Лекція 26 САМОСТІЙНА МУЗИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ДІТЕЙ

САМОСТІЙНА МУЗИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ДІТЕЙ
ЗНАЧЕННЯ І ЗМІСТ САМОСТІЙНОЇ МУЗИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Підготувати дитину до школи означає навчити її діяти активно, творчо, свідомо. Цьому багато в чому сприяє правильно організована в дитячому садку робота з розвитку самостійної художньої діяльності: театрально-ігрової, виражальної, художньо-мовної і музичної.
У «Програмі виховання в дитячому садку» є розділ «Гра і організація життя дітей», в якому виділено підрозділ «Самостійна художня діяльність». Вона об'єднує дії дітей, пов'язані з різними видами мистецтва (малюванням, співами, читанням віршів), кожен з яких має свій самостійний розвиток.
При самостійній музичній діяльності діти з власної ініціативи співають, водять хороводи, підбирають легкі мелодії на металофоні, виконують нескладні танці. Вони можуть самі організувати ігри в «концерти», «театр», «виставу» (з іграшками, з плоскими! фігурками, з ляльками).
Дитяче музичне виконання характеризується тим, що дитина повинна сама орієнтуватися в музиці заграти, проспівати, затанцювати, щось відтворити або створити.
Для характеристики дитячої діяльності важливо знати джерело, звідки діти черпають свої музичні враження; інтереси дітей, улюблені пісні, хороводи, якому видові діяльності вони віддають перевагу, форми організації самостійної діяльності.
Джерела самостійної музичної діяльності.
Джерелом виникнення захоплення дитини музикою є насамперед музичні заняття. Тут діти розучують різні пісні, ігри, танці. їх систематично спонукають до самостійних дій. Знання, здобуті на заняттях, діти переносять у самостійну діяльність. Наприклад, на занятті діти часто співають у супроводі інструмента. Та коли їх вчитимуть співати без супроводу хором і індивідуально, діти самі зможуть за своїм бажанням співати без підтримки фортепіано.
Багато дітей люблять танцювати, марширувати під музику. Але якщо вони навчаться наспівувати танцювальну мелодію, марш, то вже зможуть без допомоги дорослого супроводити рухи своїм співом.
Інше джерело, що підтримує самостійні музичні вправи дітей, це свята, розваги. Це яскраві сторінки життя дитини. Багато вихователів помічають, що після проведення свят діти відразу ж відгукуються на них у своїх іграх. Чим яскравіші враження дітей, тим цікавіша їхня гра.
Різноманітні джерела самостійної музичної діяльності в сім'ї. Найпоширеніші серед них це дитячі музичні радіо- і телепередачі. Любов батьків до співу, гри на музичних інструментах, колекціонування грамзаписів тощо справляють вплив на музичний розвиток дітей, на їхнє самостійне музиціювання.
Діафільми з музичним супроводом, захоплюючі мультфільми з цікавими персонажами викликають у дитини бажання повторювати пісні, які їй сподобалися.
Розглянемо, як застосовують діти різні види музичної діяльності в умовах самостійного дитячого виконання музики. Музичні ігри й танці відкривають великі можливості для самостійних дій дітей. Часто їх включають у сюжетно-ролеві ігри, і часом танець, спів займають провідне місце. Серед ігор основне місце займають «музичні заняття» і «концерти», що ґрунтуються на досвіді, якого діти набули головним чином на заняттях. Граючись у «музичні заняття», діти розподіляють ролі вихователя, музичного керівника. У процесі гри копіюють структуру заняття, поведінку й інтонації дорослих. Наприклад, двоє дівчаток, виступаючи в ролях «музичного працівника» і «вихователя», садовлять перед собою ляльок і починають розучувати пісню М. Красєва «Осінь». Одна з них каже: «А тут співайте тихіше, мовби це луна».
Музичне заняття в дитячій грі може мати складнішу, розгорнуту форму: об'єднуються кілька видів діяльності (виконання на цитрі, металофоні і танок, відгадування пісні за її мелодією і хоровод і т. ін.).
У «концерті» діти організовують чергування різних «номерів», які виконує група діт для своїх товаришів «глядачів», з обов'язковою участю «ведучого». Одним з варіантів музичної гри можна назвати «оркестр»: вибирають диригента і музикантів, які виконують нескладну пісню, відстукують ритм на музичних інструментах чи кубиках.
Мають значення для музичного розвитку дошкільників ігри, в яких є певні творчі вияви, діти складають поспівки, пісеньки, придумують танці, шикування, використовуючи знайомі рухи.
В інших сюжетно-ролевих іграх діти використовують пісні, які відповідають їхнім ігровим діям. Наприклад, граючись у «парад», хлопчики співають «Барабан» М. Красєва, б'ють у барабани і марширують, перешиковуючись у кожному куплеті пісні (ходять по колу змійкою, парами). Дівчатка, заколисуючи ляльок, співають пісню «Люлі-люлі» М. Красєва. Пісня сприяє динамічнішому перебігу гри, організовує дії дітей.
У самостійну діяльність діти часто включають музично-дидактичні ігри, які розвивають у них здатність до сприймання, розрізнення основних властивостей музичного звуку: «Музичне лото», «Здогадайся, хто співає», «Два барабани», «Тихше-дужче в бубон бий», «Назви пісню за картинкою» та ін. Наприклад, у грі «Два барабани» одна дитина" відстукує на барабані ритмічний малюнок, інша точно його відтворює або одна дитина виконує нескладну мелодію на металофоні, інша викладає ноти-кружечки на фланелеграфі, відображаючи напрямок мелодії та її ритм.
Діти в самостійній діяльності часто вдаються до гри на дитячих музичних інструментах: Вони грають на металофонах, гармошках, баянах, тріолах, саксофонах, кларнетах, сопілках, дитячих піаніно, роялях, бубнах, барабанах, цитрах, гуслях та ін., на яких виконують поспівки, пісеньки, вивчені в дитячому садку чи десь почуті, можуть «створити» і свої.
Цікаво проходять у старших дошкільників інсценівки з музичними інструментами, які діти використовують, характеризуючи якийсь персонаж гри. При цьому зазначають: «Про лисицю треба грати м'яко, про ведмедя дужче, він сердитий».
Музичні інструменти діти використовують індивідуально, об'єднуючись по двоє-троє, іноді з власної ініціативи організовують «оркестр» і обирають диригента.
У самостійній практиці дітей може бути і слухання музики. Вихователь на їхнє прохання використовує програвач, і всі разом слухають вокальну, інструментальну музику у виконанні майстрів мистецтв.
Діти виразно виявляють прагнення до самостійної музичної діяльності, з власної ініціативи застосовують свій музичний досвід У найрізноманітніших видах музичної практики.
Форми організації самостійної музичної діяльності дітей різноманітні. Індивідуальні самостійні вправи дитини виступають як закріплення умінь і навичок, набутих на музичних заняттях.
Діти повторюють не лише знайомі ігри, танці, пісні, а й окремі їхні елементи. Дії дітей мають характер вправ: вони навчають одне одного виконувати, наприклад, крок польки, правильно співати мелодію пісні, самі помічають неточності у виконанні тих чи тих дій, показують, як треба проспівати, затанцювати.
Гра наступна форма організації самостійної музичної діяльності. Це можуть бути сюжетно-ролеві ігри з епізодичним самостійним застосуванням дітьми музичного репертуару. Найчастіше в таких іграх звучить пісня. Музика й літературний текст допомагають дітям краще втілити в грі свої задуми.
Музично-дидактичні ігри приваблюють дітей можливістю діяти з іграшками та приладдям. Граючись у «музичне лото», діти розрізняють за тембром різні інструменти, впізнають за змістом картинки чи виконані на органчику знайомі пісні. Переставляючи матрьошку по сходинках «музичної драбинки», діти засвоюють напрямок руху мелодії, розташування звуків, різних по висоті, відтворюють тихе і голосне звучання на різних інструментах.
Самостійна музична діяльність дошкільників має ініціативний, творчий характер, що ґрунтується на набутому досвіді, характеризується різноманітністю форм і є початковим виявом самоосвіти.
15

Приложенные файлы

  • doc 17300877
    Размер файла: 38 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий