СОЦІАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ САМОСТІЙ НІ НОВИЙ ВАРІАНТ..

Перелік питань до самостійних занять
з дисципліни «Соціальні комунікації »

ІМОДУЛЬ: ТЕОРІЯ СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ.

Тема № 1
Моделі комунікації: модель Якобсона,Шеннона-Вівера, Ньюкома, Лотмана, модель знака
Традиційний, загальнотеоетичний та прикладний підходи до вивчення комунікації.
Комунікативні процеси:
Комунікативна стратегія і комунікативний процесс
Складові частини комунікативного процесу: автор, повідомлення, канал, адресат, звотротній зв’язок ,фільтри, контекст, код, знак, мотивація, стереотип, роль, комунікатор.
(«Теорія комунікації» Г. Почепцов)



Тема № 2
1.Теоретичні основи соціальних комунікацій
1.1.Онтологічний аспект СК
1.2.Гносеологічний аспект СК
1.3.Методологічний аспект СК


Тема № 3

Виявити вплив кожного з видів соціальної комунікації на забезпечення взаємодії між різними ланками суспільства.
Визначити складові частини соціальних комунікацій та виявити їх роль у формуванні соціально-комунікативного простору.



Тема № 4
Проаналізувати наданий матеріал і виявити основні риси гри та псевдогри, порівняти дані види соціокомунікативної діяльності і виявити в чому полягає різниця між ними.
Поняття дискурсу. Види дискурсу. (надату коротку характеристику 3-4 видів дискурсу по підручнику Почепцова)


Матеріал по самостійній № 4
1.
Гра являє собою спілкування між людьми, яке може відбуватись у 3-х варіантах:
Гра в межах несловесної (невербальной) коммунікації, напр. спортивні ігри.
Гра в межах словесної (вербальной) коммуникації, напр.., кросворди та ребуси.
Гра що поєднує словесну та безсловесну комунікації (драматична вистава).
Суть гри полягає в тому що вона не вичерпується комунікацією, гра не тільки передача змістів , але і створення нових змістів. Тому гра творчо-комунікативна дія.
1. Будь яка гра –вільна діяльність, гра згідно наказу не гра, у крайньому випадку імітація гри. Людина може вільно увійти до гри і може спокійно вийти з неї. Те , що може бути припинено по бажанню учасників гра; не гра те що не можно припинити по бажанню. (Кокетування- гра, а кохання ні; юридичні закони гра, закони природи не гра.
2. Гра не ставить перед собою мету – отримання матеріальних продуктів, подібно до праці, але вона не без цільна. Метою гри є - виграш , який може мати морально-емоційний чи матеріальний характер
3. Досягнення виграшу потребує новаторських рішень від гравців, тому гру можно кваліфікувати як творчу продуктивну діяльність . У процесі гри не тільки передаються, але і створюються нові змісти.
4. Гра як так зване «царство свободи» протистоїть повсякденному реальному життю як «царству необхідності». Демонстративне інобуття гри обумовлюється замкнутістю ігрового простору (храм, арена, екран, навчальна аудиторія і т.п.); регламентуванням часу встановлюється початок та кінець гри , періоди її повторення;
5. Завдяки свободі, творчій аурі, гармонічній впорядкованості , гра створює тимчасову , обмежену досконалість в хаосі повсякденного життя . Вона зачаровує людей, задовольняючи їх естетичні потреби
Тобто гра це творче духовне спілкування незалежних суб’єктів, що здійснюється у добровільній формі і для якого є характерною етична та естетична привабливістю.
Псевдогра це гра, яка втратила свою творчу складову, але зберігла комунікативний характер. Для псевдо гри не є характерним невимушеність, добровільність, та непередбачуваність результату, навпаки, вона являє собою обов’язкову послідовність зумовлених дій, відступ від яких не допускається. Ці дії - вербальні чи невербальні, в яких відстуній творчий зміст. Тому псевдогру можно визначити як не творчу коммуніктивну дію. Псевдоігри поділяються на трудову повинність та ритуал.
Псевдоігрова трудова повинність здійснюється під дією зовнішнього примусу (обов’язок , долг, насилля). Так актор, який не відчуває натхнення, вимушений глядачам демонструвати псевдогру, тому що не може покинути сцену. Акторська гра перетворюється у трудову повинність, для виконання якої вимагається не новаторсько-продуктивна, а наслідувально-репродуктивна діяльність, яка створює видимість ігрової, навіть театралізованої дії. Інший приклад студент, намагається засвоїти нецікаву для нього навчальну дисципліну .
Ритуали поділяються на обрядові та повсякденні. Обрядовий ритуал спочатку являв собою містичний діалог з потусторонніми силами. Пізніше ритуал розумівся як дотримана традиційна обрядовість, що є характерною для певних суспільних дій (наприклад таких як весілля або похорон). Обрядові ритуали не мають таких характерних рис гри, як творча новація, непередбачуваність результату, але при йьому зберігають емоційно-етичну привабливість.
Обрядовийй ритуал наближається до «гри-іллюзії», тому для нього є характерним соціальне маніпулювання, демонстрація солідарності та єдності .
Повсякденний ритуал чи етикет це стандартна, стійка норма повсякденного спілкування людей, прийнята у данній культурі. Ритуально-етикетні норми мають велике значення у культурному просторі будь якого суспільства . Феномен такта - ритуалізація повсякденності.
Отже, псевдогра вироблений суспільством засіб комунікації, основним призначенням якого є збереження та передача у соціальному просторі і часі певних змістів ; це необхідний елемент соціальної пам’яті/
2. Дискурс мова, процес мовної діяльності; спосіб говоріння.. Чіткого й загальновизнаного визначення дискурсу, що охоплює всі випадки його вживання не існує, і не виключено, що саме це слово сприяло його широкій популярності. Різні розуміння дискурсу вдало задовольняють різні понятійні потреби, модифікуючи більш традиційні уявлення про текст, діалог, стилі й навіть мову.
При вивченні дискурсу, як і будь якого природного феномену, постає питання пор класифікацію: які типи й різновиди дискурсу існують. Найперше розмежування в цій галузі –протиставлення усного й письмового дискурсу. Це розмежування зв’язане з каналом передачі інформації: при цсному дискурсі канал акустичний, при письмовому-візуальний. Розбіжності у каналі передачі інформації мають принципово важливі наслідки для процесів усного й письмового дискурсу. По-перше в усному дискурсі процеси породження й розуміння відбуваються синхронізовано, а у письмовому-ні. При цьому, швидкість письма більш ніж у 10 разів нижча від швидкості усного мовлення, а швидкість читання трохи вища від швидкості усного мовлення. У результаті при усному дискурсі має місце явище фрагментації. При письмовому дискурсі відбувається інтеграція у складні речення й інші синтаксичні конструкції й обєднання. Друга принципова розбіжність пов’язана з відмінностями у каналі передачі інформації-наявність контакту між співрозмовниками у часі і просторі.
Крім двох фундаментальних різновидів дискурсу-усного й письмового –варто згадати ще один : уявний. Людина може користуватися мовою, не створюючи при цьому ні акустичних, ні графічних явищ мовної діяльності. У цьому випадку мова також використовується комунікативно, але та сама особа є й мовником , і адресатом.
Для міжнародних відносити мова також є інструментом утілення ідей. Тому дискурс як одиницю мовно-соціальному ми оминути не можемо. Взагалі дискурси потрібно розглядати з таких головних позицій:особливості мовлення у контексті цього дискурсу, особливості знакового (символічного) відображення реальної ситуації цим дискурсом і особливості комунікативної ситуації (у співставленні з базовою комунікативною ситуацією – звичайним спілкуванням двох осіб у ситуації безпосереднього контакту).
Відомі вчені Д. Лассвел, В. Фокс, визначають політику як процес рішення „хто одержує, що коли і як”. У свою чергу міжнародну політику вони характеризують як політику, що проводиться при відсутності уряду. Інші дослідники повязують термін „анархія” й міжнародні процеси, вважаючи їх мало керованими.
Політичний дискурс сьогодні набуває більшого значення у нашому суспільстві й тому вимагає до себе дедалі більшої уваги дослідників. Виокремимо його головні особливості. Політичний дискурс функціонально спрямований на майбутній контекст. Якщо літературний дискурс розповідає здебільшого про минулі контексти, масова комунікація-про теперішні, то політичний дискурс розкриває майбутнє: яким воно може бути, яким воно буде за тих чи інших умов, чому воно буде таким. Майбутня орієнтація є дуже вигідною для політиків, бо її неможливо перевірити в сьогоденні.
Тому політичні дискурси СРСР активно експлуатували гасла „Кожній сім ї окрему квартиру в 2000 році”, або „Нинішнє покоління радянських людей буде жити при комунізмі ”Зосередивши увагу на майбутньому, політики прагнуть взяти плату за майбутні успіхи сьогодні Майбутні контексти дуже важко заперечити. Тому вони є найвигіднішими: коли настає час перевірки – то або політик уже інший, або виборці зацікавлені іншими питаннями.
Політичний дискурс сам тлумачить питання, що є істина , а що-ні. Він проголошує саме свої ідеї найкращими, а інші – брехнею. Влада починає визначати тексти, що стають обов’язковими для вивчення у школі або інституті, багато варіантів таких текстів змінюється на єдиний перелік. Політичний дискурс спрямований на те. щоб визначити правомірність лише одного тексту, лише одного промовця.
Політичний дискурс весь час створює модель ворога. Наявність ворога виправдує багато невідповідностей у дні сьогоднішньому. Саме ворог весь час винен у тому, що ситуація не є такою, як планувалося. Ворог як зовнішня загроза завжди цементує суспільство , яким тоді легше керувати. Яскравим прикладом був конфлікт між Україною і Росією, пов’язаний з островом Тузла.
Етикетний дискурс має за мету підкреслити у співрозмовника лише позитивні риси. Вибираючи між висловами „У вас нечищені черевики”, „Яка у вас гарна зачіска”, етикетний дискурс віддасть перевагу останньому. Він принципово працює на те, щоб образ співрозмовника став найкращим (використовується не лише позитивні вислови про нього самого не менш вживаним є негативні вислови про його ворогів).
Етикетний дискурс має бути принципово автоматичним, щоб при його проведенні не відчувалося напруженості . Він має бути легким, невумешеним. Іноді це гра, яку дозволяють собі комуні канти (причому з обох боків). Отже, й сприймати його слід теж відповідно.
В історії людства є приклади цілої низки текстів, складених в умовах цього дискурсу (наприклад любовні листи) Особливо полюбляє етикетний дискурс тоталітарна держава, саме тоді народжується гасла на кшталт „Слава КПРС”.












Приложенные файлы

  • doc 15723364
    Размер файла: 64 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий