Апостол_с_кi_та_вселенс_ких_соборiв_правила

АПОСТОЛЬСЬКІ ПРАВИЛА КАНОН 1. Єпископа висвячують два або три єпископи ( Ап. 1). КАНОН 2. Пресвитера, диякона та інших причетників висвячує оди н єпископ (Ап. 2). КАНОН 3. Якщо єпископ, чи пресвитер, усупереч установлення Господнього про жертву, принесе до олтаря інші якісь речі, - чи мед, чи моло ко, чи замість вина зроблений з чогось інший напій, або птицю, чи якусь тва рину, чи садовину, усупереч установленню, чи винограду, має бути позбавле ний сану. Не дозволяється приносити до олтаря нічого іншого, крім олії дл я лямпади і тиміям на час святого принесення. КАНОН 4. Всіляку іншу стиглу садовину можна посилати додому єписк опові та пресвитерам, але не до олтаря. Розуміється, що єпископ і пресвите ри мають поді литись цим з дияконами та іншими причетниками. КАНОН 5. Єпископ, чи пресвитер, чи диякон не може виганяти своєї дружини пі д виглядом благоговіння. Якщо ж вижене, позбавляється церковного єднанн я, а коли залишиться непохитний у цьому, позбавляється сану. КАНОН 6. Єпископ, чи пресвитер, чи диякон не може приймати на себе громад сь ких обов'язків. Інакше бо позбавляється сану. КАНОН 7. Якщо єпископ, чи пресвитер, чи диякон святкуватиме Великдень пере д весіннім рівноденням з юдеями, позбавляється духовного сану. КАНОН 8. Якщо єпископ, чи пресвитер, чи диякон, чи хтось інший із священ ного списку, справляючи євхаристію, не запричаститься, то повинен подати при чину. Коли вона поважна, то можна йому вибачити; якщо ж не подасть при чини, має бути позбавлений церковного єднання, бо провинився на шкоду людям, і на того, хто справляв євхаристію, стягнув підозру, ніби той неправильно с правляв її. КАНОН 9. Усіх вірних, що приходять до церкви й Святе Письмо слухають, але не перебувають на молитві й святому причасті до кінця, за те, що тим самим без чинствують в церкві, належить відлучат и від церковного єднання. КАНОН 10. Якщо хтось помолиться з відлученим від церковного єднання, хоч би то було і вдома, то такий має бути відлучений. КАНОН 11. Якщо хтось із духовних осіб буде молитись із позбавленим сану, то його самого треба позбавити сану. КАНОН 12. Якщо когось із духовних осіб, чи мирянина, відлучених від цер ковн ого єднання, хтось в іншому місті прийме без відпускної грамоти, то належ ить відлучити його, хто прийняв, і того, кого він прийняв. КАНОН 13. Якщо ж він (був уже) відлучений, то продовжити йому відлучення за те , що збрехав і підманув Божу Церкву. КАНОН 14. Не дозволяється єпископові покидати свою єпархію й переходити д о інша, хоч би багато переконували його в тому, хіба що буде якась поважна потреба, що спонукала його зробити це, щоб він міг дати велику користь тій єпархії своїм словом благочестя, але щоб це не був вияв сваволі, а за розсу дом ба гатьох єпископів і внаслідок твердого переконання. КАНОН 15. Якщо якийсь пресвитер, чи диякон, чи взагалі такий, що перебу ває в реєстрі кліру, покинувши свою парафію, до іншої перейде, і зовсім переїха в ши, там буде жити, не маючи дозволу свого єпископа: такому наказуємо біл ьше не служити, а особливо, коли не послухався свого єпископа, який заклик ав його повер нутися. Якщо ж залишиться в тому безчинстві (непослусі): там хай буде в єднанні, як мирянин. КАНОН 16. Якщо ж єпископ, в якого трапиться такий (як в каноні 15), не взявши до у ваги визначеної заборони служити, прийме їх, як членів кліру, хай буде від лучений як учитель безчинства. КАНОН 17. Хто в святому храмі двічі брав шлюб (двічі був жонатий), або мав кох анку (любку), той не може бути єпископом, ані пресвитером, ані дияконом і вз агалі в реєстрі священичого сану. КАНОН 18. Хто ожениться із вдовою, чи розлученою жінкою, або з повією чи раби нею, або із знеславленою жінкою, не може бути єпископом, ані пресвитером ч и дияконом і взагалі в реєстрі священичого сану. КАНОН 19. Хто був жонатий із двома сестрами, або з племінницею (братанкою чи сестринкою), той не може бути в клірі. КАНОН 20. Хто з кліру поруч иться за когось, хай буде видалений. КАНОН 21. Євнух (скопець), якщо від людського насильства таким зробився, або в утисках позбувся чоловічих членів, або так родився, може бути єпископо м. КАНОН 22. Якщо сам себе кастр ував (оскопив), не може бути прийнятий до кліру, бо він самогубець Божого с творіння. КАНОН 23. Якщо хтось із кліру каструє (оскопить) себе самого, той хай буде вид алений, бо він самогубець. КАНОН 24. Мирянин, що сам себе кастрував (оскопив), хай буде відлучений від та їнств на три роки, бо він зневажив своє життя. КАНОН 25. Єпископ, або пресвитер, чи диякон виявлений в блудливості, або в зл аманні присяги, або в тому, що привласнив собі щось чуже, хай буде позбав л ений священного сану, але хай не буде позбавлений церковного єднання. Бо ж і Святе Письмо каже: не метись двічі за одно. Так само й із іншими причет н иками. КАНОН 26.Веліемо, щоб із ти х безшлюбних, що вступили до кліру, а бажали оженитись, можуть це зробити т ільки читці та співаки. КАНОН 27. Веліемо єпископа а бо пресвитера чи диякона, що хоче страшити вірних, що грішать чи невірних, що образили, і б'є їх, позбавити священного сану. Бо ж Господь аж ніяк не вчи в нас цього; навпаки, коли його били. Він не відповідав ударами, коли докор яли Йому, Він не докоряв взаємно, і страждаючи, не загрожував. КАНОН 28. Якщо єпископ, або пресвитер, чи диякон за очевидну провину спра ве дливо позбавлений права служити, а наважиться братись виконувати те, що колись йому доручено, хай буде зовсім відлучений від Церкви. КАНОН 29. Якщо єпископ, або пресвитер, чи диякон здобуде свій сан за гро ші, т о він і той, хто його висвятив, позбавляються сану та зовсім відколюються від єднання, як і я, Петро, зробив таке із волхвом Симоном. КАНОН ЗО. Якщо якийсь пресвитер, зневажаючи свого єпископа, окремо скли к атиме збори, і новий вівтар поставить, не викривши перед судом, що той єпис коп щось зробив проти благочестя й правди, то хай буде видалений, як владо любець бо він викрадач влади. Також мають бути видалені з кліру й інші, що приєдна лись до нього. А миряни мають бути позбавлені церковного єднанн я. І це має бути після першого, другого й третього у мовлення від єпископа. КАНОН 31. Аще кото рый пресв итеръ, презрев собственнаго епископа, отдельно собрания творити будетъ, и олтар иный водрузитъ, не обличивъ судом епископа ни в чемъ противномъ б лагочестию и правде; да будет извержен, яко любоначальный. Ибо есть похит итель власти. Такожде извержены да будут и прочие из клира, к нему приложи вшиеся. Миряне же да будут отлучены от общения церковного. И сие да будет п о единомъ, и второмъ, и третиемъ увещании отъ епископа. КАНОН 32. Якщо якогось пресвитера, чи диякона єпископ відлучить, то інший єпископ не може прийняти його й поєднатись, а тільки той самий єпис коп, що відлучив, хіба що трапиться так, що єпископ, який відлучив, помре. КАНОН 33. Не приймати нічог о від чужих єпископів, або пресвитерів чи дияко нів без відпускної грамо ти; і коли навіть матиме відпускну грамоту, дослідити добре; і якщо будуть проповідники благочестя, хай приймають', а якщо ні, то сказа ти, що не треба , але до єднання не приймати, бо багато буває підроблень. КАНОН 34. Єпископам будьяко го народу належить знати першого серед них і визнавати його як голову, і н ічого не робити, що було б понад їхню владу, без його вказівок: а кожний має робити тільки те, що стосується його єпархії та тих місце востей, що належ ать до неї. Але й перший хай нічого не робить, не поспитавшись думки всіх, б о тоді так буде однодумність і прославиться Бог через Господа у Святому Дусі, Отець і Син і Святий Дух. КАНОН 35. Єпископ хай не бе реться висвячувати поза межами своєї єпархії в містах і селах, що йому не підпорядковані. Якщо ж він зробить таке,не маючи на те згоди того, кому під порядковані ті міста і села, хай буде видалений і він і той, кого він висвя тив.. КАНОН 36. Якщо хтось, бувши висвячений на єпископа, не візьметься служити й опікуватися дорученим й ому народом, хай буде відлучений доти, доки не візьметься до того. Так само й пресвитер чи диякон. Якщо ж піде туди, і не буде прийнятий, не зі своєї вол і, а зі злости народу, він хай залишається єпископом, а клір того міста хай буде відлучений за те, що такого непокірного народу не вчили. КАНОН 37. Двічі нарік має б ути собор єпископів, і хай радять вони один з одним над догматами благоче стя та розв'язують церковні суперечки, що можуть трапля тися. Перший раз ч етвертої неділі П'ятидесятниці, а другий - у жовтні дванад цятого дня. КАНОН 38. Єпископ хай піклу ється всім церковним майном і ним порядкує, як Божий наглядач. Але не дозв оляється йому привласнювач-', щонебудь із нього, або родичам своїм дарува ти те, що належить Богові. Якщо е бідні люди, хай подає їм, як бідним, але під цим приводом хай не продає того, що належить Церкві. КАНОН 39. Пресвитери й диякони хай нічого не роблять, не маючи на те доз волу й згоди єпископа. Бо ж йому підпорядковані Господні люди, і він відпо відатиме за людські душі. КАНОН 40. Має бути добре відомо, яке майно власне епископове (якщо єп ископ має свою власність), а яке Господнє, щоб єпископ, умираючи мав право залишити свою власність кому хоче, щоб під виглядом церковного, не було р озтрачене майно єпископа, який тоді має дружину й дітей, або родичів чи ра бів. Бо це справедливо перед Богом і людьми, щоб і Церква не мала якоїсь вт рати, коли невідоме єпископові майно і щоб від єпископа, або його родичів не відібрали майна ніби належного Церкві, або ж щоб і близькі до нього люд и не зазнали позовів, а його смерть не була вкрита якоюсь неславою. КАНОН 41. Наказуємо єпископові мати владу над церковним майном. Якщо найдо рожчі людські душі мають бути йому довірені, та тим більше про гроші треб а заповісти, щоб він порядкував ними своєю владою, і тим, що потребують їх, через пресвітерів і дияконів подавав зі страхом Божим і з найбільшим бла говіщенням; також (якщо треба буде) і сам запозичив на конечні потреби сво ї і братів, що їх приймає, щоб вони не відчували будьякого недостатку. Бо з акон Божий ухвалив, щоб ті, що служать вівтареві, від вівтаря й харчувалис ь так само, як і вояк не під німе зброї на ворога для свого прохарчування. КАНОН 42. Єпископ, або пресвитер, чи диякон, якщо захоплюється грою, або пият ством, то або хай виправиться й перестане це робити, а як ні, то хай буде вид алений. КАНОН 43. Іподиякон, або читець чи співак, який те саме робить, або хай пере с тане, а як ні, то хай буде відлучений. Так само й миряни. КАНОН 44. Єпископ, або пресвітер чи диякон, який вимагає від боржників надм ірних відсотків, або перестане це робити, а як ні, то хай буде видалений. КАНОН 45. Єпископ, або пресвитер, чи диякон, який тільки молився з єретиками, хай буде відлучений. Якщо ж дозволить їм, як служителям Церкви, щось робит и, хай буде видалений. КАНОН 46. Єпископа, або пресвитера, що визнали хрещення чи жертву єрети ків, наказуємо видаляти, бо яка може бути згода Христа з дияволом, або яке спіл кування вірного з невірним (2 Кор. 6, ст. 15. Я.Т.). КАНОН 47. Єпископ, чи пресвитер, якщо перехресить такого, що вже по-правдиво му охрещений, або, якщо не охрестити опоганеного від нечестивих, хай буде видалений за те, що познущався з Христа й смерти Господньої, і не розрізня є свя щеників від псевдосвящеників. КАНОН 48. Аще который мирянин, изгнав свою жену, пойметъ иную, или иным отринутую; да будетъ отлученъ. КАНОН 49. Якщо якийсь єпископ чи пресвитер хрестить не за Господнім за по вітом, во ім'я Отця й Сина і Святого Духа, а в трьох безпочаткових, або в т рьох синів, або в трьох утішників, хай буде видалений. КАНОН 50. Якщо якийсь єпископ чи пресвитер при єдиній тайнодії не тр ичі занурить, а тільки один раз занурить, що дається на означення смерти Г оспода, хай буде видалений, бо ж не сказав Господь: у смерть мою хрестіть, а: ідіть же нав чайте всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Дух а (Мате. 28, ст. 19. Я.Т.). КАНОН 51. Якщо якийсь єпископ, або пресвитер чи диякон, або взагалі хтось із священного сану цурається шлюбу, м'яса й вина не за-ради подвигу стримува ння, а через гидування, забувши, що все дуже добре і що Бог створив людину, ч оловіка й жінку, отже тим самим зневажуе Боже створіння, тим то або виправ иться, або хай буде позбавлений священського сану та відкинутий від Церк ви. Так само й мирянин. КАНОН 52. Якщо якийсь єпис коп чи пресвитер такого, що зрікається гріха, а відкидає його, хай буде поз бавленний священського сану, бо тим засмучує того, хто ім'ям Христа сказа в: радість буде на небі над одним грішником, що покаявся (Луки 15, ест. 7. Я.Т.). КАНОН 53. Якщо якийсь єписко п чи пресвитер чи диякон не вживає в свят кові дні м'яса й вина, а не за-ради подвигу стримування, хай буде видалений, як спале ний у вданому сумлінні і спричинник спокуси для багатьох. КАНОН 54. Якщо виявиться, що хтось із кліру в корчмі їсть, хай буде від лучен ий, крім тих випадків, коли в дорозі з конечною потребою в готелі відпочив ає. КАНОН 55. Якщо хтось із причту допече пресвитерові, або дияконові, хай буде відлучений від церковного єднання. КАНОН 56. Якщо хтось із кліру допече єпископові, хай буде видалений, бо жне казатимеш лихого на князя народу твого (Діян. 23, ст. 5. Я.Т.). КАНОН 57. Якщо хтось із кліру поглузує з глухого, або сліпого чи хворобли во го на ноги, хай буде відлучений. Так само й мирянин. КАНОН 58. Єпископ, або пресвитер, що не дбає за свій причет і за людей, і не вчи ть їх благочестя, хай буде відлучений. Якщо це і надалі виявлятиме таке не д бальство й лінощі, хай буде видалений. КАНОН 59. Якщо якийсь єпис коп, або пресвитер чи диякон не допоможе комусь із кліру, що потребує тако ї допомоги, хай буде відлучений. А такий, що занидіє в цьому, хай буде видал ений, як убивця брата свого. КАНОН 60. Якщо хтось підробл ені книги нечестивих, як святі книги, оголо шуватиме в церкві, на шкоду на родові й клірові, той хай буде видалений. КАНОН 61. Якщо вірному закинуть у провину, що він перелюб чинить, або щось ін ше заборонене чинить, і це буде доведене, то такого хай не вводять до кліру . КАНОН 62. Якщо хтось із кліру, злякавшись юдея, або елліна, або єретика, зрече ться імені Христа, хай буде відкинутий від Церкви. А якщо зречеться імені служителя Церкви, хай буде видалений із кліру. Якщо ж покається, хай буде п рийня тий як мирянин. КАНОН 63. Якщо якийсь єпископ, або пресвитер, чи диякон, або взагалі хтось із священного сану їстиме м'ясо від жертви, або звірини чи мертвяка, хай буді видалений, бо забороняє закон (Діян. 15, ст. 29. Я.Т.). Але якщо це зробить миря нин, хай він буде відлучений. КАНОН 64. Якщо хтось із кліру буде зауважений, що він постить у день Гос подн ій, або в суботу, крім єдиної тільки (великої суботи), той хай буде видалени й. А якщо це мирянин, хай буде відлучений. КАНОН 65. Якщо хтось із кліру, або мирянин, зайде помолитись до юдейської чи критичної синагоги, той хай буде і священного сану позбавлений і відлуче ний від церковного єднання. КАНОН 66. Якщо хтось із кліру в сварці когось ударить, і одним ударом заб'є, х ай буде видалений за зухвалість свою. А якщо це мирянин таке вчинить, хай б уде відлучений. КАНОН 67. Якщо хтось згвал тує незаручену дівчину, хай буде відлучений від цер ковного єднання. І не дозволяється йому брати іншу; він мусить утримувати ту, що й' вибрав, хоч н авіть би і бідна вона була. КАНОН 68. Якщо якийсь єпископ, або пресвитер чи диякон прийме від когось др угу висвяту, хай буде позбавлений священного сану і він і той, хто пересвя чував хіба що достеменно буде відомо, що від єретиків має висвяту, бо хрещ еними або ви свяченими від таких ні вірні ні служителі Церкви бути не мож уть. КАНОН 69. Якщо якийсь єписк оп або пресвитер, чи диякон чи іподиякон, чи читець, чи співець не постить у святу чотиридесятницю перед Великоднем, або в середу чи п'ятницю, крім п ерешкоди з боку тілесної хвороби, хай буде видалений А якщо це мирянин, ха й буде відлучений. КАНОН 70. Якщо якийсь єписко п, або пресвитер, чи диякон, або взагалі хтось із реєстру кліру постить з ю деями, або святкує з ними, або приймає від них дари їхніх свят, як ось - опріс ноки, або щось подібне до цього, хай буде видалений. А якщо це мирянин, хай б уде відлучений. КАНОН 71. Якщо якийсь християнин перенесе єлей (оливу) до погансько го капища, або до юдейської синагоги, на їхні свята, або запалить свічку, х ай буде відлучений від церковного єднання. КАНОН 72. Якщо хтось із причту, або мирянин потаємці потягне із святої церк ви віск чи єлей (олію), хай буде відлучений від церковного єднання, і уп'яте ро хай поверне те, що взяв. КАНОН 73. Золотого чи срібного, уже освяченого, посуду, чи завіси ніхто хай н е привласнює на своє застоювання, бо то проти закону. Якщо ж хтось буде вик ритий у цьому, хай буде покараний відлученням. КАНОН 74. Єпископа, що його обвинувачують у чомусь люди, які заслуго вують довір'я, повинні покликати самі єпископи, а коли прийде й признаєть ся, або буде ви критий, хай визначать йому епітимію (кару). Якщо його поклич уть, а він не по слухає, хай покличуть удруге, піславши до нього двох єписк опів. Якщо й тоді не послу хає, хай покличуть утретє, піславши до нього зно ву двох єпископів. Якщо й на цей раз не зверне уваги й не прийде, тоді собор на свій розсуд хай зробить ухвалу про нього, щоб не задавався, уникаючи су ду. КАНОН 75. У свідки проти єпископа не приймати єретика, але й вірного - од ног о не досить, бо на устах у двох або трьох свідків твердо стане кожне слово ( Мате. 18, ст. 16. Я.Т.). КАНОН 76. Не личить єпископові, догоджаючи братові, чи синові, або іншо му ро дичеві, висвячувати на єпископа, кого захоче, бо неправедно робити єписк опство спадкоємним, і Божу власність дарувати людським забаганкам, і не можна ставити Божу Церкву під владу насильників. Якщо ж хтось зробить та ке, висвята хай буде неправосильна, а самого його відлученням покарати. КАНОН 77. Якщо хтось позбавлений ока, чи в ногах пошкоджений, але достой ний бути єпископом, хай буде, бо тілесна вада не опоганює, а душевні вади опога нюють. КАНОН 78. А глухий і сліпий хай не буде єпископом; не тому, що ніби опоганений , а хай не буде перешкод у ділах церковних. КАНОН 79. Якщо хтось демона має, хай не буде прийнятий до кліру, а тільки з ві рними хай молиться. А коли звільниться, хай буде прийнятий із вірними, і як що достойний, то й до кліру. КАНОН 80. Такого, що тільки від поганського життя прийшов і хрещеного, або в ід розпустного життя повернувся, неправедно зразу ставити на єпископа, б о несправедливо ще невипробованому бути за учителя іншим; хіба що тільки за Божою благодаттю це станеться. КАНОН 81. Ми сказали, що не л ичить єпископові чи пресвитерові ставати до роботи в народних управлін нях, а невідступна бути при справах церковних. Або хай прийде до перекона ння, що цього не можна робити, або хай буде видалений, бо за заповітом Госп однім ніхто не може служити двом панам (Мате. 6, ст. 24). КАНОН 82. Не дозволяємо до кл іру висвячувати рабів без згоди панів, щоб не робити прикрости їхнім вла сникам, бо це призводить до розладу в господарстві. Якщо ж буває раб і дост ойний того, щоб його висвятити в церковний сан, як це сталося з нашим Онисі мом, і пани звалять і звільнять і з дому відпустять, хай буде висвячений. КАНОН 83. Єпископ, або прес витер чи диякон якщо працює при війську й хоче затримати дві посаді, тобт о римське начальство та священичу посаду, хай буде позбавлений священич ого сану, бо кесареве кесареві, а Боже Богові (Мате. 22, ст. 21). КАНОН 84. Якщо хтось несправ едливо допече цареві чи князеві, хай буде пока раний. І якщо це буде хтось із кліру, хай буде позбавлений священного сану. А якщо це мирянин, хай буде відлучений від церковного єднання. КАНОН 85. Для всіх вас, що належать до кліру, і мирян, щоб ви поважали та за свя ті вважали книги Старого Заповіту: Мойсеевих п'ять: Буття, Вихід, Левіт, Чи сла, Другозаконня. Ісуса, сина Навінового, одна. Суддів одна. Рута одна. Цар ств чотири. Параліпоменон, тобто рештів від книги днів, дві. Езри одна. Ма-к авейських три. Йова одна. Псалтир одна. Соломонових три: приповістки (прит чі), Еклезіяст, Пісня Пісень. Дванадцятьох пророків. Ісаї одна. Єремії одна . Езекиїла одна. Данили одна. А поверх того треба вам зауважити, щоб ваша мо лодь вивчала премудрість багатовченого Сираха. А наші, тобто Нового Заві ту: Євангілії чотири.-Матвія, Марка, Луки, Івана. Павлових послань чотирнад цять. Петра - два послан ня. Івана - три. Якова - одно. Юди - одно. Климента - два п ослання. І поста нови, що їх сказав Климент у вісьмох книгах, які не слід ог олошувати при вселюдно, бо в них таємниця, і Діяння наших апостолів. КАНОНИ ПЕРШОГО ВСЕЛЕНСЬКОГО СОБОРУ ТРИСТА ВІСІМНАДЦЯТЬОХ ЄПИСКОПІВ ЗІБРАНИХ В НІКЕЇ КАНОН 1. Якщо особа була змушена піддатися операції через хворобу, або була кастрована варварами, вона може залишитися в духовному сані. Ал е коли хтось, бувши в доброму здоров'ї, умисне себе покалічив, то коли така особа була в духовному сані, вона має бути позбавлена сану; і далі така осо ба не може бути висвячена. Зрозуміло, що це стосується тільки тих, хто насм ілився сам себе покалічити, а всі ті, що були покалічені їх власниками або варварами, але в усіх інших відношеннях вони будуть визнані за достойних , канон дозволяє їм бути прийнятими до складу духівництва. КАНОН 2. Якщо протягом час у люди зробили багато чого або з необхідности, або з якоїсь іншої причини, всупереч канонам Церкви, як ось, приміром, коли особи, що навернулися з пог анства й відбули тільки коротке навчання перед хрещенням, а після того ї х спішно було висвячено на єпископа чи священика, то вважається за своєч асне ухвалити, щоб нічого подібного не траплялось у майбутньому; потрібн ий якийсь час для новонаверненого і глибоке випробовання після схрещен ня його, бо апостольське письмо виразно говорить: "...Не новохрещеним, щоб в озгордившись не впав у суд диявольський,, (І Тим. З, 6). Але якщо протягом часу викриються якісь природні хиби в людині, її треба відставити від священс тва. Хто буде прийнятий всупереч цим правилам, наразить, себе на виключен ня з священства за непослушенство Великому Соборові. КАНОН З. Великий Собор категорично забороняє кожному єписко пові, пресві терові, або дияконові, або якомусь іншому з священослужител ів мати при собі в домі жінку, крім матері, або сестри, або тітки, або якоїсь іншої особи, яка буде поза підозрою. КАНОН 4. Єпископові належ ить бути призначеним всіма єпископами даної провінції; але вразі якоїсь нагальної потреби, або якоїсь поважної причини, або від стані, то принайм ні три єпископи мусять зійтись, а відсутні мають прислати письмову згоду , і тільки тоді може відбутися висвята. А митрополит цієї провінції має за твердити зроблену висвяту. КАНОН 5. Щодо осіб, відлучених від Церкви в їх провінціях, то тут тре ба діяти згідно з каноном, який каже, що осіб, яких відлучив один єпископ, н е може прийняти назад до Церкви інший єпископ. Проте, тут треба перевірит и, чи ш було це відлучення зроблене несправедливо, або з якихось особисти х мотивів, або з пересердя єпископа. Для розв'язання таких справ Собор кож ної провінції має збиратися двічі на рік, тобто всі єпископи даної прові нції мають зійтися й розглянути спірні питання. І якщо відлучення буде в изнане за заслужене, а від лучені особи за недостойних перебувати в гром аді, вони мусять чекати, поки спільний суд всіх єпископів н: винесе іншого , поблажливого вирішення. А ті Собори мають бути скликані вЂ” один перед по стом, щооб усунути всі незгоди й принести чисту жертву Богові; другий Соб ор має бути восени. КАНОН б. Хай залишиться с тарий звичай Єгипту, Лібії та Пентаполісу, за яким єпископ Олександрійсь кий має владу над усіма цими провінціями, бо такий звичай існує і в Римськ ого єпископа. Так само і в Антіохії і в інших провінціях привілеї мають за лишатися за певними Церквами. Підкреслюємо, що якщо хтось стане єпископо м без згоди митрополита. Великий Собор не визнає його єпископом. Проте, як що два чи три єпископи не будуть згідні з загальним вибором інших, коли це й вибір буде обґрунтований і не суперечитиме церковним канонам, вирішит и справу має більшість голосів. КАНОН 7. Зважаючи на звича й і давню традицію єпископові Елії належиться пошана; хай він буде на дру гому почесному місці, а митрополія хай збереже належні їй права. КАНОН 8. Щодо тих, що раніш називали себе чистими і що перейшли до Вселенської і Апостольської Церк ви, Святий Собор ухвалив, що вони, якщо дістануть возложення рук, то можуть залишитись в сані. Але насамперед вони мають подати письмову заяву, що во ни приєднуються і слухатимуться постанов Вселенської Церкви; зокрема, я кщо вони будуть знатися з тими особами, хто був двічі одружений, або з тими , хто був засуджений, відбув кару і час приз начений для примирення; і що вз агалі вони в усьому будуть слідувати ухвалам Вселенської Церкви. Отже, я кщо де б то не було, по селах чи по містах, ви явиться, що всі духовні особи н алежать до таких осіб, то хай залишаються в священстві в тому самому сані, в якому їх знайшли. Але якщо хтось з них прийде туди. де вже е єпископ, або пр есвітер Вселенської Церкви, то ясно, що єпископові Вселенськая Церкви на лежить перевага, я той, хто називається єпис копом серед так званих чисти х, матиме сан пресвітера, хіба що єпископ вважатиме за можливе поділити з ним честь цього ім'я Якщо ж єпископ не захоче того зробити, то новонаверне ний хай буде призначений хорепскопом чи пресвітером, щоб він міг бути в с кладі священства, але щоб не було двох єпископів в одному місті. КАНОН 9. Якщо пресвітери були висвячені без іспиту, або якщо вони пи час ро зслідування признаються в гріхах, і якщо, не зважаючи на їхнє признання, х тось всупереч канонам возложить руки на них, Канон не дозволяє таким осо бам бути висвяченими таким способом. Бо Церква визнає тільки тих, на кому не знайдено жодної вини. КАНОН 1П. Якщо хтось недосотойний буде висвяч ений з незнання, або навіть, якщо ті, що висвячували, були свідомі того, що в они роблять, це не ослаблює сили Церковного Канону, і після переведеного дослідження такі особи мусять бути позбавлені сану. КАНОН 11. Щождо тих, хто відпав від Церкви без пот реби, або не з страху втратив свій добробут, або без загрози якоїсь небезп еки, або без якоїсь іншої подібної причини, як це траплялося під час тиран ії Ліцилія, Собор ухвалив, що хоч такі особи й не заслуговують на виправда ння, проте до них належить поставитися поблажливо. Якби хто з них щиро пок аявся, такі мусять пробути три роки серед слухачів, як вірні, і сім років с еред простраторів, а потім ще два роки без причастя, тільки беручи участь у молитвах разом з народом. КАНОН 12. Ті, що були поклик ані Божою милістю і спочатку виявили щирий запал і скинули свої пояси, ал е потім роздумали й побігли назад, як пси до своєї блювотини (або як деякі грішми та подарунками дійшли знову своїх військових посад), повинні зали шитися серед простраторів десять років, після того, як відбудуть три рок и серед слухачів. В усіх таких випадках, проте, належиться з'ясувати причи ну й міру їхнього розкаяння, бо ті, що доведуть своє каяття ділом, а не тіль ки зовнішно, страхом, добрими ділами, сльозами і терпінням, відбувши прип исаний час, як слухачі, можуть бути допущені до спільних молитов, і єписко п може навіть виявити до них ще більшу поблажливість. Але ті, хто байдуже п рийняли кару, і вважають за достатнє тільки формально приєднатись до Цер кви, мусять відбути весь призначений для покаяння час. КАНОН 13. Щодо смертельно хворих, то тут треба дотримуватись старого і канонічного закону, що того, хто має незабаром померти, не можна позбавляти останніх і найпотрібніши х напутніх розрад. Якщо, проте, після того і після одержання причастя, така особа знову повернеться до здоров'я, хай вона залишиться серід тих, кому д озволені тільки спільні молитви. Але взагалі, якщо брати кожного смертно го хворого, який хоче причащатися, єпископ, випробувавши його щирість, мо же дати йому Святі Дари. КАНОН 14. Коли хто з новона вернених відпаде від віри. Святий і Великий Собор ухвалює, що такі особи м ають бути три роки серед слухачів, а після цього можуть молитися з новона верненими. КАНОН 15. Зважаючи на част і незгоди та суперечки, ухвалюємо викорінювати всіма силами звичаї єпис копів, пресвітерів або дияконів переходити з одного місця на інше. Але ко ли якась особа і після цього рішення Святого і Великого Собору намагатим еться знову це робити або дасть втягнути себе в таку справу, то його намаг ання будуть уневажнені і він повинен буде повернутися до Церкви, де його було висвячено на єпископа чи пресвітера. КАНОН 16. Якщо якась особа нерозважливо, не почуваючи страху перед Богом і не шануючи канонів Церкв и, будь то пресвітер, чи диякон, чи хтось інший приналежний до священства, відійде від своєї Церкви, вона (особа) ні в якому разі не може бути прийнят а ні до якої іншої Церкви, а треба примусити її повернутися до своєї параф ії. Але якщо та особа стоятиме на своєму, то позбавити її причастя. І якщо я кийсь єпископ насмілиться присвоїти собі те, що належить іншому, і прийн яти таку особу до своєї церкви без згоди відповідного єпископа, від яког о той відколовся, то таке прийняття має бути уневажнене. КАНОН 17. Багато осіб, що нал ежить до кліру, через огидну жадобу збагачення забули Святе Письмо, де го вориться: "він не дасть своїх грошей для лихварства,, (Псал. 14, 5), і за позику, ви магаючи соту частину. Святий і Великий Собор ухвалює, що коли й після цієї ухвали виявиться, що хтось братиме відсотки від позичених грошей, або ві зьметься до якогось іншого подібного підприємства, приміром вимагаючи половину, або вживе якихось інших подібних способів, щоб набути огидне б агатство, такого треба позбавити сану й викреслити із списку. КАНОН 18. Святий Собор дов ідався, що подекуди диякони дають євхаристію пресвітерам, чого ані прави ла, ані звичаї не дозволяють, щоб той, хто не має права приносити жертву, мі г давати Тіло Христове тому, хто приносить жертву. Також стало відомо, що д еякі диякони одержують причастя попереду від єпископів. Такий порядок т реба викорінити, і хай диякони тримаються в належних їх межах, знаючи, що в они служники єпископа, і підлеглі пресвітерам, тому хай вони одержують п ричастя відповідно до порядку після пресвітера і приймаючи його від єпи скопа чи пресвітера. Далі дияконам не дозволяється сидіти поміж пресвіт ерами, бо це суперечить канонові і належному порядкові. Якщо ж хто й після цієї ухвали не слухатиметься, його належить виключити з дияконату. КАНОН 19. Щодо Павлівців, які перейшли до Вселенської Церкви, то ухвалюємо, що їх конче треба перехрес тити знову; але якщо хтось із них у минувшині входив до складу священства, якщо їм нічого не можна закинути, після того, як вони аули охрещені вдруге , їх може висвятити єпископ Вселенської Церкви. Якщо ж, проте, після дослід ження вони будуть визнані за негідних, їх треба виключити з кліру. Такий с амий порядок стосується диякони і, коротко, кожного, хто належить до свящ енста. Тих діяконіс, про яких ми згадуємо і які тільки зовнішнє належать д о чину, а що вони не мали возложенняя рук, належить вважати за мирянок. КАНОН 20. Є особи, що стають н авколішки на Великдень і в День Зелених Свят (Зшестя Св. Духа). Щоб усі ці зв ичаї дотримувались однаково по всіх парафіях. Святий Собор ухвалив, що в сі мусять у той час приносити жертви Богові стоячи. ПРАВИЛА ІІ ВСЕЛЕНСЬКОГО СОБОРУ КАНОН 1. Святі отці, які з ласки Бога зібрались у Константинополі з різних провінцій, згідно з закликом найрелігійнішого імператора Теодосія, ухв алили: нехай залишається надалі віра 318-тьох отців, які були на Соборі в Нік еї, в Битинії; нехай засуджена буде всяка єресь, а саме: всі євноміяни, аном еї, аріяни або евдоксіяни, напіваріяни або духобори, сабеляни, маркеліян и, фотіяни і аполінаріяни. КАНОН 2. Місцеві єпископи нехай не поширюють своєї влади поза межами своєї єпархії та не змішують церков: згідно з канонами, єпископ Олександрії нехай керує лише єгипетсь кими церквами; єпископ Сходу нехай керує тільки церквами Сходу; Антіохій ська Церква нехай має привілеї згідно з нікейськими канонами; також єпис копи азійських єпархій нехай керують лише церквами в Азії; єпископи понт ійські нехай ведуть справи тільки в понтійських областях; фракійські ли ше в Фракії. Без запрошення єпископ не повинен іти поза свої межі для посв ячення або для якогось іншого церковного розпорядження. При дотриманні цих церковних правил ясно, що справи кожної обпасти повинен вирішити Соб ор тієї обпасти, як було постановлено в Нікеї. Божими церквами в іноплеме нних народів треба керувати згідно з дотепер наявними традиціями Отців. КАНОН З. Єпископ Констан тинополю нехай має перевагу після Римського, бо Константинопіль це новий Рим. КАНОН 4. Про Максима Ціника та бешкет, що він його учинив у Константинополі , Собор постановив: Максим ані був, ані є єпископ, і ті, кого він, висвятив на будь-яку ступінь кліру, і все зроблене для нього і що він зробив, - усе касує ться. КАНОН 5. Щодо томосу західн их, то ми приймаємо і тих, шо є в Антіохії і визнають Божество Отця, Сина і Св . Духа. КАНОН 6. Деякі особи, бажаюч и внести до Церкви розлад, несправедливо оскаржують єпископів, щоб запля мувати добру славу священика й викликати заколот в мирному народі, тим то святий Собор єпископів, зібра них у Константинополі, ухвалив: не приймати скаржників без належного вия снення і не дозволяти кожному подавати скарги на єпископів. Хто приносит ь на єпископа приватну скаргу, як претензію на власність або ще на неправ ду, яку він потерпів, то в таких випадках не приймати його обвинувачення н а віру. Совість єпископа повинна бути вільна, а для позивача повинно бути правосуддя. Якщо ж вина на єпископа буде церковна, то треба дослідити осо бу, що оскаржує. Єретикам не дозволено обвинувачувати правовірних єписк опів. Єретиками ми називаємо тих, яких ми оголосили чужими церкві і яких м и засудили; крім того, тих, хто вдає, ніби тримається нашої віри, а тим часом влаштовує зборища проти наших правильно поставлених єпископів; а ще ті, хто раніше були засуджені і відлучені від кліру або з мирян: і цим нехай не буде дозволено обвинувачувати єпископа доти, доки не очистять себе від обвинувачення,що їм закинуто. Також і ті, що на них самих колись були донос и, хіба що вони доведуть свою невинність. А ще деякі, не бувши ні єретиками, ні відлученими, які скажуть, що мають щось донести на єпископа в справах ц ерковних: то таким святий Собор накаже, по/перше, передати свої обвинувач ення всім єпископам области і перед ними всіма викласти всі обвинувачен ня проти єпископа. Якщо ж усі зібрані єпископи єпархії не будуть в змозі в становити порядок, тоді обвинувачувач повинен вдатися до більшого Собо ру єпископів великої округи, скликаному для цього; але не можуть вони нас тоювати на своєму обвинуваченні до того часу, як письмово, під страхом ка ри, не приймуть відповідальности на той випадок, якби теля розбору справ и, вони виявилися, як наклепники. А якщо хтось насмілиться, не зважаючи на постанову Собору, скаржитись царській владі, подавати до цивільного суд у або надокучати Вселенському Соборові, принижуючи честь всіх єпископі в провінції, то таку особу не можна допустити подавати скаргу, бо це образ а для канонів і внесення непорядків у Церкву. КАНОН 7. Щодо єретиків, які приєднуються до правдивої віри , то ми їх приймаємо згідно з таким порядком і звичаями. Аріян, македонців, сабатіян і новатіян, чистих, чотирнадцятиденників або тетрадитів і апол інаріян, якщо вони дають письмове ствердження і викликають усяку єресь, яка не відповідає вченню Святої Божої Вселенської і Апостольської Церк ви, приймаємо, помазуючи святим Миром чоло, потім очі, ніздрі, губи і вуха, і примовляємо: “печать дару Духа Святого”. Євноміян, які хрестять одноразо вим зануренням, і монтаністів та сабеліян, які тримаються думки про непо дібність Отця і Сина, і всіх інших єретиків (бо таких тут багато, особливо в Ґалатії), всіх, хто хоче приєднатися до правовірних, приймаємо як язични ків. У перший день робимо їх християнами, у другий оглашеними, а на третій заклинаємо їх, дмухаючи їм в лице три рази і вуха: і так оглашаємо їх і приз наємо їм перебивати в Церкві і слухати писання, а тоді вже хрестимо їх. КАНОНИ ІІІ ВСЕЛЕНСЬКОГО СОБОРУ КАНОН 1. І тим, що не були на с вятому соборі, а залишались на своэму місці або в містах, чи то з причин це рковних чи тілесних, належить знати що те, що собор ухвалив, тим то сповіщаємо вашу святиню і любов, що к оли б якийсь обласний митрополит, відійшовши від святого й вселенського собору, прилучився до відступницького зборища й до нього пристане, чи Ке лестієве мудрування прийме, то такий митрополит аж ніяк не може щось роб ити проти єпископів своєї обпасти, як віднині собором відкинутий від буд ь-якого церковного єднання, і він через те позбавлений митрополичого ста новища. Проте, і самим єпископам обпасти та обласним митрополитам, що дум ають і міркують по-правовірному, належить розглянути дії такого митропо лита, щоб зовсім позбавити його єпископського сану. КАНОН 2. Ті єпископи, що не були на святому соборі, а прилучились до відступництва, або матимуть нам ір у ньому взяти участь: або, підписавши виверження Несторія, перейшли до відступницького зборища, то таких, з призволення святого собору, зовсім треба позбавити священства та скинути з їхнього становища. КАНОН З. Якщо, проте, деяк им із приналежних до кліру в місті, чи в селі. Неста рій і його співучасник и забороняють священослужіння за їх правдиві правовірні думки, то таким ми дали право повернутись назад і дістати попередній сан. взагалі наказу ємо, щоб однодумці з правовірним і вселенським собором члени клі/у аж нія к не були підпорядковані єпископам, що відступили, або відступлять від п равдивої віри. КАНОН 4. Якщо хтось із кліру відступить і насмілиться окремо (приватн а), або привселюдно в своїх висловлюваннях дотримуватись думок Несторія або Келестія, то святий собор визнав за справедливе такого позбавити свя щенного сану. КАНОН 5. Якщо деяких за непристойну діяльність святий собор, або їх ні єпископи осудили, а Нестарій і його однодумці, всупереч канонам, сваві льно, згідно з їхніми методами, намірилися або наміряться повернути їм є днання з Церквою, або їхній сан священства, то ми визнали за справедливе в важати, що даремна річ, і що такі мають і надалі бути позбавленими священн ого сану. КАНОН б. Так само, коли б х тось захотів якимсь чином зрушити ухвалу про нього, святого собору в Ефе сі, святий собор ухвалив, що такого, якщо це єпископ, або приналежний до кл іру, зовсім позбавити його сану, й якщо це мирянин, відлучити його від церк овного єднання. КАНОН 7. Прочитавши це, святий собор ухвалив: нікому не дозволяється промо вляти, чи писати, чи творити іншу віру, крім тої, що її визначили святі отці в м. Нікеї, зібравшись із Святим Духом. А коли б хто намірявся творити іншу віру, чи пропагувати, чи пропонувати тим, що хотіли 6 навернутись до пізнан ня істини, або від поганства, або від жидівської віри, чи від будь-якої єре сі, то таких, якщо це єпископ, або належить до кліру, позбавляти: єпископів єпископства, або кліриків кліру якщо ж це миряни, то проголосити їм анате му. Так само, якщо єпископи, або клірики, чи миряни будуть думати, або вчити того, що міститься у викладі, що його подав пресвітер Харисій, про втіленн я єдинородного Сина Божого, або паскудних і розпусних догматів Несторія , що їх додано до жалоби, то вони підлягають ухвалі цього святого і вселенс ького собору, тобто, єпископ позбавляється сану так само як клірик вилуч ається з кліру, а якщо це мирянин, то проголосити йому анатему, як сказано раніш. КАНОН 8. Найулюбленіший Бо гом єпископ Реґіній і що прибули з ним найпобожніші єпископи Кіпрської о бпасти Зенон і Євагрій доповіли нам справу, яка відбувається всупереч ух валам церковним і правилам святих апостолів, як ноьина, що зазіхає на сво боду всіх. Якщо суспільні хвороби потребують радикального лікування, бо завдають великої шкоди, і що найбільше, що й стародавнього заводу не було до того, то з якої речі єпископ міста Антіохії настановлював єпископів н а Кіпрі, як про це на письмі і словесна повідомили нас найпобожніші мужі, щ о прибули на святий собор. Отож зверхники в святих церквах Кіпру хай мают ь свободу без обмежень і без утисків і зазіхань на ту свободу, згідно з пра вилами святих отців і згідно із стародавнім звичаєм, самі висвячують соб і найпобожніших єпископів. Того самого повинні дотримуватись і в інших о бластях, і скрізь по єпархіях, щоб ніхто з Богом улюблених єпископів не по ширював своєї влади на іншу єпархію, що ніколи не належала ні йому, ні його попередникам. А якщо хто простягне руку й силою підпорядкує якусь єпарх ію, то хай віддасть її, щоб не зрушувати правил і канонів отців: хай не вкра дається, під виглядом священнодіяння, зарозумілість мирської влади, не в трачаймо поволі, непомітно тої свободи, що її дав нам Кров'ю Своєю Господь наш Ісус Христос, визволитель цілого людства. Отже, святий і вселенський собор хоче, щоб кожна єпархія зберігала в чистоті й без обмежень належні їй споконвіку права, згідно зі звичаєм, що віддавна затвердився. Кожен ми трополит, щоб бути певним, безборонна може взяти собі копію цієї ухвали. Я кщо ж хтось запропонує постанову всупереч тій, що оце тепер її ухвалено, т о вона буде неправдива й не матиме сили. ПРАВИЛА IV ВСЕЛЕНСЬКОГО СОБОРУ КАНОН 1. Ми вважаємо за справедливе, щоб усі канони, що їх склали до сі святі Отці на кожному соборі, залишались у силі. КАНОН 2. Якщо якийсь єпископ перепровадить висвяту за гроші й тим с амим попродавану благодать поверне на об'єкт продажу та за гроші постави ть єпископа, чи хор-єпископа., чи пресвітера, чи диякона, чи когось іншого, щ о значиться в клірі, або поставить за гроші економа, чи екдика. чи паламаря , чи взагалі на якусь церковну посаду, з тим щоб мати нікчемний заробіток, - то такий, бувши викритий в тому, що поласився на таке, позбавляється власн ого сану (ступеню): і той, кого він поставив, не може скористати з купленої в исвяти, або наданим саном, бо позбавляється сану чи посади, що їх він здобу в за гроші. Якщо ж виявиться, що хтось став за посередника в такому нікчемн ому й незаконному хабарництві, то й той, якщо він з кліру, усувається зі св ого ступеню: а як це мирянин або чернець то оголосити йому анатему. КАНОН З. Дійшло до відома с вятого собору, що дехто з приналежних до кліру, щоб мати нікчемний прибут ок, беруть на відкуп чужі маєтки, налагоджують громадські справи та, нехт уючи служінням Богові, тиняються по хатах людей і через грошолюбство бер уть маєткові доручення. Тим то, святий і великий собор ухвалив, щоб надалі ніхто, ні єпископ, ні чернець, не брав на відкуп маєтків та не брався запра вляти громадськими справами, хібащо тільки законно буде покликаний до н еминучого піклування церковними справами або сиротами та безпомічними вдовами чи особами,що заради страху Божого особливо потребують церковн ої допомоги. А якщо надалі хтось наважиться зламати цю ухвалу, то на таког о треба накласти церковну епітимію (кару). КАНОН 4. Ті, що правдиво й щиро провадять чернече життя, заслуговую ть на пристойну почесть. А що деякі тільки для вигляду носять чернечий од яг, розладнують церкви й громадські справи, свавільно мандрують по міста х, і навіть беруться для самих себе закладати монастирі, - то ухвалено, щоб ніхто й ніде не будував і не закладав монастиря чи молитовного будинку б ез дозволу міського єпископа. А ченці, у кожному місці й у кожній провінці ї, хай будуть підпорядковані єпископові, зберігають мовчазність, віддаю ться тільки постам і молитвам, безвідлучна перебувають у тих місцях, де в они зреклися світу, нехай не втручаються ні в церковні ні в життєві справ и, і нехай не беруть участи в них, залишаючи свої монастирі; хібащо тільки коли дозволить єпископ при невідкличній потребі. Також не можна приймат и до монастирів у ченці жодного раба без згоди його господаря. Хто зрушит ь цю нашу ухвалу, той, за нашим визначенням, поз бавляється церковного єдн ання, щоб не ганити Божого імени. А в тім міському єпископові належить пік луватись монастирями. КАНОН 5. За єпископів чи кліриків, що переходять з міста до міста, ст верджуємо, щоб канони, що їх видали святі Отці, залишались у своїй силі. КАНОН б. Рішуче нікого, ні пресвітера, ні диякона, ні в будь-який інший ступінь церковного сану інак ше не висвячувати, як призначивши висвяченого до певної церкви, міської чи сільської або до мученицької церкви чи монастиря. А за висвячених без певного призначення святий собор ухвалив: висвяту їх вважати за недійсн у, і ніде не допускати їх служити на ганьбу тим, що їх висвятили! КАНОН 7. Раз зараховано ко гось до кліру, то такому, і ченцям, ми ухвалили не ставати до військової сл ужби чи на якусь громадську посаду; у противному разі тим, що зважились на таке і не повертаються, покаявшись, до того, що попередніше вибрали для Бо га, оголошувати анатему. КАНОН 8. Клірики при богодільнях, монастирях і мученицьких церквах за пер еданням святих Отців повинні бути під зверхністю єпископів кожного міс та і не повинні зухвало виходити з-під зверхности свого єпископа. А на так их шо наважуються зрушити цю постанову, яим би то не було чином, і не підпо рядковуються своєму єпископові, якщо це клірики, треба накладати епітим ік (кару) за правилами; якщо ж це ченці чи миряни, відлучати від церковного єднання. КАНОН 9. Якщо якийсь кліри к має судову розправу з іншим кліриком, то він не повинен обминати свого є пископа, і не повинен звертатись до цивільних суддів. Найперше він повин ен передати свою справу до свого єпископа або, на бажання того таки егиск опа, хай вибрані люди від обох сторін творитимуть суд. А хто всу переч цьо му зробить, на того накладати епітимію за правилами. Якщо ж клірик має суд ову справу із своїм чи якимсь іншим єпископом, він повинен судитись на об ласному соборі. Якщо ж єпископ чи клірик чимсь не задоволений з обласног о митрополита, хай звертається до екзарха великої области або до престол и в Константинополі й перед ним судиться. КАНОН 10. Не дозволяється клірикові одночасно належати до церков двох міст, тобто до тієї, де його вперше висвячено, і до тієї, до якої він пер ейшов, як більшої, бажаючи набути марної слави. Тих, що роблять це, поверта ти до власної їх церкви, де вони вперше висвячені, і тільки там вони мають служити. А той, що його призначено до іншої церкви, не повинен брати жодної участи в приналежних до попередньої церкви, як ось залежних від неї муче ницьких церквах, чи в богодільнях чи в різних притулках. А тих, що після ці єї ухвали великого й вселенського собору намагатимуться робити щось те пер заборонене, святий собор ухвалює позбавити їх сану. КАНОН 11. Усім бідним, що потребують допомоги, ухвалили ми, коли стве рджено їх бідність, ходити тільки з відпускними, тобто мирними церковним и грамотами (листами), а не представницькими грамотами, бо представницьк і грамоти на лежить давати тільки особам, що перебувають під сумнівом. КАНОН 12. Довідались ми, що дехто, всупереч церковним ухвалам, звертається до влади, щоб дістати пис ану (прагматичну) грамоту на поділ однієї митрополії на дві, і таким чином в одній області ставало два митрополити. Тим то святий собор ухвалив, щоб ніхто з єпископів надалі такого робити не наважувався, бо, спокусившись на таке, буде позбавлений свого сану. А місто, що імператорськими грамота ми дістало честь називатись митрополією, хай задовольняється однією че стю, бо й єпископ, що керує його церквою, зберігає власні права правдивої м итрополії. КАНОН 13. Клірикам, чужим і незнаним в іншому місті, без представницької грамоти від їхнього єписко па аж ніяк ніде не служити. КАНОН 14. Тому, що в деяких є пархіях читальникам і співакам дозволено женитись, то святий собор ухва лив, щоб нікому з них не дозволялось брати собі за дружину жінку іншої вір и: ті, що вже мають дітей від такого шлюбу і вже передніше хрестили їх в єре тиків, щоб переводили їх до єднання з вселенською Церквою, а ті, що ще не хр естили, не повинні хрестити дітей в єретиків, і також не одружуватись з єр етиком, чи іудеєм, чи поганом, хібащо тільки в такому разі, якщо особа, яка б ере шлюб з правовірною особою, дає обіцянку перейти на правдиву віру. А хт о зрушить цю ухвалу святого Собору, на того накладати епітимію за правил ами. КАНОН 15. У диякониси висв ячувати жінок не молодших за чотирнадцять років і до того ж після пильно го випробовування. Якщо ж, діставши висвяту і якийсь час послуживши, дияк ониса вийде заміж, то їй, що споганила Божу благодать, треба оголосити ана тему разом з тим, з ким вона одружилась. КАНОН 16. Жінці, що присвят ила себе Господу Богу, так само й черницям, не дозволяється виходити замі ж. Якщо ж знайдуться такі, то їх треба по збавити церковного єднання. Прот е, ухвалили ми надати цілковите право місцевому єпископові виявляти до т аких чоловіколюбство. КАНОН 17. У кожній єпархії, в селах чи передмістях наявні парафії ко нче повинні бути підпорядковані місцевому єпископові, а тим більше, якщо впродовж тридцяти років буде якась суперечка за ці парафії, то дозволяє ться ображеним розпочати справу перед обласним Собором. Якщо хтось буде незадоволений постановою митрополита в його справі, нехай судиться пер ед екзархом великої области або перед костантинопольським престолом, я к про це говорилось раніше. Але, якщо імператорською владою постане нове місто, то розподіл церковних парафій треба зробити відповідно до адміні стративного й земельного районування. КАНОН 18. Співучасть чи утворення змови, як злочин, що цілком заборо няється і державними законами, тим більше треба забороняти в Божій церкв і, щоб того не було. Якщо ж хтось із кліру або ченці зобов'яжуться один пере д одним клятвою чи складуть змову проти своїх єпископів чи проти своїх с півкліриків або якісь злобні неприємності, то таких треба зовсім позбав ляти їхнього сану. КАНОН 19. Дійшло до нашого відома, що в областях не відбуваються, за встановленими правилами, собор и єпископів, і через те багато церковних справ, що їх треба розв'язати, зал ишаються занедбані. Тим то святий собор ухвалив, згідно з канонами святи х Отців, щоб у кожній області єпископи збирались разом двічі на рік там, де вказуватиме єпископ митрополії (митрополит), і полагоджували всі справи . А єпископам, що не приїжджатимуть на собор, хоч вони будуть на місці у сво їх єпархіях, і до того ж здорові та вільні від усякої потрібної і невідкла дної роботи, братолюбна висловити догану. КАНОН 20. Клірикам, припис аним до якоїсь церкви, не дозволяється, як уже ми зауважили, самовільно пе реходити до іншої церкви; вони повинні задоволь нитися тією, де первісна дістали шану служити, крім тих випадків, коли хтось позбувся своєї батьк івщини та із злиднів перейшов до іншої церкви. Якщо ж якийсь єпископ, післ я цієї ухвали, прийме клірика, що належить до іншого єпископа, то за нашою ухвалою, він і той, кого він прийняв, позбавляються церковного єднання до ти, доки прийнятий не повернеться до своєї церкви. КАНОН 21. Від кліриків чи мир ян, що роблять доноси на єпископів або на кліриків, не приймати таких доно сів безпосередньо й без розслідування; попереду треба довідатися про гр омадську думку за них. КАНОН 22. Не дозволяється к лірикам розкрадати речі померлого єпископа, як забороняється те саме й с тародавніми правилами. Ті, що робитимуть це, ризикують бути позбавлені с ану. КАНОН 23. Дійшло до відома святого собору, що дехто з кліру й ченців, не маючи жодних доручень від сво го єпископа, а деякі навіть бувши ним відлучені від церковного єднання, п риходять до царственного міста Константинополю і там довго живуть, твор ять замішання, зрушують церковний лад і навіть прикро вражають місцевих людей. Тим то святий собор ухвалив: перше, на підставі правила святої Конс тантинопольської церкви, нагадувати їм, щоб кони виїхали з царственного міста; якщо ж вони й далі безсоромно робитимуть те саме, видаляти їх з міст а силою, з допомогою самого правила, і відправляти на їхні по передні місц я. КАНОН 24. Раз освячені, з бл агословення єпископа, монастирі мають бути монастирями назавжди; належ не їм майно зберігати, і надалі вони не повинні переходити під громадськ і житла. На тих, що не дотримують цього, накладати еттимію (кару) за правила ми. КАНОН 25. Деякі митрополити, як нам стало відомо, не дбають за дору ч ені їм єпархії і не квапляться висвячувати єпископа, тим то святий собор ухвалив, щоб висвячувати єпископів упродовж трьох місяців, хібащо якась неминуча обставина примусить відстрочити висвяту. Той, що не робить цьог о, підлягає епітимії. Тим часом прибутки такої єпархії цілком зберігає ї ї економ. КАНОН 26. У деяких церквах, як нам стало відомо, єпископи керують цер ковним майном без економів. Тим то визнано, щоб кожна церква, що має єписко па, мала б із свого кліру економа, який завідував би церковним майном з бла гословання свого єпископа, щоб церковне домобудівництво не провадилос ь без свідків та щоб не розбазарювали церковного майна та щоб не було нар ікань на духівництво. Якщо ж хтось не зробить цього, той буде винний за бож ествен ними канонами. КАНОН 27. Тих, що викрадають жінок для співжиття з ними, або допомагають чи с прияють цьому, або потурають таке робити викрадачам, святий собор ухвали в, якщо це буде клірик, позбавити його сану, а якщо мирянин - оголошувати йо му анатему. КАНОН 28. У всьому йдучи за ухвалами святих отців і беручи до уваги канон, що це ми його прочитали, скл адений стоп'ятдесятьма Богомлюбленими єпископами, що були на соборі в дн ях благочестивої пам'яті Теодосія, у царственному місті Константинополі, Новому Римі, так само й ми ви знаємо й ухвалюємо про привілеї святішої церкви того самого Константин ополю, Нового Риму. Престолові бо стародавнього Риму Отці належно призна ли перевагу, бо то було царственне місто. Виходячи з тих самих мотивів, і с топ'ятдесять Богомлюблених єпископів надали однакових привілеїв прест олові Нового Риму, справедливо розміркувавши, що місто, яке здобуло чест ь бути містом імператора й синкліту та яке має однакові (рівні) привілеї і з стародавнім царственним Римом, і в церковних справах буде звеличений, як і той, і буде другий після нього. Тому тільки митрополитів понтійської, азійської і тракійської областей і в чужоземців названих областей хай п ризначає вищеназваний святіший престол святішої Константинопольсько ї церкви, тобто, кожний митрополит вищеназваних областей, з обласними єп ископами, повинні висвячувати єпархияльних єпископів, як це наказують б ожественні канони. А самих митрополитів вищезгаданих областей повинен, як уже сказано, висвячувати Константинопільський архиепископ, згідно і з звичаєм, після обрання й надання йому кандидата. КАНОН 29. Переводити єписк опа на пресвітерський ступінь — святотацтво. Якщо з правдивої провини у сувають єпископа, то він не може посідати й пресвітерського місця. Якщо ж без будь-якої провини позбавлено його єпископського сану, то він має бут и відновлений в єпископському сані. КАНОН ЗО. Благоговійніші єгипетські єпископи ось тепер зволіка ють підписувати послання святішого архиєпископа Лева, але не тому, що ст али проти правдивої віри, а через те, що дотримуються наявного в єгипетсь кій області звичаю - нічого не робити без благословення й дозволу свого є пископа, і просять відстрочити їм до призначення нового єпископа велико го міста Олександрії. Тим то ми визнали за справедливу й чоловіколюбну с праву залишити їх у своєму сані в царственному місті, і дати їм певний тер мін до призначення архиєпископа великого міста Олександрії. Тим часом, з алишаючись у своєму сані, хай подадуть поручителів, якщо можуть це зроби ти, або дадуть клятвенну обіцянку, щоб відвернути сумніви. ПРАВИЛА VI ВСЕЛЕНСЬКО ГО СОБОРУ КАНОН 1. Беручись щонебуть промовляти чи щось робити, найліпше починати це від Бога та з Богом закін чувати, як сказав Богослов. Тим то й тепер, коли й благочестя ми вже ясно пр оповідуємо, і Церква, де Христос становить Її підвалину, безнастанно зро стає й здобуває успіхи і понад Ливанські кедри височіє, кладучи початок священним словам, Божою благодаттю ухвалюємо: зберігати недоторканою в ід запровадження новин і змін віру, передану нам від самовидців і служит елів Слова, Богом обраних апостолів. До того ж і триста вісімнадцять свят их і блаженних Отців, що за імператора Константина нашого зібрались були в Нікеї на нечестивого Арія та вигаданого ним поганського бога, або спра ведливіше кажучи, — Багато богів, своєю однодумністю в вірі відкрили й з' ясували нам єдину суть у трьох іпостасях первісної Божої істоти та не до пустили, щоб це таїлося десь під спудом незнання, а ясно навчили вірних по клонятись, єдиним поклонінням, Отцеві і Синові та святому Духові, запере чили, відхилили та зруйнували облудну науку про нерівні ступені Божеств а, а також дитячі побудови, що їх єретики склали з піску супроти правдивої віри, спустошили та звалили. Також і за великого Теодосія, нашого імперат ора, сто п'ятдесят святих Отців, що в цьому царственному місті зібрались, п роголосили визнання віри, і ми його дотримуємось та богословські вислов и про Святого Духа приймаємо, а нечестивого Македонія, разом із колишнім и ворогами істини, відкидаємо, як бунтівника, що наважився вважати Влади ку за раба, і який ганебно хотів розсікти нерозсічну одиницю, щоб не було д овершене таїнство нашого уповання. Одночасно з ним, ганебним, і проти іст ини шаленілим, засуджуємо Аполінарія, потайного водія злоби, який нечест иво вивергнув, наче б то Господь прийняв тіло без душі й розуму, таким чино м також запроваджуючи думку, наче б то спасіння, зроблене нам, недосконал е. Також і за Теодосія, Аркадієвого сина, імператора нашого, двісті Богоно сних Отців, що зібрались були вперше у місті Ефесі, виклали вчення, як незр ушну благочестя державу, і ми його згідно зберігаємо, проповідуючи єдино го Христа, Сина Божого, що воплотився, і непорочну Вседіву визнаємо власт ивою і правдивою Богородицею, що безсіменно породила Христа, а нерозумни й Несторіїв поділ засуджений Божою волею, відкидаємо, бо Нестарій учить, що єдиний Христос є окремо людина та окремо Бог, і тим відновляє іудейськ е нечестя. Згідно з правдивою вірою стверджуємо також віровизнання, що й ого написали шістсот тридцять Богомвибраних Отців за нашого імператор а Маркіяна в обласному місті Халкидоні, і яке на всі кінці землі на повний голос сповістили про єдиного Христа, Сина Божого, що складається з двох п рирод, і який саме в цих двох природах прославляється, а марнодумного Євт ихія, який казав, що велике таїнство спасенного домобудівництва перетво рилось на примару, як щось потворне, і як заразу, із священної огорожі Церк ви вигнали, а разом з ним також і Несторія та Діоскура, з яких перший був об оронцем і заступником поділу, а другий — змішування, і які з протилежних галузок нечестя звалились в одну безодню згуби й безвірництва. Іще так с амо і ста шістдесятьох п'ятьох Богоносних Отців, що зібралися були в цьом у царственному місті за Юстиніяна, блаженної пам'яті імператора нашого, благочестиві слова, вимовлені від Духа Святого, знаємо та цього нащадків наших навчаємо. Вони соборна прокляли і відкинули Теодора Мопсуестсько го, Несторіевого вчителя, і Орігена, і Діодима, і Євагрія, що відновили елл інські містичні байки, і про переселення та перетворення деяких тіл і ду ш іще раз нам подали на ганьбу в сонних маревах блудного розуму, і супроти воскресіння мертвих нечестиво й нерозумно повстали, а також те, що напис ав Теодорит супроти правдивої віри та супроти дванадцятьох Кирилових п унктів, і так званий лист Іви. І віровизнання шостого собору, що збирався н едавно, за імператора нашого, блаженної пам'яті Костянтина, у цьому царст венному місті, яке набуло більшої сили, коли благочестивий імператор ухв али цього собору своєю печаткою, для вірогідности, затвердив на всі віки, знову зобов'язуємось зберігати непорушна. Це віровизнання боголюбно з'я сувало, як ми повинні визнавати два натуральні хотіння, або дві волі і дві натуральні дії єдиного Господа нашого Ісуса Христа, що воплотився задля нашого спасіння, а тих, що правдивий догмат істини викривили та проповід ували людям одну волю й одну дію в єдиному Господі Богові Нашому Ісусі Хр исті, воно обвинуватило судом благочестя, як Теодора (єпископа) Фаранськ ого , Кхсб Ол ександрійського, Гонорія Римського, Сергія, Р хсЬ, Павла, колишніх у цьому Богоспасенн ому місті предстоятелів, Макарія Антіохійського єпископа, учня його Сте пана та позбавленого розуму Поліхронія, зберігши таким чином недоторка ність загального тіла Христа Бога нашого. Коротко кажучи, ухвалюємо, хай віра всіх людей, що прославились у Божій Церкві та які були світилами в св іті, дотримуючи слова життя, зберігається твердою, і хай буде вона до кінц я світу непохитною разом із Богові відданими їхніми писаннями та догмат ами. Відкидаємо та проклинаємо всіх, що їх вони відкидали й проклинали, як ворогів істини, що марно скреготали на Бога та силкувались неправду підн яти на височінь. Якщо ж хтось з усіх не приймає й не дотримується поданих т ут вище догматів благочестя, та не так думає й проповідує, а намагається й ти супроти них, тому, за ухвалою згаданих святих і блаженних Отців, хай буд е анатема і хай він буде виключений із християнського стану. Ми бо, відпов ідно до того, що ухвалено раніш, твердо вирішили ні додавати щось, ні зменш увати чогось, і не могли аж ніяк. КАНОН 2. За прекрасне і найбільшої похвали достойне визнав цей святий соб ор і те, щоб відтепер для зцілення душ і вилікування пристрастей були тве рді і незрушні вісімдесят п'ять канонів, що їх прийняли й затвердили свят і й блаженні Отці, які були передніше від нас, а також і нам передали їх іме нем святих і славних Апостолів. А що в тих канонах наказано нам прийняти ц і ухвали святих Апостолів, через Климента передані, до яких колись ті, що і накше думають, додали дещо підроблене й чуже благочестю, що затьмарило н ам благоліпну красу Божественної науки, то ми задля повчання та захисту Християніших церковних громад, ті Климентові ухвали добрерозсудливо в ідклали, аж ніяк не допускаючи витворів єретичного блудословія та не вмі щуючи їх у чисте й досконале Апостоль ське вчення. Згодою нашою схвалюєм о і всі інші священні канони, що їх дали святі і блаженні Отці наші, тобто т риста вісімнадцять Богоносних Отців, що зібрались були в Нікеї; також От ці, що зібрались в Анкирі, і в Неокесарії, як і в Ганґрі; крім того, в Антіохі ї Сирійській, і в Лаодикії Фрігійській; а ще сто п'ятдесят Отців зібрались у цьому Богомбереженому й царственному місті; і двісті Отців, що зібрали сь уперше у обласному місті Ефесі; і шістсот тридцять святих і блаженних Отців, що зібрались у Халкидоні, і ті, що збирались у Сардиці та Картагені; і ще, щр збирались знову в цьому Богоспасенному й царственному місті за Н ектарія, предстоятеля цього царственного міста, і за Теофіла, Олександрі йського архиепископа; також канони Діонісія, архиепископа й мученика Гр игорія — єпископа Неокесарійського, чудотворця; Анастасія, архиеписко па Олександрійського; Василя, Єпископа Кесарії Кападокійської; Григорі я, єпископа Міського; Григорія Богослова; Амфілохія кен ійського ; Тимофія першого архиепископа Олександрійськ ого; Теофіла — того самого великого міста Олександрії; Кирила, архиепис копа Олександрійського, і Генадій, патріярха цього Богомбереженого цар ственного міста; а -ще й Кипріян, архиепископ Африканської країни та муче ник, і собор, що відбувся за його часів, і склав канон, якого зберігали в міс цях згаданих предстоятелів, і тільки в них, за переданим їм звичаєм. Ніком у хай не вільно буде вищезгадані канони змінювати, чи касувати, чи, крім за пропонованих, приймати інші з підробленими підписами, що їх склали б які сь люди, що наважаться торгувати істиною. Якщо ж когось буде викрито, що на важився якийсь із вищезгаданих канонів змінити чи припинити, то такого в важати за винного супроти того канону, і він повинен відбути епітимію, як у той канон визнає, і тим має бути вилікуваний від того, на чому спіткнувся . КАНОН 3. Благочестивий і Христолюбивий наш імператор запропонував цьому святому і вселенському соборові, щоб члени кліру, що й інших Божественно го навчають, були чисті й бездоганні служителі та достойні уявної жертви великого Бога, що сам Він е жертва та Архиерей, і очистити їх від паскудст ва, що приплило до них від незаконних шлюбів, а що це саме стосується святі шої Римської Церкви, пропонували пильно дотримуватись канону, а підпоря дковані престолові цього Богомбереженого й царственного міста — прав ила чоловіколюбства й милости. Тим то ми, по-батьківському й те, що Богові бажано, сполучивши те й друге в одно, не відходячи від лагідности, ні від с уворости жорстокої, особливо за таких обставин, коли гріхопадіння з незн ання поширюється на чимале число людей, згідно ухвалюємо, щоб ті, що взяли другий шлюб, — навіть до п'ятнадцятого дня минулого місяця січня минуло го четвертого індикту, шість тисяч сто дев'яносто дев'ятого року, — залиш ились у рабстві гріха й не захотіли відтверезитися від нього, підлягали канонічному позбавленню свого сану. Що ж до тих, що впали в такий гріх друг им шлюбом, але перед нашою цією ухвалою опам'ятались і скинули з себе це зл о й відмовились від ненависного й незаконного шлюбу, або в яких дружини д ругого шлюбу вже повмирали, і які до того ж схаменулись і знов зробились ц нотливі, і від колишніх своїх беззаконств скоро відійшли, чи то пресвіте ра, чи диякона, то про таких ухвалено, щоб вони утримались від будь-якого с вященного служіння чи дій і перебули деякий певний час під епітиміею, а з адовольнялись честю сидіння й стояння з плачем перед Господом, щоб Він п ростив їм гріхи не знання. Ьож незгідна було б благословити іншого тому, х то сам повинен лікувати свої рани. А тих, щр взяли штаб з однією жінкою, але якщо вона була вдова, так само, як тих, що після висвяти мали один шлюб, тобт о пресвітерів, дияконів і піддияконів, усунувши їх на деякий час від свящ еннослужіння та по епітемії, знову поновляти їх у властивий їм сан, забор онивши підвищуватцлх у сані, розуміється, після розірвання неправильно го співжиття. Але це ухвалили ми для тих, що їх, як сказано, викрито у раніш о значених провинах до п'ятнадцятого дня місяця січня четвертого індикту, і тільки для духовних осіб. А відтепер ухвалюємо й відновлюємо канон, яки й каже: хто після хрещення двома шлюбами був пов'язаний, або наложницю мав , той не може бути єпископом, ані пресвітером, ані дияконом, і взагалі в спи ску духовного сану. Також і той, хто оженився із вдовою, або розлученою жін кою, чи блудницею, чи повією, не може бути єпископом, ані пресвітером, ані д ияконом, і взагалі в списку духовного сану. КАНОН 4. Якщо єпископ, чи пресвітер, чи диякон, чи піддиякон, чи читець, чи сп івець, чи придворник візьме собі за дружину жінку, посвячену Богові, хай б уде позбавлений свого сану, як такий, що знеславив Христову наречену. Якщ о ж це мирянин, хай буде відлучений від церковного єднання. КАНОН 5. Ніхто з духовного с ану, що не має при собі у співжитті безпідозрілих осіб, зазначених у канон і, хай не бере до себе жінки, чи рабині, охороняючи себе тим від докорів. Якщ о ж хтось зрушить нашу ухвалу, - хай буде відлучений. Цього самого хай дотр имуються і скопці, забезпечуючи себе від осуду. А тих, що зрушують це, якщо вони клірики, вилучати, а якщо миряни — відлучати. КАНОН 6. В Апостольських ка нонах сказано, що із висвячених у клір нежонатих тільки читці та співці м ожуть женитись, тим то й ми, дотримуючись цього, ухвалюємо: відтепер ні під диякон, ні диякон не має дозволу, після прийняття висвяти, женитись; якщо ж наважиться зробити це, хай буде позбавлений сану. Але той, що, вступаючи в клір, захоче оженитись і взяти законний шлюб, хай робить це перед висвято ю на піддиякона, чи на пресвітера. КАНОН 7. Ми побачили, що в деяких церквах диякони мають церковні посади й ч ерез те деякі з них, допустившись зухвальства й сваволі, ставлять себе ви ще від пресвітерів, тим то ухвалюємо: дияконові, якщо б він і мав титул, тоб то якусь церковну посаду, не займати вищого місця від пресвітера, хібащо він представляв би особу свого патріярха, чи митрополита, з'явившись в ін шому місті в якійсь справі, бо тоді, зайнявши його місце, має пошану. Якщо ж якийсь силоміць і зухвало наважиться це робити, то такого треба понизити в його чині і він буде останній зусіху тому сані, в якому він перебуває в с воїй церкві. Бож Господь наш не любить, коли хтось задається, і переконує в науці, що її виклав святий євангелист Лука. Господь до званих промовляв б ув таку притчу: якщо хтось запросить тебе на весілля, не сідай на чільному місці, коли хтось поважніший від тебе буде серед запрошених; і щоб той, хто запросив тебе та його, не прийшов і не сказав тобі відступити йому місце, і тоді із соромом сядеш на останнє місце, і той, хто запросив тебе, підійшо вши, скаже тобі: друже, сідай вище, тоді тобі буде честь серед тих, що з ними ти сидітимеш. Бож кожний, хто заноситься, але упокориться, тоді, упокоривш ись, піднесеться. Цього самого треба дотримуватись і в інших ступенях ду ховного сану, бо ми знаємо, що переваги чи посади духовні перевищують пос ади громадські. КАНОН 8. Те, що запровадили наші святі Отці, і ми, бажаючи зберегти його цілк ом, поновлюємо канон, який наказує, щоб відбувались собори єпископів кож ної обласпи щороку і там, де єпископ митрополії вважатиме за ліпше. А коли з причин навали варварів, чи з інших якихось випадкових перешкод, предст авники церков не мають змоги зібратись на собор двічі на рік, то передбач ено: для церковних справ, що можуть, імовірно, виникати, у кожній області н евідмінно має бути собор вищезгаданих єпископів один раз у літку між Вел икоднем і з кінцем місяця жовтня щороку, там, як сказано вище, де призначит ь єпископ митрополії. А єпископам, що не приїдуть на собор, хоч вони на той час були б у своїх містах, і до того ж здорові та вільні від будь-якої потрі бної і негайної роботи, братолюбна виявити догану. КАНОН 9. Жодному клірикові не дозволяється утримувати корчму, бож йому не вільно заходити до корчми, то тим більше не можна прислужувати в ній імши м, і робити те, що йому не личить. Якщо ж хтось таке зробить і не покине робит и це, хай буде відлучений. КАНОН 10. Єпископ, чи пресвітер, чи диякон, що бере великий відсоток з позиче них грошей, чи так звані соті, або хай перестане це робити, або хай буде поз бавлений сану. КАНОН 11. Ніхто з приналежних до духовного сану, або з мирян аж ніяк не повин ен їсти опрісноків, що їх дають іудеї, не входити е дружбу з ними, ні під'час хвороби не закликати їх, і лікування від них не приймати, і в лазнях разом із ними не митись. Якщо хто наважиться це робити, то духовну особу позбавл яти сану, а мирянина відлучати. КАНОН 12. Дійшло до нашого ві дома й те, що в Африці й Лівії та в інших місцевостях деякі з наявних там Бо гомуласкавлених предстоятелів, прийнявши висвяту, не перестають жити в купі із своїми дружинами, подаючи тим приклад і спокусу іншим. Маючи вели ке бажання, щоб усе робити на користь дорученим вірним, ми визнали за добр е, щоб відтепер нічого не було. І ми говоримо не для зміни чи перекручення Апостольського законоположення а дбаючи про спасіння та осягнення люд ьми ліпшого, і про те, щоб не допустити будь-яких нарікань на духовний сан. Говорить бо Божественний Апостол: все на Божу славу робіть; не робіть спо куси юдеям, та еллінам, та церкві Божій. Як я догоджаю всім у всьому, не дбаю чи про якусь користь собі, а багатьом, щоб вони спаслись. Наслідуйте мене, як я наслідую Христа. Якщо ж когось буде викрито, що він це робить, позбави ти його сану. КАНОН 13. Ми дізнались, що в Р имській Церкві запроваджено правило, щоб ті, які мають висвячуватись на диякона, чи пресвітера, зобов'язувались не єднатись більше із своїми дру жинами, то ми, наслідуємо стародавнє правило Апостольської упорядковос ти та порядку, бажаємо, щоб співжиття священнослужителів за законом і на далі було незрушне, у кожному разі не розриваючи їхнього шлюбу з дружина ми, і не позбавляючи їх обопільного в пристойний час з'єднання. Отже, якщо хтось буде достойний висвятити на піддиякона, диякона чи пресвітера, то йому в жодному разі не може правити за перешкоду до набуття такого сану с півжиття з законною дружиною, і від нього під час висвяти не треба вимага ти зобов'язання утримуватись від законного з'єднування із своєю дружино ю; щоб ми не були примушені таким чином зневажити шлюб, що його Сам Бог уст ановив і, коли приходив до нас, благословив. Бож Євангелія каже: що Бог спа рував, - людина хай не розлучає. І Апостол учить: чесний шлюб, і ложе невинне . Також: зв'язався з дружиною, не шукай розв'язання. Адже знаємо, що й ті, що в К артагені збирались, дбаючи про чистоту життя священнослужителів, визна ли, щоб іподиякони, що доторкаються до святих таїнств, і диякони та пресві тери в свої визначені часи утримувались від своїх співжительок. Отже і в ід Апостолів передане та з давніх давен дотримуване і ми зберігаємо, зна ючи час кожній речі, а найбільше посту і молитви. Стоячи бо перед олтарем, тоді, як підходять до святині, годиться бути стриманим у всьому, щоб могти дістати від Бога в простоті те, чого просять. Якщо ж хтось, роблячи всупере ч Апостольським канонам, наважиться когось із священних, тобто пресвіте рів, дияконів, чи іподияконів, позбавляти єднання із законною дружиною, т ого треба позбавляти сану. Так само, якщо пресвітер чи диякон, під виглядо м побожности, вижене свою дружину, то йому треба заборонити священна слу жіння, а буде непохитний — позбавляти сану. КАНОН 14. Канону святих і Богоносних Отців наших треба дотримуватись і в то му, щоб на пресвітера раніш, як у тридцять років, не висвячувати, навіть ко ли б та людина й дуже достойна була, а перенести на зазначені роки, бо Госп одь Ісус Христос на тридцятому році хрестився та почав учити. Так само й д иякона раніш, як у двадцять п'ять років, і дияконісу раніш, як у сорок років не висвячувати. КАНОН 15. На іподиякона можн а висвячувати не раніше, у двадцять років віку. Якщо ж хтось, на який би то н е було духовний сан, висвятить раніше від означених років, — хай буде поз бавлений сану. КАНОН 16. У книзі Дій Апостол ьських сказано, що Апостоли висвятили ам дияконів. А Отці Неокесарійсько го Собору в своїх канонах ясно міркували, що сім дияконів має бути за кано ном, хочби то було й у дуже великому місті, стверджуючи це книгою Дій. Для т ого ми, порівнявши думку Отців з висловом Апостолів, дійшли до висновку, щ о в них говорилось не про дияконів, які б мали відправляти таїнства, присл ужувати під час трапез, бо в книзі дій написано так. У ті ж дні, як учнів намн ожилось, почали огречені нарікати на юдеїв, що у щоденному служінні їхні вдовиці занедбані. Тоді ті дванадцять покликали багатьох учнів тай сказ али: “Нам не личить покинути Боже слово й служити при столах. Отож, браття, пригляньте між собою сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та му дрости, - їх поставимо на цю службу. А ми перебуватимемо завжди в молитві т а в служінні слову”. І всім людям сподобалось це слово, і обрали Степана, м ужа повного віри та Духа Святого і Пилипа, і Прохора та Ніканора, і Тимона та Пармена, і нововірця Миколу з Антіохй, - їх поставши перед Апостолами. П ояснюючи це, учитель церкви Іван Золотоустий каже так: гідне подиву, що ви бираючи мужів, народ не поділився, і не відкинув Апостолів. Але треба знат и, яку гідність мали ці мужі, і яку прийняли висвяту в сан дияконів, яких іщ е не було в церквах, чи в сан пресвітерів, але ще не було ніякого єпископа, а ле були самі Апостоли, тим то гадаю, що ні ім'я дияконів, ні пресвітерів не б уло відоме і уживане. На підставі цього й ми проповідуємо, що вищезгадани х сімох дияконів не треба вважати за служителів таїнств, за поданим учен ням, а тільки таких, що їм доручено було господарство для спільної потреб и тих, що тоді зібрались, і вони були нам у цьому разі за зразок чоловіколю бства й піклування тими, що цього потребували. КАНОН 17. Клірики рі зних церков, залишивши свої церкви, до яких їх призначено, перейшли до інш их єпископів, і без волі свого єпископа дістали призначення в чужі церкв и, виявили свою непокірність, тим то ухвалюємо, щоб від місяця січня минул ого четвертого індикту ніхто з кліриків, в якому б сані хто з них не був, не має права без відпускної грамоти свого єпископа переходити до іншої цер кви. Відтепер хто не дотримується цього й соромить собою того, хто його ви святив, має бути позбавлений сану сам і той, хто його прийняв. КАНОН 18. Клірикам, що з причини навали варварів чи з інших якихось обстави н покинули свої місця, наказуємо, щоб, в разі ті обставини чи навали варвар ів, які спричинилися до того, припиняться, вони знову повернулись до свої х церков і не покидали їх надовго без причини. Якщо ж хтось буде відсутній незгідне з цим каноном, той має бути відлучений, аж доки не повернеться до своєї церкви. Тому самому підлягає і єпископ, що його затримує. КАНОН 19. Предстоятелі церков повинні завжди, а тим більше в неділі, повчат и клір і народ писань благочестя, вибираючи із Святого Письма розуміння та міркування про Істину, не переступаючи визначених уже меж і передань Богоносних Отців; і якщо розбирати Святе Письмо, то роз'яснювати його тіл ьки так, як виклали його світила й учителі церкви в своїх писаннях, і ними більше задовольнятись, аніж складати власні міркування, щоб, за браком у міння й знання, не відхилитись від належного. Через науку бо названих Отц ів люди, пізнаючи добре, і те, від чого треба відвертатись, виправлять своє життя на ліпше, і не терплять від недуги незнання, а, прислухаючись до нав чання, спонукують себе відходити від зла, і страхом перед загрозливими к арами готують собі спасіння. КАНОН 20. Не дозволяється єпископові в іншому місті, що йому не належить, пр ивселюдно вчити. Якщо ж викриється, що хтось робить це, то такий позбавляє ться єпископства й виконує обов'язки пресвітера. КАНОН 21. Винні в злочинах супроти канонів і за це цілком і назавжди позбав лені сану та вилучені в сан мирян, якщо добровільно покаються й відкинут ь гріх, за який позбулись благодаті, і зовсім зрікаються його, хай стрижут ься на зразок кліру. Якщо ж самовільно не захочуть того, то хай вирощують в олосся, як миряни, коли вони дали перевагу земним потребам перед життям н ебесним. КАНОН 22. Висвячуваних на єпископів, чи на який би то не було сан, за гроші, а н е за випробованням і іспитом та обранням за доброчинний спосіб життя, на казуємо позбавляти сану, а також і тих, що їх висвячували. КАНОН 23. Ніхто з єпископів, чи пресвітерів, чи дияконів, даючи пречисте При частя, хай не вимагає від причасника за таке причастя грошей чи чогось ін шого, бо благодать не продавана, і ми не за гроші передаємо освячення Духа , а від чистого серця повинні передавати його достойним цього дару. Якщо ж викриється, що хтось із кліру вимагатиме якоїсь відплати від того, кому в ін дає пречцсте Причастя, то має бути позбавлений сану, як прихильник Сим онового хибного погляду та лукавства. КАНОН 24. Нікому з духовних осіб, чи ченцям, не дозволяється ходити на кінсь кі перегони, чи бути на ганебних видовищах. Якщо когось із кліру покличут ь на весілля, і коли б там почалась якась гра, що сприяє спокусі, то він пови нен встати й зразу ж вийти, бо так наказує нам вчення Отців наших. Якщо ж хт ось буде викритий в цьому, то або перестане це робити, або буде позбавлени й сану. КАНОН 25. Разом з усіма іншими поновлюємо й той канон який заповідає, щоб у к ожній єпархії, у селах чи передмістях наявні парафії конче повинні бути підпорядковані місцевому єпископові, а тим більше, якщо впродовж тридця ти років буде якась суперечка за ті парафії, то дозволяється ображеним р озпочати справу перед обласним собором. КАНОН 26. Пресвітер, що з незнання зобов'язався неправильним шлюбом, хай ко ристає з пресвітерського місця, згідно з тим, як законоположено нам у свя щенному каноні, але від інших пресвітерських дій утримується, бо такому досить простити через те, що не знав. А благословляти іншого, коли треба лі кувати власні рани, не личить. Благословляти бо — це значить передавати духовну благодать освячення, а хто сам того не має, з причини гріха незнан ня, то як може передавати іншому. Тим то він не може благословляти ні привс елюдно, ні наодинці, а тіла Господнього не може роздавати, тобто не може ві правляти Служби Божої, а повинен задовольнитись священичим місцем і слі зно просити Господа, щоб простив йому його гріх незнання. Само собою розу міється, що таке може бути тільки тоді, коли неправильний шлюб буде розір ваний і та духовна особа в жодному разі не буде мати співжиття .і тою, що че рез неї позбувся священодійства. КАНОН 27. Ніхто з духовних осіб не повинен одягатись у непристойну одежу, н і бувши в місті, ні перебуваючи десь у дорозі, а кожний повинен носити одеж у, визначену для духовних осіб. Якщо ж хто зробить це, на один тиждень відл учити такого від священослужіння. КАНОН 28. Ми дізнались, що в різних церквах, за здавна запровадженим звичає м, приносять до вівтаря виноград, і священослужителі сполучають його з б езкровною жертвою приношення і так обопільна розділяють народові; тим т о ми вважали за потрібне визнати, щоб ніхто з священослужителів надалі т ого не робив, а давали народові одне приношення (причастя) на оживотворен ня й відпущення гріхів, а виноград, що приносять, священики хай приймають як початки і, благословивши, роздають його окремо тим, що просять, щоб дяку вати Творцеві за плоди, якими, за Божим визначенням, тіла наші харчуються й зростають. Якщо хтось із священників зробить усупереч цьому, того позб авляти сану. КАНОН 29. Канон Отців Картаї'енського Собору наказує, щоб священодійство в івтаря відправляли люди, не ївши перед тим нічого, крім єдиного в році дня , коли Господня Вечеря відбувається. Ті святі Отці, можливо з деяких місце вих причин, корисних для церкви, зробили таке розпорядження. Тим часом на с ніщо не примушує обходити благоговійну суворість, то, ідучи за апостол ьським переданням і переданням Отців, ухвалюємо, що не годиться в чотири десятницю, у четвер останнього тижня, дозволяти зрушувати піст і тим її б езчестити. КАНОН ЗО. Бажаючи все робити, щоб розбудувати Церкву, ми вирішили упорядк увати священиків і в іноплеменних (у грецькому тексті варварських) церкв ах. Для того, тому, що вони ставлять собі в обов'язок і далі йти від апостоль ського канон, що забороняє розлучатись із своєю дружиною під виглядом бл агоговіння, зрікаються єднатися одне з одним, ухвалюємо, щоб вони в жодно му разі не жили з ними ькупі, щоб тим самим незаперечна довели нам свою обі цянку. І це ми дозволили їм ні для чого іншого, а тільки зважаючи на їхні ле гкодухі помисли через незвичайні та невпорядковані звичаї. КАНОН 31. Ухвалюємо, щоб священики, які правлять Службу Божу чи хрестять у ц ерквах, улаштованих у хатах, робили це не інакше, як з дозволу свого єписко па. Тим то, якщо якийсь священик не буде дотримуватись цього, то має бути п озбавлений сану. КАНОН 32. Дійшло до нашого відома, що у вірменській країні, справляючи Безк ровну Жертву, вживають у Св. Євхаристії чисте вино, не розводнюючи його, а на своє виправдання посилаються на учителя Івана Золотоустого, який у тл умаченні Євангелії від Матфія каже: чому не воду лив Господь, що воскрес, а вино; тому, щоб із корінням відкинути іншу нечестиву єресь. А що дехто в та їнстві вживає воду, то вказує, як вино вжив і тоді, коли справляв таїнство, і воскресши, коли справляв звичайну трапезу, без таїнства, і вказуючи на ц е, казав: від плоду виноградного, а лоза виноградна вино, а не воду, дає. Із ц ього роблять висновок, ніби цей учитель відкидає додавання води у Св. Євх аристії. Тим то, щоб такі від тепер не були заполонені незнанням, ми відкри ваємо правдиве розуміння того Отця. Була стародавня лиха єресь гідр опар астатів, що в своїй євхаристії замість вина вживали тільки одну воду; тим то той Богоносний муж, заперечуючи беззаконне вчення такої єресі і показ уючи, що вони виразно ідуть проти апостольського передання, через те так і висловився, як подано вище. Бож він і дорученій йому для пастирського ке рування Церкві заповів додавати до вина воду, коли належало справляти бе зкровну Жертву, вказуючи на сполучення крови й води, що витекла з пречист ого ребра Визволителя нашого й Спасителя Христа Бога на оживотворення в сього світу й спокутування гріхів. І в усіх церквах, де сяють духові світи ла, цей Богомпереданий звичай зберігається. Також і Яків, із плоті брат Хр иста Бога нашого, якому першому був доручений престол Єрусалимської Пер кви, і Василь, архиепископ Кесарійської Церкви, слава про якого поширила сь по цілому світі, на письмі заповіли нам при відправі Євхаристії на Бож ественній Літургії з води й вина готувати святу чашу. І преподобні Отці, щ о збирались у Картагені, дослівно висловились так: хай не дають у святому таїнстві нічого іншого, як тільки тіло й кров Господню, бо й Сам Господь да вав хліб і розводнене вино. Якщо ж єпископ чи пресвітер не робить за апост ольським звичаєм і, приносячи пречисту жертву, не сполучає води з вином, т о його належить позбавити сану, бо він належно провіщає таїнство й зрушу є новиною передання. КАНОН 33. Ми довідались, що у Вірменській країні, наслідуючи юдейські звича ї, приймають до кліру людей тільки духовного походження, а деяких із них б ез церковнослужительського постриження призначають на священноспівц ів і читців; тим то ухвалюємо, що відтепер не дозволяється зважати на похо дження людей, яких визначено до висвяти в клір, а тільки випробовувати за вказівками священних канонів, і висвячувати їх на служіння Церкві, не зв ажаючи, чи вони духовного походження чи ні. Також нікому не дозволяється проповідувати народові з амвону, як це належиться духовним особам, хібащ о буде удостоєний посвятою з постриженням і дістане благословення від с вого пастиря за канонами. Якщо хтось робитиме всупереч цій ухвалі, той ма є бути відлучений. КАНОН 34. Священний канон* ясно вказує й на те, що співучасть у змові чи склик анні юрби народу і громадськими законами цілком забороняється, то тим бі льше треба це забороняти в Божій Церкві, щоб того не було. І ми повинні тог о дотримуватись; тим то, якщо хтось із кліру або ченці братимуть участь у з мові, чи збиратимуть юрби народу, чи робитимуть прикрості проти єпископі в чи суівкліриків, то таких зовсім позбавляти сану. КАНОН 35. Нікому з митрополитів не дозволяється після смерти підвладного його престолові єпископа відбирати чи привласнювати його майно чи майн о його церкви; це майно має зберігати духівництво тієї церкви, де померли й був за єпископа, аж до призначення іншого єпископа; хібащо не залишилос ь би зовсім кліриків у тій церкві, — тоді хай митрополит дбає про цілість його і передасть усе новому єпископові, призначеному до тієї церкви. КАНОН 36. Поновляючи ухвалу сто п'ятдесятьох святих Отців, що зібрались бул и в цьому Богомбереженому й царственному місті, і шістсот тридцятьох, що збирались у Халкидоні, *** і ми ухвалюємо, що Константинопільський престол має рівні переваги з престолом Старого Риму, і як той, хай звеличається в ц ерковних діях, бувши другим після нього, а потім престол великого міста О лександрії, потім Антіохійський престол, а за ним престол міста Єрусалим у. КАНОН 37. За різних часів були варварські навали, і від того багато міст бул и незаконно поневолені, а через те єпископові такого міста годі було піс ля висвяти посісти свій престол і затвердитись на становищі духовного з верхника та за переданими звичаями провадити висвяти й робити те, що нал ежиться єпископові. Тим то ми, зберігаючи честь і пошану духівництва та б ажаючи, щоб поневолення від поганців аж ніяк не вплинуло на шкоду церков них прав, ухвалили: висвячені єпископи, коли з означеної причини вони не в ступили на свій престол, не підлягають осудові, тим то й висвяти в різні са ни духівництва, за канонами, хай провадять, і привілеї відповідно до свог о сану мають, і всі інші керівні розпорядження треба визнавати за тверді й законні, бо подіями часу й перешкодами в дотриманні точности не треба о бмежувати території управління. КАНОН 38. І ми зберігаємо канон Отців наших, який каже так: якщо імператорсь кою владою збудоване нове місто чи надалі має бути збудоване, то відпові дно до громадського й земського розподілу має бути і розподіл церковних справ. КАНОН 39. Наш брат і співслужитгль єпископ острова Кіпру Іван, разом із сво їм народом, з причини варварських навал і щоб звільнитись від поганськог о рабства та вірно підкоряючись скіпетрові християнської держави, із зг аданого острова, з допомогою чоловіколюбного Бога, а також дбайливістю Х ристолюбивого й благочестивого імператора нашого, перебрався в Гелесп онтську область; тим то ми ухвалюємо, що всі привілеї, надані престолові в ищеназваного єпископа, незмінна зберігаються від Богоносних Отців, що к олись збирались в Ефесі, а новий Юстиніянополь хай має права Константино поля, і цей Богомлюблений єпископ хай керує всіма єпископами Гелеспонтс ької области і надалі буде призначуваний від своїх єпископів за старода внім звичаєм. Бож Богоносні Отці наші ухвалили, що треба зберігати звича ї кожної церкви; тим то і єпископ міста Кизики має підлягати єпископові н азваному Юстиніянополя, за прикладом усіх інших єпископів, підлеглих ра ніше згаданому Богомлюбленому єпископові Іванові, який, коли треба буде , і для самого міста Кизики висвячуватиме єпископа. КАНОН 40. Горнутись до Бога, утікати від життєвих поговорів — дуже спасенн а; тим то ми повинні, випробовуючи, конче приймати тих, що вибирають собі ч ернече життя, але й щодо них дотримуватись переданої нам від Отців ухвал и, і тому брати обітницю жити з Богом, як тверду, що її дає той свідомо, дійшо вши повного розуму. Тому, хто має намір узяти тягар чернецтва, має бути не менше, як десять років; але й для нього властитель має право розміркувати й чи не визнає він за ліпше продовжити йому час перед тим, як упроваджуват и в чернече життя та затверджували його в ньому. Хоч великий Василь у свящ енних своїх правилах каже, що жінка, яка добровільно присвячує себе Бого ві та вибирає собі дівоцтво, повинна мати повних сімнадцять років, і тоді тільки її приймати до сану дів, проте ми, ідучи за прикладом правил про вдо виць і дияконіс, відповідно до того ухвалили для тих, що вибрали собі черн ече життя, вищесказане число років. Божественний Апостол наказує шістде сятьох років вдову вибирати в церкві, а священні канони дозволяють дияко нісу висвячувати в сорок років, бо взято до уваги те, що Церква благодаттю Божою зміцніла та набула успіхів і вірні зробились тверді й надійні в до тримуванні Божественних заповітів. Це й ми добре зрозумівши, відповідно до цього ухвалили: того, хто намірився розпочати подвиги перед Богом, не з атримувати й знаменувати його благословенням благодаті, як якоюсь печа ткою, і тим самим сприяти йому не нидіти довго й не вагатись, ще більше зао хочуючи його вибрати добро та затвердитись у ньому. КАНОН 41. Ті, що прагнуть у містах чи в селах відійти в затворництво та на сам оті вслухатись у себе, повинні перше вступити до монастиря, призвичаїтис ь до пустельницького життя, слухатись впродовж трьох років начальника м онастиря в Божому страху та в у сьому, як належиться, виявити послух і тим виявляти свій нахил до такого життя, а місцевий настоятель має випробува ти, чи справді від щирого серця вони горнуться до нього. А після цього ще о дин рік повинні терпеливо перебувати поза затворництвом, щоб виразніше з'ясувати їхній намір, бо тоді вони цілковито доведуть, що не задля марної слави, а задля правдивого блага прагнуть тієї мовчанки. Коли мине такий ч ас і вони залишатимуться з тим самим наміром, тоді хай вступаютьу затвор ництво, але їм тоді вже не дозволяється виходити самовільно з такого пер ебування, хібащо цього вимагатиме громадське служіння, або користь або і нша потреба, що загрожувала б навіть смертю, і то з благословення місцево го єпископа. А тих, що наважаться без означених причин виходити із своєї о селі, по-перше, затримувати в згаданому затворництві і проти їхнього баж ання, а потім постами й іншими суворими заходами виправляти їх, бож знаєм о, як каже Св. Письмо: ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга назад озираєт ься, не надається до Божого Царства. КАНОН 42. Про так званих пустельників, що в чорному одязі та з відрощеним во лоссям обходять міста, перебуваючи серед цивільних чоловіків і жінок, і знеславлюють свою обітницю,ухвалюємо: якщо захочуть, постригши волосся, набути вигляду інших ченців, то таких приймати до монастиря й зараховува ти до братії. А якщо не захочуть цього, то зовсім випроваджувати їх з міст, і жити їм у пустелях, що від них і назву собі вони набули. КАНОН 43. Вільне/християнинові вибрати подвижницьке життя і, покинувши ба гатобентежну бурю життєвих справ, піти в монастир, постригшись у ченці, к оли б і відкрито було за ним якесь гріхопадіння, бо Спаситель наш Бог сказ ав: того, хто приходить до Мене, я не вижену геть. Чернече життя являє собою каяття, тим то того, хто щиро схиляється до того, ми схвалюємо, і жодний кол ишній спосіб життя не перешкоджає йому здійснити свій намір. КАНОН 44. Чернець, виявлений в розпусті, або який оженився, підлягає за кано нами епітимії розпусників. КАНОН 45. Ми побачили, що в деяких жіночих монастирях приводять охочих спод обитись чернечого священного вигляду і спочатку одягають їх у різнокол ьорову шовкову одежу та ще й оздоблену прикрасами та помережану золотом і діамантами, і з них, ще підходять у такому вигляді до вівтаря, здіймають цей розкішний одяг, і зразу ж над ними творять благословення чернечого в игляду та одягають у все чорне; тим то ухвалюємо, щоб відтепер цього в жодн ому разі не було. Бож непристойно, щоб жінка, що з власного бажання зріклас ь уже будь-яких життєвих приємностей, полюбила життя з Богом, затвердила сь у цьому непохитними думками і такою прийшла в монастир, через таку мар ну й швидкоминучу прикрасу поверталась до спогадів про те, що вже пустил а в забуття, і від цього знову почала б вагатись і збурювалась би в душі, як ті потопельні хвилі, що кидають на всі боки; тим то й проливаючи іноді сльо зи, уже не виявляє вона тим сердечного жалю, і якщо й упаде в неї, можливо, як ась сльозинка, то й вона спостерігачам видасться не так від пильности до чернечого подвигу, як від розлуки із світом і тим, що е в ньому. КАНОН 46. Ті, що вибрали подвижницьке життя й оселились у монастирі, хай не в иходять з нього. Якщо ж якась неминуча потреба вимагатиме цього, хай вихо дять з благословення й дозволу настоятельки. Але й тоді вони повинні вих одити не самі, а з старицями, з найпершими, з наказу ігумени. А ночувати їм п оза монастирем зовсім забороняється. Так само й чоловіки, що відбувають чернече життя, можуть виходити, коли настане потреба, з благословення то го, кому доручено начальництво над ними. Тим то ті, що ламають цю нашу тепе рішню ухвалу, чоловіки чи жінки, підлягають належним епітиміям. КАНОН 47. Ні жінка в чоловічому монастирі, ні чоловік в жіночому не може ноч увати. Вірні повинні уникати будь-якого спотикання й спокуси та влаштову вати своє життя відповідно до благопристойности й благого підходу до Го спода. Якщо ж хтось це зробить, чи клірик чи мирянин, має бути відлучений. КАНОН 48. Дружина висвячуваного на єпископа, перше взявши розлуку з чолові ком, за спільною згодою, після висвяти його на єпископа хай іде в монастир , далекий від житла цього єпископа, і буде на його утриманні. Якщо ж виявит ься достойною, може бути висвячена в дияконіси. КАНОН 49. Поновляючи й такий священний канон, ухвалюємо, щоб раз освячені, з дозволу єпископа, монастирі були назавжди монастирями, і належний їм має ток був монастирським та щоб такі маєтки не могли вже бути громадськими селищами і ніхто не міг передавати їх громадам людей. А що досі таке трапл ялося з деякими з них, то ухвалюємо, щоб в кожному разі надалі їх не затрим ували; ті, хто наважиться відтепер це робити, підлягають епітимії за кано нами. КАНОН 50. Ніхто з мирян і духовних осіб надалі не повинен брати участи в ган ебній грі. Якщо хтось буде це робити, то коли це духовна особа, позбавляти її сану, а коли мирянин - відлучати його від церковного єднання. КАНОН 51. Цей святий Вселенський Собор зовсім забороняє бути сміхотворця м і сміховинним видовищам, а також видовища із звірями влаштовувати й та нцювати на видовищі. Якщо хтось знехтує цей канон і візьме участь у якійс ь із цих заборонених розваг, та духовна особа має бути позбавлена сану, а м ирянин відлучений від церковного єднання. КАНОН 52. У всі дні посту чотиридесятниці, крім суботи й неділі та святого д ня Благовіщення, св. Літургію треба правити не інакшу, а тільки Ранішосвя чених Дарів. КАНОН 53. Споріднення духовне важливіше від тілесних зв'язків, а ми побачил и, що подекуди деякі хрещені батьки женяться з овдовілими матерями своїх хрещеників; тим то ми ухвалюємо, щоб відтепер ніхто того не робив. Якщо ж б уде виявлено, що хтось після оголошення цього канону зробив це, то, по-перш е, він має відступити від цього незаконного шлюбу, а потім підлягає епіти мії за перелюбство. КАНОН 54. Божественне Письмо ясно навчає: ніхто не буде наближуватись до ро дички, щоб відкрити наготу її. Богоносний Василь у своїх канонах перерах ував деякі з заборонених шлюбів, а про дуже багато з них промовчав, і через те й друге зробив нам користь, бо він, уникнувши багатьох ганебних назв, щ об такими назвами не опоганити слова, визначив нечистоти спільними назв ами, якими загально показав нам беззаконні шлюби. Тим часом через таку мо вчанку та нерозрізнену заборону незаконних шлюбів істота сама себе змі шувала; тим то ми визнали за потрібне відвертіше викласти це, і ухвалюємо: хто відтепер удружиться з дочкою свого брата, або батько й син із матір'ю й дочкою, або батько й син з двома дівчатами сестрами, або з двома братами м ати й дочка, або два брати з двома сестрами, — підлягає за каноном семиріч ній епітимії, розуміється, після розірвання незаконного шлюбу. КАНОН 55. Ми довідались, що мешканці міста Риму, всупереч переданням церков них постанов, постять суботами в св. чотиридесятницю; тим то св. соборові б ажано, щоб і в Римській Церкві незрушно дотримувались правила, що каже: як що хтось із духовних осіб у святий Господній день або суботами буде пост ити, крім однієї, то позбавляти сану, а якщо мирянин — відлучати. КАНОН 56. Довідались ми також, що у Вірменській країні та в інших місцевост ях суботами й неділями св. чотиридесятниці дехто їсть сир і яйця. Тим то ви знано за благо й те, щоб Божа Церква по цілому світі, наслідуючи одне прави ло, постила і утримувалась би, як від у сього того, що заколюють, так і від яє ць і сиру, що являють собою продукти і витвір від того, від чого утримуєшся . Якщо цього не будуть дотримуватись, то духовних осіб позбавляти сану, а м ирян відлучати. КАНОН 57. Не годиться приносити до вівтаря меду і молока. КАНОН 58. Ніхто з мирян не може давати собі Божественних тайн, коли е єписко п, чи пресвітер чи диякон. Хто наважиться робити це, ідучи проти чинополож ення, той має бути на один тиждень відлучений від церковного єднання, нап оумитись і не думати про себе більше, ніж належить думати. КАНОН 59. Хрестити не можна в молитовниці, що міститься в середині будинку, а ті, що хочуть удостоїтись пречистого просвічення, хай приходять до цер кви і там цього дару сподобляються. Якщо ж виявиться, що хтось не дотримує ться цієї нашої ухвали, то духовну особу позбавляти сану, а мирянина відл учати. КАНОН 60. Апостол виразно каже: хто з Господом злучається, стає одним духом з Ним; тим то очевидно, що хто віддає себе демонові, той єднається із злим д ухом. А через це ухвалюємо: хто лицемірно шаленіє та із злобної вдачі удав ано відповідним способом поводиться, того суворо карати важкою працею, т ак само, як карають і справді скажених, щоб звільнити їх від демонського в пливу. КАНОН 61. Ті, що вдаються до чарівників, чи так званих стоначальників, або до інших подібних, щоб довідатись від них, що ті захочуть їм відкрити, — згід но з ухвалами про них колишніх Отців, — підлягають канонові шестирічної епітимії. Такій самій епітемії належить піддавати й тих, що водять ведме диць або інших тварин на глум та на шкоду простому людові і, сполучаючи ом ану з безумством, ворожать про щастя й долю та про родовід і багато іншого такого тлумачать; так само й так званих хмарогонителів, чарівників і тих, що роблять запобіжні талісмани, і чаклунів. А тих, що закоснівають у цьому й не відвертаються та не уникають таких згубних і поганських вигадок, ух валюємо зовсім викидати з Церкви, як цього вимагають і священні канони. Б ож яка спільність у світла з темрявою, як каже Апостол; або яка згода поміж Божим храмом та ідолами; або яка частка вірного з невірним; або яка згода в Христа з Ваалом? КАНОН 62. Так звані календи, воти, ерумалії та народне збіговисько в перший день місяця березня хочемо зовсім викорінити з життя вірних. Також і все народні жіночі танці, що можуть завдавати великої шкоди і згубу, як і на че сть богів, яких так елліни неправно називають, танці і розваги, що їх прова дять чоловіки й жіяки, за деяким старовинним і невластивим для християнс ького життя звичаєм улаштовуючи, відкидаємо й ухвалюємо: жодному чолові кові не напинати на себе жіночого одягу, а жінці — одягу, властивого чоло вікові; не носити машкар комічних, чи сатиричних, чи трагічних; вичавлююч и виноград у точилах, не виголошувати нікчемного імени Діоніса, а налива ючи вино в бочки, не сміятись та з неуцтва чи в формі метушні не робити тог о, що належить до бісівської принадности й спокуси. Тим то тих, що, знаючи ц е відтепер спокушаться робити щось із вищесказаного, якщо це духовні осо би, наказуємо позбавляти священого сану, а якщо миряни — відлучати від ц ерковного єднання. КАНОН 63. Повістей, що їх брехливо склали вороги істини про мучеників, щоб з неславити Христових мучеників, а тих, що слухають, збити з віри, наказуємо не виголошувати в церквах, а спалювати їх. А тих, що приймають їх і вірять у написане в них, так наче правдиво написаних, піддаємо анатемі. КАНОН 64. Не годиться мирянинові проповідувати перед народом і навчати йо го і тим брати на себе учительські обов'язки, а користь переданому від Гос пода звичаєві піддавати своє вухо тим, хто прийняв благодать навчальног о слова, та від них учитись Божественного, бо, як сказав Апостол, в одній Це ркві Бог сотворив різних людей, а пояснюючи ці слова, Григорій Богослов я сно вказує, який їхній чин, і каже: цей, браття, чин шанований, а той треба зб ерігати; цей має бути вухом, а той — язиком; цей рукою, а той іншим чим-небуд ь; цей хай учить, а той хай учиться. І після небагатьох слів далі каже: хто вч иться, хай буде слухняний, а хто роздає, хай роздає весело, а хто служить, ха й служить пильно. Не будьмо всі язиком, що найближче, ні Апостолами всі, ні пророками всі, ні тлумачами всі. І після деяких слів іще каже: нащо вдаєшся командувати, коли ти звичайний вояк. І в іншому місці наказує премудріст ь: не квапся язиком, не змагайся бідний з багатим, не будь наймудріший помі ж мудрими. Якщо виявиться що хтось зрушуватиме цей канон, то такий має бут и відлучений від церковного єднання на сорок днів. КАНОН 65. Коли настає новий місяць, дехто запалює багаття перед своїми крам ницями або будинками та за якимсь стародавнім звичаєм шалено скачуть че рез нього. Відтепер наказуємо цей звичай скасувати. Тим то, якщо хтось зро бить щось таке, то духовна особа позбавляється сану, а мирянина відлучат и. У другій бо Книзі Парів написано: і збудував Манасія в обох дворах храму Господньго жертівник всьому війську небесному. І провів сина свого чере з вогонь, і ворожоитував і віщував, і позаводив викликачів мертвих і знах арів; багато чинив такого перед Господом, чим запалював гнів Його. КАНОН 66. Від святого дня Воскресіння Христа Бога нашого до наступної неді лі вЂ” цілий тиждень вірні повинні у святих церквах безнастанно брати уча сть у піснях духовних, читати й співати псальми, радіти й торжествувати у Христі, слухати уважно Св. Письмо та діставати насолоду від Св. Тайн, бо та ким чином разом із Христом воскреснемо та вознесемось. Тим то в ці означе ні дні в жодному разі не повинно бути ні кінських перегонів, ні інших прил юдних видовищ. КАНОН 67. Божественне Письмо заповіло нам стримуватись від ідольських же ртв і крови та задушенини і від блуду***. Тим то тих, що заради ласого черева різними способами готують на їжу кров будь-якої тварини та їдять, ми благ ороздумно епітимії піддаємо. Якщо хтось відтепер їстиме яким би то не бу ло способом приготовану кров тварини, то духовну особу позбавляти сану, а мирянина відлучати. КАНОН 68. Книг Старого та Нового Заповітів, а також святих і визначних наши х проповідників і учителів не дозволяється псувати, шматувати, або перед авати на знищення продавцям книжок, або так званим мироварам, чи будь-яко му іншому, хібащо ті книжки зіпсуються від молі, чи води, чи якимсь іншим с пособом і зробляться непридатні до вжитку. Якщо викриється, що хтось від тепер робитиме це, відлучати на один рік. Так само й той, що такі книжки куп ує, якщо не зберігатиме їх у себе для своєї користи й іншому не віддасть на добре використання чи збереження, має бути відлучений. КАНОН 69. Нікому з тих, що належать до мирян, не дозволяється входити всеред ину вівтаря. Але за деякими стародавніми переданнями аж ніяк не забороня ється це владі й достоїнству імператорському, коли захоче принести дари Творцеві. КАНОН 70. Не дозволяється жінкам під час Божественної Літургії говорити, а , за словом Апостола Павла, повинні мовчати: наказується бо їм не говорити , а коритись, як про це й закон каже. Якщо ж хочуть чогось навчитись, то хай п итають своїх чоловіків вдома. КАНОН 71. Ті, що вчать громадські закони, не повинні вдаватись до еллінськи х звичаїв, щоб їх водили на видовища, чи робити так звані калістри, ні тоді, коли закінчують науку, ні взагалі впродовж науки. Якщо ж відтепер хтось н аважиться це робити, має бути відлучений. КАНОН 72. Не годиться правовірному чоловікові брати шлюб з єретичкою чи пр авовірній жінці єднатись з єретиком. Якщо ж виявиться щось таке, що хтось зробив це, то такий шлюб вважати за неправосильний і незаконне співжиття розривати. Бож не слід змішувати незмішуване, ані сполучати з вівцею вов ка, і з часткою Божою жеребок грішників. Якщо хтось зрушить те, що ми ухвал или, хай буде відлучений. Але якщо деякі, бувши ще в невір'ї і не були прийня ті до стада правовірних, з'єднались між собою законним шлюбом, а згодом од на з них вибравши добре, вдалася до світла істини, а другий залишився в лаб етах облуди, не бажаючи глянути на Божественне проміння, і якщо до того не вірна жінка хоче жити з вірним чоловіком чи, навпаки, невірний чоловік із вірною жінкою, то хай не розлучаються, як сказав Божественний Апостол: чо ловік бо невірний освячується в жінці, а жінка невірна освячується в чол овікові. КАНОН 73. Животворчий хрест дав нам спасіння, а через те ми повинні доклада ти всього зусилля, щоб віддати належну частину тому, що через нього ми діс тали спасіння від стародавнього гріхопадіння. Тим то, і думкою, і словом і почуттям приносячи йому поклоніння, наказуємо: рисувати хреста на землі , як дехто це робить, зовсім треба перестати, щоб не зневажити знамена нашо ї перемоги топтанням тими, що ходять. Отже, відтепер тих, що рисують хреста на землі наказуємо відлучати. КАНОН 74. Не можна в місцях, посвячених Господові, тобто в церквах, улаштову вати так звані братські трапези та б середині храму їсти й стелитись спа ти, - або хай перестане, або відлучати. КАНОН 75. Хочемо, щоб ті, що приходять до церкви співати, безчинно не галасув али, витискаючи з себе не натуральний крик, і не вводили нічого невідпові дного й невластивого церкві, а з великою увагою і зворушливо співали пса льми Богові, бо Священне Слово повчало синів Ізраїлевих бути благоговій ними. КАНОН 76. Ніхто не повинен у середині церковної огорожі корчму заводити чи валяку їжу приставляти чи якусь торгівлю запроваджувати, зберігаючи бл агоговіння до церков. Спаситель бо наш і Бог життям Своїм у плоті, повчаюч и нас, наказав не робити з дому Отця Свого дому торгового, а міняльникам гр оші розсипав і вигнав тих, що перетворили святий храм на громадське місц е. Тим то, якщо когось викрито буде в цьому злочині, той має бути відлучени й. КАНОН 77. Не можна духовним особам, чи причетникам чи ченцям митись у лазня х разом із жінками. Не можна цього робити навіть кожному християнинові-м ирянинові, бо це дає привід до нарікання з боку поганців. Якщо хтось буде ц е робити, то духовну особу треба позбавити сану, а мирянина відлучати. КАНОН 78. Тим, що готуються до хрещення, належить учитись віри, і на п'ятий де нь тижня давати відповіді єпископові або пресвітерам. КАНОН 79. Божественне від Діви народження, яке відбулось безсіменно, ми виз наємо безболісним і проповідуємо це всьому народові; тим то піддаємо вип равленю тих, що з незнання роблять щось невідповідне. Деякі після дня свя та Різдва Христа Бога нашого випікають хліб і передають одне одному, нач е б то в честь мук при злогах Всенепорочної Діви Матері, то ми ухвалюємо, щ об вірні цього не робили. Бож то не честь Діві, що породила плоттю понад на ше розуміння й вислови, а її невимовне народження визначають і ухвалюють і уявляють собі, як ніби звичайне і властиве нам народження. Отже, якщо ві дтепер хтось буде робити це, то духовних осіб позбавляти сану, а мирян від лучати. КАНОН 80. Якщо єпископ, чи пресвітер, чи диякон, чи хтось із зарахованих до кл іру чи мирянин, для яких не було поважної причини або перешкоди надовго б ути усуненими від своєї церкви, але, перебуваючи в місті, вони за три неділ і, впродовж трьох тижнів, не прийдуть на церковні (молитовні) зібрання, то кліриків треба виключати з кліру, а мирян позбавляти церковного єднання. КАНОН 81. Ми побачили, що по деяких країнах у Трисвятій пісні після слів "свя тий безсмертний” як додаток, проголошують: "що розп'явся за нас, помилуй на с". Але це, як позбавлене благочестя, стародавні Святі Отці з цієї пісні ві дкинули разом з беззаконним єретиком, що впровадив ці слова, як новину. Ти м то ми, схвалюючи благочестиву ухвалу св. Отців наших, після цієї нашої ух вали тих, що такі слова прийматимуть у церкві або інше щось до Трисвятої п існі будуть домішувати, піддаємо анатемі. І якщо зрушник ухвали буде дух овна особа, то ухвалюємо позбавляти духовного сану, а якщо мирянин, відлу чати від церковного єднання. КАНОН 82. На деяких чесних образах зображують Предтечу, що пальцем показує на ягня, яке взято за прообраз благодаті та за законом показується нам пр авдиве Ягня, Христос Бог наш. Шануючи старовинні образи, передані Церкві, як символи й означення істини, ми воліємо благодать і істину, приймаючи ї ї, як виконання закону. Тим то, щоб і мистецьким малюванням подавати очам у сіх досконале, наказуємо відтепер образ Ягняти, що взяло на Себе гріхи св іту, Христа Бога нашого, зображувати людською істотою, замість старого я гняти; тоді, споглядаючи покору Бога Слова, згадуватимемо Його життя, стр аждання і спасенну смерть і в наслідок того викуплення світу. КАНОН 83. Ніхто померлим хай не дає Св. Дарів. Написано бо: прийміть і спожиив айте, а мертві ні прийняти, ні спожити не можуть. КАНОН 84. Визнаючи канонічні постанови Отців, ухвалюємо й про немовлят: щор азу, коли нема правдивих свідків, що безсумнівно могли б довести, що вони х рещені, і коли вони самі через малоліття не можуть дати потрібної відпов іді, що охрестились, треба не вагатись хрестити їх, щоб таким ваганням не п озбавити їх очищення такою святинею. КАНОН 85. Ми перейняли з Письма, що за свідченням двох або трьох свідків буд е доведено справу. Тим то ухвалюємо, що раби, яких відпускають на волю їхні власники, дістають цей привілей при трьох свідках, що своєю присутністю нададуть законности звільненню та ствердять правдивість того, що зробл ено. КАНОН 86. Тих, що на згубу душ збирають і утримують блудниць, якщо це духовні особи, позбавити сану й відлучити, а мирян — відлучати. КАНОН 87. Жінка, що покинула чоловіка і з іншим зійшлась, - перелюбниця; як на доказ цього священний і божественний Василь дуже добре з пророцтва Єрем ії подав таке: якщо жінка стала за дружину іншому чоловікові і не вертаєт ься до свого чоловіка, опаскуджена буде. І ще: хто тримає перелюбницю — ша лений і нечестивий. Якщо виявиться, що покинула чоловіка без причини, то в ін заслуговує полегшення, а вона — епітимію. А полегшення йому буде в тол ку, що він залишиться в церковному єднанні. Але, за словом Господа, кожний, хто розлучається з дружиною своєю і жениться з іншою, підлягаєє судові з а перелюбство. За канонами Отців наших такому бути один рік серед тих, що п лачуть, а два роки серед тих, що слухають Письмо, три роки серед тих, що прип адають, а сьомий рік стояти з вірними і так заслужити причастя, якщо з сльо зами каятиметься. КАНОНИ 88. Не можна в середину священного храму заводити будь-яку тварину, хібащо якийсь мандрівник з найбільшої крайности, не маючи житла і готелю , спиниться в якомусь храмі, бо тоді тварина, коли не ввести її в огорожу, мо же іноді загинути, і тоді мандрівник, втративши тварину, позбувся 6 можлив ости далі мандрувати та був би загрожений небезпекою для життя. А ми знає мо, що субота заради чоловіка постала а через те всіма засобами треба дба ти про спасіння й безпеку людини. Але якщо хтось робитиме раніш сказане й без потреби заводитиме тварину до храму, то духовну особу позбавити сану , а мирянина відлучати. КАНОН 89. Вірним, що дні спасенного страждання провадять у пості й молитві та в сердечній скрусі, належить припиняти постити посеред ночі по великі й суботі, бо Божественні євангелисти Матфій і Лука своїми висловами "у ве чір суботній" і "дуже рано", вказують нам на глупу ніч. КАНОН 90. Від Богоносних Отців наших канонічна передано нам не ставати на к оліна в Великодні дні заради чести воскресіння Христового. Тим то, щоб зн али, як дотримуватись цього, ми ясно вказуєм вірним, що в суботу, по вечірн ьому вході священослу жителів до вівтаря, за заведеним звичаєм, ніхто ха й не стає на коліна до вечора наступної неділі, коли після входу в світиль ний час знову стаємо на коліна і так посилаємо молитви до Господа. Уночі б о після суботи, приймаючи предтечею воскресіння Спасителя нашого, від то го часу духовно починаємо пісні та свято з темряви на світло переводимо, отже від того часу цілу ніч і день торжествуємо воскресіння. КАНОН 91. Жінок, що застосовують лікарських засобів,, які спричиняються до передчасних злогів недоноска, і вживають отрути, щоб умертвити плід, під даємо епітимії людиновбивці. КАНОН 92. Тих, що крадуть жінок під виглядом одруження, а також тих, що сприяю ть чи допомагають викрадачам, святий собор ухвалив, якщо це духовні особ и, позбавляти їх сану, а якщо миряни — оголошувати анатему. КАНОН 93. Дружина чоловіка, що відійшов від неї і невідомо, де перебуває, пер ше аніж упевнитись, що він помер, почала з іншим жити, перелюб творить. Так само й дружини військовиків, про яких вони не знають нічого, а беруть шлюб з іншими, підлягають роздумові, як ті, що беруть шлюб з іншими через те, що ч оловіки відійшли в чужі країни, не дочекавшись їх повернення. Але в таком у випадку можна передбачити полегшення у такому вчинкові заради більшо ї ймовірности, що чоловік помер. А така, що взяла шлюб з чоловіком, що його т имчасово покинула його дружина, і коли ця перша дружина повернулась, то в ін її покинув, хоч і перелюбствувала, але не знаючи того, тим то дальший шл юб їй не може бути заборонений. Але ліпше, як вона так собі житиме. Якщо ж по якомусь часі повернеться вояк, а дружина його, з причини довгої відсутно сти його, вийшла заміж за іншого, то, як захоче, може взяти знову назад свою дружину, при чому через її незнання можна їй простити; так само й чоловіко ві, що жив із нею за другим шлюбом. КАНОН 94. Ті, що клянуться поганськими клятвами, за каноном підлягають епіт емії. І ми таким визначаємо відлучення. КАНОН 95. Тих із єретиків, що приєднуються до правовірних, як спасенної час тки, приймаємо за таким чиноположенням і звичаєм. Аріян македоніян, ново тіян, що визнають себе чистими і ліпшими, чотирнадцятиденників або тетра дитів і аполінаріян, коли вони розпишуться й проклянуть усяку єресь, що н е так думає, як думає свята Божа вселенська і Апостольська Церква, прийма ємо, визначаючи їх словами: печать дару Духа Святого. А про колишніх павлі ян, що згодом повернулись до Вселенської Церкви, ухвалюємо: перехрещуват и їх обов'язково. А евноміян, що хрестяться одноразовим зануренням, і монт аністів, що їх називають тут фригами, і савелян, що дотримуються думки про сино-отцівство та інше нестерпне роблять, і всіх інших єретиків (бо багат о тут таких, а найбільше, що приходять із Галатської країни): усіх, які з них бажають приєднатись до правовірних, приймаємо, як поганців. Першого дня робимо їх християнами, другого — оглашеними, потім третього дня заклина ємо їх, із триразовим дмуханням в обличчя й вуха, і так оглашаємо їх, і прим ушуємо бути в церкві і слухати Св. Письмо, а тоді вже охрешуемо їх. Так само й маніхеїв, валентиніян, маркіонітів і до них подібних єретиків. А нестор іяни повинні розписатись та проклясти свою єресь, і Несторія, і Євтихія, і Діоскура й Севера, і інших начальників таких єресей і їхніх одно думців т а всі раніш перераховані єресі; а потім хай приймуть святе причастя. КАНОН 96. Ті, що одягнулись хрещенням у Христа, дали обітницю наслідувати Й ого своїм життям у плоті. Задля того по-батьківському лікуємо належною е пітимією тих, що собі волосся на голові, на шкоду споглядачам, штучними за чісками переплітають та укладають, і тим нестійкі душі збавляють; керуюч и, навчаємо їх, як дітей, жити цнотливо та, покинувши принадність і марноту плоті, до незгубного й блаженного життя свій розум безнастанно скеровув ати, щоб провадили життя в чистоті й зо страхом та очищенням життя, скільк и можна, наближались до Бога, щоб більше внутрішньо, а не з зовні, прикраша ли себе чеснотами та добрими і непорочними звичаями і не носили на собі ж одних залишків порочности, що походить від спокусника-диявола. А той, хто всупереч цьому канонові робить, має бути відлучений. КАНОН 97. Тих, що, живучи з дружиною, чи якось по-інакшому, нерозважно-священн і місця на звичайні повертають, і зневажливо навколо них поводяться та з таким настроєм у них перебувають, наказуємо виганяти з місць, призначени х для оглашених при св. церквах. А хто не буде цього дотримуватись, якщо це духовна особа, позбавляти сану, а мирянина відлучати. КАНОН 98. Хто бере собі на шлюбне співжиття жінку, заручену з іншим, коли ще н аречений живий, той підлягає провині перелюбства. КАНОН 99. У Вірменській країні, як ми довідались, буває й таке, що дехто,звари вши частки м 'яса, приносить їх у середину вівтаря та, за юдейським звичаєм , розділюе священикам. Тим то, зберігаючи чистоту церкви, ухвалюємо: ніком у із священиків не дозволяється приймати частки м'яса від тих, що принося ть, але вони можуть приймати такі приношення поза церквою. Якщо хтось не т ак буде робити має бути відлучений. КАНОН 100. Очі твої нехай просто позирають, і бережи своє серце над усе — зап овідає премудрість. Бож тілесні почування легко вносять свої враження в душу. Тим то малюнки, що їх малюють на дошках чи на чомусь іншому, які чарую ть погляд, розбещують та розпалюють до стидливих приємностей, відтепер з абороняємо робити, а хто наважиться на це, має бути відлучений. КАНОН 101. Людину, створеною за подобою Божою, Божественний Апостол називає тілом Христовим і храмом. Понад усілякі чуттєві тварини поставлена, і як а через спасенні страждання небесної достойности сподобилась, яка їсть і п'є Хршта, безнастанно простує до вічного життя та освячує душу й тіло пр ичастям Божої благодаті. Тим то, коли хто хоче, під час Літургії, причастит ись пречистого Тїча та в єднанні з Ним через причастя бути, хай складає ру ки на взірець хреста та так підходить і приймає єднання благодаті. Ми аж н іяк не схвалюємо того, що замість руки роблять із золота чи якоїсь іншої р ечовини посудинки, щоб у них приймати Божественні Дари, сподобляючись че рез них пречистого єднання, бо тим вони перед Божою подобою дають перева гу бездушній речовині, підпорядкованій людським рукам. Якщо ж виявиться , що хтось даватиме св. Причастя таким., що приносять із собою такі посудин ки, той має бути відлучений разом із тим, хто приносить їх. КАНОН 102. Ті, що прийняли від Бога владу рішати і в'язати, повинні зважувати якість гріха та готовість того, що згрішив, до єднання, і тоді застосувати належне до слабости лікування, щоб, недотримуванням міри чи в тому чи в ін шому, слабий не втратив спасіння. Бож слабість гріха не однакова, а різна і різноманітна, яка призводить до багатьох видів шкоди, з яких зло буйно ро зростається й далі поширюється, доки його не спинить сила того, хто лікує. Тому, духово лікуючи, треба найперше вважати на настрій того, хто згрішив, і спостерігати, чи до оздоровлення він простує чи, навпаки, власним звичк ами стягує на себе хворобу, а тим часом як поводиться. І якщо не чинить опо ру лікареві, а приписаним лікуванням загоює душевну рану, то в такому раз і по заслузі виявляти до нього милосердя, бо в Бога та в того, хто взяв на се бе пастирський провід, тільки й піклування про те, щоб вівцю, яка заблудил а, повернути та ураженого гадюкою вилікувати. Не треба так само доводити його до занадто сильного розпачу, ні послаблювати кермо до розслаблення життя та неуважности, а обов'язково треба якимсь способом, або суворими т а зв'язаними заходами, або м 'якшими й легшими лікувальними засобами прот идіяти слабості та дбати про загоєння ран. І наслідки каяття випробовува ти, мудро керувати людиною, що її закликається до горньої просвіти. Належ иться нам і те знати, і відповідне до запалу того, хто кається, і те, що вимаг ається звичаєм, а для тих, що не приймають довершености каяття, іти за пере даним зразком, що його вчить нас священний Василь. ПРАВИЛА VII ВСЕЛЕНСЬКОГО СОБОРУ КАНОН 1. Для тих, хто прийняв священичий сан, за свідоцтво та пор адника правлять написані канони й ухвали, що їх охоче визнаючи, співаємо з Богомовним Давидом, кажучи до Господа Бога: Дорогами свідчень Твоїх я н алюбувався, як найбільшим багатством. Також: Ти заповідав свідчення Твої в справедливості, справедливість Твоїх свідчень вічна; дай мені зрозумі ння, і житиму. І якщо пророчий голос наказує нам вічно зберігати Божі свід чення, і жити в них, то ясно, що вони мають бути незламні й непохитні. Бож і Б оговидець Мойсей каже так: до них нічого не причиниш і нічого не уймеш. І Б ожественний апостол Петро, хвалячись ними, каже: на них бажають дивитись янголи/ Так само й Павло провіщає: якби ми або янгол із неба почав благовіс тити вам не те, що ми вам благовістили, — нехай буде проклятий. А що це спра ведливе та засвідчено нам, то, радіючи з того, так наче набув хтось великої користи, з насолодою приймаємо Божественні канони та цілком і непохитно дотримуємось постанов цих канонів, що їх склали всехвальні Апостоли, св яті сурми Духа, і шість святих вселенських Соборів, і помісні собори, що зб ирались, щоб видати такі заповіти, і святі Отці наші. Усі бо вони, від єдино го й того самого Духа бувши просвічені, корисне узаконили. І кого вони під давали анатемі, тих і ми проклинаємо, кого позбавляли духовних прав, тих і ми позбавляємо, кого відлучали, тих і ми відлучаємо, на кого вони накладал и епітимії, на тих і ми накладаємо. Бож і Божественний апостол Павло, що ді йшов до третього неба й чув невимовні слова, ясно каже: будьте життям не гр ошолюбні, задовольняйтесь тим, що маєте. КАНОН 2. У псальмі ми обіцяємо Богові: уставів Твоїх повчуся, не заб уду слова Твого , тим то й усім хри стиянам спасенна дотримуватись того, а найбільше тим, що прийняли на себ е священний сан. Тому ухвалюємо: кожний, кого мають висвячувати на єписко па, обов'язково мусить знати псалтир; так і все своє духівництво має напоу мляти вчитись із нього. Також митрополит повинен пильно випробовувати й ого, чи має він запал з переконання, а між іншим, читати священні канони, св яту євангелію, книгу Божественного апостола та все Св. Письмо, жити за Бож ими заповідями та вчити доручений йому нарід, бо суть нашої ієрархії ста новлять Богом передані слова, тобто правдиве знання св. письма, як сказав великий Діонісій. Якщо ж не старається так робити й учити, — не висвячува ти, бо через пророка сказав Бог: ти відкинув знання, так і Я відкину тебе ві д священичої служби перед Мною . КАНОН З. Вибори єпископа, пресвітера чи диякона, що їх зробили громадські впливові особи, не мають сили за правилом (Апост. канон ЗО), яке каже: якщо якийсь єпископ використа є громадських впливових осіб і через них буде висвячений на єпископа то має бути позбавлений сану й відлучений, а також і всі його спільники. Канд идата в єпископи повинні вибирати єпископи, як про це ухвалили св. Отці в Н ікеї каноном (1-ийНік. Соб., 4. Я.Т.), який каже: єпископові належить бути призна ченим всіма єпископами даної провінції; але в разі якоїсь нагальної потр еби, або з якоїсь поважної причини, або відстані, то принаймні три єпископ и мусять зійтись, а відсутні мають прислати письмову згоду, і тільки тоді може відбутися висвята. А митрополит цієї провінції має затвердити зроб лену висвяту. КАНОН 4. Проповідник істин и божественний апостол великий Павло, як якесь правило ефеським пресвіт ерам, а тим більше всім священикам, сміливо сказав так: ні срібла, ані золо та, ні одежі чиєїсь я не побажав. Я вам усе показав, що, працюючи так, треба п оміч давати слабим та пам'ятати, що блаженніше давати, як брати (Дії 20, 33-35. Я. Ф.). Тому й ми, навчившись від ньо го, ухвалюємо: у кожному разі хай не думає єпископ, з негідної користи, під приводом уявних гріхів вимагати золота, чи срібла, чи чогось іншого від п ідлеглих йому єпископів, духовних осіб (кліриків) чи ченців, бо апостол ка же: неправедні царства Божого не внаслідують (1 Кор. 6,9. Я. Т.); і ще: не дітям тре ба для батьків набувати майно, а батькам для дітей (2 Кор. 12, 14. Я. Т.). Тим то, якщо виявиться, що хтось задля того, щоб набути золота чи чогось іншого, або яко їсь своєї пристрасти забороняє правити Службу Божу та відлучає когось і з своїх кліриків, або замикає чесний храм, щоб не правили в ньому Служби Бо жої, то такий, і на бездушні речі скеровуючи свою несамовитість, справді-с ам бездушний і йому треба зробити те, що він зробив іншому: і насильство йо го впаде на тім'я його (Пс. 7, 16. Я. Т.), як зрушника Божого заповіту й апостольськ их ухвал, бо й Петро, верховний апостол, заповідає: пасіть паству Божу, що у вас, доглядаючи не по неволі, ані для негідної користи, а з доброго серця; а ні пануйте над народом, а за взірець будьте пастві; і як з'явиться Пастир-Н ачальник, приймете нев'янучий вінець слави (1 Петр. 5, 2-4. Я. Ф.). КАНОН 5. Гріх провадить до смерті, якщо дехто, згрішивши, не виправляється. А ще гірше, коли жорстоко йдуть проти благочестя й істини, воліючи мамону, а не виявляючи послух пе ред Богом, і не дотримувати Його постанов і правил. У таких нема Господа Бо га, якщо не упокоряться та витверезяться від свого гріхопадіння, їм тим б ільше годиться підходити до Бога і з жалісним серцем просити позбавити ї х того гріха та просити, а не пишатись неправедним надбанням, бо Господь б лизько від тих, у кого засмучене серце (Пс. 34,18. Я. Ф.). Через те, коли деякі нахваляються, що здобули духовний са н, давши хабаря, і на цей недобрий звичай, що відчужує від Бога та від будь-я кого священства, покладають надію, та ще до того зухвало й відверто докір ливими словами безчестять вибраних від Св. Духа за добродійне життя й ви свячених без хабаря, то таких, по-перше, понижувати на останній ступінь їх нього сану, а якщо закосніватимуть у тому, — виправляти епітимією. Якщо ж виявиться, що хтось зробив таке при висвяті, то треба повестись із таким з а апостольським правилом, яке каже: якщо єпископ чи пресвітер, чи диякон з добуде свій сан за гроші, то він і той, хто його висвятив, позбавляються са ну та зовсім відколюються від єднання, як і я, Петро, зробив таке із волхво м Симоном (Апост. канон 29. Я. Т.). Так само й за другим каноном преподобних Отці в наших у Халкидоні, яке каже (2 канон. Я. Т.): якщо який єпископ перепровадить висвяту за гроші й тим самим непродавану благодать поверне на об'єкт про дажу та за гроші поставить єпископа, чи хор-єпископа, чи пресвітера, чи дия кона чи когось іншого, що значиться в клірі, або поставить за гроші економ а, чи екдика, чи паламаря, чи взагалі на якусь церковну посаду з тим, щоб мат и мерзенний заробіток, — то такий, бувши викритий у тому, що поласився на таке, позбавляється власного сану (ступеню): і той, кого він поставив, не мо же скористати з купленої висвяти, або наданим саном, бо позбавляється са ну чи посади, що він їх здобув за гроші. Якщо ж виявиться, що хтось став за по середника в такому мерзенному й незаконному стяганні грошей, то й цей, як що він із кліру, усувається із свого ступеню; а як це мирянин або чернець, т о відлучається від церковного єднання. КАНОН 6. Є канон, який каже: двічі на рік у кожній області треба робити канонічні перевірки на зборах єпископів: а преподобні Отці на шостому соборі, взявши до уваги труднощі для тих, що з'їжджаються на збори, і брак засобів для подорожі, ухвалили, бе з будь-якого ухиляння один раз на рік має бути собор щоб виправляти огріх и: то й ми цей канон відновляємо, і якщо виявиться якийсь верховний, що заб оронятиме це, хай він буде відлучений. А якщо хтось з митрополитів знехту є виконати це, не з нестатку чи насильства, і не з поважної якоїсь причини: на такого треба накласти епітимію (кару) за канонами. Якщо ж відбуватимет ься собор у справах канонічних і євангельських: тоді єпископи, що зберут ься, повинні пильнувати й дбати про збереження Божественних і животворч их Божих заповітів. Бож, хто дотримує їх, тому буде велика нагорода (Пс. 19. 11. Я. Ф.); бо заповідь — це твій світи льник; навчання — це світло, а дорога до життя — це докір і наука (Солом. 6, 23. Я. Ф.): і заповідь Господня пресв ітла, очі просвіщає (Пс. 19, 8. Я.Т.). З того, що приносить із собою єпископ, не дозв оляється митрополитові вимагати чи худобу чи інші речі. Якщо ж буде викр итий у такому вчинкові, то хай поверне вчетверо. КАНОН 7. Божественний апо стол Павло сказав: в інших людей гріхи явні, попереджують на суд, а за інши ми йдуть слідом (1 Тим. 5, 24. Я. Ф.). Бож за попередніми гріхами й інші гріхи слідують. За нечестивою єрессю накле пників на християнство пішли й інші нечестя, бо як відняти шанування поч есних образів від Церкви, то й занехаяли деякі інші звичаї, які належитьс я відновити й дотримуватись їх за писаним і неписаним законоположенням. Тим то, якщо деякі почесні храми посвячено без святих мученицьких мощів, ухвалюємо: треба покласти в них мощі з належною молитвою. Якщо ж відтепер виявиться якийсь єпископ, що посвячує храм без святих мощів, то за те, що з неважив церковні передання, хай буде усунений. КАНОН 8. Деякі з жидівсько го віровизнання, блукаючи, задумали глумитися з Христа Бога нашого; нещи ро ставши християнами, потай відкидають Його й дотримуються суботи та й інше дещо жидівське виконують, тим то ухвалюємо, щоб із такими не єднатис я й до молитви та до Церкви не приймати: хай відверто будуть жидами, відпов ідно до їхнього віровизнання; і їхніх дітей не хрестити, і раба їм не можна купувати або набувати. Якщо ж хтось із них із щирою вірою навернеться та д отримуватиме тієї віри цілим серцем, урочисто відкинувши їхні жидівськ і звичаї і дії, щоб тим самим і інших виявляти та виправляти, то такого при ймати і дітей його хрестити, і стверджувати, що такий зрікся жидівських п омислів. Якщо ж не такі будуть, у жодному разі не приймати їх. КАНОН 9. Усі дитячі байки, і несамовиті знущання, і неправдиві твори, написані проти почесних образі в (ікон), треба віддати до єпископи Константинопільської, щоб поклали їх р азом з іншими єретичними книгами. Якщо ж виявиться, що хтось приховує їх, т о єпископ, чи пресвітер, чи диякон позбавляються свого сану, а мирянин чи ч ернець відлучається від церковного єднання. КАНОН 10. Дехто з кліру, відхиляючись від попередніх ухвал, покинувши свою парафію переходить до іншої парафії, а найбільше в тому Богоспасенному й царственному місті, і влаштовуються в громадських начальників, правляч и Служби Божі в їхніх молитовницях: тим то таких, без згоди свого й Констан тинопільського єпископів, не дозволяється приймати в будь-якому домі чи церкві. Якщо ж хтось це зробить і буде в тому впертий, - такого видалити. А ти м, що за згодою раніш згаданих священоначальників це роблять, не можна бр ати на себе громадських і життєвих обов'язків, бо Божественні канони заб ороняють це робити. Якщо ж хтось, коли виявиться, займає громадську посад у у згаданих вельмож, або хай покине її, а як ні, то видалити. А ліпше, хай йде вчити підлітків і домочадців та читає їм Божественне Писання, бо для тог о й священство здобув. КАНОН 11. Бувши зобов'язан і дотримуватись усіх Божественних канонів, ми повинні також повсякчас о берігати незмінним і те, що має бути на обов'язку економа в кожній церкві. І якщо кожний митрополит у своїй церкві поставить економа, то добре: якщо ж він не поставить, то Константинопільському єпископові надається прав о своєю владою визначити економа в тій церкві. Таке саме право надається й митрополитам, якщо підлеглі їм єпископи не захочуть поставляти економ ів у своїх церквах. Того самого пильнувати й по монастирях. КАНОН 12. Якщо виявиться, щ о якийсь єпископ чи ігумен продав якійсь людині, що стоїть при владі, щось із добра, що належить епископії, або віддав іншій якійсь особі, то такий пр одаж чи передання не тверде й не матиме сили за правилом святих апостолі в (38), яке каже: єпископ хай піклується всіма церковними речами, і ними поряд кує, так наче Богові наглядає. Але не дозволяється йому привласнювати чо го-небудь із того, або родичам своїм дарувати те, що належить Богові. Якщо е незаможні люди, хай подає їм, як незаможним: але під цим приводом хай не п родає того, що належить церкві.Якщо подають, як привід, що земля дає втрати , і жодної користи не приносить, то й у такому разі не віддавати поля місце вим начальникам, а клірикам або хліборобам. Якщо ж застосують лукавий об орот, і володар перекупить землю від клірика або хлібороба, то у такому ра зі продаж не може мати сили, і продане має бути повернене епископії або мо настиреві: а єпископа чи ігумена, що таке робить, треба усунути: єпископа з єпископії, а ігумена з монастиря, як розтратників того, що набували. КАНОН 13. Коли трапиться, за гріхи наші, нещастя в церквах, що деякі святі храми, епископії та монастир і розграбують якісь люди, і вони перетворяться на звичайні житлові примі щення, і якщо ті, що заволоділи ними, захочуть віддати, то треба відновити їх, як вони були; то добре й справедливо: якщо ж не так, то сущих у священному сані наказуємо видаляти, а ченців або мирян відлучати, як засуджених від Отця, і Сина, і Святого Духа, і будуть вони там, де червяк їх не вмирає, і вого нь не вгасає (Марк. 9, 44. Я.Т.). Бож вони стають проти Господнього голосу, що каже : не робіть дому Отця Мого домом торговим (Іоан. 2, 16. Я.Т.). КАНОН 14. Усім ясно, що поря док нерозлучний із священством, і точне зберігання того, що належить до р оботи священства, діло приємне Богові. А що деякі без висвяти, тільки в дит инстві прийнявши пострижений голови, але не здобувши висвяти від єписко па, беруться читати в церкві з амвону, то це роблять незгідна з канонами: т им то наказуємо, щоб відтепер того не було. Цього самого повинні дотримув атись і ченці. А посвяту на читця дозволяється робити кожному ігуменові в своєму, і тільки в своєму монастирі, якщо сам ігумен здобув висвяту від є пископа на становище ігумена, розуміється, уже бувши пресвітером. Так са мо й хор-єпископи, за стародавнім звичаєм, з дозволу єпископа, повинні під вищувати на читців. КАНОН 15. Відтепер клірика не можна призначити до двох церков, бо це властиве торгівлі й негідній св оєкорисливості, і чуже церковним звичаям. Бож ми чули від самого голосу Г осподнього, що ніхто не може служити двом панам, бо або одного ненавидіти ме, а другого любитиме; або до одного прихилиться, а другим гордуватиме (Ма те. 6, 24. Я.Т.). Тим то кожний, за апостольським словом., у якому покликанні покли каний, у тому нехай і зостається (1 Кор. 7, 20, Я.Т.), і бути при одній церкві. Бож що для негідної користи в церковних справах буває, те стає чуже Богові. А для потреб нашого життя є різна робота: нею, якщо хтось хоче, задовольняє потр ебу для свого тіла. Бож Апостол сказав: самі ж знаєте, що потребам моїм і ти м, хто буває зі мною, служили оці руки мої (Діян. 20, 34 Я.Т.). І того треба дотримув атись у цьому Богоспасенному місті; а в інших місцевостях, через брак люд ей, робити виняток. КАНОН 16. Будь-які розкоші й прикраси на тілі невластиві священичому санов і і станові. Тим то єпископ або клірик, що прикрашають себе ясним і розкішн им одягом, хай виправляються. Якщо ж дотримуватимуться того й далі, підда вати їх епітимії (карі); також і тих, що вживають пахучі мастила, бо корінь з ла в надмірному нидінні вЂ” єресь християнохулителів зробилась нечисто ю плямую для церкви правовірних, і ті, що визнали її, не тільки над образами (іконами) поглумилися, але й будь-яке бл агоговіння відкинули й ненавидять людей, що чесно й благоговійно живуть , і здійснилось у них написане: мерзенність грішників благочестя: то, якщо знайдуться такі, що насміхаються над ними, що носять простий і скромний о дяг, хай виправляються епітимією (карою). Якщо від стародавніх часів кожн а священна людина задовольнялась нерозкішним і скромним одягом, бо все, що не за потребою, а для убрання береться, треба піддати обвинуваченню ма рноти, як каже Василь Великий. Але й різнобарвну, із шовкових тканин, одежу не носили, і по краях одежі не накладали облямівок іншого кольору, бо чули Божу мову: ось ті, що носять м'яку одежу, вони в царських будинках (Мате. І1, 8. Я. Т.). КАНОН 17. Деякі ченці, бажаюч и стати старшими (начальниками) і зрікшись послушання, покинули свої мон астирі й узялись будувати молитовні будинки, не маючи всього, що треба, що б їх створити. Якщо хтось наважиться це робити, то місцевий єпископ повин ен заборонити це. Якщо ж той має все потрібне, щоб закінчити (будування), то хай свій намір здійснює до кінця. Того самого дотримуватись і щодо мирян і кліриків. КАНОН 18. Не робіть перешк од іншим, - каже Божественний апостол. (7 Кор. 10, 32. Я. Ф .). Але перебування жінок в єпископіях або в монастирях — то привід до всіляких спокус. Тим то коли виявиться, що хтось має рабиню чи вільну жінку в єпископії, або в монастирі, і доручає їй якусь службу, то на такого треба накладати епітимію; а того, хто занидіє в тому, видаляти. Якщо ж і жінкам дозволяється бути в позаміських будинках, а єпископ чи ігумен захоче приїхати туди, то в присутності єпископа чи ігумена аж ніяк жінка не може прислужувати, а хай перебуває окремо, в іншому місті доти, доки єпи скоп чи ігумен не від'їде відтіля, щоб не було нарікань. КАНОН 19. Мерзотність сріб лолюбства так опановує керівників Церкви, що навіть деякі з побожних чол овіків і жінок, забувши Господні заповіти, потрапляють в оману й приймаю ть священний сан чи чернече життя за золото. І буває, як каже великий Васил ь, негідне те, чого початок нечистий, бо негаразд одночасно служити Богов і і мамоні. Тим то, як виявиться, що хтось це робитиме, то єпископ чи ігумен, або хтось із священного сану — або повинен перестати таке робити, у прот илежному разі видаляти за другим каноном Халкидонського святого Собор у; а ігуменів треба видалити з монастиря й посилати її до іншого на послуш ання; так само й ігумена, що не має пресвітерської висвяти. А про те, що бать ки дають дітям, потрібне до віна (посагу), і про речі, що їх приносять люди із своєї власности, присвячуючи Богові, ми ухвалюємо, щоб воно перебувало з гідно з їхнім заповітом, незалежно від того, чи жертводавець буде в монас тирі, чи вийде, щоб не було в цьому провини настоятелів. КАНОН 20. Ухвалюємо, щоб відт епер не було подвійних (спільних) монастирів, бо це призводить до спокуси й створює перешкоди багатьом. Якщо хтось захоче разом з родиною чи родич ами зректися світу й перейти на чернече життя, то чоловіки мають іти до чо ловічих монастирів, а жінки - до жіночих, бо тоді це любіше Богові. А щодо ти х спільних монастирів, що дотепер існують, то ними треба керувати за прав илом святого отця нашого Василя, і згідно з його заповітом, що заповідає т ак: хай не живуть в одному манастирі ченці і черниці, бо таке спільне життя призводить до перелюбства. Хай чернець не виявляє намагання розмовляти з черницею на самоті. Хай не спить чернець у жіночому монастирі, і хай черн иця не їсть разом з ченцем насамоті. І коли речі, потрібні для життя, прино сять черницям від чоловіків, то їх має приймати за ворітьми ігуменія жін очого монастиря з якоюсь старою черницею. Якщо ж трапиться, що чернець за хоче побачитись з якоюсь родичкою, то нехай розмовляє з нею в присутност і ігуменії, небагато і короткими реченнями, і незабаром (хай) відходить ві д неї. КАНОН 21. Не може чернець чи черниця покидати свій монастир і переходити до іншого. Якщо ж трапиться таке, то треба виявити йому таку незвичну гостинність, але не належить йо го приймати без згоди (на це) його ігумена. КАНОН 22. Усе принос ити Богові, і не поневолювати себе своїми бажаннями — велике діло. Бож чи то їсте, чи п'єте, чи що іще робите, каже Божественний апостол, усе на славу Б ожу робіть (1 Кор. 10. 31, Я. Ф.). I Христос , Бог наш, у своїй Євангелії, звелів відсікати зародки сріхів, бо не тільки за перелюбство карає Він, але й саму думку до замаху на перелюбство засуд жує, як Він каже: хто спогляне на жінку жадібним оком, той уже вчинив перел юбство з нею в серці своєму (Мате. 5,28. Я. Ф.). З цього здобуваючи науку, ми повинні очищати свої думки. Бож усе ме ні можна, та не все на користь (2 Кор. 10, 23. Я. Ф.), як учить апостольське слово. Кожній людині треба їсти, щоб жит и, і тим, що шлюбно живуть і мають дітей, не негоже чоловікам і жінкам їсти р азом: тільки тим, що дають страву, хай дякують, але їсти не з якимись ганебн ими вигадками або з сатанинськими піснями, із співачками та блудливими в игуками, що їх докоряє пророк, кажучи: горе тим, що з гуслями й співачками п' ють вино, а на діла Божі не зважають, і про вчинки рук Його й не згадують (Іса йї 5, 12. Я.Т.). І якщо будуть такі серед християн, то хай виправляться; якщо ж не в иправляться, то до таких треба застосувати канонічні ухвали, що були пер едніше від нас. А ті, що їхнє життя тихе і одноманітне та дали вони обітниц ю Господеві Богові взяти на себе ярмо чернецтва, хай сядуть на самоті й за мовкнуть (Плач Єрем. З, 28. Я.Т.). Але й тим, що вибрали священне життя, не зовсім д озволяється їсти насамоті з жінками, хібащо разом з деякими Богобоязлив ими й побожними чоловіками й жінками, щоб ця спільністьтрапези провадил а до духовного повчання. Того самого треба дотримуватись іщодо родичів. Якщо ж трапиться ченцеві чи людині священичого сану не матив дорозі потр ібного, а з конечної потреби захоче відпочити в готелі або в приватному б удинку, то такому дозволяється це робити з конечної потреби.

Приложенные файлы

  • rtf 15813165
    Размер файла: 540 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий