05cf6b2a9d6aa775654708de57ae1848Potniceva-T.M._Slovnik-klyuchovix-ponyat’-i-terminiv


Чтобы посмотреть этот PDF файл с форматированием и разметкой, скачайте его и откройте на своем компьютере.
СЛОВНИК КЛЮЧОВИХ ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ
ІСТОРІЇ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ХІХ ТА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
(ЛІТЕРАТУРА ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ ТА США)
який народився у період Війни за незалежність.
став
національним культурним героєм завдяки відомій пісні,
яка оспівувала відвагу та мужність майбутніх американців
у боротьбі з англійськими військами. Ця пісня стала
не лише гімном штату Коннектікут, а й переможним
Школа місцевого колориту
(School of local colour) 
– напрямок художніх
пошуків в американській літературі 60-х
рр. ХІХ ст. після
завершення Громадянської війни (
Civil War, 1861–1865)
Головним у
є пошук своїх, американських шляхів
Все це письменники знаходять значною мірою у
контексті та інтер’єрі останнього оплоту фронтіру –Дикого
Заходу. Хоча пошуки «американності» (
здійснювались і у рамках інших регіональних культур.
Прикладами письменників, чия творчість відображала
цей напрямок художніх пошуків, були: Брет Гарт (
Harte, 1836–1902)
–співець Каліфорнії, Марк Твен
Twain, 1835–1910)
 – письменник, який познайомив
читачів з різноманітністю американських типів людей
і який ввів у обіг специфічну американську розмову
American conversa�on
); О. Генрі
(O. Henry, 1862–1910)
який з особливим колоритом змалював мешканців Техасу
Фізіологічний нарис
(Phisiological sketch) –
жанровий різновид
журналістики та літератури, у якому головною
метою є
зображення певного соціального класу, його середовища,
образу життя, фізіології у всіх подробицях повсякденності.
В англійській літературі
набув свого розвитку у
Фронтір
(Frontier) –
рухливий кордон між цивілізацією східних
територій США та неосвоєним Диким Заходом, місцем
розташування аборигенів. Фронтір – місце зустрічі-
зіткнення «свого» й «чужого», у результаті чого
народжується нова американська ментальність і новий
Тема фронтіру втілена у творчості Ф. Купера, М. Твена,
– герой, який знаходиться на
фронтірі – міжкордонній зоні двох цивілізацій або
статусів своєї сутності. Прикладом першого варіанту є
Натті Бампо з роману Ф. Купера «Останній з Могікан»
(«The Last of the Mohicans», 1826),
прикладом іншого –
більшість героїв кінця ХІХ ст., які знаходяться у процесі
самоідентифікації . Це Тес з роду Д’Ербервіллей Т. Харді,
Еліза Дулітл Б. Шоу, сестра Кері Т. Драйзера, Доріан Грей
були втілені у творчості Г. Торо
(H. Thoreau, 1817–1862)
та
Точка зору
(Point of view)
 – модель наративу, коли автор змушує читача
«слухати» і «бачити» все, що трапляється в історії, крізь
сприйняття певного героя або героїв. Приклад: «Дейзі
(Theory of effect ) –
романтиком Едгаром По (
Edgar Poe, 1809–1849
) в
естетичному трактаті «Філософія композиції» (
of Composi�on, 1846)
. У
. йдеться про те, «як саме пишуть
хороші письменники, коли вони пишуть гарно». На думку
Е. По, умова для цього – створення цільності ефекту (
як треба написати твір, особливо його кінцівку, яка є
кульмінаційним моментом емоціонального й естетичного
напруження. У
по-американськи поєднується
натхнення (
і розрахунок (
. Принцип
«ефект цілого» обумовлює вимогу певного об’єму твору,
який має бути невеликим, і особливу функцію прийому
й літературна школа, яка набула свого розвитку наприкінці
20–30 х років ХІХ ст.
. був реакцією проти загального
стану інтелектуального й духовного життя у США. Витоки
. – філософія скептицизму Г’юма та трансцендентальна
філософія Канта. Американські трансценденталісти
вірили у те, що суспільство та його інститути руйнують
індивідуальність, а також у те, що найкращим для
людей є стан, коли вони довіряють тільки самим собі і
сподіваються у всьому на самих себе. Поняття «спиратись
на самого себе»(
) та « людина, яка зробила
себе сама
»(self-made man)
народжуються саме у рамках
американського трансценденталізму. Письменники-
трансценденталісти вірили і у те, що у людини є ідеї, які
формуються не завдяки його п’яти витокам почуттів і
не завдяки результату раціонального мислення, але як
результат безпосереднього божого одкровення, сили
його натхнення. Тому ключовими поняттями у філософії
й літературі
. стають інтуїція, містицизм, пантеїзм. Ідеї
Соціальний детермінізм (
Social determinism) 
– головний принцип
реалізму у його зображенні людини, чия доля та
сутність передавались в очевидній обумовленості
соціальними законами. Приклади функціонування
принципу соціального детермінізму – творчість видатних
Східні повісті
– шість відомих поем Байрона – «Гяур»
(The Giaour», 1813)
, «Абідоська невістка»,
of Abydos», 1813)
(«Lara», 1814)
, «Корсар»
(«Corsair», 1814)
, «Облога Корінфа»
(The Siege of
Corinth», 1816)
, «Парізіна»
(«Parisina», 1816)
, місце яких
є екзотичний для англійських романтиків Схід. Поеми
Соціо-біологічний чинник
(Socio-biological factor) –
соціо-біологічний
детермінізм – один з основоположних принципів
натуралізму у зображенні людини в її соціальних зв’язках,
коли у фокусі є прояв природнього початку, спадковості,
в англійській літературі помітно в творчості Т. Гарді,
(Suggestion) 
– прийом емоційно забарвленого вербального
і невербального впливу на підсвідомість читача, перш за
все, завдяки «магії таємниці». Найяскравіший приклад
використання сугестії – творчість Е. По і поетів символістів,
які використовували для цього арсенал засобів:
алітерацію, графічні виокремлення, образні слова-ключі,
Символізм
– напрям у літературі, мистецтві, який виник
у Франції у 1880–90-х рр. і досяг найбільшого розвитку
на межі ХІХ–ХХ ст
. С
. пов’язаний як з романтизмом, так
і з ідеалістичними філософіями часу – А. Шопенгауера,
Ф. Ніцше тощо.
спрямований на художнє утвердження
ідеї про «річ у собі» та ідей, які знаходяться за межами
чуттєвого сприйняття. Поетичний символ розуміється
як такий, що є більш дійовим, ніж будь який образ,
і допомагає прорватися до ідеальної сутності світу,
його трансцендентальної краси.
. спирається на
інтуїтивне осягнення світової єдності крізь символічне
відкриття аналогій та відповідностей.
 – є однією
з форм подолання позитивізму, його обмежених
уявлень про дійсність. Ключовий прийом
. у Великій Британії були О. Вайльд, В. Йєйтс,
Смерть-І-В-Житті
(Death-in-the-Life) –
концептуальний образ-символ,
народжений уявою Кольріджа у поемі « Сказання про
старого мореплавця
»(«The Rime of the Ancient Mariner»,
1798). С.-і.-в.Ж.
символізує стан душі романтичного
Сноб, снобізм
(Snob, Snobbery) 
– сноб – людина, яка претендує на
більше, ніж їй даровано, і з презирством та
дивиться на тих, у кого, за її думкою, немає деяких
походить від лат.
sine nobilitate
 – нешляхетне
походження. Новий семантичний відтінок слова «сноб»
з’явився більшою мірою завдяки В. Теккерею та його
книзі «Книга снобів» (
The Book of Snobs, 1846–1847)
, у якій
було представлено різноманітні типи англійських снобів.
Снобізм – є типом мислення й поведінки сноба з його
Р. б.
(Сінклер Л’юіс, Ептон Сінклер тощо), пов’язана з
(Romanticism) 
– напрям літератури, філософії, мистецтва
Європи та США, який сформувався як реакція на наслідки
як екстатичне мистецтво характеризується
надзвичайною емоціональністю, суб’єктивністю,
ліризмом, відчуттям діалектичної й історичної зміни
буття у зв’язку минулого, теперішнього та майбутнього.
Головний виток романтичного світовідчуття –розлад мрії
та дійсності, ідеалу й реального буття. В основі творчості
романтиків розуміння свободи творчої уяви. Видатні
письменники романтизму – Байрон, Шеллі, В. Скотт, Кітс,
Реалізм
– напрям літератури, філософії, мистецтва Європи,
який формується у 30-ті роки ХІХ століття.
мистецтво,
пафосом якого після епохи романтизму стають пошуки
відповіді на запитання «Чому так?», виявлення законів
і закономірностей, які обумовлюють історію людини
й суспільства.
. опирається на принцип соціального
детермінізму, декларуючи очевидність зв’язків й
обумовленості між людиною та соціумом, у якому вона
тяжіє до зображення соціально конкретних
та типових явищ, до аналізу й поясненню буття. До
літератури реалізму відноситься творчість Діккенса,
Різдвяна історія
(Christmas story) 
– один з ключових сюжетних мотивів
вікторіанського роману, у якому можливе чудове
винагородження доброчинності. Різдво символізує
перемогу добра над злом, а єдиним шляхом для
виправлення світу є прояв доброти до інших. Мотив
найяскравіше втілено у «Різдвяній пісні»
(A Chrismas Carol
Р.і –
жанрова модель вікторіанського роману,
у якій відображено потребу суспільства до повернення
стійких і зрозумілих моральних принципів, коли добро
обов’язково торжествує. До цієї моделі відносяться
 – група американських письменників,
журналістів та публіцистів, яка виступала з гострою
критикою американського суспільства. Назва
Р. б
вперше було вжито по відношенню до цієї групи у 1906
президентом США Т. Рузвельтом, який послався на
відомий епізод з книги Дж. Бен’яна «Шлях прочанина»
(John Bunyan.«The Pilgrim’s Progress», 1878)
: один з її
персонажів копається у бруді, шукаючи сонце, яке у нього
над головою. Творчість письменників, яких співвідносять
Поліфонія
(Polyphony )
–тип оповіді у романтизмі, коли письменник
дає змогу послухати декілька
голосів» учасників
історії, розкриваючи таким чином різноманітні відтінки
проблеми. Різноманітність точок зору та «голосів» часто
густо посилює одну тему, наповнюючи її надзвичайною
емоціональністю та змістом. Приклад: роман Мері Шеллі
«Франкенштейн, або Сучасний Прометей» (
Пуант
 – кульмінаційний момент у сюжеті й оповіді літературного
твору. Проблема пуанту привертала велику увагу Е.По
у його теорії ефекту. Для американського романтика
створення ефектного пуанту – було головною метою
оповідної техніки. Його творчість, як і творчість,
наприклад, О. Генрі, є блискучою ілюстрацією побудови
нарації, яка спрямована до кульмінаційної точки – пуанту.
) – вислів або судження, яке різко розходиться
з загально прийнятою думкою і здоровим глуздом
. П.
часто густо втілюють у дотепну форму, як різновид дотепності
парадокс належить до афористики.
виглядає як заперечення
думки, яка здається безумовно правильною. Наприкінці
ХІХ ст. у творчості О. Вайльда та Б. Шоу зацікавленість до
парадоксального смислу слова, акцентування у ньому
несподіваних семантичних відтінків було обумовлено так
званим «лінгвістичним поворотом» у літературі.
Those who cannot change their minds cannot change
anything.There are two tragedies in life. One is to lose your
My way of joking is to tell the truth. It’s the funniest joke in
Піонер
(Pioneer)
 – у контексті формування історії, культури та
США це – людина, яка освоювала нові території
континенту, нові
звички і спосіб мислення тих, хто жив на
цих територіях.
, як правило, – людина фронтіру, через
якого здійснюється зустріч/зіткнення «свого» та «чужого»
Наслідок цього – створення синтезу ознак різноманітних
цивілізацій та культур, – того фундаменту, на якому буде
вибудовуватись американська національна культура й
Приклади піонерів: Натті Бампо Ф. Купера – герой його
відомих історичних романів «Піонери», 1823, «Останній з
Позолочена Доба (
Gilded Age) 
– відома метафора М. Твена, якою він
визначив своє розумінні соціального розшарування у
США кінця ХІХ століття. Див.:
Mark Twain.
The Gilded Age:
(Nativism) –
культурний та літературний рух у контексті
американського романтизму 1820–1830 рр. Суть цього
руху у філософському, культурному й естетичному
розумінні природи, історії, образу життя в американській
дійсності, яка починає сприйматися як нова батьківщина.
. втілює той період в історії формування й становлення
національної літератури, коли письменники, з одного
боку, намагалися опанувати європейський художній
досвід, а з іншого, – відчували потребу самоідентифікації,
Приклад: творчість Вашингтона Ірвінга (
Washington Irving,
(Naturalism ) 
– напрям у літературі та мистецтві, який
сформувався у Франції у другій половині ХІХ ст., але набув
популярності й розвитку у Європі та США наприкінці
ХІХ ст.
тяжіє до ретельного та безпристрасного
відтворення життя у сполученні з чіткою соціально-
біологічною детермінацією явищ, що відображаються.
є також фотографічне копіювання
дійсності, навіть відверте зображення її з фізіологічного
боку. Засадами
є філософія позитивізму й відкриття у
природничих науках Ч. Дарвіна, його теорія еволюції у
(Neo-Romanticism)
 – літературна художня тенденція
кінця ХІХ ст., характерна більшою мірою для літератури
Англії та США. Сформувалась як реакція на європейський
натуралізм та песимістичну життєву позицію, яку
культивувала декадентська література
. Н.
був націленим
на відродження віри особистості у свої можливості
подолати труднощі життя
. Н.
повертає героїзм і героїчні
характери до літератури. Приклад: творчість Р. Кіплінга,
Нова драма
(New drama) 
– новація у жанрі європейської драми
кінця ХІХ ст. Головна увага приділяється актуальним
проблемам, які стають предметом дискусії і фактором
сюжетотворення. У центрі нової драми не дія, а
інтелектуальна дискусія. У
представлено не драму
окремої людини, а драму усього суспільного життя.
Важливим є принцип четвертої стіни – створення ілюзії
вірогідності, відмова від театральних ефектів. Приклад –
Мистецтво заради мистецтва
(Art for Art’s sake) –
головне гасло
естетизму, яке з’явилося у Франції у 1833 р., а ще раніше –
у Німеччині, в есе Ж. де Сталь «Про Німеччину» (1813).
Свою особливу семантику гасло набуває у творчості
Теофіля Гот’є, Шарля Бодлера і Волтера Пейтера в його
Монодія
– літературний твір, у якому оповідь/мелодію
веде один голос, усі інші голоси виступають лише як
акомпанемент до історії головного героя. Цей жанровий
різновид сповідальної літератури втілює одну з головних
ознак романтизму з його тяжінням до сповідальності,
Лейкісти, озерні поети(
Lakists, Lake poets)
– група англійських поетів-
романтиків – В. Вордсворт (
W. Wordsworth, 1770–
), С. Кольридж (
S. Coleridge, 1772–1834
), Р. Саути
R. Southey, 1774–1843
), які жили у мальовничій гірській
місцевості Англії, де розташовані великі озера. Внеском
озерних поетів до романтичного руху та мистецтва було їх
специфічне розуміння ролі й функції Уяви, сформульоване
у Передмові до другого видання збірки «Ліричні балади»
перш за все, завдяки творчості Байрона.
– своєрідна
взаємодія епічного та ліричного компонентів у творі,
де оповідь про події супроводжується їх емоціонально-
медитативною оцінкою як з боку головного героя твору,
так і «ліричного героя», який дуже часто співпадає с
Приклад: «Паломництво Чайльд Гарольда» (
Каталог (
Cataloque)
–художній прийом у поетичній творчості Волта
Вітмена (
Walt Whitmen, 1819–1892
 – це перелік
явищ буття, предметів, подій, які допомагають створити
враження величезного масштабу, грандіозності того, що
«Houses and rooms are full of perfumes, the shelves are
Кінець століття
(Fin de siecle)
 – позначення явищ, характерних
для історії європейської літератури періоду 1890–1910 рр.
Вислів «кінець століття» з’явився у 1886 р. у французькій
газеті «Le Decadent» і закріпився після виходу п’єси
«Кінець століття» французьких письменників Мікара
та Жувено у 1888 р.
. починає вживатися критиками,
письменниками цієї доби для позначення особливого
умонастрою, тотожного поняттю «декадентства» або
витонченого переживання, нервового загострення
Імпресіонізм
(Impressionism)
 – напрям у літературі та мистецтві
останньої третини ХІХ – початку ХХ ст.
у Франції. Його початок та сама назва пов’язані з
виставкою картин сучасних художників, серед який була
картина Клода Моне «Враження. Сонце, що сходить»
Impression. Soleil levant»,
. Вона здивувала публіку
новим розумінням прийомів зображення. Засадами
. є філософія позитивізму та відкриття у сфері оптики.
зосереджений на плинності миття, настрою, на
освітленні та куті зору.
відмовляється від принципів
академічного живопису як у технічному, так і в ідейному
плані., перевага віддана пленеру (фр. «en plein air» – «на
відкритому повітрі»), зображенні об’єктів при природному
освітленні та природних умовах. Див.:
Impressions
О. Вайльда.
Історичний романтичний роман
(Historical Romantic novel) 
– жанрове
відкриття романтичної пори. Історичне оповідання,
яке ґрунтується на унікальному співвідношенні й
взаємодії історичного, достовірного факту та вигадки.
Суть історичного конфлікту розкривається через історію
вигаданого героя, а суть історії вигаданого героя
прояснюється через співвіднесення її з історичними
подіями. Батьком історичного романтичного роману
вважають В. Скотта, який сформулював деякі з основних
принципів історичної романтичної оповіді у передмові
до роману «Айвенго» (
Ivanhoe, 1820
). В американській
літературі автором романтичних історичних романів є
Історія Попелюшки
(Cinderella story) 
– тотожня поняттю «Різдвяна
історія» (
Christmas story
І. П. 
– ключовий сюжетний
мотив вікторіанських романів, який пов’язаний з історією
доброчесності, яка винагороджується. Зразки – «Олівер
Твіст», «Домбі та син» Діккенса, «Джен Ейр» Ш. Бронте тощо.
– конфлікт і обмін місцями між «своїм»
і «чужим» (образом життя, мислення, традиціями тощо).
Цей феномен у фокусі американських письменників з
ранніх етапів становлення американської літератури і
американської нації. Приклад: «Ріп Ван Вінкль» (
Rip Van
) В. Ірвінга, «Останній з могікан» (
The Last
of the Mohicans, 1826
) Ф. Купера. Проблема зустрічі-
зіткнення є центральною у літературі неоромантизму, в
якій головний герой опиняється у контексті екзотичної
країни з її специфічним стилем життя та світовідчуття.
Зразок – роман «Кім» (
Kim, 1901
) Кіплінга, північні
Жовті дев’яності
(Yellow 90-s)
 – час естетизму, який втілив
декадентський умонастрій. Жовтий –улюблений колір
естетів, колір-виклик вікторіанській епосі та буржуазним
смакам. У 90-ті роки жовтий колір став найпопулярнішим
кольором-символом гріховності та розпусти і разом з
цим – свободи у самовираженні людини. Дивіться: вірш
Жовта книга
(Yellow Book) 
– «Жовта книга» – англійський літературний
щоквартальний часопис, який видавався у 1894–1897
рр. і який дав назву «жовті дев’яності» останньому
десятиріччю ХІХ століття. Поняття
. пов’язане з
естетизмом і декадансом та означає висококультурне
видання на противагу масовій періодиці й літературі часу.
мала, безумовно, епатажний смисл – виклик
вікторіанським святенницьким смакам, натякаючи на
французькі фривольні романи, які видавалися у жовтих
обкладинках. Після судового процесу над О. Вайльдом –
учасником видання – журнал та його назва почали
асоціюватися у суспільній свідомості зі скандалом та
(Aestheticism) –
напрямок у літературі, живописі,
декоративному мистецтві, у якому підкреслювалось
домінування естетичних цінностей над соціальними
проблемами. Естетизм втілює основні тенденції
декаданса та декадентського світосприйняття.
реакція на вікторіанську епоху. В Англії виникнення
пов’язане з іменами Волтера Пейтера (
Walter Pater,
, Джона Рескіна (
John Ruskin, 1819–1900
Оскара Вайльда (
Oscar Wilde, 1854–1900). Е
. визнає красу
абсолютною найвищою цінністю, а насолоду від неї –
смислом буття. Культ прекрасного в мистецтві і житті
втілено у відомому гаслі естетизму «Мистецтво заради
мистецтва» (Art for Art’s sake). Для мистецтва естетизму
характерні вишуканість, іронія, пристрасть до манірності,
Фінна» М. Твена) тощо. Демократія серця – певний
виклик літератури суспільству з його декларацією своїх
Денді, дендізм
(Dendy, dendysm) – Денді –
соціально-культурний
тип ХІХ століття, чоловік, який пильно стежить за естетикою
свого зовнішнього вигляду й поведінки, вишуканістю мови.
– культурне й естетичне явище, яке виникло в Англії
наприкінці ХУІІІ
– початку ХІХ ст. як реакція на посилення
ролі у суспільстві й культурному житті стану багатих буржуа.
. був відповіддю на нові обставини культом особистості,
яка розкривала свої переваги над суспільством через моду.
Наприкінці ХІХ ст. дендізм співпав з бажанням естетизму
перетворити життя людини на мистецтво. Відомі реальні й
літературні денді: Є. Онєгін, Байрон, Бердслі, Уолтер Пейтер,
Джордж Браммель, О. Вайльд.
Детективне оповідання
(Detective story)
– один з жанрових варіантів
короткого оповідання (
short story)
, який набуває свого
імпульсу розвитку у творчості Е. По. Новаторством
американського письменника було введення до
детективної історії нового персонажу – детектива
 – Огюста Дюпена
(August Dupin
), який досягає
успіху завдяки інтелекту й романтичній уяві. Модель
детективної історії Е. По передбачила розвиток жанру
у творчості К. Дойля, Г. Честертона, А. Крісті та інших
(Discussion drama) 
– ще одне визначення для європейської
«нової драми», яка сформувалась наприкінці
ХІХ ст.
завдяки творчості Г. Ібсена, А. Стріндберга, Б. Шоу та
інших. У фокусі цієї драми – дискусія з приводу певних
актуальних проблем часу, у процесі якої розкривається
справжня сутність людини.
зосереджена на
внутрішньому житті учасників, а не на зовнішніх подіях.
. характеризується аналітичною композицією,
співставленням випадків і поведінки героїв у минулому з
(Domesticity
) – поняття, яке пов’язане
з Вікторіанським
Вікторіанською епохою
і, в цілому, з
вікторіанською ідеологією. Концепт «Дім» стає
найголовнішим у цей час, як і культ жінки – берегині
Декаданс
(Decadence) –
умонастрій кінця ХІХ ст. і літературний напрямок,
який у значній мірі асоціюється з символізмом та
естетизмом. До літератури термін введено поетичним
рядком з віршу Поля Верлена «Томління»: «Я римський
світ періоду занепаду» («Je suis l’Empire a la �n de la
decadence…»). Суть декадентського умонастрою – у
відчуванні безперспективності буття, руйнування усіх
смислів. Передапокаліптичний настрій є домінуючим. Звідси
головна тема творів – краса розпаду та тління, домінування
біологічного, прагматичного, буржуазного. Врятуватись від
всього цього, на думку письменників – декадентів, можливо
лише у сфері мистецтва.
вводить тему сутінок (душі,
розуму) – ненормального душевного стану, патології почуттів,
екстраординарної поведінки.
«красиво про красиве» –
стиль, який відображає погляд митця на світ крізь
призму естетичних феноменів: очі , як рубіни; трава,
як оксамит; руки бліді, як слонова кістка. Живе часто
густо сприймається крізь неживе, але все, що описує
письменник, – надзвичайно витончено, мальовничо.
Погляд сфокусовано на світі речей – інтер’єрі або
натюрморті. Ознакою
. є і парадокс, у якому
здійснюється естетська гра зі смислами й формами слова.
Демократія серця
(Democracy of the heart)
– поняття, яке сформоване
в англійській і американській літературі ХІХ ст. і пов’язане
з історією героїв, які самі приймають рішення у важливі
моменти свого життя. В основі рішення –власне
розуміння того, що є добро, а що є зло, власні висновки
про дієвість моральних принципів суспільства. Приклади
героїв, які діють за
, – Кім О’Хара (роман Кіплінга
«Кім»), Гекльберрі Фінн (роман «Пригоди Гекльберрі
 – комічний трюк, спрямований на те, щоб розсмішити глядача
або читача. Засадою гегу є
очевидна безглуздість,
жарт на грані «фолу», «низовий» гумор. Перетворення
гегу у літературний засіб американської літератури
здійснюється завдяки творчості М. Твена, О. Генрі та
інших. Під впливом творчості цих письменників гег
Гедонізм (
Hedonism, грец. hedone – задоволення) –
тип етичних та моральних
поглядів, у яких всі моральні визначення виводяться
з понять задоволення й страждання
. Г
 – позиція, яка
затверджує насолоду як найвище благо й критерій
людської поведінки і яка зводить до неї усю різноманітність
моральних вимог. Прагнення до
. розглядається як
основний рушійний початок людини. В англійській
літературі гедонізм втілено в образі лорда Генрі з роману
сюжетів, місця подій. Жанрова «матриця» вестерну
включає конфлікт між білими піонерами та індіанцями,
ковбоями і володарями ранчо, чужинцями на Дикому
Заході та аборигенами. Учасниками конфлікту часто
густо стають упізнаванні персонажі: шериф, хазяїн бару,
барменка, вчителька, ковбой, грабіжники-авантюристи.
Конфлікт обов’язково супроводжувався бійками та
погонями. Місцем дії був Дикий Захід США. Література,
яка надала зразки вестерну, – це творчість Ф. Брет Харта
F. Bret Harte, 1836–1902),
Марка Твена (
Mark Twain,
Вікторіанська література
(Victorian Literature) –
літературна творчість,
яка припадає на період царювання королеви Вікторії
(Queen Victoria, 1837–1901).
. пов’язане з поняттям
«Вікторіанська епоха»
, яке є ширшим, ніж роки
правління королеви Вікторії, й означає певну ідеологію,
образ мислення, життя, духовну атмосферу й комплекс
моральних настанов. Виникнення поняття
, датується
початком ХХ століття, коли зі всією очевидністю виникло
протиставлення культури ХІХ ст. сучасності/модерності.
Зацікавленість вікторіанською епохою зберігається
протягом ХХ століття і є помітною у наш час. Приклад –
неовікторіанська література, у якій обігруються теми,
Внутрішній зір
(Inward eye) –
романтичний концепт, народжений
поетичною творчістю Вордсворта
(William Wordsworth,
1770–1850). В.з.
співвідноситься з романтичним
розумінням суті й ролі уяви, зануренням людини у свій
внутрішній світ. Концепт
з’являється у відомому вірші
) –
вільний
вірш, версифікація, яка поривала з
правилами традиційних систем віршування. У
. відсутнім
є певний розмір, паузи невпорядковані, рими неточні,
або повністю відсутні. Одним з перших, хто звернувся
до верлібру, був американський поет Волт Вітмен (
Whitman, 1819–1892)
, який ознаменував революцію у
поезії. Він випередив свій час, надрукувавши у 1855 році
невелику збірку віршів під назвою «Листя трави»(
Leaves of
). Вітмен відмовляється від класичного віршування,
яке було не в змозі умістити в себе те, що бажав висловити
I mind how we lay in June, such of transparent summer
(Wessex) –
королівство, засноване західними саксами у
столітті. Особливого значення набуває у часи правління
короля Альфреда Великого (
Alfred, the Great, 871–
, який у період скандинавського нашестя зберіг
незалежність північно-західних територій, а саме
Вессекса, який став відправною віхою у формуванні
англійської історії і культури. У свідомості англійців
Вессекс завжди асоціюється з поняттям «англійськість»
). Підзаголовок «вессекські романи», який Т.
Харді надав циклу відомих романів, куди входить «Тес з
роду Д’Ербервіллей», має на увазі не тільки те, що дія у
кожному відбувається саме у Вессексі, а й те, що мова йде
про найголовніші, суттєві проблеми англійської дійсності.
Вестерн
(Western)
– жанрова новація американської літератури,
пізніше кіномистецтва кінця ХІХ ст.
виникає в рамках
«школи місцевого колориту» (
Local colour school)
, як
результат пошуків своїх, американських тем, героїв,
асоціюєтьсязромантичною творчість В. Блейка та
В. Вордсворта, з образом безвинної дитини, « свіжих
очей», який дивиться на світ й надає йому свою оцінку.
W. Blake. Songs of Innocence; W. Wordsworth.
We are seven.)
. В американській літературі
один з міфостворюючих концептів, який пов’язаний
з пуританською ідеологією та біблійним міфом про
«безвинних винищуванних немовлят». Ототожнюючи
себе з ними, перші переселенці з часом і успішним
перебуванням на новій землі переосмислюють міф, і
набуває нової конотації.
американському контексті – це, перш за все, необізнана
людина, якій важко орієнтуватися у незнайомій
обстановці, але у процесі ознайомлення з нею, вона буде
в американській літературі: Ріп Ван
Вінкль В. Ирвинга, Гекльберрі Фінн М.Твена, Дейзі Міллер
«Блискуча плеяда»
(Brilliant school of English novelists) –
таке визначення
дав К. Маркс творчості англійських письменників-
реалістів ХІХ ст., які, за його словами, відкрили світу
більше політичних
та економічних істин, ніж усі політики,
соціологи та економісти разом взяті. До
. відносять
Діккенса, сестер Бронте, Теккерея, Е. Гаскелл тощо.
. зі всією повнотою й переконливістю довела реальне
положення речей у суспільстві, розкрила його соціальні
хвороби й одночасно висунула благородні гуманістичні
Байронічний герой
(Byronic hero) –
тип романтичного героя, народжений
творчістю Байрона
(George Gordon Noel Byron,1778–1824)
втілив у собі основні ознаки світовідчуття людини на
зламі двох століть. Є декілька варіантів
. у творчості
Байрона: 1. Герой, який, як Чайльд Гарольд, тільки
рефлектує, осмислюючи грандіозні події історії та їхні
наслідки. 2. Герой діючий, як практично всі відомі герої
«східних повістей» Байрона. Такий герой бажає активного
втручання у події, він ставить себе поза суспільством і
поза законом, часом дивлячись на світ спогорда. Таким
є Корсар. 3. Новий тип байронічного героя з’являється в
«Дон Жуані» (
«Don Juan», 1818–1823)
 – романі у віршах,
де поставала проблема особистості та обставин життя.
Дон Жуан втілював образ природної людини, яка живе
земними пристрастями, але по-романтичному вільна,
незалежна й вище у моральному відношенні за тих, хто
Батьки-засновники
Founding Fathers)
 – група американських політичних
діячів, які відіграли ключову роль у засновуванні й становленні
американської держави: у завоюванні незалежності та у
створенні принципів нової політичної системи.
Серед них – Джордж Вашингтон (
George Washington,
), Томас Джефферсон (
Thomas Je�erson, 1732–
), Джон Адамс (
John Adams, 1735–1826
), Джеймс
Медісон (
James Madison, 1751–1836
), Олександр
Гамільтон (
Alexander Hamilton, 1756–1804
), Бенджамін
Франклін (
Benjamin Franklin, 1706–1790
), Томас Пейн
Thomas Paine, 1737–1809
), Джон Джей (
John Jay, 1745–
Безвинний
– концепт, семантика якого відрізняється в
англійському і американському історико-культурному
контексті. В англійській літературі поняття innocent
чорношкірого населення США, проти работоргівлі. Цей
рух був одним з чинників Громадянської війни у США
Civil War, 1861–1865
). Одним з відомих творів на цю тему
є роман
Херріет Бічер-Стоу (Harriet Beecher Stowe, 1811–
1896) «Хатина дядька Тома» (Uncle Tom’s Cabin,1852
Президент США того часу, Авраам Лінкольн
Lincoln 1809–1865)
сказав про письменницю так: «ця
маленька жінка
створила книгу, яка зробила велику
– загально-національна ідеологія
США, яка сформувалась у часи переселення європейців
на американський континент. Суттю
. є віра у свободу
особистості і свободу підприємництва, розуміння США
як суспільства рівних можливостей і демократичних
принципів співіснування, що дає щасливий шанс кожному
реалізувати свої прагнення. Символ Американської мрії –
Статуя Свободі у Нью-Йорку, яку США подарувала Франція
Американська революция
(American Revolution) –
тотожно поняттю
Війна за незалежність (War of American Independence) 
політична подія 1775–1783 рр. у британських колоніях
Північної Америки, яка було обумовлено небажанням
колоній підкорятися інтересам метрополії. У результаті
була створена нова держава і країна Сполучені
Штати Америки зі своєю Конституцією і принципами
державотворення. Перехід від колоніального періоду
історії північноамериканських переселенців до початку
історії США відображено у відомій новелі «Ріп Ван
Вінкль» американського романтика Вашингтона Ірвінга
Словник ключових понять і термінів англійської та американської
літератури ХІХ – початку ХХ ст. призначено для студентів англійського
відділення, які вивчають відповідну національну літературу у межах
Перелік термінів і понять Словника відображає вузлові моменти
розвитку англійської та американської літератури ХІХ – початку ХХ ст.
у контексті європейської та світової, прояснює сутність національних
культурних ідіом, які обумовлюють своє «обличчя» кожної з літератур
у соціокультурному процесі. Крім того Словник, як сподіваємось,
допоможе студентам краще орієнтуватися у вивченні літератури
Великої Британії та США та підсумовувати ті знання, які вони
УДК
Т.М. Потніцева, 2017
Дніпропетровський національний
університет
імені Олеся Гончара,
Словник ключових понять і термінів історії зарубіжної літератури ХІХ та почат
ку ХХ століття (література Великої Британії та США): посібник / укл. Т.М. Потніцева. –
ДНУ. – 2017. – 36 с.
Уміщено концептуальні поняття і терміни англійської та американської літе
ратури ХІХ – початку ХХ ст., у яких відображено національний шлях літературного
розвитку.
Для студентів-філологів ДНУ та фахівців з англійської філології, які вивчають
фундаментальні та спеціальні курси історії літератури Англії та США, а також для всіх,
хто цікавиться англійською та американською літературою і культурою.
Укладач:
УДК
СЛОВНИК
КЛЮЧОВИХ ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ
ІСТОРІЇ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ХІХ ТА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
(ЛІТЕРАТУРА ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ ТА США)
СЛОВНИК КЛЮЧОВИХ ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ
ІСТОРІЇ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ХІХ ТА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
(ЛІТЕРАТУРА ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ ТА США)
який народився у період Війни за незалежність.
став
національним культурним героєм завдяки відомій пісні,
яка оспівувала відвагу та мужність майбутніх американців
у боротьбі з англійськими військами. Ця пісня стала
не лише гімном штату Коннектікут, а й переможним
Школа місцевого колориту
(School of local colour) 
– напрямок художніх
пошуків в американській літературі 60-х
рр. ХІХ ст. після
завершення Громадянської війни (
Civil War, 1861–1865)
Головним у
є пошук своїх, американських шляхів
Все це письменники знаходять значною мірою у
контексті та інтер’єрі останнього оплоту фронтіру –Дикого
Заходу. Хоча пошуки «американності» (
здійснювались і у рамках інших регіональних культур.
Прикладами письменників, чия творчість відображала
цей напрямок художніх пошуків, були: Брет Гарт (
Harte, 1836–1902)
–співець Каліфорнії, Марк Твен
Twain, 1835–1910)
 – письменник, який познайомив
читачів з різноманітністю американських типів людей
і який ввів у обіг специфічну американську розмову
American conversa�on
); О. Генрі
(O. Henry, 1862–1910)
який з особливим колоритом змалював мешканців Техасу
Фізіологічний нарис
(Phisiological sketch) –
жанровий різновид
журналістики та літератури, у якому головною
метою є
зображення певного соціального класу, його середовища,
образу життя, фізіології у всіх подробицях повсякденності.
В англійській літературі
набув свого розвитку у
Фронтір
(Frontier) –
рухливий кордон між цивілізацією східних
територій США та неосвоєним Диким Заходом, місцем
розташування аборигенів. Фронтір – місце зустрічі-
зіткнення «свого» й «чужого», у результаті чого
народжується нова американська ментальність і новий
Тема фронтіру втілена у творчості Ф. Купера, М. Твена,
– герой, який знаходиться на
фронтірі – міжкордонній зоні двох цивілізацій або
статусів своєї сутності. Прикладом першого варіанту є
Натті Бампо з роману Ф. Купера «Останній з Могікан»
(«The Last of the Mohicans», 1826),
прикладом іншого –
більшість героїв кінця ХІХ ст., які знаходяться у процесі
самоідентифікації . Це Тес з роду Д’Ербервіллей Т. Харді,
Еліза Дулітл Б. Шоу, сестра Кері Т. Драйзера, Доріан Грей
були втілені у творчості Г. Торо
(H. Thoreau, 1817–1862)
та
Точка зору
(Point of view)
 – модель наративу, коли автор змушує читача
«слухати» і «бачити» все, що трапляється в історії, крізь
сприйняття певного героя або героїв. Приклад: «Дейзі
(Theory of effect ) –
романтиком Едгаром По (
Edgar Poe, 1809–1849
) в
естетичному трактаті «Філософія композиції» (
of Composi�on, 1846)
. У
. йдеться про те, «як саме пишуть
хороші письменники, коли вони пишуть гарно». На думку
Е. По, умова для цього – створення цільності ефекту (
як треба написати твір, особливо його кінцівку, яка є
кульмінаційним моментом емоціонального й естетичного
напруження. У
по-американськи поєднується
натхнення (
і розрахунок (
. Принцип
«ефект цілого» обумовлює вимогу певного об’єму твору,
який має бути невеликим, і особливу функцію прийому
й літературна школа, яка набула свого розвитку наприкінці
20–30 х років ХІХ ст.
. був реакцією проти загального
стану інтелектуального й духовного життя у США. Витоки
. – філософія скептицизму Г’юма та трансцендентальна
філософія Канта. Американські трансценденталісти
вірили у те, що суспільство та його інститути руйнують
індивідуальність, а також у те, що найкращим для
людей є стан, коли вони довіряють тільки самим собі і
сподіваються у всьому на самих себе. Поняття «спиратись
на самого себе»(
) та « людина, яка зробила
себе сама
»(self-made man)
народжуються саме у рамках
американського трансценденталізму. Письменники-
трансценденталісти вірили і у те, що у людини є ідеї, які
формуються не завдяки його п’яти витокам почуттів і
не завдяки результату раціонального мислення, але як
результат безпосереднього божого одкровення, сили
його натхнення. Тому ключовими поняттями у філософії
й літературі
. стають інтуїція, містицизм, пантеїзм. Ідеї
Соціальний детермінізм (
Social determinism) 
– головний принцип
реалізму у його зображенні людини, чия доля та
сутність передавались в очевидній обумовленості
соціальними законами. Приклади функціонування
принципу соціального детермінізму – творчість видатних
Східні повісті
– шість відомих поем Байрона – «Гяур»
(The Giaour», 1813)
, «Абідоська невістка»,
of Abydos», 1813)
(«Lara», 1814)
, «Корсар»
(«Corsair», 1814)
, «Облога Корінфа»
(The Siege of
Corinth», 1816)
, «Парізіна»
(«Parisina», 1816)
, місце яких
є екзотичний для англійських романтиків Схід. Поеми
Соціо-біологічний чинник
(Socio-biological factor) –
соціо-біологічний
детермінізм – один з основоположних принципів
натуралізму у зображенні людини в її соціальних зв’язках,
коли у фокусі є прояв природнього початку, спадковості,
в англійській літературі помітно в творчості Т. Гарді,
(Suggestion) 
– прийом емоційно забарвленого вербального
і невербального впливу на підсвідомість читача, перш за
все, завдяки «магії таємниці». Найяскравіший приклад
використання сугестії – творчість Е. По і поетів символістів,
які використовували для цього арсенал засобів:
алітерацію, графічні виокремлення, образні слова-ключі,
Символізм
– напрям у літературі, мистецтві, який виник
у Франції у 1880–90-х рр. і досяг найбільшого розвитку
на межі ХІХ–ХХ ст
. С
. пов’язаний як з романтизмом, так
і з ідеалістичними філософіями часу – А. Шопенгауера,
Ф. Ніцше тощо.
спрямований на художнє утвердження
ідеї про «річ у собі» та ідей, які знаходяться за межами
чуттєвого сприйняття. Поетичний символ розуміється
як такий, що є більш дійовим, ніж будь який образ,
і допомагає прорватися до ідеальної сутності світу,
його трансцендентальної краси.
. спирається на
інтуїтивне осягнення світової єдності крізь символічне
відкриття аналогій та відповідностей.
 – є однією
з форм подолання позитивізму, його обмежених
уявлень про дійсність. Ключовий прийом
. у Великій Британії були О. Вайльд, В. Йєйтс,
Смерть-І-В-Житті
(Death-in-the-Life) –
концептуальний образ-символ,
народжений уявою Кольріджа у поемі « Сказання про
старого мореплавця
»(«The Rime of the Ancient Mariner»,
1798). С.-і.-в.Ж.
символізує стан душі романтичного
Сноб, снобізм
(Snob, Snobbery) 
– сноб – людина, яка претендує на
більше, ніж їй даровано, і з презирством та
дивиться на тих, у кого, за її думкою, немає деяких
походить від лат.
sine nobilitate
 – нешляхетне
походження. Новий семантичний відтінок слова «сноб»
з’явився більшою мірою завдяки В. Теккерею та його
книзі «Книга снобів» (
The Book of Snobs, 1846–1847)
, у якій
було представлено різноманітні типи англійських снобів.
Снобізм – є типом мислення й поведінки сноба з його
Р. б.
(Сінклер Л’юіс, Ептон Сінклер тощо), пов’язана з
(Romanticism) 
– напрям літератури, філософії, мистецтва
Європи та США, який сформувався як реакція на наслідки
як екстатичне мистецтво характеризується
надзвичайною емоціональністю, суб’єктивністю,
ліризмом, відчуттям діалектичної й історичної зміни
буття у зв’язку минулого, теперішнього та майбутнього.
Головний виток романтичного світовідчуття –розлад мрії
та дійсності, ідеалу й реального буття. В основі творчості
романтиків розуміння свободи творчої уяви. Видатні
письменники романтизму – Байрон, Шеллі, В. Скотт, Кітс,
Реалізм
– напрям літератури, філософії, мистецтва Європи,
який формується у 30-ті роки ХІХ століття.
мистецтво,
пафосом якого після епохи романтизму стають пошуки
відповіді на запитання «Чому так?», виявлення законів
і закономірностей, які обумовлюють історію людини
й суспільства.
. опирається на принцип соціального
детермінізму, декларуючи очевидність зв’язків й
обумовленості між людиною та соціумом, у якому вона
тяжіє до зображення соціально конкретних
та типових явищ, до аналізу й поясненню буття. До
літератури реалізму відноситься творчість Діккенса,
Різдвяна історія
(Christmas story) 
– один з ключових сюжетних мотивів
вікторіанського роману, у якому можливе чудове
винагородження доброчинності. Різдво символізує
перемогу добра над злом, а єдиним шляхом для
виправлення світу є прояв доброти до інших. Мотив
найяскравіше втілено у «Різдвяній пісні»
(A Chrismas Carol
Р.і –
жанрова модель вікторіанського роману,
у якій відображено потребу суспільства до повернення
стійких і зрозумілих моральних принципів, коли добро
обов’язково торжествує. До цієї моделі відносяться
 – група американських письменників,
журналістів та публіцистів, яка виступала з гострою
критикою американського суспільства. Назва
Р. б
вперше було вжито по відношенню до цієї групи у 1906
президентом США Т. Рузвельтом, який послався на
відомий епізод з книги Дж. Бен’яна «Шлях прочанина»
(John Bunyan.«The Pilgrim’s Progress», 1878)
: один з її
персонажів копається у бруді, шукаючи сонце, яке у нього
над головою. Творчість письменників, яких співвідносять
Поліфонія
(Polyphony )
–тип оповіді у романтизмі, коли письменник
дає змогу послухати декілька
голосів» учасників
історії, розкриваючи таким чином різноманітні відтінки
проблеми. Різноманітність точок зору та «голосів» часто
густо посилює одну тему, наповнюючи її надзвичайною
емоціональністю та змістом. Приклад: роман Мері Шеллі
«Франкенштейн, або Сучасний Прометей» (
Пуант
 – кульмінаційний момент у сюжеті й оповіді літературного
твору. Проблема пуанту привертала велику увагу Е.По
у його теорії ефекту. Для американського романтика
створення ефектного пуанту – було головною метою
оповідної техніки. Його творчість, як і творчість,
наприклад, О. Генрі, є блискучою ілюстрацією побудови
нарації, яка спрямована до кульмінаційної точки – пуанту.
) – вислів або судження, яке різко розходиться
з загально прийнятою думкою і здоровим глуздом
. П.
часто густо втілюють у дотепну форму, як різновид дотепності
парадокс належить до афористики.
виглядає як заперечення
думки, яка здається безумовно правильною. Наприкінці
ХІХ ст. у творчості О. Вайльда та Б. Шоу зацікавленість до
парадоксального смислу слова, акцентування у ньому
несподіваних семантичних відтінків було обумовлено так
званим «лінгвістичним поворотом» у літературі.
Those who cannot change their minds cannot change
anything.There are two tragedies in life. One is to lose your
My way of joking is to tell the truth. It’s the funniest joke in
Піонер
(Pioneer)
 – у контексті формування історії, культури та
США це – людина, яка освоювала нові території
континенту, нові
звички і спосіб мислення тих, хто жив на
цих територіях.
, як правило, – людина фронтіру, через
якого здійснюється зустріч/зіткнення «свого» та «чужого»
Наслідок цього – створення синтезу ознак різноманітних
цивілізацій та культур, – того фундаменту, на якому буде
вибудовуватись американська національна культура й
Приклади піонерів: Натті Бампо Ф. Купера – герой його
відомих історичних романів «Піонери», 1823, «Останній з
Позолочена Доба (
Gilded Age) 
– відома метафора М. Твена, якою він
визначив своє розумінні соціального розшарування у
США кінця ХІХ століття. Див.:
Mark Twain.
The Gilded Age:
(Nativism) –
культурний та літературний рух у контексті
американського романтизму 1820–1830 рр. Суть цього
руху у філософському, культурному й естетичному
розумінні природи, історії, образу життя в американській
дійсності, яка починає сприйматися як нова батьківщина.
. втілює той період в історії формування й становлення
національної літератури, коли письменники, з одного
боку, намагалися опанувати європейський художній
досвід, а з іншого, – відчували потребу самоідентифікації,
Приклад: творчість Вашингтона Ірвінга (
Washington Irving,
(Naturalism ) 
– напрям у літературі та мистецтві, який
сформувався у Франції у другій половині ХІХ ст., але набув
популярності й розвитку у Європі та США наприкінці
ХІХ ст.
тяжіє до ретельного та безпристрасного
відтворення життя у сполученні з чіткою соціально-
біологічною детермінацією явищ, що відображаються.
є також фотографічне копіювання
дійсності, навіть відверте зображення її з фізіологічного
боку. Засадами
є філософія позитивізму й відкриття у
природничих науках Ч. Дарвіна, його теорія еволюції у
(Neo-Romanticism)
 – літературна художня тенденція
кінця ХІХ ст., характерна більшою мірою для літератури
Англії та США. Сформувалась як реакція на європейський
натуралізм та песимістичну життєву позицію, яку
культивувала декадентська література
. Н.
був націленим
на відродження віри особистості у свої можливості
подолати труднощі життя
. Н.
повертає героїзм і героїчні
характери до літератури. Приклад: творчість Р. Кіплінга,
Нова драма
(New drama) 
– новація у жанрі європейської драми
кінця ХІХ ст. Головна увага приділяється актуальним
проблемам, які стають предметом дискусії і фактором
сюжетотворення. У центрі нової драми не дія, а
інтелектуальна дискусія. У
представлено не драму
окремої людини, а драму усього суспільного життя.
Важливим є принцип четвертої стіни – створення ілюзії
вірогідності, відмова від театральних ефектів. Приклад –
Мистецтво заради мистецтва
(Art for Art’s sake) –
головне гасло
естетизму, яке з’явилося у Франції у 1833 р., а ще раніше –
у Німеччині, в есе Ж. де Сталь «Про Німеччину» (1813).
Свою особливу семантику гасло набуває у творчості
Теофіля Гот’є, Шарля Бодлера і Волтера Пейтера в його
Монодія
– літературний твір, у якому оповідь/мелодію
веде один голос, усі інші голоси виступають лише як
акомпанемент до історії головного героя. Цей жанровий
різновид сповідальної літератури втілює одну з головних
ознак романтизму з його тяжінням до сповідальності,
Лейкісти, озерні поети(
Lakists, Lake poets)
– група англійських поетів-
романтиків – В. Вордсворт (
W. Wordsworth, 1770–
), С. Кольридж (
S. Coleridge, 1772–1834
), Р. Саути
R. Southey, 1774–1843
), які жили у мальовничій гірській
місцевості Англії, де розташовані великі озера. Внеском
озерних поетів до романтичного руху та мистецтва було їх
специфічне розуміння ролі й функції Уяви, сформульоване
у Передмові до другого видання збірки «Ліричні балади»
перш за все, завдяки творчості Байрона.
– своєрідна
взаємодія епічного та ліричного компонентів у творі,
де оповідь про події супроводжується їх емоціонально-
медитативною оцінкою як з боку головного героя твору,
так і «ліричного героя», який дуже часто співпадає с
Приклад: «Паломництво Чайльд Гарольда» (
Каталог (
Cataloque)
–художній прийом у поетичній творчості Волта
Вітмена (
Walt Whitmen, 1819–1892
 – це перелік
явищ буття, предметів, подій, які допомагають створити
враження величезного масштабу, грандіозності того, що
«Houses and rooms are full of perfumes, the shelves are
Кінець століття
(Fin de siecle)
 – позначення явищ, характерних
для історії європейської літератури періоду 1890–1910 рр.
Вислів «кінець століття» з’явився у 1886 р. у французькій
газеті «Le Decadent» і закріпився після виходу п’єси
«Кінець століття» французьких письменників Мікара
та Жувено у 1888 р.
. починає вживатися критиками,
письменниками цієї доби для позначення особливого
умонастрою, тотожного поняттю «декадентства» або
витонченого переживання, нервового загострення
Імпресіонізм
(Impressionism)
 – напрям у літературі та мистецтві
останньої третини ХІХ – початку ХХ ст.
у Франції. Його початок та сама назва пов’язані з
виставкою картин сучасних художників, серед який була
картина Клода Моне «Враження. Сонце, що сходить»
Impression. Soleil levant»,
. Вона здивувала публіку
новим розумінням прийомів зображення. Засадами
. є філософія позитивізму та відкриття у сфері оптики.
зосереджений на плинності миття, настрою, на
освітленні та куті зору.
відмовляється від принципів
академічного живопису як у технічному, так і в ідейному
плані., перевага віддана пленеру (фр. «en plein air» – «на
відкритому повітрі»), зображенні об’єктів при природному
освітленні та природних умовах. Див.:
Impressions
О. Вайльда.
Історичний романтичний роман
(Historical Romantic novel) 
– жанрове
відкриття романтичної пори. Історичне оповідання,
яке ґрунтується на унікальному співвідношенні й
взаємодії історичного, достовірного факту та вигадки.
Суть історичного конфлікту розкривається через історію
вигаданого героя, а суть історії вигаданого героя
прояснюється через співвіднесення її з історичними
подіями. Батьком історичного романтичного роману
вважають В. Скотта, який сформулював деякі з основних
принципів історичної романтичної оповіді у передмові
до роману «Айвенго» (
Ivanhoe, 1820
). В американській
літературі автором романтичних історичних романів є
Історія Попелюшки
(Cinderella story) 
– тотожня поняттю «Різдвяна
історія» (
Christmas story
І. П. 
– ключовий сюжетний
мотив вікторіанських романів, який пов’язаний з історією
доброчесності, яка винагороджується. Зразки – «Олівер
Твіст», «Домбі та син» Діккенса, «Джен Ейр» Ш. Бронте тощо.
– конфлікт і обмін місцями між «своїм»
і «чужим» (образом життя, мислення, традиціями тощо).
Цей феномен у фокусі американських письменників з
ранніх етапів становлення американської літератури і
американської нації. Приклад: «Ріп Ван Вінкль» (
Rip Van
) В. Ірвінга, «Останній з могікан» (
The Last
of the Mohicans, 1826
) Ф. Купера. Проблема зустрічі-
зіткнення є центральною у літературі неоромантизму, в
якій головний герой опиняється у контексті екзотичної
країни з її специфічним стилем життя та світовідчуття.
Зразок – роман «Кім» (
Kim, 1901
) Кіплінга, північні
Жовті дев’яності
(Yellow 90-s)
 – час естетизму, який втілив
декадентський умонастрій. Жовтий –улюблений колір
естетів, колір-виклик вікторіанській епосі та буржуазним
смакам. У 90-ті роки жовтий колір став найпопулярнішим
кольором-символом гріховності та розпусти і разом з
цим – свободи у самовираженні людини. Дивіться: вірш
Жовта книга
(Yellow Book) 
– «Жовта книга» – англійський літературний
щоквартальний часопис, який видавався у 1894–1897
рр. і який дав назву «жовті дев’яності» останньому
десятиріччю ХІХ століття. Поняття
. пов’язане з
естетизмом і декадансом та означає висококультурне
видання на противагу масовій періодиці й літературі часу.
мала, безумовно, епатажний смисл – виклик
вікторіанським святенницьким смакам, натякаючи на
французькі фривольні романи, які видавалися у жовтих
обкладинках. Після судового процесу над О. Вайльдом –
учасником видання – журнал та його назва почали
асоціюватися у суспільній свідомості зі скандалом та
(Aestheticism) –
напрямок у літературі, живописі,
декоративному мистецтві, у якому підкреслювалось
домінування естетичних цінностей над соціальними
проблемами. Естетизм втілює основні тенденції
декаданса та декадентського світосприйняття.
реакція на вікторіанську епоху. В Англії виникнення
пов’язане з іменами Волтера Пейтера (
Walter Pater,
, Джона Рескіна (
John Ruskin, 1819–1900
Оскара Вайльда (
Oscar Wilde, 1854–1900). Е
. визнає красу
абсолютною найвищою цінністю, а насолоду від неї –
смислом буття. Культ прекрасного в мистецтві і житті
втілено у відомому гаслі естетизму «Мистецтво заради
мистецтва» (Art for Art’s sake). Для мистецтва естетизму
характерні вишуканість, іронія, пристрасть до манірності,
Фінна» М. Твена) тощо. Демократія серця – певний
виклик літератури суспільству з його декларацією своїх
Денді, дендізм
(Dendy, dendysm) – Денді –
соціально-культурний
тип ХІХ століття, чоловік, який пильно стежить за естетикою
свого зовнішнього вигляду й поведінки, вишуканістю мови.
– культурне й естетичне явище, яке виникло в Англії
наприкінці ХУІІІ
– початку ХІХ ст. як реакція на посилення
ролі у суспільстві й культурному житті стану багатих буржуа.
. був відповіддю на нові обставини культом особистості,
яка розкривала свої переваги над суспільством через моду.
Наприкінці ХІХ ст. дендізм співпав з бажанням естетизму
перетворити життя людини на мистецтво. Відомі реальні й
літературні денді: Є. Онєгін, Байрон, Бердслі, Уолтер Пейтер,
Джордж Браммель, О. Вайльд.
Детективне оповідання
(Detective story)
– один з жанрових варіантів
короткого оповідання (
short story)
, який набуває свого
імпульсу розвитку у творчості Е. По. Новаторством
американського письменника було введення до
детективної історії нового персонажу – детектива
 – Огюста Дюпена
(August Dupin
), який досягає
успіху завдяки інтелекту й романтичній уяві. Модель
детективної історії Е. По передбачила розвиток жанру
у творчості К. Дойля, Г. Честертона, А. Крісті та інших
(Discussion drama) 
– ще одне визначення для європейської
«нової драми», яка сформувалась наприкінці
ХІХ ст.
завдяки творчості Г. Ібсена, А. Стріндберга, Б. Шоу та
інших. У фокусі цієї драми – дискусія з приводу певних
актуальних проблем часу, у процесі якої розкривається
справжня сутність людини.
зосереджена на
внутрішньому житті учасників, а не на зовнішніх подіях.
. характеризується аналітичною композицією,
співставленням випадків і поведінки героїв у минулому з
(Domesticity
) – поняття, яке пов’язане
з Вікторіанським
Вікторіанською епохою
і, в цілому, з
вікторіанською ідеологією. Концепт «Дім» стає
найголовнішим у цей час, як і культ жінки – берегині
Декаданс
(Decadence) –
умонастрій кінця ХІХ ст. і літературний напрямок,
який у значній мірі асоціюється з символізмом та
естетизмом. До літератури термін введено поетичним
рядком з віршу Поля Верлена «Томління»: «Я римський
світ періоду занепаду» («Je suis l’Empire a la �n de la
decadence…»). Суть декадентського умонастрою – у
відчуванні безперспективності буття, руйнування усіх
смислів. Передапокаліптичний настрій є домінуючим. Звідси
головна тема творів – краса розпаду та тління, домінування
біологічного, прагматичного, буржуазного. Врятуватись від
всього цього, на думку письменників – декадентів, можливо
лише у сфері мистецтва.
вводить тему сутінок (душі,
розуму) – ненормального душевного стану, патології почуттів,
екстраординарної поведінки.
«красиво про красиве» –
стиль, який відображає погляд митця на світ крізь
призму естетичних феноменів: очі , як рубіни; трава,
як оксамит; руки бліді, як слонова кістка. Живе часто
густо сприймається крізь неживе, але все, що описує
письменник, – надзвичайно витончено, мальовничо.
Погляд сфокусовано на світі речей – інтер’єрі або
натюрморті. Ознакою
. є і парадокс, у якому
здійснюється естетська гра зі смислами й формами слова.
Демократія серця
(Democracy of the heart)
– поняття, яке сформоване
в англійській і американській літературі ХІХ ст. і пов’язане
з історією героїв, які самі приймають рішення у важливі
моменти свого життя. В основі рішення –власне
розуміння того, що є добро, а що є зло, власні висновки
про дієвість моральних принципів суспільства. Приклади
героїв, які діють за
, – Кім О’Хара (роман Кіплінга
«Кім»), Гекльберрі Фінн (роман «Пригоди Гекльберрі
 – комічний трюк, спрямований на те, щоб розсмішити глядача
або читача. Засадою гегу є
очевидна безглуздість,
жарт на грані «фолу», «низовий» гумор. Перетворення
гегу у літературний засіб американської літератури
здійснюється завдяки творчості М. Твена, О. Генрі та
інших. Під впливом творчості цих письменників гег
Гедонізм (
Hedonism, грец. hedone – задоволення) –
тип етичних та моральних
поглядів, у яких всі моральні визначення виводяться
з понять задоволення й страждання
. Г
 – позиція, яка
затверджує насолоду як найвище благо й критерій
людської поведінки і яка зводить до неї усю різноманітність
моральних вимог. Прагнення до
. розглядається як
основний рушійний початок людини. В англійській
літературі гедонізм втілено в образі лорда Генрі з роману
сюжетів, місця подій. Жанрова «матриця» вестерну
включає конфлікт між білими піонерами та індіанцями,
ковбоями і володарями ранчо, чужинцями на Дикому
Заході та аборигенами. Учасниками конфлікту часто
густо стають упізнаванні персонажі: шериф, хазяїн бару,
барменка, вчителька, ковбой, грабіжники-авантюристи.
Конфлікт обов’язково супроводжувався бійками та
погонями. Місцем дії був Дикий Захід США. Література,
яка надала зразки вестерну, – це творчість Ф. Брет Харта
F. Bret Harte, 1836–1902),
Марка Твена (
Mark Twain,
Вікторіанська література
(Victorian Literature) –
літературна творчість,
яка припадає на період царювання королеви Вікторії
(Queen Victoria, 1837–1901).
. пов’язане з поняттям
«Вікторіанська епоха»
, яке є ширшим, ніж роки
правління королеви Вікторії, й означає певну ідеологію,
образ мислення, життя, духовну атмосферу й комплекс
моральних настанов. Виникнення поняття
, датується
початком ХХ століття, коли зі всією очевидністю виникло
протиставлення культури ХІХ ст. сучасності/модерності.
Зацікавленість вікторіанською епохою зберігається
протягом ХХ століття і є помітною у наш час. Приклад –
неовікторіанська література, у якій обігруються теми,
Внутрішній зір
(Inward eye) –
романтичний концепт, народжений
поетичною творчістю Вордсворта
(William Wordsworth,
1770–1850). В.з.
співвідноситься з романтичним
розумінням суті й ролі уяви, зануренням людини у свій
внутрішній світ. Концепт
з’являється у відомому вірші
) –
вільний
вірш, версифікація, яка поривала з
правилами традиційних систем віршування. У
. відсутнім
є певний розмір, паузи невпорядковані, рими неточні,
або повністю відсутні. Одним з перших, хто звернувся
до верлібру, був американський поет Волт Вітмен (
Whitman, 1819–1892)
, який ознаменував революцію у
поезії. Він випередив свій час, надрукувавши у 1855 році
невелику збірку віршів під назвою «Листя трави»(
Leaves of
). Вітмен відмовляється від класичного віршування,
яке було не в змозі умістити в себе те, що бажав висловити
I mind how we lay in June, such of transparent summer
(Wessex) –
королівство, засноване західними саксами у
столітті. Особливого значення набуває у часи правління
короля Альфреда Великого (
Alfred, the Great, 871–
, який у період скандинавського нашестя зберіг
незалежність північно-західних територій, а саме
Вессекса, який став відправною віхою у формуванні
англійської історії і культури. У свідомості англійців
Вессекс завжди асоціюється з поняттям «англійськість»
). Підзаголовок «вессекські романи», який Т.
Харді надав циклу відомих романів, куди входить «Тес з
роду Д’Ербервіллей», має на увазі не тільки те, що дія у
кожному відбувається саме у Вессексі, а й те, що мова йде
про найголовніші, суттєві проблеми англійської дійсності.
Вестерн
(Western)
– жанрова новація американської літератури,
пізніше кіномистецтва кінця ХІХ ст.
виникає в рамках
«школи місцевого колориту» (
Local colour school)
, як
результат пошуків своїх, американських тем, героїв,
асоціюєтьсязромантичною творчість В. Блейка та
В. Вордсворта, з образом безвинної дитини, « свіжих
очей», який дивиться на світ й надає йому свою оцінку.
W. Blake. Songs of Innocence; W. Wordsworth.
We are seven.)
. В американській літературі
один з міфостворюючих концептів, який пов’язаний
з пуританською ідеологією та біблійним міфом про
«безвинних винищуванних немовлят». Ототожнюючи
себе з ними, перші переселенці з часом і успішним
перебуванням на новій землі переосмислюють міф, і
набуває нової конотації.
американському контексті – це, перш за все, необізнана
людина, якій важко орієнтуватися у незнайомій
обстановці, але у процесі ознайомлення з нею, вона буде
в американській літературі: Ріп Ван
Вінкль В. Ирвинга, Гекльберрі Фінн М.Твена, Дейзі Міллер
«Блискуча плеяда»
(Brilliant school of English novelists) –
таке визначення
дав К. Маркс творчості англійських письменників-
реалістів ХІХ ст., які, за його словами, відкрили світу
більше політичних
та економічних істин, ніж усі політики,
соціологи та економісти разом взяті. До
. відносять
Діккенса, сестер Бронте, Теккерея, Е. Гаскелл тощо.
. зі всією повнотою й переконливістю довела реальне
положення речей у суспільстві, розкрила його соціальні
хвороби й одночасно висунула благородні гуманістичні
Байронічний герой
(Byronic hero) –
тип романтичного героя, народжений
творчістю Байрона
(George Gordon Noel Byron,1778–1824)
втілив у собі основні ознаки світовідчуття людини на
зламі двох століть. Є декілька варіантів
. у творчості
Байрона: 1. Герой, який, як Чайльд Гарольд, тільки
рефлектує, осмислюючи грандіозні події історії та їхні
наслідки. 2. Герой діючий, як практично всі відомі герої
«східних повістей» Байрона. Такий герой бажає активного
втручання у події, він ставить себе поза суспільством і
поза законом, часом дивлячись на світ спогорда. Таким
є Корсар. 3. Новий тип байронічного героя з’являється в
«Дон Жуані» (
«Don Juan», 1818–1823)
 – романі у віршах,
де поставала проблема особистості та обставин життя.
Дон Жуан втілював образ природної людини, яка живе
земними пристрастями, але по-романтичному вільна,
незалежна й вище у моральному відношенні за тих, хто
Батьки-засновники
Founding Fathers)
 – група американських політичних
діячів, які відіграли ключову роль у засновуванні й становленні
американської держави: у завоюванні незалежності та у
створенні принципів нової політичної системи.
Серед них – Джордж Вашингтон (
George Washington,
), Томас Джефферсон (
Thomas Je�erson, 1732–
), Джон Адамс (
John Adams, 1735–1826
), Джеймс
Медісон (
James Madison, 1751–1836
), Олександр
Гамільтон (
Alexander Hamilton, 1756–1804
), Бенджамін
Франклін (
Benjamin Franklin, 1706–1790
), Томас Пейн
Thomas Paine, 1737–1809
), Джон Джей (
John Jay, 1745–
Безвинний
– концепт, семантика якого відрізняється в
англійському і американському історико-культурному
контексті. В англійській літературі поняття innocent
чорношкірого населення США, проти работоргівлі. Цей
рух був одним з чинників Громадянської війни у США
Civil War, 1861–1865
). Одним з відомих творів на цю тему
є роман
Херріет Бічер-Стоу (Harriet Beecher Stowe, 1811–
1896) «Хатина дядька Тома» (Uncle Tom’s Cabin,1852
Президент США того часу, Авраам Лінкольн
Lincoln 1809–1865)
сказав про письменницю так: «ця
маленька жінка
створила книгу, яка зробила велику
– загально-національна ідеологія
США, яка сформувалась у часи переселення європейців
на американський континент. Суттю
. є віра у свободу
особистості і свободу підприємництва, розуміння США
як суспільства рівних можливостей і демократичних
принципів співіснування, що дає щасливий шанс кожному
реалізувати свої прагнення. Символ Американської мрії –
Статуя Свободі у Нью-Йорку, яку США подарувала Франція
Американська революция
(American Revolution) –
тотожно поняттю
Війна за незалежність (War of American Independence) 
політична подія 1775–1783 рр. у британських колоніях
Північної Америки, яка було обумовлено небажанням
колоній підкорятися інтересам метрополії. У результаті
була створена нова держава і країна Сполучені
Штати Америки зі своєю Конституцією і принципами
державотворення. Перехід від колоніального періоду
історії північноамериканських переселенців до початку
історії США відображено у відомій новелі «Ріп Ван
Вінкль» американського романтика Вашингтона Ірвінга
Словник ключових понять і термінів англійської та американської
літератури ХІХ – початку ХХ ст. призначено для студентів англійського
відділення, які вивчають відповідну національну літературу у межах
Перелік термінів і понять Словника відображає вузлові моменти
розвитку англійської та американської літератури ХІХ – початку ХХ ст.
у контексті європейської та світової, прояснює сутність національних
культурних ідіом, які обумовлюють своє «обличчя» кожної з літератур
у соціокультурному процесі. Крім того Словник, як сподіваємось,
допоможе студентам краще орієнтуватися у вивченні літератури
Великої Британії та США та підсумовувати ті знання, які вони
УДК
Т.М. Потніцева, 2017
Дніпропетровський національний
університе
імені Олеся Гончара,
Словник ключових понять і термінів історії зарубіжної літератури ХІХ та почат
ку ХХ століття (література Великої Британії та США): посібник / укл. Т.М. Потніцева. –
ДНУ. – 2017. – 36 с.
Уміщено концептуальні поняття і терміни англійської та американської літе
ратури ХІХ – початку ХХ ст., у яких відображено національний шлях літературного
розвитку.
Для студентів-філологів ДНУ та фахівців з англійської філології, які вивчають
фундаментальні та спеціальні курси історії літератури Англії та США, а також для всіх,
хто цікавиться англійською та американською літературою і культурою.
Укладач:
УДК
СЛОВНИК
КЛЮЧОВИХ ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ
ІСТОРІЇ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ХІХ ТА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
(ЛІТЕРАТУРА ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ ТА США)
СЛОВНИК КЛЮЧОВИХ ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ
ІСТОРІЇ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ХІХ ТА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
(ЛІТЕРАТУРА ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ ТА США)
який народився у період Війни за незалежність.
став
національним культурним героєм завдяки відомій пісні,
яка оспівувала відвагу та мужність майбутніх американців
у боротьбі з англійськими військами. Ця пісня стала
не лише гімном штату Коннектікут, а й переможним
Школа місцевого колориту
(School of local colour) 
– напрямок художніх
пошуків в американській літературі 60-х
рр. ХІХ ст. після
завершення Громадянської війни (
Civil War, 1861–1865)
Головним у
є пошук своїх, американських шляхів
Все це письменники знаходять значною мірою у
контексті та інтер’єрі останнього оплоту фронтіру –Дикого
Заходу. Хоча пошуки «американності» (
здійснювались і у рамках інших регіональних культур.
Прикладами письменників, чия творчість відображала
цей напрямок художніх пошуків, були: Брет Гарт (
Harte, 1836–1902)
–співець Каліфорнії, Марк Твен
Twain, 1835–1910)
 – письменник, який познайомив
читачів з різноманітністю американських типів людей
і який ввів у обіг специфічну американську розмову
American conversa�on
); О. Генрі
(O. Henry, 1862–1910)
який з особливим колоритом змалював мешканців Техасу
Фізіологічний нарис
(Phisiological sketch) –
жанровий різновид
журналістики та літератури, у якому головною
метою є
зображення певного соціального класу, його середовища,
образу життя, фізіології у всіх подробицях повсякденності.
В англійській літературі
набув свого розвитку у
Фронтір
(Frontier) –
рухливий кордон між цивілізацією східних
територій США та неосвоєним Диким Заходом, місцем
розташування аборигенів. Фронтір – місце зустрічі-
зіткнення «свого» й «чужого», у результаті чого
народжується нова американська ментальність і новий
Тема фронтіру втілена у творчості Ф. Купера, М. Твена,
– герой, який знаходиться на
фронтірі – міжкордонній зоні двох цивілізацій або
статусів своєї сутності. Прикладом першого варіанту є
Натті Бампо з роману Ф. Купера «Останній з Могікан»
(«The Last of the Mohicans», 1826),
прикладом іншого –
більшість героїв кінця ХІХ ст., які знаходяться у процесі
самоідентифікації . Це Тес з роду Д’Ербервіллей Т. Харді,
Еліза Дулітл Б. Шоу, сестра Кері Т. Драйзера, Доріан Грей
були втілені у творчості Г. Торо
(H. Thoreau, 1817–1862)
та
Точка зору
(Point of view)
 – модель наративу, коли автор змушує читача
«слухати» і «бачити» все, що трапляється в історії, крізь
сприйняття певного героя або героїв. Приклад: «Дейзі
(Theory of effect ) –
романтиком Едгаром По (
Edgar Poe, 1809–1849
) в
естетичному трактаті «Філософія композиції» (
of Composi�on, 1846)
. У
. йдеться про те, «як саме пишуть
хороші письменники, коли вони пишуть гарно». На думку
Е. По, умова для цього – створення цільності ефекту (
як треба написати твір, особливо його кінцівку, яка є
кульмінаційним моментом емоціонального й естетичного
напруження. У
по-американськи поєднується
натхнення (
і розрахунок (
. Принцип
«ефект цілого» обумовлює вимогу певного об’єму твору,
який має бути невеликим, і особливу функцію прийому
й літературна школа, яка набула свого розвитку наприкінці
20–30 х років ХІХ ст.
. був реакцією проти загального
стану інтелектуального й духовного життя у США. Витоки
. – філософія скептицизму Г’юма та трансцендентальна
філософія Канта. Американські трансценденталісти
вірили у те, що суспільство та його інститути руйнують
індивідуальність, а також у те, що найкращим для
людей є стан, коли вони довіряють тільки самим собі і
сподіваються у всьому на самих себе. Поняття «спиратись
на самого себе»(
) та « людина, яка зробила
себе сама
»(self-made man)
народжуються саме у рамках
американського трансценденталізму. Письменники-
трансценденталісти вірили і у те, що у людини є ідеї, які
формуються не завдяки його п’яти витокам почуттів і
не завдяки результату раціонального мислення, але як
результат безпосереднього божого одкровення, сили
його натхнення. Тому ключовими поняттями у філософії
й літературі
. стають інтуїція, містицизм, пантеїзм. Ідеї
Соціальний детермінізм (
Social determinism) 
– головний принцип
реалізму у його зображенні людини, чия доля та
сутність передавались в очевидній обумовленості
соціальними законами. Приклади функціонування
принципу соціального детермінізму – творчість видатних
Східні повісті
– шість відомих поем Байрона – «Гяур»
(The Giaour», 1813)
, «Абідоська невістка»,
of Abydos», 1813)
(«Lara», 1814)
, «Корсар»
(«Corsair», 1814)
, «Облога Корінфа»
(The Siege of
Corinth», 1816)
, «Парізіна»
(«Parisina», 1816)
, місце яких
є екзотичний для англійських романтиків Схід. Поеми
Соціо-біологічний чинник
(Socio-biological factor) –
соціо-біологічний
детермінізм – один з основоположних принципів
натуралізму у зображенні людини в її соціальних зв’язках,
коли у фокусі є прояв природнього початку, спадковості,
в англійській літературі помітно в творчості Т. Гарді,
(Suggestion) 
– прийом емоційно забарвленого вербального
і невербального впливу на підсвідомість читача, перш за
все, завдяки «магії таємниці». Найяскравіший приклад
використання сугестії – творчість Е. По і поетів символістів,
які використовували для цього арсенал засобів:
алітерацію, графічні виокремлення, образні слова-ключі,
Символізм
– напрям у літературі, мистецтві, який виник
у Франції у 1880–90-х рр. і досяг найбільшого розвитку
на межі ХІХ–ХХ ст
. С
. пов’язаний як з романтизмом, так
і з ідеалістичними філософіями часу – А. Шопенгауера,
Ф. Ніцше тощо.
спрямований на художнє утвердження
ідеї про «річ у собі» та ідей, які знаходяться за межами
чуттєвого сприйняття. Поетичний символ розуміється
як такий, що є більш дійовим, ніж будь який образ,
і допомагає прорватися до ідеальної сутності світу,
його трансцендентальної краси.
. спирається на
інтуїтивне осягнення світової єдності крізь символічне
відкриття аналогій та відповідностей.
 – є однією
з форм подолання позитивізму, його обмежених
уявлень про дійсність. Ключовий прийом
. у Великій Британії були О. Вайльд, В. Йєйтс,
Смерть-І-В-Житті
(Death-in-the-Life) –
концептуальний образ-символ,
народжений уявою Кольріджа у поемі « Сказання про
старого мореплавця
»(«The Rime of the Ancient Mariner»,
1798). С.-і.-в.Ж.
символізує стан душі романтичного
Сноб, снобізм
(Snob, Snobbery) 
– сноб – людина, яка претендує на
більше, ніж їй даровано, і з презирством та
дивиться на тих, у кого, за її думкою, немає деяких
походить від лат.
sine nobilitate
 – нешляхетне
походження. Новий семантичний відтінок слова «сноб»
з’явився більшою мірою завдяки В. Теккерею та його
книзі «Книга снобів» (
The Book of Snobs, 1846–1847)
, у якій
було представлено різноманітні типи англійських снобів.
Снобізм – є типом мислення й поведінки сноба з його
Р. б.
(Сінклер Л’юіс, Ептон Сінклер тощо), пов’язана з
(Romanticism) 
– напрям літератури, філософії, мистецтва
Європи та США, який сформувався як реакція на наслідки
як екстатичне мистецтво характеризується
надзвичайною емоціональністю, суб’єктивністю,
ліризмом, відчуттям діалектичної й історичної зміни
буття у зв’язку минулого, теперішнього та майбутнього.
Головний виток романтичного світовідчуття –розлад мрії
та дійсності, ідеалу й реального буття. В основі творчості
романтиків розуміння свободи творчої уяви. Видатні
письменники романтизму – Байрон, Шеллі, В. Скотт, Кітс,
Реалізм
– напрям літератури, філософії, мистецтва Європи,
який формується у 30-ті роки ХІХ століття.
мистецтво,
пафосом якого після епохи романтизму стають пошуки
відповіді на запитання «Чому так?», виявлення законів
і закономірностей, які обумовлюють історію людини
й суспільства.
. опирається на принцип соціального
детермінізму, декларуючи очевидність зв’язків й
обумовленості між людиною та соціумом, у якому вона
тяжіє до зображення соціально конкретних
та типових явищ, до аналізу й поясненню буття. До
літератури реалізму відноситься творчість Діккенса,
Різдвяна історія
(Christmas story) 
– один з ключових сюжетних мотивів
вікторіанського роману, у якому можливе чудове
винагородження доброчинності. Різдво символізує
перемогу добра над злом, а єдиним шляхом для
виправлення світу є прояв доброти до інших. Мотив
найяскравіше втілено у «Різдвяній пісні»
(A Chrismas Carol
Р.і –
жанрова модель вікторіанського роману,
у якій відображено потребу суспільства до повернення
стійких і зрозумілих моральних принципів, коли добро
обов’язково торжествує. До цієї моделі відносяться
 – група американських письменників,
журналістів та публіцистів, яка виступала з гострою
критикою американського суспільства. Назва
Р. б
вперше було вжито по відношенню до цієї групи у 1906
президентом США Т. Рузвельтом, який послався на
відомий епізод з книги Дж. Бен’яна «Шлях прочанина»
(John Bunyan.«The Pilgrim’s Progress», 1878)
: один з її
персонажів копається у бруді, шукаючи сонце, яке у нього
над головою. Творчість письменників, яких співвідносять
Поліфонія
(Polyphony )
–тип оповіді у романтизмі, коли письменник
дає змогу послухати декілька
голосів» учасників
історії, розкриваючи таким чином різноманітні відтінки
проблеми. Різноманітність точок зору та «голосів» часто
густо посилює одну тему, наповнюючи її надзвичайною
емоціональністю та змістом. Приклад: роман Мері Шеллі
«Франкенштейн, або Сучасний Прометей» (
Пуант
 – кульмінаційний момент у сюжеті й оповіді літературного
твору. Проблема пуанту привертала велику увагу Е.По
у його теорії ефекту. Для американського романтика
створення ефектного пуанту – було головною метою
оповідної техніки. Його творчість, як і творчість,
наприклад, О. Генрі, є блискучою ілюстрацією побудови
нарації, яка спрямована до кульмінаційної точки – пуанту.
) – вислів або судження, яке різко розходиться
з загально прийнятою думкою і здоровим глуздом
. П.
часто густо втілюють у дотепну форму, як різновид дотепності
парадокс належить до афористики.
виглядає як заперечення
думки, яка здається безумовно правильною. Наприкінці
ХІХ ст. у творчості О. Вайльда та Б. Шоу зацікавленість до
парадоксального смислу слова, акцентування у ньому
несподіваних семантичних відтінків було обумовлено так
званим «лінгвістичним поворотом» у літературі.
Those who cannot change their minds cannot change
anything.There are two tragedies in life. One is to lose your
My way of joking is to tell the truth. It’s the funniest joke in
Піонер
(Pioneer)
 – у контексті формування історії, культури та
США це – людина, яка освоювала нові території
континенту, нові
звички і спосіб мислення тих, хто жив на
цих територіях.
, як правило, – людина фронтіру, через
якого здійснюється зустріч/зіткнення «свого» та «чужого»
Наслідок цього – створення синтезу ознак різноманітних
цивілізацій та культур, – того фундаменту, на якому буде
вибудовуватись американська національна культура й
Приклади піонерів: Натті Бампо Ф. Купера – герой його
відомих історичних романів «Піонери», 1823, «Останній з
Позолочена Доба (
Gilded Age) 
– відома метафора М. Твена, якою він
визначив своє розумінні соціального розшарування у
США кінця ХІХ століття. Див.:
Mark Twain.
The Gilded Age:
(Nativism) –
культурний та літературний рух у контексті
американського романтизму 1820–1830 рр. Суть цього
руху у філософському, культурному й естетичному
розумінні природи, історії, образу життя в американській
дійсності, яка починає сприйматися як нова батьківщина.
. втілює той період в історії формування й становлення
національної літератури, коли письменники, з одного
боку, намагалися опанувати європейський художній
досвід, а з іншого, – відчували потребу самоідентифікації,
Приклад: творчість Вашингтона Ірвінга (
Washington Irving,
(Naturalism ) 
– напрям у літературі та мистецтві, який
сформувався у Франції у другій половині ХІХ ст., але набув
популярності й розвитку у Європі та США наприкінці
ХІХ ст.
тяжіє до ретельного та безпристрасного
відтворення життя у сполученні з чіткою соціально-
біологічною детермінацією явищ, що відображаються.
є також фотографічне копіювання
дійсності, навіть відверте зображення її з фізіологічного
боку. Засадами
є філософія позитивізму й відкриття у
природничих науках Ч. Дарвіна, його теорія еволюції у
(Neo-Romanticism)
 – літературна художня тенденція
кінця ХІХ ст., характерна більшою мірою для літератури
Англії та США. Сформувалась як реакція на європейський
натуралізм та песимістичну життєву позицію, яку
культивувала декадентська література
. Н.
був націленим
на відродження віри особистості у свої можливості
подолати труднощі життя
. Н.
повертає героїзм і героїчні
характери до літератури. Приклад: творчість Р. Кіплінга,
Нова драма
(New drama) 
– новація у жанрі європейської драми
кінця ХІХ ст. Головна увага приділяється актуальним
проблемам, які стають предметом дискусії і фактором
сюжетотворення. У центрі нової драми не дія, а
інтелектуальна дискусія. У
представлено не драму
окремої людини, а драму усього суспільного життя.
Важливим є принцип четвертої стіни – створення ілюзії
вірогідності, відмова від театральних ефектів. Приклад –
Мистецтво заради мистецтва
(Art for Art’s sake) –
головне гасло
естетизму, яке з’явилося у Франції у 1833 р., а ще раніше –
у Німеччині, в есе Ж. де Сталь «Про Німеччину» (1813).
Свою особливу семантику гасло набуває у творчості
Теофіля Гот’є, Шарля Бодлера і Волтера Пейтера в його
Монодія
– літературний твір, у якому оповідь/мелодію
веде один голос, усі інші голоси виступають лише як
акомпанемент до історії головного героя. Цей жанровий
різновид сповідальної літератури втілює одну з головних
ознак романтизму з його тяжінням до сповідальності,
Лейкісти, озерні поети(
Lakists, Lake poets)
– група англійських поетів-
романтиків – В. Вордсворт (
W. Wordsworth, 1770–
), С. Кольридж (
S. Coleridge, 1772–1834
), Р. Саути
R. Southey, 1774–1843
), які жили у мальовничій гірській
місцевості Англії, де розташовані великі озера. Внеском
озерних поетів до романтичного руху та мистецтва було їх
специфічне розуміння ролі й функції Уяви, сформульоване
у Передмові до другого видання збірки «Ліричні балади»
перш за все, завдяки творчості Байрона.
– своєрідна
взаємодія епічного та ліричного компонентів у творі,
де оповідь про події супроводжується їх емоціонально-
медитативною оцінкою як з боку головного героя твору,
так і «ліричного героя», який дуже часто співпадає с
Приклад: «Паломництво Чайльд Гарольда» (
Каталог (
ue)
–художній прийом у поетичній творчості Волта
Вітмена (
Walt Whitmen, 1819–1892
 – це перелік
явищ буття, предметів, подій, які допомагають створити
враження величезного масштабу, грандіозності того, що
«Houses and rooms are full of perfumes, the shelves are
Кінець століття
(Fin de siecle)
 – позначення явищ, характерних
для історії європейської літератури періоду 1890–1910 рр.
Вислів «кінець століття» з’явився у 1886 р. у французькій
газеті «Le Decadent» і закріпився після виходу п’єси
«Кінець століття» французьких письменників Мікара
та Жувено у 1888 р.
. починає вживатися критиками,
письменниками цієї доби для позначення особливого
умонастрою, тотожного поняттю «декадентства» або
витонченого переживання, нервового загострення
Імпресіонізм
(Impressionism)
 – напрям у літературі та мистецтві
останньої третини ХІХ – початку ХХ ст.
у Франції. Його початок та сама назва пов’язані з
виставкою картин сучасних художників, серед який була
картина Клода Моне «Враження. Сонце, що сходить»
Impression. Soleil levant»,
. Вона здивувала публіку
новим розумінням прийомів зображення. Засадами
. є філософія позитивізму та відкриття у сфері оптики.
зосереджений на плинності миття, настрою, на
освітленні та куті зору.
відмовляється від принципів
академічного живопису як у технічному, так і в ідейному
плані., перевага віддана пленеру (фр. «en plein air» – «на
відкритому повітрі»), зображенні об’єктів при природному
освітленні та природних умовах. Див.:
Impressions
О. Вайльда.
Історичний романтичний роман
(Historical Romantic novel) 
– жанрове
відкриття романтичної пори. Історичне оповідання,
яке ґрунтується на унікальному співвідношенні й
взаємодії історичного, достовірного факту та вигадки.
Суть історичного конфлікту розкривається через історію
вигаданого героя, а суть історії вигаданого героя
прояснюється через співвіднесення її з історичними
подіями. Батьком історичного романтичного роману
вважають В. Скотта, який сформулював деякі з основних
принципів історичної романтичної оповіді у передмові
до роману «Айвенго» (
Ivanhoe, 1820
). В американській
літературі автором романтичних історичних романів є
Історія Попелюшки
(Cinderella story) 
– тотожня поняттю «Різдвяна
історія» (
Christmas story
І. П. 
– ключовий сюжетний
мотив вікторіанських романів, який пов’язаний з історією
доброчесності, яка винагороджується. Зразки – «Олівер
Твіст», «Домбі та син» Діккенса, «Джен Ейр» Ш. Бронте тощо.
– конфлікт і обмін місцями між «своїм»
і «чужим» (образом життя, мислення, традиціями тощо).
Цей феномен у фокусі американських письменників з
ранніх етапів становлення американської літератури і
американської нації. Приклад: «Ріп Ван Вінкль» (
Rip Van
) В. Ірвінга, «Останній з могікан» (
The Last
of the Mohicans, 1826
) Ф. Купера. Проблема зустрічі-
зіткнення є центральною у літературі неоромантизму, в
якій головний герой опиняється у контексті екзотичної
країни з її специфічним стилем життя та світовідчуття.
Зразок – роман «Кім» (
Kim, 1901
) Кіплінга, північні
Жовті дев’яності
(Yellow 90-s)
 – час естетизму, який втілив
декадентський умонастрій. Жовтий –улюблений колір
естетів, колір-виклик вікторіанській епосі та буржуазним
смакам. У 90-ті роки жовтий колір став найпопулярнішим
кольором-символом гріховності та розпусти і разом з
цим – свободи у самовираженні людини. Дивіться: вірш
Жовта книга
(Yellow Book) 
– «Жовта книга» – англійський літературний
щоквартальний часопис, який видавався у 1894–1897
рр. і який дав назву «жовті дев’яності» останньому
десятиріччю ХІХ століття. Поняття
. пов’язане з
естетизмом і декадансом та означає висококультурне
видання на противагу масовій періодиці й літературі часу.
мала, безумовно, епатажний смисл – виклик
вікторіанським святенницьким смакам, натякаючи на
французькі фривольні романи, які видавалися у жовтих
обкладинках. Після судового процесу над О. Вайльдом –
учасником видання – журнал та його назва почали
асоціюватися у суспільній свідомості зі скандалом та
(Aestheticism) –
напрямок у літературі, живописі,
декоративному мистецтві, у якому підкреслювалось
домінування естетичних цінностей над соціальними
проблемами. Естетизм втілює основні тенденції
декаданса та декадентського світосприйняття.
реакція на вікторіанську епоху. В Англії виникнення
пов’язане з іменами Волтера Пейтера (
Walter Pater,
, Джона Рескіна (
John Ruskin, 1819–1900
Оскара Вайльда (
Oscar Wilde, 1854–1900). Е
. визнає красу
абсолютною найвищою цінністю, а насолоду від неї –
смислом буття. Культ прекрасного в мистецтві і житті
втілено у відомому гаслі естетизму «Мистецтво заради
мистецтва» (Art for Art’s sake). Для мистецтва естетизму
характерні вишуканість, іронія, пристрасть до манірності,
Фінна» М. Твена) тощо. Демократія серця – певний
виклик літератури суспільству з його декларацією своїх
Денді, дендізм
(Dendy, dendysm) – Денді –
соціально-культурний
тип ХІХ століття, чоловік, який пильно стежить за естетикою
свого зовнішнього вигляду й поведінки, вишуканістю мови.
– культурне й естетичне явище, яке виникло в Англії
наприкінці ХУІІІ
– початку ХІХ ст. як реакція на посилення
ролі у суспільстві й культурному житті стану багатих буржуа.
. був відповіддю на нові обставини культом особистості,
яка розкривала свої переваги над суспільством через моду.
Наприкінці ХІХ ст. дендізм співпав з бажанням естетизму
перетворити життя людини на мистецтво. Відомі реальні й
літературні денді: Є. Онєгін, Байрон, Бердслі, Уолтер Пейтер,
Джордж Браммель, О. Вайльд.
Детективне оповідання
(Detective story)
– один з жанрових варіантів
короткого оповідання (
short story)
, який набуває свого
імпульсу розвитку у творчості Е. По. Новаторством
американського письменника було введення до
детективної історії нового персонажу – детектива
 – Огюста Дюпена
(August Dupin
), який досягає
успіху завдяки інтелекту й романтичній уяві. Модель
детективної історії Е. По передбачила розвиток жанру
у творчості К. Дойля, Г. Честертона, А. Крісті та інших
(Discussion drama) 
– ще одне визначення для європейської
«нової драми», яка сформувалась наприкінці
ХІХ ст.
завдяки творчості Г. Ібсена, А. Стріндберга, Б. Шоу та
інших. У фокусі цієї драми – дискусія з приводу певних
актуальних проблем часу, у процесі якої розкривається
справжня сутність людини.
зосереджена на
внутрішньому житті учасників, а не на зовнішніх подіях.
. характеризується аналітичною композицією,
співставленням випадків і поведінки героїв у минулому з
(Domesticity
) – поняття, яке пов’язане
з Вікторіанським
Вікторіанською епохою
і, в цілому, з
вікторіанською ідеологією. Концепт «Дім» стає
найголовнішим у цей час, як і культ жінки – берегині
Декаданс
(Decadence) –
умонастрій кінця ХІХ ст. і літературний напрямок,
який у значній мірі асоціюється з символізмом та
естетизмом. До літератури термін введено поетичним
рядком з віршу Поля Верлена «Томління»: «Я римський
світ періоду занепаду» («Je suis l’Empire a la �n de la
decadence…»). Суть декадентського умонастрою – у
відчуванні безперспективності буття, руйнування усіх
смислів. Передапокаліптичний настрій є домінуючим. Звідси
головна тема творів – краса розпаду та тління, домінування
біологічного, прагматичного, буржуазного. Врятуватись від
всього цього, на думку письменників – декадентів, можливо
лише у сфері мистецтва.
вводить тему сутінок (душі,
розуму) – ненормального душевного стану, патології почуттів,
екстраординарної поведінки.
«красиво про красиве» –
стиль, який відображає погляд митця на світ крізь
призму естетичних феноменів: очі , як рубіни; трава,
як оксамит; руки бліді, як слонова кістка. Живе часто
густо сприймається крізь неживе, але все, що описує
письменник, – надзвичайно витончено, мальовничо.
Погляд сфокусовано на світі речей – інтер’єрі або
натюрморті. Ознакою
. є і парадокс, у якому
здійснюється естетська гра зі смислами й формами слова.
Демократія серця
(Democracy of the heart)
– поняття, яке сформоване
в англійській і американській літературі ХІХ ст. і пов’язане
з історією героїв, які самі приймають рішення у важливі
моменти свого життя. В основі рішення –власне
розуміння того, що є добро, а що є зло, власні висновки
про дієвість моральних принципів суспільства. Приклади
героїв, які діють за
, – Кім О’Хара (роман Кіплінга
«Кім»), Гекльберрі Фінн (роман «Пригоди Гекльберрі
 – комічний трюк, спрямований на те, щоб розсмішити глядача
або читача. Засадою гегу є
очевидна безглуздість,
жарт на грані «фолу», «низовий» гумор. Перетворення
гегу у літературний засіб американської літератури
здійснюється завдяки творчості М. Твена, О. Генрі та
інших. Під впливом творчості цих письменників гег
Гедонізм (
Hedonism, грец. hedone – задоволення) –
тип етичних та моральних
поглядів, у яких всі моральні визначення виводяться
з понять задоволення й страждання
. Г
 – позиція, яка
затверджує насолоду як найвище благо й критерій
людської поведінки і яка зводить до неї усю різноманітність
моральних вимог. Прагнення до
. розглядається як
основний рушійний початок людини. В англійській
літературі гедонізм втілено в образі лорда Генрі з роману
сюжетів, місця подій. Жанрова «матриця» вестерну
включає конфлікт між білими піонерами та індіанцями,
ковбоями і володарями ранчо, чужинцями на Дикому
Заході та аборигенами. Учасниками конфлікту часто
густо стають упізнаванні персонажі: шериф, хазяїн бару,
барменка, вчителька, ковбой, грабіжники-авантюристи.
Конфлікт обов’язково супроводжувався бійками та
погонями. Місцем дії був Дикий Захід США. Література,
яка надала зразки вестерну, – це творчість Ф. Брет Харта
F. Bret Harte, 1836–1902),
Марка Твена (
Mark Twain,
Вікторіанська література
(Victorian Literature) –
літературна творчість,
яка припадає на період царювання королеви Вікторії
(Queen Victoria, 1837–1901).
. пов’язане з поняттям
«Вікторіанська епоха»
, яке є ширшим, ніж роки
правління королеви Вікторії, й означає певну ідеологію,
образ мислення, життя, духовну атмосферу й комплекс
моральних настанов. Виникнення поняття
, датується
початком ХХ століття, коли зі всією очевидністю виникло
протиставлення культури ХІХ ст. сучасності/модерності.
Зацікавленість вікторіанською епохою зберігається
протягом ХХ століття і є помітною у наш час. Приклад –
неовікторіанська література, у якій обігруються теми,
Внутрішній зір
(Inward eye) –
романтичний концепт, народжений
поетичною творчістю Вордсворта
(William Wordsworth,
1770–1850). В.з.
співвідноситься з романтичним
розумінням суті й ролі уяви, зануренням людини у свій
внутрішній світ. Концепт
з’являється у відомому вірші
) –
вільний
вірш, версифікація, яка поривала з
правилами традиційних систем віршування. У
. відсутнім
є певний розмір, паузи невпорядковані, рими неточні,
або повністю відсутні. Одним з перших, хто звернувся
до верлібру, був американський поет Волт Вітмен (
Whitman, 1819–1892)
, який ознаменував революцію у
поезії. Він випередив свій час, надрукувавши у 1855 році
невелику збірку віршів під назвою «Листя трави»(
Leaves of
). Вітмен відмовляється від класичного віршування,
яке було не в змозі умістити в себе те, що бажав висловити
I mind how we lay in June, such of transparent summer
(Wessex) –
королівство, засноване західними саксами у
столітті. Особливого значення набуває у часи правління
короля Альфреда Великого (
Alfred, the Great, 871–
, який у період скандинавського нашестя зберіг
незалежність північно-західних територій, а саме
Вессекса, який став відправною віхою у формуванні
англійської історії і культури. У свідомості англійців
Вессекс завжди асоціюється з поняттям «англійськість»
). Підзаголовок «вессекські романи», який Т.
Харді надав циклу відомих романів, куди входить «Тес з
роду Д’Ербервіллей», має на увазі не тільки те, що дія у
кожному відбувається саме у Вессексі, а й те, що мова йде
про найголовніші, суттєві проблеми англійської дійсності.
Вестерн
(Western)
– жанрова новація американської літератури,
пізніше кіномистецтва кінця ХІХ ст.
виникає в рамках
«школи місцевого колориту» (
Local colour school)
, як
результат пошуків своїх, американських тем, героїв,
асоціюєтьсязромантичною творчість В. Блейка та
В. Вордсворта, з образом безвинної дитини, « свіжих
очей», який дивиться на світ й надає йому свою оцінку.
W. Blake. Songs of Innocence; W. Wordsworth.
We are seven.)
. В американській літературі
один з міфостворюючих концептів, який пов’язаний
з пуританською ідеологією та біблійним міфом про
«безвинних винищуванних немовлят». Ототожнюючи
себе з ними, перші переселенці з часом і успішним
перебуванням на новій землі переосмислюють міф, і
набуває нової конотації.
американському контексті – це, перш за все, необізнана
людина, якій важко орієнтуватися у незнайомій
обстановці, але у процесі ознайомлення з нею, вона буде
в американській літературі: Ріп Ван
Вінкль В. Ирвинга, Гекльберрі Фінн М.Твена, Дейзі Міллер
«Блискуча плеяда»
(Brilliant school of English novelists) –
таке визначення
дав К. Маркс творчості англійських письменників-
реалістів ХІХ ст., які, за його словами, відкрили світу
більше політичних
та економічних істин, ніж усі політики,
соціологи та економісти разом взяті. До
. відносять
Діккенса, сестер Бронте, Теккерея, Е. Гаскелл тощо.
. зі всією повнотою й переконливістю довела реальне
положення речей у суспільстві, розкрила його соціальні
хвороби й одночасно висунула благородні гуманістичні
Байронічний герой
(Byronic hero) –
тип романтичного героя, народжений
творчістю Байрона
(George Gordon Noel Byron,1778–1824)
втілив у собі основні ознаки світовідчуття людини на
зламі двох століть. Є декілька варіантів
. у творчості
Байрона: 1. Герой, який, як Чайльд Гарольд, тільки
рефлектує, осмислюючи грандіозні події історії та їхні
наслідки. 2. Герой діючий, як практично всі відомі герої
«східних повістей» Байрона. Такий герой бажає активного
втручання у події, він ставить себе поза суспільством і
поза законом, часом дивлячись на світ спогорда. Таким
є Корсар. 3. Новий тип байронічного героя з’являється в
«Дон Жуані» (
«Don Juan», 1818–1823)
 – романі у віршах,
де поставала проблема особистості та обставин життя.
Дон Жуан втілював образ природної людини, яка живе
земними пристрастями, але по-романтичному вільна,
незалежна й вище у моральному відношенні за тих, хто
Батьки-засновники
Founding Fathers)
 – група американських політичних
діячів, які відіграли ключову роль у засновуванні й становленні
американської держави: у завоюванні незалежності та у
створенні принципів нової політичної системи.
Серед них – Джордж Вашингтон (
George Washington,
), Томас Джефферсон (
Thomas Je�erson, 1732–
), Джон Адамс (
John Adams, 1735–1826
), Джеймс
Медісон (
James Madison, 1751–1836
), Олександр
Гамільтон (
Alexander Hamilton, 1756–1804
), Бенджамін
Франклін (
Benjamin Franklin, 1706–1790
), Томас Пейн
Thomas Paine, 1737–1809
), Джон Джей (
John Jay, 1745–
Безвинний
– концепт, семантика якого відрізняється в
англійському і американському історико-культурному
контексті. В англійській літературі поняття innocent
чорношкірого населення США, проти работоргівлі. Цей
рух був одним з чинників Громадянської війни у США
Civil War, 1861–1865
). Одним з відомих творів на цю тему
є роман
Херріет Бічер-Стоу (Harriet Beecher Stowe, 1811–
1896) «Хатина дядька Тома» (Uncle Tom’s Cabin,1852
Президент США того часу, Авраам Лінкольн
Lincoln 1809–1865)
сказав про письменницю так: «ця
маленька жінка
створила книгу, яка зробила велику
– загально-національна ідеологія
США, яка сформувалась у часи переселення європейців
на американський континент. Суттю
. є віра у свободу
особистості і свободу підприємництва, розуміння США
як суспільства рівних можливостей і демократичних
принципів співіснування, що дає щасливий шанс кожному
реалізувати свої прагнення. Символ Американської мрії –
Статуя Свободі у Нью-Йорку, яку США подарувала Франція
Американська революция
(American Revolution) –
тотожно поняттю
Війна за незалежність (War of American Independence) 
політична подія 1775–1783 рр. у британських колоніях
Північної Америки, яка було обумовлено небажанням
колоній підкорятися інтересам метрополії. У результаті
була створена нова держава і країна Сполучені
Штати Америки зі своєю Конституцією і принципами
державотворення. Перехід від колоніального періоду
історії північноамериканських переселенців до початку
історії США відображено у відомій новелі «Ріп Ван
Вінкль» американського романтика Вашингтона Ірвінга
Словник ключових понять і термінів англійської та американської
літератури ХІХ – початку ХХ ст. призначено для студентів англійського
відділення, які вивчають відповідну національну літературу у межах
Перелік термінів і понять Словника відображає вузлові моменти
розвитку англійської та американської літератури ХІХ – початку ХХ ст.
у контексті європейської та світової, прояснює сутність національних
культурних ідіом, які обумовлюють своє «обличчя» кожної з літератур
у соціокультурному процесі. Крім того Словник, як сподіваємось,
допоможе студентам краще орієнтуватися у вивченні літератури
Великої Британії та США та підсумовувати ті знання, які вони
УДК
Т.М. Потніцева, 201
Дніпропетровський національний
університет
імені Олеся Гончара,
Словник ключових понять і термінів історії зарубіжної літератури ХІХ та почат
ку ХХ століття (література Великої Британії та США): посібник / укл. Т.М. Потніцева. –
ДНУ. – 201
Уміщено концептуальні поняття і терміни англійської та американської літе
ратури ХІХ – початку ХХ ст., у яких відображено національний шлях літературного
розвитку.
Для студентів-філологів ДНУ та фахівців з англійської філології, які вивчають
фундаментальні та спеціальні курси історії літератури Англії та США, а також для всіх,
хто цікавиться англійською та американською літературою і культурою.
Укладач:
УДК
СЛОВНИК
КЛЮЧОВИХ ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ
ІСТОРІЇ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ХІХ ТА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
(ЛІТЕРАТУРА ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ ТА США)

Приложенные файлы

  • pdf 17695471
    Размер файла: 551 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий