхування на випадок безробіття здійснюється:
а) правлінням Фонду соціального страхування на випадок безробіття;
б) Центром зайнятості;
в) правлінням Фонду соціального страхування на випадок безробіття та Центром зайнятості;
г) Пенсійним фондом.
9. Допомога по безробіттю в рамках загальнообов’язкового соціального страхування:
а) не може дорівнювати 100% середньої заробітної плати застрахованої особи;
б) може дорівнювати 100% середньої заробітної плати застрахованої особи;
в) може дорівнювати 100% середньої заробітної плати, однак лише протягом першої половини періоду виплати допомоги по безробіттю;
г) вірна відповідь відсутня.
10. Для осіб передпенсійного віку тривалість виплати допомоги по безробіттю:
а) не може перевищувати 360 календарних днів протягом 2 років;
б) не може перевищувати 720 календарних днів;
в) не може перевищувати 365 календарних днів протягом 2 років;
г) вірна відповідь відсутня.
11. Подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу – це:
а) страховий випадок;
б) страховий ризик;
в) страхова подія;
г) всі відповіді вірні.
12. Фінансові ресурси ФСС НВБ використовуються на:
а) виплату матеріального забезпечення та надання соціальних послуг;
б) відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних із достроковим виходом на пенсію осіб;
в) фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції та її робочих органів, управління, розвиток його матеріальної та інформаційної бази;
г) вірна відповідь відсутня.
13. Видами соціальних послуг за соціальним страхуванням на випадок безробіття є:
а) професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;
б) пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;
в) інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.
г) всі відповіді вірні.
14. Нарахована допомога для безробітного звільненого за власним бажанням перші три місяці:
а) виплачується в повному обсязі;
б) не виплачується взагалі;
в) виплачується в половині від запланованого обсягу;
г) всі відповіді вірні.
15. Одноразова виплата допомоги з безробіття для організації безробітними підприємницької діяльності надається в розмірі:
а) сумарної величини допомоги безробітному на рік;
б) сумарної величини допомоги безробітному на 6 місяців;
в) сумарної величини допомоги безробітному на 3 місяці;
г) вірна відповідь відсутня.
16. Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, виплачується з:
а) 91-го календарного дня;
б) 361-го календарного дня;
в) 181-го календарного дня;
г) 366-го календарного дня.
17. Допомога по частковому безробіттю не може перевищувати:
а) 360 календарних днів протягом року;
б) 360 календарних днів протягом двох років;
в) 180 календарних днів протягом двох років;
г) 180 календарних днів протягом року.
18. До принципів страхування на випадок безробіття не належать:
а) цільового використання коштів;
б) диференціації розмірів виплати допомоги;
в) надання допомоги на рівні не нижче прожиткового мінімуму;
г) одноосібності в управлінні страхуванням.
19. Чи призначається допомога по безробіттю інвалідам:
а) так;
б) призначається лише інвалідам дитинства;
в) ні;
г) призначається лише інвалідам праці.
20. Безробіття, викликане змінами в галузевій структурі економіки:
а) структурне;
б) фрикційне;
в) циклічне;
г) географічне.

Модуль 3
Тема 9. Державне пенсійне страхування
1. Законодавство України передбачає:
а) обов'язкове пенсійне страхування;
б) добровільне пенсійне страхування;
в) змішане пенсійне страхування;
г) всі відповіді вірні.
2. Структура пенсійного забезпечення в Україні складається з:
а) трьох рівнів;
б) чотирьох рівнів;
в) п'яти рівнів;
г) вірна відповідь відсутня.
3. Накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування відповідає:
а) другому рівню системи пенсійного забезпечення в Україні;
б) третьому рівню системи пенсійного забезпечення в Україні;
в) четвертому рівню системи пенсійного забезпечення в Україні;
г) всі відповіді вірні.
4. На сьогодні в Україні діють:
а) три рівні системи пенсійного забезпечення;
б) загальнообов’язковий солідарний та загальнообов’язковий накопичувальний рівні системи пенсійного забезпечення;
в) загальнообов'язковий солідарний та добровільний накопичувальний рівні системи пенсійного забезпечення;
г) вірна відповідь відсутня.
5. Управління солідарною системою пенсійного забезпечення в Україні здійснює:
а) Пенсійний фонд України;
б) Накопичувальний фонд;
в) Кабінет Міністрів України;
г) вірна відповідь відсутня.
6. Радником з інвестиційних питань може бути:
а) лише фізична особа;
б) лише юридична особа;
в) і фізична, і юридична особа;
г) всі відповіді вірні.
7. Адміністративне управління Накопичувальним фондом здійснює:
а) радник з інвестиційних питань;
б) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг;
в) виконавча дирекція Пенсійного фонду України;
г) вірна відповідь відсутня.
8. Пенсійний фонд України:
а) створюється з метою отримання прибутку керівництвом фонду;
б) здійснює свою діяльність на підставі статуту;
в) управляє системою недержавного пенсійного забезпечення в Україні;
г) всі відповіді вірні.
9. До органів, що здійснюють державне регулювання та нагляд стосовно державного забезпечення з окремих питань, можна віднести:
а) Міністерство праці та соціальної політики;
б) Кабінет Міністрів України;
в) Національний банк України;
г) вірна відповідь відсутня.
10. До цілей реформування пенсійної системи України можна віднести:
а) максимальну залежність пенсійних виплат від персоніфікованих внесків застрахованих осіб;
б) підвищення рівня доходів осіб пенсійного віку;
в) повну відмову від солідарної системи пенсійного забезпечення;
г) всі відповіді вірні.
11. Система пенсійних виплат включає:
а) пенсію за віком;
б) пенсію по інвалідності;
в) пенсію при втраті годувальника;
г) всі відповіді вірні.
12. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового мобільного зв'язку справляється у відсотках від бази обчислення і складає:
а) 6,0%;
б) 7,5%;
в) 1,5%;
г) вірна відповідь відсутня.
13. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з продажу ювелірних виробів справляється у відсотках від бази обчислення і складає:
а) 5,0%;
б) 2,5%;
в) 33,2%;
г) вірна відповідь відсутня.
14. Гарантована щомісячна грошова виплата для забезпеченості громадян у старості, на випадок повної чи часткової непрацездатності, втрати годувальника, а також у зв'язку з досягненням законодавчо встановленого стажу роботи у сферах трудової діяльності – це:
а) заробітна плата;
б) соціальна допомога;
в) пенсія;
г) вірна відповідь відсутня.
15. Залежно від причин інвалідності виділяють наступні види пенсії по інвалідності:
а) пенсії з інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання;
б) пенсії з інвалідності внаслідок загального захворювання;
в) пенсії з інвалідності внаслідок інвалідності з дитинства;
г) всі відповіді вірні.
16. Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності страхового стажу для жінок менше 20 років встановлюється в розмірі:
а) 30 % середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за певний рік;
б) пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком;
в) 20 % середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за попередній рік;
г) 40 % середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України на момент призначення пенсії.
17. Пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання призначаються за наявності страхового стажу на час настання інвалідності:
а) для осіб 32 років - 5 років;
б) для осіб 25 років - 4 роки;
в) для осіб 20 років - 3 роки;
г) незалежно від стажу.
18. Пенсії по інвалідності призначаються довічно жінкам з:
а) 45 років;
б) 55 років;
в) 60 років;
г) 65 років.
19. Тривалість роботи у певних галузях народного господарства - це:
а) загальний трудовий стаж;
б) спеціальний трудовий стаж;
в) страховий стаж;
г) професійний трудовий стаж.
20. Пенсія за віком призначається:
а) на 10 років;
б) залежно від розміру внесків;
в) на 20 років;
г) довічно.

Тема 10. Недержавне пенсійне страхування
1. Однією з найбільших загроз для сучасної системи пенсійного забезпечення є:
а) збільшення кількості населення;
б) зменшення співвідношення кількості працюючих і кількості пенсіонерів;
в) законодавче підвищення пенсійного віку;
г) всі відповіді вірні.
2. Система недержавного пенсійного забезпечення ґрунтується на засадах:
а) солідарності;
б) субсидування;
в) накопичення;
г) вірна відповідь відсутня.
3. Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:
а) недержавними пенсійними фондами;
б) страховими організаціями, що працюють у сфері ризикового страхування;
в) страховими організаціями, що працюють у сфері страхування життя;
г) вірна відповідь відсутня.
4. До принципів недержавного пенсійного забезпечення можна віднести:
а) зацікавленість фізичних осіб у недержавному пенсійному забезпеченні;
б) відповідальність держави за зобов’язаннями недержавних пенсійних фондів;
в) добровільність участі фізичних осіб у системі недержавного пенсійного забезпечення;
г) всі відповіді вірні.
5. Оберіть правильне твердження:
а) недержавні пенсійні фонди створюються з метою одержання прибутку їх засновниками;
б) недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів надзвичайним видом діяльності;
в) усі недержавні пенсійні фонди поділяються на корпоративні та професійні;
г) всі відповіді вірні.
6. Реєстрацію недержавних пенсійних фондів здійснює:
а) Рахункова палата України;
б) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг;
в) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;
г) вірна відповідь відсутня.
7. Недержавні пенсійні фонди можуть здійснювати такі види пенсійних
виплат:
а) пенсія на визначений строк;
б) довічна пенсія;
в) одноразова пенсійна виплата;
г) всі відповіді вірні.
8. Оберіть правильне / правильні твердження:
а) усі закриті недержавні пенсійні фонди поділяються на корпоративні та професійні;
б) усі недержавні пенсійні фонди поділяються на відкриті та корпоративні пенсійні фонди;
в) усі недержавні пенсійні фонди поділяються на відкриті та закриті;
г) всі відповіді вірні.
9. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України здійснює нагляд за:
а) цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України;
б) дотриманням законодавства суб’єктами накопичувальної системи пенсійного страхування;
в) діяльністю компаній з управління активами та радника з інвестиційних питань;
г) вірна відповідь відсутня.
10. Адміністратор недержавного пенсійного фонду (НПФ) може здійснювати:
а) надання агентських та рекламних послуг НПФ;
б) ведення бухгалтерського обліку НПФ;
в) зберігання пенсійних активів НПФ;
г) вірна відповідь відсутня.
11. Недержавне пенсійне забезпечення дозволяє вирішити такі завдання:
а) забезпечити додатковий до державного соціальний захист населення;
б) розширити інвестиційні можливості національної економіки.
в) вірна відповідь відсутня;
г) вірна відповідь відсутня.
12. За видами НПФ можуть утворюватись в таких формах:
а) відкриті;
б) закриті;
в) корпоративні;
г) професійні.
13. Відкритий пенсійний фонд – це:
а) недержавний пенсійний фонд, учасниками якого можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи;
б) недержавний пенсійний фонд, засновником якого є юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-роботодавців та до якого можуть приєднуватися роботодавці-платники. Учасниками цього фонду можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають у трудових відносинах з його засновниками та роботодавцями-платниками цього фонду;
в) недержавний пенсійний фонд, засновниками якого можуть бути об'єд-
нання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи профспілки або фізичні особи, пов’язані за видом їх професійної діяльності. При цьому учасниками такого фонду можуть бути виключно громадяни, пов'язані за видом їх професійної діяльності, визначеної у статуті фонду;
г) вірна відповідь відсутня.
14. Корпоративний пенсійний фонд – це:
а) недержавний пенсійний фонд, учасниками якого можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи;
б) недержавний пенсійний фонд, засновником якого є юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-роботодавців та до якого можуть приєднуватися роботодавці-платники. Учасниками цього фонду можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають у трудових відносинах з його засновниками та роботодавцями-платниками цього фонду;
в) недержавний пенсійний фонд, засновниками якого можуть бути об’єднання юридичних осіб-роботодавців, об’єднання фізичних осіб, включаючи профспілки або фізичні особи, пов’язані за видом їх професійної діяльності. При цьому учасниками такого фонду можуть бути виключно громадяни, пов’язані за видом їх професійної діяльності, визначеної у статуті фонду;
г) вірна відповідь відсутня.
15. Професійний пенсійний фонд – це:
а) недержавний пенсійний фонд, учасниками якого можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи;
б) недержавний пенсійний фонд, засновником якого є юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-роботодавців та до якого можуть приєднуватися роботодавці-платники. Учасниками цього фонду можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають у трудових відносинах з його засновниками та роботодавцями-платниками цього фонду;
в) недержавний пенсійний фонд, засновниками якого можуть бути об'єднання юридичних осіб - роботодавців, об’єднання фізичних осіб, включаючи профспілки або фізичні особи, пов’язані за видом їх професійної діяльності. При цьому учасниками такого фонду можуть бути виключно громадяни, пов'язані за видом їх професійної діяльності, визначеної у статуті фонду;
г) вірна відповідь відсутня.
16. Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:
а) пенсійним фондом;
б) банком;
в) державою;
г) податковою адміністрацією.
17. Фонд, який створюється одним або кількома юридичними особами - роботодавцями, до яких можуть приєднуватись інші роботодавці - платники:
а) корпоративний;
б) державний;
в) професійний;
г) відкритий.
18. Недержавне пенсійне забезпечення не здійснюється:
а) недержавним пенсійним фондом;
б) банком;
в) державою;
г) страховими організаціями.
19. Фонд, який створюється однією або кількома юридичними особами і є доступним для будь-яких юридичних та фізичних осіб як вкладників фонду:
а) корпоративний;
б) державний;
в) професійний;
г) відкритий.
20. В якому році була зареєстрована неприбуткова організація Асоціація недержавних пенсійних фондів України?
а) 1992;
б) 1997;
в) 1994;
г) 1998.

Тема 11. Зарубіжний досвід соціального страхування
1. До принципів соціального захисту, характерних для соціал-демократичної моделі, можна віднести те, що:
а) усі люди мають однакову цінність незалежно від віку та продуктивності праці;
б) соціальний захист має бути здатним вирівнювати соціальні умови для різних груп населення;
в) підхід до надання соціальної допомоги має бути диференційованим, тобто таким, що залежить від специфічних характеристик різних верств населення;
г) вірна відповідь відсутня.
2. У рамках соціал-демократичної моделі соціальний захист має бути:
а) безперервним;
б) адекватним соціальним ризикам;
в) повністю добровільним;
г) всі відповіді вірні.
3. Радянська система соціального захисту була найбільш подібною до:
а) ліберальної системи соціального захисту;
б) консервативної системи соціального захисту;
в) соціал-демократичної системи соціального захисту;
г) вірна відповідь відсутня.
4. Найбільш розвиненою в Європі є система соціального страхування:
а) України;
б) Нідерландів;
в) Греції;
г) Словенії.
5. Батьківське страхування є елементом системи соціального страхування:
а) України;
б) Німеччини;
в) Швеції;
г) Грузії.
6. Федеральне відомство праці, яке займається страхуванням на випадок безробіття знаходиться в:
а) США;
б) Німеччині;
в) Італії;
г) Данії.
7. Високий віковий ценз виходу на пенсію є характерною особливістю:
а) британської системи соціального страхування;
б) німецької системи соціального страхування;
в) італійської системи соціального страхування;
г) вірна відповідь відсутня.
8. Масштаб охоплення програмами соціального страхування працюючого населення США складає:
а) 100 %;
б) 90 %;
в) 80 %;
г) 10 %.
9. Які види соціальних фондів входять до системи соціального страхування Франції:
а) Пенсійний;
б) Родинний;
в) Страхування материнства;
г) Страхування безробіття.
10. Які види соціальних фондів входять до системи соціального страхування Італії:
а) Пенсійний;
б) майнового страхування;
в) страхування автовідповідальності;
г) всі відповіді вірні
11. В якому році в Росії введено Єдиний соціальний податок:
а) у 2000 р.;
б) у 1910 р.;
в) у 2001 р.;
г) у 2010 р.
12. Скільки типів адміністрування фінансових ресурсів соціального страхування в Європі на сьогодні відомо:
а) п’ять;
б) три;
в) два;
г) вірна відповідь відсутня
13. До способів адміністрування фінансових через систему органів дер-
жавного соціального страхування відносять:
а) централізований;
б) децентралізований;
в) суцільний;
г) диференційований
14. До способів адміністрування фінансових ресурсів через систему податкових органів:
а) централізований;
б) частковий;
в) суцільний;
г) диференційований.
15. Який спосіб адміністрування фінансових ресурсів використовується в Україні:
а) централізований;
б) децентралізований;
в) суцільний;
г) диференційований.
16. В якому році система обов'язкового страхування від безробіття була запроваджена у Німеччині?
а) 1941 р.;
б) 1741 р.;
в) 1857 р.;
г) вірна відповідь відсутня.
17. При якій правлячій партії у Швеції було запроваджено обов'язкове страхування від безробіття?
а) комуністів;
б) лібералів;
в) соціал-демократів;
г) соціалістів.
18. В якій країні вперше з'явилися програми громадських робіт?
а) Японії;
б) Німеччині;
в) Франції;
г) США.
19. В якому столітті вперше з'явилось поняття „соціальна держава”?
а) XX ст.;
в) ХVІІІ ст.;
б) ХІХ ст.;
г) ХІІІ ст.
20. Уряд якої країни у соціальній політиці особливу увагу приділяє розроб-
ці заходів, спрямованих на забезпечення професійної підготовки й перенавчання осіб, що стали безробітними?
а) Швеції;
б) Німеччини;
в) Італії;
г) Іспанії.


Перелік питань для підготовки до теоретичної частини контрольних робіт
Модуль 1
1. Економічна сутність та необхідність соціального страхування.
2. Місце і роль соціального страхування в системі соціального захисту населення.
3. Особливості виникнення та історичний розвиток соціального страхування.
4. Сучасний стан функціонування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування.
5. Фінансовий механізм державного регулювання соціального страхування.
6. Механізм фінансового забезпечення функціонування фондів соціального страхування.
7. Перспективи розвитку системи державного регулювання соціального страхування в Україні.
8. Суб’єкти управління коштами соціального страхування.
9. Управління механізмом формування коштів соціального страхування (Єдиний внесок на соціальне страхування).
10. Державний нагляд у сфері управління коштами соціального страхування.

Модуль 2
1. Сутність, значення та необхідність державного соціального страху-вання з тимчасової втрати працездатності.
2. Особливості діяльності Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
3. Механізм розрахунку та надання допомоги по тимчасовій непрацездатності.
4. Інші види матеріального забезпечення та соціальних послуг.
5. Управління процесом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та перспективи його розвитку в сучасних умовах.
6. Становлення та розвиток медичного страхування в Україні.
7. Сутність, завдання та сучасні форми медичного страхування.
8. Характеристика ринку добровільного медичного страхування в Україні.
9. Перспективи розвитку обов’язкового медичного страхування в Україні.
10. Економічна сутність, необхідність виникнення та особливості розвитку соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
11. Фінансовий механізм здійснення матеріального забезпечення застрахованих осіб.
12. Характеристика соціальних послуг у разі настання нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань.
13. Управління соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань та перспективи його розвитку в сучасних умовах.
14. Економічний зміст, призначення, завдання та принципи здійснення соціального страхування на випадок безробіття.
15. Основні напрями використання коштів Фонду соціального страхування на випадок безробіття.
16. Фінансовий механізм здійснення допомоги по безробіттю.
17. Управління соціальним страхуванням на випадок безробіття та перспективи його розвитку в сучасних умовах.

Модуль 3
1. Теоретичні аспекти здійснення загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
2. Механізм сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
3. Характеристика напрямів видатків Пенсійного фонду.
4. Фінансовий механізм нарахування основних видів пенсій.
5. Необхідність та перспективи розвитку системи пенсійного страхування в світлі Пенсійної реформи.
6. Необхідність та значення недержавного соціального страхування в Україні.
7. Сучасні особливості недержавного пенсійного забезпечення.
8. Фінансовий механізм функціонування недержавних пенсійних фондів.
9. Перспективи розвитку недержавного пенсійного страхування в Україні.
10. Загальна характеристика світових систем соціального страхування.
11. Досвід країни Європейського союзу в організації соціального страхування.
12. Особливості розвитку системи соціального захисту населення через механізми соціального страхування в США та Росії.
13. Стан адміністрування страхових коштів та управління соціальним страхуванням: позитивний світовий досвід.


Перелік варіантів контрольної роботи для студентів
заочної форми навчання
Варіант 1
1. Сутність та необхідність виникнення соціального страхування.
2. Організація діяльності Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань країн України.
3. Задача. Визначити розмір допомоги з тимчасової непрацездатності, яку має отримати працівник підприємства та розподілити її за джерелами
фінансування виплати.
Вихідні дані:
Менеджер відділу збуту надав листок тимчасової непрацездатності з 12 по 23 липня минулого року. Страховий стаж працівника становить 2 роки і 3 місяці. За попередні шість місяців він отримував доходи, з яких справлялися внески на соціальне страхування в наступних розмірах: червень – 1850 грн, травень – 1860 грн, квітень – 1950 грн, березень – 1720 грн, лютий – 1680 грн, січень – 1620 грн.
Варіант 2
1. Історичні етапи становлення та розвитку системи соціального страхування.
2. Принципи функціонування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування.
3. Задача. Визначити розмір допомоги по вагітності і пологах працівниці підприємства та розподілити її за джерелами фінансування виплати.
Вихідні дані:
Бухгалтер надала листок тимчасової непрацездатності по вагітності і пологах, відкритий з 2 січня поточного року. Страховий стаж працівниці становить 4 роки і 4 місяці. Особа є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС другої категорії. За попередні шість місяців вона отримувала доходи, з яких справлялися внески на соціальне страхування в наступних розмірах: грудень – 1500 грн, листопад – 1400 грн, жовтень – 1400 грн, вересень – 1370 грн, серпень – 1350 грн, липень – 1320 грн.
Варіант 3
1. Функції соціального страхування: основні та додаткові. Їх економічний зміст та сфера реалізації.
2. Етапи розвитку системи соціального страхування в Україні.
3. Задача. Визначити розмір допомоги з тимчасової непрацездатності, яку має отримати працівник підприємства та розподілити її за джерелами фінансування виплати.
Вихідні дані:
Економіст підприємства з 2 по 15 лютого поточного року перебував у відпустці без збереження заробітної плати. В цей час він захворів і надав листок тимчасової непрацездатності з 11 по 27 лютого. Страховий стаж працівника становить 6 років і 9 місяців. За попередні шість місяців доходом, з якого справлялися внески на соціальне страхування у працівника виступав його посадовий оклад, який: у серпні минулого року становив 1600 грн, починаючи з жовтня він зріс на 7,5%, а з січня ще на 11%.
Варіант 4
1. Особливості функціонування систем соціального страхування в розвинених європейських країнах.
2. Права та обов’язки Пенсійного фонду при справлянні Єдиного соціального внеску.
3. Задача. Визначити розмір допомоги з тимчасової непрацездатності працівниці підприємства та розподілити її за джерелами фінансування виплати.
Вихідні дані:
Касир підприємства з 14 по 27 травня поточного року надала листок тимчасової непрацездатності в зв’язку з доглядом за хворою дитиною, а з 28 травня по 8 липня - довідку про догляд за хворою дитиною. Страховий стаж працівниці 7 років і 1 місяць. За попередні шість місяців доходом, з якого справлялися внески на соціальне страхування у працівниці виступав її посадовий оклад, який: у листопаді минулого року становив 1100 грн, починаючи з січня він зріс на 6,8%, з лютого ще на 5,5%, а з квітня знову на 6,8%.
Варіант 5
1. Характеристика механізмів нарахування та виплати основних видів матеріального забезпечення у разі нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання.
2. Особливості побудови та розвитку системи соціального страхування в США.
3. Задача. Визначити розмір допомоги з тимчасової непрацездатності, яку має отримати працівник підприємства за основним місцем роботи і за сумісництвом та розподілити її за джерелами фінансування виплати.
Вихідні дані:
Інженер – будівельник, що має основне місце роботи на підприємстві, а також працює на іншому підприємстві за сумісництвом надав листок тимчасової непрацездатності з 8 по 31 березня поточного року. (Копія листка непрацездатності надана за місцем роботи по сумісництву). Страховий стаж працівника становить 15 років.
За попередні шість місяців доходом, з якого справлялися внески на соціальне страхування у працівника виступав його посадовий оклад, який:
- за основним місцем роботи: у вересні минулого року становив 1750 грн, починаючи з жовтня він зріс на 2,5%, а з грудня ще на 8,5%.
- за сумісництвом: у вересні минулого року становив 1050 грн, починаючи з січня поточного року він зменшився на 25,0%.
Варіант 6
1. Особливості системи соціального страхування в Росії.
2. Механізм сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
3. Задача. Визначити розмір разової виплати працівнику підприємства постраждалому внаслідок виробничої травми.
Вихідні дані:
Медико-соціальна експертиза (МСЕК) встановила втрату працівником 40 відсотків професійної працездатності, внаслідок виробничої травми, отриманої 22 вересня поточного року. За попередні шість місяців до місяця, в якому була отримана виробнича травма, він отримував доходи, з яких справлялися внески на соціальне страхування в наступних розмірах: серпень – 1700 грн, липень – 1650 грн, червень – 1600 грн, травень – 1570 грн, квітень – 1550 грн, березень – 1520 грн
Варіант 7
1. Єдиний соціальний внесок: сутність, платники, порядок обчислення і сплати.
2. Основні функції та завдання діяльності Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
3. Задача. Визначити суму щомісячної виплати працівнику, постраждалому внаслідок професійного захворювання.
Вихідні дані:
Медико-соціальна експертиза (МСЕК) встановила втрату працівником 45 відсотків професійної працездатності, а також призначила йому 2-гу групу інвалідності внаслідок професійного захворювання, що стало наслідком нещасного випадку на виробництві, який мав місце 5 серпня поточного року, і призначила пенсію по інвалідності 820 грн. За попередні шість місяців до місяця, в якому стався нещасний випадок, він отримував доходи, з яких справлялися внески на соціальне страхування в наступних розмірах: липень – 2050 грн, червень – 2100 грн, травень – 1970 грн, квітень – 1950 грн, березень – 1900 грн, лютий – 1900 грн.
Варіант 8
1. Сучасний стан функціонування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування.
2. Особливості нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності пов’язаної з хворобою застрахованої особи.
3. Задача. Визначити розмір допомоги по догляду за дитиною до трьох років.
Вихідні дані:
За нарахуванням допомоги по догляду за дитиною до трьох років 25 січня поточного року звернулась працівниця підприємства, в складі сім’ї якої є: чоловік, що має середньомісячну заробітну плату 2100 грн., двоє дітей та сама працівниця, яка отримує щомісячну допомогу при народженні дитини 820 грн.
Примітка: Розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу станом на 01.01.2011р. – 941 грн.
Варіант 9
1. Фінансовий механізм державного регулювання соціального страхування.
2. Порядок нарахування та сплати допомоги по вагітності і пологах.
3. Задача. Визначити розмір пенсії за віком.
Вихідні дані:
Для нарахування пенсії за віком в травні поточного року звернувся громадянин, який має страховий стаж 38 років. Загальний коефіцієнт його заробітної плати за вибраний розрахунковий період становить 1,234. Середня заробітна плата в галузях економіки за минулий рік 2553 грн (умовно). Коефіцієнт страхового стажу 0,45782. Мінімальна пенсія за віком станом на початок звітного року 800 грн (умовно).
Варіант 10
1. Механізм фінансового забезпечення функціонування фондів соціального страхування.
2. Особливості призначення та виплати одноразово (щомісячної) виплати при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до трьох років.
3. Задача. Визначити розмір пенсії по інвалідності.
Вихідні дані:
Для нарахування пенсії по інвалідності в квітні поточного року звернулась громадянка віком 35 років і 5 місяців, якій медико-соціальна експертиза (МСЕК) встановила 2-гу групу інвалідності внаслідок професійного захворювання. Страховий стаж працівниці становить 12 років. Загальний коефіцієнт її заробітної плати за вибраний розрахунковий період становить 1,112. Середня заробітна плата в галузях економіки за минулий рік 2553 грн (умовно). Мінімальна пенсія за віком станом на початок звітного року 800 грн (умовно).
Варіант 11
1. Страхування від нещасного випадку на виробництві: завдання, принципи та особливості.
2. Порядок нарахування та виплати щомісячної допомоги по безробіттю застрахованим особам.
3. Задача. Визначити розмір пенсії по втраті годувальника, що має виплачуватись неповнолітній дитині.
Вихідні дані:
Для нарахування пенсії по втраті годувальника в лютому поточного року звернулась вдова померлого громадянина, яка виховує неповнолітню дитину віком 6 років. Страховий стаж громадянина, вік якого на момент смерті становив 31 рік і 2 місяці, складав 4 роки і 1 місяць. Загальний коефіцієнт його заробітної плати за вибраний розрахунковий період становить 1,378. Заробітна плата в галузях економіки за минулий рік 2553 грн (умовно). Мінімальна пенсія за віком станом на початок звітного року 800 грн (умовно).
Варіант 12
1. Характеристика механізмів надання соціальних послуг за соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві.
2. Державний нагляд у сфері управління коштами соціального страхування.
3. Задача. Визначити розмір пенсії по втраті годувальника, що має виплачуватись неповнолітнім дітям.
Вихідні дані:
Для нарахування пенсії по втраті годувальника в березні поточного року звернулась вдова померлого громадянина, яка виховує неповнолітнього сина віком 4 роки та доньку, яка навчається у ВНЗ за денною формою, віком 20 років. Страховий стаж громадянина, вік якого на момент смерті становив 40 років і 7 місяців, складав 19 років і 9 місяців. Загальний коефіцієнт його заробітної плати за вибраний розрахунковий період становить 1,865. Заробітна плата в галузях економіки за минулий рік становить 2553 грн (умовно). Мінімальна пенсія за віком станом на початок звітного року 800 грн (умовно).
Варіант 13
1. Теоретичні засади виникнення та розвитку в Україні загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
2. Особливості функціонування систем медичного страхування в країнах Європи.
3. Задача. Визначити розмір пенсії по втраті годувальника.
Вихідні дані:
Для нарахуванням пенсії по втраті годувальника звернулась вдова померлого громадянина, яка виховує неповнолітню дочку віком 9 років, сина, який навчається у ВНЗ за денною формою, віком 18 років, і сина, який навчається у ВНЗ за денною формою навчання, віком 23 роки. Мати померлого громадянина є інвалідом 3-ої групи. Страховий стаж громадянина, вік якого на момент смерті становив 52 роки і 5 місяців, складав 28 років і 6 місяців. Загальний коефіцієнт його заробітної плати за вибраний розрахунковий період становить 2,124. Заробітна плата в галузях економіки за минулий рік становить 2553 грн (умовно). Мінімальна пенсія за віком станом на початок звітного року 800 грн (умовно).
Варіант 14
1. Економічний зміст, призначення, завдання та принципи здійснення соціального страхування на випадок безробіття.
2. Управління соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань та перспективи його розвитку в сучасних умовах.
3. Задача. Визначити розмір пенсії державному службовцю.
Вихідні дані:
Для нарахування пенсії за вислугу років в січні поточного року звернувся державний службовець, який має стаж роботи на державній службі – 22 роки. Посадовий оклад на момент звернення становив 3000 грн.
Варіант 15
1. Фінансовий механізм здійснення допомоги з тимчасової непрацездатності внаслідок виробничої травми або професійного захворювання.
2. Перспективи розвитку недержавного пенсійного страхування в Україні.
3. Задача. Визначити розмір пенсії за вислугу років.
Вихідні дані:
Для нарахування пенсії за вислугу років у липні поточного року звернувся викладач вищого навчального закладу ІV рівня акредитації. Стаж науково - педагогічної діяльності становить 45 років. Мінімальна пенсія за віком станом на початок звітного року 800 грн (умовно).
Варіант 16
1. Сутність, завдання і форми медичного страхування.
2. Управління соціальним страхуванням на випадок безробіття та перспективи його розвитку в сучасних умовах.
3. Задача. Визначити розмір допомоги по безробіттю та розрахувати її величину за місяцями виплати.
Вихідні дані:
Громадянин, який 12 січня поточного року був звільнений з попереднього
місця роботи за згодою сторін, звернувся за нарахуванням допомоги з безробіття. Страховий стаж особи на момент звільнення становив 7 років і 2 місяці. За попередні шість місяців до місяця, в якому громадянина було звільнено з роботи він отримував доходи, з яких справлялися внески на соціальне страхування в наступних розмірах: грудень – 2000 грн, листопад – 2100 грн, жовтень – 1930 грн, вересень – 1890 грн, серпень – 1880 грн, липень – 1770 грн.
Варіант 17
1. Державний реєстр соціального страхування: призначення, складові елементи, порядок формування.
2. Суб’єкти управління коштами соціального страхування.
3. Задача. Визначити розмір пенсії державному службовцю.
Вихідні дані:
Для нарахування пенсії за вислугу років в серпні поточного року звернувся державний службовець, який має стаж роботи на державній службі – 11 років. Посадовий оклад на момент звернення становив 1550 грн.
Варіант 18
1. Основні напрями використання коштів Фонду соціального страхування на випадок безробіття.
2. Контрольна діяльність пенсійного фонду України при справлянні Єдиного соціального внеску.
3. Задача. Визначити розмір пенсії за вислугу років.
Вихідні дані:
Для нарахування пенсії за вислугу років у вересні поточного року звернулась вчителька молодших класів. Стаж науково-педагогічної діяльності становить - 30 років. Згідно поданої довідки про доходи за період страхового стажу, розрахунково встановлена, середня заробітна плата складає 854 грн. Мінімальна пенсія за віком станом на початок звітного року 800 грн (умовно).
Варіант 19
1. Управління соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань та перспективи його розвитку в сучасних умовах.
2. Фінансовий механізм нарахування пенсії за віком.
3. Задача. Визначити розмір одноразової допомоги для розвитку підприємницької діяльності.
Вихідні дані:
Для нарахування одноразової допомоги для розвитку підприємницької діяльності 15 червня поточного звернувся безробітний, якого звільнено з попереднього місця роботи за скороченням штатів. Страховий стаж особи на момент звільнення становив 14 років і 5 місяців. За попередні шість місяців до місяця, в якому громадянина було звільнено з роботи, він отримував доходи, з яких справлялися внески на соціальне страхування в наступних розмірах: травень – 1800 грн, квітень – 1950 грн, березень – 2030 грн, лютий – 2010 грн, січень – 2080 грн, грудень – 2170 грн.
Варіант 20
1. Стратегічні напрями реформування системи пенсійного страхування в
Україні на найближчу перспективу.
2. Фінансовий механізм нарахування та виплати допомоги по безробіттю.
3. Задача. Визначити розмір допомоги по безробіттю та розрахувати її величину за місяцями виплати.
Вихідні дані:
Громадянин, який 16 лютого поточного року був звільнений з попередньо
го місця роботи за згодою сторін, звернувся за нарахуванням допомоги по безробіттю. Страховий стаж особи на момент настання страхового випадку 10 років і 11 місяців. За попередні шість місяців до місяця, в якому громадянина було звільнено з роботи, він отримував доходи, з яких справлялися внески на соціальне страхування в наступних розмірах: січень – 2200 грн, грудень – 2050 грн, листопад – 2030 грн, жовтень – 2010 грн, вересень – 1990 грн, серпень – 1970 грн.
Варіант 21
1. Етапи формування та розвитку нормативної бази в сфері соціального страхування та пенсійного забезпечення.
2. Сутність, завдання та сучасні форми медичного страхування.
3. Задача. Визначити розмір допомоги з тимчасової непрацездатності, яку має отримати працівник підприємства та розподілити її за джерелами фінансування виплати.
Вихідні дані:
Бухгалтер фірми надала листок тимчасової непрацездатності з 10 по 25 квітня поточного року. Страховий стаж на момент страхового випадку становить 6 років і 2 місяці. За попередні шість місяців, вона отримувала доходи, з яких справлялися внески на соціальне страхування в наступних розмірах: березень – 1600 грн, лютий – 1580 грн, січень – 1550 грн, грудень – 1500 грн, листопад – 1400 грн, жовтень – 1400 грн.
Варіант 22
1. Фінансовий механізм функціонування недержавних пенсійних фондів.
2. Характеристика ринку добровільного медичного страхування в Україні.
3. Задача. Визначити розмір допомоги по вагітності і пологах.
Вихідні дані:
Доярка надала листок тимчасової непрацездатності по вагітності і пологах який відкрито 12 лютого поточного року. На момент настання страхового випадку вона відпрацювала 17 календарних днів у січні, за які отримала заробітну плату 880 грн та 11 календарних днів у лютому, за які отримала заробітну плату 549 грн.
Примітка: Заробітна плата в галузях економіки за січень поточного року становить 2287 грн (умовно). Мінімальна заробітна плата у лютому поточного року становить 941 грн.
Варіант 23
1. Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.
2. Стан адміністрування страхових коштів та управління соціальним страхуванням: позитивний світовий досвід.
3. Задача. Визначити розмір ЄСВ, який має сплати страхувальник-
роботодавець, що належить до підприємств з 15 класом економічного ризику, за результатами звітного місяця.
Вихідні дані:
Витяг з Розрахунково-платіжної відомості роботодавця
за лютий поточного року
Індифікаційний номер
найманого працівника
Вид доходу
Розмір
доходу, грн.

1241458744
зарплата
1800

1241458744
лікарняні
380

5487236548
зарплата
2050

6627458278
зарплата
1980

1227795876
зарплата
1000

1227795876
виробнича премія
950

2350011876
зарплата
2100

2440000879
зарплата
1745

2440000879
лікарняні
278


Варіант 24
1. Управління соціальним страхуванням на випадок безробіття та перспективи його розвитку в сучасних умовах.
2. Характеристика напрямів видатків Пенсійного фонду.
3. Задача. Визначити розмір ЄСВ, який має сплати страхувальник-роботодавець, що належить до підприємств з 22 класом економічного ризику, за результатами звітного місяця.
Вихідні дані:
Витяг з Розрахунково-платіжної відомості роботодавця
за березень поточного року
Індифікаційний номер
найманого працівника
Вид доходу
Розмір
доходу, грн.

2211457895
зарплата
2200

2211457895
лікарняні
420

4411457895
зарплата
3210

5511457895
зарплата
1100

6611457895
зарплата
970

6611457895
виробнича премія
2000

7711457895
зарплата
1980

8811457895
зарплата
2745

8811457895
лікарняні
478


Варіант 25
1. Перспективи розвитку недержавного пенсійного страхування в Україні.
2. Механізм розрахунку та надання допомоги по тимчасовій непрацездатності.
3. Задача. Визначити розмір ЄСВ, який має сплати страхувальник-роботодавець, що належить до підприємств з 41 класом економічного ризику, за результатами звітного місяця.
Вихідні дані:
Витяг з Розрахунково-платіжної відомості роботодавця
за травень поточного року
Індифікаційний номер
найманого працівника
Вид доходу
Розмір
доходу, грн.

3311457895
зарплата
1200

3311457895
лікарняні
660

3411457895
зарплата
2810

3511457895
зарплата
2200

3611457895
зарплата
1970

3611457895
виробнича премія
200

3711457895
зарплата
2080

3811457895
зарплата
1745

3811457895
лікарняні
578


Варіант 26
1. Порядок призначення пенсій за вислугу років різним категоріям громадян України.
2. Місце і роль соціального страхування в системі соціального захисту населення.
3. Задача. Визначити розмір пенсії за віком.
Вихідні дані:
Громадянин, який народився 20 квітня 1957 року, звільнився з роботи 31 січня поточного року, а 5 травня звернувся за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах. Даний громадянин з 12 грудня 2002 року і до моменту звільнення працював на роботах за Списком № 1. Загальний страховий стаж громадянина - 30 років 9 місяців.
Громадянин надав довідку про заробітну плату, згідно якої сума коефіцієнтів заробітної плати дорівнює 209,76248. Заробітна плата в галузях економіки за минулий рік становить 2553 грн (умовно). Мінімальна пенсія за віком станом на початок звітного року 800 грн (умовно).
Варіант 27
1. Порядок призначення і виплати пенсій по інвалідності та за втратою годувальника.
2. Механізм фінансового забезпечення функціонування фондів соціального страхування.
3. Задача. Визначити розмір допомоги з тимчасової непрацездатності, яку має отримати працівник підприємства та розподілити її за джерелами фінансування виплати.
Вихідні дані:
Продавець з 10 по 23 вересня поточного року надала листок тимчасової непрацездатності в зв’язку з доглядом за хворою дитиною, а з 24 вересня по 30 вересня - довідку про догляд. Страховий стаж працівниці 4 роки і 8 місяців. За попередні шість місяців доходом, з якого справлялися внески на соціальне страхування у працівниці виступав її посадовий оклад, який: у березні поточного року становив 1240 грн, починаючи з травня він зріс на 9,8%, з липня ще на 3,2%, а з серпня знову на 3,1%.
Варіант 28
1. Особливості пенсійного забезпечення громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
2. Державний нагляд у сфері управління коштами соціального страхування.
3. Задача. Визначити розмір допомоги по безробіттю та розрахувати її
величину за місяцями виплати.
Вихідні дані:
Громадянин, який 10 січня поточного року був звільнений з попереднього місця роботи за власним бажанням, звернувся за нарахуванням допомоги по безробіттю. Страховий стаж особи на момент настання страхового випадку 27 років і 1 місяць. За попередні шість місяців до місяця, в якому громадянина було звільнено з роботи, він отримував доходи, з яких справлялися внески на соціальне страхування в наступних розмірах: грудень – 1200 грн, листопад – 1130 грн, жовтень – 1010 грн, вересень – 990 грн, серпень – 970 грн, липень – 960 грн.
Варіант 29
1. Порядок формування та подачі звітності по Єдиному соціальному внеску.
2. Управління процесом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та перспективи його розвитку в сучасних умовах.
3. Задача. Визначити розмір разової виплати працівнику підприємства постраждалому внаслідок виробничої травми.
Вихідні дані:
Медико-соціальна експертиза (МСЕК) встановила втрату працівником 28 відсотків професійної працездатності, внаслідок виробничої травми отриманої 2 серпня поточного року. За попередні шість місяців до місяця, в якому була отримана виробнича травма, він отримував доходи, з яких справлялися внески на соціальне страхування в наступних розмірах: липень – 1420 грн, червень – 1400 грн, травень – 1330 грн, квітень – 1290 грн, березень – 1320 грн, лютий – 1300 грн.
Варіант 30
1. Характеристика механізму надання соціальних послуг за соціальним страхуванням з тимчасової втрати працездатності.
2. Особливості розвитку системи соціального захисту населення через механізми соціального страхування в США та Росії.
3. Задача. Визначити розмір пенсії по інвалідності.
Вихідні дані:
Для нарахування пенсії по інвалідності в лютому поточного року звернулась громадянка віком 25 років і 4 місяці, якій медико-соціальна експертиза (МСЕК) встановила 1-гу групу інвалідності. Страховий стаж працівниці становить 2 роки і 4 місяці. Загальний коефіцієнт її заробітної плати за вибраний розрахунковий період становить 1,007. Середня заробітна плата в галузях економіки за минулий рік 2553 грн (умовно). Коефіцієнт страхового стажу 0,32110. Мінімальна пенсія за віком станом на початок звітного року 800 грн (умовно).
Частина 5. Засоби активізації роботи студентів
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415

Ділова гра - ДЕБАТИ
Тема: „Зарубіжний досвід соціального страхування”.
Мета: Порівняльний аналіз особливостей здійснення соціального страхування в різних країнах світу.
Ділова гра „Дебати” сприяє:
- формування навичок та вміння роботи з першоджерелами, документами, періодикою, довідковими матеріалами;
- вчить критично мислити, формулювати, висловлювати й аргументувати свої думки;
- вчить прислухатися до інших думок та позицій;
- вчить коректності спілкування;
- вчить працювати в команді заради досягнення спільної мети.
Час проведення гри: 80 хвилин.
Учасники: 2 міні-групи студентів, 4 доповідачі, експерти.
Зміст гри полягає в наступному: доповідачі по черзі доносять до аудиторії свої доповіді стосовно особливостей соціального страхування окремих країн світу, після чого студенти міні-груп обговорюють свої пропозиції „за” та „проти”, зважують переваги та недоліки.
Весь процес організації ділової гри можна розділити приблизно на шість етапів:
I етап - розробка гри, складання сценарію, підготовка доповідей.
II етап - організаційний: роз’яснення учасникам гри цілей та змісту, ознайомлення їх із програмою та правилами, розподілення на команди, постановка конкретних задач, призначення експертів, визначення регламенту виступів.
III етап - обговорення інформації і пошук рішення всередині кожної міні-групи. Робота у групі може проходити у вигляді «мозкового штурму», дискусії;
IV етап - міжгрупова дискусія: виступ студентів міні-груп, захист ідей;
V етап - підбиття підсумків: аналізуються й узагальнюються результати (це роблять експерти), приймається загальне колективне рішення. При оцінці гри експерти (керівники) особливу увагу звертають на актуальність, реальність, економічність, оптимальність і оригінальність рішень.

Ділова ТЕСТ-ГРА
Тема: „Державні цільові позабюджетні фонди соціального спрямування”.
Мета гри - з’ясувати обізнаність студентів на тему: „Державні цільові позабюджетні фонди”, набуття ними навичок застосування отриманих знань.
Час проведення гри: 80 хвилин.
Учасники: 3 міні групи студентів, ведучий-викладач.
Зміст гри: для проведення гри викладач розробляє перелік питань і в зашифрованій формі представляє їх студентам у вигляді такої таблиці:
ПФ
ФСС ТВП
ФСС НВБ
ФСС НВВ

5
5
5
5

10
10
10
10

15
15
15
15

20
20
20
20

25
25
25
25

Кожне питання оцінюється певною кількістю балів залежно від складності, зазначеної в таблиці.
Для участі в грі група поділяється на три команди.
Спочатку викладач на свій вибір ставить запитання, яке не входить до зашифрованого переліку. Та команда, що першою на нього відповість, має право першою обирати питання із зашифрованого переліку. Надалі в грі право вибору наступного питання зберігається за командою, що першою дає правильну відповідь.
Бали, отримані кожною командою, підсумовуються, відповідно перемагає команда з найбільшою кількістю балів.

Ділова гра – Прес-конференція
Тема: „Порівняльний аналіз українського та зарубіжного досвіду розвитку соціального медичного страхування”.
Мета гри: узагальнити знання стосовно механізмів реалізації медичного страхування в Україні та світі.
Зміст гри: ведучий повідомляє учасникам тему гри та її правила, розподіляє ролі. Після цього відкриває „прес-конференцію”, ознайомлює учасників з регламентом. Для повідомлення слово надається „прес-секретарю”. Далі „журналісти” ставлять гострі запитання з теми.
У ході „прес-конференції” ведучий визначає черговість запитань „журналістів” та надає слово для відповіді, доповнення або уточнення комусь з „науковців”, „практиків” чи „прес-секретарю”.
У кінці ділової гри ведучий оцінює участь в грі кожної „ігрової групи” та підбиває підсумки гри.
Розподіл ролей.
Ведучий розподіляє ролі „науковців”, „журналістів” та „практиків”. Роль „прес-секретаря ” доручається студенту-доповідачу, який надає інформацію з теми, а в ході „прес-конференції” уточнює, доповнює відповіді на запитання „журналістів”, разом з „практиками” пропонує шляхи розв’язання окресленої проблеми.
Підготовка до ділової гри.
1. Підготовка доповіді по темі „Порівняльний аналіз українського та зарубіжного досвіду розвитку соціального медичного страхування”.
2. Роз’яснення учасникам цілей та змісту ділової гри.
3. Розробка сценарію ділової гри.
Прес конференція
1. Ведучий відкриває „прес-конференцію”, попереджає учасників про необхідність дотримуватися регламенту і надає слово для повідомлення „прес-секретарю”.
2. Виступ „прес-секретаря” з заданої теми.
3. Ведучий по черзі дає змогу „журналістам” ставити свої запитання і пропонує слово для відповіді комусь з „науковців” чи „практиків”, а за необхідності – „прес-секретарю ”.


Список використаних джерел
1. Аранчій В.І. Сучасні проблеми розвитку державного соціального страхування з тимчасової непрацездатності в аграрному секторі економіки / В.І. Аранчій, О.В. Безкровний // Науковий вісник національного аграрного університету. – 2007. - № 111. – С. 102 – 106.
2. Аранчій В.І. Удосконалення механізму нарахування та адміністрування податку з доходів фізичних осіб / В.І. Аранчій, В.Д. Чумак, О.В. Безкровний // Вісник Харківського Національного технічного університету сільського господарства: Економічні науки. Вип. 91.– Х.: ХНТУСГ, 2009. – С. 246 – 252.
3. Безкровний О.В. Державне соціальне страхування в системі соціального захисту сільського населення: особливості здійснення та перспективи реформування / Безкровний О.В. // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету. Серія „Економічні науки” / [за ред. В.Г. Ткаченко]. – Луганськ: Вид-во ЛНАУ, 2006. – С. 27 – 33.
4. Безкровний О.В. Державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві: сучасний стан та перспективи удосконалення / Безкровний О.В. // Збірник наукових праць Подільського державного аграрно-технічного університету. Випуск 15, том 2. Кам’янець Подільський: ПДАТУ, 2007 – С. 253 – 256.
5. Безкровний О.В. Державне соціальне страхування працівників аграрних підприємств: проблеми здійснення та перспективи реформування : зб. наук. праць за резул. наук. конф. молодих вчених [„Економіка і підприємництво: організаційно-методологічні аспекти обліку, фінансів, аудиту та аналізу”]. Випуск 5. Том 2. (Полтава, 18 квітня 2007 року) / Пол. держ. аграр. академія. – Полтава: ПДАА, 2007. – С. 14 – 18.
6. Безкровний О.В. Єдиний внесок на соціальне страхування: зарубіжний досвід та вітчизняні реалії / О.В. Безкровний, Ю.А.Токар // Економічний простір: збірник наукових праць. - №48/2. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2011. – С. 174 – 181.
7. Безкровний О.В. Зарубіжний досвід в сфері соціального страхування / Безкровний О.В. // Вісник Харківського Національного технічного університету сільського господарства: Економічні науки. Ринкова трансформація економіки АПК. Випуск 31. – Х.: ХНТУСГ, 2004. – С. 266 – 270.
8. Безкровний О.В. Історичний розвиток соціального страхування / Безкровний О.В. // Вісник Харк. нац. техн. ун-ту імені Петра Василенка: Економічні науки. Вип. 35. – Харків ХНТУСГ, 2006. – С. 51 – 56.
9. Безкровний О.В. Механізми формування фондів соціального страхування платниками фіксованого сільськогосподарського податку / Безкровний О.В. // Вісник ХНАУ. Серія „Економіка АПК і природокористування” Випуск 2. Х.: ХНАУ, 2006. – С. 28-34.
10. Безкровний О.В. Позитивні та негативні сторони запровадження єдиного соціального внеску в Україні : зб. тез доповідей Четвертої Міжн. наук.-практ. конф. молодих вчених [„Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції та тенденції глобалізації”] Частина 2. (Тернопіль, 22- 23 лютого 2007 року) / М-во освіти і науки України, Рада молодих вчених. – Тернопіль: Економічна думка, 2007. – С. 40 – 43.
11. Безкровний О.В. Пріоритетні напрями розвитку медичного страхування в Україні / О.В. Безкровний, Л.І. Дорошенко // Вісник Харківського Національного технічного університету сільського господарства: Економічні науки. Вип. 98.– Х.: ХНТУСГ, 2010. –С. 97 – 103.
12. Безкровний О.В. Проблеми здійснення в аграрних підприємствах державного соціального страхування на випадок безробіття / Безкровний О.В. // Вісник ХНАУ. Серія „Економіка АПК і природокористування” Випуск 10. - Х.: ХНАУ, 2006. – С. 28-34.
13. Безкровний О.В. Проблеми здійснення та перспективи реформування розрахунків аграрних підприємств з органами соціального страхування / О.В. Безкровний, В.Д. Чумак // Наука й економіка. - 2009. - №2 (14). - С. 278 – 282.
14. Безкровний О.В. Проблеми оподаткування доходів населення / Безкровний О.В., Проскурня Я.В., Поцелуйко С.Г. // зб. наук. праць за резул. наук. конф. молодих вчених [„Економіка і підприємництво: організаційно-методологічні аспекти обліку, фінансів, аудиту та аналізу”]. Випуск 9. Том 1. / Пол. держ. аграр. академія. – Полтава: ПДАА, 2011. – С. 165 – 168.
15. Безкровний О.В. Ретроспективний аналіз та сучасні ознаки соціального страхування в Україні і світі / Безкровний О.В., Безугла Л.О., Гарбуз // Сучасні проблеми і перспективи розвитку обліку, аналізу та контролю в умовах глобалізації економіки: збірник наукових праць молодих науковців, аспірантів, здобувачів і студентів Частина І. Вип. 4. – Луцьк: РВВ Луцького національного технічного університету, 2010. – 63-71.
16. Безкровний О.В. Роль державного соціального страхування на випадок безробіття у вирішенні проблем зайнятості населення : матеріали Всеукр. наук. – практ. конф. [„Державна політика та стратегія реформування економіки України в ХХІ сторіччі”] (Полтава, 27 березня 2007 року) / М–во аграр. політики, Пол. держ. аграр. академія. – Полтава: ПДАА, 2007. – С. 10-12.
17. Безкровний О.В. Соціальний захист працівників аграрних підприємств через систему соціального страхування / Безкровний О.В., Борщ А.Г. // Вісник Харківського Національного технічного університету сільського господарства: Економічні науки. Випуск 63. – Х.: ХНТУСГ, 2007. – С. 173 – 179.
18. Безкровний О.В. Стан та необхідність удосконалення розрахунків аграрних підприємств з органами соціального страхування : зб. наук. праць за резул. наук. конф. молодих вчених [„Економіка і підприємництво: організаційно-методологічні аспекти обліку, фінансів, аудиту та аналізу”]. Випуск 6. Том 2. (м. Полтава, 24 квітня 2008 року) / Пол. держ. аграр. академія. – Полтава: ПДАА, 2008. – С. 4 – 9.
19. Безкровний О.В. Сутність соціального захисту та роль соціального страхування у його здійснення / Безкровний О.В., Стригунівська С.І. // Вісник Запорізького університету. Економічні науки. №1(5). – Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2010. – С. 205 – 209.
20. Безкровний О.В. Сучасні напрямки удосконалення державного соціального страхування працівників аграрних підприємств / Безкровний О.В. // Вісник Харківського Національного технічного університету сільського господарства: Економічні науки. Ринкова трансформація економіки АПК. Вип. 72. – Х.: ХНТУСГ, 2008. – С. 58 – 65.
21. Безкровний О.В. Сучасні напрямки удосконалення державного соціального страхування працівників аграрних підприємств / О.В. Безкровний // Вісник Харківського Національного технічного університету сільського господарства: Економічні науки. Ринкова трансформація економіки АПК. Вип. 72.– Х.: ХНТУСГ, 2008. – С. 58 – 65.
22. Безкровний О.В. Удосконалення фінансового забезпечення соціального страхування в сільській місцевості / Безкровний О.В., Шабля О.С. // Вісник Харківського Національного технічного університету сільського господарства: Економічні науки. Вип. 105.– Харків: ХНТУСГ, 2010. –С. 39 – 47.
23. Борщ А.Г. Розвиток соціального страхування працівників агропромислових підприємств : монографія / Борщ А.Г., Безкровний О.В. – К.: ЗАТ «Ніч лава», 2011. – 216 с.
24. Василенко Л.І. Державні цільові фонди : навч. посіб. / Л.І. Василенко, Т.О. Масленникова. – К.: КНТЕУ, 2002. – 170 с.
25. Внукова Н.М. Соціальне страхування : навч. посіб. / Н.М. Внукова, Н.В. Кузьмич. - К.: Кондор, 2010 – 412 с.
26. Волощук Г.О. Фінансові фонди соціального спрямування в Україні: бюджетні, страхові, пенсійні : навч. посіб. / Г.О. Волощук, Ю.В. Пасічник, Н.В. Прямухіна. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 184 с.
27. Загальнообов`язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення у цифрах і фактах / Міністерство праці та соціальної політики України, Пенсійний Фонд України. – Київ, 2009. – 69 с.
28. Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили до втрати працездатності" від 23 вересня 1999 року №1105-ХІV із змінами та доповненнями // www. zakon. gov. ua.
29. Закон України "Про збір та облік Єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VІ // www. zakon. gov.ua.
30. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ із змінами та доповненнями // www. zakon. gov.ua.
31. Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ із змінами та доповненнями // www. zakon. gov.ua.
32. Звіт про діяльність Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у 2009 р. // [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
33. Звіт про діяльність Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у 2009 р. // www. social. org. ua.
34. Звіт про діяльність Фонду соціального страхування з тимчасової втра-
ти працездатності за 2009 р. // www. fse. gov.ua;
35. Інструкція про порядок нарахування і сплати Єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09 2010 року №21-5 // www. zakon. gov.ua.
36. Конопліна Ю.С. Соціальне страхування : навч. посіб. / Конопліна Ю.С. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2008. – 224 с;
37. Концепція соціального забезпечення населення України // Законо-давство України про соціальне забезпечення. – Львів: Видав. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2001. – С. 4-9;
38. Макаренко П.М. Соціальне страхування як механізм подолання впливу соціальних ризиків / П.М. Макаренко, О.В. Безкровний // Вісник Харківського Національного технічного університету сільського господарства: Економічні науки. Вип. 83.– Х.: ХНТУСГ, 2009. – С. 25 – 30.
39. Національна система загальнообов’язкового державного соціального страхування: сучасні проблеми та стратегія розвитку / За ред. Е.М. Лібанової; Ін-т демографії та соціологічних досліджень, 2006. – 178 с.;
40. Основи актуарних розрахунків : навч. - метод. посіб. К.: Алерта, 2004. - 328 с.;
41. Плиса В.Й. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування в Україні : навч. посіб. / В.Й. Плиса. - Львів.: Видав. центр ЛНУ, 2003. – 160 с;
42. Порядок розрахунку середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат по обов'язковому державному соціальному страхуванню. Затверджений постановою КМУ від 26 вересня 2001 року №1266. // Бухгалтерія. – 2002. - №34/1-2. – С. 20-26.
43. Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого Єдиного соціального внеску Затверджено постановою правління ПФУ від 8 жовтня 2010 року № 22-2 // Дебет-кредит. - 2011. – №1-2. – С. 45 – 61.
44. Солтис В.В. Фінансові та організаційні аспекти діяльності фондів соціального страхування в Україні / В.В. Солтис, О.П. Зоря, О.В. Безкровний // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. - Випуск 257: В 7 т. – Т. І. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. – 137 – 143.
45. Юрій С.І. Соціальне страхування : підруч. / С.І. Юрій, М.П. Шаварина, Н.В Шаманська. - К.: Кондор. - 2004. – 464 с.
.

Додаткова довідкова інформація

Додаток А
Періодизація процесу формування розмірів страхових тарифів за видами
соціального страхування
Період
Страховий тариф - % від сукупних витрат роботодавця на оплату праці (доходу найманого працівника)


соціальне страхування
з тимчасової втрати працездатності
соціальне страхування на випадок
безробіття
соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві

01.03.1991 - 01.02.1994
-
3,01
-

01.01.1992 - 01.05.1993
5,124
-


01.12.1994 - 21.04.1995
-
1,01
-

01.05.1993 - 07.02.1996
4,44
-
-

21.04.1995 - 20.03.1997
-
2,01
-

07.02.1996 - 29.07.1997
-
не сплачувався
-

29.07.1997 - 21.02.2001
4,0
1,5 - роботодавці;
0,5 працівники та ФОСПД2


01.03.2001 - 01.01.2002
2,5 - роботодавці
0,25 - працівники при ЗП3 <150 грн.;
0,5 - працівники при ЗП до >150 грн.;
3,0 - добровільно застраховані особи.
-
-

01.01.2002 - 28.02.2003
2,9 - роботодавці
3,4 - добровільно застраховані особи.
0,7 - роботодавці де 50% працюючих інваліди
2,0 - роботодавці
2,5 - добровільно застраховані особи.

-

01.04.2001 - 31.12.2006
-
-
від 0,86 до 13,6

01.07.2001 - 08.02.2002
-
2,5 - роботодавці
3,0 - добровільно застраховані особи.
-

01.03.2003 - 01.12.2003
0,5 - працівники
0,25 - працівники-інваліди
-
-

09.02.2002 - 28.02.2003
-
2,1 - роботодавці;
0,5 - працівники;
2,6 - добровільно застраховані особи.
-

01.04.2004 - 31.12.2006
0,5 - працівники при
ЗП < ПМ4;
1,0 - працівники при
ЗП > ПМ;
3,9 - добровільно застраховані особи.
-
-

01.03.2003 - 01.10.2003
-
1,9 - роботодавці
2,4 - добровільно застраховані особи.
-

01.01.2005 - 30.03.2005

1,6 - роботодавці
2.1 - добровільно застраховані особи.


31.03.2005 - 31.12.2008

1,3 - роботодавці
1,8 - добровільно застраховані особи.


01.01.2007 - 31.12.2008
1,5 - роботодавці
2,5 - добровільно застраховані особи.



01.01.2007 - ...............


від 0,66 до 13,4

01.01.2009 - ...............
1,4 - роботодавці
2,4 - добровільно застраховані особи.
1,6 - роботодавці
0,6 - працівники
2,1 - добровільно застраховані особи.
-

1від фонду споживання підприємства, 2ФОСПД - фізична особа суб'єкт підприємницької діяльності, 3ЗП - заробітна плата, 4ПМ - прожитковий мінімум




Додаток Б
Етапи реформування пенсійної системи в Україні
Період
Характеристика змін

1991 р.
Запроваджено сплату страхових внесків та фінансування за їх рахунок (а не з державного бюджету) виплати пенсій. Створено Пенсійний фонд – розпочато розбудову пенсійної системи на страхових засадах.

1999 р.
Розмежовано джерела фінансування пенсій за різними пенсійними програмами між бюджетом Пенсійного фонду та Державним бюджетом України.

2000 р.
Започатковано персоніфікацію відомостей про сплату страхових внесків – створено передумови для функціонування солідарної системи за страховими принципами.

2001 р.
Послання Президента України до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України „Про основні напрями пенсійного забезпечення населення України”, яким передбачались заходи для проведення пенсійної реформи на 2001 – 2009 роки.

2001 - 2002 рр.
Здійснено передачу органам Пенсійного фонду функцій з призначення та виплати пенсій.

2004 р.
Набрав чинності Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до якого:
- для призначення пенсії враховуються за даними персоніфікованого обліку лише періоди роботи та заробіток, з якого сплачено страхові внески;
- набрав чинності Закон України „Про недержавне пенсійне забезпечення”.

2005 р.
З 12 січня 2005 року, згідно із внесеними змінами до статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”:
- забезпечено виплату мінімальної пенсії за віком, за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок – 20 років страхового стажу, у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність (332 грн.);
- здійснено перший крок до диференціації пенсій шляхом введення доплати за понаднормовий стаж;
- вперше пенсії підвищено у зв'язку із ростом заробітної плати. Після набрання чинності з 1 січня 2005 року Закону України „Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам” соціальні пенсії переведено в соціальну допомогу. Призначені відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення” соціальні пенсії за бажанням пенсіонера продовжують виплачуватись органами Пенсійного фонду України до закінчення терміну їх виплати.

2006 р.
Поступово розвивається недержавне пенсійне забезпечення. Чисельність учасників недержавних пенсійних фондів збільшилась у 2 рази порівняно з 2005 роком, а сума активів недержавних пенсійних фондів збільшилась відповідно у три рази та склала 128 млн. грн. Підвищення пенсій інвалідам війни, учасникам бойових дій та сім’ям загиблих провадиться виходячи з прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, що втратили працездатність.

2007 р.
Передано до Пенсійного фонду України функції з призначення і виплати пенсій і грошового забезпечення від 13 відомчих силових і судових органів.
Застосовано коефіцієнт підвищення пенсії у зв’язку із зростанням середньої заробітної плати в галузях економіки за попередній рік, що перевищує мінімальний, а саме: пенсії, призначені до 2005 року (тобто з урахуванням середньої заробітної плати в галузях економіки за 2002 та 2003 роки), підвищені на 28,03%, що відповідає 96% темпів зростання заробітної плати в галузях економіки у 2006 році порівняно із 2005 роком, а ті, які призначені в останні 2 роки (тобто з урахуванням середньої заробітної плати в галузях економіки за 2004 та 2005 роки), – на 20 %, що відповідає 68 % темпів зростання зарплати. Підвищення пенсій протягом року провадилося у три етапи.
Інвалідам війни та учасникам бойових дій надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії (дотація) у сумі, що не вистачає у інвалідів війни І групи - 100 відсотків, ІІ групи – 90 відсотків, ІІІ групи – 80 відсотків, учасників бойових дій – 70 відсотків розміру середньої заробітної плати в Україні за даними Державного комітету статистики за 2006 рік. Мінімальна пенсійна виплата без урахування пенсій за особливі заслуги перед Україною становить: для інвалідів війни І групи - 1041,47 грн., для інвалідів війни ІІ групи – 937, 32 грн., для інвалідів війни ІІІ групи – 833,18 грн., для учасників бойових дій – 729,03 грн.
Завершено запровадження змін до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”: з 1 січня підвищення до пенсій, щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, провадиться виходячи із прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

2008 р.
Завдяки збільшенню вартості 1 року страхового стажу та осучасненню заробітної плати, що враховується для розрахунку розміру пенсії, відновлено диференціацію пенсій для більшості пенсіонерів, а саме:
– збільшено величину оцінки одного року страхового стажу до 1,2 %, а з 1 жовтня 2008 року величина оцінки одного року страхового стажу дорівнюватиме 1,35%;
– більш ніж у три рази збільшено заробітну плату для обчислення пенсії, а саме з 306 грн., яка враховувалася при перерахунку пенсії у 2004 році, до 928 грн.
З 1 квітня 2008 року встановлено мінімальну пенсійну виплату всім категоріям одержувачів на рівні не нижче розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність.
З 1 вересня 2008 р. постановою Кабінету Міністрів України від 16.07. 2008 року №654 „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” збільшено розміри найменших пенсійних виплат для інвалідів війни та учасників бойових дій. Мінімальна пенсійна виплата інвалідів війни та учасників бойових дій встановлена у розмірах 1200 грн., 1080 грн., 960 грн. та 840 грн. для інвалідів війни І, ІІ, ІІІ груп та учасників бойових дій, відповідно.
Також збільшено розмір надбавки на догляд за особами, які потребують постійного стороннього догляду, з 9,96 грн. до 50 гривень.

2009 р.
Продовжено дію норми щодо встановлення вартості одного року страхового стажу на рівні 1,35%.


Додаток В
Довідник категорій страхувальників, які сплачують Єдиний соціальний внесок
N з/п
Код категорії страхувальника
Назва категорій страхувальників



Повна назва

1. Юридичні особи - страхувальники

1
111
Підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію їх як підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Коротка назва: юридичні особи на загальних підставах

2
113
Підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію їх як підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами,що обрали особливий спосіб оподаткування - єдиний податок. Коротка назва: юридичні особи на єдиному податку 

3
114
Підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію їх як підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами,що обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований сільськогосподарський податок. Коротка назва: юридичні особи на фіксованому сільськогосподарському податку 

4
120
Колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи та фермерські господарства, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок). Коротка назва: колективні, орендні підприємства

5
130
Дипломатичні представництва і консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами. Коротка назва: дипломатичні представництва України 

6
140
Дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України. Коротка назва: іноземні дипломатичні представництва 

7
150
Підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу. Коротка назва: організації - не роботодавці 

8
160
Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Коротка назва: Фонд страхування від безробіття 

9
170
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України. Коротка назва: Фонд страхування від нещасного випадку на виробництві 

10
180
Районні (міські) управління праці та соціального захисту населення. Коротка назва: Управління праці та соціального захисту населення 

2. Фізичні особи - страхувальники

11
211
Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які сплачують Єдиний соціальний внесок від суми доходу, отриманого від цієї діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, у тому числі ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію їх як підприємців). Коротка назва: фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності на загальних підставах

12
212
Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, у тому числі ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію їх як підприємців). Коротка назва: фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності на фіксованому податку

13
213
Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - єдиний податок, у тому числі ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію їх як підприємців). Коротка назва: фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності на єдиному податку 

14
221
Фізична особа - член сім'ї суб'єкта підприємницької діяльності, який сплачує внески від суми доходу, отриманого від цієї діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. Коротка назва: член сім’ї фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності на загальних підставах 

15
222
Фізична особа - член сім'ї суб'єкта підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування. Коротка назва: член сім’ї член сім’ї фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності на ОСО 

16
230
Особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями. Коротка назва: особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність 

17
241
Особи, які досягли 16-річного віку, не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та уклали договір на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Коротка назва: добровільні учасники 

18
242
Особи, які на підставі частини третьої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" здійснюють доплату до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Коротка назва: особа, яка доплачує 

19
243
Платники, які відповідно до статті 10 Закону України "Про збір та облік Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" мають право на добровільну сплату єдиного внеску. Коротка назва: добровільна сплата єдиного внеску


Додаток Г
Категорії застрахованих осіб, бази нарахування і розмірів ставок
Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
Перелік категорій за страхова-них осіб (ЗО), які підлягають загальнообов'язковому держав-ному соціальному страхуванню
База нарахування
єдиного внеску
Розмір єдиного внеску

Код кате-горії ЗО
Назва категорії ЗО
Назва
Одини-ця виміру
Нараховується на заробітну плату (дохід) ЗО страхувальником
Утри-
мується із заробітної плати (доходу) ЗО

1
наймані працівники на загальних підставах
оплата праці
%
Для категорії страхува-льників з кодом 1 роз-мір Єдиного соціально-го внеску встановлює-ться відповідно до класу професійного ризику виробництва в діапазоні 36,76 - 49,7, до яких віднесено платника єдиного внеску, а для бюджетних установ - 36,3
3,6

2
працюючі інваліди
оплата праці 
%
8,41
3,6,
а для держ
службовців - 6,1

3
особа льотного складу 
оплата праці 
%
45,96
6,1

4
член КСП, сільсько-господарського
кооперативу
дохід члена КСП, сільсько-господарського кооперативу




5
ФО-СПД на загальних підставах
сума доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності 
%
34,7 (за бажанням брати участь в інших видах соціального страхуван-ня відповідно до Зако-ну: 36,6; 36,21 або 38,11
Не утримується

6
ФО-СПД, які обрали особливий спосіб опо-даткування (фіксований податок, єдиний податок) 
база нарахування, що визначена самостійно 
%
34,7 (за бажанням брати участь в інших видах соціального страхуван-ня: 36,6; 36,21 або 38,11
Не утримується

7
член сім'ї ФО-СПД на загальних підставах 
сума доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності 
%
34,7 (за бажанням брати участь в інших видах соціального страхуван-ня відповідно до Зако-ну: 36,6; 36,21 або 38,11
Не утримується

8
члени сімей фізичних осіб – суб’єктів підпри-ємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування 
база нарахування, що визначена самостійно 
%
34,7 (за бажанням брати участь в інших видах соціального страхуван-ня відповідно до Зако-ну: 36,6; 36,21 або 38,11
Не утримується

9
особа, яка отримує дохід від незалежної професійної діяльності 
сума доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності 
%
34,7 (за бажанням брати участь в інших видах соціального страхуван-ня відповідно до Зако-ну: 36,6; 36,21 або 38,11
Не утримується

10
громадянин України, який працює за її межами 
оплата праці 
%
Для категорії страхува-льників з кодом 1 роз-мір Єдиного соціально-го внеску встановлює-ться відповідно до класу професійного ризику виробництва в діапазоні 36,76 - 49,7, до яких від-несено платника єдино-го внеску, а для бюд-жетних установ - 36,3
3,6

11
працівник іноземних організацій в Україні 
оплата праці 
%
Для категорії страху-вальників з кодом 1 роз-мір Єдиного соціально-го внеску встановлю-ється відповідно до кла-су професійного ризику виробництва в діапазоні 36,76 - 49,7, до яких від-несено платника єдино-го внеску, а для бюд-жетних установ - 36,3
3,6

12
особа на виборній посаді 
оплата праці 
%
Для категорії страху-вальників з кодом 1 роз-мір Єдиного соціально-го внеску встановлю-ється відповідно до кла-су професійного ризику виробництва в діапазоні 36,76 - 49,7, до яких від-несено платника єдино-го внеску, а для бюд-жетних установ - 36,3
3,6

13
працівник воєнізованих формувань 
оплата праці 
%
Для категорії страху-вальників з кодом 1 роз-мір Єдиного соціально-го внеску встановлю-ється відповідно до кла-су професійного ризику виробництва в діапазоні 36,76 - 49,7, до яких від-несено платника єдино-го внеску, а для бюд-жетних установ - 36,3
3,6

14
особа на альтернативній службі 
оплата праці 
%
Для категорії страху-вальників з кодом 1 роз-мір Єдиного соціально-го внеску встановлю-ється відповідно до кла-су професійного ризику виробництва в діапазоні 36,76 - 49,7, до яких від-несено платника єдино-го внеску, а для бюд-жетних установ - 36,3
3,6

15
особа, яка навчається з відривом від виробництва 


16
особа, яка страхується добровільно 
розрахований на підставі суми добровільного внеску показник 
Не менше суми мінімального страхового внеску та не більше максимального розміру

17
особа, яка доплачує страхові внески 
розрахований на підставі суми доплати показник 
Розрахункова величина до розміру мінімального страхового внеску

18
особа, яка проходить строкову
військову службу 
Нарахування та сплата Єдиного соціального внеску здійсню
ється за раху-нок коштів дер-жавного бюд-жету, але не менше мініма-льного страхо-вого внеску за кожну особу 
%
33,2 від розміру мінімальної заробітної плати
Не утримується

19
особа, яка отримує страхові виплати з ФССНВВ 


20
особа, яка отримує допомогу по догляду за дитиною 
Нарахування та сплата Єдиного соціального внеску здійсню
ються за раху-нок коштів дер-жавного бюд-жету, але не менше мініма-льного страхо-вого внеску за кожну особу 
%
33,2 від розміру мінімальної заробітної плати
Не утримується

21
особа, яка доглядає інваліда або престарілого 
Нарахування та сплата Єдиного соціального внеску здійсню
ються за раху-нок коштів дер-жавного бюд-жету, але не менше мініма-льного страхо-вого внеску за кожну особу 
%
33,2 від розміру мінімальної заробітної плати
Не утримується

22
особа, яка отримує допомогу по безробіттю 


23
військовослужбовець, який не набув права на пенсію за вислугу років 
грошове забезпечення 
%
34,7
2,6

24
батьки-вихователі 
Нарахування та сплата Єдиного соціального внеску здійсню
ються за раху-нок коштів дер-жавного бюд-жету, але не менше мініма-льного страхо-вого внеску за кожну особу 
%
33,2 від розміру мінімальної заробітної плати
Не утримується

25
наймані працівники, які працюють на посадах, робота на яких зараховується до стажу, що дає право на одержання пенсії відповідно до окремих законів України 
оплата праці 
%
Для категорії платника з кодом 1 розмір Єдиного соціального внеску встановлюється відповідно до класу професійного ризику виробництва в діапазоні 36,76 - 49,7, до яких віднесено платника єдиного внеску, а для бюджетних установ - 36,3
6,1

26
особи, які працюють за угодами цивільно-правового характеру 
винагорода за угодами циві-льно-правового характеру 
%
34,7
2,6

27
особи, які працюють на підприємствах та в організаціях всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариствах УТОГ та УТОС 
оплата праці 
%
5,3
3,6

28
працюючий інвалід на підприємстві або в організації громадських організацій інвалідів, в яких кількість інвалідів становить понад 50 % 
оплата праці 
%
5,5
3,6

29
особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності 
сума допомоги по тимчасовій непрацездатності 
%
33,2
2

30
найманий працівник-ін-валід, який працює на підприємствах та в орга-нізаціях всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема това-риствах УТОГ та УТОС 
оплата праці 
%
5,3
2,85

31
військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу 
грошове забезпечення 
%
34,7
2,6



Додаток Д
Розподіл сум Єдиного соціального внеску між окремими установами
соціального страхування

1) Для підприємств, установ та організацій, інших юридичні осіб, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) сума сплаченого Єдиного соціального внеску розподіляється між його видами (табл. 1):
- загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (солідарна системи) (ЗДПС);
- загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (ЗДСС НВБ);
- загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності (ЗДСС ТВП);
- загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (ЗДСС НВВ).
Таблиця 1
Клас профе-сійного ризику
виробництва
ЗДПС
ЗДСС НВБ
ЗДСС ТВП
ЗДСС НВВ

1
90,3156 
4,0805 
3,8085 
1,7954 

2
90,2910 
4,0794 
3,8075 
1,8221 

3
90,2665 
4,0783 
3,8064 
1,8488 

4
90,2419 
4,0772 
3,8054 
1,8755 

5
90,2174 
4,0761 
3,8043 
1,9022 

6
90,1683 
4,0739 
3,8023 
1,9555 

7
90,1439 
4,0728 
3,8012 
1,9821 

8
90,0949 
4,0706 
3,7992 
2,0353 

9
90,0704 
4,0695 
3,7982 
2,0619 

10
90,0217 
4,0672 
3,7961 
2,1150 

11
89,9730 
4,0650 
3,7940 
2,1680 

12
89,9242 
4,0628 
3,7920 
2,2210 

13
89,8998 
4,0617 
3,7910 
2,2475 

14
89,8512 
4,0595 
3,7889 
2,3004 

15
89,7297 
4,0541 
3,7838 
2,4324 

16
89,6328 
4,0497 
3,7797 
2,5378 

17
89,5844 
4,0475 
3,7777 
2,5904 

18
89,4156 
4,0399 
3,7705 
2,7740 

19
89,3434 
4,0366 
3,7675 
2,8525 

20
89,3193 
4,0355 
3,7665 
2,8787 

21
89,2953 
4,0344 
3,7655 
2,9048 

22
89,2713 
4,0333 
3,7645 
2,9309 

23
89,1035 
4,0258 
3,7574 
3,1133 

24
89,0080 
4,0214 
3,7534 
3,2172 

25
88,9366 
4,0182 
3,7503 
3,2949 

26
88,7938 
4,0118 
3,7443 
3,4501 

27
88,6516 
4,0053 
3,7383 
3,6048 

28
88,5098 
3,9989 
3,7323 
3,7590 

29
88,3448 
3,9915 
3,7254 
3,9383 

30
88,2978 
3,9894 
3,7234 
3,9894 

31
88,2744 
3,9883 
3,7224 
4,0149 

32
88,1805 
3,9841 
3,7185 
4,1169 

33
88,1572 
3,9830 
3,7175 
4,1423 

34
87,9005 
3,9714 
3,7066 
4,4215 

35
87,8771 
3,9704 
3,7057 
4,4468 

36
87,6915 
3,9620 
3,6978 
4,6487 

37
87,6683 
3,9609 
3,6969 
4,6739 

38
87,4605 
3,9515 
3,6881 
4,8999 

39
87,4375 
3,9505 
3,6871 
4,9249 

40
87,3914 
3,9484 
3,6852 
4,9750 

41
87,3684 
3,9474 
3,6842 
5,0000 

42
87,2995 
3,9443 
3,6813 
5,0749 

43
87,2536 
3,9422 
3,6794 
5,1248 

44
87,1392 
3,9370 
3,6745 
5,2493 

45
87,1162 
3,9360
3,6736 
5,2742 

46
86,9338 
3,9277 
3,6659 
5,4726 

47
86,8201 
3,9226 
3,6611 
5,5962 

48
86,7747 
3,9205 
3,6592 
5,6456 

49
86,7293 
3,9185 
3,6573 
5,6949 

50
86,3459 
3,9012 
3,6411 
6,1118 

51
86,3011 
3,8991 
3,6392 
6,1606 

52
86,1889 
3,8941 
3,6345 
6,2825 

53
86,1442 
3,8921 
3,6326 
6,3311 

54
86,0773 
3,8890 
3,6298 
6,4039 

55
85,8769 
3,8800 
3,6213 
6,6218 

56
85,6995 
3,8720 
3,6138 
6,8147 

57
85,1064 
3,8452 
3,5888 
7,4596 

58
85,0846 
3,8442 
3,5879 
7,4833 

59
84,9105 
3,8363 
3,5806 
7,6726 

60
84,0932 
3,7994 
3,5461 
8,5613 

61
83,5011 
3,7726 
3,5211 
9,2052 

62
83,2080 
3,7594 
3,5088 
9,5238 

63
82,6075 
3,7323 
3,4835 
10,1767 

64
82,1782 
3,7129 
3,4653 
10,6436 

65
77,9160 
3,5203 
3,2856 
15,2781 

66
77,7153 
3,5112 
3,2772 
15,4963 

67
66,8008 
3,0181 
2,8169 
27,3642 












2) Для інших учасників системи загальнообов’язкового державного соціального страхування та пенсійного забезпечення сума сплаченого Єдиного соціального внеску розподіляється між його видами (табл. 2):
Таблиця 2
Види платників Єдиного соціального внеску
ЗДПС
ЗДСС НВБ
ЗДСС ТВП
ЗДСС НВВ

Бюджетні установи
91,4601
4,1322
3,8567
0,5510

Фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно
91,3838
3,2673
3,0461
2,3064

Фізичні особи, які отримують винагороди за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами
95,6772
4,3228
-
-

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення
95,6772
4,3228
-
-

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності
100,0000
-
-
-

Наймані працівники
55,5555
16,6667
27,7778
-

Наймані працівники-інваліди, які працюють на підприємствах УТОГ, УТОС
70,1755
21,0526
8,7719
-

Державні службовці та особи прирівняні до них
73,7705
16,3934
9,8361
-

Військовослужбовці
76,9231
23,0769
-
-

Фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно
95,6772
4,3228
-
-

Фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно і вирішили добровільно брати участь у системі соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
90,7104
4,0983
5,1913
-

Фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно і вирішили добровільно брати участь у системі соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
91,6874
4,1425
-
4,1701

Фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно і вирішили добровільно брати участь у системі соціального страхування за всіма його видами
87,1163
3,9360
4,9855
3,9622

Підприємства, установи і організації, в яких працюють інваліди
47,5625
17,8359
16,6468
17,5625

Підприємства та організацій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відсотків суми витрат на оплату праці
75,4717
-
9,4340
15,0943

Додаток Е
Довідник кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства
N з/п
Код
підстави
Термін дії
НАЗВА



початок
кінець


1
ЗПЗ013А1
05.11.91

Працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам 

2
ЗПЗ013Б1
05.11.91

Працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам 

3
ЗПЗ013В1
05.11.91

Трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі 

4
ЗПЗ013Г1
05.11.91

Жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі 

5
ЗПЗ013Д1
05.11.91

Жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування 

6
ЗПЗ013Е1
05.11.91

Жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну, після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років 

7
ЗПЗ013Є1
05.11.91

Робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за Списком робіт і професій, затвердженим у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років 

8
ЗПЗ013Ж1
05.11.91

Жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, незалежно від віку і трудового стажу, при досягненні найменшою дитиною віку 14 років 

9
ЗПЗ013З1
05.11.91

Водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих в технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років 

10
ЗПЗ013І1
05.11.91

Працівники інших виробництв, професій та посад, дострокові пенсії яким залежно від умов праці (але не раніше, ніж після досягнення 55 років чоловіками і 50 років жінками) встановлені за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату праці, які перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону 

11
ЗПЗ014А1
05.11.91

Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років 

12
ЗПЗ016А1
05.11.91

Військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період військової служби: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років 

13
ЗПЗ017А1
05.11.91

Жінки, які народили п'ятеро і більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56 цього Закону). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії. У разі відсутності матері, коли виховання дитини-інваліда здійснювалось його батьком, йому призначається пенсія за віком після досягнення 55 років при стажі роботи 20 років 

14
ЗПЗ018А1
05.11.91

Особи, хворі на гіпофізарний нанізм (ліліпути), і диспропорційні карлики: чоловіки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 20 років; жінки - після досягнення 40 років і при стажі роботи не менше 15 років. Інваліди по зору I групи - сліпі та інваліди з дитинства I групи: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років; жінки - після досягнення 40 років і при стажі роботи не менше 10 років 

15
ЗПЗ056А2
05.11.91

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконав без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю 

16
ЗЧК056А1
28.02.91

Працівникам, безпосередньо зайнятим на ліквідації наслідків аварії і попередженні забруднення навколишнього середовища в 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС, період роботи до 01.01.88 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрсовпрофа від 10.06.86 N 207 зараховується у потрійному розмірі до стажу, що дає право на пільгову пенсію за Списком N 1, затвердженим постановою РМ СРСР від 22.08.56 N 1173 

17
ЗЧК056Б1
28.02.91

Працівникам, зайнятим на експлуатації Чорно-бильської АЕС і ліквідації наслідків аварії в зоні відселення, період роботи з 01.01.88 до 01.01.91 відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 06.01.88 N 12-рс зараховується у полуторному розмірі в трудовий стаж і в стаж роботи, що дає право на пільгову пенсію за Списком N 1, затвердженим постановою РМ СРСР від 22.08.56 N 1173 

18
ЗЧК056В1
28.02.91

Працівникам, зайнятим на експлуатації Чорнобиль-ської АЕС і ліквідації наслідків аварії в зоні відсе-лення, період роботи з 01.01.91 до 01.01.96 відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28.12.90 N 597-р зараховується у полуторному розмірі в трудовий стаж і в стаж роботи, що дає право на пільгову пенсію за Списком N 1, затвердженим постановою РМ СРСР від 22.08.56 N 1173 

19
ЗЧК056Г1
28.02.91

Працівникам, які постійно виконують роботи з експлуатації Чорнобильської АЕС і у зоні відчуження в період роботи з 01.01.96 до 01.01.2000 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.02.96 N250 зараховується у полуторному розмірі до за-гального трудового стажу та стажу, що дає право на пільгову пенсію за Списком N1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.94 N 162 

20
ЗЧК056Д1
28.02.91

Працівникам, які постійно виконують роботи або службові обов'язки у зоні відчуження, період роботи (служби) з 01.07.98 до 01.01.2000 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.98 N 982 зараховується до трудового стажу, до вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за Списком N1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.94 N 162) 

21
ТУР001А1
15.01.93

Громадяни сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи на менше 25 років, жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років

22
ЗВП021А1
16.12.93

Особи передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповно-важеного ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорга-нізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають необхідний загальний трудовий стаж, у тому числі на пільгових умовах 

23
ЗЗН026Г1
01.03.91

Працівники, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілю-ванням установ, організацій, у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників, за умови їх реєстрації в службі зайнятості протягом семи календарних днів після звільнення як таких, що шукають роботу, за півтора року до встановленого законодавством строку осіб передпенсійного віку, які мають встановлений законодавством про пенсійне забезпечення необхідний загальний трудовий стаж (у тому числі на пільгових умовах) 

24
ЗДС037А1
16.12.93

Державні службовці, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку в період роботи на державній службі, за наявності загального трудового стажу - для чоловіків не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років 

25
ЗСЕ018А1
25.02.94

Працівники державних спеціалізованих установ, судових експертиз і відомчих експертних служб (поширюються особливості матеріального і соціально-побутового обслуговування, передбачені Законом України "Про державну службу"), які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку в період роботи на державній службі, за наявності загального трудового стажу - для чоловіків не менше 25 років, для жінок - 20 років, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років 

26
ЗСС043Г1
15.12.92

Судді, які вийшли у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи (для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років) на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку в період роботи на державній службі, за наявності загального трудового стажу 

27
ЗСД032О1
17.11.92

Народні депутати України, починаючи з 12-го скликання, за наявності трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років 

28
ЗВМ008В1
25.06.92

На державних інспекторів ветеринарної медицини поширюється дія Закону України "Про державну службу". На одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку в період роботи на державній службі, за наявності загального трудового стажу - для чоловіків не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років 

29
ЗЗЖ016Б1
23.09.97

Журналісту державного або комунального засобу масової інформації період роботи прирівнюється до стажу державної служби 

30
ППД001А2
22.05.98

Помічник-консультант народного депутата України, який зараховується до штату Секретаріату Верховної Ради України або виконавчого органу місцевого самоврядування, на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" 

31
ЗПЗ014А2
05.11.91

Працівники провідних професій: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років 

32
ЗПЗ014А3
05.11.91

Працівники провідних професій: сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, які безпосередньо зайняті повний робочий день в металургії за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років 

33
ЗПЗ016А2
05.11.91

Батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворю-вання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років 

34
ЗПЗ014А4
05.11.91

Інженерно-технічні працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах, - за Списком робіт і професій, затверджуваним постановою Кабінету Міністрів України, за наявності стажу на підземних роботах 

35
ТУР001А2
15.01.93

Громадяни сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи на менше 25 років, жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років 

36
ЗЧК056Д2
28.02.91
23.04.2002
Працівники, які постійно виконують роботи або службові обов'язки за межами зони відчуження, в порядку, встановленому законодавством України 

37
ЗЗЖ016В1
23.09.97

У разі поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання службових обов'язків у місцях надзвичайних подій, на журналіста або прирівняного до нього працівника поширюється дія статті 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Вони мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років 

38
ЗНТ024А1
13.12.91

Пенсія науковому (науково-педагогічному) праців-нику призначається при досягненні пенсійного віку: чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років; жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років 

39
ЗПЗ054А1
05.11.91

Працівники льотного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок згідно з порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 

40
ЗПЗ054В1
05.11.91

Інженерно-технічний склад - за Переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи в цивільній авіації не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначених посадах; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи в цивільній авіації не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначених посадах 

41
ЗПЗ054Г1
05.11.91

Бортпровідники: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років як бортпровідник; жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця 

42
ЗПЗ055А1
05.11.91

Робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють органі-зацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України 

43
ЗПЗ055Б1
05.11.91

Працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геоде-зичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі 

44
ЗПЗ055В1
05.11.91

Робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі 

45
ЗПЗ055Г1
05.11.91

Механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі 

46
ЗПЗ055Д1
05.11.91

Плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення): чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі 

47
ЗПЗ055Е1
05.11.91

Працівники освіти за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку 

48
ЗПЗ055Є1
05.11.91

Спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку 

49
ЗПЗ055Ж1
05.11.91

Артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів при стажі творчої діяльності не менше 20 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку 

50
ЗПП050Б1
26.11.93
12.07.2001
Працівники, які не мають вислуги 20 років, якщо стаж служби в органах прокуратури становить не менше 12 років, - після досягнення чоловіками 60 років при загальному стажі роботи 25 років і більше, а жінками - 55 років при загальному стажі роботи 20 років і більше 

51
КМУ154А1
12.12.91

Службовим особам митних органів України, які мають персональні звання, встановлюється строк вислуги: чоловікам 25 років з правом виходу на пенсію у 55 років; жінкам 20 років з правом виходу на пенсію у 50 років 

52
ЗПЗ054А2
05.11.91

Працівники льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок згідно з порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 

53
ЗПЗ054А3
05.11.91

Працівники льотного і льотно-випробного складу, звільнені від льотної роботи за станом здоров'я (через хворобу), за наявності вислуги років у чоловіків не менше 20 років і у жінок не менше 15 років (пропорційно відпрацьованому часу) 

54
ЗПЗ054Б1
05.11.91

Працівники, які здійснюють управління повітряним рухом, звільнені від роботи по безпосередньому управлінню польотами за станом здоров'я, за наявності вислуги років у чоловіків не менше 10 років і у жінок не менше 7 років 6 місяців (пропорційно відпрацьованому часу) 

55
ЗПЗ054Б2
05.11.91

Працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають посвідчення диспетчера, - незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах: чоловіки - не менше 20 років; жінки - не менше 17 років 6 місяців 

56
ЗПЗ055А2
05.11.91

Водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайняті в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі 

57
ЗПЗ055Д2
05.11.91

Працівники окремих видів суден, професій і посад плавскладу суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості - за списком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку: чоловіки - при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами не менше 25 років; жінки - при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами не менше 20 років 

58
ЗПЗ055Е2
05.11.91

Працівники охорони здоров'я при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. 

59
ЗПЗ055Е3
05.11.91

Працівники соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку 

60
ЗПЗ055Ж2
05.11.91

Артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів при стажі творчої діяльності не менше 25 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку 

61
ЗПЗ055Ж3
05.11.91

Артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів при стажі творчої діяльності не менше 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку 

62
ЗПП050Б2
26.11.93
12.07.2001
До стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується: прокурорським працівникам - час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 Закону України "Про прокуратуру", в тому числі у військовій прокуратурі, слідча робота в органах прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України; робота суддею; частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років 

63
ЗПП050А1
26.11.93
12.07.2001
Слідчі працівники незалежно від віку з вислугою не менше 20 років роботи в органах прокуратури, в тому числі військової прокуратури, на посадах слідчого, начальника або заступника начальника слідчого підрозділу (відділу, частини), що безпосередньо займаються провадженням попереднього слідства; робота на зазначених посадах в органах внутрішніх справ і Служби безпеки України по безпосередньому провадженню попереднього слідства; частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років 

64
ЗПЗ056А3
05.11.91

Період одержання допомоги по безробіттю 

65
ЗПЗ056В1
05.11.91

Військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби 

66
ЗПЗ056Д1
05.11.91

Навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі 

67
ЗПЗ056Е1
05.11.91

Тимчасова непрацездатність, що почалась у період роботи 

68
ЗПЗ056Є1
05.11.91

Час догляду за інвалідом I групи 

69
ЗПЗ056Ж1
05.11.91

Час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення кожною дитиною 3-річного віку 

70
ЗПЗ056З1
05.11.91

Період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років 

71
ЗПЗ058А1
05.11.91

Час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим і згодом реабілітованим, зараховується до стажу роботи у потрійному розмірі 

72
ЗПЗ059А1
05.11.91

Робота, незалежно від віку, в тому числі як вільнонайманого складу у військових частинах, і служба, крім військової служби, передбаченої статтею 57 зазначеного Закону, в роки Великої Вітчизняної війни зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі 

73
ЗПЗ060А1
05.11.91

Робота в лепрозорних і протичумних закладах, у закладах (відділеннях) по лікуванню осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях лікувальних закладів зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі 

74
ЗПЗ061А1
05.11.91

Робота на водному транспорті протягом повного навігаційного періоду зараховується за рік роботи. Робота протягом повного сезону на підприємствах і в організаціях сезонних галузей промисловості незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств і організацій - за списком, що затверджується Кабінетом Міністрів України, зараховується до стажу роботи за рік роботи. Інші сезонні роботи зараховуються до стажу роботи за їх фактичною тривалістю 

75
ЗПЗ063А1
05.11.91

Іноземним громадянам, а також їх сім'ям у тих випадках, коли для призначення пенсії потрібний певний стаж роботи, пенсії призначаються за умови, що половина необхідного стажу роботи припадає на роботу в Україні, якщо договорами (угодами) не передбачено інше 

76
ЗПЗ057А1
05.11.91

Військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтерна-ціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугу років військово-службовців 

77
ЗПЗ056Д2
05.11.91
23.04.2002
Час навчання в юридичному вищому навчальному закладі 

78
ЗПЗ056Д3
05.11.91

Час навчання у вищих навчальних закладах авіації, якщо цьому передувала робота на льотних посадах 

79
ЗПЗ056Д4
05.11.91

Час навчання робітників підземних професій, зазначених у статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 

80
ЗПЗ056Є2
05.11.91

Час догляду за дитиною-інвалідом віком до 16 років 

81
ЗПЗ056Є3
05.11.91

Час догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду 

82
ЗПЗ059А2
05.11.91

Служба у складі діючої армії в період ведення бойових дій зараховується до стажу роботи в потрійному розмірі 

83
ЗПЗ059А3
05.11.91

Робота в період ведення бойових дій зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі 

84
ЗПЗ056Ж2
05.11.91

Час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення кожною дитиною 6-річного віку за висновком медичного закладу. (Ця підстава зарахування трудового стажу наведена в цьому словнику за рекомендацією Міністерства праці та соціальної політики України на основі частини другої статті 181 КЗпП України) 

85
ЗПЗ059А4
05.11.91

Час перебування у фашистських концтаборах, гетто та інших місцях примусового утримання в період війни осіб, у тому числі дітей, насильно вивезених з тимчасово окупованої території у період Великої Вітчизняної війни, зараховується у потрійному розмірі 

86
ЗПЗ059Б1
05.11.91

Робота в місті Ленінграді в період його блокади в роки Великої Вітчизняної війни з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року зараховується до стажу роботи у потрійному розмірі 

87
ЗПЗ059Б2
05.11.91

Час проживання в місті Ленінграді в період його блокади в роки Великої Вітчизняної війни з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі 

88
ЗСД032Л1
17.11.92

Перерва в роботі дружині (чоловіку) народного депутата України, звільненій (звільненому) у зв'язку з переїздом депутата для виконання депутатських повноважень у Верховній Раді України або її органах на постійній основі, в разі непрацевлаштування її (його) за місцем проживання чоловіка (дружини) зараховується до загального і безперервного стажу роботи (служби). На вказаний період за дружиною (чоловіком) депутата зберігається місце роботи (служби), стаж роботи (служби) за спеціальністю, стаж роботи (служби), що дає право на встановлення процентних надбавок до заробітної плати, процентних надбавок і одержання виплат за вислугу років (за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), на виплату винагороди за результатами роботи підприємств, установ і організацій за рік, а також стаж роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, якщо ця особа на момент переїзду займала посаду, працювала за професією, що передбачає такі пільги 

89
ЗПЗ100Б1
05.11.91

Особам, які не мають повного стажу роботи з особливо шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтею 13 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством відповідно до Списку N 1 

90
ЗПЗ100Б2
05.11.91

Особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтею 13 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством відповідно до Списку N 2 

91
ЗПЗ100А1
05.11.91

Особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із особливо шкідливими і важкими умовами праці, передбаченим раніше діючим законодавством пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством відповідно до Списку N 1 

92
ЗПЗ100А2
05.11.91

Особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченим раніше діючим законодавством пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством відповідно до Списку N 2 

93
ПСД003А1
03.05.94

Період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом 

94
ПСД003Б1
03.05.94

Час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років 

95
ПСД003Б2
03.05.94

У виняткових випадках, якщо за медичними показниками дитині потрібний домашній догляд, - період додаткової відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною віку шести років 

96
ПСД003В1
03.05.94

Час підвищення кваліфікації з відривом від роботи, якщо до направлення на підвищення кваліфікації працівник працював у державному органі 

97
ПСД003Г1
03.05.94

Час військової служби у Збройних Силах та в інших військових формуваннях 

98
ЗЧК030М1
28.02.91

Зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років 

99
ЗПВ026А2
15.11.96
02.11.2000
У порядку, визначеному колективним договором, власник або уповноважений ним орган у разі простою підприємства з не залежних від працівників причин може надавати відпустку без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням. (Згідно з роз'ясненням Міністерства праці та соціальної політики, наданим Пенсійному фонду України, зазначений період відпустки зараховується до загального трудового стажу (лист N 02-266/7-201з)) 

100
ЗПП501А1
12.07.2001

Прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку 

101
ЗПП501Г1
12.07.2001

Працівникам, які не мають вислуги 20 років, якщо стаж служби в органах прокуратури становить не менше 10 років, після досягнення чоловіками 55 років при загальному стажі роботи 25 років і більше, а жінками - 50 років при загальному стажі роботи 20 років і більше 

102
КЗП084В1
18.09.98

У порядку, визначеному колективним договором, власник або уповноважений ним орган у разі простою підприємства, установи, організації з не залежних від працівників причин може надавати відпустку без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням. До загального стажу роботи враховується весь період перебування у таких відпустках. До стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, зараховується лише місячний термін цієї відпустки в календарному році (лист Мінпраці від 26.12.2000 N 01-3/3131-02-6) 

103
ЗСД034В4
22.03.2001

Помічник-консультант народного депутата України, який зараховується до штату Секретаріату Верховної Ради України або виконавчого органу місцевого самоврядування, на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" 

104
ЗМС021І1
07.06.2001

Посадові особи місцевого самоврядування, які досягли встановленого цим Законом граничного терміну перебування на службі в органах місцевого самоврядування, віку та за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу служби в органах місцевого самоврядування чи державної служби - не менше 10 років 

105
ЗМС021К1
07.06.2001

Посадовим особам місцевого самоврядування, які працювали на виборних посадах в органах місцевого самоврядування 8 років і більше, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років призначається пенсія відповідно до цього Закону незалежно від того, де вони працювали перед призначенням пенсії 

106
ЗШП001А1
02.09.2008

Працівники, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівники шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівники державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та члени їх сімей 










13PAGE 15


13PAGE 14215


13PAGE 15


13PAGE 141015


13PAGE 15


13PAGE 1414315


13PAGE 15


13PAGE 1423815



Етапи реалізації дистанційної форми вивчення дисципліни
„Соціальне страхування”

Теоретична підготовка
(за планом кожної теми на основі конспекту лекції та
рекомендованої літератури)

Р
Е
А
Л
І
З
У
Є
Т
Ь
С
я

у

ф
о
р
м
і

Практична підготовка
(шляхом вирішення спеціально виділених по кожній темі
завдань та ситуацій та індивідуальних навчально-дослідних завдань (ІНДЗ))

Виконання:
- теоретичної частини контрольної роботи;
- реферативних доповідей

Оцінювання результатів вивчення дисципліни
(через поточний (модульний) та підсумковий контроль
знань завдання для якого
наведені в посібнику по
кожному з модулів)

Виконання:
- практичної частини контрольної роботи;
- розв’язання окремих задач та ситуацій;
- виконання ІНДЗ

Виконання:
- підсумкового контролю знань;
- поточного (модульного)
та підсумкового контролю знань*



І



ІІ



ІІІ

Соціальний захист

Соціальне забезпечення

Соціальне страхування

Соціальна допомога

Параметри

джерела
формування фінансових ресурсів

форми
виплат

спосіб
реалізації

принципи організації та функціо-нування

- податки;
- неподаткові надходження до бюджету

- страхові внески роботодав-
ців і застрахованих осіб;
- бюджетні асигнування

виключно бюджетні
кошти

дотримання законодавчо зат-верджених соціальних норма-тивів

- гарантування мінімальних доходів застрахованій особі;
- визначення міри соціальних гарантій з урахуванням ресур
сних можливостей суспільства

- безеквівалентність
страховим внескам;
- безоплатність

грошові компенсації робото-давцям

матеріальне забезпечення та соціальні послуги застрахова-ним особам

грошові виплати будь-яким фізичним особам

- житлові субсидії;
- пільги окремим громадянам

- пенсійне;
- з тимчасової непрацездатнос-ті;
- на випадок безробіття;
- від нещасного випадку на виробництві

- виплати малозабезпеченим;
- виплати сім'ям з дітьми;
- утримання пристарілих та інвалідів

Соціальне страхування

страхові ознаки

Відповідність страхового забезпе-
чення сплаченим страховим внескам

Вірогідне прог-нозування масш-
табів соціальних ризиків


Обмеженість в часі ризикової події

Компенсація соціальних ризиків

спосіб втілення

Планування дохідної й видаткової частин бюджету Фондів соціального страхування.
Актуарні розрахунки страхових тарифів.
Оптимізація розмірів матеріального забезпечення застрахованих осіб

Можливість точного розрахунку частини втраченого заробітку, обумовленого проявами соціальних ризиків

Виплати допомог:
- з тимчасової непрацездатності
внаслідок хвороби;
- по безробіттю;
- з тимчасової непрацездатності
внаслідок нещасного випадку на ви-робництві та профзахворювань;
Виплата пенсій

Визначення періоду дії
на людину
соціально-ризикової ситуації

результат функціонування

Гарантоване матеріальне забезпечення осіб, які втратили працездатність у зв’язку з виходом на пенсію чи не мали її у працездатному віці


Збереження й повне відновлення працездатності активної частини населення

Соціальне страхування

Державне
(загальнообов'язкове)

Приватне
(добровільне)

Гарантується дер-жавою та страхови-ми внесками робо-тодавців і найма-них працівників

Забезпечується внесками доб-ровільно застра-хованих осіб

функціональні ознаки

Єдиний підхід до встановлення стра-хових тарифів і визначення страхових внесків.
Одночасний прояв елементів страху-вання і перерозподілу доходів страхо-виків.
Можливість охоплення системою со-ціального страхування всього працюю-чого населення країни.
Законодавче регулювання масштабів фінансування виконання зобов'язань в системі соціального страхування.

+


+


+


-

Тісний зв'язок між внеском застрахованої особи і соціальним ризиком.
Страхові внески диференційо- вані в залежності від фізіоло-гічного чи соціально-економіч-ного стану застрахованої особи.
Високі адміністративні
витрати.
Наявність ризику імітування страхових випадків

+


+




-

-

Мета практичної роботи студентів полягає в набутті навичок обчис-лення розмірів Єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та розрахунку розмірів окремих видів матеріального забезпе-чення та соціальних послуг в системі соціального страхування та пенсійного забезпечення.
Для успішного засвоєння практичної частини вивчення дисципліни наведено методичні рекомендації по розв’язанню типових задач в розрізі тем по яких передбачене виконання практичних завдань та ситуацій.
Студенти заочної форми навчання виконують вибірковий блок завдань (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Рекомендовані завдання для виконання студентами заочної форми навчання
Тема заняття
№ практичних завдань

Тема 4. Управління коштами соціального страхування
4.1, 4.2.1, 4.3.1, 4.4.1, 4.5.1, 4.6, 4.9, 4.11, 4.13.1, 4.14

Тема 5. Страхування тимчасової втрати працездатності
5.1.2, 5.2.2, 5.3.2, 5.4, 5.5.1, 5.6.3, 5.8.1, 5.9

Тема 7. Страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
7.1.1, 7.2.3, 7.3.3, 7.4.1, 7.5.2 7.6.4, 7.7,1, 7.8.3

Тема 8. Страхування на випадок безробіття
8.1.1, 8.2.1, 8.3.2, 8.4.4, 8.5.3, 8.6.5, 8.7, 8.8

Тема 9. Державне пенсійне страхування
9.1.1, 9.2.1, 9.3, 9.4, 9.5.1, 9.6.2, 9.7, 9.8.1, 9.9.1, 9.10.1, 9.11.1

Тема 10. Недержавне пенсійне страхування
10.1.3, 10.2.2, 10.3.1


Для розв’язання окремих задач необхідним є використання інформації про розміри діючих державних соціальних стандартів, зокрема мінімальна заробітна плата, середня заробітна плата в галузях економіки, мінімальна пенсія за віком тощо. Зважаючи на той факт, що їх розміри постійно змінюються в задачах наводяться дані станом на 2011 р., і щоб не вводити надалі користувачів посібника „в оману”, відмічаються як „умовні”.

Метою лекційного курсу є надання стислого варіанту матеріалів кожної з тем передбачених навчальною програмою дисципліни.
Конспективний варіант лекцій являє собою узагальнення діючої нормативної бази в сфері соціального страхування та наукових досліджень визнаних фахівців в даній сфері.
В кінці кожної лекції наводяться контрольні питання для обговорення, які мають стати орієнтиром для дискусійного обговорення матеріалів тем під час практичних (семінарських) занять.

1993 р. – Концепція со-ціального забезпечення населення в Україні

2004 – 2007 рр. – Проекти Законів України "Про медичне страхування"

Фонд медичного страхування

2001 р. – Закон України "Про загальнообов’язко-ве державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витрата-ми зумовленими народженням та похованням"

2000 р. – Закон України "Про загально-обов’язкове державне соціальне страху-вання на випадок безробіття"

1999 р. – Закон України "Про загально-обов’язкове державне соціальне страху-вання від нещасного випадку на вироб-ництві та професійного захворювання, що спричинило втрату працездатності"

1998 р. – Закон України "Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування"

Фонд соціального страху-вання з тимчасової втрати працездатності

Фонд соціального страху-вання на випадок безробіття

Фонд соціального страху-вання від нещасних випад-ків на виробництві та про-фесійних захворювань України

Розвиток
соціального страхування в Україні



Учбові
центри - 3

Районні ЦЗ - 397

Міські районні ЦЗ - 63

Районні ЦЗ в місті - 26

Міські
районні -3

Учбовий центр - 1

Районні -11

Міські ЦЗ - 8

Інститут підготовки кадрів ДСЗУ - 1

Міські ЦЗ - 99

Кримський республіканський центр зайнятості - 1

Районні ЦЗ
м. Києва - 10

Міські центри зайнятості - 2

Обласні центри зайнятості - 24

Державний центр зайнятості

Соціальні ризики

за змістом

нестрахові

страхові

за видами

бідність;
самотність;
сирітство;
малозабезпеченість;
інвалідність,
виникнення якої не пов'язане з
виробничим
процесом;
втрата
годувальника;
виховання дітей.

хвороба;
старість;
безробіття;
трудове
каліцтво;
професійне
захворювання;
народження
дитини.

Небезпека виклика-на непередбачени-ми витратами у зв’язку з випадковими обставинами економічної діяльності

Обставини, що пору-шують нормальну життєдіяльність осо-би, наслідок якої во-на не може подолати самостійно

Є об'єктом соціального страхування

Фінансування забезпечується розподілом грошових фондів між учасниками

за причинами виникнення

біологічні

економічні

виробничі

соціальні

Забезпечуються через соціальні допомоги

Фінансування базується на державній підтримці

Функції соціального страхування

Розподільна

Контрольна

Реалізуються через підфункції

Економічна

Захисна

Компенса-ційна

Відтворю-вальна

Перерозпо-дільча

Стабілізу-юча

Наслідком прояву є

- формування грошових фондів;
- забезпечення необхідної структури трудових ресурсів;
- вирівнювання життєвого рівня соціальних груп населення;
- зменшення розриву в рівнях матеріального забезпечення працюючих і непрацездатних громадян

підтримка матеріального рівня застрахованого, якщо звичайне джерело доходу стає для нього недоступним

відшкодування збитку з втрати працездатності і збитку здоров'я за допомогою матеріального відшкодування втрати заробітку

забезпечення застрахованим покриття усіх витрат, достатніх для нормального відтворювального циклу, у випадку хвороби, старості, інвалідності, вагітності, безробіття тощо

поділ матеріальної відповідальності за соціальні ризики між застрахованими, роботодавцями і державою

узгодження інтересів соціальних суб'єктів в процесі життєдіяльності найманих працівників

Паритетність представників усіх суб’єктів загальнообов’язкового державного соціального страхування в управлінні загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням

Цільове використання коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування

Забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, визначений законом, шляхом надання соціальних виплат та допомог

Державні гарантії реалізації застрахованим громадянам своїх прав

Солідарність та субсидування

Обов’язковість фінансування страховими фондами витрат, пов’язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг

Надання права отримання виплат по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю

Законодавче визначення умов і порядку проведення загальнообов’язкового державного соціального страхування

Обов’язковість страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, громадян суб’єктів підприємницької діяльності

ПРИНЦИПИ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО
ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ

Формування коштів соціального страхування

ФОНДИ
СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ

Управління і конт-роль в сфері соціаль-ного страхування

Використання коштів соціального страхування

Страхувальники (роботодавці

Застраховані особи (наймані працівники)

Держава

Фінансування соціаль-них послуг в системі со-ціального страхування

Страхові внески

Перерозподіл державних фінансових ресурсів

Забезпечення здійснення соціального захисту на регіональному рівні

Застраховані особи

Інші громадяни

Територіальні відділен-
ня страхових фондів

Спеціальні устано-ви та організації

Перевірка напрямків використання фінансових ресурсів фондів соціального страхування

Міністерства
та відомства

Контролюючі фінансові органи

Страхувальники

Застраховані особи

створюють базу для обчислення страхових внесків

оподаткову-ваний дохід

витрати на оплату праці

Страховий тариф

Страховий внесок

Х

Страховики

=

Страхові виплати

Суб'єкти
соціального страхування

обумовлює наявний

Страховий випадок

виникає при наявності

Соціального
ризику

Об'єкт
соціального страхування

Фінансова основа діяльності страховика

Страховий
випадок

тимчасова
непрацездатність

безробіття

професійне захворювання

інвалідність

нещасний випадок на виробництві

вагітність і пологи

смерть
годувальника

досягнення
пенсійного віку

хвороба

Соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві


Пенсійне страхування

Соціальне страхування з тимчасової
непрацездатності

Соціальне страхування на випадок безробіття

ПЕНСІЙНИЙ ФОНД
ФОНД СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ПО ТИМЧАСОВІЙ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ
ФОНД СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ
ФОНД СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ
НА ВИРОБНИЦТВІ

Страхові внески – шляхом сплати Єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

роботодавці – відносяться на валові витрати

наймані працівники – зменшують оподатковуваний дохід

добровільні внески та інші надходження, отримання яких не суперечить законодавству

благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб

капіталізовані платежі у випадках ліквідації страхувальників

доход, одержаний від тимчасово вільних коштів Фондів на депозитних рахунках

суми, не прийнятих до зарахування витрат страхувальників та пені, штрафи і інші фінансові санкції

кошти, від стягнення штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці

суми адміністративних штрафів, накладених на посадових осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків

асигнування із Державного бюджету України

інші надходження відповідно до законодавства

форми вираження

- закони України;
- укази Президента;
- накази міністерст-ва праці та соціаль-ного захисту;
- інструкції, листи та методичні розробки правлінь ФСС;
- облікова інформа-ція про учасників системи соціального страхування.

- страхові тарифи;
- страхові внески в розріз платників та видів соціального страхування;
- розміри матеріаль-
ного забезпечення та соціальних пос-луг застрахованим особам;
- адміністративні витрати ФСС.

- планування обсягів фінан-сових ресурсів системи;
- формування бюджетів ФСС;
- перерозподіл страхових коштів для фінансування соціального захисту;
- державний контроль за використанням коштів ФСС;
- функціонування наглядо-вих рад за діяльністю орга-нів соціального страхуван-ня.

Нормативно- правове та інформаційне забезпечення


Фінансові важелі


Фінансові методи

засоби реалізації

Фінансовий механізм

Основні категорії і поняття теми: тимчасова втрата працездатності; фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; матеріальне забезпечення при тимчасовій витраті працездатності; допомога з тимчасової втрати працездатності ; допомога з вагітності та пологів; допомога на поховання; допомога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; фінансування оздоровчих заходів; заява-розрахунок.

Основні категорії і поняття теми: тимчасова втрата працездатності; фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; матеріальне забезпечення при тимчасовій витраті працездатності; допомога з тимчасової втрати працездатності ; допомога з вагітності та пологів; допомога на поховання; допомога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; фінансування оздоровчих заходів; заява-розрахунок.

Основні категорії і поняття теми: тимчасова втрата працездатності; фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; матеріальне забезпечення при тимчасовій витраті працездатності; допомога з тимчасової втрати працездатності ; допомога з вагітності та пологів; допомога на поховання; допомога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; фінансування оздоровчих заходів; заява-розрахунок.

Основні категорії і поняття теми: соціальні ризики; функції та взаємозв’язки в системі державного соціального страхування; страховий внесок; страхувальники; застраховані особи; страховики; страховий випадок; база для обчислення страхових внесків; страхові виплати; фінансові методи; фінансові важелі.



Основні категорії і поняття теми: соціальні ризики; функції та взаємозв’язки в системі державного соціального страхування; страховий внесок; страхувальники; застраховані особи; страховики; страховий випадок; база для обчислення страхових внесків; страхові виплати; фінансові методи; фінансові важелі.



Основні категорії і поняття теми: континентальна, англосаксонська, скандинавська та південно-європейська моделі соціального страхування; законодавча база в сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування; сучасні проблеми розвитку державного соціального страхування.

Основні категорії і поняття теми: соціальні ризики; функції та взаємозв’язки в системі державного соціального страхування; страховий внесок; страхувальники; застраховані особи; страховики; страховий випадок; база для обчислення страхових внесків; страхові виплати; фінансові методи; фінансові важелі.



Основні категорії і поняття теми: управління соціальним страхуванням; державні цільові позабюджетні фонди; Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; фінансові санкції за порушення норм справляння ЄСВ; державний реєстр страхувальників; державний реєстр застрахованих осіб.

Основні категорії і поняття теми: соціальні ризики; функції та взаємозв’язки в системі державного соціального страхування; страховий внесок; страхувальники; застраховані особи; страховики; страховий випадок; база для обчислення страхових внесків; страхові виплати; фінансові методи; фінансові важелі.



Основні категорії і поняття теми: соціальний захист, соціальне страхування, соціальна допомога, соціальне забезпечення, загальнообов’язкове (державне) соціальне страхування, добровільне (приватне) соціальне страхування; принципи соціального страхування

Засоби активізації роботи студентів мають на меті заохотити сту-дентів до вивчення окремих тем дисципліни працюючи в колективі.
Однією з найбільш прийнятних форм такої роботи є ділові ігри (перелік та умови наводяться).

Метою контролю набутих знань і вмінь є перевірка досягнутого рівня засвоєння студентами змісту як окремих тем, так і всієї дисципліни, під час аудиторних занять та самостійної роботи.
Поточний (модульний контроль) здійснюється тільки для студентів денної, включаючи дистанційну, форми навчання у формі тестування (перелік надається) та виконання контрольної роботи. До свого складу контрольна робота включає теоретичну частину - 2 питання (перелік надається) та практичну частину – 2 задачі (по аналогії із задачами, які розв’язувалися під час аудиторних занять – частина 2 посібника.
Поточний контроль знань і вмінь студентів заочної, включаючи дистанційну, форми навчання роботи здійснюється у формі індивідуальної контрольної роботи, яка виконується за варіантами (перелік надається), що включають до свого складу 2 теоретичних питання та 1 практичне завдання.
Підсумковий контроль, як для студентів денної, так і для студентів заочної форми навчання, відбувається у форми письмового іспиту, або тестового іспиту з використанням комп’ютерних технологій

Мета самостійної роботи студентів полягає в набутті навичок самостійного опрацювання матеріалів навчальної дисципліни.
Для студентів денної форми навчання реалізація запропонованих елементів самостійної роботи є доповненням до тих знань і вмінь, які набуваються під час аудиторних занять.
Для студентів заочної форми навчання, а також студентів денної форми, які мають індивідуальний графік навчання, тобто навчаються дистанційно, - основною формою засвоєння навчальної дисципліни.
Для успішного самостійного вивчення дисципліни запропоновано ряд, як теоретичних, так і практичних, завдань, алгоритм вибору варіантів, окремих з яких наведено в табл. 3.1.

Студенти денної форми навчання виконують:
А) реферативні доповіді по запропонованих або самостійно обраних (попередньо погоджених з ведучим викладачем) проблемних напрямах (за власним бажанням);
Б) індивідуальне навчально-дослідне завдання (за самостійно обраним і погодженим з ведучим викладачем варіантом).

Студенти денної (дистанційної) форми навчання, які мають індивідуальний графік навчання, після завершення етапу самопідготовки, в кінці кожного модуля, здають (в електронному або друкованому вигляді) викладачеві письмову роботу, в якій виконано:
А) реферативні доповіді по запропонованих або самостійно обраних (попередньо погоджених з ведучим викладачем) проблемних напрямах (2 доповіді в розрізі кожного модуля);
Б) розв’язки задач (2 задачі по кожній із запропонованих тем);
В) результати самостійно розв’язаних тестових завдань (20 тестів в розрізі кожного модуля).
При цьому, обов’язковим є присутність студента на модульній контрольній роботі та здача, в кінці семестру, індивідуального навчально-дослідного завдання.

Студенти заочної (дистанційної) форми навчання перед