Практикум ПРЗЕД. для студентів

Міністерство освіти і науки України
Київський національний торговельно-економічний університет
Кафедра комерційного права













ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ



ПРАКТИКУМ
















Київ 2007 Розповсюдження і тиражування без офіційного дозволу КНТЕУ заборонено


Укладачі: С.П. Коломацька, канд. юрид. наук, доц.,
С.І. Юшина, канд. юрид. наук, ст. викл.


Практикум обговорено та схвалено на засіданні кафедри комерційного права від 01.10.2007 р., протокол № 3 та на засіданні Методичної комісії факультету економіки, менеджменту і права від 10.10.2007 р., протокол № 2.


Рецензент О.О. Бакалінська, канд. юрид. наук, доц.


ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


ПРАКТИКУМ


Укладачі: КОЛОМАЦЬКА Світлана Прокопівна,
ЮШИНА Світлана Іванівна














Зміст


Вступ..........4

Тема 1. Державне регулювання
зовнішньоекономічної діяльності....5

Тема 2. Умови здійснення
зовнішньоекономічної діяльності.12

Тема 3. Зовнішньоекономічні договори (контракти) та
право, що до них застосовується..19

Тема 4. Договір міжнародної купівлі-продажу товарів.......27

Тема 5. Правове регулювання
транспортних операцій у ЗЕД...34

Тема 6. Окремі види договорів (контрактів)
у зовнішньоекономічних зв’язках..41

Тема 7. Відповідальність у ЗЕД..46

Тема 8. Захист прав і законних інтересів суб’єктів ЗЕД53

Питання для підсумкового контролю знань ...61

Список рекомендованої літератури...64











Вступ

Розвиток світових інтеграційних процесів, ускладнення міжнародних господарських зв’язків потребують постійного удосконалення правової регламентації зовнішньоекономічних відносин відповідно до міжнародних вимог і стандартів та з їх урахуванням.
Сучасні економічні перетворення в Україні охоплюють і сферу зовнішньоекономічної діяльності, стан і рівень розвитку якої в значній мірі залежить від стабільності та ефективності її нормативно-правової бази, що поєднує і забезпечує як інтереси держави, так і безпосередніх учасників цієї діяльності.
Особливе місце у професійній підготовці студентів-правників посідає навчальна дисципліна “Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності”, що має на меті формування спеціальних правових знань у зовнішньоекономічній сфері.
Комплексний характер правовідносин вітчизняних та іноземних суб’єктів господарювання ускладнює навчальний процес і потребує особливої уваги не тільки до засвоєння значного обсягу міжнародно-правових та національних джерел, але й до набуття навичок та умінь при їх застосуванні в практичних ситуаціях, зокрема при укладенні зовнішньоекономічних контрактів, використанні засобів правового захисту у випадках неналежного їх виконання.
Основна мета практичних занять – сформувати у студентів здатність самостійно аналізувати і правильно тлумачити зміст відповідних нормативно-правових актів, що є необхідною умовою набуття вміння і досвіду належного застосування правових знань для обґрунтованої оцінки практичних ситуацій, вирішення конкретних питань у професійній діяльності.
Практикум з дисципліни “Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності” буде сприяти досягненню зазначеної мети і допоможе студентам у засвоєнні складного і об’ємного матеріалу цієї навчальної дисципліни.
Виконання практичних і тестових завдань, вирішення взятих з практики міжнародних комерційних арбітражних судів спірних ситуаційних завдань сформує і активізує у студентів юридичне мислення, виробить практичні навички та прагнення постійно поглиблювати й оновлювати правові знання, удосконалювати свій професійний рівень.
Використання конкретних справ, вирішених міжнародними комерційними арбітражними судами, створить у студентів реальне уявлення про сферу їх майбутньої практичної діяльності, її цікавість і складність та необхідність мати знання і вміння їх застосовувати. Серед багатьох питань, що потребують вирішення, пріоритетними є визначення права відповідної держави, що буде застосовуватись до відносин сторін у зовнішньоекономічній діяльності, кваліфікування конкретних контрактів, тлумачення їх умов, понять і термінів, а також застосування норм іноземного права.
Зміст тем практикуму відповідає тематичному плану робочої програми з дисципліни “Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності” для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр”, напряму підготовки “Право”, спеціальності “Правознавство”.
Практикум буде використовуватись для практичних занять та самостійної роботи студентів за спеціалізаціями “Комерційне право”, “Фінансове право”, “Правове забезпечення підприємницької діяльності”, буде корисним для студентів при підготовці до складання державних іспитів, а також може застосовуватися у навчальному процесі при підготовці фахівців інших спеціальностей і спеціалізацій відповідного напряму.

ТЕМА 1. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Практичні завдання

Завдання 1
Визначити, який нормативно-правовий акт містить форму заявки на одержання ліцензії на експорт товару. Написати лист - звернення щодо оформлення ліцензії на експорт товару. Інструкція Мінекономіки

Завдання 2
На підставі чинного законодавства (з посиланням на нього) визначити випадки необхідності здійснення обліку (реєстрації) зовнішньоекономічного договору (контракту). Постанови КМУ, в яких визначається перелік товарів на певний календарний рік за поданням Мінекономіки та з повідомленням відповідного відділу СОТ. Наказ Мінекономіки від 29.06.2000

Завдання 3
Скласти перелік нормативно-правових документів Світової організації торгівлі, відповідно до яких вносилися зміни до статті 16 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”.

Завдання 4
Використовуючи Указ Президента України від 30 квітня 1994 року №200/94 “Про торговельно-економічну місію у складі закордонної дипломатичної установи України” та затверджене зазначеним Указом Положення визначити повноваження та місце торговельно-економічних місій у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності.

Тестові завдання

Оберіть вірну відповідь:
1. Затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики належить до компетенції:
а) Міністерства економіки України;
б) Кабінету Міністрів України;
в) Верховної Ради України;
г) ПрезидентаУкраїни.

2. Який орган відповідно до Господарського кодексу України може встановлювати перелік товарів (робіт, послуг), експорт та імпорт яких здійснюються суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності лише за наявності ліцензії:
а) Верховна Рада України;
б) Кабінет Міністрів України;
в) Міністерство економіки України;
г) Секретаріат Президента України.

3. Які правові режими застосовуються до вітчизняних суб’єктів ЗЕД за чинним законодавством України:
а) спеціальний режим;
б) режим найбільшого сприяння;
в) національний режим;
г) режим сприяння.

4. Які правові режими запроваджуються для товарів, що імпортуються з держав – членів СОТ, згідно з Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність”:
а) спеціальний режим;
б) режим найбільшого сприяння;
в) національний режим;
г) режим додаткових пільг.

5. Як здійснюється облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) за чинним законодавством України:
а) шляхом реєстрації їх у Міністерстві економіки України та уповноважених ним органах;
б) поданням відповідної інформації до Державної податкової адміністрації;
в) візуванням контракту уповноваженою особою;
г) поданням певної інформації до органів Державної митної служби.

6. Які правові наслідки невиконання вимог щодо обліку (реєстрації) окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів):
а) відмова у митному оформленні товарів при здійсненні експортно-імпортних операцій;
б) позбавлення права на застосування режиму сприяння ЗЕД;
в) застосування фінансових санкцій стосовно окремих видів контрактів за певних умов;
г) застосування індивідуального режиму ліцензування ЗЕД.

7. Які правові наслідки здійснення суб’єктами ЗЕД зовнішньоекономічних операцій без відповідних ліцензій:
а) відмова у митному оформленні товарів при здійсненні експортно-імпортних операцій;
б) позбавлення права на застосування режиму сприяння ЗЕД;
в) застосування штрафу згідно зі статтею 37 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”;
г) застосування індивідуального режиму ліцензування ЗЕД.

8. Який орган приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування відповідних заходів:
а) Міністерство економіки України;
б) Кабінет Міністрів України;
в) Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі;
г) господарський суд.

9. Що є спеціальними заходами щодо імпорту в Україну:
а) штраф, запровадження додаткового мита;
б) обмеження строку дії дозволів на імпорт, встановлення квот відносно імпорту в Україну;
в) тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності, сплата додаткового мита.

10. Недобросовісною конкуренцією при здійсненні ЗЕД є:
а) здійснення демпінгового імпорту;
б) здійснення субсидованого імпорту;
в) здійснення інших дій, що законами України визнаються недобросовісною конкуренцією;
г) зростаючий імпорт.

Посилаючись на чинне законодавство України дайте визначення наступних понять:
1. Ліцензування зовнішньоекономічних операцій -
2. Митний тариф України -
3. Індикативні ціни -
4. Сертифікація -
5. Державний експортний контроль - ...
6. Міжнародні передачі товарів -

Ситуаційні завдання

Завдання 1
Товариство з обмеженою відповідальністю “Карс” зареєстроване як юридична особа, в статутних документах якої закріплено право здійснювати всі види зовнішньоекономічних операцій. Обласне управління статистики в своєму листі до ТОВ “Карс” висунуло вимогу, що підприємство має здійснювати експортно-імпортні операції лише з харчовими продуктами.
ТОВ “Карс” звернулося до суду з вимогою визнання такої вимоги незаконною та скасування листа як такого, що порушує право ТОВ “Карс” вільно обирати види зовнішньоекономічної діяльності, що не заборонені законом.

Запитання:
Чи порушуються в даній ситуації основні засади державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності? Якщо так, то які? Ст.5 ЗЕД
В яких випадках можливе обмеження зовнішньоекономічної діяльності? Ст..17, 37 ЗЕД
Чи правомірні дії обласного управління статистики?
Яке рішення має винести суд?

Завдання 2
Відомо, що на зовнішньоторговельні операції між Україною і Литвою поширюється режим вільної торгівлі. Українське підприємство з Литви імпортувало продукцію морського риболовного промислу для подальшої реалізації на території України.

Запитання:
1. Що означає “режим вільної торгівлі”? ГАТТ, Закони
2. Чи буде ця продукція обкладатися ввізним митом, ПДВ, акцизним збором? ГАТТ
3. Якщо так, то як буде визначатися розмір зазначених платежів?

Завдання 3
Фізична особа, зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, за контрактом купівлі-продажу, укладеним з російським постачальником – виробником, імпортує товари з Російської Федерації для подальшої їх реалізації. Посилаючись на укладену між Україною і Російською Федерацією угоду, підприємець вважає, що товари, походженням з Росії, не обкладаються ПДВ та ввізним митом. На вироблені товари є сертифікат походження за встановленою формою.

Запитання:
1. За якою угодою, укладеною Україною і Росією, товари, що походять з РФ та підлягають реалізації на митній території України, не обкладаються ввізним митом та податком на додану вартість? Ст..8 МК, Міжнародні договори України, Угода про вільну торгівлю
2. Назвіть умови, які необхідні для отримання зазначених пільг при імпорті товарів з РФ. Ст..1 Угоди
3. Дайте визначення понять “пряме відвантаження”, “безпосередня закупівля”.
4. Чи поширюється пільгове оподаткування на діяльність приватного підприємця при ввезенні товарів походженням з РФ?

Завдання 4
Ви – юрист одного з господарських товариств, яке зареєстроване як юридична особа, в статутних документах якої закріплено право на здійснення всіх видів зовнішньоекономічної діяльності. Вашому керівництву стало відомо, що підприємствам – резидентам України для здійснення зовнішньоекономічної діяльності може бути наданий режим сприяння. Вам поставили завдання отримати цей режим для свого товариства.

Запитання:
В чому полягає режим сприяння?
Якими будуть Ваші дії для виконання завдання керівництва (отримання режиму сприяння)?
Чи розповсюджується режим сприяння на суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності – нерезидентів? Якщо так, то за яких умов?

Завдання 5
Товариство з обмеженою відповідальністю “Стікс” в процесі своєї діяльності, окрім іншого, здійснює імпорт цукру. Імпорт зазначеного товару здійснюється в режимі вільної торгівлі. За заявою одного з підприємств відносно ТОВ “Стікс” було розпочато спеціальне розслідування щодо здійснення ним демпінгу при імпорті цукру в Україну. За рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі відповідно до наказу Міністерства економіки України до ТОВ “Стікс” було застосовано антидемпінгові заходи.

Запитання:
1. Чи буде під час дії антидемпінгових заходів при здійсненні імпорту цукру в Україну стягуватися ввізне мито?
2. Які антидемпінгові заходи Ви знаєте?
3. Назвіть інші відомі Вам заходи, спрямовані на захист національного товаровиробника.

Завдання 6
Приватний підприємець, який працює на загальній системі оподаткування, уклав договір з нерезидентом (Німеччина) на виробництво швейних виробів та відправку їх за кордон. Але перший аванс від нерезидента надійшов не на його валютний рахунок, а через систему “Вестерн Юніон”, оскільки валютний рахунок ще не був відкритий. Підприємця турбує, чи не порушено в даному випадку чинне законодавство і як попередити можливі негативні наслідки.



Запитання:
Проаналізуйте дану ситуацію з точки зору відповідності чинному законодавству України з питань валютного регулювання.
Які санкції можуть бути застосовані у цьому випадку?

Завдання 7
Закрите акціонерне товариство “Стимул” звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення державної податкової інспекції (ДПІ) в частині нарахування пені за несвоєчасне повернення валютної виручки.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що оскільки припинення зобов’язань за зовнішньоекономічними договорами зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідає чинному законодавству, рішення ДПІ є неправомірним.
ДПІ проти позову заперечувала, посилаючись на те, що ненадходження в установлені строки на рахунок ЗАТ “Стимул” виручки в іноземній валюті за недавні експортні послуги є порушенням статті 1 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94 – ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, а зарахування зустрічних однорідних вимог у сфері зовнішньоекономічної діяльності суперечить валютному законодавству.
Рішенням господарського суду позов було задоволено і визнано недійсним рішення ДПІ в частині до нарахування пені за несвоєчасне повернення валютної виручки.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду було скасовано.
У позові відмовлено з тих підстав, що Законом України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” встановлено обов’язковість здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями шляхом зарахування виручки резидентів в іноземній валюті на їх валютні рахунки.
Постановою Вищого господарського суду України постанову апеляційної інстанції залишено без змін.
Не погодившись з постановою ВГСУ, Товариство звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду України.
На обґрунтування касаційної скарги зроблено посилання на ст.14 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”. Згідно з якою усі суб’єкти ЗЕД мають право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Крім того, Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” не передбачає неприпустимість припинення зобов’язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги. Це не суперечить положенням чинного в момент виникнення спору Цивільного кодексу України, як і нового ЦКУ. Тому скаржник вважає, що твердження суду про незаконність зарахування зустрічної однорідної вимоги є необґрунтованим.

Запитання:
1. Проаналізуйте цивільне і спеціальне законодавство України з питань валютного регулювання з точки зору правомірності припинення зобов’язань за зовнішньоекономічними договорами зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.
2. Чи є підстави для задоволення касаційної скарги Товариства?

Рекомендована література: 1, 7, 8, 11, 15-17, 20, 22-27, 29, 31, 32, 35,
38, 42, 46, 47, 51, 52, 63, 73, 80, 81, 84, 89.

ТЕМА 2. Умови здійснення зовнішньоекономічної діяльності

Практичні завдання

Завдання 1
Визначити спільне та відмінне між представництвом іноземного суб’єкта господарської діяльності і постійним представництвом нерезидента за законодавством України.

Завдання 2
Скласти перелік вимог, що пред’являються до суб’єктів міжнародних передач товарів відповідно до законодавства України.

Завдання 3
Скласти схему “Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності”.

Завдання 4
Проаналізувати способи здійснення легалізації іноземних офіційних документів. Назвати 5 держав, документи з яких не потребують консульської легалізації на території України.
Завдання 5
Визначити, за яких умов здійснення експортно – імпортних операцій юридичною особою буде вважатися таким, що не суперечить чинному законодавству.

Тестові завдання

Оберіть вірну відповідь:
1. З якого моменту виникає право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності за чинним законодавством України:
а) у фізичних осіб – з моменту набуття ними цивільної дієздатності і реєстрації їх як підприємців;
б) у юридичних осіб – відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи;
в) реєстрації суб’єктів ЗЕД у митних органах;
г) з моменту набуття статусу суб’єкта ЗЕД внаслідок реєстрації в Міністерстві економіки України.

2. Як чинне законодавство визначає правовий статус іноземних юридичних осіб:
а) за правом держави місцезнаходження юридичної особи, тобто держави, у якій ця особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави;
б) за правом держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи;
в) за правом держави, у якій здійснюється основна діяльність юридичної особи;
г) правовий статус визначається за домовленістю між учасниками юридичної особи шляхом обрання права певної країни.

3. Цивільна дієздатність іноземців і осіб без громадянства в Україні визначається:
а) законом їх громадянства;
б) законом країни, де вони мають місце проживання;
в) законом країни, де вони займаються основною діяльністю;
г) законом місця перебування.

4. Який термін за чинним законодавством України, повинна прожити в певному місці особа, щоб воно визначалось, як місце проживання:
а) не менше 2 місяців;
б) не менше 3 місяців;
в) не менше 6 місяців;
г) не менше 1 року.

5. Який правовий режим застосовується при визначенні правового статусу іноземців, які займаються комерційною діяльністю в Україні:
а) національний режим;
б) режим найбільшого сприяння;
в) спеціальний режим;
г) режим додаткових пільг.

6. Який правовий режим застосовується до підприємства з іноземними інвестиціями в Україні:
а) режим найбільшого сприяння;
б) національний режим;
в) спеціальний режим;
г) режим додаткових пільг.

7. З якого моменту згідно з чинним законодавством України, підприємство має право отримати пільги та гарантії, передбачені для підприємства з іноземними інвестиціями:
а) з дня реєстрації іноземних інвестицій після фактичного їх внесення;
б) з дня зарахування іноземних інвестицій на баланс підприємства;
в) з дня підписання установчого договіру між сторонами, що приймають участь у створені підприємства з іноземними інвестиціями.

8. У який строк здійснюється державна реєстрація іноземної інвестиції за чинним законодавством України:
а) протягом 3 робочих днів;
б) протягом 5 робочих днів;
в) протягом 10 робочих днів;
г) строк не встановлюється.




9. За чинним законодавством України представництво іноземного суб”єкта господарської діяльності це:
а) установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб’єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження;
б) юридична особа, що має право займатися комерційною діяльністю та діє від імені та за дорученням іноземного суб”єкта, якого вона представляє;
в) особа, зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності та здійснює комерційну діяльність нерезидента на території України і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження.

10. Чи передбачає чинне законодавство України державну реєстрацію постійних представництв нерезидентів:
а) у зв’язку з введенням обов’язкової реєстрації постійних представництв нерезидентів як платників податків державна реєстрація їх не застосовується;
б) так;
в) ні;
г) державна реєстрація постійних представництв нерезидентів, які не займаються господарською діяльністю, здійснюється у Міністерстві економіки України.

Посилаючись на чинне законодавство України дайте визначення наступних понять:
1. Підприємство з іноземними інвестиціями -
2. Постійне представництво нерезидента в Україні -
3. Іноземний суб’єкт господарської діяльності - ...
4. Суб’єкт здійснення міжнародних передач товарів -
5. Легалізація іноземних офіційних документів -
6. Апостиль -

Ситуаційні завдання

Завдання 1
В процесі розгляду спору між австрійською фірмою і українським господарським товариством в суді виникло питання про визначення статусу іноземної особи. Позивач (австрійська фірма) вважав, що за відсутності угоди сторін суд має застосувати до договору право країни позивача. Однак позивач не надав суду свідоцтво про свій правовий статус. Відповідач (українське господарське товариство) стверджував, що позивач не зареєстрований в Австрії як юридична особа і у зв’язку з цим, його посилання на австрійське законодавство недоречне.

Запитання:
Якими документами і відповідно до законодавства якої країни може бути підтверджена національність іноземної особи?
Який нормативно-правовий акт України закріплює положення щодо цього питання?

Завдання 2
До господарського суду звернулась швейцарська компанія з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Господарський суд відмовив у прийнятті позовної заяви, посилаючись на те, що надані швейцарською фірмою документи про реєстрацію фірми і довіреність на подання позову підписані неналежним чином і не пройшли процедуру легалізації.
Швейцарська фірма оскаржила до апеляційного суду постанову про відмову в прийнятті позовної заяви, посилаючись на те, що надані нею документи не вимагають легалізації і оформлені в порядку, визначеному міжнародним договором.

Запитання:
Якими нормативно-правовими актами регулюється процедура легалізації іноземних офіційних документів?
За яких умов офіційні документи іноземної держави не потребують легалізації на території України?
Яким має бути рішення апеляційного суду? Обґрунтуйте свою позицію.

Завдання 3
Українське підприємство звернулося до господарського суду з позовом до обласного відділу юстиції про визнання недійсною відмови у проставленні апостиля на нотаріальному написі.
В позовній заяві підприємство оспорювало неправомірність відмови обласного відділу юстиції проставити апостиль на копії цивільно-правової довіреності, перекладеної на англійську мову і завіреної належним чином нотаріусом. Копія довіреності на англійській мові мала була бути наданою до суду Великобританії.


Запитання:
Які органи в Україні уповноважені на проставлення апостиля і з яких питань?
Яким має бути рішення суду? Обґрунтуйте.

Завдання 4
Постійне представництво іноземного суб’єкта господарської діяльності – фірми “Кант” уклало з українським підприємством – ТОВ “Онікс” контракт на виконання робіт, за яким ТОВ “Онікс” зобов’язувалося виконати ремонтні роботи у приміщенні представництва, а представництво зобов’язувалося оплатити виконані роботи відповідно до узгодженого сторонами кошторису після підписання акту виконаних робіт. ТОВ “Онікс” роботи виконало, сторони підписали акт виконаних робіт, однак розрахунок за виконані роботи не був проведений. ТОВ “Онікс” звернулося до господарського суду про стягнення заборгованості за контрактом. Відповідач – фірма “Кант” у судовому засіданні зазначив, що представництво не мало повноважень укладати контракти такого роду і тому такий контракт є недійсним.

Запитання:
Обґрунтуйте, чому відповідачем у суді виступає не представництво, а іноземний суб’єкт господарської діяльності – фірма “Кант”?
Чи мало представництво повноваження на укладання контракту з ТОВ “Онікс”? Які документи та норми нормативно-правових актів можуть підтвердити Вашу позицію?
Яким має бути, на Вашу думку, рішення суду? Обґрунтуйте.

Завдання 5
ТОВ “Фант” є підприємством з іноземними інвестиціями (з часткою інвестора – 67%) здійснює свою діяльність в спеціальній економічній зоні “Донецьк” та користується податковими, митними та іншими пільгами, що передбачені законодавством для цієї вільної економічної зони.
29 січня 2002 року Радою з питань спеціальних економічних зон і спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області видано ТОВ “Фант” свідоцтво про схвалення інвестиційного проекту, зі змісту якого за ТОВ визнається право ввозити з-за кордону на пільгових умовах протягом п’яти років устаткування, сировину, матеріали, предмети для здійснення проекту. Зазначене свідоцтво стало правовою основою для укладання контракту між ТОВ “Фант” і органом виконавчої влади - виконкомом міської ради, який було підписано 9 квітня 2002 року. Пунктом 1.2. контракту передбачалося, що під час реалізації інвестиційного проекту інвестору надаються пільги у випадку ввезення товарів, сировини, устаткування по звільненню від сплати мита, ПДВ, а у випадку вивезення – від сплати мита, акцизного збору, а ПДВ стягується за нульовою ставкою.
В межах реалізації інвестиційного проекту 1 березня 2004 року між ТОВ “Фант” і Компанією “Week” було укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу сировини, на виконання якого ТОВ “Фант” в травні 2005 року отримало товар. За отриманий товар під час його митного оформлення позивач на розрахунковий рахунок Донбаської регіональної митниці заплатив ввізне мито і ПДВ.
ТОВ “Фант” в червні 2006 року звернулося до суду з позовними вимогами до Донбаської регіональної митниці про захист порушеного права і зобов’язання здійснити певні дії, а саме: повернути сплачене ввізне мито і ПДВ.

Запитання:
Що розуміється під поняттями “спеціальна (вільна) економічна зона” та “спеціальна митна зона”?
Які гарантії передбачає чинне законодавство України для іноземних інвесторів?
Чи правомірні дії митниці щодо стягнення ввізного мита і ПДВ? Обґрунтуйте.
Як суд вирішить спір? Складіть його мотивувальну частину.

Завдання 6
Українське підприємство уклало угоду з нерезидентом про спільну інвестиційну діяльність. Для здійснення внеску в спільну діяльність нерезидент отримав кредит. При цьому в кредитній угоді не зазначалося, що кредит отримано з метою здійснення внеску в спільну діяльність. На черговій зустрічі сторін нерезидент заявив, що плата за користування кредитом, отриманим ним, буде його внеском у спільну інвестиційну діяльність і, таким чином, є підставою для збільшення розміру його внеску. Укладеним належним чином договором про спільну інвестиційну діяльність заявлені нерезидентом умови не передбачено. Українське підприємство звернулося до юрисконсульта з проханням дати юридичну оцінку заявленим вимогам нерезидента.

Запитання:
Який порядок укладання договорів про спільну інвестиційну діяльність передбачено чинним законодавством України?
Складіть письмовий висновок юрисконсульта.

Рекомендована література: 1, 8, 11, 13, 14, 21, 26, 30, 40, 41, 44, 45,
53-55, 60, 67, 73, 81, 89.
ТЕМА 3. Зовнішньоекономічні договори (контракти) та право, що до них застосовується

Практичні завдання

Завдання 1
Скласти перелік основних джерел міжнародного та вітчизняного правового забезпечення зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Завдання 2
Згідно із Законом України “Про міжнародне приватне право” від 23.06.2005 р. зазначити критерії, за якими визначається застосовуване право для регулювання взаємовідносин сторін за зовнішньоекономічним договором (контрактом). Ст..47

Завдання 3
Скласти текст зовнішньоекономічного договору, акцентуючи увагу на таких розділах: санкції, рекламації, застосовуване право, порядок урегулювання потенційних спорів та вибір компетентного суду для їх вирішення.

Завдання 4
Визначити правову природу Принципів міжнародних комерційних договорів УНІДРУА і Lex mercatoria. Lex Mercatoria (від лат. – торгове право), під якою розуміють сукупність міжнародних норм комерційного характеру, створених не державами, а самими учасниками міжнародної торгівлі для регулювання їх взаємовідносин за міжнародними комерційними контрактами. В юридичній літературі і практиці обгрунтовується висновок, що це – автономний правопорядок, незалежний від міжнародного права і національних правових систем, тобто має транснаціональний характер і являє собою звичаєве право міжнародної торгівлі.


Тестові завдання

Оберіть вірну відповідь:
Правом якої держави визначається форма зовнішньоекономічного договору (контракту):
а) правом держави, що застосовується до змісту контракту;
б) правом місця укладання контракту;
в) правом місця проживання сторони, яка зробила пропозицію;
г) за згодою сторін про вибір права.

2. Правом якої держави визначаються права і обов’язки сторін за зовнішньоекономічним договором (контрактом):
а) за згодою сторін про вибір права;
б) правом держави, з якою контракт має найбільш тісний зв’язок, тобто право держави, де знаходиться сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору (контракту);
в) правом місця його укладання;
г) за місцем розгляду спору.

3. Право якої держави застосовується до зовнішньоекономічного договору про спільну діяльність:
а) право держави, з якою договір найбільш тісно пов’язаний, тобто право держави, де знаходиться сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору;
б) право держави, у якій провадиться така діяльність;
в) за згодою сторін про вибір права;
г) право держави, де вирішується спір.

4. Іноземний елемент, що є ознакою певних приватноправових відносин, виявляється у:
а) правовідносинах, учасниками яких є іноземні особи;
б) наявності учасника правовідносин – іноземця, особи без громадянства або іноземної юридичної особи;
в) знаходженні об’єкта правовідносин на території іноземної держави;
г) юридичному факті, що мав чи має місце на території іноземної держави та пов’язаний з правовідносинами.

5. Як визначити право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин у сфері ЗЕД:
а) згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права певної держави;
б) згідно з міжнародними договорами та міжнародними звичаями;
в) керуючись принципом найтіснішого зв’язку із певними приватноправовими відносинами;
г) за вибором учасників правовідносин у випадках, передбачених законом.

6. Зобов’язальний статут правочину (контракту) визначається:
а) питаннями, що охоплюються застосовуваним до правочину (контракту) правом;
б) додатковою до контракту угодою про гарантії його виконання;
в) погодженим сторонами документом, що засвідчує їх взаємні зобов’язання;
г) угодою сторін щодо дійсності правочину (контракту) та правових наслідків його недійсності.

7. Як за чинним законодавством України може бути визначене загальне правило щодо застосовуваного до зовнішньоекономічних договорів (контрактів) право за відсутності згоди сторін про його вибір:
а) застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок з договором, тобто за місцезнаходженням сторони, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору;
б) право держави, в якій здійснюється виконання договору;
в) право держави, в якій вирішується спір;
г) за місцем укладення договору (контракту).

Посилаючись на чинне законодавство України дайте визначення наступних понять:
1. Зовнішньоекономічний договір (контракт) –
2. Колізійна норма -
3. Автономія волі -
4. Принцип найбільш тісного зв’язку -
5. Вибір права -




Ситуаційні завдання

Завдання 1
Спільне українсько-угорсько-англійське сільськогосподарське підприємство “Н” (Україна) і фірма “М” (Кіпр) 14.08.2001 р. уклали контракт купівлі-продажу фуражного ячменю в кількості 10 000 т. Контрактом була передбачена взаємна відповідальність сторін за неналежне виконання договірних зобов’язань: продавець (підприємство “Н”) зобов’язався сплатити пеню у розмірі 0,5 % від вартості контракту за кожний день затримання поставки, а покупець (фірма “М”) зобов’язався у випадку затримки платежу сплатити пеню також у розмірі 0,5% вартості контракту за кожний день прострочення сплати товару.
07.02.2002 р. спільне підприємство “Н” (продавець) звернулось у Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України з позовом про стягнення з фірми “М” (покупця) 290714,44 доларів США, у тому числі вартості товару в сумі 8514,44 долара США і пені в сумі 282200 дол. США за прострочення платежу, нарахованої за 68 днів прострочення за період з 21.11.2001 р. по 28.01.2002 р. в розмірі 0,5 % від суми контракту за кожний день.
Відповідач у своєму відгуку визнав позовні вимоги в сумі 8930,79 дол. США, у тому числі основний борг в сумі 8514,44 дол. США і пеню за прострочення платежу в сумі 416,35 дол. США. Відповідач вважав, що пеня за прострочення платежу повинна нараховуватись не за умовами контракту, а від суми простроченого платежу, тобто 8514,44 дол. США і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України. В обґрунтування своєї позиції відповідач послався на застосування матеріального права України до правовідносин сторін за контрактом і на Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.
Позивач у своєму коментарі до відгуку на позовну заяву підкреслив, що сторони умовами контракту встановили взаємну однакову відповідальність за порушення зобов’язань і тільки за таких умов позивачем був укладений цей контракт.
Крім того, позивач звернув увагу на те, що між сторонами відсутня згода про вибір застосовуваного права. Тому він вважав безпідставним застосування права України і обмеження суми пені розміром облікової ставки НБУ, оскільки це положення не розповсюджується на розрахунки в іноземній валюті, і наполягав на відповідальності покупця згідно з умовами контракту і Віденською конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі –продажу товарів.
Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України по даній справі базувалось на умовах контракту, укладеного сторонами 14.08.2001 р., Законах України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про міжнародний комерційний арбітраж”, окремих положеннях українського цивільного законодавства, а також на ст. 53 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів. Третейським судом врахована також нерозмірність нарахованої суми пені зі збитками позивача при визначенні суми пені, що підлягає стягненню.
Відповідач у поданому в Апеляційний суд м. Києва клопотанні про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України послався на порушення судом публічного порядку України, а саме - не були застосовані імперативні норми українського законодавства при визначенні суми пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.

Запитання:
Проаналізуйте обставини справи і складіть проект рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду.
Дайте правову оцінку умовам контракту стосовно відповідальності сторін за порушення зобов’язань.
Яким чином може бути врахована нерозмірність суми пені, нарахованої позивачем, з його збитками?
Визначте сутність категорії публічного порядку та згідно з чинним законодавством України вкажіть підстави для скасування арбітражного рішення.

Завдання 2
Англійська компанія уклала з урядовим агентством однієї із близькосхідних країн дев’ять взаємопов’язаних контрактів з продажу устаткування у рамках виконання довгострокової програми. В цих контрактах не була безпосередньо визначена умова про право, що підлягає застосуванню до них. Замість цього у більшості контрактів містилось положення про те, що у випадку виникнення спорів при їх вирішенні мають застосовуватись “принципи природньої справедливості” (“principles of natural justice”).
В 1995 році Міжнародний арбітражний суд при Міжнародній торговій палаті у Парижі розглядаючи спір, що виник між сторонами при виконанні зазначених контрактів дійшов висновку, що сторони мали намір виключити застосування до контрактів будь-якого національного права і намагались підпорядкувати ці контракти “загальним правилам і принципам” міжнародного характеру. Це обгрунтовувалось, зокрема, і тим, що однією із сторін в контрактах виступала держава.
На думку Міжнародного арбітражного суду, найбільш яскравим вираженням загальних правил у міжнародній договірній практиці є Принципи міжнародних комерційних договорів, розроблені і прийняті в 1994 році Міжнародним інститутом з уніфікації приватного права (Принципи УНІДРУА). Тому саме вони підлягають застосуванню до контрактів як джерело автономного правопорядку, визначеного безпосередньо їх учасниками. Такий інструмент регламентації правовідносин у міжнародній торгівлі дістав назву Lex mercatoria (з лат. – “торгове право”), яка використана в преамбулі Принципів УНІДРУА як одна із підстав їх застосування. Варто звернути увагу, що контракти, про які йде мова, були укладені більш ніж за 15 років до прийняття Принципів УНІДРУА.

Запитання:
Проаналізуйте правову природу Принципів міжнародних комерційних договорів (Принципів УНІДРУА).
У яких випадках Принципи УНІДРУА підлягають застосуванню і як вони можуть використовуватись?
Визначте сутність сучасного транснаціонального правопорядку - Lex mercatoria і перспективи його застосування в регулюванні зовнішньоекономічних відносин.

Завдання 3
Російська організація пред’явила позов до українського підприємства, у зв’язку з неповним розрахунком за поставлений товар згідно з укладеним сторонами контрактом міжнародної купівлі-продажу товарів від 24.02.2004 р. Крім суми заборгованості позивач вимагав сплати договірного штрафу і відшкодування витрат з арбітражного збору.
Позивач вважав, що застосовуваним до відносин сторін за контрактом є російське право як право країни продавця.
Відповідач заперечував проти позову і наполягав, що застосовуваним до їх відносин є право України.
Згідно з арбітражним застереженням у контракті, спір вирішував Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації, який, перш за все, вважав необхідним вирішити питання щодо застосовуваного до відносин сторін права.
Враховуючи, що комерційні підприємства позивача і відповідача знаходились на момент підписання контракту і в даний час знаходяться в державах-учасницях Віденської конвенції 1980 р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, МКАС на підставі п. 1 “а” ст. 1 Конвенції визнав, що до відносин сторін підлягають застосуванню положення даної Конвенції.
При визначенні національного права, що підлягає субсидіарному застосуванню до відносин сторін, МКАС виходив з того, що сторони в п. 9.1 укладеного ними контракту погодили наступне: “У всіх, не передбачених сторонами випадках, в даному контракті застосовується право тієї сторони, на території якої мав місце випадок, який є джерелом зобов’язань, що виникли, якщо інше не передбачено міжнародною угодою”.
Хоча кожна із сторін при визначенні застосовуваного права посилалась на цю умову контракту, її тлумачення і розуміння було неоднозначним.
Вирішуючи спірне питання застосовуваного права МКАС звернув увагу на те, що п. 9.1 контракту передбачає звернення до міжнародної угоди, якщо така є. Суд визнав, що до вирішення існуючих між сторонами розбіжностей підлягають застосуванню положення Угоди про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, підписаної у Києві 20.03.1992 р. Урядами держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (СНД).
Висновок суду базувався на тому, що контракт від 24.02.2004 р., при виконанні якого виник спір, був укладений сторонами в Росії.

Запитання:
Проаналізуйте положення Угоди про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності (м. Київ, 1992 р.) для визначення права, яке підлягає застосуванню до відносин сторін за контрактом.
Яким має бути висновок Міжнародного комерційного арбітражного суду про застосовуване право у даному спорі?
Чи згодні Ви з висновком МКАС? Якщо ні, обґрунтуйте свою позицію.
Завдання 4
Нерезидент (Російська Федерація) надав резиденту позику строком на чотири роки. Надання позики було оформлено відповідним договором, який є зовнішньоекономічним і регулюється Законом України від 16.04.91 р. “Про зовнішньоекономічну діяльність”. Сторони не узгодили право, яке підлягає застосуванню до укладеного ними зовнішньоекономічного договору.
У зв’язку з неповерненням позики у встановлений строк між сторонами виник спір.

Запитання:
Право якої держави підлягає застосуванню до укладеного договору? Обгрунтуйте відповідь.
Як називаються норми, які застосовуються при відсутності згоди сторін договору про вибір права?
Суд якої держави розглядатиме спір?
Яке право буде застосовувати суд при вирішенні спору по суті?

Завдання 5
Українське підприємство має заборгованість перед постачальником – підприємством із Бельгії згідно з договором укладеним сторонами у Бельгії. У договорі зазначено, що відносини сторін регулюються правом Швеції.

Запитання:
Чи правомірна така умова в договорі?
Право якої держави належить застосувати при визначенні строку позовної давності у розрахунках за цим договором?
Чи може бути застосована у даному випадку Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (Нью-Йорк, 1974 р. з Віденським протоколом 1980 р.)?

Рекомендована література: 8, 11, 13, 33, 34, 37, 42, 48, 64-68, 71-73,
78, 81.



ТЕМА 4. Договір міжнародної купівлі-продажу товарів

Практичні завдання

Завдання 1
Визначити правове забезпечення договору міжнародної купівлі-продажу товарів.

Завдання 2
Розробити примірний текст договору міжнародної купівлі-продажу товарів згідно з Віденською конвенцією ООН 1980 р.

Завдання 3
Скласти схему правових засобів захисту у випадках порушення договору міжнародної купівлі-продажу продавцем чи покупцем (на вибір студента).

Тестові завдання

Оберіть вірну відповідь:
З якого моменту договір міжнародної купівлі-продажу товарів вважається укладеним за Віденською конвенцією 1980 р.:
а) коли акцепт відправлено оференту;
б) коли між сторонами в потрібній формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору;
в) коли акцепт оферти набуває чинності, тобто в момент одержання його оферентом;
г) з моменту підписання договору.

Які дії є вираженням акцепту оферти відповідно до Віденської Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товару:
а) заява або інша поведінка адресата оферти, що виражає згоду з офертою;
б) мовчання адресата оферти;
в) зустрічна оферта;
г) вчинення дій відповідно до вказаних в оферті умов договору.

3. При наявності якої з наведених підстав потерпіла сторона може заявити про розірвання договору міжнародної купівлі-продажу товарів:
а) невиконання будь-якої умови договору;
б) порушення продавцем вимог щодо якості товарів;
в) невиконання зобов’язання, що становить істотне порушення договору;
г)невиконання зобов’язання протягом додаткового строку, встановленого потерпілою стороною.

4. Який з перелічених засобів правового захисту може використати покупець у випадку невиконання продавцем його зобов’язань за договором міжнародної купівлі-продажу товару:
а) вимагати відшкодування завданих збитків;
б) заявити про розірвання договору при наявності певних умов;
в) здійснити права стосовно реального виконання зобов’язання продавцем;
г) може знизити ціну пропорційно вартості фактично поставленого товару.

5. За наявності якої з наведених підстав покупець може заявити про розірвання договору міжнародної купівлі-продажу товару відповідно до Віденьскої конвенції 1980 р.:
а) порушення продавцем вимог щодо якості товарів;
б) у зв’язку з фінансовими ускладненнями;
в) якщо невиконання продавцем його зобов’язання є істотним порушенням договору;
г) невиконання продавцем зобов’язання протягом додаткового строку, встановленого покупцем.

6. Право якої держави застосовується до договору міжнародної купівлі-продажу товарів при відсутності згоди сторін про вибір права:
а) право держави, де вирішується спір;
б) право держави, яке має найбільш тісний зв’язок з договором, тобто за місцезнаходженням сторони, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору;
в) за місцем проживання чи місцезнаходженням покупця;
г) за місцем укладення договору.

7. Який строк позовної встановлено Конвенцією про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 р.:
а) чотири роки;
б) один рік;
в) три роки;
г) п’ять років.

Яке загальне обмеження строку позовної давності передбачає Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 р.:
а) тридцять років;
б) двадцять років;
в) десять років;
г) п’ять років.

9. Чи може бути змінений строк позовної давності у міжнародній купівлі-продажу товарів:
а) ні, не може;
б) так, може шляхом заяви однієї із сторін;
в) так, може шляхом письмової заяви боржника кредитору;
г) так, може шляхом письмової угоди між сторонами.

Посилаючись на Віденську конвенцію ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р. дайте визначення наступних понять:
1. Істотне порушення договору міжнародної купівлі-продажу товарів –
2. Передбачуване порушення договору міжнародної купівлі-продажу товарів -
3. Відповідність товару –
4. Невідповідність товару -
5. Форма договору міжнародної купівлі-продажу товару має бути

Ситуаційні завдання

Завдання 1
Між українською організацією (покупець) і російською фірмою (продавець) був укладений контракт про купівлю-продаж товару. Дві партії товару були поставлені, однак покупець не сплатив ціну поставленого товару.
Розглядаючи спір, що виник між сторонами, міжнародний комерційний арбітражний суд насамперед звернувся до питання про право, яке повинно бути застосовано до відносин сторін за цим контрактом, оскільки в ньому не було згоди сторін про вибір права. Враховуючи, що позивач і відповідач належать до країн, які є учасниками Віденської конвенції 1980 р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, МКАС дійшов висновку, що при вирішенні спору підлягають застосуванню положення Конвенції. Разом з тим окремі питання цього спору не знайшли відображення у контракті і не врегульовані Віденською конвенцією. Це, зокрема, стосувалось розміру відсотка, що підлягає нарахуванню на суму основної вимоги.
Керуючись Законом України “Про міжнародне приватне право” МКАС дійшов висновку, що до правовідносин сторін, не врегульованих Конвенцією, субсидіарно застосовується право держави місцезнаходження сторони, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору. Такою стороною є продавець, тобто в даному випадку підлягає застосуванню право Російської Федерації.

Запитання:
Чи є обгрунтованою вимога позивача про нарахування і стягнення відсотків з простроченої суми?
У якому розмірі буде визначено відсоток річних, що підлягає нарахуванню на суму основної вимоги?
Який розмір відсотка річних встановлено за українським законодавством?

Завдання 2
Австрійський продавець подав позов до швейцарського покупця про стягнення вартості волокна. Щоб обгрунтувати свій позов, продавець заявив, що договір купівлі-продажу був укладений між сторонами відповідно до замовлення, зробленого швейцарським покупцем, та письмового підтвердження, яке надіслав продавець.
Покупець заперечував проти позову, посилаючи на те, що договір не був укладений відповідно до Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів.
Суд дійшов висновку, що письмове підтвердження, яке надіслав продавець, та подальша відсутність будь-якої реакції покупця, відповідає діловій практиці укладення договорів відповідно до ст. 9 Конвенції.
Можливість подібних підтверджень не суперечить національному законодавству кожної сторони. Не існує також і специфіки у торгівлі волокном.


Запитання:
Що є акцептом відповідно до Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів?
Чи можна вважати укладеним договір між цими сторонами?
Яке рішення повинен винести Міжнародний комерційний арбітражний суд?

Завдання 3
Українська організація уклала з гонконгскою фірмою контракт про купівлю-продаж товару. Однак поставка не була здійснена. Позов був пред’явлений вітчизняним покупцем про повернення частини вартості товару, яка була сплачена ним у порядку передоплати. Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що позивач не виконав своїх платіжних зобов’язань, в результаті чого відповідач змушений був укласти замінюючі правочини з третіми особами. Причому понесені ним збитки перевищують суму передоплати, здійснену позивачем.
Оскільки сторони в контракті не погодили право, що підлягає застосуванню, а у процесі арбітражного розгляду домовились вирішити спір відповідно до Принципів міжнародних комерційних договорів УНІДРУА, то згідно із ст. 1.4 цих Принципів вони підлягають застосуванню як право, що регулює цей договір.
Міжнародний комерційний арбітражний суд встановив, що позивач не виконав своїх обов’язків щодо передоплати товарів у строки, встановлені умовами договору і в додаткові строки оплати, встановлені відповідачем, який згідно зі ст. 7.3.1 Принципів УНІДРУА скористався правом припинити договір і з метою зменшення своїх збитків укласти замінюючі правочини з продажу товару, не оплаченого позивачем, іншим покупцям. В результаті сторони понесли збитки: позивач – в сумі здійсненої передоплати, а відповідач – в сумі, що складає різницю між договірною ціною і ціною за замінюючими правочинами. Причому збитки відповідача перевищують збитки позивача. Понесені сторонами збитки документально доведені і не викликали заперечень.

Запитання:
Визначте правову природу Принципів міжнародних комерційних договорів УНІДРУА.
У яких випадках відповідно до преамбули Принципів УНІДРУА вони можуть застосовуватись до відносин сторін за договором?
Яким має бути рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду?

Завдання 4
Італійський продавець меблів подав позов до українського покупця із вимогою про оплату вартості меблів. Покупець заявив, що меблі були дефектними, але не погодився з пропозицією продавця виправити усі дефекти та не сплатив вартості товару.
Договір, укладений сторонами, передбачав застосування Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р. для регулювання їх відносин. Згідно з арбітражним застереженням у договорі спори між сторонами вирішуються Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України.
В рішенні по справі суд зазначив, що відповідно до положень Віденської конвенції покупець повинен довести наявність дефектів та надати повідомлення про невідповідність товару протягом певного часу. Враховуючи, що покупець відмовився доводити дефектність товару, суд постановив, що, якщо навіть покупець і мав право посилатись на невідповідність меблів умовам договору, то він його втратив.

Запитання:
Проаналізуйте, як Віденська конвенція 1980 р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів регулює здійснення покупцем права посилатися на невідповідність товару умовам договору.
У які строки покупець має можливість повідомити продавця про невідповідність товару?
Яким має бути рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду по справі?
Якщо позов буде задоволено, чи має продавець право на відсотки з простроченої суми, що складає вартість меблів, і за якою ставкою?
Якщо так, то, зважаючи на те, що Віденська конвенція 1980 р. не передбачає розміру відсотків з простроченої суми, право якої держави має бути застосовано для визначення ставки відсотка? Обгрунтуйте відповідь.

Завдання 5
Українська організація (покупець) у вересні 2000 року уклала контракт з нідерландською фірмою (продавець) про купівлю-продаж товарів. У зв'язку з недопоставкою частини товару, стосовно якого була здійснена передоплата, був пред’явлений позов до нідерладської фірми у Міжнародний комерційний арбітражний суд відповідно до арбітражного застереження у контракті.
Вимоги позивача складали: повернення суми передоплати за недопоставлений товар, сплату неустойки, передбаченої умовами контракту, відшкодування витрат з арбітражного збору та інших витрат по справі.
Винесене МКАС рішення про задоволення позову базувалось на наступних висновках :
згідно з п. 9 контракту до взаємовідносин сторін при вирішенні спору застосовується матеріальне право України;
разом з тим до правовідносин сторін підлягає застосуванню також і Віденська конвенція 1980 р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, оскільки Україна і Нідерланди є її учасниками;
з питань, які не передбачені контрактом і не вирішені у Конвенції, підлягає застосуванню українське цивільне законодавство;
основна сума боргу відповідачем не оспорена, обов'язок її повернення витікає із положень Віденської конвенції;
за умовами контракту розмір неустойки за порушення строків поставки товарів становить 0,5% за кожний тиждень прострочення, однак загальна сума неустойки не може перевищувати 8 % від суми недопоставленого товару;
право сторони на відсотки з простроченої суми передбачено Віденською конвенцією;

Запитання:
Проаналізуйте текст Віденської конвенції 1980 р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів і визначте, на яких її статях грунтуються висновки Міжнародного комерційного арбітражного суду.
Оскільки Віденська конвенція не передбачає розміру відсотків з простроченої суми, яка ставка відсотка буде застосована в даному рішенні?
Як суд вирішив би питання про застосовуване право, якщо в контракті була б відсутня згода сторін про вибір права?

Рекомендована література: 55, 56, 64, 65, 67-73, 81, 83, 85, 86, 88.

ТЕМА 5. Правове регулювання транспортних операцій у зовнішньоекономічній діяльності

Практичні завдання

Завдання 1
Скласти таблицю джерел правового регулювання міжнародних перевезень за видами транспорту.

Завдання 2
Згідно з Кодексом торговельного мореплавства України визначити колізійні норми і підготувати реферативне повідомлення. (ст.14 КТМ)

Завдання 3
На підставі аналізу правового забезпечення транспортних операцій у зовнішньоекономічній діяльності підготувати есе з теми “Претензії та позови при здійсненні міжнародних перевезень вантажів (за видами транспорту)”.

Завдання 4
Визначити сутність та взаємозв’язок наступних понять: “загальна аварія” та “диспаша”. (ст.277 КТМ)

Тестові завдання

Оберіть вірну відповідь:
Право якої держави застосовується до договору міжнародного перевезення вантажу при відсутності згоди сторін про вибір права:
а) право держави, яка має найбільш тісний зв’язок з договором, тобто за місцезнаходженням сторони, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору;
б) за місцем укладення договору;
в) за місцезнаходженням перевізника;
г) право держави, в якій вирішується спір.

Право якої держави застосовується до договору лізингу судна (морський лізинг):
а) право держави лізингоодержувача;
б) право держави, в якій вирішується спір;
в) право держави власника судна (лізингодавця);
г) право, визначене за згодою сторін.

Право якої держави застосовується до договору фрахтування судна на певний термін:
а) право держави судновласника;
б) право, визначене за згодою сторін;
в) право держави фрахтувальника;
г) право держави, де вирішується спір.

Право якої держави застосовується до договору морського страхування:
а) право держави страховика;
б) за згодою сторін про вибір права;
в) право держави страхувальника;
г) право держави, де вирішується спір.

Посилаючись на Кодекс торговельного мореплавства України визначити наступні поняття:
Коносамент - ст.134
Навігаційна помилка - ст.177
Рейсовий чартер - ст.134
Розрахункова одиниця - ст. 9
5. Фрахт - ст. 133

Ситуаційні завдання

Завдання 1
Українським торговельним підприємством (покупцем) у липні 2002 року був укладений зовнішньоторговельний контракт з іноземною фірмою (продавцем) на поставку товару.
При укладенні контракту сторони у письмовій формі домовились, що поставка буде здійснюватись на умовах СІF (морське перевезення) в редакції Інкотермс – 2000.
Фактично перевезення було здійснено на умовах FOB.
В дорозі товар був пошкоджений попаданням морської води під час шторму.
Покупець, одержавши товар в неналежному стані, вважав, що винен у цьому продавець, який в односторонньому порядку змінив базисні умови поставки CIF на FOB, що і призвело до неналежного виконання зобов’язання продавцем.
Іноземна фірма стверджувала, що зміна умов контракту була двосторонньою. У якості доказу було посилання на наступні обставини: продавець відправив по факсу оферту з пропозицією знизити ціну контракту і покупець у телефонних переговорах погодився з цією пропозицією. В результаті телефонних переговорів продавець вважав можливим зафрахтувати судно на умовах FOB і не здійснювати страхування контракту.
Українське підприємство заперечувало факт усної згоди на зміну умов контракту. Покупець посилався на правила свого законодавства, а також на положення Віденської конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, яка застосовується до відносин сторін за договором. Він наполягав на тому, що договір купівлі-продажу та його зміна повинні оформлятися у письмовій формі, а телефонний зв’язок не є такою формою.
Спір між сторонами був переданий на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.
Вирішуючи спір МКАС прийняв до уваги наступне:
- договір між сторонами був укладений у письмовій формі на умовах CIF (Інкотермс – 2000), тобто продавець повинен був відправити товар на умовах CIF.
- продавець по факсу запропонував покупцеві здійснити поставку товару на умовах FOB. Покупець на цю пропозицію відповіді не дав.

Запитання:
Чи відбулася в даному випадку зміна контракту стосовно базиса поставки CIF на FOB?
Проаналізуйте положення Віденської ковенції 1980 р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів стосовно форми цього договору та порядку його можливої зміни чи припинення.
Що означає поставка товару на умовах CIF та FOB?.
Яким має бути рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду по справі?

Завдання 2
Між українською компанією “Л” (покупець) і компанією “К” (продавець з Португалії) був укладений зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу устаткування.
Згідно з умовами цього контракту продавець зобов’язався продати покупцеві на умовах СІР Ільїчевськ (Україна), а покупець – прийняти і оплатити устаткування вартістю 342,5 тис. євро. Покупець повинен був оплатити устаткування протягом 15 календарних днів з моменту укладення контракту, а продавець повинен був забезпечити поставку устаткування в строк, не перевищуючий 45 календарних днів з моменту здійснення покупцем оплати товару. При цьому устаткування підлягало перевезенню залізницею.
Однак фактично поставка устаткування за контрактом була здійснена продавцем згідно з умовами терміну CIF, за яким поставка товару може здійснюватись тільки морським транспортом.
Під час перевезення в одному із транзитних портів устаткування було перевантажено на інше судно. При цьому, після відвантаження з першого судна, устаткування було здане на тимчасове зберігання в складське приміщення одного із портових терміналів в очікуванні підходящого рейсу для остаточного перевезення.
В результаті таких обставин устаткування було поставлено в пункт призначення з істотним запізненням. Крім того, під час огляду устаткування в порту призначення митним брокером і співробітниками митниці були виявлені значні його пошкодження, за наявності яких воно стало непридатним для використання за призначенням.
У зв’язку з односторонньою зміною продавцем умов перевезення і засобу транспортування (із залізничного на морський), що спричинило значну затримку у поставці товару та істотні пошкодження устаткування, покупець направив продавцеві претензію про розірвання контракту, повернення сплаченої за устаткування суми грошей, а також врегулювання питання щодо компенсації завданих збитків.
Продавець відмовився виконати вимоги покупця, мотивуючи свою позицію тим, що за умовами СІР він міг на власний розсуд обирати перевізника і з моменту передачі устаткування перевізнику ризики його пошкодження перейшли до покупця.
Оскільки сторони не досягли угоди шляхом переговорів, покупець згідно з арбітражним застереженням звернувся в господарський суд з позовом про стягнення з продавця суми збитків, завданих неналежним виконанням контракту.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків:
- покупець згідно з умовами контракту стосовно строку і ціни, здійснив платіж за устаткування, перерахувавши на користь продавця 342, 5 тис. євро;
- продавець за умовами контракту передав устаткування призначеному ним перевізнику. Однак устаткування було передано для перевезення не залізницею, а морським транспортом, що підтверджено іменним коносаментом, виданим перевізником продавцеві. Під час перевезення здійснювалось розвантаження устаткування в одному із транзитних портів і наступне його навантаження на інше судно. Фактично устаткування було доставлено в порт призначення (Ільїчевськ) через 90 днів після дати здійснення покупцем платежу, тобто з істотним простроченням;
- крім того, згідно з висновком незалежного експерта устаткування було пошкоджено, у зв’язку з чим його неможливо використати за призначенням.

Запитання:
Які умови поставки товару згідно з терміном СІР (Інкотермс – 2000)?
Чи мав продавець право самостійно обирати вид транспорту для здійснення перевезення за правилами терміну СІР і згідно з умовами даного контракту?
Проаналізуйте відповідні положення Віденської конвенції 1980 р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів для обґрунтування рішення господарського суду по даній справі.
Скласти мотивувальну частину рішення господарського суду по справі.

Завдання 3
Покупець (українська організація) пред’явила позов до продавця (індійської фірми) про визнання правомірним розірвання контракту міжнародної купівлі-продажу товарів, укладеного сторонами. Підставою для розірвання контракту була відмова продавця виконати ексклюзивну (виключну) умову контракту про відвантаження усього товару, що підлягав поставці за даним контрактом, однією партією на судні, спеціально зафрахтованому тільки для його перевезення точно у строк, обумовлений контрактом. Покупець вимагав також відшкодування йому продавцем збитків, завданих розірванням контракту, включаючи упущену вигоду.
Вважаючи безпідставним розірвання контракту, продавець заявив зустрічний позов про відшкодування збитків, завданих відмовою покупця від контракту. На думку продавця, покупцем неправильно тлумачиться умова контракту про виключне використання зафрахтованого судна для перевезення тільки партії товару для покупця. Як вважав продавець, умовою контракту виключалась можливість перевезення на судні інших товарів, але не однойменного товару для інших покупців. Відповідно ним було зафрахтовано судно для перевезення 12 000 тонн даного виду товару (при кількості, що підлягає поставці за даним контрактом, -7 000 тонн).
Розглядаючи спір Міжнародний комерційний арбітражний суд встановив, що намір покупця при включенні зазначеної умови до контракту полягав у створенні гарантій збереження якості харчового продукту, який був повністю проінспектований ним перед відвантаженням. Метою було не допустити можливості його зараження в дорозі від розміщеного поруч такого ж продукту невідомої якості, що належав третім особам. За таких обставин продавець не міг не знати про намір покупця виключити використання судна для перевезення інших, крім його товару, вантажів.
У зв’язку з тим, що до спливу остаточного строку відвантаження товару за контрактом стало очевидним, що продавець не виконає ексклюзивну умову контракту, покупець кваліфікував поведінку продавця як передбачуване істотне порушення контракту згідно зі ст. 72 Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року.
При вирішенні ситуації слід враховувати згоду сторін про регулювання відносин за контрактом українським правом і Віденською конвенцією 1980 р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів.

Запитання:
1. Дайте оцінку тлумаченню ексклюзивної (виключної) умови контракту згідно зі ст. 8 Віденської конвенції 1980 р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів.
2. Чи є правомірним розірвання контракту покупцем?
3. Яким має бути рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду стосовно відшкодування збитків за основним та зустрічним позовами?

Завдання 4
У апеляційному суді м. Гренобль (Франція) була розглянута справа про стягнення вартості пошкодженого устаткування, яке перевозилось із США у Францію. Узгоджені сторонами умови договору передбачали повну компенсацію перевізником усіх збитків вантажоодержувача. Разом з тим у договорі було посилання на стандартні умови перевізника, які обмежували його відповідальність сумою 50 дол. США за місце вантажу.
Суд розв’язав це протиріччя між умовами договору перевезення вантажу відповідно до Принципів міжнародних комерційних договорів УНІДРУА (статті 2.21, 4.6) і визнав недійсним посилання в договорі на стандартні умови перевізника.

Запитання:
Проаналізуйте положення ст.2.21 Принципів міжнародних комерційних договорів УНІДРУА.
Що означає правило “contra proferentem”, використане у Принципах УНІДРУА (ст. 4.6)?
Яким має бути висновок та рішення апеляційного суду Гренобля?

Рекомендована література: 4, 5, 28, 33, 34, 61, 64, 78, 88.

ТЕМА 6. Окремі види договорів (контрактів) у зовнішньоекономічній зв’язках

Практичні завдання
Завдання 1
Скласти схему основних видів договорів (контрактів), що використовуються у зовнішньоекономічній діяльності з зазначенням джерел їх правового регулювання (міжнародних та вітчизняних).

Завдання 2
Розробити примірний зміст одного із видів зовнішньоекономічних контрактів (за вибором студента).

Завдання 3
Визначити різновиди зовнішньоекономічних контрактів на переробку давальницької сировини, які підлягають обліку (реєстрації) з зазначенням його умов та правих наслідків відсутності реєстрації.

Завдання 4
Визначити спільні і відмінні риси договору фрахтування судна на певний час та договору лізингу судна.

Тестові завдання

Оберіть вірну відповідь:
Як законодавство України визначає операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах:
а) операції, у яких сировина замовника становить не менше 20 відсотків загальної вартості готової продукції;
б) якщо сировина замовника є основним матеріалом;
в) поставка сировини замовника повинна передувати виготовленню продукції;
г) сировина замовника і готова продукція повинні мати різні коди ТН ЗЕД.

Який показник вартості давальницької сировини у загальній вартості готової продукції встановлено у операціях з давальницькою сировиною у ЗЕД:
а) не менше 30%;
б) не менше 50%;
в) не менше 20%;
г) не менше 10%.

3. У які строки товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України:
а) у строки, зазначені в такому договорі;
б) не пізніше 90 календарних днів від дати митного оформлення товарів, що фактично експортовані за бартерним договором;
в) не пізніше 60 календарних днів у разі експорту високоліквідних товарів, що фактично експортовані;
г) не пізніше 150 календарних днів у разі імпорту певних видів продукції з визначених законодавством країн.

Хто несе ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження судна за договором лізингу судна:
а) власник судна;
б) лізингодавець;
в) лізингоодержувач;
г) фактичний користувач судна.

Право якої держави застосовується до зовнішньоекономічного договору комісії (консигнації) в Україні за відсутності згоди сторін про вибір права:
а) право держави, яке має найбільш тісний зв’язок із договором, тобто право держави, де знаходиться сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору;
б) за місцезнаходженням комісіонера (консигнатора);
в) право держави, в якій буде вирішуватися спір;
г) право місця укладення договору.

Право якої держави застосовується до зовнішньоекономічного договору страхування в Україні за відсутності згоди сторін про вибір права:
а) право держави, яке має найбільш тісний зв’язок із договором, тобто право держави, де знаходиться сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту контракту;
б) за місцезнаходженням страховика;
в) право держави страхувальника;
г) за місцезнаходженням особи, на користь якої укладено договір.

Посилаючись на чинне міжнародно-правове і вітчизняне законодавство дайте визначення наступних понять:
Консигнація -
Агент -
Принципал -
Франшиза -
Морський лізинг -

Ситуаційні завдання

Завдання 1
Підприємство за контрактом з іноземною фірмою переробляє давальницьку сировину. Відповідно до ст. 4 Закону України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” давальницька сировина закуповувалась іноземним замовником на території України за іноземну валюту. Розрахунки згідно з контрактом провадилися певною частиною давальницької сировини.
У жовтні 2006 року підприємство помилково здійснило митне оформлення частини давальницької сировини, яка призначалась для оплати його послуг. При декларуванні було сплачено митний збір. Ввізне мито не сплачувалося. У березні 2007 року обласна митниця на підставі ст.25 Закону України “Про Єдиний митний тариф” у безспірному порядку стягнула з підприємства суму ввізного мита, посилаючись на ст.6 цього Закону. Претензію підприємства-виконавця митниця відхилила.
У червні 2007 року підприємство звернулося до господарського суду з позовом про повернення необґрунтовано стягнутих коштів.

Запитання:
Посилаючись на норми Законів України “ Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” і “Про Єдиний митний тариф”, проаналізуйте зазначену ситуацію і дайте оцінку позицій сторін у спорі.
Який порядок ввезення давальницької сировини іноземного замовника на територію України і чим він відрізняється від правил, коли така сировина закуповується нерезидентом за іноземну валюту на території України?
Чи доб’ється успіху у даній справі підприємство-переробник сировини?

Завдання 2
Товариство з обмеженою відповідальністю “И” як агент судновласника уклало в травні 2004 року з державним підприємством “Д” договори про надання останнім послуг з лоцманського проведення суден та регулювання руху суден.
В серпні 2005 р. ТОВ “И” подало позов до підприємства “Д” про стягнення 10610, 34 грн. (еквівалент 2098, 98 дол. США) збитків у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором та 10000 грн. за завдану моральну шкоду.
Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що витрати позивача стосовно сплати іншій компанії вартості послуг з лоцманського проведення судна є витратами судновласника і сплачувались ТОВ “И” як морським агентом за розпорядженням судновласника.
Разом з тим державне підприємство “Д” пред’явило до ТОВ “И” зустрічний позов про стягнення 1330,27 дол. США (653, 40 дол. США за надання лоцманських послуг, 676,87 дол. США суми канального збору) і 93,12 дол. США штрафу. Одночасно підприємство “Д” пояснило, що ним 15.04.2005 р. було розпочато виконання послуг з лоцманського проведення через канал гирла річки Бистра судна, судновласником якого є турецька кампанія. Після 18 км руху судна по каналу у зв’язку зі зміною глибини фарватера і неможливостю подальшого руху судна по каналу підприємство “Д” відмовилось від проведення судна до прийомного буя гирла річки Бистра, і судно було повернено до місця початку руху. Неможливість проходу судна через канал річки Бистра було наслідком дії непереборної сили – повноводної повені.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області вимоги за основним позовом були задоволені частково, без стягнення суми за моральну шкоду. Зустрічні позовні вимоги були задоволені судом повністю.
Суд дійшов висновку, що підприємство “Д” не довело відсутність своєї вини при виконанні лоцманського проведення судна. Тому у нього виникло зобов’язання відшкодувати ТОВ “И” збитки у формі витрат по сплаті послуг, наданих іншим лоцманом. Цим же судом було встановлено, що ТОВ “И” уклало з Морською агентською компанією “К” (Румунія) правочин на лоцманське проведення судна через румунський канал Суліна і сплатило за надані послуги 2 098, 98 дол. США, що і є ціною позову.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р. рішення суду першої інстанції від 24.10.2005 р. було скасовано частково, а саме: у задоволенні позовних вимог ТОВ ”И” було відмовлено. Інша частина рішення була залишена без змін.
Обґрунтовуючи свою постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що факт завдання збитків не доведено. Згідно зі статтями 117 і 118 Кодексу торговельного мореплавства ТОВ “И“ як агент оплачує наданні послуги лише за згодою і розпорядженням судновласника. Була прийнята до уваги також неможливість проходу судна через канал р. Бистра, тобто визнано дію непереборної сили.
Не погодившись з постановою апеляційного суду, ТОВ “И” подало касаційну скаргу.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, дослідивши матеріали і обставини справи, дійшла висновку, що подана ТОВ “И” касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Базуючись на положеннях ст. 118 КТМ України і враховуючи, що ТОВ “И” за укладеними з підприємством “Д” договором діяло як морський агент судновласника, вища судова інстанція вважала, що воно (товариство) не могло понести збитки, які складаються із вартості лоцманських послуг за прохід судна замість українського каналу гирла р. Бистра через румунський канал Суліна, які були сплачені ТОВ “И” за погодженням із судновласником. Тому ВГСУ підтвердив правомірність скасування апеляційною інстанцією рішення суду першої інстанції стосовно позовних вимог ТОВ “И” про стягнення збитків.

Запитання:
Проаналізуйте положення ст. 116-119 Кодексу торговельного мореплавства України, які регулюють договір морського агентування.
Охарактеризуйте повноваження морського агента при виконанні договору морського агентування.
Дайте оцінку висновку колегії суддів ВГСУ стосовно вирішення даного спору. Обґрунтуйте свою позицію.

Завдання 3
При укладенні 12.02.1986 р. договору між французькою і англійською компаніями стосовно участі приватних концесіонерів у будівництві тунелю під Ла-Маншем сторони не змогли домовитися про право, що підлягає застосуванню до договору. Це пояснювалось істотними відмінностями в правових системах цих двох держав. В результаті до договору було включено нечітко сформульоване положення про застосовуване право у випадку виникнення спорів. Зокрема, передбачалось, що тлумачення і дійсність виконання контракту будуть визначатися стосовно усіх аспектів згідно з принципами, загальними як для англійського, так і французького права, а за відсутності таких принципів - загальними принципами міжнародного торгового права, які застосовуються національними і міжнародними судами. В договорі передбачалось також врахування застереження про публічний порядок як англійського, так і французького права.
При розгляді справи по спору, що виник між сторонами, в Палаті лордів було визнано, що сторони вибрали невизначене право, і було вирішено, що підлягає застосуванню як Lex arbitri бельгійське право.

Запитання:
Чи мав місце вибір права сторонами у даному контракті?
Визначте сутність колізійних прив’язок (формул прикріплення): Lex arbitri і Lex fori.
Дайте визначення поняття “застереження про публічний порядок”.

Рекомендована література: 5, 8, 11, 13, 18, 19, 24, 39, 43, 52, 64, 65,
67-73, 76, 81, 85-88.

ТЕМА 7. Відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності

Практичні завдання

Завдання 1
Скласти перелік нормативно-правових актів України, які визначають механізм застосування спеціальних санкцій.

Завдання 2
Знайти схоже та відмінне у застосуванні ліцензування як спеціальної санкції та ліцензування як нетарифного методу регулювання експортно-імпортних операцій.

Завдання 3
Визначити заходи держави у відповідь на дискримінаційні та недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань.

Завдання 4
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення визначити, яка діяльність є неправомірною у сфері зовнішньоекономічних відносин.

Завдання 5
Використовуючи постанову Кабінету Міністрів України і Національного банку України №444 “Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті” та Конвенцію ООН 1980 р. “Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів” скласти форс – мажорне застереження до договору купівлі – продажу товарів.

Тестові завдання

Оберіть вірну відповідь:
1. Який з перелічених видів юридичної відповідальності застосовується у сфері зовнішньоекономічної діяльності:
а) майнова;
б) матеріальна;
в) дисциплінарна;
г) солідарна.

2. До спеціальних санкцій у сфері ЗЕД належать:
а) позбавлення права на застосування режиму сприяння ЗЕД;
б) відмова у митному оформленні товарів при здійсненні експортно-імпортних операцій;
в) застосування до конкретних суб’єктів ЗЕД та іноземних суб’єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування;
г) тимчасове зупинення ЗЕД.

3. Органом, що застосовує спеціальні санкції до суб’єктів ЗЕД, є:
а) Міністерство економіки України;
б) Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі;
в) Торгово-промислова палата;
г) господарські суди.

4. Спеціальні санкції можуть бути застосовані до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності або до іноземних суб’єктів господарської діяльності:
а) протягом 3-х років з дня виявлення порушення законодавства;
б) протягом одного року з дня виявлення порушення;
в) не пізніше 6 місяців після виявлення порушення;
г) не пізніше 2 місяців після виявлення порушення.

5. Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє:
а) до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують його виконання;
б) не більше 3 місяців з дати винесення відповідного рішення;
в) не більше 6 місяців з дати винесення відповідного рішення;
г) не більше одного року з дати винесення відповідного рішення.

6. Формами майнової відповідальності у сфері зовнішньоекономічної діяльності є:
а) відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, майнові санкції;
б) відшкодування прямих, побічних збитків, матеріальне відшкодування моральної шкоди, майнові санкції;
в) відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріальне відшкодування моральної шкоди, майнові санкції;
г) відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріальне відшкодування моральної шкоди, майнові санкції, спеціальні санкції.

7. Які санкції передбачені Кримінальним кодексом України за вчинення контрабанди:
а) виправні роботи з конфіскацією предметів контрабанди;
б) позбавлення волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів контрабанди;
в) позбавлення волі на строк від одного до п’яти років з конфіскацією предметів контрабанди;
г) виправні роботи з конфіскацією предметів контрабанди та конфіскацією майна.

8. Яка санкція передбачена чинним законодавством майнова у випадку неодержання товарів, що імпортуються за бартерним договором:
а) пеня за кожен день прострочення у розмірі 0,5% від вартості неодержаних товарів;
б) пеня за кожен день прострочення у розмірі 0,3 % від вартості неодержаних товарів;
в) штраф у розмірі, що дорівнює 10 неоподаткованим мінімумам доходів громадян;
г) штраф у розмірі 20% від вартості неодержаних товарів.

9. В яких правовідносинах у сфері ЗЕД нормативно-правовими актами встановлено обмеження відповідальності:
а) надання послуг іноземному суб’єкту;
б) міжнародної купівлі – продажу товарів;
в) міжнародного дорожнього перевезення вантажів;
г) здійснення операцій з давальницькою сировиною.

10. Органом, що засвідчує наявність форс-мажорних обставин, в Україні є:
а) Міністерство економіки України;
б) Міністерство юстиції України;
в) Торгово-промислова палата України;
г) господарські суди.

11. Відповідно до Конвенції ООН 1980 р. “Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів” у випадку виникнення перешкоди для виконання зобов’язання сторона, що не виконує свої зобов’язання:
а) не вправі посилатися на цю перешкоду, якщо її дія та наслідки такої дії не були узгоджені сторонами в договорі купівлі-продажу;
б) повинна повідомити іншу сторону про перешкоду та про її вплив на здатність виконати зобов’язання;
в) відшкодовує завдані невиконанням зобов’язання лише прямі збитки;
г) Конвенція не передбачає можливість настання таких перешкод.

Посилаючись на чинне законодавство України дайте визначення наступних понять:
Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності -
Індивідуальна ліцензія -
Моральна шкода -
Розрахункова одиниця -
Контрабанда -

Ситуаційні завдання

Завдання 1
Іноземна фірма зареєстрована за кордоном, але має представництво в Україні, звернулася до господарського суду з позовом до українського господарського товариства про стягнення збитків, завданих невиконанням товариством своїх зобов’язань щодо сплати поставленого до України цукру.
Українське господарське товариство заперечувало проти позову з посиланням на ту обставину, що кошти, передбачені для сплати поставленого цукру, було переведено відповідно до умов контракту в іноземний банк. Однак сталося викрадення коштів третіми особами з рахунків цього банку, у зв’язку з цим вони не зараховані на рахунок іноземної фірми. На час подання позову за фактом викрадення порушено кримінальну справу в іноземній державі. Українське господарське товариство, заперечуючи проти позовних вимог, посилалось на те, що сторона зовнішньоекономічного контракту не несе відповідальності за невиконання зобов’язань, якщо останнє сталося з вини третіх осіб.
Сторони зовнішньоекономічного контракту в цій ситуації знаходяться в державах –учасниках Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (1980).

Запитання:
Яким чином Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів регулює відповідальність сторін за договорами купівлі-продажу товарів? Розд.2
Як Конвенція характеризує “перешкоду поза контролем”? ст.79
Яким має бути рішення суду?

Завдання 2
Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі провела спеціальне розслідування, в результаті якого з’ясувала, що дійсно дії ТОВ “Танок” порушують інтереси національних товаровиробників. Результати розслідування було передано до Міністерства економіки України, яке на їх підставі видало наказ про накладання на ТОВ “Танок” майнової санкції у вигляді штрафу. ТОВ “Танок” звернулося до суду про визнання наказу Міністерства економіки України таким, що суперечить чинному законодавству.

Запитання:
За які правопорушення в зовнішньоекономічній діяльності встановлена відповідальність у вигляді штрафу як майнової санкції? Ст. 37
Які органи уповноважені його накладати? На яких підставах?
Чи правомірні дії Міністерства економіки України? Обґрунтуйте.
Яке рішення має винести суд?

Завдання 3
Українське підприємство уклало з підприємством – іноземним суб’єктом господарської діяльності (нерезидентом) договір на поставку товару. Підприємство – нерезидент свої зобов’язання виконало, тоді як українське підприємство – ні. Пред’явлена нерезидентом претензія залишилися без відповіді. Підприємство – нерезидент звернулося до господарського суду м. Києва (як було передбачено контрактом) з позовом про стягнення заборгованості з українського підприємства і, одночасно, надіслало звернення до Міністерства економіки України з проханням вжити заходів до порушника контрактних зобов’язань. Міністерство у відповідь на звернення наклало на українське підприємство спеціальну санкцію – індивідуальний режим ліцензування, про що було видано окремий наказ. Українське підприємство звернулося до суду з позовом про визнання недійсним наказу.

Запитання:
В яких випадках на суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності можуть бути накладені спеціальні санкції? Ст. 37
Які органи уповноважені застосовувати спеціальні санкції до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності?
Яким має бути рішення суду за позовом українського підприємства? Обґрунтуйте.

Завдання 4
Міністерство закордонних справ України уклало договір з німецькою фірмою про встановлення сигналізації у приміщенні Посольства України у Німеччині. Сигналізацію було встановлено вчасно, відповідно до умов договору, було підписано сторонами акт виконаних робіт, в якому вартість робіт була аналогічною вартості, погодженій у контракті. Проте, Міністерство закордонних справ перерахувало за виконану роботу лише частину необхідних коштів. У відповіді на претензію німецької фірми Міністерство закордонних справ повідомило, що виконану роботу воно оплатило повністю, а заявлена до сплати сума не відповідає обсягам та якості виконаної роботи. Як було обумовлено в договорі, німецька фірма звернулася до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості. В судовому засіданні представник відповідача заявив, що Міністерство закордонних справ є державним органом, а не суб’єктом господарської діяльності, і тому не несе відповідальності за зовнішньоекономічними договорами.

Заитання:
Як відповідно до чинного законодавства співвідноситься відповідальність держави та державних органів?
Чи несуть держава та її органи відповідальність за зовнішньоекономічними договорами? Якщо так, то на яких підставах?
Яке рішення має винести суд? Аргументуйте свою позицію.

Завдання 5
У січні 2000 року прокуратура м. Києва за заявою представника іноземного суб’єкта господарської діяльності здійснила перевірку дій директора українського суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, підозрюваного в шахрайстві.
За результатами перевірки було встановлено, що резидент в 1990 році зареєстрував у Міністерстві зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі (тепер – Міністерство економіки ) України два зовнішньоекономічних контракти, предметом яких була купівля-продаж товарів. Відповідно до умов контрактів продавцем був український суб’єкт, передбачалася попередня оплата за товар на рахунок у комерційному банку, зареєстрованому на території України. Однак за розпорядженням керівника українського підприємства оплата була здійснена на рахунок американської фірми в банку США. На цей же рахунок були переказані гроші надані в кредит зазначеному керівникові як фізичній особі. Рахунок в банку США було відкрито без спеціального дозволу Національного банку України. Постало питання про порушення кримінальної справи.

Запитання:
Чи передбачена законом і яким можливість застосування у сфері зовнішньоекономічної діяльності кримінальної відповідальності?
Чи є у діях директора склад кримінального злочину? Можливо кілька?
Який порядок встановлено для відкриття рахунків у банках за кордоном?

Рекомендована література: 1, 2, 6, 11, 14, 18-20, 22, 26, 37, 49, 50, 55,
65, 67, 73, 74, 76,79, 81, 89.

ТЕМА 9. Захист прав і законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності

Практичні завдання

Завдання 1
Скласти перелік правових засобів захисту прав і законних інтересів суб’єктів ЗЕД.
Завдання 2
Керуючись Законом України “Про міжнародний комерційний арбітраж” від 24.02.1994 р. скласти текст окремої арбітражної угоди або арбітражного застереження в контракті.

Завдання 3
Сформулювати текст альтернативної арбітражної угоди (арбітражного застереження).

Завдання 4
Скласти таблицю строків позовної давності у відповідності з видами зовнішньоекономічних операцій.

Тестові завдання

Оберіть вірну відповідь:
Визначити суди України, які компетентні розглядати справи про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (арбітражу):
а) Верховний Суд України;
б) Вищий Господарський Суд України;
в) суд за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника;
г) суд за місцезнаходженням в Україні майна боржника.

Що є арбітражною угодою:
а) взаємна угода сторін про врегулювання конкретного спору;
б) угода сторін про визначення застосовуваного права;
в) угода сторін про визначення кількості і персонального складу арбітрів;
г) угода сторін про передачу до арбітражу усіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв’язку з будь-якими правовідносинами.

Який строк встановлено для пред’явлення рішення іноземного суду до примусового виконання:
а) шість місяців;
б) один рік;
в) п’ять років;
г) три роки.

Чи може бути змінений строк позовної давності у міжнародній купівлі-продажу товарів:
а) ні, не може;
б) так, може шляхом заяви однієї із сторін;
в) так, може шляхом письмової заяви боржника кредитору;
г) так, може шляхом письмової угоди між сторонами.

Правом якої держави визначається позовна давність у правовідносинах з іноземним елементом:
а) правом держави, де вирішується спір;
б) за вибором учасників правовідносин;
в) правом місця наявності юридичного факту, що спричиняє виникнення, зміну або припинення відповідних правовідносин;
г) правом, яке застосовується для визначення прав і обов’язків учасників відповідних правовідносин.

6. Право якої держави застосовується до порядку видачі та дії довіреності:
а) право держави, в якій проживає довіритель;
б) за місцезнаходженням або місцем проживання представника;
в) право держави, в якій буде здійснюватися представництво;
г) право держави, у якій видана довіреність.

7. Визначити процесуальний документ про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду:
а) клопотання;
б) прохання;
в) заява;
г) звернення.

8. Визначити процесуальний документ, який постановляє компетентний суд про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або відмову в задоволенні клопотання з цього питання:
а) рішення;
б) ухвала;
в) постанова;
г) виконавчий лист.

9. Які органи розглядають спори між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності:
а) суди загальної юрисдикції;
б) господарські суди;
в) за згодою сторін спору – арбітражні (третейські) суди;
г) усі перелічені органи.

Посилаючись на чинне законодавство України, дайте визначення наступних понять:
Компетентний суд для вирішення спору у зовнішньоекономічній діяльності –
Міжнародний комерційний арбітраж –
Арбітражна угода (арбітражне застереження) –
Реторсії у ЗЕД –
5. Застереження про публічний порядок –

Ситуаційні завдання

Завдання 1
У квітні 2004 року російське підприємство ФДУП “А” звернулось до Апеляційного суду м. Києва з заявою про визнання і примусове виконання на території України рішення Арбітражного суду Краснодарського краю Російської Федерації від 24.10.2003 р., згідно з яким із приватного підприємства ПП “В” (м. Київ) стягнено на користь ФДУП “А” 700422 руб. і державне мито в сумі 16352 руб. 52 коп.
Стягувач посилався на те, що зазначене рішення постановлено компетентним судом, залишено без змін постановою Арбітражного суду апеляційної інстанції Краснодарського краю і на підставі Угоди про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, підписаної Урядами держав-учасниць СНД в м. Києві 20.03.1992 р. і ратифікованої Україною 19.12.1992 р. (Київська угода) підлягає визнанню та примусовому виконанню на території України.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 22.11.2004 р. зазначене клопотання було задоволено.
В касаційній скарзі ПП “В”, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просило скасувати зазначену постанову, а справу повернути на новий розгляд.
Колегія суддів Судової палати з цивільних справ Верховного Суду України розглянула касаційну скаргу і встановила, що рішення по справі було винесено компетентним судом. Повідомлення про слухання справи було своєчасно направлено ПП “В”. Встановлений Київською угодою трирічний строк давності подання рішення до примусового виконання не сплинув. Сторона, проти якої спрямовано рішення, не подала доказів, які згідно з Київською угодою, могли бути підставою для відмови у виконанні рішення.

Запитання:
Проаналізуйте підстави відмови у виконанні рішення компетентного суду на території іншої держави згідно з Угодою про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності.
Чи є підстави для відмови у примусовому виконанні рішення Арбітражного суду Краснодарського краю РФ від 23.10.2003 р. і для задоволення касаційної скарги українського підприємства?
У зв’язку із змінами у законодавстві України вкажіть, на підставі якого закону і які тепер суди компетентні надавати дозвіл на примусове виконання рішення іноземного суду (арбітражу).

Завдання 2
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29.10.2001 р. було задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю “Х” про визнання і виконання на території України остаточного рішення Арбітра Цюріхської Торгової Палати від 25.07.2000 р. про стягнення з відкритого акціонерного товариства “Р” на користь ТОВ “Х” заборгованості на суму 4313507,5 австрійських шилінгів (еквівалентних 1514783,05 грн), пені в сумі 215675,37 австрійських шилінгів (еквівалентних 75739,15 грн), реєстраційного збору в сумі 3000 швейцарських франків (еквівалентних 9810,98 грн) і 15000 швейцарських франків судових витрат (еквівалентних 49054, 90 грн).
На підставі зазначеної ухвали був виданий виконавчий лист, який 8.11.2001 р. був направлений для виконання у відділ Державної виконавчої служби Рокитнянського районного управління юстиції.
24.09.2004 р. ТОВ “Х” звернулося до Апеляційного суду Київської області із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, оскільки на стадії виконання він був втрачений.
Заява ТОВ “Х” була задоволена і ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22.11.2005 р. постановлено видати дублікат виконавчого листа на підставі ухвали цього ж суду від 29.10.2001 р.
Відкрите акціонерне товариство “Р” подало касаційну скаргу у Верховний Суд України, в якій просило зазначену ухвалу Апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права і відмовити ТОВ “Х” у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа.
Колегія суддів Судової палати з цивільних справ Верховного Суду України, розглядаючи в судовому засіданні цю справу по касаційній скарзі, встановила наступне.
В процесі виконання на території України остаточного рішення Арбітра Цюріхської Торгової палати від 25.07.2000 р. між сторонами була укладена і надана в письмовій формі державному виконавцю мирова угода, затверджена ухвалою Рокитнянського місцевого суду від 05.12.2001 р. На підставі цієї ухвали постановами державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Рокитнянського районного управління юстиції від 20.12.2001 р. виконавче провадження закінчено і закрито у зв’язку із затвердженням мирової угоди.

Запитання:
Проаналізуйте виявлені обставини з точки зору законних підстав для задоволення заяви ТОВ “Х” про видачу дубліката виконавчого листа по завершеному виконавчому провадженню.
Згідно з чинним законодавством України визначте, чи є підстави для того, щоб почати знову завершене виконавче провадження.
У зв’язку зі змінами у законодавстві України вкажіть, які тепер суди компетентні надавати дозвіл на примусове виконання рішення іноземного суду (арбітражу).
Чи підлягає задоволенню касаційна скарга відкритого акціонерного товариства “Р”? Обґрунтуйте відповідь.

Завдання 3
Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України, розглянувши у судовому засіданні справу за клопотанням АТ “Тагилводка” про визнання і надання дозволу на примусове виконання на території України рішення постійно діючого Третейського економічного суду Уральської Торгово-промислової палати від 22 квітня 2002 року, встановила наступне.
Рішенням зазначеного Третейського суду було розірвано контракт, укладений АТ “Тагилводка ” (позивач) з ТОВ “Інженерне підприємство “Екотехніка” (боржник) і стягнена сума, еквівалентна 144 000 дол. США, і третейський збір у сумі 32626 російських рублів.
У квітні 2002 року “Тагилводка” звернулась до Апеляційного суду Харківської області з клопотанням про визнання і виконання на території України цього рішення.
Ухвалою Апеляційного суду від 24 травня 2002 року клопотання було задоволено.
У касаційній скарзі боржник просив скасувати ухвалу суду, посилаючись на її невідповідність вимогам закону, а саме: рішення іноземного суду було прийнято у відсутності боржника, якому не було своєчасно повідомлено про розгляд справи.
В матеріалах справи відсутні дані про те, що боржник був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Запитання:
Згідно з чинним законодавством України визначте компетентні суди, які надають дозвіл на примусове виконання рішення іноземного суду (арбітражу).
Дайте оцінку запереченням боржника стосовно задоволення клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.
Чи підлягає задоволенню касаційна скарга боржника? Обгрунтуйте відповідь.

Завдання 4
Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України, розглянувши у судовому засіданні справу за клопотанням ТОВ “Микросил” про визнання і виконання в Україні арбітражного рішення, встановила наступне.
У серпні 2001 року ТОВ “Микросил” звернулось до суду з клопотанням визнати і виконати в Україні рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації про стягнення 374 226, 3 рублів з ТОВ “Уніметал”.
Ухвалою Апеляційного суду від 14 листопада 2001 року клопотання було задоволено і визначено до стягнення 59 439 грн. збитків, 2672 грн. судових витрат і 4561 грн. на відшкодування сплати арбітражного збору.
У касаційній скарзі ТОВ “Уніметал” просило скасувати ухвалу, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
За матеріалами справи встановлено, що спір між сторонами розглянуто компетентним судом, сторони були належним чином повідомлені про арбітражний розгляд. Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду набуло чинності, строк звернення для його виконання не закінчився.
При встановленні судом зазначених фактів не порушено норми процесуального права.

Запитання:
Проаналізуйте наведені аргументи стосовно рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті РФ, яке має бути виконано на території України.
Згідно з новим Цивільним процесуальним кодексом України визначте суди, які компетентні розглядати клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (арбітражу).
Чи підлягає задоволенню касаційна скарга відповідача? Обґрунтуйте відповідь.

Завдання 5
Вищий Господарський суд України порушив справу за позовом ізраїльської фірми “К.Р.І.” до об’єднання “Укрфармація” про стягнення 278583 доларів США – вартості медикаментів відповідно до укладеного контракту. Відповідач категорично заперечував проти цього, мотивуючи свою позицію тим, що зовнішньоекономічний контракт має арбітражне застереження, згідно з яким сторони домовилися вирішувати усі спори на підставі взаємної згоди. В разі недосягнення згоди остаточне рішення мав приймати Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України.

Запитання:
Визначте поняття “арбітражне застереження” (арбітражна угода).
Згідно з чинним законодавством України охарактеризуйте компетенцію Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.
В якому суді повинен бути розглянутий спір?
Завдання 6
Відповідно до укладеного договору міжнародної купівлі-продажу товарів Керченський завод відвантажив польському підприємству товар, однак оплату його вартості не одержав.
Після відправлення польській стороні повістки про слухання справи у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України покупець добровільно виконав свої зобов’язання і звернувся до суду з проханням припинити провадження по справі.
Позивач, не зважаючи на те, що відповідач обіцяв відшкодувати йому витрати з арбітражного збору, висловив намір одержати рішення суду про стягнення арбітражного збору, а в іншій частині – припинити провадження у зв’язку із сплатою боргу.

Запитання:
Визначити підстави припинення арбітражного розгляду у Міжнародному комерційному арбітражному суді за законодавством України.
Чи може бути припинений арбітражний розгляд за заявою відповідача?

Рекомендована література: 3, 10-12, 32, 36, 37, 57-59, 62, 66, 73, 75,
77, 81, 82, 87.

Питання для підсумкового контролю знань

Поняття, види та принципи здійснення ЗЕД.
Джерела правового регулювання ЗЕД.
Роль міжнародного приватного права в регулюванні ЗЕД.
Lex mercatoria як інструмент регламентації зовнішньоекономічних відносин.
Поняття та види суб’єктів ЗЕД відповідно до чинного законодавства України.
Визначення іноземного суб’єкта господарської діяльності як учасника ЗЕД.
Особливості правового статусу представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні.
Поняття постійного представництва нерезидента в Україні та визначення його правового статусу.
Правове положення підприємств з іноземними інвестиціями за законодавством України.
Право на здійснення ЗЕД за чинним законодавством України та умови його реалізації.
Форми і методи державного регулювання ЗЕД.
Правовий режим ліцензування зовнішньоекономічних операцій і встановлення квот на експорт (імпорт) товарів.
Поняття та види експортних (імпортних) квот і ліцензій.
Заходи щодо захисту економічної конкуренції в сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Поняття недобросовісної конкуренції та зростаючого імпорту при здійсненні ЗЕД.
Правові засоби захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту.
Правові засоби захисту національного товаровиробника від субсидованого імпорту.
Застосування спеціальних заходів стосовно імпорту в Україну.
Поняття та види правових режимів у ЗЕД. Правові режими для товарів, що імпортується з держав-членів СОТ.
Режим сприяння ЗЕД та умови його застосування.
Особливості правового статусу спеціальних (вільних) економічних зон, створених в Україні.
Поняття та правове забезпечення зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
Принципи міжнародних комерційних договорів УНІДРУА.
Форма, зміст і порядок укладення ЗЕД договору (контракту).
Вимоги щодо обліку (реєстрації) окремих видів ЗЕД договорів.
Право, що застосовується до ЗЕД договорів (контрактів).
Можливість вибору права для регулювання міжнародних комерційних контрактів. Випадки, коли не допускається такий вибір.
Підстави для застосування “Інкотермс 2000 р.” суб’єктами ЗЕД України.
Договір міжнародної купівлі-продажу товарів за Віденською конвенцією 1980р.
Порядок укладення договору міжнародної купівлі-продажу товарів за Віденською конвенцією.
Зобов’язання сторін за договором міжнародної купівлі-продажу.
Правові наслідки невиконання зобов’язань за договором міжнародної купівлі-продажу товарів.
Засоби правового захисту у випадку порушення договору міжнародної купівлі-продажу продавцем.
Засоби правового захисту у випадку порушення договору міжнародної купівлі-продажу покупцем.
Відповідальність сторін за Віденською конвенцією 1980р. Підстави звільнення від відповідальності.
Правила переходу ризику у зв’язку з втратою чи пошкодженням товару. Поняття та склад збитків.
Поняття істотного та передбачуваного порушення договору за Віденською конвенцією.
Питання про форму договору міжнародної купівлі-продажу товарів за Віденською конвенцією.
Транспортні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та їх правове забезпечення.
Колізійні норми Кодексу торговельного мореплавства України.
Право, що застосовується до договорів у сфері торговельного мореплавства.
Договір комерційної концесії у зовнішньоекономічних зв’яках. Міжнародний франчайзинг.
Бартерні договори у ЗЕД: правове регулювання і правила виконання.
Договір оренди і використання його у зовнішньоекономічних зв’язках.
Договір лізингу судна (морський лізинг).
Договір фрахтування суден на певний час.
Договір морського агентування.
Агентські угоди у зовнішньоекономічних зв’язках.
Використання договору комісії у ЗЕД. Договір консигнації: правове регулювання, особливості укладання і використання.
Особливості зовнішньоекономічних контрактів на переробку давальницької сировини.
Відповідальність у ЗЕД: види, форми, підстави застосування та умови звільнення.
Спеціальні санкції, що застосовуються до суб’єктів ЗЕД або іноземних суб’єктів господарської діяльності: види, підстави і порядок застосування.
Випадки обмеження відповідальності в окремих правовідносинах з іноземним елементом у сфері ЗЕД.
Правові засоби захисту прав і законних інтересів суб’єктів ЗЕД,.
Заходи у відповідь на дискримінаційні та недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань (реторсії у ЗЕД).
Позовна давність у зовнішньоекономічних відносинах, зокрема у договорах міжнародної купівлі-продажу товарів.
Порядок розгляду спорів, що виникають між суб’єктами ЗЕД, іноземними суб’єктами господарської діяльності.
Характеристика Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” від 24.02.1994 р.
Арбітражна угода (арбітражне застереження): поняття, порядок укладання і правове значення.
Поняття арбітражу як методу вирішення спорів, що виникають у сфері міжнародної торгівлі.
Порядок розгляду спорів у ЗЕД. Можливість вибору компетентного суду.
Міжнародний комерційний арбітражний суд і Морська арбітражна комісія (МАК) при торгово-промисловій палаті України: правові засади діяльності і компетенція.
Міжнародний захист іноземних інвестицій.

Список рекомендованої літератури

Конституція України від 28.06.96 р. №254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України.-1996.-№30. - Ст. 141.
Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7.12.84 р. №8073-X // Відомості Верховної Ради України. – 1984. – додаток до №51. – Ст. 1122.
Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.91 р. №1798-XII // Офіційний вісник України. – 2001. - № 25. – Ст. 1148.
Повітряний кодекс України від 04.05.93 р. №3167-XII// Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 25. – Ст. 274.
Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.95 р. №176/95-ВР // Голос України. – 1995. – № 127, 128.
Кримінальний кодекс України від 5.04.2001 р. №2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №25-26. – Ст.131.
Митний кодекс України від 11.07.2002 р. №92-IV // Відомості Верховної Ради.-2002.- №38-39.- Ст.288.
Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV // Голос України. – 2003. - №49-50.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №40-44. – Ст. 356.
Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. №1618-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004.- №40-41. – Ст.492.
Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.91 р. №959-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24.02.94 р. № 4002-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 25. – Ст. 198.
Про міжнародне приватне право: Закон України від 23.06.2005 р. №2709-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - №32. – Ст. 422.
Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19.03.96 р. №93/96-ВР // Урядовий кур’єр. – 1996. – №77-78.
Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту: Закон України від 22.12.98 р. № 330-ХІV // Урядовий кур’єр. – 1999. – № 31-32.
Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту: Закон України від 22.12.98 р. № 331-ХІV // Урядовий кур’єр. – 1999. – № 36-37.
Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну: Закон України від 22.12.98 р. № 332-ХІV // Урядовий кур’єр. – 1999. - № 35.
Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності: Закон України від 23.12.98 р. №351-XIV // Урядовий кур’єр. – 1999. – № 11-12.
Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах: Закон України від 15.09.95 р. №327/95-ВР (у редакції Закону від 04.10.2001 № 2761 – ІІІ) // Урядовий кур’єр. - 2001 - № 199.
Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Закон України від 23.09.94 р. №184/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 40. – Ст. 364.
Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15.05.2003 р. №755-IV // Урядовий кур’єр. – 2003. - №188.
Про особливості державного регулювання діяльності, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування: Закон України від 17.01.2002 р. №2953-III // Урядовий кур’єр. – 2002. - №34.
Про металобрухт: Закон України від 5.05.99 р. №619-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №25. – ст.212.
Про Єдиний митний тариф: Закон України від 5.02.92 р. №2097-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №19. – ст.259.
Про Митний тариф України: Закон України від 5.04.2001 р. №2371-III // Урядовий кур’єр. - 2001. - №84.
Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання: Закон України від 20.02.2003 р. № 549-ІV // Урядовий кур’єр. – 2003. - № 56.
Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 07.06.96 р. №236/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 39.- Ст. 181.
Про транспортно - екпедиторську діяльність: Закон України від 01.07.2004 р. №1955-IV // Урядовий кур’єр. – 2004. - №163.
Про підтвердження відповідності: Закон України від 17.05.2001 р. №2406-III// Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №32. – Ст. 169.
Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11.12.2003 р. №1382-IV // Урядовий кур’єр. – 2004. - №7.
Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.12.93 р. №15-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 17. – Ст. 184.
Положення про торговельно-економічну місію у складі дипломатичного представництва України за кордоном: Затв. Указом Президента України від 30 квітня 1994 р. № 200/94 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 38. – Ст. 2022.
Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів: Указ Президента України від 04.10.94 р. №567/94 // Урядовий кур’єр. – 1994. - № 154-155.
Міжнародні правила тлумачення торговельних термінів “Інкотермс” - 2000 // Урядовий кур’єр. - 2002. - № 63, 68.
Про заходи щодо вдосконалення кон’юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності: Указ Президента України від 10.02.96 р. №124/96 // Правове регулювання зовнішньоекономічних відносин: Бюлетень законодавства та юридичної практики України. – 2001. - №7.
Порядок здійснення захисту прав та інтересів України під час розгляду справ у закордонних юрисдикційних органах: Затв. Указом Президента України від 25.06.2002 р. №581/2002 // Офіційний вісник України. – 2002. - №26. – С.3.
Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові захисні застереження до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті: постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21.06.95 р. № 444 // Зовнішньоекономічна діяльність: Збірник систематизованого законодавства // Бухгалтерія. – 2002. - №43.
Про сприяння зовнішньоекономічній діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.04.99 р. №593 // Офіційний вісник України . – 1999. - № 15. – С. 18.
Порядок віднесення операцій резидентів при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2002 р. №445 //Офіційний вісник України. – 2002. - № 14. – С. 209.
Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.96 р. №928 // Урядовий кур’єр. – 1996. – 3 жовтня.
Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.97 р. № 112 // Офіційний вісник України. – 1997. - №6. – С.41.
Порядок реєстрації зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення експортних операцій з металобрухтом: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 р. № 155 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 8. – Ст. 341.
Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.99 р. № 756 // Бізнес. – Бухгалтерія. – 1999. – № 20.
Про надання повноважень на проставлення апостиля, передбаченого Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів: Постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 р. № 61 // Урядовий кур’єр. – 2003. - № 17.
Правила проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав: затв. наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 05.12.2003 р. № 3237/803/151/5 // Офіційний вісник України. – 2003. - №51. – С.397.
Критерії оцінки підприємств – резидентів України, щодо товарів яких може встановлюватися спрощений порядок застосування процедур митного оформлення: Затв. наказом Державної митної служби України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Державної податкової адміністрації України від 11.08.2004 р. №590/296/468 // http://zakon.rada.gov.ua/
Порядок ведення обліку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах: Затв. наказом Держмитслужби України від 31.05.96 р. № 237 // Галицькі контракти. – 1999. – № 19.
Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів): Затв. наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України від 6.09.2001 р. № 201 // Офіційний вісник України. – 2001. - №39. – С.158.
Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність”: Затв. наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 р. №52 // Офіційний Вісник України. – 2000. - №19. – ст.801.
Положення про порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій: Затв. наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 р. №47 // Офіційний Вісник України. – 2000. - №19. – Ст.797.
Про порядок ліцензування імпорту товарів в Україну, які є об’єктом застосування спеціальних заходів: наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 01.08.2002 р. №232 // Офіційний Вісник України. – 2002. - №35. – Ст.1667.
Про порядок обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних контрактів, предметом яких є операції з давальницькою сировиною українського замовника, коли контрактом передбачена реалізація готової продукції в країні виконавця або вивезення її до іншої країни: наказ Міністерства економіки України від 16.03.2006 р. №98// Офіційний Вісник України. – 2006. - №14. – Ст.1025.
Інструкція про порядок реєстрації представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності: Затв. наказом МЗЕЗторгу України від 18.01.96 р. №30 // Бізнес. – 1996. - № 4.
Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток: Затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 16.01.98 р. №23 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 8. – Ст. 181.
Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.) // Международный коммерческий арбитраж в Украине: Законодательство и практика/Под общ. ред. И.Г. Побирченко. – К., 2000.
Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (Нью-Йорк, 1974 р. з Віденським Протоколом 1980 р.) // Там само).
Європейська Конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж (Женева, 1961 р.) // Цірат Г. Міжнародний комерційний арбітраж. – К.: Істина, 2002.
Конвенція про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 р.) // Там само.
Конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами (Вашингтон, 1965 р.) // Закон і бізнес. – 2000. - № 17.
Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаага, 1961 р.) // Юридичний вісник України. – 2003. - №46.
Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), Женева, 1956 р. з Протоколом від 5.02.78 р.// Международный коммерческий арбитраж в Украине: Законодательство и практика/Под общ. ред. И.Г. Побирченко. – К., 2000.
Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності (Київ, 1992 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №9. – Ст. 66.
Угода про створення зони вільної торгівлі від 15.04.94 р. // Офіційний вісник України. – 2000. - №17. – С.188.
Принципи міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА) // Розенберг М. Контракт международной купли-продажи. – М.: Междунар. центр финанс. - экон. развития, 1996. – С. 431-463.
Бєлоглавек О. Міжнародне контрактне право. – К.: Таксон. – 2000.
Бєлоглавек О. Міжнародний торговий арбітраж: Законодавство і практика різних країн. – К.: Таксон, 1998.
Вершинин А.П. Внешнеэкономическое право. – М.: Норма. – 2001.
Вилкова Н. Договорное право в международном обороте. – М.: Статут, 2002.
Джурович Р. Руководство по составлению внешнеторговых контрактов. – М.: Росс. право, 1993.
Жан Шапира. Международное право предпринимательской деятельности. – М.: Прогресс. Универс, 1993.
Зыкин И. Договор во внешнеэкономической деятельности. – М., 1990.
Зыкин И.С. Внешнеэкономические операции: право и практика. – М.: Междунар. отношения, 1994.
Коломацька С.П. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Навчальний посібник. – К.: 2004.
Комаров А.С. Ответственность в коммерческом обороте. – М.: Дело, 1991.
Комаров В.В. Международный коммерческий арбитраж. – Х.: Основа, 1995. – 304 с.
Кулагин М.И. Предпринимательство и право: опыт Запада. – М.: Дело, 1992.
Международный коммерческий арбитраж в Украине: Законодательство и практика / Под общ. ред. И.Г. Побирченко. – К., 2000.
Мережко А.А. Транснациональное торговое право (Lex mercatoria). – К.: Таксон. – 2002.
Минюк Д. Адміністративні засоби попередження правопорушень у сфері зовнішньоекономічної діяльності // Підприємство, господарство і право. – 2004. - №10. – С.56-59.
Осика С.Г., П’ятницькій В.Т. Світова організація торгівлі. – К.: «К.І.С.», 2001.
Підприємницьке право. Книга 2: Підручн. / За ред. О.В. Старцева. – К.: Істина, 2005. – С.105-175.
Побірченко І. Підписуючи контракт – подумай про захист // Право України. – 1997. – № 2.
Розенберг М.Г. Контракт международной купли-продажи: современная практика заключения. Разрешение споров. – М.: Междунар. Центр фин.-экон. развития, 1996.
Терещенко С. Основи митного законодавства України. Питання теорії та практики зовнішньоекономічної діяльності. – К., 2001.
Типовой коммерческий агентский контракт Международной торговой палаты. Серия «Издания Международной торговой палаты». - М., 1996.
Цірат А. Франчайзинг и франчайзинговый договор. – К.: Истина, 2002.
Цірат Г.А. Міжнародний комерційний арбітраж. – К.: Істина. – 2002.
Шмиттгофф К. Экспорт: право и практика международной торговли. – М.: Юрид. лит., 1993.
Юшина С.І. Державне регулювання зовнішньої торгівлі в Україні: Монографія. – К.: Київ. нац. торг. - екон. ун-т, 2007.










13PAGE 15


13PAGE 14815




Заголовок 1 Заголовок 2 Заголовок 3 Заголовок 4 Заголовок 5 Заголовок 6 Заголовок 7 Заголовок 8 Заголовок 915

Приложенные файлы

  • doc 15817240
    Размер файла: 381 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий