Емоції та креативність

Емоції та креативність
Термін «емоція» - це загальна категорія, яка поєднує:
Емоційні стани – мають перехідний характер, це коротка та інтенсивна реакція у відповідь на зовнішній стимул, яка складається із фізіологічних, поведінкових та когнітивних компонентів. Емоційні стани запускають когнітивні процеси оцінки ситуації, активують фізіологічну регуляцію та спрямовують поведінку.
Настрої – переважаюча протягом певного часу афективна установка. Тривалість настрою більша від тривалості емоційного стану (від кількох годин до декількох днів), а рівень активності – нижчий. Емоційний стан та настрій взаємопов’язані: той чи інший настрій може сприяти виникненню певного емоційного стану, а емоційний стан може продовжитися в формі настрою.
Емоційні особливості індивіда.
Два підходи до опису емоцій:
Категоріальний – емоційні стани можна звести до обмеженого набору емоцій, які називаються базовими. Вони є елементарними одиницями, які можуть об’єднуватися для утворення складних емоційних станів. До них відносять – гнів, страх, відраза, горе тощо;
Багатомірний – всі емоційні стани зводяться до трьох незалежних факторів:
Валентність – знак валентності розмежовує приємні та неприємні емоції: радість – це емоція з позитивною валентністю, а горе – з негативною;
рівень активації означає силу збудження, яка пов’язана із емоцією, що переживається;
домінантність – відповідає ступеню контрольованості емоційного стану, який переживається.
Два підходи до дослідження зв’язків між емоціями та креативністю:
Натуралістичний підхід – включає або аналіз власне контексту процесу діяльності видатних творців, або вивчення пов’язаних з ними документів та переписки. Даний підхід в більшій мірі оцінює вклад афективних порушень, таких як депресія або підвищена тривожність. Це пов’язано із гіпотезою про наявність поступового переходу від емоційних станів до емоційних порушень, згідно з якою існують лише кількісні відмінності між емоціями, які переживаються щоденно, та емоційними розладами.
Експериментальний підхід полягає в перевірці можливих впливів позитивних та негативних емоційних станів чи настроїв на виконання завдань на креативність. В задачу подібних досліджень входить спостереження та інтерпретація емоційних впливів, які сприяють або заважають проявам креативності.
Вплив емоційних станів на творчу продуктивність:
1)Позитивні емоції та креативність – Айзен була першою, хто систематично досліджував роль емоцій в творчості. Згідно її гіпотезі, лише позитивні емоційні стани сприяють творчій продуктивності, що не можна сказати про нейтральні чи негативні стани. Результати її досліджень показали, що досліджувані в позитивному емоційному стані породжують значно більше рішень, ніж у нейтральному. З іншого боку, успішність вища, коли задача представляється таким способом, який полегшує її рішення, у порівнянні з традиційним способом представлення. Це пояснюється існуванням двох окремих механізмів або процесів. Перший процес полягає у впливові позитивних емоцій на увагу людини, вони посилюють увагу людини на матеріал, що дозволяє досліджуваному вийти за межі існуючих структур та помітити нові властивості об’єктів, які зазвичай ігноруються. Другий процес пов'язаний із полегшенням доступу до позитивного матеріалу, який зберігається у пам’яті. У «нормальної» людини кількість позитивних ідей в памяті більша, ніж кількість негативних. Це впливає на інтерпретацію та організацію стимулів та полегшує креативні реакції.
2) Креативність та когнітивна установка – Кауфманн і Восбург критикували експерименти Айзен і не погоджувалися з її інтерпретаціями. Їх експерименти із інсайт ними задачами показують, що позитивні емоції заважають вирішенню задач, в той час як негативні емоції, навпаки, допомагають досягати успіху. Вони стверджують, що критерій задоволеності рішенням, яким оперує індивід, значно занижений у позитивному емоційному стані, в порівняння з негативним чи нейтральним станом. Позитивні емоції «сигналізують» індивіду про те, що він знаходиться у благополучному стані, а тому він в меншій мірі відчуває потребу докладати когнітивні зусилля. При рішенні творчих задач індивід, відчуваючи задоволення своїми рішеннями, пропонує менше нових ідей. І навпаки, негативні емоції сигналізують індивіду про те, що він знаходиться у проблемній ситуації і необхідно докласти зусиль. Тому мислення індивіда стає більш дивергентним і він більш успішно вирішує творчі задачі.
3) Емоційний стан та креативність: емоція як інформація – Мартін, Уорд, Ечі та Уайерс припустили, що вплив емоцій на креативність може залежати від способу виконання завдання, а саме те, що цей вплив буде різним для тих досліджуваних, які перестають виконувати завдання на креативність, коли перестають отримувати від них задоволення. Основуючись на теорії «настрій як інформація», вони пояснюють результати тим, що позитивний емоційний стан «інформує» індивіда про благополуччя та задоволеність своєю роботою. Через це люди роблять висновок, що вони дали достатню кількість відповідей , і, що у них немає необхідності продовжувати далі породження ідей. І, навпаки, стан печалі робить людей незадоволеними і «інформує» їх про те, що їх робота не закінчена, і, що вони повинні докласти додаткових зусиль для породження ідей. Було доведено, що в позитивному емоційному стані завдання здаються людям більш цікавими і вони отримують від них більше задоволення, ніж люди в негативному емоційному стані. Але ці результати стосуються лише по відношенню до кількості ідей, але не їх оригінальності.
4) Емоційний стан та креативність: вплив задоволення, пов’язаного із задачею – на думку Абеле, емоції змінюють творчу продуктивність двома шляхами: їх можна розглядати як мотиваційні або як когнітивні модератори. Індивід у негативному стані мотивований на пошук таких стратегій діяльності, які можуть привести його у нейтральний стан. Результати досліджень підтвердили, що позитивний емоційний стан, незалежно від інтересу до задачі, підвищує креативність, приводячи до певної розкутості мислення людини. А негативний емоційний стан може підвищувати креативність, оскільки, породжуючи більше позитивних ідей, люди коректують свій настрій.
5) Вплив фактору «рівень активації» – Адаман та Блейні досліджували зв’язки між емоціями та креативністю, індукуючи три різні стани (радість, нейтральний настрій, печаль) за допомогою пред’явлення музичних фрагментів, забарвлених певною емоцією. Результати досліджень показали, що зміна емоційного стану як в сторону радості, так і в сторону печалі підвищує креативність людини. Вони припустили, що на зв'язок між емоційним станом та креативністю впливає рівень активації – обумовлений емоціями підвищений рівень активації, скоріш за все, викликає у досліджуваних дискомфорт, і вони намагаються знизити активацію за допомогою творчої діяльності.
Загальний висновок із всіх цих досліджень – позитивні емоційні стани або настрої підвищують кількість породжуваних ідей і, відповідно, творчий потенціал людей. Негативні емоційні стани іноді сприяють підвищенню креативності, а іноді – її зниженню. В цілому не існує консенсуса відносно ролі окремих конкретних емоцій в креативності.
Модель емоційного резонансу. В її основі лежить припущення, що емоційна забарвленість минулого досвіду контролює доступ до творчих асоціацій між поняттями.
Модель емоційного резонансу складається із трьох компонентів:
Ендоцепти – сліди конкретних емоцій, які були пережиті і зв’язані з поняттями чи репрезентаціями в памяті. Ці репрезентації індивідуальні і багатовимірні. Наприклад, якщо у памяті активується поняття «ліфт», то його ментальна репрезентація може мати асоціативні зв’язки із переживаннями тривоги, страху чи з будь-якою іншою емоцією, яка стосується попередніх поїздок у ліфті.
Автоматичний механізм емоційного резонансу, за допомогою якого емоційний профіль ендоцепта поширюється у памяті та активує інші ендоцепти. Ендоцепт активується, коли поняття та/або образ, з яким воно пов’язане, також активоване. Активація ендоцепта призводить до поширення в памяті емоційної хвилі, яка слідує по маршрутам когнітивних асоціативних мереж. Якщо на шляху знаходиться схожість профілю якогось іншого ендоцепта з поширюваною емоційною хвилею, то обидва ендоцепта входять у резонанс. Сила резонансу залежить від емоційних профілів кожного ендоцепта.
Поріг виявлення резонансу, який визначає чи ввійде активований резонансом ендоцепт в робочу пам'ять. Можливість виявити резонанс між двома ендоцептами залежить від чутливості індивіда до своїх власних емоцій, з одного боку, та від сили резонансу між ендоцептами, з іншого.
Кожен елемент даної моделі є функцією індивідуальних відмінностей між людьми:
минулий досвід по-різному емоційно переживається різними людьми, а тому, будуть різнитися і пов’язані з поняттями ендоцепти, які слугуватимуть джерелом різних асоціацій для різних людей.
варіативність може породжуватися відмінностями у переробці та інтеграції емоційного досвіду. Від цих процесів залежить енергія ендоцептів та ступінь їх баратовимірності та
відмінність в увазі людей до своїх емоцій – вона визначає індивідуальну варіативність порогу виявлення емоційного резонансу.
15

Приложенные файлы

  • doc 15732418
    Размер файла: 48 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий