Медична сестра в інфекційному контролі лікарні

В.С.Тарасюк, Ж.М.Сметаніна, Н.І.Назаренко
ББК 54.50
УДК 616-089.165
М42
Рецензенти:
В.Т.Остапенко, головний державний санітарний лікар Вінницької області Г.К.Палій, академік, академік АН ВШ України, Заслужений діяч науки і техніки України, професор, завідувач кафедри мікробіології ВДМУ П.М.Гунько, головний лікар обласної клінічної лікарні ім. М.1.Пирогова, Заслужений лікар України, кандидат медичних наук, Лауреат Державної премії України
І.Я.Губенко, директор Черкаського медичного коледжу, Заслужений лікар України, викладач вищої категорії.
Відповідальний за випуск - О.О.Приходський, начальник управління охорони здоров'я Вінницької обласної держадміністрації, Заслужений лікар України Відповідальний редактор - професор В.С.Компанець Редактор - к.пс.н. Н.Д.Корольова
В.С.Тарасюк, Ж.М.Сметаніна, Н.І.Назаренко.
М 42 Медична сестра в інфекційному контролі лікарні (санітарно-
протиепідемічний режим у діючих наказах) / Навчальний посібник/ В.С.Тарасюк, Ж.М.Сметаніна, Н.І.Назаренко.- 1-е видання,-Вінниця: Нова Книга, 2002 р. -160 с. І8ВИ966-7890-18-Х
У книзі висвітлені шляхи та фактори передачі інфекції, у першу чергу, внутрішньолікарняної; вимоги санітарно-протиепідемічного та дезінфекційного режиму в різних підрозділах лікувально-профілактичних закладів; основні законодавчі та керуючі документи, діючі накази по інфекційному контролю та профілактиці інфекцій. Правила дезінфекції та її контролю подані у вигляді алгоритмів з чіткою послідовністю необхідних дій.
Для медичних училищ та коледжів за спеціальностями: "Лікувальна справа", "Акушерська справа", "Медико-про-філактична справа", "Сестринська справа", "Лабораторна справа"
І5В1М966-7890- 18-Х © ТарасюкВ.С,СметанінаЖ.М.,
Назаренко Н.І., 2002 © Нова книга, 2002
Зміст
Вступ 6
I. Внутрішньолікарняні інфекції, шляхи та фактори передачі, контингенти ризику 9
Шляхи передачі інфекції 10
Класифікація предметів навколишнього середовища за категоріями ризику переносу ВЛІ 13
Найпоширеніші нозологічні форми ВЛІ 14
Основні шляхи профілактики ВЛІ 14
Загальні положення організації інфекційного контролю.... 15
Навчання пацієнта та його родичів інфекційному контролю 19
II. Санітарно-протиепідемічний режим приймального відділення 21
Організація та проведення заходів по боротьбі з педикульозом 23
Санітарна обробка пацієнтів з педикульозом 24
Перелік протитуберкульозних засобів із вказівками щодо
їх виготовлення та застосування 27
Застережні заходи при застосуванні інсектицидних препаратів 28
Перша допомога при отруєнні педикулоцидами 29
III. Дезінфекційний режим у підрозділах стаціонарів хірургічного профілю 31
Роль навколишнього середовища операційного блоку в розвитку інфекції 32
Хірургічне відділення, санітарно-протиепідемічний режим у ньому 33

Перев'язувальна, обладнання, режим роботи 35
Операційний блок, обладнання, режим роботи 37
Накривання стерильного столу, послідовність дій, загальні вимоги 40
Генеральне прибирання в операційних блоках, перев'язувальних та процедурних кабінетах, палатах інтенсивної терапії, реанімації, пологових залах, палатах новонароджених 43
2.5. Роль операційної сестри у дотриманні санітарно- протиепідемічного режиму 44
IV. Особливості внутрішньолікарняних інфекцій в
акушерстві та пологовопоміжних установах 47
Роль госпітальних штамів у розвитку ВЛІ 47
Чинники епідемічного неблагополуччя 49
Прийом та переведення вагітних, роділь, породіль до обсерваційного відділення акушерського стаціонару 50
Дослідження матеріалу на стерильність, бактеріологічний контроль 51
Контроль стерильності 53
V. Інфекційний контроль у відділеннях для новонароджених дитячих установ лікувально- профілактичного напрямку 58
VI. Санітарно-протиепідемічний режим у підрозділах терапевтичного відділення 63
1. Правила забору біологічного матеріалу для бактеріологічного дослідження 69
Деконтомінація рук медичної сестри як засіб профілактики внутрішньолікарняної інфекції 71
Вірусні гепатити з парентеральним шляхом передачі як внутрішньолікарняна інфекція 78
Основні вимоги до медпрацівників, які працюють з біоматеріалами та ВІЛ-інфікованими пацієнтами 82
Схема санітарно-протиепідемічного режиму (інфекційного контролю) у лікувально-профілактичних закладах у діючих наказах 92

Контроль якості передстерилізаційної очистки 101
Приготування розчинів дезінфікуючих засобів 104
Правила роботи бактеріцидних ламп 108

Основні керуючі документи по санітарно-протиепідемічному режиму в лікувально-профілактичних закладах ПО
Основні законодавчі та керуючі документи по
профілактиці СНІДу ПО
1. Основні законодавчі документи України з питань
4
профілактики та боротьби зі СНІ Дом у країні 111
2. Основні керуючі документи по профілактиці та боротьбі зі
СНІДом у країні 111
ХНІ. Тестовий контроль знань внутрішньолікарняної
інфекції 112
Тестовий контроль знань до І розділу 112
Тестовий контроль знань до II розділу 115
Тестовий контроль знань до III розділу 118
Тестовий контроль знань до IV розділу 121
Тестовий контроль знань до VI розділу 124
Тестовий контроль знань до VII, X розділів 125
Тестовий контроль знань до VIII розділу 138
Тестовий контроль знань до IX розділу 139
Додаток 1. Відповіді на тестові завдання 144
Література 147
міиіішіііінннпиам
Вступ
Незважаючи на те, що в останні десятиріччя досягнуто певних успіхів у лікуванні гнійної інфекції, ця проблема в усьому світі лишається актуальною.
Зростання кількості гнійних ускладнень, зокрема, внутрішньолікарняних, залежить від низки причин: пристосовуваності мікроорганізмів до умов зовнішнього середовища; збільшення кількості госпіталізованих хворих літнього віку; проведення в хірургічних стаціонарах більш складних і травматичних оперативних втручань; часте, без показань до того, вживання антибіотиків; недодержання правил асептики та антисептики, а також санітарно-гігієнічного режиму у лікувальних закладах.
Навіть у високорозвинених країнах більш, ніж у 5% пацієнтів виникають внутрішньо-лікарняні інфекції (ВЛІ). Так, наприклад, у Європі цей показник склав 7,7%, у країнах західної частини Тихого океану, в регіонах Південно-Східної Азії -10-11 %, в США - біля 5%.
Розповсюдження гепатитів становить одну з надзвичайно складних проблем охорони здоров'я в усьому світі. Кожен із гепатитів спричиняється власним збудником. Вірус гепатиту може проникнути в організм як ентеральним (через ротову порожнину), так і парентеральним (обминаючи травний тракт) шляхом. До парентеральних гепатитів належить гепатит В, який викликається надзвичайно стійким у зовнішньому середовищі вірусом. Це дуже поширена хвороба. Так, з 5,4 млрд людей, які населяють земну кулю, у 2 млрд виявлені маркери вірусу гепатиту В, а 350 млн людей є хронічними носіями цього вірусу. Поза гепатитом В (ГВ) до парентеральних належать гепатит "дельта", гепатит С, гепатит О.
Щороку в світі від ускладнень гострого або хронічного гепатиту В помирає від 1 до 2 млн людей.
В Україні щороку, починаючи з 1991 року, реєструвалося від 12 до 13 тис. хворих на гепатит В (24,8-26,1 випадків на 100 тис. населення).
У 60-70% випадків серед дорослих хвороба перебігає у безсимптомній формі, тоді як з клінічними проявами - у 30-40%. У хворих на гепатит В спостерігаються різноманітні клінічні прояви з симптомами гострого ураження печінки і явищами інтоксикації. Летальність при гострому гепатиті В сягає 1%. У 6-10% хворих безсимптомна чи гостра інфекція переходить у хронічний персистуючий або хронічний активний гепатит, які, у свою чергу, можуть призвести до розвитку цирозу печінки або первинного раку печінки -і, як наслідок, настає смерть.
У інфікованих дітей, народжених матерями-носіями вірусного гепатиту, інфекція у 90-95% хворих перебігає безсимптомно і тільки у 5-10% з
клінічними ознаками. У 70-90% інфікованих дітей розвивається носійство вірусного гепатиту, яке у 30-50% випадків веде до розвитку хронічного гепатиту з подальшим цирозом і первинним раком печінки.
Донедавна вважалося, що головним механізмом передачі інфекції є парентеральний. Найчастіше це пов'язано з отриманням медичної допомоги. На жаль, і нині вірус гепатиту В не втратив своєї актуальності як один із чинників внутрішньолікарняної інфекції у нашій країні. Широке застосування медичного інструментарію та апаратури багаторазового використання без належної дезінфекції та якісної стерилізації, грубе порушення медичним персоналом протиепідемічного режиму при різноманітних парентеральних втручаннях призводять до інфікування як пацієнтів, так і медичних працівників. Це пов'язано з різними об'єктивними і суб'єктивними причинами (відсутність на даний момент консервованої крові відповідної групи, відсутність або наявність неякісних тест-систем тощо). Експерти ВООЗ у своїх рекомендаціях зазначили, що слід розглядати кожну дозу крові або її компонентів, як потенційні фактори передачі вірусів гепатиту В, С, ВІЛ-інфекції, навіть, якщо вони обстежені на наявність маркерів цих збудників. З метою запобігання інфікування необхідно різко зменшити парентеральне введення ліків, більше практикувати таблетовані та рідкі рецептури ліків. При парентеральних втручаннях обов'язково використовувати індивідуальні предмети захисту (стерильні рукавички, захисні щитки, екрани або спеціальні захисні окуляри, маски, халати).
Джерелами інфекції є хворі на гострі та хронічні гнійно-септичні захворювання, а також носії хвороботворних мікробів серед персоналу відділень і хворі, які перебувають на лікуванні. У 40% випадків джерелом стафілококової інфекції, що спричиняє нагноєння ран, є персонал лікарень. Так, на руках у кожної десятої медичної сестри виявлено хвороботворні мікроби.
Широке використання та правильна утилізація медичного інструментарію разового призначення дає змогу зменшити передачу вірусу гепатиту В парентеральним шляхом.
Інфікований медичний працівник (особливо хронічний носій) стає джерелом інфекції. В науковій літературі за останні 20 років описано десятки випадків, коли хірурги різного фаху - стоматологи, акушери-гінекологи та інші - інфікували велику кількість своїх пацієнтів під час надання їм медичної допомоги. Серед сестринського персоналу найбільшому ризику підлягають маніпуляційні сестри.
При епідеміологічному аналізі захворюваності медичних працівників України на гепатит В за 1990-1997 роки було встановлено, що вона в різні
роки була у 2,3-3,7 рази вищою, ніж у решти дорослого населення. Найвищий рівень захворюваності був серед медичних сестер, на чому слід особливо зосередити увагу, а також серед лікарів, які безпосередньо обслуговують хворих пацієнтів. Ступінь ризику інфікування гепатитом В зростає в міру збільшення стажу роботи медиків. Так, вищі показники захворюваності відзначалися у осіб зі стажем роботи за фахом 4-5,6-Ю і більше років.
Збудник хвороби поширюється повітряно-краплинним і контактним шляхами. Передається через повітря, білизну, перев'язувальні матеріали, інструменти, апаратуру, руки та предмети догляду. Усе це пов'язано з недостатньою професійною підготовкою персоналу лікувально-профілактичного закладу, недодержанням ним правил асептики та
антисептики.
Отже, проблема внутрішньолікарняної інфекції - це передусім санітарно-гігієнічна проблема. Щоб розв'язати її, потрібне тісне співробітництво усіх медичних працівників лікарні, суворе дотримання ними санітарно-протиепідемічних вимог.
І. Внутрішньолікарняні інфекції, шляхи та фактори передачі, контингенти ризику
Проблема внутрішньолікарняної інфекції (ВЛІ) є актуальною для закладів охорони здоров'я всіх країн світу. Високий рівень захворюваності, смертності, значний соціально-економічний збиток, заподіяний ними, налаштовують організаторів лікувальних закладів на створення певних умов у боротьбі з інфекцією стаціонарів.
Згідно з визначенням ВООЗ (Європейське бюро Всесвітньої організації охорони здоров'я, 1979 рік) «ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНА ІНФЕКЦІЯ (лікарняна, шпитальна, внутрішньошпитальна, нозокоміальна) - будь-яке клінічно розпізнане інфекційне захворювання, яке вражає хворого в результаті його перебування в лікарні або амбулаторного (поліклінічного) звернення до неї по допомогу, а також захворювання співробітників лікарні внаслідок їх роботи в даному закладі, незалежно від часу появи симптомів захворювання -під час чи після перебування в лікарні.»
Найбільш розповсюджені ВЛІ:
інфекції сечовидільної системи;
гнійно-запальні інфекції;
інфекції дихальних шляхів;
бактеріемія;
інфекції шкіри та слизових.
Для виникнення ВЛІ необхідна наявність трьох ланок будь-якого епідеміологічного процесу:
джерела інфекції (збудника);
шляхів та факторів передачі збудника;
сприятливість до інфекції організму людини. Розповсюдженість інфекції в лікувальних закладах, залежить від типу
стаціонара і населення міста. У великих клініках, які являються базою для підготовки студентів, відсоток внутрішньолікарняної інфекції значно вищий, ніж у невеликих лікарнях.
ВЛІ обумовлюють, у більшості випадків, як патогенні, так і умовно-патогенні мікроорганізми. Серед них домінують стафілококи (золотистий, епідермальний, іноді - сапрофітний) і грамнегативні бактерії (кишкова паличка, протей, сальмонели, клебсієли та ін.). В якості етіологічних агентів виявлені також стрептококи груп А, В, С, У, ентерококи та інші негемолітичні стрептококи.
Внутрішньолікарняні штами умовно-патогенних грам (+) і грам (-) мікроорганізмів відрізняються за своєю біологічною характеристикою від

8
9
негоспітальних штамів і володіють множинною медикаментозною резистентністю, більшою стійкістю до несприятливих факторів зовнішнього середовища (висушування, дії ультрафіолетових променів, дезинфікуючих препаратів). При знижених концентраціях дезинфекційних речовин ВЛ штами можуть не тільки зберігатись, але й розмножуватись в них.
Збудники можуть знаходитись в абіотичних субстратах навколишнього середовища. Резервуаром, який забезпечує існування, розмноження і накопичення збудника, можуть бути кондиціонери із зволожувачами, водопровідні системи, ґрунт, вода. Вони можуть мати різні фактори та шляхи передачі, відрізнятись своєю особливістю у стаціонарах різного профілю.
1. Шляхи передачі інфекції
Існують наступні шляхи передачі інфекції:
а) повітряно-краплинний (повітряно-пиловий) шлях передачі відіграє основну роль у розповсюдженні збудників стафілококової інфекції, грипу, ГРВЗ, дитячих інфекцій (вітрянка, дифтерія та ін.), збудників ентеровірусної та ретровірусної інфекції. Передається через повітря, при розмові, кашлі, чиханні із слиною, слизом. У порожнині рота і носоглотці міститься багато патогенних мікроорганізмів. Інфекції цієї групи можуть бути в будь-якому стаціонарі, але частіше у дитячих та терапевтичних;
б) контактний шлях передачі характерний для розповсюдження киш кових інфекцій бактеріальної, вірусної та протозойної етіології (ен терити, ентероколіти). Внутрішньолікарняні кишкові інфекції найчас тіше зустрічаються в дитячих стаціонарах, у відділеннях новона роджених пологових будинків.
У дітей, які знаходяться на грудному вигодовуванні, можливе зараження стафілококами (епідермальний стафілокок) при докормі зцідженим молоком або при годуванні груддю матері, яка хворіє на
мастіт.
Передача реалізується і при інфекції грамнегативними бактеріями,
які можуть інтенсивно розмножуватись та накопичуватися у
вологому середовищі, в рідких лікарських формах (альбуцід,
фізіологічний розчин), у зцідженому грудному молоці, на вологих
щітках для миття рук персоналу.
Контактний шлях передачі відіграє роль у розповсюдженні інфекцій,
які потрапляють через шкіру та слизові оболонки. До цієї групи
відносяться абсцеси, гнійні менінгіти після спинномозкової пункції,
правець, газова гангрена. Ці інфекції найчастіше зустрічаються в
хірургічних стаціонарах, але можуть виникати у відділеннях іншого
профілю.
Джерелом мікроорганізмів, які проникають у рану, є або персонал
операційної, або деякі ділянки тіла хворого, які знаходяться
безпосередньо біля операційного поля, а інколи на відстані від нього;
в) парентеральний шлях передачі. Головна група збудників інфекції -грамнегативні бактерії. Цьому можуть сприяти переливання крові або її препаратів, не перевірених на наявність відповідних збудників, маніпуляції, проведені нестерильними інструментами. Особливо небезпечно використання одного й того ж шприца з заміною голки. У виникненні збудників внутрішньолікарняної інфекції не можна недооцінювати розповсюдження інфекції через різні порожнини тіла. Наприклад, при проведенні діагностичних (бронхоскопія, фіброгастроскопія, цистоскопія) та лікувальних процедур (гемодіаліз) при яких відбувається порушення цілісності покривів тіла і занесення мікроорганізмів у стерильні, менш захищені від мікроорганізмів, зони. Вони викликають кон'юнктивіт, трахеїт, бронхіт, пневмонію, гастріт, уретріт, цистіт, пієлонефріт, рідше кір, кашлюк, паротіт, скарлатину.
У більшості випадків це пов'язано з труднощами стерилізації ендоскопічної апаратури.
Група внутрішньолікарняних інфекцій зустрічається в хірургічних, урологічних, терапевтичних, акушерських, педіатричних, офтальмологічних, онкологічних, реанімаційних стаціонарах. У передачі збудників інфекції, особливо золотистого стафілокока, контактним шляхом відіграє роль медичний персонал. У медичних працівників на слизовій оболонці носоглотки, шкірі рук можна виділити внутрішньогоспітальні штами, які володіють селективними перевагами, витісняючи ті штами, з якими поступають в стаціонар до 10-20% пацієнтів. Носійство золотистого стафілококу вияляється у 20-40% медичного персоналу;
г) фекально-оральний шлях передачі може реалізуватись в результаті вживання продуктів тваринного походження, інфікованих протягом життя тварин або екзогенно в процесі переробки при порушенні технологічного режиму (сальмонельоз, ієрсініоз). Фактором передачі збудника може бути овочевий салат із свіжої капусти, редису та ін.
У дітей, які знаходяться на грудному вигодовуванні передача збудника може здійснитися через молоко матері, або зціджене молоко.
При внутрішньолікарняній інфекції в кожному типі стаціонарів визначаються чинники і контингенти ризику.
У хірургічних стаціонарах факторами ризику виникнення післяопераційних інфекцій є: похилий чи ранній дитячий вік пацієнта, час, період між появою ознак захворювання і операцією, тип операції (чиста чи контамінована), застосування певної хірургічної техніки, локалізація розрізу, тривалість операції, стан харчування пацієнта і наявність чи відсутність діабету, застосування стероїдної терапії.
В операційних більшість хірургічних раневих інфекцій отримуються за рахунок особистої флори пацієнта.
Навколишнє середовище (підлога, стіни, обладнання), які не знаходяться у тісному контакті з хірургічною раною, не викликають високого ризику виникнення інфекції.
У пологових будинках до контингенту ризику відносяться недоношені діти, які народились після операційних втручань (вакуумекстракція, кесарів розтин), від матері зі складним анамнезом, «букетом» соматичних та інфекційних захворювань.
В реанімаційних відділеннях спостерігається поєднання різних чинників ризику, пов'язаних із специфікою обслуговування пацієнтів (використання апаратури для штучного дихання, гемодіалізу, інвазійні втручання), наявністю контингенту високого ризику.
В опікових стаціонарах захворювання пов'язані із зараженням від пацієнтів, у яких в результаті циркуляції в стаціонарі госпітальних штамів дуже швидко відбувається колонізація опікових поверхонь.
В гастроентерологічних відділеннях можна припускати наявність великої кількості джерел збудників інфекції серед пацієнтів, оскільки спостереження останніх років показали важливу роль Неіісо Ьасіег руїогі у виникненні гострих та хронічних гастритів, виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, ентеритів.
При спалахах сальмонельозної інфекції, яка виникає в пологових будинках, дитячих соматичних, терапевтичних, хірургічних, інфекційних стаціонарах, епідеміологічне неблагополуччя може бути пов'язане як з хворими, які поступили в стаціонар з іншим діагнозом (матерями, які доглядають за дітьми), так і носіями серед медичного персоналу. Продукти харчування, принесені з дому, також стають джерелом інфекції.
При ВІЛ-інфекції, вірусних гепатитах В, С, О джерела збудників інфекції можуть знаходитись як серед пацієнтів, так і серед медичного персоналу.
Ускладненню епідеміологічного стану можуть сприяти дві групи чинників: перша група, яка пов'язана з санітарно-технічним станом стаціонару, друга - з організацією роботи та контингентом осіб, які поступили на лікування.
До першої групи відносяться:
недостатнє матеріально-технічне оснащення обладнанням, інструментарієм, перев'язувальним матеріалом, ліками;
недостатній набір та площа приміщень, перехрест технологічних потоків;
порушення в роботі приточно-витяжної вентиляції;
аварійні ситуації у водопровідній та каналізаційній системах, перебої в подачі холодної та гарячої води, порушення в тепло- та енергопостачанні;

перебої в постачанні білизни, дезинфікуючих засобів. До другої групи відносяться:
перенавантаження стаціонару;
порушення циклічності заповнення палат;
несвоєчасне переведення хворих у відповідні стаціонари.
2. Класифікація предметів навколишнього середовища за категоріями ризику переносу ВЛІ
1. Низький рівень ризику (некритичні предмети). Предмети, що контактують зі здоровою шкірою без її пошкодження, не
контактують зі слизовими оболонками (тонометри, підпахвенні термометри, милиці, постільна білизна та ін.), а також предмети навколишнього середовища, що не мають контакту з пацієнтами (стіни, стелі, меблі, сантехніка).
Адекватний спосіб деконтамінації- очистка чи дезинфекція низького рівня (знищення вегетативних бактерій та респіраторних вірусів).
2. Середній рівень ризику (напівкритичні предмети). Оснащення, що контактує зі слизовими оболонками чи пошкодженою
шкірою (дихальна та анестезіологічна апаратура, гнучкі ендоскопи, ректальні термометри), а також будь-які предмети, контаміновані біологічними рідинами і виділеннями організму.
Адекватний спосіб деконтамінації- очистка з наступною дезинфекцією середнього чи високого рівня (в залежності від оснащення).
3. Високий рівень ризику (критичні предмети).
Предмети, які проникають у стерильні тканини та органи, в тому числі, в порожнини тіла та судини (хірургічні інструменти, імплантанти, голки, внутрішньоматкові засоби, судинні, сечові катетери та ін.).
Адекватний спосіб деконтамінації - очистка з наступною стерилізацією.
3. Найпоширеніші нозологічні форми
внутрішньолікарняної інфекції
Поширеність внутрішньолікарняної інфекції залежить від збудника інфекції, шляхів передачі, виду стаціонарного лікування.
В хірургічних стаціонарах найчастіше виникає інфекція артерій та вен, абсцес грудної залози, чи мастіт, інфекція вуха (мастоїдний отіт), синусіт, інфекція ока, внутрішньочерепна інфекція (абсцес мозку чи твердої мозкової оболонки), менінгіт, інфекція суглобу чи суглобової сумки, медіастеніт, остеомієліт, міокардіт, перикардіт, інфекція ротової порожнини, інфекція нижніх та верхніх дихальних шляхів, інфекція сечовивідних шляхів, інфекції жіночих та чоловічих статевих органів, правець, газова гангрена.
У дитячих стаціонарах. У новонароджених: кон'юнктивіт, дакріоцистіт, піодермія, флебіт пупкової вени, омфаліт, панарицій, пароніхія, отіт, мастіт, визикулопустульоз, пухирчатка, псевдофурункульоз, пневмонія, постін'єкційні інфекції, остеомієліт, абсцес, флегмона, сепсис, менінгіт, ентероколіт.
В акушерських стаціонарах: післяопераційні інфекції акушерської рани, (нагноєння та розходження швів), ендометрит (після кесарева розтину), цистіт, уретріт, пієлонефріт, сепсис, мастіт, постін'єкційні інфекції, ГРВЗ, вірусний гепатіт, ВІЛ-інфекція.
У стаціонарах терапевтичного профілю: гострі кишкові, вірусні захворювання, уретріт, цистіт, пієлонефріт, хламідіоз, пневмоцистоз, пневмонія, отит, бронхіт, кон'юнктивіт, вітряна віспа, кашлюк, паротіт, скарлатина, вірусний гепатіт В, С, О, ВІЛ-інфекція.
У будь-якому стаціонарі, незалежно від профілю, можуть виникати вірусний гепатіт В, С, Б, сальмонельоз, ВІЛ-інфекція, та інші інфекційні захворювання.
4. Основні шляхи профілактики ВЛІ
Профілактика ВЛІ полягає у впливі нарізні ланки епідемічного процесу. Для цьго використовують методи руйнування ланцюга розвитку інфекції:

здійснення ефективного контролю за ВЛІ (інфекційний контроль);
ізоляція збудника інфекції;
знищення збудників інфекції (дезінфекція та стерилізація);
переривання шляхів передачі;
підвищення опірності організму (імунітету).
Комплексні епідеміологічні заходи повинні бути спрямовані на всі три ланки; крім того необхідне проведення комплексу медичних заходів: зменшення травматичності медичних втручань, антибіотикопрофілактика ВЛІ та ін.
5. Загальні положення організації інфекційного контролю
Система заходів боротьби і профілактики внутрішньолікарняної інфекції вцілому повинна будуватись на даних інфекційного контролю.
Інфекційний контроль за ВЛІ- це система клініко-мікробіологічного та епідеміологічного моніторингу.
Клінічний моніторинг включає:
своєчасне виявлення та реєстрація кожного випадку гострої септичної інфекції (ГСІ);
виникнення 2-3 випадків септичної інфекції протягом місяця розглядаються як спалах внутрішньолікарняної інфекції;
внутрішньолікарняна інфекція реєструється не тільки в разі спалаху інфекції серед пацієнтів, а й у разі розвитку спорадичних випадків.
Мікробіологічний та епідеміологічний моніторинг включає:
виявлення циркулюючого штаму;
визначення етіологічної структури внутрішньолікарняної інфекції;
епідеміологічне обстеження вогнищ гострої септичної інфекції (ГСІ);
облік та реєстрація внутрішньолікарняної інфекції;
аналіз захворюваності медичного персоналу;
проведення ретроспективного і оперативного аналізу захворюваності внутрішньолікарняною інфекцією;
виявлення груп та факторів ризику виникнення ВЛІ;
визначення передвісників ускладнень епідеміологічного стану та оцінку і прогнозування епідеміологічної ситуації по ВЛІ;
здійснення ефективного контролю із дотриманням санітарно-епідеміологічного режиму;
складання та поширення звітів з конкретними рекомендаціями щодо раціоналізації протиепідемічних заходів.
Мікробіологічний моніторинг здійснюється лікувально-профілактичними закладами, оперативними відділами держнагляду, дезстанціями.
Мікробіологічний контроль стерильності медичних виробів проводиться лікувально-профілактичними закладами 1 раз у 10 днів, а якість поточної дезінфекції-1 раз на місяць, центрами держнагляду та дезстанціями - 1 раз у квартал.
Дослідженню на стерильність підлягають: лікарські форми для ін'єкцій, лікарські форми для обробки слизових оболонок та догляду за шкірою, розчини для внутрішнього вживання, шовний та перев'язувальний матеріал, хірургічні рукавички, набори для первинної обробки новонароджених, матеріал з біксів, індивідуальні комплекти для прийняття пологів, зонди, катетери та інші вироби медичного призначення.
Інфекційний контроль за внутрішньолікарняною інфекцією та організація проведення протиепідемічних та профілактичних заходів у лікувальних закладах здійснюється заступником головного лікаря з лікувальної роботи, який разом із завідувачами структурних підрозділів проводить активне виявлення ВЛІ шляхом проспективного нагляду, оперативного та ретроспективного аналізу документації, а також стежить за виявленням та оперативною реєстрацією ВЛІ.
У деяких великих лікарнях передбачається посада госпітального епідеміолога.
Аналіз захворюваності ВЛІ повинен проводитись з урахуванням:
терміну виникнення захворювання;
дати операції (пологів);
дати виписки чи переводу до іншого стаціонару;
переміщення в межах стаціонару (з палати в палату, з відділення у відділення);
тривалість перебування в стаціонарі.
Оперативний (поточний) аналіз захворюваності ВЛІ проводять на основі даних щоденної реєстрації з первинним діагнозом.
Ретроспективний аналіз захворюваності ВЛІ передбачає:
аналіз багаторічної динаміки захворюваності з визначенням тенденції (ріст, зниження, стабілізація) і темпів росту інфекції;
аналіз річного, помісячного рівнів захворюваності;
порівняльна характеристика захворюваності по відділенням;
вивчення структури захворюваності за локалізацією патологічного процесу та етіології;
аналіз оперативних втручань та частоти ВЛІ, пов'язаної з ними;
визначення співвідношення легких та важких форм;
16

розподілення захворюваності за строками клінічних проявів (за час перебування в стаціонарі та після виписки);
визначення питомої ваги групових захворювань та аналізів вогнищевої захворюваності;
- аналіз летальності за локалізацією патологічного процесу та етіології. Ретроспективний аналіз захворюваності дозволяє виявити закономірності
епідеміологічного процесу, основні джерела інфекції та чинники передачі і є основою для розробки профілактичних та протиепідемічних заходів, адекватних конкретним епідеміологічним обставинам у даному стаціонарі (відділенні).
Ретроспективний аналіз захворюваності медичного персоналу дозволяє визначити коло джерел інфекції і провести заходи, які направлені на обмеження їх ролі у розповсюдженні ВЛІ.
За результатами диспансеризації медичного персоналу виявляються особи з хронічними інфекціями та проводиться їх лікування.
Якісний інфекційний контроль є найважливішим наміром для раціонального планування та здійснення системи боротьби з ВЛІ та її профілактики.
Загальні заходи по боротьбі з внутрішньолікарняною інфекцією
Своєчасне виявлення інфекційної патології у пацієнтів при прийомі до стаціонару та під час знаходження в ньому.
Ізоляція та переведення у спеціальні відділення пацієнтів з ВЛІ, отриманою під час перебування в стаціонарі.
Своєчасне виявлення хворих та носіїв серед медперсоналу.
Санація вогнищ носіїв золотистого стафілокока із числа медичного персоналу 2% олійним розчином хлорофіліпта, стафілококовим бактеріофагом, фурациліном.
Реконструкція пологових будинків за принципом "Матір - дитина».
Контроль вентиляційної системи, кондиціонерів, зволожувачів.
Застосування плівкоутворюючих препаратів (ліфузоль) для обробки невеликих чистих хірургічних ран, пупкової ранки новонароджених.
Медпрацівникам, які мають справу з кров'ю (хірурги, акушери-гінекологи, стоматологи, процедурні медсестри та ін.) необхідна 3-кратна вакцинація з НВзА§ вакциною.
Призначення контингентам, які відносяться до груп ризику препаратів, які підвищують стан неспецифічних захисних сил організму (біфідумбактерин, ацилакт, продігіозан), недоношеним дітям - біфідумбактерину.
Створення в кожному лікувально-профілактичному закладі централізованих стерилізаційних відділень.
Використання люмінарних установок, які забезпечують подачу в операційні, палати інтенсивної терапії стерильного повітря.
Користування одноразовим інструментарієм, застосування білизни одноразового використання.
Дотримання медперсоналом особистої гігієни, обробки рук.
При роботі з кров'ю обов'язкове користування гумовими рукавичками, в особливих лабораторних умовах - респіратором, окулярами, пластиковим екраном.
Про всі аварійні ситуації (укол голкою, поріз чи попадання крові на слизьові оболонки чи пошкоджену шкіру) неоюхідно повідомити керівникам та зареєструвати випадок в журналі реєстрації. Те ж відноситься до випадків інфікування через контакт з пацієнтом.
Індивідуальні засоби захисту від внутрішньолікарняної
інфекції
Гумові рукавички
При найменшій можливості контакту з кров'ю чи рідкими виділеннями організму, слизовими оболонками чи пошкодженою шкірою будь-якого пацієнта, а також при наявності порізів чи інших пошкоджень особистої шкіри необхідне використання рукавичок.
Рукавички потрібно міняти між контактами з пацієнтами та після зіткнення з секретами та екскретами при обслуговуванні пацієнта. Використані рукавички повинні знищуватись або дезинфікуватись відповідним методом.
Стерильні рукавички одягають тільки для виконання стерильних процедур.
Маски на обличчя
Необхідні для попередження переносу мікроорганізмів повітряно-краплинним шляхом, а також при наявності вірогідності попадання в рот та ніс рідких субстанцій організму (кров та інші).
Маски необхідно замінювати при зволоженні чи після закінчення захисної дії маски. Не можна опускати їх на шию, використовувати повторно. Всі маски повинні повністю закривати рот та ніс.
Високоякісні одноразові трьохшарові маски набагато ефективніші, ніж звичайні двошарові чи марлеві.
18
Захисні окуляри та екрани.
Окуляри та екрани необхідні, щоб захистити очі та обличчя від бризків крові, біологічних рідин та виділень організму.
Халати та фартухи.
За виключенням операційних та ізоляторів, де стерильні халати одягаються для захисту пацієнта, основна мета вологонепроникних халатів та фартухів -виключити попадання збудників інфекції на одяг та шкіру персоналу. Фартухи необхідні тільки при вірогідності того, що виділення організму забруднять одяг чи шкіру.
Ні в якому разі не можна допускати, щоб персонал забирав прати халати додому.
6. Навчання пацієнта та його родичів інфекційному
контролю.
Всі пацієнти та відвідувачі лікувально-профілактичних закладів повинні знати, розуміти та дотримуватись, як в лікарні, так і вдома основних правил профілактики інфекцій.
Гігієна пацієнта - важлива частина інфекційного контролю. Необхідно, щоб пацієнти зрозуміли основні принципи інфекційного контролю, пов'язані з їх лікуванням.
Навчання пацієнтів, їх родичів інфекційному контролю - задача медичної сестри та лікаря.
Навчання інфекційному контролю членів сім'ї хворого та інших осіб, що доглядають хворого, НЕОБХІДНЕ, тому що:
після виписки з стаціонару пацієнт може являтись джерелом інфекції в період реконвалесценції або у випадку формування носійства;
для ослаблених пацієнтів родичі можуть стати збудником інфекції;
при деяких захворюваннях (грип, ГРЗ, «дитячі інфекції», гнійно -запальні захворювання та ускладнення) лікування проводиться вдома, тому необхідним є захист інших членів родини від інфікування.
Правила для пацієнтів та осіб, які доглядають за ними.
Мити руки та при необхідності використовувати рукавички та маски для попередження розповсюдження збудників інфекції.
Попросити лікаря чи медичну сестру роз'яснити шляхи проникнення збудників інфекції, можливі ускладнення після лікувальних та діагностичних процедур (наприклад,
внутрішньосудинних або хірургічних втручань) та способи їх попередження.
Викидати використані бинти та серветки лише в недоступні для інших людей місця.
Підтримувати чистоту в суспільних місцях (душевих, палатах, їдальні, холлі).
Терміново повідомляти лікаря про появу болю, почервоніння або зміни характеру виділень з рани.
Обов' язково закінчити повний курс призначеної антибактеріальної терапії навіть після виписки з лікарні.
Використовувати ефективні прийоми післяоперативного дихання та відкашлювання для зниження пульмонологічних ускладнень.
Особливо сумлінно доглядати за тими місцями на тілі, що мають високий рівень мікробного забруднення.
Правила для відвідувачів.
Користуватись тільки входом, спеціально передбаченим для відвідувачів.
При відвідуванні пацієнта з інфекційним захворюванням чи з підвищеною сприйнятливістю до інфекції, дотримуватись таких заходів безпеки, як миття рук та захисний одяг (халат, при необхідності -маска).

Розуміти ступінь ризику, який загрожує пацієнтам при спілкуванні з відвідувачами, особливо в період епідемій.
Пам'ятати про небезпеку для здоров'я пацієнтів, якщо їх відвідують люди у хворобливому стані.
Важливе значення у боротьбі з внутрішньолікарняною інфекцією має дотримання правил санітарно-протиепідемічного режиму у лікувально-профілактичних закладах згідно діючих наказів МОЗ та інструкцій.
II. Санітарно-протиепідемічний режим
приймального відділення
Санітарно-протиепідемічний режим - це комплекс організаційних, санітарно-профілактичних і протиепідемічних заходів, які запобігають Виникненню та розповсюдженню ВЛІ. Поступаючи на стаціонарне лікування усі пацієнти проходять через приймальне відділення, яке являється одним з підрозділів лікарні. Тому для Попередження виникнення та розповсюдження ВЛІ необхідне суворе Дотримання санітарно-протиепідемічного режиму. /. Місце проведення:
приміщення приймального відділення. //. Оснащення робочого місця:
1. Накази та інструктивно-методичні документи МОЗ України по санітарно-протиепідемічному режиму.
Засоби для дезінфекції, дозволені нормативними документами.
Промаркіровані відповідні ємності з кришками для дезінфікуючих засобів.
4. Промаркірований прибиральний інвентар.
5. Захисний одяг для персоналу. ///. Попередня підготовка до виконання навику:
1. Одягти захисний одяг: спеціальний халат, фартух, хустинку, чотирьохшарову маску, гумові рукавички, взуття із шкіри або шкірозамінника.
2. Оглянути приміщення приймального відділення з метою прибирання.
Запам'ятайте! Під час прибирання у даному приміщенні не повинно бути людей.
IV. Основні етапи виконання навику:
1. Виділити окремий інвентар (відро, швабру, щітку) для кожного приміщення приймального відділення і промаркірувати його, напр.: «Процедурний кабінет», «Ізолятор», «Санвузол». Запам'ятайте! Прибиральний інвентар та одяг санітарки, який призначений для проведення вологого прибирання, необхідно зберігати в спеціально відведеному для цього приміщенні приймального відділення.
2. Виділити для кожного приміщення приймального відділення по декілька ємностей з темного скла з кришками для заповнення їх дезінфікуючим агентом; ємності промаркірувати, напр.: «0,5%
розчин освітленого хлорного вапна для дезінфекції кушеток. Оглядовий кабінет», «3% розчин хлораміну для дезінфекції маніпуляційного столу. Перев'язувальний кабінет». Прикріпити до кожної ємності бірку, на якій вказати назву, концентрацію, дату виготовлення даного дезінфікуючого розчину, поставити підпис, хто готував розчин. Виділити для кожної ємності чисті полотнини. Запам'ятайте! Користуватися приготованим розчином можна протягом 6 годин, потім його слід замінити на новий.
Двічі на день (перед початком і наприкінці робочого дня) провести прибирання кабінетів. Запам'ятайте! Пилососом, щіткою або віником в таких приміщеннях як процедурний кабінет, мала операційна, ізолятор користуватись категорично забороняється. Там проводиться тільки вологе прибирання.
Для вологого прибирання обов'язково застосовувати миючі і дезінфікуючі засоби (мильно-содовий розчин, 3% розчин перекису водню з 0,5% розчином освітленого хлорного вапна; 1%, 3% розчин хлораміну, сучасні засоби: «Септабік», «Террамін» та ін.)
Вологе прибирання приміщень починати із прибирання підвіконня, батарей, панелей, меблів, дверей. Пастою почистити раковини. Потім помити підлогу методом «двох відер» (відро №1 для дезінфікуючого розчину, відро №2 - для чистої води).
На простирадла і на подушки в оглядовому кабінеті, санітарному пропускнику пошити чохли із поліетиленової клейонки. Після кожного пацієнта, який знаходився на кушетці, верхню поверхню чохла протерти двічі з інтервалом в 15 хв полотниною, змоченою 0,5% розчином хлорного вапна або 1 % розчином хлораміну. Чохол зняти, ополоснути водою і висушити (в приймальному відділенні повинно бути декілька комплектів чохлів для простирадл і для подушок).
Заміну простирадла, яке знаходиться в поліетиленовому чохлі, провести в кінці робочого дня, а простирадло, яке тільки зверху покрито клейонкою, - змінювати після кожного пацієнта.
При забрудненні біологічними виділеннями пацієнта в приміщенні слід одразу ж здійснити повну дезінфекцію із застосуванням дезінфікуючих засобів.
Один раз на тиждень, згідно з графіком, затвердженим завідуючим відділенням та старшою медичною сестрою, здійснити генеральне прибирання приміщень приймального відділення з обов'язковим застосуванням миючих і дезінфікуючих засобів.

Прибиральний інвентар після використання замочити у 0,5% розчині освітленого вапна на 60 хв, виполоскати чистою водою та висушити. Швабру протерти двічі дезінфікуючим розчином.
Для прибирання санітарного вузла приймального відділення виділити спеціальний інвентар, який зберігати тільки в приміщенні санітарного вузла. Використовувати його для вологого прибирання інших приміщень приймального відділення суворо забороняється. Ганчірки та щітки перед протиранням продезінфікувати 3% розчином освітленого хлорного вапна.
Особливості прибирання процедурного, маніпуляційного, перев'язувального кабінетів, операційного блоку див. «Організація роботи і санітарно-протиепідемічний режим маніпуляційного та операційного блоків».
Під час протирання та після його проведення провітрювати приміщення, відкривши кватирку.
Після прибирання зняти спеціальний одяг. Вимити руки з милом, витерти чистим індивідуальним рушником.
1. Організація та проведення заходів по боротьбі з педикульозом
На тілі людини паразитують три види вошей: платяні, головні та лобкові. Ці специфічні паразити усе життя проводять на людині, живляться тільки її кров'ю.
Ураження головними та платяними вошами називається педикульозом (від латинського Ресіісиїш - воші), лобковими - фтиріозом.
Платяні та головні воші є переносниками висипного тифу, волинської гарячки та зворотного тифу. Лобкова вош практично не має епідеміологічного значення, однак також, як і платяні та головні воші, причиняє людині неспокій, викликає свербіж. При сильних розчісуваннях можливі різноманітні гнійнічкові захворювання шкіри.
Воші розповсюджуються, переповзаючи з однієї людини на іншу при безпосередньому контакті, при користуванні спільними речами - одягом, білизною, головними уборами, гребінцями, щітками для волосся та іншими. Збереженню завошивленості сприяють скупченість населення, порушення санітарно-гігієнічного режиму, а також невиконання правил особистої гігієни.
З метою виявлення педикульозу при прийомі на лікування до стаціонарів всі пацієнти оглядаються медперсоналом приймального відділення, протягом лікування - кожні 7-10 днів та при виписці - медперсоналом відділення.
Про кожний випадок педикульозу медичний працівник повинен повідомити у територіальну санепідемстанцію або дезстанцію по телефону в той же день з подальшим направленням термінового повідомлення -(ф. 058-у) у відповідному порядку.
У журналі обліку інфекційних захворювань (ф. 060-у) реєструються необхідні відомості у відповідності з позначенням граф, звернувши увагу на місце постійного проживання, роботи, навчання. У графі «Дата захворювання» зазначають дату виявлення педикульозу. У графі «Діагноз і дата його встановлення» зазначають діагноз основного захворювання. У графі «Змінений уточнений діагноз і дата його встановлення» зазначають вид педикульозу: головний, платяний, змішаний, а також стадії розвитку вошей. У графі «Лабораторне дослідження та його результат» зазначають дату, вид обробки та результати наступного контролю ефективності обробки. У графі «Примітка» зазначають випадки повторного виявлення педикульозу у даної людини, якщо на протязі 12 місяців педикульоз було виявлено неодноразово.
У звітних формах №1, №2 подають випадки педикульозу, вперше зареєстровані протягом звітного року. Випадки лобкового педикульозу не подаються. Вони підлягають реєстрації дерматовенерологічною службою, яка здійснює обробку завошивлених.
Забороняється відмовляти у госпіталізації по основному захворюванню через педикульоз. У разі виявлення вошей та їх дрібних білих овальних яєць (гнид), які прикріплюються до коріння волосся, - неохідно негайно провести дезінсекцію, тобто знищити їх.
2. Санітарна обробка пацієнтів з педикульозом
/. Місце проведення:
санітарний пропускник з добре освітленим робочим місцем, що дозволить ретельно оглянути волосяні частини тіла та одяг пацієнта. II. Оснащення робочого місця:
1. Укладка для оглядів на педикульоз:
настільна лампа;
лупа;
густий гребінець;
дезрозчин (для замочування гребеня).
2. Укладка для проведення протитуберкульозної обробки:
клейончатий або полотняний мішок для збору речей пацієнта;
оцинковане відро або лоток для спалювання волосся;

клеиончата пелерина;
клейончатий фартух;
гумові рукавички;
маска;
ножиці;
густий гребінець;
машинка для стрижки волосся;
спиртівка;
косинка бавовняна та поліетиленова (2-3 шт.);
вата;
столовий оцет або оцтова кислота (5 -10%);
препарати для дезінсекції (0,15% водно-емульсійний розчин карбофосу, 5% борна мазь, лосьйон «Ниттифор», шампунь «Педилін», «Ханшер» та ін.);
препарати для дезінфекції приміщення (карбофос 0,5%, хлорофос 0,5%, аерозольні балончики «Карбозоль», «Неофос-2» тощо).

Наказ МОЗ України №38 від 28.07.94 року «Про організацію та проведення заходів по боротьбі з педикульозом»; м.Київ.
Термінове повідомлення про інфекційне захворювання (ф. 058-у).
Журнал обліку інфекційних пацієнтів (ф. 60-у).
Медична карта стаціонарного пацієнта.
///. Попередня підготовка до виконання навику:
Пояснити пацієнту необхідність та послідовність виконання обробки, отримати згоду пацієнта на її проведення.
При проведенні санітарної обробки пацієнтів на педикульоз користуватися наказом МОЗ України №38.
Врахувати протипоказання до застосування того чи іншого протипедикульозного препарату.
Запропонувати пацієнту сісти на кушетку, застелену клейонкою і розміщену біля джерела світла.
5. Надіти хірургічний халат, хустинку, маску, рукавички. IV. Основні етапи виконання навику:
Обробка волосся голови 0,15% водно-емульсійним
розчином карбофосу
1. При відсутності протипоказань (вагітність, дитячий вік до 5 років,
пошкодження шкіри голови) обробити волосся пацієнта 0,15%
водно-емульсійним розчином карбофосу. Доза на одну людину
20-50 мл в залежності від густоти та довжини волосся. Під час
обробки волосся та його наступному промиванні водою, слід запобігати попаданню препарату в очі, ніс, рот.
Покрити волосся спочатку поліетиленовою , а потім бавовняною хустинкою на 20-30 хв.
Ретельно промити волосся теплою водою із застосуванням шампуню або туалетного мила.
Для видалення з волосся яєць вошей (гнид) - волосся змочити теплим (+35-40°С) розчином 10-15% оцтової кислоти. Голову знову пов'язати хустинкою на 20-30 хв, після чого ретельно промити теплою водою. Просушити волосся серветкою або рушником.
Загиблих комах та їх яйця (гниди) вичесати з волосся густим гребінцем над білою серветкою і клейонкою-пелериною протягом 10-15 хв.
Якщо волосся обстригалося, його необхідно зібрати на папір і спалити в промаркірованому оцинкованому відрі.
Одяг пацієнта скласти у мішок, заповнити квитанцію в двох примірниках із точним описом назви та кількості речей. Один примірник здати до дезінфекційної камери з речами, яким буде проведена дезінсекція, а другий примірник вклеїти в медичну карту стаціонарного пацієнта.
Дезінсекцію натільної білизни можна також проводити методом кип'ятіння у 2% розчині кальцинованої соди протягом 15 хв з послідуючим прасуванням з обох боків, звертаючи особливу увагу на шви, зборки, зморшки та ін.
Провести повну санітарну обробку пацієнта: миття тіла гарячою водою з туалетним милом та мочалками.
Після прийняття душу або ванни допомогти пацієнтові витертися і одягнутися.

На титульному листі медичної карти зробити відповідний запис про виявлення педикульозу: «Р» (лат. решсиїш - воша), вказати спосіб санітарної обробки, поставити дату і підпис.
Пацієнта та його медичну карту транспортувати до профільного відділення.
Заповнити «Термінове повідомлення про інфекційне захворювання» і надіслати його у СЕС за місцем проживання пацієнта.
В журнал обліку інфікованих пацієнтів внести необхідні дані згідно з найменуванням граф (дата захворювання, вид педикульозу, вид санітарної обробки і результат наступного контролю ефективності обробки).

Після дезінсекції предмети, з якими контактував пацієнт обробити 0,5% водно-емульсійним розчином карбофосу або 0,5% водним розчином хлорофосу.
Обробити приміщення цими ж дезінфікуючими розчинами за допомогою гідропульта або використати аерозольні балончики «Карбозоль», «Неофос-2».
Халат, хустинку, маску, в яких працювала медична сестра, скласти в мішок і відправити до дезінфекційної камери. Зняти рукавички та продезінфікувати їх. Вимити руки з милом, витерти індивідуальним рушником.
Пацієнта через 10 днів додатково оглянути у лікувальному відділенні. Обробка вважається ефективною, якщо волосся звільнене від комах на всіх етапах розвитку. При необхідності - повторно обробити педикулоцидами.
3. Перелік протипедикульозних засобів із вказівками щодо їх виготовлення і застосування
1. Карбофос - застосовується у вигляді 0,15% водної емульсії. Для виготовлення 1 л 0,15% емульсії беруть 3 мл 50% емульгуючого концентрату карбофосу та розводять його в 1 л води кімнатної температури. Препарат діє на всіх стадіях розвитку вошей. Застосовується виключно медичними працівниками. Норма використання на обробку 10-50 мл, експозиція - 30 хв.
Бензилбензоат - застосовується у вигляді 20% водно-мильної суспензії або 20% емульсії. Для виготовлення 100 мл 20% водно-мильної суспензії бензилбензоату беруть 2 г мила (зеленого або господарського подрібленого), розводять в 78 мл теплої води, потім додають 20 мл бензилбензоату, ретельно змішують. Отриману суспензію наносять на волосся. Використовується медичними працівниками через аптечну мережу, реалізується за рецептами. Норма використання на 1 обробку 10-30 мл, експозиція - 30 хв.
Водна мильно-гасова емульсія - застосовується у вигляді 10% емульсії. Для її виготовлення до 50 г рідкого мила (або твердого, попередньо розтопленого на водяній бані) при постійному перемішуванні додається невеликими порціями 450 мл гасу (можна хлорованого). Отриманий концентрат у кількості 100 мл розчиняється у 900 мл теплої води. Норма використання на 1 обробку- 10-50 мл, експозиція-30 хв, 1 год.
Мильно-сольвентова емульсія - використовується у вигляді 50% емульсії, яка готується з рівних частин мильно-сольвентової пасти та води (50-60%), при змішуванні яких утворюється однорідна маса. Необхідно проводити повторну
обробку через 7-10 днів. Норма використання на 1 обробку - 30-50 мл, експозиція - 30 хв.
Лосьйон «Ниттифор» (Угорщина) - препарат фабричного виготовлення, норма використання на 1 обробку - 50-60 мл, експозиція - 40 хв.
Лосьйон «Лонцид» - препарат фабричного виготовлення, норма використання на 1 обробку - 30-50 мл, експозиція - 30 хв.
Шампунь «Педилін», «Хантер» - препарати фабричного виготовлення, норма використання на 1 обробку - 30-50 мл, експозиція - 30 хв.
Як правило, разова обробка волосся голови таким засобом, як лосьйон «Ниттифор», та дворазова обробка через 48 годин таким шампунем, як «Хантер» здійснює ефективне знищення паразитарних агентів. Завдяки зручній формі та простому використанню лосьйон або шампунь легко застосовується для лікування педикульозу не тільки у дорослих, а й у дітей, старших 5 років.
Оскільки паразитарна інфекція поширюється шляхом особистих контактів, то, щоб запобігти повторенню зараження, необхідно провести огляд усіх членів сім'ї, а при необхідності -застосувати антипедикульозні препарати.
Якщо обробка волосся голови проводиться у домашніх умовах, необхідно провести дезінсекцію одягу: головних уборів, шарфа, пальто, користуючись аерозольним балончиком «Карбозоль».
Обробка педикулоцидами дітей до 5 років, вагітних жінок, матерів-годувальниць, людей з пошкодженою шкірою, важко хворих заборонена. У цих випадках доцільно використовувати механічний спосіб звільнення від вошей (вичісування густим гребінцем, обстригання або гоління).
4. Застережні заходи при роботі з інсектицидними препаратами
Фасування інсектицидів, виготовлення робочих сумішів виконують у витяжній шафі або на відкритому повітрі, прання речей здійснюють у нежилих приміщеннях, які мають добре провітрюватись з обов'язковим використанням спецодягу, гумових рукавиць, респіраторів РУ- 60 М (при роботі з рідкими препаратами) або протипилового У-2К «Мащук» при роботі з дуетами.
Обробку осіб інсектицидами проводять у спеціально відведених приміщеннях (не більше, ніж 4 особи на 10 м) із примусовою вентиляцією при температурі не вище 20°С, в теплу пору року на відкритому повітрі.
Посуд, що був використаний для виготовлення різноманітних форм і розведень інсектицидів, миють гарячою водою з содою та милом, але й після
миття вона не повинна використовуватись для виготовлення або зберігання їжі.
Дезінсекцію приміщень та предметів проводять інсектицидними балонами «Карбозоль», «Неофос-2» у відсутності людей, тварин, птахів тощо при відкритих вікнах. Харчові продукти ховають. Аерозоль не розпиляють поблизу вогню, заборонено під час роботи з інсектицидами палити, пити і приймати їжу. Через 2-3 год. проводять вологе прибирання і ретельно провітрюють.
Спецодяг зберігають у спеціальних шафах. Інсектициди зберігають у спеціально відведених приміщеннях у герметичній упаковці, шафи повинні закриватися на ключ.
Дозволяється використовувати тільки партії препаратів, що мають паспорт, де вказано назву інсектициду, вміст активної речовини, дату виготовлення та термін зберігання.
Місце, де проводять дезінсекцію, забезпечують водою, милом, рушником та аптечкою для надання першої медичної допомоги.
Особи, що постійно працюють з інсектицидами, проходять періодичні медичні огляди відповідно до чинного законодавства.
5. Перша допомога при отруєнні педикулоцидами
При порушенні техніки безпеки роботи з інсектицидами або при нещасних випадках може виникнути отруєння. При появі ознак отруєння першу допомогу треба надавати негайно.
Ознаки отруєння інсектицидами: неприємний смак у роті, подразнення горла, запаморочення, головний біль, загальна слабкість, нудота, іноді блювання. При роботі з фосфорорганічними інсектицидами можуть з'явитись біль у животі, пронос, посилення виділення слини та сліз, звуження зіниць, повільний пульс, м'язові сіпання.
При появі ознак отруєння під час розпилення інсектицидів отруєного виводять з робочого приміщення, знімають забруднений одяг, дають прополоскати рот кип'яченою водою або 2% розчином питної соди та забезпечують спокій.
При випадковому попаданні у шлунок - штучно викликають блювання, для чого дають випити кілька склянок води (бажано теплої) або блідо-рожевого розчину марганцевокислого калію (1:5000) та подразнюють задню стінку глотки. Повторюють цю процедуру 2-3 рази або промивають шлунок 1-2% розчином питної соди, водною завісиною паленої магнезії, активованого вугілля або товченої крейди (2 столові ложки на 1 л води). Після блювання або промивання шлунка дають випити завісину з 1-2
столових ложок активованого вугілля або паленої магнезії в склянці води, потім сольове проносне.
Заборонено давати касторову олію!
При попаданні недорозведеного інсектициду або концентрованої емульсії на шкіру, її обережно знімають ватним тампоном, потім промивають шкіру водою з милом. Для знешкодження залишків фосфорорганічних інсектицидів шкіру протирають нашатирним спиртом або 2-5% розчином хлораміну та промивають водою.
При попаданні інсектицидів в очі, їх ретельно промивають струменем води або 2% розчином питної соди. При подразненні слизової очей застосовують 30% розчин альбуциду, при болісному стані - 2% розчин новокаїну.
При наявності однієї з ознак отруєння фосфорорганічними інсектицидами приймають препарат красавки (2-3 таблетки бесалолу чи бікарбону).
У випадках посилення ознак отруєння ФОР негайно надають медичну допомогу на місці або в поліклініці.Медичний працівник вводить внутрішньом'язово 1-2 мл 0,1% розчину сірчанокислого атропіну, а при важкому отруєнні - 3-5 мл. При необхідності атропін вводять повторно через 10 хв, підтримуючи легкі ознаки передозування (сухість у роті, розширення зіниць) до появи покращення стану отруєного.
III. Дезінфекційний режим у підрозділах стаціонарів хірургічного профілю
Внутрішньолікарняна інфекція є досить важливою проблемою в
стаціонарах хірургічного профілю. Вона залежить від багатьох чинників. Не
останню роль у цьому відіграє сам хворий, який спочатку може бути
джерелом інфекції при госпіталізації у відділення, а після наступає засівання
- існуючою інфекцією. Ось чому хірурги вважають (М.І.Кузін, 1981), що
І асептичних ран практично не існує. До них умовно відносять рани при чистих
операціях, які загоюються первинним натягом. Інфікована рана загоюється | вторинним натягом. В момент нанесення рани (травми) наступає первинне І мікробне забруднення; при порушенні правил асептики під час перев'язок, І оперативного втручання - вторинне забруднення.
І За даними А.Віїег (1973) до кінця операції 80-90% операційних ран засіяні І непатогенними стафілококами, а післяопераційні нагноєння ран
(
спостерігаються у 2-30% випадків. Для розвитку інфекційного процесу в рані, необхідно, щоб кількість мікроорганізмів в 1 г тканини перевищувала "критичний рівень" і складала г; більше 105 мікроорганізмів. Якщо із свіжої рани, яка зроблена не пізніше ї трьох годин тому, взяти 1 г тканини, в якій забрудненість становитиме не більше 105 мікроорганізмів, то рана загоїться без нагноєння. Хірургічно оброблена рана після трьох годин у 70% випадків ускладнюється нагноєнням. Вміст бактерій в 1 г тканини є кількісним тестом і використовується в діагностиці і прогнозуванні виникнення інфекційного процесу.
В інституті імені Вишневського при вивченні раневої мікрофлори Здійснили порівняльну оцінку кількісних тестів:
* 1. Визначили кількість мікроорганізмів у 1г тканини, взятої із глибини
рани під час перев'язки (операції).
Визначили кількість мікроорганізмів у 1см2 раньової поверхні (промакали серветкою).
Визначили кількість мікроорганізмів в 1 мл виділень із рани через дренажну трубку.
Науковці інституту дійшли висновку, що перший метод найбільш інформативний. Тому застосовують бактеріологічне дослідження мазку, який готують із 1г тканини. Через декілька годин визначається кількість мікроорганізмів в одиниці виміру: більше 105 або менше цього показника.
Отже, у розповсюдженні інфекції хірургічного блоку відіграють роль і пацієнти, і медичні працівники.
1. Роль навколишнього середовища операційного блоку в розвитку інфекції
Більшість хірургічних раньових інфекцій розповсюджується в операційному залі за рахунок особистої флори пацієнта. Стіни, підлога, які своєчасно обробляються, мало впливають на розповсюдження інфекції. Повітря є найважливішим шляхом поширення інфекції. Тому широко застосовують систему подачі ультрачистого повітря. Зменшити інфікування через повітря можливо через зменшення кількості людей в операційній, ходіння персоналу, руху каталок, лишньої розмови, збільшення концентрації повітряної профільтрованої течії над операційним полем.
Шляхи розповсюдження інфекції в операційній
Таблиця 1

Ендогенна інфекція (самоінфекція)
Екзогенна інфекція (перехресна інфекція)

Джерело
Пацієнт
Хірургічна бригада і персонал
операційної
Устаткування,
матеріал, навколишнє середовище

Локалізація джерела інфекції
Шкіра, ніс
Шлунково-кишковий тракт
Шкіра, ніс


Основні збудники
Зіарпііососсш
аигеш,
Зіарпііососсш
ерісіегтішз
Грамвід'єм-ні бактерії:
Е.соїі, Сіозігішит
5р., З.ГаесаІіз
Зіарпііососсш
аигеш,
Зіарпііососсш
ерісіегтішз
Зіарпііососсш
аигеш, Р. аега§іпоза, ЮіЬзіеІІа, ЕпІегоЬасІегЗр., Азрег§Шш Зр.

Шляхи розповсюдження
Контакт з колонізованим або інфікованим джерелом
Повітря (луска шкіри). Контакт-руки, ушкоджені рукавички
Повітря (Азрег§і11из) контакт

Як видно з таблиці 1, більшість хірургічних інфекцій - ендогенного походження і надходять від самого пацієнта. Мікробна флора організма господаря залежить від віку, статі, типу хірургічного втручання, місця та
локалізації розрізу, тривалості операції, а також наявності супутніх хвороб ^ (діабет). Щоденно з шкіри кожної людини злущується в навколишнє
середовище до 106 мікроорганізмів - стафілококів (аигеш та ерісіеппісііз). Ці
ж мікроорганізми у 20-30% знаходяться в порожнині носу здорової людини. З метою ствердження наявності розповсюдження інфекції через повітря
були проведені дослідження 50 змивів із ран, які показали наявність Зіарпії І аигеш, але у 4 хворих із 50 виникла інфекція. 50% ран мали штами стафілокока І від самих пацієнтів, а в 20% інфекція отримана від членів хірургічної бригади.
2. Хірургічне відділення, санітарно-протиепідемічний режим у ньому
:,
При розгортанні хірургічного відділення необхідно враховувати
Ьсобливості контингенту хворих та передбачений об'єм хірургічної допомоги.
Недоцільно розташовувати хірургічні відділення вище 2-3 поверхів, інакше
Створюються певні труднощі в пересуванні хворих до відділення.
1Г Хірургічні відділення можуть бути загального профілю та спеціалізовані.
Шснову профілювання хірургічного відділення складають особливості
ронтингенту хворих, діагностики, лікування захворювань та обладнання палат.
Обов'язково виділяють чисте, гнійне та травматологічне відділення. Крім
рого, можуть бути виділені спеціалізовані хірургічні відділення: онкологічне,
урологічне, торакальне, проктологічне, судинне тощо. Такий розподіл
дозволяє уникнути змішування різних контингентів хворих та виникненню
Низки ускладнень при їх лікуванні.
Особливо велике значення має роздільне утримання хворих із гнійними Процесами та хворих без запальних процесів. Утримання цих двох груп хворих |)азом у одній палаті є серйозним порушенням сучасних правил утримання Хворих і призводить до виникнення гнійних ускладнень у хворих, що Перенесли асептичні операції. Медична сестра, яка перша контактує з Кворим, що поступає у відділення, повинна орієнтуватись у діагнозах, щоб Запобігти розміщення в одній палаті несумісного контингенту хворих.
Якщо відділення невелике, як виняток, допускається перебування в ньому Хворих із запальними гнійними процесами та хворих без гнійних процесів, але при умові, що ці два контингенти не контактують між собою. Це Досягається шляхом умовного поділу відділення на дві половини: чисту та гнійну. Кожна половина має свій медсестринський пост, перев'язувальну з повним набором необхідного інструментарію, санвузлом тощо. Категорично забороняється переносити інструментарій з однієї половини відділення на
іншу. На чистій половині розташовується операційний блок, а на гнійній половині - харчоблок. Постова медична сестра повинна цікавитись, чи не виникли у хворих з асептичними процесами ознаки запалення. Якщо у хворого, який знаходиться на чистій половині, виникли проблеми, що вказують на інфікування, потрібно негайно повідомити лікаря для вирішення питання про переведення такого хворого на гнійну половину.
Приміщення хірургічного відділення поділені натри зони: необмежену, частково обмежену і обмежену.
Необмежена зона забезпечує вхід та вихід із хірургічного відділення. В цій зоні знаходиться ординаторська, кімнати для переодягання сестер, санітарок. Перебування в вуличному одязі в цій зоні дозволяється.
Частково обмежена зона забезпечує доступ до сестринських постів та палат. У цій зоні припускається перебування в медичному халаті (без верхнього одягу), у змінному взутті.
Обмежена зона включає операційний блок та перев'язувальні. Додатково до медичного одягу в цій зоні обов'язково необхідна хірургічна маска для всього персоналу, яка одягається з метою максимального захисту від можливого забруднення та інфікування. Доступ персоналу в цю зону обмежується.
Обов'язок медичної сестри хірургічного відділення - суворо стежити за відповідністю перебування в кожній з цих зон.
Кожне хірургічне відділення має такі основні приміщення:
палати для пацієнтів;
перев'язувальні - чисту та гнійну;
операційний блок;
допоміжні приміщення (ординаторську, сестринський пост - один або два, маніпуляційну, харчоблок, санвузли тощо.
Основним робочим місцем медичної сестри є палата. Інформацію про стан та поведінку хворого лікар отримує від медичної сестри протягом доби.
Палати - це основне місце перебування хворих у відділенні. Найбільш зручні палати на 2-4 ліжка. У відділенні повинно бути декілька палат на 1 -2 ліжка для важкохворих, або для тих, що потребують ізоляції. Не рекомендується розміщати хірургічних хворих у дуже великих палатах.
Палати повинні бути світлими, з достатньою вентиляцією.
Ліжка в палатах повинні бути металеві, краще функціональні. Дуже зручні ліжка на коліщатках, що дозволяє легко пересувати їх при прибиранні. До ліжка ставлять тумбочку та стілець.
Медична сестра виконує провітрювання палати не менше 3-4 разів на день, при цьому лежачих хворих необхідно добре вкрити, а хворі, які ходять, виходять у коридор. Медсестра також виконує кварцування палат (на чистій половині - 1 раз на день, на гнійній половині - 2 рази на день) по 10-15 хв. Хворих при цьому необхідно попередити про шкідливу дію попадання кварцових променів в очі. Лежачим хворим очі накривають під час кварцування рушником, а ходячі хворі виходять в коридор. Вологе прибирання палат проводить санітарка 2 рази на день із застосуванням дезрозчинів.
До палати інтенсивної терапії доставляють хворих одразу після оперативного втручання. Для догляду за ними виділяється окремий пост медичної сестри та санітарки. Палата інтенсивної терапії повинна мати найсучасніше обладнання для контролю за діяльністю життєвоважливих органів та необхідний набір інструментів, медичних препаратів для надання невідкладної допомоги. Тому сюди направляються найбільш досвідчені медичні сестри.
2.1. Перев'язувальна, обладнання, режим роботи
Перев'язувальна призначена для перев'язок хворих, зняття швів і лікування ран.
У хірургічних відділеннях повинні бути дві перев'язувальні - для чистих та гнійних перев'язок. При наявності одної перев'язувальної в першу чергу виконуються чисті перев'язки, а потім перев'язуються гнійні рани. У гнійній перев'язувальній можна виконувати малі оперативні втручання, пов'язані з вскриттям гнійних процесів, проводити ректороманоскопію тощо.
Робочий день сестри перев'язувального кабінету починається з перевірки санітарного стану і порядку розташування інструментів та обладнання. Потім медична сестра виписує заявку-рецепт на перев'язувальний матеріал, антисептики та інші медикаменти, відбирає необхідний інструментарій для підготування його до стерилізації, перевіряє стан замків кожного інструмента, стан ріжучих інструментів, здійснює стерилізацію. Після цього медична сестра (або санітарка перев'язувальної) отримує із стерилізаційної бікси із перев'язувальним матеріалом та білизною, одягає маску, заправляє волосся, знезаражує руки, надягає стерильний халат та рукавички і починає накривати стерильний стіл.
Більшу частину робочого часу в перев'язувальній займають перев'язки, тому перев'язувальна сестра повинна досконало знати техніку та методику перев'язок, накладання різноманітних пов'язок тощо.
Перев'язувальній сестрі слід пам'ятати, що під час перев'язок необхідно дотримуватись тиші, обмін думками стосовно протікання захворювання у хворого необхідно висловлювати не в присутності хворого. Хворого треба покласти на перев'язувальний стіл незалежно від локалізації рани. Бажано, щоб хворий під час перев'язки не бачив, як перев'язують інших хворих, скривавленого перев'язувального матеріалу, а також своєї рани, бо в деяких хворих самий вигляд рани породжує негативні емоції, травмує психіку і створює додаткові медсестринські проблеми, яких краще уникнути.
В перев'язувальній знаходиться:
перев'язувальний або операційний стіл, на якому виконуються перев'язки хворим;
стерильний стіл, на якому знаходиться стерильний інструментарій;
столик з антисептичними речовинами;
бікси з перев'язувальним матеріалом;
безтіньова лампа (стельова або пересувна);
бактерицидна лампа (стаціонарна або пересувна);
робочий стіл перев'язувальної сестри;
шафа для зберігання медикаментів, матеріалу, документації тощо;
тази, лотки і т.ін.
Прибирання перев'язувальної здійснюється тільки вологим методом і нічим не відрізняється від методики прибирання операційної. Прибирання здійснює санітарка перев'язувальної під контролем перев'язувальної сестри.
Існують наступні види прибирання перев'язувальної:
Попереднє прибирання на початку робочого дня. Протираються всі горизонтальні поверхні (підлога, столи, підвіконники тощо) вологою ганчіркою, змоченою дезрозчином.
Поточне прибирання здійснюється під час перев'язок. При цьому санітарка підбирає використаний матеріал у спеціальне відро з кришкою, витирає забруднену підлогу
Прибирання після кожної перев'язки. Санітарка звільняє тази або лотки від використаного матеріалу, збирає використаний матеріал у спеціальне відро, замочує використаний інструментарій у хлораміні, протирає підлогу та тази дезрозчином.
4. Заключне прибирання проводиться в кінці кожного дня. Стерилізація повітря перев'язувальної здійснюється на початку робочого
дня та наприкінці, після заключного прибирання. Крім цього, стерилізація повітря може здійснюватися у перервах між перев'язками або при переході від чистих перев'язок до гнійних (при наявності однієї перев'язувальної).
2.2. Операційний блок, обладнання, режим роботи
Операційний блок включає: передопераційну, операційну, наркозну, ртерилізаційну, матеріальну, інструментальну кімнати та ряд інших допоміжних приміщень. В невеликих хірургічних відділеннях деякі кімнати Можуть бути відсутні або з'єднані з іншими приміщеннями (відсутня Наркозна, з'єднані матеріальна та інструментальна кімнати). і: Основною вимогою до операційного блоку є повна його ізоляція від Інших підрозділів та служб лікарні при збереженні зв'язків з анестезіологічною Службою, хірургічними палатами.
, - Для створення умов асептики при проведенні операцій в операційному блоці слід дотримуватись чіткого зонування його приміщень. 1 До першої стерильної зони входять приміщення, до яких пред'являються Суворі асептичні вимоги. Це операційний зал та стерилізаційна (при ІДсутності централізованої стерилізаційної).
* До другої зони суворого режиму відносяться приміщення безпосередньо зв'язані з операційним залом: передопераційна та наркозна. * До третьої зони обмеженого режиму входять кімнати медсестер, Хірургів, зберігання інструментів, крові, чиста зона санпропускника для бпераційної бригади тощо.
" До четвертої зони загальнолікарняного режиму входять приміщення, Не пов'язані з проходженням через санпропускник - кабінет завідуючого Оперблоком, кімната для брудної білизни тощо.
Передопераційна. Основне призначення передопераційної- підготовка рук операційних сестер та хірургів до операції.
В ній встановлені вмивальники, що мають спеціальні крани, які дозволяють ІІдкривати та закривати воду стерильними руками (ліктьові змішувачі). Над Кожною раковиною знаходиться дзеркало, а також годинник (частіше Пісочний) для контролю часу обробки рук.
У передопераційній знаходяться:
ємність з одноразовим милом для обробки рук;
ємність із стерильними щітками;
ємність з антисептиком, де знаходиться корнцанг для подачі стерильних щіток;
невеликий бікс зі стерильними серветками;
ємності з антисептиками для обробки рук;
таз на підставках для обробки рук за певними методиками;
ножиці та інше.
Операційна сестра повинна досконало володіти методиками приготування робочих розчинів для обробки рук, цікавитися новими антисептичними засобами, які надходять до мережі лікувальних закладів та своєчасно повідомляти (проводити інструктаж) хірургів про методики обробки рук новими засобами.
Операційний зал. Основне призначення операційного залу - виконання оперативних втручань. Крім цього, в операційній здійснюється одягання стерильного одягу операційними сестрами та хірургами. Під час операції в операційній хірурги можуть додатково проводити обробку рук.
Операційний зал повинен мати достатньо природнього світла (бактерицидна дія сонячних променів на операційне поле). Блискучі стіни, інструменти, від яких відбиваються промені, заважають роботі хірурга. Нагріте влітку повітря створює важкий мікроклімат в операційній. Тому операційний блок будується таким чином, щоб вікна операційної виходили на північ або північний захід. Для попередження потрапляння яскравого денного світла на вікнах можуть бути застосовані жалюзі.
Стеля, стіни та підлога операційної повинні бути вкриті водостійкими неорганічними матеріалами, непроникливими для пилу, комах, гризунів. Всі місця з'єднання стін, стелі та підлоги в операційній повинні бути закруглені та виконані з матеріалів, що витримують багаторазове миття та дезінфекцію. Покриття підлоги повинно бути антистатичне для запобігання вибуху газоподібних сумішей. Операційна має:
операційний стіл;
стаціонарну безтіньову лампу, яка розташовується над операційним столом і не дає тіні в ділянці операційного поля при його освітленні;
пересувну лампу;
великий інструментарний стіл;
малий інструментарний стіл;
столик для антисептиків, ємностей з шовним матеріалом;
бікси та підставки для них;
тази для використаного матеріалу та інструментів;
наркозний апарат;
балони з киснем, закисом азоту;
стіл анестезіолога;
діатермокоагулятор;
електровідсмоктувач;
гвинтові стільці.
У самій операційній необхідно дотримуватись принципу зонування.
Робоча зона операційної сестри повинна бути найбільш віддалена від входу. В ній розташовується великий інструментарний стіл, бікси зі стерильною білизною, столик з антисептиками та шовним матеріалом. Тут комплектуються малі інструментарні столи.
Операційна сестра повинна ретельно стежити за цією зоною та не допускати до неї нікого.
У центральній зоні розташовується операційний стіл, за яким працюють хірурги. В головній частині його розміщується наркозний апарат, за яким Працює анестезіолог, у ножного кінця розташовує свій малий інструментарний стіл операційна сестра.
Наркозна призначена для підготовки анестезіологів до роботи в операційній. При відсутності наркозної хворий вводиться в наркоз безпосередньо В рпераційній. Наркозна позбавляє хворого негативних емоцій, викликаних Наглядом операційної, і дозволяє скоротити строки перебування в рпераційній як хворого, так і персоналу, зменшує бактеріальне забруднення Операційного залу.
ге Інші приміщення операційного блоку можуть бути не постійними, їх Назва говорить за своє призначення.
Прибирання операційного блоку проводиться дуже ретельно, завжди уільки вологим способом. й Існують наступні види прибирання 1 та 2 зони операційного блоку:
1. Попереднє прибирання на початку операційного дня. Протирають усі горизонтальні поверхні (підлога, столи, підвіконня тощо)
; вологою ганчіркою, щоб зібрати пил, який осів за ніч.
Поточне прибирання здійснюється під час операцій. При цьому санітарка підбирає скривавлені серветки, витирає забруднену кров'ю підлогу.
Прибирання після кожної операції. Санітарка звільняє тази від використаного матеріалу, виносить скривавлений перев'язувальний матеріал, протирає підлогу та тази.
Заключне прибирання проводиться в кінці кожного операційного дня.
Кількість бактерій в повітрі операційної різко збільшується наприкінці Операційного дня і зменшується після провітрювання та вологого прибирання. Але тільки провітрювання та вологого прибирання недостатньо. Тому встановлюють стаціонарні повітряні очисники, які здійснюють 40-кратний обмін повітря за годину. Бактеріальне забруднення повітря за 15 хв нони знижують в 5-6 разів, за 30 хв - у 8-10 разів.
Крім того, стерилізацію повітря операційної та перев'язувальних проводять бактерицидними ультрафіолетовими лампами, які створюють навколо себе «стерильну зону». Бактерицидні лампи для знезаражування повітря можна застосовувати у перервах між операціями, вночі, або в спеціально відведений час. Три години роботи бактерицидної лампи знижує кількість бактерій на 50-80%.
2.3. Накривання стерильного столу, послідовність дій, загальні вимоги
Стерильний стіл накривається в: операційних, перев'язувальних, у відділеннях реанімації та інтенсивної терапії, пологових залах, палатах для новонароджених та інших "режимних" відділеннях і кабінетах, де необхідне суворе дотримання правил асептики та антисептики. В операційних та пологових залах стерильний стіл накривається на операцію (пологи), в інших випадках - на робочу зміну і перестеляється зміною, яка заступає на чергування. Стерильний стіл повинен бути в стані готовності до роботи в будь-який час доби.
Розміщується стерильний стіл не ближче, ніж за 0,5 м від стіни. На відстані 1 м не повинно бути меблів або інших предметів, які можуть забруднити стіл. Освітлення стерильного столу повинно бути добрим.
До стерильного столу має право наближатись тільки медична сестра, яка відповідає за нього. Під час операції забороняється проходити між операційним та стерильним столом. Забороняється користуватись нестерильним матеріалом (серветки, кульки, тампони, бинти і т.п.), інструментами при процедурах, пов'язаних з порушенням цілосності шкіряних покривів та слизових оболонок. При накриванні стерильного столу обов'язково потрібно дотримуватись принципу асептики та правил роботи з таким столом. Обов'язково на стерильному столі повинно бути не менше трьох шарів стерильного простирадла внизу та двох шарів зверху. Обов'язково потрібно працювати в рукавичках - стерильних (операція, пологи) або продезинфікованих (ін'єкції, вливання, перев'язки).
Попередня підготовка
Оснащення робочого місця:
Стіл розміром 100 х 75см (операційні, пологові зали), або процедурний стіл (процедурні, перев'язувальні).
Бікс, у якому знаходяться стерильні: простирадла - 3 штуки, рушники - 2 штуки, клейонка -1 штука, пінцети, цапки, корнцанги (у необхідній кількості), індикатор стерильності.

Бікс, у якому знаходяться стерильний медичний інструментарій, шприци, голки та ін.
Корнцанг в ємності з 6% розчином перекису водню.
Ємність з 0,5% розчином хлораміну.
Ємність з 3% розчином хлораміну.
Бавовняні серветки для протирання столу.
Послідовність дій
Одягнути шапочку, халат, маску.
Знезаразити руки 0,5% розчином хлораміну протягом 2 хв, помити під проточною водою двічі, намилюючи їх рідким чи одноразовим милом, витерти насухо індивідуальним рушником, одягнути чисті рукавички.
Протерти маніпуляційний стіл бавовняною серветкою, змоченою 3% розчином хлораміну (після протирання серветку занурити в 3% розчин хлораміну), через 15 хв. іншою серветкою, змоченою у 3% розчині хлораміну знову протерти маніпуляційний стіл (після протирання серветку занурити в 3% розчин хлораміну). Через 60 хв. промити маніпуляційний стіл чистою водою, витерти насухо (це може зробити санітарка).
Зняти рукавички, занурити в ємність з 3% розчином хлораміну.
Помити руки з милом, витерти насухо.
Одягнути чистий халат, маску, стерильні рукавички.
Перевірити бікси на герметичність, наявність дати стерилізації, підпису медсестри, яка проводила стерилізацію, найменування біксу.
Проставити дату розкривання біксу та свій підпис.
Відкрити замочки біксу та відкрити бікс за допомогою педальної підставки (це може зробити санітарка).
Дістати з біксу корнцангом, який занурений на 3/4 довжини в 6% розчин перекису водню, індикатор стерильності та перевірити якість стерилізації.
Дістати корнцангом з біксу 2 стерильних пінцети.
12. Занурити робочий корнцанг знову в дезрозчин (6% перекис водню).
Запам'ятайте!
В подальшому всі етапи накривання стерильного столу повинні тодитись двома стерильними пінцетами (корнцангами), взятими з біксу.
Дістати з біксу стерильними пінцетами клейонку та застелити на маніпуляційний столик.
Дістати двома стерильними пінцетами стерильне простирадло з біксу та обережно, на витягнутих руках розгорнути над столом так, щоб воно було складене в 2 шари, і нижній край його звисав зі столу на 20 см.
Дістати пінцетом друге стерильне простирадло з біксу та розкласти його в тій же послідовності.
Дістати з бікса пінцетами третє стерильне простирадло, звернути в 4 шари і покласти поверх другого простирадла (4 шари внизу і 4 шари зверху).
Захватати ззаду всі шари простирадла з двох сторін двома цапками, спереду двома цапками захватати тільки 4 верхні шари простирадл.
Відкрити стіл, узявшись за передні цапки.
Викласти на стерильний стіл стерильним пінцетом необхідні стерильні інструменти, шприци, голки, мішечки із стерильними тампонами, кульками тощо.
Вилучити з роботи пінцети, за допомогою яких накривали стерильний стіл.
Накрити стіл, узявшись за цапки, чотирма стерильними шарами простирадла.
Прикріпити за допомогою голки бірку, на якій зазначити дату, час накриття стерильного столу, поставити свій підпис.
У випадку, якщо на стерильний стіл будуть викладатись інструменти, які пройшли стерилізацію у розчинах дезінфектантів (вологі), то на краю столу, де буде стояти сітка для інструментів, перед їх розкладкою, стелиться стерильна клейонка і 4 шари стерильного простирадла чи рушників.
Запам'ятайте:
Стерильний стіл вважається відкритою стерильною поверхнею, використовувати яку можна протягом 6 год.
Приміщення, де накривається стерильний стіл, перед початком роботи обов'язково опромінюється не менше години за допомогою бактерицидних ламп.
Забороняється класти на стіл робочий стерильний пінцет.
При виконанні ін'єкцій в палаті медична сестра дотримується основних правил асептики і антисептики, накриваючи стерильний лоток чи пересувний стерильний столик, використовує при цьому замість простирадл стерильні пелюшки (не менше 3 шарів знизу та 2 шарів зверху).
\
\ 5. Після використання та по закінченню роботи весь використаний інструментарій та матеріал піддається дезінфекції не менше, ніж на V 60 хв, а потім направляється до ЦСВ.
б. Порушення медсестрою правил асептики та антисептики, при виконанні різних маніпуляцій, може призвести до серйозних
' ускладнень і стати джерелом внутрішньолікарняної інфекції.
» 2.4. Генеральне прибирання в операційних блоках, і, перев'язувальних та процедурних кабінетах, палатах рнтенсивної терапії, реанімації, пологових залах, палатах
І новонароджених
т.
І Генеральне прибирання проводиться один раз на тиждень за принципом
·аключної дезінфекції.
9 Перед проведенням генерального прибирання необхідно виміряти площу
·Поверхонь приміщення (враховується площа підлоги, стін на висоту 2м,
·верей, вікон та підвіконня, меблів, апаратури, приладів, світильників). Площа рриміщення реєструється в "Журналі обліку проведення генеральних
·рибирань" на титульній сторінці. Найчастіше використовують для дезінфекції 3% розчин перекису водню з 0,5% розчином миючого засобу, /6% розчин перекису водню з 0,5% розчином миючого засобу, 1 % розчин Хлораміну. Розрахунки витрат дезінфекційних засобів на 1 м2 проводяться: Дій протиранні -0,1л розчину, при зрошуванні - 0,2 л; при замочуванні 1 кг білизни -4 л.У випадках наявності мікробних клітин, які утворюють спори, в Т.ч. анаеробної інфекції, використовуються 6% розчин перекису водню з 0,5% розчином миючого засобу. При наявності в повітрі приміщення, на предметах оточення грибків використовують для прибирання 4% розчин перекису водню. Після проведення генерального прибирання в журналі Записуються: дата проведення, яким дезінфекуючим засобом проведена дезінфекція, його концентрація, кількість використаного розчину та підпис особи, яка проводила генеральне прибирання.
Існує багато сучасних дезінфекуючих засобів, дозволених до використання в лікувальних закладах України, перелік яких вказаний у листі Українського центру держсанепіднагляду. Для проведення генерального прибирання необхідно мати: відро, миски для дезрозчину і чистої води (2-3 Штуки), гідропульт або автомакс (1 штука) чи інший пристрій, яким розпилюють рідину, щітка (1 штука), швабра (1 штука), ганчірки (2-3 штуки), драбина (1 штука).
Генеральне прибирання обов'язково проводиться у захисному одязі (технічний халат, шапочка чи косинка, захисні окуляри, маска чи респіратор, гумові рукавички).
Запобіжні заходи при аварійних ситуаціях
При попаданні перекису водню на шкіру - змити великою кількістю води.
При попаданні інших дезрозчинів на шкіру - змити водою з милом, уражене місце обробити 2% розчином гіпосульфату натрію або 2% розчином гідрокарбонату натрію.
При попаданні дезрозчинів в очі - промити великою кількістю води або 2% розчином гідрокарбонату натрію протягом кількох хвилин.
У разі неприємного відчуття та різі в очах - закапати 30% розчином сульфацилу натрію.
Послідовність проведення генерального прибирання
Перед прибиранням необхідно відсунути від стін шафи, звільнити поверхні від предметів, які знаходяться на них (крім бактерицидної лампи).
На висоту не менше 2 м зросити дезрозчином стіни, двері, вікна, починаючи зверху донизу.
Обладнання, апаратуру та інше протерти ганчіркою, змоченою одним з дезрозчинів, двічі з інтервалом 15 хв.
Підлогу оросити дезрозчином (200 мл на 1 м2).
Включити бактерицидні лампи на 60 хв.
Оброблені поверхні протерти ганчіркою, змоченою водою, після чого витерти насухо.
Повторно включити на 30 хв бактерицидні лампи.
Провести дезінфекцію бактерицидної лампи серветкою, змоченою 70° етиловим спиртом. Екран протерти сухим марлевим тампоном, зовнішній корпус випромінювача протерти серветкою, змоченою 3% розчином перекису водню з 0,5% миючого засобу.
Провітрити приміщення.
Ведеться журнал обліку відпрацьованого часу бактерицидної лампи.
2.5. Роль операційної сестри у збереженні санітарно-протиепідемічного режиму
Одним з основних обов'язків операційної сестри є дотримання певних правил поведінки в операційному блоці.
Медична сестра повинна чітко знати зонування приміщень операційного блоку та вимоги до перебування в них. Необхідно звертати особливу увагу па 1 та 2 зони операційного блоку.
І \ Основним приміщенням першої зони є операційна. Медичний персонал |>\ньому повинен знаходитись у стерильному операційному одязі (за
· винятком санітарок), масках, бахілах. Суворо обмежують знаходження у цій Івоні\персоналу, який не бере участі в операціях. Для нього носіння маски, кбахці та медичного одягу є обов'язковим. , V В, операційній під час операції забороняється задавати питання хірургам, рести голосні сторонні розмови, які відволікають хірургів від операції.
Операційна сестра повинна не допускати персонал до її робочої зони, де ІНаходяться стерильні столи, бікси, столики з шовним матеріалом. Я Вхід до приміщень другої зони повинен бути забезпечений бахілами. Цотримання правил носіння медичного одягу в ній також обов'язковий. ) Медична сестра хірургічного відділення повинна пам'ятати, що впровадження та збереження умов асептики та антисептики у відділенні по ІІдношенню до хворого та до себе є першорядним в її роботі.
Високоосвічені медичні сестри вміють підготувати хворого до будь-якого >перативного втручання, доглянути хворого після операції, розпізнати та 'Спішно вирішити медсестринські проблеми, вміти спілкуватись як з [ВОрими, так і з їх родичами, вміти застосовувати на практиці знання з іеонтології, володіти прийомами надання невідкладної допомоги. Іноді ледь Помітні зміни в стані хворого можуть свідчити про необхідність негайної Иіерації. Тому рівень знань та відповідальність медичної сестри хірургічного
І
відділення повинні бути особливо високими. Але необхідно пам'ятати і про те, Що авторитет медичної сестри залежить і від того, як охайно вона одягається, як ' поводиться з колегами по роботі, від доброзичливого ставлення до хворих.
Медична сестра хірургічного відділення повинна володіти технікою про-'
· ведення перев'язок хворим, знати хірургічний інструментарій, правила його Підготовки та застосування. Взаємозаміна медичних сестер в хірургічному Відділенні - запорука успішного функціонування цього підрозділу.
В хірургічному відділенні джерелом забруднення є одяг, волосся, носоглотка, захворювання медичного персоналу.
Для усунення цих джерел потрібно починати з одягу.
операційний одяг для персоналу та пацієнта під час перебування в оперблоці повинен відповідати всім вимогам;
дотримуватись правил перебування та поведінки в операційному блоці, а також правил носіння одягу;
поряд з цим проводити ретельну санацію порожнини рота та суворий бактеріологічний контроль всіх членів хірургічної бригади.
Операційний одяг усередині операційної кімнати зменшує ризик інфекції для пацієнта. Кожна одиниця одягу служить захистом проти потенційних
джерел забруднення оточуючого середовища.
Операційний одяг медичного персоналу включає: халат або хірургічний костюм чи плаття для жінок, шапку, бахіли, маску, іноді захисні окуляри. Волосиста частина голови, вуса, бакенбарди, шия локально закривається хірургічним одягом.
Щодо матеріалу, то він повинен бути бавовняний, не кошлатитися. Синтетичні матеріали забороняється використовувати, тому що нитки електризуються.
Маски персонал носить в обмежених ділянках хірургічного відділення: операційному блоці, перев'язувальних, під час перев'язок в палатах. Вони попереджують потрапляння крапель з ротоглотки або носоглотки до хірургічного оточуючого середовища. Краще застосовувати одноразові маски з високою фільтрацією повітря, які повинні повністю закривати ротову та носову частину обличчя та зав'язані на верхні та нижні зав'язки (нижні зав'язки не повинні висіти вільно навкруги шиї). Якщо ці вимоги не виконуються, бактерії, що фільтруються, висихають і переходять у повітря (повітрянокрапельна інфекція). Якщо маски стають вологими під час операції, їх замінюють. При заміні маски нестерильними руками можна торкатися тільки зав'язок при зав'язуванні маски ззаду.
Операційне взуття повинно бути на низькому каблуці, легко піддаватись миттю та дезінфекції. Зберігається воно в кімнаті для переодягання персоналу. Взуття на каблуках, сандалі, босоніжки та черевики не застосовуються в операційній.
Бахіли одягають особи, що входять в обмежену зону хірургічного відділення. Якщо бахіли використовуються протягом тривалого часу, вони мають дуже високий бактеріальний індекс. Тому їх знімають в операційному блоці і одягають чисті. Це забезпечує попередження забруднення операційного блоку.
Забороняється входити до операційної з обручками, намистом, сережками. Вони заважають проведенню стерилізації рук хірурга, операційної сестри і є джерелом забруднення операційної.
IV. Особливості внутрішньолікарняних інфекцій в акушерстві та родопоміжних
установах
\ 1. Роль госпітальних штамів у розвитку внутрішньолікарняної інфекції
В умовах пологових будинків, гінекологічних стаціонарів формуються, ; правило, госпітальні штами збудників, що стійкі до антибактеріальних репаратів і дезінфектантів.
Найвищий ризик В ЛІ існує у відділеннях реанімації та інтенсивної терапії авонароджених. Так, нозокоміальні інфекції у цих відділеннях визначаються 130-60% госпіталізованих дітей, у недоношених дітей -до 56-70%. З них до р5% новонароджених з гнійно-запальними інфекціями надходять взпосередньо з пологових будинків, що свідчить про їх інфікування в ушерських стаціонарах. До 10% нозокоміальних інфекцій проходять, як іалахи або групові захворювання.
Серед причин ВЛІ у породіль та новонароджених переважне значення Дають підвищення питомої ваги вагітних з високим перинатальним, у тому Цислі інфекційним, ризиком, патологічні пологи, перинатальна гіпоксія, Передчасне народження, інтенсивна терапія з інструментальним втручанням, іідсутність материнського догляду та материнського молока, застосування нтибіотиків з профілактичною метою, носійство медичним персоналом Іатогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів, порушення протиепідемічного режиму в акушерських стаціонарах, несприятливі |*К0Л0гічні та соціально-економічні умови життя, тривале перебування хворих
новонароджених (понад 3-5 днів) у родопоміжних установах.
При певних умовах у новонароджених формуються патологічні мікробні Колонії. Вони визначаються умовно-патогенними бактеріями в кількості
* понад 106-108 колоніє-утворюючих одиниць (КУО) в 1 г3 (мл) досліджуваного Матеріалу, причому штами, що виділяються, несуть один або кілька факторів Патогенності та володіють множинною стійкістю до антибактеріальних препаратів.
ВЛІ в родопоміжних закладах можуть бути зумовлені великою групою мікроорганізмів, яка включає патогенних та умовно-патогенних представників. До них належать стафілококи, сальмонели, шигели, кишкові палички, клебсієли, ентеробактери, протеї, синьогнійні палички,
цитробактери, стрептококи, ентерококи, гриби роду Кандіда та інійі мікроорганізми. Крім бактерій, збудниками ВЛІ можуть бути віруси, а саме ротавіруси, віруси Коксаки, респіраторні віруси, ЕСНО-віруси, герпес-вір^си. Також може відбуватись позакоміальне інфікування цитомегаловіру/сом, вірусом гепатиту В. ;
Важливим показником формування госпітальних штамів є стійкість виділених бактерій до 5 та більше антибіотиків, що використовують у стаціонарі. Госпітальні штами формуються у стаціонарі в процесі багатомісячної послідовної селекції мікроорганізмів, під час якої останні набувають нових властивостей, що посилюють їх патогенний потенціал (адгезивність, токсигенність, гемолітична активність тощо). Колонізація такими штамами жінок і новонароджених може відбуватись в акушерському стаціонарі, починаючи з пологового залу.
Госпітальні штами грамнегативних бактерій набувають високої вірулентності, здатні до переживання і накопичення в розчинах (фізіологічний розчин, фурацилін, зціджене грудне молоко, рідкі лікарські форми), у вологих субстанціях (ганчір'я, пелюшки, щітки для миття рук), можуть зберігатися в дезінфекційних препаратах при зниженій концентрації розчинів, в разі порушень їх приготування та зберігання. Госпітальним штамам грампозитивних бактерій властива стійкість до сушіння.
Головним резервуаром госпітальних штамів мікроорганізмів є новонароджені діти, а також матері та медичний персонал.
Механізмами поширення внутрішньолікарняних штамів є:
контактний (головні джерела передачі - руки медичного персоналу, медична апаратура та засоби догляду за новонародженими тощо);
фекально-оральний (молоко, контаміновані розчини для пиття, зонди, катетери);
повітряно-краплинний;
трансфузійний.
Ризик виникнення ВЛІ в родопомічних закладах підвищують:
знаходження у відділенні новонароджених (палатах інтенсивної терапії) кількох дітей з високим ризиком сприйняття інфекції;
випадки інфекційної захворюваності серед вагітних та матерів (гострі респіраторні захворювання, інфекції травного каналу, ендометрити, мастити, сепсис);
порушення санітарно-протиепідемічного режиму в стаціонарі;
формування та циркуляція госпітальних штамів вірусів та бактерій в стаціонарі;
надбання госпітальними для стаціонару штамами мікроорганізмів

\
додаткових вірулентних властивостей і поширення вірулентного клону; інфікування молока, розчинів для пиття та внутрішньовенного введення.
Найпоширенішими нозологічними формами ВЛІ є: омфаліт, флебіт Пкової вени, кон'юнктивіт, піодермія, абсцес, флегмона, гострі респіраторні )екції, пневмонії, отіт, мастіт, гострі кишкові інфекції, викликані Ізначеними та невизначеними збудниками (гастроентеріт, роентероколіт, ентероколіт), ендометріт, післяопераційна інфекція, сепсис, геомієліт, менінгіт, гепатіт. У породіль: післяопераційна інфекційна перська рана, розходження швів, ендометрит, перитоніт після кесаревого Зтину, мастит, післяін'єкційні інфекції, грип, ГРЗ, пневмонія, цистит,
зит, пієлонефрит, сальмонельоз, вірусний гепатит. Гнійно-септичні інфекції новонароджених та породіль, які виникли в ріод перебування в стаціонарі чи протягом 7 днів після виписки рахують акушерським стаціонаром.
Поява гнійно-септичної інфекції (ГСІ) у кількох новонароджених (2-3
Палки) повинна розцінюватись, як спалах інфекційних захворювань. Усі
Ги, що знаходяться в стаціонарі та медичний персонал повинні бути
гежені на патогенні та умовно-патогенні бактерії та віруси (ротавіруси,
геровіруси, аденовіруси) з проведенням протиепідемічних заходів.
г' На кожний випадок ГСІ в оперативному порядку подається термінове
№ідомлення - форма №058 до епідеміологічного відділу СЕС за місцем
нокації пологового будинку та карта про наслідок ГСІ. Районна поліклініка
І кожен випадок захворювання ГСІ немовлят, що виник на протязі ЗО днів
їсля виписування, подає дані у районну СЕС.
Усі виявлені випадки щодобово враховуються в журналі обліку іфекційних захворювань - форма №60.
2. Чинники епідемічного неблагополуччя
Більшість збудників ВЛІ відноситься до умовно-патогенних ІІІкроорганізмів, які проявляють свої якості на тлі зниження захисних сил Організму. Ускладнюють епідеміологічну ситуацію дві групи чинників: * 1. Санітарно-технічний стан стаціонару.
1 2. Організація роботи в стаціонарі та контингент жінок, що поступають на пологи. До першої групи відносяться: - недостатнє забезпечення інструментарієм, перев'язувальним матеріалом, ліками;
недостатня кількість приміщень з відповідними площами;
порушення в роботі вентиляції; /
аварійні ситуації з водопроводом, каналізацією, перебої в подачі теплої та холодної води, порушення в забезпеченні теплом та електроенергією;

недостатня кількість білизни, дезинфікуючих засобів. До другої групи відносяться:
перевантаження стаціонарів;
порушення циклічності заповнення палат;
- несвоєчасне переведення новонароджених та породіль у відповідні стаціонари.
3. Прийом та переведення вагітних, роділь, породіль до обсерваційного відділення акушерського стаціонару
До обсерваційного відділення направляють вагітних, роділь та породіль, які мають:
підвищення температури тіла вище 37°С без видимих клінічних проявів;
довгий безводний період (води відійшли більше, ніж за 12 год до прийому в стаціонар);
запальні процеси нирок та сечовивідних шляхів (пієлонефріт, цистіт, безсимптомна бактеріурія);
запальні процеси іншої локалізації (бронхіт, пневмонія та інші);
гострі респіраторні хвороби (грип, ангіна);
шкірні хвороби інфекційного походження;
інфекційний процес пологових шляхів (кольпіт, цервіцит, кондиломи);
інфекції з великим ризиком внутрішньоутробного зараження плоду і самого персоналу (ВІЛ-інфекція, сифіліс, гепатити В, С, Д, гонорея);
інфекції з великим ризиком для плоду і меншим для медперсоналу (токсоплазмоз, цитомегалія, герпес геніталій);
туберкульоз (закрита форма різної локалізації);
внутрішньоутробна смерть плоду;
злоякісні новоутворення;
аномалії розвитку плоду;
через 24 год після пологів на дому.
До обсерваційного відділення госпіталізують також:
- якщо роділлі мають високу температуру тіла, а породіллі в ранньому післяпологовому періоді до 39°С і температура вимірювалась тричі через кожну годину;
- якщо є прояви екстрагенітальної патології, яка не потребує переводу у спеціалізоване відділення (ГРВІ, ангіна);
\- якщо хвороба неясного генезу і продовжується більше доби; V якщо виникають післяпологові запальні процеси (ендометріт, ) раньова інфекція, мастит тощо).
4. Дослідження матеріалу на стерильність, бактеріологічний контроль
Бактеріологічному дослідженню на стерильність підлягають:
у пологовому залі: комплекти первинної та вторинної обробки новонародженого, індивідуальний пакет для породіль, комплект для акушерки;
у передопераційній та операційній: шовний матеріал, підготовлений для операційних втручань, шприци, голки, операційне поле, руки хірурга після обробки, стерильні рукавички членів операційної бригади, катетери, зонди, інтубаційні трубки, липка полімерна плівка для закриття операційного поля, шовний матеріал;
у кімнаті для пастеризації та зберігання грудного молока: ватні тампони, марлеві серветки для закриття підготовлених пляшок для грудного молока.
Не підлягають бактеріологічному дослідженню матеріали та трументарій, придбані як стерильні, якщо не виникає сумнівів у їх рильності.
Відбір проб на стерильність
Відбір проб на стерильність проводить медична сестра під керівництвом івробітника бактеріологічної лабораторії. При централізованій системі ерилізації усі вироби, що підлягають контролю, направляють до ктеріологічної лабораторії в упаковці, в якій здійснювали їх стерилізацію іакети, бікси, коробки). Перед доставкою в лабораторію стерильні вироби І упаковці додатково обгортають стерильною тканиною. Після проведення Іонтролю стерильності усі вироби, за винятком одноразових та перев'язувальних матеріалів підлягають поверненню до лікувально-профілактичних закладів для подальшого використання.
При стерилізації виробів у відділенні відбір проб проводять у чистій операційній в стерильні ємності з дотриманням правил асептики безпосередньо перед проведенням операції.
Перед посівом досліджуваний матеріал вносять у передбоксник,
попередньо знявши зовнішню м'яку упаковку. В передбокснику пакети, бікси протирають ззовні за допомогою стерильного пінцету стерильною серветкою (ватним тампоном), добре змоченим 6% розчином перекису водню, переносять на стерильний лоток і залишають на ЗО хв. При надходженні виробів у м'якій упаковці перший шар знімають у передбокснику, а вироби у внутрішній упаковці одразу переносять до боксу.
Наявність типових колоній, морфології та відсутності каталази свідчить про наявність ентерококів в змивах з об'єктів довкілля.
Бактеріологічний контроль якості миття та дезінфекції
рук
Бактеріологічний контроль якості миття та дезінфекції рук здійснюють методом змивів. Змиви відбирають ватним тампоном, змоченим у 1% лептонній воді, ретельно протираючи поверхню долоні, шкіру навколо нігтів та між пальцями на обох руках, а потім вміщують його в пробірку з 5 мл 1 % лептонної води.
При відборі проб з рук, оброблених дезінфектантами, тампон, яким відібрали змиви, спочатку вміщують на 10-15 хв у розчин нейтралізатору, а потім у пробірку з 1% лептонною водою.
Нейтралізатор - це речовина, яка усуває дію дезінфектанту на мікробні клітини.
Бактеріологічний контроль якості дезінфекції проводять зненацька для персоналу, який працює на робочому місці, шляхом взяття змивів (не менше 30) з використанням нейтралізаторів.
При проведенні бактеріологічного контролю якості дезінфекції відбір проводять з чистих предметів.
Поточну дезінфекцію вважають якісною, якщо зі знезаражених предметів не висіваються санітарно-показникові та патогенні мікроорганізми.
Підготовка боксу, інструментів і персоналу до роботи
Щоденно до проведення роботи приміщення боксу та передбокснику підлягає ретельному вологому прибиранню. Стіни, підлогу, поверхні інвентарю протирають 3% розчином перекису водню з 0,5% розчином миючого засобу. У разі виявлення в повітрі грибів або спорових форм мікроорганізмів вологе прибирання проводять 6% розчином перекису водню з 0,5% розчином миючого засобу. Внутрішню поверхню настільного боксу обробляють так само, як і приміщення боксу. Через 45-60 хв після обробки до боксу заносять усі необхідні для роботи матеріали та
ументи, крім досліджуваних зразків. Перед внесенням матеріалів у
'льному боксі включають вентиляцію на час, достатній для забезпечення
ого обміну повітря в ньому. За 1,5-2 год до початку роботи в боксі та
дбокснику на 1-1,5 год включають бактерицидні лампи.
Інструмент, посуд та спецодяг, що використовуються в роботі, попередньо
рилізують у паровому стерилізаторі. Металеві, скляні та тканеві вироби
рилізують при такому режимі: тиск 2 атм., температура 132±1°С, час
^рилізації 20 хв; вироби з гуми (рукавички та ін.) - при температурі 120± 1 °С,
~ку 1,1 атм. протягом 45 хв. В процесі роботи допоміжний інструмент 2-3
и замінюють новим стерильним комплектом.
Перед входом до боксу працівники лабораторії ретельно миють руки лою водою з милом та щіткою, витирають стерильним рушником, гають у передбокснику бахіли на ноги, стерильні халати, 4-шарові маски, почки, на руки - стерильні рукавички.
У процесі роботи в боксі регулярно перевіряють обсіменіння повітря.
цього на робочий стіл ставлять 2 чашки з поживним агаром, відкриваючи
на 15 хв, потім чашки поміщають в термостат при температурі 3 7± 1 °С на
год. Допускається зріст не більше трьох колоній неспороутворюючих
рофітів. У випадку росту на чашках більше 3 колоній проведення
дальших робіт у боксі забороняється, в ньому додатково проводять
~ельну обробку 6% розчином перекису водню з 0,5% розчином миючого
робу.
5. Контроль стерильності
Контроль стерильності проводять шляхом занурення виробів у поживні
ередовища. У випадках, коли необхідно перевірити стерильність
струменту великих розмірів, проби відбирають методом змиву стерильною
ерветкою розміром 5x5 см2, попередньо змоченою стерильним
ізіологічним розчином.
Посів на стерильність хірургічних інструментів
Хірургічні інструменти з допомогою стерильного пінцету виймають з воксу або м'якої упаковки і повністю занурюють у пробірки з поживними Середовищами. В окремих випадках, коли усі простерилізовані інструменти В одній упаковці великих розмірів, проводять змиви з поверхні 3 інструментів однієї назви стерильними серветками, змоченими в стерильному фізіологічному розчині, і занурюють у пробірки з тіогліколевим середовищем та бульйон Сабуро.
Посів на стерильність шприців та голок
Для контролю на стерильність відбирають шприці малої ємності (1 або 2 см3) і в умовах боксу, дотримуючись правил асептики, занурюють у пробірки з поживними середовищами окремо циліндр, поршень та голки. При необхідності контролю шприців великої ємності дослідження проводять методом змиву; при цьому стерильними серветками, змоченими у стерильному фізіологічному розчині, протирають за допомогою пінцету внутрішні та зовнішні частини шприців та занурюють їх у поживні середовища.
Посів на стерильність систем переливання крові багаторазового використання
Від гумового шлангу, що ближче до голки, відрізають ножицями з допомогою пінцету невеликі шматочки (1-2 см) і занурюють у пробірки з поживними середовищами, голку окремо занурюють у тіогліколеве середовище.
Посів на стерильність катетерів, гумових рукавичок та інших виробів з гуми та пластикатів
Контроль стерильності зондів, катетерів, гумових рукавичок та інших виробів з гуми проводять шляхом повного занурення дрібних виробів у поживні середовища, від більших за допомогою стерильного пінцету стерильними ножицями відрізають невеликі шматочки (1-2 см) і занурюють у поживні середовища.
Посів на стерильність хірургічного шовного матеріалу
Перед посівом ємності з відібраними зразками шовного матеріалу в передбокснику протирають стерильною марлевою серветкою, добре змоченою 6% розчином перекису водню і залишають на ЗО хвилин, потім заносять у бокс. Підготовлений до роботи кетгут в операційному блоці зберігають у спиртовому розчині йоду. Перед посівом він підлягає спеціальній обробці для нейтралізації та відмивання нейтралізуючого розчину. Кетгут, що має досліджуватись, перекладають стерильним пінцетом в стерильний 10% розчин гіпосульфіту натрію. Розчин гіпосульфіту натрію готують на дистильованій воді, розливають у пробірки або колби по 20-30 мл, стерилізують при 120±1 °С 30 хв. Кетгут витримують у розчині гіпосульфіту протягом доби при кімнатній температурі (можливо помутніння розчину
ідок випадіння в осад сірки), потім перекладають у пробірки або склянки 0 мл стерильної дистильованої води, де також витримують протягом 24 год
кімнатній температурі. Безпосередньо перед посівом моток кетгуту мають стерильним пінцетом і перекладають в стерильну чашку Петрі, за омогою пінцета та ножиць його розрізають на дрібні шматочки 1 -2 см та
іляють для проростання мікроорганізмів всередині кетгуту. В кожну бірку з поживними середовищами кладуть по 4-5 шматочків ліджуваного матеріалу. Підготовлений до роботи шовк (лавсан) в раційних зберігають у спиртовому розчині, тому перед посівом його
іщають в стерильну дистильовану воду на 24 год при кімнатній
ературі. Перед посівом моток шовку (лавсану) перекладають в стерильні ки Петрі, розрізають на дрібні шматочки довжиною 1-2 см. Посів водять так, як і кетгуту.
Посів на стерильність перев'язувального матеріалу
Бинти, ватні кульки, марлеві серветки, турунди і т.п. відбирають з різних ць біксу стерильним пінцетом. Дрібні вироби цілком занурюють у бірки з поживними середовищами. Від бинтів (внутрішніх частин) та иких марлевих серветок стерильними ножицями відрізають шматочки і уфюють в пробірки з поживними середовищами - по 2 пробірки кожного едовища на кожний вид перев'язувального матеріалу.
Посів на стерильність хірургічної білизни
Стерильними ножицями за допомогою стерильного пінцету від ірургічної білизни відрізають невеликі шматочки тканини (зав'язки, нутрішні шви і т.п.) та занурюють в пробірки з поживними середовищами, О можливості не торкаючись стінок пробірки.
Бактеріологічний контроль ефективності обробки шкіри операційного поля та рук хірургів
щ Змиви зі шкіри операційного поля та рук хірургів проводять стерильними ^Марлевими серветками розміром 5x5 см , змоченими в розчині * Нейтралізатору або фізіологічному розчині. Марлевою серветкою ретельно Протирають долоні, шкіру навколо нігтів та між пальцями на обох руках. ҐІісля відбору проб марлеву серветку кладуть у широкогорлі пробірки або колби з розчином нейтралізатору (води або фізіологічного розчину) та скляними шариками струшують протягом 10 хв (відмивають марлеву серветку). Змивну рідину засівають глибинним методом по 1 см3 на 2 чашки
Петрі з м'ясопептонним агаром, а марлеву серветку занурюють в 0,5% цукровий бульйон. Посіви інкубують при температурі 37± 1 °С протягом 48 год. Шкіра та руки стерильні при відсутності росту мікроорганізмів як на твердому, так і на рідкому поживному середовищі.
Визначення мікробного обсіменіння пелюшок. "Пелюшковий тест"
Обстеженню підлягають пелюшки дітей 4-6 діб життя. Кількість проб, які збираються одночасно, повинна бути не меншою 10. (У стаціонарах з кількістю дитячих ліжок 100 і більше - біля 10%).
Проби відбирають безпосередньо в дитячих палатах на сповивальному столі. Цю процедуру бажано приурочити до часу сповивання дітей, яке в денний час здійснюється кожні три години. Відповідно і контакт пелюшки з шкірою новонародженого складає 3 год.
Після розкриття зовнішньої пелюшки медична сестра миє руки, знезаражує їх і витирає стерильною одноразовою серветкою. Розгортає внутрішню пелюшку, не виймаючи її з-під дитини. Пелюшка фіксована тілом дитини, розтягується медсестрою на столі так, щоб з неї було зручно зробити змив. Контролю підлягає частина пелюшки, яка дотикалася до шкіри живота і не забруднена випорожненнями. Змив здійснюється ватним тампоном, змоченим стерильним фізіологічним розчином (5 см3 у пробірці) з площі 50 см2 (7,1 х7,1). Тампон ретельно притискують до тканини і обертають усіма боками, потім занурюють в ту ж саму пробірку з фізіологічним розчином. Час від забору проб до посіву не повинен перебільшувати 2 год.
Бактеріологічне дослідження мікробного обсіменіння пелюшок передбачає виявлення представників умовно-патогенної флори:
роду 5>ІарЬу1ососси8 (8. аигеиз, 8. ерісіегтісііз);
родини ЕшегоЬасІегіасеае (родів ЕзЬегіспіа, КІеЬзіеІІа, ЕпІегоЬасІег, Зеггаїіа, СіїгоЬасІег, Ргоіеш);
роду АсіпеїоЬасіег;
виду Рзеисіотопаз аего§іпоза;
видів 8ігерюсоссиз гаесаііз, 8ігерІососсш гаесіит.
Змиви з пуповинної культі
При появі гнійно-запального процесу взяття матеріалу з пуповини проводять з дотриманням правил асептики. Шкіру навколо пуповини попередньо обробляють 70° етиловим спиртом або іншим антисептиком, гній видаляють стерильною серветкою. Взяття матеріалу проводять двома
рильними тампонами обертальними рухами від центру до периферії, ин з них використовують для мікроскопії, а інший для посіву. Матеріал, взятий одним із тампонів, наносять на стерильне предметне о, фарбують за Грамом та розглядають під мікроскопом, відмічаючи рфологічну характеристику мікроорганізмів (грампозитивні та мнегативні палички, коки та ін.). Показниками формування госпітального штаму є:
множинна стійкість до антибіотиків (в першу чергу до тих, що традиційно застосовуються у відділеннях);
переважна циркуляція штамів, подібних за антибіотикограмою;
для грамнегативних бактерій найбільш небезпечна поява гентаміцинстійких штамів, для стафілококів - метицилінстійких, для ентерококів - ванкоміцинрезистентних варіантів;
стійкість до антисептиків та дезінфектантів (особливо тих, що застосовуються в занижених концентраціях та часто використовуються у відділеннях);
стійкість грампозитивної мікрофлори до висушування та ультрафіолетового опромінення;
госпітальні штами також характеризуються вищим патогенним потенціалом (наявність ентеротоксигенності, адгезивності, гемолітичної активності та інших факторів патогенності);
подібність за біологічними властивостями штамів, що виділяються від хворих, персоналу, об'єктів довкілля.
V. Інфекційний контроль у відділеннях для новонароджених дитячих установ лікувально-профілактичного напрямку
Відділення патології новонароджених дитячої лікарні
Новонароджені переводяться з акушерських стаціонарів у відділення патології на третій день життя з діагнозами: асфіксія, пологова травма, внутрішньоутробна гіпотрофія ІІ-ІІІ ступенів, патологія обміну речовин, ізоімунний конфлікт, а з гнійно-запальними та інфекційними захворюваннями переводяться одразу ж після визначення діагнозу.
У відділеннях патології новонароджених матері та діти перебувають спільно в одній палаті, тому раціонально створити бокси для новонароджених з гнійно-запальними та інфекційними захворюваннями. Таке відділення повинно бути ізольоване від інших служб.
Для зменшення розповсюдження внутрішньолікарняної інфекції, необхідно мати наступні приміщення:
приймально-оглядове;
палати-бокси;
палати-ізолятори;
процедурний кабінет;
палата для виписування;
фізіотерапевтичний кабінет;
дві кімнати для збирання та пастеризації молока;
кімната старшої медичної сестри для зберігання медикаментів;
кімната для зберігання чистої білизни;
кімната для зберігання брудної білизни;
кімната для дезінфекції кювезів, дихальних та інших апаратів;
буфетна, санітарні, туалетні кімнати;
допоміжні приміщення для переодягання та зберігання верхнього одягу персоналу, матерів.
Штат медсестринського обслуговування новонароджених складає: 4,5 посади на кожні шість ліжок, дві посади маніпуляційних сестер, одна посада старшої сестри на ЗО ліжок, 4,5 посади молодших сестер на 10 ліжок.
Відділення для недоношених новонароджених дитячої
лікарні
Недоношені діти з гестаційним віком менше 37 тижнів, масою тіла менше 500 г, переводяться у відділення недоношених дитячих лікарень на 3-5-й ень життя, а з гнійно-запальними та інфекційними захворюваннями - з оменту визначення діагнозу.
Відділення повинно бути ізольованим від інших служб лікарні, мати окремі кси, ізолятори. У боксах дітей слід розміщувати відповідно до їх віку,
ворювання. Такі відділення повинні мати приміщення:
приймально-оглядове;
палати-бокси;
палати-ізолятори;
процедурний кабінет;
палата для виписування;
фізіотерапевтичний кабінет; 4,
дві кімнати для збирання та пастеризації молока;
кімната старшої медичної сестри для зберігання медикаментів;
кімната для зберігання чистої білизни;
кімната для зберігання брудної білизни;
кімната для дезінфекції кювезів, дихальних та інших апаратів;
буфетна, санітарні, туалетні кімнати;
допоміжні приміщення для переодягання та зберігання верхнього одягу персоналу, матерів.
Штат медсестринського обслуговування новонароджених складає: 4,5 Посади на кожні 4 ліжка, дві посади маніпуляційних сестер, одна посада Старшої сестри на 30 ліжок, 4,5 посади молодших сестер на 10 ліжок. Для Виходжування недоношених дітей з малою вагою тіла слід організовувати Індивідуальний цілодобовий сестринський пост на 1 дитину з дозволу органів охорони здоров'я.
Відділення інтенсивної терапії новонароджених
Відділення забезпечує реанімаційну та інтенсивну допомогу новонародженим, що знаходяться у критичному стані.
Відділення інтенсивної допомоги повинно бути відокремленим від інших відділень, на 1 ліжко мати не менше 10 м2 площі.
Необхідний набір приміщень:
приймально-оглядове;
палати-бокси;
палати-ізолятори;
процедурний кабінет;
палата для виписування;
фізіотерапевтичний кабінет;
дві кімнати для збирання та пастеризації молока;
кімната старшої сестри для зберігання медикаментів;
кімната для зберігання чистої білизни;
кімната для зберігання брудної білизни;
кімната для дезінфекції кювезів, дихальних та інших апаратів;
кімната готування інфузійних розчинів;
операційна;
кімната для зберігання стерильних катетерів, клізм тощо;
кімната для готового чистого обладнання, апаратів після дезінфекції;
експрес-лабораторія з трьох кімнат;
кімнати для миття і зберігання посуду, проведення клінічних досліджень;
кімната для диспетчера реанімаційної бригади;
кімната для лікарів.
До штату медсестринського обслуговування новонароджених входять: 4,5 посади на кожні 2 ліжка, 4,5 посади маніпуляційних сестер, одна посада старшої сестри на 12 ліжок, 4,5 посади молодших сестер на 6 ліжок. Для догляду за недоношеними дітьми з малою вагою слід організовувати індивідуальний цілодобовий сестринський пост на 1 дитину з дозволу органів охорони здоров'я.
Санітарно-протиепідемічний режим у відділеннях для новонароджених
Відділення для новонароджених вимагають особливого санітарно-протиепідемічного режиму, а саме:
- поверхні оснащення (тумбочки, ліжка, медичні ваги, зрістоміри, сповивальні столики, клейончасті фартухи, медичні прилади, сітки для градуйованих пляшок, внутрішня поверхня холодильнику) дезинфікують двічі методом протирання серветкою, змоченою одним з дезрозчинів з інтервалом 15 хв або методом зрошення розчином з гідропульта (250-300 мл на 1 м2) з наступним терміном дії 60 хв та вологим прибиранням. Під час обробки поверхонь приміщень застосовують дезинфікуючі агенти: 3% розчин перекису водню з 0,5% розчином миючого засобу, 1% розчин
хлораміну з 0,5% розчином миючого засобу, 1% розчин амфолану,
0,2 % розчин сульфохлорантину;
підлога, забруднена біологічними виділеннями миється
дезинфікуючими розчинами збільшеної концентрації: 3% розчином
хлораміну, 3% розчином хлорного вапна, 6% розчином перекису
водню, 0,5% розчином сульфохлорантину;
інструменти з металу, що використовуються для огляду, вироби зі
скла дезинфікують у повітряних стерилізаторах протягом 45 хв сухим
гарячим повітрям при температурі 120°С;
інструменти, вузли приладів із корозієстійких металів занурюють у
дезрозчин на 60 хв з наступним промиванням у воді, при цьому
використовують: 3% розчин хлораміну, 6% розчин перекису водню,
0,5% розчин сульфохлорантину;
гумові вироби (грілки, міхури для льоду) обробляють двічі методом
протирання серветками, змоченими дезрозчином з інтервалом 15 хв
з наступним промиванням водою. Обробку здійснюють
розчинами: 1% хлораміном, 3% перекисом водню з 0,5% розчином
миючого засобу, 1 % амфоланом, 1 % хлоргексидину біглюконатом,
0,25% гіпохлоридом натрію, 0,2% сульфохлорантином;
зонд, балон для відсмоктування, соски обробляють методом
кип'ятіння протягом 30 хв у дистильованій воді при температурі
100°С або автоклавуванням протягом 20 хв насиченою парою під
тиском 2 атм при температурі 110±2°С.
апарати, медичні прилади з лакофарбовим чи полімерним покриттям
обробляють два рази методом протирання дезрозчином з інтервалом
15 хв і наступним терміном дії 60 хв. Застосовують дезрозчини: 3%
перекис водню з 0,5 % розчином миючого засобу, 1% хлорамін з
0,5% розчином миючого засобу, 1% амфолан, 1% хлоргексидину
біглюконат, 0,25%о гіпохлорид натрію, 0,2% сульфохлорантин;
кисневі маски, наконечники кисневої подушки обробляють двічі
методом протирання з інтервалом 15 хв і наступним терміном дії 60 хв
3% перекисом водню;
мішок "Амбу" обробляють двічі методом протирання з
інтервалом 15 хв і наступним терміном дії 60 хв 1% розчином
хлоргексидину біглюконату;
стетофонендоскоп, сантиметрові смужки обробляють двічі методом
протирання з інтервалом 15 хв і наступним терміном дії 60 хв одним
з дезрозчинів: 1 % хлоргексидину біглюконатом, 1 % амфоланом,
0,5% хлораміном;
термометри медичні обробляють повним занурюванням на ЗО хв з наступним промиванням та висушуванням у такі розчини: 0,5% хлорамін, 0,1% сульфохлорантин, а у 3% розчин перекису водню - на 80 хв;
термометри медичні після контакту зі слизовими оболонками повністю занурюють у 3% розчин хлораміну на 60 хв з наступним промиванням та висушуванням;
фартух, нарукавники, мішок, чохли матраців із церати або полімерної тканини обробляють протиранням або зрошенням такими розчинами: 1% хлораміном з 0,5% розчином миючого засобу, 1% амфоланом, 1% хлоргексидину біглюконатом, 0,25% гіпохлоридом натрію, 0,2% сульфохлорантином;
тази емальовані, лотки занурюють у один з дезрозчинів на 30 хв з наступним промиванням водою. Використовують розчини: 3% перекис водню з 0,5% розчином миючого засобу, 1% хлорамін з 0,5% розчином миючого засобу, 1% амфолан, 1% хлоргексидину біглюконат, 0,25% гіпохлорид натрію, 0,2% сульфохлорантин; кювез обробляють двічі протиранням стерильною серветкою, змоченою у дезрозчині, з наступним часом дії дезрозчину протягом 60 хв, а після цього проводиться обробка поверхонь кювеза дистильованою водою. Застосовують розчини: 3% перекис водню з 0,5% розчином миючого засобу, 1 % хлорамін з 0,5% розчином миючого засобу, 1% амфолан, 1% хлоргексидину біглюконат, 0,25% гіпохлорид натрію, 0,2% сульфохлорантин. Після такої обробки кювез опромінюють лампою УФО протягом 60 хв з розташуванням лампи на відстані 0,5 м від кювеза; пляшечки зі скла занурюють у розчин (3% перекис водню, 1 % хлорамін, 0,2% сульфохлорантин) на 30 хв з наступним промиванням у проточній воді;
ємності для збирання молока, скляні лійки обробляють методом кип'ятіння протягом 30 хв у дистильованій воді при температурі 100°С або у повітряному стерилізаторі протягом 45 хв сухим гарячим повітрям при температурі 120°С.
VI. Санітарно-протиепідемічний режим у підрозділах терапевтичного відділення
Маніпуляційний кабінет, режим роботи
Для маніпуляційного кабінету відводять світлу кімнату площею не менше м2. Стіни покривають олійною фарбою або викладають кахлем, що легшує прибирання. Оптимальною для цього кабінету є температура 22-?С Тут має бути достатнє освітлення, притоково-витяжна вентиляція з стосуванням кондиціонерів, холодна і гаряча вода.
Маніпуляційний кабінет необхідний для проведення медичних процедур
непункція, ін'єкції, трансфузії, плевральні пункції та ін.) із суворим
риманням правил асептики.
Маніпуляційний кабінет має наступне обладнання:
шафа з лікарськими препаратами невідкладної допомоги;
шафа для зберігання медикаментів та інструментів;
протиСНІДовий набір;
бікси із стерильним матеріалом;
стерильний стіл, на якому знаходяться стерильні інструменти;
сейф для зберігання сильнодіючих ліків;
холодильник для зберігання крові та медикаментів;
робочий стіл медсестри;
тази, лотки, ємності для замочування використаних інструментів;
бачок із кришкою;
кушетка, табуретка;
штативи для тривалих внутрішньовенних інфузій;
бактерицидна лампа.
Прибирання маніпуляційного кабінету здійснюється тільки вологим
одом, окремим промаркованим інвентарем.
Виділяють наступні види прибирання маніпуляційного кабінету:
Попереднє прибирання на початку робочого дня. Всі горизонтальні поверхні (підлога, столи, підвіконники тощо) дворазово протираються 3% розчином хлораміну або 3% розчином хлорного вапна, а потім ганчіркою, змоченою у воді.
Поточне прибирання здійснюється під час робочого дня. 3% розчином хлораміну проводять дезінфекцію стола, гумового джгута, гумової подушечки, спеціальних контейнерів для транспортування крові, кушетки, стільця після кожного пацієнта.
Для цього маркірують відповідні ємності, вказуючи назву, концентрацію та дату виготовлення дезрозчину та виділяють полотняні ганчірки для цих ємностей. Напередодні або під час виконання ін'єкцій ніяка брудна робота не виконується.
Заключне прибирання виконується в кінці кожного дня.
Генеральне прибирання виконується за графіком один раз на тиждень. Поверхні приміщення обробляють 6% розчином перекису водню з 0,5% розчином миючого засобу та опромінюють бактерицидною лампою.
На початку та наприкінці робочого дня здійснюють обов'язкове кварцування маніпуляційної протягом 30 хв.
Обов'язки медичної сестри маніпуляційного кабінету, санітарно-протиепідемічний режим
Починаючи свій робочий день, медична сестра маніпуляційного кабінету перевіряє санітарний стан та порядок розташування обладнання та інструментів, виписує заявки-рецепти на медикаменти. Після цього отримує із стерилізаційної бікси. Знезаражує руки (протирає 0,5% розчином хлораміну, змоченим ватним тампоном протягом 2 хв з послідуючим дворазовим миттям під проточною водою індивідуальним туалетним милом та висушує індивідуальним рушником), одягає рукавички і починає накривати стерильний стіл.
Медична сестра маніпуляційного кабінету на початку дня проводить | забір крові для лабораторних досліджень, визначає групу крові та резус-фактор.
Усі ці маніпуляції вона проводить, одягнувши маску, захисні окуляри, фартух. І
При попаданні крові на поверхню столу, підлоги, на фартух необхідно двічі \ протерти це місце серветкою, змоченою у 3% розчині хлораміну з інтервалом в 15 хв. При пошкодженні пробірок, флаконів з кров'ю, кров засипається хлорним вапном, перемішується і залишається на 60 хв (співвідношення препарату до крові 1:5).
Забороняється вкладати у пробірки з кров'ю бланки направлень до лабораторій, їх прикріплюють до зовнішньої поверхні ємностей. Пробірки закриваються гумовим корком, а для герметизації- поліетиленовою плівкою. У випадку порушення цілості шкірного покриву рук (прокол рукавички) користуються протиСНІДовим набором для обробки та виконання потрійного захисту (витиснути краплю крові та витерти її ватною кулькою, змоченою у 70° етиловому спирті, накласти лейкопластир на місце ушкодження, одягти напальчник, нову рукавичку).
''Пошкоджену рукавичку замочують у 3% розчині хлораміну на 60 хв, а >гім утилізують.
При виконанні ін'єкцій у першу чергу слід обслуговувати важкохворих щієнтів; не обмінюватись в присутності пацієнта думками стосовно стікання захворювання. Бажано під час маніпуляцій надати таке положення іцієнту, щоб він не бачив хід виконання процедури, матеріалу, забрудненого юв'ю, тому що це травмує його психіку, викликає проблеми в діяльності Ідсестри.
і;Всі відпрацьовані ватні кульки та серветки замочують у 3% розчині ораміну на 60 хв.
і Використані одноразові шприци, голки, інструментарій промивають у 3% зчині хлораміну в ємності №1, промаркірованій: "Для промивання шприців голок" так, щоб через кожен шприц пройшло 20 мл розчину. В ємності №2, Юмаркірованій: "Для замочування шприців та голок", натягують в голку та приц 3% розчин хлораміну і занурюють у розчин на 60 хв.
Через одноразові системи після використання пропускають 3% розчин ;ораміну з послідуючим замочуванням на 60 хв та промиванням водою. еля знезаражування трубки розрізають, голки деформують; штативи юразово протирають 3% розчином хлораміну протягом 2 хв.
Для стерилізації повітря в маніпуляційному кабінеті останнім часом
мість кварцування використовують озон, як один з найсильніших
їйслювачів. Озон має бактерицидну та противірусну активність, менший
РІС дії (6 хв проти 20 хв) та ефективніший там, де виконання повної дезінфекції
витикає будь-які труднощі. Для цього використовують озонатор.
1 Санітарно-протиепідемічний режим буфетної (їдальні)
Г У лікарнях застосовують централізоване приготування їжі. її доставляють
· спеціальному промаркірованому теплоізоляційному посуді з кришками. І/ГІни буфетної покривають олійною фарбою чи кахлем, підлогу лінолеумом, Ьодається холодна та гаряча вода. Обладнання буфетної (їдальні):
- плита для підігрівання їжі;
^ - шафи для посуду, харчових продуктів (хліб, сіль, цукор); '' - стіл для роздачі їжі;
- холодильник;
'' - ємність для замочування або кип'ятіння посуду;
1 - двосекційна ванна для миття посуду;
спеціальні сітки для ополіскування та висушування;
сушильна шафа;
покриті пластиком столи та стільці для хворих пацієнтів.
Прибирання приміщення здійснюється вологим способом спеціально промаркірованим інвентарем із застосуванням 0,5% розчину хлорного вапна або 1% розчину хлораміну.
Види прибирання буфетної (їдальні):
Попереднє прибирання - на початку робочого дня.
Поточне прибирання - після сніданку та обіду.
Заключне прибирання - після вечері і в кінці кожного дня.
Генеральне прибирання виконується за графіком один раз в 7 днів, їжу роздають не пізніше, ніж через 2 год після доставки. Ні в якому разі
не тримають залишки і не змішують їх із свіжими стравами. Рештки їжі засипають хлорним вапном у співвідношенні 1:5 на 30 хв, при недостатній вологості додають воду 1:4.
їжу роздають буфетниці та медичні сестри, які пройшли медичний огляд відповідно до існуючих вимог, що ставляться до працівників харчоблоку. Перед роздачею їжі вони обробляють руки, одягають халати з маркуванням "Для роздачі їжі". Хворі та їхні родичі, санітарки, зайняті прибиранням палат та інших приміщень, а також особи, які не пройшли медичного огляду, до роздачі їжі не допускаються.
Буфетниця та медсестра повинні суворо дотримуватись правил особистої гігієни, особливо перед та після відвідування туалету (знімати халат, мити і обробляти руки деззасобами); інформувати керівництво відділення про захворювання на інфекційні хвороби осіб, що проживають з ними в одній квартирі.
У приміщенні буфетної має бути інструкція по миттю та дезінфекції посуду. Ганчірки, мочалки для миття посуду після використання кип'ятять у 2% содовому розчині протягом 15 хв або занурюють у 0,5% розчин хлорного вапна на 1 годину з послідуючим прополіскуванням. Поверхні столів після приймання їжі протирають серветкою, змоченою у 1% розчині хлораміну або 0,5% розчині хлорного вапна. Потім протирають сухою серветкою.
Медична сестра зобов'язана контролювати продуктові передачі хворим пацієнтам, контролювати їх зберігання у тумбочках та холодильниках. Продукти повинні передаватись та зберігатись у холодильниках у поліетиленових мішечках або в скляному закритому посуді у необхідній кількості і дозволеному асортименті із зазначенням дати. У тумбочках тримати харчові продукти заборонено. Внутрішні поверхні холодильників і тумбочок дворазово протирають серветкою, змоченою 3% розчином перекису водню з 0,5% розчином миючого засобу.
Один раз на тиждень під час генерального прибирання проводять розморожування холодильника.
Кабінет зондування, режим роботи
Кабінет зондування у терапевтичному відділенні призначений для имання шлункового та дуоденального вмісту з метою дослідження. До 'дови кабінету та підтримки в ньому санітарно-протиепідемічного режиму істосовуються такі ж вимоги, як і до маніпуляційного кабінету. Обладнання кабінету:
кушетки, стільці;
робочий стіл медичної сестри;
шафа для медикаментів та засобів невідкладної допомоги;
набір зондів;
лотки, бікси;
стерилізатор;
ємності для дезінфекції;
електровідсмоктувач;
набір посуду для зондування. На початку робочого дня медична сестра дезинфікує руки ватним
мпоном, змоченим 0,5% розчином хлораміну, протягом 2 хв з наступним воразовим миттям під проточною водою з милом і висушуванням рук. дягає маску, стерильні рукавички.
Медична сестра повинна заспокоїти пацієнта, пояснити йому хід роцедури. Ні в якому разі не можна сперечатися, підвищувати на нього їлос, що може зашкодити вдалому проведенню зондування.
Після використання зонди (багаторазового та одноразового використання):
Промивають у ємності № 1, заповнивши канали зонду 3% розчином хлораміну.
В ємності №2 зонди занурюють у 3% розчин хлораміну на 60 хв.
Промивають під проточною водою до зникнення запаху хлораміну.
Зонди одноразового використання утилізують.
| 5. Зонди багаторазового використання замочують у миючому ». розчині при температурі +50-+55°С на 15 хв, заповнивши канали
* зонда розчином.
Ретельно промивають під проточною водою.
Висушують, загортають у серветку, складають у бікс для проведення стерилізації паровим методом (режим: тиск -1,1 атм,
' температура - 121 °С, час - 45 хв).
Отриманий під час зондування вміст доставляють в лабораторію у флаконах (об'ємом 200 мл) з щільним корком. Весь посуд обробляють дезінфікують у лабораторії відповідно до правил обробки лабораторного посуду.
Останнім часом використовують сучасні методи визначення кислотності шлункового соку. Метод інтрагастральної рН-метрії дозволяє отримати результати протягом 5 хв. У цьому випадку мікрозонд дезинфікують дворазовим протиранням 2% розчином лізоформіну з послідуючим замочуванням його у 2% розчині лізоформіну на 15 хв та у 8% розчині лізоформіну на 1 год; миють в дистильованій воді.
Інфекційний контроль в терапевтичному відділенні
До групи найвищого ризику зараження належать медичні працівники, які за своїми професійними обов'язками мають постійний контакт із кров'ю та виділеннями хворих.
У виникненні ВЛІ в терапевтичному відділенні мають значення:
порушення правил асептики та антисептики;
порушення санітарно-протиепідемічного режиму відділення;
нераціональне застосування антибіотиків;
неефективна санація бацилоносіїв;
невірне приготування, зберігання та використання дезрозчинів. Не можна недооцінювати розповсюдження інфекції при проведенні
діагностичних (гастрофіброскопія, бронхоскопія) та лікувальних процедур (гемодіаліз), внаслідок чого виникають бронхіти, пневмонії, гастрити, цистіти та пієлонефрити.
Необхідно приділяти увагу санації бацилоносіїв, проводити заходи по підтримці чистоти натільної та постільної білизни, своєчасно виявляти та ізолювати хворих нагнійно-септичні захворювання.
З метою профілактики ВЛІ у терапевтичному відділенні необхідно:
- максимально застосовувати одноразовий інструментарій;
забороняється проводити ін'єкції, вакцинації, внутрішньошкірні проби та інші маніпуляції кільком особам одним і тим самим шприцем, замінюючи при цьому лише голки;
медичні інструменти всіх видів після кожного використання належить піддавати дезінфекції, передстерилізаційній очистці та стерилізації;
усі маніпуляції, при виконанні яких може відбутися забруднення кров'ю чи сироваткою здійснюють у рукавичках, окулярах, фартусі;
дотримання медичним персоналом особистої гігієни та обробки рук перед маніпуляцією.
Не менше двох разів на рік бактеріологічна лабораторія санітарно-епідеміологічної станції проводить бактеріологічний контроль за комплексом санітарно-гігієнічних заходів у лікувально-профілактичних закладах (обсіменіння об'єктів та повітря), а бактеріологічна лабораторія лікарні проводить такий контроль у терапевтичному відділенні щомісячно.
., Таким чином, ВЛІ є, в першу чергу, санітарно-гігієнічною проблемою. ля її вирішення необхідно суворе виконання медичними працівниками овного комплексу санітарно-протиепідемічного режиму та існуючих наказів Ііністерства охорони здоров'я України.
1. Правила забору біологічного матеріалу для бактеріологічного дослідження
З моменту проникнення збудника в організм людини до появи клінічних Інак проходить певний час, який отримав назву інкубаційного періоду. Не вже в цей час простежується ціла низка специфічних і загальних проявів, )ча точні ознаки захворювання залежатимуть від різновиду збудника та від Жалізації інфекції. Наступний за інфекційним продромальний період Тіроводжується такими ознаками, як нездужання, головний біль, кволість, Зрушення сну, зниження апетиту, іноді невелике підвищення температури. же ці ознаки повинні змусити медичну сестру запідозрити наявність Іфекції, навіть якщо збудник невідомий.
Одним з методів діагностики інфекційного захворювання є Ікробіологічне дослідження.
Правильний забір біологічного матеріалу для дослідження та своєчасна Вставка його до лабораторії мають велике значення для отримання точних ібораторних даних. Неправильний забір та доставка матеріалу можуть )извести до небажаних затримок з результатами або до неточних даних, що [їлине на все лікування (тобто на лікування як основного, так й інфекційного Юсворювання, яке розвинулося в лікарняній установі. При підозрі на наявність іфекції біологічний матеріал для дослідження беруть з певних місць (з рани, ренажу, зіва, носа, кишечника). Якщо у пацієнта лихоманка, а причина ^відома, то біологічним матеріалом для дослідження може бути кров, сеча, аркотиння, спинномозкова та інші біологічні рідини.
І Запам'ятайте! При заборі проб на дослідження необхідно переконатися, Іде лікування антибіотиками не проводилося, оскільки антибіотики можуть Іридушувати ріст бактерій, що призведе до неточного або навіть (Кгативного результату.
* Матеріал для дослідження береться із дотриманням необхідних заходів ІЬзпеки, щоб уникнути зараження. Асептична підготовка місця, звідки впреться матеріал для дослідження (шкіра ліктьового згину при венепункції, Внутрішньовенний катетер, ділянка зовнішнього отвору уретри та ін.), дотримання асептики при заборі матеріалу, розміщення отриманого матеріалу у спеціальному контейнері, правильне збереження та швидка

доставка його в лабораторію - ось головні умови, при яких отримується достовірний результат.
Запам'ятайте загальні правила отримання проб для дослідження:
Вимити руки.
Асептично підготувати місце.
Взяти пробу із дотриманням вимог асептики, одягнувши рукавички, якщо це необхідно; не кашляти, не пчихати, не розмовляти.
Отримати достатню кількість матеріалу.
Прикріпити етикетку, де вказано прізвище, ім'я, по батькові пацієнта, відділення, номер палати, дату і час отримання матеріалу, мету дослідження.
Транспортувати матеріал у відповідно промаркірованому контейнері.
Якщо матеріал одразу не транспортується в лабораторію, то його необхідно правильно зберігати у відділенні.
ТІ. Деконтомінація рук медичної сестри як засіб профілактики внутрішньо-лікарняної інфекції
У лікарняній установі існує багато джерел інфекції: пацієнти, персонал,
ївідувачі, апаратура, інструменти, білизна і т.п.. Пацієнти можуть бути
Ьіковані патогенними чинниками як із зовнішнього середовища, так і своїми
Іасними у випадку серйозного послаблення імунітету. Будь-який
Ікроорганізм може бути потенційним збудником в імуноослабленому
ганізмі пацієнта. Більшість цих збудників існує у зовнішньому оточенні
Ццієнта і потрапляє до організму шляхом контакту із забрудненим
еріалом. У багатьох випадках внутрішньолікарняних інфекцій можна було
уникнути неухильним дотриманням правил асептики під час виконання
вально-діагностичних процедур.
У зв'язку з тим, що руки персоналу доволі часто стають носієм інфекції, ^же важливо вміти мити руки і ставитися до цього з належною повідальністю.
Миття рук
[, Миття рук - найбільш ефективний метод попередження розповсюдження |кроорганізмів між персоналом та пацієнтами лікувально-профілактичних надів. Мікрофлора шкіри рук складається як із постійних, так й тимчасових Іікроорганізмів. Постійні живуть та розмножуються на шкірі, а тимчасові І являються тільки в результаті забруднення рук. На поверхневому шарі шкіри находиться 80-90% постійних мікроорганізмів, інші можуть мешкати у пибоких шарах шкіри. Миття рук простим милом дозволяє "підняти" мікроорганізми до поверхні шкіри, а потім змити їх проточною водою, |идаливши таким чином більшу частину тимчасової мікробної флори. Іостійні мікроорганізми з глибоких шарів шкіри неможливо видалити Простим милом, тому слід використовувати бактерицидне мило.
Більша частина мікроорганізмів, які постійно мешкають на шкірі, невірулентна та не викликає ніяких інфекцій, крім шкірних. Внаслідок глибокого проникнення у тканини під час хірургічних втручань, при ін'єкціях та інших Інвазивних процедурах, а також у пацієнтів з послабленим імунітетом вони стають патогенним фактором і причиною внутрішньолікарняних інфекцій.
Тимчасові мікроорганізми, які часто присутні на шкірі рук персоналу, а їакож отримані від забруднених або інфікованих пацієнтів, можуть стати причиною внутрішньолікарняних інфекцій.
Рівні деконтомінації рук
1. Соціальний рівень (побутовий).
Обробка рук проводиться:
перед виконанням будь-яких процедур;
перед наданням допомоги ослабленим пацієнтам та новонародженим;
до і після контакту з ранами (хірургічними, травматичними або з тими, що з'явилися внаслідок процедур);
після догляду за пацієнтами з інфекціями, які легко передаються;
після будь-яких маніпуляцій (навіть, якщо були одягнуті рукавички!), коли був контакт зі слизовими оболонками, кров'ю, іншими біологічними рідинами;
після контакту (навіть, якщо були одягнуті рукавички!) з імовірно забрудненими предметами (наконечники клізм, катетери, білизна, судно і т.п.).
У будь-якому випадку слід мити руки до і після виконання всіх маніпуляцій пацієнтам, які віднесені до групи високого ризику у відношенні розвитку внутрішньолікарняної інфекції.
Ці пацієнти найчастіше інфіковані або забруднені вірулентними чи стійкими мікроорганізмами, тому дуже чутливі до інфекції, якщо в них порушена цілісність шкіри, якщо вони піддаються інвазивним лікувально-діагностичним процедурам або мають зниження імунітету. При виконанні маніпуляцій пацієнтам, які перебувають у відділеннях високого ризику, слід мити руки перед прямим контактом із кожним з них, а часто навіть декілька разів під час виконання маніпуляцій одному й тому ж пацієнту.
Вважається, що енергійне і короткочасне (10-15 с) тертя намилених рук та змивання піни під струменем проточної води достатнє для видалення зі шкіри більшої частини тимчасового забруднення. Якщо руки дуже забруднені, миття їх має бути довшим.
Запам'ятайте! При використанні для миття рук простого шматкового мила слід тримати його у мильниці, яка дозволяє стікати воді.
Крім простого мила для миття рук персоналу існує ще й бактерицидне мило, найчастіше у рідкому вигляді або у вигляді піни. Тверде туалетне мило має бути в одноразовому розфасуванні: шматочки або стружка.
Миття рук та використання рукавичок не виключає одне одного.
Стерильні рукавички слід одягати під час роботи у стерильній зоні, при догляді за ранами, а також при виконанні інвазивних процедур, у тих випадках,
!.
рли є небезпека забруднення рук потенційно інфікованим матеріалом, [априклад, біологічними рідинами, фекаліями. До того ж миття рук після німання рукавичок також необхідне, так як вони можуть бути непомітно іорваними, а бактерії, у свою чергу, швидше розмножуються на руках, дягнених у рукавички.
. Під час миття рук слід уникати розбризкування води та потрапляння її на ряг, оскільки волога сприяє розвитку мікроорганізмів.
При відсутності паперових або електричних рушників кожний працівник (ікарняної установи повинен мати індивідуального рушника, при цьому лід уникати використання вологого рушника.
При відсутності спеціальних кранів, які можна закривати, не Икористовуючи кисті рук, слід, по закінченні миття, перед тим, як закрити Іран, прикрити його поверхню серветкою: це допоможе уникнути Торинного забруднення рук.
Окрім миття рук та використання рукавичок персонал повинен вміти доглядати за сухою шкірою рук, попереджати появу на них мікротравм, не [оглядати за пацієнтами при наявності гноячкових захворювань рук, а також нфекційно-запальних процесів у ротовій порожнині та носоглотці.
2. Гігієнічний рівень.
Миття рук з використанням антисептичних засобів сприяє більш іфективному видаленню транзиторної мікрофлори. Гігієнічна обробка рук іроводиться:
перед та після виконання інвазивних процедур;
перед доглядом за пацієнтом з послабленим імунітетом;
перед та після догляду за раною чи використання сечового катетера;
до і після надягання рукавичок;
після контакту з біологічними рідинами організму чи при >
· можливому мікробному забрудненні.
і Санітарний стан, зовнішній вигляд рук медичної сестри має велике іначення для профілактики передачі збудників інфекційних захворювань. Іеред тим, як розпочати роботу, медична сестра зобов'язана: с - зняти лакове покриття нігтів;
- коротко підстригти нігті, видалити задирки; |( - зняти з рук браслети, обручку.
Бажано не приступати до роботи в маніпуляційній, перев'язувальній, Операційній, якщо на руках є мікротравми. Якщо немає іншого виходу, травмоване місце необхідно заклеїти лейкопластирем. Безпосередньо перед
виконанням маніпуляцій руки медперсоналу до одягання рукавичок протирають ватним тампоном, змоченим у 0,5% розчині хлораміну протягом 2 хв з послідуючим дворазовим миттям під проточною водою шматочками туалетного мила. Висушують індивідуальним рушником.
Між маніпуляціями, коли медична сестра одягнута у рукавички, їх протирають ватним тампоном, змоченим у 3% розчині хлораміну протягом 2 хв з послідуючим дворазовим миттям під проточною водою шматочками туалетного мила. Висушують індивідуальним рушником.
3. Хірургічний рівень.
Перед будь-яким хірургічним втручанням проводиться спеціальна обробка рук. Мета: знищення транзиторної флори та зниження числа мікроорганізмів для попередження ризику забруднення хірургічної рани при пошкодженні рукавичок. Застосовуються ті ж речовини та засоби, що й при гігієнічній обробці, які обов'язково містять спирти. Дуже важливо дотримуватись певної методики обробки рук.
Порядок миття рук
Долоня до долоні.
Права долоня над тильною поверхнею лівої.
Ліва долоня над тильною поверхнею правої.
Долоня до долоні, пальці однієї руки в міжпальцевих проміжках другої.
Обертові тертя великих пальців.
Обертові тертя долоней.
Кожен рух повторити не менше 5 разів.
Антисептики, які використовують для обробки рук
Засоби для обробки рук можуть бути двох типів: водяні, з додаванням поверхнево-активних речовин (ПАР), та спиртові. Спиртові засоби більш ефективні, ніж водяні антисептичні розчини. При значному забрудненні рук необхідне їх попереднє миття. Спиртові антисептики можуть використовуватись для швидкої гігієнічної обробки рук медперсоналу та обробки рук хірургів.
Спиртовміщуючі шкіряні антисептики: «Стериліум», «Кутасепт О», «Октиніамін», «Сагросепт» та ін.
Нанести на руки не менше 3 мл антисептичного спиртового препарату і розтерати досуху, дотримуючись певного порядку обробки рук.
74
Послідовність дій при використанні стерильних рукавичок
Надягання:
Розгорнути упаковку з рукавичками.
Взяти рукавичку за верхній відгорнутий назовні край лівою рукою
так, щоб пальці не торкались внутрішньої поверхні рукавички.
З'єднати пальці правої руки та ввести їх в рукавичку.
Роз'єднати пальці правої руки та натягнути на них рукавичку, не
порушуючи відгорнутого краю.
Завести під відгорнутий край лівої рукавички 1,2 та 4-й пальці правої
руки, яка вже одягнута в рукавичку так, щоб 1-й палець правої
руки був направлений в сторону 1 -го пальця на лівій рукавичці.
Тримати ліву рукавичку 2, 3 та 4-м пальцями правої руки
вертикально.
Зімкнути пальці лівої руки та ввести її в рукавичку.
Розправити відгорнутий край лівої рукавички, натягуючи на рукав,
потім зробити теж саме на правій при допомозі 2 та 3-го пальців,
підвівши їх під підгорнутий край рукавички.
Знімання:
Пальцями правої руки в рукавичці відгорнути край на лівій
рукавичці, торкаючись її тільки з зовнішнього боку.
Пальцями лівої руки відгорнути край на правій рукавичці,
торкаючись її тільки з зовнішнього боку.
Зняти рукавичку з лівої руки, вивернувши її навиворіт, тримаючи
за відгорнутий край.
Тримати зняту з лівої руки рукавичку в правій руці.
Лівою рукою взяти рукавичку на правій руці за відгорнутий край з
внутрішнього боку і зняти рукавичку з правої руки, вивернувши її
навиворіт.
Обидві рукавички (ліва опинилась всередині правої) помістити в
ємність з дезинфікуючим засобом і викинути в непромокаючий
мішок.
.Якщо використовувались багаторазові рукавички, вони
обробляються як вироби медичного призначення.
Характеристика деяких ефективних сучасних дезінфікуючих засобів.
«Стеріїлліум» застосовується для хірургічної та гігієнічної антисептики рук медичного персоналу з метою профілактики гепатиту В, СНІДу.
«Октеніамін» та «сагросепт» використовують для дезінфекції рук персоналу з метою профілактики гепатиту В. Бактерицидна дія настає через 0,5-1 хв і зберігається завдяки їх особливим властивостям протягом 6 год. Препарати не порушують нормальної функції шкіри і мають пом'якшуючу дію. Завдяки їх високій антигрибковій активності можна проводити профілактику та лікування грибкових уражень рук персоналу.
«Оксенисептом» дезинфікують руки персоналу, слизові оболонки і шкіру, що прилягає до них, до і після втручань. Препарат має широкий спектр дії: знешкоджує бактерії, гриби, віруси (в тому числі ВІЛ і гепатиту В), хламідії, мікобактерії та найпростіші (в тому числі трихомонади).
«Бактолін базик» є ефективним засобом для очистки рук у всіх галузях медицини; особливо добре його використовувати там, де є потреба частої передманіпуляційної підготовки рук.
«Йодобак» антисептичний препарат для шкіри, слизових оболонок, ран, опіків перед- та післяопераційної обробки операційного поля та інших випадках. Це препарат з негайною та пролонгованою дією.
«Кутасепт-С» застосовують для перед- та післяопераційної обробки шкіри та ран з метою антисептики шкіри, ран та швів.
«Тералін (ТРН-5225)» - концентрат для вологого прибирання.
«Перформ» застосовується для обробки поверхонь предметів, особливо у приміщеннях, де знаходяться пацієнти з послабленим імунітетом та новонароджені.
«Гігасепт ФФ» використовують для дезінфекції та хімічної стерилізації ендоскопічного і реанімаційно-анестезіологічного обладнання.
«ЛізетолАФ» застосовують для обробки медичних інструментів. У зв'язку з високою очищувальною властивістю препарату його використовують для одночасної дезінфекції виробів та передстерилізаційної очистки. Лізетол -єдиний засіб, який може розводити залишки крові, що засохли, слизу та інших біологічних рідин людини в дрібнокапілярних медичних виробах.
«Бодефен»вккорисіоьуєіься для дезінфекції та передстерилізаційної очистки термолабільних та термостабільних медичних інструментів, в тому числі гнучких ендоскопів.
«Корзолін Щ» застосовується для дезінфекції та стерилізації інструментів у всіх клінічних галузях. Володіє антимікробною дією по відношенню до
\
збудників туберкульозу, патогенних грибів, вірусів гепатиту В, СНІДу, ротавірусів.
«Мікробах форте» застосовується для дезінфекції та очистки поверхонь приміщень (стін, підлоги), медичного обладнання.
«Саніфект-128» володіє антимікробною активністю по відношенню до різних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, в тому числі збудників ВЛІ, туберкульозу, патогенних грибів, вірусів грипу, герпесу, аденовірусів, ВІЛ, вірусів гепатитів В і С, вірусів гепатиту А, ентеровірусів.
Засіб «Саніфект-128» застосовується для дезінфекції та передстерилізаційної очистки виробів медичного призначення, профілактичної, поточної та заключної дезінфекції, генеральних прибирань, знезаражування поверхонь у приміщеннях, твердих меблів, медичних приладів та обладнання, білизни, посуду, предметів догляду за хворими, прибирального інвентаря.
Перераховані дезинфікуючі засоби далеко не повністю вичерпують список сучасних ефективних препаратів.
VIII. Вірусні гепатити з парентеральним шляхом передачі як внутрішньолікарняна
інфекція
Збудниками парентеральних вірусних гепатитів є віруси В, С, V, О.
В етіологічній структурі вірусних гепатитів, що передаються парентеральним шляхом, переважає вірусний гепатит В (55,4%). За даними ВООЗ у світі нараховується 300-350 млн носіїв вірусу В, до 500 млн носіїв вірусу С.
Віруси парентеральних гепатитів у значній концентрації містяться у крові та спермі, у меншій концентрації - в слині, сечі, жовчі та інших секретах, як у пацієнтів, що страждають гепатитом, так і у здорових вірусоносіїв.
У лікарняних установах шляхом передачі вірусів може стати переливання крові, кровозамінників, при порушеннях шкіри чи слизових оболонок. Донорство сперми також може бути причиною інфікування.
До групи найбільшого ризику зараження вірусами парентеральних гепатитів відносять у першу чергу персонал центрів і відділень гемодіалізу, хірургічних та гематологічних відділень, клініко-діагностичних лабораторій, пологових будинків. Серед сестринського персоналу найбільшому ризику підлягають процедурні сестри, працівники, які виконують дезінфекцію, передстерилізаційну очистку, стерилізацію забрудненого кров'ю та іншими біологічними рідинами інструментарію і обладнання. Заданими В.П.Венцела 1990 р., серед персоналу лікарняних установ перше місце зі шляхів передачі гепатиту «В» посідають уколи голкою або ушкодження гострими інструментами (86%). До того ж, ці випадки, як правило, зумовлені недбалим ставленням до використаних голок та повторним їх використанням. Цей ризик особливо великий для персоналу, працюючого за сумісництвом або в нічні зміни.
Окрім персоналу до підвищеного ризику внутрішньолікарняної інфекції належать пацієнти. Це зумовлено:
високою стійкістю вірусу у зовнішньому середовищі;
довготривалістю інкубаційного періоду (2-6 місяців і більше);
великою кількістю безсимптомних носіїв.
Описані випадки групових захворювань гепатитом В, коли джерелом зараження серед співробітників лікарняних установ була медична сестра. Чинниками передачі були голки, інструменти; кровоточиві бородавки та інші захворювання рук, що супроводжуються ескудативними проявами. Ризик інфікування вірусом гепатиту В при ушкодженнях складає від 6% до 30%. Смертність від парентеральних гепатитів невисока.
^Таким чином, віруси гепатитів В, О, С, О можуть стати причиною внутрішньолікарняних інфекцій при використанні забруднених кров'ю інструментів, голок, лікувально-діагностичної апаратури тощо.
Засобами для попередження передачі парентеральних гепатитів у лікарняних установах є:
обов'язкове використання рукавичок при виконанні всіх парентеральних маніпуляцій, при контакті з біологічними рідинами організму, при виконанні дезінфекції та передстерилізаційної очистки використаного інструментарію та в інших випадках;
під час роботи усі ушкодження на руках повинні бути закриті напальчниками, лейкопластирем;
при загрозі розбризкування крові чи сироватки слід працювати в масках;
забороняється проводити парентеральні процедури з використанням медінструментарію, відведеного для пацієнтів, що перенесли вірусний гепатит;
приймати їжу та палити в лабораторіях і приміщеннях, де проводяться процедури пацієнтам;
титульний лист історії хвороби пацієнтів, що перенесли вірусний гепатит, відрізняється від інших червоною рискою по діагоналі.
У процедурному кабінеті має бути умивальник з двома раковинами: одна з них для миття рук, друга - для миття медінструментарію.
Медична сестра, яка проводить обробку інструментарію, що стикався з кров'ю чи сироваткою, обов'язково проводить попередню дезінфекцію в гумових рукавичках.
Дезінфекція інструментарію проводиться таким чином:
промивання каналів та порожнин в ємності №1 3% розчином хлораміну;
замочування в ємності №2 з 3% розчином хлораміну протягом 60 хв;
- промивання під проточною водою до зникнення запаху хлораміну. Передстерилізаційна очистка та стерилізація інструментарію проводиться
у відповідності до вимог діючих наказів:
Замочування його в миючому розчині з повним зануренням при температурі 50-55°С на 15 хв із послідуючим промиванням кожного інструменту за допомогою йоршу або ватно-марлевого тампону протягом 30 с.
Промивання під проточною водою протягом 10 хв.
Промивання у дистильованій воді протягом 1 хв.
Висушування у сухожаровій шафі до повного зникнення вологи при температурі 85°С.
Склад миючого розчину: 5г миючого засобу ("Лотос", "Прогрес"), 17 мл перекису водню (27,5%), 978 мл води.
Якість передстерилізаційної обробки на наявність залишків крові (гною) перевіряється шляхом проведення азопірамової проби (азопірам та 3% перекис водню змішуються у співвідношенні 1:1); робочим розчином азопіраму можна користуватись протягом 1 -2 год., а при температурі, вищій +25°С - 30-40хв. На наявність залишків миючого засобу проводиться фенолфталсїнова проба.
У разі позитивної азопірамової проби з'являється рожево-бузкове забарвлення, у разі позитивної проби на залишки миючого засобу - рожеве забарвлення. У такому випадку інструменти повертаються до попереднього етапу - замочування в миючому розчині, і всі наступні етапи повторюються. Контроль якості передстерилізаційної обробки медичного інструментарію проводиться після кожної обробки; конролю підлягає 1% від одночасно оброблених виробів одного найменування, але не менше 3 одиниць. Контроль старшою медичною сестрою відділення проводиться 1 раз на тиждень, санітарно-епідеміологічними станціями- 1 раз на квартал.
Необхідно суворо дотримуватись правил особистої гігієни. Після кожної процедури (ін'єкції, забору крові та ін.), при яких медсестра знаходиться в гумових рукавичках, слід протерти руки ватним тампоном, змоченим 3% розчином хлораміну протягом 2 хв з наступним дворазовим миттям під проточною водою з індивідуальним туалетним милом та висушуванням індивідуальним рушником. При обробці рук слід уникати частого застосування дезінфектантів, які здатні викликати подразнення шкіри та проникнення збуднику інфекції. Хірурги для миття рук не повинні користуватись жорсткими щітками. Якщо руки хірурга забруднені кров'ю, необхідно негайно обробити їх тампоном, змоченим 3% розчином хлораміну, та дворазово вимити теплою проточною водою зі шматочками твердого мила, витерти їх індивідуальним рушником. У лабораторіях при роботі з кров'ю, сироватками потрібно користуватись гумовими або автоматичними піпетками з одноразовими наконечниками. Набирати сироватки за допомогою втягування ротовою порожниною категорично забороняється. Поверхні робочих столів, забрудених кров'ю, дезинфікують 3% розчином хлораміну.
При поступленні на роботу медпрацівники, які мають контакт з кров'ю, обстежуються на носійство вірусів гепатиту В і С з наступним подвійним обстеженням на рік (1 раз у 6 місяців).
З метою попередження інфікування парентеральними гепатитами в усіх лікувально-профілактичних закладах необхідно максимально
використовувати медичний та лабораторний інструментарій одноразового використання. Поряд з цим проводиться специфічна профілактика вірусних гепатитів шляхом вакцинації. Для цього використовують вакцини різних фірм, строки введення яких зазначені у календарі щеплень. Найбільш розповсюдженою та якісною є вакцина Енджерикс-В (проти гепатиту В). Специфічна профілактика вірусних гепатитів С, В та О не проводиться у зв'язку із недостатнім вивченням проблеми. В кожному відділенні лікувально-профілактичного закладу повинні ретельно вести Журнал реєстрації переливання крові та її компонентів, у якому відмічаються:
№ п/п;
дата переливання крові;
первинне чи вторинне переливання;
прізвище, ім'я, по-батькові реціпієнта;
вік пацієнта (діти до одного року - число та місяць народження);
номер карти стаціонарного хворого;
група крові та резус-належність хворого;
показання до переливання;
група крові та резус-належність донора;
..- - компоненти та препарати крові, група та резус-належність (еритроцітарна маса, свіжозаморожена плазма, тромбо-, лейкомаса);
гемодинамічні препарати (реополіглюкін, желатиноль, І-поліглюкін);
дезінтоксикаційні препарати (гемодез, неогемодез, полідез);
препарати для парентерального білкового харчуванння (гідролізат казеїну, гідролізин-амінопептид);
доза перелитого середовища (мл);
номер етикетки, серія, придатність, завод-виробник;
дата заготовки та випуску препарату, що вливають;
прізвище, ім'я, по-батькові донора;
спосіб переливання;
трансфузійні реакції (слабка, середня,сильна);
ускладнення після переливання;
підпис лікаря (розбірливо).
Уся вищевказана інформація дає змогу виявити джерело збудника вірусного гепатиту, своєчасно відсторонити його від донорства та попередити повторні випадки захворювань.
IX. Основні вимоги до медпрацівників, які
працюють з біоматеріалами та ВІЛ-
інфікованими пацієнтами
Внаслідок ураження ВІЛ-інфекцією виникає пригнічення імуної системи, насамперед, лімфоцитів (Т-хелперів-індукторів). Т-лімфоцити (хелпери-індуктори) несуть на своїй поверхні молекули гелікопротеїну, який називається СД-4. Він зв'язується з гелікопротеїном оболонки ВІЛ. Зміщення лімфоцитів та СД-4 і зумовлює імуносупресорну дію ВІЛ-інфекції людини.
Шляхи поширення ВІЛ-інфекції:
1. Природний:
статевий;
трансплацентарний ("вертикальна" передача інфекції від вагітної
жінки до плоду).
2. Штучний:
- парентеральний (операції, стоматологічні втручання, ін'єкції, гінекологічні обстеження, взяття крові на дослідження, переливання крові та її препаратів, а також манікюр, педикюр, гоління в перукарнях).
Не виключено, що ВІЛ передається і через материнське молоко. Медичний персонал може заразитись при пораненні рук, попаданні на шкіру чи слизові оболонки зараженої крові та інших рідин.
Основні вимоги до медпрацівників, які обслуговують ВІЛ-інфіковапих пацієнтів та працюють з біоматеріалами:
При заборі крові та інших біологічних матеріалів робота з ними повинна проводитись у рукавичках. Дослідження проводити за допомогою гумових груш, автоматичних піпеток. Крім того, дезінфекція білизни, посуду, предметів догляду, медичного інструментарію, приладів та матеріалів, які стикалися з кров'ю проводиться тільки в гумових рукавичках.
Медичні працівники з травмами, ранами на руках, ексудативними ураженнями шкіри, які неможливо закрити пов'язкою, на період захворювання звільняються від медичного обслуговування ВІЛ-інфікованих, хворих на СНІД та контакту з ними.
Заради запобігання інфікуванню медичних працівників ВІЛ-інфекцією під час роботи з кров'ю та біологічними рідинами у
82
лікувально-профілактичних закладах необхідно мати аптечку для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам і технічному персоналу.
4. У спеціалізованих відділеннях (хірургічних, гінекологічних, отоларингологічних і т.п.), що надають медичну допомогу ВІЛ- інфікованим і хворим на СНІД, для забору крові повинно бути по одному набору одноразового стерильного інструментарію на 6 хворих (на добу), в разі його відсутності, багаторазовий інструментарій, який підлягає дезінфекції згідно з наказом МОЗ СРСР від 12.07.89 №408 "Про міри по зниженню захворюваності вірусним гепатитом в країні".
Необхідно мати запас антивірусних препаратів для проведення термінової профілактики ВІЛ-інфекції (тимазид, ретровір, криксиван) з розрахунку 30 г на 1 медичного працівника.
5. Лікувально-профілактичні заклади, що надають медичну допомогу ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД, зобов'язані мати запас дезінфектантів у обсязі, передбаченому нормативними документами.
Порядок взяття, реєстрації та транспортування матеріалу для дослідження на ВІЛ-інфекцію
Антитіла до ВІЛ з'являються у 90-95% інфікованих протягом 3-х місяців з | моменту інфікування, у 5-9% - через 6 місяців, у 0,5-1% - протягом року. Найбільш ранній термін визначення антитіл - 2 тижні з моменту інфікування. >;У термінальній фазі СНІДу кількість антитіл значно знижується, інколи до Ш повного їх зникнення.
Основним методом діагностики ВІЛ-інфекції є серологічний метод, спрямований на виявлення антитіл до вірусу за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА) - перший етап діагностики. На другому етапі проводять визначення антитіл до окремих вірусних поліпептидів за допомогою імуного блотингу.
Матеріалом для виявлення антитіл (АТ) до ВІЛ є сироватка крові. Під час забору крові, а також всіх інших маніпуляцій, які супроводжуються порушенням цілісності шкіри та слизових оболонок (розтину трупів, проведення лабораторних досліджень, обробка інструментарію і білизни, прибирання приміщень) медичні працівники повинні користуватись засобами індивідуального захисту.
Робота у діагностичних лабораторіях проводиться з дотриманням правил \ індивідуального захисту: боксовий халат, клейончастий фартух, шапочка, * рукавички, маска, захисні окуляри або екран, спеціальне змінне взуття.
Доставка зразків сироваток до лабораторії здійснюється у спеціальних контейнерах, стерилізаційних коробках та ін., які закриваються кришками, та виготовлені з матеріалу, що не псується при дезінфекції.
Не допускається транспортування в сумках, потрфелях та інших предметах особистого користування. Оптимальною вважається доставка контейнерів з досліджуваним матеріалом в сумках-холодильниках.
Зразки сироваток повинні доставлятися в спеціальних флаконах, пробірках герметично закритих гумовими корками, або в пробірках типу "Епендорф". Контейнери, в яких доставляли зразки сироваток після розвантаження, обробляють дезрозчином (дворазове протирання 3% хлораміном з інтервалом 15 хв), а потім протирають бавовняною серветкою, змоченою у чистій воді.
Таблиця № 2
Інструктивний алгоритм забору крові у інфікованого або хворого на СНІД пацієнта

1. Підбір необхідного
Стерильний лоток; одноразовий

інструментарію та
шприц на 10 мл, стерильна голка, пінцети,

матеріалу
штатив з сухими чистими пробірками з


притертими гумовими корками або


одноразові пробірки типу "Епендорф",


целофан, аптечна гумка, джгут, ватні


кульки, полотняна серветка, марлеві


серветки, клейончаста подушечка,


клейонка розміром 20x30 см, лоток для


використаних інструментів та матеріалів,


аптечка по профілактиці СНІДу для


індивідуального захисту медперсоналу,


промаркіровані ємності з 3% розчином


хлораміну:


1. "Для промивання шприців та голок".


2. "Для дезинфекції голок та шприців".


3. "Для дезинфекції рукавичок".


4. "Для дезинфекції використаних ватних


кульок".

Таблиця № 2. Продовження

2. Підготовка хворого
Попередити пацієнта, що збір крові проводиться ранком натще.
Запропонувати пацієнту зручно сісти на стілець, руку покласти на спинку стільця долонею догори, під ліктьовий згин підкласти клейончасту подушечку, яку накрити клейонкою. Надати руці максимально розігнутого положення.

3. Підготовка медичного персоналу для виконання маніпуляції.
Поверх халата одягнути клейончастий фартух, захисні окуляри, маску. Обробити руки 0,5% розчином хлораміну, помити двічі з милом під проточною водою, витерти насухо індивідуальним рушником, одягнути гумові рукавички.

4. Основні етапи виконання маніпуляції:
намітити місце ін'єкції в ліктьовому згині;
на плече вище ліктьового згину накласти полотняну серветку, поверх якої - гумовий джгут;
запропонувати пацієнту протягом деякого часу енергійно стискати та розтискати кулак;
пропальпувати та вибрати вену ліктьового згину для ін'єкції;
двічі протерти місце ін'єкції стерильними ватними кульками, змоченими у 70% розчині етилового спирту;
відпрацьовані кульки занурити в ємність з 3% розчином хлораміну на 1 год;
першим пальцем лівої руки зафіксувати вену і здійснити прокол шкіри та вени;

Таблиця № 2. Прод^

сммммммммммммм
під час взяття крові джгут з руки не


знімати, пацієнт не повинен розтискати


кулак;


після забору в шприц 5 мл крові зняти


джгут і запропонувати пацієнту


розтиснути кулак;


прикласти до місця проколу стерильну


ватну кульку, змочену 70% розчином


спирту та витягнути голку із вени;


пацієнту запропонувати зігнути руку


в ліктьовому згині і затиснути ватну


кульку на 3-5 хв;


відпрацьовані кульки занурити в


ємність з 3% розчином хлораміну на


1 год;


в ліву руку взяти стерильну суху


пробірку, правою рукою обережно


випустити кров із шприца по стінці


пробірки;


пробірку з кров' ю поставити в штатив


і закрити гумовим корком;


використані голку і шприц промивають


у 3% розчині хлораміну в ємності № 1,


промаркірованій: "Для промивання


шприців, голок";


в ємності №2, промаркірованій: "Для


замочування голок та шприців",


натягують в голку та шприц 3% розчин


хлораміну, виймають із шприца


поршень і занурюють їх у розчин на


1 год;


промити шприц та голку під


проточною водою, відламати канюлю


шприца і здати разом із деформованою


голкою старшій медсестрі.

Сироватку потрібно відділити від еритроцитів не пізніше 2-3 год після взяття крові. Для цього пробірку з кров'ю ставлять у термостат на 30 хв при температурі 37°С, після чого обводять згусток стерильною скляною паличкою і на 1 год ставлять у холодильник при температурі +2-+4°С. Сироватка відділяється від згустку стерильною пастерівською піпеткою або шприцем і переноситься до іншої стерильної пробірки. Закривається притертим гумовим корком, герметизується целофаном за допомогою аптечної резинки. Для кожного відокремлення сироватки від згустку використовується окрема піпетка та скляна паличка.
Після реєстрації матеріалу в журналі разом з двома примірниками направлення сироватка передається у діагностичну лабораторію для дослідження не пізніше 24-72 год після взяття крові. Транспортування крові здійснювати в ізотермічних контейнерах з холодоагентом у металевих або пластмасових штативах.
У випадках, коли сироватка не може бути доставлена до лабораторії у визначений термін, її заморожують у морозильній камері побутового холодильника і в замороженому стані доставляють до лабораторії у контейнерах з холодоагентом не пізніше 14 діб.
Таблиця № З
Профілактика СНІДу при роботі з кров'ю та іншими біологічними рідинами

1. Вибір необхідного
Під час роботи, яка супроводжується

інструментарію та
контактом із кров'ю та іншими

матеріалу
біологічними рідинами людини, медичний


працівник повинен користуватись


аптечкою для надання термінової


медичної допомоги медичним


працівникам та технічному персоналу


лікувально-профілактичних закладів, яка


містить:


1. Напальчники - із розрахунку 1 -2 шт.


на кожного працівника.


2. Лейкопластир - 1 котушка.


3. Ножиці -1 штука.

Таблиця № 3. Продовження


4. Перманганат калію у наважках по


0,05-Зшт.


5. Ємність для розведення перман-


ганату калію з маркіруванням на 1 л.


6. Спирт етиловий 70% - 50 мл.


7. Тюбик-крапельниця з 30% розчином


сульфацилу натрію (альбуциду) -1 -2 штуки.


8. 5% спиртовий розчин йоду.


9.3% розчин перекису водню.


10. Рукавички гумові - 3 пари.


11. Наважки деззасобів (хлорамін 30,0,


хлорцин 30,0 по 3 штуки кожної (зберігати


окремо)).


12. Ємкість для розведення деззасобів -


1 штука. Для зниження вірогідності


інфекційного зараження ВІЛ-інфекцією


необхідно:


- при підготовці до проведення


маніпуляцій ВІЛ-інфікованому


медичний персонал повинен


переконатися в цілісності складу


аптечки;


- здійснювати маніпуляції в присут-


ності іншого спеціаліста, який може


у разі розриву гумової рукавички,


чи порізі продовжити виконання


медичної маніпуляції;


- не терти руками слизові оболонки.

2. Основні етапи виконання
1. Перед роботою всі пошкодження

навику
шкіри на руках повинні бути закриті


лейкопластирем.


2. Поверх халата одягнути поліетиле-


новий фартух.


3. Одягнути маску, захисні окуляри.


4. Одягнути стерильні рукавички.

Таблиця № 3. Продовження
3. Запобіжні заходи для Якщо контакт з кров'ю, іншими
медичного персоналу біологічними рідинами чи матеріалами при аварійній ситуації: супроводжувався порушенням цілісності
шкіри (уколом, порізом), потерпілий повинен:
зняти рукавички робочою поверхнею усередину, видавити кров із рани, ушкоджене місце обробити одним із дезинфекантів (70% розчином етилового спирту, 5% настоянкою йоду при порізах, 3% перекисом водню), ретельно вимити руки з милом під проточною водою, потім протерти їх 70% розчином етилового спирту, на рану накласти пластир, надіти напальчник, при необхідності продовжувати роботу, одягти нові гумові рукавички (потрійний захист), терміново повідомити керівництво лікувально-профілактичного закладу про аварію для її реєстрації та проведення термінової профілактики ВІЛ-інфекції.
У випадку забруднення кров'ю або іншими біорідинами без ушкодження шкіри:
обробити місце забруднення одним із дезинфекантів (70% розчином етилового спирту, 3% розчином перекису водню, 3% розчином хлораміну), після чого промити водою з милом і вдруге обробити спиртом.
У разі потрапляння біоматеріалу на слизові оболонки:
ротової порожнини - виполоскати 70% розчином етилового спирту;
порожнини носу - промити ніс водою або розчином перманганату калію (1:10000), закапати 30% розчином сульфацилу натрію (альбуциду);
(
Таблиця № 3. Продовження


очей - промити водою (чистими


руками), закапати 30% розчин альбуциду.


Для обробки носа та очей можна


використовувати 0,005% перманганату


калію.


При попаданні матеріалу на клейонку,


підлогу, стіл, обладнання, забруднене місце


засипати сухим хлорним вапном у


співвідношенні 1:5 (1 частина сухого


хлорного вапна на 5 частин крові), або


протерти дезинфікуючим розчином:


6% розчину перекису водню або 3%


розчином хлораміну 3-5 разів.


При попаданні біоматеріалу на халат,


одяг:


- одяг зняти та замочити в одному з


дерозчинів (3% розчин хлораміну, 3%


розчин перекису водню з 0,5% розчином


миючого засобу (температура розчину


50°С)).

В усіх лікувально-профілактичних закладах ведеться форма 108-о «Журнал реєстрації аварій при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом».
Після проведення в установленому порядку реєстрації аварії потерпілому пропонують (за його згодою) пройти обстеження на наявність антитіл до ВІЛ. Вперше кров для тестування за кодом 115 (медичний контакт) відбирається безпосередньо після аварії, але не пізніше 5-ти днів після неї. Позитивний результат свідчить про те, що працівник був інфікований ВІЛ раніше, і аварія не є причиною зараження.
Якщо результат негативний, наступне тестування має проводитися через 3,6 місяців і далі - через рік.
Якщо профаварія мала місце під час роботи з біоматеріалом, про який заздалегідь було відомо, що він інфікований ВІЛ, потерпілому співробітнику на період нагляду за ним забороняється здавати донорську кров (тканини, органи) і проводиться термінова профілактика азидотимідином (АЗТ) чи
$ого аналогами у дозі 800-1000 мг/добу протягом 3-4 тижнів (за згодою Потерпілого). Розпочинати профілактичний прийом АЗТ бажано якнайшвидше, але не пізніше 24-36 годин після факту пошкодження.
Додаток І.
Код форми за ЗКЛ Код закладу за ЗКПО

Міністерство охорони здоров'я

МЕДИЧНА ДОКУМЕНТАЦІЯ

Найменування закладу


Форма № 108-0 1/0
Затверджена наказом МОЗ України 25.05.2000 №120

ЖУРНАЛ
реєстрації аварійпри наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом
Почато " " Закінчено" "
Р. Р-






п/п
Дата та час аварії
Характер аварії
Робота, яка
виконувалась під
час аварії
ПрізвищеЛм'я та по-батькові потерпілого
Джерело можливого зараження
Особистий код чи
прізвище, ім'я та
по-батькові особи (за
її згодою)

1
2
3
4
5
6
7


















90
91
X. Схема санітарно-протиепідемічного режиму (інфекційного контролю) у лікувально-профілактичних закладах в діючих
наказах Алгоритми методів та засобів дезинфекції




Режим



№ п/п
Назва об'єкту
Види дезинфікуючого
дезшК
іекпії
Спосіб обробки
Вимоги наказу







Коицеїгг-
Експози-







агента
раиія розчину, %
ція, хв



1
2
3
4
5
6
7

1.
Поверхні приміщень,
устаткування:
- ліжка;







- тумбочки; -каталки;
Хлорамін
1,0

Дворазово протирають з інтервалом 15 хв серветкою, змоче-
408 288


- медична вага;
Хлорне вапно
0,5

ною одним з дезрозчинів або




- ростомір;
(освітлений розчин)


зрошують розчином з гідро-
4


- клейонка з кушетки для



пульта (250-300 мл на їм2) з




огляду пацієнта;
Перекис водню з
3,0

наступним часом дії 60 хв та
720


- клейончасті фартухи;
0,5% миючого засобу


вологим прибиранням.




- чохли для матраців та мішки з полімерів для брудної білизни;
- медичні прилади, кисне ві балони;
- апарати з корозієстійких металів та ін.;
Сульфохлорантин
Перекис водню з 0,5% миючого засобу
0,2 3,0





1
2
3
4
5
6
7


- сітки для градуйованих пляшок;
- холодильник (внутрішні поверхні);
Підлога, забруднена виділеннями
Хлорамін
Хлорне вапно (освітлений розчин)
3,0 3,0
60 60
Після прибирання виділень забруднене місце заливають одним з дезрозчищв.


Поверхні приміщення операційного блоку, перев'язочних (гнійних та чистих), маніпуляційного кабінету обробляють 1 раз на тиждень 6% розчином перекису водню з 0,5% розчину миючого засобу з наступним промиванням водою через 60 хв та опроміненням бактерицидною лампою.
720

2.
Поверхні лабораторних столів в клінічних, біохімічних та інших лабораторіях
Хлорамін Хлорне вапно (освітлений розчин) Перекис водню Сульфохлорантин
3,0 3,0
6,0 0,5

У кінці робочого дня протирають серветкою, змоченою в одному із дезрозчинів. При забрудненні кров'ю негайно протирають двічі з інтервалом 15 хв
408

3.
Санвузли, кімнати для брудної білизни
Хлорамін Хлорне вапно (освітлений розчин)
3,0 3,0

Дворазово протирають з інтервалом 15 хв ганчіркою, змоченою одним з дезрозчинів або зрошують розчином з гідропульта (250-300 мл на їм2) з наступним часом дії 60 хв та вологим прибиранням
408

4.
Санітарно-технічне обладнання (ванни, раковини, унітази)
Миючо-дезинфікую-чі засоби
Хлорамін Хлорне вапно (освітлений розчин) Перекис водню з 0,5% миючого засобу
0,5 г на
100 смз
поверхні
1,0
0,5
3,0
5
Протирають зволоженою серветкою
Дворазово протирають одним з дезрозчинів з наступним промиванням водою
288
720 4

5.
Гумові килимки
Хлорамін Хлорне вапно Перекис водню з
1,0 0,5 3,0
60 60 30
Занурюють у дезрозчин з наступним промиванням водою або дворазово протирають з інтер-
288
720
4

1
2
3
4
5
6
7



0,5% миючого засобу


валом 15 хв
Зрошують з наступним промиванням водою


6.
Килимки та губки з па-ролону
Перекис водню з 0,5% миючого засобу
3,0
30
Занурюють у дезрозчин з наступним промиванням водою
288 720

7.
Щітки для миття рук, мочалки
Вода водопровідна Содовий розчин Водяна пара під тиском 0,5 атм
2,0
30 15 20
Кип'ятять. Автоклавують
720 288

8.
Прибиральний інвентар: ганчірки та ін.
Мильний содовий розчин Хлорамін Хлорне вапно (освітлений рочин) Сульфохлорантин
2,0
1,0 0,5
0,2
15 60
Кип'ятять з наступним пропо-лоскуванням.
Занурюють у дезрозчин з наступним прополоскуванням та висушуванням
720 408

9.
Білизна хворого (натільна і постільна), рушники та ін., незабруднені виділеннями, марлеві маски, санітарний одяг персоналу
Постільні речі (матраци, подушки, ковдри)
Мильно-содовий
розчин
Хлорамін
Перекис водню з
0,5% миючого засобу
Сульфохлорантин
Пароповітряна
суміш,пара
Хлорамін
2,0 1,0
0,1
15 60
60
Кип'ятять
Занурюють у дезрозчин при нормі 5 л на 1 кг сухої білизни з послідуючим полосканням та пранням.
Камерна дезинфекція
408

10.
Білизна, забруднена виділеннями (кров'ю)
Хлорамін Перекис водню з 0,5% миючого засобу Сульфохлорантин
3,0 3,0
0,1
120 180
120
Занурюють у дезрозчин при нормі 5 л на 1 кг сухої білизни з послідуючим прополіскуванням та пранням
408

11.
Тапочки хворих
Формалін Оцтова кислота
25,0 40,0
180 180
Протирають тампоном, змоченим одним із розчинів з посліду-ючою упаковкою в поліетиленовий пакет і провітрюванням че-
288 720


1
2
3
4
5
6
7






рез 3 год протягом 10-12 год. Кип'ятять, крім пластмасових


12.
Іграшки
Мильно-содовий розчин Хлорамін Хлорне вапно (освітлений розчин) Сульфохлорантин
2,0
1,0 0,5
0,6
15
60 60
ЗО
Кип'ятять, крім пластмасових.
Занурюють у дезрозчин або протирають серветкою, змоченою в розчині з наступним промиванням водою
288 408

13.
Посуд хворого (чайний, столовий), звільнений від залишків їжі
Содовий розчин Хлорамін Хлорне вапно (освітлений розчин) Сульфохлорантин Перекис водню з 0,5% миючого засобу Сухе гаряче повітря при температурі 120+ 4°С
2,0 1,0 0,5
0,2 3,0
15 60 60
60 30
45
Кип'ятять.
Занурюють один з дезрочинів з наступним промиванням водою.
Прогрівння вимитого посуду в повітряних стерилізаторах
288 408

14.
Серветки, мочалки для миття посуду
Содовий розчин Хлорамін Хлорне вапно (освітлений розчин)
2,0 1,0 0,5
15 60 60
Кип'ятять.
Занурюють один з дезрочинів з наступним прополіскуванням та висушуванням
288 408

15.
Залишки Ьа
Вода водопровідна Хлорне вапно (сухе)
100°С 200г/кг
15 30
Кип'ятять.
Засипають та перемішують. Якщо мало вологи, додають воду 1:4
288 408

16.
Поверхні обідніх столів
Хлорамін
1,0

Після сніданку та обіду миють гарячою водою з милом, після вечері - протирають ганчіркою, змоченою в розчині хлораміну.
408

1
2
3
4
5
6
7

17.
Виділення хворого (фекалії, сеча, блювотні маси та ін.)
Хлорне вапно (сухе)
200 г/кг 1:5
60
Засипають з наступним перемішуванням
408

18.
Посуд з-під виділень
Хлорамін
1,0; 3,0
60; 30
Занурюють у дезрозчин з нас-
408


(судна, відра, горщики, баки)
Хлорне вапно (освітлений розчин) Сульфохлорантин
1,0 0,5
60 120
тупним промиванням водою


19.
Залишки крові (згустки, сироватка) у флаконах, кастрюлях, відрах
Хлорне вапно (сухе)
200 г/кг
60
Засипають та перемішують. Співвідношення препарату до залишків 1:5
408

20.
Тази емальовані, лотки
Хлорамін
1,0
30
Промивають з наступним ча-
720


ниркоподібні Тази та лотки для
Перекис водню з 0,5% миючого засобу
3,0

сом дії протягом 60 хв або занурюють в дезрозчин на 30 хв з



використання перев'язу-
Сульфохлорантин
0,2

наступним промиванням водою
4


вального матеріалу
Хлорамін
3,0







Перекис водню з 0,5% миючого засобу
6,0


408

21.
Вироби з гуми:
Хлорамін
1,0

Дворазово протирають



- грілки;
- міхури для льоду;
Хлорне вапно (освітлений розчин)
0,5

серветкою, змоченою одним з дезрозчинів з інтервалом 15 хв з



- гумові трубки;
- підкладні кола
Перекис водню з 0,5% миючого засобу Сульфохлорантин
3,0 0,2

наступним промиванням водою
288 720

22.
Зонди для годування дитини: - соски;
Дистильована вода 100°С Дистильована вода з

30
Кип'ятять



- балон для
2% натрію двовугле-

15
Кип'ятять
4


відсмоктування слизу
кислого 100°С








Вода насичена паром підтиском 110±2°С

20
Автоклавують



1
2
3
4
5
6
7

23.
Балончики для збирання молока, скляні лійки
Дистильована вода 100°С
Дистильована вода з 2% натрію двовуглекислого Сухе гаряче повітря при температурі 120± 4°С

30
15
45
Кип'ятять
Прогрівають у повітряному стерилізаторі
4

24.
Подушка для кисню
Перекис водню
3,0

Дворазово протирають сер-



Манжетки для вимірювання АТ
Сульфохлорантин
0,1

веткою, змоченою одним з дезрозчинів, з інтервалом 15 хв
4

25.
Кисневі маски, наконечник кисневої подушки, мішок «Амбу»
Перекис водню
3,0

Дворазово протирають з інтервалом 15 хв і з наступним часом дії протягом 60 хв
4

26.
Стетофонендоскопи,
Хлорамін Б
0,5

Дворазово протирають з ін-



сантиметрові смужки
Амфолан
1,0

тервалом 15 хв і з наступним часом дії протягом 60 хв
4

27.
Кувез
Хлорамін Б з 0,5% миючого засобу
1,0

Дворазово протирають з наступним часом дії 60 хв та нас-




Перекис водню з 0,5% миючого засобу Сульфохлорантин Амфолан
3,0
0,2 1,0

тупним протиранням стерильним ганчір'ям, змоченій у стерильній дистильованій воді
4

28.
Машинка для стрижки волосся
Спирт етиловий
70
15
Занурюють
288

29.
Термометр медичний
Хлорамін
1,0; 0,5
15; ЗО
Повністю занурюють в один із
288



Перекис водню
3,0
80
дезрозчинів і промивають та
720



Сульфохлорантин
0,1
30
висушують



Після контакту з слизовими оборлонками
Хлорамін
3,0
60

408




Хлорамін Хлорне вапно
Промивають канали та порож нини в ємності №1 з наступним замочуванням в ємності №2. Після знезаражування промивають під проточною водою.
Передстерилізаційну очистку та стерилізацію проводять у від повідності з ГСТ 42-21-2-85
Інструменти з металу, що використовуються для огляду (отоларингологіч ні, гінекологічні, стомато логічні, хірургічні та ін.) , г
Ножиці для нігтів, при- (освітлений розчин) лади для гоління.
Перекис водню
Перекис водню з 0,5% миючого засобу
Вироби зі скла (піпетки, Сульфохлорантин пробірки, багаторазові шприци, скляні перехідни-ки, капіляри, індивідуальн плювальниці та ін.)
Вироби з пластмаси (одноразові шприци, наконечники для клізм та ін.)І Вироби з гуми (зонди, гумові балони для відсмоктування слизу, катетери, газовивідні трубки та ін.)
Передстерилізаційна очистка:
Замочують в миючому розчині при повному зануренні при температурі 50-55°С на 15 хв з по наступним промиванням кожного інструменту в миючому розчині за допомогою йорша або ватно-марлевого тампону протягом ЗО с кожний.
Промивають під проточною водою протягом 10 хв.
Промивають в дистильованій воді,
4. Висушують гарячим повітрям до повного зникнення вологи при температурі 85°С. Склад миючого розчину: 5 г миючого засобу («Лотос»), 17 мл перекису водню 27,5%, 978 мл води. Якість передстерилізаційної обробки на наявність крові оцінюється шляхом постановки однієї з проб
(азопірамової чи "Факел - 2"). При позитивній азопірамовій пробі з'являється рожево-бузкове забарвлення; при позитивній пробі з використанням препарату "Факел - 2" - вишневе забарвлення. На наявність залишків миючого засобу проводиться фенолфталеїнова проба. При позитивній пробі з'являється рожеве забарвлення.
Ж

1
2
3
4
5
6
7

31.
Одноразові системи
Хлорамін
3,0
60
Пропускають через систему дез-




Хлорне вапно (освітлений розчин)
3,0
60
розчин з послщуючим замочуванням у дезрозчині та промиван-
408



Сульфохлорантин
0,5
60
ням водою. Після знезараження




Перекис водню
6,0
60
розрізають, голки деформують


32.
Штативи
Хлорамін
3,0

Дворазово протирають з




Хлорне вапно (освітлений розчин)
3,0

інтервалом 15 хв
408

33.
Гумові рукавички
Хлорамін
3,0
60
Занурюютьт в один з дезроз-
408



Перекис водню Перекис водню з 0,5% миючого засобу
4,0 4,0
60 60
чинів


34.
Руки медперсоналу пе-
Хлорамін
0,5
2
Протирають ватним тампоном,
408


ред маніпуляцією (без рукавичок)
Етиловий спирт
70
2
змоченим в дезрозчині, з наступним дворазовим миттям під про-



Руки медперсоналу перед маніпуляцією (в гумових рукавичках)
Хлорамін
3,0
2
точною водою з індивідуальним туалетним милом та висушують
індивідуальним рушником


35.
Транспорт по доставці
Хлорамін
1,0

Дворазово протирають сервет-
408


хворих (ручки, носилки, підлога, внутрішні поверхні)
Сульфохлорамін
0,2

кою, змоченою в дезрозчині, з наступним промиванням водою з інтервалом в 15 хв з наступним промиванням водою або зрошують розчином з гідропульта (250-300 мл на 1 м2) з наступним часом дії 60 хв та вологим прибиранням


36.
Сміття
Хлорне вапно
10,0
120
Сміття заливають одним з дез-
408



Хлорно-вапняне молоко
20,0
60
розчинів в співвідношенні 2:1


1. КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ПЕРЕДСТЕРИЛІЗАЦІЙНОЇ ОЧИСТКИ
Контроль передстерилізаційної очистки проводять санітарно-протиепідемічні та дезінфекційні станції 1 раз у квартал. Самоконтроль у лікувально-профілактичних установах проводиться не рідше одного разу на тиждень старшою медичною сестрою відділення, а також самоконтроль у централізованому стерилізаційному відділенні проводиться працівникми цього відділення. Контролю підлягає 1 % від виробів одного призначення, але не менше 3-5 одиниць із партії. Обстежувані вироби повинні бути кімнатної температури (бажано не вище +25°С), не повинні підлягати перевірці гарячі вироби.
Постановка проб на приховану кров.
Азопірамова проба.
Проба з азопірамом за чутливістю і в 10 разів перевищує амідопіринову. /. Місце проведення:
централізоване стерилізаційне відділення, маніпуляційний кабінет. II. Оснащення робочого місця:
амідопірин -10г, солянокислий анілін -0,15г, спирт етиловий 96 ° -100 г;
3% розчин перекису водню;
пробірка;
піпетки;
контрольний інструмент;
///. Попередня підготовка до виконання навику:
- замовити в аптеці початковий розчин азопіраму:
амідопірин-10 г солянокислий анілін -0,15г спирт етиловий 96° - 100 г
зберігати в закритому флаконі при температурі +4°С (у холодильнику -протягом 2 місяців, в темному місці при кімнатній температурі -протягом 1 місяця);
безпосередньо перед перевіркою якості передстерилізаційної очистки виробів приготувати робочий розчин: змішати однакову об'ємну кількість азопіраму та 3% розчину перекису водню.
IV. Основні етапи виконання навику:
1. На контрольний інструмент за допомогою піпетки нанести 2-3 краплі реактиву.


Визначити зміну кольору крапель реативу. Врахувати зміну кольору крапель тільки протягом 1хв. після контакту реактиву із забрудненою ділянкою.
Зробити висновок: при зміні реактиву спочатку на фіолетове, а потім на рожево-бузкове забарвлення проба вважається позитивною і вказує на недостатню передстерилізаційну очистку інструменту, на залишки кров'яних забруднень.
Препарат «Факел-2» (Ф-2)
Препарат Ф-2 випускається в пластмасових ампулах, представляє собою порошок білого кольору, добре розчиняється у воді. /. Місце проведення:
централізоване стералізаційне відділення, маніпуляційний кабінет. //. Оснащення робочого місця:
Шприц.
Пробірка.
Ампули з препаратом Ф-2. 4.5% перекис водню.
III. Попередня підготовка до виконання навику:
відрізати корок ампули. Препарат висипати в поглиблення на внутрішній стороні корка, який служить дозатором. Вміст корка висипати в 10 мл. кип'яченої води. При цьому отримується 0,2% р-н реактиву Ф-2. В розчин додають 1 мл (співвідношення 1:10) 3% перекису водню. Робочий розчин можна використовувати на протязі 30 хв (до зміни його забарвлення).
IV. Основні етапи виконання навику.
1. Перевірка шприців.
У шприц набирають 0,5 мл робочого розчину Ф-2 та ретельно струшують.
2. Перевірка ін'єкційних голок.
У чистий шприц набирають 10 мл робочого розчину Ф-2. Через голку, що перевіряють, виливають 0,5 мл розчину в пробірку.
3. Перевірка крупного інструментарію та поверхней.
Ватну кульку змочують кип'яченою водою, за допомогою пінцету протирають поверхню, яка перевіряється та занурюють в пробірку з 0,5 мл робочого розину Ф-2.
4. Оцінка резільтатів.
Про наявність прихованої крові свідчить забарвлення робочого розчину препарату Ф-2 в шприці чи пробірці в рожевий або вишневий колір. Спостерігати 3-5 хв.
102
Постановка проби на залишки миючого засобу.
Фенолфталеїнова проба І. Місце проведення:
централізоване стералізаційне відділення, маніпуляційний кабінет. //. Оснащення робочого місця:
1 % спиртовий розчин фенолфталеїну;
пробірка;
піпетка.
///. Попередня підготовка до використання навику: приготувати 1 % спиртовий розчин фенолфталеїну. IV. Основні етапи виконання навику:
На контрольний інструмент за допомогою піпетки нанести 1-2 краплі 1 % розчину фенолфталеїну.
Визначити зміну кольору капель реактиву. Врахувати зміну кольору тільки протягом 1 хв. після контакту реактиву із забрудненою ділянкою.
Зробити висновок: при зміні кольору реактиву на рожеве забарвлення, проба вважається позитивною і вказує на недостатню передстерилізаційну обробку інструменту, на наявність залишків миючого засобу.
Ведуться журнали стерилізації медичного інструментарію та обліку якості передстерилізаційної очистки.


зтерилізашї
Дата
Журнал реєстрації стерилізації виробів медичного призначення
Час стерилізації
Вид стерилізації
К-сть
(штук , бікс)
Назва Матеріалу, що стерилізується
Упаковка матеріалу
кінець
початок
Підпис особи.що провела виімка|СТЄрилізацію
ЯСурнал обліку якості передстерилЬаційної обробки
Результати
Назва предметів
негативні
позитивні
Хто робив пробу

Ємність закрити кришкою і залишити у темному місці на 24 години. Протягом перших годин розчин, який називається хлорно-вапняним молоком, декілька разів розмішувати дерев'яною лопаткою.
Після 24 годин отриманий розчин (без осаду) перелити через декілька шарів марлі у промаркіровану ємність з темного скла місткістю 10 л. Ємність закрити корком. Цей розчин називається 10% освітленим розчином хлорного вапна.
До ємності прикріпити бірку, на якій вказати: назву дезинфікуючого розчину, концентрацію, дату приготування та хто саме готував цей розчин.
Зберігати 10% освітлений розчин хлорного вапна у темному прохолодному місці.Хлорне вапно - сполука дуже нестійка, активність його швидко зменшується, термін зберігання в розведеному стані становить не більше 5-6 днів.
Хлорно-вапняне молоко 10 або 20% концентрації застосовують для приготування робочих розчинів хлорного вапна необхідної концентрації шляхом розведення водою.
Робочі розчини хлорного вапна концентрації 0,5; 1; 3; 5 % широко використовують для дезінфекцій приміщень, обладнання, інструментів, білизни тощо. Для приготування робочих розчинів концентрований 10 % розчин хлорного вапна безпосередньо перед застосуванням розводять відповідною кількістю води.

2. ПРИГОТУВАННЯ РОЗЧИНІВ ДЕЗІНФІКУЮЧИХ
ЗАСОБІВ
ХЛОРНЕ ВАПНО - білий сухий порошок із різким запахом хлору. Діючим компонентом хлорного вапна є вільний активний хлор. Хлорне вапно містить 25,32,35 % активного хлору. Хлорне вапно, що містить менше 15 % активного хлору для Дезинфекції непридатне. Сухе хлорне вапно застосовують для приготування розчинів-сумішей 10 або 20 % концентрації, а також для дезінфекції виділень (випорожнення, харкотиння, гній тощо) і залишків їжі при різних інфекційних захворюваннях.
Ці розчини дістали назву хлорно-вапняного молока.
Приготування концентрованого освітленого 10 % розчину хлорного вапна.
1 кг сухого хлорного вапна висипати в промаркіровану емальовану ємність міскістю 10 л.
Водопровідну воду в кількості 9 л долити невеликими порціями, розміщуючи хлорне вапно з водою дерев'яною лопаткою.
Приготування робочих розчинів вапна з маточного розчину 10 % концентрації

Концентрація хлорного вапна в робочому розчині, %
Кількість 10 % розчину хлорного вапна, мл
Об'єм води, л

0,5
500
9,5

1
1000
9,0

3
3000
7,0

5
5000
5,0

ХОРАМІН Б. Являє собою кристалічний порошок білого кольору зі слабким запахом хлору. Містить 26 % активного хлору. В воді кімнатної температури розчиняється до 20 % хлораміну. Хлорамін Б є стійкою речовиною, яка тривало зберігає вихідну кількість активного хлору при відсутності світла і вологи.
Приготування дезінфікуючих розчинів хлораміну Розрахунок кількості хлораміну та води для приготування розчинів різної концентрації:

Концентрація хлораміну в розчині, %
Кількість хлораміну, г
Об'єм води, мл

0,5
5
1000

1
10
990

3
30
970

5
50
950

Розчин хлораміну бажано готувати перед застосуванням.
У будь-яку ємність налити відповідну кількість води кімнатної температури або температури 40-5 0°С (теплі розчини хлораміну більш активні, активний хлор у них не втрачається).
Насипати відповідну кількість хлораміну.
Розмішати розчин дерев'яною лопаткою до повного розведення.
Отриманий розчин хлораміну вилити у ємність з темного скла, з щільно притертою пробкою. До ємності прикріпити бірку, на якій вказати: назву дез.розчину, концентрацію, дату приготування та хто саме готував цей розчин.
Зберігати готовий розчин 5-6 днів, не допускаючи дії світла і вологи.
Розчин хлораміну Б у концентрації 0,5-3% використовується для знезараження рук медичного працівника, білизни, посуду, предметів догляду за пацієнтами, меблів, для знезараження лікарняних приміщень, приміщень дитячих та шкільних закладів.
5% розчин хлораміну використовується для знезараження різних інфекційних, у тому числі туберкульозної паличок.
Активовані розчини хлораміну застосовують для знезараження спецодягу, для проведення генерального прибирання в операційних, перев'язувальних, маніпуляційних кабінетах. Застосовувати активований розчин необхідно одразу ж після його приготування. Активатором є аміак (10 % нашатирний спирт) у співвідношенні 1:8 або 1:10.
СУЛЬФОХЛОРАНТИН. Відноситься до групи галоїдпохідних гідантоїна. Використовується для дезінфекції виробів медичного призначення та предметів догляду за хворими.
Сульфохлорантин являє собою сипучий порошок з помірним запахом хлору.
Робочі розчини сульфохлорантину готують у промаркірованій тарі
шляхом розчинення порошку в воді кімнатної температури при помішуванні протягом 12 хв. Для прискорення розчинення застосовують гарячу воду (І - 50-60°С).
Приготування робочих розчинів:
Маса дезрозчину в г на 10 л
Маса дезрозчину в г на 1 л
Концентрація розчину
10
1,0
в%
20
0,1
ОД
2,0
50
0,5
5,0
100
1
10,0
СОДА, МИЛО відносяться до слабодіючих бактерицидних лугів. Самостійно вони не мають дезінфікуючого ефекту, а відіграють допоміжну роль. При додаванні до розчинів лугів гарячої води їхня бактерицидність підвищується. При застосуванні гарячих водних лужних розчинів забруднені предмети легше звільняються від жирових частинок, бруду, крові, що сприяє кращому видаленню мікробів.
Для приготування 1 л 2 % содового (мильно-содового) розчину необхідно до 2 г соди чи мила додати 1 л гарячої води.
ФОРМАЛІН - 40% водний розчин формальдегіду. Це безколірна прозора рідина з різким запахом. Препарат зберігають у темному скляному посуді. В дезинфекційній практиці формалін застосовується переважно для дезінфекції взуття хворих. Застосовують 25% розчин формаліну. Для приготування 1 л (1000 мл) розчину даної концентрації необхідно взяти 625 мл 40% водного розчину формальдегіду та додати 375 мл води.
СПИРТ ЕТИЛОВИЙ (70%, 96%) використовують для дезінфекції шкіри рук, знезаражування оптичних приладів, ріжучих інструментів, підготовки та збереження стерильного шовку.
Для приготування 1 л етилового спирту 70% концентрації, виходячи з 96% концентрації необхідно у мірну ємність налити 924 мл етилового спирту 96% концентрації та долити до 1 л (76 мл) дистильованою водою.
ПЕРЕКИС ВОДНЮ (ПЕРГІДРОЛЬ) відноситься до групи окисників. Добре розчиняється у воді, легко розкладається на воду та кисень.
Розчини перекису водню різної концентрації використовують для дезінфекції інструментів, промивання гнійних ран, для генерального прибирання операційних, маніпуляційних кабінетів.
Для приготування 1 л перекису водню 1% концентрації необхідно в мірну ємність налити 36 мл основного препарату (27,5%) і долити до літру дистильованою водою (964 мл).
Перекис водню 3% концентрації: 108 мл основногопрепарату + 892 мл дистильованої води.
Перекис водню 6% концентрації: 216 мл основного препарату + 784 мл дистильованої води.
КОМПЛЕКС ПЕРЕКИСУ ВОДНЮ 6% КОНЦЕНТРАЦІЇ ТА 0,5% МИЮЧОГО ЗАСОБУ.
Утворювана комбінація - прозора рідина, має слабкий запах та не спричиняє корозію металів. Застосування перекису водню з миючими засобами дозволяє об'єднати процес хімічного знезаражування з механічною обробкою, внаслідок чого посилюється дезінфекційний ефект. Суміш перекису водню з миючими засобами застосовують: в інфекційних лікарнях для проведення поточної та заключної дезінфекції при кишкових та крапельних інфекціях, а також для профілактики гнійничкових захворювань; у пологових будинках і відділеннях перед їхнім відкриттям або при закритті на профілактичну санацію, при санації операційних і процедурних кабінетів; у дитячих закладах для профілактичної та заключної дезінфекції; для знезаражування підлоги, стін, стелі, обладнання приміщення.
Цей розчин готується перед застосуванням із розрахунку на 1 м2 поверхні площі, що обробляється (враховується площа підлоги, стін на висоту 2 м, дверей, вікон та підвіконників, апаратури, приладів та ін.).
Для приготування 1 л цього розчину необхідно в мірну ємність взяти 5 г миючого засобу (Лотос, Біо-М та ін.), 80 мл перекису водню 6 % концентрації і 915 мл води.
3. ПРАВИЛА РОБОТИ БАКТЕРИЦИДНИХ ЛАМП ДЛЯ СТЕРИЛІЗАЦІЇ ПОВІТРЯ
Після дезинфекції та вологого прибирання приміщення проводять стерилізацію повітря за допомогою бактерицидних ламп типу ДБ-15, ДБ-30, ДБ-60, ДБ-60Е (дугові бактерицидні, цифра означає потужність лампи у ватах, літера Е - лампа з підвищеною щільністю променів).
ОБП - 300 - (опромінювач стельовий).
ОБМ -150 - (опромінювач настінний).
ОБШ - 450 - (опромінювач на штативі).
Режим стерилізації
Кількість екранованих ламп всьановлюється з розрахунку потужності 0,75-1 Вт на м3 приміщення.
Кількість відкритих ламп встановлюється із розрахунку 2,0-2,5 Вт/м3.
Висота підвішування від рівня підлоги не менше 2-х метрів. Лампи відкриті можуть горіти до 1 години, закриті - до 8 годин на добу. Через кожних 2-3 години горіння необхідно ппровітрювати приміщення на протязі 1,5-2,0 годин для видалення зайвої кількості озону.
Догляд та експлуатація бактерицидних ламп
Лампа протирається серветкою, змоченою 70% етиловим спиртом один раз на тиждень під час генеральних прибирань.
Екран протирають сухим марлевим тампоном один раз на місяць.
Зовнішній корпус випромінювача обробляється вологим способом (протирається серветкою, змоченою у 3% розчині перекису водню з 0,5% розчином миючого засобу типу «Лотос»).
Установку небажано експлуатувати в приміщеннях з підвищеним вмістом хлору в повітрі (ржавіє метал).
Ведеться журнал обліку відпрацьованого часу бактерицидної лампи.
Журнал обліку відпрацьованого часу бактерицидними лампами
Підпис
відповідальної
особи
1
Всьго з
початку
експлуатації
Всього зарік
(годин)
№ п/п
Рік
хні
іхіі
IX
VIII
УІҐ
X
УІ
IV
Відпрацьовано годин по місцях
І II III
XI. Основні керуючі документи по санітарно-протиепідемічному режиму в лікувально-профілактичних закладах
Наказ МОЗ СРСР №408 від 12.07.1989р. "Про міри по зниженню захворюваності вірусним гепатитом в країні".
Наказ МОЗ СРСР №720 від 31.07.1978р. "Про покращення медичної допомоги хворим з гнійними хірургічними захворюваннями та посилення заходів по боротьбі з внутрішньолікарняною інфекцією".
Наказ МОЗ України №4 від 05.01.1996р. "Про організацію та забезпечення медичної допомоги новонародженим в Україні".
Наказ МОЗ СРСР №288 від 23.03.1976р. "Про затвердження Інструкції про санітарно-протиепідемічний режим лікарень та про порядок здійснення органами та закладами санітарно-протиепідеміологічної служби державного санітарного нагляду за санітарним станом лікувально-профілактичних закладів".
Наказ МОЗ СРСР №60 від 7.01.1979р. "Про заходи подальшого розвитку та зміцнення дезсправи".

Наказ МОЗ СРСР №916 від 04.08.1983р. "Про затвердження Інструкції по санітарно-протиепідемічному режиму та охороні праці персоналу інфекційних лікарень (відділень)".
Наказ МОЗ СРСР №55 від 9.01.1986р."Про організацію роботи пологових будинків (відділень)".
Наказ МОЗ СРСР №691 від 28.12.1989р. "Про профілактику внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах".
Санітарні правила обладнання і експлуатації лікарень, пологових будинків та інших лікувальних стаціонарів. СанПін 5179-90.

Галузевий стандарт. Стерилізація та дезинфекція виробів медичного призначення, методи, засоби та режими. ГСТ 42-21 -2-85.
Наказ МОЗ України №139 від 14.06.1993р. "Про затвердження Інструкції по санітарно-протиепідемічному режиму аптек".
XII. Основні законодавчі та керуючі документи по профілактиці СНІДу
1. Основні законодавчі документи України з питань профілактики та боротьби зіСНІДом в країні
Закон України про внесення змін до закону України "Про запобігання захворюванню на СНІДта соціальний захист населення" (Відомості ВРУкраїни,3.03.1998р.,№155).
Постанова Кабінету Міністрів України від 16.10.1998р. №1642 "Про затвердження Порядку та умов обов'язкового страхування медичних працівників та інших осіб на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних
обов'язків".
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.1998р. №2026 "Питання запобігання та захисту ураження ВІЛ-інфекцією і
СНІДом".
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 9.03.1999р. №341 "Про програму профілактики СНІДу та наркоманії на 1999-2000 роки".
5. Постанова Кабінету Міністрів України від 13.08.1999р. № 1492 "Про утворення при Кабінеті Міністрів України Національної координаційної Ради з питань запобігання захворювання на СНІД".
6. Кримінальний кодекс України, ст. 108. 2. Основні керуючі документи по профілактиці та
боротьбі зі СНІДом в країні
Наказ МОЗ УРСР від 15.06.1987р. №246-ДСП "Про виконання завдань по боротьбі зі СНІДом в УРСР".
Наказ МОЗ України від 18.09.1992р. № 138 "Про організацію роботи Українського центру по профілактиці та боротьбі зі СНІДом та його
111
філії". 3. Наказ МОЗ України від 14.06.1993р. №91 "Про внесення доповнення до наказу МОЗ УРСР від 8.02.1985р. №52 "Про затвердження переліку хронічних захворювань, при яких особи, що хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї".
Інструкція про організацію роботи лабораторій діагностики ВІЛ-
інфекції. Київ, 1994р.
Наказ МОЗ України від 19.07.1995 р. №133 "Про затвердження
переліку особливо небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб
людини і носійство збудників цих хвороб".
Наказ Міністерства Статистики України від 10.10.1995р. №257 "Про
затвердження форм державної статистичної звітності про ВІЛ-
інфікованих і хворих на СНІД".
Наказ МОЗ України від 31.08.1998р. №265"Про порядок виплати
щомісячної державної допомоги дітям віком до 16 років".
Наказ МОЗ України від 10.12.1998р. №353 "Про забезпечення безпеки
якості донорської крові, її компонентів та виготовлених з них
препаратів".
Наказ МОЗ України від 25.05.2000р. №120 "Про удосконалення
організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД".
XIII. Тестовий контроль знань внутрішньолікарняної інфекції
1. Тестовий контроль знань до І розділу
1. До внутрішньолікарняної інфекції відносять хвороби, які вражають пацієнта в результаті:
Контакту його з хворим на підприємстві.
Перебування його в лікарні.
Переохолодження.
Переведення з одного відділення в інше.
Виписування із стаціонару через 30 днів.
2. В яких стаціонарах найбільш високий відсоток внутрішньолікарняної інфекції:
Терапевтичних.
Гінекологічних,
Хірургічних.
Інфекційних.
Неонатального періоду новонароджених.
3. Вкажіть, які мікроорганізми не обумовлюють виникнення внутрішньо лікарняної інфекції:
1. Стафілококи.

Стрептококи.
Кишкова паличка.
Лептоспіра.
Сальмонели.
4. У виникненні таких внутрішньолікарняних інфекцій, як грип, ГРЗ, гепатіт В, С, герпес, краснуха, ВІЛ відіграють роль:
Стафілококи.
Стрептококи.
Ентерококи.
Віруси.
Найпростіші.
5. Яка внутрішньолікарняна інфекція домінує в пологових будинках:
Ентерококова.
Стафілококова.
Ентеровірусна.
Стрептококова.
Ротавірусна.
6. Основним джерелом збудників золотистого стафілококу внутрішньо лікарняної інфекції є:
Пацієнти стаціонару.
Носії серед медперсоналу.
Відвідувачі.
Новонароджені.
Технічний персонал.
7. Внутрішньолікарняна інфекція не розповсюджується шляхом:
Контактним.
Повітряно-краплинним.
Фекально-оральним.
Внутрішньоутробним.
Парентеральним.
8. Повітряно-краплинний шлях розповсюдження інфекції характерний для стаціонарів:
Хірургічних.
Реанімаційних.
Опікових.
Гінекологічних.
Дитячих.
9. Кишкові внутрішньолікарняні інфекції найчастіше передаються шляхом:
1. Повітряно-краплинним.
Парентеральним.
Фекально-оральним.
Трансмісивним.
Повітряно-пиловим.
10. Не характерний контактний механізм передачі для розповсюдження ін фекцій:
Абсцес.
Менінгіт.
Правець.
Газова гангрена.
Вірусний гепатіт В.
11. Внутрішньолікарняні інфекції кишкової групи не передаються через:
Овочеві салати.
М'ясні продукти.
Молочні продукти.
Мінеральні води.
Тістечка з кремом.
12. Внутрішньолікарняна інфекція у дітей, які знаходяться на грудному вигодовуванні та докормі зцідженим молоком викликається збудником:
Бруцелла.
Лептоспіра.
Стафілокок.
Ботулінічний клострідей.
Менінгокок.
13. Ускладненню епідеміологічного стану по внутрішньолікарняній інфекції не сприяють чинники:
Санітарно-технічний стан стаціонару.
Організація роботи стаціонару.
Контингент осіб, що поступили на лікування.
Віковий склад медперсоналу.
Особиста гігієна медперсоналу.
14. Мікробіологічний контроль лікувально-профілактичними закладами проводиться:
1. 1 раз на тиждень. 1. 2 рази на тиждень.
Щоденно.
1 раз в 2 тижні.
1 раз на місяць.
15. Мікробіологічний контроль санітарно-епідеміологічними станціями проводиться:
1 раз на тиждень.
2 рази на тиждень.
Щоденно.
1 раз на місяць.
1 раз в квартал.
2. Тестовий контроль до II розділу
1. Дотримання якого режиму запобігає виникненню та розповсюдженню ВЛІ?
Гігієнічного.
Харчування.
Профілактичного.
Санітарно-протиепідемічного.
Карантинного.
2. Яка кількість ємностей та ганчірок необхідна для прибирання приймального відділення?
1 відро та ганчірка.
2 відра та 5 ганчірок.
З відра та 3 ганчірки.
Для кожного кабінету окрема ємність.
Для кожного кабінету окрема ємність та ганчірка.
3. Скільки разів на день проводиться вологе прибирання кабінетів?
На початку робочого дня.
Наприкінці робочого дня.
Тричі на день.
Перед початком та наприкінці дня.
Через день.
4. Яким інвентарем категориично заборонено користуватись в процедурному кабінеті, малій операційній?
Шваброю, щіткою.
Пилососом, ганчіркою.
Віником, шваброю.

Ганчіркою, щіткою.
Віником, пилососом.
5. Чим повинна бути вкрита подушка в оглядовому кабінеті?
Наволочкою.
Серветкою.
Простирадлом.
Клейонкою.
Поліетиленовим чохлом.
6. Яким розчином хлораміну обробляється кушетка після огляду пацієнта?
5%.
3%.
2%.
1%.
0,5%.
7. Яке з обстежень обов'язково проводять в приймальному відділенні?
ФГОГК.
Аналіз крові.
Аналіз сечі.
Огляд на наявність лупи.
Огляд на педикульоз.
8. Які з паразитів паразитують на тілі людини?
Головна воша.
Кліщі.
Аскариди.
Гостриці.
Лямблії.
9. Про випадок педикульозу повідомляється:
Рапортом.
Звітом.
Екстренним повідомленням.
Заявою.
Об'явою.
10. Форма 060-у - це журнал обліку:
Відпрацьованого часу.
Генерального прибирання.
Дезінфікуючих розчинів.
Медикаментів.
Інфекційних захворювань.
11. Що із перерахованого не входить до складу укладки для оглядів на педикульоз?
Настільна лампа.
Лупа.
Ножиці.
Густий гребінець.
Дезрозчин (для замочування гребеня).
12. Яким Наказом МОЗ України керуються при проведенні обробки пацієнтів на педикульоз?
№288 від...
№408від...
№720від...
№38від...
№4від....
13. Який розчин карбофосу використовують для обробки волосся пацієнта?
1% водний.
1% спиртовий.
0,5% спиртовий.
0,3% водно-емульсійний.
0,15% водно-емульсійний.
14. Яким розчином змочують волосся для видалення гнид?
1 -2% соляної кислоти.
0,5-1% мурашиної кислоти.
1 -3% оцтової кислоти.
0,1 -0,2% сірчаної кислоти.
10-15% оцтової кислоти.
15. Яка поведінка медперсоналу з одягом пацієнта?
Віддатти родичам.
Здати в пральню.
Спалити.
Здати в гардеробну.
Здати в дезкамеру.
16. Який розчин використовують для кип'ятіння білизни?
Хлораміну 1%.
Хлорамівну 3%.
Перекису водню 3%.
Кальцинованої соди 0,5%.
Кальцинованої соди 2%.
17. Яким розчином обробляється приміщення після дезінсекції пацієнта?
Хлораміном.
Хлорним вапном.
Мильно-содовим розчином.
Кальцинованої соди.
Карбофосу.
18. Після обробки на педикульоз, пацієнта повторно оглядають у відділенні через: 1. День.
2-3 дні.
4-6 днів.
7-10 днів.
14-20 днів.
19. Який з препаратів не відноситься до педикулоцидів?
Карбофос.
Водна мильно-гасова емульсія.
Лосьйоон «Ниттифор».
Шампунь «Лантін».
Шампунь «Педилін».
20. Яких пацієнтів заборонено обробляти педикулоцидами?
Дітей до 5 років.
Вагітних.
Матерів-годувальниць.
Людей з пошкодженою шкірою.
Усіх згаданих.
3. Тестовий контроль до III розділу
1. Яке відділення не виділяється в хірургічному стаціонарі:
Чисте.
Гнійне.
Для новонароджених.
Травматологічне.
Спеціалізоване.
2. Напишіть на які зони поділяється хірургічне відділення:
а)
б)
в)
3. В необмеженій зоні не розміщуються:
Ординаторська.
Кімната для переодягання медсестер.
Кімната для переодягання санітарок.
Палати.
4. Яка зона забезпечує доступ до сестринських постів та палат:
Обмежена та необмежена.
Необмежена.
Частково обмежена.
Обмежена.
5. Обмежена зона хірургічного відділення включає:
1. Палати.

Кімнати для переодягання медперсоналу.
Операційний блок та перев'язувальні.
Операційний блок.
6. Додатково до медичного одягу в обмеженій зоні обов'язково необхідно одягнути:
Окуляри.
Маску.
Клейончастий фартух.
Гумові рукавички.
7. Найкраще, щоб в палатах ліжка були:
Дерев'яні.
Металеві.
Металеві функціональні.
Металеві функціональні на коліщатках.
8. Кварцування палат на чистій половині проводиться:
2 рази на день по 20-25 хв.
1 раз на день по 10-15 хв.
З рази на день по 20-25 хв.
1 раз на день по 45-60 хв.
9. На гнійній половині кварцування палат проводиться (разів на день):
1 раз.
4 рази.
2 рази.
Кожні 60 хв.
10. В палату інтенсивної терапії хворі поміщаються:
Перед операцією.
Після операції на 2-гу добу.
Одразу після операції.
Після операції при наявності ускладнень.
11. Перев'язувальна в хірургічному відділенні не призначена для:
Перев'язок хворих.
Зняття швів.
Лікування ран.
Промивання шлунку.
12. При наявності одної перев'язувальної в першу чергу виконують:
Перев'язку гнійних ран.
Вскриття абсцесів.
Ректороманоскопію.
Перев'язку чистих ран.
13. Медсестра перев'язувальної перед накриттям стерильного столу не повинна одягати:
Маску.
Стерильні рукавички.
Захисні окуляри.
Стерильний халат.
14. Поточне прибирання пререв'язувальної, операційної проводиться:
На початку робочого дня.
В кінці робочого дня.
Тричі на день.
Під час перев'язок.
15. Наприкінці кожного робочого дня в приміщеннях операційної, пере в'язувальної проводиться прибирання:
Генеральне.
Поточне.
Заключне.
Попереднє.
16. Генеральне прибирання операційного блоку, перев'язувальної
проводиться:
Щоденно;
Через день;
Двічі на тиждень.
Раз на тиждень.
17. Для генерального прибирання використовують розчин:
Перекису водню 6%.
Перекису водню 6% з 0,5% розчином миючого засобу.
Перекису водню 3% з 0,5% розчином миючого засобу.
Хлораміну 3%.
18. Після генерального прибирання проводять опромінення бактерицидною
лампою протягом:
20хв.
30хв.
45 хв.
60хв. 19. В яких випадках проводиться стерилізація повітря перев'язувальних:

На початку та в кінці робочого дня.
Після заключного прибирання.
В перервах між перев'язками.
В усіх згаданих випадках.
20. На яку кількість зон поділяється операційний блок:
Дві.
Три.
Чотири.
П'ять.
21. Вкажіть зону, яка не відноситься до операційного блоку:
Стерильна.
Суворого режиму.
Спеціалізована.
Обмеженого режиму.
Загальнолікарняного режиму.
22. До стерильної зони операційного блоку входять:
Передопераційна.
Кімната для хірургів.
Операційний зал.
Наркозна. 23. До зони суворого режиму відносяться:

Кабінет завідуючого операційним блоком.
Кімната для хірургів та медсестер.
Передопераційна та наркозна.
Кімната для зберігання крові. 24. До зони обмеженого режиму не входить:

Кімнати медсестер і хірургів.
Кімнати зберігання інструментів та крові.
Чиста зона санпропускника для операційної бригади.
Передопераційна. 25. Операційий одяг медичного персоналу включає:

Халат або хірургічний костюм.
Шапочку, бахіли.
Маску, окуляри.
Усе згадане. 4. Тестовий контроль знань до IV розділу
1. В акушерських та родопомічних установах резервуаром внутрішньо-лікарняної інфекції є:
Новонароджені діти.
Матері.
Медперсонал.
Усі перераховані.
2. Вкажіть шляхи розповсюдження внутрішньолікарняної інфекції в стаціонарі:
Контактний.
Фекально-оральний.
Повітрянно-крашшнний.
Трансфузійний.
Усі згадані.
3. До найпоширеніших нозологічних форм внутрішньолікарняної інфекції в акушерських стаціонарах не відносять:
Омфаліт, кон'юктивіт.
Отіт, мастіт.
Флебіт пупкової вени, піодермія.
Ендометріт, цистіт.
Лептоспіроз, бруцельоз.
4. Наравленню в обсерваційне відділення підлягають вагітні, роділлі,
породіллі, що мають:
Підвищення температури тіла до 37,6°С або більше.
Запальні процеси нирок і сечовивідних шляхів.
Інфекційний процес пологових шляхів.
Гострі респіраторні хвороби.
Усі згадані.
5. У пологовому залі бактеріологічному дослідженню на стерильність не
підлягають:
Індивідуальний пакет для породіль.
Комплект для акушерки.
Стерильний інструментарій, придбаний, як стерильний.
Комплект первинної та вторинної обробки новонароджених.
6. Бактеріологічний контроль якості миття і дезинфекції рук здійснюють методом:
Візуального контролю.
Посівів.
Змивів.
Хімічних реакцій.
7. Для проведення змивів з рук на наявність мікроорганізмів використовують:
1 Дистильовану воду.
1% лептонну воду.
3% перекис водню.
2% содовий розчин.
8. Інструменти, посуд і спецодяг, що використовуються при роботі в боксах,
попередньо стерилізують:
У сухожаровійшафі.
У паровому стерилізаторі.
Кип'ятінням.
У дезкамері.
9. Металевий та скляний медичний інструментарій та вироби з тканини
стерилізують в автоклаві при температурі:
100°С-10хв.
132°С-20хв.
120°С-20хв.
120°С-30хв.
10. Вироби з гуми стерилізують у паровому стерилізаторі при температурі:
100°С~40хв.
120°С-30хв.
120°С-45хв.
132°С-10хв.
11. Обсіменіння повітря мікроорганізмами в боксі перевіряють, ставлячи на
стіл 2 чашки Петрі:
З кров'яним агаром.
З поживним агаром.
Порожні.
З тіогліколевим середовищем. 12. Стерильність хірургічних інструментів перевіряють методом:

Занурення в фізіологічний розчин.
Змивів серветкою, занурення в поживні середовища.
Змивів серветкою, змоченою дистильованою водою.
Змивів серветкою, змоченою 3% перекисом водню. 13. Стерильність інструментів великих розмірів перевіряють методом змивів
серветкою, змоченою:
Дистильованою водою.
Стерильним фізіологічним розчином.
5% розчином глюкози.
3% розчином перекису водню. 14. Шприци та голки багаторазового використання перевіряють на стерильність методом занурення у ємності з поживним середовищем:

Шприца в зібраному вигляді.
Окремо циліндра, поршня, голки.
Тільки поршня.
Тільки циліндра.
5. Тестовий контроль знань до VI розділу
1. Стіни маніпуляційного кабінету покривають:
Миючими шпалерами.
Білять хлорним вапном.
Керамічною плиткою.
Водно-емульсійною фарбою.
2. Яка оптимальна температура повітря повинна бути в маніпуляційному кабінеті:
16-18°С.
19-21°С.
22-25°С.
27-30°С.
3. Для прибирання маніпуляційного кабінету використовують розчин:
Хлорного вапна 0,5%.
Хлорного вапна 1 %.
Хлораміну 1%.
Хлораміну 3%.
4. Генеральне прибирання маніпуляційного кабінету проводиться:
Щоденно.
Двічі на тиждень.
Через день.
Один раз на тиждень за графіком.
5. Стіни маніпуляційного кабінету при генеральному прибиранні обробляють розчином:
Хлораміну 3%.
Хлорного вапна 1%.
Перекису водню 3%.
Перекису водню 6% з 0,5% розчином миючого засобу.
6. Стерилізація повітря в маніпуляційному кабінеті здійснюється на початку та в кінці робочого дня протягом:
10хв.
15 хв.
20 хв.
30 хв.
7. Медична сестра маніпуляційного кабінету при заборі крові із вени обов'язково повинна одягнути:
Додатковий халат, шапочку, маску.
Шапочку, маску, бахіли.
Маску, захисні окуляри, фартух, рукавички.
Маску, фартух, бахіли.
8. Відпрацьовані ватні кульки та марлеві серветки замочують у розчині:
Хлораміну 1% на 60 хв.
Хлораміну 3% на ЗО хв.
Хлораміну 3% на 60 хв.
Хлорного вапна 1 % на 30 хв.
9. Використані одноразові шприци після знезаражування:
Викидаються в сміття.
Спалюються.
; 3. Здаються старшій медсестрі.
| 4. Використовуються повторно.
і 10. Прибирання буфетної здійснюється вологим способом з застосуванням
дезрозчину: | 1. Хлораміну 1%.
Хлораміну 0,5%.
Хлораміну 0,2%.
[ 4. Хлорного вапна 0,2%.
| 11. Поточне прибирання буфетної здійснюють після:
і 1. Сніданку та вечері.
і 2. Обіду та вечері.
Вечері.
Сніданку та обіду.
6. Тестовий контроль знань до VII, X розділів
І.Для дезинфекції поверхні оснащення приміщень найчастіше використовують розчин:
Хлораміну 1%.
Дезоксону 1%.
І 3. Перекису водню 3%.
І 4. Содовий 2%.
І 5. Мильно-содовий 2%.
І 2. Для дезинфекції кушеток, тумбочок, холодильників не використовують
І розчин:
І 1. Хлораміну.
І 2. Перекису водню.

· 3. Сульфохлорантину.
Формаліну.
Хлорного вапна. 3. Генеральне прибирання режимних приміщень проводиться:
1. Щоденно.
Через день.
Двічі на день.
Двічі на тиждень.
Один раз на тиждень.
4. Генеральне прибирання поверхонь приміщення операційного блоку, перев'язувальних, маніпуляційних кабінетів проводиться розчином:
Хлораміну 1%.
Перекису водню 3%.
Перекису водню 6%.
Перекису водню 6% з 0,5% розчином миючого засобу.
Мильно-содовим 2%.
5. Який спосіб обробки використовують для дезинфекції оснащення палат (ліжка, тумбочки, клейонки та ін.):
Зрошення з гідропульту.
Протирання серветкою, змоченою в дезрозчин.
Дворазове протирання з інтервалом 15 хв серветками, змоченими у
дезрозчині.
Миття дезрозчином наприкінці дня.
Дворазове протирання з інтервалом 30 хв серветками, змоченими у
дезрозчині.
6. Наприкінці робочого дня поверхні лабораторних столів в клінічних, біохі мічних та інших лабораторіях протирають серветкою, змоченою розчином:
Хлораміну 1%.
Хлораміну 0,5%.
Перекису водню 3%.
Хлораміну 3%.
Хлорного вапна 1%.
7. Санітарно-технічне обладнання (ванни, раковини, унітази) дезинфікують шляхом дворазового протирання серветкою, змоченою розчином:
Хлораміну 0,5%.
Хлораміну 1%.
Перекису водню 3%.
Перекису водню 6%.
Сульфохлорантину0,1%.
8. Який розчин хлораміну використовується для обробки санітарно- технічного обладнання в інфекційних відділеннях:
Хлорамін 0,5%.
Хлорамін 1%.
Хлорамін 0,1%.
Хлорамін 3%.
Хлорамін 0,2%.
9. Дезинфекцію гумових килимків проводять розчином:
Хлораміну 1%.
Хлораміну 0,75%.
Хлораміну 0,5%.
Перекису водню 6%.
Лізолу 1%.
10. Який спосіб використовують для дезинфекції гумових килимків у ванних
кімнатах:
Занурення в хлорамін 1 % на 20 хв.
Занурення в хлорне вапно 1% на 30 хв.
Занурення в формалін 5%.
Занурення в хлорамін 1% на 60 хв з наступним промиванням водою.
Кип'ятіння.
11. Щітки для миття рук, мочалки дезинфікують методом:
Занурення в хлорамін 0,5% на 15 хв.
Кип' ятіння протягом 3 0 хв.
Кип'ятіння протягом 15 хв.
Зрошення перекисом водню.
Занурення в перекис водню 3% на 10 хв.
12. Для дезинфекції прибирального інвентаря (швабри, ганчірки) не
використовують:
Мильно-содовий розчин 2%.
Хлорамін 1%.
Хлорне вапно 0,5%.
Сульфохлорантин 0,2%.
Перекис водню 3%. 13. В інфекційних відділеннях дезинфекцію прибирального інвентаря (швабри, ганчірки) проводять бавовняною полотниною, змоченою у розчин:

Хлораміну 1%.
Хлораміну 3%.
Хлораміну 0,5%.
Хлораміну 0,1%.
Хлораміну 0,75%. 14. Який розчин хлораміну використовують для дезинфекції поверхонь приміщення, оснащення в протитуберкульозних диспансерах:

1%.
5%.
0,5%.
3%.
10%.
127
,,к „ їй І иЛІУЛМІІІЖІ
15. Який розчин і яка експозиція використовується при кип'ятінні білизни незабрудненої виділеннями хворого:
Хлорамін 1%-10 хв.
Сульфохлорантин 0,1%-25 хв.
Мильно-содовий розчин 2% - 15 хв.
Перекис водню 3% - 15 хв.
Хлорне вапно 1 % - 20 хв.
16. Білизна хворого незабруднена виділеннями дезинфікується методом занурення в розчин хлораміну 1 % з експозицією:
30хв.
20 хв.
60хв.
15 хв.
45 хв.
17. Постільні речі (матраци, подушки, ковдри) дезинфікують:
У пароповітряних камерах.
Кип'ятінням.
Провітрюванням.
Механічним методом (вибивання).
Зрошенням дезрозчином.
18. Білизна, забруднена виділеннями (кров'ю) дезинфікується методом занурення у розчин хлораміну наступної концентрації:
0,5%.
1%.
3%.
2%.
0,75%.
19. Яка норма розчину хлораміну на 1 кг сухої білизни:
5 л.
2,1л.
0,5 л.
Зл.
4 л.
20. Вкажіть експозицію занурення білизни, забрудненої кров'ю, в 3% розчин хлораміну:
120хв.
60 хв.
30хв.
15 хв.
45 хв.
21. Після виписки хворого із стаціонару тапочки дезинфікують розчином:
Хлораміну 1%.
Хлораміну 3%.
Хлораміну 5%.
Формаліну 25%.
Хлорного вапна 10%.
22. Який спосіб обробки застосовують для дезинфекції взуття хворого:
Занурення в дезрозчин на 30 хв.
Занурення в дезрозчин на 60 хв з наступним провітрюванням.
Протирання тампоном, змоченим в дезрозчин з наступним про-
вітрюванням.
4. Протирання тампоном, змоченим в дезрозчин з наступною упаковкою
в поліетиленовий пакет.
5. Протирання тампоном, змоченим в дезрозчин з наступною упаковкою
в поліетиленовий пакет і провітрюванням через 3 год.
23. Для дезинфекції іграшок не використовують розчин:
Мильно-содовий 2%.
Хлорамін 1%.
Хлорне вапно 0,5%.
Сульфохлорантин 0,6%.
Формалін 25%.
24.Посуд хворого (чайний, столовий), звільнений від залишків їжі дезинфікують шляхом кип'ятіння протягом 15 хвилин у:
Содовому розчині 2%.
Содовому розчині 1%.
Мильному розчині.
Перекису водню 3%.
Перекису водню 6%.
25. Серветки, мочалки для миття посуду дезинфікують методом кип'ятіння протягом 15 хв в розчині:
Содовому 2%.
Мильно-содовому.
Хлораміну 1%.
Хлораміну 3%.
Перекису водню 3%.
26. Залишки їжі дезинфікують шляхом засипання та перемішування з:
Хлорним вапном у співвідношенні 1:5.
Хлорним вапном у співвідношенні 1:10.
Хлораміном у співвідношенні 1:5.
Хлораміном у співвідношенні 1:10.
Хлорним вапном у співвідношенні 1:20.
27. Виділення хворого (фекалії, сеча, блювотні маси) дезинфікують шляхом засипання з послідуючим перемішуванням із хлорним вапном у спів відношенні 1:5 на протязі:
60 хв.
45 хв.
30 хв.
15 хв.
10 хв.
28. Посуд з-під виділень (судно, відра) дезинфікують способом:
Занурення в розчин хлораміну 1% на 30 хв.
Занурення в розчин хлораміну 1% на 60 хв. з послідуючим
промиванням водою.
Ополіскування 1 % розчином хлораміну.
Занурення в перекис водню 3% на 15 хв.
Занурення в розчин хлорного вапна 0,5% на 30 хв.
29. Залишки крові (згустки, сироватка) знезаражують методом:
Засипання та перемішування з хлорним вапном у співвідношенні 1:5.
Засипання та перемішування з хлорним вапном у співвідношенні 1:10.
Заливання розчином лізолу.
Засипання хлораміном 1:10.
Кип'ятіння.
30. Залишки крові (згустки, сироватка) знезаражуються методом засипання та перемішування з хлорним вапном у співвідношенні 1:5 протягом:
60хв.
45 хв.
30 хв.
15 хв.
10 хв.
31. Дезинфекцію тазів, лотків для використаного перев'язувального матеріалу проводять розчином:
Хлораміну 3%.
Хлораміну 1%.
Перекису водню 3%.
Формаліну.
Етилового спирту 70°.
32. Для знезараження виробів з гуми (грілки, міхурі для льоду, гумові трубки) не використовують розчини:

Хлораміну 1%.
Хлорного вапна 0,5%.
Перекису водню 3% з 0,5% розчином миючого засобу.
Хлораміну 0,5%.
Сульфохлорантину 0,2%.
33. Зонди для годування дитини, соски, балон для відсмоктування слизу дезинфікують методом:
Занурення в розчин хлораміну 1% на 15 хв.
Дворазового протирання серветкою, змоченою одним із дезрозчинів.
Кип'ятіння в мильно-содовому розчині протягом 10 хв.
Кип'ятіння в дистильованій воді протягом 10 хв.
Кип'ятіння в дистильованій воді протягом 30 хв.
34. Який спосіб обробки застосовують для дезинфекції грілок, міхурів для льоду:
Одноразове протирання серветкою, змоченою у дезрозчині.
Дворазове протирання серветкою, змоченою одним із дезрозчинів з
інтервалом 15 хв.
3. Дворазове протирання серветкою, змоченою одним із дезрозчинів з
інтервалом 15 хв з послідуючим промиванням водою.
Занурення в дезрозчин на 15 хв.
Кип'ятіння протягом 10 хв.
35. Манжетки для вимірювання АТ, подушки для кисню знезаражують дворазовим протиранням серветкою, змоченою в одному з дезрозчинів з інтервалом 15хв:
Хлорамін 1%.
Хлорамін 3%.
Хлорне вапно 0,5%.
Сульфохлорантин 0,1%.
Дистильована вода.
36. Кувез обробляють 1% розчином хлораміну Б з 0,5% розчином миючого засобу шляхом:
Одноразового протирання з наступним часом дії 60 хв.
Дворазового протирання з наступним часом дії 60 хв.
Дворазового протирання з наступним часом дії 60 хв та наступним
протиранням стерильним ганчір'ям, змоченим у стерильний дистильованій воді.
4. Дворазового протирання з наступним часом дії 30 хв та наступним
протиранням стерильним ганчір'ям, змоченим у стерильній дистильованій воді
5. Триразового протирання з наступним часом дії 20 хв.
37. Машинку для стрижки волосся дезинфікують методом:
Занурення в 3% розчин хлораміну на ЗО хв.
Занурення в 1 % розчин хлораміну на 30 хв.
Занурення в 70° етиловий спирт на 15 хв.
Занурення в перекис водню 3% на 10 хв.
Занурення в перекис водню 6% на 15 хв.
38. Медичні термометри знезаражують методом:
1. Повного занурення в один з дезрозчинів з наступним промиванням
та висушуванням.
Повного занурення в один з дезрозчинів.
Промивання під проточною водою.
Промивання в дистильованій воді.
Протирання серветкою, змоченою в дезрозчин.
39. Який з дезрозчинів не застосовується для дезинфекції термометрів:
Хлорамін 1%.
Перекис водню 3%.
СульфохлорантинОД%.
Хлорамін 3%.
Формалін 25%.
40. При дезинфекції медичних термометрів 3% розчином перекису водню експозиція складає:
80хв.
60 хв.
45 хв.
30 хв.
15 хв.
41. Після контакту зі слизовими оболонками медичні термометри дезин фікують протягом 60 хв розчином:
Хлораміну 3%.
Хлораміну 1%.
Перекису водню 3 %.
Хлорного вапна 0,5%.
Сульфохлорантину 0,1 %.
42. Інструменти з металу (гінекологічні, хірургічні, стоматологічні та ін.), що використовувались для огляду, дезинфікуються розчином хлораміну:
0,2%.
0,5%.
0,75%.
132

1%.
3%.
43. Який розчин не використовують для дезинфекції приладів для гоління, ножиць для нігтів:
Хлорамін 1%.
Хлорамін 3%.
Хлорне вапно 3%.
Сульфохлорантин 0,5%.
Перекис водню 6%.
44. Знезаражування виробів із пластмаси (одноразові шприци, наконечники для клізми та ін.) проводять методом:
Промивання під проточною водою.
Промивання в ємності з дезрозчином.
Промивання каналів та порожнин дезрозчином у ємності №1 з
наступним замочуванням в ємності №2 з дезрозчином.
Промивання в ємності з дистильованою водою.
Замочування в ємності з дезрозчином.
45. При дезинфекції медичного інструментарію з металу, скла, пластмаси 3% розчином хлораміну експозиція складає:
80хв.
60 хв.
45 хв.
30 хв.
15хв.
46. Після знезаражування медичний інструментарій:
Промивають содовим розчином.
Промивають під проточною водою.
Промивають мильно-содовим розчином.
Висушують.
Кип'ятять.
47. Яким розчином не проводять дезинфекцію виробів з гуми (зонди, катетери, газовивідні трубки та ін.):
Хлораміну 0,5%.
Хлораміну 3%.
Хлорного вапна 3%.
Сульфохлорантину 0,5%.
Перекису водню 6% з 0,5% розчином миючого засобу.
48. У дитячих стаціонарах дезинфекцію виробів з гуми (соски, зонди для годування дитини) проводять методом:
Промивання дистильованою водою.
Промивання під проточною водою.
Кип'ятіння в мильно-содовому розчині.
Кип 'ятіння в дистильованій воді.
Промивання 0,5% розчином хлораміну.
49. Одноразові системи, підключичні катетери дезинфікують розчином хлораміну:
0,5%.
0,75%.
1%.
3%.
10%.
50. Знезаражування одноразових систем проводять методом:
Занурення в дезрозчин.
Пропускання через систему дезрозчину.
Промивання під проточною водою.
Пропускання через систему дезрозчину з наступним замочуванням
в дезрозчині та промиванням водою.
5. Протирання одним із дезрозчинів.
51. Протягом якого часу проводять знезаражування одноразових систем:
10хв.
15 хв.
30 хв.
45 хв.
60 хв.
52. Після знезаражування одноразові системи:
Викидають у сміття.
Здають старшій медсестрі.
Трубки розрізають.
Використовують повторно.
Трубки розрізають, голки деформують.
53. Для дезинфекції штативів використовують розчин:
Хлораміну 0,5%.
Хлораміну 1 %.
Хлораміну 3%.
Мильно-содовий 2%.
Хлорного вапна 1%.
54. Штативи знезаражують методом:
1. Одноразового протирання розчином хлораміну 1 %.

Замочування в розчині хлораміну 1%.
Дворазового протирання дистильованою водою з інтервалом 15 хв.
Дворазового протирання розчином хлораміну 3% з інтервалом 15 хв.
Одноразового протирання розчином хлораміну 3%.
55. Після використання гумові рукавички знезаражують у розчині:
Хлорного вапна 0,5%.
Хлораміну 1%.
Хлорного вапна 1 %.
Хлораміну 3%.
Формаліну 25%.
56. Для дезинфекції відпрацьованих рукавичок користуються методом:
Протирання одним із дезрозчинів.
Занурення в один з дезрозчинів на 60 хв.
Промивання під проточною водою.
Дворазового протирання одним з дезрозчинів.
Занурення в один з дезрозчинів на 30 хв.
57. Крім розчину хлораміну для дезинфекції рукавичок використовують:
Формалін 25%.
Оцтову кислоту 40%.
Перекис водню 4%.
Етиловий спирт 45%.
Розчин хлорного вапна 1 %.
58. Для дезинфекції рук медичного персоналу (без рукавичок) застосовують розчин:
Хлораміну 0,1%.
Хлораміну 0,2%.
Хлораміну 0,5%.
Перекису водню 3%.
Хлорного вапна 0,2%.
59. Руки медичного персоналу (в рукавичках) перед маніпуляцією дезинфікуються розчином:
Хлораміну 0,2%.
Хлораміну 0,5%.
Хлораміну 0,75%.
Хлораміну 1 %.
Хлораміну 3%.
60. Для дезинфекції рук в екстренних ситуаціях використовують:
Етиловий спирт 45°.
Етиловий спирт 70°.
Перекис водню 3%.
Перекис водню 27,5%.
Перекис водню 33%.
61. Яким способом обробляють руки медичного персоналу перед маніпуля цією:
Миють у дезрозчині.
Протирають ватним тампоном, змоченим у дезрозчині.
Протирають ватним тампоном, змоченим у дезрозчині, з наступним
дворазовим миттям під проточною водою.
4. Протирають ватним тампоном, змоченим у дезрозчині, з наступним
висушуванням індивідуальним рушником.
5. Протирають ватним тампоном, змоченим у дезрозчині, з наступним
промиванням під проточною водою рідким милом та висушуванням індивідуальним рушником.
62. Медичний персонал перед маніпуляцією повинен протирати руки ватним тампоном, змоченим дезрозчином, протягом:
15хв.
10хв.
5 хв.
Зхв.
2 хв.
63. Після контакту з хворими на гепатит В, С руки медичного персоналу дезинфікують розчином:
Хлораміну 0,2%.
Хлораміну 0,5%.
Хлораміну 0,75%.
Хлораміну 1%.
Хлораміну 3%.
64. Транспорт по доставці хворих (внутрішні поверхні) дезинфікується методом дворазового протирання серветкою, змоченою розчином:
Хлораміну 0,5%.
Хлораміну 1%.
Хлорного вапна 0,5%.
Перекису водню 3%.
Формаліну 25%.
65. Після протирання дезрозчином транспорт по доставці хворих:
Провітрюють.
Промивають водою.
Не використовують протягом 60 хв.

Не використовують протягом ЗО хв.
Залишають без змін.
66. Для дезинфекції сміття використовують розчин хлорного вапна:
0,5%.
1%.
3%.
5%.
10%.
67. Яка експозиція знезаражування сміття хлорним вапном:
30хв.
45 хв.
60 хв.
90 хв.
120хв.
68. Крім хлорного вапна для знезаражування сміття використовують:
Хлорамін 1%.
Хлорамін 3%.
Хлорамін 5%.
Хлорно-вапняне молоко 20%.
Хлорно-вапняне молоко 10%.
69. Співвідношення сміття і дезрозчину становить:
1:1.
2:1.
3:1.
1:5.
1:10.
70. Надвірні уборни, помийні ями, ящики для сміття дезинфікують розчином:
Хлораміну 3%.
Хлораміну 5%.
Хлораміну 10%).
Хлорного вапна 10%.
Хлорного вапна 5%.
71. Яке співвідношення дезрозчину та зрошуваної поверхні:
0,1кг/м2.
0,2кг/м2.
0,5кг/м2.
1 кг/м2.
2 кг/м2.
72. Вкажіть номер наказу МОЗ «Про заходи по зниженню захворюваності
вірусним гепатитом в країні»:
720.
408.
4.
288.
139.
73. В якому наказі МОЗ України йдеться мова про організацію та забезпе чення медичної допомоги новонародженим України:
720.
4.
408.
288.
916.
74. Вкажіть номер наказу МОЗ «Про покращення медичної допомоги хворим з гнійними хірургічними захворюваннями та посилення заходів по боротьбі з внутрішньолікарняною інфекцією»:
288.
408.
720.
4.
916.
7. Тестовий контроль знань до VIII розділу
1. До груп персоналу найбільшого ризику зараження вірусами парен теральних гепатитів відносять:
Відділень гемодіалізу.
Хірургічних та гематологічних відділень.
Пологових будинків.
Клініко-діагностичних лабораторій.
Усіх згаданих.
2. Механізмом передачі вірусних гепатитів В і С є:
Парентеральний.
Фекально-оральний.
Повітряно-краплинний.
Аерогенний.
3. Вкажіть чинники передачі парентеральних гепатитів:
їжа.
Вода.
Голки, інструменти.
Повітря.
4. Медичні працівники, які мають контакт з кров'ю обстежуються на носійство вірусів гепатиту В і С:
1. При вступі на роботу з наступним подвійним обстеженням на рік (1
раз у 6 місяців);
1 раз на рік.
1 раз на тиждень.
2 рази на місяць.
5. Вкажіть послідовність етапів передстерилізаційної очистки інструментарію:
Промивання під проточною водою протягом 10 хв.
Висушування в сухожаровій шафі до повного зникнення вологи при температурі 85°С.
Замочування в миючому розчині з повним зануренням при
температурі 50-55°С на 15 хв з наступним промиванням кожного інструмента за допомогою йорша або ватно-марлевого тампону протягом 30 с.
4. Промивання в дистильованій воді.
6. До складу миючого розчину входять:
15 г миючого засобу ("Лотос"), 15 мл перекису водню 3%, 970 мл води.
5 г миючого засобу ("Лотос"), 17 мл перекису водню 6%, 978 мл води.
20 г миючого засобу ("Лотос"), 50 мл перекису водню 3%, 930 мл
води.
4. 5 г миючого засобу ("Лотос"), 17 мл перекису водню 27,5%, 978 мл
води.
7. При позитивній бензидиновій пробі на залишки крові з'являється забарвлення:
Чорне.
Рожеве.
Фіолетове.
Синьо-зелене.
8. При позитивній фенолфталеїновій пробі на залишки миючого засобу з'являється забарвлення:
Синє.
Синьо-зелене.
Зелене.
Рожеве.
8. Тестовий контроль знань до IX розділу
1. Список контингенту людей, які підлягають обстеженню на ВІЛ не включає:
Гомосексуалістів.
Повій.
Медперсонал, що отримав травми (порізи, уколи) при роботі з кров'ю.
Наркоманів.
Працівників харчової промисловості.
2. Для проведення лабораторних досліджень на виявлення ВІЛ-інфекції необхідно набрати кров у пацієнта в об'ємі:
0,5-1 мл.
3-5 мл.
6-10 мл.
11-15мл.
16-20мл.
3. До складу «ПротиСНІДової аптечки» не входить:
Захисні окуляри, маска (екран).
Стерильні рукавички.
Стерильні напальчники.
Лейкопластир.
Пінцети.
Піпетки.
Пакетики з кристалами перманганату калію по 1 г (для приготування
розчину в розведенні на 1:10000).
Розчин йоду 5%.
Розчин протарголу 1%. Ю.Розчин перекису водню 3-6%.
11.Сульфацил натрію (альбуцид) 30%. 12.Етиловий спирт 70%.
4. Вкажіть послідовність підготовки медичних сестер для забору крові на
СНІД:
Одягнути маску.
Одягнути захисні окуляри.
Одягнути стерильні рукавички.
Одягнути поверх халату поліетиленовий фартух.
Перед роботою всі пошкодження шкіри на руках повинні бути заклеєні
лейкопластирем.
5. Яка послідовність дій медичної сестри при порушенні цілісності шкіри (порізах, уколах) при обслуговуванні ВІЛ-інфікованих:
З травмованої поверхні видалити краплю крові, обробити 70° спиртом.
Зняти пошкоджену рукавичку, занурити в ємність з хлораміном 3%.
Обробити 5% йодом, заклеїти рану лейкопластирем.

Одягнути нову стерильну рукавичку.
Одягнути стерильний напальчник.
6. При попаданні інфікованого матеріалу на шкіру обличчя необхідно:
Вимити розчином перекису водню 6%.
Старанно вимити водою з милом.
Промити фурациліном (1:500).
Вимити водою з милом і змастити розчином протарголу 1%.
Змастити розчином йоду 5%.
7. При попаданні крові в очі необхідно промити:
Розчином перекису водню 3 %.
Великою кількістю води.
Розчином етилового спирту 40%.
Великою кількістю води, закапати розчин сульфацилу натрію 30%.
Розчином перманганату калію (1:10000).
8. При попаданні крові на слизову оболонку носа необхідно:
Промити ніс водою.
Закапати ніс розчином нафтизину 5%.
Закапати ніс розчином спирту 70°.
Промити ніс водою, закапати розчином протарголу 1%.
Промити ніс розчином перманганату калія, закапати р-ном альбуциду
30%.
9. При попаданні інфікованого матеріалу в ротову порожнину необхідно виполоскати:
Розчином перекису, водню 3%.
Проточною водою.
Дистильованою водою.
Етиловим спиртом 70°.
Розчином борної кислоти 5%.
10. При попаданні інфікованого матеріалу на клейонку, підлогу, стіл, забруднене місце необхідно:
Протерти розчином хлораміну 1 %.
Протерти розчином перекису водню 3%.
Засипати сухим хлорним вапном.
Залити розчином хлораміну 1%.
Залити розчином хлорного вапна 0,5%.
11. Вкажіть яке співвідношення хлорного вапна до інфікованого матеріалу (крові):
1:1.
1:2.
1:3.
1:4.
1:5.
12. При попаданні інфікованого матеріалу на халат, одяг, це місце негайно
знезаражують:
Розчином хлораміну 1%.
Розчином хлораміну 3%.
Розчином хлорного вапна 1%.
Розчином перекису водню 3%.
Розчином борної кислоти 5%.
13. Після знезаражування забрудненого місця на халаті, його знімають, та:
Здають в пральню.
Замочують у розчині хлораміну 0,5% на 60 хв.
Замочують у розчині хлорного вапна 1 % на 60 хв.
Замочують у розчині хлораміну 0,5% на 120 хв.
Замочують у розчині хлораміну 1%на 180 хв.
14. При попаданні інфікованого матеріалу на взуття його обробляють:
Занурюють в ємність з хлораміном 1% на 30 хв.
Протирають розчином хлораміну 1%.
Двічі протирають розчином хлораміну 3%.
Протирають розчином перекису водню 3%.
Протирають розчином хлорного вапна 1%.
15. Шкіру рук та інші частини тіла під забрудненим одягом:
Протирають розчином борної кислоти 1 %.
Протирають етиловим спиртом 70°.
Промивають проточною водою.
Промивають дистильованою водою.
Протирають розчином хлораміну 0,5%.
16. За медпрацівниками, які зазнали ризику професійного зараження ВІЛ-інфекцією встановлюється нагляд протягом:
3-х місяців.
6-ти місяців.
9-ти місяців.
12-ти місяців.
24-х місяців.
17. В лабораторію для дослідження на ВІЛ-інфекцію відправляють:
Еритроцитарну масу.
Сироватку.
Кров з консервантом.

Еритроцитарну масу та сироватку.
Лейкоцитарну масу.
18. Матеріал для дослідження відправляється до лабораторії у:
Стерильній пробірці.
Стерильній пробірці, закритій притертим гумовим корком.
Стерильній пробірці, закритій целофаном за допомогою аптечної
гумки.
4. Стерильній пробірці, закритій притертим гумовим корком та
герметизованій целофаном за допомогою аптечної гумки.
5. Одноразовому шприцеві.
19. Сироватка передається в діагностичну лабораторію не пізніше (за умови зберігання в холодильнику):
Згод.
12 год.
1 доби.
14 діб.
20 діб.
20. Транспортування матеріалу в діагностичну лабораторію здійснюють в:
Особистій сумці (портфелі).
Пластиковому штативі.
Металевому штативі.
Ізотермічних контейнерах з холодоагентом.
Ізотермічних контейнерах з холодоагентом у металевих або
пластикових штативах.
21. Контейнери, в яких доставляли зразки сироваток, після розвантаження дворазово протирають з інтервалом 15 хв серветкою, змоченою у розчині:
Хлораміну 1%.
Хлораміну 3%.
Хлорного вапна 0,5%.
Хлорного вапна 1%.
Перекису водню 3%.



.ЯШніііШИНї
Розділ VIII


Відповідь

Відповідь

ВІДПОВІДЬ

ВІДПОВІДЬ

1
5
3
3
5
3,1,4,2
7
4

2
1
4
1
6
4
8
4

Розділ IX


ВІДПОВІДЬ

ВІДПОВІДЬ

ВІДПОВІДЬ

ВІДПОВІДЬ

1
5
7
4
13
5
19
4

2
2
8
4
14
3
20
5

3
5
9
4
15
2
21
2

4
5,4,3,1,2
10
3
16
4



5
2,1,3,5,4
11
5
17
2



6
2
12
2
18
4



Література
1. Палій Г.К. Антисептики у профілактиці і лікуванні інфекцій. - Вінниця- ВДМУ, 1997. 197 с.
2. Веденко Б.Г., Тарасюк В.С. Палатная медицинская сестра. Київ "Здоров'я" - 1990. 127 с.
3. Веденко Б.Г., Тарасюк В.С. Старшая медицинская сестра.Чернівці - 1992
159 с.
Шевчук М.Г.Сестринська справа.Київ."Здоров'я" - 1992.С 27-77
Тарасюк В.С, Любарець Г.У, Павленко Е.С. Алгоритми практичних навичок з догляду за хворими та медичної маніпуляційної техніки Київ -Вінниця. -1997.371с.
6. Внутрішньолікарняні інфекції. /Під ред. Ванцела Р.П. (переклад з англ. проф. Годованого Б.А.). - Москва: Медицина, 1990. 656 с.
7. Никберг И.И. Гигиена больниц. - 1993. 260 с.
8. Яфаев Р.Х., Зуєва Л.Ч. Епідеміологія внутрішньолікарняної інфекції. - Санкт-Петербург: Медицина, 1989. 168 с.
9. Лошонці Д. Внутрішньолікарняні інфекції. - Венгрія, 1978.С 22 - 42.
10. Епідеміологія /Васильченко А.А., Вернер О.М, Гирін В.М. та ін - К Здоров'я, 1993. с 10-22.
11. Щерба А.П. Больничная гигиена. Санкт-Петербург - 2000. 483 с
Льісенко А.Я., Турьянов М.Х., Лавдовская М.В., Подольский В.М. ВИЧ-инфекция и СПИД-ассоциируемьіе заболевания. Монография М ТОО "Рарогь", 1996, 624с, илл., ч/б 53, цв. 131 (в приложении).
Покровский В.В. Зпидемиология и профилактика ВИЧ-инфекции и СПИД. - М.: "Медицина", 1996. - 248 с: ил.
Справочник госпитального єпидемиолога.- М. Хризостом 1999 -336с
Наказ МОЗ України від 19.07.1995р. №133 "Про затвердження переліку особливо небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійство збудників хвороб".
Наказ МОЗ України від 10.10.1995р. №257 "Про затвердження форм державно, статистичної звітності про ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД"
НаказМОЗУКраїнивіД25.05.2000р.№120"Проудосконаленняорганізації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД"
Наказ МОЗ СРСР від 12.07.1989р. №408 "Про міри по зниженню захворюваності вірусним гепатитом в країні".
Наказ МОЗ СРСР від 31.07.1978р. № 720 "Про покращення медичної допомоги хворим з гнійними хірургічними захворюваннями та посилення заходів по боротьбі з внутрішньолікарняною інфекцією".
Наказ МОЗ СРСР від 23.03.1976р. №288 "Про затвердження Інструкції про санітарно-протиепідемічний режим лікарень та про порядок здійснення органами та закладами санітарно-епідеміологічної служби державного санітарного нагляду за санітарним станом лікувально-профілактичних закладів".
Наказ МОЗ СРСР від 4.08.1983р. №916 "Про затвердження інструкції по санітарно-протиепідемічному режиму і охорони праці персоналу інфекційних лікарень (відділень)".
Наказ МОЗ СРСР від 9.01.1986р. №55 "Про організацію роботи пологових будинків (відділень)".
Наказ МОЗ України №4 від 05.01.1996р. "Про організацію та забезпечення медичної допомоги новонародженим в Україні".
СанПін №5179-90. Санітарні правила обладнання та експлуатації лікарень, пологових будинків та інших лікувальних стаціонарів.
ГСТ 42-21-2-85. Галузевий стандарт. Стерилізація та дезинфекція виробів медичного призначення, методи, засоби та режими.
Інструкція про організацію роботи лабораторій діагностики ВІЛ-інфекції. Київ, 1994.
Методичні рекомендації з питань неспецифічної профілактики внутрішньолікарняних інфекцій. Вінниця - 2000. 32 с.
ДЛЯ НОТАТОК
Навчальний посібник
Тарасюк Володимир Семенович
Сметаніна Жанна Миколаївна,
Назаренко Наталя Іванівна,
МЕДИЧНА СЕСТРА В ІНФЕКЦІЙНОМУ КОНТРОЛІ ЛІКАРНІ
(санітарно-протиепідемічний режим у діючих наказах)
Відповідальний за випуск - О.О.Приходський, начальник управління охорони здоров'я Вінницької обласної держадміністрації, Заслужений лікар України Відповідальний редактор - професор В.С.Компанець Редактор - к.пс.н. Н.Д.Корольова Технічний редактор А.М.Райфурак
Здано в набір 20.01.2002 року. Підписано до друку 18.02.2002 року. Формат 60х90/-]б- Друк офсетний. Папір офсетний Об'єм 10 умов. друк. арк. Наклад 1000 прим. За.м. 44
Виготовлено з оригіналів видавництва "Нова книга"
Свідоцтво ДК№ 103
Е-таі1: пе\уЬоок@5УІіоп1іпе.сот
Тел.(0432)53-71-88
Віддруковано на ДП "Державна картографічна фабрика" 21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 19

·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·l

Приложенные файлы

  • doc 15843974
    Размер файла: 1 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий