Методичка Хим.процессы в живых организмах

Державний вищий навчальний заклад
“Запорізький національний університет”
Міністерства освіти і науки України


Л.О. Омельянчик, В.І. Генчева



Хімічні процеси в живИХ організмах



МЕТОДИЧНі вказівки



для студентів III курсу біологічного факультету
денної форми навчання
(Напрям підготовки: 6.040101 «Хімія»;
Галузь знань: 0401 «Природничі науки»)





Затверджено вченою радою ЗНУ протокол № ___від ___________






Запоріжжя

2010
УДК: 579.22 : 591. 04 (О 76)

ББК: Е 071.1.я73


Омельянчик Л.О., Генчева В.І. Хімічні процеси в живих організмах: Методичні вказівки для студентів III курсу біологічного факультету денної форми навчання (Напрям підготовки: 6.040101 «Хімія»; Галузь знань: 0401 «Природничі науки»). – Запоріжжя: ЗНУ, 2010. – 110 с.

Методичні вказівки для спецкурсу «Хімічні процеси в живих організмах» містять завдання для письмового (домашнього) виконання, контрольні запитання до відповідної теми, лабораторні роботи, які містять принцип методу і порядок проведення досліду, а також тестові завдання, для перевірки і засвоєння знань студентів.
Призначений для студентів денного відділення спеціальності 6.040101 «Хімія».




Рецензент проф. В.Д. Бовт



Відповідальний за випуск проф. Л.О. Омельянчик










ЗМІСТ

Вступ.5

Техніка безпеки при роботі у біохімічній лабораторії....7

Модуль 1. «Обмін вуглеводів. Обмін білків, амінокислот»..10

Заняття № 1,2. Загальні закономірності обміну речовин. Біологічне окиснення. Перетравлення вуглеводів. Обмін вуглеводів.10

Лабораторна робота. Визначення концентрації глюкози у біологічних рідинах глюкозооксидазним методом..13

Заняття № 3,4. Обмін білків, амінокислот..17

Лабораторна робота. Перетравлення білків у шлунково-кишковому тракті19

Лабораторна робота. Визначення концентрації сечовини у біологічних рідинах діацетилмонооксимним методом...20

Модуль 2. «Обмін ліпідів. Обмін води та мінеральних солей. Біохімія крові. Механізм м’язового скорочення. Біологічні мембрани»..24

Заняття № 5. Перетравлення, всмоктування, ресинтез ліпідів. Обмін ліпідів24

Лабораторна робота. Дія фосфоліпаз підшлункової залози на гліцерофосфоліпіди яєчного жовтка.26

Лабораторна робота. Визначення концентрації загального холестерину у біологічних рідинах (за методом Ілька)..27

Заняття № 6. Семінар. Обмін вуглеводів. Обмін білків, амінокислот. Обмін ліпідів..30

Заняття № 7. Обмін води та мінеральних солей. Біохімія крові..33

Заняття № 8. Механізм м’язового скорочення. Біологічні мембрани..36

Глосарій ...40

Тестовий контроль...51

Тема: Загальні закономірності обміну речовин. Біологічне окиснення.51

Тема: Обмін вуглеводів...60

Тема: Обмін білків, амінокислот66

Тема: Обмін ліпідів.71

Тема: Обмін води та мінеральних солей...77

Тема: Біохімія крові.82

Тема: Механізм м’язового скорочення..89

Тема: Біологічні мембрани.....96

Еталони відповідей до тестових питань..104

Рекомендована література107

Для нотаток109




Вступ

Мета спецкурсу “Хімічні процеси в живих організмах”
· дати студентам біологічного факультету спеціальності “Хімія” розуміння про фізико-хімічні процеси, що забезпечують життєдіяльність живих організмів. Завдання спецкурсу “Хімічні процеси в живих організмах”
· вивчення основних хімічних перетворень, які полягають у основі життєдіяльності; розуміння логіки процесів, які відбуваються в організмі та їх регуляції.
У першому модулі розглядаються питання щодо обміну вуглеводів, обміну білків та амінокислот. У другому модулі висвітлюються питання стосовно обміну ліпідів; обміну води та мінеральних солей; біохімії крові, механізму м'язового скорочення, біологічні мембрани. Такий порядок викладення тем сприяє інтеграції знань та створенню цілісного уявлення про хімічні процеси в живому організмі.

За підсумками вивчення курсу студент повинен знати:
- хімічні реакції та процеси, які лежать в основі анаболізму та катаболізму речовин;
- принципи регуляції обміну речовин.

вміти:
пояснити реакції та процеси, що відбуваються в організмі людини і тварин;
проводити аналіз зв’язку обміну білків, вуглеводів та ліпідів.

Перед початком лабораторного практикуму студентам слід обов’язково слід ознайомитись з правилами роботи у лабораторії та технікою безпеки.

Кожний студент в робочому зошиті веде протокол занять і лабораторних робіт. При оформлені протоколу вказується дата, назва теми, надається опис методики проведення досліджень, результати дослідів та висновки до лабораторної роботи.
Контрольні завдання для домашнього (письмового) виконання до тем оцінюються в 3 бали, контрольні запитання до теми
· 4 бали, тестові завдання
· 5 балів. лабораторна робота (оформлення і захист на парі або вчасно)
· 3 бали, На лабораторному занятті максимально можна отримати 15 балів.
Модульна контрольна робота оцінюється в 12 балів.
Присутність на лекціях (або відсутність
· 1-2 лекції з поважних причин) і наявність всіх лекцій дає можливість отримати 3 бали за кожний модуль. В разі відсутності студента, без поважних причин на 1-2 лекціях, студент не має можливості отримати бали за лекції.
Разом за один модуль студент отримує максимально 30 балів. Студент допускається до складання іспиту, якщо він набрав 50 балів з дисципліни.

Зміст лабораторного заняття:

Контроль виконання домашнього (письмового) завдання.
Контроль засвоєних теоретичних знань з теми (див. контрольні запитання до теми).
Контроль написання тестових завдань.
Виконання лабораторних робіт.
Контроль виконання лабораторної роботи. Захист лабораторної роботи.
















Техніка безпеки при роботі у біохімічній лабораторії

Студенти зобов'язані підтримувати в чистоті й порядку постійні робочі місця. На робочому столі повинні знаходитися лише предмети, необхідні для проведення роботи. Портфелі, сумки та інші речі варто залишати у відведеному для цього місці. Бути присутнім на заняттях і працювати дозволяється тільки в білих медичних халатах.
Необхідні для дослідів реактиви знаходяться на поличках лабораторних столів, концентровані кислоти і летючі речовини – у витяжних шафах, звідки їх виносити категорично забороняється.
Сухі реактиви варто брати чистим шпателем або спеціальною ложечкою. Розчини наливати в пробірки у невеликій кількості (краплями).
Без дозволу викладача не проводити ніяких додаткових дослідів.
При нагріванні на дерев'яному столі під нагрівальний прилад необхідно покласти товстий прошарок азбесту.
Не допускати при роботі з газом проскакування полум'я в пальниках (при цьому характерний шум змінюється на свист). У таких випадках треба негайно закрити газовий кран і тільки після охолодження пальників запалювати їх знову.
Усі досліди з отруйними і летючими речовинами, а також випарювання проводити тільки у витяжній шафі. При цьому голова працюючого повинна знаходитися поза шафою.
Роботу з легкозаймистими речовинами проводити подалі від вогню.
Нагріваючи розчини в пробірці, потрібно тримати її так, щоб отвір був спрямований у протилежний бік від працюючого та його сусіда.
Їдкими лугами і концентрованими кислотами користуватися з великою обережністю, щоб уникнути хімічних опіків і ушкодження одягу.
Розведення концентрованих кислот і лугів здійснювати нашаровуванням їх на воду, а не навпаки.
Залишки концентрованих кислот і цінних матеріалів (солі срібла) зливати тільки в спеціально відведені для цього склянки.
У випадку виникнення пожежі для її гасіння застосовувати вогнегасники, пісок, мокру ганчірку, ковдру грубошерстну або азбестову сітку. При спалаху розчинних у воді пальних рідин (спирт, ацетон) для гасіння можна застосовувати велику кількість води; при горінні нерозчинних у воді рідин (бензин, петролейний ефір і ін.) для гасіння не можна застосовувати воду, а варто використовувати азбест, пісок, грубошерсті ковдри.

З метою уникнення травм, опіків, нещасних випадків забороняється:

Працювати на несправному устаткуванні.
Лишати працюючі прилади без догляду.
Берегти і їсти їжу в лабораторіях, пити з хімічного посуду.
Відмірювати концентровані кислоти і луги, втягуючи їх ротом у піпетку.
Зберігати летючі й легкозаймисті речовини поблизу джерел тепла, відкритого вогню, працюючих приладів.
Ставити в термостат легкозаймисті речовини.
Торкатися голими руками до погано ізольованих проводів і недостатньо заземленого устаткування, що може бути під напругою.
Щоб запобігти отруєнню, необхідно знати токсичні властивості речовин, із якими працюєте, і уникати вдихання парів, а також потрапляння отруйних речовин на шкіру й одяг.

Перша домедична допомога

Відключити електричний струм, що діє на постраждалого; загасити спиртовий пальник; якщо зайнявся одяг, то необхідно накрити ділянку, що горить, підручним предметом (рушник, халат, піджак) або постраждалий має лягти на підлогу і перекочуватися, намагаючись загасити вогонь. Після цього постраждалому надати медичну допомогу.
При відсутності у постраждалого пульсу і дихання, після електротравми, терміново здійснюють штучне дихання з рота в рот і закритий масаж серця (на одне вдмухування 4-5 натиснень на нижню третину грудини; ритм
· одне натиснення на секунду).
Перев'язувальні матеріали (вата, бинти, серветки), необхідні розчини і медикаменти знаходяться в аптечці, встановленій у лабораторії.
При термічних опіках зробити примочки розчином перманганату калію або етилового спирту і змазати маззю від опіків.
При опіках кислотою старанно промити уражене місце спочатку проточною водою, а потім обробити розчином гідрокарбонату натрію.
При опіках їдкими лугами промити уражене місце проточною водою, а потім обробити розведеною оцтовою кислотою.
Якщо кислоти або луги потрапили в очі, слід миттєво їх промити дистильованою водою, а потім обробити 1 % розчином гідрокарбонату натрію у випадку потрапляння кислоти або 1 % розчином борної кислоти при потраплянні лугу, після чого знову старанно промити дистильованою водою.
При порізах склом видалити його уламки з рани, змазати йодною настойкою і, якщо потрібно, накласти пов'язку.
При отруєнні парами отрути, постраждалого винести на свіже повітря, дати міцний чай або каву.


















Модуль 1. «Обмін вуглеводів. Обмін білків, амінокислот»

Заняття № 1, 2

Тема: Загальні закономірності обміну речовин. Біологічне окиснення. Перетравлення вуглеводів. Обмін вуглеводів

Цілі заняття:

· закріпити знання про загальні закономірності обміну речовин, поняття біологічного окиснення;

· сформувати уявлення про перетравлення вуглеводів їжі; всмоктування вуглеводів в кишечник і потрапляння глюкози в клітини;

· сформувати уявлення про анаеробне окиснення вуглеводів: гліколіз; окиснення пірувату; вихід АТФ;

· сформувати уявлення про глюконеогенез; і регуляцію гліколізу під дією гормонів і глюконеогенезу;

· сформувати уявлення про пентозофосфатний шлях;

· сформувати уявлення про тканинне дихання і роль НАДФ+ в клітині;

· сформувати уявлення про глікоген тканин, м’язів, печінки; його метаболізм в печінці і синтез в скелетних м’язах;

· засвоїти методику визначення концентрації глюкози у біологічних рідинах глюкозооксидазним методом і клініко-діагностичне значення даного методу.


( Домашнє (письмове) завдання

Завдання 1. Заповніть таблицю «Перетравлення вуглеводів»:

Назва ферментів, місце їх синтезу
Місце дії ферментів (відділ ШКТ)
Хімічна реакція
Зв’язок, який гідролізується

1
2
3
4






Завдання 2. Заповніть таблицю «Гормональна регуляція концентрації глюкози в крові»:

Назва гормону
Місце синтезу гормону
Хімічна природа гормону
Клітини-
мішені
Вплив на обміну вуглеводів
Вплив на концентрацію глюкози в крові

1
2
3
4
5
6

Інсулін






Адреналін






Глюкагон






Кортізол







Завдання 3. Впишіть в таблицю «Енергетичний ефект аеробного розпаду глюкози» кількість молекул АТФ, яка використовується (
· АТФ), або кількість молекул АТФ, яка синтезується (+ АТФ). Знайдіть сумарний енергетичний ефект окиснення 1 молекули глюкози до СО2 і Н2О.

Етапи аеробного розпаду глюкози

· АТФ
+ АТФ
Спосіб фосфорилювання

1
2
3
4







Завдання 4. Напишіть пентозофосфатний цикл у вигляді схеми (включаючи формули речовин і ферменти, які приймають участь в цьому циклі).

Завдання 5. Заповніть таблицю:

Комплекс дихального ланцюга
Назва ферменту
Приймає чи ні участь в переносі:
Кофермент
(назва, формула)
Акцептор
електронів



електронів
протонів




1
2
3
4
5
6

I






II






1
2
3
4
5
6

III






IV







Завдання 6. Дайте визначення поняттям субстратне і окислювальне фосфорилювання.


( Контрольні запитання до теми

Загальні закономірності обміну речовин. Біологічне окиснення.
Перетравлення вуглеводів їжі: перетравлення полісахаридів за участю слини; панкреатична амілаза; полісахариди, які перетравлюються та не перетравлюються; перетравлення олігосахаридів.
Всмоктування вуглеводів в кишечник. Потрапляння глюкози в клітини.
Гліколіз (субклітинна локалізація, етапи: неокислювальний, гліколітичної оксидоредукції, реакції, ферменти, енергетичний вихід і механізм утворення АТФ, біологічна роль).
Гліколіз і окиснення пірувату: окислювальне декарбоксилювання піровіноградної кислоти (субклітинна локалізація, реакції, ферменти, коферменти, біологічна роль, вихід АТФ).
Глюконеогенез
· шлях утворення глюкози із молочної кислоти.
Регуляція гліколізу і глюконеогенезу під дією гормонів (інсулін, адреналін, глюкагон, глюкокортикоїди).
Пентозофосфатний шлях (субклітинна локалізація, етапи, реакції, ключові ферменти, метаболіти, біологічна роль).
Тканинне дихання: комплекси дихального ланцюга. Уміти включати субстрати циклу Кребса (ізоцитрат,
·-кетоглутарат, малат, сукцинат) в дихальний ланцюг. Роль НАДФ+ в клітині.
Глікоген тканин, м’язів, печінки.
Метаболізм глікогену в печінці.
Глікогеноліз. Фосфороліз глікогену.
Синтез глікогену в скелетних м’язах.
Принцип визначення концентрації глюкози у біологічних рідинах глюкозооксидазним методом і клініко-діагностичне значення даного методу.


Лабораторна робота №1

Тема: Визначення концентрації глюкози у біологічних рідинах глюкозооксидазним методом

Мета роботи: оволодіти глюкозооксидазним методом кількісного визначення глюкози.

Клініко-діагностичне значення: збільшення змісту глюкози в крові (гіперглікемія) спостерігається при цукровому діабеті, гострому панкреатиті, панкреатичних цирозах, емоційних стресах, після ефірного наркозу, частого прийому вуглеводів з їжею, а також при підвищенні гормональної активності ряду залоз (щитовидної, гіпофізу, коркового і мозкового шару наднирків).
Зниження рівня глюкози в крові (гіпоглікемія) зустрічається при поражені паренхіми печінки, порушенні ферментативної активності, при розпаді глікогену, недостатньої функції щитовидної залози, наднирків, гіпофізу, передозуванні інсуліну при лікуванні цукрового діабету, порушенні всмоктування вуглеводів, отруєннях фосфором, бензеном, хлороформом, при недостатньому прийомі з їжею вуглеводів, після великих втрат крові.

Принцип методу: глюкоза в присутності глюкооксидази окислюється киснем повітря до глюконової кислоти та перекису водню, який у присутності пероксидази реагує з фенолом та 4-амінофеназоном з утворенням хіноніміну червоно-фіолетового забарвлення, який визначається фотометрично.

Реактиви:
Ензими (розчин): пероксидаза,
·,D-глюкооксидаза, 4-амінофеназон, стабілізатори, активатори.
Буферний розчин (фосфатний буфер – рН 7,2-7,4), фенол.
Калібрувальний розчин глюкози (10±0,5) ммоль/л.
Фізіологічний розчин.
Обладнання:
Штатив для пробірок.
Пробірки градуйовані – місткістю 10 мл (10 – 12 шт. – контрольна, калібрувальна, дослідна проби).
Дозатор 10, 20 мкл, 1000 мкл, 200 – 2000 мкл; наконечники.
Піпетки місткістю 0,1 мл; 1,0 мл.
Фотоелектроколориметр (
·=500 – 546 нм); кювети з товщиною прошарку 1 см.
Водяний термостат або автоматична водяна баня, здатна підтримувати температуру 37±0,1 0С (можливо використання сухоповітряного термостата з механічною циркуляцією повітря).
Стеклограф або маркер.
Годинник.

Матеріал для аналізу: сироватка крові.

Концентрація глюкози стабільна протягом 24 годин при температурі від + 2 до + 8 0С, за умови, що сироватка або плазма приготовлені не пізніше 30 хв. після забору крові. Якщо вміст глюкози в сироватці крові або плазмі вище 27,7 ммоль/л, її необхідно розбавити фізіологічним розчином у 5 разів і повторити дослідження.

Приготування робочих розчинів: для використання набору у варіанті біреагенту розчини готові до використання і стабільні до закінчення гарантійного терміну придатності (при дотриманні умов збереження – температура від + 2 до +16 0С).

Хід роботи:

Складаємо робочу схему проведення досліду.

Калібрувальний розчин глюкози розбавляють у 10 разів: 0,1 мл калібрувального розчину глюкози (10 ммоль/л) змішують із 0,9 мл фізіологічного розчину.
Аналіз проводиться у відповідності за схемою, наведеною у таблиці.


Таблиця

Відміряти у пробірку, мл
Буферний розчин
Ензими
Фізіоло-гічний розчин
Розведений калібру-вальний
розчин
Аналізує-мий матеріал
Показники
оптичної щільності








Е кал. пр.
Е
досл.
пр.

1
2
3
4
5
6
7
8

Холоста проба (контроль)
2,00
2,00
0,04







Калібрувальна проба
2,00
2,00

0,4




Дослідна проба 1.
2,00
2,00


0,04



2.
2,00
2,00


0,04



3.
2,00
2,00


0,04



4.
2,00
2,00


0,04



5.
2,00
2,00


0,04



6.
2,00
2,00


0,04



7.
2,00
2,00


0,04



8.
2,00
2,00


0,04



9.
2,00
2,00


0,04



10.
2,00
2,00


0,04



Змішати, витримати при кімнатній температурі (від + 18 0С до + 25 0С), або 12 хв. при температурі + 37 0С. Вимірюють оптичну щільність калібрувальної (Е кал. пр.) та дослідної проби (Е досл. пр.) проти холостої проби.


Розрахунок концентрації глюкози за формулою:

С = 10,0
· Е досл. пр. / Е кал. пр.

де: 10 – концентрація калібрувального розчину глюкози (ммоль/л);
Е досл. пр.
· оптична щільність дослідної проби, од. опт. щільності;
Е кал. пр. – оптична щільність калібрувальної проби, од. опт. щільності.
Контроль якості: достовірність одержуваних результатів контролюють за допомогою атестованих контрольних сироваток “Ліонорм” (Чехія) або “Біоконт С” (Росія).

Нормальна величина вмісту глюкози в сироватці, плазмі крові
· 3,9-6,1 ммоль/л.

Висновок до лабораторної роботи.




























Заняття № 3, 4

Тема: Обмін білків

Цілі заняття:

· сформувати уявлення про особливості перетравлення білків, всмоктування, транспорту амінокислот;

· сформувати уявлення про реакції розпаду амінокислот в організмі: переамінування, дезамінування, відновне амінування, декарбоксилювання амінокислот;

· сформувати уявлення про метаболізм і фіксацію амоніаку; шляхи знешкодження амоніаку в організмі;

· сформувати уявлення про біосинтез сечовини;

· сформувати уявлення про обмін нуклеопротеїдів і хромопротеїдів;

· засвоїти методику визначення концентрації сечовини і клініко-діагностичне значення даного методу.


( Домашнє (письмове) завдання

Завдання 1. Заповніть таблицю «Властивості протеолітичних ферментів в перетравленні білків»:

Фермент
Місце дії
рН
Субстратна специфічність

1
2
3
4

Пепсин




Хімотрипсин




Трипсин




Еластаза




Карбоксипептидаза




Амінопептидаза





Завдання 2. Опишіть специфічність дії: пепсину, трипсину, хімотрипсину, еластаз, карбоксипептидаз А і В, амінопептидаз, ди- і трипептидаз.

Завдання 3. Опишіть механізм активації трипсиногену.

Завдання 4. Опишіть шляхи перетворення продуктів реакції дезамінування амінокислот.

Завдання 5. Напишіть приклади реакцій дезамінування амінокислот.

Завдання 6. Заповніть таблицю «Біологічна роль і попередники деяких біогенних амінів»:

Амінокислоти
Серин
Триптофан
Тирозин
Глутамінова кислота
Гістидин

1
2
3
4
5
6

Продукти декарбоксилю-вання






Біологічно активні речовини






Формула






Фізіологічна роль








( Контрольні запитання до теми

Перетравлення білків: шлункове перетравлення, протеоліз в кишечнику.
Всмоктування амінокислот із кишечнику. Незамінні амінокислоти для людини.
Метаболізм амінокислот в печінці: переамінування, дезамінування, відновне амінування, декарбоксилювання.
Метаболізм амоніаку. Фіксація амоніаку. Шляхи знешкодження амоніаку в організмі.
Синтез сечовини (орнітиновий цикл).
Виведення амінного азоту з організму. Класифікація живих організмів по виведенню амінного азоту.
Метаболізм пуринових і піримідинових нуклеопротеїдів, хромопротеїдів.
Принцип визначення концентрації сечовини у біологічних рідинах і клініко-діагностичне значення даного методу.


Лабораторна робота №2

Тема: Перетравлення білків у шлунково-кишковому тракті

Мета роботи: вивчити гідроліз білків ферментами шлунково-кишкового тракту.

Практичне значення роботи: Дослідження проводиться для визначення активності ферментів лікарських засобів, отриманих із підшлункової залози із слизистої кишечника (трипсин, хімотрипсин, панкреатин, фестал і ін.)

Матеріали і реактиви: 0,4 %-ний розчин карбонату натрію, дистильована вода, 0,1 моль/л розчин соляної кислоти, 0,1 % розчин трипсину, біуретовий реактив; пробірки, термостат.

Хід роботи:

Беруть три пробірки і наливають в одну з них 2 мл 0,4 %-ого розчину карбонату натрію, у другу – воду й у третю – розчин соляної кислоти (0,1 моль/л). У першу і третю пробірки додають по 1 мл 0,1 %-ого розчину трипсину (або панкреатину), в другу – 1 мл попередньо прокип'яченого розчину трипсину (або панкреатину). Перемішують проби струшуванням.
У кожну пробірку поміщають по однаковому шматочку звареного курячого яйця і ставлять їх у термостат при 38 0С на 10 хвилин, слідкуючи за розчиненням білка. Відзначають зміни, що відбуваються з денатурованим білком в ході інкубації. Потім вміст пробірок зливають в інші пробірки і проробляють біуретову реакцію.

Висновок до лабораторної роботи.

Лабораторна робота №3

Тема: Визначення концентрації сечовини у біологічних рідинах діацетилмонооксимним методом

Мета роботи: засвоїти методику визначення концентрації сечовини в сироватці крові людини за кольоровою реакцією з діацетилмонооксимом.

Клініко-діагностичне значення: визначення сечовини є важливим діагностичним тестом, що характеризує не тільки стан білкового обміну, але і функціональний стан нирок і печінки.

Підвищення концентрації сечовини в крові відзначається при порушенні видільної функції нирок, при посиленому розпаді білків, надлишковому білковому харчуванні. Зниження рівня сечовини в крові і виділення її із сечею спостерігається при захворюванні печінки (цироз), що пов'язано з порушенням її сечовиноутворюючої функції.

Принцип методу: сечовина утворює з діацетилмонооксимом у присутності іонів Fe3+ і тіосемикарбазиду комплекс червоно-рожевого кольору, по інтенсивності забарвлення якого визначають її концентрацію. Цей комплекс має максимум поглинання при довжині хвилі 520 нм.

Реактиви:
Реагент діацетилмонооксиму.
Реагент тіосемикарбазиду.
Калібрувальний розчин сечовини (16,65±0,832) ммоль/л.
Розчин трихлороцтової кислоти.
Сульфатна кислота.
Дистильована вода.
Фізіологічний розчин (0,9%-ний розчин NaCl).

Обладнання:
Штатив для пробірок.
Пробірки місткістю 20 мл ( контрольна, калібрувальна, дослідна проби) (ГОСТ 1770-74).
Мірні колби місткістю 50 (1 шт.), 100 (2 шт.), 200 мл (1 шт.) (ГОСТ 1770-74).
Дозатор – 10, 20 мкл, 1000 мкл, 200 – 2000 мкл; наконечники.
Піпетки місткістю 0,1 мл; 5,0 мл.
Фотоелектроколориметр (
·=500 – 546 нм); кювети з товщиною прошарку 1 см; кювети.
Водяна лазня, що здатна термостатувати пробірки у бурхливо киплячій воді.
Стеклограф або маркер.
Годинник.

Матеріал для аналізу: сироватка крові.

Приготування робочих розчинів.
Розчин діацетилмонооксиму. У мірну колбу на 100 мл переносять вміст 1 ампули реагенту діацетилмонооксиму, доливають дистильованою водою до мітки. Розчин стійкий при температурі від 0 до плюс 25 0С не більше 2 місяців.
Розчин сульфатної кислоти. У мірну колбу місткістю 200 мл наливають 60 – 80 мл дистильованої води і додають, при перемішуванні, вміст флакона із сульфатною кислотою. Після охолодження, об’єм розчину доводять до мітки дистильованою водою. Розчин стійкий.
Розчин тіосемикарбазиду. У мірну колбу на 100 мл переносять вміст 1 ампули реагенту тіосемикарбазиду і доводять розчином сірчаної кислоти до мітки. Розчин стійкий при температурі від 0 до плюс 25 0С не більше 2 місяців.
Калібрувальний розчин сечовини – готовий до роботи.
Розчин трихлороцтової кислоти. У мірну колбу на 50 мл переносять 50% розчин трихлороцтової кислоти і доводять розчин, при перемішуванні, до мітки дистильованою водою. Розчин стійкий.
Хід роботи:

Складаємо робочу схему проведення досліду.
У пробірки відміряють послідовно, відповідно таблиці, біологічну рідину і робочі розчини.
Для зменшення похибки аналізу рекомендується до обговореного порядку змішування розчинів.

Розрахунок концентрації сечовини за формулою:

С = 16,65
· Е досл. пр. / Е кал. пр.

де: С – концентрація сечовини в пробі, ммоль, ;
16,65 – калібрувальна концентрація сечовини, ммоль/л;
Е досл. пр.
· оптична щільність дослідної проби, од. опт. щільності;
Е кал. пр. – оптична щільність калібрувальної проби, од. опт. щільності.

Контроль якості: достовірність одержуваних результатів контролюють за допомогою атестованих контрольних сироваток “Ліонорм” (Чехія) або “Біоконт С”.


Нормальна концентрація сечовини у сироватці крові – 2,5 – 7,5 ммоль/л.

Висновок до лабораторної роботи.
















Таблиця

Відміряти у пробірку,
мл
Аналізує-мий матеріал
Калібру-вальний
розчин
Фізіоло-
гічний
розчин
Розчин
тіосеми-
карбазиду
Розчин діацетил-моноок-симу
Показники
оптичної
щільності








Е
кал. пр.
Е досл. пр.

1
2
3
4
5
6
7
8

Холоста проба (контроль)


0,02
2,00
2,00



Калібрува-льна проба

0,02

2,00
2,00



Дослідна проба 1.
0,02


2,00
2,00



2.
0,02


2,00
2,00



3.
0,02


2,00
2,00



4.
0,02


2,00
2,00



5.
0,02


2,00
2,00



6.
0,02


2,00
2,00



7.
0,02


2,00
2,00



8.
0,02


2,00
2,00



9.
0,02


2,00
2,00



10.
0,02


2,00
2,00



Пробірки закривають ковпачком (або накривають алюмінієвою фольгою), перемішують вміст і одночасно поміщають у бурхливо киплячу водяну баню рівно на 10 хв. Потім пробірки швидко охолоджують у проточній воді. Виміряють оптичну щільність дослідної проби (Е досл.) і калібрувальної проби (Е кал.) проти холостої проби.
Забарвлення стабільне протягом 15 хв.
Якщо після нагрівання розчин у пробірці з дослідною пробою мутний, то його центрифугують протягом 5 хв. або депротеїнують розчином трихлороцтової кислоти.







Модуль 2. «Обмін ліпідів. Обмін води та мінеральних солей. Біохімія крові.
Механізм М'язового скорочення.
Біологічні мембрани»


Заняття № 5

Тема: Перетравлення, всмоктування, ресинтез ліпідів. Обмін ліпідів.

Цілі заняття:

· сформувати уявлення про механізм перетравлення ліпідів в шлунку, в кишечнику; роль жовчі; всмоктування ліпідів їжі;

· сформувати уявлення про метаболізм триацигліцеролів;

· сформувати уявлення про
· і
·-окиснення жирних кислот;

· сформувати уявлення про
·-окиснення жирних кислот;

· сформувати уявлення про ацетил-КоА;

· сформувати уявлення про синтез вищих жирних кислот;

· сформувати уявлення про регуляцію метаболізму ліпідів;

· сформувати уявлення про біосинтез і транспорт холестерину і його регуляцію;

· сформувати уявлення про роль різних органів і тканин в обміні ліпідів;

· засвоїти методику визначення концентрації холестерину у біологічних рідинах (за методом Ілька) і клініко-діагностичне значення даного методу.


( Домашнє (письмове) завдання

Завдання 1. Опишіть етапи перетравлення і всмоктування ліпідів (в вигляді схеми).

Завдання 2. Заповніть таблицю «Перетравлення ліпідів»:





Панкреатична ліпаза
Ліпопротеїнліпаза
ТАГ-ліпаза

1
2
3
4

Локалізація реакції




Активатори реакції




Основні продукти реакції




Доля продуктів реакції





Завдання 3. Заповніть таблицю «Види окиснення жирних кислот»:

Вид окиснення
Локалізація
Види
окислювальних жирних кислот

1
2
3


·-окиснення




·-окиснення




·-окиснення
1)



2)




( Контрольні запитання до теми

Перетравлення ліпідів їжі: перетравлення ліпідів в шлунку, в кишечнику; роль жовчі; панкреатична ліпаза.
Всмоктування ліпідів в кишечнику; фактори, які впливають на всмоктування ліпідів.
Метаболізм триацигліцеролів.

· і
·-Окиснення, як вторинний шлях обміну жирних кислот.

·-Окиснення вищих жирних кислот: реакції активації, роль карнітину в транспорті ацильних залишків вищих жирних кислот.
Загальний вихід високоенергетичного фосфату при окисленні вищих жирних кислот (на прикладі пальмітоїл-КоА).
Ацетил-КоА як центральний метаболіт. Шляхи його споживання в клітинах.
Синтез жирних кислот.
Регуляція метаболізму ліпідів: регуляція синтезу і депонування ліпідів.
Біологічне значення холестерину.
Біосинтез і транспорт холестерину і його регуляція.
Роль різних органів і тканин в обміні ліпідів.
Принцип визначення концентрації холестерину у біологічних рідинах (за методом Ілька) і клініко-діагностичне значення даного методу.


Лабораторна робота №4

Тема: Дія фосфоліпаз підшлункової залози на гліцерофосфоліпіди яєчного жовтка

Мета роботи: засвоїти методику визначення дії фосфоліпаз підшлункової залози на гліцерофосфоліпіди яєчного жовтка

Принцип методу. Про дію фосфоліпаз підшлункової залози на гліцерофосфоліпіди яєчного жовтка можна судити за появою вільної фосфорної кислоти, здатної утворювати жовтий осад при нагріванні з молібдатом амонію.

Хід роботи:

У дві пробірки наливають по 5 крапель суспензії яєчного жовтка. У 1-у пробірку додають 2 краплі панкреатину, а в 2-у (контрольну)
· 2 краплі води. Обидві пробірки поміщають в термостат при 38 0С на 30 хв. Після інкубації в обидві пробірки наливають по 5 крапель молібденового реактиву, нагрівають їх на полум'ї пальника і охолоджують водою під краном.

Висновок до лабораторної роботи.

Лабораторна робота №5

Тема: Визначення концентрації загального холестерину у біологічних рідинах (за методом Ілька)

Мета роботи: засвоїти методоку визначення концентрації холестерину в сироватці крові.

Клініко-діагностичне значення: За визначенням концентрації холестерину в сироватці крові судять про ліпідний обмін. При порушенні ліпідного обміну холестерин може накопичуватися в крові.
Збільшення вмісту холестерину спостерігається при атеросклерозі, цукровому діабеті, вроджених порушеннях обміну, захворюваннях печінки.

Принцип методу: Холестерин в присутності карбонового ангідриду та суміші оцтової та сірчаної кислот утворює речовину зеленого кольору. Інтенсивність забарвлення дослідного розчину прямопропорційна концентрації холестерину.

Реактиви:
1. Реагент на холестерин (карбоновий ангідрид – 75-85%, оцтова кислота – 15-25%).
2. Калібрувальний розчин холестерину (4,665±0,2328) ммоль/л.
3. Сульфатна кислота концентрована.
4. Дистильована вода.
5. Фізіологічний розчин (0,9%-ний розчин NaCl).

Обладнання:
Штатив для пробірок.
Пробірки місткістю 10 мл (контрольна, калібрувальна, дослідна проби) (ГОСТ 1770-74).
Мірна колба місткістю 200 мл (1 шт.) (ГОСТ 1770-74).
Дозатор – 100 мкл, 1000 мкл, 200 – 2000 мкл; наконечники.
Піпетки місткістю 1, 2, 5 та 0,05 мл.
Водяний термостат або автоматична водяна баня, здатна підтримувати температуру (37о С).
Фотоелектроколориметр (
·=630–690 нм); кювети з товщиною прошарку 1 см або 0,5 см.
Стеклограф або маркер.
Годинник.

Матеріал для аналізу: сироватка крові.

Приготування робочих розчинів.
1. Робочий розчин. Вміст флакона з реактивом на холестерин перенести до термостійкої колби місткістю 200 мл та поступово додати, при охолодженні холодною водою і перемішуванні, 9 мл ссульфатної кислоти з флакона. Отриманий реактив повинен бути безбарвним або блідо-жовтим. Зберігається на протязі одного тижня у холодильнику в склянці із темного скла з добре притертою скляною пробкою. Якщо реактив набуде жовтого кольору, то він не придатний до використання.
2. Калібрувальний розчин холестерину – придатний до використання.
Після розкриття ампули реактив зберігають у холодильнику в посуді з добре притертою скляною або пластмасовою пробкою. При збереженні в герметичній ємності розчин стійкий. Концентрація холестерину в розчині (4,665±0,2328) ммоль/л ((1,8±0,09) мг/мл).

Хід роботи:

Складаємо робочу схему проведення досліду.
Аналіз проводять у відповідності зі схемою, наведеною в таблиці.

Розрахунок концентрації холестерину здійснюють за формулою:

С = 4,665
· Е досл. пр. / Е кал. пр.

де: С – концентрація холестерину у дослідній пробі, ммоль;
4,665 – концентрація холестерину у калібрувальній пробі, ммоль/л;
Е досл. пр.
· оптична щільність дослідної проби, од. опт. щільності;
Е кал. пр. – оптична щільність калібрувальної проби, од. опт. щільності.

Контроль якості: достовірність одержуваних результатів контролюють за допомогою атестованих контрольних сироваток “Ліонорм” (Чехія) або “Біоконт С”.

Нормальна концентрація холестерину у сироватці крові – 1,7 – 8,3 ммоль/л, (10 – 50) мг/дкл.
Таблиця

Відміряти у пробірку, мл
Робочий
розчин
Аналізуємий
розчин
Фізіологічний
розчин
Калібрува-льний
розчин
холестерину
Показники
оптичної щільності







Е
кал. пр.
Е
досл.
пр.

1
2
3
4
5
6
7

Холоста проба (контроль)
4,30

0,1




Калібрувальна проба
4,30


0,1



Дослідна проба 1.
4,30
0,1





2.
4,30
0,1





3.
4,30
0,1





4.
4,30
0,1





5.
4,30
0,1





6.
4,30
0,1





7.
4,30
0,1





8.
4,30
0,1





9.
4,30
0,1





10.
4,30
0,1





До робочого розчину повільно, по стінці пробірки, додають не гемолізовану сироватку або калібрувальний розчин. Пробірку струшують 10-12 разів та витримують у термостаті при плюс 37 0С протягом 20 хв. Вимірюють оптичну щільність дослідної Е досл. пр. проти холостої проби (контроль). Забарвлення стійке
протягом 20 хв.


Висновок до лабораторної роботи.
Заняття № 6

Тема: Обмін вуглеводів. Обмін білків, амінокислот. Обмін ліпідів. (Семінар).

Мета заняття: засвоїти всі процеси обміну вуглеводів, білків, амінокислот, ліпідів; навчитися проводити взаємозв’язок між обмінами цих речовин.

( Домашнє (письмове) завдання

Завдання 1. Скласти схему метаболізму вуглеводів на окремому аркуші. Схема включає: перетравлення вуглеводів у шлунково-кишковому тракті; синтез глікогену; розщеплення глікогену (глікогеноліз); гліколіз; цикл Кребса; гліконеогенез; пентозофосфатний цикл; дихотомічний шлях розкладу глюкозо-6-фосфату; дихальний ланцюг.

Завдання 2. Скласти схему метаболізму білків на окремому аркуші. Схема включає: Ферментативний гідроліз білків в органах травлення; загальні шляхи розпаду амінокислот в організмі; утворення аміаку; орнітиновий цикл; взаємодія амінокислот, глюкогенні і кетогенні амінокислоти.

Завдання 3. Скласти схему метаболізму ліпідів на окремому аркуші. Схема включає: перетравлення ліпідів у шлунково-кишковому тракті;
·-окиснення вищих жирних кислот; окиснення гліцерину; синтез холестерину.

( Контрольні запитання до семінару

Загальні закономірності обміну речовин. Біологічне окиснення.
Перетравлення вуглеводів їжі: перетравлення полісахаридів за участю слини; панкреатична амілаза; полісахариди, які перетравлюються та не перетравлюються; перетравлення олігосахаридів.
Всмоктування вуглеводів в кишечник. Потрапляння глюкози в клітини.
Гліколіз (субклітинна локалізація, етапи: неокислювальний, гліколітичної оксидоредукції, реакції, ферменти, енергетичний вихід і механізм утворення АТФ, біологічна роль).
Гліколіз і окиснення пірувату: окислювальне декарбоксилювання піровіноградної кислоти (субклітинна локалізація, реакції, ферменти, коферменти, біологічна роль); вихід АТФ.
Глюконеогенез
· шлях утворення глюкози із молочної кислоти.
Регуляція гліколізу під дією гормонів (інсулін, адреналін, глюкагон, глюкокортикоїди) і глюконеогенезу.
Пентозофосфатний шлях (субклітинна локалізація, етапи, реакції, ключові ферменти, метаболіти, біологічна роль).
Тканинне дихання: комплекси дихального ланцюга. Уміти включати субстрати циклу Кребса (ізоцитрат,
·-кетоглутарат, малат, сукцинат) в дихальний ланцюг. Роль НАДФ+ в клітині.
Глікоген тканин, м’язів, печінки.
Метаболізм глікогену в печінці.
Глікогеноліз. Фосфороліз глікогену.
Синтез глікогену в скелетних м’язах.
Принцип визначення концентрації глюкози у біологічних рідинах глюкозооксидазним методом і клініко-діагностичне значення даного методу.
Перетравлення білків: шлункове перетравлення, протеоліз в кишечнику.
Всмоктування амінокислот із кишечнику. Незамінні амінокислоти для людини.
Метаболізм амінокислот в печінці: переамінування, дезамінування, відновне амінування, декарбоксилювання.
Метаболізм амоніаку. Фіксація амоніаку. Шляхи знешкодження амоніаку в організмі.
Синтез сечовини (орнітиновий цикл).
Виведення амінного азоту з організму. Класифікація живих організмів по виведенню амінного азоту.
Метаболізм пуринових і піримідинових нуклеопротеїдів, хромопротеїдів.
Принцип визначення концентрації сечовини у біологічних рідинах і клініко-діагностичне значення даного методу.
Перетравлення ліпідів їжі: перетравлення ліпідів в шлунку, в кишечнику; роль жовчі; панкреатична ліпаза.
Всмоктування ліпідів в кишечнику; фактори, які впливають на всмоктування ліпідів.
Метаболізм триацигліцеролів.

· і
·-Окиснення, як вторинний шлях обміну жирних кислот.

·-Окиснення жирних кислот: реакції активації, роль карні тину в транспорті ацильних залишків жирних кислот.
Загальний вихід високоенергетичного фосфату при окисленні жирних кислот (на прикладі пальмітоїл-КоА).
Ацетил-КоА як центральний метаболіт. Шляхи його споживання в клітинах.
Синтез жирних кислот.
Регуляція метаболізму ліпідів: регуляція синтезу і депонування ліпідів.
Біологічне значення холестерину.
Біосинтез і транспорт холестерину і його регуляція.
Роль різних органів і тканин в обміні ліпідів.
Принцип визначення концентрації холестерину у біологічних рідинах (за методом Ілька) і клініко-діагностичне значення даного методу.
Взаємозв’язок між обмінами вуглеводів, білків, ліпідів.












Заняття №7

Тема: Обмін води та мінеральних солей. Біохімія крові

Цілі заняття:

· засвоїти питання щодо ролі води і солей в обміні речовин;

· засвоїти питання щодо вмісту і розподілу води в організмі та клітині; стану води в організмі;

· засвоїти питання щодо регуляції обміну води;

· засвоїти понятття: ендогенна, екзогенна вода;

· засвоїти питання щодо участі мінеральних речовин в ферментативному каталізі, обміні нуклеїнових кислот, в обміні білків, вуглеводів, ліпідів;

· засвоїти питання щодо обміну мінеральних речовин;

· засвоїти питання щодо загальної характеристики крові; складу та основних функції крові; фізико-хімічних властивостей крові; хімічного складу крові;

· засвоїти питання щодо складу плазми крові; білків плазми крові; ферменти плазми;

· засвоїти питання щодо згортання крові; внутрішнього механізму згортання крові і зовнішнього шляху згортання крові.


( Домашнє (письмове) завдання

Завдання 1. Водне середовище організму і його склад. Дайте визначення поняттям: молярність, моляльність, осмолярність, ізоосмолярність, гіпоосмолярність.

Завдання 2. Транспорт речовин крізь мембрану: проста дифузія, полегшена дифузія, активний транспорт.

Завдання 3, 4. Участь мінеральних речовин в ферментативному каталізі, обміні нуклеїнових кислот, в обміні білків, вуглеводів, ліпідів.

Завдання 5. Регуляція водно-сольового обміну.

Завдання 6. Заповніть таблицю «Біохімічні показники крові»:

Біохімічні показники
Діапозон нормальних значень
Клініко-діагностичні значення

1
2
3

Загальний білок



Білкові фракції



Сечовина



Креатинін



Амілаза



АсАТ



АлАТ



Лужна фосфатаз




·-Глутамілтрансфераза



Загальний холестерин



Загальний білірубін





( Контрольні запитання до теми: «Обмін води та мінеральних солей»

Роль води і солей в загальному обміні речовин.
Вміст і розподіл води в організмі та клітині.
Стан води в організмі.
Регуляція обміну води.
Обмін води: ендогенна, екзогенна вода.
Участь мінеральних речовин в ферментативному каталізі, обміні нуклеїнових кислот, в обміні білків, вуглеводів, ліпідів.
Обмін натрію, калію, хлору, кальцію, фосфору, магнію, заліза, купруму, цинку, кобальту, мангану, молібдену, йоду; їх порушення.





( Контрольні запитання до теми: «Біохімія крові»

Загальна характеристика крові. Склад та основні функції крові.
Фізико-хімічні властивості крові. Хімічний склад крові.
Склад плазми крові.
Білки плазми крові: сиротковий альбумін,
·-глобуліни,
·-глобуліни, кріоглобуліни.
Ферменти плазми крові.
Згортання крові: фібріноген, фібрин, фібрінстабілізуючий фактор, протромбін, утворення тромбіну.
Внутрішній механізм згортання крові.
Зовнішній шлях згортання крові.




















Заняття №8

Тема: Механізм м’язового скорочення. Біологічні мембрани

Цілі заняття:

· розглянути будову м’язів на різних рівнях організації;

· розглянути структурну організацію поперечно-полосатих м’язів;

· розглянути будову саркомеру скелетних м’язів;

· засвоїти хімізм м’язового скорочення;

· засвоїти механізм скорочення в нем’язових клітинах;

· засвоїти механізм розслаблення м’язи;

· розглянути будову, загальні властивості і біороль мембран;

· розглянути механізми переносу речовин крізь мембрани;

· розглянути роль мембрани в передачі сигналів з зовнішнього середовища;

· розглянути процеси перекисного окиснення ліпідів; захист мембран від перекисного окиснення ліпідів, репарація окислювальних ушкоджень.


( Домашнє (письмове) завдання

Завдання 1. Замалюйте структуру м’язів на різних рівнях організації.

Завдання 2. Опишіть процес скорочення м’язів. Замалюйте цей процес.

Завдання 3. Опишіть процес гліколізу при мязовому скороченні.

Завдання 4. Заповніть таблицю «Основні мембрани клітини і їх функції»:



Компонент клітинної
структури
Біологічна роль

1
2

Плазматична мембрана


Ядерна мембрана


Ендоплазматичний ретикулум


Мембрана апарату Гольджі


Мітохондріальна мембрана


Мембран лізосом



Завдання 5. Заповніть таблицю «Ліпіди мембран»:

Назва
Будова (формула)

1
2

Фосфоліпіди


Похідні гліцерину:
Фосфатидна кислота
Фосфатидилхолін
Фосфатидилсерин
Фосфатидилетаноламін
Кардіоліпін


Похідні сфінгозину:
Сфінгомієлін


Гліколіпіди


Похідні сфінгозину:
Глюкоцероброзид
Лактозилцерамід


Холестерин



Завдання 6. Замалюйте таблицю в лабораторному зошиті і вивчить питання щодо переносу речовин крізь мембрани»:

Дифузія речовин за градієнтом концентрації,
самовільний процес

Проста дифузія
Не потребує спеціальних переносників
О2, Н2О, СО2, низькомолекулярні гідрофобні молекули (стероїдні гормони)

Полегшена
дифузія
Відбувається за участю спеціальних білкових структур, які полегшують дифузію гідрофільних речовин крізь гідрофобний шар мембран


Транслоказа пропускає речовину в двох напрямках
Глют-2-транслоказа мембрани гепатоцитів переносить глюкозу в обох напрямках


Пасивний симпорт
· переміщення іонів за градієнтом концентрації в одному напрямку
Транспорт Н+ і пірувату крізь внутрішню мембрану мітохондрій в матрикс


Пасивний антипорт
· переміщення іонів за градієнтом концентрації в протилежних направленнях
Транспорт аніонів Cl- і НСО3- крізь мембрану еритроцитів


Канали, які регулюються
Са2+-канал мембрани ендоплазматичного ретикулуму, який регулюється ІФ-3

Активний транспорт, перенос речовин проти градієнту концентрації, несамовільний процес, необхідне джерело енергії

Первинно-активний транспорт
Джерело енергії
· АТФ
Na+, K+-АТФаза, Са2+-АТФаза

Вторинно-активний транспорт
Джерело енергії
· градієнт концентрації однієї речовини, яка переноситься

·

Симпорт
Транслоказа переносить в клітину 2 речовини, одна з них переміщується проти градієнту концентрації за рахунок переміщення іншої речовини за градієнтом концентрації
Na+-залежний транспорт глюкози в клітини кишечнику

Антипорт
Переміщення речовин відбувається в протилежних напрямках
· одне з них проти градієнту концентрації за рахунок переміщення іншої речовини за градієнтом концентрації
Са2+, Na+-активний антипорт



( Контрольні запитання до теми: «Механізм м’язового скорочення»

Будова м’язів.
Структурна організація поперечно-полосатих м’язів.
Саркомер скелетних м’язів.
Хімізм м’язового скорочення.
Скорочення в нем’язових клітинах.
Розслаблення м’язів.

( Контрольні запитання до теми: «Біологічні мембрани»

Основні мембрани клітини і їх функції.
Структура компонентів плазматичних мембран.
Білки мембран. Білок-ліпідне співвідношення. Білки інтегральні, периферичні.
Механізми проникнення речовин крізь мембрани.
Трансмембранна передача сигналу: аденілатциклазна система, інозитолфосфатна система, каталітичні рецептори, передача сигналу за допомогою внутрішньоклітинних рецепторів.
Ушкодження мембран активними формами кисню.
Перекисне окиснення ліпідів: механізм, вплив на структуру і властивості мембран.
Захист мембран від перекисного окиснення ліпідів і репарація окислювальних ушкоджень.



Глосарій

Аденілатциклаза
· фермент, який локалізований в плазматичній мембрані клітин, має регуляторну субодиницю на наружній і каталітичну субодиницю на внутрішній поверхні цієї мембрани. Взаємодія регуляторної взаємодії з відповідними внеклітинними гормонами стимулює або подавляє активність каталітичної субодиниці, яка перетворює АТФ в внутрішньоклітинний циклічний АМФ (ц-АМФ).
Аденозінтрифосфорна кислота (АТФ) – універсальний акумулятор енергії у живих організмах та субстрат для біосинтезу нуклеїнових кислот.
Активний перенос
· процес, в якому використовується енергія для переносу тієї або іншої речовини з більш низької концентрацією в розчин з більш високою концентрацією (тобто проти градієнту концентрацій цієї речовини).
Амінокислота
· органічна сполука (мономерний компонент молекули білка), в молекулі якого вуглеводний залишок об’єднаний з аміно- (-NH2) і карбоксильною (-СООН) групою.
Амінокислоти замінні
· синтезуються в організмі у кількостях, які необхідні для забезпечення синтезу білка. До них відносяться: аланін, аспарагінова кислота, аспарагін, цистеїн, глутамінова кислота, глутамін, гліцин, пролін, серин, тирозин.
Амінокислоти незамінні
· не синтезуються в організмі або синтезуються недостатньо швидко і повинні потрапляти в організм ззовні з їжею. До них відносяться: аргінин, гістидин, ізолейцин, лейцин, лізин, метіонін, фенілаланін, треонін, триптофан, валін.
Амінотрансфераза (трансфераза)
· фермент, який каталізує відділення аміногрупи від амінокислоти, яка перетворює в
·-кетокислоту, з послідовним зворотнім процесом переносу –NH2 на другу
·-кетокислоту, в результаті чого утворюється нова амінокислота.
Анаболізм
· процеси біосинтетичних перетворень, які потребують затрат енергії (наприклад, утворення макромолекул із низькомолекулярних попередників) (протилежне поняттю катаболізм).
АТФаза Na+, K+-залежна
· система активного переносу, яка використовує енергію гідролізу АТФ для переносу іонів натрію, крізь плазматичну мембрану із клітини з одноіменним переносом іонів калію в зворотньому напрямку, тобто в клітину.
Ацидоз дихальний (гіперкапничний ацидоз)
· зниження величини рН біологічних рідин, які обумовлені накопиченням надлишку двоокису карбону в організмі.
АПБ (білок, який переносить ацильний залишок)
· поліпептид, простетична группа якого
· пантетеїн
· переносить проміжні продукти біосинтезу жирних кислот в ланцюгу реакцій, які володіють тіоефірним зв'язком, каталізуються синтетазою жирних кислот.
Бета (
·)-окиснення
· ферментативний процес, який протікає в мітохондріях, в результаті якого жирні кислоти підвергаються окислювальному розпаду в
·-положенні (другий карбон від карбоксильної групи). При цьому послідовно вивільнюються двохкарбонові фрагменти (в вигляді ацетил-КоА), що приводить до послідовного скорочення карбонового ланцюга в молекулі жирної кислоти.
Білірубін (жовчний пігмент)
· продукт розпаду, який утворюється при розмиканні порфіриновго кільця в сполуках, які накопичуються при розпаді гемма. В молекулі білірубіна є чотири пірольних кільця, які об'єднанні між собою в прямий ланцюг.
Бішар
· подвійний шар, який утворюється в результаті взаємодії гідрофобних поверхонь двох ліпідних моношарів з виникненням якби «бутерброду» («сендвіча») товщиною в дві молекули, в якому кожна із зовнішніх сторон утворена гідрофільними поверхнями.
Відновлене амінування
· приєднання молекули амоніаку до
·-кетокислоти з утворенням
·-амінокислоти за рахунок енергії відновлення, яка постачається НАД
· Н або НАДФ
· Н (протилежне поняття окислювальне дезамінування).
Відношення Р : О
· міра стехіометричних співівдношень в процессах фосфорилювання, який спряжений з переносом електронів по дихальному ланцюзі; коефіцієнт, який знаходять шляхом поділення числа молей фосфату, що етерифіцирується при синтезі АТФ, на число атомів кисню, який поглинається в процесі дихання.
Вроджене порушення обміну речовин
· спадкове захворювання, при якому дефект гена призводить до порушення синтезу фермента, який володіє нормальною каталітичною активністю.
Гем
· комплексна сполука двохвалентного заліза з протопорфіриновим кільцем; похідне гема є простетичними группами білків, які переносять кисень (гемоглобін, міоглобін) і білків дихального ланцюгу (цитохроми).
Гемоглобин
· забарвлений білок еритроцитів, зворотньо приєднує кисень до своєї простетичної групи (похідне гему) і переносить його від легенів до периферичних тканин.
Гідрофільність
· властивість молекул або їх частей, які мають полярну природу, легко взаємодіяти з молекулами води (протилежне поляття гідрофобність).
Глікоген
· резервний вуглевод в печінці, м'язах і інших тканинах. В молекулі глікогену, яка складається із глікозних мономерів, полісахаридні ланцюги доволі розгалужені.
Глікогенез
· синтез глікогену шляхом полямеризаціх глюкозних мономерів.
Глікогеноз
· один із видів вродженого порушення обміну речовин. При всіх глікогенозах відбувається накопичення надлишку глікогену в клітинах, але при різних глікогенозах можуть бути порушені різні тканини і структура полісахариду, який накопичується, може бути різною.
Глікогеноліз
· розщеплення полімерних посахаридних ланцюгів в молекулі глікогену з утворенням вільної глюкози або фосфорних ефірів глюкози.
Глікоген-синтетаза
· фермент, який каталізує збільшення лінійних полісахаридних ланцюгів в молекулі глікогену шляхом послідовного приєднання глюкози (у формі УДФ-глюкози) до 4-гідроксигрупи кінцевого залишку глюкози в полісахаридному ланцюгу, який росте.
Гліколіз
· розпад таких сахарів, як глюкоза, до кислот, які мають три карбонових атоми (наприклад, піруват або лактат) з накопиченням енергії в АТФ. В відсутності кисню в якості карбонвмістного продукту гліколізу утворюється лактат (анаеробний гліколіз).
Гліколітичний шлях
· ланцюг реакцій, при якому глюкоза перетворюється в піруват або лактат (див. також гліколіз).
Глікопротеїди
· поліпетиди, які містять один або декілька сахарів або вуглеводних похідних в якості простетичних груп. Глікопртеїди є компонентами клітинних мембран, у яких залишки вуглеводів виконують функцію антигенних детермінант або інших центрів сприйняття інформації на зовнішній поверхні мембран.
Глобуліни
· одна із групп білків плазми крові. Глобудіни осаджуються сульфатом амонію при напівнасиченності. Різні глобуліни відрізняються один від одного ліпідними і вуглеводними компонентами; їх вдається розділити шляхом ультрацентрифугування і електрофорезу.
Глюкагон
· гормон поліпептидної природи, який секретується
·-клітинами островків підшлункової залози. Глюкагон специфічно активує утворення циклічного АМФ в клітинах печінки, підвищуючи таким чином вміст глюкози в крові в результаті стимуляції глікогенолізу і гліконеогенезу в печінці.
Глюкоза
· цукор, який містить альдегідну группу і ланцюг із 6 атомів карбону (альдогексоза), моносахарид, який переважно міститься в рідинах тіла; мономерна одиниця структури резервного полісахариду тканин
· глікогену.
Глюкокортикоїди
· стероїдні гормони, які синтезуються клітинами кори наднирників, які підсилюють синтез глюкози шляхом глюконеогенезу, і, внаслідок, підвищують концентрацію глікогену в печінці і цукру в крові.
Глюконеогенез
· біосинтез глюкози із лактату, пірувату або оксалоацетату або із невуглеводинх компонентів, які є попердниками цих сполук або інших проміжних продуктів гліколізу.
Дегідрування
· окислювальна реакція, при якій від субстрату відділяються атоми гідрогену.
Ділянки спряження
· окислювальні реакції в дихальному ланцюзі, яке сопроводжується виділенням вільної енергії, яка доступна для використання при спряжені з процессом утворення АТФ із АДФ і неорганічного фосфату (див. також оксилювальне фосфорилювання).
Дихальний контроль
· умови, які виникають при окислювальному фосфорилюванні, при яких до мітохондрій не викликають високі енергетичні потреби і швидкість переносу електронів по дихальному шляху безпосередньо визначається концентрацією АДФ (синонім акцепторний контроль).
Дихальний ланцюг
· послідовність фловопротеїдів, гемопротеїдів (цитохромів), негімінових залізопротеїдів, які локалізовані в мітохондріях, відбувається перенос електронів від субстратів на кисень.
Другий посередник
· циклічний нуклеотид (циклічний АМФ або циклічний ГМФ), який утворюється в ефекторній клітині в результаті взаємодії гормона, який не проникає в клітину з зовнішньої поверхні клітини. Утворення циклічних нуклеотидів сприяє зміні внутрішньоклітинних процесів під впливом гормонів (перший посередник).
Жовчних кислот солі
· солі кислот, які близькі за хімічною структурою до стероїдів, які коньюгованні з такими амінокислотами, як гліцин; утворюються в печінці шляхом окиснення холестерину і виділяються з жовчю в кишечник, де вони сприяють емульгуванню жирів, їх перетравленню і всмоктуванню.
Жовчний пігмент
· продукт розпаду гемоглобіну (див. білірубін).
Жирні кислоти незамінні
· вищі поліненасичені жирні кислоти, які не синтезуються в орагнізмі і тому потрапляюють ззовні, в складі їжі. До числа незамінних жирних кислот відносяться: лінолева кислота (С18 : 2), ліноленова кислота (С18 : 3), арахідонова кислота (С20 : 4).
Збудження нейронів і м'язів
· зміна проникності мембран у відповідь на зовнішній стимул, який викликає зміну мембранного потенціалу, в результаті переміщення катіонів (К+ і Na+) крізь мембрану (синонім деполяризація).
Зворотнє всмоктування в нирках
· захват речовин, які пройшли в клубковий фільтрат, але які підлягають утриманню в кровотоці. Процесс відбувається в ниркових канальцях за допомогою механзмів активного переносу.
Інгібітор дихання
· сполука, яка специфічно блокує одну із реакцій переносу електронів в процесах окиснення субстратів або в дихальному ланцюзі.
Інсулін
· гормон поліпептидної природи, який секретується
·-клітинами островків підшлункової залози. Інсулін знижує вміст глюкози в крові, стимулює поглинання і використання глюкози клітинами і блокує синтез глюкози шляхом глюконеогену.
Карнітин
· карбонова оксикислота, близька до холіну, яка міститься в м'язах; приймає участь в переносі крізь внутрішню мембрану мітохондрій КоА-похідне жирних кислот.
Катаболізм
· процеси розпаду, при яких вивільнюється енергія і виділяється тепло, наприклад окиснення органічних сполук до двоокису карбону і води (протилежне поняття анаболізм).
Кінази
· ферменти, які каталізують перенос кінцевої фосфатної групи від нуклеозидтрифосфату (від АТФ) на молекулу акцептора (спирту) з утворенням складних ефірів фосфорної кислоти (синонім фосфотрансферази).
Кофермент
· органічний кофактор, який приймає участь в ферментативному каталіз; реагуюче угрупування представляє собою, як правило, вітамін.
Кофермент А (КоА)
· сполука нуклеотидної природи, в молекулу якої входить вітамін
· пантотенова кислота. Приймає участь в біохімічних реакціях тіолова (-SH) група коферменту КоА, утворює тіоефірні зв'язки з ацильними угрупуваннями проміжних продуктів обміну речовин в організмі людини (наприклад, ацетил- КоА).
Кофермент Q (Ко Q)
· жиророзчинне похідне бензохінону, яке функціонує як переносник електронів між флавопротеїдами і цитохромами дихального ланцюгу.
Кребса цикл
· ланцюг біохімічних реакцій, які протікають в мітохондріях, під дією двокарбонового фрагменту (ацетил-КоА), який з'єднується з щавлевооцтовою кислотою, повністю окислюється і утворює лимону кислоту, яка потім розпадається до 2 молей СО2, з регенерацією щавлеоцтової кислоти.
Лізосоми
· везикули, які містять гідролітичні ферменти, що приймають участь в внутрішньоклітинному перетравленні.
Ліпази
· ферменти із групи естераз, які зустрічаються в секреті підшлункової залози, що виділяються в просвіт кишечнику, в клітинах жировї тканини, в мембранах клітин печінки і інших тканин. Ліпази каталізують гідроліз ефірних зв'язків між гліцерином і жирними кислотами в нейтральних жирах і фосфоліпідах.
Ліпідози
· група вроджених порушень обміну речовин, для яких характерне надлишкове накопичення ліпідів в тканинах.
Ліпіди – органічні речовини, які характерні для живих організмів, нерозчинні у воді, але розчинні в органічних розчинниках і один в одному.
Ліпогенез
· синтез ліпідів шляхом конденсації молекул ацетил-КоА з наступним відновленням до жирних кислот і етерифікації останніх з утворенням триацигліцеролівю
Ліпопротеїдліпаза
· естераза, яка зустрічається в багатьох тканинах (в печінці і в жировій тканині); діє на хіломікрони, гідролізує триацилгліцерини і таким чином попереджає помутніння, після прийому їжі плазми крові (синонім фактор просвітлення, клірінг-фактор).
Ліпопротеїди
· водорозчинні продукти сполук ліпідів з білками (жиророзчинні продукти сполук ліпідів з білками називають протеоліпідами).
Макроергічна сполука
· речовина, гідроліз якої призводить до вивільнення великої кількості енергії, тобто до зменшення вільної енергії на величину, яка перевищує 5 ккал/моль (при стандартних умовах).
Метаболіти
· проміжні продукти метаболічного шляху.
Метаболічний шлях
· певна послідовність хімічних перетворень речовин в організмі.
Метаболічна затриманність (м’язів)
· стан, який виникає після тривалої роботи м’язів, коли запаси макроергічних сполук витрачені і потребують відновлення в подальшому при спокої м’язової системи.
Метилтрансферази
· група ферментів, яка каталізує перенос метальної групи від активного донора метильних груп S-аденозилметіоніну на специфічний акцептор (синонім S-трансметилази).
Мієлін
· багатошарова система мембран, особливо багатих сфінголіпідами; утворює «футляр» для нервового волокна.
Мітохондрії
· органели еукаріотичних клітин, які мають подвійну оболонку. В мітохондріях протікають процеси клітинного дихання, окиснення пірувату і жирних кислот, реакції циклу Кребса, утворення АТФ в аеробних умовах шляхом окислювального фосфорилювання.
Міцели
· мілкі частинки колоїдної дисперсії молекул, які угрупованні паралельно один одному в рідкій фазі, у якій утворення істинного розчину неможливе.
Моноамінооксидаза
· фермент флавопротеїдної природи, каталізує окиснення амінів з утворенням відповідних альдегідів, амоніаку і перекису гідрогену.
Моношар
· поверхнева плівка товщиною в одну молекулу, яка утворена при групуванні молекул ліпідів «бік обік» на поверхні, яка розділяє дві рідини, які не змішуються (наприклад, масло
· вода) або рідини і газу (наприклад, повітря
· вода).
Нейромедіатор
· хімічний передатчик нервового імпульсу крізь синапс або нервово-м’язову сполуку. До числа таких медіаторів відноситься ацетилхолін і ряд ароматичних амінів.
Нікотинамідаденіннуклеотид (НАД)
· кофермент окислювально-відновних реакцій, функціональною групою якого є вітамін нікотинамід. Окислена форма (НАД+) відновлюється до НАДН
· Н, приєднуючи два електрони в вигляді гідрид-іону (Н+).
Нікотинамідаденіндинуклеотидфосфат (НАДФ)
· цей кофермент відрізняється від НАД наявністю фосфатної групи. Аналогічно відповідним формам НАД він має окислену (НАДФ+) і відновлену (НАДФ
· Н) форми, але відрізняються від НАД здатністю взаємодіяти з дегідрогеназами.
Норадреналін
· нейромедіатор, який утворюється в синаптичних нервах і виділяється під впливом нервових імпульсів. Дія норадреналіну на процеси обміну речовин схожа з дією адреналіну (синонім норепінефрин, 3,4-диоксифенілетаноламін).
Нуклеїнові кислоти – гетерополімери, мономерами яких є мононуклеотиди.
Окислювально-відновна реакція
· хімічний процес, при якому один (або більше) електрон переходить від речовини, яка окислюється, до речовини, яка підлягає відновленню.
Окислювальне дезамінування
· відщеплення аміногрупи з утворенням амоніаку і перенос атомів гідрогену від сполуки, яка окислюється, на кофермент НАД або ФАД.
Окислювальне фосфорилювання
· процес, який відбувається в мітохондріях, при якому енергія, яка вивільнюється в процесі переносу електронів по дихальному ланцюгу, частково використовується для спряженого з тканьовим диханням синтезу АТФ із АДФ і неорганічного фосфату.
Орнітиновий цикл
· (див. сечовини цикл).
Пептидаза
· фермент із гідролітичної групи; гідролізує пептидні зв’язки в низьмолекулярних пептидах, які утворюється при перетравленні білків.
Переносник електронів
· речовина, яка підлягає окисленню і відновленню; проміжний продукт при переносі електронів від субстратів до кисню уздовж дихального ланцюга (див. також цитохроми).
Плазматична мембрана
· зовнішня оболонка тваринної клітини; складається з ліпідного бішару і білків, які представлені в такій кількості, як і ліпіди. В плазматичній мембрані білки або заключні в ліпідний бішар, або приєднані до нього.
Позитивний прямой зв’язок
· система ауторегуляції, попередник ланцюга послідовних метаболічних реакцій підсилює активність одного із ферментів, відповідних за потребу цієї сполуки-попередника (негативний зворотній зв’язок).
Порфірини
· клас сполук, в молекулах яких є чотири пірольних кільця, з’єднаних між собою метальними мостиками з утворенням плоскої циклічної структури (синонім циклічний тетрапірол).
Продукт реакції
· сполука, яка утворилася в результаті каталітичної дії ферментів на відповідний субстрат.
Простагладин
· представник сімейства 20-карбонових жирних кислот, в молекулі яких центральна частина карбонового ланцюга замкнута в циклопентанове кільце. Простгладини по різному діють на процеси обіміну речовин в різних органах і тканинах, всі впливи пов’язані з циклічним АМФ.
Протеази
· гідролітичні ферменти, діють на пептидні зв'язки в високомолекулярних поліпептидах, тобто в нативних білках.
Протеїнкіназа
· фермент, який каталізує перенос фосфатної групи від АТФ на гідроксильну группу серину в молекулі білка-акцептора.
Протеоліз
· гідролітичне розщеплення в білках визначених пептидних зв'язків з утворенням меньших поліпептидних фрагментів. При повному протеолізі утворюються вільні амінокислоти.
Рецептори гормонів
· білкові молекули, які мають специфічні центри зв'язування, що володіють високою спорідненістю до гормонів; ці рецептори розташовуються на зовнішній поврхні ефекторних клітин-мішеней.
Сечовини цикл
· ланцюг біохімічних реакцій, карбомоїлфосфат і аспартат послідовно зв’язуються з орнітином, утворюючи цитрулін, а потім аргінін, який підвергається гідролізу, знову утворюючи орнітин і вивільнюючи сечовину (синонім орнітиновий цикл).
Сінаптичні пухирці
· структури, які містять нейромедіатори високої концентрації, знаходяться в цитоплазмі пресинаптичніх нервів.
Синтетаз жирних кислот
· багатоферментна система, яка каталізує поетапне конденсування однієї молекули ацетил-КоА і 7 молекул малоніл-КоА з відновленням проміжних продуктів за участю НАДФ
· Н до пальмітоїл-КоА.
Субстрат
· речовина, яка підвергається каталітичному впливу ферментів.
Ферменти (ензими) – високоспеціалізовані білкові сполуки, які є біокаталізаторами біохімічних процесів, прискорюють протікання хімічних реакцій в живих організмах. Вони синтезуються клітинами організму.
Флавопротеїд
· білок, який містить рибофлавіновий кофермент (ФМН або ФАД) в якості простетичної групи.
Фосфаген
· сполука, яка слугує джерелом макроергічних фосфатов при ресинтезі АТФ із АДФ (наприклад, фосфокреатин).
Фосфатаза
· фермент, який каталізує гідролітичне розщеплення ефіру фосфорної кислот із утворенням неорганічного фосфату (синонім фосфогідролаза).
Фосфатидна кислота
· фосфоліпід, який утворєються шляхом ацилювання
·-гліцерофосфату двома молями ацил-КоА-похідного жирної кислоти; слугує попередником інших фосфогліцеридів і триацилгліцеринів.
Фосфоглюконатний шлях
· послідовність реакцій, які приймають участь в окисленні глюкозо-6-фосфату з утворенням НАДФ
· Н або пентоз, або двоокису карбону (синоніми: пентозофосфатний шлях, гексозомонофосфатний шлях).
Фосфоліпід
· відноситься до числа ліпідних сполук, у якого є фосфатна группа або гліцерин, або сфінгозин, які з'єднані з вищими жирними кислотами (синоним фосфатид).
Фосфорілаза
· фермент, який каталізує розпад лінійних ланцюгів глікогену шляхом приєднання неорганічного фосфату при послідовному розщепленні глікозидних зв'язків, починаючи від кінцевої 4-гідроксильної групи, з утворенням глюкозо-1-фосфату.
Фосфорилювання
· перенос фосфільної (РО) групи від однієї сполуки на іншу.
Хіломікрони
· маленькі ліпідні краплі, які складаються головним чином із нетральних жирів, невеликої кількості холестерину і фосфоліпідів, що мають тонку білкову оболонку; синтезуються в клітинах слизової оболонки кишечнику із продуктів перетравлення ліпідів і виділяються в лімфатичні судини.
Холестерин – поліциклічна речовина, відноситься до стеринів. Переважають гідрофобні властивості, але є одна ОН-група.
Циклічний аденінмонофосфат (ц-АМФ) – посередник у здійсненні функцій різних гормонів та інших біологічно активних сполук. Утворюється він із внутрішньоклітинного АТФ.
Цитохромоксидаза
· переносник електорнів, функціонує в заключні йланці дихального ланцюга; единий переносник електронів, який взаємодіє бехпосередньо з киснем (синонім цитохром а
· а3).
Цитохроми
· гемвмістні білки, зустрічаються в мембранах мітохондрій і ендоплазматичного ретукулуму. Атоми заліза в молекулах цитохромів підвергаються багатократному відновленню і окисленню при послідовних переносах електронів в дихальному ланцюзі (в процесах тканьового дихання).
Емульсія
· рідинно-дисперсна система (тип молока), в якій мілкі краплі рідини не змішуються з основною масою іншої рідини.






















ТЕСТОВИЙ КОНТРОЛЬ


ТЕМА: Загальні закономірності обміну речовин. Біологічне окиснення

1. Найбільш корисна термодинамічна функція в біохімії:
А. Ентропія.
Б. Ентальпія.
В. Енергія системи.
Г. Вільна енергія.
Д. Робота, яку виконує система.

2. Спеціальний носій вільної енергії в біологічних системах:
А. АДФ.
Б. АТФ.
В. ГТФ.
Г. ЦТФ.
Д. ТГФ.

3. Який спеціальний носій вільної енергії в біологічних системах має склад: аденін, рибоза, трифосфат?
А. Аденілова кислота.
Б. АТФ.
В. АДФ.
Г. АМФ.
Д. ЦТФ.

4. При гідролізі АТФ до аденозинтрифосфату й ортофосфату звільняється енергія, яка складає:
А.
· 7,3 ккал/моль.
Б. + 12 ккал/моль.
В.
· 12 ккал/моль.
Г.
· 1,36 ккал/моль.
Д. + 1,8 ккал/моль.

5. Що являє собою активна форма АТФ?
А. АТФ у стані синтезу.
Б. Комплекс АТФ з Mg2+.
В. Комплекс АТФ та
·-субодиниць.
Г. АТФ, зв'язана з актиноміозином.
Д. АТФ, зв'язана з іонними каналами.

6. При гідролізі АТФ до аденозинмонофосфату й пірофосфату вивільняється вільна енергія, яка дорівнюється:
А.
· 7,3 ккал/моль.
Б. + 12 ккал/моль.
В.
· 12 ккал/моль.
Г.
· 1,36 ккал/моль.
Д. + 1,8 ккал/моль.

7. Який цикл є основним механізмом обміну енергії в біологічних системах?
А. АТФ
· АДФ.
Б. АТФ
· КрФ.
В. КрФ
· АДФ.
Г. АТФ
· Креатин.
Д. АМФ
· АДФ.

8. Безпосередньо використовуваним донором вільної енергії в біологічних системах є:
А. ЦТФ.
Б. ГТФ.
В. КрФ.
Г.АТФ.
Д. Комплекс АТФ
· КрФ.

9. Протягом якого часу молекула АТФ витрачається в клітині після її утворення?
А. 1 доби.
Б. 1 год.
В. 1 хв.
Г. 1 с.
Д. 12 год.

10. Яку масу АТФ витрачає людина за 24 години?
А. 1 моль.
Б. 40 кг.
В. 0,5 кг.
Г. 1 кг.
Д. дорівнюється масі тіла.

11. При окислюванні паливних молекул переносниками електронів на дихальний ланцюг є?
А. НАДФ.
Б. НАД і ФАД.
В. НАД і НАДФ.
Г. Цитохром с.
Д. Цитохром b.

12. При окислюванні паливних молекул, який з акцепторів протонів та електронів приєднує два протони?
А. НАД.
Б. НАДФ.
В. ФАД.
Г. ФАД і НАД.
Д. НАД і НАДФ.

13. Головний донор протонів у відбудованих синтезах?
А. ФАДН2.
Б. НАДН.
В. НАДФН.
Г. Кофермент А.

14. Скільки стадій генерування енергії при окислюванні живильних речовин описав Ганс Кребс?
А. 1.
Б. 4.
В. 3.
Г. 10.
Д. 12.

15. Як називається третя стадія генерування енергії при окислюванні живильних речовин?
А. Цикл Кнопа.
Б. Цикл Кребса.
В. Цикл Кору.
Г. Цикл Гензелайта.
Д. Пентозофосфатний цикл.

16. Що відображає формула: [АТФ] + 1/2[АДФ]/[АТФ] + [АДФ] + [АМФ]?
А. Запас АТФ у клітині.
Б. Інтенсивність утворення АТФ.
В. Ступінь її використання.
Г. Молярні фракції АТФ і її метаболітів.
Д. Енергетичний заряд клітини.

17. Енергетичний статус клітини характеризують два показники:
А. Енергетичний заряд і потенціал фосфорилювання.
Б. Рівень НАДН і НАДФН.
В. Енергетичний заряд і НАДФН.
Г. Енергетичний заряд і НАДН.
Д. Рівень ФАДН2 потенціал фосфорилювання.

18. Метаболічними шляхами енергетичного обміну є всі перераховані, крім:
А. Гліколіз.
Б.
·-Окислювання вищих жирних кислот.
В. Протеоліз.
Г. Цикл трикарбонових кислот.
Д. Окисне фосфорилювання.

19. Основний механізм синтезу АТФ:
А.
·-Окислювання вищих жирних кислот.
Б. Окисне фосфорилювання.
В. Пентозофосфатний шунт.
Г. Цикл Кребса.
Д. Глюконеогенез.

20. Вуглекислий газ утворюється в реакціях:
А. Гліколізу.
Б. Пентозофосфатного шунту.
В. Циклу Кребса.
Г. Окисного фосфорилювання.
Д. Синтезу холестерину.

21. В реакціях пентозофосфатного шунту утворюється:
А. Піровіноградна кислота.
Б. Лактат.
В. НАДФН.
Г. Ацетил-КоА.
Д. АТФ.

22. Швидкий гліколіз
· це реакції:
А. Синтезу глікогену.
Б. Окислювання глікогену до лактату.
В. Окислювання глюкози до ацетил-КоА.
Г. Окислювання глюкози до лактату.
Д. Окислювання глюкози до вуглекислого газу й води.

23. Субстратами енергетичного обміну можуть бути всі перераховані речовини, крім:
А. Креатину.
Б. Вуглеводів.
В. Ліпідів.
Г. Кетонових тіл.
Д. Амінокислот.

24. У результаті
·-окислення жирних кислот утворюється:
А. Ацетил-КоА.
Б. Лактат.
В. Кетонові тіла.
Г. Тригліцериди.
Д. АТФ.

25. Продукт аеробного окислювання глюкози:
А. Триози.
Б. Вуглекислий газ.
В. Лактат.
Г. Вуглекислий газ і вода.
Д. Вода.

26. Макроергічним з'єднаннями є:
А. Глюкоза.
Б. НАД.
В. Глікоген.
Г. Жирні кислоти.
Д. АТФ.

27. До складу дихального ланцюга мітохондрій входять:
А. Цитохроми.
Б. Трикарбонові кислоти.
В. Глікофосфати.
Г. Амінокислоти.
Д. Вітаміни.

28. Про стан гіпоксії тканин свідчить:
А. Гіпоальбунемія.
Б. Збільшення в сироватці лактату.
В. Збільшення активності АЛТ, АСТ.
Г. Гіперкоагуляція крові.

29. Креатинфосфат у клітинах виконує функцію:
А. Кофактора.
Б. Ферменту.
В. Медіатора.
Г. Переносника.

30. Окисне фосфорилювання здійснюється в:
А. Ядерцях.
Б. Лізосомах.
В. Мітохондріях.
Г. Апараті Гольджі.
Д. Цитоскелеті.

31. У водному розчині вільно можуть існувати тільки:
А. Протони.
Б. Електрони.
В. Протони й електрони.

32. Вільними кофакторами дегідрогеназ є:
А. ФАД.
Б. ФМН.
В. Убіхінон Q.
Г. НАД і НАДФ.
Д. Убіхінон Q і НАД.

33. Дихальний ланцюг здійснює:
А. Синтез АТФ.
Б. Гідроліз АТФ.
В. Окислювання киснем мітохондріального НАДН.
Г. Відновлення мітохондріального НАД у реакціях циклу трикарбонових кислот.

34. Який комплекс дихального ланцюга називається НАДН убіхінон Q оксидоредуктаз?
А. I.
Б. II.
В. III.
Г. IV.
Д. V.

35. Який комплекс дихального ланцюга містить у своєму складі флавін, залізо-сірчані комплекси, більш як 40 поліпептидних ланцюгів, убіхінон Q?
А. I.
Б. II.
В. III.
Г. IV.
Д. V.

36. Який комплекс дихального ланцюга містить у своєму складі залізо в складі сірчаних комплексів та цитохромів b (I) і b (II)?
А. I.
Б. II.
В. III.
Г. IV.
Д. V.



37. Який комплекс дихального ланцюга називають дихальний фермент Варбурга?
А. I.
Б. II.
В. III.
Г. IV.
Д. V.

38. Ким запропонована ідея хеміосмотичного сполучення дихання тканин й окисного фосфорилювання?
А. Скулачевим В.
Б. Мітчелом П.
В. Бором Н.
Г. Андерсеном Х.

39. Кожний із чотирьох комплексів, що складають дихальний ланцюг, при переносі електронів не бере участь у:
А. Переносі протонів через мембрану, що сполучає.
Б. Формуванні електричного потенціалу.
В. Формуванні рН градієнта мітохондрій.
Г. Формуванні структури АТФ-синтази.

40. Комплекс II дихального ланцюга
· це:
А. Сукцинат
· убіхінон Q оксидоредуктаза.
Б. ФАД, цитохром b560, убіхінон Q.
В. Цитохром С.
Г. Залізо-сірчані комплекси.
Д. Q-Cyt оксидоредуктаза.

41. Хеміосмотичний принцип сполучення, який не реалізований у конструкціях комплексів дихального ланцюга
· це:
А. Окислювально-відновна петля.
Б. Протонний насос.
В. Електронна помпа.

42. Три конвертовані форми енергії енергії в живих клітинах
· це:
А. АТФ, АДФ. Р.
Б. АТФ, ГТФ, ЦТФ.
В. АТФ, натрієвий потенціал, протонний потенціал.
Г. Протонний потенціал, АТФ, ГТФ.
Д. АТФ, АДФ, натрієвий потенціал.

43. Чи вірно твердження: АТФ постійно утворюється й споживається, а потому не є формою накопичення вільної енергії:
А. Так.
Б. Ні.

44. Високий потенціал переносу фосфатної групи у біологічних системах мають перераховані з'єднання, за винятком:
А. АТФ.
Б. Фосфату.
В. Фосфоенолпірувату.
Г. Ацетил фосфату.
Д. Креатин фосфату.

45. В якому переноснику електронів реакційно здатна частина представлена ізоалаксановим кільцем?
А. НАД.
Б. НАДФ.
В. Цитохром с.
Г. Цитохром b.
Д. ФАД.














ТЕМА: ОБМІН ВУГЛЕВОДІВ

1. Основне призначення пентозофосфатного шляху:
А. Окислення глюкози.
Б. Утворення НАДФН, синтез пентозофосфатів.
В. Постачання субстратом для глюконеогенезу.
Г. Забезпечення ацетил-SKoA для біосинтезу жирних кислот і стеролів.
Д. Утворення лактату.

2. В яких тканинах більш активно протікає глюконеогенез?
А. Печінка.
Б. Коркова речовина наднирників.
В. Молочна залоза.
Г. Жирова тканина.
Д. Головний мозок.

3. Який компонент визначається в крові як один з критеріїв тяжкості захворювання і ефективності лікування цукрового діабету?
А. Глюкоза.
Б. Галактоза.
В. Фруктозамін.
Г. Ацетілгалактозамін.
Д. Фруктоза.

4. Який фосфорилюючий нуклеотид є переносником глікозильних груп в реакції біосинтезу глікогену?
А. АТФ.
Б. ГТФ.
В. АДФ.
Г. УТФ.
Д. УДФ.

5. Кінцевим продуктом анаеробного гліколізу є:
А. Пропіонат.
Б. Піруват.
В. Лактат.
Г. Піруват і лактат.
Д. Етанол і СО2.

6. Який чистий вихід АТФ при гліколізі в анаеробних умовах на 1 молекулу глюкози?
А.1 моль.
Б. 2 моль.
В. 3 моль.
Г. 4 моль.
Д. 6 моль.

7. Нормальні величини вмісту глюкози в сироватці, плазмі крові:
А. 3,5 - 4,21 ммоль/л.
Б. 1,3 - 8,68 ммоль/л.
В. 4,2 - 6,11 ммоль/л.
Г. 3,3 - 4,65 ммоль/л.
Д. 8,7 - 9,07 ммоль/л.

8. До складу кофермента піруватдекарбоксилази входить вітамін:
А. B2.
Б. В6.
В. B12.
Г. В3.
Д. В1.

9. На якому етапі перетворень в циклі Кребса синтезується ГТФ?
А. Цитрат цисаконітат.
Б. Альфа-кетоглутарат сукциніл-КоА.
В. Сукциніл-КоА сукцинат.
Г. Сукцинат фумарат.
Д. Малат оксалоацетат.

10. У якій частині клітини відбувається утворення оксалоацетата з пірувата під дією піруваткарбоксилази в процесі глюконеогенеза?
А. Ядрі.
Б. Мітохондріях.
В. Ендоплазматичному ретикулюмі.
Г. Мікросомі.
Д. Цитоплазмі.

11. Якій речовині відповідає ця формула?
НООС – СН2 – СН2 – С ООН
А. Сукцинат.
Б. Оксалоацетат.
В. Малат.
Г. Фумарат.
Д. Лактат.

12. Спадковий дефіцит якого ферменту обумовлює прояв симптомів глікогеноза Гірке?
А. Галактозо-1-фосфатурідінтрансферази.
Б. Фосфофруктокінази.
В. Фруктозо-1,6-фосфатальдолази.
Г. Глюкозо-6-фосфатази.
Д. Лактази.

13. Який продукт синтезується при окислювальному декарбоксилюванні пірувата?
А. Цитрат.
Б. Альфа-Кетоглутарат.
В. Ацетіл-КоА.
Г. Ацетілфосфат.
Д. Малоніл-КоА.

14. У утворенні глюкозо-1-фосфата з глікогену бере участь:
А. Амілаза.
Б. Гексокіназа.
В. Фосфоглюкоізомераза.
Г. Фосфоглюкомутаза.
Д. Фосфорилаза.

15. Розщеплення фруктози-1,6-дифосфата на дві фосфотріози каталізує:
А. Тріозофосфатізомераза.
Б. Альдолаза.
В. Гексокіназа.
Г. Фосфофруктокіназа.
Д. Енолаза.

16. Для перетворення фруктозо-6-фосфата у фруктозо-1,6-дифосфата під впливом ферменту фосфофруктокінази необхідна наявність:
А. НАДФН.
Б. ГТФ.
В. АДФ.
Г. НАД+.
Д. АТФ.

17. Яке ключове проміжне з'єднання утворюється при окисленні цукрів, ліпідів і амінокислот?
А. Оксалоацетат.
Б. Ацетіл-КоА.
В. Фосфоенолпіруват.
Г. Малат.
Д. Фосфоглюконат.

18. Який метаболіт циклу трикарбонових кислот є ключовим з'єднанням для процесу глюконеогенеза?
А. Лимонна кислота.
Б. Оксалоацетат.
В. Будь-який з проміжних продуктів циклу трикарбонових кислот.
Г. Альфа-кетоглутарат.
Д. Цис-аконітат.

19. Розпад глікогену в печінці включає етапи:
А. Фосфороліз глюкозо-1-фосфат глюкозо-6-фосфат глюкоза.
Б. Фосфороліз глюкозо-1-фосфат глюкозо-6-фосфат піруват.
В. Фосфороліз глюкозо-6-фосфат + Н2О піруват.
Г. Розгалуження глікогену.

20. У перетравленні вуглеводів у шлунково-кишечному тракті приймають участь всі ферменти, крім:
А. Альфа-амілази.
Б. Енолази.
В. Гама-амілази.
Г. Сахарази.
Д. Лактази.

21. При дефіциті якого ферменту розвивається хвороба Корі (Форбса):
А. Аміло-1,6-глюкозидази.
Б. Глюкозо-6-фосфатази.
В. Фосфорілази.
Г. Глікогенсинтетази.
Д Галактозо-1-фосфат-уридилтрансферази.

22. При дефіциті якого ферменту розвивається хвороба Мак-Ардля:
А. Фосфорилази м'язів.
Б. Глікогенсинтетази.
В. Глюкозо-6-фосфатази.
Г. Аміло-1,6-глюкозидази.
Д. Галактозо-1-фосфат-уридилтрансферази.

23. У синтезі глікогена приймають участь ферменти:
А. Гексокіназа.
Б. Глікогенсинтетаза.
В. УДФ-глюкозопірофосфорилаза.
Г. Глюкоза-6-фосфатаза.

24. Яку реакцію каталізує фосфофруктокіназа:
А. Фруктозо-6-фосфат + АТФ фруктозо-1,6-дифосфат + АДФ.
Б. Фосфоенолпіруват + АДФ піруват + АТФ.
В. Фруктозо-1,6-дифосфат ГАФ + ДОАФ.
Г. Піруват лактат.
Д. 2-фосфогліцерат 3-фосфогліцерат.

25. Вкажіть необоротні реакції гліколізу:
А. Глюкоза + АТФ глюкозо-6-фосфат + АДФ.
Б. Фруктозо-6-фосфат + АТФ фруктозо-1,6-дифосфат + АДФ.
В. Фосфоенолпіруват + АДФ піруват + АТФ.
Г. Фруктозо-1,6-дифосфат ГАФ + ДОАФ.
Д. Піруват лактат.

26. Вкажіть оборотні реакції гліколізу:
А. Піруват лактат.
Б. 2-фосфогліцерат 3-фосфогліцерат.
В. Глюкоза + АТФ глюкозо-6-фосфат + АДФ.
Г. Фруктозо-6-фосфат + АТФ фруктозо-1,6-дифосфат + АДФ.
Д. Фосфоенолпіруват + АДФ піруват + АТФ.

27. Які реакції відносяться до глюконеогенезу?
А. Глюкозо-6-фосфат + Н2О глюкоза + Н3РО4.
Б. Фруктозо-1,6-дифосфат + Н2О фруктозо-6-фосфат + Н3РО4.
В. Піруват + СО2 + АТФ оксалоацетат + АДФ + Н3РО4.
Г. Оксалоацетат + ГТФ фосфоенолпіруват + СО2 + ГДФ.
Д. Глюкозо-6-фосфат + НАДФ 6-фосфоглюконат + НАДФ2.

28. Які реакції відносяться до глюконеогенезу?
А. Глюкозо-6-фосфат + Н2О глюкоза + Н3РО4.
Б. Фруктозо-1,6-дифосфат + Н2О фруктозо-6-фосфат + Н3РО4.
В. Піруват + СО2 + АТФ оксалоацетат + піруват ацетальдегід + СО2.
Г. Піруват + СО2 + АТФ оксалоацетат + АДФ + Н3РО4.

29. Яку реакцію каталізує піруватдекарбоксилаза?
А. Піруват ацетальдегід + СО2.
Б. Піруват + СО2 + АТФ оксалоацетат + АДФ + Н3РО4.
В. Глюкозо-6-фосфат + НАДФ 6-фосфоглюконат + НАДФ2.
Г. 6-фосфоглюконат+ НАДФрібулозо-5-фосфат + Надфн2 + СО2.
Д. Піруват + НАДН2 лактат + НАД.

30. Що таке ефект Пастера?
А. Гальмування реакцій гліколізу в умовах тканинного дихання.
Б. Зупинення накопичення лактата в присутності кисню.
В. Активація субстратного фосфорилування при гліколізі.
Г. Гальмування перетворення пірувата в лактат.
Д. Стимуляція гліколізу високою концентрацією АДФ.



ТЕМА: ОБМІН БІЛКІВ, АМІНОКИСЛОТ

Обмін білків
· це:
А. Розщеплення ефірів під впливом ферментів;
Б. Розщеплення на складові частини: гліцерин і жирні кислоти;
В. Центральна ланка всіх біохімічних процесів, які лежать в основі життя.

2. Важливим джерелом білків є:
А. Сири, молоко коров’є, риба, ракоподібні, молюски.
Б. Фрукти, овочі.
В. Вироби з борошна.

3. Білки тварин містять:
А. Весь набір амінокислот, які не синтезуються в організмі людини;
Б. Один або два атома гідрогену в радикалі заміщенні аминогрупою;
В. Пептидні (амідні) зв'язки і при гідролізі розщеплюються на амінокислоти.

4. В процесі перетравлення білків:
А. Підвищується вміст нейтральних жирів в крові.
Б. Лецитин інтенсивно протікає в стінках тонкої кишки в багатьох інших органах;
В. Утворюється суміш із 20 амінокислот.

5. В шлунку прості і складні білки підвергаються:
А. Денатурації.
Б. Фізико-хімічним і ферментативним перетворенням.
В. Фосфорилюванню.

6. Перетравлення білків в шлунку продовжується:
А. 3
· 4 години;
Б. 10
· 12 годин;
В. 6
· 8 годин.




7. В сильно кислому середовищі шлункового соку молекули пепсиногену відщеплюється під дією:
А. Пепсину, суміші пептидів і інгібітор пепсину – пептид.
Б. Білків, які містять фосфор.
В. Простетичної групи.

8. Синтез хлоридної кислоти підсилює гормон:
А. Соматропін.
Б. Окситоцин.
В. Гастрин.

9. Найбільш загальною закономірністтю амінокислот є:
А. Утворення глютамінової кислоти під впливом активної специфічної дезамінуючої дегідрогенази;
Б. Дезамінування з утворенням кетокислот і амоніаку;
В. Тваринний ряд амінокислот декарбоксилюється, перетворюючись в аміни.

10. Фермент хімотрипсин:
А. Виділяється підшлунковою залозою.
Б. Щитовидною залозою.
В. Статевими залозами.

11. Весь процес перетравлення білків в травному каналі продовжується:
А. 5
· 7 годин.
Б. 8 – 12 годин.
В. 10-12 годин.

12. Глутамінова кислота під впливом активної специфічної дезамінуючої дегідрогенази дезамінуються в:
А.
· - кетоглутарову.
Б.
· - амінокислоту.
В.
· - ненасичені форми.




13. При дезамінування через переамінування відбувається процес:
А. Перетворення в пиридоксальфосфат-фермент.
Б. Дезамінування більшості амінокислот в организмі людини.
В. Розпад пероксиду гідрогену на кисень і воду під вливом фермента каталази.

14. В результаті переамінування і дезамінування із більшості амінокислот утворюються:
А.
· - кетокислоти і амоніак.
Б.
· - амінокислоти.
В.
· - аміномасляна кислоти.

15. Щавлевооцтова кислота після декарбоксилювання пертворюється в:
А. Ацетилкоензим А.
Б.
· – кетоглутарову кислоту.
В. Піровіноградну кислоту.

16. Головна маса амоніаку йде на:
А. Перетравлення білків в шлунку.
Б. На синтез основного кінцевого продукта білкового обмена
· сечовини.
В. На збільшення його концентрації в крові.

17. Амоніак є:
А. Токсичною речовиною.
Б. Слабкою кислотою
В. Сильним лугом.

18. Сечовина синтезується в:
А. В нирках.
Б. В кишечнику.
В. В печінці.





19. Амоніак, який утворюється в різних тканинах і органах за місцем його вивільнення пов'язується з:
А. З
· - кетоглутаровою кислотою.
Б. З амінодикарбоновими кислотами.
В. З
· – амінокислотою.

20. В результаті білкового обміну у людини за сутки сечовини виділяється в середньому приблизно:
А. 10 г.
Б. 30 г.
В. 50 г.
Г. 60 г.

21. Кількість сечовини може зменьшуватися, і виникає захворювання цукровий діабет при:
А. Зниженні кислоти.
Б. Кислотності в нормі.
В. Підвищенні кислоти.

22. При хронічних нефритах часто з сечею відиляється більше:
А. Лізину.
Б. Аргініну.
В. Проліну.
Г. Цитруліну.
Д. Всі відповіді вірні.

23. Бродіння білків в кишечнику
· це:
А. Дія ферментів панкреатичного і кишкового соку.
Б. Гідролізація пептидних зв'язків.
В. Перетворення амінокислот, яке викликане діяльністю мікроорганізмів кишечнику.

24. Під час бродіння білків в кишечнику і розпаду сірковмісних амінокислот утворюється:
А. Сірководень і метилмеркаптан.
Б. Трипсин і хімотрипсин.
В. Екзопептидази, дипептидази.

25. Після всмоктування в кишечнику амінокислоти потрапляють в:
А. Нирки.
Б. Печінку.
В. Повністю виводяться із організму.

26. В білковій молекулі містяться сірковмісні амінокислоти:
А. Метіонін, цистеїн, цистін.
Б. Соматотропін.
В. Гастрин.

27. В утворенні креатину приймають участь три амінокислоти:
А. Соматотропін, гастрин, окситоцин.
Б. Метіонін, цистеїн, цистін.
В. Аргінін, гліцин, метіонін.

28. Менше всього амінокислот міститься в:
А. Сірій речовині.
Б. Спиномозковій рідині.
В. Синовіальній рідині.

29. Недостатність гістидину супроводжується зниженням:
А. Гемоглобіну.
Б. Цукру в крові.
В. Еритроцитів.

30. Синтез білка може бути порушений під дією різних зовнішніх і внутрішніх факторів:
А. При неповноціности амінокислотного складу білків, які потрапляють з їжею.
Б. При патологічних мутаціях генів, пов'язаних як з появою патогених структурних генів, так з відсутністю нормальних регулюючих і структурних генів.
В. При блокуванні гуморальними факторами ферментів, які відповідають процесам репресії і депресії синтезу білка в клітинах.
Г. При порушенні співідношення анаболічних і катаболічних факторів, які регулюють синтез білка.
Д. Всі відповіді вірні.

ТЕМА: ОБМІН ЛІПІДІВ

Гідроліз ліпідів відбувається під дією:
А. Амілази.
Б. Пепсину.
В. Трипсину.
Г. Ліпази.

Під дією ліпопротеїноліпаз відбувається:
А. Гідроліз ліпідів, пов'язаних з білком.
Б. Вивільненя ВЖК із тригліцеридів.
В. Утворення
·-пальмітидгліцеринів.

3. Гліцерин, який утворюється в процесі гідролізу ліпідів підвергається:
А. Гідролізу.
Б. Фосфорилюванню.
В. Ізомеризації.

4. Під час першої реакції
·-окислення відбувається:
А. Розщеплення ацил-КоА під дією ацил-КоА-дегідрогенази.
Б. Приєднання молекули Н2О за місцем подвійного зв'язку дегідроацил-КоА під дією гідроліаз.
В. Активування вищих жирних кислот з коензимом-А.
Г. Відщеплення двох атомів гідрогену від
·-карбонового атому, під дією оксидоредуктази.
Д. Перенос нової ацильної групировки на молекулу Ко-А.

5. Кінцевим продуктом
·-окислення вищих жирних кислот з парним числом карбону є:
А. Ацетил-КоА.
Б. Пропіоніл-КоА.
В. Пальмітил-КоА.
Г. Стеарил-КоА.

6. Кінцевим продуктом
·-окислення вищих жирних кислот з непарним числом карбону є:
А. Ацетил-КоА.
Б. Пропіоніл-КоА.
В. Пальмітил-КоА.
Г. Стеарил-КоА.

7.
·-Окислення відбувається в:
А. Лізосомах.
Б. Хлоропластах.
В. Мітохондріях.
Г. Ядрі.

8.
·-Окислення відбувається під дією:
А. Альдегіддегідрогенази.
Б. Пероксидази.
В. Тіолази.
Г. Гідратази.

9. В процесі обміну ацетил-КоА синтезується:
А. Дві молекули ацетооцтвої кислоти і одна молекула HS-KoA.
Б. Дві молекули ацетооцтвої кислоти і дві молекули HS-KoA.
В. Одна молекула ацетооцтвої кислоти і одна молекула HS-KoA.
Г. Одна молекула ацетооцтвої кислоти і дві молекули HS-KoA.

10. Цикл, який необхідний для забезпечення синтезу вуглеводів за рахунок вищих жирних кислот:
А. Цикл Кребса.
Б. Гліоксиловий цикл.
В. Орнітиновий цикл.
Г.
·-Окислення вищих жирних кислот.

11. Доля сукциніл-КоА в обміні пропіоніл-КоА:
А. підвергається утилізації через цикл трикарбонових і дикарбонових кислот.
Б. Включається в цикл Кребса.
В. Включається до синтезу вищих жирних кислот.
Г. Включається до обміну ацетил-КоА.

12. Фермент ацетил-КоА-карбоксилаза містить катіон металу:
А. Mn2+.
Б. Ca2+.
В. Mg2+.
Г. Co2+.

13. Для синтезу тригліцеридів характерна реакція:
А. Ізомеризації.
Б. Дезамінування.
В. Трансамінування.
Г. Трансацилювання.

14. Під дією гліцерофосфатацилтрансферази відбувається перетворення:
А. Пальмітил-КоА +
·-гліцерофосфат фосфатидна кислота + + 2HSKoA.
Б. Фосфатидна кислота + Н2О дипальмітин + фосфорна кислота.
В. Пальмітил-КоА + дипальмітин трипальмітин.
Г. Гліцерин + Н3РО4
·-фосфогліцерин.

15. Під дією фосфотидатфосфогідролази відбувається перетворення:
А. Пальмітил-КоА + дипальмітин трипальмітин.
Б. Гліцерин + Н3РО4
·-фосфогліцерин.
В. Фосфатидна кислота + Н2О дипальмітин + фосфорна кислота.
Г. Пальмітил-КоА +
·-гліцерофосфат фосфатидна кислота + 2HSKoA.

16. Під дією дигліцеридацилтрансферази відбувається перетворення:
А. Гліцерин + Н3РО4
·-фосфогліцерин.
Б. Пальмітил-КоА + дипальмітин трипальмітин.
В. Фосфатидна кислота + Н2О дипальмітин + фосфорна кислота.
Г. Пальмітил-КоА +
·-гліцерофосфат фосфатидна кислота + + 2HSKoA.

17. Синтез тригліцеридів відбувається в:
А. Лізосомах.
Б. Ядрі.
В. Апараті Гольджі.
Г. Мембранах ендоплазматичної сітки клітини; печінці.


18. Реакція обміну стеридів відбувається під дією:
А. Холестеролестерази.
Б. Мевалонаткінази.
В. Пірофосфомевалонатдекарбоксилази.
Г. Диметилалілтрансферази.

19. Начальна реакція розпаду стеролів:
А.
·-Окси-
·-метилглутарилКоА + 2НАДФН
· Н+ мевалонова кислота + HSKoA.
Б. Холестерол + 2Н+ дигідростерол.
В. Мевалонова кислота + АТФ фосфомевалонат + АДФ.
Г. Фосфомевалонат + АТФ пірофосфомевалонова кислота.

20. Фермент оксиметилглутарил-КоА-редуктаза каталізує реакцію:
А. Холестерол + 2Н+ дигідростерол.
Б. Мевалонова кислота + АТФ фосфомевалонат + АДФ.
В.
·-Окси-
·-метилглутарилКоА + 2НАДФН
· Н+ мевалонова кислота + HSKoA.
Г. Фосфомевалонат + АТФ пірофосфомевалонова кислота.

21. Фермент мевалонаткіназа каталізує реакцію:
А. Фосфомевалонат + АТФ пірофосфомевалонова кислота.
Б.
·-Окси-
·-метилглутарилКоА + 2НАДФН
· Н+ мевалонова кислота + HSKoA.
В. Мевалонова кислота + АТФ фосфомевалонат + АДФ.
Г. Холестерол + 2Н+ дигідростерол.

22. Фермент пірофосфомевалонат-декарбоксилаза каталізує реакцію:
А.
·-Окси-
·-метилглутарилКоА + 2НАДФН
· Н+ мевалонова кислота + HSKoA.
Б. Мевалонова кислота + АТФ фосфомевалонат + АДФ.
В. Холестерол + 2Н+ дигідростерол.
Г. Пірофосфомевалонова кислота + АТФ ізопентенілпірофосфат.

23. Фермент ізопентенілпірофосфатізомераза каталізує реакцію:
А. Ізопентинілпірофосфат + HS-фермент диметилалілпірофосфат + HS-фермент.
Б. Холестерол + 2Н+ дигідростерол.
В. Мевалонова кислота + АТФ фосфомевалонат + АДФ.
Г. Пірофосфомевалонова кислота + АТФ ізопентенілпірофосфат.

24. Геранілпірофосфат утворюється під дією ферменту:
А. Пірофосфатфосфогідролаза.
Б. Диметилалілтрансфераза.
В. Скваленсинтаза.
Г. Скваленоксидциклаза.

25. Біосинтез стеридів відбувається шляхом:
А. Дії скваленоксидази на сквален-2,3-оксид, з утворенням ланостеролу.
Б. Дії скваленситази на 2 молекули фарнезилпірофосфату, з утворенням сквалену.
В. Переносу залишку вищої жирної кислоти від молекули ацил-КоА на місце гідрогену ОН-групи стеролу.
Г. Дії диметилалілтрансферази на диметилалілізопен-тинілпірофосфат, з утворенням пірофосфату і геранілпірофосфату.

26. Обмін фосфатидів відбувається під дією:
А. Фосмфоліпаз.
Б. Дегідрогеназ.
В. Фосфокіназ.
Г. Синтетаз.

27. Ацетилхолін утворюється під час взаємодії:
А. Холін + АДФ.
Б. Бетаїнальдегід + Н2О.
В. Ацетил-коензимА + холін.
Г. Бетаїн + гомоцистеїн.


28. В основі ліполізу (мобілізації жирних кислот (з жирових депо) лежить ферментативний процес гідролізу жиру до жирних кислот та гліцерину. Утворені жирні кислоти надходять в кров і транспортуються в складі:
A. Альбумінів.
Б. Глобулінів.
В. ЛПВЩ (ліпопротеїнів високої щільності).
Г. ЛПНЩ (ліпопротеїнів низької щільності).
Д. Хіломікронів.

29. Після прийому жирної їжі хворий відчуває дискомфорт, а у калі неперетравлені краплі жиру. Реакція сечі на жовчні кислоти позитивна. Причиною такого стану є нестача:
A. Жовчних кислот.
Б. Жирних кислот.
В. Хіломікронів.
Г. Тригліцеридів.
Д. Фосфоліпідів.

30. Хворий страждає на гіпертонію, атеросклеротичне ураження судин. Укажіть, вживання якого ліпіду йому необхідно знизити в добовому раціоні.
A. Олеїнову кислоту.
Б. Лецитин.
В. Холестерин.
Г. Моноолеатгліцерид.
Д. Фосфатиділсерин.












ТЕМА: Обмін води та мінеральних солей

Внутрішньоклітинна вода
· це:
А. Вода, яка зосереджена в міжклітинному просторі.
Б. Вода, яка локалізована в клітинах організму.
В. Вода, яка входить до складу біологічних рідин.

2. Зовнішньоклітинна вода
· це:
А. Вода, яка входить до складу біологічних рідин.
Б. Вода, яка локалізована в клітинах організму.
В. Вода, яка зосереджена в міжклітинному просторі.

3. Складова частина внутрішньоклітинної води в організмі:
А. 1/4.
Б. 1/3.
В. 2/3.
Г. 2/4.

4. Складова частина зовнішньоклітинної води в організмі:
А. 2/4.
Б. 2/3.
В. 1/4.
Г. 1/3.

5. Негативна гідратація властива іонам:
А. K, Rb, Cs, Na, Li.
Б. K, Rb, Cs, Cl, I.
В. Na, Li, Ca, K, Rb.
Г. Na, Li, Ca, Ba.

6. Позитивна гідратація властива іонам:
А. Na, Li, Ca, K, Rb.
Б. K, Rb, Cs, Na, Li.
В. Na, Li, Ca, Ba.
Г. K, Rb, Cs, Cl, I.

7. Льодоподібна структура води необхідна для підтримки третинної структури, особливо для:
А. Ліпідів.
Б. Нуклеїнових кислот.
В. Ферментів.
Г. Білків.

8. До складу субклітинних структур клітини входить незначна кількість:
А. Структурованної води.
Б. Внутрішньоклітинної води.
В. Імобільної води.
Г. Зовнішньоклітинної води.

9. Категорії води в організмі:
А. Вільна, зв'язана.
Б. Структурована, імобільна.
В. Внутрішньоклітинна, зовнішньоклітинна.
Г. Структурована, зв'язана.

10. Вода дифузійних шарів гідратаційних оболонок є:
А. Вільною водою.
Б. Щільнозв'язаною водою.
В. Слабкоз'язаною водою.
Г. Структурованою водою.

11. Вода першого гідратаційного шару є:
А. Структурованою водою.
Б. Вільною водою.
В. Слабкоз'язаною водою.
Г. Щільнозв'язаною водою.

12. При повному окисленні 100 г ліпідів утворюється:
А. 41,3 г води.
Б. 107,1 г води.
В. 55,5 г води.
Г. 100 г води.

13. При повному окисленні 100 г вуглеводів утворюється:
А. 55,5 г води.
Б. 100 г води.
В. 107,1 г води.
Г. 41,3 г води.

14. При повному окисленні 100 г біліків утворюється:
А. 107,1 г води.
Б. 100 г води.
В. 41,3 г води.
Г. 55,5 г води.

15. Який катіон викликає накопичення води в клітинах і тканинах:
А. К+.
Б. Na+.
В. Са2+.
Г. Mg2+.

16. В утворенні активної форми гормону інсуліну приймає участь катіон:
А. Na+.
Б. Mg2+.
В. Zn2+.
Г. Са2+.

17. Процес асоціації
· дисоціації рибосом, стабілізація третинної структури тРНК залежить від концентрації:
А. Са2+.
Б. Zn2+.
В. Na+.
Г. Mg2+.

18. В стабілізації третинної, четвертинної структури
·-амілази приймає участь катіон:
А. Са2+.
Б. Zn2+.
В. Na+.
Г. Mg2+.

19. Вкажіть катіони, які приймають участь в підтримці вторинної і третинної структури ДНК, РНК:
А. Mg2+, Na+, Zn2+, Са2+.
Б. Fe+, Cu2+, Mn2+, Zn2+, Co2+, Ni2+.
В. Mg2+, Cu2+, Na+, Zn2+, Са2+.
Г. Fe+, Cu2+, Mn2+, Mg2+, Cu2+, Na+.

20. Яку роль виконує Mg2+ в клітині:
А. Збільшує активність РНКази.
Б. Зменшує активність РНКази.
В. Активує ДНК-полімеразу і РНК-полімеразу.
Г. Активує розпад ДНК.

21. Яку роль виконують Са2+ і Ва2+ в клітині:
А. Зменшують активність РНКази.
Б. Активують ДНК-полімеразу і РНК-полімеразу.
В. Активують розпад ДНК.
Г. Збільшують активність РНКази.

22. Підвищують активність пептидогідролаз і аргінази катіони:
А. Mg2+, Cu2+, Na+, Zn2+.
Б. Mn2+, Fe2+, Co2+, Ni2+.
В. Fe+, Cu2+, Mn2+, Na+.
Г. Mn2+, Mg2+, Cu2+, Na+.

23. Біосинтез білків відбувається за участю:
А. Mg2+, Cu2+, Zn2+.
Б. Na+, Mn2+, Cu2+.
В. К+, Mg2+, Mn2+.
Г. Mn2+, Co2+, Ni2+.

24. Катіон Ca2+ приймає участь в:
А. Зменшенні активності РНКази.
Б. Збільшенні активності РНКази.
В. Забезпеченні пептидилтрансферазної реакції при зборці поліпептидного ланцюга.
Г. Функціонуванні скорочувальних білків.

25. Центральним елементом в гліколітичному процесі є:
А. Ca.
Б. Zn.
В. Mg.
Г. Fe.

26. Розпад ліпідів, як простих, так і складних активується іонами:
А. Mg2+.
Б. Cu2+.
В. Zn2+.
Г. Ca2+.

27.
·-Окислення ацил-КоА відбувається в присутності іонів:
А. Cu2+ і Mg2+.
Б. Mn2+ і Co2+.
В. Cu2+ і Fe2+.
Г. Mg2+ і Cu2+.

28. При синтезі ацетил-КоА, фосфохоліну і холінфосфатидів необхідний катіон:
А. Mg2+.
Б. Mn2+.
В. Cu2+.
Г. Fe2+.

29. Заключний етап аеробного розпаду вуглеводів і ліпідів переважно здійснюється за активною участю:
А. Cu2+.
Б. Mn2+.
В. Mg2+.
Г. Co2+.

30. В дитячу лікарню поступила дитина з ознаками рахіту (деформація кісток, пізне заростання тім’я та ін.) При біохімічному аналізі крові відмічені такі зміни:
A. Підвищення рівня фосфатів.
Б. Зниження рівня К+.
В. Зниження рівня Са2+.
Г. Зниження рівня Mg2+.
Д. Підвищення рівня Na+.


ТЕМА: БІОХІМІЯ КРОВІ

1. Одні із основних функцій крові:
А. Дихання тканин і підтримка кислотно-лужного балансу і водно-мінерального обміну.
Б. Механічний рух, в якому хімічна реакція перетворюється в механічну при постійному тиску і постійній температурі.
В. Володіє високою біологічною активністю
· ефективно діють на клітини в низьких концентраціях (біля 10-6
· 10-11 моль/л).
Г. Регуляція температури тіла шляхом перерозподілення тепла в організмі.

2. Склад плазми крові:
А. 88%
· вода, 8-10%
· білки, 1%
· органічні небілкові сполуки, 2%
· неорганічні солі.
Б. 90%
· вода, 6-8%
· білки, 2%
· органічні небілкові сполуки, 1%
· неорганічні солі.
В. 90%
· вода, 7-8%
· білки, 2%
· органічні небілкові сполуки, 1%
· неорганічні солі.
Г. 90%
· вода, 8%
· білки, 2%
· органічні небілкові сполуки, 1%
· неорганічні солі.

Альбуміни – це:
А. Білки, які мають високу гідрофільність і низьку молекулярну масу. При патології нирок виводяться з сечею. Їх вміст в плазмі крові невеликий.
Б. Білки, на які направлена дія системи згортання крові. Нерозчинні в воді, випадають в вигляді ниток.
В. Прості низькомолекулярні гідрофільні білки. В молекулі міститься 600 амінокислот. Молекулярна маса 67 кДа. Синтезуються в печінці. Приблизно 40% знаходяться в плазмі крові, інша кількість
· в інтерстіціальній рідині і в лімфі.
Г. Білки, які утворюють специфічні комплекси з гемоглобіном, які вивільнюються із еритроцитів при внутришньоссудинному гемолізі.

4. Функція альбумінів:
А. Є ендогенними інгібіторами протеолітичних ферментів.
Б. Приймають участь в функціонуванні системи згортання крові і системі комплемента.
В. Транспортують ліпіди, при цьому утворюють з ними комплекси
· ліпопротеїни.
Г. Є резервом вільних амінокислот в організмі.

5. Після проведення електрофорезу на бумазі в плазмі крові виявляють альбуміни в наступному %-ному співвідношенні:
А. 54-62%.
Б. 50-54%.
В. 44-52%.
Г. 64-72%.

6. Глобуліни
· це:
А. Білки, які утворюють специфічні комплекси з гемоглобіном, які вивільнюються із еритроцитів при внутришньоссудинному гемолізі.
Б. Прості низькомолекулярні гідрофільні білки. В молекулі міститься 600 амінокислот. Молекулярна маса 67 кДа. Синтезуються в печінці. Приблизно 40% знаходяться в плазмі крові, інша кількість
· в інтерстіціальній рідині і в лімфі.
В. Білки, які не розчинні у воді, але розчинні в слабких сольових розчинах.
Г. Білки, які мають високу гідрофільність і низьку молекулярну масу. При патології нирок виводяться з сечею. Їх вміст в плазмі крові невеликий.

7. Фібриноген
· це:
А. Білок, який має високу гідрофільність і низьку молекулярну масу. При патології нирок виводиться з сечею. Його вміст в плазмі крові невеликий.
Б. Білок, на який направлена дія системи згортання крові. При згортанні крові перетворюється в фібрин, який нерозчинний в воді і випадає у вигляді ниток.
В. Білок, який утворює специфічні комплекси з гемоглобіном, які вивільнюються із еритроцитів при внутришньоссудинному гемолізі.
Г. Білок, який не розчинний у воді, але розчинний в слабких сольових розчинах.




8. Ендогенними інгібіторами протеолітичних ферментів являються:
А. Альбуміни.
Б.
·1 – Глобуліни.
В.
·2 – Глобуліни.
Г.
·
· Глобуліни.

9. Імуноглобуліни, які здатні активувати систему комплемента:
А. IgD і IgE.
Б. IgА і IgE.
В. IgG і IgM.
Г. IgА і IgМ.

10. Кріоглобуліни
· це:
А. Білки, які не розчинні у воді, але розчинні в слабких сольових розчинах.
Б. Білки, на які направлена дія системи згортання крові. При згортанні крові перетворюються в фібрин, який нерозчинний в воді і випадає у вигляді ниток.
В. Білки, які мають високу гідрофільність і низьку молекулярну масу. При патології нирок виводяться з сечею. Їх вміст в плазмі крові невеликий.
Г. Білки, які здатні випадати в осад при охолоджені сиворотки.

11. Функція еритроцитів:
А. Транспорт газів: перенос О2 і СО2.
Б. Є ендогенними інгібіторами протеолітичних ферментів.
В. Дихання тканин і підтримка кислотно-лужного балансу і водно-мінерального обміну.
Г. Транспортують ліпіди, при цьому утворюють з ними комплекси
· ліпопротеїни.

12. Лейкоцити
· це:
А. Клітини, які приймають участь в переносі О2 і СО2.
Б. Клітини, які є ендогенними інгібіторами протеолітичних ферментів.
В. Клітини, які здатні випадати в осад при охолоджені сиворотки.
Г. Клітини, що виконують захисні функції, що здатні до фагоцитозу.
13. Складний ферментативний процес, в результаті якого утворюється кров'яний згусток:
А. Гомеостаз.
Б. Катаболізм.
В. Гемостаз.
Г. Анаболізм.

14. Фібронектин
· це:
А. Білок, на який направлена дія системи згортання крові. При згортанні крові перетворюється в фібрин, який нерозчинний в воді і випадає у вигляді ниток.
Б. Високомолекулярний глікопротеїн (молекулярна маса 220 кДа). Він присутній в плазмі крові і на поверхні макрофагів, ендотеліальних клітин, тромбоцитів, фібробластів.
В. Білок, який має високу гідрофільність і низьку молекулярну масу. При патології нирок виводиться з сечею. Його вміст в плазмі крові невеликий.
Г. Простий низькомолекулярний гідрофільний білок. В молекулі міститься 600 амінокислот. Молекулярна маса 67 кДа. Синтезується в печінці. Приблизно 40% знаходяться в плазмі крові, інша кількість
· в інтерстіціальній рідині і в лімфі.

15. Інтерферон – це:
А. Білок, який має високу гідрофільність і низьку молекулярну масу. При патології нирок виводиться з сечею. Його вміст в плазмі крові невеликий.
Б. Білок, який здатний випадати в осад при охолодженні сиворотки.
В. Білок, на який направлена дія системи згортання крові. При згортанні крові перетворюється в фібрин, який нерозчинний в воді і випадає у вигляді ниток.
Г. Глікопротеїн, який має молекулярну масу біля 26 кДа. Володіє видовою специфічністю. Виробляється в клітинах у відповідь на вірусну «атаку» на клітину.

16. Вкажіть з яким білком зв'язується гемоглобін для переносу в ретикулоендотеліальну систему печінки?
A. Церулоплазміном.
Б. Альбуміном.
В. Феритином.
Г. Трансферином.
Д. Гаптоглобіном.

17. При підвищенні концентрації чадного газу в повітрі може наступити отруєння. При цьому порушується транспортування гемоглобіном кисню від легень до тканин. Яке похідне гемоглобіну при цьому утворюється?
A. Оксигемоглобін.
Б. Карбоксигемоглобін.
В. Карбгемоглобін.
Г. Метгемоглобін.
Д. Гемохромоген.

18. Скільки на долю плазми припадає об’єму крові?
А. 41%.
Б. 18%.
В. 55%.

19. Основну масу формених елементів складають:
А. Еритроцити.
Б. Лейкоцити.
В. Тромбоцити.

20. Основна функція нейтрофілів:
А. Захисна.
Б. Фагоцитоз.
В. Гормональна.

21. В процесі згортання крові приймають участь:
А. Тромбоцити.
Б. Лейкоцити.
В. Еритроцити.
Г. Макрофаги.

22. До складу білкової частини імуноглобуліну входять:
А. 2 Різні легкі і 2 однакові важкі ланцюги.
Б. 2 Різні легкі і 2 різні важкі ланцюги.
В. 2 Однакові легкі і 2 однакові важкі ланцюги.
Г. 1 Однаковий легкий і 1 однаковий важкий ланцюг.

23. Багатокомпонентна система, до складу якої входять білки, фосфоліпіди, залишки клітиних мембран і іони кальцію – це:
А. Система комплемента.
Б. Система утворення тромбоциту.
В. Гомеостаз.
Г. Система згортання крові.

24. Параферментами виступають фактори:
А. Ф. V і Ф.VIII.
Б. Ф. VI і Ф.VII.
В. Ф. IV і Ф.VIII.
Г. Ф. VI і Ф. XII.

25. Зовнішній механізм згортання крові запускається за участю:
А. Факторів, джерелом яких можу слугувати уров, плазма, ферменти і форменні елементи крові.
Б. Тканьових факторів.
В. Ф. I.
Г. Ф. V і Ф.VIII.

26. Внутрішній механізм згортання крові запускається за участю:
А. Факторів, джерелом яких можу слугувати уров, плазма, ферменти і форменні елементи крові.
Б. Ф. V і Ф.VIII. В. Ф. I.
Г. Тканьових факторів.

27. Протромбін
· це:
А. Білок, який здатний випадати в осад при охолоджені сиворотки.
Б. Білок, якй не розчинний у воді, але розчинний в слабких сольових розчинах.
В. Білок, який має високу гідрофільність і низьку молекулярну масу. Вміст в плазмі крові невеликий.
Г. Білок, який синтезується в печінці. Для його синтезу необхідний вітамін К.

28. Перша фаза згортання крові характеризується:
А. Утворенням тромбоцитарної пробки (білий тромб).
Б. Скороченням кровоносної судини.
В. Формуванням фібринового тромбу.

29. Друга фаза згортання крові характеризується:
А. Утворення тромбоцитарної пробки (білий тромб).
Б. Формування фібринового тромбу.
В. Скорочення кровоносної судини.

30. Третя фаза згортання крові характеризується:
А. Скороченням кровоносної судини.
Б. Утворенням тромбоцитарної пробки (білий тромб).
В. Формуванням фібринового тромбу.





















ТЕМА: Механізм м’язового скорочення

1. М’язова тканина складає від маси тіла людини:
А. 50%.
Б. 40%.
В. 60%.
Г. 70%.

2. У новонароджених м’язова тканина складає від маси тіла дитини:
А. 50%.
Б. 40-50%.
В. 20-22%.
Г. 25-30%.

3. В тілі людини налічується близько:
А. 400 м'язів.
Б. 500 м'язів.
В. 300 м'язів.
Г. 200 м'язів.

4. Для ембріональної м'язової тканини характерний високий вміст:
А. Ліпідів.
Б. Білків.
В. Вуглеводів.
Г. Нуклеопротеїнів.

5. Які м'язи утворюють стінки кровоносних судин, кишечнику і шлунку:
А. Поперечно-полосаті.
Б. Скелетні.
В. Гладкі.

6. З якої м'язової тканини складаються серцеві м'язи:
А. Гладкої.
Б. Поперечно-полосатої.
В. Скелетної.

7. До якого типу м'язової тканини відносяться кругові м'язи рта і очей:
А. Поперечно-полосаті.
Б. Гладкі.
В. Скелетні.

8. Міозин – це:
А. Фібрилярний білок, молекулярна маса
· 70 кДа. Має вигляд
·-спіралі. В тонкій нитці на 1 молекулу цього білкі міститься 7 молекул G-актину. Молекула білка закривається активні центри зв'язування актину на поверхні глобул актину.
Б. Білок, який схожий на «намисто», кожна частина представляє собою мономер. Молекула не симметрична. Мономери актина упаковуються в полімер тільки в визначенній оріентації.
В. Крупний олігомерний білок, молекулярна маса 500 кДа, складає із 6 субодиниць, які попарно однакові.

9. Актин
· це:
А. Скорочувальний білок, який схожий на «намисто», кожна частина представляє собою мономер. Молекула не симметрична. Мономери актина упаковуються в полімер тільки в визначенній оріентації.
Б. Олігомерний білок, молекулярна маса 500 кДа, складає із 6 субодиниць, які попарно однакові.
В. Фібрилярний білок, молекулярна маса
· 70 кДа. Має вигляд
·-спіралі. В тонкій нитці на 1 молекулу цього білкі міститься 7 молекул G-актину. Молекула білка закривається активні центри зв'язування актину на поверхні глобул актину.

10. Тропоміозин
· це:
А. Крупний олігомерний білок, молекулярна маса 500 кДа, складає із 6 субодиниць, які попарно однакові.
Б. Білок, до складу якого входять шість поліпептидних ланцюга
· 2 «важких» ланцюга і 4 «легких» ланцюга. Ланцюги асоційовані один з одним нековалентними зв'язками.
В. Фібрилярний білок, молекулярна маса
· 70 кДа. Має вигляд
·-спіралі. В тонкій нитці на 1 молекулу цього білкі міститься 7 молекул G-актину. Молекула білка закривається активні центри зв'язування актину на поверхні глобул актину.

11. Функціональною одиницею поперечно-полосатої мускулатури є:
А. Сакроплазма.
Б. Сарколема.
В. Саркомер.

12. Саркомер – структурна одиниця:
А. Міопласту.
Б. Міофибрили.
В. Сарколеми.
Г. Саркоплазми.

13. До складу товстої нитки входять:
А. Тропоміозин.
Б. Актин.
В. Тропонін.
Г. Міозин.

14. Тонкі нитки саркомера утворені білком:
А. Актином.
Б. Міозином.
В. Тропоніном.
Г. Тропоміозином.

15. Ковзання актинових і міозинових ниток один відносно одного забезпечується періодичними змінами конформації білка:
А. Актину.
Б. Міозину.
В. Тропоніну.
Г. Тропоміозину.

16. Джерелом енергії при м’язовій діятельності виступає:
А. Синтез АТФ.
Б. Розпад АТФ з утворенням АМФ і неорганічного фосфату.
В. Розпад АТФ з утворенням АДФ і неорганічного фосфату.
Г. Розпад АТФ з утворенням АДФ, АМФ.


17. В результаті першої стадії ферментативної реакції м'язового скорочення відбувається:
А. Гідроліз АТФ (відбувається на каталітичній ділянці активного центра головки). Продукти гідролізу залишаються фіксованними, а енергія, яка виділяється акумулюється в головці.
Б. Міозин здатний взаємодіяти з актином тонких ниток. Приєднання актину до міозину збільшує АТФазную активність міозину, в результаті швидкість гідролізу АТФ збільшується в 200 раз.
В. Сорбція субстрату. АТФ фіксується на адсорбційній ділянці активного центра головки міозину.
Г. Конформаційні зміни молекули міозина, в результаті яких відбувається обертання головки міозину.

18. В результаті другої стадії ферментативної реакції м'язового скорочення відбувається:
А. Гідроліз АТФ (відбувається на каталітичній ділянці активного центра головки). Продукти гідролізу залишаються фіксованними, а енергія, яка виділяється акумулюється в головці.
Б. Сорбція субстрату. АТФ фіксується на адсорбційній ділянці активного центра головки міозину.
В. Міозин здатний взаємодіяти з актином тонких ниток. Приєднання актину до міозину збільшує АТФазную активність міозину, в результаті швидкість гідролізу АТФ збільшується в 200 раз.
Г. Конформаційні зміни молекули міозина, в результаті яких відбувається обертання головки міозину.

19. В результаті третьої стадії ферментативної реакції м'язового скорочення відбувається:
А. Сорбція субстрату. АТФ фіксується на адсорбційній ділянці активного центра головки міозину.
Б. Міозин здатний взаємодіяти з актином тонких ниток. Приєднання актину до міозину збільшує АТФазную активність міозину, в результаті швидкість гідролізу АТФ збільшується в 200 раз.
В. Гідроліз АТФ (відбувається на каталітичній ділянці активного центра головки). Продукти гідролізу залишаються фіксованними, а енергія, яка виділяється акумулюється в головці.
Г. Конформаційні зміни молекули міозина, в результаті яких відбувається обертання головки міозину.

20. В результаті четвертої стадії ферментативної реакції м'язового скорочення відбувається:
А. Гідроліз АТФ (відбувається на каталітичній ділянці активного центра головки). Продукти гідролізу залишаються фіксованними, а енергія, яка виділяється акумулюється в головці.
Б. Міозин здатний взаємодіяти з актином тонких ниток. Приєднання актину до міозину збільшує АТФазную активність міозину, в результаті швидкість гідролізу АТФ збільшується в 200 раз.
В. Сорбція субстрату. АТФ фіксується на адсорбційній ділянці активного центра головки міозину.
Г. Конформаційні зміни молекули міозина, в результаті яких відбувається обертання головки міозину.

21. При збудженні поперечно-полосатого м'язового волокна іони Са2+ рухаються:
А. Із внутрішньоклітинного простору в саркоплазму.
Б. Із зовнішньоклітинного простору в саркоплазматичний ретикулум.
В. Із саркоплазматичного ретикулума в саркоплазму.
Г. Із саркоплазми в саркоплазматичний ретикулум.

22. Яка роль іонов Са2+ в механізмі скорочення поперечно-полосатого м'язового скорочення?
А. Вход в клітину іонов Са2+ забезпечують розвиток потенціалу дії в м’язовому волокні.
Б. Іони Са2+ мінюють конформацію білка міозину.
В. Іони Са2+ змінюють конформацію білка тропоніну.
Г. Іони Са2+ забезпечують зв'зування АТФ з актино-міозиновим комплексом.

23. Приєднання молекули АТФ до міозину забезпечує:
А. Утворення комплексу між актином і головкою міозину.
Б. Зміну конформації головки міозина.
В. Роз'єднання актина і головки міозина.
Г. Відновлення конформації міозина.

24. Роз'єднання поперечно-полосатих м’яз відбувається завдяки:
А. Виснаження запасів АТФ.
Б. Дифузії Са2+ із саркоплазми в тканьову рідину.
В. Дифузії Са2+ із саркоплазми в саркоплазматичний ретикулум.
Г. Активному транспорту Са2+ із саркоплазми в тканьову рідину.
Д. Активному транспорту Са2+ із саркоплазми в саркоплазматичний ретикулум.

25. По відношенню міофібрил, мітохондрій і міоглобіна розрізняють:
А. Білі, червоні волокна.
Б. Червоні, проміжні волокна.
В. Білі, червоні, проміжні волокна.
Г. Проміжні волокна.

26. За функціональними особливостями м'язові волокна поділяють на:
А. Швидкі, повільні.
Б. Швидкі, повільні, проміжні.
В. Швидкі, проміжні.

27. Червоні м'язи
· це:
А. «Повільні» оксидативні м'язи. До складу входять багато мітохондрій, висока активність ферментів окислювального фосфорилювання. Необхідні для роботи в аеробному режимі.
Б. «Швидкі», гліколітичні м'язи. В них багато глікогену, висока активність ферментів гліколізу, креатинфосфокінази, міокінази. Забезпечують максимальну роботу, але короткочасну.

28. Білі м'язи
· це:
А. «Швидкі», гліколітичні м'язи. В них багато глікогену, висока активність ферментів гліколізу, креатинфосфокінази, міокінази. Забезпечують максимальну роботу, але короткочасну.
Б. «Повільні» оксидативні м'язи. До складу входять багато мітохондрій, висока активність ферментів окислювального фосфорилювання. Необхідні для роботи в аеробному режимі.

29. В м'язах-розгиначах є:
А. Більше «червоних» волокон.
Б. Меньше «білих» волокон.
В. Більше «білих» волокон.
Г. Меньше «червоних» волокон.

30. Для будови міосимпластів невірні положення:
А. Порожнини Т-трубок і термінальних цистерн не зливаються.
Б. Мітохондрії лежат между миофибриллами
В. Актин, тропонін, тропоміозин входить до складу анізотропного диска (Н-зона).
Г. Вихід Са2+ із саркоплазматичної сітки не ініціює розслаблення м'язового волокна.
































ТЕМА: Біологічні мембранИ

Роль плазматичної мембрани:
А. Забезпечує перенос речовини із міжклітинного середовища в клітину і зворотньому напрямку; електричну збудженність, завдяки білкам-рецепторам; взаємодія клітини з гормонами і іншими регуляторними молекулами; міклітинні взаємодії.
Б. Оточує ядерний матеріал, складається із зовнішньої і внутрішньої мембран, має пори, крізь які РНК проникає із ядра в цитоплазму, а регуляторні білки
· із цитоплазми в ядро.
В. Забезпечує біосинтез секреторних, лізосомальних і мембранних білків, мікросомальне окислення нормальних метаболітів і інших речовин, синтез стероїдів і фосфоліпідів.
Г. Приймає участь в посттрансляційній модифікації білків, синтезованих в ендоплазматичному ретикулумі, які необхідні для секреції, включення в плазматичну мембрану.
Д. Забезпечує підтримку кислого середовища (рН=5,0), необхідного для дії гідролітичних ферментів (протеаз, ліпаз), які відповідають за деградацію макромолекул і клітинних компонентів.

2. Роль ядерної мембрани:
А. Забезпечує біосинтез секреторних, лізосомальних і мембранних білків, мікросомальне окислення нормальних метаболітів і інших речовин, синтез стероїдів і фосфоліпідів.
Б. Забезпечує перенос речовини із міжклітинного середовища в клітину і зворотньому напрямку; електричну збудженність, завдяки білкам-рецепторам; взаємодія клітини з гормонами і іншими регуляторними молекулами; міклітинні взаємодії.
В. Оточує ядерний матеріал, складається із зовнішньої і внутрішньої мембран, має пори, крізь які РНК проникає із ядра в цитоплазму, а регуляторні білки
· із цитоплазми в ядро.
Г. Забезпечує підтримку кислого середовища (рН=5,0), необхідної для дії гідролітичних ферментів (протеаз, ліпаз), які відповідають за деградацію макромолекул і клітинних компонентів.
Д. Приймає участь в посттрансляційній модифікації білків, синтезованих в ендоплазматичному ретикулумі, які необхідні для секреції, включенні в плазматичну мембрану.


3. Роль ендоплазматичного ретикулуму:
А. Приймає участь в посттрансляційній модифікації білків, синтезованих в ендоплазматичному ретикулумі, які необхідні для секреції, включенні в плазматичну мембрану.
Б. Забезпечує біосинтез секреторних, лізосомальних і мембранних білків, мікросомальне окислення нормальних метаболітів і інших речовин, синтез стероїдів і фосфоліпідів.
В. Забезпечує підтримку кислого середовища (рН=5,0), необхідного для дії гідролітичних ферментів (протеаз, ліпаз), які відповідають за деградацію макромолекул і клітинних компонентів.
Г. Забезпечує перенос речовини із міжклітинного середовища в клітину і зворотньому напрямку; електричну збудженність, завдяки білкам-рецепторам; взаємодія клітини з гормонами і іншими регуляторними молекулами; міклітинні взаємодії.
Д. Оточує ядерний матеріал, складається із зовнішньої і внутрішньої мембран, має пори, крізь які РНК проникає із ядра в цитоплазму, а регуляторні білки
· із цитоплазми в ядро.

4. Роль мембрани аппарату Гольджі:
А. Оточує ядерний матеріал, складається із зовнішньої і внутрішньої мембран, має пори, крізь які РНК проникає із ядра в цитоплазму, а регуляторні білки
· із цитоплазми в ядро.
Б. Забезпечує перенос речовини із міжклітинного середовища в клітину і зворотньому напрямку; електричну збудженність, завдяки білкам-рецепторам; взаємодія клітини з гормонами і іншими регуляторними молекулами; міклітинні взаємодії.
В. Забезпечує підтримку кислого середовища (рН=5,0), необхідного для дії гідролітичних ферментів (протеаз, ліпаз), які відповідають за деградацію макромолекул і клітинних компонентів.
Г. Приймає участь в посттрансляційній модифікації білків, синтезованих в ендоплазматичному ретикулумі, які необхідні для секреції, включенні в плазматичну мембрану.
Д. Забезпечує біосинтез секреторних, лізосомальних і мембранних білків, мікросомальне окислення нормальних метаболітів і інших речовин, синтез стероїдів і фосфоліпідів.




5. Роль мембрани лізосом:
А. Забезпечує біосинтез секреторних, лізосомальних і мембранних білків, мікросомальне окислення нормальних метаболітів і інших речовин, синтез стероїдів і фосфоліпідів.
Б. Приймає участь в посттрансляційній модифікації білків, синтезованих в ендоплазматичному ретикулумі, які необхідні для секреції, включенні в плазматичну мембрану.
В. Оточує ядерний матеріал, складається із зовнішньої і внутрішньої мембран, має пори, крізь які РНК проникає із ядра в цитоплазму, а регуляторні білки
· із цитоплазми в ядро.
Г. Забезпечує перенос речовини із міжклітинного середовища в клітину і зворотньому напрямку; електричну збудженність, завдяки білкам-рецепторам; взаємодія клітини з гормонами і іншими регуляторними молекулами; міклітинні взаємодії.
Д. Забезпечує підтримку кислого середовища (рН=5,0), необхідного для дії гідролітичних ферментів (протеаз, ліпаз), які відповідають за деградацію макромолекул і клітинних компонентів.

6. В метаболізмі і перетравленні ліпідів приймають участь:
А. Фосфокінази.
Б. Глюкокінази.
В. Фосфоліпази.
Г. Фосфодиестерази.

7. До складу мембран входять:
А. Гліколіпіди, мембранні білки, холестерин.
Б. Холестерин, фосфоліпіди, гліколіпіди.
В. Гангліозиди, фосфоліпіди, цереброзиди.
Г. Гліколіпіди, фосфоліпіди, холестерин, мембранні білки.

8. Пасивний транспорт
· це:
А. Проходження речовин крізь мембрану проти градієнту концентрації.
Б. Проходження речовин крізь мембрану за градієнтом концентрації.
В. Пасивний транспорт речовин за участю білків-переносників.
Г. Пасивний транспорт речовин за участю спеціальних переносників.



9. Активний транспорт
· це:
А. Проходження речовин крізь мембрану за градієнтом концентрації.
Б. Пасивний транспорт речовин за участю спеціальних переносників.
В. Проходження речовин крізь мембрану проти градієнту концентрації.
Г. Пасивний транспорт речовин за участю білків-переносників.

10. Проста дифузія
· це:
А. Проходження речовин крізь мембрану проти градієнту концентрації.
Б. Пасивний транспорт речовин за участю спеціальних переносників.
В. Проходження речовин крізь мембрану за градієнтом концентрації.
Г. Пасивний транспорт речовин за участю білків-переносників.

11. Полегшена дифузія
· це:
А. Пасивний транспорт речовин за участю білків-переносників.
Б. Пасивний транспорт речовин за участю спеціальних переносників.
В. Проходження речовин крізь мембрану проти градієнту концентрації.
Г. Проходження речовин крізь мембрану за градієнтом концентрації.

12. Найбільш поширена в плазматичній мембрані клітин людини:
А. Са2+-ATPаза.
Б. Na+-ATPаза.
В. K+-АТФаза.
Г. Na+, K+, Са2+-ATPаза.

13. Концентрація іонів Са2+ в цитозолі клітин, які знаходяться в спокійному стані складає приблизно:
А. 10-6 моль/л.
Б. 10-8 моль/л.
В. 10-7 моль/л.
Г. 10-5 моль/л.

14. Концентрація іонів Са2+ назовні клітин, які знаходяться в спокійному стані складає приблизно:
А. 10-3 моль/л.
Б. 10-8 моль/л.
В. 10-7 моль/л.
Г. 10-4 моль/л.

15. Ендоцитоз
· це:
А. Перенос речовини із клітини в середовище (секреція інсуліну).
Б. Проходження речовин крізь мембрану проти градієнту концентрації.
В. Перенос речовини в клітину разом з частиною плазматичної мембрани (поглинеання ліпопротеїнів в крові тканиною).
Г. Проходження речовин крізь мембрану за градієнтом концентрації.

16. Екзоцитоз
· це:
А. Перенос речовини в клітину разом з частиною плазматичної мембрани (поглинеання ліпопротеїнів в крові тканиною).
Б. Проходження речовин крізь мембрану проти градієнту концентрації.
В. Пасивний транспорт речовин за участю спеціальних переносників.
Г. Перенос речовини із клітини в середовище (секреція інсуліну).

17. Проста дифузія характеризується:
А. Відбувається за участю спеціальних білкових структур, які полегшують дифузію гідрофільних речовин крізь гідрофобний шар мембран.
Б. Не потребує спеціальних переносників. Переносить О2, Н2О, СО2, низькомолекулярні гідрофобні молекули (стероїдні гормони).
В. Джерело енергії
· градієнт концентрації однієї речовини, яка переноситься.
Г. Транслоказа переносить в клітину 2 речовини, одна з них переміщується проти градієнту концентрації за рахунок переміщення іншої речовини за градієнтом концентрації.

18. Полегшена дифузія характеризується:
А. Переміщення речовин відбувається в протилежних напрямках
· одне з них проти градієнту концентрації за рахунок переміщення іншої речовини за градієнтом концентрації.
Б. Джерело енергії
· градієнт концентрації однієї речовини, яка переноситься.
В. Відбувається за участю спеціальних білкових структур, які полегшують дифузію гідрофільних речовин крізь гідрофобний шар мембран.
Г. Не потребує спеціальних переносників. Переносить О2, Н2О, СО2, низькомолекулярні гідрофобні молекули (стероїдні гормони).

19. До активного транспорту відносяться:
А. Первинно-активний, вторинно-активний транспорт, симпорт, антипорт.
Б. Симпорт, антипорт.
В. Первинно-активний, вторинно-активний транспорт.
Г. Проста, поглешена дифузія.

20. Аденілатциклазна система включає:
А. Рецептор активатора, рецептор інгібітора, стимулюючий білок, інгібуючий білок, цитозольний фермент протеїнкіназу А.
Б. Рецептор активатора, рецептор інгібітора, стимулюючий білок, інгібуючий білок, фермент аденілатциклазу, цитозольний фермент протеїнкіназу А.
В. Рецептор інгібітора, стимулюючий білок, інгібуючий білок, фермент аденілатциклазу, цитозольний фермент протеїнкіназу А.
Г. Рецептор активатора, рецептор інгібітора, інгібуючий білок, фермент аденілатциклазу, цитозольний фермент протеїнкіназу А.

21. Стимулюючий і інгібуючий білок (G-білок) є:
А. Димером, який складається
·-,
·-субодиниць, які при активації дисоціюють на комплекс
·-GTP і
·-одиницю.
Б. Димером, який складається
·-,
·-субодиниць, які при активації дисоціюють на комплекс
·-GTP і
·-одиницю.
В. Олігомером, який складається з
·-,
·-субодиниць, які при активації дисоціюють на комплекс
·-GTP і
·-одиницю.
Г. Олігомером, який складається з
·-,
·- і
·-субодиниць, які при активації дисоціюють на комплекс
·-GTP і
·
·-димер.
·-Субодиниці зв'язують і гідролізують GTP.





22. Фермент аденілатциклаза складається з:
А. Центру зв'язування для комплексів
·s-GTP і
·i-GTP.
Б. Центру зв'язування для комплексу
·s-GTP.
В. Центру зв'язування для комплексів
·i-GTP.
Г. Центру, який складається з
·-,
·- і
·-субодиниць.

23. Субстратом для аденілатциклази є:
А. АДФ.
Б. АТФ.
В. АМФ.
Г. ГТФ.

24. Інозитолфосфатна система включає:
А. Фосфоліпазу С і Сplc
· білок, який активує фосфоліпазу С, ферменти мембран цитозоля.
Б. Рецептор, фосфоліпазу С і Сplc
· білок, який активує фосфоліпазу С.
В. Рецептор, фосфоліпазу С і Сplc
· білок, який активує фосфоліпазу С, ферменти мембран цитозоля.
Г. Рецептор активатора, рецептор інгібітора, стимулюючий білок, інгібуючий білок, фермент аденілатциклазу, цитозольний фермент протеїнкіназу А.

25. Рецептор інсуліна являє собою:
А. Протеінкіназу, яка фосфорилює білки за ОН---групами.
Б. Фосфопротеїнкіназу, яка фосфорилює білки за ОН---групами тирозина.
В. Глікопротеїнкіназу, яка фосфорилює білки за ОН---групами тирозина.
Г. Тирозинову протеінкіназу, яка фосфорилює білки за ОН---групами тирозина.

26. Рецептор інсуліну складається з:
А. 2
·- і 2
·-субодиниць, які зв'язанні дисульфідними зв'язками і нековалентними взаємодіями.
Б. 2
·- і 2
·-субодиниць, які зв'язанні дисульфідними зв'язками і нековалентними взаємодіями.
В. 2
·- і 2
·-субодиниць, які зв'язанні дисульфідними зв'язками і нековалентними взаємодіями.
Г. 2
·-субодиниць, які зв'язанні дисульфідними зв'язками і ковалентними взаємодіями.

27. Рецептори гормонів можуть знаходиться в:
А. Внутрішній стороні мембрани.
Б. Цитозолі, ядрі.
В. Зовнішній стороні мембрани.
Г. Цитозолі, внутрішній стороні мембрани

28. При розпаді кожної молекули АТФ відбувається:
А. Вивілюнюються 2 іони натрію, а ззовні в клітину потрапляють 2 іона калію.
Б. Вивілюнюються 3 іонів натрію, а ззовні в клітину потрапляють 3 іона калію.
В. Вивілюнюються 2 іони натрію, а ззовні в клітину потрапляють 3 іона калію.
Г. Вивілюнюються 3 іонів натрію, а ззовні в клітину потрапляють 2 іона калію.

29. Внутрішня мембрана мітохондрій прониклива для:
А. Амоніаку, води, пірувату, ацетату, дикарбонових кислот.
Б. Води, вуглекислого газу, пірувату, ацетату, монокарбонових кислот.
В. Амоніаку, води, вуглекислого газу, пірувату, ацетату, монокарбонових кислот.
Г. Води, вуглекислого газу, пірувату, ацетату, моно- і дикарбонових кислот.

30. В звичайних умовах мітохондрії непроникливі для іонів Н+, К+, Na+, Сl--, SO42--. Однак іонами, які активно накопичуються в мітохондріях є:
А. Mg2+, Cо2+, Mn2+.
Б. Mg2+, Ca2+, Mn2+.
В. Mg2+, Cu2+, Mn2+.
Г. Mg2+, Fe2+, Mn2+.



і
ЕТАЛОНИ ВІДПОВІДЕЙ ДО ТЕСТОВИХ ПИТАНЬ


ТЕМА: Загальні закономірності обміну речовин. Біологічне окиснення

1
Г
16
Д
31
А

2
Б
17
А
32
Г

3
Б
18
В
33
Б

4
А
19
Б
34
А

5
Б
20
В
35
А

6
А
21
В
36
В

7
А
22
Г
37
Г

8
Г
23
А
38
Б

9
В
24
А
39
Г

10
Б
25
Г
40
А

11
Д
26
Д
41
В

12
В
27
А
42
В

13
Б
28
Б
43
А

14
В
29
Г
44
Б

15
Б
30
В
45
Д


ТЕМА: ОБМІН ВУГЛЕВОДІВ

1
Б
11
А
21
А

2
А, Б
12
Г
22
А

3
А
13
В
23
А, Б

4
Д
14
Д
24
А

5
В
15
Б
25
А, Б, В

6
Б
16
Д
26
А, Б

7
В
17
Б
27
Б, Д

8
Д
18
Б
28
Б

9
В
19
А
29
А

10
Б
20
Б
30
А, Б





ТЕМА: ОБМІН БІЛКІВ, АМІНОКИСЛОТ

1
В
11
Б
21
В

2
А
12
А
22
Д

3
В
13
Б
23
В

4
В
14
А
24
А

5
Б
15
А
25
Б

6
В
16
Б
26
А

7
А
17
А
27
В

8
В
18
В
28
Б

9
Б
19
Б
29
А

10
А
20
Б
30
Д


ТЕМА: ОБМІН ЛІПІДІВ

1
Г
11
А
21
В

2
А
12
В
22
Г

3
Б
13
Г
23
А

4
В
14
А
24
Б

5
А
15
В
25
В

6
Б
16
Б
26
А

7
В
17
Г
27
В

8
Б
18
А
28
А

9
Г
19
Б
29
А

10
Б
20
В
30
В


ТЕМА: Обмін води та мінеральних солей

1
Б
11
Г
21
Г

2
В, А
12
Б
22
Б

3
В
13
А
23
В

4
Г
14
В
24
Г

5
Б
15
Б
25
В

6
В
16
В
26
Г

7
Г
17
Г
27
В

8
В
18
А
28
А

9
А
19
Б
29
Б

10
В
20
В
30
В

ТЕМА: БІОХІМІЯ КРОВІ

1
А, Г
11
А
21
А

2
Б
12
Г
22
В

3
В
13
В
23
Г

4
Г
14
Б
24
А

5
А
15
Г
25
Б

6
В
16
Д
26
А

7
Б
17
Б
27
Г

8
Б
18
В
28
Б

9
В
19
А
29
А

10
Г
20
Б
30
В


ТЕМА: Механізм м’язового скорочення

1
Б
11
В
21
В

2
В
12
Б
22
В

3
А
13
Г
23
В

4
Г
14
А
24
Д

5
В
15
Б
25
В

6
Б
16
В
26
Б

7
А
17
В
27
А

8
В
18
А
28
А

9
А
19
Б
29
В

10
В
20
Г
30
В


ТЕМА: Біологічні мембранИ

1
А
11
Б
21
Г

2
В
12
Г
22
А

3
Б
13
Б
23
Б

4
Г
14
А
24
В

5
Д
15
В
25
Г

6
В
16
Г
26
А

7
Г
17
Б
27
Б

8
Б
18
В
28
Г

9
В
19
А
29
В

10
Г
20
Б
30
Б


Рекомендована література

Основна

Губський Ю.І. Біологічна хімія: підручник / Ю.І. Губський.
· К.: Нова книга, 2007.
· 656 с.
Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. / Т.Т. Березов, Б.Ф. Коровкин.
· М., 2007.
· 710 с.
Тарасенко Л.М. Функціональна біохімія: Підручник.
· Вінниця: НОВА КНИГА, 2007.– 384 с.
Копильчук Г.П. Біохімія: Навчальний посібник. –Чернівці: Рута, 2004. – 224 с.
Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини: Підручник. – Т., 2002. – 750 с.
Биохимия. Краткий курс с упражнениями и задачами /Под ред. члена-корреспондента РАН, проф. Е.С. Северина. проф. А.Я. Николаева.
· М.: ГЭОТАР-МЕД, 2001.
· 448 с.
Кольман Я., Рём К.-Г. Наглядная биохимия: Пер. с нем. – М.: Мир, 2000. – 469 с.
Филиппович Ю.Б. Основы биохимии: Учеб. Для хим. и биол. спец. пед. ун-тов.
· 4-е узд., перераб и доп.
· М.: узд-во «Агар», 1999.
· 521 с.
Кнорре Д.Г., Мизина С.Д. Биологическая химия.
· М.: Высш. шк., 1998.
· 479 с.
Ленинджер А. Основи биохимии: В 3 т.
· М.: Мир, 1985.
· 1056 с.
Пустовалова Л.М. Практикум по биохимии.
· Росто-на-Дону: изд-во «Феникс», 1999.
· 544 с.

Додаткова

Механізми біохімічних реакцій: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. рек. МОНУ /За ред. Н.О.Сибірної.– Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2009. – 316 с.
Гринстейн Б., Гринстейн А. Наглядная биохимия: Пер. англ. – М.: ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 2000. – 119 с.
Біохімія: тестовий контроль знань:навчальний посібник затвердж. МОНУ /Кучеренко М.Є., Пащенко О.Ю. та ін.– К: Либідь, 1995. – 344 с.
Кучеренко Н.Е. и др. Биохимия: Практикум / Н.Е. Кучеренко, Ю.Д. Бабенюк, А.Н. Васильев и др.
· К.: Высшая шк., Изд-во при Киев. Ун-те, 1988.
· 128 с.
Уайт А. Основи биохимии: В 3 т. / А. Уайт, Ф. Хендлер, Э. Смит и др.
· М.: Мир, 1981.
Мецлер Д. Биохимия. Химические реакции в жвиой клетке.
· Т. 1.
· М.: Мир, 1980.





























ДЛЯ НОТАТОК






































НАВЧАЛЬНе видання

(українською мовою)



Омельянчик Людмила Олександрівна
Генчева Вікторія Іванівна




Хімічні процеси в живИХ організмАХ




Методичні вказівки



для студентів III курсу біологічного факультету
денної форми навчання
(Напрям підготовки: 6.040101 «Хімія»;
Галузь знань: 0401 «Природничі науки»)




Рецензент: В.Д. Бовт
Коректор: В.І. Генчева
Відповідальний за випуск: Л.О. Омельянчик










13PAGE 15


13PAGE 148815




Заголовок 1 Заголовок 2 Заголовок 4 Заголовок 5 Заголовок 6 Заголовок 7 Заголовок 915

Приложенные файлы

  • doc 15820820
    Размер файла: 998 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий