Метод вказівки щодо виконання завдань самостійн..


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КРИМСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
ДВНЗ „КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. В. Гетьмана”
Кафедра економіки підприємства
Методичні вказівки
щодо виконання завдань для самостійної роботи
з дисципліни
«ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА»
для студентів ДФН спеціальності «Економіка підприємства»
ЗАТВЕРДЖЕНО
на засіданні кафедри економіки підприємства
Протокол № _____ від ________ р.
Завідувач кафедри, д.е.н., проф.________С.П. Наливайченко
СІМФЕРОПОЛЬ, 2012
Укладач:
доцент кафедри економіки підприємства КЕІ ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана»
Наливайченко К.В.
Рецензенти:
доцент кафедри економіки підприємства КЕІ ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана»
Потєєва М.А.
доцент кафедри економіки підприємства КЕІ ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана»
Артюхова І.В.

Вступ
Наявність практичної й семінарської частини курсу «Економіка підприємства» вимагає одночасно ретельної регламентації самостійної роботи студентів (СРС) у внеаудиторний час. СРС – це форма організації навчального процесу, при якій заплановані завдання виконуються студентом під методичним керівництвом викладача, але без його особистої участі.
Метою СРС є повне засвоєння навчального курсу й послідовне формування в студентів економічних спеціальностей самостійності як застави успішного навчання й придбання навичок майбутньої професійної діяльності.
Поточне оцінювання СРС студентів ДФН з дисципліни «Економіка підприємства» здійснюється згідно порядку оцінювання знань студентів КЕІ КНЕУ за наступними об’єктами поточного контролю:
Види самостійної роботи Планові терміни виконання Форми контролю й звітності Максимальна кількість балів
І
семестр ІІ
семестр
Систематичність та активність на семінарських і практичних заняттях
1.1. Підготовка завдань семінарських і практичних занять На протязі періоду вивчення дисципліни Перевірка рівня засвоєння матеріалу.
Активна участь і виконання завдань семінарських і практичних занять. 60 30
Виконання модульних / контрольних завдань
2.1. Виконання модульного завдання №1 X-XІІ тиждень
І семестру вивчення дисципліни Перевірка правильності розрахунків.
Письмова презентація завдання. 10 2.2. Виконання модульного завдання №2 X-XII тиждень
ІІ семестру вивчення дисципліни Перевірка правильності розрахунків.
Письмова презентація завдання. 10
2.3. Виконання підсумкової контрольної роботи Підсумкове заняття І семестру вивчення дисципліни Перевірка правильності розрахунків та глибини питань, що розглядаються. 20 Виконання завдань для самостійної роботи
3.1. Розв’язання виробничої ситуації №1 І семестр вивчення дисципліни Перевірка правильності розрахунків та глибини розкриття завдання. Письмова презентація завдання. 5 3.2. Розв’язання виробничої ситуації №2 І семестр вивчення дисципліни Перевірка правильності розрахунків та глибини розкриття завдання. Письмова презентація завдання. 5 3.3. Розв’язання виробничої ситуації №3 ІІ семестр вивчення дисципліни Перевірка правильності розрахунків та глибини розкриття завдання. Письмова презентація завдання. 5
3.4. Розв’язання виробничої ситуації №4 ІІ семестр вивчення дисципліни Перевірка правильності розрахунків та глибини розкриття завдання. Письмова презентація завдання. 5
Всього балів за СРС 100 50
Одним з видів СРС є завдання для самостійної роботи студентів.
Курсом «Економіка підприємства» передбачено виконання чотирьох завдань для самостійної роботи (розв’язання виробничих ситуацій) по два у кожному семестрі вивчення дисципліни.
На відміну від практичних задач, які уміщено у модульному завданні, виробничі ситуації у більшості випадків не передбачають застосування послідовної системи економічних розрахунків та одержання однозначного цифрового результату. Хоча ситуації мають конкретний характер, вони здебільшого відображають дещо спрощену характеристику реальних економічних явищ і процесів з практики господарювання.
Основна мета розгляду пропонованих конкретних господарських ситуацій зводиться до розвитку в студентів уміння застосовувати теоретичні знання у процесі кількісного та якісного аналізу конкретних подій і фактів, а також обґрунтовувати власні рекомендації щодо вибору з кількох альтернативних рішень найбільш доцільного (ефективного). Аналіз конкретних ситуацій передбачає також досягнення й інших навчальних цілей – навчити студента логічно мислити, визначати напрями інформаційного пошуку, чітко аргументувати свої пропозиції, застосовувати нормативні документи чинного законодавства, використовувати теоретичні знання з відповідних суміжних дисциплін навчального плану. Окрім того, запропонований набір конкретних економічних ситуацій уможливлює застосування активних методів навчання в процесі вивчення та засвоєння низки важливих тем і питань дисципліни «Економіка підприємства».
Завдання для самостійної роботи виконуються відповідно до вимог до виконання (див. п. 1) та методичних вказівок (див. п. 2) індивідуально кожним студентом по варіантах (див. п. 3) при використанні рекомендованої літератури (див. п. 5). Виконання завдань для самостійної роботи оцінюється відповідно до порядку та критеріїв оцінювання (див. п. 4).
1. Вимоги до виконання завдань для самостійної роботи
Завдання для самостійної роботи виконуються та здаються у окремому зошиті чи у печатному вигляді зі встановленими вихідними даними: ВУЗ, факультет, дисципліна, учбова група та повні ФІП студента. Обов’язково вказується номер варіанту роботи. Завдання здається викладачу (чи лаборанту на кафедру) у встановлені учбовим планом терміни.
Структура завдань:
Завдання для самостійної роботи (І семестр вивчення дисципліни)
Виробнича ситуація №1. Вибір організаційно-правової форми та організаційної структури управління підприємства.
Виробнича ситуація №2. Формування і використання ресурсно-виробничого потенціалу підприємства.
Завдання для самостійної роботи (ІІ семестр вивчення дисципліни)
Виробнича ситуація №3. Організаційно-економічні заходи щодо підвищення ефективності господарської діяльності підприємства.
Виробнича ситуація №4. Забезпечення економічної безпеки підприємства та антикризової системи господарювання.
Критерії виконання завдань для самостійної роботи:
логічність, послідовність;
повнота представлення розрахунків;
правильність проведення розрахунків;
ілюстративність (наявність у тексті роботи графіків, таблиць та інших ілюстративних матеріалів);
наявність висновків;
дотримання термінів та вимог до виконання завдання.
2. Методичні вказівки до розв’язання виробничих ситуацій
Усю сукупність запропонованих для аналізу і відповідних висновків конкретних ситуацій можна поділити на дві групи: 1) ситуації, що не потребують економічних розрахунків; 2) ситуації, які вимагають попереднього здійснення відповідних економічних розрахунків.
Для розгляду та аналізу ситуацій, які не потребують конкретних економічних розрахунків, необхідні ґрунтовні знання теоретичних і методологічних питань (проблем) з дисципліни «Економіка підприємства». До складу обов’язкових з них належать:
 можливі та дозволені чинним законодавством форми організації сучасного бізнесу, їх економічні переваги й недоліки;
 теоретико-методологічні принципи та практика формування адаптованої до ринкових умов господарювання організаційної структури кадрової служби підприємства; функції і ділові якості провідного менеджера з кадрової роботи;
 перелік основних техніко-економічних показників, що характеризують ефективність діючої організаційної структури управління виробництвом; напрями вдосконалення організаційної структури управління окремими підприємствами (фірмами) та їх об’єднаннями (інтеграційними структурами);
 економічний аналіз бізнес-проектів розширення і підвищення ефективності (результативності) виробничо-комерційної діяльності суб’єктів господарювання;
 методика економічного обґрунтування вигіднішого варіанта придбання прогресивної технології для конкретного підприємства;
 технологія вибору найефективнішого варіанта технічного переоснащення виробничих цехів підприємства;
 аналітична оцінка розвитку кооперованих зв’язків виробничих підприємств;
 застосовувані економічні санкції за поставку продукції з відхиленням від вимог стандартів якості;
 можливі конкретні заходи щодо підвищення пропорційності виробничого процесу на підприємстві;
 розроблення програми заходів щодо підвищення ефективності комерційної діяльності інтеграційної структури.
Задля правильного проведення ситуаційного аналізу, у процесі якого необхідні попередні економічні розрахунки, треба належним чином володіти конкретними методиками обчислень:
окремих показників ефективності (повнішого використання виробничої потужності, рівня витрат на підготовку та освоєння виробництва, коефіцієнта уніфікації спроектованих виробів) організації виробництва нових виробів;
матеріаломісткості різних варіантів конструкції нового виробу з урахуванням його фізичної маси;
абсолютного обсягу продажу окремих товарів фірми і середніх темпів його приросту в наступному за звітним році;
групи показників, що дозволяють вибрати найефективнішу за рівнем прибутковості стратегію фірми в найближчі роки господарювання;
частки уречевленої, живої та майбутньої праці в загальному її обсягу за життєвий цикл нового виробу;
конкретних економічних показників, що характеризують фінансову стабільність підприємства;
можливої суми грошових коштів задля вибору найкращого з варіантів покриття дебіторської заборгованості підприємства-боржника.
Методика визначення переважної більшості економічних показників викладена в пункті 2 «Методичних вказівок щодо виконання модульних завдань». Серед чинників, що впливають на результативність розгляду конкретної ситуації, нерідко трапляються такі, що не піддаються кількісному вимірюванню чи вимагають складних методів розрахунку. Щодо кожного із цих чинників, слід на підставі якісної його характеристики ретельно порівняти всі «плюси» та «мінуси» його впливу на ті чи інші економічні показники. У разі сумніву щодо правильності розрахунку тих або інших економічних показників варто звертатися за порадою до викладача дисципліни «Економіка підприємства».
3. Визначення варіанту завдання для самостійної роботи
Самостійна робота виконується індивідуально кожним студентом згідно варіанту. Номер варіанту відповідає обліковому номеру студента у груповому журналі. Завдання по варіантах визначаються згідно наведеній нижче таблиці. Самостійний вибір чи заміна варіанту не допускається.
Визначення завдань для самостійної роботи по варіантах
Варіант І семестр вивчення дисципліни ІІ семестр вивчення дисципліни
Виробнича ситуація № 1 Виробнича ситуація № 2 Виробнича ситуація № 3 Виробнича ситуація № 4
1 1.1 2.1 3.1 4.1
2 1.2 2.2 3.2 4.2
3 1.3 2.3 3.3 4.1
4 1.4 2.4 3.4 4.2
5 1.1 2.1 3.1 4.1
6 1.2 2.2 3.2 4.2
7 1.3 2.3 3.3 4.1
8 1.4 2.4 3.4 4.2
9 1.1 2.1 3.1 4.1
10 1.2 2.2 3.2 4.2
11 1.3 2.3 3.3 4.1
12 1.4 2.4 3.4 4.2
13 1.1 2.1 3.1 4.1
14 1.2 2.2 3.2 4.2
15 1.3 2.3 3.3 4.1
16 1.4 2.4 3.4 4.2
17 1.1 2.1 3.1 4.1
18 1.2 2.2 3.2 4.2
19 1.3 2.3 3.3 4.1
20 1.4 2.4 3.4 4.2
21 1.1 2.1 3.1 4.1
22 1.2 2.2 3.2 4.2
23 1.3 2.3 3.3 4.1
24 1.4 2.4 3.4 4.2
25 1.1 2.1 3.1 4.1
26 1.2 2.2 3.2 4.2
27 1.3 2.3 3.3 4.1
28 1.4 2.4 3.4 4.2
29 1.1 2.1 3.1 4.1
30 1.2 2.2 3.2 4.2
Завдання для самостійної роботи (І семестр вивчення дисципліни)
Виробнича ситуація № 1. Вибір організаційно-правової форми та організаційної структури управління підприємства.
Ситуація 1.1. Вибір форми організації бізнесу.
Характеристика ситуації. Інженер-технолог Микола Мусієнко розробив оригінальну технологію виготовлення окремих видів меблів з відходів деревини, що утворюються в значній кількості на меблевому комбінаті, де він працює. Потім виникла підприємницька ідея виокремлення виробництва і продажу нових меблів з відходів деревини. Практична реалізація цієї ідеї потребує вибору конкретної форми організації бізнесу. Можливі варіанти цієї підприємницької діяльності зводяться до започаткування одноосібного (індивідуального) підприємства або створення невеликої приватної фірми.
Зміст аналізу ситуації.
1. Яку форму організації бізнесу доцільно вибрати в даному конкретному випадку?
2. Які переваги має та чи інша форма організації бізнесу?
3. У якому випадку на підприємстві може працювати найманий персонал?
4. Які обставини можуть змусити Миколу Мусієнко відмовитися від створення (реєстрації) індивідуального підприємства або приватної фірми?
Ситуація 1.2. Економічний вибір доцільної організаційно-правової форми господарського товариства.
Характеристика ситуації. Підприємець Володимир Матвієнко має власне невелике підприємство, яке надає послуги по ремонту житлових приміщень (квартир) та офісів. На фірмі працює 20 робітників високої кваліфікації. Вартість матеріальних активів (основного та оборотного капіталу) дорівнює 263000 грн. Поточні зобов’язання у вигляді кредиторської заборгованості складають 90000 грн. Річний валовий дохід підприємця становить 480000 грн. На поточному власному рахунку Володимира Матвієнка нагромаджено 120000 грн., а також цінних паперів (акцій та ОВДП) на загальну суму 150000 грн. Підприємець Матвієнко має зобов’язання некомерційного характеру (власну нерухомість під заставою) на суму 42000 грн. З метою подальшого розвитку бізнесу виникла ідея залучити до участі в підприємницькій діяльності ще одного партнера з певним стартовим капіталом. Новий партнер В. Матвієнка погодився вкласти у започатковану останнім справу власний капітал у розмірі 70000 грн.
Зміст аналізу ситуації.
1. Яку організаційно-правову форму господарського товариства (з повною чи обмеженою відповідальністю) краще обрати двом партнерам по бізнесовій діяльності?
2. Яка можлива сума підприємницького ризику кожного з партнерів залежно від обраної організаційно-правової форми господарського товариства?
3. Яку максимальну суму збитків матиме підприємець В. Матвієнко у разі виникнення пожежі, підтоплення чи виведення з ладу комунікаційної системи з вини працівників фірми?
Ситуація 1.3. Розробка організаційної структури і моделі менеджменту кадрової служби підприємства.
Характеристика ситуації. На створеному кілька років тому акціонерному товаристві закритого типу «Цегла Трипілля» з метою ефективнішого господарювання прийнято рішення щодо вдосконалення організаційної структури управління підприємством, яка б охоплювала не лише функціонування нових структурних підрозділів, а й систему моделей діяльності провідних керівників і менеджерів. На перший план висунуто завдання розробити та запровадити нову організаційну структуру кадрової служби підприємства з виокремленням чіткої управлінської моделі провідного менеджера такого інтегрованого функціонального підрозділу. Зокрема передбачено: по-перше, ввести керівну посаду першого заступника директора з питань кадрів праці і соціального розвитку; по-друге, створити кілька нових підрозділів, які мають здійснювати функціонально відокремлене управління персоналом підприємства (наприклад, відділи: кадрів, підготовки кадрів, організації праці і заробітної плати, соціального розвитку; лабораторії: наукової організації праці та управління, автоматизованої системи управління «Кадри», соціально-психологічних досліджень; власну навчально-курсову мережу тощо); по-третє, розробити модель провідного менеджера (організатора) кадрової роботи на підприємстві.
Зміст аналізу ситуації.
1. Чи є доцільним з економічної та соціальної точок зору вдосконалення організаційної системи управління персоналом на підприємстві?
2. Чи варто створювати названі вище структурні підрозділи в сучасній системі управління персоналом? Якою ви собі уявляєте організаційну структуру управління персоналом на конкретному підприємстві?
3. Якою за змістом (спрямованістю) має бути розроблювана на підприємстві управлінська модель провідного менеджера з питань кадрової роботи? Сформулюйте принципові положення такої управлінської моделі.
Ситуація 1.4. Удосконалення управління підприємств та виробничого об’єднання.
Характеристика ситуації. Відповідно до затвердженої схеми генерального плану промислового вузла до його складу включені заводи: шинні № 1 і № 2, гумотехнічних виробів (ГТВ), азбестотехнічних виробів (АТВ) і ремонтно-механічний (РМЗ). У подальшому на базі шинного заводу № 1 та заводу АТВ було створено комбінат шин і гумоазбестових виробів, а РМЗ був розділений на механічний завод (МЗ) та центрально-ремонтне виробництво (ЦРВ). Пізніше до комбінату було приєднано й механічний завод. Потім у зв’язку з уведенням у дію заводу ГТВ на базі комбінату було створено виробниче об’єднання, до складу якого були включені всі заводи промислового вузла. Найбільш вагомим аргументом підготовки і прийняття рішення щодо створення виробничого об’єднання слід вважати той факт, що всі підприємства, які включені до його складу, розташовані на одній компактній площадці, мають спільні комунікації та об’єкти виробничої і соціальної інфраструктури. Проте на противагу думці опонентів про недостатню обґрунтованість прийнятого рішення через відсутність головної передумови створення виробничого об’єднання – наявності прямих виробничо-технологічних зв’язків між об’єднуваними підприємствами стало посилання на розвиток опосередкованих зв’язків стосовно спільного використання допоміжних та обслуговуючих виробництв, які певною мірою «пом’якшують» вагомість висунутого контраргументу. При цьому зазначалось, що механічний завод забезпечує інші підприємства об’єднання технологічною оснасткою, запасними частинами і різноманітним нестандартним устаткуванням власного виробництва. Частка його товарної продукції для потреб об’єднання становить 25 - 35 %. ЦРВ здійснює централізований ремонт устаткування для всіх підприємств об’єднання. Керівництво новоствореним об’єднанням почав здійснювати відокремлений (автономний) апарат управління в складі генерального директора, його кількох заступників, певної сукупності технічних, економічних та інших функціональних служб. На жаль, впродовж кількох останніх років спостерігалося зниження рівня ефективності господарювання в об’єднанні. На думку його фахівців, головним чинником спричинення такого явища є недосконалість системи управління об’єднанням і, як наслідок цього, «розлад» економічного механізму господарювання. Аналогічна думка зафіксована в аналітичній записці контрольно-ревізійного управління міністерства промислової політики України, в якій зазначено: «... Відсутність виробничо-технологічної єдності між виробничими підрозділами об’єднання негативно вплинула на діючу систему організаційно-економічного управління ним. Вона багато в чому зберігає традиційні схеми управління самостійними підприємствами, доповнюючи їх надмірними «поверхами» структури управління. За таких умов неможливо повністю реалізувати переваги ринкової системи господарювання...».
Зміст аналізу ситуації.
1. Дати аналітичну оцінку діючої організаційної структури управління виробничим об’єднанням та його підприємствами;
2. Визначити коло техніко-економічних показників, необхідних для обґрунтування ефективної організаційної структури управління виробничим об’єднанням та окремими його підрозділами, максимально адаптованої до ринкових умов господарювання;
3. Підготувати конкретні пропозиції щодо вдосконалення організаційної структури управління виробничим об’єднанням.
Виробнича ситуація № 2. Формування і використання ресурсно-виробничого потенціалу підприємства.
Ситуація 2.1. Вибір та освоєння продукування нових виробів.
Характеристика ситуації. Акціонерне товариство відкритого типу «Електроніка», що продукує електронно-вимірювальну техніку, є високоспеціалізованим виробничим комплексом, що складається з трьох технологічно зв’язаних підприємств. Одним з найважливіших шляхів підвищення ефективності виробничої діяльності АТ «Електроніка» за ринкових умов господарювання має стати освоєння нових видів продукції, конкурентоспроможної на внутрішньому і зовнішньому ринках. Галузевий НДІ розробив кілька зразків нової вимірювальної техніки. За ступенем новизни конструкторських рішень вироби мають такі характеристики:
виріб А – традиційний, створений з використанням наявних технічних рішень;
виріб Б – принципово новий, сконструйований на основі нового технологічного принципу, не має аналогів в Україні та за кордоном;
виріб В – новий використаний оригінальний інженерний підхід; не має вітчизняних аналогів, а за кордоном аналогічні прилади створюються з використанням дещо іншого принципу.
Вибір найбільш ефективного зразка має базуватися на кількісному та якісному аналізі сукупності певних груп факторів. Загальна характеристика та оцінка впливу окремих груп факторів зводяться ось до чого.
1. Виробничі фактори
1.1. Найбільш повне (раціональне) використання виробничої потужності. Інформація про трудомісткість виробів за стадіями обробки і річний фонд часу наведено в табл. 2.1.1. Вплив цього фактора визначається за допомогою укрупнених розрахунків завантаження резервних потужностей за трьома стадіями обробки. Відповідний висновок можна зробити на основі визначення і порівняння коефіцієнтів завантаження устаткування. Середній коефіцієнт перевиконання норм, що враховується при розрахунках, становить за стадіями: заготовчою – 1,1; механообробною і складальною – 1,2.
Таблиця 2.1.1
Питома трудомісткість виробів і річний фонд часу за стадіями обробки
Стадія обробки Трудомісткість одиницівиробів, нормо-год. Річний фонд часу за стадіями обробки (резервна потужність), годА Б В Заготовча 5 5 5,25 5000
Механообробна 12 14 13,50 12000
Складальна 15 18 17,00 10000
Річна програма випуску, штук 1100 1000 1000 —
1.2. Можливі витрати на підготовку та освоєння виробництва. По виробу А може використовуватися традиційна технологія, потрібні додаткові витрати на придбання технічної документації. Для розробки виробу Б необхідно створити спеціальну групу проектантів і нову дільницю плат печатного монтажу. Процесу освоєння продукування виробу В мають передувати незначні додаткові розробки і деякі зміни в технології його виготовлення. Очікувані витрати на підготовку та освоєння виробництва продукції наведено в табл. 2.1.2.
Таблиця 2.1.2
Орієнтовні тривалість і величина витрат на підготовку та освоєння продукування виробів
Виріб Тривалість підготовки та освоєннявиробництва, місяців Витрати, грн.
А 2 21000
Б 6 118000
В 4 43000
1.3. Окремі якісні техніко-експлуатаційні показники. За рівнем надійності, довговічності і ремонтопридатності виріб А відповідає вимогам діючого вітчизняного стандарту. Виріб Б додатково забезпечує більш високу точність вимірювань. Виріб В має підвищену довговічність порівняно з технічним параметром виробу А.
1.4. Використання конструкційних матеріалів. Для виготовлення виробів А і В використовуються традиційні матеріали, а виробу Б – платина та інші нетрадиційні матеріали.
1.5. Розширення кооперованих зв’язків. Поставки комплектуючих вузлів і деталей здійснюються з використанням усталених кооперованих зв’язків. Стосовно виробу Б необхідно укласти нові угоди щодо поставки кількох комплектуючих деталей: для цього існує реальна можливість, оскільки є попередня усна домовленість з конкретними постачальниками. Разом з тим виникла необхідність пошуку можливого постачальника трьох комплектуючих деталей для виробу В.
1.6. Використання уніфікованих вузлів і деталей при проектуванні виробів. Передбачено забезпечити високий рівень уніфікації вузлів і деталей у процесі проектування нових виробів. Вихідна інформація для визначення рівня уніфікації спроектованих виробів подана в табл. 2.1.3.
Таблиця 2.1.3
Загальна кількість і кількість уніфікованих деталей у спроектованих виробах
Виріб Загальна кількістьвузлів і деталей, штук Кількість уніфікованихвузлів і деталей, штук
А 195 170
Б 180 142
В 178 150
1.7. Транспортабельність виробів. Транспортування виробів А вимагатиме виготовлення спеціальних і тому дещо дорожчих контейнерів, що призведе до підвищення валових витрат на виробництво (собівартості продукції) на 0,6 %. Для здійснення транспортування виробу Б можуть використовуватися звичайні пакувальні матеріали. Що ж до виробів В, то додаткові витрати на пакування і транспортування його становитимуть 0,3 % собівартості продукції.
1.8. Структура та організація виробництва. Організація та освоєння випуску виробів А потребують деякого перепланування робочих місць, зумовленого зміною руху потоків вузлів і деталей. Необхідні певні зміни у чисельності ВТК підприємства у зв’язку з ускладненням процесу контролю якості виробів Б. Виготовлення виробів В може забезпечуватися за умови збереження існуючої організації виробництва.
2. Фактори величиниі стабільності попиту на вироби
2.1. Широта попиту на нову продукцію. Як свідчать результати маркетингового дослідження, існує стабільний ринок збуту виробу А в межах України через відсутність більш досконалих виробів цього типу. Вироби Б продаються на внутрішньому ринку, але не виключена можливість поставок цієї продукції на експорт за умови сприятливої ситуації на зовнішньому ринку. Збут продукції В здійснюється повністю на вітчизняному ринку.
2.2. Можливість створення різновидів виробів. Такої можливості немає стосовно виробу А. Проте є можливість на базі виробу Б розробити серію однотипних приладів, а щодо виробу В необхідне подальше дослідження, щоб виявити таку можливість.
3. Комерційні переваги.
Очікується достатня прибутковість виробів А і В. Технічний рівень виробу Б дозволяє його сертифікувати і завдяки цьому одержати додатковий прибуток за рахунок надвишки до продажної ціни.
4. Рекламні витрати.
Як показали розрахунки, витрати на рекламу виробу А не потрібні, а по виробах Б і В вони становитимуть приблизно 98 та 73 тисячі гривень щорічно впродовж перших трьох років їх продукування.
Зміст аналізу ситуації.
На основі зіставлення техніко-економічних показників альтернативних зразків нових електронно-вимірювальних приладів, а також кількісного та якісного аналізу відокремлених виробничих й інших факторів обґрунтувати найбільш прийнятний варіант організації виробництва продукції в АТ «Електроніка» з урахуванням його підприємницьких інтересів.
Ситуація 2.2. Обґрунтування більш вигідного варіанта бізнесової діяльності підприємства.
Характеристика ситуації. Протягом кількох останніх років виробниче підприємство «Машпобут» продукувало один вид виробів побутового призначення – пральну машину для механізованих фабрик-пралень. За звітний рік воно використало свою виробничу потужність на 80 %. Основні показники його діяльності за звітний рік наведено в табл. 2.2.1.
Таблиця 2.2.1
Основні показники комерційної діяльності підприємства «Машпобут» за звітний рік
Показник Абсолютне значення, грн.
Продажна ціна одиниці продукції 234
Обсяг реалізації продукції 772200
Змінні витрати на виготовлення виробів 594300
Постійні витрати на виробництво і реалізацію продукції 172200
Валовий прибуток 15700
Такі фінансові результати діяльності підприємства можна визнати явно недостатніми, оскільки валовий прибуток складає близько 4 % від величини власного капіталу фірми. Генеральна дирекція підприємства вважає більш-менш нормальними фінансові результати виробничо-комерційної діяльності, котрі реально забезпечують не менше 10 % прибутковості власного капіталу. На рівні генеральної дирекції висунуто кілька підприємницьких ідей (пропозицій). Першу ідею висунув комерційний директор. Він запропонував знизити на 5 % продажну ціну виготовлюваного виробу, аби збільшити обсяг реалізації власної продукції. Друга ідея, яка заслуговує на увагу, належить виробничому директору підприємства. Вона передбачає проектування та освоєння виробництва нового виду продукції – машини для миття посуду в закладах громадського харчування. Ключові показники цього бізнес-проекту наведено в табл. 2.2.2. За складеним маркетологами прогнозом за перший рік функціонування нового виробництва очікуваний обсяг продажу виготовлюваних виробів може становити 1200 штук, у наступні роки – по 3000 одиниць щорічно.
Таблиця 2.2.2
Розрахункові (прогнозні) показники бізнес-проектуорганізації з виробництва машин для миття посуду
Показник Абсолютне значення, грн.
Вартість устаткування для нового виробництва 700000
Змінні витрати на виготовлення однієї машини 337,5
Додаткові постійні витрати на річний випуск продукції (за винятком амортизаційних відрахувань) 202500
Продажна ціна одного виробу 570
Специфічне міркування оприлюднив фінансовий директор підприємства. За його переконанням, розрахунок рентабельності продукції був зроблений некоректно, оскільки жодна частина постійних витрат загального характеру не була відокремлена для нового виду продукції. Він вважає, що сумісні витрати загального характеру, які нині складають 101400 грн., необхідно розподілити між обома видами продукції. При цьому дві третини цих витрат треба віднести на виробництво нового виду продукції.
Зміст аналізу ситуації.
1. Дати аналітичну оцінку обох бізнес-проектів продовження виробничо-комерційної діяльності підприємства «Машпобут», враховуючи міркування його провідних функціональних директорів;
2. Висловити власну думку стосовно продукування одного чи двох видів продукції на цьому підприємстві та економічно обґрунтувати граничні обсяги випуску кожного з виробів.
Ситуація 2.3. Економічна оцінка можливих способів оволодіння прогресивною технологією виготовлення виробу.
Характеристика ситуації. Для спеціалістів виробничого підприємства стала відомою нова технологія виготовлення подібних виробів. Вона оцінюється розробником як прогресивна і високоекономічна. У зв’язку з цим підприємство-виробник раніше освоєної продукції прийняло рішення щодо оволодіння новою технологією. Задля конкретного розв’язання поставленого завдання існують кілька можливих способів оволодіння прогресивною технологією:
1) купити у розробника чи користувача зразки виробу, що продукується за новою технологією; після цього розгорнути цілеспрямоване дослідження конструкційного матеріалу і готового виробу з метою виявлення та аналізу конкретних характеристик нового технологічного процесу;
2) придбати у власника не виріб, а технологію його виготовлення шляхом купівлі ліцензії, що дає юридичне право на її використання зацікавленим товаровиробником;
3) заволодіти «ноу-хау» згідно з чинним законодавством, що уможливить ознайомлення з детальним описом нової технології.
Зміст аналізу ситуації.
Економічно обґрунтувати найефективніший варіант освоєння прогресивної технології виготовлення виробу.
Ситуація 2.4. Аналітична оцінка і вибір ресурсоекономічного варіанта конструкції нового виробу
Характеристика ситуації. Конструкторсько-технологічне управління науково-виробничого об’єднання розробило кілька варіантів конструкції нового виробу за ресурсомісткістю. Табл. 2.4.1. містить вихідні показники для аналізу структури витрати матеріальних ресурсів за стадіями життєвого циклу і варіантами конструкції спроектованого виробу.
Таблиця 2.4.1
Витрати матеріальних ресурсів у натуральному виразі за стадіями життєвого циклу і варіантами конструкції нового виробу
Стадія життєвого циклу виробу Витрата матеріалів на один виріб за варіантами конструкції
1-й 2-й 3-й
кг кг/тис. год.роботи кг кг/тис.год.роботи кг кг/тис.год.роботи
Розробка 5 0,2 5 0,2 10 0,4
Освоєння 10 0,4 10 0,4 20 0,8
Виробництво 260 10,4 200 8,0 220 8,8
Впровадження 5 0,2 5 0,2 5 0,2
Експлуатація 100 4,0 120 4,8 80 3,2
Відновлення 120 4,8 200 8,0 100 4,0
Разом 500 20,0 540 21,6 435 17,4
Маса виробу 190 150 180
Зміст аналізу ситуації.
1. Виявити чинники, що змогли зумовити різке (у 1,5-2 рази) зменшення витрати матеріалів на стадіях експлуатації та відновлення за весь технічний ресурс виробу за третім варіантом його конструкції порівняно з другим;
2. Економічно обґрунтувати найкращий за матеріаломісткістю варіант конструкції виробу з урахуванням його фізичної маси (ваги).
Завдання для самостійної роботи (ІІ семестр вивчення дисципліни)
Виробнича ситуація № 3. Організаційно-економічні заходи щодо підвищення ефективності господарської діяльності підприємства.
Ситуація 3.1. Обґрунтування організаційно-технічних заходів щодо підвищення пропорційності виробничого процесу.
Характеристика ситуації. Розрахункова пропускна спроможність (потужність) робочих місць (операцій) по виготовленню деталей на виробничій дільниці механічного цеху підприємства наведена в табл. 3.1.1.
Таблиця 3.1.1
Пропускна спроможність окремих робочих місць по виготовленню деталей на виробничій дільниці механічного цеху
Порядковий номер робочого місця 1 2 3 4
Пропускна спроможність робочого місця за зміну, штук 20 30 12 20
У цілому пропускна спроможність виробничої дільниці складає 12 штук деталей за зміну. Третє робоче місце (технологічна операція) є «вузьким» місцем технологічного процесу. Через це решта робочих місць має низький рівень використання потужності. Змінна потреба в оброблених деталях певного найменування становить 20 штук.
Зміст аналізу ситуації.
Обґрунтувати конкретні заходи щодо забезпечення необхідної пропорційності виробничого процесу на дільниці механічного цеху. При цьому треба враховувати такі можливі напрями підвищення пропорційності виробничих процесів:
перегляд конструкції деталі з метою забезпечення належної пропорційності технологічних операцій за трудомісткістю;
вдосконалення технологічного процесу, режимів обробки окремих деталей;
дозавантаження робочих місць виготовленням інших деталей аналогічного призначення;
розробка і здійснення організаційних заходів, спрямованих на заміну устаткування і технологічне перепланування виробничої дільниці.
Ситуація 3.2. Аналітична оцінка доцільності розвитку кооперованих зв’язків підприємства.
Характеристика ситуації. Внаслідок реструктуризації великого верстатобудівного підприємства і створення кількох спеціалізованих виробництв (фірм) з продукування верстатів, що мають великий попит на ринку, обсяг виробництва верстатів має зрости в 1,5 раза. Збільшення виробництва продукції буде забезпечено в основному за рахунок здійснення заходів щодо перерозподілу номенклатури і типорозмірів готових виробів між спеціалізованими виробництвами, досягнення завдяки цьому більшого ступеня його однорідності. Поряд зі здійсненням предметної, подетальної і технологічної спеціалізації новостворених фірм, бізнес-проектом також передбачено можливість отримувати кооперовані поставки певної кількості деталей загальномашинобудівного застосування (зокрема шестерень кількох типорозмірів), що дотепер виготовляються власними силами, з іншого спеціалізованого машинобудівного підприємства. За попередньо зробленими економічними розрахунками, потреба фірм реструктуризованого підприємства, навіть з урахуванням перспективного збільшення випуску верстатів, не дозволить організувати власне виробництво цих деталей (шестерень) в оптимальних обсягах, хоча, за розрахунками ефективності строк окупності виробничих інвестицій знаходиться в економічно допустимих межах.
Зміст аналізу ситуації.
1. Визначити сукупність чинників технічного, організаційного та економічного характеру, яку необхідно враховувати при вирішенні питання власного виробництва необхідних шестерень чи їхньої закупівлі у іншого спеціалізованого підприємства.
2. Виявити додаткову інформацію, якої не вистачає задля прийняття обґрунтованого управлінського рішення щодо цього питання.
Ситуація 3.3. Застосування економічних санкцій за умови поставки продукції з відхиленням від вимог стандартів.
Характеристика ситуації. Головне підприємство акціонерної компанії «Інтерприлад» впродовж останніх кількох років одержує зі спеціалізованого заводу з переробки пластмас комплектуючі пластмасові деталі, котрі йдуть на складання виробу з основної номенклатури – приладу «КВП-210». Договірна ціна приладу становить 12 тис. грн. У свою чергу АК «Інтерприлад» поставляє заводу з переробки пластмас штампи і прес-форми. Партія пластмасових ручок вмикання приладу «КВП-210» за ціною 20 грн. за одиницю розміром 10 тис. штук поставлена на головне підприємство в першому кварталі поточного року. При цьому 20 % партії виявились виготовленими з відхиленнями від встановленого стандарту за одним параметром – зовнішнім діаметром деталі. На черговій нараді у директора головного підприємства йшлося про нестандартні деталі. Причому керівники відповідних структурних підрозділів висловили різні думки. Основні з них зводилися ось до чого. Прилад «КВП-210» нещодавно пройшов обов’язкову сертифікацію. Установлення на ньому нестандартної ручки дещо погіршить його зовнішній вигляд, а можливо (це ще треба перевірити) й ускладнить дії оператора-контролера. На що у споживачів продукції можуть виникнути претензії. Це не перше порушення постачальником вимог діючого стандарту. Вочевидь необхідно застосувати передбачені чинним законодавством штрафні санкції за порушення договірних зобов’язань щодо поставляння продукції необхідного асортименту та якості. Треба враховувати, що відхилення від установлених діючим стандартом вимог є незначним і в кінцевому підсумку не впливатиме помітно на якість (дизайнову характеристику) приладу. Для виконання виробничої програми першого кварталу не вистачає 800 стандартних ручок вмикання приладу (з урахуванням наявного їх запасу). Постачальник запевнив, що може здійснити заміну нестандартних пластмасових деталей на початку другого кварталу поточного року. Зрештою необхідно врахувати той факт, що через непередбачений капітальний ремонт фрезерного верстата з ЧПУ у філії АК «Інтерприлад» це підприємство не зможе виконати в першому кварталі зобов’язання поставити дві складні прес-форми спеціалізованому заводові з переробки пластмас.
Зміст аналізу ситуації.
1. Проаналізувати виробничо-господарську ситуацію, що склалася на підприємствах-служниках, і зробити відповідні висновки.
2. Оцінити дієвість можливих економічних санкцій стосовно порушення вимог чинного стандарту.
3. Визначити ймовірні дії місцевого центру стандартизації, метрології та сертифікації Держстандарту України за ситуації, що склалася на підприємствах.
Ситуація 3.4. Вибір прийнятнішого для трансконтинентальної корпорації варіанта одержання сертифіката відповідності на продукцію, що реалізується в Україні.
Характеристика ситуації. Велика та успішно господарююча трансконтинентальна корпорація «УТЕКС», підприємства якої розміщені в семи країнах Європи, розпочала освоєння українського ринку хімічних товарів. Обсяг очікуваного продажу шампуню, рідких і порошкоподібних миючих засобів, за оцінкою маркетологів корпорації, найближчим часом становитиме від 5 до 15 тис. т. на рік. Названі види хімічної продукції входять до переліку товарів, котрі продавати на території України можна лише після того, як уповноважена Держстандартом України організація «Укрсертхім» перевірить їх на відповідність вітчизняним нормам і видасть спеціальний сертифікат. Відповідно до чинного в Україні законодавства сертифікати відповідності можна одержувати на кожну партію привізних товарів окремо чи на весь певний їх обсяг на конкретний термін. У іншому випадку підприємства корпорації обстежуються українськими спеціалістами, щоб переконатися в тому, що виробництво здійснюється на належному технологічному рівні, спроможному забезпечувати високу і стабільну якість вироблюваної продукції. За умови позитивних результатів експертизи корпорація одержує сертифікат на ввезення і продаж будь-яких партій зазначених у ньому товарів протягом певного терміну.
Зміст аналізу ситуації.
Обґрунтувати:
який з варіантів одержання сертифіката відповідності є прийнятнішим для корпорації «УТЕКС» з урахуванням того, що здійснювані перевірки партій привізних товарів підтверджують стабільно високий рівень їх якості та експертне обстеження підприємств-товаровиробників триває майже рік;
які санкції можуть бути вчинені проти корпорації в таких випадках: а) користуючись наявністю сертифіката відповідності імпортер-реалізатор почне завозити в Україну миючі засоби з новою біосистемою і рекламувати підвищену їх якість; б) буде встановлено, що на маркіруванні товару зазначена країна-виробник з вищим іміджем конкурентоспроможності, а це не відповідає сертифікаційним даним.
Виробнича ситуація № 4. Забезпечення економічної безпеки підприємства та антикризової системи господарювання.
Ситуація 4.1. Вибір прийнятного варіанта покриття дебіторської заборгованості.
Характеристика ситуації. Величина дебіторської заборгованості підприємства «АВС» на початок розрахункового року становила 200 тис. грн. Підприємство-боржник обіцяє повернути борг до кінця поточного року або ж розплатитися за нього власною продукцією на суму 70 тис. грн. Фірма-посередник пропонує передати за продукцію підприємства-боржника фірмі «АВС» 18000 компенсаційних сертифікатів вартістю 4,16 грн. кожний. Номінальна ціна одного компенсаційного сертифіката на приватизаційному аукціоні становить 10 грн. На найближчий приватизаційний аукціон має бути запропоновано 12 % акцій підприємства-боржника на загальну суму 180 тис. грн. Факторинговий відділ комерційного банку «Денді» пропонує викупити боргові зобов’язання фірми-боржника. При цьому факторинговий відсоток складає 20. Консалтингова фірма «Довіра» вважає достатньо дієвою систему штрафних санкцій, яка дорівнювала б нормативній рентабельності продукції (відсотка інфляції або середньої банківської ставки по вкладах грошових коштів). Досягнутий рівень рентабельності продукції становить 50 %, рівень інфляції за рік – 40 %, середній банківський відсоток по грошових вкладах – 35 %.
Зміст аналізу ситуації.
Економічно обґрунтувати можливі варіанти покриття дебіторської заборгованості та вибрати кращий з них.
Ситуація 4.2. Визначення і розподіл конкурсної майнової маси підприємства, проти якого порушена справа про визнання його банкрутом.
Характеристика ситуації. Арбітражний суд м. Сімферополя за заявою Державної податкової адміністрації у Київському районі м. Сімферополя порушив справу про банкрутство приватного підприємства «Таврида». Основні показники господарської діяльності ПП «Таврида» наведено у його балансі за звітний рік (див. табл. 4.2.1).
Таблиця 4.2.1
Баланс приватного підприємства «Таврида» за звітний рік (на дату порушення справи про банкрутство), грн.
Актив Сума Пасив Сума
І. Основні засоби та інші позаоборотні активи 4100 І. Джерела власних і прирівнених до них коштів: ІІ. Запаси і витрати: статутний фонд 2000
виробничі запаси 1200 ІІ. Довгострокові пасиви —
незавершене виробництво 280 ІІІ. Розрахунки та інші пасиви: витрати майбутніх періодів 90 короткострокові кредити банку 1000
готова продукція 320 розрахунки з кредиторами: ІІІ. Грошові кошти, розрахунки та інші активи: – за товари, роботи, послуги
– з оплати праці 3040
50
дебітори 1200 – із соціального страхування 20
аванси видані 555 – з бюджетом 50
грошові кошти 5 – з позабюджетних виплат 40
– інші кредитори 1550
Баланс 7750 Баланс 7750
Банківська позика забезпечена заставою виробничих запасів підприємства. Незалежні експерти дали оцінку вартості майна підприємства «Таврида», що представлена в табл. 4.2.2 Витрати, пов’язані з веденням справи про банкрутство цього приватного підприємства, складають 650 грн.
Таблиця 4.2.2
Експертна оцінка вартості майна ПП «Таврида», грн.
Елементи майна Сума
Основні засоби та інші позаоборотні активи 3400
Виробничі запаси 800
Незавершене виробництво 56
Готова продукція 210
Дебітори 850
Аванси видані 170
Грошові кошти 50
Разом 5536
Зміст аналізу ситуації.
1. Розподілити майно збанкрутілого приватного підприємства «Таврида» між кредиторами, дотримуючись установленої чинним законодавством черговості здійснення цієї операції.
2. Чи вистачить оціненого експертами майна підприємства для задоволення всіх вимог кредиторів?
3. Якою має бути ухвала арбітражного суду в разі повного чи неповного задоволення вимог кредиторів?

4. Порядок та критерії оцінки виконання завдань для самостійної роботи
Максимальна оцінка виконання завдань для самостійної роботи – 10 балів (по 5 балів за кожну виробничу ситуацію). Підсумкова оцінка за виконання завдань для самостійної роботи являє собою суму балів, отриманих за розв’язання двох виробничих ситуацій.
Оцінювання кожної виробничої ситуації здійснюється за 4-х бальною шкалою:
- відмінному рівню (5 балів) відповідає виявлення при розв’язанні ситуації всебічних знань програмного матеріалу, правильність проведених розрахунків, наявність чітких й аргументованих висновків;
- доброму рівню (4 бали) відповідає виявлення при розв’язанні ситуації системних знань основного програмного матеріалу, застосування методики розрахунків, але допущення невеликих неточностей й неповні висновки;
- задовільному рівню (3 бали) відповідає виявлення при розв’язанні ситуації достатніх знань основного програмного матеріалу, застосування з помилками методики розрахунків, допущення неточностей й невірні висновки;
- незадовільному рівню (0 балів) відповідає виявлення при розв’язанні ситуації значних пробілів у знаннях основного програмного матеріалу, наявність грубих помилок в розрахунках і відсутність висновків.
5. Рекомендована література
Економіка підприємства: підручник/ За заг. та наук. ред. Швиданенко Г.О.; затв. МОН України. - Вид. 4-те, перероб. і доп. – Киiв: КНЕУ, 2009. – 816 с.
Економіка підприємства: Підручник/ За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2005. – 528 с.
Економіка підприємства: навч.-метод посібник для самост. вивч. дисц./Г.О. Швиданенко, О.С. Федонін, О.Г. Мендрул [та ін.]; за заг. ред. Швиданенко Г.О. - Киiв: КНЕУ, 2009. – 439 с.
Руденко А. И. Экономика предприятия: Учеб. пособие. – 3-е изд., перероб. и доп. С.: Таврия, 2005. – 320 с.
Збірник задач з економіки підприємства: Навч. посібник/ [Акіменко П.І., Андріанова В.В., Артюхова І.В. та ін.]; за заг.ред. д-ра екон. наук, проф. С.П.Наливайченко. – Сімферополь: ВД „АРІАЛ”, 2011. – 384 с.
Економіка підприємства: Збірник практичних задач і конкретних ситуацій: Навч. посібник/ За ред. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2005. – 328 с.

Приложенные файлы

  • docx 16479182
    Размер файла: 77 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий