Проекційне креслення

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет комп’ютерних інформаційних технологій
Кафедра ІОСУ











Комплексне практичне індивідуальне завдання
з «Інженерної графіки»





Студент групи КСМ-12
Марковецький Юрій Васильович



Тернопіль – 2014

Зміст
Вступ
1. Проекційне креслення.
2. Зображення. Види.
2.1. Головний вигляд.
2.2. Додатковий вигляд.
2.3. Місцевий вигляд.
Список використаних джерел.
Вступ
Інженерна графіка є фундаментальною загальноінженерною дисципліною, що є необхідною для використання в будь-якій технічній галузі. Вона необхідна в процесі навчання для розуміння й практичного застосування інших найважливіших дисциплін. А майбутньому фахівцеві в професійній практичній діяльності знання інженерної графіки необхідні для читання й створення машинобудівних і будівельних креслень, різних схем.
Без уміння грамотно будувати графічне зображення не можна створити конструкцію механізму чи будівельної споруди, спроектувати складний прилад, скласти кошторис на будівництво споруди чи на виготовлення механізму. Навіть при володінні знаннями й навичками розрахунку по багатьом іншим важливим дисциплінам, без креслення неможливо створити технічний виріб, оскільки неможливо застосувати будь-які розрахунки без креслення конкретної конструкції проектованого виробу, а також неможливо оформити результати розробок у вигляді креслення конкретної конструкції.
1. Проекційне креслення.

Проекційне креслення дає змогу практично відобразити на кресленні різного виду деталі, які в свою чергу складаються з вивчених нами раніше просторових тіл. Крім того, на графічному матеріалі проекційного креслення використовуються відомості, одержані в курсі нарисної геометрії.
Для правильного відтворення і розуміння всіх зображень, вони повинні бути виконані згідно відповідних стандартів ЄСКД.
На відмінність від нарисної геометрії в проекційному кресленні, як правило, не проводяться осі проекцій і на кресленні відсутні літери якими позначають проекції всіх точок, які визначають форму тіла, що вивчається. Тому питання про кількість проекцій які визначають дане тіло, приймає в кресленні дещо інше рішення, ніж в нарисній геометрії. В кресленні в окремих випадках буває достатньо однієї проекції, чого в нарисній геометрії не було. Це досягається спеціальними умовними позначеннями.
Виконуючи робоче креслення якої-небудь деталі необхідно мати на меті зручність використання цього креслення при виготовленні деталі, тому в ряді випадків необхідно збільшувати кількість проекцій.
Будь-яке креслення виконують за допомогою методу прямокутного (ортогонального) проектування, яке полягає в тому що предмети розміщують між спостерігачем і відповідною площиною проекцій. Проектуючі промені проходять перпендикулярно до площини проекцій. За основні площини проекцій приймають шість граней куба рис.1.1.

Рис. 1.1.
Предмет розміщують в середині куба і проектують його на грані куба. Всі шість граней куба (площини проекцій) суміщують у певному порядку з фронтальною площиною проекцій. Користуючись способами нарисної геометрії при такому суміщенні граней куба будуємо всі зображення предмета на полі креслення у відповідному проекційному зв’язку по відношенню до зображення на фронтальній площині проекцій. Отже отримуємо комплексне креслення предмета на відповідних площинах проекцій. (див. рис. 1.2).

Рис. 1.2.

2. Зображення. Види

Зображення в проекційному кресленні в залежності від їх змісту поділяють на вигляди, розрізи, перерізи. Кількість зображень на кресленні повинно бути мінімальним але разом з тим достатнім для повного розуміння форми та розмірів даного предмета.
Виглядом називається зображення повернених до спостерігача видимих частин поверхні предмета.
За характером виконання та змістом вигляди поділяють на основні, додаткові та місцеві.
Основними називають вигляди утворені проектуванням предмета на шість граней куба. Кожний з них має назву залежно від того, на яку із граней куба спроектовано предмет. В зв’язку з цим встановлені такі назви виглядів (рис. 1.2).
вигляд спереду (головний вид) – зображення на фронтальній площині проекцій;
вигляд зверху – зображення на горизонтальній площині проекцій;
вигляд зліва – зображення на профільній площині проекцій;
вигляд справа – зображення на профільній площині проекцій;
вигляд знизу – зображення на горизонтальній площині проекцій;
вигляд ззаду – зображення на фронтальній площині проекцій.
Вигляд зверху розміщують під головним видом, вигляд зліва – з правої сторони головного вигляду, вигляд справа – з лівої сторони головного виду – вигляд знизу – розміщують над головним виглядом.
При такому розміщенні назви виглядів не підписують і не показують лінії зв’язку між зображеннями. У випадку, коли, які-небудь вигляди розташовані не в проекційному зв’язку їх позначають великими літерами українського алфавіту, а напрями поглядів показують стрілками (рис. 1.3) з тими ж літерами.





Рис. 1.3.
Віддалі між виглядами вибирають, виходячи з умов розташування їх на полі креслення, нанесення розмірів, текстових пояснень, таблиць тощо..
Головним для побудови зображення є вигляд спереду (головний вигляд) тобто зображення, утворене на фронтальній площині проекцій.

2.1. Головний вигляд.
Головний вигляд повинен давати найбільш повне уявлення про форму, розміри та службове призначення предмета рис. 1.4.
Правильний вибір головного вигляду предмета зумовлює мінімальну кількість потрібних зображень. На вибір головного вигляду предмета впливають також його конструктивні особливості та технологічні фактори виготовлення.









Рис 1.4.
Якщо яку-небудь частину предмета неможливо показати на основних виглядах без спотворення форми і розмірів, тоді використовують додаткові вигляди.

2.2. Додатковий вигляд.
Додатковий вигляд – зображення, утворене внаслідок проектування частини предмета на додаткову площину, не паралельну основним площинам проекцій. Додаткову площину розміщують паралельно до нахиленої частини предмета, яка проектується на додаткову площину в натуральному величину (див. рис. 1.5, а).
Для зручності розгляду креслення додатковий вид дозволяється повертати, але із збереженням, як правило, розташування, прийнятого для цього предмета на головному вигляді; при цьому до напису додається умовне позначення викреслене у формі кола діаметром 10 – 12 мм із стрілкою (див. рис. 1.5, б), що означає вигляд Б повернуто.

а) б)
Рис. 1.5,б
Додаткові вигляди на кресленні на кресленні позначаються літерами і стрілками (див. рис. 1.5, 1.3). Літери, які позначають погляд повинні бути на порядок більші від розмірних чисел.
Деякі елементи предметів проеціюються на основні площини проекцій із спотворенням. Щоб уникнути цього, користуються проеціюванням частини предмета на додаткову площину проекцій. Приклад, що пояснює утворення додаткового вигляду, наведено на рисунку 192. Додаткову площину проекцій розміщують паралельно тій частині предмета, яка на основних площинах проекцій зображується із спотворенням. Одержане на додатковій площині зображення суміщують з основною площиною проекцій. Це і є додатковий вигляд. Він дає повне уявлення про форму і розміри похилої частини предмета, показаного на рисунку 192, а.
Напрям проеціювання, за яким одержують додатковий вигляд, вказують стрілкою з великою літерою українського алфавіту над нею. Зображення додаткового вигляду позначають цією ж літерою (рис. 192, б). Літера завжди повинна бути вертикальною. Коли додатковий вигляд розміщено в проекційному зв'язку, як це зроблено на рисунку 192, в, то немає потреби вказувати стрілкою напрям проеціювання і виконувати будь-які написи.
Додатковий вигляд можна повертати (рис. 192, г). При цьому його позначення доповнюють умовним знаком повороту.

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
2.3. Місцевий вигляд.
Місцевий вигляд – зображення окремої, обмеженої частини поверхні предмета. Його застосовують, коли треба показати форму й розміри окремих елементів предмета, наприклад, отвір в деталі, фланець і т. п.
Місцевий вигляд може бути обмежений лінією обриву (рис. 1.6., вид А) чи не обмежений (рис.1.6., вид Б).
Позначення місцевого вигляду не відрізняється від позначення додаткового вигляду. Застосування місцевого вигляду дає змогу зменшити обсяг графічної роботи, зекономити місце на полі креслення.

Рис. 1.6.


Застосування місцевого вигляду дає змогу показати на кресленні форму і розміри тільки окремих елементів предмета. За рахунок цього уникають зайвих, часом громіздких зображень на кресленнях.
Місцевий вигляд найчастіше розміщують у проекційном зв'язку з іншими зображеннями на кресленні (рис. 193). Зображення місцевого вигляду може бути обмежене лінією обриву.

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]


ВИСНОВКИ

Рисунок предмета повинен давати повну уяву про його форму й розміри, а також містити інші дані для точного виготовлення цього предмета. Тому в кресленні застосовується прямокутне паралельне проектування, що дає можливість передавати розміри й форми предметів без спотворень. Залежно від змісту зображення предмета ділять на види, розрізи й перерізи.
Вид – зображення поверненої до спостерігача видимої частини поверхні предмета. Види бувають основні, додаткові й місцеві.
Основними є види отримані проектуванням на 6 основних площин проекцій, котрими, по суті, є 6 внутрішніх граней пустотілого куба, усередині якого розташовують предмет, який проектується, і після проектування предмета на ці 6 площин, їх розвертають в одну площину креслення.
Головний вид (вид спереду) – зображення на фронтальній площині проекцій. Предмет, який проектують, розташовують так, щоб за головний вид, прийняти найбільш інформативний – зображують виріб у робочому положенні, або вид з найбільшою кількістю елементів.
Додатковий вид отримують шляхом проектування предмета або його частини на додаткову площину проекцій, яка не паралельна жодній з основних площин проекцій.
Місцевий вигляд – зображення окремої, обмеженої частини поверхні предмета. Його застосовують, коли треба показати форму й розміри окремих елементів предмета.
Список використаних джерел
1. Михайленко В.Є., Ванін В.В., Ковальов С.М. Інженерна та комп'ютерна графіка.
2. Михайлов Г.М., Тепляков Ю.А., Острожков П.А. Инженерная графика: практикум.
3. Большаков В.П. Инженерная и компьютерная графика.
4. http://ua.textreferat.com/referat-1703-1.html
5. http://uk.wikipedia.org/wiki/
6. http://books.google.com.ua/
7. Ікомп'ютерна графіка / Р.А. Шпиг.








13PAGE 15


13PAGE 141315




Рис. 6.4.




Заголовок 1 Заголовок 315

Приложенные файлы

  • doc 15852420
    Размер файла: 265 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий