Metod_rekom_dlya_PSRS


МОЗ УКРАЇНИ
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ БАЗОВИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ
ПРЕДМЕТНА (ЦИКЛОВА) МЕТОДИЧНА КОМІСІЯ
ПРИРОДНИЧО- НАУКОВИХ ДИСЦИПЛІН №2
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для паза аудиторної самостійної роботи студентів з навчальної дисципліни «Мікробіологія»
cпеціальність 5.12010102 Cестринська справа
Івано-Франківськ
2013
Зміст
Тематичний план теоретичних занять та ПСРС с. 3-5
т.№1. Внесок вітчизняних вчених у розвиток медичної мікробіології, імунології, вірусології с. 6-8
т.№2 Особливості взяття , транспортування матеріалу при інфекційних захворюваннях с. 9-11
т.№3. Мікроскопія мазків з різними морфологічними групами мікроорганізмів с. 12-14
т.№4 Аналіз антибіотикограми с. 15-18
т.№5 Змиви з об’єктів довкілля, проби води, повітря тощо с. 19-24
т.№6 Дослідження імунного статусу організму людини с. 25-28
т.№7 Імуномодулятори для корекції імунного статусу організму людини с. 29-32
т.№8 Мікробіологічна характеристика мораксел, ацинетобактерій і кінгел с. 33-36
т.№9 Короткі відомості про кампілобактерії та гелікобактерії. Їх роль у патології людини. Специфічна профілактика с. 37-40
т.№10 Лабораторна діагностика черевнотифозного носійства с. 42-43
т.№11 Мікробіологічна характеристика ієрсиніозів с. 44-47
т.№12 Протичумний костюм. Одягання і зняття с. 48-53
т.№13 Проказа. Мікробіологічна характеристика збудника с. 54-55
т.№14 Сучасні вакцини для специфічної профілактики та терапії туберкульозу, дифтерії с. 56-60
т.№15 Легіонели. Мікробіологічна характеристика с. 61-63
т.№16 Робота з наказами МОЗ України з діагностики повітряно-краплинних інфекцій с. 64-67
т.№17 Неклостридіальні анаероби – бактероїди. Мікробіологічна характеристика та їх роль у патології людини с. 68-70
т.№18 Хвороба Лайма. Мікробіологічна характеристика збудника. Патогенез лаймобореліозу. Діагностика. Профілактика і лікування с. 71-74
т.№19 Актиноміцети. Основні властивості с. 75-77
т.№20 Вірус кліщового енцефаліту. Патогенез і клінічна картина с. 78-80
т.№21 Збудники TORСH-інфекції с. 81-86
т.№22 Профілактика професійних заражень в умовах лікарень (СНІДу, гепатиту) с. 87-90
Рекомендована література с. 91Тематичний план теоретичних занять та ПСРС
Навчальна дисципліна: Мікробіологія
Спеціальність 5.12010102 Сестринська справа
Семестр: ІV
Кількість аудиторних годин - 23, ПСРС- 45
№ з/п К-сть годин (лекція ПСРС) Назва теми Рекомендована література
(підручник, сторінки) При-мітка
1 2 3 4 5
1. 2 Вступ до мікробіології
Морфологія і фізіологія мікроорганізмів [1] с.6-14. 21-56
[5] с.5-17
2 Внесок вітчизняних вчених у розвиток медичної мікробіології, імунології, вірусології [1] с.14-20
[5] с.18-22
[4] т. №1 ПСРС
2 Особливості взяття , транспортування матеріалу при інфекційних захворюваннях [2] с.17-18
[4] т. №2 ПСРС
2 Мікроскопія мазків з різними морфологічними групами мікроорганізмів [2] с.20-23
[5] с.28
[4] т. №3 ПСРС
2. 2 Мікроби та навколишнє середовище. Генетика та мінливість мікроорганізмів Бактеріофаги. Антибіотики [1] с.57-77, 78-98,
99 -107
[5] с.107-124, 134-147, 224-236 2 Аналіз антибіотикограми [1] с.107
[2] с.
[5] с.237-238
[4] т. №4 ПСРС
3. 2 Вчення про інфекцію [1] с.113-135
[5] с.148-163 2 Змиви з об’єктів довкілля, проби води, повітря тощо [5] с.125-127
[6] с.85-91
[4] т. №5 ПСРС
4. 2 Вчення про імунітет [1] с.136-164
[5] с.164-188
2 Дослідження імунного статусу організму людини [5] с.196-198
[6] с.151-159
[7] с.294-295, 266-267
[4] т. №6
ПСРС
2 Імуномодулятори для корекції імунного статусу організму людини [5] с. 195-196
[7] с. 295-298
[4] т.№7 ПСРС
. 2 Мікробіологічна характеристика мораксел, ацинетобактерій і кінгел [7] с.411,413
[4] т.№8 ПСРС
5 1 Специфічна імунопрофілактика та імунотерапія інфекційних хвороб
Алергія та анафілаксія [1] с.165-189
[5] с.189-206 6. 3 Патогенні коки
РТК т.№1-5 [1] с.190-217
[5] с.242-256 7. 2 Збудники кишкових інфекцій
Умовно-патогенні бактерії [1] с.218-241, 244-245
[5] с.274-275 2 Короткі відомості про кампілобактерії та гелікобактерії. Їх роль у патології людини. Специфічна профілактика [1] с.245-248
[5] с.286-288
[4] т.№9 ПСРС
2 Лабораторна діагностика черевнотифозного носійства [1] с. 228-229
[5] с.268-269. 278-279
[6] с.205-206
[4] т.№10 ПСРС
2 Мікробіологічна характеристика єрсиніозів [1] с.241-243
[5] с.313
[4] т.№11 ПСРС
8. 2 Збудники особливо небезпечних інфекцій [1] с.251-277
[5] с.281-285, 310-312, 314-323 2 Протичумний костюм. Одягання і зняття [2] с.116-119
[4] т.№12
ПСРС
9. 2 Збудники повітряно-краплинних бактеріальних інфекцій
РТК т №6-8 [1] с.278-303
[5] с.292-298, 302-306 2 Проказа. Мікробіологічна характеристика збудника [5] с.307-308
[4] т.№13 ПСРС
2 Сучасні вакцини для специфічної профілактики та терапії туберкульозу, дифтерії [1] с.285-286, 300-301
[5] с.295, 306
[4] т.№14 ПСРС
2 Легіонели. Мікробіологічна характеристика [7] с.402
[4] т.№15 ПСРС
2 Робота з наказами МОЗ України з діагностики повітряно-краплинних інфекцій Накази МОЗ України
[4] т.№16 ПСРС
10. 2 Патогенні клостридії
Патогенні спірохети [1] с.304-321, 326-341
[5] с.324-334, 337-346 2 Неклостридіальні анаероби – бактероїди. Мікробіологічна характеристика та їх роль у патології людини [1] с.321-323
[4] т.№17 ПСРС
Хвороба Лайма. Мікробіологічна характеристика збудника. Патогенез лаймобореліозу. Діагностика. Профілактика і лікування [7] с.
[4] т.№18 ПСРС
11. 2 Рикетсії. Хламідії.
Мікоплазми. Патогенні гриби [1] с.341-358, 408-418
[5] с.49-51, 347-350
2 Актиноміцети. Основні властивості [7] с.
[5] с.308
[4] т.№19 ПСРС
12. 2 Віруси [1] с.359-392
[5] с.354-370 2 Вірус кліщового енцефаліту. Патогенез і клінічна картина [7] с.
[5] с.364-366, 373-375
[4] т.№20 ПСРС
2 Збудники TORH-інфекції [1] с. 399-401, 403-404
[5] с.363-364. 375-376
[4] т.№21 ПСРС
2 Профілактика професійних заражень в умовах лікарень (СНІДу, гепатиту) [1] с.385-389, 392-398
[5] с.371-373.379-382
[4] т.№22 ПСРС
Всього: 23год. ПСРС – 45 МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс) №1
Тема: Внесок вітчизняних вчених у розвиток медичної мікробіології, імунології. вірусології
Актуальність теми:
На межі ХІХ і ХХ століть, поряд з досягненнями європейських та російських мікробіологів, формувались мікробіологічні школи в Україні (Одеська, Харківська, Київська), які збагатили світову мікробіологічну науку важливими відкриттями.
Начальна мета:
Ознайомитись:
♦ Із досягненнями мікробіологічної науки в Україні, основними працями вчених - мікробіологів
Матеріали позааудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
№з/п Назва дисципліни Знати
1. Патоморфологія та патфізіологія Основні механізми захисту організму
2.
Основи екології та профілактичної медицини Мікрофлору грунту
3. Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи
Словотворення
4. Медсестринство в інфектології Вклад вітчизняних вчених у вивчення чуми, холери, рикетсіозів, кишкових інфекцій тощо
Епідеміологію захворювань, вивчену вітчизняними мікробіологами
Методи введення лікувальних сироваток
Орієнтовна карта самостійного вивчення студентами навчальної літератури
Завдання Вказівки до завдання
1. Ознайомтесь з:
1.1. Основними працями І.І.Мечнікова
патріарха мікробіологічної науки
1.2. Науковою діяльністю С.М.Виноградського - представника Харківської школи мікробіологів.
1.3. Працями Д.Заболотного
1.4. Представниками Одеської школи мікробіологів: М.Ф.Гамалією, Г.М.Мінхом, О.О.Мочутковським
1.5. Працями М.П.Нещадименка, Л.В.Громашевського, С.С.Дяченка - представників Київської школи.
Завдання для самоконтролю знань-умінь
1. Геніальний співвітчизник, основоположник імунобіологічного
періоду:
А. Л.Пастер
В. І.Мечніков
С. Р.Кох
D. Е.Дженер
Е. Д.Заболотний
2. Вчений, який провів фундаментальне вивчення мікробного населення ґрунту:
А. Д.Івановський
В. Д.Заболотний
С. М.Гамалія
D. С.Виноградський
Е. Д.Самойлович
3. Видатний український мікробіолог, засновник АН України, який вивчав епідеміологію чуми:
А. Д.Заболотний
В. С.Виноградський
С. М.Гамалія
D. Л.Громашевський
Е. С.Дяченко
4. Соратник І.І.Мечнікова, організатор Одеської школи мікробіологів, вчений, який був причетний до відкриття в Україні першої бактеріологічної лабораторії та Пастерівської станції:
А. Л.Громашевський
В. С.Дяченко
С. Г.Мінх
D. О.Безредка
Е. М.Гамалія
5. Український мікробіолог, академік, який розробив наукову класифікацію інфекційних хвороб за механізмами передачі:
А. С.Виноградський
В. Л.Громашевський
С. Д.Заболотний
D. С.Дяченко
Е. Д.Івановський
6. Нобелівську премію І.І.Мечнікову було присуджено за:
А. Вивчення причин передчасної старості
В. Вчення про антагонізм бактерій
С. Фагоцитарну теорію імунітету
D. Організацію боротьби зі сказом
Е. Вивчення проблем холери
7. У 1892р. Д.Івановський відкрив окреме царство неклітинних форм життя. Назвіть цей вид мікроорганізмів.
А. Бактерії
В. Гриби
С. Віруси
D. Спірохети
Е. Пріони
9. Основна праця нашого співвітчизника О.М.Безредка з питання профілактики анафілактичного шоку:
А. Лабораторна діагностика кишкових інфекцій
В. Мікрофлора грунту
С. Вчення про фагоцитоз
D. Методика введення лікувальних сироваток
Е. Мінливість мікроорганізмів
10. Засновник Київського інституту мікробіології і вірусології, Президент Академії наук України:
А. І.Мечніков
В. Л.Громашевський
С. Д.Заболотний
D. С.Дяченко
Е. Д.Івановський
11. Основи вчення про антагонізм мікроорганізмів бактерій спільно заклали:
А. І.Мечніков і Л.Пастер
В. Л.Громашевський
С. Д.Заболотний та П.Ерліх
D. С.Дяченко і С.Виноградський
Е. Д.Івановський
12. Очільник кафедри Київського медичного інституту. який блискуче провів дослідження антигену вірулентності збудника черевного тифу, вивчав етіологію та діагностику кишкових інфекцій:
А. І.Мечніков
В. Л.Громашевський
С. Д.Заболотний
D. С.Дяченко
Е. В.Дроботько
13. Г.М.Мінх та О.О.Мочутковський у досліді самозараження довели, що збудники висипного та поворотного тифів знаходяться у:
А. Крові хворих
В. Сечі
С. Спинномозковій рідині Д.Заболотний
D. Випорожненнях
Е. Блювотних масах
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс) №2
Тема: Особливості взяття,транспортування матеріалу при інфекційних захворюваннях
Актуальність теми
На мікробіологічне дослідження у пацієнтів відбирають патологічний матеріал для діагностики інфекційних хвороб; у здорових людей – з метою профілактичного обстеження; з навколишнього середовища - для визначення санітарно-епідеміологічного стану довкілля та визначення патогенних мікроорганізмів. У лабораторію доставляють від пацієнтів випорожнення, блювотні маси, промивні води шлунку, кишківника, бронхів, мокротиння, гніні виділення з ран, виразок, мазки зі слизових оболонок, ліквор, жовч тощо; з навколишнього середовища – воду, грунт, повітря, харчові продукти, трупи тварин та інше. При транспортуванні патологічного матеріалу необхідно враховувати стійкість мікробів до чинників навколишнього середовища та застосовувати засоби захисту від їх впливу.
При взятті матеріалу необхідно дотримуватись техніки особистої та громадської безпеки.
Отже, молодший медична спеціаліст повинен володіти знаннями техніки безпеки та навичками взяття патологічного матеріалу і його транспортування до лабораторії.
Навчальні цілі
Знати: ♦ Який матеріал і з якою метою слід взяти від пацієнта та довкілля
Вміти: ♦ Зібрати досліджуваний матеріал та транспортувати його до лабораторії

Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
№з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Основи екології та профілактичної медицини Роль забрудненого навколишнього середовища у формуванні захворювань населення Взяти на дослідження проби води, повітря, грунту, змивів з предметів тощо
2. Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
4. Українська мова за профспрямуванням Правила оформлення супровідної документації Оформити супровідну документацію
5. Основи медсестринства Правила та техніку взяття досліджуваного матеріалу
Дезінфекцію та стерилізацію
Правила спілкування з пацієнтом Вміти взяти досліджуваний матеріал
Спілкуватись з пацієнтом. дотримуючись правил етики та деонтології
6. Медстринство в інфектології Діагностику інфекційних хвороб Проводити взяття інфікованого матеріалу, від пацієнта в залежності від клінічних проявів
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Повторіть: 1.1. Правила техніки безпеки при взятті та роботі з патологічним матеріалом
1.2. Чинники навколишнього середовища, які можуть несприятливо впливати на мікроорганізми
1.3. Який підрозділ мікробіологічної лабораторії призначений для прийому досліджуваного матеріалу
2. Вивчіть: 2.1. Правила взяття досліджуваного матеріалу від пацієнта та навколишнього середовища
2.2. Оформлення супровідної документації
2.3. Транспортування патологічного матеріалу до лабораторії з врахуванням його стійкості до чинників довкілля ІІ. Принципи взяття матеріалу на мікробіологічні дослідження
1. Матеріал береться стерильним інструментарієм, дотримуючись правил асептики та антисептики
2. Вміщується у стерильний посуд (банки, пробірки, флакони), дотримуючись правил стерильності (над пальником)
● зразки крові, сироватки крові у флаконах. пробірках необхідно
герметично закрити гумовими корками
● матеріал з довкілля вміщують у нові поліетиленові пакети або
стерильний скляний посуд і ретельно упаковують
3. Бажано, матеріал тут же після взяття посіяти на живильне середовище
4. Якщо матеріал доставляють до лабораторії, це необхідно зробити якнайшвидше (не пізніше 2 год після взяття)
● транспортувати матеріал у закритому посуді, щоб запобігти
розповсюдженню мікроорганізмів у навколишньому середовищі
● дотримуватись температурного режиму
● запобігати впливу факторів навколишнього середовища(висушування,
дії УФП, високих температур)
● при потребі додавати консервуюче (транспортне) середовище
5. До кожної проби додається супроводжуюча документація
Будь – який матеріал, що забирається для дослідження, розглядайте як потенційно небезпечний!
Завдання для самоконтролю знань-умінь
1. Структурний підрозділ мікробіологічної лабораторії, призначений для
прийому досліджуваного матеріалу:
А. Реєстратура
В. Мийна
С. Віварій
D. Стерилізаційна
Е. Препараторська
2. Для діагностики інфекційних хвороб досліджуваний матеріал забирають у:
А. Поліетиленові пакети
В. Пергаментний папір
С. Контейнери
D. Стерильний посуд
Е. Картонну тару
3. Вимоги до інструментарію, яким забирають досліджуваний матеріал:
А. Чистий
В. Знежирений
С. Вимоги не мають значення
D. Стерильний
Е. Знезаражений у дезінфектанті
Задачі
1. В інфекційну лікарню поступив пацієнт о 2 год з підозрою на кишкову інфекцію. Аналіз калу,
взятий у нього, не було змоги відправити до мікробіологічної лабораторію.
Як потрібно запобігти відмиранню патогенних мікроорганізмів у досліджуваному матеріалі?
2. При обстеженні дітей у дитячому садку на шигельоз для взяття матеріалу використані горщики, оброблені дезінфектантом. Результати мікробіологічного дослідження від’ємні.
У чому помилка медперсоналу?
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс) №3
Тема: Мікроскопія мазків з різними морфологічними групами мікроорганізмів
Актуальність теми
Визначення і дослідження морфології мікроорганізмів у заразному матеріалі важливе для діагностики інфекційних захворювань та наукових досліджень. З цією метою застосовують мікроскопічний метод лабораторної діагностики. Він базується на безпосередньому виявленні у матеріалі пацієнта морфологічних і структурних особливостей збудника для його ідентифікації. У переважній більшості, це орієнтовний метод діагностики і є першим етапом мікробіологічних досліджень. Хоча є захворювання (гонорея, епідемічний цереброспінальний менінгіт, малярія, бореліози, первинний сифіліс тощо) де цей метод діагностики є ведучим.
З цією метою молодший медичний спеціаліст повинен володіти навичками мікроскопування під імерсійною системою мікропрепаратів та трактувати одержані результати для визначенням виду мікроорганізмів.
Навчальні цілі
Знати: ♦ Основні форми мікроорганізмів
♦ Мікроскопічний метод діагностики
Вміти: ♦ Працювати з імерсійною системою мікроскопа
♦ Мікроскопувати мазки-препарати, визначати морфотинкторіальні властивості
♦ Трактувати результати мікроскопічного дослідження мікроорганізмів
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
№з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Біологія (предмет загальної школи) Будову мікроскопа
Порівняльну характеристику еукаріотів та прокаріотів
Неклітинні форми життя Працювати з мікроскопом
Мікроскопувати препарати з допомогою сухої системи мікроскопування
2. Медична біологія Будову мікроскопа
Застосовувати світловий мікроскоп для вивчення мікропрепаратів
3. Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
4. Основи біофізики та медичної апаратури Будову мікроскопа
Імерсійну систему мікроскопування Працювати з мікроскопом
5. Медсестринство в інфектології Діагностику інфекційних хвороб Застосувати мікроскопічний метод діагностики, визначати основні групи мікрооорганізмів
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Повторіть: 1.1. Морфологію основних видів мікроорганізмів: бактерій, грибів, спірохет, найпростіших
1.2. Основні форми бактерій, характер їх розміщення
1.3. Методи фарбування мікропрепаратів 2. Охарактеризуйте: 2.1. Метод мікробіологічної діагностики, що вивчає морфологію мікроорганізмів
3. Закріпіть знання з : 3.1. Будови мікроскопа
3.2. Правил мікроскопування препаратів під імерсійною системою мікроскопа 4. Вивчіть: 4.1. Ознаки, за якими необхідно характеризувати мікроскопічну картину 5 Умійте: 5.1. Зробити висновок щодо виду мікроорганізму за його мікроскопічною картиною Алгоритми виконання практичних навичок:
І. Правила роботи з імерсійною системою мікроскопа та мікроскопія пофарбованих препаратів
1 .Підніміть конденсор до рівня предметного столика.
2. Відкрийте іріс-діафрагму.
3. Користуючись сухим об'єктивом х8, за допомогою плоского дзеркала, досягніть максимального освітлення поля зору.
4. Віднайдіть імерсійний об'єктив за його ознаками. Обертаючи «револьвер», надайте йому робочого положення.
5. Розмістіть на предметному столику мікропрепарат, нанесіть на нього краплю імерсійної речовини, закріпіть клемами
Імерсійною речовиною може бути:
- дистильована вода;
- різні види олій - кедрова, вазелінова, рицинова тощо.
Вибір імерсійної речовини залежить від виду об'єктива.
6. Під контролем зору опустіть імерсійний об'єктив у краплю
імерсійної рідини.
7. Обертаючи макрогвинт, знайдіть контури зображення.
8. За допомогою мікрогвинта досягніть максимальної чіткості.
9. Після закінчення роботи підніміть тубус, зніміть мікропрепарат, обережно витріть серветкою об'єктив, переведіть його у неробоче положення.
ІІ. Трактування результатів мікроскопування
Завдання Вказівки до завдання
1. Розгляньте під імерсійною системою готові мікропрепарати 2. Зверніть увагу на:
● форму мікроорганізмів
● їх розміщення
● забарвлення Користуйтесь знаннями морфології мікроорганізмів
3. Визначіть вид мікроорганізмів Завдання для самоконтрлю знань
1. Мікроскопію мазків проводять з метою вивчення:
А. Фізіології мікроорганізмів
В. Морфології мікроорганізмів
С. Біохімічних властвостей збудника
D. Антигенної структури мікробів
Е. Токсиноутворення
2. Імерсійну систему мікроскопування застосовують для:
А. Збільшення зображення об’єкта
В. Визначення методу фарбування
С. Вивчення біологічних властивостей збудника
D. Раціональної антибіотикотерапії
Е. Клінічної діагностики інфекційних хвороб
Задачі
1. Під час мікроскопії препарату, виготовленого з культури бактерій, був використаний об’єктив х40. Визначити вид мікроорганізму не вдалось.
Яка помилка була допущена?
2. Під час мікроскопії осаду спинномозкової рідини пацієнта з підозрою на менінгіт виявили грам позитивні кулясті бактерії, розміщені у вигляді грона винограду.
Наявність яких бактерій можна підозрювати у патологічному матеріалі?
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс) №4
Тема:Аналіз антибіотикограми
Актуальність теми
Величезним досягненням ХХ століття, яке суттєво вплинуло на розробку
методів етіотропної терапії інфекційних захворювань, було відкриття і впровадження у медичну практику антибіотиків.
Використання антибіотиків захистило життя мільйонів людей. Завдяки їм знизилась кількість післяопераційних ускладнень, захворюваність і смертність від гнійних інфекцій, підвищилась ефективність лікування багатьох хвороб, збільшився середній вік людини. Разом з тим, антибіотикотерапія і антибіотикопрофілактика може призвести до негативних наслідків - виникнення побічних ефектів в організмі людини, формування резистентності мікроорганізмів до антибіотиків, можливості спалахів внутрішньолікарняної інфекції.
Оцінка чутливості мікробів до антибіотиків є найголовнішим лабораторним показником , який дозволяє прогнозувати ефективність антибактеріальної терапії, а також використовувати як маркер для виявлення джерел інфікування та шляхів розповсюдження полірезистентних штамів при діагностиці внутрішньолікарняної інфекції.
Таким чином, знання основних принципів антибіотикотерапії та уміння визначити чутливість мікроорганізмів до антибіотиків ,оцінити результати антибіотикограми необхідні молодшому медичному спеціалісту для його професійної діяльності та запобігання можливих побічних явищ.
Навчальні цілі:
Знати: ♦ Антибіотики, їх природу та механізм дії
Вміти: ♦ Визначити чутливість мікроорганізмів до антибіотиків диско-дифузійним
методом
♦ Оцінити результати антибіотикограми
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
№з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Основи екології та профілактичної медицини Чинники довкілля, які впливають на мікроорганізми 2.
Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
3. Біологія (предмет загальної школи) Ферменти
Хімічний склад клітини Характеризувати роль ферментів
4. Медична біологія
Генетика та мінливість
Біотехнології Розпізнавати й характеризувати форми мінливості
5. Медична хімія
(фізична та колоїдна) Особливості
дії ферментів Характеризувати роль ферментів
6. Фармакологія та медична рецептура Антибіотики: принципи їх застосування, профілактику ускладнень Дотримуватись принципів застосування антибіотиків з метою запобігання формування резистентності мікроорганізмів
7. Дисципліни циклу практичної та професійної підготовки Антибіотикотерапія та принципи її застосування при різних патологічних станах Дотримуватись принципів застосування антибіотиків, визначати їх можливу побічну дію, проводити раціональну антибіотикотерапію
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Отримайте інформацію про: 1.1. Поняття:антагонізм, антибіотики
1.2. Класифікацію антибіотиків
1.3. Джерела одержання антибіотиків 2. Опрацюйте: 3.1. Техніку визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків диско-дифузійним методом
3.2. Критерії оцінювання результатів антибіотикограми Внаслідок мінливості мікроорганізмів під впливом чинників навколишнього середовища, особливо антибіотиків. спостерігається формування резистентних штамів, що призводить до труднощів у лікуванні пацієнтів та можливості спалахів внутрішньолікарняної інфекції. Тому у практичній медицині, з метою раціонального призначення етіотропної терапії керуючись правилами призначення лікарських препаратів, необхідно визначати чутливість мікроорганізмів до антибіотиків.Оцінка чутливості мікробів до антибіотиків та вивчення їх фармакокінетики в організмі хворого є основними лабораторними показниками, які при співставленні дозволяють прогнозувати ефективність антибактеріальної терапії. Крім того, результати визначення антибіотикочутливості використовують як маркер , що дозволяє виявляти та контролювати зміни антибіотикограми збудників у динаміці, використовувати детермінанти резистентності, які найчастіше зустрічаються, як маркери при діагностиці внутрішньолікарняних інфекцій, для виявлення джерел інфікування та шляхів розповсюдження полі резистентних штамів.
Алгоритм виконання практичного навичка
Визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків
методом паперових дисків
1. Візьміть чисту культуру мікроорганізмів
2. Приготуйте інокулюм - 5-10 однорідних колоній суспензуйте у 2мл рідкого живильного середовища або фізіологічного розчину
3. Здійсніть посів «газоном» у чашку Петрі з живильним середовищем - 1мл бактерійної суспензії з допомогою піпетки внесіть у чашку і рівномірно розподіліть по поверхні середовища при похитуванні чашки. Надлишок суспензії видаліть піпеткою у дезінфектант
4. Чашки з посівом підсушіть протягом 20-30хв. біля пальника на віддалі 10-15см
5. Стерильним пінцетом накладіть на агар паперові диски, просочені розчином антибіотиків Слідкуйте, щоб диски розміщувались на однаковій відстані один
від одного, від центра чашки та її країв!
6. Витримайте посіви в термостаті 16-18годин.
7. Виміряйте діаметр зони затримки росту мікроорганізмів.
Результати слід читати таким чином:
▪ наявність росту навкруг диску свідчить про нечутливість даного мікроорганізму до антибіотика;
▪ зона затримки росту діаметром 15мм є показником малої чутливості мікроорганізму до антибіотиків;
▪ при діаметрі зони 15-22мм мікроорганізм має середню чутливість;
▪ зона більше 25мм вказує на високу чутливість мікроорганізму
Результат звіряють та оцінюють за таблицею «Граничні значення зон затримки росту і значення МПК антибіотиків для інтерпретації антибіотиків»
Завдання для самоконтролю:
Питання
1. Антибіотики, їх природа, механізм дії
2. Вплив антибіотиків на мінливість мікроорганізмів
3. Причини формування антибіотикорезистентних штамів
4. Методика визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків диско-дифузійним методом
5. Оцінювання результатів антибіотикограми
Задачі
1. У пацієнта з діагнозом: пневмонія, при дослідженні харкотиння виділено збудник, що має кулясту форму, Грам (+), розміщений у ланцюжок. На МПА-колонії дрібні, плоскі, мутнуваті, сірого кольору. Після курсу цефалозину видимого покращення не настало.
Який збудник міг бути причиною захворювання?
Чому антибіотикотерапія не дала бажаного ефекту?
2. Пацієнту з діагнозом: пневмонія призначений курс ампіциліну. Однак через 5 днів стан пацієнта не покращився. Температура – 38,4С, кашель, при аускультації- вологі хрипи в ділянці нижньої долі правої легені.
Чому лікування виявилось не ефективним?
Що необхідно зробити?
Тестові завдання
1. Для лікування багатьох інфекційних захворювань використовують антибіотики, які отримані із біологічної сировини: плісневих грибів, актиноміцетів, бактерій.
Який вид симбіозу лежить в основі їх використання?
А. Мутуалізм
В. Коменсалізм
С. Антагонізм
D. Паразитизм
Е. Нейтралізм
2. З якою метою у лабораторії інфекційної лікарні проведене дослідження чистої культури стафілокока на чутливість до антибіотиків методом дифузії в агар із застосуванням стандартних дисків.
А. Профілактики алергічних реакцій
В. Раціональної антибіотикотерапії
С. Специфічної терапії
D. Усунення побічних ефектів
Е. Запобігання дисбактеріозу
3. Мікроби–антагоністи виділяють:
А. Хімічні речовини
В. Антибіотики
С. Вітаміни
D. Гормони
Е. Вуглеводи
4. До появи штамів, резистентних до антибіотиків, призводить:
А. Використання препаратів різного механізму дії протягом тривалого часу
В. Лікування людей і тварин різними препаратами
С. Недотримання правил використання препарату
D. Застосування еубіотиків
Е. Призначення протигрибкових засобів
5. Якщо ріст мікроорганізмів спостерігається біля диска, просоченого антибіотиком, це свідчить про:
А. Високу чутливість мікроба до антибіотика
В. Середню чутливість мікроба до антибіотика
С. Збудник не чутливий до препарату
D. Незначну чутливість мікроба до антибіотика
Е. Трактувати результат неможливо
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс) №5
Тема: Змиви з об’єктів довкілля, проби води, повітря тощо
Актуальність теми
Живий мікросвіт людини і нашого довкілля зазнає великих змін. Продовжується інтенсивна мікробна корозія землі, колонізація різних об’єктів довкілля, харчових продуктів зміненими бактеріями, грибами, вірусами. З року в рік зростає носійство патогенних мікроорганізмів серед медичного персоналу, дисбактеріози у хворих та здорових людей. Все частіше виникають шпитальні інфекції, спричинені патогенними й умовно-патогенними мікроорганізмами. Тому важливого значення набуває визначення дисбактеріозів людини, носійства патогенних коків, збудників дифтерії, холери, інших представників родини кишкових інфекцій.
Отже, молодший медичний спеціаліст повинен знати, як правильно взяти досліджуваний матеріал з об’єктів довкілля, доставити його до лабораторії. принципи проведення методів мікробіологічного дослідження та вміти оцінити їх результати.
Навчальні цілі
Знати: ♦ Принципи взяття досліджуваного матеріалу з об’єктів довкілля: проб води, повітря, змивів з
♦ Санітарно-показові мікроорганізми об’єктів довкілля, води, повітря
Вміти: ♦ Взяти змиви з об’єктів довкілля, проби води, повітря та транспортувати їх до мікробіологічної лабораторії
♦ Оцінити результати досліджень
Ознайомитись з:
♦ Методами мікробіологічного дослідження
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
№з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
2.
Основи екології та профілактичної медицини Санітарно- мікробіологічну оцінку води, повітря, об’єктів довкілля в ЛПЗ, шкіри рук
Причини виникнення внутрішньолікарняної інфекції та її профілактику
Дослідження мікробного обсіменіння поверхонь, предметів у приміщеннях методом змивів
Методи санітарно-освітньої роботи
Відібрати проби води з довкілля
Відібрати проби повітря в операційному блоці, інших приміщеннях седиментаційним методом для визначення бактеріального забруднення Дослідження
змивів з предметів
Проводити санітарно-освітню роботу Оцінити протиепідемічний режим, умови праці в ЛПЗ
Попереджати виникнення внутрішньолікарняної інфекції
3. Медична біологія Генетику організмів
Мінливість організмів, форми мінливості Розпізнавати й характеризувати форми мінливості
4. Основи медсестринства Методи дезінфекції
Правила дотримання санітарно- протиепідемічного режиму
Обробку рук
Причини виникнення внутрішньолікарняної інфекції
Асептику та антисептику Проводити заходи щодо дотримання санітарно- протиепідемічного режиму в ЛПЗ та профілактики внутрішньолікарняної інфекції
5. Фармакологія та медична рецептура Дезінфектанти
Антисептичні середники Оцінювати доцільність застосування протимікробних засобів на основі знань їхніх властивостей
6. Дисципліни циклу професійної та практичної підготовки Джерела та шляхи поширення
внутрішньолікарняної інфекції
Інструментальні втручання в макроорганізм
Асептику та антисептику
Визначати складові епідемічного процесу
Проводити контроль якості достерилізаційного очищення та стерилізації виробів медичного призначення.
Проводити профілактичні заходи
Дотримуватись правил асептики та антисептики,
санітарно-протиепідемічного режиму в ЛПЗ
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Заповніть таблицю: Мета дослідження об’єктів довкілля:
Змиви з предметів Змиви з рук Вода Повітря закритих приміщень
2. Вивчіть:
2.1. Принципи взяття та транспортування до лабораторії:
♦ досліджуваного матеріалу з об’єктів довкілля
♦ змивів з рук
♦ проб води
♦ проб повітря 3. Визначіть: Санітарно-показові мікроорганізми:
Змивів з предметів Змивів
з рук Води Повітря
закритих
приміщень
4. Ознайомтесь з методами мікробіологічної діагностики проб, які поступили до лабораторії Мікробіологічне дослідження змивів із рук та предметів
У розповсюдженні бактеріальних і вірусних інфекцій певне значення мають предмети побутової й виробничої обстановки а також руки обслуговуючого персоналу. Визначення мікробного обсіменіння вказаних об’єктів проводять для:
● поточного санітарного нагляду у дитячих закладах і на харчових підприємствах
● контролю санітарно-гігієнічного режиму у лікувальних закладах
● встановлення шляхів розповсюдження інфекційних захворювань.
Дослідження змивів з предметів та рук роблять за певними епідеміологічними показами у двох напрямках:
1. Визначення ступеня біологічної контамінації – фекальної та орально-крапельної (санітарно-показові мікроорганізми: бактерії групи кишкової палички - БГКП, стафілококи, ентерококи)
2. Визначення патогенних мікроорганізмів – не допустима присутність синьогнійної палички, протея, стафілокока.
Техніка взяття змивів з рук
Стерильний ватний тампон, вміщений у пробірку з м'ясо-пептонним бульйоном або глюкозо-пептонним живильним середовищем змочують, виймають і роблять змив. Спочатку протирають шкіру лівої руки, потім правої руки у такій послідовності: тил кисті, долоня, між пальцеві проміжки, нігтьові ложа. Після закінчення змиву тампон вміщують у пробірку і занурюють у живильне середовище.
Техніка взяття змивів з предметів
Змиви з предметів здійснюють шляхом протирання поверхні стерильним тампоном, змоченим живильним середовищем (див. вище). Якщо поверхня велика, досліджувану ділянку обмежують рамкою-трафаретом площею 25, 50 або 100см
Змиви досліджують культуральним методом діагностики: 1см рідини вносять у чашку Петрі, заливають 15мл розтопленого МПА, посіви інкубують в термостаті і підраховуючи число колоній, визначають загальне мікробне число (ЗМЧ).
Визначення БГКП, стафілококів, ентерококів проводять шляхом посіву на елективні середовища . підрахунку колоній та ідентифікації мікроорганізмів.
Мікробіологічне дослідження води
Основна мета санітарно–мікробіологічного дослідження води – забезпечення населення доброякісною водою. Для цього проводять оцінку води з точки зору інфекційної безпеки для здоров’я людини. Визначають два непрямі санітарно-біологічні показники – загальне мікробне число і вміст санітарно-показових мікроорганізмів (бактерій групи кишкової палички-БГКП).
Загальне мікробне число – це кількість колоній, які виростають при посіві 1мл води на 1,5% МПА через 24год. вирощування при температурі 37ºС. Наявність БГКП кількісно характеризуються двома показниками: колі-титр та колі-індекс. Взяття проб води та методи дослідження – див. підручник та сторінки, вказані у тематичному плані.
Мікробіологічне дослідження повітря
Важливо проводити санітарно-мікробіологічне дослідження повітря в хірургічних та дитячих відділеннях лікарень, пологових будинках – там, де різні мікроорганізми (патогенні, умовно-патогенні та деякі сапрофіти) можуть викликати внутрішньо лікарняні інфекції або тяжкі ускладнення після операцій, пологів у людей з низькою опірністю організму.
Основні показники санітарного стану повітря:
1. Загальне мікробне число –кількість мікроорганізмів, що утворюють колонії, в 1м повітря
2. Санітарно-показові мікроорганізми – золотистий стафілокок, альфі-і бета-гемолітичні стрептококи.
Матеріали для самоконтролю знань – умінь:
Питання
1. Мікробіологічне дослідження змивів з рук та предметів:
♦ мета та об’єкти дослідження
♦ техніка взяття змивів з рук, предметів
♦ санітарно – показові мікроорганізми та методи їх визначення.
2. Мікробіологічне дослідження води:
♦ мета проведення санітарно – мікробіологічного дослідження води
♦ джерела забруднення води
♦ санітарно – показові мікроорганізми води
♦ показники повноцінного санітарно – мікробіологічного дослідження води
♦ взяття проб води
♦ методи визначення показників санітарно – мікробіологічного стану води
3. Мікробіологічне дослідження повітря:
♦ мета проведення санітарно – мікробіологічного дослідження повітря
♦ санітарно – показові мікроорганізми повітря закритих приміщень
♦ взяття проб повітря та методи дослідження
Тестові завдання
1. Кількість бактерій групи кишкової палички в 1л води:
А. Загальне мікробне число
В. Колі - титр
C. Колі - індекс
D. Загальне забруднення
Е. Свіже фекальне забруднення
2. Кількість води, в якій міститься одна життєздатна Escherichia colі- це:
А. Колі-титр
В. Загальне мікробне число
С. Колі-індекс
D. Загальне забруднення
Е. Не має значення
3. Санітарно - показові мікроорганізми змивів з рук, предметів довкілля:
А. Бактерії групи кишкової палички
В. Віруси
С. Диплококи
D. Термофільні мікроби
Е. Cl.рerfringens
4. При виявленні яких мікроорганізмів у повітрі операційної не можна проводити хірургічних втручань?
А. Плісневих грибів
В. Кишкової палички
С. Вірусів
D. Золотистого стафілокока
Е. Мікобактерій туберкульозу
5. Мікроорганізми, які найчастіше становлять загрозу виникнення внутрішньолікарняної інфекції :
А. Стафілококи, синьогнійна паличка
В. Збудник правця
С. Ієрсинії
D. Збудник дифтерії
Е. Клебсієли
6. Медична сестра прокварцувала операційну протягом 1 год. З повітря, посіяного за методом Коха, мікроорганізмів не виявлено. Який фактор впливу на мікроорганізми застосовувався?
А. Ультрафіолетові промені
В. Рентгенівські промені
С. Радіоактивне випромінювання
D. Ультразвук
Е. Висушування
Задачі
1. У повітрі операційної, посіяного за методом Коха, виділений збудник, що має форму кока, грампозитивний, розміщений у вигляді грона винограду, на МПА – колоній з рівним краєм гладкою поверхнею, золотистого кольору.
Що це за збудник?
Чи можна користуватись пологовим залом?
2. У змиві рук кухаря дитячого садка виявлені: бактерії групи кишкової палички, актиноміцети, стафілокок, плісневі гриби.
Наявність яких мікроорганізмів свідчить про фекальне забруднення рук?
3. Назвіть санітарно-показові мікроорганізми операційної, маніпуляційної, пологових залів тощо.
До якої групи мікроорганізмів вони належать?
4. Медична сестра прокварцувала операційну 10 хв. У пацієнта виникло післяопераційне гнійне ускладнення. З гною виділений золотистий стафілокок.
Оцініть дії медичної сестри.
5. Через воду часто передаються збудники, що викликають кишкові захворювання (шигельоз, холеру, лептоспіроз, туляремію).
Який мікроорганізм є показником санітарно-бактеріологічного стану води?
Що таке колі - індекс?
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс) №6
Тема: Дослідження імунного статусу організму людини
Актуальність теми
Імунологічна система функціонує як багатокомплексне єдине ціле. Усі її параметри пов’язані та перебувають у постійному коливному ритмі. Постійність імунологічного нагляду організму здійснюється за рахунок балансу між різними рівня активності структурних компонентів імунної системи. Але при різноманітних патологічних показники імунітету можуть відхилятись від нормальних величин, що має як велике діагностичне, так і прогностичне значення і часто вимагає імунокорекції. Сучасна клінічна імунологія володіє широким арсеналом методів визначення функціональної активності імунної системи, які в комплексі мають високу інформативність, діагностичну і прогностичну цінність.
Отже, молодший медичний спеціаліст повинен володіти інформацією про методи визначення статусу імунної системи з діагностичною метою та можливістю призначення адекватної імунокорекції.
Навчальні цілі:
Ознайомитись з:
♦ Методами дослідження імунного статусу організму людини
♦ Визначенням стану В –та Т – систем, фагоцитозу та комплементу
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
№з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
2.
Основи екології та профілактичної медицини Дію чинників довкілля на організм людини (хімічні речовини, іонізуюче випромінювання тощо) Вживати заходи щодо попередження забруднення довкілля та дії несприятливих чинників довкілля на організм людини
3. Медична біологія Спадковість і патологія
Імунодефіцитні стани
4. Патоморфологія та патфізіологія Імунопатологічні процеси 5. Анатомія людини Центральні та периферичні органи імунітету Визначати роль імунного нагляду в організмі людини
6. Фармакологія та медична рецептура Імунотропні препарати
Оцінювати доцільність застосування лікарських засобів на основі знань їхніх властивостей
7. Фізіологія
Функцію імунної системи
Розгорнуту формулу крові
Білковий склад крові На основі знання будови і властивостей білків, вміти пояснювати їх роль у біологічних системах
Оцінювати показники периферичної крові
8. Медсестринство у внутрішній медицині Хронічні пневмонії
Хронічні гепатити
Аутоімунні і алергічні захворювання 9. Медсестринство в хірургія Гнійно- септичні процеси
Злоякісні новоутворення
Трансплантацію органів Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Визначіть: 1.1. Мету дослідження імунного статусу організму людини
2. Ознайомтесь:
2.1. Із станами, при яких проводять оцінку імунного статусу
2.2. Оціночними тестами першого рівня – орієнтовними
2.3. Оціночними тестами другого рівня - аналітичними Імунний статус – це сукупність лабораторних показників та клінічних даних , що відображають стан імунної системи на даний час. Лабораторні дослідження дозволяють:
1. Підтвердити наявність дефектів імунної системи у пацієнтів з клінічними проявами захворювання
2. Виявити пошкоджений компонент імунної системи
3. З’ясувати характер ушкодження
Лабораторна оцінка імунного статусу людини містить визначення кількісних та функціональних показників. Вона грунтується на даних загального аналізу крові та імунограми. Імунограма – це сукупність результатів спеціальних імунологічних досліджень, які визначають кількісні та якісні показники.
Згідно з існуючими регламентуючими документами, проводити оцінку імунного статусу рекомендується при:
1. Необхідності детального обстеження стану здоров’я людини
2. Генетичних вадах імунної системи (первинні імунодефіцити)
3. Гострих і хронічних бактеріальних, вірусних, паразитарних інфекціях (вірусні гепатити, сепсис, хронічна пневмонія, лейшманіоз), підозрі на СНІД
4. Аутоімунних та алергічних захворювань
5. Злоякісних утвореннях
6. Деяких утвореннях (розсіяний склероз)
7. Обстеженні пацієнтів у геронтологічних і ендокринологічних клініках
8. Обстеженні реціпієнтів до і після трансплантації
9. Для контролю цитостатичної, імунодепресивної та імуностимулюючої терапії
У даний час на практиці використовується двоетапний принцип оцінки імунного статусу.
На першому етапі виявляють загальні характеристики або грубі дефекти у системі клітинного, гуморального імунітету та в системі фагоцитозу з допомогою найбільш простих тестів (тестів першого рівня)
Тести першого рівня – орієнтовні: 
♦ визначення кількості Т- і В-лімфоцитів
♦ визначення концентрації сироваткових імуноглобулінів основних класів (М, G,А)
♦ визначення фагоцитарної активності лейкоцитів
♦ визначення абсолютного та відносного числа лімфоцитів
Інформативність і надійність цих тестів достатньо висока. Результати одержують протягом першої доби.
Якщо мають місце відхилення в орієнтовних тестах або при наявності спеціальних показань, проводять більш детальний аналіз імунологічного статусу. Для цього
рекомендують тести другого рівня.
Тести другого рівня – аналітичні:
♦ визначення субпопуляцій регуляторних Т-лімфоцитів (Т-хелперів і супресорних клітин)
♦ визначення спонтанної міграції лейкоцитів і тест гальмування міграції лейкоцитів з використанням ФГА
♦ постановка (при відсутності протипоказань) шкірних тестів гіперчутливості сповільненої і негайної дії на туберкулін, грибкові антигени, інші алергени
♦ дослідження проліферативної активності Т- і В-лімфоцитів у реакції бласттрансформації на мітогени, антигени
♦ визначення активізаційних маркерів Т-лімфоцитів
♦ оцінка синтезу імуноглобулінів в культурі В-лімфоцитів
♦ оцінка активності кілерних лімфоцитів (К і NК клітин)
♦ визначення компонентів комплементів
♦ оцінка різних етапів фагоцитозу.
На основі одержаних даних можна достовірно оцінити стан імунної системи організму й застосувати конкретні підходи для корекції.
Матеріали для самоконтролю знань – умінь
Питання
1. З якою метою досліджують імунний статус організму?
2. Стани, при яких проводять оцінку імунологічного статусу
3. Двоетапний принцип оцінки імунного статусу
4. Оціночні тести першого рівня – орієнтовні
5. Покази до застосування тестів другого рівня – аналітичних
Тестові завдання
1. Загальні характеристики або грубі дефекти у системі клітинного, гуморального імунітету та в системі фагоцитозу визначають :
А. Мікроскопічним методом
В. Алергійною пробою
С. Тестами першого рівня
D. Ультразвуковим дослідженням
Е. У загальному аналізі крові
2. До тестів першого рівня оцінки імунного статусу організму людини належать:
А. Визначення кількості В- і Т-лімфоцитів
В. Постановка проб гіперчутливості
С. Визначення активності лімфоцитів
D. Загальні аналізи крові та сечі
Е. Визначення етіологічного чинника
3. Один з тестів більш детального аналізу імунологічного статусу - тестів ІІ рівня:
А. Визначення компонентів комплементу
В. Загальний аналіз крові
С. Визначення біохімічних показників крові
D. Загальний аналіз сечі
Е. Визначення етіологічного чинника
3. Оцінку імунологічного статусу організму проводять при:
А. Харчових токсикоінфекціях
В. Проведенні імунотерапії
С. Імунодефіцитних станах
D. Гнійних запальних процесах
Е. Імунопрофілактиці
4. Постановка шкірних тестів гіперчутливості відноситься до:
А. Орієнтовних тестів
В. Аналітичних тестів
С. Атопій
D. Порушень клітинних факторів
Е. Серологічних реакцій
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс)№7
Тема: Імуномодулятори для імунокорекції імунного статусу організму людини
Актуальність теми
Для нормалізації функції імунної системи та корекції її окремих ланок розроблено комплекс спеціальних заходів, що носить назву імунокорекція.
Імунокорекція проводиться у хворих на стійкі імунні дефекти, які супроводжуються значним відхиленням від норми показників імунограми (на 40% і більше) та симптомами захворювання. Засоби іімунокорекції можуть бути спрямовані на стимуляцію або пригнічення імунної відповіді, а також на заміну втраченої функції. Сучасні досягнення клінічної імунології дозволяють сподіватися, що в недалекому майбутньому первинні та вторинні імунодефіцити , вірусні та паразитарні інфекції, онкологічні та аутоімунні захворювання будуть, у більшості випадків, успішно лікуватись.
Отже, молодший медичний спеціаліст повинен володіти інформацією про можливості призначення адекватної імунокорекції при первинних та вторинних імунодефіцитах.
Навчальні цілі:
Ознайомитись з:
♦ Причинами виникнення імунодефіцитних станів
♦ Основними принципами імунокорекції
♦ Групами препаратів та їх представниками, які впливають на імунну систему організму людини
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
№з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
2.
Медична біологія Спадковість і патологія
Імунодефіцитні стани 3. Фармакологія та медична рецептура Імунотропні препарати
Оцінювати доцільність застосування лікарських засобів на основі знань їхніх властивостей
4. Патоморфологія та патфізіологія Імунопатологічні процеси 5. Медсестринство у внутрішній медицині Аутоімунні і алергічні захворювання 6. Анатомія людини Центральні та периферичні органи імунітету
Органи кровотворення 7. Фізіологія
Функцію імунної системи
Розгорнуту формулу крові
Білковий склад крові На основі знання будови і властивостей білків, вміти пояснювати їх роль у біологічних системах
Оцінювати показники периферичної крові
8. Медсестринство в хірургії Злоякісні новоутворення
Трансплантацію органів 9. Медсестринство в педіатрії Спадкові захворювання
Імунодефіцитні стани Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Визначіть: 1.1. Причини виникнення імунодефіцитних станів
1.2. Основні принципи імунокорекції
1.3. Вимоги до препаратів, які застосовують для впливу на імунну систему
2. Ознайомтесь:
2.1. З основними групами препаратів, які впливають на імунний статус людини
2.2. Заповніть нижчеподану таблицю №
з/п Групи препаратів, які впливають на імунну систему Застосування Представники Механізм
дії
1. Імунокоректори 2. Імуностимулятори 3. Імунодепресанти 4. Імуномодулятори: ♦ бактеріального походження ♦ тимінні ♦ кістковомозкового походження ♦ інтерлейкіни (цитокіни) ♦ інтерферони ♦ природні
У зв’язку з ростом інфекційно- запальних захворювань проблема імунокорекції хвилює практичну медицину. Термін «імунокорекція» означає виправлення імунного дефекту організму людини завдяки імунотерапії імунотропними препаратами. Імунний дефект – це тривале порушення імунного статусу людини.
Імунокорекція необхідна для лікування різних захворювань:
● Схильність до алергії та дерматозів
● Наявність хронічних захворювань
● Часті простудні захворювання (більше 4-5 разів на рік), які перебігають важко із рецидивами
● Субфебрильна температура без з’ясованих причин
● Злоякісні новоутвори
Імунокорекція проводиться також з профілактичною метою, щоб підвищити опірність організму в період епідемій респіраторних захворювань, перед операціями, для пришвидшення відновлення опірності організму після операцій та захворювань, при підвищенні фізичного навантаження.
Для нормалізації функції імунної системи існують певні засоби й методи впливу. З цією метою застосовують різноманітні препарати: імуномодулятори, імуностимулятори, імунодепресанти, імунокоректори.
Основні принципи імунокорекції:
1. У більшості випадків імунокоректори доповнюють призначену етіотропну терапію, а не використовуються самостійно
2. Враховуються зміни імунних показників людини в залежності від її віку, біологічних ритмів тощо
3. Оцінюється імунотропний вплив традиційних лікарських препаратів та їх комбінацій
4. Максимальна ефективність препаратів за умови використання оптимальних доз
5. Взаємозв’язок ланок імунної відповіді. оскільки корекція порушень в одній ланці імунної відповіді може компенсувати зрушення в іншій
6. Збереження спектру дії традиційних лікарських препаратів при тривалому застосуванні імуномодуляторів
Вимоги до препаратів, які застосовуються для імунокорекції
1. Їх висока ефективність
2. Природне походження
3. Безпека застосування
4. Відсутність протипоказань для призначення
5. Відсутність ефектів звикання та канцерогенної дії
6. Не повинні сприяти появі імунопатологічних реакцій
7. Не викликати сенсибілізації організму або потенціювати її виникнення під впливом інших лікарських препаратів
8. Легко метаболізуватись в організмі
9. Не вступати у взаємодію з іншими лікарськими препаратами
Матеріали для самоконтролю знань – умінь:
Питання
1. Що таке імунокорекція, які її основні завдання?
2. Покази до призначення імунокорекції
3. Основні принципи імунокорекції
4. Які препарати використовують для імунокорекції?
5. Вимоги до препаратів, які застосовують для впливу на імунну систему
Тестові завдання
1. Імунокорекція проводиться для:
А. Етіотропного лікування інфекційних хвороб
В. Планової профілактики інфекційних захворювань
С. Нормалізації функції імунної системи
D. Діагностики патологічних станів
Е. Реабілітації після перенесеного захворювання
2. Препарати, які усувають дисбаланс у діяльності імунної системи:
А. Сульфаніламідні препарати
В. Імуносупресори
С. Імуностимулятори
D. Антибіотики
Е. Імуномодулятори
3. Речовини, які використовують для впливу на імунну систему при трансплантації органів:
А. Ад’юванти
В. Імуностимулятори
С. Сорбенти
D. Імунодепресанти
Е. Антисептичні засоби
4. Імуностимулятори застосовують для:
А. Підсилення імунної відповіді в організмі
В. Пригнічення імунної відповіді
С. Відновлення функції імунної системи
D. Замісної терапії
Е. Етіотропного лікування
5. Замісну імунокорекцію (пересадку кісткового мозку, введення людських імуноглобулінів тощо) використовують при:
А. Гнійно-септичних процесах
В. Вроджених і набутих імунодефіцитах
С. Трансплантації органів
D. Специфічної імунопрофілактики
Е. Лікуванні новоутворів
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс)№8
Тема: Мікробіологічна характеристика мораксел, ацинетобактерій і кінгел
Актуальність теми
Дані мікроорганізми відносяться до групи паличковидних бактерій, що мають аеробний та анаеробний типи дихання, грамнегативні, оксидазопозитивні, не ферментують вуглеводи, а окислюють їх.
Мораксели є нормальною флорою людського організму і заселяють слизові оболонки верхніх дихальних шляхів людини та тварин. Вони викликають патологію переважно у людей з порушенням імунної системи.
Кінгели – це також представники нормальної мікрофлори носоглотки та ротової порожнини, здатні викликати опортуністичні інфекції у осіб з імунодефіцитами.
Ацінетобактерії (акінетобактерії) широко розповсюджені в природі, їх виділяють з води, грунту, пастеризованого молока, заморожених продуктів, а також з повітря стаціонарів та змивів з різного медичного обладнання, розчинів і препаратів (в тому числі крові). Вони виявлені на шкірних покривах 25% клінічно здорових людей (особливо медичного персоналу), а також на слизовій оболонці носоглотки (більше 7% обстежених індивідуумів).
Навчальні цілі:
Ознайомитись з:
♦ Морфологією та біологічними властивостями мораксел, кінгел, ацінетобактерій
♦ Патологічними станами, які викликають дані паличковидні грамнегативні, неферментуючі бактерії
♦ Методами мікробіологічної діагностики
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
№з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
2.
Медична біологія Спадковість і патологія
Імунодефіцитні стани 3. Фармакологія та медична рецептура Антибіотики Оцінювати доцільність застосування лікарських засобів на основі знань їхніх властивостей
4. Патоморфологія та патфізіологія Імунопатологічні процеси 5. Анатомія людини Центральні та периферичні органи імунітету
Органи кровотворення 6. Фізіологія
Функцію імунної системи
На основі знання будови і властивостей білків, вміти пояснювати їх роль у біологічних системах
7. Медсестринство в
отоларингології Синусити
Отити
Фарингіти З’ясувати проблеми пацієнта
Взяти досліджуваний матеріал
8. Медсестринство в офтальмології Кон’юнктивіт З’ясувати проблеми пацієнта
Взяти досліджуваний матеріал
9. Медсестринство в педіатрії Спадкові захворювання
Імунодефіцитні стани З’ясувати проблеми пацієнта
Взяти досліджуваний матеріал
10. Медсестринство у внутрішній медицині Ендокардити
бронхопневмонії З’ясувати проблеми пацієнта
Взяти досліджуваний матеріал
11. Медсестринство в
неврології Менінгіти З’ясувати проблеми пацієнта
Взяти досліджуваний матеріал
12. Медсестринство в
хірургії Остеомієліт
Септицемія З’ясувати проблеми пацієнта
Взяти досліджуваний матеріал
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Ознайомтесь з: 1.1. Морфологією мораксел, кінгел, ацінетобактерій
1.2. Біологічними властивостями
1.3. Патологічними станами, спричиненими моракселами, кінгелами, ацінетобактеріями

2. Визначіть:
2.1. Який матеріал необхідно взяти на дослідження при захворюваннях, спричинених моракселами, кінгелами, ацінетобактеріями 3. Закріпіть знання з методів мікробіологічної діагностики 3.1. Назвіть метод діагностики та охарактеризуйте його суть Представники роду Моrахеlla в систематиці розділені на підроду Могахеllа і Branhamella. Першого представника виділили офтальмологи - француз В. Моракса і німець К. Аксенфельда (1896)..
Морфологія: Мораксели – дрібні грамнегативні коковидні палички, розміщені попарно або короткими ланцюжками, спор не утворюють, мають капсулу, можуть бути рухомі за рахунок фімбрій.
Культуральні властивості: Тип дихання – анаеробний. Ростуть на середовищах з додаванням амінокислот. Якщо бактерії мають фімбрії – колонії R – форми, якщо ні –колонії S –форми. У довкіллі не стійкі. Високочутливі до дезінфектантів.
Епідеміологія. Мораксели - мешканці слизових оболонок верхніх дихальних шляхів людини та тварин. Бактерії можуть викликати респіраторні інфекції, гострі та хронічні кон'юнктивіти, септичні менінгіти, септицемії і негонококові уретрити, бронхіти, пневмонії переважно у людей з порушеннями імунної системи.
Діагностика. Матеріал беретьс місця ураження. Метод діагностики – культуральний.
Kingella kingae названа на честь першовідкривача - Елізабет Кінг з Центру з контролю захворюваності.
Морфологія. Дрібні грамнегативні палички, розміщені попарно або короткими ланцюжками, спор і капсул не утворюють, можуть мати фімбрії.
Культуральні властивості: тип дихання – аероби або факультативні анаероби. На кров’яному агарі утворюють R – і S –форми колонії із зоною гемолізу.
У довкіллі не стійкі. Високочутливі до дезінфектантів та антибіотиків.
Епідеміологія. Кінгели є представниками нормальної мікрофлори носоглотки та ротової порожнини. Викликають опортуністичні інфекції у людей із вадами імунної системи: ендокардит (частіше у осі із штучними клапанами), артрит, остеомієліт та інші захворювання. Остеомієліт і артрит спостерігаються в основному у дітей раннього віку. За даними недавнього дослідження, половина всіх гнійних артритів у дітей молодше 2 років була обумовлена Kingella kingae. Роль цієї бактерії в етіології пневмоній порівняно невелика.
Діагностика. Досліджуваний матеріал – кров, ліквор, гній, синовіальна рідина. Метод діагностики – культуральний.
Рід ацінетобактер (акінетобактер) - це дрібні (1,0 x1, 5 мкм), грамнегативні овоїдні палички, розміщені у мазках поодинці, короткими ланцюжками або безладними скупченнями, нерухомі, на що прямо вказує їх назва [від греч. а-, заперечення, + kinesis, рух, + hakter бактерія].
Культуральні властивості: Добре ростуть на звичайних середовищах, утворюючи колонії блискучі, дрібні. На кров’яному агарі можуть утворювати зону гемолізу.
Епідеміологія. Широко розповсюджені у довкіллі (грунті, водоймищах). Є нормальною флорою шкіри, слизових оболонок носоглотки. Небезпечні тим, що можуть викликати госпітальні інфекції у людей з порушенням імунної системи.
Діагностика. Досліджуваний матеріал – кров, гній, рановий вміст.
Метод діагностики – культуральний.
Матеріали для самоконтролю знань – умінь:
Тестові завдання
1. Нормальна флора людського організму – носоглотки та ротової порожнини:
А. Збудник дифтерії
В. Ентеробактерії
С. Кінгели
D. Дифтероїди
Е. Паличка Додерлайна
2. Мораксели, кінгели найчастіше спричиняють захворювання у:
А. Людей з патологією імунної системи
В. Тварин
С. Гризунів
D. Членистоногих
Е. Рослин
3. Мікроорганізми з групи аеробних неферментуючих грамнегативних паличок, здатних викликати госпітальні інфекції:
А. Бордетели
В. Мораксели
С. Актиноміцети
D. Ацінетобактер
Е. Коринебактерії
4. Метод лабораторної діагностики захворювань, спричинених моракселами, кінгелами, ацінетобактеріями:
А. Серологічний
В. Шкірно-алергічний
С. Експериментальний
D. Культуральний
Е. Мікроскопічний
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс) №9
Тема: Короткі відомості про кампілобактерії та гелікобактерії, їх роль у патології людини. Специфічна профілактика
Актуальність теми
В інфекційній патології людей у 1972 році була встановлена роль кампілобактерій.
У 1982 році визначена роль Helicobacter рylori у патології шлунку та дванадцятипалої кишки. Ці роди подібні між собою за морфологічними, біологічними, антигенними та іншими властивостями. Багато спільного також в епідеміології, патогенезі, діагностиці профілактиці і лікуванні кампілобактеріозів та гелікобактеріозів. Кампілобактерії уражають шлунково – кишковий тракт, а також описана позакишкова локалізація кампілобактеріозів.
Helicobacter рylori часто виявляється в організмі здорових людей та при певних умовах призводить до розвитку гастриту, гастродуоденіту, виразкової хвороби і, навіть, раку щлунку.
Кампілобактеріози за джерелом інфекції відносяться до зоонозних інфекцій, гелікобактеріози – антропонозних.
Таким чином, молодший медичний спеціаліст повинен володіти інформацією про роль кампілобактерій та гелікобактерій у патології людини.
Навчальні цілі:
Ознайомитись з:
♦ Морфологією, біологічними властивостями кампілобактерій та гелікобактерій
♦ Патологічними станами, сиричиненими даними мікроорганізмами
Знати: ♦ Методи лабораторної діагностики кампілобактеріозів і гелікобактеріозів
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
№з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
2.
Основи екології та профілактичної медицини Вплив чинників навколишнього середовища на мікроорганізми
Оцінити зміни,які відбуваються з мікроорганізмами під впливом чинників навколишнього середовища
3. Фармакологія та медична рецептура Дезінфектанти
Хіміотерапевтичні препарати Оцінювати доцільність застосування лікарських засобів на основі знань їхніх властивостей
4. Анатомія людини Будову шлунково – кишкового тракту 5. Фізіологія
Функцію шлунково – кишкового тракту 6. Патоморфологія та патфізіологія
Запалення
Патологічні зміни органів шлунково – кишкового тракту 7. Основи медсестринства Техніку взяття випорожнень
Визначення функціональної здатності шлунку Взяти випорожнення у пацієнта
Визначити секреторну функцію шлунку
Проводити загальні профілактичні заходи
8. Медсестринство в інфектології Кишкові інфекції З’ясувати проблеми пацієнта
Взяти досліджуваний матеріал, транспортувати до лабораторії
9. Медсестринство у внутрішній медицині Виразкову хворобу шлунку та дванадцятипалої кишки
З’ясувати проблеми пацієнта
Визначити секреторну функцію шлунку
10. Основи психології та міжособове спілкування Правила спілкування з пацієнтом Спілкуватись з пацієнтом, дотримуючись медичної етики та деонтології
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Ознайомтесь: 1.1. З короткими морфологічними та біологічними властивостями кампілобактерій та гелікобактерій
1.2. Резистентністю збудників у довкіллі 2. Визначіть:
2.1. Захворювання та основні симптоми при:
• кампілобактеріозах
• гелікобактеріозах
2.2. Епідеміологію захворювань
2.3. Матеріал, який забирають для мікробіологічних досліджень 3. Закріпіть знання щодо: 3.1. Методів лабораторної діагностики кампілобактеріозів та гелікобактеріозів 4. Занотуйте: 4.1. Основні профілактичні заходи при кампілобактеріозах та гелікобактеріозах
4.2. Специфічний препарат для етіотропного лікування виразкової хвороби Матеріали для самоконтролю знань – умінь:
Питання
1. Короткі відомості про морфологію та біологічні властивості кампілобактерій та гелікобактерій
2. Резистентність збудників у навколишньому середовищі
3. Епідеміологія захворювань, викликаних даними збудниками
4. Клінічні прояви кампілобактеріозів
5. Роль H.рylori в ураженні шлунка і дванадцятипалої кишки
6. Досліджуваний матеріал та методи лабораторної діагностики кампілобактеріозів і гелікобактеріозів.
Тестові завдання
1. Морфологія кампілобактерій:
А. Коки, розміщені у ланцюжок
В. Овоїдні палички, грамнегативні
С. Палички із заокругленими кінцями, грамнегативні
D. Грамнегативні напівскручені палички у вигляді «крил чайки»
Е. Грамнегативні коки, розміщені попарно
2. Для культивування кампіло -та гелікобактерій використовують середовища:
А. М’ясо-пептонний агар
В. М”ясо-пептонний бульйон
С. Жовчний бульйон
D. Середовища з додаванням крові
Е. Кров’яно- телуритовий агар
3. Кампілобактеріоз відноситься до інфекцій:
А. Кишкових
В. Дихальних шляхів
С. Трансмісивних
D. Шкіри і слизових оболонок
Е. Парентеральних
4. До складу нормальної флори можуть входити:
А. Шигели
В. Сальмонели
С. Ентеропатогенні ешерихії
D. Гелікобактерії
Е. Мікобактерії
5. У переважній більшості, при кампілобактеріозах досліджуваним матеріалом є:
А. Сеча
В. Випорожнення
С. Ліквор
D. Шлунковий сік
Е. Жовч
6. Специфічний етіотропний препарат, який діє на H.рylori:
А. Цефалозин
В. Тетрацикліни
С. Імуноглобулін
D. Де-Нол
Е. Лікувальна сироватка
7. За джерелом інфекції кампілобактерії відносяться до:
А. Антропонозних інфекцій
В. Антропозоонозних
С. Зоонозних
D. Особливонебезпечних
Е. Природно-вогнищевих
8. Ідентифікація кампілобактерій проводять за:
А. Антигенною структурою
В. Чутливістю до фагів
С. Морфотинкторіальними та біохімічними властивостями
D. Визначенням токсигенності
Е. Морфологічними ознаками
9. Найвизначніше досягнення бактеріології кінця ХХ століття, відзначене Нобелівською премією::
А. Виділення антибіотиків у чистому вигляді
В. Застосування хіміотерапевтичних препаратів з лікувальною метою
С. Відкриття неклітинних форм життя
D. Встановлення значення H.рylori в патології шлунка
Е. Вивчення явища бактеріофагії
10. Характерною біохімічною ознакою H.рylori є:
А. Ферментація вуглеводів
В. Виділення цистинази
С. Уреазна активність
D. Виділення екзотоксину
Е. Здатність до гемолізу
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс) №10
Тема: Лабораторна діагностика черевнотифозного носійства
Актуальність теми
Клінічне одужання при тифо-паратифозних захворюваннях не завжди збігається з бактеріологічним. Близько 5% перехворілих стають хронічними носіями (більше, ніж 3 місяці, а інколи на багато років). У формуванні носійства значну роль відіграють місцеві запальні процеси у жовчовивідних шляхах та сечовидільних, наявність імунодефіциту, перетворення збудника у L – форму. Останні втрачають Н -, О – і Vi –антиген, проникають всередину клітин (макрофагів кісткового мозку)., де стають недосяжними для антибактері альнальних препаратів та антитіл і можуть тривалий час персисту вати в організмі перехворілого. З часом відбувається реверсія збудника у нормальну форму і відновлюється його вірулентність. Збудник знову проникає у жовчні протоки та сечовивидільні органи, спричинює загострення процесу і виділяється з випорожненнями та сечею у довкілля. Носій стає джерелом інфекції. Перехворілі тифо-паратифозними захворюваннями знаходяться на диспансерному обліку.
Отже, середній медичний спеціаліст повинен бути ознайомлений з можливістю формування мікробоносійства після перенесеного тифо-паратифозного захворювання, необхідністю взяття відповідного матеріалу та методами діагностики.
Навчальні цілі:
Ознайомитись з:
♦ Причинами формування мікробоносійства після перенесеного тифо-паратифозного захворювання
♦ Правилами взяття досліджуваного матеріалу та методами лабораторної діагностики
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
№з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
2.
Основи екології та профілактичної медицини Проблеми забруднення навколишнього середовища
Санітарно-показові мікроорганізми води, грунту та їх показники Взяти проби води, грунту на виявлення санітарно-показових мікроорганізмів
Проводити санітарно-освітню роботу з питань дотримання особистої та громадської гігієни
3. Анатомія людини Будову шлунково – кишкового тракту, сечовидільних та жовчовивідних шляхів 4. Фізіологія
Функцію шлунково – кишкового тракту, печінки. нирок 5. Патоморфологія та патфізіологія
Патологічні зміни органів шлунково – кишкового тракту 6. Основи медсестринства Техніку взяття випорожнень, сечі, крові з вени, жовчі при дуоденальному зондуванні
Взяти випорожнення, сечу у пацієнта
Провести дуоденальне зондування та взяття жовчі
Проводити загальні профілактичні заходи
7. Медсестринство в інфектології Кишкові інфекції З’ясувати проблеми пацієнта
Взяти досліджуваний матеріал, транспортувати до лабораторії
8. Основи психології та міжособове спілкування Правила спілкування з пацієнтом Спілкуватись з пацієнтом, дотримуючись медичної етики та деонтології
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Ознайомтесь з: 1.1. Причинами формування мікробоносійства після перенесеного тифо-паратифозного захворювання
1.2. Правилами диспансерного нагляду за перехворілими 2. Визначіть:
2.1. Який досліджуваний матеріал забирають для діагностики мікробоносійства 3. Закріпіть знання:: 3.1. Культуральний метод діагностики, який лежить в основі виділення уринокультури, копрокультури, білікультури, його суті
3.2. Серологічний метод дослідження, його мета
3.3. Яку серологічну реакцію використовують
Для виявлення носіїв?
3.4. Алергійний метод діагностики. доцільність його застосування
3.5. Визначення класів імуноглобулінів – Ig M, IgG з метою більш обґрунтованого діагнозу Матеріали для самоконтролю знань – умінь:
Питання
1. Причини формування мікробоносійства після перенесеного тифо-паратифозного захворювання
2. Який матеріал забирають у мікробоносіїв для культурального методу діагностики?
3. Що таке уринокультура, копрокультура, білікультура?
4. Що служить досліджуваним матеріалом для серологічної діагностики?
5. Яку серологічну реакцію застосовують для виявлення мікробоносіїв? Які компоненти виявляють з допомогою цієї реакції?
6. Яке місце у діагностиці носіїв займає алергійний метод?
7. Про які стани свідчать показники імуноглобулінів.які визначають для більш обґрунтованого діагнозу?
Задачі
1. При обстеженні працівників їдальні №2 на носійство збудників шигельозу і черевного тифу були виявлені мікробоносії.
Чи становлять вони небезпеку для оточуючих?
Чм можна допустити їх до роботи?.
2. У мікробіологічну лабораторію поступили фекальні маси повара А., для дослідження на носійство тифо-паратифозних бактерій.
Який метод діагностики слід використати?
Який досліджуваний матеріал ще необхідно відібрати для виділення збудника?
3. Особи, які є хронічними носіями сальмонел, перебуваючи у стаціонарах, особливо хірургічних або реанімаційних, складають загрозу для оточуючих, як джерело інфекції.
Який вид інфекції може виникнути при ситуації, яка склалася?
Який матеріал необхідно зібрати для підтвердження мікробоносійства?
4. Пацієнт знаходиться на диспансерному обліку в КІЗ після перенесеного тифо-паратифозного захворювання. При виділенні уринокультури та копрокультури результати від’ємні.
Який ще запропонуєте взяти досліджуваний матеріал для виявлення збудника7
5. У мікробіологічну лабораторію на дослідження поступила сироватка крові пацієнта з метою встановлення тифо-паратифозного мікробоносійства.
Яку серологічну реакцію запропонуєте використати?
Обґрунтуйте її мету і суть.
6. Декретовані контингенти щорічно обстежуються на мікробоносійство дизгрупи і сальмонельозу.
Який досліджуваний матеріал вони доправляють до лабораторії?
Який метод діагностики застосовується для виявлення збудника у досліджуваному матеріалі?
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс) №11
Тема: Мікробіологічна характеристика єрсиніозів
Актуальність теми
Рід Yersinia включає 11 видів. У патології людини основне значення мають три види: Y.pestis (збудник чуми), Y. pseudotuberculosis (збудник псевдотуберкульозу), Y.enterocolitica (збудник кишкового ієрсиніозу. Збудник псевдотуберкульозу та збудник кишкового ієрсиніозу входять до групи умовно-патогенних мікроорганізмів. Захворювання, спричинені збудниками псевдотуберкульозу та кишкового ієрсиніозу називаються одним терміном – ієрсиніози. Ієрсиніози належать до інфекцій, які мають масове поширення. Їх кількість збільшується у всіх країнах світу. В Україні вони становлять 6-11%всіх кишкових інфекцій.
Захворювання відносяться до зоонозних інфекцій. Основним джерелом інфекції є дикі та синантропні гризуни. Роль резервуара інфекції може виконувати навколишнє середовище. Доведена здатність ієрсиній розмножуватись не тільки на рослинах, але й в їх товщі, куди вони потрапляють з грунту. Механізм передачі – фекально-оральний. Захворюваність на кишковий ієрсиніоз збільшується у осінньо-зимовий період, на псевдотуберкульоз – зимово-весняну пору року.
Таким чином, середньому медичному працівнику необхідні знання щодо мікробіологічної характеристики ієрсиніозів, їх епідеміології та заходів профілактики.
Навчальні цілі:
Ознайомитись з:
♦ Морфологією, біологічними властивостями ієрсиній
♦ Патологічними станами, спричиненими даними мікроорганізмами
Знати: ♦ Методи лабораторної діагностики ієрсиніозів
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
№з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
2.
Основи екології та профілактичної медицини Проблеми забруднення навколишнього середовища Взяти проби води, грунту на виявлення санітарно-показових мікроорганізмів
Проводити санітарно-освітню роботу з питань дотримання особистої та громадської гігієни
3. Фармакологія та медична рецептура Дезінфектанти Оцінювати доцільність застосування лікарських засобів на основі знань їхніх властивостей
4. Анатомія людини Будову шлунково – кишкового тракту 5. Фізіологія
Функцію шлунково – кишкового тракту 6. Патоморфологія та патфізіологія
Запалення
Патологічні зміни органів шлунково – кишкового тракту 7. Основи медсестринства Техніку взяття випорожнень. мокротиння, сечі, жовчі, крові, гною Взяти випорожнення, мокротиння, сечу, жовч, кров, гній
у пацієнта для дослідження
8. Медсестринство в інфектології Кишкові інфекції З’ясувати проблеми пацієнта
Взяти досліджуваний матеріал, транспортувати до лабораторії
9. Основи психології та міжособове спілкування Правила спілкування з пацієнтом Спілкуватись з пацієнтом, дотримуючись медичної етики та деонтології
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Ознайомтесь: 1.1. З короткими морфологічними та біологічними властивостями збудників псевдотуберкульозу та кишкового ієрсиніозу
1.2. Резистентністю збудників у довкіллі 2. Визначіть:
2.1. Захворювання та основні симптоми при ієрсиніозах
2.2. Епідеміологію захворювань
2.3. Матеріал, який забирають для мікробіологічних досліджень 3. Закріпіть знання щодо: 3.1. Методів лабораторної діагностики ієрсиніозів:
● культурального
● серологічного
● алергійного
3.2. Загальних заходів профілактики Коротка характеристика псевдотуберкульозу і кишкового ієрсиніозу
Джерело інфекції Велика рогата худоба, свині, собаки, коти, птахи, гризуни
Резервуар інфекції Грунт
Фактори передачі Овочі, м'ясо, м'ясні вироби, молоко, фрукти, інші продукти, які не проходять термічної обробки перед вживанням
Шляхи передачі захворювання Аліментарний
Водний
Контактно-побутовий
Можливий повітряно-пиловий
Механізм передачі Фекально-оральний
Основні клінічні ознаки -інтоксикація
-болі у правій клубовій ділянці
- пронос
-артрит
-висипка
-утворення гранульом та мікроабсцесів в печінці, селезінці, легенях, суглобах
Досліджуваний матеріал Випорожнення
Мокротиння
Сеча
Жовч
Гній
При генералізованій формі - кров
Лабораторна діагностика Культуральний метод
Серологічний (дослідження парних сироваток)
Алергійна проба з псевдотуберкуліном
Матеріали для самоконтролю знань – умінь:
Питання
1. Якою групою збудників викликаються ієрсиніози?
2. Морфологія збудників ієрсиніозів
3. Які середовища використовуються для культивування ієрсиній? Характер росту
4. Стійкість збудників у навколишньому середовищі
5. Джерела інфекції (резервуар), чинники, шляхи та механізм передачі ієрсиніозів
6. Захворювання, спричинені збудниками ієрсиніозів
7. Досліджуваний матеріал, правила взяття та транспортування до лабораторії
8. Культуральний метод діагностики, його суть
9. В чому полягає серологічний метод дослідження?
10. Принципи алергійного методу діагностики при псевдотуберкульозі
11. Які профілактичні заходи проводять при ієрсиніозах?
Тестові завдання
1. Представник групи умовно-патогенних мікроорганізмів:
А. Дерматоміцети
В. Бордетели
С. Коринебактерії дифтерії
D. Збудник псевдотуберкульозу
Е. Мікобактерії туберкульозу
2.. Механізм передачі ієрсиніозів:
А. Трансмісивний
В. Фекально-оральний
С. Парентеральний
D. Прямого контакту
Е. Повітряно-крапельний
3. Синдром «червоних рукавичок» спостерігається при:
А. Черевному тифі
В. Сальмонельозах
С. Шигельозі
D. Ієрсиніозі
Е. Кампілобактеріозі
4. На яке живильне середовище висівають досліджуваний матеріал при ієрсиніозі?
А. Жовчний бульйон
В. Кров’яно-телуритовий агар
С. Сироватковий агар
D. Середовище Ендо
Е. Гліцериновий бульйон
5. Характер колоній ієрсиній на диференціально-діагностичному середовищі, яке застосовують для вирощування ентеробактерій:
А. S – форми, малинові, з металевим блиском
В. R - форми, безбарвні
С. У вигляді «крапель ртуті»
D. S – форми, дрібні. ніжні, з блакитним відтінком
Е. Нагадують «мережану хустинку»
6. Морфологія ієрсіній:
А. Стрептобактерії
В. Коки, розміщені у ланцюжок
С. Сарцини
D. Поліморфні овоїдні палички
Е. Мають зерна волютину
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс) №12
Тема: Протичумний костюм. Одягання і зняття
Актуальність теми
Захисний протичумний костюм призначений для захисту від зараження збудниками інфекційних захворювань І-ІІгруп небезпеки при всіх механізмах передачі : через укус кровосисних членистоногих, повітряно-краплинним , контактним шляхами, під час роботи із заразним матеріалом. Залежно від характеру роботи використовують різні типи захисних костюмів (І-ІV типів). Користуючись костюмом, слід чітко дотримуватись послідовності його надягання та зняття. При знятті необхідно застосовувати дезінфекцію кожного з елементів костюма відповідними дезінфектантами., а по закінченню зняття увесь одяг знезаражується замочуванням у дезінфекційному розчині або автоклавуванням.
Навчальні цілі:
Ознайомитись з:
♦ Типами протичумних костюмів, правилами їх використання
Вміти: ♦ Одягти та зняти протичумний костюм
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
№з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
2.
Основи екології та профілактичної медицини Чинники довкілля,
їх роль у передачі збудників захворювань 3. Фармакологія та медична рецептура Дезінфектанти
Антисептики
Етиловий спирт Оцінювати доцільність застосування лікарських засобів на основі знань їхніх властивостей
8. Медсестринство в інфектології Особливо небезпечні інфекції
Дезінфекція Використати протичумний костюм за призначенням Одягати та знімати протичумний костюм
Дотримуватись правил техніки безпеки під час роботи зі збудниками ОНІ
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Ознайомтесь: 1.1. З типами протичумних костюмів
1.2. Правилами їх використання за призначенням 2. Вивчіть:
2.1. Послідовність:
● одягання протичумного костюма
● зняття протичумного костюма
2.2. Особливості роботи зі збудниками особливо небезпечних інфекцій 3. Закріпіть знання щодо: 3.1. Дотримання правил техніки безпеки під час роботи зі збудниками особливо небезпечних інфекцій
3.2. Використання дезінфектантів та застосування методів дезінфекції Застосування протичумних костюмів у відповідності до режиму роботи
Застосування протичумного костюма Нозологічна та клінічна форми хвороби
тип протичумного костюма
I II III IV
1 2 3 4 5
При роботі з хворим в госпіталі, провізорному госпіталі та інше Легенева або септична форми чуми. До встановлення остаточного діагнозу бубонної та шкірної форми чуми, контагіозної вірусної геморагічної гарячки, синдрому гострої геморагічної гарячки, гострого респіраторного або неврологічного синдромів. Бубонна, шкірна, форми чуми, під час введення антибіотиків Холера, гострий діарейний синдром, гострий синдром жовтяниці. При проведенні туалету хворому - надівають гумові рукавиці, а при обробці випорожнень - маску
При евакуації хворих Чума, вірусні геморагічні гарячки, синдром гострої геморагічної гарячки, гострі респіраторний або неврологічний синдроми. Холера, гострий діарейний синдром, гострий синдром жовтяниці.
При роботі в ізоляторі 3 особами, які мали контакт з хворими на легеневу чуму або вірусні геморагічні гарячки 3 особами, які мали контакт з хворими на бубонну, шкірну та септичну форми чуми, і які отримують специфічне лікування. Для контактних з хворим на холеру.
При проведенні поточної та заключної дезінфекції (дезінсекції, дератизації) У вогнищі легеневої форми чуми та контгіозних вірусних геморагічних гарячок У вогнищі бубонної форми чуми, холери При розтині трупа людини Померлого від чуми (додатково надівають цератовий фартух, нарукавники, другу пару рукавичок) Померло- го від холери. При відборі матеріалу від хворого для лабораторних досліджень Чума, вірусні геморагічні гарячки, синдром гострої геморагічної гарячки, гострий респіраторний синдром, гострий неврологічний синдром. Холера, гострий діарейний синдром, гострий синдром жовтяниці (додатково надягають гумові рукавички)
При проведенні обходів по подвір'ям у вогнищі захворювання Легенева форма чуми, вірусні геморагічні гарячки. Бубонна, шкірна та септична форми чуми. Персонал повинен мати додатково гумові рукавички, ватно-марлеву маску, окуляри, які надягають до входу у приміщення, якщо при опитуванні оточуючих виявлено підозрілого хворого. Холера - медичний халат, шапочка (хустка)
Протичумні костюми та порядок їх використання
Загальні відомості.
Протичумний костюм забезпечує захист медичного персоналу від зараження в усіх випадках підозри на карантинні та інші небезпечні інфекційні хвороби. Використовується під час обслуговування хворого в інфекційних стаціонарах, при евакуації хворого, проведенні поточної та заключної дезинфекції (дезинсекції, дератизації), під час забору матеріалу від хворого, при розтині та похованні трупа, подвірних обходах.
В залежності від характеру виконуваної роботи і виду інфекційного захворювання, користуються такими типами костюмів:
а) перший тип - повний захисний костюм, який складається із комбінезона або піжами, каптура (великої косинки), протичумного халата, ватно-марлевої маски (протипилового респіратора), окулярів-консервів, гумових рукавиць, шкарпеток (панчох), гумових або кирзових чобіт і рушника. Для розтину трупа необхідні додатково друга пара рукавиць, царатовий фартух, нарукавники;
б) другий тип - захисний костюм, що має комбінезон або піжаму, протичумний халат, каптур (велика косинка), ватно-марлеву маску, гумові рукавиці, шкарпетки (панчохи), гумові або кирзові чоботи, рушник;
в) третій тип - складається із піжами, протичумного халата, великої косинки, гумових рукавиць, шкарпеток, глибоких калош, рушника;
г) четвертий тип - піжама, хірургічний халат, шапочка або мала косинка, шкарпетки, тапочки (або туфлі).
Бажано, щоб комплекти захисного одягу, були індивідуальними, підібраними за розмірами. У лікарів до комплекту захисного одягу додається фонендоскоп.
Примітка. Тривалість роботи у костюмі першого типу не повинна перевищувати 3-х годин, а у спекотний час - 2-х годин, потім необхідна перерва на одну годину.
Порядок одягання протичумного костюма.
Костюм одягають перед входом у вогнище (приміщення), де знаходиться хворий, заразне відділення лабораторії і так далі. Одягати костюм треба не поспішаючи, дотримуючись послідовності. Порядок одягання: комбінезон (піжама), шкарпетки (панчохи), чоботи (калоші), каптур (велика косинка) і протичумний халат, тасьму на комірі халату, а також пояс халату зав'язують, попереду на лівому боці, петлею. Респіратор-маску одягають на обличчя так, щоб закрити рот і ніс. Верхній край маски повинен бути на рівні нижньої частини орбіт, а нижній - заходити за підборіддя. Верхня тасьма маски зав'язується петлею на потилиці, нижня - на голові. Після надівання респіратора, по боках крил носа, закладають ватні тампони.
Захисні окуляри повинні щільно прилягати до каптура або косинки, їх слід натерти спеціальним олівцем або сухим милом для запобігання потіння скла. У місцях можливої фільтрації повітря закладають ватні тампони. Потім надівають гумові рукавички, перевіряючи їх перед одяганням на цілість. За пояс халату, з правого боку, закладають рушник.
При проведенні розтину трупа додатково одягають другу пару рукавичок, цератовий фартух, нарукавники. Рушник закладають за пояс фартуха.
Порядок знімання протичумного костюма.
Захисний костюм знімають після роботи за межами приміщення, де знаходиться чи знаходився хворий (підозрілий) або інші інфіковані об'єкти.
Порядок знезараження костюму.
Для знезараження костюму необхідно мати:
- таз з дезрозчином для знезараження зовнішньої поверхні чобіт чи калош (1-3% розчин хлораміну, 3% розчин перекисню водню із 0,5% розчином миючого засобу;
- ємність з дезрозчином для дезінфекції рук в рукавичках (0,5-1% хлорамін);
- ємність з 70 град. спиртом для знезараження окулярів і фонендоскопу;
- ємність дезрозчином або мильною водою для знезараження ватно-марлевих масок (1-3% розчин хлораміну, в останньому випадку - кип'ятіння 30 хвил.);
- бак з дезрозчином для знезараження халату, косинки (каптура) і рушника (1-3% розчин хлораміну);
- ємність для знезараження рукавичок (1-3% хлорамін).
У тих випадках, коли знезараження проводиться автоклавуванням, кип'ятінням, або в дезкамері, знятий одяг поміщають відповідно в баки, бікси або мішки, попередньо змочені в дезрозчині.
Знімають костюм повільно, не поспішаючи, протягом 1-2 хв. миють руки в рукавичках; повільно витягують рушник; фартух протирають ватним тампоном, добре змоченим у дезрозчині і знімають так, щоб зовнішній бік був у середині; знімають нарукавники і другу пару рукавиць; чоботи (калоші) протирають ганчіркою чи ватним квачем, змоченим у дезрозчині (для кожного чобота, калоші - нові); не торкаючись відкритих частин шкіри, у суворій послідовності, знімають - фонендоскоп, окуляри, ватно-марлеву маску; розв'язують зав'язки коміра халата, пояс і, згорнувши верхній край рукавичок, розв'язують зав'язки рукавів та знімають халат. Знімають косинку, завертаючи її зовнішній бік всередину, обережно збирають кінці косинки в одну руку на потилиці; знімають рукавички і перевіряють їх цілість дезрозчином (не повітрям), потім ще раз обмивають чоботи (калоші) в дезрозчині і знімають їх.
До уваги! Після зняття кожного елементу костюма руки в рукавичках занурюють у дезрозчин.
Після зняття захисного костюма руки оброблюють 70% спиртом та ретельно миють у теплій воді з милом. Рекомендується прийняти душ.
Захисний одяг після кожного застосування знезаражують автоклавуванням (1 атм., 30 хв.), замочують у 3% розчині хлораміну протягом 2-х годин, кип'ятять у 2% розчині соди (30 хв.).
ЗАТВЕРДЖЕНО
Постанова Головного державного санітарного лікаря України 12.05.2003 N 16
Матеріали для самоконтролю знань – умінь:
Питання
1. З якою метою використовується протичумний костюм?
2. Які типи протичумних костюмів Ви знаєте?
3. Яких правил слід дотримуватись під час одягання та зняття протичумного костюма?
4. Які правила проведення знезараження протичумного костюма?
Тестові завдання
1. Протичумний костюм використовують при:
А. Транспортуванні матеріалу хворого дифтерією
В. Взятті матеріалу у пацієнта з підозрою на лептоспіроз
С. Роботі зі збудниками інфекційних хвороб І-ІІ груп небезпеки
D. Проведенні дезінфекції в терапевтичному стаціонарі
Е. Під час роботи у мікробіологічній лабораторії
2. Після зняття протичумного костюма руки обробляють :
А. Спиртовим розчином діамантового зеленого
В. 70% етиловим спиртом
С. 3% розчином хлораміну
D. 3% розчином перекису водню
Е. Мильним розчином
3. Протичумний костюм І типу використовують під час роботи з хворим:
А. Чумою
В. Бруцельозом
С. Черевним тифом
D. Грипом
Е. Холерою
4. Увесь захисний одяг після одноразового використання знезаражують:
А. У сухожаровій шафі
В. Автоклавуванням
С. Застосовуючи прання
D. Замочуванням у мильний розчин
Е. У параформаліновій камері
5. Дезінфектант, який застосовують для знезараження поверхні чобіт, рукавичок:
А. 70% етиловим спиртом
В. Розчин лугу
С. 1-3% розчин хлораміну
D. Ізотонічний розчин хлориду натрію
Е. Розчин фурациліну
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс) №13
Тема: Проказа. Мікробіологічна характеристика збудника
Актуальність теми
Mycobacterium leprae відноситься до родини мікобактерій. Вперше був описаний у 1874 році Г.Гансеном. Збудник викликає хронічне антропонозне захворювання – проказу, яке характеризується генералізацією процесу: ураженням шкіри, слизових оболонок, периферичних нервів, внутрішніх органів. Розрізняють кілька клінічних форм захворювання: лепроматозна і туберкулоїдна. Для діагностики прокази забираютьзішкріби зі шкіти та слизових оболонок і використовують мікроскопічний метод лабораторної діагностики.
Тому, молодший медичний спеціаліст повинен бути проінформований про культуральні та біологічні властивості збудника, матеріал, який беруть на дослідження та методи діагностики.
Навчальні цілі:
Ознайомитись з:
♦ Морфологічними та культуральними властивостями мікобактерії лепри
♦ Досліджуваним матеріалом та методами лабораторної діагностики
Матеріали позааудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція

з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
2. Анатомія людини Будову шкіри 3. Основи психології та між особове спілкування Правила спілкування з пацієнтом Спілкуватись з пацієнтом, дотримуючись правил етики та деонтології
4.
Фармакологія та медична рецептура Сульфаніламідні препарати Оцінювати доцільність застосування протимікробних засобів з метою хіміотерапії на основі знань їхніх властивостей
5. Медсестринство у дерматоловенерології Поняття про лепру. Заходи у вогнищі інфекції Дотримуватись особистої безпеки при догляді за хворими
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Отримайте інформацію про: 1.1. Морфологічні та культуральні властивості мікобактерій лепри
1.2. Епідеміологію захворювання
1.3. Клінічні форми та їх прояви
1.4. Досліджуваний матеріал та методи лабораторної діагностики Матеріали для самоконтролю знань – умінь:
Питання
1. Короткі відомості про морфологічні та культуральні властивості мікобактерій лепри
2. Епідеміологію захворювання
3. Клінічні форми та їх симптоматика
4. Який досліджуваний матеріал забирають для лабораторної діагностики та її методи?
Тестові завдання
1. Морфологія мікобактерій лепри:
А. Стрептобацили
В. Палички із заокругленими кінцями
С. Овоїдні палички
D. Тісно розміщені палички –«сигаренті пачки»
Е. Палички у вигляді римських цифр
2. На ураженій ділянці шкіри утворюються:
А. Бубони
В. Виразки
С. Туберкуломи
D. Інфільтрати у вигляді «апельсинової кірки»
Е. Карбункул
3. Досліджуваний матеріал при лепрі:
А. Ліквор
В. Випорожнення
С. Зішкріби з шкіри
D. Лусочки шкіри
Е. Виділення з виразки
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс) №14
Тема: Сучасні вакцини для специфічної профілактики та терапії туберкульозу, дифтерії
Актуальність теми
Основним завданням імунопрофілактики є створення активного або пасивного імунітету на патогени з метою попередження захворювання.
Дифтерія – керована інфекція. Основу заходів, спрямованих на попередження захворюваності складає планова або постекспозиційна вакцинація дифтерійним анатоксином, який входить до складу комбінованих вакцин. Міцний колективний імунітет створюється шляхом імунізації всього населення, починаючи з тримісячного віку, з наступною ревакцинацією. Вакцинація, як і перенесене захворювання, уже через 1-1,5 року не гарантує від зараження, але захворювання у правильно щеплених перебігатиме набагато легше, ніж у не щеплених.
Остання епідемія дифтерії в Україні спостерігалася у 90-х роках ХХ ст. Її причиною, на думку експертів ВООЗ, стали економічні проблеми у СНД, перебої у поставках вакцин, розгорнута у засобах масової інформації (ЗМІ) антивакцинальна кампанія, велика кількість протипоказань до застосування АКДП, щеплення АКДП-м і як наслідок — зниження рівня колективного імунітету до 50%. З 1990 по 1997 р. в Україні захворіли близько 17 тис. (з них 3685 дітей) мешканців країни, померли — 630 (з них 193 дітей).
Експерти ВООЗ зазначають, що одним із головних завдань імунізації у світі є забезпечення щонайменше 90% кількості дітей щепленнями полівалентною вакциною проти дифтерії, правця, кашлюку (АКДП), адже зазначені інфекційні хвороби віднесено до небезпечних, та досі вони є причиною смертності й інвалідності мільйонів дітей та дорослих у всьому світі.
Згідно рекомендаціям ВООЗ, імунізацію вакциною БЦЖ вважають однією з найбільш важливих заходів щодо попередження туберкульозу. В даний час вона є обов'язковою в 64 країнах і офіційно рекомендована в 118 країнах і територіях.
У вітчизняній охороні здоров'я протягом ряду десятиліть протитуберкульозна імунізація залишається одним з найбільш масових заходів
Таким чином, середній медичний працівник повинен бути обізнаний із основними імунними препаратами, які використовуються в Україні для планових профілактичних щеплень проти дифтерії та туберкульозу.
Навчальні цілі:
Ознайомитись з:
♦ Імунними препаратами, які використовуються для специфічної профілактики дифтерії та туберкульозу.

Матеріали позааудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
№ з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1 Анатомія людини Будову органів дихання 2. Фізіологія Функції органів дихання 3. Основи психології та
міжособове спілкування Правила спілкування з пацієнтом Спілкуватись з пацієнтом, дотримуючись правил етики та деонтології
4. Фармакологія та медична рецептура Дезінфектанти
Антисептики Оцінювати доцільність застосування лікарських засобів на основі знань їхніх властивостей
5. Основи латинської мови з медичною термінологією Медичну термінологію
Терміноелементи
Словотворення Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
6. Основи медсестринства Шляхи введення лікарських препаратів Виконати ін’єкції: підшкірні, внутрішньошкірні,
внутрішньом’язові
Провести дезінфекцію та стерилізацію
7. Медсестринство в інфектології Дифтерію
Специфічну профілактику дифтерії Виконати призначення лікаря щодо введення вакцини та лікувальної сироватки
8. Медсестринство в педіатрії Коклюш
Проведення планових профілактичних щеплень Визначити терміни проведення планових профілактичних щеплень
Виконати введення імунних препаратів за призначенням лікаря
9. Медсестринство у внутрішній медицині Туберкульоз Визначити терміни проведення планових профілактичних щеплень
Виконати введення імунних препаратів за призначенням лікаря
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Отримайте інформацію про: 1.1. Сучасні імунні препарати, які використовують для специфічної профілактики дифтерії та туберкульозу
Коротка інформаційна довідка
За даними ВООЗ, вакцини щорічно рятують життя близько 3 мільйонів дітей. За допомогою нових медичних імунобіологічних препаратів, які будуть розроблені у найближчі 5-15 років, можна буде попередити загибель ще 8 мільйонів дітей за рік. Кількість інфекцій, проти яких зможуть винайти вакцини, постійно зростає. За останні 30 років вона збільшилась вдвічі. На стадіях експериментальної розробки і клінічних випробувань знаходяться вакцини, направлені на профілактику близько 60-ти видів захворювань. В середньому через кожні 1-2 роки світова медична практика отримує по одній новій вакцині і декілька модифікованих вакцин.
У всіх країнах значне місце займають дитячі вакцини, але, знов таки, у кожній країні воно має свої особливості. Спільним є те, що самий великий обсяг припадає на вакцини проти дифтерії, правця та поліомієліту – 95% дітей щеплені від цих хвороб.
Лише за 10 останніх років розроблено більше десяти нових комплексних вакцин, що складаються із різних комбінацій АКДП- вакцин, вакцин проти гепатиту А, В, поліомієліту, гемофільної і менінгококової інфекції. Деякі із перерахованих комплексних вакцин мають антигени, які забезпечують розвиток імунітету до 5-6 видів інфекцій. Найбільш складні комплексні вакцини представляють собою сполучення АКДП з інактивованою поліомієлітною вакциною і вакцинами проти інфекцій, що викликаються вірусами гепатиту В і гемофільною паличкою типу В.
Створення багатокомпонентних вакцин сприяє:
- спрощенню календаря щеплень і зменшення кількості щеплень
- зменшенню частоти виникнення побічних реакцій і поствакцинальних ускладнень
- скороченню кількості амбулаторних прийомів і викликів
- скороченню витрат на ампули, пакувальні матеріали, шприци і т.д.
- рішенню етичних проблем, пов’язаних з необхідністю багаторазового введення вакцин.
Першими комбінованими вакцинами були медичні імунобіологічні препарати компонентами яких були вакцини проти дифтерії, правцю та кашлюку (АКДП, АДП, АДП-м).
В Україні також використовуються комбіновані медичні імунобіологічні препарати. Довгий час в Україні щеплення дітей віком до одного року проти дифтерії, правцю та кашлюку проводилися АКДП вакциною, виробником якої було підприємство „Біолік” м. Харків.
У 2006 році в Україні почали використовувати вакцини, які одночасно захищають проти 4 захворювань (дифтерії, правцю, кашлюку та гемофільної інфекції: гнійного менінгіту). На сьогоднішній день в м. Києві використовують таку вакцину, яка має назву ТЕТРАкт-ХІБ.
У 2008 році в Україні була впроваджена комбінована вакцина – Пентаксим (АаКДП+ Hib+IПВ) проти дифтерії, кашлюку, правцю, поліомієліту, гемофільної інфекції. На сьогоднішній день у місті Києві ця вакцина використовується для першого щеплення вакцинального комплексу дітям у віці 3 місяців. У 4 місяці дітям міста щеплення проводяться комбінованою вакциною ТЕТРАкт-ХІБ. Для дітей, які часто хворіють, ослаблених використовують у 4 місяці комбіновану вакцину Інфанрикс (АаКДП) для профілактики дифтерії, правцю та кашлюку, з кашлюковим ацелюлярним компонентом, який є менш реактогенним. Інфанрикс також використовують для проведення профілактичних щеплень дітям у віці 5 місяців.
Також існують вакцини до яких крім АКДП входить вакцина проти вірусного гепатиту В, поліомієліту та гемофільної інфекції –Інфанрикс ГЕКСА.
Більша частина вакцин дифтерійної групи виробляється в Україні (м.Харків): анатоксин дифтерійно-правцевий (АДП), анатоксин дифтерійно-правцевий із зменшеним вмістом антигену (АДП-м), анатоксин дифтерійний ( АД-м) та правцевий анатоксин (АП).
Виробниками вакцин, які застосовуються в Україні є різні країни і їх перелік може змінюватись:
проти туберкульозу БЦЖ та БЦЖ-м - Росія (м. Ставрополь)
проти туберкульозу БЦЖ - Данія
вакцини ТЕТРаАКТХіб - Франція.
Інфанрикс - Бельгія,
Україна. у тому числі м. Київ, отримує вакцини, як гуманітарну допомогу з ВООЗ.
Щеплення від туберкульозу проводять вакциною БЦЖ, для вакцинації недоношених дітей з масою тіла ≥2000 г — БЦЖ-М, в якій вміст антигену знижений. Вакцина БЦЖ використовується понад 80 років і застосовується, за даними ВООЗ, у 80% новонароджених та дітей грудного віку, в країнах де вона включена до національної програми імунізації. БЦЖ має доведену захисну дію від туберкульозного менінгіту та дисемінованого туберкульозу у дітей. Однак, вона не запобігає розвитку первинного інфікування та реактивації латентної інфекції туберкульозу, тому її дія обмежена. ВООЗ рекомендовано проводити обов’язкову вакцинацію БЦЖ усім дітям грудного віку у країнах з епідемією туберкульозу. В Україні щепленню від зазначеної хвороби підлягають усі новонароджені, які не мають до цього протипоказань. Згідно з дослідженнями, проведеними ВООЗ, ускладнення після вакцинації БЦЖ спостерігаються рідко. Наприклад, частота розвитку дисемінованого туберкульозу з летальним кінцем — 0,19–1,56 на 1 млн вакцинованих осіб.
Оскільки раннє введення вакцини БЦЖ забезпечує захист від найбільш небезпечних клінічних форм туберкульозу (зокрема, від міліарний туберкульоз і туберкульозного менінгіту), ВООЗ вважає, що зусилля повинні бути спрямовані, насамперед, на високий обсяг щепленнями дітей у ранньому віці. Глобальна консультативна група розширеної програми імунізації ВООЗ також рекомендує вводити БЦЖ новонародженим як засіб захисту від найбільш важких форм дитячої туберкульозу. Вважають, що імунізацію вакциною БЦЖ слід проводити також у всіх групах населення з підвищеним ризиком туберкульозної інфекції. При цьому краще витримувати інтервал не менше одного місяця між імунізацією вакциною БЦЖ і введенням протикорової та інших аналогічних вакцин, які можуть тимчасово пригнічувати клітинний імунітет.
Вакцин І покоління - живі вакцини проти туберкульозу:
- вакцини, що містять перехресно реагуючі живі мікроорганізми, спричинюють при щепленні нетяжку інфекцію, що захищає від реінфекції іншим штамом. Прикладом такої вакцини є БЦЖ, виготовлена зі збудника туберкульозу великої рогатої худоби
- живі вакцини, що містять ослаблений живий мікроорганізм. Прикладом можуть служити вакцини проти поліомієліту, кору, паротиту, краснухи, туберкульозу.
- вакцини отримані шляхом селекції (БЦЖ, грипозна). Вони здатні розмножуватися в організмі і викликати вакцинальний процес, формуючи несприйнятливість. Утрата вірулентності в таких штамів закріплена генетично, однак в осіб з імунодефіцитами можуть виникнути серйозні проблеми.
- живі вакцини, одержані шляхом штучного атенуювання - ослаблення штаму (BCG - 200-300 пасажів на жовчному бульйоні, ЖВС - пасаж на тканині нирок зелених мавп) або відбираючи природні авірулентні штами.
В наш час можливий шлях створення живих вакцин шляхом генної інженерії на рівні хромосом з використанням рестриктаз. Отримані штами будуть мати властивості обох збудників, хромосоми яких були узяті для синтезу. Аналізуючи властивості живих вакцин варто виділити, як позитивні так і їхні негативні якості
Нова протитуберкульозна вакцина здатна підвищити напруженість імунітету
Вже майже сто років для профілактики туберкульозу застосовується єдина вакцина BCG, названа по імені своїх творців. На жаль, вона недостатньо ефективна, щоб повністю захистити людину від туберкульозу. Вирішити цю проблему повинна нова розробка англійських імунологів. Створена вченими з Оксфорда вакцина діє за принципом бустера - при одночасному введенні з BCG вона дає додатковий 'імпульс', що активує імунну систему пацієнта і забезпечує додатковий захист проти туберкульозу. Судячи з результатів досліджень на тваринах моделях, нова вакцина різко збільшує вміст в крові Т-хелперів і Т-кілерів, що свідчить про посилення імунної реакції на BCG. На даний момент ведеться пошук добровольців для проведення клінічних випробувань препарату. 'Нестача BCG полягає у відносній нетривалість її дії - проходить 10-12 років, і людина, що одержала вакцину, знову може захворіти на туберкульоз, - розповіла Елен МакШейн, творець нової вакцини. - З огляду на той факт, що зараз все більше і більше людей стають латентними носіями M. tuberculosis (а значить, ризикують захворіти при будь-якому зниження імунітету), а сучасні штами бактерій вже давно придбали резистентність до протитуберкульозних препаратів, нова вакцина повинна бути досить до речі.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс) №15
Тема: Легіонели. Мікробіологічна характеристика
Актуальність теми
Уперше легіонери стали відомі у 1977році як збудник епідемічного спалаху пневмонії серед учасників конгресу ветеранської організаці\ Американський легіон (із 4400учасників заходу 182 перенесли важке захворювання, 29 – померли). Збудника виділив із легеневої тканини померлого Дж.Мак-Дейд. Він одержав назву Legionella pneumophilia.У процесі подальшого дослідження було ідентифіковано 9 самостійних видів роду Legionella. Роль усіх відомих видів легіонел у патології людини повністю не визначена. Найбільш вивченим у патології людини є Legionella pneumophilia. Легіонельози реєструються практично у всіх країнах світу і завдають суспільству значних економічних збитків. Летальність становить
1-50%. Питома вага легіонер в етіологічній структурі гострих пневмоній в різних регіонах становить 5-20%. Легіонельоз належить до числа «нових інфекцій», тому відомості про про цю інфекційну патологію далеко не повні. Кількість випадків легіонельзу збільшується в літньо-осінній період. В Україні описані спорадичні випадки захворювання.
Таким чином, середній медичний працівник повинен бути поінформований про основні мікробіологічні характеристики даного збудника.
Навчальні цілі:
Бути поінформованими про:: ♦
♦ Морфологію та культуральні властивості легіонел
♦ Епідеміологію та основні клінічні прояви захворювання
♦ Діагностику легіонельозу
Матеріали позааудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
№з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
2.
Основи екології та профілактичної медицини Гігієну води, повітря Оцінити санітарно-бактеріологічний стан чинників довкілля
3. Основи медсестринства Техніку взяття досліджуваного матеріалу - мокротиння,
Зібрати досліджуваний матеріал та транспортувати його до лабораторії
4. Основи психології та міжособове спілкування Правила спілкування з пацієнтами
Правила дотримання санітарно-протиепідемічного режиму Спілкуватись із пацієнтами, дотримуючись правил етики та деонтології
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Ознайомтесь з: 1.1. Короткими відомостями про морфологічні та біологічні властивості легіонел 2. Визначіть: 2.1. Епідеміологію легіонельозу: джерела, чинники, шляхи передачі
2.2.Основні проблеми пацієнта при легіонельозі 4. Закріпіть знання щодо: 4.1. Взяття досліджуваного матеріалу при захворюваннях, спричинених легіонелами
4.2. Методів лабораторної діагностики Матеріали для самоконтролю знань – умінь:
Питання
1. Короткі відомості про морфологію легіонел
2. Культуральні властивості
3. Епідеміологія легіонельозів
4. Матеріал для дослідження та методи діагностики.
Тестові завдання
1. Особливості морфології легіонел:
А. Наявність зерен волютину
В. Утворюють спори
С. У цитоплазмі містять ліпідні включення
D. Розміщені у вигляді «зграйки риб»
Е. Грампозитивні палички
2. Середовище для культивування легіонел:
А. Кров’яний агар
В. Казеїново-вугільний агар
С. Вугільно-дріжджевий агар
D. Гліцериновий бульйон
Е. М'ясо-пептонний агар
3. Характер колоній легіонел на поживному середовищі:
А. S-форми із зеленкуватою зоною гемолізу
В. R-форми, сіруватого кольору, блискучі
С. S-форми, сіруватого кольору,блискучі з коричневою зоною навкруг
D. У вигляді «мережаної хустинки»
Е. Нагадують краплини ртуті
4. Природне середовище існування легіонел:
А. Відкриті водойми у симбіозі із синьозеленими водоростями
В. Грунт
С. Гризуни
D. Кліщі
Е. Птахи
5. При зараженні легіонелами повітряно-краплинним шляхом небезпеку складає вдихання:
А. Краплин мокротиння
В. Часток пилу
С. Рясно інфікованого водяного аерозолю
D. Пилку квітучих рослин
Е. Часток тваринної шерсті
6. При хворобі легіонерів уражається:
А. Слизова оболонка верхніх дихальних шляхів
В. Паренхіма легень
С. Опорно-руховий апарат
D. Шлунково-кишковий тракт
Е. Нервова система
7. Метод експрес – діагностики легіонельозу:
А. Мікроскопія мазків
В. Люмінісцентна мікроскопія
С. Метод іммобілізації
D. Реакція аглютинації на склі
Е. Розгорнута реакція аглютинації
8. Що служить досліджуваним матеріалом для серологічної діагностики легіонельозу?
А. Випорожнення
В. Сеча
С. Слиз із носоглотки
D. Кров, взята з вени
Е. Мокротиння
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс) №16
Тема: Робота з наказами МОЗ України з діагностики повітряно-краплинних інфекцій
Бактеріологічну діагностику дифтерії в Україні здійснює понад 1000 лабораторій закладів і установ охорони здоров'я. Проведення протиепідемічних заходів, специфічного лікування дифтерії вимагають здійснення своєчасної та якісної бактеріологічної діагностики. Виявлення збудника при захворюваннях з легким перебігом, які важко діагностувати клінічно, отримання матеріалів, що характеризують інтенсивність циркуляції збудника дифтерії серед населення в різних епідемічних умовах - необхідне коло проблем, що вирішуються в системі епідемічного нагляду бактеріологами. Постановка діагнозу, який визначає необхідність введення хворому протидифтерійної сироватки, здійснюється клініцистами, бактеріологічне обстеження - додатковий метод, що дозволяє клініцисту поставити діагноз дифтерії, але не відкидати його лише на основі негативної бактеріології. У зв'язку з цим, бактеріологам необхідно використовувати всі методи, що прискорюють бактеріологічне дослідження і дають можливість видачі попередньої відповіді на першому етапі бактеріологічного дослідження.
Погіршення епідеміологічної ситуації в країні потребує систематичного перегляду форм і методів профілактики і виявлення туберкульозу серед населення з метою зниження інфікованості, захворюваності та зменшення резервуару туберкульозної інфекції. В умовах широкого застосування різноманітних антимікобактеріальних препаратів змінилася біологія збудника туберкульозу. Зміни стосуються як морфології мікобактерій, так і їхньої ферментативної активності і біологічних властивостей. У зв'язку з цим значно ускладнилася мікробіологічна діагностика туберкульозу. З'явилися також деякі додаткові труднощі, пов'язані з виділенням у ряді випадків із патологічного матеріалу хворих атипових мікобактерій, діагностика яких можлива тільки з застосуванням комплексного дослідження.
Кашлюк - широко розповсюджене захворювання у світі. Щорічно хворіє близько 60 млн. чоловік, з яких близько 600000 помирає. Захворювання зустрічається й у країнах, де протягом багатьох років широко проводяться щеплення проти кашлюку. У патогенезі кашлюкової інфекції велику роль відіграють функціональні зміни в клітинних системах респіраторного тракту, пов'язані зі специфічними токсинами збудника, що зберігаються після його видалення з організму і клінічні симптоми підсилюються на фоні зниження концентрації збудника в зоні ураження. Бактеріологічне дослідження є основним методом диференційної діагностики цього захворювання, а також випадків змішаної інфекції.
Отже, поширення дифтерії. туберкульозу, кашлюку в Україні, які виникли з різних причин, спонукало МОЗ України видати ряд наказів з вимогами покращення мікробіологічної діагностики захворювань, виконання яких покращить епідеміологічну ситуацію в країні. Тому середньому медичному персоналу слід ознайомитись із основними положеннями даних документів.
Навчальні цілі:
Ознайомитись з:
♦ Основними наказами та затвердженими ними інструкціями, які регламентують мікробіологічну діагностику дифтерії, туберкульозу та кашлюку
Матеріали позааудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція

з/п Назва дисципліни
Знати Вміти
1. Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
2.
Основи екології та профілактичної медицини Санітарно- гігієнічний, протиепідемічний режим ЛПЗ Дотримуватись правил санітарно-протиепідемічного режиму
3. Медсестринство в інфектології Дифтерія
Кашлюк Застосувати мікробіологічні методи діагностики
4. Фармакологія та медична рецептура Хіміотерапевтичні препарати Оцінювати доцільність застосування протимікробних засобів з метою хіміотерапії на основі знань їхніх властивостей
5. Основи медсестринства Техніку взяття досліджуваного матеріалу (мокротиння, мазка із зіва, ротоглотки
Зібрати досліджуваний матеріал та транспортувати його до лабораторії
8. Медсестринство в педіатрії Дифтерія
Кашлюк Зібрати досліджуваний матеріал та транспортувати його до лабораторії
Застосувати мікробіологічні методи діагностики
9. Медсестринство у внутрішній медицині Туберкульоз Зібрати досліджуваний матеріал та транспортувати його до лабораторії
Застосувати мікробіологічні методи діагностики
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1.Ознайомтесь з: 1.1. Наказами МОЗ України :
♦ 03.08.1999  № 192
Про заходи щодо покращання бактеріологічної діагностики дифтерії в Україні
♦ № 45 від 06.02.2002
Про затвердження Інструкції з бактеріологічної діагностики туберкульозної інфекції
♦ 15.04.2005 N 169
Про затвердження методичних вказівок
з мікробіологічної діагностики кашлюку
та паракашлюку
1.2. ● Інструкцією з бактеріологічної діагностики дифтерійної інфекції
● Інструкцією з бактеріологічної діагностики туберкульозної інфекції
● Методичними вказівками з мікробіологічної діагностики кашлюку та паракашлюку 2. Занотуйте:
2.1. Основні положення вищевказаних документів:
- взяття матеріалу для дослідження
- умови його транспортування
- методи мікробіологічної діагностики
- результати ведучих методів дослідження Матеріали для самоконтролю знань – умінь:
Що служить досліджуваним матеріалом для серологічної діагностики легіонельозу?
А. Випорожнення
В. Сеча
С. Слиз із носоглотки
D. Кров, взята з вени
Е. Мокротиння
Що служить досліджуваним матеріалом для серологічної діагностики легіонельозу?
А. Випорожнення
В. Сеча
С. Слиз із носоглотки
D. Кров, взята з вени
Е. Мокротиння
Що служить досліджуваним матеріалом для серологічної діагностики легіонельозу?
А. Випорожнення
В. Сеча
С. Слиз із носоглотки
D. Кров, взята з вени
Е. Мокротиння
Що служить досліджуваним матеріалом для серологічної діагностики легіонельозу?
А. Випорожнення
В. Сеча
С. Слиз із носоглотки
D. Кров, взята з вени
Е. Мокротиння
Що служить досліджуваним матеріалом для серологічної діагностики легіонельозу?
А. Випорожнення
В. Сеча
С. Слиз із носоглотки
D. Кров, взята з вени
Е. Мокротиння
Що служить досліджуваним матеріалом для серологічної діагностики легіонельозу?
А. Випорожнення
В. Сеча
С. Слиз із носоглотки
D. Кров, взята з вени
Е. Мокротиння
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс) №17
Тема: Неклостридіальні анаероби – бактероїди. Мікробіологічна характеристика та їх роль у патології людини
Актуальність теми
Група анаеробних грамнегативних паличок (АГНП) налічує представників понад
20 родів., що об’єднані у родину Bacteroidaceae. Більшість з них – умовно-патогенні мікроорганізми , які є складовою частиною нормальної флори людського організму. Колонізуючи слизові оболонки ротової порожнини, мигдаликів, кишечнику, піхви, уретри, кон’юнктиви. За певних умов вони здатні викликати гнійно – запальні ураження різних органів і тканин. Інфекція, як правило, носить ендогенний характер. Більшість анаеробів зустрічається у запальних вогнищах в асоціації з аеробними бактеріями, що пов’язано з їх симбіозом. Захворювання, викликані ними, відзначаються важкістю перебігу та високою летальністю при відсутності адекватної протимікробної хіміотерапії.
Таким чином, молодший медичний спеціаліст повинен володіти інформацією про мікробіологічні характеристики бактероїдів та роль у патології людини
Навчальні цілі:
Знати: ♦ Короткі відомості про морфологічні та біологічні властивості неклостридіальних анаеробів
♦ Особливості перебігу захворювань, спричинених неклостридіальними анаеробами
♦ Методи лабораторної діагностики
Вміти: ♦ Зібрати досліджуваний матеріал для лабораторної діагностики
Матеріали позааудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
№з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
2.
Основи екології та профілактичної медицини Санітарно- гігієнічний, протиепідемічний режим ЛПЗ Дотримуватись правил санітарно-протиепідемічного режиму
3. Фармакологія та медична рецептура Дезінфектанти
Антибіотики
Хіміотерапевтичні препарати Оцінювати доцільність застосування протимікробних засобів з метою хіміотерапії на основі знань їхніх властивостей
4. Основи медсестринства Техніку взяття досліджуваного матеріалу (мокротиння, випорожнень тощо)
Шляхи введення лікарських препаратів Зібрати досліджуваний матеріал та транспортувати його до лабораторії
Проводити ін’єкції
5. Патоморфологія та патфізіологія Запалення
Ушкодження (некроз) 6. Основи психології та міжособове спілкування Правила спілкування з пацієнтами
Правила дотримання санітарно-протиепідемічного режиму Спілкуватись із пацієнтами, дотримуючись правил етики та деонтології
7. Медсестринство в інфектології Ангіну Венсана Взяти мазок із зіва
Застосувати мікробіологічні методи діагностики Дотримуватись санітарно-протиепідемічного режиму
8. Медсестринство в хірургії Гнійно-запальні процеси
Асептику та антисептику Дотримуватись правил асептики та антисептики
9. Медсестринство в гінекології Ерозивно-некротичні процеси статевих органів
Асептику та антисептику Дотримуватись правил асептики та антисептики
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Вивчіть: 1.1. Короткі відомості про морфологічні та біологічні властивості неклостридіальних анаеробів 2. Повторіть:
2.1. Характеристику бактероїдів та фузобактерій як представників нормальної мікрофлори організму людини 3. Визначіть: 3.1. Фактори, які сприяють розвитку патологічних процесів, спричинених неклостридіальними анаеробами
3.2. Особливості перебігу мікст-інфекції 4. Закріпіть знання щодо: 4.1. Взяття досліджуваного матеріалу при захворюваннях, спричинених неклостридіальними анаеробами
4.2. Методів лабораторної діагностики захворювань Матеріали для самоконтролю знань – умінь:
Питання
1. Короткі відомості про морфологічні та біологічні властивості неклостридіальних анаеробів (бактероїдів та фузобактеріїй)
2. Характеристика бактероїдів та фузобактерій як представників нормальної мікрофлори організму людини
3. Фактори, які сприяють розвитку патологічних процесів, спричинених неклостридіальними анаеробами
4. Особливості перебігу мікст – інфекції
5. Матеріал для дослідження та методи діагностики.
Тестові завдання
1. Представники анаеробних грамнегативних бактерій відносяться до:
А. Сапрофітів
В. Аутотрофів
С. Патогенних мікроорганізмів
D. Умовно-патогенних мікробів
Е. Аеробів
2. Неклостридіальні анаероби у симбіозі аеробами спричиняють:
А. Черевний тиф
В. Гнійно-запальні процеси органів і систем
С. Правець
D. Газову гангрену
Е. Ботулізм
3. Фактори, які сприяють розвитку інфекції бактероїдної етіології:
А. Перегрівання
В. Стресові ситуації
С. Зниження резистентності організму
D. Забруднення довкілля
Е. Нераціональне харчування
4. Особливості взяття досліджуваного матеріалу:
А. З місця ураження
В. Після обробки вогнища антисептиком
С. Після промивання рани мильним розчином
D. Умови взяття нг мають значення
Е. На межі здорової та некротизованої тканини
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс) №18
Тема: Хвороба Лайма. Мікробіологічна характеристика збудника. Патогенез лаймобореліозу. Діагностика, профілактика і лікування
Актуальність теми
Рід борелій нараховує понад 20 вилів. Вони спричиняють як антропонозні, так і (головним чином) зоонозні інфекції з трансмісивним механізмом передачі. Серед боре лій, що викликають хворобу Лайма, на основі аналізу ДНК ідентифіковані три самостійних види: B.burgdorferi, B.garinii, B.afzelii. Всі вони здатні персисту вати в організмі людини.
. Захворювання було вперше описане в містечку Лайма, штат Коннектикум, США у 1975році при обстеженні дітей, хворих на артрит. Спірохетозна природа хвороби підтверджена у 1981 році, коли було виявлено збудника B.burgdorferi, названого в честь американського вченого
W. Burgdorfer.
Хвороба Лайма (лаймобореліоз) – хронічна рецидивуюча трансмісивна природно-вогнищева інфекція що вражає нервову, серцево-судинну систему, шкіру і суглоби. Поширена у США, у багатьох країнах Європи, в Австралії, Африці, Китаї, Японії. До цієї зони ризику потрапляє й Україна (зареєстровані випадки також в західному регіоні). Вважають, що за поширеністю хвороба Лайма займає одне з провідних місць серед усіх природно-осередкових хвороб людини.
Таким чином, молодший медичний спеціаліст повинен бути ознайомлений з мікробіологічною характеристикою збудника, механізмом розвитку захворювання, основними клінічними ознаками та профілактикою захворювання.
Навчальні цілі:
Ознайомитись з:
♦ Морфологією та біологічними властивостями збудника
♦ Епідеміологією захворювання
♦ Патогенезом хвороби та основним клінічними ознаками
♦ Методами лабораторної діагностики
♦ Профілактикою та лікуванням
Матеріали позааудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
№з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
2.
Основи екології та профілактичної медицини Проблеми забруднення навколишнього середовища Оцінити санітарно-бактеріологічний стан довкілля
3. Фармакологія та медична рецептура Антибіотики
Оцінювати доцільність застосування протимікробних засобів з метою хіміотерапії на основі знань їхніх властивостей
4. Основи медсестринства Техніку взяття досліджуваного матеріалу - крові Зібрати досліджуваний матеріал та транспортувати його до лабораторії
5. Основи психології та міжособове спілкування Правила спілкування з пацієнтами
Спілкуватись із пацієнтами, дотримуючись правил етики та деонтології
6. Медсестринство в інфектології Бореліози З’ясувати проблеми пацієнта
Взяти матеріал на дослідження
Застосувати мікробіологічні методи діагностики Дотримуватись санітарно-протиепідемічного режиму
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Ознайомтесь з: 1.1. Короткими відомостями про морфологічні та біологічні властивості збудників хвороби Лайма 2. Повторіть:
2.1. Ланки епідеміологічного процесу та визначіть їх при хворобі Лайма 3. Опрацюйте: 3.1. Патогенез захворювання
3.2. Основні клінічні ознаки 4. Закріпіть знання щодо: 4.1. Взяття досліджуваного матеріалу при хворобі Лайма
4.2. Методів лабораторної діагностики 5. Ознайомтесь з: 5.1. Профілактичними заходами та лікуванням хвороби Лайма Короткий зміст теми
Морфологія та біологічні властивості: Борелії грамнегативні, ДНК-вмісні мікроорганізми, довжина їх 30 мкм, діаметр 0,18—0,25 мкм; мають 7 завитків, рухомі за рахунок наявності джгутиків. У процесі життєдіяльності в живому організмі борелії здатні змінювати свою антигенну структуру, що дає їм змогу тривалий час зберігатись в інфікованому організмі.
Епідеміологія: Резервуар інфекції – миші з білими лапками, олені, птахи, свійські та сільськогосподарські тварини (всього біля 24 видів). Переносники – іксодові кліщі, що паразитують на диких і домашніх тваринах, і в організмі яких збудник зберігається протягом всього життєвого циклу і передаються трансоваріально, тому кліщі є не тільки переносниками інфекції, але й природним резервуаром. У деяких регіонах природна зараженість кліщів становить 30-60%. Людина заражається під час кровоссання кліща, коли в ранку із фекаліями кліща потрапляють борелії. Опмсані випадки внутрішньоутробного зараження плода, оскільки борелії мають здатність проникати через плаценту.
Патогенез захворюваня. Під час укусу кліща борелії із слиною потрапляютьу шкіру, де виникає первинна реакція. Поши рення інфекції в шкірі супроводжується збільшенням зони гіперемії та появою висипань навколо первинної плями. Збудники проникають також у регіональні вузли, що супроводжується їх збільшенням. Унаслідок подальшої гематогенної десімінації борелії потрапляють у всі органи та тканини, уражаючи їх. Розвиваються в організмі також аутоімунні та імунопатологічні процеси.
Клінічні ознаки: У перебігу захворювання виділяють три стадії.
Перша стадія – характеризується ураженням шкіри (мігруюча еритема). Через 2—30 діб після укусу кліщем Ixodes dammini на тілі хворої людини з'являється мігруюча еритема, настають почуття втомленості, гарячка, озноб, головний біль, біль у спині. У 25—50 % хворих спостерігаються вторинні висипи.
Друга стадія - спостерігається розвиток доброякісних уражень серця і нервової системи. Бувають неврологічні розлади і мігруючий біль у кістках і м'язах, іноді — порушення діяльності серця тривалістю від 3 діб до 6 тижнів.
Третя стадія захворювання - у 60 % хворих виникає через 6 тижнів після початку захворювання. Розвивається артрит, що триває кілька тижнів; найбільш уразливі колінні суглоби.
В усіх стадіях захворювання є ознаки ураження нервової системи: головний біль, біль у ділянці шиї, сонливість, провали пам'яті, швидка зміна настрою.
Мікробіологічна діагностка. Борелії, що викликають хворобу Лайма, дуже вибагливі до живильних середовищ та умов культивування. Лише останнім часом створене середовище BSK-II, придатне для їх вирощування та виділення в чистій культурі.
Матеріалом для лабораторного дослідження служить ексудат із уражених ділянок шкіри, спинномозкова рідина, кров.
У зв'язку з відсутністю борелій у периферичній крові виділити гемокультуру практично не вдається. Але вже є спроби виділити та ідентифікувати чисті культури збудників з уражень шкіри і ліквора. Частіше вияляють борелій у цих же матеріалах мікроскопічним методом за допомогою темного поля або в забарвлених азаур-еозином мазках. B. burgdorferi є однією з найкрупніших борелій.
Для виявлення борелій в тканинах і рідинах організму використовують полімеразну ланцюгову реакцію. Вже розроблені і впроваджені в практику спеціфічні тест-системи для цієї реакції.
І все ж основу лабораторної діагностики лаймобореліозу складають серологічні реакції. Зокрема досить широко використовують реакцію непрямої імунофлуоресценції та імуноферментний аналіз із специфічним антигеном, адсорбованим на лунках полістиролових планшетів. Великі перспективи має широке впровадження методу вестерн блоту, за допомогою якого можна виявити антитіла до унікального білка B. burgdorferi.
Мікрореакція преципітації та її закордоний аналог VDRL при хворобі Лайма завжди негативні.
Лікування проводять антибіотиками (пеніцилін, тетрациклін, еритроміцин, цефалоспорин), під впливом яких настає тимчасове загострення — реакція Яриша — Герксгеймера, що виникає в результаті з'єднання антигенів борелій, антитіл і комплементу.
Профілактика полягає в додержанні заходів обережності в ендемічних районах, де є переносники збудника — іксодові кліщі. Найбільша активність кліщів буває у червні — вересні. У цей період особливо важливо забезпечити захист дітей від укусу кліщами.
Матеріали для самоконтролю знань – умінь:
Питання
1. Морфологічні ознаки збудника хвороби Лайма
2. Яку роль у розвитку захворювання відіграє антигенна варіабельність збудника?
3. До яких інфекцій за розповсюдженням відноситься хвороба Лайма? З чим це пов’язано?
4. Назвіть ланки епідеміологічного процесу
5. Поясніть суть трансмісивного механізму передачі
6. Патогенез захворювання
7. Основні клінічні ознаки хвороби
8. Що служить досліджуваним матеріалом при хворобі Лайма?
9. Методи лабораторної діагностики
10. Лікування та профілактика
 
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс) №19
Тема: Актиноміцети. Основні властивості
Актуальність теми
Актиноміцети належать до роду Actinomyces, який включає близько 30 видів. Типовий вид – Actinomyces bovis. Вони широко розповсюджені у природі, особливо в грунті, постійно потрапляють у травний тракт людини і деякі з видів у процесі філо - та онтогенезу пристосувались до існування в окремих біотопах.. Входять до складку нормальної мікрофлори організму людини і є умовно-патогенними мікроорганізмами. Особливо часто представників роду виділяють з ротової порожнини та слизових оболонок шлунково-кишкового тракту. За рівнем організації дані мікроорганізми займають проміжне положення між бактеріями та грибами. Актиноміцети спричиняють актиномікози, які реєструються практично у всіх країнах світу; хворі становлять до 2,5 – 10% усіх пацієнтів із хронічними гнійними процесами різної локалізації. Чоловіки хворіють удвічі частіше, ніж жінки. Основні сприятливі чинники – травми ротової порожнини, різні стоматологічні та інші медичні маніпуляції. Найбільше число випадків реєструється в осінньо-зимовий період, що пов’язано з провокуючим чинником – простудними захворюваннями, які створюють сприятливий фон для розвитку актиномікозів. Окрім того, актиноміцети продукують найбільшу кількість антибіотиків (80%)
Таким чином, знання основних властивостей актиноміцетів необхідні середньому медичному персоналу для розуміння механізму розвитку захворювань, викликаних умовно-патогенною флорою.
Навчальні цілі:
Ознайомитись з:
♦ Морфологією та культуральними актиноміцетів
♦ Епідеміологією захворювання
♦ Чинниками, які сприяють розвитку актиномікозів
♦ Основними клінічними проявами актиномікозів
♦ Методами лабораторної діагностики матеріалу, що поступає від пацієнта
♦ Профілактикою захворювання
Матеріали позааудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
№з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Основи екології та профілактичної медицини Екологія та здоров’я
Загальні профілактичні заходи
Методи санітарно-освітньої роботи Проводити санітарно-освітнью роботу
2.
Основи медсестринства Техніку взяття досліджуваного матеріалуй Зібрати досліджуваний матеріал та транспортувати його до лабораторії
3. Основи психології та міжособове спілкування Правила спілкування з пацієнтами
Спілкуватись із пацієнтами, дотримуючись правил етики та деонтології
4. Дисципліни циклу практичної та професійної підготовки Основні проблеми пацієнта при актиномікозах З’ясувати проблеми пацієнта
Взяти матеріал на дослідження
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Ознайомтесь з: 1.1. Короткими відомостями про морфологію актиноміцетів
1.2. Культуральними властивостями актиноміцетів
1.3. Місцем актиноміцетів за рівнем їх організації 2. Повторіть:
2.1. Ланки епідеміологічного процесу та визначіть їх при актиномікозах 3. Опрацюйте питання: 3.1. Які чинники срияють розвитку актиномікозів?
3.2. Які проблеми у пацієнта при актиномікозах? 4. Закріпіть знання щодо: 4.1. Взяття досліджуваного матеріалу при захворюваннях, спричинених актиноміцетами
4.2. Методів лабораторної діагностики 5. Ознайомтесь з: 5.1. Загальними профілактичними заходами Матеріали для самоконтролю знань – умінь:
Тестові завдання
1. Мікроорганізми, які володіють властивостями грибів і бактерій:
А. Мікоплазми
В. Рикетсії
С. Актиноміцети
D. Спірохети
Е. Віруси
2. Характерна морфологічна ознака актиноміцетів:
А. Утворення капсул
В. Наявність хлоропластів
С. Здатність утворювати добре розвинений міцелій
D. Розміщення у ланцюжок
Е. Овоїдна форма
3. Середовище для культивування актиноміцетів. яке найбільш часто використовується у лабораторних умовах:
А. Кров’яно-телуритовий агар
В. Жовчний бульйон
С. 1% пептонна вода
D. Середовище Сабуро
Е. Прості поживні середовища
4. Які чинники сприяють розвитку актиномікозів?
А. Призначення раціональної терапії
В. Імунодефіцитні стани
С. Формування здорового способу життя
D. Вплив високих температур
Е. Погрішності у харчуванні
5. Актиномікоз найчастіше уражає:
А. Центральну нервову систему
В. Обличчя
С. Очі
D. Зів і ніс
Е. Статеву систему
6. Неспецифічна профілактика актиномікозів спрямована на:
А. Проведення дезінфекції
В. Дотримання особистої гігієни
С. Санітарне влаштування населених місць
D. Санітарну обробку пацієнта
Е. Підвищення імунного статусу
7. Що служить досліджуваним матеріалом при актиномікозах?
А. Гнійний матеріал з місця ураження
В. Жовч
С. Піхвовий секрет
D. Ліквор
Е. Лусочки шкіри
8. Який метод лабораторної діагностики є ведучим при актиномікозах?
А. Біохімічний
В. Серологічний
С. Експериментальний
D. Культуральний
Е. Полімеразна ланцюгова реакція
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс) №20
Тема: Вірус кліщового енцефаліту. Патогенез і клінічна картина
Актуальність теми
Вірус кліщового енцефаліту відноситься до родини Flaviviridae, яка налічує біля 50 видів вірусів. Всі представники відносяться до РНК-вмісних вірусів. Вірус викликає енцефаліт. Улітку 1904 року на Далекому Сході стався значний спалах енцефаломієліту серед лісорубів та школярів. Які відпочивали в лісі, а також серед серед жителів тайгових селищ. Наукове вивчення кліщового енцефаліту було розпочате у 1934 році А.Г. Пановим. Етіологічний чинник був – вірус, був виділений у 1937 р. Л.О. Зільбером. Розрізняють два антигенні варіанти вірусу: один спричиняє захворювання на сході Росії і передається через укуси іксодових кліщів (весняно-літній), другий циркулює у центральній Європі (західний). В Україні існують природні осередки кліщового енцефаліту в Поліссі, передгір’ях Карпат і в Карпатах.
У 1938 -1939 роках А.О. Смородінцевим із співавторами була розроблена формалінова вакцина проти кліщового енцефаліту. Джерелом інфекції є понад 200 видів ссавців (дрібна і велика рогата худоба), птахи. Люди заражаються при вживанні харчових продуктів., одержаних від інфікованих тварин, а також через укуси кліщів, які здатні передавати збудника трансоваріально. У 80-90% випадків механізм передачі хвороби – трансоваріальний. Кількість захворювань зростає весною і літом в період максимальної вегетації кліщів.
Отже, середньому медичному персоналу необхідна інформація щодо механізмів поширення захворювання та методів його профілактики так як наш регіон є осередком даного захворювання.
Навчальні цілі:
Ознайомитись з:
♦ Морфологією та біологічними властивостями віруса кліщового енцефаліту
♦ Епідеміологією захворювання
♦ Патогенезом хвороби та основним клінічними ознаками
♦ Методами лабораторної діагностики
♦ Профілактикою захворювання
Матеріали позааудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
№з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Основи екології та профілактичної медицини Екологію та здоров’я
Загальні профілактичні заходи
Методи санітарно-освітньої роботи Проводити санітарно-освітню роботу
2.
Основи медсестринства Техніку взяття досліджуваного матеріалу - крові з вени Зібрати досліджуваний матеріал та транспортувати його до лабораторії
3. Основи психології та міжособове спілкування Правила спілкування з пацієнтами
Спілкуватись із пацієнтами, дотримуючись правил етики та деонтології
5. Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
7. Медсестринство в неврології Вірусні енцефаліти З’ясувати проблеми пацієнта
Взяти матеріал на дослідження
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Ознайомтесь з: 1.1. Короткими відомостями про морфологічні та біологічні властивості вірусу кліщового енцефаліту 2. Повторіть:
2.1. Ланки епідеміологічного процесу та визначіть їх при кліщовому енцефаліті 3. Опрацюйте: 3.1. Патогенез захворювання
3.2. Основні клінічні ознаки 4. Закріпіть знання щодо: 4.1. Взяття досліджуваного матеріалу при кліщовому енцефаліті
4.2. Методів лабораторної діагностики 5. Ознайомтесь з: 5.1. Загальними профілактичними заходами
5.2. Специфічною профілактикою та терапією кліщового енцефаліту Матеріали для самоконтролю знань – умінь:
Тестові завдання
1. Збудник кліщового енцефаліту:
А. Пріони
В. Рикетсії
С. Вірус
D. Спірохети
Е. Актиноміцети
2. Що уражається при кліщовому енцефаліті?:
А. Головний мозок
В. Органи дихання
С. Сечо-статева система
D. Печінкові клітини
Е. Шкіра
3. Кліщовий енцефаліт відноситься до:
А. Особливо небезпечних інфекцій
В. Природно-вогнищевих інфекцій
С. Керованих інфекцій
D. Венеричних захворювань
Е. Інфекцій дихальних шляхів
4. Вірус кліщового енцефаліту культивується на:
А. Простих живильних середовищах
В. Сироватковому агарі
С. Культурах клітин
D. 10% кролячій сироватці
Е. Кров’яно-телуритовому агарі
4. Досліджуваний матеріал при кліщовому енцефаліті:
А. Кров
В. Випорожнення
С. Зіскріби з шкіри
D. Лусочки шкіри
Е. Виділення з виразки
5. Основний механізм передачі кліщового енцефаліту:
А. Фекально-оральний
В. Трансмісивний
С. Контактний
D. Повітряний
Е. Аліментарний
5. Один з неспецифічних заходів профілактики кліщового енцефаліту:
А. Дезінфекція
В. Захист від укусу кліщів
С. Санітарне влаштування населених місць
D. Стерилізація
Е. Дотримання правил асептики
6. Засіб для специфічного лікування енцефаліту:
А. Вакцина
В. Антитоксична сироватка
С. Імуноглобулін
D. Антибіотики
Е. Хіміотерапевтичні препарати
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс) №21
Тема: Збудники TORСH-інфекції
Актуальність теми
Внутрiшньоутробнi iнфекцiї - це iнфекцiйнi процеси, викликанi збудниками, якi проникли до дитини вiд матерi до або пiд час пологiв. До них вiдносять групу захворювань, якi скорочено називають TORCH-iнфекцiями (Т - токсоплазмоз,
О - iншi (хламiдiї, мiкоплазми), R - краснуха, С - цитомегаловiрус, Н - простий герпес).
Актуальнiсть проблеми внутрiшньоутробних iнфекцiй обумовлена їх поширенiстю - з однiєї сторони та серйозними медичними наслiдками - з iншої.
Поширенiсть внутрiшньоутробних iнфекцiй (ВУI) у новонароджених дiтей та їх мам строката. Зокрема, 90-95 % жiнок дiтородного вiку iнфiкованi герпесвiрусом,
50-70 % - цитомегаловiрусом, 20-30 % - токсоплазмами.
Разом iз тим, із 1 % новонароджених iнфiкованих цитомегаловiрусом, лише у
7 % дiагностують характернi клiнiчнi ознаки; 12 % згаданих хворих помирають, а у решти формуються серйознi ускладнення.
Отже, середній медичний працівник повинен володіти знаннями щодо патології, яка уражає матір та дитину та можливими наслідками цього поцесу.
Навчальні цілі:
Ознайомитись з:
♦ Короткими даними про збудників ТОRСН - інфекції
♦ Впливом збудників на ембріон і плід
♦ Чинниками ризику виникнення ВУІ
♦ Симптомами, які необхідно відстежувати у новонародженого при ймовірності інфікування
♦ Методами лабораторної діагностики
♦ Профілактикою захворювання
Матеріали позааудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
№з/п Назва дисципліни Знати Вміти
1. Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
2.
Основи екології та профілактичної медицини Екологія та здоров’я
Загальні профілактичні заходи
Методи санітарно-освітньої роботи Проводити санітарно-освітнью роботу
3. Основи медсестринства Техніку взяття досліджуваного матеріалу - крові з вени Зібрати досліджуваний матеріал та транспортувати його до лабораторії
4. Основи психології та міжособове спілкування Правила спілкування з пацієнтами
Спілкуватись із пацієнтами, дотримуючись правил етики та деонтології
5. Медсестринство в гінекології Захворювання статевої системи (ерозія шийки матки, кісти яйників, запальні процеси) З’ясувати проблеми пацієнта
Взяти матеріал на дослідження
6. Медсестринство в акушерстві Патологію вагітності З’ясувати проблеми пацієнта, проаналізувати їх
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Ознайомтесь з: 1.1. Короткими відомостями про морфологічні та біологічні властивості
збудників ТОRСН - інфекції 2. Повторіть:
2.1. Ланки епідеміологічного процесу та визначіть їх при ТОRСН - інфекції 3. Визначіть: 3.1. Чинниками ризику виникнення ВУІ
3.2. Вплив збудників на ембріон і плід
3.3. Симптомами, які необхідно відстежувати у новонародженого при ймовірності інфікування 4. Закріпіть знання щодо: 4.1. Методів лабораторної діагностики
5. Ознайомтесь з: 5.1. Профілактичними заходами ТОRСН - інфекції Коротка інформаційна довідка
Етiопатогенез внутрішньоутробних інфекцій (ВУI) визначається характером збудника (вiруси, бактерiї, паразити) та термiном внутрiшньоутробного контакту збудника з органiзмом дитини. Поширення iнфекцiйного агента вiд матерi до дитини вiдбувається гематогенним шляхом. На стадiї ембрiона наслiдком iнфiкування є виникнення запальної вiдповiдi, яка охоплює лише альтернативний компонент запалення. На стадiї плода запальна реакцiя представлена альтернативним та пролiферативним компонентами, а у пiзнiй фетальний перiод з'являються всi 3 компоненти, в т. ч. судинний. У зв'язку з цим, наслiдки iнфiкування бувають рiзними: на стадiї ембрiона формуються здебiльшого вади розвитку або виникає викидень, на стадiї плода розвиваються фетопатiї. Однак слiд зауважити, що розвиток ЦНС вiдбувається пiд час усього перiоду внутрiшньоутробного розвитку дитини, а тому вади ЦНС можуть формуватись i в пiзнi термiни.
Фактори ризику виникнення ВУI:
I. Обтяжений акушерський анамнез (викиднi, мертвонародження, невиношування вагiтностi, народження дiтей з уродженими вадами розвитку).
II. Патологiчний перебiг вагiтностi (гестози, загроза переривання вагiтностi, багатовiддя, передчасне вiдходження навколоплiдних вод, прирощення та передчасне вiдшарування плаценти)
III. Захворювання сечостатевої сфери: ерозiя шийки матки, ендоцервiцит, кольпiт, вульвовагiнiт, кiсти яєчникiв, пiєлонефрит
IV. Перенесенi пiд час вагiтностi захворювання матерi
V. З боку дитини: затримка внутрiшньоутробного розвитку, гiпотрофiя, множиннi дисембрiогенетичнi стигми, вади розвитку, гостра неонатальна гiдроцефалiя, затяжна жовтяниця, патологiчна неврологiчна симптоматика з перших днiв життя.
Фактори високого ризику: обтяжений акушерський анамнез i хронiчнi iнфекцiї сечостатевої сфери у матерi, тривалий безводний перiод, багатовiддя, вiдходження мутних навколоплiдних вод iз неприємним запахом, використання акушерської допомоги при пологах, лихоманка у першi два днi життя дитини, народження дитини в асфiксiї, проведення реанiмацiйних заходiв новонародженому.
Клiнiка ВУI в основному представлена неспецифiчними симптомами. А тому, врахувавши фактори пiдвищеного ризику ймовiрного iнфiкування, наступним етапом є вiдстеження симптомiв, якi б доводили наявнiсть iнфекцiйного процесу в дитини. Серед них:
● респiраторнi порушення: задишка, апное, цiаноз носогубного трикутника, участь допомiжної мускулатури в актi дихання;
● кардiоваскулярнi: блiдiсть та мармуровiсть шкiри, холоднi на дотик кiнцiвки, розширення меж вiдносної серцевої тупостi, тахiкардiя, зниження звучностi серцевих тонiв, артерiальна гiпотензiя, набряки;
● ознаки ураження ЦНС: судоми, синдром збудження, м'язова гiпотонiя, вибухання великого тiм'ячка;
● шлунково-кишковi: зригування, блювання, здуття живота, дiарея, збiльшення печiнки, селезiнки, набряк передньої черевної стiнки;
● гематологiчнi: анемiя, кровоточивiсть, жовтяниця, тромбоцитопенiя, спленомегалiя;
● загальнi симптоми: зниження апетиту, затримка прибавки маси тiла, в'ялiсть, блiдiсть шкiри.
Дiагностика ВУI передбачає такий комплекс обов'язкових обстежень, як:
1) загальний аналiз кровi; 2) загальний аналiз сечi; 3) бiохiмiя кровi: бiлок, бiлковi фракцiї, С-реактивний бiлок; 4) бакпосiв калу, кровi, сечi з метою виявлення збудника; 5) рентгенограма за показаннями; 6) нейросонографiя Дитина потребує огляду невропатолога та окулiста. З метою iдентифiкацiї збудника використовують iмуноферментний аналiз (IФА), метод ЕLISA (iмуносорбентний ензимний) та полiмеразної ланцюгової реакцiї iз кров'ю дитини i матерi.
Цитомегаловiрусна iнфекцiя - збудником є ДНК-вмiсний вiрус герпетичної групи, який за морфологічними і біологічними властивостями подібний до ВПГ -1.але відрізняється тривалістю репродукції (1-3 тижні), тому унього менш виражена цитопатична дія. Шлях iнфiкування - трансплацентарний; вiрус може видiлятися iз сечею, слиною, видiленнями iз статевих органiв. На сьогоднi дискусiйний є питання щодо можливостi iнфiкування дитини у постнатальний перiод шляхом вигодовування її грудним молоком. Клiнiчна симптоматика представлена малою масою тiла при народженнi, жовтяницею iз затяжним перебiгом, гепатоспленомегалiєю, картиною пневмонiї, менiнгоенцефалiту, iнтерстицiального нефриту, анемiї, хореоретинiту, кератокон'юнктивiту. Характерною є група уроджених вад, таких як: мiкроцефалiя, паравентрикулярнi кiсти, мiкрогiрiя, атрезiя жовчних шляхiв, полiкiстоз нирок, паховi грижi, дефекти мiжшлуночкової чи мiжпередсердної перетинки.
Дiагностика представлена сукупнiстю згаданих клiнiчних симптомiв та виявленням специфiчних антитiл класу Ig M до вiрусу цитомегалiї шляхом проведення IФА.
Герпетична iнфекцiя - обумовлена дiєю ДНК-вiрусу, серед якого 20 % - проста форма (I тип), а 80 % - генiтальна (II тип). Геном віруса представлений двонитковою молекулою ДНК, нуклеокапсид має кубічний тип симетрії. Між капсидом і суперкапсидомрозміщена волокниста оболонка. Розрізняють віруси за антигенною структурою. I типом герпесу дитина iнфiкується трансплацентарно, а II типом - пiд час пологiв. Важливим є перiод внутрiшньоутробного розвитку, в якому вiдбувається iнфiкування, оскiльки саме вiд нього залежить важкiсть уроджених змiн. Зокрема, зараження герпетичною iнфекцiєю у першi 20 тижнiв гестацiї здатне викликати мертвонародження, самовiльний викидень або народження дитини з уродженими вадами розвитку. Iнфiкування в термiн 20-32 тижнi вагiтностi може призвести до мертвонародження, передчасних пологiв, народження хворої дитини. У бiльш пiзнi термiни гестацiї вiрус герпесу викликає типову клiнiчну картину.
Клiнiка герпетичної iнфекцiї представлена везикульозними висипаннями на шкiрi та слизових, ураженням органа зору (хореоретинiт, катаракта, мiкрофтальмiя), пневмонiєю, жовтяницею, гепатоспленомегалiєю, енцефалiтом. При iнфiкуваннi в iнтранатальний перiод може бути свiтлий промiжок (iнкубацiйний перiод) у межах вiд 4 днiв до 3 тижнiв. Разом iз тим, часто вiдбувається нашарування бактерiальних iнфекцiй, виникає сепсис. Серед уроджених вад зустрiчаються: гiпоплазiя кiнцiвок, мiкроцефалiя, мiкрофтальмiя, ретинопатiя. Дiагностика уродженої герпетичної iнфекцiї потребує виконання IФА, доказом є виявлення специфiчних до герпесу (I чи II типу) антитiл класу Ig M.
Краснуха - збудником є РНК-вiрус, який проникає до плода трансплацентарно у рiзнi перiоди внутрiшньоутробного розвитку. Зокрема, при iнфiкуваннi в термiнi гестацiї до 10 тижнiв у 100 % випадкiв у дитини дiагностують уроджену ваду серця, ураження очей, глухоту; а при термiнi гестацiї 17-22 тижнi - лише у 36 % випадкiв.
Клiнiка уродженої краснухи об'єднує: малу масу тiла при народженнi, петехiальнi крововиливи на шкiрi, гепатит iз жовтяницею, менiнгоенцефалiт, iнтерстицiальну пневмонiю, анемiю, а також ортопедичну патологiю - латеральну ротацiю гомiлок та стопи. Уродженi вади розвитку при уродженiй краснусi (трiада Грегга) представленi вадами серця (стеноз легеневої артерiї або аорти, вiдкрита артерiальна протока, дефекти перетинок), глухотою, вадами очей (катаракта, мiкрофтальмiя, глаукома) та множинними стигмами дисембрiогенезу. Дiагностика уродженої краснухи пiдтверджується позитивними результатами IФА.
Токсоплазмоз - збудником є представник найпростіших, облiгатний внутрiшньоклiтинний паразит - токсоплазма Гондiї, має форму півмісяця із загостреними кінцями. Цитоплазма має зернисту структуру, в ній розміщене ядро. У циклі розвитку проходить статеве розмноження в організмі котів та собак та нестатеве розмноження - в організмі людини, птахів тощо. Утворює справжні та псевдо цисти. Токсоплазма проникає до дитини вiд матерi трансплацентарно. Зараження дитини можливе лише за умови, якщо мама перенесла гостру iнфекцiю пiд час вагiтностi. Розрiзняють 3 форми клiнiчного перебiгу уродженого токсоплазмозу: гостру, пiдгостру, хронiчну (у спiввiдношеннi 1:10:100).
Клiнiка токсоплазмозу представлена переважанням загальних симптомiв, таких, як: субфебрилiтет, лiмфаденопатiя, гепатоспленомегалiя, мала маса дитини при народженнi, набряки, жовтяниця, анемiя, серед системних проявiв - кардит, пневмонiя, дiарея. У разi пiдгострого перебiгу токсоплазмозу вирiзняється симптоматика енцефалiту. Хронiчну форму визначають: гiдроцефалiя, хореоретинiт, кальцифiкати в мозку, судоми, атрофiя зорового нерва. Дiагностику токсоплазмозу проводять методом ELISA або IФА.
Мiкоплазмоз - збудником є мiкоплазми, найдрібніші прокаріоти, що здатні до автономного розмноження. Особливістю структури мікоплазм є відсутність клітинної стінки. Дуже поліморфні, розмножуються шляхом бінарного поділу, брунькуванням, фрагментацією ниткоподібних клітин. Культивуються на поживних середовищах з додаванням холестерину, жирних кислот. На рідкому середовищі незначне помутніння або опалесценція, на щільному – колонії у вигляді «випускної яєчні». Мікоплазми iнфiкують дитину гематогенним або висхiдним шляхом. Клiнiка мiкоплазмозу спостерiгається здебiльшого у недоношених дiтей, проявляється синдромом дихальних розладiв, склеремою, можуть бути кефалогематоми, геморагiї, тривалим перебiгом жовтяницi (гiпербiлiрубiнемiя за рахунок непрямого бiлiрубiну), симптомами менiнгоенцефалiту. Перебiг мiкоплазмозу в доношених дiтей обумовлений уродженою пневмонiєю, геморагiчним синдромом, через декiлька днiв виникає клiнiка менiнгоенцефалiту. Уродженi вади розвитку при мiкоплазмозi спостерiгаються рiдко (до 15 %), але їх наявнiсть може визначати ризик iнфiкування мiкоплазмами. Дiагностика мiкоплазмозу потребує проведення специфiчного IФА.
Хламiдiоз - захворювання викликає дiя хламiдiї трахоматiс. Хламідії це дрібні внутрішньоклітинні бактерії, життєвий цикл яких включає 3 етапи:
1. Елементарні тільця (інфекційна форма) – зберігають життєздатність поза клітинами макроорганізму
2. Ініціальні (ретикулярні) тільця (вегетативна, неінфекційна форма) – утворюються в організміз елементарних тілець через 5-6 годин після проникнення в клітину макроорганізму
3. Проміжні тільця – утворюються внаслідок перетворення вегетативної форми на елементарні тільця. Інфiкування вiдбувається здебiльшого в iнтранатальний перiод, висхiдним i контамiнацiйним шляхами. Клiнiка хламiдiозу перш за все включає гнiйний кон'юнктивiт iз вираженим набряком повiк, що виникає на 5-7 доби життя. Окрiм того, у хворої дитини спостерiгаються ринiт, фарингiт, отит. Специфiчна пневмонiя виникає на 3-4 тижнi життя дитини, характерний поступовий початок, з'являється кашель, потiм задишка, а далi - патологiчнi фiзикальнi данi, що вкладаються в клiнiку iнтерстицiальної пневмонiї. Перебiг пневмонiї тривалий. Дiагностика базується на визначеннi специфiчних до хламiдiй антитiл (Ig M) у сироватцi кровi дитини i мами.
Профiлактика ВУI передбачає своєчасну санацiю та оздоровлення молодих жiнок до вагiтностi. Є реальна потреба суттєво покращити медичнi та моральнi аспекти виховання населення, оскiльки багато збудникiв передаються статевим шляхом. А тому повинно бути єдине потрiйне правило: здорова мама i здоровий тато> здорова дитина. Особливу увагу придiляють вагiтним жiнкам з метою своєчасної дiагностики сифiлiсу, токсоплазмозу, гепатитiв, ВIЛ-iнфекцiї, хламiдiозу, мiкоплазмозу та їх лiкування. Матеріали для самоконтролю знань – умінь:
Тестові завдання
1. Шлях передачі збудників ТОRСН – інфекції від матері до дитини
А. Статевий
В. Трансплацентарний
С. Парентеральний
D. Харчовий
Е. Трансмісивний
2. Фактори високого ризику захворювання:
А. Вживання недоброякісних продуктів
В. Переохолодження
С. Обтяжений акушерський анамнез
D. Соматичні захворювання
Е. Іонізуюче випромінювання
3. Яку патологію найчастіше викликють збудники ТОRСН – інфекції у ембріона?
А. Вади розвитку
В. Багатовіддя
С. Імунодефіцитний стан
D. Не впливають на ембріон
Е. Гнійні процеси органів та систем
4. Достовірний метод лабораторної діагностики ТОRСН – інфекції:
А. Експериментальний
В. Мікроскопічний
С. Імуно-ферментний аналіз
D. Алергійна проба
Е. Біохімічний
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс)№22
Тема: Профілактика професійних заражень в умовах лікарень
(СНІД, гепатит В)
Актуальність теми
Одним із шляхів передачі вірусів імунодефіциту людини, гепатитів В. С, Д є парентеральний та контактний, що становить загрозу для медичних працівників під час виконання ними професійних обов’язків: хірургічні, акушерські втручання, ін’єкції, переливання крові та її препаратів , інші медичні маніпуляції. Медичних працівників відносять до групи ризику.
Отже, знання основних методів профілактики (загальної та спеціальної) необхідні молодшим спеціалістам для запобігання професійних заражень в умовах лікувально-профілактичних закладів.
Навчальні цілі:
Знати: ♦ Загальні та спеціальні заходи профілактики професійних заражень СНІДом та
гепатитами
Вміти: ♦ Дотримуватись правил особистої безпеки згідно регламентуючих документів з метою запобігання професійних заражень в умовах лікувально-профілактичних
закладів.
Міждисциплінарна інтеграція
№з/п
Назва дисципліни Знати Вміти
1. Основи латинської мови з медичною термінологією Терміноелементи
Словотворення
Грецькі еквіваленти Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють
Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури
Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
2.
Основи екології та профілактичної медицини
Професійні шкідливості в діяльності медичних працівників та заходи щодо захисту від їх впливу
Профілактику СНІДу
Методи санітарно-освітньої роботи Дотримуватись профілактичних заходів щодо професійних шкідливостей в діяльності медичних працівників
Проводити профілактика СНІДу та вірусних гепатитів
Проводити санітарно-освітню роботу
3. Фармакологія та медична рецептура Дезінфектанти
Антисептики Оцінювати доцільність застосування лікарських засобів на основі знань їхніх властивостей
4. Основи медсестринства Шляхи введення лікарських препаратів
Техніку проведення ін’єкцій
Дезінфекцію
Стерилізацію
Утилізацію медичних інструментів разового користування Виконувати ін’єкції
Здійснювати передстерилізаційну обробку та стерилізацію інструментарію багаторазового використання та його стерилізацію згідно регламентуючих документів
Утилізувати медичний інструментарій разового користування
Дотримуватись правил санітарно-протиепідемічного режиму та індивідуального захисту
6. Основи психології та міжособове спілкування Правила спілкування з пацієнтами Спілкуватись із пацієнтами, дотримуючись правил етики та деонтології
7. Медсестринство в акушерстві Тактику ведення пологів у ВIЛ-інфікованих Дотримуватись правил епідрежиму та особистої безпеки під час пологів
8. Медсестринство в інфектології та інших дисциплінах циклу професійної та практичної підготовки СНІД
Вірусні гепатити
Донорство
Гемотрансфузії
Епідеміологію та профілактичні заходи щодо захворювань, які мають парентеральний шлях передачі
Тактику потерпілого медичного персоналу при порушенні цілості шкіри під час контакту з кров’ю, біологічним рідинами або біоматеріалом Проводити загальні та спеціальні заходи профілактики професійних заражень СНІДом та гепатитами
Дотримуватись правил епідрежиму, особистої безпеки згідно регламентуючих документів з метою запобігання професійних заражень в умовах лікувально-профілактичних закладах
Надати особисту невідкладну допомогу при порушенні цілості шкіри під час контакту з кров’ю, біологічним рідинами або біоматеріалом
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Завдання Вказівки до завдання Самостійні записи
1. Повторіть: 1.1. Епідеміологію СНІДу та гепатитів з парентеральним шляхом передачі
1.2. Правила транспортування до лабораторії проб крові та інших біологічних матеріалів 2. Визначіть: 2.1. Загальні та спеціальні заходи профілактики професійних заражень
2.2. Тактику потерпілого медичного персоналу при порушенні цілості шкіри під час контакту з кров’ю, біологічним рідинами або біоматеріалом 3. Вивчіть та законспектуйте: 3.1. Терміни проведення щеплень та назву вакцини, якою проводять специфічну профілактику гепатиту В згідно Календаря профілактичних щеплень
3.2. Документи, які регламентують захист медичних працівників від професійних заражень:
♦ Наказ МОЗ СРСР №408 від 12.07.1989р. «Про міри по зниженню захворюваності вірусним гепатитом в країні»
♦ Наказ МОЗ України №234 від 10.05.2007р. «Про організацію профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах»
♦ Галузевий стандарт. Стерилізація та дезинфекція виробів медичного призначення, методи, засоби та режими. ГСТ 42-21 -2-85.
♦ Наказ МОЗ України №120 від 25.05.2000р. «Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД»
♦ Наказ Міністерства охорони здоров’я України 16.09.2011 №595 Календар профілактичних щеплень Матеріали для самоконтролю знань – умінь:
1. Епідеміологія СНІДу, гепатиту В
2. Професійні шляхи зараження даними збудниками
3. Загальні заходи профілактики професійних заражень
4. Специфічна профілактика гепатиту В: препарати та терміни проведення щеплень
5. Документи, які регламентують захист від професійного зараження СНІДом, гепатитом В.
Тестові завдання
1. Вкажіть можливий шлях професійного зараження СНІДом:
А. Статевий
В. Контактно-побутовий
С. Парентеральний
D. Харчовий
Е. Трансмісивний
2. Один із загальних методів профілактики професійного зараження СНІДом:
А. Санітарно-освітня робота
В. Дотримання вимог безпеки під час роботи з кров’ю
С. Дезінсекція
D. Дератизація
Е. Санітарне влаштування населених місць
3. Один із заходів специфічної профілактики гепатиту В:
А. Введення імуноглобуліну
В. Введення сироватки
С. Щеплення вакциною
D. Призначення анатоксину
Е. Введення антибіотиків
4. Документ, який регламентує специфічну профілактику гепатиту В:
А. Листок призначень
В. Температурний лист
С. Амбулаторна карта хворого
D. Календар профілактичних щеплень
Е. Листок тимчасової непрацездатності
5. Який антисептичний засіб слід застосувати при з профілактичною метою при порушенні цілості шкіри під час роботи з кров’ю?
А. Cпиртовий розчин діамантового зеленого
В. 96% розчин етилового спирту
С. 70% розчин етилового спирту
D. Розчин Люголя
Е. Розчин метиленового синього
Задачі
1. В Україні проти вірусного гепатиту В проводяться планові профілактичні щеплення.Назвіть кому і в які терміни вони проводиться? Який документ їх регламентує?
2. При проведенні маніпуляцій та роботі з біологічними рідинами медичний персонал повинен дотримуватись правил техніки безпеки.
Який наказ регламентує профілактику СНІДу?
3. Під час проведення маніпуляції медична сестра випадково порушила цілість шкіри руки. Був контакт порізу з біологічною рідиною – кров’ю.
Визначіть тактику медичної сестри у ситуації, яка склалася.
Рекомендована література:
Основна
[1]. Люта В.А.. Мікробіологія .[Текст]: підручник для вищих медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації /.Люта В.А, Кононов О.В. – Київ: Медицина. 2008. 2012
[2]. Люта. В.А. Практикум з мікробіології [Текст]: посібник для вищих медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації /.Люта В.А, Кононов О.В. – Київ: Медицина, 2008, 2011
[3]. Методичні рекомендації для самостійної підготовки студентів до практичних занять з навчальної дисципліни «Мікробіологія» [Електронна версія], 2013
[4]. Методичні рекомендації для позааудиторної самостійної роботи студентів з навчальної дисципліни «Мікробіологія» [Електронна версія], 2013.
Додаткова
[5]. Ситник. І.О. Мікробіологія, вірусологія, імунологія [Текст]: підручник для вищих медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації /Ситник І.О,. Климнюк С.І, Творко М.С. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998.
[6]. Климнюк. С.І. Практична мікробіологія. [Текст]: посібник для вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІVрівнів акредитації / Климнюк С.І. з авт. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998
[7]. Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія [Текст]: підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІVрівня акредитації/за редакцією В.П.Широбокова – Вінниця: Нова книга, 2011.

Приложенные файлы

  • docx 17771518
    Размер файла: 249 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий