Ohorona pratci

Зміст

ЛЕКЦІЯ 1 Економічні і законодавчі питання
охорони праці........................................................................ 5
1 Соціально-економічне значення заходів з
охорони праці ..................................................................... 5
2 Заходи з охорони праці як найважливіша
складова частина економічного і соціального
розвитку підприємства ................................................. 9
3 Фінансування й облік витрат на заходи з
охорони праці .................................................................. 10
4 Основні законодавчі акти і документи щодо
охорони праці ................................................................... 14
ЛЕКЦІЯ 2 Охорона праці в машинобудуванні....... 26
1.Безпека праці в ливарному виробництві................... 27
2. Безпека праці при ковальсько-пресових.
роботах, термічній обробці, при зварюванні
і паянні................................................................................... 31
3. Організація безпечної роботи при механічній
обробці матеріалів, безпека в гальванічних цехах............. 37
4. Особливості безпеки автоматизованих ліній
і робото-технічних комплексів.............................................. 39
5. Безпека праці при складальних і фарбувальних
роботах................................................................................. 44
ЛЕКЦІЯ 3 Охорона праці в хімічній промисло-
вості...................................................................................... 50
1 Гігієна праці і виробнича санітарія в хімічній
промисловості................................................................................ 50
2 Токсичність хімічних речовин, промислові
отрути. Хімічні опіки та їх попередження........................... 52
3 ЗІЗ. Запобіжні пристосування............................................... 54
4 Вибухова та пожежна небезпека матеріалів і
речовин........................................................................................ 57
5 Безпека праці в хімічних лабораторіях, на дослідних
установках.................................................................................59
6 Безпека систем, які працюють під тиском...........................60
7 Безпека ремонтних і очисних робіт.................................. 64
ЛЕКЦІЯ 4 Охорона праці в будівництві.................... 78
1 Вимоги безпеки в організації будівництва і
виконання робіт.........................................................................79
2 Безпека організації будівельного майданчика.....................81
3 Безпека основних видів будівельно-монтажних
робіт...........................................................................................84
4 Безпека робіт при експлуатації будівельних
машин і механізмів...................................................................93
5 Безпечна експлуатація будівельного оснащення.............. 96
6 Санітарно-побутове забезпечення працюючих
на будівельному майданчику................................................. 99
7 Організація першої допомоги потерпілим на
будівельному майданчику .................................................. 100
8 Пожежна безпека на будівельному майданчику ............... 102
ЛЕКЦІЯ 5 Охорона праці в адміністративних
будівлях і приміщеннях..........................................................107
1 Характеристика адміністративних будівель та
приміщень.............................................................................. ... 108
2 Основні нормативні вимоги з улаштування
адміністративних приміщень.............................................. ..109
3 Аналіз стану охорони праці в
адміністративних приміщеннях................................................110
3.1 Техніка безпеки
3.2 Промислова санітарія
3.3 Пожежна безпека
4 Розроблення заходів щодо забезпечення безпечних умов
праці в адміністративних приміщеннях................................ 119

6 Приклади розв’язання типових задач з курсу...... .....123

ЛЕКЦІЯ 1
Тема. Економічні і законодавчі питання охорони праці
План
1 Соціально-економічне значення заходів з охорони праці.
2 Заходи з охорони праці як найважливіша складова частина економічного і соціального розвитку підприємства.
3 Фінансування і облік витрат на заходи з охорони праці.
4 Основні законодавчі акти і документи щодо охорони праці.
Список літератури
1. КЗпП України.
2. Закон України "Про охорону праці".
3. Закон України „Про обов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності”.

1 Соціально-економічне значення заходів з охорони праці
Кошти, які витрачаються на поліпшення умов праці, розроблення і здійснення заходів з профілактики виробничого травматизму, професійних захворювань, крім великого соціального ефекту, дають і вагомі економічні результати. Складовими цих результатів можуть бути:
- збільшення періоду професійної активності працівників;
- зростання продуктивності праці;
- скорочення втрат, пов'язаних з травматизмом і професійними захворюваннями;
- зменшення плинності кадрів;
- скорочення витрат на пільги і компенсації.
За сприятливих умов праці працездатність людини підвищується тому, що не витрачаються зайві зусилля на захист організму від дії несприятливих факторів. Крім того, більш ефективно використовується робочий час за рахунок зменшення втрат його через тимчасову непрацездатність працівників. За рядом експертних оцінок загальна захворюваність працюючого населення, приблизно на 25-30% пов'язана з несприятливими умовами праці на робочому місці.

Втрати робочого часу через тимчасову непрацездатність становлять від 2,5% річного фонду часу на підприємствах із задовільними умовами праці та до 5-10% на підприємствах із незадовільним умовами праці.
Існують експертні дані, що раціональний комплекс заходів, спрямований на поліпшення умов праці, може забезпечити приріст продуктивності праці на 15-20%.
За даними численних досліджень:
Найменування заходу
Зростання продуктивності праці, %

Природне освітлення
10

Улаштування раціонального штучного освітлення
6-13

Правильна організація робочого місця
скорочення браку до 25%

Продумане використання музики
21

Раціональне забарвлення приміщення
12-14

Зниження шуму до допустимих меж
25

Зниження високої температури повітря в приміщенні із 26-30 `С до 18`С
50-80


Існуючі зараз методики визначення економічної ефективності заходів з поліпшення умов праці мають загальні основи і призначені для вирішення двох типів завдань:
1 Визначення економічного збитку, спричиненого підприємству і суспільству в цілому виробничим травматизмом, професійними захворюваннями, плинністю робочої сили.
2 Власне розрахунок економічної ефективності заходів, направлених на поліпшення умов праці.
Методики для визначення збитку від захворюваності і травматизму відрізняються одна від одної повнотою врахування втрат.
У загальному випадку збиток від виробничого травматизму складається:
1 - із втрат підприємств,
2 –із втрат фонду соціального страхування.
Збиток підприємству, на якому відбувся нещасний випадок, може бути оцінений через такі показники (грн):
- втрати через простої технологічного устаткування при непрацездатності персоналу;
- втрати доходу підприємства через зниження обсягу продукції, що випускається;
- витрати на відновлення і ремонт устаткування, транспортних засобів та інше, які були зруйновані внаслідок нещасного випадку ;
- втрати виробництва в результаті браку;
- витрати на заробітну плату особам, які брали участь у порятунку і наданні першої медичної допомоги потерпілим і в ліквідації наслідків нещасного випадку;
- витрати, пов'язані з розслідуванням нещасного випадку, із запрошенням експертів, спеціалізованих лабораторій;
- втрати від зниження продуктивності праці після повернення потерпілого на виробництво;
- витрати, пов'язані з підбором і додатковим навчанням персоналу, що замінює потерпілого;
- виплата додаткової допомоги потерпілому при переведенні його на інвалідність або сім'ї потерпілого у разі його смерті.
Витрати фонду соціального страхування характеризуються такими показниками (грн):
відшкодування збитків працівникові або його сім’ї у разі загибелі;
повний обсяг необхідної медичної та реабілітаційної допомоги;
навчання та перекваліфікація за неможливості виконувати попередню роботу.
Ефективність заходів з поліпшення умов праці може бути оцінена порівнянням умов праці та наслідків їх впливу на працездатність і здоров'я людини до та після впровадження заходів.
Економічний ефект при цьому досягається завдяки:
- підвищенню продуктивності праці за рахунок збільшення працездатності і зниження стомлюваності персоналу завдяки поліпшенню умов праці;
- зниженню трудомісткості продукції внаслідок зменшення витрат праці на робочому місці (скорочення зайвих зусиль і рухів);
- збільшення ефективного фонду робочого часу внаслідок скорочення цілоденних втрат через тимчасову непрацездатність від виробничих травм та професійних захворювань;
- ефективного використання устаткування через скорочення внутрішньозмінних і цілоденних втрат робочого часу.
Річний економічний ефект визначається шляхом порівняння отриманої економії із приведеними витратами на здійснення заходів.

2 Заходи з охорони праці як найважливіша складова частина плану економічного і соціального розвитку підприємства

Основним документом, що визначає взаємовідносини власника та трудового колективу в галузі економічного і соціального розвитку підприємства є колективний договір.
Колективні договори укладаються щорічно профспілковим комітетом від імені трудового колективу та власником (або його представником).
Основними розділами колективного договору є:
1 Виконання плану економічного і соціального розвитку підприємства.
2 Впровадження досягнень науки і техніки.
3 Оплата і нормування праці.
4 Підвищення кваліфікації працівників.
5 Забезпечення дисципліни праці.
6 Охорона праці.
7 Соціальне страхування.
8 Умови праці і побуту жінок, які виховують дітей.
9 Житлово-побутові умови працівників.
10 Культурно-виховна і спортивно-масова роботи.
До колективного договору додається окремим документом угода власника і профспілки про виконання номенклатурних заходів з охорони праці та перелік працівників, яким встановлена видача спеціальних харчів і спецодягу.
Номенклатурні заходи можуть враховувати:
1 Модернізацію технологічного, підйомно-транспортного та виробничого устаткування.
2 Впровадження автоматичного і дистанційного керування устаткуванням.
3 Впровадження системи автоматичного контролю і сигналізації (за наявності або можливості виникнення небезпечних і шкідливих виробничих факторів) та блокувальних пристроїв.
4 Впровадження технічних пристроїв, що забезпечують захист працюючих від ураження електричним струмом.
5 Улаштування запобіжних і захисних пристосувань для безпечної експлуатації систем, що працюють під тиском.
6 Нанесення знаків безпеки.
7 Створення нових і реконструкція існуючих вентиляційних систем.
8 Зниження рівнів шуму, вібрації, ультразвуку, іонізації та інших шкідливих випромінювань.
9 Доведення природного і штучного освітлення на робочих місцях до нормованих значень.
10 Улаштування тротуарів, переходів, тунелів, галерей, на території підприємства.
11 Улаштування місць організованого відпочинку і обігріву працюючих, а також укриттів від сонячного проміння і атмосферних опадів.
12 Організація кабінетів, куточків, пересувних лабораторій з охорони праці, придбання необхідних приладів і апаратури.
13 Видання та придбання необхідної нормативно-технічної документації з охорони праці.

3 Фінансування й облік витрат на заходи з охорони праці

Перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової супроводжується руйнуванням колишніх управлінських зв'язків, у тому числі і в питаннях охорони праці.
Основним суб'єктом господарської діяльності, у тому числі і в питаннях профілактики травматизму, стало саме підприємство, яке позбавилося допомоги, яку надавали йому раніше державні органи управління.
Замість колишніх механізмів і структур, що організовували цю роботу, не були визначені і сформовані їх наступники.
За діючим до недавнього часу законодавством всі витрати, пов'язані з нещасними випадками, несло те підприємство, де цей випадок стався.
Через обмежені фінансові можливості малих і середніх підприємств, вони в ситуації майбутніх виплат могли просто само ліквідовуватися, залишивши напризволяще потерпілих та їх сім'ї.
Навіть великі підприємства, з підвищеним рівнем професійного ризику (вугільні, гірничодобувні, хімічні), часто були не в змозі нести весь тягар виплат потерпілим на виробництві або їх сім'ям.
Для забезпечення надійного захисту працівників, потерпілих на виробництві, в Україні 23 вересня 1999 року був прийнятий Закон України «Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, що призвели до втрати працездатності».
Цей закон створює систему державного страхування для надійного захисту працівників.
При цьому система індивідуального (безпосередньо підприємствами) відшкодування збитків потерпілому замінюється новою системою, аналогічною до систем розвинених європейських країн.
Операції з соціального страхування працівників здійснює Фонд соціального страхування – некомерційна самокерована організація.
До складу правління фонду належать:
1 Представники держави.
2 Застраховані працівники.
3 Роботодавці
( по 15 представників від кожної сторони (всього 45 чоловік)).
У компетенції фонду зосереджені:
1 Питання профілактики травматизму.
2 Медична, соціальна і професійна реабілітація потерпілих.
3 Відшкодування заподіяного збитку.
Процедура страхування працівників здійснюється в без особистій формі. Сам факт прийому на роботу або до навчальної установи людини свідчить про те, що вона застрахована.
Для юридичних і фізичних осіб, що використовують найману працю, необхідно в десятиденний термін після отримання свідоцтва про державну реєстрацію про підприємницьку діяльність або після укладення трудового договору з першим з найманих працівників, пройти реєстрацію у відділенні фонду.
Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку можуть застрахуватися:
1 Священнослужителі.
2 Особи, що забезпечують себе роботою самостійно.
3 Громадяни – суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно із законом нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання стає страховим випадком.
При настанні страхового випадку Фонд зобов'язаний:
1 Відшкодувати збиток, заподіяний працівнику, або у разі його смерті відшкодувати його сім'ї:
- допомогу з тимчасової непрацездатності;
- одноразову допомогу при стійкій втраті працездатності або смерті потерпілого;
- щомісячну суму в разі часткової або повної втрати працездатності, що компенсує втрачену частину заробітку;
- пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

2 Організувати похорони загиблого і сплатити всі витрати.

3 Забезпечити потерпілому повний обсяг необхідної медичної допомоги.

4 Провести навчання і перекваліфікацію потерпілого за неможливості виконувати колишню роботу.
Таких виплат тим менше, чим нижчий виробничий травматизм. Тому для профілактики травматизму Фонд, в особі страхових експертів фонду:
- надає допомогу підприємствам у створенні і реалізації системи управління охороною праці;
- перевіряє стан профілактичної роботи;
- бере участь у розслідуванні нещасних випадків і професійних захворювань.

Фінансування фонду соціального страхування здійснюється за рахунок:
- внесків роботодавців;
- прибутку, отриманого від тимчасово вільних коштів фонду на депозитних рахунках;
- коштів, отриманих від стягнення штрафів з підприємств і працівників, винних у порушенні нормативів охорони праці;
- добровільних внесків.
Закон передбачає диференціацію тарифів внесків роботодавців залежно від класу професійного ризику виробництва та рівня травматизму.
На 2001 рік середній тариф внеску для господарських організацій дорівнював 0,32% від річного фактичного об'єму реалізованої продукції.
Для бюджетних організацій – 0,2% від річної суми фонду оплати праці, що підлягає прибутковому оподаткуванню з громадян.

4 Основні законодавчі акти і документи у галузі охорони праці

Основні положення з охорони праці закріплені в нині діючій Конституції, в Законі України "Про охорону праці", Кодексі законів про працю України.
Стаття 43 Конституції свідчить: „Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці”
У Законі України "Про охорону праці" у статті 4 викладені основні принципи державної політики у галузі охорони праці, а саме:
1 - пріоритет життя і здоров'я працюючих;
2 - повна відповідальність власника за створення безпечних та здорових умов праці;
3 - комплексне вирішення задач охорони праці на підставі національних програм, із урахуванням напрямів економічної і соціальної політики;
4 - соціального захисту трудящих, повної компенсації збитку особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і від профзахворювань;
5 - встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності.
В Законі даються гарантії прав громадян на охорону праці, організацію охорони праці на виробництві, стимулювання охорони праці.
Розкриваються положення державного управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці, відповідальність працюючих і власників за порушення законодавства про охорону праці.
Зокрема, Законом регламентована видача працівникам спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, змиваючих та знешкоджуючих засобів.
Відповідно до нього на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних в несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безкоштовно, за встановленими нормами, спецодяг, спецвзуття й інші засоби індивідуального захисту, змиваючі і знешкоджуючі засоби.
Власник зобов'язаний організувати зберігання, сушіння, прання, чистку, знепилення, дезинфекцію, дегазацію, дезактивацію і ремонт виданого працівникам спецодягу, спецвзуття й інших засобів індивідуального захисту.
Видача замість спецодягу і спецвзуття матеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється.
Питанням охорони праці в Кодексі законів про працю (КЗпП) присвячена глава 11 Кодексу.
Стаття 153 "Забезпечення здорових і безпечних умов праці".
Зокрема:
- забезпечення здорових і безпечних умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Власник або уповноважений ним орган не може вимагати від працівника виконання робіт, пов'язаних з явною небезпекою для життя, а також в умовах, які не відповідних законодавству про охорону праці.
Стаття 154 "Дотримання вимог охорони праці при будівництві і експлуатації виробничих будівель, споруд і устаткування".
Стаття 155 - заборона введення в експлуатацію підприємств, які не відповідають вимогам охорони праці.
Стаття 157 - правила з охорони праці обов'язкові для власника або уповноваженого ним органу.
Стаття 159 - інструкції з охорони праці обов'язкові для працівників.
Стаття 162 - кошти на заходи по охороні праці.
Стаття 163 - видача спецодягу та інших засобів індивідуального захисту.
Стаття 165 - видача мила і знешкоджуючих засобів.
Стаття 166 - видача молока і лікувально-профілактичного харчування.
Стаття 167 - забезпечення працівників гарячих цехів газованою підсоленою водою.
Стаття 171 - обов'язки власника або уповноваженого ним органу з розслідування і обліку нещасних випадків на підприємствах.
Стаття 173 - матеріальна відповідальність підприємств, організацій, установ за шкоду, заподіяну працівникам ушкодженням їхнього здоров'я.

Трудовий договір (глава 3 КЗПУ)
Це угода між працівником і власником, відповідно до якої працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою із підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов'язується виплачувати працівнику зарплату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право укладати трудовий договір на одному або одночасно на декількох підприємствах, якщо інше не передбачене колективним договором або угодою сторін.
За термінами дії трудовий договір може бути:
1 - безстроковим, тобто укладається на невизначений термін;
2 - на певний термін за угодою сторін;
3 - укладеним на термін виконання певної роботи.
Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі.
Дотримання письмової форми є обов'язковим:
а) при організованому наборі працівників;
б) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
в) при укладенні контракту;
г) у разі, коли працівник наполягає на письмовій формі.
Укладення трудового договору оформляється наказом по підприємству або розпорядженням власника.
Для перевірки відповідності працівника роботі, яка доручається, при укладенні трудового договору може бути обумовлений угодою сторін випробувальний термін.
Випробувальний термін не встановлюється для:
- осіб, молодше 18 років;
- молодих фахівців;
- звільнених у запас із армії.
Випробувальний термін не може перевищувати 3 місяців, а в окремих випадках, за узгодженням з комітетом профспілки, - шести місяців.
Випробувальний термін під час приймання на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.
Власник має право розірвати трудовий договір у випадках:
а) змін в організації виробництва, скороченні чисельності або штату працівників, досягненні працівником пенсійного віку за наявності права на повну пенсію через старість;
б) при виявленні невідповідності працівника посаді, яку він займає;
в) систематичного невиконання працівником покладених на нього обов'язків;
г) прогулу (у тому числі відсутності на роботі більш 3 годин протягом робочого дня);
д) нез'явлення на роботі протягом більше ніж 4 місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності;
е) відновлення на роботі працівника, що раніше виконував цю роботу;
ж) появи на роботі в нетверезому стані або в стані наркотичного та токсичного сп'яніння.

Вихідна допомога
При припиненні трудового договору за обставинами:
- призов на військову службу;
- відмова працівника від переведення в іншу місцевість разом з підприємством;
- скорочення штату (до працевлаштування, але не більше 3 місяців за місцем колишньої роботи);
- із виходом на пенсію;
- невідповідності, що виявилася;
- відновлення на роботі;
Виплачується вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку.

Робочий час, робочий день, робочий тиждень
Стаття 50. Норма тривалості робочого часу.
Звичайна тривалість робочого часу не більше 40 год. на тиждень. Підприємства і організації можуть встановлювати меншу тривалість робочого часу при укладенні трудового договору.
Стаття 51. Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:
а) для працівників у віці 16-18 років - 36 годин на тиждень; 15-16 років (учнів у віці 14 років, якщо вони працюють у період канікул) - 24 години на тиждень.
Тривалість робочого часу для учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час не може перевищувати половини зазначеного вище часу.
б) для працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, не більше 36 годин на тиждень.
Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів.
Стаття 53. Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників, крім зазначених в ст.51, скорочується на 1 годину.
При роботі в нічний час тривалість роботи (зміни) скорочується на 1 годину.
Нічним вважається час з 22.00 до 6.00.
Забороняється залучати до роботи в нічний час:
1 - вагітних жінок і жінок, які мають дітей у віці до 3 років;
2 – осіб, молодше 18 років;
3 - робота жінок у нічний час не допускається, за винятком тих галузей, де це є особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід.
Існує обмеження понаднормових робіт. Власник може використовувати їх тільки у виняткових випадках:
1 - при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, запобігання стихійного лиха, ліквідації виробничої аварії або її наслідків;
2 - при проведенні суспільно-необхідних робіт з водо- постачання і газопостачання, опалювання, освітлення і т.п.;
3 - за необхідності закінчити почату роботу, якщо її зупинення може привести до серйозних втрат;
4 - за необхідності виконання навантажувально-розвантажувальних робіт для недопущення простою вагонів;
5 - для продовження роботи при нез'явленні змінника.
До понаднормових робіт забороняється залучати:
1 - вагітних жінок або жінок, що мають дітей у віці до 3 років;
2 – осіб, молодше 18 років;
3 - працівників, що навчаються в загальноосвітніх школах і ПТУ без відриву від виробництва в дні занять.
Жінок, що мають дітей до 14 років та дітей - інвалідів - тільки за їх згодою.
Понаднормові роботи - тільки з відома профспілкового комітету організації.
Обмеження вживання понаднормових робіт - 4 години протягом 2 днів підряд або не більше 120 годин на рік.

Час відпочинку
1 Перерва в роботі для відпочинку та приймання їжі - не більше 2 годин, як правило, через 4 години від часу початку роботи.
2 Вихідні дні 1 або 2 . Якщо 2, то загальним днем повинна бути неділя другий, як правило, підряд із загальним вихідним.
Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менше 42 годин.
Робота у вихідні дні забороняється.
За винятком випадків, перелічених вище. Підставою є наказ по підприємству.
Робота у вихідні дні компенсується угодою сторін: або наданням іншого дня відпочинку, або оплатою в подвійному розмірі.
3 Святкові дні:
1 січня - Новий рік
7 січня - Різдво
8 березня
1 і 2 травня
травня
28 липня( День Конституції)
24 серпня( День Незалежності)
Великдень
Трійця
4 Щорічні відпустки із збереженням роботи (посади) і зарплати.
Тривалість - не менше 15 робочих днів.
Молодше 18 років - один календарний місяць.
Додаткові відпустки надаються:
1 - працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці;
2 - працівникам, що мають великий стаж роботи на одному підприємстві;
3 - працівникам із ненормованим робочим днем;
4 - в інших випадках, передбачених законодавством.

Охорона праці жінок, підлітків і осіб із зниженою працездатністю
Для жінок існує перелік тяжких робіт і робіт із шкідливими умовами праці, де їхня праця не бажана, а також граничні норми перенесення вантажу(кг):
чоловіки юнаки жінки дівчата
50 10 15 5
- обмеження роботи жінок на роботах у нічний час;
- забороняється залучати вагітних жінок і жінок, які мають дітей у віці до 3 років до нічних, понаднормових робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження;
- обмеження залучення жінок, які мають дітей від 3 до 8 років до понаднормових робіт і направлення їх у відрядження;
- переведення на більш легку роботу вагітних і жінок, що мають дітей до 1,5 року;
- відпустки з вагітності і пологів 70 календарних днів до і після пологів;
- частково оплачувана відпустка за доглядом за дитиною до досягнення нею віку 2 років і без збереження зарплати до досягнення 3 річного віку;
перерви для годування дитини жінкам, що мають дітей до 1,5 року даються, крім загальної перерви, через кожні 3 години по 0,5 години кожний.


Охорона праці підлітків
Підлітки, тобто особи, що не досягли 18 років, у правах прирівнюються до дорослих, але мають деякі пільги.
При прийомі на роботу:
1 - вік повинен бути не менше 16 років, в окремих випадках за узгодженням з профспілковим комітетом підприємства - з 15 років;
2 - повинен вестися облік працівників, що не досягли 18 років;
3 - заборона залучати на тяжкі роботи (відповідно більше 10 і 5 кг) і зі шкідливими умовами праці та на підземні роботи. Існують списки таких робіт;
4 - заборона залучати до нічних і понаднормованих робіт;
5 - оплата праці при скороченому робочому дні повинна здійснюватися як за повний робочий день;
6 - щорічні відпустки працівникам, молодше 18 років, надаються в літній час або за їх бажанням в будь-який інший період року;
7 - обмеження звільнення працівників, молодше 18 років.
Для відома:
У США питаннями забезпечення безпеки праці на виробництві займається Управління з охорони праці.
Основне завдання при розслідуванні нещасного випадку полягає у відповіді на 2 запитання:
1 Хто несе відповідальність за нещасний випадок?
2 Як і в якому розмірі повинен бути відшкодований збиток?
Розмір компенсації за травму дуже сильно залежить від того, хто винен:
- якщо встановлена вина самого потерпілого, витрати на його лікування будуть компенсовані за рахунок страховки. На інші виплати йому розраховувати не слід;
- якщо встановлена вина власника, може настати кримінальна відповідальність. Але це відбувається дуже рідко. Головна увага покладається на матеріальну відповідальність за заподіяний збиток.
Інтереси потерпілого в даному випадку подає профспілка. Необхідність судового розгляду виникає дуже рідко через їх високу вартість. Частіше укладається угода замирення між підприємцем і потерпілим на умові виплат значних сум потерпілому.
Приклад:
Робітник - будівник отримав черепно-мозкову травму. Після проведеного лікування повна працездатність не відновилася і за висновком медиків далека від відновлення. Через суд була встановлена вина підприємця. За угодою робітнику одноразово виплачено 4,5 млн $+200 тис. $ щорічно довічно або до відновлення працездатності.


Тести для самоконтролю.
Серед запропонованих варіантів знайдіть та обґрунтуйте правильну відповідь:

1.1 У чому полягають позитивні результати поліпшення умов праці, розроблення і здійснення заходів щодо профілактики виробничого травматизму?
1 Збільшення періоду професійної активності працівників.
2 Зростання продуктивності праці.
3 Ліквідація втрат, пов'язаних із травматизмом і професійними захворюваннями.
4 Зменшення плинності кадрів.
5 Усі перелічені фактори.
1.2 Чому підвищується працездатність людини при сприятливих умовах праці?
1 Не витрачаються зусилля на захист організму від впливу несприятливих факторів.
2 Нормалізується температура тіла працівника.
3 Підвищується повітрообмін при диханні людини.
4 Поліпшується пам'ять людини.
5 Зменшується час реакції на небезпеку.
1.3 Яким документом визначаються взаємини власника і трудового колективу в галузі економічного і соціального розвитку підприємства?
1 Трудовим договором.
2 Колективним договором.
3 Конституцією України.
4 Законом України «Про охорону праці».
5 Правилами внутрішнього розпорядку.
1.4 Хто здійснює відшкодування збитку потерпілому від нещасного випадку на виробництві?
1 Власник підприємства.
2 Трудовий колектив.
3 Профспілкова організація.
4 Фонд соціального страхування.
5 Місцеві органи виконавчої влади.
1.5 За рахунок яких засобів здійснюється відшкодування збитку потерпілому?
1 Внесків роботодавця.
2 Прибутку, отриманого від тимчасово вільних засобів фонду соціального страхування на депозитних рахунках.
3 Засобів, отриманих від стягнення штрафів з підприємств і працівників, винних у порушенні вимог охорони праці.
4 Добровільних внесків.
5 Засобів фонду соціального страхування.
1.6 Назвіть основні законодавчі акти і документи в галузі охорони праці:
1 Конституція України.
2 Закон України «Про охорону праці».
3 Система стандартів безпеки праці.
4 Посадові інструкції керівників підприємств.
5 Карний і цивільний кодекс.
1.7 Чи має працівник право укладати трудовий договір одночасно на декількох підприємствах?
1 Так.
2 Ні.
3 Так, якщо інше не передбачене колективним договором або угодою сторін.
4 Так при письмовій згоді власників підприємств.
5 Так при згоді зацікавлених сторін.
1.8 Яким працівникам обов'язково видається спеціальний одяг або інші засоби індивідуального захисту?
1 Працівникам, що виконують роботу зі шкідливими і небезпечними умовами праці.
2 На роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваним у несприятливих температурних умовах.
3 Працівникам, визначених колективним договором.
4 Працівникам, що уклали трудовий договір.
5 Усім переліченим вище працівникам.
1.9 Чи має право власник підприємства розірвати трудовий договір?
1 Ні.
2 Так у випадках, визначених трудовим законодавством.
3 Так при порушенні працівником трудової дисципліни.
4 Так при невиконанні працівником установлених норм виробітку.
5 Так при невикористанні працівником спеціального одягу.
1.10 Яка нормальна тривалість робочого часу в Україні, установлена законом?
1 40 годин на тиждень.
2 41 година на тиждень.
3 36 годин на тиждень.
4 45 годин на тиждень.
5 39 годин на тиждень.

ЛЕКЦІЯ 2
Тема Охорона праці в машинобудуванні
План
1 Безпека праці в ливарному виробництві.
2 Безпека праці при ковальсько-пресових роботах, термічній обробці, при зварюванні і паянні.
3 Організація безпечної роботи при механічній обробці матеріалів, безпека в гальванічних цехах.
4 Особливості безпеки автоматизованих ліній і робото- технічних комплексів.
5 Безпека складальних і фарбувальних робіт.

Список літератури
1. Охрана труда в машиностроении /Под ред. Е.Я Юдина., С.В. Белова.- М.: Машиностроение,1983.- 432 с.
2. Безопасность производственных процессов: Справочник /Под ред. С.В. Белова. -М.: Машиностроение, 1985.- 448 с.
3. Власов А.Ф. Безопасность при работе на металлорежущих станках.- М.: Машиностроение, 1977.- 189 с.
4. Средства защиты в машиностроении. Расчет и проектирование: Справочник /Под ред. С.В. Белова.-М.: Машиностроение, 1989.- 366 с.
5 Роботоризированные производственные комплексы /Под ред. Ю.Г. Козырева, А.А.Кудинова.- М.: Машиностроение, 1987.- 357 с.

1 Успішне розв’язання задач із створення безпечних і нешкідливих умов праці для працюючих на підприємствах машинобудування, багато в чому залежить від широкого впровадження безпечної техніки і колективних засобів захисту. Вихідний матеріал від заготовки до готового виробу проходить цілий ряд стадій, які характеризуються різними виробничими процесами. У свою чергу кожному з них притаманні як спільні для всієї галузі, так і специфічні, властиві тільки даному технологічному процесу, небезпечні і шкідливі фактори.
Основними технологічними процесами в машинобудуванні є: (див. план лекції).

1 Безпека праці в ливарному виробництві
При здійсненні технологічного процесу в ливарних цехах на всіх стадіях обробки матеріалів можлива поява небезпечних і шкідливих виробничих факторів:
1 Пил конденсації.
2 Виділення пари і газів.
3 Надмірне виділення теплоти.
4 Надмірні теплові випромінювання.
5 Підвищений рівень шуму і вібрації.
6 Наявність електромагнітних випромінювань.
7 Підвищене значення напруги в електричних мережах.
8 Наявність машин і механізмів, що рухаються, та рухомі частини виробничого устаткування.
Пил ливарних цехів за дисперсним складом належить до дрібних і найдрібніших фракцій, який тривалий час знаходиться у повітрі робочої зони. Особливо небезпечний цей пил з точки зору сприяння виникнення професійного захворювання – силікозу тому , що містить до 99% двоокису кремнію. Такий пил утворюється при вибиванні відливок, у процесі приготування формувальних сумішей та виготовленні форм.
При плавці легованих сталей і кольорових металів у повітря робочої зони можуть виділятися токсичні аерозолі конденсації, серед яких найбільш токсичними є аерозолі оксидів марганцю, цинку, ванадію, нікелю і багатьох інших металів та їх з'єднань.
До газів і пари, якими забруднюється повітря робочої зони ливарних цехів, відносять акролеїн, ацетон, ацетилен, бензол, окисел азоту, окисел вуглецю, двоокис сірки, вуглекислий газ, фенол, формальдегід, хлор, етиловий спирт та ін.
Окисел вуглецю є основним шкідливим виробничим чинником у чавуноливарних і сталеливарних цехах. Джерела виділення - вагранки й інші плавильні агрегати, залиті форми в процесі їх охолодження, сушильні печі, агрегати поверхневої підсушки форм та інші. Наприклад, концентрація окислу вуглецю в колошникових газах вагранок досягає 15%. Кількість окислу вуглецю, що виділяється при заливці чавуну і сталі, залежить від часу перебування відливки в цеху і маси відливок. (При заливці чавуну у форми для отримання відливок масою 10-2000 кг виділяється 40-500 г СО на 1 т залитого металу).
Вуглекислий газ. Його використовують для прискореної хімічної сушки (твердіння) піщано-глиняних форм. Він не токсичний, проте при високій концентрації його в повітрі робочої зони зменшується вміст кисню, що може викликати обтяжливе відчуття і навіть явище задухи (асфіксію).
Надмірне виділення теплоти спостерігається у відділеннях плавки металу, заливки, сушки форм і стрижнів, вибивки відливок, термічної обробки, а також при виконанні ряду допоміжних операцій. На робочому майданчику мартенівських печей, на колошниковому майданчику вагранок і у місцях випуску розплавленої сталі і чавуну, температура повітря може перевищувати +30оС при температурі зовнішнього повітря +20оС.
Втрати теплоти основним технологічним устаткуванням - плавильними агрегатами становлять 14-62% загальної потреби теплоти, яка йде на розплавлення металу, а виділення теплоти при розливанні металу - близько 3000 МДж/т.
Інтенсивність теплового випромінювання на деяких робочих місцях досягає високих значень (0,5-2,1кВт/м2). Відомо, що інтенсивність менше 0,7 кВт/м2 не викликає неприємного відчуття, якщо діє протягом декількох хвилин, а понад 3,5 кВт/м2 вже через 2с викликає опік.
Крім того, дія теплового потоку на організм залежить від спектральної характеристики випромінювання. Найбільшу проникаючу здатність в організмі має інфрачервоне проміння з довжиною хвилі до 1,5 мкм (не поглинаються шкірним покривом), а найбільш негативно діють на шкіру хвилі з довжиною понад 1,5 до 3 мкм.
Вібрація - у ливарних цехах джерелами загальної вібрації є струси підлоги та інших конструктивних елементів будівлі внаслідок ударної дії вибивних решіток, пневматичних, формувальних, відцентрових та інших машин, а джерелами локальної вібрації - пневматичні обрубні молотки, трамбівки та ін. Параметри загальної і локальної вібрації регламентуються ГОСТ 12.1.012-90.
Шум - найбільші рівні шуму характерні для ділянок формування, вибивання відливок, зачистки обрубування і деяких інших. Вони можуть досягати значень до 118 Дб на частоті 500Гц(при роботі завантажених інерційних решіток).
Ультразвук у ливарних цехах застосовують для обробки рідких розплавів, очищення відливок, в установках і системах очищення газів та ін. Для цього використовують генератори з діапазоном частот 18-22кГц.
Електромагнітні поля у ливарних цехах генеруються електротермічними установками для плавлення і нагрівання металу, сушіння форм і стрижнів та ін.
Джерела іонізуючих випромінювань у ливарному виробництві застосовують для плавлення, виявлення дефектів у відливках, контролю і автоматизації технологічних процесів та ін.
Основними джерелами небезпеки ураження електричним струмом у ливарних цехах є: електропечі, машини і механізми з електроприводом (конвеєри, підйомно-транспортні пристрої, помольне та інше устаткування для приготування формувальних і стрижневих сумішей і т.ін.).
Ливарні цехи оснащені транспортними і вантажопідйомними механізмами, машинами для приготування формувальних і стрижневих сумішей, пристроями для вибивання відливок. Виконання будь-якої операції на зазначеному устаткуванні пов'язано з небезпекою травмування обслуговуючого персоналу через наявність небезпечних зон.
Окрім загальноприйнятих засобів колективного захисту, в ливарних цехах застосовуються ЗІЗ:
- для ремонтних і аварійних робіт - ізолюючі костюми;
- для виконання технологічних операцій в робочому режимі - інші ЗІЗ, передбачені ГОСТ 12.4.011-75, у тому числі:
- засоби захисту органів дихання - респіратор ШБ-1;
- спеціальний одяг для захисту від підвищеної температури;
- спеціальне взуття для захисту від підвищених температур, віброзахисне взуття;
- засоби захисту рук - спеціальні рукавиці;
- засоби захисту голови - наголовний щиток, захищає від ультра- й інфрачервоного випромінювання, бризок розплавленого металу й іскор;
- засоби захисту органів слуху - навушники;
- захисні дерматологічні засоби - очищувачі шкіри.
До роботи в ливарних цехах допускаються особи, не молодше 18 років. До робіт, пов'язаних з обслуговуванням плавильних агрегатів, установок електротермічного нагрівання (при використанні генераторів УВЧ і СВЧ), а також при розливанні металу, вибиванні і обрубуванню відливок не допускаються жінки.
Під час прийому на роботу в ливарні цехи робітники повинні проходити попередній медичний огляд, а потім періодичні огляди згідно з порядком, встановленим Міністерством охорони здоров'я.
Не рідше одного разу на квартал адміністрація зобов'язана проводити повторний інструктаж робітників з техніки безпеки.
До робіт з обслуговування парових котлів, ємностей, що працюють під тиском, і підйомно-транспортного устаткування допускаються особи, які мають необхідну теоретичну і практичну підготовку і відповідне посвідчення на право обслуговування зазначених об'єктів.

Охорона навколишнього середовища
Основними джерелами забруднень атмосфери (пилом, окисом вуглецю, сірчаним ангідридом) і водойм механічними суспензіями в ливарних цехах є чавуноплавильні та сталеплавильні агрегати й устаткування сумішоприготувального відділення та ін. Ливарний цех з річним випуском 100 тис. т литва, обладнаний пиловловлювачами з ефективністю очищення 0,7-0,8 викидає в навколишній повітряний басейн до 1000 т пилу в рік, тобто 1 тонну пилу на 100 тонн литва.
Основними видами забруднень стічних вод є пісок, окалина, пил, флюси та ін. Масова концентрація суспензій в стічних водах може досягати 3000 мг/л.

2 Безпека праці при ковальсько-пресових роботах, термічній обробці, при зварюванні і паянні
Санітарно-гігієнічні умови праці в ковальсько-пресових цехах характеризуються наявністю в повітрі виробничого приміщення шкідливих токсичних речовин:
масляного аерозолю, що утворюється при змазуванні штампа, і продуктів згоряння змащувальних матеріалів (мінеральних масел, масел тваринного походження, сухого мила і консистентних змащувальних матеріалів, воску, емульсій, водних розчинів мила, синтетичних масел, графітних змащувальних матеріалів); сірчаного газу, окису вуглецю, сірководню та ін. Концентрації пилоподібних частинок, окалини та графіту, які здуваються стислим повітрям з поверхні матриць, штампів і поковок, в повітрі робочої зони можуть становити 3,9-4,1 мг/м3, за пресами можуть досягати 22-138 мг/м3 (за відсутності місцевих відсмоктувань).
Виділення токсичних газів від нагрівальних печей в молотових і пресових прольотах досягають 3 -7 г СО при спалюванні 1 кг природного газу і 2,2 - 5,2 г SO2 при спалюванні 1 кг мазуту. При спалюванні 1 м3 природного газу утворюється NO 0,21 г, NO2 0,21 г; при спалюванні 1 кг мазуту CO 58 г, NO 0,33 г, NO2 0,33 г, SO2 0,714 г. У цех потрапляє до 10% загальної кількості шкідливих речовин, які виділяються при згоранні палива.
Ковальсько-пресові цехи характеризуються значними виділеннями теплоти, яка передається випромінюванням і конвекцією. Інтенсивність теплового випромінювання біля нагрівальних печей, пресів і молотів становить 1,4 - 2,1 кВт/м2, у місцях складування заготівок, пультів управління і кабін кранівників 1 - 1,95 кВт/м 2, у місцях складування виробів після кування 0,5 - 1 кВт/м2; на робочих місцях при нагріванні металу на високочастотних установках 0,24 - 0,3 кВт/м2, виділення теплоти від електропечей - до 2,2 мДж/год на 1 кВт потужності печі.
Ковальсько-пресові цехи характеризуються підвищеним шумом і вібрацією. Амплітуда коливань шабота молота досягає 7-8 мм, фундаменту молота 0,56-0,08 мм, жорсткого фундаменту молота - до 1,2 мм
Рівень звукової потужності кувального молота в ковальському цеху може досягати, дБ

Частота Гц 63 123 250 500 1000 2000 4000 8000
рівень, дБ 123 124 121 121 121 115 115 106

Небезпека ураження електричним струмом виникає при використанні печей опору для нагріву заготівок.
Існує небезпека виникнення пожеж через накопичення масла в приямках під пресами і молотами. Температура самозаймання нафтових масел становить 250 - 400 оС, мазуту - 380-420 оС.
Пожежа може виникнути при обробці легкозаймистих металів (наприклад, наявність магнію відносить приміщення до категорії А з пожежної небезпеки).
Щоб уникнути самозаймання використаного обтирального матеріалу (кінців, дрантя, ганчірок та ін.) його треба зберігати оддалік нагрітих предметів, опалювальних пристроїв, електроустаткування в металевих ящиках, які щільно закриваються. Використаний обтиральний матеріал повинен забиратися з ящика не рідше одного разу за зміну.
При запуску газових нагрівальних печей внаслідок неправильного запалювання, при раптовому зупиненні дуття, при проникненні газу у виробниче приміщення, а також при проникненні повітря всередину газових комунікацій може статися вибух. Щоб уникнути вибуху газопроводи виготовляють з цільнотягнутих труб, які з`єднуютьються зварюванням, при цьому не дозволяється використовувати різьбові і фланцеві з'єднання. Цехову газопровідну мережу обладнують перекриваючими і вимикаючими пристроями, регуляторами тиску і продувними свічками.
На дільницях приготування технологічних змащувальних матеріалів, які містять горючі речовини (гас, масла, спирти та ін.) для запобігання вибуху встановлюють вибухобезпечне електроустаткування. Такі дільниці обладнують приточно-витяжною вентиляцію для запобігання утворення в повітрі вибухонебезпечних концентрацій зазначених речовин.
При пакетуванні лому та відходів чорних і кольорових металів на пакетувальних пресах необхідний контроль і видалення вибухонебезпечних предметів, який здійснюється під керівництвом спеціально навченого контролера-піротехніка.
Створюють небезпечні умови і можуть призвести до травм:
несправність молота або преса;
недостатній або надмірний нагрів заготівок;
порушення технологічного процесу;
неправильне кріплення штампа;
використання невідповідного або несправного інструмента і пристосувань;
погана організація робочого місця;
недостатні знання і досвід;
відсутність дисципліни з виконання вимог техніки безпеки. Звичайно, причинами травмування працюючих на молотах і пресах можуть бути:
- поломка штока поршня і штампа внаслідок їх недостатнього прогрівання або виникнення тріщин;
підйом молота на висоту;
роз'єднання штока з падаючими частинами молота і подальшого удару поршня об верхню кришку циліндра;
зрив поршня зі штока;
поломка кришки циліндра молота внаслідок удару поршня;
вибух трубопровода від утворення конденсату в циліндрі;
- застосування неправильних прийомів роботи при вилученні заготівки, яка залипнула в штампі;
- виліт клинів, сухарів, підкладок та ін., які закріплюють штамп;
неправильні прийоми роботи на підйомно-транспортних механізмах;
відсутність безпечних проходів, проїздів і т.д.

У заготовчих відділеннях характерними травмами є:
ушкодження робітників при видаленні обв'язувального дроту;
удари заготовками при їх переміщенні по роликовому конвеєру і кінцями прутків при різанні;
порізи рук об гострі кромки і задирки заготівок.

Основними шкідливими або небезпечними виробничими чинниками при термічній обробці можуть бути:

1 Підвищена загазованість або запорошеність повітря робочої зони токсичними газами, які можуть належати до складу контрольованих атмосфер і початкових газів. Це окисел вуглецю СО, аміаку NH3, діоксид сірки SO2, сірководень H2S, бензол C6H6 та ін. Поява різкого запаху деяких газів, наприклад, аміаку, сірчистих газів, пропану, є попередженням про неполадки.
У процесах термічної обробки можуть застосовуватися ціаністі солі (KCN, NaCN та ін.), які є найсильнішими отрутами. У наявності вологи, кислот, а також вуглекислоти, що містяться в повітрі, ціаністі солі виділяють ціаністий водень (синильна кислота HCN), що викликає швидку задуху внаслідок паралічу тканин дихальних органів.
При роботі з розплавами солей може відбуватися їх випаровування та розбризкування в результаті хімічних реакцій, що протікають як на оброблюваному матеріалі, так і на поверхні розділу робочих середовищ і атмосфери (реакції з киснем, вологою). При цьому пари лугів, дрібні краплі водяної пари в поєднанні з карбонатами, нітратами, гідроокисами та ін. солями можуть бути причиною респіраторних подразнень, неприємних дій на слизову оболонку та очі;
2 Підвищена температура матеріалів або поверхні устаткування, підвищений рівень теплового випромінювання. Опіки можна отримати при викидах розплавів унаслідок порушення технологічного процесу, при спалахуванні гартівних масел, при спалахах горючих газів, які використовуються як контрольовані атмосфери. При дотику до нагрітих виробів або частин печей, при дотику до зовнішніх частин устаткування (дверці, ручки і т.д.), температура яких підвищилася унаслідок виходу з ладу теплоізоляції. Можливий опік очей при експлуатації плазмових, електронно-променевих, оптичних та ін. печей, які працюють при дуже високих температурах. Перегріви і опіки працюючих можливі також через інтенсивне теплове випромінювання.
3 Підвищене значення напруги в електричних мережах Електротермічне устаткування має струмоведучі частини безпосередньо в робочому просторі, часто без електричної ізоляції. Це небезпечно при можливості контакту з ними в момент завантаження або переміщення виробів.
4 Підвищена напруженість електромагнітних полів.
5 Підвищений рівень шуму при роботі деяких видів печей.
6 Машини і механізми, що рухаються.
7 Можливість вибуху або запалювання при застосуванні в процесі термічної обробки масел.

При зварюванні в зону дихання працюючих можуть потрапляти зварювальні аерозолі, які містять у своєму складі оксиди різних металів: марганцю, хрому, нікелю, міді, титану, алюмінію, заліза, вольфраму та ін.
Кількість і склад зварювальних аерозолів, їх токсичність залежить від хімічного складу зварювальних матеріалів і зварюваних металів та виду технологічного процесу.
Випромінювання електричної дуги при зварюванні, якщо не захищати очі, може призвести до їх ураження – електрофтальмії або катаракти.
Робота на висоті без відповідних запобіжних засобів і огорож може призвести до падіння працюючих.

При паянні утворюється аерозоль флюсів і припою, які містять свинець, кадмій, цинк, олово, вуглеводні, окисел вуглецю та ін.

3 Організація безпечної роботи при механічній обробці матеріалів , безпека в гальванічних цехах
При механічній обробці металів, пластмас та ін. матеріалів на металорізальних верстатах (токарних, фрезерних, свердлувальних, шліфувальних, заточувальних та ін.) виникає ряд фізичних, хімічних, психофізіологічних і біологічних небезпечних і шкідливих виробничих чинників:
частини виробничого устаткування, вироби і заготовки, що рухаються;
стружка оброблюваних матеріалів;
уламки інструментів у разі їх руйнування;
висока температура поверхні деталей та інструментів;
підвищена напруга в електромережах або статичної електрики, через яку може відбутися замикання через тіло людини.
При обробці крихких матеріалів (чавуну, латуні, бронзи, графіту, карболіту, текстоліту та ін.) при високих швидкостях різання стружка від верстата розлітається на відстань 3-5 м. Металева стружка, яка утворюється особливо при різанні пластичних металів ( легованих сталей), має високу температуру (400-600 оС), велику довжину, створює серйозну небезпеку не тільки для працюючого на верстаті, але і для осіб, що перебувають поблизу верстата. Найпоширенішими у верстатників є травми очей. Так при токарній обробці від загального числа виробничих травм пошкодження очей перевищує 50%, при фрезеруванні - 10% і близько 8% при заточуванні інструменту і шліфуванні. Очі ушкоджуються стружкою, що відлітає, частинками пилу матеріалу, що оброблюється, уламками ріжучого інструмента і частинками абразиву.
Шкідливими фізичними виробничими чинниками, характерними для процесу різання, є підвищена запорошеність і загазованість повітря робочої зони; високий рівень шуму і вібрації; недостатня освітленість робочої зони; підвищена пульсація світлового потоку. За відсутності засобів захисту запорошення повітряного середовища в зоні дихання верстатників при точінні, фрезеруванні і свердлінні крихких матеріалів може перевищувати гранично допустимі концентрації. При обробці латуні і бронзи кількість пилу в повітрі приміщення відносно невелика (14,5-20 мг/м3). Проте деякі сплави (латунь ЛЦ40С) містять свинець, тому токсичність пилу, що утворюється при їх обробці, слід оцінювати з урахуванням кількості в сплаві свинцю та його гранично допустиму концентрацію. Розмір пилових частинок у зоні дихання коливається в широкому діапазоні - від 2 до 60 мкм. При обробці латуні, бронзи, карболіту, графіту на високих швидкостях різання (V = 300-400 м/хв.) кількість пилових частинок розміром до 10 мкм складає 50-60% загального їх числа.
У процесі механічної обробки полімерних матеріалів відбуваються механічні і фізико-хімічні зміни їх структури (термічна деструкція). При роботі тупим різальним інструментом відбувається інтенсивне нагрівання, внаслідок чого пил і стружка перетворюються на пароподібний і газоподібний стани, а іноді виникає займання матеріалу, наприклад, при обробці текстоліту. Таким чином, при обробці пластмас в повітря робочої зони поступає складна суміш пари, газів і аерозолів, що є хімічно шкідливими виробничими чинниками.
Продукти термічної деструкції (граничні і неграничні вуглеводні, ароматичні вуглеводні) можуть викликати наркотичну дію, зміни з боку ЦНС, судинної системи, кровотворних органів, внутрішніх органів, а також шкірно-трофічні порушення. Аерозолі нафтових масел, які належать до складу мастильно-охолоджуючих рідин (МОР), можуть викликати подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, призводить до зниження імунітету.
До шкідливих психофізіологічних виробничих чинників процесу обробки матеріалу різанням можна віднести фізичні перевантаження при установці, закріпленні і зніманні великогабаритних деталей, перенапруження зору, монотонність праці.
До біологічних чинників відносять хвороботворні мікроорганізми і бактерії, які активізуються при роботі з МОР.
У гальванічних цехах при підготовці поверхні деталей перед нанесенням покриттів широко застосовують механічні методи очищення поверхні: шліфування, обробка струменями води з домішками піску та дробу, струменеві очищення з використанням металевого пилу, карборунду і рубаного дроту. Ці методи характеризуються наявністю підвищеної запорошеної металевим пилом, підвищеним рівнем шуму і вібрації, і в більшості випадків підвищеною температурою поверхонь виробів і обладнання.
Процеси приготування електролітів, нанесення і обробки поверхонь вимагають застосування різноманітних хімічних речовин.
Це солі нікелю, міді, цинку, кадмію та ін. металів, солі хрому, хромовий ангідрид, нітрат натрію, ціаністий натрій і калій.

4 Особливості безпеки автоматизованих ліній і робото - технічних комплексів
При експлуатації РТК можлива дія на обслуговуючий персонал різних потенційних небезпек і шкідливостей. Джерелами їх можуть бути як безпосередньо ПР (промислові роботи), так елементи основного і допоміжного устаткування.
ПР відрізняються тим, що при їх роботі потенційно небезпечною може бути зона, куди переміщується робочий орган. Розмір і конфігурація небезпечної зони істотно залежать від планування РТК.
З точки зору забезпечення безпеки обслуговуючого персоналу розрізняють три типи планувань:
1 Комплекси, в яких виключена можливість появи оператора в межах робочої зони ПР при його автоматичній роботі. Як правило, це комплекси з круговою огорожею, при розкритті дверей якої посилається командний сигнал на зупинку ПР.
2 Комплекси з поєднанням робочої зони оператора і небезпечної зони ПР. У цьому випадку застосовуються спеціальні заходи захисту обслуговуючого персоналу. У ПР, які працюють за жорсткою програмою, поява людини в небезпечній зоні повинна викликати автоматичне блокування роботи. При використанні ПР з гнучким (адаптивним) управлінням (кінематичні параметри руху задаються в узагальненому вигляді і уточнюються лише в процесі роботи в результаті обробки інформації, що надходить) зупинка робота повинна проводитися тільки на тій ділянці, де знаходиться оператор.
3 Комплекси з розділенням робочої зони (робітник уздовж фронтів верстатів, а ПР з тилу). Поява людини в робочій зоні ПР повинна викликати автоматичне відключення робота.
Небезпека роботи на ПР обумовлена тим, що ПР - автоматичні машини. Іноді вони можуть виходити з ладу і створювати небезпечні ситуації. Крім того:
при програмуванні і навчанні оператору часто необхідно знаходитися в робочій зоні ПР;
неминучість виконання ручних операцій: зміна інструмента, прибирання відходів і т.п. (профілактика, ремонт);
велика різноманітність моделей ПР;
низька підготовленість операторів.
Небезпечна дія ПР на працюючого можлива на таких стадіях роботи:
1 Переміщення і монтаж ПР. Високе розміщення центра ваги робота може призвести до перекидання його - необхідне надійне кріплення.
2 Складання і підготовка до роботи іноді вимагає виконання монтажних роботи на значній висоті.
3 Програмування (навчання) - вимагає присутності людини в небезпечній зоні.
4 Випробування (дослідження) програми - коректування помилок програм здійснюється в спеціальному режимі із зменшеною швидкістю, як правило, без навантаження (наприклад, при електрозварюванні за відсутності струму). Часто потрібне перебування оператора в небезпечній зоні.
5 Пусконалагоджувальні роботи - кількісна перевірка і налагодження параметрів технологічного процесу в робочому режимі. Оператор періодично з'являється в робочій зоні.
6 Автоматична реалізація програми.
Оператор може здійснювати завантаження і розвантаження деталей в тару і накопичувачі, замінювати інструмент, проводити профілактику, контролювати якість продукції. Зупинення робота при реалізації програми може ввести оператора в оману. Вона може виявитися лише тимчасовим перериванням, очікуванням в процесі роботи, а не виконанням команди "Стоп!".

Для безпечної експлуатації ПР велике значення має їх надійність ПР.
Найхарактернішими випадками відмови ПР, які впливають на безпеку експлуатації, можуть бути:
- під час навчання здійснив незапрограмовані дії;
- при відключенні гідростанції може бути раптовий стрибок маніпулятора, після закінчення робочого циклу;
- раптові переміщення маніпуляторів при подачі енергії;
- помилки в програмі;
- помилки у реалізації програми через кліматичні чинники (теплота, вогкість);
- збої через перевантаження;
- поломки елементів конструкцій.
При роботі з РТК можлива дія на обслуговуючий персонал таких потенційних небезпек і шкідливостей відповідно до ГОСТ 12.0.003-74.
1 Небезпека отримання механічних травм - можливе травмування деталлю, що випала з захватів через поломку, перевищення вантажопідйомності і допустимих параметрів деталей, недостатнього зусилля закріплення;
- можливе травмування рухомими частинами ПР при знаходженні оператора в небезпечній зоні.
Ця небезпека збільшується при низькій надійності управління і відсутності контролю за операціями, які виконує робот.
2 Небезпека ураження електричним струмом, особливо для машин, які мають електропривод та для зварювальних і складальних роботів.
3 Небезпека травмування робочим тілом або шлангом, що від'єднався при розгерметизації гідравлічних або пневматичних систем.
4 Небезпека виникнення пожеж або вибухів при роботі в агресивному, вибухонебезпечному середовищі або поблизу легкозаймистих речовин. Загоряння може відбутися в результаті тертя або виникнення іскри при короткому замиканні або при накопиченні зарядів статичної електрики.
5 Небезпека отримання термічних опіків при роботах, пов'язаних з литвом, куванням, термообробкою і т.п.
6 Небезпека дії підвищеного рівня шуму і вібрації при механічних рухах ПР.
На підставі проведеного аналізу можуть бути розроблені заходи щодо забезпечення безпеки РТК що складаються з:
- загальних питань безпеки РТК;
- вимог до ПР;
- організації РТК, умови експлуатації ПР і РТК.
Загальні питання безпеки повинні враховувати наявність великої зони пересування робочих органів:
- одночасного руху по декількох координатах;
- високі швидкості переміщення виконавчих пристроїв;
- органічний взаємозв'язок з роботою технологічного устаткування.

Основними вимогами до конструкції ПР з точки зору охорони праці є:
- захватний пристрій повинен утримувати об'єкт маніпулювання при раптовому відключенні живлення, якщо випадання об'єкта може привести до небезпечних або шкідливих наслідків;
- зниження швидкості переміщення ПР до 0,3м/с під час навчання або наладки.
Рекомендується передбачити в ЧПУ ПР можливість передачі на пульт навчання інформації про режими роботи, спрацьовування блокувальних пристроїв ПР і устаткування комплексу, про поточний номер кадру програми і про виконання рухових і технологічних команд.
Застосовані в ПР привідні пристрої, системи змащення й інші елементи повинні відповідати ГОСТ 12.2.040-88, ГОСТ 12.3.002-75, ГОСТ 12.2.007-75, ГОСТ 12.1.015-79.
Електроустаткування повинне бути оснащене пусковою апаратурою, яка незалежно від положення органів управління виключає мимовільне включення устаткування при відновленні раптово зниклої напруги.
При спрацьовуванні пристроїв блокування управління повинне переводитися автоматично на ручний режим роботи.
Крім того, повинен бути забезпечений режим аварійної зупинки, який призводить до припинення рухів робота незалежно від режиму його роботи і виконуваних дій. Органи аварійної зупинки повинні бути розташовані в легкодоступному місці, мати чіткі покажчики і пояснювальні написи.
Вимоги до організації РТК:
- раціональне планування, що виключає, можливість одночасного знаходження людини і механізмів ПР в одному і тому самому місці робочого простору;
- забезпечення вільного, зручного і безпечного доступу персоналу до ПР і його органів управління і аварійного відключення.
Бажано органи управління і аварійних блокувань розміщувати на загальному пульті управління і дублювати уздовж фронту устаткування по трасі можливих переміщень обслуговуючого персоналу.
Відстані огорожі РТК від меж небезпечної зони повинне бути не менше 0,8 м.
У разі використання паралельно двох пультів необхідно передбачати пристрої блокування, які б виключали можливість паралельного управління одним і тим самим устаткуванням від різних пультів.

5 Безпека праці при складальних і фарбувальних роботах
Вимоги безпеки при складанні визначаються видом з'єднань і неохідним устаткуванням, номенклатурою виробів і складальних одиниць, їх розмірами і масою, ступенем механізації процесу.
Аналіз більшості складальних процесів показує, що з фізичних чинників найбільше значення мають локальні вібрації і шум, джерелами яких є ручний механізований інструмент.
При роботі з джерелами вібрації параметри її на робочому місці не повинні перевищувати гранично допустимих рівнів, встановлюваних ГОСТ 12.1.012-90 для загальної технологічної вібрації на постійних робочих місцях і для локальної вібрації.
В складальних цехах при промиванні і знежиренні деталей, зварюванні і паянні використовується низькочастотний ультразвук (16-44 кГц).
Найбільш небезпечним є контактний ультразвук, який передається через рідини або тверді матеріали. Навіть короткочасна дія ультразвука (наприклад, дотик до ультразвукової ванни) може привести до порушення рухливості пальців, кистей, передпліч.
Існує небезпека отруєнь в результаті неправильного поводження з органічними розчинниками (бензином, гасом), ароматичними вуглеводнями (бензолом, толуолом), синтетичними мийними засобами.
Наявність в повітрі робочої зони складального цеху металевого або абразивного пилу може привести до захворювання працюючих хронічним пиловим бронхітом, професійною бронхіальною астмою.
Використовування при складанні легкозаймистих і горючих речовин створює небезпеку пожеж і вибухів.
В складальних цехах висока небезпека ураження електрострумом через можливість несправності ручного електрифікованого інструменту.
Застосування потоково-конвеєрних методів при складанні, надмірне подрібнення трудових операцій призводить до збільшення одноманітних рухів у слюсарів-складальників та викликає явище монотонності праці. Це призводить до негативних фізіологічних і психологічних та соціальних наслідків:
- зниження функціональних можливостей організму;
- зниження цікавості до роботи;
сонливості;
плинності кадрів.
Робітники, пов'язані з проведенням складальних робіт, повинні забезпечуватися спецодягом відповідно до діючих норм.
При використанні клеїв на основі токсичних речовин і сполук на робочих місцях повинні бути аптечки з набором засобів і медикаментів, що знешкоджують їх дію.
До виконання робіт в цехах остаточного складання допускаються особи, не молодше 18 років, які пройшли попередній медичний огляд.
Робітники, які виконують роботи на висоті, на установках для випробування пневматичних систем із застосуванням високого тиску, на підйомно-транспортному устаткуванні повинні пройти курсове навчання, здати іспити і мати посвідчення на право проведення зазначених робіт.
Роботи з фарбування виробів повинні бути безпечними на всіх стадіях:
- при підготовці виробів під фарбування (видалення іржі, окалини, старих покриттів, знежирення);
- при підготовці робочих сумішей;
- при нанесенні лакофарбних покриттів і оплавленні полімерних фарб;
- чищенні і митті місткостей і тари, виробничого устаткування, інструменту, захисних засобів.
Шкідлива дія аерозолів лакофарбних матеріалів обумовлена наявністю в їх складі токсичних речовин (стиролу, фенолу, формальдегіду).
Як розчинники забороняється використовувати бензол, метанол, хлоровані вуглеводні.
Пари розчинників поступають у повітря робочої зони при нанесенні покриттів та їх висиханні.
Наявність їх в повітрі створюють небезпеку вибуху і пожежі, тому особливі вимоги ставляться:
- до освітлювальних установок в цехах фарбувань;
- до електроустаткування;
- до заборони об'єднання в загальну витяжну систему вентиляційні канали від місцевих відсмоктувань і вентиляційних систем фарбувальних сушильних камер .
Таким чином, виконання основних вимог безпеки дозволить знизити або повністю усунути дію небезпечних і шкідливих чинників виробництва на працюючих у машинобудівній галузі.

Тести для самоконтролю.
Серед запропонованих варіантів знайдіть та обґрунтуйте правильну відповідь:

2.1 Назвіть основні технологічні процеси в машинобудуванні?
1 Ливарне виробництво.
2 Ковальсько-пресові роботи, термічна обробка, зварювання і пайка.
3 Механічна обробка матеріалів.
4 Зварювальні і фарбувальні роботи.
5 Усі перелічені вище технологічні процеси.
2.2 Прояв яких небезпечних факторів на робочих місцях характерний для ливарного виробництва?
1 Пил конденсації.
2 Надлишкове виділення теплоти.
3 Підвищене значення шуму і вібрації.
4 Наявність електромагнітних випромінювань.
5 Наявність машин і механізмів, що рухаються.
2.3 Наявність яких шкідливостей характерна для повітря приміщень ковальсько-пресових виробництв?
1 Масляний аерозоль.
2 Продукти згоряння мастильних матеріалів.
3 Пил окалини і графіту.
4 Токсичні гази від нагрівальних печей.
5 Небезпека виникнення пожежі.
2.4 Які небезпеки найбільш характерні для термічної обробки матеріалів?
1 Небезпека отримання термічних опіків при роботі з розплавами солей.
2 Небезпека ураження електричним струмом.
3 Небезпека травмування машинами і механізмами, що рухаються.
4 Небезпека вибуху і пожежі.
5 Усі перелічені вище небезпеки.
2.5 Назвіть найбільш поширені травми на робочих місцях у верстатників.
1 Травми рук.
2 Травми очей.
3 Травми голови.
4 Травми ніг.
5 Травми тулуба.
2.6 Чи забезпечують повну безпеку працюючим автоматизовані лінії і робото технічні комплекси?
1 Так.
2 Ні.
2.7 Основними причинами виникнення аварійних ситуацій на промислових роботах (ПР) можуть бути:
1 Неправильні (непередбачені) рухи ПР під час навчання, налагодження й автоматичної роботи.
2 Порушення паспортних параметрів ПР (вантажопідйомності, невідповідність захватів розмірам деталі).
3 Розміщення пультів керування всередині робочого простору.
4 Незручність і тісне розміщення технологічного устаткування.
5 Відсутність інформації операторові про виниклі позаштатні ситуації і неполадки.
2.8 З якою швидкістю допускається переміщення ПР під час навчання і налагодження?
1 2,0 м/сек.
2 1,5 м/сек.
3 1,0 м/сек.
4 0,5 м/сек.
5 0,3 м/сек.
2.9 Якою повинна бути відстань огородження ПР від меж небезпечної зони?
1 Не менше 2 метрів.
2 Не менше 1,5 метрів.
3 Не менше 1 метри.
4 Не менше 0,8 метри.
5 Не менше 0,5 метра.
2.10 Якими факторами визначається безпека праці при складанні виробів?
1 Видом з'єднань, які використовуються.
2 Номенклатурою виробів і складальних одиниць.
3 Розмірами і масою виробів.
4 Кваліфікацією працівників.
5 Ритмічністю роботи підприємства.







ЛЕКЦІЯ 3
Тема Охорона праці в хімічній промисловості
План
1 Гігієна праці і виробнича санітарія в хімічній промисловості.
2 Токсичність хімічних речовин, промислові отрути. Хімічні опіки та їх попередження.
3 ЗІЗ, запобіжні пристосування.
4 Вибухова та пожежна небезпека матеріалів і речовин.
5 Безпека праці в хімічних лабораторіях і на дослідних установках.
6 Безпека систем, які працюють під тиском.
7 Вимоги безпеки при проведенні ремонтних робіт.

Список літератури

1 Макаров Г.В. и др. .Охрана труда в химической промышлености.- М.: Химия, 1977.-567с.

1 Гігієна праці і виробнича санітарія в хімічній промисловості
Хімічне виробництво належить до галузей промисловості, для яких характерна підвищена потенційна небезпека професійних отруєнь і захворювань працюючих.
Причина в тому, що в процесі виробництва багато працюючих контактують з хімічними речовинами, які мають ті або інші токсичні властивості.
Під дією токсичних речовин в організмі можуть відбуватися різні порушення у вигляді:
- гострих отруєнь (ГО);
- хронічних отруєнь (ХО).
Гострі отруєння (ГО) виникають при дії великих концентрацій токсичних речовин протягом не більше однієї зміни. ГО виникають від причин, усунення яких не вимагає особливих капітальних витрат і які, як правило, пов'язані з організацією виробництва, дисципліною. Розслідуються ГО як НВ.
Хронічні отруєння (ХО) виникають внаслідок тривалої поступової дії на працюючих невеликих концентрацій шкідливих речовин. Врешті може виникнути професійне захворювання, яке вимагає відповідного розслідування. Боротися із ХО значно важче, ніж із ГО. Досягнення нешкідливих (гранично допустимих) концентрацій токсичних речовин в повітрі робочих приміщень, як правило, пов'язано з вдосконаленням або заміною технологічних процесів, апаратури, будівель, споруд. Ці заходи вимагають великих капітальних витрат.
При будь-якій формі отруєння (ГО або ХО) характер дії промислової отрути визначається мірою її фізіологічної активності - токсичністю.
Токсичність - це здатність речовин завдавати шкідливого впливу на життєдіяльність живих організмів.
Токсичні речовини (отрути) проникають в організм людини різними шляхами, взаємодіють із його органами та тканинами, порушують їх нормальну діяльність.
Небезпека отруєння залежить від:
- фізико-хімічних властивостей речовин;
- розчинності їх в біологічних середовищах;
- дисперсності (подрібнення, летючості, агрегатного стану);
- часу дії;
- концентрації.
Крім того, на наслідки отруєння впливають фізіологічні особливості організму людини.
Наприклад: чутливість людини щодо дії токсичних речовин підвищується при:
- підвищенні температури тіла людини;
- за наявності підвищеної ваги - ожиріння, набряки.
Токсичність промислових отрут характеризується значеннями ГДК (мг/м3 ) відповідно до ГОСТу 12.1.005-88.

2 Токсичність хімічних речовин, промислові отрути. Хімічні опіки та їх попередження

Промислові отрути класифікуються і умовно поділяються на 9 груп відповідно до переважної дії їх на організм і зовнішніх ознак отруєнь.
1 Нервові отрути - вуглеводні, спирти, сірководень, тетраетил свинець - викликає розлад функцій нервової системи, м'язові судоми, паралічі.
2 Подразнюючі - хлор, аміак, двоокис сірки, оксид азоту - подразнює верхні і глибокі дихальні шляхи.
3 Отрути, які пропалюють і подразнюють шкіру і слизові оболонки - неорганічні кислоти, луги - пошкоджують шкірний покрив із утворенням наривів та виразок.
4 Ферментні - синильна кислота та її солі, миш’як і його з’єднання, солі ртуті - порушують структуру ферментів, руйнують їх.
5 Кров'яні - окисел вуглецю, ароматичні смоли, свинець і його неорганічні солі - взаємодіють із гемоглобіном крові.
6 Печінкові - хлоровані вуглеводні, фосфор, селен - викликають структурні зміни тканин печінки.
7 Мутагенні - окисел етилену, з’єднання свинцю, ртуті - впливають на генетичний апарат клітини.
8 Алергенні - деякі з’єднання нікелю - викликають зміни в реактивній здатності організму людини.
9 Канцерогенні – шестивалентний хром у складі зварювального аерозолю, кам'яновугільна смола, бенз
·пирен - викликає утворення злоякісних пухлин.

Хімічні опіки виникають при місцевій дії хімічно активних речовин на шкіру, дихальні шляхи, очі.
Наслідки опіку залежать від:
- хімічної активності і токсичності речовин;
- концентрації;
- температури;
- часу дії;
- індивідуальної чутливості шкіри.

Опіки діляться на 4 ступеня:
I - почервоніння, припухлість, болючість;
II - поява пухирців, можливі подальші захворювання шкіри;
III - виникають ділянки омертвіння шкіри;
IV - ураження не тільки значної частини поверхні шкіри, але і глибоко розміщених тканин і органів.
Хімічні опіки можуть викликати такі речовини: соляна, сірчана, азотна кислоти, концентровані розчини лугів (їдкий натрій, їдкий калій, аміак), причому лужні опіки більш глибокі, оскільки вони легко обмилюють жировий шар шкіри і розчиняють білкові речовини.
При опіках хімічними речовинами, здатними прилипати до шкіри (гарячі смоли, жовтий фосфор) виникає також небезпека отруєння всього організму.
Заходи безпеки:
- робота у відповідному спецодягу;
- захисні окуляри;
- установка кранів і фонтанчиків для термінового та тривалого (до 0.5 години) промивання ураженого місця струменем чистої прохолодної води;
- за відсутності водогону - установка ємності з водою.
Заходи щодо надання першої допомоги:
- промити уражену ділянку великою кількістю води;
- при опіках фосфором ватним тампоном зняти з шкіри залишки речовини, а потім промити 5% розчином соди або марганцевокислого калію.

3 ЗІЗ. Запобіжні пристосування

У хімічній промисловості проведення ряду технологічних і допоміжних операцій пов'язано з використанням ЗІЗ. Для виконання робіт всередині закритих ємностей, в колодязях і т.ін. їх використання має вирішальне значення для забезпечення безпеки праці.
ЗІЗ є:
- спецодяг;
- спецвзуття;
- головні убори;
- каски;
- рукавички, рукавиці;
- фартухи;
- протигази;
- респіратори;
- захисні окуляри;
- маски;
- світлофільтри;
- протишумові пристрої;
- запобіжні пояси;
- електрозахисні засоби;
- пасти і мазі і т.п.
ЗІЗ можуть бути постійного користування (без цих засобів робітникам забороняється перебувати на робочому місці) і аварійного користування.
Аварійні ЗІЗ формуються у виробництвах, де наявні токсичні і пожежонебезпечні та вибухонебезпечні речовини. ЗІЗ розміщують у доступних для використання місцях, які визначають керівники виробництв і цехів за узгодженням з газорятувальною і протипожежною службою.
Щорічно на кожному підприємстві хімічної промисловості складається перелік спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів, які повинні безкоштовно видаватися робітникам і службовцям для забезпечення безпечних умов праці. В переліку зазначається кількість і види засобів захисту для індивідуального, колективного і аварійного користування. Перелік узгоджується із комітетом профспілки і після затвердження головним інженером цей перелік стає основним документом для забезпечення персоналу ЗІЗ.
Вимоги до спецодягу:
- надійний захист тіла людини від виробничих шкідливостей;
- забезпечення нормальної терморегуляції організму;
- зручність одягу;
- можливість якісного очищення від забруднень.

За захисними властивостями спецодяг поділяється на такі групи:
- загального призначення;
- вологозахисний (водонепроникний, водовідштовхувальний і водотривкий);
- для захисту від радіації;
- для захисту від кислоти;
- для захисту від нафти та масел;
- для захисту від пилу;
- теплозахисний;
- для захисту від агресивних хімічних речовин;
- для захисту від ураження електричним струмом;
Спецодяг є власністю підприємства і повинен використовуватися тільки за прямим призначенням. Після роботи за територію підприємства виносити спецодяг забороняється тому, що можливе забруднення довкілля та житла шкідливими речовинами виробництва.
Для зберігання на виробництві спецодягу організовуються спеціальні приміщення. Адміністрацією підприємства в узгоджені з санепідемстанцією терміни забезпечується прання, дегазація, дезактивація, хімчистка і ремонт спецодягу .


Запобіжні пристосування

У всіх випадках, коли в повітрі робочої зони вміст шкідливих речовин перевищує ГДК або коли вміст кисню менше 17%, необхідно застосовувати ЗІЗ органів дихання від отруєння і задухи.
Засобами захисту органів дихання є:
- протигази промислові фільтруючі;
- фільтруючі респіратори;
- шлангові протигази.
Від механічного травмування голови, а також від ураження голови електричним струмом застосовуються різні каски.
Існує перелік професій, посад і робіт, при виконанні яких робітники і ІТП повинні обов'язково носити захисні каски.
Захист рук здійснюється різного виду рукавицями і рукавичками залежно від виробничого середовища:
- від термічних опіків
- від кислоти
- від вібрації.
Там, де неможливе застосування рукавичок (роботи, які вимагають чутливості пальців та при роботі з клеями, фарбами) застосовуються пасти і мазі.
Для захисту очей застосовують захисні окуляри, щитки і маски. Захисні окуляри випускаються двох типів: окуляри захисні відкриті – ОЗВ, окуляри захисні закриті - ОЗЗ.
Відкриті окуляри зручні тим, що мають широке поле зору, не пітніють . Але вони захищають тільки від часток, що летять прямо в очі.
ОЗЗ краще захищають очі, але звужують поле зору і пітніють. Для усунення цього явища застосовують спеціальні олівці, сухе туалетне мило або спеціальні вкладиші із плівки, яка не пітніє.

4 Вибухова та пожежна небезпека матеріалів і речовин

У звичайних умовах горіння є процесом окислення або з’єднання горючої речовини із киснем повітря, який супроводжується виділенням тепла і світла. Проте деякі речовини, наприклад, стислий ацетилен, озон, вибухові речовини, можуть вибухати і без кисню повітря із утворенням тепла і полум'я. Тобто, горіння може бути не тільки реакцією окислення, але і реакцією розпаду.
Відомо також, що водень і багато металів можуть горіти в атмосфері хлору, мідь - в парах сірки, магній - в двоокису вуглеця.
Пил горючих речовин небезпечний. Пил, який осів на устаткуванні або виступаючих частинах конструкцій будівель, може тліти і горіти, а той, що знаходиться в повітрі, здатний утворювати вибухонебезпечну суміш.
Будь-який пил адсорбує гази і, у тому числі, складові повітря. З часом в шарі повітря, адсорбованому порошинками, підвищується вміст кисню, що полегшує процес окислення і запалювання пилу.
Швидкість реакції горіння зростає із збільшенням питомої поверхні пилу. Так 500 г вугілля згоряє на повітрі протягом декількох хвилин.
500 г пилу того самого складу і в тих самих умовах може вибухнути, тобто згоріти за долі секунди.
Тому при визначенні ступеня небезпеки пилу, що знаходиться у виробничому приміщенні передусім необхідно враховувати здатність пилу утворювати із повітрям вибухонебезпечні суміші, а також чутливість таких сумішей до різних джерел запалювання.
Нижні концентраційні межі запалювання пилоповітряних сумішей коливаються для більшості речовин від 2,5 до 30 г/м3. Такі концентрації пилу можуть спостерігатися тільки всередині хімічних апаратів або в дуже сильно запорошеному приміщенні. При таких концентрація предмети на відстані 1-2 м вже не розрізняються.
Для запобігання вибуху пилоповітряних сумішей або зменшення руйнуючої дії такого вибуху на апаратах ( бункерах, млинах, сепараторах) встановлюються розривні мембрани, а також пристрої для подачі в пилопроводи інертних газів (двоокису вуглецю або водяної пари).
Самозаймання
Деякі тверді речовини, наприклад вугілля, здатні на своїй поверхні адсорбувати повітря. В пористій речовині з розвиненою поверхнею в адсорбованому шарі повітря, яке збагачене киснем, швидкість окислювальної реакції зростає. Якщо тепловіддача в зовнішнє середовище відстає від теплоутворення, то в цій речовині різко підвищується температура , окислювальний процес прискорюється і вона може спалахнути сама собою.
Самозайманням називається явище різкого зростання швидкості окислювальної реакції в речовині, підвищенні її температури аж до виникнення горіння за відсутності джерел запалювання.
Чим нижча температура, при якій відбувається процес самозаймання, тим речовина більш небезпечна. Такі процеси можуть починатися вже при температурах 10-20оС.
Речовини, схильні до самозаймання, діляться на 4 групи:
I - речовини рослинного походження.
Часто це недосушені продукти рослинництва (сіно, солома), в яких при температурі 60-70оС відбуваються біологічні процеси, що переходять до хімічних процесів окислення, які закінчуються самозайманням.
II - торф і викопне вугілля.
III - масла і жири.
Найбільш небезпечне льняне масло. Особливо небезпечними є тканини (спецодяг), обтиральні матеріали, на які потрапили рослинні масла. Через велику поверхню волокон тканини, на якій тонким шаром розподілено масло, різко прискорюється реакція окислення, яка супроводжується виділенням тепла. Через малу теплопровідність тканин процес нагрівання починається вже при 10-15 0С і через 3-4 год. може закінчитися самозайманням .
IV - хімічні речовини і суміші.
Вони діляться на 3 підгрупи:
а - речовини, які спалахують при контакті із повітрям: білий фосфор, цинкова і алюмінієва пудра, деревне вугілля;
б - речовини, які спалахують при взаємодії із водою: лужні метали, карбід кальцію і т. ін. При взаємодії із водою утворюються горючі гази, які самозаймаються за рахунок теплоти реакції;
в - окислювачі, які викликають запалювання при змішуванні із ними органічних речовин. До них належать: кисень, азотна кислота, марганцевокислий калій, селітри, хлорне вапно.

5 Безпека праці в хімлабораторіях, на дослідних установках

Всі роботи, пов'язані з виділенням шкідливої пари або газів, повинні проводитися у витяжних шафах.
Забороняється проводити такі роботи при несправній або вимкненій вентиляції.
Категорично забороняється зберігання яких-небудь реактивів без етикеток із найменуваннями речовин.
Неприпустимо захаращувати коридори і проходи в лабораторії, а також підходи до засобів пожежегасіння.
Забороняється зберігати і приймати їжу.
При роботі у вечірній і нічний час в лабораторії повинні перебувати не менше двох чоловік, при цьому один з них призначається старшим.
Співробітники, що приступають до нового виду вогненебезпечної або вибухонебезпечної роботи повинні заздалегідь отримати інструктаж із ТБ від свого керівника.
Особливі вимоги пред'являються до зберігання речовин.
Загальний запас вогненебезпечних рідин, що одночасно зберігаються в кожному приміщенні, не повинен перевищувати одноденної потреби. Основний запас цих речовин повинен зберігатися в спеціальних сховищах.
Неприпустимо зберігати горючі рідини в пластмасовому посуді через небезпеку виникнення та накопичення зарядів статичної електрики та, як наслідок, можливість пожежі.
Сильнодіючі отруйні речовини, (СДОР) (миш'як і його з’єднання, синильна кислота та її солі та ін.) повинні зберігатися в спеціальній шафі або металевому ящику під пломбою і замком. Ємності із отруйними речовинами повинні мати чіткі й яскраві етикетки із написом "Отрута!" і назвою речовини. Відповідальність за зберігання, облік і витрачання СДОР покладається на особу, призначену наказом по підприємству (установі, організації).

6 Безпека систем, які працюють під тиском

У наш час в промисловості широко застосовуються апарати, ємності і комунікації, які працюють під тиском, тобто є герметичними.
Під герметичністю мається на увазі непроникність рідинами і газами стінок і з’єднань, які обмежують внутрішні обсяги обладнання.
Аварії герметичних систем небажані не тільки з технічної точки зору, але вони небезпечні для обслуговуючого персоналу і виробництва в цілому:
1 Порушення герметичності може бути наслідком вибуху, або навпаки вибух може бути наслідком порушення герметичності.
2 При розгерметизації створюються небезпечні і шкідливі виробничі чинники залежно від фізико-хімічних властивостей середовища в середині ємності, тобто може виникнути небезпека:
а - отримання опіків під дією високих або низьких температур (термічних опіків) і через агресивність середовища (хімічних);
б - небезпека травматизму( гумова кулька).
Так порушення герметичності балона із газом при тиску 20 МПа із утворенням отвору діаметром 15 мм приведе до появи початкової реактивної тяги близько 3,5 кН: при масі балона 70 кг він може набути прискорення 5 g і переміститися на значну відстань;
3 Небезпека отруєння пов'язана із застосуванням токсичних або інертних газів.
До систем, які працюють під тиском, відносять:
1 Трубопроводи
Вони діляться на групи залежно від середовища, яке транспортується та фарбуються у відповідний колір (вода - зелений , пара - червоний, газ - жовтий).
2 Ємності, що працюють під тиском
Їх посвідчує власник (здійснюється внутрішній огляд 1 раз на 4 роки і гідравлічні випробування - 1 раз на 8 років).
3 Балони
Вони посвідчуються 1 раз на 5 років тиском, який перевищує робочий в 1,5 разу тією організацією, яка здійснює їх наповнення. За результатами посвідчення здійснюється їх відбраковування у випадку, коли вага зменшилася більше, ніж на 20%, а об'єм збільшився більше, ніж на 3%. Для балонів з корозійно активними газами посвідчення здійснюється кожні два роки.
Зараз діють обов'язкові для всіх "Правила улаштування і безпечної експлуатації ємностей, які працюють під тиском”.
Дані правила не поширюються на:
1 прилади водяного і парового опалювання;
2 ємності і балони місткістю до 25 л, у яких добуток ємності в літрах на робочий тиск в атмосферах складає не більше 200;
3 частини машин, які не є самостійними ємностями (наприклад, циліндри двигунів, різних машин і компресорів, холодильники компресорних установок і т.п.);
4 ємності із неметалічних матеріалів;
5 трубчасті печі, незалежно від діаметра труб;
6 ємності, які працюють під тиском неїдких, неотруйних і невибухонебезпечних середовищ при температурі стінки не вище 200оС у яких добуток ємності (V) в літрах на тиск (P) в кг*с/см 2 не перевищує 10000.
7 балони для транспортування і зберігання стислих, зріджених і розчинених газів місткістю до 100 л, а також бочки для перевезення зріджених газів і ін.
Ємності, на які поширюються "Правила" до початку експлуатації повинні бути зареєстровані в органах Держгірпромнагляду.
Для їх реєстрації необхідно подати:
1 паспорт ємності;
2 акт про монтаж і установку ємності відповідно до правил і про справний її стан;
3 схему включення ємності із зазначенням джерела тиску і параметрів робочого середовища.
Причини аварій систем, що працюють під тиском
Всі причини ділять на 2 групи:
1 експлуатаційні;
2 технологічні.
1 До експлуатаційних причин розгерметизації відносять:
1) корозію - це руйнування металу під дією середовища, що омиває метал. Методи боротьби:
- зменшення агресивності середовища;
- застосування корозійно стійкого матеріалу;
- захист металу від середовища нанесенням спеціальних покриттів.
2) утворення накипу - утворюється в установках, які використовують воду в процесі нагрівання. Накип погіршує теплообмін і може привести до аварії. Методи боротьби:
- обмеження жорсткості води, яка використовується в установках. Якщо відсутня вода необхідної якості, системи охолоджування обладнуються водоочисниками.
3) утворення системи пальне-окислювач - при використанні в системах горючих рідин і газів.
Джерелом запалювання в цій системі може бути:
- відкритий вогонь;
- нагріті тверді тіла;
- електричні розряди.
Методи боротьби:
- запобігання утворення горючих систем
- запобігання ініціації горіння
- локалізація осередку горіння спеціальними пристроями.
4 ) розширення рідин в замкнутих об'ємах.
Ці причини характерні для кріогенних матеріалів.
Методи запобігання - дотримання правил наповнення балонів з точки зору відношення маси газу (в кг) до об'єму (л). Наприклад, для пропану - 0,425, аміаку - 0,570.
Крім того, при низьких або високих температурах властивості матеріалів значно змінюються. Так, Al, Cu, Ni зберігають в'язкість до 77оК, а Fe при цій температурі стає дуже крихким.
Хромонікелеві сталі зберігають міцність, пластичність і в'язкість в широкому температурному діапазоні - 20-1170оК.
2 До технологічних причин аварій належать:
- недисциплінованість персоналу
- відсутність достатньої кількості контрольних приладів;
- дефекти виготовлення, зберігання, транспортування;
- дефекти зварювального процесу (тріщини, газові пори, шлакові включення і т.д.).
Тому до виготовлення, ремонту і монтажу апаратів і машин, які працюють під тиском, допускаються тільки спеціалізовані підприємства і організації, що мають дозвіл Держгірпромнагляду України.
Після монтажу обов'язкова реєстрація в органах Держгірпромнагляду України. Наказом по підприємству призначається особа, відповідальна за експлуатацію ємностей. На кожну ємність складається паспорт, в якому зазначається її характеристика, результати посвідчень і дата наступного посвідчення. Табличка із датою наступного посвідчення вивішується на видному місці на ємності. Крім того, зазначаються: найменування заводу, який виготовив ємність, заводський номер ємності, рік виготовлення, робочий тиск, пробний тиск, допустима температура стінок оС.
Прилади, методи, якими проводиться дефектоскопія:
1 - рентген і ультразвукова дефектоскопія;
2 - обмір;
3 - магнітна дефектоскопія.
Цілий ряд механічних випробувань як цілої ємності, так і її частин (стискання, динамічний вигин, розтягування).
Як запобіжні пристрої для ємностей, що працюють під тиском використовуються:
1 - запобіжні клапани;
2 - розривні мембрани.


7 Безпека ремонтних і очисних робіт
Аналіз виробничого травматизму в хімічній промисловості показує, що із числа механічних ушкоджень й отруєнь більше 20% (п'ята частина) припадає на ремонтні й очисні роботи.
Причини:
1 Широке застосування ручної праці.
2 Перебування протягом тривалого часу в незручному вимушеному положенні.
3 Необхідність часто перебувати в закритій апаратурі.
4 Можливість контакту зі шкідливими речовинами іноді при високій або низькій температурі.
5 Присутність у виробничих приміщеннях сторонніх робітників-ремонтників і будівельників, які не знають умов виробництва.
6 Можливість непогодженості дій ремонтного й експлуатаційного персоналу (випадки включення апаратів і механізмів при проведенні ремонту).
Із загального числа н/в при ремонтних роботах понад 50% припадає на механічні травми. З них:
25% від усієї кількості - при розбиранні й складанні обладнання.
14% - при переміщенні обладнання (кантовка).
10% - при роботі з електроінструментом.
Висновок: організація ремонтних робіт і навчання безпечним прийомам ремонту мають велике значення для зниження виробничого травматизму.
Система технічного обслуговування й ремонту хімічного обладнання
Завдання системи - підтримка устаткування в працездатному стані й попередження несподіваного виходу з ладу та, як наслідок, створення умов безаварійної й безпечної експлуатації.
Основа системи - поєднання технічного обслуговування (ТО) й планово-попереджувального ремонту (ППР).
ТО - комплекс робіт для підтримки працездатності обладнання між ремонтами. Їх проводять експлуатаційний (машиністи, оператори) і обслуговуючий персонал (чергові слюсарі, електрики).
ППР - ремонти всіх видів виконуються в заздалегідь установленій послідовності через певне число відпрацьованих машино-годин.
Для обладнання кожного типу нормативами системи встановлюється ресурс між ремонтами (13 EMBED Equation.3 1415), тривалість простою в ремонті (r), трудомісткість ремонту (чол.-год).
Ремонт ділиться на поточний і капітальний.
Для основного обладнання метод ППР.
Для допоміжного метод післяоглядових ремонтів.
Підготовка й організація ремонтних робіт
Крім спеціальної технічної документації (дефектних відомостей, кошторисів витрат, графіків проведення робіт й ін.) перед проведенням ремонтних робіт обов'язкове складання плану організації робіт (ПОР) з урахуванням вимог безпеки.
У ньому зазначається:
1 Послідовність проведення всіх операцій.
2 Розміщення частин устаткування, які знімають із апаратів і машин.
3 Розміщення деталей, які будуть монтуватися замість знятих.
4 Розміщення місць для розміщення покидьків, відходів, бруду.
Ці місця повинні бути розміщені так, щоб не створювати тісняви у робочій зоні й на робочих місцях.
5 Схеми огороджень.
У плані не допускається одночасне проведення т.зв. несумісних ремонтних операцій; наприклад, проводити вогневі роботи одночасно з розбиранням апаратів й устаткування, трубопроводів, що містять горючі й легкозаймальні продукти й т.п.
Важливим фактором безпеки при виконанні ремонтних робіт є розміщення робітників по висоті.
Ремонтні роботи не можна проводити одночасно на різних відмітках по одній вертикалі. Чому? У випадку гострої потреби обов'язкове улаштування захисних настилів.
Перед початком ремонтних робіт всіх учасників знайомлять із тією частиною плану організації робіт, яка до них належить й проводять з ними інструктаж з ТБ.
Заходи безпеки під час ремонту хімічної апаратури
Суворо дотримуючись технологічного регламенту, зупинити аварійну установку й увесь технологічний ланцюг.
а) залежно від умов виробництва перейти на гарячу й холодну циркуляцію;
б) довести тиск (або вакуум) до атмосферного;
в) у певному режимі зменшити температуру до навколишньої;
г) видалити із устаткування сировину, продукти реакції, теплоносії й ін. речовини;
д) продути апаратуру інертним газом, парою або повітрям.
Всі ці операції повинні виконуватися в певній послідовності й при суворому дотриманні встановлених для них часу й швидкості.
Найскладнішою з перелічених є операція зі звільнення апаратури від продукту.
Газова фаза видаляється випуском в повітря або факельну лінію. Якщо буде потреба її видавлюють інертним газом або водяною парою.
Рідина видаляється самопливом, насосом або передавлюється інертним газом.
В апаратурах, трубопроводах, навіть в арматурі є ділянки, де може зостатися залишок продукту. Це тупики, гідрозатвори в тарілці ректифікаційних колон, навіть порожнини вентилів.
Так, наприклад, у крані Ду 50 мм може лишитися до 90 г ЛЗР. Такої кількості, наприклад, бензолу досить для вибуху в апараті місткістю 1000л. Це свідчить про важливість зачищення перед ремонтом апаратури і комунікацій. Як?
Продуванням, промиванням, іноді випаркою.
Незважаючи на ці заходи, при розбиранні фланців робітники повинні застосовувати запобіжні заходи:
У момент роз'єднання фланців надягти маску протигаза.
Закрити шию коміром спецодягу.
Насунути рукава спецодягу на рукавиці.
Чоботи заправити під штани.
Правила прості, але їхнє недотримання може призвести до серйозних травм.
У деяких процесах перед розкриттям люків апаратури залишки продуктів, що втримуються в них, повинні бути нейтралізовані:
Кислі залишки після промивання водою - найчастіше розчином кальцинованої соди.
Лужні залишки - промиванням апаратури до нейтральної реакції на фенолфталеїн.
Розкриття люків апаратів має свої особливості: наприклад: люки ректифікаційних колон відкривають, починаючи з верхнього. Це виключає тягу повітря через колону й запобігає загорянням й ударам від запалення пари продукту, що залишився в колоні.
При відключенні апаратів й ємностей, що ремонтуються, від трубопроводів обов'язкова установка між фланцями заглушок з відповідної сталі й відповідної міцності.
Від'єднання апаратів закриванням вентилів, засувок, кранів ненадійні й, які можуть бути випадково відкриті.
Заглушка повинна бути забезпечена хвостовиком, пофарбованим у червоний колір. Навіщо?
У спец. журналі ведеться облік установки й зняття таких заглушок. При підготовці апаратури до ремонтних операцій систематично контролюється (аналізується) повітряне середовище в апаратах і біля них. Цей аналіз й є основним критерієм готовності апаратури до ремонту.

Заходи безпеки при ремонті машин і механізмів

Безпека ремонтних робіт забезпечується відключенням усього обладнання від джерел, які могли б привести його в дію.
При зупинці на ремонт обладнання з елементами, які обертаються або рухаються (мішалки, центрифуги й т.ін.) обов'язковим є подвійне відключення: разом із відключенням електроструму й видаленням плавких запобіжників на розподільному щиті необхідно роз'єднати сполучні муфти або зняти привідні ремені від електродвигунів і т.п. На пускових пристроях обов'язкове вивішування плаката "Не включати, працюють люди !"
Обладнання в ремонт готується силами виробничого персоналу цеху: начальник зміни і механік цеху передають підготоване обладнання за актами керівникові ремонтних робіт. (При аварії плюс аварійний акт). Відремонтоване обладнання також приймається за актом. (Або записом у журналі).
Вимоги до слюсарних інструментів

1 Молотки й ручники повинні бути міцно насаджені на рукоятки, їхні бойки мати гладку поверхню, злегка опуклу без косини, вибоїв і тріщин.
2 Зубила - добре заточені, не мати закошених і оббитих потилиць.
3 Напилки й шабери мають бути вставлені в справні ручки з насадженими на них металевими кільцями.
4 Гайкові ключі мають точно відповідати розмірам гайки або голівці болта. Різні підкладки забороняються.
Для цехів, в яких допускається застосування виключно інструментів, які не “іскрять”, їх виготовляють із сплавів алюмінію, бронзи, берилієвої бронзи. Вибухобезпечні гайкові ключі, молотки, кувалди виготовляють із сплаву міді (70%), марганцю, алюмінію, заліза й цинку.

Вимоги безпеки за необхідності проведення земляних робіт

1 Основна небезпека - обвалення ґрунту при ритті котлованів і траншей. Для запобігання - улаштування спеціальних кріплень або дотримання кута природного укосу.
2 Неприпустиме самовільне риття траншей. Можна зачепити трубопровід або кабель, зариті в землю, і викликати серйозну аварію.
Такі випадки характерні для старих підприемств, де в результаті багаторічних переробок без документальної фіксації втрачене уявлення про реальну дислокацію трубопроводів у підземному господарстві.
При правильній організації підземного господарства головний механік повинен мати план всіх підземних комунікацій. Тільки він або головний інженер мають право видавати дозвіл на проведення тих чи інших підземних ремонтних робіт.
При несподіваному з’явленні газу або продукту в траншеях, котлованах, колодязях ремонтні роботи мають бути негайно припинені, а робітники виведені на поверхню до визначення джерела й усунення небезпеки.

Система допусків на проведення особливо небезпечних робіт

Ремонтний персонал не допускається до такої роботи без спеціального документа – наряду-допуску.
У допуску, складеному, як правило, начальником цеху, визначаються заходи безпеки, обов'язкові при проведенні даної роботи; фіксується факт перевірки виконання цих заходів у дійсності, що підтверджується підписом осіб, які здійснювали перевірку. Крім того, допуск підписують зацікавлені відповідальні особи (пожежна охорона, газорятувальна служба й ін.).
Тільки після остаточного оформлення й затвердження (звичайно головним інженером) наряд-допуск вручається виконавцям.
Така система дозволяє значно підвищити відповідальність керівників виробництва за підготовку робочого місця й проведенню роботи в особливо небезпечних умовах.


Робота на висоті

До робіт на висоті належать роботи, які доводиться виконувати на висоті вище 1,5м від поверхні ґрунту, перекриття або робочого настилу.
Роботи на висоті на необгороджених поверхнях (висотні роботи) обов'язково повинні проводитися з використанням випробуваних і перевірених поясів.
До них допускаються особи не молодше 18 років, які пройшли спеціальне навчання і мають кваліфікацію не нижче III розряду. Ці особи щорічно повинні проходити медичний огляд.
Приставні драбини для нескладних робіт на висоті мають бути не вище 5 м.
При використанні таких драбин забороняється застосування электро й пневмоінетрументу.
На нижніх кінцях приставних драбин обов'язкові упори у вигляді металевих шипів або гумових наконечників.
Всі драбини після виготовлення, ремонту, а також один раз на 6 місяців піддаються технічному огляду.
Для складних робіт на висоті можуть застосовуватися риштування інвентарні й неінвентарні, а також підвісні колиски. Неінвентарні риштування можуть застосовуватися у виняткових випадках з дозволу головного інженера. При висоті більше 4 м вони споруджуються відповідно до проекту, який містить повний розрахунок на міцність. Робітники, які перебувають у люльці, повинні бути забезпечені запобіжними поясами з ланцюгами, прикріпленими до міцних частин конструкції карабіном. Щоб у випадку падіння запобігти різкому ривку, ланцюг роблять довжиною не більше 2 м. Кожен пояс випробовується статичним навантаженням 300 кгс протягом 5 хв.
Робота на висоті й верхолазні роботи, як правило, повинні проводитися в денний час.
За необхідності нічних робіт - обов’язковий письмовий дозвіл головного інженера й забезпечення якісного освітлення.

Робота в закритих об’єктах( ємностях)

Робота всередині апаратів, цистерн, газгольдерів й інших закритих об'єктах належить до особливо небезпечних. Тут можуть раптово з'явитися токсичні або вибухонебезпечні пара або гази, освітленість недостатня, чутність погана, евакуація працівника, якщо буде потреба утруднена.
Перед початком роботи необхідно:
1 Видалити залишки рідин, пару або газів.
2 Виконати необхідні аналізи повітряного середовища.
3 Начальник цеху видає відповідальному за проведення робіт письмовий дозвіл(наряд) - допуск до роботи.
Тут мають бути зазначені:
а) підготовленість об’єкта до роботи з переліком проведених заходів;
б) особливі заходи безпеки при проведенні робіт;
в) склад бригади;
г) відомості про стан здоров'я членів бригади;
д) термін дії допуску;
е) П І Б особи, відповідальної за проведення роботи.
4 Відповідальний особисто на місці повинен переконатися в підготовленості ємності.
Під час роботи:
До роботи в ємностях допускаються тільки особи чоловічої статі не молодші за 20 років, фізично здорові, які пройшли медичне обстеження.
Робота повинна проводитися бригадою, щоб за потреби видалення працюючого з небезпечної зони завжди зовні залишалося не менше двох осіб тому, що один робітник не в змозі витягти працюючого з колодязя або апарата.
Роботу виконують із застосуванням шлангового протигазу, який обслуговує дублер. Він стежить за правильністю положення шланга, подачею повітря, підтримує зв'язок із працюючим за допомогою сигнальної мотузки, прикріпленої до поясу останнього. За потреби за допомогою сигнальної мотузки евакуюють працюючого.
Мотузка має бути міцною та систематично перевірятися.
Дублер повинен мати комплект протигаза, готовий до застосування, щоб, якщо буде потреба він міг швидко ввійти в небезпечну зону для надання допомоги потерпілому.
При роботі в шланговому протигазі термін одноразового знаходження робітника в ємності не повинен перевищувати 15хв., після чого він повинен відпочивати поза ємністю не менше 15 хв.
Робота усередині ємностей при температурі понад 50°С заборонена. При підвищеній температурі робітників необхідно безупинно обдувати свіжим повітрям, забезпечувати їх теплоізолюючими неспаленними костюмами, теплоізолюючим взуттям.
Всі лази й люки в апаратах повинні бути відкриті, а виходи не захаращені, щоб за необхідності полегшити швидку евакуацію працюючих.
Всі специфічні особливості роботи в ємностях різних видів зазначені в спеціальних відомчих інструкціях.

Вогневі роботи
При ремонтах часто виконуються вогневі роботи: електричне й газове зварювання, різання металу, пайка, лудіння, ковальські й котельні роботи, випалювання смол та інших відкладень в апаратах і трубопроводах, розігрів бітуму і смоли, роботи із застосуванням відкритого вогню.
Кращий варіант - вогневі роботи проводити на спеціально обладнаних площадках.
За необхідності проведення вогневих робіт на місці ремонту повинні дотримуватися спеціальні заходи безпеки.
У процесі підготовки такої роботи:
1 Підготовку обладнання здійснює експлуатаційний персонал під керівництвом спеціально виділеної відповідальної особи.
2 Визначаються небезпечні зони, місця різання, зварювання, нагрівання, які відзначаються фарбою або крейдою.
3 Щоб уникнути розкидання іскор місця зварювання відгороджуються азбестовим листами або брезентом, змоченим водою.
4 Місця проведення робіт забезпечують первинними засобами пожежогасіння.

Під час роботи:
Призначається відповідальна особа, головним обов'язком якої є інструктаж виконавців перед роботою, нагляд за роботою, здійснення оперативних заходів, припинення робіт у випадку виникнення небезпечних ситуацій. Проведення вогневих робіт оформляється видачею наряду-допуску.

Тести для самоконтролю.
Серед запропонованих варіантів знайдіть та обґрунтуйте правильну відповідь:

3.1 Які з названих факторів впливають на наслідки дії на людину отруйних хімічних речовин?
1 Фізико-хімічні властивості речовини.
2 Час впливу.
3 Концентрація речовини в середовищі.
4 Запах речовини.
5 Поширення речовини у виробництві.
3.2 Які речовини можуть викликати хімічні опіки тіла людини?
1 Мінеральні кислоти (соляна, сірчана, азотна).
2 Концентровані розчини лугів.
3 Органічні розчинники.
4 Поверхнево-активні речовини (ПАР).
5 Соляні розчини.
3.3 Які з названих умов можуть стати причиною самозаймання горючих речовин?
1 Сильно розвинута пориста поверхня речовини, яка адсорбує кисень повітря.
2 Зростання швидкості окисної реакції речовини.
3 Мала тепловіддача в навколишнє середовище.
4 Здатність речовини утворювати паро газоповітряні суміші.
5 Речовини з високою температурою спалаху.
3.4 Що мається на увазі під поняттям герметичність?
1 Непроникність рідинами і газами стінок і з'єднань, які обмежують внутрішні обсяги устаткування.
2 Замкнутий внутрішній обсяг хімічного устаткування.
3 Вчасно випробувані трубопроводи, балони і ємності, які працюють під тиском.
4 Усе хімічне устаткування, яке відповідає «Правилам улаштування і безпечної експлуатації ємностей, що працюють під тиском».
5 Хімічне устаткування, не підвладне корозії.
3.5 З якою періодичністю повинні проходити випробовування системи, які працюють під тиском?
1 Ємності випробовуються їх власником гідравлічно один раз у 8 років, а один раз у 4 роки ними здійснюється внутрішній і зовнішній огляд.
2 Балони випробовуються один раз у 5 років тиском, який перевищує робочий в 1,5 разу організацією, що здійснює їхнє наповнення.
3 Ємності випробовуються виготовлювачем гідравлічно один раз у 7 років, а внутрішній і зовнішній огляд – один раз у 3 роки.
4 Балони випробовуються тиском, який перевищує робочий в 1,5 разу організацією, що здійснює їхнє наповнення для не корозійних газів 1 раз у 5 років, а корозійних – 1 раз у 2 роки.
5 Балони випробовуються тиском, що перевищує робочий в 1,5 разу організацією, що здійснює їхнє наповнення.
3.6 Назвіть основні причини травмонебезпеки ремонтних і очисних робіт у хімічній промисловості.
1 Широке застосування ручної праці.
2 Перебування в плині тривалого часу в незручному змушеному положенні.
3 Необхідність часто знаходитися в закритій апаратурі.
4 Можливість контакту із шкідливими речовинами при високій або низькій температурі.
5 Можливість непогодженості дій ремонтного й експлуатаційного персоналу.
3.7 Яких основних запобіжних заходів повинні дотримуватися робітники при розбиранні фланців хімічного обладнання?
1 Надягти маску протигаза.
2 Закрити шию коміром спецодягу.
3 Насунути рукава спецодягу на рукавиці.
4 Чоботи повинні бути заправлені під штани.
5 Зробити запис в спеціальному журналі про наміри розбирати фланці.
3.8 Якими заходами повинна забезпечуватися безпека ремонтів машин і механізмів?
1 Відключенням устаткування від джерел, які могли б привести його в дію.
2 Для устаткування з обертовими, або елементами, що рухаються, обов'язковим є їхнє подвійне відключення: поряд із відключенням електричного струму, обов'язкове роз'єднання сполучних муфт або зняття привідних ременів.
3 Особиста передача в ремонт і прийом з ремонту устаткування з боку персоналу виробничого цеху і керівником ремонтних робіт.
4 Проведення ремонту машин і механізмів неприпустимо без розроблення докладних планів і етапів роботи.
5 На пускових пристроях обов'язкова наявність плаката: «Не включати, працюють люди».
3.9 Ким визначаються заходи безпеки при проведенні особливо небезпечних робіт в спеціальному документі – наряді-допуску?
1 Профспілковим комітетом.
2 Бригадиром.
3 Головним інженером.
4 Начальником цеху.
5 Виконавцями робіт.
3.10 До робіт на висоті відносять роботи, які доводиться виконувати на висоті вище зазначеної від поверхні ґрунту, перекриття або робочого настилу.
1 15 м.
2 5 м.
3 1,5 м.
4 2 м.
5 1 м.

ЛЕКЦІЯ 4
ТЕМА Охорона праці в будівництві
План
1 Вимоги безпеки в організації будівництва і виконання робіт.
2 Безпека організації будівельного майданчика.
3 Безпека основних видів будівельно-монтажних робіт.
4 Безпека робіт при експлуатації будівельних машин і механізмів.
5 Безпечна експлуатація будівельного оснащення.
6 Санітарно-побутове забезпечення працюючих на будівельному майданчику.
7 Організація першої допомоги потерпілим на будівельному майданчику.
8 Пожежна безпека на будівельному майданчику.

Список літератури
Ярошевська В.М., Чабан В.Й. Охорона праці в галузі. - Київ.: Професіонал, 2004.- 286с.
Борисполец Ю.В., Геращенко В.Е. Охрана труда в строительстве. Вопросы и ответы. - Киев.: Будівельник,1985.- 303с.

1 Вимоги безпеки в організації будівництва і виконання робіт

До початку будівельно-монтажних робіт кожний об'єкт повинен бути забезпечений проектною документацією з організації будівництва і виконання робіт.
Без такої документації будівельно-монтажні роботи проводити неприпустимо.
Проектні рішення з техніки безпеки повинні бути конкретними і відповідати реальним умовам роботи. В спеціальному розділі проекту проведення робіт (ППР) повинні бути відображені особливо важливі вимоги правил охорони праці і заходи щодо забезпечення їх виконання.
Ці заходи повинні містити технічні рішення і основні організаційні заходи щодо забезпечення безпечного проведення робіт і санітарно-гігієнічного обслуговування працюючих.
У ППР повинно бути визначено:
1 Місця розміщення тимчасової огорожі, установки кранів, розташування ліній електропередач, доріг, проходів, санітарно-побутових приміщень.
2 Місця складування будівельних конструкцій і матеріалів.
3 Межі небезпечних зон.
4 Перехідні пішохідні містки і мости для руху автотранспорту через траншеї.
5 Схеми електропостачання і освітлення будівельного майданчика і робочих місць, із зазначенням типів світильників і місця їх установки.
6 Технологічна послідовність виконання робіт із зазначенням кількості робітників, їх спеціальності, необхідних засобів захисту.
7 Підмостки й інші засоби підмощування, вантажопідйомні майданчики із зазначенням навантажень, що допускаються на них, способів їх кріплення.
8 Безпечні проходи до робочих місць і способи підйому на поверхи будівель, що зводяться.
9 Безпечна послідовність вантажопідйомних операцій.
10 Розміри небезпечної зони для руху будівельних машин і транспортних засобів у межах призми обвалення укосів і виїмок.
11 Крутизна укосів виїмок глибиною більше 5 м.
12 Конструкція кріплення вертикальних стінок котлованів і траншей глибиною більше 3 м.
13 Способи ущільнення ґрунту поблизу будівельних конструкцій.
14 Перелік особливо небезпечних робіт, на виконання яких робітникам необхідно видавати письмовий наряд-допуск.
15 Послідовність розбирання ковзного опалублення.
16 Організація робочих місць монтажників будівельних конструкцій.
17 Розташування і зони дії монтажних механізмів
18 Методи і пристосування для безпечної роботи монтажників:
- послідовність технологічних операцій при монтажі будівельних конструкцій;
- місця і способи тимчасового кріплення елементів, які монтуються;
- послідовність установки, закріплення і стропування збірних конструкцій;
- технологія демонтажу конструкцій;
- машини і механізми для переміщення будівельних матеріалів, конструкцій і вантажно захватні пристосування до них;
- схеми стропування вантажів, які переміщуються краном;
- протипожежні заходи і засоби пожежогасіння;
- типи санітарно-побутових приміщень із зазначенням їх складу, кількості та місць установки;
- заходи безпеки при роботі з токсичними речовинами;
- заходи щодо зниження виробничого шуму, вібрації та ін.
Для попередження небезпеки падіння з висоти працюючих у ППР повинно бути передбачено скорочення обсягів операцій верхолазів.
Для попередження небезпеки падіння з висоти виробів і матеріалів при переміщенні їх кранами повинно бути передбачено:
1 тара для переміщення штучних і сипучих матеріалів;
2 вантажозахватні пристосування;
3 способи стропування;
4 пристосування для стійкого зберігання елементів конструкцій (піраміди, касети);
5 способи видалення відходів і будівельного сміття;
6 необхідність використання захисних перекриттів або козирків при виконанні робіт по одній вертикалі.

2 Безпека організації будівельного майданчика

Будівельний майданчик повинен бути розміщений в межах, відведених під забудову. У разі потреби на час будівництва використовується додаткова територія, відведення якої узгоджується з її власником.
Огорожа майданчика повинна забезпечити безпеку осіб, що рухаються вулицями, проїздами і проходами громадського користування поблизу будівництва.
Якщо огорожа встановлюється ближче 10 м від об'єкта, що будується, обов'язковою є установка захисного козирка над пішохідною доріжкою шириною не менше 1,25 м з дощок завтовшки не менше 40 мм.
У період підготовки будівельний майданчик звільняють від всіх будівель, споруд, дерев, які заважають будівельним роботам. Необхідні також першочергові роботи з плануванню території для забезпечення своєчасного стоку зливових вод. Для розміщення і обслуговування будівельних бригад влаштовується необхідна кількість споруд, в першу чергу, використовуючи існуючі будівлі, а потім пересувні побутові споруди.
Зазначені роботи повинні бути узгоджені з інспекцією санітарного нагляду, інспекцією державного пожежного нагляду. Якщо плануються роботи, пов'язані з розроблення ґрунтів обов'язкове узгодження з відділом підземних споруд, відділом благоустрою виконкому Ради, енергонаглядом, водопровідно-каналізаційними службами, телефону та ін.
Тільки після виконання підготовчих робіт може бути розпочате будівництво основних об'єктів.
Для забезпечення проведення робіт у нічний час доби повинно бути влаштоване штучне освітлення за СНиП 81-80.
Вимоги до нього:
1 Висота підвісу світильників над рівнем робочого майданчика не нижче 2,5 м. При неможливості виконання цієї вимоги - напруга в освітлювальній мережі повинна бути не більше 72 В.
2 Створювана штучна освітленість повинна становити:
- робочої дільниці - не менше 25 лк;
- площі складування - 10 лк;
- під'їзні шляхи - 1 лк;
- загальне освітлення - 2 лк.
На будівельному майданчику небезпечними зонами є:
- місця неізольованих струмопровідних частин;
- необгороджені перепади по висоті вище 1,3 м і більше;
- місця переміщення машин і обладнання, їх елементів і робочих органів;
- місця зберігання шкідливих речовин, які можуть створити концентрації їх у повітрі вище ГДК;
місця можливого падіння предметів з висоти.

Межі цієї небезпечної зони можуть бути такі:

Висота можливого Відстань до проекції Відстань від
падіння предмета, м переміщення вантажу, м будівлі, м
до 20 7 5
більше 20 до 70 10 7
більше 70 до 120 15 10

Щоб уникнути доступ сторонніх осіб, небезпечні зони повинні бути захищені огорожами.
Захисними огорожами є пристрої, які запобігають ненавмисному доступу людей в небезпечну зону.
Вимоги безпеки до організації робіт у зимових умовах
Для забезпечення безпечних умов роботи в зимових умовах необхідно:
1 Під'їзні шляхи і пішохідні доріжки своєчасно очищати від снігу і посипати піском або золою.
2 Місця складування будівельних матеріалів необхідно повністю очищати від снігу і льоду. Інакше штабелі конструкцій при підтаванні можуть обвалитися і викликати НВ.
3 Періодично видаляти крижані бурульки, які утворилися, над входами в будівлі, тротуарами, місцями проходів і проїздів.
4 Щоб уникнути обвалення покрівель від снігового навантаження дахи необхідно очищати від снігу і льоду, заздалегідь захистивши небезпечну зону скидання снігу.
5 Для захисту робітників від несприятливих метеорологічних умов необхідно передбачити приміщення для обігріву працюючих розмірами, визначеними з розрахунку 0,1 м2 на одну людину в найчисленнішій зміні, але не менше 8 м2. Температура повітря в цих приміщеннях повинне бути не нижча за +22оС.
У літній період велику небезпеку створюють розряди атмосферної електрики. Тому для захисту працюючих необхідне виконання комплексу заходів від дії блискавки та її вторинних проявів.
На будівельних об'єктах найчастіше влаштовують блискавковідводи стрижневого типу. Їх встановлюють на кутах об'єкта, який зводиться, на відстані один від одного не більше 20 м. Кожний блискавковідвід повинен мати самостійний струмовідвід, приєднаний до заземлення з опором не більше 20 Ом.
З наближенням грози на всіх будівельних майданчиках, кранах, екскаваторах та інших будівельних машинах всі роботи повинні бути припинені, а робітники, відключивши приймачі струму, зобов'язані укритися в приміщеннях, які мають засоби блискавкозахисту.

3 Безпека основних видів будівельно-монтажних робіт
13EMBED Equation.31415
Основними видами будівельно-монтажних робіт є:
13EMBED Equation.314151 роботи нульового циклу;
13EMBED Equation.314152 цегельні роботи;
13EMBED Equation.314153 монтажні роботи;
13EMBED Equation.314154 штукатурні роботи;
13EMBED Equation.314155 склярські роботи.
13EMBED Equation.314151 Основними причинами травматизму під час розроблення траншей і котлованів є обвалення на працюючих ґрунтових мас. Воно може статися через відсутність або недостатню міцність кріплення ґрунту під час копання котлованів і траншей з вертикальними стінами або наявності нестійких укосів. Особливо часті випадки обвалення так званих лесових ґрунтів. Вони відзначаються високою міцністю в сухому стані, але при зволоженні втрачають зв'язок між частинками.
13EMBED Equation.31415У зимовий час обвалення може статися під час розроблення мерзлих ґрунтів. У результаті відлиги мерзлі ґрунти відтають і обвалюються.
13EMBED Equation.31415За наявності в зоні земляних робіт підземних комунікацій роботи потрібно вести з особливою обережністю, під наглядом виконувача робіт або майстра, а також працівників електрогосподарства, якщо роботи ведуться в безпосередній близькості від кабелів, які знаходяться під напругою. При цьому можна використовувати тільки такі механізми і інструменти, які не можуть пошкодити прокладені комунікації.
13EMBED Equation.31415Розроблення ґрунту в безпосередній близькості від ліній діючих підземних комунікацій допускається тільки землекопними лопатами. Застосовувати ломи, кирки, відбійні молотки та інші ударні інструменти у зазначених місцях не дозволяється.
13EMBED Equation.31415При виявленні будь-яких підземних комунікацій або споруд, не зазначених на кресленнях, роботи повинні бути негайно припинені, споруди або комунікації ретельно оглянуті для встановлення їх походження, і з участю представників зацікавлених організацій повинно бути вирішене питання про можливість продовження земляних робіт.
13EMBED Equation.31415При проведенні земляних робіт можливі випадки появи в котлованах і траншеях шкідливих газів. У цих випадках роботи потрібно негайно припинити, а робітників вивести з небезпечних місць до знешкодження останніх і з'ясування причин появи газу. Тільки після того, як буде забезпечена повна безпека, можна буде продовжувати роботи. Якщо немає повної гарантії, що шкідливі гази не поступатимуть надалі, роботи потрібно вести лише за наявності індикаторів для визначення газу і при забезпеченні робітників протигазами або кисневими ізолюючими приладами, які можна б було відразу використовувати при виявленні газу. До початку робіт робітники повинні бути проінструктовані про способи поводження зі шкідливими газами. Курити і застосовувати вогонь в таких місцях забороняється, оскільки це може спричинити вибух.
13EMBED Equation.31415При виявленні боєприпасів відновлювати земляні роботи можна тільки після перевірки ділянки та видалення боєприпасів саперами.
13EMBED Equation.31415Рити котловани і траншеї з вертикальними стінками без кріплень можна тільки в ґрунтах з непорушеною структурою, природної вогкості, за відсутності ґрунтових вод.
13EMBED Equation.31415За цих умов глибина виїмок без кріплень не повинна перевищувати: 1 м - у піщаних і гравелистих ґрунтах; 1,25 м – у супісках; 1,5 м - у суглинках, глинах, сухих лесових ґрунтах.
13EMBED Equation.31415За всіх інших умов траншеї і котловани необхідно розробляти або з укосами, або з вертикальними стінками, закріпленими на всю висоту.
13EMBED Equation.31415При ритті траншей, котлованів і колодязів у місцях інтенсивного руху людей - на вулицях, в дворах, площах - навколо місця робіт на відстані 0,8-1 м від брівки встановлюють міцні огорожі (згідно з ГОСТом 23407-78) заввишки не менше 1,2 м з попереджувальними написами. У нічний час огорожу необхідно освітлювати. На рівні землі біля брівки траншеї або котловану рекомендується встановлювати бортові дошки. Відкриті котловани і траншеї поблизу доріг і житлових будинків необхідно захищати суцільним парканом.
13EMBED Equation.31415Для переходу через траншеї повинні бути встановлені містки шириною не менше 0,8 м при односторонньому русі і шириною 1,5 м з поручнями заввишки не менше 1,2 м, бортовою дошкою і бар'єрами при двосторонньому русі. У нічний час перехід необхідно освітлювати.
13EMBED Equation.31415При проведенні цегельних робіт найчастішими причинами травматизму є відсутність огорож, падіння з висоти матеріалів і інструментів, застосування нестійких і несучасних риштувань, драбин, робота без ЗІЗ.
13EMBED Equation.31415При переміщенні і подачі на робоче місце вантажопідйомними кранами цегли, блоків, облицювальної плитки, необхідно застосовувати піддони, контейнери, захвати й інші пристрої, які виключають падіння вантажу при підйомі. При подачі цегли на робоче місце пакетами на піддонах необхідно застосовувати чотиристоронні і тристоронні футляри з нахилом убік захищеної задньої стінки приблизно на 15%.
13EMBED Equation.31415Розчин на робоче місце слід подавати саморозвантажними ємностями (в бункери або ящики для розчинів) або спеціальними ємностями (з чотирма петлями) за допомогою вантажопідйомних кранів.
13EMBED Equation.31415Кладка стін дозволяється з риштувань, засобів підмощування або перекриття, причому висота кожного ярусу підмощування береться з таким розрахунком, щоб рівень кладки після кожного переміщення засобів підмощування був не менше ніж на 0,7 м вище за рівень робочого настилу або перекриття.
13EMBED Equation.31415У разі необхідності виконувати кладку нижче за цей рівень її слід здійснювати , застосовуючи запобіжні пояси або спеціальні сітчасті захисні огорожі.
13EMBED Equation.31415 При товщині стіни більше 0,75 м дозволяється проводити кладку зі стіни, застосовуючи запобіжний пояс, надійно закріплений за спеціальний страховий пристрій. При меншій товщині кладка зовнішніх стін в положенні стоячи на стіні не допускається.
13EMBED Equation.31415 Не допускається кладка стін будівель наступного поверху без установки несучих конструкцій міжповерхового перекриття, а також майданчиків і маршів у сходових клітках.
Без улаштування зовнішніх захисних козирків


дозволяється вести кладку стін заввишки не більше 7 м.
13EMBED Equation.31415При кладці стін заввишки більше 7 м необхідно застосовувати захисні козирки по периметру будівлі, які задовольняють такі вимоги:
13EMBED Equation.31415- ширина захисних козирків повинна бути не менше 1,5 м, і вони повинні бути встановлені з ухилом до стіни так, щоб кут, що утворюється між нижньою частиною стіни будівлі і поверхнею козирка, був13EMBED Equation.314151100,а зазор між стіною будівлі і настилом козирка не перевищував 50 мм;
13EMBED Equation.31415- захисні козирки повинні витримувати рівномірно розподілене снігове навантаження, встановлене для даного кліматичного району, і зосереджене навантаження, не менше 1600 Н (160 кг), прикладене в середині прольоту;
13EMBED Equation.31415- перший ряд захисних козирків повинен мати суцільний настил на висоті не більше 6 м від землі і зберігатися до повного закінчення кладки стін, а другий ряд, виготовлений суцільним або з сітчастих матеріалів з отворами не більше 50х50 мм, - встановлюватися на висоті 6-7 м над першим рядом, а потім по ходу кладки послідовно переставлятися через кожні 6-7 м.
Монтажні роботи
13EMBED Equation.31415Основними причинами травматизму при монтажі конструкцій є падіння виробів, що монтуються, і монтажних пристосувань з висоти, недосконалість або несправність механізмів і монтажного оснащення, недотримання технології робіт.
13EMBED Equation.31415До виконання монтажних робіт допускаються особи не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд, навчені за спеціальною програмою, здали іспит і мають посвідчення монтажника.
13EMBED Equation.31415До самостійних верхолазних робіт допускаються особи (робітники та інженерно-технічні працівники) не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд і визнані придатними, мають стаж верхолазних робіт не менше одного року і тарифний розряд не нижче 3-го. Робітники, які вперше допускаються до верхолазних робіт , протягом одного року повинні працювати під безпосереднім наглядом досвідчених робітників-наставників, призначених наказом керівника організації.
13EMBED Equation.31415До верхолазних відносять роботи, які виконуються на висоті більше 5 м від поверхні землі, перекриття або робочого настилу, над якими проводяться роботи, безпосередньо з конструкцій при їх монтажі або ремонті. Основним засобом, що оберігає працюючих від падіння з висоти, є запобіжний пояс.
13EMBED Equation.31415Учні професійно-технічних училищ не молодше 17 років допускаються до виконання верхолазних робіт тільки для проходження виробничої практики під наглядом майстра-інструктора навчального закладу.
13EMBED Equation.31415Повторний медичний огляд повинні проходити всі монтажники-верхолази через кожні 12 місяців.
13EMBED Equation.31415Робітники-монтажники повинні працювати в справному спецодягу згідно з типовими нормами видачі спецодягу. Працювати у рваному, не застебнутому або пошкодженому спецодязі забороняється.
13EMBED Equation.31415Штукатурні роботи
13EMBED Equation.31415 При проведенні штукатурних робіт найчастішими причинами НВ є:
13EMBED Equation.31415- падіння робітників з риштування, засобів підмощування, люльок;
13EMBED Equation.31415- падіння предметів з висоти;
13EMBED Equation.31415- несправність засобів механізації для транспортування матеріалів або при нанесенні штукатурних розчинів механізованим способом;
13EMBED Equation.31415- ненавченість робітників;
13EMBED Equation.31415- потрапляння на шкіру або в очі розчинів або частинок вапна та інших агресивних речовин, які застосовуються для роботи в зимовий період.
13EMBED Equation.31415До роботи штукатура можуть бути допущені особи, навчені за спеціальною програмою, що мають відповідні посвідчення. До робіт з приготування хлорованих розчинів допускаються особи, не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд і спеціальне навчання з безпечного приготування хлорованих розчинів.
13EMBED Equation.31415Зовнішні штукатурні роботи дозволяється проводити з інвентарних наземних або підвісних риштувань або з пересувних баштових засобів підмощування. Штукатурити зовнішні віконні відкоси за відсутності риштувань треба з люльок або настилів, розташованих на пальцях, які випускаються з отворів стін.
13EMBED Equation.31415Внутрішні штукатурні роботи, а також установку збірних карнизів і ліпних деталей усередині приміщення треба проводити з підмостків або пересувних столиків.
13EMBED Equation.31415Підмости і столики встановлюють на підлогу або суцільні настили по балках перекриттів. Нарощувати підмости ящиками, бочками або іншими предметами, а також використовувати як основу для підмостків ванни, радіатори опалювальної системи, підвіконня - забороняється. Підмости та столи заввишки 1,3 м повинні обов'язково мати огорожі.
13EMBED Equation.31415На сходових маршах проводити штукатурні роботи слід зі спеціальних столиків з ніжками різної довжини, що дає можливість встановлювати столики на сходах і розташовувати робочий настил горизонтально. Робочий настил повинен бути обов'язково захищений бортовою дошкою.
13EMBED Equation.31415При кольоровій штукатурці забороняється застосовувати свинцевий сурик, свинцевий крон, мідянку та інші шкідливі для здоров'я пігменти.
13EMBED Equation.31415При проведенні штукатурних робіт механізованим способом необхідно дотримуватися таких вимог безпеки:
- до управління розчинонасосом і штукатурними машинами можуть бути допущені особи не молодше 18 років, навчені, атестовані і які мають посвідчення;
перед початком кожної зміни обов'язково слід перевірити справність запобіжних клапанів, манометрів, шлангів, дозаторів, розчинонасосів, цемент-гармат та іншого устаткування;
манометри і запобіжні клапани повинні бути обов'язково опломбовані;
необхідно постійно стежити за показанням манометра: при тиску в системі вище за нормальний розчинонасос слід терміново вимкнути;
суворо забороняється проводити чищення, змащування і ремонт розчинонасосів під час їх роботи, перегинати шланги під гострим кутом і у вигляді петлі, а також затягувати сальники під час роботи штукатурних машин.
13EMBED Equation.31415Оператори, які наносять штукатурний розчин за допомогою сопла, повинні бути забезпечені захисними окулярами.
13EMBED Equation.31415Робочі місця штукатурів-операторів, сопловщиків повинні бути обов'язково зв'язані звуковою і світловою сигналізацією з робочими місцями мотористів штукатурних машин.
13EMBED Equation.31415 Склярські роботи
13EMBED Equation.31415 Небезпека може виникнути при різанні скла, перенесенні його та безпосередньо при виконанні склярських робіт.
13EMBED Equation.31415При різанні скла необхідно дотримуватися таких заходів безпеки:
13EMBED Equation.31415- різати скло потрібно обережно, щоб не розколоти його по надрізу і не порізати руки, для цього на пальці слід надівати напульсники зі шкіри або гуми;
13EMBED Equation.31415- обламувати кромки товстого скла дозволяється виключно плоскогубцями, губки яких забезпечені гумовими наконечниками, які оберігають скло від розтріскування та розльоту осколків;
13EMBED Equation.31415- різати і ламати скло можна тільки на столі або верстаку в захисних окулярах.
13EMBED Equation.31415Переносити скло слід в спеціальних ящиках або контейнерах. Встановлювати скло потрібно впоперек контейнера у вертикальному положенні, вставляючи прокладки з картону завтовшки 2-3 мм через кожні 20-40 листів скла. При неповному заповненні контейнера вставлені листи закріплюють у вертикальному положенні перегородкою. Вітринне та інше скло великих розмірів слід переносити на лямках з підкладками, які виключають можливість пошкодження лямок. Перевозити скло потрібно в спеціальних візках.
13EMBED Equation.31415Переносити скло по сходах і драбинах забороняється. Якщо необхідно підняти скло на дах, робити це потрібно механізованим способом у спеціальній тарі. Зону, де проводиться підйом скла, слід огородити або охороняти.
13EMBED Equation.31415При виконанні склярських робіт необхідно дотримуватися таких заходів безпеки:
13EMBED Equation.31415- скло та інші матеріали при роботі на висоті треба тримати в спеціальних ящиках, які слід встановлювати на влаштовані для цієї мети підставки та майданчики;
13EMBED Equation.31415- скління ліхтарів слід виконувати за допомогою драбин, інвентарних металевих або спеціальних підвісних риштувань з двома рядами настилу. При цьому склярі повинні обов'язково користуватися запобіжними поясами з міцним мотузком, один кінець якого потрібно прикріплювати до пояса, а інший - до стропильних прогонів;
13EMBED Equation.31415- не можна опирати приставні драбини на скло у вітринах;
13EMBED Equation.31415- при протиранні або склінні зовнішніх шибок робітники повинні користуватися запобіжними поясами;
- при нанесенні на скло рисунків або написів за допомогою піскоструминних апаратів або кислот робітники повинні бути забезпечені ЗІЗ для захисту очей, дихальних шляхів і рук.
13EMBED Equation.31415
4 Безпека робіт при експлуатації будівельних машин і механізмів

Експлуатація вантажопідйомних машин
Залежно від типу крана і роду привода (електричний, механічний) кран забезпечується рядом приладів і пристроїв, що забезпечують його безпечну експлуатацію.
До таких приладів відносять:
- кінцеві вимикачі, призначені для автоматичного зупинення механізмів кранів із електричним приводом при їх переміщенні до можливих меж. На кранах із механічним приводом кінцеві вимикачі не застосовуються;
- блокувальні контакти, які служать для електричного блокування дверей виходу з кабіни крана поза положення її за межами посадочного майданчика, кришки люка виходу на настил мосту і в інших місцях;
- обмежувачі вантажопідйомності, призначені для запобігання аварій кранів, пов'язаних з підйомом вантажів масою, що перевищує їх вантажопідйомність. Улаштування приладу обов'язкове на стрілових, баштових і портальних кранах. Крани мостового типу повинні оснащуватися обмежувачем вантажопідйомності у тому випадку, коли не виключається їх перевантаження за технологією виробництва;
-обмежувачі перекосу, призначені для запобігання небезпечного перекосу металоконструкцій козлових кранів унаслідок випередження однією з опор іншої при переміщенні

крана;
- покажчик вантажопідйомності, який встановлюється на кранах стрілового типу, в яких вантажопідйомність змінюється відповідно до зміни вильоту стріли. Прилад автоматично показує вантажопідйомність крана при даному вильоті стріли. Це допомагає запобігти перевантаженням крана;
- анемометром повинні оснащуватися баштові та портальні крани для автоматичної подачі звукового сигналу при небезпечній для роботи швидкості вітру;
- протиугоні пристрої на кранах, які працюють на наземних рейкових коліях, для запобігання згону їх вітром;
- автоматичний сигналізатор небезпечної напруги (АСНН) сигналізує про небезпечне наближення стріли крану до дротів лінії електропередачі, які перебувають під напругою. Приладом оснащуються стрілові самохідні крани (за винятком залізничних);
- опорні деталі, якими забезпечуються крани мостового типу, пересувні консольні, баштові, портальні, а також вантажні візки для зменшення динамічних навантажень на металоконструкцію у випадку поломки осей ходових коліс;
- упори на кінцях рейкової колії для запобігання сходу з них вантажопідйомних машин, а також на стрілоподібних кранах із вильотом стріли, що змінюється, для запобігання її перекидання;
- звуковий сигнальний прилад на кранах, керованих із кабіни або пульту (при дистанційному керуванні). На кранах, керованих з підлоги, сигнальний прилад не встановлюється.
У кранах усіх типів, що мають телескопічні висувні стріли або башти, обов'язково передбачається надійна фіксація в робочому положенні висунутої стріли. На кранах із гідроприводом функцію фіксатора виконує запобіжний зворотний клапан.
На кожному будівельному майданчику або будь-якій іншій дільниці робіт вантажопідйомних машин наказом адміністрації будівництва в кожну зміну з числа ІТП, начальників змін, майстрів, виконробів, у розпорядженні яких перебувають вантажопідйомні машини, призначається особа, відповідальна за безпечне виконання робіт з переміщення вантажів кранами.
До наказу вносяться особи тільки після перевірки їх знань відповідних розділів правил і інструкцій.
Особа, відповідальна за безпечне виконання робіт з переміщення вантажів кранами, зобов'язана організувати на дільниці, де застосовуються вантажопідйомні машини, ведення робіт із дотриманням правил безпеки. Для цього вона повинна:
- не допускати використання немаркірованих, несправних і невідповідних вантажопідйомності і характеру вантажу вантажозахватних пристроїв і тари;
- указувати кранівникам і стропальникам місце, порядок і габарити складування вантажів;
- не допускати до обслуговування кранів ненавчений і не- атестований персонал, визначати необхідне число стропальників, а також необхідність призначення сигнальників при роботі крана;
- простежити за виконанням кранівниками і стропальниками виробничих інструкцій і у разі необхідності інструктувати їх з безпечного виконання майбутньої роботи на місці її проведення, звертаючи особливу увагу на недопущення перевантаження крану, на правильність установки стрілових самохідних кранів, на правильність обв'язування і закріплення вантажів, на безпеку виконання робіт при навантажуванні і розвантаженні вагонів і платформ, на дотримання стропальниками особистої безпеки;
- не допускати без наряду-допуску виконання робіт в охоронній зоні ЛЕП ближче 30 м до крайнього дроту, напругою понад 36 В.

Експлуатація автонавантажувачів

1 Робота автонавантажувача дозволяється тільки на рівних і

ущільнених майданчиках. Ухил майданчика не повинен перевищувати 4-5о.
2 Категорично забороняється перевозити людей на вантажному майданчику автонавантажувача.
3 Балони із зрідженим газом на автонавантажувачі можна перевозити тільки в спеціальній тарі або контейнерах.

5 Безпечна експлуатація будівельного оснащення

Експлуатація риштувань
Риштування - тимчасові допоміжні пристрої, які служать для розміщення робітників, матеріалів і інструменту при проведенні будівельно-монтажних робіт.
В будівництві застосовуються риштування:
- стоячі;
- підвісні;
- пересувні баштові;
- випускні.
Всі основні елементи риштувань повинні бути розраховані на міцність, а риштування в цілому на стійкість.
Настили риштувань повинні бути виготовлені із сухої деревини хвойних або листяних порід. Дошки повинні бути завтовшки не менше 50 мм із зазором між дошками не більше 5мм. При розташуванні настилу на висоті 1,3 м і більше необхідне улаштування огорож і бортових елементів.
Ширина настилу риштувань залежить від виду виконуваних з них робіт:
малярні - не менше 1 м ;
штукатурні - не менше 1,5 м;
цегляна кладка - не менше 2 м.
Всі будівельні риштування поділяються на інвентарні та неінвентарні.
Інвентарними називаються риштування із металу або дерева збірно-розбірного типу багаторазового використання і виготовлені за типовими проектами.
Неінвентарні риштування можна застосовувати тільки у виняткових випадках з дозволу головного інженера будівельно-монтажної організації, причому при висоті більше 4 м їх слід споруджувати тільки за затвердженим в установленому порядку проектом.

Експлуатація драбин, сходнів
Сходні повинні виготовлятися із щільно збитих щитів шириною 0,6-1,5 м залежно від призначення і виду виконуваних робіт. По всій довжині на сходні через кожні 30-40 см набиваються поперечні планки перетином 3х4 см. Ухил сходнів не повинен перевищувати 60о або мати відношення 1:3. Завантаження будівельних матеріалів на сходні не допускається. Щоб уникнути зсуву сходні повинні надійно закріплюватися на опорах.
Приставні драбини без робочих майданчиків допускається використовувати тільки для переходу між окремими ярусами будівлі, яка зводиться і для виконання робіт, які не вимагають від виконавця упору в горизонтальному напрямку. Приставні драбини повинні бути обладнані нековзними опорами і ставитися в робоче положення під кутом 70-75о до горизонтальної площини.
Розміри приставних драбин повинні забезпечувати робітнику можливість проводити роботу в положенні стоячи на перекладині, яка розташована на відстані не менше 1 м від верхнього кінця драбини. Загальна довжина приставних драбин не повинна перевищувати 5 м. При роботі із приставними драбинами на висоті більше 1,3 м слід застосовувати запобіжний пояс, прикріплений до конструкції споруди або до драбини за умови кріплення її до конструкції.
Приставні драбини виготовляються із дерева або металу. Виготовлені приставні драбини повинні бути випробувані навантаженням в 1,2 кН (120 кгс). Поперечини дерев'яних приставних драбин повинні бути врізані в тятиви, які не рідше, ніж через 3 м скріпляються болтами. Застосування драбин, збитих цвяхами, без врізання поперечин і без стягування тятив болтами, забороняється.
Нижні кінці приставних драбин повинні мати упори у вигляді гострих металевих шпильок, гумових наконечників та інших гальмівних пристроїв залежно від стану і матеріалу опорної поверхні, а верхні кінці слід закріплювати до міцних конструкцій (риштування, балок, елементів каркасу і т.п.).
Розсувні драбини повинні бути обладнані жорсткими або гнучкими зв'язками, які перешкоджатимуть мимовільному розсовуванню драбини.
Для виконання монтажних робіт часто застосовуються металеві драбини. Металеві драбини заввишки більше 5 м, які встановлюються вертикально або із кутом нахилу до горизонту більше 75о, повинні мати огорожі у вигляді дуг, починаючи із висоти 3 м. Дуги повинні бути розташовані на відстані не більше 80 см одна від одної і з’єднані між собою не менше ніж трьома подовжніми смугами. Відстань від сходів до дуги повинна бути не менше 70 і не більше 80 см при радіусі дуги 35-40 см. При висоті драбин більше 10 м через кожні 6-10 м встановлюються майданчики. Якщо кут нахилу драбини менше 75о, вона оснащується поручнями і сходинками із сталевих рифлених листів.
Місця установки приставних драбин на ділянках можливого руху транспортних засобів або людей належить на час виконання робіт огороджувати або охороняти.




6 Санітарно-побутове забезпечення працюючих на будівельному майданчику

Перелік і площі побутових приміщень і пристосувань, приміщень громадського харчування та ін. повинні відповідати діючим нормативним вимогам (Инструкция по проектированию бытовых зданий и помещений строительно-монтажных организаций СН 276-79).
До санітарно-побутових приміщень, які повинні бути влаштовані на будівельному майданчику, відносять:
- гардеробні;
- приміщення для сушки;
- приміщення для знезараження і обезпилення робочого одягу;
- вбиральні;
- умивальники;
- душові;
- пральні;
- приміщення для особистої гігієни жінок;
- приміщення обігріву працюючих;
- місця для куріння, обладнані протипожежним інвентарем;
- укриття від сонячної радіації і опадів;
- пункти водопостачання та харчування.
Санітарно-побутові приміщення розташовують поблизу входу на будівельний майданчик на ділянках території, яка не затопляється поверхневими водами, із таким розрахунком, щоб уникнути необхідність проходу працюючих через небезпечні зони (котловани, зону роботи кранів, залізничні колії і т.ін.).
Входи в санітарно-побутові приміщення необхідно обладнати тамбурами і пристосуваннями для очищення і миття взуття. Поряд бажано організовувати місця для відпочинку і спортивний майданчик.


7 Організація першої допомоги потерпілим на будівельному майданчику
Велике значення в збереженні життя і здоров'я людини має своєчасне надання першої долікарняної допомоги при НВ. Вона повинна надаватися швидко і кваліфіковано. Тому правила надання першої допомоги повинні обов'язково включатися в програми навчання робітників та ІТП.
Першу допомогу потерпілому при НВ слід надавати в такому порядку:
1 Звільнити потерпілого від подальшої дії на нього шкідливого чинника (від дії вантажу, що придавив його, електроструму, хімічних реагентів, води і т.д.), винести на свіже повітря, розстібнути пояс, ґудзики.
2 Провести штучне дихання, зупинити кровотечу, накласти пов'язку, шину і т.д.
3 Викликати "швидку допомогу" і доставити потерпілого до найближчої лікувальної установи будь-яким транспортом, дотримуючи при цьому всих правил обережності.
Одним із найчастіших і серйозних ускладнень при переломах кісток, опіках, важких пораненнях є шок. Він обумовлений важким порушенням ЦНС, яка регулює кровообіг, обмін речовин і дихання. Шок характеризується спочатку загальним збудженням, а потім пригніченням діяльності всього організму, блідістю шкірних покривів, зниженням температури тіла, частим і слабким пульсом, низьким кров'яним тиском. Шок, звичайно, не призводить хворого до непритомності. Роздратування, стурбованість, які з’являються спочатку, звичайно, змінюються байдужим ставленням до всього оточуючого. При наданні першої допомоги потерпілого необхідно укласти в зручне положення, при якому менше виникає больових відчуттів, зігріти грілками, дати збуджуючі напої - гарячий чай, каву, спирт, вино, болезаспокійливі засоби. Необхідно в найкоротший термін надати лікарняну допомогу.
Удари, розтяги характеризуються появою припухлості, крововиливу і болю, а також обмеженням активності кінцівки.
При наданні першої допомоги необхідно забезпечити спокій потерпілому і накласти холод на ушкоджене місце (шматки льоду, сніг, рушник, змочений холодною водою).
При вивихах змінюється форма суглоба і довжина кінцівки. Перша допомога при вивиху полягає в створенні повного спокою ушкодженому суглобу.
Різні поранення небезпечні можливістю втрати великої кількості крові, забрудненнями і зараженнями. Іноді при пораненні можуть бути ушкоджені життєво важливі органи: м'язи, судини, нерви, кістки і т.д. Дуже небезпечними є рани, які проникають в порожнину черепа, грудної клітки, очеревини, суглобів.
Надаючи першу допомогу, попередньо необхідно чисто вимити руки з милом і протерти пальці йодним настоєм. Потім відкрити індивідуальний пакет, покласти стерильний матеріал на рану і зав'язати бинтом. У разі відсутності індивідуального пакета можна перев'язати рану бинтом, марлею або чистою тканиною. При цьому місце прикладення до рани необхідно змочити йодною настойкою, щоб площа змочування була більше рани. Не дозволяється очищати рану від бруду, пилу, землі, крові і т.д., змащувати ліками, промивати водою, оскільки це може робити тільки лікар.
Переломи бувають двох видів - відкритий і закритий. Основна мета першої допомоги при переломах - запобігти ушкодженню м'яких тканин уламками кістки (пошкодження судин, нервів, м'язів, шкіри) і важких ускладнень (шок, кровотечі, інфекція).
Хворому із переломом кістки потрібна негайна допомога, яку потрібно надавати спокійно, швидко і планомірно. Потерпілому необхідно надати зручне і спокійне положення, яке виключає рухливість пошкодженої частини тіла. Цього можна досягти фіксацією відламків за допомогою накладення шин. За відсутності спеціальних шин для фіксації відламків можна використовувати будь-які підручні матеріали (дошки, палиці, шматки фанери, картону і т.д.). Кріпляться шини бинтами, ременями, мотузками і т.д. Правильне положення шин надає ушкодженій частині тіла нерухомий стан на час транспортування і зменшує біль.
Для запобігання забруднення рани при відкритому переломі необхідно змазати поверхню шкіри навколо рани йодним розчином і накласти стерильну пов'язку.
При важких опіках вогнем, гарячою водою, парою, розплавленим бітумом необхідно обережно зняти одяг (взуття), перев'язати обпалене місце стерильним матеріалом, закріпити бинтом і відправити потерпілого до лікувального закладу. У жодному випадку не допускається очищення обпаленого місця від частин одягу і змазування його будь-якими мазями і розчинами.
Перша допомога при опіках, які спричинені кислотами, негашеним вапном, полягає в негайному промиванні ураженого місця сильним струменем води, а за відсутності водопроводу - промиванні в ємності із чистою водою не менше 10-15 хв. Потім на обпалене місце накладається примочка із содового розчину при опіках кислотою і борної кислоти - при опіках негашеним вапном.

8 Пожежна безпека на будівельному майданчику

На будівельних майданчиках пожежі відбуваються в результаті недотримання запобіжних засобів.
1 При електричному і газовому зварюванні.
2 Неправильній експлуатації електромереж.
3 Необережному поводженні з вогнем.
4 Несправності опалювальних приладів.
5 Самозайманні матеріалів.
Місця проведення зварювальних та ін. вогняних робіт (пов'язаних з нагріванням деталей до температур, здатних викликати запалювання матеріалів і конструкцій) можуть бути тимчасовими і постійними, коли вогняні роботи проводяться безпосередньо в будівлях, житлових будинках та інших спорудах, які будуються або експлуатуються та на територіях підприємств для ремонту устаткування або монтажу будівельних конструкцій.
До проведення зварювальних та ін. вогняних робіт допускаються особи, які пройшли в установленому порядку перевірку знань вимог пожежної безпеки, про що свідчить спеціальний талон.
Місця проведення тимчасових зварювальних та ін. вогняних робіт можуть визначатися тільки письмовим дозволом особи, відповідальної за пожежну безпеку об'єкта, - керівника установи, цеха, лабораторії, майстерні, складу і т.п.
Вогняні роботи без отримання письмового дозволу можуть проводитися на будівельних майданчиках і в місцях, безпечних в пожежному відношенні, тільки фахівцями високої кваліфікації, обізнаними з програмою пожежно-технічного мінімуму. Список фахівців, допущених до самостійного проведення вогняних робіт без отримання письмового дозволу, оголошується керівником об'єкта.
Приступати до вогняних робіт дозволяється тільки після узгодження їх із пожежною охороною і виконання заходів, передбачених в дозволі на проведення вогняних робіт (наявність засобів пожежегасіння, очищення робочого місця від матеріалів, які згоряють, захист конструкцій, які згоряють).
Керівник об'єкта або посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку приміщення (території, установи і т.п.), повинні забезпечити перевірку місця проведення тимчасових вогняних робіт протягом 3-5 годин після їх закінчення.
Тимчасові місця проведення вогняних робіт і місця установки зварювальних апаратів, балонів з газами і ємностей із горючою рідиною повинні бути очищені від горючих матеріалів в радіусі не менше 5 м.
Переносні ацетиленові генератори для роботи слід встановлювати на відкритих майданчиках. Допускається тимчасова їх робота в добре провітрюваних приміщеннях. Ацетиленові генератори необхідно обгороджувати і розміщувати на відстані не менше 10 м від місць проведення зварювальних робіт, від відкритого вогню і сильно нагрітих предметів, від місць забору повітря компресорами і вентиляторами. При установці ацетиленового генератора вивішуються написи "Вхід стороннім заборонений - вогненебезпечно", "Не курити", "Не проходити з вогнем".

Тести для самоконтролю.
Серед запропонованих варіантів знайдіть та обґрунтуйте правильну відповідь:


4.1 Без оформлення якої документації неприпустимо розпочинати будівельно-монтажні роботи на об'єкті?
1 Дозволу відділу підземних споруджень виконкому.
2 Проектної документації з організації будівництва і проведення робіт (ППР).
3 Заходів щодо забезпечення виконання особливо важливих вимог охорони праці.
4 Узгодження з інспекцією санітарного і пожежного нагляду.
5 Узгодження з відділом благоустрою виконкому місцевих Рад народних депутатів.
4.2 Назвіть основні вимоги безпеки при організації будівельних робіт у зимових умовах.
1 Влаштування приміщень для обігріву працюючих.
2 Попередження обвалення покрівлі від снігового навантаження своєчасним очищенням її від снігу і льоду.
3 Захист працюючих від ураження блискавкою.
4 Забезпечення достатнього штучного освітлення.
5 Забезпечення будівельного майданчика надійними засобами зв'язку.
4.3 У яких випадках земляні роботи на будівельному майданчику повинні бути негайно припинені?
1 При виявленні будь-яких підземних комунікацій і споруджень, не показаних на кресленнях.
2 У випадку появи в котлованах і траншеях задушливих газів.
3 При виявленні боєприпасів.
4 При виході з ладу землерийної техніки.
5 За відсутності міцних огороджень місця проведення робіт.
4.4 До якої висоти дозволено вести кладку стін без улаштування захисних козирків?
1 До 10 м.
2 До 7 м.
3 До 5 м.
4 До 3 м.
5 До 2 м.
4.5 Назвіть найбільш часті причини нещасних випадків при виконанні штукатурних робіт.
1 Падіння працюючих з риштування, підмостків, колисок або падіння предметів з висоти.
2 Несправність засобів механізації для транспортування матеріалів або при нанесенні штукатурних розчинів механізованим способом.
3 Потрапляння на шкіру або в очі розчинів або частинок вапна.
4 Застосування в роботі заборонених до використання розчинів.
5 Робота в несправному або не застебнутому спецодязі.
4.6 Яких основних мір безпеки необхідно дотримуватися при склярських роботах?
1 Різати скло потрібно обережно, щоб не розколоти його по надрізу і не порізати руки, для чого на пальці необхідно надягати спеціальні напульсники зі шкіри або гуми.
2 Обламувати кромки товстих стекол можна тільки плоскогубцями з обгумованими губками, які запобігають розтріскуванню скла або розлітанню осколків.
3 Різати скло необхідно тільки на столах або верстаках у захисних окулярах.
4 При виконанні скляних робіт на висоті скло й інші матеріали необхідно тримати в спеціальних ящиках.
5 Неприпустимо спирати приставні драбини на скло у вітринах або бруски переплетінь.
4.7 Якими з перелічених приладами безпеки забезпечуються вантажопідйомні машини і механізми?
1 Кінцевими вимикачами.
2 Блокуванням дверей входу в кабіну.
3 Анемометром.
4 Пристроєм проти згону вітром.
5 Звуковим сигналом.
4.8 Якою повинна бути ширина настилу будівельних риштувань для виконання штукатурних робіт?
1 Не менш 1м.
2 Не менше 0,8 м.
3 Не менше 1,5 м.
4 Не менше 2 м.
5 Не менше 1,4 м.
4.9 Яким навантаженням повинні бути випробувані виготовлені приставні драбини?
1 1 кН.
2 0,8 кН.
3 1,2 кН.
4 1,5 кН.
5 2 кН.


Лекція 5
Тема Охорона праці в адміністративних будівлях і приміщеннях
План
1 Характеристика адміністративних будівель та приміщень.
2 Основні нормативні вимоги з улаштування адміністративних приміщень.
3 Аналіз стану охорони праці в адміністративних приміщеннях.
3.1 Техніка безпеки.
3.2 Промислова санітарія.
3.3 Пожежна безпека.
4 Розроблення заходів щодо забезпечення безпечних умов праці в адміністративних приміщеннях.

Список літератури
1. СНиП 2.09.04-87 Административные и бытовые здания.
2. ГОСТ 12.0.003-74 ССБТ Опасные и вредные производственные факторы. Классификация.
3. СниП 2.04.05-91 Отопление, вентиляция и кондиционирование.
4. ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны.
5. СНиП II-4-79 Естественное и искусственное освещение.
6. ОНТП 24-86 Определение категорий помещений и зданий по взрывной и пожарной опасности.
7. ГОСТ 12.1.003-83* ССБТ Шум. Общие требования безопасности.

1 Характеристика адміністративних будівель та приміщень
З точки зору безпечних умов праці основними характеристиками даних приміщень є:
- габарити приміщення: довжина, ширина, висота;
- планування приміщення: розташування робочих місць щодо джерел природного та штучного освітлення, кількість і розташування меблів, рис 5.1;
- основні характеристики устаткування, приладів, машин, комп'ютерів, засобів забезпечення нормованих параметрів мікроклімату, освітлення, вентиляції. Їх габарити, вид привода, напруга живлення, витратні матеріали і речовини, які використовуються в роботі;
- поверх, на якому розташовано приміщення, яке характеризується, загальна кількість поверхів будівлі;
- число працюючих у найчисленнішій зміні, у тому числі можливе число відвідувачів;
- категорія приміщення за небезпекою ураження працюючих електричним струмом;
забезпечення працівників санітарно-побутовими приміщеннями.



Рисунок 5.1 - Приклад плану приміщення

2 Основні нормативні вимоги з улаштування адміністративних приміщень
Відповідно до СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания" висота таких приміщень від підлоги до стелі повинна бути не менше 2,5 м.
Площа робочих приміщень повинна становити не менше 4 м2 на одного працівника управлінських приміщень і не менше 6 м2 на одного працівника конструкторського бюро або обчислювального центру.
При оснащенні робочих місць великогабаритним устаткуванням колективного користування (апаратів для перегляду мікрофільмів, ксероксів і т.п.) площі приміщення повинні бути збільшені відповідно до технічних умов експлуатації цього устаткування.
Площа кабінетів керівників повинна становити не більше 15% загальної площі робочих приміщень.
В організаціях з числом працівників до 300 чол. і за відсутності залів нарад дозволяється збільшувати площу одного з кабінетів керівників із розрахунку 0,8 м2 на одне місце, але не більше 75 м2.

3 Аналіз стану охорони праці в адміністративних приміщеннях
Аналіз стану охорони праці в приміщенні повинен здійснюватися в трьох напрямах:
- аналіз стану техніки безпеки;
- аналіз виробничої санітарії;
- аналіз пожежної безпеки.
3.1 В аналізі стану техніки безпеки необхідно визначити ті місця приміщення, де можлива дія на персонал небезпечних факторів, зазначити можливі джерела їх виникнення. Відповідно до з ГОСТу 12.0.003-74 основними потенційними небезпеками можуть бути такі:
- небезпека контакту з рухомими частинами устаткування;
- небезпека ураження електричним струмом;
- небезпека отримання термічних опіків при дотику до нагрітих до високої температури поверхонь;
- небезпека хімічних опіків при дії агресивних речовин;
- небезпека вибуху і пожежі;
- небезпека падіння з висоти при розміщенні робочого місця на висоті > 1,4 м щодо поверхні землі або рівня підлоги.
При аналізі стану техніки безпеки необхідно звернути увагу на устаткування, яке використане в приміщенні з точки зору його новизни (нові або застарілі зразки).
В аналізі також необхідно охарактеризувати наявні захисні пристрої і пристосування, призначені для запобігання потрапляння працюючих в небезпечну зону, а також види сигналізації для інформування працюючих про наближення або небезпеки потрапляння в небезпечну зону.
Для поліпшення техніки безпеки в робочому приміщенні можна передбачити такі заходи:
- планово-попереджувальний ремонт устаткування;
- недопущення захаращування проходів сторонніми предметами і матеріалами;
- вибір і розміщення знаків безпеки і засобів наочної агітації;
- навчання працюючих безпечним умовам праці;
- організація контролю за станом техніки безпеки.
3.2 В аналізі виробничої санітарії необхідно на основі даних з санітарно-гігієнічних паспортів, встановити, чи відповідають санітарно-гігієнічні умови праці існуючим нормативним вимогам (передусім державним стандартам ССБТ).
Для цього необхідно визначити можливі:
- джерела забруднення повітряного середовища і за можливості концентрації шкідливих домішок в повітрі робочої зони;
- джерела шуму, вібрації та їх рівень;
- джерела надмірного тепла;
- джерела електромагнітних, іонізуючих та інших випромінювань та порівняти значення фактичних параметрів з нормованими.
Необхідно дати оцінку метеорологічним умовам, а також оцінити ефективність існуючої в робочому приміщенні вентиляції, природного і штучного освітлення робочих місць.
В адміністративних приміщеннях найчастіше використовується безканальна природна вентиляція, тобто аерація, при якій повітря з приміщення виходить через верхні прорізи, як правило, кватирки, а поступає через нижні, тобто двері, рис.5.2. Оскільки розмір дверей приміщення майже завжди на багато більший розміру кватирки, то визначальним чинником ефективності вентиляції є кількість повітря, що виходить через кватирку.
Для оцінки ефективності природної вентиляції потрібно порівняти необхідний і фактичний повітрообмін.
Відповідно до СНиП 2.04.05-91 об'єм робочого приміщення, що припадає на одного працюючого, повинен складати не менше 40 м3. Інакше для організації нормальної роботи в приміщенні необхідно забезпечити постійний повітрообмін не менше L` = 30 м3/год на одного працюючого, якщо об’єм приміщення, що припадає на кожного, менше 20 м3 та L` = 20м3/год при об’ємі приміщення на кожного від 20 до 40 м3
На цій підставі необхідний повітрообмін Lн розраховується за формулою
Lн = L` * n (м3/год), (5.1)

де n - кількість працюючих у найбільш чисельній зміні (для офісних приміщень з урахуванням числа можливих відвідувачів).
Фактичний повітрообмін Lф розраховується за формулою

Lф = F * V *
· * 3600 (м3/год), (5.2)

де
· - коефіцієнт витрати повітря (в розрахунках можна брати значення 0,55);

F - площа кватирки, через яку виходитиме повітря, м2;
V - швидкість виходу повітря через кватирку, м/сек.
Її можна розрахувати за формулою
V = 13 EMBED Equation.3 1415 м/сек, (5.3)
де g - прискорення вільного падіння g = 9,8 м/с2;

·H2 - тепловий тиск, під дією якого виходитиме повітря з кватирки.

·H2 = h2 * (
· з –
· вн), (5.4)

де h2 - висота від площини рівних тисків до центру кватирки (див. рис.5.2).



Рисунок 5.2 - Схема розрахунку природної вентиляції

Вона визначається із співвідношення:
відстані від площини рівних тисків до центрів нижнього та верхнього прорізів в приміщенні (відповідно h1 і h2 ) обернено пропорційні квадратам площ цих прорізів:

·з і
·вн - відповідно об'ємна вага повітря зовні й у середині приміщення, кгс/м3.
Об'ємна вага повітря в загальному вигляді визначається за формулою

· = 0,465 * 13 EMBED Equation.3 1415 (кГ/м3), (5.5)
де Рб - барометричний тиск мм рт.ст., можна взяти таким: Рб = 750 мм рт.ст.;
Т - температура повітря, оК.
Для адміністративних приміщень, в яких виконуються легкі роботи відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 для теплого періоду року температура повинна складати не вище t = 28оС або Т = 301оК.
- для холодного періоду відповідно t = 17оС або Т = 290оК.
Температуру зовнішнього повітря можна взяти за СНиП 2.04.05-91.
Так, для умов м. Суми:
для літа t = 24оС або Т = 297оК.
для зими t = -11оС або Т = 262оК.
Якщо в результаті порівняння необхідного і фактичного повітрообміну трапиться, що вентиляція неефективна, тобто Lф < Lн або Lф13 EMBED Equation.3 1415>> Lн необхідно розробити рекомендації щодо удосконалення вентиляції. В першому випадку фактичний повітрообмін можно збільшити шляхом збільшення кількості відкритих кватирок, а в другому – шляхом зменшення часу провітрювання.
Оцінка ефективності природного освітлення робочого місця в будь-якій будівлі полягає в порівнянні нормованого значення коефіцієнта природного освітлення КПО, ен , з фактичним еф, які можна визначити по СНиП II-4-79 за формулами:

енIV = енIII * m * c, % (5.6)

еф = 13 EMBED Equation.3 1415 ,% , (5.7)
де Sв - площа віконних прорізів;
Sп - площа підлоги;
(o- світлова характеристика вікна залежить від конфігурації і розмірів вікон і приміщень.

Рисунок 5.3 - Схема розрахунку природного освітлення
Зокрема, (o залежить від відношення довжини приміщення А до глибини приміщення Б. Треба мати на увазі, що за довжину приміщення береться довжина стіни з вікнами, а за глибину приміщення - відстань від вікон до протилежної стіни;
Kз - коефіцієнт запасу (30-50%) (Кз = 1,3-1,5);
Kбуд - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон будівлями, що стоять проти вікон, при відсутності таких Kбуд =1;
(о - загальний коефіцієнт світло проникнення визначається з добутку п’яти коефіцієнтів, що враховують:
(о=(1*(2*(3*(4*(5, (5.8)

де (1 – світло проникний матеріал вікна;
(2 - конструкцію вікон;
(3 – забрудненість;
(4 - несучі конструкції;
(5 - наявність сонцезахисних пристроїв.
Для типових вікон (о =0.5:
r 1 - коефіцієнт, що враховує вплив світла відбитого від внутрішніх поверхонь приміщення, залежить від розмірів приміщення і коефіцієнтів віддзеркалення стелі, стін, робочої поверхні, тобто від співвідношень, за якими вище знаходили (o.

У разі невідповідності фактичного значення КПО нормованому
(еф < ен) необхідно запропонувати заходи, виконання яких дозволить забезпечити необхідне значення КПО.
Правильність заходів необхідно підтвердити відповідними розрахунками.
За подібною схемою перевіряється ефективність штучного освітлення в робочому приміщенні, тобто необхідно порівняти значення нормованої і фактичної освітленості на робочих місцях.
Нормовані значення освітленості для адміністративних приміщень при загальній системі освітлення за СНиП II-4-79 складають при використанні газорозрядних ламп - 300 лк, при використанні ламп розжарювання - 200 лк.
Значення фактичної освітленості, лк, при використанні ламп розжарювання можна знайти за формулою

Еф = 13 EMBED Equation.3 1415, Лк, (5.9)

де Fл - необхідний розрахунковий світловий потік однієї лампи для забезпечення освітленості Емін, яку вимагає СНиП. Необхідна мінімальна освітленість за СНиП залежить від розряду та під розряду зорової роботи, виду джерела світла та системи освітлення, лк;
S - площа підлоги, м2;
Кз - коефіцієнт запасу (Кз = 1,5 - 2);
Z – коефіцієнт, який враховує нерівномірність освітлення (відношення середньої освітленості до мінімальної) для ламп розжарювання Z=1,15, для люмінесцентних ламп – Z=1.1;

·- коефіцієнт використання світлового потоку світильника в долях одиниці (від 0, 2 до 0,8), він залежить:
а) від типу світильника;
б) коефіцієнта віддзеркалення стелі, стін і робочої поверхні;
в) індексу приміщення I:

13EMBED Equation.31415, (5.10)
де А та В – довжина та ширина приміщення;

Рисунок 5.4 – Схема розміщення світильників

hр – висота підвісу світильників над робочою поверхнею;
N - кількість світильників у приміщенні;
n- кількість ламп у світильнику.
У розрахунках при використанні ламп розжарювання можна брати такі значення світлового потоку, F:


Потужність лампи, Вт
Світловий потік, F, лм

60
100
150
790
1450
2000


При використанні люмінесцентних ламп:
а - у разі одиночного розташування світильників застосовується попередня формула (5.9);
б - при розташуванні світильників світловими рядами фактична освітленість приміщення розраховується за формулою

Ф` = 13 EMBED Equation.3 1415, лм/м, (5.11)
де Ф` - щільність світлового потоку у ряду світильників (світловий потік, створюваний одним метром світлового ряду), що визначається за формулою
Ф` =13 EMBED Equation.3 1415, лм/м, (5.12)
де Fл - світловий потік однієї лампи. Для найпоширеніших люмінесцентних ламп потужністю 40 Вт Fл = 2250 лм , потужністю 20 Вт Fл = 1000 лм;
N - число світильників в ряду;
n - число ламп в світильнику;
L - довжина світлового ряду, як правило, довжина приміщення м;

· = 1,1 - коефіцієнт, який враховує вплив віддалених джерел світла;

·
· - сума умовних освітлень, створюваних світловими напіврядами в розрахунковій точці, які знаходяться за графіками ізолюкс.
Кз = 1,5 13 EMBED Equation.3 14152 - коефіцієнт запасу;13 EMBED Equation.3 1415
hр - висота підвісу світильників над робочою площиною.

Значення параметрів, що характеризують санітарно-гігієнічні умови праці в аналізованому робочому приміщенні бажано звести в порівняльну таблицю.
Цей розділ аналізу завершується зазначенням виду і станом підлоги приміщення, способу та періодичністю його прибирання, наявністю і забезпеченістю працюючих санітарно-побутовими приміщеннями.
3.3 В аналізі пожежної безпеки робочого приміщення, що розглядається, необхідно визначити:
- категорію приміщення за пожежною небезпекою відповідно до ОНТП 24-86 (А,Б,В,Г,Д);
- можливі причини пожеж;
- які пожежно і вибухонебезпечні матеріали застосовуються, їх щоденна потреба і місця зберігання;
- межа вогнестійкості окремих конструкцій і ступінь вогнестійкості будівлі, в якій розміщено дане приміщення;
- шляхи евакуації людей і матеріальних цінностей ( скласти план евакуації);
- стан і кількість протипожежного інвентарю і засобів пожежегасіння;
- наявність пожежної сигналізації і зв'язку.
4 Розроблення заходів щодо забезпечення безпечних умов праці в адміністративних приміщеннях
Проведений аналіз дозволяє встановити місця, де існує потенційна небезпека травматизму або іншої несприятливої дії на персонал і запропонувати заходи щодо забезпечення безпечних умов праці. Заходи можуть бути як технічного, так і організаційного характеру.
Недолік або надлишок повітрообміну, здійснюваного природною вентиляцією може бути компенсований:
збільшенням площі кватирок;
зменшенням часу провітрювання;
- влаштуванням механічної вентиляції, найчастіше установкою кондиціонерів, які залежно від марки здатні створити додатковий повітрообмін у межах 500 - 1400 м 3 /год.
Недолік природного освітлення усувається:
- більш світлим кольором внутрішніх поверхонь приміщення;
- зміною розташування робочих місць в приміщенні (розташовувати їх за можливості якомога ближче до вікон. При цьому розрахунок КПО за спрощеним методом, який наведений вище, застосовувати не можна. Необхідно користуватися уточненим методом, зазначеним на сторінці 38 СНиП II-4-79);
- зміною конструкції вікон.
Недолік штучного освітлення усувається:
- збільшенням числа світильників;
- збільшенням потужності ламп у світильнику;
- влаштуванням місцевого освітлення додатково до загального;
- заміною ламп розжарювання на газорозрядні.
Доцільність і дієвість всіх запропонованих заходів необхідно перевірити відповідними розрахунками.
Крім того, для забезпечення безпечних умов праці в робочому приміщенні можуть бути здійснені такі заходи:
- застосування засобів захисту у вигляді огорож, запобіжних пристроїв, блокувань, сигналізацій;
- захист від ураження електрострумом улаштуванням заземлення, занулення, захисних відключень;
- розроблення і здійснення ергономічних заходів;
- захист від електромагнітних, іонізуючих випромінювань;
- захист від підвищеного рівня шуму;
розроблення організаційно-економічних механізмів управління охороною праці.
Тести для самоконтролю
Серед запропонованих варіантів знайдіть та обґрунтуйте правильну відповідь:

5.1 Якою повинна бути площа робочих приміщень, яка доводиться на одного працівника в управлінських приміщеннях?
1 Не менше 4 м2.
2 Не менше 10 м2.
3 Не менше 7м2.
4 Не менше 6 м2.
5 Не менше 3 м2.
5.2 Від яких із зазначених величин залежить швидкість виходу повітря з кватирки при улаштуванні природної вентиляції?
1 Від величини кватирки.
2 Від ступеня її відкриття.
3 Від різниці об'ємної ваги повітря усередині і поза приміщенням.
4 Від площі приміщення.
5 Від висоти приміщення.
5.3 За допомогою яких із зазначених заходів можна збільшити фактичне значення коефіцієнта природного освітлення?
1 Збільшити площу вікон у приміщенні.
2 «Освітлити внутрішній інтер’єр» приміщення за рахунок більш світлих стін, стелі і меблів.
3 Застосувати дзеркальне скло у вікнах.
4 Змінити розряд зорової роботи в приміщенні.
5 Підвищити загальний коефіцієнт світло пропускання вікон змінивши переплетіння вікон, скло, конструкцію вікна.
5.4 Від яких показників залежить нормоване значення коефіцієнта природного освітлення?
1 Від розряду зорової роботи в приміщенні.
2 Від географічного розташування будівлі на території країни.
3 Від призначення приміщення.
4 Від кількості робочих місць у приміщенні.
5 Від орієнтації вікон щодо сторін обрію.
5.5 Від яких показників залежить нормоване значення штучного освітлення в робочому приміщенні?
1 Від розряду і під розряду зорової роботи.
2 Від кількості світильників.
3 Від потужності лампи.
4 Від системи освітлення.
5 Від виду джерела світла.
5.6 Які з зазначених якостей є перевагами газорозрядних ламп у порівнянні з лампами розжарювання?
1 Більш тривалий термін служби.
2 Наявність стробоскопічного ефекту.
3 Велика світловіддача
4 Задовільний спектральний склад.
5 Наявність ефекту старіння.
5.7 Які з зазначених факторів визначають категорію приміщення з пожежної небезпеки відповідно до ОНТП 24-86?
1 Речовини, які використовуються у виробництві або наявні в приміщенні.
2 Наявність пожежної сигналізації і зв'язку.
3 Межа вогнестійкості окремих конструкцій і ступінь вогнестійкості будинку, у якому розміщене розглянуте приміщення.
4 Наявність автоматичних засобів пожежегасіння.
5.8 Якими механічними або організаційними заходами може бути компенсований недолік повітрообміну в робочому приміщенні, здійснюваного природною вентиляцією?
1 Збільшенням часу провітрювання.
2 Збільшенням площі кватирок.
3 Раціональним розташуванням робочих місць у приміщенні.
4 Зменшенням числа працюючих у приміщенні.
5 Зменшенням тривалості робочого часу в приміщенні.
5.9 За рахунок яких із зазначених заходів можна усунути недолік природного освітлення на робочих місцях?
1 Збільшити площу вікон у приміщенні.
2 Забезпечити регулярне вологе прибирання в приміщенні.
3 Розташовувати робочі місця в приміщенні за можливості ближче до вікна.
4 Розташовувати робочі місця в приміщенні таким чином, щоб природне світло падало на робоче місце з лівого боку.
5 Використовувати штучне освітлення.


6 Приклади розв’язання типових задач з курсу


Задача 1
У деякий момент часу концентрація акролеїну у повітрі приміщення складального цеху об’ємом 485 м3, дорівнює 0,022 мг/м3. У цей момент у цеху починає діяти джерело виділення акролеїну постійної продуктивності 10,5 мг/год.
Визначити, чи можна обмежитися неорганізованим повітрообміном, чи необхідно увімкнути вентиляцію, якщо до кінця зміни залишилось менше 7,5 годин?


Розв’язання задачі
Для відповіді на запитання задачі необхідно порівняти фактичну концентрацію акролеїну в робочому приміщенні, яка утвориться до кінця зміни, з гранично допустимою концентрацією (ГДК) акролеїну відповідно до
ГОСТу 12.1.005-88.
Якщо фактична концентрація до кінця зміни буде менше або дорівнюватиме ГДК, то в приміщенні можна буде обмежитися неорганізованим повітрообміном.
Фактичну концентрацію, мг/м3, можна знайти за формулою
13 EMBED Equation.DSMT4 1415,
де М – продуктивність джерела шкідливої речовини, мг/год;
N – час, що залишився до кінця зміни, годин;
V – об’єм робочого приміщення, м3;
g0 – початкова концентрація шкідливої речовин в повітрі робочого приміщення, мг/м3.

Таким чином:
13 EMBED Equation.3 1415 gф=13 EMBED Equation.3 1415+0,022=0,184 мг/м3
13 EMBED Equation.3 1415 Відповідно до ГОСТу 12.1.005-88 ГДК акролеїну становить 0.2мг/м3, що перевищує gф. Тому в даному приміщенні до кінця зміни можно не вмикати вентиляцію, а обмежитися неорганізованим повітрообміном.
13 EMBED Equation.3 1415
13 EMBED Equation.3 1415
13 EMBED Equation.3 1415Задача 2
На механічній дільниці машинобудівного заводу встановлено 12 однакових джерел шуму з рівнем 90 дБА кожний.
Визначити сумарний рівень шуму в цьому приміщенні.
Як зміниться сумарний рівень шуму, якщо на дільниці демонтують 4 джерела шуму і додатково встановлять 2 джерела шуму з рівнем 95 дБА ?


Розв’язання задачі 2
Сумарний рівень шуму однакових джерел, дБА, може бути розрахований за формулою

13 EMBED Equation.3 1415,

де Р – рівень шуму від одного джерела, дБА;
N – кількість однакових джерел шуму, шт.
Сумарний рівень шуму в цьому приміщенні складе

P13 EMBED Equation.3 1415= 90+10lg12 = 90+10*1.08=100.8 дБА.

Сумарний рівень шуму під час роботи джерел з різним рівнем шуму кожного (або групи однакових джерел), дБА, може бути розрахований за формулою

13 EMBED Equation.3 1415,

де Р – рівень шуму початкових джерел шуму, дБА;
М – кількість демонтованих джерел шуму, шт.;
D – рівень шуму від додаткових джерел, дБА;
L – додатково встановлені джерела шуму, шт.

Cумарний рівень шуму на дільниці, якщо там демонтують 4 початкових джерела шуму і додатково встановлять 2 джерела шуму з рівнем 95 дБА буде складати

L
·=10*lg((12-2)*100.1*90+2*100.1*95)= 102,1 дБА.

Задача 3
Розрахувати освітленість робочого місця економіста, яка створюється місцевим світильником. Відстань від лампи до розрахункової точки – 0,3, м, сила світла в напрямку розрахункової точки – 490 кандел, кут падіння світлового променя – 600. Коефіцієнт запасу Кз=1,3 .

Розв’язання задачі 3
Освітленість робочого місця від місцевих світильників, лк, може бути розрахована за формулою
13 EMBED Equation.3 1415,
де I( – сила світла в напрямку розрахункової точки, Кд;

· – кут між нормаллю до робочої поверхні і напрямком світлового променя, град.;
l – відстань від джерела світла до розрахункової точки, м;
КЗ – коефіцієнт запасу.

Освітленість робочого місця економіста складе:

13 EMBED Equation.3 14152094 лк.


Задача 4
Аналіз запилення повітряного середовища на шліфувальній дільниці при вимкненій механічній вентиляції дав такі результати: при проходженні через фільтр 0,5 м3/год запиленого повітря на фільтрі за 12 хвилин аспірації нагромадилося 1 міліграм пилу чавуну. Зробити висновки про можливість роботи в цьому приміщенні без використання механічної вентиляції.

Розв’язання задачі 4
Для оцінки можливості роботи на дільниці необхідно порівняти фактичну концентрацію пилу чавуну в повітрі робочого приміщення з гранично допустимою концентрацією відповідно до ГОСТу 12.1.005-88.
Фактичну концентрацію пилу, мг/м3, можна визначити за формулою
13 EMBED Equation.3 1415,
де n – кількість пилу, що накопичилась на фільтрі при проходженні крізь нього запиленого повітря, мг;
К – час проходження крізь фільтр запиленого повітря, хв.;
Q – швидкість проходження крізь фільтр запиленого повітря, м3/год.

Фактична концентрація пилу чавуну на дільниці складе

13 EMBED Equation.3 1415 13 EMBED Equation.3 141513 EMBED Equation.3 1415.
13 EMBED Equation.3 1415 Така фактична концентрація пилу чавуну більша за ГДК за ГОСТом 12.1.005-88, що складає 6 мг/м3. Тому на дільниці не можно далі працювати без ввімкнення механічної вентиляції.


Задача 5
У виробничому приміщенні з рівнем звукового тиску від зовнішніх джерел L1 =72дБА планується зробити звукопоглинальне облицювання стелі та стін. Площа стін – 300м2, площа стелі – 250м2, площа підлоги – 250м2. Середній коефіцієнт звукопоглинання в приміщенні до облицювання дорівнює 0,1, коефіцієнт звукопоглинання використаного облицювання – 0,9.
Визначити зниження шуму після використання облицювання та можливість улаштування в приміщенні конструкторського бюро.


Розв’язання задачі 5
Зниження рівня шуму в приміщенні як наслідок використання облицювання з більш високим коефіцієнтом звукопоглинання, дБ, можна визначити за формулою
13 EMBED Equation.3 1415,
де В1 та В2 – сталі приміщення відповідно до та після облицювання.
У загальному випадку:
13 EMBED Equation.3 1415,
де А – еквівалентна площа звукопоглинання, А=Sпов*
·сер;

·сер – середній коефіцієнт звукопоглинання внутрішніх поверхонь приміщення площею Sпов;
Sпов = Sпідл + Sст + Sстелі,

де Sпідл – площа підлоги, м2;
Sст – площа стін, м2;
Sстелі – площа стелі, м2.
За таких означень стала приміщення до облицювання становить

13 EMBED Equation.3 1415.

13 EMBED Equation.3 1415.
13 EMBED Equation.3 1415
При визначенні сталої приміщення після облицювання треба звернути увагу на зміну середнього коефіцієнта звукопоглинання. До облицювання він складав для всіх внутрішніх поверхонь за умовами задачі
·сер1 = 0,1. Після облицювання підлога залишилася з попереднім коефіцієнтом звукопоглинання (
·сер = 0,1), а у стелі та стін він буде дорівнювати
·2 = 0,9. Середній коефіцієнт звукопоглинання після облицювання можна визначити як середньозважену величину від площі внутрішніх поверхонь, що мають різні коефіцієнти звукопоглинання:
13 EMBED Equation.3 1415.

13 EMBED Equation.3 1415 13 EMBED Equation.3 1415,

13 EMBED Equation.3 1415,

13 EMBED Equation.3 1415дБА.

Рівень шуму в приміщенні після облицювання, дБА, визначається за формулою
13 EMBED Equation.3 1415,

13 EMBED Equation.3 1415дБА.

Порівнюючи рівень шуму в приміщенні після облицювання з допустимим за ГОСТ 12.1.003-83*, який становить для конструкторського бюро 50дБА можна зробити висновок, що навіть після зазначеного облицювання в даному приміщенні влаштовувати конструкторське бюро недоцільно.



Задача 6
На підприємстві середньоспискова кількість працівників у звітному році склала 600 чоловік. За цей самий період сталося 25 випадків виробничого травматизму, у тому числі 5 випадків, які не були пов’язані з виробництвом. Загальна втрата робочого часу через непрацездатність у зв’язку з нещасними випадками, пов`язаними з виробництвом, становила 125 робочих днів, зокрема, 2 потерпілих, які отримали на виробництві травми 25 та 27 грудня, продовжували перебувати на лікарняному і в січні наступного за звітним року.
Визначити коефіцієнт частоти і коефіцієнт важкості виробничого травматизму .



Розв’язання задачі 6
Коефіцієнт частоти виробничого травматизму показує кількість травмованих на виробництві, що припадає на 1000 працюючих на підприємстві. Він визначається за формулою
13 EMBED Equation.3 1415,
де n – число травмованих на підприємстві за звітний період (як правило, за 1 рік) через нещасні випадки, що пов’язані з виробництвом і призвели до втрати працездатності на 1 добу і більше;
М – середньоспискова кількість працюючих на підприємстві за той самий звітний період.
Коефіцієнт важкості травматизму показує середню втрату працездатності в днях, що припадають на одного потерпілого за звітний період:
13 EMBED Equation.3 1415,
де D – сумарне число днів непрацездатності всіх потерпілих, які втратили працездатність на 1 добу і більше у зв’язку з випадками, що закінчилися у звітному періоді.
При розв’язанні задачі необхідно звернути увагу на випадки, які не пов’язані з виробництвом. Крім того, випадки, які не закінчилися у звітному періоді, не враховуються при розрахунку коефіцієнта важкості травматизму у цьому році, а враховуються в наступному.

13 EMBED Equation.3 1415,


13 EMBED Equation.3 1415.

Задача 7
Визначити необхідну кількість світильників загального призначення для створення в приміщенні розміром 24(48 м нормованого освітлення 200 лк. Світловий потік газорозрядної лампи дорівнює 2300 лм, коефіцієнт запасу – 1,7, коефіцієнт нерівномірності освітлення - 1,15, коефіцієнт використання світлового потоку – 0,65. Система освітлення комбінована.

Розв’язання задачі 7
Основна розрахункова формула за методом використання світлового потоку, лм, має вигляд
13 EMBED Equation.3 1415,
де F – необхідний світловий потік однієї лампи для створення в приміщенні нормованого освітлення, лм;
Е – нормована освітленість, лк;
S – площа приміщення, м2;
z – коефіцієнт нерівномірності освітлення;
К – коефіцієнт запасу;

· – коефіцієнт використання світлового потоку;
N – кількість світильників, шт.;
n – кількість ламп у світильнику, як правило, n = 2.
Звідки
13 EMBED Equation.3 1415.
При розв’язанні задачі необхідно пам’ятати, що при комбінованій системі освітлення освітленість приміщення є сумою освітленості від загального освітлення і місцевого. Світильники загального призначення повинні створювати 10% норми від комбінованого освітлення, але не менше 150 лк при використанні люмінесцентних ламп та не менше 50 лк при використанні ламп розжарювання. Тому:


13 EMBED Equation.3 1415 шт.


Задача 8
Визначити кратність повітрообміну при вентиляції навчальної лабораторії розміром 10(6м та висотою 3,0м, якщо в ній перебуває 25 студентів, кожен з яких видихає 30г/год вуглекислого газу. Гранично допустима концентрація СО2 дорівнює 1,5 г/м3. Концентрація СО2 в повітрі (зовні) складає 0,75 г/м3 .

Розв’язання задачі 8
Кратність повітрообміну в приміщенні 1/год, показує кількість змін повітря в приміщенні за одну годину. Вона визначається за формулою
13 EMBED Equation.3 1415,
де L – необхідний повітрообмін в приміщенні, м3/год;
V – об’єм приміщення, м3.
Необхідний повітрообмін, м3/год, можна визначити за формулою
13 EMBED Equation.3 1415,
де G – кількість вуглекислого газу, що виділяється в приміщенні за 1 годину, г/год;
q1 – концентрація вуглекислого газу в повітрі, яке видаляється з приміщення. Вона не може перевищувати ГДК, г/м3;
q2 – концентрація вуглекислого газу в повітрі, що подається в приміщення, г/м3.

13 EMBED Equation.3 1415м3/год.


13 EMBED Equation.3 1415 1/год.


Задача 9
Визначити, на яку величину потрібно знизити рівень звукового тиску під час роботи повітряного компресора з рівнем звукової потужності 100 дБА, який встановлений на будівельному майданчику на відстані 100м від житлового будинку. Фактор спрямованості звучання компресора – 2.0, допустимий рівень звукового тиску в житлових приміщеннях складає L д =40 дБА .

Розв’язання задачі 9
Для умов відкритого простору очікуваний рівень звукового тиску на деякій відстані від джерела шуму, дБА, можна визначити за формулою акустичного розрахунку

13 EMBED Equation.3 1415,

де N – рівень звукової потужності джерела, дБ;
Ф – фактор спрямованості звуку джерела;
S – площа поверхні, на яку поширюється звук. Вона визначається як площа умовної півсфери з центром у джерелі шуму та радіусом r, який дорівнює відстані від джерела до розрахункової точки, тобто S=2
·r2;
13 EMBED Equation.3 1415 – втрати звукової потужності на шляху поширення звуку від джерела до розрахункової точки. За відсутності перешкод для шуму на невеликих (до 50 м) відстанях 13 EMBED Equation.3 1415=0. При відстанях більше ніж 50 м при поширенні звукових хвиль в повітрі спостерігається їх затухання через густину повітря та молекулярне затухання орієнтовно за такою залежністю: при збільшенні відстані від джерела шуму до розрахункової точки в два рази рівень шуму зменшиться на 6 дБ. Тобто, якщо припустити, що при відстані 50 м 13 EMBED Equation.3 1415 = 0, то при відстані 100 м 13 EMBED Equation.3 1415 = 6 дБ, при відстані 200 м 13 EMBED Equation.3 1415 =12 дБ і т.д.

L =100 + 10lg 2 –10 lg 2*3.14*1002 - 6 = 49 дБА

Якщо порівняти очікуваний рівень звукового тиску з допустимим, можна визначити, що у районі житлового будинку необхідно знизити шум на


·L= L – Lд =49 – 40 = 9 дБА.


Задача 10
Визначити фактичне значення коефіцієнта природного освітлення при боковому двобічному освітленні в реконструйованому приміщенні (розмір приміщення за планом 10(6), в якому площа віконних прорізів складає 25% від площі підлоги, загальний коефіцієнт світлопроникності – (0 =0,45; коефіцієнт врахування відзеркаленого світла – r1=4,0; коефіцієнт затемнення вікон будівлями, що стоять напроти – К(уд.= 1,2; коефіцієнт запасу – Кз =1,3; світлова характеристика вікон – (в =15 .


Розв’язання задачі 10
Відповідно до СНиП ІІ-4-79 фактичне значення коефіцієнта природного освітлення, %, можна знайти за формулою

еф = 13 EMBED Equation.3 1415 ,%

де Sв – площа вікон в приміщенні, м2;

·0 – загальний коефіцієнт світлопроникнення;
r1 – коефіцієнт, який враховує віддзеркалення світла від внутрішніх поверхонь приміщення;
Sп – площа підлоги в приміщенні, м2;

·0 – світлова характеристика вікон;
Кз – коефіцієнт запасу;
Кбуд – коефіцієнт, який враховує затінення вікон об’єктами, що стоять навпроти.

Тобто
13 EMBED Equation.3 1415.




Міністерство освіти та науки України
Сумський державний університет





КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з курсу “Охорона праці в галузі”
для студентів економічних спеціальностей
усіх форм навчання







Затверджено на засіданні кафедри
як конспект лекцій
з дисципліни
“Охорона праці в галузі”
економічних спеціальностей

Протокол № 1 від 28.08.2007 р.





Суми
Вид-во СумДУ
2008


Конспект лекцій з курсу “Охорона праці в галузі”
для студентів економічних спеціальносте всіх форм навчання
/Укладач А.Ф. Денисенко. – Суми: Вид-во СумДУ, 2008.- 137 с.




Кафедра “Прикладна екологія”























Навчальне видання


ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ
Конспект лекцій
для студентів економічних спеціальностей
усіх форм навчання



Відповідальний за випуск зав. кафедри прикладної екології докт.техн. наук , проф. Л.Д. Пляцук

Редактор Н.О. Кравченко

Комп’ютерне верстання А.Ф. Денисенко



Підп. до друку 15.01.08 , поз.
Формат 60х84/16. Папір офс. Гарнітура Times Roman Cyr. Друк офс.
Ум. друк. арк. Обл. - вид. арк.
Тираж 150 пр. Собівартість вид.
Зам. №


Видавництво СумДУ при Сумському державному університеті
40007, м. Суми, вул. Р.-Корсакова,2
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру ДК 3062 від 17.12.2007.
Надруковано у друкарні СумДУ
40007, Суми, вул.. Р.-Корсакова,2.
Міністерсво освіти та науки України
Сумський державний університет

До друку та в світ
дозволяю на підставі
“Єдиних правил”,
п.2.6.14
Заступник першого проректора
начальник організаційно-методичного
управління В.Б. Юскаєв

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з курсу “Охорона праці в галузі”
для студентів економічних спеціальностей
усіх форм навчання

Усі цитати, цифровий,
фактичний матеріал,
бібліографічні
дані перевірені,
написання одиниць
відповідає стандартам


Укладач А.Ф. Денисенко
Відповідальний за випуск Л.Д. Пляцук
В. О декана інженерного факультету О.Г. Гусак
Декан ФЕМ О. І. Карпіщенко
Директор ІЗДВН В.Я. Стороженко

Суми
Вид-во СумДУ
2008

13PAGE 14415





13PAGE 14415


13PAGE 1414015







Root EntryEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation Native

Приложенные файлы

  • doc 18001770
    Размер файла: 770 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий