Moyi_shpori_vsi_5_grupa


9.Розкрийте методи аналізу наукового рівня економічних знань дослідження історичного розвитку господарської системи.
Методологічні засади історії економіки та економічної думки ґрунтуються на використанні загальнонаукових і спеціальних методів економічної науки.
Еволюційна економічна теорія розглядає економічну систему в динаміці, зростанні, розвитку та вдосконаленні, як природно-історичний процес.
Цивілізаційна парадигма пізнання суспільних процесів використовує системно-синергетичний метод. Система аналізується як множинність взаємодіючих елементів, об'єднаних структурою зв'язків, що забезпечують взаємосприяння та взаємообмеженість їх властивостей і функцій; по-друге, використовуються принципи диференціації та інтеграції,; по-третє, як стимул розглядається не причина (минула подія), а результат. Синергетика - це концепція самоорганізації систем, зокрема людського суспільства, яка відкидає запрограмованість розвитку початковими умовами, визнає об'єктивні причинно-наслідкові зв'язки та випадковість і багатоваріантність розвитку із періодами стабільності та нестабільності.
Метод наукової абстракції дає змогу відобразити загальні та найсуттєвіші властивості економічного життя суспільства.
Метод емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання, систематизація подій і фактів) допомагає описати, порівняти, дослідити та узагальнити реальні економічні явища, сформувати знання про економічну дійсність.
Серед методів наукового аналізу економічних текстів слід виділити герменевтику і компаративістику. Прийоми герменевтики використовують для тлумачення текстів і пошуку нових непрочитаних знань. Компаративістика порівнює змісти економічних текстів, підготовлених різними авторами.
Емпіричний метод використовує економічна компаративістика, що досліджує розвиток економічних систем та його соціально-економічні наслідки в різних масштабах, тенденції та особливості розвитку економічних систем .
Історико-економічний аналіз - це поглиблене дослідження системності, рівня інтегрованості та причинно-наслідкового механізму процесу економічного розвитку, відмова від догматичного розуміння історії.
Вирішальне значення у методологічному арсеналі має системно-структурний метод, згідно з яким економіка вивчається як система з широкими функціональними зв'язками, коли ціле та його частини взаємопов'язані різноманітністю внутрішніх і зовнішніх зв'язків, структурних елементів та рівнів.
Історико-порівняльний метод порівнює об'єкти історико-економічного дослідження у часі та просторі, виявляє взаємодію загального, особливого та одиничного в економічному розвитку.
Також існує метод економічного моделювання, що полягає в здійсненні пошуку найбільш ефективних, оптимальних схем організації економічних систем, є формалізованим описом і кількісним вираженням економічних процесів і явищ.
Метод ідеальних типів відображає ідеальний тип господарської системи, використовується для розкриття особливостей господарської сфери конкретного суспільства на відповідному етапі історичного розвитку.
Абсолютистський підхід полягає у розгляді теорії як безперервного прогресу від помилкових тверджень до істини, яка зводиться в "абсолют''. Цей підхід виключає можливість існування інших методологічних підходів. Кумулятивний підхід припускає, що нові за часом теорії є безперечно кращими за "старі", а отже, вивчати останні необов'язково. Релятивістський підхід відкидає можливості пізнання об'єктивної істини взагалі на підставі повної відносності усіх людських знань. Використовують також метод соціологічних дослідів і соціальної психології.
Організаційний підхід передбачає встановлення цілісних характеристик господарської системи, її цілей, господарських форм, мотивів діяльності та характеру взаємодії між ними. Процесний аналіз передбачає вивчення необхідних суспільних умов та перебігу процесів господарської взаємодії.
В історико-економічній літературі застосовують спеціальні історичні методи дослідження: хронологічний, синхронний, метод періодизації, історичного моделювання.

10.Порівняйте критерії та етапи періодизації історичного розвитку господарської системи, розроблені С. Десницьким, Ф. Лістом, Б. Гільдебрантом, Д. Беллом, Е. Тоффлером.
Періодизація – це визначення певних хронологічно послідовних етапів у господарському розвитку суспільства.
Лінійно-поетапний (стадійний) підхід трактує історію людства як сходження від нижчого до вищого, від простого до складного, однієї стадії до іншої - передбачуваний лінійний розвиток. Головна увага приділяється вивченню історичних процесів у часі, на основі внутрішніх (ендогенних) механізмів розвитку. Це погляди авторів Стародавнього Риму, доби Відродження та Просвітництва (Д. Віко,), представників еволюційно-прогресивістської парадигми (С. Десницького, Ф. Ліста, Б. Гільдебранта,
, Д. Белла, Б. Тоффлера), формаційної парадигми (К. Маркса, В.І. Леніна, радянських вчених), а також модернізаційної та постмодернізаційної парадигм.
С.Десницький вирізняв чотири стадії економічного розвитку1) первісний, або мисливський (у т.ч. збиральництво); 2) скотарство; 3) рільництво; 4) комерцію.
Циклічна модель історичного розвитку, або історичного кругообігу, акцентує увагу на просторовому аналізі історії, своєрідності просторово-тимчасових культур-цивілізацій, заперечує єдність, послідовність і закономірність розвитку людства. Вона розквітла в добу Відродження (М. Макіавеллі, , Дж. Віко), а остаточно сформувалася в кінці XIX ст. - на початку XX ст.
Ф. Ліст поділив історію економічного розвитку на п'ять стадій: дикунства, розвитку скотарства, землеробства, землеробсько-мануфактурну, землеробсько-мануфактурно-комерційну.
Б. Гільдебрант є представником німецької історичної школи (40-ві роки XIX ст. - 30-ті роки XX ст.).Основним критерієм розвитку господарства визначали рівень відносної відокремленості господарських одиниць, спосіб розподілу та обміну життєвих благ (так звана мінова концепція). Бруно Гільдебранд – 3 послідовні стадії(натуральне гос-во, грошове гос-во, кредитне гос-во).
Проблемами індустріального розвитку в 1960-х роках почали займатися розробники соціально-інституціональних технократичних концепцій у межах інституціоналізму (В, Д. Белл, Дж. Гелбрейт, Е. Тоффлер,). Головним методологічним принципом періодизації суспільства вони вважають технологічний детермінізм, коли стадії розвитку суспільства визначає технологічний спосіб виробництва (рівень розвитку техніки, технології, організації, галузевий і професійний поділ праці), незалежно від форм власності та суспільних відносив. Всесвітня історія розглядається як перехід від первісності до доіндустріального (аграрно-ремісничого) суспільства, далі до індустріального, а від нього до постіндустріального суспільства. Суспільне виробництво структуризоване, поділене на три сектори: первинний (сільське господарство, гірничодобувна промисловість, лісництво і рибальство), вторинний (промисловість і будівництво), третинний (сфера послуг). Оскільки при такому розумінні капіталізм і соціалізм є лише стадіями індустріального суспільства, концепція індустріального суспільства була доповнена ідеєю наближення капіталізму та комунізму як варіантних шляхів його розвитку.
У1960-1970-ті роки Дж. Гелбрейт, Д. Белл почали розробляти теорії постіндустріального суспільства, яка охоплює концепції постіндустріалізму .








































11.Охарактеризуйте особливості привласнювального та виробничо-відтворювального типів господарств.
Первісне суспільство - це найтриваліший період в історії людства від появи первісного людського стада (близько 2,5 млн років до н. е.) до формування перших держав і цивілізацій (кінець TV-HI тис. до н. е.).
Матеріальна культура пізнього палеоліту (40-36 тис. років тому - XII тис. до н. е.) - це тип примітивно-привласнювального господарства з такими формами, як мисливство, збиральництво і рибальство. Організація господарства передбачала рухливий спосіб життя з постійною зміною місця проживання. Відбувався процес розселення первісної людини по планеті, диференціації форм життєдіяльності та культури.
Приблизно в XII-X тис. до н. е. у мезоліті через танення льодовиків і підняття рівня Світового океану змінилися кордони кліматичних поясів і ландшафтних зон берегової лінії. Була порушена екологічна рівновага. На території Середземноморсько-Передньоазійського регіону господарсько-культурний тип мисливців і збирачів субтропічної та поміркованої зон з достатнім рівнем індивідуалізації господарського життя став основою формування натурального розвинутого привласнювального господарства мисливців, рибалок і збирачів. Цей тип ранньопервісного суспільства був основою поступу людства, Середземномор'я і Передня Азія - центрами випереджального розвитку. Відбувалося удосконалення знарядь індивідуальної праці. Полювання набуло спеціалізованого та переважно індивідуалізованого характеру. Жінки займалися збиральництвом. За археологічними даними вдосконалилася техніка обробки каменю . Знаряддя праці диференціюються, кількість їх типів досягла 100. Людина добувала вогонь, будувала зимові та літні типи жител.
Лише криза традиційного привласнювального господарства змушує людей переходити до землеробства і тваринництва. Якщо суспільства привласнювальної економіки живуть за рахунок природи, то суспільства відтворювального господарства вступають у співробітництво з нею. Розвиток ранньоземлеробсько-тваринницьких форм господарювання заклав основи цивілізаційного процесу.
Основними центрами становлення відтворювального господарства були Близький Схід (X-VIII тис. до н. е.), Південно-східноазійський (VIII-VII), Північнокитайський (VI-V), Мексиканський (VII-IV), Андський (IV-П тис. до н. е.).
Об'єктивними умовами неолітичної революції були перехід до осілості з човново-сітковим рибальством і зростаючим значенням збиральництва. Наслідками неолітичної революції були концентрація та трансформація регулярного додаткового продукту, зростання продуктивності праці, збільшення чисельності населення, формування общинного ремесла (ремісничої спеціалізації) та обміну, зародження соціально-майнової нерівності, розширення сфери особистої власності, поява родових общин ранніх землеробів і тваринників, започаткування племінного ладу.
12.Розкрийте зміст «неолітичної революції». Визначте її вплив на розвиток первісного суспільства.
Після 3 млн років нестійкого існування за рахунок привласню вального господарства людина первісного сусп. починає освоювати виробничий тип господарства. Поняття «неолітичної революції» ввів видатний археолог Вір Гордон Чайлд. Він вважав головним змістом неолітичної революції перехід від привласню вального господарства з його спеціалізованими формами(мислив,збиральництво,рибальство) до виробничого типу з новими формами спеціалізації госп діяльності (землеробство і скотарство). Об'єктивними умовами неолітичної революції були перехід до осілості з човново-сітковим рибальством і зростаючим значенням збиральництва. Наслідками неолітичної революції були концентрація та трансформація регулярного додаткового продукту, зростання продуктивності праці, збільшення чисельності населення, формування общинного ремесла (ремісничої спеціалізації) та обміну, зародження соціально-майнової нерівності, розширення сфери особистої власності, поява родових общин ранніх землеробів і тваринників, започаткування племінного ладу.Пізньопервісне суспільство - це період від варварства до цивілізації, від доекономічного суспільства до економічного, формування передумов цивілізаційного життя. Виникли ранньоцивілізаційні інститути. Утворилися генеалогічний рід, плем'я, великі раси (європеоїдна, монголоїдна, негроїдна), індоєвропейська спільнота.У добу неолітичної революції сформувалися патріархальна сім'я, генеалогічний рід як соціальний інститут з чітким знанням ступенів спорідненості. Декілька родів об'єднувалися в багатородову гетерогенну общину.
Вплив неолітичної революції на історичний розвиток господарської сфери первісного суспільства полягав у такому :
- зародження осілого способу госп життя.
-відбувся перехід до виробничого господарства(землеробства, скотарства) та ранніх форм ремесла та обміну.
-зростання обсягу знань людини.
-створюються умови для збереження матеріальних запасів.
-формуються норми, традиції,системи вірувань, мистецтво та інші види суспільної діяльності.
13.Охарактеризуйте общину, як історичну форму господарських одиниць та її соціально-економічну роль в первісному суспільстві.
У ранньопервісному суспільстві першою соціальною і господарською одиницею була родова кровноспоріднена община. Загальна чисельність коливалася в межах 25-50 осіб з нестійкими сімейними групами. У мисливців відкритих просторів загінний характер полювання передбачав спільні трудову діяльність і права на здобич. Це зумовлювало домінування громади і повільне формування сім'ї як господарської одиниці. На побутовому рівні існував статево-віковий розподіл функцій. Зазвичай виділяють 3 стадії розвитку історичних типів общин: протообщина (первісне людське стадо), ранньопервісна (на кровноспоріднених зв’язках), пізньопервісна (територіальні зв’язки).Під впливом функціонального поділу госп діяльності і відносин власності спільного ведення госп в системі сімейних відносин формується така госп спільнота, як домогосподарство. Характерною особливістю організації госп діяльності общини була її колективна і кооперативна форма. Низький рівень розвитку продуктивних сил і залежність людини від природи спонукали до співробітництва. Лише в межах общинної кооперації було можливим розчищення лісу під земельні ділянки,загінне полювання, випас худоби,захист господарства. Первісна кооперація сприяла соціалізації індивідів, закріпленню моральної поведінки, формуванню общинних норм, традицій. Поведінка окремого індивіда підпорядковувалась інтересам усієї общини. З’являється територіальна або виробнича зосередженість на тому чи іншому виді робіт, тобто спеціалізація. Можна припустити,що первісному суспільстві існувало 2 поділи праці- внутрішньо общинний і міжобщинний. Диференціація госп діяльності сприяла як раціональному використанню трудового потенціалу, так і формуванню усвідомлення окремим індивідом своєї причетності і залежності від функціонування господарства общини як цілого.Завдяки общині людина вдосконалювала індивідуальне вміння і майстерність в певних трудових операціях. З появою надлишкового продукту в первісному сусп. виникає система дарообмінних відносин на принципах перерозподілу. Колективно створені общинною матеріальні блага надходять у використання до відносно відокремлених від общини вождів. В первісному сусп. з’являється феномен влади-власності.
14.Охарактеризуйте фактори розвитку та вкажіть причини занепаду господарства суспільства трипільської культури.

Неоліт тривав в Україні з другої половини VI до II тис. н. е. Найвідомішою культурою цього періоду була трипільська (IV – III тис. до н. е.), найменування якої походить від с. Трипілля на Київщині. Трипільці селилися майже на всій території сучасної України: від Карпат до Південного Бугу, на Подніпров’ї, Волині, в Степовому Причорномор’ї.
Поселення здебільшого розташовувались поблизу річок, на мисах заплавних терас. Також оселялись на високих берегах річок біля джерел питної води. Поселення нараховували по декілька десятків жител та господарських споруд, розташованих кількома рядами або колами з великим майданом посередині.
Основним заняттям трипільців було хліборобство. Землю обробляли дерев’яною мотикою з кам’яним чи кістяним наконечником, пізніше – ралом, що дозволило перейти до перекладної системи землекористування, а також до введення ярових та озимих посівів.
Займалися трипільці розведенням великої та дрібної рогатої худоби, а також коней та свиней. Крім того, вівчарство забезпечувало населення вовною. Велику рогату худобу використовували як тяглову силу під час орання землі, для перевезення врожаю, будівельних матеріалів тощо.
У трипільців було добре розвинене ремесло. Керамічні вироби йшли на задоволення господарських та побутових потреб на окремої сім’ї чи поселення, а цілої групи поселень визначеного району. Також зародилися прядіння і ткацтво, завершилося формування технік обробки каменю.Великий попит на кременеву сировину для виготовлення знарядь праці, мисливської зброї а також предметів побуту, сприяв виникненню окремої галузі виробництва, пов’язаної з видобуванням кременю. Трипільські каменярі виготовляли широкий асортимент кременевих виробів.Трипільське населення широко використовувало серпи. Різноманітні знаряддя праці виготовляли також з кістки, ріг, деревини та глини. Це були знаряддя для обробки шкур, пошиття одягу, для плетіння та в’язання. Трипільські племена використовували перший механічний пристрій – ручну лучкову дриль для свердлення різноманітних матеріалів. Трипільці серед перших на території сучасної України використовували вироби з міді.Трипільці вдосконалили лук, стріли, сокиру.Близько 2000 р. до н.е. трипільська культура почала занепадати, її носії частково залишають ці землі, відступаючи під тиском численніших і войовничіших, на думку вчених, індоєвропейських народів археологічної культури бойових сокир і шнуркової кераміки, а частково змішуються з ними. Нове населення прийшло зі сходу і, як вважають фахівці, вперше у світі приручило коня для верхової їзди. Індоєвропейці частково осідали на родючих землях і переходили до землеробства, а частково продовжували кочувати у південних регіонах України.Важливо враховувати і внутрішні фактори ,що спричинили до занепаду.Госп у трипільців мало форму екстенсивного землеробства,що неминуче призвело до виснаження земель.Земля як ресурс стає більш придатною не для землеробства, а відгінного скотарства. Руйнується госп основа трипільської культури - осіле хліборобство.
15.Дайте характеристику господарській сфері суспільства Месопотамської цивілізації. Окресліть закони Хаммурапі про явища і процеси господарського життя.
Найвищим станом розвитку цивілізації в Месопотамії вважається час правління царя Хаммурапі(1792-1750 рр. до н.е).Під час правління Хаммурапі видання законів було спрямоване на консалідацію земель країни. Кодекс законів поділявся на три частини:вступ, закон, висновок. Мету зазначали у вступі – встановлення справедливості в країні. В основній частині містився перелік статей з кримінального права, судочинства, прав власності, прав воїнів. У деяких статтях йшлося про правила торгівлі,сімейне право, нерухомість, організацію робіт ремісників, робочої сили та рабів. Кодекс є першим письмовим документом, в якому підкреслювалась необхідність ведення «обліку засобів та майна на рахунках».У заключній частині Хаммурапі перелічує свої заслуги перед народом і закликає дотримуватися законів. У законах про землеробство наголошувалось на сприянні розвитку госп діяльності, засуджувалися лінощі.Звертається увага на освоєння пустельних земель, мадівництво, виноробство. У законах є спец статті ,що стосуються утримання і оренди стада великої та дрібної рогатої худоби.Цар вважав усі землі в країні власними і мав право на їх відчуження від общин. Населення було зобов’язано сплачувати різноманітні податки : з хлібного врожаю, з фінікових садів, з риболовецьких промислів. Вавилонські царі часто наділяли землею своїх військовослужбовців. Великі земельні ділянки надавалися окремим посадовцям, храмам, священнослужителям за заслуги перед царем. Великі царські угіддя та розподілені між його підлеглими землі обробляли за допомогою рабської праці, а також орендарів. Крім орендарів були і общинні користувачі. Існували особливі общини воїнів-колоністів, які контролювалися управителями царського двору та спец службами. Ділові документи того періоду свідчать про існування сімейного землеволодіння, яке було виділено з общинного земельного фонду. Сприятливою умовою для розвитку торгівлі було об’єднання в межах Вавилонської держави усієї території Месопотамії і зосередження усіх внутрішніх і зовн торгівельних шляхів ні її території. Існували спеціальні торгівельні агенти – тамкари, які здійснювали велику державну і власну торгівлю та діяли через дрібних торговців-посередників. Найнижчий соц. Рівень у вавилонському сусп. займали раби. У правовому відношення раби з шумерських часів розглядались як майно, а господарі могли їх продавати,купувати, дарувати. Рабами ставали полонені і селяни,ремісники,що заборгували. У господарській сфері домінувала централізована держ-храмова система організації господарства, але почала розвиватися госп діяльність дрібних товаровиробників, об’єднаних у сільські общини або ремісничо-торгівельні спільноти.
16.Господарська сфера суспільства Давнього Єгипту. Особливості пам’яток економічної думки.
Особливість Єгипетської цивілізації визначається унікальним впливом Нілу та його долини на сусп. та госп розвиток. Родюча єгипетська земля була основою багатства та процвітання. За археологічними свідченнями, найдавніші поселення землеробів і скотарів з’явилися у долині Нілу в V тис до н.е. Господарська діяльність у цей період полягала у вирощуванні зернових культур та розведенні рогатої худоби,виготовленні глиняного посуду. Землеробство, в якому використовується штучне зрошування, значних успіхів досягає у сер ІV тис до н.е. Соціальній диференціації сприяв розвиток скотарства, а додатковий продукт стає власністю племінної верхівки. З утворенням продуктивного землеробства збільшилася потреба у робочий силі. Рабами були полонені або колишні члени общини. У давньоєгипетському суспільстві ранні держави виникають у межах невеликих районів (номів), які включали в себе декілька поселень, об’єднаних навколо міського центру, де знаходився храм головного божества,вождь. В ранніх державах влада спиралася на недержавні інститути : общинні, племінні, кланові,різні форми релігійної,соц., військової та іншої самоорганізації населення. У госп сфері зусилля царської влади були спрямовані на створення ефективної загально єгипетської зрошувальної системи, до складу якої входили місцеві системи. Державний апарат управління в Єгипті складався з трьох основних ланок : центрального, номового, місцевого. Очолював центральне управління цар. Фараон був наділений безмежною владою. В його руках зосереджувалася законодавча, виконавча, судова влада. Основною соц. одиницею в ранньому Єгипті залишалася сільська община. Існувало 2 вили господарств : великі госп трьох типів( царські,храмові вельможні) і госп територіальних общин. Посади зазвичай передавались у спадок , як і батьківська земля та майно. Але власність успадковану або куплену не можна назвати повністю приватною. Обробка землі у Єгипті була можлива лише за умови її зрощення.Господарства вельмож та храмів оподатковувались , а підлеглі працівники виконували численні повинності на корись центральної влади.Перші пам’ятки економічної думки знайшли в такому дидактичному жанрі літератури як повчання та пророцтва. «Повчання» поділялися на 2 види : «повчання» фараонів,в яких містилися поради щодо управління країною, інформація про внутрішнє та зовн середовище, та «повчання» окремих приватних осіб, їх досвід та погляди на життя. В одному з них йдеться про переваги професії писаря перед іншими. Єгипетське суспільство потерпає від народних повстань і воєн. Про наслідки соц. Перевороту, що призвід до розпаду централізованої сист управління, йдеться у пророцтвах, найбільш відомі з яких- «Пророцтва Іпусера» і « Пророцтва Неферті». Головна ідея цих творів- привернути увагу суспільства до необхідності відродження царсько-деспотичної форми правління , централізованого механізму регулювання господарством як запоруки ладу в країні. До інших пам’яток Середнього царства належать адміністративно-госп документи (переписи населення, земельні кадастри, документи госп звітності, розпорядження про службові обов’язки) ,юридичні акти на купівлю-продаж рабів ,землі та худоби.
Поступово єгипетське сусп. Починає втрачати засади свого економічного зростання. Для відтворення, досягнутого економічного потенціалу починає бракувати сировинних і людських ресурсів,що надходили від воєнних перемог. Посилюється міжусобна боротьба за центральну владу володарів єгипетських номів. У І тис до н.е. Давній Єгипет перетворюється на залежну державу.
17. Порівняйте характерні риси господарств Месопотамської та Кріто-Мікенської цивілізацій.
Месопотамська цивілізація
Процес переходу людського сусп-ва до цивілізаційного устрою життя розпочався на території, яку давні греки називали Месопотамією(Межиріччам). Месопотамію заселяли представники різних народів. Провідну роль серед них відігравали шумери та рухливі семітські племена скотарів із сирійсько-месопотамського степу, які поступово змішувалися із сусідніми народами.
Шумерське суспільство виникає в 4-3 тис. до н.е. у пд. част. Месопотамії на терит. сучасного Іраку. Його характ. ознаками були: вис. концентрація нас-ня; поява вел. поселень, які перетворювалися в протоміста; розвиток землеробства та агрокультури, ремесел, торгівлі, поява першої писемності; храмове будівництво. Відбулися досягнення в розвитку знарядь праці та способів вир-ва: винайдення колеса, колісниці, гончарного круга та плуга, виплавка бронзи та ін.
У перш. пол 3 тис. до н. е. на пд. Месопотамії відбувається процес урбанізації. Перші міста виникли через обєднання або розширення кількох с.г. общин, в яких на осн. підвищення прод. праці відбувалося зростання нас-ня, накопичувалися досягнення матер. та духовної культури.
Добробут шумерського сусп-ва залежав від головної галузі його господ. сфери – землеробства. Замість обробітку невеликих ділянок силами однієї громади шумери поділили зрошувальні землі на великі лани, які обробляли шумерські трударі, обєднані в робочі бригади.
Важливу роль відігравали священнослужителі, що були керівниками, ініціаторами і координаторами господ. діяльності в общинах. Жерці здійснювали розподіл землі, що належала богові, керували роботою землеробських бригад. Важалося, що людину було створено задля звільнення богів від необхідності працювати для забезпечення свого існування. Сільськогосп. громади храмового типу були доповнені іншими, в яких центр. роль відігравали царі та царські господарства.
Найвищим станом розвитку цивілізації в Месопотамії вважається час правління Хаммурапі. Виникає цілісна, могутня Вавилонська імперія зі столицю Вавилон.
Крито-Мікенська цивілізація
Крито-Мікенська цивілізація була відкрита в результаті археологічних досліджень на поч. 20 ст.. Її назва повязана з цивілізаційним устроєм життя суспільств на острові Крит та міста Мікени в басейні Егейського моря.
Характерні ознаки: розвиток землеробства та агрокультури, осілий спосіб життя, виникнення писемності, формування міст як адмінастративно-владних центів суспільства, високий рівень розвитку матеріальної культури та мистецтва.
Провідними галузями госп-ва були рибальство та землеробство. (Землеробство відігравало важливу роль у добробуті і шумерського суспільства). Велике поширення мала «середземноморська тріада» - вирощування зернових культур, винограду та оливи. В ремеслі видалялося гончарство. Було освоєно виробництво міді, бронзи. У ремісничих майстернях вироблялась зброя та речі побутового характеру.
Міст у сучасному Криті не було. Їх роль відігравали палаци, що були адміністративними та релігійними центрами. До складу мешканців палацу входили володар та члени його сімї, жерці, знатні люди, численна прислуга та ремісники. Решта критського сусп-ва проживала у невеликих селах. Населення сіл поставляло у палац продукти харчування, виконувало трудові повиноості.
У житті мікенського сусп-ва важл. роль відігравали і господарські функції владних осіб. На чолі владної системи управління стояв цар, що мав титул «Ванакт» (повелитель, господар. Другий рівень у владній ієрархії займав головний воєначальник (лавагет). Провідна роль належала предсавникам військової еліти, численним чиновникам.
Наприкінці 13 ст. до н.е. Крито-Мікенська цивілізація, досягнувши свого найвищого розвитку, зазнає руйнації внаслідок завоювань сусідніх племен, що перебували на більш низькому рівні сусп. розвитку. Мікенські палаци були зруйновані, традиції ремесла загублені, поселення покинуті їх мешканцями. Суспільство Крито-Мікенської цивілізації заклало підвалини розвитку античного періоду Європейської цивілізації.



Порівняйте особливості суспільств Східної і Західної цивілізацій та їх підсистем в осьовий час.
Характеристика Східної цивілізації.
На сході держава виникає значно раніше, ніж в Європі, але це держава родового типу. Політична організація життя суспільств сх. цивілізацій дістала в історії назву сх. деспотій, яким характерне абсолютне переважання держави над суспільством. Важливою ознакою сх. деспотизму є політика примусу, і навіть терору. Осн. завданням примусу було не покарання злочинця, а нагнітання страху перед владою. Жодна особа не мала господарської свободи.
Першими зявляються великі міські цивілізації (міста-держави). Землеробство є головною галюззю. Створюється необхідність появи верстви населення –меритократів- окремих осіб, які виділяються з середнього рівня людських спільнот завдяки своїм особливим якостям, мужності, здатності вести людей за собою задля досягнення суспільних цілей. Вони згодом стають східними деспотами – царями, князями, фараонами. Східне суспільство мало складну ієрархічну соціальну структуру. Основним виробником були землероби. Над виробниками здіймалася піраміда державної бюрократії: збирачі податків, наглядачі, писарі, жерці. Завершував цю піраміду цар-деспот. Вищим і єдиним власником землі та доходів з неї вважався верховний правитель (цар). Доходи скарбниці визначаються як «рента-податок», тобто одночасно і рента(плата за землю), і податок(примусові вилучення у підданих держави на її користь).
Отже, госп-во суспільств Сх. цивілізації базувалося на переважанні держ. власності на засоби вир-ва; індивідуальна власність була лише похідною від власності державної; всі поземельні відносини будувалися на основі виплат та зосередження у царській скарбниці ренти податку; суспільні відносини формувалися на основі станово-кастової системи та системи «суцільного рабства». Власне рабська праця не мала вел. виробн. значення, адже осн. безпосередніми виробниками виступали члени сільських громад. Такими були риси господ. системи суспільств в Індії та Китаї.
Західна цивілізація
Західна (Європейська) цивілізація повязується із становленням античних держав – Давньої Греції та Риму.
Давня Греція.Суспільне життя зосереджувалося у полісах – містах-державах. Господ. життя зосереджувалося в окремих родинах, в їх домашньому господарстві. До такої родини входили іноді цілі родини, а також і раби. Господарською діяльністю займалися члени патріархальної родини.Найбільшу стійкість таке господарство дістало у Спарті. Ксенофонт звеличував сільське господарство. Соціальна структура Афін складалась із 3х верств: евпатріди (аристократи), геомори(землевласники); деміурги(ремісники). Реформи Солона встановлювали юрид. рівність громадян, незал. від їх маєткового стану.Економічний розквіт Афін припадає на першу пол. 5 ст. до н.е. і на ремісничому виробництві та морській торгівлі.
Зростання товарного виробництва та розвиток торгівлі зумовили появу у Греції різних видів кредиту.В Афінах держава мала видатки лише на утримання царя та пожертви богам. Але з появою грошей та зародка товарно-грошових відносин видатки держави різко збільшилися. Вона мала утримувати незабезпечені верстви населення, влаштовувати свята, утримувати військо та флот, цілий ряд інших верств населення. Джерелом доходів були мита на товари, що ввозилися, податки від нерухомості, різного роду конфіскації.
Розвиток Давнього Риму
Держава виникає у «царський період» (8 – 6 ст. до н.е.). 2 верстви: патриціїв ( нащадків тих родів, що заснували Рим, мали земельні володіння) та плебеїв (не мали прав на зем. власність, і не мали політичних прав).У Законах 12 таблиць запроваджується поділ римлян на вільних і рабів, патриціїв і плебеїв. Іде поступове руйнування натур. госп-ва елементами господарства товарного. Плебеї мають право на володіння лише мізерними ділянками землі у 2 югери. Розвиавається ремісниче вир-во, та зростання торгівлі.
В період між 2 ст до н.е. та 2 ст. н.е. розвивається товарне госп-во, руйнується натуральне.
Провінції-головні джерела доходів скарбниці Риму.
Виробництво хліба стає не вигідним, у маєтках переходять до вирощування садів та виноградників, а також до тваринництва.Поширюється також і праця рабів. Наприкінці 1 тис. до н.е. відбувається криза держ. устрою, перехід від республіканського правління до монархічного у вигляді імперії.
Дайте характеристику основних проблем розвитку господарства Афін та спробам їх розв’язання в реформах Солона.
В Афінах існувала демократична форма правління, а влада вже з 8 ст. до н.е. належала аристократії.Найбільшим центром розвитку ремесла і торгівлі стають Афіни. .Соціальна структура Афін складалась із 3х верств: евпатріди (аристократи), геомори(землевласники); деміурги(ремісники).
Найважливіше місце посідало землеволодіння. Концентрація землі в руках у верхівки розпочалася в доосьовий час, а з появою грошей виникли оренда землі та боргове рабство.
Реформи Солона вирішували питання привілейованого стану землевласників, закріпивши за ними права повного громадянства. Всі вони були поділені на 4 класи відповідно до доходу, який давала земля, що обчислювався не у грошовому виразі, а у натуральних продуктах. До четвертого класу фетів відносилися ті, хто не мав землі, а отже не мав і прав громадянства.
Реформи Солона знищили боргову кабалу, боргове рабство було скасовано, а рабами могли бути лише іноземці, рабство одноплемінників було заборонене. Були анульовані всі борги під заставу земель. Знищувалися боргові зобовязання не лише щодо приватних осіб, а й стосовно держави.
Солон бачив необхідність у зростанні ремесел та торгівлі в Афінах. Солон видає закон, за яким афінський громадянин може відмовити в утриманні своєму престарілому батькові, якщо тоcй не подбав про навчання свого сина будь-якому ремеслу.Статус ремісників істотно підвищується.
Солон заборонив експорт усіх с.г. продуктів, окрім олії, якої виробляли значно більше за потреби сусп-ва. Це стимулювало керамічно вир-во, адже олію експортували у глиняних амфорах.
Монетарна реформа: в Афінах відмовилися від егінської монети на користь евбейської, цей перехід зрівняв ціни на афінському ринку із загальногрецькими та полегшив товарообіг Афін з іншими грецькими полісами.
Реформи Солона встановлювали юрид. рівність громадян, незал. від їх маєткового стану. Була надана можливість тим, хто не мав дітей, передати своє майно у спадок на свій розсуд.
Отже, реформи Солона заклали основи нового суспільно-економ. та політ. устрою в Афінах, відкрили шлях до посилення економ. та політ. могутності.




























































Охарактеризуйте основні форми господарств Давньої Греції та їх відображення в економічній думці.
Гомерівський період (XI-VIII ст. до н. е.) в історії Стародавньої Греції визначається як ранньоцивілізаційний. Основою економічного розвитку було використання залізних знарядь праці, перший суспільний поділ праці, трансформація територіальної землеробської громади з патріархальними сім'ями та періодичними переділами землі у громаду з домогосподарствами малої сім'ї на основі приватної власності. Основними сільськогосподарськими культурами були зернові, оливки, виноград. Панувала натуральна форма господарства.
У добу осьового часу сформувалося традиційне станово класове цивілізаційне суспільство.
Період VIII-VI ст. до н. є. отримав назву архаїчного. Рання форма полісної громади трансформувалася у полісну державу. В Аттиці у VIII-VII ст. до н. е. існувала аристократична система влади, земельна знать (євпатриди) мобілізувала землі та експлуатувала селянство. Реформи Драконта (621 р. до н. е.) дали змогу законодавчо оформити право на приватну власність, Солона (594 р. до н. е.) - відмінити борги під заставу землі та боргове рабство, захистити селянське землеволодіння, обмежити нагромадження земельної власності. Законодавство Клісфена (509 р. до н. е.) визнало рівність прав громадян незалежно від їхнього майнового стану, вони отримали гарантії недоторканності особистої свободи та землі.Утвердилася антична форма власності на землю. Землю продавали, заставляли, здавали в оренду. Особисто вільне населення поліса - метеки, які не були громадянами, займалися ремеслом і торгівлею.
Період V - початку IV ст. до н. е. поширювалась індивідуальна приватна власність. Земля концентрувалася у власності окремих осіб внаслідок купівлі-продажу. Основними організаційно-господарськими формами були у сільському господарстві .рабовласницькі маєтки і селянські парцелярні господарства, у промисловості - ремісничі майстерні у містах. Основними формами організації господарства були маєток родової знаті та селянське господарство, реміснича майстерня (ергастерія). Сільське господарство було основою економіки. В умовах панування натурального господарства розвивалося просте товарне виробництво як економічний уклад. Переважне значення мала зовнішня торгівля, зокрема морська.
Економічна думка Стародавньої Греції досягла найвищого розвитку у працях видатних мислителів Ксенофонта, Платона, Арістотеля.
Давньогрецький філософ, воєначальник і державний діяч Ксенофонт Афінський економічні погляди виклав у працях, в яких сформував власне уявлення про правила ведення господарства як науку "економікос". У своїх творах *писав про природність поділу праці на фізичну та розумову; *основною галуззю господарства вважав землеробство, яке є джерелом добробуту; *одним з перших звернув увагу на дві властивості будь-якого товару: корисність (споживна вартість) і здатність до обміну (мінова вартість); * визнавав гроші як результат угоди між людьми, необхідний засіб обігу та нагромадження. *зазначав, що завданням економічної політики держави є організація праці, розширення зовнішньої торгівлі, збільшення державної скарбниці.
Платон запропонував проект суспільного устрою "ідеальної держави". Основою суспільного розвитку є нездолана нерівність людей, природною основою та принципом побудови держави - поділ праці. Ідеальна держава повинна будуватися на трьох основах людської душі (розумі, мужності та стриманості), трьох основах держави (злагоді, захисті, діловитості) і з огляду на три стани суспільства (правителів, воїнів та виробників, землеробів, ремісників, дрібних торговців). Основою господарського розвитку є землеробство і натуральне господарство. Платон поділяв населення на три класи: філософи та воїни мають забезпечувати суспільні інтереси, простолюдини (землероби, ремісники, купці) повинні забезпечувати потреби перших двох та власні.
Учень Платона філософ Арістотель досліджував політичні, економічні та соціальні проблеми тогочасного суспільства в умовах кризи. Арістотель: *запропонував на противагу "ідеальної держави" Платона теорію рабовласницької держави;* поділив працю на розумову та фізичну, суспільство на вільних і рабів, вільне населення - на п'ять станів: землеробів і скотарів, ремісників, торговців, найманих робітників, воїнів. *розрізняв два види багатства: природне як сукупність споживних вартостей, межею якого є споживання, та неприродне багатство як нагромадження грошей, яке не знає меж;* Економіка (землеробство, скотарство, ремесло, дрібна торгівля) забезпечує життя домогосподарства та держави, яка повинна їх підтримувати.

Дайте характеристику розвитку господарства та економічної думки Китаю в осьовий час.
В "осьовий час" суспільний розвиток визначав процес переходу від ранньоцивілізаційних суспільств до традиційних цивілізацій.
Для соціально-економічної системи були притаманні верховна влада-власність на землю бюрократично-адміністративного апарату, створення територіально-адміністративної системи управління, зростання економічного значення сільської громади і самостійності парцелярних домогосподарств, відчуження на рівні виробників земельних ділянок, формування великих землевласників і орендарів, розвиток приватної власності і приватного підприємництва у промисловому виробництві та обігу. Головною культурою був рис, вирощували просо, пшеницю, ячмінь, чай. Існувало трипілля, використовували органічні добрива, вели боротьбу зі шкідниками. Розвивалося шовківництво. Серед ремесел найбільшого розвитку досягли гончарство, ткацтво, металургія, будівельна справа. Будувались державні дороги, канал між річками Хуанхе і Янцзи, Велика Китайська стіна. Добувались руда, вугілля, природний газ, сіль. Еквівалентом перших грошей були мушлі каурі, грошові знаки зі шкіри білого оленя тощо. У кожному місті проводились базари. Держава регламентувала якість і ціни товарів, базарну діяльність. Зовнішня торгівля була сухопутною та морською. Товари через Середню Азію експортували у Сирію, Європу. Торгували з Кореєю, країнами Індокитайського півострова. Вивозили ремісничі товари, фарфор, шовк. Ввозили дорогоцінні метали і каміння, килими, коней, верблюдів, мідь.
У ІІІ ст. до н. е. китайські князівства були об'єднані в єдину державу Цінь, що проіснувала до 220 р. н. е.
Економічна думка Стародавнього Китаю розвивалася у рамках основних течій суспільної думки, якими були конфуціанство, легізм, даосизм, моїзм.
Засновником конфуціанства був Кун Фу-цзи .Конфуціанство обґрунтовує теорію природного права, яка стверджує, що першопричиною світу є Бог, який, створивши людей, більше не втручається в їхнє життя, тому людське суспільство розвивається за власними законами і пізнається людським розумом. Конфуціанство орієнтувало людину на працю на благо суспільства. Моральна філософія має бути заснована на людяності, вірності обов'язку, справедливості, синівській шанобливості, великодушності, законослухняності. Конфуцій вважав становий поділ суспільства, соціальну ієрархію та існування рабства природними. Ідеальними є патріархально-родинні відносини, що становлять основу державного ладу. Держава є єдиною великою сім'єю, правитель - батько народу, якого він має зробити багатим і щасливим. Зважаючи на це, правитель повинен управляти народом не на основі законів і покарань, а за допомогою добропорядності.Подальшого розвитку конфуціанство набуло в поглядах Мен-цзи, який виправдовував поділ населення на зайнятих розумовою і фізичною працею, пов'язуючи соціальну нерівність з "небесною волею".
Паралельно з конфуціанством розвивався даосизм,основоположником якого був Лао-цзи. Лао-цзи заперечував державне управління, пропагував принципи невтручання у суспільний розвиток, засуджував соціальну нерівність, заперечував теоретичні знання та можливості людського пізнання, ідеалізував первісний природний стан речей, до якого закликав повернутися.
Школа легістів (законників) виникла і розвивалася як течія суспільної думки у боротьбі з конфуціанством.Лі Куй і Шан Ян. Легісти заперечували твердження конфуціанства про пріоритетність морально-етичних норм, були прихильниками політичної централізації, обґрунтовували необхідність державного управління на основі досконалого законодавства, нагромадження багатства у скарбниці, реформування економіки.
З критикою конфуціанства виступили представники вчення моїзму, засновником якого був Мо Ді-цзи (473-381 до н. е.). Вони заперечували становість та привілеї знаті, проповідували природну рівність людей, всезагальне виробництво, участь людей у фізичній праці, розвиток вільної ініціативи дрібних виробників.
































Охарактеризуйте давньоримські рабовласницькі господарські форми та окресліть їх суть за працями римських мислителів.
В Римській державі класичне (античне) рабство набуло завершених форм. З 2 ст. до н.е. рабська праця стає переважаючою, а єдиним джерелом поповнення рабів стають війни та работоргівля. Відбувається зубожіння вільних селян-землеробів.Їх дрібні зернові госп-ва не могли конкурувати із притоком дешевого зерна з провінцій, з великими рабовласницькими господарствами.
Наприкінці 1 тис. до н.е. відбувається криза державного устрою, перехід від республіканського правління до монархічного у вигляді імперії. Ці процеси повязують з іменем Цезаря. Головними галузями сільського госп-ва стають виноградарство та садівництво, фактично відбувається структурна перебудова, спеціалізація у напрямі вина та оливи.
Основною формою організації сільськогосподарського виробництва стає рабовласницька вілла (до 250 га), яка складалася з декількох маєтків, де вирощували різні продукти. Такі господ. одиниці спеціалізувалися на вирощуванні якогось одного продукту, який орієнтувався на продаж, але при цьому в господарстві виробляли продукцію для власного споживання. Господарський устрій такої вілли представлений у праці Катона Старшого, де зразкове господарство працює за принципом: «Продавай якомога більше, купуй якомога менше», тобто поєднує риси натурального і товарного господарства. Щодо рабів, Катон пропонує до мінімуму скоротити видатки на їх утримання(годувати найдешевшою їжею, одяг надавати один раз на рік). Слід не допускати, що б раб залишився без роботи, і навіть у свята примушувати його працювати, на відміну від худоби, яка має відпочивати.
Інакше організовано виробництво у великих господарствах (більше 250 га, іноді й більше 1000 га) – латифундіях-сальтусах , які набували поширення на пд. Апеннінського півострова , а також у Пн. Африці та Галлії. Такі господарства або займалися скотарством, або ж землі в них віддавалися в оренду вільним орендарямПлата за землю мала натуральний характер, а господарі звільнювалися від витрат на придбаня рабів, їх утримання та організацію нагляду. Така система організації праці дістала назву колонату. Із завершенням переможних війн та зменшенням притоку рабів, ціни на них зростають; їх вже не можна заставити працювати методом примусу. Тому раба слід берегти, зацікавити у підвищенні прод. праці. Вже у працях Марка Теренція Варрона йдеться про застосування методів стимулювання праці рабів. Він пропонує дозволити рабам одружуватися, мати власність, адже раб краще працює, якщо господар щедріше наділяє його харчами, не скупиться на одяг, дозволяє відпочити. Пропонує використовувати також і найманих робітників.
Луцій Юній Колумелла рекомендував здійснювати поділ праці серед рабів, більш рівномірно розподіляти рабів між різними видами робіт, використовувати не лише матеріальні, а й моральні способи заохочення.
Найб. поширеним способом стимулювання рабів було надання їм пекуліїв, тобто господарств, які раб веде самостійно, віддаючи частину виробленого продукту власнику.

Охарактеризуйте еволюцію поглядів римських мислителів (Катона, Варрона, Колумелли) на організацію сільськогосподарського виробництва Давнього Риму.
У праці Катона Старшого (234-149 рр. до н.е.) «Землеробство» представлене зразкове, на його погляд, господарство, що функціонує за принципом: «Продавай якомога більше, купуй якумога менше», тобто поєднує риси натурального і товарного господарства. Основною формою сільськогосподарського вир-ва стає рабовласницька вілла,яка складалася з декількох маєтків,де вирощували різні продукти. Такі господарські одиниці спеціалізувалися на вирощуванні якогось одного продукту, який орієнтувався на продаж, але при цьому в господарстві виробляли продукцію для власного споживання. В цьому господарстві вирощують оливи, виноград, зернові, утримують худобу. Катон пропонує до мінімуму скоротити видатки на утрамання рабів. Слід не допускати, що б раб залишився без роботи, і навіть у свята примушувати його працювати, на відміну від худоби, яка має відпочивати. Необхідно поблизу мати місто, море, річку або якісні шляхи, які б звязували маєток з містом – споживачем готової продукції вілли.
У Марка Теренція Варрона (116-27 рр. до н.е.) у трактаті «Про сільське госп-во» йдеться про застосування методів стимулювання праці рабів. Він пропонує дозволити рабам одружуватися, мати власність. Слід створити умови, за яких раб може щось нагромадити, тоді він буде краще працювати. Раби краще працюють, якщо «господар щедріше наділяє їх харчами, не скупиться на одяг, дозволяє відпочити і дає деякі пільги, наприклад, дозволяє у маєтку випасати свою худобу». Пропонував також на великих сільськогосп. роботах використовувати наймаих робітників.
Луцій Юній Колумелла (1 ст. до н.е.) у своїй праці «Про сільське господарство» зосередив досвід агрономів як римських, так і грецьких, розглядає величезну кількість проблем, повязаних із сільським господарством, в тому числі і рабів та підвищення продуктивності їх праці. Він рекомендував здійснювати поділ праці серед рабів, використовувати не лише матеріальні, а й моральні способи заохочення рабів. Головною метою ведення госп-ва є отримання доходу, а тому власникам слід частіше бувати у своїх маєтках, а якщо це є неможливим, то треба передавати землі в обробіток колонам, розглядаючи працю останніх як більш продуктивну. Найбільш продуктивним способом стимулювання праці рабів стало надання їм спекуліїв, таких господарств, які раб веде самостійно, віддаючи частину виробленого продукту власникові.
Порівняйте риси господарської системи суспільств Західної цивілізації доби середньовіччя на першому (V – XI ст.) та другому (XI – XV ст.) етапах.
У ранньому середньовіччі (V-Х ст.) сформувалися і утвердилися визначальні риси феодального господарства ХІ-ХV ст. період зрілості феодального господарства, внутрішня колонізація, розвиток міст, ремесла і товарного дробництва.
Становлення середньовічного господарства яскраво простежується на прикладі Королівства франків.
У V-VІ ст. у Франкському королівстві відбувався процес трансформації родової землеробської громади на сусідську, в якій переважало індивідуальне сімейне господарство основна виробнича ланка франкської общини. Вся земля знаходилася у колективній власності громади. У VІІІ-ІХ ст. у Королівстві франків аграрні відносини пройшли складну еволюцію.Воїнам-рицарям надавалися пожиттеві земельні наділи бенефіції за умови виконання ними військової служби і васальної присяги на вірність королеві-сеньйорові. Частину отриманих земель власники-бенефіціарії віддавали своїм васалам. Так склалося бенефіціальнеумовно-службове, тимчасове землеволодіння. Одночасно із зростанням великого землеволодіння селянство потрапляло у все більшу залежність від феодалів.
Феодальні відносини у Франції, як і в інших країнах Європи. досягли зрілості в ХІ-ХV ст. В ХІ-ІХ ст. панувала феодальна земельна власність трьох типів королівська, світська, церковна. Ієрархічна структура землеволодіння обмежувала права окремого феодала на землю. У ХІV-ХV ст. феодальні господарства все більше втягуються у товарно-грошові відносини.
Міста. Ремесла.
Відродження античних міст (Рим, Неаполь, Париж, Генуя, Ліон, Лондон) і утворення нових (Гамбург, Любек, Лейпциг, Магдебург) розпочалося з XI століття. Основними причинами процесу урбанізації було загальне економічне піднесення, успіхи в сільськогосподарському виробництві та вивільненні частини населення для занять ремеслом, зростаючі потреби людей у промислових виробах, розвиток торгівлі, обміну, товарно-грошових відносин. З кінця XI ст. зростанню і процвітанню західноєвропейських міст сприяли хрестові походи.
Від інших людських поселень місто відрізнялося тим, що в ньому був торг (ринок). Значна частина міського населення була зайнята у сільськогосподарському виробництві.
Спочатку середньовічні міста (крім старих римських центрів) були власністю феодалів. Король, князі та інші вельможі судили, накладали і збирали податки, встановлювали митні збори. Феодали захищали місто та його жителів від нападів і грабежів.
В ХІ-ХІІ ст. міста Європи досягли значного економічного розвитку, зріс добробут їх жителів. В ХІ-ХІІІ ст. у країнах Західної Європи прокотилася хвиля революцій, внаслідок яких міста добилися незалежності та самоврядування. Утворювалися міста-комуни, або міста-держави, які мали повну свободу. Економічно розвинені міста Італії, Німеччини, Франції та Англії в ХІ-ХІІІ ст. досягли значного розквіту. Міста стали осередками промисловості. Найбільш поширені галузі міського ремеслатекстильне виробництво, виплавка і обробка металів. Серед галузей текстильного виробництва домінувало виготовлення сукна і грубих вовняних тканин.
Значного розвитку досягло виробництво зброї. Попит на метал зумовив прискорений розвиток металургії
Характерною рисою середньовічного ремесла була його цехова організація об'єднання ремісників однієї чи ряду професій в межах міста у спілки цехи. Цехова організація була економічно-раціональною в ХІІІ-ХV ст. У ХІV-ХV ст. у Європі виникла нова, вища форма виробництва мануфактура. Зявляються організовані великі робітничі майстерні.
















25.Дайте характеристику основним формам феодального землеволодіння в Західній Європі та українських землях.
В Європі феодалізм формується починаючи з VVI ст. Це була структура васалітету, тобто
король розподіляє землі між верхівкою, вони ж роздають свої землі на умовах сплати ренти або також несенню воєнної служби особам, що стоять нижче і так далі. Землевласники-феодали мали на землю монопольне право. Форми землеволодіння що існували у Франкській державі, можна уявити за «Салічною правдою» яка є пам’яткою економічної думки середньовіччя. В ній розглядається формування землеволодіння, зокрема такої його форми, як аллод За Салічною правдою франкське населення складається з вільних общинників, а основною формою землеволодіння також є общинна Особиста ж власність поширюється на будинок, город, проте не на ріллю Вже з другої половини VI ст. у Франкській державі аллод фіксується як особиста земельна власність Великим землевласником у державі франків була католицька церква. Саме на церковних землях увперше виникли умовні форми землеволодіння, які й стали основною ознакою феодальної системи господарства.Так, католицькі церковні установи передавали землю на умовах прекарію, тобто зобов’язання за користування землею нести певні повинності. Головною формою землеволодіння в цей період стає бенефіцій, адже надання землі у повну власність (у вигляді аллоду) значно послаблювало королівську владу і створювало прошарок землевласників, які вже відмовлялися служити. З часом (ІХХ ст.) виникає спадкова форма умовного феодального землеволодіння феод, що також передбачала несення служби, але й земля,й посада передавалася у спадок. Селянин ставав утримувачем землі, отримував від феодала земельний наділ (вже згадуваний прекарій), За це користування (держання) він ніс певні повинності на користь земельного власника. Основною формою таких повинностей була феодальна рента, яка мала три основні форми: відробіткова (панщина); продуктова, грошова (чинш)..
Відносини власності на укр.землях формуються у Давній Русі. А от велика земельна власність формується починаючи з ІХ ст. Князі,відправляючи свої дружинників на збір данини, часто-густо закріплювали ті чи інші землі за ними «на прокорм». Князь міг нагородити своїх дружинників землею за службу Все це сприяє зростанню феодального землеволодіння, Великими власниками землі виступали князі і бояри. Головною формою господарства була вотчина спадкова феодальна власність на землю, що визначалась як безумовне володіння землею за необмеженого розпорядження нею.Протягом ХІІІХІV ст. землі Давньоруської держави переживають дуже важкі часи, пов’язані з татаро-монгольською навалою.
Економічна залежність полягала у тому, що все населення підкорених земель обкладалося даниною і мало виконувати ряд повинностей.Зі зростанням феодального землеволодіння змінюється і становище селян. І хоча вони ще залишаються у громаді, але перетворюються на феодальнозалежних, тобто вони мали виконувати різні повинності як на користь окремих землевласників, так і на користь держави. Данина в основному виступала у вигляді продуктової ренти Але існувала також і відробіткова рента панщина, яку відбували не лише селяни, а й так звані селяни-данники. з XV ст з’являється «фільварок», який означав велике, багатогалузеве господарство, частково орієнтоване на реалізацію продукції. З розвитком великого феодального землеволодіння найтісніше був пов’язаний процес поступового покріпачення селянства. Наділений землею селянин ставав особисто залежним від феодала, був змушений віддавати йому частину виробленого ним продукту.
26.Окресліть умови виникнення середньовічних міст Західної Європи та охарактеризуйте особливості їх господарського устрою.
У Х – ХІ ст. почалося відродження деяких старих і виникнення нових міст у Західній Європі, які, хоч і постали на основі старих римських, але суттєво відрізнялися від них. Насамперед вони були економічними центрами осередками ремесла і торгівлі.
Що ж зумовило і спричинило відродження міського життя у Європі? Насамперед, процеси в економіці, розвиток сільського господарства. Так, у Х – ХІ ст. зросло виробництво зерна, розвивалося садівництво, виноградарство, городництво тощо. Виник надлишок сільськогосподарських продуктів, які можна було обміняти на ремісничі вироби. Відповідно зросла майстерність сільських ремісників. Вони вже не встигали клопотатися сільським господарством, це тільки відволікало їх від основної роботи. Зрештою, ремісництво відокремилося від сільського господарства. Для збуту продукції ремісники зосереджувались у тих містах, де були значні скупчення людей: на перехресті важливих шляхів, річних переправах, під стінами замків резиденцій єпископів і королів. Поступово в цих містах формувалися постійні поселення ремісників.Отже, на основі розвитку ремесла і його відокремлення від сільського господарства і виникло європейське середньовічне місто.
Середньовічні міста розвивалися насамперед як центри зосередження ремісничого виробництва. На відміну від селян, ремісники працювали для задоволення потреб ринку, виготовляючи продукцію на продаж. Виробництво товарів розташовувалося в майстерні Все виготовлялося вручну, за допомогою простих знарядь праці, одним майстром від початку і до кінця. Зазвичай майстерня правила за крамницю, де ремісник продавав вироблені ним речі, будучи, таким чином, і основним робітником, і власником.Обмеженість ринку збуту товарів ремісничого виробництва примушувала майстрів до пошуку способу виживання. Одним із них став розподіл ринку й усунення конкуренції. Для вирішення деяких основних проблем вони почали об’єднувати свої зусилля, організовуючи цехи замкнуті організації (корпорації) ремісників однієї спеціальності у межах одного міста, створені з метою усунення конкуренції (захисту виробництва і прибутків) і взаємодопомоги.
З виникненням міст виникала і система управління ними. На чолі міста стояла особа чи група осіб, призначена сеньйором, на землі якого розташовувалося місто, або обрана самими мешканцями міста.Виникаючи на землях феодала, міста залежали від нього та були зобов’язані платити або відробляти, подібно до селянської громади, податокБоротьба міст за свободу і привілеї розгорнулась у XI – XIII ст. Для протистояння сеньйорам мешканці міста об’єднувались у союзи  комуни. Найважливіший здобуток комун досягнення особистої незалежності мешканців.Досягнення свободи не завжди означало встановлення справедливості. Після отримання незалежності до влади в містах приходив переважно патриціат, який міг установити такі закони, що решта мешканців опинялись у гіршому становищі, ніж було за сеньйора. У XIII–XIV ст. містами-комунами прокотилася хвиля повстань плебсу проти патриціїв, що завершилася збільшенням прав нижчих прошарків міського населення.
27.Охарактеризуйте господарський розвиток Київської Русі – як складової Європейської цивілізації.
 Провідне місце в економіці Київської держави посідало сільське господарство, яке розвивалося відповідно до природних умов. Чільне місце посідало рільництво.Окрім жита й пшениці, руські селяни вирощували різноманітні овочі: капусту, ріпу, огірки, гарбузи, часник, моркву, буряки, цибулю.Плекали наші предки й сади, віддаючи перевагу яблуням, грушам, сливам, вишням. Спочатку в Давньоруській державі переважало землеволодіння вільних общинників, а з XI ст. поступово формується і посилюється феодальне землеволодіння - вотчина, що передавалася у спадок..
Важливою галуззю сільського господарства було тваринництво: русичі розводили велику рогату худобу, свиней, овець, коней. У сільськогосподарських роботах застосовували коней.
У лісостеповій зоні Київської Русі застосовувалась вогнево-підсічна система обробки землі, а у степовій перелогова. Землероби використовували досконалі знаряддя праці: плуг, борони. заступи, коси, серпи; вони сіяли злакові й технічні культури. Значного розвитку досягло скотарство. Зберігали своє значення мисливство, рибальство, бортництво. Значного поширення набули й сільськогосподарські промисли: мисливство, рибальство та бджільництво. За тих часів існували навіть окремі села, мешканці яких спеціалізувалися на певному промислі.За підрахунками дослідників у 13 ст. в Київській Русі ремісники знали не менше 78 спеціальностей. Провідною галуззю ремісничого виробництва був видобуток заліза.Залізо руські майстри-металурги добували з болотяної руди, що її плавили в спеціальних сиродутних горнах..На 12–13 ст. припав розквіт склоробства.Щодо організації ремісничого виробництва, то дослідники зазначають, що за формою воно було отчинним, коли залежні ремісники працювали у маєтках землевласників, вільним і державним, коли організатором ремісничого виробництва виступала князівська влада.Розвиток торгівлі був неможливий без обігу грошей.Спершу на руських землях ходили карбовані гроші інших держав – здебільшого арабські та візантійські монети. Першим почав карбувати власну монету Володимир Великий – срібники тазлатники.Від середини 11 ст. набули поширення гроші у вигляді зливків срібла усталеної ваги та форми – гривні.
Цього часу Через Давньоруську державу пролягали торговельні шляхи: наприклад, «із варяг в греки», що з'єднували Русь із Скандинавією і країнами чорноморського басейну. У Руській державі зростала кількість міст - від 20 (ІХ-Х ст.), 32 (XI ст.) до 300 (XIII ст.).






















28.Дайте характеристику основним господарським формам в українських землях доби середньовіччя.
Відносини власності на укр.землях формуються у Давній Русі. А от велика земельна власність формується починаючи з ІХ ст. Князі,відправляючи свої дружинників на збір данини, часто-густо закріплювали ті чи інші землі за ними «на прокорм». Князь міг нагородити своїх дружинників землею за службу Все це сприяє зростанню феодального землеволодіння, Великими власниками землі виступали князі і бояри. Головною формою господарства була вотчина спадкова феодальна власність на землю, що визначалась як безумовне володіння землею за необмеженого розпорядження нею. Вотчина могла бути як боярською, так і княжою або церковною. Як і західноєвропейська сеньйорія, вотчина ділилася на панське господарство і селянське держання, рілля також ділилася на панську та селянську.У дрібне господарство смерда входили наділ землі, хата, худоба, птиця. Селянин платив феодалу оброк, обробляв своїм знаряддям панське поле,тобто ніс феодальні повинності.Включала вотчина й угіддя (луки та випаси, де паслася худоба, як княжа,так і селянська), а також «ловища», і «борті», тобто місця полювання та збирання меду, які належали князеві, «княжі борті». Князь у своїй вотчині виступає як феодал-землевласник, що має певні права відносно залежного населення Протягом ХІІІХІV ст. землі Давньоруської держави переживають дуже важкі часи, пов’язані з татаро-монгольською навалою.Економічна залежність полягала у тому, що все населення підкорених земель обкладалося даниною і мало виконувати ряд повинностей.Зі зростанням феодального землеволодіння змінюється і становище селян. І хоча вони ще залишаються у громаді, але перетворюються на феодальнозалежних, тобто вони мали виконувати різні повинності як на користь окремих землевласників, так і на користь держави. Данина в основному виступала у вигляді продуктової ренти Але існувала також і відробіткова рента панщина, яку відбували не лише селяни, а й так звані селяни-данники.Коли українські землі перебували під владою Польщі та Литви форми організації господарства та власності мало змінилися. Так, основною формою феодального землеволодіння залишаються вотчини, якими володіли князі та бояри. Крім вотчин, які можна було передавати у спадок, князівські та боярські вільні слуги отримували за службу або за умови несення відповідної служби землі, що були умовною власністю і називалися«держава» (цій формі земельної власності відповідав на заході бенефіцій, а у Північно-Східній Русі помістя). В ході усобиць, коли князь втрачав свої землі, втрачали їх і «державці», адже новий власник вотчини передавав і «держави» своїм слугам. з XV ст з’являється «фільварок», який означав велике, багатогалузеве господарство, частково орієнтоване на реалізацію продукції. З розвитком великого феодального землеволодіння найтісніше був пов’язаний процес поступового покріпачення селянства. Наділений землею селянин ставав особисто залежним від феодала, був змушений віддавати йому частину виробленого ним продукту.
29.Порівняйте основні риси господарської системи середньовічних міст Західної Європи та Київської Русі.
Середньовічні міста розвивалися насамперед як центри зосередження ремісничого виробництва. На відміну від селян, ремісники працювали для задоволення потреб ринку, виготовляючи продукцію на продаж. Виробництво товарів розташовувалося в майстерні Все виготовлялося вручну, за допомогою простих знарядь праці, одним майстром від початку і до кінця. Зазвичай майстерня правила за крамницю, де ремісник продавав вироблені ним речі, будучи, таким чином, і основним робітником, і власником.Обмеженість ринку збуту товарів ремісничого виробництва примушувала майстрів до пошуку способу виживання. Одним із них став розподіл ринку й усунення конкуренції. Для вирішення деяких основних проблем вони почали об’єднувати свої зусилля, організовуючи цехи замкнуті організації (корпорації) ремісників однієї спеціальності у межах одного міста, створені з метою усунення конкуренції (захисту виробництва і прибутків) і взаємодопомоги.
З виникненням міст виникала і система управління ними. На чолі міста стояла особа чи група осіб, призначена сеньйором, на землі якого розташовувалося місто, або обрана самими мешканцями міста.Виникаючи на землях феодала, міста залежали від нього та були зобов’язані платити або відробляти, подібно до селянської громади, податокБоротьба міст за свободу і привілеї розгорнулась у XI – XIII ст. Для протистояння сеньйорам мешканці міста об’єднувались у союзи  комуни. Найважливіший здобуток комун досягнення особистої незалежності мешканців.Досягнення свободи не завжди означало встановлення справедливості. Після отримання незалежності до влади в містах приходив переважно патриціат, який міг установити такі закони, що решта мешканців опинялись у гіршому становищі, ніж було за сеньйора. У XIII–XIV ст. містами-комунами прокотилася хвиля повстань плебсу проти патриціїв, що завершилася збільшенням прав нижчих прошарків міського населення.
У Київській Русі 13-15 % населення мешкали у містах і селищах, яких нараховувалося близько 240. Але тільки 74 міста мали населення близько 45 тис. чол. . Міста Київської Русі були як центрами ремесла і торгівлі, так і адміністративно - військовими. Вони виникали на торговельних перехрестях та водних транспортних шляхах. Міста ставали адміністративними, торговельними, ремісничими центрами, саме в них надавали перевагу для будівництва своїх дворів князі та бояри. Майстри родинами селилися у містах окремими районами, вулицями за певним галузевим принципом: поселення гончарів, ковалів, зброярів, кожум'як тощо. Ремісничі посади розташовувалися упритул до укріплених дитинців, як наприклад Поділ у Києві.
Ремісники, як і на Заході, у цехи почали об'єднуватися у «дружини» (як, наприклад, вишгородські ремісники «древоділи»), але вони не перетворилися на справжні ремісничі цехи, тотожні західноєвропейським, через низку причин, серед яких варто назвати відсутність конкуренції з боку сільських ремісників і відсутність феодалів власників міст, а отже й необхідності захисту під їхньої сваволі.

30.Охарактеризуйте зародження інститутів ринкової економіки в країнах Західної Європи (кінець ХV-ХVІ ст.).
XV XVI ст. в еволюції європейської цивілізації були періодом переходу від феодального до індустріального суспільства. Зміст цієї перехідної епохи полягав у розкладі феодальних відносин і зародженні інститутів ринкової економіки.
Головною причиною переродження феодальних відносин у ринкові виступила неадекватність форм організації феодального господарства умовам його відтворення й подальшого розвитку суспільства. У надрах феодального суспільства відбувалася еволюція господарського розвитку в напрямі поступового витіснення натуральної форми господарства товарною. Криза натуральної системи господарства була початком становлення господарства ринкового типу.
Розклад феодального господарства був пов'язаний з такими процесами, як розвиток товарного господарства, формування великих капіталів, перетворення феодальної земельної власності на об'єкт купівлі-продажу, використання найманої робочої сили, посилення майнової та соціальної диференціації тощо.
Передумови зародження інститутів ринкової економіки складалися в другий період європейського феодалізму в країнах Північно-Західної Європи (Англії, Нідерландах, Франції). Головними з них були: просте товарне виробництво,купецько-лихварський капітал,руйнація натуральних форм феодального господарства, ремісничих цехів, купецьких гільдій, грошова рента, становлення внутрішніх національних ринків.Створенню загальноєвропейського товарного та грошового ринку сприяла міжнародна торгівля.У країнах Західної Європи початок переходу від феодального до капіталістичного господарства поклали зміни у сфері матеріального виробництва, стані та характері розвитку продуктивних сил, а також розширення внутрішнього і зовнішнього ринку, що сформувалися на межі XV і XVI століть.
На кінець XV ст. економіка феодального господарства в країнах Західної Європи набула певного розвитку. Чітко окреслилося феодальне та селянське господарство. Швидко зростає економічна роль феодальних міст, які стрімко розвиваються, а в них -ремісничого виробництва, що перетворюється на дрібнотоварне, поглиблюється суспільний поділ праці, розвивається внутрішня Та зовнішня торгівля, зростає роль грошей. Зростання ринку, втягування сільського господарства в товарно-грошові відносини лягає в основу цих процесів.
Поділ праці набуває якісно нового значення і відбувається на різних господарських рівнях; міжнародному (спеціалізація країн на виготовленні окремих видів товарів), макроекономічному, національному (остаточне виділення ремесла в окрему галузь, поява нових галузей економіки), мікроекономічному (поопераційний поділ праці в цехах, мануфактурах).
Таким чином, у результаті еволюції форм господарювання феодального суспільства та потужного впливу всього комплексу цивілізаційних чинників з’являється ринкове господарство. В господарську систему проникають принципи рівності і свободи, утверджується приватна власність на ресурси, еквівалентний обмін у процесі вільної конкуренції,що зумовлюють появу та стають найбільш глибокою основою ринкової економіки.





















31.Розкрийте вплив цивілізаційних факторів на становлення ринкового господарства в країнах Західної Європи (ХVІ – перша пол. ХVІІ ст.).
Серед основних цивілізаційних факторів, які впливали на економічне життя суспільства в період розкладу феодалізму, можна назвати політичні, соціальні, духовно-культурні та економічні.
Політичні фактори.Утвердження нової форми держ устрою-абсолютної монархії. Об'єднання країн та формування абсолютистських монархій як прообразу національних держав заклало підґрунтя для появи національних економік Завдяки екон політиці абсолютизму, спрямованій на забезпечення активного торгов. балансу, набула розвитку доктрина меркантилізму.Наприкінці XV ст. в Зах Європі утворюються перші централізовані монархії Іспанія і Португалія, в яких ліквідовується феодальна роздробленість. Ліквідація феодальної роздробленості в інших європ державах викликала екон піднесення основних з них (Франції, Англії, Іспанії, Португалії, Нідерландів). Держ влада і торгов буржуазія утворюють тісний союз, який знайшов відображення у політиці меркантилізму
Вплив соціальних факторів пов'язаний із тим, що у цей період у країнах Європи відбуваються зрушення у соціальній структурі населення, формується так званий європ. тип шлюбу, який характер різким зменшенням народжуваності.Ще одним соціальним фактором було швидке зростання міського населення на фоні розвитку міст як осередків нових господарських відносин, де відбувається процес його диференціації й розшарування на власників та найманих працівників, а також формування середнього прошарку.
Духовно-культурні фактори. Період XV середини XVII ст. в європ цивілізації отримав назву епохи Відродження. Створення паралельно з церковними світських шкіл: муніципальних, торгових, ремісничих. Успішно розвиваються гуманітарні, природничі науки, література, мистецтво.Із розвитком економіки, науки й освіти змінюється суспільна свідомість, зростає вплив релігійних факторів. Падає престиж католицької церкви; у деяких країнах вона реформується, з'являються нові, протестантські релігії (лютеранство, кальвінізм),
Економічні чинники. Формування великої земельної власності, яка поступово набирає економічного сенсу. Власність короля або феодальної держави на землю та особиста залежність усіх верств населення від верховного власника стає основою пізньофеодального устрою. У результаті соціальної диференціації суспільства відносини власності та права власності, набуваючи свого розвитку, структуруються. За окремими особами закріплюється право володіння землею. Ліквідація політичної роздробленості у країнах Західної Європи, бурхливий процес становлення централізованих національних держав сприяли поглибленню ринкових засад функціонування національних економік, піднесенню великих (особливо середземноморських) міст, які стали осередками розвитку торговельно-купецького капіталу.Серед головних передумов виникнення ринкової економіки було передусім витіснення натурального господарства товарним виробництвом, що поступово відбувалося в процесі розвитку товарообігу, поглиблення товарно-грошових відносин і розширення торговельних зв'язків. B економіці провідних західноєвроп країн натурально-феодальна господарська система почала поступатися місцем ринково-підприємиицьким екон відносинам.

32.Розкрийте передумови та сутність Великих географічних відкриттів та розкрийте значення їх наслідків у становленні ринкового господарства суспільств Європейської цивілізації.
Об'єктивна необхідність пошуку нових торговельних шляхів була зумовлена відповідною економічною та політичною ситуацією, що склалася на той час у Європі. Великі подорожі європейців зумовлені цілою системою передумов.
Серед економічних передумов вирізнялися:бурхливий розвиток промисловості, зростання товарності сільського господарства, що приводило до потреби в нових ринках збуту;ускладнення грошового обігу та посилення ролі торгов. бірж криза середземноморської торгівлі.
До політичних передумов географічних відкриттів можна віднести: розвиток абсолютизму в Зах Європі, який створив передумови для організації великих морських експедицій; завершення державного об'єднання низки країн Західної Європи, що супроводжувалося закінченням тривалих виснажливих воєн.
Науково-технічними передумовами великих географічних відкриттів були досягнення в науці та техніці європейців, які забезпечили саму можливість тривалих подорожей. Це насамперед відродження античних уявлень про те, що Земля куля, уточнення карт, удосконалення навігаційних приладів (компас, секстант, астролябія), а також будівництво суден нового класу
Серед Великих географічних відкриттів найважливішими є:
подорож португальця Васко да Гама до Індії, завдяки якій уперше прокладено шлях з Європи до Південної Азії (1497 1499 pp.);експедиції під керівництвом італійця Христофора Колумба, який у 1492 p. за підтримки Іспанії вирушив на Захід через Атлантичний океан (шлях уздовж берегів Африки був закритий Португалією) і потрапив до Америки. експедиція Фернандо Магеллана у 15191521 pp., що здійснила першу кругосвітню подорож.
Великі географічні відкриття мали великі наслідки не тільки для країн Європи, а й для всього людства. Одним з найбільш значущих економічних результатів Великих відкриттів стала так звана «революція цін» у Західній Європі, яка відіграла вельми значну роль у розкладі феодалізму та формуванні капіталістичного господарства.
Унаслідок відкриття нових земель площа відомої європейцям поверхні Землі до кінця XVI ст. збільшилася в шість разів.Розширюється не лише територіальна сфера обігу, а й торговельний асортимент за рахунок нових товарів (тютюн, какао, кава, картопля, томати тощо); різко збільшується обіг відомих, але рідкісних раніше рису, цукру, прянощів. Так, у XVI ст. увезення прянощів в Європу перевищувало обсяг венеціанського та генуезького імпорту більше, ніж у 30 разів (з 200 до 7000 т).
Боротьба за оволодіння новими ринками вела до створення в ряді країн монопольних торгов об'єднань.Переміщення основних торговельних шляхів із Середземного моря в Атлантичний океан зумовило занепад італійської торгівлі, передусім венеціанської та генуезької. Роль основних торговельних центрів спочатку переходить до портів Піренейського півострова (Ліссабон, Кадіс аванпорт Севільї та ін.).Змінюється й техніка торгівлі, яка удосконалюється настільки, що поширюється торгівля за зразками. Це, у свою чергу, вело до створення торговельних бірж, першою з яких стає антверпенська. Поступово роль центру світової торгівлі й кредиту отримують Амстердам та Лондон.
33.Первісне нагромадження капіталу: сутність, джерела та значення для становлення ринкового господарства.
Процес первісного нагромадження капіталу забезпечив усі необхідні умови для переходу від переважно натурального, дрібнотоварного господарства до ринкового товарного виробництва:
-звільнення основної маси робітників від особистої, феодальної залежностіі станових, цехових обмежень; відокремлення робітників від засобів виробництва, з метою створення для них необхідності пошуку роботи загрошову плату;
-концентрація капіталу, переважно в грошовій формі, у руках тих, хто спроможний організувати й управляти великомасштабним товарним виробництвом (у підприємців);
-наявність ринків постійного збуту продукції.
Примусове позбавлення дрібних товаровиробників засобів виробництва і їх перетворення у бідних продавців своєї робочої сили було важливим кроком до створення умов для капіталістичного виробництва.
Другим важливим кроком на шляху організації капіталістичного виробництва був процес нагромадження великих грошових запасів у руках цехових майстрів, фермерів, але головним чином у купців і лихварів.
Основними джерелами нагромадження капіталів стали:
-зовнішня торгівля, особливо колоніальними товарами перцем, прянощами, пахощами, тютюном
-система протекціонізму, державні позики, податки;
-пряме пограбування колоніальних володінь і залежних земель, колоніальні війни, торгівля рабами, піратство;
-організація в колоніях (в Америці) рабовласницького, плантаторського господарства; жорстокі методи поневолення та пограбування корінного населення Африки, Азії, Північної і Південної Америки;
-нещадна експлуатація позбавлених засобів виробництва і засобів існування пауперів у майстернях і робочих будинках, де робота виконувалася з перервами лише на сон і харчування.
Отже, процес первісного нагромадження капіталу це історичний процесс відокремлення виробника від засобів виробництва, процес примусового позбавлення їх приватної власності й перетворення в бідних продавців
























34. Проаналізуйте особливості форм господарств на етапі утвердження мануфактурного виробництва в країнах Західної Європи та українських землях.
На даному етапі відбувається розпад феодального господарства, що був пов’язаний з розвитрком товарного господарства й формуванням великих капіталів, перетворенням феодальної земельної власності на об’єкт купівлі-продажу, використання найманої робочої сили, посиленням майнової та соціальної диференціації. Так з’являється індустріальне господарство зі своїми новими формами господарювання, такими як: цех, мануфактура, а, згодом – фабрика. Мануфактурне виробництво відбувається із застосуванням вільно найманої праці.
Види мануфактур:
1) розсіяна – наймані ремісники, які працювали в себе вдома і виконували певний вид роботи. Наприклад, одні виготовляли напівфабрикати ,а інші – робили з них готову продукцію;
2) централізована – об’єднання найманих працівників у майстерні;
3) змішана.
Також відбувається поява перших закритих товариств з обмеженою відповідальністю (командитних) та професійних корпорацій.
Зміни у сфері матеріального виробництва: швидкого розвитку набувають середньовічні міста з ремісничим виробництвом, яке переростає у товарне; розвивається торгівля; збільшується роль грошей.
Також значні досягнення в науці та техніці: розвивається друкарська справа; з’являється водяне колесо; застосовується доменне виробництво; вогнепальна зброя; винайдено барометр, телескоп, мікроскоп, баржі, каравели. Удосконалюються знаряддя праці та технології виробництва, суднобудування, виробляють годинники.
Дрібне господарство вичерпало свої можливості, стало неспроможним до подальшого самостійного розвитку. З появою мануфактур, з’являється поопераційний поділ праці, що підвищує продуктивність праці, використання найманої робочої сили. З цього й починається зародження індустріального суспільства.

35. Розкрийте суть ринкової системи вільної конкуренції та концепцію лібералізму А. Сміта.
Ринкова система вільної конкуренції - невтручання держави в економіку , згідно з яким втручання держави у природний порядок гальмує процес зростання багатства та економічно ефективне розміщення ресурсів. Втручання держави у господарське життя має бути мінімальним: здійснення правосуддя (охорона життя, свободи і власності громадян), організація суспільних робіт, забезпечення зовнішньої безпеки. А. Сміт висловлювався за державне регулювання податкової системи, мінімуму заробітної плати, норми позикового процента.
Економічний лібералізм - це система ідейних принципів, змістом якої є визнання саморегульованого ринкового механізму господарювання, свободи реалізації інтересів суб'єктів економічних відносин, обмеження державного втручання в економіку.
Центральне місце в методології А. Сміта належало концепції економічного лібералізму, в основу якої він, як і фізіократи, поклав ідею природного порядку, тобто об'єктивних економічних законів в умовах ринкових економічних відносин. Ринкові закони краще можуть впливати на економіку, коли приватний інтерес вищий, ніж суспільний, тобто коли інтереси суспільства загалом розглядають як суму інтересів осіб, в якому вони виникають. Розвиваючи цю ідею, автор "Багатства народів" увів поняття "економічна людина" ("homo economicus") і "невидима рука" ("invisible hand").
Учений характеризував "економічну людину" так:"Кожна окрема людина намагається використати свій капітал так, щоб продукти його мали найбільшу вартість. Звичайно, вона і не думає при цьому про суспільну користь і не усвідомлює, наскільки сприяє їй. Людина має на увазі лише власні інтереси, але в цьому випадку, як і в багатьох інших, вона невидимою рукою спрямовується до мети, яка зовсім не входила в її наміри". Без особливих коментарів А. Сміт подає положення про "невидиму руку". Він вважає, що її суть полягає у створенні таких суспільних прав і умов, за яких завдяки вільній конкуренції підприємців і через їх власні інтереси ринкова економіка якнайліпше вирішуватиме суспільні завдання і приведе до гармонії власну і колективну волю з максимально можливою користю для всіх і кожного.
36. Охарактеризуйте фізіократизм: передумови виникнення, суть та внесок в розвиток економічної теорії. «Економічна таблиця» Ф. Кене.
Класична політична економія як перша наукова школа в історії економічної думки прийшла на зміну меркантилізму в період стрімкого проникнення мануфактурного капіталу у сферу виробництва найбільш розвинутих європейських країн. Завершення епохи первісного нагромадження капіталу, буржуазні революції та перехід буржуазії до влади, бурхливий розвиток підприємства та ринкова лібералізація економічної політики сприяли подальшому розвитку капіталізму та переміщенню інтересів підприємців зі сфери обігу в сферу виробництва.
За загальноприйнятою оцінкою, класична політична економія була започаткована у кінці XVII – на поч ХVIII ст. В. Петті в Англії та П. Буагільбером у Франції. Теоретико-методологічні особливості становлення та розвитку класичної політичної економії у Франції знайшли відображення у працях групи французьких учених другої половини XVIII ст., які утворили першу наукову школу економічної думки – школу фізіократів (природовладдя). У назві школи відобразилась її центральна ідея – вивчення основ природного порядку в економіці. Засновником та лідером нової школи був Ф. Кене, який заклав підвалини учення фізіократів, сформулював теоретичні засади та економічну програму.
Найважливіші ідеї вчення фізіократів:
1. Джерелом багатства нації вони вважали не зовнішню торгівлю, а с/г. Спростовуючи погляди меркантилістів на роль держави у забезпеченні активного торговельного балансу, Ф. Кене та його однодумці виступили з ідеєю еквівалентного обміну та обґрунтували концепцію екон лібералізму, концентрованим вираження якої став знаменитий принцип “laissez faire”.
2.Теорія «природного порядку», пов’язана з визнанням об’єктивного та закономірного характеру розвитку ринкової економіки. Основу природного порядку вони вбачали в екон. свободі та недоторканності приватної власності. У зв’язку з цим французькі дослідники стверджували, що будь-яке втручання у природний хід речей порушує «природний порядок», завдаючи шкоди суспільному відтворенню.
3. Концепція «чистого прибутку». Під чистим прибутком фізіократи розуміли отриманий у землеробстві надлишок продукції, що перевищує витрати виробництва. Цей надлишок вважався унікальним даром природи, створеним землею завдяки природній родючій силі. На думку французьких дослідників, отримати цей дар можна лише у с/г.
4. Класовий поділ суспільства. Відповідно до концепції «чистого продукту» фізіократи вперше в історії економічної думки поділили суспільство на класи, взявши за основі економічний критерій: участь великих соціальних груп у створенні та розподілі суспільного багатства. Відтак вони виокремили продуктивний та непродуктивний класи та клас землевласників.
Ф. Кене – відомий французький економіст XVIII ст., засновник нової наукової школи. Економічна таблиця Ф. Кене втілила в собі основні положення учення фізіократів і стала першою моделлю процесу суспільного відтворення. Учений показав, що основу економічного життя суспільства становить постійне відновлення кругообігу сукупного суспільного продукту, який виробляється, розподіляється і обмінюється між класами таким чином, що створюються передумови для продовження їх діяльності знову і знову.
Особливості «Економічної моделі»: 1)єдиним продуктивним класом уважав клас фермерів, який орендує землю у землевласників, володіє капіталом і здійснює товарне виробництво. 2) ігнорував вплив міжнародної торгівлі на відтворення, яке здійснюється у національному масштабі, а також обмін, який відбувається у межах одного класу 3) досліджував економіку за умов «природного порядку»: вільної конкуренції, еквівалентного обміну та стабільності цін.
«Економічна таблиця» Ф. Кене стала справжнім проривом у світовій економічній науці, започаткувавши: економічне моделювання, макроаналіз та осмислення економічної ролі капіталу (як необхідної основи безперервного функціонування національної економіки).
37. Дайте характеристику меркантилізму: передумови виникнення, суть та особливості на різних етапах його розвитку.
Меркантилізм – перша економ. концепція доринкової економічної теорії, предметом дослідження- сфера товарно-грошового обміну, а об’єктом – гроші. Головною умовою його виникнення стали розпад феодальних і зародження ринкових відносин. Головну увагу приділяли розгляду питань про гроші і багатство.
Ранній мерк-зм (15-16ст)- теорія грошового балансу (зберегти гроші в країні і залучити якомога їх білше) У.Стаффорд
Пізній мерк-зм (16-17ст) – теорія торгівельного балансу (джерелом національного багатства є зовнішня торгівля, де-ва збагачується шляхом переважання експорту над імпортом). Томас Мен «Багатство Англії в зовнішній торгівлі», захист нац.е-ки від іноземної конкуренції, по-ка протекціонізму. Дж.Ло – прихильник кількісної теорії грошей. Жан Б. Колбер – по-ка держ. втручання в е-ку країни.
Утвердження ринкових відносин потребувало теоретичного осмислення цих процесів з нових позицій. Рекомендації меркантелістів не відповідали на актуальні питання цього періоду(розробка категорій таких як заробітна плата, прибуток, рента, конкуренція, аналіз нових форм господарювання).
Отже, меркантелісти шукали відповіді на важливі питання а саме, джерело багатства нації і роль де-ви у цьому процесі. Меркантелісти це джерело бачили у зовнішній торгівлі, стосовно ролі держави то думка була різною залежно від етапів меркантилізму.













38.Охарактеризуйте особливості господарського розвитку українських земель у ХVІ-ХVІІ ст.
Розвиток України другої половини ХІУ - середини ХУІІ ст. був зумовлений її бездержавним статусом. На початку ХУІ ст. українські землі належали Великому князівству Литовському, Польському та Угорському королівствам, Молдавському князівству. Внаслідок об'єднання Великого князівства Литовського і Польського королівства (Люблінська унія 1569 р.) утворилася держава - Річ Посполита.
Протягом ХУІ ст. відбулося обезземелювання селян та їх остаточне закріпачення. Литовський статут 1529 року заборонив селянам без дозволу панів купувати або брати у заставу землю. За Литовським статутом 1566 року за селянами визнавалося лише обмежене право на рухому власність, а продаж землі допускався тільки між селянами одного маєтку.
На українських землях відбулися значні зміни у земельних відносинах. Виникла і поступово збільшувалася земельна власність литовських, польських, угорських, молдавських феодалів. У Великому князівстві Литовському земельна власність була умовною, тимчасовою і пов'язаною з військовою службою. Великий князь вважався господарем усієї землі, що складалася з князівських і волосних земель, які надавалися удільним князям. Після ліквідації уділів наприкінці ХУІ ст. землі отримували князівські намісники (старости), призначені на землі - воєводства. Ті, в свою чергу, розподіляли землі між місцевими князями і боярами, повітовими воєводами і старостами. Так встановлювалися васальні відносини. Васальна залежність визначалася в угодах і присяжних грамотах. Володар землі міг її передавати у спадщину лише з дозволу уряду, якщо наступний власник продовжував служити у війську.
Разом із магнатською і шляхетською зростала власність церковних феодалів: католицької, православної, уніатської церков. Великокнязівський і королівський уряди підтримували церкву, визначаючи її важливу роль у захисті інтересів феодалів.
У другій половині ХУІ - на початку ХУІІ ст. фільварки створювалися у тих воєводствах, де їх до того ще не було. Розвиток фільваркової системи зміцнив феодальну власність на землю. Фільварки - багатогалузеві товарні господарства, в яких, крім землеробства, займалися також різними промислами.
Отже, протягом ХУІ - першої половини ХУІІ ст. на українських землях відбулися істотні зміни в аграрних відносинах. Розширення внутрішнього та зовнішнього ринків призвело до формування й утвердження фільварково-панщинної системи господарства. Зросло магнатсько-шляхетське землеволодіння. Завершилося юридичне закріпачення селян, які потрапили в поземельну, особисту і судово-адміністративну залежність від феодалів.

39.Охарактеризуйте економічні погляди В. Петті та П. Буагільбера.
За загальноприйнятою оцінкою, класична політична економія була започаткована у кінці XVII – на поч ХVIII ст. В. Петті в Англії та П. Буагільбером у Франції. Теоретико-методологічні особливості становлення та розвитку класичної політичної економії у Франції знайшли відображення у працях групи французьких учених другої половини XVIII ст., які утворили першу наукову школу економічної думки – школу фізіократів (природовладдя). Як виразники інтересів класу капіталістів, що саме формувався, представники класичної політичної економії гостро критикували паразитичний спосіб життя феодалів, піддали ревізії хибні погляди меркантилістів, які відображали інтереси торгового капіталу, гальмували розвиток виробництва. Класики політичної економії предметом дослідження вважали не сферу обігу, а виробництво.
В.Петті започаткував новий напрям економічної науки – класичну політичну економію. Петті вважають засновником трудової теорії вартості.Петті висловив відміну від меркантилістської думки, що багатство утворюють не тільки дорогоцінні метали та камені, включаючи гроші, але й землі, будівлі. Товари. Він висловив переконання, що праця є батьком і активним принципом багатства, а земля – його матірю. Одним з перших В. Петті висловив ідею про наявність в економіці об’єктивних, пізнавальних закономірностей. Досліджуючи заробітну плату, В. Петті зрозумів, що робітник не отримує всієї величини створеної ним вартості. Різницю між створеною вартістю і заробітною платою вчений називав рентою (а не додатковою вартістю) і вказував на обернено пропорційну залежність між цими величинами. Отже, рента охоплює весь прибуток, весь надлишок над витратами виробництва, хоча насправді рента є лише однією з конкретних форм додаткової вартості. Величину заробітної плати В. Петті визначав як "природну ціну праці", а її рівень як мінімум, що забезпечує існування найманого працівника і членів його сім'ї.
П. Буагільбер був родоначальником класичної політичної економії у Франції.– ідеї природного порядку, невтручання держави в господарську діяльність, природної ціни і ринкового саморегулювання. У кількох книгах він виклав систему реформ буржуазно-демократичного характеру, які пропонувалися як шляхи подоланняинегативних явищ в економіці.
40. З’ясуйте суть і значення демократичної та освітньої революції для ринкових перетворень в країнах Європейської цивілізації.
У другій половині ХVІІ першій половині ХІХ ст. у країнах Європейської цивілізації відбулися суттєві зміни у політичній, духовно-культурній, господарській та соціальній сферах суспільного життя,що проявилося у процесі демократичних, промислових і освітніх революцій.Основою цих змін стало утвердження приватної власності, що спричинило виникнення нових відносин у суспільстві та формування ринкового господарстваВиник такий духовний та інтелектуальний напрям як ПросвітництвоПогляди просвітників, які базувалися на раціональному підході, формували нову ідеологію побудови держави на основі демократичних та правових засад,які стали основою формування суспільства під час демократичних революцій.
Демократичні революції докорінно змінили політичну та соціальну системи суспільства. Демократичні революції були направлені на зміну існуючої системи влади і передбачали: участь народу у політичній системі суспільства (становлення демократичних засад);створення незалежних гілок влади;формування громадянського суспільства; особисте звільнення людей, ліквідацію привілеїв і,як наслідок, розвиток приватної власності;створення умов для господарської діяльності незалежних індивідів; формування національних держав на основі раніше створених централізованих монархій.Загальні закономірності демократичних революції мали в різних країнах Європейської цивілізації свої особливості.Класичним варіантом буржуазно-демократичної революції вважається Велика французька революція 1789 р., яка задекларувала свободу і рівність усіх громадян держави. Теоретичною основою та ідеологічним обґрунтуванням революційного руху у Франції стали погляди Ж.-Ж Руссо. Під час буржуазно-демократичної революції в Англії16401659 рр. було встановлено конституційну монархію, яка офіційно допустила до влади представників буржуазії та середнього класу. Ця революція мала поміркований характер. Головною метою німецької буржуазно-демократичної революції 1848 р. було перетворення Німецького союзу у конституційну федеративну монархію, лібералізація економіки та захист інтересів нижчих верств населення. На відміну від держав Західної Європи буржуазно-демократична революція в США проходила у два етапи. Перший був пов’язаний з війною за незалежність (17751783 рр.). Другий етап припав на громадянську війну 18611865 рр., коли було скасовано рабство на Півдні та створені однакові політичні, соціальні, економічні умови розвитку всіх штатів Америки.
У політичній та соціальній сферах демокр револ відкрили можливості, а промислова революція зумовила необхідність у здійсненні першої освітньої революції(кХVІІІ-серХІХ ст)Її суть полягає у переході від майже суцільної безграмотності до масової початкової освіти, виникнення й розвитку професійної та вищої професійної освіти, поширення знань серед широких верств населення.Потреби нового суспільства вимагали підняття рівня освіти всього населення, підготовки кваліфікованих спеціалістів для нових політичних, соціальних, економічних, духовно-культурних організацій. Освіта вплинула на всі підсистеми суспільства: підвищила рівень культури суспільства, стала однією з причин виникнення середнього класу, змінила культуру взаємовідносин держави і суспільства, дала поштовх до стрімкого розвитку науки і техніки.
Отже,нова соціальна структура суспільства та нові принципи побудови влади,взаємовідносини між громадянами і державою стали однією з основних умов становлення та подальшого розвитку ринкової економіки



































41. Промислова революція: передумови, суть та значення для розвитку ринкового господарства в країнах Європейської цивілізації.
Промислова революція (промисловий переворот) стала наступною складовою масштабних змін, що відбулися в суспільствах Європейської цивілізації другої половини ХVІІІХІХ ст. після демократично-буржуазної та освітньої революцій. Основою цих змін стало утвердження приватної власності, що спричинило виникнення нових відносин у суспільстві та формування ринкового господарства.
Суть її полягає у переході від ручної праці до великого машинного виробництва, від мануфактури до фабрики. У становленні машинного виробництва виокремлюють три етапи: 1-й -поява робочої машини (спочатку в текстильній промисловості, а потім в інших галузях); 2-й- винахідпарової машини як двигуна для робочих машин; 3-створення машин для виробництва інших робочих машин. Фабрика форма господарства з машинним виробництвом та кооперацією найманих робітників. Фабричне виробництво формувало працівника принципово нового типу. Після промислової революції колективний характер праці стає обов’язковою складовою виробничого процесу. Машини стали заміняти велику кількість робочої сили і дозволяли виготовляти набагато більше товарів,ніж могла зробити одна людина. Все це привело до підвищення продуктивності праці та зниження собівартості фабричних товарів, що в свою чергу спричинило масове розорення дрібних товаровиробників, що не витримали конкуренції: селян, ремісників, дрібної буржуазії. Вони перетворилися у найманих робітників на капіталістичних фабриках. Ще одним результатом промислового перевороту, окрім парового двигуна, стало використання нових методів обробки металу, які звільнили чорну металургію від залежності від деревного вугілля, у зв’язку з чим випуск заліза за допомогою кам’яного вугілля значно зріс. Епоха великої промисловості настає, коли машини почали виготовляти не ремісники, а машини і виникає машинобудівна галузь. Утвердження машинного виробництва у машинобудуванні привело до перебудови всього господарства країн, до його індустріалізації. Під час промислової революції постійно зростала необхідність інтенсифікації перевезень як сировини і готових виробів . Зі створенням та впровадженням нових видів транспорту, з використанням парового двигуна промислова революція вступає у завершальну стадію.Будівництво залізниць стало одним з провідних факторів економічного піднесення і одним з показників промислової революції. Основними класами промислового суспільства стають підприємці та наймані робітники. В період промислової революції створювалися інститути, які більш повно реалізували право приватної власності, розвивали контрактні відносини.Розширювалася і набувала суспільного визнання кредитна сфера, банківська діяльність. Акціонерні форми господарства зумовили бурхливий розвиток ринку цінних паперів, який сприяв розвитку капіталомістких галузей економіки. Зміни у фінансовій сфері суспільства вели до формування ринку капіталів. Розширення масштабів виробництва, розвиток інфраструктури та фінансово-кредитної сфери привели до формування національного ринку.
Отже, можна зробити висновок, що промислова революція мала дуже важливе значення і позитивний вплив на всі ланки економіки,розвиток якої прискорювався швидкими темпами,що у свою чергу призвело до того,що безупинно поглиблюються міжнародний поділ праці, спеціалізація, інтернаціоналізація виробництва.
42. Порівняйте риси промислового перевороту в Англії та Німеччині (передумови, періоди, особливості та наслідки).
Промисловий переворот це перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва. Батьківщиною першого промислового перевороту була Англія. Соц-ек передумови для його здійснення визріли в цій країні у середині XVIII ст. Важливою передумовою промислового перевороту була буржуазно-демократична революція середини XVII ст., і аграрний переворот ХVІ-ХVІІ ст. Зовнішньоек. передумови промислового перевороту в Англії полягали у безоглядному пограбуванні колоній. На кінець XVIII ст. Англія перетворилася у найбільшу морську і колоніальну державу світу. Важливим фактором промислового перевороту був вихід на якісно новий технічний рівень англійської бавовняної промисловості, що забезпечувався поступовим впровадженням у текстильне виробництво нових машин і механізмів. Наявність парової машини зробило можливим її застосування на залізничному і морському транспорті. У той же час розпочалися експерименти на залізницях. У 1830 р. була збудована перша в Англії та світі залізниця. Виникли нові пром райони, які спеціалізувалися на вироб-ві окремих видів товарів і продуктів. Англія перетворилася у «майстерню» світу, її винаходи знаходили застосування у багатьох країнах.
Німеччина вийшла на шлях капіталістичного розвитку пізніше, ніж Англія. Промисловий переворот тут розгорнувся лише в другій половині XIX ст. Найважливішою причиною такого відставання була наявність феодальних середньовічних порядків в сільському господарстві, збереження цехів у промисловості та політична роздрібненість країни. Середньовічні порядки: панування феодального землеволодіння та повинності селян ліквідовувалися поступово, шляхом реформ. Запізнення промислового перевороту було зумовлене ізольованістю країни від світових торговельних шляхів, відсутністю власного флоту. Основні промислові райони країни були-економічно слабо зв'язані між собою. Перші парові машини в німецькій промисловості знайшли застосування у 30-их роках XIX ст.. Особливо високими темпами розвивається важка промиловість. Особливістю запізнілого пром перевороту в Німеччині було те, що він базувався на основі вітчизняного машинобудування, на власних інженерно-технічних досягненнях. Структура німецької фабричної промисловості теж вигідно відрізнялася від англійської.У Німеччині було здійснено ряд винаходів (барвники), внаслідок чого почала успішно розвиватися хімічна промисловість. Боротьба за об'єднання Німеччини та підготовка до війни із Францією стали важливим стимулом промислового зростання країни у 50-60-их рр. У зв'язку з цим прискореними темпами розвивалася воєнно-промислова база. Господарському піднесенню та прискоренню пром перевороту сприяв також митний союз німецьких держав (1867 р.), який очолювали союзна митна рада і митний парламент.

43. Порівняйте риси промислового перевороту в Англії і США (передумови, періоди, особливості та наслідки).
Промисловий переворот це перехід від ручного, ремісничо- мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва. Батьківщиною першого промислового перевороту була Англія. Соц-ек передумови для його здійснення визріли в цій країні у середині XVIII ст. Важливою передумовою промислового перевороту була буржуазно-демократична революція середини XVII ст., і аграрний переворот ХVІ-ХVІІ ст. Зовнішньоек. передумови промислового перевороту в Англії полягали у безоглядному пограбуванні колоній. На кінець XVIII ст. Англія перетворилася у найбільшу морську і колоніальну державу світу. Важливим фактором промислового перевороту був вихід на якісно новий технічний рівень англійської бавовняної промисловості, що забезпечувався поступовим впровадженням у текстильне виробництво нових машин і механізмів. Наявність парової машини зробило можливим її застосування на залізничному і морському транспорті. У той же час розпочалися експерименти на залізницях. У 1830 р. була збудована перша в Англії та світі залізниця. Виникли нові пром райони, які спеціалізувалися на вироб-ві окремих видів товарів і продуктів. Англія перетворилася у «майстерню» світу, її винаходи знаходили застосування у багатьох країнах.
Промисловий переворот у США відбувався за рахунок європейської робочої сили, інтелекту і капіталів. У 1807 р. на р. Гудзон з'явився колісний пароплав, збудований Р.Фултоном, швидкими темпами прокладалися канали, які мали велике господарське значення. Прискореними темпами розвивалася текстильна фабрична промисловість. Проте найбільших успіхів США досягли у будівництві залізниць та використанні паровозів. Розвиток залізничного будівництва сприяв прискореному росту металургії, добувної та машинобудівної галузей промисловості. У 40-их роках широко застосовуються пудлінгові печі. Спочатку машинобудування розвивалося повільними темпами. На початку XIX ст. американська промисловість працювала в основному на англійських машинах. Проте в середині XIX ст. у США вже існували власні машинобудівні заводи. Особливо швидко розвивалося с/г машинобудування Розвиток промисловості гальмували південні штати, в яких панувало рабовласницьке плантаційне господарство. Отже,Американська промислова революція пройшла в два етапи спочатку вона відбулася на Півночі країни, а після громадянської війни (18611865 рр.) революція охопила Південь. Така ситуація була викликана історично: з початку виникнення країни Північ спеціалізувалася на промисловості, а Південь на
аграрній галузі з використанням праці рабів. У 1860 р. США посідали четверте місце у світі по випуску промислової продукції, а на останньому етапі промислової революції у 1873 р. випередили Великобританію і посіли перше місце.Наприкінці революції США стали індустріально-аграрною країною.


























44. Охарактеризуйте закономірності та особливості формування ринкової господарської системи в провідних країнах Європейської цивілізації (друга половина ХVІІ – 60-ті роки ХІХ ст.).
У другій половині ХVІІ першій половині ХІХ ст. у країнах Європейської цивілізації відбулися суттєві зміни у всіх сферах суспільного життя.Найповніше вони проявилися у процесі демократичних, промислових і освітніх революцій.Основою цих змін стало утвердження приватної власності, що спричинило виникнення нових відносин у суспільстві, привело до глобальних змін в економічних системах країн Європейської цивілізації та формування ринкового господарства.Погляди просвітників, які базувалися на раціональному підході, формували нову ідеологію побудови держави на основі демократичних та правових засад.
Демократичні революції стали висхідною точкою у формуванні національних держав на основі спільної культури, мови та етнічної належності людей, їх рівності. Відбувається поділ влади на законодавчу, судову і виконавчу, формування внутрішнього ринку та його інститутів. Створення національної держави забезпечило соціально-політичні умови розвитку ринкової економічної системи. Матеріальною основою формування ринкового господарства держав Західної цивілізації стала промислова революція. Демократична та промислова революції змінили характер зв'язків між самими суб'єктами господарювання і між ними та державою. Почали виникати приватні (фермерські господарства, фабрики) та колективні (асоціації та акціонерні товариства) капіталістичні утворення. Утворюється національний ринок, який характеризується новими формами зв'язку між виробництвом і споживанням: крім особистого споживання сім'ї (родини) виникає промислове (попит фабрик). Промисловий переворот обумовив зміни в структурі народного господарства. Вони проявились у домінуванні підприємств, пов'язаних з промисловим виробництвом; автоматизації визначальних галузей; інтенсифікації праці; появі масового товарного виробництва і, як наслідок, масового споживання; збільшення продуктивності праці і частки населення, зайнятого в промисловості. Усе це призвело до здешевлення вироблених матеріальних благ, що й стало основою національного ринку. Таким чином, до виникнення ринкової економічної системи, яка могла забезпечити реалізацію вищевикладених суспільних змін у господарській сфері, призвели: революційні перетворення у системі влади та соціальному стані людей, становленні національної держави; оновлення господарського життя внаслідок промислової революції та проникнення машинного виробництва у всі галузі господарства;отримання кожною людиною прав приватної власності на певні ресурси;зміна особистісного рівня розвитку індивідів унаслідок масової початкової освіти, поширення знань і розвитку науки;формуванні національного ринку капіталів, ресурсів.
Внаслідок демократичних, промислових та освітніх революцій відбувся перехід від простого товарного виробництва до нового етапу розвитку господарської системи системи товарно-грошового (ринкового) виробництва.
45. Порівняйте риси меркантилізму і класичної школи політичної економії (історичні умови виникнення, суть, представники та трактування ними основних економічних категорій).
Першу спробу осмислити ринкову економіку зробили меркантилісти. Меркантилісти підкреслювали, що золото і срібло, майно є показниками багатства країни. Вони вважали за доцільне: підтримку владою імпорту дешевої сировини для промисловості; регулювання зовнішньої торгівлі з метою припливу в країну золота та срібла; протекціоністські тарифи держави на імпортні промислові товари, а також заохочення державою експорту, особливо готової продукції; зростання населення для підтримки низького рівня зарплати, розширення бази оподаткування та збільшення капіталу.Ранній меркантилізм виник ще до великих географічних відкриттів і тривав до сер 16(Стаффорд (Англ).Для досягнення позитивного сальдо в зовнішній торгівлі, ранні меркантилісти вважали за необхідне: встановити максимально високі ціни на товари, що експортуються, в цілому обмежувати імпорт товарів; по-третє, не допускати вивозу з країни золота і сріблаПізній меркантилізм (2 пол16 ст.-сер17 стПізні меркантилісти протиставили ідеї «грошового балансу» ранніх меркантилістів, ідею «торгового балансу», згідно з якою держава стає тим багатшою, чим більша різниця між вартістю вивезених і завезених товарів. Найбільш точно і стисло суть меркантилізму викладена в книзі відомого меркантиліста Томаса Мана Країна повинна збагачуватися шляхом торгівлі, забезпечуючи перевищення вивозу товарів над їх ввезених Такої ж ж думки дотримувався Джон Локк, який вважав, що багатство треба розглядати в порівнянні з іншими країнами. Отже,головне в теорії меркантилістів - це доктрини активного торгового балансу, як найважливіша умова національного багатства. Рекомендації меркантилістів в умовах формування ринкової господарської системи не відповідали на актуальні питання теорії і практики, які потребували обґрунтування головних засад капіталістичного виробництва, розробки нових економічних категорій, таких як заробітна плата, прибуток, рента, конкуренція тощо;аналізу нових форм господарювання;звільнення від жорсткого регулювання економіки урядом тощо. За цих умов почала формуватися «класична політична економія» базувалася на таких принципах: умовою ефективного функціонування ринкового механізму є забезпечення максимуму економічної свободи, гарантією якої є приватна власність і повнота інформації, якою володіють суб’єкти господарювання; життя суспільства в цілому й економіка зокрема підкорюються дії певних «природних законів,втручання держави в ці процеси недоцільне й небажане,адже вона повинна лише підтримувати порядок і гарантувати економічну свободу; дія економічних законів реалізується через переслідування кожним індивідуумом своїх особистих інтересів,а їх зіткнення веде до вироблення оптимальних рішень,собистий егоїзм стає фундаментом загального добробуту(модель поведінки «економічної людини). Осн представники – А.Сміт,Д. Рікардо.


Порівняйте методологічні засади класичної політичної економії і національної політичної економії.
Класична політична економія сформувалася як система уявлень про економіку, передумовами якої стала потреба обґрунтування головних засад капіталістичного виробництва, розробки нових економічних категорій, таких як заробітна плата, прибуток, рента, конкуренція тощо;аналізу нових форм господарювання;звільнення від жорсткого регулювання економіки урядом тощо.Осн представники – А.Сміт,Д.Рікардо.Класична політична економія базувалася на таких принципах: умовою ефективного функціонування ринкового механізму є забезпечення максимуму економічної свободи, гарантією якої є приватна власність і повнота інформації, якою володіють суб’єкти господарювання; життя суспільства в цілому й економіка зокрема підкорюються дії певних «природних законів,втручання держави в ці процеси недоцільне й небажане,адже вона повинна лише підтримувати порядок і гарантувати економічну свободу; дія економічних законів реалізується через переслідування кожним індивідуумом своїх особистих інтересів,а їх зіткнення веде до вироблення оптимальних рішень,собистий егоїзм стає фундаментом загального добробуту(модель поведінки «економічної людини).
Щодо національної політичної економії,то одним з перших прихильників А. Сміта серед українських мислителів слід вважати С. Десницького- автора теорії суспільного розвитку, за якою весь суспільний розвиток людства ділиться на чотири стадії. Важливе місце серед економістів класичного напряму посідає М. Балудянський,конспекти лекцій і публікації якого дістали назву «Економічної системи». Він визначає державне господарство як поєднання трьох систем:1) меркантилізму (виражає багатство народів у грошах);2) фізіократів (виражає багатство у не перероблених продуктах землі);3) теорії Адама Сміта, заснованої на праці та обміні. Подає ґрунтовний аналіз економічної теорії Сміта і зазначає, що саме Сміт практично проаналізував дві перші системи, довів їх недосконалість і створив свою, нову систему. Важливими є також його висновки щодо характеристики сутності капіталу та його функціонування в народному господарстві. Ще одним представником класичної школи в Україні був Т. Степанов. Його соціально-економічні погляди також сформувалися під впливом класичної школи, зокрема праць А. Сміта та Д. Рікардо. Він є відомим в історії вітчизняної економічної думки насамперед тим, що першим в Україні та Росії створив курс політичної економії російською мовою. Т. Степанов аналізує такі категорії політичної економії, як шляхи та джерела багатства, продуктивна та непродуктивна праця, суспільний поділ праці, цінність, капітал, заробітна плата, прибуток, рента тощо, саме з позицій класичної школи. З позицій класичної школи процеси генезису ринкового господарства вивчав І. В. Вернадський, він намагався використати основні постулати А. Сміта і Д. Рікардо для дослідження російської дійсності та критики феодально-кріпосницької системи.
Отже, у першій половині ХІХ ст. в Україні дедалі більшого поширення набули економічні погляди науковців, які сформувалися під впливом класичної політичної економії та набували свого розвитку на основі основних принципів класичної політекономії,з особливостями,характерними для національного розвитку.
























47 Охарактеризуйте ринкове господарство в Англії у другій пол. ХVІІ – 60-тих роках ХІХ ст.: виникнення, становлення нових форм господарства. Теорії А. Сміта та Д. Рікардо про ці процеси.
Внаслідок буржуазно-демократичної революції (16401659) та «Славного перевороту»(1688) в Англії була встановлена конституційна монархія під парламентським контролем. Таким чином, система політ влади забезпечила доступ (через парламент , пізніше і через кабінет міністрів) представникам великого капіталу до державного управління. Це дозволило зорієнтувати економіку країни на створення умов, необхідних для подальшого розвитку складових ринкового господарства.
Діяльність уряду насамперед сприяла розвитку сільськогосподарської галузі. Суть його заходів полягала в захисті та заохоченні розвитку фермерських господарств, особливо тих, які вирощували зернові. Та лише в другій половині XVIII ст. в Англії був здійснений аграрний переворот, в результаті якого майже повністю було знищено дрібне селянське господарство. Влада робила ставку на великі фермерські господарства, що використовували найману працю селян що лишились без землі. На заробітну платню ці робітники купували собі все необхідне, таким чином уряд гарантував платоспроможного споживача та збільшував товарно – грошовий обіг. На ринок капіталів надходили вільні грошові ресурси фермерів, які були їхнім прибутком від сільськогосподарського виробництва, і частина земельної ренти землевласників. Механізм утворення прибутку фермерів і ренти землевласників дослідиви Д. Рікардо.
У своєму дослідженні вчений виходив з того, що вартість сільськогосподарських товарів визначається витратами праці на їх виробництво за найнесприятливіших умов. Тоді фермери, які використовують гіршу землю, отримують лише середній прибуток на вкладений ними капітал. Рента на такій землі для ЇЇ власників не виникає. Ті ж фермери, які використовують середню й кращу землю, отримують дохід, що перевищує середній прибуток відповідно до якості і місцерозташувания земельних ділянок. Цей прибуток визначається як різниця між витратами виробництва на ділянках, які вони обробляють, і на гірших землях. Середній прибуток привласнюється фермером. А надлишок доходу над середнім прибутком і є земельною рентою, яку отримує землевласник. Таким чином, рента у Д. Рікардо розцінюється як суто соціальний феномен, що пов'язаний із виникненням приватної власності на землю. А джерелом ренти є праця найманих робітників у сільському господарстві, а не власне земля. Та К. Маркс у «Капіталі» показав, що це не зовсім правильно: в умовах приватної власності на землю землевласник не віддає даром в оренду навіть найгіршу ділянку. Рікардівську ренту К. Маркс назвав диференційною (тобто зв'язаною з природною різницею земельних ресурсів).
Протекціоністська політика англійського уряду сприяла розвитку мануфактурного виробництва. Перші теоретичні узагальнення відносно мануфактури зробив А. Сміт.В основі всієї системи його економічних поглядів лежить ідея, що багатство суспільства створюється працею в процесі виробництва. Воно залежить, по-перше, від частки населення, яке зайняте продуктивною працею, і, по-друге, від рівня продуктивності праці. А. Сміт вважав поділ праці найважливішим фактором економічного прогресу і зробив його вихідним пунктом свого дослідження. Саме мануфактури створили передумови для перемоги машинної техніки, адже чим простіша виробнича операція, тим легше замінити людину машиною.
Політика уряду з перетворення Англії на колоніальну державу розширювала сировинну та фінансову базу англійської промисловості, забезпечувала її ринками збуту. У XVIII ст. Англія стала могутньою колоніальною державою з колоніями в Індії, Північній Америці та в інших частинах світу.
Про вільну торгівлю в Англії заговорили тільки тоді, коли вони стала світовою промисловою державою, і їй потрібна була дешева імпортна сировина, продовольчі товари та ринки збуту. Ідея цільної торгівлі була висунута та обґрунтована в Останній чверті XVIII ст., і Д.Рікардо і А.Смітом
48.Особливості розвитку ринкового господарства у Франції та виникнення (становлення) нових форм господарювання (друга пол. ХVІІ – 60-ті роки ХІХ ст.). Висвітлення цих процесів у теоріях Ж.Б. Сея та Ф. Бастіа.
Особливість розвитку економіки полягала у тому,що вплив уряду на економіку держави був досить сильним. Передумови-реформи з 1789 по 1791,які сприяли утвердженню буржуазного ладу: *скасування спадкових титулів дворянства та поділ суспільства на стани; *відділення церкви від держави; *ліквідація цехів; *відміна урядової регламентації промислового вир-ва; *знищення внутр..мита та ін.обмежень,що перешкоджали розвитку промисловості і торгівлі.1793р. прийняте нове аграрне закон-во: *конфіскація дворянського землеволодіння; *знищення всіх дворянських привілеїв і повинностей; *конфіскація церковних земель,оголошення їх «національним» майном; *передача общинних земель у власність селян без будь-якого викупу. На загальний екон.розвиток Франції кінця 18 ст.негативно впливала сукупність факторів:1.привязаність селян до землі. 2.низький рівень народжуваності. 3.парцеляризація села(селяни отримували у власність невеликі наділи, а передаючи її у спадщину,мусили ділити;така господарс.одиниця-«парцела»). 4.заборгованість селян лихварям та їх низька купівельна спроможність. 5.специфічна структура народного госп-ва:вона складася з малих поза сімейних госп-в.що були зорієнтовані на виготовлення предметів розкоші.
Прийняття Цивільного кодексу(1804),Комерційного код.(1807)створювалися інститути,які повинні були слугувати ринковому господарюванню.У 1800р. в Парижі створено Французький банк(монопольне право на емісію банкнот, виконував функції держ. Банкіра і кредитора держави). 60рр.19ст. – Фр.стає міжнародним банкіром та світовим лихварем.Завершився промисловий переворот,і Фр.стала аграрно-індустріал.державою.
Ж.Б.Сей:виробництво створює не певну матерію,а корисність,яка надає речам цінність.Саму корисність розглядає як послугу. Вартість визначається не працею,як у А.Сміта,а корисністю речі,її споживною вартістю,в своренні якої беруть участь три фактори вир-ва:праця,капітал,земля(«теорія 3-хфакторів»)о.Важливе значення у суспільстві надає підприємцю,який комбінує виробничі послуги заради задоволення споживчого попиту,створює попит на виробничі блага і пропозицію споживчих благ.Прибуток,заЖ.Б.Сеєм,розпадається на процент і підприємницький дохід.Теорія ринку, «закон Сея»:товари і послуги обмінюються на інші товари і послуги,тому вир-воодниз зумовлює потребу в інших,постійно забезпечуючи потенційний попит.Ринок – це обмін товари на товари,а гроші виконують роль посередника. 4 закони ринку: 1.чим більше виробників,тим більше споживачів і тим прибуткові ший цей ринок для виробників, бо зростає ціна-зростає попит. 2.кожен виробник зацікавлений в успішній діяльності іншого,бо це формує ринок попиту. 3.імпорт позитивно впливає на розвиток обміну. 4.ті прошарки,які нічого не виробляють,лише споживають,не примножують багатство країни,а розорюють її.
Ф.Бастіаповязував прогрес сус-ва з реалізацією вільної ініціативи кожної людини, відстоював теорію природного порядку.Визначав ринкову економіку як царство волі і гармонії,ек.свободи і взаємовигідного співробітництва різних класів.Згідно з теорією екон.гармонійінтереси праці і капіталу солідарні.Він стверджував,що досягнення гармонії інтересів відбувається тоді,коли особистий інтерес підпорядкований суспільному(закон про визначальну роль споживача щодо виробника:виробник дбає про власні інтереси,намагаючись отримати якнайбільший прибуток.Все,що він намаг-ся здійснити для досягнення мети,призводить до зниження цін,створення корисних речей у достатній кількості,до збільшення сусп..продукту і повного задоволення потреб споживача.
49.Охарактеризуйте риси становлення ринкового господарства в США та виникнення (становлення) нових форм господарювання. Роль ліберальної економічної теорії Г.Ч. Кері в розвитку капіталістичних відносин у країні.
1.Постійне зростання суперечностей між колонією і метрополією призвело до початку Війни за незалежність(1775-1783),яка закінчилася перемогою колоністів і зіграла для США роль 1-ї буржуазнодемократичної революції. Від політики протекціонізму країна перейшла до фритредерства.Скасовувалась англійська монополія на торгівлю в Півн.Америці.У ході визвольної війни уряд стимулював розвиток військової промисловості,надаючи для цього грошові премії і субсидії. Особливість розвитку ринк.відносин у США полягала у тому,що їх рівень забезпечення правовою підсистемою держави був набагато вищий,ніж у Європі того періоду.Це стосувалось права на землю,вільної підприємницької діяльності.2.Після війни за незалежність США одразу розпочали політику територіальної експансії.Нові райони приєднувались шляхом укладання нерівноправних договорів,торгових угод,військового насилля над корінним населенням.Джерелами первісного нагромадження капіталу, крім традиційних,були прибутки від реалізації і використання захоплених у аборигенів земель, торгівлі рабами,нееквівалентної торгівлі з корінним населенням.3.Ринок праці формувався за рахунок імміграції і меншою мірою за рах.процесу розорення малих виробників,фермерів. За рах.іммігрантів з Зх.Євр. США отримували технічні досягнення ,кваліфікованих працівників та дешеву роб.силу.
Екон.теорія Г.Ч.Кері:створив методологію, яка широко викор-ся в екон.думці і до цього часу вСША.Вчений ототожнив дію соціальних законів з природними.Предметполіт.економії-людина та її поведінка,що спрямована на поліпшення свого добробуту.Сформулював закон,згідно з яким у капіталістичному сус-ві існує «найповніша гармонія всіх істинних і справжніх інтересів»,а тому немає підстав для соціальних суперечностей.Вихідна умова – ідея про справедливий розподіл,який нібито притаманний капіталізмові.Важлива теорія заробітної плати:різні з/п прямо пропорційні продуктивності робочого дня в США.Він вважає,що для прогресивного розвитку важливо врахувати всі чинники,які впливають на стан нац..економіки, в т.ч. зовн.торгівля,стимулююча або стримуюча вир-во залежно від тієї політики,яку проводить держава.У 50рр стає прихильником політики протекціонізму-це можливість зберегти для виробника внутр..ринок за рах.автономізаціїекономіки.Осн.мета теорії Кері-захистамерик.економіки. РОЛЬ:еконо.позиціяКері стала теорем. і ідеологічним підґрунтям становлення і розвитку капіталістичних відносин США.








50.Порівняйте погляди представників «старої» та «нової» історичних шкіл.
Представники старої історшколи(Вільгельм Рошер,Бруно Гільдебранд,Карл Кніс) з позиції історичного методу вивчали особливості становлення і розвитку ринкових відносин у країні,обґрунтовували важливу роль цивілізаційних чинників у дослідж.сусп.процесів.Ринок неспроможний досягтистійкої рівноваги екон.системи, дані представники обстоювали активне держ.втручання,яке є єдиною умовою ефективного функціон-няекономіки.Для виживання суспільства необхідно уникати соц.конфліктів,віддавати бідним верствам населення більшу частку результатів прогресу.Стара школа критикувала марксизм. Нова істор школа(Густав фон Шмоллер,Карл Брюхер,Людвіг Йозеф Брентано).Вони продовжили дослідження у межах націон.політичної економії,доповнивши розробками у сфері соціальної політики.підгрунтям екон.еволюції вважалося соціальне середовище,формування сприятливих тенденцій якого покладалось на державу.Шмоллер і Брентано обґрунтували теорію «державного соціалізму»(«катедер-соціалізм»),який розглядався чк проміжний етап між економічним лібералізмом і марксистським соціалізмом.Йшлося про розробку законів,розвиток профспілок,кооперації,створення системи соціального страхуванняефективне функціонування економіки.Нова шк.старалась погодити методологію різних шкіл-взяти краще.
Всіх їх поєднувало намагання простежити тенденції сусп.розвитку з урахуванням впливу на них позаекономічних чинників(політ,реліг,націон,морал.) та гол.увага приділялась тому,що за певних умов цивілізаційні складові можуть більшою мірою визначати екон.розвиток,ніж індивідуалістичні екон.інтереси класичної школи.Стара школа пов’язувала з державою переважно надії на захист нац..промисловості від іноземн.конкуренції,а нова – бачила в ній утілення націон.єдності і згоди,які необх.для екон.розвитку і соціальної гармонії.

51.Економічна теорія К. Маркса(К.М.) і сучасність.
Основне в екон теорії Маркса-вчення про вартість і додатквар-сть. Свою теорію він створив на базі концепції трудової вар-стіклас.школи,доповнивши її і розв’язавши суперечності.К.М. починає дослідження капіталістичного способу вир-ва з визначення природи товару,визначаючи його як продукт праці,призначений не для власного споживання,а для обміну.Вчений аналізував 2 оснвласт-сті:споживну і мінову вар-сть.Мінова – це спосіб вираження або форма прояву вартості товару. Він розглядав вартість як «те спільне,що виражається у міновому відношенні» і визначається лише кількістю робочого часу,необхідного ля виготовлення певної споживної вартості.Даний зв'язок вартості і споживної вартості К.М. пояснював двоїстим характером праці,втіленої в товарі.конкретна праця створювала споживну вартість,а абстрактна-вартість.Отже,на відміну від Д.Рікардо,К.М. трактував працю не лише як мірило,але і як субстанцію вартості.Загальний висновок:тоаври повинні обмінюватись на ринку відповідно до їх вартості,яка вимірюється затраченою тривалістю праці.Спираючись на трудову теорію вар-сті,К.М. відкрив і розробив теорію додаткової вар-сті.Він відкрив відмінності між працею і робочою силою як товаром.Предметом продажу є не праця,а робоча сила як товар,тобто здатність до праці.Праця коштує дорожче,ніж робоча сила як товар.У кількісному вираж.-це різниця між вартістю виробленого товару і вар-стю спожитих засобів вир-ва і роб.сили.Вчення про теорію дод.вар-сті-гол проблема «Капіталу».К.М. вивів осн.протиріччя капіталіст. способу вир-ва – між сусп..характером вир-ва і приватною формою привласнення його результатів.Дане протиріччя,як вважалось,може бути вирішене лише при заміні капіталізму соціалізмом,яки спиратиметься на суспільну власність на зас.вир-ва.
Капіталізм не загинув, як передбачали К.М. і Ф.Енгельс.Майбутнє виявилось за ринковою системою економіки,яка виявила здатність до внутр..трансформаціїта зміни принципів свого функціон-ня.У ній посилюються процеси усуспільнення та соціалізації, про об’єктивний характер яких писав К.М. у своїх працях. Капіталізм вільної конкуренції довів у процесі розвитку свій минущий характер,але цього не можна сказати про ринкову систему економіки в цілому.
Особливості методології К.М.: *абстрактно-теорет. підхід до аналізу; *нерозривна єдність історичного і логічного; *матеріалістичне розуміння історії,вчення про базис і надбудову; *лінійна модель розвитку сус-ва; *підпорядкованість екон дослідження ідеї неминучості загибелі капіталізму і заміни його новим прогресивним суспільним устроєм-комунізмом.
52.Охарактеризуйте господарський розвиток українських земель в ХV – першій половині ХVI ст. як передумови Визвольної війни українського народу (1648-1676).
З 1569р. більша част укр. земель відійшла під владу Польщі- результат Люблінської унії, за якою створено Річ Посполиту. Найважливіший наслідок-зростання феодального землевол-ня. Польські магнати захоплювали землі самочинно,одержували їх від королів, відвойовували один в одного(зявилися величезні магнатські латифундії з сотнями сіл,міст.Зізростанням фільваркової системи, і,відповідно,посиленням кріпосного гніту селянства,віддбуваються зміни у соціальн стані селян.Протягом 16ст.(1505 і 1520р) польські сейми видали ряд законів, що суворо забороняли селянам без дозволу феодала покидати свій наділ,і Литовський статут 1588р остаточно закріпачив селян.Селянам заборонялося самостійно виступати в суді.Шляхтич отримав право не лише продати або купити селянина,а й засудити його на смерть. Під впливом зростання торгівлі в товарно-грошові відносини поступово втягувалися і селянські господарства(селянське розшарування селянства, зявл-ся значна кількість малоземельних і бевзем.селян.Зростав прошарок заможних селян.Укозац-му середовищі процес розшар-ня відбувався швидше.Осн форма козац господарств-хутір(індивід господ-во,зсноване на власній праці або +наймана,орієнтоване на вир-вопрод-ї,що здебільшого йшла на продаж).На межі15-17ст. в Укр.поширюється мануфактурне вир-во;переважно у сільській місцевості,у панських фільварках(розсіяні,централізовані мануф-ри).Розвиток ремесла,його спеціалізація, поява мануф-р посилювали СППтериторіальнийППрозвиток внутр.ринку.
53.Охарактеризуйте економічну політику Б. Хмельницького та її основні напрями. Визначте її меркантилістські засади.
Зміни у підсистемах сус-ва: політ устрій-демократична козацька держава; соціалустрій-козацтво-осн привілейований стан(закріплено право власності на землю, звільнення від податків); знищення особистої незалежності селян; знищ-ня магнатсько-шляхетського стану.Гол завд Визвольної війни(1648-1676) стало визволення укр.народу від гноблення Польщі(ліквідація земел.власності магнатів. Саме на це була спрямована аграрна політика Б. Хмел. На зміну вел землевод-ню прийшло дрібне землевол-ня козаків, міщан, вільних селян. Осн форма орг-їгоспод-ва – індивід.селянське або козацьке господ-во(старшинські землевол-ня(умовне(рангове) і спадкове(вічне)). Частково зберігалось монастирське і церковне землеволод-ня(селянські повинності зберігались та ін.ознакифеод.господ-ва. Гетьман домігся зміцнення держ і козац власності на землю(власність Війська Запоріз.).За гетьманс.універсалами укр.міста отримали право на самоуправління і власний суд, право земел.власності.Зросла їх роль як центрів ремесла і торгівлі. Дії уряду спрямовувалися на підтримку підприємств, які забезпечували воєнні потреби.Захищалося купецтво(права торгівлі надавалися усьому населенню), їм надавалися певні права та привілегіїрозвиток торгівлі, формування нац. ринку. Приділялася увага і зовн.торгівлі:з метою залучення в Укр іноземних купців Б.Хмел. звільняв їх від ввізного та вивізного мита. Фін.політика:намагалися забезпечити перевищення доходів над видатками. Доходи держ скарбу забезпечували за рахунок «податних станів»(селяни, міщани, рядові козаки), які сплачували податки: «подимний»(від «диму»-садиби),стації(под. на утримання війська),под.з торгів, перевозів, «показанщина»(збиралося з усіх+козаків, які виробляли спиртні напої).А також інші доходи:1.податок на продаж землі гетьмас.фонду. 2.мито. 3.под.за користування судом, ратушею, штрафи. 4.з оренди шинків,млинів.Меркантилістські засади: *визнання прав та привілеїв міщан;*підтримка міських ремесел;*захист купецтва;*надання права торгівлі всьому населенню, без обмежень;*гнучка митна політика.
54.Охарактеризуйте економічну політику Петра І та її вплив на господарство України.
Його політика була спрямована на посилення екон і політ могутності Росії і мала яскраво виражений меркантиліст-й характер. Стосовно Укр. передбачала посилення колонізації та ліквідацію залишків автономного устрою, перетворення її на ринок збуту Росії та сировинний придаток.Петро 1 дбав про розвиток мануфактурного вир-ва в Рос, проводячи політику «насадження мануф.».Накладав певні заборони на їх розвиток в Укр.,створюючи умови для підприємців-росіян та іноземців.Підтримувалося створення приватних мануф-р, якими володіли б росіяни.Їхняпрод-я надходила виключно на потреби рос армії та флоту. Зявляється кріпосна мануфактура, з вел кількістю «приписних» робітників. Переорієнтація торгов шляхів: прямими заборонами були перекриті можливості для укр. купецтва в налагодженій міжнар торгівлі через прибалтійські порти-Ригу, Гданськ, а спрямовували їх до Архангельська. Обмежувався укр. імпорт. Митна політика: до традиц мита,яке платили укр. купці на користь держ скарбу Гетьманату,додавалося обов’язкове мито на користь рос казни,що сплачувалося при перетин рос кордону з Україною. Усі ці обмеження негативно відбивалися на економіці України, активно перетворюючи її на рос колонію, ринок сировини та збуту для рос промисловості.



















55.Охарактеризуйте господарську систему Західної України та особливості її еволюції під впливом реформ Йосипа ІІ
Унаслідок трьох поділів Польщі (1772, 1793 та 1795 рр.) ПравобережнаУкраїна увійшла до складу Рос.імперії, а більшість західноукр.земель-Галичина, Пн Буковина, Закарпаття опинилися під владою Австрії.
У 70-х - 80-х pp. XVIII ст., за часів правління імператриці Марії-Терезії (1740-1780 pp.) та її сина Йосифа II (1780-1790 pp.), в Австрійській імперії були здійснені реформи,що базувалися на ідеях освіченого абсолютизму і мали на меті шляхом посилення держ. централізації та встановлення контролю правлячої династії за всіма сферами сусп. життя зміцнити імперію, модернізувати її та залучити до нових істор.процесів, забезпечити міцне становище імперії на міжнар. арені.+передбачалося внести зміни у феод.-кріпосн. систему,сприяти розвиткові с/г.
Перші реформи були здійснені у Закарпатті: проводиться урбаріальна регуляція (1766 р.)-поміщики повинні були забезпечити селян землею у достатній кількості для ведення господарства.Але земля залишалася власністю феодала, і за користування нею за селянами закріплювалися повинності, зокрема панщина, яка обмежувалася.Вже з указом 1783 р. поміщикам заборонялося втручатися у родинні стосунки селян, відбирати у них садиби, примушувати виконувати повинності, не передбачені законом. Ще один указ (1785 р.) звільняв селян Закарпаття від особистої залежності, надавав право на вільне пересування по країні(хоча промисловості в регіоні практично не було і вона не забезпечувала можливостей для працевлаштування), на передавання майна у спадщину .
У Галичині реформи розпочинаються у 1775 р., коли указ цісаря заборонив притягати селян до виконання повинностей, не передбачених інвентарями (документи, в яких фіксувалися розміри селянських наділів та закріплені за ними повинності), до панщини в неділю та святкові дні; заборонявся примусовий продаж панові зерна та інших продуктів. Обмежувалося також право панів карати селян. Указ від 5 квітня 1782 р. розширив цивільні права селян та обмежив їх кріпосну залежність: селяни отримали право одружуватися без відома пана, віддавати дітей на навчання до міста, а також безземельним селянам вільно залишати село(але маючи наділ, він повинен був залишити «заступника». Указ від 16 червня 1786 р. обмежував панщину до трьох днів на тиждень для селян з наділом, а для халупників та комірників(хто не мав орної землі) – не більше 12 днів на рік. Визначалася й тривалість робочого дня 12 годин улітку та 8 годин взимку. Нарешті, указом від 1787 р. рустикальні (селянські надільні) землі були відділені від домініальних (поміщицьких). Селянин отримував право на передавання наділу у спадщину, але не мав права продати або розподілити його.
Останній указ Йосипа ІІ скасовував панщину, а єдиною повинністю встановлював чинш, розмір якого залежав від доходів селянського господарства. У селянина повинно було залишитися не менше 70 % доходу, 12,2 % -держ податки, а 17,8 % -чинш. Але це викликало величезне обурення у панства, і наступник імператор Леопольд у 1790 р. скасував його. Деякі реформи були поширені й на Буковину. Так, у 1787 р. селянські землі закріплюються за селянами, унормовуються їхні повинності, селяни отримують ряд прав, зокрема право скаржитися на поміщиків.
Однак усі ці реформи залишили незмінним велике землеволодіння. Лише 4 % усіх земель належало державі, церкві, міським громадам і вільним селянам. І все-таки, за словами І. Франка, «після австрійських законів хлоп не був уже панська власність і грунт його не був панська власність»
56.Охарактеризуйте зародження елементів ринкового господарства в господарській системі України наприкінці XVIII початку ХІХ ст.
У 1775 р. Запорозьку Січ було ліквідовано, а більшість козаків було перетворено у залежних селян.Землі, що раніше належали запорожцям, почали заселяти колоністи:німцями, болгарами, сербами,значна частина земель булла роздана рос. та укр. можновладцям.Розпочалася активна колонізація причорномор. та приазов. степів і Криму.Поселенцям надавалася земля і допомога: грошові позики, звільнення на деякий час від податків, право продажу горілки і солі, безмитної торгівлі із закордоном.У Пд Україні посилився розвиток хліборобства, скотарства, будувалися підприємства, виникали міста.Гос-ва відразу ж набирали товарних рис, їх продукція в основному йшла на експорт,особливо збіжжя.Госп. система, що сформ. у ПД Україні, відразу ж форм.як капіталістична.Мануфактурне виробництво, що виникло в укр.землях у XVIXVII ст., у XVIII ст. досягло значних успіхів. Тут створ. мануфактури, що використовують примусову працю, - вотчинні (у маєтках великих землевласників, у тому числі й укр.старшини),а також посесійні, до яких приписували значну кі-сть робітників.З’являються й мануфактури суто капітал. типу, на яких використовується вільнонаймана праця і які належать купцям (купецька) або селянам(селянська). Для 2 пол. XVIII ст. характерним було зб.питомої ваги мануфактур, що використ. вільнонайману працю. Розвиток с/г, ремесла, мануфактур зумовлював розвиток ек.зв’язків між окремими регіонами, зростання кількості базарів і торгів; дедалі більшого значення набували ярмарки, що у ХVІІІ ст.вже діяли протягом року у визначений час,вони сприяли розширенню торг.зв’язків між окремими регіонами. З розвитком торгівлі відбувався процес формування фін.-грош.системи. Протягом ХVІІІ ст. рос. гроші поширювалися на Україну і поступово витісняли з обігу польсько-литовські. З кінця ХVІІ ст. починається втручання Росії у фін.справи України, на поч. XVIII ст. було встановлено контроль надїї фінансами, а з 1764 р. після скасування в Україні гетьманства фін.-грош.система її була об’єднана з фін-гр.системою Росії. Уже до серед. 18 сторіччя майже 80 % території Правобережжя стає власністю магнатських родин, у маєтках яких починають відроджуватися фільварки, відбувається зростання селянських повинностей та кріп.гнітуАле поряд з примусовою працею починають використовувати й вільнонайману, передусім у малозалюднених південно-східних регіонах. Зростання товарності поміщицьких господарств призводить до зростання посівів технічних культур, поліпшуються породи ВРХ, овець.У маєтках зростає промислове виробництво з переробки с/г продукції. Найпоширеніш.галузь-гуральництво. У Галичині та на Волині значно швидше відновилися порядки, які існували перед Визвольною війною. Магнатські та шляхетські господарства, які не були зруйновані в роки війни, і далі спрямовувалися на розвиток фільварків, характер яких дедалі більше набирав товарних рис. Зростає спеціалізація господарств.Товарна продукція фільварків йшла на внутрішній ринок Польщі, а також за кордон. Розвиток фільварків обумовив зростання панської оранки за рахунок селянських земель, а також зростання панщини, яка досягала 3-4, а іноді до 6 днів на тиждень. Зростає й диференціація селянських господарств, на селі з’являються заможні господарі-селяни, але дедалі більше з’являється там незаможних елементів (халупників, городників)які зовсім не мали землі.
Ці зміни у госп. розвитку укр.земель, безумовно, означали поступове формування тут певних елементів ринкової системи госп-ва. І хоча це відбувалося в умовах зростання феод.утисків,посилення особистої залежності та експлуатації селянства, ці зміни означали, що госп. система краю ставала на новий шлях ринк. перетворень. Зрозумілою є поява документів, в яких піддаються критиці існуючі умови: (1)Торчинський маніфест, який був знайдений на ярмарку у м. Торчин 14 червня 1767 р- гостро ставиться питання щодо умов існування селянського господарства, відсутності у багатьох селян земел.наділів.




















































57. Дайте характеристику кризи кріпосної системи та її відображення у працях українських економістів першої половини ХІХ ст. (В. Каразіна, М. Балудянського, І. Вернадського).
У Рос. імперії Iпол.XIX ст. характер.розкладом феод-кріпосн. ладу і розвитком капітал.відносин. У серед.ХІХ ст. поміщицькі господарства України давали до 90 % товарного хліба, який ішов як на внутр.так і на зовн.ринок, переважно за рахунок Правобережжя та Степової України. Зростає у 1пол. ХІХ ст. і роль технічних культур,Україна стає основним цукробуряковим регіоном Рос. імперії, Успішно розвивається тваринництво.Проте збереж.кріпацтва та примус. праці в умовах зростання товарного вир-цтва змушує поміщиків для збільш. вир-цтва товарної продукції розширювати власну ріллю, в основному за рахунок селян.земель, збільш. к-сть днів панщини. Дедалі більшого поширення набирає місячина, коли селян зовсім позбавляли зем. наділів, а їхні потреби забезпечув.наданням їм продовольства – незацікавленість селян у результатах своєї праці. Панські маєтки стають все частіше збитковими, і поміщики починають віддавати їх у заставу. З 30-х років XIX ст. кріпосне с/г опинилося у кризовому стані, про що свідчить зниження його натур. характеру. Поміщики не лише примушували селян відпрацьовувати панщину, а й платити чинш, тобто грош.ренту, і цим, по суті, виганяли і їх на ринок. Поміщики у своїх гос-вах почали застос. машини.Намагалися впроваджувати і передові методи землеробства та раціоналізації с/г, проте більшість цихспроб закінчувалася невдачею.Відбуваються значні зміни й у промисл. вир-цтві.Мануфактури,які використ.примусову працю(вотчинні,посесійні),поступово витісняються тими, що використовують працю вільнонайману. Цей процес особливо прискорився з початком промислового перевороту, який в Україні розпочався в цукровій та горілчаній промисловості в 40-х роках XIX ст. До особливостей промислового перевороту в Україні слід віднести його повільний хар-р і те, що розпочався він не з капіталістичної, а з кріпосної мануфактури. Повільно відбувалося нагромадження капіталу,вузьким був ринок робочої сили, оскільки майже 60 % селян були кріпаками, вузькими були також внутрішній і сировинний ринки країни. Основним гальмом у їх розвитку було панування феод.-кріп. системи.Назріло питання відміни кріпацтва. В. Н. Каразін залишався прихильником збереження залежності селян, але розглядав її як певну підпорядкованість селян від землевласника,який повинен дбати про селян, виступаючи посередником» між ними та «вищим урядом». Не заперечуючи кріпосне право як таке, він закликав до викорінення зловживань цим правом, серед найголовн.з яких він вважав панщину, яку і пропонував замінити грош. чиншем. М. Балудянський-видатний вчений і гром. діяч.. Конспекти лекцій і публікації М. Балудянського дістали назву «Економічної системи» Свою систему визначає як вчення про держ.господарство і ек. політику. Він визначає держ.господарство як поєднання трьох систем:1) меркантилізму (виражає багатство народів у грошах);2) фізіократів (виражає багатство у не перероблених продуктах землі);3) теорії Адама Сміта, заснованої на праці та обміні. У статті «Про національне багатство. Теорія Адама Сміта» він подає ґрунтовний аналіз ек. теорії Сміта і зазначає, що саме Сміт практично проаналізував дві перші системи, довів їх недосконалість і створив свою, нову систему.(Шукаю-чи першопричину будь-якого багатства, він знайшов її в праці). І. В. Вернадський,як послідовник клас. школи політекономії І. В. намагався використати основні постулатиА. Сміта і Д. Рікардо для дослідження рос.дійсності та критики феод-кріп. системи. Він був упевнений, що феод.відносини треба усувати як неефективні. Він відстоював вимогу про ліквідацію особ.залежності селян від поміщиків; повну приватну власність, у т.ч й селянську, в аграрному секторі економіки. Пропонуючи своє бачення проблеми звільнення селянства, І. В розгорнув гостру дискусію з прихильниками общинної форми землеволодіння.
58.Охарактеризуйте вплив нових цивілізаційних чинників на господарський розвиток держав Європи (70-ті роки ХІХ ст. – початок ХХ ст.)
В останній чверті XIX ст. відбуваються, по суті, революц.зміни у ринковій системі: перехід від вільної конкуренції до монополістичної, виникнення нових форм власності та господарювання. Цілий ряд цивілізац. факторів(політ.влада,соц. розвиток,духовно-культ. рівень,розвиток освіти, науки,культури, менталітет), криза1873 р. створили умови переходу від вільної конкуренції до монополістичної. На духовно-культ. сторону життя починає впливати таке джерело масової інформації, як радіо, набував поширення кінематограф. Швидкими темпами продовжується освітня революція, яка розпочалася ще в серед. XIX ст. У кінці XIX ст. країни ввели обов’язкову початкову освіту та зробили особливий наголос на розвиток середньої спец., університетської та вищої технічної освіти,в університетах більшу увагу прид. природнич. дисциплін. Суттєвий вплив на всі сторони життя Європейської цивілізації мала світова ек. криза 1873 р., яка була наслідком перевиробництва товарів, поставила питання про існування товаровиробників на ринку чи їх розорення, зруйнувала систему вільної конкуренції. Криза поклала початок другій науково-технічній революції (70-ті роки XIX ст. 1918 р. XX ст.) Науково-технічна революція на відміну від першої промислової революції (переходу від мануфактури до фабрики) відбувалася на принципово новій технічній базі. Саме в цей час на зміну енергії пару прийшла електрична енергія, яка знайшла своє застосування в промисловості, на транспорті, у побуті. Було винайдено нові види двигунів: парова турбіна, динамомашина, бензиновий двигун та дизель. Запроваджуються нові технології в нафтодобувній, нафтопереробній, хімічній промисловості та нові способи одержання сірчаної кислоти, соди, штучних фарб, добрив та ліків. Удосконалюються процеси виплавки металлу та одержання якісної сталі. Значного розвитку набуває транспорт.У промисловості поширилися нові види енергії нафта й газ. З’являються перші спроби автоматизації виробничих процесів.З 1870 до 1900 р. обсяг світової промислової продукції збільшився втричі,прискореними темпами стала розвиватися важка промисловість, випереджаючи легку промисловість і с/г У важкій промисловості виникають нові галузі: електротехнічна, нафтопереробна, хімічна, автомобільна, верстатобудівна. У с/г подальшого розвитку набуває фермерство, як американський шлях розвитку.
Утворення монополій було не випадковим, а об’єктивним, закономірним процесом у ринковій економічній системі. Сама конкуренція продовжує монополістичні тенденції, штовхає підриємців до захоплення домінуючих позицій на ринку.Монополія це окремі наймогутніші підприємства або об’єднання підприємств, що виробляють переважну кількість продукції певного виду і тому впливають на процес ціноутворення і отримання високих прибутків. У ринковій системі монополії виступають у вигляді картелів, синдикатів, трестів та концернів як нових форм господарювання щодо виробництва, збуту продукції, керівництва підприємствами.
Зі збільшенням розмірів підприємств та впровадженням нової техніки зростає потреба в грошових коштах, виробництво одноосібних підприємств вже не задовольняло вимог часу. За цих умов стало необхідним залучення сторонніх капіталів через випуск акцій. Виникає колективна акціонерна форма приватної власності, яка набуває значного поширення. АТ накопичують кошти, посилюють концентрацію капіталу. Володіння акціями дає можливість брати участь в управлінні підприємством та одержувати частину прибутку у вигляді дивідендів. Таким чином, акціонерна форма власності стала відігравати основну роль у розвитку економіки






















































59.Дайте характеристику причинам та змісту промислового зростання Німеччини наприкінці ХІХ ст. Розкрийте ознаки соціального напрямку політичної економії як передумови ґенези інституціоналізму.
Після франко-прусської війни 1870-71 рр. в історії Німеччини відбулися доленосні зрушення, які мали суттєвий вплив на розвиток політ.системи в країні, соц. та дух.-культ. становище нім.нації. Першим кроком після війни було проголошення 18 січня 1871 р. створення Німецької імперії на чолі з імператором Вільгельмом І і призначення Бісмарка канцлером головою нім. уряду. З цього часу починається бурхливий розвиток економіки країни.Насамперед, політ.об’єднання Німеччини дало можливість ліквідувати феод. роздробленість, створити імперію з єдиним держ. апаратом, знищити внутр.митні кордони, встановити єдині закони, єдину грош. одиницю та міру ваги. Усе це дало значний поштовх для розвитку єдиного внутрішнього ринку, особливо прискорило розвиток промисловості. Об’єднана Німеччина стала великою світовою державою з багатомільйонним населенням, значною територією, багатими прир. ресурсами. Великий вплив на ек.розвиток країни мало захоплення Ельзасу і Лотарингії, багатих на залізну руду та вугілля, що створило міцну базу для розвитку важкої промисловості(металургії, машинобудування та металообробки).Крім цього, Німеччина одержала п’ятимільярдну контрибуцію від Франції, що стало важливим джерелом індустріалізації. На франц.золото створювалися численні АТ. Швидке зростання населення, яке давало велику к-сть робочих рук. На це впливали політика держави, церкви та заг.підвищення життєвого рівня населення. Одним з важливих факторів прискорення розвитку промисловості, особливо важкої, було виготовлення зброї для армії.На швидкі темпи пром. вир-цтва в Німеччині також впливало будівництво залізних доріг, яке потребувало багато металу, вугілля, паровозів, вагонів.У Німеччині особлива увага приділялась освоєнню новітніх досягнень техніки електромотора, двигунів внутр. згорання, парової турбіни, у металургії впроваджувалися більш продуктивні методи; Що стосується текст.та харч. промисловості Німеччини, то вони відставали від обсягів виробництва провідних країн світу, що було пов’язано із залишками феодалізму в с/г, низькою купівельною спроможністю переважної частини населення та вузькістю внутр.ринку. У 7080-х роках ХІХ ст. процес ек.розвитку країни прискор. Відбувається перетворення Німеччини з аграрно-індустріальної в індустріально-аграрну державу, завершується промисл.переворот. На початок XX ст. Німеччина випередила Англію за розвитком промисл. і стала після США другою промисл. державою у світі.Прискорені темпи розвитку підприємств важкої пром-сті привели до конкуренції вир-цтва та утворення монополій, які здебільшого виникали у формі картелів. У нових істор.умовах кінця ХІХ початкуХХ ст. під впливом значних ек.зрушень у Німеччині зародилася нова істор. школа(НІШ) та соц.напрям ек.думки. НІШ виходить із зовсім протилежного до клас.постулату, вважаючи індивід.добробут похідним від загальносусп. До складу НІШ входили також і ті вчені, котрі намагалися узгодити висновки, зроблені клас.школою, із висновками істор. методу, доводячи, що ек. категорії, сформульовані класиками,не суперечать поглядам істор. школи і є частиною вчення про суспільство. Цей напрям дістав назву соціального. Проблеми соц. нерівності, соц. захисту не втратили своєї актуальності і потребували вирішення за допом. держ. регулювання сусп.життя.Соц. напрям у політ. економії не являв собою цілісного ек. вчення і був спрямований насамперед на вирішення таких практ. проблем:1)соц. підхід до аналізу госп.явищ, дослідження економіки як частини соц. системи, підвищена увага до проблем соц..справедливості2) заперечення об’єкт. ек. законів та об’єктивно зумовленої соц. поведінки людей; 3)актвний захист прив.власності, заперечення експлуатації найм. праці та визнання можливості соц. ек.прогресу ринк.економіки за допомогою соц. реформ та державно-правового регулювання.
60.Охарактеризуйте фактори лідерства економіки США кінця ХІХ – початку ХХ ст. Теоретичні досягнення американської школи маржиналізму.
В ост. третині XIX ст. у США швидкими темпами відбувається процес індустріалізації, зрост. важкої промисловості. Швидкими темпами розвивалися також легка та харчова промисловість, значного поширення набуло масове виробництво готового одягу та взуття. Бурхливе зростання промисловості супроводж.швидким технічним прогресом, упровадженням досягнень другої науково-технічної революції. Країна активно використовувала світовий зарубіжний досвід, зокрема європ., а також досягнення америк.учених та інженерів. Досягнення науки і техніки були тісно пов’язані з появою в США нових галузей промисловості: автомобільної, алюмінієвої, гумової, нафтової, електричної, верстатобудівної.Поява нових ек. районів дала поштовх подальшому розвитку залізн. будівництва, а це, у свою чергу, привело до збільшення продукції важкої промисловості, яка виробляла рейки, паровози, вагони для залізниць. Поряд з цим відбувається швидке будівництво автом.доріг та каналів. Ек.розвиток США прискорювався наявністю потужної сировинної бази. Важливим чинником розвитку економіки США була масова імміграція з Європи, у т.чі з України, що сприяла швидкому зростаню населення. Завдяки втручанню уряду США було багато зроблено для розвитку початкової, середньої, вищої освіти та науки, захисту нац.товаровиробника..Швид відбувається урбанізація країни. Ек. кризи в США сприяли концентрації та централізації виробництва і капіталу. Цей процес особливо прискорився після кризи 1873 р., внаслідок чого швидко утворюються монополії. Найбільш поширеною формою господарювання в економіці стали трести. Головною метою трестів було захоплення ринку товарів і встановлення монопольних цін. Концентрація пром.вир-цтва, утворення численних трестів було тісно пов’язане з концентрац. бан.капіталу та утвор.фін.олігархії.Після антимонопольного закону Шермана 1890 р.великого поширення набула нова форма монополій холдинг-компанія.В цей час формується неокласичний напрям ек.думки в США. Засновником амер.школи маржиналізму став Джон Бейтс Кларк (18471938) Кларк створив особливий, «америк.» варіант суб’єктивної школи,характерним елементом є теорія граничної продуктивності. Кларк виступив зі своєю теорією розподілу в той час, коли в США виникла так звана «проблема праці».У своъх працях Кларк проголошує недоторканність прив.власності. Його принцип розподілу ґрунтувався на вже відомій теорії «трьох факторів виробництва». Кларк намагається довести, що кожний фактор отримує відповідну йому «частку» нац. доходу, яка ним створена, і тому капіталіст. суспільство справедливе у своїй основі. Кларк поділив політ. економію на три розділи: 1) універсальну економіку, яка формулює Заг. універсальні закони(закон гран.корисності, спадної продукт.праці і капіталу);2)соц.-ек. статику3) соц.-ек. динаміку.Кларк вводить політичну економію до сфери статики, тобто такого стану суспільства, коли воно перебуває у рівновазі і в стані повного спокою. Він досліджує на цій стадії «частку» кожного фактора на основі законів гран.корисності та спадної продуктивності. У цьому плані ним трактуються категорії з/п, процента, ренти. Кларк стверджує, що з/п визначається «гран. прод.праці» робітників(чим більше зайнято робітників, тим нижчою буде продуктивність праці,тим нижчою має бути з/п)І третя стадія динаміка, в якій усі фактори перебувають у стані розвитку, в якому можливі порушення стану рівноваги. На стадії дослідження економіки в динаміці Кларк вводить категорію прибутку, яка у нього є «даром» технічн. зростання виробництва. Таким чином, теорія розподілу Кларка була ще однією спробою (вслід за теорією Кері) показати панування ек.гармоній в умовах капіталізму.




















































61.Охарактеризуйте загальні риси господарської системи Англії в період монополістичної конкуренції. Теоретичні досягнення кембриджської школи.
З середини 70-х років XIX ст. ситуація на світовому ринку різко змінюється не на користь Англії.Наприкінці XIX ст.,провівши індустріалізацію на базі передової техніки та новітніх технологій США та Німеччина,стають конкурентами Англії,тяжкий удар англ. промисловості було завдано рядом країн, які перейшли від політики вільної торгівлі до протекціонізму, захистивши свою промисловість високим митним тарифом. Домінування англ.товарів на світовому ринку було поступово ліквідоване. Процес концентрації вир-тва й утворення монополій в Англії затримався на 1015 років, у зв’язку з тим,що Англія одержувала великі прибутки від колоній.Перші монополії були пов’язані з переробленням колоніальної сировини Британської імперії. В останній чверті XIX ст. с/г Англії, значно скоротило обсяг виробництва.Світові ціни на хліб різко знизилися, англ. землевласники через високу зем. ренту не могли конкурувати з привізним дешевим амер. хлібом (за високої зем.ренти). Під впливом аграрної кризи в с/г країни відбуваються структурні зрушення.У 1914 р.лише 8 % усього населення було зайнято у с/г.Зменшення питомої ваги землеробства призвело до звуження внутр.ринку та посилення залежності країни від імпорту сировини та продовольства. У 70-х роках XIX ст., щоб компенсувати втрату промислової першості,Англія почала активно використовувати банк. капітал, а фінансуючи промисловість, банки зрощувалися з промисловістю. Злиття промислового і банківського капіталу зумовлювало утворення в країні фін.капіталу і фін.олігархії та її домінування у головних галузях економіки. Дедалі більшої ваги в економіці Англії почали набувати фін.-пром. групи, акціонерні та комерційні банки..Вивіз капіталу за кордон для Англії стає головним фактором ек. розвитку. На початку ХХ ст. прибутки від вивозу капіталу за кордон у п’ять разів перевищили прибутки від зовн.торгівлі. Найбільший внесок у теорію зробив професор Кембр. ун-тету Альфред Маршалл.Праця«Принципи економікс» поклала початок новому напряму в ек.науці-неокласичному ек. аналізу. По суті, Маршалл поставив завдання щодо створення синтетичної теорії вартості. Виникає аналітичний метод Маршалла(теорія часткової рівноваги)-у окремій ситуації дослідник повинен вважати постійними всі елементи, крім одного, й аналізувати його зміни. Завдяки Маршаллу почали широко застосовув. матем. методи вивчення функц.співвідношень між ек.явищами.
Центр.місце у працях Маршалла займає ринк. механізм формування цін. Маршалл констатував зрост. попиту під час падіння цін і зменш.попиту у разі їх збільш.. Стійка ціна (ціна рівноваги) встановлюється в точці перетину кривих попиту та пропозиції. Ціна ж попиту визначається корисністю товару, що являє собою макс. ціну, яку покупець готовий платити за товар.Однак, коли вивчається коротк. період, то виявляються одні закономірності, у довгостр.-інші.
Велике досягнення-виявлення динаміки витрат виробництва(стос.окремих підприємств).Він запропонував три можливі моделі динаміки витрат. Існують галузі, де гран. витрати, а отже, і ціна пропозиції,не залежать від обсягу випуску продукції (закон постійної віддачі або закон постійної продуктивності). Але є галузі, у яких зі збільшенням обсягу виробництва граничні витрати виробництва одиниці продукції знижуються(закон зростаючої віддачі або закон зростаючої продуктивності). До третьої категорії відносять виробництва, де в міру їх розширення спостерігається зростання граничних витрат і відповідно цін пропозиції (закон спадної віддачі або закон спадної продукт.).У 2 і 3 моделі ціну пропозиції підприємець пов’язує з обсягом виробленої продукції і визначає через гран. витрати виробництва
.Маршалл розрізняв три періоди виробництва: короткий, протягом якого виробн. потужності не міняються; тривалий, коли можна змінити обсяг продукції залученням нових виробн. потужностей; і, нарешті, досить тривалий, коли можуть відбутися зміни в чис. населення, у техніці виробн. та в капіталі..М. створив концепцію «еластичності попиту»-функц. залежність попиту від зміни цін. Важливе місце у теорет.системі Маршалла належить теорії розподілу.Згідно з цією теорією кожний із факторів вир-цтва (земля, праця, капітал,підприємницька діяльність) також підлягають дії попиту і пропозиції. Прибуток не є гарантованим доходом підприємця, а змінюється зі зміною цін.
69. Розкрийте внесок Є.Є. Слуцького у розвиток світової економічної науки.
Слуцький (1880-1948) - один із перших маржиналістів та економістів-математиків, видатний математик і статистик. Його науковий доробок став вершиною розвитку в українській економічній науці ліберального напрямку, представленого наприкінці ХІХ ст.
У «Теорії граничної корисності» (1910) з позицій маржиналізму проаналізовано сутність ринкового обміну. Учений вважає, що теорія обміну центральна проблема теоретичної політичної економії, оскільки вона охоплює теорію ціни, теорію виробництва, теорію податків, тарифів, заробітної плати, ренти й капіталу . Він доводить важливість впливу на характер обміну соціальних чинників (як позитивного, так і негативного характеру), аналізує умови встановлення ринкової рівноваги та відхилення від неї. Учений розвинув також теорію попиту і пропозиції, витрат виробництва, обґрунтував необхідність динамічного аналізу ринкових процесів, впливу психологічних факторів на поведінку споживача та на формування цін. Він запропонував визначати параметри функції корисності на основі характеристик функцій попиту і пропозиції, передусім коефіцієнта еластичності попиту за цінами і доходом, акцентував на поведінці споживача та його реакції на зміни цін і доходів і, таким чином, звів аналіз функції корисності до виявлення закономірностей її змін. Є. Слуцький чіткіше поставив питання про корисність сукупностей благ, що входять до бюджету споживача.
Він написав низку праць у галузі математичних і математико-статистичних досліджень. Вчений написав основоположну працю серед сучасних економіко-математичних досліджень проблем попиту і взаємозв’язку між функцією попиту, рухом цін та доходів. Він першим запровадив поняття рівноважного стану бюджету споживача (корисність бюджету має однакову або найбільшу величину серед усіх найближчих до нього станів), а також його стійкості (стан рівноваги бюджету є стійким, якщо будь-яке відхилення від нього прагне зменшити корисність, і нестійким у протилежному випадку).
Вчений запропонував новий рівень уявлень про основні поняття теорії ймовірності. Дослідження Слуцького стало вихідним у створенні ним принципово нової теорії статистичних зв’язних випробувань, а також у розробці теорії випадкових функцій.
Слуцький уперше в світовій літературі поставив питання про необхідність формування особливої науки праксеології, яка б розробляла принципи раціональної поведінки людей за різних умов. Ідеї Є. Слуцького, з дещо модернізованим математичним апаратом, широко використані у творах зарубіжних економістів Р. Аллена, Дж. Хікса, Хауттакера, Дебре, Ерроу.

70. Розкрийте суть та значення Київської психологічної школи в укр. ек. думці.
Київська психологічна школа переважно сповідувала ідеї маржиналізму, виступала за розвиток вільного ринку, позитивно оцінюючи роль конкуренції і приватної власності у становленні капіталістичних відносин та критично сприймаючи економічну теорію марксизму (Бунге, , Піхно, Білимович, Желєзнов).Її представники розглядають явища економічного життя з погляду психології суб’єктів господарювання. Основи цієї школи, яка здобула високу оцінку на Заході, було закладено ще Бунге.Він розробив теорію цінності на засадах психологічної школи і визначив цінність як «корисність». Обстоюючи шлях капіталістичного розвитку як необхідний і природний, М. Бунге критикував соціалістів за те, що вони засуджували існуючий порядок і вбачали свій ідеал у «вигаданих формах суспільного устрою». Він активно виступав за розкріпачення селянства, брав у цьому процесі діяльну участь, зокрема щодо формулювання фінансових аспектів реформи 1861 р. З іменем М. Х. Бунге пов’язані податкові реформи, які полягали у скасуванні подушної податі і встановленні прибуткового податку, заснуванні Селянського банку для допомоги селянам у придбанні землі, початку перебудови залізничного господарства, прийнятті перших фабричних законів, розробці проекту переходу до золотої валюти у грошовому обігу тощо. Учений активно підтримував ідею класичної школи щодо максимального розвитку приватної ініціативи,
Ідеї психологічної школи розвивав учень Бунге-Піхно.У дослідженнях він основи ціни та цінності вбачає в потребах людей, які, у свою чергу, зумовлюють попит. Виходячи з характерної ще для класиків позиції про досконалу конкуренцію, Піхно, Антонович аналізували ціну, що складається на ринку, досліджуючи функціональні залежності таких чинників, як ціна, попит і пропонування.
Ринок як комплексне, системне утворення був також предметом дослідження В.Желєзнова. Він зокрема, зазначав, що під ринком розуміє одну із сторін сучасної екон організації на основі функціонування якого не тільки реально визначається сукупність суспільних потреб, але й забезпечується еквівалентність процесів обміну та рівноважний розвиток економічної системи в цілому. Учений справедливо зауважував про становлення ринкової системи, в основі якої лежить відокремлення с/г та промисловості, спеціалізація останньої, швидкий розвиток обробної промислово¬сті порівняно із с/г, що потребує розширення територій обміну.
О.Білимович, зокрема, не поділяючи взглядів К. Маркса ствер-джував, що затрати праці це не єдина умова товарного обміну. Ha думку вченого, якщо товар позбавлений корисності, він не може бути предметом купівлі-продажу на ринку, а отже і не має мінової цінності. У своїх дослідженнях ринкової ціни Білимович наголошував на необхідності поєднання об'єктивних факторів у вигляді затрат праці та рідкісності благ, суб'єктивних у вигляді потреб та їхньої корисності, а також чинників неекономічного порядку (соціальних, культурних, по-літичних тощо). Тільки з таких позицій можна пояснити механізм попиту й пропонування, а також зрозуміти сутність обміну та ринкової ціни.








71. Охарактеризуйте розвиток промисловості України в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. та покажіть її місце в господарстві Російської імперії.
Протягом 6080-х років ХІХ ст. в основному завершився промисловий переворот, унаслідок якого відбувся перехід від заснованої на ручній праці мануфактури до великого машинного виробництва. Промисловість України формувалася як система взаємозв’язаних галузей важкої індустрії, передусім металургійної, вугільної, залізорудної та залізничного транспорту.
У період між 1870 і 1900 рр. і особливо протягом бурхливих 1890-х років найшвидше зростаючими промисловими районами імперії, а цілком можливо і світу, стали Донецький басейн і Кривий Ріг. Ознаки наступаючого буму передусім з'явилися у вугільній промисловості Донбасу, коли видобуток вугілля підстрибнув більш як на 1000 %, цей район давав майже 70 % усього вугілля імперії. У 1880-х роках, майже через десятиліття після вугільного буму розпочався широкомасштабний видобуток залізної руди. Розвиток металургії, зосередженої в районі Кривого Рога, був ще більш вражаючим, ніж вугільної промисловості. Якщо між 1870 та 1900 рр. уральським заводам вдалося збільшити виробництво залізної руди лише вчетверо, то на Україні воно зросло у 158 разів.
Важливою рисою промислового розвитку України був високий рівень концентрації виробництва. Майже повна відсутність тут кріпосницьких пережитків створила умови для швидшого процесу концентрації промисловості, ніж на Уралі. Особливо інтенсивно розвивалися галузі, що створювали засоби виробництва.
Важливою особливістю української промисловості була її значна залежність від іноземного капіталу. Національний капітал переважно було задіяно в галузях з меншими обсягами капіталів, зокрема в цукровій промисловості (Харитоненко, Терещенко).
Але якщо базові, видобувні галузі на Україні розвивалися, то інші стояли на місці. За величезною більшістю готових продуктів Україна залежала від Росії. Відтак, хоч несподіваний і потужний вибух промислової активності на Україні справляв приголомшуюче враження, він приховував однобічний, незрівноважений характер цього розвитку.
Активно розвивалось залізничне будівництво, яке стало найважливішою умовою створення внутрішнього ринку. Залізниці сполучили промислові райони, з’єднали Україну зі столицею імперії. У міру того, як з України на північ ішли продукти й сировина, а у зворотному напрямку російські готові вироби, економіка України почала інтегруватися в систему імперії. Це зумовило виникнення всеросійського ринку. Усі зміни в економіці проводилися в інтересах імперії, тому український ринок створювався з сильним нахилом у видобувні, сировинні галузі та зі значним відставанням у галузях легкої промисловості й у виробництві готових товарів. Імперська політика ціноутворення створювала ситуацію, коли вартість російських готових товарів була надзвичайно високою, в той час як ціни на українську сировину лишалися низькими. Так економіку України позбавляли прибутків і змушували слугувати інтересам російського центру імперії.
72. Проаналізуйте основні напрями української економічної думки в пореформений період (друга половина ХІХ ст.)
Економічна думка України в другій половині ХІХ ст. розвивалася переважно в наукових товариствах та університетах, зокрема Київському, Харківському та Новоросійському в Російській імперії, а також у Львівському та Чернівецькому університетах Австро-Угорщини. Українські дослідники, широко використовуючи наукові ідеї західних шкіл,розвивали їх з урахуванням особливостей соціально-економічного поступу України та створили теорії, що увійшли вагомим надбанням до світової наукової скарбниці. Українська економічна думка була представлена різними напрямами та науковими школами, серед яких можна виокремити:
класичний напрям політичної економії, прихильники якого (І. В. Вернадський, К. К. Гаттенбергер, Т. Ф. Степанов, В. Ф. Левитський, М. Вольський) стояли на позиціях трудової теорії цінності А. Сміта, виступали за економічну свободу та заперечували державне втручання в економіку;
маржиналізм, провідні ідеї якого, зокрема методологічний індивідуалізм, вивчення проблем раціонального розподілу обмежених ресурсів, граничний аналіз, математизація досліджень тощо, відображено в наукових працях О. Д. Білимовича, Р. М. Орженцького, Є. Є. Слуцького, Т. Рильського та ін.;
народництво, яке відображало інтереси селянської демократії, критикуючи водночас пережитки феодалізму і глибокі соціальні суперечності капіталістичної системи та розробляючи утопічні проекти некапіталістичного розвитку (М. В. Левицький, Т. І. Осадчий, О. О. Русов, П. Чубинський);
марксизм і соціалістичні вчення, особливо популярні у 90-ті роки ХІХ ст., через захоплення ідеями яких пройшло багато українських учених (М. І. Зібер, І. Я. Франко, М. І. Туган-Барановський (протягом певного часу активний прихильник «легального марксизму»);
Київська психологічна школа, яка переважно сповідувала ідеї маржиналізму, виступала за розвиток вільного ринку, позитивно оцінюючи роль конкуренції і приватної власності у становленні капіталістичних відносин та критично сприймаючи економічну теорію марксизму (М. Х. Бунге, А. Я. Антонович, Д. І. Піхно, О. Д. Білимович);
соціальний напрям економічної думки, що сформувався в кінці ХІХ ст. Його представники (В. Я. Желєзнов, М. І. Туган-Барановський та ін.) наголошували на важливості дослідження соціально-політичних та правових чинників суспільного розвитку.
Головна увага була зосереджена на питаннях розвитку ринкового господарства, зокрема долі капіталізму в країні, становленні нових господарських форм (фабрики, акціонерних товариств, синдикатів, трестів), проблемах індустріалізації та ролі іноземного капіталу , подолання відставання в соціально-економічному розвиткові від країн Західної Європи, вирішення аграрного питання, проблеми селянського і поміщицького землеволодіння, досліджувалися податки та повинності селян, велике і дрібне господарство, розвиток інституту приватної власності, форми господарства в аграрній галузі тощо.
73. Охарактеризуйте внесок представників української економічної думки (Туган-Барановський, Слуцький, Подолинський) в розвиток економічної теорії (кХІХ – п ХХ ст)
М. І. Туган-Барановський сприймає ідеї класичної школи, захоплюється марксизмом, але згодом виступає з критикою трудової теорії вартості, додаткової вартості. Критично оцінюючи концепції економічних шкіл Заходу, він намагався переорієнтувати політекономію в Росії і в Україні на позиції суб'єктивно-психологічної школи та неокласиків. Туган-Барановський став першовідкривачем сучасної інвестиційної теорії циклів. Саме збільшення інвестицій у галузях , що виготовляють засоби вир-тва породжує мультиплікаційний процес всіх елементів ек. активності. Учений також дійшов висновку, що ринок 19ст. є центральною силою, яка керує всім капіталіст господарством і відіграє вирішальну роль у його розвиткові.Т-Б висловлює думку про те, що розміри ринку не визначаються обсягами народного споживання, оскільки суспільний продукт включає ще й засоби виробництва. Тому проблема реалізації обмежується тільки пропорційністю розподілу між галузями суспільного виробництва. Акцентуючи увагу на визначальній ролі сфери обміну в сучасному йому суспільстві Т-Б був певен, що з'ясувати характер проблеми ринку можливо тільки на основі системного аналізу, охопивши усе суспільне господарство в сукупності".3 позицій такого бачення Т-Б уважав, що вирішення проблеми ринку залежить від цілого спектра проблем, зокрема власності, конкуренції, державного регулювального впливу на ринкові процеси. Загальновизнаним є внесок Туган-Барановського в розроблення таких проблем, як теорія розподілу, теорія кооперації, теорія соціалізму та ін.
Слуцький - один із перших маржиналістів та економістів-математиків, статистик. У «Теорії граничної корисності» проаналізовано сутність ринкового обміну. Вважає, що теорія обміну центральна проблема політичної економії, охоплює теорію ціни, теорію виробництва, теорію податків, тарифів, заробітної плати, ренти й капіталу. Він доводить важливість впливу на характер обміну соціальних чинників, аналізує умови встановлення ринкової рівноваги та відхилення від неї. Він написав низку праць у галузі математичних і математико-статистичних досліджень. Опублікував статтю «До теорії збалансованого бюджету споживача»,показав зв'язок між функцією корисності і рухом цін і грошових доходів населення. Ця праця вважається основоположною серед сучасних економіко-математичних досліджень проблем попиту і взаємозв’язку між функцією попиту, рухом цін та доходів. Він першим запровадив поняття рівноважного стану бюджету споживача (корисність бюджету має однакову або найбільшу величину серед усіх найближчих до нього станів), а також його стійкості (стан рівноваги бюджету є стійким, якщо будь-яке відхилення від нього прагне зменшити корисність, і нестійким у протилежному випадку).Твір «Теорія кореляції і елементи вчення про криві розподілу» (1912) був тривалий час найліпшим посібником з математичної статистики. Здійснив критичний перегляд змісту й теоретико-методологічних засад статистики, запропонував новий рівень уявлень про основні поняття теорії ймовірності. Уперше поставив питання про необхідність формування науки праксеології, яка б розробляла принципи раціональної поведінки людей за різних умов.
С. А. Подолинський розробив енергетичну теорію органічного життя, аналізує розподіл енергії у всесвіті та роль праці у її збереженні й нагромадженні, даючи нове природничо-наукове визначення праці, що збільшує енергетичний бюджет людства.Він наголошує, що загальна кількість енергії, яка нагромаджена на землі і є в розпорядженні людства, поступово збільшується за рахунок праці. Він уперше у світовій науці висловив гіпотезу про можливість безпосереднього синтезу продуктів харчування з неорганічних елементів. У французькому варіанті праці зробив висновок, що позбавити людство від марнотратства природних ресурсів і забезпечити найбільше акумулювання енергії може лише соціалізм.












74. Розкрийте проблеми ринкового розв. у наук. спадщині М. Тугана-Барановського.
Характеризуючи еволюцію поглядів М. Тугана-Барановського на проблему ринку, слід зазначити, що у своєму дослідженні він піднявся від мікрорівневого аналізу ринку як пункту продажу товару до макроекономічних узагальнень щодо функціонування ринкової системи. Зазначена проблема найбільш повно викладена ним у праці «Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і найближчий вплив на народне життя» Т.-Б. став першовідкривачем сучасної інвестиційної теорії циклів,відповідно до якої фази пром. циклу визначаються активністю інвестування. Саме збільшення інвестицій у галузях , що виготовляють засоби вир-тва породжує мультиплікаційний процес всіх елементів ек. активності. Учений також дійшов висновку, що ринок 19ст. є центральною силою, яка керує всім капіталіст господарством і відіграє вирішальну роль у його розвиткові.
Туган-Барановський, користуючись методом схематичної побудови суспільного виробництва як цілого, висловлює думку про те, що розміри ринку не визначаються обсягами народного споживання, оскільки суспільний продукт включає ще й засоби виробництва. Тому проблема реалізації обмежується тільки пропорційністю розподілу між галузями суспільного виробництва. Проблеми ж так званих третіх осіб і необхідності зовнішніх ринків, на думку вченого, не існує, адже капітал виробництво спроможне самостійно створити для себе достатній ринок.
Акцентуючи увагу на визначальній ролі сфери обміну в сучасному йому суспільстві Т-Б був певен, що з'ясувати характер проблеми ринку можливо тільки на основі системного аналізу, охопивши «в одній картині усе суспільне господарство в сукупності".
3 позицій такого бачення Т-Б уважав, що вирішення проблеми ринку залежить від цілого спектра проблем, зокрема власності, конкуренції, державного регулювального впливу на ринкові процеси й зазначеної вище проблеми пропорційного розподілу суспільного виробництва. Тільки комплексне їх розв'язання сприяло б вирішенню проблеми ринку, оскільки ж воно утруднене, то економіка періодично зазнає порушення макроекономічної рівноваги у вигляді криз надвиробництва, депресій.
Загальновизнаним є внесок Туган-Барановського в розроблення таких проблем, як теорія розподілу, теорія кооперації, теорія соціалізму та ін.

75. Охарактеризуйте особливості господарського розвитку України в пореформений період та їх відображення в українській економічній думці.
Скасування кріпацтва та низка буржуазних реформ не сприяли автоматичній ліквідації феодального ладу. Було ліквідовано залежність селян від поміщиків. Селяни отримали особисту свободу та присадибні ділянки у власність, земля стала об’єктом купівлі-продажу. Реформи сприяли розвитку капіталізму, здійснювалась орієнтація на ринкові методи господарювання. Прогресивні зрушення виявилися у підвищенні врожайності аграрних культур, розвиткові тваринництва, зростанні товарності сільськогосподарського виробництва (особливо технічних культур), яке ставало базою для переробної промисловості. Поступово втягувалися у ринкові відносини і поміщицькі господарства, запроваджуючи більш досконалу техніку та досягнення агрономії, багатопільні сівозміни та розвиваючи нові галузі: бурякосіяння, картоплярство, виробництво тютюну, ширше використовували вільнонайману працю. Виникають нові господарські форми - економії. Але реформи мали серйозні вади: численні пережитки феодально-кріпосницької системи, майже недоторканне поміщицьке землеволодіння, наявність общинного землеволодіння, обтяжливі викупні платежі для селян.
Протягом 6080-х років ХІХ ст завершився промисловий переворот, відбувся перехід від мануфактури до великого машинного виробництва. Промисловість України формувалася як система взаємозв’язаних галузей металургійної, вугільної, залізорудної та залізничного транспорту. Найшвидше зростаючими промисловими районами імперії стали Донбас і Криворізький металургійний регіон. Важливою рисою промислового розвитку України був високий рівень концентрації виробництва. Особливістю також була значна залежність від іноземного капіталу. Але якщо базові, видобувні галузі на Україні розвивалися, то інші стояли на місці. Активно розвивалось залізничне будівництво. Усі зміни в економіці проводилися в інтересах імперії, тому український ринок створювався з сильним нахилом у видобувні, сировинні галузі та зі значним відставанням у галузях легкої промисловості й у виробництві готових товарів.Економіку України змушували слугувати інтересам російського центру імперії.
Українські дослідники, широко використовуючи наукові ідеї західних шкіл, розвивали їх з урахуванням особливостей соціально-економічного поступу України та створили теорії, що увійшли вагомим надбанням до світової наукової скарбниці. Українська економічна думка була представлена різними напрямами серед яких можна виокремити: класичний напрям політичної економії (І. В. Вернадський, Т. Ф. Степанов, В. Ф. Левитський,) маржиналізм, ( О. Д. Білимович, Р. М. Орженцький, Є. Є. Слуцький) народництво (М. В. Левицький, Т. І. Осадчий, О. О. Русов, П. Чубинський); марксизм і соціалістичні вчення (М. І. Зібер, І. Я. Франко, М. І. Туган-Барановський); Київська психологічна школа (М. Х. Бунге, А. Я. Антонович, Д. І. Піхно, О. Д. Білимович); соціальний напрям (В. Я. Желєзнов, М. І. Туган-Барановський та ін.).
Головна увага була зосереджена на питаннях розвитку ринкового господарства, зокрема долі капіталізму в країні, становленні нових господарських форм (фабрики, акціонерних товариств, синдика тів, трестів), проблемах індустріалізації та ролі іноземного капіталу , подолання відставання в соціально-економічному розвиткові від країн Західної Європи, вирішення аграрного питання, проблеми селянського і поміщицького землеволодіння, досліджувалися податки та повинності селян, велике і дрібне господарство, розвиток інституту приватної власності, форми господарства в аграрній галузі тощо.

76. Розкрийте зміст Версальської угоди та її вплив на розвиток економік провідних європейських країн.
Долю Німеччини (території, репарації тощо) по завершенні війни вирішив Версальський мирний договір, підписаний 28 червня 1919 р. країнами-переможницями США, Англією, Францією, Італією та ін.
Репарації з Німеччини становили 132 млрд золотих марок Кейнс пропонував надати американські позики Німеччині, бо вважав, що лише в такому разі Німеччина зможе виплачувати помірні репарації.
Разом із територіями (скорочувалася на 70 тис. км2) Німеччина втратила 75 % видобутку залізної руди, 25 % кам'яного вугілля; 35 % виплавки сталі. Німеччина була позбавлена колоній площею 3 млн км2 із населенням 13 мли осіб. Розв'язання військових питань передбачало:
заборону мати ВМФ;
обмеження збройних сил до 100 тис. осіб;
скорочення військового виробництва;
заборону мати підводний флот;
5)руйнування значної частини військових укріплень
В цьому плані характерно протистояння Франції з одного боку та Англії й США з іншого боку з німецького питання. Франція, яка прагнула до європейської гегемонії, домагалась максимального ослаблення Німеччини шляхом навязання непосильних для німецької економіки репарацій, тоді як Англія й США бачили в Німечинні противагу французькому гегемонізму та більшовизму. Все це не сприяло політичній стабільності в Європі.
Економічне піднесення воєних і перших післявоєнних років змінило економічною кризою для провідних капіталістичних країн світу.Держава стала єдиним продавцем та покупцем у міжнародній торгівлі. Вона купувала чи продавала тільки те, що її політичне керівництво вважало потрібним.США пережила разом з Європою гостру депресію у 1920-1921, однак спад був коротким і протягом майже десятиліття зростаюча економіка Америки зазнала незначних коливань.Стан німецької економіки можна охарактеризувати одним словом - руїна.Особливо у 1923 р франко-бельгійська окупацією Рурської області, адже Руру - основний індустріальний центр Німеччини. Німецький уряд вдася до необмеженої грошової емісії, що спричинило гіперінфляцію, яка посилила спад виробництва.Фактичне знецінення паперових грошей зумовило кризу у сфері кредиту. Загалом негативна господарська ситуація призвела до зростання соціальної напруженоті і політичної нестабільності.
77.Охарактеризуйте причини та зміст світової економічної кризи 1929-1933 рр. у США та шляхи виходу з неї.
Перша причина: розміри нагромаджень були надто великі, і тому потрібно було величезний обсяг нових інвестицій, для того щоб поглинути ці доходи. Досягти ще більшого розміру нових інвестицій, потрібно для того, щоб поглинути ще більше нових заощаджень, які заможне суспільство в умовах повної зайнятості змозі відкладат, виявилось майже неможливим.
Друга причина: збільшення господарств тривало в умовах інтенсифікації виробництва, тоді як обсяги внутрішнього ринку не зростали, що спричинило надвиробництво сільськогосподарської продукції.
Велика депресія 1929-1933 рр.. - найбільш тривала економічна криза в історії промислово розвинених країн. У жовтні 1929 р. відбулася ще небачена паніка на Нью-Йоркській біржі, викликана різким падінням курсу акцій. Вартість акцій впала на 90%, масове розорення дрібних вкладників у США відразу ж позначилося на торгівлі і промисловості. У силу труднощів збуту і неможливості отримати деякі кредити по всій країні прокотилася хвиля банкрутств. Згідно з офіційною статистикою, за роки кризи зазнали краху більше 110 тис. торговельних і промислових фірм, 19 великих залізничних компаній, розорилося понад 5760 банків, а разом з ними і мільйони вкладників. Розпочавшись в промисловості і кредитної системи, криза охопила всі інші галузі господарства - будівництво, транспорт, торгівлю. Під впливом різкого скорочення попиту на сільськогосподарську продукцію почалася аграрна криза.Неминучим наслідком стало різке погіршення становища робітників і фермерів.
Шлях подолання кризи – Новий курс Рузвельда. Сутність, якого полягає у відмові від надій на автоматичний вихід із кризи, обмеження стихії досконалої конкуренції, упровадження методів державного регулювання економічних процесів у країні за опори на непрямі методи впливу на економічне життя, пом’якшення соціальних суперечностей, проведення різних реформ у внутрішній і зовнішній політиці США.




78 Порівняйте економічні програми та дії урядів щодо виходу з Великої депресії в США та Німеччини.
Основні заходи "Нового курсу".
Насамперед почався порятунок банківської і фінансової систем. Для їхнього оздоровлення заборонявся вивіз золота за кордон; був припинений обмін банкнот на золото. Згодом передбачалося поновлення функції й одержання урядових кредитів (позик) з федеральної резервної системи, хоча це дозволялося тільки благополучним, тобто найбільш великим банкам. Для збільшення фінансових ресурсів держави і розширення його регулюючих функцій у цей період США відмовилися від золотого стандарту, вилучили золото з обігу і провели девальвацію(знецінювання) долара.Тим самим були відвернені масові банкрутства в кредитній сфері, зменшилася заборгованість монополій уряду, підсилилися експортні можливості США. Для стимулювання дрібних акціонерів і вкладників (часток засобів) була створена корпорація по страхуванню банківських вкладів, а також прийняті міри захисту внесків від ризику через біржову спекуляцію. Уведення державного страхування депозитів (внесків) сприяло запобіганню банкрутств, підвищувало довіру вкладників. Закон про відновлення промисловості вводив систему державного регулювання цього підрозділу економіки. Він уключав три розділи.напр. перший розділ передбачав міри, що сприяють пожвавленню економіки і висновку її з тяжкої ситуації. Основний упор робився на "кодекси чесної конкуренції", у яких установлювалися правила конкуренції, зайнятості і наймання. Кодексами для кожного підприємства встановлювалися обсяги виробництва, рівень заробітної плати, тривалість робочого тижня, ринки збуту продукції, єдина політика цін. Для надання допомоги безробітним. Другий важливий закон - закон про регулювання сільського господарства - Для подолання аграрної кризи закон передбачав міри підвищення цін на сільськогосподарську продукцію до рівня 1909 - 1914 р. У їхньому числі:
Скорочення посівних площ і поголів'я худоби.
фінансування фермерської заборгованості
кредитування фермерів
Заходи щодо регулювання трудових відносин, суть якого полягає у визнанні необхідності захисту робітниками своїх інтересів через професійні спілки і за допомогою укладання з підприємцям колективних договорів
Заходи щодо соціальної допомоги передбаачлипенсії зі старості та допомогу у разі безробіття.
Економічна політика фашизму мала яскраво виражений статистський характер. Антикризові заходи переслідували не лише тактичні цілі виведення господарств у режим зростання, а й стратегічні військово-політичні цілі: повернення втрачених територій і ринків збуту, подальше розширення кордоні та світове панування .
«Новий порядок» ґрунтувався :
примусове картелювання промисловості
ліквідація свободи торгівлі і вільних ринків
контроль над цінами і заробітною платою
централізований адміністративний розподіл трудових і матеріальних ресурсів
жорстке обмеження управлінських функцій і управлінської свободи підприємців
прагнення до максимальної самозабезпеченості всіма ресурсами
протекціоністська зовнішньоторговельна політика.
79.Дайте характеристику наслідкам Першої світової війни для провідних країн світу – Англії, Франції, Німеччини, США.
Унаслідок війни в усіх країнах, що воювали , збереглись і відтворювались потужні системи інститутів держконтролю і регулювання.
США – промислове піднесення у світовому промисловому виробництві. Надаючи позики країнам на військові потреби, США перетворилась на основного кредитора європейських держав. Економічна експансія призвела до захоплення США основних світових ринків і джерел сировини., установлення ними економічного панування в зх. півкулі.Все це сприяло до швидкого економічного розвитку країни та перетворення на високорозвинену індустріальну країну.
Перша світова війна мала для економіки Англії важкі наслідки. Посилено розвивалися військова промисловість, виплавка заліза і сталі,, суднобудування, хімічна промисловість. Інші галузі занепали. Промислове виробництво скоротилось. Виникли труднощі у сфері зовнішньої торгівлі, поставок сировини й продовольства. Оподаткування збільшилось в сім раз. Деякі колонії перейшли до Англії , що дало змогу поліпшити постачання метрополії сировиною та продовольством. Однак скорочення міжнародних економічних шляхів і ослаблення світових позицій Англії негативно позначилось на її відносинах із країнами.
Франція опинилась серед країн переможниць, однак французька економіка не відчувала явних переваг. Оскільки зазнала великих матеріальних втрат Загальний обсяг промислового виробництва скоротився, обсяг сільського господарства зменшився, обсяг експорту скоротився, ціни на продовольство і товари народного споживання зросли, в тому числі зросли податки. З найбільшого світового експортера капіталів Франція перетворилась на боржника.
Стан німецької економіки можна охарактеризувати одним словом - руїна. Разом із територіями (скорочувалася на 70 тис. км2) Німеччина втратила 75 % видобутку залізної руди, 25 % кам'яного вугілля; 35 % виплавки сталі. Німеччина була позбавлена колоній площею 3 млн км2 із населенням 13 мли осіб. Розв'язання військових питань передбачало:заборону мати ВМФ;обмеження збройних сил до 100 тис. осіб;скорочення військового виробництва;заборону мати підводний флот;руйнування значної частини військових укріплень. Німецький уряд вдався до необмеженої грошової емісії, що спричинило гіперінфляцію, яка посилила спад виробництва.Фактичне знецінення паперових грошей зумовило кризу у сфері кредиту. Загалом негативна господарська ситуація призвела до зростання соціальної напруженоті і політичної нестабільності.
80 Дайте порівняльну характеристику: Версальської угоди, плану Дауеса, плану Юнга.
Долю Німеччини (території, репарації тощо) по завершенні війни вирішив Версальський мирний договір, підписаний 28 червня 1919 р. країнами-переможницями США, Англією, Францією, Італією та ін. Репарації з Німеччини становили 132 млрд золотих марокРазом із територіями (скорочувалася на 70 тис. км2) Німеччина втратила 75 % видобутку залізної руди, 25 % кам'яного вугілля; 35 % виплавки сталі. Німеччина була позбавлена колоній площею 3 млн км2 із населенням 13 мли осіб. Розв'язання військових питань передбачало:заборону мати ВМФ;обмеження збройних сил до 100 тис. осіб;скорочення військового виробництва;заборону мати підводний флот;руйнування значної частини військових укріплень
На початку і в середині 20-х років Версальський договір перестав спрацьовувати. Одною із причин було те, що Німеччина повільними темпами відновлювала свій економічний потенціал. Оскільки слабка Німеччина як партнер для країн Європи була невигідна, тому йшов пошук шляхів відновлення німецької економіки. Ці пошуки призвели до виникнення "плану Дауеса", розробленою спеціальною комісією в 1924 році. Основна мета плану відновлення промислового потенціалу Німеччини і забезпечення виплат репарацій країнам-переможницям. За планом Дауеса передбачався такий механізм активізації відновлення німецької економіки:
- країни-переможниці надають Німеччині позики і кредити. Левова доля таких позик і кредитів надавалася США;
- Німеччина відбудовує економіку і фінансову систему;
- на цій основі виникає можливість послідовно сплачувати репарації Великобританії та Франції;
за рахунок німецьких репараційних платежів Великобританія і Франція повертають воєнні борги США
Проблеми сплати репарацій Німеччиною і боргів союзниками США дуже загострилися. Термін дії «плану Дауеса» закінчувався в 1929 р., але він не визначав ані остаточної суми репарацій, ані періоду їхньої сплати. Союзники-переможці ще в 1929 р. створили «комітет експертів» на чолі з американським банкіром Юнгом, який виробив новий репараційний план. «План Юнга» після гострих суперечок був затверджений на Гаазькій конференції 12 держав і почав діяти з січня 1930 р. «План Юнга» встановлював загальну суму репарацій Німеччини (в 1921 р. визначалося 132 млрд марок, тепер 113,9 млрд марок). Остаточний термін їхньої сплати встановлено до 1988 р. Розмір щорічних репарацій зменшувався на 20 % до 2 млрд марок. Змінено порядок збирання репарацій тільки за рахунок непрямих податків і залізничних прибутків (без облігацій з концернів). Були ліквідовані всі види контролю над Німеччиною, засновано Базельський банк міжнародних розрахунків (замість репараційної комісії).
«План Юнга» становив продовження «плану Дауеса» й передбачав певну систему сплати боргів: Німеччина торгує з Радянським Союзом, сплачує репарації європейським союзникам, а ті, у свою чергу, сплачують борги Сполученим Штатам.
Так було задумано, проте без урахування економічних та політичних обставин. Німеччина намагалася взагалі перекреслити Версальський договір. Франція вимагала, щоб репарації для неї перевищували її борги Америці. Англія, у свою чергу, збиралася анулювати свої борги. Світова економічна криза ще більше загострила міжімперіалістичні суперечності.






















81 Визначте економічні причини та наслідки світової економічної кризи 1929-1933 рр.
Перша причина: розміри нагромаджень були надто великі, і тому потрібно було величезний обсяг нових інвестицій, для того щоб поглинути ці доходи. Досягти ще більшого розміру нових інвестицій, потрібно для того, щоб поглинути ще більше нових заощаджень, які заможне суспільство в умовах повної зайнятості змозі відкладат, виявилось майже неможливим.
Друга причина: збільшення господарств тривалов умовах інтенсифікації виробництва, тоді як обсяги внутрішнього ринку не зростали, що спричинило надвиробництво сільськогосподарської продукції.
Обвал курсу цінних паперів на Нью-Йоркській біржі викликав паніку в США і в усіх інших країнах Заходу. Величезна хвиля фінансово-економічних потрясінь прокотилася по всьому Західному світу. Криза набула всеохоплюючого характеру, проте найсильніше вразила США (Велика депресія).
За чотири роки Великої депресії промислове виробництво в США скоротилося на 46,2 %, найбільше постраждало автомобілебудування (-80%), випуск чавуну (-79%), добування нафти (-78%), вугілля (-59%). За роки кризи зазнали краху 135 тис. промислових і фінансових фірм, 19 великих залізничних компаній, збанкрутувало 5760 банків., обсяг зовнішньої торгівлі скоротився у 3,1 рази, внутрішньої – у 2 рази. Падіння курсу акцій зачепила 15 із 20 американців. Скорочення виробництва призвело до безробіття, заробітна плата знизилася вдвічі, багато населення опинилося без житла, виникають «гуверівські містечка»- збудовані на околиці міст із ящиків та решток будматеріалів, починається голод. Падіння життєвого рівня посилило соціальну напруженість: акції протесті, «голодні марші», пікети, демонстрації.
Криза в промисловості переплелася із аграрною кризою. Збір пшениці до 1934 р. знизився на 36 %, кукурудзи – на 45%. 18% відсотків фермерів розорилося. Щоб не допустити падіння цін, фермери знищували продукцію: пшеницю спалювали в топках паровозів і пароплавів, молоко виливали у водойми, картопляні і бавовняні поля заливали гасом або заорювали.
Англії економічна криза завдала удару у вигляді падіння цін, проблем з отримання кредитів, масового закриття підприємств. Промислове виробництво скоротилося на 23%. Особливо відчутним було падіння в таких галузях: виробництво чавуну (-53%), суднобудування (у 8 разів). Падіння цін на сільськогосподарську продукцію призвело до розорення фермерів, падіння промислового виробництва спричинило безробіття. Подібні вияви Світової економічної кризи спостерігалися й у Франції.
Криза негативно вплинула й на світову торгівлю. Скорочення торгового обігу призвело до згортання міжнародних зв’язків. Лише у 1931-1932 рр. 75 країн світу збільшили митні збори, ввели різні квоти та інші обмеження на імпорт.
Порушились основи фінансових зв’язків між країнами. Восени 1929 р. інфляція охопила країни з аграрною економікою. У вересні 1931 р. нова хвиля інфляції спонукала Англію відмінити золотий стандарт, а весною 1933 р. від золотого стандарту відійшли і США.
Економічна криза в Германії набула особливо гострого характеру. Це пояснювалося залежністю країни від іноземного капіталу. Найважчим був 1932 р.: обсяги промислового виробництва скоротилися на 40%, 68 тис. підприємств збанкрутувало, потужності машинобудівної та автомобільної промисловості досягали 25%, будівельної – 20%, видобуток кам’яного вугілля та бурого скоротився за ці роки на 30-40 %, виробництво сталі та чавуну знизилося вдвічі, розладналася кредитно-грошова система, на 60% скоротився обсяг зовнішньої торгівлі.. Різко зросла кількість безробітних, яка досягла у 1932 р. 7 млн. осіб.
Порівняйте шляхи виходу з «Великої депресії» США та Німеччини.
У 1933 – 1934 р. р. адміністрацією Рузвельта було скасовано золотий стандарт, зосереджено в руках держави увесь золотий запас США, проведено девальвацію долара. Всі ці заходи були спрямовані перш за все на посилення регулюючої функції держави, збільшення її фінансових ресурсів, розширення експортних можливостей американського капіталу. В кінці березня 1933 конгрес прийняв закон про допомогу безробітним. Одним з найголовніших актів Нового курсу став закон про відновлення промисловості що вступив у дію 16 червня 1929 р. Він вимагав створення «кодексів чесної конкуренції» в кожній з галузей – за участі і держави, і підприємців. Цей закон спричинив зменшення конкуренції між виробниками за складних кризових умов, стабілізацію виробництва, нормалізував стосунки між підприємцями і робітниками, вдосконаливши систему укладання колективних договорів. В рамках цього закону уряд здійснив низку заходів для підтримки профспілок і проти трестів.
12 травня 1933 р. приймається закон про допомогу фермерам, який передбачає збільшення рентабельності фермерських господарств. Він означав зменшення обсягів посівів та кількості худоби, що спричинило зменшення пропозиції сільськогосподарської продукції, а отже збільшення ціни на неї. Крім того, за тимчасові збитки фермерам виплачувалася значна компенсація.
Рузвельт робить досить успішні спроби скоротити видаткову частину бюджету за рахунок скорочення військових видатків. Активна видаткова політика дала свої результати: 17 мільйонів безробітних отримали роботу на будівництві, дорожніх роботах, в сільському господарстві.
Ф. Рузвельту вдалося не тільки зменшити рівень безробіття, врегулювати виробничі відносини, налагодити фінанси, стабілізувати становище в сільському господарстві і в суспільстві в цілому, але й успішно утвердити в правах систему регульованого ринкового господарства.
У січні 1933 р. після тривалих консультацій президент Гінденбург призначив канцлером Адольфа Гітлера.
Було проголошено закон про примусову картелізацію дрібних і середніх підприємств.
Земля законодавче була закріплена за поміщиками (юнкерами) та заможними селянами (гросбауерами). Найменший наділ дорівнював 7, 5 га, найбільший 125 га. Нацистським режимом декретувалася неподільність цих наділів і право одноосібного успадкування. Кожен німецький селянин одержував план виробництва відповідної кількості сільськогосподарських продуктів і обов’язково їх здачу державі за твердими цінами.
У країні було введено жорстку розподільну (карткову) систему. Таким чином, ринкові стосунки в країні ліквідувалися. Німеччина охоче приймала іноземну фінансову допомогу. Так, до 1940 p. її борги іноземним кредиторам становили 15 млрд. марок. Протягом 1933 – 1939 р. р. нацистському керівництву вдалося системою громадських робіт, розширення будівництвом шосейних доріг, мостів, залізниць, літовищ, бомбосховищ, бункерів, резервних підземних цехів для старих і новостворюваних заводів ВПК тощо значно зменшити безробіття.
Політика націонал-соціалістів виявилася досить продуктивною в боротьбі з економічною кризою. Було збільшено ціну с/г продукції, ліквідовано безробіття за рахунок значних будівельних робіт. Ще одним важливим з точки зору економіки моментом в політиці нацистів стало впровадження тотального контролю над економічною системою.

83. Розкрийте особливості методології раннього інституціоналізму та вкажіть на відмінності від методології класичної політичної економії.
Характерною його особливістю стали дослідження всієї сукупності соціально-економічних та політичних чинників, що розглядають у взаємозв’язку та взаємообумовленості, а також ідея необхідності соціального контролю суспільства над економікою.
Методологія інституціоналістів передбачала:
1) широке використання описово-статистичного методу;
2) застосування історико-генетичного методу;
3) вихідними та основоположними категоріями інституту вони вважали сукупність правових норм, звичаїв, традицій.
Рушійними силами економічного розвитку вважаються соціальні явища як політичного, правового, етичного, морального, психологічного, технічного, так і економічного характеру - держава і профспілки, сім'я і традиції, звичаї і мораль, правові акти й етичні норми, технічний прогрес і наука, конкуренція і ринкова влада, еволюція економіки тощо. Ці та інші явища були об'єднані одним спільним терміном - інститути, що й дало назву цьому напряму економічної думки.Інша важлива риса інституціоналізму - визнання еволюційного розвитку єдиною можливою формою економічного і соціального прогресу. Всі без винятку інституціоналісти були принциповими противниками революційних зрушень, пропонували реформістський шлях оздоровлення капіталізму. Вони одними з перших в економічній науці визнали важливу роль держави в організації ринкової економіки, обґрунтували можливість регулювання останньої.
Що ж до класичної політичної економії, то тут простежується тісний зв'язок філософського і економічного аспектів, що знайшов свій вираз у загальних методах економічної теорії, проявляв себе на всіх етапах розвитку економічної науки.«класична політична економія» базувалася на таких принципах: умовою ефективного функціонування ринкового механізму є забезпечення максимуму економічної свободи, гарантією якої є приватна власність і повнота інформації, якою володіють суб’єкти господарювання; життя суспільства в цілому й економіка зокрема підкорюються дії певних «природних законів,втручання держави в ці процеси недоцільне й небажане,адже вона повинна лише підтримувати порядок і гарантувати економічну свободу; дія економічних законів реалізується через переслідування кожним індивідуумом своїх особистих інтересів,а їх зіткнення веде до вироблення оптимальних рішень,собистий егоїзм стає фундаментом загального добробуту(модель поведінки «економічної людини). Осн представники – А.Сміт,Д. Рікардо.













84. Розкрийте сутність раннього інституціоналізму: причини виникнення, основні напрями, спільні риси і відмінності.

Як альтернатива неокласичному напряму досліджень ринкових процесів на початку ХХ ст. формується інституціональний напрям економічної думки. Характерною його особливістю стали дослідження всієї сукупності соціально-економічних та політичних чинників, що розглядають у взаємозв’язку та взаємообумовленості, а також ідея необхідності соціального контролю суспільства над економікою.Виникнення інституціоналізму було зумовлено такими чинниками:
монополізацією та корпоративізацією економіки;
посиленням циклічних коливань ринкової економіки;
поглибленням соціальних суперечностей;
зростанням впливу робітничого, профспілкового та інших рухів на розвиток суспільства;
необхідністю суспільного контролю над ринковим механізмом;
кризою неокласичної доктрини щодо автоматичного регулювання економічних процесів.
Інституціоналізм виник у трьох напрямах: соціально-психологічний, соціально-правовий та емпірічний інституціоналізм.
Засновником соціально-психологічного інституціоналізму, який справив визначальний вплив на всі його течії, був Веблен.Він розробив еволюційний підхід до вивчення суспільних явищ. Учений наголошував на величезному значенні теорії Дарвіна для обґрунтування еволюційних змін у житті суспільства. Економічні явища Т. Веблен виводив із суспільної психології, інстинктів та навичок людей, а розвиток суспільства вбачав у здійсненні реформ на основі науково-технічних перетворень та дедалі більшої ролі інженерно-технічної інтелігенції.
Соціально-правовий інституціоналізм пов’язаний з іменем Дж. Р. Коммонса. На перший план виводив аналіз правових інститутів. Ідея правового регулювання соціальних відносин та можливості за будь-яких умов досягти компромісних рішень пронизує його теорію угод, дослідження етапів розвитку капіталізму, стосунків між працеюі капіталом, великим і малим бізнесом.
Емпіричний напрям інституціоналізму очолював учень Т. Веблена У. К. Мітчел (18741948). На основі широкого статистичного матеріалу він вивчав проблеми циклічності та їх соціальні наслідки , роль грошового обігу та кредитно-фінансових інститутів у тогочасній економіці, розробляв теорію державного регулювання.
Отже, інституціоналізм не був цілісною економічною теорією. Проте всі три напрями були єдиними у критиці основних положень неокласичної школи, їх поєднує так званий міждисциплінарний підхід намагання інтегрувати економічну науку з іншими соціальними науками: соціологією, правом,історією тощо. Через усі концепції інституціоналізму проходить ідея необхідності соціального контролю над економікою.

85. Визначте відмінності у розумінні ролі держави в теоретичних розробках представників німецького ордолібералізму та кейнсіанства.
Найстаршу групу німецьких ордолібералістів очолили В. Репке та О. Рюстов. За визначенням В. Репке, економічна політика держави має гарантувати свободу, під якою слід розуміти суворий порядок в економічній діяльності, що забезпечується через ринок та вільну конкуренцію. Іще один представник цього напряму В.Ойкен доводив, що найважливіше завдання держави полягає у запобіганні й обмеженні економічної монопольної влади. Для реалізації конкурентного устрою ринкового господарства необхідні цілеспрямовані зусилля держави у вигляді економічної політики, яка водночас жорстко регламентує державне втручання в економіку. В ордолібералізмі велика увага приділялася двом типам економічної політики політиці ладу (устрою) та політиці процесу.Політика ладу це комплекс довгострокових заходів, спрямованих на створення рамкових умов функціонування економіки, їх законодавче та правове оформлення, контроль за їх дотриманням і своєчасне внесення коректив з боку держави. Основна мета політики ладу становлення і підтримання конкурентних умов господарювання в усіх сферах економіки. Політика процесу це комплекс заходів щодо безпосереднього впливу на господарську діяльність через фінансову стабілізацію, структурні й соціальні зрушення, у тому числі коригування ринкового розподілу доходів і вирішення проблеми добробуту (останнє знайшло втілення в подальшому в розробках теорії соціального ринкового господарства).
Кейнсіанство це сформований Дж.М. Кейнсом та його чисельними прихильниками і послідовниками напрям, об'єднаний визнанням нестабільності ринкової економіки та необхідності її державного регулювання. Особливе місце кейнсіанство посіло в економічній теорії та прак­тиці США.Заходи, які проводилися у період «Нового курсу» було прямо «запозичено» в Кейнса: організація громадських робіт, фінансування державного будівництва важливих господарських об'єктів, курс на дефіцитне фінансування тощо. В основі кейнсіанського уявлення про економічну роль держави лежить проблема формування ефективного попиту, що забезпечить реалізацію створеного суспільством багатства. Кризовий стан економіки спонукав Дж. Кейнса до вирішення проблеми реалізації багатства за допомогою принципово нового підходу і розширення напрямів державного регулювання, серед яких бюджетне регулювання з традиційно високим рівнем перерозподілу національного доходу через держбюджет, спрямоване на забезпечення фінансування державних інвестицій; здійснення значних соціальних витрат. Для "запуску" інвестиційного мультиплікатора здійснюються: великі урядові замовлення на виробництво військової техніки та озброєння, що стимулює розвиток військово-промислового комплексу й підтримує високий загальний рівень економічної кон'юнктури; кредитно-грошове регулювання, що використовує ставку відсотка як основний регулятор інвестиційної активності і допускає грошову емісію для покриття бюджетного дефіциту та з метою "здешевлення" грошей. Політика "дешевих грошей" забезпечує зниження надання переваг ліквідності і, як наслідок, стимулює збільшення витрат всіма економічними суб'єктами; податкове регулювання, засноване на прогресивній системі оподаткування з високими податковими ставками для корпорацій та осіб зі значними прибутками і доходами з метою підвищення схильності до споживання, а отже, й інвестиційного мультиплікатора; регулювання соціальної сфери, насамперед вирішення проблем зайнятості за допомогою регулювання ринку праці, надання допомоги у зв'язку з безробіттям, збільшення соціальних програм тощо; зовнішньоекономічне регулювання, засноване на застосуванні фіксованих валютних курсів і орієнтоване на замкнену економіку.
86. Порівняйте концепції ринку недосконалої, монополістичної та ефективної конкуренції Дж.В. Робінсон, Е. Чемберліна, Й. Шумпетера.
Дж. Робінсон у праці «Економічна теорія недосконалої конкуренції»спростовує існування вільної (досконалої) конкуренції як механізму, що забезпечує економічну рівновагу.Вона пропонує концепцію недосконалої конкуренції, аналізуючи такі її види:1) монополіст-продавець багато покупців;2) монополіст-покупець багато продавців
Одним із найважливіших питань ринкової політики монополістичних компаній Дж. Робінсон вважає можливість використання ціни як інструменту впливу на попит і регулювання збуту через «дискримінацію в цінах», тобто сегментування ринку з огляду на різну еластичність попиту за ціною в різних категоріях споживачів. У результаті досліджень Дж. Робінсон доходить висновку, що можливість цінового маневрування підриває основні постулати класичної теорії: незалежність ціноутворення, ототожнення рівноваги попиту і пропонування з оптимальним використанням ресурсів тощо.
У цьому її позиція принципово відрізняється від позиції Е. Чемберліна,який уважав, що саме механізм монополістичної конкуренції найліпше забезпечує інтереси економічного добробуту підприємців, фірми та держави.Учений у своїй головній праці «Теорія монополістичної конкуренції» аналізував структуру ринку, в якій поєднано елементи конкуренції (вільний доступ на ринок, велика кількість фірм тощо) з елементами монополії (споживачі віддають переваги деяким продуктам, за які згодні платити навіть завищену ціну). На думку Е. Чемберліна, монопольного становища на ринку досягають за рахунок диференціації продукту, під якою він розумів різні властивості товару, умови його реалізації та доведення продукту до споживача. Тобто ринок будь-якого виробника за умов монополістичної конкуренції визначається трьома чинниками: ціною продукту, його особливостями та
витратами на збут. У теорії Е. Чемберліна конкуренція й монополія існують поряд. На відмі-ну від позиції Дж. Робінсон, яка аналізувала процес становлення монополій на основі високого рівня концентрації виробництва і капіталу, Е.Чемберлін серед причин виникнення монополій називав позавиробничі чинники, зокрема: 1) унікальні особливості підприємства; 2) репутацію фірми; 3) виготовлення товарів-субститутів; 4) рекламу тощо
Дещо в іншій площині аналізував проблему співвідношення монополії і конкуренції Й. А. Шумпетер. У праці «Капіталізм, соціалізм і демократія» Й. Шумпетер використав поняття «ефективної конкуренції» та «ефективної монополії», вважаючи що ці поняття, по-перше, характеризують динамічну ринкову економіку, основану на нововведеннях і прогресивних зрушеннях, а по-друге, відображають ситуацію, коли конкуренція, мотивована бажанням отримати надприбуток, активізує процеси нововведень і зумовлює створення монополії нового типу.З такою монополією несумісні застій і загнивання (як вважав В. І. Ленін),вона має тимчасовий характер і зникає в результаті новаторства і нововведень підприємців-суперників. Отже, неперервний процес нововведень виступає стрижнем нових конкурентних відносин і поступального розвитку економіки загалом.














87. Визначте причини виникнення теоретичних концепцій імперіалізму. Порівняйте теорії імперіалізму Дж. Гобсона і Й. Шумпетера.
На межі XIXXX ст. в економічній літературі для характеристики змін,що відбувалися, дедалі частіше вживали термін «імперіалізм», переважно значенні зовнішньополітичної діяльності капіталістичних держав. На початку століття з’являються перші теорії імперіалізму як нової стадії розвитку суспільства. Найбільш поширеними з основних підходів аналізу імперіалізму є економічний та політичний. Засновником економічної інтерпретації імперіалізму вважають англійського ліберального економіста Дж. А. Гобсона. 1902 р. у праці «Імперіалізм» він висловив думку, що в основі новітніх тенденцій розвитку суспільства лежать фінансові інтереси класу капіталістів, що є «керуючим імперського двигуна».Створюється сталий надлишок капіталу у виробництві, який не можна реалі-зувати у країні через вузькість внутрішнього ринку та труднощі, що виника-ють під час розподілу капіталу, а також інвестиційні ускладнення. Це обмежує можливості великих фірм, які до того ж намагаються уникнути значних ризиків і загрози надвиробництва. Це спонукає фінансову буржуазію шукати нові інвестиційні можливості за межами своїх країн. Однак там монополії стикаються з іншими конкурентами, для усунення яких фінансова олігархія використовує власні держави, підштовхуючи їх на імперіалістичні авантюри і створюючи загрозу війни. Це був економічний стрижень імперіалізму. Але без ризику, агресії, виявів расизму, націоналізму, на думку Дж. Гобсона, імпе-ріалізм був би неможливий. Він уважав, що імперіалізм створює надто великі перепони для економічного розвитку, що надалі призводить до війни.Дж. Гобсон був упевнений, що імперіалізм можна перемогти за допомогою суспільних реформ, які обмежували б доходи олігархічних кіл, безпосередньо пов’язаних з імперіалістичною політикою; а також перерозподілу доходів у такий спосіб, щоб стимулювати споживання національної продукції широкими верствами населення.
У праця Й. А. Шумпетера «Соціологія імперіалізму» вчений обстоював думку, що саме природа людини (а не суспільство) призводить до неминучості виникнення війни і в цьому Й. Шумпетер убачав «нормальність»розвитку суспільних подій. По-перше, він доводив, що клас воїнів є тради-ційною структурою суспільства, яке віддає «воїнам» свої цінності та прагнення. По-друге, монополії це викривлення природи капіталізму, які являють собою породження успадкованої від феодального порядку системи протекціонізму і тарифів. По-третє, імперіалізм виникає на підгрунті егоїзму фінансової олігархії. Тобто імперіалізм, на його думку, не є необхідним етапом в еволюції капіталістичних відносин, а являє собою результат випадкового поєднання мілітаризму, монополії і фінансової олігархії. За умов усунення двох останніх за допомогою проведення реформ і за умов вільної ринкової економіки капіталізм вийде на магістральний шлях свого розвитку.
88. Порівняйте провідні напрями економічної думки (50-80-ті роки ХХ ст.).
Розвиток економічної думки у 19501980-х роках умовно можна розмежовувати на два періоди: середина 1940-х -70-х років (домінування кейнсіанства(неокейнсіанства); середина 1970-х 1980-ті роки (неокласичне відродження (неоконсерватизм) та посилення впливу неоінституціоналізму).
У перший період плідними стають наукові дослідження, пов’язані з проблематикою економічного зростання. Упродовж 19501970-х років вони становлять центральну вісь економічної думки та основних напрямів економічної теорії(особливо неокейнсіанства) Після Другої світової війни послідовники Кейнса -Харрод, Домар,Е. Хансен запропонували теорію антициклічного регулювання економіки з урахуванням фактору динаміки Досягнення економічного зростання за рахунок активного державного стимулювання приватних інвестицій, а також дотримання ідеї державного контролю заради повної зайнятості це ті неокейнсіанські рецепти, які переважно використовували, в англосаксонських країнах (Велика Британія, Канада, Австралія), а також в Японії і США. Утім, від середини 1970-х років кейнсіанство втрачає впливові позиції
У дослідженнях умов і факторів економічного зростання в межах неокласичного напряму відбувається перехід від застосування статичного підходу до динамічного. Британець Мід робить висновок стосовно того, що стале зростання буде досягнуто, якщо темп зростання капіталу дорівнюватиме зростанню національного доходу.Неокласична модель зростання американця Солоу доводила,що вища норма заощаджень забезпечує вищу капіталоозброєність працівника, а отже, і вищий темп збалансованого зростання. Успіхам повоєнного розвитку (економічне диво) сприяв процес модифікації економічних систем. Саме у цей період у найблагополучніших країнах Заходу (США,Канаді, Японії, Великій Британії, Франції, Зх Німеччині, Скандинавських) формується система змішаної економіки, яка поєднує ринкові принципи організації господарства і розвинену систему соціальних гарантій- соціальне ринкове господарство.,теорем засади якого були розробл В. Ойкеном
Упродовж другого періоду розвитку економічної думки (середина 1970-80-ті роки) відбувається актуалізація неокласики у вигляді економі-чного неоконсерватизму. Зміни, що відбулися в економічному розвитку провідних країн Заходу, по-новому поставили старе питання стосовно оп-тимального співвідношення державного регулювання та стихійних ринкових сил. Серцевиною неоконсерватизму стає монетаризм, який акцентує увагу на регулюванні економіки через сферу грошово-кредитного обігу. Теорія економіки пропозиції, а також теорія раціональних очікувань доповнюють структурну цілісність неоконсервативного напряму. Подальший розвиток інституту власності у цей період позначився на ак-туалізації проблеми специфікації прав власності, поглибленні поділу пра-ці, що сприяло виникненню нових форм господарства особливої категорії фірм, діяльність яких пов’язується із наданням трансакційних послуг. Розроблена представниками неоінституціонального напряму Р. Коузом (р. н. 1910), А. Алчіаном (р. н. 1914) та ін., теорія прав власності (приватна сфера) акцентує увагу на виграші в добробуті, який забезпечують правові інституції (судова система тощо). Не менш плідними в неоінституціоналізмі є розробки Норта та Вільямсона.

89. Розкрийте суть впливу плану Маршалла, Бреттон-Вудської та Ямайської систем на трансформацію фінансово-торговельної системи у повоєнний період (50-80-ті роки ХХ ст.).
Стабілізувати фінансово-грошову сферу національних економік Європейської цивілізації, її інвестиційну складову був покликаний план Маршалла(США). План передбачав виділення позик і кредитів 16 країнам + Германії. Крім виділення позик і кредитів Конгресом США було ухвалено Закон про зарубіжну допомогу, який затверджував Програму відновлення Європи. У цій програмі йшлося про розподіл американської допомоги та виділення членами ОЄЕС коштів у своїх національних валютах. Назагал план Маршалла виправдав сподівання американського уряду.
Серед найвагоміших наслідків його реалізації слід назвати такі:
ѕ відновлення економік країн Західної Європи та погашення ними боргів;
ѕ оптимізація внутрішньоєвропейських розрахунків;
ѕ відкриття європейського ринку збуту для США і Канади та розширення меж світової торгівлі;
ѕ відновлення і зміцнення європейського середнього класу гаранту
політичної стабільності й сталого розвитку;
ѕ усунення загрози соціалізму-комунізму для Західної Європи.
Ініціаторами створення нової міжнародної грошової системи (Бреттон-Вудської та Ямайської) стали Велика Британія і США (Дж. М. Кейнс, Г. Д. Вайт). Тривалі обговорення обох позицій привели до розроблення Загального комюніке експертів, яким проголошувалося створення Міжнародного ва-лютного фонду 4 квітня 1944 р. Метою діяльності МВФ стає сприяння розвитку міжнародної торгівлі і валютної співпраці через управління структурою обмінних курсів різних світових валют, а фінансування короткотермінових дисбалансів у міжнародних платіжних відносинах. Тим самим при підписанні Бреттон-Вудської угоди було затверджено створення стабілізаційного фонду в межах МВФ, головним завданням якого стає кредитування країн із дефіцитним балансом, яка дістала назву МБРР,або Світовий банк, метою діяльності якого стало надання довготермінових позик для реконструкції зруйнованих війною економік, а в подальшому сприяння розвитку найбідніших країн світу. Нова світова система валютних курсів –це регульовано-фіксована форма системи валютних курсів, яка базувалася на таких правилах:
Кожна країна (член МВФ):установлювала валютний курс;зобов’язувалася дотримуватися незмінного курсу своєї валюти щодо валют інших країн-членів.
Країни-члени втрачали:право необмежених девальвацій (мета: уникнути конкурентних девальвацій валют між країнами);право самостійного прийняття рішень (використовувати інструмент девальвації для подолання дефіциту платіжного балансу можна було тільки з дозволу МВФ).Американський долар стає основною резервною валютою світу (США взяли на себе зобов’язання обмінювати долари, якими володіли країни - члени МВФ, на американське золото).Встановлювалася ціна золота в доларах 35 дол. за тройську унцію (1 тройська унція містить 31,1035 г).
5 серпня 1971 р. президенту США Ніксону довелося припинити конвертованість доларів у золото. Ця політика розірвала зв’язок між золотом і міжнародною вартістю долара. Країни перейшли до вільного плавання валют,що означало кінець Бреттон-Вудської валютної системи. У січні 1976 р. в місті Кінгстон (Ямайка) на нараді представників країн членів МВФ підписано угоду, якою започатковано нову систему валютних курсів «ямайську». У новій системі курси валют більшості країн вільно коливаються, або «плавають», на світових валютних ринках відповідно до зміни попиту і пропозиції. За необхідності центральні банки країн здійснюють грошові інтервенції, щоб стабілізувати або змінити курси валют. Порівнюючи нову систему із попередньою, слід зазначити, що фіксовані валютні курси були покликані стримувати інфляцію, змушуючи країни зі слабкою валютою проводити інтервенції і, тим самим, уповільнювати темпи зростання їхньої грошової маси. Плаваючі курси залишали уряди країн наодинці з інфляційними механізмами. Однак послабшання інфляції у провідних промислових країнах спостерігається вже із початком 1980-х років.






90. Охарактеризуйте нові тенденції у господарському розвитку країн Європейської цивілізації в 1970 – 80-х роках та формування теорії монетаризму.
Світовий економічний розвиток визначали дві світові кризи: 1973-1975 рр. і 1980- 1982 рр. Знизилися інвестиції в економіку. Скоротився обсяг торговельного обороту. Зростало безробіття.
Циклічні кризи поєднувалися зі світовими структурними, сировинними, енергетичними, валютними, кредитно-грошовими кризами. В економічній літературі виокремлюють такі події та чинники, що зумовили суттєві зміни господарської кон'юнктури:
- пришвидшення процесів інфляції з кінця 1960-х років. Зростання цін виявлялося у формі інфляції витрат. Ціни почали зростати швидшими темпами порівняно із зниженням безробіття;
- загострення проблем і руйнація Бреттон-Вудської системи: кризи окремих національних валют, припинення урядом США конвертованості долара, формальний перехід від системи фіксованих валютних курсів до плаваючих валютних курсів у 1973 р. Це позначилося на значній девальвації долара впродовж 1970-х років та ревальвації курсів більшості західноєвропейських країн щодо американської валюти;
- тиск на світову економічну систему першої та другої нафтових криз 1974 р. і 1979 р., що були викликані підвищенням членами ОПЕК ціни на нафту;
- серія шоків пропозиції у 1973-1975 рр.: різке зростання цін на енергоносії (нафту) зумовило зростання витрат виробництва, зниження темпів зростання продуктивності праці, інфляційні очікування;
-одночасне збільшення і безробіття, й інфляції (до 15 % в 1974 р.), що спричинило стагфляцію - поєднання масового безробіття з високим рівнем інфляції.;
- банківська криза 1979 р. у США зумовила загальне підвищення процентних ставок (до 6 %) і поставила на межу банкрутства багато країн, що розвиваються, - одержувачів приватних банківських кредитів;
- формування глобальних проблем світогосподарського розвитку.
Кейнсіанська модель державного регулювання економіки, спрямована на стабілізацію і стимулювання економічного зростання, підтримання високого рівня зайнятості та цінової стабільності за рахунок державного регулювання, була вичерпана. Внаслідок цього посилилася критика кейнсіанства, а разом з ним і неокласичного синтезу. Посилилися суспільні позиції монетаристів.
Монетаризм-центральна теорія неоконсерватизму. М пов'язаний з регулюванням економіки через сферу грошово-кредитного обігу. Лише послідовна політика забезпечення господарства грошима може створити впевненість у неіінфляційному розвитку економіки й сприяти рівномірному інвестуванню із мінімальним ризиком.У широкому сенсі монетарим це всі ек доктрини, що надають грошам першочергового значення та пов'язані із розробленням грошово-кредитної політики, спрямованої на регулювання грошової маси в обігуВ основі сучасних монетаристських концепцій лежить кількісна теорія грошей, яка виникла ще XVI ст., згідно з якою рівень товарних цін тим вищий, чим більше грошей в обігу.Висновок щодо вирішального впливу грошових факторів на загальноекономічні процеси був обгрунтований М. Фрідменом і А. Шварц у праці «Монетарна історія Сполучених Штатів, 18671960 і полягає в тому,що зміна кількості грошового запасу тісно пов'язана зі змінами економічної активності, грошового доходу й цін. М. Фрідмен у своїх працях визначальну роль віддавав грошовому фактору в досягненні макроекономічної стабільності. На відміну від кейнсіанства, природу та причини циклічності ринкової економіки М. Фрідмен вбачає у порушенні монетарної стабільності, непередбачених зрушеннях грошової пропозиції, негативних наслідках невираженого втручання держави в економіку, передусім його емісійної політики. М. Фрідмен визнавав за грошима монопольну роль у коливаннях національного доходу
91. Охарактеризуйте НТР та її вплив на розвиток національних економік у 50-80-ті роки ХХ ст.. Порівняйте основні концепції НТР.
У другій половині ХХ ст. людство вступило в епоху сучасної науково-технічної революції.Термін «науково-технічна революція» запровадив Дж. Бернал (19011971) у праці «Світ без війни».
Характерними ознаками НТР у 5080-х роках ХХ ст. слід вважати:
- революційні зміни в науці (фізиці, математиці, біології, хімії).
- розвиток прикладних наук та значення їх у доведенні успіхів НТР до ринку (наука стає самостійною рушійною виробничою силою, а виробництво технологічним застосуванням науки);
- виникнення нового напряму науково-технічного прогресу автоматизації засобів виробництва
- запровадження гнучких автоматизованих систем і автоматизованих систем управління верстати з числовим програмним управлінням, роботи і комп’ютеризація, проектування тощо.
Вплив НТР на розвиток національних економік визначався низкою структурних зрушень у господарських комплексах, а саме: домінуванням обробної промисловості над видобувною (продукція високого ступеня обробітку); позиціонуванням нафтохімії як провідної галузі промислового виробництва (основна продукція: штучні синтетичні волокна, пластмаси, штучні добрива); нововведеннями в енергетиці (створення атомної промисловості, будівництво атомних електростанцій);
виникненням космології нової галузі науки і сфери діяльності людини (космічні технології з виробництва матеріалів, лікарських препаратів у космосі) тощо.
Найпоширенішою стає американська теорія НТР, сформована переважно завдяки ідеям послідовного представника системного підходу П. Друкера, викладеним у праці «Нове суспільство: Анатомія індустріального ладу» (1949). Друкер продемонстрував революційну роль масового поточно-конвеєрного виробництва («фордизм»), соціально-економічні наслідки наукової організації праці («тейлоризм»), а також став автором концепції управління за цілями, яка докорінно перевернула логіку управління. Ідея Друкера стосувалася того, що управління має розпочинатися з вироблення цілей та вже потім переходити до визначення функцій, системи взаємодії та процесу, тоді як до цього увагу менеджерів було сконцентровано на функціях і процесах.
На відміну від концепцій НТР американських авторів європейські концепції 19501960-х років створювалися за умов жорстких повоєнних класових зіткнень, значної конкуренції дешевих американських товарів.
За позицією С. Малле і А. Турена прогрес розглядався як природний перехід від низькомеханізованого виробництва з універсальними машинами (фаза А) до суцільної механізації (фаза В) та до автоматизованого виробництва (фаза С). Головним фактором такого розвитку є накопичення капіталу. Унаслідок цього НТР, за визначенням французьких учених, становить безпосереднє продовження та розвиток великого і капіталомісткого машинного, фабрично-заводського виробництва, визначальною рисою якого є розвиток матеріально-технічної бази. Фактично в цьому ж руслі мислили відомі філософи Європи М. Хайдегер,К. Ясперс, Л. Мемфордта ін.

92. Охарактеризуйте причини, зміст та наслідки економічного зростання провідних господарств світу. Проаналізуйте позитивні зрушення соціального характеру.
Збільшення світового промислового виробництва із 1948 до 1971 р. в середньому на 6,5 % на рік стає безпрецедентним явищем у світовій історії.«Старі» промислові країни досягли апогею тривалого економічного зростання. Якщо до 1960 р. найвищі показники темпів зростання серед європейських країн демонструвала Німеччина, то вже у період з 1960 по 1970 р., економічний розвиток стає більш рівномірним. Ситуація 60-х років характеризувалася загальним прискоренням економічного зростання
За гіпотезою «здобуття втраченого»(Е. Лундберг і Ф. Яношши),передбачалося, що тривала стагнація, спричинена депресією і світовою війною, відкрила нові можливості зростання з боку як пропозиції, так і попиту.І справді, потенціал зростання попиту в Західній Європі, як і в Японії,був значним. Тривалий період рівень споживання в їхніх економіках був нижчим, ніж у США, і лише після 1950 р. ситуація вирівнюється.Стосовно пропозиції, то стагнація 1930-х років, а також наслідки двох світових воєн утримували непропорційно високу чисельність робочої сили у збиткових галузях економіки. Резерв робочої сили стає одним із факторів,який підтримує економічне зростання цього періоду.Засоби для подолання відставання надавала і технологія. Інновації як продукт НТР було інтегровано в загальний процес економічного розвитку, а технічні зрушення заклали підґрунтя для майбутнього технологічного прогресу. Процес динамічного зростання поряд з іншими факторами зумовила й змішана економіка, базована на кейнсіанських принципах. Головними цілями урядів виступали забезпечення повної зайнятості, скорочення нерівності заробітної плати і загальне підвищення добробуту людей. Відповідно було задіяно трансфертні механізми перерозподілу, збільшено державні видатки, що веде до глобального збільшення попиту. В плані економічної кон’юнктури було розроблено антициклічні методи фіскального і монетарного порядку, покликані стимулювати або стримувати попит залежно від ситуації на ринках.
Таким чином, основними тенденціями успішного розвитку суспільств Західної цивілізації у 19501960-х роках стали:
значне розширення споживання та створення інституціонального середовища, здатного підтримати такий розвиток (першим імпульсом стимулювання попиту стає повоєнна реконструкція й відбудова, а в подальшому розбудова суспільства споживання);
кооперація з метою розвитку світової торгівлі (як наслідок, безперервне нарощування торгового обороту впродовж 19501960-х років);
розширення системи соціального захисту (вбудовування в цю систему автоматичних стабілізаторів з метою стабільності доходів, а також запровадження прогресивного оподаткування);
збільшення частки державних видатків у загальній сукупності внутрішніх видатків (таким чином більша частка споживчих видатків унезалежнювалася від змін на ринку, що забезпечувало розвиток суспільства споживання);
комплекс заходів держави щодо забезпечення повної зайнятості;
дискретне застосування урядами антициклічних заходів кейнсіанської політики (інтервенції для стимулювання попиту в періоди його слабкості і заходи з обмеження надлишкового попиту в періоди його загрози для платіжного балансу або ринку праці).






93. Визначте основні цілі та структурний зміст змішаних економічних систем 1950 – 70-х років. Розкрийте сутність концепції соціального ринкового господарства.
Змішана ринкова система зароджується ще в період кризи ринкової системи 30-х років ХХ ст., яка продемонструвала всі вади ринкового капіталізму, його внутрішню слабкість.Внаслідок поєднання різноманітних елементів суто ринковий капіталізм у ХХ ст. трансформувався у капіталізм, що регулюється державою. Таку економічну систему було названо «змішаною економічною системою».
Основними цілями новостворених змішаних економічних систем повоєнного часу стали:
- забезпечення зайнятості;
- повне використання виробничих потужностей;
- стабілізація цін;
- паралельне зростання заробітної плати і продуктивності праці;
- рівновага платіжного балансу.
Отже, визначаючи суть змішаної економіки, слід наголосити, що як система вона базується на поєднанні різних форм власності, а також на співіснування різних суб’єктів управління підприємств (власників, менеджерів, профспілок тощо). Ще одним аспектом змішаної економіки виступає суміщення спонтанних ринково-приватних і свідомих (колективних) методів регулювання на макрорівні. Статична ефективність доповнюється динамічним виміром, що виражається у можливості для держави регулювати довгострокові інвестиції й застосовувати стратегію планування для оптимізації економічного зростання.
Після краху Третього рейху неолібералізм переживає друге народження, трансформувавшись в концепцію соціальної ринкової економіки (саму назву цієї концепції визначив А. Мюллер-Армак, але в широкий обіг її запроваджує швейцарський неоліберал В. Рьопке). Концепцію соціального ринкового господарства було покладено в основу економічної політики, яку проводив у ФРН Л. Ерхард. Характерними принципами соціального ринкового господарства, базисну основу якого становить вільне конкурентне середовище, є такі:
- оптимальне поєднання економічно прогресивних та соціально гармонізованих рис ринкової та планової моделей економіки;
- рівноправність та взаємовигідність відносин між суб’єктами-носіями (соціальними верствами) праці, інтелекту і капіталу;
- збереження базисного статусу і подальший розвиток інституту приватної власності, розгляд її як підґрунтя конкуренції;
- обмеження руйнівних форм монополізації та збереження механізмів ринкового ціноутворення як важливих елементів підприємницької економіки (фактор забезпечення сталого економічного зростання);
- визначення вільної конкуренції як обмежувача негативних тенденцій, породжених приватною власністю, та чинника економічного зростання;
- забезпечення стабільності грошового обігу; дотримання збалансованості державного бюджету, а також тенденції щодо вирівнювання платіжного балансу;
- інтеграція й утвердження державного регулювання у первинній моделі ринкового господарства (законодавча діяльність, фіскальна політика (оподаткування), державні витрати, держпідприємництво);
- виконання державою таких функцій, як контроль за діяльністю монополій та їх обмеження (А. Рюстов допускав націоналізацію монополій); забезпечення вільного ціноутворення і цінової конкуренції; здійснення перерозподілу доходів на користь незахищених верств через податки та бюджетне фінансування соціальних програм;
- масове виробництво споживчих товарів, доступних усім верствам населення (зростання частки зарплати у ВВП, участь робітників у прибутках компаній і корпорацій, розвиток системи довгострокового кредиту тощо);
- досягнення соціальної згоди в суспільстві на основі соціальних програм, рівних економічних прав і стартових можливостей.
94. Порівняйте нові типи та форми корпоративних організацій та визначте їх роль у процесі глобалізації світового господарства (друга половина ХХ ст.).
Корпоративна форма організації підприємництва склалася напр. ХІХ ст. і була зумовлена якісними зрушеннями у продуктивних силах суспільства.У др.пол. ХХ ст. триває етап видозміни і структуризації різнихтипів корпоративних об’єднань. Найпоширенішими з них залишаються акціонерні тов., що мобілізують капітал випуском цінних паперів: акцій і облігацій. Разом із цим виникають так званіS-корпорації, для яких характерним є поєднання рис корпорації та партнерства.
Надпотужнішими утвореннями стають холдинги власники акцій інших корпорацій, форма регулювання всього корпоративного співтовариства.
Докінця ХХ ст.утворилосятри найпоширеніші типи холдингових структур: інтегровані промислові компанії, конгломерати і банківські холдинги. Особливість їх полягає в участі державного капіталу.
Функціонування холдингових систем н аринку має низку переваг порівняно з іншими компаніями:
-можливість утворення замкнених технологічних ланцюжків від видобування сировини до випуску готової продукції та доведення її до споживача;
-економія на торгових, маркетингових та інших послугах;
-використання переваг диверсифікації виробництва;
-єдина податкова і кредитно-фінансоваполітика.
Відсередини ХХ ст. подальшого розвитку набули консорціуми.У середині ХХ ст. вони поширюються у сфері промисловості й слугують цілям реалізації великих промислових, науково-технічних, будівельних та інших проектів.
У 1960-х рокахновоюформою монополістичних об’єднань стає конгломерат.
Конгломерат організаційна форма об’єднання підприємств, що виникає в результаті злиття різних фірм незалежно від їхніх горизонтальних або вертикальних зв’язків.
Конгломератам властива значна децентралізація управління. За децентралізації основними важелями управління конгломератами виступають фінансово-економічні методи, непряме регулювання діяльності підрозділів збоку холдингової компанії, яка очолює конгломерат.Cтруктури конгломератів надають їмбільшої стабільності у конкурентній боротьбі та зменшують ризик збитківвід кон’юнктурних, структурних і циклічних коливань.
Дослідник еволюції сучасних інститутів О. Вільямсон визначає унітарну форму корпорації, під якою має на увазі традиційну організацію фірми за функціональною ознакою. Значну увагу О. Вільямсон приділяє мультидивізійній формі корпорації і вбачає в ній найсуттєвішу організаційну інновацію XX ст. П. Друкер, досліджуючи сутність корпорації, демонструє виникнення у 1950-1960-х роках нового антимонопольного типу корпорацій (олігополій), здатних швидко переводити власні капітали з однієї галузі в іншу, руйнуючи монополістичні бар'єри між ними. 
Пришвидшення інтернаціоналізації світогосп.зв’язків, інтеграційні процеси у др.пол. ХХ ст. ведуть до виникнення нового явища у розвитку світових цивілізацій глобалізаціїВажливу роль у визначенні глобальної проблематики та окресленні завдань і напрямів її вирішенняпочинає виконувати така неформальна організація як Римський клуб, яку було створено у 1968 році за ініціативи італійського промисловця і економіста доктораА. Печчеї (19081984). Ця організаціяоб’єднує у своїхлавах учених, суспільних діячів, бізнесменів
95. Порівняйте загальні риси неокейнсіанської (Р. Харрод, О. Домар), неокласичної (Р. Солоу, Дж. Мід) та неоінституціональної (С. Кузнець) теорій економічного зростання.
Проблеми екон. зростання найінтенсивніше почали розроблятися в екон. теорії після Другої світової війни.Від сер. ХХ ст. теорії зростання сформували особливий напрям екон. науки. Першість у цьому напрямі належала неокейнсіанцям.В центрі їхніх розроблень була концепція проблеми сталого екон. зростання на тривалу перспективу.Однофакторній моделі екон. зростання ХарродаДомара притаманні такі основні риси:- визнання досягнення усталених темпів екон. зростання вирішальною умовою динамічної рівноваги ринковоїекономіки;- динамічна рівновага й усталені темпи екон. зростання є результатом активного державного регулювання економіки;- визнання вирішальної ролі інвестицій у забезпеченні зрост. доходу, що сприяє розширенню зайнятості і, своєю чергою, запобігає виникненню недовантаження підприємств і безробіттяЗвідси: випереджальне зростання інвестицій є причиною інфляції, а заощаджень причиною неповної зайнятості. Таким чином, лише рівність інвестицій і заощаджень забезпечує економічну рівновагу без інфляції та за ситуації повної зайнятості.
Серед неокласичних теорій екон. зростання слід назвати моделі Р. СолоутаДж. Міда. Складові моделі зростання Солоу викладено у праці «Внесок у теорію економічного зростання».Головним недоліком моделі ХарродаДомара, на думку вченого, є ігнорування можливих змін співвідношення капітальних благ і праці.У центрі уваги Солоу опиняється заміщення праці уречевленим капіталом. Вирішальним фактором екон. зростання у довготривалий період є зрост. як втілення технічного прогресу, а не зрост. капіталовкладень. Можливість існування сталої динамічної рівноваги доведено у праці британського вченого Дж. Міда«Неокласична теорія екон.зрост.»(1961 р.).Дж. Мідробить висновок, що стале зрост. буде досягнуто, якщотемп зрост. капіталу дорівнюватиме темпу зрост. нац.доходу.
Дослідження проблем екон.зрост.С. Кузнеця розглядаються в контексті інституціональної теорії екон.зрост.Серед факторів, які справляють основний вплив на динаміку нац. доходу, С. Кузнець називавтакі: рух і чисельність населення; зміни його розподілу за віком, родом занять, проф. рівнем; структурні зрушення у промисловості; технічний прогрес; зміни структури і якості капіталу; зміни в соц. сфері; інституціональні та політ. зміни, які безпосередньо стосуються ринкових відносин; розвиток міжнар. торгівлі; процеси міграції капіталів.Кузнець дійшов висновку, що за суч. умов екон. зростання залежить від внесків у «людський капітал» куди більшою мірою, ніж від інвестицій в уречевлений капітал.








96. Розкрийте теоретичний зміст та порівняйте специфіку реалізації реформ у досягненні «економічного дива» в Німеччини та Японії.
Однією з найуспішніших економік повоєнного періоду, де екон.зрост. набуло вражаючихтемпів, стала економіка Німеччини. Прискоренийекон. розвиток цієї країни та вихід її на друге місце у світі у 1950-хроках було названо «економічним дивом».
Основними ж факторами реформування економіки слід вважати такі:-по-перше, відбувається поновлення основного капіталу за участю держави та за мінімальних видатківна ВПК. -по-друге, виникає можливість розвитку цивільних галузей та використання їхньої екон. віддачі задля реконструкції промисловості й сприяння насиченню попиту;-по-третє, Західна Німеччина отримувала гуманітарну допомогу відСША, насамперед у вигляді споживчих товарів насуму 2,5 млрддол.
Основою«економічного дива» стала реформа Л. Ерхарда (у 1949 році, після утворення ФРН міністрекономіки, а від 1963 р. канцлер ФРН). Людина, котра втілювала в життярозроблення Л. Ерхарда, канцлер К. АденауерСутність реформи зводилася до перетворення Західної Німеччини з країниіз жорстко регулятивною економікою на країну розвиненого ринкового господарства.Завдання реформи створення умов для розвитку вільної, конкурентоспроможної економіки та підвищення життєвого рівня населення. Першим кроком до цього стало «соціальне» житлове будівництво відносно дешеві будинки і квартири для робітників за рахунокбюджету. Вагоме значення мала грошова реформа 1948 р., основним завданням якої стало вилучення з ринку знеціненої грошовоїмаси.
Середнайважливішихзаходів з реалізації реформ розвитку виробничої сфери слід назвати такі:-зниження обов’язкового мінімуму фінансових резервів комерційнихбанків;-зниження облікової ставки відсотка, що здешевлювало кредити дляпромисловців;-надання банкам дотації (300 млн ДМ) та використання її для довгострокового кредитування промисловості;-сприяння конкуренції (проголошення свободи цін, обмеження концентрації капіталу й утворення монополій)-зниження податків та компенсація втрат за попередніми завищенимставками.
Вагомимфакторомекономічного зростання виявилася допомога ЗахіднійНімеччині за планом Маршалла у розмірі 2 млрд 422 млндол. США.
Успішний приклад економічного зростання демонструвала уповоєнний період і Японія, стрімко перетворюючись на економічного лідера Південно-Східної Азії.
Першою реформою була декартелізація методом реорганізації дзайбацу (1945 р.). З ацим законом дзайбацу (форма монополії, сімейні конгломерати) ліквідовувалися як підприємства, щозаважали прогресу і були опороюреакційної політики. Другою за хронологією стає буржуазна аграрна реформа 19471949 років, головне завдання якої полягало в ліквідації паразитичного напівфеодального землеволодіння. З цієюметоюбуло здійснено примусовий викуп державою землі у поміщиків за символічними цінами, ізподальшим продажем її селянам.Унаслідок цієї реформи вже до кінця 1950-х років відбувається збільшення обсягів сільськогосподарського виробництва, підвищується загальна ефективність аграрного сектору, знижується зайнятість, зростає пропозиція працідля промисловості. Позитивним наслідком реформи також можна вважатипідвищення купівельної спроможності селян.
Суттєвою новацією стає реформа у сфері державного устрою, а саме створення системи парламентаризму (видання законів, управління економічнимжиттям, внутрішньоютазов нішньою політикою). Прицьому символічно зберігався титул імператора.
Від середини 1960-х років відбуваєтьсяперехід до кібернетизації виробництва та наукомістких галузей.
Визначаючиособливості«японського дива», варто також звернути увагу на те,що Японія інвестувала в господарство близько третини валового національного продукту (основні інвестори: банки та їх кредити 70 %, а також заощадження приватних осіб 1/3). Крім того, Японія мала перевагу щодо низького рівня витрат на оплату праці у вартості продукції порівняно із високорозвиненими країнами.
Ефективною виявилася патерналістська модель соціально-трудових відносин (пожиттєве закріплення працівника за фірмою в економічний спосіб).Слід наголосити вагому роль традицій і релігії (східної філософії) у формуванні почуття обов’язку, сумління, відповідальності перед колективом, поваги до закону.
97. Охарактеризуйте кризи світової економіки та кейнсіанства у 1970-80-ті
Новими екон. явищами, що характеризували функціон. світового господарства у 70-х на початку 80-х рр. XXст., були: подальше розгортання НТР, посилення інтелектуалізації й віртуалізації екон. відносин; вступ виробництва на основі переходу до наукомістких і ресурсозбережувальних технологій у фазу глобальної технолог модернізації; вичерпність традиційних екстенсивних факторів екон. зрост.; загострення проблеми дефіцитності енергет. ресурсів у вигляді глобальної енергетичної (нафто-газової) кризи розвинених країн. Також у цей період посилювалася роль екологічної складової екон. прогресу перед загрозою тотального руйнування навколишнього природного середовища. Зрост. інтернаціоналізації господарських зв’язків та панування транснаціональних корпорацій надавали кризовим явищам характеру глобальності. Характерним було також поєднання глобальних проблем із поглибленням екон. суперечностей та виявів макроекономічної нестабільності економік провідних країн Заходу. Світові екон. кризи 19741975 та 19801982 рр. Надзвичайної гостроти їм надавало поєднання циклічних спадів із низкою структурних криз - енергетичною, валютно-фінансовою, екологічною. Стрімке зрост. світових цін на нафту спричинило подорожчання паливно-сировинних ресурсів. Ціни на сировину та паливо впродовж 19721973 рр. перевищили зростання їх за період від кіпця Другої світової війни до 1972 року, що завдало нищівного удару по пропозиції; зумовило спад у країнах із розвиненою ринковою економікою за одночасного зрост. цін. Суттєвою відмінністю від попередніх циклічних спадів стало таке нове екон. явище, як стагфляція одночасний спад зі зростанням безробіття, та інфляція. Необхідність пошуку шляхів виходу з кризи кейнсіанського напряму призвела до посилення критики кейнсіанської ортодоксії з боку представників неортодоксального кейнсіанства. Вихід із кризи вбачали в необхідності модернізації та модифікації методологічних засад кейнсіанства. Посилення розмежування в середовищі кейнсіанства напр. 60-х на поч. 70-х рр. XXст., що було пов'язане з переоцінкою вагомості ортодоксальної теорії кейнсіанства з боку самих кейнсіанців, призвело до формування двох осн. тенденцій подальшого розвитку цього напряму: 1)традиційні кейнсіанці, представники старого покоління кейнсіанців ( Семюелсоп, Дж. Тобін, Екклі, Клейн), які за умов теоретич. кризи цього напряму залишилися на непохитних позиціях кейнсіанської ортодоксії, 2) посткейнсіанці, що являли собою молоду генерацію науковців-іноваторів (Р. Клауер, А. Лейонхуфвуд, П. Девідсон, С. Вайнтрауб, X. Мінскі), які виступили з різкою критикою ортодоксальної кейнсіанської теорії. Утворилось дві основні течії у структурі посткейнсіанства: америк. течія або монетарне Р. Клауер, А. Лсйонхуфвуд, П. Девідсон, С. Вайптрауб, X. Мінскі; 2)англ течія або Дж. Робінсон, Н. Калдор,П. Сраффа, Л. Пазінетті, Я. Крсгель, Дж. Ітуелл. Отже, у 1970-х рр. посткейнсіанство як нове теоретичне відгалуження кейнсіанського напряму зробило спробу оновлення макроекономічної теорії з урахуванням змін у тогочасній ринковій економіці.
Посткейнсіанськітечії об'єднують спільні цілі, якими є:1)теоретичне протистояння неокласичній системі; 2)необхідність завершення кейнсіанської революції; 3)створення нового синтезу макро- та мікроекономіки.Але поряд з цим американське та англ.посткейнсіанство мають певні відмінності та особливості.
98. Визначте причини виникнення та охарактеризуйте зміст і основні теорії економічного неоконсерватизму.
Період 70-х рр. ХХ ст. став часом кризи кейнсіанства. Причиною виступило, по-перше, погіршення господарської кон’юнктури у 70-х – на початку 80-х рр. Циклічні кризи 1973 – 1975 та 1980 – 1982 рр. стали самими глибокими порівняно з усіма післявоєнними рецесіями. Тоді як інструментарій неокейнсіанства (теорії економічного зростання, концепції циклу та антициклічного регулювання), насамперед, був спрямований на забезпечення стійкої динамічної рівноваги та пом’якшення циклічних коливань.    По–друге, циклічні спади 70-х рр. супроводжувались валютно-фінансовою кризою. І кейнсіанська доктрина мала саме безпосереднє відношення до цього. Після краху Бреттон-Вудської валютної системи, після чого посилилась критика кейнсіанців, як її ініціаторів
  Період 70-х – 80-х рр. ХХ століття став періодом експансії неоконсерватизму. Неоконсерватизм дослівно означає курс на збереження старих цінностей за нових умов. У сфері економіки неоконсерватори обстоюють відновлення у повному обсязі таких цінностей, як економічна свобода, приватна власність, ринкове регулювання, економічна конкуренція, система вільного підприємництва.
  Основними положеннями є:    - визнання ринкової системи господарювання найкращою з огляду забезпечення економічно ефективності та створення умов для економічного зростання;    - головна цінність суспільства – не соціальна справедливість, а свобода, у тому числі – економічна, яка гарантується приватною власністю;    - обмеження державного втручання в економіку та скорочення державного сектору
   - визнання пріоритетності пропозиції, для стимулювання якої рекомендується зменшення податкового навантаження;    - забезпечення збалансованості державного бюджету шляхом скорочення соціальних програм та зниження рівня соціальних виплат;    - визнання пріоритетності грошово-кредитного регулювання економіки як основного інструменту забезпечення неінфляційного зростання;
   Сучасні неоконсервативні ідеї репрезентують три основні школи (течії):    1) монетаризм, який визнає виняткову важливість грошей в економіці, вважає грошову масу і темпи її зміни головним фактором економічної кон’юнктури та вказує на пріоритет особливого типу грошово-кредитної політики – прямого регулювання темпів зростання грошової маси;    2) теорія економіки пропозиції, яка обґрунтовує переорієнтацію економічної політики із стимулювання сукупного попиту на стимулювання сукупної пропозиції за допомогою, насамперед, податкової політики (шляхом зменшення податкових ставок);    3) теорія раціональних очікувань, за якою економічні суб’єкти здатні діяти раціонально, передбачувати наслідки економічної політики уряду й нейтралізовувати її своїми діями.
99.Визначте причини та охарактеризуйте заходи неоконсервативних реформи: «тетчеризму» та «рейганоміки».
У 1970-х роках у Великій Британії уповільнилося зростання виробництва, почастішали циклічні кризи, подовжилася фаза депресії. Вирішити економічні проблеми у 1980-х роках мав уряд консерваторів на чолі з М. Тетчер (р. н. 1925). Економічна політика й комплексне реформування економіки Великої Британії увійшли в історію під назвою «тетчеризм». М. Тетчер відмовилася від жорсткого державного регулювання економіки й запропонувала нову економічну програму, яка ґрунтувалася на концепції економічного лібералізму та монетаризму.
Проголошені в програмі денаціоналізація і приватизація, дерегулювання, дебюрократизація означали підтримку підприємницької ініціативи, крайній індивідуалізм. Одним із перших кроків було ухвалення законів, що обмежували права профспілок на оголошення страйків, а також законів, які давали уряду змогу вистояти в боротьбі зі страйкарями.У сфері грошового обігу, фінансів та банківської справи уряд М. Тетчер спирався на монетаристську концепцію, яка пропонувала жорстке обмеження грошової маси в обігу. Досягти цього передбачалося послабленням податкового контролю за функціонуванням ринку, підвищенням ролі кредитно-грошових інститутів, радикальною зміною структури бюджетного механізму, що проявлялося у відході від прогресивного оподаткування приватних осіб та підприємців.
Найважливішим напрямом реформ став курс на приватизацію державного сектору.
Серед заходів стимулювання приватного бізнесу слід назвати збільшення податкових пільг. Ставку податку на прибуток було знижено до 50 %, а потім до 35 %. Зросла сума кредитів, які надавалися банками країни. Важливим напрямом була боротьба з інфляцією. Суворо контролювалися темпи збільшення грошової маси в обігу, були скорочені позики, що надавалися державою приватному сектору, відмінено контроль над цінами та заробітною платою, підвищено ставки відсотка. Серед антиінфляційних заходів вельми суттєвим було обмеження державних витрат.
«Рейганоміка» була найсерйознішою спробою змінити напрям американської економічної політики із часів Нового курсу. Рекомендації Фрідмена починають давати відповідний ефект. Цілковитого тріумфу його економічна теорія зазнала за президента Р. Рейгана, коли було досягнуто високого рівня стабілізації американської економіки, послаблено інфляцію, зміцнено долар.
Програма економічного піднесення Р. Рейгана, запроваджена у 1981 р., передбачала досягнення чотирьох головних політичних цілей: зниження зростання державних видатків; зниження граничних ставок прибуткового податку як для працівників,так і для підприємців; зменшення регулювання; зниження інфляції шляхом контролю за збільшенням грошової маси.
Зміни у федеральному податковому кодексі: верхній граничний рівень прибуткового податку був знижений з 70 % до 28 %. Ставка податку на прибуток була знижена з 48 % до 34 %. Різні категорії індивідуальних податків були індексовані. Найбідніші верстви населення були звільнені від сплати податків.Було здійснено глибоку зміну в оподаткуванні бізнесу. У 1981 р. булосхвалено великий пакет інвестиційних стимулів, одначе до 1985 р. він поступово урізувався, а 1986 р. податкова база для доходів підприємницького сектору була істотно розширена. Було зменшено оподаткування різнихвидів інвестицій, але одночасно підвищено середню фактичну податковуставку на нові інвестиції.
Послаблення економічного регулювання, Рейган частково послабив і частково скасував контроль над цінами на нафту і природний газ, кабельне телебачення, міжміський і міжнародний телефонний зв’язок тощо.
У контексті грошової політики Рейган підтримав скорочення збільшення грошової маси, розпочате ФРС наприкінці 1979 р., що призвело, з одного боку, до кризи 1982 р., з іншого до відчутного зниження темпів інфляції та відсоткової ставки.

100.Розкрийте причини та зміст еволюції кейнсіанської теорії: теорія Дж. М. Кейнса, неокейнсіанство, посткейнсіанство.
   Економічна теорія Дж .М. Кейнса, здійснивши революційний переворот в економічний науці, обґрунтувала необхідність державного регулювання ринкової економіки, розробила основні принципи, форми та методи активної державної економічної політики, на досить тривалий період часу стала теоретичним підґрунтям діяльності більшості урядів розвинутих країн.    Новаторство економічного вчення Дж. М. Кейнса в методологічному плані проявилося в наступному:– макроекономічний підхід до вивчення економічних процесів. Поставивши за завдання дослідити такі агреговані величини, як сукупний попит, сукупна пропозиція, сукупні споживчі витрати, сукупні заощадження та інвестиції, загальний рівень зайнятості, національний дохід та ін., Дж. Кейнс тим самим започаткував самостійний розділ економічної теорії – макроекономіку;    – врахування впливу на економічні процеси пазаекономічних чинників – психології людей та їх груп, держави;   – обґрунтування концепції „ефективного сукупного попиту”. Дж. Кейнс першим звернув увагу на той факт, що рівень національного доходу та загальний рівень зайнятості визначається „ефективним сукупним попитом” і пов’язаний з проблемами реалізації суспільного продукту;    – відмова від принципу оптимальності і автоматичного досягнення рівноваги ринковою економікою;    – відмова від головного принципу неокласичної економічної теорії –  економічного лібералізму і обґрунтування необхідності державного регулювання ринкової економіки.
Кейнсіанські методи державного регулювання були призначені в основному для подолання депресивного стану економіки. І тому, коли в повоєнні роки на перше місце висунулися проблеми економічного зростання та антициклічного регулювання, постало завдання подальшого розвитку і вдосконалення кейнсіанського економічного вчення. Саме це дало поштовх до виникнення неокейнсіанства. Перший етап (50 – 70 рр. ХХ ст.) був пов’язаний з формуванням і розвитком неокейнсіанстваНа цьому етапі відбувається формування основних течій неокейнсіанства : кейнсіанської ортодоксії (теорія економічної динаміки та економічного зростання, теорія економічного циклу); теоретичної універсалізації кейнсіанства (кейнсіансько-неокласичний синтез); неоортодоксального кейнсіанства (ліве кейнсіанство). Другий етап (середина 70-х – початок 80-х рр. ХХ ст.) означав кризу теорії та практики кейнсіанства. Кейнсіанство поступово втрачає своє теоретичне лідерство і переходить в опозицію до сучасної неокласичної теорії. Третій етап (80-ті рр. ХХ ст. – сучасність). На цьому етапі має місце подальша диференціація основних течій неокейнсіанства та виникнення новітніх – посткейнсіанства та новітнього кейнсіанства.
Подальша доля кейнсіанського напряму визначалася спробами його представників надолужитивади регуляторної політики, коли світова ринкова економіка зазнала глибоких циклічних коливань, структурних криз та проблем стагфляції. У цей період поширення набувають посткейнсіанство та нове кейнсіанство.
101.Дайте характеристику посиленню інтернаціоналізації та глобалізації світового господарства кінця ХХ – початку ХХІ ст..
Складовою глобалізації процесів, а також характерною рисою сучасного етапу розвитку світового господарства є сталий розвиток міжнародної торгівлі й розширення потоків капіталів. Сучасне виробництво, що ґрунтується на новітніх технологіях, наштовхнулося на вузькість національного ринку при реалізації своєї продукції, що стимулювало прагнення країн збільшувати експорт. Нарощування обсягів міжнародної торгівлі тепер відбувається не лише за рахунок розширення експортного виробництва в країні, а й експорту капіталу до інших країн для будівництва підприємств, що вироблятимуть ці товари. Посилення спеціалізації виробництва зумовлює до перетворення великих сучасних компаній. Сучасні компанії перетворюються на (ТНК). Інвестування набуває форм прямих капіталовкладень. Сьогодні рівень міжнародної торгівлі набагато вищий, ніж будь-коли. Але найголовніша відмінність полягає в інтенсивності фінансових потоків та рух капіталів. Сучасна світова економіка, прив'язана до «електронних грошейПроникнення ТНК до інших країн супроводжується привнесенням до цих країн нових знань, нової технології виробництва і нових виробничих відносин. За підтримки національних урядів руйнуються соціальні структури традиційних суспільств, адже міжнародні корпорації перетворюють їх відповідно до «міжнародних стандартів». Глобалізація набуває різного сенсу залежно від того, чи йдеться про окрему компанію, галузь, країну, або про світове виробництво загалом. Глобалізація фінансового капіталу випробувала концепції рівноважного розвитку ринкової економіки на основі ліберальної економічної політики.
Для сучасного періоду розвитку світового господарства характерним також с посилення ідеології інтернаціоналізації та консолідації. Цьому сприяв розвиток продуктивних сил, що дедалі більше вимагав активного обміну між багатьма країнами та уніфікованих правил гри на міжнародному ринку. Від переговорів на двосторонній основі, що створювало різні умови для експорту чи імпорту одного товару, країни перейшли до міжнародних угод.Сьогодні виокремлюють вісім нових основних суб'єктів, що справляють вирішальний вплив на світогосподарські процеси. Це:-міжнародні організації Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй (ФАО), Міжнародна організація праці (МОП), Світова організація торгівлі (СОТ); країни «Великої сімки»(чи вісімки,разом із Росією); регіональні організації, яких налічується близько 60;2)багатонаціональні корпорації (понад 60 тисяч);3)інституціональні інвестори (пенсійні та інвестиційні фонди,страхові компанії); 4)неурядові організації; 5)великі міста; 6)окремі видатні особистості (науковці - лауреати Нобелівської премії, університетські професори, відомі фінансисти, підприємці та ін.) Таким чином, глобалізація стала постійним чинником внутрішньої та міжнародного економічного життя.










102. Охарактеризуйте особливості діяльності транснаціональних корпорацій та їх вплив на світогосподарський розвиток в кінці ХХ – початку ХХІ ст..
Однією з ключових характеристик світогосподарських процесів 5070-х рр. XX ст. стає транснаціоналізація. Поява у світовому господарстві міжнародних корпорацій означала вихід підприємницьких структур на якісно новий рівень, вирішальною рисою якого стала втрата капіталом своєї винятково національної природи.
Багатонаціональні та міжнародні корпорації є інтернаціональними за принципом утворення капіталу та сферами діяльності. Вони являють собою особливий випадок міжнар-ї корпорації, оскільки створювалися переважно у західноєвроп регіоні.
Загальним чинником появи (ТНК) був розвиток процесів інтернаціоналізації, в основі якого поглиблення міжнар поділу праці та спеціалізації.
Науково-технічний процес посилив процес переростання великих національних компаній у транснаціональні. Поглиблення суспільного поділу праці й упровадження нових технологій створювали можливості для просторового роз'єднання окремих технологічних процесів, а виникнення нових засобів транспорту й зв'язку сприяло реалізації цих можливостей.
У 19601980-ті роки в діяльності ТНК органічно поєднуються елементи національного і зарубіжного виробництва. Важливим моментом стає сприяння ТНК поширенню досягнень НТП до периферійних зон світового господарства, і, що найголовніше, формування екон передумов виникнення міжнародного виробництва з єдиним ринковим та інформаційним простором, міжнародним ринком капіталу і робочої сили, науково-технічних послуг.
Діяльності ТНК активно сприяли уряди багатьох країн і передовсім уряд США. Істотними, як і раніше, були вкладення у виробництво сировинних матеріалів та деякі інші традиційні галузі промисловості, але в повоєнний період вони були пов'язані з передовими виробничими галузями і секторами економіки, автомобільною, хімічною, електронною промисловістю.
До 1970-х років транснаціональні корпорації вели бізнес переважно через свої філії у різних країнах. Ці філії здійснювали оперативну діяльність автономно, максимально враховуючи особливості національних ринків, при цьому централізовано координувалися головними офісами ТНК, як правило функції фінансів, передання технології, експорт. Уже від 1970-х років сталися значні зміни в характері конкуренції, яка набуває рис глобальної конкуренції, за якої найбільші ТНК конкурують між собою на глобальному ринку, а не на окремих національних ринках.
103. Визначте передумови, суть і наслідки інформаційно-технологічної революції кінця ХХ – початку ХХІ ст. та її відображення в сучасній економічній думці.
Поряд з посиленням глобалізації та ТНК, а також інтеграційними процесами на макрорівні й посиленням інноваційних процесів на мікрорівні як провідних тенденцій розвитку світового господарства і національних економік кінця ХХ початку ХХІ ст, ще однією важливою тенденцією сучасності є бурхливе розгортання інформаційно-технологічної революції .Економічна криза 70-х років ХХ ст. та загроза вичерпання ресурсів активізували пошук нових, нетрадиційних шляхів розвитку.. За 1015 років було здійснено багато важливих наукових відкриттів і винаходів більше, ніж за всю попередню історію людства. Основні риси: структурна перебудова суспільного виробництва на базі наукомістких технологій, мікропроцесорної техніки, інформатики, радіотехніки, автоматичних систем управління,біотехнології.
До інформаційних технологій в основному відносять збіжну сукупність технологій у мікроелектроніці, створенні обчислювальної техніки (машин та програмного забезпечення), телекомунікації/віщання й оптико-електронної промисловості.
Найважливішими є такі суттєві відкриття у сфері інформаційних технологій:
1) поява мікропроцесора;2) винайдення мікрокомп’ютера в 1975 р. 3) виробництво операційних систем для мікрокомп’ютерів компанієюMicrosoft (середина 70-х років);4) промислове виробництво оптичних волокон компанією Corning Glass на початку 70-х років;5) промислове виробництво відеомагнітофонів компанією Sony в середині 70-х років 6) створення в 1969 р. компанією (ARPA) Міністерства оборони США нової, революційної електронної комунікаційної мережі, яка згодом виросла і перетворилася в сучасний Інтернет.
Результатом інформаційно-технологічної революції у найбільш високорозвинених країнах сьогодні є становлення постіндустріального суспільства з характерною для нього новою, постіндустріальною сервісно-інформаційною економікою. Чи не найголовнішим результатом інформаційно-технологічної революції стала зміна структури виробництва та структури зайнятості.
Особливості розвитку капіталізму в різних країнах обумовили формування різних варіантів концепції пост індустріального суспільства: ліберальний і радикальний. Ліберальний варіант опирається на американську модель капіталістичного розвитку, а серед його представників Д. Белл, Дж. Ґелбрейт, Е. Тоффлер, К. Боулдінг та ін. Радикальний варіант базується на європейській моделі і найяскравіше представлений у концепціях Р. Арона, А. Турена, Ж. Фурастьє, М. Кастельса.
В основі концепції постіндустріального суспільства лежить теорія трьох хвиль Е. Тоффлера поділ усього суспільного розвитку на три етапи: доіндустріальний(сг), індустріальний(промисловість з корпорацією та фірмою) та суперіндустріальний(сфера послуг та інформації
Представник радикального напряму М. Кастельс говорить про зміну індустріального способу розвитку інформаціональним способом розвитку, а головним джерелом продуктивності останнього називає технологію генерування знань, обробки інформації і символічної комунікації. При цьому М. Кастельс розрізняє поняття «інформаційне суспільство» (informationsociety) та «інформаціональне суспільство» (informational society), «інформаційнаекономіка» й «інформаціональна економіка» відповідно.
104. Розкрийте основні тенденції економічного розвитку США на етапі інформаційно-технологічної революції та її відображення в сучасній економічній думці.
Структурна перебудова капіталіст відтворення, здійснювана у 19601970 роки під впливом НТР та складних умов екон зростання, була досить болісною і супроводж певним зниженням темпів росту продуктивності праці, ефективності капіталіст економіки загалом. Зовсім новий характер мали економічні труднощі та суперечності 1970-х --- початку 1980-х рр., коли проблемою стали самі виробничі потужності, а не попит, необхідність формування пропозиції. Так звана «рейганоміка» була одним із варіантів неоконсервативної політики.На перший план вийшли завдання раціоналізації виробництва, поліпшення його структури, технологічної перебудови, інтернаціоналізації капіталу. У 70-і рр. XX ст. в економіці США відбулися структурні зміни. Було проведено масову «чистку» не конкуренто-спроможних галузей економіки, сотні підприємств ліквідовано. Водночас з'явилися нові наукоємні галузі, які й сьогодні визначають обличчя сучасного світу.
У 1970-і роки активно втілювалась у життя концепція нового федералізму, яка передбачала перенесення центру ваги у прийнятті громадських рішень на місцеві органи й активний розвиток самоврядування на місцях.
. Ще однією складовою економ політики Р. Рейгана було скорочення податків.
У середині 1970 р відбулося перегрупування основних напрямів економ думки, яке полягло у втраті кенсіанством ролі теорит лідера й актуалізації неокласики у вигляді економ. Неоконсерватизму, який перетворився на провідний напрям ек науки.
Від 80-х років XX ст. у розвинених капіталістичних країнах нєоконсереатизм охоплює три основні напрями нової неокласики:
1)'монетаризм,(М. Фрід-мен) центральна теорія неоконсерватизму. Монетаризм пов'язаний з регулюванням економіки через сферу грошово-кредитного обігу.
2) теорія економіки пропозиції (А. Лаффер, Дж. Гілдер, 1 і. Робертс, Р. Манделла), згідно з якою надмірне підвищення податків позбавляє підприємців стимулів до інвестування та призводить, таким чином, до падіння виробництва й підриву фінансової бази оподаткування, а зниження податкових ставок є достатньою умовою для стимулювання підприємницької активності й ініціативи;
3) нова класична макр о економіка теорія раціональних очікувань (Дж. Мут, Р. Лукас, Т. Сарджепт, Н. Воллес), згідно з якою економічні агенти в будь-якому разі не виправдовують надії владних структур, бо заздалегідь враховують наміри влади й нейтралізують своїми заходами (підвищенням чи зниженням цін)політику уряду.






























105. Визначте структуру інституціоналізму та його методологічні особливості наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст..
Від 5060-х років XX ст. у межах неокласичної течії формується новий науковий напрям, представники якого працюють на межі економічної теорії та інших суспільних наук філософії, соціології, політології, кримінології тощо. Якщо інституцІонально-соціологІчний напрям(почXX ст.), вважається «старим» інституціоналізмом, то цей новий науковий напрям називають неоінституціоналізмом(який набув визнання у 80-90-х рр. XX ст. Осн представниками неоінституціоналізму є Коуз (1910 р. н.), Даглас Норт (1920 р. н.), Олівер Вільямсон (1932 р. н.) та ін.
Стрижень сучасного інституціоналізму становлять два напрями неоінституціоиальна економіка та нова інституціональиа економіка .Так, перший напрям залишає незмінним жорстке ядро неокласики. Другий- відображає спробу створити нову теорію інститутів, не пов'язану з колишніми постулатами неокласики.
Неоінституціоналізм має свої методологічні особливостіНа відміну від старого американського інституціоналізму, неоінст. не тільки не протистоїть неокласиці, а й сам є результатом об’єднання інституціональних та неокласичних методологічних підходів. Зокрема, неоінституціоналізмом активно використовуються такі провідні елементи неокласичної моделі ринкової поведінки, як раціональний вибір та прагматизм, методологічний індивідуалізм, концепція «економічної людини», максимізація корисності тощо.Однак неокласична парадигма в структурі неоінституціоналізму зазнала суттєвої теоретичної модифікації з урахуванням сучасних економічних реалій. Базовими для неоінституціоналізму є твердження, які утворюють «жорстке ядро» неокласики: рівновага на ринку існує завжди, вона єдина і збігається з оптимумом за Парето , індивіди здійснюють вибір раціонально (модель раціонального вибору); переваги індивідів стабільні і на них не впливають зовнішні чинники. Учення про трансакційні витрати має основоположне, фундаментальне значення в неоінституціоналізмі
У свою чергу, нова інституціональна економіка відображає спробу створити нову теорію інституцій, таку що не пов’язана з попередніми постулатами неокласики і представлена такими основними теоріями: теорія ігор (Дж. фон Нейман, О. Моргенштерн, Дж. Неш), теорія неповної раціональності Г. Саймона, економіка угод (Л. Тевено, О. Фавро, А. Орлеан, Р. Буайє).У зв’язку з розвитком нової інституціональної економіки відбулися зміни у «жорсткому ядрі» неокласики. Так, теорія ігор завдала удару по моделі загальної рівноваги Вальраса Ерроу Дебре. Теорія ігор ґрунтується на припущенні, що може існувати кілька точок рівноваги, які не обов’язково збігаються з точками оптимуму за В. Парето, або ж що рівновага може не існувати взагалі.
106. Охарактеризуйте трансакційний сектор економіки, теорію прав власності та трансакційних витрат. Розкрийте теорему Р. Коуза.
Трансакційні витрати – це витрати, що забезпечують перехід прав власності із одних рук до інших і охорону їх прав. На відміну від трансформаційних витрат трансакційні витрати не пов’язані із самим процесом створення вартості. Вони забезпечують трансакцію.
Уперше поняття “трансакційні витрати” використав Коуз у статті “Природа фірми”- визначив трансакційні витрати як витрати функціонування ринку.
Сучасні економісти запропонували таку класифікацію трансакційних витрат:
1. витрати пошуку інформації - витрати часу і ресурсів на отримання і обробку інформації, а також втрати від недосконалості інформації;
2. витрати на ведення переговорів;
3. витрати вимірювання - витрати на проміри, вимірювальну техніку, втрати від помилок і неточностей;
4. витрати на специфікацію (точне визначення) і захист прав власності
Ще однією фундаментальною проблемою неоінституціональної економічної теорії є система прав власності. Під системою прав власності, згідно з поглядами А. Алчіана та Г. Демсеця, мають на увазі усю сукупність норм, що регулюють доступ до рідкісних ресурсів. Ці норми можуть встановлюватися і захищатися не тільки державою, а й іншими соціальними механізмами .
У зв’язку з виявленням трансакційних витрат можна також вести мову і про трансакційний сектор економіки. Якщо донедавна основний економічний аналіз було спрямовано на вивчення економіки в межах інституціональної структури, то у 1937 р. Р. Коузу вперше вдалося порушити і частково розв’язати питання, яке традиційна теорія навіть не ставила: чому існує фірма, якщо є ринок.
У теорії Р. Коуза поняття «трансакційні витрати» протиставляється поняттю «агентські витрати», і вибір між тим або іншим типом витрат значною мірою визначається «ефектом багатства».
Парадоксально, але саме висновок про наслідки передбачення витрат з діловодства дістав назву “теореми Коуза”, згідно з якою “якщо права власності чітко визначені і трансакційні витрати дорівнюють нулю, то розміщення ресурсів (структура виробництва) залишатиметься незмінним та ефективним незалежно від змін у розподілі прав власності”. Нині теорема Коуза вважається одним із найяскравіших досягнень економічної думки повоєнного періоду. Із теореми Коуза випливає декілька важливих теоретичних і практичних висновків. По-перше, вона висвітлює економічний зміст прав власності. По-друге, теорема Коуза знімає з ринку звинувачення в “провалах”. По-третє, вона виявляє ключове значення трансакційних витрат. По-четверте, вона доводить, що посилання на зовнішні ефекти – недостатня підстава для державного втручання. Йому вдалося досягти багато чого. Зокрема, пояснити структуру й еволюцію інститутів з урахуванням поняття трансакційних витрат. Саме у відсутності ринкових інститутів, що забезпечують мінімізацію трансакційних витрат, Коуз вбачає головне лихо постсоціалістичних країн.

107. Охарактеризуйте етапи становлення та розвитку командно-адміністративної системи в радянській Україні.
Наприкінці 20-х років відбулося згортання непу, відмова від ринку, повернення до адміністративних методів, що було зумовлене внутрішніми економічними суперечностями цієї політики - зниження темпів розвитку; фінансова криза 1922 р., криза збуту 1923 р., товарний голод 1924 р., зростання інфляції 1925 р., небажання більшовицької партії ділитися владою й поширити дію економічного плюралізму на сферу політики; швидка диференціація суспільства, зростання соціальної напруженості.
Усе це зумовило виникнення адміністративно-командної системи управління економікою, формування якої розпочалося у процесі індустріалізації.Відмови від непу вимагала й державна політика реалізації курсу індустріалізації, прийнятого XIV з’їздом ВКП(б) у грудні 1925 р.Ставилася основна мета  забезпечити перевершуючий і першочерговий розвиток галузей групи А (паливна, енергетична, хімічна, машинобудівна і т. ін.).
Методи індустріалізації:підвищення продуктивності праці;вдосконалення розподілу праці (вугільна промисловість, машинобудування);поліпшення організації робочих місць (легка промисловість, машинобудування);інтенсифікація роботи машин і агрегатів; інтенсифікація технологічних процесів (чорна металургія)
Протиріччя індустріалізації:поступове збільшення норм вироблення на 35-45 %;нещадна експлуатація трудових ресурсів;експлуатація і деградація села;участь у «сталінській індустріалізації» тисяч репресованих «ворогів народу».
Наслідки індустріалізації:у 1940 році рівень промислового виробництва збільшився в 7 разів в порівнянні з 1913 р.;за обсягами виробництва важкої промисловості Україна обігнала низку розвинених європейських країн: друге місце в Європі з випуску машин (після Великобританії) і друге місце з виплавки чавуну (після Німеччини);Україна з аграрної країни перетворилася на індустріально-аграрну. Було ліквідовано безробіття, з'явилися тисячі нових робочих місць
Поряд з індустріалізацією другим головним напрямом сталінської економічної політики 1930-х років була колективізація сільського господарства. Поштовхом до переходу до суцільної колективізації
послугувала хлібозаготівельна криза 1927-1928 рр.
Основними завданнями колективізації були:- прискорення процесу індустріалізації за рахунок пограбування села; , - забезпечення промисловості дешевою робочою силою;- вирішення хлібної проблеми в країні;- повне одержавлення сільського господарства.
Основними заходами колективізації стали:- насильницьке створення колгоспів;- «розкуркулення» (ліквідація заможного селянства - «ворога» радянської влади);- обмеження з боку влади процесу переселення селян до міст (запровадження паспортів, які видавалися лише жителям міст та ін.).
До початку Другої світової війни в республіці існувало близько 30 тис. колгоспів і майже 1 000 радгоспів.
Соціально-економічні наслідки колективізації:- встановлення повного контролю комуністичного режиму над сільським господарством;- державне закріпачення селян;- підпорядкування сільського господарства командно-адміністративній системі управління;- Голодомор 1932-1933 pp. і страшні людські втрати;- порушений баланс у розвитку промисловості й сільського господарства;- постійне відставання сільськогосподарського виробництва;- фізичне знищення найбільш кваліфікованих і працьовитих господарів;- руйнування продуктивних сил на селі.






















108. Охарактеризуйте нову економічну політику та її місце в еволюції радянської системи господарства.
Неп як система регульованої ринкової економікискладалася поступово впродовж 19211922 рр.
Причини переходу до непу:- глибока соціально-економічна і політична криза більшовицького режиму;- тотальна господарська розруха, різке скорочення промислового та сільськогосподарського виробництва;- масові повстання селян, робітників, солдат і матросів;- політична та економічна ізоляція більшовиків на міжнародній арені;- спад світового комуністичного руху, не виправдання надій більшовиків на світову революцію;- намагання утримати владу в будь-який спосіб.
Основними заходами непу стали:- заміна продрозкладки продподатком; при цьому продподаток мав бути меншим за продрозкладку, а його розмір заздалегідь повідомлявся селянам;- бідні селяни взагалі звільнялися від податку; після виплати податку селяни здобували право вільно розпоряджатися плодами своєї прац(продавати),це сприяло підвищенню матеріальної зацікавленості селян у виробництві сільськогосподарської продукції;- передача дрібних і середніх підприємств приватним власникам або в оренду;- відродження торгівлі і товарно-грошових відносин, дозвіл на приватну торгівлю;- ліквідація безплатних послуг;- впровадження системи вільного найму робочої сили, матеріальне стимулювання працівників;- введення стабільної валюти - червонця;- децентралізація системи управління:- розвиток підприємництва;- розвиток кредитної, виробничої, збутової кооперації.
За часів НЕПу: У селі відбувалося розвиток різних форм кооперації. Сільськогосподарська кооперація обєднувала 6,5 млн. селянських господарств, на які припадала заготівля половини видів сировини, що споживає державною промисловістю. Реальна заробітна плата робітників помітно підвищилася, склавши до 1925-1926 рр.. в середньому по промисловості 93,7% довоєнного рівня. Реальні перетворення відбулися в промисловості. Главки були скасовані, а замість них створені трести. Трести обєднувалися у синдикати, які займалися збутом, постачанням, кредитуванням. До кінця 1922 р. 80% трестованої промисловості було синдиковано (на 1928 р. налічувалося 23 синдикату). У результаті в промисловості приріст продукції в перші роки непу здійснювався дуже високими темпами. У 1921 р. вони становили 42,1%; 1925 р. - 66,1%, 1926 р. - 43,2%, 1927 р. - 14,2%. До кінця 20-х років радянська економіка в цілому лише трохи відставала від довоєнного рівня.
Грошова реформа (1922-1924 рр..) була найбільш дієвою і самої ринкової мірою фінансової політики радянської влади того періоду. Реформа стабілізувала фінансове становище. В обіг була випущена стійка (конвертована) валюта - червонець, який прирівнювався до 10 дореволюційним золотим рублям.Усе це зумовило створення працездатних ринкових структур. Однак перетворення їх на дієздатний ринковий механізм так і не відбулося. Головною причиною цього була повна відмова вищого партійного керівництва країни наприкінці 20-х років від нової економічної політики й введення ним нової форми «воєнного комунізму» у вигляді адміністративно-командної економічної системи. Політика непу була вимушеним тактичним кроком, здійсненим під тиском обставин, а не стратегічною лінією.

109. Охарактеризуйте основні напрями теоретичних досліджень в українській економічній літературі 20-х років ХХ ст. (ортодоксальний марксизм та немарксистський напрям).
XX ст. принесло в Україну посилення соціальної напруженості, революційної активності та світову війну, а з нею надії на здобуття національної незалежності, що й привело до зміни соціального ладу. Період з лютого 1917 р. до середини 30-х років XX ст. став для України періодом соціального зламу, а потім етапом формування тоталітарної командно-адміністративної системи. Але і в цей, складний для українського народу, період в Україні працювали економісти, ідеї яких гідно представляли економічну думку. На початку цього періоду в економічній думці України виявилися три напрями:
Економічна теорія, що формувалася на засадах маржиналізму і неокласичного напряму шкіл Заходу.
Теорія марксизму в її ортодоксальному варіанті.
Немарксистські економічні соціалістичні теорії.
Перший напрям розвивали М. Туган-Барановський, Є. Слуцький, О. Чаянов, К. Воблий, та ін. Зокрема О. Чаянов у книзі "Основні ідеї і форми організації селянського господарства" (1919 р.) використав засади теорії граничної корисності й став на захист індивідуального селянського господарства. К. Воблий у праці "Земельне питання в програмах різних партій" (1917 р.) вказував, що негайна конфіскація земель селянством призвела б до анархії, взаємної різанини селян і спричинила б надзвичайне потрясіння основ народного господарства. Професор О. Челінцев розробляв наукові основи організації сімейно-трудового селянського господарства і розглядав їх у тісному зв'язку з розбудовою селянської кооперації в Україні.
Другий напрям економічної думки в Україні представляли В. Чубар, С. Косіор, В. Затонський, Д. Мануїльський, Г. Петровський, О. Шліхтер та ін. Всі вони керувалися лінією партії і вказівками з Москви, що згодом призвело до занепаду провідних галузей економіки України. З часом практично всі ці діячі були знищені режимом наприкінці 30-х років.
Третій напрям цього періоду був представлений теоріями немарксистського соціалізму. Серед представників цього напряму слід назвати історика, голову Центральної Ради, першого президента УНР М. Грушевського, голову уряду УНР В. Винниченка, керівника Директорії УНР С. Петлюру, українського анархіста Н. Махна та ін. Соціальним ідеалом "батька" Махна була "селянська республіка" без центральної влади, з відособленим сімейним господарством заможних селян, справедливим нетоварним обміном продуктів між містом і селом.
Панування командно-адміністративної системи призвело до застою економічної думки в Україні. На початку 30-х років в економічній літературі ще можна було зустріти думки, що якоюсь мірою суперечили офіційному курсу. Зокрема, певних успіхів було досягнуто в трактуванні проблем товарно-грошових відносин, впровадження господарського розрахунку на державних підприємствах, впливу на економіку регулюючої ролі ринку. Деякі економісти (Я. Дімайштейн, М. Соболев, Л. Діц та ін.) визначали негативні наслідки централізованого ціноутворення, товарний дефіцит, диспропорції економічного розвитку, але всіх їх піддавали нищівній критиці офіційні економісти. Особливе місце у цей період займала критика так званої волобуєвщини як прояву націоналізму в українській науці. М. Волобуєв у 1928 р. виступив із публікаціями, в яких розвивав ідеї про переваги самостійного економічного розвитку України. На думку М. Волобуєва, Україна має достатній економічний потенціал, щоб самостійно інтегруватися до світового господарства. За це його проголосили ворогом соціалізму і Радянської держави та згодом репресували. Ворожими також оголосили економічні погляди Є. Слуцького, О. Чаянова, О. Челінцева, відкинувши їхні плани аграрних реформ.
З 30-х рр. українська економічна думка "розвивалась" за соціальним замовленням, перебувала в ізоляції від світової економічної думки й поступово занепадала. Запанували думки й економічні праці "вождів".

110. Розкрийте шляхи і засоби радянської індустріалізації та їх визначення в процесі дискусії щодо її джерел і темпів.
Індустріалізація УРСР 1920-1930-х рр.  форсований процес будівництва промислових підприємств важкої і легкої промисловості на території Української РСР з кінця 1920-х років до 1941 р.
У 1 п'ятирічці 400 з 1500 промислових підприємств передбачалося спорудити саме в УРСР.
Ставилася основна мета  забезпечити перевершуючий і першочерговий розвиток галузей групи А (паливна, енергетична, хімічна, машинобудівна і т. ін.).
Індустріалізація України, як і всього Радянського Союзу, проходила за рахунок крайнього перенапруження трудових і промислових ресурсів. Матеріальні стимули часто замінювалися моральними, політико-ідеологічними.Індустріалізація супроводжувалася активним інформаційним забезпеченням. Одним із аспектів такої політики стало «соціалістичне змагання» у всіх галузях народного господарства.
Методи індустріалізації:підвищення продуктивності праці;вдосконалення розподілу праці (вугільна промисловість, машинобудування);поліпшення організації робочих місць (легка промисловість, машинобудування);інтенсифікація роботи машин і агрегатів (машинобудування, залізничний транспорт, текстильна промисловість);інтенсифікація технологічних процесів (чорна металургія) і т. ін.
На стадії обговорення плану і Й. Сталін, зокрема, пропонував «зважати на ресурси держави», «знати міру» в податковій політиці на селі. Проте через два роки Сталін і його оточення відмовилися від своїх колишніх пропозицій. А. І. Мікоян переконував, що в перші роки диктатури пролетаріату «потрібно будувати такі підприємства, які дають найближчий, найшвидший економічний і політичний ефект», і виступав проти дорогих проектів, зокрема будівництва Дніпрогесу.Боротьба політичних угруповань за владу витісняла на другий план питання про перспективи розвитку економіки. За таких умов з’явилися дві відомі моделі п’ятирічок модель Кондратьєва і модель Держплану.
М. Кондратьєв визнавав історичну необхідність індустріалізації, але основою вирішення проблеми вважав гармонійний розвиток усіх сфер економіки, передусім промисловості й сільського господарства. ,оскільки воно може постачати основні засоби для індустріалізації і як експортер, і як ємкий ринок для промислових галузей. Тому в основу його моделі було покладено ідею продовження непу, підвищення товарності сільського господарства, його інтенсифікації.
Інша модель була розроблена в Держплані (партійно-урядовому органі) під керівництвом академіка С. Г. Струмиліна. Держплан виступав за прискорений розвиток важкої індустрії, за швидку, примусову ліквідацію багатоукладності, за відмову від непу, від ринку, за максимальне посилення регулюючої ролі держави. Модель Держплану повністю відповідала поглядам Й. Сталіна. Тому було обрано держпланову модель. М. Кондратьєва назвали захисником куркульства, звинуватили в буржуазній ідеології, а в 1930 р. заарештували і в 1938 р. розстріляли. Таких само переслідувань зазнали й усі однодумці Кондратьєва.
Протиріччя індустріалізації:
поступове збільшення норм вироблення на 35-45 %;
нещадна експлуатація трудових ресурсів;
експлуатація і деградація села;
участь у «сталінській індустріалізації» тисяч репресованих «ворогів народу».
111. Дайте характеристику суцільній колективізації в СРСР та її соціально-економічним наслідкам.
Колективізація сільського господарства - об'єднання індивідуальних сільських господарств у союзи, які засновуються на колективній власності на засоби виробництва. У СРСР наприкінці 1920-х - на початку 1930-ч рр. сталінським режимом була проведена насильницька суцільна колективізація сільського господарства. в 1927 р. були прийняті рішення про здійснення повільного, поступового, добровільного процесу кооперації (виробничої, споживчої, кредитної та інших її видів). Й. Сталін і його оточення з часом дедалі більше переконувалися у тому, що проблеми [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] простіше і гарантованіше можна задовольнити, спираючись не на 25-30 млн індивідуальних господарств, а на 200-300 тис. колгоспів.Поштовхом до переходу до суцільної колективізації послугувала хлібозаготівельна криза 1927-1928 рр.
Основними завданнями колективізації були:- прискорення процесу індустріалізації за рахунок пограбування села; , - забезпечення промисловості дешевою робочою силою;- вирішення хлібної проблеми в країні;- повне одержавлення сільського господарства.
Основними заходами колективізації стали:- насильницьке створення колгоспів;- «розкуркулення» (ліквідація заможного селянства - «ворога» радянської влади);- обмеження з боку влади процесу переселення селян до міст (запровадження паспортів, які видавалися лише жителям міст та ін.).
Завершення колективізації припадає на 1937 р., коли в колгоспи України об’єдналося 96,1 % селянських господарств та 99,7 % посівних площ.
Соціально-економічні наслідки колективізації:
- встановлення повного контролю комуністичного режиму над сільським господарством;- державне закріпачення селян;- підпорядкування сільського господарства командно-адміністративній системі управління;- Голодомор 1932-1933 pp. і страшні людські втрати;- порушений баланс у розвитку промисловості й сільського господарства;- постійне відставання сільськогосподарського виробництва;- фізичне знищення найбільш кваліфікованих і працьовитих господарів;- руйнування продуктивних сил на селі.
Головні завдання колективізації, які ставив ЦК ВКП(б), були досягнуті: було фактично закріпачене селянство, забезпечені дармові джерела для розвитку індустрії та військово-промислового комплексу. Колективізація була економічною і соціальною катастрофою для українського села. Селянство втрачало вироблені століттями риси: хазяйновитість, ініціативність, працелюбність. У реальне життя увійшли зрівнялівка, безгосподарність, відсутність економічних стимулів розвитку, повна незацікавленість селян в ефективній, продуктивній праці.
112. Розкрийте становлення директивної системи планування та соціально-економічний зміст довоєнних п’ятирічних планів. Охарактеризуйте дискусію щодо природи планової системи наприкінці 20-х років ХХ ст.
За директивного планування регулятором виробництва ставав план. Розвиток планування відбувався дедалі більшим охопленням усього народного господарства. Якщо план ГОЕЛРО давав конкретні виробничі завдання по 17 галузях, а перша п’ятирічка по 50, то другий -120 галузей промисловості. Жорстко регламентувалися не тільки планові завдання, а й ресурси для їх виконання, форми та розміри оплати праці тощо.Досвід директивного планування, накопичений у промисловості, було перенесено в сг (до кожного району й колгоспу доводилися державні посівні плани)Одночасно із зміцненням директивних начал в управлінні й плануванні послаблювалася роль прибутку та інших економічних важелів. Майже весь прибуток надходив до бюджету, з якого фінансувалися капіталовкладення. Було запроваджено пряме банківське кредитування.Ставало очевидним, що форми та методи планового управління багато в чому себе вичерпали й стали причиною негативних явищ в економіці. Однак реально ця система зміцнювалася, ставала відверто бюрократичною. В управлінні промисловістю й сільським господарством остаточно був здійснений перехід до командних методів, а в плануванні до тотального директивного планування.
У квітні 1929 р. XVI конференцією ВКП(б) було ухвалено «оптимальний» варіант першої п’ятирічки, розрахованого на 1928/291932/33 господарські роки. З моменту прийняття плану розпочалися численні коригування його показників у бік їх підвищення, почасти без необхідного обґрунтування. Завищені планові завдання не виконувалися через відсутність у народному господарстві відповідних ресурсів, що призводило до диспропорцій. У результаті перший п’ятирічний план не був виконаний ані на момент проголошення про його завершення (1 січня 1933 р.), ані у запланований період.
Боротьба політичних угруповань за владу витісняла на другий план питання про перспективи розвитку економіки. За таких умов з’явилися дві відомі моделі п’ятирічок модель Кондратьєва і модель Держплану.
М. Кондратьєв визнавав історичну необхідність індустріалізації, але основою вирішення проблеми вважав гармонійний розвиток усіх сфер економіки, передусім промисловості й сільського господарства. ,оскільки воно може постачати основні засоби для індустріалізації і як експортер, і як ємкий ринок для промислових галузей. Тому в основу його моделі було покладено ідею продовження непу, підвищення товарності сільського господарства, його інтенсифікації.
Інша модель була розроблена в Держплані (партійно-урядовому органі) під керівництвом академіка С. Г. Струмиліна. Держплан виступав за прискорений розвиток важкої індустрії, за швидку, примусову ліквідацію багатоукладності, за відмову від непу, від ринку, за максимальне посилення регулюючої ролі держави. Модель Держплану повністю відповідала поглядам Й. Сталіна. Тому було обрано держпланову модель. М. Кондратьєва назвали захисником куркульства, звинуватили в буржуазній ідеології, а в 1930 р. заарештували і в 1938 р. розстріляли. Таких само переслідувань зазнали й усі однодумці Кондратьєва.

113. Охарактеризуйте кризу радянської командно-адміністративної системи та окресліть спроби її трансформації у 50-ті роки ХХ ст. («хрущовська відлига»).
Після смерті Сталіна було зроблено спроби переглянути деякі аспекти економічної політики, не зачепивши основ тоталітаризму. Цей період відомий як період реформ – у промисловості, с/г. Загалом адміністративно-командна економічна система дедалі більше демонструвала свою неефективність і на початку 50-х років практично вичерпала свої можливості. Вдосконаленням господарського механізму, еволюційною перебудовою адміністративно-командної економічної системи зайнявся Хрущов.
М.С. Хрущов бажав ліквідувати вади економіки й надавав цьому першочергового значення. Перші кроки в цьому напрямі спрямовувалися на вдосконалення аграрної політики, на розв’язання продовольчої проблеми та виведення сільського господарства з глибокої кризи. Одним із перших заходів нового керівництва -суттєве зниження сг податку, списання заборгованості за податками за попередні роки, збільшення розмірів присадибних ділянок. У сер50-х р сг вперше за довгі роки стало рентабельним, доходи колгоспників значно зросли Середньорічні темпи сільськогосподарського виробництва у 1954-1959 роках перевищували 7 %. До цих заходів уряду теж можна віднести рішення наздогнати США по виробництву м’яса, масла, молока впродовж трьох-чотирьох років; примусове запровадження посівів кукурудзи по всій країні; хімізацію землеробства, яка не була забезпечена відповідними потужностями в хімічній промисловості. В останні роки правління М.С. Хрущова, в роки семирічки (1959-1965), темпи розвитку сг помітно знизилися, плани зростання виробництва продукції рослинництва й тваринництва не були виконані
Промислове виробництво впродовж “хрущовського” десятиліття розвивалося досить динамічно. За офіційними даними, в Україні у 1951-1958 рр. промислова продукція щорічно зростала на 12,3 %, а в 1959-1965 рр. – на 8,8 %. В Україні, як і в усій країні, змінюється структура паливного балансу за рахунок збільшення видобутку нафти і газу (нафти – у 4,6 раза, газу – вчетверо). Зростає й видобуток електроенергії як за рахунок теплових електростанцій, так і гідроелектростанцій Дніпровського каскаду. Політика сприяла промисловому зростанню, особливо таким її елементам, як активне використання кредитно-фінансових методів стимулювання виконання та перевиконання планових завдань. Але все таки прорахунки в економічній політиці в роки семирічки стали однією з причин того, що в останні її роки спадають темпи зростання продуктивності праці та капіталовкладень, на серйозну проблему перетворюється довгобуд.
Реформа, народжена у надрах апарату й реалізована ним же, не зачепила основ господарського механізму, що існував, а лише частково вирішила завдання, що стояли перед нею, породивши при цьому масу нових проблем. Економічні важелі просто не могли стати визначальними за умов абсолютного панування командно-адміністративної системи.Втім, історія “хрущовських” реформ не буде повною, якщо залишити поза увагою соціальні зміни в житті радянських людей, зумовлені цілою низкою заходів, спрямованих на поліпшення умов життя населення, переважно міського. Було скорочено тривалість робочого тижня (із 48 до 46 годин). Високими темпами розвивалось житлове будівництво.






















114. Розкрийте теоретичне обґрунтування та спробу реалізації господарської реформи 1965 р. («Косигінська реформа»).
Реформа («Косигінська» за ім'ям голови Ради міністрів СРСР О. М. Косигіна) мала на меті вдосконалити планування й економічне стимулювання і була спрямована на пошук оптимального поєднання централізованого керівництва економікою й оперативно-господарської самостійності підприємств, зміцнення й подальший розвиток господарського розрахунку.
Для досягнення такої мети передбачалося: скоротити планові показники, створити на підприємствах фонди матеріального стимулювання; кредитувати промислове будівництво, а не надавати дотації; ліквідувати раднаргоспи і відновити галузеву систему управління; підвищити закупівельні ціни на сільгосппродукцію; перерозподілити частку національного прибутку на користь аграрного сектора.
Охоплювала: планування, організаційну структуру управління, економічні стимули та господарський розрахунок.
Рішення:
ліквідувати раднаргоспи, повернутися до галузевого принципу управління.
зміна всієї системи планування й економічного стимулювання (підвищити науковий рівень шляхом запровадження прогресивних нормативів і балансових розрахунків, забезпечити тісний зв'язок його із науково-технічним прогресом)
п'ятирічний план - основна форма державного планування розвитку народного господарства.
Передовсім було визнано за необхідне посилення ролі прибутку в підвищенні матеріальної зацікавленості підприємств працювати рентабельно, на принципах самоокупності. Із цією метою до суми показників, які доводили згори, включили загальну суму прибутку та рентабельність, що обчислювалася як відношення чистого доходу до вартості основних та оборотних фондів. Як основне фінансове джерело утворення фондів заохочення також стає прибуток.
Обмежувалося централізоване («безкоштовне») фінансування капітальних вкладень, передбачалося впровадження довготермінового кредитування.
Господарська реформа зачепила й сільське господарство:- підвищено закупівельні ціпи із таким розрахунком, щоб довести їх до рівня, за якогоколгоспи та радгоспи не зазнавали б збитків від продажу продукції державі. - Роздрібні ціни мали зберігатися на попередньому рівні, а різниця покриватися за рахунок державного бюджету. - різко збільшено державні асигнування на підвищення технічного рівня сільського господарства, на виробництво сільськогосподарських машин та добрив. - рішення про посилення спеціалізації господарства.
Положення реформи втілювалися в життя з великими труднощами, а деякі з них так і не були реалізовані. Передбачені спочатку прямі зв'язки між підприємствами не були запроваджені зовсім через несумісність із системою фондування та розподілу. В результаті госпрозрахунок підприємств виявився незабезпеченим матеріально, а підвищення самостійності підприємств несумісним із повноваженнями міністерств та відомств, директивним плануванням та наявною системою ціноутворення.Численні суперечності реформи можна було б усунути, поетапно просуваючись до ринку,чому перешкоджали політико-ідеологічні причини.



































115. Визначте шляхи реформування радянської командно-адміністративної системи в другій половині 80-х років ХХ ст. (т.зв. «перебудова»).
Перший крок до кардинальних змін - квітневий (1985) пленум ЦК КПРС, керівництво, очолюване М. Горбачовим, проголосило курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни, що мав базуватися на прискоренні науково-технічного прогресу, технічній реконструкції народного господарства, модернізації машинобудування, а на цій основі й усього народного господарства, а також активізації «людського фактору». Проголошений курс не означав руйнування командно-адміністративної системи, а лише її «вдосконалення»; розвиток економіки орієнтувався на витратний шлях. Вжиті заходи (наведення елементарного порядку, зміцнення трудової й технологічної дисципліни, широка заміна керівників тощо) дали певний позитивний ефект: дещо зросла продуктивність праці, збільшилися капіталовкладення в соціальну сферу. На цьому тлі було розв'язано антиалкогольну кампанію, яка завдала колосального удару по державних фінансах.
Прийняття законів «Про індивідуальну трудову діяльність» (1986 р.) та «Про кооперацію» (1988 р.), які з численними застереженнями легалізували дрібне приватне підприємництво, означали відхід від традиційного тлумачення соціалістичної економіки.
Певні перетворення відбуваються й в аграрному секторі, але вони зводилися до перебудови системи управління в сільському господарстві (створено Держагропром). . Створення Держагропрому, який об'єднав практично всі міністерства та відомства галузі, не дало істотного ефекту в розв'язанні сільськогосподарських проблем: послабити гостроту продовольчої проблеми й забезпечити реальну самостійність колгоспів та радгоспів.Кризові явища в економіці поглиблювалися, а реформи не давали жодних позитивних зрушень.
З метою підвищення якості продукції було запроваджено держприймання, яке виявило серйозні недоліки в забезпеченні необхідного рівня якості продукції.Водночас не було зроблено жодних кроків для структурної перебудови української промисловості.
В 1990 р. уряд СРСР розробив програму переходу до ринкових відносин під жорстким державним контролем, але вона не дістала підтримки Верховної Ради СРСР. Не була підтримана й більш радикальна програма групи Шаталіна («500 днів»). Зрештою, Верховна Рада СРСР затвердила «Основні напрямки стабілізації народного господарства та переходу до ринкової економіки», втім ця програма не могла дати позитивних результатів. Унаслідок цього всього криза радянської економіки поглиблюється. Непослідовна, безсистемна перебудова призвела до невідворотного розвалу радянської економіки та розпаду СРСР.
116. Розкрийте причини кризи ортодоксальної марксистської політичної економії та основні напрями теоретичних досліджень в Україні другої половини 80-х років ХХ ст.
Теоретиком ортодоксального марксизму був ПЛЕХАНОВ (18561918В своїх творах дав глибоку критику методологічних основ буржуазної й дрібнобуржуазної соціології, противопоставив їм марксистську соціологію історичний матеріалізм. 
Існуєпогляд, що марксистська політекономія, принаймні та її частина, яка була привнесена самим Марксом являє собою самостійне філософське відгалуження політичної економії.
Політичний вплив марксизму в XX в. Був величезним: марксизм домінувавприблизнона 1/3 території земноїкулі. Марксистська політекономія виступила економічною доктриною [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], реалізованого в XX столітті в [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], у країнахСхідноїЄвропи, Індокитаю, на [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], в [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
З іншого боку, майже у всіх соціалістичних країнахмарксистська економічна наука перетворилася в догматичнее вчення Переставши відповідати реаліям, вона стала чинити негативний вплив. Так, в СРСР насадження цього вчення в 1930-і роки супроводжувалося розгромом вітчизняної економічно їшколисвітового класу. У 1950-і роки марксистські догми (випереджаючий розвито кважкої промисловості, неминучість краху світового капіталізму і т.д.) завадили трансформації радянської військово їекономіки в економіку, орієнтовану на потреби населення (план Маленкова), і в якійсь мір ісприяли почалася [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. У 1960-1980-і рр.. панування марксистського догматичного мислення в СРСР завадило своєчасно зробити висновок про те, що капіталізм на Заході в середині XX ст. зазнав якісну трансформацію, і не дозволило до моменту початку [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] виробити продуману концепцію ринкових реформ, що частково зумовило негативні наслідки цих реформ і [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Генеральним напрямом удосконалення господарськогомеханізму в 80-х став пошук шляхів створення такої господарської системи, яка забезпечувала б зростання ефективності планової економіки за збереження її основи загальнонародної (державної) власності.Госпрозрахунок ставав ключовим розділом теоріїгосподарськогомеханізму. Насамперед слід назвати О. Лібермана, який розглядав госпрозрахунок як механізм узгодження народногосподарських і колективних інтересів, а також ряд інших, зокрема З. Сотченко, В. Найдьонова, І. Ястремського.


117. Визначте основні причини та охарактеризуйте застійні явища в радянській економіці 70-х – першої половини 80-х років ХХ ст.
Після смерті Й.Сталіна були здійснені спроби переглянути деякі аспекти економічної політики, не чіпаючи при цьому основ тоталітарного суспільства. Щоб зменшити розтратність централізованого виробництва, з 1953 р. почалося скорочення кількості всесоюзних міністерств і передача частини економічної влади республіканському керівництву. В 1957 р. М. Хрущов ввів нову територіально-горизонтальну систему управління, засновану на (раднаргоспах). При цьому Держплан зберігався. Внаслідок ліквідації окремих міністерств значно був скорочений адміністративно-управлінський апарат. Були закриті сотні дрібних підприємств, які дублювали одне одного. Прискорився процес технічної реконструкції багатьох підприємств. Зменшилась кількість зустрічних перевезень вантажів.Внутрішній ринок наповнювався. Темпи приросту промислової продукції майже вдвічі перевищували ці ж самі показники за період 1965 -1985 рр.Проте кардинальних змін у розвитку економіки не відбулося. Реформи мали половинчастий характер. Не ставилося питання щодо повного зламу командно-адміністративної системи, скасування централізації.
Забезпечувати харчами мали тільки колгоспи й радгоспи. Індивідуальне присадибне господарство планували різко скоротити і незабаром повністю ліквідувати. Видавали абсурдні закони, що забороняли мати в приватному господарстві більше однієї корови. Негативні наслідки мала й ліквідація М Хрущовим МТС та передача їхньої техніки колгоспам. Великої шкоди господарству України було завдано створенням Канівського і Київського водосховищ.
В жовтні 1964 р. в СРСР до влади прийшов Л.Брежнєв. Провели „Косигінську реформу”. Вона повинна була забезпечити подолання негативних явищ економіки.
Перші кроки реформи дали позитивні результати, але вже на початку 70-х років темпи реформи почали знижуватись. Керівництво СРСР поступово відмовилося від будь-яких реформ. Наступили роки застою.
До середини 70-х років ХХ ст. радянська економіка повністю втратила притаманний для 50-60-х років динамізм, розвиваючись екстенсивними методами.
Її традиційно розвинуті індустріальні галузі економіки – видобуток вугілля, металевих руд, важке машинобудування, виробництво металів - швидко занепали через брак нових технологій, ставали нерентабельними.
Основою радянської економіки, як і раніше, були паливно-енергетичний і військово-промисловий комплекси (ВПК). В середині 70-х років частка ВПК у загальному обсязі промислового виробництва становила понад 60%.
Протягом 70-х років в Україні відбувалося уповільнення економічного ро-витку, що перетворилося на якісний занепад на початку 80-х років. Наслідком чого повинні були стати сировинна і екологічна кризи. Поглибилися диспропорції між галузями господарства. Не вистачало товарів широкого вжитку. Аналогічною була ситуація і в сільському господарстві. Так, механізація фактично була зведена до постачання колгоспам і радгоспам низькоякісної техніки; хімізація значною мірою спричинила забруднення земель і сільськогосподарської продукції хімікатами, а меліорація - призводила до розорення родючих земель і порушення екологічного балансу.
Відповідно до цього змінювався і добробут народу. Яскравим свідченням цього стало величезне нагромадження заощаджень громадян на рахунках в ощадних касах, які наприкінці 70-х років ХХ ст. становили 32 млрд. крб. Неможливість реалізації доходів через дефіцити на споживчі товари вела до зростання інфляції, спекуляції, розвитку тіньової економіки, формування мафіозних угруповань.


118. Охарактеризуйте становлення національної господарської системи України в 90-х роках ХХ ст.
Наступний етап реформування економіки України запропонована президентом Л. Кучмою у 1995 р. Програма передбачала низку заходів, спрямованих на пришвидшене формування ринкових відносин: розвиток підприємництва; лібералізацію торгівлі; створення нової законодавчої бази; кардинальні зміни в грошово-кредитній політиці; безкомпромісну боротьбу зі злочинністю та корупцією.
У жовтні 1995 р. в країні стартує курс па радикальні економічні перетворення, під час реалізації якого скасовують дотації на виробництво збиткової продукції, відпускаються ціни, скасовується фіксований курс до твердих валют, проголошується необхідність тотальної приватизації та суттєвого скорочення бюджетного дефіциту тощо.Так, 1995 р. характеризується певною стабілізацією грошово-кредитної сфери. Рівень інфляції в Україні становив 181,7 % на рік і був майже вдвічі нижчим, ніж у Росії. Це зміцнило національну грошову одиницю (купоно-карбованець), підвищило довіру до неї, створило передумови для проведення грошової реформи. У вересні 1996 р. в обіг було запроваджено гривню.Друга половина 1990-х років в економіці України характеризується проголошенням коригування курсу реформ, проголошено курс на розбудову соціального ринкового господарства. Стали також певною мірою зрозумілими переваги та вади діючої податкової, митної, регіональної політики. Але негативні тенденції в економіці України, хоча й дещо пом'якшені, зберігалися до кіпця тисячоліття. Мабуть, це можна пояснити недостатньою послідовністю ринкових перетворень.
Так, лише наприкінці 1990-х років пришвидшилися процеси приватизації промислових об'єктів, до 2000 р. змінило форму власності близько 65 тис. підприємств та організацій, а недержавні підприємства почали виробляти майже 70% продукції. Утім, ці процеси не мали системного характеру, жодна програма приватизації в ці роки не дістала підтримки Верховної Ради України, не отримали належного захисту й відносини власності.
Разом із тим негативно впливало скрутне фінансове становище підприємств, недостатня ефективність приватизації й управління державним майном, зменшення попиту на вітчизняну продукцію через її високу собівартість та неконкурентоспроможність, брак інвестицій, повільне формування законодавчої бази, яка б відповідала економічним процесам перехідної економіки.
119. Розкрийте формування теоретичних засад обґрунтування шляхів переходу до ринкової системи в українській економічній літературі 90-х років ХХ ст.
Проблема трансформації директивної економіки на ринкову викликала доволі активну полеміку. Цим проблемам присвячено наукові дослідження відомих українських учених (А. Гальчинського, В. Геєця, С. Данилишина, С. Єрохіна, Б. Кваснюка). Погляди вітчизняних учених формувалися під впливом альтернативних концептуальних теорій.
Перший напрям виник під впливом ліберальної (монетаристської, або ортоліберальної) концепції.Другий напрям у підґрунті мав кейнсіанську методологію. Ще у 19901991 роках Верховною Радою було затверджено Концепцію переходу України до ринкової економіки (грудень 1990), в якій визначалася етапність переходу, підготовка законодавчого поля, для чого було прийнято цілу низку законів, а саме: «Про власність», «Про бюджетну систему», «Про підприємництво», «Про банки і банківську діяльність» тощо.
Наступний етап, мав забезпечити формування засад ринкової інфраструктури через роздержавлення власності, створення суб'єктів ринку, формування національної грошової системи, перехід до вільного ціноутворення, свободу підприємництва тощо. На практиці цей етап реалізовано не було, і Україна вже від початку 1992 р. ступила на шлях безпосередніх ринкових перетворень, не маючи для цього ані чіткої програми, ані відповідної теоретичної та практичної бази.
На практиці від початку 1992 р. був запроваджений в обіг купон-карбованець як розрахунковий знак і попередник повноцінної національної валюти гривні.
У березні 1992 р. Верховна Рада України ухвалила «Основи національної економічної політики України», що було наступним кроком на шляху розбудови національної економіки (роздержавлення, приватизацію, структурну перебудову й модернізацію промисловості, перехід до взаєморозрахунків із країнами Співдружності на основі світових цін, переорієнтацію зовнішньої торгівлі на західні рийки). Певного мірою прийняття цієї програми було умовою вступу України до Міжнародного валютного фонду (МВФ) у квітні 1992 р.
Власне, вступ до МВФ розглядають як винятково негативний фактор для економіки України, стверджуючи, що «економічна політика, що її проводили в Україні, привела країну до глибокої економічної кризи. Власне, реформи хоча й проголошувалися, але на ділі не проводилися. Саме через відсутність всебічно обгрунтованої комплексної програми Україна потрапила в особливо складне економічне становище». Своєю чергою, А. Гальчинський назвав ці процеси «імітацією реформ». Економіка України переживала глибоку системну кризу. Передусім це катастрофічне падіння основних економічних показників.Падіння виробництва й стрімке зростання собівартості продукції різко зменшили бюджетні надходження від промисловості, тоді як видатки бюджету невпинно зростали. Надзвичайно знизився життєвий рівень населення.
Боротися з інфляцією уряд намагався звичними директивними методами: було запроваджено фіксований курс купоно-карбованця відносно долара, але цей крок лише інтенсифікував поширення «тіньової економіки», збільшив втрати вітчизняних експортерів, а також посилив відплив капіталів за межі України, що знекровлювало економіку країни. Нееквівалентні експортно-імпортні операції зумовили зростання зовнішньої заборгованості України.



















120. Дайте загальну характеристику теорії та практики структурної перебудови української економіки за часів незалежності.
Детальний аналіз структурної перебудови економіки України перехідного періоду дає підстави зробити такі висновки:
1. Важливим досягненням економічної науки є встановлення зв`язку між структурою економіки та її ефективністю. Суть структурних перетворень полягає в тому, що підприємства наділяються функціями самоуправління виробництва і для цього їм створюються умови.
2. Найбільш визначальними структурними зрізами для окремо взятої національної економіки є: галузевий, технологічний, відтворювальний, інституційний, зовнішньоекономічний. В зв`язку з недостатністю можливостей ринкового механізму забезпечити структурні зміни, що відповідають сучасним прогресивним напрямкам, особливо в країнах з перехідною економікою, існує необхідність участі держави в процесі структурної перебудови економіки в формі структурної політики. Функції структурної політики полягають в координації всіх напрямків економічної політики, що чинять прямий вплив на структурні зміни в економіці та наданні економіці початкового імпульсу, необхідного для подолання негативних структурних змін.
3. Найслабкішим напрямком реформ в перехідних економіках став технологічний напрямок: їх технологічна структура на сьогоднішній день знаходиться переважно в межах третього технологічного укладу і для впровадження сучасних постіндустріальних технологій в більшості перехідних економік немає навіть мінімальних заділів.
4. Неможливість наздогнати постіндустріальний світ зумовлена тим, що методи мобілізації, які визначають суть будь-якого “наздоганяючого” розвитку, не придатні для творчості вільних особистостей, що є основою постіндустріального соціуму.
5. Масштаби кризи в Україні на початку 90-х років виявились чи не найбільшими серед перехідних економік, хоча стартові умови для ринкових перетворень були щонайменше не гірші, ніж в інших країнах соціалістичного блоку та республіках СРСР. Динаміка структурних зрушень в промисловості України являла собою негативну тенденцію перетворення ресурсоспоживаючої економіки в ресурсозабезпечуючу, в якій швидко збільшувалася частка матеріало- та енергомістких галузей, що виробляли проміжну продукцію, й стрімко скорочувалася частка галузей, що виробляли кінцеву продукцію, і насамперед товари народного споживання. Зміни в зовнішньоекономічній структурі економіки України характеризують становлення і розвиток сировинно-експортної моделі, притаманної слабкорозвиненим країнам.
6. Попри безперспективність “наздоганяючого” розвитку для досягнення постіндустріальних структурних змін, на сьогоднішній день для України та інших перехідних економік іншої альтернативи не існує: зробити крок в постіндустріальну економіку можна лише за умови досягнення рівня високорозвиненого індустріального господарства. Таким чиномнеобхідно генерувати інвестиційний та інтелектуальний потенціал, достатній для глибокого структурного оновлення економіки на основі впровадження найновіших досягнень НТП.



























































































































Розкрийте об’єкт, предмет, методи історії економіки та економічної думки.
Розкрийте предмет історії економіки та економічної думки і еволюцію господарських одиниць: фактори розвитку, історичні типи.
Охарактеризуйте господарську систему: фактори розвитку, історичні типи.
Порівняйте історичні типи господарських систем за критеріями: назва типу, рівень розвитку, мета виробництва господарських одиниць, суспільний поділ праці, історична форма власності.
Розкрийте суть та значення системно-синергетичного підходу у дослідженні суспільства. Охарактеризуйте положення цивілізаційної парадигми.
Порівняйте положення формаційної та цивілізаційної парадигм у дослідженні суспільства.
Охарактеризуйте суспільний поділ праці як фактор розвитку господарської системи: суть, етапи, функціональна диференціація суспільства.
Охарактеризуйте власність на ресурси як фактор розвитку господарської системи: суть, етапи, соціальна диференціація суспільства.
Розкрийте методи аналізу наукового рівня економічних знань дослідження історичного розвитку господарської системи.
Порівняйте критерії та етапи періодизації історичного розвитку господарської системи, розроблені С. Десницьким, Ф. Лістом, Б. Гільдебрантом, Д. Беллом, Е. Тоффлером.
Охарактеризуйте особливості привласнювального та виробничо-відтворювального типів господарств.
Розкрийте зміст «неолітичної революції». Визначте її вплив на розвиток первісного суспільства.
Охарактеризуйте общину, як історичну форму господарських одиниць та її соціально-економічну роль в первісному суспільстві.
Охарактеризуйте фактори розвитку та вкажіть причини занепаду господарства суспільства трипільської культури.
Дайте характеристику господарській сфері суспільства Месопотамської цивілізації. Окресліть закони Хаммурапі про явища і процеси господарського життя.
Господарська сфера суспільства Давнього Єгипту. Особливості пам’яток економічної думки.
Порівняйте характерні риси господарств Месопотамської та Кріто-Мікенської цивілізацій.
Порівняйте особливості суспільств Східної і Західної цивілізацій та їх підсистем в осьовий час.
Дайте характеристику основних проблем розвитку господарства Афін та спробам їх розв’язання в реформах Солона.
Охарактеризуйте основні форми господарств Давньої Греції та їх відображення в економічній думці.
Дайте характеристику розвитку господарства та економічної думки Китаю в осьовий час.
Охарактеризуйте давньоримські рабовласницькі господарські форми та окресліть їх суть за працями римських мислителів.
Охарактеризуйте еволюцію поглядів римських мислителів (Катона, Варрона, Колумелли) на організацію сільськогосподарського виробництва Давнього Риму.
Порівняйте риси господарської системи суспільств Західної цивілізації доби середньовіччя на першому (V – XI ст.) та другому (XI – XV ст.) етапах.
Дайте характеристику основним формам феодального землеволодіння в Західній Європі та українських землях.
Окресліть умови виникнення середньовічних міст Західної Європи та охарактеризуйте особливості їх господарського устрою.
Охарактеризуйте господарський розвиток Київської Русі – як складової Європейської цивілізації.
Дайте характеристику основним господарським формам в українських землях доби середньовіччя.
Порівняйте основні риси господарської системи середньовічних міст Західної Європи та Київської Русі.
Охарактеризуйте зародження інститутів ринкової економіки в країнах Західної Європи (кінець ХV-ХVІ ст.).
Розкрийте вплив цивілізаційних факторів на становлення ринкового господарства в країнах Західної Європи (ХVІ – перша пол. ХVІІ ст.).
Розкрийте передумови та сутність Великих географічних відкриттів та розкрийте значення їх наслідків у становленні ринкового господарства суспільств Європейської цивілізації.
Первісне нагромадження капіталу: сутність, джерела та значення для становлення ринкового господарства.
Проаналізуйте особливості форм господарств на етапі утвердження мануфактурного виробництва в країнах Західної Європи та українських землях.
Розкрийте суть ринкової системи вільної конкуренції та концепцію лібералізму А. Сміта.
Охарактеризуйте фізіократизм: передумови виникнення, суть та внесок в розвиток економічної теорії. «Економічна таблиця» Ф. Кене.
Дайте характеристику меркантилізму: передумови виникнення, суть та особливості на різних етапах його розвитку.
Охарактеризуйте особливості господарського розвитку українських земель у ХVІ-ХVІІ ст.
Охарактеризуйте економічні погляди В. Петті та П. Буагільбера.
З’ясуйте суть і значення демократичної та освітньої революції для ринкових перетворень в країнах Європейської цивілізації.
Промислова революція: передумови, суть та значення для розвитку ринкового господарства в країнах Європейської цивілізації.
Порівняйте риси промислового перевороту в Англії та Німеччині (передумови, періоди, особливості та наслідки).
Порівняйте риси промислового перевороту в Англії і США (передумови, періоди, особливості та наслідки).
Охарактеризуйте закономірності та особливості формування ринкової господарської системи в провідних країнах Європейської цивілізації (друга половина ХVІІ – 60-ті роки ХІХ ст.).
Порівняйте риси меркантилізму і класичної школи політичної економії (історичні умови виникнення, суть, представники та трактування ними основних економічних категорій).
Порівняйте методологічні засади класичної політичної економії і національної політичної економії.
Охарактеризуйте ринкове господарство в Англії у другій пол. ХVІІ – 60-тих роках ХІХ ст.: виникнення, становлення нових форм господарства. Теорії А. Сміта та Д. Рікардо про ці процеси.
Особливості розвитку ринкового господарства у Франції та виникнення (становлення) нових форм господарювання (друга пол. ХVІІ – 60-ті роки ХІХ ст.). Висвітлення цих процесів у теоріях Ж.Б. Сея та Ф. Бастіа.
Охарактеризуйте риси становлення ринкового господарства в США та виникнення (становлення) нових форм господарювання. Роль ліберальної економічної теорії Г.Ч. Кері в розвитку капіталістичних відносин у країні.
Порівняйте погляди представників «старої» та «нової» історичних шкіл.
Економічна теорія К. Маркса і сучасність
Охарактеризуйте господарський розвиток українських земель в ХV – першій половині ХVI ст. як передумови Визвольної війни українського народу (1648-1676).
Охарактеризуйте економічну політику Б. Хмельницького та її основні напрями. Визначте її меркантилістські засади.
Охарактеризуйте економічну політику Петра І та її вплив на господарство України.
Охарактеризуйте господарську систему Західної України та особливості її еволюції під впливом реформ Йосипа ІІ.
Охарактеризуйте зародження елементів ринкового господарства в господарській системі України наприкінці XVIII початку ХІХ ст.
Дайте характеристику кризи кріпосної системи та її відображення у працях українських економістів першої половини ХІХ ст. (В. Каразіна, М. Балудянського, І. Вернадського).
Охарактеризуйте вплив нових цивілізаційних чинників на господарський розвиток держав Європи (70-ті роки ХІХ ст. – початок ХХ ст.)
Дайте характеристику причинам та змісту промислового зростання Німеччини наприкінці ХІХ ст. Розкрийте ознаки соціального напрямку політичної економії як передумови ґенези інституціоналізму.
Охарактеризуйте фактори лідерства економіки США кінця ХІХ – початку ХХ ст. Теоретичні досягнення американської школи маржиналізму.
Охарактеризуйте загальні риси господарської системи Англії в період монополістичної конкуренції. Теоретичні досягнення кембриджської школи.
Економічний розвиток Франції в кінці ХІХ – на початку ХХст. Математична школа маржиналізму.
Розкрийте історичні умови виникнення, сутність, етапи та основні риси маржиналізму.
Охарактеризуйте внесок А. Маршалла в економічну науку та вплив його праць на формування сучасної економічної теорії.
Друга науково-технічна революція (остання чверть ХІХ – початок ХХст.): суть та значення для розвитку господарств провідних країн світу. Ґенеза маржиналізму.
Порівняйте господарські системи країн Західної Європи та США в 70-ті роки ХІХ – початку ХХ ст.
Охарактеризуйте зміст та значимість реформ: 1848 р. (в межах Австро-Угорщини) та 1861 р. (в межах Російської імперії) для утвердження ринкових форм господарювання в Україні.
Розкрийте сутність та дайте оцінку результатам столипінської аграрної реформи.
Розкрийте внесок Є.Є. Слуцького у розвиток світової економічної науки.
Розкрийте суть та значення Київської психологічної школи в українській економічній думці.
Охарактеризуйте розвиток промисловості України в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. та покажіть її місце в господарстві Російської імперії.
Проаналізуйте основні напрями української економічної думки в пореформений період (друга половина ХІХ ст.)
Охарактеризуйте внесок представників української економічної думки (М. Туган-Барановський, Є. Слуцький, С. Подолинський) в розвиток економічної теорії (кінець ХІХ – початок ХХ ст.).
Розкрийте проблеми ринкового розвитку у науковій спадщині М. Тугана-Барановського.
Охарактеризуйте особливості господарського розвитку України в пореформений період та їх відображення в українській економічній думці.
Розкрийте зміст Версальської угоди та її вплив на розвиток економік провідних європейських країн.
Охарактеризуйте причини та зміст світової економічної кризи 1929-1933 рр. у США та шляхи виходу з неї.
Порівняйте економічні програми та дії урядів щодо виходу з Великої депресії в США та Німеччини.
Дайте характеристику наслідкам Першої світової війни для провідних країн світу – Англії, Франції, Німеччини, США.
Дайте порівняльну характеристику: Версальської угоди, плану Дауеса, плану Юнга.
Визначте економічні причини та наслідки світової економічної кризи 1929-1933 рр.
Порівняйте шляхи виходу з «Великої депресії» США та Німеччини.
Розкрийте особливості методології раннього інституціоналізму та вкажіть на відмінності від методології класичної політичної економії.
Розкрийте сутність раннього інституціоналізму: причини виникнення, основні напрями, спільні риси і відмінності.
Визначте відмінності у розумінні ролі держави в теоретичних розробках представників німецького ордолібералізму та кейнсіанства.
Порівняйте концепції ринку недосконалої, монополістичної та ефективної конкуренції Дж.В. Робінсон, Е. Чемберліна, Й. Шумпетера.
Визначте причини виникнення теоретичних концепцій імперіалізму. Порівняйте теорії імперіалізму Дж. Гобсона і Й. Шумпетера.
Порівняйте провідні напрями економічної думки (50-80-ті роки ХХ ст.).
Розкрийте суть впливу плану Маршалла, Бреттон-Вудської та Ямайської систем на трансформацію фінансово-торговельної системи у повоєнний період (50-80-ті роки ХХ ст.).
Охарактеризуйте нові тенденції у господарському розвитку країн Європейської цивілізації в 1970 – 80-х роках та формування теорії монетаризму.
Охарактеризуйте НТР та її вплив на розвиток національних економік у 50-80-ті роки ХХ ст.. Порівняйте основні концепції НТР.
Охарактеризуйте причини, зміст та наслідки економічного зростання провідних господарств світу. Проаналізуйте позитивні зрушення соціального характеру.
Визначте основні цілі та структурний зміст змішаних економічних систем 1950 – 70-х років. Розкрийте сутність концепції соціального ринкового господарства.
Порівняйте нові типи та форми корпоративних організацій та визначте їх роль у процесі глобалізації світового господарства (друга половина ХХ ст.).
Порівняйте загальні риси неокейнсіанської (Р. Харрод, О. Домар), неокласичної (Р. Солоу, Дж. Мід) та неоінституціональної (С. Кузнець) теорій економічного зростання.
Розкрийте теоретичний зміст та порівняйте специфіку реалізації реформ у досягненні «економічного дива» в Німеччини та Японії.
Охарактеризуйте кризи світової економіки та кейнсіанства у 1970-80-ті роки. Розкрийте зміст феномену стагфляції.
Визначте причини виникнення та охарактеризуйте зміст і основні теорії економічного неоконсерватизму.
Визначте причини та охарактеризуйте заходи неоконсервативних реформи: «тетчеризму» та «рейганоміки».
Розкрийте причини та зміст еволюції кейнсіанської теорії: теорія Дж. М. Кейнса, неокейнсіанство, посткейнсіанство.
Дайте характеристику посиленню інтернаціоналізації та глобалізації світового господарства кінця ХХ – початку ХХІ ст..
Охарактеризуйте особливості діяльності транснаціональних корпорацій та їх вплив на світогосподарський розвиток в кінці ХХ – початку ХХІ ст..
Визначте передумови, суть і наслідки інформаційно-технологічної революції кінця ХХ – початку ХХІ ст. та її відображення в сучасній економічній думці.
Розкрийте основні тенденції економічного розвитку США на етапі інформаційно-технологічної революції та її відображення в сучасній економічній думці.
Визначте структуру інституціоналізму та його методологічні особливості наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст..
Охарактеризуйте трансакційний сектор економіки, теорію прав власності та трансакційних витрат. Розкрийте теорему Р. Коуза.
Охарактеризуйте етапи становлення та розвитку командно-адміністративної системи в радянській Україні.
Охарактеризуйте нову економічну політику та її місце в еволюції радянської системи господарства.
Охарактеризуйте основні напрями теоретичних досліджень в українській економічній літературі 20-х років ХХ ст. (ортодоксальний марксизм та немарксистський напрям).
Розкрийте шляхи і засоби радянської індустріалізації та їх визначення в процесі дискусії щодо її джерел і темпів.
Дайте характеристику суцільній колективізації в СРСР та її соціально-економічним наслідкам.
Розкрийте становлення директивної системи планування та соціально-економічний зміст довоєнних п’ятирічних планів. Охарактеризуйте дискусію щодо природи планової системи наприкінці 20-х років ХХ ст.
Охарактеризуйте кризу радянської командно-адміністративної системи та окресліть спроби її трансформації у 50-ті роки ХХ ст. («хрущовська відлига»).
Розкрийте теоретичне обґрунтування та спробу реалізації господарської реформи 1965 р. («Косигінська реформа»).
Визначте шляхи реформування радянської командно-адміністративної системи в другій половині 80-х років ХХ ст. (т.зв. «перебудова»).
Розкрийте причини кризи ортодоксальної марксистської політичної економії та основні напрями теоретичних досліджень в Україні другої половини 80-х років ХХ ст.
Визначте основні причини та охарактеризуйте застійні явища в радянській економіці 70-х – першої половини 80-х років ХХ ст.
Охарактеризуйте становлення національної господарської системи України в 90-х роках ХХ ст.
Розкрийте формування теоретичних засад обґрунтування шляхів переходу до ринкової системи в українській економічній літературі 90-х років ХХ ст.
Дайте загальну характеристику теорії та практики структурної перебудови української економіки за часів незалежності.


















15

Приложенные файлы

  • doc 17815623
    Размер файла: 908 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий