МР Психологічна допомога

13 EMBED PBrush 1415

МІНІСТЕРСТВО УКРАЇНИ З ПИТАНЬ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА У СПРАВАХ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ВІД НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ







Управління соціальної роботи та психологічного забезпечення
Департаменту кадрової політики










МЕТОДОЛОГІЯ, ФОРМИ І МЕТОДИ НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА ЗДІЙСНЕННЯ ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ В
МНС УКРАЇНИ
(методичні рекомендації)



Під загальною редакцією
заступника Міністра В.П. Бута














Київ – 2004
Укладачі:

Комаров О.В. – начальник групи виховної і психологічної роботи ВРОС та ПП УЗА МНС України.
Сулицький В.В. – кандидат психологічних наук, провідний науковий співробітник НДІ проблем боротьби зі злочинністю НАВС України.





Методологія, форми і методи надання психологічної допомоги та здійснення психокорекційної роботи в системі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи: Методичні рекомендації / Укл. О.В. Комаров, В.В. Сулицький. – К., 2004. – 78 с.


















Методичні рекомендації підготовлені для практичних психологів територіальних органів управління. Розглянуті основні форми та методи надання психологічної допомоги працівникам пожежно-рятувальних, аварійно-рятувальних підрозділів та їх методологічні засади


© О.В. Комаров, В.В. Сулицький, 2004
ЗМІСТ


Зміст
3


Вступ
4

Розділ І
Психопрофілактична робота в системі
6

Розділ ІІ
Загальні положення психологічної допомоги в структурі психопрофілактичної роботи

10

2.1
Організаційні питанні надання психологічної допомоги
10

2.2
Загальні вимоги до психолога
14

2.3
Загальні вимоги до працівника
17

Розділ ІІІ
Загальна характеристика методик надання психологічної допомоги в системі МНС України

19

3.1
Консультативна бесіда
19

3.2
Методика "40 кроків"
23

3.3
Модель інтерв’ю "П’ять кроків"
27

3.4
Групова психотерапія
28

3.5
Психогігієна
29

3.5.1
Індивідуальна психогігієна та психопрофілактика в системі МНС України

29

3.5.2
Психогігієнічний комплекс
30

3.5.3
Методика психічної саморегуляції
30

3.5.4
Використання точечного масажу для самокорекції функціонального стану
35

3.6
Методи психологічної допомоги працівникам при вирішенні службових питань

41


3.6.1
Мозковий штурм
41

3.6.2
Ділова гра
43

3.6.3
Дерево рішень
45

3.6.4
Мікрофон
45

3.6.5
Метод "ПРЕС"
47

3.6.6
Навчаючи – вчусь
48

3.6.7
Аналіз практичних ситуацій
48

3.6.8
Дискусія
48

3.6.9
Коло ідей
49

3.6.10
Медіація
49


Порівняльний перелік 13-ти підходів до психологічної допомоги
51


Список рекомендованої літератури
54


Додатки


ВСТУП

У сучасних умовах діяльності Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи першочергового значення набуває проблема збереження психічного здоров’я працівників.

Це обумовлюється стресогенним характером (чинниками) професійної діяльності, що викликає психоемоційну напруженість у працівників. Такими стресогенними чинниками визначаються:
ризик для життя та здоров’я;
дефіцит часу для аналізу обставин і прийняття рішення;
висока ціна можливих помилок;
усвідомлена відповідальність за результати виконаної роботи;
великі фізичні навантаження;
конфліктні ситуації у процесі службової діяльності;
інтенсивний вплив несприятливих факторів навколишнього середовища.
Негативний вплив кожного з цих чинників окремо, або їх сукупності призводить до виснаження захисних сил (функцій) організму та виникнення розладів психогенного характеру аж до розвитку нервово-психічних та нервово-соматичних захворювань.
Особливу увагу треба звернути на головні чинники, що негативно впливають на діяльність оперативно-рятувальної служби щодо збереження психічного та фізичного здоров’я особового складу:
"розмивання" професійного ядра в службах і підрозділах внаслідок високої плинності кадрів; невідповідність штатної чисельності особового складу реально існуючим і надалі зростаючим рівням завантаженості;
підвищення, порівняно з минулим, вимог до фізичних і, головним чином, - психологічних властивостей працівників;
застаріла навчально-методична основа підготовки та перепідготовки кадрів, у т.ч. й керівного складу з питань психології управління, що не відповідає вимогам професійної діяльності в сучасних умовах;
недоліки та помилки, які стосуються попередження надзвичайних подій з фізичними наслідками, що підлягають усуненню у процесі реалізації програми, зокрема:
недостатня ефективність діяльності підрозділів з роботи з персоналом та їх взаємодія з безпосередніми керівниками на місцях, медичними службами;
недостатня сформованість системи психологічного супроводження службової діяльності особового складу для поточного (динамічного) виявлення осіб з невисокою чи порушеною стійкістю до стресогенних факторів, до умов з підвищеним ризиком для життя, що значною мірою обмежує достовірність ранньої діагностики психологічних "зривів" і здійснення попереджувальних заходів чи психокорекції поведінки таких осіб;
невідповідність існуючого в практичній психології арсеналу психодіагностичних методик вимогам, які б забезпечували гарантоване виявлення серед кандидатів на службу в підрозділи МНС, або на навчання в навчальних закладах системи МНС України, осіб, які відносяться до групи посиленої психологічної уваги (суїцидального ризику, з ознаками девіантної поведінки, або нестійких, внаслідок психофізіологічних особливостей і обмежень, до негативного впливу стресів та психоемоційних навантажень);
неефективність та поверховість контролю за поведінкою працівників, які залишаються віч-на-віч зі своїми проблемами, знаходяться в ситуаціях сімейно-побутових негараздів і конфліктів, в умовах суттєвого збільшення напруженості, навантажень при

виконанні службових обов’язків та фактичного знищення системи соціальних гарантій для працівників і членів їх сімей;
недостатнє використання в роботі зі стабілізації морально-психологічного стану працівників їх близького оточення (батьків, дружин, родичів) для розв'язання конфліктних ситуацій і запобігання стресам;
відсутність у галузі роботи з особовим складом, науково-методичних, навчальних матеріалів та відповідних програм з питань професійної та особистої безпеки життєдіяльності працівників, внаслідок чого не надається потрібної уваги питанням їх захисту від соціально-психологічних чинників ризику для здоров'я та життя в сучасних умовах.
У зв’язку з цим у директивних документах МНС України акцентується увага керівників всіх рівнів на необхідність збереження життя та здоров'я особового складу, підвищення рівня загальної та психологічної культури, своєчасну профілактику деструктивної поведінки та самогубств працівників, активного залучення психологів для надання психологічної допомоги особовому складу.
РОЗДІЛ І

ПСИХОПРОФІЛАКТИЧНА РОБОТА

Психопрофілактична робота - це комплекс соціально-економічних, правових, організаційних, службових, психологічних, педагогічних та медичних заходів, спрямованих на збереження, зміцнення і відновлення психологічного благополуччя та здоров’я працівників оперативно-рятувальної служби, попередження виникнення соціально-психологічної та особистісної дезадаптації.

В організаційно-методичних цілях єдиний процес психопрофілактики в оперативно-рятувальній службі поділяється на три основних види:
первинна психопрофілактика – система заходів, які проявляються у: професійному відборі та психологічному супроводженні службової діяльності; просвіті особового складу щодо причин психологічного неблагополуччя, відхилень у психоемоційних станах та адаптації; допомогу в організації здорового способу життя та психогігієни професійної діяльності; навчанні формам та методам саморегуляції, своєчасного звернення до фахівців за консультацією в ситуаціях, що створюють підвищений ризик розвитку психогенних розладів;
вторинна психопрофілактика – система заходів спеціалізованої психологічної допомоги – психодіагностики, психокорекції, психотерапії, психофармакології, що забезпечують найбільш раннє виявлення та ефективну корекцію чи нейтралізацію негативних психічних станів і відновлення працездатності;
третинна психопрофілактика – система заходів, спрямованих на соціально-медичну реабілітацію колишніх працівників з клінічними проявами психічної патології, що виникла під час проходження служби, обмеження їх психічної інвалідизації.
Суб’єкти психопрофілактичної роботи:
Керівники усіх рівнів системи МНС України, фахівці Центрів психологічного забезпечення та роботи з особовим складом (далі - Центр) при ГУ (У) МНС України та Центрів психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору.
Об’єкти психопрофілактичної роботи:
Кандидати на службу та навчання у вищих навчальних закладах МНС України, працівники, члени їх сімей.
Провідною є первинна психопрофілактика, тому, що вона охоплює всі об’єкти, та здійснюється всіма суб’єктами психопрофілактичної роботи. Вторинна психопрофілактика здійснюються фахівцями Центрів психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору і Центрів. Третинна психопрофілактика: медичний патронат здійснюється фахівцями Центрів психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору, соціально-психологічний патронат – спеціалістами підрозділів по роботі з особовим складом.
Принципи психопрофілактичної роботи:
добровільності;
гуманізму;
законності;
об’єктивності;
науковості;
дотримання норм професійної етики, деонтології й прав людини;
комплексності (спрямованість усіх профілактичних заходів одночасно на особистість та її оточення (соціальне середовище), що передбачає тісну взаємодію в роботі всіх суб’єктів психопрофілактики);
своєчасності (здійснення заходів первинної психопрофілактики серед здорових людей, вторинної – на найбільш ранніх етапах формування чи виникнення негативних психічних станів або порушень);
активності та безперервності (всі заходи мають здійснюватись регулярно та планомірно, без залежності від видимого благополуччя в стані психічного здоров’я особового складу, з постійним пошуком нових шляхів проведення психопрофілактики);
ефективності (при проведенні будь-яких заходів психопрофілактики орієнтуватись на головний критерій – їхню ефективність).
ПСИХОПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ в системі МНС України повинні здійснюватись на п’яти рівнях:
організаційно-нормативному;
психолого-педагогічному;
психологічному;
медико-профілактичному;
науково-методичному.
Заходи організаційно-нормативного рівня повинні забезпечувати відповідність нормативної бази психопрофілактичних заходів чинному законодавству і передбачають:
Нормативне забезпечення організаційно-управлінських заходів;
Забезпечення наявності психотехнологій, ефективних психодіагностичних методик, тематичних тренінгів з психотерапевтичної роботи, практичних навчальних курсів з надання психологічної допомоги та методичних рекомендацій, необхідних для ефективного вирішення основних завдань оперативно-рятувальної служби.
Заходи психолого-педагогічного рівня здійснюються з метою психологічного просвітництва, формування стану психологічної готовності працівників оперативно-рятувальної служби до дій у складних та екстремальних умовах і передбачають:
1. Навчання керівників усіх рангів "менеджменту безпеки", тобто знанням, вмінням і навичкам постановки та вирішення управлінських задач, пов'язаних із забезпеченням безпеки працівників.
2. Навчання працівників оперативно-рятувальної служби тактиці, методам і прийомам забезпечення особистої безпеки в специфічних умовах професійної діяльності та в повсякденному житті; формування психологічних установок та готовності працівників щодо забезпечення:
особистої професійно-моральної безпеки - професійно грамотним діям в умовах психологічного тиску з боку постраждалих;
особистої психологічної безпеки - вмінню й навичкам психологічної самодіагностики та саморегуляції для нейтралізації негативних наслідків стресових ситуацій та емоційно-психологічних навантажень, особливо при роботі в екстремальних умовах;
особистої фізичної безпеки у професійній діяльності та поза службою.
3. Навчання керівників усіх рангів та працівників оперативно-рятувальної служби за допомогою тренінгових технологій практичним навичкам протидії стресам, поліпшення особистої і професійної комунікації, уміння вирішувати проблеми внутрішньоколективних відносин, формувати та підтримувати належний соціально-психологічний клімат у службових колективах.
4. Навчання психологів системи МНС України основним прийомам психологічної допомоги та психокорекції, організація тематичних тренінгів з психокорекційної роботи, практичних курсів з надання психологічної допомоги.
Заходи психологічного рівня передбачають використання стандартизованих, спеціалізованих психотехнологій:
професійно-психологічного відбору та розстановки кадрів;
сприяння адаптації працівників у колективі;
контролю за рівнем психологічної готовності до виконання професійних обов'язків;
ранньої діагностики негативних психічних станів;
здійснення профілактики негативних наслідків психотравмуючих впливів та професійної деформації;
полегшення емоційного реагування на стресогенні ситуації та запобігання накопиченню негативного емоційного заряду;
створення позитивного морально-психологічного клімату та безконфліктних службово-особистісних стосунків у колективі.
Заходи психологічного рівня спрямовані на вдосконалення поведінкових установок працівників, на збереження життя і здоров'я в екстремальних умовах, на підтримку професійно-психологічної готовності у вигляді системи правил і техніки поведінки із забезпечення особистої безпеки працівників у складних штатних і позаштатних службових ситуаціях та поділяються на планові та ситуаційні.
Планові заходи здійснюються за такими напрямками:
робота з “групою посиленої психологічної уваги”;
психологічне супроводження службової діяльності;
проведення обов’язкових заходів для працівників, які здійснюють службові завдання, знаходяться під психологічним тиском різного роду в межах службових завдань;
проведення занять з питань психологічної саморегуляції особового складу в ході службової діяльності та за її межами, релаксації та психоемоційного розвантаження працівників та інше;
психологічне супроводження службових розслідувань за фактами надзвичайних подій серед особового складу.
Ситуаційні заходи включають обов’язкові психокорекційні заходи, такі як дебрифінг, формуючий процесінг, деф’юзінг, рефреймінг, індивідуальні корекційні або діагностичні бесіди з працівниками оперативно-рятувальної служби після гострих стресогенних ситуацій у службовій діяльності.
Заходи медико-профілактичного рівня передбачають поєднання форм та методів лікувальної та профілактичної роботи. У багатьох випадках загострення соматичних захворювань настає після чергової емоційно-стресової ситуації. Психосоматична патологія включає захворювання органів та систем, які пов’язані із психологічними або патопсихологічними змінами особистості під впливом хвороби. Розвиток психосоматичних захворювань обумовлюється комплексом причин, включаючи дію психотравмуючих факторів. Навіть самі незначні порушення психічної діяльності, що виникають у працівників оперативно-рятувальних служб, можуть призвести до тяжких наслідків, у тому числі й до виникнення аутоагресивних тенденцій. У зв’язку з цим основним завданням лікувально-профілактичних закладів системи МНС України є:
психофізіологічне обстеження при проходженні ВЛК;
медико-психологічне супроводження працівників;
організація санітарно-епідеміологічного нагляду;
психотерапевтична допомога та реабілітація працівників, які отримали посттравматичні стресові розлади (ПТСР);
виявлення нервово-психічних порушень на ранніх етапах їх виникнення;
надання адекватної лікувальної допомоги;
медико-психологічна та психіатрична реабілітація працівників, які хворіють.
Для успішного вирішення проблем ранньої діагностики нервово-психічних розладів, станів психоемоційного напруження, факторів суїцидального ризику серед особового складу необхідно проведення:
динамічного нагляду за працівниками;
порівняльної оцінки стану психічного здоров’я у різних професійних та вікових групах;
повноцінних щорічних психопрофілактичних оглядів.
Метою масових психопрофілактичних оглядів повинно бути визначення характерологічних та психофізіологічних властивостей працівників оперативно-ряувальних служб для напрацювання рекомендацій із створення оптимальних умов їх професійної діяльності.
Під час проведення психопрофілактичних оглядів можливе також виявлення на момент обстеження транзисторних (порушення мозкового кровообігу), перехідних, поодиноких порушень, які в майбутньому можуть якщо й не сформуватися в конкретну психічну патологію, то, принаймні, стати постійним “фактором ризику” для працівника. Щодо осіб, у яких виявлено транзисторні відхилення, слід негайно вимагати об’єктивну інформацію від психологів підрозділів психологічного забезпечення, керівників, співробітників, а при нагальності й від близьких родичів.
Щодо окремих представників оперативно-рятувальних спеціальностей, пов’язаних з діяльністю в екстремальних умовах, осіб, віднесених до групи посиленої психологічної уваги, суб’єктів з вираженими ознаками професійної деформації та девіантної поведінки, дезадаптивними психологічними станами, працівників, які зазнали психотравмуючого впливу, можливе здійснення спеціалізованих, поглиблених психопрофілактичних заходів.
Заходи науково-методичного та аналітичного рівня дають можливість виявляти негативні чинники професійної діяльності працівників оперативно-рятувальних служб, аналізувати досвід існуючих психопрофілактичних заходів, визначати причини їх неефективності і в подальшому планувати роботу з усунення недоліків. Вони, зокрема, передбачають:
Збір, вивчення та аналіз інформації з проблем збереження життя і здоров'я працівників в екстремальних оперативно-службових умовах, у складних штатних та позаштатних службових ситуаціях і в побуті (вивчення умов діяльності працівників оперативно-рятувальних служб дозволить з'ясувати шкідливі чинники професійної діяльності працівників оперативно-рятувальних служб, які можна усунути цілком, максимально чи частково, а які взагалі не можуть бути усунені).
Розробка тематичних тренінгів психотерапевтичного спрямування, практичних навчальних курсів та методичних рекомендацій з надання психологічної допомоги.
Розробка, адаптація та впровадження новітніх ефективних психодіагностичних методик.
Таким чином, на перше місце психопрофілактичної роботи в системі МНС України висувається психологічна допомога працівникам у повсякденних та надзвичайних ситуаціях, а також іншим особам, які знаходяться у сфері інтересу професійної діяльності психологів МНС України. Треба також зазначити, що надання психологічної допомоги в системі МНС України регламентується відповідними наказами, розпорядженнями та іншими документами МНС України.
РОЗДІЛ ІІ

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ
В СТРУКТУРІ ПСИХОПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ
В СИСТЕМІ МНС УКРАЇНИ

Організаційні питання надання психологічної допомоги в оперативно-рятувальній службі

Серед основних завдань служби психологічного забезпечення (Положення про службу психологічного забезпечення службової діяльності державної пожежної охорони України, затвердженого наказом МНС України від 10.04.03 №106) треба визначити:
здійснення психопрофілактичної роботи з персоналом оперативно-рятувальної служби, психологічного супроводження та підтримки проходження служби працівниками, проведення заходів їх психологічної реабілітації та відтворення професійної працездатності;
організація та проведення соціально-психологічної роботи, здійснення заходів щодо оптимізації соціально-психологічного клімату в колективах, психологічне консультування керівників оперативно-рятувальних служб, а також працівників та членів їх сімей;
здійснення професійно-психологічної підготовки працівників, надання психологічної допомоги особам, прийнятим на службу, в адаптації до умов службової діяльності, а також психологічне супроводження рятувальної діяльності працівників, зокрема, в екстремальних умовах. Розроблення та впровадження новітніх психологічних технологій у службову діяльність.
Реалізація цих завдань покладена на психологів Центрів. Реалізацію завдань цього напрямку передбачено Типовими функціональними обов’язками працівників відділень (груп) психологічного забезпечення, що затверджені наказом МНС України від 10.04.03 року № 106.
Серед інших обов’язків на психолога покладається:
брати участь у заходах із професійно-психологічної підготовки особового складу. Безпосередньо здійснювати психологічну підготовку працівників;
вживати заходів до захисту психічного здоров’я працівників, проводити психокорекційну роботу, спрямовану на подолання професійної деформації, запобігання психічним розладам та психологічним травмам, профілактику суїцидів тощо;
надавати психологічну допомогу працівникам та членам їх сімей, насамперед тим, які потерпіли від злочинців, отримали поранення, зазнали тяжкої хвороби, психотравм.
Власно, під поняттям допомога слід розуміти надання людині підтримки, запропонування "руки допомоги". Цей термін у психологічному значенні має багато різновидів та тлумачень. Так, наприклад, психотерапія – довготривалий процес, що займається реконструкцією особистості та характеризується великими змінами у її структурі. Терапія – загальний термін, що узагальнює та об’єднує поняття "консультування", "корекція" та "психотерапія". Усі ці визначення є елементами однієї структури, що має назву "психологічна допомога". Але треба розмежувати поле діяльності медичного та соціального психолога.
Психологічна допомога – галузь практичного використання психології, що орієнтована на підвищення соціально-психологічної компетенції людей. Вона може бути спрямована на окремого суб’єкта, групу чи організацію. Основні засоби її надання: індивідуальне консультування (консультативна психологія) та групові форми психологічної роботи (групова психотерапія). Можливі психопрофілактична та психокорекційна спрямованість, використання у ситуаціях подолання різного роду психологічних труднощів.
Головна мета психологічної допомоги – ефективне сьогоднішнє існування та позитивне ставлення працівника (А. Айві, 1999). Окремі теорії у психології лише підкреслюють значення таких ключових термінів, як "самоактуалізація" (Маслоу), "самоефективність" (Бандура), ефективність (Каркафф, Гордон) тощо. Все це тільки різний опис мети психологічної допомоги.
Психологічна допомога в оперативно-рятувальній службі – це поновлення психічного та соматичного здоров’я та надання практичної допомоги працівникам через застосування методів інтерв’ю, консультування, психокорекції тощо.
Психологічна допомога працівникам оперативно-рятувальних підрозділів надається з метою:
відновлення психологічних і фізіологічних ресурсів організму людини у будь-яких випадках втоми;
емоційно-вольової підготовки;
запобігання розладам психічних функцій організму;
зниження рівня психоемоційної напруги;
допомоги у вирішенні проблемних ситуацій;
зменшення рівня індивідуальної і групової напруги;
зниження негативного емоційного рівня сприйняття подій, які пережили працівники в екстремальних ситуаціях;
зняття актуальності наслідків стресової ситуації;
навчання прийомам психічної саморегуляції організму;
впливу на мотивацію поведінки;
підвищення працездатності;
позбавлення від психічного стану “душевної кризи”;
позбавлення відчуженості, почуття образи, самотності;
попередження розвитку посттравматичних розладів;
профілактики невротичних реакцій та специфічних, паталогічних змін особистості;
профілактики негативних психоемоційних станів;
психологічного виховання й самовиховання цілісної та гармонійної особистості;
психологічного розвитку особистості та самопізнання;
психологічної реабілітації осіб, які отримали психічну травму під час виконання службових завдань;
регуляції морального й психологічного стану:
розвитку здібностей керувати власними психічними процесами;
стабілізації психоемоційного стану.
Головною метою психологічної допомоги, що надається психологами особовому складу оперативно-рятувальних підрозділів, є збереження психологічного, фізіологічного здоров’я та запобігання професійній деформації, девіантної (делінквентної) поведінці особистості в умовах службової діяльності.
Види психологічної допомоги:
Психологічне консультування – це особлива галузь практичної психології, що пов’язана з наданням з боку спеціаліста-психолога безпосередньої психологічної допомоги особам, які її потребують, у вигляді порад і рекомендацій:
проблематика – особистісне благополуччя;
об’єкт та предмет діяльності – екзистенціальні цінності й їх застосування у життєвих ситуаціях;
зміст діяльності – емоційна підтримка, ціннісно-смислова орієнтація, відпрацювання життєвих стратегій;
методи та психологічні парадигми допомоги:
а) консультативна бесіда;
б) групи зустрічей;
в) соціально-психологічні тренінги;
г) когнітивна та гуманістична психології;
мета та результати – поглиблене саморозуміння, прояснення ситуації, зміна соціальної та екзистенціальної позиції, опрацювання нових психосоціальних вмінь.
Немедична психотерапія – засоби та методи роботи з практично здоровими людьми, які опинилися у ситуації життєвої кризи та потребують певної психологічної допомоги:
проблематика – особистісне та соціальне здоров’я;
об’єкт та предмет діяльності – особистість і спільнота у проживанні критичних ситуацій;
зміст діяльності – об’єктивація та рефлексія ситуації, структурування співпадаючих процесів і побудова умов для зживання психосоціальних травм і конфліктів;
методи та психологічні парадигми допомоги:
а) психотерапевтична бесіда;
б) групи зустрічей;
в) соціально-психологічні тренінги;
г) групи інтенсивної терапії;
д) аутотренінг;
є) гуманістична, глибинна та трансперсональна психології.
мета та результати – емоційне відреагування (зняття стресу), розробка нових життєвих смислів, зживання емоційних травм, вирішення конфліктів, подолання кризи.
Рівні психологічної допомоги:
мікро – надання індивідуальної психологічної допомоги працівнику;
меццо – робота з малими за чисельністю групами працівників, які мають схожі проблеми та потребують моральної підтримки з боку не тільки психолога, але й інших людей;
макро – робота з великими групами людей.
Класифікуючи форми психологічної допомоги можна визначити індивідуальну та групову. Окрім цього, психологічна допомога може набувати таких організаційних форм, як:
1. Пряма (безпосередня) психологічна допомога:
індивідуально-консультативна та корекційна робота (один на один);
консультативна та корекційна робота з малими групами (чисельністю 2-6 осіб);
груповий тренінг (7-12 осіб) для працівників, які мають подібні проблеми.
2. Непряма (опосередкована) психологічна допомога:
консультативна робота на рівні організації – з персоналом загалом або керівниками структурних підрозділів (соціальна інженерія або управлінське консультування);
професійно-психологічна підготовка особового складу.
Однією із вимог до психологічної допомоги в оперативно-рятувальних підрозділах є її планомірність. Психолог повинен свою роботу організовувати на підставі перспективних і поточних планів служби психологічного забезпечення з урахуванням науково-методичних рекомендацій, передового досвіду та відповідно вимог нормативних актів МНС України.
При плануванні роботи треба враховувати, що психологічна допомога надається:
працівникам, які не перебувають у стані прояву гострих реакцій на кризу. Це:
а) керівники підрозділів (прийняття рішення, управління колективом, проведення наради тощо);
б) працівники оперативно-рятувальних служб;
в) працівники, які допущені до керування службовим транспортом;
г) працівники, які мають незначні психоемоційні порушення;
д) працівники, які мають значні психологічні навантаження, але не як наслідок діяльності в екстремальних ситуаціях;
е) працівники, які належать до групи посиленої психологічної уваги;
працівникам, які перебували в екстремальних умовах та ситуаціях. Це:
а) працівники, служба яких пов’язана з підвищеним ризиком та значними нервово-психічними навантаженнями;
б) працівники, які отримали поранення;
в) працівники, які безпосередньо звернулися за допомогою до психолога;
г) працівники, реакція яких на стрес пов’язана зі зловживанням спиртних напоїв;
д) працівники, які знаходяться у стані дезадаптації.
Окрім перелічених категорій працівників, до групи осіб, які уявляють професійний інтерес для психолога, відносяться:
свідки надзвичайної ситуації;
потерпілі внаслідок надзвичайної ситуації або інших негативних подій.
Головна мета роботи психолога з цією групою осіб полягає у наданні їм первинної психологічної допомоги щодо виходу із психотравмуючого стану.
Треба зазначити, що психологічна допомога може надаватися психологом працівнику:
ініціативно. Це випадок, коли психолог пропонує допомогу працівнику на підставі результатів, що були отримані під час психодіагностичної роботи або бесіди з ним;
добровільно. Коли працівник самостійно звертається за допомогою до психолога як за порадою, так і для вирішення кризових життєвих ситуацій;
за дорученням. Це випадок, коли психолог надає допомогу працівнику, який своїми вчинками та поведінкою викликає занепокоєння з боку керівництва та товаришів.
При плануванні діяльності психолог враховує, що психопрофілактична робота проводиться:
на заняттях з професійної підготовки (планово);
перед заняттями з фізичної підготовки;
під час підготовки працівників до роботи в умовах великих психогенних навантажень;
після несення служби у добовому чергуванні;
після перебування працівника в екстремальній ситуації;
у вечірні часи для бажаючих та за рекомендаціями психолога;
у період проходження курсів перепідготовки чи підвищення професійної кваліфікації;
у разі потреби з працівниками, які віднесені до групи посиленої психологічної уваги;
як обов’язковий курс навчання на етапі першопочаткової підготовки чи інших закладах системи МНС України.
Серед форм психологічної допомоги визначається:
навчання та пропаганду;
консультацію;
корекцію;
психотерапія;
інтервенція;
терапія.
Окрім цього, при плануванні діяльності психолог повинен залишати резерв часу на випадок непередбачених обставин (екстремальних ситуацій). Цей час повинен складати, за нашими підрахунками, приблизно 10%-15% від загального робочого часу.
Якщо проаналізувати вже відомі структури психологічної допомоги, то найбільш придатною для використання психологами оперативно-рятувальних служб, є така:
а) первинна зустріч;
б) отримання інформації;
в) психодіагностика;
г) вибір форм і методів роботи з працівником залежно від його проблеми;
д) реалізація програми психологічної допомоги;
е) контроль;
ж) завершення роботи або її продовження на новому рівні.
Зміст психологічної допомоги:
надання працівнику допомоги через повідомлення йому об’єктивної психологічної інформації;
психокорекція передбачає організований вплив на працівника з метою змін показників його активності і відповідність з віковою нормою психічного розвитку;
психологічне консультування адресоване психічно здоровим людям для досягнення ними цілей особистісного розвитку;
психотерапія передбачає активний вплив психотерапевта та особистість працівника.
Труднощі, що зустрічаються під час надання психологічної допомоги:
психолог-консультант працює не з ситуацією, не з її трансформуванням, а з переживаннями, з системою цінностей, стосунків та станів людини;
з’ясування справжніх мотивів або життєвих сенсів людини у процесі отримання відповідної психологічної допомоги може взагалі зробити зайвою саму життєву ситуацію, якщо вона виникає від психологічної проблеми працівника;
характер, динаміка, своєрідність міжособистісних стосунків, особистісні якості психолога-консультанта, які пред’являються чи не пред’являються працівникові, але керовані останнім, відіграють визначальну, головну роль у динаміці процесу і, в кінцевому рахунку, у дійовості психологічної допомоги.
Особливості надання психологічної допомоги в оперативно-рятувальній службі:
з працівником, який пережив психотравму, треба спілкуватися не як з працівником, а як з нормальною людиною, стан якої зрозумілий та можна пояснити подією, яку вона пережила;
дотримання послідовності етапів процедури та методики проведення занять з релаксації та відновлення;
заняття проводиться у кабінеті психологічного розвантаження;
психокорекційна робота проводиться:
а) не раніше 48 год. після події;
б) за графіком, але не менш одного разу на тиждень.
Фахівці, які забезпечують надання психологічної допомоги в оперативно-рятувальній службі:
На посади працівників служби психологічного забезпечення призначаються фахівці, які мають базову вищу психологічну освіту, вищу медичну освіту, як правило, за спеціалізацією “психіатрія”, фахівці, які мають другу вищу психологічну освіту (наказ МНС України від 10.04.03 №106).
Також під час психологічної підготовки психологу доцільно проводити підготовку групи психологічного супроводження підрозділу, з метою навчання працівника (консультанта), який міг би надати первинну психологічну допомогу особі, яка опинилася у кризовому стані, до моменту прибуття спеціаліста-психолога.
Консультант – як правило, не психолог, але пройшов необхідну підготовку у галузі психологічної взаємодопомоги та працює у сфері проблем соціальної адаптації.

Загальні вимоги до психолога

Надання психологічної допомоги працівнику передбачає такі етичні вимоги до психолога:
повага до особистості;
повага до людських прав і свобод;
повага до людської гідності;
належна професійна компетенція;
сумління;
доброзичливість;
безумовна зупинка на благо працівника;
нерозголошення відомостей про особисте життя працівника (конфіденційність);
бути особливо обережними, щоб не перебільшити сподівань працівника та не перейти за межі своєї професійної компетентності;
уникнення соціальних контактів із працівником, якщо ці контакти не передбачені процедурою консультування (спільної роботи);
уникнення спільного ведення справи;
недопущення маніпулювання працівником або собою з боку останнього.
Завдання, що вирішуються психологом-консультантом, під час надання психологічної допомоги працівнику:
а) самовизначення (ідентичності);
б) вибору (прийняття рішення);
в) самоусвідомлення (особистісної рефлексії);
г) подолання критичної (кризової) ситуації;
д) розвитку суб’єктності, функціональних та екзистенційних (інструментальних та “самостійних”) початків особистісного “Я”.
Завдання, що покладені на психолога-консультанта під час процесу психологічної допомоги працівнику:
а) встановлення відносин довіри та прийняття;
б) забезпечення належної динаміки робочих стосунків, що веде до усвідомлення та можливого розв’язування психологічних проблем працівника;
в) зняття психологічних захистів;
г) визначення й використання ступеня впливу на працівника.
Звернемо увагу на порівняльну характеристику кваліфікованого психолога з некваліфікованим (табл. 1)
Таблиця 1
Кваліфікований психолог порівняно з некваліфікованим

АТРИБУТИ
КВАЛІФІКОВАНИЙ ПСИХОЛОГ
НЕКВАЛІФІКОВАНИЙ ПСИХОЛОГ

Мета психологічної допомоги
Надає допомогу працівнику у досягненні його мети та слідкує за схильностями працівника. Може запропонувати альтернативне сприйняття і у деяких випадках підказати напрямок
Має власні цілі, використовуючи працівника, дотримується власних схильностей. Не може надати працівнику потрібний напрямок і підтримку

Відгуки (реакції)
Може знайти множину реакцій на багатий спектр ситуацій і проблем
Не має потрібного відгуку або вперто чіпляється за один. Типовий стиль поведінки

Світогляд (концепція)
Розуміє та використовує у роботі велику кількість концепцій
Не має ясної концепції, працює у межах однієї із них

Культурна продуктивність
Здатен до генерації багатьох думок, слів, моделей поведінки внутрішньої власної культури та в межах інших культур
Здатен працювати тільки у межах однієї культури

Обмеження
Розуміє обмеження та працює під наглядом. Проводить спільну роботу з іншими психологами щодо теорії, концепцій, консультування
Діє не визначаючи власних обмежень, працює без нагляду, не може працювати з іншими професіоналами

Міжособистісний вплив
Розуміє, як його реакція впливає на працівника та навпаки
Не розуміє міжособистісного впливу. Іноді заперечує те, що працівник знаходиться під його впливом під час консультування

Людська гідність
Чесно, відверто спілкується з працівником, поважаючи його гідність
Поводиться з працівником без шани, нечесно, без проявів співчуття, іноді, у брутальній манері

Узагальнена теорія
Активно вивчає нові теорії, систематично розвиває власну концепцію психологічної допомоги. Після вивчення, може стати прихильником будь-якої однієї теорії
Рабськи прив’язаний до однієї теорії та не думає про існування альтернативних, можливо, не здатний до систематичного підходу.

Ставлення до теорії
Розглядає теорію як відображення реальності. Розуміє, що його власні переконання ґрунтуються на манері мислення й випливають із його культурної та статевої належності
Ігнорує статеві та культурні розбіжності, що покладені в основу процесу психотерапії


Шляхи розвитку власної узагальненої концепції консультування та терапії:
еклектизм: визнання переваг багатьох методів і теорій та застосування їх різних аспектів, що можуть здатися корисними для роботи з різними працівниками;
прихильність до однієї теорії: проповідує прихильність до однієї теорії та застосування її на практиці, наприклад таких, як біхевіоризм, психоаналіз, структурно-сімейна терапія тощо;
узагальнена теорія: узагальнений концептуальний підхід, узагальнена теорія, що намагається поєднати й організувати частини теорії у погоджену та системну побудову. Її суть полягає у:
а) розумінні того, що реакція працівника може бути різною та, можливо, потребує будь-якого іншого теоретичного підходу;
б) повазі до світогляду або теорії, що відрізняється від власної;
в) вмінні бачити те, яким чином різні теорії можна поєднати разом для користі працівника.
Одним із важливіших елементів у наданні психологічної допомоги є врахування психологом культурологічних особливостей працівника, з яким він буде працювати (табл. 2).
Таблиця 2
Характеристика психолога, який є компетентним
у культурологічних навичках:

Відношення
Знання
Навички

Зазнав еволюцію до усвідомлення феномену культури, став сприйнятливим до власної культурної спадщини, навчився поважати та розуміти розбіжності
Має чіткі уявлення про механізм дії соціально-економічної системи держави щодо національних меншинств
Здатен до вироблення великого набору вербальних і невербальних реакцій

Розуміє свої власні цінності та схильності, а також те, як це впливає на спілкування з працівником, який належить до національного меншинства

Володіє спеціальними знаннями й інформацією про ту конкретну групу, з якою працює
Здатен надсилати й отримувати вербальні та невербальні повідомлення грамотно і точно

Він не соромиться соціальних і релігійних розбіжностей між психологом і працівником
Має чіткі уявлення про теорії культурно-орієнтовного консультування
Здатен використовувати навички впливу на користь працівнику

Відгукується до обставин (особистісні схильності, етнічна ідентифікація), що мають відношення до причетності працівника до певної культури національних меншинств
Розуміє ті перепони, що перешкоджають представникам національних меншинств користуватися психологічною допомогою
Здатен використовувати навички впливу на користь працівнику


2.3. Загальні вимоги до працівника

Останнім часом у науковій літературі існує декілька визначень осіб, з якими працює психолог. Серед них найчастіше зустрічаються "клієнт" і "пацієнт". В ролі клієнта в оперативно-рятувальної служби виступає "працівник", так як психолог працює з психічно здоровими людьми, але які потрапили у складні життєві ситуації. Якщо є підозра на психічне захворювання в особи, яка звернулася за допомогою до психолога, то останній повинен рекомендувати працівнику звернутися за допомогою до психіатра.
У випадку, коли надання психологічної допомоги виходить за межі професійної компетенції психолога, останній повинен порадити працівнику звернутися до більш досвідченого фахівця, який спеціалізується саме на роботі з працівниками у подібних ситуаціях.
Працівник – це людина, яка потребує реконструкції власної особистості. Права працівника:
обирати психолога з числа працівників Центру;
обговорювати та приймати рішення про прийнятність для нього того чи іншого методу психологічної допомоги;
оцінювати результати психологічної допомоги за ходом її надання;
відмовлятися від послуг консультуючого психолога;
орієнтуватися в концепціях та строках психологічної допомоги;
отримати інформацію про освіту та кваліфікацію психолога.
Звертаючись до психолога-консультанта працівник:
знає, чого він хоче досягти (має мету);
ознайомлений тією чи іншою мірою про норми взаємостосунків з представником цієї професії;
досить добре розуміє міру відповідальності й обмежень свою та професіонала, до якого звертається;
усвідомлює досвід та традиції національної культури.
Ситуація спілкування працівника з психологом-консультантом містить такі складові:
особистість працівника та його переживання;

стосунки між працівником та психологом;
особистість психолога-консультанта у поєднанні його самостійних та функціональних освіт.
Важливим елементом спілкування працівника з психологом є процес їх взаємного сприйняття. Для вирішення апперцептивних завдань, на наш погляд, доцільно використовувати структуру, яку розробив професор О.Ф. Бондаренко.

Структура процесу сприйняття людини людиною (за О.Ф. Бондаренко):
притягнення
відштовхування

опізнання-атракція
опізнання-дистракція

ідентифікація
диференціація

потреба належності
потреба незалежності

наближення
дистанціювання

відокремлення із загальної низки
вміщення до загальної низки

ініціація (прийняття)
відторгнення (виключення)

Важливу роль під час консультування відіграє досвід культури та його усвідомленості працівником, що дають йому три можливості:
а) знаходити максимально більше число варіантів поведінки при спілкуванні з собою та іншими у контексті культури;
б) застосовувати максимально більшу кількість варіантів понять, думок, і вчинків для того, щоб спілкуватися з можливо більшою кількістю людей або груп усередені або поза межами власної культури;
в) здатність формулювати плани, діяти у відповідності з можливостями даної культури та рефлектувати.

РОЗДІЛ ІІІ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДИК НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ В СИСТЕМІ МНС УКРАЇНИ

Розглянемо більш докладно методики, що можна застосувати для надання психологічної допомоги працівникам оперативно-рятувальних служб та їх методологічні засади.

3.1 Консультативна бесіда

Консультативна психологія – розділ знань, змістом якого є опис процесу надання психологічної допомоги – консультування. Основний смисл полягає у тому, що за допомогою спеціально організованого процесу спілкування у працівника можна актуалізувати додаткові психологічні сили і здібності, які, у свою чергу, можуть забезпечити мобілізацію нових можливостей для виходу із скрутної життєвої ситуації. Консультативна психологія намагається відповісти на такі питання:
у чому суть процесу, що виникає між людиною, яка опинилася у скрутній ситуації і звернулася за допомогою, – працівником, і людиною, яка її надає, – консультантом;
якими повинні бути особистісні риси, установки, знання та вміння консультанта;
які резерви, внутрішні сили працівника можуть бути актуалізовані під час консультування;
які особливості покладає на процес консультування ситуація, що трапилася у житті працівника;
які прийоми і психотехніки може використовувати консультант для надання допомоги працівнику.
Консультативна психологія базується на соціальній, клінічній, диференційній психології, психології особистості та тестології. Вибір підстав для конкретної моделі консультування часто пов’язаний з більш загальною теоретичною орієнтацією. Моделі консультування специфікуються та пристосовуються відповідно до життєвих ситуацій, що викликають психічну дезадаптацію, порушення у розвитку тощо.
Консультативна бесіда – це особистісно-орієнтовне спілкування, в якому здійснюється загальна орієнтація в особливостях особистості та проблемах працівника, встановлюється та підтримується партнерський стиль відносин, надається певна психологічна допомога відповідно до потреб, проблематики та характеру консультативної роботи.
Етапи консультативної бесіди:
а) початковий;
б) процесуальний;
в) завершальний;
г) підтримуючий.
Вимоги до психолога:
уникнення, за можливістю, соціальних контактів з працівником, якщо останнє не передбачено процедурою спільної роботи;
уникнення спільного ведення справ, недопущення маніпулювання працівником або собою з боку останнього;
бути обережним, щоб не викликати у працівника необґрунтованих очікувань або перебільшити межі власної компетенції.
Психолог має право відмовитися від надання психологічної допомоги працівнику, якщо водночас поряд з його психологічним втручанням здійснюється інший незалежний та не погоджений вплив на психіку останнього.
Основні положення консультування:
дотримання конфіденційності;
усвідомлення межи власної компетентності;
уникнення розпитувати про дрібниці;
ставлення до працівника так, як би ви хотіли, щоб він ставився до вас;
взяття до уваги індивідуальних та культурних розбіжностей.
Фази спілкування:
початок встановлення взаємовідносин;
розвиток взаємовідносин;
динаміка спілкування;
припинення спілкування.
Завдання початкової консультативної бесіди:
а) встановлення у працівника довіри до себе та зняття психологічної напруги;
б) встановлення контакту;
в) заохочення обговорення проблематики та визначення, за необхідністю, часових та інших можливостей працівника для спільної роботи;
г) надання інформації;
д) встановлення робочих відносин з працівником (робочий контакт);
є) заохочення саморозуміння, власної активності та відповідальності працівника;
ж) формування реалістичних очікувань від спільної роботи.
Комунікативні техніки у консультативній бесіді. Етикет.
а) Мовчання:
смисл мовчання – ознака опору, ознака самоаналізу, демонстрація відчаю або безвихідності;
прийоми реагування: кивок головою, повторення останніх слів, інтерпретація останнього висловлювання, спонукання для продовження розповіді, прийом “сидіти у тиші”.
б) Емпатійне слухання:
смисл – не співчувати, а співпереживати, утворювати емоційний резонанс переживанням працівника;
прийоми реагування: уважне слухання, невербальне або словесне вираження власної послідовності думок та почуттів працівнику, іноді непоміченим поглядом, словом, вербалізацією заохочення працівника до більш глибинної демонстрації себе і саморозкриття.
в) Прояснення:
смисл – розкриття смислу (мотиваційного, цільового, операційного) – як для консультанта, так і для працівника – його власних дій. Допомагає відслідкувати амбівалентність почуттів і відносин, особливості використання захисних механізмів, мислення тощо;
прийоми реагування: додаткові питання, пояснення почуттів працівника тощо.
г) Рефлексивна вербалізація.
смисл – підсилення емоційно-смислового резонансу висловлювань працівника;
прийоми реагування: “луна-вербалізація”, “вербалізація-генералізація” тощо.
д) Інтерпретація:
смисл – роз’яснення працівнику прихованого смислу його висловлювань;
прийоми реагування: надати можливість працівнику самостійно інтерпретувати власні висловлювання або поведінку, “читання між рядками” тощо.
е) Саморозкриття:
смисл – встановлення робочих відносин та полегшення саморозкриття працівника (гуманістична парадигма), моделювання поведінки психологом та підкріплення бажаного образу дій з боку працівника (біхевіориська парадигма), розуміння та прийняття психологом почуттів і переживань працівника (В. Сумін, 1995);
прийоми реагування: кивок головою, повторення останніх слів, інтерпретація останнього висловлювання, спонукання для продовження розповіді, прийом “сидіти у тиші”.
Основні правила проведення бесіди:
слухайте дуже уважно. Схоплюйте не тільки те, що говорить працівник, але і як він це робить (тембр, ритм, паузи). Це вам допоможе правильно зрозуміти його емоційний стан, і те, про що він не говорить;
визначте головні проблеми. Дайте можливість працівнику відверто розкрити істинну проблему. Запитуйте: “Як це трапилося?” Уточніть деталі. Використайте відкриті та закриті запитання;
зверніть увагу працівника на його бажання вирішити проблему, що виникла. запитати: “Чому саме він обрав саме такий спосіб?”, “Які ще можна зробити кроки у подоланні цієї життєвої кризи?”, “На допомогу кого він розраховує?”, “Який результат бажає отримати після роботи з ним психолога?” тощо;
розмова повинна відбутися наодинці в кімнаті психоемоційного розвантаження;
ви повинні зібрати інформацію у ході розмови про працівника, яка була б корисна для подальшої корекційної роботи.
Таблиця 3

Основні етапи вислухування

Методика
Опис
Функції в процесі бесіди

Відкриті питання
“Що?” – встановлює факт, “Як?” – почуття, “Чому?” – причини, “Чи можна?” – загальну картину
Питання використовуються для встановлення основних фактів та полегшують розмову

Закриті питання
Звичайно включають в себе частку “чи”, на них можна відповідати дуже коротко
Закриті питання дають можливість пізнати особливі факти, скорочують дуже тривалі монологи

Заохочення (підтримка)
Повторюється декілька ключових фраз працівника
Заохочується детальна розробка специфічних слів і їх смислу

Переказ
Повторення суті слів працівника та його думок, використовуючи його ключові слова
Активізує обговорення, демонструє рівень розуміння

Відображення почуттів
Звертає увагу на емоційний зміст інтерв’ю
Пояснює емоційний характер окремих фраз, ключових фактів, допомагає почуттям працівнику стати більш відвертими





Таблиця 4
Методи впливу

Метод
Опис
Функції під час бесіди

Інтерпретація
Створює нові рамки, в яких працівник може побачити ситуацію. Може бути отримана через теорію або власний досвід. Її можна розглядати як серцевину методу впливу
Спроба надати можливість працівнику по-новому побачити ситуацію. Дає працівнику чітко окреслене альтернативне сприйняття реальності. Це сприйняття допомагає змінити погляди, що, у свою чергу, може змінити думки, настрій, поведінку.

Директива (вказівка)
Каже працівнику, яку дію зробити. Може бути просто поведінкою. Може бути хитрою технікою на основі будь-якої теорії
Ясно демонструє працівнику, якої дії від нього вимагає психолог. Передбачається, що працівник зробить те, що йому вкажуть.

Порада
Дає побажання, загальні ідеї, домашнє завдання, пораду як діяти, думати, поводити себе
Поради надають працівнику корисну інформацію щодо їх застосування у повсякденному житті

Саморозкриття
Психолог ділиться особистісним досвідом та хвилюваннями, або поділяє теперішні почуття працівника
Тісно пов’язаний з прийомом зворотного зв’язку, побудований на “Я-передбаченнях” психолога. Допомагає встановити раппорт

Зворотній зв’язок
Дає можливість працівнику зрозуміти, як його сприймає психолог, оточення
Дає конкретні дані, які допомагають працівнику усвідомити, як інші сприймають його поведінку та стиль думок, що створює можливість іншого самосприйняття

Логічна послідовність
Пояснює працівнику логічні наслідки його думок і поведінки. “Якби..., то...”
Дає працівнику крапку підрахунку. Цей метод допомагає людям передбачати результати дій






3.2 Методика "40 КРОКІВ"

Звернемо увагу на метод "40 кроків", яку розробив В.В. Суліцький у межах конструктивної психології.
Конструктивна психологія – комплексна галузь психологічних знань, що спрямована на позитивну побудову особистості на підставі трансформації її негативного життєвого досвіду у позитивний з урахуванням системи взаємодії між собою психологічних якостей особи у будь-яких типових чи нетипових ситуаціях.
Головним завданням конструктивної психології є поновлення та збереження соматичного і психічного здоров’я особистості через її постійну роботу над собою як під наглядом вчителя, так і самостійно.
Метод "40 кроків" – це вид індивідуально-психологічної допомоги, що передбачає безпосереднє спілкування психолога з працівником та під час їх спільної роботи застосування новітніх психотехнік залежно від психологічних особливостей особистості з метою збереження соматичного та психічного здоров’я останньому.
Цей метод включає такі етапи:
1 етап – Підготовка матеріалів справи працівника.
2 етап – Первинна психологічна бесіда.
3 етап – Психодіагностичне тестування.
4 етап – Розробка індивідуально-психологічної програми роботи з працівником.
5 етап – Реалізація індивідуально-психологічної програми роботи з працівником.
6 етап – Індивідуальна робота працівника під наглядом психолога.
7 етап – Заключна психологічна бесіда. Підведення підсумків.
Якщо психолог є справжнім професіоналом, він до кожної зустрічі з працівником підготовується заздалегідь. На кожного працівника він заводить психологічну справу (додаток 1), що передбачає такі розділи:
схема дослідження працівника;
дослідження психологічного стану працівника;
результати психодіагностичної роботи з працівником;
реабілітаційна програма та її виконання;
результати індивідуально-психологічної роботи.
Первинна психологічна бесіда є одним із складних етапів роботи з працівником, тому що передбачає встановлення контакту, з’ясування проблем, обговорення умов співпраці, укладання та підписання угоди.
Під час першої зустрічі відбувається знайомство психолога з працівником. Психолог розповідає про власну діяльність, свої можливості, умови праці з працівником, умови її оплати, вимоги до працівника. Наприклад: “Доброго дня. Мене звуть Бровченко Іван Сергійович. Я психолог - практик, який займається психологічним консультуванням та наданням індивідуально-психологічної допомоги. Моя спеціалізація – профілактика та попередження негативних наслідків життєвих криз, у тому числі, запобігання самогубствам. Я дію у межах конструктивної психології з використанням відповідних до кожного конкретного випадку та з урахуванням індивідуальних психологічних особливостей особистості психотехнологій, що спрямовані на вирішення проблемних ситуацій працівника. Психологічним консультуванням займаюся більше десяти років. Я є кандидатом психологічних наук. Наші зустрічі та робота з вами буде щоденною. Всі інші умови передбачені угодою, яку ми з вами підпишемо, якщо ви згодні на нашу співпрацю й я задовольняю вас як фахівець.”
Далі первинна бесіда будується за таким сценарієм. Збір та узагальнення інформації про працівника. Далі працівнику пропонується заповнити таблицю “Зміни у житті, що можуть викликати стресові ситуації у людини”.
Під час проведення первинної психологічної бесіди відбувається спостереження за психологічним станом працівника.
Навички спостереження за працівником:
1. Розвиток навичок спостереження (постійне тренування):
візуальний контакт;
мова тіла;
інтонація та темп мови;
зміна теми
2. “Мова мовчання” під час інтерв’ю (невербальна мова):
умови взаємодії;
інформаційний потік;
інтерпретація.
3. Дзеркальне відображення невербальної поведінки (узгоджені та симетричні рухи) .
4. Знання слів і мови в процесі інтерв’ю (побудова питань і речень).
5. Думки та мова – формулювання речень (репрезентація події, а не сама подія).
6. Рух від поверхні до внутрішньої структури події (зміна позиції звичного реагування працівника на події).
7. Збір ключових лінгвістичних концепцій:
граматична структура речень слугує індикатором лінгвістичного світогляду;
слова, за допомогою яких ми описуємо світ – це не повністю його опис;
більшість психологічних підходів намагаються встановити ключові речення, виходячи із поверхневої структури бесіди та з її допомогою перейти до пошуку глибинної структури.
Технологія пошуку:
а) перше початкове використання навичок спостереження з метою отримання конкретної інформації;
б) через деякий час – систематична класифікація проблем;
в) як тільки стане зрозумілою поверхнева структура передбачень – на повернення до попереднього у пошуках інших фактів і загальних проблем, що покладені в основу всіх ускладнень.
8. Інконгруентність і протиріччя.
9. Мовні протиріччя працівника:
викреслювання;
перекручення;
узагальнення.
10. Приєднання та керівництво (репрезентативні системи).
У ході первинної бесіди психолог повинен зібрати інформацію про працівника, яка була б корисна для розробки індивідуально-психологічної програми та подальшої корекційної роботи з ним.
Наступним прийомом використовувався психодіагностичний метод. Тести обиралися залежно від проблем, з якими звертався працівник.
За результатами тестування будується подальша розмова з працівником. Приблизний перелік питань:
1. Як Ви себе почуваєте?
2. Чи задоволені Ви умовами життя?
3. Чи є у Вашому житті проблеми, які вирішити важко? У чому їх суть?
4. Чи можливо рішення Ваших проблем за допомогою членів родини, товаришів, друзів?
5. Чи виникають у Вас конфлікти з:
рідними та близькими,
співробітниками,
керівництвом,
знайомими.
З чим вони пов'язані?
6. Чи з'являлась хоч раз у Вас думка, що життя не має сенсу?
7. Чи виникають у Вас сумніви, що Ваші друзі - це справжні друзі?
8. Чи відчуваєте Ви підтримку з боку своєї сім'ї у всіх своїх справах?
9. Чи маєте Ви змогу розповісти кому-небудь про свою душевну травму?
10. Які події чи обставини викликали кризу? Що саме трапилося з Вами?
11. Чи була ця криза раптовою? Чи була можливість запобігти кризі?;
12. Чи можете Ви контролювати перебіг подій, власними силами розв'язати проблеми, що виникли?
13. Які засоби розв'язання проблеми були вже Вами використані та до яких наслідків це призвело?
14. Що саме тепер викликає найбільше занепокоєння (загроза матеріальних чи моральних втрат, відчуття небезпеки тощо)?
15. Чи бачите Ви реальні шляхи виходу з кризи? Як Ви уявляєте собі подальший перебіг подій? Що в цій ситуації залежить від Вас, а що від когось іншого?
16. Чи з'являлась у Вас думка покінчити життя самогубством?
17. Чи вважаєте Ви, що самогубство - це те, чого Ви заслуговуєте?
18. Чи потрібна Вам допомога лікаря або психолога у вирішенні Ваших проблем?
Таким чином, у ході первинної психологічної бесіди визначаються проблеми, що потребують вирішення за допомогою психолога, надаються первинні рекомендації та задається домашнє завдання, наприклад, скласти перелік власних життєвих проблем та ранжувати їх за ознаками важливості (від головної до незначної). Мета – усвідомлення працівником власних проблем.
Після першої зустрічі з працівником заповнюється “Схема дослідження працівника” (додаток 2).
Підготовка до другої зустрічі будується з урахуванням результатів первинної бесіди:
Наприклад: Незадоволеність своєю зовнішністю та станом здоров’я.
Психологічні рекомендації для розвитку впевненості у собі.
Рекомендації щодо виходу з депресивного стану.
Рекомендації "Як долати стрес".
Індивідуальна гра "Якщо "
Під час другої зустрічі:
1. Визначається настрій працівника.
2. Перевірка домашнього завдання.
3. Робота з працівником:
перша вправа: "Якщо б ". Після письмових відповідей на запитання йде їх обговорення з психологом.
Визначається головна проблема працівника.
Проаналізувавши та обговоривши відповіді на запитання психолог звертає увагу працівника на особливості його особистості та їх проявів у поведінці;
друга вправа: "Аналіз стосунків".
Головна мета – подолання труднощів встановлення контакту та спілкування з іншими людьми.
Далі заняття будується у формі гри "Адекватне сприйняття інших людей":
а) уявіть собі ідеальну людину. Якими, на Ваш погляд, вона повинна володіти якостями? Розташуйте їх за вагомістю.
1. Порядність (вміння будувати стосунки, бути чесним у відносинах).
2. Розум (розуміння, сприйняття світу, людей, глибина пам’яті плюс талант, зібраність мислення).
3. Ґрунтовність (мати життєві принципи та постійно, майже безсвідомо, керуватися ними у повсякденному житті).
4. Доброта (коли у діях людини не має злого умислу).
5. Контактність (вміння довго, красиво, цікаво спілкуватися, давати живий відгук на інтереси інших).
6. Тактовність (не бути надоїдливим, докучливим, відчувати коли і що казати, коли піти тощо).
7. Раціональність (краще – працелюбність, вміти не витрачати власні сили даремно).
8. Мудрість (результат роботи розуму та душі).
9. Чуттєвість (прояви реальної турботи).
10. Почуття гумору (ті, хто встигають за М.Жванецьким).
б) Яка людина у Вас викликає незадоволення?
з диктаторським ставленням до людей (доброта з садиським обличчям);
яка потребує до себе поваги за все, що робить (я своє “відшнуркував”, зараз Ваша черга);
яка принижує гідність інших людей за будь-яких обставин (ніщо так не радує, як пригніченість інших);
неохайна;
неохайність у відносинах (стосунках).
Третя вправа: "Я збираю друзів":
а) уявіть, що на обід Ви запрошуєте гостей, яких бажаєте бачити. Складіть їх список;
б) розташуйте їх за столом;
в) чому Ви їх так розсадили;
г) який подарунок Ви підготуєте для гостей?
Четверта вправа: "Побудова власного Я". Вона включає:
встановлення позитивних якостей працівника;
встановлення негативних якостей працівника;
встановлення нейтральних якостей працівника.
П’ята вправа: "Лист до себе":
який я є;
яким я хочу бути;
що треба змінити;
Я.
Під час другої бесіди краще обговорити питання: як змінити власне життя, як контролювати свою поведінку, шукати та приймати відповідальні рішення, піклуватися про інших і про себе. Щоб змінити стереотипи поведінки пропонується працівнику програма "40 кроків із минулого у майбутнє". Після зустрічі працівник розпочинає вести щоденник самоспостереження. У ньому він описує не події, а власні реакції на них, свої відчуття, емоції, бажання, розсуди тощо. Через 40 діб психолог разом з працівником аналізує нотатки та виробляє наступний план дій.
Щоденник має такий вигляд:

Подія
Моє реагування на подію


Таким чином, прийоми та методи конструктивної психології допомагають працівнику змінити не тільки ставлення до проблеми, але й визначити своє місце та певну роль у ній і у засобах її вирішення. Таким чином, будується нова особистість, яка легко адаптується до зовнішніх (політичних, економічних, соціальних, екологічних, культурологічних тощо) змін.

3.3 Модель інтерв’ю “П’ять кроків”

Іншим методом, що використовується у процесі консультативної роботи є модель інтерв’ю "П’ять кроків".

Таблиця 5

Модель інтерв’ю “п’ять кроків”

Стадія
Функції та цілі стадії
Культурні та індивідуальні проблеми

Взаєморозуміння /структуроване “Привіт”/
Побудувати міцний союз з працівником, досягти, щоб він почував себе психологічно комфортно. Структурування для пояснення цілей інтерв’ю. Певна структура допомагає не відволікатися від головного завдання, а також дає працівнику інформацію про можливості консультанта
З деякими особистостями або соціально-культурними окремими верствами процес досягнення взаєморозуміння може бути досить тривалим. Методи рапорту коливаються залежно від індивідуальних і культурних особливостей

Збір інформації. Визначення проблеми, ідентифікація потенційних можливостей працівника
Визначити, навіщо працівник прийшов на консультацію й як він бачить свою проблему. Вміле визначення проблеми допоможе уникнути зайвої розмови, спрямовує бесіду. Треба чітко усвідомити позитивні можливості працівника.
Не всі працівники можуть відокремити та визнати проблеми, типове для психологів, які орієнтовані на середній клас. Але, після того, як цілі працівника стали зрозумілими, треба повернутися до визначення проблеми.

Бажаний результат
Визначте ідеал працівника. Яким би він хотів стати? Що відбудеться, коли вирішаться проблеми? (Це інформує психолога про те, чого хоче працівник). Бажані напрямки дій психолога та працівника повинні бути узгодженими. З деяким працівниками треба пропустити 2-гу стадію та спочатку виділити цілі
Якщо проблема зрозуміла, рекомендації можна дати негайно. Деякі соціально-культурні групи або окремі особи надають перевагу починати з цього місця

Пошук альтернативних рішень
Відпрацюйте різні варіанти рішення проблеми. Це передбачає творчий підхід до завдання, пошук альтернатив з метою уникнення ригідності. Даний етап може включати тривале дослідження особистісної динаміки. Ця фаза інтерв’ю може бути самою довгою
Дуже важливо враховувати індивідуальні і культурні розбіжності при виборі варіантів рішення. Те, що з вашої точки зору є “правильним” рішенням, може бути неприпустимим для працівника. З деякими групами переважним є директивний стиль рекомендацій

Узагальнення
Сприяння змінам мислення, дій та почуттів у повсякденному житті працівника. Більшість працівників після інтерв’ю нічого не роблять, щоб змінити власну поведінку і залишаються на своїх попередніх позиціях
Ступінь узагальнення суттєво залежить від того, наскільки повно ви урахували індивідуальні та культурні розбіжності на різних стадіях інтерв’ю


3.4. Групова психотерапія

Психотерапевтичні тренінги та вправи дозволять вирішити два завдання:
активно сприяти реалізації індивідуальної мети працівника;
зменшувати внутрішню аутоагресивність.
Перша група вправ пов’язана з виходом із депресивного стану.
“Вимовся”. Дайте працівнику можливість висловитися. Слухайте його уважно. Нехай говорить, говорить, говорить. Виплескуючи слова, він звільняє власну душу від негативних переживань.
“Напиши листа”. Дайте працівнику папір, ручку та нехай напише про те, про що думає. Коли закінчить писати, нехай вкладе лист у конверт, заклеїть і віддасть його вам. Ефект ідентичний тому, що отримано у вправі “Вимовся”.
“Зробіть приємне” Ця вправа покликана чинити вчинки, дарувати знаки уваги. Досвід показує, що навіть просте питання “Як справи?” може врятувати життя людині.
“Фіксація точки”. Старайтеся, щоб працівник вибрав на стіні точку й уважно дивився на її. Його увага і думки повинні бути цілком сконцентровані фіксацією свого погляду тільки на одній точці. Порадьте, щоб співробітник ні про що не думав, окрім, як утримати увагу на аркуші.
“Звільнення гніву”. Мета: активні енергійні вправи застосовуються для стимулювання або вираження почуття. Також для відкритого дослідження почуттів у контрольованих умовах.
Час: 45 хв.
Матеріали: пластикова вибиванка, матрац або пінопластовий мат. Процедура: людина стає обличчям до матрацу, ноги на ширині 40-50 см., коліна легко зігнуті. Удари задаються вибиванкою сильно, але розслаблено. Подих глибокий, елемент не стримується. Можна викрикувати обвинувачення на адресу уявлюваного кривдника. Після 10 хв. такої дії треба дати людині заспокоїтися і провести бесіду.
“Індивідуальне малювання”.
Мета: вираження своїх почуттів.
Час: 1 година.
Матеріали: папір, кольорові олівці, фарби.
Процедура: людини просять намалювати на чистому листі свого кривдника, суперника і т. п. Потім просять порвати малюнок на дрібні клаптики та викинути у кошик. Процедура повторюється 3-4 рази, або доти, поки негативні емоції не підуть на спад. Далі робиться розбір взаємовідносин.
“Прорвись у коло”.
Кілька людей беруться за руки й утворюють коло. Той, хто відчуває на собі відторгнення з боку навколишніх, повинен прорвати коло, проникнути в нього. Ця фізична дія допоможе йому стикнутися із почуттям активного наближення з іншими, що звичайно стимулює комунікабельні потреби.
“Падіння за довірою”.
Учасники заняття розподіляються на пари. Одна людина буде падати, а інша – ловити. Якщо ви ловите, станьте на коліна або ледве присядьте приблизно у 90 см за своїм партнером, щоб встигнути перервати падіння. Якщо Ви падаєте, станьте спиною до свого партнера. Заплющить очі, розслабтеся та падайте на руки партнера. Намагайтеся не підстраховувати себе під час падіння. Поміняйтеся з партнером місцями. Вправа дає гарні можливості зміцнення взаємної довіри та виникнення групової згуртованості.
“Підняття тіла”.
Учасник, який відчуває самотність або потребує турботи та підтримки членів групи, лягає на спину із заплющеними очима. Члени групи утворюють коло та дуже повільно починають піднімати його, м’яко гойдаючи. Потім повільно опускають на підлогу.

3.5 Психогігієна

Вона передбачає надання спеціалізованої допомоги практично здоровим людям для упередження нервово-психічних та психосоматичних захворювань, а також для полегшення гострих психотравмуючих реакцій. Методи психогігієни включають:
психокорекційну роботу в межах консультативних центрів, "телефонів довіри" та інших організацій, що орієнтовані на психологічну допомогу здоровим людям;
масові обстеження для виявлення так званих груп посиленої психологічної уваги і профілактична робота з ними;
інформування працівників тощо.
Спеціальними завдання сучасної психогігієни – допомога у кризових ситуаціях службового, сімейно-побутового характеру, робота з молодими сім’ями та такими, що розпадаються.

3.5.1 Індивідуальна психогігієна та психопрофілактика в оперативно-рятувальних підрозділах

Фізичний і психоемоційний стан кожного працівника оперативно-рятувальної служби багато в чому визначається особливостями його мислення, інтересів, психічних реакцій і установок, моральною обстановкою у родині. Особливо важлива гармонічна психічна сфера для керівника оперативно-рятувального підрозділу. Особистість керівника у визначеній мірі «нашаровується» на діяльність підлеглих, визначаючи їх продуктивність і, багато у чому, - морально-психологічний клімат колективу. Ціль цього розділу - ознайомлення з основами психогігієни керівника та методами особистісної трансформації, які Ви можете освоїти самостійно чи за нашою допомогою (майстер-класи), використовуючи запропоновані нижче методи.
Виправлення життєвих обставин варто починати із себе, точніше, своєї психічної сфери, свого способу життя, міжособистісної комунікації.
Позитивне мислення - основа основ (оптимісти живуть довше песимістів).
Негативні емоції - найбільш часта причина хвороб, передчасного старіння. Розвивайте:
спокій у будь-яких обставинах, впевненість у собі;
гармонізацію інтуїції і розуму;
наполегливість.
Програмуйте зовнішні події життя (у т.ч. за допомогою керування снами).
Виключайте з думок негативний розвиток подій. Не засуджуйте нікого та нічого.
Якнайчастіше й яскравіше уявляйте бажане (особливо перед і відразу після сну).
Підтримуйте розслаблений стан максимального числа м'язів.
Невдачі - трамплін для вдосконалення.
Гнів блокує мислення, звужує судини.
Страх - найбільше болісне та руйнівне почуття.
Особистісні риси, що підлягають терміновій та обов'язковій трансформації
(якщо вони у Вас є):
Розвинута тенденція затаювати образи та нездатність їх прощати.
Нелюбов до себе (чи занижена самооцінка).
Почуття жалю до себе.
Слабка здатність встановлювати та підтримувати тривалі стосунки.
Слаборозвинений образ власного Я.
Нездатність виразити гнів, особливо для самозахисту.
Реакція на втрати почуттям безпорадності, безнадійності.


3.5.2 Психогігієнічний комплекс

Психогігієнічний комплекс впливає на поліпшення емоційних станів працівників.
Працюючи із працівниками не можна упустити з уваги факт, що позитивний вплив на поліпшення їх емоційного стану досягається через релаксаційні вправи.
Сеанси з релаксації краще проводити, коли пацієнти знаходяться у положенні лежачи на спині.
Найбільше позитивний результат досягається, коли застосовуються такі релаксаційні вправи:
1. Лежить спокійно приблизно 2 хвилини, очі заплющені. Спробуйте уявити величезну галявину квітів. З початку спробуйте обминути мислено всю галявину (за колом), а потім зробіть “мандрування” вдовж всього периметру тіла – від голови до п’ят та навпаки.
2. Уважно стежити за подихом, пасивно усвідомлюйте, що дихаєте через ніс. Подумки відзначте, що подих повітря декілька холодний вдихуваного. Зосередьтеся на своєму спокійному подиху впродовж 1-2 хвилин (як би зосередившись на одній крапці). Намагайтеся не думати ні про що інше.
3. Зробіть неглибокий вдих і на мить затримайте дихання. Одночасно різко напружте всі м’язи на декілька секунд, намагаючись відчути напругу у всьому тілі. При видиху розслабтеся. Повторіть вправу 3 рази.
Потім ляжте спокійно декілька хвилин розслабтеся та зосередьте на відчутті ваги свого тіла. Насолоджуйтеся цим приємним відчуттям.
У даному випадку, працюючи з працівниками, не обов’язково виконувати вправу для окремих частин тіла. Достатньо перерахованих трьох, щоб зняти нервову напругу та дати можливість працівнику заспокоїтися. Запорука успіху – у регулярності та послідовності.

3.5.3 Методика психічної саморегуляції

У повсякденному житті працівники оперативно-рятувальних служб зіштовхуються з розумовою та фізичною перенапругою.
Швидкий темп, висока інтенсивність сучасного життя та невміння керувати собою призводять до того, що персонал постійно знаходиться у стані напруженості. Напруженість - головний недолік у культурі сучасної людини, а особливо у працівників оперативно-рятувальних служб. Тому розслаблятися та мобілізуватися - головна умова гармонізації його психічної сфери і підвищення ефективності виконання службових обов’язків та оперативно-службової діяльності.
Психічна саморегуляція (ПС) - внутріпсихічний вплив на власну свідомість з метою формування оптимального стану працівника, мобілізації функціональних можливостей організму чи зниження (ліквідація) нервово - емоційної напруги, почуття тривоги, дискомфорту, зайвих внутрішніх переживань. Вона впливає на психофізіологічні функції і регуляцію обмінних процесів в організмі, нормалізує сон і дозволяє довільно регулювати функціонування різних систем організму, у визначеній мірі керувати події життя. В основі психічної саморегуляції лежить релаксаційний стан свідомості.
Найкращим часом доби для занять ПС є ранній ранок. На зорі, зі сходом сонця, різні магнітні явища не так сильно впливають на психічні процеси, що дозволяє краще керувати своїм станом. Для найшвидшого засвоєння ПС варто проводити заняття два рази в день - ранком і ввечері. Процес ПС має 5 різних фаз (2 початкові можуть сполучатися). До освоєння кожної фази (починаючи з четвертої) приступають тільки після повного освоєння попередніх. Це вимога життєво важлива при освоєнні навичок вищої ПС.
Висока ефективність психічної саморегуляції підтверджена у клінічній практиці: в області авіакосмічної медицини, загальної і військової педагогіки, при підготовці спортсменів вищого рівня, навчанні та професійній адаптації фахівців, діяльність яких пов'язана з впливом екстремальних чинників праці. Вона активізує мотивацію досягнення успіху у виконанні службових обов’язків, адаптаційні процеси, забезпечує повне (часткове) знеболювання. Використання ПС підвищує ефективність управлінської діяльності в середньому на 42%, швидкість аналізу інформації на 37%, дозволяє довільно прискорити чи сповільнити швидкість реакції на 15-20%. На жаль, ефективні результати вищої саморегуляції недосвідченими людьми звичайно сприймаються як чудеса.
Психологічні особливості психічної саморегуляції.
Загальна особливість зорових і слухових відчуттів полягає у загасанні тих з них, що зв'язані з зовнішнім середовищем. Якщо з'являються зорові відчуття, що мають переважно внутрішньопсихічне джерело, то вони, як правило, відрізняються яскравим світлом чи насиченим колірним тоном. Появі інтропсихічних слухових відчуттів цей процес не характерний.
Релаксаційний стан може супроводжуватися зміною чи зникненням «схеми тіла» (образу розташування частин чи усього тіла у просторі). При цьому можуть з'являтися відчуття польоту, падіння, обертання, повороту чи нахилу в просторі, а також переживання перекручення розмірів різних частин тіла чи їх розташування відносно один одного.
Незвичайне у релаксаційному стані сприйняття часу. Найчастіше здається, що пройшло значно менше часу, чим це виявляється реально. У той же час тривалі інтервали часу можуть сприйматися як ті, що тривають кілька хвилин. Звичайно це зв'язано зі сплеском психічної активності.
Сприйняття у ході становлення релаксаційного стану характеризується поступовим заміщенням образів зовнішньої обстановки уявлюваними.
Мимовільне відтворення з пам'яті тих чи інших образів звичайно відноситься до суб'єктивно значимого і ще не до кінця пережитого життєвими ситуаціями. Їхня поява у релаксаційному стані допомагає відповідному переосмисленню та заспокоєнню. Такі функції пам'яті, як запам'ятовування та відтворення, стають у релаксаційному стані більш продуктивними. Це стосується як емоційно - нейтральної інформації (іноземні слова, числа і тощо), так і фіксації, відтворення (у післярелаксаційний період), що малися при виході з релаксації, емоційних переживань, програм власних чи зовнішніх дій, подій.
Поступове зниження рівня загальної активації і мимовільного м'язового тонусу приводить до усунення м'язової основи емоцій ("м'язового малюнка емоцій") і загасання інтенсивності емоційних переживань. У практичному плані важливо мати на увазі, що нейтралізуються будь-які емоції як негативні, так і позитивні (прояви яких на фізіологічному рівні ідентичні). При досить глибокій релаксації ведучим стає переживання недиференційованих почуттів задоволеності, доброти, гармонії, глибокого спокою. Слід зазначити, що довільне розслаблення гладкої мускулатури забезпечує «зняття» хворобливих відчуттів, обумовлених їхнім спазмом, розширення кровоносних судин, посилення у них кровотока і, отже, підвищення температури шкіри, м'язів. Посилення кровотока усвідомлюється у виді відчуття тепла, поколювання, припухання. Таким чином, релаксація може бути визначена як енергетичний антипод перенапруги, стресу.
Керування увагою є основою формування релаксаційного стану. Спочатку воно обмежує стимуляцію із зовнішнього світу та підвищує чутливість м'язів, що допомагає керувати їхнім тонусом, а потім – розсіюється.
Особливості мислення при релаксаційному стані обумовлені ефектом нейтралізації емоцій. На цьому тлі відкривається можливість більш раціонально аналізувати та вирішувати проблеми, що у звичайному стані не зважуються (через їх надлишкову емоціогенність).
Фізіологічні особливості психічної саморегуляції.
Аналіз фізіологічних процесів при використанні таких методів ПС, як “трансцендентна медитація”, “аутогенне тренування”, “психом’язове тренування” тощо, виявляє спільність фізіологічних змін, що звичайно називають "релаксаційною реакцією". Вона є способом переходу організму з енергорозходування на енергонакопичення та може бути зареєстрована у вигляді:
=>зниження тонусу рухових м'язів. Вони як би провисають на зв'язуваннях, змінюючи свою первісну форму (що усвідомлюється як відчуття ваги). Це відчуття найбільш виразне фіксується в кінцівках, особливо в м'язах рук. Істотним компонентом емоційного стресу є м'язова напруга. Тому м'язова релаксація сприяє зниженню чи інтенсивності повної ліквідації негативних наслідків стресу. При тривалому щоденному застосуванні, ПС переводить звичайну регуляцію психічних і соматичних функцій (у т.ч. обмін речовин) на якісно новий рівень, що забезпечує оптимальне функціонування організму;
=> зниження інтенсивності практично усіх фізіологічних функцій (частота пульсу, тонус м'язів, артеріальний тиск, частота й обсяг подиху, рівень активності нервової системи, швидкість реакції, розумових операцій, середня частота ритмів електроенцефалограми тощо).
Освоєння навичок психічної саморегуляції
1. Підготовча фаза. Заняття ПС може проводитися як у положенні сидячи (у позі «кучерів на дрожках»), так і лежачи. Краще лягти на підлогу, попередньо підстеливши згорнуту вдвічі вовняну чи байкову ковдру. Руки лежать уздовж тулуба долонями догори. Пальці рук напівзігнуті, що полегшує розслаблення м'язів рук. Носки ніг розведені (полегшується розслаблення м'язів ніг), голова ледь повернена убік (лежати прямо без напруги м'язів шиї вона не може). Рот злегка відкритий, язик притиснутий до верхнього ряду зубів, як при проголошенні букви «Т». Очі заплющені. Голова повинна "дивитися" на північ, ноги - на південь. Якщо навколишні умови не дозволяють зайняти ідеальне положення, можна лягти так, щоб голова "дивилася" на схід, а ноги - на захід. Вимога правильної орієнтації тіла у просторі пов'язана з необхідністю узгодження електромагнітних полів земної кори та людини, що повинні збігатися (таким методом академік Гельмгольц успішно лікував людей).
Прийнявши позу розслаблення, заспокойтеся та спробуйте ні про що не думати. Думки, що приходять, сприймайте як ті, що не мають до вас відношення («хмари»). Подих повинен бути рівним, спокійним, неглибоким, ритмічним. Вдих довільної тривалості, а видих повинен бути довше вдиху в 1,5-3 рази (на початку освоєння ПС вони можуть бути рівними за тривалістю). Перед протяжливим видихом повинна бути пауза, яку поступово треба збільшувати до індивідуального максимуму (як і довжину видиху). Але не замінюйте сеанс ПС на дихальну гімнастику! Регуляція подиху носить винятково допоміжний характер. Треба також стежити за тим, щоб не заснути (психорегуляційний ефект сну якісно нижче релаксаційного).
2. Фаза м'язового розслаблення. Її мета - максимальне м'язове розслаблення. В основі цієї навички – здатність максимально яскраво, із граничною силою уяви, але, не напружуючи тілесно, уявляти зміст формул самонавіювання, що представлені нижче, й уміння утримувати увагу на обраному об'єкті чи ділянці тіла. При глибокому розслабленні формується відчуття легкості, падіння, зникнення окремих частин чи усього тіла в цілому.
Знаходячись у вихідному положенні, для початку необхідно зосереджуватися на визначених крапках тіла. Спочатку на кінчиках пальців рук, м'язах передпліч, плечей. Потім "думка" сковзає по ногах нагору, зосереджуючи на пальцях ніг, ікрах, стегнах і переходить на тулуб, підборіддя, губи, кінчик носа, крапку між бровами, середину чола. Потім усе повторюється у зворотному напрямку.
Уявне повторення та проголошення слів у процесі заняття служить для чіткого визначення області в "схемі тіла", на яку в цей момент повинна бути спрямована увага. Окрім того, специфіка проголошення слів полягає у тім, що кожне слово вимовляється на видиху. Подих тісно пов'язаний із активацією нервової системи. Протягом усього вдиху відбувається рефлекторне підвищення активації. Вона зв'язана з напругою м'язів, що розтягують грудну клітину. При видиху грудна клітина обпадає під вагою розслаблених м'язів, і це супроводжується зниженням активації. Тому на видиху слово найбільш точно збігається з реальними фізіологічними змінами та більш ефективно здійснюється функція програмування особливостей свідомості та його пострелаксаційного стану.
При самостійних заняттях, рух думки по тілу ви повинні супроводжувати наступними словесними формулами розслаблення:
Мої руки, ноги та все тіло розслаблюється. Повторити 7-9 разів.
Мої ноги, руки та все тіло тяжчають. (7-9 разів)
Мої ноги, руки та все тіло стають дуже важкими і теплими (11 разів).
Вагу та тепло в області чола і скронь, тім'яної і потиличної областей викликати (чи якось ще впливати на них) не можна!
У процесі розслаблення м'язів обличчя перегляд відчуттів повинний проводитися зверху вниз. По-перше, підвищення активації найчастіше зв'язано з рухом тіла нагору, а розслаблення приводить до «осідання» м'язів униз під власною вагою. По-друге, перенесення уваги на м'язові відчуття тіла навіть при заплющених очах, як правило, супроводжується опусканням напрямку погляду вниз. М'язи обличчя мають дуже докладну представленість у корі головного мозку, і їхня проекція займає там велику «площу». Окрім того, важливо пам'ятати - всяка емоційна напруга фіксується, "застряє" насамперед, у виді підвищеного тонусу тих чи інших м'язів обличчя (зрушені брови, нахмурене чоло, стиснуті губи, «жовна» і т.д.). Саме тому з обличчя треба починати стирання "м'язових малюнків" емоційної напруженості, негативних емоцій.
Образ обличчя як «маски спокою» повинен завершити контрольні дії з м'язами обличчя й узагальнити їх у єдиний психічний образ. Надалі цей образ може служити еталоном, крапкою відліку для усвідомлення та ліквідації напруженості, занепокоєння. Варто спеціально зафіксувати у пам'яті появу легкої посмішки при максимально розслаблених м'язах обличчя. Ця посмішка, буквально одними куточками губ, служить індикатором розслаблення, що наступило, а також створює позитивну емоційну настроєність після ПС, формує цілісний образ сприятливого психофізіологічного стану. Важливо утримувати її у різних життєвих і виробничих ситуаціях (зрозуміло, в яких вона адекватна).
Розслаблення м'язів рук привносить найбільш істотний внесок після м'язів обличчя у становленні релаксаційного стану. Для більш швидкого освоєння навичок їхнього розслаблення можуть використовуватися наступні методичні прийоми:
1. Уявлення обваження рук (наприклад, розслаблення рухових м'язів у результаті сильного фізичного стомлення), а також їхнє зігрівання (наприклад, при опусканні кистей рук у теплу воду, гарячий пісок, їх укутування м'якою пуховою хусткою тощо).
2. Уявлення, що на вдиху Ви вбираєте в себе тепло, а на видиху посилаєте його у м'язи рук. Уявлення про долоні як випромінювачі тепла. Показники освоєння цієї фази ПС:
об'єктивні - зниження тонусу м'язів, підвищення температури тіла;
суб'єктивні - легкість у викликанні почуття ваги в окремих частинах тіла й у всьому тілі (при якій тіло начебто «розтікається» під своєю вагою), а також почуття тепла різної інтенсивності, локально й у всім тілі.
3. Фаза відключення м'язів від головного мозку. Її мета - знизити частоту надходження нервових імпульсів від м'язів у головний мозок і від головного мозку до м'язів, якби перервати цей зв'язок. Для цього, знаходячись у стані розслаблення, необхідно сильно сконцентрувати погляд на кінчику носа й утримувати очі у цьому скошеному положенні весь період вдиху та короткої затримки подиху. На видиху очі приймають нормальне положення. Цю дію потрібно повторити 9-13 разів, поки не з'явиться відчуття, що ваше тіло якби падає у прірву (на відміну від нічних жахів, воно дуже приємне). Під час скошування очей, у перші дні розучування, може з'явитися невеликий головний біль, що відразу проходить. У цьому випадку час тренування можна трохи скоротити. Надалі, потрібно знову його збільшувати. Неприємні відчуття більше не з'являться.
Показники освоєння цієї фази: відсутність відчуття фізичного тіла. Тіло якби знаходиться у стані невагомості. Життєва енергія нікуди не рухається - ні у майбутнє, ні у минуле, вона просто присутня у Вашому сьогоденні, а розумова діяльність є відсутньою. Вам більше нічого не потрібно, ви просто насолоджуєтеся, час зупинився. Якщо воно рухається, релаксація недостатня.
Використання ПС для психопрограмування
Образно уявіть й опишіть (про себе) словами бажаний результат.
2. Складіть його коротку та конкретну словесну формулу.
3. Голову злегка відкиньте назад, дивитеся прямо перед собою в одну крапку (звичайно ледве вище рівня очей).
4. Викличте стан мобілізації внутрішніх ресурсів, твердо та розмірено повторивши (звичайно про себе) Ваші індивідуальні ключові слова. Необхідно особливо підкреслити, що пропонований алгоритм є усередненим і рекомендаційним. Можливі значні індивідуальні варіації.
При складанні формул психопрограмування необхідно дотриматися низки правил. Формули повинні бути стверджувальними (не повинні містити заперечення "не"). Тому, що сила слів "боюся" чи "дратуюся" у формулах "я не боюся" чи "я не дратуюся" може перемогти коротку частку "не" і формули самонавіяння зроблять дію, протилежну бажаному! Після-цього замість формули "я не серджуся" потрібно використовувати формулу " я посміхаюся", а замість "я не курю" - "я кидаю курити". Якщо занадто тверде стверджувальне звучання формули викликає внутрішній протест, нехай вони будуть більш м'якими. Наприклад, "сьогодні я починаю кидати курити".
Вихід із релаксаційного стану свідомості
Незалежно від часу виконання ПС необхідно правильно завершити ПС і вийти зі стану розслаблення. Неправильним виходом можна «звести нанівець» весь позитивний ефект релаксації.
Спочатку треба «пробігтися» внутрішнім поглядом по своєму тілу, відчути й активувати м'язи у порядку, зворотному розслабленню. Необхідно зробити подих більш глибоким і енергійним. Видих повинен бути коротше вдиху (короткий енергійний видих при звичайному вдиху та паузі між ними). Потім відчути приплив сил, оптимізму, активності. Для полегшення виклику цього почуття Вам належить яскраво відчути почуття холоду на обличчі, а в ідеалі - на шиї і верхній частині грудей. Це важка в освоєнні навичка. Багатьом допомагає «поширення» на обличчя та шию почуття холоду, що виникає на вдиху в носових ходах. Окрім того, доцільне уявлення будь-яких яскравих емоційних переживань, що супроводжувалися відчуттям холоду на обличчі, шиї, верхній частині грудей. Сформувавши відчуття припливу сил, оптимізму й активності, встаєте та робите кілька фізичних вправ (обов'язково - потягування. При потягуванні, варто розтягувати всі м'язи та сухожилля, розтягувати та скручувати хребет. Потягування - це взагалі дуже корисна вправа. Її варто виконувати завжди, коли вам цього хочеться. Від цієї процедури ви повинні одержувати задоволення.).
Мобілізуючий вихід. Як і на початку звичайного методу, відновіть зв'язок головного мозку з тілом, навколишнім світом і уявіть дві грозові хмари, що зближаються. Ці великі чорні хмари всі ближче і ближче, і в міру їхнього зближення росте електрична напруга між ними. Ви відчуваєте цю зростаючу напругу всіма органами почуттів. Раптом ця напруга досягає межі. Лунає вибух! Сліпуча блискавка! Ця блискавка - ви! Різко сядьте та відразу встаньте на ноги. У момент, коли ви будете сідати, піднімаючи корпус, зробіть різкий видих. Чим більш сильного, яскравого уявлення удару блискавки вам удасться досягти, і чим швидше ви встанете, тим сильніше буде мобілізуючий вплив. Але використовуйте цей метод тільки у самих виняткових випадках!

3.5.4 Використання точечного масажу для самокорекції функціонального стану

Мобілізація психічних якостей.

Якщо Ви не можете згадати засвоєний раніше матеріал (у силу підвищеної нервово-психічної напруги чи унаслідок великої кількості сприйнятої інформації), то для активації пам'яті, варто масажувати такі точки (мал. 1);
13 EMBED Word.Picture.8 1415

Рис. 1. Розташування активних точок, для мобілізації психічних якостей.

Точка 36 Ш «Точка довголіття» симетрична, знаходиться на попереку - зовнішньої поверхні верхньої третини гомілки на 3 цуня (1 цунь – фаланга середнього пальця) нижче рівня колінної чашечки. Праворуч і ліворуч точки масажують одночасно.
Точка 12 ХШ «стовп тіла» несиметрична, розташовується на задній серединній лінії між остистими відростками III і IV грудних хребців. Масажувати точку повинна інша особа (можливий самомасаж у положенні сидячи). Масаж проводиться збуджувальним методом, шляхом глибокого натиснення протягом 3040 секунд.
Якщо Вам стало важко зосередитися, то для активації уваги 23 рази на день проводити масаж наступних точок (сидячи, злегка нахиливши голову вперед):
Точка 15 XIV «хвіст голуба» несиметрична, розташовується на передній серединній лінії на 1,5 см нижче мечоподібного відростка грудини. Точка масажується, лежачи на спині. Попередньо потрібно розслабитися!
Точка 6 IX «внутрішній кордон» знаходиться на передпліччі з внутрішнього боку на 2 цуня вище промінезап’ястної складки. Масажується точка спочатку праворуч, а потім ліворуч. Рука лежить на столі долонею нагору.
Точка 38 VII «поверхнева долина» знаходиться на 1 цунь вище підколінної зморшки у внутрішнього краю двоголового м'яза стегна. Масажувати точки праворуч і ліворуч одночасно у положенні сидячи зі злегка витягнутими вперед ногами.
Окрім того, для поліпшення уваги та інших психічних якостей можна так само застосовувати дуже легкий (погладжувальний) масаж спини, що проводиться протягом 35 хвилин іншою особою, а також точечний масаж пальців стоп (це рефлекторна зона голови). На нігтеві пластинки пальців стопів здійснюється 1015 натиснень.
Нормалізація психоемоційної сфери.
Для зменшення рівня тривоги рекомендується застосовувати глибоке натискання протягом 2-3-х хвилин (з обертанням і вібрацією) наступних точок (див. мал. 2).
Точка 14 Ш «кімната скарбів» симетрична, знаходиться у першому між реберній на серединно-ключичній лінії. Масажувати точки можна одночасно праворуч і ліворуч.
Точка 7 V «божественні ворота» симетрична, знаходиться на внутрішній поверхні зап'ястя в поглибленні між сухожиллями з боку мізинця на середній промінезап’ястній складці.
Точка 5 VI «сонячна долина» знаходиться на тильній поверхні кисті нижче верхньої промінезап’ястної складки з боку мізинця. Масажувати точки 7 V і 5 VI рекомендовано одночасно у положенні сидячи. Точка 7 V масажується першим пальцем, а Точка 5 VI ще і другим пальцем.
13 EMBED Word.Picture.8 1415
Рис. 2. Розташування точок масажу для нормалізації емоційного стану.

При підвищеній тривожності, непевності у власних силах масаж кожної точки проводиться заспокійливим методом 23 хвилини.
Точка 5 V «приєднання до внутрішнього» симетрична, знаходиться на внутрішній поверхні передпліччя на 1 цунь вище середньої промінезап’ястної зморшки. Масажувати точки за чергою спочатку праворуч, а потім ліворуч, рука лежить на столі долонею нагору.
Точка 4 VIII «джерело води» симетрична, знаходиться на внутрішній поверхні стопи зворотно від внутрішньої щиколотки та до переду від місця прикріплення Ахіллова сухожилля до п'яткової кістки. Точки масажують одночасно праворуч і ліворуч.
Точка 7 VIII «задній потік» розташовується на внутрішній поверхні гомілки на 2 цуня вище внутрішньої щиколотки, у переднього краю Ахіллова сухожилля. Масажуються точки одночасно праворуч і ліворуч, ноги зігнуті у колінах і злегка витягнуті уперед.
Точка б IX «внутрішній кордон» симетрична, знаходиться на внутрішній поверхні передпліччя на 2 цуня вище промінезап’ястної складки. Масаж точки проводиться збудливим методом протягом 3040 секунд. Спочатку масажується Точка, розташована на правому передпліччі, а потім на лівому.
Оптимізація працездатності.
Функціональний стан і працездатність людини не залишаються постійними. Через 3-4 години роботи часто настає стомлення. Для оптимізації функціонального стану, працездатності та прискорення процесів відновлення організму масажуються методом збудження біологічно активні точки, що перераховані нижче (30-40 секунд кожна). На масаж усіх точок затрачається близько 10 хвилин.
Починають масаж з кісток. Протягом однієї хвилини проводиться потираючий масаж долонь і кожного пальця. Потім масажуються точки, що розташовані на бокових поверхнях кінцевих фаланг. Другим і третім пальцями проводиться 5 - 6 масажних рухів одночасно на точки, що знаходяться праворуч і ліворуч від нігтьового ложа. Послідовно обробляються активні точки всіх десяти пальців кистей. Потім масажується Точка 4 II «закрита долина» симетрична, що знаходиться у шкірній складці, утвореній I і II п'ястковими кістками. Масажується Точка подушечкою великого пальця спочатку праворуч, а потім ліворуч. Масаж точок цієї зони активує організм, підвищує настрій.
Масаж активних точок на ногах сприяє зняттю стомлення у ногах, усуває порушення мікроциркуляції крові та лімфи, тонізує організм. Масажуються симетричні точки, що знаходяться на зовнішній і внутрішній поверхні гомілки. Масаж точок проводиться одночасно (спочатку на одній нозі, а потім на іншій):
Точка б IV «Точка зустрічі трьох інь» симетрична, знаходиться на внутрішній поверхні гомілки, поблизу від заду від великої берцевої кістки, на 3 цуня вище рівня центру внутрішньої щиколотки (її найбільш виступаюча частина).
Точка 39 XI «висячий дзвін» симетрична, розташовується на зовнішній поверхні гомілки на 3 цуня вище рівня центра зовнішньої щиколотки.
Дуже важливою крапкою є 14 XIII «великий хребець», що знаходиться на серединній лінії, між остистими відростками VII шийного і I грудного хребців. Якщо долонею провести по шиї, то VII відросток буде самим виступаючим. Масажується ця Точка другим пальцем. Вона має опосередковані зв'язки майже з усіма активними Точками організму. Її називають «павуком», тому що її опосередковані зв'язки з іншими Точками нагадують щупальця павука. Масаж цієї точки впливає благотворно на психофізіологічний стан всього організму, а також адаптуючи впливає на кровопостачання головного мозку, знімає стомлення й інші негативні стани.
В області зовнішнього вуха масажуються симетричні точки 19 IV і 17 X. Спочатку масажуються точки, що розташовані з лівого боку голови, а потім із правої, що сприяє поліпшенню слуху, знімає утому, головний біль.
Точка 19 IV «палац вуха» симетрична, визначається на середині лінії, що з'єднує козельок вуха та суглоб нижньої щелепи. При відкриванні рота тут прощупується ямочка.
Точка 17 Х «захист від вітру» симетрична, знаходиться у підстави мочки вуха, посередині лінії, що з'єднує мочку та сонцевидний відросток черепа (розташований за вушною раковиною).
В області очей масажуються симетричні точки 23 Х і несиметрична точка ВМ 3 (Рис. 5). Масаж точок здійснюється подушечкою вказівного пальця.
Точка 23 Х «ворота вуха» симетрична, розташовується на зовнішньому кінці брові. Якщо пальцем провести за нижнім краєм ока, то місцезнаходження точки визначається через невелику виїмку.
Точка ВМ 3 «лінія чола» несиметрична, розташована на передній серединній лінії, у центрі перенісся. Крапку ВМ 3 називають антистресовою. Масаж цієї точки сприяє зняттю втоми, нормалізує мозковий кровообіг, готує організм до особливих умов роботи.
Зняття утоми
Схема масажу представлена на рис. 3. Масаж точок здійснюється активізуючим методом протягом 30 - 40 секунд.
Точка 6 XI «вільний висячий баланс» симетрична, знаходиться у скроневій частині голови, на перетинанні горизонтальної прямої, проведеної вдовж верхнього краю вушної раковини та лінії, що знаходиться на 1,5 цунь позаду від границі волосистої частини голови. Масажується праворуч і ліворуч одночасно.
Точка 59 VII «янь кістки стопи» знаходиться на гомілці на 3 цуня вище центру зовнішньої щиколотки. Точка симетрична, масажується, сидячи зі злегка зігнутими у колінах ногами, одночасно праворуч і ліворуч.
Точка 6 VIII «великий келих» симетрична, знаходиться на внутрішній поверхні стопи, під внутрішньою щиколоткою, на границі тильної і підошовної поверхні шкіри стопи. Масажуються точки, у положенні сидячи, одночасно праворуч і ліворуч.
Точка 7 VIII «задній потік» симетрична, знаходиться на гомілці на 2 цуня вище внутрішньої щиколотки. Масажуються праворуч і ліворуч одночасно.


Рис. 3. Розташування точок масажу для зняття втоми.
Якщо прокинувшись ранком, ви не почуваєте себе бадьорим і відпочившим, хоча і спали як звичайно, варто провести збудливий масаж наступних точок:
Точка 16 XIII «район вітру» несиметрична, розташована на задній серединній лінії на 1 цунь вище границі волосистої частини голови (між потиличною кісткою й остистим відростком 1-го шийного хребця).
Точка 2 IV «велике місто» симетрична, знаходиться на внутрішній поверхні стопи, на границі тильної і підошовної поверхні шкіри стопи, між 1 пліснявої кісткою й основною фалангою великого пальця. Масаж точок може проводитися одночасно праворуч і ліворуч.
Масаж поперекової області, що знімає утому, складається з трьох етапів:

Рис. 4. Етапи масажу поперекової області.
I етап. Думкою розділіть сідничну складку на три частини: дві зовнішніх і одну внутрішню. У крапку злиття цих частин установлюють великі пальці обох рук, що описують на сідницях дугу знизу нагору до верхнього краю міжсідничої складки. Виконується 1015 масажних рухів.
II етап. Великі пальці кистей накладаються з обох боків остистих від хребта, і здійснюється 1015 досить сильних масажних рухів знизу нагору. Зазначені дії можна виконувати куркулем (лівою рукою розминають праву сторону, а правою рукою ліву сторону).
III етап. Проводиться масаж, що оперізує, по трьох лініях (напівколами) у поперечній області. Верхнє півколо проходить під реберною дугою. Великі пальці рук переміщають уздовж нижнього краю XII ребра зовні. Нижнє півколо проходить над гребенем кістки таза. Середнє півколо розташовується між верхнім і нижнім. За кожним колом проводять 10 рухів, що погладжують, з наростаючим тиском у напрямку від хребетного стовпа назовні.
Зняття утоми очей.
Масаж проводиться сидячи та складається з трьох етапів.
I етап. Подушечками II і III пальців здійснюється 510 легеньких одночасних натиснень на очні яблука (протягом 3-х с) до появи незначної хворобливості та концентричних кіл в очах.
II етап. Для розслаблення м'язів очей проводиться 5б натиснень на кожну з активних точок, розташованих навколо яблука ока (мал. 5):
Точка 1 VII «блиск яблука ока» знаходиться в поглибленні трохи догори від внутрішнього кута ока (на 0,3 див).
Точка 2 VII «збір бамбука» розташовується над крапкою 1 VII у поглибленні на початку брові.
Точка ВМ 6 «спина риби» і точка ВМ 5 «світло голови» розташовуються у крапці перетинання середини брови з вертикальною лінією, проведеної через центр зіниці при погляді прямо. Звертаємо Вашу увагу, що точка ВМ 6 знаходиться під бровою, а точка ВМ 5-над бровою.
Точка 23 Х «ворота вушка» знаходиться в поглибленні на зовнішньому кінці брови.
Точка I XI «зінична яма» розташовується приблизно на 0,5 цунь зовні від зовнішнього кута ока у невеликому поглибленні на краю щілини ока.

Рис. 5. Масаж активних точок для зняття утоми очей.
Точка I Ш «зосередження зліз» знаходиться в області нижнього повіка, на середині нижнього краю очниці (на лінії, опущеній від центра зіниці до нижнього краю очниці).
Точка ВМ 3 «лінія чола» знаходиться в центрі перенісся, на середині лінії, що з'єднує внутрішні кінці брів.
ІІІ етап. Праворуч і ліворуч від потиличного бугра, на 11,5 цунь зовні та донизу від нього. Кінчиками II, ІІІ та IV пальців здійснюється 5-6 натиснень з вібрацією (легенею переміщенням шкіри) - 3040 секунд у кожній зоні. Потім рекомендується розтерти ці зони долонею. Масаж зон проводиться одночасно праворуч і ліворуч.
6. Масаж при порушеннях сну.
Боротьбу з безсонням треба починати не з пігулок, а з нормалізації режиму праці та відпочинку, оздоровлення свого способу життя. Крапковий масаж для запобігання порушень сну, як правило, застосовується “аптечка швидкої допомоги”, тобто у випадках крайньої необхідності, заміняючи лікарські препарати.
Здійснюються повільні погладжування підошовної поверхні лівого великого пальця стопи. Погладжування проводяться нігтем вказівного пальця кисті (чи яким-небудь подразником типу пензлика) у такий спосіб; висхідні погладжування здійснюються нігтем, а спадні погладжування до підстави пальця подушечкою нігтьової фаланги. Проводиться біля 20-ти таких масажних рухів.
Рекомендується також проводити за 1520 хвилин до сну вібраційний масаж гомілок, сідничних м'язів, спини та потилиці (мал. 6), а потім масажувати на стопах зону проекції сонячного сплетення, у центрі якої розташована симетрична Точка I VIII «джерело, що клекоче». Вона знаходиться на підошовній поверхні стопи, у ямці, утвореної при згинанні пальців. Масажується Точка подушечкою першого пальця кисті спочатку на правій нозі, а потім на лівій. Масаж точки здійснюється заспокійливим методом протягом 2-3-х хвилин.

Рис. 6. Розташування активних точок, що масажуються при порушеннях сну.
Якщо просипаючись ранком, ви не відчуваєте бадьорості та свіжості - то ввечері рекомендується провести масаж наступних активних точок:
Точка 6 IV «Точка зустрічі трьох інь» симетрична, розташовується на внутрішній поверхні гомілки на 3 цуня вище рівні внутрішньої щиколотки. Точки можна масажувати праворуч і ліворуч одночасно.
Точка 7 V «божественні ворота» симетрична, розташовується на внутрішній поверхні зап'ястя, у поглибленні між сухожиллями з боку мізинця на середньої промінезап’ястної складці. Масажувати точки за чергою спочатку праворуч, а потім ліворуч; рука лежить долонею нагору.
Точка 6 IX «внутрішній кордон» симетрична, знаходиться на внутрішній поверхні передпліччя на 2 цуня вище промінезап’ястної складки. Масажуються точки за чергою спочатку праворуч, а потім ліворуч.
Точка «спокійний сон» розташовується в області сосцевидного відростка. Точка симетрична, масажується одночасно праворуч і ліворуч II, ІІІ та IV пальцями.
Масаж точок здійснюється заспокійливим методом, прийомом глибокого натиснення, кожна Точка масажується 2 хвилини. Для посилення ефекту масажу перед впливом на точки можна нанести олію м'яти. Масаж проводиться за 1015 хвилин до сну. Рекомендує відразу після пробудження використовувати збудливий масаж двох точок: 6 IV і 6 IX - 3040 секунд кожну краще - під час ранкової зарядки.
Зняти стан сонливості можна збудливим масажем наступних біологічно активних точок:
Точка 5 IV «пагорб нарад» симетрична, знаходиться на стопі до низу і до переду від внутрішньої щиколотки у невеликому поглибленні. Точки масажуються у положенні сидячи одночасно праворуч і ліворуч.
Точка 9 I «дуже велика прірва» симетрична, знаходиться на внутрішній поверхні зап'ястя наприкінці промінезап’ястної складки з боку великого пальця. При визначенні точки рука лежить на столі долонею нагору. Масажуються точки за чергою, спочатку праворуч, а потім ліворуч.
Точка 13 XII «посаджені ворота» симетрична, знаходиться з нижнього краю вільного кінця XI ребра. Масажуються точки кінчиком III пальця праворуч і ліворуч одночасно.
Точка ВМ-3 «лінія чола» несиметрична, знаходиться у центрі перенісся на середині лінії, що з'єднує внутрішні кінці брів (мал. 6).
Точка I VIII - «джерело, що клекоче» масажується подушечкою великого пальця, спочатку праворуч, а потім ліворуч.
3.6 Методи психологічної допомоги при вирішенні службових питань

3.6.1 Мозковий штурм

Серед загальних методів роботи з пропонованої програми виділяється метод мозкового штурму.
Метод "мозкового штурму" (брейнстормінгу), може бути розглянутий із двох точок зору:
Як спосіб організації малої групи (керування груповою динамікою, прискорення розвитку групи, наприклад, через вирішення міжособистісних конфліктів).
Як спосіб розвитку творчого мислення в його учасників.
Розглянемо "мозковий штурм" у контексті теорії малої групи.
Мала група - нечисленна за складом група, члени якої об'єднані загальною метою своєї діяльності та знаходяться у безпосередньому особистісному контакті (спілкуванні), що є основою для виникнення та розвитку групи як цілого. Відображенням сутності процесів виникнення та розвитку малої групи є групова динаміка. Групова динаміка - сукупність внутрішньогрупових соціально - психологічних процесів і явищ, що характеризують весь цикл життєдіяльності малої групи та його етапи. До процесів групової динаміки відносяться:
керівництво та лідерство;
прийняття групових рішень;
вироблення групових норм;
формування рольової структури групи;
конфлікти;
зімкнення;
груповий тиск і т.д.
Метою нашої роботи є розкриття сутності "мозкового штурму" як етапу процесу групового прийняття рішень. У цьому змісті "мозковий штурм" може розглядатися не тільки як етап групової динаміки, але і як метод керування груповими процесами.
Отже, брейнстормінг – такий тип взаємодії, завданням якого є продукування учасниками групи максимальної кількості ідей на запропоновану тему.
Метою брейнстормінгу є знаходження максимальної кількості рішень якоїсь цілком визначеної проблеми.
Проблема полягає в активізації мислення учасників за рахунок зниження критичності та самокритичності.
Правила брейнстормінгу:
пропозиції повинні бути короткими та без обґрунтувань;
будь-яка критика пропозицій забороняється;
заохочуються творчість і фантазія;
усі висловлення повинні фіксуватися;
всі ідеї позбавляються авторства.
Умови проведення:
група повинна складатися приблизно з 10 осіб;
соціальний статус учасників повинний бути приблизно рівним.
У групі повинно бути усього лише кілька людей, обізнаних у розглянутій проблемі, щоб надати повний простір уяві учасників. Особи, які володіють спеціальними знаннями, занадто обізнані у тій чи іншій справі, небажані. Їхнє прагнення осмислювати висловлювані ідеї відповідно до наявного досвіду може сковувати уява.
В учасників повинна бути висока зацікавленість у виробленні максимально можливого числа нових ідей і підходів.
Збори повинні проходити у психологічно комфортній і не вимушеній обстановці. Учасники повинні бути у стані деякої "релаксації". Стільці повинні бути розташовані за колом. Стіл не обов'язковий.
Бажано, щоб люди знали імена один одного. Невелика картка з іменами може бути рішенням цієї проблеми.
Керівник не повинен подавляти групу, однак він повинен займати таке положення, що дозволить йому головувати на засіданні. Добре, якби в його розпорядженні була дошка.
Спостерігачі, що є, власне кажучи, секретарями і, які знаходяться за столом, знаходяться поза групою. Вони фіксують усе, що говориться, навіть те, що, на їхню думку, не має ніякого значення. Вони повинні бути вкрай уважними та записувати навіть жарти, гостроти та можливі каламбури. Спостерігачі - секретарі можуть розподілити між собою функції, спостерігач А записує те, що говорять 1, 2, 3 учасники, спостерігач Б - що говорять учасники 4, 5, 6 і т.д. Вони не повинні фіксувати, кому належать висловлення і повинні не брати участь у дискусії.
Хід "мозкового штурму":
1. Вступна фаза. На вступній фазі, що триває приблизно 15 хвилин, ведучий повідомляє метод і правила гри, чітко й ясно викладає питання, які вимагає рішення. Група поділяється на учасників і спостерігачів, що є власне кажучи секретарями. Їхня задача - фіксувати всі ідеї, висловлювані учасниками. Задачі учасників - висловлювати все, приходить їм у голову. Найважливішою умовою є відсутність внутрішньої і зовнішньої критики пропозицій. Учасники не повинні переривати один одного. Ідея, висловлена одним, може "навести на думку" іншого.
2. Вузлова фаза. Це - основна фаза, що триває біля години і є творчою частиною процесу. Підсумком цієї фази повинен стати повний список запропонованих ідей.
3. Заключна фаза. На цій фазі, відмежованій в часі від двох перших, самими учасниками обговорення чи іншими членами групи, експертами, фахівцями здійснюється критика ідей за такими критеріями:
можливість реалізації у даних умовах;
можливість реалізації відразу, після визначеного терміну, при додаткових умовах;
можливість застосування ідей в інших областях.
Безсумнівно, варто приділити увагу завданням керівникам у процесі брейнстормінгу:
Стосовно проблеми:
1. Сформулювати мету та тему дискусії: пояснити, що обговорюється, навіщо потрібна дискусія у даній ситуації, в якому ступені варто вирішити проблему.
2. Встановити тему дискусії: оголосити учасникам про час, відведений для дискусії.
3. Зацікавити учасників, створити необхідну мотивацію: викласти проблему у виді деякого протиріччя. Показати, у чому полягає значимість проблеми, які результати може дати її рішення.
4. Домогтися однозначного розуміння проблеми всіма учасниками: попросити задати питання. Можна запропонувати контрольні питання.
5. Почати обмін думками (за можливістю без оцінок): надати слово бажаючим чи запропонувати висловитися учасникам за колом. Керівнику не рекомендується брати слово першим.
Стосовно групи:
1. Познайомити учасників, якщо вони незнайомі: попросити представитися.
2. Орієнтувати на колективне рішення: повідомити про переваги групового рішення.
3. Створити доброзичливу, ділову атмосферу, установити позитивний емоційний фон.
У відношенні до кожного учасника:
1. Домогтися, щоб у дискусії брали участь усі члени групи: можна, наприклад, установити порядок виступів по колу, якщо виникають утруднення з включенням всіх учасників.
2. Активізувати пасивних: звернутися до тих, хто мовчить із "питанням в очах", з проханням допомогти. Запропонувати завдання, у якому необхідна участь кожного.
3. Надавати підтримку, допомогу виступаючим: уважно вислухати кожного, не перебивати.
Якщо підходити до проблеми "мозкового штурму" як до способу розвитку творчого мислення, то варто враховувати ряд теоретичних передумов. Творчість припускає нове бачення, нове рішення, новий підхід готовність до відмови від звичних схем і стереотипів поводження, виховання і мислення - готовність до самозміни. Як основний принцип розвитку творчого потенціалу особистості можна вважати принцип трансформації інтелектуальної проблеми в емоційну. Відповідно до цього, проблемою стає не виконуване людиною завдання, а його емоційне відношення до цього завдання та співвіднесення його із загальноприйнятим відношенням. Це емоційне відношення приймається як самодостатній прояв індивідуальності. Але для того, щоб вільно виявити своє емоційне відношення, людина повинна почувати себе у психологічній безпеці. У "мозковому штурмі" психологічна безпека забезпечується умовами та правилами його проведення, тобто відсутністю оціночних суджень, рівноправністю учасників, відсутністю критики з боку керівника, а також доброзичливістю та невимушеністю обстановки, у якій проводиться сама процедура.

3.6.2 Ділова гра

Іншим методом роботи є ділова гра. Ділова гра - моделювання процесів і механізмів прийняття рішень. У діловій грі процес вироблення рішень відбувається в умовах поетапного, багатокрокового уточнення необхідних чинників, аналізу інформації, що надходить додатково та виробляється у ході гри. У процесі гри учасники аналізують ситуацію, приймають і обговорюють рішення, а також вступають між собою в певні відносини, що можуть носити характер суперництва, співробітництва, формальної взаємодії тощо.
Для ділових ігор характерні:
життєвість і типовість ситуацій, розглянутих у ході гри;
регулярне повторення задач і процедур, що складають сутність гри;
конфліктність і приховані резерви. Як відомо, відсутність конфліктності виключає саму постановку проблеми, а відсутність резервів не дозволяє вирішити ситуацію;
відсутність повної інформації, тобто ухвалення рішення в умовах невизначеності, у ситуації чи ризику протидії;
вплив прийнятих раніше рішень на зміну обстановки у наступні моменти;
діючі особи: учасники та ведучі;
наочність наслідків прийнятих рішень;
визначені правила та регламентація гри.
Ділова гра дає учасникам можливість побачити результати своїх дій, порівняти їх із результатами інших учасників і у випадку необхідності скоригувати своє рішення.
Порядок проведення ділової гри. У діловій грі виділяють такі етапи:
1. Введення у гру.
2. Поділ учасників на групи.
3. Вивчення ситуації.
4. Обговорення ситуації у групах. Розробка групової структури.
5. Процес гри (аналіз ситуації, ухвалення рішення, його оформлення).
6. Підведення підсумків гри. Аналіз діяльності груп. Оцінка ефективності роботи учасників і груп.
7. Розбір оптимального варіанту.
8. Загальна дискусія.
Введення у гру: цей етап допомагає учасникам зрозуміти мету гри й основні правила її проведення.
Розподіл учасників на групи: оптимальний розмір групи - 5 осіб. Бажано, щоб учасники групи були рівні по соціальному статусу, інтелектуальному розвитку, а також психологічно сумісні.
Вивчення ситуації: для вивчення ситуації учасники одержують необхідну інформацію від ведучого, а також забезпечуються додатковою інформацією (наприклад, правовими чи економічними документами).
Обговорення ситуації у групах: у процесі цього етапу задача ведучого - керувати роботою груп, допомагаючи відстаючим групам, консультуючи учасників із питань, що виникають у них у процесі обговорення. Для сприяння в керуванні групами, ведучий може звертатися за допомогою спостерігачів (асистентів, консультантів), які б фіксували особливості поведінки учасників і допомагали б їм ефективно взаємодіяти. Важливим моментом є фактор часу. Звичайно, не варто постійно нагадувати учасникам, скільки часу залишилося, однак розумно, якщо у кабінеті, де проводиться гра, буде годинник.
Ігровий процес: після вивчення ситуації починається сам процес гри, що полягає у виробленні учасниками можливих рішень поставленої задачі, їхньому аналізу, виробленні загального висновку.
Уся інформація, що відображає діяльність груп, за необхідністю заноситься у спеціальні протоколи, які після гри обробляються й аналізуються ведучим і асистентами. Наприклад, аналізуються стратегії взаємодії, ефективність взаємодії, кількість висунутих рішень, ступінь реалістичності рішень тощо.
Підведення підсумків гри: на цьому етапі проводиться аналіз діяльності груп і оцінка прийнятих ними рішень. Групи порівнюють свою стратегію та стратегію конкурентів, на власному досвіді бачать ефективність різних стратегій прийняття рішень. Розбір оптимального варіанту: після аналізу діяльності груп важливим є винесення єдиного, правильного (ефективного) рішення конкретної ситуації, співвіднесення його з реальними обставинами, обґрунтування прийняття цього рішення.
Загальна дискусія: метою дискусії є закріплення прийнятого рішення, а також загострення уваги учасників на можливості переговорів, взаємодії в рішенні багатьох актуальних проблем.
Роль ведучого у діловій грі.
Роль ведучого при проведенні гри дуже багатогранна, до гри - він інструктор, у процесі гри - консультант, після її закінчення - суддя, і нарешті - керівник дискусії. Усе це жадає від ведучого відповідних знань, умінь і навичок.
Ведучий повинен відчувати специфіку даної форми групової роботи. Гра - це живе моделювання реальних процесів, що відбуваються, і ситуацій життя і тут інструкціями та правилами хід гри передбачити неможливо. Кожен раз одна і та ж гра (за сюжетом і правилами) проходить інакше, і головна роль у цьому - роль ведучого.
Незважаючи на те, що ведучий повинен керувати процесом, йому не слід втручатися в гру. Варто надати учасникам припустиму самостійність. Лише в тих випадках, коли гра заходить у глухий кут, можна дати пораду усунути неясність, але не варто допомагати учасникам приймати рішення.
Гра повинна проходити в атмосфері творчості, емоційного підйому, психологічної безпеки, оскільки вона є цінним досвідом міжособистісної та міжгрупової взаємодії, засвоєння якого може стати черговим кроком до вироблення навичок ефективного існування у соціумі.

3.6.3 Дерево рішень

Ця методика є одночасно й учбовим, і робочим інструментом людини, яка працює з проблемними, нестабільними, конфліктними ситуаціями, часто в умовах недостатності та неточності інформації, але, при цьому, з наявністю різноманітних варіантів поведінки суб'єктів. На всіх етапах роботи вона стоїть перед необхідністю вибору оптимального варіанту рішення, дії, поради, формулювання і тощо. Побудова "дерева рішень" простий практичний спосіб "зважити" переваги та нестачі різних варіантів.
Дерево рішень для трьох варіантів вибору може виглядати таким чином:

Проблема:

Варіант 1.
Варіант 2
Варіант 3

Плюси Мінуси
Плюси Мінуси
Плюси Мінуси


Принципово важливо проаналізувати і зважити варіанти, що все є, причому з позиції не тільки сьогоднішнього дня, але і короткострокової і довгострокової перспективи. І на етапі пропозиції варіантів, і на етапі визначення їх плюсів і мінусів можна провести мозковий штурм.
Займи позицію.
Багато дискусій стають неконструктивними через те, що учасники спочатку не визначили свою позицію з питання, що обговорюється. Метод "займи позицію" допомагає виявити думки, що є, побачити прихильників і противників тієї або іншої позиції, почати аргументоване обговорення питання.
Обговорення можна почати з постановки дискусійного питання (тобто питання, що передбачає протилежні, взаємовиключні відповіді). Усі учасники, подумавши над питанням, повинні зайняти позицію, тобто підійти до однієї з чотирьох табличок, розміщених у різних частинах аудиторії:

Абсолютно за
Абсолютно проти

Скоріше за
Скоріше проти


Можна замість формулювання дискусійного питання виступити з дискусійним твердженням, а потім попросити учасників зайняти позицію у відповідності зі своїм відношенням до даного твердження:
Повністю згодний Повністю незгодний
Скоріше згодний Скоріше незгодний
Зайнявши позиції, учасники обмінюються думками з дискусійної проблеми, уточнюють свою позицію та приводять аргументи у підтримку своєї позиції. Представники різних позицій виступають за чергою, при цьому будь-який учасник може вільно поміняти позицію під впливом переконливих аргументів.

3.6.4 Мікрофон

Метод «Мікрофон» дає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Поясніть, що в руках працівника мікрофон і саме чому потрібно висловити думку. Інші засуджені не можуть говорити, викрикувати з місця, оскільки право говорити має тільки той, у кого «символічний» мікрофон. Як “мікрофон” може виступати ручка, олівець або інший предмет, що переходить із рук у руки.
Робота в малих групах
Робота в малих групах надає всім учасникам можливість діяти, практикувати навички співпраці, спілкування (зокрема, володіння прийомами активного слухання, вироблення загального рішення, вирішення виникаючих розбіжностей). Роботу у групах потрібно використати, коли необхідно вирішити проблему, з якою важко справитися індивідуально, коли є інформація, досвід, ресурси для взаємного обміну, коли одним з очікуваних учбових результатів є надбання навичок роботи у команді.
До групової роботи потрібно привчатися поступово та починати з малих груп з двох-трьох учасників. За мірою освоєння правил роботи можна збільшувати склад груп до 5-7 осіб, розширюючи діапазон можливостей, досвіду та навичок її учасників. Але також підвищується імовірність неконструктивної поведінки, дезорганізації, конфлікту. Чим більше група, тим більше вміння потрібно від учасників, щоб кожному була дана можливість висловитися. І чим менше часу відпущено на роботу у групі, тим менше повинен бути розмір групи. Разом з тим, чим більше утворено груп, тим більше часу витрачається на уявлення результатів групової роботи.
У групах з двох осіб (у парах) високий рівень обміну інформацією та менше розбіжностей, але вище й імовірність виникнення напруженості. У разі незгоди учасників обговорення може зайти у глухий кут, оскільки у такій групі не знайдеться ні союзника, ні арбітра.
У групі з трьох осіб є небезпека “придушення” більш слабого члена групи. Проте групи з трьох осіб є найбільш стабільними, учасники в них можуть вставати на бік один одного, виступати як посередники, арбітри, у таких групах легше улагоджуються розбіжності.
Загалом, у групах з парною кількістю членів розбіжності улагодити важче, ніж у групах з непарною кількістю. При непарному складі групи можна вийти з глухого кута шляхом поступки думці більшості.
У групі з п'яти осіб більше імовірність, що ніхто не залишиться у меншості або на одинці. У такій групі досить багато учасників для вироблення різних думок і продуктивного обміну інформацією. У той же час у кожного є можливість внести свій внесок у роботу, почути іншого та бути почутим самому.
При роботі у малій групі з п'яти осіб учасники можуть виконувати такі ролі:
ведучого (посередник - організатор роботи групи);
писарчука (записує результати роботи);
доповідача (представляє результати роботи групи іншим групам);
спостерігача (учасники поступово будуть усвідомлювати, які уміння необхідні для роботи в невеликій групі. Спостерігач допомагає придбати ці навички, аналізує індивідуальну поведінку членів групи);
хронометриста (стежить за часом, відпущеним на групову роботу).
Можливі й інші ролі. Розподіл ролей дозволяє кожному учаснику групи активно включитися у роботу. Якщо група працює протягом тривалого часу в одному складі, бажано міняти ролі.
Рекомендується об'єднувати в одній групі учасників із різним рівнем підготовки. У різнорідних групах стимулюється творче мислення й інтенсивний обмін ідеями, тому проблема може бути розглянута з різних сторін.
Правила роботи у групі:
Кожний учасник має можливість висловитися, якщо захоче.
Всі учасники групи поважають цінності та погляди кожного, навіть якщо не згодні з ними.
Обговорюються ідеї, пропозиції, а не люди, які їх висловили.
Всі учасники висловлюються коротко та за суттю.
Кожний учасник, навіть захищаючи свою точку зору, відкритий для сприйняття інших ідей, думок і інтересів.
Всі виникаючі розбіжності, конфлікти вирішуються мирним шляхом з урахуванням інтересів учасників і правил роботи.
Всі учасники прагнуть створити відкриту, ділову, дружню атмосферу.
Існує багато способів розподілу у групах:
можна заздалегідь скласти списки груп і вивісити їх, вказавши місце збору кожної групи;
можна попросити всіх учасників розрахуватися "на перший-другий-третій..." за числом груп. Після розрахунку перші номери утворять першу групу, другі - другу і т.д. Це найбільш простий спосіб довільного розподілу. Але він є неправильним;
ще один спосіб - розподіл залежно від позиції з проблеми, що обговорюється. Наприклад, при аналізі й оцінці ситуації з ознаками етичного порушення можна з'ясувати первинну думку учасників і відповідно розділити на групи: перша група - це ті, хто бачить порушення, друга група - та, хто не бачить порушення, третя група - та, хто не може визначитися;
нарешті, самий простий спосіб - розподіл за бажанням учасників. Наприклад, при виробленні позиції у ситуації можна спитати, хто хоче розробляти позицію обвинувачення, а хто - захисту. Але у цьому випадку є небезпека, що групи будуть дуже нерівномірними.
Є також інші способи.
Корисно зберігати стабільний склад групи досить довго, щоб учасники могли досягти майстерності у груповій роботі. У той же час, зміна складу групи дозволяє всім учасникам працювати з різними людьми та дізнатися їх. Одним із варіантів роботи у малих групах над складними, "комплексними'' проблемами є технологія "мозаїки (ажурна пилка)". Кожний учасник малої групи (вона називається "домашньою" групою) стає "експертом" з окремого питання. Після короткого первинного обговорення проблеми, загалом, всі учасники утворять нові "експертні" групи. У цих групах обговорюються окремі конкретні задачі, на які розпадається первинна проблема.
Після закінчення групової роботи її результати повинні бути представлені іншим групам (при цьому можна використати плакати, схеми, таблиці тощо). Важливо з'ясувати при цьому такі питання:
Чим обґрунтоване таке рішення групи?
Чи є у членів групи особлива думка?
Що перешкоджало прийти до загальної згоди?
Представники інших груп також можуть задавати питання. Можна порівняти стиль роботи різних груп, проаналізувати, як він вплинув на ефективність роботи, обговорити значення правил роботи у групі.

3.6.5 Метод “ПРЕС”

Метод ПРЕС є одним із методів проведення дискусії та використовується у випадках, коли виникають суперечливі питання, та при проведенні окремих вправ. Цей метод надає аудиторії можливість виробити аргументи або висловити власну думку з дискусійного питання. Метод допомагає прояснити свої думки, а також сформулювати думку в чіткій і стислій формі.
Вказаний метод можна звести до чотирьох етапів:
ПОЗИЦІЯ
Я вважаю, що... (висловіть власну думку, проясніть вашу точку зору).
ОБҐРУНТУВАННЯ
...тому, що... (наведіть причину виникнення цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції).
ПРИКЛАД
... наприклад... (наведіть факти, що підтверджують ваші докази, вони підсилять вашу позицію).
ВИСНОВКИ
... Отже ... (узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, що слід робити; тобто, це є заклик прийняти вашу позицію).
Запропонуйте всім, хто забажає, застосувати цей метод до будь-якої проблеми за їхнім вибором.
Перевірте, чи розуміють учасники механізм застосування методу.
Етапи можна адаптувати, пропонуючи учасникам наводити кілька варіантів своїх думок або прикладів.
Коли формула буде зрозуміла всім учасникам, починайте вправу.

3.6.6 Навчаючи вчуся

Метод «Навчаючи вчуся» використовується при вивченні або при узагальненні вивченого матеріалу, при завершенні роботи з блоком інформації, з метою дати можливість аудиторії взяти участь у навчанні та передачі своїх знань.
Порядок проведення:
1. Підготовка роздаткового матеріалу, що стосуються теми заняття.
2. Забезпечення аудиторії матеріалом, необхідним для опрацювання.
3. Протягом кількох хвилин учасники ознайомлюються з інформацією. Доцільно перевірити, чи розуміє аудиторія інформацію.
4. Після того, як усі прочитають інформацію, дається час на ознайомлення зі своєю інформацією інших, вільно пересуваючись у навчальному кабінеті.
5. Кожний учасник може одночасно говорити лише з однією особою. Завдання полягає у тому, щоб поділитися своїм фактом і самому дізнатися про інформацію від іншого.
6. Після того, як вправа завершиться, доцільно запропонувати кільком засудженим розповісти що-небудь із того, про що вони дізналися від інших.
Використання цього методу дає загальну картину понять і фактів, що слід вивчити на уроці, а також викликає певні питання, підвищує інтерес.

3.6.7 Аналіз практичних ситуацій

Можна виділяти кілька форм цього методу, однією з них є традиційне розв’язування задач. При розборі певної справи слід звертати увагу на основні моменти:
1. Факти. Що відбулося? Хто є учасниками ситуації? Що про них відомо? Які факти важливі? Які другорядні?
2. Проблеми. У чому полягає проблема? Яке питання нам треба вирішити, розв'язуючи ситуацію?
3. Аргументи. Які шляхи вирішення даної ситуації можуть бути наведені?
4. Рішення. Яке буде вирішення ситуації? Чому саме таке? Які можуть бути наслідки такого рішення?

3.6.8 Дискусія

Дискусія дає нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або із суперечливого питання.
Для того, щоб дискусія була відверта, необхідно створити у групі атмосферу довіри та взаємоповаги. Також бажано виробити правила культури ведення дискусій.
Навчальна література пропонує такі орієнтовні правила:
Говорити за чергою.
Не перебивати того, хто говорить.
Критикувати ідею, а не особу, яка її висловила.
Поважати всі висловлені позиції.
Бути коректним у висловлюваннях.
Не змінювати тему дискусії.
У своїй групі ви можете доповняти ці правила, прийняти їх після обговорення та дотримуватися під час проведення дискусій.

3.6.9 Коло ідей

Цей метод втягує всю групу у дискусію. Він добре спрацьовує, коли задаються питання або виступають доповідачі від малих груп.
Порядок проведення:
1. Коли малі групи завершили своє завдання та готові представити інформацію, слід попросити кожну групу за чергою представити лише один аспект, з тих, що вони обговорювали. Продовжуючи за колом, запитуйте кожну групу за чергою, поки не вичерпаються всі відповіді.
2. Це дозволяє всім групам обмінятися результатами своєї роботи, уникаючи ситуації, коли перша група, що виступає, подає всю інформацію.
3. Цей метод використовується для створення списку ідей. Для цього потрібно кожному подавати одну ідею за чергою.
4. Цей метод ефективний для видів діяльності з вирішення гострих проблем.
Попросіть учасників написати свою думку або ідею на картці-індексі без імені. Психолог збирає усі картки та складає список зазначених у них ідей на дошці або починає дискусію, користуючись інформацією з карток.

3.6.10 Медіація

Медіація - це процедура вирішення конфлікту. Вона здійснюється нейтральною третьою стороною (медіатором), яка допомагає двом учасникам у врегулюванні їхнього конфлікту.
Мета: активно беручи участь у пошуку реальних рішень, учасники визначають проблеми, виробляють і підтверджують свої позиції, висловлюють власні точки зору, знаходять потенційно нові рішення та приходять до згоди. Все це необхідні навички громадян.
Порядок проведення:
1. Проясніть складові методу та дайте відповідь на всі можливі питання.
2. Запропонуйте учасникам інформаційний лист із необхідною інформацією.
3. Виберіть конфлікт, який учасники спробують розв'язати. Це може бути історичний випадок, реальна сучасна ситуація, або власний конфлікт. Для першої спроби посередництва виберіть просту проблему, оскільки завдання полягає у тому, щоб учасники вивчили всі етапи. У міру набуття працівниками дедалі більшого практичного досвіду вони можуть переходити до вирішення більш складних або делікатних проблем.
4. Роздайте учасникам ролі. Це легко зробити, залишаючи їх на своїх місцях, розподіляючи за номерами 1, 2, 3. Троє сідають у невелике коло, при цьому 1 і 3 будуть сторонами, що сперечаються, а номер 2 - посередником.
5. Ведучий дає можливість усім учасникам виступити у ролі посередника.
Етапи медіації:
1. Вступна частина: медіатор намагається допомогти учасникам суперечки розслабитися та пояснює їм основні правила розв'язання конфлікту: учасники повинні сидіти, є можливість попросити про перерву під час бесіди.
2. Виклад історії: кожна особа розповідає про те, що відбулося. Особа, яка порушила проблему, зазвичай перша викладає свою версію історії. Переривати розповідь не дозволяється. Потім свою версію викладає інша сторона.
3. Визначення позицій та інтересів: медіатор намагається зрозуміти кожну сторону, що сперечається, вислуховуючи їхню версію, узагальнюючи думку кожної особи, задаючи питання. Іноді, щоб перевірити розуміння, посередник просить сторони, що сперечаються, задавати одне одному питання й узагальнити точку зору один одного.
4. Визначення альтернативних рішень: сторони, які сперечаються, обмірковують можливі варіанти вирішення проблеми. Медіатор складає список варіантів, а потім просить кожну сторону, яка сперечається, висловити свої думки щодо кожного з можливих рішень.
5. Зміна й обговорення рішень: залежно від висловлених думок учасників суперечки посередник може допомогти їм змінити деякі можливі рішення та визначити більш прийнятне рішення, з яким сторони, що сперечаються, можуть погодитися.
6. Досягнення згоди. Медіатор допомагає сторонам, які сперечаються, дійти згоди, прийнятної для них обох. Ця згода оформлюється письмово. Сторони, які сперечаються, також обговорюють план дій на випадок, якщо досягнута ними угода не спрацює.


Таблиця 7
Приклади директив, що використовують психологи
різних теоретичних підходів

Конкретне побажання
Я пропоную вам зробити таке...

Парадоксальна інструкція
Продовжуйте робити те, що ви робите... Повторіть свої дії (думки, вчинки) декілька разів.

Групова робота
Зараз я хочу, щоб ви зробили це ...

Фантазії
Уявіть собі, що ви знову опинилися у даній ситуації. Заплющить очі і детально опишіть її. Що ви бачите, чуєте, відчуваєте?” “Опишіть ваш ідеальний день”. Уявіть, що ви знаходитися у середині власного тіла

Ролева вказівка
А зараз повернемося до цієї ситуації і знову програємо її. Якщо ви не проти, нехай роль залишиться старою, але змінимо невеликий фрагмент поведінки

Гештальт-метод гарячого крісла
Розмовляйте зі своїми батьками, нібито вони сидять у цьому кріслі. А зараз сядьте у це крісло та відповідайтеза них

Гештальт-невербальна поведінка
Я помітив, що ви тримаєте одну із рук зжатою, а другу розкритою. Нехай одна рука каже за іншу

Вільні асоціації
Запам’ятайте це почуття та розкажіть, які асоціації з ним пов’язані із спогадами дитинства

Переоцінка (концентрація) Гендліна
Встановіть для себе негативні почуття, думки. Тепер знайдіть для себе негативне хвилювання. А зараз знайдіть у цьому щось позитивне та сконцентруйтеся у цьому напрямку. Поєднайте це з проблемою

Релаксація
Заплющить очі та рухайтеся. Стісніть міцно кулаки, а тепер відпустіть

Систематична десенсибілізація
а) глибока м’язова релаксація;
б) побудова ієрархії хвилювань;
в) зв’язок об’єктів тривоги та релаксації

Мовні заміни
Змініть “бажалось би” на “хочу”, “не можна” на “бажано”. Будь-які нові смислові утворення, зміни

Прийняття почуттів “емоційної поводі”
Повернутися до цього почуття, залишитися з ним, приймати його повністю

Медитація
Спокійно, сфокусуйте погляд на одній крапці. Розслабтеся. Слідкуйте за подихом. Сфокусуйте свої думки

Гіпнотичний транс
Уважно дивіться на одну крапку. Розслабтеся. Слідкуйте за подихом. Сфокусуйте свої думки

Навчання домашній роботі
Попрактикуйте ці вправи на наступному тижні та кажіть при нашій зустрічі. Відповісте на цей тест

Сімейна терапія
Поміняйтеся з дружиною місцями і сядьте ближче до доньки


Таблиця 8

Пошук позитивного у різних психологічних концепціях:

Метод
Суть методу, послідовність мікротехнік

Дослідження ресурсів: Тайлер, психологія консультації
Встановити ресурси працівника, які укріплюються при їх визнанні – “мінімальні зміни” є важливими вже на перших стадіях. Встановити ресурси, уважно вислухати працівника, потім прояснити їх і провести закріплення всього позитивного

Позитивний погляд. Роджерс, гуманістична психологія
Відобразити позитивний смисл в ідеях та ствердженнях працівника, які з першого погляду здаються негативними. У більш ширшому аспекті використовувати заохочення, переказ, відображення почуттів для того, щоб підкреслити позитивні напрямки. Використовувати позитивний зв’язок і саморозкриття.

Пошук нового смислу. Франкл, психодинамічна та гуманістична теорія
Уважно вислухайте, виявіть проблеми працівника. Задавайте питання, що торкаються смислу ситуації, наприклад: “Що це означає для вас?”, “Який у цьому смисл?” Відображення смислу.
Визначте позитивний смисл ситуації через питання та відображення смислу.
Конфронтація типу: “з одного боку негативне у даній ситуації полягає у тому, що ..., але з другого боку, позитивне те, що ...”. Працівник звичайно йде від інконгруентності до більш позитивного погляду на ситуацію.

Фокусування. Гендлин, гуманістична теорія
Ізолювати почуття й емоції працівника.
Запропонувати працівнику висловити вільні асоціації з проблемної ситуації.
Зрозуміти переживання працівника.
Знайти позитивні почутті та думки.
Повернутися до проблеми. Запропонувати відчути її знову, виходячи із позитивного досвіду. Знайти потрібні слова для заохочення.

Рефреймінг (переформування): Еріксон, Бендлер, Грюндер, Ланктон
Встановити рапорт та приєднання до вербальної і невербальної мови працівника.
Ідентифікація небажаного стереотипу, який потрібно змінити, використання репрезентативних систем для визначення проблеми.
Розмежування поведінки та намірів відповідної частини особистості.
Створення нових, позитивних стереотипів поведінки, що реалізували би ці наміри. Або: у пункті. 3 запропонувати працівнику пригадати позитивні результати даного стереотипу, пошукати внутрішні ресурси. Порівняти баланс позитивного та негативного, на стадії 4 поєднати негативне з позитивним.
Творча розробка нових варіантів поведінки.

Когнітивно-біхевіористська теорія: Бек, Елліс
Встановити, де думки слабко адаптуються.
Відмітити паттерни думок, що повторюються (автоматичне судження).
Використовувати процедуру дистанціювання – з боку оцінити думки та почуття, що відносяться до ситуації.
Змінив правила, запровадити більш позитивну логіку у ситуацію, зміна світогляду.

Теорія конструктивної психології
Бачити не проблему людини, а роль особи у цій проблемі.
Поведінку людини формують не життєві обставини, а психологічні сили особистості та вміння протистояти ним.
Використовувати методики „40 кроків” та вольового емоційного самопримусу.


Чи дійсно допомагає психологія та психотерапія?
а) Психологія та психотерапія істотно відрізняються, існує великий набір методів, що можуть допомогти працівнику в його розвитку та зростанні;
б) результати останніх досліджень дають підстави вважати, що найбільш ефективними у роботі з працівником є когнітивно-біхевіористські методи та методи конструктивної психотерапії;
в) психотерапія може не тільки допомагати але й нашкодити;
г) не співпадають думки з приводу важливості тривалих професійних тренувань;
д) у цей час більшість експертів впевнені у тому, що різні теорії неоднаково ефективні для різних працівників.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Агаповская А.М., Мицких В.А., Яркова И.В. Диагностика профессиональной пригодности и формирование профессионально важных качеств как метод повышения надежности оперативного персонала / Электрические станции. - 1983, № 11. - С. 6 - 9.
Айви А.Е., Айви М.Б., Саймэк–Даунинг Л. Психологическое консультирование и психотерапия. Методы, теории и техники: практическое руководство: Перев. с англ. – М., 1999. – 487 с.
Александровский Ю. А. Состояние психической дезаптации и их компенсация (пограничные нервно-психические расстройства). – М., 1976.
Бондараенко О.Ф. Психологічна допомога особистості. – Харків: "Фоліо", 1996. – С. 4-44.
Гельдер М., Гет Д., Мейо А. Оксфордское руководство по психотерапии. – К.: Сфера, 1997 – т. 2. – С. 64-85.
Герасимов А.В. Психофизиологические и личностные факторы аварийности на энергопредприятиях / Физиол. журн.-1991.-Т.37, N5. - С. 103-111.
Герасимов А.В. Психофизиологические критерии прогноза эффективности профессиональной деятельности операторов энергопредприятий на этапе приема в учебно-тренировочный центр//Физиология человека. -1993. - Т. 19, N 4. - С. 77-88.
Гулдинг М.М., Гулдинг Р.Л. Психотерапия нового решения. Теория и практика. – М.: “Класс”, 1997. – 288 с.
Журавлев Г.Е., Сааков В.А. Психологический мониторинг персонала электростанций // Электрические станции -1993, N 2. - С. 2 - 7.
Калинина Н. П., Оболенская Г. И., Манина В. С., Воронцова Л. С., Квасова Т.А. Социально-экономическое значение профотбора. // Профориентация молодежи и профотбора работников промышленных предприятий. - Новосибирск - 1980, - С. 9 - 10.
Киппер Д. Клинические ролевые игры и психодрама: Перев. с англ. – М.: “Класс”, 1993. – 224 с.
Козлов В. И. Методология охраны труда в человеко-машинных системах. – М., 1989.- 183 с.
Кэдьюсон Х., Шефер Ч. Практикум по игровой психотерапии: Перев. с англ. – СПб.: Питер, 2000. – 416 с.
Либих С.С. Аутогенная тренировка. – Л., 1993. – 193 с.
Макаренко Н.В. Психологические функции человека и операторский труд. - Киев: Наукова думка, 1991. - 216 с.
Моховиков А.Н. Телефонное консультирование. – К.: Аcadempress., 1994. – С. 61 – 92, 160 – 167.
Мясищев В. Н. Психопрофилактика. БМЭ – М., 1962. – С.392-400.
Нельсон –Джоунс Р. Теория и практика консультирования: Перев. с англ. – СПб.: “Питер”, 2000. – 464 с.
Немов Р.С. Основы психологического консультирования. Учеб. для студ. педвузов. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. – 528 с.
Психогимнастика в тренинге / Под ред. Н.Ю. Хрящевой. – СПб.: “Ювента”, Институт Тренинга, 1999. – 256 с.
Психодрама – вдохновение и техника / Под ред. П.Холмса и М.Карп. – М.: “Класс”, 1997. – 288 с.
Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика. – М.: Универс, 1993.
Сидоренко Е. Терапия и тренинг по Альфреду Адлеру. – СПб.: Речь, 2000. – 352 с.
Словарь психолога-практика \ Сост. С.Ю. Головин. – 2-е изд., перераб. и доп. – Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2001 – 976 с.
Суліцький В.В. Психологія суїцидальної поведінки. Монографія. – К.: „МП Леся”, 2001 – 316 с.
Таран И. Главные враги человечества // 2000. – 13-19 декабря 2002 года. – № 50 (152).– С. 4.
Херсонский Б.Г. Лекции по клинической психологии. – Одесса: ОГУ им. Мечникова, 1999.
Юровских В.Г. Эффективность профессиональной деятельности человека в зависимости от его физиолого-психологических особенностей // Физиология человека. - 1984. - Т. 10. - № 1 - С. 94-103.
Ялом И. Групповая психотерапия. Теория и практика: Перев с англ. – М.: Апрель Пресс, ЭКСМО –Пресс, 2000. – 576 с.


Додаток 1
до Методичних рекомендацій

ЖУРНАЛІ ОБЛІКУ ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ


Дата
П.І.Б.
Проблема
Заходи
Рекомендації
Висновки

1
2
3
4
5
6




ЖУРНАЛ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ТА ГРУПОВОЇ РОБОТИ З
ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДЖЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ПІДРОЗДІЛУ

дата
контингент
причина
методика
кількість годин
результат
рекомендації
висновки

1
2
3
4
5
6
7
8

Додаток 2
до п. 3.2 Методичних рекомендацій

СХЕМА ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАЦІВНИКА

I. Паспортні данні
Прізвище, ім’я, по батькові ____________________________________________
Стать ______________________________________________________________
Рік народження, вік __________________________________________________
№ картки психологічного супроводження _______________________________
Сімейний стан ______________________________________________________
З ким мешкає _______________________________________________________
Адреса (з назвою району)______________________________________________
Професія, кваліфікація, місце робота, посада _____________________________
______________________________________________________________________
9. Дата початку реабілітаційної роботи ___________________________________
10. Дата завершення реабілітаційної роботи _______________________________
II. Анамнестичні відомості
Сімейний анамнез
10. Чи були психічні захворювання серед родичів (якщо так, то хто саме)
11. Наявність алкоголізму у родичів.
12. Суїциди, суїцидальні спроби серед родичів (якщо були, то у кого і в якому віці)
13. Спадкоємна хвороба (якщо є, то її характер і у кого саме)
14. Склад сім’ї: _____________________________________________________
15. Соціальний статус батьків:
мати –
батько –
16. Особистісні якості батьків
17. Лідерство в сім’ї.
18. Конфлікт у сім’ї.
19. Статус пацієнта в сім’ї.
20. Негативні форми сімейного виховання.
21. Види покарань в сім’ї.
22. Мотивація під час навчання у школі.
23. Результати навчання.
24. Статус у школі.
25. Участь у неформальних групах (яких саме).
26. Чи були правопорушення?
27. З якого віку почав працювати.
28. Де і ким працював.
29. Характер адаптації.
30. Конфлікти за місцем роботи, частота, зміст.
31. Звичні інтоксикації (вживання алкоголю, наркотичних речовин, паління). Як часто вживав. Мотиви вживання.
32. Вік першого сексуального контакту.
33. Вік вступу у шлюб.
34. Мотиви вступу у шлюб.
35. Статеве життя поза шлюбом.
36. Соціально-побутові умови.
37. Перенесені хвороби (які саме, вік у якому хворів).
38. Характерологічні особливості особистості.
39. Характеристики суїцидальної поведінки.
40. Травми, нещасні випадки у минулому (якщо так, то які саме, вік коли це трапилося).
41. Необачні самопошкодження (якщо були, то які саме, вік коли їх отримано).
42. Зміст снів.
43. Страх смерті.
44. Інтерес до смерті та її різновидів.
45. Фантазії на тему власної смерті.
46. Відсутність інтересу до життя.
47. Бажання власної смерті.
48. Планування наслідків суїциду.
49. Боротьба мотивів.
50. Моральні розсуди: самозасудження, самовиправдання.
52. Характеристика особистісного глузду суїциду.
53. Безпосередній привід (провокуючий чинник).
Нотатки.
Актуальність конфлікту.

______________________________________ Продовження додатка 2

ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХІЧНОГО СТАНУ







1. ЗАВНІШНІЙ ВИД І ПОВЕДІНКА





1.1. Сумнівний вираз обличчя (скорбна міміка)





1.2. Гіпомімія





1.3. Амімія





1.4. Тихий монотонний голос





1.5. Повільна мова





1.6. Прості відповіді





1.7. Відсутність відповідей





1.8. Прискорена експресивна мова





1.9. Патетичні інтонації





1.10. Причитання





1.11.Схильність до незадоволення





1.12. Загальна рухова загальмованість





1.13. Бездіятльність, адінамія





1.14. Рухома збудженість





1.15. Експресивно-патетичні форми поведінки





1.16. Потяг до самоушкоджень





1.17. Брутальність в одязі





1.18. Неохайний вид





2. ВІДЧУТТЯ, СПРИЙНЯТТЯ, УЯВЛЕННЯ





2.1. Гіперестезія





2.2. Гіпостезія





2.3. Яскравість сприйняття





2.4. Втрата яскравості сприйняття





2.5. Почуття нереальності сприйняття





2.6. Яскравість зорових уявлень





2.7. Відсутність зорових уявлень





2.8.Швидкий біг часу





2.9. Загальмоване уявлення про час





2.10.Втрата уявлення про час





3. ПАМ”ЯТЬ





3.1. Труднощі запам’ятання подій сьогодення





3.2. Домінують спогади минулого





3.3. Амнезія





3.4. Вибіркова пам’ять





3.5. Нав’язливі спогади





4. МИСЛЕННЯ





4.1. Загальмованість мислення





4.2. Прискорене мислення





4.3. Домінує мрячний зміст думок





4.4. Нав’язливі думки про смерть





4.5. Нав’язливі думки іпохондричного змісту





4.6. Дисморфофобії





4.7. Нав’язливі емоційно значимі думки негативної спрямованості





4.8. Нав’язливі емоційно нейтральні думки





4.9. Найцінніші ідеї іпохондричного змісту





4.10.Дисморфофобія типу найцінніших ідей





5. УВАГА





5.1. Непридатність зосереджувати увагу на щось





5.2. Втома уваги





5.3. Неуважність





5.4. Увага привернена на щось





6. ПОРУШЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ





6.1. Зниження активності





6.2. Зниження інтересів, бажань





6.3. Втрата ініціативи





6.4. Труднощі у прийнятті рішення





6.5. Почуття невпевненості у правильності власний дій





6.6. Труднощі у виконанні звичайних дій





6.7. Відчуття втрати навичок у звичайному житті





6.8. Відчуття втрати професійних навичок





6.9. Почуття безпорадності





6.10.Зниження працездатності





7. ЕМОЦІЙНІ ПОРУШЕННЯ





7.1. Злий





7.2. Неспокійний





7.3.Байдужий





7.4.Присоромлений





7.5. Збентежений





7.6. Злобність





7.7.Пригнічений





7.8.Розчарований





7.9. Недовірливий





7.10. Лютий





7.11. Заздрісний





7.12. Роздратований





7.13. Знесилений





7.14. Переляканий





7.15. Розбитий





7.16. Зажурений





7.17. Безпорадний





7.18. Що сподівається





7.19. Скривджений





7.20. Байдужий





7.21. Ревнивий





7.22. Самотній





7.23. Задумливий





7.24. Жалюгідний





7.25. Похмурий





7.26. Упертий





7.27. Страдник





7.28. Пасивний





7.29. Спантеличений





7.30. Засмучений





7.31. Обурений





7.32. Сумний





7.33. Шокований





7.34. Страждаючий





7.35. Замкнений





8. ОЦІНКА ВЛАСНОГО ЖИТТЯ





8.1. Песимістична оцінка свого минулого





8.2. Вибіркові спогади неприємних подій минулого





8.3. Песимістична оцінка свого теперішнього стану





8.4. Відсутність перспектив на майбутнє





9. ВЗАЄМОДІЯ З ОТОЧУЮЧИМИ





9.1. Відсутність контактів з оточенням





9.2. Бажання контактів з оточенням, пошук співчуття, апеляція до психолога за допомогою





9.3. Схильність до незадоволення





9.4. Вередливість





9.5. Егоцентрична спрямованість на власні страждання





9.6. Бажання привернути до себе увагу





10. ВЕГЕТАТИВНІ ПОРУШЕННЯ





10.1. Сльозливість





10.2. Розширення очей





10.3. Сухота у роті





10.4. Тахікардія





10.5. Підвищений АТ





10.6. Відчуття дефіциту кисню





10.7. Відчуття сухості у горлі





10.8. Головні болі





10.9. Безсоння





10.10. Відчуття сонливості





10.11. Порушення ритму сну





10.12. Відсутність почутті сну





10.13. Почуття фізичної важкості, душевної болі у грудях





10.14. Теж саме у інших частинах тіла





10.15. Запори





10.16. Зниження маси тіла





10.17. Підвищення маси тіла





10.18. Зниження апетиту





10.19. Їжа здається прісною





10.20. Зниження статевого потягу





10.21. Порушення менструального циклу





11. ДИНАМІКА СТАНУ ПРОТЯГОМ ДОБИ





11.1. Поліпшення стану під вечір





11.2. Погіршення стану під вечір





11.3. Стан стабільний







___________________________________
Продовження додатка 2
РЕЗУЛЬТАТИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ

Сфера дослідження
Методи та тести, що використовуються
Результати, що отримані під час тестування
Висновки з характеристикою порушень, що були виявлені

1.До психокорекційної роботи.






2. Після психокорекційної роботи.






Продовження додатка 2
РЕАБІЛІТАЦІЙНА ПРОГРАМА ТА ЇЇ ВИКОНАННЯ

Зміст програми
Дати проведених занять

1. Завдання










Зняття гострої емоційної реакції










Актуалізація мотивації до участі у соціально-психологічних тренінгах










Корекція системи цінностей










Актуалізація мотивації до спілкування, до праці










Подолання окремих симптомів (яких)










2. Методи










гіпнотерапія










раціональна психотерапія










Соціально-психологічні тренінги (які саме)










3. Інші методики (які)











Додаток 3
до Методичних рекомендацій
ТИПОВИЙ ПЛАН
дій посадових осіб оперативно-рятувальних служб щодо попередження суїцидального актів, залежно від рівня та форм дезадаптації, виду конфлікту, психоемоційних особливостей потенційного суїцидента

План дій керівників оперативно-рятувальних підрозділів з метою попередження суїцидальної активності серед підлеглих включає такі заходи:
Ґрунтовне вивчення в системі службової підготовки наказів, розпоряджень, вказівок МНС України щодо профілактики самогубств серед працівників оперативно-рятувальних служб.
На оперативних нарадах заслуховувати керівників, в яких були здійснені суїциди з метою виявлення умов і причин самогубства та усунення недоліків.
Забезпечення контролю щодо якісного проходження працівниками щорічних медичних оглядів, обліку результатів та врахування їх у психопрофілактичній роботі.
Періодично (1 раз у квартал) проводити зустрічі з працівниками місцевих медичних закладів з метою отримання інформації щодо кола працівників, які потребують особливої уваги.
Щомісяця організовувати заходи індивідуально-виховної роботи з працівниками, які входять до "групи посиленої психологічної уваги", мають проблеми адаптації до умов службової діяльності.
Планувати роботу підрозділу на квартал щодо попередження та профілактики самогубств серед працівників оперативно-рятувальних служб.
Звертати увагу на відбір кандидатів на службу в органи внутрішніх справ, вивчення наявного психологічного стану у працівників з метою запобігання психічного перевантаження та втоми, підвищення конфліктності.
Проводити зустрічі з членами сімей працівників, надавати їм психологічні консультації.
Організовувати та проводити досконалі службові розслідування за фактом самогубства серед працівників оперативно-рятувальних служб.
Постійно знайомитися з матеріальним станом працівників, які мають багатодітні сім'ї, у разі потреби надавати їм матеріальну допомогу.
Здійснювати періодичні перевірки житлових умов працівників, надавати допомогу у розв'язуванні сімейно-побутових конфліктів.
Знайомитися з результатами психофізіологічного обстеження осіб, які мають право на носіння та зберігання табельної зброї.
Знайомитися з результатами діагностичної роботи, яка здійснюється медичними психологами при вирішенні питань щодо переміщення працівників на інші посади.
Надавати інформацію до Центрів психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору про працівників, які зловживають алкоголем, мають відхилення у поведінці, психічні розлади, висловлюють суїцидальні наміри.
Застосовувати дієві заходи щодо комплектування служб психологічного забезпечення діяльності оперативно-рятувальних служб висококваліфікованими фахівцями, які мають спеціальну освіту.
Надавати конкретну допомогу у обладнанні та створенні кімнат психоемоційного розвантаження для працівників оперативно-рятувальних служб.
Періодично (не менш одного разу у три роки) проходити спеціалізовані психологічні тренінги щодо запобігання, профілактики та попередження самогубств серед персоналу оперативно-рятувальних служб.
Залучати психологів Центрів психологічного забезпечення та роботи з особовим складом для проведення занять та психологічних тренінгів з особовим складом МНС України для навчання персоналу подоланню негативних емоційних станів під час виникнення життєвих труднощів та особистісної кризи, надання алгоритмів виходу з кризи.
Виявлення працівників із девіантною поведінкою та своєчасне надання їм необхідної психологічної та медичної допомоги.
Проводити профілактичну та індивідуально-виховну роботу з особовим складом з метою усунення суїцидонебезпечних чинників.
Навчати працівників формуванню психологічної витривалості, здатності працювати в екстремальних умовах, вмінню адекватно оцінювати події та знаходити правильні шляхи вирішення проблеми.
Надавати всіляку допомогу у створенні належних умов для роботи особового складу підрозділів та оперативно-рятувальних служб.
Брати участь у вирішенні соціально-побутових та сімейних проблем працівників оперативно-рятувальних служб.
Постійно вивчати морально-психологічний стан працівників, які несуть службу в добових нарядах.


______________________________________
 Психогігієна - наука, що розробляє заходи зі збереження та зміцнення психічного здоров’я людини, запобігання психічним захворюванням. Розробка цих заходів базується на вивченні впливу численних чинників зовнішнього середовища на здоров’я людей.

 Останні три пункти стосуються психологів, які мають спеціалізацію "медична психологія".

Згідно з наказом МНС України від 23.02.04 №89









13PAGE 15


13PAGE 14215




13PAGE 15


13PAGE 15




13PAGE 15






Root Entry

Приложенные файлы

  • doc 15889008
    Размер файла: 854 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий