680656_DA352_bondarenko_o_v_informaciyni_sistem..



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІСОТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ


кафедра обліку та аудиту



Інформаційні системи і технології в обліку
Конспект лекцій










ЛЬВІВ-2010



УДК 303.064:657
ББК 65. 052.228.5(2)
Б 61
Розглянуто та рекомендовано до друку рішенням кафедри обліку та аудиту (протокол №6 від “17” грудня 2007 р.) та методичною радою економічного факультету Національного лісотехнічного університету України (протокол №10 від “25” грудня 2007 р.)

Бондаренко О.В. Інформаційні системи і технології в обліку. Конспект лекцій.– Національний лісотехнічний університет України, 2010. - 200 с.

Укладачі: Бондаренко О.В., асистент кафедри обліку та аудиту Національного лісотехнічного університету України


Рецензенти: Шевчук В.Р, к. е. н., доцент кафедри обліку та аудиту Національного університету ім. Івана Франка
Шутка С.Є., к. е. н., доцент кафедри обліку та аудиту Національного лісотехнічного університету України




ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА
ТЕМА 1. ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ТА ЇХ РОЛЬ В УПРАВЛІННІ ЕКОНОМІКОЮ
1.1. Предмет і зміст курсу, методологічні особливості та зв’язок з іншими дисциплінами
1.2. Поняття та мета створення інформаційних систем обліку (ІСО),
їх роль в управлінні економічним об’єктом.
1.3. Методологічні основи та організація бухгалтерського обліку
в умовах автоматизованого оброблення даних.
1.4. Форми автоматизованого бухгалтерського обліку
1.5. Загальна характеристика та класифікація інформаційних систем обліку

ТЕМА 2. ЕКОНОМІЧНА ІНФОРМАЦІЯ ТА ЗАСОБИ ЇЇ ФОРМАЛІЗОВАНОГО ОПИСУ
2.1. Економічна інформація, її види та властивості.
2.2. Структура, форми подання та відображення економічної інформації.
2.3. Система класифікації та кодування економічної інформації.
2.4. Єдина система класифікації та кодування.
2.5. Штрихове кодування інформації.

ТЕМА 3. ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ОБРОБЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
3.1. Поняття інформаційних технологій та їх класифікація.
3.2. Обчислювальні системи та мережі.
3.3. Автоматизоване робоче місце (АРМ) бухгалтера: призначення, функції та його рівні.
3.4. Комп’ютерні системи бухгалтерського обліку (КСБО).
3.5. Інструментальні комп’ютерні системи бухгалтерського обліку.



ТЕМА 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БАЗИ СИСТЕМ ОБРОБЛЕННІ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

4.1. Поняття та зміст інформаційного забезпечення ІС обліку.
4.2. Характеристика позамашинної інформаційної бази.
4.3. Уніфікація та стандартизація документації.
4.4. Машинна інформаційна база.
4.5. Організація баз і банків даних автоматизованої інформаційної системи.

ТЕМА 5. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ОБЛІКУ

5.1. Принципи створення та функціонування ІСО
5.2. Організація робіт зі створення інформаційних систем обліку.
Стадії та етапи робіт зі створення та впровадження ІСО.
5.3. Характеристика та типи облікових задач, що підлягають автоматизації. вихідної інформації.
5.5. Організація діяльності облікового апарату в умовах функціонування автоматизованого оброблення даних.
5.6. Основні види ризику, пов’язані з автоматизацією обліку.

ТЕМА 6. АВТОМАТИЗАЦІЯ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Робота з довідником „Необоротные активы/ Необоротні активи”.
Придбання основного засобу. Робота з довідником „Інвестиції”.
Введення основного засобу в експлуатацію.
Нарахування амортизації.
6.6. Модернізація основного засобу.
6.7. Вибуття основного засобу.




ТЕМА 7. АВТОМАТИЗАЦІЯ ОБЛІКУ МАТЕРІАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ

7.1. Робота з довідником „Номенклатура/ Номенклатура”.
7.2. Робота з довідником „Места хранения/ Місця зберігання”.
7.3. Введення залишків ТМЦ.
7.4. Ведення обліку ТМЦ.
7.4.1. Реєстрація замовлення. Документ „Счет входящий”.
7.4.2. Оприбуткування ТМЦ. Документ „Приходная накладная”.
7.4.3. Повернення ТМЦ постачальнику.

ТЕМА 8. АВТОМАТИЗАЦІЯ ОБЛІКУ ПРАЦІ ТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

8.1. Робота з довідником „Сотрудники/ Співробітники”.
8.2. Робота з довідником „Налоги и отчисления/ Податки і відрахування”.
8.3. Нарахування та виплата авансу.
8.4. Нарахування заробітної плати.
8.5. Виплата заробітної плати.

ТЕМА 9. АВТОМАТИЗАЦІЯ ОБЛІКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ

Робота з довідниками „Места хранения/ Місця зберігання” і „Номенклатура”.
9.2.Робота з довідником „Состав продукции/ Склад продукції”.
9.3. Оприбуткування готової продукції на склад, розрахунок її собівартості та відпускної ціни.
9.4. Облік реалізації продукції.

ТЕМА 10. АВТОМАТИЗАЦІЯ ОБЛІКУ ФІНАНСОВО-РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ

Надходження грошових коштів у касу. „Приходный кассовый ордер/ Прибутковий касовий ордер”.
10.1.1. Вкладка „Основные/ основні”. Верхня частина документа.
10.1.2. Група реквізитів „Аналитика/ Аналітика”.
10.1.3. Група реквізитів „Касса, сумма/ Каса, сума”.
10.1.4. Робота з довідником „Счета нашей фирмы/ Рахунки нашої фірми”.
10.1.5. Група реквізитів „Реквизиты ордера/ Реквізити ордера”.
10.1.6. Вкладка „Дополнительно/ Додатково”.
Видача грошових коштів з каси. „Расходный кассовый ордер/ Видатковий касовий ордер”.
10.3. Формування звіту „Кассовая книга/ Касова книга”.
10.4. Формування документа „Платежное поручение/ Платіжне доручення”.
10.5. Формування документа „Банковская выписка/ Банківська виписка”.
10.6. Формування документа „Авансовый отчет/ Авансовий звіт”.

ТЕМА 11. АВТОМАТИЗАЦІЯ ОБЛІКУ ВИТРАТ ДІЯЛЬНОСТІ

11.1. Робота з довідником „Виды деятельности/ Види діяльності”.
11.2. Робота з довідником „Виды затрат/ Види витрат”.
11.3. Організація обліку витрат на виробництво.

ТЕМА 12. АВТОМАТИЗАЦІЯ ЗВЕДЕНОГО ОБЛІКУ І СКЛАДАННЯ ЗВІТНОСТІ

Документ „Фінансові результати”.
12.2. Облік ПДВ.
12.2.1. Облік податкового кредиту.
12.2.2. Облік податкового зобов’язання.
Формування стандартних звітів.
12.3.1. Зведені звіти.
12.3.2. Детальні звіти.
12.4. Регламентовані звіти.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ПЕРЕДМОВА

Зміни, що відбуваються сьогодні в економіці України, ставлять все більші вимоги до наближення ведення бухгалтерського обліку до загальноєвропейського та міжнародного рівня. Швидкі темпи розвитку інформаційних технологій вимагають теоретичного і професійного підґрунтя для діяльності бухгалтерів з використанням комп’ютерної техніки.
Знання інформаційних технологій в діяльності бухгалтерів дозволяють підвищити якість вихідної облікової інформації, забезпечити її оперативність, точність та об’єктивність, і тим самим, забезпечують необхідний професійний та кваліфікаційний рівень фахівців .
Мета вивчення курсу „Інформаційні системи і технології в обліку” формування системи теоретичних і практичних знань у галузі побудови і функціонування інформаційних систем і комп’ютерних технологій та можливостей їх використання в обліку.
Завданням дисципліни є вивчення основ облікової інформатики, складу облікових задач, особливостей їх розв’язування в умовах використання різних технологій оброблення економічної інформації; набуття вмінь виконувати постановку типових бухгалтерських задач, розробляти алгоритм їх розв’язання з використанням систем управління базами даних і пакетів прикладних програм.
Методичні вказівки містять матеріал, який розкриває теоретичну та практичну сторону тем дисципліни „Інформаційні системи і технології в обліку”. Дані методичні вказівки призначені для виконання лабораторних робіт з дисципліни „Інформаційні системи і технології в обліку” та включають інструкції до їх виконання в системі автоматизації бухгалтерського обліку „1С: Бухгалтерія 7.7”.
Виконання лабораторних робіт на практичних заняттях дозволить ґрунтовно засвоїти студентам такі основні теми:
інформаційні системи і технології оброблення економічної інформації;
організація інформаційної бази систем оброблення економічної інформації;
організаційно-методичні основи створення та функціонування інформаційних систем обліку;
автоматизація обліку основних засобів;
автоматизація обліку матеріальних цінностей;
автоматизація обліку праці та заробітної плати;
автоматизація обліку готової продукції та її реалізації;
автоматизація обліку фінансово-розрахункових операцій;
автоматизація обліку витрат діяльності;
автоматизація зведеного обліку і складання звітності.

ТЕМА 1. ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ТА ЇХ РОЛЬ В УПРАВЛІННІ ЕКОНОМІКОЮ

1.1. Предмет і зміст курсу, методологічні особливості та зв’язок з іншими дисциплінами.
1.2. Поняття та мета створення інформаційних систем обліку (ІСО), їх роль в управлінні економічним об’єктом.
1.3. Методологічні основи та організація бухгалтерського обліку в умовах автоматизованого оброблення даних.
1.4. Форми автоматизованого бухгалтерського обліку.
1.5. Загальна характеристика та класифікація інформаційних систем обліку.

1.1. Предмет і зміст курсу, методологічні особливості та зв’язок з іншими дисциплінами.

Сучасний етап функціонування економічної системи характеризується зростанням інформаційного навантаження на управлінський персонал. Це й характеризує актуальність проблеми комплексної автоматизації управлінської діяльності на основі сучасних інформаційних технологій.
Автоматизація управлінської діяльності це об’єктивний процес, який має охопити галузь у цілому, основою якої є створення високоорганізованого середовища, що має охоплювати та об’єднувати інформаційне, телекомунікаційне, програмне забезпечення, інформаційні технології, мережі, бази даних і знань, інші засоби інформації, що дасть можливість на якісно новому рівні проводити як повсякденну оперативну роботу, так і аналіз стану та перспектив діяльності в цілому, приймати науково-обґрунтовані управлінські рішення.
У результаті вивчення дисципліни студент має одержати потрібні знання з теорії та практики використання інформаційних технологій в обліку, має знати теорію економічної інформації, види діючих інформаційних систем, комп’ютерні технології оброблення економічної інформації, створення і впровадження інформаційних систем нового покоління систем підтримки прийняття рішень (СППР).
Студент має вміти формувати склад і зміст інформаційної бази для розв’язання задач обліку, визначати склад і форми подання інформації, її структуру для автоматизованого розв’язання задач, визначати склад процедур автоматизованого оброблення даних в умовах функціонування комп’ютерних інформаційних систем обліку.
Засвоєння курсу дасть можливість студенту опановувати методи і прийоми організації інформаційних систем за їх видами, рівні та функціональне призначення, удосконалювати, поглиблювати й розробляти форми та конфігурації інформаційних систем у напрямі максимального охоплення та розв’язання задач обліку на базі автоматизованих робочих місць.

1.2. Поняття та мета створення інформаційних систем обліку (ІСО), їх роль в управлінні економічним об’єктом.

В Україні складається нова економічна система, основою якої є ринкові відносини. Якісних змін зазнають і важелі управління.
Зміни умов виробничої діяльності, потреба адекватного пристосування до неї системи управління сприяють не тільки вдосконаленню його організації, а й потребують перерозподілу функцій управління за рівнем відповідальності, формами їх взаємодії. Мова йде про систему управління, зумовлену об’єктивною потребою та закономірностями ринкової системи господарювання, пов’язаними із задоволенням насамперед індивідуальних потреб, забезпеченням зацікавленості робітників у найвищих кінцевих результатах, широкому використанні новітніх інформаційних технологій.
Важлива особливість сучасного етапу розвитку суспільства спрямування економічних засобів управління підприємством на забезпечення раціонального ведення господарства в умовах дефіцитності ресурсів, досягнення високих кінцевих результатів із мінімальними витратами, ефективне регулювання виробництва адміністративними засобами, перехід до інтенсивного характеру розвитку виробництва на основі вдосконалення виробничого потенціалу підприємств.
Сьогодні Закон про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та національні стандарти бухгалтерського обліку багато питань залишають бухгалтерам, які повинні керуватися своєю професійною думкою, вміти використовувати облікові дані для планування та контролю за діяльністю підприємства, інтерпретувати інформацію залежно від характеру та сутності управлінських рішень, що приймаються на її основі.
Сучасний бухгалтер посідає одне з провідних місць в управлінні підприємством, оскільки займається не тільки веденням бухгалтерського обліку, а й здійснює планування, аудит, оцінювання, огляд діяльності, розроблення управлінських рішень у господарській діяльності підприємства. Бухгалтеру потрібні знання об’єктивного оцінювання фінансового стану підприємства, володіння методами фінансового аналізу, вміння працювати з цінними паперами, обґрунтування інвестицій грошових коштів в умовах ринку тощо.
У новій ролі бухгалтера можна назвати „фінансовим менеджером”, „бухгалтером-аналітиком”. У практиці прийняття управлінських рішень бухгалтерський облік називають мовою бізнесу. Як будь-яка мова, бухгалтерський облік розвивається та змінюється відповідно до потреб підприємств.
Бухгалтерський облік це система, що дає змогу вимірювати, обробляти й передавати інформацію, а також приймати рішення для управління господарською діяльністю підприємством і є зв’язуючою ланкою між господарською діяльністю та прийняттям управлінських рішень.
Оволодіти новими методами не можна без удосконалення інформаційної системи та використання сучасних інформаційних технологій у роботі бухгалтера.
Основу діяльності з управління будь-якого економічного об’єкта складають інформаційні системи, що мають складну побудову, склад яких залежить від роду діяльності та розміру підприємства, організації, фірми.
Автоматизовані інформаційні системи обліку поділяються наступним чином.
За сферою функціонування об’єкту обліку:
ІСО промислових підприємств;
ІСО підприємств транспорту;
ІСО бюджетних організацій;
ІСО підприємств зв’язку;
ІСО підприємств сільського господарства.
За рівнем управління:
галузеві ІСО;
територіальні ІСО;
корпоративні ІСО.
За ступенем охоплення задач обліку, контролю та аудиту:
комплексна автоматизація обліку, контролю та аудиту, пов’язана з іншими автоматизованими інформаційними системами;
автоматизація окремих комплексів задач (окремих ділянок обліку);
автоматизація окремих задач обліку, контролю та аудиту.
За типом інтерфейсу користувача:
пакетні АІСО;
діалогові АІСО;
мережеві АІСО.
За способом передавання інформації:
локальні ІСО;
багаторівневі ІСО;
інтегровані ІСО;
розподільчі ІСО.
Нині підприємства потребують автоматизованої інформаційної системи обліку на базі сучасних засобів обчислювальної техніки, яка дає змогу забезпечити:
повне та своєчасне задоволення інформаційних потреб користувачів;
виконання контрольних і аудиторських завдань із метою одержання потрібної інформації про наявні відхилення;
аналіз і прогнозування господарсько-фінансової діяльності підприємства;
одержання на основі автоматизації ефективних управлінських рішень.

1.3. Методологічні основи та організація бухгалтерського обліку в умовах автоматизованого оброблення даних.

Комплексний підхід до перегляду теоретичних і методологічних основ бухгалтерського обліку передбачає:
уведення в практику методологічних основ бухгалтерського обліку, що відповідають ринковим відносинам із переходом на міжнародні стандарти обліку та аудиту;
перегляд методологічних принципів обліку, що забезпечили б комплексне оброблення облікової інформації;
удосконалення теоретичних основ бухгалтерського обліку з використанням інформаційних технологій;
застосування новітніх інформаційних технологій та засобів спілкування;
інтеграцію облікової інформації в єдиний інформаційний потік;
розроблення єдиної інформаційної мови показників обліку, контролю та аудиту;
упровадження в практику обліку питань оцінювання, планування та прогнозування господарсько-фінансової діяльності підприємства;
формування на основі автоматизації управлінських рішень.
Посилення контрольних функцій обліку в умовах автоматизованого оброблення інформації потрібне для здійснення безперервного контролю кожної окремої операції, а також виявлення прихованих порушень і відхилень у господарській діяльності підприємства.
Також однією з основних особливостей обліку є його тісний зв’язок із внутрішньогосподарським контролем, аналізом і аудитом.
Основними завданнями внутрішньогосподарського контролю та аналізу в умовах застосування автоматизованої системи обліку є:
аналіз правомірності застосування на підприємствах форм і засобів обліку;
аналіз правомірності фіксації первинних господарських операцій і підтвердження відповідними даними документів;
дослідження облікових даних щодо повноти відображення їх;
контроль за несанкціонованим доступом до облікової інформації;
контроль за правильністю та своєчасністю здійснених розрахунків;
аудит за повнотою та своєчасністю формування звітної інформації;
аудит за правильністю складання бухгалтерських проводок і формуванням облікових регістрів;
дослідження та прогнозування фінансово-господарського стану підприємства;
формування управлінських рішень за фактичною інформацією.
Також важливе завдання бухгалтерського обліку як інструмента аналізу, аудиту та управління господарським процесом побудова моделей облікового процесу з подальшою імітацією його із застосуванням сучасних засобів обчислювальної техніки.
Реалізація імітаційних моделей дасть змогу посилити управлінські функції обліку, передбачити на визначену дату фінансово-господарський стан підприємства та найбільший ефект від діяльності його.
Існують такі основні типи організації автоматизованих інформаційних систем обліку:
міні-бухгалтерія;
інтегровані системи бухгалтерського обліку;
програмні інструментальні системи;
комплекси бухгалтерських автоматизованих робочих місць;
створені на замовлення системи;
для ведення окремих ділянок обліку;
корпоративні.
Міні-бухгалтерія призначена головним чином для здійснення бухгалтерського обліку на малих підприємствах. Цей програмний засіб дає можливість здійснити синтетичний, а також нескладний аналітичний облік. У міні-бухгалтеріях формують бухгалтерські проводки, головну книгу, оборотну та деякі інші відомості, первинні документи. До цього класу програмних засобів належать такі, які запроваджуються на малих підприємствах України „1С-Бухгалтерія”, „Інфо-Бухгалтер”, „Фінанси без проблем”, „Головний бухгалтер” та деякі інші.
Інтегровані системи бухгалтерського обліку побудовано на основі записів, які тією чи іншою мірою відображають інформацію різних розділів, котрі інтегрують в усі розділи обліку. У діючих інтегрованих системах розробники намагаються досягти повноти реалізації облікових функцій не за рахунок розподілу бухгалтерського обліку на окремі ділянки обліку, а за рахунок ускладнення та спеціалізації процедур оброблення бухгалтерських проводок, у які може входити різноманітна додаткова інформація, потрібна для відображення специфіки кількісно-сумового, інвентарного обліку тощо.
Цей клас програмних засобів призначено в основному для невеликих підприємств, однак, на відміну від програмних засобів „міні-бухгалтерія”, вони характеризуються більшою глибиною аналітичного обліку та розвиненою реалізацією функцій натурально-вартісного та інвентарного обліку. До таких програмних засобів відносять інформаційні системи „Парус”, „Інтегратор”, „Інфін”.
Програмні інструментальні системи дають змогу користувачеві самостійно конструювати систему оброблення облікових даних, описувати потрібні розрахункові алгоритми, макетувати введення та виведення первинної та вихідної інформації спеціалізованою формальною мовою. Так само як і інтегровані інформаційні системи, інструментальні системи ґрунтуються на загальній моделі бухгалтерського обліку, в якій специфіку окремих його ділянок у явному вигляді не виділено. Під час використання цих програмних засобів треба мати навички програмування й уміти розробляти формули, а також невеликі програми вбудованою в таку систему мовою опису розрахунків, що ускладнює використання цієї інформаційної системи.
До комплексів бухгалтерських автоматизованих робочих місць входять окремі АРМ та в деяких випадках інформаційні підсистеми. Однак більшість комплексів не пов’язані між собою, і вирішуються локально. До таких інформаційних систем відносять „Бэст”, „Бухоблік-Фінанси-Бізнес” та ін.
Виготовлені на замовлення системи це комплекс програмних засобів, які охоплюють комплекси АРМ та інструментальні засоби, створені відповідно до вимог та умов конкретного замовника.
Локальні АРМ бухгалтера використовуються для розв’язання окремих завдань обліку, вони не пов’язані між собою та виконують окремі функції, потрібні підприємству.
Корпоративні інформаційні системи забезпечують комплексну автоматизацію задач обліку, контролю, аналізу та аудиту з використанням інших систем управління, що діють на підприємствах. Корпоративні інформаційні системи дають можливість своєчасно отримувати інформацію для прийняття управлінських рішень за рівнями управління. Корпоративні інформаційні системи побудовано на комплексі взаємопов’язаних АРМ із використанням розподіленої системи оброблення даних.

1.4. Форми автоматизованого бухгалтерського обліку.

Технологія оброблення облікової інформації визначається формою бухгалтерського обліку.
Форма бухгалтерського обліку сукупність облікових регістрів, що використовуються в певній послідовності та взаємозв’язку для ведення обліку із застосуванням подвійного запису.
Питання про форму бухгалтерського обліку одне з основних у бухгалтерському обліку. Правильне розуміння та визначення форми обліку має не тільки теоретичне, а й велике практичне значення. Це, у свою чергу, дає можливість установити основні принципи й характерні риси тієї або іншої форми обліку та з’ясувати, наскільки позитивно вони впливають на успішне проведення автоматизації бухгалтерського обліку.
Форма обліку в умовах автоматизованого оброблення інформації найтісніше пов’язана з системою оброблення облікових даних, процесом збирання та зберігання їх. Ефективне використання технічних засобів і програмного забезпечення дає можливість найбільшою мірою оптимізувати технологічний процес автоматизованого обліку, структура й логічна послідовність якого і становлять форму обліку.
Для реєстрації та групування облікових даних первинних документів слугують регістри бухгалтерського обліку.
У неавтоматизованому варіанті бухгалтерського обліку облікові регістри це паперові бланки визначеної форми та структури даних. Регістри поділяються на такі види:
хронологічні регістри обліку реєстрація облікових даних у хронологічному порядку;
систематичні регістри обліку облікові дані групуються за певними ознаками.
Для малих підприємств, зайнятих у матеріальній сфері виробництва, рекомендується застосовувати регістри журнально-ордерної форми обліку, а зайнятим торгівлею та іншою посередницькою діяльністю регістри зі спрощеною формою бухгалтерського обліку.
Кожна відомість, як правило, застосовується для обліку операцій з одного з бухгалтерських рахунків. Сума за операцією записується одночасно у двох відомостях: за дебетом і кредитом рахунка зі вказівкою номера кореспондуючого рахунка. Залишки засобів у відомостях звіряються з даними первинних документів. Узагальнення підсумків за місяць проводиться в шаховій відомості, на основі якої складається оборотна відомість, що є основою для складання бухгалтерського балансу.
Регістр „Журнал Головна”. Застосовується на невеликих за обсягом облікової роботи підприємствах, зі спрощеним планом рахунків. Регістр „Журнал Головна” одночасно є систематичним і хронологічним, відображає облік синтетичних рахунків. На початок звітного періоду вводиться сальдо за рахунками робочого плану рахунків. Щодня до журналу вносяться обороти за дебетом і кредитом кореспондуючих рахунків зі вказівкою документа-основи господарської операції, складається звіт за касою („Касова книга”).
Аналітичний облік ведеться в допоміжних книгах, що відкриваються для різних синтетичних рахунків чи рахунків на картках, відомостях, створюваних на основі таких первинних документів: відомості обліку заробітної плати; відомості використання матеріалів; відомості основних засобів; відомості операцій за касою та розрахунковим рахунком.
Наприкінці облікового періоду виводяться обороти за аналітичними рахунками, за кожним синтетичним рахунком обчислюються обороти за дебетом і кредитом, виводиться кінцеве сальдо рахунка, що звіряється із сальдо за аналітичними рахунками. На основі отриманих результатів складається підсумковий бухгалтерський баланс за період.
Регістр „Книга господарських операцій”. На відміну від регістру „Журнал Головна”, у книзі (журналі) господарських операцій кожна господарська операція вводиться в хронологічному порядку.
Операція відображається на бухгалтерських рахунках шляхом уведення кореспонденції за рахунками.
Операції в книзі реєструються на основі первинних документів. Регістр ведеться тривалий час (кілька облікових періодів чи місяців року), дає можливість виконувати вибірки за дебетом/кредитом заданого рахунка, виводити загальну суму всіх проводок за визначений період часу. Окремо на основі документів формуються відомості аналітичного обліку („Касова книга”, „Відомість заробітної плати”). Цей тип регістру адаптований до комп’ютерного варіанту обліку, але досить трудомісткий для ручного обліку.
Регістр „Журнал-ордер/ відомість за рахунком”. Цей регістр найбільш поширений. Дані з первинних документів відображаються у визначених журналах ордерах і нагромаджувальних відомостях. Усі журнали складено за кредитовим принципом, а відомості за дебетовим. Ці систематичні регістри ведуться протягом одного місяця, після чого підраховуються підсумки оборотів у розрізі кореспондуючих рахунків.
Зведений обліковий регістр „Головна книга” формується на основі оборотів за рахунками за місяць у журналах-ордерах і відомостях: кредитові обороти рахунки переносяться однією підсумковою сумою за місяць, дебетові обороти збираються з різних журналів-ордерів і враховуються розгорнуто. Обороти за дебетом кожного рахунка сумуються, виводиться сальдо рахунка на кінець місяця.
У комп’ютерному варіанті обліку дані регістри формуються як звіти за базою даних бухгалтерських проводок.
Меморіально-ордерна форма. Хронологічні та систематичні записи бухгалтерських облікових даних ведуться окремо. Бухгалтерська проводка оформляється складанням меморіального ордера (МО) на кожну операцію чи групу однотипних операцій. За синтетичним рахунком відкривається аналітичний облік на картках, а в МО вказується номер картки для відповідного рахунка проводки за операцією. Документи-основи для складання проводки в МО додаються до ордера, у якому вказується їх кількість, а самі МО реєструються в спеціальному журналі з указівкою номера МО, дати складання та суми за операціями ордера. Після цього МО реєструються в „Головній книзі”. Для кожного синтетичного рахунка виділяється окремий лист, кожний МО відображається в „Головній книзі” двічі за дебетом і кредитом кореспондуючих рахунків.
На основі підсумкових даних „Головної книги” складають оборотні відомості за простою чи шаховою формою.
Оборотно-сальдова відомість. Оборотно-сальдова відомість служить для узагальнення відображеної в рахунках облікової інформації, перевірення правильності записів бухгалтерських проводок і складання балансу. Оборотно-сальдові відомості можуть складатися за синтетичними та аналітичними рахунками, застосовуватися в сполученні з іншими обліковими регістрами. Для кожного рахунка за обліковий період зазначається початкове сальдо, обороти за дебетом і кредитом, обчислюється кінцеве сальдо. На основі оборотно-сальдової відомості будується бухгалтерський баланс. Цей регістр представлено практично у всіх комп’ютерних системах бухгалтерського обліку, формується як звіт за базою даних бухгалтерських проводок.
Комп’ютерний облік повинен відповідати єдиній методологічній основі бухгалтерського обліку та забезпечити:
ведення бухгалтерського обліку на основі принципів подвійного запису;
взаємозв’язок даних аналітичного та синтетичного обліку;
суцільне відображення автоматизованим способом господарських операцій на основі первинних документів;
скорочення трудозатрат на ведення обліку;
контроль достовірності даних, що вводяться, цілісності облікової інформації;
формування довільних зведень, бухгалтерських звітів автоматизованим способом.
У комп’ютерному варіанті бухгалтерського обліку можна створювати кілька взаємопов’язаних облікових регістрів:
бухгалтерських проводок;
господарських операцій;
первинних облікових документів.
Оброблення інформації облікових регістрів виконується у процесі розв’язання задач бухгалтерського обліку, формування звітів. Результати оброблення подаються на машинному носії у вигляді вибірки даних. Так, на основі первинних облікових регістрів може бути сформовано всі раніше розглянуті форми облікових регістрів у вигляді вихідних звітів.
Регістр бухгалтерських проводок це хронологічний обліковий регістр, що легко трансформується в систематичний регістр. Регістри операцій і документів є одночасно хронологічними та систематичними.

1.5. Загальна характеристика та класифікація інформаційних систем обліку.

Система це сукупність пов’язаних між собою та із зовнішнім середовищем елементів або частин, функціонування яких спрямовано на отримання конкретного результату.
Інформаційна система обліку (ІСО) це сукупність інформації, апаратно-програмних і технологічних засобів, засобів телекомунікації, баз і банків даних, методів і процедур, персоналу управління, які реалізують функції збору, оброблення, нагромадження та оброблення інформації для підготовки та прийняття ефективних управлінських рішень.
ІСО це множина різних елементів та зв’язків між ними, що складають систему в цілому.
У сучасній концепції організації інформаційних систем у різних предметних сферах виокремлюють дві частини: забезпечувальну та функціональну. Кожна з них у свою чергу складається з підсистем.
Забезпечувальна частина ІС охоплює підсистеми, що реалізують технологію автоматизованого оброблення інформації. Склад цих підсистем однорідний у різних інформаційних системах і відповідно до Державного стандарту охоплює таке забезпечення:
інформаційне;
технічне;
програмне;
математичне;
організаційне;
правове забезпечення;
економічне.
Інформаційне забезпечення (ІЗ). Інформація формується в результаті оброблення даних і є важливим елементом комп’ютерних інформаційних систем. Організація інформаційного забезпечення в інформаційних системах має особливе значення.
Система інформаційного забезпечення передбачає створення єдиного інформаційного фонду, систематизацію та уніфікацію показників і документів, розроблення засобів формалізованого опису даних тощо.
Інформаційне забезпечення охоплює:
методичні та інструктивні документи;
єдину систему класифікації та кодування;
інформаційну базу, яка у свою чергу поділяється на нормативно-довідкові документи, інформаційні повідомлення, інформаційні масиви.
Технічне забезпечення (ТЗ). Технічні засоби служать основою побудови ІС. Потужність засобів значною мірою визначає склад задач, що розв’язуються в даній предметній сфері.
До технічного забезпечення ІС належать комп’ютерна техніка, засоби комунікації та оргтехніка.
Іншими словами, технічне забезпечення це комплекс взаємопов’язаних технічних засобів, призначених для збирання, нагромадження, оброблення, передавання, обміну та відображення інформації, потрібної для управління системою.
Технічне забезпечення сучасних інформаційних систем це комплекс різних видів техніки: обчислювальна техніка, периферійні пристрої, засоби автоматичного зчитування даних, офісне обладнання, комунікаційне обладнання, засоби передачі та обміну даними, комунікаційне обладнання, мережеве обладнання, засоби мультимедіа тощо.
Програмне забезпечення (ПЗ) це сукупність програм, які реалізують мету й завдання інформаційної системи та забезпечують функціонування технічних засобів системи.
Програмне забезпечення охоплює сукупність програм, що реалізують функції та задачі автоматизованих інформаційних технологій і забезпечують стабільну роботу комплексів технічних засобів.
До складу ПЗ входять загальносистемні та спеціальні програми.
До загальносистемного програмного забезпечення належать програми, розраховані на широке коло користувачів і призначені для організації облікового процесу та для розв’язання задач оброблення інформації, які часто зустрічаються (наприклад, система Windows).
Спеціальне програмне забезпечення це сукупність програм, які розробляються для створення інформаційних технологій конкретного функціонального призначення. Охоплює також пакети прикладних програм (ППП), які здійснюють організацію даних і їх оброблення у процесі розв’язання функціональних задач.
Математичне забезпечення (МЗ) це сукупність економіко-математичних методів, моделей та алгоритмів оброблення інформації, які є в інформаційній системі.
Організаційне забезпечення (ОЗ) передбачає власний апарат управління, що забезпечує функціонування всіх його підсистем як єдиного цілого. Як правило, персонал ІС складають працівники відділу розроблення, відділу впровадження та супроводу нових програм, відділу експлуатації.
У теорії комп’ютерних систем оброблення інформації в інформаційному забезпеченні виокремлюють:
зовнішнє інформаційне забезпечення, яке охоплює систему показників даної предметної сфери, систему класифікацій, первинні документи;
внутрішнє забезпечення, що охоплює інформаційну базу даних на машинних носіях.
Правове забезпечення (ПЗ) це сукупність норм, виражених у нормативних актах, які встановлюють і закріплюють організацію цих систем, їх цілі, завдання, структуру, функції та правовий статус ІС.
Правове забезпечення на етапі розроблення автоматизованих інформаційних систем та інформаційних технологій охоплює нормативні акти, пов’язані з договірними взаєминами розробника й замовника у процесі створення ІС та IT, із правовим регулюванням різних відхилень у ході цього процесу, а також зумовлені потребою забезпечення процесу розроблення ІС та IT різними видами ресурсів.
Економічне забезпечення (ЕЗ) сукупність методів і засобів, призначених для створення оптимальних умов ефективної та безпомилкової діяльності людини в інформаційній системі та її освоєння.
Функціональна частина інформаційної системи реалізує розв’язання задач предметної сфери.
Підсистема це сукупність компонентів системи, виокремлених за певною ознакою.
Кожна функціональна підсистема має свій склад комплексів задач, призначений для реалізації функцій управління.
Основні принципи виокремлення самостійних функціональних підсистем (комплексів задач):
відносна самостійність кожної з них;
наявність відповідного набору функцій і функціональних задач із чітко виявленою локальною ціллю функціонування;
мінімізація складу елементів, що входять у підсистему.
В основі інформаційної системи бухгалтерського обліку лежать розв’язання облікових задач, об’єднаних у комплекси, які виконують окремі ділянки обліку. Комплекс задач характеризується визначеним економічним змістом, веденням затверджених синтетичних рахунків, первинними та зведеними документами, взаємопов’язаними алгоритмами розрахунків, а також методичними матеріалами й нормативними документами конкретної ділянки обліку.
Інформаційна система бухгалтерського обліку традиційно охоплює такі підсистеми:
облік основних засобів та нематеріальних активів;
облік матеріальних цінностей;
облік праці та заробітної плати;
облік готової продукції та її реалізації;
облік фінансово-розрахункових операцій;
облік витрат на виробництво;
зведений облік та складання звітності.
Взаємозв’язок комплексів облікових задач закладено в самій методології бухгалтерського обліку, системі ведення рахунків і виконання проводок, де кожна господарська операція відображається двічі: у кредиті одного рахунку та дебеті іншого.
Інформаційні зв’язки комплексу облікових задач дають можливість виокремити три основні фази оброблення, закладені в основу програмних продуктів.
На першій фазі виконуються: первинний облік, складання первинних документів, їх оброблення та складання відомостей аналітичного обліку за кожною ділянкою обліку (наприклад, по обліку заробітної плати складається розрахунково-платіжна документація, звіти нарахувань та утримань заробітної плати тощо).
Друга фаза оброблення складання проводок та їх розміщення в регістри аналітичного та синтетичного обліку, журнали-ордери за номерами рахунків. Комп’ютерне оброблення дає можливість повністю автоматизувати цей процес, формувати проводки, закінчивши розв’язання кожної дільниці обліку.
Третя фаза оброблення це складання зведеного синтетичного обліку звітно-сальдових відомостей за рахунками головної книги, балансу та форм фінансової звітності.

Контрольні запитання:

Що таке бухгалтерський облік?
Як класифікують інформаційні системи обліку?
Що дає підприємству автоматизація ІСО?
Які основні типи організації ІС обліку?
Дайте визначення предметної сфери бухгалтерського обліку.
Що таке форма бухгалтерського обліку?
Які є основні форми обліку?
Які є основні види регістрів?
Які основні завдання внутрішньогосподарського контролю та аналізу в умовах застосування ІСО?
Назвіть і дайте характеристику регістрам бухгалтерського обліку.
Що повинен забезпечити комп’ютерний облік?
Які підсистеми традиційно охоплює ІСО?
Комп’ютерний варіант облікових регістрів.
Дайте визначення автоматизованої ІСО, встановіть мету її створення.
Основні типи організації інформаційних систем обліку. Дайте їх характеристику.
Інформаційні зв’язки комплексу облікових задач. Основні фази оброблення, закладені в основу програмних продуктів.
Із яких основних частин складається ІС обліку?
Що охоплює функціональна частина ІС обліку?
Що передбачає забезпечувальна частина ІС обліку?
Що таке технічне, програмне, організаційне, правове, математичне, економічне забезпечення ІС обліку?
ТЕМА 2. ЕКОНОМІЧНА ІНФОРМАЦІЯ ТА ЗАСОБИ ЇЇ ФОРМАЛІЗОВАНОГО ОПИСУ

2.1. Економічна інформація, її види та властивості.
2.2. Структура, форми подання та відображення економічної інформації.
2.3. Система класифікації та кодування економічної інформації.
2.4. Єдина система класифікації та кодування.
2.5. Штрихове кодування інформації.

2.1. Економічна інформація, її види та властивості.

Поняття інформація походить від латинського слова „informatio”, що означає викладення, повідомлення, пояснення факту, явища, події. У процесі вивчення інформації враховуються закономірності її створення, перероблення й використання в різних сферах діяльності.
Інформацію як продукт виробництва та використання відрізняє передусім предметна сфера. Вона дуже різноманітна та поділяється за видами діяльності: наукова, технічна, виробнича управлінська, економічна, соціальна, правова тощо.
Кожний вид інформації має свої технології оброблення, змістову цінність, форми представлення й відображення, вимоги до достовірності, оперативності відображення фактів, явищ процесів.
Предмет розгляду даної дисципліни бухгалтерська інформація, особливостями якої є:
достовірність;
повнота;
цінність і актуальність;
ясність;
зрозумілість.
Економічна інформація це сукупність відомостей про соціально-економічні процеси, що слугують для управління цими процесами та колективом людей у виробничій і невиробничій сферах.
Вона кількісно характеризує стан виробничо-господарської та фінансової діяльності об’єкта через систему натуральних і вартісних показників, циркулюючи у виробничій та невиробничій сфеpax, органах управління. За допомогою економічної інформації можна простежити взаємозв’язки між ланками, напрями його розвитку та прийняття управлінських рішень. Іншими словами економічна інформація це дані, що використовуються в управлінні об’єктом.
Економічна інформація налічує багато різновидів.
Відповідно до виконуваних функцій управління виокремлюють такі види інформації:
прогнозна пов’язана з функцією прогнозування, відображає ймовірне твердження про майбутній стан господарських процесів. Наприклад, прогнозований розмір прибутку;
планово-договірна пов’язана з функцією планування та описує господарські процеси, що мають відбутися в заданому часовому періоді. Наприклад, обсяг випуску конкретного найменування продукції, кількість матеріалів конкретного найменування за договором.
облікова пов’язана з функціями оперативного, бухгалтерського, статистичного обліку та відображає господарські процеси, які вже здійснилися, а також фактичний стан.
нормативна пов’язана з функцією підготовки виробництва. Вона регламентує витрати матеріальних та трудових ресурсів, рівень запасів і заділів. Наприклад, норми витрати матеріалу на виріб.
цінова охоплює ціни, тарифи, розцінки (ціни можуть бути планові, фактичні, договірні, прейскурантні, відпускні, оптові, роздрібні).
довідкова призначена для деталізації процесів, розшифрування та доповнення різними відомостями. Наприклад, найменування та адреса підприємства.
таблична містить коефіцієнтні величини. Наприклад, розмір податку з оподаткованої суми заробітку.
Економічна інформація є предметом автоматизованого оброблення. За технологією оброблення економічну інформацію поділяють на види:
первинна інформація, що надходить до об’єкта. Первинна інформація інформація, що виникає на початковій стадії процесу управління. Це сукупність початкових даних, потрібних для розв’язання задач;
внутрішня інформація, що виникає у процесі господарської діяльності об’єкта;
зовнішня інформація, що виникає за межами об’єкта;
змінна інформація, що характеризується зміною своїх значень під час кожної її реєстрації. Використовується в одному циклі оброблення.
умовно-стала інформація, що зберігає свої значення протягом тривалого часу;
необроблена інформація, що в незмінному вигляді переходить із вхідної у вихідну;
вхідна інформація, що вводиться до оброблення;
похідна інформація заново створена;
проміжна інформація, що надходить для чергового оброблення. Проміжна інформація характеризується тим, що містить результати розрахунків, що використовуються для наступних розрахунків;
вихідна видається наприкінці оброблення як кінцевий результат. Вихідна інформація утворюється як результат розв’язання задач і використовується для управління об’єктом і прийняття ефективних управлінських рішень.

2.2. Структура, форми подання та відображення економічної інформації.

Структура економічної інформації достатньо складна і може охоплювати різні комбінації інформаційних сукупностей, які володіють певним змістом. Інформаційна сукупність це група даних, що характеризує об’єкт, процес, операцію.
Розглянемо структуру, форми подання та відображення економічної інформації.
Економічна інформація може бути подана так:
СИМВОЛ => РЕКВІЗИТ => ПОКАЗНИК => МАСИВ => ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОТІК => ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА
Символ елементарний нетрадиційний сигнал інформації, який немає самостійного значення. Наприклад, цифра, літера, знак.
Реквізит найпростіша структурна одиниця інформації, неподільна на смисловому рівні. Вони бувають двох видів:
реквізит-основа кількісна характеристика суттєвості, позначається великими літерами алфавіту та слугує основним елементом для побудови формул. Наприклад, кількість, ціна, сума;
реквізит-ознака якісна характеристика суттєвості, позначається маленькими літерами алфавіту та слугує в ролі індексації у формулах. Наприклад, склад, одиниця виміру, назва матеріалу.
Отже, економічний показник це інформаційна сукупність, що складається з реквізитів-ознак і реквізитів-основ, тобто, інформація, що має остаточний економічний зміст. На основі показників складаються документи. У документи, що використовуються в процесі управління, планування, обліку, можуть входити один або кілька показників.
Набір взаємопов’язаних даних однієї форми з усіма її значеннями це масив даних. Наприклад, сукупність даних про рух грошових коштів на підприємстві.
Сукупність масивів, що стосуються однієї ділянки управлінської роботи, називається інформаційним потоком.
Сукупність інформаційних потоків, що характеризують управлінську роботу, пов’язану з виконанням певної функції, називають інформаційною базою.

2.3. Система класифікації та кодування економічної інформації.

Важлива складова інформаційного забезпечення система класифікації та кодування.
Класифікація обов’язковий етап попередньої підготовки економічних даних до автоматизованого оброблення, а також передумова раціональної організації інформаційної бази та моделювання інформаційних процесів. Її можна визначити як складову інформаційного забезпечення будь-якої інформаційної системи, що належить до мовних засобів управління. Тому класифікація є основою для кодування інформації та наступного її пошуку.
Система класифікації це сукупність методів і правил розподілу множини об’єктів на підмножину відповідно до ознак схожості або несхожості.
Об’єкт класифікації елемент класифікаційної множини.
Класифікаційне групування підмножина об’єктів, отриманих у результаті класифікації.
Розрізняють два методи класифікації ієрархічний і фасетний.
Ієрархічний метод класифікації це послідовний поділ множини об’єктів на підлеглі класифікаційні угруповання.
Переваги: логічність побудови, чіткість визначення ознак, великий обсяг інформації, зручність використання.
Недоліки: жорстка структура, брак резервного обсягу.
Фасетний метод класифікації паралельний поділ множини об’єктів на незалежні класифікаційні угруповання.
Фасет набір значень однієї ознаки класифікації. Фасети взаємно незалежні. Кожний об’єкт може одночасно входити в різні класифікаційні угруповання.
Переваги: гнучкість структури (пристосування до змін у задачах), дає можливість вводити нові фасети чи видаляти старі.
Недоліки: недостатньо повне використання обсягу.
Кодування процес присвоєння умовного позначення різним позиціям номенклатури.
Код це знак чи сукупність знаків, прийнятих для позначення класифікаційного угруповання чи об'єкта класифікації.
Для кодування інформації в інформаційних системах застосовують порядковий, серійно-порядковий, послідовний та паралельний методи кодування.
Порядковий метод кодування найпростіший і найпоширеніший. Побудова кодів виконується в міру зростання або спадання ознак без пропуску номерів.
Серійно-порядковий метод кодування на кожну групу ознак має серію порядкових номерів із резервом номерів.
Послідовний метод кодування передбачає виокремлення певних розрядів коду під певні ознаки.
Паралельний метод кодування теж передбачає виокремлення розрядів, але значення ознаки, записаної на будь-якому розряді коду, не залежить від значення ознак, записаних на інших розрядах.
Вибір методів класифікації та кодування об’єктів передбачає:
можливість розширення кодової множини об’єктів і внесення відповідних змін;
однозначність ідентифікованих об’єктів;
мінімальну довжину коду;
можливість оброблення інформації за допомогою ЕОМ;
простоту методу кодування;
застосування загальноприйнятих позначень.

2.4. Єдина система класифікації та кодування.

Після присвоєння кодів створюється класифікатор.
Класифікатор це систематизоване зібрання однорідних найменувань та їх кодових позначень.
Єдина система класифікації та кодування це комплекс взаємопов’язаних класифікаторів техніко-економічної інформації, пристосованих до оброблення засобами обчислювальної техніки з автоматизованою системою ведення цих класифікаторів.
Результатом робіт із класифікації та кодування є розроблення класифікаторів за типом об’єктів і категоріями.
Держстандартом допускається використання класифікаторів таких видів:
загальнодержавні (державні) класифікатори;
міжгалузеві класифікатори;
галузеві класифікатори;
класифікатори підприємств (локальні).
Наведемо перелік основних загальнодержавних та галузевих класифікаторів:
СПАТО система позначень автономій, територій, областей;
УКФВ український класифікатор форм власності;
КОПФГ класифікатор організаційно-правових форм господарювання;
ЄДРПОУ єдиний державний реєстр підприємств, організацій України;
ЗКГНГ загальний класифікатор галузей народного господарства;
СПОДУ система позначень органів державного управлінням;
УКВ український класифікатор валют;
УКП український класифікатор продукції;
КОВ класифікатор одиниць виміру;
УСГК українська стандартна галузева класифікація;
УБК українська бюджетна класифікація;
КВПП класифікатор видів платників податків;
КБУ класифікатор банківських установ;
УКОЗ український класифікатор основних засобів.

2.5. Штрихове кодування інформації.

Мета штрихового кодування інформації полягає у відображенні таких інформаційних властивостей товару, які забезпечують реальну можливість простежити за їх рухом до споживача, що пов’язано з підвищенням ефективності керування виробництвом.
Система штрихового кодування інформації це сукупність виду штрихових кодів і технічних засобів нанесення на носії, верифікації якості печатки, зчитування з носіїв, а також попереднього оброблення даних.
Штрихове кодування є одним із типів автоматичної ідентифікації, що використовує метод оптичного зчитування інформації. Воно ґрунтується на принципі війкової системи числення; інформація запам’ятовується як послідовність 0 і 1. Широким лініям і широким проміжкам привласнюється логічне значення 1, вузьким 0. У зв’язку з цим штрихове кодування це спосіб побудови коду за допомогою чергування широких і вузьких, темних і світлих смуг.
Потребу запровадження штрихових кодів продиктовано надзвичайно великим обсягом постачань, територіальною розкиданістю взаємозалежних організацій і підприємств, недостатньою інформацією про властивості товару на його упакуванні та в супровідній документації, браком достовірної та своєчасної інформації про надходження товару до покупця.
Використання штрихових кодів забезпечує діяльність виробників і споживачів на товарному ринку використання єдиного коду, захист споживача від несумлінності виготовлювачів продукції, керування потоками інформації, а також обмін інформацією як усередині організації, так і між організаціями за допомогою методів і засобів електронного обміну даними.
Для зчитування штрихового коду з носіїв інформації використовуються сканувальні пристрої різного типу.
Типова технологія використання системи штрихового кодування в Україні магазинами типу „супермаркет” розглядається на прикладі процесу оформлення надходження товарів та його продажу покупцям. Надходження товару супроводжується накладною. Прийнятий товар вводиться з накладних у комп’ютер.
Робоче місце касира-контролера з’єднано з касовим апаратом, комп’ютером, де є довідник штрихових кодів усіх наявних товарів і відповідні їм ціни. Ведеться також операторський контроль наявності товарів у торговій залі й на складі, який дає можливість одержувати інформацію про обсяг продажу, запасів продукції, наявності в торговій залі, змінах цін. Робочі місця на всіх рівнях поєднуються в єдину обчислювальну мережу.
Діють такі види штрихових кодів:
UPC універсальний товарний код, розроблений у США, застосовується в країнах Америки;
EAN товарний код, створений у Європі на базі UPC. Відповідає назві Європейської асоціації товарної нумерації, що одержала в наш час статус Міжнародної організації (EAN International);
UCC/EAN єдиний стандартизований штриховий код створений об’єднаними зусиллями організацій США і Канади (Uniform Code Council) і EAN International.
Розсипний товар фасується з нанесенням коду EAN-13.
Відповідно до видів розрізняються такі штрихові коди:
UPC-12, EAN-13, EAN-14, EAN-8, UCC/EAN-128 (Code 39).
EAN-8 восьмирозрядний код, використовується для кодування малогабаритних пакувань. Структура коду така: XXX країна-виробник товару ХХХХ код продукту X остання цифра (контрольна).
UPC-12 дванадцятирозрядний код. Структура коду: X знак системи нумерації ХХХХХ номер виробника ХХХХХ код продукту X остання цифра (контрольна).
EAN-13 тринадцятирозрядний код. Структура коду є такою XXX позначають країну виробник; ХХХХ код підприємства-виробника ХХХХХ код продукту X остання цифра є контрольною.
EAN-14 чотирнадцятирозрядний код (із одним додатковим розрядом). Основне призначення EAN-14 ідентифікація транспортного пакування. Він складається з 13 розрядів. Додатковий розряд указується першим і відображає специфіку пакування цифрами від 1 до 8, наприклад, 1 групове пакування, 2 пакування партій у контейнер тощо.
UCC/EAN-128 алфавітно-цифровий код, не має фіксовано довжини, дає повну характеристику предмета постачання. Складові коду: світле поле; стартовий знак (А, В і С), що забезпечує використання найповнішого набору знаків; знак функції, що дає можливість автоматично контролю відмінність символіки коду від інших символік; дані; контрольне число. Основна перевага коду UCC/EAN-128 щільніше представлення цифрових даних, що дає можливість заощадити багато місця.
Використання кодів регулюється відповідними міжнародними й національними стандартами. Код країни присвоюється EAN International.

Контрольні запитання:

Охарактеризуйте особливості економічної інформації та властивості інформації.
Яка структура економічної інформації?
Види економічної інформації відповідно до виконуваних функцій управління.
Види економічної інформації за технологією оброблення.
Структура, форми подання та відображення економічної інформації.
Що таке масив даних, інформаційний потік, інформаційна база?
Що таке система класифікації? Методи класифікації?
Ієрархічний метод класифікації. Переваги й недоліки цього методу.
Фасетний метод класифікації. Переваги п недоліки цього методу.
Методи кодування. їх характеристика.
Єдина система класифікації кодування. Види класифікаторів, що застосовуються в бухгалтерському обліку.
Охарактеризуйте сутність штрихового кодування. Наведіть приклад штрихового кодування.
Наведіть приклади технології застосування штрихового кодування.
ТЕМА 3. ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ОБРОБЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

3.1. Поняття інформаційних технологій та їх класифікація.
3.2. Обчислювальні системи та мережі.
3.3. Автоматизоване робоче місце (АРМ) бухгалтера: призначення, функції та його рівні.
3.4. Комп’ютерні системи бухгалтерського обліку (КСБО).
3.5. Інструментальні комп’ютерні системи бухгалтерського обліку.

3.1. Поняття інформаційних технологій та їх класифікація.

Створення та функціонування інформаційних систем в управлінні тісно пов’язані з розвитком інформаційної технології головною складовою частини автоматизованої інформаційної системи.
Інформаційна система за своїм складом нагадує підприємство з перероблення даних і виробництва вихідної інформації.
Як і в будь-якому процесі, в інформаційній системі наявна технологія перетворення даних у результативну інформацію.
Автоматизована інформаційна технологія системно організована для розв’язання задач управління сукупність методів і засобів реалізації операцій збору, реєстрації, передачі, нагромадження, пошуку, оброблення і захисту інформації на основі застосування програмного забезпечення, засобів обчислювальної техніки та зв’язку, а також засобів, за допомогою яких інформація пропонується клієнтам.
Сучасна інформаційна технологія орієнтована на застосування найширшого спектру технічних засобів електронно-обчислювальних машин і засобів комунікацій. На її основі створено та створюються обчислювальні системи й мережі різних конфігурацій не тільки для нагромадження, зберігання, перероблення інформації, але й максимального зближення термінальних улаштувань до робочого місця спеціаліста та для підтримки прийняття рішення керівника.
Основу нової інформаційної технології складають розподілена обчислювальна техніка, „дружнє” програмне забезпечення та сучасні засоби комунікації. Принципова відмінність нової інформаційної технології полягає не тільки в автоматизації процесів зміни форми й розміщення інформації, а й у зміні її змісту.
Сьогодні можна говорити про забезпечувальні IT і функціональні IT.
Забезпечувальні IT технології оброблення інформації, які використовуються як інструмент у різних предметних сферах розв’язання різних задач.
Функціональні IT це модифікація забезпечувальних IT, за якої реалізується, будь-яка з предметних технологій. Наприклад, в арсеналі облікового процесу можуть перебувати як забезпечувальні технології (наприклад, текстові й табличні процесори) так і спеціальні функціональні технології (табличні процесори, СУБД, експертні системи, реалізуючі предметні технології).
Інформаційні технології можна класифікувати за рядом ознак:
за способом реалізації в ІС (традиційні ІТ, нові ІТ, високі ІТ);
за способом використання засобів обчислювальної техніки під час оброблення інформації (ІТ у централізованих ІС, ІТ у децентралізованих ІС);
за ступенем охоплення задач управління (ІТ електронного оброблення даних, автоматизації функцій управління, підтримки прийняття рішень, електронного офісу, експертної підтримки);
за класом реалізуючих технологічних операцій (робота з текстовими редакторами, робота з табличними процесорами, робота з системами керування базами даних, робота з графічними об’єктами, мультимедійні системи, гіпертекстові системи;
за типом користувацького інтерфейсу (пакетні, діалогові, мережеві);
за способом побудови мережі (локальні, глобальні, багаторівневі, розподілені);
за обслуговуючими предметними сферами (ІТ бухгалтерського обліку, банківської діяльності, податкової діяльності, страхової діяльності тощо).
За типом користувацького інтерфейсу виділяють пакетні, діалогові та мережеві ІТ.
Пакетний режим це режим при якому користувач не має доступу до машинних ресурсів, а обробка інформації виконується у спеціальному підрозділі. Для організації роботи ЕОМ в такому режимі створюється підрозділ, основною функцією якого є обробка інформації.
У пакетному режимі через відсутність у користувача змоги мати безпосередній доступ до машинних ресурсів існують затримки у видачі результатів користувачеві.
Інтерактивний режим роботи ЕОМ це режим, в якому користувач має безпосередній доступ до машинних ресурсів і впливає на процес обробки інформації.
Діалоговий режим роботи ЕОМ це режим, в якому людина і ЕОМ обмінюються інформацією у темпі, який можна порівняти з темпом обробки інформації людиною.
Інтерактивному і діалоговому режиму притаманна робота у вигляді діалогу.
Мультимедіа це інтерактивна технологія, яка забезпечує роботу з нерухомими зображеннями, відео зображеннями, анімацією, текстом і звуком.
Одна з сучасних тенденцій розвитку інформаційних технологій напрям технології „клієнтсервер”. Цей підхід реалізується в технології зв’язування та запровадження об’єктів, організації локальних мереж і мережевих операційних систем, у глобальних мережах типу Internet, в архітектурі систем керування базами даних, в архітектурі пакетів прикладних програм.
Архітектура системи керування базою даних (СКБД) типу „клієнтсервер” передбачає розміщення клієнтської частини СКБД на робочій станції, а серверної на комп’ютері сервері баз даних. Робоча станція надсилає на сервер запити на одержання інформації. Ці запити обробляються на сервері серверною частиною СКБД, а результати повертаються на робочу станцію. Така технологія продуктивна через мінімізацію обсягу інформації, яка передається мережею, краще забезпечує захист інформації від несанкціонованого доступу та цілісність даних.
Як серверна частина СКБД найчастіше вибирається потужна СКБД класу Microsoft SQL Server, Oracle, Informix із розвиненими можливостями захисту даних, розвиненою мовою програмування, здатною працювати з розподіленою базою даних. Як клієнтська частина використовуються прикладні програми на FoxPro, Access або інших засобах.

3.2. Обчислювальні системи та мережі.

У розвитку технології оброблення інформації на ПК можна виокремити два етапи: автономне використання ПК та етап їх об’єднання створення обчислювальних мереж і на їх основі мережних інформаційних технологій.
Мережеві технології дали змогу створювати геосистеми для доступу до світових сховищ інформації.
За рангом обчислювальні мережі можна поділити на локальні (ЛОМ) або LAN-мережі в межах підприємства, організації та глобальні або WAN-мережі абонентів, які з’єднують країни, континенти.
Локальна обчислювальна мережа (ЛОМ) дає можливість розподіляти мережеві ресурси за допомогою певної топології, способу множинного доступу, протоколів зв’язку та мереженої операційної системи.
Широке розповсюдження ПК та апаратури віддаленого зв’язку, а також процеси децентралізації управління виробництвом, що відбуваються, зумовлюють запровадження розподіленого оброблення даних, яке забезпечує прискорення оброблення даних, безпосередню участь виконавців у процесі управління та ефективне задоволення інформаційних потреб управлінського персоналу. Запровадження розподіленого оброблення знижує витрати на утримання обчислювальної системи, підвищує її гнучкість та життєздатність. Розподілене оброблення даних неможливе без модульної структури ІС, що полегшує її створення т оновлення.
Мережевий інтерфейс інформаційної технології надає користувачеві засоби теледоступу до територіально розподілених інформаційних та обчислювальних ресурсів завдяки розвинутим засобам зв’язку. Це дає можливість широко використовувати автоматизовані інформаційні технології та робить їх багатофункціональними.
Нині спостерігається тенденція до об’єднання різних типів інформаційних технологій у єдиний комп’ютерно-технологічний комплекс. Він має назву інтегрованого.
Особливе місце в ньому належить засобам комунікації, основі створення різноманітних мережевих варіантів автоматизованих інтегрованих технологій: локальних; багаторівневих; розподілених; глобальних обчислювальних мереж; електронної пошти; цифрових мереж інтегрованого обслуговування.
Підвищення вимог до оперативності інформаційного обміну та управління швидкого оброблення інформації зумовило створення не тільки локальних, а й багаторівневих і розподілених систем організаційного управління об’єктами.
Її інформаційне забезпечення реалізує мережі автоматизованих даних, що будуються з урахуванням організаційно-функціональної структури багаторівневого економічного об’єкта, комп’ютерного введення інформаційних масивів.
Цю проблему в нових інформаційних технологіях вирішують розподілені системи оброблення даних із використанням каналів зв’язку для обміну інформацією між базами даних різних рівнів.
У багаторівневих і розподілених комп’ютерних інформаційних системах організаційного управління успішно вирішуються проблеми оперативної роботи з інформацією, аналізу економічних ситуацій у процесі розроблення та прийняття управлінських рішень.
Таким чином, нові інформаційні технології основа переходу суспільного розвитку до інформаційної епохи у світовому масштабі.
Глобальна всесвітня мережа Internet з погляду техніки це система з’єднаних між собою комп’ютерних мереж, побудованих на підставі певних стандартів; глобальна комп’ютерна мережа. Для користувачів Internet це „інформаційна магістраль”, за допомогою якої вони добираються до джерел необхідної інформації; віртуальний світ зі своїми законами.

3.3. Автоматизоване робоче місце (АРМ) бухгалтера: призначення, функції та його рівні.

Автоматизоване робоче місце (АРМ) спеціаліста це інструмент раціоналізації та інтенсифікації управлінської діяльності.
Професійні АРМ це головний інструмент спілкування людини з інформаційними системами, що виконують роль автономних робочих місць, інтелектуальних терміналів великих ЕОМ, робочих станцій у локальних мережах. АРМ мають відкриту архітектуру та легко адаптуються.
АРМ мають проблемно-професійну орієнтацію на конкретну предметну сферу та є засобом спілкування спеціаліста з автоматизованими інформаційними системами.
Якщо за критерій узяти організаційну структуру управління, то можна умовно виокремити АРМ керівника, АРМ управлінського працівника середнього та оперативного рівнів. За принципами вибіркового розподілення інформації ці особи мають потребу в абсолютно різній інформаційній підтримці.
Створення АРМ забезпечує:
простоту, зручність і дружнє ставлення до користувача;
простоту адаптації до конкретних функцій користувача;
компактність розміщення й невисокі вимоги до умов експлуатації;
високу надійність і живучість;
порівняно просту організацію технічного обслуговування.
Ефективним режимом роботи АРМ є його функціонування в рамках локальної обчислювальної мережі. Створені АРМ спеціалістів дають можливість користувачеві працювати в діалоговому режимі, оперативно розв’язувати поточні задачі, зручно вводити дані, вести контроль, оброблення інформації, визначати достовірність результатної інформації, виводити й передавати каналами зв’язку. Інформаційне забезпечення АРМ орієнтується на конкретну, звичну для користувача, предметну сферу.
Найважливішим для практичних цілей є групування задач за економічним змістом вихідних показників. Це групування основа для виокремлення таких типів автоматизованих робочих місць бухгалтера (АРМБ):
АРМБ з обліку основних засобів;
АРМБ з обліку виробничих запасів;
АРМБ з обліку праці й заробітної плати;
АРМБ з обліку готової продукції, її відвантаження, реалізації та визначення фінансового результату;
АРМБ з обліку фінансово-розрахункових операцій;
АРМБ з обліку витрат на виробництво;
АРМБ зведеного обліку та складання звітності;
АРМБ з обліку капітальних вкладень.
Кожному з перерахованих АРМБ (комплексів задач) відповідає певний перелік задач.
Технологія організації обліку в умовах АРМ бухгалтера має три етапи:
підготовка інформації та її оброблення;
систематизація й узагальнення облікової інформації на рахунках за видами ресурсів, контроль, аналіз і її аудит;
формування інформації для подальшого використання в управлінні підприємством.
У процесі управління підприємством приймаються оперативні, тактичні та стратегічні управлінські рішення. Із цією метою виокремлюють три рівні управління.
На першому рівні здійснюється оперативне управління структурними підрозділами (цех, магазин, комора, відділ тощо). На цьому рівні формуються первинні дані, здійснюються їх оброблення, розрахунок і відображення інформації для прийняття управлінських рішень на місці виникнення інформації (АРМБ категорії). АРМБ І категорії потрібне для формування й підготовки первинної інформації безпосередньо на місці виникнення її у цехах, на складах та в інших підрозділах), а також для розв’язання потрібних облікових і аудиторських задач. Первинні дані реєструються безпосередньо на робочому місці, де вони виникають, передаються певним ланцюжком. У процесі вирішення задач кожному робочому місці виявляють відхилення, а також причини та винних у них, відомості для оперативного управління процесом виробництва на рівні філії, дочірніх підприємств, ділянок цехів, відділів та інших виробничих одиниць.
На другому рівні управління інформація систематизується й узагальнюється за комплексами завдань, ділянками обліку, виконуються контроль і внутрішній аудит. На цій стадії формується й відображається інформація для прийняття конкретних управлінських рішень за комплексом завдань (АРМБ II категорії). На АРМБ II категорії здійснюється контроль проходження первинної інформації та розв’язується ряд аналітичних і аудиторських задач, тут також виявляють відхилення від нормальних умов роботи по ділянках обліку (комплексах задач). На цьому етапі одержувана інформація підлягає логічному контролю на коректність, а також здійснюється автоматичний аудит за даними аналітичного й синтетичного обліку. Крім того, на АРМБ II категорії здійснюється моделювання облікового процесу, проведення аудиту, а також прийняття управлінських рішень з окремого комплексу задач.
На третьому рівні здійснюються формування зведених даних, контроль, аналіз і аудит фінансово-господарської діяльності підприємства. На цьому рівні управління здійснюється управління підприємством у цілому, визначається зовнішня політика, розробляються перспективні плани та стратегія їх виконання (АРМБ III категорії). АРМБ III категорії призначене для аналізу роботи структурних підрозділів і підприємства в цілому, для узагальнення зведених даних, пов’язаних із розв’язанням регламентних задач із складання оперативної та періодичної звітності. На цьому АРМБ здійснюється оперативний контроль із використання трудових, матеріальних і грошових ресурсів, здійснюються аудит за виконанням показників структурними підрозділами і додержанням умов чинних норм матеріальних і трудових витрат, виявлення негативних відхилень від чинних систем нормування, розв’язуються задачі управлінського обліку, моделювання облікових даних.
Таким чином, АРМ це професійно-орієнтований комплекс технічних, інформаційних і програмних засобів, призначених для автоматизації функцій спеціаліста, що виконуються на його робочому місці.
Основне призначення АРМ забезпечити управлінський персонал новими засобами техніки та технології. Мова йде про автоматизоване діалогове виконання основних функцій управління діалогову інформаційну взаємодію користувачів і оперативний доступ до даних, нагромаджуваних у центральній базі даних або в розподільній базі даних АРМ.
Організація АРМ змінює техніку та методологію виконання функцій управління. Виникли нові технологічні операції ведення екранного діалогу, використання нових форм подання даних електронних картотек і таблиць, графіків і діаграм, багатовіконне подання даних.
Засоби АРМ дають змогу автоматизувати розв’язання облікових задач, що формалізуються, забезпечити інформаційну підтримку важко формалізованих задач, результати яких використовуються для прийняття рішень.
З урахуванням професійних знань і практичних навичок користувач може обирати методику розв’язання задач, маніпулювати даними для обчислень, аналізувати їх результати та приймати відповідне конкретній ситуації управлінське рішення.
3.4. Комп’ютерні системи бухгалтерського обліку (КСБО).

Комп’ютерні системи бухгалтерського обліку (КСБО) пройшли великий історичний шлях становлення й розвитку. Вони змінювалися паралельно зі змінами інформаційних технологій, програмних і технічних засобів оброблення інформації, методів і засобів розроблення, концепції побудови ІС.
Ринок КСБО почав формуватися з кінця 80-х років. Сьогодні існує велика кількість різноманітних програмних засобів автоматизації бухгалтерського обліку: від засобів автоматизації локальної задачі бухгалтерського обліку до повнофункціональної КСБО в складі ІС підприємства.
Існує залежність між масштабом підприємства та типом застосовуваних у КСБО інформаційних технологій
Ця залежність обумовлена як потребами в інформаційних технологіях для реалізації функцій КСБО, так і можливим рівнем затрат на її створення й супроводження. Чим менший масштаб підприємства, тим відносно простіший бухгалтерський облік, менша інтенсивність інформаційних потоків. Для цього класу систем існує потреба в нескладних (а отже, недорогих) інформаційних технологіях. Відомо, що для великих підприємств КСБО є невід’ємною частиною ІС підприємства, тому вибір інформаційних технологій КСБО диктується інформаційною системою підприємства.
За повнотою та інтеграцією облікові функції розрізняються:
КСБО для окремих ділянок бухгалтерського обліку;
комплексні КСБО для всіх ділянок бухгалтерського обліку;
КСБО з розширенням функцій бухгалтерського обліку (наприклад, торгові системи, складські системи, системи управління продажем, системи закупівельної діяльності тощо);
цілком інтегровані з функціями управління підприємством КСБО.
Програмні продукти КСБО, як правило, мають модульну архітектуру, яка дає можливість автономно використовувати окремі функціональні модулі. Організаційно КСБО охоплює одне чи комплекс АРМ бухгалтерів, які можуть працювати як ізольовано, так і в мережному режимі.
Програмні продукти для КСБО відрізняються ступенями свободи. Так, в одних програмних продуктах допускається вибір компонентів інформаційних технологій типу СУБД, архітектури мережі, інструментальних засобів проектування, в інших технічні та програмні рішення замкнуті, не підлягають модифікації. Тенденції розвитку інформаційних технологій узагалі свідчать про те, що живучими виявляються ІС, орієнтовані на багатоплатформність, які допускають заміну компонентів базового й загального програмного забезпечення.
Ринок програмних продуктів КСБО пов’язаний із такими провідними фірмами-розробниками як: „1С:Підприємство”, „Інтеллект-Сервіс”, „Парус”, „Галактика”, „Діасофт”, „Інфін”, „Інфософт”, „Омега”, „R-Style Softwarе Lab”, „Cognitive Technologies Ltd”, що забезпечують такий набір послуг:
розроблення, розповсюдження (продажу) готових програмних продуктів для створення КСБО;
консалтингові послуги з проектування КСБО, вибору програмних засобів;
створення інформаційно-правових систем для КСБО;
видання та розповсюдження літератури для КСБО;
організація навчальних центрів для підготовки користувачів КСБО.
Безперечний лідер серед розробників фірма 1С.
Фірми-розробники КСБО пропонують широку номенклатуру програмних продуктів, що враховують потреби користувачів. Ряд фірм створює програмні продукти єдиної серії під загальною торговою маркою. Вони призначені для підприємств різних чи масштабів предметних сфер, мають типові елементи, використовують типові інформаційно-технологічні рішення.
Фірма „Інтелект-Сервіс” пропонує такі програмні продукти:
БЭСТ-4 повнофункціональна, поширена й багатовалютна система оперативного (торгового, складського) і бухгалтерського обліку. Уведення даних у систему здійснюється від первинних документів. БЭСТ-4 добре адаптується до специфіки конкретного підприємства;
БЭСТ-4 „Магазин” автоматизація підприємств роздрібної торгівлі, забезпечує керування товарорухом від надходження товарів на складі до їх реалізації, підтримує оперативний і бухгалтерський облік, взаємодію з торговим устаткуванням;
БЭСТ „Компанія” автоматизація керування великим підприємством торгівлі. Забезпечує оперативне керування торговими потоками, в тому числі облік закупівель, запасів, продаж товарів, розрахунків по зобов’язаннях. Автоматизовано всі функції бухгалтерського та податкового обліку. Для керування БД використовуються великомасштабні СУБД типу SQL Server;
БЭСТ „Офіс” повнофункціональна система керування малим підприємством. Забезпечує планування руху коштів, доходів і витрат, облік та аналіз господарської діяльності.
БЭСТ „План” програма формування календарних збутових і виробничих планів для підприємств торгівлі, виробництва і сфери послуг, розрахунку витрат і собівартості продукції та послуг, аналізу ефективності варіантів планів, прогнозу результатів
БЭCT-Pro комплексна автоматизація систем керування підприємств виробничого типу, торгівлі та сфери послуг. Забезпечує повний управлінський цикл, у тому числі ведення договорів, контроль взаєморозрахунків, планування виробництва та збуту, облік витрат на виробництво продукції (послуги), керування постачанням, розрахунок зарплати тощо.
Програмні продукти фірми „ПАРУС”:
ПАРУС 7.11 повнофункціональна система автоматизації керування для малого й середнього бізнесу;
ПАРУС „Система керування” система автоматизації керування для промислових підприємств;
ПАРУС „Аналітика” аналітична програма для аналізу діяльності торгових підприємств;
ПАРУС „Бюджет” система автоматизації керування для бюджетних організацій;
ПАРУС „Страхування” система автоматизації керування для страхових компаній.

3.5. Інструментальні комп’ютерні системи бухгалтерського обліку.

Розглянемо основні класи бухгалтерських програм.
Ведення журналу господарських операцій і складання бухгалтерських звітів.
Основне завдання даного класу одержати повний комплект форм зовнішньої звітності, вихідні дані, для яких є бухгалтерські проводки.
Програми даного класу основа АРМ головного бухгалтера, вони невимогливі до технічних засобів, прості в обслуговуванні, відносно дешеві. Ці програми передбачають структуру плану рахунків, довідників аналітичного обліку, модифікацію форм зовнішньої звітності.
На основі мови запитів виконується фільтрація та вибірка даних бухгалтерських проводок із загального облікового реєстру тощо.
Інструментальні комп’ютерні системи бухгалтерського обліку.
Це дуже поширений клас бухгалтерських програм, за допомогою яких можна створювати КСБО підприємств будь-якого масштабу, що використовують різноманітні інформаційні технології та містить:
систему програмування для створення чи модифікації програмних компонентів КСБО і їх налагодження;
конструктори (дизайнери) об’єктів КСБО (інтерфейсу користувача, звітів, екранних форм, довідників);
прототипи об’єктів і КСБО в цілому „типові конфігурації”;
модуль налагодження об’єктів КСБО;
мови запитів високого рівня;
інформаційні технології інтеграції з іншими програмними продуктами, інформаційними ресурсами мережі Internet.
КСБО можна розглядати як „оболонку”, призначену для наповнення об’єктами, що створюються за допомогою інструментальних засобів, програми орієнтованих на фахівців, що здійснюють розроблення та супровід КСБО, а також на кваліфікованих користувачів. Інструментальні засоби КСБО достатні для її модифікації та розвитку.
Даний клас програмних засобів застосовується за умов:
типова конфігурація КСБО цілком відповідає потребам автоматизації;
кваліфікація користувачів, здатних ефективно використовувати інструментальні засоби, досить висока;
забезпечення супроводження програмного продукту, відновлення типових компонентів (форм зовнішньої звітності, класифікаторів і довідників, стандартних алгоритмів розрахунків тощо), випуск нових типових конфігурацій.
До цього класу можна віднести всі різновиди „1С:Бухгалтерія”, „Фінанси без проблем”, „Інфо-Бухгалтер”, „Турбо-Бухгалтер” і ряд інших розробок.
Інтегрована бухгалтерія для малих підприємств.
КСБО в повному складі облікових функцій реалізовано на єдиній централізовано контрольованій БД. Розподілене оброблення даних, як правило, не підтримується.
Оброблення облікової інформації здійснюється від первинних облікових документів. Виконується налагодження робочого плану рахунків, довідників аналітичного обліку, вибираються алгоритми облікової політики (метод списання собівартості, методи амортизації тощо). Є досить зручні та прості для кінцевих користувачів інструментальні засоби й засоби наладки:
константи, що впливають на алгоритми роботи програми;
генератор екранних форм;
генератор звітів;
мова запитів високого рівня.
Захист БД; санкціонований доступ, адміністрування БД реалізуються у спрощеному вигляді.
Особливість програмних засобів даного класу „монолітність” функції КСБО в одному АРМ бухгалтера. Кількість користувачів таких КСБО, як правило, невелика. Для простоти експлуатації та супроводу програми встановлюються на одному комп’ютері; якщо є кілька комп’ютерів, інформаційний обмін між ними можливий за допомогою проміжних носіїв у режимі експорт/імпорт чи проводок по мережі. При цьому підсумкове оброблення облікових даних і формування бухгалтерських звітів виконується на центральному комп’ютері.
Сфера доцільного застосування таких програм це малі й середні підприємства, обсяг облікової роботи яких невеликий, кількість бухгалтерів 1-3 особи. Типовими представниками програм даного класу є розроблення фірм „Парус” старих версій, „БЭСТ 2+” („Інтелект-Сервіс”), „Інфін”, „Інтегратор”.
Комплексний бухгалтерський облік для середніх і великих підприємств.
Комплексна КСБО це набір функціональних АРМ, що працюють на централізовано збереженій БД у мережі. Комплексні КСБО відрізняються від набору ізольованих АРМ, насамперед, принципом системності, що вимагає виконання таких умов:
єдиний план рахунків;
єдина облікова політика;
загальносистемна нормативно-довідкова інформація (класифікатори, типові форми документів, довідники аналітичного обліку);
одночасність облікових періодів для різних АРМ;
твердий регламент функціонування окремих АРМ і взаємодії АРМ один з одним.
Такі системи мають, як правило, галузеву орієнтацію (торгівля, виробництво, бюджетна сфера). Склад і функції окремих АРМ можуть набудовуватися на специфіку об’єкта керування, кожний АРМ має функціональну повноту, функції не дублюють на різних АРМ, що можуть працювати як у комплексі з іншими АРМ, так і незалежно.
Склад функцій конкретних АРМ орієнтовано на організаційні одиниці керування у складі бухгалтерій ділянки бухгалтеркого обліку.
Для КСБО виконується спочатку загальносистемне налагодження, а потім для кожного АРМ внутрішнє налагодження таких параметрів:
шаблонів проводок для типових господарських операцій;
форм уведення для первинних облікових документів і відповідних їм проводок;
значень параметрів типових алгоритмів розрахунків (податків, сум проводок, амортизаційних відрахувань тощо).
Для кожного функціонального АРМ може створюватися своя нормативно-довідкова інформація, але при цьому рівень загальносистемної інформації є визначальним.
Основна умова застосування комплексної КСБО синхронізація облікових періодів у різних АРМ. Для цього використовуються організаційні та програмні методи.
Комплексні КСБУ мають адміністраторів системи й окремих підсистем, що надають санкціонований доступ користувачам до АРМ, пунктів меню, виконують створення архівних копій БД, відновлення БД з архіву, обмін даними з іншими програмними системами та інші функції.
Типовий склад АРМ комплексної КСБО:
АРМ головного бухгалтера нормативно-довідкове забезпечення КСБО, ведення плану рахунків, робота з обліковим регістром книгою господарських операцій, автоматизація фінансового обліку та звітності. Книга господарських операцій формується у функціональних АРМ, використовується як джерело для формування бухгалтерської звітності.
Облік основних засобів і нематеріальних активів система автоматизації обліку наявності й руху основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових і капітальних вкладень.
Облік матеріальних (виробничих) запасів система автоматизації обліку наявності й руху ТМЦ на складі, вартісного обліку матеріальних запасів, обліку списання матеріалів за статтями витрат, формування собівартості матеріалу під час списання за методами FIFO, LIFO і середньозваженим, обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів.
Система обліку руху товарів і готової продукції на складі у вартісному й кількісному вираженні. Калькуляція цін товарів (готової продукції) відповідно до моделі ціни, розрахунок собівартості під час списання товарів за методами FIFO, LIFO і середньозваженим, облік замовлень покупців, контроль за їх проходженням, відвантаженням та оплатою.
Облік касових операцій система автоматизації обліку касових операцій у гривнях і валюті, обліку розрахунків із підзвітними особами, обліку депонентів.
Облік банківських операцій система автоматизації обліку банківських операцій у гривнях і валюті, взаємодія з системами „клієнт-банк”, що працюють у комунікаційному форматі.
Облік розрахунків із покупцями/постачальниками система автоматизації обліку операцій за розрахунками з покупцями/постачальниками, що підтримує різні варіанти оплат і відвантажень.
Облік витрат на виробництво система автоматизації пооб’єктного обліку та формування собівартості продукції.
Облік праці та заробітної плати система автоматизації розрахунку оплати праці, ведення карток персонального обліку, особових рахунків і табелів робочого часу.
Ядром комплексної КСБО є АРМ головного бухгалтера, що працює з єдиним обліковим регістром бухгалтерських проводок, використовуючи його для формування звітів і вихідних форм фінансової звітності.
Як правило, функції комплексних КСБО ширші від чисто бухгалтерських. Так, додатково ведеться для розрахунку зарплати облік кадрів, для обліку руху товарно-матеріальних цінностей керування продажем, керування закупівлями. У ряді систем зроблено акцент на електронний документообіг і сполучене з цим діловодство. Таким чином, КСБО забезпечують реалізацію як фінансового, так і управлінського обліку, оперативного обліку, статистичного обліку та звітності. Ці КСБО наближаються до ІС масштабу підприємства що охоплюють такі модулі: „Керування продажем”, „Керування закупівлями”, „Торговий зал” тощо.
Типовими представниками систем даного класу є розробки фірм „Інтелект-Сервіс” (БЭСТ-4, БЭСТ-Pro), „Компас” („Компас Гігант”), „Атлант-Информ” („Галактика”) тощо.

Контрольні запитання:

АРМ спеціаліста. Що забезпечує створення АРМ?
Поняття автоматизованих інформаційних технологій (АІТ) та їх класифікація.
Забезпечувальні та функціональні інформаційні технології. Наведіть приклад.
Класифікація інформаційних технологій за класом реалізуючих технологічних операцій та за типом користувацького інтерфейсу.
Класифікація інформаційних технологій за способом реалізації в системі управлінської інформації та за ступенем охоплення задач управління.
Класифікація інформаційних технологій за способом побудови мережі та за обслуговуючими предметними сферами.
Пакетний режим роботи. Діалоговий режим роботи.
Інформаційні мережеві технології.
Глобальні інформаційні мережі.
Технологія мультимедіа.
Технологія застосування електронного документообігу.
Технологія „клієнт-сервер”. Моделі реалізації . ТЕМА 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БАЗИ СИСТЕМ ОБРОБЛЕННІ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

4.1. Поняття та зміст інформаційного забезпечення ІС обліку.
4.2. Характеристика позамашинної інформаційної бази.
4.3. Уніфікація та стандартизація документації.
4.4. Машинна інформаційна база.
4.5. Організація баз і банків даних автоматизованої інформаційної системи.

4.1. Поняття та зміст інформаційного забезпечення ІС обліку.

Інформаційне забезпечення інформаційних систем обліку передбачає створення єдиного інформаційного фонду, систематизацію та уніфікацію показників і документів, розроблення засобів формалізованого опису даних тощо.
Інформаційне забезпечення важливий елемент автоматизованих інформаційних систем обліку, призначений для відображення інформації, що характеризує стан керованого об’єкта і є основою для прийняття управлінських рішень.
У процесі розроблення інформаційного забезпечення варто визначити:
склад інформації, що охоплює перелік інформаційних одиниць або сукупностей, потрібних для розв’язання комплексу задач;
структуру інформації та перетворення її, тобто формування показників документів;
характеристики руху інформації, тобто обсяг потоків, маршрути, терміни;
характеристику якості інформації;
способи перетворення інформації.
Інформаційне забезпечення інформаційної системи поділяється на позамашинне та внутрішньомашинне.
Структуру інформаційного забезпечення наведено на рис. 4.1.
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415


Організація інформаційного забезпечення ведеться паралельно з програмним забезпеченням та інформаційною технологією, зорієнтованою на кінцевого користувача.
Основою інформаційного забезпечення ІС є інформаційна база (ІБ), що використовується у функціонуванні ІС. За складом, змістом вона повинна відповідати вимогам тих задач, проектувати ті системи, які розв’язуються на її основі. За сферою функціонування виділяють позамашинну та внутрішньомашинну ІБ.

4.2. Характеристика позамашинної інформаційної бази.

Позамашинна ІБ сукупність повідомлень, сигналів і документів, що використовуються у функціонуванні ІС без застосування засобів обчислювальної техніки. Основним носієм інформації в позамашинному середовищі є документи (наряди, акти, накладні, рахунки або регістри, відомості тощо).
Склад позамашинної ІБ показаний на рис. 4.2.
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415
Усі документи, які стосуються ІС, можна розбити на вхідні і вихідні (результатні).
Вхідна документація містить первинну, необроблену інформацію, що відображає стан об’єкта управління та заповнюється вручну або за допомогою технічних засобів. Вихідна документація охоплює зведено-групові дані, одержані в результаті автоматизованого оброблення.
Документи класифікуються за рядом ознак, наприклад:
за сферою діяльності (планові, облікові, статистичні, банківські, фінансові, бухгалтерські тощо);
за відношенням до об’єкту управління (вхідні-первинні, вихідні-звітні, проміжні, архівні);
за змістом господарських операцій (матеріальні, грошові, розрахункові);
за призначенням (розпорядні, виконавчі, комбіновані);
за об’ємом операцій, які відображаються (одноразові та звітні);
за способом використання (разові й нагромаджувальні);
за способом заповнення (вручну або за допомогою засобів автоматизації обліку).
Вхідні документи у свою чергу діляться на оперативні та нормативно-довідкові.
Оперативні відображають факти фінансово господарської діяльності підприємства. Ця інформація змінюється за кожної фіксації. До оперативних документів належать накладні платіжні документи, прибуткові документи, видаткові тощо.
Вхідні інформаційні повідомлення (документи) та розміщена в них інформація класифікуються:
за строками подання:
регламентні документи, для яких визначено термін виконання й подання;
нерегламентовані документи, які виконуються за запитом;
за функціональними напрямами діяльності:
правові та нормативно-довідкові документи (закони, укази, постанови органів державної влади та управління);
організаційно-методичні документи (накази, директиви, інструкції методики, рішення колегій тощо);
документи з обчислення та обліку;
документи з контрольної роботи.
Групування документів за функціональними напрямами за особливостями та призначенням розміщеної в них інформації визначає основні потоки інформації в структурі функціонування.
Вихідні документи формуються у процесі автоматизованого оброблення та видаються як результат. Вихідні документи також мають свою класифікацію. Вони діляться на:
призначені кінцевому користувачеві;
які використовуються інформаційною системою для роз’язання інших задач (транзити);
які використовуються для розв’язання задач на наступному стані.
Вихідна інформація охоплює звітно-згруповані дані, одержані у результаті автоматизованого оброблення, головним чином, на друкованому пристрої ЕОМ.
До вихідних зведень висуваються такі вимоги. Склад показників, які в них містяться, повинен бути достатнім для управлінських цілей. Особлива увага зосереджується на достовірності даних, які відображаються, їх логічному розміщенні. Звіти повинні видаватися в зазначені терміни, в регламентному режимі, відповідаючи на запит. Усе це дає можливість одержати на ЕОМ готову вихідну форму, яка має юридичну силу та придатна для використання на будь-якому рівні управління.
Розроблення форм первинних і зведених документів виконується на стадії складання робочого проекту автоматизованого оброблення економічної інформації та знаходить відображення у проектній документації, пов’язаній із розробленням інформаційного забезпечення.
У бухгалтерському обліку прийняті форми документації регулюються чинними єдиними нормативними актами, правилами та інструкціями. Уся документована інформація забезпечує приведення безлічі економічних показників у певну систему з метою встановлення термінологічної єдності, однозначності опису, зв’язку між показниками. Наприклад, структура системи показників у бухгалтерському обліку розподіляється по різних ділянках обліку: праці й заробітної плати, матеріалів, основних засобів тощо.
Нормативно-довідкові документи належать до умовно-сталої інформації та містять матеріальні, трудові, технологічні й інші норми та нормативи, ціни, а також усі довідкові дані (П.І.Б., найменування тощо). На основі цих документів здійснюється первинне формування файлів нормативно-довідкової інформації, що утворюють нормативно-довідкову базу інформаційної системи. До нормативно-довідкових документів належать довідники, класифікатори, номенклатури-цінники тощо.
Технологія використання електронного документообігу.
Велике значення у вивченні інформаційних потоків надається правильній організації документообігу, тобто послідовності проходження документу від моменту виконання першого запису до передачі його в архів. Документообіг з’являється на стадії обстеження економічного об’єкту.
Будь-яка економічна задача обробляється на основі певної кількості первинних документів, що проходять різні стадії оброблення: рух документів до оброблення, у процесі оброблення та після нього.
Критеріями вибору системи автоматизації документообігу можуть бути масштаби організації. Вибираючи системи, потрібно враховувати такі критерії: інтеграції з іншими автоматизований системами й базами даних, легкість освоєння, зручність роботи забезпеченість роботи в мережах, надійність системи та захист від несанкціонованого доступу.
Удосконалення документообігу проходить на основі систем електронної пошти та електронного підпису, що значно підвищує ефективність банківських операцій.

4.3. Уніфікація та стандартизація документації.

Розвиток систем автоматизованого оброблення інформації вимагав уніфікації та стандартизації всієї документації, призначеної для відображення економічної інформації.
Уніфікацію документації було проведено в державному масштабі в 1970-х роках. Так, постановою Держкомітету стандартів „Уніфіковані системи документації, які використовуються в АСУ” визначено вимоги до уніфікованої системи документації (УСД). Вона охоплює комплекс взаємопов’язаних документів, що відповідають єдиним правилам і вимогам побудови.
До складу УСД входить облікова, звітно-статистична, фінансова, банківська, розрахунково-платіжна та інша інформація. Кожному документу присвоєно код відповідно до загальнодержавного класифікатора управлінської документації.
Уніфікація поставила такі вимоги до документів:
стандартна форма побудови;
пристосування до автоматизованого оброблення;
мінімізація показників;
охоплення всіх складових для цілей управління.
Документація, яка діє у фінансово-кредитних установах, є повністю уніфікованою для всіх організацій. Що стосується первинної документації для бухгалтерського обліку, то створити повністю уніфіковані системи документації на всіх ділянках поки що не можна з причин різноманіття галузевих форм і методик для деяких ділянок обліку.
Так, для обліку основних засобів, фінансових операцій створено єдині для всіх підприємств міжгалузеві уніфіковані документи. Для праці та заробітної плати, обліку матеріалів розроблено галузеві типові форми документів, які пристосовуються до чинних облікових методик і конкретної галузі.
Вимоги до уніфікованої документації вимагають мати стандартну форму побудови документів, що передбачає виокремлення в документі трьох частин: заголовкової, змістової, оформлювальної.
На попередній стадії проектування автоматизованого оброблення вивчаються всі види і форми первинних документів, що використовуються для розв’язування задач обліку. При цьому виявляються уніфіковані документи, а також з’ясовується можливість заміни чинних документів уніфікованими. Коли такої можливості немає, здійснюється розроблення нових первинних документів, тобто заміна чинних документів новими, пристосованими до автоматизованого оброблення. Цю роботу виконують спеціалісти з автоматизації спільно з користувачами.

4.4. Машинна інформаційна база.

Машинна інформаційна база охоплює всі види спеціально організованої інформації, представленої у вигляді, зручному для сприймання технічними засобами. Це файли (масиви), бази даних (БД), банки даних (БнД), бази знань, а також їх системи.
Інформаційне забезпечення повинно швидко та в повному обсязі задовольняти потреби користувача.
Перед ним ставляться вимоги ефективного пошуку та видачі інформації у вигляді, потрібному для розв’язання кожної конкретної задачі, наявності можливості підтримки даних у стані постійного оновлення та працездатності.
За змістом внутрішньомашинне інформаційне забезпечення це сукупність фактичних зведень, що використовуються в господарській діяльності об’єкта.
Склад і структура внутрішньомашинного інформаційного забезпечення визначаються способами організації файлів, баз і банків даних, взаємодією між ними, розвитком їх у часі.
Пофайлова організація ІЗ це формування різних масивів. Класифікувати їх можна за різними ознаками: за змістом, способами використання, призначення, методом організації.
Файл це сукупність однорідної інформації складу та послідовності полів, записаної на магнітному диску з присвоєнням імені
За внутрішньою організацією файли даних складають сукупність записів однакової структури. Структура запису файлу складається із заданої послідовності полів певного типу даних і довжини. структура файлу визначається на етапі постановки задач.
Термінологічно поняття „масив” і „файл” близькі за змістом. Це сукупність однорідної жорстко організованої та пойменованої інформації. Для ідентифікації кожному файлу під час його запису присвоюється ім’я та розширення, що уточнює різновид.
За змістом виокремлюють масиви даних і програмні масиви. Програмні масиви описують процеси роботи з даними та входять у підсистему програмного забезпечення.
Масиви даних є основною частиною внутрішньомашинно інформаційного забезпечення.
Призначення масивів залежить від задач, що стоять перед інформаційними технологіями та відображають їх специфіку.
За роллю оброблення й технології використання масиви класифікуються так:
постійні масиви належать до категорії нормативно-довідкових, складають інформаційну базу АІТ та охоплюють відомості, які порівняно рідко змінюються. До їх складу входять масиви класифікаторів, довідників, каталогів та іншої умов постійної інформації;
поточні масиви охоплюють змінну інформацію, що поступають у систему від об’єкта, який управляється, і характеризує стан зовнішнього середовища, а також сам процес управління об’єктом. В основному вони створюються на основі первинних документів;
проміжні масиви виникають на етапах розв’язання задач і виконують роль механізму, що передає інформацію від задачі до задачі або в середині задач;
вихідні масиви зберігають інформацію, отриману в результаті оброблення вихідної інформації. Вони містять сукупність показників, потрібних для аналізу та прийняття управлінських рішень;
зберігальні масиви найчастіше формуються на основі вихідних і охоплюють інформацію, потрібну для оброблення в наступних звітних періодах;
пошукові (інформаційні) масиви це сукупність показників, записів, ключів пошуку, що характеризують або зміст певних документів, або конкретний об’єкт, систему, організацію тощо;
службові масиви містять допоміжну інформацію, для оброблення всіх видів масивів.
Усі види масивів складають інформаційний фонд комп’ютерної системи, динамічну сукупність взаємопов’язаних елементів інформації. Створення єдиного інформаційного фонду забезпечує систематизацію та уніфікацію показників, дає змогу встановити термінологічну єдність, однозначність опису та зв’язок між показниками у внутрішньомашинному інформаційному забезпеченні.

4.5. Організація баз і банків даних автоматизованої інформаційної системи.

Для задоволення інформаційних потреб усіх користувачів в ІС існує банк даних (БнД).
Банк даних (БнД) це автоматизована система, сукупність інформаційних, програмних, технічних засобів і персоналу, що забезпечує зберігання, нагромадження, оновлення, пошук і видачу даних.
До складу БнД входять такі складові:
сукупність технічного та програмного забезпечення;
база даних (БД);
система управління базою даних (СУБД);
словник даних;
адміністратор БД.
Головні складові банку даних база даних і програмний продукт, який називається системою управління базою даних (СУБД).
Система управління базами даних (СУБД) це програмні засоби, за допомогою яких можна створювати бази даних, поповнювати їх та працювати з ними.
База даних (БД) це спеціальним чином організоване зберігання інформаційних ресурсів у вигляді інтегрованої сукупності файлів, що забезпечує зручну взаємодію між ними та швидкий доступ до даних.
В основу організації БД покладено принцип єдності, тобто БД повинна бути єдиною. На всіх етапах життєвого циклу БД складається з двох компонентів: структури та даних. Більшість баз даних мають табличну структуру.
Файли даних також складаються зі структури та даних. Структура охоплює такі компоненти: ім’я поля, тип поля, довжина поля. Дані це компонент БД, над яким виконуються в ІС дії.
Використання принципів бази та банку даних передбачає організацію зберігання інформації у вигляді БД, де всі дані зібрано в єдиному інтегрованому середовищі, і до інформації як важливого ресурсу забезпечено широкий доступ користувачів. Така організація даних усуває цілий ряд проблем:
відпадає потреба в кожній прикладній програмі детально вирішувати питання організації файлів;
усуває багаторазове введення й дублювання одних і тих самих даних;
не виникає проблеми зміни прикладних програм у зв’язку заміною фізичних пристроїв або зміни структури даних;
підвищує рівень надійності та захищеності інформації;
зменшує надлишок даних.
Технологія баз і банків провідний напрям організації внутрішньомашинного інформаційного забезпечення. Розвиток технологій баз і банків даних визначається рядом чинників: ростом формаційних потреб користувачів, вимогами ефективного доступі до інформації, появою видів масової пам’яті, збільшенням об’ємів, новими засобами та можливостями в галузі комунікації.
База даних це динамічний об’єкт, який змінює значення зміною стану предметної сфери, яка відображається (зовнішніх умов стосовно бази).
Словник метаданих сам по собі є БД і містить інформацію про саму БД, є інструментом адміністратора БД і БнД та відіграє особливу роль.
Адміністратор БД (АБД) особа або група осіб, які відповідають за загальне керування БД. Важливе завдання адміністратора БД захист даних від злому, несанкціонованого і некомпетентного доступу.
Для виконання функції адміністратора в СУБД передбачено різні службові програми. Адміністрування БД передбачає виконання функцій для забезпечення надійної та ефективної роботи бази даних, задоволення інформаційних потреб користувача, відображення в БД динаміки предметної сфери.
До обов’язків адміністратора БД належать: визначення інформаційного змісту БД, структури зберігання та стратегії доступу, взаємодія з користувачами, визначення контролю повноважень процедур перевірки вірогідності даних, а також стратегії керування ефективністю БД.

Контрольні запитання:

Дайте визначення поняття інформаційного забезпечення ІС.
Визначте структуру інформаційного забезпечення ІС.
Організація інформаційної бази. Що таке машинна інформаційна база?
Що містить вхідна та вихідна інформація?
За якими ознаками класифікуються документи?
Яку інформацію охоплюють нормативно-довідкові документи?
Що таке уніфікація та стандартизація документів?
Автоматизовані банки даних (БнД), їх особливості.
Інформаційні бази даних (БД), їх особливості.
Бази знань. їх призначення.
Система управління базами даних (СУБД). Напрями застосування професійних СУБД.
Адміністратор БД (АБД). Функції адміністратора в СУБД.

ТЕМА 5. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ОБЛІКУ

5.1. Принципи створення та функціонування ІСО.
5.2. Організація робіт зі створення інформаційних систем обліку. Стадії та етапи робіт зі створення та впровадження ІСО.
5.3. Характеристика та типи облікових задач, що підлягають автоматизації.
5.4. Постановка задач, розроблення алгоритмів одержання вихідної інформації.
5.5. Організація діяльності облікового апарату в умовах функціонування автоматизованого оброблення даних.
5.6. Основні види ризику, пов’язані з автоматизацією обліку.

5.1. Принципи створення та функціонування ІСО.

В ІС підприємства провідна роль належить бухгалтерському обліку, який дає можливість відтворити кожний господарський факт з усіма деталями. Він є суцільним, неперервним, строго регламентованим, забезпечує документальне відображення всіх господарських операцій.
Роль бухгалтерського обліку з переходом до ринкової економіки різко зростає. Відповідно до програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів підлягають перегляду організація бухгалтерського обліку, методика відображення господарських операцій, обсяг та зміст фінансової звітності. В Україні діють Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та „Положення (стандарти) бухгалтерського обліку”, що визначають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які не суперечать міжнародним стандартам бухгалтерського обліку.
Мета запровадження міжнародних стандартів забезпечити доступність бухгалтерської інформації для розуміння користувачів в Україні та за її межами.
Велике значення в реформуванні системи бухгалтерського обліку має створення АІС обліку на основі обчислювальної техніки, засобів телекомунікації та розвинених інструментальних засобів.
У процесі створення АІС обліку чи будь-якої іншої системи варто оперувати певними принципами загальними вимогами, правилами та нормами, яких треба дотримуватися, будуючи системи.
У теорії та практиці створення інформаційних систем виокремлюють три підходи: локальний, глобальний та системний.
Суть локального підходу полягає в тому, що інформаційні системи створюють послідовним нарощуванням задач. Проект на предмет його повноти взагалі не розглядається, і втрачається можливість науково обґрунтувати вибір і оцінити напрями розвитку інформаційної системи, комплекс технічних засобів, а також по будувати її модель.
Переваги: відносно швидка віддача, наочність задач, розроблення невеликими „замкнутими” групами, простота керування системи.
Недоліки: не можна забезпечити організацію комплексів задач, дублювання, постійну перебудову програм та організацію задач. Це дискредитує ідеї створення інформаційної системи.
За глобального підходу розробляють проект, а потім запроваджують. Як правило, це приводить до морального старіння проекту ще до його впровадження.
Системний (комплексний) підхід щодо створення інформаційної системи це комплексне вивчення економічного об’єкта як одного цілого з представленням його частин як цілеспрямованих систем і вивчення цих систем та взаємовідносин між ними.
За системного підходу економічний об’єкт розглядають як сукупність взаємопов’язаних елементів однієї складної динамічної системи, що перебуває в стані постійних змін під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників, пов’язаних процесами перетворення вхідної інформації в іншу вихідну інформацію.
Системний підхід охоплює такі принципи: кінцевої мети, єдності, взаємозв’язку, модульної побудови, ієрархії, розвитку, децентралізації, врахування невизначеності та випадковості в системі.
Характерні ознаки системного підходу: одночасне охоплення проектуванням великої кількості задач; типізація та стандартизація рішень; ключова роль баз даних; локальне впровадження; збільшення функціональних задач.
Із цього випливає, що згідно з нормативними документами під час створення автоматизованих інформаційних систем (АІС) потрібно керуватися принципами системності, розвитку, сумісності стандартизації та ефективності.
Принцип системності. Потрібно встановити такі зв’язки між структурними елементами системи, які забезпечували б її сумісність і взаємодію з іншими системами. Тобто всі зв’язки, елементи, функції та проблеми управління й діяльності системи оподаткування мають розглядатися як єдине ціле.
Принцип розвитку (відкритості). Автоматизована інформаційна система повинна створюватися з урахуванням можливості поповнення й оновлення її функцій та складу без порушення функціонування АІС.
Принцип стандартизації. Під час створення систем має бути раціонально застосовано типові, уніфіковані й стандартизовані елементи, проектні рішення, пакети прикладних програм тощо. Система та її елементи потребують стандартизації для того, щоб можна було уніфікувати прийоми, методи, інструкції, що керують роботою персоналу.
Принцип ефективності. Досягнення раціонального співвідношення між витратами на створення АІС та кінцевим результатом.
У процесі створення АІС виникають вимоги, продиктовані додатковими принципами, а саме: принцип безпеки даних; принцип надійності системи; принцип продуктивності; принцип пристосування.
Принцип безпеки даних. Інформація має бути захищеною від несанкціонованого доступу, будь-яке порушення в системі має бути виявленим.
Принцип надійності. Програмне та апаратне забезпечення має бути високо надійним. Інформація має бути точною, доступною та надаватися без затримок.
Принцип продуктивності. Жорсткі вимоги до термінів оброблення інформації, оперативне надання інформації.
Принцип пристосування. Наявні інформаційні системи мають бути придатними для модифікації та розширення, навіть за умови повної модифікації системи інформація має бути збереженою.
Розглянуті вимоги до АІС є загальними. У процесі створення системи завжди існують індивідуальні вимоги до її проектування.

5.2. Організація робіт зі створення інформаційних систем обліку. Стадії та етапи робіт зі створення та впровадження ІСО.

Проектування інформаційних систем це тривалий, трудомісткий і динамічний процес, у якому на різних етапах беруть участь фахівці різних напрямів і кваліфікацій.
Проектування має ціль забезпечити ефективне функціонування АІС та взаємодію АІТ зі спеціалістами, які використовують у сфері діяльності конкретного об’єкта обчислювальну техніку й розвинуті засоби комунікації для виконання своїх професійних завдань і прийняття управлінських рішень. Тільки якісне проектування забезпечить створення такої системи, яка зможе функціонувати за постійного вдосконалення її технічних, програмних, інформаційних складових, і яка зможе розширювати спектр управлінських рішень, що реалізуються, та об’єктів взаємодії.
У процесі проектування вдосконалюються як організація основної діяльності економічного об’єкта, так і організація управлінських процедур.
Проектування АІС потребує розроблення єдиних теоретичних засад, методичних підходів до їх створення та функціонування без чого неможлива взаємодія різних економічних об’єктів, їх функціонування в складному багаторівневому комплексі.
Дотримуватися цих принципів потрібно, виконуючи роботи на всіх стадіях створення і функціонування АІС і АІТ, тобто протягом усього життєвого циклу.
Життєвий цикл АІС та АІТ дає можливість виокремити чотири основні стадії:
передпроектну;
проектну;
введення в дію;
функціонування.
Кожна стадія проектування поділяється на ряд етапів і передбачає складання документації, яка відображає результати роботи.
Стадія створення інформаційної системи одна з частин процесу створення інформаційної системи, установленої нормативними документами та документацією на інформаційну систему з описом повної моделі ІС на даному рівні, або прийняття ІС до експлуатації.
Етапи створення інформаційної системи це складові стадії створення, об’єднані характером робіт.
Державним стандартом визначено стадії та етапи розроблення інформаційних систем. У ньому наводиться перелік стадій і етапів створення інформаційних систем.
Основні роботи, які виконуються на стадіях та етапах проектування:
І стадія передпроектне обстеження:
I-й етап зібрання матеріалів для проектування формування вимог, вивчення об’єкта проектування, розроблення та вибір варіанта концепції системи;
2-й етап аналіз матеріалів і формування документації створення й затвердження техніко-економічного обґрунтування та технічного завдання на проектування системи на основі аналізу матеріалів обстеження, зібраних на першому етапі.
II стадія проектування:
1-й етап технічне проектування, коли ведеться пошук раціональних проектних рішень по всіх аспектах розроблення створюються й описуються всі компоненти системи, а результати роботи відображаються в технічному проекті;
2-й етап робоче проектування, у процесі якого здійснюється розроблення й доведення програм, коригування структур бази даних, складання документації на постачання, установлення технічних засобів та інструкцій їх експлуатації, підготовка для кожного користувача системи інструктивного матеріалу, що оформляється у вигляді посадових інструкцій спеціалістам, які виконуватимуть свої професійні функції з використанням технічних засобів управління.
Технічний і робочий проект можуть об’єднуватися в єдиний документ техно-робочий проект.
IІІ стадія введення системи в дію:
1-й етап підготовка до введення установлення та введення в експлуатацію технічних засобів, завантаження баз даних і попередні випробовування програм, навчання персоналу;
2-й етап проведення попередніх випробовувань для всіх компонентів системи перед здачею в експлуатацію, навчання персоналу;
3-й етап (завершальна стадія створення АІС і АІТ, яка оформлюється актами приймання й здачі робіт) уведення в експлуатацію;
IV стадія промислова експлуатація функціонування системи, що охоплює супроводження програмних засобів і всього проекту, оперативне обслуговування та адміністрування баз даних.
Треба звернути увагу, що головна особливість розробки АІС і АІТ полягає в концентрації складності на стадіях передпроектного обстеження та проектування і відносно невисокої складності та трудомісткості наступних етапів. Більше того, невирішені питання й помилки, допущені на етапах аналізу та проектування, породжують на етапах запровадження й експлуатації труднощі, невирішені проблеми, що стає причиною відмови використання матеріалів проекту.
Особливості проектування АІТ.
Сучасна інформаційна технологія реалізується в умовах спроектованих автоматизованих інформаційних систем, де у процесі їх створення повинні бути взаємопов’язані раціональні методи рішення управлінських задач і технологія оброблення даних.
Проектування автоматизованих інформаційних технологій передбачає такі аспекти:
технологічний як апаратно-комунікаційний комплекс, що має конкретну конфігурацію та служить для оброблення й передавання інформації;
програмно-математичний як набір математичних, інформаційних, логічних, статистичних, алгоритмічних та інших машинних моделей, а також комп’ютерних програм, що їх реалізують;
методичний як сукупність засобів реалізації функцій управління;
організаційний як опис документообороту й регламенту діяльності апарата управління;
поопераційний як сукупність технологічних, логічних і арифметичних операцій, що реалізуються в автоматичному режимі.

5.3. Характеристика та типи облікових задач, що підлягають автоматизації.

В умовах автоматизованих інформаційних систем бухгалтерський облік охоплює комплекси задач з усіх розділів обліку й синтетичних рахунків.
Перелік та характеристика комплексів задач внутрішньогосподарського обліку на підприємстві:
Облік основних засобів (ОЗ).
Призначення комплексу задач: облік наявності, надходження й вибуття ОЗ, нарахування амортизації та спрацювання, облік витрат на ремонт ОЗ.
Вихідна інформація: залишок ОЗ на кінець звітного періоду, суми амортизаційних відрахувань, залишкова вартість ОЗ.
Вхідна інформація: норми амортизаційних відрахувань, залишок ОЗ на початок звітного періоду, надходження та вибуття ОЗ, первісна вартість ОЗ.
Облік товарно-матеріальних цінностей.
Призначення комплексу задач: облік наявності, надходження й витрат товарно-матеріальних цінностей.
Вихідна інформація: залишок матеріалів, сировини на кінець звітного періоду, надходження, витрати й динаміка за період.
Вхідна інформація: залишок матеріалів, сировини на початок звітного періоду, надходження матеріалів, відпуск матеріалів у виробництво.
Облік коштів і фінансових операцій.
Призначення комплексу задач: облік наявності та руху коштів на поточному рахунку, у касі, облік розрахунків із підзвітними особами, дебіторами та кредиторами.
Вихідна інформація: залишок коштів у касі, на поточному рахунку, у підзвіті та заборгованість на кінець періоду, звіти з дебетом рахунку, оборот за кредитом рахунку за період.
Вхідна інформація: залишок коштів у касі, на поточному рахунку, в підзвіті на початок періоду, надходження, витрати, повернення коштів.
Облік праці та заробітної плати.
Призначення комплексу задач: облік розрахунків з працівниками за заробітною платою, облік відпрацьованого часу.
Вихідна інформація: суми нарахованої та виплаченої заробітної плати, утримання із заробітної плати.
Вхідна інформація: тарифні ставки, оклади, кількість відпрацьованого часу, норми вироблення, норми утримань і нарахувань, фактичне вироблення.
Облік готової продукції, її відвантаження та реалізація.
Призначення комплексу задач: складання звітів із випуску готової продукції, руху на складах, за відвантаженими товарами й обсягом реалізації.
Вихідна інформація: залишок готової продукції на кінець місяця, обороти за дебетом і кредитом рахунків, обсяг реалізації.
Вхідна інформація: обсяг випуску продукції, прихід, витрати, відвантаження, оплата продукції, залишок на початок місяця.
Облік витрат на виробництво.
Призначення комплексу задач: визначення фактичної собівартості обсягу витрат на виробництво.
Вихідна інформація: витрати на виготовлення продукції.
Вхідна інформація: поопераційні трудові й матеріальні витрати.
Зведений синтетичний облік.
Призначення комплексу задач: рознесення за рахунками, субрахунками господарських операцій, складання зведених звітних документів, „Головної книги”, „Сальдово-обігової відомості”, бухгалтерського балансу.
Вихідна інформація: баланс, сальдо за рахунками на кінець звітного періоду, обороти за дебетом і кредитом рахунків.
Вхідна інформація: сальдо за рахунками на початок звітного періоду, рух засобів на рахунках.

5.4. Постановка задач, розроблення алгоритмів одержання вихідної інформації.

Одним із найважливіших етапів, який виконується з активною участю користувача, є постановка та алгоритмізація задачі для автоматизованого розв’язання.
Постановка задачі інформаційної системи це важлива та достатня сукупність знань із конкретної задачі інформаційної системи. Результати подаються у вигляді документа „Опис постановки задачі”. Цей документ уміщує такі розділи:
Опис постановки задачі (комплексу задач)
1. Характеристика комплексу задач:
призначення комплексу задач;
перелік об’єктів, у процесі управління якими вирішується комплекс задач;
періодичність і тривалість розв’язання;
умови, за яких припиняється розв’язання комплексу задач автоматизованим способом;
зв’язки даного комплексу задач з іншими комплексами;
посади осіб та найменування підрозділів, що визначають умови та часові характеристики конкретного розв’язання задачі;
розподіл дій між персоналом і технічними засобами в різних ситуаціях розв’язання комплексу задач.
2. Вихідна інформація.
2.1. Перелік та опис вихідних повідомлень. У таблиці описують вихідні повідомлення та масиви, що формуються під час рішення задач. Приклад наведено в табл. 5.1.

Таблиця 5.1. Перелік та опис вихідних повідомлень
Назва
Ідентифікатор
Форма подання
Періодичність видачі
Термін видачі
Одержувачі
інформації

1
2
3
4
5
6


2.2. Перелік та опис структурних одиниць інформації вихідних повідомлень, що мають самостійне смислове значення.
3. Вхідна інформація.
3.1. Перелік та опис вхідних повідомлень. Приклад наведено в табл. 5.2.

Таблиця 5.2. Перелік та опис вхідних повідомлень
Назва
Ідентифікатор
Форма представлення
Термін і частота використання

1
2
3
4


3.2. Постановка економічної задачі автоматизованого розв’язання супроводжується алгоритмом, що відображає логіку розв’язання задачі та спосіб формування вихідних даних.
Документ „Опис алгоритму” вміщує:
Математичний опис. Математичний опис подається за допомогою формул і розрахунків.
Перелік масивів інформації, що використовуються в процесі реалізації алгоритму та в результаті його реалізації для видачі вихідних повідомлень (машинограм, відеокадрів) формується їх опис.
Приклад опису масиву подається в табл. 5.З.

Таблиця 5.3. Перелік масивів інформації
Назва реквізиту
Ідентифікатор реквізиту
Тип поля
Значність

1
2
3
4

3.3. Алгоритм розв’язання. У цьому підрозділі дається структурна схема алгоритму з посиланням на послідовність етапів обчислень.

5.5. Організація діяльності облікового апарату в умовах функціонування автоматизованого оброблення даних.

На бухгалтерський персонал підприємства покладено виконання організаційно-методичних, контрольно-аналітичних та інформаційних функцій.
Автоматизоване оброблення облікових даних докорінно змінює умови та характер роботи облікового персоналу, підвищуючи продуктивність і якість його праці, зумовлює потребу вдосконалення організаційної структури бухгалтерії та інших взаємопов’язаних структурних підрозділів підприємства.
Для цього:
розробляються відповідні документи, що регламентують діяльність (положення про бухгалтерський облік, посадові інструкції тощо), де чітко визначено склад і форми інформації, що передаватимуться, термін її передавання, відповідальність, порядок усунення розбіжностей тощо;
визначається загальне коло робіт у бухгалтерському обліку, які виконують облікові працівники незалежно від їх розподілу за ділянками обліку, та функціональних обов’язків працівників, які відповідають за конкретну ділянку.
Складність управління діяльністю апарата облікового процесу в умовах автоматизації зумовлюється наявними тісними інформаційними зв’язками облікових задач із задачами інших підрозділів, і полягає в потребі чіткого розподілу функцій облікового персоналу та забезпечення взаємодії з персоналом управлінських і виробничих підрозділів.
Зміст інформаційних взаємозв’язків залежить від особливостей підприємства, а їх організація від ступеня автоматизації бухгалтерського обліку.
Утворення бази облікових даних на сформованій у системі інформації дає можливість виконувати, крім облікових, контрольні аналітичні та аудиторські функції, а бухгалтерський персонал несе повну відповідальність за сформовану інформацію, контролює достовірність і правильність її використання іншими користувачами.
В умовах автоматизованого оброблення облікових даних організаційно-методичні функції бухгалтерського обліку передбачають виконання таких робіт:
розроблення та впровадження заходів удосконалення організації облікового процесу та ведення бухгалтерського обліку;
методичне керівництво та контроль за діяльністю посадових осіб структурних підрозділів, пов’язаних з організацією та веденням бухгалтерського обліку;
методичне керівництво з організації та ведення бухгалтерського обліку у виробничих (структурних) підрозділах;
методичне керівництво з організації внутрішньогосподарського обліку в межах підприємства;
забезпечення контролю терміну надання відповідної інформації структурними підрозділами;
методичне керівництво організацією внутрішнього аудиту в конкретних підрозділах та на підприємстві в цілому;
організація підготовки та проведення інвентаризації;
методичне керівництво організацією моделювання облікових даних для забезпечення управлінських функцій;
методичне керівництво організацією аналізу фінансово-господарської діяльності в цілому на підприємстві та в окремих підрозділах.
В умовах автоматизованого оброблення даних інформаційні функції бухгалтерського обліку забезпечують облікові працівники завдяки виконанню таких робіт:
збирання, реєстрація та передавання даних первинного обліку здійснених господарських операцій;
участь у збиранні, реєстрації та передаванні даних первинного обліку господарських операцій, що здійснюються та оформляються окремими структурними одиницями підприємства;
аналіз та коригування первинної інформації;
формування електронної нормативно-довідкової інформації та її коригування;
автоматизований контроль введеної інформації;
формування інформації в регламентному режимі та режимі запиту;
контроль та аудит результатної інформації на предмет її повноти та достовірності;
пошук помилок і неточностей в обліковій інформації, їх усунення;
аудит правильності складання періодичної та річної звітності;
використання наявної інформаційної бази обліку для надання працівникам підприємства довідок та пояснень за розрахунками господарських операцій;
архівування облікової інформації.

5.6. Основні види ризику, пов’язані з автоматизацією обліку.

Захист даних у комп’ютерних мережах стає однією з найактуальніших проблем у сучасних інформаційно-обчислювальних системах.
На сьогодні виокремлюють три базові принципи безпеки, завданням яких є забезпечити:
цілісність даних (захист від збоїв, які ведуть до втрати інформації або її знищення);
конфіденційність інформації;
доступність інформації для авторизованих користувачів.
Порушення роботи системи можна класифікувати так:
збої обладнання (дискових систем, кабельної системи, серверів, робочих станцій тощо);
втрати інформації (через інфікування комп’ютерними вірусами, неправильне зберігання архівних даних, порушення прав доступу до даних);
некоректна робота користувачів та персоналу.
Такі порушення роботи мережі вимагають створення різних видів захисту інформації, які умовно поділяють на три види:
Засоби фізичного захисту.
Програмні засоби (антивірусні програми, системи розмежування повноважень, програмні засоби контролю доступу).
Адміністративні заходи захисту.
Ризик це ймовірність виникнення збитків або недоодержання прибутку від фінансово-господарської діяльності.
Ризик автоматизованих систем бухгалтерського обліку випливає з можливості припущення похибок або перекручень під час документування господарських операцій, неправильного відображення їх у реєстpax бухгалтерського обліку. Це означає, що система бухгалтерського обліку буде малоефективною, не повністю надійною.
Розроблення та впровадження автоматизованого оброблення облікових даних мають забезпечувати зменшення ризику обліку.
Для забезпечення якості облікової інформації в умовах ручного оброблення використовувалися дані минулих періодів для прогнозування помилок у майбутньому. Розроблені автоматизовані системи контролю допомагають виявити проблеми та контролювати можливі помилки, перш ніж вони з’являться. Дуже складно враховувати всі можливі помилки під час проектування інформаційних систем обліку, унаслідок чого й виникає ризик автоматизованого оброблення даних.
Розрізняють такі основні види ризику автоматизованого оброблення облікових даних, пов’язані з:
помилками під час уведення даних (неперевірене походження даних, неправильна форма запису даних під час підготовки бухгалтерської проводки; зроблені помилки під час перенесення даних на машинні носії або перезапису даних);
хибним кодом (найменування виробів, клієнтів, постачальників тощо в системі відображаються у вигляді кодів, тому введення помилкового коду стає причиною помилок в обробленні даних);
невизначеними даними (невідомо: кому, від кого та мета перерахування грошей; наявність помилкових реквізитів у записі; неможливість ідентифікації інформації, яку вводять в ЕОМ, через те, що дані записано до введення ідентифікатора);
недозволеними операціями (виконані облікові операції (випадково або навмисно) не відповідають вимогам керівництва);
порушенням контрольного ліміту (порушення ліміту на повноваження окремих виконавців підприємства або на обсяг операцій);
порушенням (втратою) записів (втрата інформації до введення в ЕОМ, під час оброблення або після їх виклику з системи для коригування);
зробленими помилками під час виведення даних (дані у звіті помилкові, інформація запізнилася та втратила свою цінність, користувач не зрозумів представлених даних, звіт надійшов не за призначенням);
зробленими помилками під час оброблення даних (обробляться хибні вхідні дані);
розбіжністю підсумків (невідповідність окремої інформації контрольним сумам через помилки в програмуванні, брак стандартних програм для перевірки збалансованості даних, неповні або неточні дані, що вводяться до системи, проміжок у часі між ручним та автоматизованим обробленням даних);
недоречним способом контролю (спосіб контролю не дає можливості відтворити процес оброблення даних);
ланцюжком помилок (невиявлена помилка на одній ділянці обліку дає хибні результати на іншій ділянці, яка використовує неякісні дані);
неповними обліковими записами (інформація, яка вводиться до ЕОМ, містить неповні облікові записи);
повторенням помилок (під час постійного оброблення даних помилки можуть повторюватися через неякісне розроблення програми, через багаторазовий запис однієї й тієї самої операції, через введення хибної змінної інформації або хибної постійної інформації, через недостатність технічних засобів у прикладному програмному забезпеченні);
хибним розподілом на періоди (інформацію віднесено не до того облікового періоду);
підтасуванням даних (програма уможливлює крадіжку коштів підприємства);
невідповідністю нормативним актам (порядок уведення даних не відповідає вимогам нормативних актів);
неузгодженістю з політикою адміністрації (політику та методи керівництва не узгоджено з системою оброблення даних на ЕОМ);
невідповідністю якості послуг вимогам користувачів (користувачі не отримують вчасно потрібних результатів через: недостатню потужність ЕОМ, споживання окремими користувачами більшої частки послуг, ніж їм належить, неефективність автоматизованих систем і методів, неточне визначення першочергових робіт, застаріла техніка або програмне забезпечення, брак взаєморозуміння між користувачами та персоналом, який обслуговує ЕОМ);
хибним обліком (облікова інформація обробляється не за діючою методикою обліку).
Для зменшення ризику автоматизованого оброблення даних потрібно:
покласти відповідальність на працівників за використовувані ресурси (фізичні засоби, інформаційні масиви, лінії зв’язку документацію тощо);
забезпечувати постійну перевірку якості заходів захисту даних;
використовувати криптографію;
користувачам відповідати за застосування за призначенням наданої їм інформації;
внести до файлу „запис-живця” (назву неіснуючого підприємства, зайву літеру у прізвищі покупця тощо) для виявлення протизаконного використання інформації;
контролювати знищення непотрібної інформації;
забезпечити правову охорону заходів захисту даних (переслідування порушників порядку користування інформацією, установленого підприємством);
класифікувати інформацію за її значенням (наприклад, секретні дані про комерційну діяльність, секретні дані про виробничу діяльність, секретна інформація про персонал, секретна бухгалтерська інформація тощо);
ознайомити персонал підприємства з проблемами захисту даних та з потребою виконувати заходи захисту інформації;
фізично захистити важливі форми та бланки.

Контрольні запитання:

Нормативне регулювання автоматизації обліку на підприємствах України.
Які передумови створення ІСО?
Основні принципи та послідовність створення ІСО.
Які основні стадії життєвого циклу АІС?
Що таке стадія та етапи створення інформаційної системи?
Основні роботи, що виконуються на І стадії створення інформаційної системи.
Основні роботи, що виконуються на ІІ стадії створення інформаційної системи.
Основні роботи, що виконуються на ІІІ та ІV стадії створення інформаційної системи.
Побудова облікового апарату в комп’ютерній бухгалтерії.
Характеристика основних комплексів задач внутрігосподарського обліку на підприємстві.
Як здійснюється опис і постановка задач та розроблення алгоритмів інформаційної системи.
Що таке ризик? ризик автоматизованих систем бухгалтерського обліку?
Заходи щодо зменшення ризику автоматизованих систем бухгалтерського обліку.
Які є види ризику при автоматизованому обробленні облікових даних?
Які є принципи безпеки інформаційних систем?
Які види захисту інформації ви знаєте?

ТЕМА 6. АВТОМАТИЗАЦІЯ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

За правильну експлуатацію і зберігання об’єкта основних засобів відповідає матеріально відповідальна особа, за якою цей об’єкт закріплений наказом по підприємству чи підрозділу.
Робота з довідником „Места хранения/ Місця зберігання”.
Список матеріально відповідальних осіб формується на основі довідника „Места хранения/ Місця зберігання” (рис. 6.1).
Відкриваємо довідник: СПРАВОЧНИКИ/ ДОВІДНИКИМеста хранения/ Місця зберігання.






Створюємо нову групу (папку) за допомогою значка на панелі інструментів. Називаємо її МВО назва Вашої фірми (рис. 6.1).
В своїй папці створюємо новий елемент з використанням кнопки на панелі інструментів .
При введенні матеріально відповідальної особи в полі „Тип” слід вказати значення „МОЛ” (материально ответственное лицо), а в полі „МОЛ” вибрати матеріально відповідального працівника з довідника „Сотрудники/ Співробітники”. В полі „Наименование/ Найменування” продублювати інформацію як і в полі „МОЛ”. Значення полю „Код” присвоюється автоматично (рис. 6.2)








Робота з довідником „Необоротные активы/ Необоротні активи”.
Список необоротних активів (основних засобів) міститься в довіднику „Необоротные активы/ Необоротні активи”.
Відкриваємо довідник: СПРАВОЧНИКИ/ ДОВІДНИКИ Необоротные активы/ Необоротні активи.
Створюємо нову групу (папку) за допомогою значка на панелі інструментів. Називаємо її Основні засоби назва Вашої фірми (рис. 6.3).








В своїй папці створюємо новий елемент з використанням кнопки на панелі інструментів .
Вікно для введення реквізитів елемента довідника представлено на рис. 6.4.






На закладці „Основные” заповнюємо наступні реквізити:
Найменування та повне найменування – найменування основного засобу (в даному випадку Комп’ютер Селерон 1200Х або Комп’ютер Пентіум 4 або Комп’ютер Атлон 512 Х). Код присвоюється автоматично. Вид необоротного активу – вибираємо із списку випадного меню – Осн. средства (може з’явитися повідомлення системи, що рахунок встановлено виходячи з виду необоротного засобу). Рахунок обліку – 109. Первісна вартість – вводиться з допомогою калькулятора вартість (більше 1000 грн.). Присвоюємо інвентарний номер. Шифр – заповнюємо буквенно-цифрове позначення даного об’єкта основного засобу. Одиниця виміру – шт. Вид діяльності – Основная деятельность. Дата введення в експлуатацію – 28.09.07 р.
На закладці „Дополнительно” заповнюємо наступні реквізити (рис. 6.5):
Рахунок і вид витрат – 92 „Содержание общехоз. ОС, НМА и пр.” або 833 „Содержание общехоз. ОС, НМА и пр.”.
Метод розрахунку амортизації – вибираємо із списку випадного меню Налоговий /Податковий. Норма амортизації – Група 4, норма амортизації 0,15.
Відзначити галочкою поле „Начислять износ/ Нараховувати амортизацію”. Обираємо групу 4.























Придбання основного засобу. Робота з довідником „Інвестиції”.

Придбання основних засобів реєструється документом „Прихідна накладна”. Відкриваємо новий документ:
ДОКУМЕНТЫПРИХОДПРИХОДНАЯ НАКЛАДНАЯ.
Шапка документа заповнюється як звичайно (рис. 6.6).





Номер присвоюється автоматично, дата – 27.09.07, номер накладної постачальника – довільний. Вид постачальника – вітчизняний, Контрагент – обираємо із довідника Контрагенти. Место хранения – обираємо із однойменного довідника матеріально відповідальну особу. В полі „Что приходуем” із списку випадного меню обираємо ОС, НМА, др. необорот. мат. актив. Вид торгівлі – передоплата. Заказ – без заказа.
Оскільки в шапці документа було вказано, що оприбутковуємо ОС, НМА и др., при введенні нового рядка в табличну частину автоматично відкриється довідник „Инвестиции/ Інвестиції”.
Створюємо в папці нову папку (групу) за допомогою значка , яку називаємо Інвестиції назва Вашої фірми. Створимо в папці новий елемент (рис. 6.7).













Найменування, повне найменування та ціна мають бути аналогічними як на карточці основного засобу. Поле „Счет учета” – 1521 „Приобретение осн. средств”.
Вибравши з довідника щойно створений елемент і вказавши його кількість, завершимо введення рядка (рис. 6.8).
Натиснувши кнопку „Печать” можна переглянути друковану форму накладної.
Натиснувши кнопку „ОК” завершуємо введення документа та підтверджуємо його проведення.

Введення основного засобу в експлуатацію.
Для реєстрації факту введення об’єкта основних засобів в експлуатацію використовується документ „Ввод в експлуатацию”.
Новий документ (рис. 6.9) створюємо командою:
ДОКУМЕНТЫНЕОБОР. АКТИВЫ И МБПВВОД В ЕКСПЛУАТАЦИЮ.
Номер документу присвоюється автоматично.


Дата – 28.09.07 р.
Места хранения – обираємо із довідника „Места хранения” матеріально відповідальну особу.
Обираємо пункт „Ввод в эксплуатацию необ. активов”.
Вид необ. активів – із списку випадного меню обираємо „Осн. средства”.
Поле „Стаття валових витрат” не заповнюємо, оскільки жодних витрат по цій статті не передбачено.
Примітка – Введення в експлуатацію комп’ютера.
Для заповнення табличної частини використовуємо кнопку „Заполнить”, обираємо „По групі довідника” або „По залишках”.
Отже, колонка ТМЦ/Інвестиції заповнюється з довідника „Інвестиції”, колонка „Необоротний актив” із довідника „Необоротні активи”, норма амортизації – група 4.
Далі використовуємо кнопку „Провести”. Натиснувши кнопку „Печать” можна переглянути друковану форму документа. Натиснувши кнопку „ОК” завершуємо введення документа.
Переглянути перелік документів „Ввдення в експлуатацію” можна так:
ЖУРНАЛЫПРОЧИЕНЕОБОР. АКТИВЫ И МБП.

Нарахування амортизації.
Розрахунок зносу в „1С” повністю автоматизований: ДОКУМЕНТЫ НЕОБОРОТНЫЕ АКТИВЫ И МПБ НАЧИСЛЕНИЕ ИЗНОСА.
Створивши новий документ, в його електронній формі (рис. 6.10) необхідно заповнити лише 2 реквізити:
ввести дату – переважно останній день періоду (28.12.07 р.);
обрати пункт „Розрахувати амортизацію в податковому обліку”;
В полі „Понижаючий коефіцієнт” необхідно встановити значення 1, оскільки він зараз не використовується.
Далі використовуємо кнопку „Провести”, і „Печать” для перегляду друкованої форми документа.












Модернізація основного засобу.
Для відображення господарських операцій, пов’язаних з ремонтом чи модернізацією основних засобів використовується документ „Модернізація необоротних активів”.
Вводимо новий документ (рис. 6.11) командою: ДОКУМЕНТЫ НЕОБОРОТНЫЕ АКТИВЫ И МПБ МОДЕРНИЗАЦИЯ НЕОБОР. АКТИВОВ.
Номер документа вводиться автоматично. Дата – 31.10.07 р. Місце зберігання – вибираємо з довідника „Места хранения” матеріально відповідальну особу. Необоротний актив – вказуємо основний засіб (Комп’ютер Селерон). В полі „Работы осуществ.” із списку випадного меню обираємо „Через подрядчика”. Норма амортизації – група 4.
Заповнення табличної частини: номер – автоматично, рахунок – із Плану рахунків обираємо 631, Субконто 1 – із довідника Контрагенти обираємо фірму, Субконто 2 – з відбору замовлень обираємо рахунок (накладну), Рахунок модернізації – 1522, Вид модернізації – з довідника „Необоротні активи” обираємо основний засіб, вводимо суму, ПДВ – автоматично.
Використовуємо кнопку „Провести”, і „Печать” для перегляду друкованої форми документа.
6.7. Вибуття основного засобу.
Для реєстрації факту вибуття ОЗ з експлуатації використовується документ „Ликвидация необ. активов” (рис. 6.12) : ДОКУМЕНТЫ НЕОБОРОТНЫЕ АКТИВЫ И МПБ ЛИКВИДАЦИЯ НЕОБОР. АКТИВОВ.
Номер документа – автоматично, дата – 01.11.07 р. Вид ліквідації – із списку випадного меню обираємо „Списання”. Валові доходи – Інші дох. і витр. (5:5:2), валові витрати – витрати на поліпш. осн. фондів (5:12). Примітка – списання морально застарілого комп’ютера.
Таблична частина заповнюється з довідника „Необоротні активи”.
Використовуємо кнопку „Печать” для перегляду друкованої форми документа. Кнопка „ОК” використовується зля завершення введення документа і підтвердження його проведення.

Контрольні запитання:

Дайте визначення основних засобів.
Як законодавчо регулюється ведення обліку основних засобів?
Які групи основних фондів виділяють у податковому обліку основних засобів?
У розрізі яких субрахунків ведеться бухгалтерський облік основних засобів в умовах використання програми „1С: Бухгалтерія”?
Охарактеризуйте різні способи відкриття довідника „Необоротні активи”?
Який документ використовується для нарахування амортизації в умовах застосування бухгалтерської програми „1С: Бухгалтерія”?
Які основні реквізити містить документ „Модернізація необоротних активів”?
ТЕМА 7. АВТОМАТИЗАЦІЯ ОБЛІКУ МАТЕРІАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ

7.1. Робота з довідником „Номенклатура/ Номенклатура”.
Список товарно-матеріальних цінностей формується в довіднику „Номенклатура” (рис.7.1).


Відкриваємо довідник: СПРАВОЧНИКИ/ ДОВІДНИКИТМЦ НОМЕНКЛАТУРА.
За допомогою кнопки на панелі інструментів створюємо групу (папку) за допомогою значка на панелі інструментів чи з допомогою комбінації клавіш Ctrl+F9. Відкриється вікно для введення реквізитів вводимо назву групи Матеріали назва Вашої фірми (Рис. 7.1).
В своїй папці створюємо новий елемент з використанням кнопки на панелі інструментів або клавіші Insert.
Відкриється вікно для введення реквізитів елемента довідника „ТМЦ”. В цьому вікні є 2 закладки: „Цены/ Ціни” і „Дополнительно/ Додатково”.
Поле „Код” заповнюється автоматично (рис. 7.2). Необхідно ввести повне і скорочене найменування. Коротке найменування повинне починатися з ключового слова (Фарба біла, фарба чорна, фарба червона), писатися без лапок.
В полі „Вид” із списку випадного меню обираємо вид ТМЦ: матеріал, товар, паливо і т. д. В даному випадку обираємо Вид „матеріал”. Згідно обраного виду ТМЦ програма автоматично проставить на закладці „Дополнительно/ Додатково” значення полів „Счет/ Рахунок”, на якому ТМЦ будуть обліковуватися, і „Счет затрат/ Рахунок витрат”, у кореспонденції з яким ТМЦ буде списуватися з рахунку обліку.
Поле „Вид НДС/ Вид ПДВ” заповнюється тим значенням, яке встановлено в константі по замовчуванню (в даному випадку 20%). Поле „Артикул” заповнюється вручну. По цьому полю довідник можна сортувати.
В полі „Еденицы измерения: Базовая” обираємо одиницю виміру для даного ТМЦ.

Рис. 7.3

В поле „Цена/ Ціна” вводиться ціна без податку на додану вартість. Якщо відома ціна з ПДВ, натискаємо кнопку „З НДС/ З ПДВ” і вводимо її у вікні, що зявиться. Ціна без ПДВ буде розрахована автоматично. Роздрібна ціна завжди вводиться з ПДВ.
На закладці „Дополнительно/ Додатково” (рис. 7.3) можна уточнити інформацію про рахунок обліку ТМЦ, а також про рахунок і вид витрат (поля „Счет затрат/ Рахунок витрат” і „Вид” відповідно). Реквізит „Вид деятельности/ Вид діяльності” заповнюємо обранням „Основная деятельность/ Основна діяльність” (вважаючи, що фірма веде лише один вид діяльності).
7.2. Робота з довідником „Места хранения/ Місця зберігання”.
Відкриваємо довідник: СПРАВОЧНИКИ/ ДОВІДНИКИ МЕСТА ХРАНЕНИЯ/ МІСЦЯ ЗБЕРІГАННЯ.
Введення нової групи здійснюємо значком „Группа/ Група” на панелі інструментів або сполученням клавіш Ctrl+F9.
Відкривається вікно для введення нової групи (рис. 7.4). У групи тільки два реквізити код (просвавляється автоматично) і найменування (Склад назва Вашої фірми). Натискаєм на кнопку „ОК”, і група сформована. Переходимо в створену групу і натискаємо кнопку Insert. Відкриється вікно редагування властивостей елемента групи. Необхідно заповнити реквізити „Тип” (обираємо Склад) і „Вид склада” (Обираємо Оптовий). Реквізити заповнюються вибором із спису випадного меню.



7.3. Введення залишків ТМЦ.
Необхідно сформувати початкове сальдо по рахунках і субконто на дату початку роботи з програмою. Найкраще вводити залишки на початок року.
В програмі „1С: Бухгалтерія” автоматично підтримується принцип подвійного запису по рахунках, і зробити проведення тільки в дебет чи тільки в кредит балансового рахунку неможливо. Для введення сальдо балансового рахунку передбачено спеціальний допоміжний рахунок 00. Його використовують як „противагу” при введенні залишків по балансових рахунках.
Для введення залишків ТМЦ є документ „Остатки ТМЦ”.
Вікно документа (рис. 7.5) відкривається командою: ДОКУМЕНТЫВВОД ОСТАТКОВОСТАТКИ ТМЦ.

Рис. 7.5

Реквізит „Номер”, як правило, заповнюється автоматично. Але його можна редагувати. Дата в однойменному реквізиті проставляється із параметру „Рабочая дата/ Робоча дата”.
В наступному полі треба вибрати склад із довідника „Места хранения/ Місця зберігання”.
Далі заповнюється таблична частина. Вид ТМЦ вводиться із довідника „Номенклатура”. Послідовно вводимо вручну кількість, підтверджуємо вибір одиниці виміру і коефіцієнта її перерахування (поле „К”), вводимо ціну без ПДВ. Ціна з ПДВ буде розрахована автоматично. При збереженні документ запише в інформаційну базу проведення Дт 201 – Кт 00. Доступ до документів для введення початкового сальдо забезпечує журнал „Ввод остатков/ Введення залишків”.
7.4. Ведення обліку ТМЦ.
7.4.1. Реєстрація замовлення. Документ „Счет входящий”.
Цей документ не формує в інформаційній базі проведень і не має друкованої форми. При виписуванні рахунку постачальник бере на себе зобов’язання зарезервувати вказані в рахунку цінності на визначений термін (наприклад, 3 дні). Призначення документа „Счет входящий/ Рахунок вхідний” стати початком ланцюжка взаєморозрахунків, щоб на його основі можна було зареєструвати попередню оплату.
Новий документ створюємо командою:
ДОКУМЕНТЫ/ ДОКУМЕНТИ ПРИХОД/ ПРИХІД СЧЕТ ВХОДЯЩИЙ/ РАХУНОК ВХІДНИЙ.
Вікно документа зображено на рис 7.6. Доступ до рахунків вхідних забезпечує однойменний журнал.
Реквізит „Номер” заповнюється автоматично. Дата в однойменному реквізиті проставляється із параметру „Рабочая дата/ Робоча дата”. Реквізит „Заказ/ Замовлення” заповнюємо, натиснувши кнопку „Х”. Він набуде значення „Без заказа”, хоча насправді замовлення буде, ним стане сам документ „Счет входящий/ Рахунок вхідний”.
Реквізит „Что приходуем/ Що оприбутковуємо” заповнюється шляхом вибору із списку випадного меню (обираємо „Запаси”). Вказуємо „Вид торговли” передоплата, „Вид НДС” 20%.
Реквізит „Номер счета поставщика” номер „рахунку-оригінала” постачальника.
Таблична частина заповнюється з використанням довідника „Номенклатура”. Вводимо кількість, ціну без ПДВ. Решту програма розрахує автоматично.

7.4.2. Оприбуткування ТМЦ. Документ „Приходная накладная”.
Документ „Приходная накладная/ Прибуткова накладна” можна ввести на основі документів „Договір”, „Залишки взаєморозрахунків” і „Рахунок вхідний”.
Вводимо новий документ на основі введеного попередньо рахунку вхідного (рис. 7.7). Також новий документ можна створити командою: ДОКУМЕНТЫ/ ДОКУМЕНТИ ПРИХОД/ ПРИХІД ПРИХОДНАЯ НАКЛАДНАЯ/ ПРИБУТКОВА НАКЛАДНА.

Рис. 7.7
Як і у всіх прибуткових документів, у прибуткової накладної є 2 поля з номером. Номер документа в першому полі вводиться автоматично. Номер „паперової” накладної необхідно ввести вручну в поле „Номер накладной поставщика”. Заповнюємо реквізит „Вид поставщика” із списку випадного меню Вітчизняний постачальник. Вказуємо в полі „Место хранения” склад нашої фірми. Інші реквізити шапки документа (замовлення, контрагент, валюта, що оприбутковуємо, вид торгівлі) і таблична частина заповнюються автоматично (в даному випадку при введенні накладної на основі рахунку вхідного).
Далі заповнюємо закладку „Дополнительные/ Додаткові”. Якщо постачальник є платником ПДВ і платником податку на прибуток на загальних підставах, і якщо цінності оприбутковуються безпосередньо від постачальника, а не через підзвітну особу, то на цій закладці не потрібно здійснювати додаткових відміток. Проведення, які документ „Приходная накладная/ Прибуткова накладна” записує в інформаційну базу після натискання на кнопку „ОК”, можна подивитись в журналі проведень.
7.4.3. Повернення ТМЦ постачальнику.
Повертають цінності як у зв’язку з виявленням браку і дефектів, так і з інших причин. Для реєстрації повернень ТМЦ постачальникам використовують спеціальний документ „Возврат поставщику/ Повернення постачальнику” (рис. 7.8). Він реєструється в журналі „Возвраты/ Повернення”. Як правило, документ вводять на основі прибуткової накладної, що допомагає уникнути багатьох проблем при його заповненні.
Якщо документ вводиться на основі прибуткової накладної, його шапка і таблична частина будуть заповнені автоматично, необхідно тільки відкоригувати кількість запасів, що повертається.
На закладці „Дополнительно/ Додатково” можна ввести дані „вхідної” довіреності і П. І. Б. представника постачальника, що отримав цінності, а також прізвище працівника підприємства для заповнення поля „Отпустил/ Відпустив”. Також треба вказати рахунок і вид витрат, на які буде списуватися різниця між сумами по цінах постачальника і по внутрішніх облікових цінах.

Рис. 7.8
Контрольні запитання:

Назвати порядок заповнення елементів довідника „Номенклатура”.
Назвати порядок створення довідника „Місця зберігання”.
Коли вводяться залишки ТМЦ?
Назвати і охарактеризувати основні реквізити документа „Введення залишків” та порядок його заповнення в „1С: Бухгалтерії”.
Який допоміжний рахунок використовується при введенні залишків ТМЦ?
Назвати і охарактеризувати основні реквізити рахунка вхідного та порядок його заповнення в „1С: Бухгалтерії”.
Назвати порядок формування прихідної накладної.
Якими способами можна отримати на екрані монітора комп’ютерну екранну форму документа „Приходная накладная” в програмі „1С: Бухгалтерія”?
Процес оприбуткування ТМЦ в програмі „1С: Бухгалтерія”?
ТЕМА 8. АВТОМАТИЗАЦІЯ ОБЛІКУ ПРАЦІ ТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

8.1. Робота з довідником „Сотрудники/ Співробітники”.

Довідник „Сотрудники/ Співробітники” призначений для зберігання інформації про співробітників, що працюють в організації. Довідник „Сотрудники/ Співробітники” реалізований трирівневим способом, співробітників в цьому довіднику можна об’єднувати в довільні групи і підгрупи.
Механізм, наявний в „1С-Бухгалтерія” щодо розрахунків з працівниками не призначений для використання на підприємствах з великим штатом. Якщо кількість працівників більше 100, облік ведеться з використанням прграми „1С: Зарплата і кадри”.
Реквізити діалогової форми перегляду і редагування відомостей по конкретному співробітнику згруповані на декількох закладках.
На закладці „Общие/ Загальні” (рис. 8.1) містяться основні відомості про співробітника його табельний номер (він же код, який присвоюється автоматично), прізвище, ім’я, по-батькові, стать, посада. Спочатку заповнюють поля „Фамилия/ Прізвище”, „Имя/ Ім’я”, „ Отчество/ По-батькові”. Тоді поле „Ф.И.О./ П.І.П.” сформується автоматично.
Якщо робота в даній організації є основним місцем роботи для фізичної особи, то слід відзначити прапорецем поле „Основной/ Основний”.
Рис. 8.1
Невідзначене поле означає, що особа є сумісником.
У реквізиті „Фирма, в которой работает сотрудник/ Фірма, в якій працює співробітник” слід вказати фірму, в якій працює співробітник, цей реквізит доступний до того моменту, поки елемент довідника не записаний.
На закладці „Данные по з/п / Дані по з/п” (рис. 8.2) вводяться дані, необхідні для нарахування працівнику заробітної плати і утримання податку з доходів фізичних осіб. В „1С-Бухгалтерія” автоматизований лише один спосіб нарахування зарплати: погодинний, на основі окладу. Вказується сума місячного окладу, розмір авансу, кількість дітей (до 18 років), на яких розповсюджуються пільги по ПДФО, кількість пільг по ПДФО (для більшості працівників кількість пільг становить 1; якщо працівнику належить пільга 150, 200%, то треба ввести відповідно 1,5 або 2,0; якщо ж працівник користується податковою пільгою в іншому місці, то даний реквізит заповнюється 0), дата збільшення заробітної плати співробітника (значення цього реквізиту буде використане при визначенні коефіцієнта індексації з/п співробітника), а також, рахунок і стаття витрат по яких списуватиметься сума нарахованої працівнику заробітної плати. Реквізити „Пенсионер/ Пенсіонер”, „Инвалид/ Інвалід” потрібні для автоматизації внесків в фонди соцстрахування. Реквізит „Член профсоюза/ Член профкому” визначає, чи будуть з працівника утримуватися профспілкові внески.











Рахунок витрат, на який відноситимуться суми всіх нарахувань по співробітнику повинен бути заданий в реквізиті „Счет затрат/ Рахунок витрат” тільки в одному випадку: якщо облік витрат в конфігурації ведеться без використовування рахунків класу 8 (тобто в константі „Використовувати рахунки витрат” вибрано значення „Тільки 9 клас”). Для решти схем обліку витрат цей реквізит заповнювати не слід. Аналітику ж витратного рахунку (у реквізитах „Вид затрат/ Вид витрат” і „Вид деятельности/ Вид діяльності”) слід вказувати обов’язково.
Закладка „Паспортные данные/ Паспортні дані” (рис. 8.3) співробітника: серія, номер паспорта, ким і коли виданий, а також адреса місця реєстрації (або фактичного мешкання) співробітника, контактний телефон. Адреса і телефон працівника не використовуються у жодному документі.










У реквізити закладки „Наголовые данные/ Податкові дані” (рис. 8.4) вводяться індивідуальний ідентифі-каційний номер співробітника, назва і адреса податкової інспекції по місцю його проживання.













8.2. Робота з довідником „Налоги и отчисления/ Податки і відрахування”.
Довідник „Налоги и отчисления/ Податки і відрахування” містить список податків, відрахувань, зборів до різних державних фондів, а також додаткову інформацію про кожен вид відрахувань і податків: ставку, межу, організацію-одержувача, її розрахунковий рахунок, типовий зміст платежу, рахунок обліку розрахунків і ін. Довідник використовується для автоматичного розрахунку сум податків і відрахувань, при редагуванні документів, а також для ведення аналітичного обліку по бухгалтерських рахунках 17, 54, 64, 65 (рис. 8.5).
У періодичному реквізиті „Ставка” для кожного з податків можна вказати його ставку в частках одиниці.



Рис. 8.5

Періодичний реквізит „Предел/ Межа” служить для організації шкали оподаткування для тих податків, які мають декілька різні ставки залежно від бази оподаткування.
За допомогою кнопки „История/ Історія”, розташованої в нижній частині форми проглядання списку, а також форми елементу довідника можна проглянути історію зміни значень періодичних реквізитів конкретного елементу (ставки, межі, додаткових параметрів).

8.3. Нарахування та виплата авансу.
КЗпП України зобов’язує роботодавців виплачувати заробітну плату не рідше 2 разів на місяць. Цю норму закону виконують, виплачуючи працівникам аванс.
Для нарахування аванса в „1С-Бухгалтерії” використовують багатофункціональний документ „Начисление ЗП/ Нарахування ЗП”:
ДОКУМЕНТЫ/ ДОКУМЕНТИ ЗАРПЛАТА НАЧИСЛЕНИЕ ЗП/ НАРАХУВАННЯ ЗП.
Поле „Вид выплаты/ Вид виплати” вибирається у значенні „Аванс” із списку випадного меню. Потім натисканням на кнопку „Заполнить/ Заповнити” переносимо в табличну частину документа список працівників. Графа „К выплате/ До виплати” заповниться значенями з реквізиту „Аванс” довідника „Сотрудники/ Співробітники”.
Заповнена екранна форма документа „Начисление ЗП/ Нарахування ЗП” в режимі нарахування авансу показана на рис. 8.6. В цьому режимі документ не формує бухгалтерських проведень. Режим „Аванс” використовується для одержання друкованої форми платіжної відомості.
Виплата авансу, як і заробітної плати, реєструється документом „Выплата ЗП/ Виплата ЗП”. Новий документ можна ввести:
ДОКУМЕНТЫ/ ДОКУМЕНТИЗАРПЛАТАВЫПЛАТА ЗП/ ВИПЛАТА. В шапці документа (рис. 8.7) необхідно встановити вид виплати „Аванс”. В полі „Период/ Період” автоматично встановлюється перше число місяця формування документа.

Рис. 8.6


Рис 8.7.
Виплату авансу чи заробітної плати можна проводити не цілою сумою, а частинами, для чого використовується поле „Процент выплаты/ Процент виплати”. По замовчуванню в полі вказано 100%. Призначення полів „Касса/ Каса”, „Счет оплаты труда/ Рахунок оплати праці”, „Примечание/ Примітка” зрозуміле з їх назв.
Натиснувши кнопку „Заполнить/Заповнити”, можна побачити випадний список неоплачених документів „Начисление ЗП/ Нарахування ЗП” з видом виплати „Аванс”. Необхідно вибрати потрібний документ зі списка.

8.4. Нарахування заробітної плати.
Документом „Начисление ЗП/ Нарахування ЗП” здійснюється нарахування заробітної плати, її індексування, а також розрахунок утримань і зборів з зарплати працівників:
ДОКУМЕНТЫ/ ДОКУМЕНТИ ЗАРПЛАТА НАЧИСЛЕНИЕ ЗП/ НАРАХУВАННЯ ЗП. Реквізит „Вид выплаты/ Вид виплати” встановлюється у значення „Основная з/п / Основна з/п”. А в цілому заповнення цього документа високо автоматизоване.
Заповнення документа розпочинають з реквізитів, що розташовані в шапці (рис. 8.8). Встановивши у реквізиті „Вид выплаты/ Вид виплати” значення „Основная з/п / Основна з/п”, заповнюють поле „Количество робочих дней/ Кількість робочих днів”. По замовчуванню в це поле вводиться 22 дні, тому необхідно ввести кількість днів згідно календаря. Значення цього реквізиту використовується при розрахунку середньоспискової чисельності робітників підприємства і нарахованої працівнику заробітної плати.


Табличну частину можна заповнювати рядок за рядком (клавішею Insert), та краще використати кнопку „Заполнить/ Заповнити”. В табличну частину буде перенесено список працівників. Графа „Дн.” таблиці заповниться значенням реквізиту „Количество робочих дней/ Кількість робочих днів” із шапки документа, а графа „По окладу” значеннями реквізиту „Оклад” із довідника „Сотрудники/ Співробітники”. Якщо в клітину „Дн.” ввести реально відпрацьовані дні, нарахована працівнику зарплата буде перерахована.
Індексацію і утримання програма розраховує сама.
В наступних полях можна вказати:
лікарняні, нараховані за рахунок фонду соціального страхування, в полі „Больн. с/с”;
лікарняні, нараховані за рахунок підприємства (перші 5 днів непрацездатності), в полі „Больн. предпр.”;
суму нарахованих відпускних в полі „Отпускн.”;
суму матеріальної допомоги, що оподатковується, в полі „Обл. МП”;
неоподатковувану суму матеріальної допомоги в полі „Благотв. МП”.
Всі введені значення, а також значення колонки „Индексация/ Індексація” сумуються в графі „Начислено/ Нараховано”.
У другій, службовій колонці таблиці відображається статус рядка :
червона галочка означає, що утримання по рядку ще не розраховані;
синій знак „+” означає, що співробітник в рядку належить до основного, спускового складу і його заробітна плата ще не індексована.
Натискаємо на кнопку „Рассчитать/ Розрахувати” документ (рис. 8.9). Відкриється список випадного меню, з якого обираємо пункт „Сумма индексации всех сотрудников/ Сума індексації всіх працівників”. Документ розрахує і заповнить графу „Индексация/ Індексація” в табличній частині. Після чого натискуємо на кнопку „Рассчитать/ Розрахувати” ще раз і обираємо пункт „Удержание всех сотрудников/ Утримання всіх працівників”. Документ розрахує ПДФО і утримання всіх працівників, заповнить відповідні графи і графу „К выплате/ До видачі”.

Після розрахунку індексації і утримань в службовій колонці таблиці (із заголовком „?”) будуть зняті всі відмітки. Стане активною кнопка „Провести”, за допомогою якої можна зареєструвати в інформаційній базі проведення. Після цього стане активною кнопка „Печать/ Друк”. Клацнувши по ній, отримаємо список випадного меню (рис. 8.10).

Рис. 8.10
Вибравши в меню відповідний пункт, можна одержати і роздрукувати:розрахунково-платіжну відомість;платіжну відомість типової ф. П-53; розрахункові листки; звіт відрахувань у фонди.
8.5. Виплата заробітної плати.
Ця операція реєструється документом „Выплата ЗП/ Виплата ЗП”. Новий документ можна ввести:
ДОКУМЕНТЫ/ ДОКУМЕНТИЗАРПЛАТАВЫПЛАТА ЗП/ ВИПЛАТА ЗП.
Реквізиту „Вид выплаты/ Вид виплати” встановлюється значення „Основная з/п / Основна з/п”.
Табличну частину документа зручно формувати за допомогою кнопки „Заполнить/ Заповнити”. Документ автоматично заповниться списком тих працівників, в яких згідно даних бухгалтерського обліку за обраний місяць нарахування зарплати має кредитове сальдо по субрахунку 661, а також значеннями цього сальдо, тобто сумами заборгованості перед працівниками (рис. 8.11).
Вказавши в полі „Процент выплаты/ Процент виплати” відповідне число, можна зареєструвати часткову виплату згідно заданого процента. Але є один нюанс, якщо, наприклад, спочатку було виплачено 33%, то при погашенні залишку наступним документом в полі „Процент выплаты/ Процент виплати” треба вказати не 77%, а 100%, тобто всю заборгованість.


Рис. 8.11

Контрольні запитання:

Які Ви знаєте форми та системи оплати праці?
Які особливості використання програмних продуктів „1С: Бухгалтерія” та „1С: Зарплата і кадри” щодо обліку розрахунків з оплати праці?
На яких рахунках і в розрізі яких субрахунків ведеться облік розрахунків з оплати праці та утримань зі заробітної плати?
Який реквізит елемента довідника „Співробітники” використовується при індексації заробітної плати, при автоматизації розрахунків внесків у Пенсійний фонд?
У яких випадках заповнюється реквізит „Рахунок витрат” елемента довідника „Співробітники”?
Яку інформацію вносять у діалогове вікно перегляду і редагування даних за кожним співробітником у програмі „1С: Бухгалтерія”?
Яким чином здійснюється нарахування і виплата авансу та заробітної плати „1С: Бухгалтерії”? Які друковані форми при цьому одержуються?
Які документи використовуються при автоматизації розрахунків з оплати праці в „1С: Бухгалтерії”?
ТЕМА 9. АВТОМАТИЗАЦІЯ ОБЛІКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ

Робота з довідниками „Места хранения/ Місця зберігання” і „Номенклатура”.
Існуюче налаштування плану рахунків і аналітичного обліку програми „1С-Бухгалтерія” для рахунку 26 „Готова продукція” передбачає ведення обліку в розрізі двох видів субконто: „Місця зберігання” і „ТМЦ”.
Довідник „Места хранения/ Місця зберігання” призначений для ведення списку місць зберігання матеріально-виробничих активів (основних засобів, нематеріальних активів, матеріалів тощо) фірми в типовій конфігурації.
Реквізити довідника: „Тип/ Тип” вказується тип місця зберігання готової продукції „Склад”; „Вид склада/ Вид складу” вказується вид складу „Склад (оптовый)/ Склад (гуртовий)”; „Код/ Код” формується автоматично; „Наименование/ Найменування” назва місця зберігання Склад назва вашої фірми.
Виду субконто „ТМЦ” відповідає довідник „Номенклатура”, що містить список товарно-матеріальних цінностей і призначений для формування інформації про матеріали, номенклатуру продукції, перелік виконуваних робіт і послуг. Реквізити цього довідника було розглянуто в темі 7. Варто зауважити, що для готової продукції, в полі „Вид” із випадного списку необхідно обрати вид ТМЦ „Продукція”, для якого на закладці „Дополнительно/ Додатково” буде доступна кнопка „Состав/ Склад”, якою відкривається підлеглий довідник „Состав продукции/ Склад продукції”.
9.2. Робота з довідником „Состав продукции/ Склад продукції”.
Довідник „Номенклатура” є багатоцільовим. Тут зберігається інформація і про продукцію, що випускається підприємством.
Для елементів „Продукция/ Продукція” відкривається доступ до підлеглого довідника „Состав продукции/ Склад продукції”. Згідно інформації цього довідника автоматично заповнюється таблична частина документа „Калькуляция/ Калькуляція (рис. 9.1).
Доступ до даного довідника забезпечує кнопка на закладці „Дополнительно/ Додатково”, що є активною лише для елементів з видом „Продукция/ Продукція”. Натиснувши на неї, відкривається вікно підлеглого довідника (рис.). Варто пересвідчитись, що кнопка „Установка (отключение) режима вывода списка по группам” була натиснута . Ввід даних в довідник „Состав продукции/ Склад продукції” здійснюється клавішею Insert чи кнопкою на панелі інструментів. У вікні, що відкриється обирають довідник „Номенклатура” для введення матеріальних складових продукції чи „Виды затрат/ Види витрат” для нематеріальних. Необхідні елементи обирають звичайним чином.
Після вибору матеріалів, комплектуючих і інших матеріальних складових продукції, в колонці „Количество/ Кількість” треба вказати їх розхід на одиницю продукції. Для нематеріальних складових автоматично проставляється одиниця.
9.3. Оприбуткування готової продукції на склад, розрахунок її собівартості та відпускної ціни.
Для автоматизації відображення операції з оприбуткування готової продукції на склад призначено документ „Калькуляція”, який може працювати в двох режимах:
попередня калькуляція;
кінцева калькуляція.
Будь-яка калькуляція, що введена в режимі „введення нового”, є попередньою, будь-яка калькуляція, що введена в режимі „введення на основі”, є кінцевою, при цьому змінити режим калькуляції неможливо.
Вікно документа (рис. 9.2) відкривається командою:
ДОКУМЕНТЫ/ ДОКУМЕНТИ ПРОИЗВОДСТВО/ ВИРОБНИЦТВО КАЛЬКУЛЯЦИЯ/ КАЛЬКУЛЯЦІЯ.
Екранна форма документа „Калькуляція” має такі основні реквізити:
Вкладка „Основные/ Основні”:
„Склад материалов/ Склад матеріалів” вибір складу, з якого списуватимуться матеріали на виробництво продукції із довідника „Meста хранения/ Місця зберігання”
„Продукция/ Продукція” найменування одиниці продукції, що випускається. Вибір здійснюється із довідника „Номенклатура”.
„Склад продукции/ Склад продукції” вибір складу, на який оприбутковуватиметься виготовлена продукція із довідника „Meста хранения/ Місця зберігання”.
„Количество продукции/ Кількість продукції” вказується кількість одиниць оприбуткованої на склад продукції.
„Только списать материалы в производство/ Тільки списати матеріали у виробництво” ввімкнений прапорець означає оформлення цим документом операцій списання матеріалів у виробництво без оприбуткування на склад готової продукції.
„Продажная стоимость/ Продажна вартість” інформаційна колонка, яка дозволяє побачити продажну вартість як всієї кількості продукції, так і одиниці продукції (з та без ПДВ).
„Себестоимость/ Собівартість” інформаційна колонка, що дозволяє побачити собівартість як всієї кількості продукції, так і одиниці продукції (попередню та кінцеву).
Вкладка „Налоги и рентабельность/ Податки і рентабельність” (рис. 9.3):
„Рентабельность: в долях единицы/ Рентабельність: у частці від одиниці” вказується рентабельність у частці від одиниці (наприклад, 0,15). „НДС/ ПДВ” вказується ставка ПДВ, за якою оподатковується продукція: 20% ; 0 %; без ПДВ.


Рис 9.2.
„Налоги и отчисления, начисляющиеся с оборота и относящиеся на себестоимость/ Податки і відрахування, що нараховуються з обороту і відносяться на собівартість” вказуються податки та відрахування (до трьох видів), які нараховуються з обороту реалізованої продукції і самі відносяться на її собівартість вибором з довідника „Налоги и отчисления/ Податки і відрахування” (наприклад, податок на рекламу, єдиний податок).
„Сумма/ Сума” вказується загальна сума відрахувань, яка дорівнює попередній сумі за відповідним видом затрат.


Таблична частина документа:
„Затрата/ Витрата” назва витрат, які можуть бути двох видів:
матеріальні (витрати сировини та матеріалів на виробництво продукції) вибираються із довідника „Номенклатура”;
нематеріальні (витрати на заробітну плату основних робітників, оренду виробничого обладнання тощо) вибираються із довідника „Виды затрат/ Види витрат”.
„Партия/ Партія” вказується партія, з якої списуються ці матеріали. Використовується винятково для матеріальних затрат.
„Количество/ Кількість” вказується кількість списаних матеріалів. Використовується винятково для матеріальних витрат.
„Сумма предварительная/ Сума попередня” вказується сума витрат за попередньою калькуляцією. Для нематеріальних затрат ця сума записується вручну, для матеріальних розраховується автоматично при проведенні документа.
„Сумма окончательная/ Сума кінцева” вказується сума за кінцевою калькуляцією. Для попередньої калькуляції цей стовпчик не заповнюється.
Кінцева калькуляція вводиться на основі попередньої вкінці місяця, коли всі виробничі витрати в бухгалтерському обліку конкретного підприємства списано на рахунок 23 „Виробництво”.
Мета кінцевої калькуляції відкоригувати попередні значення витрат реальними значеннями на кінець місяця. При введенні кінцевої калькуляції „на основі” попередньої, значення реальних сум за видами затрат „розбиваються” пропорційно до сум, які вказані в попередній калькуляції. Таким чином у кінцевій калькуляції заповнюється реквізит табличної частини „Сумма окончательная/ Сума кінцева”, що визначає остаточні суми витрат за даними бухгалтерського обліку. При цьому остаточні суми в кінцевій калькуляції можна змінити вручну (для матеріальних витрат). Змінити попередні суми в кінцевій калькуляції неможливо.
При проведенні „Попередня калькуляція” формує проведення з оприбуткування продукції на рахунок 26 „Готова продукція”.
У документ „Попередня калькуляція” вносяться прогнозні дані за статтями прямих виробничих витрат. Очевидним є той факт, що фактичні значення витрат можуть суттєво відрізнятися бід планових, тому в кінці місяця необхідно ввести документ „Кінцева калькуляція”, в якому міститимуться фактичні дані з статей калькуляції.
Проте, перед введенням документа „Кінцева калькуляція” необхідно ввести в інформаційну базу дані про незавершене виробництво за допомогою документа „Незавершене виробництво” (ДОКУМЕНТЫ/ ДОКУМЕНТИ ПРОИЗВОДСТВО/ ВИРОБНИЦТВО НЕЗАВЕРШЕННОЕ ПРОИЗВОДСТВО / НЕЗАВЕРШЕНЕ ВИРОБНИЦТВО).
Дані про суми незавершеного виробництва вносяться в табличну частину документа (рис. 9.4). Для кожного виду витрат вказується сума, яка повинна бути віднесена на собівартість продукції у наступних звітних періодах. При натисканні кнопки „ОК” документ записується, проте не проводиться, для нього не передбачено формування бухгалтерських проведень і використовується він виключно для визначення остаточної суми витрат.
Після введення документа „Незавершене виробництво” є можливість перейти до формування „Кінцевої калькуляції” в режимі „ввести на основі”.
При проведенні документа „Кінцева калькуляція” формуються коригувальні проведення за дебетом рахунку 26 „Готова продукція” та кредитом рахунку 23 „Виробництво”.
9.4. Облік реалізації продукції.
Для відображення господарських операцій з реалізації готової продукції в типовій конфігурації „1С: Бухгалтерія” передбачений документ „Расходная накладная/ Видаткова накладна”.
Цей документ можна отримати через меню ДОКУМЕНТЫ/ ДОКУМЕНТИ PAСХОД/ ВИДАТОК РАСХОДНАЯ НАКЛАДНАЯ/ ВИДАТКОВА НАКЛАДНА.
Проте перед оформленням цього документа необхідно сформувати документ „Счет/ Рахунок-фактура” (ДОКУМЕНТЫ/ ДОКУМЕНТИ PAСХОД/ ВИДАТОК СЧЕТ/ РАХУНОК), який містить такі реквізити (рис. 9.5):
„Покупатель/ Покупець” вказується назва фізичної чи юридичної особи, котра здійснює придбання продукції, за якою виписується рахунок-фактура. Вибір покупця здійснюється із довідника „Контрагенты/ Контрагенти”.
„Заказ/ Замовлення” якщо в полі вказано „Без заказа/ Без замовлення” документом-замовленням є цей рахунок-фактура. Якщо в полі вказані назва та реквізити документа саме цей документ і є документом-замовленням, значення якого можна змінити за допомогою кнопки вибору.
„Что продаем/ Що продаємо” вказується вид активу, на який виписують рахунок-фактуру: „Запасы (услуги)/ Запаси (послуги)”, „Необоротные активы/ Необоротні активи”.
„Вид торговли/ Вид торгівлі” це поле встановлюється у значені: „За наличные/ За готівку”, „Предоплата/ Передоплата” або „Бартер/ Бартер”.
„Срок оплаты/ Строк оплати” вводиться дата, до якої виписаний рахунок буде вважатися дійсним для оплати.
У табличній частині вказаного документа заповнюють такі поля:
„ТМЦ” назва ТМЦ, на яку оформляється рахунок-фактура. Залежно від значення реквізиту „Что продаем/ Що продаємо” у цьому полі буде пропонуватися вибір відповідно з таких довідників: „Номенклатура; „Необоротные активы/ Необоротні активи”.
„Цена/ Ціна” ціна одиниці продукції у вибраній валюті, без ПДВ. Формується автоматично після введення активу в поле „ТМЦ”.
„Сумма б/с / Сума б/з” Сума без ПДВ за рядком (без знижки). Розраховується автоматично множенням ціни цього виду продукції на її кількість. Реквізит з’являється лише у випадку, якщо константа „Использовать скидку/ Використовувати знижку” встановлена в значення „Да/ Так”.
„Скидка/ Знижка” сума знижки. Реквізит з’являється лише у випадку, якщо константа „Использовать скидку/ Використовувати знижку” встановлена в значення „Да/ Так”. Розмір знижки розраховується по-різному залежно від того, який спосіб розрахунку вибрано за допомогою кнопки „Дать скидку/ Дати знижку” (рис. 9.6):





Рис. 9.6

„Процентом по накладной/ Відсотком за накладною”;
„Суммой по накладной/ Сумою за накладною”;
„Процентом по строке/ Відсотком за рядком”;
„Суммой по строке/ Сумою за рядком”.
„Сумма-/ Сума-” сума за рядком у вибраній валюті, без ПДВ, з урахуванням знижки. Розраховується програмою відніманням суми знижки від суми без знижки.
„НДС/ ПДВ” сума податку на додану вартість. Розраховується програмою, враховуючи встановлену ставку ПДВ.
„Сумма+ /Сума+” сума в гривнях, з ПДВ, з урахуванням знижки.
Більшість полів документів „Расходная накладная/ Видаткова накладна” та „Счет/ Рахунок-фактура” є однаковими, однак є й особливі.
Закладка „Основне/ Основні” (рис. 9.7):

„Meсто хранения/ Місце зберігання” склад, з якого здійснюється відвантаження, обирається із довідника „Meста хранения/ Місця зберігання”.
„Остаток/ Залишок” залишок продукції на складі; розраховується програмою автоматично.
Закладка „Дополнительно/ Додатково” (рис. 9.8):
„Счет покупателя/ Рахунок покупця” рахунок обліку взаєморозрахунків з покупцем.



„Субконто валовых доходов/ Субконто валових доходів” аналітика для формування бухгалтерських проведень за рахунками валових доходів.
„Указать сумму предварительной оплаты вручну/ Вказати суму попередньої оплати вручну” встановлений прапорець свідчить про необхідність редагування суми попередньої оплати.
„Доверенность: серия, №, от/ Довіреність: серія, №, від” серія, номер та дата виписування довіреності на ім’я особи від покупця, котрий отримує продукцію.
„Получил/ Отримав” П. І. Б. довіреної особи покупця, що отримує готову продукцію за даною накладною.
„Отпустил/ Відпустив” П. І. Б. співробітника підприємства, котрий відпускає готову продукцію за цією накладною. Вибирається із довідника „Сотрудники/ Співробітники”.
Якщо при операції, що оформляється цією накладною, у підприємства виникло податкове зобов’язання з ПДВ необхідно буде сформувати податкову на основі документа „Расходная накладная/ Видаткова накладна”.

Контрольні запитання:

Що таке „готова продукція”?
Перерахуйте основні первинні документи з випуску, відвантаження та реалізації готової продукції та охарактеризуйте сферу їх використання.
У розрізі яких субконто передбачається ведення обліку на рахунку 26 „Готова продукція” існуючим настроюванням плану рахунків і аналітичного обліку програми „1С: Бухгалтерія”?
В яких режимах може працювати документ „Калькуляція” в програмі „1С: Бухгалтерія”?
Які проводки формує документ „Попередня калькуляція” при його проведенні?
За допомогою якого документа можна внести в інформаційну базу програми „1С: Бухгалтерія” дані про незавершене виробництво перед введенням документа „Кінцева калькуляція”?

ТЕМА 10. АВТОМАТИЗАЦІЯ ОБЛІКУ ФІНАНСОВО-РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ

Надходження грошових коштів у касу. „Приходный кассовый ордер/ Прибутковий касовий ордер”.
Для відображення операції надходження грошових коштів у касу необхідно скористатися документом „Приходный кассовый ордер/ Прибутковий касовий ордер”.
Новий документ вводиться шляхом додавання рядка в журнал „Касса/ Каса” командою (рис. 10.1):
ДОКУМЕНТЫ/ ДОКУМЕНТИ КАССА/ КАСА ПРИХОДНЫЙ КАССОВЫЙ ОРДЕР/ ПРИБУТКОВИЙ КАСОВИЙ ОРДЕР.

10.1.1. Вкладка „Основные/ основні”. Верхня частина документа.
Реквізит „Номер документа/ Номер документа” це поле, в якому вказується унікальний номер документа, що може бути довільно змінений користувачем, заповнюється автоматично.
У документа „Прибутковий касовий ордер” є два реквізити з номером. Перший реквізит є номером документа цього виду, зареєстрованим в інформаційній базі з початку року. Він визначається автоматично. Другий реквізит „Номер ПКО” розташований в групі „Касса, сумма/ Каса, сума”. Це номер „паперового” прибуткового касового ордера.
„Дата документа/ Дата документа” поле, в якому проставляється дата оприбуткування грошових коштів у касу, заповнюється автоматично (робоча дата), однак її можна змінити вручну або з допомогою кнопки .
Одним з основних реквізитів документа є пункт „Только зарегистрировать/ Лише зареєструвати” (рис. 10.2). Відмітивши цей пункт шляхом встановлення прапорця, ми відключаємо формування проведень, тобто рух документа не виконуватиметься і проведення по ньому не формуватимуться. При цьому документ буде використаний тільки для одержання друкованої форми ордера.

В полі „Вид операции/ Вид операції” вибираємо з випадаючого списку, яку саме операцію реєструє прибутковий касовий ордер (рис. 10.3).


10.1.2. Група реквізитів „Аналитика/ Аналітика”.
Значення поля „Вид операции/ Вид операції” визначає, які реквізити будуть автоматично встановлені в групі реквізитів „Аналітика/ Аналітика” (рис. 10.4). Алгоритм документа перевіряє відповідні значення реквізитів і автоматично підставляє необхідні значення.


В табл. 10.1 вказаний можливий рахунок, який за кредитом кореспондує з рахунком 30 „Каса”, та вказується в полі „Счет/ Рахунок”.
Таблиця 10.1
Рахунки, які за кредитом кореспондують з рахунком 30 „Каса”
№ п/п
Вид операції
Коресп. рах. по Дт
Коресп. рах. по Кт
Субконто кредиту
Поле „Заказ/ Замовлення”

1
Оплата заказа покупателем/ Оплата замовлення покупцем надходження грошей від покупця за вже відвантажений товар або як передоплата за рахунком-фактурою
301 або 302
361 або 362
Довідник „Контрагенты/ Контрагенти”
Журнал „Подбор заказа/ Підбір замовлення”

2
Приход денег из подотчета/ Прихід грошей з підзвіту надходження в касу грошових коштів від підзвітної особи
301 або 302
3721 або 3722
Довідник „Сотрудники/ Співробітники”
Не заповнюється

3
Поступление денег из банка/ Надходження грошей з банку
301 або 302
311, 312, 313 або 314
Довідник „Счета нашей фирмы/ Рахунки нашої фірми”
Не заповнюється

4
Прочие операции/ Інші операції надходження грошей з будь-якого іншого (окрім вказаних вище) джерела
301 або 302
Вибира-ється самостій-но
Визначається видами субконто кореспондуючого рахунку
Визначається видами субконто кореспондуючого рахунку

„Вид НДС/ Вид ПДВ” поле для вибору аналітики за ПДВ: 20%; 0%; без ПДВ. Вибирається із списку спадного меню (рис. 10.5).

Рис. 10.5
„Субконто/ Субконто” це реквізит, в якому здійснюється вибір джерела надходження грошових коштів у касу:
„Заказ/ Замовлення” (документ, що розпочинає ланцюжок взаєморозрахунків) необхідно вибирати в журналі „Отбор заказав/ Відбір замовлень”. Заборгованість по замовленню буде внесена в поле „Сумма/ Сума”, а також буде розраховано і заповнено поле „НДС/ ПДВ”. Ці поля можна коригувати. Якщо не потрібно кредитувати рахунок 6415, то необхідно встановити нульове значення в полі „НДС/ ПДВ”.
10.1.3. Група реквізитів „Касса, сумма/ Каса, сума”.
Рахунок дебету (301 або 302) документ „розпізнає” із реквізитів елемента довідника „Счета нашей фирмы/ Рахунки нашої фірми”, який внесений в поле „Касса/ Каса” групи реквізитів „Касса, сумма/ Каса, сума” (рис. 10.6).

Рис 10.6.
Якщо вибрати валютну касу, по кредиту проведення буде обраний валютний рахунок (312, 314). А каса вибирається виходячи із валюти замовлення.
Документ може вивести залишок по касі, якщо клацнути по кнопці . Однак, такий сервіс актуальний при реєстрації видаткових, а не прибуткових касових ордерів.
„Номер ПКО/ Номер ПКО” вказується номер друкованої форми ПКО (на відміну від поля „Номер документа/ Номер документа”, в якому вказується номер електронної форми ПКО, заповнюється автоматично, а при потребі змінюється вручну.
„Сумма/ Сума” за допомогою кнопки калькулятора або вручну з клавіатури вказується сума, яка оприбутковується в касу на основі цього прибуткового касового ордера (у валюті рахунка національній чи іноземній з урахуванням ПДВ). Варто мати на увазі, що після введення цифр в поле „Сумма/ Сума” і натиснення клавіші Enter поле „НДС/ ПДВ” розраховується і заповняється автоматично. Якщо реєструється операція, не пов’язана з обліком ПДВ, то треба вручну відкоригувати значення цього поля.
10.1.4. Робота з довідником „Счета нашей фирмы/ Рахунки нашої фірми”.
Новий елемент „Касса/ Каса” довідника „Счета нашей фирмы/ Рахунки нашої фірми”, вводиться одним з таких способів:
натиснути кнопку на панелі інструментів вікна довідника;
натиснути клавішу Ins;
у головному меню програми відкрити меню „Действия/ Дії” та вибрати пункт „Новый/ Новий”.
В результаті відкривається вікно з наступними полями (реквізитами) (рис. 10.7):
Рис 10.7.

„Код/ Код” проставляється автоматично;
„Наименование/ Назва” вводимо текст „Каса в національній валюті” (без лапок);
„Фирма/ Фірма” проставляється автоматично (якщо фірма одна) або після натискання кнопки вибирається з довідника „Фирмы/ Фірми” (якщо фірм декілька);
„Валюта/ Валюта” вибираємо вид валюти, в даному випадку національна гривня;
„Безналичный счет/ Безготівковий рахунок” знімаємо позначення прапорця;
„Счет/ Рахунок” автоматично встановлюється номер рахунку 301 згідно Плану рахунків;
„Последний документ/ Останній документ” (Платеж. пор. или расх. ордер/ Плат. дор. або видатк. ордер; Прих. ордер/ Приб. ордер) при введенні залишків не на початок року необхідно вказати номери прибуткових і видаткових ордерів, а при введенні даних на початок року необхідно ввести в ці поля „0”. Тоді документи будуть автоматично нумеруватися з першого номера.
„Банковские реквизиты/ Банківські реквізити” номер рахунку вводиться з клавіатури, а банк вибирається з вже заповненого довідника „Банки” після натискання кнопки .
„Кассовая книга/ Касова книга” проставляється останній номер листа касової книги у випадку з початку року 0.
Тепер можна закрити дане вікно, клацнувши по кнопці „ОК”.
10.1.5. Група реквізитів „Реквизиты ордера/ Реквізити ордера”.
В поля групи „Реквизиты ордера/ Реквізити ордера” вводяться додаткові дані, необхідні для правильного заповнення прибуткового касового ордера (рис. 10.8).
Рис 10.8.
„Основание/ Основа” вказується основа надходження грошей в касу (на приклад, внески в статутний капітал), заповнюється вручну.
„Приложение/ Додаток” перераховуються документи, які додаються до прибуткового касового ордера (наприклад, виписка із засновницького договору), заповнюється вручну.
„По док-ту/ За док-том” вказується документ, який ідентифікує джерело, з якого здійснюється надходження грошових коштів у касу (на приклад, серія, номер паспорта, ким і коли виданий), заповнюється або автоматично залежно від значення поля „Субконто/ Субконто” групи „Аналітика/ Аналітика”, або вручну.
„Кассир/ Касир” вказується П. І. Б. співробітника, який займає посаду касира на підприємстві, заповнюється автоматично з довідника „Сотрудники/ Співробітники”.
10.1.6. Вкладка „Дополнительно/ Додатково”.
В групі реквізитів „Валовые расходы (доходы), прочее/ Валові витрати (доходи), інше” можна вибрати, чи буде операція належати до валових доходів, витрат чи не враховуватися у валових доходах/ витратах. Для цього встановлюють у першому по рахунку полі значення „+”, „-” чи „0” відповідно. По замовчуванню поле „Валовые расходы/ Валові витрати” встановлено у значення „0”, поле „Субконто/ Субконто” в значення „Ни доход, ни расход/ Ні дохід, ні витрата”. Оприбутковуючи оплату від покупців, треба відкоригувати значення цих полів, тоді програма проаналізує, чи має місце перша подія, та сама визначить, чи треба нараховувати валовий дохід.
В полі „Субконто/ Субконто”, можна вибрати вид валових доходів/ витрат з довідника. А поле „Вид прихода денег/ Вид надходження грошей” може приймати значення, вказані на рис. 10.9. Це поле використовується лише підприємцями на єдиному податку. Інші платники податку можуть не звертати на нього увагу.
Якщо ввімкнути прапорець „Указать сумму отгрузки вручную/ Вказати суму відвантаження вручну”, то у полях, що з’являються, можна ввести суму попереднього відвантаження (чи одержаної оплати) і ПДВ від цієї суми.
Після заповнення всіх реквізитів документа, можна отримати його друковану форму, натиснувши екранну кнопку „Печать/ Друк” і вибравши один з наступних можливих варіантів роздруку:
„Кассовый ордер/ Касовий ордер” друк стандартного бланка прибуткового касового ордера.
„Печать на бланк строгой отчетности/ Друк на бланк суворої звітності” друк даних прибуткового касового ордера на бланк суворої звітності.
Після завершення заповнення документа та його роздруку потрібно натиснути екранну кнопку „ОК”, після чого програма послідовно видасть два запити:
„Сохранить документ?/ Зберегти документ?” позитивна відповідь призведе до збереження документа в інформаційній базі, крім того, в усі журнали, передбачені для документа такого типу, будуть внесені записи про наявність документа.
„Провести документ?/ Провести документ?” позитивна відповідь призведе до проведення документа, тобто будуть сформовані проведення, передбачені цим документом і поміщені в інформаційну базу.
Видача грошових коштів з каси. „Расходный кассовый ордер/ Видатковий касовий ордер”.
Новий документ вводиться шляхом додавання рядка в журнал „Касса/ Каса” командою:
ДОКУМЕНТЫ/ ДОКУМЕНТИ КАССА/ КАСА РАСХОДНЫЙ КАССОВЫЙ ОРДЕР/ ВИДАТКОВИЙ КАСОВИЙ ОРДЕР.
Екранна форма цього документа (рис. 10.10) дуже схожа на форму прибуткового касового ордера.

Рис.10.10
Додано тільки поле „Обязательство зачислить НДС/ Зобов’язання зарахувати ПДВ” в групу „Аналитика/ Аналітика”. Однак цей реквізит не використовується.
Заповнення полів видаткового касового ордера в основному аналогічне заповненню прибуткового касового ордера. Але оскільки документ відображає в обліку протилежну операцію розхід, а не прихід грошей, змінився склад значень поля „Вид операции/ Вид операції” (табл. 10.2).
Таблиця 10.2
Рахунки, які за дебетом кореспондують з рахунком 30 „Каса”
№ п/п
Вид операції
Коресп. рах. по Дт
Субконто кредиту
Поле „Заказ/ Замовлення”

1
Оплата заказа поставщика/ Оплата замовлення постачальника
631 або 632
Довідник „Контрагенты/ Контрагенти”
Журнал „Подбор заказа/ Підбір замовлення”

2
Прочие операции/ Інші операції
Вибирається самостійно
Визначається видами субконто кореспондуючого рахунку
Визначається видами субконто кореспондуючого рахунку

3
Выдача денег подотчет/ Видача грошей підзвіт
3721 або 3722
Довідник „Сотрудники/ Співробітники”
Не заповнюється

4
Сдача денег в банк/ Здача грошей в банк
311, 312, 313 або 314
Довідник „Счета нашей фирмы/ Рахунки нашої фірми”
Не заповнюється

На закладці „Дополнительно/ Додатково” можна уточнити, чи буде видача грошей відноситись до валових доходів/ витрат. Там же можна ввести вручну суму відвантаження.
Натиснувши кнопку „Печать/ Друк”, можна отримати друковану форму видаткового ордера ф. КО-2 зі всіма заповненими реквізитами.
10.3. Формування звіту „Кассовая книга/ Касова книга”.
Касова книга є спеціальним звітом. Вікно її настройки можна викликати командою:
ОТЧЕТЫ/ ЗВІТИ КАССОВАЯ КНИГА/ КАСОВА КНИГА.
У вікні (рис. 10.11) необхідно вибрати період формування книги (по замовчуванню встановлюється поточний день), касу (субконто виду „Счета нашей фирмы/ Рахунки нашої фірми”). Якщо в касі є залишок грошових коштів, призначених для виплати заробітної плати, суму залишку вводять в поле „На зарплату”.
„Пересчитать номера листов с начала года/ Перерахувати номери листів з початку року” задається режим нумерації листів:
якщо прапорець встановлено програма перераховує листи з початку року;
якщо прапорець не встановлено нумерація листів за вказаний період починається з найближчого номера листа до дати початку періоду.
„Последний лист/ Останній лист”:
„Обычный/ Звичайний” останній лист не відрізняється від попередніх;
„Последний в месяце/ Останній в місяці” на останньому листі буде вказано кількість листів у книзі за останній місяць, що входить у заданий у звіті період;
„Последний в году/ Останній в році” окрім кількості листів за останній місяць, на цьому листі вказується загальна кількість листів Касової книги за рік.
Сформований звіт містить залишки за рахунком 30 „Каса” на початок дня, всі проведення за цим рахунком за день, а також підсумкові обороти та залишок на кінець дня.
10.4. Формування документа „Платежное поручение/ Платіжне доручення”.
Нове „Платежное поручение/ Платіжне доручення” можна ввести шляхом добавлення рядка в журнал „Банк/ Банк” або командою:
ДОКУМЕНТЫ/ ДОКУМЕНТИ БАНК/ БАНК ПЛАТЕЖНОЕ ПОРУЧЕНИЕ/ ПЛАТІЖНЕ ДОРУЧЕННЯ.
Даний документ також можна ввести на основі документів „Приходная накладная/ Прибуткова накладна”, „Счет входящий/ Рахунок вхідний”, Услуги сторонних организаций/ Послуги сторонніх організацій”.
Екранна форма документа (рис. 10.12) містить необхідні для оформлення бланка платіжного доручення реквізити. Більшість з них заповнюються із довідників.
„Номер документа/ Номер документа” поле, в якому вказується унікальний номер документа, що може бути довільно змінений користувачем.
„Дата документа/ Дата документа” поле, в якому проставляється дата виписки платіжного доручення.
„Расчетный счет/ Поточний рахунок” вибирається рахунок підприємства з довідника „Счета нашей фирмы/Рахунки нашої фірми”, з якого передбачається здійснити платіж.
„Номер платежки/ Номер платіжки” вказується номер платіжного доручення.
„Оплата налога/отчисления/ Сплата податку/відрахування” встановлюється прапорець у разі використання платіжного доручення для сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджетів, після чого в якості значення реквізиту „Вид налога/Вид податку”, що з’явився на екрані, використовується елемент довідника „Налоги и отчисления/ Податки і відрахування”.
„Счет/Рахунок” рахунок обліку взаєморозрахунків з контрагентами, бюджетом, державними цільовими фондами.
„Контрагент/ Контрагент” здійснюється вибір організації, якій проводиться перерахування грошових коштів.
„Р/счет/ Р/рахунок” вказується поточний рахунок організації, якій проводиться перерахування грошових коштів, шляхом вибору його з довідника „Денежные счета/ Грошові кошти”, У разі, якщо такий рахунок один, він проставляється автоматично після вибору контрагента.
„Заказ/ Замовлення” здійснюється вибір замовлення з журналу „Отбор заказов по контрагенту/ Відбір замовлень по контрагенту”.
„Сумма +/ Сума +” поле, в якому автоматично проставляється сума конкретного замовлення, з ПДВ. Існує можливість її коригування вручну.
„НДС/ПДВ” поле, в якому автоматично проставляється сума ПДВ конкретного замовлення.
„Назначение платежа/ Призначення платежу” текстова інформація щодо призначення платежу, яка використовується для заповнення відповідної графи друкованої форми документа „Платіжне доручення”.
„Кратко/ Коротко” заповнюється із застосуванням типових призначень платежу, що містяться в довіднику „Назначения платежей/ Призначення платежів”.
Робота з довідником „Назначения платежей/Призначення платежів”
Довідник „Назначения платежей/Призначення платежів” призначений для зберігання списку типових призначень платежів, які використовуються при заповненні документа „Платіжне доручення”. Цей довідник служить лише для скорочення інформації, що вводиться з клавіатури.
Довідник містить коротку і повну назву платежу (рис. 10.13).

Рис.10.3.
Заповнюючи реквізити елементів довідника „Назначения платежей/Призначення платежів” не треба дописувати вкінці повної назви текстову інформацію „у т. ч. ПДВ”, „без ПДВ”, оскільки вона проставляється в документі „Платіжне доручення” автоматично.
Якщо не треба використовувати довідник „Назначения платежей/Призначення платежів”, поле „Кратко/ Коротко” можна очистити, натиснувши Shift+F4.
Документ „Платіжне доручення” не формує бухгалтерських проведень.
10.5. Формування документа „Банковская выписка/ Банківська виписка”.
Для автоматизації здійснення господарських операцій, що стосуються безготівкових розрахунків Типовою конфігурацією передбачено використання документа „Банковская виписка/ Банківська виписка” (ДОКУМЕНТЫ/ ДОКУМЕНТИ БАНК/ БАНК БАНКОВСКАЯ ВЫПИСКА/ БАНКІВСЬКА ВИПИСКА), що містить такі реквізити (рис. 10.14):
Рис.10.14.
Заголовна частина документа:
„Расчетный счет/ Розрахунковий рахунок” вказується грошовий рахунок, за допомогою вибору його з довідника „Счета нашей фирмы Рахунки нашої фірми”, рух коштів, за котрим ми вносимо в документ.
„Бухгалтерский счет Бухгалтерський рахунок” бухгалтерський рахунок операції, що заповнюється автоматично, залежно від елемента довідника „Счета нашей фирмы/ Рахунки нашої фірми”, вибраного в полі „Расчетный счет/ Розрахунковий рахунок”.
Таблична частина документа:
„№” заповнюється автоматично при введенні в таблицю нового рядка.
„+/-”встановлюється ознака того, який платіж здійснюється вхідний („+” оприбуткування грошових коштів на поточний рахунок) чи вихідний („ - ” списання грошових коштів).
„№ПП/ №ПД” номер платіжного доручення, яким оформляється списання суми грошей, вказаній у цій банківській виписці, з рахунку підприємства.
„Счет/ Рахунок” бухгалтерський рахунок, що кореспондує з відповідним субрахунком рахунку 31 „Рахунки в банках”.
„Вид НДС/ Вид ПДВ” поле для вибору аналітики за ПДВ: 20%; 0%; без ПДВ.
„Вид прихода/расхода денег/ Вид оприбуткування/видатку грошей” визначається вид надходження (виручка від реалізації, товарів, продукції, послуг; виручка від реалізації основних фондів; виручка від іншої реалізації, позареалізаційні доходи; інше надходження) або видатку (в зв’язку з веденням господарської діяльності; інші витрати) грошових коштів, шляхом вибору відповідного елемента зі списку випадного меню.
„Субконто/Субконто” здійснюється вибір об’єкта аналітичного обліку кореспондуючого рахунку.
„Заказ/ Замовлення” здійснюється вибір конкретного замовлення, в разі надходження (видатку) грошових коштів від покупця (постачальнику).
„Сумма+/ Сума+” поле для введення суми (з ПДВ) платежу. У разі вибору конкретного документа-замовлення в полі „Заказ/ Замовлення”, сума генерується автоматично і дорівнює підсумку за цим документом.
„НДС/ ПДВ” вказується сума ПДВ відповідно до встановленої ставки. У разі вибору конкретного документа-замовлення в полі „Заказ/ Замовлення”, ПДВ генерується автоматично і дорівнює загальній сумі ПДВ за цим документом.
„Д/Р/ Д/В” встановлення ознаки належності операції, вказаної в рядку до: валових доходів „+”; валових витрат „-”; ні до валових доходів, ні до валових витрат „0”.
„Субконто Д/Р/ Субконто Д/В” вибір об’єкта аналітики за валовими доходами (витратами) з довідника „Валовые доходы/расходы/ Валові доходи/витрати”.
„Указана отгрузка?/ Вказане відвантаження?” чи вказане відвантаження за замовленням? У випадку позитивної відповіді, доступними для редагування стають поля „Сумма отгрузки/ Сума відвантаження” та „НДС отгрузки/ ПДВ відвантаження”.
„Сумма отгрузки/ Сума відвантаження” сума попереднього відвантаження за цим замовленням, якщо воно вибране в полі „Заказ/ Замовлення”.
„НДС отгрузки/ ПДВ відвантаження” ПДВ попереднього відвантаження за цим замовленням, якщо воно вибране в полі „Заказ/ Замовлення”.
„Содержание/ Зміст” пояснювальна інформація до цієї операції, що буде виведена як текстовий коментар у сформованих за поточним рядком проведеннях.
У нижній частині форми діалогу для введення документа „Банківська виписка” розміщені екранні кнопки для полегшення роботи з документом:
? використовується для автоматичного розрахунку підсумку надходження і видатку грошових коштів за випискою (Приход/расход по табличной части/ Надходження/видаток за табличною частиною), залишку грошових коштів на початок робочого дня (Остаток на начало дня/ Залишок на початок дня) та залишку грошових коштів на кінець робочого дня (Остаток на конец дня/ Залишок на кінець дня). Розрахунок подається у вигляді інформаційного рядка поряд з кнопкою.
„Подбор по заказам/ Підбір за замовленнями” використовується для зручного заповнення інформації про платежі, пов’язані із взаєморозрахунками. Натиснувши на цю кнопку, відкриється спеціальний журнал „Отбор заказов по контрагенту/ Відбір замовлень за контрагентом”. Двічі клацнувши на рядку із замовленням у цьому журналі, додамо його в новий рядок виписки.
„Заполнить по платежкам/ Заповнити за платіжками” застосовується для автоматичного заповнення частини реквізитів банківської виписки, використовуючи інформацію із виписаних платіжних доручень. Варіанти відбору платіжних доручень:
„За дату документа/ За дату документа” відбір доручень, виписаних тією ж датою, що й банківська виписка.
„За произвольный период/ За довільний період” відбір доручень, виписаних за довільний період.
Після заповнення всіх реквізитів документа можна отримати його друковану форму, натиснувши екранну кнопку „Печать/ Друк”.
Банківська виписка в „1С: Бухгалтерії” є аналогом паперової (а в багатьох випадках і електронної) виписки банку.
10.6. Формування документа „Авансовый отчет/ Авансовий звіт”.
За допомогою документа „Авансовий звіт” можна не тільки оформлювати операції з розрахунків із підзвітними особами (в гривнях або іноземній валюті), але і оприбутковувати куплені ними за національну валюту ТМЦ, бланки суворої звітності і необоротні активи.
Новий документ вводять командою:
ДОКУМЕНТЫ/ ДОКУМЕНТИ ПРОЧИЕ/ ІНШІ АВАНСОВЫЙ ОТЧЕТ/ АВАНСОВИЙ ЗВІТ.
Екранна форма документа зображена на рис. 10.15.
Заголовна частина
„Номер документа/ Номер документа” поле, в якому вказується унікальний номер документа, що може бути довільно змінений користувачем.
„Дата документа/ Дата документа” поле типу, в якому проставляється дата оформлення авансового звіту.
„Подотчетник/ Підзвітна особа” вказується підзвітна особа, по якій формується авансовий звіт, шляхом її вибору із довідника „Сотрудники/ Співробітники”.
„Место хранения/ Місце зберігання” вказується місце, куди буде виконано оприбуткування ТМЦ від підзвітної особи.
Рис 10.15.

Місце зберігання вибирається із довідника „Места хранения/ Місця зберігання” і може бути подане у вигляді МВО або складу.
„Валюта/ Валюта” вказується валюта авансового звіту, в якій вказані суми витрат підзвітної особи, шляхом вибору її з довідника „Валюты/ Валюти”.
„Курс/ Курс” вводиться курс валюти стосовно гривні.
„Вид НДС/ Вид ПДВ” поле для вибору аналітики за ПДВ: 20%; 0%; без ПДВ.
„Назначение аванса/ Призначення авансу” вказується призначення готівкових грошових коштів, виданих під звіт.
„Вид деятельн./ Вид діяльн.” вибір виду діяльності з довідника „Виды деятельности/ Види діяльності”, до якого будуть віднесені видані під звіт готівкові грошові кошти.
„Примечание/ Примітка” додаткові зауваження щодо операції, яка оформлюється цим документом. Дуже зручно вказувати документ, який складає „комплект” з авансовим звітом. Наприклад, накладну, по якій оприбутковані ТМЦ. На друк значення цього поля не виводиться.
Таблична частина
„№” номер рядка документа. Нумерація проставляється автоматично, послідовно, без пропуску номерів, починаючи з 1. Кожен рядок відповідає окремій ТМЦ.
„С/ З” вказується дата початку здійснення конкретної витрати.
„По/ До” вказується дата завершення здійснення конкретної витрати.
„Счет/ Рахунок” бухгалтерський рахунок, на який повинна бути віднесена поточна витрата (на якому ведеться облік оприбутковуваних об’єктів).
„Затрата/ Витрата” аналітика вибраного рахунка. Це може бути елемент довідника „Номенклатура/ Номенклатура”, „Виды затрат/Види витрат”, „Инвестиции /Інвестиції” залежно від вибраного рахунка.
„Содержание/ Зміст” довідкова інформація про те, за що й за яким документом здійснена витрата.
„К-во/ К-сть” кількість оприбутковуваних предметів (для витрат це поле є недоступним для редагування).
„Цена-/ Ціна-” ціна без ПДВ оприбутковуваних ТМЦ (ОЗ, НМА тощо) (для витрат це поле є недоступним для редагування).
„Сумма-/Сума-” сума без ПДВ поточної витрати.
„НДС/ ПДВ” сума ПДВ (у валютному авансовому звіті це поле не заповнюється).
„Сумма+/ Сума+” загальна сума з ПДВ за поточною витратою.
„Проводить?/ Проводити?” ознака проведення або не проведення рядка документа.
„Валовые расходы/ Валові витрати” ознака включення цієї витрати в склад валових витрат.
„Субконто валовых расходов/ Субконто валових витрат” аналітика за валовими витратами.
Натиснувши на кнопку „Печать/ Друк”, можна отримати друковану форму авансового звіту.

Контрольні запитання:

Охарактеризуйте довідник „Рахунки нашої фірми” програми „1С: Бухгалтерія”.
Використання яких двох документів передбачено для автоматизації процесу здійснення господарських операцій, що стосуються руху готівки в касі Типовою конфігурацією „1С: Бухгалтерії”?
Використання якого документа передбачено для автоматизації процесу здійснення господарських операцій, що стосуються безготівкових операцій Типовою конфігурацією „1С: Бухгалтерії”?
Назвати порядок створення елемента „Каса в національній валюті” довідника „Рахунки нашої фірми”.
Назвати і охарактеризувати основні реквізити ПКО та порядок його заповнення в „1С: Бухгалтерії”.
Назвати і охарактеризувати основні реквізити ВКО та порядок його заповнення в „1С: Бухгалтерії”.
Як сформувати лист Касової книги?
Назвати і охарактеризувати основні реквізити авансового звіту та порядок його заповнення в „1С: Бухгалтерії”.
Яким чином можна отримати друковану форму документів після заповнення всіх реквізитів у „1С: Бухгалтерії”?
ТЕМА 11. АВТОМАТИЗАЦІЯ ОБЛІКУ ВИТРАТ ДІЯЛЬНОСТІ

Бухгалтерський облік витрат на виробництво здійснюють на рахунку 23 „Виробництво” та рахунках класу 8 „Витрати за елементами” в розрізі двох видів субконто: „Види діяльності” та „Види витрат”.
11.1. Робота з довідником „Виды деятельности/ Види діяльності”.
Виду субконто „Види діяльності” відповідає довідник з аналогічною назвою, в якому перераховуються всі види діяльності, здійснювані підприємством. Довідник передбачено однорівневим, кожен його елемент містить два реквізити: „Код/ Код” та „Наименование/ Назва”.
Відкриваємо довідник: СПРАВОЧНИКИ/ ДОВІДНИКИ ПРИЧИН/ ІНШІ ВИДЫ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ / ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ (рис. 11.1).
Рис.11.1
В більшості випадків вид діяльності вказується безпосередньо в формах, які формують проведення по доходах і витратах. Відповідно вкінці місяця фінансові результати будуть отримані в розрізі кожного виду діяльності. В деяких випадках вид діяльності жорстко виділяється для елементів довідників. Наприклад, для кожного працівника (в довіднику „Сотрудники/ Співробітники”) повинен бути вказаний вид діяльності, на який будуть відноситися витрати по нарахованій працівнику заробітній платі. Аналогічно, в довіднику „Номенклатура/ Номенклатура” для кожного ТМЦ вказується вид діяльності, на який будуть віднесені витрати/ доходи при його реалізації чи списанні.
Кожен вид діяльності в довіднику „Виды деятельности/ Види діяльності” характеризується унікальним кодом і назвою.
Якщо на підприємстві не потрібно вести облік в розрізі декількох видів діяльності, то необхідно сформувати лише один елемент, наприклад, „Основная деятельность/ Основна діяльність” та заповнити константу „Вид деятельности по умолчанию/ Вид діяльності по замовчуванню” цим елементом довідника (ОПЕРАЦИИ/ ОПЕРАЦІЇ КОНСТАНТЫ/ КОНСТАНТИ) (рис. 11.2).
Рис11.2
Після цього даний вид діяльності буде по замовчуванню підставлятись в однойменний реквізит у всіх документах і довідниках.

11.2. Робота з довідником „Виды затрат/ Види витрат”.
Виду субконто „Види витрат” відповідає довідник „Виды затрат/ Види витрат”, який має трирівневу структуру. Для кожного елемента цього довідника вводять його назву та вказують бухгалтерський рахунок, на який у кінці місяця будуть списуватися суми витрат за вказаною статтею, як об’єкта аналітики рахунків класу 8. Ця інформація буде використовуватися при проведенні документа „Фінансові результати” в режимі „Закриття елементів витрат”. В якості такого рахунку може бути вибраний один із наступних рахунків: 23, 91, 92, 93, 94. Якщо підприємство не використовує рахунки класу 9, значення цього реквізиту може бути незаповнене.
Відкриваємо довідник: СПРАВОЧНИКИ/ ДОВІДНИКИ ВИДЫ ЗАТРАТ / ВИДИ ВИТРАТ (рис. 11.3).




Увімкнений прапорець „Відноситься до постійних загальновиробничих витрат” є ознакою того, що поточна стаття витрат, як об’єкт аналітики рахунку 91 „Загальновиробничі витрати”, є постійною загальновиробничою витратою (рис. 11.4).
Рис.11.4.
Довідник використовується як при редагуванні документів, так і для ведення аналітичного обліку по бухгалтерських рахунках: 23, 39, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 91, 92, 93, 94.1, 94.4, 94.5, 94.6, 94.7, 94.8, 94.9, 95, 96, 97.4, 97.5, 97.6, 97.7, 97.8, 97.9, 98, 99.
11.3. Організація обліку витрат на виробництво.
У типовій конфігурації „1С: Бухгалтерії” реалізовано три варіанти організації обліку витрат на виробництво з використанням:
рахунків 8-го класу „Витрати за елементами” та 9-го класу „Витрати діяльності”;
лише рахунків 8-го класу „Витрати за елементами”;
лише рахунків 9-го класу „Витрати діяльності”.
Обліковий процес на підприємстві, яке використовує 1-й варіант організації обліку витрат на виробництво, складається з таких етапів:
упродовж звітного періоду всі прямі витрати виробництва зараховують у дебет рахунку 23 „Виробництво” і рахунків 8-го класу з кредиту рахунків матеріальних, грошових та трудових ресурсів;
протягом того ж звітного періоду всі непрямі виробничі витрати зараховують у дебет рахунку 91 „Загальновиробничі витрати” та рахунків 8-го класу з кредиту рахунків матеріальних, грошових і трудових ресурсів;
упродовж звітного періоду всі невиробничі витрати зараховують у дебет рахунків 92 „Адміністративні витрати”, 93 „Витрати на збут” та 94 „Інші витрати операційної діяльності” та рахунків 8-го класу з кредиту рахунків матеріальних, грошових та трудових ресурсів;
у кінці звітного періоду непрямі виробничі витрати розподіляють між об’єктами аналітичного обліку згідно з вибраною базою розподілу. Розподілені витрати відображають за дебетом рахунку 23 „Виробництво” (з віднесенням на конкретний вид продукції (вид діяльності)), і кредитом рахунку 91 „Загальновиробничі витрати”. У результаті розподілу витрат і списання їх у дебет рахунку 23, рахунки загальновиробничих витрат на кінець звітного періоду закриваються і залишків не мають. Підсумовування витрат за всіма видами продукції дає загальну суму витрат за рахунком 23. У кінці звітного періоду необхідно виконати оцінку незавершеного виробництва;
упродовж звітного періоду випуск готової продукції відображають за обліковими цінами, наприклад, за плановою виробничою собівартістю, на рахунку 26 „Готова продукція”. Аналітичний облік за цим рахунком ведуть у розрізі видів продукції;
у кінці звітного періоду, коли визначена фактична собівартість готової продукції, розраховують відхилення фактичної собівартості продукції від ії вартості за обліковими цінами (планової виробничої собівартості) та списують в дебет рахунку 26 за видами продукції пропорційно до вартості за обліковими цінами. Отже, за рахунком 26 готову продукцію оцінюють за фактичною виробничою собівартістю;
у кінці звітного періоду в дебет рахунку 90 „Собівартість реалізації” з кредиту рахунку 26 „Готова продукція” списують собівартість реалізованої продукції;
у момент реалізації продукції списують собівартість реалізованої продукції в дебет рахунку 79 „Фінансові результати” з кредиту рахунку 90 „Собівартість реалізації”;
у кінці звітного періоду в дебет рахунку 79 „Фінансові результати” з кредиту рахунків 92-94 списують невиробничі витрати.
У разі використання другого варіанта організації обліку витрат на виробництво етапи 1, 5, 6 залишаються тими ж, що і при першому варіанті. Існує деяка специфіка в здійсненні облікового процесу на підприємстві на таких етапах:
2 (специфіка відсутній рахунок 91 „Загальновиробничі витрати”). Протягом того ж звітного періоду всі непрямі виробничі витрати відносять у дебет рахунків 8-го класу з кредиту рахунків матеріальних, грошових та трудових ресурсів;
3 (специфіка відсутні рахунки 92-94). Протягом звітного періоду всі невиробничі операційні витрати відносять у дебет рахунків 8-го класу з кредиту рахунків матеріальних, грошових та трудових ресурсів;
4 (специфіка відсутній рахунок 91 „Загальновиробничі витрати”). У кінці звітного періоду непрямі виробничі витрати розподіляють між об’єктами аналітичного обліку згідно з вибраною базою розподілу. Розподілені витрати відображають у дебеті рахунку 23 „Виробництво” (з віднесенням на конкретний вид продукції (вид діяльності));
78 (специфіка „оминається” рахунок 90 „Собівартість реалізації”, таким чином 7 і 8 етапи об’єднують в один). У кінці звітного періоду в дебет рахунку 79 „Фінансові результати” з кредиту рахунку 26 „Готова продукція” списується собівартість реалізованої продукції;
9 (специфіка відсутні рахунки невиробничих операційних витрат 92-94). У кінці звітного періоду в дебет рахунку 79 „Фінансові результати” з кредиту рахунків 8-го класу списують невиробничі витрати.
І, нарешті, третій варіант організації обліку витрат на виробництво базується на використанні виключно рахунків 9 класу. При цьому варіанті специфічними є лише 2-й і 3-й етапи, а всі решта (1, 4-9) етапи залишаються без змін.
Основні операції, що становлять обліковий процес, у цьому випадку є такими:
2 (специфіка відсутні рахунки 8-го класу „Витрати за елементами”). Протягом того ж звітного періоду всі непрямі виробничі витрати відносять у дебет рахунку 91 „Загальновиробничі витрати” з кредиту рахунків матеріальних, грошових та трудових ресурсів;
3 (специфіка відсутні рахунки 8-го класу „Витрати за елементами”). Упродовж звітного періоду всі невиробничі витрати відносять у дебет рахунків 92 „Адміністративні витрати”, 93 „Витрати на збут” та 94 „Інші витрати операційної діяльності” з кредиту рахунків матеріальних, грошових та трудових ресурсів.
Для обліку виробничих витрат протягом звітного періоду Типовою конфігурацією передбачено документ „Калькуляция/ Калькуляція”.

Контрольні запитання:

Охарактеризуйте довідник „Виды деятельности/ Види діяльності”.
Охарактеризуйте довідник „Виды затрат/ Види витрат”.
У розрізі яких субконто передбачається ведення обліку на рахунку 23 „Виробництво” існуючим настроюванням плану рахунків і аналітичного обліку програми „1С: Бухгалтерія”?
Опишіть варіанти організації обліку витрат на виробництво, які реалізовані в типовій конфігурації „1С: Бухгалтерії”.
ТЕМА 12. АВТОМАТИЗАЦІЯ ЗВЕДЕНОГО ОБЛІКУ І СКЛАДАННЯ ЗВІТНОСТІ

Документ „Фінансові результати”.
Для створення нового документа необхідно виконати дії:
ДОКУМЕНТЫ/ ДОКУМЕНТИ ПРОЧИЕ/ ІНШІ ФИНАНСОВЫЕ РЕЗУЛЬТАТЫ/ ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ.
На екран буде виведене вікно документа „Фінансові результати” (може працювати в трьох режимах) (рис. 12.1).

Рис.12.1.
Реквізит „Номер документа” це поле, в якому автоматично вказується унікальний номер документа, що може бути довільно змінений користувачем. В полі „Дата документа” проставляється дата формування фінансових результатів останній робочий день місяця. Реквізит „Этап определения финансовых результатов/ Етап визначення фінансових результатів” дозволяє із списку випадного меню обрати один із пунктів:
„Закрытие элементов затрат” відбувається списання сальдо рахунків класу 8 за елементами витрат на рахунки, які вказані для кожного елемента у формі елемента довідника Виды затрат/ Види витрат.
„Закрытие общепроизводственных затрат (счет 91)/ Закриття загальновиробничих витрат (рахунок 91)” відбувається закриття рахунка 91 „Загальновиробничі витрати”.
„Определения финансового результата/ Визначення фінансового результату” відбувається визначення остаточного фінансового результату діяльності фірми (закриття всіх рахунків обліку доходів та витрат на відповідні субрахунки рахунка 79 „Фінансові результати”).
В полі „Примечание/ Примітка” вказуються додаткові зауваження щодо операції, яка оформлюється цим документом.

12.2. Облік ПДВ.
12.2.1. Облік податкового кредиту.
Податковий кредит підтверджується податковою накладною, ВМД, актом виконаних робіт тощо, які реєструються в Книзі обліку придбання. Згідно з чинним законодавством України при передоплаті підприємство має право нарахувати собі податковий кредит у момент сплати коштів контрагентам. Підтвердженням такої операції є отримана податкова накладна, яка має бути зареєстрована в системі шляхом введення документа „Запись книги приобретения/ Запис книги придбання” (рис. 12.2).

Рис12.2
Найоптимальніше формувати цей документ на основі вже сформованого вхідного рахунку за допомогою кнопки на панелі інструментів.
Новий документ можна створити:
ДОКУМЕНТЫ/ ДОКУМЕНТИ НАЛОГОВЫЙ УЧЕТ/ ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК ЗАПИСЬ КНИГИ ПРИОБРЕТЕНИЯ/ ЗАПИС КНИГИ ПРИДБАННЯ.
У вікні документа заповнюють наступні реквізити: в полі „Номер” автоматично вказується номер; в полі „Дата документа” проставляється дата отримання документа; в полі „Контрагент” вказується постачальник; „Вид документа” обирається із списку випадного меню (рис. 12.3): податкова накладна, розрахунок-коригування, вантажно-митна декларація, чек (для реєстрації покупок на суму менше 200 грн.) тощо.
Рис12.3.
„Номер документа” вказується номер „паперової” накладної, що підтверджує факт придбання товарів (робіт, послуг).
В полі „Заказ/ Замовлення” вказується назва і реквізити документа, на основі якого здійснюється відвантаження продукції (в даному випадку Рахунок вхідний). В полі „Вид НДС/ Вид ПДВ” вказується ставка ПДВ (20%). У групі реквізитів „Вид операции/ Вид операції” вказані поля, де встановлення прапорця вказує на належність операції з оприбуткування ТМЦ тому чи іншому виду (рис. 12.4).
Рис.12.4
При встановленні прапорця поряд з реквізитом „Операция по импорту/ Операції з імпорту” у вікні з’являються додаткові поля, пов’язані з датами видачі та погашення податкового векселя.
Група реквізитів „Суммы/ Суми” в полях „Без НДС/ Без ПДВ”, „НДС/ ПДВ”, „З НДС/ З ПДВ” відображається відповідно сума придбаних товарів, без ПДВ; сума ПДВ; загальна сума придбаних товарів за зареєстрованою операцією.
В полі „Дата оплати” вказується дата сплати грошових коштів за придбані товари. В полі „Форма оплати” із списку випадного меню вказується форма оплати за придбані товари.
Даний документ переважно не формує бухгалтерських проведень.
Після реєстрації заповненого документа його можна буде переглянути в Журналі „Книга обліку придбання”, що є спеціальним звітом для формування листків Книги придбання. В документа „Запись книги приобретения” нема друкованої форми. Для отримання друкованої форми документа „Книга придбання” потрібно у відповідному журналі встановити на необхідному документі курсор і натиснути екранну кнопку „Печать книги приобретения/ Друк книги придбання”.

12.2.2. Облік податкового зобов’язання.
Якщо при здійсненні господарської операції у підприємства виникає податкове зобов’язання, необхідно сформувати „Податкову накладну” (рис. 12.5) або безпосередньо на основі документа „Видаткова накладна” (Банківська виписка, ПКО, Договір, Надання послуг, Ліквідація необоротних активів) або як новий документ:
ДОКУМЕНТЫ/ ДОКУМЕНТИ НАЛОГОВЫЙ УЧЕТ/ ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК НАЛОГОВАЯ НАКЛАДНАЯ/ ПОДАТКОВА НАКЛАДНА.
Рис.12.5.
Документ „Податкова накладна” призначений для реєстрації і формування друкованих форм податкових накладних, виписаних покупцям фірми.
При автоматичному створені документа чи при використанні механізму введення на основі програма сама заповнить майже всі поля. Таблична частина документа заповнюється шляхом копіювання рядків з документа-основи.
Цей документ не формує проведень. Запис про введену „Податкову накладну” реєструється в журналі „Книга продаж”. Для отримання друкованої форми документа „Податкова накладна” треба натиснути кнопку „Печать/ Друк” екранної форми документа, для отримання друкованої форми „Книги продаж” натиснути кнопку „Печать книги продаж/ Друк книги продаж” вікна Журналу документів „Книга продаж”.
На закладці „Дополнительно/ Додатково” є поля для вводу виду ПДВ і вводу пільги. Пільгу вибирають, вказуючи номер конкретного пункту Закону України „Про ПДВ”.
Сума, введена в поле „Возвратная тара/ Зворотна тара”, буде перенесена у друковану форму податкової накладної. Кнопка „Рассчитать/ Розрахувати” в групі реквізитів „Суммы первого события (в выбраной валюте)/ Суми першої події (у вибраній валюті)” дозволяє перерахувати суму першої події по вибраному рахунку взаєморозрахунків і по документу-основі.
Поле „Кто выписал накладную/ Хто виписав накладну” автоматично заповнюється значенням константи „Кто обачно выписывает налоговые накладне/ Хто звичайно виписує податкові накладні”. Це поле можна змінити, вибравши з довідника „Сотрудники/ Працівники” іншого виконавця.
Кнопка „Печать/ Друк” дозволяє сформувати і роздрукувати податкову накладну.
Для формування реєстру виданих і одержаних податкових накладних передбачений звіт „Реестр налоговых накладных/ Реєстр податкових накладних”. Звіт формується на підставі виписаних і проведених документів „Податкова накладна”, „Додаток №2” і „Запис книги придбання”. Для формування звіту необхідно вибрати пункт „Реестр налоговых накладних/ Реєстр податкових накладних” в меню „Отчеты/ Звіти” головного меню програми або скористатися кнопкою „Друк реєстру” в журналах „Книга продажів” і „Книга придбання” (рис. 12.6).

У діалоговій формі запиту параметрів „Реєстру податкових накладних” слід вказати період (дату), за яку необхідно сформувати звіт, після чого натиснути кнопку „Печать/ Друк”.


Формування стандартних звітів.
Програма „1С-Бухгалтерія” передбачає наявність 3-ох видів звітів:
стандартні (рис. 12.7);
спеціалізовані;
регламентовані.


Стандартні звіти розраховані на роботу з будь-яким планом рахунків і виводяться автоматично на основі господарських операцій, після розрахунку бухгалтерських підсумків.
Стандартні звіти – основний інструмент бухгалтера, його „очі та вуха”.
За допомогою стандартних звітів бухгалтер отримує з інформаційної бази відомості про поточний фінансово-господарський стан підприємства, шукає помилки, готує звітність для подання в різні органи. В практичній діяльності бухгалтери користуються стандартними звітами сотню разів на день. Недаремно кнопки для побудови більшості стандартних звітів винесені на панель інструментів головного вікна програми. Стандартний звіт можна роздрукувати, але роблять це рідко.
Стандартні звіти можна поділити на зведені і детальні. При побудові зведених звітів використовуються бухгалтерські підсумки. Детальні звіти будуються по зареєстрованих в інформаційній базі проведеннях. Тому детальні звіти будуються набагато довше, ніж зведені.
Механізм деталізації (розшифрування) побудованого звіту. Якщо при переміщенні по клітинках звіту курсор набуває характерного виду „плюса з лупою”, то дану цифру чи рядок можна „розгорнути”. Деталізація звіту викликається подвійним натисканням мишки на клітині, на якій курсор набуває вигляду „плюса з лупою”, чи натисканням клавіші Enter. Якщо можливі декілька варіантів деталізації, вони будуть перераховані у випадному меню.


12.3.1. Зведені звіти.
Оборотно-сальдова відомість містить для кожного рахунку інформацію про залишки на початок і на кінець періоду та обороти за дебетом і кредитом встановлений період (рис. 12.8).









Цей звіт використовується найбільш часто. Бо це ж по принципу поточний баланс підприємства. Будувати оборотно-сальдову відомість з розгорнутим сальдо по рахунках і об’єктах аналітики має зміст, якщо користувач має намір вручну складати по ній бухгалтерський баланс. Згідно з П(С)БО 2 „Баланс” згортання статей активів і пасивів є неприпустимим.
Шахматка містить табличне подання оборотів між рахунками за деякий вибраний період (рис. 12.9).
Це таблиця, в якій у рядках виводяться дебетуючі рахунки, у стовпчиках кредитуючі рахунки, а в клітинах на перетині рядка та стовпчика суми оборотів по цих рахунках за вибраний період. Дані аналітичного обліку в цьому звіті не відображені.








Рис 12.9.
Шахматку використовують досить рідко, в основному для пошуку помилкових проведень.
Оборотно-сальдова відомість по рахунку дає можливість отримати розбиття залишків й оборотів конкретними об’єктами аналітичного обліку (рис. 12.10).








Напевно, це – головний аналітичний звіт в „1С-бухгалтерії”. Будується по тій же формі, що й оборотно-сальдова відомість, але не по синтетичних рахунках, а по субконто обраного рахунку.
Аналіз рахунку містить обороти рахунку з іншими рахунками за вибраний період, а також сальдо на початок і на кінець періоду.
Звіт „Аналіз рахунку” електронна форма знайомого по курсу бух обліку „літачка”. Це, мабуть, другий по популярності звіт після оборотно-сальдової відомості. Він швидко будується, компактний і достатньо інформативний. Звіт виводить сальдо на початок і на кінець періоду і обороти обраного рахунку зі всіма іншими рахунками за обраний період.
Аналіз рахунку по субконто містить підсумки кореспонденцій цього рахунку з іншими рахунками за вказаний період, а також залишки за рахунком на початок і на кінець періоду в розрізі об’єктів аналітично обліку.
Аналіз рахунку по субконто набір цих же бухгалтерських „літачків” (аналізів рахунка), побудованих для кожного розрізу аналітики окремо.
Аналіз субконто наводяться обороти за всіма рахунками, в яких використовується вказане субконто, а також розгорнуте та згорнуте сальдо.
Дозволяє, наприклад, дізнатися про стан розрахунків з контрагентом чи загальну кількість матеріалів на складі.
Зведені проведення містить обороти між рахунками (суми в дебет одного рахунку з кредиту іншого) за деякий період часу. В основному використовують для пошуку хибних проведень.
Головна книга використовується для виведення оборотів і залишків рахунку за кожен місяць (рис. 12.11).












В основному використовують для документування закриття звітного періоду. Більш зручними документами є оборотно-сальдова відомість, аналіз рахунку і аналіз субконто.
12.3.2. Детальні звіти.
Картка рахунку містить усі проведення з цим рахунком або проведення за цим рахунком за конкретним значенням об’єктів аналітичного обліку; залишки на початок і кінець періоду, обороти за період і залишки після кожного проведення.
Цей звіт дозволяє одержати детальну інформацію про зміни стану рахунку в часі – крок за кроком, тобто за проведеннями. Якщо по вибраному рахунку ведуть аналітичний облік, то формувати звіт без вибору конкретних значень аналітики не має змісту.
Картка субконто містить усі операції з конкретним об’єктом аналітичного обліку в хронологічній послідовності з вказанням реквізитів проведень, залишків за субконто після кожної операції, на початок і кінець періоду.
Цей звіт можна назвати аналогом „Картка рахунку” в аналітичному обліку. Звіт дозволяє одержати повну покрокову (тобто по проведеннях) картину операцій по конкретних об’єктах аналітичного обліку, але не по окремому рахунку, а по всіх рахунках, в яких субконто кореспондує. Структура цього звіту така ж, що і у картки рахунку, але інформації виведено набагато більше. Звіт „Картка субконто” часто використовують для одержання картки взаєморозрахунків з контрагентом.
Звіт за проведеннями є вибіркою з журналу проведень за деякими заданими критеріями.
Цей звіт дозволяє вибрати з бази проведення за критеріями, які користувач задає на власний розсуд. Частіше за все користувач стикається з результатами роботи цього звіту. Переважно звіт за проведеннями не будують спеціально, а одержують в результаті роботи механізму деталізації.
В полі „По журналу” можна ввести двохзначний код журналу проведень. Тоді звіт буде сформований швидше. В поле „Фільтр” вводиться вираз для пошуку проведень. Фільтр – це текстовий рядок, який в загальному випадку може містити одну або кілька кореспонденцій рахунків і/або рядочків тексту, які розділені крапкою з комою „;”. Кореспонденції рахунків задаються по шаблону:
N, M – проведення Дт N - Кт M;
*, N – проведення в кредит рахунка N;
N, * – проведення в дебет рахунка N;
N – всі проведення з рахунком N (як в дебеті, так і в кредиті рахунку).
Приклад фільтру 1: *,6415;
Приклад фільтру 2: 661, 6411; „Петренко”.
Фільтр можна зберегти і використовувати повторно.
Аналіз рахунку за датами містить обороти та залишки за рахунком на кожну дату вибраного періоду.
Аналіз рахунку за датами має таку ж структуру, що і звідний звіт „Аналіз рахунку”, але будується на кожну дату окремо. Цим звітом дуже зручно звіряти залишки на поточному рахунку з банківськими виписками і залишки на субрахунку 301 „Основна каса” з Касовою книгою.
Результат роботи звіту – бухгалтерські „літачки” по рахунку для кожної дати окремо. Для економії місця ті дати, за які по вибраному рахунку не зареєстровані обороти, пропускаються.
Журнал-ордер за субконто дозволяє отримати для кожного виду субконто, за яким здійснюється аналітичний облік на рахунку, дебетові та кредитові обороти, а також розгорнуте та згорнуте сальдо на початок і кінець вибраного періоду.
Це – сильний і легко настоюваний звіт. Його форма добре відома бухгалтерам. Звіт „Журнал-ордер за субконто” дозволяє одержати журнал-ордер чи відомість по вибраному рахунку в розрізі видів субконто. Є можливість заповнення поля „Деталізація” (Без деталізації, проведення, операція, дата, тиждень, декада, місяць, квартал).
Обороти між субконто містить обороти між одним або всіма субконто одного виду, одним або всіма субконто іншого виду.
В проведеннях „1С-Бухгалтерії” кореспондують між собою не тільки рахунки по дебету і кредиту, але й підключені до цих рахунків об’єкти аналітичного обліку. Наприклад, Дт661-Кт301 = „Співробітники”-„Каса”.
З допомогою цього звіту легко одержати відомості про те, які товари у якого постачальника купувались. Однак дізнатись, які товари ми продали конкретному покупцю неможливо (оскільки Дт901-Кт281, Дт361-Кт702). Необхідний звіт є в типовій конфігурації „1С: Торгівля і склад для України”, а для звичайної конфігурації його треба спеціально розробляти.
Розширений аналіз субконто (Додатково) дозволяє отримати для кожного виду субконто, за яким здійснюється аналітичний облік на рахунку, дебетові та кредитові обороти за субконто, а також розгорнуте та згорнуте сальдо на початок і кінець вибраного періоду.
Розширений аналіз субконто можна побудувати по вибраному рахунку. Якщо залишити поле „Рахунок” незаповненим, звіт буде побудований по всіх рахунках.
Діаграма (Додатково) використовується для подання даних бухгалтерських підсумків у графічному вигляді.
12.4. Регламентовані звіти.
Регламентовані звіти це податкові та фінансові звіти для подання податковим органам, а також звіти, призначені для подання в різноманітні фонди. Форма, порядок складання і подання таких звітів визначені законодавчо.
Для формування регламентованої звітності необхідно в меню „Отчеты/ Звіти” головного меню програми вибрати пункт „Регламентированные отчеты/ Регламентовані звіти”, і вікні, що відкриється, обрати необхідний звіт з’явиться його екранна форма.
Вікно форми складається з двох частин верхньої (використовується для управління форматуванням звіту) та нижньої (бланк звіту).
У регламентованих звітах заповнюють наступні реквізити (рис. 12.12):
Рис.12.12
Кнопка „Закрыть/ Закрити” означає завершення роботи зі звітом. При цьому програма пропонує зберегти його дані.
Кнопка „Заполнить/ Заповнити” означає заповнення бланка звіту на основі даних бухгалтерського обліку. Ця кнопка з’являється лише в тих формах звітності, для яких можливим є автоматичне заповнення.
Кнопка „Раскрыть (F5)/ Розкрити (F5) викликає вікно розшифрування для вибраного показника в таблиці звіту.
Кнопка „Действия/ Дії” передбачає вибір команди із списку випадного меню: „Сохранить/ Зберегти”, „Восстановить/ Відновити” (відновлення раніше збережених даних) і „Бланк” (очищення всіх комірок форми звіту).
У електронному бланку звіта ті клітини, інформацію яких можна розшифрувати жовті. В зелених клітинах сумуються дані з відповідних жовтих клітин звіту. При встановленні прапорця в полі „Автоматический расчет/ Автоматичний розрахунок” вмикається автоматичний перерахунок кінцевих зелених клітин при зміні інформації в жовтих. Однак редагувати зелені клітини вручну буде неможливо.
В полі „Фирма/ Фірма” вказується назва організації, для якої формується цей звіт.
Вказується період складання звіту тобто часовий інтервал, за який формуються і вивлдяться дані звіту (місяць, квартал, рік).
Якщо пункт „Формат вывода: в гривнах/ Формат виводу: в гривнях” позначений прапорцем, то всі суми виводяться з точністю до копійок, в протилежному разі з точністю до гривень.

Контрольні запитання:

Що таке „фінансовий результат”, „прибуток”, „збиток”?
З яких форм складається фінансова звітність підприємства?
Які види звітів передбачені у системі „1С: Бухгалтерія”?
Які звіти в системі „1С: Бухгалтерія” належать до спеціалізованих?
Для чого призначено стандартний звіт Оборотно-сальдова відомість в системі „1С: Бухгалтерія”?
Для чого призначено стандартний звіт Звіт за проведеннями в системі „1С: Бухгалтерія”?
Які основні регламентовані звіти можна сформувати в системі „1С: Бухгалтерія”?
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
Основна література
Автоматизовані системи обробки економічної інформації: Підручник / І.В.Лавінський і ін. К.: Вища школа, 1995. - 287 с
Береза А. М. Основи створення інформаційних систем: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 214 с.
Гужва В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах: Навч.посібник. - К.: КНЕУ, 2001.-400 с
Дубій О. 12 уроків з 1С: Бухгалтерії. – 4-те вид., оновлене. – 2006.
Завгородний В.П. Автоматизация бухгалтерського учета, контроля, анализа и аудита. - К.: А.С.К., 1998. - 775 с.
Інформаційні системи бухгалтерського обліку : Підручник для студентів вищих навч. закладів спец. 7.050106 ''Облік і аудит" / Ф.Ф.Бутинець. С.В.Івахненков, Г.В.Давидкж, Т.В. Шахрайчук. За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця; 2-е вид., переробл. і доповн. - Житомир: ПП "Рута", 2002. - 544 с
Інформаційні системи і технології в економіці: Посіб. для студ. ВНЗ / За ред. В. С. Пономаренка. – К.: Академія, 2002. – 544 с.
Информационные системы в экономике: Учебник / Под ред. проф. В.В.Дика.- VI.: Финансы и статистика, 1996. - 104 с.
Экономические информационные системы. Ред. Дика В.В. - М: Финансы и статистика, 1996.
Ильина О.П. Информационные технологии бухгалтерского учета /О.П. Ильина. - СПБ: Питер, 2001. - 688с.
Кондратов С.С. Информационные технологии в управлении. - К.: МАУП.1998.
Ожейко Н. Бухгалтерский учет с помощью персонального компьютера. 3-е изд. перераб. и доп. - К.: СовтАРТ, 1996. - 288
Пічугін П. 1С: Бухгалтерія: доступно для бухгалтера. Повний практичний посібник для сучасного бухгалтера. – Х.: Фактор, 2004. – 452
1С:Предприятие. Бухгалтерский учет. Руководство пользователя. - М.: 1С, 1996. -458 с.
Романов А.Н. Одинцов Б.Е. Автоматизация аудита. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1999.-336 с.
Система автоматизации офисной деятельности "ОФИС 2000". Руководство пользователя , бухгалтерия. - Львов, АБ Система, 1998. - 63 с.
Ситник В. Ф. та ін. Основи інформаційних систем: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 420 с.
Чистов Д.В. Основы компьютерной бухгалтерии: Учебный практикум по ведению бухгалтерського учета в "1С: Бухгалтерія - Проф. 6.0" : - 2-е изд. Перераб. и доп. М: Компьютер Пресс, 1998. - 351 с.
Шквір В.Д., Загородній А.Г., Височан О.С. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч. пос.. - Львів:НУ"Львівська політехніка", 2003. -268с.

Додаткова література
1.Подольский В.И. Информационные системы бухгалтерського учета. - М: 1998.-319 с.
2.Писаревська Т.А. Інформаційні системи в управлінні трудовими ресурсами. -К: КНЕУ, 1999.
3.Романов А.Н. Одинцов Б.Е. Компьютеризация аудиторской деятельности. Учебное пособие для ВУЗов. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. - 270 с.
для нотаток




























Підписано до друку . Формат 6013 EMBED Equation.3 141584/16
Папір офсетний. Гарнітура Times.
Друк офсетний. Умов. друк. арк. 7.6
Наклад_____прим. Зам.____________
Національний лісотехнічний університет України
79057, м.Львів-57, вул. Ген. Чупринки, 103











13 PAGE 14115


Інформаційне забезпечення

Методичні та інструктивні матеріали

Система класифікації і кодування


Інформаційна база

Позамашинна

Машинна

Організаційні документи

Інформаційні документи

Рис. 4.1. Структура інформаційного забезпечення

Позамашинна інформаційна база

Організаційні документи

Інформаційні документи

Стандарти

Методи класифікації і кодування

Інструкції з ведення документів

З умовно-постійною інформацією

З оператив-ною інфор-
мацією

З резуль-татною інфор-
мацією

Конструкторсько-технологічні

Планові

Нормативні

Прейскуранти цін

Довідкові

Рис. 4.2. Склад позамашинної інформаційної бази

Рис. 6.1

Рис. 6.2

Рис. 6.3

Рис. 6.4

Рис. 6.5

Рис. 6.6

Рис. 6.7

Рис. 6.8



Рис. 6.10

Рис. 6.11

Рис. 6.12

Рис. 7.1

Рис. 7.2


Рис. 7.4


Рис. 7.6




Рис. 8.3

Рис. 8.2

Рис. 8.4



Рис. 8.7

Рис. 8.8

Рис. 8.9




Рис. 9.2







Рис. 10.1


Рис. 10.3

Рис. 10.2

Рис. 10.4





Рис. 10.9


Рис. 10.11







Рис. 11.3






Рис. 12.5


Рис. 12.7






Рис. 12.11



Рис. 6.9




  ° 1
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·і
·
·
·14
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·$
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Ѓ
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Ђ
·
·
·Ц
·
·F
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·°
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·љ
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·±
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·&
·
·
·
·
·
·Я
·
·Б

·
·
·
·
·
·
·
·Б
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·ѓ
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Щ
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·B
·Ђ
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·°
·
·і
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·@
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Ѓ
·
·
·1
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·°
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·°
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·°
·
·@
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·@
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·°
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·°
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·°
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·‚
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Ч
·
·
·
·
·
·Ђ
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·ь
·
·
·к
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·_
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·…
·
·
·
·
·
·
·
·
·°
·@
·
·
·
·
·
·Ђ
·
·
·
·@
·
·и
·@
·Ђ
·–
·
·
·Ђ
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·‡
·
·
·p
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·У
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·B
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·°
·
·
·
·
·
·І
·
·л
·@
·Ђ
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·@
·Ђ
·І
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·°
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·@
·Ђ
·Ђ
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Ђ
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Ђ
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·І
·
·
·
·
·
·
·r
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·ГЙ
·@
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·†
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·°
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Ђ
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·]
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Ђ
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Ђ
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·

·
·
·
·
·
·°
·
·
·5
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·#
·
·
·
·
·
·K
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Щ
·Т
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Р
·
·
·
·
·
·
·
·°
·@
·
·
·
·
·
·
·°
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·™
·
·
·
·14
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·v
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·C
·Ђ
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·°
·@
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·°
·Ѓ
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Ђ
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·!
·@
·
·Я
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·@
·
·U
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·°
·@
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·<
·
·
·°
·
·
·
·
·х
·
·
·
·
·
·
·Ђ
·
·Ќ
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·°
·–
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·°
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Ђ
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·°
·@
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·#
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·@
·Ђ
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·F
·
·
·
·
·
·
·к
·
·
·
·
·j
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·¦
·
·
·1
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·…
·
·
·
·
·
·
·
·@
·Ђ
·
·
·
·
·
·
·@
·Ђ
·
·
·
·
·
·°
·@
·
·
·
·
·
·
·
·Е
·
·
·
·
·
·
·°
·
·
·
·

·
·
·І
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·<
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·°
·
·
·
·
·
·@
·Ђ
·І
·
·
·°
·@
·Ђm
·Ђ
·
·
·
·@
·
·
·@
·Ђ
·
·
·
·
·
·
·°
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·N
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·[email protected]
·
·
·4
·
·
·
·
·
·!
·
·
·
·
·&
·@
·Ђ
·
·
·
·
·
·
·
·
·°
·Ђ
·
·
·Ђ
·
·
·
·@
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·и
·@
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·@
·
·І
·
·
·
·
·
·
·
·
·!
·@
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·°
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·°
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·O
·
·
·
·
·
·
·I
·
·
·
·
·
·
·…
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·°
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·!
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Ђ
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·B
·Ђ
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Ђ
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·з
·
·
·
·

Приложенные файлы

  • doc 17664806
    Размер файла: 5 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий