Психологічна культура ділового спілкування

Психологічна культура ділового спілкування це знання закономірностей психічної діяльності співрозмовників і вміння застосовувати ці знання в конкретних ділових ситуаціях, що дозволяє створити благоприємний психологічний клімат ділової розмови, скласти хороше враження про себе, розпізнавати партнера і вміло його вислуховувати, ставити питання і відповідати на них, захищатись від некоректних партнерів, а також використовувати техніку безконфліктного спілкування зі співрозмовниками різних психологічних типів. Почнемо зі створення сприятливого психологічного клімату. Для того, щоб створити сприятливий клімат насамперед необхідно ні за яких обставин не домагатись якихось вигод для себе. Той, хто шукає для себе найбільшу вигоду, ризикує потрапити до розряду малоцікавих партнерів у наступних переговорах. Перш всього необхідно зацікавити партнера своєю пропозицією. Потрібно повести так розмову, щоб співрозмовник сказав те, що ви хотіли б почути від нього. Для цього необхідно зрозуміти точку зору партнера і спробувати подивитись на речі його очима. Існує декілька ефективних прийомів, розроблених фахівцем в галузі психології спілкування Дейлом Карнегі, які дозволяють швидко привабити до себе вашого партнера. По-перше, з самого початку розмови необхідно окремими фразами, ненав'язливо вселяти партнеру почуття його гідності, або значення (ваги) організації, де він працює. Але робити це необхідно щиро, щоб не було схоже на дешеві компліменти. Справа тут полягає в тому, що глибоким прагненням, яке присутнє кожній людині, є бажання бути поміченим. Кожен із нас має потяг бути оціненим гідно, це один із найважливіших законів людської поведінки. Дійсно, майже кожен, кого ви зустрічаєте, вважає себе вище вас, і вам легко буде знайти правильний шлях до серця співрозмовника, якщо ненав’ язливо дати йому зрозуміти, що ви знаєте його значимість і робите це щиро. По-друге, під час ділової розмови проявляти виключну увагу до свого партнера. В цьому полягає один з найважливіших секретів успіху у взаємостосунках ділових людей. Пам'ятайте, що людину, з якою ви розмовляєте, в сто разів більше цікавить вона сама, її потреби і проблеми, ніж ви і ваші біди. Це обов'язково необхідно пам'ятати і тому й говорити треба про те, що цікавить вашого співрозмовника, і про речі, які він добре знає. По-третє, підбирайте і складайте такі питання своєму партнерові, на які 6 йому було приємно відповідати. Заохочуйте співрозмовника розповідати про себе та про свою організацію. По-четверте, оскільки всі люди люблять свої імена, в діловому спілкуванні дуже важливо звернутись до людини по імені й по батькові як можна більше не вимушено, даючи зрозуміти, що його ім'я для вас багато значить. Д.Карнегі рекомендував навіть записувати в спеціальний блокнот імена всіх людей, з якими доводиться спілкуватися, і регулярно її переглядати. Тоді, зустрівши випадково давнього знайомого, привітавши і звернувшись до нього по імені, ви не тільки доставите йому задоволення, здивуєте його своєю пам'яттю, а отримаєте й аванс довіри на майбутнє. Щоб навчитись легко запам'ятовувати імена й по батькові, а також важливі для ділової розмови дати й факти, необхідно пам'ятати про три закони пам'яті, що сформульовані Карнегі: а) Закон враження. Важлива умова необхідно отримати яскраве і сильне враження про те, що ви хочете запам'ятати. А для цього потрібно зосередитись протягом хоча б п'яти хвилин, при цьому необхідно уважно спостерігати за партнером. Мозок людини не сприймає й тисячної долі того, що бачить око. Познайомте пересічну людину з двома чи трьома своїми друзями, і може статися, що через декілька хвилин вона не буде пам'ятати жодного імені з названих вашими друзями. Безумовно, тут можна послатись на погану пам'ять, але справа не в пам'яті, а в спостережливості і в необхідності прояву достатньої уваги до людей. У подібному випадку необхідно уважно вислухати прізвище, ім'я та по батькові нового знайомого. Попросити повторити, спитати, як воно пишеться. Таким чином ви отримаєте яскраве і сильне враження. Запишіть номер телефону, прізвище партнера, дату зустрічі, якщо ви хочете це запам'ятати. Продивіться ці записи декілька разів і повторіть їх про себе. Необхідно, щоб отримували перше враження якомога більше органів почуттів. Але саме головне побачити. Нерви, що ведуть від очей до мозку в двадцять п'ять разів товщі, ніж ті, що ведуть від вуха. б) Закон повторення. Можливо запам'ятати все, що необхідно, якщо це достатньо довго повторювати. Але при цьому необхідно не машинальне, а свідоме заучування. Людина, що сидить і повторює текст з метою його вивчення, витрачає вдвічі більше часу і енергії, ніж це необхідно для досягнення того ж результату, якщо процес буде здійснюватись з розумними інтервалами. Прочитайте текст один чи два рази, потім відкладіть його вбік і пізніше знов і знов повертайтесь до нього. Повторення з інтервалами дозволить вивчити значно скоріше необхідний текст. Вказану особливість процесу запам ятовування можна пояснити двома факторами: О в інтервали між повторюванням наша підсвідомість зайнята закріпленням асоціацій; О працюючи з деякими інтервалами між потоками інформації мозок не так швидко стомлюється. в) Закон асоціації. Щоб добре запам'ятати якусь подію, необхідно пов'язати її з якимось іншим фактом. Тренована пам'ять спирається на організовану систему зв'язків, тобто на асоціації. Секрет хорошої пам'яті це секрет встановлення численних асоціацій з подіями, які необхідно запам'ятати. Але зв'язати асоціації з подією означає якомога більше думати про неї. З двох людей, що отримують однакову інформацію, краща пам'ять у тієї, яка більше продумує отримані дані і встановлює між ними тісний зв'язок. Для того, щоб усвідомити собі значення тих чи інших фактів, необхідно продумати їх зі всіх боків, поставити собі такі питання: «Чого це так?», «Як вийшло, що це так сталося?», «Коли таке буває?», «Хто сказав, що це саме так необхідно зробити?». Щоб запам'ятати ім'я та по батькові незнайомої людини, необхідно асоціювати її зі своїм знайомим, в якого таке ж ім'я та по батькові. Якщо в людини незвичне прізвище, попрохайте її щось розповісти про нього. Уважно вдивляйтеся в зовнішність людини, спробуйте пов'язати її з обличчям. Розізнайте, чим вона займається і спробуйте знайти якусь фразу чи вираз, який допоможе зв'язати прізвище з її заняттям або зовнішністю. Щоб запам'ятати дати, асоціюйте їх зі знаменними подіями, які ви знаєте. Корисно використовувати цей прийом, і коли необхідно запам'ятати номер телефону. По-п'яте, проявляйте шанобливе ставлення до думки партнера, не вказуючи йому, що він неправий. Під час ділового спілкування інколи дуже важко відстояти свою точку зору. Ні в якому разі не можна це робити за допомогою сварки, оскільки, як відомо, в дев'яти випадках з десяти суперечка закінчується тим, що кожен з її учасників ще більше, ніж раніше, переконується в своїй правоті. Якщо ви сперечаєтесь або заперечуєте, то зможете отримати перемогу, але перемога ця буде ні до чого, тому що ніколи не отримаєте прихильності партнера. Тому вирішуйте самі, що для вас важливіше: показна перемога чи прихильність іншої сторони. Коли партнер неправий, то можна дати зрозуміти це поглядом, жестом чи інтонацією. Але якщо прямо сказати партнерові, що він неправий, то цим ви нанесете прямий удар по його самолюбству і почуттю власної гідності. Це викличе у нього бажання захищатись, доказати зворотнє, але не змінить його точку зору. Якщо почати з фрази «Я вам це доведу», то це буде рівносильно тому, щоб сказати «я розумніший за вас». Очевидно, що така заява викличе у нього внутрішній опір і намагання зіткнутися перше, ніж ви щось будете говорити. Така поведінка партнера цілком зрозуміла. Він продовжує вірити в те, що звик приймати за істину, і ваше невдоволення, що викликане сумнівом в справедливості його думки, змушує його шукати всіляке виправдання й чіплятись за нього. Очевидно, що така людина дорожить не самою ідеєю, а своїм самолюбством, якому загрожують. Довести що-небудь їй у цьому випадку просто неможливо. В подібних випадках краще за все почати з фрази: «Подумати тільки, я вважав інакше, можливо я помиляюсь. Давайте краще разом перевіримо факти». Якщо партнер погодиться, і ваші факти будуть переконливі, то він погодиться з ними добровільно. Можна сказати також: «Я думаю інакше. Але, безумовно, я можу помилятись. Зі мною це бувало. Сподіваюсь, що ви виправите мене, якщо я в чомусь буду неправий». Допускаючи можливість помилки зі свого боку, ви зможете уникнути утрудненого становища. По-шосте, краще уникати прямого протиріччя поглядам інших, а також самовпевнено відстоювати свою точку зору. При наявності «гострих кутів» у розмові не треба застосовувати слова і вирази, що підкреслюють тверду думку, наприклад: «безумовно», «лише так і не інакше». Краще їх заміняти на вирази «Мені так здається», «Я гадаю», «Я думаю» тощо. Коли ваш партнер заявляє щось помилкове, краще відмовити собі в задоволенні негайно це викрити, а почати свою відповідь із зауваження, що за певних умов і обставин така думка може бути правильною, але в цьому випадку справа зовсім в іншому. Манера виражати свою думку якомога скромніше завжди викликає менше протиріч. Якщо виясниться, що ви помиляєтесь, це доставить вам менше гіркоти чи смутку. Якщо виясниться, що правда на вашому боці, то вам буде легше переконати партнера прийняти вашу точку зору. Якщо ж, однак, неминуче зіткнення поглядів, то розумніше випередити опонента і взяти ініціативу на себе. Значно вигідніше піддати самокритиці себе, ніж слухати подібне з чужих вуст. Але зробіть це якомога раніше. Цим самим ви виб'єте грунт з під ніг супротивної сторони. По-сьоме, дійсно, всі люди хочуть бути свідомі своєї значимості і тому, якщо ви стверджуєте, що ваш партнер абсолютно правий, а ви ні (і робите це зразу і щиро), це пощадить самолюбство партнера, і він сам пом'якшить ванту провину. Суть цієї ситуації полягає в тому, що ви стаєте на бік партнера, а він на ваш. Лише дурень намагається виправдати свої помилки. Розумна людина, якщо вона, помилившись, завжди швидко визнає це. «Бійкою ніколи багато не доб'єшся, а за допомогою поступок можна отримати більше ніж чекаєш». Ніколи не треба сперечатись із партнером. Не кажіть йому, що він неправий, поважайте його думку і будьте трохи дипломатом. Досвід ділового спілкування показує, що в словесному поєдинку майже неможливо примусити партнера змінити його погляди. Особиста критика або категоричне осудження не приведе до успіху, а лише викличе намагання партнера захистити себе і стати на захист своєї гідності. Для досягнення комерційного успіху можна дозволити партнерові перемагати в незначних суперечках. Суперечливі питання бажано вирішувати тактовно, дружно і зі щирим намаганням зрозуміти точку зору партнера. По-восьме, не вживайте образливих слів. Психологія суперечок підкоряється закону «емоційного дзеркала»: нервозність одного породжує нервозність другого, злість завжди породжує злість. Щоб ваші слова подіяли, говоріть делікатно, не зневажаючи партнера. Пам'ятайте слова Гіппократа: «Не допускайте злості, вона є джерелом хвороби». По-дев'яте, для того щоб критика була сприйнята без образи, необхідно створити в партнера благочинний фон для сприйняття зауважень. Усяке зауваження сприймається значно легше, якщо воно йде після похвали. Значно легше вислухати перерахування своїх помилок, якщо той, хто критикує, почне з визначення, що він і сам не бездоганний. Перед тим, як критикувати інших, вкажи на власні помилки. У різного роду неприємностях, люди зазвичай шукають причину не в собі, а в інших. Якщо ж сталось щось хороше, то, безумовно, кожен бажає зробити себе «героєм» успіху. Така вже природа людини. По-десяте, в неприємностях і конфліктах завжди винні обидві сторони. Тому й необхідно навчитися з метою підтримки нормальних ділових стосунків розділяти відповідальність і брати на себе визначену долю провини за те, що сталось. Не треба відразу ж обвинувачувати іншого, краще самокритично оцінити свою поведінку. Якщо ж звинувачують вас, і ви дійсно зробили промах, то беріть провину на себе. Цим ви обеззброїте обвинуватців: вони чекали, що все буде зовсім інакше, а тут вже необхідно начебто захищати вас, діючи за правилом: «це може статись з кожним». У діловому спілкуванні можна виділити два види ставлення до оточуючого світу: позитивне й негативне. Позитивне мислення більш за все сприяє створенню сприятливого психологічного клімату в будь-якій діловій розмові. Максимальний же виграш від негативного мислення дорівнює нулю. Ви більше виграєте, якщо «не будете шукати плями на сонці». Ви досягнете більшого в житті, коли спрямуєте свій розум на вирішення проблем, замість того щоб жалітись на їх існування. Практика ділового спілкування доказує, що дуже корисна принципова установка: «Якщо я мало отримую від життя, то в цьому винний лише я сам». Позитивно думаючі люди частіше вживають сполучник «і», наприклад: «У мене багато ідей, і оскільки, директор дуже зайнятий, я повинен покращити момент для їх викладу» замість: «У мене багато ідей, але мій директор, не знаходить часу їх вислухати». Для створення сприятливого психологічного клімату в діловому спілкуванні обов'язково виконайте такі дії: Зменшуйте фізичну і соціальну дистанцію. Починаючи з першого контексту, привітайте партнера щирою усмішкою, доброзичливим поглядом і міцним рукостисканням, вставайте йому назустріч, звертайтесь по імені та по батькові з легким поклоном убік. Постійно показуйте ваше бажання зрозуміти позицію партнера. Уясніть, що він хоче, і після цього викладайте свої докази і пропозиції з позиції його інтересів, розкривайте їх на користь саме йому. Намагайтесь виявити якості свого партнера, виражайте свою зацікавленість в перспективах розвитку ваших взаємовідносин, ставтесь із розумінням до думок і бажань співбесідника. Виражаючи власні почуття, враховуйте емоційний стан партнера. Дотримуйтесь дружелюбного тону. Підкресліть рівність позицій, шукайте спільне в інтересах і думках, поводьтесь спокійно і доброзичливо, але без небажаних поступок. Емоційно підтримуйте розмову (активно і уважно слухайте). Партнер буде бачити ваше бажання його слухати й співпереживати і тому проникнеться почуттям вдячності за це. Драматизуйте свої ідеї, подавайте їх ефективно. Кидайте виклик, зачіпайте за живе.
"Слово - Срібло, а мовчання - золото ". Ця народна мудрість для бізнесмена трактується наступним чином: менше говорити самому і більше слухати співрозмовника (постачальника, покупця, партнера, кредитора, інспектора і т.п.). І не лише слухати, а намагатися зрозуміти його точку зору і грунтовність доводів, що наводяться. Тільки зрозумівши і усвідомивши їх, ви озбройтесь можливістю або доказово спростувати сказане, переконавши співрозмовника в зворотному, або гідно з ним погодитися, не втративши при цьому обличчя фірми.
Давши співрозмовнику повністю висловитися, не перериваючи його, ви тим самим знімаєте гостроту напруги у взаєминах і отримуєте достатньо часу на обдумування почутого, а також пошук гідного компромісного рішення


Заміжжя та родина – це дуже відповідальна справа, і перш ніж взяти шлуб, треба ретельно все обміркувати. Від вашого рішення буде залежити доля ваших майбутніх дітей та ваше особисте щастя.Щастя й благополуччя майбутньої родини буде залежати від найперших результатів у становленні родини йсімейних відносин усередині неї. За останні роки до цього питання стали ставитися не зовсім серйозно. При розгляді сімейних пар стали модні випадки, коли молоді люди живуть один з одним, не укладаючи шлюб. Бувають випадки, що такий шлюб буває досить довгим. Обумовлено це тим, що тут не встає питання про розділ майна й різних судових розглядів.Але молоді люди повинні знати, що для цього зовсім не потрібно жити без реєстрації шлюбу. У наші дні є можливості скласти шлюбний договір. І надалі не замислюватися про те, що при розлученні хтось залишиться ні із чим.Але незважаючи ні на що люди знайомляться, зустрічаються, закохуються, а потім одружуються. Багато хто вважає, що любов це головний аргумент вступу в шлюб і повинен обіцяти щасливе сімейне життя на довгі роки. Але в процесі життя з'ясовується, що не любов є головною. Для щасливого життя цього недостатньо. Первісний романтизм проходить, а на зміну йому починаються життєві проблеми. Вони можуть бути обумовлені масою речей.У цей час велике значення має матеріальне становище молодої родини. Якщо буде недостача грошей, то така родина незабаром обов'язково розвалиться. Раніше, коли люди не боялися за завтрашній день, цілком можна було погодитися на шлюб по душі. І це було б правильно. Але зараз доводиться сто разів зважити, а потім вирішити, чи варто заводити родину в цей неспокійний час. Із цієї причини зараз дуже багато людей, які взагалі не хочуть вступати в законний шлюб.Але найчастіше, у ній панує напружена атмосфера. Шлюб сьогодні укладається по різних причинах. Невеликий відсоток одружується по велінню батьків і за їхнім вибором. Тут вже встає питання покірності волі батьків. Але більшість чоловіків і жінок воліють залишатися офіційно не одруженими, їм більше підходять легкі інтрижки. Так вони вважають легше й безвідповідальніше можна прожити своє життя. Все це данина моді сучасних відносин.Про яку міцну родину може йти мова, якщо чоловік не хоче брати відповідальність за родину, а жінка боїться народжувати дітей. Тільки молоді люди у віці до двадцяти років можуть одружуватися нерозважно й спонтанно. Про те, що буде далі, їх на першому етапі життя не хвилює.
Причини розлучень
Є 6 основних причин розлучень:
поспішний, необдуманий вступ у шлюб або шлюб з розрахунку;
подружня невірність;
сексуальна незадоволеність один одним;
несумісність характерів і поглядів;
психологічна й практична непідготовленість до сімейного життя й, як наслідок, нагромадження помилок у сімейних відносинах, розчарування в коханій людині або собі;
пияцтво.
Як показали дослідження, головною причиною розлучень є психологічна й практична непідготовленість подружжя до сімейного життя (42% розлучень). Ця непідготовленість проявляється в брутальності подружжя, взаємних образах і приниженнях, неуважному відношенні друг до друга, небажанні допомагати в домашніх справах і вихованні дітей, невмінні уступати один одному, у відсутності загальних духовних інтересів, жадібності й корисливості одного з подружжя, непідготовленості до взаємодії, у невмінні згладжувати й усувати конфлікти й у прагненні конфлікти підсилювати, у невмінні господарювати.
На другому місці - пияцтво одного з подружжя (на цю причину вказали 31% опитаних жінок і 23% чоловіків). Причому пияцтво одного з подружжя може бути й причиною, що руйнує сімейні відносини, і наслідком ненормальних відносин між чоловіками.
На третім місці - подружня невірність (на це вказали 15% жінок і 12% чоловіків).
На відсутність допомоги дружина в домашніх справах як причину конфліктів і розлучень у дослідженні вказали всього 9% жінок. Можна припустити, що більшість чоловіків допомагають господарювати (з'ясувалося, що 40% чоловіків роблять по будинку все, що зажадає дружина).Інші причини розлучень відіграють незначну роль: побутова невпорядкованість (3,1%), розходження поглядів на питання матеріального благополуччя (1,6%), матеріальні труднощі (1,8%), необґрунтовані ревнощі одного з подружжя (1,5%), полова незадоволеність (0,8%), відсутність дітей (0,2%).
Розведені чоловіки скаржаться на те, що не було серйозної близькості (37%), повсякденної ніжності (29%), упорядкованої полового життя (14%), турботи про нього (9%), почували себе закабаленим ("мотузка на шиї") - 14%.Все це стає відомим, коли вже родина розпалася. А до того ні в подружжя, ні тим боле в навколишніх немає ясного розуміння, що відбувається. Це нагадує нам притчу про римлянина, що розводився із дружиною. Чуючи здивування й осудження навколишніх, він запитав: "От мій черевик. Хіба він не гарний? Але хто з вас знає, де він тисне мені ногу? "Мабуть, із цього можна зробити висновок: якби чоловіки нормально спілкувалися, вони змогли б багато чого усунути з того, що привело до краху родини.

Стереотип 1. Якщо жінка працює, це робить негативний вплив на її дітей. 51% опитаних чоловіків і 37% жінок поділяють цю думку.Причому чоловіки-керівники висловлювали свою згоду з такою думкою в 2 рази частіше, ніж жінки-керівники (58% і 29%).Між тим, як зазначає Б. Фрідан, результати різних досліджень показали, що діти матерів, які працюють у меншій мірі впадають у крайнощі (вони не так агресивні і не дуже загальмовані), краще встигають у школі і мають більш розвиненим почуттям власної гідності, ніж діти домогосподарок . Інше дослідження, в ході якого вивчалися матері з вищою освітою, показало, що їх робота не робить несприятливого впливу ні на сімейні відносини, ні на [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] клімат в родині, ні на кількість і серйозність дитячих проблем.
Стереотип 2. Існує прямий зв'язок між зайнятістю жінок на роботі і зростанням злочинності в суспільстві.У цьому випадку чоловіки і жінки були одностайні (38% жінок і 39% чоловіків). Даний стереотип поширений в значній мірі серед людей середнього і літнього віку. Згодні з цим твердженням серед респондентів 16-25 років - 16%, 26-35 років - 32%, 36-45 років - 53%, 46-55 років - 60%, 56-65 років - 66%.Білбі і Білбі виявили, що саме жінки найчастіше жертвують своєю кар'єрою заради кар'єри чоловіка, хоча в сім'ях з нетрадиційними переконаннями, щодо призначення чоловіків і жінок, буває і навпаки. Що стосується українських громадян, то згідно з опитуванням, проведеним навесні 2000 року Київським міжнародним інститутом соціології 51% респондентів згодні з тим, що для жінки важливіше підтримати кар'єру чоловіка, а не свою власну, 37% - не згодні з цим твердженням, а 12% не могли дати однозначної відповіді.Отже, ясно, що найбільш достовірні пояснення очевидно нижчого порівняно з чоловіками, статусу жінок в організаціях вказують на ситуативні, а не на внутрішньоособистісні чинники. Іншими словами, немає жодних більш-менш переконливих доказів того, що особисті риси або шаблони поведінки, властиві жінкам, роблять їх малопридатними для керівної роботи. Головними перешкодами [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] жінок до високих і відповідальним постам є традиційна [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] фірм, стереотипи, які передбачають, що жінка не годиться для ролі лідера, і такі обставини, як неможливість придбати нароботі необхідний досвід і проявити необхідні якості (в силу [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] роботи
Бізнес - леді. Міфи про жіночий українському підприємництві
Проблеми участі жінок у [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] в Україні мало досліджені, на відміну, наприклад, від аналізу "жіночого безробіття" або "бідності".Формування середнього класу як умова стабілізації суспільства неможливо уявити без участі жінок. За цим, на думку В.А. Сучкуватим, в цьому відношенні назріла необхідність моральної легітимації жіночої ділової активності. Це передбачає наявність або створення наративів,[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] яких дозволить репрезентувати фемінність у взаємозв'язку з професійним, соціальним, сімейним статусом.Протягом багатьох століть жіноча "успішність" розумілася однозначно: шлюб був єдиним способом заявити про себе. У радянському минулому громадську думку легитимировало "жіночий кар'єризм" тільки як компенсацію не склалася особистому житті. У цьому радянських людей переконували як стратегія мас - медійної культури (наприклад, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], романи), так і [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] владою життєвих сценаріїв тих жінок, які "проникли" в цю владу, в її вищі ешелони.Упереджене ставлення до сильних, діловим жінкам збереглося і в пострадянський період. У сучасному українському суспільстві існують, за словами В.А. Сучкуватим, такі [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] про жіноче підприємництво.
Міф 1: "[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] - не жіноча справа". Властивості характеру і стиль поведінки, необхідні для успіху в бізнесі, не сумісні з виконанням функцій дружини і матері. Прийнято вважати, що до успіху веде тільки одна, гіпермаскулінная стратегія, яка полягає в бінарній ультимативність "або - або" (чи ти переможець, або ти переможений). При цьому відкидається сама можливість будь-якої іншої, крім агресивно-конкурентної, моделі підприємництва. Необхідно відзначити, що на Заході набагато ефективнішими показали себе тривалі та взаємовигідні відносини в рамках формули "і - і".
Міф 2 - "медико-біологічний", згідно з яким, вступаючи в конкурентну боротьбу, жінка йде проти свого "природного" призначення, і, як наслідок, її здоров'я погіршується, здатності до [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], виношування і народження дітей падають. Ця [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], надзвичайно популярна серед лікарів (особливо гінекологів), сягає до ідеї "карально-регламентує" медицини, предмета дослідження Мішеля Фуко. "Відтворення населення" визнається громадянським обов'язком, а не результатом усвідомленого вибору особистості, що зводить все жіноче виключно до біоідному.
Міф 3 - "художньо-публіцистичний", виходить з іронічного скепсису з приводу "дам-емансипе": активна діяльність позбавляє жінку її "жіночності", сексуальної привабливості. У зв'язку з цим тезу Марі Далі про те, що в патріархатної суспільстві "жіночність" формується через "садо-мазохістський ритуал", що включає ряд "дисциплінуючих" заходів, що калічать жінку не тільки [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], а й фізично (індійський ритуал саті, африканська кліторотомія і т.д.) У традиційному суспільстві мовою, які репрезентують жіночність, часто стає "дискурс жертви".
Міф 4 - "психологічний" - заснований на побоюванні, що жінка, ставши [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] незалежною, підвищить свої вимоги до обранця.Твердження про те, що жінкою в бізнесі рухають виключно егоїзм і марнославство - відверто дискримінаційне. Навіть якщо опустити фактичну неспроможність цієї тези (часто в [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] жінка приходить вимушено, від фінансової безвиході), то критику викликає прагнення зафіксувати рівень вимог до чоловіка, при постійному підвищенні планки для передбачуваної обраниці. Сама асиметрія привілеїв, що виправдує і навіть культивує "чоловічий" егоїзм і засуджує "жіночий", ще раз підтверджує той факт, що слабкий розвиток жіночого підприємництва обумовлено не стільки економічними, скільки "гендерно-політичними" причинами - принципом розподілу влади в суспільстві.
Міф 5 - "егоїзм і самопожертву", повторює існуючу ще з радянських часів ідею про протистояння сфер сім'ї та роботи та необхідності вибору між ними. Чоловікові подібні ультиматуми ніколи не ставилися. Для представниць ж прекрасної статі спектр соціальних ролей зведений до двох - або "мати" (дружина, коханка), або "товариш" (начальниця, співробітниця). Маскулінний [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] прагне сформувати у жінки комплекс провини в тому випадку, якщо в центр свого життєвого простору вона захоче поставити не заздрість від чоловіка, а саму себе!
Міф 6 - "евристичний", стверджує, що жінка від природи не здатна до прийняття швидких рішень в екстремальних [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], що нібито неминуче в сфері бізнесу. Тим самим робиться спроба гендеризації професій (і доходів!) Через [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] підприємництва як "військової", а значить - маскулінної форми діяльності, протиставляє нібито "мирному" праці службовців за наймом. Суспільство сприймає в ролі "завойовника стихії" тільки чоловіка. Однак при зіставленні евристичних тактик чоловіків і жінок керівників було виявлено, що [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]прийняття рішення у останніх більш "поліфонічним", тому що вони частіше за чоловіків включають у власні судження інші точки зору, враховують думки і почуття оточуючих людей, в тому числі і підлеглих. Жіноча, "повільне" рішення, може виявитися менш травматичним для учасників ситуації і ефективним протягом більш тривалого часу.
Міф 7 - для жінки шлях у бізнес лежить тільки через "постіль". [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] - вольовий потенціал жінки принижується на тлі "сексуальних достоїнств". Сексуальність, піддана аналізу з боку патріархатного суспільства, викликає нарікання і в разі її відсутності, і в разі її наявності. Маскулінний логіка має на увазі, що [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] кар'єра, що пролягає в просторі Публічного, повинна бути вільна від сексуальності, тільки тоді вона оцінюється як "справжня", "правильна", "гідна поваги". Однак феміністські дослідниці кінця XX століття переконливо довели, що жодна сфера суспільної діяльності не є виключно продуктом Духа і Раціональності, сексуальність незримо й неусвідомлено присутній скрізь. Визнання її як складової соціальних відносин означало б одержання нового [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та натхнення у процесі гармонізації особистості.Таким чином, розвиток жіночого підприємництва в Україні, згідно В.А. Сучкуватим, обмежується трьома проблемами: 1) не сформований позитивний [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] бізнес-леді як варіант гендерної ідентичності; для більшості населення [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] нетерпимість до такої соціальної ролі; 2) модель успішності у справах перекривається [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] "вдалого заміжжя", активно пропагується мас-медіа, 3 ) в українській культурі немає традицій егалітарної сім'ї, що надає жінці [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] на особистісну, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] (фінансову, політичну) самостійність.Таким чином, ми бачимо, що жінки вторгаються у сферу ділової активності швидше і більш охоче, ніж чоловіки хотіли б цього. У нашому суспільстві все ще правлять ригідні статево-рольові стереотипи, які впливають на відносини жінки до самої себе і ставлення до неї оточення у зв'язку з її діловою активністю. Підсумком цієї невідповідності є подвійна зайнятість жінки - на роботі і вдома. Якщо жінка не просто найманий працівник, а розвиває власну ділову активність, то до проблем рольової перевантаження додається комплекс специфічних внутрішньо-і міжособистісних переживань.
За останнє сторіччя [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] жінок зазнали сильні зміни: жінки отримали доступ до таких сфер, як [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ],[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], значно зросла частка їх участі в економіці. Відбулися зміни свідчать про розширення меж традиційних [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] жіночих ролей, пов'язаних виключно з "внутрішньої" сферою - домашніми обов'язками і вихованням дітей - і виходом у "зовнішню" сферу роботи і суспільно-політичного життя.
Соціальні ролі сучасних чоловіків і жінок стають більш схожими, ніж у минулому, хоча проблема нерівності та асиметрії ролей чоловіків і жінок у суспільстві залишається. Як зазначає у своїй статті Л.Ю. Бондаренко, жінки, що становить половину населення Землі, "виконують 2 / 3 роботи в світі, отримують 1 / 10 всіх доходів і володіють менше ніж 1 / 100 всієї власності". Американський соціолог Е. Боулдинг зазначає, що роль жінок більше пов'язана з "виворотом" суспільства, а не з "лицьового" його стороною. Згідно Берн Ш., багато хто з нас виросли з поданням, що світ чесний і справедливий і що кожен отримує в цьому житті те, що заслуговує, і заслуговує на те, що отримує. Нам необхідно вірити, що це так, інакше нам доведеться робити щось, боротися з несправедливістю або відчувати провину і дискомфорт, зустрічаючись з невиправданою [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], тому ми закриваємо очі і продовжуємо вважати, що нічого поганого з нами не станеться, якщо ми будемо правильно поводитися, ми вважаємо, що така модель поведінки краще, ніж активна позиція. Тільки прийшов час поставити питання: для кого краще? Для патріархатної влади чи для жінок, які втрачають шанс досягти економічного процвітання і бажаного їм самовираження?




Заголовок 215

Приложенные файлы

  • doc 15635318
    Размер файла: 124 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий