1,51198E+14

Екзаменаційні питання
Поняття і класифікація інформаційних систем.
Інформаційна система сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації  з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів.
Інформаційні системи можуть значно різнитися за типами об’єктів управління, характером та обсягом розв’язуваних завдань і рядом інших ознак:
За рівнем або сферою діяльності державні, територіальні (регіональні), галузеві, об’єднань, підприємств або установ, технологічних процесів.
За рівнем автоматизації процесів управління інформаційно-пошукові, інформаційно-довідкові, інформаційно-керівні, системи підтримки прийняття рішень, інтелектуальні АС.
За ступенем централізації обробки інформації централізовані АС, децентралізовані АС, інформаційні системи колективного використання.
За ступенем інтеграції функцій багаторівневі АС з інтеграцією за рівнями управління (підприємство об’єднання, об’єднання галузь і т. ін.), багаторівневі АС з інтеграцією за рівнями планування і т. ін.
Державні АС призначені для вирішення найважливіших народногосподарських проблем країни. На базі використання обчислювальних комплексів та економіко-математичних методів у них складають перспективні та поточні плани розвитку країни, ведуть облік результатів та регулюють діяльність окремих ланцюгів народного господарства, розробляють державний бюджет та контролюють його виконання і т. ін.
Територіальні (регіональні) АС призначені для управління адміністративно-територіальним регіоном. Сюди належать АС області, міста, району. Ці системи виконують роботи з обробки інформації, яка необхідна для реалізації функцій управління регіоном, формування звітності й видачі оперативних даних місцевим і керівним державним та господарським органам.
Галузеві інформаційні системи управління призначені для управління підвідомчими підприємствами та організаціями. Галузеві, АС діють у промисловості та в сільському господарстві, будівництві на транспорті і т. ін. У них розв’язуються задачі інформаційного обслуговування апарату управління галузевих міністерств і їх підрозділів.
Залежно від мети функціонування та завдань, які покладені на АС на етапах збору та змістової обробки даних, розрізняють такі типи АС:
інформаційно-пошукові;
інформаційно-довідкові;
інформаційно-управляючі (управлінські);
інтелектуальні інформаційні системи та системи підтримки прийняття рішень.
 Інформаційно-пошукові системи (ІСП) орієнтовані на розв’язування завдань пошуку інформації. Змістова обробка інформації в таких системах відсутня.
В інформаційно-довідкових системах (ІДС) за результатами пошуку обчислюють значення арифметичних функцій.
Інформаційно-управляючі, або управлінські, системи являють собою організаційно-технічні системи, які забезпечують вироблення рішення на основі автоматизації інформаційних процесів у сфері управління.
СППР  це інтерактивна комп’ютерна система, яка призначена для підтримки різних видів діяльності при прийнятті рішень із слабоструктурованих або неструктурованих проблем.
Штучний інтелект  це штучні системи, створені людиною на базі комп’ютерної техніки, що імітують розв’язування людиною складаних творчих завдань.
Розрізняють три види інтелектуальних АС:
інтелектуальні інформаційно-пошукові системи (системи типу «запитання відповідь»), які в процесі діалогу забезпечують взаємодію кінцевих користувачів непрограмістів з базами даних та знань професійними мовами користувачів, близьких до природних;
розрахунково-логічні системи, які дають змогу кінцевим користувачам, що не є програмістами та спеціалістами в галузі прикладної математики, розв’язувати в режимі діалогу з ЕОМ свої задачі з використанням складаних методів і відповідних прикладних програм;
експертні системи, які дають змогу провадити ефективну комп’ютеризацію областей, у яких знання можуть бути подані в експертній описовій формі, але використання математичних моделей утруднене або неможливе.
В економіці України найпоширенішими є експертні системи. Це системи, які дають змогу на базі сучасних персональних комп’ютерів виявляти, нагромаджувати та коригувати знання з різних галузей народного господарства (предметних областей).
Поняття системи, види систем і їх характеристика.
Інформаційна система сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації  з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів.
Класифікація інформаційних систем:
за ступенем автоматизації:
ручні, в яких опрацювання інформації виконуює людина;
автоматизовані, в яких частину функцій (підсистем) керування або опрацювання даних здійснюють автоматично, а частину людиною;
автоматичні, в яких усі функції керування й опрацювання даних здійснюють за допомого технічних засобів без участі людини.
за масштабом використання:
одиночні, які реалізовано, як правило, на автономному персональному комп'ютері без обов'язкового під'єднання до комп'ютерної мережі і які містять декілька простих складових із спільним інформаційним фондом;
групові, які орієнтовано на колективне використання інформації і найчастіше побудовано на основі локальної комп'ютерної мережі;
корпоративні, які орієнтовано на великі компанії з підтримкою територіально віддалених комп'ютерних інформаційних вузлів і мереж. Як правило, вони мають ієрархічну клієнт-серверну структуру зі спеціалізацією серверів;
глобальні, які охоплюють територію держави чи континенту (наприклад, Інтернет).
за сферою призначення (предметною галуззю, вказано лише деякі):
економічна (функція управління на підприємстві);
медична;
географічна;
адміністративна;
виробнича;
навчальна;
екологічна;
криміналістична;
військова;
за місцем діяльності:
наукові, призначені для автоматизації діяльності науковців, аналізу статистичної інформації, керування експериментом;
автоматизованого проектування, призначені для автоматизації праці інженерів-проектувальників і розробyників нової техніки чи технологій.
організаційного керування, призначені для автоматизації функції адміністративного (управлінського) персоналу промислових підприємств і непромислових об’єктів (банків, бірж, страхових компаній, готелів тощо) та окремими офісами (філіями);
керування технологічними процесами, призначені для автоматизації різноманітних технологічних процесів (гнучкі виробничі процеси, металургія, енергетика тощо).
Поняття і особливості економічної інформації, оцінка економічної інформації.
Економічна інформація (ЕІ) це сукупність відомостей про соціально-економічні процеси, що слугують для управління цими процесами та колективом людей у виробничій і невиробничій сферах.
Вона кількісно характеризує стан виробничо-господарської та фінансової діяльності об’єкта через систему натуральних і вартісних показників, циркулюючи у виробничій та невиробничій сферах, органах управління. За допомогою економічної інформації можна простежити взаємозв’язки між ланками, напрями його розвитку та прийняття управлінських рішень. Іншими словами, економічна інформація це дані, що використовуються в управлінні об’єктом.
При створенні інформаційних систем обробки даних оцінюють економічну інформацію на об'єкті управління. Це необхідно для визначення ресурсів ІС, розрахунку потреби в управлінських кадрах, добору корисних відомостей для управлінських рішень і т. ін.
У світі ідей науки про знакові системи - семіотики, адекватність інформації, тобто відповідність змісту образу відображуваному об'єкту, може виявитися у трьох формах: синтаксичній, семантичній, прагматичній.
Синтаксична адекватність пов'язана зі сприйняттям формально-структурних характеристик відображення абстраговано від змістових та споживчих (корисних) параметрів об'єктів. На синтаксичному рівні враховується тип носія і спосіб подання інформації, швидкість її передачі та обробки, розміри кодів, надійність і точність перетворення цих кодів і т. ін.
Семантична адекватність виражає відповідність образу, знака та об'єкта, тобто відношення інформації та джерела її виникнення. Виявляється соматична інформація за наявності єдності інформації (об'єкта) і користувача. Семантичний аспект передбачає врахування змісту інформації: на цьому рівні аналізуються ті відомості, які відображає інформація, розглядаються змістові зв'язки між кодами полання інформації.
Прагматична адекватність відбиває відповідність інформації цілям управління, які реалізуються на її основі. Прагматичні властивості інформації виявляються лише за наявності єдності інформації (об'єкта), користувача і мети управління. Прагматичний аспект оцінки інформації пов'язаний з її цінністю і корисністю для прийняття ефективного управлінського рішення.
Згідно з трьома формами адекватності виконується й вимірювання інформації. Термінологічно говорять про кількість інформації та розміри даних.
Синтаксична міра інформації. Розмір даних у повідомленнях вимірюється кількістю символів (розрядів) узятого для цього повідомлення алфавіту. Дуже часто інформація подасться числовим кодом у тій чи іншій системі числення.
Семантична міра інформації. Семантичні міри кількості інформації загалом не можуть бути безпосередньо використані для вимірювання значеннєвого змісту, оскільки стосуються знеособленої Інформації, яка не відбиває змістового ставлення до об'єкта.
Прагматична міра інформації означає корисність, цінність для управління. Ця міра - також величина відносна, і зумовлюється вона особливостями використання даної інформації у тій чи іншій системі. Цінність інформації доцільно вимірювати у тих самих одиницях (або близьких до них), в яких вимірюється цільова функція управління системою.
Етапи розвитку інформаційних систем, інформатизація суспільства.
Історія створення і розвитку інформаційних систем тісно пов'язана з автоматизацією діяльності підприємств та організацій, розвитком моделей їх управління.
Інформаційні системи першого покоління виникли на початку 60-х років 20-го століття при необхідності автоматизації управління підприємством на базі великих ЕОМ (електронних обчислювальних машин) і централізованого оброблення інформації. Вони створювались для управління окремими підрозділами чи видами діяльності і з часом інтегрувались у комплексні автоматизовані системи. В зарубіжній літературі дані системи мають назву Data Processing System - DPS (системи електронної обробки даних). У вітчизняній - автоматизовані системи управління (АСУ) - позадачний підхід. В них для кожної задачі окремо готувалися дані і створювалась математична модель. Серед відомих моделей це такі, як MRP (Material Requirements Planing - планування потреби в матеріалах), MRPH (Manufactory Resource Planing - планування ресурсів підприємства). Для інформаційних систем першого покоління характерним є ефективна обробка запитів, використання інтегрованих файлів для зв'язування між собою задач і генерування зведених звітів для керівництва. Кожна система була націлена на конкретне застосування, і тому опис її функцій був мінімальний і призначався для спеціаліста в цій предметній галузі.
Другий етап (70-80-і роки XX ст.) характерний розробленням програмних продуктів відповідно до концепцій MRP і MRP II:
( MRP (Material Requirements Planning) - планування потреби в матеріалах.
( MRPII (Manufactory Resource Planning) - планування ресурсів підприємства.
Однією з передумов виникнення інформаційних систем другого покоління було створення концепції комп'ютеризованого інтегрованого виробництва СІМ на початку 80-х років, яка передбачала автоматизацію інтеграції гнучкого виробництва й системи керування підприємством на основі потужних комп'ютерів.
СІМ (Computer Integrated Manufactoring) - комп'ютеризоване інтегроване виробництво, передбачає інтеграцію всіх підсистем: керування постачанням, виробництвом, транспортно-складськими системи, якістю, збутом тощо.
Третій етап (початок 90-х років) характерний розробкою програмних продуктів відповідно до концепції ERP (Enterprise Requirements Planning) - планування ресурсів підприємства та переходом на нову технічну платформу - ПК, тобто від мейнфреймів із централізованою обробкою інформації до відкритих систем з розподіленою обробкою даних і комп'ютерних мереж.
Четвертий етап (початок третього тисячоліття) характерний глобальною комп'ютеризацією суспільства. Основу структури корпоративних інформаційних технологій визначає методологія CSRP (Customer Synchronized Resource Planning) - планування ресурсів, що синхронізоване з покупцем. Відображає весь цикл виробництва - від проектування і взаємодії із замовниками до подальшого сервісного обслуговування.
Сучасний стан розвитку інформаційних технологій характеризується переходом на використання Internet/Intranet-технологій.
Зазначимо, що на кожному етапі розвитку інформаційні системи нового покоління не заважали розвитку попередніх, а просто розширяли діапазон їх застосування. В деяких сучасних гібридних системах присутні елементи всіх поколінь ІС.
Сукупність заходів, які сприяють переходу до інформаційного суспільства, і сам процес переходу прийнято називати інформатизацією суспільства.  Інформатизація - це організаційний соціально-економічний і науково-технічний процес створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб і реалізації прав громадян, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій, громадських об'єднань на основі формування і використання інформаційних ресурсів. Інформаційні ресурси - це окремі документи і окремі масиви документів, документи і масиви документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, інших інформаційних системах). При цьому в широкому сенсі під інформаційними ресурсами можна розуміти і власне інформацію, як зафіксовану на матеріальних носіях, так і відображену в суспільній та індивідуальній свідомості, і підтримуючу її інфраструктуру.
Процес інформатизації суспільства носить глобальний характер і спрямований на формування єдиного інформаційного простору (інфосфері). Цей процес супроводжується лавиноподібним накопиченням інформаційних ресурсів. У його основі лежить використання нових інформаційних технологій, і в першу чергу телекомунікацій. Інформатизація виникла через кардинальної зміни ролі інформації, прямо та опосередковано впливає на розвиток науки, продуктивних сил та соціальної сфери суспільства.
Процес інформатизації суспільства характеризується наступними основними рисами:
глобальністю і масштабністю;
наступністю;
високими темпами;
децентралізацією, об'єктивної незалежністю і відкритістю;
комплексністю;
нерівномірністю.
Інформатизація суспільства. Сфери інформатизації і державна політика інформатизації.
Інформатизація сукупність взаємозв’язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що мають на меті створити умови для задоволення інформаційних потреб громадян і суспільства завдяки розробці, розвитку й використанню інформаційних систем, мереж, ресурсів та технологій, які базуються на застосуванні сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки. Часто термін «інформатизація» вживається разом із терміном «комп’ютеризація», який позначає процес розвитку та впровадження комп’ютерів, що забезпечують автоматизацію інформаційних процесів і технологій у різних сферах людської діяльності. Нормативно-правове та нормативно-технічне забезпечення процесу інформатизації в Україні почалося після ухвалення 1998 року Законів України «Про Національну програму інформатизації», «Про Концепцію Національної програми інформатизації» та «Про затвердження Завдань Національної програми інформатизації на 19982000 роки». Окрім цього, було ухвалено низку інших нормативних актів Кабінету Міністрів України та Указів Президента України. Закон України «Про інформацію» визначає (а деякі статті Конституції України посилюють) основні принципи державної політики в галузі інформатизації: інформаційна свобода «Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір» (ст. 34 Конституції України); невтручання в особисте життя «Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди...» (ст. 32 Конституції України); відкритість і доступність інформації «Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе...» (ст. 32 Конституції України), «Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення...» (ст. 57 Конституції України); інформаційна безпека обмеження інформаційної свободи, відкритості й доступності інформації, режим використання персональних даних в інтересах національної безпеки, економічної доцільності й захисту прав інших людей (статті 32, 34 Конституції України); право власності на інформаційні ресурси та підтримка різних форм власності; відповідальність власників інформаційних ресурсів за якість інформації та порушення під час роботи з інформацією; роль держави у формуванні й реалізації політики інформатизації та інформаційної безпеки; гармонізація українського інформаційного законодавства із законодавством інших країн. Згідно з відповідною Національною програмою основні напрями інформатизації в Україні такі: розроблення політики та організаційно-правове забезпечення інформатизації; формування національної інфраструктури інформатизації; інформатизація стратегічних напрямів розвитку державності, безпеки та оборони; інформатизація процесів соціально-економічного розвитку; інформатизація пріоритетних галузей економіки; інформатизація фінансової та грошової системи, державного фінансово-економічного контролю; інформатизація соціальної сфери; інформатизація в галузі екології та використання природних ресурсів; інформатизація науки, освіти і культури; міжнародне співробітництво. Національна програма інформатизації передбачає виконання низки галузевих і регіональних програм та проектів. Зокрема, планується створювати й розвивати інформаційно-аналітичні, обчислювальні та автоматизовані системи, центри й мережі у правовій сфері. Процес створення оптимальних умов щонайповнішого задоволення інформаційно-правових потреб органів суду, прокуратури, юстиції, Міністерства внутрішніх справ та інших правоохоронних органів завдяки ефективній організації та використанню інформаційних ресурсів визначається як правова інформатизація. Часто це поняття охоплює також процес створення всіх необхідних умов для забезпечення правовою інформацією органів влади, організацій, суб’єктів господарської діяльності та громадян. Засобами інформатизації є електронні обчислювальні машини (ЕОМ), програмне, математичне, лінгвістичне та інше забезпечення, інформаційні системи або їхні окремі елементи, інформаційні мережі та мережі зв’язку, що використовуються для реалізації інформаційних технологій. Саме інформаційні системи й технології є предметом подальшого розгляду.
Поняття АРМ, його характеристики і класифікація.
Автоматизоване робоче місце (АРМ)  індивідуальний комплекс технічних і програмних засобів, що призначений для автоматизації професійної праці фахівця і забезпечує підготовку, редагування, пошук і видачу на екран і друк необхідних йому документів і даних.
Автоматизоване робоче місце забезпечує робітника всіма засобами, необхідними для виконання певних функцій.
Класифікація АРМ
За рівнем управління
АРМ вищих [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]  директора, його заступників, головного бухгалтера, а також керівників середнього та нижчого рівнів управління;
АРМ [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]  АРМ інспекторів, бухгалтерів, економістів; нормувальників, диспетчерів, інженерів та ін.
АРМ технічних [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]  бригадирів, майстрів, секретарів тощо.
За рівнем формою організації праці працівників на персональних комп'ютерах
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] АРМ
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] АРМ
За рівнем використання [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
АРМ нижчого рівня
АРМ середнього рівня
АРМ вищого рівня
За ступенем підготовленості користувача
користувачі, що володіють [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ];
користувачі, що одержали спеціальну [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] з використо-вування інструментальних засобів АРМ і освоїли роботу на конкретному [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ];
користувачі, що не одержали спеціальних знань, але мають певні [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] роботи на конкретному ПК;
користувачі, що не мають знань у області ПК і не уміють на них працювати.
За видами вирішуваних завдань
для вирішення інформаційно-обчислювальних задач;
для вирішення задач підготовки і введення даних;
для вирішення інформаційно-довідкових задач;
для вирішення задач бухгалтерського обліку;
для вирішення задач статистичної обробки даних;
для вирішення задач аналітичних розрахунків та ін.
Основні ознаки АРМ
доступність користувача до сукупності технічних, програмних, інформаційних [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ];
розміщення обчислювальної [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] безпосередньо на робочому столі користувача;
можливість створення та вдосконалення [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] автоматизованої обробки даних у конкретній сфері діяльності;
здійснення обробки даних самим користувачем.
Загальна характеристика інтелектуальних інформаційних систем. Поняття штучного інтелекту.
Інтелектуальна інформаційна система (ІІС)  це один з видів [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], інколи ІІС називають системою, засновану на знаннях. ІІС є комплексом програмних, лінгвістичних і логіко-математичних засобів для реалізації основного завдання: здійснення підтримки діяльності людини і [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] в режимі розширеного діалогу на [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Класифікація ІІС
Експертні системи
Власне [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] (ЕС)
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] (web + ЕС)
Запитально-відповідальна система (деяких джерелах «системи спілкування»)
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] (наприклад, система Старт)
Віртуальні співбесідники
ІІС можуть розміщуватися на якому-небудь [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], де користувач ставить системі питання на природній мові (якщо це запитально-відповідальна [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]) або, відповідаючи на питання системи, знаходить необхідну інформацію (якщо це експертна система). Але, як правило, ЕС в інтернеті виконують рекламно-інформаційні функції (інтерактивні банери), а серйозні системи (такі, як, наприклад, ЕС діагностику устаткування) використовуються локально, оскільки виконують конкретні специфічні завдання.
Інтелектуальні пошукові системи відрізняються від віртуальних співбесідників тим, що вони досить безликі і у відповідь на питання видають деякий витяг з джерел знань (інколи досить великого обсягу), а співбесідники володіють «характером», особливою манерою спілкування (можуть використовувати [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]), і їхні відповіді мають бути гранично лаконічними (інколи навіть просто у формі [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], якщо це відповідає контексту :-)).
Для розробки ІІС раніше використовувалися логічні мови ([ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і т. д.), а зараз використовуються різні [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Логіко-математичне забезпечення розробляється як для самих модулів систем, так і для стикування цих модулів. Проте на сьогоднішній день не існує універсальної логіко-математичної системи, яка могла б задовольнити потреби будь-якого розробника ІІС, тому доводиться або комбінувати накопичений досвід, або розробляти логіку системи самостійно. В області [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] теж існує безліч проблем, наприклад, для забезпечення роботи системи в режимі діалогу з користувачем на природній мові необхідно закласти в систему [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] формалізації природної мови, а це завдання виявилося куди складнішим, ніж передбачалося на світанку розвитку інтелектуальних систем. Ще одна проблема  постійна мінливість мови, яка обов'язково має бути відбита в системах штучного інтелекту.
Системи штучного інтелекту (СШІ) це комп'ютерні системи, що ґрунтуються на моделюванні діяльності людського мозку.
Типи систем штучного інтелекту
інтелектуальні інформаційні системи, що дозволяють отримати відповідь на питання з певної галузі знань професійною мовою користувача;
розрахунково-логічні системи, що розв'язують складні задачі в режимі діалогу;
експертні системи, які дозволяють подавати знання в описовій формі і розв'язувати задачі з обґрунтуванням отриманого результату.
Загальна характеристика інформаційно–пошукових систем. Іінтелектуальні кіоски.
Системи, що реалізують пошукові функції, є найбільш широко розповсюдженим класом інформаційних систем, які найчастіше називають інформаційно-пошуковими системами (ІПС). ІПС в загальному вигляді можна розглядати як певне інформаційний простір, що задається в термінах інформаційно-логічного опису предметної області - "інформаційні об'єкти", "інформаційні зв'язки". Користувачам ІПС надається можливість пошуку та отримання відомостей з різних пошуковим образам в такому інформаційному просторі. Особливо широке поширення в даний час отримали розподілені ІПС, що використовують всесвітню систему передачі даних - Інтернет. Такий сучасної ІПС є WWW (World Wide Web), або Всесвітня павутина. Вона являє собою технологію створення і використання розподілених інформаційних систем на базі Інтернету. Дана технологія розроблена в Швейцарії в 1989 р (в Ядерному дослідницькому центрі CKRN).
Головними перевагами Всесвітньої павутини є:
розширювана Гиперсреда (за рахунок різних видів інформації);
розподілена система зберігання інформації і ресурсів.
Інформаційні кіоски - інтелектуальні кіоски використовуються для самообслуговування в місцях, де потрібна оперативна інформація, або доступ до локальних чи глобальних ресурсів (в банках, аеропортах, авто і ЖД вокзалах, торгівельних комплексах, крупних ділових і фінансових центрах, виставках, ярмарках, музеях, урядових і державних установах і організаціях). Кіоски мають простий і зручний інтерфейс, оснащені ПІН-клавіфатурою, принтером і відповідним програмним забезпеченням. Окремі кіоски оснащені захисним корпусом (від вандалізму), датчиками і сигналізацією, сканерами штрих коду, пристроями для зчитування платіжних електронних карток, відеокамерами, пристроями для прийому купюр та видачі, трекбол.
В залежності від послуг термінали (кіоски) можуть надавати такі друкувати довідки, виписки, звіти, інформаційні бланки. Сучасні термінали представляють мультимедійні можливості (стереозвук, відеоконференції тощо), все це може посилити рекламу, зробити її привабливою. В банках ці термінали використовуються для обслуговування клієнтів через електронні картки. Вони дозволяють проводити багато валютні платежі і навіть прийом грошей в автоматичному режимі. Окремі банківські кіоски дозволяють проводити розрахунки за комунальні послуги. В магазинах кіоски надають інформацію про товари (якості, вартість, реклама, відділ де продається, інформація про виробника тощо). В готелях це список послуг, схема міста, телефонний довідник, інформація про туристичні фірми тощо. Для транспортних організацій – розклад руху транспорту, наявність квитків, списки готелів і ресторанів, реклами туристичних фірм. Окремі кіоски можуть надавати доступ до Internet, або взагалі надавати тільки Internet-послуги, електронну пошту.
Прикладом може бути найвідоміша українсько-англійська фірма SDS, яка розробила цілий ряд продуктів цільового призначення. 
Загальна характеристика систем підтримки прийняття рішень.
Системи підтримки прийняття рішень (СППР) виникли на початку 70-х років завдяки розвитку управлінських інформаційних систем і являють собою системи, розроблені для підтримки процесів прийняття рішень менеджерами  у складних слабо структурованих ситуаціях, пов’язаних із розробкою і прийняттям рішень. На розвиток СППР суттєво вплинули досягнення в галузі інформаційних технологій (телекомунікаційні мережі, розвиток апаратного забезпечення, експертні системи). Досі немає єдиного визначення СППР. Наприклад, під СППР розуміють “Інтерактивну прикладну систему, що забезпечує кінцевим користувачам, які приймають рішення, легкий і зручний доступ до даних і моделей з метою прийняття рішення у напівструктурованих і неструктурованих ситуацій”. СППР включає в себе широкий діапазон різних систем, засобів і технологій. Дехто вважає, що термін СППР застарів і замінюють його на «інтерактивне аналітичне оброблення (OLAP).
СППР ґрунтуються на використанні моделей і процедур з обробки даних та думок, СППР – інтегрована прикладна система (тобто в кожній предметній області дуже наближені до ситуацій). Складається СППР з таких компонентів:
- БД
- СУБД
- База моделей
- Система управління базою моделей
- Інтелектуальний інтерфейс
- Аналітичні інструментальні засоби.
Інтерфейс користувача має 3-и компоненти
- Мову дій (що може робити користувач під час спілкування з СППР)
- Мову відображень (результати роботи користувача)
- База знань
СППР включає бібліотеку різних алгоритмів підтримки рішень. Методи аналізу даних, що використовуються в СППР, перебувають на межі економіки, математики, філософії і комп’ютерної техніки. Дані та моделі є центральним елементом СППР, а наявність інтерактивних програм користувач може досліджувати і мандрувати по базах даних.
БД є сукупністю даних, які організовуються для легкого доступу до них і аналізу. Великі БД (корпоративні) часто називають сховищами даних або вітринами даних
СППР бувають зорієнтовані на дані та зорієнтовані на моделі. Перші зосереджуються перед усім на доступі і маніпулюванні великими БД, до цієї категорії відносяться: системи підготовки управлінських рішень, системи роботи із сховищами даних, системи аналізу даних, виконавчі системи. Другу категорію становлять СППР, зорієнтовані на маніпуляцію моделями – статистичні, фінансові, оптимізаційні, імітаційні (засоби аналізу рішень, засоби лінійного програмування, імітаційні засоби, математичні моделі).
Також існує така класифікація: орієнтовані на операційне управління та узагальненіСППР.
Існує ще такий вид класифікації СППР: корпоративні (або широкомасштабні, рівня підприємств) та настільні. Корпоративні сполучені з великими сховищами даних і використовуються багатьма менеджерами, а настільні розраховані на одного користувача і є невеликими системами. У багатьох організаціях існує тісний зв’язок між корпоративними СППР, сховищами даних і настільними СППР. Групові (корпоративні) СППР можуть підтримувати колективну співпрацю у межах всього світу (інтер-організаційні).
Бухгалтерські і фінансові моделі можуть створюватись як настільні СППР у програмі Microsoft Office і як програмні компоненти – в корпоративній СППР. 
Передбачається, що СППР можуть бути цілком реалізовані на нейромережеві технології.
Необхідність комп’ютерної підтримки прийняття рішень в економіці та бізнесі зумовлена дією низки об’єктивних причин, зокрема: збільшенням обсягів інформації, що надходять до органів управління; ускладненням завдань, що розв’язуються щоденно тощо. 
Загальна характеристика експертних інформаційних систем.
Експертні системи – програмні продукти, здатні накопичувати знання  і моделювати процес експертизи. Поява ЕС ознаменувала перехід від теоретичної сфери штучного інтелекту до прикладної. ЕС забезпечує перегляд аналітичних показників та порівняння їх з заданими нормативами абсолютних значень; формування висновків виходячи з економічної ситуації, вироблення альтернатив. Формує нові знання, розв’язує практичні задачі і пояснює їх хід розв’язку.
ЕС не рекомендується використовувати для рішення наступних задач: математичних, задач розпізнавання, задач у яких не можливо побудувати базу знань.
Ідеологію ЕС втілює формула:  ЗНАННЯ + ВИСНОВОК = СИСТЕМА    
Основним компонентом ЕС є база знань:
Структуровані знання (статичні знання)
Динамічні знання (змінна інформація поновлюється)
Робочі знання (знання, що застосовуються для розв’язання конкретної задачі).
Форми представлення знань:
Понятійні – набір понять, якими користуються при рішенні певної задачи.
Конструктивні – знання про набори можливих структур об’єктів і взаємодії між їхніми частинами.
Процедурні знання – використовуються в обраній предметній області, методи, алгоритми, програми.
Фактографічні – кількістні і якістні характеристики об’єктів і явищ.
Метазнання – знання про порядок і правила застосування знань.
Можна визначити модель предметної областя як:
Модель предметної області = Понятійні знання + Конструктивні знання.
А базу знань можна визначити як:
База знань = Модель предметної області + Процедурні знання + Метазнання + Фактографічні знання.
Блок логічних висновків другий компонент для його роботи розроблені нечітка логіка, коефіцієнт впевненості, міра довіри тощо.
Дія компоненту висновку формується на застосування правила висновку: ЯКЩО <УМОВА> ТО <ДІЯ>( висновок)
Машинна логіка висновку – механізм міркувань, що оперує знаннями і даними з метою отримання нових даних зі знань, що маються в робочій пам’яті.
Логічний висновок поділяється на
монотонний (тобто факти не переглядаються і вважаються істинними).
немонотонний (застосовується в динамічних системах в реальному масштабі часу).
дедуктивний (прямий, зворотній, змішаний).
нечіткий висновок.
ймовірнісний висновок.
асоціативний тощо
Підсистема (блок) набуття знань. Ця підсистема призначена для додання в БЗ нових правил і модифікацій.
Підсистема пояснень. Програма, яка пояснює свої дії та переконує користувача в правильності своїх висновків (набір довідок, список гіпотез та ін.).
В економічних ЕС включені блок: база даних, блок розрахунків, блок внесення і корегування даних, підсистема довіри.
Клас ЕС сьогодні поєднує кілька тисяч різних програмних комплексів, які можна класифікувати за різними критеріями (за типом існування, за стадіями існування, масштабом і за типом проблемного середовища). ЕС можна поділити на:
Статичні – розробляються в предметних областях, у яких база знань та інтерпретовані дані не змінюються в часі, вони стабільні.
Квазидинамічні – інтерпретують ситуацію, що змінюється з деяким фіксованим інтервалом часу.
Динамічні – працюють у поєднанні з датчиками об’єктів у режимі реального часу з постійною інтерпретацією даних, що надходять.
ЕС працює у двох режимах: режим придбання знань і режим вирішення задач (режим консультації або режим використання ЕС).
ЕС в економіці застосовуються для управління фінансами (управління кредитами, інвестиціями, консультації з податків, відсоткових ставок), прийняття стратегічних рішень (планування і аналіз), виробництво (моніторинг і контролінг якості продукції, планування розміщення), управління людськими ресурсами,  маркетинг (моделювання споживчого попиту, організація і ведення телемаркетингових центрів).
ЕС як правило обмежена певною предметною областю, приймає рішення за неповними чи неточними даними, може імітувати діяльність висококваліфікованого спеціаліста. Напрямки по подальшому впровадженню ЕС: інтеграція ЕС з традиційними пакетами і створення гібридних ЕС, створення ЕС реального часу при управлінні швидкоплинними процесами, розробка динамічних ЕС. 
Геоінформаційні системи в економіці
Геоінформаційна система  сучасна комп'ютерна технологія, що дозволяє поєднати модельне зображення території (електронне відображення карт, схем, космо-, аерозображень земної поверхні) з інформацією табличного типу (різноманітні статистичні дані, списки, економічні показники тощо). Також, під геоінформаційною системою розуміють систему управління просторовими даними та асоційованими з ними атрибутами. Конкретніше, це комп'ютерна система, що забезпечує можливість використання, збереження, редагування, аналізу та відображення географічних даних.
Інформаційно-обчислювальна система, призначена для фіксації, збереження, модифікації, керування, аналізу і відображення усіх форм географічної інформації. ГІС використовується багатьма дослідниками в галузі вивчення проблем навколишнього середовища, для визначення різних показників на географічній сітці.
За територіальним поділом ГІС поділяються на глобальні ГІС, субконтинентальні ГІС, національні ГІС частіше мають статус державних, регіональних ГІС, субрегіональних ГІС та локальних або місцевих ГІС.
ГІС розрізняють за предметною областю інформаційного моделювання, наприклад, міські ГІС, або муніципальні ГІС, природоохоронні ГІС. Найпоширенішими ГІС  земельно-інформаційні системи. Проблема орієнтації ГІС визначається розв'язуваними задачами в ній, серед них інвентаризація ресурсів (в тому числі кадастр), аналіз, оцінка, моніторинг, управління і планування, підтримка прийняття рішень. Інтегровані ГІС, ІГІС (integrated GIS, IGIS) поєднують функціональні можливості ГІС і систем цифрової обробки зображень (даних дистанційного зондування) в єдиному інтегрованому середовищі.
Полімасштабні, або масштабно-незалежні ГІС засновані на множинних, або полімасштабних уявленнях просторових об'єктів, забезпечуючи графічне або картографічне відтворення даних на будь-якому з обраних рівнів масштабного ряду на основі єдиного набору даних з найбільшою просторовою роздільною здатністю. Просторово-часові ГІС оперують просторово-часовими даними. Реалізація геоінформаційних проектів, створення ГІС в широкому сенсі слова, включає етапи:
передпроектних досліджень у тому числі вивчення вимог користувача і функціональних можливостей використовуваних програмних засобів ГІС, техніко-економічне обґрунтування, оцінку співвідношення «витрати / прибуток»;
системне проектування ГІС, включаючи стадію пілот-проекту, розробку ГІС;
тестування на невеликому територіальному фрагменті, або тестовій ділянці, прототипування, або створення дослідного зразка, або прототипу;
впровадження ГІС;
експлуатацію та використання.
Наукові, технічні, технологічні та прикладні аспекти проектування, створення та використання ГІС вивчаються геоінформатикою.
Особливості
візуалізація інформації у вигляді електронних карт.
автоматична зміна зображеного образу об'єкта в залежності від зміни його характеристик.
зміна масштабу та деталізація картографічної інформації.
Застосування
Застосування ГІС є ефективним в різноманітних предметних областях, де важливі знання про взаємне розташування та форму об'єктів у просторі (екологія, сільське господарство, управління природними ресурсами, земельні та майнові кадастри, комунікації, містобудування та ландшафтнепроектування).
Програмні агенти та мультипрограмні системи.
Останнім часом підприємства стали активно використовувати у своїй діяльності так звані – програмні агенти, це новий напрямок в інформаційних технологіях. Галуззю де найбільш динамічно зростає використання програмних агентів є сфера електронного бізнесу.  Програмні агенти – це модулі, здатні автономно виконувати поставлені їм завдання, їх можна вважати особистими “слугами” в комп’ютерному світі. Агент – це програма,  розміщена у певному середовищі і здатна до гнучкої автономної поведінки для досягнення поставленої мети. (здатність довго працювати, здатність фіксувати зміни в середовищі). У користувача не має необхідності втручатись у роботу агента, контролювати його дії або внутрішній стан. Агенти можуть взаємодіяти з іншими агентами. Вони виконують такі функції: статистичний аналіз, перевірку посилань (якщо вони не працюють) на інші Web-сторінки, пошук ресурсів по різних сторінках. Але вони потребують чималого трафіку, жорстки вимоги до серверів.
Від звичайних програм вони відрізняються ступенем зворотнього зв’язку із зовнішнім світом. Прийнято виділяти  види програмних агентів:
- стаціонарні агенти (функціонують лише в тій системі, де почалось їх виконання)
- інтерфейсні агенти (спрощують роботу, але обмежені в діях)
- мобільні агенти (не прив’язані до системи, де розпочалось їх виконання, переміщуються по БД і знань для пошуку інформації, здатні працювати  на різних платформах та ОС.)
- інформаційні агенти (Internet – агенти, стійкі до несправностей в мережі)
- реактивні агенти
- гібридні агенти
- інтелектуальні агенти (крім пошуку можуть вести спостереження, здійснювати вимірювання, керувати, передавати і сортувати електронну пошту, здатні аналізувати інформацію, яку вони отримують від інших агентів, можуть приймати рішення в умовах невизначеності ситуації).
У корпоративних мережах програмні агенти можна використовувати для автоматизації процесів управління потоками даних. Програмні агенти здатні автоматично сканувати інформаційний простір Internet, формувати добірки публікацій та оглядів, автоматично наповнювати сайти профільною інформацією, аналіз маркетингових заходів, ціноутворення. Програмні агенти здатні зєднуватись з іншими програмними агентами, щоб зясувати що їм відомо про поставлену задачу або отримати потрібні дані, знайти можливі адреси сховищ потрібних даних, тобто встановлюють між собою інтелектуальну взаємодію.
Проблеми, що постають при створенні агентів це – розробка стандартної мови спілкування, розробка методів ефективної обробки знань (класифікація та розпізнавання), розробка «живого» користувацького інтерфейсу
Основні властивості програмного агента
Для реалізації своїх функцій агент має володіти, принаймні, чотирма можливостями:
підтримувати взаємодію з навколишнім середовищем, одержуючи від нього інформацію і реагуючи на цю інформацію своїми діями;
проявляти власну ініціативу;
посилати й отримувати повідомлення від інших агентів;
діяти без втручання ззовні.
Загальна характеристика позамашинної інформаційної бази.
Позамашинна ІБ сукупність повідомлень, сигналів і документів, що використовуються у функціонуванні ІС без застосування засобів обчислювальної техніки. Основним носієм інформації в позамашинному середовищі є документи (наряди, акти, накладні, рахунки або регістри, відомості тощо).
Усі документи, які стосуються ІС, можна розбити на вхідні і вихідні (результатні).
Вхідна документація містить первинну, необроблену інформацію, що відображає стан об’єкта управління та заповнюється вручну або за допомогою технічних засобів. Вихідна документація охоплює зведено-групові дані, одержані в результаті автоматизованого оброблення.
Документи класифікуються за рядом ознак, наприклад:
за сферою діяльності (планові, облікові, статистичні, банківські, фінансові, бухгалтерські тощо);
за відношенням до об’єкту управління (вхідні-первинні, вихідні-звітні, проміжні, архівні);
за змістом господарських операцій (матеріальні, грошові, розрахункові);
за призначенням (розпорядні, виконавчі, комбіновані);
за об’ємом операцій, які відображаються (одноразові та звітні);
за способом використання (разові й нагромаджувальні);
за способом заповнення (вручну або за допомогою засобів автоматизації обліку).
Вхідні документи у свою чергу діляться на оперативні та нормативно-довідкові. Оперативні відображають факти фінансово-господарської діяльності підприємства. Ця інформація змінюється за кожної фіксації. До оперативних документів належать накладні, платіжні документи, прибуткові документи, видаткові тощо.
Вхідні інформаційні повідомлення (документи) та розміщена в них інформація класифікуються:
за строками подання:
регламентні документи, для яких визначено термін виконання й подання;
нерегламентовані документи, які виконуються за запитом;
за функціональними напрямами діяльності:
правові та нормативно-довідкові документи (закони, укази, постанови органів державної влади та управління), організаційно-методичні документи (накази, директиви, інструкції, методики, рішення колегій тощо);
документи з обчислення та обліку;
документи з контрольної роботи.
Групування документів за функціональними напрямами за особливостями та призначенням розміщеної в них інформації визначає основні потоки інформації в структурі функціонування.
Вихідні документи формуються у процесі автоматизованого оброблення та видаються як результат. Вихідні документи також мають свою класифікацію. Вони діляться на:
призначені кінцевому користувачеві;
які використовуються інформаційною системою для розв’язання інших задач (транзити);
які використовуються для розв’язання задач на наступному стані.
Вихідна інформація охоплює звітно-згруповані дані, одержані в результаті автоматизованого оброблення, головним чином, на друкованому пристрої ЕОМ.
До вихідних зведень висуваються такі вимоги. Склад показників, які в них містяться, повинен бути достатнім для управлінських цілей. Особлива увага зосереджується на достовірності даних, які відображаються, їх логічному розміщенні. Звіти повинні видаватися в зазначені терміни, в регламентному режимі, відповідаючи на запит. Усе це дає можливість одержати на ЕОМ готову вихідну форму, яка має юридичну силу та придатна для використання на будь-якому рівні управління.
Розроблення форм первинних і зведених документів виконується на стадії складання робочого проекту автоматизованого оброблення економічної інформації та знаходить відображення у проектній документації, пов’язаній із розробленням інформаційного забезпечення.
У бухгалтерському обліку прийняті форми документації регулюються чинними єдиними нормативними актами, правилами та інструкціями. Уся документована інформація забезпечує приведення безлічі економічних показників у певну систему з метою встановлення термінологічної єдності, однозначності опису, зв’язку між показниками. Наприклад, структура системи показників у бухгалтерському обліку розподіляється по різних ділянках обліку: праці й заробітної плати, матеріалів, основних засобів тощо.
Нормативно-довідкові документи належать до умовно-сталої інформації та містять матеріальні, трудові, технологічні й інші норми та нормативи, ціни, а також усі довідкові дані (П.І.Б., найменування тощо). На основі цих документів здійснюється первинне формування файлів нормативно-довідкової інформації (НДІ), що утворюють нормативно-довідкову базу інформаційної системи. До нормативно-довідкових документів належать довідники, класифікатори, номенклатури-цінники тощо.
Структура економічної інформації, особливості економічної інформації.
Економічна інформація - це всі відомості в сфері економіки, які необхідно фіксувати, передавати, обробляти і зберігати для використання в процесі планування, обліку, контролю та аналізу.
Економічна інформація відображає процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг. У зв'язку з тим, що економічна інформація пов'язана з суспільним виробництвом, її часто називають виробничою інформацією.
Структуру економічної інформації визначає її будова, відокремлення тих чи інших елементів. Ці елементи називають інформаційними одиницями. Вони можуть бути простими або складними. Прості елементи не піддаються подальшому поділу. З них утворюються складні, формуються різні рівні структурної побудови інформації.
З погляду логіки управління та розміщення інформації на носіях розрізняють логічну та фізичну структуру даних.
Логічне структурування інформації виділяє елементи в залежності від їх функціонального призначення та особливостей. Це такі як: символ, реквізит, показник, інформаційне повідомлення, інформаційний масив, інформаційний потік, інформаційна підсистема, інформаційна система.
Символ - це найпростіший елемент даних, сигнал інформації (літера, цифра, знак), який окремо не має змісту.
Реквізит - інформаційна одиниця найнижчого рівня, яка складається з цифр, літер, символів і має зміст
Реквізит відображає окремі властивості об'єктів - кількісні або якісні. Тому реквізити бувають двох видів: реквізити-ознаки та реквізити-основи (реквізити-величини). Реквізит-ознака (область, матеріал, спеціальність) описує якісні властивості об'єкта чи обставини, за яких відбувався той чи інший процес. Реквізит-основа (сума, дата, ціна) розкриває абсолютне або відносне кількісне значення реквізиту-ознаки.
Реквізити можуть бути різного типу: числового, текстового, логічного, дата тощо.
У випадку машинного представлення інформації синонімами поняття "реквізит" можуть бути "поле", "елемент", "атрибут". У спеціальній літературі вживають інші синоніми реквізиту - "терм", "ознака" і. т.п.
Розрізняють форму і значення реквізитів. Форма реквізиту включає найменування і структуру (формат).
Найменування служить для звернення до реквізиту. Наприклад: "Оклад", "Посада".
Структура реквізиту - це спосіб подан
·ня його значень. Вона включає довжину і тип. Довжина - це кількість символів, що утворюють значення реквізиту. Наприклад, "Код працівника" може містити три позиції, "Код підприємства" - 10 позицій; "Ідентифікаційний код фізичної особи" містить 10 позицій.
Значеннями реквізитів є послідовності символів (літер, цифр, різних знаків і спеціальних позначень). Під час обробки інформації над реквізитами-основами виконують арифметичні операції, а за допомогою реквізитів-ознак здійснюють пошук інформації, її сортування, вибірку, порівняння (логічні операції). Однорідні реквізити-ознаки об'єднуються у номенклатуру (наприклад, номенклатура товарів).
З реквізитів утворюється показник, що характеризує певний об'єкт з кількісного та якісного боків. Це найменша інформаційна одиниця, з якої утворюється самостійний документ. Сутність економічної інформації розкривається через економічний показник. Наприклад, показник "Об'єм продажу ноутбуків фірми Acer складає 33 тисячі одиниць" є носієм кількісної та якісної характеристики відповідної величини. Показники є основними одиницями інформації, за допомогою яких формуються бази даних. Для забезпечення однозначності поняття показників, що використовуються різними організаціями, існує загальнодержавний класифікатор техніко-економічних і соціальних показників (ЗКТЕСП).
Сукупність показників, достатня для характеристики певного процесу (явища, факту), утворює повідомлення. Наприклад: вхідні дані надходять в інформаційну систему у вигляді інформаційних повідомлень.
Однорідні повідомлення, об'єднані за певною ознакою, складають інформаційний масив даних. Прикладом масиву може бути сукупність даних про рух грошових коштів на підприємстві.
Масив є основною структурною одиницею при автоматизованій обробці інформації, зокрема при запису даних в пам'ять машини.
Інформаційний потік - сукупність масивів, що відносяться до однієї з частин процесу управління об'єктом
Для інформаційних технологій важливим є визначення інформаційних потоків від джерел інформації до користувача. Сукупність інформаційних потоків, які характеризують роботу, пов'язану з виконанням певної функції чи з діяльністю певної галузі, називають інформаційною підсистемою.
Інформаційна система - сукупність інформаційних підсистем, що характеризують управління об'єктом загалом
ІС є структурною одиницею вищого рівня і охоплює всю інформацію об'єкта (цеху, підприємства, установи, організації, галузі):
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Рис.2.1. Взаємозв'язок між елементами логічної структури інформації
З точки зору подання інформації на певних носіях (фізичне структурування) відповідні одиниці визначаються залежно від носія інформації та способу її фіксації. Це пов'язано з розміщенням масивів даних у пам'яті ПК. Як правило, виділяють такі одиниці фізичної структури даних (від найнижчої до найвищої): символ, поле, агрегат даних, запис, файл, база даних.
Поняття символу наведено вище.
Поле - множина символів, яка створює мінімальний семантичний елемент масиву.
Агрегат даних - це пойменована сукупність двох і більше елементів нижчого рівня, яка має окремий зміст . До агрегату даних можуть належати як елементи, так і інші агрегати даних. Прикладом агрегату даних можуть бути групи елементів, які утворюють "Адресу" або "Дату народження".
Запис - пойменована сукупність полів, об'єднаних за змістовним принципом.
Агрегати даних і записи реалізуються на практиці шляхом організації списків, черг, стеків, таблиць.
Файл - іменована сукупність записів про об'єкти одного типу. Як правило, записи, що входять у файл, мають однакову структуру. Прикладом файлу може бути сукупність записів про колір пікселів, що складають зображення.
База даних - це іменована сукупність взаємозв'язаних даних, що відображає стан об'єктів і їх відношення в даній предметній області. Наприклад, база "Студент" містить інформацію про вік, стать, домашню адресу, успішність та інші дані про студента.
Організація даних у базі характеризується певною структурою, тобто формою ї способом їх впорядкування. За характером взаємозв'язків елементів усі структури даних можна поділити на лінійні та нелінійні.
До лінійних структур належать послідовні структури, в яких елементи розміщуються в тому порядку, який необхідний під час їх обробки, наприклад, список, елементами якого є записи (рядкова структура).
До нелінійних структур даних належать складні списки, дерева, мережі, табличні та гібридні структури:
o складні списки містять вкладені елементи (підсписки) меншого обсягу;
o деревоподібні структури - елементи розміщуються на різних рівнях і сполучаються за допомогою адрес;
o сіткові структури являють собою розширення дерева за рахунок нових адрес зв'язку;
o табличні структури даних призначені для зберігання інформації про ключові ознаки даної інформаційної сукупності;
o гібридні структури даних містять фрагменти різних структур.
Зі структурою пов'язана модель даних - фіксована система понять і правил для представлення структури даних.
Існує декілька моделей даних, які становлять основу інформаційних систем. Найчастіше використовуються три: ієрархічна, мережева (сіткова) та реляційна. Останнім часом з'явився четвертий тип: об'єктно-орієнтовані моделі даних, які використовують поєднання традиційної та об'єктної моделей.
В моделі сіткових баз використовують представлення даних у вигляді довільного графу. В ієрархічних - дані представляються у вигляді ієрархічної (деревоподібної) структури.
Найпоширеніші моделі баз даних - реляційні. В них дані представляються у вигляді таблиць. Таке подання даних, що складається зі стовпців, які розташовуються у певному порядку зліва направо, називається відношенням. Тому ці таблиці називаються реляційними (від англ. relation - відношення).
Економічна інформація містить повідомлення про склад трудових, матеріальних та грошових ресурсів і стан об'єктів управління на певний . момент часу. Економічна інформація відображає діяльність підприємств і організацій за допомогою натуральних, вартісних та інших показників. Характерні особливості економічної інформації наведено на рис. 2.2.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Основними вимогами до економічної інформації є: достовірність, своєчасність, повнота і точність, надійність (з певним ризиком), комплексність, адресність, багаторазове використання, висока швидкість збору, обробки і передачі, кодування і декодування, документальність.
Поняття економічної інформації, її види, особливості та властивості.
Економічна інформація (ЕІ) це сукупність відомостей про соціально-економічні процеси, що слугують для управління цими процесами та колективом людей у виробничій і невиробничій сферах.
Вона кількісно характеризує стан виробничо-господарської та фінансової діяльності об’єкта через систему натуральних і вартісних показників, циркулюючи у виробничій та невиробничій сферах, органах управління. За допомогою економічної інформації можна простежити взаємозв’язки між ланками, напрями його розвитку та прийняття управлінських рішень. Іншими словами, економічна інформація це дані, що використовуються в управлінні об’єктом.
Економічна інформація налічує багато різновидів. Відповідно до виконуваних функцій управління виокремлюють такі види інформації:
прогнозна пов’язана з функцією прогнозування, відображає ймовірне твердження про майбутній стан господарських процесів. Наприклад, прогнозований розмір прибутку;
планово-договірна пов’язана з функцією планування та описує господарські процеси, що мають відбутися в заданому часовому періоді. Наприклад, обсяг випуску конкретного найменування продукції, кількість матеріалів конкретного найменування за договором.
облікова пов’язана з функціями оперативного, бухгалтерського, статистичного обліку та відбиває господарські процеси, які вже здійснилися, а також фактичний стан.
нормативна пов’язана з функцією підготовки виробництва. Вона регламентує витрати матеріальних та трудових ресурсів, рівень запасів і заділів. Наприклад, норми витрати матеріалу на виріб.
цінова охоплює ціни, тарифи, розцінки (ціни можуть бути планові, фактичні, договірні, прейскурантні, відпускні, оптові, роздрібні).
довідкова призначена для деталізації процесів, розшифрування та доповнення різними відомостями. Наприклад, найменування та адреса підприємства.
таблична містить коефіцієнтні величини. Наприклад, розмір податку з оподаткованої суми заробітку.
Економічна інформація є предметом автоматизованого оброблення.
За технологією оброблення економічну інформацію поділяють на види:
первинна інформація, що надходить до об’єкта. Первинна інформація інформація, що виникає на початковій стадії процесу управління. Це сукупність початкових даних, потрібних для розв’язання задач;
внутрішня інформація, що виникає у процесі господарської діяльності об’єкта;
зовнішня інформація, що виникає за межами об’єкта;
змінна інформація, що характеризується зміною своїх значень під час кожної її реєстрації. Використовується в одному циклі оброблення.
умовно-стала інформація, що зберігає свої значення протягом тривалого часу;
необроблена інформація, що в незмінному вигляді переходить із вхідної у вихідну.
вхідна інформація, що вводиться до оброблення;
похідна інформація заново створена;
проміжна інформація, що надходить для чергового оброблення. Проміжна інформація характеризується тим, що містить результати розрахунків, що використовуються для наступних розрахунків;
вихідна видається наприкінці оброблення як кінцевий результат. Вихідна інформація утворюється як результат розв’язання задач і використовується для управління об’єктом і прийняття ефективних управлінських рішень.
Характерні особливості економічної інформації наведено на рис. 2.2.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Під час проектування інформаційних систем необхідно враховувати такі властивості економічної інформації:
o вхідна інформація, в основному, фіксується в первинних документах, які не завжди придатні для автоматичного введення в комп'ютерну пам'ять;
o ті самі вхідні дані використовуються багаторазово для здобуття показників у різних економічних розрізах для всіх служб і видів господарської діяльності;
o основна частина економічної інформації підлягає періодичному, регулярному оновленню;
o здобута вихідна інформація часто використовується як вхідна при подальших розрахунках;
o економічна інформація характеризується тривалістю збереження.
Методи класифікації і моделювання економічної інформації
Використання систем класифікації та кодування необхідний елемент автоматизованого оброблення даних.
Класифікація є одним із засобів вивчення природи досліджуваних об’єктів шляхом їх упорядкування і систематизації.
Система правил, відповідно до якої здійснюється розбиття множини об’єктів, що вивчаються, на підмножину за значенням тих чи тих характеристик і ознак, та результати, одержувані при їх використанні, називається системою класифікації, а процес ранжування об’єктів за цією системою класифікуванням.
Класифікація є одним з найважливіших етапів проектування інформаційного забезпечення систем автоматизації; вона також забезпечує основу аналізу і моделювання інформаційних потоків.
Щоб класифікувати об’єкти будь-якої природи, необхідно визначити набір класифікаційних ознак, що визначають підставу розподілу об’єктів.
Будь-яка класифікація інформації має відповідати таким основним вимогам:
забезпечення повноти охоплення об’єктів множини, що вивчається;
не перетинання груп об’єктів, що виділяються;
можливість включення нових груп об’єктів;
лаконічність, чіткість і зрозумілість класифікаційних ознак;
незмінність прийнятої класифікаційної ознаки на всіх рівнях класифікації.
До основних систем класифікації економічної інформації належать ієрархічна, фасетна і змішана. Ієрархічна система класифікації це система, у якій поділ множини об’єктів на підмножини виконується послідовно згідно із заданими ознаками. Первинна множина об’єктів спочатку поділяється на підмножини, утворені за однією ознакою, котра може набувати різних значень. Далі кожна здобута підмножина поділяється на групи за значеннями наступної ознаки. Ці групи у свою чергу поділяються на підгрупи за наступними ознаками і т. д. Між виділеними групами об’єктів встановлюється певна ієрархія. При цьому кожна підмножина належить лише одній вищій множині. Ієрархічна система класифікації характеризується глибиною, тобто кількістю ступенів поділу первинної множини, або, що те саме, кількістю заданих ознак класифікації. Ієрархічній системі класифікації притаманні простота, наочність, логічність побудови, добра пристосованість до ручного оброблення. Вадами такої системи є жорсткість структури через фіксованість ознак і порядку їх розміщення, складність включення нових ознак, необхідність великого резерву місткості.
В ієрархічній системі класифікації на будь-якому рівні підмножини елементи не повинні перетинатися. Сума елементів усіх множин кожного рівня дорівнює кількості елементів первинної (початкової) множини. Для фасетної класифікації це не є обов’язковим, сума елементів підмножини може бути більшою за кількість елементів початкової множини. Для фасетної системи обов’язковим є не повторюваність ознак.
Вибраний метод класифікації має задовольняти такі вимоги:
бути достатньо містким і повним;
характеризуватися достатньою економічно обґрунтованою глибиною;
кількість ознак має бути виправданою;
забезпечувати розв’язання всіх комплексів задач;
характеризуватися лаконічністю, гнучкістю та якістю класифікаційних ознак.
При проектуванні інформаційних систем можливе застосування різноманітних систем кодування: порядкової, серійно-порядкової, послідовної, кодування з повторенням та інші.
Порядковий засіб кодування  це формування коду з чисел натурального ряду та його присвоєння. Це найбільш повний і простий засіб. Застосовується для однопризначних номенклатур.
Серійно-порядковий засіб  формування коду з чисел натурального ряду і закріплення окремих серій чи діапазонів цих чисел за об’єктами класифікації з однаковими ознаками, та його присвоєння. Застосовується для двопризначних номенклатур.
Послідовний засіб  формування коду класифікаційного групування чи об’єкту класифікації з використанням кодів послідовно розміщених підпорядкованих групувань, що одержують при ієрархічному засобі класифікації, та його присвоєння.
Паралельний засіб  формування коду класифікаційного групування чи об’єкту класифікації з використанням кодів незалежних групувань, одержаних під час фасетного засобу класифікації, та його присвоєння.
При утворенні системи класифікації та кодування для об’єкту застосовуються різноманітні комбінації методів класифікації та кодування, вибір яких залежить від призначення класифікатора, специфіки вирішуваних завдань та вибору обчислювальної техніки.
До кодів ставляться такі вимоги:
забезпечення розв’язання всіх задач системи за їх мінімальної довжини кодів;
єдність кодів на всіх рівнях;
структура коду повинна забезпечити групування інформації в необхідних розмірах;
коди можуть бути як внутрiшньомашинні, так і зовнішні.
Внутрiшньомашинні коди використовуються обчислювальною системою, а зовнішні, крім цього, й користувачем.
Методи кодування використовуються при складанні класифікаторів. Класифікатор  це систематизоване зведення назв кодованих об’єктів, їх класифікаційних угруповань і кодів. Класифікатор включає ідентифікаційний блок і блок назв. Ідентифікація це умовне позначення одиниць інформації за допомогою присвоєння їм скорочених цифрових, буквених або змішаних позначень (мнемокодів). Так, при створенні бази даних з кадрів кожній одиниці інформації присвоюється спеціальний ідентифікатор (табельний номер TABN, освіта OSV, тарифна ставка TSTAW, розряд робітника RAZ і т. ін.).
Класифікатори застосовуються для формування словників-довідників, використовуваних для друкування у вихідних документах назв об’єктів.
При розробці класифікаторів облікової інформації використовуються здебільшого два методи класифікації: ієрархічний і фасетний.
За ієрархічним методом класифікації між класифікаційними угрупованнями встановлюються відношення підпорядкування  ієрархія. Початкова множина об’єктів групується за обраною ознакою. Далі кожне угруповання згідно із заново обраною основою поділяється на низку дрібніших, які, у свою чергу, також поділяються, конкретизуючи об’єкт або його властивості.
Фасетна класифікація не має жорсткої структури і заздалегідь побудованих кінцевих угруповань. В її основу покладено аналіз, якому підлягають характерні ознаки об’єктів класифікації і в процесі якого виявляються основні категорії властивостей предмета. Наприклад, державний класифікатор підприємств і організацій (ЗКПО), побудований за фасетною системою класифікації і паралельним методом кодування, складається з трьох блоків: ідентифікації, назв і фасетів класифікаційних ознак.
Переваги фасетної системи класифікації полягають у гнучкості її структури, можливості включення нових фасет і виключення старих.
До перемог такої системи можна віднести нетрадиційність і складність її використання в разі ручного оброблення даних і недостатньо повне використання місткості з огляду на те, що багато можливих комбінацій фасет не мають практичного застосування. Зміна системи класифікації передбачає використання обох згаданих систем.
Блок ідентифікації це перелік реєстраційних номерів підприємств і організацій, побудований за двоступеневим ієрархічним методом класифікації з використанням паралельного методу кодування. Так, умовний код підприємства 01703258 означає: 01  промисловість, 70325  порядковий номер підприємства, 8  контрольне число.
Блок назв складається з повної офіційної назви підприємства та зазначення його розміщення, які описані природною мовою і мають невизначену довжину.
Блок фасетів класифікаційних ознак відбиває багатоступеневу класифікацію підприємств і організацій, побудовану із застосуванням фасетного методу класифікації і паралельного методу кодування цифровими десятковими знаками. Він містить три постійних фасети:
Ф 1 – підпорядкованість, довжиною 8 розрядів, побудований за чотириступеневим ієрархічним методом класифікації та послідовним і серійно-порядковим методом кодування;
Ф2 – адміністративно-територіальна підпорядкованість, має довжину 4 розряди, побудований за двоступеневим ієрархічним методом класифікації і порядковим методом кодування;
Ф3 – галузевої підпорядкованості, побудований з використанням кодів державного класифікатора галузей народного господарства, довжиною 5 розрядів.
Кодування економічної інформації, штрихова та матрична система кодування. Класифікатори економічної інформації.
Штрихове кодування. Одним із найсучасніших методів формалізації інформації є штрихове кодування. Воно ґрунтується на принципі двоїстої системи обчислення і використанні методу оптичного читання. Штрихове кодування це спосіб побудови коду за допомогою чергування широких і вузьких, темних і світлих смужок (штриховий код  це послідовність 0 та 1: широким лініям і широким проміжкам присвоюється логічне значення 1, вузьким 0). Існує кілька видів штрихових кодів, а саме:
UPC універсальний товарний код (створений і застосовуваний у США);
EAN товарний код (створений в Європі на базі UPC. Відповідає назві Європейської асоціації товарної нумерації, яка отримала статус міжнародної організації EAN International. Україна вступила до асоціації в 1994 р.);
UCC/EAN єдиний стандартизований штриховий код (створений об’єднаними зусиллями організацій США і Канади (Uniform Code Council) i EAN International.
За видами розрізнюють такі штрихові коди: UPC-12, EAN-13, EAN-8, UCC/EAN-128 (Code-39).
UPC-12 є дванадцяти розрядним кодом (рис. 2.2), в якому виокремлюють: ознаку системи нумерації (перша цифра коду), номер виробника (наступні п’ять цифр), код продукту (цифри з сьомої до одинадцятої) і контрольне число (остання цифра коду).
У наведеному прикладі: 460 код країни (Росія); 0023 код виробника; 10012 код товару; 9 контрольне число.
При виборі методів класифікації і кодування об’єктів обліку слід ураховувати і можливість розширення кодованої множини об’єктів і внесення відповідних змін; однозначність ідентифікованих об’єктів; мінімальну довжину коду; можливість автоматизованого оброблення облікової інформації; простоту методу кодування; застосування загальноприйнятих позначень.
Класифікатор це документ, що являє собою зібрання кодів і найменувань класифікаційних об’єктів та їх угруповань. Позиція класифікатора містить, як правило, найменування об’єкта і його код. Щодо кожного класифікатора важливо визначити його призначення та сфери дії. Класифікатор може бути призначений: а) для первинного кодування об’єктів, процесів і т.ін. під час підготовки даних для машинної обробки. У такому разі він використовується як довідник, а отже, упорядковується здебільшого за найменуванням об’єктів; б) для автоматизованої обробки даних. Тобто йдеться про застосування класифікатора під час внутрішньомашинної обробки даних, їх видачі користувачеві і т.ін. Упорядковані такі класифікатори найчастіше за кодами об’єктів; в) для передавання інформації по каналах зв’язку. За сферою дії розрізняють класифікатори: а) особисті особистого користування; б) локальні використовувані під час розв’язування задачі чи комплексу задач у системі; в) галузеві застосовувані в установах та на підприємствах однієї галузі; г) загальнодержавні обов’язкові для використання в усіх установах та на підприємствах держави. На рівні держави існує єдина система класифікації та кодування техніко-економічної інформації (ЄСКК ТЕІ). Вона містить у собі комплекс загальнодержавних класифікаторів техніко-економічної інформації (КТЕІ), автоматизовану систему (АС) їх ведення та нормативні документи з їх розробки та ведення (НД). Отже, умовно можна записати: ЄСКК ТЕІ = КТЕІ + АС + НД. Уся множина класифікаторів ЄСКК ТЕІ поділяється на чотири групи: 1) класифікатори ресурсів; 2) класифікатори предметів праці і діяльності; 3) класифікатори структури народного господарства та адміністративно-господарського управління. 4) Класифікатори управляючої інформації, одиниць вимірювання, документів і т.ін. ЄСКК ТЕІ передбачає використання і ведення: загальнодержавних класифікаторів техніко-економічних показників (ЗКТЕП); системи позначення органів державного управління (СПОДУ); класифікаторів промислової та сільськогосподарської продукції (ЗКП); системи визначення об’єктів адміністративного поділу (СПАТО); класифікаторів галузей народного господарства (ЗКГНГ); класифікатор підприємств та організацій (ЗКПО); системи позначення одиниць вимірювання тощо. ЄСКК забезпечує: обмін даними між різними рівнями управління народним господарством; узгодження техніко-економічних показників; можливість агрегування даних на різних рівнях управління; мaксимальну автоматизацію всіх технологічних операцій обробки інформації. Наявність певних систем класифікації та кодів визначає можливість виконання машинних операцій з упорядкування даних, отримання проміжних результатів (підсумків), а також операцій пошуку й відбору елементів масивів. Отже, використання класифікаторів ЄСКК забезпечує до того ж однакові можливості з обробки даних в АІС різних установ і організацій. Зауважимо, що існує стійка тенденція проникнення класифікації та кодування в різні сфери людської діяльності. Це, скажімо, кодування продукції й товарів згідно з єдиною системою штрих-кодів, запровадження реєстраційних номерів для автотранспорту та іншої техніки, номерів паспортів, реєстраційних номерів платників податків і т.ін. Більш того, завдяки кодуванню та створенню єдиної електронної мережі передавання й обробки інформації принципово дає змогу лише один раз ідентифікувати особу в системі, а далі виконувати обмін даними за її кодом у різних функціональних системах медичних, адміністративних виробничих, юридичних і т.ін.
Внутрімашинна інформаційна база. Характеристика і структура.
Позамашинна ІБ сукупність повідомлень, сигналів і документів, що використовуються у функціонуванні ІС без застосування засобів обчислювальної техніки. Основним носієм інформації в позамашинному середовищі є документи (наряди, акти, накладні, рахунки або регістри, відомості тощо).
Усі документи, які стосуються ІС, можна розбити на вхідні і вихідні (результатні). Вхідна документація містить первинну, необроблену інформацію, що відображає стан об’єкта управління та заповнюється вручну або за допомогою технічних засобів. Вихідна документація охоплює зведено-групові дані, одержані в результаті автоматизованого оброблення.
Документи класифікуються за рядом ознак, наприклад:
за сферою діяльності (планові, облікові, статистичні, банківські, фінансові, бухгалтерські тощо);
за відношенням до об’єкту управління (вхідні-первинні, вихідні-звітні, проміжні, архівні);
за змістом господарських операцій (матеріальні, грошові, розрахункові);
за призначенням (розпорядні, виконавчі, комбіновані);
за об’ємом операцій, які відображаються (одноразові та звітні);
за способом використання (разові й нагромаджувальні);
за способом заповнення (вручну або за допомогою засобів автоматизації обліку).
Вхідні документи у свою чергу діляться на оперативні та нормативно-довідкові. Оперативні відображають факти фінансово-господарської діяльності підприємства. Ця інформація змінюється за кожної фіксації. До оперативних документів належать накладні, платіжні документи, прибуткові документи, видаткові тощо. Вхідні інформаційні повідомлення (документи) та розміщена в них інформація класифікуються:
за строками подання:
регламентні документи, для яких визначено термін виконання й подання;
нерегламентовані документи, які виконуються за запитом;
за функціональними напрямами діяльності:
правові та нормативно-довідкові документи (закони, укази, постанови органів державної влади та управління), організаційно-методичні документи (накази, директиви, інструкції, методики, рішення колегій тощо);
документи з обчислення та обліку;
документи з контрольної роботи.
Групування документів за функціональними напрямами за особливостями та призначенням розміщеної в них інформації визначає основні потоки інформації в структурі функціонування. Вихідні документи формуються у процесі автоматизованого оброблення та видаються як результат. Вихідні документи також мають свою класифікацію. Вони діляться на:
призначені кінцевому користувачеві;
які використовуються інформаційною системою для розв’язання інших задач (транзити);
які використовуються для розв’язання задач на наступному стані.
Вихідна інформація охоплює звітно-згруповані дані, одержані в результаті автоматизованого оброблення, головним чином, на друкованому пристрої ЕОМ. До вихідних зведень висуваються такі вимоги. Склад показників, які в них містяться, повинен бути достатнім для управлінських цілей. Особлива увага зосереджується на достовірності даних, які відображаються, їх логічному розміщенні. Звіти повинні видаватися в зазначені терміни, в регламентному режимі, відповідаючи на запит. Усе це дає можливість одержати на ЕОМ готову вихідну форму, яка має юридичну силу та придатна для використання на будь-якому рівні управління.
Розроблення форм первинних і зведених документів виконується на стадії складання робочого проекту автоматизованого оброблення економічної інформації та знаходить відображення у проектній документації, пов’язаній із розробленням інформаційного забезпечення.
У бухгалтерському обліку прийняті форми документації регулюються чинними єдиними нормативними актами, правилами та інструкціями. Уся документована інформація забезпечує приведення безлічі економічних показників у певну систему з метою встановлення термінологічної єдності, однозначності опису, зв’язку між показниками. Наприклад, структура системи показників у бухгалтерському обліку розподіляється по різних ділянках обліку: праці й заробітної плати, матеріалів, основних засобів тощо.
Нормативно-довідкові документи належать до умовно-сталої інформації та містять матеріальні, трудові, технологічні й інші норми та нормативи, ціни, а також усі довідкові дані (П.І.Б., найменування тощо). На основі цих документів здійснюється первинне формування файлів нормативно-довідкової інформації (НДІ), що утворюють нормативно-довідкову базу інформаційної системи. До нормативно-довідкових документів належать довідники, класифікатори, номенклатури-цінники тощо.
Розглянемо технологію використання електронного документообігу. Велике значення у вивченні інформаційних потоків надається правильній організації документообігу, тобто послідовності проходження документу від моменту виконання першого запису до передачі його в архів. Документообіг з’являється на стадії обстеження економічного об’єкту.
Будь-яка економічна задача обробляється на основі певної кількості первинних документів, що проходять різні стадії оброблення: рух документів до оброблення, у процесі оброблення та після нього.

Критеріями вибору системи автоматизації документообігу можуть бути масштаби організації. Вибираючи системи, потрібно враховувати такі критерії: інтеграції з іншими автоматизованими системами й базами даних, легкість освоєння, зручність роботи, забезпеченість роботи в мережах, надійність системи та захист від несанкціонованого доступу.
Удосконалення документообігу проходить на основі систем електронної пошти та електронного підпису, що значно підвищує ефективність банківських операцій.
Характеристика інформаційного забезпечення. Поняття інформаційної бази та інформаційного фонду
Інформаційне забезпечення інформаційних систем обліку передбачає створення єдиного інформаційного фонду, систематизацію та уніфікацію показників і документів, розроблення засобів формалізованого опису даних тощо.
Інформаційне забезпечення важливий елемент автоматизованих інформаційних систем обліку, призначений для відображення інформації, що характеризує стан керованого об’єкта і є основою для прийняття управлінських рішень.
У процесі розроблення інформаційного забезпечення варто визначити:
склад інформації, що охоплює перелік інформаційних одиниць або сукупностей, потрібних для розв’язання комплексу задач;
структуру інформації та перетворення її, тобто формування показників документів;
характеристики руху інформації, тобто обсяг потоків, маршрути, терміни;
характеристику якості інформації;
способи перетворення інформації.
Організація інформаційного забезпечення ведеться паралельно з програмним забезпеченням та інформаційною технологією, зорієнтованою на кінцевого користувача. Інформаційне забезпечення інформаційної системи поділяється на позамашинне та внутрішньомашинне.   
Основою інформаційного забезпечення ІС є інформаційна база (ІБ), що використовується у функціонуванні ІС. За складом, змістом вона повинна відповідати вимогам тих задач, проектувати ті системи, які розв’язуються на її основі. За сферою функціонування виділяють позамашинну та внутрішньомашинну ІБ.  
13 EMBED Word.Picture.8 1415
Рис. 1. Структура інформаційного забезпечення
Концепція розробки і використання БД в інформаційному забезпеченні АІС

Поняття інформаційної технології, класифікація інформаційних технологій.
Створення та функціонування інформаційних систем в управлінні тісно пов’язані з розвитком інформаційної технології головною складовою частини автоматизованої інформаційної системи.
Інформаційна система за своїм складом нагадує підприємство з перероблення даних і виробництва вихідної інформації.
Як і в будь-якому процесі, в інформаційній системі наявна технологія перетворення даних у результативну інформацію.
Автоматизована інформаційна технологія (АІТ) системно організована для розв’язання задач управління сукупність методів і засобів реалізації операцій збору, реєстрації, передачі, нагромадження, пошуку, оброблення і захисту інформації на основі застосування програмного забезпечення, засобів обчислювальної техніки та зв’язку, а також засобів, за допомогою яких інформація пропонується клієнтам.
Сучасна інформаційна технологія орієнтована на застосування найширшого спектру технічних засобів електронно-обчислювальних машин і засобів комунікацій. На її основі створено та створюються обчислювальні системи й мережі різних конфігурацій не тільки для нагромадження, зберігання, перероблення інформації, але й максимального зближення термінальних улаштувань до робочого місця спеціаліста та для підтримки прийняття рішення керівника.
Основу нової інформаційної технології складають розподілена обчислювальна техніка, «дружнє» програмне забезпечення та сучасні засоби комунікації. Принципова відміна нової інформаційної технології полягає не тільки в автоматизації процесів зміни форми й розміщення інформації, а й у зміні її змісту.
І сьогодні можна говорити про забезпечувальні ІТ і функціональні ІТ.
Забезпечувальні ІТ технології оброблення інформації, які використовуються як інструмент у різних предметних сферах для розв’язання різних задач.
Функціональні ІТ це модифікація забезпечувальних ІТ, за якої реалізується, будь-яка з предметних технологій. Наприклад, в арсеналі облікового процесу можуть перебувати як забезпечувальні технології (наприклад, текстові й табличні процесори), так і спеціальні функціональні технології (табличні процесори, СУБД, експертні системи, реалізуючі предметні технології).
Інформаційні технології можна класифікувати за рядом ознак:
за способом реалізації в АІС;
за ступенем охоплення задач управління;
за класом реалізуючих технологічних операцій;
за типом користувацького інтерфейсу;
за способом побудови мережі;
за обслуговуючими предметними сферами.
Одна з сучасних тенденцій розвитку інформаційних технологій напрям технології «клієнтсервер». Цей підхід реалізується в технології зв’язування та запровадження об’єктів (ОLЕ), організації локальних мереж і мережевих операційних систем, у глобальних мережах типу Internet, в архітектурі систем керування базами даних, в архітектурі пакетів прикладних програм.
Архітектура системи керування базою даних (СКБД) типу «клієнтсервер» передбачає розміщення клієнтської частини СКБД на робочій станції, а серверної на комп’ютері сервері баз даних. Робоча станція надсилає на сервер запити на одержання інформації. Ці запити обробляються на сервері серверною частиною СКБД, а результати повертаються на робочу станцію. Така технологія продуктивна через мінімізацію обсягу інформації, яка передається мережею, краще забезпечує захист інформації від несанкціонованого доступу та цілісність даних.
Як серверна частина СКБД найчастіше вибирається потужна СКБД класу Місrоsoft SQL Server, Oracle, Informix із розвиненими можливостями захисту даних, розвиненою мовою програмування, здатною працювати з розподіленою базою даних. Як клієнтська частина використовуються прикладні програми на FохРrо, Ассеss або інших засобах, здатні звертатися до сервера із запитами через інтерфейс ОDВС.
Поняття інформаційної системи, характеристика компонентів ІС.
Інформаційна система (англ.Information system)  сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів.
Слід виділити базові компоненти інформаційної системи підприємства:
інформація;
інформаційні технології;
організаційна структура;
функціональні компоненти.
Інформація - центральний елемент інформаційної системи, який являє собою дані й відомості про діяльність підприємства та використовуються для управління підприємством.
Інформаційні системи передбачають використання інформаційних технологій. Технологія - це послідовність дій над предметом з метою одержання кінцевого продукту. Будь-яка інформаційна система характеризується наявністю технології перетворення вхідних даних у результатну інформацію. Такі технології прийнято називати інформаційними. Інформаційна технологія -це комплекс методів і процедур, за допомогою яких реалізуються функції збору, передавання, обробки, зберігання та доведення до користувача інформації в організаційно-управлінських системах з використанням обраного комплексу технічних засобів.
В інформаційній технології можна виділити дві частини:
здатність генерувати за запитом інформаційний продукт;
засоби доставки цього інформаційного продукту в зручний час і в зручній для користувача формі.
Інформаційні технології використовують програмні та технічні засоби. Комплекс технічних і програмних засобів постійно розширюється, що обумовлено розвитком ІС у бік застосування різних інформаційних середовищ, включаючи мультимедіа.
Програмні засоби інформаційних технологій забезпечують можливість програмної обробки інформації в електронному вигляді вони включають:
системне програмне забезпечення, яке забезпечує роботу електронно-обчислювальної техніки та комп'ютерних мереж;.
прикладне програмне забезпечення, яке дозволяє розв'язувати конкретні управлінські завдання та опрацьовувати інформацію відповідно до поставлених перед працівником завдань та його безпосередніх посадових обов'язків.
Технічні засоби для інформаційних систем поділяються на класи:
засоби збору і реєстрації інформації (персональні комп'ютери, сканери, автоматичні датчики);
засоби передавання інформації (локальні, регіональні та глобальні обчислювальні мережі, інтранет);
засоби зберігання даних (сервери баз даних, файлові сервери, локальні комп'ютери, магнітні диски, оптичні (лазерні) диски, цифрові відеодиски);
засоби обробки даних (мікрокомп'ютери, міні-комп'ютери, великі комп'ютери);
засоби виведення інформації (відеомонітори, принтери, графопобудовники).
Організаційна структура - це структурні підрозділи підприємства, які виконують функції управління з допомогою інформаційних технологій. Виділяють такі типи організаційних структур:
ієрархічний тип, відповідає лінійно-функціональній організаційній структурі, використовує чітке підпорядкування підрозділів та служб підприємства. однозначно визначає їх права, обов'язки та відповідальність;
мережевий тип, відповідає дивізіональній структурі, побудованій на основі бізнес-одиниць, за якими закріплюються функції повного управлінського циклу.
Організаційна структура управління впливає на вибір інформаційних технологій. Для реалізації функцій управління організаційними одиницями виконується постановка задач, установлюється склад вхідної і вихідної інформації, проектуються інформаційні технології, розробляється інтерфейс користувача. Управлінський персонал несе відповідальність за введення первинних даних у інформаційній системі, аналіз і вибір альтернативних управлінських рішень, видачу керуючого впливу на об'єкт управління.
Впровадження інформаційної системи змінює технологію управління, звільняє користувачів від рутинних, досить простих, але трудомістких ручних процедур обробки інформації. Розвинені інформаційні системи забезпечують нагромадження інформації для цілей аналізу і створення системи підтримки рішень. Інформаційна система змінює організаційну структуру, склад функцій управління і зв'язані з ними інформаційні потоки, форму представлення і якісних характеристик інформації (оперативність, вірогідність, точність, повнота інформації для управлінських рішень).
Функціональна структура - це сукупність функціональних підсистем, комплексів задач і процедур обробки інформації, які реалізують функції управління:
стратегічний аналіз і управління;
управління персоналом;
управління матеріальними потоками (логістика);
управління виробництвом;
бухгалтерський облік і фінанси тощо.
Інформаційні системи мають різну інформаційно-технологічну архітектуру. Розрізняють такі види архітектури інформаційних систем: централізована обробка даних, архітектура «файл-сервер», дворівневий «клієнт-сервер», багаторівневий «клієнт-сервер».
Класифікація задач в автоматизованих інформаційних системах. Інформаційні технології в залежності від режиму роботи на ПК.
Задачі, які обробляються за допомогою ІТ можна поділити на:
Ш Розрахункові. Характеризують діяльність суб’єктів господарювання. В основному реалізують в режимі пакетної обробки. Регулярно розв’язуються з установленою циклічністю.
Ш Оптимізаційні задачі (варіантні). Багаторазове повторення розрахунків за різними алгоритмами і економіко-математичними методами. Дають змогу за даними критеріями вибрати вихідну інформацію для прийняття управлінського рішення в неадекватній ситуації.
Ш Задачі, що не формалізуються або слабо формалізуються. Ці задачі орієнтовані на СППД, сюди входять задачі інформаційно-довідкові і задачі оперативного управління.
За характером перетворення інформації задачі в АІС поділяються на обчислювальні, імітаційні, прийняття рішень.
За роллю в процесі управління розрізнюють інженерно-технічні, економічні та інформаційно-довідковій задачі.
За математичною суттю задачі комп'ютерної АІС поділяються на оптимізаційні, прямого розрахунку та інформаційно-пошукові.
Також виділяють такі технології в залежності від режиму роботи на ПЕОМ:
Пакетний режим (за такого режиму користувач не має доступу до машинних ресурсів). Мінімізує час обробки задач завдяки безперервній їх обробці.
Інтерактивний режим (діалоговий). За такого режиму користувач має безперервний доступ до машинних ресурсів, а обробка інформації ведеться у вигляді діалогу.
Режим реального часу. Використовується для управління швидкоплинними процесами (наприклад, передача і обробка банківської інформації в мережі типу SWIFT) і у неперервних технологічних процесах (наприклад, металургійне виробництво).
Режим телеобробки інформації. Системи віддаленої пакетної обробки. Введення первинних даних з віддаленого терміналу по каналах зв’язку. Цей режим частіше називають “мережений” або технологія “клієнт-сервер”.
Режим поділу часу – це режим, коли до ресурсів одночасно можуть звертатися кілька користувачів або програм так, що у користувача складається враження монопольного володіння машинними ресурсами. Необхідне спеціальне програмне, а інколи й технічне забезпечення.
Розробка і впровадження інформаційних систем. Робоча документація
Процес проектування, розробки та впровадження інформаційних систем загалом і в фінансових установах зокрема можна поділити на стадії: допроектну, проектну, впровадження та експлуатації. Саме такі стадії створення 1С визначені відповідним Держстандартом.
На допроектній стадіїрозробник спільно з замовником проводять організаційні заходи з підготовки об'єкта автоматизації до обстеження і створення інформаційної бази, складають техніко-економічне обґрунтування, постановку задачі і технічне завдання на розробку системи. Визначається очікувана ефективність ситеми та вартість робіт з проектування та розробки системи. Всі документи на цій стадії затверджуються в двосторонньому порядку.
Техніко-економічне обґрунтування системи складається на підставі результатів обстеження об'єкта, отриманих після проведення комплексу науково-дослідних робіт і організаційно-технічних заходів щодо вивчення системи управління об'єктом. Це вивчення здійснюється з метою зниження витрат матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів, а також застосування більш ефективних методів планування, обліку й аналізу за допомогою економіко-математичних методів й організаційної техніки.
Технічне завдання на розробку автоматизованої системи складається на підставі техніко-економічного обґрунтування. Незалежно від того, що система може бути розроблена і впроваджена поетапно, технічне завдання складається в цілому з виділенням відповідних етапів і затверджується розробником та замовником.
На проектній стадії здійснюється розробка техноробочого проекту, програмування складових частин, налагодження та тестування програмного забезпечення на прикладах розробника.
На стадії проектування 1С створюється два документи: технічний і робочий проект. У ряді випадків замість двох зазначених проектів розробляється єдиний техноробочий проект системи.
Затверджене технічне завдання на створення системи є підставою для розробки технічного проекту системи. Після затвердження технічного проекту розробляється робочий проект, що затвердженню не підлягає. Одностадійний підхід до проектування дає можливість значно скоротити терміни розробки й обсяг документації, спростити процеси організації виконання цих робіт.
Одночасно з розробкою того або іншого проекту створюються класифікатори та довідники інформації на основі погодженої системи класифікації і кодування техніко-економічної інформації, що складається з загальнодержавних і локальних класифікаторів, які необхідно використовувати в процесі розробки того або іншого об'єкта управління.
На стадії впровадження система здається спочатку в дослідну, а потім в промислову експлуатацію. Цей етап включає апробацію окремих елементів, а потім впровадження проекту системи в цілому. Апробація здійснюється з метою перевірки правильності розробки проектного рішення. За результатами апробації робиться внесення змін та виправлення помилок.
Готовність системи і введення її в експлуатацію оформляється відповідно укладанням актів завершення робіт, приймання системи в дослідну і промислову експлуатацію тощо.
На стадії експлуатації здійснюється супровід програмного та технічного забезпечення, виконання робіт щодо постійного введення інформації та рішення відповідного класу задач автоматизованим способом. Супровід програмного забезпечення здійснюється з метою внесення змін в залежності від змін чинного законодавства, нормативів або процесу подальшого розвитку системи і може виконуватись як силами замовника так і розробником системи за окремими угодами.
В процесі проектування, розробки та експлуатації інформаційної системи використовуються наступні документи:
нормативні документи з питань технічного та технологічного використання обчислювальної техніки;
загальнодержавні стандарти, нормативні документи, інструкції, щодо галузі застосування економіко-математичних методів і засобів обчислювальної техніки;
документи, нормативи та інструкції щодо функціонування об'єкту автоматизації;
типові форми документів що прийняті відповідними законодавчими актами до обігу та діловодства;
технологічна документація щодо експлуатації засобів зв'язку, систем управління базами даних тощо;
технічна та технологічна інформація щодо експлуатації розробленої інформаційної системи;
нормативи витрат ресурсів на розробку і впровадження системи.
Характеристика нейромережевих, гіперетакстових і мультимедійних інформаційних технологій.
Окремо виділяють гіпертекстові, мультимедійні та нейромережеві технології.
Гіпертекстова технологія реалізується в конкретній гіпертекстовій системі, що складається з двох частин: гіпертекстової бази даних і гіпертекстової оболонки. Гіпертекстова оболонка  здійснює підтримку посилань (зв’язки), прямий доступ, перегляд, редагування і нарощування гіпертексту. Гіпертекстова технологія дозволяє здійснювати навігацію в електронних документах і сьогодні широко використовується в системах керування документами. Одним з пріоритетних напрямків розвитку є з’єднання гіпертекстових і мультимедійних технологій (гіпермедіа системи)
Яким чином можна застосовувати мультимедійні технології у фаховій діяльності? За допомогою програм обробки зображень створені і можливі у використанні мультимедійні енциклопедія, мультимедійні підручники, які поєднують аудіо, відео і текстову інформацію. Електронні підручники сьогодні створюються вже на апаратно-програмному рівні – це електронні книжки у вигляді спрощених портативних компўютерів (невеликій екран, невелика панель, дозволяють скачувати мультимедійні літературу з глобальної мережі). Завдяки мультимедійних системам на сьогодні можливі навчальні системи для водіїв, по вивченню іноземної мови тощо.
Завдяки мультимедіа системам можливі відеоконференції. Відеоконференції можуть проходити в межах  ГОМ (існують відповідні служби) і відокремленої мережі, а також мобільні відеоконференції  Для таких конференцій вже розроблені і існують готові  і відомі системи. Вони не складніші за телефонний зв’язок. Прикладом може бути – VCON Media Connect. Це закінчений термінальний комплекс (з потужним апаратним забезпеченням), забезпечуються демонстрація на  кількох  моніторах, підтримка роботи відеокамери. Система VCON ViGo  - портативний пристрій +програмне забезпечення мобільної відеоконференції, яке можна застосовувати, як ноутбук, і як офісний комп’ютер. Може бути застосований і для проведення звичайної відеоконференції. Підтримується робота відеокамери мікрофона. Особливістю відеконференцій є те, що підтримується зворотній зв’язок між усіма учасниками. Такі системи можуть бути використані для проведення нарад в режимі реального часу. працівників фірми через корпоративну мережу. Різні системи підтримують різну кількість учасників (3, 5, 10, 15 тощо).
Ще один приклад застосування мультимедіа технологій – системи відеоконтролю (інтелектуальні системи), такі системи здатні підтримувати роботу відеокамер, сигналізацію, протипожежну сигналізацію, проводити ідентифікацію осіб, підтримувати роботу карт-схем охороняємих об’єктів, одночасно проводити запис і відеонагляд, перегляд архіву (наприклад, Vguard).
Подальшим розвитком мультимедійних систем – системи віртуальної реальності (форма реагуючого мультимедійного оточення).Системи віртуальної реальності можуть використовуватись у проектуванні і виробництві, управлінні людськими ресурсами, управлінні фінансами, маркетинг.
Нейромережа – це сукупність елементів, зв’язаних між собою певним способом. Нейронні та між нейронні зв’язки задаються програмою або можуть бути реалізовані на рівні мікросхем. Функціонування нейрона в нейромережевій програмі схоже на роботу біологічного нейрона. Нейроні мережі є пристроями паралельних обчислень, що складаються з безліч взаємодіючих простих процесорів. Кожен процесор подібен мережі має справу тільки з певними сигналами, які він періодично отримує, обробляє і посилає іншим нейронам. Нейрон отримує сигнали, які перемножуються на певні вагові коефіцієнти відповідних входів (вхідні сигнали з різних входів). В залежності від величини отриманого значення формується вихідний сигнал, що передається іншим нейронам. Взаємодіючі між собою нейроні здатні виконувати складні задачі.
Нейромережеві технології таким чином виконують вибір з кількох варіантів один. Нейромережеві технології працюють аналогічно роботі нейронів головного мозку людини і дають змогу розпізнавати мову людини і абстрактні образи, керувати технологічними процесами та фінансовими потоками, розв’язувати аналітичні дослідження та прогнозні задачі. Такі системи полегшують фахівцю процес прийняття важливих рішень в умовах невизначеності, дефіциту часу, обмеженості інформаційних ресурсів. Особливістю нейромережевих систем є їхня здатність змінювати свою поведінку, навчатись залежно від змін зовнішнього середовища, визначати приховані закономірності в потоці даних. Це дає можливість розпізнавати симптоми наближення критичних ситуацій, прогнозувати з високим ступенем точності. Нейромережеві системи здатні сприймати і розпізнавати як аудіо і відео інформацію, реагувати на введення слухових зразків, розпізнавати образи через сканування реальних об’єктів (аналогія зору і слуху –штучні). На сонові нейромережевих систем  і систем з штучним інтелектом реалізована технологіянечіткого пошуку по повному змісту документа. На основі ціє технологіі зараз вже працюють системи «електронного ключа» розпізнавання по відбиткам пальців і сітківкі ока. Сьогодні 60% кредитних систем США обробляються за допомогою нейромережевих технологій.
Майбутнє нейромережевих систем – забезпечення роботизованих підприємств з системами технічного зору, прогнозоване моделювання, системи безпеки. Ще в 1989 році було висунуто теорію про початок четвертої світової війни, де полем бою будуть світові ринки виробництва із застосуванням нейромережевих систем. В Японії вже кілька років реалізується програма по створенню еволюціонуючого адаптивного  ПК на основі нейротехнології. Перспективними вважаються впровадження і використання нейромережевих ПК (нейрокомп’ютерів) для керування хімічними реакторами, військовими літаками, верстатами, охоронними системами. Передбачається, що СППР будуть цілком реалізовані на нейро мережах.

Взаємозв'язок між елементами логічної структури інформаціїRoot Entry Заголовок 1 Заголовок 415Основной текст 3Times New Roman

Приложенные файлы

  • doc 16587676
    Размер файла: 384 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий