екологічні наслідки аварій

Тема: Екологічні наслідки техногенних аварій і надзвичайних ситуацій.
1.Техногенні і природні джерела аварій і надзвичайних ситуацій на урбанізованих територіях. Особливості екологічних наслідків аварійних і надзвичайних ситуацій в умовах високої концентрації населення. Тероризм і екотероризм в місті.
2.Екологічнй ризик: поняття, визначення, фактори. Концепція екологічного ризику. Організаційні заходи підвищення рівня екологічної безпеки

1.Техногенні і природні джерела аварій і надзвичайних ситуацій на урбанізованих територіях. Особливості екологічних наслідків аварійних і надзвичайних ситуацій в умовах високої концентрації населення.
Аварії на виробництві. З розвитком технічного прогресу збільшилася кількість аварій на транспорті, промислових, виробничих і гірничодобувних об'єктах, енергетичних і іригаційних комплексах і спорудженнях.
Аварії, обумовлені порушеннями експлуатації технічних об'єктів, стали по своїх масштабах носити катастрофічний характер вже в 2030-і роки поточного сторіччя. Вплив цих аварій часом переходить границі держав і охоплює цілі регіони. Несприятлива екологічна обстановка, викликана цими аваріями, може зберігатися від декількох днів до декількох років. Ліквідація наслідків таких аварій вимагає значних засобів і залучення фахівців різних профілів, у тому числі геохіміків, інженерів-геологів, геологів, гідрогеологів і ін. Аналіз результатів аварій, характеру їхнього впливу на навколишнє середовище обумовив поділ їх по видах (на транспорті, АЕС, хімічних і радіоактивних виробничих комплексах, шахтах і ін.). Окремий вид аварій, зв'язаних з техничским прогресом, складають аварії в космосі і навколоземному просторі.
ния, з них у 70 тис. чоловік отруєння обумовили багаторічні захворювання. Збиток від цієї техногенної катастрофи оцінюється в 3 мільярди доларів США (Григор'єв, 1991).
Великі аварії на хімічних підприємствах з екологічними наслідками зафіксовані в ряді інших районів: м. Флинс-боро, США, 1974 р.; м. Севезо, Італія, 1976 р.; м. Техас, США, 1947 р.; м. Мехіко, Мексика, 1984 р. (див. також табл. 4.5.).
У Європі сама велика аварія на хімічному підприємстві случилася в 1986 р. у м. Базелю (Швейцарія). На складі хімічного концерну «Сандос» виникла пожежа. При гасінні цієї пожежі в р. Рейн разом з водою потрапило до 30 т токсичних речовин (інсектициди, гербіциди, розчинники) і близько 70 т ртуті. Від вибуху бочок із двоокисом сірки, окисом азоту і сероуглеводоро-дом був отруєний і повітря. Основний наслідок аварії забруднення Рейну, що привело до припинення добору води для водопостачання ряду міст у Німеччині, Голландії і до масової загибелі риби (тільки вугрів нарахували близько 150 тис.). По оцінках фахівців, для відродження ураженої ядохимикатами экосистемы ріки будуть потрібні багато років.
На Україні однієї з найбільших аварій була аварія в середині вересня 1983 р. поблизу м. Дрогобича. Її причиною з'явився прорив відстійника продуктів технологічного циклу Стейниковского заводу калійних добрив. Через прорыв дамбы-оградителя відстійника відбувся викид рідини, що містила близько 250 г/л солей, потік якої, переборовши 25 км, досяг р. Дністра. Усього в ріку -обпало близько 4,5 млн. куб.м розсоли. За 15 доби забруднені солями зоды ріки перебороли 500 км, досягли греблі Новодністровського зодохранилища, де на його дні осіло біля мільйона тонн солей. 3 результаті загинуло 920 т товарної риби і близько 1500 т молодняку, а також знищено багато водних рослин. Залито розсолом і підбурено 200 га орних сільськогосподарських угідь. Багато хто -орода, населені пункти з населенням у кілька мільйонів чоловік, що використовували воду цієї ріки на території України і Молдавії, залишилися без джерел питного водопостачання.
Багато катастрофічних явищ обумовлено аваріями при -ранспортировке отруйних хімічних речовин, нафтопродуктів, "олькоза періоді 1971 по 1987 р. у США відбулося близько 16 тис. аварій, зв'язаних з витоком хімічних і бактериологически небезпечних зеществ. Морські аварії з танкерами, нафтоналивними баржами -акже мають як результат екологічні катастрофи.
Так, у 1978 р. під час аварії нафтоналивної баржі в побере-кья в районі Нью-Йорка утворилася нафтова пляма довжиною 5 км л шириною 300 м. У результаті катастрофи танкера «Арго-Мергант» з 1976 р. у північно-східних берегів США нафтова пляма простягнулася на 65 миль. Під час цих аварій гинуть сотні птахів і інших живих організмів, а роботи з очищення поверхні моря эт нафтових плям вимагають значних засобів.
Отруєння при пожежах і вибухах. При горінні багатьох матеріалів утворяться высокотоксичные речовини, від дії яких людей гине найчастіше більше, ніж від вогню. Раніш при -ожарах виділявся в основному оксид вуглецю (чадний газ). Але в останні десятиліття горить багато речовин штучного походження: полістирол, поліуретан, вініл, нейлон, поролон. Це -эиводит до виділення в повітря синильної, соляний і мурашиної - ислот, метанолу, формальдегіду й інших высокотоксичных речовин.
В останнє десятиліття від третини до половини всіх аварій -а виробництві зв'язано з вибухами технологічних систем і устаткування: реактори, ємності, трубопроводи, змішувачі й ін. Спостерігається збільшення як частоти, так і потужності аварій.У лютому 1981 р. у м. Бингемтоне (штат Нью-Йорк, США) у 18-поверховому адміністративному будинку в результаті пожежі витекло 800 л речовини, що містить диоксид. Це викликало отруєння багатьох людей. Дегазація місцевості, на которую було истраче
19 млн. дол., тривала чотири роки.
Аварії на ядерних установках. Цей вид аварій заслуговує на найбільшу увагу, тому що область комплексного забруднення навколишнього середовища досягає багатьох сотень кілометрів і приводить до важких екологічних наслідків. У різних країнах світу атомна енергетика складає значну частину загального обсягу енергоресурсів.
В даний час у світі існує кілька сотень атомних реакторів. В Франції, Бельгії і Південній Кореї частка електроенергії, вироблюваної АЕС, складає більш 50%. Крім того, на АЕС, крім атомних реакторів, працює ще більш 300 дослідницьких ядерних установок. Таким чином, імовірність негативних явищ при різних технічних неполадках у багатьох країнах, особливо густонаселених, досить висока. Про це свідчать факти. Наприклад, у США за 1983 р. на АЕС було понад 5 тис. різні неполадки і невеликі аварії, ас 1945 по 1987 р. усьогоього у світі відбулося 80 серйозних аварійних ситуацій на АЕС. Викиди радіоактивних речовин привели до загибелі 59 і захворюванням 428 чоловік. За увесь час існування АЕС було три найбільших аварії, у тому числі на Чорнобильської АЕС (ЧАЕС), що відносяться до великих екологічних техногенних катастроф. Перша катастрофа відбулася в 1957 р. на заводі «Селлафильд» (пізніше «Уиндская») по регенерації ядерного палива в Англії. Від радіоактивних викидів умерли 13 чоловік, понад 260 занедужали. Друга велика аварія случилася в 1979 р. на АЕС «Тримайленд» у штаті Пенсільванія, США. Унаслідок витоку радіоактивних речовин під угрозойоказалисьжители міста Гаррисберг, радіоактивне забруднення поширилося повітряним шляхом на десятки кілометрів.
Але найстрашніша аварія на АЕС відбулася 26 квітня 1986 р. на ЧАЕС. Від вибуху на 4-м блоці станції викид радіоактивних речовин в атмосферу продовжувався до 6 травня, тобто практично 12 доби. По оцінках фахівців, відбувся витік 50 мегакюри небезпечних ізотопів і 50 мегакюри хімічно інертних радіоактивних газів. Відповідно до оцінок фахівців різних країн, судячи з виділень радіонукліда цезію-137, сумарне радіоактивне забруднення еквівалентне випаданню радіоактивних речовин від вибуху декількох десятків атомних бомб типу скинутих над Хіросімою (Григор'єв, 1991). У результаті цього викиду були забруднені води, ґрунти, рослини, будинки, дороги на десятки і сотні кілометрів. У найбільш небезпечну зону потрапили м. Чорнобиль, Прип'ять, з яких населення в кількості близько 116 тис. чоловік було евакуйовано. Випадання радіоактивних опадів у кількостях, що перевищують припустимі, були відзначені в багатьох районах північно-заходу, центра, південно-заходу
України, у Білорусії, Росії (табл. 4.6.). Радіоактивне забруднення відзначалося в столицях північної Європи (Швеції, Норвегії), досягло півночі Англії. Тільки наприкінці 1986 р. нормалізувалася радіаційна обстановка в Києві, рівень радіації став близький до фонового. Поданим досліджень радиобиологов, радіоактивне забруднення навколишнього середовища викликало порушення імунітету як у людей, так і у тварин, що привело до нервових стресів, збільшенню числа захворювань, особливо в дітей (табл. 4.7). Наслідку опромінення найбільше активно можуть почати позначатися після 10-літнього періоду. Дуже небезпечне забруднення питної води. Наприклад, тільки в Гомельській області Білорусії було загерметизировано 7 тис, колодязів. У Білорусії, за даними АН Білорусії, близько 500 тис. жителів постраждало від опромінення,що зо многом обумовлено проживанням їх у забрудненій місцевості. Прямий збиток від аварії тільки на першому етапі, без обліку наступних негативних явищ, склав 8 млрд. руб. (у цінах на 1 січня 1989 р.), а з урахуванням непрямих наслідків він эавняется (по Росії, Білорусії, Україні) десяткам мільярдів эублей (Григор'єв, 1991; Чорнобильська катастрофа, 1993).
Ризик несприятливих екологічних наслідків від аварій на АЕС зростаєте щільністю їхнього розподілу на одиницю площі. Ч країнам високого ризику по цьому показнику відносяться: Тайвань (1 АЕС на 2 кв. милі), Франція і Японія (1 АЕС на 4 кве милі), Німеччина 1 АЕС на 5 кв. миль); у СРСР 1 АЕС приходилася на 184 кв. милі, у Бразилії 1 АЕС на 3226 кв.милі, а в США 1 АЕС на 33 кв. милі. Високий ризик від аварій на АЕС і в країнах з високою сейсмічною небезпекою у Японії, Італії, Бразилії.

2.Екологічнй ризик: поняття, визначення, фактори. Концепція екологічного ризику. Організаційні заходи підвищення рівня екологічної безпеки
Під екологічним ризиком розуміється ймовірність несприятливих для навколишнього середовища наслідків будь-яких змін природних об'єктів і факторів. Ризик розглядається як ймовірність виникнення надзвичайних подій у певний проміжок часу, виражена кількісними параметрами. Частіше розглядається техногенний аспект екологічного ризику - ймовірність виникнення техногенних аварій, що здатні завдати істотної шкоди навколишньому середовищу або здоров'ю людей. Одні ризики конкретні, інші не можуть бути конкретно визначені. Існують професійні ризики - небезпека професійних захворювань.
Екологічний ризик часто розглядають у двох аспектах - потенційний ризик і реальний ризик. Потенційний екологічний ризик - це явище небезпеки порушення стосунків живих організмів з навколишнім середовищем внаслідок дії природних чи антропогенних чинників. Реальний екологічний ризик утворюється потенційним з урахуванням ймовірної частоти його реалізації. За характером прояву екологічний ризик може бути раптовим (техногенна аварія, землетрус тощо) і повільним (зсув, підтоплення, ерозія тощо).
Оцінка ризику - це аналіз причин його виникнення і масштабів прояву в конкретній ситуації. Небезпеку виникнення техногенних аварій, значних за своїми наслідками, більше пов'язують з хімічними та нафтохімічними підприємствами, атомними і тепловими електростанціями, шахтами, каналізаційними спорудами. Ймовірність виникнення техногенних аварій значною мірою визначається ефективністю природоохоронної діяльності. Вітчизняні експерти вважають, що для України ризик виникнення аварій безпосередньо залежить від трьох груп чинників і описується регресійним рівнянням:

де Х1 - ефективність екологічної політики місцевих органів влади; Х2 - капітальні вкладання в ресурсозберігаюче та природоохоронне устаткування; Х3 - ефективність реалізації екологічних державних програм.
У свою чергу дієвість такої політики (Х{) обумовлюється перш за все прийняттям місцевими Радами ефективних нормативних рішень, що регулюють питання охорони навколишнього середовища.
У групі чинників Х2 провідна роль належить забезпеченню економічного стимулювання екологічних заходів.
Для оцінки екологічного ризику часто використовують технологію "нейронних мереж", яка дає можливість забезпечувати аналітичну підтримку рішень, коли використання традиційних статистичних методів викликає труднощі. Важливою властивістю нейронних мереж є здатність до самонавчання з метою поліпшення якості функціонування, що досягається за допомогою алгоритмів, які навчають і визначають, яким чином мають змінюватися зв'язки у відповідь на вхідну дію.
Моделювання з використанням реальних емпіричних даних дозволило визначити мінімально та максимально можливі рівні ризику виникнення техногенних аварій в регіонах України. Оцінка рівня ризику здійснювалася по 7-бальній шкалі.

З'ясувалося, що для зменшення існуючого показника середнього рівня виникнення аварій (3,8 бала) до мінімально можливого (2,17 бала) необхідне підвищення ефективності головних чинників (табл. 6.1).
За оцінкою експертів, ризик виникнення техногенних аварій по регіонах України сильно відрізняється - від 5,5 для Одеської області до 2,1 для Чернігівської. В більшості областей він перевищує 4 і лише в Полтавській, Кіровоградській і Чернігівській - трохи менше 3,0.

Контрольні запитання і завдання,
1. Що таке екологічний ризик?
2. В яких одиницях визначається екологічний ризик?
3. Виконати ранжування техногенних об'єктів по екологічному ризику.
4. Розробити перелік показників техногенного об'єкта, від яких залежить ймовірність аварії.
5. Проаналізувати наведене раніше регресійне рівняння R =f(Xu
15

Приложенные файлы

  • doc 15922237
    Размер файла: 147 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий