Тичина. Аналіз поезій


Чтобы посмотреть презентацию с картинками, оформлением и слайдами, скачайте ее файл и откройте в PowerPoint на своем компьютере.
Текстовое содержимое слайдов презентации:

Феномен «кларнетизму» П. Тичини. Наскрізна оптимістична тональність, життєствердна настроєвість (збірка «Соняшні кларнети»). Худож­нє відтворення національно-визвольного пробудження народу, уславлення борців за вільну Україну («Пам'яті тридцяти»). ТЛ: вітаїстичність, експресіонізм, кларнетизм. «Ви знаєте, як липа шелестить»(1911)належить до раннього, чернігівського, періоду, це — перший друкований твір П. Тичини. Цей вірш покладений на музику композитором Олександром Білашем. Композиція: твір побудовано на традиційному для поета фольклорному паралелізмі: явища природи розкриваються через душевні настрої людини й навпаки. Мотив вірша: вищий вияв гармонії світу — у єдності весняної природи й почуттів закоханої людини. Тут переважає імпресіоністична поетика. Картина місячної весняної ночі змальована не цілісно й докладно, а окремими штрихами. Тому в уяві читача постає власна картина природи. Віртуозна ритмомелодика вірша: 1. уривчасті фрази, 2.чергування риторичних запитань та окликів,3. алітерації на [с], [ц], [ч], [з], які створюють звуковий образ легенького весняного шелесту липи, гаю.Віршовий розмір:ямб «Арфами, арфами…» (1914)Мотив твору: гімн весні, молодості, вірі в щастя.Поезію написано під впливом вірша М. Вороного «Блакитна панна». Павло Тичина по-своєму талановито розвинув і поглибив зорові експерименти свого вчителя. Легка і граційна ритмомелодика твору нагадує сонячну музику Моцарта. У вірші постає прекрасний персоніфікований образ дівчини-весни, до ніг я схиляються й квіти, і живодайні дощі, і громи, і веселки. Цей образ творять вишукані неологізми (самодзвонними, ніжнотонними), епітети (золоті, перламутровий плач), порівняння (поточки, як дзвіночки), невичерпну музичну енергійність приходу весни передають постійні алітерації, асонанси, чергування довгих і коротких рядків «О панно Інно...» (1915)найвідоміший зразок інтимної лірики П. Тичини. Мотив твору — нестерпна туга за втраченим коханням, поєднана зі світлим спогадом про нього.Історія написання: кохання до доньк чернігівського поета Поліни та Інни Коновал. Образна система: спогади, які відтворено у відповідних асоціативних образах. «Я — сам» — відчуття внутрішньої порожнечі після розриву з коханою. Вікно, вочевидь, асоціюється з розлукою: у вікно дивляться вслід дорогій людині, яка іде геть, у вікно виглядають цю людину. . Сніги — це холод на душі, смерть надії. Для характеристики своєї закоханості ліричний герой добирає неологізми, і зрозуміло з якою метою — аби підкреслити унікальність свого кохання, його неподібність на будь-чиє ще. А цей уже образ (кохання — квітучий луг) підказує висловити думку про неповторність і скороминущість спалаху почуття в такій інакомовній формі: «Любові усміх квітне раз — ще й тлінно». Після згасання ж спалаху любові особливо разюче відчувається самотність, безнадія, фатальність існування, це відчуття митець посилює рефреном «сніги, сніги, сніги...».

Приложенные файлы

  • pptx 15907803
    Размер файла: 202 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий