теорія комунікативної дії ю хабермаса

теорія комунікативної дії ю хабермаса
Основним  предметом  розгляду  Габермаса є  комунікативна дія. Вільна  та  відкрита  комунікація – основа його  поглядів  та  політична  мета. Ми  спочатку  розглянемо  суть  теорії  комунікативної  дії  та  проаналізуємо  її  актуальність  в  межах  сучасної  теорії  демократії.
Методологічною  особливістю  побудови  теорії  комунікативної  дії є те, що автор  поєднує  емпіричні  та  трансцендентально-філософські  засади.  Габермас  виходить  з  того, що соціально  значущі  норми  піддаються  емпіричному  описові, однак, з  іншого боку, їх  не  можна  тлумачити як форму  чистих  максим  стратегічних  дій, з яких  дедуктивно  виводяться  рішення. Оскільки  емпірична  взаємодія  норм виражається  через  суб'єктивно  мислимий  сенс  орієнтованих  на  норми індивідів, то  соціальна  теорія  потребує  емпіричного  аналізу  в  трансцендентальній  установці.
У  такий  спосіб Габермас “здійснює  парадигмальний  поворот  у  соціальній  філософії  від  цілераціональної  дії  до  комунікативної  дії” [1, с. 90]. Між  цілераціональною  і  комунікативною  дією  є  кардинальна  відмінність. Суб’єкт, що  цілераціонально діє,   зорієнтований на  досягнення  успіху, намагаючись  змінити  ситуацію  в  об'єктивному  чи  соціальному  світі. Це  досягається  “шляхом  перетворення  об'єктів  впливу (предметів  чи  людей)  на  засоби, які  підкоряють (перетворюють) або  якими  маніпулюють (суб'єктами) в  інтересах актора” [1, с. 90-91]. На  цій підставі  цілераціональну  дію, локалізовану  межами  об’єктивного світу, Габермас називає  інструментальною, а  локалізовану  соціальним  світом – стратегічною. На  противагу цьому, комунікативна  дія  спрямовується  на  досягнення  порозуміння  між  суб’єктами  в  ситуації  їхньої  взаємодії. Порозуміння  стає невід'ємним  атрибутом  мовлення. Отже, якщо цілераціональна  дія виражає  монологічну інтенцію, то комунікативна дія – інтерсуб’єктну.
Габермас виокремлює інструментальну та комунікативну дії. Втіленням  інструментальної дії для Габермаса є сфера  праці, оскільки тут  дія  грунтується на  правилах, які в своїй основі мають емпіричний досвід. Під комунікативною дією  Габермас розуміє взаємодію щонайменше двох індивідів, яка упорядковується відповідно  до  норм, які прийняли  за  основу  всі  сторони. Якщо  інструментальна  дія  направлена  на  успіх, то  комунікативна  дія  на  взаємопорозуміння  діючих  індивідів, їх  консенсус.
     Слід  відзначити, що  у  працях  1960-х років головними  поняттями  для  Габермаса  були  інструментальна  та  комунікативна  дія, тоді  як  в  пізніший  період  діяльності  Габермас виокремив такі  чотири  типи: стратегічна, нормо-регулювальна, експресивна  та  комунікативна  дія. Стратегічна  дія  містить  у   собі  інструментальну та  стратегічну  дію. Орієнтація  на  успіх, на  використання  засобів, які  відповідають  за  досягнення  цілей, залишилися її характеристиками, однак, на думку Габермаса, суто  інструментальна  дія  відповідає підходу до людської діяльності, коли  предметні, інструментальні  та  прагматичні критерії  виходять  на  перший  план, а  соціальний  контекст  виноситься  за його межі. Стратегічна  дія  в  своєму вузькому значенні   висуває в центр соціальну взаємодію людей, однак розглядає її в контексті ефективності дії, тоді як у  комунікативній дії акцент робиться на спрямованості суб’єктів на пошук  взаємопорозуміння, компромісу.
     Ці  типи дії Габермас  вважає  за  доцільне  розглядати  в  контексті  раціональності:
-         інструментальна раціональність – це  рівень раціонального розв’язання  технічних  завдань  залежний  від  емпіричного знання;
-         стратегічна  раціональність – поступове розв’язання на користь тих чи тих можливостей  вибору;
-         нормативна  раціональність – раціональне  розв’язання  практичних  завдань  в  рамках  моралі  та  визначених “правил  гри”;
-         раціональність  “експресивної дії” – поняття раціональності  визначається  відповідно  до типології  дії.
На  основі  цієї  типології  можна  сформулювати  висновок, що характеристикою  концепції  раціональності  Габермаса  є  включення  та  синтез  ставлення  особи  до  світу  та  до  інших  людей  одночасно. А звідси Габермас робить висновок, що поняття  комунікативної  дії  потребує,  щоб  дійових  осіб  розглядали  як  суб’єктів, що  “говорять  і слухають”одночасно. Тому ставлення окремих суб’єктів до світу завжди  опосередковане  через  можливість  комунікації  з  іншими  людьми.
Сумуючи  основні  підходи  теорії  комунікативної  раціональності  Габермаса,  можна  виокремити низку  положень:
1)             опираючись  на  концепцію  раціоналізації,  Габермас  здійснює  десубстанціалізацію  та  деміфологізацію  розуму;
2)             подолання  суб’єктивістської  тенденції  трансцедентальної  філософії;
3)             свою  мету  Габермас  бачить  у  переплетенні  «діяльнісного» підходу, в  дослідженні  розуму  як  конкретної  раціональності  дії, у  вивченні  інтерсуб’єктивних, комунікативних  вимірах  дії.
Комунікативна  дія  як  символічно  опосередкована інтеракція, по-перше, задає  систему  відліку  для  описання  і  розуміння  дійсності, для  конституювання  її  як  предмета  пізнання, по-друге, комунікативна  дія – це  конкретно-історичний  процес  виробництва  соціальної  реальності. “Критична  рефлексія, включена  в  комунікативну  дію, звільняє  герменевтику  від  блокування   з  боку  деформованої  онтології, орієнтує  науковця  на  звільнення  особистості  і  соціуму  від  перешкод  комунікації” [2]. Цей рефлективний  досвід  можна  схарактеризувати  як  емансиповану  практику. Вона  орієнтує  не  тільки  на  усвідомлення  передумов  розуміння, а  й  на  усвідомлення  систематичних  розривів  комунікації.
Найефективніше комунікативна дія виявляється в дискурсі. Сьогодні чи не  найуживанішим терміном є «дискурс» (від лат. discursus – міркування, аргумент, фр. Discors – мовлення). Етимологічно  він  пов’язаний  зі  сферою лінгвістики. Під  дискурсом  сьогодні  розуміють в лінгвістиці зв’язний текст у контексті багатьох конституюючи та  екстралінгвістичних чинників – соціокультурних, прагматичних, психологічних, тощо. Коротко  кажучи, дискурс – це  «занурений  в  життя текст» [1, с. 120].
Під  дискурсом  більшість теоретиків  розуміють  аргументативну  комунікацію, що  здійснюється за конкретними правилами. Причому трансцендентально-прагматичний  інтерес  до  дискурсу  відрізняється  від  герменевтичного. «Хоча там і там у центрі уваги знаходяться символічні структури комунікації, проте трансцендентальна прагматика, на  відміну від герменевтики, зосереджується не на тлумаченні (експлікації) мовлення (дискурсу), а на виявленні глибинних символічних структур, тобто правил  дискурсивного (комунікативного) процесу» [1, с. 121].
Отже, теорія  комунікативної  дії  Ю. Габермаса  дає  змогу  забезпечити  розв’язання  проблем загальносуспільного характеру через  залучення  громадян до дискурсу, у  рамках якого створюються умови для вільного, неупередженого діалогу, що  спрямований на  досягнення  консенсусу. Такий  дискурс  уможливлює  плюралістичний  підхід до проблем завдяки виокремленню морально-нормативних правил на загальноетичному, десакралізованому та деідеологізованому рівенях. Саме завдяки  останньому  твердженню  можна говорити про можливість такої комунікації лише в країнах з високою політичною  культурою  та стабільною демократичною  традицією, що  в  свою чергу  свідчить  про  потребу  демократичної  традиції, яка є чинником забезпечення рівного доступу  громадян  до  дискурсу  на  рівних умовах. Відповідно  самоочевидним  стає  факт  взаємозалежності  демократії та  вільного  дискурсу, та  їх  спільної  мети – ухвалення  рішень  із  залученням  думки  Іншого. Це  дає  нам  змогу  говорити  про  їх  теоретичну  спорідненість. Однак  і  для  країн, що перебувають на шляху становлення демократії зразка країн Заходу, зокрема  і Україні, потрібно звернути увагу на цю концепцію, оскільки на її основі  можна  забезпечити  розв’язання  найактуальніших проблем на основі  діалогу та компромісу. Лише в такому разі можна говорити про набуття певними рішеннями легітимного  характеру.
15

Приложенные файлы

  • doc 15794240
    Размер файла: 40 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий