Zadachi_z_kadrovogo_planuvannja

1. На початок жовтня поточного року спискова чисельність персоналу торговельного підприємства склала 800 працівників, 13 жовтня 8 працівників були призвані в армію для проходження строкової служби, на їх заміну 15 жовтня було прийнято 10 працівників, а в кінці місяця звільнилось за власним бажанням 7 працівників.
Необхідно визначити середньоспискову чисельність персоналу у жовтні, а також чисельність персоналу за списком на кінець місяця.

2. Планова трудомісткість токарних робіт VI розряду - 270 тис нормо-годин. Середній коефіцієнт виконання норм, встановлений по підприємству, - 1,15. Час ефективної роботи одного токаря за рік складає 1840 годин.
Визначте планову чисельність токарів на підприємстві.
3. Виробничою програмою підприємства на майбутній рік заплановано випуск 48 тис одиниць виробів. Норма часу на виробництво одиниці виробу - 1 година 30 хвилин. При плануванні балансу робочого часу на кожного працівника за рік спід використати такі дані: 104 вихідних дні, 10 свят, 42 дні чергової відпустки, 2 дні хвороби, 2 дні - інші невиходи з поважних причин. Тривалість зміни - 8 год.
Необхідно визначити чисельність основних працівників підприємства.

4. У цеху встановлено 50 верстатів, які працюють в безперервному режимі. Норма обслуговування обладнання складає 10 верстатів на одного апаратника. Планові невиходи працівників відповідно до балансу робочого часу складуть 10% від оперативного часу.

Необхідно визначити спискову та явочну чисельність апаратників.

5. У звітному році обсяг виробництва продукції склав 750 тис грн, середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу - 150 осіб. В наступному році обсяг виробництва продукції запланований на рівні 810 тис грн. Продуктивність праці має зрости на 7% до рівня звітного року.

Необхідно визначити планову чисельність промислово-виробничого персоналу на підприємстві та проаналізувати вплив факторів на її зміни.

6. Середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства у звітному році склала 825 осіб. У плановому році обсяг виробництва не зміниться. На підприємстві встановлено 120 одиниць устаткування. Модернізація устаткування, яка буде проведена, підвищить норми обслуговування устаткування з 3 до 5 апаратів, а також збільшить продуктивність праці, що дозволить зменшити чисельність персоналу на 10%.

Необхідно визначити планову чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства за умов його двохзмінного режиму роботи.

7. Рік містить 365 днів. Число вихідних і святкових днів - 114. Кількість чергових та додаткових відпусток (за шкідливість умов праці) на одного працівника складає 32 дні, учбова відпустка - 3 дні. Неявки через хворобу на одного средньоспискового робітника складають 6 днів, інші планові невиходи - 1 день. Середня тривалість робочого дня на плановий рік 7,8 годин.

Необхідно скласти баланс робочого часу одного середньооблікового працівника промислового підприємства (в годинах).


8. Планом підприємства передбачено випуск 4000 виробів. Трудомісткість виготовлення одиниці продукції 20 нормо-годин. Процент виконання норм виробітку в середньому на підприємстві визначений в розмірі 110%. Ефективний фонд робочого часу одного середньооблікового працівника складає за рік 1820 годин.

Необхідно визначити планову чисельність працівників на підприємстві.

9. На заводі встановлено 260 верстатів, планова норма обслуговування 22 верстати на одного працівника, режим роботи підприємства - тризмінний. Номінальний фонд робочого часу одного робітника 257 днів, планові невиходи - 25 днів.

Необхідно визначити явочну та середньоспискову чисельність робітників, які обслуговують верстати.

10. Підготовчо-заключний час на партію деталей в 60 штук складає 120 хвилин. Час обслуговування робочого місця 2%, час регламентованих перерв 1 % від оперативного часу. Основний і додатковий час на виготовлення однієї деталі складає 20 хвилин.

Необхідно визначити норму часу на одну деталь.

11. Норма часу на один виріб відповідно до технологічного регламенту його виготовлення складає 20 хвилин. Тривалість зміни - 8 годин. За зміну фрезерувальник фактично виготовляє 30 виробів.

Необхідно визначити змінну норму виробітку і процент її виконання.
12.-Партія виготовлення продукції складається із 40 деталей. Оперативний час на виробництво однієї деталі складає 30 хвилин, час обслуговування робочого місця складає 4%, час регламентованих перерв на відпочинок та природні потреби - 2% від оперативного часу. Підготовчо-заключний час на виготовлення всіє партії деталей - 48 хвилин. Тривалість робочої зміни - 8 годин.

Необхідно визначити:

1) технічно обґрунтовану норму часу на одну деталь;

2) годинну і змінну норми виробітку.

13. Підготовчо-заключний час на партію деталей із 8 виробів складає 24 хвилини. Основний час на виготовлення однієї деталі - 42 хвилини, допоміжний час - 6 хвилин. Час обслуговування робочого місця складає 2,5%, час регламентованих перерв на відпочинок і природні потреби - 1,5% до оперативного часу. Тривалість робочої зміни - 7,8 годин.

Необхідно визначити:

1) технічно обґрунтовану норму часу на один виріб;

2) годинну і змінну норми виробітку.

14. У звітному році робочий час 800 середньооблікових робітників підприємства розподілявся таким чином: ними було відпрацьовано 180 000 людино-днів.
Неявки на роботу розподілилися таким чином:
- чергові відпустки - 13 000 людино-днів;
- відпустки на навчання - 2 000 людино-днів;
- відпустки у зв'язку з пологами - 11 800 людино-днів;
- невиходи через хворобу - 7 600 людино-днів;
- відпустки з дозволу адміністрації - 1 200 людино-днів;
- вихідні і святкові дні - 85 200 людино-днів;
- цілоденні простої - 900 людино-днів;
- прогули - 300 людино-днів.
Необхідно скласти звітний і плановий баланси робочого часу в розрахунку на одного середньооблікового робітника з урахуванням таких змін у плановому році: у - відпустки на навчання зменшаться на 10%;
- відпустки у зв'язку з пологами збільшаться на 5%;
- неявки через хворобу зменшаться на 5%;
- інші невиходи на роботу з поважних причин залишаться без змін. Необхідно визначити зміну продуктивності праці відповідно до складеного плану.
15. На підприємстві проектується процес за допомогою технологічної та,конструктивної розробки випарного апарату І ступені та допоміжного обладнання. Для цього потрібно ввести в дію новий цех і сформувати штат.
Цех працюватиме в безперервному режимі протягом 3 змін тривалістю по 8 годин. Номінальний фонд робочого часу одного облікового працівника складає 274 дні, регламентовані невиходи з поважних причин - 32 дні. Норматив обслуговування обладнання в цеху складає 1 працівник на апарат.
Умови ділової ситуації
Працівники, яких було вивільнено внаслідок скорочення штату, вирішили реалізувати себе в сфері малого бізнесу, утворивши приватне промислове підприємство. В робочу бригаду увійшли чотири токаря VI розряду: Степаненко, Сірко, Рибалко і Деркач. Механіком став Лисенко, а технологом - Остапчук. Керівні посади було розподілено наступним чином: очолив підприємство генеральний директор Божко, який володіє спеціальними економічними знаннями і обізнаний на особливостях встановлення трудових норм і нормативів; менеджером став Поланський, а бухгалтером – Синецька. За для здійснення свої мети було орендовано приміщення токарного цеху разом із устаткуванням. Токарний цех вмістив 6 токарних верстатів: 2 універсальних і 4 верстати з числовим програмним управлінням (ЧПУ). Степаненко і Сірко отримали робочі місця на універсальних верстатах, Рибалко та Деркач стали обслуговувати кожний по 2 верстати з ЧПУ. Відразу ж стало зрозуміло, що виробництво носитиме серійний характер, і обсяги замовлень тому підтвердження. Велика іноземна машинобудівельна корпорація "Саг-BuHding Inc" розмістила своє замовлення на виготовлення 50160 комплектуючих деталей на загальну суму 150,48 тис грн. Менеджер, який уклав контракт строком на 6 місяців, передбачив щомісячний випуск 8 360 комплектуючих деталей. При цьому він виходив з плану роботи в середньому по 22 дні на місяць. Але в дійсності виробнича програма виконувалась інакше відповідно до ефективного місячного фонду робочого часу: в березні було відпрацьовано 22 дні, в квітні - 26 днів, в травні - 20 днів, в червні - 22 дні, в липні - 21 день і в серпні - 21 день. Роботу спланували таким чином, що токарі-оператори мали обточувати заготівлі, а токарі-універсальники мали робити складні токарні роботи із заготівками, які потребували високої точності.
Коли було вирішено організаційні питання, на порядку денному з'явилась проблема встановлення норм та нормативів, згідно з якими співробітники повинні були виконувати виробничі замовлення та отримувати відповідну матеріальну винагороду. Економіст, який є генеральним директором приватного підприємства, має певний досвід в організації виробничих процесів, тому першим кроком, який він зробив в напрямку встановлення визначених норм, було здійснення фотографи робочого дня бригади працівників (табл. 4.10). Степаненко і Деркач, як найстарші за віком і найдосвідченіші від своїх колег по бригаді, самостійно виконали фотографії робочої операції точіння деталей за допомогою хронометражу: перший - на універсальному верстаті (табл. 4.11), другий - на верстаті з ЧПУ (табл. 4.12). Для складення проекту балансу робочого часу бригади було встановлено такі нормативи: нормативний час обслуговування робочого місця токарів-універсальників - 18 хвилин, токарів-операторів - 15 хвилин; підготовчо-заключний час для всіх працівників бригади становить 20 хвилин, час на відпочинок та власні потреби згідно з технологічним регламентом встановлено в розмірі 30 хвилин, припустимий розмір відносної помилки результатів спостережень для нормування праці токарів-універсальників складає 13%, а для токарів-операторів 15%.
Місячний посадовий оклад директора складає 1700 грн, менеджера - 1550 грн, бухгалтера - 1000 грн, погодинні тарифні ставки механіка і технолога - відповідно 1,5 грн/ годину і 1,7 грн/ годину, відрядні розцінки токаря-універсальника і токаря-оператора відповідно - 0,35 грн/ за деталь і 0,28 грн/ за заготівлю - згідно з такими нормативами визначається фонд оплати праці за півроку (на час укладення угоди).
Отже, почесна і відповідальна роль обґрунтування і аналізу ситуації випала на Вашу долю. Вам слід визначитись із питаннями наступного характеру:
1. На основі похідних даних бригадної фотографії робочого дня (табл. 4.10) необхідно визначити тривалість витрат робочого часу, використавши які скласти зведення однойменних витрат (табл. 4.14), фактичний баланс та розробити проект балансу робочого часу бригади (табл. 4.13).

2. Проаналізувавши відповідні розбіжності між фактичним балансом робочого . часу бригади та проектом балансу, слід визначити можливе підвищення продуктивності праці на новоствореному підприємстві як для кожного працівника, так і для бригади в цілому.

3. Для опрацювання організаційно-технічних заходів щодо поліпшення використання робочого часу та ліквідації втрат до розрахунків резерву продуктивності праці потрібно додати обчислення завантаженості як кожного працівника, так і бригади в цілому.

4. Необхідно встановити норми праці для кожного із працівників бригади та бригади в цілому з метою розробки плану виконання замовлень, нарахування заробітної плати та визначення фонду оплати праці на час укладення контракту.

Механізм розв'язання ситуації

Розв'язання ситуації слід розпочати із характеристики бригадної фотографії робочого дня, обчисливши тривалість кожного елемента витрат робочого часу як різницю між поточним часом кожного наступного заміру та поточним часом попереднього заміру. Після цього в графі "Індекс" табл. 4.10 згідно із загальноприйнятою індексацією необхідно проставити скорочену позначку відповідно до передумов, визначених в табл. 4.15. На основі індексації витрат робочого часу здійснюється зведення однойменних витрат за категоріями робочого часу за зразком табл. 4.14. Проект балансу робочого дня складають наступним чином: із фактичного балансу переносять всі прямі витрати робочого часу, у відповідні графи проставляють нормативні величини Тпз, Ттех. Твідп. Різницю між фактичними і нормативними величинами оцінюють як приховані втрати робочого часу і заносять у відповідну графу. Всі отримані зайві витрати додають до фактичного оперативного часу і утворюють його нормативну величину. Загальний баланс повинен виглядати так, як це наведено в табл. 4.13.
Можливе підвищення продуктивності праці бригади обчислюють за формулою (4.36):
де ТОП(норм);. ТОП(факт) - відповідно нормативний і фактичний оперативний час виробництва продукції.
Аналогічно можна знайти резерви продуктивності праці кожного з робітників бригади. Завантаженість бригади і кожного працівника бригади визначають за формулою (4.37):
де ТСПОСТ - час спостереження.

Перед тим, як безпосередньо підійти до встановлення трудових норм та нормативів, слід зробити обґрунтовані зауваження щодо методики проведення хронометражу самими працівниками. Як видно з таблиць 4.11-4.12, було зроблено 10 моментних замірів. Слід перевірити вірогідність цього процесу.

Кількість моментних замірів для виконання фотографії робочого процесу для серійного виробництва (М) визначається за формулою (4.38):
де
· - відносна помилка результатів спостережень;

Зпр - середня завантаженість токарів відповідної кваліфікації.
Використавши формулу (4.38), визначимо, скільки потрібно було здійснити замірів виробничих операцій з виготовлення деталей і заготівель, і зробимо висновок, наскільки правильно було виконано цей процес співробітниками бригади Степаненком і Деркачем, підтвердивши чи заперечивши їх кваліфікацію.
Після здійснених вимірювань слід перейти до встановлення індивідуальних норм праці.
Аналіз хронометражних карт передбачає визначення низки параметрів:
1. Тривалість елементів операції визначається як різниця між значеннями поточного часу наступного та попереднього елементів. Результати утворюють хронометражні ряди за кожним елементом операції, виключаються випадкові, помилкові та дефектні заміри, визначаються фактичні коефіцієнти стійкості хронометражних рядів (kCT) як відношення максимального значення певного хронометражного ряду (Lмax) до мінімального (Lmіn), тобто за формулою (4.39):
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Планування і аналіз чисельності й складу персоналу підприємства
Відповідно до законодавства підприємство самостійно визначає загальну чисельність працівників, їх професійний і кваліфікаційний склад, затверджує штати, тобто формує трудовий колектив, здатний в ринкових умовах досягати високих кінцевих результатів.
Працівники підприємства поділяються на дві категорії: промислово-виробничий персонал (ПВП) та персонал непромислових організацій.
У практиці обліку персоналу підприємства розрізняють списковий склад, явочний склад, середньоспискова чисельність і структуру кадрів.
До спискового складу зараховуються всі працівники, прийняті на постійну, сезонну і тимчасову роботу (ті, що фактично працюють та відсутні на роботі).
Явочний склад показує, скільки робітників, що є в списку, з'явились на роботу.
Середньоспискова чисельність працівників за звітний період визначається шляхом додавання чисельності працівників спискового складу за кожен календарний день звітного місяця та діленням одержаної суми на число днів місяця.
Структура кадрів підприємства характеризується співвідношенням різних категорій працівників у їх загальній чисельності. Визначається питома вага кожної категорії працівників у загальній середньосписковій чисельності персоналу підприємства. Структура кадрів визначається і аналізується по кожному підрозділу.
Необхідною складовою такого планування є розрахунок балансу робочого часу одного середньоспискового робітника. (За іншими категоріями баланс, як правило, не складається).
Баланси бувають планові і звітні (фактичні), їх призначення виявити резерви зростання продуктивності праці і вивільнити працівників за рахунок більш раціонального використання робочого часу.
Головні частини балансу робочого часу: календарний, номінальний і корисний (ефективний) фонд робочого часу.
Календарний фонд – це число календарних днів у плановому періоді.
Номінальний фонд – це кількість робочих днів, які максимально можна використати впродовж планового періоду. Він визначається як різниця між календарним фондом і кількістю святкових і вихідих днів.
Корисний (ефективний) фонд робочого часу – це середня кількість робочих днів, яка корисно використовується протягом планового періоду, і визначається як різниця між номінальним фондом і кількістю неявок на роботу з різних причин: втрати робочого часу та неявки, дозволені законом (чергові і додаткові відпустки, відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами, через навчання, неявки у зв’язку з хворобою, у зв'язку з виконанням держобов'язків) [3].
Баланс робочого часу складається з трьох етапів:
1) розрахунок корисного фонду робочого часу в днях;
2) встановлення середньої тривалості робочого дня;
3) визначення корисного фонду робочого часу в годинах.
У практиці господарювання застосовуються різні методи планування чисельності працюючих, в тому числі: укрупнений метод, планування за категоріями працівників на основі трудомісткості, нормативів чисельності і норм обслуговування та ін.
Методи планування чисельності працівників пов'язані з безпосереднім використанням показників обсягу продукції і продуктивності праці. Планова чисельність працівників може бути встановлена:
- прямим рахунком відношення планового обсягу продукції до планової величини продуктивності праці;
- індексним методом. Спочатку визначається індекс планової зміни (зростання або зменшення) чисельності працівників, який обчислюється як відношення темпу зростання планового обсягу продукції до темпу планового зростання продуктивності праці. З урахуванням цього індексу і базової чисельності проводиться розрахунок чисельності працівників.
Показник планового балансу робочого часу використовується для розрахунку планової чисельності основних працівників: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]

де Чпл- планова чисельність робітників, осіб;
ТМпл – планова трудомісткість робіт, люд /год.;
Ф – фонд робочого часу на одного середньоспискового робітника;
Кнв – плановий коефіцієнт виконання норм виробітку.
Метою аналізу чисельності і структури кадрів є виявлення внутрішніх резервів економії робочої сили у зв'язку з більш раціональною розстановкою працівників, їх завантаженням і використанням відповідно до отриманої професії, спеціальності і кваліфікації.

Основними завданнями проведення аналізу чисельності і складу працівників є:
- дослідження чисельності і складу за статтю, віком, спеціальністю, кваліфікацією;
- встановлення ступеня забезпеченості підприємств кадрами;
- перевірка даних про використання робочого часу;
- вивчення форм, динаміки і причин руху працівників;
- розробка заходів, що спрямовані на поліпшення забезпеченості підприємства кадрами, вдосконалення їх структури і використання.
Аналіз забезпеченості підприємств робочою силою починають з визначення абсолютного і відносного відхилення (надлишку або нестачі робітників) в звітному періоді. Вони визначаються шляхом простого зіставлення фактичного і планового числа працівників за категоріями персоналу. При цьому встановлюються причини надлишку або нестачі в кадрах. Так, надпланова чисельність основних робітників може бути наслідком підвищення трудомісткості продукції, що випускається, або нераціонального використання робітників.
Наступним етапом аналізу є вивчення структури кадрів, яке здійснюється шляхом зіставлення фактичної і планової питомої ваги чисельності кожної категорії працівників в загальній чисельності промислово-виробничого персоналу.
Зміна питомої ваги категорій працівників в загальній їх чисельності характеризується індексом, який визначається як відношення питомої ваги цієї категорії працівників в звітному і базисних періодах. Встановлюються причини зміни структури кадрів, вивчаються тенденції цього процесу на передових підприємствах, а також нормативні документи, на підставі чого розробляються відповідні заходи щодо раціоналізації структури кадрів.
Аналіз професійного складу кадрів проводиться методом зіставлення фактичної і планової кількості робочих у кожній професії. Виявляється їх надлишок або нестача. Надлишок робочих тієї або іншої професії приводить до їх простоїв і недовантаження, зниження продуктивності праці, використання не за призначенням, а нестача до зриву термінів виконання завдань, понаднормових робіт і т.д.
Кваліфікаційний склад робітників аналізують зіставленням рівня кваліфікації робітників у кожній професії з кваліфікаційним рівнем (складністю) робіт, тих які вони виконують. Узагальнюючим показником є середній тарифний розряд. Фактичний рівень кваліфікації робітників порівнюють з середнім тарифним розрядом робіт.
При плануванні додаткової потреби в працівниках обов'язково повинен ураховуватися вихід персоналу з підприємства із різних причин. Число робітників, фахівців та інших категорій.
При плануванні чисельності працівників дуже важливий аналіз руху і плинності кадрів. Рівень інтенсивності руху працівників характеризують коефіцієнти обороту щодо прийому і вибуття, плинності кадрів.
К-т обороту щодо прийому: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]

де Чпр – чисельність прийнятих на роботу;
ССЧ – середньоспискова чисельність, осіб.
К-т обороту щодо вибуття: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]

де Чвб – чисельність вибулих за період, що визначаються.
К-т плинності кадрів визначається: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]

де Чзв – чисельність працівників, звільнених за прогули та інші порушення трудової дисципліни, осіб. [3].
Причини вибуття працівників з підприємства можна згрупувати наступним чином:
- природний спад (вихід на пенсію через старість, інвалідність, смерть), призов в армію, на навчання і ін.;
- звільнення внаслідок скорочення обсягу робіт, часткової ліквідації підприємства, закінчення терміну договору і т. д.;
- вибуття у зв’язку з особистим бажанням, сімейними обставинами, за прогули та з інших причин, не передбачених законом. Кількість робітників, звільнених із цих причин, характеризує плинність кадрів.
Чвир =
· ti * mi / Tpп * K вн
де Чвир – необхідна кількість працівників, зайнятих у виробництві продукції;
ti – планова трудомісткість одиниці і-го виробу, нормо-годин;
mi – кількість виробів і-го виробу, одиниць;
Трп – розрахунковий ефективний фонд часу одного працівника, годин (табл.2)
Квн – очікуваний коефіцієнт виконання норм.
Для того, щоб розрахувати наведену вище формулу необхідно скласти баланс робочого часу на одного працівника.
Приклад:
Мале підприємство планує випускати вироби одного виду. Розрахувати необхідну кількість працівників, зайнятих у виробництві.
Таблиця 1.2
Розрахунок балансу робочого часу середньосписочного працівника
Показники
Очікувані результати

Кількість календарних днів
Вихідні та святкові дні
Номінальний фонд робочого часу, днів
Невиходи на роботу, днів
з них:
відпустки
захворювання
невиходи, з дозволу адміністрації
Явочний робочий час, днів
Середня тривалість робочого дня, годин
Втрати робочого часу
Кількість робочих годин
Ефективний фонд часу за рік, годин
365
110
255
38
25
10
3
217
8
0,45
7,15
1627,5

Планова трудомісткість одиниці виробу – 0.5 нормо/годин;
Кількість виробів (в місяць) – 9000 одиниць;
Розрахунковий ефективний фонд часу одного працівника – 135.63 (1627.5 : 12) год.;
Очікуваний коефіцієнт виконання норм – 0.85
Чвир =
Згідно проведеного розрахунку чисельність робітників підприємства повинна складати 39 чоловік.
Норма часу – час, відведений на виробництво одиниці продукції чи виконання визначеної роботи (у годинах, хвилинах тощо).
Норма виробітку - кількість продукції, яка повинна бути виготовлена робітником за одиницю часу.


Рисунок 1Рисунок 2Рисунок 3Рисунок 415

Приложенные файлы

  • doc 17966904
    Размер файла: 128 kB Загрузок: 6

Добавить комментарий