KP_Davidovich_OCh_2_semestr

КП. Особлива частина - продовження
Зл-ни проти власності
Розкрадання
В теорії КП наслідками розкрадання прийнято вважати пряму дійсну майнову шкоду (реальні збитки)
Упущена вигода не є наслідком розкраданняі є хар-ною для зл-ну за ст192.
Наслідок у конструкції розкр-ня є умовністю (юр фікцією), оскільки момент визнання зл-ну закінченим традиційно повяз не з мом-ом заподяння реальних збитків, а з мом-ту виникн у особи можливості розпоряджатись або користуватись чужим майном.
Особлив визання розкрадання закінченим в окремих ситуаціях:
1) розкрадання вчин з охоронюваної території: сховище, огородж ділянка тощо – вваж закінч з мом-ту переміщ майна за межі цієї території.
Виняток: коли ос розпорядилась майном на свій розсуд в межах сховища і таке розпорядження охоплюв її умислом.
2) Розкрадання із проникненням у житло – багатокварт буд – вваж закінч якщо майно переміщ за межі підїзду.
3) розкр з житла – прив будинків – з мом винесення за межі буд., а не навкол територ.
4) розкрадання без проникнення у формі крадіжки і грабежуна практиці кваліфікуц закінч з мом-ту фактичного заволодіння майном (аб1,2 п4 ППВСУ 6лист 2009 №10)
5) Певними особливост хар-ся мом-нт закінч таких розкрад як розбій і вимагання.
Розбій закінч з мом-ту насильниц нападу;
Вимагання з мом-ту вчин 2 дій:
- застосув фіз чи психіч насил-ва
- предявлення майнової вимоги
6_ Особливості маж також мом-нт закінчення привласнення , розтрати або заволод чужим майном шляхом зловживання служб становищем.
Для цих складів формулюв: «коли винна ос вилучила майно» є некоретктним оскільки вилучення може взагалі не відбутись.
7) у вип вчинення продовжуваного розкр-ня мом-нт його закінчення слд вважати закінчення останнього епізоду злоч д-сті.
Причинний зв'язок привязується до прямої дійсної майнової шкоди.
Якщо орієнтув на позиц Шапченка (насл - фікція), то причин зв'язок має місце між дією особи і фактичним позбавлен власника можливості здійсн свої правомочності щодо майна, яке є предметом розкр-ня.
Спосіб є обовязковою озн розкр-ня (немає розкр-ня взагалі в кодексі, а є розкрад вчин визначеним у зак способі). Саме спосіб є підставою для розмежування розкрадання на форми.
Субєктивна сторона передбачає вину, мотив і мету.
Вина – прямий умисел.
Зміст умислу: С. усвідомл, що незаконно, безоплатно обертає на свою користь чуже майно, передбач, що внаслідок цього буде заподіяна пряма дійсна шкода вл-ку майна, (або за позицією Шапченка передбачає, що власник буде позбавлений можливості реалізовувати свої правомочності щодо майна) і бажає настання цих наслідків.
У ст 187-189 зміст умислу привязаний до позицій формальних юсз.
Мотив і мета корисливі, зміст користі широкий, зокрема мета – бажання розпорядитись чужим майном на власний розсуд.
Субєкт – фіз осудна особа, що досягла 14років. ст185-187, 189 – з 16років. ст191 – спец субєкт.
ст.185 – крадіжка
Особливістю юсз за цією нормою є таємний спосіб:
1) У присутності власника, але непомітно для них
2) За відсутності вл-ка і сторонніх осіб (всі крім співуч-ів)
3) У присутності вл-ка або сторонніх осіб, але непомітно для них
4) У присутності вл-ка або сторонніх осіб, помітно для них, якщо такі особи не усвідомл факту протипр вилуч майна.
На думку проф Матишевського, яку підтрим практика, коли викрадення вчин у присутн сторонніх осіб на потурання яких розраховує винний, якщо сторонні особи висловлять незгоду з викраденням, то воно на думку професора стане грабежем.
З т.з. теорії ставлення сторонніх осіб до факту викрадення до конструкції с.з. не входять і не повинно впливати на кваліфікацію.
Спосіб – аб3 п3 ППВСУ.
В окремих вип може виник колізія між сп (обєктивн озн) і ззмістом умислу, зокрема, коли винний вчин викраден відкрито, проте помилково вважав свої дії таємними, та колізія виріш на користь субєктивних ознак, вчинене кваліф як крадіжка.
Відмежув крадіжки від ін розкрадань:
1) Від шахрайства ст 190КК
а) обман, що застосов до осби, що у зв з віком, псих чи фіз вадами не може правильно оцінити зміст, хар-ер і значення своїх дій з метою заволодіння майном, треба розгл як незакінч крадіжку, а саме заволодіння як закінч зл-ин за ст185КК.
аб3 п17 ППВСУ
Заволодіння шляхом обману чи зловжив довірою, доступом до майна (ключ від сейфу) та подальше таємне викрадення цього майна слід кваліф як крадіжку (аб5 п13 ППВСУ).


Лекція 12.09.11
ІІ. В межах відмежування крадіжки від розкрадання чужого майна – за ст.. 191
А) якщо суб’єкт, який має певні повноваження відносно чужого майна, викрадає таке майно не використовуючи в жодній мірі свої повноваження, він має нести відповідальність за крадіжку.
Б) Якщо особа взагалі не має повноважень щодо чужого майна, а має лише доступ до нього у зв’язку зі здійсненням службових обов’язків, заволодіння таким майном кваліфікується як крадіжка.
ІІІ. Відмежування крадіжки від грабежу
1. Викрадення у присутності осіб, на потурання яких розраховує винний,насамперед у присутності родичів злочинця, на практиці кваліфікується як крадіжка. – позиція Матишевського. Якщо такі особи виражають хоча б найменшу незгоду з викраденням, вчинене кваліфікується як грабіж.
2. Колізія між тим, чи дії є відкритими і закритими (коли бачать, але думає, що ні).
Переростання крадіжки у більш суспільно небезпечні посягання. Особливості кваліфікації дивись абз. 3 п. 4 Постанови + абз. 3 п. 24 Постанови.
Переростання має місце, якщо:
А) дії по викраденню майна були розпочаті таємно;
Б) Виявлені потерпілим чи сторонньою особою на етапі незакінченого замаху. (на практиці як переростання кваліфікуються відповідні дії суб’єкта виявленого винесення майна з під’їзду будинку
в) дії по заволодінню або утриманню майна продовжуються, при цьому суб’єкт діє відкрито або навіть застосовує насильство з метою заволодіння чужим майном.
Таким чином крадіжка переростає у грабіж, а за наявності насильства грабіж чи розбій залежно від х-теру цього насильства.
Відповідно до тенденцій практики таке переростання кваліфікується як одиничний злочин – за ст.186 або ст. 187.
При цьому кваліфікуючі ознаки характерні для крадіжки «переносяться» на грабіж чи розбій. (див. абз. 3 п. 24 П)
З теоретичної точки зору є заперечення проти перенесення ознаки «група осіб за попередньою змовою», оскільки ця змова стосувалася саме крадіжки. Так само з проникнення: якщо переростання крадіжки у більше небезпечні посягання відбувається у приміщенні, то сумнівною видається інкримінування ознаки проникнення для грабежу чи розбою.
Грабіж – ст. 186 – Особливості ЮСЗ пов’язані з відкритим способом викрадення майна. Викрадення є відкритим, якщо воно вчинене у присутності власника або сторонніх осіб, помітно для них, при цьому такі особи усвідомлюють факт протиправного вилучення чужого майна. У теорії виділяють 2 види грабежу
- Простий (ненасильницький) і насильницький грабіж (ч. 2 ст. 186), при якому відповідне психічне або фізичне насильство розглядається як спосіб заволодіння майном. На практиці проблемним питанням є віднесення до того чи іншого виду грабежу заволодіння майном шляхом «в ривку» (шапку чи сумочку зірвати). Якщо такий ривок супроводжується фізичним болем (ст. 126) або поєднюється з подоланням опору потерпілого, вчинене має кваліфікуватись як насильницький грабіж.
Розмежування насильницького і розбою
Розмежування у грабежі визначене як таке, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, а у розбої що є небезпечним. Х-ристику таких видів насильства дивись п. 5, 9, 10 Постанови.
Критерії відмежування:
- За наслідками застосованого насильства. Якщо такими наслідками є лише фізичний біль, синці, подряпини чи інші скороминущі наслідки (шишка, гуля) аж до ЛТУ без розгляду здоров’я (до 6 днів лікування включно) насильство не є небезпечним
- Якщо такі наслідки ЛТУ, СТУ, ТТУ або смерть, насильство є небезпечним.
2. За відсутністю або наявністю небезпеки для життя або здоров’я в момент заподіяння. Про таку небезпеку можуть свідчити: втрата свідомості, придушення шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї (п. 9 П), небезпечних наркотичних, психотропних, отруйних речовин (п. 10) тощо. Перелік не є вичерпним.
3. За змістом погрози:
- При грабежі суб’єкт виражає погрозу побити, викрутити руки, вирвати волосся і таке інше, тобто застосувати насильство, що не є небезпечним погроза при розбої – див. а. 1 п. 12 П.
Розбій – ст. 187
Особливості ЮСЗ:
1. Розбій є двосуб’єктним злочином. Додатковий об’єкт є тілесне здоров’я потерпілого.
2. На розбій взагалі не має предмету злочину.
3. Об’єктивна сторона розбою визначена в законі як поєднання 2 взаємопов’язаних дій: напад+насильство або погроза.
Оскільки у теорії під нападом розуміють фізичне насильство або погрозу з метою досягнення мети, то об’єктивна мета розбою фактично включає 2 насильницькі дії, які, як правило, не виокремлюються. Отже розбій вважається закінченим з моменту застосування фізичного насильства або погрози з метою заволодіння майном.
4. Розбій прийнято називати злочином з усіченим складом, оскільки жодна дія по посяганню на основний об’єкт до складу суб. Сторони не входить. Насильство може розглядатись як створення обстановки, усунення перешкод для подальшого заволодіння майном, тобто дія підготовча.
5. Суб’єкт. сторона розбою передбачає умисну вину, проте на практиці статтею 187 охоплюють необережні наслідки застосованого насильства.
Зміст, наслідки, Насильство
Фк
Обґрунтування з позицій правозастосовчих
З Теорії

Побої, інші насильницькі дії, небезпечні в момент заподіяння
Ч.1 ст 187
Абз. 1 п. 11
Конкурування частини і цілого. Насильство – частина, розбій – ціле

ЛТУ; Умисні СТТУ
Ч. 1 ст187
-ІІ-


Необережне СТТУ
А) ч 1 ст 187
А ) На практиці обирається, щоб не погіршувати кваліфікацію дій суб’єкта порівняно з тим, хто заподіяв умисні СТТУ
Б) ч1 ст 187, ст.128
Б) З точки зору теорії – необережні наслідки, насильства не повинні охоплюватись умисним УСЗ розбою

Умисні або необережні ТТУ
Ч. 4 ст. 187
Абз. 2 п. 11
Ч. 4 ст. 187 не вказує форму вини щодо ТТУ, отже вона може бути як умисною, так і необережною

Умисне ТТУ, що спричинило смерть
Ч.4 ст. 187; ч.2 ст. 121
Абз. 7 п. 11
Переростання частини й цілого у сукупність, смерть не охоплюється ЮСЗ розбою

Умисне вбивство
ч4 ст187
п6 ч2 ст115
конкуренція частини і цілого

Вбивство через
необережність
ч4 ст187(?) ч1 ст119
аб4 п11 ППВСУ
у ППВСУ не зазначена частина ст187 яку потрібно інкримінувати у цій ситуації скільки ця ситуація відрізняється від попередньої лише психічним ставленням до наслідку смерті який виходить за межі юр складу розбою квалифікація повинна бути однотипною

Погроза вбивством
ч1 ст187
аб5 п12 ППВСУ
конкуренція частини і цілого



Лекція 19.09.11
ВИМАГАННЯ
Особливості ю.с.з
1) На відміну від традиційних розкрадань вимагання має більш широкий предмет - крім майна предметом може бути право на майно або дії майнового характеру (стара постнова 1992р). Оскільки за ст316ЦК право власності - це право особи на річ(а не на послуги) обєкт вимагання є ширшим за обєкт розкрадання
2) За конструкцією обєктивної сторони ч1 ст189 передбачає вчинення 2 поєднаних між собою дій вимога+погроза
Обєктивна сторона тих кваліфікованих видів вимагання які включають застосування фізичного насильства (ч3 ст189 ч4 ст189) обєктивна сторона може змінюватись:
а) традиційний варіант обєктивна сторона буде включати 3 дії: вимога, пограза і насильство
б) вимога і насильство
3) за конструкцією обєктивної сторони вимагання є злочином з формальним складом - вважається закінченим з моменту предявлення майнової вимоги поєднаної з насильством, це не стосується деяких кваліфікованих видів вимагання в яких обовязковім є настання наслідків(аб3 п8 ППВСУ);
4) Психічне насильство(погроза при вимаганні) може стосуватись як самого потерпілого так і його близьких родичів(це бозпосередньо випливає з тексту ч1 ст189 + див. аб2 п8 ППВСУ).
Очевидно фізічне насильство при вимаганні також може застосовуватись не до самого потерпілого а до його близьких(визначити з кваліфікацією такого насильства: чи окремо чи по ст189);
5) Зміст погрози при вимаганні є широким і включає:
а) погрозу насильством
б) погрозу обмеження прав, свобод або законних інтересів
в) погроза знищення чи пошкодження майна
г) погроза розголошення відомостей які потерпілий бажає зберегти в таємниці
6) Особливістю ю.с.з. є також звязок між діями при вимаганні

ВІДМЕЖУВАННЯ ВИМАГАННЯ ВІД НАСИЛЬНИЦЬКОГО ГРАБЕЖУ І РОЗБОЮ
1) За предметом злочину:
- при грабежі і розбої - це тільки чуже майно
- при вимаганні - чуже майно, право на майно, дії майнового характеру
2) За моментом закінчення злочинів:
- грабіж - матеріальний юсз(закінчений з моменту настання наслідків у вигляді майнової шкоди)
- розбій - усічений юсз (закінчений з моменту насильницького нападу з метою заволодіння майном)
- вимагання - формальний (з моменту вчинення 2 дій: вимоги і погрози)
3) За звязками дій, які утворюють обєктину сторону:
- при грабежі і розбої насильство або погроза, спрямовані на заволодіння майном, у момент їх застосування;
- при вимаганні можливі 3 варіанти звязку дій, які утворюють обєктивну сторону (аб6 п12 ППВСУ):
а)вимога негайоної передачі майна + погроза на майбутнє
б) фізичне насильство або погроза негайно + вимога на майбутнє
в) і вимога і погроза спрямовані на майбутнє
В окремих випадках можлива сукупність насильницького грабежу чи розбою і вимагання, йдеться про ситуації, коли субєкт застосовує фіз насильство або погрозу з метою негайного заволодіння майном проте у звязку з відсутністю такого майна у потрепілого вимога про його предачу переноситься на майбутнє. Загальни підхід до оцінки таких ситуацій закріплений в аб7 п12 ППВСУ: (ч.3 ст15 )замах на ст186 і ст189 або ст187 і ст189,
Проблемним є питання інкримінування ознаки (повторно) для вимагання, з точки зору теорії злочини за будь яких умов розпочинаються неодночасно, тому вимагання має кваліфікуватись як повторне
!!! На 2 практичне заняття таблицю про вимагання таку як пр розбій і згвалтування.

ст190 ШАХРАЙСТВО
Особлівості юсз:
1)На відміну від традиційних розкрадань предметом шахрайства може бути не тільки чуже майно,але й право на майно
2) Спосіб заволодіння майном визначений у законі за допомогою 2 ознак: обман(аб2 п 17 ППВСУ) та зловживання довірою (див там само)
Потрепілий добровільно передає майно або право на нього субєкту злочину або незаперечує проти його заволодіння, добровільність передбачає наявніять дорослої осудної особи, яка усвідомлює характер і значення своїх дій. Підхід до кваліфікації випадків поєднаних з обманом малолітніх, психічно хворих(див лекцію до ст185). Одержання права на майно від таких осіб взагалі не утворює складу злочину.

ШАХРАЙСТВО ТА ІНШІ ЗЛОЧИНИ: розмежування та кваліфікація за сукупністю
1) Якщо обман або зловживання довірою при шахрайстві самі по собі містять склад іншого злочину(н-ад використання підроблених док-ив, самовільне присвоєння влади) вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів - ст.190 та ст.357,358,353 (див аб1 п13 ППВСУ)
2)Шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з використання еот(електронно-обчислювальної техніки) за заг првилом охоплюється ч3 ст190 (див аб2 п19 ППВСУ), якщо ж таке втручання призвело до витоку, втрати, підробки інформації: такі шкідливі наслідки для еот, комп мереж, складом шахрайства не охоплюються і повинні кваліфікуватись окремо за нормами розділу 16 Особливої частини.

Лекція 21.09.11
3)Проблемою на практиці є кваліфікація дій службової особи, яка вчинює шахрайство водночас зловживаючи владою або службовим становищем.
Очевидно190(яка визначає більш точно спосіб)і ст191(яка конкретизує специфіку субєкта), отже конкуренція 2 спеціальних норм. Така конкуренція має вирішуватись на користь більш небезпечного складу ч.2 ст191.
Якщо ж службова особа словживаючи владою чи становищем заволодіває правом на майно, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів: сі190 і ст364(ст191 не предбачає як предмет право на майно). Шахрайство слід відмежовувати від хабарництва. Отримання майна службовою особою з умовою виконання будь-якого зобовязання, яке винна особа і не збиралась виконувати – слід кваліфікувати як шахрайство(аб1 п18 ППВСУ)
4)Якщо службова особа отримує незаконну винагороду за дії які виходять за межі її компетенції вчинене не може кваліфікуватись як одержання хабаря і за наявності обману становить шахрайство.
Підхід до кваліфікації дій службової особи, яка отримує винагороду начебто для передачі іншій особі як хабара і не має наміру її передавати(див аб1 п18 ППВСУ).
5) Якщо особа заволодіває майном свідомо скориставшись помилкою потерпілого, то вчинене не можна кваліфікувати як шахрайство. У деяких випадках(коли майно становить особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність) вчинене може кваліфікуватись за статтею 193.

ст191. Особливості юсз
У ст191 передбачено 2 відносно самостійних юсз:
- у ч1 – привласненя чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі або яке перебувало у її віданні;
- у ч.2 – привласнення, розтрата шляхом зловживання службовою особою.
З обєктивної сторони дії описані як розтрата і привласнення є дуже подібними і важко розмежовуються. У теорії таке розмежування ще з радянських часів відбувалось з використанням 2 термінів: для привласнення - “удержание имущества”, а для розтрати – “издержание”. Такий підхід є не дуже вдалим оскільки момент закінчення розкрадання повязувався з характером викраденого майна(за цією теорією при привласненні майно чи його еквівалент можна було виявити у винного а при розтраті - ні).
Відповідно до позиції ППВСУ (аб2 п23), привласнення – це обернення майна на свою користь, а розтрата на користь інших осіб. З т.з. теорії такий підхід вважається не обгрунтованим, оскільки повязуються з обставинами яки виходять за межі складу злочину.
Заволодіння шляхом зловживання службовим становищем на практиці інкримінується у тих випадках, коли субєкт не був наділений певними повноваженнями, щодо майна, яке розкрадається, але використав своє службове становище для заволодіння таким майном(шляхом дачі вказівок).
Проблемою на практиці є питання: чи є визначальним для кваліфікації за ст191 сам факт наявності у субєкта спеціальних ознак, чи потрібно встановити хоча б найменше використання цих ознак при вчиненні розкрадання.
Субєкт злочину за ст191 є осба якій майно ввірене або у віданні якої перебуває. Відання – це особа з якою як правило укладається договір про повну матеріальну відповідальність, проте в окремих випадках повноваження щодо майна можуть визначатись у трудових договорах чи посадових інструкціях.
Поняття службової особи див примітку до ст364 і аб2-6 Постанови від 26 квітня №5 2002р.

ст191 та інші злочини
ч2 ст 191 співідносться зі ст364 як ціле та частина, тому заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем кваліфікується лише за ст191. Очевидно проблема при цьому може виникати з ч3 ст364, яка передбачає більш сувору санкцію.
Щодо співідношення ст191 і ст364 крім ст362 – питання вирішується так само.
2)Якщо заволодіння чужим майном спеціальним субєктом повязується з підробленням або використанням підроблених документів – кваліфікується за сукупністю – ст191 та ст358 чи ст366.
Якщо предметом розкрадання є військове майно а субєкт військова службова особа або військовий службовець якому майно ввірене...перевагу при кваліфікації має спеціальний склад – ст410.
Не можуть кваліфікуватись за ст191 випадки смаочинного, тимчасового запозичення майна службовою особою з метою його подальшого повернення.
Такі дії за умови заподіяння істотної шкоди (примітка 3 до ст364)можуть кваліфікуватись за ст364. А у разі відсутності такої шкоди – розглядатись як службовий проступок.

Розкрадання
Кваліфікуючі ознаки розкрадання приянято поділяти на 3 групи:
1) Характерні для всіх або більшості розкрадань(до таких належать повторність, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб і ознак які характеризують розмір викраденого);
2) Характерні для декількох як правило суміжних злочинів(проникнення ст185-187; вчинення злочину організов групою ст185-187, 189-191, застосування насильства яке є небезпечним для ж і з ст187-189)
3) Для окремих видів корисливих злочинів проти власності.
...І розкривається у п20 ППВСУ, осбливостями його змісту є
1. йдеться про повторність як тотожних так і однорідних злочинів
2. спеціальна повторність розбою (лише після розбою чи бандитизму)
3. специфічне розуміння продовжуаного злочину для розкрадання

Лекція 23.09.2011
Традиційно під повторністю у злочинах проти власності розуміється повторність злочинів як одного виду так і споріднених злочинів(див примітку до ст185)
Проте повторність при розбої наявна якщо соба раніше вчинила розбій чи бандитизм. Така ознака практикою тлумачиться неоднозначно:
а) Невизначено, що треба розуміти під словом розбій – лише злочин за ст187 чи і інші види розбою ч3 ст262; ч3 ст308; ч3 ст312; ч3 ст313 КК.
Очевидно за принципом всі сумніви на користь винного, цю ознаку потрібно тлумачити у вузькому значенні.
б) Невизначено чи у всіх випадках бандитизму наявна така ознака чи лише у тих коли банда створена для вчинення розбійних нападів. Тут практика виходить із широкого тлумачення ознаки.
Водночас якщо банда створюється для вчинення конкретного розбійного нападу, то дії по створенню є одночасно і готуванням до розбою, отже повтроність інкримінуватись не повинна.
Продовжуваний злочин
Визначення продовжуваного злочину проти власності дається в абзаці 4 п.20 ППВСУ з урахуванням положень ч2 ст 32КК.
Проблемним є питання про необхідність єдиного джерела вилучення майна у потрепілого.
У літературі радянських часів така ознака називалась обовязковою характеристикою для продовжуваного злочину, а в аб4 п.20 про неї не йдеться. Очевидно підхід практики буде – можливість різних джерел.
Деякі вченні вважають, що спільна мета при продовжуваному розкраданні може характеризуатися не ознаками майна, а наміром вчиняти злочин поки буде можливість.
На сьогоднішній день таке тлумачення суперечить розясненню пленуму про намір “на заволодіння конкертним майном”.
Група осіб за попердньою змовою
Зміст цієї ознаки щодо злочинів проти власності розяснено у п24 ППВСУ і повязується лише з обєднанням співвиконавців (у Постанові, “Кожен з них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утв обєктивну сторну с.з.”)
На відміну від тлумачення аналогічної ознаки Постановою від 7/02/2003 тут йдеться лише про вузьке розуміння співвиконавства хоча і зазначається лише про вузьке розуміння, про можливий розподіл функцій між учасниками. Не виключено, що на практиці при кваліфікації групових злочинів проти власності за аналогією буде застосовуватись підхід Постанови 2003року.
Крім того формулювання у п.24 “безпосередньо виконує діяння” треба сприймати з урахуванням положень ч.2 ст27КК.
Проблемним є інкримінування ознаки “група осіб за попередньою змовою” при переростанні одних злочинів проти власності в інші: крадіжка, розбій тощо.
Очевидно домовленість, яка існувала до початку вчинення злочинів стосувалась лише 1 способу заволодіння майном, проте при переростанні така ознака переноситься на наступне посягання.
Особдивості кваліфікації дій групи при переростанні крадіжки чи грабежу у розбій – див аб3 п24 ППВСУ.
Розмір
Виділяють 4 розміри, які впливають на кваліфікацію корисливих злочинів проти власності:
- дрібне викрадення – до 0,2 НМДГ(неоподаткованого мінімуму доходів громадян)

- значна шкода – від 100-250 НМДГ (з урахуванням оціночної ознаки – матеріального становища потрепілого)
- великих розмірів – від 250 до 600 НМДГ
- особливо великих розмірів – понад 600 НМДГ
Вчинення викрадення у дрібних розмірах є підставою для кваліфікації дій за ст51 (див аб п 25 ППВСУ).
Вплив умислу особи щодо вартості майна на кваліфікацію вчиненого: для статей 185-186, 190-191
Якщо умисел субєкіив, який визначається як “значна шкода”, “великий розмір”, “особливо великий розмір”, а шкода, яка фактично заподіяна не становить такого розміру – вчинене кваліфікується з урахуванням умислу – а замах на злочин з інкримінуванням тієї ознаки, яка охоплювалась умислом.
Якщо шкода, яку мав на меті субєкт і шкода яку віна фактично заподіяв, відповідає одній і тій же ознаці вчинене належить кваліфікувати лише як закінчений злочин. Умисел завдати більшу шкоду може враховуватись лише при призначені покарання.
Кваліфікуючі ознаки розбою повязані з вартістю майна передбачені у ч4 ст187 і характеризують не наслідки у злочині, а зміст мети (розбій спрямований на заволодіння майном).
Тому якщо субєкт має умисел на завлодіння майном у великих чи особливо великих розмірах його дії слід кваліф як закін злочин за ст187 незалнжно від розміру фактично заподіяної шкоди.
Вимагання
Кваліфікованими видами вимагання за ч2, 3, 4 ст 189 є заподіяння “значної шкоди”, “шкоди у великих розмірах”, “шкоди в особливо великих розмірах”, відповідно до тенденцій судової практики така ознака інкримінується лише у разі завдання реальних збитків. Якщо ж умисел винного був спрямований на заподіяння відповідної шкоди, н-ад вимагання 1000000 доларів, а фактично така шкода не була заподіяна, вчинене кваліфікується як закінчене вимагання без інкримінування ознаки “шкода”.
При визначенні проникнення в аб2 п22 ППВСУ під незаконним вторгненням розуміється будь-яка форма вторгення (з подоланням перешкод, без такого подолання, з викор ключів від квартири, за згодою власника тощо) за наявності у субєкта умислу на вчинення розкрадання, який виник до початку проникнення.
На практиці викрадення майна з приміщень або територій відкритих для вільного входу у робочий час часто кваліфікують без інкримінування попереднього наміру.
Викрадення майна повязане з проникенням у житло чи інше приватне володіння фізичної особи без згоди власника з позицій теорії треба було б кваліфікувати за сукупністю злочинів і ст162 КК, водночас в аб1 п7 ППВСУ, пленум рекомендує оцінувати такі випадки лише за ч3 ст185-187КК.
Ознака проникнення переноситься при вчиненні так званих переростань крадіжки у більш небезпечні посягання, див аб4 п22. Поняття житла, іншого приміщення та сховища – аб5 п22 ППВСУ.

семінар 26.09.2011
задача 36 (тишко) і 40(Андрюшин) і 44(ткачук)
питання по практикуму 3,4,5,7,8,9,10
форми розкрадання чужогомайна
характеристика обятяжень
значення розміру викраденого

Лекція 03.10.2011
Злочини у сфері господарської діяльності. Характеристика окремих посягань
Злосин ст199 – фальшивомонетництво
Спеціальний склад – ст200КК
Постанова від 19 квітня 1996року №6
Безпосередній обєкт – фінансово-кредитна система України.
Предмет:
- національна валюта України у вигляді банкнот чи метелевих монет;
- іноземна валюта.
Відповідно до аб.1,2 п.2 ППВСУ до таких предметів належать державні казначейські білети (в Україні їх немає); білети Національного банку України чи іншої держави; розмінна монета – які перебувають в обігу і є законним засобом платежу на території відповідної країни або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на “нові” гроші.
Підроблення вилучених з обігу грошей з метою їх збуту може кваліфікуватись як готування до шахрайства, а збут як закінчене шахрайство.
- державні цінні папери.
Підроблення недержавних цінних паепрів цього складу не утворює і може кваліфікуватись за ст224КК. Цінні папери як предмет злочину можуть існувати і в бездокументарній формі.
До державних цінних пеперів відноситься: державні облігації України; казначейські зобовязання України; векселі Державного казаначейства і окремий вид – приватизаційні папери.
Не відноситься до державних цинних перів – облігації місцевих позик; облігації державних підприємств.
- білети державної лотереї (у старому кодексі цей предмет не визнався предметом злочину, зараз визнається).
Якість підробленого предмету має бути така, щою він мав змогу брати участь в обігу. Для валюти п.5 ППВСУ вимагає:
а) належене художнє оформлення – відповідність орнаменту, наявність основних реквізитів, їх узгодженість із номіналом купюри;
б) якість відтворення, котра передбачає належний ступінь графічної та кольорової точності зображення.
Обєктивна сторона злочину передбачає 7 альтернативних дій:
1) виготовлення підроблених предметів – це створення будь-яким способом (повна підробка) або спотворення реквізитів справжніх предметів.
Що стосується вироблення підроблених грошей, то фактично воно може бути вчинене лише шляхом повної підробки, оскільки при частковій зміні не буде істотності їх фальсифікації, що вимагає п.5 ППВСУ. Зокрема підроблення лише цифрового номіналу купюри з метою її збуту має кваліфікуватись як готування до шахрайства (див п.8 ППВСУ).
Не повна імітація грошового знаку можлива якщо злочин вчиняється у співучасті або якщо особа, яка одержала підроблену купюру, зрозумівши це вносить за неї “покращені” з метою наступного збуту.
При підробленні цінних паперів, які існують у бездокументарній формі особа може відкривати фіктивні раунки у депозитаріїв державних цінних паперів або вносити будь-які зміни до рахунку, які спотворюють зміст зафіксованї інформації (Н-ад зміна власника).
Злочин у цій формі вважається закінченим з моменту вигтовлення хоча б 1 грошового знаку чи іншого предмету (п.13 ППВСУ).
2) Зберігання – дії повязані з фактичним володінням підробленими предметами, незалежно від місця їх знаходження, в тому числі тримання при собі.
3) Придбання – набуття права володіння на підроблені предмети будь-яким способом (купівля, одержання в дарунок, првласнення знайденого).
4) Перевезення – переміщення предметів транспортними засобами з одного місця в інше на території України або поза її межами.
Немає значення чи є субєкт власником транспортного засобу чи пасажиром, в тому числі в транспортному засобі.
5) Пересилання – переміщення у просторі шляхом відправлення поштою, курєром чи іншими засобами, при цьому злочин є закінченим з моменту відправлення посилки, бандеролі, незалежно від того чи дійшла вона до адресата.
6) Ввезення в Україну, переміщення предметів через державний кордон на її територію за допомогою транспортного засобу. Злочин закінчений з моменту перетинання держ кордону, ця дія не існує без дії поперевезенню.
7) Збут підроблених предметів – умисне відчуження цих предметів будь-яким способом як оплатне так і безоплатне.
Умисне відчуження – аб5 п.10 ППВСУ.
Відповідно до п11 ППВСУ дії осби яка на момент одержання підроблених предметів не усвідомлювала цього факту, а виявивши підробку збула їх як справжні також треба кваліфікувати за ст199 як збут.
Враховуючи конструкцію обєктивної сторони ю.с.з. вчинення декількох дій, відносно одного і того ж предмету навіть у різний час множинності злочинів не утворює.
Також вчинення однієї чи декількох дій, але не всіх запланованих субєктом, має кваліфікуватись як закінчений злочин. Н-ад субєкт вчинив виготовлення і зберігання з метою їх збуту, а при збуті був затриманий, формула кваліфікації – ч1 ст199, додатково замах кваліфікувати не потрібно.
Також специфіка обєктивної сторни обумовлює специфіку співучасті у цьому злочині. Як співвиконавство розглядаються дії осіб які вчинили різні за змістом діяння (н-ал один виготовлення, а другий – збут) див. п14 ППВСУ.
Субєктивна сторона передбачає вину у формі прямого умислу для перших 6 дій обовязково є мета - збуту підроблених предметів.
Зміст умислу є додаткоою розмежувальною ознакою фальшивомонетнцицтва і шахрайства, якщо предмет виготовлений лише з метою обману певного потерпілогоі субєкт усвідомлює неможливість цього предмету брати участь в обігу, кваліфікація відбувається за ст190КК.
Субєкт – загальний (фіз осудна особа з 16 років)
Кваліфіковані види опрацювати самостійно.

Ст201 – контарбанда
ППВСУ від 3 червня 2005 року №8

Семінар
злочини у сфері госоподарської діяльності
задача 1,3,4

Лекція 7.10.2011
Безпосередній обєкт -встановлений порядок переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України.
За змістом дій незаконне переміщення товарів через митний кордон може становити адміністративне правопорушення.
Історичні та культурні цінності (ЗУ “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей” від 21.03.99р.)
Зброя та боєприпаси (крім мисливської та боєприпасів до неї) – див. ППВСУ від 26 кв 2002р. №3.
Радіоактивні матеріали (коментар до ст265)
Стратегічно важливі сировинні товари (коментар до 201): дорогоцінні метали, матеріали для створення зброї, частини військової техніки
Отруйні, сильнодіючі речовини (коментар до 321)
Вибухові речовини (що й для зброї)
Контрабанда наркотичних засобів утворює самостійний склад злочину передбачений статтею 305.
В окремих статтях кримінального закону передбачена відповідальність за дії, які можуть розглядатись як прояви контрабанди (ввезення в Україну: див статті 199, 300, 301).
За чинною редакцією ст301 предметом контрабанди є також звичайні товари “вартість яких в 1000 і більше разів нмдг”.
Відповідно до проекту ЗУ, перелік премету змінений: з нього виключені звичайні товари; внесені спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації; змінена замість історичних та культурних цінностей, лише культурні.
Обєктивна сторона контрабанди – включає діяння – переміщення предмету через митний кордон України.
Способи переміщення:
- поза митним контролем – поза місцем розташування митного органу або поза часом роботи або з використанням незаконного звільнення від митного контролю шляхом зловживання службовим становищем (дипломати) – див п.4 ППВСУ.

Семінар з 10.10.11
Задача 9,15

Лекція 14.10.2011
Збут – це лише оплатне відчуження в тому числі обмін.
У ч2 ст204 Обєктивна сторона полягає у незаконному виготовленні алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів. При цьому у законі визначений як обовязкова умова відповідальності або спосіб вчинення злочину або характеристика субєкта.
Способами виготовлення за ч2 є:
1) виготовлення шляхом відкриття підпільних цехів. Термін “цех” при цьому розуміється у переносному значенні як місце пристосоване або обладнане для нелегального виготовлення підакцизних товарів у якому відтворений повний технологічний цикл – переробка сировини у продукцію готову для реалізації.
Злочин у цій формі є закінченим з моменту виготовлення у відкритому ідпільному цеху будь-якої кількоті підакцизних товарів (див п14 ППВСУ)
2) виготовлення товарів з використанням обладнання що забезпечує їх масове виробництво – передбачає застосування приладів, устаткування, у тому числі кустарного, яке використовується при промисловому виробництві відповідних товарів, тобто легальними субєктами.
Виготовлення з використанням обладнання... як правило поєднується з відкриттям підпільних цехів.
Момент закінчення злочину у цій формі – виготовлення будь-якої кількості підакцизних товарів.
Крім способу обовязковою умовою відповідальності за ч2 може бути характеристика субєкта злочину – особа, яка раніше була засуджена за цією статтею. (будь-яка частина статті 204 може бути).
Обєктивна сторона злочину за ч3 ст204 включає:
1) незаконне виготовлення підакцизних товарів з недоброякісної сировини, якщо такі товари становлять загрозу для життя і здоровя людей. (аб1 п15 ППВСУ), а товарів, які становлять загрозу – аб2 п15 ППВСУ.
Відповідальність за цей злочин повязана з наявністю 2 умов: і недоброякісної сировини і кінцевого продукту, який створює реальну загрозу для життя і здоровя спживачів.
Якщо сировина доброякісна, а кінцевий продукт є небезпечним, відповідальність може настати:
- за виготовлення – за ч2 ст204 або ст203КК;
- збут такої продукції – за ст227 або у разі настання шкідливих наслідків як злочин проти життя чи здоровя людини.
Якщо вихідний продукт недоброякісний, а сировина була нормальна, тобто відповідала всім стандартам, то виготовлення може каратись за ч2 ст204 чи ст 203КК.
Незаконний збут підакцизних товарів, що становлять загрозу... незаконно виготовленим із недоброякісної сировини, який призвів до отруєння людей чи інших тяжких наслідків.
Якщо хоча б однієї з вказаних ознак немає збут незаконно вготовлених підакцизних товарів кваліфікується за ч1 ст204, поняття тажких наслідків – аб3 п15 ППВСУ.
За конструкцією обєктивної сторони – ч3 – формально-матеріальний склад, по першій формі злочин закінчений – з моменту виготовлення будь-якої к-сті товарів, що становлять реальну загрозу для життя і здоровя; а по 2 формі – з моменту збуту і подальшого отруєння і інших тяжких наслідків.
Субєктивна сторона: всі 3 с.з. (ч1-3) – є умисними, вид умислу – прямий. Для дій у формі придбання, зберігання, транспортування за ч1 обовязковою ознакою є мета – збуту незаконно виготовлених товарів.
У ч3 ст204 ставлення до наслідків у вигляді створення загрози для життя і здоровя людей може бути або необережним або характеризуватись непрямим умислом.
За наявності умислу щодо таких наслідків відповідальність може наставати лише за злочин проти життя і здоровя, власності, довкілля...
Субєкт – загальний.

ст 205 – фіктивне підприємництво
Порядок здійснення підприємницької діяльності, а також порядок створення або придбання субєктів підприємництва.
Субєкт підприємницької діяльності – юридична особа – це організація створена у формі встановленій законом і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем або відповідачем у суді і здійснює самостійно на власний ризик систематично господарську діяльність з метою одержання прибутку.
Обєктивна сторона передбачає 2 альтернативні дії – створення субєкта підприємництва – державна рестрація юридичної особи; придбання субєкта підприємництва – набуття пр вл-ті будь-яким способом як на субєкт під-цтва вцілому так і придбання контрольного пакету акцій або купівля майна підприємства, що приватизується, тобто дії, що дозволяють всатновити контроль над діяльністю такого субєкта.
Не є придбанням субєкта - одержання його активів вцілому або їх часток в управління або користування.
Момент закінчення злочину – аб3 п17 ППВСУ.
Субєктивна сторона – вина у формі прямого умислу і обовязкова мета.
Проміжна Остаточна
1)Створити або придбати спд
2)прикриття незаконної д-сті 3)встановлення кредитів на цілі не зазначені в дк-ах в тому числі на їх привласнення
3-1) монополізація ринку
3-2) відмивання брудних грошей
3-3) одержання в оренду зем ділянки
2-1) здійснення видів д-сті щодо яких є заборона
Лише проміжна мета характеризує субєктивну сторону злочину за ст205КК, остаточна мета повинна обовязково всатновлюватись, оскільки впливає на кваліфікацію дій субєкта, якщо така мета свідчить про намір вчинення іншого злочину, як правило злочин проти власності або ст212 або ст222(шахрайство з фін ресурсами) або ст197-1 (самовільне зайняття зем ділянки) і тд., вчинене кваліфікується за сукупністю.
Фіз особа яка є засновником спд або його власник або службоа особа юр особи, яка прийняла рішення про придбання іншої юр особи.
ст 205 за сукупністю з іншими злочинами:
1) Якщо створений або придбаний спд, здійснює таку д-сть, щодо якої є заборона, вчинене кваліф за ст205 і за ст, якою передбачено здійснення відповідного виду незаконної д-сті. (ст203, 203-3, 204, 213, 214...)
Фіктивне підприємництво поєднане з наступним фіктивним банкрутством або доведенням до банкрутства (ст205 і ст218 чи 219КК)
Фіктивне під-цтво з метою незаконного отримання кредитів, субсидій, дотацій має кваліфікуватись за ст205 та:
а) якщо особа мала на меті привласнення власних коштів, то плюс ст190 або ст191КК
б) якщо ціллю було використання цих коштів у підприємницькій д-сті – то плюс ст222.
Використання при фіктивному підприємництві підроблених документів кваліфікується за ст205 і ч3 ст358КК а підроблення таких документів ще й за ч1 ст358 або за ст366КК.

ДЗ Злочини проти довкілля
1,4,16,24
як відмежувати зл-ни проти довкілля від зл-ів проти вл-ті

Лекція 28.10.2011

Стаття 209 КК
ППВСУ №5 від 15кв 2008року
1) Пон предикатного діяння (діянна завдяки якому особа здобула дохід) відображення в п1 до ст209КК. При цьому слід відзначити, що остання редакція цього положення не передбачає в якості окремої хар-ки предикатного діяння його караності.
У п1 ППВСУ така вказівка міститься – зокрема предикатним вважається лише діяння, яке карається позбавленням волі на строк не менше3років.
Це пояснюється тим, що ППВСУ було прийнято до моменту набрання чинності останньою редакцією п1 примітки до ст209КК.
У п10 ППВСУ фактично сформульований дод перелік діянь, які не можуть бути предикатними в розумінні ст209КК. Зокрема мова йде про злочини передбачені ст201,222, 364КК. Останній злочин у випадках коли особа вчиняє незаконні дії з майном що перебуває у податковій заставі і у такий спосіб одержує дохід.
3) Хар-ка предикатного діяння як “супільно-небезпечного, протиправного”, а не як “злочинного” фактично дозволяє розглядати в якості таких діянь і діяння осіб що не досягли віку кримінльної відповідальності, і прояви активності, пасивності неосудних осіб.
4) Зміст окремих форм легалізації (відмивання доходів одержаних злочинним шляхо) опрацювати самстійно за нпк та постановою (п2-9)
5) Момент закінчення злочину передбачений ст 209КК – див п14 ППВСУ.
6) Щодо хар-ик субєкта злочину – див п15
7) Окрема і достатньо непроста проблема – розмежування злочинів передбачених статтями 198 та 209КК. Орієнтирами в цьому плані є п17ППВСУ та Положення НПК (бажано опрацювати з цього приводу НПК Андрушка, Гончаренка та за редакцією Мельника).
Очевидно розмежування вказаних злочинів може здійснбватись за цілим набором критеріїв, як обєктивного так і субєктивного хар-ру, а у найбільш складних випадках вирішальну роль відіграє мета надати доходом легального хар-ру, хоча в диспозиції ч1 ст209 така мета прямо і не передбачена.
8) Злочин передбачений ст306КК в окермих свої формах може розгл як спец різновид легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, як наслідок у відповідних кримінально-правових ситуаціях дії субєкта мають кваліфікуватись лише за спец нормою, тобто за нормами ст306КК.
Окрім того слід звернути увагу що зл-ин передбачений ст306КК в тому числі охоплює і подальші незаконні дії з майном здобутим злочинним шляхом; зл-ин передбачений ст209КК за своєю обєктивною стороною таких дій не охоплює.
9) Щодо змісту ознаки “Вчинення зл-ну за попер змовою групою осіб” на рівні ст209КК – див п19 ППВСУ. Звернути увагу очевидно дана ознака не повинна інкримінуватись субєктам, які вчиняють легалізацію доходів, здобутих зл-им шляхим у формі правочину з коштами чи ін майном здобутими зл-ом шляхом.
Ця форма легалізації доходів, здобутих зл-им шляхим являє собою прояв так званої необхідної співучасті, яка передбачає зустрічні дії декількох субєктів зл-ну. Тобто за відсутності такої взаємодії субєктів взагалі не можна говорити про легалізацію доходів, здобутих зл-им шляхим у формі правочину.

Стаття 212КК
Профільна ППВСУ №15 від 8 жовтня 2004 року. Положення слід опрацьовувати з урахуванням реформи податкового зак-ва України що відбулась нещодавно, а саме з урахуванням норм ПКУ.
1) Щодо способів вчинення даного злочину - див п13 ППВСУ.
2) Щодо визначення розміру не сплачених податків, зборів, інших обовязкових платежів – див аб 2-3 п11 ППВСУ.
3) Загальні орієнтири щодо моменту закінчення даного злочину сформульовані в п15 ППВСУ, але в принципі вони не можуть вважатись універсальними. Зокрема відповідно до п12 ППВСУ ухилення від сплати податків може мати хар-ер продовжуваного злочину. Традиційно момент закінчення таких злочинів повязується з останнім епізодом злочинної д-сті. У вип коли дії субєкта з причин що не залежали від його волі були припинені раніше кваліфікація його поведінки може здійснюватись по різному:
а) якщо на мом припинення д-сті субєкта він не сплатив податки, збори чи ін обовязкові платежі на суму яка є меншою за мінімальні показники відповідних кількісних ознак передбачених у ст212КК, його дії кваліфікуються як незакінчений замах на відповідну частину ст212КК;
б) якщо ж сума не сплачених податків, зборів, ін обовязкових платежів досягла мінімального показника певної кількісної ознаки і при цьому субєкт мав намір не сплачувати податки в розмірі що також “вписується” в цю ж ознаку – його дії кваліфікуються як закінчений злочин, передбачений відповідною частиною ст212КК.
4) Відповідно до положень податкового зак-ва обєктом оподаткування є в тому числі доходи здобуті злочинним шляхом. У звязку з цим не виключається відповідальність субєкта який ухилився від сплати податків з доходу одержаного внаслідок вчинення крадіжок, одержання хабаря чи інших злочинів (див детальніше п17 ППВСУ)
5) Злочин передбачений ст212 ККвчиняється виключно з умисною формою вини; в абзаці 3 п3ППВСУ сформульовані певні орієнтири щодо встановлення умислу особи виходячи з обєктивних обставин справи ( в принципі ці орієнтири можуть використовуватись при вирішенні навчальних задач)
6) Незаконні дії з майном, що перебуває у податковій заставі не можуть кваліфікуватись за ст212КК а потребують іншої кримінально-праововї оцінки – див п5 ППВСУ
7) щодо субєкта злочину передбаченого ст212КК, а також щодо особливостей кваліфікації дій осіб які сприяли ухиленню від сплати податків, не будучи при цьому субєктами даного зл-ну, див п7,9,10 ППВСУ.
8) Особливий інтереси становлять положення п6 ППВСУ:
а) в аб1 даного пункту зазначено що особа не підлягає кримінальній відповідальності якщо вона діяла відповідно до розясненнь податкового органу. В принципі у даному випадку можна ставити питання чи не є це особливою обставиною що виключає злочинність діяння яка прямо не передбачена в тексті чинного КК.
б) в аб2 даного пункту наведений підхід до кваліфікації випадків коли положення нпа допускають так зване множинне трактування прав та обовязків платника податків; по суті пленум ВСУ вирішує це питання на користь відповідних субєктів, виходячи з презумпції правомірності рішень платника податків у таких ситуаціях.
9)Якщо ухилення від сплати податків, зборів, ін обовязкових платежів вчиняється шляхом підроблення офіційних док-ів або їх використання дії субєкта кваліфікуються додатково за ст358КК або 366КК див п14ППВСУ.
10) Звернути увагу якщо переміщення товарів через митний кордон Укр поза митним контролем або приховуванням від нього поєднується з ухиленням від сплати митних зборів дії субєктів. кваліфікуються за сукупністю зл-ів передбачених ст201 та 212КК. В принципі контрабанда навряд може вчинятись за відсутності у субєкта мети ухилитись від сплати митних зборів, але оскільки її обєктивна сторона сформульована як переміщення товарів через митний кордон поза ним або з приховуванням від нього, не сплата митних зборів фактично не охоплюється юсз передбаченими у ст201КК.
11) Щодо співвідношення зл-ів передбачених ст212 та 222КК див аб 1 п11 ППВСУ та положення НПК (бажано опрацювати НПК за ред Яценка 1 видання); у 2001році Андрушко був запропонований підхід відповідно до якого норми статей 212 та 222КК можуть бути як загальними так і спеціальними по відношенню одних до однихв залежності від змісту їх санкцій, фактично норма набувала статусу спеціальної якщо вона мала більш сувору санкцію. Пізніше цей підхід був сприйнятий ПВСУ
12) У ч4 ст212 КК передбачений особливий вид звільнення від кримінальної відповідаальності субєкта але окремі формулювання даного положення кримінального закону видаються неоднозначними. Зокрема у ч4 ст212КК звільнення від кримінальної відповідальності повязується зі сплатою податків які б мали бути сплаченими а також відшкодуванням шкоди завданої державі. У звязку з цим винвкає питання якщо ухилення від сплати податків було вчинене службовою особою: “Хто має сплатити податки та відшкодувати шкоду?”

Лекція 29.10.2011
cт262-264КК
Інші злочини проти громадської безпеки – опрацювати самостійно
ППВСУ: від 23грудня 2005року №13 про стійкі злочинні обєднання; 26квітня 2002року №3
№1 Загальна хар-ка
Родовий обєкт – громадська безпека – це стан захищеності життєво важливих інтересів невизначеної к-сті людей супільства від посягань вчинених злочинними обєднаннями та від злочинів повязаних з порушенням порядку поводження з предметами що становлять підвищену небезпеку для оточуючих.
Обєктивна сторона – протиправні діяння, які порушують загальну безпеку, створюють загрозу для життя людей, довкілля, власності.
Більшість складів формальні за винятком ст264 (передбачає загибель людей або тяжкі наслідки) та 270КК (шкода здоровю людей або майнова шкода у великому розмірі).
Наслідки: у більшості випадків кваліфікуючими ознаками злочинів проти громадської безпеки є загибель людей (на прктиці хоча б 1 людини) чи ін шкідливих наслідків.
Оціночна ознака яка крім шкди здоровю людей часто вказує на шкоду довкіллю або власності.
Субєктивна сторона: всі посягання за винятком ст264 і 270 – умисні, передбачені саме до наслідків, хоча навіть і діяння можуть вчинятись умисно.
Субєкт – всі злочини за винятком статей 257,258,262 – особа яка досягла 16років.
За ст257-258 а також 262 (якщо зл-ин вчинено шляхом крадіжки, грабежу чи вимагання – вік відповідальності 14років).

Ст257 Бандитизм
В частині захищеності суспільства та окремих його складових: вік злочинної д-сті озброєних формувань – банд, визначення банди дивись аб1 п17 ППВСУ №13
Ознаки банди
1) Це група з 3 чи більше осіб які є осудними і досягли 14 років
2) організованість – банда може являти собою організовану групу або злочинну орг-цію, отже рівень організованості може бути різним, про організованість можуть свідчити:
а) наявність єдиного плану злочинної д-сті, відомого хоча б в загальних рисах всім членам групи (ст 28)
б) розподіл функцій між членами групи (ст28)
в) функціонування за принципом “один за всіх”
г) наявність єдиних правил поведінки в межах групи
д) наявність спільних коштів або іншого майна
е) ієрархічність
є) наявність звязків з іншими злочинними обєднаннями або корупційних звязків в органах влади...
У Постанові організованість як ознака банди розглядається невідривно від ознаки стійкість при цьому стійкість виділяється внутрішня і зовнішня: внутрішня аб1 п11, а зовнішня – аб1 п13 ППВСУ
Про стійкість можуть свідчити більш менш постійний склад групи і мета про довготривалу злочинну д-сть, як правило це підтверджується наміром вчинити 2 чи більше злочини (див ч3 ст28 “цього та іншого”; ч4 ст28 “тяжких чи особливо тяжких злочинів”)
Позиція правозастосовчої практики (в тому числі відтворена в аб1
п17 для вчинення 1 нападу, який потребує ретельної довготривалої підготовки: напад на банк, фін установи).
3) Озброєність:
- наявність хоча б у 1 члена банди вогнепальної або холодної зброї в тому числі на законних підставах (зброя має бути справжня, справна)
аб2 п20 ППВСУ
- всі члени банди мають усвідомлювати наявність зброї і можливість її застосування під час нападів (п18 ППВСУ)
Мета банди – вчинення нападів, у ст257 під нападами розуміються дії спрмовані на досягнення злочинного результату шляхом застосування насильства чи створення загрози його застосування, тобто лише насильницькі злочини (див п 24 ППВСУ)
Практика має виходити з вузького тлумачення поняття нападу, у ППВСУ 90-их нападами вважали також крадіжку, угон, згвалтування та ін ненасильницькі злочини, очевидно сама наявність зброї та можливість її використання пеертворювала такі злочини у напади.

Обєктивна сторона бандитизму: передбачає 3 окремі проте не взаємовиключні форми:
1) орг-ція озброєної банди – обєднання осіб для вчинення нападів; орг-ція включає такі дії які традиційно вважаються готуванням до злочину – підшукання співучасників, розроблення плану злочинного діяння, підготовка зброї... (див п4 ППВСУ).
Бандитизм належить до злочинів з усіченим складом.
N.B. законодавче формулювання “організація банди” передбачає не процес а результат.
Бандитизм у 1 формі вваж закінченим, коли угрупування набуває всіх ознак банди, тоді кваліфікуємо як замах на бандитизм.
Спірним у теорії кримінально права є питання, з якого моменту починається замах на організацію банди. На думку Шапченка – це момент коли досягнута згода хоча б 3 осіб на здійснення злочинної д-сті організованою групою; немає 3 осіб – є готування.
Ін вчені вважають що діяння і однієї особи по створенню банди вже є початком обєктивної сторони бандитизму, тому поинно кваліфікуватись як замах на злочин.
Таку ж позицію обіймає ПВСУ (див аб4 п16)
Участь у банді – див п23 ППВСУ – передбачає існування у особи в якості члена банди протягом більш-менш тривалого часу, форми участі можуть бути різними і полягають не тільки у безпосередньому вчиненні нападів, а й у діях спрямованих для забезпечення функціонування банди (фінансуванні, прикритті діяльності в органах влади, постачанні зброї, утриманні місць збору і тд.)
Злочин у цій офрмі є закінченим з моменту вступу у банду в якості її члена (або надання згоди або фактичне підтвердження)


Лекція 04.11.2011
На практиці якщо членів банди затримано одразу ж після її створення ставлять у вину лише 1 форму – орг-ція озброєної банди.
Оскільки у ст257 немає самостійної форми “керівництво бандою” особам, які виконують ф-ції організатора або керівника інкримінується уч у банді так само як і рядовим членам банди.
На практиці проблемним є питання про відмежування участі у банді від пособництва у бандитизмі; особливо це стосується осіб, які надають доп банді (тренери, лікарі).
Критеріями для відмежування можуть бути:
- час протягом якого надається допомога, к-сть випадків такої допомоги - постійність
- чи включена людина до членства в організації, чи розповсюджуються на неї правила поведінки; чи підлягає вона захисту боку ін членів банди.
Участь у нападі, вчиненому бандою
Див п25 ППВСУ
Участь хоча б у 1 злочині, який вчинює банда як члена такого угрупуваня або сторонньої особи, яка усвідомлює факт існування банди.
Зл-ин у цій формі є закінченим якщо було вчинено хоча б 1 закінчений напад або замах на напад.
Субєктивна сторона бандитизму передбачає вину у вигляді прямого умислу, який включає обовязкове усвідомлення кожним із співучасників, того що група має згоду всіх учасників банди.
Якщо особа не усвідомлює хоча б 1 ознаку банди (Н-ад не знає що вони будуть постійно діяти, чиє зброя, чи є ін уч-ки) вона не несе відповідальності за бандитизм.
Для злочину у першій формі обовязковою є мета: участь у нападах, вчинених бандою.
Субєкт – фіз осудна особа з 14 років.

Відмежування бандитизму від суміжних посягань
Від ст 255 створення злочинної орг-ції
Критерії відмежування
1) Рівень організованості – у ст255 йдеться лише про злочинну орг-цію, за ст257 банда може становити як злочинну орг-цію так і організовану групу;
2) Кількість уасників – у ст255 – 3 і більше; у ст257 – 5 і більше.
3) Озброєність. Зброя не обовязкова – за ст255; за ст257 – банда – озброєне угрупування
4) Мета. За ст255 – вчинення тяжких чи особливо тяжких зл-ів; за ст 257 – нападів, тобто насильницьких злочинів (вирішальний для відмежування критерій).
Якщо наявне співпадіння всіх ознак банди і злоч орг-ції вчинене кваліф-ся як бандитизм.
Правило про звільн від кр відповідальності (див ч2 ст255) на членів банди не поширюється.

Від ст260 воєнізованого збройного угрупування
Критерії відмежування:
1) Для ст 260 обов озн є організаційна стр-ра військового типу (прим до ст260); для банди – це не обовязково, але не виключено, особливо коли банда ств з колишніх військовослужбовців.
2) Озброєність. Для збройних формувань є більш широким ніж для банди (див прим2 до ст260)
3) Мета. У ст260 на законодавчому рівні не визначається проте у теорії – це політичні цілі – участь у захпленні влади, у переворотах, у військових конфліктах ін країн... (дії цих угрупувань назив політ бандитизм)
Основною ознакою розмежувальною є саме мета. Якщо обєднання переслідує і політичні і загальнонаціональні цілі, якщо таке є вчинене має кваліфікуватись за сукупністю.

Від ст 258-3 створення терористичної групи, орг-ції
Основною розмежувальною озн є мета.
За ст258-3 – це вчинення теракту (пон теракту див ст258)

Від ст392
Дії що організовують роботу випраних установ
Розмежувальні ознаки:
1) Місце вчинення зл-ну і субєкт – у ст392 це установа відбування покарань і особи які відбувають покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі.
2) За ст392 напад на адмін-цію чи тероризування засуджених може бути вчинене одноособово.
3) Озброєність – за ст392 не обовязкова.
4) Мета – за ст392 більш вузька, напад лише на адмін-цію установи або засудженим.
Якщо в місцях позавлення волі діє група, яка має всі озн банди (яка має зброю) – то кваліф за ст257.

Кваліфікація бандитизму за сукупністю з ін злочинами:
1) Незаконне заволодіння вогнепальною зброєю, а так само незаконне придбання, виготовлення, ремонт вогнепальної зброї, виготовлення або ремонт холодної зброї з метою організації банди слід кваліфікувати за сукупністю злочинів – ст257 та ст262 або ч1 чи 2 ст263КК.
Див аб1 Постанови №13; аб1 п26 Постанови №3 по зброї
NB!
2) Незконне носіння, зберігання, ремонт або передача один одному зброї в межах вже існуючої банди – лише за ст257КК (див аб п21 ППВСУ). Очевидно ст263 охоплюється озн озброєності банди.
З точки зору теорії така кваліфікація не коректна, оскільки озброєність допускає і законне зберігання зброї.
Тому в багатьох коментарях незаконне зберігання зброї пропонується кваліфікувати за сук-тю зл-ів.
3) Кваліфікація всіх нападів, вчинених бандою має здійснюватись за правилами сук-ті (див п26 ППВСУ)
Фактично з появою розяснення бандитизм втратив своє значення як складеного злочину.
Раніше менш тяжкі ніж бандитизм напади охоплювались ст257.
Правило про сукупністьзлочинів поширюється і на випадки вчинення незакінчених нападів (тобто коли відносно кокретно визначеного нападу має місце стадія готування або замаху. Н-ад якщо створена банда була застримана на етапі, коли розроблявся план нападу на установу банку “аваль”, то ФК 257; ч1 ст14, ч4 ст187).
Якщо ж конкретизації нападу ще не відбулось (банда створена для нападів на установи банків взагалі, кваліфікація лише за ст257)
4) Якщо банда переслідує ще й спеціальну мету, яка передбачна як озн самостійного злочину (вчин теракту, політичні цілі, захоплення влади.. вчинене належить кваліфікувати за сук-тю 257 та 258-3; 260; 109 і тд)

Лекція 11.11.2011
Особливості кваліфікації дій субєкта за ст262-264КК
Щодо поняття предмету цих злочинів дивись:
1) Вогнепальна зброя – п4 ППВСУвід 26кв 2002р №3
Інстркуцію виготовлення придбання вогнеапльної зброї затвердженої Наказаом МВС 21.08.98року №622
Положення про дозвільну сис-му 12жов 92року
2) Бойові припаси – п5 ППВС
3) Вибухові речовини – п6 ППВСУ
4) Вибухові пристрої – п7 ППВСУ
5) Холодна зброя, ознаки:
- має ріжучий, колячий, рубаючий ефект;
- відповідає стандартним зразкам або історичним типам зброї;
- призначена спеціально для ураження живої цілі
Дії передбачені у ч1 або ч2 ст263 є альтернативними ознаками одного і того ж юр складу злочину.
Оскільки предметом злочинів за ст262-263 є справжня і справна зброя, тобто не макети і не зіпсована, то випадки незаконного заволодіння предметами, які субєкт помилково вважав справжньою зброєю, а так само зберігання чи ін дії з такими предметами, повинні кваліф як закінч замах на злочин.
Якщо ж субєкт викрадаючи зброю розуміє її несправність або несправжність, вчинене належить кваліфікувати як злочин проти власності.Якщо особа заволоділа завідомо неспранвою зброєю з метою її приведення у стан придатний для використання, вчинене кваліф за сук-тю – як злочин проти власності: ч1ст14, ч1 ст263КК.
Кваліфікація насильства при викраденні вогнепальної зброї... за ст262КК
Прояв насил-ва
ФК
Обгр-ня ППВСУ
Обгрунтування теорії

Побої, інші насильницькі дії
б) до цьогож насил-ва викраден
А) Ч. 1 ст. 262
Б) ч 1 ст 262+ст. 126 або ч. 1 ст. 175 або ст. 146
Аб2 п17, у якому під викрад розуміють в т.ч. насильницьке вилучення предметів
Ознака поєднане з насильством, яке є небезпечним – тому таке насильство має кваліфікуватись самостійно. В ознаку «викрадення» (ст. 185, 186) воно не включається.

лту, умисні сту
- при розбої
- при вимаганні
ч3 ст262(розбій)
ч3 ст262 (вимагання поєдн з насил-вом)
Аб1 п11, п9 ППВСУ про вл-ть
Конкурнец част і цілого

умисне тту при розбої і вимаганні
А) лише ч. 3 ст . 262
Б) ч. 3 ст. 262, ч. 1 ст. 121

Ознака розбій та вимагання, поєднане з насильством за змістом статей 187 та 189 не охоплюють собою тяжке тілесне ушкодження, тому кваліфікація має здійснюватися за сукупністю злочинів.
На практиці ч. 3 ст. 262 охоплюють заподіяння умисних ТТУ, оскільки ця норма має більш сувору санкцію.


Умисне ТТУ,що спричинило смерть – теж при розбої і при вимаганні.
Ч. 3 ст. 262,
Ч. 2 ст. 121
Абз 3 п 11 2009 р Пастонови
Переростання у сукупність, смерть ч. 2 не охоплюється

Умисне вбивство – при розбої і вимаганні
Ч. 3 ст. 262, п. 6 ст 116
Абз 3 п10 07. 02. 02 №11
Аб3 п11 ППВСУ №2
Переростання у сукупність, смерть ч. 2 не охоплюється

Вбивство через необережність
Ч. 3 ст 262
Ч 1 ст 119
аб4 п11 ППВСУ 2009
Переростання у сукупність, смерть не охоплюється за ст. 262

Погроза вбивством
При розбої – ч. 3 ст. 262
при вимаганні - ч1 ст262; ч1 ст129
Абз 4 п 12 постанови від 6 листопада 2009 року
Конкуренція частини і цілого



Як і погроза «насильством, що є небезпечне» у ст. 262, як кваліфікуюча ознака непередбачена. Оскільки погроза вбивством містить самостійний юридичний склад злочину, вона кваліфікується окремо.



З метою заволодіння зброєю до працівників правоохоронних органів повинно кваліфікуватись так само як для загальних потерпілих, водночас якщо викрадення зброї було поєднане з посяганням на діяльність працівника правоохоронного органу, застосоване насильство має кваліфікуватись за ст345 або ст348; п6,8 ч2 ст115КК.
Вартість викраденої зброї не передбачена в якості кваліфікуючих ознак за ст262, проте не залежно від цієї вартості, застосування статей про злочини проти власності не можливе.
Конструкція ч3 ст262 очевидно передбачає кваліфікуючі ознаки “організована група” поряд з описанням ознак основного юсз (розбій).
Незважаючи на невдалий техніко-юр прийом, ознака організвоана група, може характеризувати не лише дії, передбачені ч1,2 ст262, або вимагання поєдн з насильством.
За ст264 – недбале зберігання зброї може бути як саме по собі законне так і ні, у випадках коли зберігання відбувається без передбачених законом підстав з порушенням встановлених правил і призвело до наслідків вказаних у ст264, кваліфікація здійсн за сук-тю злочинів – ч1 ст263 та ст264КК.

Лекція 18.11.2011
Злочини проти громадського порядку та моральності
1) Заг хар-ка та види злочинів проти громадського порядку та моральності
2) Злочини,що посягають на громадський спокій (ст293КК)
3) Злочини що посягають на принципи заг людської моралі та духовного життя суспільства (297,299-303)
4) Злочини, що посягають на обєкти культурнох спадщини (298-298-3)
5) Що посягають на нормальний розвиток неповнолітніх (ст304)

Постанова 22гр 2006р №10 по хуліганству; 27лют 2004р №2 по втягненню неповнолітніх у злоч д-сть

Родовим обєктом посягань передбачених у 12розділі Кодексу є:
1) громадський порядок – стан сусп відносин, який забезпечує нормальні умови суспільнокорисної д-сті побуту та відпочинку людей, а також зовні нормальні умови функціонування установ, підприємств та орг-цій.
2) моральність – стан суспільних відносин, врегульовані існуючими на даному етапі розв суспільства різними видами соціальних норм: звичаями, традиціями, мораллю.
Види: див план
№2 злочини що посягають на громадський спокій
ст294
Безпосередній обєкт: громадський порядок та громадська безпека
Обєктивна сторона: може полягати у 2 альтернативних формах:
1) організація масових заворушень
2) активна участь у них
Масові заворушення – це порушення громадського порядку і безпеки натовпом (ст 294). Супроводжуються насильством (на практиці ця ознака тлумачиться вузько, лише як фіз насильство; може застосовуватись як до звичайних потерпілих так і до представників влади, охоронців), погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель чи споруд, насильницьким виселенням громадян, “збройним опором представникам влади”.
Організація масових заворушень – вплив у буь-якій формі на значну к-сть людей з метою викликати у них негативне ставлення до правопорядку,або заклик цих людей до вчинення тих дій, які супроводжують масові заворушення, коли організаційні дії призвели до вказаних у ч1 ст294 безчинств чи спроби їх вчинити.
Безпосереднє вчинення учасником заворушення насильницьких дій, погромів, підпалів чи ін дій передбачених ч1 ст294.
Просто перебування у натовпі і навіть викрикування лозунгів не є кримінально караним за ст294КК.
Отже ч1 ст294 має формальний склад; додаткові дії характеризують 2 основні форми.
З т.з. теорії обидві форми злочину не є взаємовиключними, хоча на практиці за наявності обох з них, субєкту інкримінують лише 1 форму.
Субєктивна сторона передбачає вину у вигляді прямого умислу.
Субєкт: організатори масових заворушень.
Особи у віці від 14р які брали участь у масових заворушеннях підлягають кримінальній відповідальності за вчинені ними злочини проти особи чи власності (ст122-121, 115,194) то за 294 відпов-ті немає.
Мотив злочину не тільки не передбачається як обовязкова озн юсз а й може бути різним для окремих учасників заворушень.
Члени натовпу можуть керуватись різними мотивами.
Кваліфіковані види за ч2 ст294:
1) дії, що призвели до загибелі людей (одна чи більше людина)
2) дій, що призвели до ін тяжких наслідків (тяжкі тілесні ушкодження хоча б 1 особі, середньої тяжкоості 2 і біьше, значна майнова шкода, зупинення роботи транспорту)
Різні злочини, які здійсн в процесі масових заоврушень кваліфікуються за правилом конкуренції частини і цілого: більш небезпечні посягання ст294 не охоплюються.
ст296 - хуліганство
В теорії виділяють 4 види хуліганства:
1) дрібне хуліганство (адмін правопорушення – ст173 КпАП)
2) просте хуліганство - грубе порушення громадського порядку, яке не супроводжувалось особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом (у КК 60р. було передбачене у ч1 ст206, КК 2001р декриміналізоване)
3) злісне хуліганство – те що відзначається зухвалістю або цинізмом у КК 60р – ч2 ст 206КК, у КК 2001 – ч1 ст 296КК
4) Особливо злісне хуліганство – із застосуванням зброї або ін предметів – ч4 ст296КК
Оскільки було декриміналізоване просте хуліганство на практиці постало питання про кваліфікацію таких дій, шляхи його вирішення:
- розширення змісту озн дрібне хуліганство (див аб2 п3 ППВСУ)
- нове, більш широке розуміння ознак “особлива зухвалість та винятковий цинізм”, н-ад за старою ППВСУ 91р. особливою зухвалістю, а за новою ППВСУ навіть побоїв.
Обєктивна сторона хуліганства хар-ся 2 взаємовповязаними діями : грубим порушенням громадського порядку та особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Грубе порушення що супроводжується зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Під грубим порушенням громадського порядку розуміється заподіяння громадському порядку такої значної шкоди при якій ускладнюється впорядковане функціонування сусп відносин, які забезпечують громадський спокій (яценко С.С. )
Грубість може проявлятись порушенням спокою людей у нічний час, зривом культурних або масових заходів, під час релігійної служби,публічне місце хуліганських дій.
Особлива зухвалість при хуліганстві може полягати у:
- насильстві із завданням тілесних ушкоджень або побоїв
- знищенні чи пошкодженні майна
- тимчасовому припинення норм д-сті підприємств, установ, орг-цій або руху транспорту
- нова ППВСУ також повязує зухвалість із тривалістю хуліганства (див аб1 п5 ППВСУ).
ДЗ з 21.11.2011 №9,15,41 глава 34

Лекція 25.11.2011
Винятковий цинізм проявляється в:
- безсоромних діях (роздягання, відправляння природніх потреб, вчинення статевого акту)
- знущання над тваринами, людбми похилого віку (аб2 п5 ППВСУ)
На практиці демонстарція безсоромних жестів, співання непристойних пісень, висловлювання цинічні – дуже рідко відносять до виняткового цинізму.
- глум над державними символами
Традиційно хуліганство відносять до злочинів з формальним складом: він закінчений з моменту вчинення дій, які розгл як грубе порушення громадського порядку, водночас окремі науковци: Яценко, Шапченко – вважають, що порушення порядку одночасно є хар-кою і діянню і наслідку.
В більшості випадків і діяння і наслідок збігаються у часі якщо ж діяння спрямоване на порушення громадського порядку не призвело до цього, вчинене на їх думку треба кваліфікувати як замах на хуліганство.
Субєктивна сторона: вина у формі прямого умислу і обовязковий мотив – виразити явну неповагу до суспільства (хульганський мотив) – зміст цього мотиву див. аб1 п11,9 ППВСУ від 07.02 №2
Порушення гром порядку за відсутності хуліг мотиву, зокрема з особистих міркувань належить кваліф як зл-ни проти життя, вл-ті, довкілля тощо (аб2 п4 ППВСУ)
Саме за відсутністю хуліганського мотиву – групове хуліганство розмежовують із зл-ом за ст 293КК.
Якщо субєкт при вчин порушення гром порядку керувався різними спонуканнями треба встановити, який мотив був переважним, не виключається переростання особистих мотивів у хуліганські (коли відбуваються сімейні сварки)
Кваліфіковані види
Вчин зл-ну гр осіб
Ця ознака передбачає лише рецедив, тому вчин дек-ох хуліганств (повторність) не може кваліф за ч4 ст296.
Якщо окремі епізоди хуліганських дій передбачені різними частинами ст296 – сукупність.
Якщо окремі епізоди – це просте хуліганство, то кваліф-ція лише за ч1 ст296КК.
Аб1 п8 ППВСУ – опір може виявлятись у відштовхуванні осіб або застосуванні фіз насильства, щодо таких потерпілих.
Щодо потерпілого “іншого громадянина” необхідно встановити що така особа не просто висловлювала критику на адресу хулігана, робила йому зауваження, але вчиняла будь-які дії спрямовані на припинення хуліганства, в тому числі викликала допомогу представника влади.
Якщо будь-якому з потрепілих вчинено опір кваліфікація здійснюється лише за ч3 ст296КК (ст342 не застосовується).
Якщо опір вчинюєтся у звязку із дрібним хуліганством , кваліфікація має відбуватись за ст173 КАС і статтями 342 або 345, 350КК.
Опір вчин після повного припинення хуліганства, виключно як протидія затриманню не розгл як кваліфікуюча озн хуліганства (див аб3 п8 ППВСУ)
4) Вчинення хуліганства із застосуванням:
а) зброї чи ін предмету, спец пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень
ч4 ст296 передбачає 4 види предметів злісного хуліганства: вогнепальна зброя – див аб1 п10 ППВСУ; холодна зброя – аб2 п10 ППВСУ; предмети спец підготовлені для нанесення ушкоджень – предмети, які зазнали якоїсь обробки для надання їм покращення для уражуючих вл-той, процес їх обробки може бути як до поч так і під час хуліганських дій, в принципі не важливо чи сам винний віддавав попереедній обробці відповідний предмет чи це зробив хтось інший, хоча в аб1 п11 ППВСУ йдеться лише про винного.
Застосування таких предметів може бути підставою для кваліф за ч4 ст296 у разі якщо вони були заздалегідь (до поч вчин злочинних дій).
Предмети, заздалегідь заготовлені для нанесення тілесних ушкоджень – ті, які не зазнавали обробки, але до поч хуліганства були приготовлені винням для цієї мети (взятті з собоюабо поміщені у певному місці)
? проблемним є тлумачення ознаки “для нанесення тілеинх ушкоджень” – це хар-ка знаряддя зл-ну чи мети субєкта.
Застосування знаряддя хуліганства – це використання його уражуючих властивостей проти людини при якому потерпілому або заподіюються тілесні ушкодження або виникає реальна загроза їх заподіяння.
Не плутати загрозу з погрозою.
Оскільки у чинному КК йдеться лише про застосування предмету а не про спробу застосування, то випадки коли винний намагався, але не зміг викор уражуючих вл-ей знарядь, вибили з руки ніж, слід кваліф як замах на ч4 ст296КК.
Хуліганство та інші злочини
1) Опір пердставникові влади, працівникові правоохоронного органу, членам гром-их формувань з охорони гром порядку або війсськовослужбовцям у процесі хуліганства, повністю охоплюється ч3 ст296КК і самостійної кваліфікації не потребує.
Опір, який перешкодив затримати хулігана також кваліфікується лише за ч3 ст296КК (ч2 ст343 застосовуватись не повинна).
Якщо опір супроводжувався насильство до потерпілого таке насильство ст296 не охоплюється і кваліфікується за статтями 345, 350, 348 або п8 ч2 ст115КК.
2) Якщо в процесі хуліганства було заподіяно шкоду здоровю людей, знищено чи пошкоджено чуже майно або вчинено ін дії, які відповідають ознакам юр складу злочину, вчинен кваліф за сукупністю (аб1 п13ППВСУ)
ДЗ Чи охопл лту хуліганством тест зл-ни проти гром порядку і моральності і проти безпеки руху і експлуатації транспорту (з1, 5,17, 29)

Лекція 2.12.2011
ст. 304 КК
Обєкт: Основи сусп моральності у сфері нормального розвитку і виховання неповнолітніх і малолітніх.
Потерпілий: за ч1 ст304 – особа у віці від 14 до 18р.;
за ч2 ст304 – до 14р.
враховуючи зміст обєкта зл-ну, у тих випадках, коли малолітня особа не усвідомлює незаконність, аморальність, забороненість діяння до якого вона залучається відпов-ть за ст304 відсутня, виходячи з цього законодавець у 2009р. доповнив КК ст150, яка передбачає використання малолітньої дитини для заняття жебрацтва.
Обєктивна сторона полягає у 4 пльтернативних формах, які не виключають одна одну:
1) втягення у лочинну д-сть;
2) втягнення у пияцтво
3) втягнення у заняття жебрацтвом
4) втягнення у заннятя азартними іграми
У ін прояви антигромадської д-сті, а також до вчинення окремих видів злочинів, передбачених ін нормами КК: ч3,4 ст303 – втягнення у заняття проституцією або примушення до заняття; ч2 ст315 – схиляння до вживання наркотичних засобів; ст324 – схиляння до вживання одурманюючих засобів; ст393 – спонукання до застосування допінгу; ч2,3 ст 307КК – залучення неповнолітнього (малолітнього) до незаконного вироблення, виготовлення... наркотичних засобів; ч3 ст309 – ті ж дії щодо неповнолітнього але без мети збуту наркотиків; ч3 ст 302 – залучення неповнолітнього для створення або утримання місць розпусти; ч3 ст 300 – примушування неповнолітнього до участі у ств творів, що пропагують культ насильства; ч4 ст 301 ті ж дії до ств творів порнографічного хар-ру.
Зміст термінів “втягнення до”, “спонукання до” у більшості випадків співпадає і охоплює всі форми впливу на потерпілого, виняток ч2 ст315 КК та ст324, які не передбачають насильницький вплив на організм неповнолітнього.
Термінологічний зворот “із залученням неповнолітнього” має дещо ін зміст і перш за все охоплює спільне разом з неповнолітнім вчинення зл-ну.
Форми – втягення у злочинну д-сть. Може полягати у будь-яких діях дорослої особи, повязаних з безпосереднім впливом на потерпілого з метою схилення його до участі у злочині, такий вплив може полягати у пропозиції вчинити злочин, застосуванні фіз чи псих насильства: обмані, підкупі, шантажі (аб2 п5 ППВСУ 27.02.04 №2)
Лише сама участь дорослої особи разом з неповнолітнім у вчиненні зл-ну не є підставою для кваліф дій дорослого за ст304КК.
Вплив на неповнолітнього повязаний з обманом потрібно встановлювати чого саме стосувався цей обман, якщо внаслідок обману неповнолітній не усвідомлює, що бере участь у злочині –виступає як сліпе знаряддя, кваліф дій дорослого за ст304 не потрібна.
Зл-ин у цій формі вваж закінченим з мом вчинення дій, спрямованих на виникнення у потерпілого бажання брати участь у злочині, незалежно від того чи виникло таке бажання, чи погодився неповнолітній на вчинення зл-нуі чи брав він участь хоча б в 1 злочинному епізоді.
У ППВСУ з приводу мом закінч зл-ну є 3 суперечливі розяснення:
- зл-ин закінчений з моменту втягнення аб3 п5 ППВСУ
- закінчений з мом виникнення бажання вчини зл-ин аб1 п5
- закінч з мом вчин неповнолітнім хоча б 1 зл-ну (аб5 п5 ППВСУ)
З урахуванням теоретичних підходів, а також ін розяснень цієї ж постанови(аб3 п7 ППВСУ) правильним є лише 1-ий варіант.
Втягення у пияцтво – схиляння потрепілого у будь-який спосіб до систематичного вживання спиртних напоїв – див аб1 п10 ППВСУ.
Проявами такого втягнення можуть бути умовляння вжити спиртні напої, пригощання ними, дарування тощо. Відповідно до розясненнь постанови втягення у пияцтво може полягати і у спільному вживанні спиртних напоїв (дуже спірна думка).
Систематичність відповідно до теоретичного підходу завжди повязувалась з к-стю епізодів по втягненню, підтвердженням такої пропозиції є положення аб1 п10 ППВСУ за яким поодинокий випадок доведення неповнолітнього до стану спяніння тягне адмін відповідальність. водночас в аб4 п10ППВСУ систематичність повязується з к-стю випадків вживання неповнолітнім спиртних напоїв, не менше 3разів протягом нетривалого часу.
З урахуванням того, що у постанові зазначено, що на кваліф дій винної особи не впливає той факт, що неповнолітній не вживав спиртні напої (аб1 п10 ППВСУ) можна зробити висновок про втягнення у пияцтво є закін з мом коли дорослий тричі протягом нетривалого часу вчинив дії по збудженю у неповнолітнього бажання вжити спиртні напої.
Втягення у заняття жебрацтвом
Схиляння неповнолітнього у любий спосіб до систематичного випрошування матеріального у сторонніх осіб.
Розуміння систематичності як і у попердній формі.
Втягення у заняття азартними іграми – схиляння до систематичної гри на матеріальні цінності – див аб3 п10 ППВСУ.
Азартні ігри – такі ігри у яких виграш залежить не лише від уміння, досвіду, а хоча б у найменшій мірі від випадковості.
Лотарея не вваж азартною грою.
Мом закінчення такий як у 3 формі.
Субєктивна сторона – передбачає умисну мету, відповідно до тенденцій практики ставлення до віку потерпілої особи допускає ел-ет необережності, див аб3 п4 ППВСУ.
ст 304 інкримінується і у тих вип коли дорослий не усвідомлював дій потерпілого, але міг і повинен був це зробити.
Субєкт – фіз, осудна особа, яка досягла 18р. – аб1 п4 ППВСУ, таке розуміння не випливає прямо з тексту кримінального кодексу, існує проблемність такого розяснення з урахуванням змін до КК – доповнення ст304 частиною другою у якій йдеться про втягення малолітніх.
Кваліф дій “дорослої особи” за ст304 та ін злочинами
1. При вягенні неповнолітніх
а) якщо неповнолітній не досяг віку крим відпо-ті за цей зл-ин – як одноособове (негрупове вчинення зл-ну)

Лекція 09.12.11
- якщо неповнол досяг віку, то зл-ин вваж вчиненим у співвиконавстві (інкримінуються озн група ос, чи гр осіб за попер змовою)
- якщо дорослий не брав участі у зл-ні вчин неповнолітнім:
а) неповнолітній не досяг віку – дорослий відповідає за одноособове вчин як посередній виконавець
б) непнолітній досяг віку – дорослий відповідає за ст27 (як підбурювач та організатор) та ст КК, яка передбач вчинений неповнол зл-ин.
- якщо неповнолітній відмовився від вчинення зл-ну, дії дорослого кваліф за ч1 ст14 і ст ОЧ, що передбач зл-ин до якого неповнолітнього намагались залучити.
- якщо неповнолітній вчин незакінчений зл-ин, в т.ч., якщо він добровільно відмовився від доведення зл-ну до кінця, дії дорослого, який не брав безпосер уч-ті у зл-ні кваліф з урахуванням тієї стадії на якій припинена поведінка неповнолітнього.
- якщо неповнолітній вийшов за умови попер домовленості і вчин зл-ни, які не охоплюв умислом дорослого, останній несе крим відпо лише у межах того зл-ну, у вчинення якого відбулось втягнення.
На практиці у вип переростання злочинів проти вл-ті, зкрема крадіжки у грабіж чи розбій, дії дорослого кваліфікують з урахуванням такого переростання, з точки зору теорії це вірно якщо дорослий допускав зміну способу викрадення.
- якщо способи втягнення самі по собі носять злочинний хар-ер (зокрема поляг у застосув фіз насил-ва або погроз), дії дорослого належ кваліфікувати за сук-тю ст304 та відпов зл-ну проти особи. У цьому разі, якщо неповнол досяг віку крим відпов оцінка його дій здійсн з урахуванням положень ст40 КК (вчин зл-ну під впливом фіз чи психіч примусу)

Злочини у сфері обігу наркотичних засобів... Деякі проблеми кваліфікації
ППВСУ зміни від 18.12.2009 №16
ЗУ “Про наркотичні засоби” від 15.02.95р.
ЗУ “Про заходи протидії незаконного обігу” 15.02.95р.
Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин... затвердж постановою КМУ 06.05.2000р.
Предметом зл-ів Розділу 13 ОЧ є:
1) наркотичні засоби (ст305-309, 314-316, 320)
2) психотропні речовини – речовини природнього чи синтетичного походження, які здатні викликати стан залежності і справляють стимулюючий чи депресивний ефект на нервову систему
3) прекурсори (ті ж статті) – речовини, які викор при виготовленні наркотичних засобів
4) аналоги н.з. та п.р. (статті 305-309, 314-315, 320) – переліку ось цих речовин немає, це заборонені до обігу в Україні природні чи синтетичні похідні, хімічна стр-ра яких і вл-ті подібні до тих н.з та п.р дії, яких вони відтворюють.
5) снотворний мак конопля – ст310КК
6) сильнодіючі отруйні речовини, сильно діючі лікарські засоби – ст321
7) одурманюючі засоби – ст322, 324
8) допінги – ст323
Перелік наркотичних засобів скл з 4 таблиць, а ті в свою чергу поділені на декілька списків:
- табл 1 “особливо небезпечні”, списки:
а) наркотичні засоби (Н-ад опій, героїн. снодійний мак, макова солома тощо)
б) психотропні речовини (Н-ад лсд, міскалін тощо)
в) рослини, які міст н.з та п.р (конопля, роду канабіс). Обіг речовин 1 таблиці за заг правилом заборонений (виняток статті 15, 19, 20 ЗУ про н.з)
- табл 2 “небезпечні речовини, обіг яких обмежений і стосовно яких встановл заходи контролю”. Списки:
а) наркотичні засоби (кокаїн, спамідол, морфін)
б) психотропні речовини (амфітаміни)
- табл 3 н.з, обіг, яких обмеж, але стосов яких допуск обмеж щодо засобів контролю. Списки:
а) наркотико вмісні лікарські засоби
б) п.р. (діазепам)
- табл 4 “прекурсори” (ацетон, марганат калію)
Окремі правила кваліфікації
У статтях 307 та 309, дії, які утв обєктивну сторону майже збігаються (крім збуту, який хар-ий для ст307), зміст цих дій див п1,3,4 ППВСУ.
У ст 307 мета збуту; у ст 309 – відсутність цієї мети.
Дії за ст307 та 309 є альтернативними ознаками одного і того ж юсз:
а) вчинення декількох з цих дії відносно одного і тогож предмету (Н-ад виготовлен і зберіг н.з) множинності зл-ів не утв і за відсутності обтяж обстав кваліф лише за част1 відповідної статті.
б) у вип, коли винна особа вчин 1 або декілька із зазначених дій, але не встигла вчин ін дії, що охоплювались її умислом, скоєне слід кваліфікувати лише як закінчений злочин (з інкримінуванням вже вчиненого діяння) Дод кваліфікація: заготування або замах на те діяння, яке субєкт мав намір вчинити - не потрібна. (Н-ад субєкт вчинив придбання н.з маючи намір їх зберігання та збуту, але був затриманий одразу після придбання, ФК ч1 ст307; ЮФО – лише придбання н.з)
Відповідні предмети зл-ну за ст307 та 309, також альтернативні озн одного і тогож юсз, тому одночасне вчин декількох дій стосовно декількох предметів множинності зл-ів не утв. (Як правило йдеться про 1 і ту ж дію:
одночасне придбання н.з та п.р)
Придбання н.з... в деяких вип потрібно відрізняти від їх викрадення, зокрема збирання нарковмісних рослин на землях, які належать підприємству, що офіц вирощує такі рослини, розгл як викрадення. Збирання залишків таких рослин, коли охорона вже знята кваліфікують як придбання. Такий самий підхід стосовно земельних ділянок гр-ян навіть якщо вони вирощують рослини незаконно.
Збирання дико ростущих рослин – завжди придбання.
Викрадення н.з... ст 308КК – може розгл як спеціальна норма відносно зл-ів проти вл-ті. Тому у всіх вип викрадення н.з має застосов лише спец норма. Н-ад розбою з метою викрад н.з організов групою лише ч3 ст308, незважаючи на санкцію.
Водночас на практиці викрадення н.з шляхом грабежу, якщо їх вартість досягає особливо великих розмірів6 а також розбою спрямованого на викрадення н.з у великих чи особливо великих розмірах кваліфікують за сук-тю зл-ів: ч3 ст308 та ч5 ст186 або ч4 ст187 – підхід ППВСУ 1998р.
Виправдання такого варіанту кваліфікації може бути лише те, що вартість н.з у ст308не передбачена (у цій статті озн розміру стосують лише к-сті наркотиків), проблема санкції, надто мала відпов-ть.

Лекція 23.12.2011 (продовження лекції від 09.12.2011)
Наслідки застосування насильства:
1) Побої, ін насильницькі дії, лту без розладу здоровя (при грабежі і вимаганні).
ч2 ст308 за ознакою “поєдн з насильством не є небезп для ж чи здор”; конкуренція частини і цілого. По ППВСУ: п5 ППВСУ від 06.11.05 №10 за аналогією.
2) ЛТУ з розладом здоровя, умисне стту
при розбої: ч3 ст308 (розбій з метою викрадення наркотиків)
при вимаганні ч3 ст308 (поєдн з насильством не є небезп для ж чи здор). п9 ППВСУ №10
3) Умисне або необережне тту (при розбої і вимаганні)
ФК:
а) лише ч3 ст308; якщо у ч3 ст308 озн. розбій та “вимагання поєднане з насильством” – охоплюють і кваліфіковані різновиди; правило конкуренції частини та цілого; в п9 ППВСУ №10 насильство небезп для ж чи здоровя – це в тому числі тту. ---- обирати ліпше цей варіант
б) ч3 ст308 + ч1 ст121 або ст128 – якщо ознаки розбій і вимагання охоплюють лише основний юсз за ч1 ст187 або юсз за ч3 ст189 – то тту потрібно кваліфікувати самостійно. По практиці обгрунтування немає.
4) Умисне тту, що спричинило смерть (при розбої і вимаганні):
ФК – ч3 ст 308; ч2 ст121КК
Теорія: Правило переростання конкуренції частини і цілого у сук-ть; смерть не охоплюється ст308КК
Практика: аб3 п11 ППВСУ №11 по власності;
5) Умисне вбивство (при розбої і вимаганні)
ФК: ч3 ст308; п6 ч2 ст115
Теорія: Правило переростання конкуренції частини і цілого у сук-ть; смерть не охоплюється ст308КК
Практика: аб3 п11 ППВСУ №11 по власності; аб3 п10 ППВСУ від 07.02.2003 №2
6) Вбивство через необережність
ст308; ч1 ст119
заподіяння смерті через необрежність може бути наслідком насильства, що не є небезпечним... тоді у ФК: ч2 ст308 або ч3 ст308 (насильство що є небезпечним)
аб4 п11 ППВСУ №10
7) Погроза вбивством
При розбої:
ФК: ч3 ст308
Теорія: конкуренція частина і цілого
Практика: аб4 п12 ППВСУ
При вимаганні:
ФК: ч1 ст308; ч1 ст129
Теорія: не передбач як кваліфікуюча озн за ст308 взагалі

Окремі правила кваліфікації
Викрадення наркотичних засобів (н/з) і їх наступне зберігання, перевезення, пересилання чи збут утв сук-ть злочинів – передбач ст308 та ст307 або ст309.
Щодо озн “повторності”, то вона не інкримінується, якщо на момент викрадення н/з субєкт мав на меті їх наступне зберігання, перевезення, пересилання чи збут. (Див аб1 п10 ППВСУ по наркотиках)
Якщо ж умисел відносно дій по зберіганню, перевезенню, пересиланні чи збуту н/з виник після їх викрадення кваліфікація має здійснюватись з урахуванням повторності, тобто ст308 та ч2 ст307 або ч2 ст309КК.

ст314, яка передбачає відповідальність за незаконне введення в організм наркотичних засобів за своїм змістом становить насильницький злочин (введення відбув проти волі потерпілого або поза нею).
З урахуванням цього ст314 може розглядатись як складова частина насильницьких посягань на інші обєкти кримінально-правової охорони (перш за все у так званих двообєктних насильницьких злочинах – проти вл-ті, волі, статевих...), кваліфікація у таких випадках має здіснуватись з урахуванням караності відповідних посягань, якщо санкція ст114 є такою є або більш суворою ніж санкція у відповідному двообєктному злочині – кваліфікація здійснюється за сукупністю.
Н-ад якщо при згвалтуванні потерпілій було введено проти її волі наркотичниї засіб і це призвело до заподіяння стту, то дії слід кваліфікувати за ч1 ст 152; ч2 ст314 КК.
Якщо незаконне введення н/з має на меті заподіяння потерпілому смерті, то вчинене кваліфікується за сук-тю ст115 та ст314 – див аб6 п13 ППВСУ №4. Очевидно, якщо умисел був спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень кваліфікація має здійснюватись лише за ч2 ст314КК за озн, що спричинило стту чи тту або ч1 ст314 за озн “незаконне введення”, якщо це повязано з озн лтту.

У ст315 та ст324КК за озн “схиляння до вживання” передбачає лише не насильницький спосіб спонукання потерпілого до вживання відповідних речовин.
У разі насильниц введення до організму н/з кваліфікація здійсн за ст314КК.
А насильницьке примушення неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів має кваліфікуватись за сук-тю ст324 і ст, які передбач відпов за зл-ни проти здоровя особи.

Лекція 16.12.2011
Літ-ра:
1) Хавринюк М. І. НПК до ЗУ про засади запобігання та протидії корупції
2) ППВСУ №15 від 26.12.2003р.
3) ППВСУ №5 від 26.04.2002р.
Звернути увагу зміст обох зазначених постанов не узгоджується з текстом чинного на даний момент кримінального закону, а в ряді випадків прямо йому суперечить. У подібних випадках положення постанов не повинні бути орієнтирами для крим-пр оцінки.
На рівні розділу 18 ОЧ в ред ЗУ вид 7гр 2011р. впереше в якості окремого цілісного обєкту кр-пр охорони було виділено професійну д-сть з надання профес послуг. Раніше цей вид супільної д-сті охоронявся фрагментарно на рівні окремих кр-пр норм, від так у цій частині оновлення розділу 17 ОЧ КК виглядає досить обгрунтованим та доцільним. Можливо ще більш оптимальним варіантом була б окрема кр-пр охорона службової д-сті та профес д-сті з надання публічних послуг на рівні різних розділів ОЧ КК.
У новій редакції Р 17 ОЧ КК законодавець відмовився від унітарної моделі кримінально-пр охорони службової д-сті (в рамках такої моделі охорона службової д-сті у приватній та публічній сфері здійснюв на рівні одних і тих самих норм КК).
Разом з тим не можна сказати, що законодавець перейшов до повноцінної диференційованої моделі кр-пр охорони службової д-сті – така можель реалізована на рівні розділу 17 ОЧ КК (див ст364, 364-1), однак на рівні норм інших розділів ОЧ КК, які в т.ч. охороняють і службову д-сть (ч4 ст157, ст191 КК), фактично збережений унітарний піхід, щодо охорони службової д-сті (такий висновок випливає з огляду на хар-ки субєкта вказаних злочинів).
Ряд зауважень слід зробити стосовно хар-ик субєктів зл-ів у сфері слжубової д-сті та профес д-сті осіб, що надають публічні послуги:
а) у кримінальному законі збережений традиційний термін, яким позначається субєкт служ зл-ів, при цьому чинний КК міст відразу 2 дефініції даного поняття – у ч3,4 ст18 та п.п.1,2 примітки до ст364 КК. Відмінність між вказаними визначеннями є наступною:
- перша з них є більш широким (пошир на служ осіб, які працюють і в приватній і службовій сфері)
- та є орієнтиром для розуміння всіх норм ОЧ КК, що міст озн службова особа (за винятком норм, передбач ст364, 365, 368, 368-2, 369);
- друге є більш вузьким, пошир лише на осіб, які працюють у публічнійсфері та є орієнтиром для розуміння змісту озн “службова особа” лише у 5 зазначених вище нормах.
Вцілому такий підхід законодавця виглядає не виправданим, оскільки створює істотні труднощі при кваліфікації зл-ів, які посягають на службову д-сть, відповідальність за які передбачена на рівні норм ОЧ КК, поза межами Р 17 – н-ад чи можна вважати зл-ин юсз якого передбачено ст157 КК спец різновидом перевищення влади або службових повноважень (ст365КК), якщо змістовні хар-ки субєкта першого злочину є більш загальними, аніж змістовні хар-ки субєкта 2 злочину.
Щодо тлумачення таких хар-ик службової особи, як “представник влади”, організаційно-розпорядчі обов, господарські обовязки основним орієнтиром очевидно продовжує залишатись п1 ППВСУ №5, від 26.04.2002року; очевидно продовжує виконувати роль дод орієнтиру щодо розуміння хар-ки представник влади п18 ППВСУ №15 від 26.12.2003року;
в) новим для кримінального закону України є термінологічний зворот “службова особа юр особи приватного права”. У КК відсутня пряма дефініція цього поняття, і в принципі його використання видається дещо сумнівним, оскільки навіть на рівні цивільно-пр науки немає єдиного розуміння поняття юр особа приватного права. Очевидно для потреб кр-пр кваліфікації зміст пон “служ ос юр особи прив права” має встановлюватись у такий спосіб – це особа, яка є службовою в розумінні ч3,4 ст18 КК, але не є такою в розумінні п.1,2 до прим ст364КК, так само новим для крим закону є поняття “особа, що надає публічні послуги” (особа що здійсн профес, повяз з наданням публічних послуг). Повноцінна дефініція цього поняття у КК також немає, але в окремих нормах (Н-ад ч1 ст365-2) є вказівка на конкретні категорії осіб, яких законодавець вважає такими, що надають публічні послуги. При цьому перелік цих категорій є невичерпним, що за відсутності на даний момент правозастосовчих орієнтирів, які б допомагали зрозуміти зміст даного поняття, створює небезпеку поширювального тлумачення кр закону та неодноманітного його застосування.
Окрема проблема – чи є тотожними поняття “особа, що надає публічні послуги” та “особа, що вчиняє дії, які тягнуть за собою правові наслідки для певного субєкта”.
З огляду на вирішення цього питання буде залежати кваліфікація дій таких категорій осіб як лікарі, викладачі, вчителі – на даний мом-ет не визн правозастосовчою практикою службовими особами, але конкретно має бути вирішене питання про те чи є вони особами, які надають публічні послуги.
№4
Традиційно при конструюванні складів служ зл-ів, а тепер і пр конструюванні зл-ів, що полягають з наданням публіч послуг, законодавець викор такі оціночні озн як істотна шкода та тяжкі наслідки. Слід відзначити, що вказані ознаки охоплюють собою шкоду різного хар-ру – від майнової до фізичної.
При цьому орієнтири щодо розуміння змісту майнової шкоду у вигляді матеріальних збитків завіксовані безпосередньо у кр законі – див п. 3,4 прим ст364 КК, а в орієнтирами щодо розуміння усіх інших проявів істотної шкоди та тяжких наслідків є пунтки 6 та 10 ППВСУ №15 від 26.12.2003року. При цьому на рівні окремої кр-пр ситуації цілком реально спричинення особою відразу декількох різновидів шкоди, що є показником ознак “тяжкі наслідки” та “істотна шкода”.
№5
Традиційною для крим права України є проблема розмежування таких юсз як “зловживання владою та служ становищем” та “перевищ влади або служ повноважень”.
Очевидно найбільш виправданим критерієм розмежування є таке розуміння ОС вказаних осз – при зловживанні влади або служ становищем, служ особа вчин діяння, яке формально вона могла вчин в силу своєї компетенції, тобто вона вчиняє зовні коректний управлінський акт, дефектність такого акту обмовлюється метою чи мотивами служ особи – він вчиняє або з корисливих мотивів або в особистих інтересах служ особи або в інтересах 3 осіб і в будь-якому випадку всупереч інтересам служби; при перевищенні влади або служ повноважень особа вчин діяння, яке обєктивно не належить до її компетенції, основні варіанти виходи служ особи за межі її компетенції зазначені в аб2 п5 ППВСУ 26 гр 2003р.
№6
На даний момент передбачено цілий ряд юсз, які є суміжними по відношенню до юсз зловжив владою або служ становищем та перевишення влади або служ повноважень – суміжними є юсз передбач ст364, 364-1, 365-2; 365 та 365-1 КК, метою розмежув зазнач юсз – субєкт злочину – найбільш поширеним у правозастосовчій практиці випадками перевщення влади або служ поноважень є ситуації коли перевищення влади або служ повноважень супроводжується насильством, погрозою його застосування або вчин ін дій, передбач ч2 ст365 КК.
Щодо особливостей змісту цих ознак та правил кваліф-ції зазначених ситуацій див п8,9,11 – 13 ППВСУ №15 від 26гр 2003року. При цьому звернути увагу, що наведені орієнтири не повною мірою узгоджуються з ч2 ст365 КК, в окремих вип є спірними (аб1 п11, щодо кваліф умисного тту без обтяжуючих обставин, або відверто некоректними – аб1,2 п12 ППВСУ).
№7
Змістовні хар-ки одержання хабара опрацювати самостійно за ППВСУ №5.
З набранням чинності ЗУ з 2011р очевидно має бути переосмислене розуміння предмету даного злочину.
Традиційно правозастосовча практика виходила з того, що хабар завжди має майновий (матеріальний хар-ер).
Зазанченим Зак Р17 ОЧ КК був доповн ст368-2, яка передбач відповідальність за одержання службовою особою неправомірно вигоди у відповідному розмірі (при цьому на рівні ч1 ст368-2 КК відсутня вказівка на те що неправомірна вигода одержується службовою особою за вчинення або не вчинення того, хто надає неправомірну вигоду, конкретних дій чи без-дсті).
Отже збереж традиційного розуміння змісту хабара ств ситуація, коли кр караним (за наявності відповідних умов) буде одерж служб ос майна чи послуг майнового хар-ру, незалежно від того чи обумовлене це одерж вчин конкретного діяння в інтересах того хто надає майно чи послуг майнового хар-ру, а також одержання служ особою послуг немайнового хар-ру, якщо їх одержання не обумовлене вчин конкретних дій в інтересах того, хто такі послуги надає. Очевидно вказана ситуація виглядатиме нелогічною, а від так на рівні правозастосовчої практики має бути переосмислене традиційне розуміння змісту предмету одержання хабара.
N!B! якщо за попер ред КК пропозиція хабара повинна була розгл як готування до давання хабара, то за чинною ред ст369КК пропозиц хабара являє собою зл-ин окремого різновиду.
Таким чином дії особи, яка вчин пропозиц хабара має кваліф за ч1 ст 369 КК та в залежності від того чи надала вона в подальшому хабар служ ос ще й за ч1 ст14, відпов частиною ст369КК або за відпов частиною ст369КК.
№8
NB! Розділ 17 ОЧ КК в його чинній редакції передбачає низку юсз, які є суміжними щодо юсз одержання та давання хабара (див ст368-3, 368-4) – критерії розмежування: зміст ОС та субєкт злочину.
NB! – з поміж зл-ів у сфері служ д-сті єдиним необерж зл-ом є служ недбалість ст367 КК. Щодо змісту озн істотна шкода та тяжкі наслідки на рівні цієї статті див застереження зробдені вище.

1 задача і 1 завдання (зразки по практикуму), читаємо методичні рекомендації по практикуму.
1.Уточнення фактичних обставин – 5 бонусних балів, решта по 10балів
2. Попер висновки щодо озн зл-ну (можна не писати): тільки констатація- співуч-ть, закінч чи ні
3. Обгрунтвання рішення по практіці
ППВСУ
ППВСУ за аналогією (по вл-ті до всіх зл-ів проти майна; по вбивствах щодо співуч-ті)
ППВСУ загального хар-ру: сукупності, повторності, рецедиву 04.06.2010 №7: правила подолання конкуренції, яка кваліфікувати заподіяння смерті
зазначаємо коротко про що йдеться в пункті
НПК можемо посилатись і на їх положення, який пункт і до якої статті і під чиєю редакцією
4. Обгрунтування по теорії
конкуренція злочинів;
вплив помилки на кваліфікацію
теоретичні правила кваліфікації
5. ФК – 2 бали знімає якщо немає якогось юсз або помилка у виді; по 1 балу – якщо помилка повяз з загальною частиною; якщо пропустили у юфо кваліф озн або написали зайву
6. ЮФО
За задачу 40балів
Завдання:
20балів
ФК – 10б
Обгрунтув по теорії і практиці – 10б
по госп зл-ах нічого не буде
обробити старі ППВСУ
ППВСУ:
7/2/03 №2
30/05/08 №5
НПК яценко – проти волі6/11/9 №9
23/12/05 №13 бандитизм
26/4/02 №3 про зброю
№4 по наркотиках
№5 по хабарництву
23/12/05 №4 по транспортних злочинах
27/02/04 №2 по непонволітніх
26/12/03 №15 по перевищенню влади
22/12/06 №10 хуліганство
26/06/92 №8 по працівниках правоохор орг
26/03/93 №2 зл-ни у місцях позбавл волі
сук-ті, рецедиву

Default Paragraph Font Table Normal
No ListLight Grid - Accent 11List Paragraph

Приложенные файлы

  • doc 17424573
    Размер файла: 266 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий